Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 35 статей
Запропонувати свій переклад для «окоченеть»
Шукати «окоченеть» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Окоченева́ть, окочене́ть – кля́кнути, закляка́ти, закля́к(ну)ти, у[о]кля́кнути, (о мног.) покля́кнути з чо́го; дерев’яні́ти, задерев’яні́ти, задереві́ти, дубі́ти, задубі́ти, заду́бнути (о мн. поду́бнути, подубі́ти), ду́ба ста́ти, закацю́[у́]б(ну)ти, (о мног. покацю́[у́]бнути), зацу́піти, погра́бнути, заков’я́знути, закоцолі́ти, околі́ти, заколі́ти, (описат.) на кача́н зме́рзнути. [Аж закля́кнеш уве́сь, бо оде́жі нема́. Ру́ки мені́ задереві́ли. Задубі́в чолові́к на моро́зі. Приси́пало його́ сні́гом, а він і заков’я́знув не встаючи́. Па́льці погра́бли на моро́зі (Неч.-Лев.)].
Замерза́ть, замё́рзнуть – замерза́ти, заме́рзнути и заме́рзти, (о мн.) позамерза́ти, (окоченеть) задубі́ти, заду́б(ну)ти, закостені́ти, закоцені́ти, (подёргиваться льдом о воде) зашерха́ти, за[по]ше́рхнути. [Боло́то сю зі́му не замерза́ло (Хата). Дити́на заме́рзла в по́лі – таки́й моро́з (Поділля)].
• -нув, сделаться твёрдым, как кора (о мокрой одежде) – ко́зубом (лу́бом) ста́ти.
• Не -ющее место на реке – теплина́, про́лиз (-зу), проли́зина, (на болоте) о́пар (-ри и -ру), прогні́й (-но́ю).
• Замё́рзший, Замё́рзлый – заме́рзлий, зме́рзлий, ме́рзлий. [Знайшли́ у снігу́ заме́рзлого (Мирн.). Копи́та сту́кають о зме́рзлу зе́млю (Франко), Захоті́лось ме́рзлого в Петрі́вку (Номис)].
Окостенева́ть, окостене́ть –
1) (обращаться в кост. вещество) костені́ти, закостені́ти, скостені́ти, (о мн.) покостені́ти;
2) (отвердеть), см. Окоченева́ть.
Окостене́лый –
1) скостені́лий, закостені́лий;
2) (окоченелый) закля́клий. См. Окочене́ть.
Оцепенева́ть, оцепене́ть – ці́пнути, заці́пнути, заціпені́ти, дубі́ти, задубі́ти, заду́бти, (от холода) закляка́ти, закля́к(ну)ти, зледені́ти (Франко), (о мног.) поці́пнути, подубі́ти, поду́бти, покля́кнути, позакляка́ти. [Як уда́рить грім, як хря́сне, – так усі́ й заці́пли (Г. Барв.)].
• -не́вший, -не́лый – заду́блий, задубі́лий, закля́клий, зледені́лий, покля́клий, поду́блий, подубі́лий.
• -не́лый труп – задубі́лий труп (мертвя́к). Срв. Окочене́ть, Одеревене́ть, Отверде́ть, Оледене́ть.
Перекочене́ть (о мног.) – покля́кнути, подубі́ти, поду́бти. Срв. Окочене́ть.

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ОКОЧЕНЕВА́ТЬ , ОКОЧЕНЕ́ТЬ окочене́вший див. ОКОСТЕНЕВАТЬ.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Окоченевать, окоченеть – дубі́ти, одубі́ти, -бі́ю, -бі́єш, кля́кнути, закля́кнути, укля́кнути, -ну, -неш.
Околевать, околеть –
1) (умереть) здиха́ти, -ха́ю, -ха́єш, здо́хнути, -ну, -неш, ду́ба да́ти;
2) (окоченеть) закляка́ти, -ка́ю, -ка́єш, закля́кнути, -ну, -неш.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Задереві́ти, задерев’яні́ти – одеревенеть, окоченеть.
Задубі́ти, -бі́ю, заду́бти, -бну – окоченеть, застыть.
Закацю́бти, закацю́бнути, закацу́бти, закацу́бнути – окоченеть, затвердеть.
Закляка́ти, закля́кти, закля́кнути, -кну, прош. в. закля́к, -кла – окоченевать, окоченеть, отвердевать, отвердеть.
Закови́зти, закови́знути, -зну, прош. вр. закови́з, -зла – 1) застыть, окоченеть;
2) запечь, запасть.
Заков’я́зну́ти –
1) завязнуть;
2) связаться, окоченеть.
Засклі́ти, -лі́ю – замереть, окоченеть.
Заціпені́ти, зацепені́ти – окоченеть.
Одубі́ти, -бі́ю, оду́бти, -бну – окоченеть, замерзнуть.
Окацу́бнути, окацю́бнути – окоченеть.
Погра́бнути – окоченеть.
Подубі́ти, -бі́ємо –
1) (о мн.) окоченеть;
2) (о мн.) умереть замерзнув.
Укляка́ти, -ка́ю, укля́кнути, -ну –
1) опускаться, опуститься вниз;
2) становиться, стать на колени;
3) приседать, присесть;
4) коченеть, окоченеть;
5) (только сов. в.) замолчать, смолкнуть.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Задереві́ти, -ві́ю, -єш, гл. Одеревянѣть, окоченѣть (отъ холода, смерти). Руки мені задеревіли — чи воно з холоду, чи хто його знає. Камен. у. Як побачила чоловіка, так і задеревіла. Камен. у. Прийшов п’яний, та як заснув, так і задеревів. Камен. у.
Задубі́ти, -бі́ю, -єш, гл. Окоченѣть. Задубів чоловік на морозі. Черк. у.
Закацю́бнути и закацю́бти, -бну, -неш, гл. Окоченѣть отъ холода, затвердѣть отъ мороза. Мороз добрий, бачу: оце допіру повісила на плоті сорочки, а вже й закацюбли. Черк. у.
Закляка́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. закля́кнути и закля́кти, -кну, -неш, гл. Окоченѣвать, окоченѣть; отвердѣвать, отвердѣть. Доглядали смерти, доглядали — не догляділи, одвернулись на часок, — до його, а він уже й закляк. — Зімою якось запізнився, закляк сердега в хуртовині. Мог. 111. Продержало з тиждень морозом, — земля заклякла як кістка. Мир. Пов. І. 111.
Закови́знути и закови́зти, -зну, -неш, гл.
1) Застыть, окоченѣть. Такий п’яний, що де упав, там і заковиз. Мнж. 180. Так, як його корчило, бідного хлопця, перед смертю, — так вїн і заковиз.
2) Залечь, запасть. Кохання мабуть йому далеко у серці заковизло. Полт. у.
Заціпені́ти, -ні́ю, -єш, гл. Окоченѣть. Желех.
Одубі́ти, -бі́ю, -єш и оду́бти, -бну, -неш, гл.
1) Окоченѣть, замерзнуть. Під таку хвижу не одно одубіє не тілько п’яне, а й тверезе. О. 1861. V. 72.
2) Умереть, околѣть. Був батько, та одубів. Ном. стр. 39. Опівночі нагайка шуміла, а к світові мила одубіла. Чуб. V. 729.
Окацу́бнути, -ну, -неш, гл. Окоченѣть, замерзнуть. Борз. у.
Погра́бнути, -ну, -неш, гл. Окоченѣть. Пограбнуть иноді руки на річці. Руки на дощі та на холоді пограбли. Рк. Левиц.
Подубі́ти, -бі́ємо, -єте, гл.
1) Окоченѣть. Руки подубіли.
2) Замерзнуть, умереть, замерзнувъ. Діти ж голі... подубіли на морозі. Мнж. 112.
Покацу́бнути, -немо, -нете, гл. Окоченѣть (о многихъ). Ну мороз! поки доїдемо, то й покацубнемо.
Укляка́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. уклякну́ти, -ну́, -не́ш, гл.
1) Опускаться, опуститься внизъ. Цюкни сокирою по гільці, щоб вона уклякнула, а не зрубуй. Волч. у.
2) Становиться, стать на колѣни. Баба перед образами вклякнула, стала Бога просити, щоб Бог дав їм звітки дитину. Чуб. ІІ. 375. В той час увірю, як нам прикажуть вклякнути при столі, та й рученьки зв’яжуть. Гол. І. 349.
3) Присѣдать, присѣсть на корточки. Скакав, та не вклякнув. Ном. № 8813.
4) Коченѣть, окоченѣть, отъ холода. Будуть морозяні зіми, то се дерево швидко вклякне.
5) Только сов. в. Замолчать, смолкнуть. Непремінний кричав на людей: я вам се та те, я на вас військо наведу! А люде: «Які ж ми бунтовники? ми ж усе платимо як слід і слухаємо.» Так він і вклякнув, наче води в рот набрав. Новомос. у.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

*Заков’я́з(ну)ти, -ну, -неш, гл. 1) Завязнуть.
2) Окоченеть. Сл. Нік.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Окоченѣ́ть = д. Окостенѣ́ть 2.

Запропонуйте свій переклад