Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 60 статей
Запропонувати свій переклад для «нечего»
Шукати «нечего» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Не́чего –
1) мест., см. I. Нечто́ 2;
2) нрч. – нема́ чого́, нема́ що, ні́чого, (редко) ні́що. [Перед на́ми нема́ чого́ кри́тися: ми зна́єм усе́ ді́ло (Грінч.). Нема́ чого́ заздалегі́дь горла́ти (Грінч.). Нема́ чого́ ляка́тись ворогі́в (Крим.). Зіма́ – кожу́ха нема́, чо́боти леда́що, – і йти нема́ що (Сл. Гр.). Все пропа́ло, – а пропа́ле ні́що в пі́сні й спомина́ти (Франко)].
• Вам -го бояться меня – вам нема́ чого́ боя́тися мене́.
• Этим -го шутить – цим нема́ чого́ жартува́ти.
• -го говорить – нема́ що (шко́да, нема́ чого́, редко ні́що) й каза́ти, шко́да й сло́ва, нема́ (й) сло́ва, ні́(г)де пра́вди ді́ти, (упоминать) шко́да й зга́дувати. [Шко́да вже й говори́ти про це (Грінч.). Що вже повиро́блювано горорі́зьбою, то ні́що й каза́ти (Свидн.). Шко́да й зга́дувати, що той моря́к не дава́в мені́ спокі́йно спа́ти (Остр. Скарбів)].
• -го говорить, он молодец – нема́ що каза́ти (нема́ сло́ва), він (з йо́го) молоде́ць.
• -го много говорить – нема́ чого́ розво́дитися (розбала́куватися).
• -го сказать – нема́ що (нема́ чого́) каза́ти, ні́чого сказа́ти. [Ну, і ро́лька, ні́чого сказа́ти! (Кирил.)].
• -го и думать – а) о ком, о чём – нема́ чого́ (ні́чого) й ду́мати (гада́ти) про ко́го, про що, нема́ чого́ (ні́чого) й міркува́ти про що;
б) шко́да й га́дки (про що), шко́да́, го́ді ((з)роби́ти що). Срв. Ду́мать 1. [Шкода́ було́ (-го было и думать) шля́хтичеві роздобу́тків сподіва́тися (Куліш)].
• И думать -го (тебе) – і га́дки (ду́мки) (тако́ї) не май, і ду́мати не гада́й, і ду́мку поки́нь.
• Да тут и думать -го – та тут і ду́мати (гада́ти) нема́ чого́ (ні́чого).
I. Нечто́ (Не что́), мест. указат.-отриц. –
1) (ничто не) ніщо́ не; (не что иное) не що(сь) и́нше, ніщо́ и́нше.
• -то́ в лесу трещит, что не медведь ломится – не що(сь) и́нше в лі́сі тріщи́ть (ніщо́ и́нше в лі́сі не тріщи́ть), а ведмі́дь пре́ться (су́не).
• -то́ возьмёшь – ні́чого не ві́зьмеш.
• -то́ ему сделаешь – нічо́го йому́ не зро́биш, (ничего с ним не поделаешь) нічо́го з ним не вді́єш;
2) (с переносом удар. на отрицание – в косв. пад.).
• Не́чего – нема́(є) (прош. вр.: не було́, буд.: не бу́де) чого́, нема́ що, ні́чого; срв. Не́чего 2 (отдельно). [Нема́ чого́ відпи́сувати їм (Грінч.). Ні́чого з чужо́ї мо́ви на на́шу переклада́ти (Крим.)].
• Мне -го дать вам – мені́ ні́чого (мені́ нема́ чого́, я не ма́ю що или чого́) да́ти вам.
• -го делать –
а) нема́ чого́ (ні́чого) роби́ти.
• Мне -го делать – я не ма́ю що роби́ти;
б) ні́чого роби́ти, (ничего не поделаешь) нічо́го не вді́єш.
• От -го делать – зні[е]че́в’я, від (з) ні́чого роби́ти. [Зніче́в’я на́віть зго́дилась диви́тись, як розпина́ли трьох злочи́нців (Л. Укр.)].
• -го сказать! – нівро́ку! нема́ що (й) каза́ти! [До́бра компа́нія бу́де, нівро́ку! (М. Левиц.)].
• Больше (дальше) -го сказать – бі́льше нема́ чого́ (ні́чого) сказа́ти; (да и всё тут) та й го́ді! го́ді! [Сміх, та й го́ді! (Шевч.). До́бре мені́ так, що го́ді! (М. Вовч.)].
• Не́чему – нема́(є) чому́, ні́чому.
• -му удивляться – нема́ з чо́го (на що) дивува́тися, (незачем) нема́ чого́ дивува́тися.
• Не́чем – нема́(є) чим, ні́чим.
• Не́ за что – нема́(є) за що, ні́ за що.
• Не́ к чему – нема́(є) до чо́го, ні до чо́го.
• Не́ на чем – нема́(є) на чо́му, ні́ на чому.
• -чем сесть – нема́ на чо́му (ні́ на чому) сі́сти. «Спасибо!» – «-чем» – «Дя́кую!» – «Нема́ за що (ні́ за що)».
• Не́ на что – нема́(є) на що, ні́ на що, нема́(є) за що, ні́ за що.
• -что купить хлеба – нема́(є) за (на) що (ні́ за (на) що) купи́ти хлі́ба.
• Не́ от чего – нема́(є) від чо́го, ні́ від чого, нема́(є) з чо́го, ні́ з чого.
• Не́ с чем – нема́(є) з чим, ні́ з чим.
Говори́ть о ком, о чём –
1) каза́ти [Що ка́жеш? Чи каза́ли йому́ про це?], говори́ти, мо́вити, мовля́ти про ко́го, про що, за ко́го, за що, а теснее: (сообщать) промовля́ти, хвали́тися кому́ (до ко́го).
• -и́ть в защиту кого – говори́ти в оборо́ні кого́, промовля́ти за ким, за чим. [Все промовля́є за його́ неви́нністю]; (в приподнятом стиле) глаго́лати, пра́вити. [Про божественне діло глаголати, про високі науки правити];
2) (беседовать) бала́кати, розмовля́ти, гомоні́ти з ким про що, за що.
• -и́ть на каком-л. языке – говори́ти, бала́кати, гомоні́ти яко́юсь мо́вою. [Говори́ти украї́нською мо́вою (по-украї́нському, -ськи). Він по-німе́цьки не бала́кає].
• -ить на многих языках – говори́ти багатьма́ мо́вами.
• -ить (болтать) на чужом языке – цве́нькати, чеса́ти, вируба́ти [По-моско́вському так і че́шуть. Ля́хом вируба́ти (Кул.)], на непонятн. яз. – джеркоті́ти, ґерґота́ти;
3) (поговаривать) сла́вити [Сла́вили, що в ньо́го ті́тка ві́дьма (М. Вовч.)], подейкува́ти, гу́дкати (срв. Болта́ть).
• Говоря́т – ка́жуть (лю́ди), поде́йкують;
4) (произносить речь) промовля́ти. [Ісу́с, промовля́ючи, ка́же].
• Начинать (начать) говори́ть – зніма́ти (зня́ти) мо́ву, річ, го́лос.
• Начинать -и́ть (о ребёнке) – почина́ти бала́кати, наріка́ти.
• Продолжать говори́ть – каза́ти да́лі, прова́дити да́лі.
• Не́чего (не стоит) и говори́ть – шкода́ й каза́ти (говори́ти).
• Говоря́т (же) вам, что – ка́зано-ж-бо ва́м, що…
• -и́ть, не стесняясь – говори́ти (каза́ти) без о́брізків, неприму́шено.
• -и́ть наобум – говори́ти навмання́.
• -и́ть в тон кому – говори́ти під лад кому́.
• -и́ть чьему-л. сердцу – промовля́ти до се́рця кому́.
• -и́ть быстро, как трещётка, скороговоркою – дріботі́ти, дроботі́ти, чеса́ти, торохті́ти.
• -и́ть сквозь зубы – ціди́ти.
• -и́ть басом – ба́са говори́ти.
• -и́ть вздор, см. Вздор.
• -и́ть без сознания, не давая отчёта себе в знач. слов – блуди́ти слова́ми.
• -и́ть пространно – розво́дитися.
• Красно говори́шь – золоті́ в те́бе уста́.
• -ить про себя, в душе – каза́ти на ду́мці, до се́бе.
• -и́ть изустно – каза́ти з уст.
• -и́ть так и этак (противоречиво) – двої́ти, гну́ти сюди́ й туди́.
• -и́ть обиняками – говори́ти на здо́гад.
• Говоря́ без обиняков – без сорома́ ка́зка, без околи́чностей ка́жучи.
• Откровенно говоря́ – щи́ро ка́жучи, напра́вду ка́жучи.
• Говоря́ словами чего-л. (пословицы) – мовля́в (ка́жучи) чим (при́казкою).
• Говоря́ словами такого то – мовля́в (ка́жучи) слова́ми кого́сь, мовля́в он-той. [Мовля́в проф. Влади́миров. Мовля́в слова́ми одніє́ї з «недосто́йних» (Єфр.)].
• Не говоря́ о чём-л. – помину́вши щось.
• Коротко говоря́ – найшви́дче сказа́ти, ко́ротко ка́жучи.
• Не с тобой говоря́т – не до те́бе мо́ва (річ).
• Ни слова не говори́т – ні па́ри з уст, ані слівце́м не п(р)охо́питься.
• Не говоря́ дурного слова – не каза́вши лихо́го сло́ва.
• Едва может -и́ть (голоса не хватает) – ле́дві го́лос подає́, го́лосу не відтя́гне.
• Лишиться способности -и́ть – стра́тити мо́ву.
• -и́ть будто заученное – вичи́тувати.
• Говори́т как по писанному – ка́же, як з ли́сту бере́.
• Говоря́щий (прилаг.) – говоря́щий, говорю́щий. [Говорю́ща маши́на].
• Неумеющий -и́ть (о ребёнке) – немовля́щий. Срв. Болта́ть, Бормота́ть, Лепета́ть, Мя́млить и т. п.
Де́лать, -ся – роби́ти, -ся; а отвлечённее – ді́яти, -ся, проді́яти, -ся, чини́ти, -ся; виробля́ти, -ся. [Що́ він, стари́й, тепер ді́ятиме за сві́ті? (Грінч.). Ма́ти ду́же турбува́лася: що́ таке проді́ється з її́ си́ном? (Крим.). Ой, бо́же, що чини́ти? Благослові́ть нас, ма́мо, корова́й виробля́ти].
• Де́лать плохое что-либо – ко́їти, витворя́ти. [Спусти́ їм, то таке́ зако́ють! (Котл.)].
• Де́лать своё дело исправно – справля́ти, -ся, пра́вити. [Ат собі́ чолові́чок був; а проте́ – своє́ ді́ло пра́вив (Конис.)].
• Де́лать усердно – роби́ти щи́ро, припада́ти до робо́ти, пильнува́ти.
• Де́лать лениво – роби́ти як не свої́ми.
• Де́лать плохо, неаккуратно, нерачительно, нетщательно, кое-как, неумело – парта́чити, парто́л[р]ити, ба́зграти, пога́нити, паску́дити, (реже) капа́рити, кре́мсати, глемузда́ти. [Роби́ до́бре, не паску́дь].
• Изо всех сил де́лает – як не пере́рве́ться!
• Де́лать очень энергично (шутл.) – перцюва́ти.
• Де́лать медленно, мешкотно – длу́батися, мару́дитися, ма́цатися, мо́мсатися, роби́ти як мо́кре гори́ть, як че́рез пень коло́ду тягти́.
• Де́лать легко, как бы играя – за и́грашки роби́ти. [Та це вона́ за и́грашки зро́бить!].
• Де́лать иначе – ина́чити, переина́чувати, переина́кшувати.
• Де́лать не спеша, с толком – поклада́ючи роби́ти.
• Де́лать с оглядкой (шутл.) – позира́ти на за́дні коле́са. [Позира́й, ді́вко, на за́дні коле́са (Конис.)].
• Де́лать по своему – чини́ти свою́ во́лю, свої́м ро́бом (ладо́м) ходи́ти, свої́м бо́гом роби́ти (піти́), узя́ти свою́ во́лю, роби́ти по-вподо́бі.
• Де́лать кому приятное – догоджа́ти, чини́ти кому́ вті́ху.
• Де́лать наперекор – насупереки́ йти з ким, борозди́ти кому́, що.
• Де́лать по примеру – у слід іти́. [У слід старо́ї попаді́ йде (Конис.)].
• Он может де́лать, что хочет – йому́ ві́льний світ (ві́льно) роби́ти що хо́че.
• Что будешь де́лать? – що ма́єш роби́ти?
• Ничего не де́лать – ба́йдики би́ти, ле́жня (ле́жники) справля́ти, посиде́ньки справля́ти, ханьки́ м’я́ти, бимбува́ти. [Бимбу́є, як жид у шаба́ш].
• Решительно ничего не де́лает – і за холо́дну во́ду не бере́ться (не ві́зьметься), а́ні до холо́дної води́, ні кує́, ні ме́ле.
• От нечего де́лать – зніче́в’я, від ні́чого роби́ти.
• Де́лать кого чем – наставля́ти, настанови́ти кого́ за [на] ко́го. [Настано́влено його́ за со́цького].
• Де́лать, -ся, сде́лать, -ся – става́ти, -ся, ста́ти, -ся (о многих – поста́ти). [Хто стає́ться вівце́ю, того́ вовк з’їсть (Ном.). Ході́м, се́стро, луга́ми та поста́нем квітка́ми (Чуб.)].
• Де́латься каким-л. – …і́шати, …-шати (от сравн. степ.), напр. дурні́шати – де́латься глупым, гла́дшати – д. жирным, гі́ршати – д. хуже. Де́лающий, -щая всё по своему – своєу́мець, -мка. [Така́ вона́ своєу́мка, непокі́рлива (М. Вовч.)].
• Де́лающий, -щая за раз несколько дел – семиді́льник, -ниця.
Ду́мать –
1) (мыслить) ду́мати, гада́ти, ми́слити про ко́го, про що, (рассуждать) міркува́ти про що, над чим, (мозговать) мізкува́ти про що, (иметь в мыслях) в голові́ (в ми́слях) поклада́ти що, в го́лову кла́сти, ма́ти на ду́мці (на ми́слі), (полагать) поклада́ти. [І про ре́чі пова́жні гада́в (Самійл.). Ніко́ли не гада́в був (не ожидал) зустрі́ти їх тут (М. Лев.). Та я лю́блю тебе́, і бі́льше ні за ко́го і в голові́ не поклада́ю (Неч.-Лев.). І в го́лову того́ собі́ не клав, щоб свари́тися (Грінч.). А ма́ма зо́всім не така́ ди́ка, як я був поклада́в (Крим.)].
• Ду́мать-гадать – ду́мати-гада́ти, розважа́ти-гада́ти. [В самотині́ я зостаю́ся розважа́ть-гада́ти (Л. Укр.)].
• -мать думу – ду́му гада́ти, ду́му ду́мати.
• И ду́мать нечего – і ду́мати не гада́й.
• Нечего -мать – шко́да́ й га́дки, шко́да́ чого́, ні́чого (нема́ чо́го) ду́мати, гада́ти, міркува́ти. [Шкода́ й га́дки, не бу́де нічо́го (Шевч.). Шкода́ було́ похо́ду (нечего было и думать о походе), довело́ся верта́тись (Кул.)].
• Так он -мает (таково его мнение) – так він гада́є, така́ в йо́го ду́мка, він тако́ї ду́мки. [Ма́буть і оте́ць Си́дір тако́ї ду́мки (Конис.)];
2) (заботиться, печься) ду́мати про ко́го, дба́ти про кого-що, клопота́тися про ко́го-що.
• И не ду́мать – і га́дки не ма́ти, і в голові́ (в го́ловах) не поклада́ти. [Не жу́риться Катери́на, і га́дки не ма́є = и не ду́мает вовсе) (Шевч.). Як була́ я молодо́ю, і га́дки не ма́ла (ни о чём не ду́мала), по садо́чку похожа́ла (Шевч.)];
3) ду́мать с подозрением про кого, иметь подозрение на кого – ду́мати на ко́го, ма́ти підзо́р на ко́го, при́зру на ко́го ма́ти. [Хто вкрав? на ко́го ви ду́маєте?];
4) ду́мать с кем о чём-либо (советываться) – ра́дитися з ким про що; (замышлять) замишля́ти з ким;
5) ду́мать (мечтать) о себе (зазнаваться) – зано́ситися, бага́то про се́бе ду́мати, задава́тися, пани́тися.
Ми́ло, нрч. – лю́бо, ми́ло, (не только ум.) любе́нько, миле́нько; (приятно) уті́шно; (любезно) лю́б’язно, ґре́чно; (благосклонно) ласка́во; (красиво, хорошо) га́рно. [Солове́йко на кали́ні так лящи́ть, аж се́рцю лю́бо (Франко). Осміхну́лася любе́нько (Самійл.). На те́бе диви́тися ми́ло (Метл.). Миле́нько Га́нна подивля́лася на паня́нку (Свидниц.)].
• Он принял нас очень -ло – він прийня́в (привіта́в) нас ду́же лю́б’язно (ду́же ґре́чно, ду́же ласка́во).
• Она одевается очень -ло – вона́ вбира́ється га́рно-ми́ло (ду́же че́пурно, го́же, ду́же згра́бно).
• Она держала себя очень -ло – вона́ пово́дилася ду́же лю́бо (ми́ло).
• -ло, нечего сказать! – га́рно, нема́ чого́ каза́ти! га́рно, нівро́ку!
• Дорого да -ло, дёшево да гнило – за до́брі гро́ші – то й хоро́ше, а дешеве́ньке – то й погане́ньке.
Ни –
1) союз –
а) ні, (экспрессивнее) ані. [Круго́м ні били́ни! (Шевч.). На не́бі нема́ ні зорі́ (Л. Укр.). На си́ньому не́бі ані хмари́ночки (Н.-Лев.)].
• У него ни копейки денег – у йо́го ні ше́ляга (гро́шей), (шутл.) у йо́го ані копія́.
• Ни даже – ні (ані) на́віть. [А що він за це оде́ржував? – Ні на́віть нале́жної поша́ни (Кінець Неволі)].
• Ни души – ні ду́ха (живо́го), ні (живо́ї) душі́, ні люди́ни. [Добіга́ до полони́ни ві́ла… ле́ле бо́же! там нема́ ні ду́ха, ті́льки чо́рна вся трава́ од кро́ви (Л. Укр.). Ні душі́ ні в ві́кнах, ні круг ха́ти не ви́дно (М. Рильськ.). Нігде́ ні живо́ї душі́ (Н.-Лев.). Ні люди́ни круго́м (Остр. Скарбів)].
• На улице ни души – на ву́лиці (а)ні душі́ ((а)ні ду́ха живо́го, нікогі́сінько, (фам.) ані ля́лечки).
• Ни духу (нет) – нічогі́сінько (нема́).
• Ни капли, см. Ка́пля 2.
• Ни крошки, см. I. Кро́шка 1.
• Ни малейшей надежды и т. п. – (ані) найме́ншої наді́ї и т. п.; срв. Мале́йший.
• Ни с места, см. Ме́сто 1.
• Ни слова –
а) ні (ані) сло́ва, (как в рот воды набрал) (а)ні па́ри з уст. [Ні сло́ва не мо́вить, мовчи́ть (Л. Укр.). Вона́-ж ні па́ри з уст – і гля́нула знена́цька (М. Рильськ.)].
• Не произнёс ни слова – ні (і) сло́ва не промо́вив (не ви́мовив), і па́ри з уст не пусти́в. [Ніхто́ й сло́ва не промо́вить (Шевч.)];
б) (молчать!) ні сло́ва!; см. ещё Нигугу́.
• Не говоря ни слова – не мо́влячи й сло́ва.
• Ни боже мой! – далебі́, ні! бігме́, ні!, (и думать нечего) і га́дки (ду́мки) (тако́ї) не ма́й, і ду́мати не гада́й, і ду́мку поки́нь.
• Ни гугу, см. Нигугу́.
• Ни в жизнь, (народн.) ни в жисть, см. Ничто́ (Ни за что).
• Ни в зуб не знать – нічогі́сінько (ні бе, ні ме) не зна́ти.
• Ни один не – жа́дний (усеч. форма им. п. ед. ч. м. р. жа́ден) не, (значительно реже) жо́дний (усеч. форма им. п. ед. ч. м. р. жо́ден) не и (очень редко) ні жа́[о́]дний (ні жа́[о́]ден) не, ні оди́н не; (никто) ніхто́ не; срв. (ниже) Ни единый и см. Оди́н. [Ласка́ве теля́тко дві ма́тки ссе, а лихе́ жа́дної (Номис). З го́рла мого́ не вихо́дить і жа́дного зву́ка (Дніпр. Ч.). Обле́сник жа́ден не знав тебе́ (Грінч.). (Ві́тер) жо́дного села́, хати́нки не мина́є (П. Тичина). Без брехні́ ні жо́ден чолові́к не сва́тався (Квітка). Ніко́ли ні жо́дної душі́ не обі́див (ЗОЮР I). Ні одна́ ще зоря́ не була́ така́ га́рна (Л. Укр.). Ні оди́н співе́ць її́ не всла́вив і ні оди́н мисте́ць не змалюва́в (Л. Укр.)].
• Ни один этого не говорит – ніхто́ (жа́дний, жа́ден) цього́ не ка́же.
• У него много книг, но он не прочёл ни одной – в йо́го (він ма́є) бага́то книжо́к, але́ (та) він не прочита́в жа́дної (ні о́дної, і о́дної).
• Ни единый – жа́дний, жадні́сінький, ні одні́сінький, (шутл. или торж., напыщ.) ніже́ єди́ний. [Всіх перері́зали, не втік ніже́ єди́ний католи́к (Шевч.)].
• Ни на кого, ни на ком, ни с кем и т. п., см. Никто́.
• Ни на что, ни на чём, ни с чем и т. п., см. Ничто́.
• Ни за что (на свете), см. Ничто́.
• Ни к чему, нрч., см. Никчему́.
• Ни – ни (при перечислении) – ні – ні, ні – ані, ані – ні, ані – ані, ні (ані) – (а) ніже́. [Ні ба́тька, ні не́ньки: одна́, як та пта́шка в дале́кім краю́ (Шевч.). Ні ру́ху, ні люде́й (М. Рильськ.). Ні бо́га, ні чо́рта (П. Тичина). Як не було́ ще нічо́го: буття́ й небуття́, ні ете́ру, ні не́ба (Л. Укр.). Ні на землі́, ні в пе́клі, ні в раю́ він (Да́нте) не забу́в своє́ї Беатрі́че (Л. Укр.). Він не забу́в його́ (со́нце) ні в те́мряві пону́рій, ані при ха́тньому бага́тті (Л. Укр.). Ані би́тись, ні втекти́ (Рудан.). Ані зу́стрічи, ні про́воду, без мети́ і навмання́ (М. Рильськ.). Не дошкуля́ють тут нас ані А́встер, ні те честолю́бство, ані пропа́сниці лю́ті, ні сме́рти осі́нній ужи́нок (М. Зеров). Ані вста́ти, ані сі́сти (Сл. Гр.). Я ні тро́хи не хо́чу запере́чити ані висо́кої літерату́рної ва́ртости (цих) тво́рів, ані ваги́ їх в істо́рії на́шого літерату́рного ру́ху, ані їх вели́ких за́слуг (Грінч.). Не мина́йте ані ти́тла, ні́же тії́ ко́ми (Шевч.)].
• Ни этот, ни никакой – ні цей і нія́кий.
• Ни он, ни никто – ні він і ніхто́.
• Ни тебе, ни никому – ні тобі́ і ніко́му; ні тобі́, ні кому́.
• Ни да, ни нет, см. Нет 2.
• Ни так, ни сяк – ні так, ні сяк; ні сяк, ні так.
• Ни так, ни сяк, ни этак – ні сяк, ні так, ні о(н)та́к; ні сяк, ні та́кечки (ні онта́кечки).
• Ни тот, ни другой – ні той, ні той.
• Ни туда, ни оттуда – ні туди́, ні зві́дти.
• Ни туда, ни сюда – ні туди́, ні сюди́.
• Ни дать, ни взять какой кто – досто́ту (достеме́нно, достеменні́сінько, існі́сінько, точні́сінько) яки́й хто, і спе́реду й збо́ку яки́й хто, чисті́сінький, достеменні́сінький, існі́сінький, точні́сінький, (вылитый) ви́капаний хто. [У жупа́ні – круго́м па́ні і спе́реду й збо́ку (Шевч.)].
• Ни кожи, ни рожи, см. Ко́жа 1.
• Ни из короба, ни в короб, см. Ко́роб 1.
• Ни рыба, ни мясо, см. Мя́со.
• Ни к селу, ни к городу – ні до ладу́, ні до при́кладу; ні сі́ло, ні впа́ло, (грубо) ні к лі́су, ні к бі́су; ні для на́шої вну́чки, ні для ба́биної су́чки; (некстати) не до ре́чи, недоре́чно; як Пили́п з конопе́ль, як соба́ці п’я́та нога́.
• Ни то, ни сё – ні те, ні се; ні сяко́ї, ні тако́ї; (шутл.) ні те́є, ні оне́є. [Ви така́ ось, – ні те, ні се (Влизько)].
• Ни с того, ни с сего – ні з то́го, ні з сьо́го; ні сі́ло, ні впа́ло; з до́брого ди́ва. [Він ра́птом ні з то́го, ні з сьо́го здрига́вся (М. Хвильов.). А він – ні сі́ло, ні впа́ло – причепи́вся до ме́не (Грінч.). Одного́ ра́зу сей ду́рень їй ка́же так – ні сі́ло, ні впа́ло: «чи ви-б мене́ не одружи́ли?» (Грінч.)].
• Ни за что, ни про что – ні за́ що, ні про́ що; дарма́, ду́рно;
б) (перед сказ. в уступит. предлож.) (изредка) не, (обычно конструкции с) хоч.
• Где ни – хоч де, хоч-би де́, хоч де́-б, (изредка) де не. [І де вже я не ходи́в, де вже не моли́вся, але́, ви́дно, жа́ден бог не змилосерди́вся (Рудан.)].
• Где бы ни – хоч би де́, хоч де́-б, (изредка) де-б не.
• Где бы вы ни были, я вас найду – хоч-би де́ ви були́, я вас знайду́.
• Где бы то ни было, где ни есть – аби́-де, бу́дь-де, (диал. бу́длі-де), де припаде́, де тра́питься.
• Как ни, как бы ни, как ни попало, см. Как 4. Как он ни умён, как он ни был умён – хоч яки́й він розу́мний, хоч яки́й він був розу́мний.
• Как вы ни остерегайтесь – хоч-би я́к ви стерегли́ся (берегли́ся).
• Уж как ни, как бы ни (было), а…, см. Как 2.
• Как бы то ни было – хоч-би (там) я́к, хоч-би (там) що́, бу́дь-як-бу́дь, бу́дь-що-бу́дь. [Бу́дь-що-бу́дь, це́рква мі́сце публі́чне (Франко)].
• Какой ни – хоч яки́й, хоч-би яки́й, хоча́-б яки́й, (изредка) яки́й не.
• Какой бы ни, какой бы то ни было, см. Како́й 2.
• Без какого и т. п. бы то ни было – без бу́дь-яко́го, без нія́кого и т. п. [На́ша боротьба́ про́ти націоналі́зму му́сить бу́ти безумо́вна і без нія́ких застере́жень (М. Скрипн.)].
• Какой ни есть – аби́-яки́й, бу́дь-яки́й, (диал. бу́длі-який), яки́й припаде́, яки́й тра́питься, (раскакой) пере́який.
• Когда ни – хоч коли́, хоч-би коли́, хоч коли́-б, (изредка) коли́ не. [Хоч коли́ приї́ду, до те́бе, тебе́ вдо́ма нема́ (Київ). Коли́ не приї́деш до те́бе, то пуття́ не ба́чиш (Мова)].
• Когда бы ни, см. Когда́ 3.
• Когда бы то ни было – аби́-коли́, бу́дь-коли, (диал. бу́длі-коли), коли́ припаде́, коли́ тра́питься.
• Который бы ни было, см. Кото́рый-нибу́дь.
• Кто ни – хоч хто́, хоч-би хто́, хоч хто́-б, (изредка) хто-б не.
• С кем ни говорил, к кому ни обращался, все отвечали мне одно и то же – з ким (ті́льки) я не говори́в (не розмовля́в), до ко́го не зверта́вся (не вдава́вся), всі відповіда́ли мені́ те са́ме.
• Кто бы ни, кто бы то ни было, см. Кто 3.
• Куда ни – хоч куди́, хоч де́, хоч-би куди́, хоч-би де́, хоч куди́-б и т. п., (изредка) куди́ не, де не; (каким путём) хоч кудо́ю, хоч куди́; хоч-би кудо́ю, хоч-би куди́, (изредка) кудо́ю не, куди́ не. [Хоч куди́-б пішо́в я, всі думки́ – про те́бе (Крим.). Де не піду́ я, всю́ди твій розу́мний лю́бий по́гляд ся́є (Л. Укр.)].
• Куда ни пойду, где ни бываю, я встречаю этого человека – хоч-би куди́ пішо́в, хоч-би де́ був, я зустріча́ю цю люди́ну.
• Куда бы ни, куда бы то ни было, куда ни есть, куда ни кинься, куда ни шло, см. Куда́ 3.
• Сколько ни – хоч скі́льки, хоч-би скі́льки, хоч скі́льки-б, (изредка) скі́льки не. [Скі́льки літ не пройде́, – під осі́нніми зо́рями умира́тиме в ща́сті пливе́ць (М. Рильськ.)].
• Сколько бы ни – хоч-би скі́льки, хоч скі́льки-б, (изредка) скі́льки-б не. [Скі́льки-б те́рну на ті́ї вінки́ не стяли́, ще зоста́неться ці́ла дібро́ва (Л. Укр.)].
• Сколько бы то ни было, сколько ни есть – аби́-скільки, бу́дь-скільки, скі́льки є, скі́льки припаде́, скі́льки тра́питься.
• Что ни – хоч що́, хоч-би що́, хоч що́-б, (изредка) що не.
• Что ни сделает, всё неудачно – хоч що́ зро́бить (хоч-би що́ зроби́в), усе́ невда́ло.
• Кто что ни говори – хоч-би хто́ що каза́в.
• Что он ни говорил, его не послушали – хоч що́ (вже) він каза́в (говори́в) или чого́ (вже) він не каза́в (не говори́в), його́ не послу́хали.
• Что бы ни – хоч-би що́, хоч що́-б, (изредка) що-б не. [Спра́вжніх чуд не бува́є, хоч-би що́ там ви говори́ли (Велз)].
• Что бы то ни было – аби́-що, бу́дь-що, (диал. бу́длі-що), хоч що́, хоч-би що́, що припаде́, що тра́питься.
• Во что бы то ни стало – хоч-би (там) що́, хоч-би що́ там було́, хоч що-бу́дь, бу́дь-що-бу́дь. [По́льський уря́д ухвали́в хоч що-бу́дь поверну́тися «лице́м до мо́ря» (Пр. Правда)].
• Что ни на есть лучший – як-найкра́щий, що-найкра́щий, як-найлі́пший, що-найлі́пший;
2) нрч. – ні, (зап., нелитер.) нє; срв. Нет 2.
• Ни-ни – ні-ні́, аніні́, аніже́. [Ті́льки щоб свої́ зна́ли: щоб нача́льство ні-ні́ (Ледянко). Не руш! аніні́! (Липовеч.). «Із-за Німа́ну ви отрима́ли щось?» – «Нічо́го, аніні́!» (М. Рильськ.). Сиди́ ти́хо! аніже́! (Липовеч.)].
Ничто́, мест. – ніщо́, (диал.) нічо́го; (ровно, решительно -то́) аніщо́. [Ніщо́ не діли́ло те́мної но́чи від я́сного дня (Л. Укр.). Ніщо́ не забороня́є ва́шим оча́м виміря́ти їх (степи́) і вздовж і вшир (Мирний). Йому́ нічо́го не ва́дить (Звин.)].
• Это -то́ в сравнении с чем – це ніщо́ про́ти чо́го (порі́внюючи, в порівня́нні з чим).
• Этому -то́ не мешает – цьому́ ніщо́ не заважа́є (не перешкоджа́є, не стої́ть на перешко́ді или на зава́ді, не перебива́є).
• Ему -то́ не удаётся – йому́ не щасти́ть (не талани́ть) ні в чо́му, йому́ ніщо́ не йде в ла́д (до пуття́).
• Обращать, обратить что, кого в -то́ – оберта́ти, оберну́ти що, кого́ в ніщо́ (в ні́вець), поверта́ти (пуска́ти, переверта́ти), поверну́ти (пусти́ти, переверну́ти) що в ні́вець, поверта́ти, поверну́ти кого́ в ніщо́, зво́дити, зве́сти́ що на ні́вець (на ніщо́, ні на́ що), перево́дити, переве́сти́ що на ні́вець; (уничтожать) ни́щити, зни́щити що. [Оберну́вши в ні́вець могу́ще королі́вство (Куліш). Та си́ла, що чолові́ка стопта́ла, у ні́вець оберну́ла (Грінч.). Пан та ні́мець усе́ пове́рнуть у ні́вець (Приказка). Старшина́ хо́че пи́саря у ні́вець поверну́ти (Харківщ.). Час мене́ в ніщо́ пове́рне (Самійл.). Вона́ сті́льки клопота́лася, сті́льки плати́ла, а тепе́р усе́-б то те пусти́ти в ні́вець? (Кониськ.). Всі вели́кі страхи́ переве́рне в ні́вець (Куліш). Життя́ звело́ сті́льки зако́нів на ні́вець (Н. Громада). Ту «по́правку», що міг я йому́ да́ти мої́ми лі́ками, на ні́вець перево́дила тяжка́ пра́ця (Н.-Лев.)].
• За -то (продавать и т. п.) – за ніщо́ (ні за ві́що, за бесценок: за-півда́рма, за так-гро́шей, за так-гро́ші). [Старі́ гро́ші пі́дуть ні за ві́що (Лебединщ.). Пороздава́ла порося́та за так-гро́ші (Борз.)].
• Ничего́ – нічо́го. [«Що хто тобі́ зро́би́в?» – «Ніхто́ нічо́го» (Л. Укр.). Секрета́р нічо́го не ві́дав про сю спра́ву (Кониськ.). Спервові́ку не було́ нічо́го (П. Тичина)].
• Абсолютно, положительно, решительно, ровно, совершенно -го́, -го́ то – нічогі́сінько, (экспрессивнее) анічогі́сінько, (зап., полон.) ніц нічо́го; (ни-ни) аніже́. [Нічогі́сінько не ба́чу! (Н.-Лев.) «Що-ж у нас ста́лося?» – «Нічо́го… анічогі́сінько!» (Грінч.). Це не ма́є анічогі́сінько спі́льного з тим розумі́нням, яко́го… (А. Любч.). Ніц нічо́го не зна́ю! (Брацл.). Не чу́ю аніже́! (Куліш)].
• Всё или -го́ – все або́ нічо́го.
• -го́ не видно, неслышно – нічо́го не ви́дн[к]о (не зна́ти), не чу́ти.
• Нет -го́ выше, лучше и т. п., как…, см. Нет 1.
• Нет -го́ легче, как… – нема́(є) нічо́го ле́гшого, як…
• -го́ подобного – нічо́го поді́бного́ (схо́жого, підхо́жого, тако́го); см. Подо́бный.
• -го́ в мире (на свете) – нічо́го в сві́ті. [Нічо́го в сві́ті не було́ тако́го прекра́сного, як ці дві а́рмії (Кандід)].
• Не иметь -го́ общего с кем, чем – не ма́ти нічо́го спі́льного з ким, з чим.
• Из-за -го́ – (из-за пустяков) за дурни́цю, за нікче́мницю, (из-за выеденного яйца) за ма́сляні ви́шкварки, за ону́чу, (от нечего делать) зні[е]че́в’я. [За ону́чу зби́ли бу́чу (Приказка)].
• Из этого -го́ не вышло – з цьо́го нічо́го не ви́йшло.
• Выходить, выйти в люди из -го́ – вибива́тися, ви́битися в лю́ди з нічо́го.
• -го́ не значит (пустяки) – дарма́, пусте́, дурни́ця. [Мо’ то й не ва́ше, та дарма́, бері́ть уже́ (Сл. Гр.)].
• -го́ не поделаешь – нічо́го не вді́єш; см. Поде́лать 2.
• -го́ не стоит – нічо́го не кошту́є; нічо́го не ва́рт(ий); см. Сто́ить.
• Создать то из -го́ – створи́ти що з нічо́го.
• Ничему́ – нічо́му.
• Ниче́м – нічи́м. [Нічи́м не ви́явив свої́х почутті́в (Велз)].
• Я -че́м не болен – я ні на що́ не хво́рий (не слаби́й, не слабу́ю).
• Он че́м не доволен – він нічи́м (ні з чо́го) не задово́лений.
• Ни в чём, ни на чё́м, ни во что́, ни на что́ и т. п. – ні в чо́му (чі́м) и (реже) в нічо́му, ні на чо́му (чі́м) и (реже) на нічо́му, ні в що́, ні на що́ и т. п. [Це ні на що́ не схо́же (Коцюб.)].
• Ни во что́ не ставить кого – ні за що́ (за ніщо́) ма́ти кого́, не поважа́ти, не шанува́ти кого́.
• Ни за что́ – (ни за какие блага) ні за що́ (в сві́ті), ні за́ що, (ни в коем случае) зро́ду, зро́ду-(з)ві́ку, (никак) нія́к.
• Ни за что́, ни про что́, см. Ни 1а.
• Остаться ни при чё́м, ни с че́м – зоста́тися ні при чо́му (чі́м), зоста́тися ні з чи́м, (в дураках) опини́тися в ду́рнях, поши́тися в ду́рні, о́близня пійма́ти (з’ї́сти), (шутл.) вхопи́ти ши́лом па́токи.
Пеня́ть кому за что, на кого – жалкува́ти, жа́лувати, жалкува́тися на ко́го за що, пеня́ти на ко́го кому́, наріка́ти на ко́го, ре́мствувати на ко́го за що. [Сама́ на се́бе бу́ду жалкува́ти. На бо́га пеня́єш, а сам кульга́єш].
• На меня не -ня́й – на ме́не не жалку́й.
• На зеркало нечего -ня́ть, коли рожа крива – подиви́ся в во́ду на свою́ вро́ду.
Пустоме́лить – базі́кати, верзти́, торо́чити, плеска́ти, моло́ти (язико́м), тереве́ні пра́вити (точи́ти, плести́), тереве́нити, верзя́кати, просторі́кати, (опис.) язико́м пі́ну збива́ти. [І наві́що-б ото́ я базі́кав отаке́ язико́м? (Васильч.). Де взявсь будя́к, на при́горку розцві́вся… і просторі́кать заходи́вся (Гліб.)].
• Нечего им делать, сидят да -лят – нема́ чого́ їм роби́ти, сидя́ть та й тереве́ні пра́влять (базі́кають аби́-що). Довольно тебе -лить! – го́ді тобі́ базі́кати, верзя́кати. Срв. Молоть, Нести вздор.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Ни –
1) (част.) ні, (усилит.) ані, (устар.) ніже;
2) (союз) ні;
3) (отделяемая часть местоимения) ні:
• без какого бы то ни было – без бу́дь-яко́го, без нія́кого;
• во что бы то ни стало – будь-що-будь, хоч би [там] що; хоч би що (там) було; хай там що; щоб тут що; хоч що-бу́дь; (иногда) на чім би то не стало; чого б то не коштувало, (любой ценой) за всяку (будь-яку) ціну; кров з носа;
• где бы ни… – хоч би де (хоч де б); (изредка) де б не…;
• где бы то ни было, где ни есть – аби́-де, бу́дь-де, (диал. бу́длі-де), де припаде́, де тра́питься;
• где ни… – хоч де, хоч би де (хоч де б); (изредка) де не…;
• как бы то ни было – хоч би [там] як; хоч би [там] що; будь-як-будь; будь-що-будь;
• как вы ни старайтесь – хоч-би я́к ви старались;
• как ни есть – хоч би там як;
• какой ни – хоч яки́й, хоч-би яки́й, хоча́-б яки́й, (изредка) яки́й не;
• какой ни [на] есть – будь-який (абиякий), (диал. бу́длі-який); яки́й припаде́, яки́й тра́питься; хоч і який; який завгодно, перший-ліпший; хоч би там який, який не є; (раскакой) пере́який;
• как он ни умён, как он ни был умён – хоч яки́й він розу́мний, хоч яки́й він був розу́мний;
• когда бы то ни было – аби́коли, бу́дь-коли, (диал. бу́длі-коли), коли́ припаде́, коли́ тра́питься;
• когда ни – хоч коли́, хоч-би коли́, хоч коли́-б, (изредка) коли́ не;
кто бы ни…; что бы ни… – будь-хто (хоч хто, хто б не)…; будь-що (хоч що, що б не)…;
• кто ни – хоч хто́, хоч-би хто́, хоч хто́-б, (изредка) хто-б не;
• кто что ни говори – хоч-би хто́ що каза́в;
• куда (как) ни кинь — всё клин – куди кинь — усе клин (Пр.); куди кинь, то все клин (а все наверх дірою) (Пр.); як не мостися, а все мулько (Пр.); сюди гаряче, і туди боляче (Пр.); сюди кинь, туди кинь, то все голим на п’яти (Пр.);
• куда ни – хоч куди́, хоч де́, хоч-би куди́, хоч-би де́, хоч куди́-б, (изредка) куди́ не, де не; (каким путём) хоч кудо́ю, хоч куди́; хоч-би кудо́ю, хоч-би куди́, (изредка) кудо́ю не, куди́ не;
• куда ни пойду… – хоч-би куди́ пішо́в…;
• на небе ни облачка – на небі ані хмаринки;
• ни даже – ні (ані) на́віть;
• ни души – ні [живо́ї] душі́, ні ду́ха [живо́го], ні люди́ни;
• ни копейки денег – ні копійки, ні ше́ляга (гро́шей), (шутл., давн.) ані копія́;
• на улице ни души – на ву́лиці ані (ні) душі́ (ані (ні) ду́ха живо́го, нікогі́сінько, (фамил.) ані ля́лечки);
• не говоря ни слова – не мо́влячи й сло́ва;
• не произнёс ни слова – ні (і) сло́ва не промо́вив (не ви́мовив), і па́ри з уст не пусти́в;
• ни боже мой! – далебі́, ні! бігме́, ні!, (и думать нечего) і га́дки (ду́мки) (тако́ї) не ма́й, і ду́мати не гада́й, і ду́мку поки́нь;
• ни в зуб не знать – нічогі́сінько (ні бе, ні ме) не зна́ти;
• ни в какую – хоч ріж (кого), ані руш [не хоче], нізащо;
• ни во что не ставить кого, что – ні за що мати (за ніщо мати) кого, що; не поважа́ти, не шанува́ти кого́; (иногда образн. разг.) мати кого за устілку;
• ни в чём, ни на чё́м, ни во что́, ни на что́ – ні в чо́му (чі́м), (реже) в нічо́му, ні на чо́му (чі́м), (реже) на нічо́му, ні в що́, ні на що́;
• ни грамма – ні зернини, ні крихти, ні грама;
• ни гугу – анічичирк (нічичирк); ані (ні) пари з уст, ані мур-мур;
• ни дать, ни взять (разг.) – (как прил.) викапаний (достеменний, достотний, нестеменний, нестеменнісінький); (как нар.) достоту (достеменно, нестеменно), ні втять, ні взять;
• ни дать, ни взять какой кто – досто́ту (достеме́нно, достеменні́сінько, існі́сінько, точні́сінько) яки́й хто, і спе́реду й збо́ку яки́й хто, чисті́сінький, достеменні́сінький, існі́сінький, точні́сінький, (вылитый) ви́капаний хто;
• ни духу (нет) – нічогі́сінько (нема́);
• ни единый – жодний (жоден, жоднісінький); (лок.) жадний, жаден, жаднісінький; ні один (ні однісінький), (устар., шутл. или торж., напыщ.) ніже єдиний; ни за грош;
• ни за понюшку табаку – ні за цапову душу; ні за понюх табаки;
• ни за что [на свете] – нізащо [в світі]; ніколи в світі; зроду; зроду-звіку (зроду-віку); (никак) нія́к;
• ни за что, ни про что – ні за що, ні про що; дарма; дурне;
• ни из короба, ни в короб – ані з коша, ані в кіш (Пр.); ні сюди, ні туди (Пр.);
• ни кожи, ни рожи – ні з очей, ні з плечей (Пр.); гарна, як свиня в дощ (Пр.), (груб.) ні ґедзла, ні гризла;
• ни к селу, ни к городу – ні до ладу́, ні до при́кладу; ні сі́ло, ні впа́ло (пало); ні в тин, ні в ворота), (грубо) ні к лі́су, ні к бі́су; ні для на́шої вну́чки, ні для ба́биної су́чки; (некстати) [і геть-то] не до ре́чі, недоре́чно; як Пили́п з конопе́ль, як соба́ці п’я́та нога́;
• ни к чему – ні до чого; ні на що, ні на віщо;
• ни к чему не способен – ні на що (ні на віщо, ні до чого) не здатний, (образн.) не вміє й шила загострити;
• ни малейшей надежды нет – [ані] найме́ншої наді́ї нема;
• ни один этого не говорит – ніхто́ (жодний, жоден, (лок.) жа́дний, жа́ден) цього́ не ка́же;
• ни… ни (при перечислении) – ні … ні, ні … ані, ані … ні, ані … ані, ні (ані) … ніже́; ни-ни;
• ни-ни-ни (разг.) – ні-ні; аніже́; аніні́; ні-ні-ні;
• ни один не – жо́дний (жо́ден), (лок.) жа́дний (жа́ден) не, (очень редко) ні жо́дний (жа́дний), ні оди́н не; (никто) ніхто́ не;
• ни он, ни никто – ні він і ніхто́;
• ни от кого – ні від кого;
• ни пикни! (разг.) – ні писни!;
• ни под каким видом (разг.) – ні в якім (ні в якому, у жодному, у жоднім) разі; нізащо [в світі];
• ни под себя, ни на себя – ані печі, ані лави (Пр.); ні плуга, ні ріллі (Пр.);
• ни рыба ни мясо – ні риба ні м’ясо [а щось наче гриб] (Пр.); ні пес ні баран (Пр.); ні жук ні жаба (Пр.); ні вогню, ні полум’я — тільки дим (Пр.); ні брат ні сват (Пр.); ні швець, ні жнець, ні чортзна-що (Пр.); ні швець, ні жнець, ні в (на) дуду грець (Пр.);
• ни с кем (чем) – ні з ким (чим);
• ни слова – а) ні (ані) сло́ва, (как в рот воды набрал) ні (ані) па́ри з уст; б) (молчать!) ні сло́ва!;
• ни с места – ані руш; ані (ні) з місця; ні кроку далі;
• ни с того ни с сего – ні з сього ні з того; ні сіло ні впало (пало); з доброго дива; дурнісінько, гарма-дарма;
• ни так, ни сяк – ні так, ні сяк; ні сяк, ні так;
• ни так, ни сяк, ни этак – ні сяк, ні так, ні ота́к (онта́к); ні сяк, ні та́кечки (ні онта́кечки);
• ни тебе, ни никому – ні тобі́ і ніко́му; ні тобі́, ні кому́;
• ни то ни сё;ни два ни полтора – ні се ні те; ні сякої ні такої; (шутл.) ні теє ні онеє; ні до чобота на закаблук, ні до черевика на рант; ні риба ні м’ясо; ні рак ні риба; ні сич ні сова;
• ни тот, ни другой – ні той, ні той; ні той, ані (ні) другий;
• ни туда, ни оттуда – ні туди́, ні зві́дти;
• ни туда, ни сюда – ні туди́, ні сюди́;
• ни этот, ни никакой – ні цей і нія́кий;
• остаться ни при чё́м, ни с че́м – зоста́тися ні при чо́му (чі́м), зоста́тися ні з чи́м, (в дураках) опини́тися в ду́рнях, поши́тися в ду́рні, о́близня пійма́ти (з’ї́сти), (шутл.) вхопи́ти ши́лом па́токи;
• с кем ни говорил, к кому ни обращался… – хоч з ким би я говорив, хоч би до кого звертався, з ким (ті́льки) я не говори́в (не розмовля́в), до ко́го не зверта́вся (не вдава́вся)…;
• сколько бы ни – хоч-би скі́льки, хоч скі́льки-б, (изредка) скі́льки-б не;
• сколько бы то ни было, сколько ни есть – аби́-скільки, бу́дь-скільки, скі́льки є, скі́льки припаде́, скі́льки тра́питься;
• сколько ни – хоч скі́льки, хоч-би скі́льки, хоч скі́льки-б, (изредка) скі́льки не;
• что бы ни – хоч-би що́, хоч що́-б, (изредка) що-б не;
• что бы то ни было – аби́-що, бу́дь-що, (диал. бу́длі-що), хоч що́, хоч-би що́, що припаде́, що тра́питься;
• что ни – хоч що́, хоч-би що́, хоч що́-б, (изредка) що не;
• что ни год – рік у рік; щорік (що не рік);
• что ни на есть лучший – якнайкра́щий, щонайкра́щий, якнайлі́пший, щонайлі́пший;
• что ни [на] есть лучший, что ни [на] есть худший… – щонайкращий (якнайкращий), щонайліпший (якнайліпший); щонайгірший (якнайгірший)…;
• что ни сделает… – хоч що́ зро́бить (хоч-би що́ зроби́в)…;
• что он ни говорил, его не послушали – хоч що́ (вже) він каза́в (говори́в); чого́ (вже) він не каза́в (не говори́в), його́ не послу́хали.
[Круго́м ні били́ни! (Т.Шевченко). Ніхто́ й сло́ва не промо́вить (Т.Шевченко). На не́бі нема́ ні зорі́ (Л.Українка). На си́ньому не́бі ані хмари́ночки (І.Нечуй-Левицький). Добіга́ до полони́ни ві́ла… ле́ле Бо́же! там нема́ ні ду́ха, ті́льки чо́рна вся трава́ од кро́ви (Л.Українка). Ні душі́ ні в ві́кнах, ні круг ха́ти не ви́дно (М.Рильський). Ні сло́ва не мо́вить, мовчи́ть (Л.Українка). Вона́-ж ні па́ри з уст — і гля́нула знена́цька (М.Рильський). Нігде́ ні живо́ї душі́ (І.Нечуй.-Левицький). Ласка́ве теля́тко дві ма́тки ссе, а лихе́ жа́дної (Номис). З го́рла мого́ не вихо́дить і жа́дного зву́ка (Дніпрова Чайка). Обле́сник жа́ден не знав тебе́ (Б.Грінченко). … жо́дного села́, хати́нки не мина́є (П.Тичина). Без брехні́ ні жо́ден чолові́к не сва́тався (Квітка). Ні одна́ ще зоря́ не була́ така́ га́рна (Л.Українка). Ні оди́н співе́ць її́ не всла́вив і ні оди́н мисте́ць не змалюва́в (Л.Українка). Всіх перері́зали, не втік ніже́ єди́ний католи́к (Т.Шевченко). Ні ба́тька, ні не́ньки: одна́, як та пта́шка в дале́кім краю́ (Т.Шевченко). Ні ру́ху, ні люде́й (М.Рильський). Як не було́ ще нічо́го: буття́ й небуття́, ні ете́ру, ні не́ба (Л.Українка). Він не забу́в його́ ні в те́мряві пону́рій, ані при ха́тньому бага́тті (Л.Українка). Ані би́тись, ні втекти́ (С.Руданський). Ані зу́стрічи, ні про́воду, без мети́ і навмання́ (М.Рильський). Не дошкуля́ють тут нас ані А́встер, ні те честолю́бство, ані пропа́сниці лю́ті, ні сме́рти осі́нній ужи́нок (М.Зеров). Ані вста́ти, ані сі́сти (Сл. Гр.). Я ні тро́хи не хо́чу запере́чити ані висо́кої літерату́рної ва́ртости тво́рів, ані ваги́ їх в істо́рії на́шого літерату́рного ру́ху, ані їх вели́ких за́слуг (Б.Грінченко). Не мина́йте ані ти́тла, ні́же тії́ ко́ми (Т.Шевченко). У жупа́ні — круго́м па́ні і спе́реду й збо́ку (Т.Шевченко). Він ра́птом ні з то́го, ні з сьо́го здрига́вся (М.Хвильовий). А він — ні сі́ло, ні впа́ло — причепи́вся до ме́не (Б.Грінченко). Одного́ ра́зу сей ду́рень їй ка́же так — ні сі́ло, ні впа́ло: «чи ви-б мене́ не одружи́ли?» (Б.Грінченко). Бу́дь-що-бу́дь, це́рква мі́сце публі́чне (І.Франко). Ви така́ ось, — ні те, ні се (О.Влизько). Коли́ не приї́деш до те́бе, то пуття́ не ба́чиш (Мова). Хоч куди́-б пішо́в я, всі думки́ — про те́бе (А.Кримський). Де не піду́ я, всю́ди твій розу́мний лю́бий по́гляд ся́є (Л.Українка). Скі́льки літ не пройде́, — під осі́нніми зо́рями умира́тиме в ща́сті пливе́ць (М.Рильський). Скі́льки б те́рну на ті́ї вінки́ не стяли́, ще зоста́неться ці́ла дібро́ва (Л.Українка). Не руш! аніні́! (АС). «Із-за Німа́ну ви отрима́ли щось?» — «Нічо́го, аніні́!» (М.Рильський). Сиди́ ти́хо! аніже́! (АС). Як кажуть на моїй Полтавщині, “на хрю вони нам здалися”, коли в ніщо ставлять народ, плюють на його в ім’я якихось кастово-кланових інтересів, себто для ненаситного збагачення (Я.Яременко). — Про лівий фланг то нічого й казать, Самі богатирі — ні втять, ні взять, Окрили блиском зброї кручі скал Загродили щільно перевал (М.Лукаш, перекл. Й.В.Ґете). Я на посаду йшов, і з посади йду яко наг, яко благ, то й можу з чистим сумлінням (а то ж річ не мала!) сказати: «Голим народився, голими і вмирати: ні зиску, ні втрати» (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Але одвічний ворог згоди і недруг миру, зазнавши такої ганьби… і побачивши, як підігріта ним ворохобня звелася ні на що, надумав іще раз спробувати щастя, зірвавши нову бучу… (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). І ще скажіть — хто може похвалитись, що забив гвіздка в колесо Фортуни? А певне, що ніхто. До того ж між жіноцьким «так» і «ні» і голки не встромиш, бо нема куди (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Чого не злічите — числа немає в тім, Чого не зважите – не важить та вага, Чого не виб’єте — не варто ні шага (М.Лукаш, перекл. Й.В.Ґете). До сього діла більше мій пан Дон Кіхот удатен: той — раз-два, усіх упорає і усьому дасть ради, а я, грішним ділом, у сій музиці ні бе, ні ме (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Аррігуччо стояв ні в сих ні в тих, і хотів би щось сказати, та не міг — бачив, що все проти нього обертається (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). До обід на березі й далі на острові не видко було ні ду ші живої, о кого вони могли б помочі собі сподіватися (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). — Я ніби ріс — а добре придивиться, То духом я ні крихти не зміцнів… (М.Лукаш, перекл. Й.В.Ґете). — Стійте тихо і ні пари з уст, бо тут вам і смерть! (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). — Так, надісь, робив, як тої приказки оддай нищим, а собі ні з чим; людям дай, та й про себе дбай; даруй, та не роздаровуй (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — У нашій газеті не місце виразам на кшталт «маю сподівання», особливо в передовиці. І жодним… — тут він зробив паузу для створення драматичного ефекту, удаючи, що продивляється шпальту. — До речі, «жодний» зазвичай вимагає дієслова в однині. Ми можемо врешті засвоїти ці дві прості істини? (О.Смольницька, перекл. І.Мак’юена). Ні разу не глянули одне одному в очі. Йшли, вдивляючись у спільну ціль (С.Є.Лєц). Хто ні в чому не розбирається, може братися за що завгодно (С.Є.Лєц). — Подумай, кохана, десять років — і жодної сварки! — Знаю, боягузе нещасний!]. Обговорення статті
Сказывать, сказать – казати, сказати, мовити, промовляти, промовити, вимовляти, вимовити, висловлювати, висловити, відповідати, відповісти, виголошувати, виголосити, розповідати, розповісти, оповідати, оповісти:
• всё, что можно сказать – усе, що можна сказати;
• [да] и то сказать – та й те сказати;
• достаточно сказать, что – досить (достатньо) сказати, що;
• забегая вперед, следует сказать, что – забігаючи наперед, треба (потрібно, слід) сказати, що;
• как сказать – як сказати, дивлячись по тому, як; побачимо;
• короче сказать – коротко кажучи;
• лучше (вернее, точнее) сказать – краще (точніше) сказати;
• можно сказать – можна сказати;
• не сказал ни слова – не сказав (не мовив) ні (і) слова; (сниж.) і губи не розтулив (не роззявив);
• нечего сказать (ничего не скажешь) – нічого не скажеш;
• нужно правду сказать – треба правду сказати; ніде правди діти;
• по правде (по чести) сказать – сказати правду, правду (по правді) кажучи;
• прежде чем сказать – перед тим, як сказати; перш ніж сказати;
• скажем – скажімо, наприклад, приблизно, припустімо, припустимо;
• скажешь курице, а она всей улице – секрет – далі базару не піде (Пр.); сказав кумі, а вона всій слободі (Пр.); скоро з воріт, а тут і ріт (Пр.); ніхто не знає, тільки дід, баба і ціла громада (Пр.);
• скажи(те) на милость, скажи(те), пожалуйста – скажи, скажіть на Бога (на милість); скажи, будь ласка, скажіть, будьте ласкаві; ото [яке] диво; чи [ти] ба; диви-но;
• сказав эти слова, он ушел – по цій мові він пішов;
• сказал бы словечко, да волк недалечко – я б сказав, та огірки за пазухою (Пр.); я б сказав, та піч у хаті (Пр.);
• сказал, как отрубил – сказав, як зав’язав (Пр.); сказав, як цвяхом (як гвіздком) прибив (Пр.);
• сказал что-то несообразное – сказав щось неподібне (безглузде); нісенітницю якусь сказав; (образн. разг.) таке сказав, що ні пришити, ні прилатати; притулив горбатого до стіни;
• сказано — сделано – сказано — зроблено; як сказав, так і зробив (учинив);
• сказано — як зав’язано;
• сказать в шутку – на сміх (на жарт, жартом, жартома) сказати;
• сказать невпопад – не до ладу сказати; не до речи мова; (шутл.) утяти до гапликів;
• сказать нечто – сказати дещо;
• сказать складно, удачно, хорошо – до ладу (до ладу та до прикладу) сказати;
• сказать с ударением – сказати з притиском;
• смело (с уверенностью) можно сказать, что – можна сміливо (з певністю) сказати, що;
• стыдно сказать – стидно (соромно) сказати; без сорома казка;
• так сказать – мовляв, так би мовити, як говорять, як кажуть, сказати б, (иногда) сказав би;
• чтобы не сказать больше – щоб не сказати більше;
• что еще можно сказать – що ще можна сказати, що ще можна додати до сказаного, більше нічого сказати, більше нічого додати до сказаного. Обговорення статті
Смотреть –
1) дивитися, глядіти, придивлятися, зосереджувати увагу, спостерігати;
2) розцінювати (розглядати) що, вважати;
3) (присматривать за кем) гляді́ти, догляда́ти, пильнува́ти:
• вдоволь насмотреться – напасти очі, удосталь надивитися;
• косо смотреть – кривим оком поглядати;
• он смотрит на это как на нарушение закона – він вважає це порушенням (за порушення) закону, він дивиться на це як на порушення закону;
• на это нечего смотреть – на це нема чого вважати;
• не смотря в сторону – не дивлячись вбік;
• не смотря на… – не дивлячись на…;
• сердито смотреть на кого, на что – сердито дивитися на кого, на що; (фиг.) бісом дивитися на кого, на що; дивитися, як чорт на попа;
• смотреть букой – вовком дивиться;
• смотреть в оба – взяти очі в руки; пильнувати; бути на осторозі; матися на обережності;
• смотреть на кого-что как на что – вважати кого-що ким-чим (яким, за кого-що, за якого); дивитися на кого-що як на що;
• смотреть за кем, за чем – доглядати кого, що;
• смотреть оторопело – оторопіло (виторопнем) дивитися;
• смотреть растерянно – поглядати збентежено; дивитись спантеличено;
• смотреть резко – прикро дивитись, поглядати;
• смотри – гляди-но;
• смотрите-ка – диви пак; дивись лишень;
• смотрит, как на диковинку – дивиться, як на чудасію; дивиться, як на білу ворону;
• смотря где, когда, кого, кому – як де, як коли, як кого, як кому;
• смотря какой человек – як яка людина; як до людини; (про чоловіка ще) як який чоловік; як до чоловіка;
• смотря по – як до; вважаючи на; з огляду на;
• смотря по обстоятельствам – як до обставин; вважаючи (зважаючи) на обставини; залежно від обставин, з огляду на обставини;
• смотря по чему – залежно від чого, зважаючи на що, з огляду на що;
• того и смотри – так і сподівайся (так і жди); так і стережися; залежно від обставин.
[Але якось, вернувшись пізно додому, схвильований і збуджений, мусив собі признатись, що ходить дивитись на жінок. Він розумів тепер, що тільки на них спинялись його очі, на сміючих обличчях їхніх, на звабливих ногах і теплих убраннях, що ховали тіло, яке до болю відчував; що тільки на них дивився він з жагучим захватом, немов кожна мала окрему, тільки їй властиву таємницю, окремий, для нього ніби виплеканий сад кохання та пристрасті, і з кожної віяло на нього сласним випаром її жіночого єства, що п’янив його і підносив (В.Підмогильний). Можновладці, певна річ, узяли очі в руки й посилили охорону (Д.Щербина, перекл. В.Бикова). Стола поставили тут же надворі, коло воріт, і господар приніс Дон Кіхотові порцію тріски; риба була зле вимочена і ще гірше зготована, а хліб до неї чорніший і цвіліший за рицареву збрую. Ото була сміхота дивитись, як він вечеряє! На голові йому шолом, забороло підняте, а до рота сам рукою не дістане - мусив хтось інший їжу в рота класти (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Якщо дивишся на світ прищурившись, легше приховати сльози (С.Є.Лєц)].
 Обговорення статті
Терять, потерять – втрачати, тратити, втратити, страчувати, губити, загубити, позбуватися, позбутися, зане́дбувати, занедбати, зіпсовувати, зіпсувати, лишатися без, марнувати, гайнувати, гаяти, нищити, знищити, (устар.) теряти, втеряти:
• лучше с умным потерять, чем с глупым найти – краще з розумним двічі загубити, як з дурним раз знайти (Пр.); краще з розумним загубити, ніж з дурнем знайти (Пр.);
• нечего терять кому – нема чого (нічого) втрачати кому; не має чого втрачати хто;
• потерять в весе – утратити на вазі; утратити ваги;
• потерять зрение – утратити зір, (тогда разг.) стемніти (на очі);
• потерять расположение, право – утратити (стратити) ласку, право; відпасти ласки чиєї, права чийого;
• потерять силы на работе – виробити (спрацювати) силу;
• потерять совесть – утратити совість (сумління); (иногда образн. ещё) на дитячий розум перейти (зійти);
• терять достоинство (сон, аппетит, тепло, спокойствие…) – втрачати (губити) гідність (сон, апетит, тепло, спокій…) (в науковому (медицина стилі – втрачати апетит, багато крові…);
• терять здоровье – занепада́ти, занепа́сти на здоро́в’я (здоро́в’ям);
• терять запах – видиха́тися, ви́дихнутися, ви́дхнутися;
• терять книжку (ручку, шапку…) – губити книжку (ручку, шапку…);
• терять, потерять надежду – втрача́ти, втра́тити (стратити) наді́ю на ко́го, на що, (иногда) знадіятися; (ещё) зневіря́тися, зневі́ритися в ко́му, в чо́му;
• терять нить разговора – губити (втрачати) хід (нитку) розмови;
• терять пациента (сленг, мед.) – втрачати пацієнта;
• терять покров – линя́ти, вили́нювати, обла́зити, губи́ти во́лос, во́вну, ше́рсть, перо́, скида́ти во́вну, перо́, шку́ру;
• терять, потерять веру в кого, что – зневіря́тися, зневі́ритися в ко́му, в чо́му; утратити віру в кого, в що;
• терять, потерять время – втрачати, втратити (губити, загубити) час; марнувати, змарнувати (гайнувати, згайнувати, гаяти, згаяти, марно витрачати, витратити) час;
• терять, потерять голову – втрачати, втратити (губити, згубити) голову;
• терять, потерять голос, спадать с голоса – тра́тити (утратити, стра́тити) го́лос, спада́ти (спа́сти) з го́лосу;
• терять, потерять рассудок – утрачати, утратити [добрий] розум; відбігати, відбігти розуму; божеволіти, збожеволіти; з глузду зсуватися;
• терять, потерять счёт кому, чему – губити, згубити лік кому, чому; забувати, забути лік кому, чому; мати безліч кого, чого;
• терять равновесие – втрачати рівновагу;
• терять силу – втрачати силу; знесилюватися; (о законах) втрачати силу, чинність;
• терять сознание – непритомніти; падати в нестяму;
• терять состояние – нищитися;
• терять цвет – линя́ти, вили́нювати, блякува́ти, бля́кнути, полові́ти, здава́ти, обла́зити.
[Старого любити — тільки дні губити (Пр.). — Лікарю, ми втрачаємо хворого! Що робити? — Нічого не робити. Дамо йому спокійно піти. Незабаром він знову захворіє й повернеться]. Обговорення статті
Честь – честь; (уважение) шана, пошана, шаноба:
• береги честь смолоду – бережи честь замолоду (молоду) (Пр.); шануйся ззамолоду (Пр.);
• блюсти свою честь – класти на собі честь; шануватися;
• была бы честь предложена – було б сказано; (разг.) хоч не нагодували, аби запрохали;
• быть в чести, не в чести у кого – бути в пошані (у шані, у шанобі), не в пошані (не в шані, ну в шанобі) у кого; мати пошану (шану) чию, від кого, не мати пошани (шани) чиєї, від кого;
• быть (служить) к чести чьей – роби́ти честь кому;
• Ваша честь – Ваша милість;
• велика честь, коли нечего есть – і честь дарма, як їсти чого нема (Пр.); що з тієї (по тій) честі, коли нема чого їсти (коли нема чого в рот покласти) (Пр.);
• всё обошлось честью – все вийшло (обійшлось) гаразд;
• в честь кого, чего – на честь (на пошану) чию, чого; шануючи (шанувавши) кого, що;
• в честь праздника – для (на) шанування свята;
• выйти с честью из затруднительного положения – вийти з честю із скрутного (сутужного, трудного) стану (з, скрути, з сутуги);
• девичья честь – дівоча честь;
• долг (дело) чести – справа честі;
• ему всё не в честь (разг.) – йому нічим не догодиш; йому не догодити;
• затрагивать (затронуть) честь – ущербити честь кому; зачепити честь чию;
• из чести (устар.) – з пошани (з поваги); заради (задля) честі (пошани, шани);
• иметь честь (разг.) – мати [за] честь;
• к чести кого – віддаючи належне кому;
• много чести – багато (забагато) честі;
• надо (пора) и честь знать – треба й міру знати;
• оказать, сделать честь кому – зробити (реже учинити) честь кому; виявити честь кому, пошану (шану) до кого; скласти шану, честь кому; дати (віддати) шану (честь) кому;
• оскорбить честь – покривдити на честі; порушити честь;
• отдавать, отдать честь кому, чему (воен. перен.) – віддавати, віддати шану кому, чому;
• покушаться на честь чью – важити на честь чию;
• попадать, попасть в честь к кому – заживати, зажити (зазнавати, зазнати) честі чиєї, від кого; (иногда разг., только сов.) доскочити честі чиєї;
• послушать честью – послухатись добром (добровільно);
• по чести сказать, по чести говоря – правду сказати, правду (по правді) кажучи (казавши), щиро (по щирості) кажучи;
• просить честью кого – добром просити (прохати) кого;
• суд чести – суд честі;
• с честью делать, сделать что – гідно (з честю, як належить) робити, зробити що;
• считать (иметь, почитать) за честь что – мати (уважати) за честь що;
• честь имею кланяться! (устар., при прощании) – дозвольте вклонитися!; моє шанування
[Вам]!;
• честь и слава – честь і слава;
• честь и хвала – честь і хвала; шана і хвала (хвала і шана);
• честь лучше богатства – добре ім’я краще за багатство (Пр.);
• честь честью, (реже) честь по чести (разг.) – як слід (як треба, як годиться, як належить); гаразд; за всіма правилами (робити що);
• это делает честь, не делает чести кому – це робить (дає, приносить) честь, це не робить (не дає, не приносить) честі кому; це на честь, не на честь кому.
[Честь — це зовнішня совість, а совість — це внутрішня честь (А.Шопенґауер). Не був там, де честь давали (Пр.). Шануймося, люди, бо ми того варті, щоб душі зігріла повага незла, щоб совість незрадно стояла на варті, і щемна надія розраду несла (Л.Терехович)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

НЕ́ЧЕГО (чекати) го́ді;
нечего бу́дет (пити) не бу́де чого́;
нечего и говори́ть шко́да слів, го́ді й каза́ти, на́що й каза́ти, фаміл. вже й не пита́йте;
нечего сказа́ть нічо́го не ска́жеш [умён, нечего сказа́ть розу́мний, нічо́го не ска́жеш], що й каза́ти;
у кого нечего есть хто не ма́є що ї́сти;
от нечего де́лать не ма́ючи що роби́ти
ДЕ́ЛАТЬ делать без ума́ пха́ти коло́ду, коти́ти брус;
делать больши́е глаза́ о́чі на лоб виверта́ти;
делать больши́е шаги́ ши́роко ступа́ти;
делать весёлую ми́ну при плохо́й игре́ роби́ти весе́лу мі́ну в пога́ній грі;
делать вид ще става́ти в по́зу;
делать внуше́ние вичи́тувати кому;
делать возмо́жным /делать досту́пным, делать нагля́дным, делать невозмо́жным, делать прия́тным тощо/ уможли́влювати, /удосту́пнювати, унао́чнювати, унеможли́влювати, уприє́мнювати тощо/;
делать вырази́тельным увира́знювати, виопу́клювати;
делать в отме́стку відпла́чуватися;
делать вред шко́дити;
делать вы́вод /делать заключе́ние/ висно́вувати, роби́ти ви́сновок;
делать гимнасти́ческие упражне́ния коротк. вправля́ти гімна́стику, вправля́ти ру́ханку;
делать гла́зки ще стріля́ти очи́ма;
делать два де́ла кува́ти на два міхи́, торгува́ти на два база́ри;
делать докла́д /делать объявле́ние тощо/, доповіда́ти /оголо́шувати тощо/;
делать га́дости ка́постити;
делать зака́з замовля́ти;
делать заявле́ние заявля́ти, склада́ти зая́ву;
делать зигза́ги кривуля́ти (док. накривуляти);
делать из дерьма́ котле́тку роби́ти з ву́ха сови́ шовко́ву торби́нку;
делать из ме́лочей собы́тие роби́ти з му́хи слона́, роздува́ти кади́ло;
делать киносъёмку фільмува́ти;
делать круг (в русі) роби́ти гак;
делать не с того́ конца́ роби́ти че́рез го́лову;
делать не́чего вст ??? нема́ ра́ди;
делать обтека́емым зали́зувати, обшаро́вувати, вигла́джувати, закру́глювати, заокру́глювати, знего́стрювати;
делать одолже́ние роби́ти до́брість;
делать отво́д кому відво́дити кого;
делать отступле́ние ухиля́тися;
делать оце́нку цінува́ти;
делать о́чную ста́вку зво́дити віч-на́-віч, галиц. конфронтува́ти (док. сконфронтувати);
делать па́кости ще чини́ти ка́верзи;
делать переме́ны міня́ти декора́ції;
делать по приме́ру кого іти́ за чиїм при́кладом;
делать по образцу́ чего галиц. взорува́ти на що;
делать попы́тки про́бувати;
делать послабле́ние дава́ти по́пуск, попуска́ти ві́жки́;
делать предупрежде́ние попереджа́ти;
делать снисхожде́ние роби́ти поле́гкість, роби́ти побла́жку;
делать ста́вку на кого ва́жити /числи́ти/ на;
делать сто́йку става́ти на рука́х, става́ти на ру́ки;
делать стро́гое внуше́ние ще накру́чувати хвоста́;
делать ударе́ние наголо́шувати, живомовн. вдаря́ти, кла́сти на́голос;
делать упо́р на что ще підкре́слювати що;
делать уси́лия ще напру́жуватися;
делать честь додава́ти че́сти кому;
делать ши́ворот-навы́ворот ста́вити віз попере́д коня́;
что ни делай образ. хоч скач хоч плач;
с э́тим ну́жно что́-то делать на це тре́ба яку́сь ра́ду;
делающий що /мн. хто/ ро́бить тощо, покли́каний /зда́тний, зму́шений/ зроби́ти, викона́вець, стил. перероб. роби́вши, фраз. позна́чений [делающий успе́хи позначений успі́хами], де ро́блять [цех, делающий та́ру цех, де роблять та́ру];
делающий больши́е глаза́ /делающий кру́глые глаза́/ з очи́ма ма́ло не на ло́бі;
делающий весёлую ми́ну при плохо́й игре́ з весе́лою мі́ною в пога́ній грі;
делающий всё возмо́жное гото́вий зроби́ти все;
делающий га́дости ка́посник;
делающий глу́пости зви́клий роби́ти дурни́ці;
делающий два де́ла кова́ль на два міхи́;
делающий измере́ния /делающий огово́рку тощо/ = измеряющий /оговаривающий тощо/;
делающий из му́хи слона́ паніке́р, ра́ди́й розду́ти кади́ло;
делающий круг зму́шений зроби́ти гак;
делающий надсе́чки карбівни́к, за́йня́тий карбува́нням;
делающий наоборо́т зви́клий роби́ти навпаки́;
делающий не с того́ конца́ стил. перероб. роби́вши че́рез го́лову;
делающий обтека́емым покли́каний зализа́ти, зали́зувач, знего́стрювач, прикм. зали́зувальний;
делающий одолже́ние ра́ди́й прислужи́тися, ірон. до́брий ву́йко;
делающий отступле́ние що ро́бить у́хил;
делающий па́кости ка́посник, ка́верзник, прикм. ка́посний;
делающий пого́ду заспі́вувач, головна́ фігу́ра;
делающий сто́йку що стає́ на ру́ки;
делающий ударе́ние що наголо́шує тощо, зви́клий наголо́шувати, ра́ди́й наголоси́ти;
делающий уси́лие стил. перероб. напру́жуючись;
делающий уси́лия гото́вий докла́сти сил;
делающий честь кому що ро́бить честь;
ничего́ не делающий не обтя́жений пра́цею, неро́ба;
не делающий секре́та из чего стил. перероб. не ма́вши на́міру таї́ти що;
НАДЕ́ЛАТЬ (дурниць) нако́їти;
наделать дело́в /наделать беды́/ нароби́ти ха́ле́пи /ли́ха/, нако́їти ли́ха;
наделать зигза́гов накривуля́ти;
наделать зла негара́зд вчини́ти;
наделавший ОКРЕМА УВАГА;
наделавший мно́го зла ОКРЕМА УВАГА;
ПОДЕ́ЛАТЬ ничего́ не поделаешь укр. нема́ ра́ди, нічо́го не попи́шеш;
но что поделаешь та що поді́єш;
СДЕ́ЛАТЬ (діло) ще ви́конати, (річ) ви́готовити, створи́ти, змайструва́ти;
сделать бо́льно кому завда́ти бо́лю;
сделать больши́е глаза́ поста́вити ро́гом о́чі;
сделать в благода́рность за что віддя́чити за;
сделать возмо́жным уможли́вити, фраз. да́ти наго́ду;
сделать всё возмо́жное зроби́ти все, що мо́жна;
сделать всё для кого не́бо прихили́ти кому;
сделать вы́говор фаміл. накрути́ти хвоста́;
сделать вы́чет відрахува́ти;
сделать грима́су скриви́тися;
сделать до́брое де́ло добро́ вчини́ти;
сделать досту́пным кому удосту́пнити;
сделать ки́слую ми́ну сква́сити гу́би;
сделать круг да́ти га́ку, зроби́ти гак, (в повітрі) кружельну́ти;
сделать намётку намі́тити (пункти́ром);
сделать неподви́жным знерухо́мити;
сделать нечувстви́тельным (етером) замори́ти;
сделать нововведе́ние перен. сказа́ти нове́ сло́во;
сделать одолже́ние прислужи́тися, зроби́ти ми́лість, зроби́ти до́брість;
сделать от воро́т поворо́т діста́ти о́близня, спійма́ти о́близня, вхопи́ти о́близня, з’ї́сти о́близня, скуштува́ти гарбуза́, узя́ти гарбуза́, з’ї́сти гарбуза́, діста́ти гарбуза́;
сделать пе́рвый шаг тру́дного пути́ зру́шити ка́мінь з мі́сця;
сделать поку́пки обкупи́тися;
сделать поползнове́ние /сделать попы́тку/ спро́бувати;
сделать нагля́дным /сделать невозмо́жным, сделать недействи́тельным, сделать однообра́зным, сделать самостоятельным, сделать незави́симым тощо/ унао́чнити /унеможли́вити, унева́жнити, уодномані́тнити, усамості́йнити, унезале́жнити тощо/;
сделать свои́м пра́вилом покла́сти собі́ за пра́вило;
сделать справедли́вым усправедли́вити;
сделать стра́шные глаза́ ви́звірити бу́ркала, ви́звірити о́чі;
сделать шаг ступи́ти крок [шагу не сделает кроку не ступить];
не сделать и мале́йшего уси́лия па́льцем не кивну́ти;
сделавший ОКРЕМА УВАГА;
СДЕ́ЛАННЫЙ зро́блений /пороблений/, упо́раний, вчи́нений, ви́конаний, ви́готовлений, змайстро́ваний;
СДЕ́ЛАННОЕ до́ро́бок.
РЕЧЬ фраз. слова́, ле́ксика, (виступ) ще сло́во;
кни́жная речь кни́жна мо́ва;
сла́дкая речь соло́дкі слова́;
речь адвока́та сло́во адвока́та;
где речь шла де йшло́ся;
об э́том не мо́жет быть и ре́чи про це го́ді говори́ти;
пусты́е ре́чи – слу́шать не́чего прибл. люде́й слу́хай, а свій ро́зум май;
о чём речь? галиц. про що хо́дить?
СКАЗА́ТЬ уроч. проректи́, (невлад) ля́пнути, бо́вкнути, (мамі) пожалі́тися, (слово) ви́голосити, (на кого) наговори́ти, доне́сти́;
не́чего сказать ірон. нічо́го не ска́жеш;
так сказать живомовн. як той каза́в, діял. ти б каза́в;
скажи́ пожа́луйста /скажи́те пожа́луйста/ ірон. скажи́ /скажі́ть/ на ми́лість, подумаєш!;
скажи́ спаси́бо /скажи́те спаси́бо/ ма́єш ща́стя /маєте ща́стя/ [скажи спаси́бо, что жив /скажите спаси́бо, что живы/ ма́єш ща́стя, що живи́й /маєте ща́стя, що живі́/].

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Говорить – казати; говорити; мовити про, за кого, що; (беседовать) – розмовляти. Говорить на каком-либо языке – говорити якоюсь мовою; (на многих языках) – багатьма мовами. Говорить в свою пользу – на свою руч горнути. Говорить в защиту кого – говорити в обороні кого; промовляти за ким, за чим. Говорить в тон кому – мовити під лад кому. Начинать говорить – знімати мову. Продолжать говорить – казати далі; провадити (далі). Говорить будто заученное – вичитувати. Говорить вздор – теревенити, правити нісенітниці; торочити; верзти язиком; дурниці верзти; правити; плескати. Говорить наобум – говорити навмання. Говорить не стесняясь – говорити (казати) без обрізків. Говорить сквозь зубы – цідити. Говорить речь – промовляти. Говорить по чьему-либо адресу – на чию сторону (адресу) казати. Говорить в шутку – на сміх, на жарт; жартом, жартома казати. Говорить медленно, протяжно – говорити вивагом. Говорить обиняками – говорити манівцями. Говорить и так, и этак (противоречиво) – двоїти; гнути й туди й сюди. Говорить пространно – розводитися. Говорить по правде – направду казати. Говорить намеками – казати наздогад. Говорить понаслышке – від людей казати. Говорить наизусть – казати з уст. Говорят – кажуть (люди). Говорят (же) вам, что… – казано ж бо вам, що… Говорить на чей счет – казати на карб чий. Поговорить толком, детально – поговорити до пуття, докладно. Откровенно говоря – щиро кажучи; правду кажучи. Собственно говоря – властиво. Говоря словами (такого-то) – мовляв (кажучи) словами когось; мовляв хтось. Не говоря о чем-либо – поминувши щось. Коротко говоря – найшвидше сказати; коротко кажучи. Не говоря дурного слова – не казавши лихого слова. Говорите толком – кажіть ладом. Говорите кстати, удачно, толково, дельно – казати до ладу, до пуття. С ним мне неприятно говорить – він мені не до розмови. Говорить несообразное – казати таке, що й купи не держиться. Нечего и говорить, не стоит и говорить – шкода й казати; шкода й мови. Ну вот он и говорит – отож він і каже. Да говорите же – та ну-бо кажіть. Одинаково говорить (то самое) – казати в одно.
Делать – робити: діяти; чинити. Делать (свое дело) исправно – справлятися; правити діло. Делать скачками – прихапцем робити. Делать усердно – робити щиро; припадати до роботи; пильнувати роботи, праці. Делать что-либо плохо, неумело, неаккуратно, нетщательно – партачити; базграти; поганити. Делать очень медленно – длубатися; марудитися; робити як мокре горить. Делать легко, как бы играя – за іграшки робити. Делать иначе – переиначувати, переинакшувати. Основательно делать – покладаючи робити. Делать по-своему – чинити свою волю; своїм робом (ладом) ходити; узяти свою волю. Делать по чьему приказанию – робити, чинити з чийого наказу. Делать кому приятное – догоджати кому; робити кому приємність. Делать дурно – зле чинити. Делать наперекор – всупереч іти кому. Делать большие шаги – широко ступати. Что будешь делать? – що маєш робити? Решительно ничего не делает – нічогісінько не робить; і за холодну воду не береться, не візьметься. От нечего делать – знічев’я. Делать кого чем – наставляти, настановляти кого за (на) кого. Делать круг – колувати; круга накидати. Ничего не поделаешь – нічого не вдієш; немає ради.
Думать – думати; гадати; (рассуждать) – міркувати про що, над чим; (иметь в мыслях) – в голові покладати що; мати надумці; (полагать) – покладати. И думать забыл – і гадки не має. Нечего и думать – шкода й гадки; нема чого думати, гадати. И не думает вовсе – і думки не кладе. Так (он) думает – так (він) гадає; така (в нього) думка; (він) такої думки. И не думай этого – і в голову цього не клади.
Смотреть – дивитися; глядіти. Смотреть за кем, за чем – доглядати кого, що. Косо смотреть – кривим оком поглядати. Смотреть резко – прикро дивитись, поглядати. Смотреть растерянно – поглядати збентежено; дивитись спантеличено. Смотреть букой – вовком дивиться. Смотреть в оба – взяти очі в руки; пильнувати; бути на осторозі; матися на обережності. Вдоволь насмотреться – напасти очі. Смотря по – як до; вважаючи на; з огляду на. Смотрите-ка – диви пак; дивись лишень. Смотри – гляди-но. На это нечего смотреть – на це нема чого вважати.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Нечего
• Делать нечего (как вводное слово) – нічого не вдієш.
• Делить нам нечего – ділити нам нема(є) чого (нічого); нам батьківщини не ділити.
• Нечего греха таить – ніде (нема де) правди діти; ніде (нема де) гріха потаїти; треба (слід) щиро визнати.
• Нечего и говорить – нема(є) чого (годі, шкода) й казати (говорити, балакати); шкода й слова (й мови); нема (й) мови; нема (й) слова.
• Нечего мне говорить – нема чого розводитися; нема чого багато говорити.
• Нечего сказать (ирон.) – нема чого й казати; нічого казати; нівроку.
• [Об этом] и думать нечего; нечего и думать – [Про це] нема чого (нічого) й думати (й гадати); і думати не треба; шкода й гадки.
• От нечего делать – знічев’я; аби щось робити; аби скоротати час.
Бояться
• Боится, как чёрт попа (ладана) (устар.) – боїться, як чорт свяченої води. Пр. Боїться, як заєць дубка (бубна). Пр. Боїться, як чорт (дідько) ладану. Пр. Боїться, як пес палиці. Пр.
• Волков бояться — в лес не ходить – вовків боятися — в ліс не ходити. Пр. Боятися вовка — в ліс не йти. Пр. Боявшись вовка, в лісі не бувати. Пр.
• Дело мастера боится – діло майстра величає. Пр. По роботі пізнати майстра. Пр. Що вхопить, то зробить. Пр. В умілого і долото рибу ловить. Пр.
• Ему нечего бояться – йому нема чого (нічого) боятися; він не має чого боятися.
• Очень бояться кого – дуже (вельми, тяжко) боятися кого; боятися кого й духу; труситися кого. [Він і духу мого боїться. Д. Бедзик.]
Ворожить
• Станешь ворожить, как нечего на зуб положить – навчить біда ворожити, як нема що в рот положити. Пр. Бабуся ворожить стала, як хліба не стало. Пр.
Говорить
• В нём говорит собственник (разг.) – у ньому говорить (озивається) власник.
• Вообще говоря – кажучи (казавши) загалом; загалом беручи (бравши). [Українське письменство, кажучи загалом, в усій своїй сукупності стояло і встояло до цього часу на міцному грунті реалізму, народності і національності… Н.-Левицький.]
• Всё говорит и говорит – говорить (балакає) і (та й) говорить (балакає); одно говорить (балакає) [і говорить (і балакає)]; (образн.) скрекоче (скрегоче), мов (як…) сорока. [Як же мені розказувати, — сердито обізвався дід, — коли не даєте й рота роззявити: скрегочете, мов сорока на вербі!.. Стороженко.]
• Вяло говорить – мляво говорити; слебізувати. [Дивись, як слебізує, аж нудно слухати. Сл. Гр.]
• Говорит как по писаному – говорить, мов (як…) з книжки вичитує (читає, бере); каже, як з листа бере; говорить так, як з письма бере; говорить (каже) хоч на папері пиши (хоч у книзі друкуй); говорить (каже) як (мов…) по писаному. [Як розкаже було що з давнини, то наче з книжки читає, аж зітхнеш, слухаючи. Свидницький. І розказує було про козаків, про гетьманщину, про Запоріжжя, як по писаному… Свидницький.]
• Говорит, не отдавая себе отчёта, не сознавая что – блудить словами; не знає, не тямить, що каже (говорить, балакає). [Ой ти, дівчино, словами блудиш, Сама не знаєш, кого ти любиш. Н. п.]
• Говорит об одном, а намекает на другое – каже про одне, а натякає на інше; говорити (казати) на(з)догад буряків, щоб дали капусти.
• Говорить без обиняков, напрямик – говорити (казати) прямо (на(в)прямець, на(в)прямки); без підхідців казати (говорити). [То такий чоловік, що ти йому все напрямець кажи: гаразд буде. Сл. Гр. Вір не вір, а я скажу навпрямки, що один твій ласкавий погляд — і я пан над панами!.. Кропивницький.]
• Говорить бессвязно – Див. бессвязно.
• Говорить быстро, скороговоркой, как трещотка – говорити (балакати) швидко (шпарко, скоро); дріботіти (торохтіти); (образн.) як (мов…) горохом (як намистом) сипати. [Вбігаючи, вона шпарко говорить, жвава, весела, очі горять. Українка. Кресало є?.. Є!.. А губка є?.. Є!.. Ну, викрешемо… га!..— торохтів він, мов горохом сипав. Коцюбинський.]
• Говорить в защиту кого, чего – говорити (казати) в оборону (в обороні) кого, чого; говорити (казати, промовляти) за ким, за чим; говорити (казати) на захист кого, чого. [Вважаю за свій обов’язок не мовчати, а сказати кілька слів у його обороні. Франко.]
• Говорить вздор – гнути дурниці; плескати; турувати; галамагати; химери гонити (ганяти); плести (ліпити) харки-макогоники (харки-макогоненки). Див. іще вздор.
• Говорить в лицо – говорити у вічі (в [живі] очі); (лок.) прітьма говорити (казати). [Як маєш казати поза очі, прітьма кажи. Сл. Гр.]
• Говорить в насмешку – казати на глум (на сміх).
• Говорить в нос, гнусить – говорити (балакати…) крізь ніс (у ніс); у ніс мова; говорити гугняво; гугнявити (гугнити, гуняти); гундосити. [Мов собака мурличе, та ще й гугнявіє. Квітка-Основ’яненко. Щось гугнить, ніяк його не второпаєш, що він верзе. Стороженко.]
• Говорить вспыльчиво, запальчиво – говорити (балакати, мовляти, мовити…) запально (сприсливо, з оприском).
• Говорить в тон кому – говорити (казати, мовити) в тон (під лад, у лад) кому.
• Говорить в чей-либо адрес – Див. адрес.
• Говорить в чью пользу – говорити (казати) кому на користь; на чию руч казати (горнути). [Калитці щось треба сказати і на користь громаді. Гордієнко.]
• Говорить в шутку, шутя – на сміх (жартома, на жарт, у жарт, жартом) казати (говорити…); говорити (казати) жартуючи (іноді розм. шуткуючи). [І як таке можна, хай навіть жартома, сказати, коли вона так славно прибралася. Стельмах.]
• Говорить дело – говорити (казати, мовити) до діла (до пуття); говорити по суті. [Еге, молодиця до діла каже, — схвально кивнув головою найстаріший із повстанців. Панч. Може ж хоч ти, Йване, скажеш мені до пуття? — журно допитувався Оксентій. Смолич.]
• Говорить много, лишнее – (за)багато балакати (говорити); (глузл.) розпускати губи (губу, язика). [Там як розпусте губу, так і не вговтаєш її. Кропивницький.]
• Говорить намёками – казати (говорити) натяками (навтяки, навтямки, на (з)догад); закидати на (з)догад; закидати [слова]; (жарт. образн.) казати (говорити, закидати) на (з)догад буряків [щоб дали капусти] (навтяки буряки, щоб капусти дали). [Закинув Марусі на догад, що се він її любить. Квітка-Основ’яненко. Почне слова закидати, воду, як то кажуть, каламутити. Вовчок. Так бо почервонів, як я їй став закидати, що її полюбив. Квітка-Основ’яненко. Спершу дядько п’яний, — на догад буряків, — дайте капусти! — почне закидати. Мирний.]
• Говорить на многих языках – говорити багатьма мовами.
• Говорить на непонятном языке – говорити незрозумілою мовою; джеркотати (джеркотіти); ґерґотати (ґерґотіти). [Порозумітися з ними ніяк — джеркотять щось по-своєму… Головко. Німець кричав, плювався, з жінкою сварився, тільки не розбереш нічого, все по-своєму, мов гуси, ґерґотали. Тобілевич.]
• Говорить на чей счёт – казати (говорити) на чий карб; казати (говорити) про кого.
• Говорить обиняками – говорити (казати) манівцями (навмання, наздогад); (розм.) говорити (казати) позавгорідно. [Ви ніколи мені щиро не кажете, а завжди манівцями, позавгорідно. Сл. Гр.]
• Говорить открыто, откровенно – говорити (казати) відверто, щиро (по щирості). [По щирості кажу я те, що інша б утаїла… Тобілевич.]
• Говорить по душам – говорити щиро (по щирості); говорити відверто.
• Говорить понаслышке – говорити (казати) з чутки (з чуток); від людей казати; говорити (казати) з людського поговору; говорити (казати), як од людей чув, чула (як люди гомонять); казати казане. [Про те, що діялось на Україні 1768 року, розказую так, як чув од старих людей… Шевченко. Я теж не своє кажу — тільки так люди гомонять. Лебединець, перекл. з Реймонта.]
• Говорить по поводу чего – говорити з приводу чого.
• Говорить по-русски, по-украински – говорити російською мовою (по-російськи, по-російському), українською мовою (по-українськи, по-українському).
• Говорить про себя, самому с собой – говорити (казати, мовити, балакати) [собі] думкою (подумки, на думці); говорити (казати…) [самому] до себе; говорити (розмовляти) з самим собою. [Баба сідала собі на лаву проти скринь і говорила сама до себе. Стефаник. Звичка була в старого з самим собою розмовляти… П. Куліш.]
• Говорить пространно, растянуто о чём – широко говорити (розводити) про що; розводитися про що. [То, бувало, стрибає, як заєць, а тепер, — як почне розводити, за годину не скінчить. Кочерга.]
• Говорить пустяки – говорити (правити, плести, провадити) дурниці; говорити (казати) пусте (пусто). [Ви не знаєте та й говорите пусте. Ану, запитайтеся мами, який я розумний! Стефаник.]
• Говорить резко, не стесняясь – говорити гостро (не перебираючи висловів); (образн.) говорити (казати) без обрізків.
• Говорить сквозь зубы – цідити [крізь зуби]; говорити (казати) крізь зуби. [Вона цідила слова, мов отруту. Коцюбинський. Васильєв одвернувся, сказав крізь зціплені зуби… Кундзіч.]
• Говорить с расстановкой – говорити спроквола (покволом, повагом, повільно); говорити (мовити) з перестанками (з перепинками). [Сусіди говорили повагом, не поспішаючи. Кучер. Видно, слово вирвалось зненацька, бо зразу засіклася, потім бачить, що мовчати вже не можна, доказала з перепинками. М. Куліш.]
• Говорить с частыми отступлениями от темы – говорити, часто відбігаючи від теми.
• Говорить так и этак (противоречиво) – двоїти, казати (говорити) так і сяк (так і он як, так і інак); язиком так і сяк; гнути сюди й туди. [Він раз каже так, а раз інак: він сам двоїть. Сл. Гр. Язиком сяк і так, а ділом ніяк. Пр.]
• Говорить чепуху – говорити дурницю (дурниці, нісенітницю, нісенітниці); [казна-що, чортзна-що, не знать що] бевкати; дурнину строїти; банелюки плести. [Чортзна-що ти бевкаєш! Сл. Гр.]
• Говорить чьему-либо сердцу – промовляти до чийого серця (до серця кому). [Домініка потішала розумними словами, що промовляла щиро до серця… Кобилянська.]
• Говоря по совести – кажучи (казавши) по совісті.
• Говоря словами (такого-то); так говорил кто – мовляли (кажучи) словами кого; [як] мовляв хто (той, он той); казав той, як той (як якийсь) казав; казав би хто(сь), ти б казав. [Еге! Уже, казав той, до того, мабуть, воно йдеться, — погоджувався, зітхаючи крізь сон, Тройгуб. Довженко. Чоловік, як якийсь казав, хоче зажити світа: на то Бог дав неділю. Цілий тиждень працюємо, як той казав, в поті чола… Мартович. Тато з мамою, — казав би хтось, — вилежувалися ціле життя в перинах… Козланюк.]
• Говоря словами чего-либо (пословицы) – мовлячи (кажучи) чим (приказкою); як у приказці кажуть (приказують). [От і правда, як приказують у приказці: мати порве пазуху, ховаючи для дітей, а діти порвуть пазуху, ховаючи від матері. Н.-Левицький.]
• Говорят же вам, что… – казано ж бо вам, що…
• Говорят, что… (разг.) – кажуть (говорять) [люди], що…; між людьми йде, що…; славлять, що… [Говорять, що небезпечно… Вовчок. Ще славлять, ніби двійником являлась ти, — Тебе і в Трої і в Єгипті бачили. Лукаш, перекл. з Гете.]
• [Давайте] не будем говорить – не говорім(о).
• Да говорите же! – та ну-бо кажіть!; кажіть-но!
• Едва может говорить – ледве голос подає; голосу (застар. гласу) не зведе (не відтягне); говорить, мов (як…) три дні [хліба] не їв. [Лежить, гласу не відтягне ніякого: ні, вже, кажу, не лийте води, не піднімається. Сл. Гр.]
• Иначе говоря – інакше (по-іншому, по-інакшому) кажучи; кажучи іншим ладом (іншими словами).
• Короче говоря – коротше кажучи; найшвидше сказати; коротке слово; словом.
• Лишиться способности говорить – стратити (втратити) мову. [Він немов мову втратив. Кобилянська.]
• Лучше не говорить! – бодай не казати! [Як? що? де він? — питаємо. Потап тільки головою схитнув, сів і каже: — Е, бодай не казать!.. Тесленко.]
• Мне так говорили – мені так казано; мені так говорили (казали).
• Мы говорим, вы говорите, они говорят на разных языках (перен.) – ми говоримо, ви говорите, вони говорять різними мовами (на різних мовах); ми не розумієм(о), ви не розумієте, вони не розуміють один (одне) одного (одна одну); ми не можемо, ви не можете, вони не можуть порозумітися. [Не хотіла б я тебе вразити, сестро, Та, бачу, прийдеться розмову залишити. Бо ми говоримо на різних мовах! Українка.]
• Начинать, начать говорить – починати, почати говорити; знімати, зняти мову (річ, голос, слово). [І Кутур’є, звернувшись до нас, Ізнову говорить почав… Тичина. Далі він знову несміло зняв річ… Українка.]
• Не говоря о чём – поминувши що; не кажучи про що.
• Не говоря худого слова (разг.) – лихого слова не (с)казавши (не кажучи).
• Не годится говорить так – не личить (не подоба) так казати.
• Не приходится об этом говорить (не подобает) – не доводиться (не випадає, не подоба) про це говорити.
• Не с тобой говорят – не до тебе мова (річ); (розм.) не до тебе п’ють. [Не до тебе, дяче, п’ють! Тобілевич.]
• Нечего (не стоит) и говорить – нічого (нема що, нема чого, годі, шкода, не варт) і казати (говорити, балакати); шкода й мови; (образн.) даремно й язика терти (бити об зуби). [Про це й балакати не варт — То був би надто смілий жарт. Лукаш, перекл. з Гете. Ет… Даремно й язика терти — воно ж не зрозуміє! М. Куліш.]
• Ни слова не говорит – (а)ні словом ((а)ні слівцем, жодним словом) не п(р)охопиться; ні слова не каже (не мовить); ні пари з уст (з губи); і (ані) пари з рота не пустить. [Жодним словом досі він не прохопився Галині про свою любов. Шиян. Сидить, як ідол, з очей іскри, у бровах сам чорт ховається, і ні пари з вуст. Дніпрова Чайка.]
• Ну вот он и говорит – отож він і каже.
• Одинаково говорить (то же самое) – казати в одно. [Його громада титарем настановила. Усі люди в одно казали: «Якби оце да він у воєнній службі був, його б офіцером настановили: жвавий, повновидий». Барвінок.]
• Он говорит небылицы – він говорить (плете, верзе…) небилиці (вигадки, байки); (образн.) у його на вербі груші (на осиці кислиці) ростуть. [Всі, котрі те чули, поглянули по собі з усміхом недовірливості, думаючи, що хлопчина зі страху говорить якісь небилиці. Франко.]
• Откровенно говоря – щиро (по щирості, відверто) кажучи ((с)казавши). [Одверто кажучи, мені було соромно признатися. Багмут.]
• Поговорить толком, детально – поговорити (побалакати) до пуття (до ладу), детально (докладно).
• По правде говоря – по правді сказати (сказать по правді); правду (по правді, направду) кажучи ((с)казавши, мовлячи, мовивши); сказати (мовити) правду.
Голый
• Голая истина, правда – щира (чиста, нестеменна, гола, сама) істина, правда.
• Голенький ох, а за голеньким Бог – якби не ох, то б давно здох. Пр. За сиротою сам Бог з калитою. Пр.
• Гол, как бубен, как сокол, как сосенка, как перст, как осиновый кол – голий, як бубон, як бич, як пень, як лопуцьок, як липка, як палець, як пучка, як долоня, як коліно, як кістка, як пляшка, як [руда] миша, як мати на світ народила, як турецький святий. Куди пішов Лесь, то все весь. Пр. Увесь Хвесь — голова та ноги. Пр. Устав, підперезався та й зовсім зібрався. Пр. Сам голий, а сорочка за пазухою. Пр. Так розбагатіла! — поли деру та спину латаю. Пр. Поли крає, а плечі латає. Пр. Голе, аж ребра світяться. Пр. Голе, аж крізь ребра видно. Пр.
• Гол, как сокол, а остёр, как бритва – хоч голий, та гострий. Пр. Голий, як бич, а гострий, як меч. Пр. Голе, як миша, а гостре, як бритва. Пр. Голий, як бубон, а гострий, як бритва. Пр.
• Голой рукой не тронь (нар.) – голіруч (голою рукою) не руш (не займай, не чіпай); май осторогу; будь обережний (бережкий) з чим; сторожко ходи коло чого; (образн.) берега тримайся (держись).
• Голому разбой не страшен – мокрий дощу не боїться (не лякається). Пр. Голий розбою не боїться. Пр. Мокрий дощу, а голий розбою не бояться. Пр.
• Голые слова, факты – самісінькі (самі тільки) слова, факти; голі слова, факти.
• Голыми руками брать, взять что (перен.) – голіруч; з голими (порожніми) руками; без зброї.
• На голом, что на святом: нечего взять – з голого, як із святого, не візьмеш нічого. Пр. На голому, як на святому, нічого не зищеш. Пр. У голого нема що молоти. Пр.
• С миру по нитке — голому рубаха – з миру по нитці — голому сорочка. Пр. З хати по нитці — сироті свитина. Пр. З миру по латці — голому свитка. Пр. З крихіток купка виходить, а з краплинок — море. Пр. З миру по крихті — голому пиріг. Пр.
• Совершенно голый – зовсім голий; (голий-)голісінький; гольцем-голий.
Городить
• Городить вздор, чепуху, дичь, чушь (разг.) – банелюки плести (торочити); теревені (теревені-вені) точити (правити, гнути, розпускати); теревенити; дурниці (дурницю, дурне, дурощі) говорити (молоти, верзти, торочити, правити, городити, плести); нісенітниці (нісенітницю, ні се(ї) ні те(ї), не знати що, хтозна-що, казна-що, курзу-верзу) плести (верзти, молоти, правити, торочити, городити); плетеники плести; нісенітницю вигадувати; казна-що патякати; клепати (витіпувати) язиком; городити; говорити таке, що ні пришити, ні прилатати [ні кому дурно дати]; говорити (городити) таке, що не причепити ні до кола, ні до плота; говорити (городити, верзти) таке, що й купи не держиться (що й на голову не налізе); смаленого дуба плести (правити); сон рябої кобили розказувати; (тільки докон.) наказати (наверзти, намолоти) сім мішків (три мішки) гречаної вовни; наказати на вербі груш.
• Нечего было, не стоило из-за этого и огород городить – навіщо було й заходжуватися коло цього діла?; шкода й заходу; шкода часу і огласу!; як погано орати, то лучче випрягати.
Грех
• Без греха века не проживёшь – чоловік не ангел, щоб не согрішив. Пр. Без гріха чоловік не проживе. Пр. Доки чоловік живе, доти грішить. Пр.
• Брать, взять, принимать, принять на себя грех (разг.) – брати, узяти, приймати, прийняти гріх на себе; брати, узяти відповідальність на себе; відповідати, відповісти за чиюсь провину.
• Вводить в грех кого – до гріха доводити кого; на гріх (до гріха) призводити кого; на гріх підводити кого.
• Взводить, взвести грех на кого – класти, покладати, покласти гріх на кого.
• Грех да беда на кого не живёт – гріх по дорозі біг та на нас плиг. Пр. Усяка людина своє лихо має. Пр. Без гріха та без лиха не проживеш. Пр. Усяк чоловік не без гріха. Пр. Нема чоловіка без вади. Пр. Де люди, там і лихо. Пр. Лиха не шукай, воно само тебе знайде. Пр. Лихо приключки шукає. Пр. Гріх по людях ходить. Пр. Ніхто не без гріха. Пр. Нема слободи без біди. Пр. На всяку деревину птах сідає, усяка людина своє лихо має. Пр. І на меду знайдеш біду. Пр.
• Грехи любезны доводят до бездны – що тіло любить, теє душу губить. Пр.
• Долго ли до греха – до гріха доводити кого; на гріх (до гріха) призводити кого; на гріх підводити кого.
• Есть такой грех (разг.) – було таке; ніде (нема де) правди діти.
• За ним водится этот грех – він має цю хибу (ваду); він хибує (гріхує) на це.
• Искупать, искупить, заглаживать, загладить грех – покутувати, спокутувати, відпокутувати гріх; покривати, покрити (загладжувати, загладити) гріх.
• Как на грех – як (мов) на біду (на нещастя).
• Мой грех – мій гріх; моя вина (провина, причина).
• Не грех ему и отдохнуть (разг.) – не гріх (не погано було б, не завадило б) йому й відпочити.
• Не получивший разрешения от греха – нерозгрішений.
• От греха не уйдёшь – від гріха не втечеш; на гріх не спасешся.
• Отпустить грехи кому – розгрішити кого.
• Рада бы душа в рай, да грехи не пускают – рада б душа в рай, та гріхи не пускають. Пр. Рада б Ганна за пана, та пан не бере. Пр. Є ложка, та в мисці нема. Пр.
• С грехом пополам сделал что – сяк-так (абияк, з бідою, через верхи) зробив що.
• Совершить грех, взять грех на душу – учинити гріх; узяти гріх на душу; гріха зажити.
• Сознаваться в грехах – визнавати (признати) свої гріхи.
• Утаивать грех на исповеди (религ.) – приховувати гріх на сповіді; попа в решеті возити.
• Что (нечего) греха таить (разг.) – ніде (нема де) правди діти; ніде (нема де) гріха потаїти.
Делать
• Делай, что хочешь – роби, що хочеш; чини, що [твоя] воля.
• Делать лениво – робити ліниво (поволі); робити, як (мов) не своїми [руками].
• Делать на авось что – робити навмання (на гала(й)-бала(й)) що.
• Делать не спеша, с толком – не поспішаючи робити; покладаючи робити.
• Делать нечего; что делать (так и быть) – нічого не вдієш; (не)хай і так; що маю (що маєш, що маємо) робити.
• Делать плохо, неаккуратно, неумело – партачити (спец. парторити, лок. партолити, партьорити); базграти (поганити, паскудити); (іноді) капарити; (про шиття та ін. - кремсати, глемуздити).
• Делать по примеру – робити за прикладом чиїм; робити як хто; (іноді) іти у слід кого; (давн.) робити чиїм робом.
• Делать, сделать в (за) один приём, в два приёма – робити, зробити за одним заходом, за двома заходами (одним нападом, двома нападами).
• Делать, сделать вид – удавати, удати; робити, зробити вигляд.
• Делать, сделать возможным – уможливлювати, уможливити.
• Делать, сделать всё по чьему указанию – робити, зробити (чинити, учинити) все з чийогось наказу (за чиїм наводом); (ірон.) перевестися на чий розум.
• Делать, сделать выговор – робити, зробити догану (іноді зробити нагану, наганити); висловлювати, висловити догану; вимовляти, вимовити (вичитувати, вичитати) [догану] кому.
• Делать, сделать добровольно по собственному желанию – робити, зробити [своєю] волею (самохіть, доброхіть, з доброї волі, з своєї волі, з власної волі, [своєю] охотою, по охоті).
• Делать, сделать зло – лихо (зло) чинити, учинити (робити, зробити); лихо коїти, скоїти.
• Делать, сделать иначе – робити, зробити інакш(е); переіначувати, переіначити (переінакшувати, переінакшити).
• Делать, сделать кое-как, как попало что – робити, зробити абияк що.
• Делать, сделать круг – накидати, накинути (надавати, надати) круга; кодувати (докон. іноді окружляти); (гіперболізоване) іти, піти кругасвіта (галасвіта). [Хто колує, той дома не ночує. Пр.]
• Делать, сделать легко, как бы играя что – за іграшки робити, зробити що.
• Делать, сделать на зло – робити, зробити на зло (на прикрість, на лихо, на пеню, на збитки).
• Делать, сделать несчастным кого – робити, зробити нещасним кого; знещасливлювати, знещасливити (недолити, знедолити) кого.
• Делать, сделать одолжение кому – робити, зробити (чинити, учинити) ласку (послугу) кому.
• Делать, сделать подарки – давати, дати подарунки; дарувати, подарувати що.
• Делать, сделать покупки – накуповувати, накупувати, накупити чого.
• Делать, сделать по-своему – чинити, учинити свою волю; брати, узяти свою волю; своїм ладом (давн. робом) ходити; робити, зробити своїм розумом.
• Делать, сделать по своему усмотрению что – робити, зробити на свій розсуд що; робити, зробити на свою волю (по своїй волі, іноді на свою вподобу) що.
• Делать, сделать ссылку на что – посилатися, послатися (покликатися, покликатися) на що.
• Делать, сделать счастливым, осчастливливать, осчастливить кого – у[о]шасливлювати, у[о]щасливити кого.
• Делать с оглядкой – робити обережно (оглядаючись, з оглядом, з осторогою); (образн. жарт.) поглядати (позирати) на задні колеса.
• Делать усердно что – робити щиро (щирим серцем) що; припадати до якоїсь роботи; пильнувати чого.
• Делать что-либо медленно, не спеша, мешкотно – робити повільно (звільна, спроквола, покволом); марудитися (длубатися, діал. момсатися); (образн.) робити як мокре горить; як через пень колоду тягти.
• Изо всех сил что-либо делать – робити що як не перерватися.
• Меньше говори, а больше делай – менше говори — більше діла твори. Пр. Менше слів, а більше діла. Пр. Треба руки підкладати, а не дарма ґелґотати. Пр.
• Не делает погоды кто, что (разг.) – багато не важить хто, що; не багато (не велико) важить хто, що; не що й важить хто, що; не має великої сили (ваги) хто, що; мало що залежить від кого, від чого; (іноді) не робить погоди хто, що.
• Не знать, что делать, как поступить – не дати собі ради; не знати, на яку (на котру) ступити.
• Не следует так делать – не годиться (не гоже, не личить, не слід) так робити.
• Нечего было делать – не було чого робити; не мав чого робити; нічого було робити.
• Нечего делать – нема чого (що, нічого) робити; діла ніскільки (ніякісінького).
• Ничего не делать – нічого не робити; (образн. розм.) байдики бити; походеньки та посиденьки справляти; лежні справляти; ханьки м’яти; мухи (лок. бомки) бити.
• Он может делать, что хочет – йому вільно (він може) робити, що хоче; йому вільний світ.
• От нечего делать – знічев’я; аби скоротати час. [Півень… знічев’я смітник розгрібав… Глібов.]
• По неволе, по принуждению делать что – з неволі (неволею) робити що; з примусу (з принуки) робити що.
• Решительно ничего не делать – (а)нічогісінько не робити; (образн.) ні кує, ні меле; і за холодну воду не береться (не візьметься); ані до холодної води.
• Хорошо, аккуратно сделать вещь – добре, акуратно зробити річ; як з воску вилив.
• Что делать! (разг.) – що маєш (що маю…) робити (діяти)!; що тут робити (чинити)!; нічого не вдієш!
Думать
• Думать думу (думушку) – думати (гадати) думу (думку); думу (думку) гадати (думати); думати-гадати.
• Думать о ком – думати про (за) кого; зносити мислі до кого. [Я до тебе не говорю, тільки мислі зношу. Н. п.]
• Заставлять, заставить думать (беспокоиться) кого – завдавати, завдати думку (думок) кому. [Грім, і блискавка, і дощ завдали домашнім про мене думки. Барвінок.]
• И думать нечего – і думати нема чого (нічого); і думати не треба.
• И не думает; и думать забыл об этом – і гадки (і думки, і в гадці, і в думці) не має про це; і гадки; і думки не має про це; ані гадки про це; думки-гадки не має про це; і гадки, і думки не було про це.
• И не думай об этом – і в голову цього не клади (не покладай); і в головах цього не покладай.
• Как ты думаешь? – як ти гадаєш?; яка твоя думка (гадка)?
• Много думать о себе (разг.) – багато про себе думати; високо думати про себе; високої думки про себе бути; високо нестися; заноситися.
• Недолго думая (разг.) – недовго думавши (думаючи); не міркуючи багато; недовго надумуючись.
• Не подумавши, ничего не начинай – перш(е) (по)думай, а потім (а тоді) роби. Пр.
• Нечего и думать – нема чого (нічого) й думати (й гадати); шкода й гадки.
• Он ни о чём не думает – він ні про що (ні за що) не дбає; він і гадки не має про (за) що; він і думки, і гадки (і гадки-гадоньки) не має про (за) що. [Як була я молодою, І гадки не мала, По садочку походжала, квітчалась, пишалась. Шевченко.]
• Он так думает – він так гадає (думає, міркує); така в нього думка (гадка); він такої думки (гадки).
• Усиленно думает кто (разг.) – мислі зносять (заносять) кого; переганяє думки хто. [За думою дума роєм вилітає. Шевченко.]
• Я думаю! – гадаю; (у певному значенні) ще б (отож) пак!; звичайно (звісно)!
• Я об этом совсем не думаю – я про це (за це) зовсім не думаю; мав би я ще й про це думати; мав би я ще й цим клопотатися (сушити) собі голову; (іноді) дуже мені теє в голові!
Зеркало
• Глаза — зеркало души (книжн.) – очі — дзеркало душі.
• Нечего на зеркало пенять, коли рожа крива – який у воду (у люстро) глянув, такого й побачив. Пр. Який чорт у воду глянув, такий і з води виглянув. Пр.
• Отражаться как в зеркале – відбиватися (відкидатися, відсвічуватися) мов у дзеркалі (мов у люстрі); віддзеркалюватися.
Зуб
• Без одного, без нескольких зубов кто – щербатий (неповнозубий) хто; недолік зубів у кого.
• Был бы хлеб, а зубы сыщутся – аби зуби, а хліб буде. Пр. До хліба зуби знайду. Пр.
• В зубах навязло у кого (разг.) – у зубах нав’язло кому, в кого; має вже цього по саму зав’язку (по шию) хто.
• Видит око, да зуб неймёт – хоч бачить око, та зуб не впійма (не вловить, не йме, не достане). Пр. Їв би паляниці, та зубів немає. Пр. Бачить корова, що на повітці солома. Пр. Так близько, а не достанеш. Пр.
• Вооружённый до зубов (книжн.) – озброєний по зуби (до зубів).
• Вы мне зубы не заговаривайте – ви мені зуби не замовляйте; ви мені не забивайте баки; ви мене не забалакуйте.
• Давать, дать в зубы (по зубам) – давати, дати в зуби кому; загилювати, загилити по зубах кому.
• Держать язык за зубами – тримати (держати) язик (язика) за зубами. [Їж борщ з грибами, держи язик за зубами. Пр.]
• Зуб на зуб не попадает у кого (разг.) – зуб на зуб не попадає кому, в кого; зуба з зубом не зведе хто; зуби цокочуть у кого; зубами цокоче хто; зуб на зуб скаче в кого; зуб на зуб не налучить у кого.
• Зубы скалить – шкірити (вишкіряти, вищиряти) зуби; (образн.) продавати (сушити) зуби; (лок.) зуби надворі тримати; (перен.) брати на глум (на глузи, на сміх, іноді на кпини) кого; глузувати з кого; сміх збивати з кого; сміх собі робити (смішкувати) з кого; (іноді) кпити з кого.
• Иметь зуб на кого (против кого) (разг.) – мати зуб на (проти) кого; мати храп на кого.
• Лишиться зубов – лишитися без зубів; збутися зубів; збеззубіти.
• Ломать зубы на чём – ламати зуби на чому.
• На голодные зубы – на порожній (на голодний) шлунок.
• Не по зубам кому что (разг.) – не на чиї зуби (не про зуби чиї) що; несила (не під силу), не до сили, не до снаги кому що.
• Не по зубам мне эти орешки – не на мої зуби горіх.
• Око за око, зуб за зуб – око за око, зуб за зуб.
• Полно зубы скалить – годі тих смішків; годі зуби яснити; досить глузувати.
• Положить зубы на полку (разг.) – покласти зуби на полицю; не мати чого укусити; не мати чого на жорна кинути.
• Поневоле станешь ворожить, коли нечего на зуб положить – навчить біда ворожити, коли нема чого у рот (на губу) положити. Пр.
• Попасться кому на зубы – попастися (потрапити, датися) на зуби кому.
• Разгорелись зубы у кого на что – загорілося кому чого; закортіло кому чого; аж слина (слинка) потекла (котиться) кому; у кого до чого.
• Разжать зубы – розняти (розціпити) зуби.
• С гнилыми зубами – з гнилими зубами; гнилозубий.
• С густыми, с редкими зубами – з густими зубами; густозубий; з рідкими зубами; рідкозубий.
• Сжать, стиснуть зубы – зціпити (стиснути, склепити) зуби.
• Сквозь зубы говорить, сказать – крізь зуби цідити, процідити (говорити, казати, сказати); крізь зуби точити, проточити.
• Скрежетать зубами – скреготати (скреготіти, скрипіти, скрипотіти) зубами.
• Стучать зубами (от холода) – зубами цокотіти; зубами дзвонити.
• Съесть зубы на чём – зуби на чому стерти (з’їсти).
• Точить зуб (зубы) на кого, на что (разг.) – гострити зуби на кого, на що. [Гострити зуби на мою працю. Пр.]
• Чесать зубы (разг.) – молоти язиком; теревені правити.
• Щёлкать (ляскать) зубами (разг.) – клацати зубами.
Ломать
• Ломать голову над чем (разг.) – сушити (морочити, клопотати) [собі] голову над чим; морочитися коло чого, над чим; у голову заходити.
• Ломать дурака (фам.) – строїти (клеїти) дурня (дурника); робити дурниці.
• Ломать комедию (разг.) – удавати (грати) комедію; удавати штуку.
• Ломать копья – ламати (трощити) списи; кресати шаблями.
• Ломать строение, дом – розбирати будівлю, будинок (хату).
• Ломать шапку перед кем (разг.) – шапкувати перед ким, кому.
• Ломать язык – калічити (іноді ламати) мову.
• Меня, его… ломает (разг.) – мене, його… ломить (мне, тре).
• Нечего над этим руки ломать (разг.) – нема чого (нічого) над цим ламати (ломити, заламувати) руки.
Мило
• Мило, нечего сказать! – гарно, нема чого казати!; гарно, нівроку!
• Дорого да мило, дёшево да гнило – за добрі гроші — то й хороше, а дешевеньке то й поганеньке. Пр. Яка грушка, така й юшка. Пр. Яка пшениця, така й паляниця. Пр. Краше п’ятак передачі, аби до вдачі. Пр.
Огород
• Бросать (кидать) камешки (камешек) в чей-либо огород (разг.) – кидати (закидати, шпурляти) камінці (камінець, камінь) до чийого городу (у чий город); водою бризкати на кого; кидати (шпурляти) грудкою в чий город; ключку закидати куди.
• В чей огород камешек – у чий город камінець (грудка); у чиє вікно камінець (камінь) (ударив); на кого водою бризнуто; куди ключку закинено (закинуто); (іноді) кому пришито квітку. [Я вже знаю, про кого мова мовиться. Не в наше вікно камінь ударив. Н.-Левицький.]
• Нечего было, не стоило из-за этого и огород городить – не треба було й починати цього; навіщо було й заходжуватися коло цього діла?; шкода й заходу; шкода часу й атласу; як погано орати, то краще (лучче) випрягати.
• Пустить козла в огород (разг.) – пустити цапа в капусту, приставити вовка до отари; настановити цапа на городника.
• Чужой рот не свой огород — не притворишь – чужий рот не хлів, не зачинити. Пр. Рот не город, не загородиш. Пр.
Пенять
• Нечего на зеркало пенять, коли рожа крива – подивися в воду на свою вроду. Пр. Глянь на воду та на свою вроду. Пр. Не поможе ні вода, ні мило, коли таке рило. Пр. [Кургузий що не одягне, то все йому довге. Пр. Не бачить сова, яка сама. Пр.]
Распространяться
• Нечего распространяться об этом – нема(є) чого (нічого) довго (докладно) говорити (розводитися, розводити) про це.
Сваха
• На сваху нечего пенять, что не цела пришла – баба винувата, що дівка черевата. Пр. І Гнат не винуват, і Килина не винна, тільки винна, бачся, хата, що пустила на ніч Гната. Пр.
• Переезжая сваха (разг.) – мандрована (мандрівна) сваха.
Терять
• Нечего терять кому – нема чого (нічого) втрачати кому; не має чого втрачати хто.
• Терять, потерять рассудок – утрачати, утратити розум; відбігати, відбігти розуму; божеволіти, збожеволіти.
• Терять, потерять счёт кому, чему – губити, згубити лік кому, чому; забувати, забути лік кому, чому; мати безліч кого, чого.
Честь
• Береги честь смолоду – бережи честь замолоду (змолоду). Пр. Шануйся ззамолоду. Пр.
• Блюсти свою честь – класти на собі честь; (іноді) шануватися.
• Была бы честь предложена – було б сказано; (іноді розм.) хоч не нагодували, аби запрохали.
• Быть в чести, не в чести у кого – бути в пошані (у шані, у шанобі), не в пошані (не в шані, не в шанобі) у кого; мати (по)шану чию, від кого, не мати (по)шани чиєї, від кого.
• Велика честь, коли нечего есть – і честь дарма, як їсти чого нема. Пр. Що з тієї (по тій) честі, коли нема чого їсти (коли нема чого в рот покласти). Пр.
• В честь кого, чего – на честь (на пошану) чию, чого; шануючи (шанувавши) кого, що.
• В честь праздника – для (на) шанування свята.
• Выйти с честью из затруднительного положения – вийти з честю із скрутного (сутужного, трудного) стану (із скрути, з сутуги).
• Ему всё не в честь (разг.) – йому нічим не догодиш; йому не догодити.
• Из чести (устар.) – з пошани (з поваги); заради (задля) честі ((по)шани).
• Иметь честь (разг.) – мати (за) честь.
• Оказать, сделать честь кому – зробити (рідше учинити) честь кому; виявити честь кому, (по)шану до кого; скласти шану, честь кому; дати (віддати) шану (честь) кому.
• Отдавать, отдать честь кому, чему (воен. перен.) – віддавати, віддати честь кому, чому.
• Покушаться на честь чью – важити на честь чию.
• Попадать, попасть в честь к кому – заживати, зажити (зазнавати, зазнати) честі чиєї, від кого; (іноді розм. тільки докон.) доскочити честі чиєї.
• По чести сказать, по чести говоря – правду сказати, правду (по правді) кажучи (казавши), широ (по щирості) кажучи.
• Просить честью кого – добром просити (прохати) кого.
• С честью делать, сделать что – гідно (з честю, як належить) робити, зробити що.
• Считать за честь что – мати (уважати) за честь що.
• Честь имею кланяться! (устар., при прощании) – дозвольте вклонитися!; моє шанування [Вам]!
• Честь лучше богатства – добре ім’я краще за багатство. Пр.
• Честь честью, (реже) честь по чести (разг.) – як слід (як треба, як годиться, як належить); гаразд; за всіма правилами (робити що).
• Это делает честь, не делает чести кому – це робить (дає, приносить) честь, це не робить (не дає, не приносить) честі кому; це на честь, не на честь кому.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

З, пред. –
1) с.
• З ким жи́ти – жить с кем.
• З вола́ здоро́вий – велик как вол.
• Завбі́льшки з ха́ту – с дом величиной.
2) из.
• Сухи́й з води́ – сухой из воды.
3) на.
• З ким жени́тися – на ком жениться.
4) от.
• 3 го́лоду – от голода.
5) по.
• 3 при́мусу – по принуждению.
• З лиця́ чита́ти – по лицу видеть (читать),
6) над.
• Смія́тися з ко́го, з чо́го – смеяться над кем, над чем.
7) З лиця́ – лицом.
• З неді́лі – на той неделе, после воскресения.
• З-тишку́ – исподтишка, тайком.
• З ва́шої ла́ски – вашей милостью, если дозволите.
• Ме́нше з тим – это не важно; нечего об этом (говорить).
Знече́в’я, нар. –
1) неожиданно;
2) от нечего делать;
3) из ничего;
4) из ничтожества.
Нема́, нема́є, нар. –
1) нет, не имеется.
• Нема́є гро́шей – нет денег.
• Не ма́є гро́шей – не имеет денег.
• Нема́ в сві́ті над..., нема́ (в сві́ті) як... – нет в мире выше, лучше, чем...
• Нема́ де – негде, некуда.
• Нема́ кого́, кому́ – некого, некому.
• Нема́ коли́ – некогда.
• Нема́ зві́дки – не из чего, не с чем (о средств.). Нема́ куди́ – некуда.
• Нема́ чого́, чому́ – нечего, нечему.
• Нема́ що – нечего.
• Нема́ за́що – не за что.
2) нет того (чтобы). А бунтува́ти в нас нема́ – у нас нет того, чтобы бунтовать.
Нече́в’я, -в’я, нече́вля, -вля – в вираж.: З нече́в’я – из ничего, от нечего делать.
Ні́чо́го, мест. – нечего.
Ніщо́, мест. – ничто, нечего.
• Нічи́м – ничего, не беда.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Арши́нник, -ка, м. Мышьякъ. Шейк. Аршиннику-отрути випив і пропав на місці. Драг. 204. Яко́го ті арши́ннику дам? Нечего мнѣ тебѣ дать. (Бранное выраженіе). Фр. Пр. 9.
Га́дка, -ки, ж. Мысль, помышленіе, думка. Ні думки, ні гадки. — Що хатка, то инша гадка. Взяли мене думки та гадки. Ном. № 5807. А ні га́дки. І га́дки не ма́є. И не думаетъ вовсе; и въ усъ себѣ не дуетъ; и не заботится. Ном. № 4991. Його лають, а він, а ні гадки, (а він і гадки не має). Его бранятъ, а онъ и въ усъ себѣ не дуетъ. Не жу́риться Катерина, і гадки не має. Шевч. 67. За годинки жито помолотили й прибрали, — тепер ні гадки, — т. е. теперь и спокойны. Черн. у. Шкода́ й га́дки. Нечего и думать. Шкода й гадки, не буде нічого. Шевч. 422. Ум. Га́донька, га́дочка. Думки-гадоньки не мають. Шевч. 648. Ой почєли вівчєрики гадочки гадати, як би дати Бондарючці та у село знати. Шух. І. 205.
Го́ді, нар.
1) Полно, довольно, баста. Та годі сидіти, та пора летіти. Мет. От Іван і годі її стріляти. Рудч. Ск. І. 13.6. Ждала, ждала, та й годі сказала. Ном. № 5628.
2) Дальше нечего сказать, баста, да и только. Добре мені так, що годі. МВ. І. 15. Лихо, та й годі. Ном. № 2224. Рай, та й годі. Шевч. 35. Сміх, та й годі. Шевч. 285.
3) Нельзя, невозможно.
Нема́, нема́є, нар.
1) Нѣтъ, не имѣется. Нема в саду соловейка, нема щебетання: нема мого миленького, — не буде й гуляння. Нп. В мене батька немає, а матуся вмірає. Нп. Оттак ходя попід гаєм, Ярема співає, вигладає, а Оксани немає, немає. Шевч. 141.
2) Не хочетъ, не желаетъ. А покоритись батькові й нені нема. Черном. А нема щоб піти до сусіди. Черном.
3) Нема́ в сві́ті над..., нема́ в сві́ті, як... Нѣтъ выше, лучше... Нема в світі над Бога. Ном. № 5. Нема в світі, як у злагоді жити. Нема цвіту білішого та над ожиноньку, нема роду ріднішого та над дружиноньку. Нп.
4) Нема́ де. Негдѣ; некуда.
5) Нема́ кого́, кому́ и т. д. Некого, некому и т. д. Нема кому роспитати, чого плачуть очі, нема кому росказати, чого серце хоче. Шевч.
6) Нема́ коли́. Некогда.
7) Нема́ куди́. Некуда.
8) Нема́ чого́, чому́ и т. д. Нечего, нечему и т. д.
9) Нема́-що. Нечего. Зіма — кожуха нема, чоботи ледащо, — і йти нема-що.
10) Нема́ за́що. Не за что. Ум. Нема́єчки.
Ні́чого, мѣст. Нечего. Нічого робити.
Ніщо́, мѣст. Ничто, нечего. А до серця ніщо мені не доходить. МВ. ІІ. 12. Позичте п’ятак срібла на сливи! ніщо з вами робить. Лебед. у. Нічи́м. Ничего, не бѣда. Нічим, що в нашого господаря Мало паші, — б ще в його озеред соломи. Драг. 3.
Рука́, -ки́, мн. ч. ру́ки и ру́ці, ж. Кожна рука до себе горне. Ном. Не в’яжіте Касі руці. Чуб. V. 910. До рук. Въ руки. Забрав нас до рук. Стор. II. 208. Чи ти давав мені його до рук? Левиц. Пов. 59. Ру́ку дава́ти. Подавать руку. І шапки не зняв, і руки не дав, не прощався зо мною. Мет. 67. Ру́ку дава́ти, придава́ти. Особый обрядъ на свадьбѣ: подаваніе невѣстой жениху черезъ столъ платка въ знакъ согласія на выходъ замужъ. МУЕ. III. 97. Придавали рученьки за столом. МУЕ. III. 97. Ру́ку пода́ти. а) Подать руку. б) Помочь. Взиваєть тебе ціла Україна, діво царице, надеждо єдина, абись подала ей руку в пригоді. Чуб. І. 163. Ру́ка, не ру́ка кому́. Удобно, не удобно кому. Коли тобі рука се брати, то й бери, а мені не рука. Полт. Ні, не рука. Рудч. Ск. II. 112. Ру́ка вла́сна, руко́ю вла́сною. Замѣчаніе при подписи: собственноручно. На́ руку, на́ руку кові́нька. Въ руки, выгодно, удобно. Ном. № 5039. Марусі на руку ковінька. Кв. І. 49. Право́ю руко́ю бу́ти у ко́го. Быть первымъ помощникомъ въ дѣлахъ, быть правой рукой. Ти у його правая рука. Ном. № 9523. б) Ру́ки зв’яза́ти. Повѣнчаться. Ходімо до церкви — зв’яжемо руки. Чуб. V. 77. Ру́ки зложи́ти. Умереть. Ном. № 3594. — перебива́ти. Разнимать руки, быть свидѣтелемъ при сдѣлкѣ, пари. Ном. № 14062. — пога́нити. а) Браться за дѣло, не стоющее того; б) браться за дѣло неумѣло. Коли не коваль, то й рук не погань. Ном. № 9574. — погрі́ти чим. Нажиться на чемъ, обобрать кого. Буде чим руки погріти. Ном. № 9351. — приклада́ти. Усердно работать. Бога взивай, а руки прикладай. Ном. № 65. Ні за віщо рук зачепи́ти. Не надъ чѣмъ работать, хозяйничать; нечего украсть. Ном. № 9870. Піти́ руко́ю. Повезти, имѣть удачу. Недавно ся оженили, не пішло рукою: пішла жінка за пшоном, а я за мукою. Нп. Ном. № 8855. Піти́ в ру́ку. Пойти въ прокъ. Як хто продає жалкуючи, не піде куплене в руку. Ном. № 13416. Ма́ти до руки́ кого́. Имѣть въ виду? «Батько за тебе дати мене не хоче». — Має другого зятя до руки? МВ. II. 114. Ру́ку тягти́ за ким. Держать чью сторону. Ру́ку потягти́ за ким. Принять чью сторону. Кв. І. 218. Бу́ти за рука́ми. Быть подъ присмотромъ, быть взаперти. Думала, що корова пропала, а вона була за руками. Злодія піймали, не буде більше красти, бо сидить за руками. З до́вгою руко́ю під манасти́рь, під це́ркву, під цви́нтарь. Отказъ попрошайкѣ — отправляйся просить около монастыря, церкви, гдѣ стоитъ нищіе. Ном. № 4733. До́вгі ру́ки ма́ти. Брать чужое, воровать. Пійшла я ходити з хати в хату, бо дуже довгі руки мала. Г. Барв. 365. З чиє́ї руки́ бу́ти. Съ чьей стороны быть. Свашки з його і її рук співають: його на дворі, а її в хаті. Грин. III. 483. За ру́ки да́ти. При заключеніи пари отдавать условленный выигрышъ третьему лицу, отъ котораго выигравшій и получаетъ какъ свою собственность обратно, такъ и выигрышъ. Грин. II. 90. Рук доложи́ти до чо́го. Поработать надъ чѣмъ.
2) Власть. Сильного руку Бог один судить. Ном. № 945.
3) Смѣна поля, участокъ, клинъ поля. У трьох руках поле. Харьк. Поля в неї в кожну руку по 15 десятин. Г. Барв. 303.
4) Сторона. Треба повертать у ліву руку. Стор. II. 14.
5) — бо́жа. Раст. Heracleum Sponctium. Шух. І. 21. Ум. Ру́чка, ру́ченька, ру́чечка. Як же мені, козаченьку, раненько ходити? Як візьмеш ти за рученьку, — не мусиш пустити. Мет. 83.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

З, пред.
4) *3 вола́ здоро́вий. Велик как вол. *3 примусу. По принуждению. *3 вашої ласки. Вашей милостью; если позволите. *Ме́нше з тим. Это не важно; нечего об этом (говорить). Сл. Нік.
Каза́ти, гл. 1) *Нема́ чо́го й каза́ти. Нечего и говорить. Нема чого й казати,—дівка, як дівка. Полт. у. Г. Йов. *Каза́ти собі на ду́мці. Думать, размышлять. Ходила по своїй хаті і, поглядаючи на своє зібрання, казала собі на думці. Кв. І. 274. *3)—на щось щось. Называть что-нибудь чем-нибудь. В Херсонській губернії кажуть на затірку «мотузки». Крим. *4)—на ко́го. Говорить что-либо о ком, указывать на кого. Кажуть на тебе, що ти дурна. Все село каже на Охріма, що він коня вкрав. Полт. у. Г. Йов.
Ло́жка, -ки, ж. *Ложки́ гуля́ють. Нечего есть. Коли жінка не заробить, так і ложки гуляють. Кв. І. 332.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Не́чего = нїчого, нема́ чого́, нема́ що. — Не́чему = нїчому, нема́ чому́. — Не́чего объ э’томъ говори́ть = нема́ що про се й бала́кати, шкода́ й каза́ти (Чайч.). — Мнѣ не́чего дѣ́лать = не ма́ю що роби́ти. — Тебѣ́ не́чего боя́ться = тобі́ нема́ чого́ боя́тись, чого́ тобі́ боя́тись?
Дѣ́лать, ся = дїяти, ся, роби́ти, ся, чини́ти, ся, твори́ти, ся, (що лихе) — ко́їти, ся, витворя́ти, ся, виробля́ти, ся, (аби як, не вміло) – ба́зграти, ма́згати, парта́чити, (в один раз) — разува́ти, (на перекір) — перешкожа́ти, (що зайве) — переборща́ти. — Ой я нещасний, що маю дїяти? полюбив дївчину та не можу взяти. н. п. — Ой, дївчино, що маю робити, що нї тебе набути, нї без тебе жити? н. п. — Скажи мінї правду, мій добрий козаче, що дїяти серцю, як серце болить? Аф. — Не чини лихого, не бій ся нїкого. н. пр. — Слава не поляже, а роскаже, що дїялось в сьвітї. К. Ш. — Роби те, що піп каже, а не роби того, що він робить. н. пр. — Ти один все лихо коїш. К. X. — Дѣ́ланный = ро́блений. — Дѣ́лающій = ро́блячий, дїючий, (на раз кільки дїл) – сїмидїльник. – А что мнѣ́ дѣ́лается? = а що мінї дїється? — Дѣ́лать кругъ = колува́ти, кру́гу накида́ти. — Хто колує, той дома не ночує. н. пр. — Ходїм напрямець, — чого нам стільки кругу накидаги. Чайч. — Дѣ́лается ху́же = гі́ршає. — Слабому гіршає. — Отъ не́чего дѣ́лать = з нїчого роби́ти, знечевя́. (С. Аф.). — Дѣ́латься лѣни́вымъ — ледащі́ти, ми́лымъ — милїшати, него́днымъ — нїкчемнїти, хру́пкимъ = круші́ти.

Запропонуйте свій переклад