Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 36 статей
Запропонувати свій переклад для «почтение»
Шукати «почтение» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Почте́ние –
1) (действие) пошанува́ння, вшанува́ння, упова́ження; см. I. Почита́ть, Почти́ть. [Наш То́дір як малюва́ння, тре́ба йому́ пошанува́ння, тре́ба його́ пошанува́ти, до бо́ку ху́стку да́ти (Грінч. III)];
2) (чувство уважения) поша́на, пова́га, шано́ба, ша́на, (по)шано́вання, пова́жа́ння до ко́го, до чо́го. [За се він варт ще бі́льшої поша́ни (Самійл.). До не́ї прили́пла яка́сь обле́сливість в розмо́ві й пова́га до пані́в (Н.-Лев.). Що-б то вчини́ти на озна́ку грома́дської до йо́го шано́би (Куліш). Ні ві́ри в свя́тощі не ма́є, ні шано́би (Самійл.). У ньо́го й на ма́кове зе́рно нема́ шано́вання до грома́ди (Кониськ.)].
• Оказывать -ние – віддава́ти, чини́ти пова́гу, поша́ну кому́, шанува́ти, поважа́ти кого́. [Оди́н поважа́є, а де́сять зневажа́є (Гліб.)].
• Мое -ние! – моє́ пова́жання!
• С истинным -нием остаюсь Вашим… – з правди́вою поша́ною (пова́гою) Ваш…
• Засвидетельствуйте моё -ние вашей супруге – про́шу засві́дчити мою́ поша́ну ва́шій дружи́ні.
• Обед, скажу вам, моё -ние – обі́д, скажу́ вам, на про́чуд га́рний (таки́й, що куди́ твоє́ ді́ло).
Внуша́ть, внуши́ть –
1) навіва́ти, сов. наві́яти кому́ що, надиха́ти, надихну́ти (надхну́ти) кому́ що, увідхну́ти, вмовля́ти (вмо́вити) в ко́го щось, піддава́ти, підда́ти кому́ що; (прививать) прище́плювати, прищепи́ти кому́ що. [Навіва́є їм такі́ думки́. Надихну́в бадьо́рого ду́ху. Прище́плює ді́тям оги́ду до злочи́нств (Крим.). Підда́в йому́ до́бру ду́мку. Вмо́вити цю іде́ю в читача́].
• Внуша́ть постоянными наговорами – нату́ркувати кому́ що.
• Внуша́ть страх – завдава́ти, завда́ти стра́ху́ кому́.
• Внуша́ть почтение – імпонува́ти кому́. [Його́ слова́ мені́ не імпону́ють].
• Внуша́ть мужество кому – осміля́ти, осмі́лити кого́.
• Внуша́ть собою доверие – виклика́ти дові́ру, буди́ти дові́ру;
2) Внуша́ть накрепко (вбивать в голову) – утовкма́чувати, утовкма́читити кому́; (делать строгое внушение) напоумля́ти, застеріга́ти кого́, пригруща́ти, пригрусти́ти, угруща́ти кому́ и кого́. [Угруща́ють і бо́гом, і лози́ною (Г. Барв.)]; (вразумить) на ро́зум посла́ти кому́ (Квіт.).
Засвиде́тельствовать –
1) (подпись и т. п.) засві́дчити, посві́дчити, посвідува́ти, посвідкува́ти, присві́дчити, ви́знати що (пі́дпис). [Засві́дчив мій пі́дпис. Посві́дчив, що спра́вді так було́. Се вам посвідку́ють оби́два мої́ ву́ха (Куліш). А сві́дки ви́знали в суді́, що ти був твере́зий (Кониськ.)].
• -вать показаниями свидетелей – засві́дчити сві́дками. [Умо́ву заве́дено до кни́ги, засві́дчено сві́дками, припеча́тано печа́ткою волосно́го старшини́ (Доман.)].
• -вать подлинность подписи – засві́дчити власнору́чність пі́дпису.
• -вать документально – задокументува́ти. [В пе́ршій полови́ні XIV ві́ку воно́ вже задокументо́ване (Крим.)];
2) -вать почтение, уважение кому – (словами) ви́словити (осві́дчити), (показать) ви́явити поша́ну, пова́гу кому́.
• Засвидете́льствованный – засві́дчений, посві́дчений, задокументо́ваний.
Надлежа́щий, прлг. – нале́жний, (правильный, подходящий, настоящий) слу́шний, (соответствующий) відпові́дний, (нужный) потрі́бний, (дельный) путя́щий. [Коли́ цю всю пра́цю бу́де зро́блено, я з не́ї в нале́жній мі́рі скористу́юся (Грінч.). Ві́нчання, учи́неного про́ти його́ во́лі, він не ви́знав за слу́шне (Ор. Левиц.). До плу́га тре́ба слу́шного пого́нича, щоб прово́рний був (Борзенщ.). Не знайшо́в відпові́дних та влу́чних аргуме́нтів (Рада.)].
• В -щее время – в нале́жну годи́ну, нале́жної годи́ни, слу́шного ча́су, у слу́шний час. [Сю пиху́ замишля́в зби́ти султа́нові слу́шного ча́су (Куліш)].
• -щее доказательство – нале́жний до́від (-воду), -ний до́каз (-зу).
• -щая цена – відпові́дна (нале́жна, справедли́ва) ціна́.
• -щим образом, по -му – як слід, як тре́ба, як годи́ться, як нале́жить, нале́жно, слу́шно, гара́зд, до ді́ла, до ладу́, до пуття́, путя́ще. [Всю пра́цю бу́де як тре́ба зро́блено (Грінч.). Сам ти гара́зд не тя́миш, що́ ро́биш (Комар.). Аби́ було́ все до ді́ла зро́блено (Канівщ.)].
• Он имеет -щий возраст, чтобы занять оту должность – він дійшо́в потрі́бних (відпові́дних) літ, щоб обійня́ти цю поса́ду.
• Дети не имеют -щего ухода – ді́ти не ма́ють нале́жного (відпові́дного, путя́щого) до́гляду. [Ді́ти зоста́лися без путя́щого до́гляду (Грінч.)].
• Оказывать кому -щее почтение – віддава́ти кому́ нале́жну честь (ша́ну, поша́ну).
• Принимать, принять -щие меры – вжива́ти, вжи́ти нале́жних (відпові́дних) за́ходів.
Нару́жный – (находящийся снаружи) (з)околи́шній, (з)окі́льний, надві́рні[и]й, знадві́рні[и]й; (наход. на поверхности тела, предмета) зве́рхній, (поверхностный) поверхо́вий, позверхо́вий; (внешний) зо́вні́шній; срв. Вне́шний 1, 2 и 4. [Околи́шня ма́зка (Сл. Левч.). Околи́шній (надві́рній) бік ха́ти (Богодух.). Окі́льні галере́ї хра́му (Кониськ.). Після знадві́рнього ду́же я́сного со́нця вони́ нічо́го не ба́чили в те́мній крамни́ці (Н.-Лев.). Надві́рня те́мрява (Київщ.). Душа́ жіно́ча щи́ра ся́є в зве́рхній красоті́ (Франко). Запа́лення копиті́в мо́же бу́ти позверхо́ве й глибо́ке (Корольов). Зо́внішній бік я́вищ (М. Грінч.)].
• С -ной стороны – з околи́шньою (зо́вні́шнього) бо́ку, зо́ко́ла, зве́рху, знадво́ру. [З околи́шнього бо́ку га́рно (Короленко). Клепки́ стру́жать з зо́внішнього бо́ку ві́гнуто (Бонд. Виробн.). Ба́чили ви, яка́ шко́ла зо́кола? (Грінч.)].
• -ная болезнь – зовнішня (зве́рхня) х(в)оро́ба. [Зве́рхні хворо́би (Корольов)].
• -ная дверь – надві́рні две́рі (-ре́й).
• -ный диаметр – зо́вні́шній дія́метр (попере́чник).
• -ное лекарство – зо́вні́шні (зве́рхні) лі́ки (-ків), (надпись на аптек. этикетке) зо́вні́шнє (-нього).
• -ная линия – зо́вні́шня лі́нія.
• -ный надзор – зо́вні́шній на́гляд.
• -ная поверхность чего – зо́вні́шній по́верх, зо́вні́шня пове́рхня, о́коло чого́.
• -ный порядок – зо́вні́шній поря́док (лад).
• -ное почтение – зо́вні́шня (зве́рхня, види́ма) поша́на. [Зве́рхні озна́ки поша́ни (Короленко)].
• -ная радость – зо́вні́шня (зве́рхня) ра́дість.
• -ная стена – околи́шня (надві́рня) стіна́.
• -ные стены – околи́шні (надві́рні), сті́ни, о́коло. [Ма́зати о́коло (Полт.)].
• -ные укрепления – околи́шні (зо́вні́шні) укрі́плення.
Нижа́йший –
1) найни́жчий, (сильнее) як-найни́жчий.
• -ший поклон – найни́жчий (низе́нький) поклі́н (-ло́ну);
2) (наипокорнейший) найпокі́рні́ший, найуклі́ні́ший.
• -шее почтение! моё -шее! – моє́ пова́жання! найуклі́нні́ше пова́жання!
• -ший слуга – найпокі́рні́ший слуга́.
Ока́зывать, оказа́ть –
1) (обнаруживать) виявля́ти, ви́явити.
• Он -за́л большие успехи – він вели́кі ви́явив у́спі́хи.
• -вать своё расположение к кому – виявля́ти свою́ до ко́го прихи́льність;
2) (воздавать, делать) дава́ти, да́ти, подава́ти, пода́ти, учиня́ти, учини́ти, роби́ти, зроби́ти.
• -вать внимание кому – ува́гу дава́ти (да́ти) кому́.
• -вать доверие – ві́ру дава́ти (да́ти) кому́, звіря́тися на ко́го.
• -вать предпочтение кому – дава́ти (да́ти) и надава́ти (нада́ти) перева́гу кому́ над ким.
• -вать уважение, почтение кому – дава́ти ша́ну (шано́бу) кому.
• -вать честь, почести кому – давати (дати) честь, хвалу кому, честь, повагу учинити кому́.
• -ать неуважение, непочтение, пренебрежение – знева́гу да́ти (вчини́ти) кому́, зневажа́ти, знева́жити кого́. [Ма́тері знева́гу да́ти].
• Не -а́ть должного уважения кому – ле́гко пова́жити кого́. [Ви так ле́гко пова́жили його́ (короля́) в його́ посло́ві (Куліш)].
• -вать милость, любезность, одолжение, снисхождение кому – ла́ску роби́ти (зроби́ти), ла́ску чини́ти (вчини́ти) кому́, ла́ску (милость) кла́сти (покла́сти) на ко́го, допомогти́ ла́скою кому́, згля́дь ма́ти на ко́го, згля́нутися на ко́го. [Згля́ньтесь на ме́не, бі́дну сироти́ну].
• -вать защиту, покровительство кому – дава́ти (да́ти) за́хист кому́, взя́ти кого́ під свою́ ру́ку.
• -вать услугу – зроби́ти послу́гу кому́, прислужи́тися кому́, ста́ти кому́ в приго́ді.
• Окажи́те мне услугу – зробі́ть мені́ послу́гу, ста́ньте мені́ в приго́ді.
• Он -за́л великие услуги своему отечеству – він ду́же прислужи́вся свої́й ба́тьківщині, у вели́кій приго́ді став свої́й ба́тьківщині.
• -вать содействие, помощь – става́ти (ста́ти) в приго́ді кому́, (по)дава́ти, (по)да́ти по́мочи, пора́ди кому́, підмогти́, запомогти́ кого́ чим, призволя́ти по́міч кому́, (редко) підложи́ти ру́ки під ко́го.
• -вать, -за́ть сопротивление кому, чему – опира́тися, опе́ртися про́ти чо́го, о́пір кому́ ста́вити, о́пором стоя́ти, ста́ти проти ко́го, проти чо́го, о́дсіч да́ти кому́. [Ро́ків сто або́ й більш опира́лись громадя́ни про́ти хи́жої си́ли (Куліш)].
• -вать влияние, действие – роби́ти, зроби́ти вплив на ко́го, на що, вплива́ти, ді́яти на ко́го, на що.
• Тепло и холод -вают различное влияние на тела – тепло́ і хо́лод рі́зно ді́ють на ре́чі.
• Действие, которое -вают на наше тело изменения температуры – ді́яння (вплив), що на на́ше ті́ло справля́ють змі́ни в температу́рі.
Передава́ть, переда́ть –
1) передава́ти, переда́ти кому́, що, (о многом) попередава́ти. [Переда́й мені́ сіль].
• -ва́ть что-н. из рук в руки, друг другу – передава́ти з рук до рук, оди́н (одно́) о́дному що-не́будь.
• -ва́ть, -да́ть кому имущество, власть, право – передава́ти, переда́ти (редко здава́ти, зда́ти) майно́, вла́ду, пра́во кому́. Срв. Уступа́ть.
• -дава́ть (-да́ть) приказания армии по радиотелеграфу – передава́ти (переда́ти) нака́зи (ро́зкази) а́рмії ра́діо-телегра́фом.
• -да́ть болезнь, черты характера кому – переда́ти х(в)оро́бу, вда́чу кому́.
• -да́ть письмо, деньги, подарок кому через кого – пере[по]дава́ти, пере[по]да́ти листа́, гро́ші, гости́нець кому́ ким. [Козако́м гости́нець ба́тькові переда́в].
• -да́ть письмо в собственные руки – по[пере]да́ти листа́ до вла́сних рук.
• -да́ть дело на чьё усмотрение – відда́ти спра́ву на чий ро́зсуд, зда́тися на чию́ ду́мку.
• -да́ть дело в суд – переда́ти спра́ву до су́ду.
• -да́ть настроение кому – переда́ти на́стрій кому́. [Музи́ка гро́ю передає́ сумни́й свій на́стрій слухача́м].
• -да́ть вексель – пережирува́ти. [Узя́в та ве́ксель той на жі́нку і пережирува́в];
2) что (изображать) – віддава́ти, відда́ти, подава́ти, пода́ти. [Пое́т вира́зно віддає́ свої́ пережива́ння. Бу́кви віддаю́ть зву́ки. Оповіда́ння подає́ трагі́чну до́лю відо́мої красу́ні (Єфр.)];
3) -да́ть лишнее – передава́ти, переда́ти, (о мног.) попередава́ти [Переда́в куті́ ме́ду. Ви переда́ли три карбо́ванці, як дава́ли ре́шту (при сдаче)]; (заплатить дорого) перепла́чувати, переплати́ти за що; (давать много раз) дава́ти, по[на]дава́ти.
• Сколько денег я ему уже -ва́л – скі́льки вже гро́шей я йому́ надава́в;
4) (на словах) перека́зувати, переказа́ти, нака́зувати, наказа́ти, переповіда́ти, перепові́сти, (о сплетнях, слухах ещё) перено́сити, перене́сти, (о многом) поперека́зувати, попереповіда́ти, поперено́сити, поперено́шувати кому́ що, про що. [Я не бу́ду перека́зувати вам тих лайо́к (Коцюб.) (и ті лайки́). Перека́зували нови́ни (Грінч.). Переказа́ла, щоб поспіша́вся (Коцюб.). Переказа́ти слова́ми стано́вище мого́ ду́ха (Конис.). Ой накажи́, га́лко, від кошово́го ві́сті. Де що почу́є, все перено́сить].
• -ть через кого – перека́зувати, нака́зувати ким. [Переказа́ла дочко́ю, щоб поспіша́в додо́му. Накажи́ слуго́ю, що ти незду́жаєш (Л. Укр.)].
• -да́ть чьи слова – переказа́ти, пода́ти чиї́ ре́чі (чию́ мо́ву).
• Он неверно -да́л мои слова – він не так переказа́в мої́ слова́.
• -да́ть мысль (словами) – переказа́ти ду́мку.
• -да́ть что-либо своими словами – переказа́ти що свої́ми слова́ми.
• -ть известие – пода́ти зві́стку.
• -ть что-либо потомству – переда́ти що пото́мству (наща́дкам), пода́ти що у пото́мство (Куліш).
• -ть на письме – списа́ти. [Найкра́щая пі́сня мені́, її́-ж і списа́ти не си́ла (Самійл.)].
• -ва́ть, -да́ть поклон – перека́зувати, переказа́ти поклі́н и покло́на, віддава́ти, відда́ти поклі́н, поклоня́ти, поклони́ти, поклоня́тися, поклони́тися, відклоня́тися, відклони́тися кому́ ким. [Сестра́ до бра́та з чужо́ї сторони́ поклоня́ла. Коза́к до ді́вчини ворла́ми та поклони́вся. З Украї́ни до ді́вчини коза́к відклони́вся].
• -да́йте ему мою глубокую благодарность, моё почтение – перекажі́ть йому́ мою́ глибо́ку подя́ку (вдя́чність), мою́ пова́гу (поша́ну).
• -да́ть кукованием – перекува́ти. [Хоч си́вою зозу́лькою переку́й до ме́не].
• Передава́емый – переда́ваний; відда́ваний; перепла́чуваний; перека́зуваний; перепові́дуваний.
• Пере́данный и пе́реданный – пере́даний, (о мног.) попереда́ваний; ві́дданий, по́даний, (о мног.) повідда́ваний; перепла́чений; перека́заний, нака́заний, перепові́даний, перепові́джений, перене́сений, (о мног.) поперека́зуваний, понака́зуваний, поперепові́даний, поперено́шуваний.
Почё́т – шано́ба, шано́та, ша́на, пошані́вок (-вку), пова́га, честь, поче́стка, го́нор (-ру), (в нар. песнях) вели́ччя (-чя). [Хоро́брому у нас хвала́ і сла́ва, розу́мному шано́ба і пова́га (Куліш). Ма́тимеш доста́тки, роди́ну че́сну, шано́бу од усі́х (М. Вовч.). Тут усі́м одна́ка ша́на (Франко). Слу́жить Семе́н, слу́жить, а го́нору йому́ все таки́ нема́ (Основа). Диви́сь як Семе́н пішо́в у поче́стку (Гр.)].
• Всякому -чё́т по за-слугам (по роду) – уся́кому шано́ба, ша́на по заслу́зі (по роду).
• Быть в -те – бу́ти, пробува́ти у шано́бі, у шано́ті, в ша́ні, в пошані́вку, в го́норі, (образно) сиді́ти на висо́ких стільця́х. [Були́ золоті́ї віки́, як пі́сня і сло́во були́ у шано́бі (Л. Укр.). Вона́ була́ там в такі́й шано́ті (Берд.)].
• Оказывать -чё́т – віддава́ти ша́ну, пова́гу кому́, велича́ти кого́, (в нар. песне) вели́ччя роби́ти, зроби́ти (наряджа́ти, наряди́ти) кому́.
• С -чё́том – че́сно, поче́сно, з ша́ною, з шано́бою. [Та се вже річ рі́ччю, що похова́ємо його́ че́сно (Куліш).]. Срв. Честь, По́честь, Почте́ние.
Почти́тельность – шанобли́вість, шановли́вість, почти́в(н)ість (-ости). Срв. Почте́ние.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Внушать, внушить –
1) виклика́ти, викликати, (вселять) вселяти, вселити, (навевать) навівати, навіювати, навіяти кому що, надихати, надихнути (надхнути) кому що, увідхнути, вмовляти (вмовити) в кого щось, піддавати, піддати кому що; (прививать) прищеплювати, прищепити кому що;
2) (внушать накрепко, вбивать в голову) утовкмачувати, утовкмачитити кому; (делать строгое внушение) напоумляти, застерігати кого, пригрущати, пригрустити, угрущати кому і кого; (вразумить) на розум послати, посилати кому; (поучать) повчати, навчати, навчити; (уговаривать) умовляти, умовити; (убеждать) переконувати, переконати:
• внушать, внушить доверие – викликати, викликати (будити, збудити, вселяти, вселити) довіру (довір’я);
• внушать, внушить мужество кому – надихати, надихнути (навівати, навіяти, іноді внушати, внушити) мужність (відвагу, звагу, сміливість, смілість) кому; осміляти, осмілити кого;
• внушать, внушить себе что – переконувати, переконати себе в чому; забирати, забрати собі в голову що;
• внушать постоянными наговорами – натуркувати кому що;
• внушать почтение – імпонувати кому;
• внушать представление – викликати, навіювати уявлення;
• внушать собою доверие – викликати довіру, будити довіру;
• внушать страх – завдавати, завдати страху кому, викликати (вселяти, навіювати, навівати, наганяти) страху;
• внушать уважение – викликати повагу (пошану);
• это внушает, внушило ему отвращение к чему – це викликає, викликало в нього відразу (огиду) до чого; це відвертає, відвернуло його від чого; з душі верне йому від чого (що).
[Прищеплює дітям огиду до злочинств (А.Кримський). Угрущають і Богом, і лозиною (Г.Барвінок). Навіває їм такі думки. Надихнув бадьорого духу. Піддав йому добру думку. Вмовити цю ідею в читача. Його слова мені не імпонують (АС). Степан казав про літературу сучасну, свою й чужоземну, декламував вірші пристрасних поетів, щоб навіяти тій прекрасній Риті відчуття і бажання любові, щоб притягти до себе її оголені руки, що лежали на столі, темні, спокусливі під збудним світлом червоної лампи (В.Підмогильний). Та вернімося до того, про що ми допіру говорили, а саме, до перечарування сеньйори Дульсінеї, тут саме напрошується ось що: весь цей Санчів фортель, учворений з бажання посмішкуватися над своїм паном і навіяти йому, ніби ота мужичка Дульсінея, а як пан його її не впізнає, то це тим, що її заклято,— все теє каверзи якогось чорнокнижника, з тих, хто не дає просвітку сеньйорові Дон Кіхотові (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Товаришу сержанте, подивіться, що мені видали: штани до колін, черевики на п’ять розмірів більші… Дивитися страшно. — Все нормально. Солдат і повинен наганяти страху]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ЗАСВИДЕ́ТЕЛЬСТВОВАТЬ, засвиде́тельствовать документа́льно, задокументува́ти;
засвиде́тельствовать почте́ние, скла́сти ша́ну;
засвиде́тельствовавший, ОКРЕМА УВАГА;
засвиде́тельствовавший (по́дпись), юр. сві́док (підписа́ння);
засвиде́тельствовавший почте́ние, скла́вши ша́ну.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Почтение – шанува́ння, поважа́ння, -ння, ша́на, -ни, шано́ба.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Почтение – шана; повага; пошана. С почтением – з пошаною; з повагою. Внушать почтение – імпонувати кому. Мое почтение – моє шанування. Глубочайшее почтение – найвища пошана.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Почтение
• Моё почтение! (разг.) – моє поважання (шанування)!; моя пошана!; найуклінніше поважання (шанування)!
• Моё почтение! (о чем-то необычном, разг.) – напрочуд гарний (-на, -не, -ні)!
• Оказывать почтение кому – віддавати (виявляти) повагу (пошану) кому; шанувати (поважати) кого.
• Так, что просто моё почтение – Так, що туди твоє діло.
Выражать
• Выражать, выразить неудовольствие – виявляти, виявити незадоволення (невдоволення); (розм. образн.) носом крутити, закрутити. [Як се почув чорт, то аж носом закрутив — наче чемериці понюхав. Стороженко.]
• Выражать, выразить пением – виявляти, виявити співом; виспівувати, виспівати [долю, горе]. [Вона наче мою долю виспівує. Барвінок. Виспіває горе. Н.-Левицький.]
• Выражать, выразить почтение кому – виявляти, виявити (віддавати, віддати, висловлювати, висловити) шану (пошану) кому.
• Выражать, выразить словами что – висловлювати, висловити (вимовляти, вимовити) що; вимовляти, вимовити (виливати, вилити) у слові (словом) що; виявляти, виявити у слові що. [Що він для мене, — висловить несила. Українка.]
• Выражать нетерпение – виявляти нетерпіння (нетерплячку); нетерпеливитися. [Гості нетерпеливилися, щоб швидше почати танці. Пчілка.]
• Выразить мысль подлинника в переводе – передати думку первотвору (оригіналу) у перекладі (перекладом).
• Выразить порицание кому – висловити (зробити, дати) догану кому; (розм.) ганьбу дати кому; погудити кого. [Сестру похвалять, мене погудять. Сл. Гр.]
Засвидетельствовать
• Засвидетельствовать почтение (устар.) – засвідчити (виявити, скласти) пошану (повагу) кому; (словами) висловити пошану кому.
Мой
• Вышло по-моему – на моє вийшло (розм. впало); вийшло по-моєму.
• До моего [дожить, дотянуть…] – до мого [дожити, дотягти, докалатати…].
• Моё почтение! – моє поважання!; моє шанування!
• Моя взяла – моє зверху; я подужав (я подолав, я переміг, я виграв); (іноді) моя взяла.
• Он это знает лучше моего – він це знає краще (ліпше) за мене; він це знає краще (ліпше), ніж я.
• По-моему – по-моєму; як на мене; як на мій розум; на мою думку (гадку).
• С моё – [Стільки] скільки я; те, що я.
• Это моё дело – це моя річ (моє діло); це мені знати.
• [Это] не по моей части – [Це] до мене не належить; [це] до мене не стосується; [це] не моє діло.
Нижайший
• Нижайшее почтение! – моє поважання!; моє шанування!; найуклінніше поважання!

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Вшанува́ння –
1) почтение, уважение;
2) чествование.
Ошанува́ння – почтение, уважение.
Пова́жання – уважение.
• Моє пова́жання – мое почтение.
Пошанува́ння – уважение, почитание, почтение.
Честь, -ти –
1) честь;
2) репутация;
3) почтение, уважение.
• Честь дава́ти – честь, почтение оказывать.
• Честь на собі́ кладу́ – из уважения к самому себе.
• Честь стрі́нула його́ – ему выпала честь.
Ша́йність – честь, почтение.
Ша́на, -ни – почтение, уважение, честь.
Шано́ба, -би – честь, почет, уважение, почтение.
• Була йо́му шано́ба – досталось ему.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Почтение – поважа́ння, поша́на; относиться с совершенным -нием к кому – ста́витися з цілковитою поша́ною до ко́го; с совершенным -нием к вам остаюсь НН – цілко́м поважа́ю Вас НН.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Ошанува́ння, -ня, с. Почтеніе. Моє вшанування, ясновельможний грапе! Рудч. Ск. II. 203.
Пошанува́ння, -ня, с. Уваженіе, почитаніе, почтеніе. К. ЧР. 223. Наш Тодір як малювання, треба йому пошанування, треба його пошанувати, до боку хустку дати. Грин. III. 512.
Ушанува́ння, -ня, с. Почтеніе, уваженіе. Не маю я ушанування. Котл. Ен. VI. 6.
Ша́йність, -ности, ж. Честь, почтеніе. Як він робив, така йому й шайність. НВолын. у. Людям чини шайность, а коло себе май охайность. Ном. № 11249.
Ша́на, -ни, ж. Почтеніе, уваженіе, честь. Життя панське, та шана собача. Грин. 235. Ой я водила і визволяла, а мені молодій одна шана. Нп. Ти окрив його красою, шаною царською. К. Псал. 47.
Шано́ба, -би, ж.
1) Честь, почетъ, уваженіе, почтеніе. Рудч. Ск. II. 204. На що та й шаноба, як добрее слово. Ном. № 12865.
2) Була йому шаноба! Досталось ему. Ном.
Шанува́ння, -ня, с.
1) Почтеніе, уваженіе.
2) Угощеніе. Почалися законні речі, а за ними веселе шанування. Г. Барв. 329.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Почте́ніе = шано́ба (С. З.), ша́на (С. З.), шанува́ння (С. Л.), пошанува́ння, ша́йність, пова́га (С. З. Л.). — На що та й шаноба, як добреє слово. н. пр. — Ой були ми в пана, була нам повага: пили мед-горілку за Ганусю дївку. н. п. — Великоє пошанування од царя міли. Л. С. — Людям чини шайність, а коло себе май охайність. н. пр.

Запропонуйте свій переклад