Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 27 статей
Запропонувати свій переклад для «авось»
Шукати «авось» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Аво́сь и аво́сь-либо – аче́й, чей; (а)че́нь, мо́же, мо́же чи не, мо́же-таки.
• На аво́сь – на ща́стя, навмання́, на відча́й, на-пропа́ле.
II. Мочь, глаг. –
1) могти́ (н. вр. мо́жу, -жеш, -жуть, пр. вр. міг, могла́), (диал. зап. мочи́, могчи́); (быть в силах, в состоянии) зду́жати, здо́ла́ти, здолі́ти, змага́ти, примі́ти, примогти́ (що зроби́ти). [Тобі́ не ка́жуть учи́тися, ти собі́ мо́жеш гуля́ти (Л. Укр.). Не мо́жу я цього́ зроби́ти, – си́ли моє́ї нема́є (Київщ.). Де чорт не мо́же, там ба́бу пішле́ (Рудан.). Ма́ти стара́, сестра́ мала́, – не зду́жають пра́ти (Чуб.). Давно́ вже він не роби́в нічо́го, – не здола́в (М. Вовч.). Міг уже́ сиді́ти, але ходи́ти ще не здола́в (Ніженщ.). Я або́ втоплю́ся, або́ що! я так жи́ти не здолі́ю (М. Вовч.). Не змага́ла на найши́ршім заго́ні йти по́рівно з дру́гими (Франко). Очи́ма, примі́в-би, усі́х з’їв (Кониськ.). Знена́видів його́ так, що примі́в-би, – в ло́жці води́ втопи́в-би (Грінч.). Примі́г-би, – очи́ма з’їв (Номис). Примогла́-б, – леті́ла-б за молоди́м гуса́рином (Н.-Лев.)].
• Всё, что -гу – усе́, що мо́жу.
• Он всё -жет – він усе́ мо́же.
• Не -гу́ спать – не мо́жу спа́ти.
• Он не мог сделать этого – він не міг цього́ зроби́ти.
• Не -жете ли вы мне сказать? – чи не могли́-б ви мені́ сказа́ти?
• Не мог ли бы он сюда приехать? – чи не (з)міг-би він сюди́ приї́хати?
• Желал бы, да не -гу – хоті́в-би, та не мо́жу.
• Терпеть его не -гу́ – терпі́ти його́ не мо́жу.
• Терпеть не -гу́, когда… – терпі́ти не мо́жу, коли́…, нена́виджу, коли́… [Нена́видю я, коли́ бре́шуть в живі́ о́чі (Звин.)].
• Не -гу́ знать – не мо́жу (цього́) зна́ти.
• -гу́ ли я надеяться? – чи мо́жу (смі́ю) я сподіва́тися?
• Он не -жет больше защищаться – він не мо́же (не зду́жа(є), не здо́ла́є, не спромо́жен) бі́льше борони́тися. [Полко́вник наш не зду́жа борони́тись, не вмі́є він (Грінч.)].
• Крепость не -жет более защищаться – форте́ця не мо́же (не здо́ла́є, не здолі́є, не спромо́жна) бі́льше обороня́тися.
• Он -жет быть небогатым – він мо́же бу́ти небага́тим.
• Не -гу́, не -жет (не в силах) – не спромо́жен. [Не спромо́жна я вста́ти (Богодух.). Не спромо́жні ми сті́льки заплати́ти (Київ)].
• Подайте, сколько -жете – (по)да́йте, скі́льки мо́жете, (по)да́йте, що спромо́жність ва́ша.
• Если б я только мог (был бы в силах), убил бы его – примі́в(-би) (примі́г(-би)), – уби́в-би його́.
• Мог бы, сквозь землю провалился б – примі́в(-би) (примі́г(-би)), крізь зе́млю провали́вся-б (пішо́в-би). [Примі́г-би, – крізь зе́млю пішо́в (М. Вовч.)].
• Если б только я мог положиться на него – коли́-б ті́льки я міг покла́стися на йо́го.
• Это, этого быть не -жет, это не -жет быть – цьо́го бу́ти не мо́же (не мо́же бу́ти), це неможли́во.
• Это -жет быть – це мо́же бу́ти (ста́тися), це можли́во.
• -жет ли (это) быть? – чи мо́же це (так) бу́ти? чи це можли́во?
• Быть -жет да, а быть -жет нет – мо́же так, а мо́же й ні.
• Не -жет быть, быть не -жет – бу́ти не мо́же, це неможли́во.
• Что -жет быть прекраснее этого подвига? – що мо́же бу́ти кра́ще від цього́ по́двигу?
• Мо́жет быть, быть мо́жет, мо́жет статься – мо́же, (фамил. мо), мо́же бу́ти, мо́же ста́тися. [А мо́же то ма́ма так ті́льки каза́ла? мо́же ли́ха не бу́де? (Грінч.). Ну що-ж, мо́же се й кра́ще (Коцюб.). Йому́-ж так, як і мені́, – год три́дцять і п’ять, а мо тро́хи й бі́льше (Грінч.). Да таки́й здоро́вий дуб був, що мо-б і втрох не обня́в (Драг. Пр.)].
• Мо́жет быть и вправду (и в самом деле) – мо́же (мо) й спра́вді. [Мо́же й спра́вді не так со́нце схо́дить, як письме́нні начита́ли (Шевч.)].
• Мо́жет быть, проект ваш удастся – мо́же бу́ти, що проє́кт ваш зді́йсниться, мо́же ваш проє́кт зді́йсниться.
• Мо́жет быть (авось) – мо́же (фам. мо), мо́же чи не, (а)че́й, (а)че́нь. [Розкажу́ все́ньку сто́рію, мо́же чи не розва́жу себе́ (Крим.). Аче́й на дні мо́ря позбу́дусь я го́ря (М. Ворон.). Аче́нь ли́хові таки́ надоку́чить з на́ми бу́ти (М. Грінч.)].
• Вот на второй, или, мо́жет быть, на третий день – ось дру́гого, чи мо́же (чи там) тре́тього дня. [Ось дру́гого, чи там тре́тього дня прихо́дить Мико́лка сумни́й-сумни́й, – і ї́сти не пита́є (Тесл.)].
• Мо́жет быть, и тебе немножко дать? (чего-л.) – мо́же й тобі́ (хіба́ й тобі́) тро́шки да́ти?
• Могу́щий, прлг. – спромо́жний. [Трудова́ шко́ла змо́же підгото́вити ка́дри робітникі́в, спромо́жних вико́нувати рі́жні фу́нкції в комуністи́чному суспі́льстві (Азб. Ком.)];
2) (быть здоровым) бу́ти ду́жим, зду́жати.
• Как живёте -жете? – як ся ма́єте? як зду́жаєте? (см. Пожива́ть).
Небо́сь, нрч. –
1) (должно быть) ма́бу́ть, либо́нь, либо́нь-таки, пе́вно, пе́вне, десь-пе́вно, десь; (вероятно) наді́сь, не бі́йсь, здоро́в (-ва, -ві), а йди, (гал. ади́), а диви́; (ведь) адже́, адже́ж, таж; (кажется) здає́ться. [«Рего́четься… Га́рно, не бі́йсь! – ті́льки візьму́ та на твоє́му барано́ві ве́рхи й ся́ду!» – грози́вся Іва́сь (Мирний). Бо сам, здоро́в, зна́єш (Шевч.)].
• -бо́сь ты устал? – ма́бу́ть (пе́вно[е], десь-пе́вно) ти втоми́вся?
• Рада, -бо́сь – раді́єш, ма́бу́ть (пе́вно[е], десь-пе́вно).
• -бо́сь, по-немецки не сделает орфографической ошибки! – наді́сь (не бі́йсь), по-німе́цькому не зро́бить правопи́сної по́милки!
• Ноги -бо́сь свои, не купленные – адже́(ж) (таж, ма́бу́ть, либо́нь-таки) но́ги свої́, не купо́вані.
• -бо́сь это он – ма́бу́ть (здає́ться), це він; гляди́, це він.
• -бо́сь не пойду? – гада́єш, не піду́?
• А ты -бо́сь был там? – а ти, ска́жеш, був там?
• -бо́сь, не даст он тебе ни гроша – не сподіва́йся, не дасть він тобі́ ні шага́;
2) (конечно) так и (диал.) дак, звича́йно, зві́сно, пе́вна річ. [Сам так не хо́че роби́ти, а тому́ вели́ть (Грінч.)];
3) (не бойся) не бі́йся[ь].
• -бо́сь, собака моя не кусается – не бі́йся, соба́ка мій не куса́є.
• Авось да -бо́сь до добра не доведут – мабу́ть та неха́й – недо́брії лю́ди (Приказка), неха́й та мабу́ть до добра́ не доведу́ть.
Пуска́ться, пусти́ться –
1) страд. – пуска́тися, бу́ти пу́щеним куди́.
• Зрители -ска́ются сюда бесплатно – глядачі́в пуска́ють сюди́ безпла́тно;
2) возвр. – пуска́тися, пусти́тися, (отправляться) руша́ти, ру́шити, вируша́ти, ви́рушити, мандрува́ти, помандрува́ти, (направляться) подава́тися, пода́тися куди́. [Ляга́ючи спа́ти, на́че пуска́єшся пли́сти по мо́рю но́чи (Коцюб.). Мі́дяні чо́вна, золоті́ ве́сла, ой пу́стимо-ж ся на ти́хий Дуна́й (Ант.-Драг. І.). Пу́стимось кі́ньми, як дрі́бен до́щик (Ант.-Драг. І.). Не трать, ку́ме, си́ли, пуска́йсь на дно́ (Грінч. I)].
• -ска́ться в свет – піти́ у світи́, світа́ми.
• -ска́ться, -сти́ться в (дальний) путь, в (дальнюю) дорогу – пуска́тися, пусти́тися, мандрува́ти, помандрува́ти в (дале́ку) путь, в (дале́ку) доро́гу, (двинуться) руша́ти, ру́шити, вируша́ти, ви́рушити в (дале́ку) путь, в (дале́ку) доро́гу. [І в дале́кую доро́гу знов іти́ пусти́вся (Рудан.). А по го́лому степу́, мов та бурла́цька до́ля у сві́ті, помандрува́ло безрі́дне покоти́поле (Васильч.)].
• -сти́ться по тропинке в горы – пода́тися сте́жкою в го́ри.
• -сти́ться в море – пусти́тися, пода́тися в мо́ре.
• -сти́ться вплавь – плавця́ піти́, пусти́тися.
• -ска́ться, -сти́ться в опасное, в рискованное предприятие – іти́, піти́ на небезпе́чну спра́ву, розпоча́ти непе́вне ді́ло, взя́тися до рискови́тої спра́ви.
• -ска́ться, -сти́ться на удалую, на удачу, на счастье – навмання́ пусти́тися, на одча́й душі́, на ща́стя іти́, піти́.
• -сти́ться на пропалую – пусти́тися бе́рега.
• Он -тился во все нелёгкие – він зовсі́м бе́рега пусти́вся.
• -сти́ться на произвол судьбы – зда́тися на призволя́ще, на бо́жу во́лю.
• -сти́ться на авось – піти́, пусти́тися навмання́, на гала́(й) на бала́(й). [Пусти́вся на гала́ на бала́, та й збу́вся вола́ (Кониськ.)].
• -ска́ться, -сти́ться на хитрость, на хитрости – бра́тися, взя́тися (іти́, піти́, підніма́тися, підня́тися) на хи́трість, на хи́трощі. [Слу́хайте лише́нь, на яку́ хи́трість узя́вся мій при́ятель (Франко). Тре́ба Окса́ні на хи́трощі підніма́тися (Квітка)].
• Он -ска́ется давать советы – він бере́ться дава́ти пора́ди;
3) (броситься) пусти́тися, ки́нутися, вда́ритися, погна́тися, порва́тися, пода́тися, (приняться) взя́ти, ру́хнути. [Ви́скочив і як опа́рений пода́вся да́лі (Васильч.). Як узя́в він ї́хати (Рудч.). Оце́ зі́лля рухне́ рости́ після дощу́ (Борз.)].
• -ститься бежать – ки́нутися (пусти́тися, уда́ритися, взя́ти) бі́гти, ки́нутися на втьо́ки. [Верті́вся між соба́ками, одго́нився – да́лі уда́рився бі́гти (Васильч.). Узя́в бі́гти (Звин.)].
• -ститься в бега – змандрува́ти, (образно) піти́ в до́вгі ло́зи. [Но́ги на пле́чі та й гайда в до́вгі ло́зи (Кониськ.)].
• -сти́ться в погоню, вслед за кем – пусти́тися, ки́нутися, уда́ритися на(в)здогі́н за ким. [Догля́нули мене́ соба́чі ді́ти, пусти́лися за мно́ю наздогі́н (Франко)].
• Он -сти́лся стрелою – він ки́нувся, погна́вся як стріла́.
• -сти́ться рысью, в галоп – пусти́тися ри́стю, пусти́тися, погна́тися, побі́гти вчвал.
• -сти́ться на неприятеля, в атаку – піти́, ру́шити, ки́нутися на во́рога, в ата́ку.
• -сти́ться в пляску или плясать – піти́ в тане́ць або́ танцюва́ти, погна́тися в тане́ць. [Па́ри ра́птом погна́лись у свій тане́ць (О. Пчілка)];
4) (вдаваться) вдава́тися, вда́тися, ударя́тися, уда́ритися, вкида́тися, вки́нутися в що.
• -ска́ться, -сти́ться в разговор, -ры – захо́дити, зайти́, увіхо́дити, увійти́ в розмо́ву, в ре́чі. [Він зайшо́в у розмо́ву з жи́дом (Корол.). Ввійшо́в із не́ю в ре́чі (Гр.)].
• -сти́ться в обширнейшие рассуждения, у разглагольствования – вда́тися, уда́ритися в безконе́чне розумува́ння, в балакани́ну, в просторі́кування.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Авоська, разг. – (рус.) авоська.
[… майка з сюжетом «слон та моська», в очах усмішка, в руках авоська, ніяк не очуняє від конфузу: «Звідки їм знати, що я з Союзу?» (Сергій Лазо). Російське авоська, наприклад, не слід перекладати українською мовою як сіточка, сітка без спеціального коментування, як це зроблено у тритомовому «Російсько-українському словнику» (1969), бо рос. авоська має своєрідну конотацію. Це слово є похідним від лексеми авось, що означає «можливо, випадково збудеться» і є вираженням бажання або надії (Тетяна Космеда)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

АВО́СЬ ану́ж, чей, аче́й, галиц. чень;
на аво́сь фраз. як Бог пошле́;
наде́яться на аво́сь ма́ти наді́ю на „мо́же”.
НАДЕ́ЯТЬСЯ ще ма́ти /поклада́ти/ наді́ю, спо́внюватися наді́ями;
наде́юсь ма́ю наді́ю;
бу́дем надеяться дасть Біг;
на Бо́га наде́йся, а сам не плоша́й Бо́же поможи́, а сам не лежи́, не лежи́, небо́же, то й Біг помо́же;
наде́ющийся що /мн. хто/ ма́є наді́ю тощо, обнаді́яний, спо́внений наді́й, образ. в наді́ї, з наді́єю на;
надеющийся как на ка́менную го́ру стил. перероб. покла́вшися як на кам’яну́ го́ру;
надеющийся на аво́сь з наді́єю на “мо́же”;
надеющийся на свои́ си́лы з наді́єю на вла́сні си́ли;
ПОНАДЕ́ЯТЬСЯ понадеяться на кого ще спусти́тися на кого.
ПОЛАГА́ТЬСЯ (про гроші) припада́ти кому, (на кого) числи́ти;
как полага́ется /как поло́жено/ як ма́є бу́ти;
полага́ется по шта́ту передбачено шта́том /у шта́ті/;
полагающийся що здає́ться на тощо, ра́ди́й покла́стися, /на кого/ зда́ний, прикм. нале́жний, яки́й ма́є бу́ти;
полагающийся на аво́сь зда́ний на мо́же /я́кось-то-бу́де/;
полагающийся на авторите́т зда́ний на чий авторите́т;
полагающийся на во́лю бо́жью зда́ний на ла́ску бо́жу;
полагающийся на самого́ себя́ /полагающийся на свои́ си́лы/ зда́ний на само́го се́бе;
полагающийся на сло́во по́вен дові́ри до сло́ва;
ПУСКА́ТЬСЯ фраз. іти́ на що [пускаться в кра́йности іти на кра́йність];
пускаться во все тя́жкие 1. не ма́ти спи́ну, пуска́тися бе́рега, става́ти на слизьку́ сте́жку /шлях/, 2. не гре́бувати нічи́м, іти́ на одча́й душі́ /ва-ба́нк/;
пускаться в открове́нности бу́ти відве́ртим як на духу́;
пускаться в рассужде́ния почина́ти мудрува́ти;
пускаться в риско́ванное предприя́тие іти́ на одча́й душі́;
пускаться на аво́сь поклада́тися на ща́стя;
пуска́ющийся 1. що /мн. хто/ пуска́ється тощо, звиклий іти на, зда́тний пусти́тися, 2. = пускаемый;
пускающийся в открове́нности зго́дний діли́тися секре́тами;
пускающийся во все тя́жкие 1. гото́вий пусти́тися бе́рега, 2. чим-ра́з відчайду́шніший;
пускающийся в пляс вда́ривши в закаблу́ки;
пускающийся в рассужде́ния схи́льний мудрува́ти;
пускающийся на хи́трости гото́вий іти́ на хи́трощі;

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Авось, нареч. – аче́й, мо́же. („Захо́дьте в ко́жну ха́ту, аче́й вам тут пока́жуть хоч тінь його́ розп’я́ту“. – Тичина).

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Авось – може; може чи не. На авось – на щастя; навмання;на відчай; на пропале. Авось либо – може таки.
Пускать, -ся – пускати, -ся. Пуститься на авось – піти навмання.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Авось
• Авось, авось-либо – може; може чи не; може-таки; (а)чей ((а)чень). [Здавалося, що й погасла вже, але ж насправді ще жевріла, як жарина в попелі, надія мужича, що може ж таки. Головко. Вийди, вийди, дівчинонько, вранці по водицю. Ачей же я надивлюся на плахту-дрібницю. Н. п. Та що ж, думаю собі, чей же й на мене якийсь дрібний карась набіжить… Українка. Неси ж мене, коню, по чистому полю, Як вихор, що тутка гуляє. Ачень утечу я від лютого болю, що серце моє розриває. Франко.]
• Авось да небось; авось, небось да как-нибудь – нехай та мабуть; мабуть та нехай; либонь та може; якось [то] воно буде, якось та вийде. [Нехай та мабуть до добра не доведуть. Пр. Мабуть та нехай — недобрії люди. Пр. На либонь та може покладатися негоже. Пр.]
• На авось – на щастя; навмання; на відчай; на пропаде; на щасливого долю; на дастьбі(г); на гала(й) на бала(й). [Роби та розум у голові держи, а на щастя й абихто зможе. Пр. Пустив на одчай. Сл. Ум. Пішов на галай на балай. Пр.]
• Надеяться на авось – сподіватися (покладати надію) на щастя (на дастьбіг); сподіватися, що все буде гаразд, покладатися на те, що якось воно буде.
Делать
• Делай, что хочешь – роби, що хочеш; чини, що [твоя] воля.
• Делать лениво – робити ліниво (поволі); робити, як (мов) не своїми [руками].
• Делать на авось что – робити навмання (на гала(й)-бала(й)) що.
• Делать не спеша, с толком – не поспішаючи робити; покладаючи робити.
• Делать нечего; что делать (так и быть) – нічого не вдієш; (не)хай і так; що маю (що маєш, що маємо) робити.
• Делать плохо, неаккуратно, неумело – партачити (спец. парторити, лок. партолити, партьорити); базграти (поганити, паскудити); (іноді) капарити; (про шиття та ін. - кремсати, глемуздити).
• Делать по примеру – робити за прикладом чиїм; робити як хто; (іноді) іти у слід кого; (давн.) робити чиїм робом.
• Делать, сделать в (за) один приём, в два приёма – робити, зробити за одним заходом, за двома заходами (одним нападом, двома нападами).
• Делать, сделать вид – удавати, удати; робити, зробити вигляд.
• Делать, сделать возможным – уможливлювати, уможливити.
• Делать, сделать всё по чьему указанию – робити, зробити (чинити, учинити) все з чийогось наказу (за чиїм наводом); (ірон.) перевестися на чий розум.
• Делать, сделать выговор – робити, зробити догану (іноді зробити нагану, наганити); висловлювати, висловити догану; вимовляти, вимовити (вичитувати, вичитати) [догану] кому.
• Делать, сделать добровольно по собственному желанию – робити, зробити [своєю] волею (самохіть, доброхіть, з доброї волі, з своєї волі, з власної волі, [своєю] охотою, по охоті).
• Делать, сделать зло – лихо (зло) чинити, учинити (робити, зробити); лихо коїти, скоїти.
• Делать, сделать иначе – робити, зробити інакш(е); переіначувати, переіначити (переінакшувати, переінакшити).
• Делать, сделать кое-как, как попало что – робити, зробити абияк що.
• Делать, сделать круг – накидати, накинути (надавати, надати) круга; кодувати (докон. іноді окружляти); (гіперболізоване) іти, піти кругасвіта (галасвіта). [Хто колує, той дома не ночує. Пр.]
• Делать, сделать легко, как бы играя что – за іграшки робити, зробити що.
• Делать, сделать на зло – робити, зробити на зло (на прикрість, на лихо, на пеню, на збитки).
• Делать, сделать несчастным кого – робити, зробити нещасним кого; знещасливлювати, знещасливити (недолити, знедолити) кого.
• Делать, сделать одолжение кому – робити, зробити (чинити, учинити) ласку (послугу) кому.
• Делать, сделать подарки – давати, дати подарунки; дарувати, подарувати що.
• Делать, сделать покупки – накуповувати, накупувати, накупити чого.
• Делать, сделать по-своему – чинити, учинити свою волю; брати, узяти свою волю; своїм ладом (давн. робом) ходити; робити, зробити своїм розумом.
• Делать, сделать по своему усмотрению что – робити, зробити на свій розсуд що; робити, зробити на свою волю (по своїй волі, іноді на свою вподобу) що.
• Делать, сделать ссылку на что – посилатися, послатися (покликатися, покликатися) на що.
• Делать, сделать счастливым, осчастливливать, осчастливить кого – у[о]шасливлювати, у[о]щасливити кого.
• Делать с оглядкой – робити обережно (оглядаючись, з оглядом, з осторогою); (образн. жарт.) поглядати (позирати) на задні колеса.
• Делать усердно что – робити щиро (щирим серцем) що; припадати до якоїсь роботи; пильнувати чого.
• Делать что-либо медленно, не спеша, мешкотно – робити повільно (звільна, спроквола, покволом); марудитися (длубатися, діал. момсатися); (образн.) робити як мокре горить; як через пень колоду тягти.
• Изо всех сил что-либо делать – робити що як не перерватися.
• Меньше говори, а больше делай – менше говори — більше діла твори. Пр. Менше слів, а більше діла. Пр. Треба руки підкладати, а не дарма ґелґотати. Пр.
• Не делает погоды кто, что (разг.) – багато не важить хто, що; не багато (не велико) важить хто, що; не що й важить хто, що; не має великої сили (ваги) хто, що; мало що залежить від кого, від чого; (іноді) не робить погоди хто, що.
• Не знать, что делать, как поступить – не дати собі ради; не знати, на яку (на котру) ступити.
• Не следует так делать – не годиться (не гоже, не личить, не слід) так робити.
• Нечего было делать – не було чого робити; не мав чого робити; нічого було робити.
• Нечего делать – нема чого (що, нічого) робити; діла ніскільки (ніякісінького).
• Ничего не делать – нічого не робити; (образн. розм.) байдики бити; походеньки та посиденьки справляти; лежні справляти; ханьки м’яти; мухи (лок. бомки) бити.
• Он может делать, что хочет – йому вільно (він може) робити, що хоче; йому вільний світ.
• От нечего делать – знічев’я; аби скоротати час. [Півень… знічев’я смітник розгрібав… Глібов.]
• По неволе, по принуждению делать что – з неволі (неволею) робити що; з примусу (з принуки) робити що.
• Решительно ничего не делать – (а)нічогісінько не робити; (образн.) ні кує, ні меле; і за холодну воду не береться (не візьметься); ані до холодної води.
• Хорошо, аккуратно сделать вещь – добре, акуратно зробити річ; як з воску вилив.
• Что делать! (разг.) – що маєш (що маю…) робити (діяти)!; що тут робити (чинити)!; нічого не вдієш!
Идти
• Богатство не идёт ему на пользу, впрок – багатство не йде йому на користь (на пожиток, на добре, в руку).
• Вода идёт на убыль, убывает – вода спадає (убуває); вода йде на спад; (розм. образн.) воду смикнуло.
• Время идёт – час іде (минає, збігає, біжить, пливе, спливає).
• Всё идёт как по маслу – усе йде як по маслу; усе котиться як на олії; (образн.) усе йде (котиться), як помазаний (помащений) віз.
• Всё идёт хорошо – усе гаразд; усе йде гаразд (добре); усе йдеться (ведеться) добре (гаразд).
• Год шёл за годом – рік минав (збігав) по рокові (за роком).
• Голова кругом идёт – голова обертом іде; у голові наморочиться.
• Дело идёт на лад – діло (справа) йде на (в) лад; діло (справа) йде (ведеться) добре (гаразд); діло (справа) кладеться на добре; діло (справа) налагоджується (вирівнюється).
• Дело идёт о… – ідеться (йде) про (за)…; (мова) мовиться про (за)…
• Дождь идёт – дощ іде (падає); дощить.
• Ей шёл, пошел уже шестнадцатый год – вона вже у шістнадцятий рік уступає, уступила; їй уже на шістнадцятий рік (на шістнадцяту весну) ішло, пішло (повертало, повернуло, з(а)вертало, з(а)вернуло, переступало, переступило); їй ішов, пішов уже шістнадцятий [рік].
• Жизнь идёт, дела идут своим порядком, ходом, чередом – життя йде, діла (справи) йдуть своїм ладом (своєю чергою, своїм звичаєм); життя йде собі, справи (діла) йдуть собі як ішли.
• Идём, идёмте – ходім(о), (рідше ідімо).
• Идёт! – гаразд!; добре!; згода!
• Идёт как корове седло – пристало як свині наритники (як корові сідло). [Така подоба, як свиня в хомуті. Пр. Так до діла, як свиня штани наділа. Пр.]
• Идёт к добру – на добро (на добре) йдеться.
• Идёт слух, молва о ком, о чём – чутка йде (ходить) про кого, про що; поговір (поголоска) йде про кого, про що; (про гучну чутку) гуде слава про кого, про що.
• Иди, идите сюда! – ходи, ходіть (іди, ідіть) сюди!
• Идти на все четыре стороны – під чотири вітри йди; іди на всі чотири.
• Идти (брать начало) от кого, от чего – іти (братися, починатися, брати початок) від кого, від чого.
• Идти в гору (перен.) – іти вгору; підноситися; набувати ваги (сили).
• Идти в ногу – іти (ступати) в ногу; іти нога за ногою з ким; іти ступінь у ступінь.
• Идти в обход – іти в обхід (круга, околяса, околясом).
• Идти во вред кому, чему – на шкоду йти кому, чому.
• Идти войной на кого – іти війною на кого; іти на кого; іти воювати кого.
• Идти впереди (предводительствовать) – перед вести (держати); іти попереду; передувати.
• Идти вразрез с чем – різнитися з чим; суперечити (іти всупереч) чому.
• Идти в руку кому – іти в руку (на руку) кому; вестися кому.
• Идти за кем, за чем (для обозначения цели) – іти по кого, по що. [Я піду по м’ясо, щоб було що в борщ. Казка. Чого прийшов? По що? М. Куліш. По хліб ішла дитина. Тичина.]
• Идти за кем, за чем (следом) – іти за ким, за чим.
• Идти к делу – стосуватися (припадати) до речі; бути до діла (до речі).
• Идти ко дну – іти (спускатися) на дно; (іноді фольк.) на спід потопати.
• Идти кому – бути до лиця; личити; пасувати.
• Идти, куда глаза гладят – іти світ за очі (за очима); іти заочі; іти куди очі; іти, куди ведуть (поведуть, несуть, понесуть, утраплять) очі; іти, куди очі спали (світять, дивляться); іти кругасвіта; іти навмання.
• Идти к цели – іти (прямувати, простувати) до мети.
• Идти к чему – личити (пасувати) до чого.
• Идти медленным шагом – іти тихо; іти тихою (повільною) ходою (ступою); ступати тихою ступою. [Іду я тихою ходою. Шевченко. Ой ступай же, кониченьку, тихою ступою. Н. п.]
• Идти на авось – іти навмання (на відчай, напропале); сподіватися на щастя (на вдачу, розм. на дасть-бі).
• Идти на всех парах – іти повним ходом.
• Идти на всё – наважуватися (насмілюватися) на все; пускатися на все.
• Идти навстречу кому – іти (іноді братися) назустріч (устріч, устріть, навстріч) кому; іти навпроти кого.
• Идти наперекор кому – іти наперекір (насупереки) кому; на пеню кому робити.
• Идти на поводу у кого – іти на поводі (на повідку) у кого; слухатися сліпо кого.
• Идти на попятную, идти на попятный [двор] – відступатися (відмагатися) від чого; задкувати.
• Идти напролом – пробоєм іти; (іноді) іти напролом.
• Идти наудачу – іти навмання (навманяки, на галай-балай, на галай на балай); іти на відчай (на щастя).
• Идти [поддаваться] на удочку – іти на гачок.
• Идти на хлеба к кому (нар.) – іти на хліб до кого; іти на чий хліб (на чий харч); (лок.) іти на дармоїжки.
• Идти на что – іти на що; приставати на що; пускатися на що.
• Идти, не зная дороги – іти навмання; іти, не знаючи дороги (шляху); іти (блукати) без дороги.
• Идти окольным путём – іти круга (околяса); іти стороною; іти кружною (об’їзною) дорогою; іти кружним (об’їзним) шляхом; (образн.) іти поза городами (іноді позавгорідно).
• Идти переваливаясь – іти перевальцем (перехильцем, переваги-ваги); іти перехиляючись (вихитуючись) [з боку на бік]; коливати.
• Идти пешком – іти пішки (пішо, піхотою).
• Идти плечо к плечу, ряд к ряду – іти плече з плечем, лава з лавою (при лаві лава).
• Идти под венец, к венцу – іти до вінця (до шлюбу); (образн.) ставати під вінець; ставати на рушник (на рушники).
• Идти подпрыгивая – іти вистриба (вистрибом); іти вискоком (підскоком, виплигом).
• Идти, пойти замуж – іти, піти заміж; віддаватися, віддатися; дружитися, одружитися; шлюб брати, узяти (іноді лок. зашлюбитися); (образн. давн.) покривати, покрити косу (голову); завивати, завити голову рушником; зав’язувати, зав’язати голову (косу, коси).
• Идти, пойти по стопам чьим – іти, піти чиїми слідами; іти, піти за чиїм слідом; ступати, ступити у слід кому; спадати, спасти на чию стежку; (недокон.) наслідувати кого; топтати чию стежку.
• Идти по круговой линии – іти круга; іти колючи; колувати.
• Идти по направлению к чему – прямувати (простувати) до чого; іти в напрямі (в напрямку) до чого.
• Идти по улице, по полю, по берегу – іти вулицею, полем (іноді по вулиці, по полю), берегом…
• Идти по чьим следам (перен.) – іти чиїми слідами; спадати на стежку чию; топтати стежку чию.
• Идти пошатываясь – іти заточуючись; точитися (заточуватися).
• Идти прямо, напрямик к чему, куда – іти просто (прямо) до чого; куди; простувати (зрідка простати) до чого, куди; прямувати до чого, куди; іти навпростець до чого, куди.
• Идти рядами – іти лавами (рядами).
• Идти с веком наравне – іти нарівні з віком (з добою); іти з духом часу (доби); потрапляти часові.
• Идти своей дорогой, своим путём – іти своєю дорогою (своїм шляхом, своєю тропою); топтати свою стежку.
• Идти семеня ногами – дріботіти (дрібцювати).
• Идти следом, вслед за кем – іти слідом (услід, слідком) за ким; іти у тропі (тропою) з ким.
• Идти стеной – лавою (стіною) йти.
• К тому идёт дело – на те воно (до того воно) йдеться.
• Куда ни шло – ще якось [може]; де наше не пропадало!
• К чему идёт дело – до чого воно йдеться; до чого це йдеться (приходиться); на що воно збирається (на що заноситься).
• Лёд идёт по реке – крига (лід) іде рікою (річкою, на річці).
• Медленно идти – іти помалу (поволі); іти нога за ногою; плентатися (плуганитися, чвалати, згруб. пхатися).
• Не идёт тебе так говорить – не личить (не годиться, не подоба, не пристало) тобі так казати.
• Ничего в голову не идёт (разг.) – нічого в голову (до голови) не йде (не лізе); ніщо голови не береться.
• Один раз куда ни шло – один раз іще якось можна; раз мати породила.
• Он на всё идёт – він на все пристає (йде).
• О чём идёт речь? – про (за) що йдеться?
• Работа идёт хорошо – робота (праця) йде (посувається) добре; працюється добре.
• Разговор, речь идёт, шёл о чём-либо – ідеться, ішлося про (за) що; розмова йде; ішла про (за) що; річ ведеться, велася про (за) що, (мова) мовиться, мовилася про (за) що.
• Речь идёт о том, чтобы – ідеться про те, щоб…; (мова) мовиться про те, щоб…
• Снег идёт – сніг іде (падає); сніжить.
• Товар этот не идёт с рук – крам цей не йде (погано збувається); на цей крам нема(є) попиту.
• Хозяйство идёт хорошо – господарство ведеться добре.
• Шли годы – минали роки (літа).
• Это в счёт не идёт – на це можна не вважати (не зважати); цього не треба брати до уваги.
• Эта дорога идёт в город – ця дорога веде (прямує) до міста; цей шлях лежить до міста.
• Я не в состоянии идти – я не можу йти; мені несила йти; я [вже] не підійду; (іноді образн.) я ніг не підволочу.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Аче́й, нар. – авось, может быть.
Бе́збач –
1) как попало, в беспорядке, вразброд;
2) на-авось, на-удалую.
Пропа́лий – пропавший.
• На пропа́ле – на-пропалую, на гибель, на-авось.
Трафля́ти, -ля́ю, тра́фити, -флю, -фиш (гал.), см. Трапля́ти, тра́пити. Роби́ти що на схиби́в-тра́фив – делать на авось.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Аче́й, нар. Авось, можетъ быть. Струни мої, струни золотії, заграйте мні стиха, ачей козак нетяжище позабуде лиха. ЗОЮР. І. 316. Вийди, вийди, дівчинонько, вранці по водицю, ачей же я надивлюся на плахту-дрібницю. Н. п.
Бу́рок, -рку, м. Мостовая, вымощенная улица или дорога. Гн. II. 196. На бурку́ жи́ти. Жить на авось. Ном. № 10320. Сиді́ти на бурку́. Быть безъ мѣста. Подольск. г. Хвалити Бога, коли трапиться добре місце, а як же сидітиме на бурку. Левиц. І. 208. Був старий священник у Покрови. Висвятившись десь, не пристав на унію; от же не правив, на бурку сидів у Покрови, аж поки знов не настало благочестіє. КС. 1884. VIII. 724.
Гала́й.
1) = Гала́йко. Желех.
2) Кличка собаки. Вх. Лем. 401.
3) На гала́й-бала́й. Необдуманно, на авось, какъ попало, какъ нибудь. Ном. № 13030.
4) У гала́й сві́та піти́. = Гала світа піти. Желех. См. Гала 2.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Аво́сь = мо́же, аче́й, чень. — Струни мої, золотиї, заграйте мінї стиха, ачей козак нетяжище та забуде лихо. (З віршованого напису під мальованим запорожцем з бандурою.) — Чень може й мінї всміхнеть ся година. Фр.
На аво́сь = на уда́чу, на ща́стє, на одча́й, навмання́. – На одчай вробив. — Пустив на одчай. — Пішов навмання.
Аво́сь-либо = мо́же таки́. — Підождемо, може таки він прийде.
Аво́ська, аво́сьникъ = хто ча́сто в розмо́ві вжива́є сло́во „аво́сь“ або що ро́бить на уда́чу.
Пуска́ть, пуща́ть, пусти́ть = пуска́ти, пусти́ти і д. Впуска́ть, Выпуска́ть і Отпуска́ть. — Пусти ж мене, полковнику, із полку до дому. н. п. — Туди не пускають. — Випустив пташку на волю. — Пуска́ть пѣ́ну = пі́нити. — П. пыль въ глаза́ = ману́ напуска́ти, туману́ пуска́ти, тума́нити. — Бач! якого туману пускає своєю червоною шапкою. Кн. — П. ростки́, по́чки = бро́стити ся, набру́нькувати ся, побрости́ти ся. (Пр. д. під сл. По́чка). — Пусти́ть молву́, въ огла́ску = пусти́ти погові́р, розголоси́ти, роздзвони́ти. — П. кор́ни глубоко́ = розкорени́ти ся, порозкорі́нювати ся. — П. по́ міру, съ сумо́ю = зни́щити, в старцї пусти́ти. — Пуска́ться = вдава́ти ся, вкида́ти ся (д. Предава́ться 3). — Ой Грицю не вдавай ся у дурницю. н. п. — Пусти́ться на аво́сь = пі́ти навмання́, пусти́ти ся на гала́-на бала́. — Пустив ся на гала-на бала, тай збув ся вола. Кн. — П. на произво́лъ судьбы́ = пусти́ти ся бе́рега. С. Ш.

Запропонуйте свій переклад