Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Запропонувати свій переклад для «огонь»
Шукати «огонь» на інших ресурсах: 
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
| Анто́нов ого́нь – гангре́на. |
| Ого́нь, огонё́к –
1) (в)ого́нь (-гню́) (ум. о́гник, о́гничок), бага́ття, (гал.) ва́тра (ум. бага́ттячко, ва́терка), (костёр, очаг) о́гни́ще, ва́трище; (детск.) жи́ж(к)а, жижи́йка. • Высечь ого́нь – ви́кресати огню́. • Развести огонь – розве́сти́, розгніти́ти, розікла́сти ого́нь (бага́ття, ва́тру). • Не дали ли бы вы мне огоньку́? – чи не дали́-б ви мені́ вогню́, бага́ття (багачу́, при́ску, ва́терки)? • Заимствовать -ньку́ на трубку – залю́лювати. • Кузница на четыре огня́ – ку́зня на чоти́ри о́гнища. • Живой ого́нь (вытертый из дерева) – жива́ ва́тра. • Предать огню́ и мечу – спусти́ти на пожа́р (на ого́нь) і під меч положи́ти, огне́м спали́ти і кі́ньми стопта́ти. • Подлить масла в ого́нь – дода́ти га́рту. • Нет дыму без огня́ – ди́му без огню́ не бува́є. • Пройти сквозь ого́нь и воду – бу́ти на коні́ і під коне́м, на во́зі й під во́зом, і в сту́пі і за сту́пою, пройти́ Рим і Крим. • Из огня́ да в полымя – з дощу́ та під ри́нву, з огню́ та в по́ломінь. • Попасть меж двух огне́й – попа́сти в ле́щата, потра́пити межи́ мо́лот і кова́дло. • Гореть как в огне́ – горі́ти як жар (як ув огні́), мов на кір горі́ти. • Ого́нь без пламени – (сами́й) жар. • Глаза горят словно ого́нь – о́чі горя́ть як жар. • Всё как огнё́м взяло – огне́м все пішло́. • Дом сразу был охвачен огнё́м – буди́нок відра́зу взя́вся огне́м, по́лум’ям. • Дышущий огнё́м – огнедиха́тий. [Огнедиха́тий драко́н]. См. Анто́нов огонь, Блужда́ющий огонь. Пушечный ого́нь – гарма́тний ого́нь, гарма́тна стрільба́. • Он не был ещё под огнё́м – він не ню́хав ще по́роху, він не був ще в бою́. • Беглый ого́нь – перебіжни́й (розбивни́й) ого́нь; 2) ого́нь, жар, пал, за́пал. • Творческий ого́нь – тво́рчий ого́нь. • В нём много огня́ – в ньо́му бага́то огню́ (жа́ру, за́палу); 3) сві́тло (им. мн. світла́), ум. сві́телко, по́світ (-ту). • Зажигать, зажечь ого́нь (огни́) – світи́ти (засві́чувати), засвіти́ти ого́нь, посвіти́ти (позасві́чувати) світла́, посвіти́тися. [Всі лю́ди вже посвіти́лися]. • Потушить ого́нь – погаси́ти сві́тло. • Подайте огня́ – принесі́ть світло́, да́йте сві́тла. • Сидеть при огне́ – сиді́ти при сві́тлі. |
| Бе́глый –
1) см. Бегле́ц; 2) уте́клий, збі́глий, збіжа́лий; 3) побі́жний (осмотр, просмотр). • -ое чтение – швидке́ чита́ння. • Бросить бе́глый взгляд – ки́нути о́ком. • Бе́глый огонь – перебі́жний ого́нь. |
| Блужда́ющий – блуде́нний, блудни́й; бродя́чий, мандрі́вний. [Блудни́ми очи́ма розгляда́вся по ха́ті. Бродя́чі лю́ди. Мандрі́вна ни́рка]. • Блужда́ющий огонь – блудни́й (облу́дний, мандрі́вний) о́гник, бли́мавка. |
| Вздува́ть, вздуть –
1) (огонь, угли) роздму́хувати, (сов.) роздму́хати; 2) обдима́ти, обду́ти, надима́ти, зду́ти, набубни́ти. [Зеле́ної конюши́ни не дава́й бага́то ко́ням, бо обдима́є (Звиног.). Живі́т обду́ло, набубни́ло. Як із’ї́сть му́ха отру́ти, так її́ й зідме́]. • Вздуть многих – пообдима́ти; 3) вздуть цену – нагна́ти ці́ну. [На все таку́ ці́ну нагна́ли (понаганя́ли), що бі́дному тепе́р не докупи́тися]; 4) (только сов.) одлупцюва́ти, одлушпа́нити, спа́рити, да́ти пе́рцю (га́рту), оддухопе́лити. [Одлупцю́ю так, що до́вго пам’ята́тимеш]. |
| Вспы́хивать, вспы́хнуть –
1) спала́хувати, спалахну́ти, палахну́ти, спа́хувати, спахну́ти; (загораться) займа́тися, зайня́тися; (вырваться наружу) жахну́ти, пальну́ти, ви́буха́ти, ви́бухнути. [Ого́нь спалахну́в. По́рох ви́бухнув]. • Вспы́хнул мятеж, бунт – ви́бухло повста́ння, ви́бухнув бунт; 2) см. Вспыли́ть; 3) -ивать, -нуть румянцем – спала́хувати, спалахну́ти на обли́ччі, червоні́ти, почервоні́ти, палені́ти, спалені́ти. |
| Выжа́ривать, -ся, вы́жарить, -ся –
1) (о жире) висма́жувати, -ся, ви́смажити, -ся; 2) випа́лювати, -ся, ви́палити, -ся, вижа́рювати, -ся, ви́жарити, -ся. [Го́рщик смерди́ть, поста́в в ого́нь, хай ви́жариться]. |
| Выруба́ть, вы́рубить – виру́бувати, вируба́ти (сов. ви́рубати), зру́бувати, зруба́ти; (мног.) повиру́блювати, повируба́ти, позру́блювати, постина́ти, ви́стинати, ви́тяти, ви́тнути. [Ви́тяли ліс]; (огонь) ви́кресати огню́. • Что написано пером, того не вы́рубишь и топором – що напи́сано перо́м, того́ не ви́тягнеш і воло́м. Вы́рубленный – 1) ви́рубаний, ви́стинаний, позру́буваний; 2) ви́кресаний (вого́нь, і́скра). |
| Высека́ть, вы́сечь –
1) висіка́ти, ви́сікти. [А я той те́рен мече́м ви́січу]; (из камня, на камне) виті́сувати, ви́тесати, вирі́зьблювати, ви́різьбити, викарбо́вувати, ви́карбувати, накарбува́ти; 2) (огонь) креса́ти, ви́кресати; 3) (розгами) см. Сечь, Поро́ть. Вы́сеченный – 1) ви́рубаний, ви́січений; (из камня, дерева) ви́тесаний, ви́різьблений, ви́карбуваний, накарбо́ваний; 2) (об огне) ви́кресаний; 3) ви́битий (різка́ми), одшма́ганий, ви́парений, ви́шпарений. |
| Гаси́ть –
1) (огонь) гаси́ти, погаси́ти, вгаша́ти, вгаси́ти, вига́шувати, ви́гасити, згаша́ти, згаси́ти. [Ви́гасила жар на ву́гілля]; 2) (известь) розпуска́ти вапно́, люсува́ти. Гашё́нный (об извести) розпу́щене, люсо́ване вапно́. |
| Горя́чий – гаря́чий, а теснее –
1) жарки́й (ум. жарке́нький). [Гаря́чий борщ. Жарке́ ву́гілля]. • Куй железо, пока горячо́ – кова́ль кле́пле, до́ки те́пле; хапа́й, дя́че, по́ки гаря́че; дери́ ли́ко, по́ки час; 2) (жаркий, жгучий) жа́ркий, (знойный) сква́рний, палки́й, палю́чий. [День гаря́чий (жа́ркий, сква́рний). Со́нце палке́ (палю́че)]. • Горя́чие слёзы – гаря́чі, палкі́, пеку́чі, ре́вні сльо́зи; 3) (пылкий, воодушевленный) палки́й, запальни́й, (вспыхивающий) палахли́вий, огне́нний, огни́стий. [Огне́нний до робо́ти. Ди́ка, палахли́ва нату́ра (Винн.)]. • Г-чий поцелуй, уста – палки́й поцілу́нок, палкі́ вуста́. • Г-чие чувства, желания, речи, надежды и т. д. – палкі́, запальні́, гаря́чі почуття́, бажа́ння, розмо́ви, наді́ї і т. ин. • Г-чий человек, патриот; -чее сердце – палки́й, запальни́й чолові́к, патріо́т; палке́, запальне́, гаря́че се́рце. • Г-чая молитва, мольба – ре́вна моли́тва, ре́вне блага́ння. • Г-чий, как огонь (человек, конь) – огне́нний, огни́стий. • Г-чий конь – баски́й, порськи́й, ворозьки́й (гал.) кінь. • Г-чий человек (в деле, по внешности) – на ньо́му (аж) шку́ра гори́ть (Г. Барв.). • Г-чее время – гаря́чий час, палки́й час, пи́льна годи́на, прикро́тний час. • По -чим следам – по те́плому слі́ду. • Г-чие напитки – хмільні́ (п’яню́чі) тру́нки (питва́). • В горяча́х, с горяча́ – з-о́палу, зга́рячу, зза́палу. • Становиться -чим – гарячі́ти. [На дво́рі гарячі́є]. |
| Жар –
1) (солнечн. зной, искусств, теплота) жар (р. -ру), пал (р. па́лу), жаро́та, спе́ка, спеко́та; см. Жара́. [Ті́льки-що ввійшли́ в ба́ню, аж жар таки́й, що не мо́жна (Рудч.). Лі́тній пал (Фр.)]; 2) (повышен. темп. челов. тела) жар, пал, (в)ого́нь (р. -гню́), (болезн.) гаря́чка. [Так мене́ жар ухопи́в. З хо́лоду ки́нуло в пал (Л. Укр.). Од ціє́ї ду́мки обняло́ її́ мов огне́м. Пра́гне вона́ ща́стя, мов пи́ти в гаря́чці (Коц.)]. • Быть в -ру – горі́ти. [Ді́вчина ті́льки му́чилася – то горі́ла, то ме́рзла]. • У него жар – його́ па́ли́ть. • Бросать в жар – ки́дати в жар, обсипа́ти жа́ром; 3) (раскал. угли без пламени и дыму) жар, (зап.) грань (р. -ни); (мелкие с горячей золою) при́сок (р. -ску); (один уголь) жари́на; (прил.) жари́стий. [В ме́не о́чі горі́ли, мов жар (Л. Укр.). Пече́ карто́плю на гра́ні (в гра́ні) (Под. губ.)]. • Испускать сильный жар, пылать, пышать, -ром гореть (без пламени) – жарі́ти (действие – жарі́ння), жахті́ти, паші́ти, палахкоті́ти. [У не́ї аж що́ки жарі́ють. Ку́па жа́ру, та аж жахти́ть, червоні́є (Г. Барв.). Паши́ть з пе́чи. Дити́на така́ гаря́ча, – так і палахкоти́ть (= идёт жар) від не́ї]. • Жар-птица – жар-пти́ця, жаропти́ця; 4) (бурый камень, уголь, лигнит) бу́рий ву́гіль (р. -гля) (бу́ре ву́гілля), лігні́т; 5) (пыл) пал, за́пал, о́пал. [Яки́й гаря́чий пал, що й перешко́д не зна (Сам.). Говори́ти з за́палом. Він із за́палом узя́всь до пра́ці. Щось кому́сь з вели́ким о́палом дово́дила вона́ ше́птом (М. Вовч.)]; 6) (разгар) ро́згар, пал, ро́зпал, гаря́чий час (мент). • В жару́ битвы – в гаря́чий час бо́ю, в ро́згарі бо́ю. • В жару́ спора – в палу́ супере́чки. • Жары́ (мн.) – 1) (пора летн. зноя, межень) спе́ка (ед.); 2) (на картине: блёстки, блик) жарі́ння, огні́. |
| Же́чься – пали́тися, пекти́ся. [Ми ці́лий день пече́мося на со́нці]. • Огонь жжё́тся – ого́нь па́лить, пече́, припіка́є. • Крапива жжё́тся – кропива́ жа́литься. • Это жжё́тся (о дорогой цене) – це куса́ється. |
| Загради́тельный –
1) заставни́й. • -ные отряды – заставні́ заго́ни; 2) воен. – засло́нний. • -ный огонь – засло́нний ого́нь. |
| Зажига́ть, заже́чь –
1) запа́лювати, запали́ти, (о мног.) позапа́лювати. • -же́чь избу, село – запали́ти ха́ту, село́. • -же́чь папироску – запали́ти цига́рку. • -же́чь спичку – ви́терти, запали́ти (и засвіти́ти) сірника́; 2) світи́ти, засві́чувати, засвіти́ти, (о мног.) посвіти́ти, позасві́чувати. • -же́чь огонь, лампу, свечи, огни – засвіти́ти сві́тло, ля́мпу, посвіти́ти (позасві́чувати) свічки́, огні́; 3) безл. – запекти́. [У гру́дях запекло́]; 4) (переносно: возбудить) запа́лювати, запали́ти, розпа́лювати, розпали́ти. [Запали́ти серця́ бажа́нням]. • Зажжё́нный – запа́лений; засві́чений. [Засві́чена ля́мпа]. |
| Закорене́лый – закорені́лий, закорі́нений, запе́клий. [Закорі́нений грі́шник. Запе́клий во́рог. Ого́нь запе́клих не пече́ (Шевчен.)]. |
| Залива́ть, зали́ть –
1) залива́ти, зали́ти (заллю́, заллє́ш) и залля́ти (-лля́ю, -лля́єш) за що, куди́ чого́. [Залля́в йому́ за шку́ру са́ла (Приказка)]; 2) что (обливать) – залива́ти, зали́ти и залля́ти, злива́ти, зли́ти и зілля́ти, (обильно) перелива́ти, перели́ти и перелля́ти що чим, (о мн. или во мн. мест.) позалива́ти; см. Облива́ть, Полива́ть. [Кро́в’ю сліди́ залива́є (Дума). Зали́в водо́ю соро́чку. На цій широ́кій та приби́тій, слізонька́ми перели́тій доро́зі… (Коцюб.)]; 3) (умертвить заливая) залива́ти, зали́ти и залля́ти кого́ чим. [Лу́чче бу́ло мене́, ма́ти, в ку́пелі залля́ти (Чуб. V)]; 4) (затоплять) залива́ти, зали́ти и залля́ти, (о мн.) позалива́ти що, обій[ні]ма́ти, обня́ти, поніма́ти, по(й)ня́ти и пійня́ти, затопля́ти, затопи́ти що; срвн. Затопля́ть. [Залива́є Дуна́й береже́чки та ні́куди обмину́ти (Метл.). Уже́ лужки́-бережки́ вода́ й обняла́ (К. Ст.). На о́зері підняла́сь си́льна бу́ря і залива́ла їх (Єв.). Позалива́ла вода́ луги́, сіноко́си (Н.-Лев.)]; 5) (переносно: о толпе, свете и т. д.: наполнять собою что) залива́ти, зали́ти и залля́ти; (о мраке, тумане) затопля́ти, затопи́ти, потопля́ти, потопи́ти що; (о чувствах) поніма́ти, по(й)ня́ти, обійма́ти, обня́ти кого́; срвн. Охва́тывать, Обнима́ть. [Ра́птом ове́ча ота́ра залля́ла ву́лицю (Коцюб.). Електри́чне сві́тло ра́птом залля́ло вели́ку світли́цю (Коцюб.). За чо́рними ві́кнами лежи́ть світ, зато́плений ні́ччю (Коцюб.)]; 6) (гасить огонь водой) залива́ти, зали́ти и залля́ти, (небольшой, немного) прихлю́пувати, прихлю́пати, прихлю́пнути, прилива́ти, прили́ти и прилля́ти. [Зали́в ого́нь (Рудч.). А він ві́зьме та й приллє́ водо́ю ого́нь (Чуб. II)]; 7) (запаивать) залива́ти, зали́ти и залля́ти, залюто́вувати, залютува́ти що. [Зали́в о́ловом ді́рку в казані́]; 8) -ва́ть глаза, бельмы, шары (напиваться) – залива́ти, зали́ти и залля́ти о́чі, (многим) позалива́ти о́чі, (средн. з.) налива́тися, нали́тися. [Співа́в, хто мав на те охо́ту, зали́вши о́чі напере́д (Мкр.). Грома́да була́ озва́лась, та багати́р за́раз їй горі́лкою роти́ позалива́в (Г. Барв.)]. • -вать за галстух – залива́ти о́чі, пи́ти-непролива́ти, до скляно́го бо́га голі́нним бу́ти (Мирн.); 9) см. Завира́ться. • Зали́тый, Залито́й – зали́тий и залля́тий; зли́тий; перели́тий чим, поня́тий (пійня́тий), обня́тий (водо́ю); зато́плений, пото́плений; залюто́ваний. |
| За́лповый огонь – ого́нь ви́палом. |
| Запыла́ть –
1) запала́ти, (сильно и с шумом) запалахкоті́ти (-кочу́, -коти́ш) и запалахкота́ти (-кочу́, -ко́чеш). [Земля́ затрясе́ться, не́бо запала́є (Шевч.). Ого́нь знов запалахкоті́в (Н.-Лев.). Сухи́х дров покла́в, то я́к запалахкоті́ло в гру́бі (Рудан.)]; 2) (стать огненным, огнеподобным) запала́ти, заполомені́ти, заогни́тися, зажарі́ти. [Не́бо запала́ло. Земля́ під не́ю запала́ла, со́нечко як мак почервоні́ло (Квітка). Зажарі́ли голі́вки гори́цвіту, загула́ бджола́ (Васильч.). О́чі заогни́лися не́навищами (Васильч.)]; 3) (возгореться: о войне, борьбе, битве и т. п.) запала́ти, (вспыхнуть) спалахну́ти; (раскраснеться) зашарі́[и́]тися, зачервоні́тися, запаші́ти, заже́врі́тися (см. Зарде́ть, -ся, Раскрасне́ться). • Снова -ла́ла свирепая битва – зно́ву лю́тий бій запала́в. • Щёки у нее -ла́ли – ли́ця у не́ї или їй зашарі́ли(ся), запаші́ли. • Он весь -ла́л – він уве́сь зашарі́вся. • -ла́ть страстью, негодованием, гневом, ненавистью – запала́ти, запали́тися жаго́ю (при́страстю), обу́ренням, гні́вом, (з)не́на́вистю (не́навищами). [І почу́вши се, усі́ в синаго́зі запала́ли гні́вом (Єв.)]. |
| Зара́нивать, зарони́ть –
1) куда, за что (ронять, упускать) – (у)пуска́ти, (у)пусти́ти, зароня́ти, зарони́ти що куди́, за що; срвн. Урони́ть; (забрасывать) закида́ти, заки́нути, кида́ти, ки́нути що куди́. [Як я́снеє со́нце заки́не свій про́мінь ясни́й до те́бе в віко́нце, – озви́сь на приві́т весняни́й (Л. Укр.)]. • -вать, -ни́ть искру, любовь в ком-н. (перен.) – закида́ти, заки́нути, рони́ти, зарони́ти і́скру (напр. наді́ї), любо́в (коха́ння) в ко́го, в ко́му. [Заки́нув гаря́чу і́скру палко́го жалю́ (Л. Укр.). Дру́же, ти в ме́не зарони́в зерно́ наді́ї (Л. Укр.). Хто зарони́в мені́ в жи́ли ото́й триво́жний рух? (Сосюра)]. • -ни́л ты этим словом в меня сомнение – заки́нув ти цим сло́вом в ме́не су́мнів; 2) (уронить по неосторожн. ч.-л. горящее, вообще неумышлен. произвести пожар) кида́ти, ки́нути, пуска́ти, (у)пусти́ти ого́нь, і́скру. • Заро́ненный – (у)пу́щений, заки́нутий и заки́нений. |
| Заря́, Зо́рька, Зо́ренька, Зо́рюшка – зоря́, світова́ зоря́. • -ря́ утренняя – зоря́ світова́, вра́нішня, за́грава вра́нішня, (вечерняя) зоря́ вечі́рня, вечеро́ва, за́грава вечі́рня. [Досві́тній ого́нь запали́, коли́ ще зоря́ не загра́ла (Л. Укр.). Роже́вих зор він бі́льше не поба́чить (Грінч.). А молода́ не здріма́лася, світово́ї зорі́ дожида́лася (Пісня). Вечі́рня зоря́ ще не пога́сне, а світова́ вже й заніма́ється (Квітка). Вечі́рня за́грава зга́сла і наста́ла ніч (Країна Сліпих)]. • На -ре́ – на світа́нку, удо́світа, на зорі́. [Удо́світа встав я, ще те́мно надво́рі (Куліш). Проки́нувся на зорі́ (Квітка)]. • На -ре́ чего-л. – на світа́нку чого́. [Яке́-ж письме́нство було́ у нас тоді́, на світа́нку на́шого наро́днього життя́ (Єфр.)]. • -ря занимается, занялась – світа́є, зоря́є, зоря́ється, на світ благословля́ється, зазорі́ло, на світ благослови́лось. [Вже й зоря́ється, вже со́нце, день (М. Вовч.). Лише́нь зазорі́ло – я встав та й пішо́в (Кам. п.)]. • Занимается -ря́ чего – світа́є, зоря́є на що. [Почало́ було́ світа́ти на во́лю]. • Ни свет, ни -ря – ще й на світ не зазорі́ло; ще й на світ не благослови́лось; (насмешл.) ще й чорти́ навкула́чки не би́лися. • Бывающий до -ри́ – дозі́рній, передзо́рній. [Я вмива́ла своє́ ли́чко ра́нньою дозі́рньою росо́ю (Н.-Лев.). В час передзо́рній (Дн. Чайка)]. |
| Зате́пливать, зате́плить – засві́чувати и засвіча́ти, засвіти́ти (лямпа́дку, сві́чку), (о мног.) позасві́чувати (лямпа́дки́). • Зате́пленный – засві́чений. • -ться – засві́чуватися, засвіти́тися, затліва́тися, затлі́тися, (о мног.) позасві́чуватися, посвіти́тися, позатліва́тися. [В сві́жих серця́х затліва́ється нови́й ого́нь грома́дської пра́ці (Куліш)]. |
| И, союз – і, й (й после гласной, но не после паузы и не пред неудобопроизн. сочетан. согласных), (диал.) а, (да) та (диал. да). [І ві́тер не ві́є, і со́нце не грі́є (Пісня). Оме́лько Кайда́ш сиді́в у пові́тці на осло́ні й майструва́в (Н.-Лев.). Ста́ла ї́сти й пи́ти (Шевч.). Він а я – це-ж не те са́ме (Крим.). Мина́ли роки́, збі́льшуючи той мур, що стоя́в межи дворо́м а село́м (Коцюб.). За то́ком ішо́в садо́к – вели́кий та розкі́шний (Свидн.)]. • Огонь и вода – ого́нь і вода́. • Отец и мать – ба́тько й ма́ти. • От моря и до моря – від мо́ря й до мо́ря. • Весёлый и радостный – весе́лий і ра́дісний, весе́лий та ра́дісний. • Эта река широка и глубока – ця рі́чка широ́ка й (та) глибо́ка. • Вот и – ось і. [Ось і дуб той кучеря́вий (Шевч.)]. • Да и – та і (й). [Обіця́вся верну́тися, та, ма́буть, і зги́нув (Шевч.). А їй, звича́йне ді́ло, і ві́ри своє́ї жа́лко, та й ро́дичів, батькі́в, то-що (М. Лев.)]. • И кто бы мог предполагать – і хто-б міг ду́мати. • И я это знаю – і я це зна́ю. • И не богат, да тороват – і не бага́тий, та ще́дрий. • И благоразумные иногда ошибаются – і розу́мні (лю́ди) ча́сом помиля́ються. • И хотел бы, да не могу – і хті́в-би, та не мо́жу. • Мы и пошли, да нас не пустили – ми й пішли́ (були́), та нас не пу́щено. • И не пытайся, всё равно ничего не выйдет – і не спи́туйся (не про́буй), одна́ково нічо́го не ви́йде. • И молода, и хороша, и богата – і молода́, і хоро́ша, і бага́та. • Но и – ба й, але́ й. • Он не только глуп, но и зол – він не ті́льки дурни́й, ба й злий (але́ й злий). |
| I. Избега́ть, избежа́ть и избе́гнуть кого, чего – уника́ти, уни́кнути, тіка́ти и утіка́ти, утекти́ кого́, чого́ и від ко́го, від чо́го, мина́ти, мину́ти, (обходить) обмина́ти, обмину́ти, омина́ти омину́ти кого́, що, (уклоняться) ухиля́тися, ухили́тися від ко́го, від чо́го, (сторониться, чуждаться) саха́тися, цура́тися кого́, чого́, бокува́ти кого́. [Уника́в ди́му, та й упа́в в ого́нь (Приказка). Той щи́ро-украї́нський ю́мор, що тіка́є зве́рхніх ефе́ктів (Єфр.). Хто ді́йсне стра́ждає, той пи́льно утіка́тиме од уся́кої зга́дки, а не ста́не сам собі́ її́ виклика́ти (Крим.). І Па́волоч-мі́сто того́ не мину́ло: Тете́рине ві́йсько його́ обгорну́ло (Грінч.). Та все те вмів Ге́рман омина́ти щасли́во (Франко). Хто змо́же ухили́тись, що нам бо́ги всеси́льні присуди́ли? (Куліш). Саха́йся брехні́ (Сл. Гр.). Не сказа́ти, що він цура́вся жіно́чого товари́ства (Грінч.)]. • -га́ть ссоры – уника́ти, тіка́ти сва́рки. • -га́ть встречи с кем-л. – уника́ти, тіка́ти зу́стрічи (стрі́чи) з ким. • -га́ть кого – уника́ти кого́, тіка́ти від ко́го, обмина́ти, (гал.) омина́ти кого́, саха́тися, цура́тися кого́. [Ба́чила, що він уника́є її́, що йому́ не до не́ї (Черкас.). Дружи́ну ва́шу скрізь я бу́ду обмина́ть (Самійл.). Саха́ється вона́ тебе́ як чо́рта (Конгр.)]. • -жа́ть опасности – утекти́ небезпе́ки, обмину́ти небезпе́ку. • О если б -жа́ть нам этой опасности – коли́-б нас мину́ла ця небезпе́ка. • -нуть наказания – утекти́ ка́ри и від ка́ри. • Не -нуть тебе наказания – не мину́ти тобі́ ка́ри, не мине́ тебе́ ка́ра, не втече́ш од ка́ри. • -га́ть вопроса – ухиля́тися від пита́ння. |
| Изобрета́тельный –
1) винахі́дливий, винахідни́й; 2) (измысливый) вига́дливий, вими́сливий. [Ого́нь вига́дливого та бистроу́много гу́мору не згаса́в у йо́му (Н.-Лев.). Вига́дливий був на вся́кі ка́ри (Кон.)]. • -ный ум – вига́дливий ро́зум. |
| Иссека́ть, иссе́чь –
1) что (высечь из камня) – виті́сувати, ви́тесати (напр. камі́нну пли́ту), (изваять) вирі́зьблювати, ви́різьб(л)ити що (ста́тую). • -се́чь пещеру – ви́рубати, ви́довбати пече́ру. • -се́чь огонь – ви́кресати (несов. креса́ти) огню́; 2) что (изрубить) – руба́ти, поруба́ти, посікти́ що; 3) кого (саблей и т. п.) – сі́кти, посі́кти, руба́ти, поруба́ти кого́; см. Посе́чь; 4) -се́чь кого (розгами) – ви́шмагати, ви́чухрати, ви́бити, ви́сікти рі́зка́ми кого́; см. Поро́ть 2. • Иссечё́нный и Иссе́ченный – ви́тесаний, ви́різьблений, ви́рубаний; (об огне) ви́кресаний; посі́чений, пору́баний; ви́шмаганий, ви́чухраний, ви́битий, ви́січений рі́зка́ми. -ться – 1) виті́суватися, вирі́зьблюватися; (об огне) креса́тися; руба́тися, сі́ктися; бу́ти ви́тесаним, ви́різьбленим, ви́кресаним и т. д.; 2) (о волосах, тканях и т. п.) сі́ктися, посі́ктися, (совершенно) ви́сіктися; см. Посека́ть, -ся 2. |
| Кве́рху – (о направлении, движении) догори́, вго́ру. [Рости́, рости́, топо́ленько, все вго́ру та вго́ру (Шевч.)]. • Лечь лицом -ху – лягти́ горі́лиць. • Упал -ху ногами – упа́в догори́ нога́ми. • Огонь стремится -ху – ого́нь рве́ться догори́ (вго́ру). • Всё перевернули -ху ногами – усе́ попереверта́ли (поперекида́ли) догори́ ко́ренем. |
| Колду́нник, бот. –
1) Lycopodium clavatum L.– п’я́дич (-ча) звича́йний, дереза́; 2) Lychnis Flos L. cuculi L. – смі́лка, бузькі́в (в)ого́нь (-гню́). |
| Коле́но –
1) (часть тела; мн. ч. коле́ни, -ней) колі́но (мн. колі́на, -лі́н, -ньми, -нах и -нях), соб. колі́ння. [Де но́ги перегина́ються,— то колі́на (Звин.)]. • До -ле́н – по колі́на, до колі́н. [Жупани́на по колі́на (Мет.)]. • Грязь по (в) -но – боло́то (грязь) по колі́на. • На -нях (коленопреклонённо) – навко́лішках, навко́лі[ю]шки, навко́лінки, навко́лі́нці, на колі́на[я]х, уклі́нно. [Навко́лішках перед образа́ми мо́литься (Кон.). Рома́н стої́ть навко́лішки бі́ля поро́гу (Васильч.)]. • Ставать, стать, падать, упасть (опускаться, опуститься) на -ни[а] перед кем – става́ти, ста́ти, па́дати, упа́сти, (о мног.) постава́ти, попа́дати навко́лі[ю]шки, навко́лінки, навко́лі́нці, (зап.) укляка́ти, кля́кнути, у[о]кля́кнути, прикля́кнути, (о мног.) повкляка́ти перед ким. [Щоб перед їм скида́ли всі шапки́, навко́лішки става́ли (Грінч.). Прямі́сінько перед усіма́ бух навко́люшки (Мирний). Став навко́лінки (Звин.). Богомі́льні укляка́ли, щи́ро сповіда́лись (Рудан.). Укля́кла на оби́два колі́на на мо́кру од кро́ви зе́млю (Коцюб.)]. • Ставить на -ни – ста́вити на колі́на, навко́ліш[н]ки. • Ползать на -нях перед кем – колінкува́ти перед ким. • Пьяному море по -но – п’я́ному мо́ре по колі́на; п’я́ний і в ого́нь полі́зе; 2) (мн. ч. коле́на, -ле́н) а) (изгиб) колі́но (мн. колі́на, -нами, -нах), за́воро[і]т (-роту), за́воротень (-тня). • -но реки – колі́но (за́ворот) ріки́. • Река дала -но – ріка́ заверну́ла колі́ном (Грінч.). • Узор -нами – узо́[і́]р зубця́ми (кли́нцями), колінча́стий, зубча́стий узо́[і́]р; б) (техн.: -но вала, трубы и т. п.) колі́но; в) (в песне, в пении) колі́но. [Не попаде́ш пі́сні; на колі́на крута́ (Харківщ.)]; г) (род) колі́но, поколі́ння, рід (р. ро́ду). [Моя́ жона́ не про́стого колі́на (Л. Укр.)]. • Отцовское -но – ба́тьківський рід. • Родственник в третьем -не – ро́дич тре́тього колі́на; 3) (в стебле растений; мн. ч. коле́нья, -ньев) колі́но, колі́нце, колі́нчик; (звено) ла́нка. [Одрі́зав очерети́ну са́ме на колі́нці (Сл. Ум.)]. |
| Креме́нь, минер. – кре́мінь (-меня и -меню), (соб.) кремі́ння; один кусок -ня – кремени́на. • Урочище, изобилующее -нями – кремени́ця. • Делаться твёрдым, как -ме́нь – крем’яні́ти, кремні́ти. • Это не человек, а -ме́нь – то не люди́на, а кре́мінь (кри́ця: сталь). • Высекать огонь -нё́м – креса́ти ого́нь, сов. ви́кресати огню́. [Оди́н став креса́ти, щоб ка́шу вари́ти (Сніп)]. |
| Ла́дан –
1) ла́дан (-ну), ум. ладане́ць (-нцю́); (фимиам) кади́ло. [Чорт ла́дану бої́ться (Номис). Ось ого́нь розпали́в і кади́ло в ого́нь ще́дро ки́дає він (Франко)]. • Росной -дан – сми́рна, бензо́єва живи́ця. • Окуривать, окурить, покурить (накадить) -ном – об[під]ку́рювати, об[під]кури́ти ла́даном, (зап.) ладани́ти, на[з]ладани́ти. [Свій те́рем зладаню́ (Пачов.)]. • Он на -дан дышит – він на тонку́ пряде́, він на бо́жій доро́зі, йому́ три чи́сниці до сме́рти. • Его и -ном не выкуришь – його́ і ла́даном не ви́куриш; 2) -дан земляной, бот. – а) (кошачий), см. Мау́н; б) см. Ко́петень: в) (Geum strictum Ait.) гребі́нник (-ка) прями́й, пору́шник (-ка); г) (Ajuga reptans L.) горля́нка повзу́ча, гострове́ршки (-ків); ґ) (калмыцкий Ephedra vulgaris Rich.) ефе́дра. |
| Ла́мпа – ля́мпа. [Молоди́ця несе́ в рука́х ля́мпу з склом (Н.-Лев.)]. • Керосиновая -па (небольшая) – гасни́ця, гасни́к (-ка́), ґазівни́ця, ґазі́вка. [Гасни́ці до дня не гаси́ли (М. Левиц.)]. • Паяльная -па – лютува́льна ля́мпа. • Калильная -па – жарова́ ля́мпа. • Зажигать, зажечь -пу – світи́ти, засвіти́ти ля́мпу. • Опустить, поднять огонь в -пе – прикрути́ти, підкрути́ти ля́мпу. • Потушить -пу – погаси́ти ля́мпу. |
| Лё́гкий и -гок –
1) ле́гки́й (-ка́, -ке́). [Паляни́ця легка́, до́бре ви́печена (Звин.)]. • -кий как перо легки́й як пір’ї́на, легки́й як пух. • -кий груз, багаж – легки́й ванта́ж, бага́ж. • -кий мусор, горн. – штиб (-бу). • -кая почва – легки́й ґрунт, перегні́й (-но́ю); пухка́ земля́. • Да будет ему земля -ка! (о покойнике) – хай йому́ земля́ перо́м! Неха́й йому́ земля́ легка́! Ле́гко йому́ лежа́ти, перо́м зе́млю держа́ти (Номис). • -кая кавалерия – легка́ кінно́та. • -кое войско – легке́ ві́йсько. • -кая атлетика – легка́ атле́тика. • -кое орудие – легка́ гарма́та. • -кое ружьё – легка́ рушни́ця; 2) (малый, незначительный слабый и т. п.) легки́й, леге́нький, невели́кий, невели́чкий, незначни́й. • -кая проседь – леге́нька сивина́. • С -кою проседью – сивува́тий, підси́вий, шпакува́тий. • -кие морщины – леге́нькі (неглибо́кі) змо́ршки. • -кий ветерок – леге́нький вітере́ць, (зефир) ле́гіт (-готу). [У віко́нце влива́ється ле́гіт майо́вий (Л. Укр.)]. • -кий порыв ветра – леге́нький по́дув (по́дих) ві́тру. • -кий дымок – леге́нький, ріде́нький димо́к (-мку́). • -кий морозец – леге́нький (невели́чкий, мале́нький) морозе́ць. • -кий туман, -кая тучка – легки́й (леге́нький) тума́н, легка́ (ріде́нька, прозо́ра) хма́рка. [Над доли́нами стої́ть си́зий, легки́й тума́н (Неч.-Лев.)]. • -кое наказание – неважка́ (легка́) ка́ра. • -кая вина – неважка́ прови́на. • -кий вздох, стон – леге́ньке зідха́ння, леге́нький сто́гін. • -кий смех послышался среди публики – ти́хий (леге́нький) сміх почу́вся серед пу́бліки. • -кая улыбка – леге́нька у́смішка. • -кий стук, шум – ти́хий сту́кіт (го́мін). • -кий сон – легки́й, некрі́пки́й сон. • У него -кий сон – він некрі́пко (нетве́рдо, чу́тко, чу́йно) спить. • -кое движение – легки́й (леге́нький, незначни́й) рух. • С -кою иронией – з легко́ю (леге́нькою) іро́нією. • На её лице вспыхнула -кая краска – обли́ччя в не́ї (їй) тро́хи зашарі́лося (спалахну́ло леге́ньким рум’я́нцем). • -кая поступь, -кий шаг – легка́ хода́. • -кий огонь – пові́льний (легки́й) ого́нь. • -кая боль, болезнь, простуда, усталость, рана – легки́й біль, легка́ хоро́ба (засту́да, вто́ма, ра́на). • -кий озноб, жар – легки́й (невели́чкий) моро́з (жар). • У него -кий озноб, жар – його́ тро́хи моро́зить, у йо́го мале́нький (невели́чкий) жар. • -кие роды – неважке́ (легке́) ро́диво, неважкі́ (легкі́) роди́ни (зап. поло́ги). • -кое лекарство – деліка́тні (м’які́) лі́ки. • Слабит -ко и нежно – проно́сить м’я́ко й деліка́тно. • -кие средства, меры – м’які́ за́соби (за́ходи). • -кий характер – м’яка́ (нетяжка́, несуво́ра, лагі́дна) вда́ча. • -кое сердце – м’яке́ се́рце. • -кий табак – легки́й (неміцни́й, па́нський) тютю́н. • -кое вино, пиво – неміцне́ (легке́) вино́, пи́во. • -кий раствор – неміцни́й ро́зчин. • -кий напиток – легки́й напі́й. • -кий запах – легки́й, тонки́й пах (дух). • -кие духи, ароматы – легкі́ (неміцні́) па́хощі; 3) (необременительный) легки́й, необтя́жливий, невтя́жливий, (о пище: удобоваримый) легкостра́вний, стравни́й. [Хліб глевки́й, на зу́би легки́й (Номис)]. • -кая должность, -кие обязанности – легка́ (невтя́жлива) поса́да, необтя́жливі обо́в’язки. • -кий труд – легка́ пра́ця, (осудительно) легки́й хліб. • Зарабатывать -ким трудом – заробля́ти легко́ю робо́тою, легкоби́том. [Сі́яти грі́шми, що заробля́в я легкоби́том (Кониськ.)]. • -кий хлеб – легки́й (незагорьо́ваний) хліб. • -кая жизнь – легке́ життя́, життя́ в доста́тках, в розко́шах, легки́й хліб. • Он привык к -кой жизни – він звик до легко́го життя́, до легко́го хлі́ба, він легкоби́том вік звікува́в (Кониськ.). • -кий обед, завтрак, ужин – легка́ (стравна́, деліка́тна) ї́жа, легка́ стра́ва, легки́й (деліка́тний) обі́д (сніда́нок), легка́ (деліка́тна) вече́ря; срвн. То́нкий. • -кая закуска – легка́ (леге́нька) пере́куска. • -кий воздух – легке́, рідке́ пові́тря; сві́же пові́тря; 4) (нетрудный) легки́й, неважки́й, (простой) про́стий, нему́дрий. • -кое дело – легка́ (нему́дра, неважка́) спра́ва (робо́та). • -кое ли дело! – ле́гко сказа́ти! то не жарт! • -кое для понимания изложение, доказательство – ви́клад, до́каз зрозумі́лий, (иногда) розу́мний. • -кая фраза, задача – легке́ ре́чення, завда́ння. • -кий слог – легка́ мо́ва. • Этот писатель отличается -ким слогом – у цьо́го письме́нника легка́ мо́ва, ви́дко легку́ мо́ву. • -кий стих – легки́й вірш. • -кий экзамен, -кое испытание – легки́й і́спит. • -кий танец – легки́й (неважки́й) та́нець (-нця). • Он упивался -ким успехом – він п’яні́в з легко́го у́спіху. • -кая добыча – легка́ здо́бич; 5) (весёлый) легки́й, леге́нький, весе́лий, (поверхностный) поверхо́вний, побі́жний, легкобі́жний, (ветреный) по́ле́гкий. • -кая жизнь – легке́ (безжу́рне) життя́. • -кая шутка – леге́нький жарт. • -кая радость, -кое настроение – безхма́рна ра́дість, безхма́рний на́стрій. • -кое отношение к своим обязанностям – легкова́ження свої́ми обо́в’язками. • -кое знакомство с чем-л., -кое понятие о чём-л. – побі́жне (поверхо́вне, поглибо́ке) знання́ чого́сь (спра́ви, пре́дмету), мала́ тя́ма в чому́сь. • -кий ум – неглибо́кий (легкобі́жний) ро́зум. • -кое увлечение – легкобі́жне (скоромину́ще, неглибо́ке) захо́плення. • Чувство женское -ко – жіно́че почуття́ по́легке (неглибо́ке, непості́йне). • -кий характер – неглибо́ка вда́ча; м’яка́ (ла́гі́дна) вда́ча. • -кий человек – неглибо́ка (легкоду́мна) люди́на, по́легка люди́на. • -кий взгляд на вещи – поверхо́вне (легкова́жне) ста́влення до справ. • -кое обращение в обществе – ві́льне, неви́мушене пово́дження в товари́стві. • С ним -ко́ и горе – з ним і ли́хо не страшне́. • -кие движения – легкі́, ві́льні (неви́мушені) ру́хи. • -кий голос – ві́льний (плавки́й) го́лос. • -кая музыка – легка́ (непова́жна) му́зи́ка. • -кое чтение, -кая литература – легке́ чита́ння, легка́ лекту́ра; (изящная) кра́сне письме́нство; (эротическ.) лекту́ра (письме́нство) про коха́ння, ероти́чна лекту́ра, ероти́чне письме́нство; 6) (легкомысленный, ветренный) по́легкий, легкова́жний, легкоду́мний. • -кого поведения девица – по́легка ді́вчина, ді́вчина легки́х зви́чаїв. • Искательница, любительница -ких приключений – охо́ча до легки́х романти́чних приго́д, охо́ча ле́гко поромансува́ти, романсо́ва аванту́рниця. • -кие нравы – по́легкі, ві́льні зви́чаї. • Пьеса, произведение, музыка -кого содержания, тона – п’є́са (твір, музи́ка) легко́го змі́сту, то́ну; 7) (быстрый, расторопный) легки́й, швидки́й, прудки́й, метки́й, жва́вий, мото́рний. [Ота́ смі́лива, метка́ Ка́тря (М. Вовч.). Жва́вий, як ри́бка в рі́чці (Номис)]. • -кий на ногу – швидки́й (прудки́й, легки́й) на но́ги. • -кий на под’ём – рухли́вий, ворушки́й. • -кий на ходу – (о машине) легки́й у робо́ті, (об экипаже колесн.) легки́й, розко́тистий, котю́чий, бігки́й, (о санях, лодке) легки́й, плавки́й; срвн. Легкохо́дный. [Легки́й чо́вен (Полт.)]. • -кий на кулак (драчливый) – битли́вий, швидки́й на кула́к (до бі́йки). • -кий на руку (удачливый) – легки́й на ру́ку. • С -кой руки – з легко́ї руки́. [З щи́рого се́рця та з легко́ї руки́ діду́сь дарува́в (Кониськ.)]. • Он -гок на руку – у йо́го легка́ рука́, він до́брий на почи́н. [Кароо́кий чолові́к – до́брий на почи́н (Мирг.)]. • Делать на -кую руку – роби́ти аби́як (на спіх, на швидку́ ру́ку, на швидку́ руч). • Работа на -кую руку – швидка́ робо́та. [Швидко́ї робо́ти ніхто́ не хва́лить (Номис)]. • -кий на слёзы – тонкосльо́зий, (сущ.) тонкослі́зка. • -кий на язык – а) язика́тий, слизькоязи́кий; б) говірки́й, балаку́чий, балакли́вий. • -гок на помине – про во́вка помо́вка, а вовк і в ха́ту (Приказка). • -кая кисть – легки́й пе́нзель (-зля); 8) (негромоздкий, стройный) легки́й, струнки́й. • -кая колокольня, беседка, колонна – легка́ (струнка́) дзвіни́ця, альта́нка, коло́на. • -кие украшения – легкі́ оздо́би. • Более -кий, наиболее -кий – ле́гший, найле́гший и т. д. [Але́ Оле́ся була́ ле́гша на ско́ки (Н.-Лев.)]. • Становиться более -ким, см. Легча́ть. • Довольно -кий – до́сить легки́й, леге́нький и т. д., см. Лё́гонький. |
| Лету́чий –
1) летю́чий, лету́чий. [Хло́пці летю́чого дзмі́я пуска́ють (Звин.). Два ро́ки мину́ли, і слу́ги летю́чу зві́стку принесли́ (Дніпр. Ч.)]. • -чая боль – мандрі́вний (перебі́жний, лету́чий) біль (р. бо́лю). • -чий листок, памфлет – летю́чий листо́к (-тка́), памфле́т (-та), летю́чка. • -чий огонь – а) блудни́й (облу́дний, мандрі́вний) о́гник (-ка), бли́мавка; б) (болезнь) (в)о́гник (-ка). • -чий раз’езд, военн. – лету́чий роз’ї́зд (-ду), летю́чка. • -чие пески – летю́чі піски́, піски́-плавуни́. • -чая рыба – летю́ча ри́ба, ри́ба-летю́чка. • -чая мышь, см. Мышь. • -чий олень, см. Оле́нь 2. • -чий пёс, зоол. – вампі́р (-ра); 2) хим., фармак. (улетучивающийся) – летки́й, лету́чий. • -чее вещество – летка́ речовина́. • -чая мазь, соль – лету́ча масть (-ти), сіль (р. со́ли). -чая щёлочь, см. Нашаты́рь. |
| Лиси́ца –
1) (зверь) лиси́ця, лис, (редко) лиса́. [Зна, де вовк, а де лиси́ця (Номис). У ві́чі як лис, а за-о́чі, як біс (Номис)]. • -си́ц драть – вчора́шнім ходи́ти, блюва́ти, рига́ти. • Не сули -цу в год, а дай в рот – кра́ща сини́ця в жме́ні, як жураве́ль у не́бі. • У -цы хвост долог, а на свой не сядет – чужи́ми кри́лами не літа́й; п’я́ний, а в ого́нь не полі́зе; 2) (в телеге) підто́ки (-то́к). |
| Лить, лива́ть –
1) ли́ти (н. вр. (і)ллю́, (і)ллє́ш, (і)ллє́, (і)ллємо́, (і)ллєте́, (і)ллю́ть и пров. лию́, лиє́ш, лию́ть; прош. лив, лила́, лило́, лили́; буд. ли́тиму: пов. н. лий), (зап.) (і)лля́ти (спрягается в н. вр. – а) как првдыдущ. глаг. и б) лля́ю, лля́єш; прош. лляв, лля́ла, лля́ло, лля́ли; буд. лля́тиму; пов. н. лляй), (наливать) си́пати (си́плю, -плеш), (выливать, изливать, проливать) вилива́ти, злива́ти, пролива́ти, точи́ти. [На́що в мо́ре во́ду лить, коли́ мо́ре по́вне? (Номис). Грай, кобза́рю! Лий, шинка́рю! (Шевч.). Отру́ту в ду́ші ллють (Франко). Але́ да́рмо лили́ во́ду в ре́шето дюра́ве (Рудан.). П’є коза́к та горі́лочку, а шинка́рочка си́пле (Гнід.). Сип борщу́! (Липовеч.). Сип горі́лку шви́дше! (Звин.). Іфіге́нія злива́є вино́ і олі́й на вого́нь (Л. Укр.). Точи́ти горі́лку з бари́льця (Н.-Лев.)]. • Лить кровь – ли́ти (точи́ти, пролива́ти, розлива́ти) кров. [Кров, як во́ду, то́чить (Шевч.)]. • Лить слёзы – ли́ти (лля́ти, пролива́ти, вилива́ти) сльо́зи, ли́ти (лля́ти, пролива́ти) слі́зьми́ (сльоза́ми). [Слі́зоньки ли́ти (Грінч. III). Під чужи́м ти́ном сльо́зи вилива́ть (Шевч.). Дрібни́ми сльоза́ми ллю (Гнід.). Пла́че, рида́є, дрібни́ми сльоза́ми пролива́є (Март.)]. • Лить воду на руки – злива́ти во́ду на ру́ки. • Река льёт струи свои в море – ріка́ ллє (вилива́є, несе́) свої́ хви́лі в мо́ре. • Цветы льют благовония – квітки́ ллють (то́чать, пуска́ють, випуска́ють) па́хощі, па́хнуть. • Лить через край – ли́ти (перелива́ти) через ві́нця. • Лить масло в огонь, перен. – долива́ти олі́ї до вогню́. • Лить под что – ли́ти (лля́ти) під що, підлива́ти що; 2) (отливать из как.-ниб. вещества) ли́ти, вилива́ти. • Лить медь, чугун – ли́ти мідь, чаву́н. • Лить пули, пушки, колокола, статуи, свечи – ли́ти, вилива́ти ку́лі, гарма́ти, дзво́ни, ста́туї, свічки́. • Лить колокола, пули (пускать утки) – дзвін вели́кий ли́ти (Номис), ку́лі ли́ти (Номис), брехуна́ дзвони́ти; см. Ко́локол 1. • Лить воск (гадая) – вилива́ти во́ском. • Курица льёт яйца – ку́рка несе́ ви́ливки, вилива́є я́йця; 3) (литься) ли́тися (зап. лля́тися), текти́, (с силой) бу́рити; см. Ли́ться 1. [Піт з ло́ба так і ллє́ться (Київщ.). Бу́рить, як з бари́ла (Сл. Гр.)]; 4) (о дожде) ли́ти, (зап.) лля́ти, (во всю, ливмя, хлестать) пі́рити, пі́жити, репі́жити, тю́жити, поро́ти, (пров.) чу́стрити, хво́стати. [Учо́ра ці́лий день лив дощ (Київщ.). Ото́ лля́є! (Брацлавщ.). А надво́рі дощ таки́й пі́рить (Основа). Дощ репі́жить (Брацлавщ.). Дощ так і по́ре (Сл. Гр.)]; Срв. Ли́вмя. • Начать лить – поча́ти ли́ти (пі́рити и т. д.), запі́рити, запі́жити, зарепі́жити. [Як почне́ пі́рити дощ, ни́тки сухо́ї не лиши́лось (Липовеч.). Дощ запі́жив, аж захлюща́в (Н.-Лев.)]. • Лить, как из ведра – ли́ти (зап. лля́ти), як (мов, немов) з відра́ (з лу́ба, з рукава́, з ко́но́вки), як відро́м, як з-під ри́нви. [Дощ тю́жить, немо́в з відра́ ллє (Кониськ.). Дощ іллє́, як з лу́ба (Номис)]. |
| Ло́вкость – спри́тність, мото́рність, ме́ткість, жва́вість, прово́рність, в’ю́нкість, зви́нність, зру́чність, впра́вність, промі́тність, доте́пність, зми́сність, імкли́вість; по́хва́тність, вигі́дність; за́ма́шність; влу́чливість, влу́чність (-ности). [На торго́вий хист та спри́тність ма́ло вже наді́ї (Єфр.). Де ж той ого́нь, де та мото́рність, жва́вість? (Г. Барв.). Ба́чучи його́ зру́чність і спра́вність, ра́дився з ним, мов із ста́ршим (Франко). По́тім лю́ди набира́лися бі́льшої впра́вности й майсте́рности (Л. Укр.). Нема́ у вас ні того́ хи́сту, ні тіє́ї доте́пности (Мирн.)]. • -кость рук – впра́вність рук. |
| Ма́ленький – мали́й, мале́нький, мане́нький, дрібни́й, дрібне́нький, невели́кий, невели́чкий. [З мало́ї і́скри вели́кий ого́нь бува́є (Номис.). Голова́ вели́ка, а ша́почка мале́нька (М. Вовч.). Заганя́ла дрібні́ пташки́ до бо́ру (Пісня). Жі́нка мане́нька, короте́сенька (М. Вовч.). Одна́ ті́льки дрібне́нька ува́га (Грінч.). Сини́ мої́ невели́кі, нерозу́мні ді́ти (Шевч.). Тече́ рі́чка невели́чка (Пісня)]. • Вот такой -кий – отаки́й мале́нький (дрібне́нький), ті́ленький, отті́ленький, тіле́сенький, оттіле́сенький. • -кий ребёнок, -кие дети – мала́ (мале́нька) дити́на, мале́нькі, дрібні́ (дрібне́нькі) ді́ти. [Хто зна, як би прожила́ з дрібни́ми ді́тьми (Л. Укр.). Ви мене́ посироти́ли і дрібне́нькі ді́ти (Милорад.)]. • -кие ручки – мале́нькі (мане́нькі, мале́сенькі) ру́чки (ру́чечки), малі́ (дрібні́, дрібне́нькі) рученя́та, ручи́ці. • -кий да удаленький – мале́нький та сміле́нький. • -кая птичка, да ноготок остёр – мала́ і́скра, а по́ле спа́лить. • Когда был -ким – як був мали́м (мале́ньким), мали́м, мале́ньким бу́вши. • Вести себя как -кий, уподобиться -кому – зма́литися, ума́литися. [Ото зма́лилася – зазмага́лася з дити́ною (Харк.)]. • -кого роста – мале́нький (мали́й, низьки́й) на зріст, малоро́слий, низькоро́слий. • -кая лошадь – мале́нький (невели́чкий) ко́ник. • -кое состояние – невели́чкі гро́ші, грошеня́та. • -кий доход – невели́кий прибу́ток. • Играть по -кой – гра́ти на малі́ гро́ші. См. ещё Малё́хонький, Малё́шенький. |
| Ма́сло –
1) (коровье и вообще из молока животного) ма́сло. • -ло жёсткое, крохкое, крошливое, рассыпчатое – крихке́ ма́сло. • -ло жирное – си́те, масне́ ма́сло. • -ло зимнее, летнее – зимове́, лі́тнє ма́сло. • -ло кухонное – кухе́[о́]нне, кухова́рське ма́сло, ма́сло до стра́ви. • -ло мажущееся, маркое – беручке́ (мастке́) ма́сло. • -ло мраморное – мармуро́ве ма́сло. • -ло отжатое – віджи́мане, вижи́мане ма́сло. • -ло перебитое, перемятое (переработанное) – переколо́чене, перем’я́те (перемі́шане) ма́сло. • -ло прогорклое – їлке́ (згі́ркле) ма́сло. • -ло салистое, сальное – лоюва́те ма́сло. • -ло сибирское – сибі́рське ма́сло. • -ло сливочное – вершкове́ ма́сло. • -ло стойловое – сухопа́шне, станкове́ ма́сло. • -ло столовое – ма́сло до сто́лу. • -ло творожистое, мутное – сколо́тинисте ма́сло. • -ло топлёное – то́пле́не ма́сло. Бить, сбивать, пахтать -ло, см. Па́хтать; 2) (жидкий жир рыбий, морск. животных) лій (р. ло́ю), (зап.) тран, трин (-ну); см. Во́рвань; 3) (растит., минеральн., эфирн.) олі́я (-лі́ї, ж. р.), олі́й (-лі́ю, м. р.); (смазка) масти́ло. • -ло адское – куркасо́ва олі́я. • -ло варёное – варе́на олі́я. • -ло веретённое – верете́[і́]нне масти́ло. • -ло горное, каменное, чёрное – гі́рська олі́я, на́фта. • -ло деревянное, лампадное – оли́ва. • -ло касторовое, рициновое – рици́нова олі́я, рици́на. • -ло кокосовое – коко́сова олі́я. • -ло конопляное – сім’яна́ олі́я, олі́й. • -ло костяное – кістяна́ олі́я. • -ло купоросное – сірча́ний чорноква́с (-су). • -ло летучее – летю́ча олі́я. • -ло масличное, оливковое – масли́нова (оли́вна) олі́я, (грубый сорт) оли́ва. • -ло машинное – маши́нна олі́я. • -ло минеральное – мінера́льна олі́я. • -ло подсолнечное – сонячнико́ва олі́я. • -ло постное – олі́я, олі́й. • -ло прованское – прова́нська олі́я. • -ло растительное – росли́нна олі́я. • -ло розовое – роже́ва (троя́ндова) олі́я, (зап.) роже́вий (троя́ндовий) олі́йок. • -ло сивушное – сиву́шна олі́я. • -ло смазочное – масти́ло, шмарови́ло, шмарова́ олі́я (оли́ва). • -ло эфирное – етеро́ва олі́я. • Бить -ло (растит.) – би́ти, забива́ти олі́ю; 4) (церк.: елей) ма́сло, (возвыш.) єле́й, (ароматн.) ми́ро. • Соборовать -лом кого – (ма́слом) собо́рувати, маслува́ти, маслосвяти́ти кого́; 5) см. Жир. • Лошадь в -ле – масни́й кінь; 6) (в игре в мяч, в свинку) ма́сло; 7) Всё идёт как по -лу – усе́ йде як з ма́слом, все ко́титься як на олі́ї. • Катается, как сыр в -ле – коха́ється в добрі́; живе́, на́че варе́ник у ма́слі пла́ває; срв. Ката́ться 1. • Подлить -ла в огонь – до гаря́чого ще при́ском сипну́ти (Приказка), дода́ти га́рту. • Ешь, дурак, с -лом – їж, ду́рню, бо то з ма́ком (Приказка); 8) -ло земляное, бот. Phallus impudicus L. – воню́ча весе́лка, земляні́ я́йця, ді́дове са́ло. |
| Ме́дленный –
1) (не скорый, постепенный) пові́льний (ум. повільне́нький), (с)прокві́льний, для́вий, (о ходьбе ещё) ти́хий; (вялый) мля́вий; (о работе) забарни́й, зага́йний, (пров.) пи́нявий, (морочливый, докучливый) мару́дний. [Це не життя́, а пові́льне вмира́ння (Л. Укр.). Спрокві́льне нароста́ння до́свіду (Єфр.). Наближа́лись до не́ї для́вою, ліни́вою ходо́ю (Н.-Лев.). Ду́же це вели́ка й забарна́ робо́та – словарі́ склада́ти (Єфр.). Загайна́ робо́та (Черкащ.). Пі́р’я де́рти – пи́нява робо́та (Сл. Гр.)]. • Итти -ным шагом – іти́ ти́хою (пові́льною) ходо́ю. • -ный огонь – пові́льний (мали́й) ого́нь (-гню́). • Сгорать на -ном огне – згоря́ти на пові́льному (на мало́му) огні́, спа́люватися пові́льним огне́м. [Немо́в пові́льним спа́лююсь огне́м (Франко)]. • Более -ный, см. Ме́дленнее 1. • Самый -ный – найповільні́ший, найпроквільні́ший и т. п.; 2) (мешкотный) см. Медли́тельный 1. |
| II. Мета́ть, мё́тывать, метну́ть –
1) (бросать; н. вр. мечу́) ки́дати, ки́нути, мета́ти (-та́ю, -та́єш), метну́ти; срв. Броса́ть 1. [Ка́менем ки́нув (метну́в) на ме́не (М. Грінч.). Мета́ють гро́ші вго́ру і ди́вляться, як воно́ впа́де (Звин.)]. • Вулкан -чет пламя – вулка́н викида́є по́лум’я (ого́нь), кида́є по́лум’ям (огне́м). • -тать банк (в карт. игре) – банкува́ти. • -та́ть бомбы, камни, стрелы – кида́ти (мета́ти) бо́мби, камі́ння, стрі́ли. • -та́ть взоры, глаза, очи. -ну́ть взор на кого, на что – зи́ркати, зи́ркнути на ко́го, на що и по ко́му, по чо́му, бли́м[к]ати, бли́м[к]нути очи́ма, скида́ти, ски́нути о́чі (о́ком, очи́ма) на ко́го, на що, метну́ти, гли́пнути, ве́ргнути, стре́льнути о́ком (очи́ма). [Зи́ркнула на ме́не і пішла́ (Крим.)]. • -та́ть громы – ки́дати (ве́рга́ти) громи́ и грома́ми. • -та́ть жребий – ки́дати же́реб (-ба) или жеребо́к (-бка́), жеребкува́ти, (между собой) жеребкува́тися. • -тать искры, огонь – іскри́ти, си́пати і́скрами, при́ском, огне́м, мета́ти і́скри (Л. Укр., Коцюб.), сов. сипну́ти, метну́ти і́скрами и т. д., (только из глаз) іскри́ти о́ком. [О́чі іскря́ть (М. Грінч.). Ко́ні мчать, аж іскря́ть нога́ми (Боров.). О́чі її́ си́пали при́ском (Черкас.). Чо́рні о́чі так і сипну́ли на не́ї огне́м (Н.-Лев.). Схили́всь до своє́ї жі́нки, о́ком іскри́ть (М. Вовч.)]. • -та́ть кровь – ки́дати, спуска́ти кров (руду́), відкрива́ти жи́лу. • -та́ть пар – ора́ти, (орю́, о́реш) на (під) пар, парена́ти, па́ренити. • -тать сено – кида́ти сі́но (в копну: в копи́цю, в стог: в стіг, в стіжо́к, на сеновал: в сінни́к). [Я вам помо́жу роби́ть – коси́ть там, чи сі́но ки́дать (Основа). До пі́вночи сі́но в копи́ці ки́дав (Кониськ.)]. • -та́ть стог – кла́сти стіг, стіжо́к. • Рвать и -та́ть – рва́ти й мета́ти, сі́кти й руба́ти (Номис), лютува́ти, люти́тися аж підска́кувати. • Что есть в печи, всё на стол -чи́ – що ха́та ма́є, тим і прийма́є; чим ха́та бага́та, тим і ра́да (Приказки). • Не -чи́те бисера перед свиньями – не ки́дайте пе́рла́ перед сви́ньми; 2) -та́ть детёнышей – приво́дити, поно́сити маля́т; специальнее: (о суке) щени́ти цуценя́т (щеня́т), щени́тися, (о кошке) коти́ти котя́т, коти́тися, (о свинье) пороси́ти порося́т, пороси́тися. [Плю́нуть на тих оддо́єних щеня́т, що ти щени́ла (Шевч.)]; 3) -та́ть икру – викида́ти ікру́, нере́сти́тися, (икриться) те́ртися; срв. Икра́ 1; 4) (шить на живую нитку; н. вр. мета́ю и мечу́) наживля́ти, ши́ти на живу́ ни́тку, фастриґува́ти що. • -та́ть петли – а) (у портных) обкида́ти пете́льки́, за́стіжки́; б) (о зайце) ключкува́ти, ключки́ роби́ти. Мё́танный – 1) ки́даний; о́раний; кла́дений; 2) нажи́влений, ши́тий на живу́ ни́тку; фастриґо́ваний; обки́даний. |
| Мех –
1) (шкура с шерстью; мн. меха́) – а) (на звере) ху́тро, (зап. фу́тро), смух (-ху). [Вовк раді́є, що смух його́ ого́нь, мов со́нце, грі́є (Греб.)]; б) (выделанный на шубу, шуба) ху́тро, (зап. фу́тро), специальнее: (волчий) вовки́ (-кі́в), (кошачий) коти́ (-ті́в), ко́тики (-ків), (куний) куни́ці (-ни́ць), ку́ни (р. кун), (лисий) лиси́ці (-си́ць), (медвежий) ведме́ді́ (-ді́в), (овечий) линтва́р (-ря́), (соболий) соболі́ (-лі́в), (ягнячий) сму́шок (-шку), сму́шки (-ків). • -ха́ – х[ф]у́тра (-тер), соб. х[ф]у́тро. [Бага́цько в йо́го є добра́, отла́су, ху́тра і срібла́ (Греб.)]. • На -ху́ – на х[ф]у́трі. [Кунту́ш зеле́ний на сі́рім фу́трі (К. Ст.)]. • Шуба на -ху́ – х[ф]у́тро. • Подбивать, подбить -хом – х[ф]утрува́ти, ви́х[ф]утрувати, на х[ф]у́тро бра́ти, взя́ти що. • Подбитый -хом – х[ф]утро́ваний; 2) (бурдюк; мн. мехи́) міх (-ха), бурдю́к (-ка́). [Я черпа́ю во́ду в міх (Крим.). Ніхто́ не влива́є молодо́го вина́ в старі́ бурдюки́ (Біблія)]; 3) (для поддувания) міх, мішо́к (-шка́), ду́хало. [Після́ блиску́чого по́лум’я в го́рні мі́ха не ви́дко в кутку́ (Грінч.). Мішо́к, що ним вого́нь роздима́ти, щоб залі́зо розпіка́лося (Звин.). Сто́гне, як цига́нське ду́хало (Яворн.)]. • Кузнечный мех – кова́льський міх. |
| Меч –
1) меч и міч (р. меча́); (с узким лезвием) (меч-) кінча́к (-ка). [Го́лий як міч, го́стрий як бри́тва (Номис). Ви́сить міч тира́нський і над ва́ми (Грінч.). О, сло́во! будь мече́м мої́м (Олесь)]. • Меч-кладенец, см. Кла́дене́ц 1. • Меч-самосек (в сказках) – меч-самосі́к, меч-самобі́єць (-бі́йця). • Быть под Дамокловым -чо́м – бу́ти під Дамо́кловим мече́м (фам. під обу́хом, під до́вбнею). [Не було́ як і говори́ти під цензу́рною до́вбнею (Єфр.)]. • Огнём и -чо́м – огне́м і мече́м. • Предать всё огню и -чу́ – пусти́ти все під ого́нь і меч; спусти́ти на пожа́р (на ого́нь) і під меч положи́ти; люде́й мече́м посікти́, а добро́ з (за) ди́мом пусти́ти; огне́м спали́ти і кі́ньми стопта́ти. • Повинную голову (покорной головы) и меч не сечёт – покі́рної голови́ і меч не бере́; 2) меч-рыба, зоол. Xiphias gladius L. – мечоні́с (-но́са), меч-ри́ба, ме́чник; 3) (созвездие) Меч (р. Меча́). |
| Меша́ть, ме́шивать –
1) (перемешивать чем) міша́ти, (о жидкости ещё) калата́ти, колоти́ти що чим. [Міша́ла копи́сткою ро́зчин у діжі́ (Київщ.). Колоти́в (калата́в, міша́в) чай ло́жечкою, щоб шви́дше прохоло́в (М. Грінч.)]. • -ша́ть (дрова, угли) в печи – перегорта́ти (дро́ва, ого́нь, ву́гі́лля) в печі́. • -ша́ть карты – міша́ти, тасува́ти ка́рти. • -ша́ть масло – колоти́ти, би́ти, збива́ти ма́сло; 2) (смешивать) міша́ти, змі́шувати; (спутывать) плу́тати, пу́тати, сплу́тувати кого́, що. [Чуття́, котре́ пу́тає та міша́є пра́вильний хід розумо́вої маши́ни (Франко)]. • -ша́ть вино с водой – змі́шувати вино́ з водо́ю. • -ша́ть числа и события – міша́ти (змі́шувати, плу́тати, пу́тати) чи́сла і поді́ї; 3) (вмешивать) міша́ти, (впутывать) вплу́тувати кого́ у що. [Старо́го пса непристо́йно міша́ти в на́шу компа́нію (Куліш)]; 4) (двоить землю) перео́рювати, двої́ти (по́ле, ріллю́, ни́ву); 5) (кому, чему) заважа́ти, перебива́ти, перешкоджа́ти, бу́ти (става́ти) на (у) перешко́ді или на зава́ді, (диал.) перебаранча́ти, перечі́плювати, не́путити кому́, чому́ в чо́му, (останавливать) перепиня́ти кого́; срв. Поме́шивать 2. [Я вам тут не заважа́ю? (Звин.). Почу́в, що не змо́же ба́тька зарі́зати, – таки́ щось перебива́є (Крим.). Бу́де у вас своя́ кімна́та, ніхто́ вам не перешкоджа́тиме (Кониськ.). Йому́ й му́ха на зава́ді (Номис). Жі́нці перебаранча́є, злі́зти з во́за по́вність ті́ла (Н.-Лев.). Це мені́ не́путить ото́й Ула́с (Грінч.). Намі́рився вчини́ти те, що гада́в, але́ щось у душі́ його́ перепиня́ло (Крим.)]. • Не -а́йте мне работать – не заважа́йте (не перебива́йте, не перешкоджа́йте) мені́ працюва́ти. • Что нам -ет ехать? – а) що нам заважа́є (перешкоджа́є) ї́хати? б) (почему бы нам не ехать?) (а) чом-би нам не (по)ї́хати? • Не -ет, не -ло бы – не ва́дить, не зава́дить, не пошко́дить, не ва́дило-б, не зава́дило-б, не пошко́дило-б, (диал.) не не́путило-б. [Не ва́дить зроби́ти де́які ви́сновки (Єфр.). Воно́ не зава́дить тро́хи позбу́тися ілю́зій (Крим.). Зверта́тися до часі́в мину́лих ду́же не ва́дило-б і в на́ші часи́ (Доман.). Хо́ч-би й деся́тку дали́, то воно́ не не́путило-б (Миргородщ.)]. • Это не -ет знать – це не зава́дить, не зава́дило-б, не пошко́дило-б зна́ти. Ме́шанный – 1) мі́шаний, кала́таний, коло́чений, перего́ртаний, тасо́ваний, зби́ваний, перемі́шаний, сколо́чений, перего́рнутий и перего́рнений, стасо́ваний, зби́тий; 2) мі́шаний, змі́шаний и т. п. |
| Минова́ть, мино́вывать, мину́ть и минова́ть –
1) кого, что (обходить, об’езжать, оставлять в стороне) – мина́ти, мину́ти, помина́ти, помину́ти, о(б)мина́ти, о(б)мину́ти, промина́ти, промину́ти кого́, що. [Я на ті діво́чі голоси́ просто́ й пішо́в, мина́ючи ха́ти (М. Вовч.). Нема́ чого́ стриба́ти нам в ого́нь, коли́ його́ і обмину́ти мо́жна (Грінч.). Пе́вне не додо́му йдеш, бо свій прову́лок промину́в (Грінч.)]. Да -нё́т (-ну́ет) нас чаша сия! – хай мине́ нас ця гірка́ (лиха́) до́ля, ця лиха́ годи́на, (возвыш.) ця ча́ша; 2) что (пропускать, оставлять без внимания) – мина́ти, мину́ти, промина́ти, промину́ти, помина́ти, помину́ти, пропуска́ти, пропусти́ти що. [Богоро́дицю так було́ по́спіль прокажу́, не мину́ й сло́ва (Г. Барв.). Не чита́й цього́, промини́ (Брацлавщ.)]. • Мину́я, Минова́в что (за исключением, кроме) – помина́ючи, ви́ключивши що, за ви́нятком, за ви́їмком, крім, о́крі́м чо́го; 3) не -ва́ть (не избежать) чего – не мину́ти, не обмину́ти чого́, не втекти́ чого́ и від чо́го. • Не -ва́ть ему тюрьмы – не мину́ти йому́ в’язни́ці, не втече́ він від ка́ри. • Этого не -ва́ть – цього́ не (об)мину́ти (не (об)мине́ш), від цьо́го не втече́ш. • Как ни беречься, а не -ва́ть ожечься – хоч як береже́шся (стереже́шся), а наре́шті впече́шся. • Чему быть, того не -ва́ть – що ста́тися ма́є, те ста́неться. • Двум смертям не бывать, одной не -ва́ть – сме́рти не відпе́рти; раз ма́ти роди́ла, раз і вмира́ти (Приказки); 4) (о времени) мина́ти, мину́ти и змину́ти, мина́тися, мину́тися, промина́ти, промину́ти, помина́ти, помину́ти, перехо́дити, перейти́, прохо́дити, пройти́, схо́дити, зійти́, збіга́ти, збі́гти, сплива́ти, спливти́ и спли́сти́; срв. Проходи́ть 10. [Мину́ла весна́, лі́то мина́є (Грінч.). Змину́ло ще скі́лькись днів (Крим.). Час іде́, мина́ється (М. Вовч.). І обі́д, і по́лудень мину́всь, а Левка́ нема́ (Квітка). Весна́ на́шої при́язни промину́ла безповоро́тно (Крим.). Уже́ петрі́вочка помина́є (Мил.). Пере́йдуть віки́, світ зава́литься (Рудан.). Зійшло́ і лі́то (Борзенщ.). Збі́гло кі́лька ро́ків (Коцюб.)]. • Зима ещё не -ва́ла – зима́ ще не мину́ла(ся), не промину́ла, не перейшла́, не перезимува́лася. • Вся беда -ва́ла – все ли́хо мину́лося. [Згада́й ли́хо, та й байду́же: мину́лось, пропа́ло (Шевч.)]. • Срок уже -ну́л – те́рмін (речіне́ць, строк) уже (про)мину́в, ви́йшов, (истёк) упли́в. • Опасность -ва́ла – небезпе́ка мину́ла(ся). • Ему -ну́ло двадцать лет – йому́ мину́ло (ви́йшло, перейшло́) два́дцять ро́ків, йому́ дійшо́в, йому́ помину́в двадця́тий рік. • Минова́вший – що мину́в(ся), промину́в и т. п.; мину́лий, перебу́тий. [Страшни́й та остато́чно щасли́во перебу́тий епізо́д (Франко)]. |
| Мно́го, нрч. –
1) бага́то, бага́цько, ве́лико, (устар.) мно́го, (во множестве) гу́сто, ті́сно, (пров.) ду́же, гук, гу́ком. [Бага́то сліз, а ща́стя в сві́ті ма́ло (Грінч.). Више́нь не було́, зате́ грушо́к бу́де бага́цько (Звин.). Бага́цько є рож у садо́чку (Крим.). Прислужи́вся своє́му кра́єві ве́лико (Куліш). Тре́ба мно́го вчи́тися (Франко). Нечи́стих місці́в на землі́ ду́же гу́сто (Звин.). Люде́й ті́сно і лю́дям ті́сно (Чигиринщ.). В їх ду́же живе́ і столу́ється люде́й (М. Вовч.). У ме́не гу́ком свине́й (Г. Барв.)]. • -го ли? – чи бага́то? чи бага́цько? (сколько?) як забага́то? скі́льки? • Как -го? – як забага́то? скі́льки? • Как -го людей, которые – як бага́то люде́й, що; скі́льки люде́й, які́. • Довольно -го – дово́лі (до́сить) бага́то (бага́цько), багате́нько, чима́ло, чимале́нько, ве́личко, густе́нько. [Ціка́вого там мо́жна знайти́ багате́нько (Крим.). Мару́ся вже чима́ло чита́ла (Грінч.). Стрільці́в у нас густе́нько (Звин.)]. • Не -го – не бага́то, не бага́цько. [Не бага́цько тих у нас, в кого́ святи́й ого́нь не згас (Самійл.)]. • Не очень -го – не ду́же бага́то (бага́цько, гу́сто). [Люде́й було́ не ду́же гу́сто (Сл. Гр.)]. • Не очень-то, не больно -го – не ду́же-то бага́то, не гу́рт (-то), не ве́лико (-то), не ве́льми, не гук, (не в числовом знач.) не гара́зд. [У їх не гу́рт чого́ є (Грінч.). Щоб відтвори́ти його́ життє́пис, ма́ємо не гу́рт-то матерія́лу (Єфр.). Жіно́цтво, зві́сно, ло́гіки ма́є не гу́рт (Крим.). Заробі́тку не ве́льми було́ і в не́ї (Кониськ.). Тут нови́н не гук (Франко). Вона́ й сама́ не гара́зд тя́мила в пра́вилах ві́ри (Крим.)]. • Не особенно -го – не на́дто бага́то, не як бага́то. • Так -го – так бага́то, так бага́цько, тако́го, тако́-о, тако́-го́. [Як запа́лиш сві́тло вночі́, то ку́льці впа́сти ні́де, тако́го їх (таргані́в) навила́зить (Проскурівщ.). І тако́го-ж тих ксьондзі́в за ти́ждень прибу́ло, що… (Рудан.)]. • Так ли -го у вас денег? – чи та́к-то ба́гато у вас гро́шей? чи сті́льки у вас гро́шей? • Не так уже и -го – не з-та́к і (не та́к-то й) бага́то. [Ідеа́ли, при́нципи, ці́лі, осно́ви – їх не з-та́к і бага́то ма́ла лю́дськість, щоб ни́ми ки́датися (Ніков.)]. • Так же -го, как – так са́мо бага́то, як; сті́льки-ж, як. • Слишком -го – на́дто бага́то, на́дто, зана́дто, забага́то. [Їде́н на́дто ма́є, а дру́гий нічо́го (Кам’янеч.). Аж на́дто ща́стя! (Куліш). Зана́дто вже хо́чеш зна́ти (Звин.). Для пое́ми в про́зі (в цьому́ тво́рі) забага́то науко́вих гіпо́тез (Л. Укр.)]. • Он слишком -го о себе думает – він на́дто ви́соко гада́є про се́бе, він на́дто ви́соко несе́ться. • -го ли – мало ли, -го – мало – чи бага́то, чи ма́ло; (сколько-нибудь) скі́лькись. • -го (если), -го-мно́го – що-найбі́льше, (в крайнем случае) в кра́йньому ра́зі. • -го шуму из ничего, -го грому попустому – бага́то га́ласу з ніче́в’я; за ону́чу зби́ли бу́чу (Приказка); 2) (при сравн. степ.: гораздо) бага́то, бага́цько, дале́ко, зна́чно, геть, ду́же. [Цей кінь бага́то кра́щий за ва́шого (Чигиринщ.). Моя́ спідни́ця дале́ко до́вша од ва́шої (Хорольщ.). Своя́ ха́та ду́же бі́льша за цю земля́нку (Грінч.)]. • Он -го счастливее меня – він бага́то (дале́ко) щасливі́ший від (за) ме́не. • Больному сегодня -го лучше – слабо́му (х(в)о́рому) сього́дні бага́то (дале́ко, зна́чно) кра́ще, бага́то (зна́чно) покра́щало. |
| Мстить за кого, кому за что – мсти́тися, помща́тися, (диал.) пі́мститися над ким, на ко́му, кому́, (отмщать) відомща́ти, (редко) мсти́ти кому́ що и на що. [Як ви́йде зло́дій з тюрми́, то ще гі́рше бу́де мсти́тися (Звягельщ.). Але́ сі ні́жні істо́ти мсти́ві: вони́ мстя́ться над людьми́ за їх лихі́ почува́ння (Г. Барв.). Користува́всь нена́вистю наро́дньою Хмельни́цький, мстя́чись на пана́х за свої́ обі́ди (Куліш). И́нші зга́дували залюбки́ про да́вніх опри́шків, що мсти́лися на пана́х (Франко). Не заво́дься з ни́ми і не жалі́йсь ніко́му, бо ста́нуть пі́мститися, – гі́рше бу́де (Звин.). Щоб відомща́ти Орді́ за свої́х ро́дичів, що займа́ла вона́ в нево́лю (Куліш). Клеве́тницю пізви́ до су́ду, сама́ знева́ги ти не мсти (Франко)]. • -ти́ть за себя – мсти́тися за се́бе, мсти́тися. [Ну, та зви́чайно Вене́ра на се́бе мсти́ться, дає́ться в знаки́ (Крим.). Ого́нь святи́й мсти́ться, як його́ не шану́єш (Номис)]. • -ти́ть своим врагам – мсти́тися над свої́ми ворога́ми и на свої́х ворога́х. |
| Наве́сный –
1) нависни́й, наві́шуваний. [Нависні́ две́рі (Київ)]; 2) (навесившийся) нависни́й, звисни́й. • -ная скала – звисна́ ске́ля; 3) повітча́ний, шопови́й. • -ные столбы – повітча́ні стовпи́; 4) артил. – поло́гий. • -ный огонь – поло́гий ого́нь. |
| Направля́ться, напра́виться –
1) спрямо́вуватися, спрямува́тися, поспрямо́вуватися; бу́ти спрямо́вуваним, спрямо́ваним, поспрямо́вуваним и т. п.; (руководиться) води́тися; срв. Направля́ть. [Вся жизнь старосві́тських пані́в води́лася ду́хом це́ркви (Куліш)]. • Корабль -ется по компасу – корабле́м кер(м)у́ють за ко́мпасом, корабле́м кер(м)у́ється за ко́мпасом. • Глаза всех -вились на него – усі́х о́чі (усі́ о́чі) оберну́лися (спра́вилися) на йо́го. • Политика партии -ется твёрдой рукой – міцна́ рука́ спрямо́вує парті́йну полі́тику. • Мероприятия правительства -ля́лись к развитию страны – держа́вні за́ходи були́ спрямо́вані (скеро́вані) на ро́звиток краї́ни. • Он увидел, что врагом -ется в его сердце кинжал – він поба́чив, що во́рог направля́є йому́ в се́рце кинджа́л(а). • Бродяга -ется по месту жительства – волоцю́гу відпрова́джують (відпрова́джується) на мі́сце прожива́ння (пробува́ння). • Преступник -ется в Нарым – злочи́нця ви[за]сила́ють (или ви[за]сила́ється) до Нари́му. • Рабочими -ется сельско-хозяйственный инвентарь к весеннему севу – робітники́ ла́годять сі́льсько-господа́рський ремане́нт до весня́ної сівби́. • Бритва -ля́ется – бри́тву направля́ють (наго́стрюють), бри́тва направля́ється (наго́стрюється). • Бритва -лена – бри́тву напра́влено (наго́стрено). • Бритва -рилась – бри́тва напра́вилася (нагостри́лася); 2) (брать направление) прямува́тися, попрямува́тися, правува́тися, пра́витися, поправува́тися, спрямо́вуватися, спрямува́тися, скеро́вуватися, скерува́тися, (о мног.) поспря́мовуватися, поскеро́вуватися; (диал.) напрямля́тися, напрями́тися куди́, до ко́го, до чо́го. [До пе́кла навпросте́ць пряму́йся (Котл.). А той праву́ється туди́ чума́к (Мартин.) Я до того́ ду́ба пра́влюся (Харк.). «А куди́ пра́витесь?» – «До Ки́їва!» (Сл. Гр.). Наро́ди скерува́лися на схід (Шахмат.). Напрями́лася в куто́к до пе́чи (Мирн.). Напрями́всь іти́ до шко́ли (Н.-Лев.)]; 3) (держать путь) простува́ти, попростува́ти, прямува́ти, попрямува́ти, проста́ти, попроста́ти, керува́ти, (диал.) прямцюва́ти, попрямцюва́ти, (образно) сте́жку гаптува́ти, шлях-доро́гу верста́ти; срв. Идти́ 1, Пойти́ 1. [Куди́ вони́ просту́ють? (М. Вовч.). Простува́ли вони́ до Лубе́нь (Сторож.). Пливе́ ві́йсько, просту́ючи уни́з до поро́гів (Мордовець). Гляді́в, куди́ це попросту́є хло́пець (Крим.). Він догада́вся, що й той туди́ пряму́є (Н.-Лев.). Товари́ство на Січ прямува́ло (Шевч.). Прямува́в до старо́го бе́реста (Коцюб.). Мари́на була́ попрямува́ла до двере́й (Крим.). Проста́ли ми в Украї́ну во́льними нога́ми (Шевч.). Сам попроста́в до ха́ти (Г. Барв.). Зна́ти, куди́ ча́йка (лодка) но́сом керу́є (Звин.). У воро́та прямцю́є (Свидниц.). Куди́ прямува́ти, яки́м тра́хтом сте́жку гаптува́ти? (Сл. Гр.)]. • -ться дорогою – простува́ти (прямува́ти), попростува́ти (попрямува́ти) шля́хом (доро́гою). • Вы в какую сторону -етесь? – ви в яки́й бік (куди) просту́єте (пряму́єте)? • -ться на огонь – простува́ти, попростува́ти на сві́тло. • Мы -лись к пристани – ми прямува́ли, попрямува́ли до при́стани; 4) (пускаться, устремляться) пуска́тися, пусти́тися, подава́тися, пода́тися, ударя́тися, уда́ритися, (диал.) простяга́тися, простягти́ся, хили́ти, похили́ти, наставля́тися, наста́витися, (тяготеть) тягну́ти и тягти́, (пробираться) бра́тися, побра́тися, (о мног.) попростяга́тися, понаставля́тися куди́, до чо́го, на що. [Пусти́лися пі́шки через верх (Франко). Пода́вся сте́жкою з лі́су на шлях (Коцюб.). Пода́вся вниз я́ром (Франко). Пода́вся додо́му (Крим.). Зна́є, куди́ вда́ритися, де чого́ шука́ти (Свидниц.). Васи́ль простя́гся на музи́ки під ве́рби (Н.-Лев.). Селя́ни-ра́таї тягли́ на Украї́ну (Куліш). Чу́ти, як щось бере́ться в ба́шті по схо́дах (Куліш). Побра́лися налива́йці до Рі́чиці (Куліш). Побра́вся Павло́ додо́му (М. Вовч.)]; 5) (иметь направление, пролегать) сла́тися, п(р)осла́тися, стели́тися п(р)остели́тися, держа́ти, лежа́ти, йти, впада́ти, впа́сти. [Шлях стели́вся поміж жита́ми (Київщ.). Ця ву́лиця держи́ть пря́мо, не кри́виться ніку́ди (Звин.). Куди́ та́я дорі́женька, куди́ вона́ впа́ла: чи в те́мний луг, чи у по́ле? (Метл.)]; 6) (запасаться) напаса́тися, напасти́ся, запаса́тися, запасти́ся, (о мног.) понапаса́тися, позапаса́тися. • На вас тетрадей не -вишься – на вас зши́тків не напасе́шся (не наста́рчишся); 7) (вдоволь, сов.) накерува́тися, напра́витися, попокерува́ти, попопра́вити (досхочу́) и т. п.; срв. Пра́вить. |
| Нахо́дчивый –
1) (счастливый на находки), знахі́дливий; 2) (умеющий найтись) бистроду́мний, би́стрий на ро́зум, би́стрий на сло́во, бистроу́мний, доду́мливий, спри́тний, (остроумный) бистроу́мний, доте́пний, (ловкий) метки́й. [Ого́нь вига́дливого та бистроу́много гу́мору не згаса́в у йо́му (Н.-Лев.). Не ду́же доте́пний (Київ). Перо́ метко́го публіци́ста (Рада). О, метки́й хло́пець! ніко́ли не стеря́ється – зна́йде, що́ одмо́вить (Сл. Ум.)]. |
| Неугаси́мый – незга́сний, невга́сний, непога́сний, невгаси́мий, незгаси́мий, (зап.) невга́слий. [Рома́н Г. Ве́лза «Незга́сний ого́нь» (М. Калин.). Невга́сне ся́йво су́му (Едґ. По). Невгаси́ме порива́ння до пра́вди (Наш). Невгаси́мий ого́нь (П. Тичина). Невгаси́ме о́гнище життя́ (В. Підмог.)]. |
| Ночно́е, сщ. – нічлі́ги (-гів), (редко ночлі́ги), нічлігува́ння (-ння), (редко ночлігува́ння), нічне́ (вночі́шнє) пасі́ння (попаса́ння). [То хло́пці на ночлі́гах ого́нь розклада́ють (Київщ.)]. • В -но́е – на нічлі́ги, на нічлігува́ння. [Пі́демо на ночлі́ги (Сл. Гр.)]. • Я нынче в -но́м – я сього́дні (сю ніч, зап. ни́нькн) нічлігу́ю. |
| Об’е́зд –
1) об’ї́зд, колува́ння. [Хто колува́ння не бої́ться, той шви́дче дої́де]; 2) (место, путь, дорога, служащие для об’езда) о́б’їздка, о́бминка. [Ра́яв ї́хати о́б’їздкою, до́сі-б давно́ приї́хали (Конис.). Вода́ на ввесь шлях, і о́бминки нема́]. В об’е́зд ехать, см. Об’езжа́ть 1; 2) (об’е́зд плугом или ралом при паханьи нивы от периферии к срединной линии) ого́нь (-ни), ого́ня (-ні); 3) (об’е́зд чего с целью ревизии, ознакомления и т. д.) об’ї́зд, об’ї́здка; 4) срв. Дозо́р. |
| Окру́жность –
1) (окрестность) окі́л (око́лу), кружи[е]на́[я́]. [На ввесь окі́л є оди́н чинба́р (кожевник). Пога́с ого́нь ясни́й, що в те́мному світи́в око́лі (Сам.). Мов у дзво́ни мідяні́ дзво́не хто по кружені́ (Черняв.)]. См. Окре́стность; 2) геом. – обві́д (р. обво́ду), круг, кружи[е]на́[я́], о́круг. [Довгота́ обво́ду землі́ вино́сить… (Калит.). Це боло́то версто́в із сім кружині́. В мої́х дупля́нках о́круг вели́кий]. • Часть -сти – каблу́к. • Город имеет милю в -сти – мі́сто ма́є одну́ ми́лю кружині́. • На пять вёрст в -сти (кругом) – на п’ять версто́в круго́м. |
| Отбивно́й – відбивни́й. • -на́я котлета – товче́ник, би́та котле́та. • -но́й ветер – супроти́вний ві́тер. • -но́й огонь, свет (рикошетный) – відбивни́й ого́нь, світ. |
| Пальба́ – стріляни́на, стріля́ння, стрільба́. • Пушечная -ба́ – стріляни́на з гарма́т, гарма́тна стріляни́на. • -ба́ рядами – ого́нь шере́нгами, ла́вами. |
| Перебра́сываться, перебро́ситься –
1) перекида́тися, бу́ти переки́нутим; 2) перекида́тися, переки́нутися, перемі́туватися, переметну́тися, (о мног.) поперекида́тися. • -ваться словами, шуткою, остротами – перекида́тися (перемі́туватися) слова́ми, жа́ртом, до́тепами, перемовля́тися (сло́вом). [Переки́нуться сло́вом-дру́гим та й замо́вкнуть (Мирн.). Усі́ мовча́ли, вряди́-годи перемі́туючися кількома́ слова́ми (Неч.-Лев.)]. • Огонь -сился с одной избы на другую – ого́нь переки́нувся з одніє́ї ха́ти на дру́гу. • С разбегу -ситься через канаву – з розго́ну пересягну́ти, переско́чити, перестрибну́ти через рів. • Переброса́ться – переки́датися, поперекида́тися, поперестри́бувати. • Рыба ушла: -са́лась через невод – ри́ба повтіка́ла: поперекида́лася через сі́тку. |
| Перепа́льный огонь – перестрі́льний ого́нь. |
| Погаша́ть, погаси́ть – гаси́ти, погаси́ти, згаша́ти, згаси́ти, загаша́ти, загаси́ти (во множ. позага́шувати), туши́ти, потуши́ти що. • -си́ть огонь – погаси́ти (загаси́ти) сві́тло. • -си́ть пожар – погаси́ти (загаси́ти) поже́жу (пожа́р). • -ша́ть чувство совести, чести – пригаша́ти (приглу́шувати) сумлі́ння, почуття́ че́сти. • -ша́ть известь – розпуска́ти, розпусти́ти ва́пно. • -ша́ть долги – спла́чувати, сплати́ти борг, поспла́чувати, поплати́ти борги́, (гал.) умо́рювати, умори́ти борги́. • Пога́шенный – пога́шений, зга́шений. • -ный долг – спла́чений борг, (гал.) умо́рений довг. |
| Подде́рживать, поддержа́ть – (в прямом и перен. смысле) підде́ржувати, підде́ржати, підтри́мувати, підтри́ма́ти; підмага́ти, підмогти́ кого́, ду́ху піддава́ти, підда́ти кому́, підпира́ти, підпе́рти кого́, стоя́ти за ким. [Щи́рим сло́вом, співчуття́м заго́їла ра́ни серде́чні, підтри́ма́ла (Коцюб.). Підпира́ли своє́ю пова́гою церко́вні бра́тства (Куліш). Я́кось розва́жить мене́, підмо́же мене́ та ду́мка, що ві́льно мені́ (М. Вовч.)]. • -живать, -жа́ть в беде, в нужде – зарато́вувати, заратува́ти, запомага́ти, запомогти́ кого́, підмага́ти, підмогти́, спромага́ти, спромогти́, підбичува́ти кого́ чим. [Грі́шми зарату́йте на поду́шне. Запомага́в зубо́жене коза́цтво (Куліш). Я запомі́г їх худо́бою, земле́ю. Чолові́к погорі́в – підбичу́йте його́. Узграни́чні пани́ спромага́ли козакі́в збро́єю (Куліш)]. • -живать, -жа́ть кого войском – підси́лювати, підси́лити, посилкува́ти кого́ ві́йськом. • -жа́ть жизненную силу в ком – підживля́ти, підживи́ти, оживи́ти кого́. • -живать разговор – підтри́мувати розмо́ву. • -жа́ть вялый разговор – підживи́ти розмо́ву. • -живать огонь – підживля́ти, підтри́мувати вого́нь. • -живать жизнь чью – (опис.) держа́ти на сві́ті кого́. [Ти мою́ ста́рість весели́ш, ти мене́ на сві́ті держи́ш (Квітка)]. • -живать надежду – грі́ти наді́ю. [Неха́й раді́є, поки наді́я се́рце грі́є (Шевч.)]. • -живать родственные отношения – родича́тися з ким. • -живать переписку с кем – листува́тися з ким. • -живать порядок – доде́ржувати ладу́. • -живать дружбу с кем – у при́язні бу́ти з ким. • -живать раздор – підживля́ти ро́збрат, сва́рки. • -живать иск – підпира́ти по́зов. • -живать здание от разрушения – берегти́ буді́влю від руйна́ції. • Подде́ржанный – підде́ржаний, підтри́маний, підси́лений и т. д. |
| Поджига́ть, подже́чь –
1) (дрова в печи, костёр) підпа́лювати, підпали́ти, підтопля́ти, підтопи́ти, розтопля́ти, розтопи́ти (в печі́). • -га́ть, -же́чь кого, что – підпа́лювати, підпали́ти, пали́ти, спали́ти кого́, що; черво́ного пі́вня пусти́ти кому́; ого́нь пусти́ти кому́. [Хо́дять палії́, підпа́люють (па́лять); учо́ра Семе́на Гри́ву спали́ли: все згорі́ло – і ха́та, і тік, і хлівці́]. • При степном пожаре -га́ть, -же́чь траву, чтобы встречным огнём прекратить распространение пожара – відпа́люватися, відпали́тися; 2) (к мятежу, бунту, неповиновению и т. п.) підпа́лювати, настре́нчувати, підбу́рювати, (вульг.) підцько́вувати, піддро́чувати кого́. [Сей хан підпа́лював у Орди́ ди́кий завзя́тий дух (Куліш). Такі́ хо́дять, що про́ти нача́льства піддро́чують]. Срв. Подстрека́ть. • Подожжё́нный – підпа́лений, підбу́рений, настре́нчений, підцько́ваний, піддро́чений. |
| Поднима́ться и Подыма́ться, подня́ться – підійматися (піднима́тися), під(ій)нятися, здійма́тися, (зниматися), знятися, здійня́тися, підво́дитися, підве́сти́ся, зво́дитися, зве́сти́ся, підно́ситися, підне́сти́ся, зно́ситися, зне́стися, (о мног.) попідійма́тися, поздійма́тися, попідво́дитися, позво́дитися; (стр. з.) бу́ти пі́днятим, зня́тим, підве́деним, зве́деним, підне́сеним, (при помощи рычага) підва́жуватися, підва́житися, бу́ти підва́женим. [Дим до не́ба підійма́всь (Шевч.). Ого́нь розгора́ється, здійма́ється все ви́ще й ви́ще (Васильч.). Там ви́соко блаки́тно-те́мне не́бо знима́ється у зо́рях осяйни́х (Грінч.). Підвели́сь похи́лені го́лови (Єфр.). Неха́й ли́хий знесе́ться, хоч до не́ба (Св. П.). Ни́жча полови́на ра́ми (у вікні́) підво́диться вго́ру]. • -ма́ться, -ня́ться с места, с постели, со стула (вставать) – підво́дитися, підве́сти́ся, зво́дитися, зве́стися (на но́ги), підійма́тися, під(ій)ня́тися, здійма́тися, зня́тися з мі́сця, з посте́лі, з крі́сла; срв. Встава́ть. [Підвела́ся з крі́сла (Коц.). Не хтів встава́ти, одна́к му́сів зве́стися (Коц.). Хо́че зня́тися з ла́ви, та не си́ла (М. Вовч.)]. • Он с места не -ма́ется – він з мі́сця не підво́диться (не ру́шить). • Гости -нялись и ушли – го́сті зня́ли́сь і пішли́. • Он упал, но тотчас же -ня́лся́ – він упа́в, але́ за́раз-же під[з]ві́вся (підня́всь). • Больной -ня́лся – хво́рий підві́вся. [Лежа́в мі́сяців зо́ три; да́лі підві́всь. Хо́джу і роблю́ (Тесл.)]. • Всходы -ма́ются – схо́ди підбива́ються вго́ру (Грінч.). • -ма́ться (вставать) – встава́ти, вста́ти, підійма́тися, підня́тися, (быстро) схо́плюватися, схопи́тися, (о мног.) повстава́ти, посхо́плюватися. [Со́нце так ра́но схопи́лося]. • Мы -няли́сь до рассвета – ми вста́ли (схопи́лися) ще вдо́світа (ще на світ не благослови́лось). • -ма́ться на ноги (букв. и перен.) – спина́тися, с[зі]п’я́стися, зіпну́тися (зіпну́ся, зіпне́шся и т. д.), здійма́тися, зня́тися, зво́дитися, зве́сти́ся на но́ги, (порывисто) схо́плюватися, схопи́тися, схва́чуватися, схвати́тися, зрива́тися, зірва́тися на (рі́вні) но́ги. [Зві́вся на но́ги (Коцюб.). Лю́ди її́ я́кось ви́годували закі́ль зняла́сь на но́ги (Г. Барв.). Ті́льки сп’я́ло́ся на но́ги (подросло), вже хо́че жи́ти по-своє́му (Берд. п.). Украї́на почала́ на вла́сні но́ги в письме́нстві спина́тись (Єфр.)]. • -ма́ться на цыпочки – спина́тися, с[зі]п’ясти́ся, зіпну́тися навспи́нячки, на ди́бошки или на но́ги. • Разоренному -ня́ться трудно (оправиться) – зубо́женому ва́жко підня́тися, ста́ти на но́ги. • Заяц -ня́лся в четырёх шагах от собак – за́яць зня́вся (ско́чив) кро́ків за чоти́ри від соба́к. • -ма́ться (о руке, голове) – з[під]во́дитися, з[під]ве́сти́ся, здійма́тися, зня́тися, підно́ситися, підне́сти́ся. [У ме́не рука́ не здійма́ється її́ уда́рити (Мирн.). Рука́ на те́бе не зведе́ться (Макс.)]. • Руки не -ма́ются что-л. делать – ру́ки не беру́ться (не здійма́ються) що роби́ти (или до робо́ти). • -ма́ться на гору, по лестнице – здійма́тися, зня́тися, бра́тися на го́ру, по схо́дах; срв. Взбира́ться. • -ма́ться (в высь: о птицах, дыме, солнце и т. д.) – підійма́тися, підня́тися, здійма́тися, зня́тися, з[під]но́ситися, з[під]не́стися на що, в що, (часто о солнце, луне) підбива́тися, підби́тися, підбира́тися, підібра́тися, (реже) підхо́дити, підійти́, підхо́плюватися, підхопи́тися, (о птицах, иногда) під[з]бива́тися, під[з]би́тися, вибива́тися, ви́битися. [Ви́соко підні́сся оре́л сизокри́лий (Самійл.). Він підні́сся по-над звича́йну, прозаї́чну буде́нщину (Крим.). Зно́сяться молитви́ до не́ба. Со́нце підняло́ся височе́нько (Неч.-Лев.). Со́нце вже ви́соко підби́лось вго́ру (Неч.-Лев.). Со́нце вже геть підійшло́ (Крим.). Си́ві голубо́ньки, здіймі́теся вго́ру (Чуб.). Підби́всь си́зий голубо́чок уго́ру висо́ко (Чуб.). Уже́ качки́ зно́сяться. З га́ласом зняло́сь воро́ння (Коц.)]. • -няла́сь стая голубей – зня́лася згра́я голубі́в. • -ня́лся рой пчёл – зня́вся рій бджіл. • -ма́лись высокие здания – здійма́лись висо́кі буди́нки. • -ня́ться на воздух, -ться на аэроплане – зня́тися в пові́тря, зня́тися на літако́ві. • Вот те высоты, на которые может -ня́ться свободный человеческий дух – ось ті високості, на які́ (куди́) здійня́тись мо́же ві́льний дух лю́дський (Коц.). • Занавес -ма́ется – заві́са (запо́на, засло́на) підійма́ється, зно́ситься. • -ма́ться (о пыли, тучах, тумане, дыме, паре и т. д.) – здійма́тися, зня́тися, підійма́тися, підня́тися, зно́ситися, зне́стися, устава́ти, уста́ти, повстава́ти, повста́ти, ста́витися, (о пыли ещё) збива́тися, зби́тися, курі́ти, закурі́ти. [Зняла́ся ку́рява (Васильч.). Ку́рява ста́вилась за бри́чкою (Свидн.). Повста́в леге́нький тума́н (Неч.-Лев.). Встає́ хма́ра з-за лима́ну (Шевч.). Зби́лася така́ ку́рява. Пил закурі́в (Хвильов.)]. • -ма́ться (о ветре, буре, грозе, метели) – здійма́тися, зня́тися, руша́ти(ся), (з)ру́шити(ся), (быстро: срываться) зрива́тися, зірва́тися, схо́плюватися, схопи́тися, устава́ти, уста́ти, зві́ятися, (о ветре, безл.) завітри́ти. [І зняла́ся вели́ка вітряна́ бу́ря (Св. П.). Здійма́ється (встає́) бу́ря, гроза́. Ру́шився бі́льший ві́тер (Мирн.). Зірва́лася шу́ра-бу́ря]. • -ла́сь гроза, метель – зняла́ся (ру́шила) завірю́ха, бу́ря. • Ветер -ня́лся – зня́вся, схопи́вся (зірва́вся) ві́тер, или безл. завітри́ло (заветрило). • -няла́сь волна (волнение) – зня́лася, вста́ла хви́ля. [Вста́ла на Чо́рному мо́рі би́страя хви́ля (Дума)]. • -ма́ться (о шуме, крике, ссорах, войне и т. д.) – зчиня́тися, зчини́тися, здій[зни]ма́тися, з(дій)ня́тися, підійма́тися, під(ій)ня́тися, повстава́ти, повста́ти, устава́ти, уста́ти, збива́тися, зби́тися. [Що-дня́ зчиня́лась яка́ істо́рія (Грінч.). Зчиня́вся невимо́вний ре́гіт (хохот) (Крим.). За столо́м здійма́вся страше́нний за́колот (Коц.). Зня́вся таки́й крик, на́че кого́ рі́зали (М. Вовч.). Зняла́ся револю́ція (Доман.). На селі́ підня́вся га́лас (Неч.-Лев.). Як підни́меться ка́шель (Квітка). Встаю́ть ві́йни. Така́ бу́ча (суматоха) зби́лася (М. Вовч.)]. • -ма́ется горячий спор – зчиня́ється палка́ спі́рка (Грінч.). • Пламенем -ня́лся народный гнев – по́лум’ям зня́вся наро́дній гнів (Коц.). • -ла́сь тревога – зняла́ся триво́га. • -ма́ться (вырастать) – виганя́тися, ви́гнатися, підганя́тися, підігна́тися, уганя́ти, у(ві)гна́ти. [Росла́ вона́, уганя́ла ху́тче від козако́вого вну́ка Миха́йла (М. Вовч.)]. • -ма́ться (о волосах, шерсти) – підійма́тися, підня́тися, става́ти, ста́ти (ди́бом, ди́ба, ду́бом, догори́); срв. Дыби́ться 1. [І догори́ підня́всь у ме́не во́лос]; (об ушах) насторо́ш[ч]уватися, насторо́ш[ч]итися, нашоро́шуватися, нашоро́шитися. • -ма́ться на дыбы (о лошади) – зво́дитися, зве́сти́ся, спина́тися, сп’ясти́ся, става́ти, ста́ти го́пки, ди́ба, ца́па; срв. Дыби́ться 2. • Тесто -ма́ется – ті́сто підхо́дить (уго́ру). • Вода -ма́ется – вода́ прибува́є, піджива́є, підхо́дить. • Вода в реке -ма́ется – вода́ в рі́чці прибува́є, йде вго́ру. • Вода -няла́сь в реке на сажень – води́ в рі́чці прибуло́ на са́жень, вода́ в рі́чці підійшла́ (підне́слася) на са́жень. • Река -няла́сь – ріка́ підійшла́, підне́слася, зняла́ся, прибула́. • Термометр -ня́лся на десять градусов – тепломі́р (гра́дусник) підня́вся (підні́сся) на де́сять ступені́в. • Барометр -ма́ется – баро́метр підійма́ється, підно́ситься, йде вго́ру. • -ма́ется настроение, голос – здійма́ється, підно́ситься на́стрій, підно́ситься го́лос. • -ма́ться выше обыдёнщины – підно́ситися по-над буде́нщину (Крим.). • -ма́ться (о благосостоянии, промышленности, просвещении и т. д.) – підно́ситися, підне́стися, іти́, піти́ вго́ру (Куліш). • -ма́ться (войной и т. д.) на кого, против кого – става́ти, ста́ти, устава́ти, уста́ти, повстава́ти, повста́ти, підійма́тися, підня́тися, здійма́тися, зня́тися, зво́дитися, зве́стися на ко́го, на що, проти ко́го, проти чо́го. [Чи там ра́ду ра́дять, як на ту́рка ста́ти (Шевч.). Повста́ньмо-ж тепе́ра усі́, як оди́н (Л. Укр.). Вста́не наро́д на наро́д (Св. П.). Зведи́сь, наро́де, простягни́ ру́ку на свою́ пра́вду (Коц.)]. • -ня́лось восстание в стране – здійняло́сь повста́ння в краю́ (Л. Укр.). • Все -няли́сь на общего врага – усі́ вста́ли на спі́льного во́рога. • -ма́ться, -ня́ться на защиту своих прав, своей страны – става́ти, ста́ти до оборо́ни (на оборо́ну) свої́х прав, свого́ кра́ю. • -ня́ться в оборону кого – уста́ти за ко́го, за що, обста́ти за ким, за чим. • Знамя свободы -ма́ется – пра́пор во́лі зво́диться, зно́ситься, підно́ситься. • -ма́ться (о цене) – іти́, піти́ вго́ру, (быстро) підска́кувати, підско́чити. [Ціна́ пішла́ вго́ру. Ціна́ на хліб ра́птом підско́чила (Коцюб.)]. • -ма́ться в цене – у гро́ші йти́. • Цена на хлеб -ма́ется – ціна́ на хліб іде́ вго́ру (росте́). • Хлеб в цене -ма́ется – хліб іде́ в гро́ші. • -ма́ться на хитрости – бра́тися, узя́тися на спо́соби́, на шту́ки, на хи́трощі. |
| Подпру́га – попру́га; ум. попру́жка, -женька, -жечка; (у задн. луки, седла) – трок (б. ч. во множ. – тро́ки). [В ого́нь шпурля́ли рі́зну збро́ю, шапки́, свитки́, кульба́ки, тро́ки (Котл.)]. |
| Пожира́ть, пожра́ть – пожира́ти, же́рти, поже́рти, (-жеру́, -жере́ш), зажира́ти, заже́рти, поїда́ти, пої́сти, (поглотить) поглина́ти, поглину́ти; (вульг.) лига́ти, полига́ти, трі́скати, потрі́скати и т. п., см. Жрать. [Непе́вність та триво́га, мов ого́нь, же́рли Гна́тове се́рце (Коцюб.). Непра́вда уве́сь світ заже́рла (ЗОЮР). Зі́лля сухе́ ого́нь поїда́ (Ном.)]. • Его -ра́ло нетерпение – нетерпля́чка же́рла його́. • -ра́ть глазами кого, что – поїда́ти (ї́сти) очи́ма кого́, що, па́сти о́чі на ко́му, на чо́му. • Пожира́ющий – жеру́щий. • По́жранный – поже́ртий, заже́ртий. • -ться – пожира́тися, же́ртися, бу́ти поже́ртим. |
| Пола́живать, пола́дить –
1) (исправлять) полаго́джувати, пола́годити. [Пола́годив де́що коло ха́ти]; 2) (приводить в порядок) нала́годжувати, нала́годити. [Нала́годив риба́льську усю́ спра́ву: не́від, ятері́, чо́вен]; 3) помириться – поладна́ти, дійти́ до ла́ду, порозумі́тися. [Помирі́ться ви з не́ю, поладна́йте. Ого́нь з водо́ю шви́дше поладна́ють, ніж я з тобо́ю. Не порозумі́лися вони́ та й розійшли́ся]. |
| По́лымя – по́лум’я (-м’я), см. Пла́мя, Пла́мень. Из огня да в -мя – з дощу́ та під ри́нву; уника́в ди́му та й упа́в в ого́нь; від яко́ї втік, таку́ й зди́бав. |
| Потуши́ть – погаси́ти, загаси́ти, згаси́ти, (о мн.) позага́шувати, погаси́ти; (всё, совсем) ви́гасити що. [Погаси́в (загаси́в) сві́тло (ого́нь). Погаси́в (позага́шував) свічки́. Позага́шував у гру́бах. Погаси́ли поже́жу]. • -ши́ть ссору, восстание – угамува́ти сва́рку, повста́ння. • Поту́шенный – пога́шений, з(а)га́шений. |
| Превраща́ть, преврати́ть –
1) кого, что во что – оберта́ти, оберну́ти кого́, що на ко́го, на що, в ко́го, в що и ким, чим, поверта́ти, поверну́ти, переверта́ти, переверну́ти кого́, що на ко́го, на що и в ко́го, в що, перетво́рювати и перетворя́ти, перетвори́ти кого́, що в ко́го, в що и на ко́го, на що, зміня́ти, зміни́ти, зво́дити, зве́сти́ що в що и на що; (волшебством, колдовством) перекида́ти, переки́нути кого́ ким, чим, кого́ в ко́го, в що, перечаро́вувати, перечарува́ти кого́ на ко́го, на що, злицьо́вувати, злицюва́ти кого́ в ко́го, в що, (во множ.) пооберта́ти, попереверта́ти, поперетво́рювати, позміня́ти, поперекида́ти, поперечаро́вувати и т. д. кого́, що ким, чим, в ко́го, в що и на ко́го, на що. [Як люде́й лихі́ї ча́ри в ме́ртвий ка́мінь оберта́ли (Л. Укр.). Кня́зьку буді́влю оберну́ли в хлів (Куліш). Політи́чна систе́ма оберну́ла ввесь світ у всесві́тню федера́цію торго́во-промисло́вих спі́ло́к (Л. Укр.). Ні вби́ти, ні на ове́чку поверну́ти ві́льне сло́во ще ніко́му не щасти́ло (Н. Рада). На́що-б нам переверта́ти себе́ на звіря́т (Куліш). Опини́вшись на тім бо́ці, вп’ять він і са́м переки́нувся і жі́нку переки́нув, зроби́лися людьми́ (Осн. 1862). Ка́жуть, були́ такі́ чарівники́, що вмі́ли перечарува́ти ді́вку на коби́лу або на ки́цьку (Звин.). Кі́шку злицюва́в на чу́до у ді́вчину (Біл.-Нос.)]. • Землетрясение -ло город в груду камней – землетру́с оберну́в мі́сто в ку́пу гру́зу. • Война -ла страну в пустыню – війна́ оберну́ла край у пусти́ню. • Пленных -ща́ли в рабов – бра́нців поверта́ли на рабі́в. • -ти́ть зло в добро – перетвори́ти зло на добро́. • -ти́ть сырую этнографическую массу в сознательную нацию – перетвори́ти сирову́ етнографі́чну ма́су в свідо́му на́цію (Єфр.). • -ща́ть огонь в воду – оберта́ти, перетворя́ти ого́нь в [на] во́ду. • Мороз -ти́л воду в лёд – моро́з оберну́в, поверну́в во́ду в [на] лід. • -ти́ть в ничто – оберну́ти (поверну́ти) в ніщо́, в ні́вець, переве́сти́ на ні́вець, на ніщо́, поверну́ти в неістні́ння. • -ти́ть кого в дурака – зроби́ти кого́ ду́рнем, поши́ти кого́ в ду́рні. • -ти́ть в пепел – на по́піл поверну́ти, спопели́ти що. • -ти́ть в камень – в ка́мінь оберну́ти, скамени́ти и скам’яни́ти що. [Там така́ ба́ба-яга́, що хто не прибу́де, за́раз оду́ре та й скам’яни́ть (Манж.)]; 2) -ща́ть, -ти́ть именованные числа в простые, арифм. – оберта́ти, оберну́ти, переверта́ти, переверну́ти, (во множ.) пооберта́ти, попереверта́ти імено́вані (мі́рні) чи́сла в про́сті. [17.216 вершкі́в оберну́ти у ве́рстви (Кониськ.)]; 3) см. Перевора́чивать; 4) (слова, смысл: извращать) перекру́чувати, перекрути́ти, переина́чувати, переина́чити, (во мн.) поперекру́чувати, попереина́чувати (слова́, зміст, розумі́ння). Превращё́нный – 1) обе́рнутий и обе́рнений у що и на що, чим, пове́рнутий и пове́рнений, переве́рнутий и переве́рнений, перетво́рений, змі́нений в що и на що; (посредством волшебства, колдовства) переки́нутий ким, чим, перечаро́ваний на ко́го, на що, злицьо́ваний в ко́го, в що. [Він був обе́рнений у вола́ і сім літ жив серед ди́ких звірі́в (Л. Укр.)]; 2) арифм. – обе́рнений, переве́рнений, (во множ.) пообе́ртані, попереве́ртані; 3) перекру́чений, переина́чений. |
| Предрассве́тный – досві́тній, переддосві́тній, досвітко́вий, досвітча́ний, передра́нішній, передра́нній. [Досві́тній ого́нь запали́ (Л. Укр.)]. • -ное время – до́світок (-тку), досві́тній час, досві́тня годи́на, доба́ и т. д. [У досві́тню годи́ну у сла́вному-пресла́вному мі́сті Чигири́ні задзвони́ли в усі́ дзво́ни (Шевч.)]. |
| Привё́ртывать или приве́рчивать, приверну́ть или приверте́ть – прикру́чувати, прикрути́ти, (о мн.) поприкру́чувати що. [Прикрути́ти шру́бу (винт)]. • -ну́ть кого к кому – приверну́ти, причарува́ти кого́ до ко́го. • -ну́ть огонь – прикрути́ти, укрути́ти сві́тло. • Привё́рнутый, приве́рченный – прикру́чений. • -ться – прикру́чуватися, прикрути́тися, бу́ти прикру́ченим. |
| Придуша́ть, придуши́ть –
1) приду́шувати, придуши́ти, прида́влювати, придави́ти, прити́скувати, прити́снути, пригні́чувати, пригніти́ти, (о мног.) поприду́шувати, поприти́скувати и т. д.; 2) (до смерти) см. Задуша́ть, Задуши́ть; 3) -ши́ть огонь – притлуми́ти, пригаси́ти ого́нь. Приду́шенный – 1) прида́влений и т. д. -шенный шопот – прида́влений (притлу́млений) ше́піт; 2) притлу́млений, прига́шений. |
| Про́тив, предл. с род. пад. –
1) про́ти, навпро́ти, напро́ти(в), су́проти́(в), насу́проти́(в), (визави) про́сто, напро́сто ко́го, чо́го. [Хло́пці стоя́ли оди́н про́ти о́дного (Н.-Лев.). Я сів на бульва́рі напро́ти буди́нку (Коцюб.). Супроти́в двора́ та твоя́ кума́ (Чуб.). Ха́та його́ стої́ть про́сто це́ркви (Борз.). Про́сто Зінька́ сиді́в зовсі́м бі́лий дід (Грінч.). Напро́сто Лаго́вського місти́вся за столо́м гре́цький ко́нсул (Крим.)]. • Я живу -тив – я живу́ про́сто це́ркви. • Поставить что -тив огня – поста́вити що попри ого́нь, про́сто огню́. • -тив неба на земле – про́сто (про́ти) не́ба на землі́; 2) про́ти, су́проти́(в) ко́го, чо́го; (вопреки) всупере́ч ко́му, чо́му; на ко́го, на що. [Проти наси́льства бороню́ся я (Грінч.). Супротив йо́го ніхто́ не всто́їть (ЗОЮР. І.). І доса́да упе́рше ворухну́лась в ме́не в се́рці супроти ньо́го (Л. Укр.). До́бре нам відо́мо, як тобі́ Бог помага́є на вся́кого во́рога (Куліш)]. • -тив воли, желания – проти во́лі, мимо во́лі, проти бажа́ння, всу́пере́ч бажа́нню, не́хотячи, наперекі́р, через си́лу. • Делать против ч.-л. желания – іти́ на су́переки а ким. • -тив убеждения, совести, чести – проти переко́нання, со́вісти (сумлі́ння), че́сти, всу́пере́ч переко́нанню, со́вісті (сумлі́нню), че́сті. • -тив течения – проти води́, устрі́ть води́. [Чи ле́гше тягти́ проти води́, чи за водо́ю (Гр. І.)]. • -тив солнца – навпаки́ со́нця. [Ву́лицями обхо́дила навпаки́ со́нця (Квітка)]. • Ошибка -тив языка, грамматики – поми́лка проти (супроти) мо́ви, проти (супроти) грама́тики. • Я -тив этого – я про́ти цьо́го, я проти́вний цьо́му. • Это -тив закона – це про́ти зако́ну, це проти́вно зако́нові. • Лекарство, средство -тив лихорадки, насморка – лі́ки про́ти пропа́сниці, про́ти не́житю и на пропа́сницю, на не́жить. • Помощь -тив кого – по́міч проти ко́го и на ко́го. [Запобіга́в їх по́мочи на Шве́да (Куліш)]. • Выступить, идти -тив неприятеля, войной -тив кого – ви́рушити, іти́ проти во́рога и на во́рога, війно́ю на ко́го. • Болезнь ваша -тив его болезни ничего не значит – хворо́ба ва́ша проти (супроти) його́ хоро́би нічо́го не ва́рта. |
| Проходи́ть, пройти́ –
1) что, через что, по чём, где – проходити (в песнях и проходжа́ти), пройти́, перехо́дити (в песнях и переходжа́ти), перейти́, (во множ.) попрохо́дити, поперехо́дити що, через що и чим, по чо́му, де. [Ти́хо прохо́див я лі́сом (Грінч.). Прохо́див він по города́х і се́лах (Єв.). Та не сті́ймо всі вку́пі, а прохо́дьмо там, де він стої́ть, по одинцю́, по дво́є і по тро́є (Куліш). Став найме́нший брат, пі́ший піхоти́нець, Мура́вськими шляха́ми проходжа́ти (Дума). Разі́в з два́дцять окрути́вся він коло то́го мі́сця, пройшо́в його́ і вздовж і впо́перек (Мирн.). Той блука́є за моря́ми, світ переходжа́є (Шевч.). Свого́ «бо́га живо́ї люди́ни», оту́ центра́льну іде́ю, яка́ перехо́дить усіма́ його́ тво́рами, він мав (Єфр.). Як забу́ти да́внє зло, що крова́вою меже́ю нам по се́рці перейшло́ (Франко). Уже́ всі лю́ди перейшли́ (Грінч.)]. • -ходи́, не стой тут – прохо́дь, не стій тут. • Тут нельзя -йти́ – сюдо́ю ні́як пройти́, не мо́жна пройти́, нема́ хо́ду. • Войска -шли́ через город – війська́ перейшли́ через мі́сто, перейшли́ мі́сто. • -йдя́ мост, поверни налево – перейшо́вши, мину́вши міст, зверни́ ліво́руч. • -ди́ть, -йти́ вперёд – про́ходити, пройти́, проступа́ти, проступи́ти (напере́д). [Увіхо́дьте! – пока́зує на відчи́нені две́рі, – та не прохо́дьте, з кра́ю сті́йте (Тесл.). Так ті́сно, що й проступи́ти не мо́жна (Гр.)]. • Дать -йти́ кому (расступившись) – проступи́тися перед ким. [А ну, проступі́ться, не мо́жна за ва́ми ша́хву ви́нести (Звин.)]. • -ди́ть, -йти́ мимо кого, чего – прохо́дити, пройти́, перехо́дити, перейти́ повз (проз) ко́го, повз (проз) що и кого́, що, мина́ти, мину́ти, помина́ти, помину́ти, промина́ти, промину́ти кого́, що. [Він прохо́дить тих двох (Чуб. II). Хто мав ви́йти з ха́ти, му́сів неодмі́нно перейти́ проз не́ї (Крим.). Верта́ємося ото́ дру́гого дня з це́ркви, Анті́н мій мина́є свій двір (Кониськ.). Поминете́ дві ха́ти, а тре́тя – на́ша (Звин.). Прохо́див проз ха́ту своє́ї ро́дички, ба́би Мокри́ни – зна́харки. Са́ме як він її́ промина́в, із ха́ти ви́йшла молоди́чка (Грінч.)]. • -йти́ (сквозь) огонь и воду – ого́нь і во́ду перейти́, крізь ого́нь і во́ду пройти́, пройти́ крізь си́то й ре́шето, бу́ти і на коні́ і під коне́м, і на во́зі і під во́зом, і в сту́пі і за сту́пою, пройти́ і Крим і Рим, бува́ти у бува́льцях. [Ні́би то вже з не́ю то ого́нь і во́ду перейти́ мо́жна (М. Вовч.). Су́щі проно́зи, не взяв їх кат; були́ вони́ і на ко́нях і під кі́ньми, і в сту́пі й за сту́пою (Кониськ.). Два́дцять і оди́н рік писарю́є, пройшо́в крізь си́то й ре́шето (Грінч.)]. • Он весь свет -шё́л – він уве́сь світ пройшо́в. [Пройшо́в же я світ уве́сь (Чуб. II). Брехне́ю світ пройде́ш (Приказка)]. • -ди́ть долгий и трудный путь – прохо́дити, перехо́дити, верста́ти до́вгий і важки́й шлях, до́вгу і важку́ путь. • -ди́ть различные этапы в своём розвитии – перехо́дити рі́зні ета́пи в своє́му ро́звою. • -ди́ть, -йти́ школу – перехо́дити, перейти́ шко́лу. [Осві́чені кла́си перехо́дять шко́лу, яка́ їм дає́ знання́ (Грінч.)]. • Через его руки -шло́ несколько миллионов – через його́ ру́ки перейшло́ де́кілька мільйо́нів. • -ди́ть должность, службу, стаж – відбува́ти уряд, слу́жбу, стаж. • -ходи́ть чины – перехо́дити чини́; 2) до какого места, какое расстояние – прохо́дити, пройти́ до яко́го мі́сця, доку́ди. [Я сам прохо́див аж до Чо́рного мо́ря (М. Вовч.)]. • -йти́ десять вёрст пешком – пройти́ де́сять версто́в пі́шки; 3) (двигаться по известному направлению) перехо́дити, перейти́. • -шло́ облако по небу – перейшла́ хма́рка по не́бу; 4) (известное расстояние в течение известного времени) прохо́дити, пройти́, у(ві)хо́дити, у(ві)йти́, (реже) захо́дити, зайти́. [Де́сять версто́в од села́ до го́рода, – мо́же версто́в зо́ три увійшли́ (Тесл.). Був пе́вний, що уйшо́в де́сять миль (Франко). Зайшли́ вже до́брий ку́сень доро́ги (Маковей)]. • -ходи́ть по 6 вёрст в час – ухо́дити (прохо́дити) по шість версто́в на годи́ну; 5) во что, сквозь что – прохо́дити, пройти́, проліза́ти, пролі́зти в що, крізь що. • Диван не -ди́т в дверь – дива́н (кана́па) не прохо́дить у две́рі (крізь две́рі). [Ле́гше верблю́дові крізь у́шко го́лки пройти́, ніж бага́тому у ца́рство бо́же увійти́ (Єв.)]; 6) (проникать) прохо́дити, пройти́ крізь що, через що; (о жидкостях) прото́чуватися, проточи́тися крізь що, просяка́ти, прося́кнути крізь що. [І прохо́дить його́ го́лос через ту моги́лу, і в моги́лі пробуджа́є ми́лого і ми́лу (Рудан.)]. • Свет -ди́т сквозь стекло – сві́тло прохо́дить крізь скло. • Чернила -дя́т сквозь бумагу – чорни́ло прохо́дить крізь папі́р. • Пуля -шла́ навылет – ку́ля пройшла́, пролеті́ла наскрі́зь (через що). [Йому́ ку́ля пролеті́ла через ша́пку і чоло́ (Рудан.)]. • Смола -шла́ наружу – смола́ пройшла́ (проступи́ла) наве́рх; 7) (проноситься перед глазами, перед мысленным взором) прохо́дити, пройти́, перехо́дити, перейти́, просува́тися, просу́нутися, пересува́тися, пересу́нутися, снува́тися (перед очи́ма, поперед о́чі). [Перед на́ми перехо́дить життя́, в яко́му купі́вля коро́ви здає́ться поді́єю тро́хи не епоха́льною (Єфр.). В його́ голові́ мигті́ли які́сь шматки́ думо́к, просува́лися які́сь нея́сні о́брази (Коцюб.). Снує́ться краєви́дів плетени́ця, розто́пленим срі́блом блища́ть річки́ (Л. Укр.)]; 8) (изучать) перехо́дити, перейти́, вивча́ти и виу́чувати, ви́вчити що. • -ди́ть историю, физику – вивча́ти істо́рію, фі́зику. • -ди́ть курс наук, курс чего-л. – перехо́дити курс наук, курс чого́; 9) (о дороге, реке: пролегать, протекать в известн. направлении) прохо́дити, іти́, пройти́ де. [Серед ра́ю йшла доро́га між двома́ сада́ми (Рудан.)]; 10) (о времени, состоянии, событии: протекать) мина́ти, мину́ти и змину́ти, мина́тися, мину́тися, промина́ти, промину́ти, перехо́дити, перейти́, прохо́дити, пройти́, схо́дити, зійти́, збіга́ти, збі́гти, бі́гти, перебі́гти, пливти́ и пли́нути, сплива́ти, спливти́, уплива́ти, упливти́ и упли́нути; срв. Протека́ть, Пробега́ть, Пролета́ть. [Мина́ють дні, мина́ють но́чі, мина́є лі́то (Шевч.). От субо́та і мина́є, пі́вніч наступа́є (Рудан.). Мину́в цей день, мину́в дру́гий, тре́тій, ти́ждень (Грінч.). Уже й лі́то мину́лося, зима́ вже надво́рі (Шевч.). Два дні змину́ло (Звин.). Жнива́ були́ й промину́ли, о́сінь наступа́є (Рудан.). Перейшла́ й дру́га ніч (Яворн.). Ба надхо́дить і прохо́дить не час, не годи́на (Рудан.). От уже́ і лі́то зійшло́ (Переясл.). Час збіга́в, ту́га я́кось потроху вти́хла (М. Вовч.). Збі́гло хвили́н з два́дцять (Корол.). Пли́нуть часи́ за часа́ми, як хви́лі на мо́рі (Дн. Чайка). Мина́є час ноча́ми, дня́ми, сплива́є мрі́йним ко́лом снів (Черняв.). Упливло́ півтора́ ро́ку (Г. Барв.)]. • -шло́ то время, когда можно было… – мину́в (-вся) той час, коли́ мо́жна було́… • Время -дит, -шло́ незаметно – час мина́є, мину́в непомі́тно, час і не змигну́вся. [З ним гомо́нячи, і час було́ не змигне́ться (М. Вовч.). З тобо́ю, хлопчи́но, ве́чір не змигне́ться (Метл.)]. • -шли́ красные дни – мину́лася ро́зкіш, мину́лися ро́зкоші. • -йти́ безвозвратно – мину́тися безповоро́тно, (образно) втекти́ за водо́ю. [Ваш вік ще за водо́ю не втік (Кониськ.)]. • Зима -шла́ – зима́ мину́ла, мину́лася, промину́ла, перейшла́, перезимува́лася. [Та́кеньки уся́ зима́ зи́мська перезимува́лася (М. Вовч.)]. • -ди́ть, -йти́ даром, безнаказанно кому, -йти́ бесследно – мина́тися, мину́тися кому́ (так, ду́рно, безка́рно), перемеже́нитися. [Се йому́ так не мине́ться (Гр.). Хто сміє́ться, тому́ не мине́ться (Номис). Коли́ сей раз йому́ мине́ться так, так він і вдру́ге (Кониськ.). Лю́де ду́мали, що воно́ так і перемеже́ниться, бо на́че все вщу́хло (Г. Барв.). Ні, це все перемеже́ниться, усе́ бу́де до́бре (Яворн.)]. • Хорошо, что всё так -шло́ – до́бре, що все так мину́лося. • Болезнь его -ди́т – хворо́ба його́ мина́є(ться). • Боль -шла́ – біль мину́вся, перейшо́в. • Интерес к чему -шё́л – інтере́с до чо́го мину́вся, ви́черпався. • Заседание -ди́ло бурно – засі́дання йшло, перехо́дило, відбува́лося бурхли́во. • Концерт, лекция чтение -шё́л (-шла́, -шло́) ве́село – конце́рт, ле́кція, чи́тання відбу́вся (відбула́ся, відбуло́ся) ве́село. [Чи́тання відбуло́ся ве́село, слу́хали всі ціка́во (Грінч.)]. • Река -шла́ – рі́чка (кри́га в рі́чці) перейшла́. • Лёд -шё́л – кри́га перейшла́, сплила́; 11) прохо́дити, пройти́, перепада́ти, зли́тися. В этом году часто -дя́т дожди – цього́ ро́ку ча́сто прохо́дять (перепада́ють) дощі́. • Вчера -шё́л дождь – учо́ра пройшо́в, зли́вся (диал. зля́вся) дощ. [У нас в Чижі́вці вчо́ра зля́лися аж два дощі́ (Звин.)]; 12) что чем – прохо́дити, пройти́, перехо́дити, перейти́ що чим. [Повесні́ ми тут і не ора́ли, а ті́льки драпача́ми пройшли́ (Козел.)]. • -ди́ть в длину ниву (плугом, ралом) – до́вжити ни́ву. • -ди́ть крышу краской – прохо́дити дах фа́рбою. • -йти́ огнём и мечём – перейти́ огне́м і мече́м, (вдоль и поперек) перехристи́ти огне́м і мече́м. [Ляхи́ всю Украї́ну огне́м і мече́м перехри́стять, козакі́в ви́гублять, а селя́н і міща́н у неві́льниче ярмо́ на ві́ки позапряга́ють (Куліш)]. • Про́йденный – пере́йдений, про́йдений. • -ный путь – пере́йдений шлях, пере́йдена путь, відбу́та доро́га. |
| Пы́лкий –
1) палки́й, палю́чий, полум’яни́стий. • -кий огонь – палки́й, палю́чий ого́нь. • -кие дрова – полум’яни́сті дро́ва; 2) палки́й, запальни́й, я́рий, гаря́чий, завзя́тий, огне́нний, огни́стий, огня́ний, вогнюва́тий, пале́ний. [Кого́-ж до серде́нька горну́ти, тули́ти, кого́-ж тим коха́нням палки́м напої́ти (Рудан.). Виступа́є вона́ запальни́м оборо́нцем жіно́чої емансипа́ції (Єфр.). Стар, та яр (Номис). Гаря́чий чолові́к (Грінч.). Він до робо́ти огне́нний (Лебед.). Се́рце огни́сте (Куліш). Молоди́ця вогнюва́та (Зміїв.)]. • -кие слова, чувства – палкі́, запальні́, гаря́чі, огне́нні слова́, почуття́. [До слів палки́х коха́ння ти схиля́лась (Грінч.). Найкра́щі по́риви, гаря́чі почуття́ розсі́кли ми ноже́м холо́дним міркува́ння (Самійл.)]. • -кое воображение – палка́ уя́ва. • -кий нрав, темперамент – палка́, гаря́ча, запальна́ вда́ча. • Человек -кого темперамента – люди́на палка́, запальна́ на вда́чу, палко́ї, запально́ї, огне́нної вда́чі, темпера́менту. |
Російсько-український народний сучасний словник 2009–
| Всепожирающий – всежерущий, всежерний: • всепожирающий огонь – всежерущий (всепожерний) вогонь. [Хто не згине, розгнівавши тих, що створили силою своїх закляттів вогонь всежерущий, океан з гіркими водами і місяць, що гасне і знов запалюється по черзі? (Л.Українка). — В озері всежерущого огню гордий цар згадуватиме пишноту свого двору, вчений лиходій — свою бібліотеку та дослідницьке приладдя, любитель мистецьких розваг — свої мармури, картини й інші скарби, любитель застілля — свої розкішні учти, вишукані страви, добірні вина; скупій згадуватме свої скрині з золотом, грабіжник — нечесно добуте багатство, люті, мстиві й безжалісні вбивці — свої криваві розправи та насильство, в якому вони любувалися, розпусники та чужоложці — невимовно брудні втіхи, такі для них солодкі (М.Прокопович, перекл. Д.Джойса). Мов з ляку, роздаються глоди й терни, Коли по лісу мчить кабан всежерний. Твою чудовну вроду, що Любов їй задивлянням красну дань складає, Ці ясні очі, ці уста, цю кров, Ці ніжні руки - за ніщо він має. Красу твою — наруга із наруг! — Він зриє так, як зрив би всякий луг (О.Мокровольський, перекл. В.Шекспіра)].  |
| Гаснущий – який (що) гасне (згасає, погасає, тухне, потухає, чахне); згасни́й, згаса́льний, погаса́льний: • гаснущие колебания – згасні коливання; • гаснущий огонь – згасни́й вогонь; • медленно гаснущий – повільно згасальний. |
| Ловкость – спри́тність, мото́рність, ме́ткість, жва́вість, прово́рність, в’ю́нкість, зви́нність, згра́бність, зру́чність, впра́вність, промі́тність, доте́пність, зми́сність, імкли́вість, зугарність, (диал.) сприт; по́хва́тність, вигі́дність; за́ма́шність; влу́чливість, влу́чність: • ловкость рук – управність (спритність) рук; • ловкость рук и никакого мошеничества – вправність (спритність) рук і ніякого шахрайства (махлярства). [Де ж той ого́нь, де та мото́рність, жва́вість? (Г.Барвінок). А Максим стояв-стояв, слухав-слухав та й виступив уперед. Його ротний уподобав за його моторність (П.Мирний). Ба́чучи його́ зру́чність і спра́вність, ра́дився з ним, мов із ста́ршим (І.Франко). Вона почала обдумувати тисячні плани та способи, комбінувала і обчислювала найменші дрібниці з., чисто жіночим спритом (І.Франко). На торго́вий хист та спри́тність ма́ло вже наді́ї (С.Єфремов). По́тім лю́ди набира́лися бі́льшої впра́вности й майсте́рности (Л.Українка). Нема́ у вас ні того́ хи́сту, ні тіє́ї доте́пности (АС). Схопивши лаву, він кілька разів підкинув її, посміхаючись на свою спритність та пружність своїх м’язів (В.Підмогильний). Мудрий по шкоді господар метнувся боржій по книгу, де записував сіно та ячмінь, що на мулів видавав, і знов вернув до Дон Кіхота в супроводі тих двох молодиць та хлопчика, який тримав недогарок свічки; велівши нашому гідальгові стати навколішки, захарамаркав щось, мов читав із видаткової книги якусь урочисту молитву, і серед того молитвування вліпив рицареві доброго потилишника, а потім узяв у нього меча і плазом по спині вдарив та все мимрив щось собі під ніс. Сеє зробивши, велів одній молодиці приперезати йому меча; вона вчинила те з великою спритністю та делікатністю: хоч і регітно їй було з усієї тої церемонії, та, бачивши допіру подвиги новонареченого рицаря, душила в собі сміх (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)]. |
| Опарыш –
1) (обданный паром) опа́рений (обпарений), ошпа́рений; 2) (личинка мясной мухи, рус.) опариш. [Він, як ошпарений, кинувся в хату. А Христя, засунувши сіни, побралася на піч (П.Мирний). Чорний дим вирвався з-під стріхи вкупі з полум’ям. Огонь загув, засичав, застогнав, а потім зарів. Хата застогнала, неначе опечена й опарена товаряка (І.Нечуй-Левицький). — Оце ми так збираємо суниці на зиму!? — гукнув я з самого вершечка. Дівчина, мов ошпарена, схопилась на ноги, ще раз крутнулась навколо себе, показала мені язика, засміялася і гукнула: — Не будь вишкваркою! (М.Стельмах). життя моє, ти — гівно. у тобі я — опариш (з інтернету)]. |
| Подрагивать, подрягивать –
1) (чем) подриґувати, дри́ґати; 2) (дрожать немного, изредка) [час від часу, коли-не-коли, злегка, зрідка] тремтіти, дрижати: • подрагивать ногою – подриґувати ногою. [Бідний пан президент безпорадно подригує ногами, виривається, гиркає, обливається потом, але оскаженіле страховище тільки реве, душиться від захвату та любові й несе свого ідола на собі (В.Винниченко). Лісовський подригує колінами: — Та… Звісно! Куда там нам! Сиволапим, ге! На це наук треба. Сам баняк не буде варити, як на огонь не даси… (У.Самчук)]. |
| Пожирающий – жеру́щий. [I на баскому скоком опинився, Такий же, як і кінь, палкий, зиркатий. Заржавши, огир над землею звився, Огонь жерущий, аквілон крилатий, — І блискавкам його в степу не перегнати (П.Куліш). Загоготить скрізь полум’я жеруще, І закипить ворожа чорна кров (М.Старицький). — Я поведу тебе в далекий край, незнаний край, де тихі, темні води спокійно сплять, як мертві, тьмяні очі, мовчазні скелі там стоять над ними німими свідками подій, що вмерли. Спокійно там: ні дерево, ні зілля не шелестить, не навіває мрій, зрадливих мрій, що не дають заснути, і не заносить вітер жадних співів про недосяжну волю; не горить вогонь жерущий; гострі блискавиці ламаються об скелі і не можуть пробитися в твердиню тьми й спокою Тебе візьму я. (Л.Українка). Холод безжалісний знищив безсмертну царицю, Що пролежала віки під єгипетським сонцем жерущим (Л.Українка). — Та чи можна було й твердиню оборонити, коли нема нізвідки підмоги, а лютий ворог хмарою кругом обліг, на своїй таки землі воюючи? Але чимало людей (і я в тім числі) інакшу думку держать: велика то була милість і ласка Божа для Гишпанії, що згладилася з лиця землі та кузня й комора всякого лиха, та губка несита, та шашіль жеруща, та міль ненатла, що поглинала без пуття величезні гроші — і для чого ж? Аби тільки згадку зберегти, що то, мовляв, завоював колись святої пам’яті непереможний Карло V,— нібито для його нерушимо-вікопомної слави треба ще аж тієї купи каміння! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — І через ці страждання чуттів вічно карається у самій своїй суті безсмертна душа, серед незліченних жерущих огнів, які запалила в безодні зневажена велич Всемогутнього Бога і які під гнівним подихом Божественності розгорілись у вічне палання (М.Прокопович, перекл. Д.Джойса). Жаркі директорові очі, в яких світилося жеруще бажання загарбати компанію, трохи навіть лякали мене (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна)]. |
| Полностью – цілко́м, спо́вна́, цілкови́то, по́вністю, (в полной мере) по́вною (всіє́ю, ці́лою) мі́рою, з усією повнотою, в усій повноті, до по́вної по́вні, (вдоволь) упо́вні: • он удовлетворён полностью – його́ завдово́лено цілко́м (спо́вна); • отослать деньги полностью – відісла́ти гро́ші спо́вна; • полностью удовлетворительный – цілком задовільний; • удовлетвориться полностью – завдовольни́тися цілко́м, уще́рть; • целиком и полностью – цілком і сповна; геть цілком; (ещё) тілом і душею; з руками й ногами; з усім гамузом; від початку до кінця; повною мірою; цілком і повністю. [Марта ревнувала Антона. Уперто, затаєно, сильно, до всіх і всього. До стрічних жінок, до природи, до вечорів, коли він замикався у своїй хаті, до його думок і мрій. Їй хотілось мати його тільки для себе, неподільно, цілком (М.Коцюбинський). Хоча огонь побачено ще недовго по півночі, та й досі не вдалося вгасити його цілком (І.Франко). Його́ вимага́ння я завдовольни́в цілко́м. Гро́ші ви́плачено спо́вна. Розплати́вся по́вною мі́рою (АС). Не дасть йому́ розвину́ти худо́жницького смаку́ свого́ до по́вної по́вні (П.Куліш). Я не могла бачити вповні її лице (О.Кобилянська). Він хотів дати повністю відчути, наскільки Дорош від нього залежний (Г.Тютюнник). Хочеться чуда і трішки вина. Дні пролітають, як сірі перони. Чорний букет надвечір’я — ворони — місту підносить струнка далина. Що ж, я свій вік одробила сповна. Що ж, я свій вік одробила по-людськи. Дні облітають, як чорні пелюстки. Хочеться чуда і трішки вина (Л.Костенко). — Боже ти мій Господи! — вигукнув Дон Кіхот.— Що се ти, Санчо, мелеш, що се ти плещеш? Оті всі приказки, що ти нанизуєш, мов те намисто, зовсім до нашої справи не тичуться. На Бога, Санчо, мовчи вже краще і гляди свого осла та не сунь носа, куди не слід. Зрозумій нарешті і затям собі раз назавжди: все, що я робив, роблю й будь-коли робитиму — все те цілком розумне й повністю відповідає регулам рицарським, які я знаю краще за будь-якого іншого рицаря в світі (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)]. |
| Разжигать, разжечь – 1) розпалювати, розпаляти, розпалити, (о мн.) порозпалювати; 2) (раскалять) розжарювати, розжарити, розпікати, розпекти; 3) (перен.) роздмухувати, розбурхувати: • разжигать войну – розпалювати війну; • разжечь огонь – розпалити вогонь; • разжигать страсти – розпалювати (розбурхувати, роздмухувати) пристрасті; (образн.) підливати лою (оливи) у вогонь, підсипати перцю. [Міхи престрашні надимають, Огонь великий розпаляють, Пішов тріск, стук од молотів (І.Котляревський). Йдуть з дровами та з частками м’яса вартові, розпалюють перед храмом вогонь (Л.Українка). Микола назгрібав торішнього сухого очерету, сухої осоки і розпалив багаття (І.Нечуй-Левицький). Гнат вніс сухого ломаччя та заходивсь розпалювати на вечерю (М.Коцюбинський). Хома не чув утоми. Його руки, наче залізні кліщі, крутили мідяні труби і чим твердіші вони були, тим більшу розпаляли охоту перемоги (М.Коцюбинський). Воля, воля і воля! Це чарівне слово., розпалювало кров у хлопця (М.Коцюбинський). Служниця розпалила, накидала дров, покрутилася ще по хаті, накинула на себе хустку (Н.Кобринська). Цей спокій ще більше розпалив князя. Вже не володіючи собою, забігав по кабінету (В.Гжицький). Вертаючися од неї, Роман сердився, що йому так не щастило. Але це ще більше розпалювало його (Б.Грінченко). А першеє жадання діл великих Не згасло теж і груди розпаляє… (В.Самійленко). — З-поміж усіх лихих звичок, здається мені, найбільшу для нас може становити небезпеку гнів, як йому гамульця попустити; бо що таке гнів, як не раптовий необдуманий порив, збуджений досадою, порив, що геть-чисто всяку тяму чоловікові одбирає, очі йому омряком густим застилає, а душу ярістю шаленою розпаляє? (М.Лукаш, перекл. Д.Бокачо). Так стриманість моя здавалась йому, певне, гордуванням і ще дужче розпалювала спорзну його хіть — інакше не назвеш того почуття, що він мав до мене, бо якби то було щире кохання, то ви б про нього нічого й не почули, не довелось би мені його й розказувати (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Розлука вбиває слабке почуття і розпалює сильну пристрасть, подібно до того, як вітер гасить свічки і розпалює багаття (Ф.Лярошфуко)]. |
| Рыгать, рыгнуть, разг. – (издавать громкий звук при отрыжке) ригати, ригнути, (уст., перен.: извергать огонь) виверга́ти, ви́вергати, ви́вергнути. [Не їв редьки, не буде ригати (Номис). Не знай… Коли ж дознаєшся, козаче, То бурний дух твій полом’єм ригне… (П.Куліш). — Я й мої товариші хочемо знати, куди ви нас везете, нам набридло вже на пароплаві удав ати з себе якихось баранів, чи що. (На цьому місці він ригнув). Будьте ласкаві повідомити нас, що ви збираєтесь робити. Бо нам уже все це набридло вкрай. Ви скажете нам, нарешті, куди ми їдемо, чи ні? — пройдисвіт ригнув знову (М.Йогансен). З товарного вагону чути, як хтось сито ригнув і веселий регіт. З усього видно, що його мешканцям живеться гарно і весело (Л.Подерв’янський)]. |
| Рыдание – ридання, (жалобное причитание) голосіння, (громкое, ещё) лемент, лементування. [У нас у хаті ридання голосне та гірке та розпачливе (М.Вовчок). По хаті носилося Христине лементування. — Ви ж чули? — глухо спитався він і, повернувшись, пішов з хати. Слідом за ним, наче докір, вирвавсь нестямний крик Христі і розпався надворі. Грицько, струснувшись, повернув улицею. — Ой лелечко!.. Ой мамочко!.. — кричала Христя, підходячи до матері. — Що нам тепер, бідним, робити?.. Вона дивилася на матір своїми заплаканими очима, а мати на неї — сухими, як огонь, палючими. — О горенько наше! о лишенько тяжке! — тужила, припадаючи до матері, Христя (П.Мирний). Чи то так у жалю, в голосінні Проминуть молодії літа? (Леся Українка). А потім і щастя, і горе обірвались так раптом, як дитяче ридання, і я побачила тебе. Я бачила тебе і раніше, але не так прозоро, а тепер я пішла до тебе всею душею, як сплакана дитина іде в обійми того, хто її жалує. Се нічого, що ти не обіймав мене ніколи, се нічого, що між нами не було і спогаду про поцілунки, о, я піду до тебе з найщільніших обіймів, від найсолодших поцілунків! (Л.Українка). Високо над сонним містом неслася дика музика, як передсмертні ридання грішних (М.Коцюбинський). Напереді її сини, і вона з ними йде на тую Україну, бо вона, тая Україна, плаче й голосить за своїми дітьми; хоче, щоби були всі вкупі. Те голосіння вплакується в небо; його покров морщиться і роздирається, а пісня стає у Бога коло порога і заносить скаргу… (В.Стефаник). Застерігає доля нас зарання, що калинова кров — така густа, така крута, як кров у наших жилах. У білій стужі білих голосінь це ґроно болю, що паде в глибінь, на нас своїм безсмертям окошилось (В.Стус). Плечі її здригалися від ридань. Її звичка мучити себе завжди була для нього незбагненною. Йому вже сотні разів доводилося бачити подібні напади горя; диво дивне, як він усе те витерпів,— йому ніколи не вірилося, що це тільки хвилинні напади і що остання година їхнього спільного життя ще не настала (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Сьогодні ввечері вирішила поревіти. Ридання будуть присвячені двом темам — ніхто мене не кохає і я товста]. |
| Сухарь – сухар, (диал.) засушок, осух, осушок: • свой сухарь лучше чужого пирога – хоч не красне, але власне (Пр.); свій хліб кращий (ліпший) від чужого книша (Пр.); ліпша своя хата, як чужа палата (Пр.); свої сухарі кращі від чужих пирогів (Пр.); свій борщ хоч не солоний, ліпший, ніж чужа юшка (Пр.); своє миле, хоч зогниле (Пр.); краще своє латане, аніж чуже хапане (Пр.). [Зароблений сухар краще краденого бублика (Пр.). Сухар з водою, аби, серце, з тобою (Пр.). Кривоніс розпалив дрова, накидав в огонь картоплі, а в миску наклав чорних житніх сухарів і намочив їх у воді (І.Нечуй-Левицький). Хлопець одколупав од перепічки осушок, почалапав босими ногами до судника, щоб натерти осушок часником (Ю.Мушкетик). Сьогодні п’єм коньяк, а завтра — тільки воду, і те і те нам всмак, усе нам не на шкоду. Сидиш на сухарях — то і душа прозора, і відлітає страх, твердіє непокора (В.Стус). Обідрані, закутані в рядюжки, не розбереш, де злидні, де злодюжки. Ще й руки тягнуть, просять Христа ради. Це люди теж. А що ти їм даси, коли, минувши селища і гради, сам третій тиждень сухарі їси? (Л.Костенко)]. |
| Уничтожающий – що (який) знищує, нищівни́й, руйнівни́й, зни́щувальний, вини́щувальний, нищівник, руйнівник, знищувач, винищувач: • вирус, уничтожающий информацию – вірус-нищівник інформації; • уничтожающая критика – нищівна критика; • уничтожающий взгляд, сарказм – нищівний погляд, сарказм; • уничтожающий клетки, опухоль – руйнівник клітин, пухлини; • уничтожающий лес – знищувач лісу; • уничтожающий огонь орудий – нищівний вогонь гармат. |
Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка)
| ОГО́НЬ поет. по́лумінь, же́вриво, (душевний) на́тхне́ння; огонь от свои́х ого́нь свої́х, образ. гол у вла́сні воро́та; днём с огнём (вдень) із сві́чкою; из огня́ да в по́лымя коротк. з дощу́ під ри́нву, з жа́ру та в по́лум’я; ме́жду двух огне́й між Сци́ллою і Хари́бдою, з дощу під ринву |
| БЛУЖДА́ТЬ ще ходи́ти манівця́ми, фаміл. мота́тися; блуждать в потёмках слі́пати, блука́ти, як сліпи́й у лі́сі; блужда́ющий = блудящий 2 тощо обходи́світ, оказ. гуля́йнога, прикм. бездо́мний, кочови́й, обходи́сві́тній, блукли́вий, /погляд/ перебі́гливий, шмигли́вий, розки́дливий, (про життя) на коле́сах, реконстр. тут-і-та́мний, (про радіохвилю) тех. „непропи́саний”, (про клітину) рухли́вий; блуждающий взгляд перебі́гливий по́гляд, стил. перероб. зи́ркаючи очи́ма; блуждающий во мра́ке блука́ч у мря́ці; блуждающий нерв /блуждающая по́чка/ реконстр. бездо́мний нерв, бездо́мна ни́рка; блуждающий ого́нь блу́дний вого́нь, мандрівний вого́нь, поет. блука́й-вого́нь; блуждающая звезда́ мандрівна́ зоря́; блуждающие жарт. тут-і-та́ми; ме́тод блуждающих волн тех. ме́тод нашарува́ння хвиль. |
| ВЕСТИ́ (протокол) писа́ти, (до чого), спричиня́тися, спричиня́ти що, (наслідки за собою) тягти́; вести борьбу́ /вести иссле́дования, вести наблюде́ния тощо/ боро́тися /дослі́джувати, спостеріга́ти тощо/; вести борьбу́ с чем дава́ти бій /оголо́шувати війну́/ чому, побо́рювати що; вести двойну́ю игру́ торгува́ти на два база́ри; вести де́ло ору́дувати; вести де́ло к чему гну́ти куди /до чого/; вести за́мкнутую жизнь жи́ти відлю́дно; вести за собо́й что виклика́ти; вести к чему ще йти́ся на [ведёт к сча́стью іде́ться на ща́стя], (мову) гну́ти /хили́ти/ куди; вести нача́ло похо́дити, бра́ти поча́ток; вести ого́нь стріля́ти; вести пра́здные разгово́ры ба́витися балачка́ми; вести перегово́ры ве́сти́ перемо́вини; вести разгово́р бала́кати, ве́сти́ мо́ву; стро́го вести себя́ (досто́йно вести себя́) шанува́тися; вести себя́ прили́чно не дозволя́ти за́йвого; вести скита́льческую жизнь блука́ти світа́ми; вести собра́ние /вести заня́тия/ керува́ти збо́рами /заня́ття́ми/; вести счёт рахува́ти; вести холосто́й о́браз жи́зни одинакува́ти; и у́сом не ведёт /и у́хом не ведёт/ (не вживає заходів) ні кує́ ні ме́ле; веду́щий що веде́ тощо, покли́каний ве́сти́, воді́й, провідни́к, вожа́й, поводи́р /проводир/, прикм. головни́й, провідни́й, чі́льний, напрямни́й, чолови́й, ключовий [ведущая фигу́ра ключова́ фігу́ра], галиц. пра́порний, (про колесо) тягови́й, рухови́й, /певну працю/ за́йня́тий чим, відповіда́льний за, фраз. пе́рший [веду́щее звено́ перша ла́нка], образ. на /в/ чолі́, тех. директи́вний [ведущий луч директивний про́мінь]; ведущий большу́ю игру́ граве́ць у вели́кій грі; ведущий борьбу боре́ць; ведущий в ата́ку (рій) проривни́й, /хто/ стил. перероб. в чолі́ ата́ки; ведущий войну́ за́йня́тий війно́ю, у ста́ні війни́; ведущий в тупи́к спрямований у безви́хідь; ведущий двойну́ю игру́, двору́шник; ведущий за́мкнутую жизнь відлю́дько; ведущий за собо́й что зда́тний ви́кликати, /в атаку/ = ведущий в атаку; ведущий знако́мство з до́бре знайо́мий з; ведущий к сприя́тливий для чого, зда́тний призве́сти до; ведущий к ги́бели згу́бливий; ведущий к осложне́ниям зда́тний ускла́днити; ведущий к побе́де перемо́жний, оказ. проривни́й; ведущий перегово́ры перемо́вець, уча́сник перегово́рів; ведущий перепи́ску кореспонде́нт; ведущий програ́ммы реконстр. провідни́к чого; ведущий протоко́л протоколі́ст; ведущий речь о чём фраз. заклопо́таний чим; ведущий самолёт піло́т; стро́го ведущий себя́ стате́чної пове́ді́нки, зви́клий шанува́тися; ведущий скита́льческую жизнь зви́клий блука́ти світа́ми, обходи́світ, ві́чно в ма́ндрах, ві́чний мандрівни́к, розблу́каний світа́ми; ведущий хозя́йство головни́й госпо́дар; ведущее колесо́ рухове́ ко́лесо; ведущийся що веде́ться тощо, ве́дений, прова́джуваний; ведо́мый ве́дений, (трибок) обе́ртаний. |
| ВЗМЁТЫВАТЬСЯ ще шуга́ти вго́ру, ли́нути вго́ру; взмётывающийся (ввысь) = взлетающий (ввысь); взмётывающийся ого́нь стил. перероб. вогне́нні язики́, язики́ вогню́, спа́лахи вогню́; взмётывающаяся раке́та небойду́ча раке́та, раке́та у небося́жному ле́ті; |
| ГАСИ́ТЬ (борг) спла́чувати; гася́щий що га́сить, покли́каний загаси́ти, для гасі́ння, за́йня́тий гасінням, гаси́льник, гаси́тель, оказ. гасі́й, прикм. гаси́льний, загашувальний, перен. глуши́льний, /про домішку/ депреси́вний, складн. вогнега́сний, вогнега́сник [гасящий ого́нь вогнега́сний, (річ) вогнега́сник]; гасящий и́звесть що га́сить вапно́, вапня́р, ма́йстер гаси́ти вапно́; гасящийся/гаси́мый га́шений, зага́шуваний, складн. -га́сний [самогася́щийся самога́сний]. |
| ДЫША́ТЬ, ще зво́дити дух, (про умлілого) пуска́ти па́ру; тяжело́ дыша́ть, хе́кати; дыша́ть зло́бой на кого, важки́м ду́хом ди́хати /пе́клом ди́хати/ на; дыша́ть, изверга́я ого́нь, вогнеди́хати; дыша́ть сча́стьем, паші́ти ща́стям; е́ле ды́шит, ле́две зво́дить дух; дыша́щий, що дихає тощо, зда́тний ди́хати, прикм. ди́хальний, складн. -ди́шний [огнеды́шащий = вогнеди́шний]; е́ле дыша́щий, ле́две живи́й; тяжело́ дыша́щий, захе́каний; дыша́щий зло́бой, по́вен злоби́; дыша́щий си́лой кто, по́вен си́ли, си́ла так і паши́ть з кого, дыша́щий ра́достью, по́вен ра́дости. |
| ЗАГРАДИ́ТЕЛЬНЫЙ, фраз. запобі́жний [загради́тельный ого́нь = запобіжний вого́нь]. |
| ЗАДУВА́ТЬ, (свічку) дму́хати на; задува́ющий, 1. що задува́є тощо, зви́клий /ста́вши/ дму́хати на тощо, дмуха́ч, дму́хало, прикм. тех. задувни́й, 2. що га́сить тощо, за́йнятий гасі́нням, гаси́льник, гаси́тель, прикм. гаси́льний, складн. -га́сний, -га́сник [задува́ющий ого́нь = вогнега́сний = вогнега́сник]. |
| ИДТИ́ ще крокува́ти, ступа́ти, простува́ти, прямува́ти, зневажл. пле́нтатися, (услід) ступа́ти слід-у-слі́д; (у бій) руша́ти, (про час) збіга́ти, сплива́ти, (про розмову) точи́тися, (на що) пуска́ти; (до чого) зано́сити на що [заносилось на дощ], па́хнути чим [шло к дождю́ па́хло доще́м], (про дні) тягнутися кому, (як на крилах) стил. перероб. [идёт, как на кры́льях кто но́ги самі́ несу́ть кого]; идти в бой става́ти до бо́ю; идти в го́ру (про шлях) пну́тися вго́ру; идти в но́гу с кем не відстава́ти від кого; идти в но́гу со вре́менем не відстава́ти від життя́; идти вразре́з с чем супере́чити чому; идти в ход іти в дію; идти зигза́гами (про шлях) в’ю́ни́ти; идти к чему захо́дитися /зано́ситися/ на що [шло к войне́ заходилось на війну́]; идти в но́гу ступа́ти крок-у-кро́к; идти за поку́пками галиц. роби́ти за́купи; идти, как по ма́слу іти́ як з води́; идти круты́ми доро́гами жи́зни іти́ крутосхи́лами життя́; идти кувырко́м іти́ пере́кидом; идти на мирову́ю іти́ на зами́рення; идти на по́льзу іти́ на ко́ристь; идти на попра́вку (про настрій) розпого́джуватися; идти на попя́тную ще дава́ти за́дній хід, ми́катися наза́д; идти напроло́м іти́ пробо́єм /на пробі́й/; идти на руководя́щую рабо́ту живомовн. іти́ /зневажл. ши́тися/ в нача́льники; идти насма́рку схо́дити на пси; идти на у́быль коротк. спада́ти; идти на у́дочку іти́ /клюва́ти/ на гачо́к; идти на ум спада́ти на ду́мку; идти на усту́пки ще поступа́тися; идти побира́ться іти́ з торба́ми; идти по́лным хо́дом кипі́ти [рабо́та идёт полным ходом. робо́та кипи́ть]; идти по направле́нию к прямува́ти /простува́ти/ до; идти по пути́ ще верста́ти шлях; идти по пята́м крок-у-кро́к ступа́ти за; идти по следа́м кого іти́ чиїм слі́дом; идти по стопа́м кого ступа́ти у чий слід, топта́ти чию сте́жку; идти по у́лице /идти по по́лю, идти по росе́/ іти́ ву́лицею /по́лем, росо́ю/; идти пра́хом леті́ти з ві́тром; идти про́тив со́вести позича́ти оче́й у Сірка́; идти о́б руку (идти рука́ о́б руку) ПЕРЕН. іти́ в па́рі; идти свои́м путём іти́ як зна́ти [пусть идёт своим путём. хай іде́ як зна́є]; идти свои́м чередо́м /идти свои́м поря́дком/ іти́ свої́м ладо́м; идти сле́дом = идти по пятам; идти чьим сле́дом ступа́ти у чий слід; идти успе́шно кому до́бре йти; идти в дра́ку, не жале́ть воло́с пусти́вся би́тися – чу́ба не жалі́й; у нас всё шло хорошо́ ми дава́ли собі́ ра́ду до́бре; идёт к чему зано́ситься на що, незаба́ром очі́кується що, поді́ї розвива́ються у на́прямі до чого [іде́ до ми́ру]; идёт речь о чем розхо́диться /хо́дить/ о /про/ що; иди́ свое́й доро́гой іди́ собі́ (куди́ йде́ш); де́ло шло к ве́черу бра́лося вечорі́ти; о како́м узле́ мо́жет идти речь? яки́й це мені́ ґудзь?; шёл автомати́чески кто стил. перероб. но́ги самі́ не́сли́ кого; иду́щий, що /мн. хто/ йде тощо, зви́клий ходи́ти, хода́к, прикм. подоро́жній, перехо́жий, (про фільм) демонстро́ваний, пока́зуваний, (від чогось) складн. відземний [идущий от земли́ відзе́мний], стил. перероб. по /в/ доро́зі, на ма́рші, йдучи́, диб-диб; далеко́ идущий далекося́жний /далекося́глий/, (план) далекогля́дний; идущий в го́ру 1. верходря́п, 2. роби́вши блиску́чу кар’є́ру; идущий в кильва́тере що йде в кільва́тері; идущий в но́гу йдучи́ нога́ в но́гу; идущий в но́гу с кем стил. перероб. ні на крок від кого; идущий во главе́ провідни́к; идущий вразре́з с чем /идущий напереко́р кому/ супере́чний з чим /всу́переч кому/; идущий за гро́бом стил. перероб. йдучи́ за труно́ю; идущий к де́лу доді́льний, доре́чний, слу́шний, підхо́жий; идущий к лицу́ до лиця́ кому; идущий к наме́ченной це́ли в доро́зі до своє́ї мети́; идущий на вы́ручку визволи́тель, рятівни́к; идущий на носка́х йшо́вши навшпи́ньки; идущий на пла́ху стра́те́нець; идущий на по́льзу ко́ри́сний; идущий на попя́тную гото́вий відступи́тися /порачкува́ти тощо/; идущий на риск ризика́нт, свідо́мий ри́зику; идущий на смерть сме́ртник; идущий напроло́м зго́дний іти́ пробо́єм, безкомпромі́сний, безо́глядний; идущий напропалу́ю відчайду́х; идущий насма́рку прире́чений зійти́ на пси; идущий на тара́н рі́шений іти́ на тара́н; идущий о́б руку стил. перероб. йшо́вши під ру́ку; идущий обы́чной чередо́й /идущий свое́й чередо́й/ рути́нний; идущий по́д гору що йде з гори́; идущий по ли́нии наиме́ньшего сопротивле́ния зви́клий іти́ лі́нією найме́ншого о́пору; идущий по направле́нию к по доро́зі до; идущий по пути́ 1. попу́тник, 2. послідо́вник; идущий по стопа́м послідо́вник; идущий свое́й чередо́й рути́нний; идущий ско́рым ша́гом прудконо́гий; не идущий в счёт, не врахо́вуваний; не идущий к де́лу неслу́шний, побі́чний; доро́гу оси́лит идущий хто йде – ді́йде, доро́гу здола́є той, хто йде; идущие, хто йде [идущие в це́рковь хто йде до це́ркви]; ПОЙТИ́, пойти броди́ть по све́ту піти́ світа́ми /у світи́/; пойти в ата́ку заатакува́ти; пойти вверх дном ще піти́ хо́дором; пойти во вред ви́йти на шко́ду; пойти в ого́нь и в во́ду коротк. ско́чити в ого́нь; пойти войно́й уроч. ста́ти на прю; пойти в пляс піти́ в ско́ки; пойти зигза́гами (про шлях) зав’юни́ти; пойти к праотца́м переступи́ти межу́ ві́чности; пойти кувырко́м (про справи) прибл. піти́ наперекося́к; пойти на что пустити́ся на; пойти насма́рку піти́ по́між па́льцями, піти́ псо́ві під хвіст; пойти на про́пасть піти́ на про́пасть, розси́патися на по́рох; пойти на у́быль (про мороз) пересі́стися [моро́з пошёл на убыль моро́з пересі́вся]; пойти на штурм оказ. заштурмува́ти; пойти по ко́чкам живомовн. прибл. пусти́тися бе́рега, піти́ крізь те́рня; пойти по плохо́й доро́ге зійти́ на слизьку́ сте́жку; пойти пра́хом піти́ на про́пасть, піти́ у прі́рву, розві́ятися з ві́тром, розві́ятися з по́рохом, розси́патися на порох, піти́ з ві́тром, поле́ті́ти з ві́тром, діял. упа́сти в во́ду; пойти по чьим стопа́м спа́сти на чию сте́жку; не пойти на по́льзу фаміл. не піти́ в ру́ку; ей пошёл 20-ый год їй поверну́ло на 20; втора́я неде́ля пошла́ на дру́гий ти́ждень поверну́ло. |
| МИГА́ТЬ ще мига́ти, бли́мкати, похідн. блим!, морг!; (очима) му́ляти побли́мкувати; мига́ющий що /мн. хто/ морга́є тощо, зви́клий /ста́вши/ морга́ти, моргу́н /моргу́ха/, прикм. миготли́вий, тріпотли́вий, мерехтли́вий, блимли́вий, блимки́й, моргу́чий, мигтю́чий, стил. перероб. знай морг та морг; мигающий ого́нь бли́мавка; немигающим взгля́дом /немига́юще/ небли́мно; |
| МНОГОСЛО́ЙНЫЙ ще кількашаро́вий, фраз. шарува́тий [многослойный ого́нь шаруватий вого́нь]. |
| ОСТАНА́ВЛИВАТЬСЯ (на темі) торка́тися чого, приділя́ти ува́гу чому, (на малому) задовольня́тися чим, (за графіком) ма́ти зу́пи́нку; (не) останавливаться на дости́гнутом (не) спочива́ти на ла́врах; не останавливаться ни пе́ред чем іти́ в ого́нь і во́ду /ваба́нк/; останавливающийся 1. = останавливаемый тощо ста́вши зупинятися, зму́шений зупини́тися, (на темі) приділи́вши увагу чому, 2. що стає́ тощо, зви́клий спиня́тися, гість, образ. із зу́пи́нкою; останавливающийся в гости́нице зви́клий спиня́тися в готе́лі; останавливающийся на собы́тиях стил. перероб. торка́ючися поді́й; |
| ОТКРЫВА́ТЬ (воду) пуска́ти, (рот) розтуля́ти, (сезон) почина́ти, розпочина́ти, (секрет) вика́зувати, (руди) знахо́дити, (перед ким що) розкрива́ти кому о́чі на що; открывать те́ло взо́рам світи́ти ті́лом; открывать глаза́ кому зніма́ти полу́ду з чиїх оче́й; открывать ду́шу кому укр. звіря́тися пе́ред ким; открывать но́вую страни́цу ПЕРЕН. почина́ти нову́ сторі́нку; открывать та́йну (не лише всупереч присязі) зра́джувати таємни́цю; открывать широ́кие горизо́нты пе́ред кем виво́дити на ши́рші во́ди кого; широко́ открыва́ет глаза́ кто фаміл. о́чі ро́гом /на лоб/ лі́зуть кому; ОТКРЫВА́ТЬСЯ (кому) виклада́ти ка́рти, зізнава́тися /сповіда́тися, зра́джуватися/ пе́ред ким, (про сезон) розпочина́тися; открываться глаза́м става́ти пе́ред очи́ма; открыва́ющий що /мн. хто/ відкрива́є тощо, зда́тний відкри́ти, за́йня́тий відкриття́м, зви́клий /ста́вши/ відкрива́ти, відкрива́ч, відчиня́йло, прикм. відкрива́вчий, книжн. евристи́чний, тех. відкрива́льний, розгорта́льний, відкрива́льний, відту́лювальний, відсло́нювальний, відчи́нювальний, розплю́щувальний, викрива́льний, вика́зувальний, зра́джувальний, /збірку в СССР: ’паровоз’/ заспівни́й, стил. перероб. відкрива́ючи, раз і на́встіж; складн. відчиня́й- [відчиня́й-две́рі]; открыва́ющий глаза́ кому зда́тний розв’яза́ти о́чі; открыва́ющий дверь відчиня́й-две́рі; открыва́ющий ду́шу ви́лий-ду́шу; открыва́ющий ого́нь відкри́вай-вого́нь; открыва́ющий перспекти́ву панора́мний; открыва́ющий перспекти́вы для чего з широ́кими перспекти́вами чого; открыва́ющий сезо́н (виступ) дебю́тний; открыва́ющий счёт ра́ди́й відкри́ти раху́нок; открыва́ющий та́йну зра́дник таємни́ці; открыва́ющий широ́кий просто́р перспекти́вний; открыва́ющийся/открыва́емый розго́ртаний, відкри́ваний, відту́люваний, відсло́нюваний, відчи́нюваний, розплю́щуваний, викри́ваний, вика́зуваний, зра́джуваний; открыва́ющийся зго́дний зізна́тися, стил. перероб. ста́вши зізнава́тися, (сезон) нови́й, гото́вий до відкриття́; ОТКРЫ́ТЬ (секрет) галиц. зра́дитися з чим; открыть Аме́рику ПЕРЕН. знайти́ соки́ру під ла́вкою; открыть взо́ру яви́ти зо́ру; открыть глаза́ (кому) розв’яза́ти о́чі; открыть доро́гу перен. да́ти зеле́не сві́тло; открыть ду́шу /открыть се́рдце/ ви́сповідатися /зра́дитися/ пе́ред ким; открыть секре́т кому зра́дитися пе́ред ким; открыть та́йну ви́явити таємни́цю; ОТКРЫ́ТЬСЯ (кому) = открыть секре́т, (про потайне) об’яви́тися, (про двері) живомовн. ри́пнути; откры́вшийся відкри́тий, розкри́тий, ви́кри́тий, розго́рнутий, відчи́нений, відту́лений, відсло́нений, розплю́щений, поча́тий, розпоча́тий, прикм. відве́ртий, щи́рий. |
| ПОДВЕРГА́ТЬ, подвергать чему робити що [подвергать опера́ции оперува́ти], віддава́ти на що [подвергать пы́ткам віддава́ти на торту́ри]; подвергать ана́лизу бра́ти на аналі́зу /ана́ліз/, аналізува́ти; подвергать испыта́нию ще бра́ти на і́спит, піддава́ти про́бі /і́спитові/, випро́бувати; подвергать наказа́нию ще віддава́ти на ка́ру; подвергать насме́шкам /подвергать осмея́нию/ виставля́ти на по́сміх /глум/, прохо́ду не дава́ти; подвергать неприя́тностям наража́ти на кло́поти; подвергать опа́сности фраз. зво́дити на слизьке́; подвергать (себя́) опа́сности ста́вити (себе́) під уда́р, підставля́ти (свою́) го́лову; подвергать пы́тке тортурува́ти, бра́ти на торту́ри; подвергать разно́су, стил. відповідн. розбива́ти (вщент); подвергать ри́ску /подвергать опа́сности/ образ. ста́вити на ка́рту; подвергать себя́ (смерте́льной) опасности лі́зти на роже́н; не подвергша́я кри́тике безкрити́чно; подверга́ющий що /мн. хто/ піддає́ тощо, гото́вий підда́ти, ста́вши /схи́льний/ піддава́ти, фраз. покли́каний що робити [подвергающий ана́лизу покликаний аналізувати], прикм. за́йня́тий [подвергающий обрабо́тке зайнятий обро́бкою], схи́льний що робити [подвергающий насме́шкам схильний висміва́ти); подвергающий бомбардиро́вке стил. перероб. бомбарду́ючи; подвергающий вивисе́кции за́йня́тий вивісе́кцією кого; подвергающий де́йствию све́та що піддає́ ді́ї сві́тла, стил. перероб. піддаючи́ дії світла, складн. підда́й-дії світла; подвергающий допро́су за́йня́тий до́питом кого; подвергающий заключе́нию покли́каний взя́ти під ва́рту; подвергающий избие́нию ра́ди́й підштурхобо́чити; подвергающий испыта́нию = испытывающий; подвергающий кри́тике ра́ди́й покритикува́ти; подвергающий му́кам /наказа́нию/ = мучащий /карающий/; подвергающий о́быску = обыскивающий; подвергающий (себя́) опа́сности гото́вий лі́зти в ого́нь і во́ду; подвергающий свою́ жизнь опасности гото́вий підста́вити свою́ го́лову; подвергающий опера́ции зго́дний прооперува́ти; подвергающий осмея́нию ра́ди́й ви́сміяти; подвергающий пы́тке = пытающий; подвергающий сомне́нию схи́льний бра́ти під су́мнів; подвергающий штра́фу = штрафующий; не подвергающий кри́тике безкрити́чний; подверга́емый підда́ваний /віддавати/; подвергаемый допро́су, допи́туваний; подвергаемый наказа́нию ка́раний, ві́дданий на ка́ру; подвергаемый пы́тке като́ваний, тортуро́ваний, відда́ваний на му́ки; |
| ПОДЛИВА́ТЬ, подливать ма́сла в ого́нь ще підли́вати оли́ви /докида́ти хми́зу/ в ого́нь, підсипа́ти пе́рцю, прибл. додава́ти куті́ ме́ду; подлива́ющий що /мн. хто/ підлива́є тощо, зви́клий підливати, ра́ди́й підлити, за́йня́тий підлива́нням, прикм. підли́вчий, підлива́льний, підсипа́льний; подливающийся/подлива́емый підли́ваний, підсипа́ний, прикм. підливни́й; |
| ПРОЙТИ́ фаміл. проди́бати, (про час) ще зійти́ /збі́гти/ (за водо́ю); пройти мно́го нау́к поповчи́тися; пройти, не перестава́я попойти́; пройти пешко́м пропішкува́ти; пройти прове́рку вре́менем поет. перелеті́ти час; пройти сквозь ого́нь и во́ду (и ме́дные тру́бы) ще пройти́ Крим і Рим /крізь си́то й ре́шето/, бу́ти на коні́ й під коне́м, зна́ти, де ра́ки зиму́ють; но́мер не пройдёт нема́ дурни́х!, фраз. знайшо́в дурно́го /дурну́/!; прошёл слух пішла́ чу́тка; проше́дший, проше́дшийся ОКРЕМА УВАГА; проше́дший мину́лий, промину́лий, про́йдений, (час) збі́глий, відлеті́лий, перебу́тий; проше́дшийся прогу́люваний, (хто) галиц. прогулько́вець; |
| РАЗЖИГА́ТЬ, разжигать стра́сти підлива́ти ло́ю /ма́сла/ в ого́нь, підсипа́ти пе́рцю; разжигать страсти в ком розкочега́рювати кого; разжига́ющий що /мн. хто/ розпа́лює тощо, зда́тний розпали́ти, за́йнятий ро́зпалом, палі́й, розпа́лювач, розжа́рювач, прикм. розпальни́й, розпа́лювальний, розже́врювальний, розжа́рювальний, розпе́чувальний; разжигающий не́нависть ра́ди́й розпали́ти /зви́клий розпа́лювати/ нена́висть; разжигающий стра́сти ра́ди́й підли́ти ло́ю в ого́нь; разжигающийся/разжига́емый розпа́люваний, розже́врюваний, розжа́рюваний, розпе́чуваний, прикм. розпальни́й; |
| РЕША́ТЬСЯ ще насмі́люватися, набира́тися духу, наду́муватися, ма́ти відва́гу, пуска́тися на що; не решаться ще вага́тися, те́ртися-м’я́тися, не ма́ти відва́ги; решаться на всё іти́ в ого́нь і во́ду; зада́ча решается так зада́чу розв’я́зують так; реша́ющийся 1./2. = решаемый, 3. що /мн. хто/ зва́жується тощо, насмі́лений, прикм. зго́дний, схи́льний, оказ. рі́шений, зважли́вий, гото́вий, ладе́н, пор. дерзающий; не решающийся (сказа́ть, сде́лать тощо), не насмі́лений /не ма́ючи відва́ги/ (сказа́ти, зроби́ти тощо); решающийся без колеба́ний гото́вий без вага́нь; решающийся на всё гото́вий в ого́нь і во́ду; |
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов)
| Огонь, огонек – вого́нь (род. вогню́), во́гник, -ка. |
Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський)
| Бегающий огонь, электр. – обіжне́ сві́тло. |
| Бенгальский огонь – бенга́льський вого́нь (-гню́). |
| Затмевающийся огонь (в маяках) – мінли́ве сві́тло. |
| Огонь – вого́нь (-гню); • о. (в смысле света) – сві́тло; • о. бенгальский – в. бенга́льський; • о. вертящийся – в. вертки́й; • огни заградительные – в-ні засте́режні; • о. контрольный – сві́тло контро́льне; • о. маячный – с. маяко́ве; • о. мигающий – с. мигке́; • огни низовые, авио – в-ні долі́шні; • о. опознавательный – в. прикме́тний; • о. отличительный – в. відмі́тний; • о. сигнальный – в. гаслівни́й. |
| Шуровать огонь – шурува́ти. |
| Гасить (огонь, свет) – гаси́ти, погаси́ти; • г. (известь) – люсува́ти. |
| Затмевать, затмить, -ся (огонь в маяках) – міня́ти, міни́ти, -ся. |
Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська)
| Огонь
• Беглый огонь (воен.) – швидкий (перебіжний) вогонь. • Бежать как от огня – тікати як від вогню (пожежі). • Бояться как огня кого-, чего-либо – боятися як вогню кого, чого; боятися як чорт свяченої води (як заєць бубна, як полоханий заєць пенька, як собака дрючка, кия) кого, чого. • В огонь и в воду (готов, пойду…) – у вогонь і (в) воду (готовий, ладен, піду…); і в вогонь ладен (готовий) [скочити]… • Высекать, высечь огонь – кресати [вогонь], викресати [вогню]. • Глаза горят огнём у кого-либо – очі горять, як жар, у кого, кому. • Горит как в огне кто-либо – горить як у вогні (як жар) хто. • Девушка-огонь – дівчина як вогонь (як присок); (в)огонь — не дівчина. [Огонь була — не дівка!.. Мирний.] • Днём с огнём не сыщешь – і в світі [білому] не знайдеш. Пр. Того і вдень із свічкою не знайдеш. Пр. Ні слуху ні послуху. Пр. Шукай вітра в полі. Пр. • Дом сразу был охвачен огнём – будинок відразу взявся (пойнявся) вогнем (полум’ям). • Зажигать, зажечь огонь (огни) – світити (засвічувати), засвітати (світло); (про богат. тільки докон.) посвітити (позасвічувати) [світла]; (іноді) посвітитися. [Було вже смерком, по хатах вже посвітилися. Сл. Гр.] • Играть (шутить, шалить) с огнём – гратися (жартувати) з вогнем. • Из огня да в полымя – з дощу та під ринву. Пр. З вогню та в полум’я (в полумінь). Пр. Тікав від диму та впав у вогонь. Пр. З калюжі та в болото. Пр. Утікав перед вовком, та впав на ведмедя. Пр. Поправився з печі на лоб. Пр. Берігся кия, та дістав нагая. Пр. • Меж двух огней (разг.) – між двох вогнів (між двома вогнями); між (межи) молотом і ковадлом; як у лещатах: і туди гаряче, і сюди боляче. Пр. Хоч круть-верть, хоч верть-круть, як з обох боків товчуть. Пр. • Нет дыма без огня; дыма без огня не бывает; ни дыму без огня, ни огня без дыму – нема диму без вогню. Пр. Диму без вогню не буває. Пр. Де не горить, там ся не курить (там не куриться, не димить). Пр. Де верба, там і вода. Пр. Де вода, там і верба. Пр. • Огнём и мечом (книжн.) – [З] огнем і мечем. • Огня взаймы не выпросишь – (у нього, в неї) серед зими льоду (снігу) не випросиш. • Подливать, подлить масла в огонь – доливати, долити (підливати, підлити) оливи у вогонь (до вогню); підкладати, підкласти (докидати, докинути) дров у (до) багаття; підкидати, підкинути хмизу в вогонь; (тільки докон.) до гарячого ще приском сипнути. • Предавать, предать огню и мечу (книжн.) – пускати, пустити під (в)огонь і меч; спускати, спустити на пожар (на вогонь) і під меч положити (класти, покласти); людей мечем сікти, посікти, а добро з (за) димом пускати, пустити; вогнем палити, спалити й кіньми топтати, стоптати; знищувати, знищити (в)огнем і мечем. • Прошёл огонь и воду [и медные трубы] – пройшов крізь огонь і воду. Був і на коні, і під конем (на возі й під возом, у ступі й за ступою). Пр. Перейшов [уже] крізь сито і решето. Пр. Пройшов Крим і Рим. Пр. Пройшов мідні труби і чортові зуби. Пр. Був вовк і в сіті, й перед сіттю. Пр. Поспитав уже і пня, й колоди. Пр. […Максим Полатай ко, який пройшов і мідні труби, і чортові зуби, доладно пустив низом пісню… Стельмах.] • Сидеть при огне – сидіти при світлі. • С огнём не шути (перен.) – з вогнем не грайся (не жартуй). • С огнём не шутят; не шути с огнём — обожжёшься – з вогнем не жартуй [бо то жижа]. Пр. Не грайся з вогнем, бо о(б)печешся, о(б)палишся. Пр. Не клади у вогонь пальця, бо спечеш. Пр. Не клади псові пальців у зуби, бо вкусить. Пр. Не тягни пса за хвіст, бо вкусить. Пр. Не стромляй (не сунь, не тикай) пальців (пальця, пучки) між (межи) двері, бо прищикнуть (придавлять). Пр. • Солома с огнём не дружит (не улежится) – не прикладай соломи (сіна) до вогню [бо згорить]. Пр. Не кидай іскри в попіл: і сама згорить, і село спалить. Пр. |
| Блуждающий
• Блуждающие звёзды – мандрівні (блукливі) зорі. • Блуждающий огонь (огонёк) – блудний (мандрівний) вогонь (вогник); блимавка; (давн.) блудило. [Десятки планів займалось у його мізку, як блудні вогники, і зараз гасли. Коцюбинський.] |
| Брать
• Берёт, так кланяется, а возьмёт, так чванится – бере, так поклони б’є, а візьме, так ніс дере. Пр. Як гроші позичав, щодня двору не минав, а як прийде пора віддавати, почне і двір минати. Пр. Кланялись тобі, позичаючи, накланяєшся й ти, поки збереш. Пр. Просить грошей — батьком називає, а як позиче — то й чортом не назве. Пр. Як просять, так жнуть і косять, а як попросили, так пожали й покосили. Пр. Як позичає, так: сватоньку, сват; позичив, так і чорт не брат. Пр. Як просим, так жнем і косим, а як взяли, то чорт тебе бери. Пр. Як беруть — сто коней дають, а візьмуть — і одного не дають. Пр. Як лихо, то йди сюди, Хомихо, а як по лисі, то й по Хомисі. Пр. Як їдять та п’ють, дак і кучерявчиком звуть, а поп’ють, поїдять — прощай, шолудяй. Пр. • Беру Бога в свидетели – богом свідчуся. [Свідчусь Богом — я того не хотіла! Українка.] • Берут нарасхват что-либо – беруть нарозхват (назахват) що; хапають що; беруть, мало не б’ються. • Брать в ежовые рукавицы – брати в лабети (в шори, в тісні руки); загнуздувати. • Брать в жены кого (устар.) – дружитися (женитися) з ким; брати за себе кого; (давн.) дружити собі. [Уже певно візьме її за себе. Квітка-Основ’яненко.] • Брать взятки – брати (хапати) хабарі (хапанки); хабарювати; драти (дерти). [Визвольте мене, бо з голоду пропаду, або буду хабарі брати. Свидницький.] • Брать, взять быка за рога – брати, взяти (хапати, ухопити) бика (вола) за роги; ловити, піймати вовка за вуха. • Брать, взять верх над кем, чем – брати, взяти гору (перевагу, перемогу, верх) над ким, чим; перемагати, перемогти кого, що; переважувати, переважити кого, що; запановувати, запанувати над ким, чим; переборювати, перебороти кого, що; (тільки докон.) подужати (повершити, заломити) кого, що; (тільки недокон.) горувати над ким, чим. [Утома була така сильна, що брала верх над усім. Коцюбинський. Жінка верх над ним узяла… Гордієнко.] • Брать, взять взаймы – позичати, позичатися, позичити; брати, взяти набір (у борг; на борг, боргом, на віру, на повір); брати, взяти в позику (позикою); боргувати, поборгувати. [Як нема — піди позич в сусідів. Тичина.] • Брать, взять в оборот кого – брати, взяти в роботу кого. • Брать, взять в основу что – засновувати, заснувати на чому; брати, взяти за основу що; ставити, поставити (класти, покласти) в основу чого. • Брать, взять в плен – брати, взяти (займати, зайняти) в полон (в бран, у неволю); полонити, заполонити; брати, взяти в ясир; ясирити. [Чи її убито, чи в полон зайнято. Чубинський. Орда… ясирить, полонить. П. Куліш.] • Брать, взять в свидетели – брати, взяти за свідка. • Брать, взять в счёт работы – брати, взяти (позичати, позичити) на відробіток. [Ти б позичив у кого-небудь на відробіток. Сл. Гр.] • Брать, взять в счёт сомнительных будущих благ – (образн.) Брати, взяти на зелений овес (на вовчу шкуру). • Брать, взять голыми руками кого, что – брати, взяти голіруч (голими руками) кого, що. [Люди хотіли голіруч землю взяти, а тепер мають: хто їсть сиру, хто копає її в Сибіру… Коцюбинський.] • Брать, взять за горло кого – брати, взяти за горло (за петельки) кого; сікатися, присікатися з ножем до горла кому; сікатися, присікатися Ґвалтом (притьмом) до кого; напосідатися на кого; приставати, пристати з короткими гужами до кого; (тільки недокон.) добиватися чого в одну душу в кого; притьмом вимагати чого в кого. • Брать, взять за душу, за сердце (песня, музыка) – брати, взяти (хапати, вхопити, торкати, торкнути) за душу, за серце кого; зворушувати, зворушити (розчулювати, розчулити) кого. [Багато чув і я невчених співаків, Що пісня в них було жаріє і іскриться, За серце беручи. Рильський.] • Брать, взять на душу – брати, взяти на себе (на свою душу). • Брать, взять на мушку, на прицел – брати, взяти на мушку, на приціл; приділятися, прицілитися (націлятися, націлитися, налучатися, налучитися, намірятися, наміритися) на (в) кого. • Брать, взять на попечение кого – брати, взяти на піклування (під своє опікування) кого; брати, взяти кого на свої руки (на свою голову, на свій клопіт). • Брать, взять на поруки кого – брати, взяти на поруки кого; поручитися, поручатися за кого; у поруки ставити, стати за кого. [Хто ручиться, той мучиться. Пр.] • Брать, взять направо, налево – брати, взяти праворуч, ліворуч (в праву, в ліву руку); брати, взяти направо, наліво; (розм.) цабе, соб(і). [Я кидаю стріли праворуч, ліворуч. Українка.] • Брать, взять напрокат – брати, взяти напрокат; випозичати; випозичити що; брати, взяти в (на) тимчасове користування. • Брать, взять на себя обязанности, вину и т. п – переймати, перейняти (перебирати, перебрати, брати, взяти) на себе обов’язки, провину і т. ін. • Брать, взять на себя смелость (книжн.) – брати, взяти на себе сміливість, осмілюватися, осмілитися (насмілюватися, насмілитися); важитися (зважуватися), зважитися; наважуватися, наважитися (відважуватися, відважитися); (тільки докон.) насміти (посміти). • Брать, взять перевес над кем – брати, взяти перевагу (гору, верх) над ким; переважити, переважувати, переважати кого; перемагати, перемогти кого; перевищувати, перевищити (перевершити, перевершати) кого; здобувати, здобути перевагу (перемогу, верх) над ким. • Брать, взять под арест – брати, взяти під арешт (до арешту); брати, взяти за (під) сторожу; (за)арештувати, (за)арештовувати; ув’язнювати, ув’язнити. • Брать, взять своё – (д)осягати, (д)осягти свого, доходити, дійти свого. • Брать, взять себя в руки – брати, взяти себе в руки; опануватися, опанувати себе; перемагати, перемогти себе. • Брать, взять слово обратно (назад) – зрікатися, зректися слова; відрікатися, відректися. • Брать, взять сторону кого – ставати, стати на чий бік (на чиєму боці, на боці кого); прихилятися, прихилитися до кого; ставати, стати за кого, заступитися, заступатися за кого. • Брать пример с кого – брати приклад (зразок) з кого; так само робити, як і хто. • Брать [своё] начало (книжн.) – брати [свій] початок (почин, зачин); починатися (зачинатися); виходити (походити) з чого. • В рот не берёт чего – душа не навертається до чого (їсти, пити що); в душу не лізе що. • Всем берёт – хоч куди; всім зачаровує (принаджує). • Где хочешь бери – де хочеш бери; (образн.) хоч із коліна вилупи; хоч із пальця (п’яти) виколупай (виколупни, вилупи); хоч із-за нігтя виколупни; хоч із душі вийми. [Хоч виколупай з пальця, а дай! Коцюбинський. Ти мені хоч із душі вийми (борг), а віддай. З нар. уст.] • Годы берут своё; старость берёт своё – літа беруть своє; старість бере своє; напосідають (докон. напосіли) літа; які літа, такий розум. Пр. • Гребень не берёт – гребінець не (в)чеше (не бере). • Досада берёт кого – досада бере (забирає, пориває) кого; досадно стає кому. • Его берёт сомнение – сумнів (непевність, вагання, зневір’я) бере його; він не певний цього. • Не берёт (об инструменте, орудии и т. д.) – не бере (не береться); не йме (не йметься). [Його ніяка ні куля, ні шабля не бере. Сл. Гр. Мокрого поліна огонь не йметься. Пр.] • Ничего в руки не брал – нічого (нічогісінько) не робив; і за холодну воду (і до холодної води) не брався. • Отчаяние берёт – відчай (розпач, розпука) бере (огортає). [Іншим часом слухаєш, та аж розпач візьме. Нічого не второпаєш. Пчілка. Густа та темна хмара розпуки огорнула сестру-жалібницю. Сл. Ум.] • Ружьё берёт ниже цели – рушниця бере нижче від цілі; рушниця низить. • Рыба берёт! – риба береться (йметься)! [Вчора й торку не було, а сьогодні, диви, як береться (риба). З нар. уст.] • Сон его берёт – сон бере його; він на сон знемагає; знемагає його сон. [Сова враз знемагає на сон, а далі — пуць на землю — та й лежить. Легенда.] • Страх, злость, смех и т. д. берёт кого – (о)страх (ляк, жах, страхота, жахота), злість (лють), сміх і т. ін. бере кого; (о)страх (ляк, жах, страхота, жахота), злість (лють) огортає (понімає, пориває) кого. [Тільки ж є в нім щось кумедне. Чудернацьке і дитяче. Через те, хоч і жахнешся, Заразом бере і сміх. Кримський.] |
| Вода
• Большое скопление воды – велика вода; дунай; дунай-вода. [Розгулялися води, як дунаї. Пр.] • Быть тише воды, ниже травы – бути нижче [від] трави, тихше (тихіше) [від] води; сидіти тихо і смиренно; бути тихим і смиренним. • Быть, чувствовать себя как рыба в воде – бути, чути (почувати) себе як риба у воді; бути, чути (почувати) себе як пташка (як ластівка) в повітрі; бути в своїй стихії (давн. в своєму живлі). [Суддя в суді — як риба в воді. Пр.] • В мутной воде рыбу ловить – у (кала)мутній воді риб(к)у ловити (риб(к)а ловиться). • В огонь и воду – у вогонь і (в) воду. [За Сагайдачного ладна вона була в огонь і воду. Тулуб.] • Вода дождевая – вода дощова; дощівка. • Вода жёсткая – тверда (різка) вода. • Вода журчащая – дзюркотлива вода; (поет.) [вода] дзюркотонька. • Вода и камень долбит – вода і камінь довба(є). Пр. Крапля по краплі і камінь (і скелю) продовбує. Пр. Яка вода м’яка, а камінь зглодже. Пр. • Вода и мельницу ломает – тиха вода греблю рве. Пр. Тиха вода береги лупає, а бистра йде та й перейде. Пр. • Вода ключевая – кринична (криничана, джерельна) вода; джерелівка. • Вода мелкая, неглубокая – там мілко, не глибоко; (образн.) Там води — горобцеві по коліна (старому горобцю по коліно). Пр. Такої води, що ніде горобцю й лап помочити. Пр. Так глибоко, що жабі по око. Пр. • Вода на чью мельницу (разг.) – вода на чий млин (на чиє колесо, на чиє коло); на чий камінь вода. То вода на мій млин. Пр. Кожний на своє колесо воду навертає. Пр. Кожний на своє коло воду тягне (горне). Пр. То на мій камінь вода. Пр. • Вода полая – повідь (повінь, повіддя, павідь); (поверх льоду) полій. • Вода пошла на убыль, вода убывает – вода почала спадати (убувати); вода пішла на спад; вода спадає (убуває); (образн.) воду смикнуло. • Вода светлая – вода чиста [як сльоза]; (діал.) красітна вода. • Вода слегка замёрзла, подёрнулась тонким слоем льда – вода зашерхла. • Вода сплошь – одним лицем вода. • Вода стоячая – стояча вода (нетеч, нетеча, нетечина); водостій; мертвовід. • Вода тёплая – тепла вода; літепло. [Начерпай води холодної і постав на вогонь, зогрій літепла, промий мої смертельні рани. Сл. Гр.] • Вода чистая, свежая – вода чиста, свіжа; погожа вода. [Було — забагнеться панам погожої води, — лакей і посилає його до криниці. Коцюбинський.] • Водой не разлить, не разольёшь кого (разг.) – як риба з водою хто з ким; водою не розлити (не розіллєш) кого; ані лопата, ані мотика їх не розлучить; нерозмийвода (нерозлийвода); вони не розмита вода; вони нерозлучні друзі (друзі на життя і на смерть). [Козак з бідою, як риба з водою. Пр. Ми з тобою, як риба з водою. Пр.] • Водой пройти, превращаться в воду (таять) – пойнятися водою: братися, узятися водою. [Незабаром сніжок пойнявся водою. Гребінка.] • Воду толочь — вода и будет – вари воду — вода й буде. Пр. • Вывести на свежую (чистую) воду (разг.) – вивести на чисту воду (на світ, на світло денне); (іноді) зірвати машкару з кого. • Выйти сухим из воды – вийти сухим із води; дешево відбутися. • Грунтовая (подпочвенная) вода – підґрунтова вода; (розм. лок.) підшкурна (зашкурна) вода. [В сій криниці зашкурна вода, а не джерельна, то в сухе літо пересихає. Сл. Гр.] • Десятая (седьмая) вода на киселе (фам. шутл.) – родич десятого коліна. Пр. Десята вода (шкура) на киселі. Пр. Василь бабі сестра у первих. Пр. Мій батько і твій батько (дід) коло одної печі грілися. Пр. Родина — кумового наймита дитина. Пр. Пень горів, а він руки нагрів, та й став йому дядьком. Пр. Дідового сусіда молотники. Пр. Ми родичі: на однім сонці онучі сушили. Пр. Його мама і моя мама в одній воді хустки прали. Пр.; (лок.) Наша корова напилася з вашої калюжі. Пр. • Доставлять, доставить груз водой – перевозити, перевезти (правити, доправити) вантаж водою. • Дуть на воду – дмухати (дути) на [холодну] воду. [Хто обпікся на молоці, той і на холодну воду дмухає. Пр. Він і на холодну воду дує. Пр.] • [Ему] как с гуся вода (разг.) – [Йому] як з гусі (з гуски) вода; не сушить (не морочить, не клопоче) собі голови нічим; а йому й байдуже; а він і байдуже; байдужісінько йому. • Живая и мёртвая вода (в сказках) – вода живуща (живлюща, жива) й (з)цілюща (мертвуща, мертвяща). • Как в воду канул (разг.) – як у воду пішов (ввійшов, упав, пірнув, канув); як водою вмило (змило); мов хвиля змила (пойняла); як з мосту впав; як лиз (лизень) злизав; як корова язиком злизала. Пропав, як у воду впав. Пр. • Как в воду опущенный (унылый, печальный) – як у воду опущений; тяжко засмучений (зажурений); геть знеохочений [до всього]. • Как две капли воды (похож) – [Як] викапаний; [як] вилитий; як (мов…) дві краплини води схожий; достоту схожий; достотній; чистий (чистісінький); (образн.) вилився як з воску в кого; як з ока випав. [Вилилась як з воску в матір. Пр.] • Как камень в воду – як камінь у (під) воду; як водою вмило, як вода вмила. • Концы в воду (разг.) – кінці у воду. [Недовго з ним розв’язатися: не хочу, не піду, — та й кінці в воду! Котляревський.] • Много воды – багато води; велика вода. • Много (немало) воды утекло (с тех пор как…) – багато (немало, чимало) води утекло (упливло) (з того часу, як…); не один став витік, утік (з того часу); (про)минув довгий час. • Молчит, как воды в рот набрал – мовчить, як (наче…) води в рот набрав; мовчить, наче повен рот води; (а)ні пари з уст; і пари з уст (з рота) не пустить; і пари з уст не хукне; заціпило йому язик; мовчить як риба (як німий, як стіна); як овечка, не скаже (не мовить) ні словечка; нічичирк; і дух притаїв. [Дід нічичирк, лежить собі і дух притаїв. Стороженко.] • Не суйся в воду, не спросясь броду – не лізь у воду, не знаючи броду. Пр. Не спитавши (не розібравши, не розглядівши) броду, не лізь (не сунься) [прожогом] у воду. Пр. • Обдать, окатить холодной водой кого – облити (злити) холодною водою кого; охолодити (розхолодити, остудити) кого; охолодити запал чий; (образн.) накрити мокрим рядном кого. • Обильный, богатый водой – багатий на воду; водяний. • [Он] воды не замутит (разг.) – [Він] води не замутить (помутить, закаламутить, скаламутить). • Питьевая (хорошая) вода – питна (гожа) вода. • Плыть по воде – пливти (плисти) за водою; пливти (плисти) долі водою (доліріч). • Плыть против воды – пливти (плисти) проти (устріть) води; пливти (плисти) горі водою (горіріч). [І риба не пливе проти бистрої води. Номис.] • Повадился кувшин по воду ходить — там ему и голову сломили – пішов глечик по воду та й голову там положив. Пр. Повадився кухоль по воду ходить, поки йому ухо одламали. Пр. Грай, грай, глечику, вушка збудеш. Пр. Доти глечик воду носить, доки йому ухо не урветься. Пр. До часу збан воду носить. Пр. • По воде поплыло – за водою (з водою) пішло; за водою попливло. [Було, та за водою пішло. Пр. Прийшло з води, пішло з водою. Пр.] • Под воду пойти (нырнуть) – під воду піти (пірнути), іще нирця (нирка) дати. • Под лежачий камень вода не течёт – під лежачий камінь і вода не тече. Пр. Лежали на боку, не заробили і на понюшку табаку. Пр. Лежаного хліба нема. Пр. Лежачи й сокира ржавіє. Пр. З лежі не справиш одежі, а з спання не купиш коня. Пр. Лежачи і вовк не виє. Пр. Лежаний хліб не ситить. Пр. • Поехать на воды – поїхати на (теплі, солоні) води. • Пойти за водой – піти по воду. Пішов по воду, як рак по дріжджі. Пр. • По (на) воде писать (без следа) – на (по) воді писати. То на воді записано. Пр. Це ще вилами по воді писано. Пр. • Посадить на хлеб и на воду кого – посадити (посадовити) на хліб і на воду кого. • После дождя да в воду – з дощу та під ринву. Пр. • Прошёл сквозь огонь и воду (и медные трубы) – пройшов крізь вогонь і воду. Був і на коні, і під конем (на возі й під возом, в ступі й за ступою). Пр. Перейшов [вже] крізь сито і решето. Пр. Пройшов Рим і Крим. Пр. Був у бувальцях, знає, що кий, що палиця. Пр. Був вовк в сіті і перед сіттю. Пр. Поспитав уже пня і колоди. Пр. • Решетом воду носить – решетом воду носити (міряти, набирати). • С лица воду не пить (разг.) – з краси не пити води. Пр. Байдуже врода, аби була вигода (робота). Пр. Не дивися на вроду, але на природу. Пр. • Толочь воду [в ступе] (разг.) – товкти воду [в ступі]. З сухої криниці воду брати. Пр. • Хлеб да вода — молодецкая еда – хліб та вода — то козацька їда. Пр. Хліб та вода — бідного їда. Пр. Козакові небагато треба: солі дрібок, хліба шматок та горілки чарка. Пр. Іще то не біда, як єсть хліб та вода. Пр. Хліб та вода — то нема голода. Пр. • Хоть в воду (броситься) – хоч у воду; хоч з мосту (хоч з гори, хоч із кручі) та в воду; хоч і в прірву; хоч провалися в безодню; хоч живий (живцем) у яму (у землю) лізь. • Хоть воду на нём вози – з нього хоч мички мич. Пр. Такий плохий, хоч у вухо бгай. Пр. Такий, як хліб м’який. Пр. Його хоч на поводі води. Пр. • Чистой воды брильянт – щирісінький діамант (брильянт); діамант (брильянт) найвищої (найліпшої, найкращої) чистоти. • Чистой (чистейшей) воды скептик (разг.) – справжнісінький (щирісінький, чистісінький) скептик. • Что в воду упало, то пропало – що у воду (з мосту) впало, те пропало. Пр. |
| Заглохнуть
• Город заглох (перен.) – місто підупало (занепало, спустіло). • Огонь заглох – вогонь погас. |
| Колено
• До колен – по коліна; до колін. • По колени, по колено – до коліна. • Пьяному море по колено – п’яному (й) море по коліна. Пр. П’яний і в огонь полізе. Пр. П’яному горя немає — усе рівно. Пр. П’яному ні гори, ні низу. Пр. П’яному і коза (і кози) в золоті. Пр. • Река даёт, давала колено – рі(ч)ка завертає, завертала коліном; рі(ч)ка робить, робила коліно (заворот). • Ставить, поставить на колени кого (перен.) – ставити, поставити на коліна (навколішки) кого. • Становиться, стать, падать, упасть, спускаться, опуститься на колени перед кем – ставати, стати, падати, упасти (про багатьох поставати, попадати) навколішки (навколінки, навколінці) перед ким; уклякати, уклякнути (про багатьох повиклякати) перед ким. |
| Кремень
• Высекать, высечь огонь кремнем – кресати, викресати вогню. |
| Масло
• Всё идёт как по маслу (разг.) – усе йде як помащене (як по маслу); (образн.) усе йде (котиться), як помазаний (помащений) віз. • Деревянное масло – олива. • Ерунда (чепуха) на постном масле (разг.) – ні се ні те, ні трете чортзна-що. • Ешь, дурак, с маслом – їж, дурню, бо то з маслом. Пр. • Как (словно) сыр в масле катается (разг.) – як сир у маслі купається (плаває); живе, наче вареник у маслі плаває; плаває, як пампух в олії; валяється, як нирка у салі; розкошує; купається в розкошах; кохається у добрі. • Кашу маслом не испортишь – каші маслом не зіпсуєш. Пр. Масло каші не шкодить. Пр. Густа каша дітей не розганяє (не розгонить). Пр. • Кукиш (шиш) с маслом – дуля з маком. • Масло выжимать из кого (перен.) – видавлювати (вичавлювати) олію з кого. • Подливать, подлить масла в огонь – доливати, долити оливи до вогню; підкладати, підкласти дров до багаття (у багаття); підкидати, підкинути хмизу в огонь; до гарячого ще приском сипнути. • Постное масло – олія. |
| Медный
• Медный грош цена кому, чему; гроша медного не стоит кто, что – копійка (гріш) ціна кому, чому; копійки щербатої не вартий (не варт) хто, що (не дам за кого, за що); (з)ламаного шага (шеляга) не вартий (не варт) хто, що (не дам за кого, за що). • Медный лоб – мідний лоб; тупа тупиця; дурноверхий; безголовий. • Медный таз – мідниця. • Прошёл [сквозь] огонь и воду и медные трубы – був і на коні і під конем. Пр. Був на возі й під возом (у ступі і за ступою). Пр. Перейшов [уже] крізь сито і решето. Пр. Пройшов крізь огонь і воду. Пр. Пройшов Рим і Крим. Пр. Був вовк у сіті і перед сіттю. Пр. Поспитав уже пня і колоди. Пр. • У него медного гроша нет – у нього ні шага (ні шеляга) нема; він і шага (і шеляга) не має. • Учиться на медные деньги – учитися на мідяки (на мідні, на малі гроші). |
| Подливать
• Подливать, подлить масла в огонь – доливати, долити олії до вогню; до гарячого ще приском сипнути; до вогню (до ватри) дров докидати, докинути. |
| Полымя
• Из огня да в полымя – Див. огонь. |
| Пройти
• Пройти безвозвратно – минутися без вороття (безповоротно); (образн.) піти (утекти) за водою. • Пройти мимо кого, чего – пройти повз кого, повз що, кого, що; поминути (проминути) кого, що; (перен.) поминути (проминути) що. • Прошёл огонь и воду [и медные трубы] – Див. огонь. • Это тебе (ему) так (даром) не пройдёт! (разг.) – це тобі (йому) так (дурно) не минеться (не мине)!; (образн. також) це тобі (йому) боком (рогом) вилізе! |
| Прометеев
• Прометеев огонь – прометеїв (в)огонь. |
Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш)
| ого́нь 1. вого́нь,-гню́ 2. сві́тло,-ла (освітлення) о. блужда́ющий вого́нь блука́вий [блукли́вий] о. вертя́щийся вого́нь вертки́й о. мига́ющий вого́нь мига́льний [миготли́вий] о. опознава́тельный вого́нь розпізнава́льний о. сигна́льный вого́нь сигна́льний |
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський)
| Бага́ття –
1) огонь; 2) горящие угли; 3) костер. |
| Бува́лець – (о человеке) бывалый, опытный. • Бува́ти у бува́льцях – видать виды, пройти огонь и воду. |
| Ва́тра – костер, очаг, огонь. |
| Викре́шувати, ви́кресати – высекать, высечь (огонь). |
| Вого́нь, -гню́ – огонь. |
| Креса́ти, кресну́ти –
1) высекать, высечь огонь; 2) бить, колотить, ударить; 3) подковами звенеть. |
| Ми́ша́чий – мышиный. • Ми́ша́чий ого́нь – фосфорический свет гнилого дерева. |
| По́світ, -ту – свет, огонь. |
| Прикру́чувати, -чую, прикрути́ти, -кручу́, -тиш –
1) прикручивать, прикрутить; 2) привинчивать, привинтить; 3) строго приказывать, приказать; 4) притеснять, притеснить; 5) сві́тло – уменьшать, уменьшить огонь в лампе. |
| Розво́дити, -джу, -диш, розвести́, -веду́ –
1) разводить, развести; 2) кого – разводить, развести (мужа с женой); 3) разнимать, разнять, раз’единить, раздвигать, раздвинуть; 4) чим – распускать, распустить, разбавлять, разбавить; 5) разгонять, разогнать, рассеять (печаль, напр.); 6) разводить, развести, расплаживать, расплодить; 7) разводить, развести, разложить, вздуть (огонь); 8) пространно излагать, изложить, распространяться. |
| Розклада́ти, розкла́сти, -кладу́, -де́ш –
1) раскладывать, разложить; 2) разлагать, разложить (на составные части); 3) раскладывать, разложить, развести (огонь). |
| Розпа́лювати, розпали́ти –
1) разжигать, разжечь; 2) растапливать (печь), развести (огонь); розпа́люватися, розпали́тися – 1) разгораться, разгореться; 2) раскаливаться, раскалиться; 3) разгореться, покраснеть сильно; 4) пылать, воспылать; 5) войти в азарт, вспылить. |
| Розто́плювати, розтопля́ти, розтопи́ти –
1) расплавлять, расплавить; 2) растапливать, растопить (в печи), вздувать огонь. |
| Укреса́ти, -шу́ – высечь (огонь). |
Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен)
| Не подливай масла в огонь. — 1. Огня огнем не потушиш, а шукай води. 2. Не шукай моря - в калюжі втопишся. |
| Прошел огонь, воду и медные трубы. — 1. Перейшов вже крізь сито й решето. 2. Зуби вже на цьому попроїдали. 3. Не з одної печи хліб їв. 4. Не вчи вже мене плакати, я вже добре й сама вмію: не з їдної печи хліба іззіла - я вже знаю віск і воскобоїни. 5. Собака не навчиться плавати, поки не наллється води в ухо. 6. Чим пес старий, тим хвіст твердий. 7. Бачив і горох, і сочавицю. 8. Поспитав вже я і пня, і колоди. |
| Живут, как собака с кошкой. — 1. Живуть, як кішка з собакою. 2. Так любляться, як собака з кішкою. 3. Не помиряться, як два коти над салом. 4. Собака собаки не мине. 5. Трудна згода, де огонь та вода. 6. Очерет з водою не помиряться: хоч вітру нема, все лаються. 7. Як порося з вовком (погодились). 8. Хоч і полаємось, нам з тобою дітей не христить. |
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич)
| вого́нь, вогню́, -гне́ві, -не́м, частіше ого́нь, огню́, огне́ві, -не́м; огні́, огні́в |
| о́гник і рідше во́гник, -ка; -ники, -ків (зм. від ого́нь) |
| огни́сько, -ка, -ку; -ни́ська, огни́ськ (збільш. від ого́нь) |
| ого́нь, огню́, -не́ві, -не́м, на -ні́; огні́, огні́в; рідше вого́нь, вогню́ |
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко)
| Бага́ття, -тя, с.
1) Огонь. Крешіть, дядьку, багаття! Велів багаття розводить... казав троянський флот спалить. Котл. Ен. V. 33. 2) Горящіе угли. 3) Костеръ. Наймит роспалив багаття, повісив на вагани казанок і почав варити куліш. Левиц. Пов. 109. |
| Бли́мавка, -ки, ж. Блуждающій огонь. Желех. |
| Ва́тра, -ри, ж.
1) Очагъ. Шух. І. 186. Огонь. Жива́ ва́тра. Огонь, добытый при помощи тренія другъ о друга двухъ кусковъ дерева; добывается съ извѣстными обрядами вата́гом в полони́ні и служить для разведенія огня въ жилищѣ пастуховъ и для совершенія различныхъ обрядовыхъ дѣйствій надъ скотомъ, охраняющихъ, по мнѣнію пастуховъ, этотъ послѣдній. Шух. І. 191. 2) Подъ печи, на которомъ печется хлѣбъ. Вх. Лем. 395. Ум. Ва́терка. Ой там на леваді ватерка ся курить. Гол. І. 290. Чи би ви не дали мені ватерки? Гн. II. 241. |
| Верхня́к, -ка́, м.
1) Верхній жерновь въ мельницѣ. 2) Часть гончарнаго кру́га (см.). Вас. 179. Шух. І. 260 — 262. 3) Верхній слой скирды. 4) Дека въ струнномъ музыкальномъ инструментѣ (кобзѣ, торбанѣ). КС. 1882. VIII. 282; 1892. ІІІ. 382. 5) Металлическая крышка курительной трубки. Чіпка одкрив верхняк, потяг люльку, — огонь осіяв сіни. Мир. ХРВ. 306. 6) У гребенщиковъ: верхушка рога. Вас. 163. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)