Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 20 статей
Запропонувати свій переклад для «предотвращать»
Шукати «предотвращать» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Предотвраща́ть, предотврати́ть что – запобіга́ти, запобі́гти чому́, відверта́ти, відверну́ти (завча́су) що.
• -ти́ть беду (несчастье) – запобі́гти ли́хові. [Мо́жна бу́ло запобі́гти ли́хові завчасу́ (Грінч.)].
• -ти́ть опасность – відверну́ти небезпе́ку, запобі́гти небезпе́ці.
• Предотвращё́нный – запобі́жений, відве́рнутий (відве́рнений).
• -ться – відверта́тися, бу́ти запобі́женим, відве́рнутим.
• Несчастные случаи -ща́ются осмотрительностью – нещасли́ві ви́падки оба́чливістю відверта́ються.
Отвраща́ть, отврати́ть –
1) відверта́ти, відверну́ти, відво́дити, відве́сти́, відхиля́ти, відхили́ти кого́, що від ко́го, від чо́го.
• -ти́ть беду, несчастие, опасность, смерть и т. п. – відверну́ти (відве́сти́, відвола́ти) ли́хо, неща́стя, небезпе́ку, смерть від ко́го. Срв. Предотвраща́ть.
• -ть взоры, лицо от кого, от чего – відверта́ти (відверну́ти), відво́дити (відве́сти́) о́чі, лице́ від ко́го, від чо́го;
2) безл. верну́ти, відверну́ти кого́ від чо́го. Срв. Отвора́чивать и Вороти́ть 2.
• Отвращё́нный – відве́рнений и відве́рнутий, відве́дений.
Предваря́ть, предвари́ть –
1) кого чем – упереджа́ти, упереди́ти, попереджа́ти, попереди́ти кого́ чим, запобіга́ти, запобі́гти кого́.
• -ри́ть кого своим приходом – попереди́ти (упереди́ти) кого́ свої́м прихо́дом, попе́реду прийти́ за ко́го; 2) кого о чём – попереджа́ти, попереди́ти, перестерега́ти, перестерегти́, остерега́ти, остерегти́ кого́ про що; срв. Предупрежда́ть и Предостерега́ть.
• -ри́ть кого об опасности – перестерегти́, остерегти́ кого́ про небезпе́ку (перед небезпеко́ю);
3) (предотвращать) запобіга́ти, запобі́гти чому́.
• -ри́ть порчу продуктов присмотром – запобі́гти псува́нню ха́рчи до́глядом.
• Предварё́нный – попере́джений, упере́джений; перестере́жений, остере́жений; запобі́жений.
Предохраня́ть, предохрани́ть от чего – убезпеча́ти, убезпе́чити, охороня́ти, охорони́ти (завчасу́), о[у]берегати́, о[у]берегти́ (завчасу́) кого́, що від чо́го; см. Предотвраща́ть.
• -ня́ть от заболевания холерой – охороня́ти (оберега́ти) від холе́ри.
• -ня́ть себя от холода – убезпеча́ти себе від хо́лоду.
• Предохранё́нный – убезпе́чений, охоро́нений, убере́жений.
• -ться – убезпеча́тися, убезпе́читися, охороня́тися, о[у]берега́тися (завчасу́), бу́ти убезпе́ченим, охоро́неним, убере́женим від чо́го.
Предупрежда́ть, -преди́ть –
1) (опережать) по[у,ви]переджа́ти, по[у,ви́]переди́ти кого́, що; срв. Предваря́ть. [Думки́ так і літа́ли по його́ голові́, попереджа́ючи слова́ (Коцюб.). А що, одна́че, коли́ він переб’є́, попере́дить мене́ (Кониськ.)];
2) кого о чём (предуведомлять, предостерегать) – попере́джувати, попереджа́ти, попере́дити, пере[за,о]стерега́ти, пере[за,о]стерегти́, упереджа́ти, упереди́ти кого́ про що, (народн., описат.) навіжки́ дава́ти кому́; см. Предостерега́ть. [Забу́ла перестерегти́ його́, що йде на ніч у Чорно́вус (Грінч.). Напере́д застерега́ю читача́ (Крим.). Остері́г мене́, що гру́ба дими́ть (Кониськ.). Перестерега́в, щоб вона́ не говори́ла непра́вди (Грінч.). Тре́ба бі́гти й остерегти́ його́ (Коцюб.). Барана́ стрижу́ть, а козлу́ навіжки́ даю́ть (Ном.)];
3) что (предотвращать, предохранять) – запобіга́ти, запобі́гти чому́; срв. Предотвраща́ть. [Запобі́гти ли́хові (Куліш)];
4) кого чем (сделать что-л. скорее) – у[по]переджа́ти, у[по]переди́ти, випереджа́ти, ви́передити кого́ в чо́му.
• -жда́ть чьи желанья – попереджа́ти чиї́ бажа́ння.
Предупреждё́нный –
1) по[у]пере́джений;
2) пере[за,о]стере́жений, упере́джений через ко́го;
3) запобі́жений;
4) у[по]пере́джений, ви́переджений.
-ться –
1) (быть опережённым) по[у]переджа́тися, бу́ти по[у]пере́дженим;
2) (быть предуведомленным, предостережённым) пере[за,о]стерега́тися, бу́ти пере[за,о]стере́женим, упере́дженим через ко́го.
Предустраня́ть, -устрани́ть – усува́ти, усу́нути, відверта́ти, відверну́ти, відстороня́ти, відсторони́ти що, запобіга́ти, запобі́гти чому́ напере́д (завча́су́, заздалегі́дь); см. Предотвраща́ть, -врати́ть.
• Предустранё́нный – напере́д (завча́су́, заздалегі́дь) усу́нутий, відве́рнутий, відсторо́нений.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Предохраняться, предохраниться – (охраняться) охоронятися, охоронитися; (ограждаться) забезпечуватися, забезпечитися, (уберегаться) уберігатися, уберегтися, (защищаться) захищатися, захиститися; (оберегаться) оберігатися, оберегтися; (обезопаситься) убезпечуватися, убезпечитися; (предотвращать) запобігати, запобігти. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ПРЕДОТВРАЩА́ТЬ (небезпеку) ще попереджа́ти;
предотвраща́ющий що /мн. хто/ запобіга́є тощо, ста́вши попереджа́ти, зда́тний відверну́ти, запобіжник, прикм. запобі́жний, запобіга́вчий, опере́дливий, попере́джувальний, попереджа́льний, для попере́дження;
предотвращающийся/предотвраща́емый попере́джаний, попере́джуваний, відве́ртаний, запобі́ганий;

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Предотвращать, предотвратить – відверта́ти, -та́ю, -та́єш, відверну́ти, -ну́, -неш (що), запобіга́ти, -га́ю, -га́єш, запобі́гти, -біжу́, -біжи́ш (чому́).

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Предотвращать, -ратить – запобіга́ти, запобі́гти.
Предохранять, -нить – застеріга́ти, застерегти́;
• п. (защищать) – захища́ти, захисти́ти;
• п. (предотвращать) – запобіга́ти, запобі́гти;
• п. (устранять оп.) – забезпе́чувати, забезпе́чити.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Предотвращать
• Предотвращать, предотвратить беду, горе… – запобігти, запобігати лихові, горю…; відвертати, відвернути лихо, горе… (від кого).
Беда
• Беда беду родит – біда лихо породила (родить), а біду — чорт (чортова мати). Пр. Одна біда не ходить, а з дітками. Пр.
• Беда, да и только – лихо (біда) та й годі. [Мачуха слухала, слухала, потім: «Лихо та й годі!.. Це вже робить не схотів, годить не схотів…» Тесленко.]
• Беда как… – страх як… [Страх як набрид він мені отим залещанням. З нар. уст.]
• Беда, коль пироги начнёт печи сапожник, а сапоги тачать пирожник – коли не пиріг, то й не пирожися, коли не швець (не тямиш), то й не берися. Пр. Як не коваль, то й рук не погань. Пр. Швець знай своє шевство, а в кравецтво не лізь (мішайсь). Пр. Чого не знаєш, за те й не берись. Пр.
• Беда на беде, бедою погоняет – біда бідою їде й бідою поганяє. Пр.
• Беда научит калачи есть – навчить лихо з маком коржі їсти. Пр. Навчить біда попити, як нема чого вхопити. Пр.
• Беда одна не ходит – біда ніколи сама не ходить. Пр. Як одна біда йде, то й другую за собою веде. Пр. Біда біду тягне. Пр. Одна біда тягне за собою другу. Пр. Біда та й за біду зачепилася. Пр. Біда за біду чіпляється. Пр. До лиха та ще лихо. Пр. Біда сама не ходить, але десять за собою водить. Пр. Одна біда не докучить, бо як одна заворушить, то за нею сотня рушить. Пр. Біда ніколи одинцем не ходить: завжди в парі. Пр.
• Беда одолела кого – лихо посіло (присіло) кого; біда посіла (присіла) кого; лихо збороло (притисло, заїло) кого; біда (лиха година) зборола кого; біда притисла (заїла) кого; лихо (біда) підвернуло[а] під себе кого; лихо (біда) намогло[а]ся на кого. [Присіла йому вся біда: вже ні окріп, ні вода. Пр. Мати ж така слаба… Заїло лихо. Тесленко.]
• Беда постигла кого – лихо (біда) спіткало[а] кого; лихо (біда) склало[а]ся кому; лихо спостигло (зуспіло, приспіло) кого; біда спостигла (зуспіла, приспіла) кого; прилучило[а]ся лихо (біда) з ким; лихо повелося в кого; лихо посипалося на кого; біда вчепилась в кого; біда прискіпалась до кого; лихо кому на безголі[о]в’я. [Коли б ще й йому тут не склалось лиха… П. Куліш. Підросли діти, збулася цього клопоту, так друге лихо приспіло. Вовчок. Ходить отуди чужими селами та може прискіпалася до нього яка біда. Мартович.]
• Беда приходит пудами, а уходит золотниками – біда та горе увійдуть пудами, а виходять золотниками. Пр. Упросились злидні на три дні, та чорт їх довіку не викишкає. Пр. До біди доріг багато, а од біди і стежки нема. Пр. Трудно вийти з біди, як каменю з води. Пр. Не так хутко загоїться, як біда скоїться. Пр. Не так скоро лихо вилізе, як улізе. Пр. Біда здибає легко, та трудно її збутись. Пр. Лихо швидко приходить, а поволі відходить. Пр. Кого вчепиться біда зранку, то держиться й до останку. Пр.
• Беда скоро ходит – від біди й конем не втечеш. Пр. Крутнувсь та й лиха здобувсь. Пр. На кожному кроці чоловіка біда пасе. Пр. Ти від горя за річку, а воно вже на тім боці тебе виглядає. Пр. Ти від горя, а воно тобі назустріч. Пр.
• Беды – злигодні; лиха година.
• Беды не избежать (не миновать) – [Від] лиха (біди) не втекти; лиха (біди) не минути (не обминути, не обійти, не об’їхати); лихо не минеться; (образн.) Біда знайде, хоч і в піч замажся (хоч і сонце зайде). Пр. І на меду знайдеш біду. Пр. Від напасті не пропасти, а від біди не втекти. Пр. [В такі часи в дорогу дику Не рвись — не обминеш біди… Дорошенко. Ти плач, хоч і цілий океан-море наплач, а лиха ні обійдеш, ні об’їдеш. Свидницький.]
• Беды человека научат мудрости – кожна пригода до мудрості дорога. Пр. Біда вчить розуму. Пр. Від біди розумніють, від багатства дуріють. Пр. Кому біда докучить, то й ся розуму научить. Пр. Хто біду має, той багато знає; хто гаразд має, той мало знає. Пр. Не зазнавши біди — не буде добра. Пр.
• Будет тебе (ему, нам…) беда – буде тобі (йому, нам…) лихо (біда); буде лихий світ (лиха година) тобі (йому, нам…); набіжиш (набіжите…) лиха. [Схаменіться! Будьте люди, Бо лихо вам буде! Шевченко.]
• Взвести беду на кого – накинути (прикинути) пеню кому; зводити, звести напасть на кого. [Гляди ж, шануйся! Не зводь напасті на себе. Вовчок.]
• В том-то и беда – то-то бо й лихо (тим-то й лихо); отож-то й горе; (іноді) тим-то й ба; (образн.) не по чім б’є, як не по голові. [Ото-то й горе, що риба в морі. Пр.]
• Грех да беда далеко не живут – де люди, там і лихо. Пр. Нема слободи без біди. Пр. Всюди біда, лише там добре, де нас нема. Пр. На всяку деревину птиця сідає, всяка людина своє лихо має. Пр. І на меду знайдеш біду. Пр.
• Грозит беда кому – грозить (загрожує) біда кому; біда кладеться на кого; на біду кладеться кому. [Як кому на біду кладеться, то як масло в діжку. Пр.]
• Жди беды (берегись)! – начувайся! [Поскаржуся я матері твоїй, Метелиці гірській, то начувайся! Українка.]
• Желаю тебе (ему, вам…) всех бед – бодай тебе (його, вас.) лиха година (недоля) побила; бий тебе (його, вас) лиха година; безголі[о]в’я на тебе (на нього, на вас…). [Бодай же вас, цокотухи, Та злидні побили. Шевченко.]
• Жить пополам с бедой – жити од біди пхаючи; жити лиха прикупивши. [Живе баба за діверем, лиха прикупивши. Пр.]
• Забыть о беде – (образн.) Ударити (кинути, бити) лихом об землю. [Вдармо ж об землю лихом-журбою, Щоб стало всім веселіше. Н. п.]
• Из беды не выберешься – лиха (халепи) не спекаєшся; з біди не вилізеш (не виборсаєшся); біди не позбудешся. [У таку біду вскочив, що й не виборсаєшся. З нар. уст.]
• Как на беду – мов (як) на лихо (на біду); як на те; як на пеню. [А тут, як на лихо, й заробити ніде. Коцюбинський.]
• Лиха беда начало – почин трудний. Пр. За початком діло становиться. Пр. Добрий початок — половина діла. Пр. Почин дорожчий за гроші. Пр.
• Лучше хлеб с водой, чем пирог с бедой – лучче їсти хліб з водою, ніж буханець з бідою. Пр. Краще хліб з водою, як буханець з бідою. Пр. Лучче маленька рибка, як великий тарган. Пр. Як з лихим квасом, то ліпше з водою, аби не з бідою. Пр. Лучче погано їхати, ніж хороше йти. Пр.
• На беду, на свою беду – на лихо (на біду); на лихо собі (мені); на безголі[о]в’я [собі]. [І треба ж, на біду, позаторішню весну його лихий поніс чогось на Десну. Гребінка.]
• Набраться беды – набратися лиха (біди); зазнати (дізнатися) лиха (біди); (образн.) випити [добру] повну. [Іще ти вип’єш добру повну, По всіх усюдах будеш ти… Котляревський.]
• Навлечь, накликать беду на кого – накликати (напитати, стягти) лихо (біду) на кого (на чию голову). [Ну, напитав собі біду! Н.-Левицький.]
• Наделать, натворить беды – накоїти (наробити, натворити) лиха (клопоту, біди). [Накоїть оця гроза лиха — ох, накоїть! Кротевич.]
• Нажить беду – набігти (доходитися) лиха (біди). [Не ходи, мій синочку, доходишся лиха. Сл. Гр.]
• Наскочить на беду – нахопитися (наскочити) на лихо (на біду); (образн.) попастися біді в зуби. [Попався в зуби був біді. Котляревський.]
• Не беда! – дарма!; байдуже! [Дарма, що повість без сюжету, — Зате принаймні не без рим. Рильський.]
• Не смейся чужой беде — своя нагряде – чужому лихові не смійся: не знаєш, що тебе жде. Пр. Не смійся, барило, сам кухвою станеш. Пр. Смішки з попової кішки, а як своя здохне, то й плакатимеш. Пр. Не смійся з людей нині, бо завтра люди з тебе сміятимуться. Пр. Що мені сьогодні, то тобі завтра. Пр. Не бажай другому лиха, коли й тебе скубе біда стиха. Пр.
• Никто беды не перебудет: одна сбудет — десять будет – біда біду перебуде — одна згине, десять буде. Пр. Згине пуга — буде друга. Пр.
• Ох, беда, беда! – лихо (лишенько) тяжке!; ой (ох) лихо, лихо!; ой леле [леле]! [Ой, лихо, лихо! — каже стара, зітхнувши. Мордовець. Ой, леле, леле! Битиме дідусь! Сл. Гр.]
• Переживать, испытывать беду – біду бідувати; біду (лихо) приймати; біди (лиха) зазнавати; терпіти (зносити) лихо (біду). [Уже ж мені та докучило сю біду бідувати. Чубинський. Мій краю! За тебе прийнять не лякаюсь Найгіршого лиха… Кримський.]
• Пережить беду – перебути лихо (біду); лихо (біду) перетерпіти; перебідувати; (образн.) переплакати лихо (біду). [Порятуй, порадь, земляче, як це лихо перебуть! Глібов.]
• Помочь беде – зарадити (запомогти) лихові (біді). [Розривайся й начетверо, то не зарадиш біді. Козланюк.]
• Помочь кому в беде (поддержать кого) – зарятувати (порятувати, підрятувати) кого.
• Попадать, попасть в беду – упасти (попастися) в біду; доскочити лиха (біди); ускочити в халепу (в лихо, в біду, в напасть); влізти в біду; (образн.) засвататися з бідою. [Впав у біду, як курка (як муха) в борщ. Пр. Заплаче, — каже Гаврісаниха, — як засватається з бідою! Кобилянська.]
• Пошло на беду – на лихо (на біду) пішлося; (іноді) пішло на випадок. [Як пішлося ж у дівоньці на біду… Манжура.]
• Предотвращать, предотвратить беду – запобігати, запобігти лихові.
• Прибавка к беде – прибідок. [Як є біда, то є й прибідок. Пр.]
• Придёт беда – біда (лихо) прийде; до лиха (до біди) прийдеться.
• Причинять, причинить беду кому – чинити, вчинити (робити, зробити, діяти, вдіяти) лихо кому; завдавати, завдати лиха кому; стягати, стягти лихо на кого; впроваджувати, впровадити в біду кого; заганяти, загнати в біду кого. [Гадалось, багато мені лиха вдієш, аж це: прийшла коза до воза. Мартович. За що мене Бог карає… чи в біду кого впровадив? Сл. Гр. Прикро йому, прикро дуже, що загнав нас у таку біду. Мартович.]
• Просто беда – чисте лихо, чиста біда. [Чиста біда матері: зашмарується увесь, не доперешся. Головко.]
• Разразилась беда над кем – впало (спало) лихо на кого (на голову чию); впала (спала) біда на кого; окошилося лихо на кому. [Не знаєш, звідки на тебе лихо впаде. Пр. Усе лихо од прощеної душі окошилось тільки на свійських качках. Стороженко.]
• Семь бед — один ответ – більш як півкопи лиха не буде. Пр. Чи раз батька вдарив, чи сім раз — однаково [одвічати]. Пр. Сім бід — один одвіт. Пр. Чи раз, чи два — одна біда. Пр. Раз на світ народила мати, раз і помирати. Пр.
• Спасти, спастись, избавить, избавиться от беды – вирятувати, вирятуватися з лиха (з біди, з напасті); вимотати, вимотатися з лиха (з біди, з напасті); вигорнути, вигорнутися з лиха (з біди, з напасті); визволити, визволитися з лиха (з біди, з напасті); вийти з лиха (з біди, з напасті); вилізти (виборсатися) з лиха (з біди, з напасті); збутися, позбутися (відскіпатися) лиха (біди, напасті); (лок.) викараскатися з лиха (з біди, з напасті); скараскатися лиха (біди, напасті); (образн.) втопити лихо. [Не загайся на підмозі, вирятуй з напасті. П. Куліш. Трудно вийти з біди, як каменю з води. Пр. Біда здибає легко, та трудно її збутись. Пр. Лихо, сказано, як до кого причепиться, — не одскіпаєшся! Мирний.]
• Стряслась беда над (с) кем – впало (спало) лихо на кого; впала (спала) біда на кого; окошилося лихо на кому; лихо спіткало кого; лихо скоїлося з ким; спіткала (спобігла) напасть (лиха година) кого; лихо (біда) заскочило[а] кого. [Біда заскочила їх, як дощова хмара. Коцюбинський.]
• Что за беда! – велике (невелике) лихо!; тільки б і шкоди!; [то] що з того!; дарма!
• Чужую беду и не посоля уплету, а свою беду и посахарив не проглочу – чужа біда за сахар, а своя за хрін. Пр. Чуже лихо за ласощі, а своє за хрін. Пр. Чужу біду з хлібом з’їм, а своєї й з калачем не ковтну. Пр.
• Чужую беду руками (на бобах) разведу, а к своей и ума не приложу – чужу біду на воді (руками) розведу, а своєї і кінця не знайду. Пр. Добре чуже лихо міряти — зміряй своє! Пр. Чуже на ніжки ставить, а своє з ніг валить. Пр.
Горе
• Вот горе! – от лихо (горе)!; от лиха година!
• Гложущее горе – їдуче (гризуще) горе; пекучий біль на серці.
• Горе горькое – лихо тяжке; горе-скрута; горювання-бідування; гіркий світ.
• Горе да и только – лихо (горе) та й годі.
• Горе да море — не выпьешь до дна; горе — что море: и берегов не видно – горе — як море: ні перепливти, ні випити (ні випливти). Пр. Горе — [як] море: усього не вип’єш. Пр. Горе не кинеш у море. Пр. Горе — [як] море: пий його — не вип’єш. Пр.
• Горе-мастер – гіркий (лихий) майстер; горе-майстер; (розм.) попсуй-майстер.
• Горе-музыкант – горе-музика; (розм.) цигикач (зниж. цигикало).
• Горе не красит – лихо (біда) нікого не красить. Пр. Біда не дуда: як стане дуть, то аж сльози йдуть. Пр.
• Горе не свой брат – журба не матінка.
• Горе от ума – лихо з розуму; горе (лихо) з великого розуму.
• Горе охватывает – жаль (туга, журба) бере (обіймає, огортає, понімає).
• Горе только одного рака красит – горе тільки рака красить. Пр. Біда красить, як кип’яток рака. Пр.
• Горе-учёный, горе-профессор… – гіркий (лихий) вчений, професор…; горе-вчений, горе-професор…; біда, а не вчений, біда, а не професор…
• Горю предаваться – вдаватися (вкидатися) в горе (в тугу).
• Горя много, да смерть одна – смерть одна, а хвороб багато. Пр. Від горя хворість, — від хворості смерть. Пр.
• Ему и горя (и горюшка) мало (разг.) – йому й байдуже(чки); йому ані гадки; йому й за вухом не свербить; а він на те й байдуже; йому дарма; мале йому горе; він ні гадки про те, на те; він і гадки (думки-гадоньки) не має; був би й горе (лихо) покотив; він не сушить собі голови [тим].
• Ещё ты перетерпишь много горя – зазнаєш ще ти багато лиха (горя); (образн.) іще ти вип’єш добру повну.
• Жгучее горе – пекуча журба; живий (пекучий) жаль.
• Жить с горем пополам – жити лиха (горя) прикупивши; жити, від біди тікаючи.
• Изведать, претерпеть много горя – зазнати багато горя (лиха); набратися лиха (горя); випити ківш лиха; випити [добру] повну; випити чималу; скуштувати (спити) гіркої.
• Мыкать горе (разг.) – [Біду] бідувати; біду тягти (терти); поневірятися; горювати; горювання приймати; горе терпіти.
• На горе, на своё горе – на лихо (на безголо(і)в’я); собі на безголо(і)в’я (на лихо, на шкоду); на свою голову.
• Натерпишься горя — узнаешь, как жить – біда навчить! Пр. У біді чоловік умудряється. Пр. Біда ум родить. Пр. Горе гострить розум. Пр. Навчить горе глядіть у море! Пр. Біда навчить коржі з маслом їсти. Пр. Навчить лихо з маком коржі їсти. Пр. Горе навчить угору дивитись. Пр. Кому біда докучить, той ся розуму научить. Пр. Біда вимучить — біда й виучить. Пр.
• Не видав горя, не узнаешь и радости – не знавши біди, не знатимеш добра. Пр. Хто горя не бачив, той і щастя не зазнає. Пр. Хто горя не видав, той і щастя не зазнав. Пр. Не зазнавши горя, не знатимеш і радості. Пр.
• Не годы старят, а горе; горе не молодит – старять людину не літа, а біда. Пр. Коли біда діє, голова біліє. Пр. День меркне від ночі, а чоловік — від горя. Пр. Горе натерло, нахилило. Пр.
• Не знающий горя – безнапасний (безжурний).
• Не зная горя – не знавши лиха (горя); лиха не знаючи; безнапасно (безжурно).
• Не оберёшься горя, хлопот – лиха не обженешся (не скараскаєшся); не збудешся лиха, халепи, клопоту.
• От горя бежал, да в беду попал – з дощу та під ринву. Пр. Утікав перед вовком, а впав на ведмедя. Пр. Від вовка втікав, а на ведмедя впав. Пр. Поправився з печі на лоб. Пр. Тікав від диму, та впав у вогонь. Пр.
• Помочь, пособить горю – зарадити лихові; запомогти.
• После грозы вёдро, после горя радость – терпи горе — добро буде. Пр. Терпи, козаче, горе, то питимеш мед. Пр. Добро минеться — лихо буде, лихо минеться — добро буде. Пр.
• Постигло горе кого – лихо (горе) впало на кого; спобігло горе кого; спіткало лихо кого.
• Предотвращать, предотвратить горе – запобігати, запобігти лихові.
• Приобрести, добыть, раздобыть с горем пополам что – розгорювати, розгорити що; розгорюватися на що; загорювати що.
• Причинять, причинить горе кому – завдавати, завдати горя кому; (діал.) завгорювати, завгорити кому.
• Своё горе — велик желвак, чужая болячка — почесушка – чуже лихо за ласощі, а своє за хрін. Пр.
• С горем добытый – загорьований.
• С горем пополам сделать что – з тяжкою бідою зробити що.
• Слезами горю не поможешь – сльозами (журбою) горя не здолаєш. Пр. Плачем лиха не виплачеш. Пр. Плачем ділу не пособиш. Пр. Журба сорочки не дасть. Пр. Журбою поля не перейдеш. Пр. Не потурай журбі: вона тебе ножем під серце, а ти їй під ніс перцю. Пр. Не журись, а за діло берись. Пр.
• Случилось, приключилось горе – спобігло (спіткало) лихо кого; скоїлося (сподіялося) лихо з ким; склалося лихо кому; (розм.) сколотилося лихо в кого; (зрідка) прилучилося (іноді приключилося) лихо (горе) кому.
• Стряхнуть с себя горе – покотили горе[м); (образн.) ударити (кинути) лихом об землю.
• Только бы и горя – якби (коли б) тільки й лиха; (фольк.) тільки б (і) тужаночки.
• Ты от горя, а горе за тобой – ти від горя, а воно тобі назустріч. Пр. Як піде горе зрання, то аж до смеркання. Пр. Горе, та ще й за горе зачепилось. Пр. Біда, ще й за горе зачепилась. Пр. По горе не треба йти за море — його й дома вистачає. Пр. Не шукай горя — воно само тебе знайде. Пр. Ти хочеш на гору, а лихо за ногу. Пр.
• Убитый горем – пригнічений горем.
• Узнать много горя – випити повну (немалу); випити повну (немалу) чарку горя (лиха).
• Хлебнуть горя (разг.) – набратися (зазнати, скуштувати) лиха (біди, горя).
• Чужое горе не болит – добре чуже лихо міряти — зміряй своє! Пр. Чужу біду руками розведу, а до своєї ума не докладу. Пр. Чужу біду з хлібом із’їм, а своєї і з калачем не ковтну. Пр. Чужу біду на воді розведу, а своїй і кінця не знайду! Пр.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

предотвраща́ть, предотврати́ть запобіга́ти, запобі́гти; відверта́ти, відверну́ти

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Предотвращать, -ратить (что) – запобіга́ти, запобігти чому́, відверта́ти, відверну́ти що.
Отвращать, -вратить (предотвращать) – відверта́ти, відверну́ти, відво́дити, відвести, відхиляти, відхилити що від ко́го.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

Предотвращать, предотвратить — запобіга́ти, запобі́гти; од[від]верта́ти, (од) відверну́ти.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Предотвраща́ть, предотврати́ть, ся = одверта́ти, одверну́ти, ся.
Предустраня́ть, предустрани́ть = д. Предотвраща́ть.

Запропонуйте свій переклад