Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 36 статей
Запропонувати свій переклад для «невод»
Шукати «невод» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Не́вод – не́від (-вода). [У наме́тах риба́лки проки́нулись, з кі́лля не́від зняли́, в чо́вни ве́сла несу́ть (Самійл.). Напере́д не́вода ри́бою не хвали́сь (Номис)].
• Ловить -дом рыбу – лови́ти не́водом (редко в не́від) ри́бу. [Ви ло́вите бі́лу ри́бку в шовко́вий не́від (Федьк.)].
• Вытягивать, вытянуть -вод из воды – вибира́ти, ви́брати, тягти́, ви́тягти (из проруби, испода льда: ви́тонити) не́від (не́вода).
• Закидывать, закинуть -вод – закида́ти (заво́дити, розсипа́ти), заки́нути (заве́сти́, розси́пати; в прорубь, под лёд: затони́ти) не́від. [«Пора́ уже́ нам не́від завести́». – Хло́пці взяли́сь; скла́ли не́від на шлю́пки, розси́пали в мо́ре (Март.)].
Нево́д кому, чему –
1) (о деньгах) неві́д (-во́ду) на що.
• У нас денежкам -во́д – у нас грошеня́та (гро́шики) не веду́ться;
2) (о домашних животных) неві́д, неплі́д (-ло́ду) на ко́го (напр. на ку́ри).
Выбра́сывать, -ся, вы́бросать, -ся и вы́бросить, -ся – викида́ти, -ся, ви́кинути, -ся, (о многих) повикида́ти, -ся, ви́кидати, -ся.
• Выбра́сывать клубы дыма – бу́хати ди́мом; (почки) брости́тися, бро́статися; (колос) викида́ти ко́лос, колоси́тися.
• В-ать невод в воду – си́пати не́від.
• Рыба выбра́сывается на поверхность воды – ри́ба гра́є.
• Вы́брошенный – ви́кинутий, ви́кинений.
Вытя́гивать, вы́тянуть –
1) (извлекать) витяга́ти, тягти́, ви́тягти; стяга́ти, стягти́. [Тягти́ відро́ з коло́дязя. Ви́тягла ска́бку з па́льця. Вапно́ стяга́є з гли́ни во́гкість]; (невод из воды) вибира́ти, ви́брати не́від; (из проруби) ви́топити що; (нити из тка́ни, жилы) сота́ти, висо́тувати, ви́сотати. [Ви з ме́не вже всі жи́ли ви́сотали].
• Вы́тянуть сена из стога – насми́кати, всмикну́ти (сі́на); (высосать) ви́ссати. [Ви́ссала пра́ця Дже́рину си́лу]; (с жадностью) ви́цмулити. [Повні́сіньке відро́ ви́цмулила];
2) (протягивать) випро́стувати, ви́простати, простяга́ти, простягти́. [Ліг і ви́простав нато́млені но́ги. Гуса́к простяга́є ши́ю];
3) (растягивать) витяга́ти, ви́тягти. [Як коро́ткий, то ви́тягнуть];
4) вы́тянуть (хлеснуть) чем – опері́щити, опереза́ти, потягти́, затя́ти. [Затне́ карбаче́м по спи́ні (Куліш). Затя́в коня́].
Достава́ть, доста́ть –
1) (до чего, куда) сяга́ти, сягну́ти, досяга́ти, досягти́, достяга́ти, достягти́ (чого́, до чо́го, куди́). [І дале́ко сяга́ рушни́ця? – Ген до того́ ду́ба сягну́ла. На кілку́ ви́сі́ли ві́жки, – Демко́ дося́г їх руко́ю й зняв].
• Доста́ть дно где – ґрунтува́ти, зглиби́ти що. [Мі́сця того́ ніхто́ не зґрунту́є. Мудре́ць свої́м ро́зумом згли́бив зе́млю, обня́в небеса́]. См. ещё Достига́ть 3;
2) (з)добува́ти, (з)добу́ти що и чого́, (з)добува́тися, (з)добу́тися на що, чого́, дістава́ти, діста́ти, роздобу́ти, -ся, доско́чити, доп’ясти́, запобі́гти чого́, (о многом) подостава́ти, поздобува́ти. [Панува́ли, добува́ли і сла́ву, і во́лю (Шевч.). Гроше́й нема́, не добу́вся (Квітка). А ти ось нія́к не роздобу́дешся ні на що, щоб поча́ти господарюва́ти (Квітка). Доско́чив я собі́ шмато́к м’ясця́ (Греб.). Запобіжи́ш його́ як зо́лота, а не збу́деш як во́рога (Г. Барв.). Таки́ доп’я́в собі́ жі́нку і хоро́шу, і бага́ту. Ото́ подостава́ли усього́, почали́ обі́д вари́ти]. См. ещё Достига́ть 2;
3) достава́ть откуда, из чего – вийма́ти, ви́(й)няти, добува́ти, добу́ти, видобува́ти, ви́добути, (снимать) здійма́ти, зня́ти. [Із торби́ни прездоро́вий пирі́г добува́є (Рудан.). Ви́добув він з кеше́ні конве́ртика].
• -ва́ть раков из их нор – печерува́ти, видира́ти – ра́ки.
• -ва́ть невод, сети из воды – вибира́ти;
4) (быть достаточну) вистача́ти, ви́стачити, вистарча́ти, ви́старчити, става́ти, ста́ти. [Ви́ста(р)чило на ю́шку, ви́ста(р)чить і на петру́шку. Щось сса́ло се́рце, чого́сь не става́ло (Коцюб.). Ще трьох карбо́ванців не стає́]; срв. Хвата́ть.
• Не достава́ть – не става́ти, бракува́ти, хибува́ти.
• Чего кому не достаё́т – що (или чого́) кому́ браку́є.
II. Забра́сывать, забро́сить –
1) (куда, за что) закида́ти, заки́нути, (о мног.) позакида́ти що куди́, за що. [Оди́н ду́рень заки́не у во́ду соки́ру, а де́сять розу́мних не ви́тягнуть (Номис). Заки́нула клубо́к за скри́ню та нія́к не ви́тягну (Київщ.). Заки́нув ру́ки за го́лову. Ото́й мо́тлох (хлам) тре́ба на горі́ще позакида́ти (Харківщ.)];
2) (задевать) закида́ти, заки́нути куди́ що. [Ді́ти ножа́ десь заки́нули. Десь позакида́ли мої́ чо́боти].
• -ть невод – закида́ти, заки́нути, розсипа́ти, розси́пати не́від.
• -ть удочку – закида́ти, заки́нути ву́дку.
• -ть голову вверх – закида́ти, заки́нути го́лову (вго́ру), задира́ти, де́рти, заде́рти го́лову, (о многих) позакида́ти, позадира́ти го́лови. [Позакида́ли го́лови, наси́лу на їх держа́лися шапки́ (Н.-Лев.). Кінь знорови́вся, заде́р го́лову];
3) (оставлять без внимания что) закида́ти, заки́нути що, залиша́ти, залиши́ти що, занедбо́вувати и зане́дбувати, занедба́ти, занеха́ювати, занеха́(я)ти що, відкида́тися, відки́нутися чого́ (или від чо́го), не́хтувати, зне́хтувати, (провинц.) замі́тувати що, (образно) кида́ти, ки́нути під ла́ву що. [Заки́нув науко́ву пра́цю. Занедба́в я свою́ нау́ку. Не ті́льки шкільно́ї нау́ки відки́нувсь, а й геть уся́кі книжки́ чита́ти залиши́в (Крим.). Драгома́нову доріка́ли, що він за біжу́чими спра́вами не́хтує свою́ спеція́льність – істо́рію (Єфр.). Зо́всім дити́ну занеха́ла. Вони́ свою́ сла́ву ки́нули під ла́ву (Шевч.)].
Забро́шенный –
1) заки́нутий и заки́нений, (о неводе) розси́паний;
2) (пренебрежённый) заки́нений, заки́нутий, зане́дбаний, занеха́яний.
• Быть -ным – занедба́тися, (образно) хме́лем зарости́. [Було́ ремесло́, та хме́лем заросло́ (Номис)].
• -ное существо – (муж. р.) поки́дько, (ж. р.) поки́дька. [Ні ба́тька, ні ма́тери – поки́дько. Така́ вбо́га і безтала́нна ді́вчина, поки́дька, чужи́й попи́хач (Г. Барв.)].
• -ное здание – занеха́яна будо́ва (или просто) пу́стка.
• -ное имение, сад – занеха́яний (зане́дбаний) має́ток, сад.
• -ная вещь – поки́дьок (-дька); по́кидь (-ди).
Опуска́ть и Опуща́ть, опусти́ть –
1) (ниже) спуска́ти, спусти́ти, знижа́ти, зни́зи́ти, оса́джувати, осади́ти. [Тре́ба ка́мінь у млині́ осади́ти];
2) спуска́ти, спусти́ти. [Рушника́ми, що придба́ла, спусти́ мене́ в я́му].
• -тить невод в прорубь под лёд – затопи́ти не́від; (окно в вагоне) відсу́нути, спусти́ти вікно́; (крышку сундука) зачини́ти скри́ню; (шлюзный ставень) заста́вити (и спусти́ти) за́ставку, заста́вити во́ду; (свет в лампе) прикрути́ти ля́мпу, сві́тло.
• -ти́ть глаза – спусти́ти о́чі, по́гляд.
• -ка́ть, -ти́ть голову – спуска́ти, спусти́ти, хню́пити, похню́пити го́лову, хню́питися, похню́питися.
• Угрюмо -ти́ть голову – пону́рити го́лову, пону́ритися.
• -ти́ть руки – спусти́ти ру́ки.
• Он и руки опусти́л – йому́ й ру́ки впа́ли.
• -ти́ть крылья – спусти́ти кри́ла.
• -ти́ть хвост – попусти́ти хвіст.
• -ти́ть руку в воду – спусти́ти (встроми́ти) ру́ку в во́ду.
• -ти́ть концы пояса, ленты – попуска́ти, попусти́ти (кі́нці в по́яса, стрі́чки).
• -ти́ть платье – спусти́ти су́кню ни́жче.
• Высоко поднял, да низко опусти́л (о хвастунах) – ви́соко літа́в, та ни́зько сів.
• Поднял руку да не опусти́л – замі́рився, та не вда́рив;
3) (из рук, из глаз) пуска́ти, пусти́ти з рук, з оче́й.
• -ти́ть удобный случай – промину́ти до́бру ока́зію, (до́бру) наго́ду, упусти́ти слу́шний ви́падок;
4) (ослаблять) попуска́ти, попусти́ти. [Попусти́ тро́хи стру́ни].
• -ка́ть парус, занавес – спуска́ти вітри́ло, заві́су;
5) -ка́ть, -ти́ть что-либо в книге, в разговоре – випуска́ти, ви́пустити, помина́ти, помину́ти, промина́ти, промину́ти.
• Опу́щенный – спу́щений, зни́жений, попу́щений.
• -ный взгляд – похню́плений (пону́рений) по́гляд.
• -ная голова – похню́плена (пону́рена) голова́.
• С -ной головой – похню́пий, ни́клий, похню́па (общ. р.), пону́ра (общ. р.).
Перебра́сываться, перебро́ситься –
1) перекида́тися, бу́ти переки́нутим;
2) перекида́тися, переки́нутися, перемі́туватися, переметну́тися, (о мног.) поперекида́тися.
• -ваться словами, шуткою, остротами – перекида́тися (перемі́туватися) слова́ми, жа́ртом, до́тепами, перемовля́тися (сло́вом). [Переки́нуться сло́вом-дру́гим та й замо́вкнуть (Мирн.). Усі́ мовча́ли, вряди́-годи перемі́туючися кількома́ слова́ми (Неч.-Лев.)].
• Огонь -сился с одной избы на другую – ого́нь переки́нувся з одніє́ї ха́ти на дру́гу.
• С разбегу -ситься через канаву – з розго́ну пересягну́ти, переско́чити, перестрибну́ти через рів.
• Переброса́ться – переки́датися, поперекида́тися, поперестри́бувати.
• Рыба ушла: -са́лась через невод – ри́ба повтіка́ла: поперекида́лася через сі́тку.
Почи́нивать и Починя́ть, почини́ть что – ла́годити, пола́годити, ла́дити, пола́дити, ладна́ти, поладна́ти, (бельё, одежду) лата́ти, полата́ти що; (настроить) нала́годжувати, нала́годити, нала́джувати, нала́дити, наладна́ти, (во множ.) понала́годжувати, понала́джувати, що; (подправить) підла́годжувати, підла́годити, підла́дити, підладна́ти, (бельё, одежду), підла́тувати, підлата́ти (во множ. попідла́годжувати, попідла́тувати) що; (заделать дыру, брешь) зала́годжувати, зала́годити, зала́дити, заладна́ти, зала́тувати, залата́ти (во множ. позала́годжувати, позала́тувати) що.
• -ни́ть со всех сторон, везде, на всех местах – обла́годити, обла́дити, обладна́ти, облата́ти, ви́лагодити, ви́ладнати (усю́ди). Срв. Поправля́ть, Подправля́ть.
• -ня́ть (-ни́ть) сапоги, ботинки – ла́годити (пола́годити) чо́боти, череви́ки.
• -ня́ть (-ни́ть) бельё, одежду кому – лата́ти (полата́ти, позала́тувати, попідла́тувати) біли́зну (пла́ття), оде́жу кому́, облата́ти (во множ. пообла́тувати) кого́. [Нема́ кому́ ні обіпра́ть, ні облата́ть – тре́ба жени́тися (Номис). П’я́теро діте́й та все хло́пці, усе́ на їх так і гори́ть. Тре́ба-ж їх пообла́тувати (Богодух.)].
• -ня́ть телегу, сани, плуг – ла́годити (пола́годити), ла́дити (пола́дити), ладна́ти (поладна́ти), (настроить) нала́годити, нала́дити, наладна́ти во́за, са́ни, плуг.
• -ня́ть ружьё – пола́годити, нала́годити рушни́цю.
• -ня́ть дом, избу – ла́годити, пола́годити, обла́годити буди́нок, ха́ту.
• -ня́ть невод, сети – ла́годити, пола́годити, ви́лагодити, нала́годити не́від, мере́жі, направля́ти, напра́вити не́від, мере́жі, понаправля́ти неводи́, мере́жі. [По́ки ота́ман ді́рку залата́, то хло́пець три… Ви́лагодили не́від удвох (Март.)].
• -нить крышу – пола́годити, зала́годити, заладна́ти, полата́ти, залата́ти дах, (соломенную) стрі́ху. [Стрі́ха в йо́го до́бре попрогнива́ла і мо́хом пооброста́ла: тре́ба заладна́ти (Г. Барв.). Це́ркву обдира́є, а коршму́ лата́є (Номис)].
• Оканчивать, окончить -ня́ть – дола́годжувати, дола́годити, дола́джувати, дола́дити що. [Чи ти ско́ро дола́годиш во́за? (Гр.)].
• Почи́ненный – пола́годжений, пола́джений, пола́днаний, пола́таний, нала́годжений и т. д.
Про́рубь – ополо́нка (ум. ополо́ночка), поло́нка, про́руб (-бу), (реже) про́луб (-бу), прору́бка, прору́бня, (небольшая) ка́довбина; (для продуху рыбе) проду́ховина, проду́хвина, дух (-ху); (для ловли рыбы) вікно́, ві́кни́на; (в которую опускают невод) запускна́ ополо́нка, за́пуск (-ку), за́тонка; (из которой вытягивают невод) ви́тонка, ви́йми (-мів). [Ставо́к під кри́гою в нево́лі і ополо́нка – во́ду брать (Шевч.). Сам-же я ту поло́нку руба́в, коня́ напува́в (Чуб.)].
• Делать -руби во льду – (диал.) полони́ти.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Однодеревка, однодревка –
1) (лодка, выдолбленная из древесного ствола; чёлн) до́вбанка,  однодере́вка, (ещё) душогу́бка, (большая) дуб, дубі́вка;
2) (мачта из одного цельного ствола, без надставок; однодревка) однодере́вка.
[Навалили повну дубівку каміння та аж із самої Репринки потягли до Харсона (Сл. Яв.). Досконалішим типом судна була «довбанка» — човен-однодеревка, який видовбували зі стовбура осики, верби («вербівка»), липи(«липка»), дуба («дубок») (з Інтернету). Українські човни поділяються на два види: однодеревки (або довбанки) та плоскодонні судна із дощок. Перехідною формою були відомі  “чайки” – човни, на яких запорозькі козаки здійснювали свої походи проти турок. Вантажі перевозили на берлинах, баркасах, барках (Тетяна Нераденко). Скрушно зітхнув перевізник та й обірвав бесіду, бо довбанка-однодеревка його вже торкнулась носом правого берега (Г.Тарасюк). Дідова ж довбанка — як по струнці йде. Ох і довбанка у діда Варави! Легка, мов пір’їна, летить по воді, як птиця, як оті нові кораблі на підводних крилах. Але всидіти на ній, крім діда, мало хто й міг. Дуже перекидиста була довбанка (В.Нестайко). До ядра терміносистеми мореплавання в польській, українській та російській мовах входять традиційні загальнослов.янські номінації плавальних засобів (płaskodenka, плоскодонка, dłubanka, довбанка, долбленка, долбуша, jednodrzewo, однодеревка, однодревка, czółno, човен, челн, statek, судно, łódź, лодка, korab, корабель, корабль), конструктивних частин судна (архітектури судна) та приладів (maszt, щогла, мачта, wiosło, весло, kotew, kotwica, кітва), приладів та знарядь для ловіння риби (brodnia (brodnik), бредень (бредня), бредник, niewód, невід, невод, więcierz, вентер (вінтір), sak, сак, żak, жак, вентерь, wędka, вудка, удочка ) та ін. (О.Войцева)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Невод – не́від, -вода.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Забро́дити, -джу – заводить невод.
Кла́сти, -ду́, -деш –
1) класть.
• Кла́сти о́чі на ко́го – останавливать взор на ком.
2) ставить;
3) раскладывать;
4) вить (гнездо);
5) допустить, предположить.
• Кла́сти ва́риво – солить на зиму (капусту, бураки, огурцы). Кла́сти копу́ – копнить.
• Кла́сти межу́ – проводить межу.
• Кла́сти ни́тку – забрасывать невод.
• Кла́сти приса́ди – прививать прищепы.
• Кла́сти ски́рту – метать скирду, стог.
• Кла́сти ха́ту – строить избу.
• Кла́сти до мі́ри – мерять.
• Кла́сти у го́лову – догадываться, думать, ожидать.
Не́від, -вода, мн. неводи́ – невод.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Вибіра́ти, -ра́ю, -єш, сов. в. ви́брати, -беру, -реш, гл. 1) Избирать, избрать, выбирать, выбрать. Не мені бути вашим ватажком, вибірайте собі иншого. Стор. М. Пр. 117. Вибірає злу дорогу. К. Псал. 84. Вибірай, голубко, котрий милий тобі. Мет. 108.
2) Выбирать, выбрать, исчерпывать, исчерпать. Ой у броду беру воду, не виберу до дна. Мет. 50. Виправки та походи силу з його усю вибрали. МВ. II. 15.
3) Выбирать, выбрать, отдѣлять, отдѣлить, вынимать, вынуть. Кукіль з пшениці вибірати. Ном. № 906. Пора вже її (картоплю) вибірати з землі. Рудч. Ск. І. 52. Пиріжечки вибіраю з печі. Рудч. Ск. II. 6. Бодай дідько очі вибрав. Ном. № 13171. Хоч йому зуби вибери. Ном. №11757. — не́вода. Вытягивать, вытянуть, вынимать, вынуть неводъ изъ воды. Вас. 186. 4)— живі́т. Давить, мять животъ съ цѣлью лѣченія. Ворожка вибірає живіт.
Вив’я́зувати, -зую, -єш, сов. в. ви́в’язати, -жу, -жеш, гл.
1) Развязавъ мѣшокъ, узелъ и т. п., вынуть оттуда. Почали з рушників усячину вив’язувати. Г. Барв. 65.
2) Связывать, связать. Червону калину в пучки вив’язують. Ви́в’язати не́від. Связать неводъ. Мнж. 24.
Відпо́рина, -ни, ж. Шесть, которымъ отталкиваютъ неводъ на глубину. Павлогр. у. (Залюбовск.).
Дейне́цтво, -ва, с. соб. отъ дейнека. Шкода хижому дейнецтву невод роскидати. К. Досв. 250.
Запускна́ ополо́нка. При ловлѣ рыбы неводомъ зимою та́ прорубь, въ которую первоначально опускается неводъ. Вас. 187. Браун. 11.
Кла́сти, кладу́, -де́ш, гл.
1) Класть. Як тя баба в купіль клала, на груди ті іскра впала. Рус. Дн.
2) Ставить. Виходят коло воріт і кладут столик маленький, а на столик хліб і чекают молодого. Грин. III. 517. Як уже проспівают, — кладут вечеряти. Грин. III. 522.
3) Прикладывать. У руку бере (китайку), к серцю кладе, словами промовляє. Дума.
4) Раскладывать. Тяжкий огонь підо мною клали. Нп.
5) Вить (гнѣздо). Ой ремезе, ремезоньку, не клади гнізда близько над Десною. Нп.
6) Убивать. Ой як зачав ляшків-панків як снопики класти.
7) — ва́риво. Солить на зиму капусту, бураки, огурцы. Батько старий, ні матері, ні сестри нема, сами собі й обідати варять, хліб печуть, вариво кладуть. Г. Барв. 87.
8) — ко́пу. Копнить.
9) — межу́. Проводить межу. Мнж. 26.
10) — ни́тку. Забрасывать неводъ. Вас. 189.
11) — приса́ди. Прививать прищепы. Шух. І. 110.
12) — ски́рту. Метать скирду, стогъ.
13) — ха́ту. Строить избу, домъ. Шух. І. 145.
14) — честь на собі́. Изъ уваженія къ себѣ самому не дѣлать. Давно я потоптав би сю ледарь, та тілько честь на собі кладу. К. ЧР. 106.
15) — до мі́ри. Мѣрять. Пригнали мя у Яблонів, кладуть мя до міри, там же й забігали молоді жовніри. Нп.
16) — у го́лову. Догадываться, думать, ожидать. Чуб. І. 273. Бідна наша ненька і в голову собі не клала, щоб між нами стався такий великий гріх. Стор. МПр. 34. Лягли і в голову не клали, що вже їм завтра не вставать. Шевч.
Мере́жа, -жі, ж. Неводъ съ большими очками. Браун. 11. Над вечір отаман звелів готувати здорову мережу. Левиц.
Набіра́ти, -ра́ю, -єш, сов. в. набра́ти, -беру́, -ре́ш, гл.
1) Набирать, набрать. Уже човник води набіра. Чуб. V. 505. Було глек варенухи наберуть та сидячи п’ють. Ном. Набрав хліба скільки схотів. Набери мішок борошна.
2) — ху́ру. Накладывать, наложить возъ. Ой я тебе пустю з чумаками чумакувати: ой ти будеш хуру набірати, а я буду гроші одбірати. Грин. III. 572.
3) — не́від. Укладывать, уложить неводъ въ лодку такимъ образомъ, чтобы верхъ невода складывать въ строго послѣдовательномъ порядкѣ въ одну сторону, нижнее крыло — въ другую, а матню́ — особо, — тогда при забрасываніи всѣ части невода быстро и правильно спускаются въ воду. Вас. 186.
4) — пря́жу. Натягивать нити основы въ ткацкомъ станкѣ, пропуская ихъ сквозь начи́ння и блят (см.) Конст. у.
5) Покупать, купить матеріи. Набрала плису собі на керсетку та черкасину Грицькові на штани. Харьк.
6) — ті́ла. Полнѣть, пополнѣть, толстѣть, потолстѣть.
Не́від, -вода, м. Неводъ. Наперед невода рибою не хвались. Ном. № 2603.
Не́відник, -ка, м. Рыболовъ, ловящій рыбу неводомъ. Ум. Неві́дничок. Мої три невіднички, три молодчики, роспустіте ж ви шовковий невод! Чуб. III. 300.
Подо́вжний, -а, -е и подо́вжній, -я, -є. Продольный. Вас. 149. — не́від. Такой неводъ, въ которомъ его составныя части, отдѣльные куски сѣти, пришиваются по своей ширинѣ и болѣе глубоко погружаются въ воду. Вас. 186.
Прогі́н, -го́ну, м.
1) Дорога (между полями и пр.) для прогона скота. Вх. Зн. 56. Чуб. VI. 45.
2) Палка у невода, которою пропускаютъ неводъ подъ ледъ. Полт. г.
2) Длина зданія отъ угла до угла. Чуб. VII. 377.
4) Діаметръ. Млиновий камінь має три аршини у прогоні. Черк. у.
5) мн. Въ гончарномъ горнѣ: круглыя отверстія въ черіні для пропуска огня и дыма. Вас. 180.
Роспуска́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. роспусти́ти, -щу́, -стиш, гл.
1) Распускать, распустить, дозволить разойтись. Роспустив коні по всій оболоні. Ном. стр. 291. № 32. Роспустив вівчарь вівці та по крутій горі. Мет. 108. Роспустив військо козацьке в славнім місті Жаботині. Нп. Кажуть таки, що не швидко їх роспустять. — Не журись, може ти його і сього вечора побачиш. Кв. II. 120.
2) Распускать, распустить, распростереть, отпускать, отпустить, дать развернуться, распуститься. Ой ти, дубе кучерявий, нащо гілля роспускаєш. Грин. III. 247. Як широка сокорина віти, роспустили. Шевч. 324. Косоньку роспущу. Чуб. III. 85. Наша пані хупава роспустила рукава. Чуб. III. 235. Чи ти се дав таку коневі силу і роспустив йому хвилясту гриву? К. Іов. 89. Хвіст роспустив. Ном. № 5035. Канчук роспускає. Нп. О. 1862. II. 97. Роспустіте ж ви шовковий невод. Чуб. III. 300. Червонії хрещатії давнії корогви.... роспустив, до води похилив. АД. І. 218. — гу́би, мо́рду, язика́. Говорить лишнее, много говорить, кричать. Та цить, невістко, та не распускай губи, як бачиш коцюбу, то позбіраєш зуби. Чуб. V. 698. Роспустив морду, як халяву. Ном. № 3445. Не дай рукам волі, то й сам не підеш у неволю, та язика ще не роспускай. Ном. № 3821. — сльо́зи. Расплакаться. Дивлюсь, а наша Уляна і сльозоньки распустила. Стор. ІІ. 32. — патьо́ки. Разревѣться. Чого роспустив патьоки? Адже не била, дак і мовчи!
3) Развязывать, развязать. Роспустив того міха, гад і поліз, і поліз з нього. Драг. 8.
4) Распарывать, распороть. Пір’я вгорі, мов подушку що роспустило. Сим. 211. Роспустю собі черево, повиймаю тельбушки. Мнж. 69. — шкіру. Разрѣзывать, разрѣзать кожу на куски. Вх. Зн. 60.
5) Распространять, распространить. Роспустив королівські листи. К. ЦН. 227.
6) Распускать, распустить, избаловать. Бог нас покарає, що ми так дитину роспустили. МВ. І. 26.
7) Распускать, распустить, растворять, растворить (въ жидкости). Вода вбірає або роспускає в собі по дорозі багато частин. Дещо. О льдѣ: расплавить. Лід распусти. Чуб. I. 73.
8) Гасить, погасить (известь). Славяносерб. у.
Стовпо́ваний, -а, -е. — не́від. Неводъ, въ которомъ составныя его части (плахти) прикрѣплены къ канату по своей длинѣ. Вас. 186.
Ти́чка, -ки, ж.
1) Хворостинка, палка для вьющихся растеній, для развѣшиванія сѣтей и пр. На городі тичка. Ном. № 194, стр. 296.
2) Вѣха. Держи лівіш, а то звалиш тичку. Павлогр. у. Шиш з тичкою на самому гребіні. Левиц. Пов. 178.
3) Длинная жердь, которой рыболовы протягиваютъ неводъ подо льдомъ. О. 1861. XI. 116.
1) Родъ игры. Ив. 29.
Хвоста́ч, -ча́, м.
1) Съ длиннымъ хвостомъ.
2) Неводъ, сѣть съ хвостомъ.
3) Раст. Achyrophorus maculatus Scop. ЗЮЗО. І. 109.
Хо́хля, -лі, ж. Жердь, съ привязаннымъ къ ней канатомъ невода, пропуская которую отъ проруби къ проруби подо льдомъ, тянутъ неводъ. Вас. 187. Браун. 11.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

*За́пуск, -ка, м. Большая прорубь, в которую опускают невод для ловли рыбы под льдом. Харьк. Сл. Яворн. См. Запускна́ ополо́нка.
*Невідо́к, -ка, м. Маленький невод. Крим.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Не́водъ, неводо́къ = не́від, менший — во́лок, волочо́к (С. Аф. З.), краї невода — кри́ла, задня частина — матня́, сами́й зад — гузи́рь (С. Аф.), палиця, що нею пропускають невід під лід — прогі́н.
Рука́вь, здр. рукаве́цъ, рука́вчикъ, поб. рукави́ще = 1. рука́в, рукаве́ць, передня частина рукава жіночої сорочки вишивана — по́лики, край рукава сорочки — чо́хла (С. З.). — Разрѣзны́е рукава́ = роспо́ри, роздьо́ри (Ев.), вильо́ти. — Ой чи той то Микита, що з вильотами свита. н. п. 2. матня́ (д. під сл. Не́водъ). 3. ки́шка (до смоку). 4. рука́в, прото́ка, ві́тка, річа́к, невеличкий — за́річок. — Такі всї вітки впадають в великую воду, а з неї гирла в Днїпр од самої Січі. Л. В.

Запропонуйте свій переклад