Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 89 статей
Запропонувати свій переклад для «мельница»
Шукати «мельница» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Ме́льница –
1) млин (-на). [«Де гори́ть?» – «На степку́ коло млині́в» – «Чиї́х млині́в?» – «Не зна́ю: чиї́сь вітряки́» (Звин.)].
• -ца верхняя, нижняя – горови́й, низови́й млин.
• -ца ветряная – вітря́к (-ка́), (ум. вітрячо́к (-чка́)), вітряни́й млин; (голландск. системы) кругля́к, (немецк. сист.) ступни́к (-ка́). [Край ни́ви стоя́ть вітряки́ (Коцюб.)].
• -ца водяная – водяни́й млин, (млин-)водя́к (-ка́), гребляни́й (гребльови́й) млин, (небольшая) млино́к (-нка́), (диал.) млини́ця; (с наливным колесом) корча́к (-ка́), коро́чний млин; (с подливным колесом) підспі́дник, підсубі́йник, підсубі́йок (-бі́йка), підсубі́йний млин; (действ. только в половодье) вешня́к (-ка́); (у берега реки: на Днестре) байда́к (-ка́). [Лю́ди коло ста́ву млини́ будува́ли (Рудан.). На цьому́ ставку́ коли́сь був млин-водя́к (Переясл.). Два млини́ гребльови́х, а два вітряни́х (Март.). Пуска́єте во́ду на коле́са млині́в-вешнякі́в (Куліш)].
• -ца конная (или воловья) топча́к (-ка́), топчі́й (-чія́), (конная) ступа́к, ступча́к. [То́пчемося, на́че воли́ на кру́зі в топчаку́ (Кониськ.)].
• -ца кофейная – млино́к (до ка́ви). [Купи́в млино́к до ка́ви (Марков.)].
• -ца крупичатая (крупичатка) – пи́тель (-тля), питльови́й млин. [Ме́льник приви́к до тукота́ння пи́тля (Франко)].
• -ца крупяная (крупорушка), см. Круподё́рня.
• -ца мукомольная, хлебная – млин.
• -ца паровая – парови́й млин.
• -ца пильная, см. Лесопи́льня.
• -ца пловучая – (на)плавни́й млин, плава́к, плива́к, гонча́к, (на лодках) лодя́к (-ка́).
• -ца ручная – ручни́й млин, жо́рно и (чаще, мн.) жо́рна (-рен). [Мав жо́рна, що рука́ми хліб ме́лють (Чуб. II)].
• -ца сукновальная – валю́ша, (реже) фолю́ша; срв. Сукнова́льня.
• Поехать, пойти на -цу – пої́хати, піти́ до млина́.
• Место, бывшее под -цей – млини́сько, млини́ще;
2) см. Пустоме́ля.
Ве́тряный – ві́тряний.
• Ве́тряная мельница – вітря́к.
• Ве́тряная оспа – вітряна́ ві́спа.
Вешня́к –
1) (в плотинах и запрудах) за́став, за́ставка, о́пуст;
2) весня́на доро́га;
3) (весенняя мельница) вешня́к;
4) худо́бина весня́ного припло́ду.
Водяно́й, прил. – водяни́й, во́дний, водови́й. [Ла́гідні хви́лі гойда́ють во́дні лиле́ї (Коцюб.). Чолові́к го́рдий, як пузи́р во́дний].
• -ая мельница – водяни́й млин, млин-водя́к, гребльови́й млин. [На цьому́ ставку́ коли́сь був млин-водя́к].
• -ое растение – водоросли́на.
Колесо́ – ко́лесо, ко́ло, (ум.) колісце́, коліща́ (-ща́ти), коліща́тко, коле́сонько, ко́лечко. [Він коле́са вмі́є роби́ть (М. Вовч.). Махове́ ко́лесо закрути́лось у шале́ному ле́ті (Коцюб.)].
• -со́ зубчатое – пале́чне ко́лесо, триб (-ба), ум. трибо́к (-бка́); (в ткацком станке на конце валка) кружо́к (-жка́).
• -со́ маховое – махове́ ко́лесо (ко́ло), махови́к (-ка́), розго́нич (-ча), гонча́к (-ка́), кру́тень (-тня).
• -со́ мельничное – млино́ве ко́лесо (ко́ло).
• -со́ наливное – надві́рне ко́лесо, ведме́дик; водяная мельница с наливным -со́м – корча́к (-ка́).
• -со́ подливное (подошвенное, почвенное) – підсубі́йне ко́лесо, підсубі́йник, підсубі́йок (-бі́йка), підспі́дник (-ка).
• -со́ точильное – точи́льне ко́лесо, точи́ло.
• -со́ ходовое – ходове́ ко́лесо.
• -со́ цепное – триб (трибо́к) ланцюго́вий.
• Прибор, стан -лё́с (для телеги) – стан (круг) колі́с.
• О двух -сах – на двох коле́сах, з двома́ коле́сами, про (на) два ко́леса.
• На -сах, см. Колё́счатый.
• Ехать на -сах – ї́хати на коле́сах, во́зом.
• -со́ счастья – ко́лесо форту́ни, коли́[о́]ворот до́лі.
• Пойти -со́м – піти́ ко́лесом.
• Пятое -со́ в телеге – п’я́те ко́лесо до во́за, (фам.) соба́ці п’я́та нога́.
Колото́вка –
1) (мутовка) колоті́вка, збива́чка, копи́стка;
2) (водяная мельница) млино́к (-ка́), (гал.) ко́лотов (-тва);
3) (сплетница) коло́тниця, колоту́ха, плету́ха, бреху́ха, (болтунья) базі́ка, лепе́тя;
4) (упрямец, ленивец, общ. р.) леда́що (-ща), нікче́ма;
5) (лопаточка) копи́стка.
Крупича́тка, Крупча́тка –
1) (мельница) пи́тель (-тля), питльови́й млин. [Ме́льник приви́к до туркота́ння пи́тля (Франко)];
2) (мука) питльо́ване бо́рошно.
Ладе́йный – човно́вий, чове́нний; срвн. Ло́дочный.
• -ная мельница – наплавни́й млин (-на), пла[и]ва́к, водя́к, шлапа́к, гонча́к (-ка́).
Лесопи́льный – дереворі́зний, лісорі́зний.
• -ная машина, см. Лесопи́лка 2.
• -ный завод, см. Лесопи́льня.
• -ная мельница – тарта́к (-ка́ и -ку́).
• -ный мастер – трач, драч (-ча́).
• -ная яма – тра́цька я́ма.
Маха́ть, ма́хивать, махну́ть –
1) чем – маха́ти (-ха́ю, -ха́єш, -ха́є и ма́шеш, ма́ше), махну́ти, ма́яти, майну́ти, виха́ти, вихну́ти, (колыхать) колиха́ти, колихну́ти, війну́ти, (колебать) колива́ти, коливну́ти, хита́ти, хитну́ти чим. [Ішо́в до клу́ні, ти́хо маха́ючи батого́м (Н.-Лев.). Хо́дить ляшо́к по база́ру, ша́белькою ма́є (Пісня). Ви́йшов Хо на га́ляву, спе́рся на косту́р, майну́в до́вгою бородо́ю (Коцюб.). Не виха́й-бо ду́же ві́ником, бо ку́рява встає́ (Метл.). Сиди́ть дід над водо́ю, колива́є бородо́ю (Загадка)].
• Сильно -ха́ть, -ну́ть – вима́хувати, махону́ти.
• -ха́ть, -ну́ть головою – хита́ти, хитну́ти, кива́ти, кивну́ти, (мотать) мота́ти, мотну́ти, мотля́ти голово́ю. [Кива́ючи рясно́ю голово́ю, зеле́ний ліс до со́нця засмія́всь (Грінч.)].
• -ха́ть крыльями – маха́ти, ма́яти, (тяжело) гли́бати кри́лами. [Лети́ть оре́л через мо́ре, кри́лечками ма́ше (Метл.). Солове́йко лети́ть, кри́льцями ма́є (Грінч. III)].
• Ветряная мельница -шет крыльями – вітря́к вима́хує (пома́хує, ма́є) кри́лами.
• -ха́ть, -ну́ть платком – маха́ти, махну́ти, майну́ти, війну́ти ху́сткою.
• -ха́ть хвостом – маха́ти хвосто́м, (быстро: о собаке, свинье) моло́ти (мелю́, -леш), ме́лькати хвосто́м. [Каба́н закопа́вся в зе́млю да й хво́стиком ме́ле (Рудч.). Соба́ка ме́лькає хвосто́м (Н.-Лев.)].
• -хать (размахивать) рукою, руками – маха́ти, (мотать) мота́ти руко́ю, рука́ми. [Руко́ю (на моли́тві) маха́єш, а ду́мкою скрізь літа́єш (Номис). На де́яких маши́нах дово́диться ті́льки до о́дуру мота́ти руко́ю (Азб. Ком.)].
• -ха́ть руками на кого – маха́ти рука́ми на ко́го.
• -ну́ть рукою на кого, на что (перен.) – махну́ти руко́ю на ко́го, на що; (забросить дело) занедба́ти що.
• -ну́ть на всё рукою – занедба́ти все, пусти́тися бе́рега;
2) кому, кого – маха́ти, махну́ти (руко́ю) кому́ или на ко́го; (кивать) кива́ти, (с)кивну́ти на ко́го и кому́; (звать) кли́кати, кли́кнути и покли́кати кого́. [Пи́сар махну́в деся́тникам (М. Вовч.). Грицько́ маха́в на йо́го руко́ю: сюди́, мов, сюди́ мерщі́й! (Мирний). Кивну́в на джу́ру, і джу́ра сів коло йо́го (Куліш)];
3) -ха́ть (делать во всю, катать) – ката́ти, шква́рити, шпа́рити, смали́ти, чеса́ти, чухра́ти. [Ото́-ж пи́ше! Так і шква́рить – а́ркуш за а́ркушем (Київ)];
4) -ну́ть куда – махну́ти, махону́ти, майну́ти, (пров.) махорну́ти, гайну́ти, дмух(о)ну́ти, драп(о)ну́ти, пові́ятися, почухра́ти, югну́ти, джукну́ти, чкурну́ти, шаркону́ти, черкну́ти куди́, до ко́го, до чо́го. [Махну́в на сінова́льню (Крим.). За́втра в деся́тій годи́ні ся́демо на трамва́й та й махоне́мо (Н.-Лев.). Стара́ майну́ла куди́сь до дочки́ (М. Левиц.). Ой, гайну́ я до дівча́т та й на вечерни́ці (Пісня). Дмухні́м до не́ї! (Котл.). Драпну́в за грани́цю (Рудан.). Як це почу́в, за́раз пові́явсь до ши́нку (Звин.). Куди́ о́чі почухра́в (Котл.). Югне́м коси́ти! (Сл. Гр.). Джукну́ аж на ба́лку (Яворн.). А чи не шаркону́ти оце́ мені́ до ньо́го? (Яворн.). За́ море черкну́в (Біл.-Нос.)].
-ться –
1) ма́ятися, майну́тися, (колыхаться) колиха́тися, колихну́тися, (колебаться) колива́тися, коливну́тися, хита́тися, хитну́тися;
2) безл. – маха́тися.
Ме́льничный – млино́ви́й, млинськи́й; вітряко́вий; водяко́вий; топчако́вий; пла[и]вако́вий, гончако́вий; (о ручной мельн.) жорно́ви́й, жорня́ни́й; срв. Ме́льница.
• -ное колесо – млинове́ ко́лесо.
• -ный рукав – лотоки́ (-кі́в).
Мукомо́льня – мукоме́льня; см. Ме́льница 1.
Муто́вка –
1) (инстр. для взбалт.) збива́чка, колоті́вка, (лопаточка) копи́стка;
2) (сплетница) цокоту́ха, талала́йка, (вздорливая) коло́тниця;
3) (водян. мельница) млино́к (-нка́), презр. шлапачо́к (-чка́). Срв. Колото́вка;
4) бот. – кільце́.
Наливно́й –
1) наливни́й, налива́льний.
• -но́е колесо, см. Колесо́.
• -на́я мельница – корча́к (-ка́), коре́чний млин (-на́);
2) -но́е яблоко –
а) оли́вне я́блуко, оли́винка/оли́в’янка;
б) (ласковый привет: о женщ.) по́вна ро́жа, красу́нька, кра́лечка, (о мужч.) ма́ковий квіт, красу́нчик, вродли́вчик.
Остана́вливаться и Остановля́ться, останови́ться – спиня́тися, спини́тися, зупиня́тися, зупини́тися, става́ти, ста́ти, запиня́тися, запини́тися, впиня́тися, впини́тися, припиня́тися, припини́тися, перепиня́тися, перепини́тися, перестава́ти, переста́ти, (внезапно) затина́тися, затну́тися, (о многих) поспиня́тися, позупиня́тися, постава́ти и т. д. Он шёл, не -вался – він ішо́в, не спиня́вся (не става́в).
• Велите кучеру -ви́ться – накажі́ть візнико́ві спини́тися (зупини́тися, ста́ти).
• Говори, не -вайся – говори́, не зупиня́йся.
• Не -ваясь – не спиня́ючись (не зупиня́ючись), без відпочи́нку, без пере́рви.
• Он работает не -ваясь – він працю́є (ро́бить) не спиня́ючись (без упи́ну).
• Сердце (дыхание) в груди -ви́лось – се́рце (ві́ддих) у гру́дях запини́лося, дух заби́ло.
• Часы -ви́лись – годи́нник став.
• Я -ви́лся здесь на несколько дней – я спини́вся тут на (де́)кілька днів.
• Я -ви́лся в гостинице – я став у готе́лі.
• -ви́ться на ночлег – ста́ти на ніч, ста́ти ночува́ти.
• -ви́ться лагерем, биваком – ота́боритися, оташува́тися, отако́митися, отокува́тися, окоши́тися, коше́м, та́бором ста́ти.
• Войско получило приказание -ви́ться – ві́йсько здобу́ло нака́з ста́ти (спини́тися).
• -ви́ться со стадом – отирлува́тися.
• Работа -ви́лась – робо́та припини́лася (запини́лася, ста́ла).
• Мельница -ви́лась, не работает – млин став, не ме́ле (не працю́є).
• Разговор -ви́лся – розмо́ва ста́ла (припини́лася, перепини́лася), (внезапно) затну́лася, урва́лася.
• Он -ви́лся, не договорив слова – він затну́вся (запини́вся), не доказа́вши сло́ва.
• На чём мы -ви́лись? – на чо́му ми спини́лися (ста́ли)?
• -вимся на этом подробнее – спині́мося на цьо́му докладні́ше.
• Барометр -ви́лся на хорошей погоде – баро́метр став на годи́ні.
• Он на этом не -вится – на цьо́му він не ста́не.
• Он ни перед чем не -вится – він ні перед чим не спи́ниться (нічи́м не впи́ниться). [Шля́хта не впиня́лася ні ві́рою, ні мо́вою (Куліш)].
• -ви́ться, наткнувшись на препятствие – затина́тися, затну́тися.
• -ви́ться неподвижным (от страха) – прикипі́ти до мі́сця.
• Останови́сь! останови́тесь! – спини́сь! спині́ться! стій! сті́йте!
• Остано́вленный – спи́нений, зупи́нений, запи́нений и т. д.
Передвижно́й – пересувни́й, переставни́й, рухо́мий. [Пересувні́ лі́тери].
• -на́я мельница – похідни́й млин.
• -ная лестница – драби́на, стра́мина.
• -но́й стол – пересувни́й, походя́[ю́]щий стіл.
• -на́я выставка картин – переїзна́ (перевізна́) виста́ва карти́н.
Пи́льный – пи́ляний.
• -ные доски – пи́ляні до́шки, терти́ці.
• -ная мельница, см. Пи́льня.
• -ная трава, бот. Serratula tinctoria L. – страхополо́х, будя́к, будячо́к, я́ловень (-вня).
Пло[а]ву́чий – пла[и]ву́чий, (на)плавни́й. [Пливу́чий о́стрів. Плавни́й док. Наплавни́й міст].
• -чая мельница – плава́к, похі́дний (наплавни́й) млин, гонча́к, шлапа́к.
Подливно́й – підливни́й.
• -ная мельница – підсубі́йний млин, підсубі́йник.
• -но́е колесо в мельнице – підсубі́йне ко́лесо.
Пома́лывать – моло́ти (ме́лю, -леш, -лють).
• Мельница кой-как -вает – млин я́кось-то ме́ле.
Помоло́ть –
1) (несколько) помоло́ти;
2) (всё) змоло́ти, помоло́ти.
Поста́в –
1) (постановка) поста́ва;
2) (ткацкий) кро́сна (-сен);
3) (штука полотна, материи) суві́й (-во́ю), поста́в (-ва);
4) (мельничный) ко́ло, сад, поса́д (-ду), оса́да. [Млин (мельница) на два ко́ла, з двома́ ко́лами. Млин на двана́цять оса́д].

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Колесо – ко́лесо, ко́ло, (умен.) колісце́, коліща́, коліща́тко, коле́сонько, ко́лечко, (жарг., мн.) колеса:
• вертится (крутится), как белка в колесе – вертиться (крутиться), як муха в окропі (Пр.); вертиться, як (наче) в’юн в ополонці (Пр.); крутиться, як (наче) в’юн на сковорідці (Пр.); крутиться, як посолений в’юн (Пр.); крутиться, як дзига (Пр.); крутиться, як у колесі (Пр.); вертиться, як сорока на тину (Пр.);
• водяная мельница с наливным колесо́м – корча́к;
• вставлять палки в колеса – устромляти (стромляти, кидати) палиці в колеса, ложку з рота вибивати;
• грудь колесом у кого (разг.) – випнуті груди в кого;
• ездить на колёсах – їздити возом (на колесах);
• колесо бьёт – колесо вихиля́є;
• колесо бороздное (передок у плуга) – колесо борозе́нне;
• колесо ведомое – колесо обертне, колесо тя́жне;
• колесо ведущее – колесо обертальне, колесо тягове́;
• колесо висящее (в водяной мельнице) – колесо висне́;
• колесо водочерпальное – колесо водоче́рпне;
• колесо движущее – колесо рушійне;
• колесо движущееся – колесо рухо́ме;
• колесо зубчатое – пале́чне колесо, триб, (умен.) трибо́к, колесо зубчасте, (в ткацком станке на конце валка) кружо́к;
• колесо катковое – колесо коткове́;
• колесо клинчатое – колесо клинува́те;
• колесо крыльчатое – колесо крильчасте;
• колесо кулачное (в мельнице) – колесо пале́чне;
• колесо маховое – махове́ колесо (ко́ло), махови́к, розго́нич, гонча́к, кру́тень (-тня);
• колесо мельничное – млино́ве ко́лесо (ко́ло);
• колесо наливное – надві́рне колесо, ведме́дик;
• колесо направляющее – колесо напрямне́;
• колесо обозрения – оглядове колесо;
• колесо однозубчатое – колесо однозу́бе;
• колесо плавающее, плавучее – колесо плавне́;
• колесо подливное (подошвенное, почвенное) – підсубі́йне ко́лесо, підсубі́йник, підсубі́йок (-бі́йка), підспі́дник;
• колесо подъёмное – ко́лесо підійма́льне;
• колесо разъёмное – колесо розніма́не;
• колесо ступенчатое – ко́лесо східча́сте;
• колесо точильное – точи́льне колесо, точи́ло;
• колесо фортуны, счастья – колесо фортуни, щастя (долі), коловорот долі;
• колесо́ ходовое – ходове́ колесо;
• колесо храповое, храповик – заскочни́к, колесо заскочне́;
• колесо цевочное – колесо цівкове́;
• колесо цепное – триб (трибо́к) ланцюго́вий;
• колесо червячное – триб шнеко́вий, колесо черв’ячне;
• не подмазанное колесо скрипит – не помащено, то й скрипить (Пр.); де не мажуть, там дуже рипить (Пр.);
• ноги колесом (разг.) – викривлені (вигнуті) колесом ноги;
• о двух колёсах – на двох коле́сах, з двома́ коле́сами, про (на) два ко́леса;
• пойти колесом – піти колесом;
• пятое колесо в телеге, в колеснице – п’яте колесо до воза, (фам.) собаці п’ята нога;
• разводить турусы на колесах (разг.) – теревені (теревені-вені) точити (правити, гнути, розпускати), теревенити, дурниці (дурницю, дурне) говорити (молоти, верзти, торочити, правити, городити, плести), нісенітниці (нісенітницю, ні се ні те, не знати що, хтозна-що, казна-що, курзу-верзу) плести (верзти, молоти, правити, торочити, городити), плетеники плести, клепати (витіпувати) язиком, говорити таке, що ні пришити, ні прилатати [ні кому дурно дати], говорити таке, що не причепити ні до кола, ні до плота, говорити (верзти) таке, що й купи не держиться (що й на голову не налізе) смаленого дуба плести (правити), сон рябої кобили (сірої кішки) розказувати, баляси точити, баляндраси правити (торочити, розпускати);
• скрипеть, как немазаное (неподмазанное) колесо – рипіти (скрипіти), як немащене (немазане, непомазане, непідмазане, нешмароване) колесо.
[Степан стояв коло поруччя на палубі, мимоволі пірнаючи очима в ту далечінь, і мірні удари лопастей пароплавного колеса, глухі капітанові слова коло рупора відбирали снагу в його думок (В.Підмогильний). — Яким нарикам! Що ти верзеш?! — спалахнув гнівом молодший сержант. — Ось-о ж скло! Гляньте, товаришу лейтенант… — А ти чого так нервуєшся? — зумисне дратував його Юрко. — Може, ти тут і колесами приторговуєш? Ой дивіться, товаришу лейтенанте, підставить він вас, як генеральша сраку під шомпол… (В.Слапчук). — А ще, мо’, Господь і одверне,— сказав Санчо.— Дав Бог рану, дасть і ліки; невгадно, що завтра буде; од вечора до рання скільки тих годин, а за одну хвильку й хата розсипатись може; буває дощ і сонце заразом; сьогодні здоров лягаєш, а завтра, дивись, і не встанеш… І ще скажіть — хто може похвалитись, що забив гвіздка в колесо Фортуни? (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Вона могла осідлати переднє колесо, обличчям дозаду, і крутити педалі, і їхати по колу задом наперед… ґравітація була її рабинею, швидкість — її сестрою, і ми зрозуміли, що до нас потрапила сила, відьма на колесах, і квіти живоплоту кинули їй пелюстки, пил округлого майданчика здійнявся хмаркою овацій, бо майданчик теж знайшов свою кохану: він став полотном під пензлем її невгамовних коліс (Н.Трохим, перекл. С.Рушді). Мастило отримає те колесо, яке найголосніше скрипить (Б.Шоу). Уважніше, щоб не потрапити під колесо чиєї-небудь фортуни (С.Є.Лєц)]. Обговорення статті
Шаровой – кульови́й, (ещё) куля́стий:
• шаровая мельница – кульовий млинок;
• шаровая линза – кульова лінза;
• шаровая молния – куляста блискавка;
• шаровая опора – кульова опора;
• шаровой кран – кульовий кран;
• шаровой тензор напряжений – кульовий тензор напруги (напружин);
• шаровой тензор деформаций – кульовий тензор деформації;
• шаровой шарнир – кульовий шарнір (сустав). Обговорення статті

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Мельница – млин, -на́; (водяная) водя́ни́й млин; (ветряная) вітря́к, -ка́.
Ветряный – вітряни́й, -а́, -е́; ветряная мельница – вітря́к, -ка́.
Мукомольня, см. Мельница.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Мельница – млин (-на́);
• м. амальгамирная – амальга́момлин (-на́);
• м. ветряная – вітря́к (-ка́);
• м. в. четырехкрылая – в. чотирикри́лий;
• м. в. шестикрылая – в. шостикри́лий;
• м. водяная – млин водяни́й;
• м. в. с. наливным колесом – корча́к (-ка́);
• м. коре́чний; м. в. с подливным колесом – підсубі́йник (-ка), м. підсубі́йний;
• м. дробильная – дроба́рка-млино́к (-нка́);
• м. жерновая – м. жорнови́й;
• м. индиговая – м. каліє́вий, індиго́вий;
• м. козловая – вітря́к німе́цький;
• м. колчанная – в. сагайдако́вий;
• м. конноприводная – т[у]опча́к (-ка́);
• м. крупчатая – пи́тель (-тля);
• м. мукомольная – млин (-на́);
• м. паровая – м. парови́й;
• м. передвижная – м. пересувни́й;
• м. плавучая – гонча́к (-ка́), м. плавни́й;
• м. подливная – підсубі́нник (-ка), м. підсубі́йний;
• м. ручная – жо́рна (-рен);
• м. солодовая – солодомли́н (-на́), м. солодо́вий;
• м. трубчатая – м. трубча́стий;
• м. шамотовая – шамотомли́н (-на́);
• м. шаровая – млин кульо́вий;
• м. шатровая – вітря́к шатрови́й.
Ветряный – вітряни́й. в. мельница – вітря́к (-ка́);
• в. м. четырехкрылая – в. чотирикри́лий;
• в. м. шестикрылая – в. шостикри́лий.
Дробильный (для угля, камня) – дроби́льний;
• д. (для коры, солода) – криши́льний;
• д. машина, (рудодробилка) – дроба́рка;
• д. мельница (для угля) – дроба́рка-млино́к (-ка́);
• д. отделение (для коры, солода) – криши́льня;
• д. отделение (для руды, камня) – дроби́льня.
Козловый – козлови́й;
• к. мельница – млин кобилко́вий, кобили́чний вітря́к (-ка́).
Конный – кі́нний;
• к. железн. дорога – кі́нна залізни́ця;
• к. привод – кера́т (-ту);
• к., коноводная мельница – топча́к (-ка́).
Мукомольный – млина́рський;
• м. дело – млина́рство;
• м. мельница – млин (-на́).
Пловучий – пливни́й, пла[и]ву́чий;
• п. водяная мельница – гонча́к (-ка́).
Подливной – підливни́й;
• п. колесо – підсубі́йне ко́лесо;
• п. мельница – підсубі́йник (-ка), підсубі́йний млин (-на́).
Ручной – ручни́й;
• р. кладь – паку́нок (-нка);
• р. мельница – жо́рна (-рен);
• р. черпак, речн. – шпо́лик (-ка);
• р. конный – ру́чно-кі́нний.
Солодовой – солодо́вий;
• с. производство (дело) – солодо́[і́]вництво;
• с. мельница – солодомли́н (-на́).
Шамотный – шамото́вий;
• ш. мельница – шамотомли́н (-на).

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Мельница
• Ветряная мельница – вітряк.
• Лить воду на чью мельницу – лити воду на чий млин (на чий камінь, на чиї лотоки, на чиє колесо, на чиє коло).
Водяной
• Водяная мельница – [Водяний (гребльовий)] млин; (лок.) млин-водяк, (плавуча) плавак; (що працює тільки під час повені) вешняк.
Пустой
• Как из пустой бочки – як (мов…) із порожньої (пустої) бочки (із жлукта).
• Переливать, пересыпать из пустого в порожнее – переливати з пустого в порожнє; воду в ступі товкти; молотити [саму] солому; з сухої криниці воду брати; теревені правити; плескати язиком (язиками); переливки переливати; плетенки плести.
• Пуст карман, да красив кафтан – у голові панство, а сорочку воші з’їли. Пр. На возі сап’ян рипить, а в борщі трясця кипить. Пр. У голові панство, а за коміром воші. Пр. Убрався в жупан і дума, що пан. Пр. Голе й босе, а голова в вінку. Пр. Чоботи риплять, а горшки без сала киплять. Пр. Пани ж мої дрібнесенькі, а воші як біб. Пр.
• Пустая бочка пуще (звонче) гремит – порожня бочка гучить, а повна мовчить. Пр.
• Пустая голова (башка) – пуста людина; пуста голова; у голові як у пустій клуні (стодолі); у голові вітер свище; голова як свистун; макоцвіт (макоцвітна голова).
• Пустая мельница без ветру мелет – порожній млин і без вітру меле. Пр. Меле, як порожній млин. Пр.
• Пустая трата времени – марнування (гайнування) часу; марна трата часу.
• Пустое место (перен.) – порожнє місце.
• С пустыми руками (прийти, явиться, уйти…) – з порожніми (з пустими, з голими) руками (голіруч, іноді упорожні) (прийти, піти…).
• Тощий, пустой кошелёк – Див. кошелёк.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

ме́льница млин,-на́ (споруда для розмелювання за допомогою вітряної, водяної, парової та інших видів енергії)
м. бараба́нная млин бараба́нний
м. ветряна́я вітря́к,-ка́
м. вибрацио́нная млин вібраці́йний
м. водяна́я млин водяни́й
м. гру́бого помо́ла млин гру́бого помо́лу
м. ди́сковая млин ди́сковий
м. дроби́льная млин дроби́льний
м. жернова́я млин жорнови́й, жо́рна,-рен
м. колло́идная млин коло́їдний
м. ко́нусная млин ко́нусний
м. ма́ятниковая млин ма́ятниковий
м. молотко́вая млин молотко́вий
м. парова́я млин парови́й
м. планета́рная млин планета́рний
м. помо́ла млин помо́лу
м. ру́дная млин ру́дний
м. ручна́я млин ручни́й, жо́рна,-рен
м. стрежнева́я млин стрижньови́й
м. то́нкого помо́ла млин то́нкого помо́лу
м. тру́бная млин тру́бний [трубча́стий]
м. у́гольная млин ву́гі́льний
м. уда́рная млин уда́рний
м. центробе́жная млин відцентро́вий
м. шарова́я млин кульови́й
м. ша́хтная млин ша́хтний

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Вітря́к – ветряная мельница.
Гонча́к, -ка́ –
1) пловучая мельница;
2) гончая собака;
2) гонкое деревцо.
Жо́рно и жо́рна, -рен – ручная мельница.
Корча́к – водяная мельница с наливным колесом.
Круподе́рня – мельница для крупы.
Пи́тель, -тля –
1) крупчатка-мельница;
2) мука крупичатая.
Півкоре́чник, -ка – водяная мельница.
Підсубі́йник, підсобі́йник, -ка, підсубі́йок, підсобі́йок, -йка – подливная мельница.
Плава́к, -ка́ –
1) пловучая мельница;
2) поплавок (в рыболовной сети).
Ступа́к, -ка́ –
1) конная мельница;
2) конь, хорошо идущий шагом.
Ступни́к, -ка́ –
1) сукновальня;
2) немецкая ветряная мельница.
Топча́к, -ка́ – мельница (с конным или воловьим приводом).

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Бендю́га́, -ги, ж.
1) Бендю́га = Ломака = Дрюк. Як схопилась буря, так я бендюгу виламав та давай скоріше хату вкривати. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
2) Бревно, посредствомъ котораго вѣтряная мельница поворачивается. Харьк. (Залюбовск.):
3) Каждая изъ жердей, которыя кладуть на возъ для укладки на нихъ сноповъ: двѣ вдоль, а двѣ поперекъ. Харьк. у.
4) мн. Бендюги́. Родъ простой повозки, ломовые роспуски. Шейк.
Вешня́к, -ка́, м. Водяная мельница, дѣйствующая только въ половодье. Левч. 70.
Вітря́к, -ка́, м. Вѣтряная мельница. Чуб. II. 242. Ум. Вітрячо́к.
Гонча́к, -ка́, м.
1) Пловучая мельница. Левч. 70-
2) Родъ судна. Екатериносл. у. Слов. Д. Эварн.
Гребляни́й, -а́, -е́. Плотинный. Гребляний млин. Водяная мельница съ плотиной. Вас. 172.
Жо́рно, -на, с. Ручная мельница. В їх було жорно. Рудч. Ск. І. 35. О, які ж зуби! Усе молола ними як жорном добрим. МВ. ІІ. 200. Болѣе употр. во мн.: жо́рна. Добрі жорна все перемелють. Ном. № 12015. Мав жорна, що руками хліб мелють. Чуб. ІІ. 382. Части жо́рен: ла́би — ножки (4) поддерживающія коло́ду — толстую доску, на которой въ углубленіи лежить спідни́к — неподвижный жерновъ, а на немъ, въ обича́йці, — поверхни́к — верхній жерновъ; надъ нимъ перекладина на двухъ столбикахъ (въ видѣ буквы П), что называется кро́сна; сквозь отверстіе перекладины проходить пого́нач — шесть, упирающійся нижнимъ концемъ въ кагане́ць — круглую ямку въ верхнемъ жерновѣ, — погоначем вращаютъ жерновъ; зерно всыпается въ прого́рницю — круглую дыру въ центрѣ верхняго жернова, мука проходить мучнико́м изъ подъ жернова и подаетъ въ кори́то. Что-бы верхній жерновъ хорошо вращался на нижнемъ, черезъ послѣдній проходить желѣзное верете́но, конецъ котораго входитъ въ углубленіе (кагане́ць) поркли́ці — полосы желѣза, проходящей черезъ центръ прогорниці и утвержденной концами въ верхнемъ жерновѣ. Шух. I. 146. Въ гончарскихъ жорнах нѣтъ лаб и колоди, а камінь лежитъ въ обичайці, надъ нимъ кро́сна и жарнівка ( = погонач), масса всыпается въ го́рло ( = прогорниця) и выходить изъ подъ жернова жо́лобом. Шух. I. 261, 264. См. еще Млин ручний. Ум. Жоре́нця.
Ко́ловоріт и ко́ловорот, -роту, м. = 1) = Коворот 2.
2) Верхняя подвижная (вращающаяся) подушка на передней оси телѣги. Kolb. І. 67.
3) Бревно, которымъ поворачивается вѣтряная мельница. Залюбовск.
Коре́чний, прил. м. Коре́чний млин. Водяная мельница съ наливнымъ колесомъ. Kolb. І. 61.
Корми́люд, -да, м. Въ загадкѣ: мельница. Біжить обходисвітка, з шумом крутить кормилюда руки. ХС. III. 65.
Корча́к, -ка́, м. Водяная мельница съ наливнымъ колесомъ. Левч. См. Коречний.
Кругля́к, -ка́, м.
1) Вѣтряная мельница голландской системы.
2) Раст. Equisetum palustre L. ЗЮЗО. I. 266.
Круподе́рня, -ні, ж. Мельница для приготовленія крупы.
Ладе́нний млин. Мельница на плоту.
Лодя́к, -ка́, м. Водяная пловучая мельница (на лодкахъ). Полт. и Черниг. г.
Луте́ць, -тця́, м. Нашивка, которою прикрывается сходящаяся подъ острымъ угломъ обшивка лодей, на которыхъ помѣщается водяная передвижная мельница или сукновальня. Вас. 173.
Млин, -на́, м. Мельница водяная. На низу млин крутив усіма колесами. Проти сонця на темних колесах ясно блищали нові приставляні лопатки, хапаючи за кожним покрутом колеса срібні проміння сонця, ніби облиті блискучою водою. Левиц. І. 373. Млин коре́чний, наплавни́й, підсубі́йний. См. эти слова. Ручни́й млин. Ручная мельница устройства болѣе сложнаго, чѣмъ жо́рна (см. жорно). Названіе частей (сравни жорна): на нижнемъ є́рмі ко́рба для вращанія ко́леса съ палька́ми, которое вращается на валі; надъ колесомъ находятся два жернова: спідни́к и пове́рхник, въ срединѣ пове́рхника желѣзный вереті́нник, проходящій сквозь спідни́к, подъ которымъ есть желѣзное верете́но; надъ жерновами верхнее є́рмо, меньшее, называемое кошеве́, въ которомъ вверху укрѣпленъ кіш для зерна, подъ нимъ коритце з ву́хом; колесо, вращаемое при помощи рукоятки (ко́рби), цѣпляется палька́ми за спи́ці верете́на (родъ шестерни), которое, при помощи веретінника, вращаетъ верхній жерновъ (пове́рхник); спружина, имѣщаяся при верхнемъ жерновѣ, толкаетъ ву́хо з кори́тця и вытряхиваетъ изъ него зерно, падающее въ прого́рницю (дыру въ центрѣ верхняго жернова); изъ подъ жернова мука проходить мучнико́м въ кори́то; при помощи за́крутки можно поднять или опустить кіш. Шух. І. 103, 104. Ум. Млино́к, млино́чок.
Млини́ця, -ці, ж. Небольшая водяная мельница. Гол. III. 252.
Напароси́ти, -рошу́, -сиш, гл. = Напарусити. Напаро́шений вітря́к. Вѣтряная мельница, на крыльяхъ которой натянуто полотно.
Пи́тель, -тля, м.
1) Крупчатка-мельница. Подольск. г. Се він собі млин питлем хоче будувати. Кіев. у.
2) Мука крупичатая. На питель, на питель пшеничка ся меле. Гол. II. 138.
Півкоре́чник, -ка, м. Водяная мельница, въ которой вода падаетъ на колесо на половинѣ его высоты, отчего оно вращается назадъ, т. е. въ сторону, противную движенію воды. Мик. 481.
Підсубі́йник, -ка, м. Подливная мельница. Левч. 70.
Плава́к, -ка́, м.
1) Пловучая мельница. Каменец. у.
2) Поплавокъ въ рыболовной сѣти. Kolb. I. 73.
Повзу́н, -на́, м.
1) Ползунъ.
2) Въ вѣтряной мельницѣ: брусья, на которыхъ поворачивается мельница. Лохв. у.
Стіле́ць, -льця́, м.
1) Стулъ. З стільця́ зіпхну́ти. Спихнуть со службы. Ном. № 959. На дво́х стільця́х сиді́ти. Двоедушничать. Ном. № 964.
2) Деревянные брусья, на которыхъ вѣтряная мельница стоитъ и поворачивается.
3) Ткацкій снарядъ для вязанія начиння, тоже, что и лавка 3. Двѣ раздвигающіяся на перепо́нці ножки, на каждой изъ нихъ вверху горизонтальная по́душка (шпу́га), концы противоположныхъ подушо́к соединены шо́хтами, посрединѣ на подушка́х, параллельно шо́хтам лежитъ шкво́рень, проходящій сквозь двѣ кобилки, — трехугольныя дощечки, стоящія ребромъ и опирающіяся на шо́хти. Конст. у. Б. Г.
4) Родъ подставки изъ лежащаго на плоту бревна подъ рулевое весло, которое вращается на шипѣ, вдѣланномъ въ этотъ стіле́ць. См. Керма. Шух. І. 181.
5) Мѣсто, на которое спускаются гуцульскими древорубами съ горъ срубленныя деревья и съ котораго ихъ свозятъ; столець вымощенъ бревнами, чтобы летящія съ горъ деревья не вбивались въ землю. Шух. І. 178, 179. Ум. Стільчик.
Ступа́к, -ка́, м.
1) Конная мельница.
2) Конь, хорошо идущій шагомъ. Чуб. II. 322. Чує Петро, — тупотять коні.... Роспізнає нешвидку ристь двох ступаків. К. ЧР. 150. Два бахмати, гривасті ступаки ішли під ними. К. МБ. XI. 143.
3) Перекладина въ лопатѣ или заступѣ для упора ноги при копаніи. Міус. окр. Ум. Ступачо́к. Кінь-ступачок. Чуб. III. 183.
Ступни́к, -ка́, м.
1) Сукновальня. Полт. г. Передвижная сукновальня. Вас. 172.
2) Вѣтряная мельница нѣмецкой системы. Харьк.
Топча́к, -ка́, м. Мельница съ коннымъ или воловьимъ приводомъ.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Мельница (ветряная) — вітря́к, -ка́; М. водяная — водяни́й млин, -на́; М. паровая — парови́й млин.
*Ветряный — вітряни́й; В. мельница — вітря́к, -ка́.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Ме́льница = млин, здр. млино́к, млино́чок. — Не мели, як пустий млин. н. пр. — Млинок — Божий дарок. н. пр. — Куплю тобі хатку іще й сїножатку, і ставок, і млинок, і вишневенький садок. н. пр. — Водяна́я ме́льница = млин, млино́к, водяни́й млин. — Млин у мірошника був водяний. Б. Г. — З наливним колесом — корча́к, з підливним — підспі́дник, підсубі́йник, що робить тільки весною — вешня́к. С. Л. — Вѣ́треная ме́льница = вітря́к, вітрячо́к (С. Аф. З. Л.), кращої конструкциї— маши́на, підмаши́нок С. Л. — Торохтить, як вітрик. н. пр. – І верби, і тополї і вітряки на полї. К. Ш. Желѣзокова́льная м. — гама́рня. С. Л. – Ко́нная м. = топча́к, здр. топчачо́к (С. Л. Ш.), тупча́к, ступча́к. — Кофе́йная м. = млино́к. — Купив млинок до кави. Маркович, Дневныя записки. — Крупча́тая м. = пи́тель, крупча́тка (С. Л.), де вироблюють крупи — круподе́рня, драч. С. Л. — Лѣсопи́льная, пи́льная м. = тарта́к, терта́к, та(е)ртачо́к. С. Л. Ш. — Фабричні збудування парового тартака. Фр. — Плову́чая м. = наплавний млин (па Днїпрі), плава́к (на Бузї), плива́к (на Горинї), гонча́к (на Сеймі). С. Л. — Ручна́я м. = жо́рно, жо́рни. С. Аф. — Був собі дїд та баба, а в їх було жорно; от баба молола... н. к. — Молоти у жорнах. С. Аф. — Сукнова́льная м. = валю́ша (С. Л.), фалю́ша. — Части́ни млина́: а) вітряка: основа — стіле́ць, дишель — стріла́, ди́шель, во́рот (Лев.), вороти́ло, ви́рло (Лев.), куди зсипають зерно — кіш, пристрій для очистки зерна — шерето́вка, гнїздо для веретена — по́рплиця, паличка, що трясе рукав коша — решта́к, жолоб, кудою борошно йде — мучни́к, б) водяного млина: деревъяні коробки, кудою йде вода — лотоки́, внизу — о́пуст, затички в лотоках — заставки́, колесо з корцями — вовчо́к, ведме́дик, ведмі́дка, покрівля над колесом — парни́к, куди засипають зерно — кіш, куди падає борошно — скри́ня, пристрій, щоб піднїмати камінь — підо́йма.
Вѣ́тряный = вітряни́й.— Вѣ́тряная ме́льница = вітря́к. — Вѣ́тряная о́спа = вітряна́ ві́спа.
Крупча́тный = питльови́й. — Крупча́тная ме́льница = д. Крупча́тка 1.
Ме́ленка = млино́к, млино́чок. (Д. Ме́льница здр.). — Ой у полї ставочок, на тім ставку млиночок. н. п.
Мукомо́льня = д. Ме́льница.
Пи́льный = пило́вий. — Пи́льный заво́дъ. – пи́льня. — П. ме́льница = та(е)рта́к, та(е)ртачо́к (водяний). С. Ш. — П. трава́, рос. Serratula tinctoria L. = страхополо́х, будячо́к, я́ловень. С. Ап.
Поста́въ = 1. кро́сна (у ткацькому верстату). 2. млинови́й ка́мінь, ко́ло. — Ме́льница о двухъ постава́хъ = млин з двома́ ко́лами. Кіев. От. 1883 — VIII, 508—517.

Запропонуйте свій переклад