Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 21 статтю
Запропонувати свій переклад для «отрог»
Шукати «отрог» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Отро́г – відно́га, відно́жина. [Відно́ги Карпа́тів].
• -ро́г оврага (балки) – рука́в, ві́тка, при́ярок (-рка), ви́балок (-лка).
Гора́ –
1) гора́ (ум. гі́рка, гі́ронька, гі́рочка), бе́скид (р. -ду).
• Гора́ лишённая растительности – ли́са гора́, лисого́ра, лисогі́р (р. -го́ру).
• Ледяная (пловучая) гора́ – льодова́ (кри́жана) гора́.
• Крутая гора́ – крута́ (стрімка́) гора́.
• Отлогая, покатая гора́ – уло́га гора́, поло́га гора́.
• Вершина горы́, см. Верху́шка и Верши́на.
• Склон (склоны) горы́ – згі́рок (р. -ку), у́збіч (р. у́збочи), узгі́р’я, узбі́ччя.
• На склоне горы́ – на згі́рку, на у́збочі, на узгі́р’ї, на узбі́ччі.
• Подошва горы́ – низ гори́, підо́шва гори́, (обширнее) підгі́р’я.
• Отрог горы́ – відно́га.
• Цепь гор – па́смо гір.
• Ходить по гора́м и по дола́м – ходи́ти го́рами й до́лами (доли́нами), гі́р’ям і поді́ллям.
• В го́ру (вверх по горе́) – на го́ру, у го́ру, під го́ру, до гори́. [Підійма́тися у го́ру. Коня́ці під го́ру ва́жко ї́хати, не те, що з гори́].
• По́д гору – з гори́.
• По горе́ – горо́ю, по горі́ [Доро́га йшла горо́ю. Ой чиї́ то воли́ по горі́ ходи́ли].
• Через го́ру – через го́ру, через верх.
• Под горо́й – під горо́ю, попід горо́ю, (обширнее) по-підгі́р’ю.
• На горе́ – на горі́.
• Лежащий, живущий за гора́ми, между гора́ми, на гора́х, под горо́ю (гора́ми), пред горо́ю (гора́ми), см. Заго́рный, Межго́рный, Наго́рный, Подго́рный, Предго́рный.
• Житель гор, см. Го́рец.
• Итти в го́ру (приобретать значение) – іти́ вго́ру, си́лу бра́ти (забира́ти), у си́лу вбива́тися.
• Надеяться на кого, как на каменную го́ру – поклада́тися на ко́го мов на тверди́й мур, цілко́м (як на се́бе) здава́тися на ко́го, цілко́м увіря́ти (звіря́тися) на ко́го.
• Не за гора́ми – незаба́ром, незаба́вом, невдо́взі, невза́довзі.
• Как гора́ с плеч – як ка́мінь із се́рця, з плече́й (з пліч).
• Гора́ родила мышь – моги́ла ми́шу породи́ла, з лемеша́ ви́йшла шва́йка;
2) (масса: чаще го́ры) ку́па, си́ла (силе́нна), бе́зліч.
• Гора́ денег, гора бумаги, горы книг и т. д. – ку́па (си́ла силе́нна, бе́зліч) гро́шей, папе́ру, книжо́к, ці́ла гора́ папе́ру.
• Сулить золотые го́ры – золоті́ го́ри обіця́ти, ко́зи в зо́лоті пока́зувати кому́.
• Горо́ю, нар. –
1) горо́ю, як гора́.
• Волны, поднимаются горо́ю – горо́ю хви́ля встає́.
• Волосы горо́й стояли – воло́сся ї́жилося, воло́сся дубора́ йшло́, до-гори́ стоя́ло.
• Грива горо́й – гри́ва ди́бом (ду́бом) ста́ла.
• Пир горо́й – бе́нькет на всю гу́бу, на сла́ву.
• Стоять за кого горо́й – розпина́тися за ко́го (и за ким);
2) (берегом, сухим путём) – бе́регом, горо́ю, суходо́лом, грудко́м.
Кряж –
1) суході́л (-до́лу); срвн. Матери́к 2;
2) (дерева) коло́да, окорі́нок (-нка), кряж (-жа); (чурбан) оцу́пок (-пка), оцу́палок (-лка). [А з то́го дре́ва кряжі́ кряжа́[у́]ють, кряжі́ кряжа́[у́]ють, церкви́ буду́ють (Щедрівка)];
3) (горный) кряж, па́смо, хребе́т (-бта́), стяга́, стріли́ця. [Ї́демо кряжа́ми Доне́цьких гір (Черняв.). Гряни́цю вести́ Кавка́зьким па́смом до Чо́рного мо́ря (Н. Рада). Хребти́ гірські́ї вікови́м покри́ті лі́сом (Франко). Він не ба́лкою, а стріли́цею побі́г (Канівщ.)].
• Побочный кряж гор (отрог) – відно́га.
• Кряж подводных камней – ла́ва, ла́виця, порі́г (-ро́гу), па́смо (стяга́) підво́д(я)ного камі́ння (ри́фів);
4) (целина) цілина́, ціли́нна земля́; (твёрдая земля) ґ[г]рунт, матери́к (-ка́). [Докопа́лися до ґру́нту (Сл. Ум.)];
5) (слой) шар (-ру), верства́, кряж. [Давно́ вже на його́ гру́дях лежи́ть широ́кий кряж сиро́ї землі́ (Стор.)];
6) (пчёл) коло́д(к)а;
7) па́стка на вели́кого зві́ра;
8) (грубое полотно) гребі́нне полотно́, гребі́нка (Брацлавщ.);
9) (о человеке) креме́зний, креме́зна́ люди́на, кремезня́к, моца́к (-ка́); срвн. Крепы́ш.
Овра́г (обрывистый) – яр (р. я́ру, ув. яру́га), звір (р. зво́ру), прова́лля (ср. р.), (очень глубокий и обрывистый, почти непроходимый, преимущ. горный) беске́д[т]; (соб. беске́ддя, беске́ття), (поросший лесом) байра́к; (степной, с пологими стенками) ба́лка (ув. ба́лище); (неглубокий) ви́балок (-лка), ви́долинок (-нка).
• Отрог -га – при́ярок (-рка).
• Начало -га – верши́на.
Отно́га, см. Отро́г.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Отрог –
1) (горы) відно́га, -ги;
2) (оврага) ви́балок, -ка, при́ярок, -рка.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Отрог – відно́га;
• о. (оврага) – при́ярок (-рку).
Ветвь (дерева) – гі́лка;
• в. (обмотки, сети) – галу́зка, гі́лка;
• в. (отрог) – відно́га;
• в. (железнодорожная) – рука́в (-ва);
• в. тупиковая – рука́в сліпи́й.
Овраг – яр (я́ру);
• о. (непроходимый горный) – бе́скед (-ду);
• о. (с пологими берегами, степной) – ба́лка;
• о. (неглубокий) – ви́балок (-лка);
• о. (отрог оврага) – ви́ярок (-рка);
• о. (поросший лесом) – байра́к (-ка);
• о. (поперечный) – пере́ярок (-рка);
• о. (с обрывистыми берегами) – прова́лля.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Гора
• В гору, на гору идти, ехать… – на гору (під гору) йти, їхати…
• Гора горой – як гора; товстий (-та, -те).
• Гора родила мышь – вродила гора мишу. Пр. Могила мишу породила. Пр. З лемеша вийшла швайка (зробив із лемеша швайку). Пр. Велика хмара, та малий дощ. Пр. З великої хмари малий дощ. Пр. Грім рака вбив. Пр. Ставивсь як лев, а загинув як муха. Пр.
• Гора с голой вершиной (не покрытая растительностью) – лиса гора; лисогора; (зах.) кичера.
• Гора с горой не сходятся, а человек с человеком сойдётся – гора з горою не зійдеться (не сходиться), а чоловік з чоловіком зійдеться. Пр. Гора з горою не зійдеться, а чоловік з чоловіком — завжди (якраз). Пр. Вода з водою зійдеться, а чоловік з чоловіком. Пр.
• Если гора не идёт к Магомету, Магомет идёт к горе – не прийшла гора до Магомета, то прийшов Магомет до гори. Пр. Не ясла до коней ходять, а коні до ясел. Пр. Як захоче коза сіна, то до воза прийде. Пр.
• Живущий между горами – межигірець.
• За горами, за долами (нар.) – десь далеко; за горами, за долами.
• Идти, пойти в гору (перен.) – іти, піти вгору; силу брати, узяти (забирати, забрати); у силу вбиватися, вбитися.
• Как гора с плеч (перен. разг.) – як (мов) камінь із серця (з плечей, з пліч). Баба з воза — кобилі легше. Пр.
• Как на каменную гору положиться (надеяться) на кого (разг.) – покладатися на кого мов (як) на твердий мур; цілком (як на себе) здаватися на кого; цілком увіряти (звірятися) на кого.
• Нагрузить горой (разг.) – навантажити з верхом (високо).
• Не за горами (весна, праздники) – незабаром (невдовзі, незабавом, іноді не за горами) весна, свято (свята).
• Не за горами живёт (разг.) – поблизу (близько, недалеко, не за горами) живе.
• Обрывистые горы – круто гори; кручуваті гори; кручі.
• Обещать, сулить золотые горы – золоті гори обіцяти; кози в золоті показувати.
• Отрог горы – відгір’я; віднога (відножина) гори.
• Пир горой (перен. разг.) – бенкет на всю губу (на славу); бучний бенкет (бучна учта).
• По горе – горою (по горі).
• Под горою – (по)під горою; на підгір’ї.
• С горы ехать, идти… – з гори їхати, йти…
• Склон горы – узбіччя ((у)збіч); схил гори; (у)згір’я (згірок, погір’я); (іноді) злога.
• Смерть не за горами, а за плечами – смерть не по горах ходить, а по людях. Пр.
• Стоять горой за кого, что – стояти (обставати) стіною (горою) за ким, за кого, за що; [аж] розпинатися за кого, за ким, за що; тілом і душею захищати кого, що.
• Укатали сивку крутые горки – був кінь, та з’їздився. Пр. Був голосок, та позички з’їли. Пр. Були коралі, та пішли далі, були перли, та ся стерли. Пр.
• Ходить по горам и долам – ходити горами й долами (долинами і поділлям).
• Цепь гор – пасмо гір; сугір’я; (іноді) стрілиця.
Овраг
• Большой овраг – великий яр; яруга.
• Овраг, поросший лесом – байрак.
• Отрог оврага – приярок.
• Поперечный овраг – переярок.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Ви́балок, -лку – отрог оврага.
Відно́га –
1) (гори) отрог;
2) рукав, разветвление.
При́ярок, -рку – небольшой овраг, отрог оврага.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Ви́долинок, -нка, м. Отрогъ оврага? ложбина? По дорозі від Теплика до Кам’янок єсть поперечний яр і поздовжний видолинок. Св. Л. 306. Як минеш Вищий Ташлик та Серебрію, та спустишся в видолинок, а там виберешся на невеличку гору.... Св. Л. 73.
Відно́га, -ги, ж.
1) Каждая часть развѣтвленія (дороги, древеснаго ствола). Дорога вилами росходиться: та віднога, що на гору, йде в город..., а друга йде долиною. Св. Л. 215. Дуб був високий, а на дубі три одноги були. КС. 1883. I. 57.
2) Рукавъ рѣки. Желех.
3) Отрогъ горы. Желех.
При́ярок, -рку, м. Небольшой оврагъ, отрогъ оврага. Лохв. у.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

II. Діл, -лу, м. *2) Горный отрог, раздел. Berneker.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Отрог — відно́га, -ги.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Отро́гъ = ві́тка, од(від)но́га (гори) С. Жел.
Отно́га = д. Отро́гъ.

Запропонуйте свій переклад