Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 32 статті
Запропонувати свій переклад для «зверь»
Шукати «зверь» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Звери́на –
1) (увел. от Зверь) звіри́на, звірю́ка, звіря́ка; (собират.) звірина́;
2) (мясо) звіря́тина, звіри́на.
Зверь – звір (-ра), звіри́на, ув. звірю́ка, звіря́ка, собират. звір (-ру), зві́р’я (ср. р.), звірина́.
• Дикий зверь – ди́кий звір, ди́ка звіри́на, звірю́ка.
• Домашний зверь – сві́йська звіри́на.
• Красный зверь – польова́ звіри́на.
• Плотоядный зверь – м’ясоже́рний звір, м’ясоже́р (-ра).
• Пушный зверь – смуха́тий, хутрови́й звір.
• Богатый -рем – зві́рний.
• Много -рей – зві́рно (у лі́сі).
• Держать себя -рем – звірюва́ти.
Кра́сный –
1) (о цвете) черво́ний, (поэт., устар.) черве́ний, черле́ний. [Черво́на кали́на. Черво́не вино́ (Гол.)].
• Ярко -ный – яскра́во-черво́ний, жи́во-черво́ний, при́кро-черво́ний. [Гу́би жи́во-черво́ні (Свидн.). Ху́стка така́ при́кро-черво́на, аж о́чім боляче́ диви́тися на не́ї (Харківщ.)].
• Тёмно -ный – вишне́вий, буряко́вий.
• Кроваво -ный – крива́во-черво́ний, кро[и]ва́вий.
• Золотисто -ный – черво́но-золоти́й.
• Коричнево -ный – (о цвете глиняной посуды) червінько́вий (Вас.).
• Окрашивать, окрасить чем-либо -ным – червони́ти, почервони́ти, зачервони́ти. [Кров червони́ла па́льці і стіка́ла на зе́млю (Коцюб.)].
• Окраситься чем-либо -ным – зачервоні́ти, почервони́тися. [Ру́ки почервони́лися ви́шнями (М. Грінч.)].
• Окрашенный -ным – почерво́нений, зачерво́нений. [Зачерво́нені твоє́ю кро́в’ю (Куліш)].
• -ное знамя – черво́ний пра́пор.
• -ный цвет – черво́ний ко́лір (-льору).
• -ная площадь – черво́ний майда́н, черво́на пло́ща.
• -ная нить (иноск.) – черво́на ни́тка.
• -ный петух – черво́ний пі́вень.
• Пустить -ного петуха – пусти́ти черво́ного пі́вня, підпали́ти.
• -ный (хвойный) лес – бір (р. бо́ру), шпилько́вий ліс.
• -ная лоза, см. Краснота́л.
• -ное дерево – черво́не де́рево, маго́нь (-го́ню).
• -ная строка (в книге, рукописи) – нови́й рядо́к, абза́ц.
• Начните с -ной строки – почні́ть з ново́го рядка́.
• -ное яичко – кра́шанка, черво́не яє́чко;
2) (о политич. убежден., партиях) черво́ний.
• -ная армия, гвардия – черво́на а́рмія, гва́рдія;
3) (красивый, прекрасный) кра́сний, (кратк. форма) кра́сен (-сна, -сне). [Сві́те мій я́сний, сві́те мій кра́сний, як на то́бі тя́жко жи́ти (Пісня). Ой рясна́, красна́ в лу́зі кали́на, а ще красні́ша у Петра́ дочка́ (Колядка). Я́сен та кра́сен світ мені́ став, як його́ покоха́ла (М. Вовч.)].
• -ная девица – кра́сна ді́вчина (ді́вка, па́нна), (в песнях и обрядах) кра́сна діви́ця. [На горо́ді верба́ ря́сна, а в хати́ні ді́вка кра́сна (Пісня). Зоря́-зоряни́ця, кра́сная діви́ця (Пісня)].
• -ный молодец – до́брий молоде́ць. [Гей чого́, хло́пці, до́брі моло́дці, чого́ смутні́-невесе́лі? (Пісня)].
• -ное лето – кра́сне лі́то.
• -ное солнышко – ясне́ (кра́сне) со́нечко.
• -ная горка – про́води́ (-ві́д и (реже) -дів), провідни́й ти́ждень. [Весі́лля бу́де на провідно́му ти́жні (М. Грінч.)].
• -ный поезд – весі́льний по́їзд.
• -ные дни – ясні́ (кра́сні) дні, (переносно ещё) розко́ші (-шів).
• Прошли мои -ные дни – мину́ли(ся) мої́ ясні́ дні, мину́ли(ся) мої́ розко́ші.
• Чем твоя жизнь -на́? – чим твоє́ життя́ кра́сне (га́рне)?
• Не -на́ моя жизнь – сумне́ (невесе́ле) моє́ життя́.
• -ное словцо – до́теп (-пу), доте́пне, при́кладне сло́во.
• Он так и сыпет -ными словцами – він так і си́пле до́тепами.
• Прибавить для -ного словца – доки́нути, щоб дотепні́ш було́, прибреха́ти.
• -ный двор – двір (р. дво́ру).
• -ная изба – світли́ця.
• -ный угол – по́куття (-ття), по́куть (-ті).
• Сидеть в -ном углу – сиді́ти на по́кутті; (о женихе с невестой) сиді́ти на поса́ді.
• -ное окно – поку́тнє́ вікно́.
• -ное крыльцо – пере́дній ґа́нок (-нку).
• -ный зверь – хутряни́й (смуха́тий) звір.
• -ная рыба – безко́ста, хрящова́ ри́ба, білори́биця.
• -ный товар – панськи́й крам, -ські́ мате́рії, мануфакту́рна крамина́.
• -ный ряд – крамни́й ряд, торг мате́ріями, мануфакту́рні крамни́ці.
• Не -на́ изба углами, -на́ пирогами – хоч нема́, де й сі́сти, аби́ було́ що з’ї́сти (Приказка).
• Это -ная цена – це кра́сна ціна́ (найви́ща, найбі́льша ціна́).
• Долг платежём -сен – лю́биш позича́ти, люби́ й віддава́ти; яке́ дав, таке́ взяв (Приказки);
4) -ный корень, бот. Anchusa officinalis L. – волови́к, воло́вий язи́к, медуни́ця, медуни́чник, красноко́рінь, рум’я́нка, рум’я́нчик.
Кро́ткий – ла́гі́дний, ти́хий, суми́рний, плохи́й, (церк.-слав.) кро́ткий. [Ща́стя, що Госпо́дь йому́ посла́в за його́ до́бру ла́гідну вда́чу (Г. Барв.). Яка́ вона́ ти́ха, як голу́бка (Н.-Лев.). Світ мі́сячний ласка́вий, суми́рний (Кон.). Вона́ лиха́? Плохе́нька, мов голу́бка (Куліш). І ти́хим, до́брим, кро́тким сло́вом благовісті́ть їм сло́во но́ве (Шевч.)].
• -кого характера – ла́гі́дний, ти́хий (и т. д.) на вда́чу хто, ла́гі́дної вда́чі хто, плоху́та (сущ. общ. р.).
• -кий зверь – плохи́й звір.
• -кое слово гнев побеждает – ти́хе (ла́гі́дне) сло́во гнів сти́шує.
Лиси́ца –
1) (зверь) лиси́ця, лис, (редко) лиса́. [Зна, де вовк, а де лиси́ця (Номис). У ві́чі як лис, а за-о́чі, як біс (Номис)].
• -си́ц драть – вчора́шнім ходи́ти, блюва́ти, рига́ти.
• Не сули -цу в год, а дай в рот – кра́ща сини́ця в жме́ні, як жураве́ль у не́бі.
• У -цы хвост долог, а на свой не сядет – чужи́ми кри́лами не літа́й; п’я́ний, а в ого́нь не полі́зе;
2) (в телеге) підто́ки (-то́к).
Мно́гий – бага́то-хто, бага́то-де́хто (м. и ж. р.), бага́то-що́, бага́то-де́що (ср. р.), бага́то-яки́й, бага́то-котри́й, бага́то, (устар.) мно́ги́й.
• -гий зверь гибнет от лесных пожаров – бага́то-які́ звіри́ ги́нуть (бага́то зві́рів ги́не) від лісови́х поже́ж (пожарі́в).
• -гое множество – вели́ка си́ла, си́ла силе́нна, бе́зліч (-чи); см. Мно́жество 2.
• Мно́гое, сщ. – бага́то-що (обычно употр. только формы косв. пад.: им. и р. бага́то-чого́, д. бага́то-чому́, в. бага́то-чого́ и (с предл.) бага́то на що́, про що́ и т. п.), бага́то-де́що (употр. аналогично предыдущ.: бага́то-де́чого, бага́то де́-в-чому и бага́то в де́чому и т. п.), бага́то; срв. Мно́го 1.
• -гое свидетельствует об этом – бага́то-чого́ (бага́то-де́чого) сві́дчить про це.
• Он -гое знает – він бага́то-чого́ (бага́то-де́чого) зна́є.
• Он -гое испытал в жизни – він бага́то (бага́то-чого́, бага́то-де́чого) зазна́в на віку́.
• Во -гом – бага́то в чо́му, бага́то де́-в-чому (в де́чому).
• Вы на -гое должны обратить внимание – ви бага́то на що́ (де́-на-що) пови́нні (ма́єте) зверну́ти ува́гу.
• Нам надо о -гом поговорить с вами – нам тре́ба бага́то про що́ (де́-про-що) поговори́ти (порозмовля́ти) з ва́ми.
• Вы не -гого стоите – ви не бага́то-чого́ ва́рті, (грубо) ви шага́ ва́рті.
• -гого желать, добра не видать – хто бага́то(-чого́) бажа́є, той нічо́го (добра́) не ма́є.
• Мно́гие – (только о людях) бага́то-хто́ (р. и в. бага́то-кого́, д. бага́то-кому́, с предл. бага́то в ко́го, бага́то з ким и т. п.), бага́то-де́хто (р. и в. бага́то-де́кого, с предл. бага́то де́-в-кого и бага́то в де́кого и т. п.), (об одушевл. и неодушевл.) бага́то-які́ (р. бага́то-яки́х, с предл. бага́то в яки́х и т. п.), бага́то-котрі́, бага́то (р. багатьо́х, д. багатьо́м, в. бага́то и багатьо́х (об одушевл.) тв. багать(о)ма́, предл. в багатьо́х и т. п.), (устар.) мно́ги́й. [Бага́то-хто́ з еспа́нців був обтя́жений зо́лотом (Крим.). Узбро́йте шля́хту в за́мках у ва́ших багатьо́х (Грінч.). Мно́гі почали́ склада́ти оповіда́ння про поді́ї (Єв. Морач.)].
• -гие мужчины – бага́то-хто з мужчи́н (з чоловікі́в).
• -гие так думали – бага́то-хто́ так ду́мав (гада́в).
• -гие не разделяют этого мнения – бага́то-хто́ не поділя́є ціє́ї ду́мки, цього́ по́гляду.
• -гим кажется, что – бага́то-кому́, бага́то-де́кому, багатьо́м здає́ться, що.
• -гим из учёных – багато́-кому́ з уче́них, багатьо́м уче́ним (з уче́них).
• Я слышал это от -гих – я чув це від багатьо́х, бага́то від ко́го (від де́кого, де-від-ко́го).
• -гие деревья посохли – бага́то-які́ дерева́ повсиха́ли, бага́то де́ре́в пос(о́)хло́ (повсиха́ло).
• -гие затруднения преодолимы – бага́то-які́ тру́днощі мо́жна (даю́ться) перемогти́.
• По -гим причинам – з багатьо́х причи́н.
• В продолжение -гих лет – багать(о)ма́ рока́ми, бага́то ро́ків, про́тягом (на про́тязі) багатьо́х ро́ків.
• Довольно -гие – до́сить бага́то, (только о людях) чима́ло-хто́, чима́ло-де́хто. [Чима́ло-кого́ з козакі́в повби́вано (Київ). Чима́ло-де́хто не хтів зго́джуватися з цим (Крим.)].
• -гая лета – многі́ літа́. [Дару́й, бо́же, многі́ літа́ цьому́ госпо́дарю (Чуб. III)].
Мохна́тый – мохна́тий, мохна́вий, волоха́тий, пелеха́тий, пухна́тий, (косматый) кудла́тий, кошла́тий, патла́тий, (о лошади ещё) мушта́тий. [Мохна́тий дуб (Куліш). Мохна́ва ла́па (Еварн.). Ко́ні бі́лі й волоха́ті, немо́в ягня́та (Коцюб.). Волоха́тий а́ґрус (Звин.). На ві́тах бі́лий-бі́лий, пелеха́тий, леге́сенький і́ней (Васильч.). Полотно́ не рі́вне, а пухна́те (Звин.). Вхопи́в за бо́роду кудла́ту (Котл.). Ди́кий хміль коли́шеться кудла́тими жмутка́ми (Куліш). Його́ нечепурне́ обли́ччя з кошла́тою бородо́ю (Грінч.). Іде́ коза́ рога́та, веде́ ді́ток кошла́та (Гатцук). Кошла́те простиря́дно (Звин.). Воно́-б і нічо́го собі́ суко́нце, та кошла́те тро́хи (Звин.)].
• -тый зверь – мохна́тий (волоха́тий, кудла́тий, кошла́тий) звір (-ра).
• -тые руки, ноги – волоха́ті (мохна́ті, мохна́ві) ру́ки, но́ги. [Ку́рка з волоха́тими нога́ми (Звин.)].
• -тый голубь – волоха́тий (пелеха́тий) го́луб. [Хо́дить го́луб коло ха́ти, си́вий, пелеха́тий (Метл.). Лети́ть го́луб коло ха́ти, си́вий, пелеха́тий (Чуб. V)].
• -тые куры, гуси – волоха́ті (пелеха́ті) ку́ри, гу́си.
• -тые тени – волоха́ті (пелеха́ті, патла́ті) ті́ні. [Волоха́та тінь од них упа́ла на стіл (Васильч.). По сті́нах, на сте́лі й на ко́мині розки́далися патла́ті ті́ні (Васильч.)].
Пушно́й –
1) мохна́тий, смуха́тий. [Яка́ во́вна, мохна́та, така́ неві́стка бага́та (Основа 1862)].
• -но́й зверь – звір мохна́тий, смуха́тий. [З опро́чих знов звірі́в, котрі́ смуха́ті, то він їх бив і шку́ру з них здира́в (Крим.)];
2) хутряний.
• -но́й товар – ху́тра, хутря́ний крам.
• -ны́е ряды – хутря́ний база́р, хутря́ний ри́нок, хутря́ний торг;
3) поло́в’яний.
• -но́й хлеб – хліб з поло́вою.
• -на́я земля – пухка́ земля́.

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

НАПУСТИ́ТЬСЯ, напуститься (как зверь) ви́звіритися;
напуститься с бра́нью /напуститься с упрёками/ накри́ти мо́крим рядно́м;
напусти́лся/напусти́лась тощо/ на кого образ. мо́крим ря́дном на;
напусти́вшийся ОКРЕМА УВАГА

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Зверь – звір, -ра; (собир.) звірина́, -ни́.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Загнанный
• Как загнанный зверь (книжн.) – як (мов…) загнаний звір; (іноді) настраханий (наляканий, наполоханий).
Ловец
• На ловца и зверь бежит – на стрільця і звір біжить. Пр. На мельника вода робить. Пр. Кому щастя, тому й півень несеться. Пр.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Звір, -ря, -ра –
1) зверь;
2) волк.
Звіри́на́ –
1) зверь;
2) (соб.) звери, зверье;
3) зверина, звериное мясо.
Звірю́ка, звіря́ка – большой зверь.
Лис, -са – лис (зверь), лисица.
Лиси́ця, ли́са – лисица (зверь).

- Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) Вгору

На ловца и зверь бежит. —
1. На стрільця і звір біжить.
2. Багатому й чорт яйце несе.
3. На мельника вода робить.
4. На чумака й дерево похилилося.
5. Кому щастя, тому й півень несеться.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Дича́к, -ка́, м. Дикій звѣрь. На людей позира як дичак який. Св. Л. 262.
Довгому́д, -да, м. Сказочное существо. По одной сказкѣ — полу-звѣрь, полу-человѣкъ: «Довгомуд — це колись такі люде були: чоловік — не чоловік, вовк — не вовк: руки у нього були такі, як і в чоловіка, а тіло усе в волоссі, а на голові шапка — хто її зна, якої масти. Чуб. ІІ. 95. Летить довгомуд. Чуб. II. 96. По другой сказкѣ: хорь. Мнж. 1. Ум. Довгому́дик.
ІІ. Звір, -ра, -ру, м.
1) Звѣрь. З теї тучи в темний ліс, — нехай мене звір іззість. Чуб. V. 180.
2) Волкъ. Ум. Зві́рик, звіро́к. Звірок утішний білка. Сим. 210. Ув. Звірю́ка, звіря́ка.
Звірю́ка, -ки, ж. Большой звѣрь. Злодіїв обганяй та гавкай на звірюку. Г. Арт. (О. 1861. III. 84). Синє море, звірюкою то стогне, то виє. Шевч. 49. Ум. Звірю́чка. Рудч. Ск. І. 22.
Лиси́ця, -ці, ж.
1) Лисица (звѣрь). Зна, де вовк, а де лисиця. Ном. № 5716. Лисице, лисице! та й довгий же твій хвіст! Ном. № 13568. Накри́всь, мов лиси́ця хвосто́м. Неудачно скрывалъ свой поступокъ. Въ обрядѣ сватовства, въ обрядовыхъ рѣчахъ сватовъ дѣвушка называется иногда вмѣсто куни́ці — лиси́цею. У вас лисиця є, нам снилось, котру Тетяною зовуть... (Изъ рѣчи сватовъ). Алв. 13.
2) Лисій мѣхъ. Крийся, зятю, та куницями, куницями та лисицями. Мет. 185.
3) Только во мн. ч. Намерзшіе узоры на оконномъ стеклѣ.
4) Только во мн. ч. Деревянные тиски различной величины и вида, употребляющіеся: а) для сжиманія склеенныхъ досокъ (Мирг. у.); б) для выжиманія воска; в) для сжиманія разламывающагося въ мѣстѣ развѣтвленія дерева. Приборъ состоитъ изъ двухъ досокъ или кусковъ дерева, которые помѣщаются по обѣ стороны развѣтвленія въ деревѣ, послѣ чего концы ихъ сжимаются насквозь проходящими планками. Треба грушу в лисиці взяти, а то розчахнеться. Левч. 161. г) для укрѣпленія стѣны: два столба одинъ противъ другого по обѣ стороны стѣны, концы которыхъ скрѣплены, отчего стѣна стискивается. Хата наша похилилась... Батько хоч і взяв у лисиці, дак облупилася ж кругом, обпала. Г. Барв. 249. д) для поддержанія же́рдки при работѣ гребенщиковъ. Вас. 164. Жердка висить на лисиці. См. Лещата.
5) Названіе вола съ малой бѣлой отмѣтиной на лбу. КС. 1898. VII. 42.
6) Раст. Gipsophila muralis. ЗЮЗО. І. 124. Ум. Лиси́чка. Въ сказкахъ обыкновенно съ прибавленіемъ слова сестри́чка. Лисичка-сестричка і вовк панібрат. Рудч. Ск.
Неха́р, -ра и неха́ра, -ри, м.
1) Пачкунъ. Желех.
2) Волкъ; крупный звѣрь. Желех. Вх. Зн. 41.
По́колодва, -ви, ж. Ловушка для лисицъ и куницы: двѣ вбитыя въ землю развилки (розсо́хи), соединенныя бревномъ (победрина), въ развилинахъ ихъ лежитъ второе бревно (підколодник), а надъ нимъ третье (притяг), — посрединѣ оно поддерживается подставкой (свердлик), установленной на підколоднику, а на концы его наклонно положено два бревна (пі́льги): верхними концами они (зацѣпивъ сучьями) на підколоднику, а нижними на землѣ; звѣрь, силясь достать приманку, просовываетъ голову между двумя верхними бревнами, выталкиваетъ подставку и придавливается тяжестью упавшаго бревна за шею. Шух. I. 237.
Порошко́вий, -а, -е. — звір. У охотниковъ: звѣрь во время отъ 1 октября по 1 марта. О. 1862. II. 62.
Росома́ха, -хи, ж. Звѣрь: россомаха. КС. 1882. VIII. 377.
Ці́вка, -ки, ж.
1) Стволъ дерева. Обчухрав гілля, тільки цівка зосталась. Увесь дуб почорнів од диму, кругом цівки роскидалися головешки. Стор. М. Пр. 105
2) = Ціва 1. Черк. у.
3) Шпулька для наматыванія нитокъ (въ ткацкомъ челнокѣ, самопрялкѣ, шпулері и пр.). Шух. І. 257, 258. МУЕ. ІІІ. 14, 15. Вас. 166, 167. См. Ціва 2. Щука-риба сукно ткала, а рак-неборак цівки сукав. Мет. 312.
4) Трубка. Вас. 205. У пневматичної машини дві цівки або дудки. Ком. II. 72.
5) Ружейный стволъ. Шух. І. 284. МУЕ. І. 229.
6) Дымовая труба. Угор.
7) Трубчатая кость въ ногѣ животныхъ: ве́рхня цівка — выше колѣна, ни́жня цівка — ниже колѣна. Богод. у.
8) Плечевая кость. Конст. у.
9) Часть олійниці. См. Шух. І. 163.
10) мн. цівки́. Родъ ловушки для звѣрей: веревочныя петли, при которыхъ остальная часть веревки скрыта въ дерев. трубкѣ, чтобы пойманный звѣрь не могъ перегрызть веревки (Кубань). О. 1862. ІІ. 62.
11) Струя. Левиц. I. 294. Котл. Ен. IV. 20. Дощ іде, як відром іллє, а зо стріх біжить, як цівкою. Ном. № 572. Кров цівкою б’є. Добре цівкою смикнув. (О сильно пьяномъ). Ном. № 11752. Ум. Ці́вочка. Пішла за ткачика цівочки сукати. Гол.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

*Влу́чений, -а, -е. Раненый. Смерте́льно влу́чений звір. Смертельно раненый зверь. Слідив неспокійний лет птахів, збентежених гуками рушниць і ревом смертельно влучених звірів. Лепкий.
*Зворика́ти, -ка́ю, -єш, гл. Ворчать как дикий зверь. Желех.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Звѣрь = зьвір, зьвіри́на поб. — зьвірю́ка, здр. — зьвіро́к (С. Аф.), зьвірю́чка (С. Л.), зьвіря́тко, зьвіреня́, тко, зб. — зьвірря́, зьвір. — Не вірь, бо то зьвір; хоч не вкусить, так зляка. н. пр. — Се зьвірюка, а не чоловік — такий лютий. — Сеї зїми зьвіру дуже багато. С. Л. — Крас́ный звѣрь = лиси́ця, вовк, ведме́дь і т. д. (за котрими полюють). — Пушной звѣрь = що ма́є шерсть, зда́тну на ху́тро. — Плотоя́дный звѣрь = хи́жий зьвір, мнясоїд.
Кра́сный = 1. черво́ний (С. З. Л.), кра́сний. — Та виконай глибоку могилу, та посади червону калину. н. п. — Ой у лузї червона калина, ой тож не калина, то моя дївчина. н. п. — Черевички мої червоненькії. н. п. — Червоне сонечко зійшло. К. Ш. — Сонце піднялось ще вище і його красне проміння осьвітило верби зелені. Ст. X. 2. д. Краси́вый. — Кра́сная го́рка = про́води, провідна́ недїля, особливо — понедїлок провідно́ї недїлї. — Проводи у перший понедїлок після Великодня. С. З. — Се було на проводи або на провідній. — Кра́сная дѣ́вица = красу́ня, дївчина, дївка го́жа, кра́сна. — Дївчино гожа! хай тобі ласка божа! н. п. — Ой місяцю, місяченьку, і ти зоря ясна! Ой, сьвіти там по подвірю, де дївчина красна. н. п. — Засни, засни, красна дївко, заплющ свої очі. н. п. — Кра́сный дворъ = дві́р, а чорний — задві́рок. — Кра́сные дни = до́бра годи́на, щасли́ві днї. — При добрій годинї — куми й побратими, а при лихій годинї — не має й роди́ни. н. пр. — Кра́сный желѣзня́къ = черво́на руда́ С. Пар. — Кра́сный звѣрь = во́вки, лиси́цї то-що. — Кра́сный ко́рень, рос. Anchusa officinalis L. = меду́ниця, медини́шник, красноко́рінь, румя́нка, румя́нчик, воло́вий язи́к, свиню́шник. С. Ан. — Кра́сный лѣсъ = бір, здр. бо́рик (сосна, ялина то-що). — Бір шумить. С. Ш. — Кра́сное окно́ = вели́ке вікно́ посере́д стїни́. – Кра́сная ры́ба = безко́ста, хрящова́ (осятри білуги, сїрюги тощо). — Кра́сное со́лнышко = я́сне со́нце, со́нечко. — Кра́сное словцо́ = ви́гадка, при́кладка, доте́пне слівце́ (С. Пар.). — Кра́сная строка́ = нови́й рядо́к в письмі́. — Кра́сный това́ръ = крамни́й товар (що продаєть ся на аршини). — Кра́сный уѓолъ = по́куть, по́куття, (для молодих) — поса́д. С. З. — Кутя на покутї, а узвар на базарь. н. пр. — Сидить на покутї. — Пора вже молодим сїдати на посад. н. к. — Кра́сный цвѣтъ, рос. Phaseolus multiflorus Willd. = короїв цьвіт, черво́на квасо́ля. С. Ан. — Кра́сное крыльцо́ = переднїй ґа́нок. — Кр. хлѣбъ = пшени́ця. – Кра́сная изба́ = сьвітли́ця.

Запропонуйте свій переклад