Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 40 статей
Запропонувати свій переклад для «к черту»
Шукати «к черту» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Ду́ться –
1) (надуваться) ду́тися, (дму́ся, дме́шся,), надима́тися, сов. наду́тися (надму́ся, -дме́шся). [А жа́ба дме́ться, дме́ться (Гліб.)];
2) (сердиться молча) ду́тися, ду́ти [Пе́вно, він і до́сі дме́ться. Він на те́бе дме (Мирн.)], су́питися, (полон.) дуса́тися [Він нала́яв, то вона́ й дуса́ється тепе́р (Звиног.)], (иронически) мурмо́ситися, гу́би копи́лити;
3) (гордиться, спесивиться) ду́тися [Бага́тая, губа́тая, вона́ к чо́рту дме́ться], пи́зитися, пиндю́читися;
4) (играть в карты) в ка́рти тну́тися, рі́затися.
• Проду́ться – програ́тися, спекти́ся, (всі) кеше́ні ви́дмухати.
Дья́вол – дия́во[і]л, біс, чорт, чортя́ка, ді́дько, сатана́, га́спид (ув. гаспидя́ка), нечи́стий, нечи́ста си́ла; (о человеке, бранно) чортя́ка, сатана́, га́спид. [А, ти га́спиде прокля́тий].
• Какого -ла (зачем) – яко́го га́спида. [Яко́го га́спида ти ве́штаєшся по хата́х? (Крим.)].
• К дья́волу – к чо́рту, до га́спида, к лихі́й годи́ні.
К, Ко, предл. –
1) (о движении, направлении) до ко́го, до чо́го, (на) на що, (перед) перед ко́го, перед що, про́ти ко́го, про́ти чо́го, (к выше стоящему предмету) під що; (к ниже лежащему предм.) над що; (диал.) к, ік ко́му, (і)к чо́му. [Піду́ до рі́ченьки (Метл.). Пішла́ вночі́ до воро́жки, щоб поворожи́ти (Шевч.). Сусі́д до се́бе кли́кав ку́ма (Гліб.). Пода́всь на за́хід. Як ось перед яку́юсь го́ру прийшли́ (Котл.). Бог покли́кав перед се́бе чо́рта (Г. Барв.). Щось мені́ приверзло́ся чудне́ – Бог зна́є, про́ти чо́го (Васильч.). Тата́рин вже й під Ки́їв підступа́є (ЗОЮР). Підійшо́в під віко́нце та й кли́че (Казка). Ото́ вони́ й пішли́ над мо́ре (Рудан.). Скрізь ік пі́вночі стоя́ли пу́щі величе́нні (Куліш)].
• К вершине – до ве́рху.
• Любовь, ненависть, отвращение к кому, чему – любо́в, нена́висть, оги́да до ко́го, до чо́го и для чо́го.
• К вопросу о чём – до пита́ння про що́.
• Выйти к реке, ко взморью, к морю – ви́йти над рі́чку, над мо́ре и до рі́чки, до мо́ря. [Ви́йду я над рі́ченьку та й ста́ну ду́мати (Пісня). Впірну́в у са́мую безо́дню, над са́мий пісо́к (Рудан.)].
• Дружно идти, двигаться – рука к руке, плечо к плечу, ряд к ряду – ра́зом йти, руша́ти рука́ з руко́ю, плече́ з плече́м, ла́ва з ла́вою, при ла́ві ла́ва. [Як сніг розто́плений, пливе́ при ла́ві ла́ва, кінно́та виграє́ (М. Рильськ.)].
• Готовиться, собираться, укладываться к дороге, к путешествию – склада́тися в доро́гу, лаштува́тися в по́дорож.
• К чему бы это (что могло бы значить)? – про́ти чо́го-б воно́ було́?
• Зависть к чему, кому – за́здрість до чо́го, до ко́го, про́ти чо́го, про́ти ко́го. [До́кори со́вісти іду́ть не од Бо́га, а од моє́ї за́здрости про́ти вродли́вих люде́й (Крим.)].
• Изменяться, исправляться к лучшему – зміня́тися, виправля́тися на кра́ще. К исполнению (о бумагах, делах) – на (до) викона́ння.
• К подписи (о бумагах) – до пі́дпису, на пі́дпис.
• Материалы к изучению украинских говоров – зна́доби (матерія́ли) до (для) пізна́ння украї́нських го́ворів (Верхр.).
• Направляться, двигаться, идти, ехать к чему, кому – простува́ти, руша́ти, йти, ї́хати до чо́го, до ко́го.
• Немного к востоку – тро́хи на схід.
• Обращаться к кому с речью – говори́ти до ко́го.
• Обращаться, прибегать к чему – удава́тися до чо́го, бра́тися чого́; к кому – удава́тися до ко́го.
• Одежда к празднику – оде́жа на свя́то, (запасная) оде́жа про свя́то.
• Относиться к чему – стосува́тися до чо́го, куди́, нале́жати до чо́го, куди́.
• Плыть ближе к берегу – пли́сти при (са́мий) бе́рег.
• Поворачивать к дому, к лесу – заверта́ти до ха́ти, до лі́су.
• Под’езжать, подходить к лесу, городу – під’їзди́ти, підхо́дити до лі́су, до мі́ста или під ліс (близко: попід ліс), під мі́сто.
• Подходить, приходиться к чему – пасува́ти до чо́го, бу́ти до лиця́ чому́.
• Пойти ко дну – піти́, пусти́тися на дно.
• Пошёл к порогу! – геть до поро́га!
• По отношению к кому – що-до ко́го, про́ти ко́го. [Потайне́ невдово́лення не ті́льки про́ти браті́в, а й про́ти профе́сора (Крим.)].
• Приближаться к чему – наближа́тися, надхо́дити, підхо́дити до чо́го, (в направлении к чему) до и к чо́му. [Іде́ к лі́су (Сл. Гр.)].
• Приближаться (клониться) к чему – іти́ся до чо́го.
• Приглашать, привлекать кого к чему – запро́шувати, єдна́ти кого́ до чо́го.
• Прилепить, приставить, пригнать что к чему – приліпи́ти, приста́вити, припасува́ти що до чо́го.
• Прикладывать что к чему – приклада́ти що до чо́го, кла́сти що на що́.
• Присуждать, приговаривать кого к чему – прису́джувати кого́ до чо́го (до тюрми́); виріка́ти кому́ що (відси́джування в тюрмі́); засу́джувати кого́ на що (на засла́ння).
• Приходиться к лицу – бу́ти до лиця́.
• Приходиться, прийтись ко двору – бу́ти, прийти́ся під масть.
• К расстрелу! – на ро́зстріл! до розстрі́лу!
• К свету! – до сві́тла!
• К свету стать – ста́ти проти сві́тла.
• Стать к окну, к двери (ближе) – ста́ти до вікна́, до двере́й.
• Стоять, находиться к чему близко, прилегать к чему – бу́ти при що. [У нас одна́ ха́та при оди́н бік сіне́й, а дру́га – при дру́гий бік сіне́й, а сі́ни посере́дині (Звин.)].
• К стыду, к сожалению, к радости, к счастью (вводное выр.) – на со́ром, на жаль, на ра́дість, на ща́стя.
• К тому (речь идёт) – про́ти то́го, до то́го (мо́ва мо́виться).
• К тому же (притом же) – до то́го, до то́го-ж таки́.
• К худу, к добру ли? – на лихе́, чи на до́бре?
• К чему это? – до чо́го воно́? про́ти чо́го воно́? на́що воно́?
• Ни к чему! – ні до чо́го, ні к чо́му!
• К югу –
а) (ближе) до пі́вдня (бли́жче);
б) (о направлении) на пі́вдень.
• Явиться к кому (предстать) – прийти́ до ко́го, перед ко́го. [Він з земле́ю ви́йшов перед бо́га (Рудан.). Як прибіжи́ть перед музи́ки, як пі́де танцюва́ти! (Мартин.). Узяла́ паляни́чку, звича́йно як перед го́лову йти (Квітка)];
2) (в обознач. времени) до чо́го, к (ік) чо́му, (диал. ід чо́му), на що, проти чо́го, під що, над що. [К Вели́кодню соро́чка хоч лихе́нька, аби́ біле́нька (Номис). Тре́ба де́чого купи́ть ік весі́ллю (Н.-Лев.). Ма́сла не прода́м: собі́ ід па́сці бу́де (Козелеч.). Про́ти дня брехня́, про́ти но́чи пра́вда (Приказка). В п’я́тницю над ве́чір ма́ти і кли́кнули мене́ (ЗОЮР)].
• К вечеру – над ве́чір; к ве́чору; до ве́чора.
• К десяти часам – на деся́ту годи́ну.
• К заходу солнца – на за́ході, над за́хід со́нця.
• К концу – під кіне́ць.
• К началу – під поча́ток, на поча́ток.
• К началу года – на поча́ток ро́ку.
• К ночи – про́ти но́чи.
• Не ко времени – не під по́ру.
• К рассвету – над світа́нок.
• К самому началу – са́ме на поча́ток.
• К тому времени – під ту по́ру.
• К утру – під (над) ра́нок; до ра́нку;
3) (в бранных выраж.) к, ік, (пров. ід), під, (очень редко) до. [К чо́рту йдіть (Рудан). Іди́ к нечи́стій ма́тері (Херсонщ.). Туди́ к лихі́й годи́ні! Ну вас ід бо́гу (Сл. Гр.)].
• К чертям! – під три чорти́!
• Ко всем чертям – до всіх чорті́в. А ну его к чертям! – до всіх чорті́в його́! А ну его к дьяволу (лешему)! – а ну його́ к чо́рту! до ді́дька!
Ну, междом. и част. –
1) (для выраж. побуждения, убеждения, ободрения, поощрения к действию и т. п.) ну; специальнее: (давай) дава́й, (мн.: ну́те) ну́те, дава́йте, (при обращение в 1-м лице мн.) ну́мо, нум. [Ну, йди вже, го́ді бари́тися! (Брацл.). Чого́-ж ти мовчи́ш? ну, скажи́-ж, това́ришу! (М. Хвильов.). «Ну, Гала́кточко, а що там узагалі́ гово́рять про ме́не?» – «Се́б-то де гово́рять?» – «Ну, взагалі́» (М. Хвильов.). Ну, Ваку́ло, ти-ж сам зна́єш, що без контра́кту нічо́го не ро́биться (Гоголь). Ну що ж, Тара́се! – рад єси́, не рад – диви́сь, яки́й в госпо́ді на́шій лад (П. Тичина). Ну, так що ж роби́ти? (М. Хвильов.). Гей, ну́те, косарі́ (Номис). Дава́йте йти!
• Ну, пойдём! (Сл. Гр.). Ну́мо в доро́гу! (Дніпр. Ч.). Ну́мо до пра́ці мерщі́й! (Грінч.). Нум ора́ть мерщі́й! (М. Терещ.)].
• Ну, Солопий, вот, как видиш, я и дочка твоя полюбили друг друга так… (Гоголь) – от що, Солопі́ю, ото́, як ба́чиш, я й дочка́ твоя́ та й покоха́ли одне́ о́дного так… (перекл. А. Харч.).
• Ну, говорите! – ну, кажі́ть! кажі́ть-бо!
• Ну́те, рассказывайте! – ну, розповіда́йте!
• Ну, пожалуйста – ну, будь ла́ска (бу́дьте ласка́ві).
• Ну, полно тебе упрямиться – ну, го́ді тобі́ упира́тися.
• Ну-с, что скажете? – ну, добро́дію (па́не), що ска́жете?
• Вон он, ну его бить! – ось він, ну́мо (нум, дава́йте) його́ би́ти!
• Ну да ну, а всё на одном месте – ну та ну, а все на тім са́мім мі́сці (а все ні з мі́сця).
• А ну – ану́; ану́те, ану́мо; срв. Ну́-ка. [Ану́, заведи́-но пі́сні! (Остр. Скарбів). Ану́: гоп трала́, гоп трала́, гоп, гоп, гоп! (Гоголь)].
• А ну, тебе говорят! – ану́, тобі́ ка́жуть!
• Ну же – ну́-бо, ну-ж.
• Да ну – ну́-бо. [Ну́-бо не пусту́й! (Вороний)].
• Да ну, иди, что ли! – та ну́-бо йди, чи що!
• Да ну же – та ну́-бо, (та) ну-ж бо;
2) (в выраж. угрозы, вызова) ну, (усилит.) ну-ну́, (грозя пальцем) ну-ну-ну́. [Ну, я-ж тобі́, почека́й! (Брацл.). Ну-ну-ну́! я-ж тобі́ зада́м, бу́деш ти мене́ пам’ята́ти! (Вінниччина)].
• Ну, смотри же! – ну, диви́ся!
• А ну – ану́! [Ану́ вдар! (Сл. Гр.). Ану́, вихо́дь, котри́й! (Остр. Скарбів)]. А ну-ну́ ударь! – ану-ну́ вдар!;
3) (в бранных выраж., проклятьях) – ну, ану́. Ну тебя! – цур тобі́! цур тобі́, пек (тобі́)! (а) бода́й тебе́! а йди ти (собі́)!, (отвяжись) відчепи́сь! [Цур тобі́ (бода́й тебе́), яки́й ти дурни́й! (Номис). Цур тобі́, пек! (Сл. Гр.)]. Ну его! – цур йому́! цур йому́, пек (йому́)!; (нужды нет) дарма́! [Цу́р-же йому́ з лі́сом! (Шевч.). Таке́ роби́ли, що цур йому́ вже і каза́ть! (Котл.)]. А ну его! – та цур-йому́!, (пропади он пропадом) (та) ха́й-же він зги́не (зсли́зне)! Ну тебя к лешему, см. Ле́ший. Ну вас! – цур вам! (а) бода́й вас! [А бода́й вас та цу́р-же вам! (Шевч.)]. Ну вас всех к чорту (к богу)! – ану́ вас усі́х к чо́рту (к бі́су, до ді́дька, к бо́гу)! а йдіть ви всі до чо́рта (до бі́са, до ді́дька)! Ну вас всех к семи чертям! – а йдіть ви всі під три чорти́!;
4) (в выраж. удивления) ну. [Ну, їсть! нівро́ку! (Номис). Ну, хло́пче, та й утя́в-же ти шту́ку! (Київщ.). «А от за да́внього ча́су, коли́…» – «Ну, сва́те, згада́в часи́!» (Гоголь). Ну, та й ніч же була́! (Велз)].
• Ну, кто-бы мог это подумать! – ну, хто-б міг це поду́мати! «Слышал ли ты, что поговаривают в народе?» – «Ну?» – «Ну, то-то, ну!» (Гоголь) – «Ти чув, що поде́йкують лю́ди?» – «Ну?» – «От тобі́ й ну!» (перекл. А Харч.).
• Ну что вы! – ну що́ ви! [Ну що ви, Лі́но, я ду́же вам вдя́чна (В. Підмог.)].
• Да ну?! – та невже́? та ну?
• Ну уж обед! – ну (та) й обі́д.
• Ну и – ну й, та й. [Ну й дива́чка ви, Ма́рто! (В. Підмог.). Та й тюхті́й-же я підто́птаний! (Остр. Скарбів)]. Ну-ну́, какой сердитый! – ну-ну́, яки́й серди́тий! Такой, что ну! – таки́й, що ну-ну́!, (зап.) таки́й що раз! [Вона́ така́ кра́сна, така́ кра́сна, що раз! (Стефаник)];
5) (в выраж. согласия, уступки) ну; (ладно) гара́зд, до́бре. [Нема́, ну, то й нема́! (Л. Укр.). «Ну, там поба́чимо» – сказа́в він ла́гідно (В. Підмог.). А я був поду́мав, що ти й спра́вді зна́єш пра́вила; ну, та коли́ ти їх не зна́єш, то я зна́ю (Остр. Скарбів). Гара́зд, диви́сь-же, ти заско́чив мене (Остр. Скарбів)].
• Ну что же, приходите – ну що-ж, прихо́дьте.
• Ну, конечно, очевидно и т. п. – ну, звича́йно (зві́сно); а зві́сно; ну, види́ма річ и т. п. [Сподіва́єтесь, що уря́д спла́тить ваш борг, га? а зві́сно, спла́тить (Кінець Неволі). «Я неві́льна!» – «Ну, види́ма річ!» (В. Підмог.)].
• Ну да – авже́ж; см. Коне́чно 2.
• Ну, ладно! – ну, до́бре! гара́зд! ну-ну́!
• Ну, и ладно – то й гара́зд, то й до́бре. [«Наро́ду бага́то, дру́же?» – Ба́тько відпові́в, що ні, – люде́й, на жаль, ду́же о́бмаль. – «То й гара́зд» (Остр. Скарбів)];
6) (в выраж. несогласия, неудовольствия) ну. [«За пора́ду все, що хо́чеш, дам тобі́ я в нагоро́ду». – «Ну, на се» – пое́т відмо́вив – «не наді́юся я зро́ду» (Л. Укр.)].
• Ну, нет! – е, ні! ба ні! [Ба ні! не пі́ду до ньо́го (Липовеч.)].
• Ну, вот ещё! – ну, о́т іще! (ну,) ще́ що (ска́жеш, ска́жете)!, (ах, оставь) ат! ет! [«Та ну-бо, розкажи́!» – «Ат, одчепи́сь!» (Сл. Гр.). «Поси́дьте, по́ки я хоч з жі́нкою та з ді́тьми попроща́юсь». – «Ет, ще ви́гадав проща́ться! ході́м» (Рудч.)].
• Ну, вот, ещё что скажеш! – ну, от іще́ що ска́жеш!
• Ну, где таки! – де то вже таки́! [Де то вже таки́ він так сказа́ти мо́же! (Рудан.)].
• Ну, знаете – ну, зна́єте. [Я ось яки́й, а ви така́ ось – ну, зна́єте, ні те, ні се (Влизько)];
7) (в вопросит. предлож.) ну; (неужели? в самом деле?, ого?!, диал.) йо? [«Ну, чи не каза́в-же я?» – поду́мав собі́ Чуб (Гоголь). Ну, а все́-ж таки́, чи́м-же соціялі́зм відрізня́ється від комуні́зму? (М. Хвильов.). «А що ти ду́маєш запропонува́ти?» – «А як ти гада́єш? Ну?… от тобі́ й ре́бус!» (М. Хвильов.). «Від ко́го-ж лист?» – «Від ге́тьмана Хане́нка?» – «Хане́нка? йо?» (Стар.-Чернях.)].
• Ну, а вы? – ну, а ви?
• Ну так что же? – ну то що-ж?, (что из того?) ну то що з то́го?
• Ну что с ним делать? – ну що з ним роби́ти?;
8) (в повествовании – как связка между предложениями) ну, (ну, вот) ну та, (ну) ото́, ото́ж, (ну) так от. [Був собі́ одва́жний ли́цар, нам його́ згада́ть до ре́чи… Ну, та сей одва́жний ли́цар я́кось ви́брався до бо́ю (Л. Укр.). Бага́то слів було́ у ньо́го в кни́жці, ну, й каза́в-би собі́ яке́ хоті́в (Л. Укр.). Уря́дники все роби́ли спра́вно; пашпорти́ там, ну й хто бунтівни́к – зна́ли (Ледянко)].
• Ну вот он говорит – ото́(ж) він і ка́же;
9) (в выраж. многократного действия) дава́й, ну. [Зборо́в його́ та й дава́й би́ти (Київщ.). Пішла́ вона́, – я дава́й паску́дити Насту́ню (Крим.). Обняли́ся і дава́й цілува́тися (Сл. Ум.). З переполо́ху ну втіка́ть (Шевч.)].
• Да и ну – та й дава́й, та й ну. [Зібра́в шля́хту всю доку́пи та й ну частува́ти (Шевч.)];
10) (окрик на лошадей) но, ньо, (зап.) вйо, вйо-гей, (направо) гаття́ (гал.) гайта́, го́тьта, гайтта́, герта́ (налево) вістя́, (гал.) вісьта́. [Но, була́ні! (Гайсинщ.). Ньо, ньо, ураго́ва! (Костомар.)].
Пойти́ –
1) піти́ куди́, по що́, до чо́го; (направиться, отправиться) пода́тися, побра́тися до чо́го; (тронуться) ру́шити; (пуститься) потягти́. [От і пішли́ вони́ о́дного разу́ влі́тку по яго́ди (Грінч.). Ба́тько до млина́ пода́вся. Побра́вся шля́хом-доро́гою. По́їзд ру́шив. Та й не ї́вши потя́г додо́му].
• -ти́ вместе – піти́ ра́зом, вку́пі.
• -ти́ впереди – піти́ попере́ду, пе́ред пове́сти. [Голова́ пові́в пе́ред (Квітка)].
• -ти́ без дороги, наобум – піти́ навманя́, наверле́.
• -ти́ напрямик – піти́ навпросте́ць, попростува́ти, попрямува́ти.
• -ти́ в театр – піти́ до теа́тру (у теа́тр).
• -ти́ в гости – піти́ в го́сті, у гости́ну, у бе́сіду, на посиде́ньки.
• -ти́ в село – піти́ на село́, у село́, до села́.
• -ти́ за ягодами – піти́ по я́годи.
• -ти́ за водой – піти́ по во́ду.
• -ти́ (поплыть) по течению воды, реки – піти́ за водо́ю, за течіє́ю. [Як за водо́ю пі́деш – наза́д не ве́рнешся].
• -ти́ на рыбную ловлю – піти́ по ри́бу, на ри́бу.
• -ти́ на охоту за зайцами, за волками – піти́ на зайці́в, на вовкі́в.
• -ти́ в люди, на люди; между людей – піти́ поміж лю́ди.
• -ти́ бродяжить – піти́ в ма́ндри, на по́брідки, помандрува́ти, змандрува́ти.
• -ти́ бродить по свету – піти́ світа́ми, у світи́, піти́ в блуд.
• -ти́ куда глаза глядят – піти́ світ за́ очі; піти́, де о́чі понесу́ть (Грінч.).
• Куда ни -ду – хоч куди́ (де) піду́; куди́ (де) не піду́; де не пове́рну́ся. [Я оди́н тут, як той па́лець, де не поверну́ся (Рудан.)].
• -ди́(те)-ка сюда – ходи́ (ході́ть)-но сюди́; а ходи́ (ході́ть) сюди́.
• Пошли́! Пошё́л! (идёмте, иди!) – ході́мо, га́йда́!
• -дё́м(те)! – ході́м(о)!
• -шё́л вон! – геть іди́! геть(те)!
• -шё́л! (отвяжись, не получишь) – дзу́ськи, дзусь, адзу́сь.
• -шё́л к чорту – іди́ (геть) к чо́рту! геть к нечи́стому! до ді́дька!
• -шё́л! (трогай) – торка́й, руша́й! (езжай быстрее) поганя́й, паня́й.
• Пади́, поди́! – а-го́в! з доро́ги!
• -ди́-ка, -ди́ ж ты – а диви́. [І ма́ю я ді́ти, і ні́би не ма́ю. А диви́, до ма́тери так і го́рнуться, а до ме́не холо́дні (Крим.)].
• Вот -ди́-ж ты – от ма́єш.
• -ди́-ка, вот что делается – бач, що ро́биться.
• -ди́ с ним – що з ним поро́биш.
• Да -ди́ (вишь) – та ба. [Хоч він собі́ і сирота́, та ба, і отце́вський син не бу́де таки́й бра́вий коза́к (Квітка)].
• Коли на то -шло́ – як на те пішло́ся.
• -шло́ к тому – пішло́ся на те, поверну́ло на те.
• Это -шло́ к несчастью – це пішло́ся на неща́стя (на біду́, на го́ре, на ли́хо), на біду́ поверну́ло.
• -шло́ прахом – пішло́ на (в) ні́вець (на ма́рне, за ві́тром, за водо́ю), пові́трилося, ви́падком ви́пало. [Пові́трилася робо́та (Гліб.). Чужи́м живи́лися, ото́ воно́ нам ви́падком і ви́пало (Кониськ.)].
• -шло́ по-прежнему – пішло́ (повело́ся) по-старо́му (по-да́вньому).
• -шло́ наоборот – пішло́ ді́ло на пере́верт.
• -шло́ дело в ход – пішла́ робо́та.
• Дело -шло́ в лад (хорошо) – спра́ва пішла́ (повела́ся) до́бре, гара́зд, на до́бре.
• -шло́ кому в прок – пішло́ в ру́ку (на добро́). [Бага́тство не пішло́ йому́ в ру́ку].
• -шли́ разногласия – пішло́ на не́лад (ро́злад, ро́збрат).
• -ти́ за кого – піти́ за ко́го. [Путя́ща ді́вчина за те́бе не пі́де].
• -ти́ по миру – піти́ в же́бри, піти́ з до́вгою руко́ю, на про́шений хліб перейти́.
• -ти́ в бега – піти́ на вте́чі, піти́ в світи́, змандрува́ти.
• Он -шё́л по другой дороге – вій пішо́в и́ншим шля́хом.
• Лёд -шё́л (тронулся) – лід ру́шив; кри́га пішла́ (скре́сла).
• Мороз -шё́л у него под кожей – моро́з пішо́в йому́ (у йо́го) по-за шку́рою, моро́зом сипну́ло по-за шку́рою.
• Гвоздь вбок -шё́л – цвях убі́к пішо́в (погна́вся).
• Птица в отлёт -шла́ – пта́ство у ви́рій потягло́ (полеті́ло).
• Дорога -шла́ под гору – дорога пішла з гори.
• Река -шла́ на восток – рі́чка пішла́ (поверну́ла, скрути́ла) на схід.
• Эхо -шло́ по дубраве (лесу) – луна́ пішла́ га́єм (лі́сом).
• Шум -шё́л по дубраве – шум (ше́лест) пішо́в дібро́вою.
• -шё́л вгору (возвысился) – пішо́в уго́ру. [Пішли́ на́ші вго́ру].
• -ти́ по чьей дорожке (по чьим следам) – на чию́ сте́жку ступи́ти (спа́сти, попа́сти). [Він ступи́в на ба́тькову сте́жку. От і я на ді́дову сте́жку спа́ла: він учо́ра розби́в ку́хля, а я сього́дні].
• -ти́ разными путями (в разные стороны) – піти́ рі́зно, порізни́тися. [Ой, у по́лі три доро́ги рі́зно].
• -ти́ на уступки – поступи́тися.
• -ти́ в пари – заложи́тися.
• -ти́ ходуном – заходи́ти хо́дором. [Кущі́ бузку́ захита́лися, затріща́ли, заходи́ли хо́дором, ні́би несподі́вано звели́ між собо́ю лю́ту бі́йку (Васильч.)].
• -ти́ в кого – уда́тися в ко́го, уроди́тися в ко́го. [Чорт її́ зна, в ко́го вона́ й уроди́лась така́ хоро́ша (Тобіл.). І мій ба́тько таки́й ма́вся, і я в йо́го вда́вся].
• -ти в бубны (с бубён) – піти́ дзві́нкою.
• -ти́ в поход – піти́ (ру́шити) в похі́д.
• -ти́ против кого – піти́ проти ко́го, (вульг.) сторч проти ко́го ста́ти.
• -ти́ в бой – у бій піти́; до бо́ю (побо́ю) піти́; до бо́ю ста́ти.
• -ти́ жить к чужим людям – піти́ в при́йми (сусі́ди), піти́ в комі́рне.
• -ти́ на хлеба – на чужи́й хліб перейти́, піти́ на дармої́жки.
• На платье -шло́ много материи – на су́кню пішло́ бага́то мате́рії.
• Под воду -ти́ – нирця́ да́ти.
• Некоторое время -ти́ – попойти́. [Чима́ло ще тре́ба попойти́, по́ки додо́му ді́йдемо. Як-би до́щик попійшо́в на мою́ капу́сту]. См. Итти́, Ходи́ть;
2) (согласиться) піти́ на що, приста́ти на що, пусти́тися на що.
• -ти́ на мир – піти́ на мир (на мирову́), замири́тися.
• -ти́ на компромисс – приста́ти на компромі́с, вчини́ти компромі́с (Грінч.).
• Не верю, чтоб он на это -шё́л – не ві́рю, щоб він на таке́ пусти́вся;
3) (начать) піти́, поча́ти, узя́ти.
• -шё́л врать, хвастать – зача́в (дава́й) бреха́ти, хвали́тися.
• И -шё́л бранить – та й узя́в (ну) ла́яти.
• Опять -шё́л дурить – знов поча́в коверзува́ти (хи́мороди гони́ти).
• -шё́л плясать – пішо́в танцюва́ти.
• -шё́л в пляс – пішо́в у тане́ць.
• Да и -шли́ (болтать) – та й пішли́. [Та й пішли́: то чия́ торби́на ва́жча, то на скі́льки харчі́в ста́не у котро́ї, то як котра́ з до́му виряджа́лась (Тесл.)].
• -шё́л расспрашивать – пішо́в (ну) розпи́тувати.
• Вот трава -дёт рости после дождя – от зі́лля рухне́ рости́ після дощу́.
• -шла́ валять, -шла писать – завели́, почали́ вже;
4) (начаться) піти́, поча́тися.
• -шли́ у них внутренние усобицы – пішли́ у них домові́ чва́ри (Куліш), (вульг.) і пішла́ у них сва́рка та зма́жка (Неч.-Лев.).
• -шла́ дружба – пішло́ товари́ство, на дру́жбу пішло́ся. [Таке́ товари́ство пішло́ між бу́зимком і хлоп’я́м (Мирн.)].
• Дождь -шё́л – дощ пішо́в.
• Ему -шёл второй год – йому́ на дру́гий (на дру́гу ве́сну) поверну́ло, йому́ дру́гий поступи́в, йому́ на дру́гий пішло́.
• -дё́т беда, растворяй ворота – ли́ха коне́м не об’ї́хати; біда́ сама́ не хо́дить
5) (поступить) піти́.
• -ти́ в учителя – піти́ в учителі́, піти́ учителюва́ти.
• -ти́ в услужение – піти́ у на́йми.
• -ти́ в солдаты – піти́ у москалі́.
• -ти́ в войско – піти́ до ві́йська (у ві́йсько);
6) (кому, безлич.) повести́ся, пощасти́ти, поталани́ти, пофорту́нити кому́.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Ну, междумет., част. –
1) (для выраж. побуждения, убеждения, ободрения, поощрения к действию и т. п.) ну; специальнее: (давай) дава́й, (мн.: ну́те) ну́те, дава́йте, (при обращение в 1-м лице мн.) ну́мо, нум;
2) (в выраж. угрозы, вызова) ну, (усилит.) ну-ну́, (грозя пальцем) ну-ну-ну́;
3) (в бранных выраж., проклятьях) ну, ану́;
4) (в выраж. удивления) ну;
5) (в выраж. согласия, уступки) ну; (ладно) гара́зд, до́бре;
6) (в выраж. несогласия, неудовольствия) ну;
7) (в вопросит. предлож.) ну; (неужели? в самом деле?, ого?!, диал.) йо?;
8) (в повествовании – как связка между предложениями) ну, (ну, вот) ну та, (ну) ото́, ото́ж, (ну) так от;
9) (в выраж. многократного действия) дава́й, ну;
10) (окрик на лошадей) но, ньо, (зап.) вйо, вйо-гей, (направо) гаття́ (гал.) гайта́, го́тьта, гайтта́, герта́ (налево) вістя́, (гал.) вісьта́:
• а ну – ану́; ану́те, ану́мо;
• а ну его! – та цур-йому́!, (пропади он пропадом) (та) ха́й-же він зги́не (зсли́зне)!;
• а ну-ну́ ударь! – ану-ну́ вдар!;
• а ну, тебе говорят! – ану́, тобі́ ка́жуть!;
• да и ну – та й дава́й, та й ну;
• да ну? – та невже (та невже ж)?; та ну?;
• да ну – ну́-бо;
• да ну же – та ну́-бо, (та) ну-ж бо;
• да ну, идите, что ли! – та ну-бо, йдіть, чи що!;
• и ну кричать – і (та й) давай (та й ну) кричати;
• ни тпру ни ну – ні тпру ні ну; ні взад ні вперед; ні в кут ні в двері;
• ну, а вы? – ну, а ви?;
• ну вас! – цур вам! (а) бода́й вас!;
• ну вас всех к семи чертям! – а йдіть ви всі під три чорти́!;
• ну вас всех к чорту! – ану́ вас усі́х к чо́рту (к бі́су, до ді́дька)! а йдіть ви всі до чо́рта (до бі́са, до ді́дька)!;
• ну вот ещё! – ну от іще!; (ну) ще що (скажеш, скажете, вигадаєш, вигадаєте…)!; ну, о́т іще!, (ну,) ще́ що (ска́жеш, ска́жете)!, (ах, оставь) ат!, ет!;
• ну, вот, ещё что скажеш! – ну, от іще́ що ска́жеш!;
ну вот он и говорит; ну, я и пошёл – отож (ото) він і каже; отож я й пішов;
• ну, где таки! – де то вже таки́!;
• ну, говорите! – ну, кажі́ть! кажі́ть-бо!;
• ну да! (разг.) – авжеж!; звичайно!;
• ну да ну, а всё на одном месте – ну та ну, а все на тім са́мім мі́сці (а все ні з мі́сця);
• ну его!, ну её! – цур йому!, цур їй!; цур йому (їй), пек йому (їй)!; (нужды нет) дарма́!;
• ну и – ну й, та й;
• ну, и ладно – то й гара́зд, то й до́бре;
• ну же – ну́-бо, ну-ж;
• ну, знаете – ну, зна́єте;
• ну и ну, ай да ну – ну й ну; оце так;
• ну, конечно, очевидно… – ну, звича́йно (зві́сно); а зві́сно; ну, види́ма річ…;
• ну и холод – ну (але) й холод;
• ну, кто-бы мог это подумать! – ну, хто-б міг це поду́мати!;
• ну, ладно! – ну, до́бре! гара́зд! ну-ну́!;
• ну нет! – е ні!, ба ні!, ну, ні!;
• ну ты подумай! – ну ти скажи!;
• ну-ну́, какой сердитый! – ну-ну́, яки́й серди́тий!;
• ну, пожалуй! – ну, хай і так!; ну, мабуть!;
• ну, пожалуйста – ну, будь ла́ска (бу́дьте ласка́ві);
• ну тебя! – цур тобі!; цур тобі пек (тобі)!; (а) бодай тебе!; а йди ти (собі)!; (отвяжись) відчепи́сь!;
• ну, полно тебе упрямиться – ну, го́ді тобі́ упира́тися;
• ну, смотри же! – ну, диви́ся!;
• ну-с, что скажете? – ну, добро́дію (па́не), що ска́жете?;
• ну так что же? – ну то що-ж?, (что из того?) ну то що з то́го?;
• ну́те, рассказывайте! – ну, розповіда́йте!;
• ну уж обед! – ну (та) й обі́д;
• ну что вы! – ну що́ ви!;
• ну что же, приходите – ну що-ж, прихо́дьте;
• ну что с ним делать? – ну що з ним роби́ти?;
• «Слышал ли ты, что поговаривают в народе?» — «Ну?» — «Ну, то-то, ну!» (Гоголь) – «Ти чув, що поде́йкують лю́ди?» — «Ну?» — «От тобі́ й ну!» (перекл. А Харч.);
• такой, что ну! – таки́й, що ну-ну́!, (зап.) таки́й що раз!
[Таке́ роби́ли, що цур йому́ вже і каза́ть! (І.Котляревський). Ну, Ваку́ло, ти-ж сам зна́єш, що без контра́кту нічо́го не ро́биться (М.Гоголь). Ану́: гоп трала́, гоп трала́, гоп, гоп, гоп! (М.Гоголь). «Ну, чи не каза́в-же я?» — поду́мав собі́ Чуб (М.Гоголь). З переполо́ху ну втіка́ть (Т.Шевченко). Зібра́в шля́хту всю доку́пи та й ну частува́ти (Т.Шевченко). Гей, ну́те, косарі́ (Номис). Ну́мо до пра́ці мерщі́й! (Б.Грінченко). Ну́-бо не пусту́й! (М.Вороний). Ну, йди вже, го́ді бари́тися! (АС). Ну, я-ж тобі́, почека́й! (АС). Ну-ну-ну́! я-ж тобі́ зада́м, бу́деш ти мене́ пам’ята́ти! (АС). Ану́ вдар! (Сл. Гр.). Цур тобі́ (бода́й тебе́), яки́й ти дурни́й! (Номис). Цур тобі́, пек! (Сл. Гр.). Цу́р-же йому́ з лі́сом! (Т.Шевченко). А бода́й вас та цу́р-же вам! (Т.Шевченко). Ну, їсть! нівро́ку! (Номис). «Поси́дьте, по́ки я хоч з жі́нкою та з ді́тьми попроща́юсь». — «Ет, ще ви́гадав проща́ться! ході́м» (Рудченко). Де то вже таки́ він так сказа́ти мо́же! (С.Руданський). Ну, хло́пче, та й утя́в-же ти шту́ку! (АС). «А от за да́внього ча́су, коли́…» — «Ну, сва́те, згада́в часи́!» (М.Гоголь). Нема́, ну, то й нема́! (Л.Українка). «За пора́ду все, що хо́чеш, дам тобі́ я в нагоро́ду». — «Ну, на се» — пое́т відмо́вив — «не наді́юся я зро́ду» (Л.Українка). Бага́то слів було́ у ньо́го в кни́жці, ну, й каза́в-би собі́ яке́ хоті́в (Л.Українка). Вона́ така́ кра́сна, така́ кра́сна, що раз! (В.Стефаник). «Та ну-бо, розкажи́!» — «Ат, одчепи́сь!» (Сл. Гр.). Обняли́ся і дава́й цілува́тися (Сл. Ум.). — Я ось яки́й, а ви така́ ось – ну, зна́єте, ні те, ні се (О.Влизько). «Від ко́го-ж лист?» — «Від ге́тьмана Хане́нка?» — «Хане́нка? йо?» (Л.Старицька-Черняхівська). — Ну що ж, Тара́се! — рад єси́, не рад — диви́сь, яки́й в госпо́ді на́шій лад (П.Тичина). Ну, так що ж роби́ти? (М.Хвильовий). — Ну що ви, Лі́но, я ду́же вам вдя́чна (В.Підмогильний). — Ну й дива́чка ви, Ма́рто! (В.Підмогильний). «Ну, там поба́чимо» — сказа́в він ла́гідно (В.Підмогильний). «Я неві́льна!» – «Ну, види́ма річ!» (В.Підмогильний). Я інквізитор. Ну, і що із того? Чи то такі вже злочини страшні? Я не хвалюся. Віку золотого, звичайно ж, не було і при мені. Ну, катував. Ну, навертав до лона. Палив багаття вищі голови. Я їх убив, ну, може, півмільйона… Ану згадайте — скільки вбили ви? (Л.Костенко). Ти ж козак? Ну ж, скажи? Ти ж козак. Хай поганий, а таки ти козак, а таки, зловороже, козак (В.Стус). День поволі котився під три чорти. Й на це не було ради (М.Бриних). Цур йому пук! (Юрай Курай). Йому хотілося послати під три чорти Париж з усіма його інтригами, його порядками, його лицемірством (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). Чоловік з похмілля підходить до дзеркала, довго дивиться на своє пом’яте, заплиле лице: — Ну і як тут не пити?]. Обговорення статті
Собака – собака (м.р., реже ж.р.), (ув.) собацюра, собацюга, соба́йло, собачисько, (собир.) собачня, собарно́та, (ещё, пёс) пес:
• борзая собака – хірт (хорт);
• бросить как собаке – як собаці кинути; як собаці в зуби сунути;
• вот где собака зарыта (разг.) – так от у чім сила (суть); ось де притичина; видно, де дно (Пр.); от де заковика;
• две собаки дерутся, третья не мешайся – де їдять, там не пхайся, а де б’ються, звідтіль утікай (Пр.); де пси свої гризуться, там чужий не мішайся (Пр.); свій із своїм січися, рубайся, а чужий не мішайся (Пр.);
• каждая собака (разг.) – кожний (усякий) собака; кожне (усяке);
• [как] собака на сене – [як] собака на сіні; собака на сіні (на кості, на стерві, на падлі) лежить — і сам не їсть, і другому не дає (Пр.); і сам не гам, і другому не дам (Пр.); сидить пес на сіні; сам не їсть і другому не дає (Пр.);
• как собака (устал, голоден…) (разг.) – як собака (як пес);
• как (что) собак нерезаных (разг.) – як комашні; як сарани;
• любит, как собака палку – любить, як собака цибулю (Пр.); рад, як сирота трясці (Пр.); терпить його, як сіль в оці (Пр.); догоджає, як чирякові на роті (Пр.); любить його, як хрін в оці (Пр.);
• не тогда собак кормить, как на охоту идти – не тоді хортів годувати, як на влови їхати (Пр.); не тоді коня сідлати, як треба сідати (Пр.); не тоді коневі вівса, коли він дивиться на пса (Пр.); не тоді рушницю набивати, як треба стріляти (Пр.); шити-білити – завтра Великдень (Пр.);
• ни одна собака (разг.) – жоден (жодний) собака (пес);
• собака лает, ветер носит – собака бреше, а вітер несе (носить) (Пр.); вітер віє, собака бреше (Пр.); вітер повійне, а собака брехне (Пр.); собака погавка, а вітер рознесе (Пр.); пси виють, а місяць світить (Пр.); собака гавка, а мажі йдуть (Пр.); пес бреше, дощ чеше, а вітер далі несе (Пр.);
• собаке собачья смерть – собаці собача й смерть (Пр.); жив, як пес, загинув, як собака (Пр.); ледачому ледача й смерть (Пр.); катюзі по заслузі;
• собаку съел на чём – зуби з’їв (проїв) на чому.
[На узліссі собаки ганяють лисицю; так ганяють, так ганяють: лисиця не втече, хорт не дожене (Казка). Троянці всі з хортами Збирались їхать за зайцями, Князька свого повеселить (І.Котляревський). За сими плентавсь розбишака, Нептунів син, сподар Мезап, До бою був самий собака І лобом бився, так, мов цап. Боєць, ярун і задирака, Стрілець, кулачник і рубака, І дужий був з його хлопак; В виски, було, кому як впнеться, Той насухо не оддереться; Такий ляхам був Желізняк (І.Котляревський). Братчики так, як хорти на поклик вівчаря, той звідти, той звідси, поспішали на раду (П.Куліш). — Де ж мені, панотче, дітись? — каже жінка. — Він мене вб’є, як наздожене. Тут хоч дурний, та такий злий, як собака (П.Куліш). — Гай-га! Аби живі були! Се не панські гроші — братерські: ними не зажуришся. Я собі зароблю: тепер я вільний хоч на півроку; з собаками не піймають (М.Вовчок). По квітничку собака поскакав, Усе понівечив і потоптав (Л.Глібов). Все пішло на пси (Номис). Велика, чорна, кудлата собака кинулась на його з-під загороди (П.Мирний). — О, дурненька Солошка співає! — кричали вони й мерщій тікали до хати, щоб не зустріла вона де їх, бо боялися її, як скаженої собаки (П.Мирний). Господи! У неї ж ні шеляга; посліднього карбованця узяв він на сіль, як виходив з дому… Чи так кинути? Хай візьмуть — пошматують і загребуть, як ту собаку, без попа, без обряду церковного?.. Що ж він? Хіба він по своїй волі умер, хіба він хотів тії смерті?.. (П.Мирний). Колісник пихтів, одпихався, а вона, як навісна, то одскакувала від його, то, прискакуючи, горнулася, мов вірна собака (П.Мирний). — Та ти мені не кажи, я його знаю добре, — збірщиком при ньому був, — як собака на сіні: сам не їсть і другому не дає. Вредний ірод, а як удариться оце до начальства, то й Казюка не поможе (І.Карпенко-Карий). — Добрий каніс! Гарний собацюра!.. Ну тебе к чорту!  Хвостом  усю  пику заляпав (Б.Грінченко). Управитель пана, бита собака, послухав хлопцевої мови, подивився на нього та й промовив на Шевченкове прохання: «Не оддамо ми тебе маляру, бо нам самим таких треба» (С.Васильченко). Гавкнуло, як із бочки, — і кудлатий собацюга летів із-за куща на Якова з вищиреними зубами (С.Васильченко). — До ладу не з’їсте — все ті карбованці та червінці складаєте. А помрете, то якась випорожнить кутки та й спасибі не скаже. Так ні за собаку й пропаде (С.Васильченко). Десь узялися свині та так і опали мене навкруги, як ті собаки (І.Нечуй-Левицький). — Хто ти такий, питаю в тебе. Ти мій панщанний? Еге, так? — Ні, князю! Од цього мене Бог помилував. Я панщину люблю, сказати по правді, як собака цибулю (І.Нечуй-Левицький). «Он що! — прошепотів чоловік; чув, що холод обняв йому всю душу. — Божевільні вбили хлопця! І  —  на м’ясо… Тепер готують з нього їжу… Страх який! — Дядько вийшов швидко і вернувся в свій двір. Не знаходить собі місця. — Хоч міліція — собачня, а хтось же мусить на світі за таким ділом глядіти! Хай хоч тут порядок наведуть» (В.Барка). Зрідка дощить високе серпневе небо, гавкають собаки по дворищах і крайня зоря над самим небосхилом надсадно продирається крізь віття дерев (В.Стус). Печаль осиплеться, як маки. Заорють місце орачі. Лиш десь на хуторі собаки ще довго витимуть вночі (Л.Костенко). Чи, може, сам невипростаний я, Не маю мужності і того духу в слові, Що пропікає світ і все на світі І стверджує і волю, і любов?! Чи, може, я не маю ні народу, Ні мови, ні свободи, ні життя, І, як собака за чужинським возом, Плетусь собі, вдоволений шматком, Що кинуть з того возу, га?.. Не знаю… (М.Вінграновський). Собайло радісно заскавчав і, підстрибнувши, лизнув Мацюцьку просто в губи (Л.Кононович). Вони гнали величезними стрибками, і з вікна добре видно було, як ця собарнота розсипалася поміж деревами, та однак мчала і мчала в одному напрямку, орієнтуючись по слідах, котрі вервечкою виділялися на сніговій понові (Л.Кононович). …медведя за карабін чіпляють до грубого дроту, натягнутого між грабів, скраю галявини впівголос перемовляються чоловіки, собарнота скалозубить і обнюхує траву, зрідка старий, притупуючи валянком, гукає: давай, давай! і хрипкуваті голоси обривали дзвін брязкал на ошийнику медведя, що глух від люті; давай, давай! і летіла шерсть, сука з натертим об сніг малиновим вим’ям відлітала до кучугури, гримів ланцюг і сніговий вихор здіймався там, де клубкували чорні і гостровухі собачиська (Є.Пашковський). Насміхається тварюка, подумав Григорій. Тузик заперечливо помахав хвостом. Кмітливий, хитрий, але ледачий український пес. Невже все розуміє, собацюра? (В.Кожелянко). Він дико реготав, аж боліли ребра. Реготав так тяжко, аж почав плакати. Його розривало від ридання. він пережив Лінду, канал, пігулки і поїзд. А тепер його порве на шматки собацюра. І йому байдуже. Його дружина спить із футбольною командою. Ніщо не тримає його на світі (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Чудова чиста свобода жінки явно була чимсь прекраснішим за будь-яку фізичну любов. Єдина біда полягала в тому, що чоловіки в цьому питанні були недорозвиненіші від жінок. Вони вимагали сексу, як собаки (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса). Як мені важко було дивитись на нього, коли він опинився серед тієї миршавої собачні в таборі (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Хто лягає спати з собаками, встає з блохами (Г.Гайне). Що більше я дізнаюся про людей, то більше люблю собак (Марі де Савіньє). Служив як пес, убили як собаку (С.Є.Лєц). Напис на воротах: «Собака — друг! Але не кожної людини»]. Обговорення статті
Чёрт – чорт, дідько, люципер, лукавий, куций, (нечистый) лихий, нечистий, (болотный) анци́бол, анци́болот, анциболо́тник:
• будто черти горох молотили (в свайки играли) (разг., устар.) – неначе (наче), немов (мов), ніби (нібито), буцімто (буцім) чорт сім кіп гороху змолотив;
• до чёрта, чёрт знает сколько (разг.) – до чорта (до біса, достобіса, до дідька), до лиха (до лихої години), до смутку; (эвфем.) до сина (до хріна); (ругат.) до стилої мами; страшенно;
• за каким (за коим) чёртом (прост.) – якого чорта (біса, дідька); (иногда эвфем.) якого сина;
• какого чёрта, для какого чёрта (разг.) – якого чорта (біса, дідька); (эвфем. также) якого сина (хріна); (иногда давн.) якого недовірка; (лок.) якої нетечі; на кий біс;
• как чёрт от ладана (бежать, убегать от кого, от чего) (разг.) – як чорт від ладану (тікати, утікати від кого, від чого);
• к чёрту, к чертям, ко всем чертям (разг.) – к чорту (к бісу), до чорта (до біса, до дідька), к чортам (к бісам), до (всіх) чортів; (ругат. ещё) під три чорти, к лихій годині;
• к чёрту на кулички (на рога) (разг.) – аж геть далеко, аж десь [на] край світа, (иногда) галасвіта; до чортів на виступці, до чорта (до дідька) в зуби;
• на чёрта (разг.) – на чорта (на біса);
• не было печали, [так] черти накачали – не мала баба клопоту, так купила порося (Пр.); не було клопоту, так чорт надав (Пр.); купив чорта з рогами на свою шию (Пр.); не мала дівка лиха, так Каленика привела (Пр.);
• ни к чёрту (не годится) (разг.) – ні к чорту (ні к лихій годині) не годиться; (иногда фиг. о какой-нибудь непригодной вещи) надібок у піч, мишам на снідання;
• ни чёрта (разг.) – ні чорта; нічогісінько; дарма;
• один чёрт (разг.) – один чорт (один біс); який дідько печений, такий і варений (Пр.); який один дідько, такий і другий (Пр.); все один чорт, що собака, що хорт (Пр.); той же Савка, та на других санках (Пр.);
• одному чёрту известно – сам чорт (дідько) зна (знає);
• [сам] чёрт не брат кому – [сам] чорт не брат (і чорт не брат) кому;
• сам чёрт не разберёт (не поймёт) (разг.) – сам чорт (і чорт) не розбере (не зрозуміє);
• [сам] чёрт ногу (голову) сломит (разг.) – [сам] чорт ногу зломить, [сам] чорт спіткнеться; [сам] чорт голову зверне (зломить, зламає), [сам] чорт в’язи скрутить; [сам] чорт ладу (рахуби) не дасть, [сам] чорт ладу не дійде; того й дядько з перцем не з’їсть;
• сто чертей! (бран.) – сто (стонадцять) чортів!;
• у него чёрт в подкладке, сатана в заплатке – лисом підшитий, псом підбитий (Пр.);
• у чёрта на куличках, на рогах (разг.) – аж геть далеко, аж десь край світа, у чорта далеко; у чорта на болоті, у чорта в зубах;
• чем чёрт не шутит (разг.) – чого на світі не буває; бува (буває);
• чёрта ли мне (тебе, ему, нам, вам…) в ком, в чём (разг.) – на чорта (на біса, на дідька) мені (тобі, йому, нам, вам.. ) хто, що;
• чёрта лысого – чорта (дідька) лисого; чорта пухлого;
• чёрта с два! (разг.). – чорта лисого (пухлого)!; чорта з два!; овва (ов)!; але-але!;
• чёрт возьми, чёрт побери (разг.) – чорт його бери!, чорт побери!; дій його честі!; (иногда) матері його ковінька!;
• чёрт дёрнул меня (тебя, его, её, нас, вас, их) за язык (разг.) – чорт смикнув мене (тебе, його, її, нас, вас, їх) за язик; чорт надав (лиха личина надала) мені (тобі, йому, їй, нам, вам, їм) бовкнути;
• чёрт дёрнул, понёс, догадал меня (тебя, его, её, нас, вас, их) (разг.) – надала ж мені (тобі, йому, їй, нам, вам, їм) лиха година (лиха личина, нечиста сила); [і] надала ж мені (тобі, йому, їй, нам, вам, їм); [і] надав же мені (тобі, йому, їй, нам, вам, їм) нечистий (чорт, біс);
• чёрт его (их…) знает – чорт (дідько, біс, враг, кат, мара, морока) його (їх…) знає; лихий його (їх…) зна(є); хрін його (їх…) батька зна (знає); смуток його (їх…) зна (знає);
• черти возьмут кого (разг.) – чорти візьмуть кого, чорт (дідько) ухопить кого;
• чёрт знает кто (что, какой, где, куда…) (разг.) – чорт (кат) зна хто (що, який, де, куди…); чортзна-хто (-що, -який, -де, -куди…), казна-хто (-що, -який, -де, -куди…); чорт (біс) батька зна хто (що, який, де, куди…);
• чёрт ли сладит с кем (разг.) – і чорт (і біс) ладу не дійде з ким;
• чёрт меня (тебя, его, её, нас, вас, их) возьми (дери, побери, подери); чёрт бы меня (тебя, его, её, нас, вас, их) брал (драл, побрал) (разг.) – чорт мене (тебе, його її, нас, вас, їх) бери (о многих, побери); хай (нехай) мене (тебе, його, її, нас, вас, їх) чорт (лихий, дідько) візьме; щоб мене (тебе, його, її, нас, вас, їх) чорт узяв (забрав, про багатьох побрав); чорт би мене (тебе, його, її, нас, вас, їх) узяв (забрав, про багатьох побрав);
• чёрт мошну тачает, скряга её набивает – скупий збирає, а чорт калитку шиє (Пр.);
• чёрт несёт, принёс (черти несут, принесли) кого (разг.) – чорт (дідько) несе, приніс (чорти несуть, принесли) кого; (лок. також) чорт нагодив (нагодила дідьча мати) кого;
• чёрт носит (черти носят) кого; чёрт унёс (черти унесли) кого – чорт (дідько) носить (чорти носять) кого; чорт заніс (забрав) кого, чорти занесли (забрали, побрали) кого; [десь] віється, повіявся хто;
• чёрт с тобой (с ним, с ней, с вами, с ними) (разг.) – чорт з тобою (з ним, з нею, з вами, з ними); хай (нехай) тобі (йому, їй, вам, їм) чорт (біс, враг, мара, морока); хай (нехай) тебе (його, її, вас, їх) чорт (враг) візьме, забере;
• чёрт-те что, чёрт-те как – чорт зна що, чорт зна як; чортзна-що, чортзна-як, казна-що, казна-як; (редко) чорть-і-що, чорть-і-як;
• чертям (всем чертям) тошно (разг.) – аж пекло сміється;
• что за чёрт (разг.) – що за чорт (чортовиння, чортівня).
[Лізти чортові в зуби (Пр.). Якби в чорта грива, була б з нього кобила (Пр.). — Одначе ж, чорт побери, земляче, ти, видно, її соломою годував! (М.Гоголь). Хотина як вигляне в вікно, то на вікно три дні собаки брешуть, а на виду у неї неначе чорт сім кіп гороху змолотив (І.Нечуй-Левицький). І мені ж даси меду, як піддереш? — Але-але! (Сл. Гр.). Посилався до дівчини, хотів її взяти, нагодила дідьча мати товариша в хаті (Н. п.). Вигадай чорта, він вам і ратиці на стіл (Пр.). Послав Бог роботу, та забрав чорт охоту (Пр.). Править, як чорт болотом (Пр.). Про вовка помовка, а чорт пана несе (Пр.). Пусти чорта в хату, то він і на піч залізе (Пр.). — Козолуп! Піди, брат, турни його к чортам собачим звідси. Хай другим шляхом їде… Ну, сволоч народ! Якраз йому тоді треба їхать, як не можна (В.Винниченко). Але тепер, коли все скінчилось гаразд (дай Боже так і в усіх пригодах), скажіть мені, ваша милость, хіба ж то не смішно було, що отаке чорть-і-що нас налякало,- мене принаймні, бо ви, пане, я вже бачу, не знаєте й не відаєте, що таке страх чи переляк (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Чорти батька зна що говориш, чоловіче! — вигукнув Дон Кіхот (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Бог мене побий,— обізвався тоді корчмар,— коли той Дон Кіхот чи Дон Анциболот не порубав міхів із червоним вином, що в головах йому стояли! Отож, мабуть, вино розлилося, а сей молодець дума, що то кров! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Тільки-но хто згадував директора, крамаря хапали чорти, він, забувши про свої муки, несамовитів і казився, чухаючи своє тіло від голови до п’ят (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). — Отака ваша історія? — Певно, що така. А яка ваша? Ми порівняємо їх і, може, я нарешті зрозумію, на кий біс ви закинули мене посеред ночі до холодного підвалу, який смердить лайном? (В.Шовкун, перекл. К.Р.Сафона). З першого дня роботи виявилося до дідька й трохи (Ю.Винничук, перекл. Б.Грабала). 1. — Тату! Чорт лізе в хату!!! — Не біда, синку, аби не москаль. 2. Дружина — чоловікові: — Тебе сьогодні знову викликають у школу: малий знову розбив вікно. — Чорт побери! Скільки ж у них там вікон?!]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ЧЁРТ ще нечи́стий дух;
чёрт возьми́!, ще сто чорті́в!;
на кой черт вставн. на лиху́ годи́ну;
чёрт зна́ет что ще ли́хо зна́є що;
чем чёрт не шу́тит бува́є і слон літа́є, з чим ді́дько не но́ситься, фраз. ще й спра́вді;
чёрт бы вас побра́л щоб вас ді́дько злиза́в;
чёрта лы́сого! /чёрта с два!/ чо́рта пу́хлого, фраз. де́ там!, та де!, стил. перероб. так він /вона тощо/ і [чёрта з два тебе ска́жет так він тобі́ і скаже];
к чёрту в зу́бы до чо́рта на ро́ги;
у чёрта на кули́чках ще у чо́рта за па́зухою;
ЧЕ́РТИ, черти полоса́тые бі́сові ді́ти;
ко всем чертя́м під три чорти́;
всем чертя́м то́шно аж пе́кло сміє́ться.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Дьявол
• Какого дьявола; для какого дьявола; за каким дьяволом; на кой дьявол (вульг.) – якого дідька (гаспида, чорта); на якого дідька (гаспида, чорта).
• К дьяволу! – к чорту!; к лихій годині!; до гаспида!
• Что за дьявол! (вульг.) – що за дідько (що за чорт!); що за мара!
Катиться
• День катится за днём – день по дню (за днем) збігає (спливає).
• Катись колбасой (колбаской)! (вульг.) – іди собі геть!; забирайся геть!
• Катись к чёрту, ко всем чертям! (бранное) – махай (катай, мотайся) під три чорти (до дідька, к нечистому, к чорту, до чорта, к бісу, до біса, до ста чортів, до ста дядьків, до дядькової мами, до вражої мами)!
• Катиться по наклонной плоскости (перен.) – котитися по похилості (по похилій площі); (образн.) як з гори котитися.
• Катятся слёзы градом – сльози котяться [з очей], як (мов) [той] горох; сльози котяться градом; котяться сльози, як роса з листя.
• Пот катится градом с кого – піт очі заливає кому; піт буйною росою (буйним перлом) тече (ллється) з кого; піт котиться рясними краплями з кого.
Кулички
• К чёрту (к чертям) на кулички (разг.) – у чортове болото; до чорта (до дідька) в зуби (на роги); до чортів на виступці.
• У чёрта на куличках (разг.) – казна-де (чор(т)-зна-де); у чорта на болоті, у чорта (у дідька) в зубах (на рогах); де чорти навкулачки б’ються.
Ну
• Да ну? – та невже (та невже ж)?; та ну?
• Да ну, идите, что ли! – та ну-бо, йдіть, чи що!
• И ну кричать – і (та й) давай (та й ну) кричати.
• Ни тпру ни ну – ні тпру ні ну; ні взад ні вперед; ні в кут ні в двері.
• Ну вас всех к чёрту – ану вас усіх к чорту (к бісу, до дідька); а йдіть ви всі до чорта (до біса, до дідька).
• Ну вот ещё! – ну от іще!; [ну] ще що [скажеш, скажете, вигадаєш, вигадаєте…]!
• Ну вот он и говорит; ну, я и пошёл – отож він і каже; отож я й пішов.
• Ну да! (разг.) – авжеж!; звичайно!
• Ну его!, ну её! – Цур йому!, цур їй!; цур йому (їй), пек йому (їй)!
• Ну нет! – е ні!
• Ну, пожалуй! – ну, хай і так!; ну, мабуть!
• Ну тебя! – цур тобі!; цур тобі пек [тобі]!; [а] бодай тебе!; а йди ти [собі]!
Ступать
• Ступай к чёрту! – іди під три вітри (під три чорти)!; іди до дідька (к бісу)!
• Шагу ступить нельзя (невозможно, не может кто) без кого, чего – і ступнути не можна (не може хто) без кого, без чого; і кроку (ні кроку) ступити не можна (не може хто) без кого, без чого.
Убираться
• Убирайся, убирайся вон (прочь)! – забирайся, забирайтеся (іди, ідіть [собі]) геть!; геть, гетьте (виносься, виносьтеся) з хати!
• Убирайся, убирайтесь к чёрту, ко всем чертям – іти, ідіть до біса (достобіса, до дідька, к бісу, к чорту); іди, ідіть під три чорти; іди, ідіть під три вітри.
• Убираться на все четыре стороны – іти під чотири вітри; іти на всі чотири [сторони].
Черт
• Будто черти горох молотили (в свайки играли) (разг. устар.) – (не)наче, (не)мов, ніби(то), буцім(то) чорт сім кіп гороху змолотив. [Хотина як вигляне в вікно, то на вікно три дні собаки брешуть, а на виду у неї неначе чорт сім кіп гороху змолотив. Н.-Левицький.]
• До чёрта (разг.) – до чорта (до біса, достобіса), до лиха (до лихої години), до смутку; (евфем.) до сина (до хріна); (лайл.) до сталої мами; страшенно.
• За каким (за коим) чёртом (прост.) – якого чорта (біса, дідька); (іноді евфем.) якого сина.
• Какого чёрта, для какого чёрта (разг.) – якого чорта (біса, дядька); (евфем. також) якого сина (хріна); (іноді давн.) якого недовірка; (лок.) якої нетечі. [Чого мені журитися, якої нетечі? Манжура.]
• Как чёрт от ладана (бежать, убегать от кого, от чего) (разг.) – як чорт від ладану (тікати, утікати від кого, від чого).
• К чёрту, к чертям, ко всем чертям (разг.) – к чорту (к бісу), до чорта (до біса, до дідька), к чортам (к бісам), до (всіх) чортів; (лайл. ще) під три чорти, к лихій годині.
• К чёрту на кулички (на рога) (разг.) – аж геть далеко, аж десь [на] край світа, (іноді) галасвіта; до чортів на виступці, до чорта (до дідька) в зуби.
• На чёрта (разг.) – на чорта (на біса).
• Не было печали, [так] черти накачали – не мала баба клопоту, так купила порося. Пр. Не було клопоту, так чорт надав. Пр. Купив чорта з рогами на свою шию. Пр. Не мала дівка лиха, так Каленика привела. Пр.
• Ни к чёрту (не годится) (разг.) – ні к чорту (ні к лихій годині) не годиться; (іноді фіг. про якусь негодящу річ) надібок у піч, мишам на снідання.
• Ни чёрта (разг.) – ні чорта; нічогісінько; дарма.
• Один чёрт (разг.) – один чорт (один біс). Який дідько печений, такий і варений. Пр. Який один дідько, такий і другий. Пр. Все один чорт, що собака, що хорт. Пр. Той же Савка, та на других санках. Пр.
• Одному чёрту известно – сам чорт (дідько) зна(є).
• [Сам] чёрт не брат кому – [Сам] чорт не брат (і чорт не брат) кому.
• Сам чёрт не разберёт (не поймёт) (разг.) – сам чорт (і чорт) не розбере (не зрозуміє).
• [Сам] чёрт ногу (голову) сломит (разг.) – [Сам] чорт ногу зломить, [сам] чорт спіткнеться; [сам] чорт голову зверне (зломить, зламає), [сам] чорт в’язи скрутить; [сам] чорт ладу (рахуби) не дасть, [сам] чорт ладу не дійде; того й дядько з перцем не з’їсть. [Колись, хоч би в епоху Наполеона, добре було воювати! Зійшлися дві армії, стукнулись, розійшлись. Ні тобі фронтів, ні сидіння в окопах. А тепер почни розбиратися в операціях, — сам чорт в’язи скрутить. Ковганюк, перекл. з Шолохова.]
• Сто чертей! (бранное) – сто (стонадцять) чортів!
• У него чёрт в подкладке, сатана в заплатке – лисом підшитий, псом підбитий. Пр.
• У чёрта на куличках, на рогах (разг.) – аж геть далеко, аж десь край світа, у чорта далеко; у чорта на болоті, у чорта в зубах.
• Чем чёрт не шутит (разг.) – чого на світі не буває; бува(є).
• Чёрта ли мне (тебе, ему, нам, вам…) в ком, в чём (разг.) – на чорта (на біса, на дідька) мені (тобі, йому, нам, вам…) хто, що.[Нащо ти це кинув? — спитав Борис. — Лист якийсь рекомендаційний, на біса мені лист! Кундзіч, перекл. з Толстого.]
• Чёрта лысого – чорта (дідька) лисого; чорта пухлого.
• Черта с два! (разг.) – чорта лисого (пухлого)!; чорта з два!; овва (ов)!; але-але! [І мені ж даси меду, як піддереш? — Але-але! Сл. Гр.]
• Чёрт возьми (разг.) – чорт його бери!; дій його честі!; (іноді) матері його ковінька!
• Чёрт дёрнул меня (тебя, его, её, нас, вас, их) за язык (разг.) – чорт смикнув мене (тебе, його, її, нас, вас, їх) за язик, чорт надав (лиха личина надала) мені (тобі, йому, їй, нам, вам, їм) бовкнути. [А ти вип’єш зі мною з радощів? — спитав він. І зараз же з тривогою подумав: «Ну, от і знов чорт мені надав бовкнути!» Ковганюк, перекл. з Шолохова.]
• Чёрт дёрнул, понёс, догадал меня (тебя, его, её, нас, вас, их) (разг.) – надала ж мені (тобі, йому, їй, нам, вам, їм) лиха година (лиха личина, нечиста сила), (і) надала ж мені (тобі, йому, їй, нам, вам, їм); (і) надав же мені (тобі, йому, їй, нам, вам, їм) нечистий (чорт, біс).
• Чёрт его (их…) знает – чорт (дідько, біс, враг, кат, мара, морока) його (їх…) знає; лихий його (їх…) зна(є); хрін його (їх…) батька зна(є); смуток його (їх…) зна(є).
• Черти возьмут кого (разг.) – чорти візьмуть кого, чорт (дідько) ухопить кого.
• Чёрт знает кто (что, какой, где, куда…) (разг.) – чорт (кат) зна хто (що, який, де, куди…); чортзна-хто (-що, -який, -де, -куди…), казна-хто (-що, -який, -де, -куди…); чорт (біс) батька зна хто (що, який, де, куди…).
• Чёрт ли сладит с кем (разг.) – і чорт (і біс) ладу не дійде з ким.
• Чёрт меня (тебя, его, её, нас, вас, их) возьми (дери, побери, подери); чёрт бы меня (тебя, его, её, нас, вас, их) брал (драл, побрал) (разг.) – чорт мене (тебе, його, її, нас, вас, їх) бери (про багатьох побери); хай (нехай) мене (тебе, його, її, нас, вас, їх) чорт (лихий, дідько) візьме; щоб мене (тебе, його, її, нас, вас, їх) чорт узяв (забрав, про багатьох побрав); чорт би мене (тебе, його, її, нас, вас, їх) узяв (забрав, про багатьох побрав).
• Чёрт мошну тачает, скряга её набивает – скупий збирає, а чорт калитку шиє. Пр.
• Чёрт несёт, принёс (черти несут, принесли) кого (разг.) – чорт (дідько) несе, приніс (чорти несуть, принесли) кого; (лок. також) чорт нагодив (нагодила дідьча мати) кого. [Посилався до дівчини, хотів її взяти, нагодила дідьча мати товариша в хаті. Н. п.]
• Чёрт носит (черти носят) кого; чёрт унёс (черти унесли) кого – чорт (дідько) носить (чорти носять) кого; чорт заніс (забрав) кого, чорти занесли (забрали, побрали) кого; [десь] віється, повіявся хто.
• Чёрт с тобой (с ним, с ней, с вами, с ними) (разг.) – чорт з тобою (з ним, з нею, з вами, з ними); хай (нехай) тобі (йому, їй, вам, їм) чорт (біс, враг, мара, морока); хай (нехай) тебе (його, її, вас, їх) чорт (враг) візьме, забере.
• Чертям (всем чертям) тошно (разг.) – аж пекло сміється.
• Что за чёрт (разг.) – що за чорт (чортовиння, чортівня).

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Ді́дько – чорт, дьявол, домовой, сатана, бес.
• До ді́дька – к чорту.
Зли́день, -дня – бедняк, голыш.
• К зли́дню – к чорту.
К, предл. – к.
• К бі́су – к чорту.
• К но́чі – к ночи.

- Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) Вгору

А чорт его знает. Убирайся к чорту. Чорт его побери. —
1. Чорт (чорти) його бери.
2. Стонадцять чортів йому в хвіст.
3. Бодай тебе той знав був, що трясе очеретами.
4. Чорт би тебе спік. 5 . Іди під три чорти.
6. Кат його зна.
7. Урагова мати його знає.
8. І на миру не чути.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Біс, бі́са, м.
1) Бѣсъ, діаволъ. Чорт чорний, а біс рябенький. Ном. № 193.
2) До біса; до сто-біса. Пропасть, множество. От їх до сто-біса! Шевч.
3) З-біса. Очень, сильно. Ставится при прил. для обозначенія усиленной степени качества. Моторні ж з біса! Стор. МПр. 45. З-біса швидка! Бѣл.-Нос. О, хитра з-біса! Котл.
4) К бісу! Къ чорту, прочь, долой! Оттуди їм і дорога к бісу! К бісу це сміття! Золотон. у.
5) Бісом диви́тися. Сердито смотрѣть, косо поглядывать. Фр. Пр. 57. Вже море так йому огидло, що бісом на його дививсь. Котл. Ен.
6) Один біс! Все равно, безразлично, одинаково плохо и то, и другое. Фр. Пр. 58.
7) Біс твоєму ба́тькові или матері! Бранное пожеланіе.
8) На біса; якого біса. Зачѣмъ; на кой чортъ. Якого біса ти тут по під тином валяєшся? Полт. На біса ти це зробив? Полт.
9) Біса з’їсти. Ничего не получить. Бѣл.-Нос.
10) Біса вхопи́ти. Ошибиться. Бѣл.-Нос.
11) Йому сам біс діти коли́ше. Ему все удается. Бѣл.-Нос.
12) Хай тобі біс! Бранное пожеланіе.
13) Біс ба́тька зна! Чортъ знаетъ. Мабуть біс батька зна, який череп на дяковій голові. Левиц. Пов. 348.
14) Біс-ма, біс-має. Нѣтъ, не имѣется. Оступися, в тебе хисту біс-ма. Чуб. V. 176.
15) Біс-дерево. Раст. Datura stramonium. Шейк. Вх. Пч. II. 31. Ум. Бісик. Ув. Бісяка.
Ві́тер, -тру, м.
1) Вѣтеръ. Із-за гори вітер віє, калина не спіє. Мет. 165. Із вітром могила в степу розмовляє. Шевч. 37. На ві́тер підня́ти. Приводить въ чувство упавшаго въ обморокъ, вынося его на чистый воздухъ. Не виїхав козаченько за білії хати, як довелось дівчиноньку на вітер підняти. Нп. Пішло́ з ві́тром, за вітром. Пропало, пошло прахомъ. Ві́тер ма́є. Уже нѣтъ. Шука́й ві́тра в по́лі! Напрасно будешь искать, не найдешь. Іди́ по три вітри́. Ступай къ чорту. Жене́, як ді́дько вітри́. Летить, какъ бѣшеный. Ном. №11428. Ум. Вітре́ць, ві́тречко, ві́трик, ві́тронько. ХС. II. 196.
2) = Ятір. Kolb. І. 73.
Ду́тися, дму́ся, дме́шся, гл.
1) Надуваться, дуться. «І де вже, сестро, нам (жабам) рівняться (до вола)», казать їй друга почала. А та не слуха.... дметься.... дметься.... Гліб. Дмись — не дмись, волом не будеш. Ном. № 2506.
2) Спесивиться. Багатая, губатая вона к чорту дметься, а вбогая хорошая хоча засміється. Грин. ІІІ. 186. Ой як мені не дутися, що нівощо обутися. Радом. у. Дметься, як шкура на огні. Ном. № 13533.
Зли́день, -дня, м.
1) Бѣднякъ, голышъ. Скоро в злидні мене зведете, як не перестанете гулять у шинку. Канев. у.
2) = Злиденний 3. Бісовий злидень за копійку труситься. Канев. у.
3) К зли́дню. Къ чорту. Жидівочка к злидню дметься, із бурлаченька сміється. Чуб. V. 1012.
4) Во мн. ч. Бѣдность, нищета, злосчастіе. Чуб. І. 254. К. Іов. 63. Насміхаються сусіде з наших злиднів та неволі. К. Псал. 154. Щастя дочасне, а злидні довічні. Ном. № 1450. Зли́дні осі́ли. Бѣдность одолѣла. Бода́й вас зли́дні поби́ли! — пожеланіе несчастья, бѣдности. Бодай же вас, цокотухи, та злидні побили. Шевч. 68.
Ка́тів, -това, -тове.
1) Принадлежащій палачу. Пекла — бодай катових рук не втекла. Ном. № 12284.
2) Бранное слово, употребляемое подобно слову чортів, бісів. Той же козак... один шостак розгадав, да й той к катовій матері у корчмі прогуляв. Макс. Іди́ собі́ к ка́товій ма́тері! Иди къ чорту!
Лихи́й, -а́, -е́.
1) Злой. Помер наш пан, почав молодий господарувати. І старий був недобрий, а сей такий лихий, що нехай Господь боронить! МВ. І. 114. Лихий доброго попсує. Ном. № 5983. Нещаслива година, як лиха родина. Ном. № 9335. Лиха доля і під землею надибає. Ном. № 1728. Бу́ти лихо́ї во́лі, лихи́м ду́хом ди́хати (на ко́го). Быть злымъ (на кого). І пан був лихої волі на його, і всі попи околичні хропли, сопли. Св. Л. 287. На дитину лихим духом дише. Грин. III. 304. Бу́де лихи́й світ (кому́). Будетъ бѣда. Не сміла сказати... бо буде їй лихий світ. Св. Л. 184.
2) Дурной, худой. Не можеш збути, як лихого шеляга. Ном. № 2867. По ярмарку лихий торг. Посл. Бу́ти лихи́м на що. Быть плохимъ въ чемъ-либо. Лихий на шерсть. Вас. 209. Лихи́й на о́чі. Съ дурнымъ глазомъ. Мнж. 155.
3) Ветхій. Лихий сірячок.
4) Чортъ. Нехай його лихий візьме. Шевч. 79. Лихий їх зна, що там робили. Котл. Ен. Иногда: лихи́й-необа́чний. От, нахилився, а він, лихий-необачний (то б то чорт), взяв мене за бороду та й не пуска. Рудч. Ск. I. 117. К лихі́й ма́тері! Къ чорту!
5) Лихе́. Зло. Що годиться по суботах: добре робити, чи лихе робити? Єв. Л. VI. 9. Романе! лихим живеши, литвином ореши. Ном. № 662.
6) Лиха́ годи́на. Несчастіе, бѣда, дурныя обстоятельства, бѣдствованіе. При добрій годині й чужі побратими; при лихій годині нема і родини. Ном. № 2310. Щоб тебе́ не мину́ла лиха́ годи́на! (Проклятіе). Ном. № 3746. Буде тепер мені лиха година від моєї пані. Г. Барв. 314.
7) Лиха́ напа́сть. Внезапное несчастье; болѣзнь. Нехай мене Бог боронить від лихої напасти, від панської карности, від людської ненависти. Ном. 152.
8) Лихі́ о́чі. Дурной глазъ, который, согласно народному повѣрью, есть у нѣкоторыхъ людей, могущихъ однимъ взглядомъ причинить какое-нибудь несчастіе, болѣзнь й даже смерть. Цур та пек, лихим очам! Ном. № 8359.
9) Лихи́й час. а) Неблагопріятное, несчастное время. б) Плохое расположеніе духа. В добрий час поговорити, а в лихий помовчати. Ном. № 8362. Ум. Лихе́нький, лихе́сенький. Єсть у мене коник вороненький, — перескоче ті чари лихенькі. Чуб. V. 1197. К Великодню сорочка хоч лихенька, аби біленька, а к Різдву хоч сирова, аби нова. Ном. № 428. Ой хоть він (чоловік) був лихесенький, та на ввесь світ славнесенький. Гол. І. 89.
Нео́глядки, неоо́глядком, нар. Безъ оглядки. Біжить неоглядки. Рудч. Ск. І. 137. Пішло все к чорту неоглядком. Котл. Ен. IV. 61. См. Необзир.
Охмеля́тися, -ля́юся, -єшся, гл. Вытрезвляться. Ну к чорту! Швидче охмеляйся. Котл. Ен. V. 29.
Поти́лишник, -ка, м.
1) Подзатыльникъ. Геть, пріч, вбірайтесь відсіль к чорту, я вам потилишника дам. Котл. Ен. III. 36. Поти́лишниками нагодува́ти. Надавать подзатыльниковъ. Ном. № 3855.
2) = Крижівниця. Полт. г.
Протуря́ти, -ря́ю, -єш, сов. в. протури́ти, -рю́, -ри́ш, гл. Прогонять, прогнать. Латинян к чорту протуривши, з Енеєм в купу ізійшлись. Котл. Ен. VI. 34. Протурили татарську орду за Перекіп. Стор. МПр. 28.
Псій, пся, псе = Песький. Великого роду, а псього ходу. Чуб. І. 282. З нього такий господарь, як з псього хвоста сито. Ком. Пр. № 228. Іди́ до псьо́ї ма́ми! — Убирайся къ чорту! ЕЗ. V. 253.
Скру́чувати, -чую, -єш, сов. в. скрути́ти, -чу́, -тиш, гл.
1) Скручивать, скрутить, связать. Скрутити вас треба залізними обручами. Левиц. Пов. 322.
2) Сворачивать, свернуть. Скрутив цигарку. Харьк.
3) Поворачивать, поворотить. Скручують (гонять кружком) отару в коші. О. 1862. V. Кух. 30.
4) — го́лову, в’я́зи кому́. а) Свернуть голову, шею. Оттак я йому головку скрутив. Ном. № 939. Іди к чорту, а то я тобі й в’язи скручу. Г. Барв. 531. — чому́. б) Разбить, сломать что.
Ха́лепа, -пи, ж.
1) Бѣда, несчастіе, несчастный случай. Ми вам такої халепи натворили, що боїмося, щоб ви нас не потрусили. Шевч. 290. Тепер не можна і втікати, щоб халепи од них не було. Кв. Жолніри дали звістку, яка халепа спіткала патера. Стор. М. Пр. 109. Неха́й йому́ ха́лепа. Ну его къ чорту! Ном. № 5130. Пху! нехай на вас халепа! Г. Барв. 483.
2) Непогода. Отто яка халепа на дворі, і носа з хати не вистромиш. Канев. у.
I. Шкере́берть, нар. Вверхъ ногами, вверхъ дномъ. Полетів шкереберть. Черк. у. Усе піде шкереберть. Шевч. 283. Сказавши, столик ізвалило, шкереберть к чорту все пішло. Котл. Ен. V. 30.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Ді́дько, -ка, с. *До ді́дька. К чорту. Сл. Нік.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Вверхъ = у го́ру, в го́ру, до гори́, на го́ру, на верх. — Не дав Бог свинї в гору дивитись. н. пр. — Говорив до гори, попробуй до низу. н. пр. — Вверхъ дно́мъ, нога́ми = до гори́ нога́ми, гори́ніж, шкере́берть. — Впав до гори ногами. — Сказавши, столик ізвалила, шкереберть к чорту все пішло. Кот. — Вве́рхъ живото́мъ, лицо́мъ = гори́-черева (С. З.), голї-черева́, гори́лиць. — Підлїз я під жорен, тай лїг голї-черева́. н. о. — Він лежав горилиць і дивив ся прямо в стелю. Фр. — Вверхъ по рѣкѣ́ = в го́ру, про́ти води́.
Го́рькій = 1. гірки́й. — Гіркий, як полинь. 2. бідола́шний, безща́сний. — Го́рькая у́часть, судьба́ = лиха́ до́ля, лиха́ годи́на. — А, побий тебе лиха та нещаслива година! — Го́рькій пья́ница і Го́рькая пья́ница = гірки́й пяни́ця, — Шинкарочка к чорту дметьця, ще й з чумаченька сьміється, що гіркий пяниця. н. п. — Пить го́рькую = пи́ти без про́сипу. — Пить го́рькую ча́шу = бідува́ти.
Заше́ина = 1. карк. 2. поти́лищник. — Дав йому доброго потилиншика. — Геть відсїль к чорту, а то потилишника дам. Кот.
Опрокида́ть, опроки́дывать, опроки́нуть, ся = 1. перекида́ти, переверта́ти, виверта́ти (С. Л.), вали́ти, зва́лювати, переки́нути (С. Л.), переверну́ти (С. Л.), звали́ти, ізвали́ти, повали́ти, ся. — Перекинув ся човен і всї попадали у воду. — Як дав йому стусана в груди, так той і перекинув ся. — Сердешний зьвір перекидав ся, плигав, вертїв ся і качав ся. Кот. — Вивернув глек з молоком. С. Л. — Сказавши, столик ізвалила, шкереберть к чорту все пішло. Кот. 2. накида́ти ся, наки́нути ся. — Накинув ся на мене, немов божевільний.
Чо́ртъ, мн. Че́рти = чорт, чортя́ка (С. З.), біс, дия́вол, лихи́й, нечи́стий, нечи́ста си́ла, пеке́льник, дїдько, ку́ций, куца́н, боло́тний — анци́болот, водяний — водяни́к, домови́й — домови́й, домови́к, лїсовий — лїсови́к, лїсу́н, полїсу́н, гайови́к, що живе в очеретї – очере́тяник. — Пр. д. під сл. Бѣсъ і Лѣ́шій. — Убира́йся къ чо́рту! = геть к бі́су, іди́ к чорта́м собачім! — Чортъ тебя́ побери́ = неха́й тебе́ чорти́ ві́зьмуть. — Чортъ зна́етъ что = чо́р’зна що, ка́’зна що, біс ба́тька зна що. — Чѣмъ чортъ не шу́титъ = чого́ на сьві́тї не бува́є. — Къ чертя́мъ на кули́чки! = до чорті́в на ви́ступцї. Хар. Граб.

Запропонуйте свій переклад