Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 11 статей
Запропонувати свій переклад для «ненавидеть»
Шукати «ненавидеть» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Ненави́деть – нена́видіти кого́, що, злість на ко́го ма́ти, ди́хати важки́м (лихи́м, злим) ду́хом, ди́хати чо́ртом, горі́ти на ко́го. [Намі́сник цей нена́видить тебе́ (Грінч.). Вона́-ж про́ста ді́вчина, яка́ нічо́го не вмі́є, не вмі́є на́віть нена́видіти (Михайлич.). За́що вони́ нена́видять цей наро́д? (Ле). Ой він на дити́ну важки́м ду́хом ди́ше (Пісня). Її́ й за рі́дну не прийма́ють, чо́ртом ди́хають на не́ї (Мирний). Ви-ж ба́чите, вона́ гори́ть на ме́не (Звин.)].

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Ненавидеть – нена́видіти кого́, що, не терпіти кого, що, (диал.) не зносити кого, що, (разг.) не виносити кого, що, (ещё) злість на ко́го ма́ти, ди́хати важки́м (лихи́м, злим) ду́хом, ди́хати чо́ртом, горі́ти на ко́го:
• ненавидить всеми фибрами души – усією душею (з усієї душі, з цілої душі, до дна душі); усім єством (цілою істотою) ненавидіти; в ло́жці води́ втопи́в би; з’їв би живцем; усіма фібрами душі ненавидіти.
[Намі́сник цей нена́видить тебе́ (Б.Грінченко). Ой він на дити́ну важки́м ду́хом ди́ше (Пісня). Її́ й за рі́дну не прийма́ють, чо́ртом ди́хають на не́ї (П.Мирний). — Не печи мені очей Уласом. Я його нанавиджу (І.Нечуй-Левицький). — Кажуть, треба любити чоловіка і більше нікого. А я ненавиджу його духу, не терплю його сліду; де він ступить, і слід  його поганий. Сяду з ним їсти — шматок хліба не йде мені в рот, душить, як гарячий пісок! Сяде зо мною вечеряти —  вечеря мені, як полинь, гірка (І.Нечуй-Левицький). Поет хруснув пальцями. Вона скрикнула: — Не робіть так, я сього не зношу! (Л.Українка). Сиджу то тут, то в Бухаресті, Виношу тисячі негод… (О.Олесь). Ви-ж ба́чите, вона́ гори́ть на ме́не (АС). Сміливі лінії вулиці, досконала рівнобіжність їх, тяжкі перпендикуляри обабіч, велична похилість бруку, що спалахував іскрами під ударами копит, війнули на нього суворою, йому ще незнаною гармонією. Але він ненавидів місто (В.Підмогильний). З молодших сучасників найбільше ціную В. Голобородька. Потім — М. Вінграновського. І, звичайно, Л. Кисельова. Ненавиджу слово «поезія». Поетом себе не вважаю. Маю себе за людину, що пише вірші (В.Стус). Отак, як зроду, потаємно, з тилу, Усіх міщан ощирені лаї Ненавидять в мені мою скажену силу, Ненавиджу я слабкості свої (Л.Костенко). — Гуляю на вольній волі — і нікому не хочу коритись, нікого не люблю ані ненавиджу, нікого не маню й не принаджую, ні з ким не жартую, ні до кого не примиляюсь (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Він знав, що тутешні ненавидять його за гарний одяг і нову машину, міг зрозуміти, що вони мусять ненавидіти його, щоб не ненавидіти себе (Володимир Куч, перекл. Деніела Кіза). — Чоловік при смерті, зібравши останні сили, звертається до жінки: — Виконай моє останнє прохання. — Звичайно, Іване. — Я хочу, щоб через рік після моєї смерті ти вийшла заміж за Петра… — Так ти ж його ненавидиш?! — Ще й як ненавиджу… 2. Жінка — подрузі: — Ненавиджу друзів чоловіка. Люто. Усіх би їх, гадів, оженила]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

НЕНАВИ́ДЕТЬ ще спо́внюватися нена́висти;
ненавидеть все́ми фи́брами души́ бу́ти гото́вим з’ї́сти живце́м /втопи́ти в ло́жці води́/;
ненавидящий що /мн. хто/ нена́видить тощо, запа́лений нена́вистю, спо́внений нена́висти, нена́ви́сник, нена́вида, нена́видець, прикм. нена́видний, нена́ви́сний, антагоністи́чний, ненави́сливий, образ. з нена́вистю в се́рці /в оча́х/;
ненавидящий все́ми печёнками /ненавидящий фи́брами души́/ гото́вий з’ї́сти живце́м /втопи́ти в ло́жці води́/;
ненавидимый нена́виджений;
ВОЗНЕНАВИ́ДЕННЫЙ знена́виджений.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Ненавидеть – нена́видіти, -джу, -диш.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Душа
• Без души делать что – без душі робити що; абияк (сяк-так, як-небудь) робити що.
• Болеть душой о ком, о чём, за кого, за что – боліти душею ким, чим, за кого, за що; уболівати за ким, за чим, за кого, за що; побиватися за ким, за чим; боліти серцем (душею) за ким, за чим, за кого, за що.
• Брать, взять за душу кого (разг.) – брати, взяти (торкати, торкнути) за душу (за серце) кого; до душі діймати, дійняти кого; до душі доходити, дійти кому; зворушувати, зворушити (зрушувати, зрушити, розчулювати, розчулити) кого.
• Брать на душу – брати на себе.
• В глубине души – у глибині (на споді, на дні) душі (серця); глибоко в душі (у серці).
• В душе (мысленно) – у душі (у думці, у думках).
• В душу не идёт – у душу (згруб. пульку) не лізе; з душі верне.
• В нём (в ней) едва, чуть душа держится (разг.) – у нього (у неї) тільки душа в тілі; (фам.) він тільки живий та теплий (вона тільки жива та тепла); (образн.) живе як без лою каганець; душа в нім (у ній) лиш на волоску держиться; душа в ньому (у ній) на плечі (на рамені); він (вона) на тонку пряде; три чисниці до смерті йому (їй).
• Всей душой – усією душею; цілим серцем.
• Всеми фибрами души ненавидеть кого, что – ненавидіти з усієї (з цілої) душі кого, що; цілою істотою ненавидіти кого, що; усіма фібрами душі ненавидіти кого, що.
• В тайниках души – у тайниках душі; у таємних (потаємних) закутках душі.
• В чужую душу не влезешь – в чужу душу не влізеш (не заглянеш). Пр.
• Выкладывать, выложить [всю свою] душу кому (разг.) – відкривати, відкрити кому, перед ким душу (серце); розгортати, розгорнути душу (серце) перед ким.
• Выматывать, вымотать, вытянуть всю душу кому, у кого (разг.) – висотувати, висотати (вимотувати, вимотати) душу з кого; вимучувати, вимучити душу кому.
• Вынуть душу кому (разг.) – вийняти (витягти) душу (серце) з кого.
• Говорить, поговорить по душе, по душам – говорити, поговорити (побалакати) щиро-відверто (щиро, по щирості, відверто).
• Для души – для душі; для своєї втіхи (для свого вдоволення); собі на втіху (на вдоволення).
• До глубины души (книжн.) – до глубини душі; [аж] до дна душі; до живого (до самого) серця.
• Душа в пятки ушла у кого (разг. шутл.) – душа у п’яти втекла (сховалася) в кого; аж душа в п’яти забігла кому; душа вже кому в п’ятах; на душі похололо; злякався, аж у п’яти закололо; злякався, аж сорочка полотном стала; злякався, аж у серці (у животі) похолонуло; з переляку аж очкур луснув.
• Душа горит в ком (разг.) – душа горить чия; горить бажанням (пристрастю, жагою) хто.
• Душа меру знает (разг.) – душа міру знає; усе робити в міру; душа на мірі стає.
• Душа нараспашку у кого (разг.) – відверта (щира) людина (натура); щира (відверта) душа в кого; (образн.) серце на долоні в кого.
• Душа не лежит к этому (разг.) – душа (серце) не лежить до цього; не пристає серце на це.
• Душа не на месте у кого (разг.) – душа не на місці в кого; непокоїться хто.
• Душа не принимает чего (разг.) – душа не приймає чого; з душі верне що.
• Душа разрывается – серце розривається (крається); серце рветься з болю.
• Душа согрешила, а спина виновата – душа грішить, а тіло покутує. Пр.
• Душа-человек – добросерда (добродушна) людина; добра душа (добре серце).
• Душу открывать, открыть – душу (серце) розгортати, розгорнути перед ким; відкривати, відкрити кому, перед ким душу, серце.
• Еле-еле душа в теле (разг.) – тільки душа в тілі; Тільки живий та теплий. Пр. Живе як без лою каганець. Пр. Не живе, тільки дні тре. Пр. На тонку пряде. Пр. Доходилися ніжки, доробилися ручки. Пр. Як з хреста знятий. Пр. Як з того світа встав. Пр.
• Жить душа в душу (разг.) – жити як одна душа (як один дух); [мов] одним духом жити; жити у добрій з(ла)годі.
• За милую душу (разг.) – залюбки; з дорогою душею.
• Из глубины души (книжн.) – з глибини душі; [аж] із дна (з самого дна, з самого споду) душі.
• Как бог на душу положит – як заманеться кому; як прийдеться; як до душі припаде кому.
• Кривить, покривить душой (разг.) – кривити, покривити душею; криводушити, скриводушити; не по правді робити, зробити; (образн.) розминатися, розминутися з правдою; збочувати, збочити від правди; (давн.) узяти гріха на душу.
• Лежит на душе (разг.) – лежить на серці (на душі).
• Лезть, влезть в душу кому (разг.) – лізти, залазити, залізти (улазити, улізти) в душу кому; заглядати в душу кому.
• Наболевшая душа – наболіла (зболіла) душа; наболіле (зболіле) серце.
• На душе кошки скребут – на душі (на серці) скребе [як кішка лапою].
• На душе мутит у кого; с души воротит, тянет – з душі верне кому; вадить (нудить) кого; млосно кому.
• Не иметь ничего за душой (разг.) – не мати нічого (нічогісіньки) за плечима (за душею, при душі).
• Не по душе – не до душі (не до серця); не до вподоби (не до сподоби); недогода. [Недогода нашій бабі ні на печі, ні на лаві. Пр.]
• Не по душе мне это (разг.) – не до душі (не до вподоби, не до сподоби, не до серця) мені це.
• Не чаять души в ком – душі не чути за ким, у кому; дух ронити за ким, коло кого; упадати всією душею коло кого; палко любити кого; захоплюватися ким.
• Ни души (разг.) – (а)ні [живої] душі; (а)ні [живої] душечки; (а)ні [живого] духа; (розм.) ні хуху ні духу; нікогісінько.
• Ни души не видно – (а)ні душі ((а)ні душечки) не видко (не видно); (а)ні лялечки не видно (не видко); нікогісінько не видно (не видко).
• Ни душой, ни телом не виноват – і душею, й тілом невинний; (іноді) і на нігтик невинний; і на макове зерня(тко) невинний.
• Отвести душу чем, с кем (разг.) – розважити душу чим; спочити душею на чому; (поет.) душу відволожити чим; відвести душу з ким.
• От [всей] души (разг.) – від (з) [щирого] серця; від (з) [усієї] душі.
• Отдать Богу душу (устар.) – віддати Богові душу; ступити в Божу путь; зажити смерті; (давн.) до свого берега причалити; (поет.) не топтати [вже] рясту; (зниж.) відкинути ноги; дутеля з’їсти; (жарт.) піти до Бога вівці пасти; пішла душа наввиринки.
• От души сказать – з (від) душі сказати (вимовити).
• Отлегло от души кому (разг.) – відлягло (відійшло) від серця (від душі) кому.
• Отпусти душу на покаяние (разг. устар.) – пусти з душею; пусти мене на спокій; даруй мені життя; дай моїй душі спокій.
• Погубить душу – згубити (загубити, погубити, запагубити, занапастити, затратити) душу; наложити душею.
• Приходиться, прийтись по душе – припадати, припасти до душі (до серця, до вподоби, до сподоби); пристати (прийтися) до душі.
• Рад душой – щиро радію (радий); з (від) серця (від душі) радий.
• Рада бы душа в рай, да грехи не пускают – рада б душа в рай (до раю), та гріхи не пускають. Пр. Рада б Ганна за Степана, так Степан не бере. Пр.
• С душой играть, говорить – з почуттям грати, говорити.
• С душой работать – щиро (щирим серцем) робити (працювати).
• Сколько душе угодно – скільки душа (душечка) забажає; досхочу; донесхочу.
• Стоять, торчать над душой чьей (разг.) – стояти над душею чиєю, у кого, кому; нависати; напосідати(ся) на кого; просвітку не давати кому; просвітлої години нема кому, кого. [Став мені над душею як кат. Пр. А тут ще й Ліля нависає з дітьми, тягнуть кудись іти з ними. Українка.]
• У него ничего нет за душой (разг.) – у нього нічого (нічогісінько) нема за плечима (за душею, при душі); він пуста (порожня) людина.
• Хоть мошна пуста, да душа чиста – хоч чоловік убогий, та слово чисте. Пр.
• Хоть шуба овечья, да душа человечья – хоч овечий кожух, зате щиролюдський дух. Пр.
• Чего душе угодно – чого душа забажає (захоче).
• Человек без души – людина без серця (без душі, без почуття); (образн.) камінь, а не людина.
• Человек большой души – людина великої душі (великого серця).
• Чужая душа — тёмный лес; чужая душа — потёмки – чужа душа (голова) — темний ліс. Пр. В чужій душі — мов серед ночі. Пр. Нікому на чолі не написано, хто він. Пр.
Фибра
• Всеми фибрами души (ненавидеть, презирать) – усією душею (з усієї душі, до дна душі); усім єством; усіма фібрами душі.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

За́злість – вражда, ненависть.
• За́злість на ко́го ма́ти – враждовать с кем, ненавидеть кого.
Нена́видіти, -джу, -диш (кого, що, чого) – ненавидеть.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

За́злість, -лости, ж. Вражда, ненависть. За́злість на ко́го ма́ти. Враждовать съ кѣмъ, ненавидѣть кого. Желех.
Нена́видіти, -джу, -диш, гл. Ненавидѣть. Блаженні, коли ненавидітимуть вас люде. Св. Л. VI. 22.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Ненави́дѣть = нена́видїти. — Вона мене нена́видить.

Запропонуйте свій переклад