Серед усіх слів Серед головних російських слів Серед усіх російських слів Серед усіх українських слів Серед українських слів без цитат Серед слів латинкою
У всіх словниках 1. Кримський. Академічний рос-укр 2. Ізюмов. Російсько-український 3. Підмогильний. Фразеологічний 4. Шелудько. Тех. термінології 5. Дорошенко. Ділової мови 7. Вирган, Пилинська. Сталих виразів 8. Ніковський. Українсько-російський 9. Уманець, Спілка. Словарь 10. Народний рос-укр словник 11. Голоскевич. Правописний словник 12. Грінченко. Словарь української мови 13. Якубські. Військової термінології 14. Кобів. Словник судинних рослин 15. Народний тлумачно-стилістичний 16. Млодзинський. Словник приказок 17. Ганіткевич. Рос.-укр. словник з інж. тех. 18. Грінченко. Словник української мови (вид. 3-тє) 20. Вебсловник жіночих назв 30. Караванський. Складної лексики

Сховати наголоси
Освітлювати знайдене

Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів

Запропонувати свій переклад для «наука»

Шукати «наука» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

Нау́ка – 1) (система однородных знаний) нау́ка. • Прикладная, точная -ка – прикладна́ (застосо́вна), то́чна нау́ка. • Врачебная, медицинская -ка – лі́карство, медици́на. • Социально-экономические, естественно-исторические -ки – соція́льно-економі́чні, природни́чо-істори́чні нау́ки. • Изучать -ки, обучаться -кам – вивча́ти (студіюва́ти) нау́ки, вчи́тися нау́к; 2) (изучение, знание) нау́ка; (познания) знання́ (-нні́в). [Га́слом ста́ло: «осві́та й нау́ка» (Вороний). Ціка́вий до вся́ких знанні́в (Грінч.)]; 3) (учёба) нау́ка, вчі́[е́]ння и (диал.) вчиття́ (-ття́), навча́ння. [В шко́лу хло́пця одвела́… в нау́ку (Шевч.). Він до хазя́йства бі́льше ма́є охо́ти, ніж до вчі́ння (Васильч.)]; 4) (поучение, урок) нау́ка. [Це тобі́ нау́ка – не ходи́ в ліс без дрю́ка! (Приказка)]. • Вперёд -ка – оце́ тобі́ (вам) нау́ка, нада́лі нау́ка. • Давать, дать -ку кому – дава́ти, да́ти нау́ку (на́учку) кому́. [Аж до божеві́лля бажа́лося да́ти Лаго́вському до́бру на́учку: бажа́лося зроби́ти так, щоб він слі́зно блага́в у не́ї коха́ння (Крим.)].

Вероуче́ние – віровче́ння, віронавча́ння, нау́ка про ві́ру.

Воспи́тывать, воспита́ть – вихо́вувати (и хова́ти), ви́ховати, (вскармливать) вигодо́вувати, ви́годувати, годува́ти, згодува́ти, рости́ти, зрости́ти, (лелеять) вико́хувати, ви́кохати, (многих) накоха́ти, плека́ти, ви́плекати, пе́сти́ти, ви́пестити; (в известном духе) води́ти, вести́, прова́дити, сов. повести́, (многих) повиво́дити; (поставить детей на ноги, научить уму-разуму) дово́дити, довести́ до пуття́, до ро́зуму, подово́дити до ро́зуму. [Хло́пця ви́ховав дя́дько. Хова́в си́на, голу́бив (Крим.). Люде́й – на люде́й-браті́в вихо́вувати (Єфр.) (= в людях – людей-братьев воспитывать). Ви́кохали мене́ ба́тько-не́нька. Накоха́в собі́ діте́й, ско́ту. Нау́ка грі́ла нас, плека́ла на́ші думки́ (Кониськ.). У сповито́чку ви́пестила мене́ ті́тка (М. Вовч.). Дочка́ в ме́не пове́дена по старосві́тськи (Л. Укр.). Па́ні діте́й хороше́нько во́дить. Я-б му́жів з вас повиво́див (Франко)].

Вы́учка – 1) см. Выу́чивание; 2) нау́ка, ви́учка. [Відда́в у нау́ку (к мастеру) на му́ку. Знайшла́ таку́ шва́чку, що взя́ла мене́ на ви́учку (Конис.)].

Гомиле́тика – гоміле́тика, проповідни́ча нау́ка.

Доктри́на – доктри́на, нау́ка.

I. Заня́тие – робо́та, пра́ця, працюва́ння, зайняття́, (о ремёслах) про́мисл (-ла). • -тия в школе – нау́ка, навча́ння, вчиття́. [Нау́ку в шко́лі я гада́ла розпоча́ти на Се́мена (Кониськ.). Навча́ння по шко́лах уже почало́ся (Київ.)]. • Учебные -тия – навча́ння. • Научные -тия – науко́ва пра́ця, науко́ві сту́дії, науко́ве працюва́ння. • Род -тий – пра́ця. • Время -тий – час пра́ці, час працюва́ння. • Без определённых -тий – без пе́вної пра́ці. • Избрать себе -тие – ви́брати собі́ пра́цю. См. Занима́ться чем.

Злоуче́ние – зла (лиха́, неправди́ва, недо́бра) нау́ка. [Схили́всь до А́рія нау́ки зло́ї (Крим.)].

Золота́рный – золота́рський. [Золота́рська нау́ка].

Избы́точный – надмі́рний. [Одчу́ження надмі́рного проду́кту (ли́шків) (Екон. наука)].

Иску́сство – 1) (абстр.) а) (искусность) умі́лість, майсте́рність, доте́пність, (практикованность) впра́вність (-ности). [Сього́дні я співа́в їм про Офі́р, Сідо́н і Тір, про їх майсте́рність, му́дрість, про ска́рби їх (Л. Укр.)]. • Проявил большое -ство – появи́в вели́ку впра́вність; б) (мастерство, умение) майстерство́, майсте́рність (-ности), шту́ка, хист (-ту), до́теп (-ту), мудра́ція. [Щоб показа́ти своє́ артисти́чне майстерство́, Га́нуш розпоча́в весе́лу шу́мну п’є́су (Н.-Лев.). Хоч де́сять раз пересіда́йте, нема́є хи́сту,— от і все́ (Гліб.). А ми втнемо́ рука́вця і нові́, хіба́ мудра́ція вели́ка? (Гліб.)]. • -ство компилирования – майсте́рність компіля́ції, компіляці́йний хист. • Небольшого -ства надо… – не вели́кого до́тепу (хи́сту) тре́ба. • Не велико -ство – не шту́ка, не вели́ка шту́ка, мудра́ція не вели́ка. • -ство рук – впра́вність (спри́тність) рук. • Являть -ство (изощряться перед кем) – бра́тися на шту́ки. • По всем правилам -ства – за всіма́ пра́вилами (при́писами) мисте́цтва (мисте́цької нау́ки, умі́лости, майсте́рности), доде́ржуючи всіх зако́нів (нака́зів) до́брого мисте́цтва. • Употребить всё своё -ство – вжи́ти всіє́ї своє́ї майсте́рности (умі́лости), вжи́ти всього́ свого́ хи́сту; 2) (художество) мисте́цтво, умі́лість (-лости), арти́зм (-му), хист (-ту), (гал.) шту́ка. [Арти́ст… на ста́рості згада́в своє́ мисте́цтво сла́вне (М. Рильськ.). Вони́ й на-пра́вду ду́же осві́чені парубки́, лю́блять нау́ку, мисте́цтво, пое́зію, музи́ку (Крим.). Були́ ті́льки паро́дією драмати́чної вмі́лости, могли́ ті́льки вбива́ти цю са́му вмі́лість (Грінч.). Ко́жний арти́зм є пова́жне ді́ло, коли́ хто ма́є до йо́го хист і тала́нт (Н.-Лев.). Бага́то ще тре́ба робо́ти над па́м’ятниками хи́сту і літерату́ри єги́петської (Л. Укр.). Пое́т танцю́є і рида́: се зове́ться шту́ка (Франко)]. • Академия -ств – акаде́мія мисте́цтв. • Диллетант в -стве – дилета́нт у мисте́цтві. • -ство живописи, музыки – маля́рське, музи́чне мисте́цтво. • Знаток -ства – знаве́ць мисте́цтва. • Изобразительные -ства – образотво́рчі мисте́цтва. • Изящные -ства – кра́сні мисте́цтва. • Мир -ства – мисте́цький світ. • Музей -ства – музе́й мисте́цтва. • Область -ства – ца́рина (сфе́ра) мисте́цтва. • Овладеть своим -ством – опанува́ти своє́ мисте́цтво. • Памятники -ства – па́м’ятки мисте́цтва. • Поклонник, покровитель -ства – прихи́льник, проте́ктор (патро́н) мисте́цтва. • Произведение -ства – мисте́цький твір. • Свободное -ство – ві́льне мисте́цтво; 3) (прикладное знание, наука) нау́ка, шту́ка, умі́лість (-лости). [Писа́ти кни́ги було́ (за да́вніх часі́в) не аби́-якою вмі́лістю (Єфр.)]. • Артиллерийское -ство – артилері́йська (гарма́тна) нау́ка. • Военное -ство – військова́ умі́лість, (дело) спра́ва. • Книжное -ство – (уменье писать книги) письма́цтво, письме́нство; (книжная техника) книжко́ве мисте́цтво. • -ство плавания – нау́ка плавби́. • Поварское -ство – куха́рство, куліна́рство. • Портняжеское -ство – краве́цька шту́ка. • Типографское -ство – друка́рська умі́лість.

И́стинный – а) (содержащий истину, верный) і́стинний, правди́вий, справедли́вий; б) (подлинный, настоящий) і́стинний, спра́вжній, справде́шній, правди́вий, справедли́вий, щи́рий, чи́стий; в) (действительный, реальный) ді́йсний, спра́вжній; срвн. Правди́вый 3, По́длинный, Су́щий. [Ось розкажу́ і́стинну пра́вду (Квітка). Нема́ на сві́ті правди́вої при́язні, ані правди́вих при́ятелів (Франко). Вихо́вувати справедли́вих громадя́н (Крим.). Це справедли́вий чума́к (М. Вовч.). Коха́ння спра́вжнє соромли́ве (Тобіл.). Це не ка́зка, а щи́рая пра́вда (Чуб. II). Щи́рий коза́к (Номис). Чи́сте пе́кло з тобо́ю жи́ти (Поділля). Вважа́ла на се́бе, як на справде́шню аристокра́тку (Н.-Лев.)]. • -ное учение (содерж. истину) – і́стинна, правди́ва нау́ка, і́стинне, правди́ве вче́ння. • -ное происшествие – ді́йсна приго́да (приключение), поді́я (событие). • -ный путь – правди́вий шлях. • Наставлять кого на -ный путь – наверта́ти кого́ на до́бру (пра́ву) путь, на до́брий ро́зум.

Ка́фе́дра – 1) кате́дра, мо́вниця, (обычно церк.) каза́льниця. [Бе́сідник зіско́чив із мо́вниці і заміша́вся в юрбу́ (Орищин)]; 2) кате́дра. [При Акаде́мії Нау́к існу́ють дослі́дчі кате́дри (М. Грінч.). Нау́ка по кате́драх кульга́ла або дріма́ла (Н.-Лев.)].

Климатоло́гия – кліматоло́гія, нау́ка про підсо́ння.

Кли́рик – клі́рик, кле́рик, приче́тник, церко́вник. [Петра́ Альфо́нса: «Нау́ка кле́рикові»].

Корми́лец – 1) годува́льник, годівни́к (-ка́), хлібода́вець (-вця), хлібода́р (-ра), хлібода́рник. [Уде́ржання ці́лої сім’ї́, на чолі́ котро́ї стоя́в він, я́ко годува́льник (Екон. наука). Сагайда́чний, наш ба́тько, хлібода́рник і ге́тьман (Куліш)]; 2) (благодетель) корми́тель, добро́дій (-дія), ум. добро́дієчко. [Сотворі́ть ми́лостинку, дорогі́ корми́телі! (Яворн.)]. -лец наш! – добро́дієчку наш!

Космоло́гия – космоло́гія, нау́ка про світобудува́ння, про світобудо́ву.

Краеуго́льный – нарі́жний. • -ный камень – нарі́жний ка́мінь (-меня). [Ця нау́ка ста́ла ка́менем нарі́жним (Н. Рада)].

Краниоло́гия – краніоло́гія, нау́ка про че́реп.

Красноречи́вый – красномо́вний, красномо́вий, сущ. красномо́вець (-вця), промо́вистий, проре́чистий, добромо́вний, (выразительный) вимо́вний, (способный к речи) промо́вний, (кратк. фор.) промо́вен. [Наре́шті обізва́вся пан Дани́ло красномо́вний (Самійл.). Та він красномо́вець був: як почне́ було́ говори́ти, то де в йо́го і слова́ беру́ться (М. Грінч.). Ви завсігди́ проре́чисті бува́ли – тепе́р дава́йте всі свої́ слова́, бо говори́ти час (Грінч.). Неха́й ци́фри сами́ гово́рять, ї́хня мо́ва тут на́дто проре́чиста (Н. Рада). Ілюстра́ція зана́дто ціка́ва та промо́виста (Н. Рада). Тре́ба пи́льно прислуха́тись до розмо́ви люде́й тяму́щих і добромо́вних (Куліш). До вся́кої люди́ни ма́ю сло́во, промо́вен я і з ці́сарем вели́ким, а з не́ю мовчазни́й (Куліш). Це зана́дто вимо́вна нау́ка, щоб на не́ї не зважа́ти (Єфр.)]. • Безмолвно -вый – німопромо́вистий. [Ба́чу на́ші німопромо́висті моги́ли (Кон.)].

Кри́зис – кри́за. [Настає́ зага́льний брак гро́шей, гроше́ва кри́за (Екон. наука)]. • -зис в болезни – кри́за, перелі́м, злім (-ло́му), перехі́д (-хо́ду). [Лі́кар сказа́в, що на двана́дцятий день бу́де перехі́д, дак тоді́ або поле́гша, або умре́ (Борз.)].

Лати́нский – лати́нський. • -кий язык – лати́нська мо́ва, лати́на. • На -кий лад – злати́нська. [Така́ нау́ка злати́нська зве́ться стилі́стикою (Сімович)].

Легкоусва́иваемый, -своя́емый – легкоза[при]сві́йний, легки́й до засво́ювання (засво́єння). • -мая пища – легка́ до засво́ювання ї́жа. • -мое учение – легка́ до засво́єння нау́ка.

Леле́ять, взлеле́ивать, взлеле́ять – (холить) коха́ти, скоха́ти, вико́хувати, ви́кохати (о мн. повико́хувати), плека́ти, ви́плекати, (вскормить) годува́ти, згодува́ти, (нежить, ласкать), пе́сти́ти, ви́пестити, пе́стувати, ви́пестувати, голу́бити, зголу́бити, милува́ти; (убаюкивать) лелі́яти (зап. лелі́ти), злелі́яти. [Ви́кохала свою́ діво́чу красу́ (Н.-Лев.). Соціялі́зм, – така́ нау́ка, яку́ ви́кохали розу́мні й до робітникі́в прихи́льні лю́ди (Єфр.). Пести́ мене́, моя́ не́не, як малу́ дити́ну (Куліш). Я був син-одине́ць; мене́ ду́же пе́стували (Крим.). Було́ тобі́ зна́ти: ворони́м коне́м ї́здити, хло́пця собі́ зголу́бити (Гол. I). Я вам кажу́, ми згодува́ли бу́йство, руї́ну кра́ю (Куліш). Ма́ти си́на лелі́яла, поті́хи ся наді́яла (Гол. I). Ма́ла собі́ си́на єди́ного, зма́лку лелі́ла, у на́йми не пуска́ла (Метл.)]. • -ять надежду, мечту, мысль и т. п. – пе́сти́ти, голу́бити, плека́ти, коха́ти, лелі́яти, живи́ти (наді́ю, мрі́ю, ду́мку и т. п.), (поэт.) грі́ти в се́рці наді́ю, мрі́ю. [Пе́стив він мрі́ю про ща́стя (Коцюб.). Голу́блячи такі́ думки́ в се́рці (Мирний). Люблю́ я вла́сну мрі́ю, що там у се́рденьку на дні відма́лечку лелі́ю (Франко). Андрі́й плека́в тає́мну наді́ю, що все мине́ться (Коцюб.)]. • Взлеле́ять мечтою, в мечтах – ви́мріяти що. • Леле́янный, леле́емый – пе́щений, пле́каний, голу́блений, ко́ханий, (убаюкиваемый) лелі́яний. [Рій згадо́к ви́кликав у па́м’яті коли́сь пе́щені наді́ї (Коцюб.). Облиши́в він свої́ голу́блені за́міри (М. Грінч.). Ой ко́со, ко́со ко́хана! Сім літ я тебе́ коха́ла (Метл.). Співе́ць без наді́ї – лелі́яний сму́тком, іду́ одино́кий (Пачов.)]. • Взлеле́янный – ви́коханий, ви́пещений, ви́плеканий, зголу́блений, злелі́яний. [Ви́кохана іде́я (Н.-Лев.). Ви́плекане звіря́тко (Коцюб.)]. • -ный в мечтах – ви́мріяний. [В голові́ пробі́г давно́ ви́мріяний о́браз: ти́ха ніч, шепоті́ння со́сон (Корол.)]. • -ться – коха́тися, вико́хуватися, ви́кохатися, пе́сти́тися, ви́пеститися, плека́тися, ви́плекатися, голу́битися, (убаюкиваться) лелі́ятися; бу́ти ви́коханим, ви́пещеним, ви́плеканим, злелі́яним. [Коха́лась у ба́тенька, як утя́ на воді́ (Слов’яносербщ.). Я ви́росла, ви́кохалась у бі́лих пала́тах (Шевч.)].

Лес – 1) (растущий) ліс (-су, им. мн. ліси́). [Круго́м я́ру зелені́є стари́й ліс (Н.-Лев.)]. • Лес на корню – ліс на пні. • Вековечный, извечный, девственный, первобытный лес – відві́чний, неза́йманий ліс, пра́ліс (-су), діви́ча пу́ща. [О́стрів на Дніпрі́, вкри́тий одві́чним лі́сом (Стор.). Тайга́ – пра́ліс сибі́рський (Калит.)]. • Выборочный лес – вибірни́й ліс. • Вырубленный лес – зру́баний ліс, зруб (-бу). • Высокоствольный лес – високосто́вбурний, високостовбури́стий ліс, високолі́сся (-сся). • Горелый лес – горі́лий, ви́горений, ви́горілий ліс, ви́гор (-ра) (Сл. Ум.), (гал.) згар (-ри, ж. р.). [Ко́зи пасу́ть у зга́рах – ви́горілих ліса́х (Щух. I)]. • Государственный, казённый лес – держа́вний, скарбо́ви́й (казе́нний) ліс. • Густой лес – густи́й ліс, густвина́, то́вща. [То́вща сама́рська (Сл. Гр.)]. • Дремучий лес – дріму́чий (те́мний) ліс, пу́ща, (дебри) не́трі и не́три (-рів), не́тра (-тер). [У такі́ убра́вся не́трі, у таку́ зблука́вся пу́щу, де й нога́ лю́дська не хо́дить (Грінч.)]. • Жердневой, жердяной лес – вори́нний, жердяни́й ліс, ліс на вори́ння, на вір’я́. • Заказно[ы]й, заповедно[ы]й лес, божьи -са, см. Заповедно́й. • Защитный лес – за́хисни́й ліс. • Камышевый лес, см. Камышник I. • Красный, хвойный лес – шпилько́вий, глице́вий (хвояни́й, хвойови́й, чати́нний, борови́й) ліс, бір (р. бо́ру). • Крупный, матерой лес – товстолі́с (-су). • Лиственный, чёрный лес – ли́стяний ліс, чо́рний ліс (Київщ.). • Мелкий лес – дрібно́ліс (-су), дрібни́й (мали́й, невели́чкий) ліс, (кустарник) чага́р (-ря́) и чагарі́ (-рі́в), чагарни́к (-ка́), кущі́ (-щі́в). • Мешанный лес – мі́шаний ліс. • Молодой лес – молоди́й ліс, молодня́[и́]к (-ка́). • Небольшой лес – невели́(ч)кий ліс, лісо́к (-ска́), (роща) гай (р. га́ю), (зап.) гаї́на, (на низине или над рекой) луг (-гу), лужи́на; срвн. Лесо́к и Ро́ща. • Непроходимый лес – неперехі́дний ліс, (неисходимый) несходи́мий ліс (Звин.); см. Дремучий лес. • Низкоствольный лес – низькосто́вбурний ліс, низьколі́сся (-сся). • Общественный лес – грома́дський ліс. • Редкий, жидкий лес – рідки́й ліс, рідколі́сся (-сся). • Сухоподстойный, сухостойный лес – сухості́й (-то́ю), сухолі́с (-су), сушни́к (-ка). • Хворостяный лес – хворостяни́й ліс. • Берёзовый, дубовый лес – бере́зовий, дубо́вий ліс. • Пихтовый лес – смере́ковий ліс. • Сосновый лес – сосно́вий ліс; (бор) бір (р. бо́ру). • Здесь много -со́в – тут бага́то лісі́в, тут лі́сно (Полтавщ.). • Итти через лес или -сом – іти́ лі́сом. • Прочищать, прочистить, прорубать, прорубить лес – прочища́ти, прочи́стити, прору́бувати, проруба́ти, протере́блювати, протереби́ти ліс. • Ходит, как в -су́ – хо́дить як у лі́сі. • Наука в лес не ходит – нау́ка не в ліс веде́, а з лі́су. • Чем дальше в лес, тем больше дров – що да́лі в ліс, то кра́ще на дро́ва. • Кто в лес, кто по дрова – одно́ (хто) до лі́су[а], а дру́ге (хто) до бі́су[а]; хто в луг, а хто в плуг; хто в горо́х, хто в сочави́цю (Борзенщ.); хто (котри́й) сторч, хто (котри́й) в борщ (Приказки). • Из-за деревьев -са не видно – за дерева́ми лі́су не ви́дко. • Волка бояться, в лес не ходить – вовкі́в боя́тися, в ліс не ходи́ти. • Сколько волка ни корми, он всё в лес глядит – году́й во́вка, а він у ліс ди́виться; во́вча нату́ра в ліс (до лі́су) тя́гне; вовк, то во́вче й ду́має (Приказки). • Лес по топорищу (по дереву) не плачет – хіба́ в лі́сі лі́су ма́ло? • На сухой лес будь помянуто – сухі́й дереви́ні все нівро́ку; на сухи́й ліс нівро́ку! • Лес мачт – ліс (бе́зліч) що́гол; 2) (в срубе) де́рево, соб. дере́вня (-ні). • Бочарный, клёпочный лес – бо́ндарське, клепкове́ де́рево. • Брусный, брусовый лес – брусо́ване де́рево. • Буреломный лес – вітроло́м (-ло́му), лім (р. ло́му). • Валежный лес; см. Вале́жник. • Деловой лес – а) (на корню) виробни́й ліс; б) (в срубе) виробне́ де́рево. • Дровяной лес – а) (на корню) дров’яни́й ліс; і б) (в срубе) де́рево на дро́ва. • Корабельный, мачтовый лес – а) (на корню) корабе́льний, щоглови́й ліс; б) (в срубе) корабе́льне, щоглове́ де́рево. • Окантованный, острокантный лес – поканто́ване, гостроканто́ване де́рево. • Пильный, пиловочный лес – а) (кругляк для распилки) де́рево на пиля́ння; б) (пиленый материал) пи́ляне (порі́зане) де́рево. • Поделочный лес – виробне́ (виробко́ве) де́рево, на́ді́бок (-бку). • Прозванный лес – бракове́ или з(а)брако́ване щоглове́ де́рево. • Сплавной, гоночный лес – сплавне́ де́рево, сплавни́й ліс. • Строевой лес – будівне́ (будіве́льне) де́рево, дере́вня, ум. дереве́нька. [По сама́рських луга́х і узбере́жжях була́ незчисле́нна си́ла будівно́го де́рева (Куліш). Бі́ля стіни́ лежа́ла дере́вня на ха́ту (Грінч.)]. • Столярный лес – столя́рське дерево. • Угловой, кантованный лес – канто́ване де́рево. • Фанерочный лес – а) (на корню) форні́рний ліс; б) (в срубе) форні́рне де́рево.

Лжеуче́ние – лженау́ка, псевдонау́ка, неправди́ва (фальши́ва, облу́дна) нау́ка.

II. Ло́жный – неправди́вий, непра́вий, фальши́вий, криви́й, (грубо) бре́ханий, (лживый) брехли́вий, облу́дний, (ошибочный) хи́бни́й, помилко́вий. [На твої́м олтарі́ неправди́вим бога́м чужозе́мці вого́нь запали́ли (Л. Укр.). Раціоналі́зм визнає́ незрозумі́лі я́вища за нереа́льні, за неправди́ві (Крим.). Фальши́ва траге́дія (Куліш). Щи́рість бре́хана прива́блює вас (Самійл.)]. • -ный взгляд на вещи – непра́вий (хи́бни́й, помилко́вий) по́гляд (-ду) на ре́чі. • -ный донос – неправди́ва (грубее брехли́ва) до́казка, (клевета) на́клеп (-ну). • -ный камень – фальши́вий ка́мінь (-меня), ро́блений самоцві́т (-ту). • -ный классицизм – псевдокласици́зм (-му). • -ная клятва, присяга – крива́ (фальши́ва) при́ся́га (кля́тьба́), кривопри́ся́га. • -ный кристалл – фальши́вий криста́л (-лу). • -ное обвинение – неправди́ве обвинува́чення. • -ное обещание – неправди́ва, неправдомо́вна (грубо брехли́ва) обі́цянка. • -ный ответ – неправди́ва ві́дповідь (-ди). • -ное положение – фальши́ве, непе́вне стано́вище. • -ный поступок – фальши́вий, облу́дний учи́нок (-нку). • -ный путь – хи́бна́ доро́га, хи́бна́ путь (-ті́), (неверный) непе́вна путь. • -ное самолюбие – фальши́ва амбі́ція. • -ный свидетель – неправди́вий (фальши́вий) сві́док (-дка), кривосві́док. • -ное свидетельское показание – фальши́ве свідо́цтво, неправди́ве (непра́ве) сві́дчення, кривосві́дчення. [Непра́вим сві́дченням себе́ він ду́мав обрятува́ти (Грінч.)]. • Давать -ное показание – кривосві́дчити. • -ный слух – неправди́ва, ви́думана (грубо брехли́ва) чу́тка. • -ное солнце, -ная луна – фальши́ве (неспра́вжнє) со́нце, фальши́вий (неспра́вжній) мі́сяць (-ця). • -ный способ – фальши́вий спо́сіб (-собу). [Пе́рстінь, фальши́вим спо́собом ви́роблений (Гнід.)]. • -ный стыд – фальши́вий со́ром (-му). • -ное суждение о ком, о чём – непра́ве мірко́вання про ко́го, про що. • -ная тревога – фальши́ва триво́га. • -ное учение – неправди́ва (непра́ва, облу́дна) нау́ка; срвн. Лжеуче́ние. • -ный шаг – непе́вний (хи́бни́й) крок. [Че́рез оди́н непе́вний крок заги́нула вся спра́ва. (М. Грінч.)]. • Сделать -ный шаг – зроби́ти непе́вний (хи́бни́й) крок.

Ло́зунг – га́сло, ло́зунг (-гу), кли́ча. [«Брід перейшо́в», – се га́сло ті́льки ти, та вартови́й, та я і бу́дем зна́ти (Грінч.). Га́слом ста́ло: «осві́та й нау́ка» (Вороний). Ки́дав у юрбу́ демагогі́чні ло́зунги (Пролет. Пр.). На́ша кли́ча – «все для пролетарія́ту» (Київ)].

Ло́ция, морск. – 1) (наука караблевождения) ло́ція; 2) (лоцманская служба) ло́цманство, лоцманува́ння (-ння).

Любозна́тельный – знаттєлюби́вий, (пытливый) допи́тливий, дові́дливий; охо́чий (сильнее жаді́бни́й) до нау́ки, до знання́ (до знаття́); срв. Пытли́вый. [Ті́льки ніч приму́сила допи́тливого хло́пця заспоко́їтись (Черкас.). Літопи́сець Самі́йло Вели́чко був ду́же дові́дливий (Україна, 1914 р.)]. • -ный ум – знаттєлюби́вий, допи́тливий ро́зум. • Наука -на, а невежество любопытно – нау́ка допи́тлива, а не́уцтво ма́є лиш ціка́вість; нау́ка шука́є знання́, не́уцтво – ціка́вости.

Маши́нный – 1) (относ. к машинам) маши́нний, маши́но́вий; (о частях машины, машинки ещё) до маши́ни, до маши́нки. [Топі́льник з машино́вого ві́дділу (Тур. Охор. роб.). В машино́вій пра́ці з багатьма́ робітника́ми оди́н ро́бить ті́льки одну́ пра́цю (Екон. Наука)]. • -ный зал – машина́рня. • -ное колесо – ко́лесо до маши́ни. -ное масло, см. Ма́сло 3. -ный мастер, см. Меха́ник; 2) (изготовл. при помощи машин) маши́но́вий. • -ная работа – маши́но́ва робо́та, маши́но́вий ви́роб (-бу). • -ное производство – маши́но́ве виробни́цтво, маши́но́ва проду́кція. [Коли́ розви́нулась машино́ва проду́кція (Доман.)]. • Изделия -ного производства – маши́но́ві ви́роби. • -ная индустрия – маши́но́ва інду́стрі́я, маши́нництво. [Ро́звиток маши́нництва (Екон. Наука)].

Ме́дный – мідя́ни́й, мі́дний, (редко) міде́вий. [Його́ ру́ки, на́че залі́зні кліщі́, крути́ли мідяні́ тру́би (Коцюб.). Зна́ю, як мі́дний ше́ляг (Номис)]. • -ный блеск, мин. – мідяни́й блиск (-ку), блиск мі́ди. [Мідяни́й блиск склада́ється з мі́ди та сі́рки: це бага́та на мідь руда́ (Троян.)]. • -ная зелень, см. II. Медя́нка 4. • -ный изумруд – аши[е]ри́т (-ту), діопта́за (-зи). • -ный колчедан – мідяни́й іскри́ш (-шу́), іскри́ш мі́ди, халкопіри́т (-ту). • -ный купорос – мідяни́й вітріо́ль (-лю), вітріо́ль мі́ди, си́ній ка́мінь (-меню), (гал.) синя́к (-ку). • -ная лазурь – азури́т (-ту). • -ные опилки – мі́дні три́ни, мідяна́ ти́рса (ошу́рка) (соб.), (диал.) шкремі́тки (-ток) (Шух.). • -ная чернь – міде́вий о́кис (-су), мідяни́й цвіт (-ту) (Троян.). • -ный век – мі́дний (мідя́ни́й) вік. [(Ові́дій) просла́вив золоти́й вік і срі́бний, мідя́ний і герої́зм залі́зного (М. Зеров)]. • -ные деньги – мідяні́ гро́ші (-шей и -шів), мідяки́ (-кі́в); см. Медя́к 2. • Он учился на -ные деньги – він учи́вся на мідяні́ (на малі́) гро́ші (на мідяки́); його́ нау́ка ма́ло варт. [На мідяні́ гро́ші сла́ви добува́ли (Номис)]. • Это -ного гроша не стоит – це би́того шага́ не варт. • У него -ного гроша нет – він ла́маного шага́ (ше́ляга) не ма́є. • -ный лоб (перен.) – ду́рень (-рня) мідноло́бий, мі́дне чоло́.

Меново́й, Меновно́й – мінови́й, виміно́вий, вимі́нний, замі́нний, обмі́нний. • -ва́я запись, см. Меновна́я. • -ва́я торговля – обмі́нний торг (-гу), мінова́ торго́вля. • -во́е хозяйство – мінове́ господа́рство. • -ва́я ценность, стоимость – вимінна́ (виміно́ва, мінова́) ва́ртість (-тости). [Тре́ба відрізня́ти спожи́вчу ва́ртість від міново́ї (виміно́вої) ва́ртости (Екон. Наука)].

Ме́ра – 1) (измерит. величина) мі́ра (мн. мі́ри, мір). [Мі́ра довжини́ (Сл. Ум.). Зо́лото, як мі́ра ва́ртости (Економ. Наука). Яко́ю мі́рою мі́ряєте, – відмі́ряється вам (Біблія)]. • -ры линейные (погонные), квадратные, кубические – мі́ри ліні́йні, квадрато́ві, кубі́чні. • -ра времени – мі́ра ча́су, (измерение) ви́мір ча́су. • Палата мер и весов – пала́та мір і ваги́. • -рою (по счёту) выдавать что – видавце́м дава́ти (видава́ти) що. [Хліб видавце́м дали́ (Н.-Лев.)]; 2) (четверик хлеба) мі́рка, мі́ра. [Він мі́рку горо́ху наси́пав (Рудч.)]; 3) (сосуд для измерения) мі́рка; (убираемой свёклы) мі́рниця. [Ви́сип бо́рошно в мі́рку (Брацлавщ.). Свої́ми буряка́ми досипа́є її́ мі́рниці (Коцюб.)]; 4) (в стихосл.) мі́ра, ро́змір (-ру), метр (-ру); 5) (степень, размер, предел и т. п.) мі́ра. • -ра наказания – мі́ра (ви́мір) ка́ри. • -ра содеянного – мі́ра заподі́яного. • В той, в такой -ре (степени) – тіє́ю (то́ю), тако́ю мі́рою, в тій, в такі́й мі́рі. [Тво́ри, що тіє́ю чи и́ншою мі́рою задовольня́ють естети́чні вимага́ння (Єфр.). Річ це зана́дто коро́тка, щоб бу́ти по́вною в такі́й мі́рі, яко́ї тре́ба (Грінч.)]. • В какой -ре – яко́ю мі́рою, в які́й мі́рі, в яку́ мі́ру. • В большой, в значительной -ре (степени) – вели́кою мі́рою. [Де́що з тих перспекти́в вели́кою мі́рою і справди́лося (Єфр.)]. • В большей, в меньшей -ре – бі́льшою, ме́ншою мі́рою, в бі́льшій, в ме́ншій мі́рі. • В одинаковой, в равной, в той же -ре (степени) – одна́ково, (а) так са́мо, (зап.) зарі́вно. [Не всі одна́ково свої́й до́лі кори́лись (Куліш). Стережі́ться зарі́вно ба́тька, як і си́на (Франко)]. • В полной -ре – по́вною мі́рою, на по́вну (на ці́лу) мі́ру, до по́вної по́вні (Куліш), уще́рть, аж до кра́ю, цілко́м. [Ви́користати по́вною мі́рою (Єфр.). Не розгорну́в свого́ хи́сту на по́вну (ці́лу) мі́ру (Єфр.). Коцюби́нський тя́гся до оригіна́льних краї́в і використо́вував їх уще́рть (Єфр.). Почува́в себе́ аж до кра́ю геро́єм (Крим.)]. • По -ре чего – відпові́дно до чо́го, в мі́ру чого́. • По -ре моих средств – відпові́дно до мої́х ко́штів (за́собів), в мі́ру мої́х ко́штів (за́собів). • По -ре трудов и награда – відпові́дно до пра́ці (в мі́ру пра́ці) й нагоро́да. • По -ре того как – в мі́ру того́ як. [В мі́ру того́ як росту́ть супере́чності (Азб. Ком.)]. • По -ре получения, поступления чего – в мі́ру того́ як оде́ржується, надхо́дить (вступа́є), (в прошлом) оде́ржувано, надхо́дило (вступа́ло), (в будущем) оде́ржуватиметься, надхо́дитиме (вступа́тиме) що. • По -ре возможности, по -ре сил – в мі́ру спромо́ги, по змо́зі (по спромо́зі), що си́ла змо́же. • По -ре сил наших – як на́ша си́ла, як на́ше поси́лля. • По крайней -ре – прина́ймні, (зап.) принайме́нше, (диал.) пре́йма (Свидниц.), (хотя бы) бода́й; см. ниже – по меньшей ме́ре. [Ки́нувся ми́ттю уни́з, щоб прина́ймні уме́рти з свої́ми вку́пі (Дніпр. Ч.). Чи ти переста́неш бреха́ти бода́й собі́ само́му? (Коцюб.)]. • По меньшей (по крайней) -ре (минимум) – що-найме́нш(е), принайме́нше, прина́ймні, бода́й. [Щоб здійсни́ти цю програ́му, тре́ба що-найме́нше (прина́ймні) три ро́ки (Київ). Круго́м ко́ждої ма́тері рої́лося бода́й по п’я́теро діте́й (Франко)]. • Это по меньшей -ре странно – це, що-найме́нше, чу́дно (ди́вно). • По большей -ре – що-найбі́льш(е); (по большей части) здебі́льшого, здебі́льша, побі́льше. • В -ру (соответственно) – до мі́ри, помі́рно; (об обуви, одежде) до мі́ри, в мі́ру. [Як п’єш до мі́ри, то горі́лка пану́є чолові́кові (Полтавщ.). У помі́рно нато́пленій ха́ті (Грінч.)]. • Сделанный в -ру – зро́блений до мі́ри, помі́рний. • Не в -ру – не до мі́ри, (редко) невзамі́ру; (об обуви, одежде) не до мі́ри, не в мі́ру, не на мі́рку; (чересчур) зана́дто, через край, через лад; (неподсилу) не під си́лу. [Присмача́є вона́ ла́сощі невзамі́ру (М. Вовч.)]. • Без -ры – без мі́ри, мі́ри нема́, незмі́рно; см. Сверх ме́ры. [Се мук йому́ без мі́ри завдало́-б (Грінч.)]. • Сверх, свыше -ры, через -ру – над мі́ру, через лад, на́дто, зана́дто; (непосильно) над си́лу. [Через лад багато набра́в, – от і не піднесе́ (Грінч.). Що на́дто – то пога́но (Приказка)]. • Свыше всякой -ры – (по)над уся́ку мі́ру. • Всему есть -ра – всьому́ (на все) є мі́ра (предел: край). • Превышать, превысить -ру – перехо́дити, перейти́ мі́ру. • Знать, соблюдать, наблюдать -ру, не знать -ры в чём – зна́ти (держа́ти) мі́ру, доде́ржувати(ся) мі́ри, не зна́ти мі́ри в чо́му. [Жарту́йте та й мі́ру зна́йте (Н.-Лев.). Держи́ ві́ру, держи́ й мі́ру (Приказка)]. • Душа -ру знает – душа́ мі́ру зна́є. • Подойти под -ру, см. Ме́рка 2. • Выше -ры и конь не скачет (не прянет) – понад се́бе і кінь не цибне́; 6) (мероприятие) за́хід (-ходу), (обычно во мн. ч.) за́ходи (-дів), (редко) запобі́г, забі́г (-гу), за́біги (-гів), (средство) спо́сіб (-собу). [Репреси́вні (такти́чні) за́ходи (Єфр.). Свої́ми шко́лами і и́ншими за́бігами (єзуї́ти) попереверта́ли бага́цько ру́ських патро́нів у лати́нство (Куліш)]. • -ры воздействия – за́ходи (до) впли́ву, (щоб) впли́нути. • -ры к восстановлению – за́ходи до відно́влення. • -ры действительного наблюдения – за́соби спра́вжнього догляда́ння. • -ра обеспечения – спо́сіб забезпе́чення. • -ры предосторожности – застере́жні́ (пересторо́жні) за́ходи, за́ходи проти небезпе́ки; см. Предосторо́жность. • -ры предупредительные – запобі́жні́ (попередні́) за́ходи, за́ходи попереди́ти що. • -ры пресечения – припи́нні (припиня́льні) за́ходи, за́ходи до припи́нення. • -ры принудительные – примусо́ві за́ходи. • Высшая -ра наказания – найви́ща ка́ра, розстрі́л (-лу). • Изыскивать -ры – добира́ти спо́собу. • Прибегать к -рам – вдава́тися до за́ходів. • Прибегнуть к иным -рам – вжи́ти и́нших за́ходів, уда́тися до и́ншого спо́собу. • Принимать, принять, употреблять, употребить -ры по отношению к кому, к чему – вжива́ти, вжи́ти за́ходів, роби́ти, зроби́ти за́ходи (диал. за́хід) що-до ко́го, (що-)до чо́го, над ким, чим, коло чо́го, добра́ти спо́собу. [Вам со́рому нема́ всіх за́ходів ужи́ти, щоб сей побо́жний пан не став у ме́не жи́ти (Самійл.). Роби́ти за́ходи, щоб його́ силомі́ць притягли́ до нас, я не хо́чу (Крим.)]. • Принимать зависящие -ры – вжива́ти нале́жних за́ходів. • Помогайте ему всеми -ми – (до)помага́йте йому́ вся́ким спо́собом, всіма́ способа́ми.

Ме́трика – 1) (стихосложение) ме́трика, віршува́ння (-ння). [Нау́ка, що пока́зує, як склада́ється вірш, зве́ться ме́трикою або віршува́ням (Єфр.)]; 2) (метр. книга, выпись) ме́трика, матри́кул (-лу).

Минё́рный – мине́рний; мине́рський. • -ное искусство – мине́рська нау́ка, мине́рство.

Миоло́гия, мед. – міоло́гія, м’язозна́вство, нау́ка про м’я́зи.

Мора́ль – 1) мора́ль (-ли), е́тика; срв. Нра́вственность. • Законы -ли – зако́ни мора́ли (е́тики); 2) (нравоучение) мора́ль, нау́ка. [У тепе́рішній ба́йці бува́є опрі́ч оповіда́ння ще й ви́сновок – нау́ка або́ мора́ль (Єфр.)]. • -ра́ль этой басни такова – нау́ка з ціє́ї ба́йки ось яка́; ба́йка навча́є, що. • Сытая -ра́ль – си́та мора́ль; 3) (народн.) погові́р (-во́ру), сла́ва, посла́ва; срв. Погово́р. • Обо мне -ра́ль пошла – на (про) ме́не погові́р іде́ (пішо́в), сла́ва йде (пішла́). • -ра́ль пускать – пуска́ти несла́ву на (про) ко́го.

Морепла́вание – морепла́вство, мореплавба́, навіґа́ція. • Наука -ния – навіґа́ція, нау́ка морепла́вства.

Морско́й – мо́рськи́й, моряни́й. [Прислуха́лася до шу́му морсько́го (Л. Укр.). Як небе́сна височина́, так мо́рська глибина́ (Номис.)]. • -ко́й залив – мо́рська́ зато́ка. • -ка́я вода, соль – мо́рська́ вода́, сіль. [Промива́є ка́рі о́чі морсько́ю водо́ю (Чуб. V)]. • -ка́я болезнь – морська́ х(в)оро́ба. • -ко́е растение – мо́рська́ росли́на. • -ка́я рыба – мо́рська́ ри́ба. [Яка́ в їх ріка́ ри́бна, що уся́ка ри́ба веде́ться, на́віть морська́ (М. Вовч.)]. • -ка́я свинка зоол. Cavia porcellus – морща́к, морча́к (-ка́), морща́ (-ща́ти), мо́рська́ сви́нка. • -ка́я торговля – морськи́й торг (-гу), морська́ торго́вля. • -ко́е министерство – морське́ міністе́рство. • -ко́е сражение – морськи́й бій (р. бо́ю). • -ка́я победа – морська́ перемо́га, перемо́га на мо́рі. • -ки́е законы – морські́ зако́ни. • -ки́е силы – морські́ си́ли. • -ки́е державы – морські́ (морепла́вні) держа́ви. [Всі морепла́вні держа́ви ма́ють тут свої́х консулі́в (Калит.)]. • -ка́я служба – морська́ (морепла́вна, фло́тська) слу́жба. • -ко́й офицер – морськи́й (фло́тський) офіце́р. • -ка́я карта – морська́ (морепла́вна) ка́рта. • -ко́е искусство – нау́ка морепла́вства.

II. Муче́ние – (боль, страдание) му́ка, му́че́ння, біль (р. бо́лю), катува́ння, мордува́ння, терпі́ння; (перен.) (за)моро́ка; срв. Му́ка, Му́чить. [Він терпі́в му́ку од свого́ коха́ння (Н.-Лев.). Оце́ мені́ чи́ста заморо́ка з ти́ми ді́тьми (Поділля)]. • Место -ний – каті́вня. • Это не учение, а -ние – це му́ка, а не нау́ка. • Иному горе – учение, иному – -ние – розу́мному ли́хо – нау́ка, а дурно́му му́ка. • Бьют не ради -ния, а ради учения – б’ють не для му́ки, а для нау́ки. • Предавать -ниям – дава́ти (завдава́ти, віддава́ти) на му́ки. • Подвергать -ниям – бра́ти на му́ки. • Он перенёс жестокие -ния во время этой операции – під час ції́ опера́ції він ви́терпів лю́ті му́ки. • -ния совести – му́ки сумлі́ння. • -ния ревности – му́ки ре́внощів. • Для меня -ние слушать его болтовню – мені́ му́ка (ка́ра) слу́хати його́ базі́кання (балакани́ну). • Терпеть жесточайшие -ния – терпі́ти найлюті́ші му́ки.

Му́чить, му́чивать – 1) му́чити, (терзать, истязать) катува́ти, мордува́ти, рва́ти, (подвергать мучениям) бра́ти на му́ки, (предавать мучениям) дава́ти (завдава́ти, віддава́ти) на му́ки; (томить) мори́ти, томи́ти, нуди́ти кого́; (причинять боль кому) завдава́ти кому́ бо́лю, болі́ти кого́; (изнурять) висна́жувати, знеси́лювати кого́. [Не му́чте ви так його́ (Грінч.). Коли́сь би́ли-катува́ли, посторо́нками в’яза́ли (Пісня). Катува́ла, мордува́ла, та не помага́ло (Шевч.). Важке́ пита́ння – воно́ мене́ морду́є, не дає́ мені́ споко́ю (Н.-Лев.). Не рви́ся, лю́ба, і не рви мене́ (Л. Укр.). Каза́ла, що пі́деш за ме́не, то не мори́ мене́ (Квітка). Своє́ се́рденько томлю́ (Грінч. III). Сюди́ блу́дить, туди́ блу́дить, під собо́ю коня́ ну́дить (Пісня). Би́ли мене́, би́ли, на му́ки дава́ли (Голов.). Знева́га до її́ почуття́ болі́ла Раї́су (Коцюб.)]. • Мысль, совесть -чит – ду́мка, сумлі́ння (со́вість) му́чить (гризе́). [Гризе́ мене́ одна́ ду́мка (Г. Барв.). Со́вість не дає́ мені́ споко́ю, гризе́ мене́ і день, і ніч (Сторож.)]. • -чить тяжко – му́чити тя́жко (вели́кою му́кою). [Му́чили її́ вели́кою му́кою, закува́ли в тяжкі́ кайда́ни (Грінч.)]. • Что лошадь -чишь? – на́що коня́ морду́єш? • Беды -чат, уму учат – біда́ доку́чить, та ро́зуму нау́чить (Приказка). • Что -чит, то и учит – му́ка – найкра́ща нау́ка. • Дело учит и -чит, и кормит – робо́та як наморду́є, то й навчи́ть, нагоду́є. • Его -чит голод, жажда, болезнь – його́ му́чить (то́мить, в’я́лить, су́шить) го́лод, спра́га, хворо́ба (неду́га); 2) докуча́ти, насти́рливо домага́тися.

Назида́ние – 1) (действие) навча́ння, напу́чування, напу́чення, напуті́ння, набудо́ва; 2) (поучительная речь) нау́ка, навча́ння, напу́чення, напуті́ння (-ння), набудо́ва. • В -ние – на нау́ку, для набудо́ви. [Філозо́фія, ви́мовлена на нау́ку вся́кому фанати́змові (Куліш)].

Наказа́ние – 1) (действие) а) покара́ння; скара́ння; (через палача) с[від]катува́ння кого́ за що. [З покара́нням убі́йців спра́ва зати́хне (Франко)]; б) нака́з, загада́ння, за́гад (-ду); 2) (кара) ка́ра, (ум. ка́ронька), пока́ра, кара́ння, покара́ння, скара́ння, укара́ння (-ння), пеня́ (-ні́). [За вся́кі прови́ни була́ за́раз ка́ра (Грінч.). Ва́рті ми надгоро́ди, а не кар (Франко). Не бо́же кара́ння, своє́ дурува́ння (Номис). Вся́кі його́ укара́ння зно́сила, терпі́ла (Гол. 1). Хоч вина́ твоя́ яка́ бу́де – за пра́вду зба́влю тобі́ пені́ (Квітка)]. • -ние божье (божеское, господне) – ка́ра бо́жа (госпо́дня), бо́жий на́[по́]пуст (-ту). • Жестокое -ние – лю́та ка́ра, лю́те покара́ння. • -ние исправительное – ка́ра для попра́ви, випра́вна ка́ра. • -ние розгами – ка́ра (покара́ння) рі́зка́ми, хло́ста (-ти), хлост (-ту). [Після́ хло́сти жи́ти не мо́жна: дівча́та о́чі ви́сміють (Кониськ.)]. • -ние смертью – ка́ра на го́рло (на смерть), скара́ння го́рлом, покара́ння сме́ртю. • -ние телесное – тіле́сна ка́ра, ка́ра по ті́лу (Кониськ.), ка́ра на ті́ло (М. Грінч.). • -ния уголовные – горлові́ ка́ри. • Мера -ния – мі́ра (ви́мір) ка́ри. • Высшая мера -ния – найви́ща ка́ра, ро́зстріл (-лу). • Степень -ния – мі́ра (сту́пінь) ка́ри. • Положение о -ниях – ка́рний стату́т (-ту), ка́рний ко́декс (-су). • Под страхом -ния – під загро́зою ка́ри, під ка́рою. [А я під ка́рою гото́в по сві́ту оповісти́ть, що рі́вні нам нема́є (Куліш)]. • В -ние кому – на ка́ру, (вместо -ния) за ка́ру кому́. [Хай на ка́ру вам се при́йде без зава́ди (Самійл.). До́ля щерба́та поста́вила їх за чиї́сь гріхи́ на ка́ру коло газе́тної украї́нської робо́ти (Рада)]. • По совокупности -ний – за суку́пністю кар. • Заслужить -ние – заслужи́ти ка́ри (на ка́ру). • Назначить (определить) -ние – ви́значити (призначи́ти) ка́ру. • Налагать, наложить -ние – наклада́ти, накла́сти ка́ру. • Нести, понести -ние – прийма́ти, при(й)ня́ти ка́ру (поку́ту), (казниться) кара́тися. [Щоб міг наре́шті він приня́ть од ме́не ка́ру (Самійл.). Приня́в ка́ру й поку́ту (Коцюб.) А я й до́сі кара́юся і кара́тись бу́ду й на тім сві́ті (Шевч.)]. • Подвергать, -ся -нию, см. Подверга́ть, -ся. • Смягчить -ние – поле́гчити ка́ру. • Увеличить, уменьшить -ние – збі́льшити, зме́ншити ка́ру. • Не избегнуть -ния – не втекти́ (від) ка́ри, не мину́ти ка́ри (Кониськ.); 3) стар. – нау́ка, навча́ння (чого́).

Накопле́ние – призби́рування, назби́рування, збира́ння, збір (р. збо́ру), нагрома́джування, збива́ння (до ку́пи), ску́пчування, наку́пчування, оконч. призбира́ння, назбира́ння, зібра́ння, нагрома́дження, ску́пчення, наку́пчення, (нагромождение) накопи́чування, оконч. накопи́чення, (наживание, приобретение) нажива́ння, набува́ння, придбава́ння, надбава́ння, оконч. нажиття́, набуття́ (-ття́), придба́ння́, надба́ння́ чого́. [Нагрома́джування серед громадя́нства крити́чно-ми́слящих осі́б (Короленко)]. • -ние воды на пашне – збір (збира́ння) води́ на лану́, наплива́ння (на́плив) води́ на лан. • -ние капитала – нагрома́джування, нагрома́дження, ску́пчування, ску́пчення, призби́рування, призбира́ння, акумуля́ція капіта́лу. [Перетво́рення надва́ртости в капіта́л зве́ться акумуля́цією (нагрома́дженням) капіта́лу (Екон. Наука). Ску́пчення капіта́лу, попе́реду розпоро́шеного, зве́ться централіза́цією капіта́лу (Азб. Ком.)]. • -ние мокроты – збір (наку́пчування, наку́пчення) фля́[е́]гми (мокроти́ння). • -ние нерассмотренных дел – наку́пчення (накопи́чення, нава́ла) нерозгля́нутих справ. • -ние пластов, геол. – ску́пчування (ску́пчення) верств.

Нароста́ть, нарости́ – 1) на ком, на чём – нароста́ти, нарости́, (о мног.) понароста́ти на ко́му, на чо́му. [Стрижи́ па́на як вівцю́, – на йо́му шерсть наросте́ (Сл. Гр.). У ха́ті во́гко, аж на сті́нах цвіль понароста́ла (Канівщ.)]; 2) (выростать во множестве) нароста́ти, нарости́, вироста́ти, ви́рости, (о мног.) пона[пови]роста́ти. [І коли́ ці дівча́та понароста́ли? (Чернігівщ.)]; 3) (возростать) рости́, зроста́ти, зрости́, нароста́ти, нарости́; (увеличиваться) збі́льшуватися, збі́льшитися. [Зло про́ти па́на Бржозо́вського росте́ серед слухачі́в (Грінч.)]; 4) (накопляться) – а) (о процентах, пене и т. п.) нароста́ти, нарости́, (диал.) приве́ршуватися, приверши́тися. [Не спромо́жен я ви́платити бо́ргу: відсо́тків наросло́ бага́то (Київ). Платі́ть шви́дше, бо пеня́-ж нароста́є (Київ). Що-ро́ку по рубле́ві приве́ршується (Звягельщ.)]; б) (о капитале) нароста́ти, нарости́, нагрома́джуватися, нагрома́дитися, акумулюва́тися, закумулюва́тися. [Нас тут не ціка́вить пита́ння, чи акумулю́ється ці́ла надва́ртість, чи лише́ части́на її́ (Екон. Наука)]. • Наро́сший – що нарі́с и т. п., наро́слий. [Росі́йська ді́йсність не дава́ла и́ншого ви́ходу, и́ншої підпо́ри наро́слому тим ча́сом незадово́ленню мас (Рада)].

Наставле́ние – 1) (действие) – а) наставля́ння, настановля́ння, оконч. наста́влення, настано́влення; б) см. Надста́в 1; в) наставля́ння; насторо́жування; наво́дження; ста́влення; оконч. наста́влення; насторо́ження; наве́дення; поста́влення; г) навча́ння, напу́чування, нарозумля́ння, напоумля́ння, оконч. на́вче́ння, напу́чення и напуті́ння, нарозу́млення, напоу́млення. Срв. Наставля́ть; 2) (назидание) нау́ка (ед. и мн.), навча́ння, напу́чування, напу́чення и напуті́ння (-ння), напра́ва, (совет) пора́да, ра́да. [А чом ти не слу́халась, я́к я тебе́ навча́ла? – Каза́ла: проси́! А ти слу́халась моє́ї нау́ки? (Тесл.). Бана́льна і нічи́м з ді́єю не зв’я́зана нау́ка в оста́нніх слова́х ціє́ї дра́ми (Крим.). «Тре́ба каза́ти, що все є найкра́ще» – Канді́д ува́жно слу́хав цю нау́ку і безогля́дно ві́рив їй (Кандід). Доку́чили мені́ повсякча́сні навча́ння ті́тчині (Богодух.). Замо́вк і став слу́хати їх навча́ння (р. п. ед. ч.) (Країна Сліпих). Ба́тькового напу́чування не забува́й, си́ну! (Харківщ.). Вона́ давно́ зви́кла слу́хати такі́ напуті́ння од своє́ї ма́чухи і вже не огриза́лась (Н.-Лев.). Про́шу ва́шої напра́ви, як мені́ на суді́ каза́ти (Червоногр.)]. • Давать, дать, делать, сделать -ние – дава́ти, да́ти нау́ку; см. Наставля́ть, наста́вить 4. [Наду́мав да́ти нау́ку свої́м ді́тям, як їм жи́ти (Н.-Лев.)]. • Я не нуждаюсь в ваших -ниях – я не потребу́ю ва́шої нау́ки (напра́ви), ва́шого навча́ння; 3) (инструкция) інстру́кція, нака́з (-зу), (руководство) пора́дник; (указание) вказі́вка.

Начина́ть, нача́ть – 1) почина́ти, поча́ти, розпочина́ти, розпоча́ти, зачина́ти, зача́ти, (редко) начина́ти, нача́ти, (редко, диал.) розчина́ти, розча́ти, започина́ти, започа́ти що и що роби́ти, (очень редко) вчина́ти, вча́ти що роби́ти; (ставать) става́ти, ста́ти що роби́ти, (приниматься) бра́тися, взя́ти и (реже) взя́тися, піти́ що роби́ти, захо́джуватися и захо́дитися, (сов.) заходи́тися що роби́ти и коло чо́го, (о мног.) порозпочина́ти, позачина́ти, позахо́джуватися. [Я знав кіне́ць, іще́ й не почина́вши (Самійл.). Життя́ свого́ я не почну́ як ді́ти (Грінч.). Го́сті почали́ проща́тися (Коцюб.). Со́нце почало́ поверта́ти на вечі́рній пруг (Н.-Лев.). Ки́ньмо же́реб, хто резпочина́ти му́сить (Куліш). Тро́хи одди́хавши, зно́ву розпочина́є (Мирний). Тепе́р-би нам з ворога́ми бі́йку розпоча́ти (Рудан.). Па́ртія ви́знала за потрі́бне розпоча́ти рішу́чу боротьбу́ з пра́вим у́хилом (Пр. Правда). Стари́й розпоча́в нову́ ха́ту будува́ти (Мирний). Кардина́л каза́ння зачина́є (Самійл.). Ка́шель зачина́є души́ти його́ слабі́ гру́ди (Франко). Зачина́є із ним розмовля́ти (Рудан.). До́бре зача́в, ли́хо скінчи́в (Франко). Зача́в був його́ соро́мити (Грінч.). Зачне́ крича́ти (Звин.). Як начне́ш пости́ть, то ні́чого бу́де хрести́ть (Номис). Співа́ли га́рні пісні́, а да́лі й казки́ розчали́ (Біл.-Нос.). Розчали́ роби́ти ха́ту (Червоногр.). Заходи́тись коло тіє́ї пра́ці, що започали́ на́ші пре́дки (Куліш). Прибі́г до нас та й стає́ нам розка́зувати, що йому́ тра́пилося (Звин.). Став до ме́не ходи́ти (М. Вовч.). Бра́вся він голоси́ти (Крим.). Взяв він ла́ятися (Звин.). Погла́дить по голо́вці, а сам ві́зьме ходи́ть по садку́ (М. Вовч.). Учо́ра взяла́ за щось супере́читися зо мно́ю (Крим.). Взяли́ся стреля́ти (Гол. I). Пішли́ старі́ про Ка́м’янець розпи́туватись (Свидн.). Пообі́дав і роби́ти заходи́вся (Грінч.)]. • -ть говорить – почина́ти, поча́ти говори́ти, здійма́ти (зніма́ти), зня́ти мо́ву, заговори́ти про (за) ко́го, про (за) що. • Ребёнок -на́ет говорить (впервые) – дити́на почина́є говори́ти (лепеті́ти), (диал.) дити́на наріка́є. [«А що мали́й, ще не гово́рить?» – «Та ні, потро́ху вже наріка́» (Бердянщ.)]. • -ть год, день – почина́ти (розпочина́ти), поча́ти (розпоча́ти) рік, день. • -ть дело – а) (судебное) почина́ти (розпочина́ти, заво́дити), поча́ти (розпоча́ти, заве́сти́) спра́ву (ді́ло). [Я тобі́ й ко́ні подару́ю і ді́ла нія́кого не заведу́ (Тобіл.)]; б) (исковое, тяжбу) заклада́ти, закла́сти (реже заложи́ти) по́зов; в) (предприятие) почина́ти (розпочина́ти), поча́ти (розпоча́ти) ді́ло; заклада́ти, закла́сти підприє́мство, (зап.) підніма́тися, підня́тися (яко́їсь спра́ви). • -ть драку, ссору и т. п. с кем – почина́ти, поча́ти бі́йку, сва́рку и т. п. з ким, заво́дитися, заве́сти́ся (би́тися, свари́тися и т. п.) з ким. [На́що ти з ді́тьми заво́дишся? знов почну́ть пла́кати через те́бе (Звин.). Завели́ся, як той каза́в: бага́тий за бага́тство, а вбо́гий – бо-зна й за ві́що вже (Номис). Завели́сь князі́ поміж собо́ю би́тись (Куліш)]. • -ть жизнь – почина́ти (розпочина́ти), поча́ти (розпоча́ти) життя́. [Мо́жна було́ нове́ життя́ по-кра́щому розпоча́ти (Доман.)]. • -ть от (с) Адама – почина́ти, поча́ти від Ада́ма (від ба́тькового ба́тька). • -ть переговоры – почина́ти (розпочина́ти), поча́ти (розпоча́ти) перемо́ви (переспра́ви). • -ть (затягивать) песню – заво́дить, заве́сти́ пі́сні и пі́сню. [Вночі́ заво́див свої́х чарівни́х пісе́нь (Гр. Григор.). Без ме́не не зна́єш, як і пі́сню завести́ (Стор.)]. • -ть пирог, хлеб – почина́ти, поча́ти, (слегка) надпочина́ти, надпоча́ти пирі́г (пирога́), хліб. • -ть (заводить) разговор – почина́ти (розпочина́ти), поча́ти (розпоча́ти) розмо́ву, здійма́ти (зніма́ти), зня́ти розмо́ву (бе́сіду, бала́чку, мо́ву, (диал.) річ, заво́дити, заве́сти́ (мо́ву), забала́кувати, забала́кати про (за) ко́го, про (за) що. [Ти даре́мно сам знов розпочина́єш ту розмо́ву (Л. Укр.). Не здійма́ймо журли́вих розмо́в! (Л. Укр.). Сама́ вона́ таки́х розмо́в не зніма́ла, – все він почина́в (Грінч.). Коли́-б не хоті́в, то-б і бе́сіди оціє́ї не здійма́в (Кониськ.). «Бра́тіки мої́!» – здійма́є річ оди́н (Коцюб.). Не здійма́ла бі́льше ре́чи про свою́ ду́мку (Кониськ.). Не хтів їй каза́ти всього́ про се́бе одра́зу і заві́в про дру́ге (Гр. Григор.)]. • -ть сначала – почина́ти, поча́ти споча́тку. [Почні́ть споча́тку, а то я вас переби́ла (Л. Укр.)]. • -ча́ть поддакивать – поча́ти прита́кувати (підта́кувати), зата́кати. • -ть разглагольствовать – почина́ти, поча́ти (зача́ти) просторі́к(ув)ати, запросторі́кати, розпуска́ти, розпусти́ти патя́ки. • -ть танец – почина́ти (заво́дити), поча́ти (заве́сти́) та́не́ць (тано́к). • -ча́ть читать – поча́ти чита́ти, зачита́ти. [Пи́сьма принесли́ і всі тихе́нько зачита́ли (Шевч.)]. • Как -чал, как -нё́т читать! и т. п. – як поча́в (зача́в), як (не) почне́ (зачне́) чита́ти! и т. п. Опять -чал своё – зно́ву заві́в своє́ї. • Не с чем -ча́ть – нема́ з чим (ні з чим) поча́ти (підня́тися), (образно) нема́ за що рук зачепи́ти. • Не знаю, что и -ча́ть – не зна́ю, що й поча́ти (що його́ й роби́ти). [Я не зна́ю, що мені́ роби́ти, що мені́ поча́ти (Сл. Гр.)]. • Не торопись -на́ть, спеши кончать – не шви́дко почина́й, а шви́дко кінча́й. • -на́й, да о конце помышляй – почина́й, та про кіне́ць дбай. • Ни -ча́ть, ни кончать пришло – ані сюди́, ані туди́, Мики́то! (Приказка); 2) безл. – почина́ти, поча́ти, (становиться) става́ти, ста́ти. [Почина́ло става́ти ду́шно (Грінч.). Почало́ йому́ зга́дуватися все, що тоді́ було́ (Грінч.). Ста́ло на світ займа́тися (Квітка)]. • -на́ет идти дождь – почина́є йти дощ, зрива́ється дощ (іти́). [Зрива́ється до́щик іти́ (Звин.)]. • -на́ет теплеть – почина́є теплі́ти, (больше прежнего: теплі́шати), забира́ється на тепло́. Начина́я – 1) почина́ючи, розпочина́ючи и т. п.; 2) нрч. – почина́ючи, поча́вши з (від) ко́го, з (від) чо́го. • -на́я с этого времени – почина́ючи з цього́ ча́су, з цьо́го ча́су поча́вши. • -на́я с этого места – почина́ючи від цього́ мі́сця, від цього́ мі́сця поча́вши. • На́чатый – поча́тий, розпоча́тий, зача́тий, нача́тий, розча́тий, започа́тий, вча́тий, порозпочи́наний, позачи́наний; заве́дений; надпоча́тий; зня́тий. [Поча́ті в дев’ятна́дцятому ві́ці спро́би (Крим.). Кінча́ли розпоча́ту бе́сіду (Коцюб.). Надпоча́тий хліб (Франко)]. -ться – 1) (стр. з.) почина́тися, розпочина́тися, бу́ти почи́наним, розпочи́наним, поча́тим, розпоча́тим, порозпочи́наним и т. п. [Пра́цю ті́льки розпоча́то (Самійл.)]. • -чат судебный процесс – поча́то (розпоча́то) судо́ви́й проце́с (судо́ву́ спра́ву); 2) (в пространстве) почина́тися, поча́тися, (реже) зачина́тися, зача́тися. [Там, де го́ри вкри́ті тумана́ми, мій рі́дний кра́ю, – там, поча́вся ти (Грінч.). Оби́два яри́ зачина́ються коло лі́са (Звин.)]; 3) (во времени) почина́тися, поча́тися, розпочина́тися, розпоча́тися, зачина́тися, зача́тися, (редко) начина́тися, нача́тися, (редко, диал.) почина́ти, поча́ти, розчина́тися, розча́тися, зачина́ти, зача́ти; (наступать; появляться; возникать) захо́дити, зайти́; (возникать, брать начало) става́ти, ста́ти, встава́ти, вста́ти, по(в)става́ти, по(в)ста́ти, іти́, піти́ з чо́го, від ко́го; (подниматься: о крике, шуме, ссорах и т. п.) зчиня́тися, зчини́тися, учиня́тися, учини́тися, зчина́тися, зча́тися, (также о разговоре) здійма́тися и зніма́тися, зня́тися. [Ді́я почина́ється з то́го, що… (О. Пчілка). Незаба́ром почне́ться ді́ло (Рудан.). Коли́ воно́ (не́бо) почало́сь, того́ ми не зна́єм (Рудан.). Коли́ розпочина́лося на Украї́ні яке́ до́бре ді́ло, то за́вжди… (Рада). Розпоча́вшися р. 1901 боротьбо́ю за украї́нський університе́т, ця тенде́нція невпи́нно йде впере́д (Рада). Бе́нкет розпоча́всь (Самійл.). Розпочала́ся нудьга́ за Украї́ною (Крим.). Неба́вом розпочне́ться нау́ка в шко́лі (Кониськ.). Нове́ життя́ зачало́ся (Мирний). Закінчи́ти ту спра́ву, що зачала́сь у березо́лі (Куліш). Ро́жа одцвіла́ся, а кали́на начала́ся (Метл.). На Чо́рному мо́рі все недо́бре почина́є (Пісня). Як зачина́є зва́да, не помо́же й ра́да (Номис). Прийшли́ моро́зи, ви́пав сніг; зайшла́ и́нша робо́та (Васильч.). Сва́рка зайшла́ і́з-за яки́хось ви́плат (Франко). Ста́ла сла́ва, ста́ли й погово́ри, ой на ту́ю дівчи́ноньку, що чо́рнії бро́ви (Метл.). Встає́ життя́ нове́ (Грінч.). Повста́ла боротьба́ націона́льности за своє́ націона́льне «я» (Грінч.). Все воно́ з сва́рки поста́ло (Грінч.). Така́ дру́жба, таке́ товари́ство пішло́ між ни́ми! (Мирний). Зав’яза́лася бала́чка, пішла́ обмі́на думка́ми (Крим.). Зчиня́ється до́сить палка́ спі́рка (Грінч.). Вчини́вся нара́з крик (Франко)]. • -ется день – почина́ється (настає́) день. • -ется жатва – почина́ються (захо́дять) жнива́. • -ло́сь ненастье – почала́ся него́да, занепого́дилося. • -ется ночь – почина́ється (настає́, заступа́є, запада́є) ніч. • -ется осень – почина́ється о́сінь, осені́є. • -ется праздник – почина́ється (захо́дить) свя́то. • -ло́сь с пустяков – почало́ся (зайшло́) з дурни́ці. • -ется, -чался́ разговор – почина́ється (здійма́ється), почала́ся (зняла́ся) розмо́ва (бе́сіда). [Розмо́ва на яки́й час затну́лася, а там зно́ву зняла́сь (Мирний). Зняла́ся в нас бе́сіда про книжки́ (Кониськ.)]. • -ется рассвет – почина́є світа́ти (розви́днюватися, на світ благословля́тися, дні́ти). • Список -ется его именем – спи́сок почина́ється його́ ім’я́м (з його́ ім’я́). • Не нами -ло́сь, не нами и окончится – не від нас повело́ся – не з на́ми й мине́ться; не від нас ста́ло, не на́ми й скі́нчиться (Приказки).

Необходи́мый – 1) коне́чний, доконе́чний, (нужный) потрі́бний (усеч. форма им. п. ед. ч. м. р. потрі́бен), (непременный) невід[од]мі́нний, (неизбежный) немину́чий, (в филос. яз.) необхі́дний. [Коне́чна (неодмі́нна) умо́ва у́спіху – витрива́лість (Київ). Мені́ само́му ця кни́жка потрі́бна (Харк.). Робо́чий час, потрі́бний для підде́ржання існува́ння само́го робітника́, Маркс зве потрі́бним робо́чим ча́сом (Екон. Наука). Немину́чі на́слідки (Харк.). Те са́ме каза́в і Кулі́ш, дово́дячи мора́льно-необхі́дну потре́бу (Грінч.). Це була́ немину́ча річ у найкра́щому із світі́в, необхі́дний його́ інгредіє́нт (Кандід)]. • Крайне -мый – ко́нче (доко́нче, немину́че, невідмі́нно, тя́жко) потрі́бний. • Самый -мый – найконе́чніший, найпотрі́бніший, як-найконе́чніший, як-найпотрі́бніший. • -мое зло – немину́че ли́хо. • -мая оборона – коне́чна оборо́на, потрі́бний за́хист (-ту). • Ваше присутствие -мо – ва́ша прису́тність коне́чна (невідмі́нна). • Кислород -ди́м для человека – ки́сень ко́нче потрі́бний (потрі́бен) люди́ні. • Не только нужный, но даже -мый расход – не ті́льки потрі́бна, а на́віть коне́чна ви́тра́та. • Я считаю -мым – а вважа́ю за потрі́бне (за коне́чне, за ко́нче потрі́бне); 2) необходи́мий, немину́ч[щ]ий, необійде́нний. [Як пі́дуть дощі́, так грязь бу́де необходи́ма (Борзенщ.)]. • Мель эта -ма – ця мілина́ немину́ча (необійде́нна), ціє́ї мілини́ нія́к не мину́ти (не мо́жна мину́ти).

Необяза́тельный – 1) необов’язко́вий, (не входящий в обязанности) (по)надобов’язко́вий, (сверхурочный) (по)наднормо́вий. [Пла́та була́ необов’язко́ва, але́ хто хоті́в, той дава́в (Грінч.)]. • -ный взнос – необов’язко́вий вне́сок (-ску). • -ный предмет – надобов’язко́вий пре́дмет, надобов’язко́ва нау́ка, факультати́вна дисциплі́на. [Росі́йська мо́ва зроби́лася нау́кою надобов’язко́вою (Крим.)]. • -ная работа – понаднормо́ва пра́ця; 2) непослу́жливий, неу[в]слу́жливий; нелю́б’язни́й; срв. Неуслу́жливый, Нелюбе́зный.

Неоснова́тельность – неґрунто́вність, необґрунто́ваність, безґрунто́вність, безпідста́вність, безосно́вність; несті́йність; неправди́вість, неслу́шність; нетрива́лість, нетри́вкість, немі́цність, неста́лість, хи́ткість, хи́бкість, сла́бкість; непова́жність, нестате́[о́]чність, недола́дність (-ости); срв. Неоснова́тельный. [Позити́вна нау́ка вже ні́би довела́ всю безпідста́вність націона́льних змага́ннів (Грінч.). Несті́йкість ціє́ї гіпо́тези ле́гко довести́ (Київ)].

Непогреши́мый – непохи́бний, непоми́льний, непогрі́шливий, непогрі́шний, непохи́бливий; безпохи́бний. [Одна́ нау́ка непохи́бна (Куліш). Ка́же, що він (па́па) безпохи́бний (Павлик)].

Непонима́ние – нерозумі́ння, нерозбира́ння, оконч. незрозумі́ння, невторо́пання, (неуменье понять) не́тям (-му), (незнание) нетя́ма, (несознавание) несвідо́мість (-мости). [На́пади від чужи́х і нерозумі́ння від свої́х (Грінч.). Мрачи́ть їм не́тям па́м’ять (Куліш). Яки́й ди́вний не́тям (Грінч.). Нау́ка, із невдя́чности ослі́пши, з нетя́мою по-бра́тськи обняла́сь (Куліш). Несвідо́мість свого́ катастрофі́чного стано́вища (Київ)]. • Взаимное -ние – взає́мне (обопі́льне) нерозумі́ння.

Неуче́нье – невче́[і]ння; (необучение) ненавча́ння. • Ученье – свет, -нье – тьма – нау́ка – сві́тло, не́уцтво – пі́тьма; нау́ка – все я́сне, без нау́ки все га́сне.

Нравоуче́ние – 1) филос. – е́тика, мора́льна (ети́чна) філосо́фія, нау́ка до́брих звича́їв; 2) (мораль) мора́ль (-ли), (назидание) (мора́льна) нау́ка, навча́ння, напу́чення и напуті́ння (-ння); (нотация) нота́ція, вимо́ва; срв. Мора́ль 2. [Мора́ль, яку́ силомі́ць чіпля́є він до свої́х тво́рів, як напр. надзвича́йно бана́льна нау́ка в оста́нніх слова́х тіє́ї-ж дра́ми (Рада). В кни́жці мої́ читачі́ шука́ють мора́льної нау́ки (Грінч.)]. Читать, прочитать -ние, см. Нота́ция (Читать, прочитать -цию).

Нужда́ и Ну́жда – 1) потре́ба, (изредка, ц.-слав.) ну́жда́, (потребность) потре́бина, (редко) по́тріб (-би), тре́ба; срв. На́добность. [Вже яка́ потре́ба, – ні до ко́го не йду, – вона́ заряту́є (Г. Барв.). Наду́мались збира́ти гро́ші про таку́ наро́дню ну́жду (Куліш)]. • -да́ в чём – потре́ба чого́ или в чо́му, на що, ну́жда́ в чо́му; срв. Потре́бность. • Иметь -ду́ в чём – ма́ти потре́бу (ну́жду́) в чо́му, потребува́ти чого́; срв. Нужда́ться 1. • А тебе какая -да́ до этого дела? – а тобі́ яке́ ді́ло до ціє́ї спра́ви? а тобі́ що до цьо́го (до то́го)?, (фам.) а тобі́ до цьо́го яко́го ба́тька го́ре? • -да́ в ком – потре́ба в ко́му, на ко́го. • Ему -да́ в нём – йому́ він потрі́бний (потрі́бен), він ма́є ді́ло (спра́ву, зап. інте́рес) до йо́го. • -да́ к кому, до кого – ді́ло (спра́ва, зап. інте́рес) до ко́го. [Є в ме́не ді́ло до вас (Київ)] Какая мне -да́ до тебя? – яке́ мені́ ді́ло (яка́ мені́ ну́жда́) до те́бе? [Яка́ мені́ нужда́ до те́бе? (Квітка)]. • Мне до них -ды мало – мені́ про них (їх) мали́й кло́піт (ба́йдуже). • Не твоя -да́, не заботься – не твій кло́піт, не турбу́йся. • Что нужды? – яка́ потре́ба?, (какой смысл?) яка́ ра́ція?, (зачем?), на́що? наві́що?, (пустое!) дарма́! • Велика -да́! – вели́ка вага́! овва́! вели́ке ді́ло опе́ньки!, (пустое!) дарма́. • Что за -да́ (Какая -да́) знать это? – яка́ потре́ба (на́що тре́ба) зна́ти це? • Нет ну́жды́ говорить об этом – нема́ потре́би говори́ти про це. • Нет ну́жды́ (кому до чего) – ба́йду́же (байду́жки, байду́же́чки) (кому́ про (за) що), дарма́ (кому́), (и горя мало) мале́ го́ре (кому́), ні га́дки (га́дки ма́ло) кому́ про (за) що, і га́дки не ма́є хто про (за) що, (шутл.) і за ву́хом не сверби́ть кому́. [Недо́ля жарту́є над старо́ю голово́ю, а йому́ байду́же (Шевч.) Дити́на кричи́ть, як не розі́рветься, а їй і ба́йдуже (Сл. Ум.). «Ба́йдуже!» – сказа́ла: «не жури́сь, коха́ний!» (Дніпр. Ч.). А мені́ про те й байдуже́чки (Кролевеч.). Хай світ зава́литься, – дарма́ мені́! (Грінч.). «Піду́, ті́льки неха́й об о́сени!» – «Дарма́, й підожде́мо» (Квітка)]. • Тебе, небось, и нужды нет (Гоголь) – тобі́, ба́читься, й за ву́хом не сверби́ть (перекл. М. Рильськ.). • Ну́жды́ нет, что – дарма́ що. [Дарма́ що стари́й, аби́ бага́тий Приказка)]. • Без видимой -ды́ – без види́мої (я́вної, очеви́дної) потре́би. • В случае -ды́, при -де́ – в потре́бі, під ну́жду; см. ещё На́добность (В случае -сти). [Що-ж, і го́рщик річ непога́на в потре́бі (Рада). Ви постерегли́ що і під нужду́, як ва́шої запобіга́в він ла́ски (Куліш)]. • Крайняя (неотложная) -да́ в чём – вели́ка (коне́чна, пи́льна) потре́ба в чо́му й чого́; скру́та на що. • Я имею крайнюю -ду́ в деньгах – мені́ аж на́дто (ко́нче, до скру́ту) тре́ба гро́шей, мені́ аж на́дто (ко́нче, до скру́ту) тре́ба (потрі́бно) ма́ти гро́ші. • Я имею крайнюю -ду́ видеть его, см. Кра́йний 3. • По -де́ от -ды́ – з потре́би, через потре́бу. • По крайней (неотложной) -де́ – з вели́кої (коне́чної) потре́би, через вели́ку (коне́чну, пи́льну) потре́бу. • Испытывать -ду́ в чём – зазнава́ти недоста́чі, (нужди́) в чо́му, (нуждаться) потребува́ти чого́, нужда́тися чим. [Роздава́ти хліб не ті́льки свої́м підда́нцям, а й и́ншим, хто його́ потребува́в (Ор. Левиц.). Злида́р Макси́м полі́ном дров нужда́всь (Боров.)]. • Он не испытывает -ды́ ни в чём – він не зна́є нужди́ ні в чо́му, він нічи́м не нужда́ється, йому́ нічо́го не браку́є. • -ды – потре́би (-тре́б), ну́жди (р. нужд), (редко) потреби́ни (-бин). [Уста́ми письме́нників наро́д гово́рить про своє́ життя́ і потре́би (Н. Громада). Се не мо́же перешко́дити нам писа́ти про свої́ потре́би (Грінч.). Ну́жди у вся́кого є: кому́ хлі́ба, кому́ до хлі́ба (Кониськ.). Опла́чували пода́тки, ми́та і и́нші рядові́ потре́бини (Куліш)]. • Повседневные, текущие -ды – повсякде́нні (щоде́нні), пото́чні потре́би, (фам.) потрі́бка. • На все -ды не запасёшься – на всі потрі́бки не наста́(р)чишся; і не тре́ба, і те тре́ба, і тому́ тре́бові кінця́ нема́є (Приказка). • Отправлять свои -ды – відбува́ти свої́ (приро́дні) потре́би. • Удовлетворение нужд – задово́л(ьн)ювання (заспоко́ювання), оконч. задово́л(ьн)ення (заспоко́єння) потре́б. • Большая, малая -да́ (естественная надобность) – вели́ка, мала́ потре́ба, вели́ке, мале́ ді́ло. [Тре́ба на часи́ночку спини́тися, за мали́м ді́лом (Звин.)]; 2) (недостаток) ну́жда́, неста́ток (-тку) и (чаще мн.) неста́тки (-ків), (реже) недоста́ток и (чаще мн.) недоста́тки, недоста́ча и недоста́чі (-та́ч), (нищета) зли́дні (-нів), убо́зтво, (реже) убо́жество, (стеснённое матер. положение) скрут (-ту, м. р.) и скру́та (-ти, ж. р.). [Нужда́ зако́н зміня́є (Приказка). Гна́ла козакі́в ну́жда і жадо́ба во́лі на Низ (земли войска запорожского) (Куліш). По́ки був живи́й ба́тько, ми нужди́ й не зна́ли (Мирний). Він, як і всі, з хати́н убо́гих, пови́тих мо́роком нужди́ (Сосюра). І го́лодом не раз намлі́вся і вся́кої нужди́ натерпі́вся (Свидн.). Прийшо́в неста́ток, забра́в і оста́ток (Приказка). Неста́тки ймуть (-да́ одолевает) (М. Вовч.). А чи ві́даєш ти, що то недоста́тки, ти, що зросла́ в розко́шах? (Коцюб.). Зіста́рена тяжко́ю пра́цею та недоста́тками жі́нка (Грінч.). Її́ вро́да кра́сна, змарні́є у зли́днях та недоста́чах (Мирний). Я побоя́лася зли́днів, звича́йного матерія́льного вбо́жества (Л. Укр.)]. • -да́ всему научит – ну́жда́ (біда́) всього́ на́вчи́ть, неста́тки (зли́дні) всього́ на́вча́ть, нужда́-му́ка – до́бра нау́ка (Приказка). • По -де́ – через ну́жду́ (неста́тки, зли́дні, убо́зство). • Жить в -де́, терпеть -ду́ – жи́ти в нужді́ (в не(до)ста́тках, в зли́днях, в убо́зтві, при зли́днях, при вбо́зтві, серед зли́днів, серед нужди́), жи́ти вбо́го (нужде́нно, злиде́нно, скру́тно), терпі́ти нужду́ (зли́дні), (бедствовать) (ду́же) бідува́ти, злиднюва́ти. [Вони́ живу́ть скру́тно (Звин.)]. • Жить без -ды́ – жи́ти без нужди́ (без недоста́тків, несуту́жно, безну́ждно, невбо́го). • Денег наживёшь, без -ды проживёшь – гро́шей здобу́деш, життя́-вік перебу́деш (или біду́ перебу́деш). • Крайняя -да́ – як-найбі́льша (кра́йня, оста́ння) нужда́, зли́дні злиде́нно, оста́нні (вели́кі) зли́дні, вели́ке вбо́зтво. • Быть, нах(о)диться в крайней -де́ – бу́ти в як-найбі́льшій (кра́йній) нужді́, терпі́ти як-найбі́льшу (кра́йню) нужду́, жи́ти у вели́ких зли́днях (недоста́тках, у вели́кому вбо́зтві), си́льно бідува́ти. • Испытывать, испытать -ду́ – зазнава́ти, зазна́ти нужди́ (недоста́тків, зли́днів, убо́зтва), (бедствовать) бідува́ти. [Зма́лечку зазна́в нужди́ та бідува́ння (Васильч.)]. • Про -ду́ закон не писан – як нема́ нічо́го, то й зако́н ні до чого; на поро́жню кеше́ню й зако́н не ва́жить. • Он близок к -де́ – йому́ недале́ко до зли́днів. • -да́ скачет, -да́ плачет, -да́ песенки поёт – зли́дні на́вча́ть співа́ти й скака́ти. • -да́ горемычная – зли́дні злиде́нні, (голь перекатная) голо́та нещади́ма. • -да́-птица – пу́гач (-ча). • -да́-хлеб – голо́дний хліб; 3) ну́жда́, (затруднительное положение) скрут (-ту, м. р.) и скру́та (-ти, ж. р.), скрутне́ стано́вище, (стеснённое положение) суту́га, (реже приту́га), суту́жне стано́вище, тісно́та, (бедствие) біда́, ли́хо, ха́лепа, (горе) го́ре. • Быть, находиться в -де́ – бу́ти в нужді́, бу́ти в скрутно́му стано́вищі, бу́ти в скру́ті (в тісно́ті, в біді́, в приту́зі), зазнава́ти (сов. зазна́ти) ха́лепи. [Хіба́ ви ніко́ли не чита́ли, що вчини́в Дави́д, коли́ був у нужді́ і зголодні́в? (Морач.)]. • Кто в море не бывал, тот -ды не знал – хто на мо́рі не бува́в, той ли́ха не зазна́в; 4) (неволя) нево́ля, (принуждение) си́ла, при́мус, мус (-су), прину́ка. • -до́ю – а) (поневоле) знево́лі, мимово́лі, несамохі́ть; б) (принудительно) си́лою, примусо́во, при́мусом; в) (по принуждению) з при́мусу, з му́су, з прину́ки, нево́лею.

Образова́ние – 1) (созидание, формирование) утво́рювання, тво́рення, витво́рювання, формува́ння, нароста́ння, (оконч.) утво́рення, ви́творення, зформува́ння. [Це підгото́влювало утво́рення сі́льсько́го пролетарі́яту. Нові́ держа́вні формува́ння бу́вшої Росі́ї. Витво́рювання держа́вних і грома́дських форм. Нароста́ння нови́х літерату́рних форм (Єфр.)]. • -ние новых учреждений – (з)формува́ння нови́х устано́в. • -ние складок (геол.) – фалдува́ння, зфалдува́ння; 2) (продукт процесса) ви́твір, у́твір (-вору); 3) осві́та, нау́ка. • Получать -ние – осві́чуватися, осві́ту (нау́ку) здобува́ти (оде́ржувати, відбира́ти, побира́ти), дохо́дити, дійти́ осві́ти (нау́ки), учи́тися, ви́вчитися. • Иметь -ние – ма́ти осві́ту, посіда́ти нау́ку. • -ние начальное, среднее, высшее – нау́ка (осві́та) початко́ва, сере́дня, ви́ща. • -ние общее – зага́льна осві́та.

Образо́вывать, образова́ть – 1) (устраивать, учреждать) витво́рювати, ви́творити, утво́рювати, утвори́ти, формува́ти, зформува́ти, склада́ти, скла́сти. [Він ви́творив був оригіна́льний лад (Єфр.). Сусі́ди встига́ли скла́сти міцні́ політи́чні органі́зації (Єфр.). Три лі́нії утво́рюють трику́тник]. • -вать в совокупности, вместе что-л. – склада́тися ра́зом на що. [Експлуата́ція, шахра́йство й злочи́нства склада́ються разо́м на скаже́ний шум життя́ (Єфр.)]. • -вать собою что-л. – витво́рювати, утво́рювати з се́бе що, формува́тися, склада́тися в що, станови́ти собо́ю що. [Ця нау́ка пока́зує, яки́ми бува́ють і яки́ми пови́нні бу́ти тво́ри, що склада́ються в письме́нство (Єфр.). Сей горб стано́вить собо́ю підмурі́вок (Л. Укр.)]; 2) осві́чувати, освіти́ти кого́, дава́ти, да́ти нау́ку кому́. Образо́ванный – 1) ви́творений, утво́рений, зформо́ваний, скла́дений. • Вновь -ный – новоутво́рений; 2) осві́чений.

Обуче́ние чему – навча́ння чого́, вчиття́, нау́ка. • Быть в -нии – бу́ти в нау́ці. • -ние ремеслу – навча́ння ремества́. • -ние в сельской школе его не удовлетворило – вчиття́ в сі́льській шко́лі не задовольни́ло його́. • Начальное обуче́ние – початко́ве навча́ння.

Офтальмоло́гия – офталмоло́гія (-ії), нау́ка про о́ко.

Па́лка – ціпо́к (-пка́), па́лиця, палети́ця, кий (р. кия́), кийо́к (р. кийка́); ув. ціпу́ра, палюга́, пали́га, палю́ра, палимо́н, кия́ка, кия́[ю́]ра; (вообще жердина) пати́к, бук, бучо́к (обычно с гнутой рукояткой), бич, ув. бичи́на. • -ка с загнутым концом – кові́нька, (с крючком на конце) клю́чка, (с утолщением на конце) кий, кийо́к, (с шаровидным утолщен.) булава́, (с метал. рукояткой в виде топора, употребл. в Карпатах) топіре́ць (-рця́), (в виде молотка) ке́леп, (пастушья) ґирли́ґа, (для игры в мяч) ги́лка, (для барабана) довбе́шка. [Узя́в у ру́ки ціпо́к і пішо́в до Довбиші́в у го́сті (Неч.-Лев.). Язи́к доведе́ до Ки́їва і до ки́я. Нау́ка не йде на бу́ка. Не біжи́ть соба́ка від калача́, але від бича́. Уда́рили мене́ по голові́ патико́м]. • Из-под па́лки – з при́мусу. [То не пра́ця, коли́ з при́мусу]. • Хватить -кой кого – потягти́ кого́ па́лицею, опа́лубити кого́. • Опираться, опереться на -ку – спира́тися, спе́ртися на па́лицю, підпира́тися, підпе́ртися па́лицею. [Іду́ та проти ві́тру па́лицею підпира́юся]. • Ему влепили двадцать -лок – вгати́ли (вси́пали) йому́ два́цять бу́ків, киї́в. • -ка о двух концах – па́лиця на (про) два кі́нці. См. Клю́ка.

Побива́ть, поби́ть – 1) побива́ти, поби́ти, ви́бити (с усилит. знач.) попоби́ти кого́, (вульг.) бо́ки полата́ти, бе́бехи надсади́ти кому́. [Деся взя́вся сизокри́лий оре́л, став лебі́дку би́ти-побива́ти. Він знов посвари́вся з людьми́, і ті його́ попоби́ли до́бре й прогна́ли]. • У Фили пили, да Филю же -би́ли – за моє́ жи́то та мене́ й поби́то. • Он затеял ссору, и его -би́ли – він заві́вся (з сва́ркою) і його́ поби́то. • -ва́ть камнями – побива́ти (поби́ти) камі́нням, каменува́ти (покаменува́ти) кого́. [Єрусали́ме, що камену́єш по́сланих до те́бе (Св. П.)]. • -би́ть физиономию, морду кому – наби́ти (натовкти́) пи́ку, мо́рду кому́, наби́ти (натовкти́) по пи́ці, по мо́рді кого́. • Не -вши, не выучить – нау́ка не бува́є без дру́ка; 2) (побеждать, превосходить) побива́ти, поби́ти, переважа́ти, перева́жити, поверши́ти кого́, го́ру (верх) бра́ти, взя́ти над ким. [Він си́лою коли́ше си́нє мо́ре і му́дрістю драко́на побива́є (Куліш)]. • Он всех бойцов -ва́ет – він усі́х бійці́в побива́є, над усіма́ бійця́ми го́ру бере́. • -ва́ть, -би́ть рекорд – побива́ти, поби́ти реко́рд, взя́ти (го́ру) над усіма́. • Я -би́л вашего короля козырем – я ва́шого короля́ ко́зирем поби́в (накри́в); 3) (перебить всех) поби́ти, ви́бити, повбива́ти, повибива́ти (всіх, до ноги́). Срв. Перебива́ть 2; 4) (разбить, избить во множ.) поби́ти, потовкти́, потрощи́ти що. • -би́ть посуду в дребезги – поби́ти (потовкти́, почерепи́ти) по́суд на дрі́[у́]зки, на дрі́б’язок, на чере́п’я. • -би́ть вёдра – поби́ти (потрощи́ти) ві́дра. [Пішла́ по во́ду, ві́дра поби́ла]. • Лошади -ли телегу – ко́ні поби́ли (потрощи́ли) во́за. • Град -би́л весь хлеб, градом весь хлеб -би́ло – град уве́сь хліб поби́в (ви́бив, повибива́в), (сильно смяв) помотло́шив, гра́дом уве́сь хліб поби́ло (ви́било, повибива́ло), помотло́шило. • Мороз -би́л, морозом -би́ло яблоки, цвет на деревьях – моро́з поби́в, моро́зом поби́ло я́блуні, цвіт на де́реві. • Поби́тый – поби́тий, попоби́тий, ви́битий и т. д. -тый камнями – поби́тий камі́нням, покамено́ваний. • -тый градом – поби́тий, ви́битий гра́дом, градобі́йний, помотло́шений, (слегка) поколо́шканий. • Хлеб -тый градом – градобі́йний хліб, градобо́їця.

Поучение – 1) (наставление) наука, навчання, напучення. [Вважай і пам’ятай мої слова й науку (Л. Укр.). (Володимир Мономах) надумав дати науку своїм дітям, як їм жити (Єфр.)]. • В -ние – на науку; 2) (проповедь) казання (-ня), казань (-ни).

Предме́т – 1) (вещь, об’ект) річ (р. ре́чи), пре́дмет (-ту), об’є́кт (-ту). [Неди́вним реча́м не диву́йсь (Куліш). Я оберну́сь тоді́ в безду́шний пре́дмет (Коц.)]. • -ме́т вещественный, умственный – річ матерія́льна, розумо́ва. • -ме́т преподавания – пре́дмет навча́ння. • -ме́т изучения – пре́дмет студіюва́ння (ви́вчення); (в школе) пре́дмет, нау́ка, дисциплі́на. • Обязательный -мет – обов’язко́ва нау́ка, -вий пре́дмет; 2) (в разговоре, в сочинении) річ, мате́рія (-ії). [Міркува́ли (розмовля́ли) про пова́жні ре́чі. Узя́в він найни́жчу мате́рію до оповіда́ння (Куліш)]. • Разговор шёл о разных -тах – розмо́ва була́ про рі́зні ре́чі. • -ме́т разговора – мате́рія (річ) до розмо́ви. • Мы ещё вернёмся к этому -ту – ми ще (по)ве́рнемося до ціє́ї ре́чи (мате́рії); 3) (цель) мета́, ціль (-ли). • -ме́т желаний, стремлений – мета́ бажа́нь (пра́гнень), змага́нь. • Иметь в -те – ма́ти на меті́, на ува́зі. • На -ме́т получения – щоб оде́ржати що; 4) (перен.), см. Возлю́бленный, -нная. • -ме́т страсти нежной – ре́вного зако́хання об’є́кт, см. Па́ссия 2.

Предполага́ть, предположи́ть – (полагать, рассчитывать) гада́ти, ду́мати, поду́мати, ма́ти на ду́мці (на га́дці, на ми́слі), поклада́ти, покла́сти що (що роби́ти), (намереваться) ма́ти, ма́ти на ду́мці (що роби́ти), (допускать) припуска́ти, припусти́ти що, ста́вити, поста́вити (перед собо́ю) га́дку про що, ми́слити перед собо́ю що, місти́ти в собі́ га́дку про що. [Нау́ку в шко́лі я гада́ла розпоча́ти на Се́мена (Кон.). Через ти́ждень мав ви́їхати до Ки́їва (Н. Лев.). Нау́ка ста́вить перед собо́ю га́дку і про працівникі́в (ми́слить перед собо́ю і працівникі́в), які́-б її́ розробля́ли (Крим.)]. • Основательно -га́ть – слу́шно гада́ти. • Это и -жи́ть нельзя было – цього́ й припусти́ти не мо́жна було́. • Нужда -га́ет лишения – коли́ (як) неста́тки, то й зли́дні, в неста́тках і зли́дні. • Человек -ет, а бог располагает – крути́ не крути́, а бу́де так як Бог дасть; чолові́к стріля́є, а Бог ку́лі но́сить. • Предполо́жим – припусті́мо, покладі́мо, кладі́мо, да́ймо (на те́є) що. [Ну, а покладі́м, що хтось вам дові́в, що вони́ (класи́чні мо́ви) про́сто шкодли́ві (Крим.). Да́ймо, що він прода́сть жи́то (Він. п.)]. • -жим, что ваши надежды основательны – припусті́мо, да́ймо (на те́є), що ва́ші наді́ї ма́ють підста́ви. • Предполага́емый – га́даний, здога́дни́й, ду́маний, припу́сканий. [Це да́та здогадна́ й непе́вна (Крим.)]. • -мое путешествие – га́дана по́дорож. • -мая сумма – га́дана, припу́скана су́ма. • Предполо́женный – зага́даний, заду́маний, припу́щений. • -ный на первое июня с’езд не состоится – зага́даний на пе́рше че́рвня з’їзд не відбу́деться. • -ться – гада́тися, ду́матися, ма́тися; припуска́тися. • -га́ется что-н. сделать – гада́ється (є ду́мка, га́дка) щось зроби́ти. • -га́лось – ду́малось, була́ ду́мка, ма́лося. [Ма́лося йти на я́рмарок, та дощ не пусти́в. Була́ ду́мка так зроби́ти, а ви́йшло ина́кше].

Преподава́ние – виклада́ння, ви́клад (-ду), навча́ння, нау́ка чого́. • -ние физики на родном языке – виклада́ння (ви́клад) фі́зики рі́дною мо́вою. • -ние уроков – виклада́ння ле́кцій. • Язык -ва́ния – мо́ва навча́ння, викладо́ва мо́ва. • Система -ва́ния – систе́ма навча́ння, виклада́ння. • Вести -ва́ние – прова́дити навча́ння, нау́ку, виклада́ти.

Преподава́ть, препода́ть – 1) виклада́ти, ви́класти що, науча́ти, научи́ти чого́. • -дава́ть физику – виклада́ти фі́зику, учи́ти фі́зики. • -дава́ть на украинском языке – виклада́ти украї́нською мо́вою; 2) дава́ти, пода́ти кому́ що; см. Дава́ть, Подава́ть. • -да́ть указания – да́ти на́від (-воду), вказівки́ кому́. Препо́данный – 1) ви́кладений; 2) да́ний, по́даний. • -данный вами совет – пора́да, що ви да́ли. • -данное нам наставление – по́дана нам нау́ка. -ться – 1) виклада́тися, бу́ти ви́кладеним; 2) дава́тися, бу́ти по́даним.

Привива́ться, приви́ться – 1) прису́куватися, присука́тися, припліта́тися, приплести́ся; 2) прищі́[е́]плюватися (и прищіпа́тися), прищепи́тися, вщі́[е́]плюватися, вщепи́тися, (приняться) прийма́тися, при(й)ня́тися, (о мног.) поприщі́[е́]плюватися, поприйма́тися. [Ще́па, ві́спа прищепи́лася, при(й)няла́ся. Се́ред наро́ду прище́плювались нові́ по́гляди (Грінч.). Нау́ка до́бре прийма́лась (Дом.)].

Придво́рный – 1) дві́рський, (при магнатах) надві́рний. [Двірськи́й поет. Двірська́ кар’є́ра, нау́ка, полі́тика. Надві́рне коза́цтво. Надві́рна шля́хта]; 2) сущ. м. р. царедво́рець (-рця), (дворовый) двора́к (-ка́), ж. р. дві́[о́]рка.

Прикладно́й – 1) (прибавленный) до́даний, прикла́дений до чо́го, прикла́даний (прикладываемый). • -ное прозвище – прикладне́ (прикла́дане) прі́звище или просто при́кладка; 2) прикладни́й. • -ная наука – прикладна́ нау́ка. • -на́я математика – прикладна́ матема́тика; 3) (о человеке) практи́чний, до всьо́го зді́бний, голі́нний до чо́го.

Приспособля́ться, -соби́ться – 1) страд. – прила́годжуватися, бу́ти прила́годженим, припасо́вуватися, бу́ти припасо́ваним, пристосо́вуватися, бу́ти пристосо́ваним и т. д., см. Приспособля́ть. • Наука должна -ля́ться к делу – нау́ка пови́нна пристосо́вуватися до життя́; 2) (возвр.: сообразоваться) принату́рюватися, принату́ритися, пристосо́вуватися, пристосува́тися, приміня́тися и примі́нюватися, приміни́тися до чо́го (подделываться) приподо́блюватися, приподоби́тися чому́; (приноровиться) прилашто́вуватися, прилаштува́тися, приладна́тися, примодико́вуватися, примодикува́тися (що роби́ти). [Принату́рюватись до нови́х обста́вин (Н. Рада). Пристосо́вуватись до умо́в життя́. Навчи́лися примі́нюватися до ко́жної вла́ди (Звин.). На па́нських бе́нькетах пе́вно що розмовля́ли більш по-по́льськи, приподо́блюючись тому́ смако́ві, що ши́ривсь із-поза Ви́сли (Куліш). Тут, на само́му ріже́чку, ду́же незру́чно було́ копа́ти, та я я́кось примодикува́всь і покопа́в зе́млю геть (Звин.)]. • -би́ться к приёмам (освоиться) – успособи́тися до чо́го, наломи́тися що роби́ти.

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Абракадабра – (лат. от греч. и ивр.) абракадабра, (ещё) нісенітниця, безглуздя, казна-що. [— Пам’ятаю, кілька віршів віддав ув університетську багатотиражку. Там редактор раптом зліпив мої три вірші разом і так виставив — мовляв, дивіться, яке безглуздя, якась абракадабра (Олег Лишега). З усіх присутніх на захисті хоча б приблизно тямили, що означає ота абракадабра, лише дві людини: мій керівник, аспірант років 30-ти, і ваш покірний слуга. Було кумедно спостерігати, як учені мужі вчитувалися у кілька рядків джава-коду, які потрапили в бакалаврську через мій недогляд, і схвально кивали головою (Андрій Лаврик). Справжня наука, а надто гуманітарна, покликана розповідати просто про складне, а не маскувати висмоктані з пальця проблеми усілякими сугестивностями, креативностями і ре-креативностями, інтенціональними ідеаціями тощо. (Як тут не пригадати незабутнього Прокопа Сірка, який відреагував на псевдонаукову абракадабру Свирида Петровича Голохвастова захопленою реплікою: «От розумний! Аж страшно!») (Тетяна Некряч). Місис Бреворт стомилася від чоловікової самозаглибленої абракадабри, його сумнівних наукових студій і всілякої маячні про небесне, які відвертали його увагу від турбот про земні, ба приземлені, потреби родини (Андрій Зорницький, перекл. Ернана Діаса)].

Алкоголизм – алкоголізм. [Алкоголізм буває усвідомленим і стихійним. Перший — ознака втаємничених, другий — доля рагулів. Не треба боятися усвідомленого алкоголізму. Треба погорджувати стихійним — банальним пияцтвом (О.Кривенко, В.Павлів). Алкоголізм — хвороба невиліковна, з ним можна жити, як живуть, приміром, із цукрицею, але завжди треба пам’ятати, що ти — алкоголік і будь-коли маєш шанс «поїхати» в суцільну ніч (В.Кожелянко). 1. Алкоголізм — це коли пити не хочеться, а треба. 2. Якщо наука переможе алкоголізм, люди перестануть поважати одне одного…].

Бить – 1) (поражать, наносить побои) бити, убивати, товкти, товкмачити, банити, тузати, лупити, лупцювати, лушперити, гамселити; (плетью, кнутом, розгою) батожити, пужити, лупцювати, шмагати, тяти, затинати, сікти, пірити, піжити, періщити, оперізувати, шпарити, чухрати, чесати, хвоїти, хворостити; (палкою, дубинкою) дубасити, дубцювати, гріти, окладати, молотити; (чём-л. тяжёлым) гатити, гнітити, садити, мостити, бити на олію, гніздити (в одно место); (коленом) колінити; (по физиономии, по роже) бити по лицю, бити по пиці, давати в лице, давати ляпаса, (ирон.) давати лящі по пиці; (немилосердно, нещадно) катувати, на забій бити; (о лошади: лягать) брикати, брикатися, хвицяти, хвицятися, хвицати, хвицатися; (лбом, рогами) буцати, буцкати, битися рогами; (в игре в лапту, ещё) гилити; 2) (убивать скотину, домашнюю птицу) різати, колоти; (диких животных и зверей) бити, убивати; 3) (раздроблять, разрушать) бити, розбивати, трощити, товкти; 4) (вбивать) забивати; 5) (давать посредством боя условный знак, ударять) бити, вибивати; 6) (масло) колотити, збивати, (из семян) бити, забивати; 7) (о болезни, сильном чувстве) тіпати, трясти; 8) (стремительно течь, вырываться) бити, бухати: • бить баклуши, баклушничать – бити байдики; байдикувати; • бить в ладоши (рукоплескать, аплодировать) – [в долоні] плескати, в долоні бити (вибивати, ляскати); • бить [в] набат – бити (дзвонити) на сполох (ґвалт), (устар.) бити (дзвонити) в дзвони [на сполох, на ґвалт]; • бить в нос (про острый запах) – шибати (бити) в ніс; • бить в одну точку – бити в одну точку; [міцно] триматися чогось одного; твердо стояти на чомусь одному; • бить в цель – бити (влучати, стріляти) в ціль, досягати (досягти) мети, осягати (осягнути, осягти) мету; • бить до полусмерти кого – бити кого мало не до смерті (доки теплий), бити та духу слухати (наслухати); • бить дубиной, палкой кого – дубасити (дубцювати, дрючкувати), відважувати кия (бука) кому (києм, буком кого), давати дрюка (кия, бука) кому, (образн.) мастити боки буковим салом; • бить ключем – джерели́тися, би́ти джерело́м, живо́ю ці́вкою (дзюрком); • бить кулаками кого – стусанів давати кому, стусанами гріти (частувати) кого, стусувати [кулаками] кого, давати буханів (товчеників) кому,товкти [кулаками] кого; кулакувати (кулачити) кого, (иногда) духопелити кого, духопелу (духопелів) давати кому; • бить масло – колотити масло, (із сім’я) бити (забивати) олію; • бить наверняка – бити напевне; • бить на слабую струнку – бити (вражати) в болюче (дошкульне) місце; • бить немилосердно, нещадно кого – катувати кого, локшити кого; • бить плетью (кнутом) кого – батожити (пужити) кого, давати батогів (нагаїв, канчків, малахаїв) кому; • бить по затылку кого – потиличника (потиличників, запотиличника, запотиличників, нашийника, нашийників) давати, потиличниками (запотиличниками, нашийниками) частувати (годувати); • бить по карману кого – бити по гаманцю (калитці, кишені) кого, кишеню трусити кому, змушувати на видатки (витрати) кого; (о ценах) кусатися; • бить поклоны – бити (класти, покладати) поклони, (ирон.) гріти поклони; • бить по нервам – бити по нервах (на нерви), дошкуляти, діймати до живого, (образн.) пекти в живе; • бить (ударять) по рукам – бити, ударити по руках; (о свидетеле) перебивати руки; • бить по чему – бити по чому, боротися проти чого; • бить себя в грудь – битися в груди, бити [себе] в груди; • бить сильно кого – бити дуже, бити скільки влізе (влазиться) кого, давати скільки влізе (влазиться) кому, бити не жалуючи кого, давати не жалуючи (не рахувавши) кому, давати духу кому, (изредка) давати затьору (табаки) кому, місити кого, (устар.) справляти бал кому, (образн.) бити так, що аж пір’я летить; • бить тревогу – бити (збивати) тривогу бити на сполох (ґвалт); • бить трепака – бити (вибивати, вистрибувати, садити, шкварити) тропака (дропака, гоцака); • бить хворостиной кого – бити дубцем кого, хворостити (хвоїти) кого, давати прута (лозини) кому, (устар.) давати хльору кому; • бить челом кому за что (благодарить) – чолом бити (давати) кому; • бить челом кому о чём (просить) – просити (прохати) ласки (милості) в кого; чолом давати’; • бить чем-либо тяжёлым – бити чимсь важким, гатити, гнітити, садити, мостити, трощити, гамселити; • бьёт лихорадка кого – пропасниця (лихоманка, трясця) б’є (трясе, трусить, тіпає, колотить) кого; • бьёт мой (его…) [последний] час (перен.) – приходить (надходить) на (для) мене (нього…) остання година (останній час), приходить (надходить) мені (йому…) остання година (останній час), приходить (надходить, настає, наближається) моя (його…) остання година (останній час), приходить (надходить, наближається) мій (його…) кінець, я (він…) доходжу (доходить…) [до] краю ([до] кінця), (разг.) приходить (надходить) моє до мене (його до нього…), (образн.) уривається нитка кому; • бьют и плакать не дают – б’ють і плакать не дають (Пр.); і деруть, і б’ють, і плакать не дають (Пр.); • бьют, как Сидорову козу – б’ють (товчуть, луплять, деруть), як Сидорову козу; • бьют не ради мученья, а ради ученья – доки не намучишся, доти не научишся (Пр.); піти в науку – треба терпіть муку (Пр.); до науки служать і буки (Пр.); не йде наука без бука (Пр.); нема науки без муки (Пр.); б’ють – не на лихо учать (Пр.); • в голове точно молотом бьёт – в голові наче ковалі кують; • жизнь бьёт ключом (образн.) – життя буяє (вирує, клекотить, кипить, шумує), життя грає (б’є) живою цівкою; • избитые плетью (кнутом) кони – збатожені коні; • кого люблю, того и бью – кого люблю, того й чублю (і б’ю) (Пр.); хто кого любить, той того чубить (згубить) (Пр.); • лежачого не бьют – лежачого не б’ють; • на что он бьёт? – на що він б’є?; на що він важить?; на що він ціляє (націляється)?; на що його думки націлені?; • сама себя раба бьёт, коль нечисто жнёт – сама себе раба б’є, що нечисто жито жне (Пр.); він сам собі руку січе (Пр.); ніхто тебе в петлю не тяг — сам в неї вліз (Пр.); зварив (заварив) кашу, так і їж (Пр.); купили хріну — треба з’їсти (Пр.); бачили очі, що купували,— їжте, хоч повилазьте (Пр.); плачте очі, хоч повилазьте: бачили, що купували,— грошам не пропадать (Пр.). [Всім старшинам тут без розбору, Панам, підпанкам і слугам Давали в пеклі добру хльору (І.Котляревський). Натиснули і напустились, Рутульці кинулись на вал, Троянці, як чорти, озлились, Рутульців били наповал. Тріщали кості, ребра, боки. Летіли зуби, пухли щоки, З носів і уст юшила кров: Хто рачки ліз, а хто простягся, Хто був шкереберть, хто качався Хто бив, хто різав, хто колов (І.Котляревський). Вистрибували гоцака (І.Котляревський). І, бачся, він тебе за те й прохворостив (П.Гулак-Артемовський). Хоча лежачого й не б’ють, То й полежать не дають (Т.Шевченко). Сусід Кіхоть із жінкою моєю… гм! гм! не вам кажучи, пані… а свою банить щодня (Г.Барвінок). — Брат старший від мене, може, бив на мої гроші, що я з полку принесу (Г.Барвінок). Як сім раз одважить киякою то хліба більше не їстиме (П.Куліш). — От,— кажуть, — їхав один бідолаха, стрівсь із ними, молодцями, та й засміявсь: «Не боюсь я вас, — каже, — пани мої молодці! Голому розбій не страшний, і життя не дуже його дороге — оцінне. Коли забить, то бийте, а ні, то пускайте — мені нема часу стоять, треба їхать — хазяїн дожидає, буде лаяти!» (М.Вовчок). Музики грають, у бубон б’ють (М.Вовчок). Розумний б’є на те, що справді в нього є, а дурень думкою, як кажуть, багатіє (Л.Глібов). А дід бабу товче, товче, що не рано млинці пече (Сл. Гр.). Нащо коня батожити коли він і так везе (Пр.). Бий скільки влазиться (Номис). Е, гемонів хрін, як уже він у ніс шиба (Сл. Гр.). Співає кругом вас увесь світ, все живе; і ваше серце, тріпаючись, як пташка під сіткою, підспівує світові, б’є й дзвонить у глуху дошку вашої груднини (П.Мирний). Тоді писар почав бити о. Артемія по найчутливішому місці: по кишені (І.Нечуй-Левицький). За кілька хвилин було чути, як вона била по клавішах і тріпала стиркою по струнах фортеп’яно, витираючи його (Л.Українка). — Побила б тебе лиха година, як ти мене б’єш на старість отими словами (М.Коцюбинський). Жінка б’є та духу наслухає (В.Стефаник). Піна била йому з рота. Кров бухає до голови (АС). Він згадував з п’яним задоволенням, як бив образника, як душив його, вивертав, колінчив, і заразом жалкував, що так швидко урвав свою кару. Вбити б гадюку! На юшку потовкти! (В.Підмогильний). — Гамселити, — підказав Покиван. — Товкмачити, — підказали з юрби. — Дубасити! (Олександр Ільченко). Рідний дух шибонув у ніздрю, привів її до тями і повернув на протоптану стежку (В.Діброва). Стрепенувся й Дон Кіхот, кинувся й собі на ко-зопаса, а той, заюшений, набравшись добрих носаків од Санча Панси, ліз рачки до ножа, замисливши криваву помсту. Каноник із парохом не дали йому, одначе, а цилюрник так діло підстроїв, що пастух підвернув під себе рицаря і так почав його гніздити, що бідолашний Дон Кіхот теж незгірше від нього паюхою вмився (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Правда, й сам я був бабій, Може, й досі цим грішу я, Часом сам себе страшу я, Та ще рано бит вібій (М.Лукаш, перекл. П.Верлена). Джез скочив на паркан. Собака — на нього. Джез ухопився за верх огорожі, пес — йому за литку, прокусивши шкіру. Джез добряче хвицнув його і вирвався. Штанина тріснула, пес відлетів, а Джез вихопився на паркан і зі сплеском упав потойбіч. Він опинився в канаві (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Понко був широкий у кості, його руки та ноги тузали мене різко й дошкульно, його волосся, за яке я пробував схопитися, щоб повалити супротивника на спину, виявилося жорстким, немов собача шерсть (Р.Скакун, перекл. Італо Кальвіно). Хіба не вона сказала місіс Сомс, яка одягається дуже елегантно, що пера вульгарні. І місіс Сомс перестала носити пера — так дошкулила їй своєю прямодушністю голубонька Джун (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Щільні лави повітря батожили й збивали з ніг (Б.Антоняк, перекл. Н.Бабіної). 1. Коли мене почали бити в дитячому таборі, мої батьки не стали панікувати. Вони застрахували моє життя і записали ще на дві зміни. 2. Поклонників Каті я поступово почав бити. Побив одного, потім другого, а третій мене спантеличив. Витираючи кров, він сказав: «Усіх не переб’єш»].

Внушение – 1) навіювання, навівання, навіяння кому чого, накликання, викликання, вселяння, прищеплювання, прищеплення; 2) (уговаривание, убеждение) намовляння, умовляння, переконування, (наущение) намова, (наставление) повчання, напучування, наука, нарозумляння; 3) (выговор) застереження, напоумлення, вимова, нагана, догана, сувора, пригрущання, угрущання; 4) (воздействие на психіку, мед.) сугестія, навіяння, навіювання, (гіпноз) гіпноз: • внушение свыше – надхнення (навіяння) з неба; • внушение на расстоянии – навіяння (вмовляння) через далечінь; • действовать по внушению чьему – діяти з намови чиєї (за намовою чиєю); • делать, сделать внушение (выговор) – вичитувати, вичитати [нотацію] кому; читати, прочитати нотацію кому; робити, зробити застереження кому; (сильнее) висловлювати, висловити (вичитувати, вичитати, давати, дати) нагану (нагінку) кому; • лечить внушением кого – лікувати гіпнозом (навіюванням) кого; • массовое внушение – масовий гіпноз (масове навіювання); • не слушаться внушений – не слухати (не слухатися) порад (намов, умовлянь); • отеческое внушение – батьківське напучення (повчання), батьківська наука; • сила внушения – сила повчання (напучення, намови); • следовать чьим-либо внушениям – іти за чиїми намовами (порадами); • строгое внушение – сувора догана (нагана, намова), суворе напучення. [Послухай старечої сувори (М.Вовчок). Сильні́ша в не́ї та ду́мка, ніж на́ші намо́ви й на́ші сльо́зи (І.Франко). Вичитавши всьому гуртові, директор почав брати в шори поодинці (С.Васильченко). Нехай іде до пана; там почує напоумлення (АС). — «За ті пісні, що їх вона складала, за те страждання, що вона страждала, за батька, що розп’ятий у Варшаві, а не схилив пред ворогом чола, — не вистачало б городу Полтаві, щоб і вона ще страчена була! Тож відпустивши дівчину негайно і скасувати вирока того. А суддям я таку даю нагану: щоб наперед без відома мого не важились на страти самочинні, передовсім освідчили мене про кожну страту по такій причину, що смерть повсюди, а життя одне» (Л.Костенко). Бо вже ні янгол, ні великі ночі до цих молінь не вернуться, бо вже самозагублених ніхто не вбереже, бо їм чужі напучування отчі і материне лоно їм чуже М.Фішбейн, перекл. Р.М.Рільке)].

Военный –  1) (относящийся к войне) воєнний, (для нужд войны, ещё) військо́ви́й; 2) (относящийся к армии) військовий; 3) (сущ.) військовик, вояк: • военная авиация – військова авіяція; • военная администрация – військова адміністрація; • военная база – військова база; • военная выправка – військова виправка (постава); • военная диктатура – військова диктатура; • военная доктрина – військова доктрина; • военная литература, наука – воєнна література, наука; • военная операция – воєнна операція; • военная присяга – військова присяга; • военная промышленность – військова (воєнна) промисловість; • военная разведка – військова розвідка; • военная служба – військова служба; • военная тайна – військова таємниця; • военная тактика, стратегия – військова тактика, стратегія; • военная техника – військова техніка; • военная форма – військова форма (уніформа); • военное время, военные годы – воєнний час, воєнні роки; • военное дело – військова справа, (редко) військовщина; • военное положение – воєнний стан; • военное присутствие – військова присутність; • военное училище – військове училище; • военные бедствия – воєнне лихоліття; • военные действия – воєнні дії; • военные люди – військові люди, військовики, вояки; • военные поселения – (ист.) військові поселення; • военные события – воєнні події; • военные учения – військові навчання; • военный билет – військовий білет; • военный врач – військовий лікар; • военный городок – військове містечко; • военный долг – військовий обов’язок; • военный завод – військовий завод; • военный комиссариат – військовий комісаріят; • военный коммунизм – (ист., полит.) воєнний комунізм; • военный корабль – військовий корабель; • военный округ – військовий округ; • военный переворот – військовий переворот; • военный трибунал – військовий трибунал; • военный флот – військовий флот; • переводить на военные рельсы – переводити на воєнні рейки; • театр военных действий – войовище, театр воєнних дій. [— Коли сверблять із вас у кого Чи спина, ребра, чи боки, Нащо просити вам чужого? Мої великі кулаки Почешуть ребра вам і спину; Коли ж то мало, я дубину Готов на ребрах сокрушить. Служить вам рад малахаями, Різками, кнуттям і киями, Щоб жар воєнний потушить. Покиньте ж се дурне юнацтво І розійдіться по домах, Панове виборне боярство; А про війну і в головах Собі ніколи не кладіте, А мовчки в запічках сидіте, Розгадуйте, що їсть і пить. Хто ж о війні проговориться Або кому війна присниться, Тому дам чортзна-що робить (І.Котляревський). За Россю почувся військовий оркестр (І.Нечуй-Левицький). Вояк, поставлений на варті, був простий селянин, новобранець (І.Франко). Непорадний поспішив до  татарського  коня,  бо  то  була  його  воєнна добича (А.Чайковський). Воєнний означає «пов’язаний з війною»: воєнні роки, воєнний період, воєнний стан. Стосовний до війська та до військової політики зветься по-нашому військовий. Тож військова техніка, військовий аташе, військове училище, військова доктрина. У Верховній Раді весь час чомусь розмовляють не про військову, а про воєнну доктрину, що суперечить задекларованому позаблоковому статусові України. Певне, зросійщеним депутатам так «краще звучить», бо російською мовою обидва поняття відтворюються словом военный« (О.Пономарів). Присутні урядовці не криючись звинувачували офіцерів, що ті захрясли в хабарництві — надуживають владу; військовики, боронячись, відплачували тим самим (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Він прочитав листа і, заперечливо похитавши головою, хворобливим плаксивим голосом, що звучав як сердите каркання,— бо генерал намагався надати йому військової енергійности — сказав: »Відколи це цивільні мають право давати розпорядження нам, військовим? (Г.Петросаняк, перекл. А.Ґранаха). Муфтій знав, що вишеградці ніколи не мали слави завзятих вояків і воліли ліпше по-дурному жити, ніж по-дурному вмирати, і все-таки його здивувала байдужість і стриманість, з якою поставилися вони до його слів (Семен Панько, перекл. І.Андрича). Кінчивши науку, але бакалаврства не здобувши, він пішов у військо, гадаючи стати офіцером, полковником, генералом. Але військовщина обридла йому раніше, ніж він свої п’ять років одбув, і він почав мріяти про фортуну в Парижі (В.Підмогильний, перекл. Ґі де Мопасана). Це були люди воєнні, не казармові військові, а саме вояки, які билися постійно, не маючи практично часу на те, щоб напнути намети в таборі (О.Буценко, О.Шендрик, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). І розміри Всесвіту стануть військовою таємницею (С.Є.Лєц). Чим відрізняється військовий інженер від цивільного? Військовий будує гармати, а цивільний — цілі].

Выучка – 1) вивча́ння, навча́ння, завча́ння; (совет.) ви́вчення, навчі́ння, (диал.) навчиття́; 2) наука, виучка, вишкіл, уміння, досвід: • боевая выучка – бойовий вишкіл (досвід), бойове вміння. [Знайшла таку швачку, що взяла мене на виучку (Конис.). Віддав у науку (майстрові) на муку (АС)].

I. Добро – 1) добро, благо, гаразд; 2) (имущество) добро, (устар.) до́бре, майно, худоба, (пожитки) збіжжя; 3) (нар.) добре, гаразд: • давать, дать добро – ухвалювати, ухвалити, схвалювати, схвалити, погоджуватися, погодитися, дозволяти, дозволити; • добро бы – хоч би ж, коли б уже, хай би вже; • до добра это не доведёт, не к добру это – з цього добра (пуття) не буде; це не на добре; це може мати лихий кінець; це може зле скінчитися; • добро пожаловать! (милости просим!) – просимо завітати!; раді вітати [вас]!; щиро вітаємо!; просимо до господи (до хати)!; просимо, коли ласка!; ласкаво просимо!; милості просимо!; сердечно просимо!; будьте дорогим гостем (дорогими гістьми)!; гостюйте, коли ласка!; вітайте (гостюйте) в нас!; вітайте (вітай) у гостині!; • добро скоро забывается, а худое [долго] в памяти сохраняется – добре довго пам’ятається, а зле ще довше (Пр.); • идёт к добру – на добро (на добре, на гаразд) ідеться (кладеться); • из этого не будет добра – з цього не буде добра (пуття); (образн.) з цього пива не буде дива; • нет худа без добра – нема лиха без добра (Пр.); лихо не без добра (Пр.); немає злого, щоб на добре не вийшло (Пр.); • от добра добра не ищут – добра добувши, кращого не шукай (Пр.); не треба плахти, бо і в запасці добре (Пр.); • по добру, по здорову – щасливо, без лиха, доки живий і цілий; • поминать добром (разг.) – згадувати (поминати) добром (добрим словом); • старость с добром не приходит – старість не прийде з добром: коли не з кашлем, то з горбом (Пр.); старість іде і хвороби веде (Пр.); • это к добру (разг.) – це на добре. [Хай би вже хто путній казав, а то така негідь. За благо народу. Живуть собі люди у добрі та в гаразді. Продав усе своє добро. Що, я не хазяїн на своєму доброму? Не збирай синові худоби, а збери йому розум. Все своє нерухоме майно одписав на школи. Гаразд, що не бачили нас, а то лихо було б (АС). Я схвалив його думку добрим стусаном під ребра (О.Ульяненко). Тому, хто не осягнув науки добра, всяка інша наука чинить лише шкоду (М. де Монтень). Здається, взагалі-то я завжди хотів сіяти добро навколо себе. Але це було неможливим з двох причин: по-перше, мені в цьому заважали, а по-друге, я передумав (М.Ілляшенко і О.Ногіна перекл. Ф.Беґбеде). Уве їздив на «Саабі». А Руне — на «Вольво». Було зрозуміло, що добром це не скінчиться (О.Захарченко, перекл. Ф.Бакмана). Всі хочуть добра. Не віддавайте його (С.Є.Лєц). Робити добро дурням — однаково, що підливати воду в море (Міґель Сервантес). Добро завжди перемагає зло, значить, хто переміг, той і добрий (М.Жванецький). Найкращий спосіб служити добру — не скімлити за ним (М.Пруст). Тільки-но забуваєш, хто є люди, піддаєшся бажанню зробити їм добро (А.Мішо)].

Жизнь – життя, (устар.) живо́ття; (время жизни) вік (ум. вічок), (время или образ жизни) життя, (устар.) живот, живність, житів’я, прожиток, буття, (образ жизни) побут, життя-буття, (вульг.) живуха, житка, жилба; (пребывание, бытность где) життя, побут, перебування, пробування: • борьба не на жизнь, а на смерть – боротьба до загину; боротьба смертельна; • бороться не на жизнь, а на смерть – боротися на життя і на смерть; боротися до загину; • будничная жизнь – буденне життя; буденщина (щоденщина); • вводить, проводить в жизнь (постановление, закон) – переводити в життя; запроваджувати в життя; • вести жизнь – провадити життя; жити; • вести тяжёлую, безрадостную жизнь – безрадісно (безпросвітно) жити; просвітку не мати; • в жизни – за життя (у житті); на віку; живши; (устар.) за живота; • влачить жизнь – бідувати (животіти, скніти, гибіти); дні терти; (образн.) тягти нужденний жереб; • вокруг кипела жизнь – навкруги (навколо) вирувало (шумувало, кипіло, буяло) життя; • воплощать, воплотить в жизнь что – утілювати, утілити в життя що; здійснювати, здійснити (реалізувати, зреалізувати, справджувати, справдити) що; • в первый раз в жизни, впервые в жизни – уперше на віку (у житті); • всю жизнь, в продолжение всей жизни – протягом цілого життя; усе (ціле) життя; через усе життя; [через] увесь (цілий) вік; поки (покіль) віку (життя); до віку; • вызвать к жизни – покликати до життя; (иногда) сплодити; • дать жизни, перен. – завдати гарту (бобу, чосу); дати затірки (перцю з маком); • доживать, дожить жизнь – доживати, дожити (добувати, добути, добивати, добити) віку; довікувати; зійти з світу; • до конца жизни – довіку (поки віку); довічно; до смерті-віку, [аж] до [самої] смерті; до віку і до суду, (устар.) до живота; • долгая, долговременная жизнь – довге (довгочасне) життя; вік довгий; • дорогая, дешёвая жизнь – дороге, дешеве прожиття, все дорого, дешево; • дорожить жизнью – дорожити життям, шанувати життя; • достичь лучшей жизни – добиться ліпшого (кращого) життя; здобутися на краще (на ліпше) життя; • жизни не рад кто (разг.) – світ немилий (знемилів) кому; • жизнь барская – панування; • жизнь без событий – безподієве життя; • жизнь беспросветная, безрадостная – безпросвітне життя; безпросвітна доля; безпросвіття; • жизнь бродячая – волоча́ще (волоцюжне) життя; • жизнь бьёт ключом – життя буяє (вирує, нуртує, клекотить); • жизнь довольная, спокойная – життя безпечне, спокійне; спокійний прожиток; • жизнь дорогая, дешёвая – прожиток дорогий, дешевий; • жизнь загробная – тогосвітнє життя, той світ, майбутнє життя, майбутній вік; • жизнь земная – сей світ, життя сьогосвітнє; • жизнь моя! (разг.) – щастя (щастячко) моє!; доленько моя!; • жизнь на волоске – життя на волосинці (на волоску, на павутинці, на ниточці); • жизнь пошла на убыль – життя пішло на спад; • жизнь прожить — не поле перейти – вік прожити, не дощову годину перестояти (пересидіти) (Пр.); вік ізвікувати — не пальцем перекивати (не в гостях побувати) (Пр.); на віку як на довгій ниві — всього побачиш (Пр.); життя прожити — не поле перейти (Пр.); на віку — як на току: і натопчешся, й намусюєшся, і начхаєшся, й натанцюєшся (Пр.); всього буває на віку: і по спині, і по боку (Пр.); • жизнь райская – раювання; • жизнь семейная идёт согласно, хорошо – в сім’ї гарно ведеться; на віку, як на довгій ниві [: і кукіль, і пшениця]; • жизнь совместная – життя (пожиття) спільне; • жизнь современная – сучасність, сучасне життя; • жизнь супружеская – життя (пожиття) подружнє, шлюбне; • жизнь так и кипит в нём – життя так і кипить (шумує, вирує, буяє) в нім; • жизнь холостяка, бобыля – бурлакування; • за всю жизнь – за все (за ціле) життя; • загубить, испортить чью жизнь – (образн.) світ (вік) зав’язати кому; • замужняя жизнь – заміжнє (молодиче) життя; заміжжя; жіноцтво; • заплатить, пожертвовать, поплатиться жизнью за что – наложити голову (життям, душею) за що; заплатити життям за що; душі позбутися за що; • заработать на жизнь – заробити (здобути) на прожиток (на прожиття); • как жизнь? – як життя (життя-буття), як ся маєте?; • лишать, лишить жизни кого, себя – страчувати, стратити кого, себе; збавляти, збавити (позбавляти, позбавити) віку (життя) кому, собі; укоротити (умалити) віку кому, собі; зганяти, зігнати зо світу кого, себе; відібрати життя кому, собі; укоротити (умалити) віку кому, собі; зганяти, зігнати зо світу кого, себе; відібрати життя кому, собі; заподіювати, заподіяти смерть кому, [самому] собі; наложити на себе руки; • на всю жизнь – на все (на ціле) життя; на вік вічний; • на склоне жизни – на схилі (схилку) віку (життя); • не на жизнь, а на смерть – до загину; • ни в жизнь не, в жизнь не, в жизни не (разг.) – ні за що [в світі] не; ніколи [в світі] не; зроду-віку не; • никогда в жизни – зроду-віку (зроду-звіку); • образ жизни – спосіб життя (побуту); (иногда) триб життя; • оканчивать жизнь (доживать) – віку доживати, добувати; • он живёт хорошей, праведной жизнью (перен.) – він живе правдивим (праведним) життям; (устар.) він правим робом ходить; (образн.) його свічка ясно горить; • осмыслить жизнь чью – дати зміст (сенс, розум) життю чиєму; усвідомити (утямити) життя чиє; • по гроб жизни (нар.) – до скону; довіку (поки віку, повік); до [самої] смерті; до смерті-віку; поки сонця (світ-сонця); • по жизни — по життю; • покончить жизнь самоубийством – смерть самому собі заподіяти; покінчити життя самогубством (самовбивством); накласти на себе руки; кінець собі зробити; • покушаться на жизнь чью – важити (важитися) на чиє життя, на кого; робити (чинити) замах на чиє життя, на кого; • полагаться, положить, отдавать, отдать жизнь за кого, за что – головою накладати, накласти, наложити за кого, за що; трупом лягти за кого, за що; • пользоваться жизнью – уживати (зазнавати) світа (світу, життя); • поплатиться жизнью за что – наложити (накласти, приплатитися) життям за що; • портить жизнь кому – заїда́ти вік чий; • пощадить жизнь кому – подарувати (дарувати) життя кому; (образн.) пустити рясту топтати; • право жизни и смерти (книжн.) – право над життям і смертю; • претворять, претворить в жизнь – здійснювати, здійснити (реалізувати, зреалізувати) що; справджувати, справдити що; (иногда) запроваджувати, запровадити що; • при жизни – за життя (за живота, за живоття); заживо; • проводить, провести в жизнь – запроваджувати, запровадити (проводити, провести, переводити, перевести) в життя; • проводить, провести всю жизнь – вік вікувати, звікувати; • прожигать жизнь – марнувати (марнотратити) життя; прогулювати (сниж. проциндрювати) життя; • прожить всю жизнь – вік звікувати; провікувати; збути (зжити) вік; • прожить девичью жизнь – відбути дівочий вік (дівоцтво); віддівувати; • радости жизни – життьові розко́ші; • рисковать жизнью – важити (ризикувати) життям; • скверная жизнь – погане (ледаче, згруб. собаче) життя; • скитальческая жизнь – бурлацьке (блукацьке, мандрівне) життя; мандри; • средства к жизни – засоби до життя (існування); • счастливая жизнь – щасливе життя; (образн.) заквітчаний (уквітчаний) вік; • тяжёлая жизнь – важке життя; (образн.) бідування; • уйти из жизни – піти з життя; • укоротить жизнь кому – укоротити (змалити, умалити) віку кому; • уклад, строй жизни – лад; • устроить весёлую жизнь кому – влаштувати веселе життя кому; • хватает, не хватает на жизнь – вистачає, не вистачає на прожиток; • ход жизни – триб життя. [Чи для того ж нам Бог дав живоття? (І.Нечуй-Левицький). Ох, Боже, Боже, трошки того віку, а як його важко прожити! (М.Коцюбинський). Ти, моя ненько, любила мене за своєї жизности (І.Нечуй-Левицький). За всенький час мого житів’я я велику силу вчинив того, що люди звуть неморальністю (А.Кримський). Тихий, спокійний прожиток (І.Франко). Добра жилба, коли кварки нема (Номис). Перший раз за мого життя (живота) чую, що я щасливий (І.Нечуй-Левицький). Трудно думи всі разом сплодити (Руданський). З ким дожить? Добити віку вікового? (Т.Шевченко). Ірина знала вже, що батьки її бідніють… хоч не показують сього перед людьми, навіть триб життя не змінюють (М.Коцюбинський). І турка ряст топтать пустив (І.Котляревський). Але ж там було небезпечно! Я не міг важити вашим життям (Ю.Яновський). Шануй здоров’ячко! Бо не шанувавши, сама змалиш собі віку… (М.Вовчок). Оце тобі наука, не ходи надвір без дрюка – свиня звалить і віку умалить (Номис). Я зроду-звіку не оженюся (І.Нечуй-Левицький). Ще за живоття батькового (Б.Грінченко). Я вам за живота (життя) добро своє оддаю (В.Самійленко). Оттакий, панієчко, наш заквітчаний вік (Г.Барвінок). У неволі вік вікує і безщасна і смутна (Б.Грінченко). Зав’язала собі світ за тим ледащом (М.Коцюбинський). Це все діялося ще за батькового живота. Оттака-то мені вдома живуха: годинки просвітлої не маю! Чи ти на його житку заздриш? Йому три дні до віку зосталося. Сором в пітьмі духа вік ізвікувати (АС). Життя — це суцільна мука, але треба його любити (О.Ульяненко). Не так уже й багато мені стрічалося людей, котрі мають мужність жити свої власне життя. Своє — а не те, яке попід руку трапилося (О.Забужко). Жінка твого життя та, хто повертає тобі твоє життя. Твоє власне, таке, яким воно мало б бути — якби ти, мудило, його не просрав (О.Забужко). Життя — вода: крізь пальці протікає, щоб напоїти траурну ріллю (Іван Низовий). Життя — взагалі мило. Спочатку запашне, «Полуничне», а потім — жалюгідний обмилок сподівань, утрачених можливостей, надій, сил, розуму, здорового глузду, пам’яті. Потім залишається тільки піна, мильні бульбашки… (І.Роздобудько). Виїхати в Росію — це така ж спокуса, як накласти на себе руки (В.Рафєєнко). Не було ранку, щоб Папуга Лерріт, прокинувшись, не побачив за вікном річку й не подумав би, який чудесний триб життя він провадить (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). Хто не цінує життя, той його не заслуговує (Леонардо да Вінчі). Життя — надто серйозна штука, щоб говорити про неї серйозно (О.Вайлд). Людина повинна вбирати барви життя, але не тримати в пам’яті його подробиці (О.Вайлд). Життя, навіть найважче, – це найкращий скарб у світі. Вірність обов’язку — другий скарб, який робить життя щасливим і дає душі сили не зраджувати своїх ідеалів. Третя річ, яку я пізнав, полягає в тому, що жорстокість, ненависть і несправедливість не можуть і ніколи не зуміють створити нічого вічного ні в інтелектуальному, ні в моральному, ні в матеріальному сенсах (Пітірім Сорокін). Кожна людина дістає від життя те, що вона хоче. Але не кожен після цього радий (Клайв Льюїс). Життя відбирає у людей надто багато часу (С.Є.Лєц). 1. Життя — це хвороба, що передається статтєвим шляхом. 2. Життя дається людині лише один раз, і то у багатьох випадках — випадково. 3. Таке життя: вчора було зарано, завтра буде запізно, а сьогодні — нема коли. 4. Життя — це боротьба!: до обіду — з голодом, після обіду — зі сном. 5. Життя надто коротке, щоб витрачати його на здоровий спосіб життя. 6. Коли життя екзаменує, першими здають нерви. 7. Життя дається один раз, а вдається ще рідше. 8. Життя — це рух: одні ворушать звивинами, інші ляскають вухами. 9. Не всяке життя закінчується смертю; інколи воно закінчується весіллям… 10. — Ви єврей по матері, чи по батькові? — Я єврей по життю!].

Знать – знати; відати, знатися (розумітися) на чому, розуміти що, усвідомлювати що, бути в курсі чого: • аза в глаза не знает – ні (ані) бе, ні ме не зна (знає), ані бе не зна (знає); ні аза, ні буки не зна (знає); нічогісінько; не знає; ні бе, ні ме, ні кукуріку; • Бог (Господь) знает что [говорит делает…] – Бог зна (знає) (бозна-) що [каже, робить…]; Господь його знає що [каже, робить…]; святий його зна (знає) що [каже, робить…]; • всяк сверчок знай свой шесток – швець знай своє шевство, а в кравецтво не мішайся (не лізь) (Пр.); коли ти швець, пильнуй свого копила (Пр.); як (коли) не коваль, то й рук не погань (Пр.); коли не пиріг, то й не пирожися (Пр.); знай, хто роком старший (Пр.); знай, цвіркуне, свій причіпок (Пр.); знай, свине, своє лігво (Пр.); знай, козо (корово), своє стійло (Пр.); знай, кобило, де брикати (Пр.); знайся кінь з конем, а віл з волом (Пр.); не літай, вороно, в чужії хороми (Пр.); • Вы это прекрасно знаете – Вам не треба говорити; • давать, дать себя знать – даватися, датися узнаки (утямки); давати, дати себе узнаки (утямки); даватися, датися знати; давати, дати себе знати; • дать знать кому что – дати знати кому що; оповістити (сповістити) кому що (кого про що); дати (подати) звістку (вістку) про себе; об’явитися (оповіститися); • делай как знаешь – роби як знаєш (хочеш, вважаєш); роби як умієш; • если бы знать, что – якби (коли б) знати, що…; якби (коли б) знаття, що…; • знаем мы вас (ирон.) – знаємо ми вас; • знаете [ли] – знаєте, бачте; • знает кошка, чьё мясо съела – знає кіт, чиє сало з’їв (Пр.); чує кішка, чиє сало з’їла (Пр.); • знай, баба, своё кривое веретено (устар.) – жіноча річ коло припічка (коло печі) (Пр.); жіноча річ – кочерги та піч (Пр.); • знай наших! – отакі наші!; • знай [себе] – знай [собі]; • знать вдоль и поперёк – знати вздовж і впоперек (і шите і пороте); • знать в лицо кого – знати в лице (на лице, в обличчя, на обличчя) кого; • знать грамоту (разг.) – уміти читати й писати; бути письменним (грамотним); письмо знати; письма уміти; • знать за собой грешки – мати (відчувати) щось за собою; знати (чути) за собою грішки; • знать как свои пять пальцев – знати як свої п’ять пальців (пучок); знати як облупленого; знати як старі свої чоботи (як чоботи на своїх ногах); • знать меру – знати міру; • знать наизусть, назубок – знати напам’ять (досконало); мати в голові що; • знать не знаю [и ведать не ведаю] – сном і духом (ні сном ні духом) не знаю (не відаю); не знаю, не відаю; (не желая признавать кого) [і] знати не хочу; • знать, почём фунт лиха – знати, почім (почому) ківш (коряк, корець, пуд, фунт) лиха; знати, де лихо живе; випивати [свій, повний] ківш лиха; бачити смаленого вовка; • знать про себя – мовчати; тримати (зберігати) в таємниці; • знать своё дело – знатися на своїй справі (своєму ділі); знати свою справу (своє діло); • знать себе цену – знати собі ціну; знати свою вагу; бути свідомим своїх переваг; • знать своё место – знати свої місце (стійло); держатися свого берега; • знать сокола по полёту, а добра молодца по походке – видно (видко) сокола з польоту (льоту), а сову з погляду (Пр.); не завиє так пес, як вовк (Пр.); видно пана по халяві (халявах); • знать толк в чём – знатися (розумітися) на чому; смак знати в чому; тямити силу в чому; • знать (уметь) делать что – вміти чого; • знать цену чему – знати ціну (вагу, вартість) чому, чого; знати, чого варте; • знать этого не хочу – не хочу про це й чути; • кабы знать, где упасть, так соломки бы подстелил – якби (коли б) знаття, де впаду, то б і соломки підстелив (Пр.); не знаєш, де заробиш, де проробиш (Пр.); • как мы знаем (видим) – як ми знаємо (бачимо); добре (давно) відомо, що; загальновідомо, що; як відомо; • как (почём) знать? – хто його зна (знає); хтозна, бозна; звідки знати; звідки має знати хто; хто теє зна (знає); чи (а) я знаю?; • кто знает, кто его знает (разг.) – хто його зна (знає); хтозна, бозна; звідки знати; • надо (пора) и честь знать (фам.) – пора і честь знати; час уже й кінчати; треба й міру знати; не слід перебирати міри; • не знаешь, где найдёшь, где потеряешь – не знаєш, де виграєш, а де програєш; якби знав, де знайду, то туди б пішов, а якби знав, де загублю, туди б не пішов (Пр.); якби знаття, що в кума пиття, то сам би пішов і дітей забрав (Пр.); • не знать износу (износа, веку) – не знати зносу; • не знать женщин – бути дівичем (цнотливцем); • не знать, куда деваться – не знати, на яку ступити; • не знать, куда деться от стыда – позичати очей у Сірка; • не знать меры в баловстве – ходити на головах; • не знать меры, удержу – не знати міри, впину (спину, зупину, угаву); • не знать покоя (отдыха и т.п.) – не мати (не знати) спокою (спочинку, відпочинку тощо); • не знать сна – не спати, не стуляти очей; • не зная броду, не суйся в воду – не спитавши броду, не лізь у воду (Пр.); не хапайся поперед невода рибу ловити (Пр.); з сокирою не лізь туди, де пила не була (Пр.); не лізь (не хапайся) поперед батька в пекло, бо не знайдеш, де й сісти (Пр.); • не могу знать – не знаю; • не хотеть знать кого – не признаватися до кого; • он не знает усталости – він ніколи не стомлюється (не знемагає); йому знемоги немає; • разве (нешто) я знаю? – хіба (чи, іноді або) я знаю?; • решительно ничего не знаю – ні сном ні духом не відаю; • сами знаете – не вам казати (питати); • твёрдо знать – добре (твердо) знати; • то и знай – раз у ра́з; • только и знает, что… – тільки й знає, що…; • чёрт его знает (вульг.) – мара (кат, морока, дідько) його зна (знає); • я этого не знаю – я цього (того) не знаю; я того несвідомий; (разг.) я в тім не битий. [Багато знатимеш – голова облізе (Пр.). Якби знаття, не було б каяття (Пр.). Не знав, не знав, та як на те й забув! (Пр.). Я вважаю себе найосвіченішою людиною, бо знаю, що нічого не знаю (Сократ). Знати — це зовсім не означає розкладати на частини або пояснювати. Знати — це сприймати бачене. А щоб бачити, треба передусім брати участь. Це дуже важка наука… (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). Досі я ще не певний. Лабіринт вирв здається мені тепер таким неосяжним, що від збудження я вже зовсім не знаю, в який бік мені треба добуватись. А що, як я посуваюсь уздовж наших траншей, тоді це триватиме хтозна-поки (К.Гловацька, перекл. Е.М.Ремарка). 1. Той, хто нічого не знає, і знає, що він нічого не знає, знає більше, ніж той, хто нічого не знає і не знає, що він нічого не знає. 2. Мало знати собі ціну, ще треба мати попит].

Нужда – 1) потре́ба, (изредка, ц.-слав.) ну́жда́, (потребность) потре́бина, потребизна, (редко) по́тріб, (устар.) тре́ба; 2) (недостаток) ну́жда́, неста́ток (-тку), (чаще мн.) неста́тки, (реже) недоста́ток, (чаще мн.) недоста́тки, недостача, недоста́чі, (нищета) зли́дні, убо́зтво, (реже) убо́жество, (стеснённое матер. положение) скрут (-ту), скру́та (-ти); 3) ну́жда́, (затруднительное положение) скрут (-ту), скру́та (-ти), скрутне́ стано́вище, (стеснённое положение) суту́га, (реже приту́га), суту́жне стано́вище, тісно́та, (бедствие) біда́, ли́хо, ха́лепа, (горе) го́ре; 4) (неволя) нево́ля, (принуждение) си́ла, при́мус, мус (-су), принука: • а тебе какая нужда́ до этого дела? – а тобі яке діло до цього?, а тобі́ яке́ ді́ло до ціє́ї спра́ви?, а тобі́ що до цьо́го (до то́го)?, (фамил.) а тобі́ до цьо́го яко́го ба́тька го́ре?; • большая, малая нужда́ (естественная надобность) – вели́ка, мала́ потре́ба, вели́ке, мале́ ді́ло; • без видимой нужды́ – без види́мої (я́вної, очеви́дної) потреби; • быть, находиться в крайней нужде – жити у великих нестатках (у великому вбозтві, у великих злиднях); дуже [тяжко, сильно] бідувати; терпіти крайню (якнайбільшу) нужду; бу́ти в якнайбі́льшій (кра́йній) нужді́; • быть, находиться в нужде́ – бу́ти в нужді́, бу́ти в скрутно́му стано́вищі, бу́ти в скру́ті (в тісно́ті, в біді́, в приту́зі), зазнава́ти (сов. зазна́ти) халепи; • велика нужда́! – вели́ка вага́! овва́! вели́ке ді́ло опе́ньки!, (пустое!) дарма́; який край!; • в случае нужды́, при нужде́ – у потре́бі, коли (як) буде потреба, під ну́жду; коли край треба буде; • в этом у нас большая нужда – ми цього дуже потребуємо; • денег наживёшь, без нужды проживёшь – грошей здобудеш, життя-вік перебудеш (біду перебудеш) (Пр.); • ему нужда́ в нём – йому́ він потрі́бний (потрі́бен), він ма́є ді́ло (спра́ву, інте́рес) до його; • житейские нужды – життєві потреби; • жить в нужде, терпеть нужду – жити в нужді (у нестатках, у недостатках, у злиднях, в убозтві, при злиднях, при вбозтві, серед зли́днів, серед нужди́); жити вбого (нужденно, злиденно, скрутно); терпіти нужду (злидні); (бедствовать) [дуже] бідувати (злиднювати); • жить без нужды́ – жи́ти без нужди́ (без недоста́тків, несуту́жно, безну́ждно, невбо́го); • иметь нужду в чём – мати потребу (нужду) на що (в чому); потребувати чого; • испытывать, испытать нужду́ – зазнава́ти, зазна́ти нужди́ (недоста́тків, недостачі, зли́днів, убо́зтва), (бедствовать) бідувати; (нуждаться) потребува́ти чого́, нужда́тися чим; • какая мне нужда́ до тебя? – яке́ мені́ ді́ло (яка́ мені́ ну́жда́) до те́бе?; • крайняя нужда́ – як-найбі́льша (кра́йня, оста́ння) нужда́, зли́дні злиде́нні, оста́нні (вели́кі) зли́дні, вели́ке вбозтво; • крайняя (неотложная, кровная) нужда́ в чём – вели́ка (коне́чна, пильна, гостра, нагла) потре́ба в чо́му й чого́; скру́та на що; край треба (конче треба) чого; • кто в море не бывал, тот нужды не знал – хто на морі не бував, той лиха не знав (зазнав) (Пр.); • мне до них нужды мало – мені́ про них (їх) мали́й кло́піт (ба́йдуже); • на все нужды не запасёшься – на всі потрі́бки не наста́чишся (настарчишся) (Пр.); і (того) те тре́ба, і (того) те тре́ба, і тому́ тре́бові кінця́ нема́є (Пр.); • не испытывать нужды ни в чём – не потребувати нічого, не мати потреби ні в чому; • неотложные нужды – невідкладні потреби; • не твоя нужда́, не заботься – не твій кло́піт, не турбуйся; • нет ну́жды́ говорить об этом – нема́ (немає) потре́би говори́ти про (за) це; не варто говорити про це; • нет ну́жды́ кому до чего – ба́йду́же (байду́жки, байду́же́чки) кому́ про (за) що, дарма́ кому́ про (за) що, (и горя мало) мале́ го́ре (кому́), ні га́дки (га́дки ма́ло) кому́ про (за) що, і га́дки не ма́є хто про (за) що, (шутл.) і за ву́хом не сверби́ть кому́ що; • нужда́ в ком – потре́ба в ко́му, на ко́го; • нужда всему научит – нужда (біда) всього навчить (Пр.); нестатки (злидні) всього навчать (Пр.); нужда́-му́ка — до́бра нау́ка (Приказка); • нужда́ в чём – потре́ба чого́, в чо́му, на що, ну́жда́ в чо́му; • нужда́ горемычная – зли́дні злиде́нні, (голь перекатная) голо́та нещадима; • нужда́ к кому, до кого – ді́ло (спра́ва, зап. інте́рес) до ко́го; • нужда научит калачи есть – біда навчить коржі з салом їсти (Пр.); навчить лихо з маком коржі їсти (Пр.); навчить горе з салом кашу їсти (Пр.); • нужда́-птица – пугач; • нужда скачет, нужда пляшет, нужда песенки поёт – біда плаче, біда скаче, біда й пісеньки співа (Пр.); неволя плаче, неволя й скаче (Пр.); нужда мовчати не вміє (Пр.); злидні навчать співати й скакати (Пр.); навчить біда ворожити, як нема що в рот положити (Пр.); • нужда́-хлеб – голо́дний хліб; • нуждо́ю – а) (поневоле) знево́лі, мимово́лі, несамохі́ть; б) (принудительно) си́лою, примусо́во, при́мусом; в) (по принуждению) з при́мусу, з му́су, з прину́ки, неволею; • нужды – потре́би, ну́жди, (редко) потреби́ни; • нужды мало кому – малий клопіт кому; байдуже кому; • нужды нет – байдуже; дарма; ні (ані) гадки, і гадки нема; • он близок к нужде́ – йому́ недале́ко до злиднів; • он не испытывает нужды́ ни в чём – він не зна́є нужди́ ні в чо́му, він нічи́м не нужда́ється, йому́ нічо́го не бракує; • отправлять свои нужды – відбува́ти свої́ (приро́дні) потреби; • повседневные, текущие нужды – повсякде́нні (щоде́нні), пото́чні потре́би, (фамил.) потрібка; • по крайней (неотложной) нужде́ – з вели́кої (коне́чної) потре́би, через вели́ку (коне́чну, пи́льну) потребу; • по нужде – через нужду (нестатки, злидні, убозтво); • про нужду́ закон не писан – як нема́ нічо́го, то й зако́н ні до чого; на поро́жню кеше́ню й зако́н не важить; • справлять нужду, справить нужду, сходить по нужде – справляти, справити потребу; випорожнятися, випорожнитися; (шутл.) відкрити кінґстон; • тебе, небось, и нужды нет (Гоголь) – тобі́, ба́читься, й за ву́хом не сверби́ть (перекл. М.Рильський); • удовлетворение нужд – задово́лювання (задово́льнювання, заспоко́ювання), (оконч.) задово́лення (задово́льнення, заспоко́єння) потреб; • что за нужда́ (какая нужда́) знать это? – яка́ потре́ба (на́що тре́ба) зна́ти це?; • что нужды? – яка́ потре́ба?, (какой смысл?) яка́ ра́ція?, (зачем?), на́що? наві́що?, (пустое!) дарма́!; • я имею крайнюю нужду в деньгах – мені край треба грошей; мені аж надто (конче, доконче, до скруту) треба грошей; мені аж надто (конче, доконче, до скруту) потрібні  (тре́ба (потрі́бно) ма́ти) гроші. [— Петре! Петре! Де ти тепер? Може де скитаєшся в нужді і горі і проклинаєш свою долю (І.Котляревський). Чи будуть дощі йти, чи ні, йому нужди мало: не стане свого хліба, йому принесуть (Г.Квітка-Основ’яненко). І він з своїм требом (Сл. Гр.). Недо́ля жарту́є над старо́ю голово́ю, а йому́ байду́же (Т.Шевченко). Вже яка́ потре́ба, — ні до ко́го не йду, — вона́ заряту́є (Г.Барвінок). Наду́мались збира́ти гро́ші про таку́ наро́дню ну́жду (П.Куліш). Опла́чували пода́тки, ми́та і и́нші рядові́ потре́бини (П.Куліш). Гна́ла козакі́в ну́жда і жадо́ба во́лі на Низ (П.Куліш). Ви постерегли́ що і під нужду́, як ва́шої запобіга́в він ла́ски (П.Куліш). Жила собі удова коло Києва, на Подолі, та не мала щастя-долі: було гірке її життя. Терпіла вона превелику нужду та вбожество (М.Вовчок). Неста́тки ймуть (М.Вовчок). По́ки був живи́й ба́тько, ми нужди́ й не зна́ли (П.Мирний). Скільки вона лиха в тій хаті витерпіла, нужди, холодних та голодних днів! (П.Мирний). Дити́на кричи́ть, як не розі́рветься, а їй і ба́йдуже (Сл. Ум.). Її́ вро́да кра́сна, змарні́є у зли́днях та недоста́чах (П.Мирний). Я побоя́лася зли́днів, звича́йного матерія́льного вбо́жества (Л.Українка). Як я люблю безрадісно тебе, Народе мій, убожеством прибитий, Знеможений і темністю повитий (М.Старицький). Працює з ранку до вечора — не розгинається, а в хаті нужда, бідність (І.Нечуй-Левицький). І го́лодом не раз намлі́вся і вся́кої нужди́ натерпі́вся (А.Свидницький). Ну́жди у вся́кого є: кому́ хлі́ба, кому́ до хлі́ба (О.Кониський). А чи ві́даєш ти, що то недоста́тки, ти, що зросла́ в розко́шах? (М.Коцюбинський). «Ба́йдуже!» — сказа́ла: «не жури́сь, коха́ний!» (Дніпрова Чайка). Хай світ зава́литься, — дарма́ мені́! (Б.Грінченко). Роздава́ти хліб не ті́льки свої́м підда́нцям, а й и́ншим, хто його́ потребува́в (Ор.Левицький). — Не дурій, чоловіче, не пхайся сам у нужду! (І.Франко). Зма́лечку зазна́в нужди́ та бідува́ння (С.Васильченко). Тре́ба на часи́ночку спини́тися, за мали́м ді́лом (АС). А мені́ про те й байдуже́чки (АС). Злида́р Макси́м полі́ном дров нужда́всь (АС). Нужда́ зако́н зміня́є (Пр.). Він, як і всі, з хати́н убо́гих, пови́тих мо́роком нужди́ (В.Сосюра). Прийшо́в неста́ток, забра́в і оста́ток (Пр.). Дарма́ що стари́й, аби́ бага́тий (Пр.). Зіста́рена тяжко́ю пра́цею та недоста́тками жі́нка (Б.Грінченко). Се не мо́же перешко́дити нам писа́ти про свої́ потре́би (Б.Грінченко). Вони́ живу́ть скру́тно (АС). Одна з них, Ганнуся, вчилась на курсах крою та шиття, готуючись поповнити армію швачок, що ремество їхнє підупало за військового комунізму й натурального господарства, коли кожен сам на себе прав, варив і нічого не шив, але під час непу потребувало швидкого поновлення відповідно до зросту потреб і смаків (В.Підмогильний). — Я вже від цього світу нічого не хочу, то й світ у мені потреби не має (В.Портяк). Щоб ту свою потребу справити, він зняв праву руку з заднього сідельного каблука і нищечком розв’язав собі очкура, що на ньому тільки штани й тримались — вони зразу спустились і обвисли йому на ногах, мов ті диби, тоді закотив якнайвище сорочку і випнув на вітер гузно, а воно було в нього чимале. Коли се зробив (а йому здавалось, що в такій халепі та притузі щось іншого годі було вигадати), ще одна труднація перед ним устала: як його одкласти без гуку й гурку. Зціпив сердега зуби, голову втягнув у плечі, надувся чимдуж — та ба, шкода заходу: все-таки не втримався, пустив із себе звучок… (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Нарешті настав день од’їзду, такий радісний для Дон Кіхота і такий смутний та гіркий для Санча Панси, що плавав, як сир у маслі, в сій щедрій господі і здригався тепер од думки, що знов доведеться по пустошах та пущах голодом мліти з худющими порожніми саквами; та поки що він напихав їх скільки мога всякою, мовляв, потребизною (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Зенон мешкав у піддашші священницького будинку; на дошці, почепленій на сходах, усім мешканцям пансіону наказувалося збиратися для вечірньої молитви, заборонялося під страхом грошового стягнення приводити гулящих дівок і справляти нужду за межами відхожих місць (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Нужда незмірна, витираючи помиї всього світу, вона користується вашим обличчям як ганчіркою. Тож залишаються сліди (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Там був великий рів, який називався провалля і в який люди скидали сміття й відходи, виливали помиї, а вдосвіта там можна було побачити цілі гурти з оголеними частинами тіл — люди справляли свої найінтимніші потреби (Г.Петросаняк, перекл. А.Ґранаха)].

Поражение, пораженье – 1) побиття́, пора́зка, побі́й (-бо́ю), побива́нка; 2) (мед.) ура́ження (несов. уража́ння), увере́дження, ушко́дження, (частичное) надвере́дження, ура́за; 3) (громом) забиття́ (гро́мом); 4) (чувством) ура́ження: • нанести поражение кому – поби́ти кого, завда́ти побо́ю, пора́зки кому, побити (розбити) кого; • оружие массового поражения – зброя масового знищення (ураження); • поражение в правах (прав) – позбавлення прав; • потерпеть поражение, понести поражение – зазна́ти пора́зки (побиття́, побо́ю); бути розбитим (переможеним); • поражение нервных центров – ура́ження (увере́дження, ушко́дження) нерво́вих це́нтрів; • стрелять на поражение – стріляти на ураження. [Би́тва скінчи́лась по́вним побиття́м ри́мської а́рмії (Павлик). Як той казав, поразка — це наука. Ніяка перемога так не вчить (Л.Костенко). В перемоги тисяча батьків, а поразка — завжди сирота (Дж.Кенеді). Якщо ви проживете достатньо довго, ви побачите, що кожна перемога обертається поразкою (Сімона де Бовуар)].

Упрощенческий – спроще́нський. [Сучасний російський дослідник (П. Сазановіч) з нагоди толстовської річниці дуже влучно аналізує: «…Це не філософія й не наука, лише прихований псевдо-культ порожнечі, нічогости, небуття… Від квітучої складности — через спрощенський нуль — до від’ємної, трупної ускладнености. Ціла система, ціле наставлення Толстого є, власне, той нуль, через який має пройти вся система культури, щоб розпастися на неґативні елементи народницької спрощенности й кепської соціялістичної скомплікованости» (Е.Маланюк). Теперішні ґвалтовні зміни породжують разом з величезним багатством ще й величезну непевність. Люди відчувають, що їхнє життя тепер контролюють сили, яких не можна ні побачити, ні торкнутися. Система глобалізації для багатьох людей ще надто нова, для багатьох вона спричинила надто багато змін, щоб люди могли мати певність і знати, що їхня робота – навіть добра й кваліфікована робота – ніде не пропаде. Це створює широкий простір для діяльности демагогів-реакціонерів з їхніми спрощенськими рішеннями (Томас Л. Фрідмен)].

Урок – 1) (задание) завда́ння, за́гад, (объём работы, уст.) норма; 2) (школьный) ле́кція, година, заняття, (рус.) урок; 3) (назидание) нау́ка, научка: • брать уроки чего – навчатися чого; • готовить уроки – готувати завдання; • дать урок, преподать урок – дати науку кому, навчити, провчити кого; • делать уроки – робити (виконувати) завдання; • задолбить урок – (разг.) затовкти (витовкти) [напам’ять] завдання; витрубити (витуркати) завдання; • извлекать, извлечь урок из чего – діставати, дістати (добувати, здобувати, добути, здобути) науку з чого; • уроки истории учат – історія вчить; • урок для кого – наука для кого; • это для него будет, послужит уроком – це для нього (йому) буде наука. [Ти ніколи не чув про небесне й земне кохання? Ти ж недавно сам пробував поєднати їх у своїй Ерні і дістав добру науку, ти, бакалійнику кохання, який хоче мати в одній крамниці і квашену капусту й ікру! Ти ще й досі не знаєш, що тоді капуста ніколи не відгонить ікрою, а ікра завжди відгонить капустою? Я тримаю їх окремо, і тобі слід теж так робити! Так зручніше жити (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Інші, стоїчні, сповнені гідности й мужности, схилялися до такого радикального кроку, як самогубство, бо теж гадали, що таким робом покажуть, чого варті, й дадуть научку владі танатоса, колись давно це називалося символічним ляпасом, і за тодішніми щиросердими переконаннями вважалося, що він болить найдужче, бо йде з царини етики та моралі, а не з примітивного поруху, здійсненого завдяки фізичному зусиллю (С.Вакуленко, перекл. Ж.Сарамаґу). Мітфорд дав їй доброї науки (О.Король, перекл. Д.Фаулза). Помилка одного — наука другому (Джон Рей)].

Физика – (греч.) фізика: • теоретическая физика – теоретична фізика; • экспериментальная физика – експериментальна фізика. [Оппенгаймер пішов до Гарварду, а тоді до Кембриджу, щоб здобути ступінь доктора з фізики. Оппенгаймер, який усе життя потерпав від депресії, став понурим. Його хист полягав у теоретичній фізиці, а його наставник, Патрик Блекет (який 1948 року отримав Нобелівську премію) примушував його звертати увагу на подробиці експериментальної фізики, яку він ненавидів. Оппенгаймер ставав усе більш емоційно нестабільним, а відтак скоїв те, чого досі ніхто  не може пояснити до ладу, — узяв хімікати з лабораторії й намагався отруїти свого наставника (І.Савюк, перекл. М.Ґладуела). Уся наука — це або фізика, або колекціювання марок (Ернест Резерфорд). По суті, теоретична фізика надто складна для фізиків (Д.Гільберт). Кінцева мета фізики — описати всесвіт одним-єдиним рівнянням, яке могло б поміститися на майці (Леон Ледерман). Фізика як секс: звичайно, вона може дати деякі практичні результати, але це не те, чому ми нею займаємося (Р. Файнмен). Що ти скажеш на це, фізико? У стосунках між людьми тертя веде до охолодження (С.Є.Лєц)].

Экология – (от греч.) екологія. [У художній літературі, у виступах офіційних осіб рефреном проходять словосполучення «погана екологія», «охорона екології», «боротьба з екологією», «загострення навколишнього середовища», які красномовно свідчать про низький рівень екологічної культури нашого сучасника… У газеті «День» від 7 липня 1998 року надибуємо…: «Україна збирається покращувати свою екологію». Спробуйте здогадатися з назви, що йдеться у статті не про підтримку екології як науки, а про чистоту нашого довкілля. Покращувати математику чи фізику ніхто нікого чомусь не закликає. А екологію беруться плекати у такий спосіб всі, кому заманеться і хто вважає, що наука є синонімом свого предмета – «стану довкілля», «навколишнього середовища», «природи» тощо (Олександр Бєляков). Жаргонні вислови запроваджують і поширюють фахівці найрізноманітніших спрямувань. Від газетярів пішла в обіг «погана екологія» — вислів, зміст якого — незадовільні екостани навколишнього середовища. На совісті українських урядовців та невибагливих законотворців вислів «екологічна мережа», який уже ввійшов до низки державних документів. Та мережа насправді має бути мережею природоохоронних об’єктів і тому лише екомережею, а не чимось науковим із логосом у другому корені, як це прочитується в означенні «екологічна» (Володимир Пащенко)].

Эмоция – чуття, почування, пристрасті, (франц. от лат.) емоція. [Емоції добрі тим, що зводять людей на манівці, а наука – тим, що не знає емоцій (О.Вайлд)].

Этнический – етнічний: • этничная общность – етнічна спільнота. [За гостей одразу взялася господиня вечора — чорнява літня пані Марія з гарячим поглядом; вона була одягнута в етнічний урочистий стрій: у білу вишиту сорочку з великим червоним намистом, оперезана широким поясом (А.Дністровий). «Цікаво, яке справжнє прізвище цього ідіота», – чомусь подумав я. «I’m Влад. Влад Роґожин. Я етнічний москаль, себто глитай або ж павук. Алезауваж: роблю україномовну газету і пишу українські вірші», — з’явилося під останнім куплетом. — Та подавись ти своїми віршами! — вигукнув я. — І віддай пляшку, скотино! (Ю.Іздрик). Чи виконав її (роль) етнічний росіянин Микола Амосов, який, хоча й сам не вивчив української мови, завжди повторював, щоУкраїна більше ніколи не буде у складі Росії, який був свідомим громадянином незалежної України і в усіх своїх публічних виступах підкреслював цю свою позицію? (Є.Кононенко). … відповісти на ключове запитання історії Східної Європи про етнічну належність мешканців княжого Києва та Південної Русі-України X — XIII століть. Вони були тією ж мірою українцями, як тогочасні мешканці Гнєзна, Парижа та лондона були відповідно поляками, французами й англійцями (Л.Залізняк). Місто вивозилося на схід цілими ешелонами. Додаю сюди також фашистівську окупацію, наслідком якої стало тотальне «очищення» міста від одного з найважливіших етнічних складників — юдейського. Замість тонких і артистичних, замріяно-глибоких меланхолійних послідовників хасидизму по війні наїхало безліч нормальних радянізованих «євреїв» — уже російськомовних, уже уніфікованих, уже таких, що стидалися й цуралися самого свого «єврейства» (Ю.Андрухович). Віки мовчать. Душа не б’є на сполох. Порожніх слів намножилась лушпа. І тільки час від часу археолог якесь віконце в правду прокопа. Наука вглиб, і праця титанічна. Загадка, не розгадана здавен, — чи це була експансія етнічна, чи це союз споріднених племен? (Л.Костенко). Для мене особисто УПА — це святе, і, як на мене, для кожного, незалежно від його етнічного походження, хто має в душі бодай щось українське, УПА – це святе (М.Фішбейн)].

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

НАУ́КА зменш. на́у́чка /= життє́вий уро́к/.

ДОСТИ́ЧЬ, живомовн. доско́чити; дости́чь чего, спійма́ти за бо́роду що (наспр., ща́стя); дости́чь взаимопонима́ния, порозумі́тися, знайти́ спі́льну мо́ву; дости́чь вы́сшей то́чки, сягну́ти вершка́ /апоге́ю/; дости́чь (зре́лого) во́зраста, (дівчині) ста́ти на порі́; дости́чь зре́лого жи́зненного вы́бора, ста́ти на порі́ життє́вого ви́бору; дости́чь равнове́сия, врівноважити шальки́ терезів; дости́чь свое́й це́ли, доп’я́стися сво́го; дости́чь совершенноле́тия, дійти́ сво́го ро́зуму / дійти́ свої́х літ/; дости́чь соглаше́ния, дійти́ зго́ди; дости́чь це́ли, ще осягну́ти мету́, доско́чити сво́го; нау́ка не дости́гла э́того, ру́ки нау́ки не дійшли́ до цьо́го; дости́гший, книжн. дося́глий, ОКРЕМА УВАГА; дости́гший 18 лет, кому́ мину́ло 18 літ; достижи́мо, мо́жна досягти́; э́то не достижи́мо, цього го́ді досягти́; достижи́мый, можли́вий, здійсне́нний, дося́жний, ле́гко дося́ганий /ося́ганий, здобу́ваний, набу́ваний/.

ЗАБО́ТА, одна́ забо́та, фраз. ті́льки й ду́мки; забо́т ма́ло кому, голова́ не боли́ть кого/ кому/ у кого; и забо́ты ма́ло кому, і нужди́ ма́ло. і за ву́хом не сверби́ть кому; ма́ло забо́ты о чём, не лежи́ть на се́рці що [им ма́ло забо́ты о нау́ке = їм не лежи́ть на се́рці нау́ка].

МОЧЬ 1 ще спромага́тися, умі́ти, бу́ти зда́тним, похідн. стил. перероб. у си́лі [е́сли бы нау́ка могла́ якби́ в си́лі нау́ки]; не мочь прийти́ в себя́ от изумле́ния не могти́ ви́йти з ди́ва; как живёте-мо́жете як Бог ми́лує, як живе́ться-мо́жеться; могу́щий що /мн. хто/ мо́же тощо, прикм. спромо́жний, спромо́жен, го́дний, го́ден, зда́тний, зда́тен, зда́лий, зуга́рний, ім. ма́йстер, знаве́ць, образ. в си́лі; могущие хто мо́же; СМОЧЬ ще зду́жати, здолі́ти, фраз. вда́ти; смо́гший спромо́жний, пор. сумевший, ОКРЕМА УВАГА

НАЗИДА́НИЕ ще напоу́млення; в назидание пото́мству /в назидание пото́мкам/ для нау́ки /як нау́ка/ пото́мкам /пра́внукам/; в назидание кому ото́, щоб хто знав.

УЧЕ́НИЕ нау́ка [шко́льное уче́ние шкільна́ нау́ка]; УЧЕ́НЬЕ, уче́нье – свет, а неуче́нье – тьма уче́ному світ, а невче́ному тьма, нау́ка в ліс не веде́ (а з лі́су виво́дить).

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

Наука – нау́ка, -ки.

Выучка – нау́ка, -ки.

Лжеучение – крива́ нау́ка, -ки, фальши́ва нау́ка, -ки.

Назидание – нау́ка, -ки, напу́чення, -ння.

Наставление – (поучение) нау́ка, -ки, напу́чення, -ння; (наказ) нака́з, -зу.

Поучение – 1) нау́ка, -ки, навча́ння, -ння; 2) (у церкви) каза́ння, -ння.

Урок – 1) (задание) завда́ння, -ння; 2) (школьный у.) ле́кція, -ії; 3) (назидание) нау́ка, -ки.

Учение – навча́ння, -ння, нау́ка, -ки; (военное) му́штра, -ри.

 Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) 

Наставление – наука; направа; напучення. По наставлению – з поради; з направи. Давать наставления – давати поради, ради.

Образование (созидание) – утворювання; (просвещение) – освіта, наука. Получать образование – освічуватися; здобувати, діставати освіту; доходити освіти, науки. Образование начальное – освіта початкова. Образование среднее – освіта середня. Образование высшее – освіта вища. Образование общее – освіта загальна.

 Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) 

Зимотехния (наука о брожении) – зимотехні́я.

Светосигнализация – світлогаслува́ння; • с. (наука) – світлогаслівни́цтво.

Сигнализация (процесс) – гаслува́ння, гасло́вання; • с. (наука) – гаслівни́цтво; • с. жезловая – гаслува́ння жезлове́; • с. колокольная желдорожная – г. дзвінкове́ залізни́чне; • с. пожарная – г. поже́жне, гаслівни́цтво поже́жне.

Электромашиностроение (наука) – електромашинобудівни́цтво; • э. (процесс) – електромашинобудува́ння.

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

Наука • Без муки нет науки – без муки нема науки. Пр. Не йде наука без бука. Пр. Нема науки без муки. Пр. Доки не намучишся, доти не научишся. Пр. До науки служать і буки. Пр. Піти в науку — треба терпіти муку. Пр. • Наука не пиво: в рот не вольёшь – наука не пиво: в рот не ввіллєш. Пр. • Наука хлеба не просит, а сама хлеб даёт – хто вчиться замолоду — не знає на старість голоду. Пр. • Чем больше науки, тем умнее руки – хто знання має, той і мур зламає. Пр. Що більше науки, то довші руки. Пр. Хто добре вчиться, той добре й робитиме. Пр. • Это тебе (вам…) вперёд наука – оце тобі (вам…) буде наука; оце тобі (вам…) надалі наука.

Азбука • Азбука — к мудрости ступенька – азбука — до мудрості драбина. Пр. Азбука — перший щабель до науки. Пр. • Азбука наука, а ребятишкам бука – не йде наука без бука. Пр. До науки служать і буки. Пр. Доки не намучиться, доти не научиться. Пр. Без муки нема науки. Пр.

Бить • Бить баклуши, баклушничать – Див. баклуши. • Бить в ладоши (рукоплескать, аплодировать) – [В долоні] плескати; в долоні бити (вибивати, ляскати). [Коли йому плескали, він знав, що б’є в долоні розбуджена свідомість. Коцюбинський.] • Бить (в) набат – бити (дзвонити) на сполох (ґвалт); (застар.) бити (дзвонити) в дзвони [на сполох, на ґвалт]. [Даремно ворог б’є на сполох полохливо, — його безсилий дзвін стихає на горах. Сосюра. Гей, бийте в бубни, довбиші, на гвалт. П. Куліш.] • Бить в нос (про острый запах) – шибати (бити) в ніс. [Е, гемонів хрін, як уже він у ніс шиба. Сл. Гр.] • Бить в одну точку – бити в одну точку; [міцно] триматися чогось одного; твердо стояти на чомусь одному. • Бить в цель – бити (влучати, стріляти) в ціль; (д)осягати, (д)осягти мети. • Бить до полусмерти кого – бити кого мало не до смерті (доки теплий); бити та духу слухати (наслухати). [Жінка б’є та духу наслухає. Стефаник.] • Бить дубиной, палкой кого – дубасити (дубцювати, дрючкувати); відважувати кия (бука) кому (києм, буком кого); давати дрюка (кия, бука) кому; (образн.) мастити боки буковим салом. [Тим тільки й служать, що своїх іноді братів та батьків дубасять. Мирний. Як сім раз одважить киякою, то хліба більше не їстиме. П. Куліш.] • Бить кулаками кого – стусанів давати кому; стусанами гріти (частувати) кого; стусувати [кулаками] кого; давати буханів (товчеників) кому; товкти [кулаками] кого; кулакувати (кулачити) кого; (іноді) духопелити кого; духопелу (духопелів) давати кому. [Хоч як гарно зробить, а баба все її лає, все її лає, а то так і стусана межи плечі дасть. Казка. А дід бабу товче, товче, що не рано млинці пече. Сл. Гр.] • Бить масло – колотити масло; (із сім’я) бити олію. [От-от зозулька маслечко сколотить, в червоні черевички убереться і людям одмірятиме літа. Українка.] • Бить на слабую струнку – бити (вражати) в болюче (дошкульне) місце. • Бить немилосердно, нещадно кого – катувати кого; локшити кого. [Катувала, мордувала, Та не помагало: Як маківка на городі Ганна розцвітала. Шевченко.] • Бить плетью (кнутом) кого – батожити (пужити) кого; давати батогів (нагаїв, канчуків, малахаїв) кому. [Нащо коня батожити, коли він і так везе. Пр.] • Бить по затылку кого – потиличника (-ів) (запотиличника (-ів), нашийника (-ів) давати; потиличниками (запотиличниками, нашийниками) частувати (годувати). [Я вам потиличника дам. Котляревський.] • Бить по карману кого – бити по гаманцю (калитці, кишені) кого; кишеню трусити кому; змушувати на видатки (витрати) кого. • Бить поклоны – бити (класти, покладати) поклони; (ірон.) гріти поклони. [А як стала на порі — Вже і гості на дворі: Йдуть і здалека, і зблизька, Б’ють вдові поклони низько… Забіла.] • Бить по нервам – бити по нервах (на нерви); дошкуляти; діймати до живого; (образн.) пекти в живе. • Бить (ударять) по рукам – Див. рука. • Бить по чему – бити по чому; боротися проти чого. • Бить себя в грудь – битися в груди; бити [себе] в груди. • Бить сильно кого – бити дуже; бити скільки влізе (влазиться) кого; давати скільки влізе (влазиться) кому; бити не жалуючи кого; давати не жалуючи (не рахувавши) кому; давати духу кому; (зрідка) давати затьору (табаки) кому; місити кого; (давн.) справляти бал кому; (образн.) бити так, що аж пір’я летить. [Бий скільки влазиться. Номис. А дрібнота Уже за порогом Як кинеться по улицях Та й давай місити Недобитків православних… Шевченко.] • Бить тревогу – бити (збивати) тривогу; бити на сполох (ґвалт). [О, серце, угамуйся, чого ти так тривогу б’єш? Тобілевич. Гей, бийте в бубни, довбиші, на Ґвалт. П. Куліш.] • Бить трепака – бити (вибивати, вистрибувати, садити, шкварити) тропака (дропака, гоцака). [Інші збились біля музики, садять гопака, вибиваючи тропака, аж лихо сміється… Стороженко. Вистрибували гоцака. Котляревський.] • Бить хворостиной кого – бити дубцем кого; хворостити (хвоїти) кого; давати прута (лозини) кому; (давн.) давати хльору кому. [І, бачся, він тебе за те й прохворостив. Г.-Артемовський. Всім старшинам тут без розбору, Панам, підпанкам і слугам Давали в пеклі добру хльору. Котляревський.] • Бить челом кому за что (благодарить) – чолом бити (давати) кому. [Шапки скиньте перед дідом, чолом йому бийте. М. Куліш.] • Бить челом кому о чём (просить) – просити (прохати) ласки (милості) в кого. [Та й поїхали до столиці Прохати милості у цариці. Н. п.] • Бить чем-либо тяжёлым – бити чимсь важким; гатити; гнітити; садити; мостити; трощити; гамселити. [Здоровенні, напівголі, спітнілі бронзові ковалі гатили своїми, тільки їм під силу, молотами по ковадлах… Довженко.] • Бьёт лихорадка кого – пропасниця (лихоманка, трясця) б’є (трясе, трусить, тіпає, колотить) кого, [Цілісіньку ніч трясця його била… Квітка-Основ’яненко. Усього заколотило, мов у пропасниці. Тобілевич.] • Бьёт мой (его…) [последний] час (перен.) – приходить (надходить) на (для) мене (нього…) остання година (останній час); приходить (надходить) мені (йому…) остання година (останній час); приходить (надходить, настає, наближається) моя (його…) остання година (останній час); приходить (надходить, наближається) мій (його…) кінець; я (він…) доходжу (доходить…) [до] краю ([до] кінця); (розм.) приходить (надходить) моє до мене (його до нього…); (образн.) уривається нитка кому. [Оце вже надходить на мене остання година. Мирний.] • Бьют и плакать не дают – б’ють і плакать не дають. Пр. І деруть, і б’ють, і плакать не дають. Пр. • Бьют, как Сидорову козу – б’ють (товчуть, луплять, деруть), як Сидорову козу. • Бьют не ради мученья, а ради ученья – доки не намучишся, доти не научишся. Пр. Піти в науку — треба терпіть муку. Пр. До науки служать і буки. Пр. Не йде наука без бука. Пр. Нема науки без муки. Пр. Б’ють — не на лихо учать. Пр. • Жизнь бьёт ключом (образн.) – життя буяє (вирує, клекотить, кипить, шумує); життя грає (б’є) живою цівкою. • Кого люблю, того и бью – кого люблю, того й чублю (і б’ю). Пр. Хто кого любить, той того чубить (згубить). Пр. • На что он бьёт? – на що він б’є?; на що він важить?; на що він ціляє (націляється)?; на що його думки націлені? • Сама себя раба бьёт, коль нечисто жнёт – сама себе раба б’є, що нечисто жито жне. Пр. Він сам собі руку січе. Пр. Ніхто тебе в петлю не тяг — сам в неї вліз. Пр. Зварив (заварив) кашу, так і їж. Пр. Купили хріну — треба з’їсти. Пр. Бачили очі, що купували, — їжте, хоч повилазьте. Пр. Плачте очі, хоч повилазьте: бачили, що купували, — грошам не пропадать. Пр.

Быть • Будем бдительны! – будьмо пильні! • Будем готовы! – будьмо готові (напоготові)! [Вони вже близько, будьмо ж всі готові зустрінути врочисто молодих. Кочерга.] • Будем здоровы! – будьмо здорові!; будьмо! [Сідай і ти, Насте, — розпорядився Гаркуша, наливаючи чарки — …Отож, за те, щоб добре поярмаркувалось… Будьмо. Гончар.] • Будем знакомы! – будьмо знайомі!; познайомимося! (зазнайомимося!) • Будет! – годі; буде!; доволі!; досить! [Не плач, серденько, годі! Вовчок. Та буде ж, буде… Квітка-Основ’яненко.] • Будет и на нашей улице праздник – буде й на нашому тижні свято. Пр. Буде й на нашій вулиці свято. Пр. І в наше віконце засяє (засвітить, загляне) сонце. Пр. Колись і на нас сонечко гляне. Пр. Колись і перед нашими ворітьми сонечко зійде. Пр. Діждусь і я тії години, що будуть по шагу дині. Пр. • Будет по-моему, по-твоему… – вийде на моє, на твоє…; буде по-моєму, по-твоєму… [І побачиш, як не на моє вийде. М. Куліш. Нехай, думаю, по-твоєму буде. Стороженко.] • Будет с меня (тебя…) – буде (досить) з мене (тебе). • Будет тебе! будет вам! – буде тобі! буде вам!; знатимеш! знатимете!; матимешся! матиметеся!; начувайся! начувайтеся!; ось постривай лиш! ось постривайте лиш! • Будешь сладок — живым проглотят, будешь горек — проклянут – не будь солодкий, бо розлижуть, не будь гіркий, бо розплюють. Пр. Солодкого проглинуть, гіркого проплюють. Пр. Хто стається медом, того мухи з’їдять. Пр. Будеш солодкий, то тебе проглитнуть (проковтнуть), а будеш гіркий — проклянуть (то виплюнуть). Пр. • Будь добр, будьте добры – будь ласка (будь ласкав), будьте ласкаві; зроби (вчини) ласку, зробіть (вчиніть) ласку; коли (якщо) ласка твоя, ваша; (розм.) спасибі тобі; спасибі вам. [Скажи мені, будь ласкав, тату, Чого ячмінь наш так поріс… Гребінка. Зробіте ласку, дядечку, велику, Не жалуйте дерев старих. Візьміть та вирубайте їх. Глібов.] • Будь здоров, будьте здоровы – бувай здоров, бувайте здорові; бувай, бувайте; (випроводжаючи, у відповідь кажуть іще) іди здоров, ідіть здорові; щасливо. [Бувайте здорові, молодиці! Вовчок.] • Будь он…, он бы… – якби (коли б) він був…, він би… • Будьте так любезны – як (якщо, коли) ласка ваша; будь ласка (будьте ласкаві). [Коли ваша ласка, — кажу, — то й я собі біля вас стану. Вовчок.] • Будьте уверены – будьте певні; майте певність. [Будьте певні, що ви не вмрете — живі будете. Вишня.] • Будь что будет; была не была – що буде, те (то) й буде; хай буде що буде; хай (най) діється (буде) що хоче; або пан, або пропав. Пр. [Або здобути, або дома не бути. Пр. Раз козі смерть. Пр. Куць виграв, куць програв. Пр. Подивилась Катерина: — І ви, бачу, люди! Не плач, сину, моє лихо! Що буде, то й буде! Шевченко.] • Была бы собака, а палка будет – хто схоче собаку (пса) вдарити, той кия найде. Пр. Кому кого у надобі, той того найде у кадовбі. Пр. Що по надобі, то найдеш і в кадобі. Пр. • Была бы шея, а ярмо найдётся – аби шия, а ярмо буде (знайдеться). Пр. Аби шия, а хомут буде. Пр. Аби пшоно — каша буде. Пр. Аби голова, а шолуді будуть. Пр. Аби корито, собаки будуть. Пр. Аби болото, а жаби будуть. Пр. Аби хліб, а зуби будуть (найдуться). Пр. Аби були побрязкачі, то будуть і послухачі. Пр. Аби побрязкачі, послухачі будуть. Пр. Аби люди, а піп буде. Пр. На мої руки найду усюди муки. Пр. • Был конь, да изъездился – був кінь, та з’їздився. Пр. Був мед, та гості попили. Пр. Було діло, та полетіло. Пр. Був колись горіх, а тепер свистун. Пр. Був волом, та став козлом. Пр. Був лісничим, а тепер нічим. Пр. • Быть беде – без біди тут не обійдеться; начувайся, начувайтеся, начуваймося лиха. • Быть без души от кого – всією душею упадати коло кого; дух за ким ронити; палко любити кого. [Я за тобою й дух роню, а ти за мене забуваєш. Грітенко.] • Быть в компании, водить компанию с кем – бути в компанії з ким; тримати спілку з ким; спілкувати з ким. • Быть в ладах, не в ладах с кем – бути (жити) з ким у [добрій] злагоді (згоді, ладу); добре тривати з ким; бути (жити) не в ладу (не в (з)лагоді, не в згоді) з ким; не ладнати з ким; незлагода (незгода) з ким, між ким; немає згоди між ким. [Нам не треба сварки, ми в злагоді. Мартович.] • Быть в новость кому – бути за новину кому. • Быть во главе – на чолі бути (стояти); перед вести. [Бо Панько перед вів!.. М. Куліш.] • Быть в ответе за что – відповідати за що. • Быть в сборе – зібратися; бути вкупі. • Быть в состоянии, в силах (сделать что) – змагати (змогти, змогтись); здужати (здолати); мати змогу (силу); примогти. [Коли б змогтись, та ще поволоктись. Пр. Приміг би — в ложці води втопив. Пр.] • Быть в ссоре с кем – бути у сварці (у гніву) з ким; посваритися з ким; (образн.) розбити глек і з ким. [Часом ти що не по-моєму, — я косо гляну, а часом я що не по-твоєму — ти скривишся, та дивись і розіб’ємо глек! Кониський.] • Быть или не быть – бути чи не бути; жити чи не жити. [Жити чи не жити — Ось що стало руба. Старицький, перекл. із Шекспіра.] • Быть кем, чем (в качестве кого, чего, исполнять функции кого, чего) – бути (правити) за кого, за що (зі значенням професії, стану, перебування) бути ким, чим; (віддається ще й дієсловами на -увати, -ювати, -йти) головувати, секретарювати, вчителювати, кухарити… [Хай чабан! — усі гукнули, — За отамана буде. Тичина. І він зайшов у другу кімнату, що правила йому за робочий кабінет. Баш.] • Быть мужем и женой – бути чоловіком і жінкою; бути подружжям; бути в парі (до пари). [Не будемо ми, серденько, в парі, душа моя чує. Чубинський. Не судилось нам, серденько, Бути до пари. Кримський.] • Быть начеку (настороже) – бути наготові (насторожі); пильнувати; бути обережним. • Быть не может! – бути не може!; [це] неможливо! • Быть ни при чём – бути ні до чого; не мати нічого спільного з чим. • Быть по сему! – хай буде так!; так має бути!; нехай так! [Хай буде так! Іди! Кочерга.] • Быть постоянно в чём (в работе, одежде…) – не вилазити (не виходити) з чого. [З роботи ніколи не вилазить. Сл. Гр.] • Быть постоянно (находиться) – завжди (безпереводно, невиводно, постійно) бути; не переводитися. [Яка вона молодесенька, а вже свати не переводились у хаті. Вовчок.] • Всё может быть – усе може статися; все може бути. [Я не кажу напевне, а все може статися. Старицький.] • Да будет! – хай (най) буде! • Должно быть – певно; мабуть (мабуть чи не); повинно (мусить бути). [Іде шляхом молодиця, Мусить бути, з прощі. Шевченко.] • И был таков – тільки його й бачили; і щез (зник, пропав). [Похвалили млин і поїхали, і німець той з ними. Тільки його й бачили. Кониський.] • Как быть? – як [його] бути?; що [його] діяти?; що [його] [у світі] робити?; що [його] почати? [Що тут у світі робити? Казка.] • Кто бы ни был – хоч би хто був; хто б був не був. [Хто б був не був батько, а вже ж він батько. Свидницький.] • Может быть – може. • Надо быть (надо полагать, вероятно) – мабуть; [десь] певно; либонь; мабуть чи не; десь (десь-то); (зах.) відай. [Удався, мабуть, я у того пращура свого, у Савлука козака. Вовчок.] • Не будь я (пусть я не буду) – [Не] хай я не буду. • Не будь я тогда где… – якби я не був тоді де… • Не знает, как ему быть – не знає, що йому робити (діяти, чинити); (образн.) не зна, на яку (котру) ступити. [Ей! а мій адвокат не знає, на яку ступити передо мною. Мартович.] • Не то будет, не то нет – може, буде, може, й ні. Пр. Або буде, або й ні. Пр. • Одно и то же будет – на одне (на те саме) вийде. • Пока ещё что будет – пока там ще до чого дійдеться. • Стало быть – отже; виходить; значить. [Значить, подорожувати будемо ми лише втрьох… Трублаїні.] • Так и быть – (не)хай (і) так; так тому й бути; гаразд (добре); сількісь; (давн.) іносе. [Найкраще у житті — це життя… а вмирати… ну, що ж, нехай і так! — життя є наука про смерть. Ільченко. «Іносе! сількісь, як мовляла», — Юноні Юпітер сказав. Котляревський.] • Хотел было, хотела было, хотели было, пошёл было, пошла было, пошли было и т. д – хотів був (був хотів), хотіла була (була хотіла), хотіли були (були хотіли), пішов був (був пішов), пішла була (була пішла), пішли були (були пішли) і т. ін. [Хотів був обережно вгорнути в клапоть шовку й той пречудовий образок. Ільченко. Уже були спробували з сінокосами, — обпеклися. Головко.] • Чему быть, того не миновать – що статися має, то станеться. Пр. Що суджено, то не розгуджено. Пр. Що написано на роду, того не об’їдеш і на льоду. Пр. Що кому написано на роду, то й конем не об’їдеш. Пр. Чи співатиме півень, чи ні, а день буде. Пр. Скачи, бабо, хоч задом, хоч передом, а діла підуть своїм чередом. Пр. Що має утонути, то не увисне. Пр. Що має висіти, то не утоне. Пр. Лихая доля і під землею надибає. Пр. • Чтоб тебя здесь не было! – щоб твій і дух [тут] не пах!; щоб твого й духу [тут] не було!; щоб тебе тут не було! [Іди з двору, щоб і дух твій тут не пах!.. Тобілевич. Геть звідси! Щоб твого духу тут не було! Гордієнко.]

Горазд • Кто во что горазд – хто на що (до чого) здатний (придатний, здавсь, придавсь); хто що і як уміє. • Кто грамоте горазд, тому не пропасть – грамотний — видющий і на все тямущий. Пр. Знання робить життя красним. Пр. Хто знання має, той мур зламає. Пр. Наука в ліс не веде, а з лісу виводить. Пр. Хто грамоти вміє, той краще сіє. Пр. • Он горазд выпить – він полюбляє чарку (любить випити); (образн.) він любить цілуватися з чаркою; у нього до горілки [аж] душа горить. • Он на всё горазд – він на все (до всього) здатний (удатний, здібний); він на все майстер; він до всього моторний; він голінний (дотепний, умілий, тямущий, тіменний, зугарний) на все, до всього.

Легко • Легко добыто, легко и прожито – що легко прийде, то легко й піде. Пр. • Легко и вольно стало кому – легко і вільно (і гарно) стало кому; (образн.) світ [угору] піднявся кому; наче на світ удруге народився хто. • Легко на душе, на сердце – легко (добре) на душі, на серці. • Легко относиться к чему – легковажно ставитися до чого; легковажити що. • Легко пришло, легко и ушло – легко прийшло, легко й пішло. Пр. Легко ся дістало, легко й пропало. Пр. • Легко сказать (разг.) – легко сказати (мовити). • Наука давалась ему легко – наука йому легко давалася (гладко йшла). • Хоть далеко, да легко, а близко, да слизко – далеко, та легко, а близько, та слизько. Пр.

Лес • В лесу леса не нашёл – у лісі був, а дров не бачив. Пр. • Волка бояться - в лес не ходить – вовків боятися - в ліс не ходити (не йти). Пр. Як вовка боятися, так і в ліс не йти. Пр. Боявшися вовка, в лісі не бувати. Пр. • За деревьями (из-за деревьев) леса не видит – за деревами лісу не бачить. Пр. • Кто в лес, кто по дрова – хто в ліс, а хто по дрова поліз. Пр. Хто в луг, а хто в плут. Пр. Хто в горох, а хто в сочевицю. Пр. Хто (одно) до ліса, а хто (а друге) до біса. Пр. Те к лісу, а те к бісу. Пр. Один дивиться до ліса, а другий до біса. Пр. Хто на хвості, хто на голові, а хто на колесі. Пр. Той хоче гарбузів, той огірків. Пр. Один не йде, другий не везе. Пр. • Лес рубят - щепки летят – у лісі дрова рубають, а до села тріски літають. Пр. Ліс рубають - тріски летять. Пр. Де дерево рубають, там тріски летять (падають). Пр. • Наука в лес не водит – наука в ліс не веде, а з лісу виводить. Пр. Наука не в ліс веде, а з лісу. Пр. • Поёмный, прибрежный лес – луг. [Ой не шуми, луже… Н. п. А чогось так сичі Розридалися в лузі. Тичина. А луг підіймає зелене і синє шатро верховіть. Малишко.] • Сколько волка ни корми, он всё в лес глядит – хоч як годуй вовка, а він [усе] у ліс дивиться. Пр. Вовча натура в ліс (до лісу) тягне. Пр. Вовк, то вовче й думає. Пр. • Чем дальше в лес, тем больше дров – що далі в ліс, то більше дров. Пр. Що далі в ліс, то краще на дрова. Пр. Далі в ліс, більше труску. Пр.

Мука • Без муки нет науки – нема науки без муки. Пр. Доки не намучишся, доти не навчишся. Пр. Піти в науку — треба терпіти муку. Пр. Не йде наука без бука. Пр. • Муки слова, творчества, ревности… – муки слова, творчості, ревнощів… • Муки Тантала; танталовы муки (книжн.) – танталові муки. • Подвергать, подвергнуть мукам кого – брати, узяти на муки (на тортури) кого. • Предать мукам кого – віддати на муки кого. • Запачкаться в муке, выпачкаться мукой – убратися в борошно; уборошнитися (заборошнитися). • Перемелется — мука будет – перемелеться — мука буде. Пр. Перемелеться лихо — добро буде. Пр. Буде добре, як мине зле. Пр.

Мучать • Беды мучат, уму учат – біда і помучить, і мудрості (розуму) научить. Пр. Біда докучить, то розуму научить. Пр. • Дело учит, и мучит, и кормит – робота як намордує, то й навчить, нагодує. Пр. • Мысль (совесть) мучит (мучает) – думка (сумління, совість) мучить (гризе). • Что мучит, то и учит – мука — найкраща наука. Пр.

Мучение • Бьют не ради мучения, а ради учения – б’ють не для муки, а для науки. Пр. • Иному горе — учение, иному — мучение – розумному лихо — наука, а дурному — мука. Пр. • Подвергать мучениям – брати на муки (на тортури); мучити; мордувати (катувати, іноді тортурувати). • Предавать мучениям – давати (віддавати) на муки (на тортури); завдавати мук.

Мучить • Беды мучат, уму учат – біда і помучить, і мудрості (розуму) научить. Пр. Біда докучить, то розуму научить. Пр. • Дело учит, и мучит, и кормит – робота як намордує, то й навчить, нагодує. Пр. • Мысль (совесть) мучит (мучает) – думка (сумління, совість) мучить (гризе). • Что мучит, то и учит – мука - найкраща наука. Пр.

I. Нужда • Быть, находиться в крайней нужде – жити у великих нестатках (у великому вбозтві, у великих злиднях); дуже [тяжко] бідувати; терпіти крайню (якнайбільшу) нужду. • Денег наживёшь, без нужды проживёшь – грошей здобудеш, життя-вік перебудеш (біду перебудеш). • Жить в нужде, терпеть нужду – жити в нужді (у нестатках, у злиднях, в убозтві, при злиднях, при вбозтві); жити вбого (нужденно, злиденно, скрутно); терпіти нужду (злидні); [дуже] бідувати (злиднювати). • Кто в море не бывал, тот нужды не знал – хто на морі не бував, той лиха не (за)знав. Пр. • Нужда всему научит – нужда (біда) всього навчить. Пр. Нестатки (злидні) всього навчать. Пр. Нужда-мука добра наука. Пр. • Нужда научит калачи есть – біда навчить коржі з салом їсти. Пр. Навчить лихо з маком коржі їсти. Пр. Навчить горе з салом кашу їсти. Пр. • Нужда скачет, нужда пляшет, нужда песенки поёт – біда плаче, біда скаче, біда й пісеньки співа. Пр. Неволя плаче, неволя й скаче. Пр. Нужда мовчати не вміє. Пр. Злидні навчать співати й скакати. Пр. Навчить біда ворожити, як нема що в рот положити. Пр. • По нужде – через нужду (нестатки, злидні, убозтво). • Про нужду закон не писан – як нема нічого, то й закон ні до чого. Пр. На порожню кишеню й закон не важить. Пр.

Прихрамывать • Прихрамывает [на обе ноги] (перен.) – шкутильгає (кульгає) [на обидві, на обидві ноги]. [Французька мова Григоренка виразно шкутильгала. Смалім. …наука на кафедрах кульгала або спала. Н.-Левицький.]

Свет • В ложном свете (видеть, представлять) – у фальшивому світлі (бачити, уявляти). • В розовом свете – у рожевому світлі. • В свете каком (видеть, представлять…) – у світлі (освітленні) якому (бачити, уявляти…). • В свете чего – у світлі чого; з погляду чого. • Не видит света [вольного] кто – не має просвітку (просвітлої години) хто; немає просвітку кому; нема коли (ніколи) й угору глянути кому. • Ни свет ни заря (разг.) – ще й на світ не зазоріло (не займалося, не благословилося); передсвітом (перед світом, перед світанням); (розм. зниж.) ще й чорти навкулачки не билися. • Поднялись чуть свет, а уж солнце в обед – збираюсь колядувати, як уже й щедрувати пора. Пр. • Проливать, пролить свет на что (перен. книжн.) – кидати, кинути світло на що; висвітлювати, висвітлити що; (іноді) наводити, навести світло на що. • Свет очей моих; свет жизни моей – світло очей моїх; світ життя мого. • Свет померк в глазах чьих – світ померк (стемнів, згас) [у] в очах чиїх. • Свет (светик) мой! (перен.) – ясочко моя!; моя зіронько [ясна]!; серденько (серденятко) моє! […Люба моя! Ждала, ждала вас, радість моя, зіронько… Панч, перекл. з Чехова. Адже й я була молода, серденько… Свідзинський, перекл. з Тургенєва. Моя ти ясочко… чарівнице моя ясноокая. Васильченко.] • Только и света (свету) в окне (в окошке), что… – у кого — тільки й світа (світу) у вікні, що… • Ученье - свет, а неученье — тьма – ученому світ, а невченому тьма. Пр. Наука в ліс не веде, а з лісу виводить. Пр. Знайко біжить, а незнайко лежить. Пр. В умілого і долото рибу ловить. Пр. Ми бідні не тим, що нічого не маємо, а тим, що нічого не знаємо. Пр. На те коня й кують, щоб не спотикався. Пр. • Чуть (чем) свет – тільки почало (майб. час почне) світати (розвиднятися, розвиднюватися, дніти, на світ благословлятися); як [тільки] світ (іноді чим світ); ледь світ (ледве свінуло); удосвіта. [Що чим світ шумить, лунає?.. Чернявський.] • Белый (Божий) свет – білий (Божий) світ. • Всё (никто, ничто) на свете – все (чисто все, геть-чисто все) на світі; ніхто, ніщо в світі (на світі). • Выпускать в свет – видавати, видати друком; публікувати, опублікувати. • Выступать, выступить (всплывать, всплыть, выплывать, выплыть, выходить, выйти) на свет Божий – виявлятися, виявитися. • Выходить, выйти в свет – виходити, вийти друком; (часом) побачити світ. • Извлечь на [Божий] свет – витягти (видобути) на світ [Божий]. • На свет [Божий] не глядел (не смотрел) бы – світ знемилів (знемилився) кому; (і) жити не хочеться; світ надокучив (набрид, обрид, остогид) кому; (і) світ не милий кому. • На чём свет стоит (ругать, бранить…) (разг. фам.) – на всі заставки (на всі боки, на всю губу); аж гай гуде. • Не близкий (близок, ближний) свет (разг.) – не близький світ (не близька сторона); не близько; (застар.) [не] блигомий (лок. не блигий) світ; замашно. [Замашно йти. Сл. Гр.] • Не видеть (не видать) света [белого] – не мати (немає кому) просвітлої години; нема коли (ніколи) й угору глянути. • Не мил и свет, когда милого нет – світ став немилий, як покинув милий. Пр. Без вірного друга — великая туга. Пр. • Не только света, что в окне (окошке) – не тільки (хіба тільки) світа (світу), що в вікні. Пр. Не в одне віконце світить сонце. Пр. Чи тільки світа, що через вікно видно? Пр. Чи тільки світа, що на твоїм подвір’ї (на твоїм обійсті)? Пр. Хіба на світі одна вода? Пр. • Ни за что на свете – нізащо (ніколи) в світі. • Оставить, покинуть свет – покинути світ; зійти з світу (з блиску-світу); умерти. • Относящийся к новому, к старому свету – новосвітній, старосвітній. • Относящийся к этому (к сему), к тому свету – сьогосвітній, тогосвітній. • Отправлять, отправить на тот свет кого – на той світ загонити, загнати (про багатьох позагонити) кого; із світу згонити, зігнати (про багатьох позганяти) кого; (застар.) пускати, пустити у Божу путь кого. • Отправляться, отправиться на тот свет – іти, піти на той світ; (застар.) у Божу путь іти, піти. • По [белому] свету (ходить, бродить…) – по [білому] світу (світі), [білим] світом (ходити, блукати, мандрувати…). • Появиться, явиться на свет – на світ народитися; уродитися (зродитися); виникнути (постати). • Свет в рогожку покажется кому – світ замакітриться кому. • Свет испокон веков неправдой стоит (устар.) – не було ніколи в світі правди. Пр. Неправдою світ стоїть. Пр. Брехнею світ живе. Пр. • Свет не без добрых людей – світ (на світі) не без добрих людей. Пр. • Свет не клином сошёлся – ще світ не зав’язаний мені. Пр. Хіба (що) мені світ клином зійшовся? Пр.; знайдеться і на це (є й на це) рада; (іноді) що раз (одного разу) не вдалося, удруге вдасться. • Сживать, сжить (сгонять, согнать) со света кого (перен. разг.) – зганяти, зігнати (про багатьох позганяти) з світу кого. [Стережись, Максиме, Омелька Судденка, бо той чоловік тебе з світу зжене. ЗОЮР.] • Только и света в окошке (окне) у кого – тільки й світла, що в вікні у кого. • Тот свет – той світ. • Шататься по свету – бродити по світу; різних борщів куштувати. • Этот свет – сей (цей) світ. [Сей світ, як маків цвіт. Пр.]

Тьма • Ученье — свет, а неученье — тьма – ученому світ, а невченому — тьма. Пр. Наука в ліс не веде, а з лісу виводить. Пр. В умілого і долото рибу ловить, а невмілому — лоба ломить. Пр. • Тьма-тьмущая (кого, чего) (разг.) – тьма-тьмущая (тьма-тьменна, тьма-темрява); сила (велика сила, страшна сила, незліченна сила, сила-силенна, іноді сила-силюща, силеча) кого, чого.

Урок • Это для него будет, послужит уроком – це для нього (йому) буде наука.

Штука • В том(-то) и штука; вот в чём штука; в этом вся штука (разг.) – тож-то й воно; не що бо й що; тож-бо то й є; тим-то й ба; от у чому річ (сила); от у чому вся сила. • Выкидывать (откалывать, отмачивать) штуки (разг.) – витинати (викидати) штуки; коники (фіглі) викидати. • Не штука (в знач. сказуемого) – не штука. [Не штука наука, а штука розум. Пр.] • Отколоть (отмочить, удрать, выкинуть) штуку (разг.) – викинути (удрати) штуку; утяти [штуку], (рідше) утнути [штуку]; (у)стругнути [штуку]; ушкварити (упороти).

 Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) 

предме́т 1. річ,-е́чі, предме́т,-та 2. об’є́кт,-та 3. дисциплі́на,-ни, нау́ка,-ки, предме́т,-та п. нау́чного иссле́дования об’є́кт науко́вого дослі́дження п. рассмотре́ния предме́т ро́згляду п. уче́бный предме́т навча́льний

уче́ние 1. навча́ння 2. нау́ка, тео́рія, вче́ння; доктри́на,-ни

 Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 

Ліка́рство – 1) лекарство; 2) медицинская наука, медицина.

 Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) 

Назидание – нау́ка, напоу́млення.

Предмет – 1) річ (ре́чі), пре́дмет (-ту); -ты вывоза – вивозо́ві ре́чі, ре́чі на вивіз; -ты первой необходимости – найпотрібні́ші ре́чі, ре́чі на пе́ршу потре́бу; -ты роскоши – ре́чі ро́зкоші; п. сделки – об’є́кт зла́ди, уго́ди; 2) (предмет преподавания) – пре́дмет (-ту), дисциплі́на, нау́ка; 3) (в отдельных выражениях с «на этот, тот предмет»): действующие на этот п. правила – чинні про це пра́вила; на предмет образования фондов – на утво́рення фо́ндів, щоб утворити фо́нди; на предмет получения – щоб оде́ржати; на этот предмет: а) (выдано) – на це, для цьо́го; б) (существующие предположения) – про це.

Урок; 1) (лекция) – ле́кція чого́; (занятие) – година чого́; 2) (задание) – завда́ння, призна́чена, визначена робо́та, но́рма вироблення, но́рма виробу; 3) (назидание) – нау́ка.

Учение – 1) (обучение) – уче́ння, (шкільне) навча́ння, (шкільна́) нау́ка; (воен.) – му́штра; быть в учении – навча́тися; отдать в учение – да́ти в нау́ку; 2) (доктрина) – нау́ка, доктрина.

 Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) 

Говорила тебе я, ты не ешь грибов, Илья, не послушал и покушал, - ну и сам вини себя. — 1. Коли б кізка не сказала, то б і ніжки не зламала. 2. Бачили очі, що купували - їжте, хоч повилазьте. 3. Хто не слухає тата, той послухає ката. 4. Не хотів слухати батька - послухай собачої шкури. 5. Оце тобі наука, не ходи на двір без дрюка, - свиня звалить і віку умалить.

Как аукнется, так и откликнется. Див. Долг платежем красен. — 1. Як у лісі гукнеш, так і одгукнеться. 2. Як гукають, так і одгукуються. 3. Як зовуть, так і одкликаються. 4. Як стукне, так і гукне. 5. Як пішла пішком, так і прийшла з порожнім мішком. 6. З нічим до млина, впорожні додому. 7. Коли не йде, то і не везе. 8. Яка харч, така і робота. 9. Якою мірою міряєш, такою тобі одміряють. 10. От тобі наука: не ходи на двір без дрюка, свиня звалить і віку умалить. 11. Як Сірка годують, так він і гавка.

Науки юношей питают, отраду старцам подают. — 1. Вченому і чорт яйце несе. 2. Наука не лізе на бука, лише на чоловіка. 3. Старі покрутились, а молоді навчились. 4. Старі крутяться, а молоді вчаться.

Собаке - собачья смерть. — 1. Катюзі по заслузі. 2. Так тоді й треба! Нехай його чорт на глибоку не несе. 3. От тобі наука, не ходи на двір без дрюка: свиня звалить і віку умалить. 4. Оце тобі, бабусю, наука - не ходи заміж за внука. 5. Ледачому - ледача й смерть. 6. Яке життя, така й смерть. 7. Як робив, так і вмер.

Ученье - свет, неученье - тьма. — 1. Ученому - світ, невченому - тьма. 2. Наука в ліс не веде, а з лісу виводить. 3. Письменному книжка в руки. 4. До смерти учиться чоловік. 5. Знайко біжить, а незнайко лежить. 6. Ув умілого й долото рибу ловить. 7. На те коня кують, щоб не спотикався. 8. Люди стали знати, як хліба стало не ставати. 9. Ми бідні не тим, що нічого не маємо, а тим, що нічого не знаємо. 10. І я колись під школою ночував.

 Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 

нау́ка, -ки, -ці; нау́ки, нау́к

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

Арихме́тика, -ки, ж. Ариѳметика. Арихметикою або щотницею зветься така наука, що навчає без помилок щитати (лічити). Кон. Ар. 1. Ум. Арихме́тичка. Арихметичка трудна мені здалася. Г. Барв. 403.

Астроно́мія, -мії, ж. Астрономія. Шевч. (О. 1862. VI. 23). Наука про зорі зветься астрономія. Ком. І. 58.

Бук, -ка, м. 1) Букъ, Fagus silvestris. Коби ми ся тот бук розвив та й берези білі. Гол. Ночує Ганна під синім небом, під зеленими буками. Левиц. І. 62. 2) Переносно: палка, розга. Наука не йде на бука. Ном. № 6024. Як не даси з прозьби, то даси з принуки, а чого прозьба не докаже, то докажуть буки. Ном. № 1059. Буком того, хто не боронить свого. Фр. Пр. 129.

Здружи́ти, -жу́, -жи́ш, гл. 1) Сочетать бракомъ. 2) Подружить. Наука здружила і з’єднала всіх. О. 1861. VII. 5.

Кате́дра, -ри, ж. 1) Каѳедра. Наука по катедрах кульгала або дрімала. Левиц. І. 257. 2) Каѳедральный соборъ. О. 1861. II. Слов.

Комі́рницький, -а, -е. 1) Квартирантскій. Хазяйська наука комірницькій корові ногу переломала. Ном. № 2817. 2) Таможенный.

Кульга́ти, -га́ю, -єш, гл. Хромать. На Бога пеняєш, а сам кульгаєш. Ном. № 89. Одже дарма, що наука на катедрах кульгала або спала. Левиц.

Лі́карство, -ва, с. Медицинская наука, медицина. Єзуіти... вчились лікарства. Стор. МПр. 83.

Нау́ка, -ки, ж. 1) Наука. Люде, освічені наукою. К. ХП. 134. Згинула наука, впала просвіта, зоставшись тільки в схоластичних латинських духовних школах. Універсітетська наука була тільки азбука європейської просвіти. Левиц. І. 259. 2) Ученіе. І в школу хлопця одвела до п’яного дяка в науку. Шевч. 3) Урокъ, поученіе, наставленіе. Оце тобі наука, не ходи в ліс без дрюка. Ном. № 7094.

Нетя́ма, -ми, ж. 1) = Нетям. Наука, із невдячности осліпши, з нетямою по брацьки обнялись. К. ХП. 84. 2) об. Несмыслящій человѣкъ; профанъ.

Поґу́лати, -лаю, -єш, гл. Одолѣть, осилить. Лубен. у. Одна загодована бджола може поґулати десяток незагодованих. Грин. II. 322. Се така наука, що глядіть лишень, чи всякий учитель поґула. О. 1862. І. 66.

Поніма́ти, -ма́ю, -єш, сов. в. поня́ти, пойму́, -меш, гл. 1) Ловить, поймать, схватывать, схватить. Поняв ти мені зайця. Чуб. II. 189. За Дунаєм та за річкою язика поняли. Грин. III. 604. 2) — кого́. Женить на комъ; жениться на комъ. Не вспів отець і мати за молодого сина подружжя поняти. Мет. 349. Уже ж твій синок оженився: поняв собі паняночку. Мет. 448. Поняв собі багату жінку. МВ. (О. 1862. І. 72). 3) Покрывать, покрыть, занять, затапливать, затопить. Поняла вода всю землю. К. Грам. 65. Ой вже діда вода по коліна поняла. Нп. 4) Охватывать, охватить. Гнів... понімав його душу. МВ. (О. 1862. І. 84). Поняли Бога жалощі до людей. ЕЗ. V. 112. Хилитися під нашу волю стали, бо їх наука наша поняла. К. ПС. III. 8. 5) Поня́ти ві́ри. Повѣрить. Брат і віри поняв. Рудч. Ск. І. 132. Не поняв віри словам моїм. Св. Л. І. 20.

Пра́ктика, -ки, ж. 1) Практика. Громадянам буде наука і... практика. К. (О. 1862. III. 30). 2) Насмѣшка. Сей тесть тільки на практики: сидить да сміється з усіх. Г. Барв. 318.

Запропонуйте свій переклад

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)