Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 36 статей
Запропонувати свій переклад для «ласкать»
Шукати «ласкать» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Ласка́ть – голу́бити, пе́стувати и пе́сти́ти (пе́щу́, пе́стиш), (преимущ. о любовных ласках) милува́ти, любува́ти, (с оттенком сожаленья) жа́лувати, (особ. животных и при неодушевл. суб’екте) ла́стити (ла́щу, ла́стиш) и ла́щити (ла́щу, ла́щиш) кого́, що. [Оксами́тні тони́ мело́дії голу́били його́ се́рце (Крим.). Як дити́на пе́стує старо́го (Шевч.). Яри́нка обійма́ла щеня́т, цілува́ла, пе́стила (Коцюб.). Хло́пці дівча́т голу́блять і милу́ють (Рудан.). Він її́ цілу́є, він її́ любу́є (Чуб.). Ки́нулась нас цілува́ти, жа́лувати Ка́тря (М. Вовч.). Так ні́жпо й пух не ла́щить лебеди́ний (Куліш)].
• -кать слух, взор, воображенье – ті́шити (голу́бити) (в)у́хо (слух), о́ко (очі, зір), уя́ву. [Яко́сь не ті́шили о́ко моє́ розло́гі, я́ро-зеле́ні пла́вні (Коцюб.). Бага́то здрібні́лих слів (у ві́рші Глі́бова «Журба́») голу́блять ву́хо яки́мись журли́вими пе́стощами (Єфр.)].
• -кать себя мечтой, надеждой – голу́бити (пе́сти́ти, живи́ти) мрі́ю, наді́ю, ті́шити себе́ мрі́єю, наді́єю. [Чита́ючи да́вні ті за́писи, ба́чимо, як жили́ тоді́ лю́ди, які́ наді́ї голу́били в душі́ (Єфр.)].
II. Гла́дить, погла́дить – гла́дити, погла́дити, жа́лувати, пожа́лувати. [За ше́рстю гладь, а не проти ше́рсти. Погла́дила (пожа́лувала) дити́ну по голі́вці]. Срв. Ласка́ть.
Дрочи́ть кого –
1) (нежить, ласкать) пести́ти (-щу́, -сти́ш) кого́, пестува́ти, ма́зати. [Це ду́же ма́зана дити́на];
2) см. Онанизи́ровать.
Ла́стить – ла́стити и ла́щити, голу́бити, пе́сти́ти и пе́стувати кого́; срвн. Ласка́ть.
Леле́ять, взлеле́ивать, взлеле́ять – (холить) коха́ти, скоха́ти, вико́хувати, ви́кохати (о мн. повико́хувати), плека́ти, ви́плекати, (вскормить) годува́ти, згодува́ти, (нежить, ласкать), пе́сти́ти, ви́пестити, пе́стувати, ви́пестувати, голу́бити, зголу́бити, милува́ти; (убаюкивать) лелі́яти (зап. лелі́ти), злелі́яти. [Ви́кохала свою́ діво́чу красу́ (Н.-Лев.). Соціялі́зм, – така́ нау́ка, яку́ ви́кохали розу́мні й до робітникі́в прихи́льні лю́ди (Єфр.). Пести́ мене́, моя́ не́не, як малу́ дити́ну (Куліш). Я був син-одине́ць; мене́ ду́же пе́стували (Крим.). Було́ тобі́ зна́ти: ворони́м коне́м ї́здити, хло́пця собі́ зголу́бити (Гол. I). Я вам кажу́, ми згодува́ли бу́йство, руї́ну кра́ю (Куліш). Ма́ти си́на лелі́яла, поті́хи ся наді́яла (Гол. I). Ма́ла собі́ си́на єди́ного, зма́лку лелі́ла, у на́йми не пуска́ла (Метл.)].
• -ять надежду, мечту, мысль и т. п. – пе́сти́ти, голу́бити, плека́ти, коха́ти, лелі́яти, живи́ти (наді́ю, мрі́ю, ду́мку и т. п.), (поэт.) грі́ти в се́рці наді́ю, мрі́ю. [Пе́стив він мрі́ю про ща́стя (Коцюб.). Голу́блячи такі́ думки́ в се́рці (Мирний). Люблю́ я вла́сну мрі́ю, що там у се́рденьку на дні відма́лечку лелі́ю (Франко). Андрі́й плека́в тає́мну наді́ю, що все мине́ться (Коцюб.)].
• Взлеле́ять мечтою, в мечтах – ви́мріяти що.
• Леле́янный, леле́емый – пе́щений, пле́каний, голу́блений, ко́ханий, (убаюкиваемый) лелі́яний. [Рій згадо́к ви́кликав у па́м’яті коли́сь пе́щені наді́ї (Коцюб.). Облиши́в він свої́ голу́блені за́міри (М. Грінч.). Ой ко́со, ко́со ко́хана! Сім літ я тебе́ коха́ла (Метл.). Співе́ць без наді́ї – лелі́яний сму́тком, іду́ одино́кий (Пачов.)].
• Взлеле́янный – ви́коханий, ви́пещений, ви́плеканий, зголу́блений, злелі́яний. [Ви́кохана іде́я (Н.-Лев.). Ви́плекане звіря́тко (Коцюб.)].
• -ный в мечтах – ви́мріяний. [В голові́ пробі́г давно́ ви́мріяний о́браз: ти́ха ніч, шепоті́ння со́сон (Корол.)].
• -ться – коха́тися, вико́хуватися, ви́кохатися, пе́сти́тися, ви́пеститися, плека́тися, ви́плекатися, голу́битися, (убаюкиваться) лелі́ятися; бу́ти ви́коханим, ви́пещеним, ви́плеканим, злелі́яним. [Коха́лась у ба́тенька, як утя́ на воді́ (Слов’яносербщ.). Я ви́росла, ви́кохалась у бі́лих пала́тах (Шевч.)].
Любо́вный –
1) (относящ. к любви) любо́вний, лю́босний, коха́ний, зако́ханий, ласк. любе́нький, любе́сенький. [Любо́вні закля́ття (Франко). Пісні́ любо́вні гра́ла (Грінч.). Лю́босний напи́ток (Куліш). Від жалю́ коха́ного (М. Вовч.)].
• -ные ласки, радости, утехи – любо́вні ла́ски (вті́хи), лю́бощі, ми́лощі, милува́ння, любува́ння, ласк. милува́ннячко. [Все промину́ло: ми́лощі, лю́бощі, ла́ски ясні́ (Черн.). Мину́лося милува́ннячко (М. Грінч.)].
• -ные взгляды – зако́хані по́гляди.
• -ные сети – любо́вні сі́ті, любо́вні тене́та.
• -ное письмо, послание – любо́вний лист, любо́вна циду́лка.
• -ное свидание – любо́вне поба́чення, любо́вні схо́дини (Крим.), любо́вна зу́стріч.
• -ные похождения, приключения – любо́вні аванту́ри, приго́ди.
• -ные отношения, -ная связь – любо́вні стосу́нки, звязо́к коха́ння.
• Вступить в -ную связь – зав’яза́ти любо́вні стосу́нки з ким, злюби́тися, полюби́тися, покоха́тися з ким; срв. Слюби́ться 2.
• Осыпать -ными ласками – любува́ти, милува́ти, голу́бити кого́; срв. Ласка́ть. [Він її́ цілу́є, він її́ любу́є (Чуб. V). Не цілу́й, не милу́й, коли́ хи́сту нема́ (Чуб. V)].
• -ные песни – любо́вні пісні́, пісні́ коха́ння.
• -ное зелье – дання́, да́вання, лю́бощі, коха́н-зі́лля. [Дання́ гі́рше під трути́зни (Номис). Чи ти мені́ лю́бощів дала́? (Чуб. V). Дала́ дівчи́на козако́ві коха́н-зі́лля спи́ти (Пісня)];
2) (ласковый, дружеский) любо́вний, прихи́льний, ласка́вий, лю́б’язний, при́ятельський.
• Встретить -ное отношение – зустрі́ти ласка́ве (прихи́льне, при́ятельське) ста́влення.
Милова́ть – милува́ти, любува́ти, голу́бити; срв. Ласка́ть. [Не цілу́й, не милу́й, коли́ хи́сту нема́ (Чуб. V). Він її́ цілу́є, він її́ любу́є (Чуб. V)].
Наласка́ть –
1) кого, что – наголу́бити, напе́стувати и напе́сти́ти, (преимущ. о любовн. ласках) намилува́ти, налюбува́ти кого́, нала́стити и нала́щити кого́, що;
2) кому, см. Нальсти́ть.
-ться –
1) (лаская) наголу́битися, напе́стуватися, напе́сти́тися и т. п.;
2) (ласкаясь) нала́ститися и нала́щитися; (взаимно) наголу́битися, намилува́тися и т. п. [Я-ж націлува́вся, я-ж намилува́вся (Чуб. V)];
3) к кому – підла́ститися, підма́затися до ко́го. Срв. Ласка́ть, -ся.
Поласка́ть –
1) попе́сти́ти, пожа́лувати, поголу́бити, поголу́бкати кого́;
2) (о любовных ласках) помилува́ти. См. Ласка́ть.
Прила́скивать, приласка́ть – приголу́блювати, приголу́бити, милува́ти, примилува́ти, пригорта́ти, пригорну́ти, жа́лувати, пожа́лувати, пе́стити и пе́стувати, попе́стити и попе́стувати, припе́щувати, припе́стити и припе́стувати кого́, (только животных) ла́щити, пола́щити, ла́стити, пола́стити, прила́щувати, прила́стити кого́, що. См. ещё Ласка́ть. [До ко́го я пригорну́ся і хто приголу́бить, коли́ тепе́р нема́ того́, яки́й мене́ лю́бить (Котл.). Не поцілу́ю, до свого́ се́рденька не примилу́ю (Гр.). Пожа́луй кошеня́тко (Борз.). Розповила́, нагодува́ла, попе́стила і ні́би сном, над си́ном си́дя, задріма́ла (Шевч.)].
• Прила́сканный – приголу́блений, примило́ваний, приго́рнений, пожа́луваний, попе́щений, попе́стуваний и т. д.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Слух – (чувство) слух, (молва) чутка; по́голос, по́голо́ска, поголо́сок, погові́р, по́чутка;
• быть на слуху – не сходити з язиків;
• [весь] превратился (обратился) в слух кто – [увесь] обернувся (перетворився) на слух хто; (иногда) увесь слух хто;
• играть, петь по слуху – грати, співати з голосу, на слух;
• и слуху нет – і чутка пропала, і слід запав за ким;
• ласкать слух – тішити вухо (слух);
• напрягать, напрячь слух – напружувати, напрягти слух, (навастривать уши) нащу́лювати, нащу́лити ву́ха;
• на слух – на слух;
• не всякому слуху верь – не всяка чутка – правда (Пр.); люди чого не набрешуть (Пр.); люди накажуть, що й на вербі груші ростуть (Пр.); не все те правда, що на весіллі плещуть (Пр.); не все те переймай, що за водою (по воді) пливе (що до берега пристає) (Пр.);
• ни слуху ни духу – ні слуху ні духу;
• носится, идет слух – поголоска, чутка йде;
• по слухам – за чутками (з чуток); чутки йдуть (прочутилося), що; чутка є, що; якщо вірити чутці;
• пошёл (прошёл, пронёсся) слух – пішла (пройшла, пронеслася, рознеслася, промайнула) поголоска, чутка;
• распространять слухи – ширити чутки;
• слухом земля полнится – чутка йде (поголос іде) по всьому світі (Пр.); вісті не лежать на місці (Пр.). Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ЛАСКА́ТЬ ще ні́жити;
ласкать взор вбира́ти о́чі;
ласка́ющий що /мн. хто/ пе́стить тощо, зви́клий пе́стити, (погляд) спо́внений ні́жности, прикм. пестли́вий, голубли́вий, ласка́вий, ні́жний, ще́дрий на ла́ску /пе́стощі/;
ласка́ющий взор приє́мний для о́ка, прива́бливий;
ласка́ющий себя́ наде́ждой бага́тий ду́мкою;
ласка́ющий слух приє́мний для ву́ха /слу́ху/;
ласкающийся що /мн. хто/ ла́щиться тощо, ско́рий до пе́стощів;
ласка́емый пе́щений, голу́блений, мило́ваний;
ласкаемый со́лнцем в обі́ймах со́нця;
ОБЛА́СКАННЫЙ, обла́сканный успе́хом в обі́ймах /на кри́лах/ у́спіху.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Ласкать – милува́ти, -лу́ю, -лу́єш, пе́стити (пе́щу, пе́стиш), голу́бити, -блю, -биш; -ся – ла́щитися, ла́ститися.
Дрочить (кого) –
1) (ласкать) пести́ти (пещу́, пести́ш), пестува́ти, -ту́ю, -ту́єш;
2) (онанизировать) дрочи́ти, чу́, -чиш, солоди́ти, -джу́, -диш.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Ласкать
• Ласкать друг друга – голубити (милувати) одне одного; милуватися (голубитися).
• Ласкать себя мечтой, надеждой – тішити себе мрією, надією; голубити (пестити, плекати, живити) мрію, надію.
• Ласкать слух, взор, воображение – тішити (голубити) слух ((в)ухо), око (очі, зір), уяву.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Гла́дити –
1) гладить, равнять;
2) ласкать, лелеять.
Голу́бити, -блю, -биш –
1) голубить, ласкать, нежить, лелеять;
2) ду́мку, наді́ю – лелеять, питать мысль, надежду.
Жа́лувати –
1) жалеть, сожалеть;
2) ласкать, любить;
3) беречь, скупиться.
• Жа́лувати чого́, кого́ – жалеть чего, ласкать кого.
• Ой, хто ж тебе́ жа́лувати бу́де – ах, кто приласкает тебя.
Ла́щити, -шу, -щиш – ласкать.
Любува́ти –
1) кого – любить, ласкать, осыпать любовными ласками;
2) выбирать по вкусу;
3) на кого – любоваться кем.
Милува́ти, -лу́ю – ласкать.
Милува́тися –
1) кого́ – ласкать друг друга;
2) на ко́го, ким – любоваться.
Пе́стувати – ласкать;
пе́стуватися – ласкать друг друга.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Гла́дити, -джу, -диш, гл.
1) Гладить, равнять. Туди гладь, куди шерсть лежить. Ном. № 5898. Гла́дити доро́гу. Выпивать на дорогу. Ном. № 11648. Также: Гладити «додо́му» и «з до́му». Св. Л. 146.
2) Переносно: ласкать, лелѣять. Усміх милий, аж по душі гладить,
3) Окончательно очищать отъ шелухи. Просо гладити. Кобел. у.
4) Уничтожать. Господь... гріхи гладить, до неба провадить. Гол. ІІ. 7.
Голу́бити, -блю, -биш, гл.
1) Ласкать, нѣжить, лелѣять, голубить. Ти думаєш, дурню, що я тебе люблю, а я тебе, дурню, словами голублю. Чуб. V. 176. Галя його заспокоювала, голубила, пригортала. Мир. ХРВ. 389.
2) Лелѣять, питать (мысли, надежды). Голубити в серці надії великі. К. Досв. 29. Голублячи такі думки в серці. Мир. ХРВ. 71.
Жа́лувати, -лую, -єш, гл.
1) Жалѣть, сожалѣть о комъ, чемъ. А мати і спиняє, й жалує спиняти сина. Левиц. І. 64. Ой поїхав мій миленький за буковиною, — ой чую ж я через люде — жалує за мною. Чуб. V. 383.
2) Жалѣть кого, состраданіе къ кому чувствовать. Шрам Паволоцький, жалуючи згуби паволочан, сам.... приняв усю вину на одного себе. К. ЧР. 411. А то ж я з чого тсе говорю, як не з приязні моєї?... Тебе жалуючи говорю, тебе люблячи. МВ. II. 81. Жалуй мене, подружечко: жених покидає. Чуб. V. 182.
3) Относиться къ кому съ заботливостью, съ любовью, любить, ласкать. Ой ідеш ти, доню, між чужії люде: ой хто ж тебе, доню моя, жалувати буде? Макс. (1849), 113. Батько наш був дуже добрий: жалував нас обох рівно, і брата й мене. МВ. І. 7. От баба свою дочку й жалує, а дідову все лає, все лає. Рудч. Ск. II. 43. Чи добре тобі тут, сину? Чи жалують тебе? Левиц. І. 61. Лихого нічого жалувати. Ном. № 3889. Був у чоловіка собака; покіль молодим був, дак він його і жалував, а як ізстарівсь, дак він його проганяє. Рудч. Ск. І. 13. Кинулась нас цілувати, жалувати Катря. МВ. II. 100.
4) Жалѣть, беречь, скупиться. З чужої торби хліба не жалують. Ном. № 4618. Біжи, біжи, королевичу, не жалуй коня. Чуб. V. 767. Ганна грошей не жалувала. Левиц. І. 57.
Ла́щити, -щу, -щиш, гл. Ласкать. Лаще мати дитину. Харьк.
Любува́ти, -бу́ю, -єш, гл.
1) — кого́. Любить; ласкать, осыпать любовными ласками. Чужі жонки любувати. Вх. Уг. 251. Мій миленький іде тихою ходою з инчою милою, він її цілує, він її любує, а на мене, молоденьку, нагайку готує. Чуб. V. 621. На що люба любувала, з броду воду вибірала, кацарівно? ЗОЮР. II. 15.
2) Выбирать по вкусу. Любує кобилу. Лебед. у.
3) — на. Любоваться. Лубує на землю, що як писанка красується. Мир. ХРВ. 354. Любував на вола.
Ма́зати, ма́жу, -жеш, гл.
1) Мазать, подмазывать, размазывать. Моїм салом та по мені й мажуть. Ном. 4780. Єдні руки право пишуть, єдні й мажуть. Ном. № 7384. Хто може, той і їде. Ном. № 7400.
2) Облѣпливать глиной, штукатурить.
3) Бѣлить.
4) Пачкать, марать.
5) Баловать, ласкать. Мазати дитину.
Милува́ти, -лу́ю, -єш, гл. Ласкать. Не цілуй, не милуй, коли хисту нема. Чуб. V. 9. Як де попаде чужу дитину, то вже цілує і милує. МВ. І. 97. Холодок ніби лащився до лиця, милував його. Левиц.
Милува́тися, -лу́юся, -єшся, гл.
1) Ласкать другъ друга. Вони собі цілувались, цілувались, милувались. Мет. 25.
2) Любоваться. Знайшла очима свого сина і милувалась ним. Левиц. І. 269. Милувався такою вродливою красою. Мир. ХРВ. 61.
Пе́стувати, -ту́ю, -єш, гл. Ласкать. І звичайне, як дитина, пестує старого. Шевч.
Пе́стуватися, -туюся, -єшся, гл. Ласкать другъ друга. І ввесь день на тому пройшов, що все вони пестувалися. Кв.
Приголу́блювати, -люю, -єш, сов. в. приголу́бити, -блю, -биш, гл. Ласкать, приласкать, приголубить. До кого я пригорнуся і хто приголубить, коли тепер нема того, який мене любить. Котл. НП. 340. А ще гірше, як хто кого любить. Любить, любить та й не приголубить. Чуб. V. 298.
Прила́скувати, -кую, -єш, гл. Ласкать. Треба вола приласкувати, як запрягаєш. Павлогр. у.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Ласка́ть = ласка́вити, голу́бити (С. Аф.), жа́лувати, пе́стувати, пести́ти (С. З.), милува́ти, (собак) — ла́щити. — Цїлувала, милувала, до серденька пригортала. н. п. — Дивлюсь, вона його жалує, по головцї гладить. Чайч.

Запропонуйте свій переклад


Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)