Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Запропонувати свій переклад для «багатий»
Шукати «багатий» на інших ресурсах: 
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
| Бога́тый –
1) бага́тий на що, грошови́тий, (состоятельный) – замо́жний, мо́жний. [Він бага́тий на воли́: шість пар ма́є]; 2) (великолепный, пышный, напр., одежда) бага́тий, пи́шний, розкі́шний. • Чрезвычайно -тый – багатю́щий, багате́нний. • Бога́тая фантазия – бу́йна уя́ва. |
| Дья́вольский – дия́во[і]льський, дияволе́нний (бранно) [Дия́вольська споку́са. Дияволе́нний си́ну!], бі́сів, чортя́чий (чаще бранно) [Бі́сів си́ну. Бі́сова тісно́та. Чортя́ча споку́са], га́спидський [Га́спидський си́ну! – Ви мене́ зо́всім переляка́ли ти́ми га́спидськими бума́гами (Тобіл.)], вра́жий (ув. враже́нний), вра́зький, вра́говий [Вра́жий (враже́нний) си́ну! Вра́зькі сини́. Вра́говий задира́ка]. • -кое навождение – бі́сова мана́, дия́вільська мана́. • У нас -кая служба, работа – в нас га́спидська слу́жба, г. пра́ця. • Дья́вольски, нар. – збі́са, до чо́рта. [Ви го́рді збі́са. Збі́са щасли́вий = дья́вольски счастлив. До чо́рта бага́тий]. |
| Зазнава́ться, зазна́ться – зарозуміва́тися, зарозумі́тися, задава́тися, зада́тися, запані́ти, запиша́тися, запишни́тися, розібра́тися, (заноситься) ви́соко не́сти́ся, зано́ситися, зане́сти́ся. [Не ду́же задава́йсь! Ти, Ху́се, мі́г-би й сам прийти́ до ме́не – вже на́дто запані́в! (Л. Укр.). Чи ти бага́тий, чи гордува́тий, чи ви́соко несе́шся? (Пісня)]. |
| Зайчи́стый – бага́тий на зайці́в (на зайці́). |
| Заноси́ться, занести́сь –
1) (гордиться, возноситься) зано́ситися, зане́сти́ся, ви́соко (вго́ру) не́сти́ся, зане́сти́ся, великоноси́тися, удава́тися, уда́тися в пи́ху, пиша́тися, запиша́тися, чва́нитися, зачва́нитися, зарозуміва́тися, зарозумі́тися, бундю́читися, забундю́читися, пиндю́читися, запиндю́читися, (образно) нести́ся, зане́сти́ся пове́рх де́рева, (зафорсить) закозири́тися. [Чи ти бага́тий, чи гордува́тий, чи ви́соко несе́шся? (Пісня). Як пішла́ за погане́нького панка́, так тепе́р так уже велико́носиться, а на нас і не ди́виться (Харківщ.). Ко́жен, хто нести́меться вго́ру, принизи́ться (Єв. Луки). Да кого́ не поста́в нача́льством, за́раз почне́ козири́тися (Борзенщ.). Було́ слу́хатися дя́дини, було́ не не́стися пове́рх дере́в (Кониськ.)]; 2) -ться снегом и т. п. – зано́ситися, занести́ся, заміта́тися, замести́ся, запоро́шуватися, запороши́тися, засипа́тися, заси́патися, заві́юватися, заві́ятися; (илом) заму́люватися, заму́ли́тися; бу́ти зане́сеним, заме́теним, запоро́шеним и т. д. |
| И, союз – і, й (й после гласной, но не после паузы и не пред неудобопроизн. сочетан. согласных), (диал.) а, (да) та (диал. да). [І ві́тер не ві́є, і со́нце не грі́є (Пісня). Оме́лько Кайда́ш сиді́в у пові́тці на осло́ні й майструва́в (Н.-Лев.). Ста́ла ї́сти й пи́ти (Шевч.). Він а я – це-ж не те са́ме (Крим.). Мина́ли роки́, збі́льшуючи той мур, що стоя́в межи дворо́м а село́м (Коцюб.). За то́ком ішо́в садо́к – вели́кий та розкі́шний (Свидн.)]. • Огонь и вода – ого́нь і вода́. • Отец и мать – ба́тько й ма́ти. • От моря и до моря – від мо́ря й до мо́ря. • Весёлый и радостный – весе́лий і ра́дісний, весе́лий та ра́дісний. • Эта река широка и глубока – ця рі́чка широ́ка й (та) глибо́ка. • Вот и – ось і. [Ось і дуб той кучеря́вий (Шевч.)]. • Да и – та і (й). [Обіця́вся верну́тися, та, ма́буть, і зги́нув (Шевч.). А їй, звича́йне ді́ло, і ві́ри своє́ї жа́лко, та й ро́дичів, батькі́в, то-що (М. Лев.)]. • И кто бы мог предполагать – і хто-б міг ду́мати. • И я это знаю – і я це зна́ю. • И не богат, да тороват – і не бага́тий, та ще́дрий. • И благоразумные иногда ошибаются – і розу́мні (лю́ди) ча́сом помиля́ються. • И хотел бы, да не могу – і хті́в-би, та не мо́жу. • Мы и пошли, да нас не пустили – ми й пішли́ (були́), та нас не пу́щено. • И не пытайся, всё равно ничего не выйдет – і не спи́туйся (не про́буй), одна́ково нічо́го не ви́йде. • И молода, и хороша, и богата – і молода́, і хоро́ша, і бага́та. • Но и – ба й, але́ й. • Он не только глуп, но и зол – він не ті́льки дурни́й, ба й злий (але́ й злий). |
| Изжива́ться, изжи́ться – вижива́ти, ви́жити свій вік, віджива́ти своє́, віджи́ти своє́, пережива́тися, пережи́тися, само́го себе́ перебува́ти, перебу́ти, га́снути, перево́дитися, перевести́ся, (истощаться) виче́рпуватися, ви́черпатися. [Ті звича́ї уже ви́жили свій вік (віджи́ли своє́): тепе́р постаю́ть нові́ (М. Грінч.). Да́вні, ні́би непохи́тні ідеа́ли вже давно́ себе́ перебули́, і час їх до архі́ву здава́ти (Крим.). У нас зда́вня веде́ться, що хто бага́тий, то той розумні́ший; воно́ тепе́р уже тро́хи га́сне, але таки́ ще не зо́всім (Звин.). Це вже перево́диться (Звин.)]. |
| Изоби́ловать чем – рясні́ти чим, бу́ти бага́тим на що, ма́ти вдо́звіль, здо́біль чого́; см. Избы́точествовать. [Туре́цькі ри́нки рясні́ють на́шим лю́дом украї́нським (Куліш). Ді́я одбува́ється мля́во й рясні́є випадко́вими приго́дами (Єфр.). Украї́на бага́та на хліб]. • Этот лес -лует дичью – цей ліс бага́тий на дичину́, в цьо́му лі́сі дичини́ гу́сто. • Изоби́лующий чем, в знач. прил. – рясни́й чим, бага́тий на що, доста́тній на що. |
| Изоби́льный – рясни́й чим, бага́тий на що, розкі́шний; доста́тній на що. |
| Име́ть – ма́ти. [Є на сві́ті во́ля, а хто її́ ма́є? (Шевч.). Як дба́єш, так і ма́єш (Приказка). Ма́ємо й горо́дчик і пашні́ тро́хи (М. Вовч.)]; (в значении долженствовать) ма́ти, ма́тися, (зап.) ма́ти си. [Щось ма́ю тобі́ сказа́ть (Н.-Лев.). В Ірла́ндію ма́вся прибу́ть корабе́ль (Л. Укр.)]. • Име́ть вес – ма́ти вагу́, ва́жити см. Вес 2. • Име́ть в виду кого, что – ма́ти на ува́зі (на о́ці) кого́, що; см. Вид 4. • Име́ть вид кого, чего – ма́ти подо́бу, ви́гляд, по́стать кого́, чого́, вигляда́ти як щось; см. Вид 1. • Име́ть виды на кого, на что – ва́жити, би́ти, ці́лити на ко́го, на що; см. Вид 9. • Име́ть дело, отношения с кем – ма́ти ді́ло (спра́ву), стосу́нки з ким; см. Де́ло. • Име́ть отношение к чему, к кому – стосува́тися до чо́го, до ко́го, (стар.) ма́ти до чи́нення з чим, з ким; см. Отноше́ние 1. • Име́ть жительство, пребывание где – перебува́ти, пробува́ти, прожива́ти де. • Име́ть значение – ма́ти вагу́, си́лу, ва́жити; см. Значе́ние 2. • Име́ть злобу, зуб на кого – завзя́ти злість, ма́ти завзя́ття, лихе́ о́ко, храп на ко́го. [І́цко Ца́ншмерц мав зда́вна завзя́ття на Ге́рмана (Франко)]. • Име́ть сердце на кого – гні́ватися, се́рдитися на ко́го. • Име́ть место (происходить) – відбува́тися, ді́ятися, (сов.) ста́тися, тра́питися. • Име́ть много чего – ма́ти бага́то (бага́цько) чого́, бу́ти бага́тим на що. • Име́ть мало чего – ма́ти ма́ло чого́, бу́ти бі́дним на що. • И в мыслях не име́ть – і га́дки не ма́ти, і в голові́ (в голова́х) не поклада́ти. • Не име́ть ничего – не ма́ти нічо́го, (грубо) ді́дька ма́ти. • Име́ть общение с кем – ма́ти єдна́ння (єдна́тися), води́тися, (якшаться) наклада́ти з ким; см. Обща́ться. • Име́ть основание – ма́ти підста́ву; (быть правым, иметь резон) ма́ти ра́цію; см. Основа́ние 4. • Име́ть перевес – ма́ти перева́гу (го́ру, верх) над ким, над чим; см. Переве́с 3. • Име́ть познания в чём – зна́тися на чо́му (до чо́го), розумі́тися на чо́му. • Име́ть на попечении кого, попечение о ком, о чём – пі[е]клува́тися ким, чим и за (про) ко́го, за (про) що, ма́ти на свої́й опі́ці, (фам.) на свої́х пле́чах кого́; см. Попече́ние. • Име́ть присмотр над кем – догляда́ти, дозира́ти кого́; см. Присма́тривать 2. • Име́ть целью – ма́ти за мету́ що и ма́ти на меті́ що. • Име́ть сношения с кем – ма́ти зно́сини з ким; см. Сноше́ние. • Име́ть в себе – ма́ти в собі́ що, місти́ти в собі́ що. [Тонкі́ пружки́ (черты) його́ блідо́го лиця́ ма́ли в собі́ щось неласка́ве (Н.-Лев.)]. • Име́ть (терпеть) убыток – ма́ти шко́ду з чо́го. • Име́ть в длину, в ширину столько-то аршин – ма́ти (трима́ти) вдовж (уздо́вж, завдо́вжки, завздо́вжки), уши́р (завши́ршки) сті́льки-то арши́н, бу́ти сті́льки-то арши́н до́вгим, широ́ким. [Він три арши́ни до́вгий (Звин.)]. • Я име́ю к вам просьбу – я ма́ю до вас проха́ння, я ма́ю проси́ти вас. • Я име́ю недостаток в деньгах – мені́ не стає́ (браку́є) гро́шей; см. Недостава́ть, Недоста́ток. • Име́ющий – (прич.) той, що (хто) ма́є щось. • -щий много чего – той, що (хто) ма́є бага́то (бага́цько) чого́, бага́тий, ум. багате́нький на що. • -щий силу (о законе), юрид. – чи́нний. |
| Кану́н –
1) (предш. день) передде́нь (-д(о́)дня́), передо́день (-до́дня) чого́. [Був передо́день вели́кого свя́та (О. Лев.)]. • -ну́н Рождества (рождественский сочельник) – бага́тий ве́чір, бага́т-ве́чір, свят-ве́чір, бага́та кутя́. • -ну́н Крещения (крещенский сочельник) – голо́дна кутя́. • -ну́н нового года – ще́дрий ве́чір; Мела́нка (-ка) и мела́нки (-нок). • -ну́н Пасхи – велико́дна субо́та. • -ну́н Троицына дня – клеча́льна субо́та. • На -ну́не чего – напередо́дні, в передде́нь чого́, день перед чим. [Напередо́дні свят. В передде́нь вели́кого і́спиту (Стебн.). Це було́ день перед свя́тами (Крим.)]. • На -не выборов, переговоров – напередо́дні вибо́рів, переспра́в (перегово́рів). [Напередо́дні по́льсько-лито́вських перегово́рів (Пр. Пр.)]. • На -не Рождества – напередо́дні Різдва́, день перед Різдво́м, на бага́тий ве́чір, на бага́ту кутю́; 2) (кутья по усопшем) ко́ливо (-ва). [Почали́ обно́сити ко́ливо – покі́йника помина́ти (Сл. Ум.)]; 3) (молитв. поминание усопш.) по́мин (-ну), по́мини (-нів), по́минки (-нок), параста́с (-су); (угощение на помин) по́минки, по́мини. Кану́н да ладан! – хай живи́м до́вге життя́, а приста́вшим ду́шам ца́рство небе́сне!; 4) (молебен, панихида) моле́бень (-бня), панахи́да; см. Моле́бен, Панихи́да; 5) (мёд, пиво, сварен. к празднику или на память усопш.) мед, пи́во на храм, кану́н (-ну). [Пішо́в по кану́н, та там і втону́в (Номис)]. • -ны справлять – вари́ти мед, пи́во на храм. • За чужими -нами своих покойников (родителей) поминать – чужи́ми пирога́ми свого́ ба́тька помина́ти (Приказка). |
| Капу́стистый – бага́тий на капу́сту, капу́сний. [Капу́сне село́ (Звин.)]. |
| Козы́ристый –
1) кози́ри́стий, козирни́й, бага́тий на ко́зирі. • -тая карта – кози́ри́ста (козирна́) ка́рта; 2) (бойкий) жва́вий, мото́рний, метки́й; (несговорчивый) сперечли́вий; (хвастливый) чванли́вий, заго́нистий, зано́систий, задавакува́тий. |
| Корми́стый – паши́стий, пашови́тий, бага́тий на па́шу, (обильный травой) травни́й, травни́стий. [Паши́сте по́ле (Сл. Ум.)]. |
| Краси́вый – га́рний, кра́сний, хоро́ший, краси́вий, (зап.) фа́йний, (о внешности ещё) вродли́вий, го́жий, приго́жий, чепурни́й, красови́тий, красі́тний, ло́вкий, (фамил.) бра́вий; см. Приго́жий; (прелестный, пленительный) чарівни́й, ле́пський, (привлекательный) прина́дний, прива́бний, сподо́бний, (щеголеватый) чепурни́й, чупа́рний. [Га́рна, як кві́тка гайова́ (Номис). Я знав, що є у нас в селі́ дівча́та га́рні, що ся хоро́ша, а ся кра́ща (М. Вовч.). Кра́сна тео́рія гово́рить у йо́го одно́, а при́кра пра́ктика вимага́є зо́всім и́ншого (Єфр.). Же́сти його́ такі́ вимо́вні і краси́ві (Крим.). Не роди́сь бага́тий та вродли́вий, а роди́сь при до́лі та щасли́вий (Номис). Така́ кра́сна, коби ро́жа, як топо́ля така́ го́жа (Пісня). Сху́дле чепурне́ обли́ччя було́, як біль, бі́ле (Грінч.). Ло́вка молоди́чка (Полт.). Вдо́вине ли́чко красови́те (М. Вовч.). Ой, пани́чу, пани́ченьку, га́рний, бра́вий на ли́ченьку! (Пісня). А ле́пський, ка́жуть, го́род (Мирн.). Кому́ то вже така́ кра́ля не сподо́бна бу́де! (М. Вовч.)]. • Более -вый – кра́щий. [Така́ ді́вка, кажу́, що кра́щої в селі́ нема́: бі́ла, по́вна, ті́ло ні́жне, як па́нночка (Сторож.)]. • Самый -вый – найкра́щий. • Удивительно -вый – га́рний напро́чуд, га́рний на ди́во (на про́диво). [Ви́шию лишень я йому́ по́душку га́рну на про́диво (Н.-Лев.). Ха́йка була́ напро́чуд га́рна з лиця́ (Н.-Лев.)]. • -вый, как картина – га́рний, як намальо́ваний (як мальо́ваний, як напи́саний). [А що вже га́рна! Як намальо́вана (Н.-Лев.). Ой одда́йте мене́ та за пи́саря, щоб я була́ молода́, як напи́сана (Грінч.). Йде було́ собі́, як мальо́вана (М. Вовч.)]. • -вый собой, лицом – га́рний із се́бе, красови́тий із се́бе, га́рний з лиця́, на красу́ га́рний, на вро́ду га́рний. [Обо́є молоді́, га́рні із се́бе (Грінч.). Він був не ду́же то красови́тий із се́бе (Яворн.)]. • Становиться, стать более -вым – кра́щати, покра́щати, краси́ набира́тися, краси́ набра́тися, гарні́шати, погарні́шати, чепурні́шати; срвн. Хороше́ть, Похороше́ть. [Лице́ стає́ мрі́йне, кра́щає (Васильч.). По́ки Явту́х, ріс та краси́ набира́вся (Свидн.). Вона́ вдво́є покра́щала (Н.-Лев.)]. • -вым делать, придавать красу, см. Кра́сить 3. • Не родись -си́в, а родись счастлив – не роди́ся кра́сен, а роди́ся ща́сен (Приказка). |
| Кста́ти, нрч. – до ре́чи, (к делу) до ді́ла, в ді́ло, (к месту, влад) до ладу́, вла́д, (к слову) до сло́ва; (впору) са́ме вчас, (пров. всамча́с), впо́ру, вча́с; (на руку) на́руч, на ру́ку. [Це лиш фра́зи, які́ до ре́чи на свої́м мі́сці (Єфр.). Наро́дові подо́бається «Кайдаше́ва сім’я́», до ре́чи – пи́сана прега́рною мо́вою (Грінч.). А до ре́чи: в голові́ ва́шій щось непе́вне одбува́ється (Крим.). Отся́ річ до ді́ла (Квітка). Пома́жу ко́мин – не бі́ло, поми́ю ло́жки – не в ді́ло (Харк. Сб.). До ладу́, як ло́жечка на меду́ (Номис). Що-б він не зроби́в, то все гара́зд, все до ладу́ (Мирний). Ду́рень бага́тий, то й сло́во його́ влад (Номис). До сло́ва: ти ба́чиш, як паску́дно на́ша молода́ генера́ція вмі́є рі́дної мо́ви? (Кониськ.). Всамча́с прихо́диш (Куліш). А йому́ се й на́руч (Сл. Гр.)]. • Это весьма -ти – це ду́же до ре́чи, це са́ме до ді́ла. • -ти, не можете ли вы мне сказать? – до ре́чи (до сло́ва): мо́же, ви могли́-б сказа́ти мені́? • Говорить -ти – говори́ти (каза́ти) до ре́чи (до ладу́). • Это сказано -ти – це ска́зано до ре́чи (до ладу́, до ді́ла). • Вы пришли -ти – ви прийшли́ са́ме вчас, са́ме впо́ру. • Прийтись -ти – прийти́ся до ре́чи (до ладу́), зда́тися. [Ва́ше сло́во ду́же до ре́чи прийшло́ся (Київщ.). На сей раз при́казка здала́сь (Глібой)]. • Случиться -ти (о ком-либо) – нагоди́тися. [Са́ме як на те й він нагоди́вся (Звин.)]. • Это ему как раз -ти – це йому́ са́ме до ре́чи, це йому́ ду́же на ру́ку, (фамил.) це йому́ (як-ра́з) на́ руку кові́нька, (приличествует) це йому́ ду́же (са́ме) впада́є. [Мару́сі на́ руку кові́нька – мерщі́й з ха́ти (Квітка). Ніко́му так не впада́є (па́січником бу́ти), як йому́ (Глібов)]. • Не -ти – не до ре́чи, не до ді́ла, не до ладу́; см. Некста́ти. |
| Кума́ – кума́. [Бага́тий ше́пче з кумо́ю, а бі́дний з сумо́ю (Номис)]. • Просить в -мы́ – проси́ти (кли́кати) за куму́. • Голодной -ме́ хлеб на уме – що – кому́, а ку́рці – про́со (Приказка). |
| Лесоизоби́льный – лісни́й, бага́тий (дові́льний) на ліси́, з багать(о)ма́ ліса́ми. |
| Лугови́стый – лучни́й, лукови́(с)тий, багатолу́кий, бага́тий на лу́ки, з багать(о)ма́ лу́ками. |
| Мали́нистый – мали́нистий, бага́тий на мали́ну. |
| Ме́лко, нрч. –
1) (некрупно) дрі́бно, здрі́бна, дрібне́нько, здрібне́нька. [Бага́тий дрі́бно кра́є (Номис). Орі́ть-же, синки́, здрі́бна скибки́ (Гол. II). Біжи́ть, ні́жками дрібне́нько перебира́ (Квітка)]. • -ко крошить – дрі́бно криши́ти. • Намелко (изрубить, изрезать что) – дрі́бно-дрі́бно, дрі́бно-дрібне́нько, дрібні́сінько, на мак (поруба́ти, посікти́, порі́зати, пошматува́ти) що; см. На ме́лкие куски (под Ме́лкий 1). [Понаби́вано камі́ння дрі́бно-дрі́бно (Стор.). Поруба́в на мак (Яворськ.)]. • -ко писать – дрі́бно писа́ти, (образно) (дрі́бно) як ма́ком посі́яти. [Дрі́бно як ма́ком посі́яв (Франко)]. -ко и густо исписанный, см. Испи́сывать; 2) (неглубоко) мі́лко, міле́нько, негли́боко, (гал.) пли́тко. [Наори́ мі́лко, а посі́й рі́дко, то вро́дить ді́дько (Номис). Тут міле́нько, іди́ смі́ливо (Звин.). «Чого́ тут боя́тися? Адже́ пли́тко». – «Пли́тко? а от яка́ глибі́нь!» (Франко)]. • Яма викопана -ко – я́му ви́копано мі́лко. • -ко плавать, перен. – негли́боко пла́вати; 3) (в сложн. словах) – а) (некрупно) дрі́бно; б) (неглубоко) мі́лко, пли́тко. |
| Метли́стый –
1) (обильный мётлами) мітли́стий, бага́тий на мі́тли, з багать(о)ма́ мі́тлами; 2) (о растениях) мітли́стий, волоти́стий. [Нега́рне сі́но, мітли́сте (Київщ.). Про́со волоти́сте (Борзенщ.)]. |
| Многоле́сный – багатолі́с(н)ий, лісни́й, (ду́же) бага́тий на ліси́. |
| Многооби́льный – ду́же рясни́й чим, ду́же бага́тий на що. |
| Многоры́бный – багатори́бний, ри́бний, (ду́же) бага́тий на ри́бу. |
| Молоде́цкий –
1) молоде́цький, молоде́чий, парубо́цький, парубо́чий. • -кий вечер – молоде́цький ве́чір. • -кий обычай – молоде́цький (молоде́чий, парубо́цький) звича́й; 2) (удалой) молоде́цький, молоде́чий, юна́цький, коза́цький, (бравый, ухарский) хва́цький, зухува́тий, бадьори́стий, бадьо́рний. [Гей, як кри́кнув цар туре́цький та на свої́ слу́ги молоде́цькі (Пісня). Стан висо́кий, ус коза́цький, чо́рні бро́ви і юна́цький по́гляд смі́ливий, палки́й (Грінч.). Де-ж си́ла його́ молоде́ча? Він-же і збро́ї в руці́ не вде́ржить (Л. Укр.). Хва́цьке запоро́зьке ві́йсько ви́коренили (Стор.). Вибира́й все молодці́в: чи убо́гий, чи бага́тий, аби́ був зухува́тий (Чуб. V). Сам був таки́й бадьори́стий: козаки́ каза́ли проміж се́бе – «оре́л» (Стор.)]. |
| Моржи́стый – бага́тий на моржі́в (на мо́рськи́х ко́ней). |
| Моро́зливый – моро́зяний, бага́тий на моро́зи. |
| Мота́ть –
1) (пряжу, нитки) мота́ти (пря́жу, нитки́). • -тать на ус – мота́ти на (в)ус, бра́ти на ро́зум. [Бери́, мовля́в, Петро́, на ро́зум (Франко)]; 2) (качать головою, ветвями и т. п.) мота́ти, хита́ти, колива́ти, (диал.) майта[о]ла́ти чим. [Бичо́к став і, мота́ючи голово́ю, грі́зно подиви́вся на йо́го (Мирн.). Сиди́ть дід над водо́ю, колива́є бородо́ю (Загадка)]; 3) (деньги, имущество) марнотра́тити, (реже) марнотра́вити, гайнува́ти (усилит. га́єм гайнува́ти), перево́дити, три́нькати, розтри́нькувати, ц(в)и́ндрити, манта́чити, мота́ти що (гро́ші, добро́). [Якби́ хліб нам трудо́м прийшо́вся, дак ви-б так не марнотра́тили (Борзенщ.). І вона́, і небі́жчик гайнува́ли гро́ші в Ге́нуї та Ні́цці (Н.-Лев.). Заро́бить гро́ші та й гайну́є ї́ми, – нічо́го не зостає́ться в йо́го (Новомоск.). Неха́й га́єм не гайну́є (Рудан.). Я гі́рко працю́ю, а сина́ш усе́ цви́ндрить (Крим.). Без пуття́ своє́ життя́ манта́чим (Куліш). До́бре, бач, ді́ло на ба́тькові гро́ші жи́ти та мота́ти (Мирн.)]. • Он был бы богат, если б не -та́л – він бу́в-би бага́тий, коли́-б не марнотра́тив (не гайнува́в, не цви́ндрив, не перево́див) гро́ші. • Мо́танный – мо́таний. |
| Мужичи́на –
1) мужичи́ще, мужичу́ра, чолов’я́га. (зап.) хлопи́ще. [Мужичи́ще-хлопи́ще хап за прити́ку з війя́ (Гн. III). Яки́й здорове́нний мужичу́ра, а як покі́рно вклоня́ється! (Васильч.). Таки́й чолов’я́га, як дуб: тро́є не поду́жали його́ само́го (Київщ.)]; 2) (бранно) мужицю́га, мугиря́ка, мурля́ка, хамлю́га. [Ти-ж, мужицю́га, не зна́єш, як лю́ди пово́дяться (Мирн.). Що це за мугиря́ка? (Звин.). Там таки́й тобі́ мурля́ка, що й сло́ва по-лю́дському не ска́же (Звин.). Ви́їхав раз у по́ле яки́йсь бага́тий хамлю́га (Драг. Пр.)]. |
| Мыши́стый – миши́[а́]стий, на мишву́ бага́тий. |
| Нажи́нистый – ужи́нистий, бага́тий на ужи́нок. [Жи́то й бага́те на вжи́нок, та в ко́лосі бі́дне (Сл. Ум.)]. |
| Наря́дный –
1) (относящ. к наряду) – а) за́гадо́вий, наказо́вий, наря́до́вий; б) реєстро́вий, спис(к)ови́й; в) убраннє́вий, убо́ровий, (зап.) строє́вий; 2) см. Наря́дчик 1; 3) см. Наряжё́нный 2 (под Наряжа́ть); 4) (щегольской: только о нарядно одетом) одягни́й, зодягнени́й, оді́жний, (га́рно, пи́шно) убра́ний, (только о наряде) прибі́рний, бага́тий, пи́шний (и о наряде и о нарядно одетом) оша́тний, (реже ша́тний), чепурни́й, (зап.) стрі́йний; (перен.) чепурни́й, пи́шний. [Наро́д по тих хутора́х га́рний, одягни́й (Куліш). Тата́рки в черво́них ча́драх, одягні́ й кольори́сті (Корол.). Одягна́, як міща́нка (Квітка). Диві́тесь, лю́ди до́брі, яки́й я зодягни́й та оша́тний (Г. Барв.). Одібра́в кошови́й що-найкра́щий наро́д та одіжни́й (Драг.). На тобі́ су́кні ду́же прибі́рні (Чуб. V). Бага́та су́кня (Брацл.). І сама́ не оша́тна хо́диш і нас, козакі́в, без сви́ти во́диш (Дума). Стрі́йні слу́ги (Франко). Чепурні́ ви́паси і пе́щені ни́ви, обса́джені шипши́ною (М. Калин.)]. • -ный дом – чепурни́й (пи́шний) буди́нок. • -ная берёза – оша́тна бере́за. |
| Начина́ть, нача́ть –
1) почина́ти, поча́ти, розпочина́ти, розпоча́ти, зачина́ти, зача́ти, (редко) начина́ти, нача́ти, (редко, диал.) розчина́ти, розча́ти, започина́ти, започа́ти що и що роби́ти, (очень редко) вчина́ти, вча́ти що роби́ти; (ставать) става́ти, ста́ти що роби́ти, (приниматься) бра́тися, взя́ти и (реже) взя́тися, піти́ що роби́ти, захо́джуватися и захо́дитися, (сов.) заходи́тися що роби́ти и коло чо́го, (о мног.) порозпочина́ти, позачина́ти, позахо́джуватися. [Я знав кіне́ць, іще́ й не почина́вши (Самійл.). Життя́ свого́ я не почну́ як ді́ти (Грінч.). Го́сті почали́ проща́тися (Коцюб.). Со́нце почало́ поверта́ти на вечі́рній пруг (Н.-Лев.). Ки́ньмо же́реб, хто резпочина́ти му́сить (Куліш). Тро́хи одди́хавши, зно́ву розпочина́є (Мирний). Тепе́р-би нам з ворога́ми бі́йку розпоча́ти (Рудан.). Па́ртія ви́знала за потрі́бне розпоча́ти рішу́чу боротьбу́ з пра́вим у́хилом (Пр. Правда). Стари́й розпоча́в нову́ ха́ту будува́ти (Мирний). Кардина́л каза́ння зачина́є (Самійл.). Ка́шель зачина́є души́ти його́ слабі́ гру́ди (Франко). Зачина́є із ним розмовля́ти (Рудан.). До́бре зача́в, ли́хо скінчи́в (Франко). Зача́в був його́ соро́мити (Грінч.). Зачне́ крича́ти (Звин.). Як начне́ш пости́ть, то ні́чого бу́де хрести́ть (Номис). Співа́ли га́рні пісні́, а да́лі й казки́ розчали́ (Біл.-Нос.). Розчали́ роби́ти ха́ту (Червоногр.). Заходи́тись коло тіє́ї пра́ці, що започали́ на́ші пре́дки (Куліш). Прибі́г до нас та й стає́ нам розка́зувати, що йому́ тра́пилося (Звин.). Став до ме́не ходи́ти (М. Вовч.). Бра́вся він голоси́ти (Крим.). Взяв він ла́ятися (Звин.). Погла́дить по голо́вці, а сам ві́зьме ходи́ть по садку́ (М. Вовч.). Учо́ра взяла́ за щось супере́читися зо мно́ю (Крим.). Взяли́ся стреля́ти (Гол. I). Пішли́ старі́ про Ка́м’янець розпи́туватись (Свидн.). Пообі́дав і роби́ти заходи́вся (Грінч.)]. • -ть говорить – почина́ти, поча́ти говори́ти, здійма́ти (зніма́ти), зня́ти мо́ву, заговори́ти про (за) ко́го, про (за) що. • Ребёнок -на́ет говорить (впервые) – дити́на почина́є говори́ти (лепеті́ти), (диал.) дити́на наріка́є. [«А що мали́й, ще не гово́рить?» – «Та ні, потро́ху вже наріка́» (Бердянщ.)]. • -ть год, день – почина́ти (розпочина́ти), поча́ти (розпоча́ти) рік, день. • -ть дело – а) (судебное) почина́ти (розпочина́ти, заво́дити), поча́ти (розпоча́ти, заве́сти́) спра́ву (ді́ло). [Я тобі́ й ко́ні подару́ю і ді́ла нія́кого не заведу́ (Тобіл.)]; б) (исковое, тяжбу) заклада́ти, закла́сти (реже заложи́ти) по́зов; в) (предприятие) почина́ти (розпочина́ти), поча́ти (розпоча́ти) ді́ло; заклада́ти, закла́сти підприє́мство, (зап.) підніма́тися, підня́тися (яко́їсь спра́ви). • -ть драку, ссору и т. п. с кем – почина́ти, поча́ти бі́йку, сва́рку и т. п. з ким, заво́дитися, заве́сти́ся (би́тися, свари́тися и т. п.) з ким. [На́що ти з ді́тьми заво́дишся? знов почну́ть пла́кати через те́бе (Звин.). Завели́ся, як той каза́в: бага́тий за бага́тство, а вбо́гий – бо-зна й за ві́що вже (Номис). Завели́сь князі́ поміж собо́ю би́тись (Куліш)]. • -ть жизнь – почина́ти (розпочина́ти), поча́ти (розпоча́ти) життя́. [Мо́жна було́ нове́ життя́ по-кра́щому розпоча́ти (Доман.)]. • -ть от (с) Адама – почина́ти, поча́ти від Ада́ма (від ба́тькового ба́тька). • -ть переговоры – почина́ти (розпочина́ти), поча́ти (розпоча́ти) перемо́ви (переспра́ви). • -ть (затягивать) песню – заво́дить, заве́сти́ пі́сні и пі́сню. [Вночі́ заво́див свої́х чарівни́х пісе́нь (Гр. Григор.). Без ме́не не зна́єш, як і пі́сню завести́ (Стор.)]. • -ть пирог, хлеб – почина́ти, поча́ти, (слегка) надпочина́ти, надпоча́ти пирі́г (пирога́), хліб. • -ть (заводить) разговор – почина́ти (розпочина́ти), поча́ти (розпоча́ти) розмо́ву, здійма́ти (зніма́ти), зня́ти розмо́ву (бе́сіду, бала́чку, мо́ву, (диал.) річ, заво́дити, заве́сти́ (мо́ву), забала́кувати, забала́кати про (за) ко́го, про (за) що. [Ти даре́мно сам знов розпочина́єш ту розмо́ву (Л. Укр.). Не здійма́ймо журли́вих розмо́в! (Л. Укр.). Сама́ вона́ таки́х розмо́в не зніма́ла, – все він почина́в (Грінч.). Коли́-б не хоті́в, то-б і бе́сіди оціє́ї не здійма́в (Кониськ.). «Бра́тіки мої́!» – здійма́є річ оди́н (Коцюб.). Не здійма́ла бі́льше ре́чи про свою́ ду́мку (Кониськ.). Не хтів їй каза́ти всього́ про се́бе одра́зу і заві́в про дру́ге (Гр. Григор.)]. • -ть сначала – почина́ти, поча́ти споча́тку. [Почні́ть споча́тку, а то я вас переби́ла (Л. Укр.)]. • -ча́ть поддакивать – поча́ти прита́кувати (підта́кувати), зата́кати. • -ть разглагольствовать – почина́ти, поча́ти (зача́ти) просторі́к(ув)ати, запросторі́кати, розпуска́ти, розпусти́ти патя́ки. • -ть танец – почина́ти (заво́дити), поча́ти (заве́сти́) та́не́ць (тано́к). • -ча́ть читать – поча́ти чита́ти, зачита́ти. [Пи́сьма принесли́ і всі тихе́нько зачита́ли (Шевч.)]. • Как -чал, как -нё́т читать! и т. п. – як поча́в (зача́в), як (не) почне́ (зачне́) чита́ти! и т. п. Опять -чал своё – зно́ву заві́в своє́ї. • Не с чем -ча́ть – нема́ з чим (ні з чим) поча́ти (підня́тися), (образно) нема́ за що рук зачепи́ти. • Не знаю, что и -ча́ть – не зна́ю, що й поча́ти (що його́ й роби́ти). [Я не зна́ю, що мені́ роби́ти, що мені́ поча́ти (Сл. Гр.)]. • Не торопись -на́ть, спеши кончать – не шви́дко почина́й, а шви́дко кінча́й. • -на́й, да о конце помышляй – почина́й, та про кіне́ць дбай. • Ни -ча́ть, ни кончать пришло – ані сюди́, ані туди́, Мики́то! (Приказка); 2) безл. – почина́ти, поча́ти, (становиться) става́ти, ста́ти. [Почина́ло става́ти ду́шно (Грінч.). Почало́ йому́ зга́дуватися все, що тоді́ було́ (Грінч.). Ста́ло на світ займа́тися (Квітка)]. • -на́ет идти дождь – почина́є йти дощ, зрива́ється дощ (іти́). [Зрива́ється до́щик іти́ (Звин.)]. • -на́ет теплеть – почина́є теплі́ти, (больше прежнего: теплі́шати), забира́ється на тепло́. Начина́я – 1) почина́ючи, розпочина́ючи и т. п.; 2) нрч. – почина́ючи, поча́вши з (від) ко́го, з (від) чо́го. • -на́я с этого времени – почина́ючи з цього́ ча́су, з цьо́го ча́су поча́вши. • -на́я с этого места – почина́ючи від цього́ мі́сця, від цього́ мі́сця поча́вши. • На́чатый – поча́тий, розпоча́тий, зача́тий, нача́тий, розча́тий, започа́тий, вча́тий, порозпочи́наний, позачи́наний; заве́дений; надпоча́тий; зня́тий. [Поча́ті в дев’ятна́дцятому ві́ці спро́би (Крим.). Кінча́ли розпоча́ту бе́сіду (Коцюб.). Надпоча́тий хліб (Франко)]. -ться – 1) (стр. з.) почина́тися, розпочина́тися, бу́ти почи́наним, розпочи́наним, поча́тим, розпоча́тим, порозпочи́наним и т. п. [Пра́цю ті́льки розпоча́то (Самійл.)]. • -чат судебный процесс – поча́то (розпоча́то) судо́ви́й проце́с (судо́ву́ спра́ву); 2) (в пространстве) почина́тися, поча́тися, (реже) зачина́тися, зача́тися. [Там, де го́ри вкри́ті тумана́ми, мій рі́дний кра́ю, – там, поча́вся ти (Грінч.). Оби́два яри́ зачина́ються коло лі́са (Звин.)]; 3) (во времени) почина́тися, поча́тися, розпочина́тися, розпоча́тися, зачина́тися, зача́тися, (редко) начина́тися, нача́тися, (редко, диал.) почина́ти, поча́ти, розчина́тися, розча́тися, зачина́ти, зача́ти; (наступать; появляться; возникать) захо́дити, зайти́; (возникать, брать начало) става́ти, ста́ти, встава́ти, вста́ти, по(в)става́ти, по(в)ста́ти, іти́, піти́ з чо́го, від ко́го; (подниматься: о крике, шуме, ссорах и т. п.) зчиня́тися, зчини́тися, учиня́тися, учини́тися, зчина́тися, зча́тися, (также о разговоре) здійма́тися и зніма́тися, зня́тися. [Ді́я почина́ється з то́го, що… (О. Пчілка). Незаба́ром почне́ться ді́ло (Рудан.). Коли́ воно́ (не́бо) почало́сь, того́ ми не зна́єм (Рудан.). Коли́ розпочина́лося на Украї́ні яке́ до́бре ді́ло, то за́вжди… (Рада). Розпоча́вшися р. 1901 боротьбо́ю за украї́нський університе́т, ця тенде́нція невпи́нно йде впере́д (Рада). Бе́нкет розпоча́всь (Самійл.). Розпочала́ся нудьга́ за Украї́ною (Крим.). Неба́вом розпочне́ться нау́ка в шко́лі (Кониськ.). Нове́ життя́ зачало́ся (Мирний). Закінчи́ти ту спра́ву, що зачала́сь у березо́лі (Куліш). Ро́жа одцвіла́ся, а кали́на начала́ся (Метл.). На Чо́рному мо́рі все недо́бре почина́є (Пісня). Як зачина́є зва́да, не помо́же й ра́да (Номис). Прийшли́ моро́зи, ви́пав сніг; зайшла́ и́нша робо́та (Васильч.). Сва́рка зайшла́ і́з-за яки́хось ви́плат (Франко). Ста́ла сла́ва, ста́ли й погово́ри, ой на ту́ю дівчи́ноньку, що чо́рнії бро́ви (Метл.). Встає́ життя́ нове́ (Грінч.). Повста́ла боротьба́ націона́льности за своє́ націона́льне «я» (Грінч.). Все воно́ з сва́рки поста́ло (Грінч.). Така́ дру́жба, таке́ товари́ство пішло́ між ни́ми! (Мирний). Зав’яза́лася бала́чка, пішла́ обмі́на думка́ми (Крим.). Зчиня́ється до́сить палка́ спі́рка (Грінч.). Вчини́вся нара́з крик (Франко)]. • -ется день – почина́ється (настає́) день. • -ется жатва – почина́ються (захо́дять) жнива́. • -ло́сь ненастье – почала́ся него́да, занепого́дилося. • -ется ночь – почина́ється (настає́, заступа́є, запада́є) ніч. • -ется осень – почина́ється о́сінь, осені́є. • -ется праздник – почина́ється (захо́дить) свя́то. • -ло́сь с пустяков – почало́ся (зайшло́) з дурни́ці. • -ется, -чался́ разговор – почина́ється (здійма́ється), почала́ся (зняла́ся) розмо́ва (бе́сіда). [Розмо́ва на яки́й час затну́лася, а там зно́ву зняла́сь (Мирний). Зняла́ся в нас бе́сіда про книжки́ (Кониськ.)]. • -ется рассвет – почина́є світа́ти (розви́днюватися, на світ благословля́тися, дні́ти). • Список -ется его именем – спи́сок почина́ється його́ ім’я́м (з його́ ім’я́). • Не нами -ло́сь, не нами и окончится – не від нас повело́ся – не з на́ми й мине́ться; не від нас ста́ло, не на́ми й скі́нчиться (Приказки). |
| Не́га –
1) (действие), см. Не́жение; 2) (полное довольство) ро́зкіш (р. ро́зко́ши) и (чаще мн.) розко́ші (-шів). [Шко́да мені́ Окса́ночки: вдо́ма в ме́не їй була́ ро́зкіш, а в чужи́х лю́дях не те (Звин.)]. • Жить в -ге – жи́ти в ро́зкоші (чаще в розко́шах), розкошува́ти, купа́тися в ро́зкоші (в розко́шах), (переносно) панува́ти. [На́ше цуценя́тко живе́ у вас в ро́зкоші (Звин.). На́ші коти́ живу́ть у таки́х розко́шах, як рі́дні ді́ти (Звин.). Ді́йна коро́ва у ро́зкоші купа́ється (Шевч.). Він бага́тий, одино́кий, бу́деш панува́ти (Шевч.)]. • Содержать скот в -ге – держа́ти (купа́ти) това́р у ро́зкоші (у розко́шах); 3) (упоение, услада) ро́зкіш и розко́ші, пе́стощі (-щів и -щей), насоло́да, (очень редко) ніга́; (разнеженность) розні́женість (-ности); (сладостное изнеможение) (соло́дка) знемо́га, (истома) мло[і]сть (р. мло́сти) и (мн.) мло́сті (-ті́в). [Хоті́лося мовча́ти, щоб не зме́ншувати почуття́ ро́зкоши (А. Чайківський). Вся ніга́ мине́ться – з льо́дом води́ нап’є́ться (Пісня). Все навко́ло, поблизу́ і дале́ко, млі́ло в соло́дкій знемо́зі (Кінець Неволі)]. |
| Неиму́щий – бі́дний, убо́гий, незамо́жний, незасі́бний, недоста́тній, немаю́чий, (ц.-слав.) нейму́щий. [Най бага́тий немаю́чим помо́же (Франко). Бага́цько роздава́в я старця́м, бі́дним, нейму́щим (Стор.)]. |
| Неоскуде́лый – незубожі́лий, незбідні́лий; непідупа́лий, незматчі́лий; неосла́блий; (изобильный) бага́тий на що, (достаточный) доста́тній на що, (избыточный) надмі́рний. [Незбідні́лий хазя́їн (Полт.). Непідупа́ле господа́рство (Лубенщ.). З неосла́блою витрива́лістю (Київ). Бага́тий на ла́ти та на дрібні́ сльо́зи (Шевч.)]. |
| Несме́тно, нрч. – незліче́нно, незчисле́нно, без лі́ку, бе́зліч, (фам.) до чо́рта, до бі́са. • -но богатый – без лі́ку (без ви́гребу, фам. до бі́са) бага́тий. [Він був без ви́гребу бага́тий чолові́к (Яворн.)]. |
| Нет –
1) безл. глаг. – нема́, нема́є (ум. нема́єчки), (очень редко, зап.) ніт, (в детск. языке) ма; (нет и в помине, народн.) біг-ма́(є), (грубо: нет ни черта) чорт-ма́(є), кат-ма́(є), біс-ма́(є), ді́дько ма́є. [Нема́ в саду́ солове́йка, нема́ щебета́ння; нема́ мого́ миле́нького, – не бу́де й гуля́ння (Пісня). Бага́то є люде́й, нема́ люде́й-браті́в (Грінч.). Сме́рти нема́ для творці́в (Сосюра). Шука́ коза́к свою́ до́лю, – а до́лі нема́є (Шевч.). Нема́ оче́й, що ба́чити хоті́ли, нема́є ро́зуму, що зна́ння пра́гнув, нема́є на́віть самого́ бажа́ння (Самійл.). Там лю́ди до́брі, де мене́ ніт (Гол. III). Де сніг упа́де, квіточо́к вже ніт (Пісня). Гро́шей біг-ма́ (Рудан.). Землі́ вла́сної у йо́го біг-ма́ (Кониськ.). «Є гро́ші?» – «Чорт-ма́ й копі́йки» (Сл. Гр.). Всі ми тут б’ємо́сь, а ді́ла все чорт-ма́є (Грінч.). Бага́то ума́, та в кеше́ні кат-ма́ (Номис). Своє́ї землі́ кат-ма́ (Васильч.)]. • У меня, у него и т. п. нет – я не ма́ю, в ме́не нема́(є), (иногда, преимущ. о членах тела и психич. явлениях: мені́ нема́), він не ма́є, в йо́го нема́(є), (иногда: йому́ нема́) и т. п. [В ме́не ба́тька нема́є (Пісня). Придиви́лися: аж одного́ ву́ха йому́ нема́ (Звин.). Стида́ тобі́ нема́! (Звин.)]. • Его нет дома – його́ нема́(є) вдо́ма. • Нет ли у тебя денег? – чи нема́ в те́бе гро́шей? чи ти (ча́сом) не ма́єш гро́шей? • Нет ничего – нема́(є) нічо́го. • Нет решительно ничего – нічогі́сінько нема́. • Совершенно нет чего – зо́всі́м нема́(є) чого́, нема́ й кри́хти чого́, і звання́ (заво́ду) нема́ чого́, (диал.) нема́ ані ги́ч, (зап.) і на позі́р нема́ чого́. • Нет ни души, см. Душа́ 2. и Ни 1 (Ни души). • Нет времени – нема́(є) ча́су, нема́(є) коли́, ні́коли. • У меня нет времени – я не ма́ю ча́су, мені́ ні́коли, мені́ нема́ коли́. • Дела нет кому до чего – ба́йду́же кому́ про що. [(Пташки́) цвірі́нькають так, мов їм про зи́му ба́йдуже (Л. Укр.)]. • Дня нет, чтобы я об этом не думал – дня (тако́го) (или дни́ни тако́ї) не бува́є, щоб я не ду́мав про це. • Нет сил (с)делать что – не си́ла (нема́(є) си́ли) (з)роби́ти що. [Не си́ла ту кри́вду сло́вом розби́ти (Рада)]. • Нет ничего легче, как… – нема́(є) нічо́го ле́гшого, як… • Нет ничего выше, лучше и т. п., как… – нема́(є) нічо́го ви́щого, кра́щого и т. п., як…; нема́ в сві́ті, як…; нема́ (в сві́ті) над що; срв. Лу́чше 1. [Нема́ в сві́ті, як у зла́годі жи́ти (Сл. Гр.). Нема́ цві́ту бі́льшого та над ожи́ноньку, нема́ ро́ду рідні́шого та над дружи́ноньку (Пісня)]. • Где только его нет – де ті́льки його́ нема́, (везде он вмешается) де не посі́й, то вро́диться (Приказка). • Нет как (да) нет – нема́ та й нема́; як нема́, так (диал. дак) нема́; як відрі́зано. [А в неді́леньку по-ране́ньку ко́зочки як нема́, дак нема́ (Метл.). То було́ що-дня́ вчаща́є, а тепе́р і не поба́чиш: як одрі́зано (Сл. Гр.)]. • Слова нет – нема́ що каза́ти, шко́да й сло́ва, ані сло́ва, про те й мо́ви нема́, (конечно) звича́йно, пе́вна річ, зві́сно, (правда) пра́вда. [Мужи́к аж міни́ться: – «Та то, па́не, ані сло́ва! – що кому́ годи́ться!» (Рудан.)]. • На нет и суда нет – на нема́ й су́ду нема́. • Нет-нет да и – коли́-не-коли́ (та й); коли́-не-коли́, а; вряди́-годи́ (та й); а коли́сь-і́нколи; нема́-нема́, та й, (в прошлом) нема́-було́, нема́, та й; було́-не-було́ (та й); ба́йдуже-ба́йдуже, та й; ні, ні, та й. [Він коли́-не-коли́ та й ска́же щось ду́же пу́тнє (Звин.). Він уже́ був заспоко́ївся, але́ ча́сом виника́ли су́мніви: коли́-не-коли́, а набіжи́ть ду́мка, що він хво́рий (М. Зеров). А вона́ вряди́-годи́ та й зазирне́ до йо́го (Крим.). А в голові́ нема́-нема́, та й майне́ яка́сь розу́мна га́дка (Крим.). Нема́-нема́, та й щось даду́ть (Гуманщ.). Він нема́-було́, нема́, та й наві́дається до свої́х ро́дичів (Звин.). І брат тоді́ ще не вмер, і ті́тка було́-не-було́ (,та й) заско́чить до нас і посо́бить (Звин.). Не лащі́ть цього́ соба́ку, бо він ба́йдуже-ба́йдуже, та й кусне́ за па́лець (Звин.). А він ні, ні, та й бо́вкне таке́, що ку́пи не де́ржиться (Крим.)]; 2) нрч. отриц. – ні, (зап., нелитер.) нє, (очень редко) ніт. [Люблю́ тебе́, доба́ переходо́ва, за вла́дне «так» і непокі́рне «ні» (Сосюра). «Пі́деш ти до йо́го?» – «Ні» (Сл. Гр.). Скажи́ пра́вду ти мені́, а чи лю́биш мене́, чи ні (Пісня). Мо́же син мій бу́де у кому́ні, а як ні, то, мо́же, мій ону́к (Сосюра). «Хо́чеш?» – «Нє, не хо́чу» (Брацл.). Оде́н брат був бага́тий, а дру́гий нє (Звин.). Мо́же ви́йде, а мо́же й ніт (Свидн.). Каза́в, ду́рню, мовчи́; ніт, патя́кає? (Мирний)]. • Да или нет? – так чи ні? • Ни да, ни нет – ні так і не ні; ні так, ні сяк. • Ан нет! – ба ні! • Да нет – та ні, ба ні. [«Здає́ться, дзво́нять». – «Та ні, то лю́ди гомоня́ть» (Шевч.). «А що се га́лас на́че?» – «Ба ні, се спів» (Грінч.). Ти сміє́шся, а я пла́чу; ба ні, не пла́чу – регочу́сь (Шевч.)]. • Да нет же – та ні-ж, та-ж ні, так (диал. дак) ні; (ни в каком случае) аніже́, ані́ж, аж нія́к, (диал.) аж ні́куди. [«Хіба́ тобі́ тако́го ба́тька?» – «Аніже́! Аніже́! не тако́го» (Грінч.)]. • Ну, нет! – е, ні! ба ні́! ну, ні́! Е, ні! цього́ я тобі́ не дам (Брацл.). [«Ході́м погуля́ймо!» – «Ба ні! тре́ба працюва́ти» (Липовеч.)]. • Так нет же – т[д]ак ні(-ж). • Нет ещё – ні ще, (эллиптич.) ще. [«А ви його́ ще не ба́чили?» – «Ще!» (Звин.)]. • А почему (бы) и нет? – а чо́м би й ні? а чом(у́) не так? • Может быть да, может быть нет – мо́же так, а мо́же (й) ні; або́ так (воно́), або́ ні. [«Мо́же так, а мо́же ні» – пам’ята́єте є таки́й рома́н д’Анну́нціо (В. Підмог.)]. • Никак нет – ні, аніже́, аж нія́к, (диал.) аж ні́куди; 3) на не́т, нрч. – а) кли́ном, скі́сно, спохо́ва. [Візьми́ лопа́ту та підструга́й оту́т зе́млю, щоб було́ спохо́ва (сведено на нет) (Звин.)]. • Стёсывать на нет – сті́сувати скі́сно (спохо́ва). • Жила (горная) сходит, сошла на не́т – жи́ла виклино́вується, ви́клинувалася; б) (перен.) на ні́вець, на ніщо́, ні на́ що. • Сводить, свести на не́т что – зво́дити, зве́сти́ що на ні́вець (на ніщо́). [Ти звів на ніщо́ всю на́шу спра́ву (Остр. Скарбів)]; см. Ничто́ (Обращать в -то́). • Сходить, сойти на не́т – схо́дити, зійти́ на ні́вець, зво́дитися (перево́дитися), зве́сти́ся (переве́сти́ся) ні на́ що (на ніщо́), перево́дитися, переве́сти́ся, (итти прахом) іти́, піти́ в ні́вець; (исчезать) зника́ти, зни́кнути. [Двоєду́шницька та́ктика ППС довела́, що вплив ППС’ців зійшо́в на ні́вець (Пр. Правда). Під ля́дським панува́нням звела́сь би ні на́ що на́ша наро́дність (Куліш). Бува́ють такі́ часи́, коли́ письме́нство занепада́є й перево́диться (Крим.). Пішло́ все бага́тство в ні́вець (Крим.)]. • Конкуренция сошла на не́т – конкуре́нція зійшла́ на ні́вець; 4) сщ. – ні (нескл.). • Пироги с нетом – пироги́ з та́ком (Поділля), нізчи́мні пироги́ (Сосн.). • Есть лучше нета – «є» кра́ще ніж (за, від) «нема́(є)», так кра́ще за ні. • Неты́ считать – недо́ліки лічи́ти. |
| Нужда́ и Ну́жда –
1) потре́ба, (изредка, ц.-слав.) ну́жда́, (потребность) потре́бина, (редко) по́тріб (-би), тре́ба; срв. На́добность. [Вже яка́ потре́ба, – ні до ко́го не йду, – вона́ заряту́є (Г. Барв.). Наду́мались збира́ти гро́ші про таку́ наро́дню ну́жду (Куліш)]. • -да́ в чём – потре́ба чого́ или в чо́му, на що, ну́жда́ в чо́му; срв. Потре́бность. • Иметь -ду́ в чём – ма́ти потре́бу (ну́жду́) в чо́му, потребува́ти чого́; срв. Нужда́ться 1. • А тебе какая -да́ до этого дела? – а тобі́ яке́ ді́ло до ціє́ї спра́ви? а тобі́ що до цьо́го (до то́го)?, (фам.) а тобі́ до цьо́го яко́го ба́тька го́ре? • -да́ в ком – потре́ба в ко́му, на ко́го. • Ему -да́ в нём – йому́ він потрі́бний (потрі́бен), він ма́є ді́ло (спра́ву, зап. інте́рес) до йо́го. • -да́ к кому, до кого – ді́ло (спра́ва, зап. інте́рес) до ко́го. [Є в ме́не ді́ло до вас (Київ)] Какая мне -да́ до тебя? – яке́ мені́ ді́ло (яка́ мені́ ну́жда́) до те́бе? [Яка́ мені́ нужда́ до те́бе? (Квітка)]. • Мне до них -ды мало – мені́ про них (їх) мали́й кло́піт (ба́йдуже). • Не твоя -да́, не заботься – не твій кло́піт, не турбу́йся. • Что нужды? – яка́ потре́ба?, (какой смысл?) яка́ ра́ція?, (зачем?), на́що? наві́що?, (пустое!) дарма́! • Велика -да́! – вели́ка вага́! овва́! вели́ке ді́ло опе́ньки!, (пустое!) дарма́. • Что за -да́ (Какая -да́) знать это? – яка́ потре́ба (на́що тре́ба) зна́ти це? • Нет ну́жды́ говорить об этом – нема́ потре́би говори́ти про це. • Нет ну́жды́ (кому до чего) – ба́йду́же (байду́жки, байду́же́чки) (кому́ про (за) що), дарма́ (кому́), (и горя мало) мале́ го́ре (кому́), ні га́дки (га́дки ма́ло) кому́ про (за) що, і га́дки не ма́є хто про (за) що, (шутл.) і за ву́хом не сверби́ть кому́. [Недо́ля жарту́є над старо́ю голово́ю, а йому́ байду́же (Шевч.) Дити́на кричи́ть, як не розі́рветься, а їй і ба́йдуже (Сл. Ум.). «Ба́йдуже!» – сказа́ла: «не жури́сь, коха́ний!» (Дніпр. Ч.). А мені́ про те й байдуже́чки (Кролевеч.). Хай світ зава́литься, – дарма́ мені́! (Грінч.). «Піду́, ті́льки неха́й об о́сени!» – «Дарма́, й підожде́мо» (Квітка)]. • Тебе, небось, и нужды нет (Гоголь) – тобі́, ба́читься, й за ву́хом не сверби́ть (перекл. М. Рильськ.). • Ну́жды́ нет, что – дарма́ що. [Дарма́ що стари́й, аби́ бага́тий Приказка)]. • Без видимой -ды́ – без види́мої (я́вної, очеви́дної) потре́би. • В случае -ды́, при -де́ – в потре́бі, під ну́жду; см. ещё На́добность (В случае -сти). [Що-ж, і го́рщик річ непога́на в потре́бі (Рада). Ви постерегли́ що і під нужду́, як ва́шої запобіга́в він ла́ски (Куліш)]. • Крайняя (неотложная) -да́ в чём – вели́ка (коне́чна, пи́льна) потре́ба в чо́му й чого́; скру́та на що. • Я имею крайнюю -ду́ в деньгах – мені́ аж на́дто (ко́нче, до скру́ту) тре́ба гро́шей, мені́ аж на́дто (ко́нче, до скру́ту) тре́ба (потрі́бно) ма́ти гро́ші. • Я имею крайнюю -ду́ видеть его, см. Кра́йний 3. • По -де́ от -ды́ – з потре́би, через потре́бу. • По крайней (неотложной) -де́ – з вели́кої (коне́чної) потре́би, через вели́ку (коне́чну, пи́льну) потре́бу. • Испытывать -ду́ в чём – зазнава́ти недоста́чі, (нужди́) в чо́му, (нуждаться) потребува́ти чого́, нужда́тися чим. [Роздава́ти хліб не ті́льки свої́м підда́нцям, а й и́ншим, хто його́ потребува́в (Ор. Левиц.). Злида́р Макси́м полі́ном дров нужда́всь (Боров.)]. • Он не испытывает -ды́ ни в чём – він не зна́є нужди́ ні в чо́му, він нічи́м не нужда́ється, йому́ нічо́го не браку́є. • -ды – потре́би (-тре́б), ну́жди (р. нужд), (редко) потреби́ни (-бин). [Уста́ми письме́нників наро́д гово́рить про своє́ життя́ і потре́би (Н. Громада). Се не мо́же перешко́дити нам писа́ти про свої́ потре́би (Грінч.). Ну́жди у вся́кого є: кому́ хлі́ба, кому́ до хлі́ба (Кониськ.). Опла́чували пода́тки, ми́та і и́нші рядові́ потре́бини (Куліш)]. • Повседневные, текущие -ды – повсякде́нні (щоде́нні), пото́чні потре́би, (фам.) потрі́бка. • На все -ды не запасёшься – на всі потрі́бки не наста́(р)чишся; і не тре́ба, і те тре́ба, і тому́ тре́бові кінця́ нема́є (Приказка). • Отправлять свои -ды – відбува́ти свої́ (приро́дні) потре́би. • Удовлетворение нужд – задово́л(ьн)ювання (заспоко́ювання), оконч. задово́л(ьн)ення (заспоко́єння) потре́б. • Большая, малая -да́ (естественная надобность) – вели́ка, мала́ потре́ба, вели́ке, мале́ ді́ло. [Тре́ба на часи́ночку спини́тися, за мали́м ді́лом (Звин.)]; 2) (недостаток) ну́жда́, неста́ток (-тку) и (чаще мн.) неста́тки (-ків), (реже) недоста́ток и (чаще мн.) недоста́тки, недоста́ча и недоста́чі (-та́ч), (нищета) зли́дні (-нів), убо́зтво, (реже) убо́жество, (стеснённое матер. положение) скрут (-ту, м. р.) и скру́та (-ти, ж. р.). [Нужда́ зако́н зміня́є (Приказка). Гна́ла козакі́в ну́жда і жадо́ба во́лі на Низ (земли войска запорожского) (Куліш). По́ки був живи́й ба́тько, ми нужди́ й не зна́ли (Мирний). Він, як і всі, з хати́н убо́гих, пови́тих мо́роком нужди́ (Сосюра). І го́лодом не раз намлі́вся і вся́кої нужди́ натерпі́вся (Свидн.). Прийшо́в неста́ток, забра́в і оста́ток (Приказка). Неста́тки ймуть (-да́ одолевает) (М. Вовч.). А чи ві́даєш ти, що то недоста́тки, ти, що зросла́ в розко́шах? (Коцюб.). Зіста́рена тяжко́ю пра́цею та недоста́тками жі́нка (Грінч.). Її́ вро́да кра́сна, змарні́є у зли́днях та недоста́чах (Мирний). Я побоя́лася зли́днів, звича́йного матерія́льного вбо́жества (Л. Укр.)]. • -да́ всему научит – ну́жда́ (біда́) всього́ на́вчи́ть, неста́тки (зли́дні) всього́ на́вча́ть, нужда́-му́ка – до́бра нау́ка (Приказка). • По -де́ – через ну́жду́ (неста́тки, зли́дні, убо́зство). • Жить в -де́, терпеть -ду́ – жи́ти в нужді́ (в не(до)ста́тках, в зли́днях, в убо́зтві, при зли́днях, при вбо́зтві, серед зли́днів, серед нужди́), жи́ти вбо́го (нужде́нно, злиде́нно, скру́тно), терпі́ти нужду́ (зли́дні), (бедствовать) (ду́же) бідува́ти, злиднюва́ти. [Вони́ живу́ть скру́тно (Звин.)]. • Жить без -ды́ – жи́ти без нужди́ (без недоста́тків, несуту́жно, безну́ждно, невбо́го). • Денег наживёшь, без -ды проживёшь – гро́шей здобу́деш, життя́-вік перебу́деш (или біду́ перебу́деш). • Крайняя -да́ – як-найбі́льша (кра́йня, оста́ння) нужда́, зли́дні злиде́нно, оста́нні (вели́кі) зли́дні, вели́ке вбо́зтво. • Быть, нах(о)диться в крайней -де́ – бу́ти в як-найбі́льшій (кра́йній) нужді́, терпі́ти як-найбі́льшу (кра́йню) нужду́, жи́ти у вели́ких зли́днях (недоста́тках, у вели́кому вбо́зтві), си́льно бідува́ти. • Испытывать, испытать -ду́ – зазнава́ти, зазна́ти нужди́ (недоста́тків, зли́днів, убо́зтва), (бедствовать) бідува́ти. [Зма́лечку зазна́в нужди́ та бідува́ння (Васильч.)]. • Про -ду́ закон не писан – як нема́ нічо́го, то й зако́н ні до чого; на поро́жню кеше́ню й зако́н не ва́жить. • Он близок к -де́ – йому́ недале́ко до зли́днів. • -да́ скачет, -да́ плачет, -да́ песенки поёт – зли́дні на́вча́ть співа́ти й скака́ти. • -да́ горемычная – зли́дні злиде́нні, (голь перекатная) голо́та нещади́ма. • -да́-птица – пу́гач (-ча). • -да́-хлеб – голо́дний хліб; 3) ну́жда́, (затруднительное положение) скрут (-ту, м. р.) и скру́та (-ти, ж. р.), скрутне́ стано́вище, (стеснённое положение) суту́га, (реже приту́га), суту́жне стано́вище, тісно́та, (бедствие) біда́, ли́хо, ха́лепа, (горе) го́ре. • Быть, находиться в -де́ – бу́ти в нужді́, бу́ти в скрутно́му стано́вищі, бу́ти в скру́ті (в тісно́ті, в біді́, в приту́зі), зазнава́ти (сов. зазна́ти) ха́лепи. [Хіба́ ви ніко́ли не чита́ли, що вчини́в Дави́д, коли́ був у нужді́ і зголодні́в? (Морач.)]. • Кто в море не бывал, тот -ды не знал – хто на мо́рі не бува́в, той ли́ха не зазна́в; 4) (неволя) нево́ля, (принуждение) си́ла, при́мус, мус (-су), прину́ка. • -до́ю – а) (поневоле) знево́лі, мимово́лі, несамохі́ть; б) (принудительно) си́лою, примусо́во, при́мусом; в) (по принуждению) з при́мусу, з му́су, з прину́ки, нево́лею. |
| Оди́н, одна́, одно́, прил. и мест. – оди́н, одна́, одно́ и одне́, їде́н, їдна́, їдно́ и їдне́ (ум. одне́нький, їдне́нький); сам, сама́, само́, сами́й, сама́, саме́ (ум. – саме́нький). [Був собі́ на сві́ті їде́н чолові́к і була́ в ньо́го їдна́ дити́на]. • Одно́ из двух – одно́ з двох. • Сосредоточение власти в одни́х руках – зосере́дження вла́ди в одні́й руці́. • Оди́н-единственный – одни́м-оди́н, одни́м-одна́, одни́м-одне́, оди́н-одні́ський (одні́сінький) и т. д. [Одні́ське до́бре сло́во ча́сом прими́рить лю́тих ворогі́в (Млака)]. • Вот я и оди́н, кругом ни души – от я і сам, навкруги́ ні душі́ (ні ля́лечки). • Дети остались дома одни́ – ді́ти зоста́ли́ся вдо́ма сами́. • Не я одна́, а все это говорят – не я сама́, а всі це ка́жуть (гово́рять). • При одно́й мысли об этом… – на саму́ зга́дку про це… • Уже одно́ то, что он это сделал, доказывает – вже саме́ те, що він це зроби́в, дово́дить… • Только ты оди́н, только он оди́н и т. п. – сам ті́льки ти, сам ті́льки він и т. д. Оди́н только, оди́н лишь – оди́н ті́льки, одна́ ті́льки, одно́ ті́льки, одні́сінький, одні́сінька, одні́сіньке; сами́й (ті́льки), сама́ (ті́льки), саме́ (ті́льки), самі́сінький, самі́сінька, самі́сіньке. • В одно́м только окне и виднелся свет – в одно́му ті́льки вікні́ й світи́лося. • Одно́ только и беспокоит меня, это… – одна́ річ ті́льки й турбу́є мене́, це… • В одно́й только рубахе – у самі́й соро́чці. • Это одни́ лишь слова – це самі́ ті́льки слова́ (самі́сінькі слова́). • Не одно́ только богатство составляет счастье, но и спокойная совесть – не саме́ бага́тство стано́вить (дає́) ща́стя, а ще й чи́сте сумлі́ння. • Совершенно оди́н – сам-оди́н, сам-самі́сінький. [Зостала́сь я сама́-самі́сінька]. • Оди́н-одинёшенек – сам (сама́, само́) душе́ю. • Исключительно оди́н (одни́), как есть оди́н (одни́) – сам за се́бе, самі́ за се́бе, сами́й, сама́, саме́. • Хлеба нет, едим исключительно оди́н картофель – хлі́ба нема́, їмо́ саму́ (за се́бе) карто́плю. • Все, как оди́н, все оди́н в оди́н, оди́н к одному́ – всі як оди́н, всі оди́н в о́дного, всі голова́ в го́лову, всі одни́м лице́м, всі як переми́ті. [Ві́йсько у ла́ву ста́ло як переми́те. Геро́ї його́ оповіда́ннів теж одни́м лице́м безпора́дна, те́мна сіро́ма (Єфр.)]. • Все до одного́ – всі до о́дного. • Оди́н на оди́н – сам-на-са́м, віч-на́-віч. • Мы остались с ним оди́н на оди́н – ми зоста́лися з ним віч-на́-віч (сам-на-са́м). • Оди́н по одному́, оди́н за одни́м, оди́н за другим – оди́н по о́дному, оди́н за о́дним и оди́н за ’дни́м. [Варя́ги, Ли́тва, Ляхи́, Москва́ – оди́н за ’дним накида́ли Украї́нській Ру́сі свої́ поря́дки (Куліш)]. • Оди́н за другим присутствующие оставляли зал – оди́н по о́дному прису́тні залиша́ли за́лю. • Подходите по одному́ – підхо́дьте по-оди́нці. • Шли узкою тропинкою оди́н за другим – йшли́ вузе́нькою сте́жечкою оди́н за о́дним. • Хвастаются оди́н перед другим – вихваля́ються оди́н перед о́дним, оди́н поперед о́дного. • Спрашивают оди́н другого (одни́ других) – пита́ють оди́н о́дного (о́дні о́дних), пита́ються оди́н в о́дного (одні́ в о́дних). • Оди́н другого стоит – оди́н о́дного варт. • Поставь тарелки одну́ на другую – поста́вляй тарілки́ одну́ на о́дну. • Выходит одно́ на другое – вихо́дить одно́ на одно́ (на ’дно́). • Дело всегда есть: не одно́, так другое – ді́ло за́всігди зна́йдеться: не те, так те (так и́нше). • То одно́, то другое – то те́, то те́. • Оди́н другой, одни́ другие (из двух или определённого числа лиц, предметов или групп как двух противоположностей) оди́н – дру́гий, одні́ – дру́гі, (из неопределённого числа или предметов) яки́й – яки́й, кот(о́)ри́й – кот(о́)ри́й, той-той, и́нший – и́нший. • Оди́н брат был богат, а другой беден – оди́н брат був бага́тий, а дру́гий бі́дний. • Одни люди живут в роскоши, а другие изнывают в бедности – одні́ лю́ди в розко́шах коха́ються, а дру́гі в зли́днях пропада́ють. • Одни́ учёные разделяют это мнение, а другие нет – одні́ вче́ні поділя́ють цю ду́мку, а дру́гі не поділя́ють. [Дивлю́ся – в моги́лі усе́ козаки́: яки́й безголо́вий, яки́й без руки́, а хто по колі́на нена́че одтя́тий (Шевч.)]. • Одни́ сели на скамье, а другие стоят – які́ (котрі́) посіда́ли на ла́ві, а які́ (котрі́) стоя́ть. • Говорит одно́, а думает, другое – на язиці́ одно́, а на ду́мці и́нше. • Переходить от одно́й мысли к другой – від одніє́ї ду́мки до дру́гої перехо́дити. • Оди́н и тот же – оди́н, їде́н, той(-же) са́мий. [Не одні́ права́ всі ма́ють]. • В одно́ и то же время – в оди́н час, в той са́мий час, в о[ї]дни́х часа́х. Срв. Одновре́мё́нно. • Жить в одно́м доме – жи́ти в то́му́ са́мому буди́нку. • Это одно́ и то же – це те са́ме. • Твердить одно́ и то же – після тіє́ї та й знов тіє́ї(-ж) співа́ти. • Всё одно́ и то же (делать, говорить) – як те́-ж, так те́ (роби́ти, говори́ти). • В одно́ из воскресений – котро́їсь неді́лі, одно́ї неді́лі. Срв. Одна́жды. • Оди́н раз – раз. [Раз люди́на ро́диться, раз і вмира́є]. • За одно́, см. Заодно́. • Слиться в одно́ – до ку́пи зілля́тися (зли́тися). • Ни один не… – жа́ден, жа́дний (жа́дна, жа́дне) не…, жо́ден, жо́дний (жо́дна, жо́дне) не…, ні жо́ден, ні жо́дна и т. д. не…, нікото́рий, -а, -е не… [Ла́ври стоя́ть зачаро́вані, жа́ден листо́к не тремти́ть (Л. Укр.)]. • У неё двенадцать детей, и ни одно́ не умерло – у не́ї двана́цятеро діте́й і жа́дне не вме́рло. • Решительно (положительно) ни одного́ – жадні́сінького, ні одні́сінького, ніже́ єди́ного. [Жадні́сінької кри́вди я тобі́ не заподі́яла. Звікува́ла-б я за ним, не зазна́вши ні́же єди́ної хма́рної годи́ни (Конис.)]. • Ни на одного́ (ни на одну́) не взгляну – на жа́дного (на жа́дну) не гля́ну. |
| Озери́стый – озери́стий, бага́тий на озе́ра. |
| Острови́(с)тый – острівни́й, бага́тий на острови́, рясни́й острова́ми. |
| О́чень – ду́же, ве́льми, си́льне[о], тя́жко, при́кро, крі́пко, притьма́, притьмо́м, бага́то, бага́цько, ве́лико, здо́рово. [Гуде́ ві́тер ве́льми в по́лі (Забіла). Той чолові́к був си́льне бага́тий. Голова́ мене́ (у меня) тя́жко боли́ть. Тя́жко яр глибо́кий. При́кро поси́вів дід. Зраді́в крі́пко. Мак притьма́ черво́ний. Вона́ бага́то скида́ється на йо́го. Прислужи́вся свойо́му кра́єві він ве́лико. Здо́рово ви всього́ зна́єте]. • О́чень и о́чень – до́бре та й до́бре, ге́ть-то. [Це їм до́бре та й до́бре знайо́ма річ. Я йому́ таки́ й геть-то вподо́бався]. • Не о́чень – не ду́же, не ве́льми, не на́дто, не тя́жко, не бага́то, не ве́лико, не ге́ть, не гу́рт, не з-та́к, не притьма́, не ко́нче, не коне́чне, не що. [Смі́йся, лю́тий вра́же, та не ду́же (Шевч.). Не на́дто він розу́мний. Додо́му йому́ не тя́жко дале́ко. З то́го ча́су не ге́ть я турбу́юся. Зна́ю францу́зької мо́ви не гу́рт. Не з-та́к їх бага́то. Не ко́нче їх мені́ тре́ба. Він не що й стари́й]. • Не о́чень-то – не ду́же-то, не гу́рт-то, не ге́ть-то, не з-та́к-то. [У нас такі́ ви́роби не гу́рт-то ча́сті. Вона́ не з-та́к-то погане́нька]. |
| Пока́ – по́ки, по́кіль, до́ки, до́кіль, за́ки, за́ким, за́кіль, нім, нім по́ки, аж, аж по́ки, допо́ки. • Пил -ка не пропил всё добро – пив, аж по́ки все́ майно́ пропи́в. • -ка́ буду жив, не забуду – по́ки живи́й бу́ду (по́ки живу́), не забу́ду. • -ка́ дойду, и вечер настанет – за́ки(м) ді́йду, то й ве́чір (на)ста́не. • -ка́ солнце взойдёт, роса глаза выест – до́ки со́нце зі́йде, роса́ о́чі ви́їсть. • Пообедаешь, -ка́ кругом обойдёшь – бу́блика з’їси́, по́ки круго́м обі́йдеш. • -ка́ богатый обеднеет, бедный поколеет – по́ки бага́тий сту́хне, то вбо́гий опу́хне. • Подожду, -ка́ вы окончите свою работу – почека́ю, по́ки ви скінчите́, свою́ пра́цю (за́ким ви своє́ доро́бите). • Не уйду, -ка́ всё не будет готово – не піду́, аж по́ки все не бу́де гото́ве. • Он долго разглядывал меня, -ка́ узнал – він до́вго догляда́всь до ме́не, закі́ль упізна́в. • -ка́ не поздно – по́ки не пі́зно; по́ки час є; до ли́ха. • -ка́ светло – за́ви́дна. • -ка́ тепло – за́те́пла́. • -ка́ у меня в памяти – до́ки держу́ в па́м’яті. • -ка́ что – по́ки-що, тим ча́сом. • С меня -ка́ (-ка́-что) довольно этого – мені́ по́ки-що до́сить і цьо́го, бу́де з ме́не й цьо́го. • -ка́-что дайте немного, остальное потом – да́йте тим ча́сом тро́хи, ре́шту по́тім. • До тех пор, -ка́ – до́ти, до́ки. [До́ти лях мути́в, до́ки не наї́вся. Працю́є до́ти, до́ки не впаде́ знемо́жена (Крим.)]. • -ка́ – до тех пор – до́ки, до́ти; по́ки, по́ти. [По́ки ді́да, по́ти й хлі́ба]. • -ка́ ещё это будет – до́ки ще до цьо́го ді́йдеться. |
| Поэ́тому – тому́ (а тому́), через те, тим, отти́м, о́тже, тож, то, от, для то́го; срв. Потому́. [А тому́ піди́ й скажи́ йому́. На всіх (робо́ти) не стає́, тим і тре́ба поспіша́тися (Загірня). Це – моє́, от я і порядку́ю. Тож не дивни́ця, що герої́ня в ме́не закоха́лась (Крим.)]. • -му-то – тому́-то, ти́м-то, то́ж-то. [Тим-то він таки́й бага́тий]. |
| Пребога́тый – пребага́тий, ду́же (ве́лико, ве́льми, тя́жко) бага́тий, багатю́щий, багате́нний, сущ. багати́р (-ря́). |
| Предвеща́ть, предвести́ть кому что – віщува́ти, вістува́ти, провіща́ти, провісти́ти, передвіща́ти, передвісти́ти, призвіща́ти, призвісти́ти, пророкува́ти, ворожи́ти кому́ що и про що. Срв. Предска́зывать, Предзнамено́вывать. [Ти бра́тові своє́му смерть віщу́єш (Л. Укр.). Кожен зна, що віщує такий сон (Свидн.). Вони вістують, що осінь приходить (Стеф.). Письме́нство стає́ йому́ за ту зірни́цю, що бли́зький світ со́нця провіща́є (Єфр.)]. • -ща́ть беду, несчастие, что-л. недоброе – віщува́ти, ворожи́ти біду́, неща́стя (ли́хо), щось недо́бре. [Пу́гач або́ сич біду́ віщу́є (Номис). Га́рна пти́ця, а чому́сь не мо́жу її́ чу́ти без жа́ху. Чи спра́вді вона́ воро́жить яке́сь ли́хо? (Франко)]. • Лягушки -ща́ют хорошую погоду – жа́би до́бру пого́ду віщу́ють. • Сердце что-то -ща́ет – се́рце щось віщу́є. [Як пові́є ві́тер на Покро́ву з полу́дня, то передвіща́є, що бу́де гнила́ зима́ (Звин.). Важку́ воро́жать о́сінь нам зірни́ці (Франко)]. • Барометр -ща́ет дождь, непогоду – баро́метр пока́зує на дощ, на него́ду, заповіда́є дощ, него́ду. • Ничто не -ща́ет смерти – ніщо́ не пока́зує на смерть, не віщу́є (не провіща́є, не вісту́є и т. д.) сме́рти, про смерть. [Про смерть старе́чу зо́рі не віщу́ють, як-же вмира́є цар, пала́є не́бо (Куліш)]. • Нам -ща́ют обильную жатву – нам пророку́ють, воро́жать бага́тий урожа́й. • Кто бы -ти́л мне завтрашнюю погоду – хто-б мені́, призвісти́в, яка́ за́втра пого́да бу́де. • Предвещё́нный – прові́щений, передві́щений, призві́щений, напророко́ваний, наворо́жений. • -ться – віщува́тися, вістува́тися, провіща́тися, бу́ти прові́щеним, призвіща́тися, бу́ти призві́щеним, передвіща́тися, бу́ти передві́щеним и т. д., см. Предвеща́ть. |
| Претворя́ться, претвори́ться – перетво́рюватися, перетвори́тися, переміня́тися, переміни́тися в що. [Чуття́ перетво́рюються в слова́ і вчи́нки. На бага́тий ве́чір бува́є така́я годи́на, що вся вода́ переміня́ється в вино́ (Рудан.)]. • -ться в действительность – перетво́рюватися, перетвори́тися в ді́йсність. [Той черво́ний тума́н, що тепе́р нави́с над ни́ми, перетво́риться за́втра у ді́йсність (Коцюб.)]. |
| Пристава́ть, приста́ть –
1) пристава́ти, приста́ти, ли́пнути, прилипа́ти, прили́пнути, бра́тися, взя́тися до чо́го, чіпля́тися, учепи́тися до чо́го и чого́, налі́плюватися, наліпи́тися на що, (во множ.) попристава́ти, поприлипа́ти, почіпля́тися, поналі́плюватися. [Бага́тий брат ви́мазав усере́дині кру́жку ме́дом, щоб приста́ло те, що мі́ритимуть (Грінч.). Боло́то бере́ться до колі́с (Хотин. п.). Як прило́жиш до ті́ла, так і ві́зьметься (Радомиш. п.). Смола́ прили́пла до рук (Ум.). По пле́чах було́ нахво́ськає та́к, що аж соро́чка до ті́ла прили́пне (Кониськ.). Пі́деш на база́р, налі́питься боло́то на чо́боти, – хоч ноже́м зчища́й (Звин.)]. • -ста́л ко мне, как банный лист – приста́в (прили́п) до ме́не як ше́вська смола́ до чо́бота, узя́всь до ме́не смоло́ю, узя́вся (причепи́вся) як реп’я́х, реп’яхо́м узя́вся, приче́пою причепи́вся, сльото́ю узя́вся (прив’я́з); 2) (присоединиться) пристава́ти, приста́ти, прилуча́тися, прилучи́тися, (примкнуть) приверну́ти, прича́литися до ко́го, до чо́го, (во множ.) попристава́ти, поприлуча́тися до ко́го, до чо́го. [Ні до ко́го не пристає́ і до се́бе не прийма́є (Стор.). Хтось сти́ха заві́в пі́сню, до ньо́го приста́в ще оди́н го́лос (Коцюб.). Си́ла люде́й приверну́лась до украї́нства (Рідн. Край)]; 3) (привязаться, неотступно следовать) пристава́ти, приста́ти, ув’я́зуватися, ув’яза́тися, ув’я́знути, уплу́туватися, уплу́татися до ко́го и за ким, присота́тися, присі́катися, прикаса́тися, присаха́тися до ко́го, учепи́тися до ко́го и за ким, причепи́тися до ко́го, нав’я́зуватися, нав’яза́тися на ко́го; срв. Привяза́ться 2. [Ой ти, ту́го, ой ти, жу́рбо, не приста́нь до ме́не (Метл.). Я пішла́ до них, а вну́чок уплу́тався за мно́ю й собі́ (Новомоск. п.). Де не взяла́сь соба́ка в бі́са – чи з-під ворі́т, чи із-за лі́си – присі́калася, аж вищи́ть (Гліб.). Раз прийшло́сь йому́ йти уночі́ ву́лицею, а ві́дьма нав’яза́лась на йо́го соба́кою (Драг.)]; 4) (надоедать кому; не давать покою, придираться) в’я́знути, прив’я́знути до ко́го, нав’я́знути, в’яза́тися до ко́го, насти́рюватися и настиря́тися, (осо́ю) лі́зти в ві́чі кому́, (привязаться) чіпля́тися, причепи́тися до ко́го, учепи́тися до ко́го и кого́, начепи́тися на ко́го, сі́катися (н. вр. сі́каюся, -каєшся…), присі́куватися, присі́катися до ко́го, си́катися (си́чуся; -чешся…), скіпа́тися, прискіпа́тися до ко́го, наскі́пуватися, наскі́па́тися на ко́го, присі́патися, присука́тися до ко́го, накаса́тися на ко́го, навра́титися на ко́го, ушня́питися до ко́го; срв. Привя́зываться 3. [Чого́ до ме́не в’я́знеш, мов злий дух? (Грінч.). Та що це вона́ прив’я́зла до ме́не? (Васильч.). Чого́ нав’я́з? (Коцюб.). Вереду́є та настиря́ється, як моро́члива та насти́рлива дити́на (Н.-Лев.). Найпе́рше до Ма́сі вчепи́лась: то ти, ка́же, вкра́ла (Свидн.). Мовчи́! чого́ ти вчепи́лась душі́ моє́ї (Коцюб.). Та ну-бо го́ді! Чого́ ти причепи́вся до йо́го? (Грінч.). Чого́ ви, – ка́же, – начепи́лись на ме́не (Тесл.). Вона́ як бу́де сі́катися до те́бе, то ти возьми́ гру́ші і розси́п (Рудч.). Присі́кався, як оса́ (Номис). Так і си́чуться до нас, як чмара́ та (Г. Барв.). Скіпа́ється до лісовика́: на́що ти мою́ коро́ву загна́в? (Новомоск. п.). Чого́ це ти на па́рубка наскі́пався? (Мирн.). Чого́ це він до ме́не присі́пався? (Осн. 1862). Накаса́ється на вас, як чорт на грі́шну ду́шу (Козелец.). Навра́тивсь, як соба́ка (Манж.). Чого́ ти до ме́не вшня́пився? (Липовеч.)]. • Не -ва́й ко мне! – не в’я́зни, не лізь, не чіпля́йся до ме́не! не клопочи́ (не моро́ч) мені́ голови́! • -ва́ть, -та́ть к кому с требованиями, с просьбами, чтоб… – напосіда́ти(ся), напосі́сти(ся) на ко́го, наляга́ти, налягти́, наполяга́ти, наполягти́ на ко́го, щоб…, узя́тися до ко́го, намага́ти на ко́го, намага́тися, намогти́ся, щоб… [Вона́ зна́є, що аби́ напосі́ла на ба́тька, то чого́ хо́че – того́ й домо́жеться (Мова). Лю́ди напосіда́ються на ме́не: склика́й грома́ду (Кониськ.). Що ти, приче́по, наляга́єш на ме́не? (Гр.). Чого́ се вони́ на ме́не намага́ють? (Кониськ.). Тепе́р уже́ наполягла́, щоб купи́в їй оте́ бри́нькало (Мова). Раз пропа́ла на степу́ в чумакі́в соки́ра; до їдно́го всі взяли́сь: «Ти та й ти, псяві́ра» (Рудан.). Ді́ти ду́же намага́лись, щоб і їх узя́ти на хра́м (Грінч.)]. • -ста́ть к кому с ножём к горлу – з коро́ткими гужа́ми до ко́го приступи́ти; 5) (о болезни) пристава́ти, приста́ти, прили́пнути до ко́го, чіпля́тися и чіпа́тися, учепи́тися (диал. чепи́тися) кого́, причепи́тися до ко́го, начепи́тися на ко́го, прикида́тися, прики́нутися, підки́нутися, підсахну́тися. [Щоби́ не чіпа́лися вро́ки чи дити́ни, чи худоби́ни (Етн. Зб. V). Вже на ко́го наче́питься ця по́гань, не ско́ро одче́питься (Звин.)]; 6) (к берегу) пристава́ти, приста́ти, прича́лювати(ся), прича́лити(ся), приверта́ти, приверну́ти (до бе́рега), (во множ.) попристава́ти, поприча́лювати(ся), поприверта́ти (до бе́рега); срв. Прича́ливать. • Пароход -стаё́т по пути в трёх местах – паропла́в пристає́ доро́гою в трьох місця́х; 7) (останавливаться) става́ти, ста́ти де, у ко́го, прича́лювати, прича́лити до ко́го. [Прича́лив до старо́го знайо́мого, щоб і Анто́ся тут поста́вити, і само́му перебу́ти (Свидн.)]; 8) -ста́ть кому, безл. (быть приличну кому) – приста́ти, ли́чити, випада́ти, подо́бати кому́ (що роби́ти). [Насампере́д, як приста́ло поря́дному подоро́жному, пода́всь він до коршми́ (Коцюб.)]. • Не -ста́ло – не приста́ло, не ли́чить, не випада́є, не подо́ба(є) (чого́ роби́ти); см. Подоба́ет, Прили́чествовать. [Сиді́ть до́ма на поко́ї не приста́ло козако́ві (Боров.). Я́кось то не випада́є вихваля́ти свої́х (Л. Укр.)]; 9) -ста́ть кому и к кому (быть к лицу) – ли́чити, пасува́ти кому́ и до ко́го, бу́ти до лиця́ кому́. • К нему усы не -ста́ли – йому́ ву́са не до лиця́, йому́ ву́са не ли́чать. • -ста́ло, как к корове седло – приста́ло, як свині́ нари́тники; 10) (выбиться, из сил) пристава́ти, приста́ти, (о многих) попристава́ти. [Ой став ко́ник пристава́ти (Метл.). Моє́му миле́нькому во́лики приста́ли (Чуб. V)]. |
| I. Пропи́тываться, пропита́ться – годува́тися, прогодува́тися, харчува́тися, прохарчува́тися, ви́харчуватися, харчи́тися, прохарчи́тися, живи́тися, ви́живитися, контентува́тися, проконтентува́тися. [Бага́тий диву́ється, як убо́гий году́ється (Ном.). Аби́ сам ви́харчувавсь (прохарчи́всь), а продава́ти й не ду́май (Звиног.)]. |
| Прослыва́ть, прослы́ть кем – уславля́тися, усла́витися як хто, за ко́го, (только сов.) просла́витися як хто, за ко́го. • -лы́ть учёным, богатым – усла́витися, як уче́ний, як бага́тий, просла́витися за вче́ного, за бага́того. |
| Пуза́стый, Пуза́тый – пуза́тий, черева́тий, круглочере́вий; бари́л(ь)кува́тий, бокла́тий. [Йде бага́тий, черева́тий, – не вклоню́ся (Вороний)]. • -тый кувшин – бари́л(ь)кува́тий, бокла́тий глек. |
Російсько-український народний сучасний словник 2009–
| Миновать, минуть – (оставлять в стороне) мина́ти, мину́ти, помина́ти, помину́ти, обмина́ти, обмину́ти, оминати, оминути, промина́ти, промину́ти кого́, що; (пропускать) мина́ти, мину́ти, промина́ти, промину́ти, помина́ти, помину́ти, пропуска́ти, пропусти́ти що; (не избежать) не мину́ти, не обмину́ти чого́, не втекти́ чого́, від чо́го; (о времени) мина́ти, мину́ти, змину́ти, мина́тися, мину́тися, промина́ти, промину́ти, помина́ти, помину́ти, перехо́дити, перейти́, прохо́дити, пройти́, схо́дити, зійти́, збіга́ти, збі́гти, сплива́ти, спливти́, спли́сти́: • да минует нас чаша сия! – хай мине нас ця гірка (лиха) доля (ця лиха година, піднес. ся чаша)!; • двум смертям не бывать, одной не миновать – дві смерті не буде, а одної не минути (Пр.); одної смерті не минеш, другої не буде (Пр.); більш (більше) як раз не вмреш (Пр.); двом смертям не бути, а одної не минути (Пр.); • чи пан, чи пропав – двічі не вмирати (Пр.); раз мати породила, раз і помирати (Пр.); хто вмер тепер, не вмре у четвер (Пр.); раз козі смерть (Пр.); • ему минуло двадцать лет – йому минуло (вийшло, перейшло) двадцять років; йому дійшов (йому поминув) двадцятий рік; • зима ещё не миновала – зима ще не минула (не минулася, не проминула, не перейшла, не перезимувалася); • как не беречься, а не миновать ожечься – хоч як бережешся (стережешся), а таки (а врешті) опечешся (Пр.); • минуя подробности – не вдаючись у подробиці, обминаючи (минаючи) подробиці; • не миновать ему тюрьмы – не минути йому тюрми (в’язниці); не втече він від кари; • опасность миновала – небезпека минула (минулася); • смерти не миновать! – смерті не минути (не обминути)!; від смерті не утекти!; смерті не відперти!; • чему быть, того не миновать – що має статися, те станеться (Пр.); що написано на роду, того не об’їдеш і на льоду (Пр.); чи співатиме півень, чи ні, а день [таки] буде (Пр.); що суджено, те не розгуджено (Пр.); скачи, бабо, хоч задом, хоч передом, а діла підуть своїм чередом (Пр.). [Що буває, те й минає (Номис). Подивіться лишень добре, Прочитайте знову Тую славу. Та читайте Од слова до слова, Не минайте ані титли, Ні же тії коми (Т.Шевченко). Отакий-то мій Ярема, Сирота багатий. Таким і я колись-то був. Минуло, дівчата… Минулося, розійшлося, І сліду не стало (Т.Шевченко). За тиждень прийшла в Київ. Красний, Боже, який! А що вже святі церкви, то й не сказати! А людей, людей! Без ліку, та все чужі — минають і не глянуть на тебе (М.Вовчок). Там Рось минає чималий скелистий острів Замок і знов зливається з своєю Самовілкою (І.Нечуй-Левицький). Минули жнива, і Василина впросила матір, щоб вона одвела її на службу (І.Нечуй-Левицький). Минувши ярок, шлях повертав геть круто поза садком (П.Мирний). — Он уже й місяць зійшов, — промовила вона тихо. — Зійшов. Пора спати. Спи, Христе, хай тебе минає те лихо, що мене строщило!.. — І Мар’я почовгала до свого лігва (П.Мирний). Коли б був Максим на той час не постерігся, не змандрував кудись з Пісок, щось на тиждень чи й більше, то, мабуть би, не минути йому й тюрми (П.Мирний). В батьковій кузні така вже встанова: хто прийде — сиди, говори, дійде до почастунку — й його не минуть (І.Франко). Десять літ уже минало, Відколи спокійно, мирно Князь сидів на своїм троні (І.Франко). Минув сільські поля, поминув ще два села і з горба побачив місто (В.Стефаник). Не мине лихо, видко, й за панську землю (М.Коцюбинський). Минало з полудня, а в селі тихо, нема нічого (М.Коцюбинський). Я буду мислити — в покої, в чеканні дня, стрічанні зла, і не минути долі злої, котру нам Мойра нарекла (В.Стус). — Чоловік усе грається з долею навпереваги,— сказав Дон Кіхот,— і про те, я гадаю, повинна говорити всяка мирська, а надто рицарська історія: не про самі ж перемоги писати. — Воно-то так,— промовив бакаляр,— але дехто з читальників каже, що краще було б авторам сієї історії не все поминати, а дещо й поминути, наприклад, ті духопелики, що без кінця-краю сипались на пана Дон Кіхота в різних пригодах (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Дай же сили минути, прожити, коли не забути, Те, що було, хоч і не мало бути… (Ю.Джугастрянська)].  |
| Нужда –
1) потре́ба, (изредка, ц.-слав.) ну́жда́, (потребность) потре́бина, потребизна, (редко) по́тріб, (устар.) тре́ба; 2) (недостаток) ну́жда́, неста́ток (-тку), (чаще мн.) неста́тки, (реже) недоста́ток, (чаще мн.) недоста́тки, недостача, недоста́чі, (нищета) зли́дні, убо́зтво, (реже) убо́жество, (стеснённое матер. положение) скрут (-ту), скру́та (-ти); 3) ну́жда́, (затруднительное положение) скрут (-ту), скру́та (-ти), скрутне́ стано́вище, (стеснённое положение) суту́га, (реже приту́га), суту́жне стано́вище, тісно́та, (бедствие) біда́, ли́хо, ха́лепа, (горе) го́ре; 4) (неволя) нево́ля, (принуждение) си́ла, при́мус, мус (-су), принука: • а тебе какая нужда́ до этого дела? – а тобі яке діло до цього?, а тобі́ яке́ ді́ло до ціє́ї спра́ви?, а тобі́ що до цьо́го (до то́го)?, (фамил.) а тобі́ до цьо́го яко́го ба́тька го́ре?; • большая, малая нужда́ (естественная надобность) – вели́ка, мала́ потре́ба, вели́ке, мале́ ді́ло; • без видимой нужды́ – без види́мої (я́вної, очеви́дної) потреби; • быть, находиться в крайней нужде – жити у великих нестатках (у великому вбозтві, у великих злиднях); дуже [тяжко, сильно] бідувати; терпіти крайню (якнайбільшу) нужду; бу́ти в якнайбі́льшій (кра́йній) нужді́; • быть, находиться в нужде́ – бу́ти в нужді́, бу́ти в скрутно́му стано́вищі, бу́ти в скру́ті (в тісно́ті, в біді́, в приту́зі), зазнава́ти (сов. зазна́ти) халепи; • велика нужда́! – вели́ка вага́! овва́! вели́ке ді́ло опе́ньки!, (пустое!) дарма́; який край!; • в случае нужды́, при нужде́ – у потре́бі, коли (як) буде потреба, під ну́жду; коли край треба буде; • в этом у нас большая нужда – ми цього дуже потребуємо; • денег наживёшь, без нужды проживёшь – грошей здобудеш, життя-вік перебудеш (біду перебудеш) (Пр.); • ему нужда́ в нём – йому́ він потрі́бний (потрі́бен), він ма́є ді́ло (спра́ву, інте́рес) до його; • житейские нужды – життєві потреби; • жить в нужде, терпеть нужду – жити в нужді (у нестатках, у недостатках, у злиднях, в убозтві, при злиднях, при вбозтві, серед зли́днів, серед нужди́); жити вбого (нужденно, злиденно, скрутно); терпіти нужду (злидні); (бедствовать) [дуже] бідувати (злиднювати); • жить без нужды́ – жи́ти без нужди́ (без недоста́тків, несуту́жно, безну́ждно, невбо́го); • иметь нужду в чём – мати потребу (нужду) на що (в чому); потребувати чого; • испытывать, испытать нужду́ – зазнава́ти, зазна́ти нужди́ (недоста́тків, недостачі, зли́днів, убо́зтва), (бедствовать) бідувати; (нуждаться) потребува́ти чого́, нужда́тися чим; • какая мне нужда́ до тебя? – яке́ мені́ ді́ло (яка́ мені́ ну́жда́) до те́бе?; • крайняя нужда́ – як-найбі́льша (кра́йня, оста́ння) нужда́, зли́дні злиде́нні, оста́нні (вели́кі) зли́дні, вели́ке вбозтво; • крайняя (неотложная, кровная) нужда́ в чём – вели́ка (коне́чна, пильна, гостра, нагла) потре́ба в чо́му й чого́; скру́та на що; край треба (конче треба) чого; • кто в море не бывал, тот нужды не знал – хто на морі не бував, той лиха не знав (зазнав) (Пр.); • мне до них нужды мало – мені́ про них (їх) мали́й кло́піт (ба́йдуже); • на все нужды не запасёшься – на всі потрі́бки не наста́чишся (настарчишся) (Пр.); і (того) те тре́ба, і (того) те тре́ба, і тому́ тре́бові кінця́ нема́є (Пр.); • не испытывать нужды ни в чём – не потребувати нічого, не мати потреби ні в чому; • неотложные нужды – невідкладні потреби; • не твоя нужда́, не заботься – не твій кло́піт, не турбуйся; • нет ну́жды́ говорить об этом – нема́ (немає) потре́би говори́ти про (за) це; не варто говорити про це; • нет ну́жды́ кому до чего – ба́йду́же (байду́жки, байду́же́чки) кому́ про (за) що, дарма́ кому́ про (за) що, (и горя мало) мале́ го́ре (кому́), ні га́дки (га́дки ма́ло) кому́ про (за) що, і га́дки не ма́є хто про (за) що, (шутл.) і за ву́хом не сверби́ть кому́ що; • нужда́ в ком – потре́ба в ко́му, на ко́го; • нужда всему научит – нужда (біда) всього навчить (Пр.); нестатки (злидні) всього навчать (Пр.); нужда́-му́ка — до́бра нау́ка (Приказка); • нужда́ в чём – потре́ба чого́, в чо́му, на що, ну́жда́ в чо́му; • нужда́ горемычная – зли́дні злиде́нні, (голь перекатная) голо́та нещадима; • нужда́ к кому, до кого – ді́ло (спра́ва, зап. інте́рес) до ко́го; • нужда научит калачи есть – біда навчить коржі з салом їсти (Пр.); навчить лихо з маком коржі їсти (Пр.); навчить горе з салом кашу їсти (Пр.); • нужда́-птица – пугач; • нужда скачет, нужда пляшет, нужда песенки поёт – біда плаче, біда скаче, біда й пісеньки співа (Пр.); неволя плаче, неволя й скаче (Пр.); нужда мовчати не вміє (Пр.); злидні навчать співати й скакати (Пр.); навчить біда ворожити, як нема що в рот положити (Пр.); • нужда́-хлеб – голо́дний хліб; • нуждо́ю – а) (поневоле) знево́лі, мимово́лі, несамохі́ть; б) (принудительно) си́лою, примусо́во, при́мусом; в) (по принуждению) з при́мусу, з му́су, з прину́ки, неволею; • нужды – потре́би, ну́жди, (редко) потреби́ни; • нужды мало кому – малий клопіт кому; байдуже кому; • нужды нет – байдуже; дарма; ні (ані) гадки, і гадки нема; • он близок к нужде́ – йому́ недале́ко до злиднів; • он не испытывает нужды́ ни в чём – він не зна́є нужди́ ні в чо́му, він нічи́м не нужда́ється, йому́ нічо́го не бракує; • отправлять свои нужды – відбува́ти свої́ (приро́дні) потреби; • повседневные, текущие нужды – повсякде́нні (щоде́нні), пото́чні потре́би, (фамил.) потрібка; • по крайней (неотложной) нужде́ – з вели́кої (коне́чної) потре́би, через вели́ку (коне́чну, пи́льну) потребу; • по нужде – через нужду (нестатки, злидні, убозтво); • про нужду́ закон не писан – як нема́ нічо́го, то й зако́н ні до чого; на поро́жню кеше́ню й зако́н не важить; • справлять нужду, справить нужду, сходить по нужде – справляти, справити потребу; випорожнятися, випорожнитися; (шутл.) відкрити кінґстон; • тебе, небось, и нужды нет (Гоголь) – тобі́, ба́читься, й за ву́хом не сверби́ть (перекл. М.Рильський); • удовлетворение нужд – задово́лювання (задово́льнювання, заспоко́ювання), (оконч.) задово́лення (задово́льнення, заспоко́єння) потреб; • что за нужда́ (какая нужда́) знать это? – яка́ потре́ба (на́що тре́ба) зна́ти це?; • что нужды? – яка́ потре́ба?, (какой смысл?) яка́ ра́ція?, (зачем?), на́що? наві́що?, (пустое!) дарма́!; • я имею крайнюю нужду в деньгах – мені край треба грошей; мені аж надто (конче, доконче, до скруту) треба грошей; мені аж надто (конче, доконче, до скруту) потрібні (тре́ба (потрі́бно) ма́ти) гроші. [— Петре! Петре! Де ти тепер? Може де скитаєшся в нужді і горі і проклинаєш свою долю (І.Котляревський). Чи будуть дощі йти, чи ні, йому нужди мало: не стане свого хліба, йому принесуть (Г.Квітка-Основ’яненко). І він з своїм требом (Сл. Гр.). Недо́ля жарту́є над старо́ю голово́ю, а йому́ байду́же (Т.Шевченко). Вже яка́ потре́ба, — ні до ко́го не йду, — вона́ заряту́є (Г.Барвінок). Наду́мались збира́ти гро́ші про таку́ наро́дню ну́жду (П.Куліш). Опла́чували пода́тки, ми́та і и́нші рядові́ потре́бини (П.Куліш). Гна́ла козакі́в ну́жда і жадо́ба во́лі на Низ (П.Куліш). Ви постерегли́ що і під нужду́, як ва́шої запобіга́в він ла́ски (П.Куліш). Жила собі удова коло Києва, на Подолі, та не мала щастя-долі: було гірке її життя. Терпіла вона превелику нужду та вбожество (М.Вовчок). Неста́тки ймуть (М.Вовчок). По́ки був живи́й ба́тько, ми нужди́ й не зна́ли (П.Мирний). Скільки вона лиха в тій хаті витерпіла, нужди, холодних та голодних днів! (П.Мирний). Дити́на кричи́ть, як не розі́рветься, а їй і ба́йдуже (Сл. Ум.). Її́ вро́да кра́сна, змарні́є у зли́днях та недоста́чах (П.Мирний). Я побоя́лася зли́днів, звича́йного матерія́льного вбо́жества (Л.Українка). Як я люблю безрадісно тебе, Народе мій, убожеством прибитий, Знеможений і темністю повитий (М.Старицький). Працює з ранку до вечора — не розгинається, а в хаті нужда, бідність (І.Нечуй-Левицький). І го́лодом не раз намлі́вся і вся́кої нужди́ натерпі́вся (А.Свидницький). Ну́жди у вся́кого є: кому́ хлі́ба, кому́ до хлі́ба (О.Кониський). А чи ві́даєш ти, що то недоста́тки, ти, що зросла́ в розко́шах? (М.Коцюбинський). «Ба́йдуже!» — сказа́ла: «не жури́сь, коха́ний!» (Дніпрова Чайка). Хай світ зава́литься, — дарма́ мені́! (Б.Грінченко). Роздава́ти хліб не ті́льки свої́м підда́нцям, а й и́ншим, хто його́ потребува́в (Ор.Левицький). — Не дурій, чоловіче, не пхайся сам у нужду! (І.Франко). Зма́лечку зазна́в нужди́ та бідува́ння (С.Васильченко). Тре́ба на часи́ночку спини́тися, за мали́м ді́лом (АС). А мені́ про те й байдуже́чки (АС). Злида́р Макси́м полі́ном дров нужда́всь (АС). Нужда́ зако́н зміня́є (Пр.). Він, як і всі, з хати́н убо́гих, пови́тих мо́роком нужди́ (В.Сосюра). Прийшо́в неста́ток, забра́в і оста́ток (Пр.). Дарма́ що стари́й, аби́ бага́тий (Пр.). Зіста́рена тяжко́ю пра́цею та недоста́тками жі́нка (Б.Грінченко). Се не мо́же перешко́дити нам писа́ти про свої́ потре́би (Б.Грінченко). Вони́ живу́ть скру́тно (АС). Одна з них, Ганнуся, вчилась на курсах крою та шиття, готуючись поповнити армію швачок, що ремество їхнє підупало за військового комунізму й натурального господарства, коли кожен сам на себе прав, варив і нічого не шив, але під час непу потребувало швидкого поновлення відповідно до зросту потреб і смаків (В.Підмогильний). — Я вже від цього світу нічого не хочу, то й світ у мені потреби не має (В.Портяк). Щоб ту свою потребу справити, він зняв праву руку з заднього сідельного каблука і нищечком розв’язав собі очкура, що на ньому тільки штани й тримались — вони зразу спустились і обвисли йому на ногах, мов ті диби, тоді закотив якнайвище сорочку і випнув на вітер гузно, а воно було в нього чимале. Коли се зробив (а йому здавалось, що в такій халепі та притузі щось іншого годі було вигадати), ще одна труднація перед ним устала: як його одкласти без гуку й гурку. Зціпив сердега зуби, голову втягнув у плечі, надувся чимдуж — та ба, шкода заходу: все-таки не втримався, пустив із себе звучок… (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Нарешті настав день од’їзду, такий радісний для Дон Кіхота і такий смутний та гіркий для Санча Панси, що плавав, як сир у маслі, в сій щедрій господі і здригався тепер од думки, що знов доведеться по пустошах та пущах голодом мліти з худющими порожніми саквами; та поки що він напихав їх скільки мога всякою, мовляв, потребизною (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Зенон мешкав у піддашші священницького будинку; на дошці, почепленій на сходах, усім мешканцям пансіону наказувалося збиратися для вечірньої молитви, заборонялося під страхом грошового стягнення приводити гулящих дівок і справляти нужду за межами відхожих місць (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Нужда незмірна, витираючи помиї всього світу, вона користується вашим обличчям як ганчіркою. Тож залишаються сліди (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Там був великий рів, який називався провалля і в який люди скидали сміття й відходи, виливали помиї, а вдосвіта там можна було побачити цілі гурти з оголеними частинами тіл — люди справляли свої найінтимніші потреби (Г.Петросаняк, перекл. А.Ґранаха)]. |
| Одночасье –
1) (промежуток времени в один час, около одного часа) одна година, та ж година; 2) (очень короткий промежуток времени) момент, часинка, хвилька, (прост.) мент: • в одночасье, прост. – (промежуток в один час; очень быстро, сразу) відразу, зразу, за́раз (же), незабаром, невдовзі; тієї ж години, за одну годину. [І тієї ж години одужав слуга його (Біблія). Один каже: «Брате, Якби я багатий, То оддав би все золото Оцій Катерині За одну годину» (Т.Шевченко)] |
| Пиндос – (в разных значениях, греч.) піндос. [А се сап’янці-самоходи, Що в них ходив іще Адам; В старинниї пошиті годи, Не знаю, як достались нам; Либонь, достались од пендосів, Що в Трої нам утерли носів (І.Котляревський). Сидячи тут, я ушкварив оповідання, котрому дав титло „Вулиця”. І… ти не поймеш віри, скомпонував скілько байок „віршованою мовою”, але признатись треба, що сюжети я взяв у пиндоса-елліна Езопа… (Трохим Зіньківський). Середній росіянин вірить, що він розумніший, добріший і справедливіший за решту населен планети, особливо за тупих піндосів та підступних хохлів. І віритиме, доки ціна на нафту на світових ринках не впаде удвічі, на хліб та горілку в Росії відповідно не підскочить (Ю.Макаров). Але тут їхня розмова спалахнула з новою силою, слова заторохтіли, як китайські хлопавки, і Жан-Поль ані з того ні з сього чомусь пригадав якісь сараї для підстригання овець, потім вони заговорили про Арідейл, потім про річку Стікс і про коричневих гадюк, і тут отой багатий піндос каже Бутчу: «Якщо тебе вкусить коричнева гадюка, то навіть не сідай на коня чи в авто — все одно марно. Краще відразу сідай і пиши заповіт — хи-хи!» Хи-хи. Мудак ти всраний! (В.Горбатько, перекл. П.Кері)]. |
| Пока – по́ки, по́ки що, по́кіль, аж, аж по́ки, до́ки, до́кіль, за́ки, за́ким, за́кіль, нім, нім по́ки, допо́ки, тим часом: • до тех пор… пока – доти… доки; по́ти… по́ки, до́ти… (аж) по́ки, до́тіль… до́кіль, по́тіль… по́кіль; • куй железо, пока горячо́ – кова́ль кле́пле, до́ки (поки) те́пле; хапа́й, дя́че, по́ки гаря́че; дери́ ли́ко, по́ки час; • [ну] пока! (разг.) – [ну] тим часом!; [ну] бувай, [ну] бувайте!; • пока бьётся сердце – поки душа в тілі; поки; доки, аж поки; (иногда) поти… поки; • пока богатый обеднеет, бедный околеет – поки багатий стухне, то вбогий опухне (Пр.); • пока буду жив, не забуду – поки (поки) живий буду (поки живу, поки мого віку), не забуду; • пока везёт – поки щастить; • пока выростет – до ви́росту; • пока ещё это будет – доти (поки) ще до нього дійдеться; • пока не… – [аж] поки; • пока не жарко – поки не пече (не гаряче, не жарко); захолодки (за холодну, поки холодок); • пока не поздно – поки не пізно; поки є час; • пока светло – за́ви́дна; • пока позволяют го́ды – по́ки слу́жать лі́та; • пока тепло – за́те́пла́; • пока темно – за́темна; • пока трава зазеленеет, кобыла околеет – доки (поки, заки) сонце зійде, роса очі виїсть (Пр.); поки бабуся спече книші, в дідуся не буде душі (Пр.); • пока у меня в памяти – до́ки держу́ в па́м’яті; • пока что – поки що, тим часом, (диал.) наразі; • пообедаешь, пока кругом обойдешь – бублика з’їси, поки кругом обійдеш (Пр.); • с меня пока́ (пока́-что) довольно этого – мені́ по́ки-що до́сить і цьо́го, бу́де з ме́не й цьо́го. [По́ки ді́да, по́ти й хлі́ба (Пр.). Українці прощаються словом «бувай!», тобто, щоб ти був живий і здоровий. Росіянин каже «пока!» Хотілося б знати, який зміст, яке побажання висловлюється цим словом? (С.Піддубний)]. |
| Скряжничество – скнарство, скнарість, скупердяйство. [Отже, народ правильно розібрався з тим, що сталося, глибоко розуміє, що не велика сила Батиєва, хоч вона і справді велика, а князівський розбрат і нерозум, честолюбство і скнарість поділили могутню країну на князівства, уділи, вотчини, не дозволили купно стати проти страшного ворога і призвели всіх до загибелі (В.Малик). Подуріли ці мужчини чи що? Випивки ладні взяти хоч цистерну, але коли мова заходить про закуску, то вони проявляють таке скупердяйство, що самому Плюшкіну у них ще б повчитися! І Лакітка вкотре пригадала усіх своїх парубків, зокрема одного журналіста, який, запросивши її до кав’ярні, купив дві пляшки горілки, а коли Лакітка йому нагадала, що здалося б щось і за драбинку перекинути, то взяв … компот. Склянку на двох (Леся Бернакевич). Скільки років годував я в себе за столом усякого охочого - чи то був пан, чи мужик, бідний чи багатий купець чи шахрай; скільки раз убачав я на власні очі, як добро моє тлумила всяка ледар, і ніколи мені не насувалася така думка, як про сього чоловіка. Певне, посіла мене скнарість не до абикого: той, кого я взяв за бродягу, мабуть, щось у собі має, коли дух мій супротивиться шанувати його (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). Це мерзенне створіння простягнуло свій подарунок, і тут його тіло якось так зсудомилося, наче він перетворився на одну з дощок на цьому кораблі, бо його смикали врізнобіч дві протилежні течії — улесливості та скупердяйства (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері)]. |
| Тётка, тётя – (взрослая женщина) тітка, (ещё) жінка, (дет.) тьотя, те́та, (дет., диал.) цьоця, (сестра отца или матери) тітка, (жена родного дяди, ещё) дяди́на, (жена брата матери или сестра матери) ву́йна, (жена брата отца или сестра отца) стри́йна. [Дядько не батько, а тітка не мати (Номис). Голод не тітка: пиріжка не дасть (Пр.).— Ось і Миколка, — обізвалася Одарка. — Виспався, сину? Чому не поздоровкаєшся з тьотею Христею? (П.Мирний). Олеся кинула очима на тітку і подумала: «Та й хитра ж та догадлива вдалася моя дорога цьоця! Щось вона гадає та метикує, але що, цього не вгадаю…» (І.Нечуй-Левицький). — Я не маю часу! — понуро відповіла Дарка, кинувши скоса на Зоню темно-сірими очима з-під білих од вапна брів. — Цьоця дозволила. — Яка то цьоця? — так само понуро спитала Дарка. — Ну, моя цьоця, пані Качковська! (Л.Українка). Совітникова своячка - то була одна львівська міщанка, каменична пані. В суді знали її дуже добре і не звали інакше, як тілько «цьоця Зюзя». Говорили, що колись се була осібка досить легкого ґатунку, поки один багатий міщанин не взяв її з вулиці і не оженився з нею. Вона віддячилася йому звичаєм таких осіб: своїм поводженням довела його до божевілля, що з часом змінилося в тихий ідіотизм (І.Франко). Над яром-яругою гуде явір з Яремою. Явір — вуса в капелюсі, а Ярема, хоч безвусий, та як загуде, та як загупає, тато Йван вуса розправляє, а тьотя Льоля кидає бараболю і так уже наслухає, а мама Надійка така радійка: о, мій Ярема спижовий голос має — як дзвін гуде-виграває, всю нашу родину звеселяє, а бабуся справжня радюся: ото вже з Яремою посміюся (В.Стус). «Тьотю, а де тут у вас базар?» «Хто?» «Базар!» «Я тобі дам базар! Ану, марш звідси! Тільки й дивляться, аби щось украсти! Ото на базар і йдіть, там вас таких тільки й ждуть». Миколка кинувся тікати (М.Вінграновський). Ніяк не можу змиритися з тим, що доведеться мені одружитися зі звичайною дівкою, такою собі юною тіткою, з якою в мене не буде нічого спільного, окрім ліжка… (В.Слапчук). Дидактика її погляду спрямована на все довкола, проте вражає навіть не гострота критики, а масштаби узагальнень, котрі дозволяє собі робити ця успішна тітка (Р.Семків). Іде з магазину тітка з важкими сумками. Вискакує перед нею з підворіття ексгібіціоніст і розгортає поли плаща. Тітка: — Ну, це ж треба! Яйця забула купити!]. |
| Ум – розум, (реже) ум, глузд, голова: • бедный умом – не багатий на розум; • без ума быть от кого, от чего – до нестями (до краю) бути захопленим ким, чим; до нестями (без міри) кохатися в кому, в чому; [аж] не тямитися (не тямити себе) від кого, з чого (від чого); [аж] розум (голову) втратити через кого; (иногда разг.) [аж] дуріти за ким; • блестящий ум – блискучий розум; • был бы ум – будет и рубль, не будет ума – не будет и рубля – за розумною головою [і] сто голів не бідує, а дурна й себе не прогодує (Пр.); коли б чоловік знав, чого він не знає, то й мав би, чого не має (Пр.); • быть в здравом уме – мати добрий розум; бути при здоровому (при повному) розумі; бути сповна розуму; • быть в своем уме – при розумі бути; • быть на уме – на думці стояти; • быть не в своем уме – не сповна розуму бути; • взбрести на ум – впасти в голову; набрести в голову; • в здравом уме и твёрдой памяти – при здоровому розумі і твердій пам’яті; в добрій пам’яті і при розумі; • взяться за ум – прийти до розуму (до глузду); узятися за розум; порозумнішати; піти до голови по розум; отямитися, стямитися, схаменутися; • в своём ли ты уме? – що ти собі думаєш?; • в своём, не в своём уме кто – при своєму (своїм), не при своєму (своїм) розумі (умі) хто; сповна, не сповна розуму хто; при тямі, не при тямі хто; • в уме ли ты? (фамил.) – чи ти при розумі?; чи [ти] маєш розум?; чи є в тебе розум?; чи ти сповна розуму?; чи ти [часом] не здурів?; • в уме не было – на думці не було; • держать в уме – пам’ятати; • доходить, дойти своим собственным умом – доходити, дійти своїм розумом; осягати (обіймати) своїм розумом (своєю головою); • жить своим умом – жити своїм розумом; покладатися на свій розум; • жить чужим умом – жити чужим розумом; перенестися на чужий розум; не мати своєї голови на в’язах; • задним умом крепок – мудрий по шкоді; • и в уме нет (не было) – і на думці нема (не було); й на думку не спадає (не спадало); • из ума вон – зовсім забув; • из ума не идёт – з голови (думки) не сходить (не йде), з голови не виходить; • иметь ум – мати розум, (образн.) мати олію (смалець) в голові, мати клепку; • и сила уму уступает – і сила перед розумом никне (Пр.); • лишиться ума – з розуму спасти (зійти, спливти, сплисти); розуму рішитися; позбутися (стратитися) розуму; з’їхати (зсунутися) з глузду; здуріти; збожеволіти; • лучшие умы – найкращі голови; • любить без ума – кохати (любити) до нестями (безтями); • мало ли что на ум приходит – чого на думку не спадає; • набираться ума – доходити розуму; розуму набиратися; • навести на ум – на розум навести; • на (в) уме у кого – на думці (на умі, у голові) в кого; • напрягать ум – напружувати думку; • на уме вертится – на думці крутиться; • недюжинный ум – семирозум; • не в своём уме – не при розумі, не при умі; • не в полном уме кто – не сповна розуму хто; • не идёт на ум кому – на думку не йде кому; • от (с) большого ума (сделать что) (ирон.) – здуру, з великого (з дурного) розуму, з дурної голови, через дурість (безглуздя, недоумство, нерозум); • не твоего (моего, нашего, вашего, их) ума это дело – не з твоїм (моїм, нашим, вашим, їхнім) розумом братися до чого (міркувати про що); • не то на уме у кого – не те в голові кому; • ограниченный ум – тісний розум; • от (с) большого ума – з великого розуму; • потерять к старости (износить) ум – втратити на старість розум; (також) вистаріти розум; • приходить на ум – спадати на розум, на думку; • раскинуть умом – повернути розумом, поміркувати; • светлый ум – ясний (світлий) розум; ясна (світла) голова; • сводить с ума – зводити з розуму (з ума); спантеличувати; • себе на уме кто (разг.) – собі на умі хто; хитрий (хитренький) хто; хитра пташка хто; уманський дурень хто; (образн.) з чужого воза бере та на свій кладе (Пр.); • склад ума – склад розуму; • сойти, спятить, свихнуть, свихнуться с ума – зійти з ума (з розуму); спасти (сплисти, спливти) з розуму; з глузду з’їхати (зсунутися, скрутитися, спасти); за розум (у голову) зайти; збожеволіти (збезглуздіти, одуріти, здуріти, ошаліти, знавіснити); • с ума (из ума) не идёт кто, что (разг.) – з думки (з голови) не йде (не сходить, не виходить) хто, що, усе на думці стоїть хто, що; • с ума сойти! – здуріти можна!; • с умом – з розумом, (как) розумно, (кто) розумний; • считать в уме – лічити (рахувати) в думці (у пам’яті, про себе); • угловатый ум – дута голова; • ума на деньги не купишь – розуму і за гроші не купиш (Пр.); не купити ума, як нема (Пр.); як нема розуму, то й коваль не вкує (Пр.); як нема розуму від роду, то не буде й до гробу (Пр.); • ума палата – розуму сила (палата); • ума палата у кого – всі розуми поїв хто; великорозумний; • ума не приложу – ради не дам [собі], розуму не доберу (не приберу), не зберу думки; не збагну; • ум за морем, а смерть за воротом – думка за морем, а смерть за плечима. (Пр.); гадка за морем, а смерть перед носом (Пр.); думка ген-ген літає, а смерть за плечі хапає (Пр.); • ум за морем не купишь, коли своего нет – розуму й за морем не купиш, як його дома нема (Пр.); • ум за разум заходит, зашёл у кого – глузд за розум завертає, завернув у кого, ум за розум заходить, зайшов (завертає, завернув) у кого; з великого розуму у дур заходить, зайшов хто; помішалося в голові кому; • ум на ум не приходится – усяк розумний по-своєму (Пр.); кожна голова свій розум має. (Пр.); кожна (кожне) має свою голову (Пр.); • умом дойти – розумом добрати; • умом не зрел[ый] – розумом не дійшлий; • ум хорошо, а два лучше – один розум добре, а два – ще краще (Пр.); • що голова – то розум, а як дві – то й ще краще (Пр.); що два, то не один (Пр.); більше голів – більше розуму (Пр.); • уму непостижимо что – незбагненне що; [геть] незрозуміле що; не міститься (не вміщається, не вкладається) в голові що; понад усяке людське розуміння що; • уму непостижимые вещи – несосвітенні речі; • уму-разуму учить – навчати (учити) уму (ума-розуму), наставляти на добрий розум, навчати розуму (на добрий розум, добру і розуму); • ум хорошо, а два лучше – [один] розум добре, а два — ще краще; [що] одна голова добре, а дві краще; що голова — то розум, а як дві — то й ще краще; що два, то не один; • у него не то (у него другое) на уме (разг.) – у нього не те (інше) на думці; він не те (інше) має на думці; • учить уму-разуму кого – розуму (ума-розуму) навчати (учити) кого; на [добрий] розум навчати (наставляти) кого; добра і розуму навчати кого; • что на ум взбредет – що в голову влізе; що навернеться на язик. [Краще з наперсток розуму природженого, ніж цебер приученого (Пр.). Багато ума, та в кишені катма (Пр.). «Хай пограється в патріотку, доки не вийшла заміж. А там загубить усе між пелюшками й горшками. Вона тим і хороша, що має в голові смалець», — думав професор (Л.Пономаренко). Звичайно ж, нинішній режим навіть і такої зміни всіма силами не допускатиме. А сил у нього, як ми знаємо, предостатньо. У будь-якому разі їх значно більше, ніж розуму (Ю.Андрухович). Нам здається, що це влада божевільна. Але насправді це вона зводить з розуму суспільство. Мова влади — цинічна отрута протилежностей під мелясою риторики. Вчора ми переконано інтеґруємося в ЄС, а сьогодні не менш переконано — в Митний союз. То ГТС — національна цінність, то купа заліза. Спікер Кримського парламенту виступив проти української мови — міністр юстиції (!) звинуватив у «деградації» журналістів, що озвучили його хамські слова, а президент кримського спікеру ще й нагороду дав (О.Пахльовська). Мудрий по шкоді господар метнувся боржій по книгу, де записував сіно та ячмінь, що на мулів видавав, і знов вернув до Дон Кіхота в супроводі тих двох молодиць та хлопчика, який тримав недогарок свічки; велівши нашому гідальгові стати навколішки, захарамаркав щось, мов читав із видаткової книги якусь урочисту молитву, і серед того молитвування вліпив рицареві доброго потилишника, а потім узяв у нього меча і плазом по спині вдарив та все мимрив щось собі під ніс (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — В нього є смалець в голові (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Кажуть: «не тямиться з радощів». Мають казати й таке: «мудрішає з горя» (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Я захоплююсь світлими умами. Але чого варта людина, якщо в неї нема суті? Якщо вона — тільки видимість, а не буття? (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). І порівнюючи себе з цим пихатим балакуном, він думав: «Сто чортів, та коли б я мав хоч сотню тисяч франків готівкою, щоб виставити свою кандидатуру в моїй чудовій Руанській окрузі та влестити моїх славних нормандців, цих лукавих, собі на умі, одоробал та важкодумів, я б показав усім цим короткозорим пройдисвітам, які бувають на світі політичні діячі!» (В. Підмогильний, перекл. Ґі де Мопасана). Розум завжди дурніший, ніж серце (Ф. де Лярошфуко). Розум не може довго грати роль серця (Ф. де Лярошфуко). Деколи має сенс жити чужим розумом, але покладатися можна тільки на свій (Дж.Свіфт). Великі уми обговорюють ідеї, середні уми обговорюють події, дрібні — людей (Елеонора Рузвелт). У всіх жінок на думці тільки одне — що у всіх чоловіків тільки одне на думці]. |
| Цыплёнок – курча, курчатко, курчаточко, (диал.) куря, курятко; ціпка, ці́понька, ціпля, ціплятко: • цыпл́ёнок тапака (цыпленок табака) – курча тапака; • цыплят по осени считают – що було — бачили, а що буде — побачимо (Пр.); восени і курчата курми будуть (Пр.); восени і горобець багатий (Пр.); не кажи «гоп», поки не перескочиш. [За курми полізли крізь тин курчата (І. Нечуй-Левицький). Виходить за хату, узявши з сіней підситок із зерном. Незабаром чутно, як вона кличе: — Ціпоньки! ціпоньки! тю-тю-тю-тю-тю-тю! (Л. Українка). — Ах, ти, моя старенька! моя поганенька, моя малесенька, моя ціпонька, моя милесенька!..— лащиться дядько до тітки, тріпаючи її по щоці рукою (М.Коцюбинський). Ой на току, на току курята чубаті (Пісня). Ціпка-ціпа ціпонька Цілоденно цівкає (Олександр Виженко). І ось одного дня, приємного сонячного дня, коли під ліщиною розцвіли великі жмутики первоцвіту, а безліч фіалок обсіяло стежку, після обіду вона прийшла до кліток, а там крихітне, крихітне жваве курчатко крихітними кроками походжало біля гнізда, а мама-курка злякано кудкудахтала. Ніжне маленьке курчатко було сірувато-коричневе з темними плямками, і цієї миті це була найважливіша іскорка життя на всі сім королівств (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса).1. — Ну, курча, вчора мене пес покусав! — Скажений? – Та ні, якого б це я біса скаженого за хвоста смикав?! 2. Крутий як ціплятко]. |
| Чреватый, чреват – (перен., насыщенный, обильный) багатий (на що), (несущий в себе) сповнений (чим, чого), обтяжений (чим); (способный породить, вызвать что-либо нежелательное) здатний спричинити (викликати, породити) що, небезпечний чим: • быть чреватым чем (перен., разг.) – бути здатним викликати (породити) що, таїти в собі що (багато чого); • это чревато последствиями – ця подія багата на наслідки (здатна спричинити наслідки). |
| Шикарный – шикарний; (дом, ещё) багатий, розкішний; (одежда, ещё) елегантна, вишукана, пишна. |
Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка)
| БЛАГОДЕ́НСТВОВАТЬ укр. гараздува́ти, раюва́ти, богува́ти, не зна́ти го́ря, жи́ти як у Бо́га за двери́ма, жи́ти як у Христа́ в за́пічку, прибл. жи́ти на широ́ку но́гу, жи́ти як варе́ник у смета́ні; благоденствующий що раю́є тощо, зви́клий раюва́ти, прикм. розкі́шний, бага́тий, щасли́вий, квіту́чий, обіто́ваний, /край/ Бо́гом не забу́тий, стил. перероб. як сир у ма́слі. |
| ВООБРАЖА́ТЬ ще фантазува́ти, кла́сти в го́лову, бра́ти в го́лову, ба́чити в ду́мці, ба́чити в уя́ві, фраз. собі́ ду́мати [что ты вообража́ешь? що ти собі́ ду́маєш?]; вообража́ющий що уявля́є тощо, захо́плений фанта́зіями, бага́тий ду́мкою; воображающий о себе́ висо́кої ду́мки про се́бе; вообража́емый уя́влюваний, прикм. фантазі́йний, уя́вний, га́даний, фікти́вний, галиц. спови́дний; |
| ВООБРАЖЕ́НИЕ, с бога́тым воображением поет. бага́тий ду́мкою. |
| ГЛУБОКОМЫ́СЛЯЩИЙ поет. бага́тий ду́мкою. |
| ДУША́, (для лічби) га́врик [пять душ = п’ять га́вриків]; черни́льная душа́, зневажл. калама́р; душа́ нараспа́шку, розкри́йдуша; душа́ не принима́ет, в ду́шу не лі́зе; в душе́, по́думки; не по душе́, ще не до ми́слі; по душам, (поговорити) ще від се́рця до се́рця; от всей души́, з усьо́го се́рця; ско́лько душе́ уго́дно, скі́льки душа́ забажа́є, скі́льки влі́зе, досхочу́; ни душо́й ни те́лом, ні ті́лом ні душе́ю; большо́й души́, (хто) бага́тий душе́ю. |
| ЖИТЬ, ще існува́ти, топта́ти ряст, по сві́ті ходи́ти, бути живи́м і здоро́вим, образ. бу́ти під со́нцем; жить чем, 1. жи́ти / ї́сти хліб/ з чого, 2. захо́плюватися чим, жить вегетати́вной жи́знью, фаміл. рости́ як капу́ста на горо́ді, жи́ти як дереви́на; жить в долг, жи́ти на борг; жить в нужде́, бідува́ти; жить в одино́честве /жить одино́ко/, самоті́ти; жить в по́лном доста́тке, жи́ти, не зна́вши го́ря, не зна́ти го́ря, жи́ти як у Бо́га за двери́ма /жи́ти як у Христа́ в за́пічку/; жить в по́лном согла́сии, жи́ти без чвар, жи́ти душа́ в ду́шу; жить в постоя́нной трево́ге, жи́ти на вулка́ні; жить в пра́здности, не бра́тися і за холо́дну во́ду; жить в стра́хе, боя́тися своє́ї ті́ні; жить в супру́жестве, оказ. жи́ти в па́рі; жить жа́лованьем, жи́ти з платні́; жить на иждиве́нии кого, фаміл. сиді́ти на чиїй ши́ї; жить на что /жить на жа́лованье, жить на пе́нсию/, жи́ти з чого /жи́ти з платні́, жи́ти з пе́нсії/; жить на ни́зком жи́зненном у́ровне, образ. не зво́дити кінці́в доку́пи; жить на отлёте, жи́ти на відлю́дді; жить на ре́нту, стри́гти купо́ни; жить на содержа́нии кого, утри́муватись ким; жить на широ́кую но́гу, розкошува́ти; жить не по сре́дствам, прожива́ти бі́льше, як заробля́ти; жить пода́чками, жи́ти на ласка́вому хлі́бі, у ру́ки диви́тися; жить, по́льзуясь покрови́тельством кого, фраз. жи́ти за чиєю (широ́кою) спи́ною; жить припева́ючи, жи́ти як мед пи́ти [живу́т припева́ючи = живу́ть як мед п'ють]; жить с капита́ла, фаміл. жи́ти з копі́йки; как живёте (как живёте-мо́жете)?, як живі́-здоро́ві?, як Бог ми́лує?; живу́щий, що живе́ тощо, зви́клий /ста́вши, покли́каний/ жи́ти, зда́тний /зму́шений/ прожи́ти, жите́ць, жива́ха, (в домі) ме́шканець, галиц.заме́шкалий, прикм. живи́й (і здоро́вий), фраз. посе́лений, з домі́вкою [живу́щий в те́ле рыб = з домі́вкою в ті́лі риб]; живу́щий в долг, бага́тий з по́зичок; живу́щий в доста́тке, замо́жний, замо́жній, образ. з доста́тком; живу́щий в изгна́нии, ви́гнанець; живу́щий в ми́ре /живу́щий в согла́сии/, зда́тний жи́ти без чвар; живу́щий в неве́жестве, зашкару́блий у не́уцтві; живу́щий в нище́те, злида́р, підто́чуваний зли́днями; живу́щий в нужде́, бі́дар бідаре́м; живу́щий в пра́здности, зви́клий до неро́бства, гультя́й, неро́ба; живу́щий в ро́скоши, зви́клий /при́вчений/ до розко́шів, розкошелю́б; живу́щий в своё удово́льствие, зви́клий жи́ти собі́ на вті́ху, сибари́т; живу́щий в чьем созна́нии, живи́й у чиїй па́м'яті; живу́щий как ко́шка с соба́кой, стил. перероб. жи́вши як кіт із псом; живу́щий на отлёте, завгоро́дній / заца́ринський/ (поселе́нець), живу́щий на содержа́нии кого, утри́муваний ким; живу́щий на чужо́й счёт, зви́клий жи́ти чужи́м ко́штом; живу́щий на широ́кую но́гу = живу́щий в пра́здности. стил. перероб. розкошу́ючи; живу́щий не по сре́дствам, що проживе́ бі́льше, як заробля́; живу́щий ни́щенством, що живе́ з же́брів, ста́рець, жебра́к; живу́щий под одно́й кро́влей, співжиле́ць, з-під одно́го да́ху; живу́щий свои́м умо́м, зда́ний на вла́сний ро́зум, сам собі́ пан; живу́щий чужи́м умо́м, му́дрий чужо́ю голово́ю. |
| ИЗОБИ́ЛОВАТЬ перелива́тися (че́рез край); изобилующий чем бага́тий на що, рясни́й чим /від чого/, по́вен чого, (фактами) наси́чений, прикм. поет. повноще́дрий, образ. з передоста́тком чого; изобилующий водоворо́тами крутли́вий; изобилующий украше́ниями витребе́нькуватий. |
| ИМЕ́ТЬ, иметь больши́е позна́ния в чём до́бре зна́тися на чому; иметь большо́й вес /иметь большу́ю ва́жность/ бага́то ва́жити; иметь в виду́ ма́ти на о́ці /на прикме́ті, на меті́/; иметь в виду́ что ще ці́лити куди; иметь в ежедне́вном рацио́не (певні харчі) ма́ти на щоде́нь; иметь ви́ды на ва́жити на; иметь в карма́не кого трима́ти у жме́ні; иметь власть ма́ти пра́во /си́лу/; иметь в своём акти́ве ма́ти за плечи́ма; иметь в своём распоряже́нии ма́ти під (своє́ю) руко́ю, галиц. ма́ти до диспози́ції; иметь де́ло ма́ти до ді́ла; иметь жи́зненный о́пыт образ. перейти́ бага́то сві́ту; иметь запусте́лый вид світи́ти пу́сткою; иметь значе́ние (иметь реша́ющее значе́ние) ще ма́ти си́лу, ва́жити (над усе); иметь ме́сто (про дощі) перепада́ти; иметь на иждиве́нии утри́мувати; иметь на приме́те ма́ти на о́ці; иметь обыкнове́ние взя́ти мо́ду, практикува́ти; иметь основа́ние ма́ти підста́ву; иметь отноше́ние к стосува́тися до; иметь подхо́д к кому умі́ти підійти́ /зна́ти ключ, зна́ти з яко́го кінця́ зайти́/ до кого; иметь поползнове́ние ще роби́ти за́біги, щоб; иметь превосхо́дство над кем стоя́ти на го́лову ви́ще від кого; иметь представле́ние обо всём наба́читися всьо́го́; иметь пристра́стие к чему полюбля́ти /бу́ти залю́бленим у/ що; иметь свобо́ду де́йствий ма́ти ві́льну ру́ку; иметь се́рдце на кого се́рдитися /ма́ти жаль/ на; иметь скло́нность к чему полюбля́ти що; иметь смысл ма́ти сенс /ра́цію/; иметь со́весть ще ма́ти ду́шу; иметь соприкоснове́ние с чем торка́тися чого, (з ким) ма́ти ді́ло з; иметь спосо́бности кого [н. певца́] вда́тися ким [н. співако́м]; иметь сре́дства к существова́нию ма́ти шмато́к хлі́ба; иметь терпе́ние ма́ти терпе́ць; иметь те́сные конта́кты ритмомелод. ма́ти найтісні́ші конта́кти; иметь хождение бу́ти в /не вилуча́тися з/ о́бігу; не иметь возмо́жности яви́ться галиц. бу́ти перешко́дженим; не иметь жи́зненного о́пыта не ню́хати по́роху; не иметь значе́ния образ. не ма́ти ваги́, ма́ло ва́жити, ж. то нічо́го, що [не имело значения, что о́ба служи́ли то нічого, що оби́два служи́ли]; не иметь мале́йшего жела́ния не хті́ти ані-ні́; не иметь мале́йшего поня́тия о чём ні сном ні ду́хом не зна́ти про, фаміл. не ню́хати чого, галиц. не ма́ти зеле́ного поня́ття; не иметь представле́ния (не иметь никако́го представле́ния) фаміл. тя́мити, як свиня́ в апте́ці; не иметь ничего́ о́бщего с чем бли́зько не ночува́ти бі́ля чого; не иметь пото́мства образ. рости́ в сто́вбур; не иметь представле́ния о войне́ не ню́хати по́роху; не иметь свобо́дной мину́ты не ма́ти ні дня ні но́чі, ні́коли й уго́ру гля́нути кому; име́ет ме́сто /име́ло ме́сто/ что галиц. прихо́дить /прийшло́/ до чого [имеет место кри́зис прийшло до кри́зи]; не име́й ста рубле́й, а име́й сто друзе́й не май ста рублі́в, а май сто браті́в; име́й в виду́! (име́йте в виду́!) зваж!, зва́жте!; име́ющий що /мн. хто/ ма́є, ім. посіда́ч /вла́сник/ чого, прикм. бага́тий на що, /про тягар/ обтя́жений чим, образ. з чим [имеющий большо́е бу́дущее з вели́ким майбу́тнім], з чим на рука́х [имеющий капита́л з капіта́лом на руках], з чим на ши́ї [имеющий долги́ з борга́ми на шиї], з чим на утри́манні [имеющий семью́ з сім’є́ю на утриманні], стил. перероб. ма́ючи; имеющий больши́е позна́ния в чем ерудо́ваний у якій га́лузі, до́бре підку́тий на чому; имеющий большо́е значе́ние преважли́вий, ду́же важли́вий; имеющий в виду́ стил. перероб. ма́ючи на ува́зі; имеющий в своём акти́ве что з чим за плечи́ма; имеющий в своём распоряже́нии что ма́вши під руко́ю; имеющий вес вагови́тий, ваго́мий, з ваго́ю; имеющий власть над кем волода́р /влади́ка/ кого; имеющий возмо́жность спромо́жний, стил. перероб. ма́ючи змо́гу; имеющий го́лову на плеча́х з голово́ю на в’я́зах; имеющий де́ло с чем за́йня́тий чим; имеющий де́ло с кем пов’я́заний з; имеющий жа́лкий вид як у во́ду опу́щений; имеющий жела́ние гото́вий, охо́чий; имеющий зада́ние стил. перероб. ма́ючи завдання́; имеющий зако́нную си́лу правоси́льний; имеющий значе́ние із зна́ченням, важли́вий (для); имеющий зуб на кого стил. перероб. ма́ючи зуб на; имеющий каса́тельство приче́тний; имеющий ме́сто ная́вний, зафіксо́ваний; имеющий мно́го о́бщего с з ку́пою спі́льних рис із; имеющий наме́рение /имеющий поползнове́ние/ = намеревающийся; имеющий обыкнове́ние призвича́єний; имеющий основа́ние (имеющий по́лное основа́ние) з по́вним пра́вом; имеющий отли́чие відмі́нний, (про відзнаки) нагоро́джений; имеющий отноше́ние к приче́тний до; имеющий перспекти́вы перспекти́вний; имеющий подхо́д зда́тний підійти́; имеющий пра́во з пра́вом, галиц. упра́внений; имеющий превосхо́дство над що ма́є перева́гу над; имеющий представле́ние о до́бре знайо́мий з, наслу́ханий про; имеющий преиму́щество (имеющий то преиму́щество) з (тіє́ю перева́гою; имеющий примене́ние застосо́вуваний; имеющий ру́ку стил. перероб. ма́ючи ру́ку; имеющий сбыт (крам) ходови́й; имеющий свобо́ду де́йствий ві́льний у свої́х ді́ях; имеющий своё объясне́ние в чем поя́снюваний чим; имеющий си́лу ді́йсний, чи́нний; имеющий сла́бое зре́ние підслі́пуватий, підслі́пий, имеющий соприкоснове́ние = соприкасающийся; имеющий соприкосновение с зму́шений ма́ти ді́ло /за́йня́тий/ з; имеющий спрос (крам) ходови́й; имеющий сре́дства к существова́нию забезпе́чений шматко́м хлі́ба; имеющий схо́дство поді́бний, схо́жий; имеющий тенде́нцию к з по́тягом до; имеющий те́сные конта́кты з найтісні́шими конта́ктами; имеющий у́ши, да слы́шит хто ма́є ву́ха, хай слу́ха; имеющий це́лью з мето́ю; имеющий фо́рму у фо́рмі, фо́рмою; имеющий хожде́ние тепе́р ув о́бігу; имеющий це́нность ці́нний, кошто́вний; не имеющий де́нег /тала́нта, вку́са, цены́ тощо/, безгрошови́й /безда́рний, без смаку́, безці́нний тощо/; не имеющий ничего́ о́бщего як не́бо і земля́; не имеющий представле́ния без жо́дного уя́влення; ничего́ не имеющий против зго́дний; не́что, не имеющее це́нности поло́ва; ЗАИМЕ́ТЬ діял. запопа́сти. |
| ИМУ́ЩИЙ ще майнови́тий, бага́тий, має́тний, образ. з гроши́ма, з майно́м, з капіта́лом; власть имущий ще владомо́жець, си́льний сві́ту сьо́го́. |
| КРАСНОРЕЧИ́ВЫЙ ще пишномо́вний, солодкомо́вний, бага́тий на сло́во, уроч. золотоу́стий, (жест) вимо́вний. |
| ЛАСКА́ТЬ ще ні́жити; ласкать взор вбира́ти о́чі; ласка́ющий що /мн. хто/ пе́стить тощо, зви́клий пе́стити, (погляд) спо́внений ні́жности, прикм. пестли́вий, голубли́вий, ласка́вий, ні́жний, ще́дрий на ла́ску /пе́стощі/; ласка́ющий взор приє́мний для о́ка, прива́бливий; ласка́ющий себя́ наде́ждой бага́тий ду́мкою; ласка́ющий слух приє́мний для ву́ха /слу́ху/; ласкающийся що /мн. хто/ ла́щиться тощо, ско́рий до пе́стощів; ласка́емый пе́щений, голу́блений, мило́ваний; ласкаемый со́лнцем в обі́ймах со́нця; ОБЛА́СКАННЫЙ, обла́сканный успе́хом в обі́ймах /на кри́лах/ у́спіху. |
| МНИТЬ /док. ВОЗОМНИ́ТЬ/ ще забира́ти собі́ в го́лову, багаті́ти ду́мкою, переко́нувати себе́; мня́щий що /мн. хто/ ду́має тощо, зда́тний за́брати собі́ в го́лову, химе́рник, образ. бага́тий ду́мкою; ВОЗОМНИ́ТЬ ще забра́ти собі́ в го́лову; возомни́вший ОКРЕМА УВАГА див. ще возгордившийся; возомнивший, что... стил. перероб. забра́вши собі́ в го́лову, що...; возомнивший о себе́ загорді́лий; возомнивший себя́ ба́рином запані́лий. |
| НАСЫ́ЩЕННЫЙ фраз. бага́тий на фа́кти [насыщенное изложе́ние бага́тий на фа́кти ви́клад]. |
| ОДУХОТВОРЁННЫЙ ще бага́тий ду́хом, окри́лений, галиц. одухо́влений, фраз. опромі́нений, духо́вно бага́тий, пор. ВДОХНОВЛЁННЫЙ. |
| ПО́ЛОН, полон приключе́ний бага́тий на приго́ди. |
| РАСКО́ШНЫЙ, РОСКОШНЫЙ (чим) бага́тий на що. |
| СОДЕРЖА́ТЬСЯ, содержа́ться в чём ще гнізди́тися; соде́ржится кто трима́ють кого; содержа́щий 1. що /мн. хто/ утри́мує тощо, зда́тний утри́мувати, утри́мувач, 2. що трима́є тощо, вла́сник, госпо́дар, 3. що мі́стить тощо, напо́внений /наси́чений/ чим, із вмі́стом, прикм. бага́тий на, прийм. з [содержащий ма́лое коли́чество з невели́кою кі́лькістю], складн. -вмі́сний [содержащий желе́зо залізовмі́сний], -но́сний [содержащий нефть нафтоно́сний]; содержащий в чистоте́ зда́тний трима́ти в чистоті́; содержащий под аре́стом /стра́жей/ що тримає /галиц. упра́внений трима́ти/ під аре́штом /ва́ртою/; содержащий при́меси з до́мішками; содержащийся/содержи́мый 1. три́маний, утри́муваний, на утри́манні, 3. що мі́ститься тощо, умі́щений, прикм. ная́вний /прису́тній/ у чім; содержащийся в балло́не нака́чаний у бальо́н; содержащийся в каком коли́честве ная́вний у якій кі́лькості; содержащийся в буты́лке нали́тий у пля́шку; содержащийся в кни́ге умі́щений у кни́зі; содержащийся под стра́жей утри́муваний під ва́ртою; содержи́мое вміст, усе́, що є де. |
| ТАИ́ТЬ ще зата́ювати, трима́ти в душі́, не вика́зувати, не розголо́шувати; таи́ть зло́бу образ. держа́ти ка́мінь за па́зухою, ма́ти зуб /гостри́ти зу́би/ на кого; не таи́ть зла к кому не держа́ти зла на кого; ТАИ́ТЬСЯ ще прихо́вано існува́ти; тая́щий що /мн. хто/ таї́ть тощо, схи́льний прихо́вувати, зви́клий таї́ти, гото́вий /зму́шений/ затаї́ти, прихо́вувач, прикм. зата́йкуватий, прита́йкуватий, зата́йливий, пота́йливий, стил. перероб. зата́юючи, пор. утаивающий; тая́щий в себе́ что наси́чений чим, бага́тий на що, стил. перероб. кри́ючи в собі́ що; тая́щий зло́бу зі злобо́ю в душі /се́рці/; тая́щийся що /мн. хто/ кри́ється тощо, прихо́ваний, зата́єний, утаєний, прикм. від тая́щий; тая́щийся от кого зви́клий кри́тися від, тая́щий тощо від, стил. перероб. прихо́вуючи від; не тая́щийся розкри́йдуша; ПРИТАИ́ТЬСЯ завме́рти /се́рцем/ і похідн.. |
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов)
| Богатый – бага́тий, -а, -е. |
| Чреватый –
1) черева́тий, -а, -е; 2) (чем) бага́тий, -а, -е (на що). |
Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник)
| Богатый – багатий; (состоятельный) – заможний; (великолепный) – пишний, розкішний. Богатый чем (углем, рудою) – багатий на що (на вугілля, на руду). Чрезвычайно богатый – багатющий; багатенний. Богатая фантазия – буйна уява. Стать богатым – забагатіти. |
Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська)
| Богатый
• Богат — и куры денег не клюют – там грошей і кури не клюють. Пр. У нас грошей і свині не їдять. Пр. • Богат Мирошка, а животов — собака да кошка (богат Ерошка: есть собака да кошка) – він так живе, що і собаки нема. Пр. Молодцем молодець: ні кіз, ні овець. Пр. Тільки й землі, що поза нігтями. Пр. Рогатої скотини — вила та граблі; доброї одежі — мішок та рядно. Пр. Ні сідла, ні вузди, ні того, що на нього вузду надівать. Пр. Держав дві корови, а тепер дві ворони. Пр. • Богатое воображение, богатая фантазия – буйна (багата) уява, фантазія. [Це продукт моєї буйної фантазії. Гжицький.] • Богатому не спится (богатый вора боится) – гроші не знать що, та спати не дають. Пр. Багачі їдять калачі, але сплять удень, а мало вночі. Пр. Велике багатство — великий клопіт. Пр. Багатому не спиться. Пр. • Богатому сладко естся, да плохо спится – багачі не сплять ні вдень, ні вночі, а їдять калачі. Пр. • Богатому черти деньги куют – багатому й чорт гроші носить. Пр. Багатому чорти й горох молотять. Пр. Багатому й чорт яйця носить. Пр. За багачем сам чорт з калачем. Пр. Багатому вітер гроші несе, а бідному половою очі засипає. Пр. Багатого й серп голить, а бідного (убогого) й бритва не хоче. Пр. Багатому й під гору вода тече, а бідному й у долині треба криницю копати. Пр. У багатого й теля з телям, а в убогого одна корова, та й та ялова (ялівка). Пр. У багача багато дров, та й горять, а в мене одно поліно, та й то не хоче. Пр. [Багатому дідько доносить (додає). Франко.] • Богатый бедного не разумеет – багатий бідного ніколи не розуміє. Пр. • Богатый бедному не брат – хто багат, той не всім брат. Пр. Багатий бідного не знає. Пр. Багач багача пита. Пр. • Богатый врёт — никто его не уймёт – багачеві можна й чорта з’їсти, а бідному зась. Пр. • Богатый, обладающий богатством человек – багата людина; багатій; багатир; (давн.) дука (дукар, дукач); (емоц.) пузан; багатиня; багатище; (арх.) срібляник; (збірн. емоц. арх.) дукарня; дукаряччя; багатирство. [Він єдиний син тисячника-багатія. Досвітний. Ой беруть дуку за чуб, За руку… Н. п.] • Богатый пузатеет, бедный тощеет – у багатого (багатому) живіт росте, а в бідного (бідному) — горб від роботи. Пр. • Богатый чем – багатий на що; (рідше, переважно в певних словосполуч., також) багатий чим. [Українська мова напрочуд багата на синоніми. Рильський. Чим багаті, тим вітати раді. Пр.] • [Мужик] богатый — что бык рогатый – [Мужик] багатий, як віл рогатий. Пр. Багатий, як чорт рогатий. Пр. Багатий, як пес кудлатий. Пр. Мужик багатий, а пес кудлатий, то все одно. Пр. Як багатий, так і клятий. Пр. • Не родись богатый, а родись счастливый – не родись багатий та вродливий, а родись при долі та щасливий. Пр. Не родися в платтячку, а родись у щастячку. Пр. Не родися красний, а родися щасний. Пр. Не родися красивий, але щасливий. Пр. Щасливому сир на колоді. Пр. • Самый богатый (богатейший) – найбагатший. • Становиться, стать богатым (богатеть) – багатіти; забагатіти (розбагатіти); (про багатьох) побагатіти; (образн.) обрости; іде як з халяви кому. [Жила б, багатіла та спереду горбатіла! Номис. Ой, коли б я, козаченьку, Та й забагатіла, То я б тебе, ледачого, Й за харч не схотіла. Н. п.] • Становиться, стать богаче – багатшати, побагатшати. • У богатого чёрт детей качает – багатому й чорт діти колише. Пр. Багатому дідько помага дітей колихати (багатому усі діти колишуть), а бідному то й няньки чорт не дасть (а вбогому і нянька не хоче). Пр. Багатому чорт діти колише, а вбогий і няньки не знайде. Пр. • Чрезвычайно богатый – дуже багатий; багатющий (багатенний); (багатий-)пребагатий; (образн. давн.) скриня не причиняється (аж скриня тріщить) у кого; мішок з грішми. [Вона була одинока й заможня, скрині не причинялись од того добра. Барвінок.] • Чем богаты, тем и рады – чим багаті, тим і раді. Пр. Чим багаті, тим вітати раді. Пр. Чим хата багата, тим [вітати] рада Пр. Що хата має, тим і приймає. Пр. Що маємо, тим [радо] вітаємо. Пр. Що (чим) має, тим вітає. Пр. На що нас Біг споміг, тим і приймаємо. Пр. |
| Вода
• Большое скопление воды – велика вода; дунай; дунай-вода. [Розгулялися води, як дунаї. Пр.] • Быть тише воды, ниже травы – бути нижче [від] трави, тихше (тихіше) [від] води; сидіти тихо і смиренно; бути тихим і смиренним. • Быть, чувствовать себя как рыба в воде – бути, чути (почувати) себе як риба у воді; бути, чути (почувати) себе як пташка (як ластівка) в повітрі; бути в своїй стихії (давн. в своєму живлі). [Суддя в суді — як риба в воді. Пр.] • В мутной воде рыбу ловить – у (кала)мутній воді риб(к)у ловити (риб(к)а ловиться). • В огонь и воду – у вогонь і (в) воду. [За Сагайдачного ладна вона була в огонь і воду. Тулуб.] • Вода дождевая – вода дощова; дощівка. • Вода жёсткая – тверда (різка) вода. • Вода журчащая – дзюркотлива вода; (поет.) [вода] дзюркотонька. • Вода и камень долбит – вода і камінь довба(є). Пр. Крапля по краплі і камінь (і скелю) продовбує. Пр. Яка вода м’яка, а камінь зглодже. Пр. • Вода и мельницу ломает – тиха вода греблю рве. Пр. Тиха вода береги лупає, а бистра йде та й перейде. Пр. • Вода ключевая – кринична (криничана, джерельна) вода; джерелівка. • Вода мелкая, неглубокая – там мілко, не глибоко; (образн.) Там води — горобцеві по коліна (старому горобцю по коліно). Пр. Такої води, що ніде горобцю й лап помочити. Пр. Так глибоко, що жабі по око. Пр. • Вода на чью мельницу (разг.) – вода на чий млин (на чиє колесо, на чиє коло); на чий камінь вода. То вода на мій млин. Пр. Кожний на своє колесо воду навертає. Пр. Кожний на своє коло воду тягне (горне). Пр. То на мій камінь вода. Пр. • Вода полая – повідь (повінь, повіддя, павідь); (поверх льоду) полій. • Вода пошла на убыль, вода убывает – вода почала спадати (убувати); вода пішла на спад; вода спадає (убуває); (образн.) воду смикнуло. • Вода светлая – вода чиста [як сльоза]; (діал.) красітна вода. • Вода слегка замёрзла, подёрнулась тонким слоем льда – вода зашерхла. • Вода сплошь – одним лицем вода. • Вода стоячая – стояча вода (нетеч, нетеча, нетечина); водостій; мертвовід. • Вода тёплая – тепла вода; літепло. [Начерпай води холодної і постав на вогонь, зогрій літепла, промий мої смертельні рани. Сл. Гр.] • Вода чистая, свежая – вода чиста, свіжа; погожа вода. [Було — забагнеться панам погожої води, — лакей і посилає його до криниці. Коцюбинський.] • Водой не разлить, не разольёшь кого (разг.) – як риба з водою хто з ким; водою не розлити (не розіллєш) кого; ані лопата, ані мотика їх не розлучить; нерозмийвода (нерозлийвода); вони не розмита вода; вони нерозлучні друзі (друзі на життя і на смерть). [Козак з бідою, як риба з водою. Пр. Ми з тобою, як риба з водою. Пр.] • Водой пройти, превращаться в воду (таять) – пойнятися водою: братися, узятися водою. [Незабаром сніжок пойнявся водою. Гребінка.] • Воду толочь — вода и будет – вари воду — вода й буде. Пр. • Вывести на свежую (чистую) воду (разг.) – вивести на чисту воду (на світ, на світло денне); (іноді) зірвати машкару з кого. • Выйти сухим из воды – вийти сухим із води; дешево відбутися. • Грунтовая (подпочвенная) вода – підґрунтова вода; (розм. лок.) підшкурна (зашкурна) вода. [В сій криниці зашкурна вода, а не джерельна, то в сухе літо пересихає. Сл. Гр.] • Десятая (седьмая) вода на киселе (фам. шутл.) – родич десятого коліна. Пр. Десята вода (шкура) на киселі. Пр. Василь бабі сестра у первих. Пр. Мій батько і твій батько (дід) коло одної печі грілися. Пр. Родина — кумового наймита дитина. Пр. Пень горів, а він руки нагрів, та й став йому дядьком. Пр. Дідового сусіда молотники. Пр. Ми родичі: на однім сонці онучі сушили. Пр. Його мама і моя мама в одній воді хустки прали. Пр.; (лок.) Наша корова напилася з вашої калюжі. Пр. • Доставлять, доставить груз водой – перевозити, перевезти (правити, доправити) вантаж водою. • Дуть на воду – дмухати (дути) на [холодну] воду. [Хто обпікся на молоці, той і на холодну воду дмухає. Пр. Він і на холодну воду дує. Пр.] • [Ему] как с гуся вода (разг.) – [Йому] як з гусі (з гуски) вода; не сушить (не морочить, не клопоче) собі голови нічим; а йому й байдуже; а він і байдуже; байдужісінько йому. • Живая и мёртвая вода (в сказках) – вода живуща (живлюща, жива) й (з)цілюща (мертвуща, мертвяща). • Как в воду канул (разг.) – як у воду пішов (ввійшов, упав, пірнув, канув); як водою вмило (змило); мов хвиля змила (пойняла); як з мосту впав; як лиз (лизень) злизав; як корова язиком злизала. Пропав, як у воду впав. Пр. • Как в воду опущенный (унылый, печальный) – як у воду опущений; тяжко засмучений (зажурений); геть знеохочений [до всього]. • Как две капли воды (похож) – [Як] викапаний; [як] вилитий; як (мов…) дві краплини води схожий; достоту схожий; достотній; чистий (чистісінький); (образн.) вилився як з воску в кого; як з ока випав. [Вилилась як з воску в матір. Пр.] • Как камень в воду – як камінь у (під) воду; як водою вмило, як вода вмила. • Концы в воду (разг.) – кінці у воду. [Недовго з ним розв’язатися: не хочу, не піду, — та й кінці в воду! Котляревський.] • Много воды – багато води; велика вода. • Много (немало) воды утекло (с тех пор как…) – багато (немало, чимало) води утекло (упливло) (з того часу, як…); не один став витік, утік (з того часу); (про)минув довгий час. • Молчит, как воды в рот набрал – мовчить, як (наче…) води в рот набрав; мовчить, наче повен рот води; (а)ні пари з уст; і пари з уст (з рота) не пустить; і пари з уст не хукне; заціпило йому язик; мовчить як риба (як німий, як стіна); як овечка, не скаже (не мовить) ні словечка; нічичирк; і дух притаїв. [Дід нічичирк, лежить собі і дух притаїв. Стороженко.] • Не суйся в воду, не спросясь броду – не лізь у воду, не знаючи броду. Пр. Не спитавши (не розібравши, не розглядівши) броду, не лізь (не сунься) [прожогом] у воду. Пр. • Обдать, окатить холодной водой кого – облити (злити) холодною водою кого; охолодити (розхолодити, остудити) кого; охолодити запал чий; (образн.) накрити мокрим рядном кого. • Обильный, богатый водой – багатий на воду; водяний. • [Он] воды не замутит (разг.) – [Він] води не замутить (помутить, закаламутить, скаламутить). • Питьевая (хорошая) вода – питна (гожа) вода. • Плыть по воде – пливти (плисти) за водою; пливти (плисти) долі водою (доліріч). • Плыть против воды – пливти (плисти) проти (устріть) води; пливти (плисти) горі водою (горіріч). [І риба не пливе проти бистрої води. Номис.] • Повадился кувшин по воду ходить — там ему и голову сломили – пішов глечик по воду та й голову там положив. Пр. Повадився кухоль по воду ходить, поки йому ухо одламали. Пр. Грай, грай, глечику, вушка збудеш. Пр. Доти глечик воду носить, доки йому ухо не урветься. Пр. До часу збан воду носить. Пр. • По воде поплыло – за водою (з водою) пішло; за водою попливло. [Було, та за водою пішло. Пр. Прийшло з води, пішло з водою. Пр.] • Под воду пойти (нырнуть) – під воду піти (пірнути), іще нирця (нирка) дати. • Под лежачий камень вода не течёт – під лежачий камінь і вода не тече. Пр. Лежали на боку, не заробили і на понюшку табаку. Пр. Лежаного хліба нема. Пр. Лежачи й сокира ржавіє. Пр. З лежі не справиш одежі, а з спання не купиш коня. Пр. Лежачи і вовк не виє. Пр. Лежаний хліб не ситить. Пр. • Поехать на воды – поїхати на (теплі, солоні) води. • Пойти за водой – піти по воду. Пішов по воду, як рак по дріжджі. Пр. • По (на) воде писать (без следа) – на (по) воді писати. То на воді записано. Пр. Це ще вилами по воді писано. Пр. • Посадить на хлеб и на воду кого – посадити (посадовити) на хліб і на воду кого. • После дождя да в воду – з дощу та під ринву. Пр. • Прошёл сквозь огонь и воду (и медные трубы) – пройшов крізь вогонь і воду. Був і на коні, і під конем (на возі й під возом, в ступі й за ступою). Пр. Перейшов [вже] крізь сито і решето. Пр. Пройшов Рим і Крим. Пр. Був у бувальцях, знає, що кий, що палиця. Пр. Був вовк в сіті і перед сіттю. Пр. Поспитав уже пня і колоди. Пр. • Решетом воду носить – решетом воду носити (міряти, набирати). • С лица воду не пить (разг.) – з краси не пити води. Пр. Байдуже врода, аби була вигода (робота). Пр. Не дивися на вроду, але на природу. Пр. • Толочь воду [в ступе] (разг.) – товкти воду [в ступі]. З сухої криниці воду брати. Пр. • Хлеб да вода — молодецкая еда – хліб та вода — то козацька їда. Пр. Хліб та вода — бідного їда. Пр. Козакові небагато треба: солі дрібок, хліба шматок та горілки чарка. Пр. Іще то не біда, як єсть хліб та вода. Пр. Хліб та вода — то нема голода. Пр. • Хоть в воду (броситься) – хоч у воду; хоч з мосту (хоч з гори, хоч із кручі) та в воду; хоч і в прірву; хоч провалися в безодню; хоч живий (живцем) у яму (у землю) лізь. • Хоть воду на нём вози – з нього хоч мички мич. Пр. Такий плохий, хоч у вухо бгай. Пр. Такий, як хліб м’який. Пр. Його хоч на поводі води. Пр. • Чистой воды брильянт – щирісінький діамант (брильянт); діамант (брильянт) найвищої (найліпшої, найкращої) чистоти. • Чистой (чистейшей) воды скептик (разг.) – справжнісінький (щирісінький, чистісінький) скептик. • Что в воду упало, то пропало – що у воду (з мосту) впало, те пропало. Пр. |
| Выговаривать
• Выговаривать, выговорить себе право, преимущество – застерігати, застерегти (вимовляти, вимовити, виговорювати, виговорити) собі право, перевагу. • Выговаривать кому – вимовляти кому; давати (робити) комусь нагану; картати [словами]; сварити кого. [Мати вимовляла дочці: ходить, як п’яна, впору не з’їсть, не засне. Гордієнко. Тобі нагани не дадуть, ти сам багатий. Вовчок. Я вас сварю за те, що ви свого брата прогнали. Сл. Ум.] |
| Ехать
• Дальше ехать некуда (разг. фам.) – доїхати до краю; далі йти нема куди (нікуди); уже далі не йти; гірше не може бути; оце вже й глухий кут. • Едешь на день, а хлеба бери на неделю; едешь на неделю, хлеба бери на месяц – їдеш на один день, а хліба бери на тиждень. Пр. Хоч їду в гостину, та беру хліба в торбину. Пр. • Ехал к брату, а заехал к свату – їхав до Хоми, а заїхав до куми. Пр. • Ехать в гору – їхати на (під) гору. • Ехать верхом – їхати (бігти) верхи (про багатьох іще верхами); бігти конем (про багатьох кіньми; арх. кінно). • Ехать в Киев, Полтаву… – їхати до Києва (у Київ), до Полтави (у Полтаву)… • Ехать в направлении к… – їхати у напрямі до…; прямувати (простувати) до… • Ехать галопом – їхати (бігти) учвал (чвалом, навскач, галопом, угалоп, упроскік); чвалувати. • Ехать на автомобиле, по железной дороге, на пароходе… – їхати автомобілем, залізницею, їхати (пливти) пароплавом… • Ехать на долгих (устар.) – їхати, не міняючи (не мінявши) коней; їхати тими самими кіньми. • Ехать на перекладных (устар.) – їхати, перепрягаючи [коней]; їхати на підставних конях. • Ехать на своих двоих (шутл.) – їхати (іти) своїми (батьківськими). • Ехать (плыть) по морю – пливти морем. • Ехать под гору – їхати з гори. • Ехать поездом – їхати поїздом. • Ехать по проталинам – їхати таловиною (протавками, талом); (іноді) [талом] талувати. • Ехать порожняком – упорожні (порожняком, порожнем) їхати; (образн.) торохтія везти. • Ехать рысцой – їхати тюпцем (тюпки); тюпати (трюхати, трюхикати). • Ехать цугом – упростях (цугом, разг. шилом) їхати; їхати витягом. • Ехать шагом – їхати ступою (ходою); їхати тихо. • Ехать шажком – їхати тихою ступою (ходою). • Не я еду, нужда едет – не я скачу, біда скаче. Пр. • Тише едешь — дальше будешь (устар.) – помалу (поволі) їдь, далі заїдеш. Пр. Тихше їдь, дальше станеш. Пр. Іди помаленьку, доженеш і стареньку. Пр. • Улита едет, когда-то будет – поки хвалько нахвалиться, будько набудеться. Пр. Поки (доки, заким) сонце зійде, роса очі виїсть. Пр. Поки найде, то й сонце зайде. Пр. Поки бабуся спече книші, у дідуся не буде душі. Пр. Надіявся дід на обід, та без вечері ліг спати. Пр. Поки багатий стухне, то убогий опухне. Пр. Поки гладкий схудне, то худий здохне. Пр. Чекай, собачко, здохне конячка — матимеш м’ясо. Пр. Його по смерть добре посилати, то нажитися можна. Пр. |
| Золотой
• Золотая свадьба – золоте весілля; п’ятдесятиріччя подружнього життя; п’ятдесятиліття одруження. • Золотая середина – золота середина. • Золотое время терять (упускать) – марнувати (гаяти) золотий (дорогоцінний) час. • Золотое дно – золоте дно; поживне джерело. • Золотой век – золота доба; золотий вік. • Золотой мешок (перен.) – золота торба; багатиня (багатище); дука; дука-срібляник; на всю губу багатир (багатий, багач). • Золотой молоток и железные двери (запоры) отпирает – золотий обушок скрізь двері відчинить. Пр. Золотой ключ(ик) до кожних дверей придається (приходиться). Пр. Золота іглиця всюди пролізе. Пр. • Золотой телец (перен.) – золотий ідол (кумир). • Золотые годы, золотая юность – золоті (красні) роки (літа); красна молодість. • Золотые руки – золоті руки. • Золотых дел мастер (золотарь) – золотар. • Обещать (сулить) золотые горы – обіцяти золоті гори; (іноді розм.) кози в золоті показувати. • Отпереть золотым ключом (разг.) – відімкнути золотим ключем (ключиком); дати хабара (куку) в руку. • С золотой корой – з золотою корою; золотокорий. • С золотыми волнами – з золотими хвилями; золотохвилий. [Лани золотохвилі. Шевченко.] • С золотыми крыльями (златокрылый) – з золотими крилами; золотокрилий. [Полинула, заспівала ти, золотокрила (муза). Шевченко.] • С золотыми перьями – з золотими перами; золотоперий. |
| Изобилующий
• Изобилующий чем – багатий на що; рясний чим. |
| Красивый
• Более красивый – кращий; (іноді) гарніший. • Красивее кого – кращий (іноді гарніший) від (за) кого (ніж хто). • Красив собой, лицом – гарний (уродливий, красивий, красовитий) із себе; гарний (хороший) з лиця; на красу (на вроду) гарний. • Красивый, как картина – гарний, як (на)мальований (як написаний); гарний (красний, хороший), хоч малюй (хоч пиши). • Не родись красив, а родись счастлив – не родися красен (красний), а родися щас(т)тен (щасний). Пр. Не родись красивий, а родись щасливий (щасний). Пр. Не родись багатий та вродливий, а родись при долі та щасливий. Пр. Не родись у платтячку, а родись у щастячку. Пр. • Очень красивый, красивая – дуже гарний (красний, уродливий), дуже гарна (красна, уродлива); гарнісінький, гарнісінька (гарнюсінький, гарнюсінька); (образн.) гарний, гарна, хоч води з лиця напийся; красний, красна, хоч цілуй (хоч малюй); гарний, гарна, хоч видивись; гарна, як маківка (як у лузі калина, як ягідка, як квітка гайова); красна (хороша), як квітка; красна (гарна), як мак городній (як мак у полі). • Самый красивый – найкращий (найгарніший, найуродливіший, найкрасовитіший, найкрасивіший). • Становиться, стать более красивым, краше – кращати, покращати; краси набратися, набиратися; гарніти, вигарніти (гарнішати, погарнішати). • Такая красивая, что в окно глянет — конь прянет; на двор выйдет — три дня собаки лают – як вигляне в вікно, то три дні собаки брешуть, а один як придивився, то й сказився. Пр. |
| Мельник
• Не боится мельник шуму — им кормится – мельник шумом багатий. Пр. |
| Настолько
• Настолько много, что… – так багато (такого [багато]), що… • Настолько умён, сердит, что… – такий розумний, сердитий, що… • Он настолько вырос, возмужал, ослабел…, что… – він так виріс, змужнів, ослаб (знесилився, занепав на силі)…, що… • Он не настолько беден, богат, чтобы… – він не такий бідний, багатий, щоб… |
| Обеднеть
• Несколько обеднел кто-либо – прибіднів (побіднішав) хто; підупав хто. [Як я се добро мав, То я тоді кумував. А як тепер підупав, То я вже не кум став. Сл. Гр.] • Обеднел кто-либо скотом, лошадьми и т. д – звівся (вивівся) хто з худоби, з коней… [Звелась вона з свиней. Барвінок.] • Пока богатый обеднеет, бедный околеет – поки багатий стухне, то бідний опухне. Пр. Поки гладкий схудне, то худий здохне. Пр. Поки ситий схудне — худого чорти візьмуть. Пр. (іноді) Доки сонце зійде, роса очі виїсть. Пр. • Совершенно обеднел кто-либо – геть(-чисто) (зовсім) збіднів (зубожів) хто; украй збіднів (зубожів) хто; звівся (перевівся, іноді жарт. з’їхав) на ніщо (на злидні) хто; зійшов на злидні (на біду, фам. на пси) хто. |
| Обильный
• День был обилен происшествиями – день був багатий на події. • Обильная зелень – буйна (розкішна) зелень. • Обильный грибами – багатий на гриби; грибний, • Обильный зверьём – багатий на звіра (на звірину); звірний. • Обильный источниками – багатий на джерела (на криниці); джерелястий (криничастий). • Обильный лесами – багатий на ліси; лісний. • Обильный мёдом – багатий на мед; медний. • Обильный почками (о растениях) – багатий на брость (на бруньки); броснатий. • Обильный цвет – рясний (буйний, пишний) цвіт; (поет. ще) (цвіт-)рясноцвіт; буйноцвіт. |
| Пока
• До тех пор… пока – доти… доки; аж поки; (іноді) поти… поки. • [Ну] пока! (разг.) – [Ну] тим часом!; [ну] бувай, [ну] бувайте! • Пока богатый обеднеет, бедный околеет – поки багатий стухне, то вбогий опухне. Пр. • Пока буду жив, не забуду – поки (доки) живий буду (поки живу, поки мого віку), не забуду. • Пока ещё это будет – доти (поки) ще до нього дійдеться. • Пока не… – [Аж] поки. [Будемо тут жити у щасті, у любові, аж поки зостаріємося. Квітка-Основ’яненко.] • Пока не жарко – поки не пече (не гаряче, не жарко); захолодки (за холодну, поки холодок). • Пока не поздно – поки не пізно; поки є час. • Пока трава зазеленеет, кобыла околеет – доки (поки, іноді заки) сонце зійде, роса очі виїсть. Пр. Поки бабуся спече книші, в дідуся не буде душі. Пр. • Пообедаешь, пока кругом обойдёшь – бублика з’їси, поки кругом обійдеш. Пр. |
| Цыпленок
• Цыплят по осени считают – що було — бачили, а що буде — побачимо. Пр. Восени і курчата курми будуть. Пр. (іноді) Восени і горобець багатий. Пр. |
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський)
| Бага́т, см. Бага́тий. • Бага́т-ве́чір – канун рождества. |
| Бага́тий –
1) богатый, обладающий богатством; 2) (роскошный) богатый, ценный. • Бага́тий на що – богатый чем. |
| Бага́тший – сравн. степ. от бага́тий. |
Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич)
| Богатый чем – бага́тий на що; (об обстановке) – бага́тий, пишний, розкі́шний; (о растительности) – бу́йний; (об урожае) – бага́тий, великий, рясний. |
Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен)
| Богат Мирошка, а животов - собака да кошка. Див. Гол, как сокол. — 1. Багатий, як циган на блохи. 2. Оце хата: дві сохи та й соломи трохи, та й діти почаділи. 3. Був колись хазяїн, а тепер бовкуном ходить. |
| Богатому чорт детей качает (укр). — 1. Багатому чорт діти колише, а убогий і няньки не знайде. 2. Багатому й чорт яйце несе. 3. Багатому й чорт гроші носить. 4. За багачем сам чорт з калачем. 5. Багатого і серп голить, а убогого й бритва не хоче. 6. Як бідний плаче, то ніхто не бачить, а як багатий скривиться, то всяке дивиться. |
| В наш огород и каменья бросают. Див. Острят на меня зубы.В одном кармане вошь на аркане, в другом блоха на цепи. — 1. Сам голий, а сорочка за пазухою. 2. Ні ножа, ні образа - ні зарізатись, ні помолитись. 3. Багатий: маю дві стодоли; в одній мак, а в другій так. 4. Багатий на лати та на дрібні сльози. 5. Такі убогі, що землю держалном міряють, а худобу - ложкою. |
| Не ровен час. Всяко бывает. Чего доброго. Див. Чем чорт не шутит.Не родись богатый, а родись счастливый. Не родись ни хорош, ни пригож, родись счастлив. — 1. Грошей багацько на світі, а щастя мало. 2. Не родись багатий та вродливий, а родись при долі та щасливий. 3. Що ті й гроші, як чортма нічого в голові. 4. Не родись у платтячку а родись у щастячку. |
| Улита едет, когда то будет. — 1. Поки бабуся спече книші, а у дідуся не буде душі. 2. Поки багатий стухне, то убогий опухне. 3. Поки гладкий схудне, то худий здохне. 4. Поки сонце зійде, роса очі виїсть. 5. Поки хвалько нахвалиться, будько набудеться. 6. Багато води до моря уплине. 7. Його на смерть добре посилать - то нажиться можна. |
| У людей долото (шило) бреет, а у нас и бритва не берет. — 1. Його й шило голить, а наша і бритва не бере. 2. Чуже й мило голить, а наше й шило не бере. 3. Одному на трісочці прядеться, а другому і веретінце не хоче. 4. Багатого і серп голить, а убогого й бритва не хоче. 5. Як бідний плаче, то ніхто не бачить, а як багатий скривиться, то всякий дивиться. 6. Як умре багатир, то йде увесь мир; а як умре харпак, то тільки піп да дяк. 7. Умер багатий - ходімо ховати, умер убогий - шкода дороги. |
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич)
| бага́тий, -та, -те на що (а не чим). Бага́тий на ла́ти та на дрібні́ сльо́зи (Шевч.) |
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко)
| Ах! меж. Ахъ! А вона не хоче, бо я не багатий, — ах я нещасний, — що ж маю діяти? Коцип. І. 5. |
| Бага́т, -та, -те. Кр. форма отъ Багатий. Мужик багат, — йому ж добро. Ном. № 1372. Дівчино ж моя, колись тебе любив я, а тепера багат став, любить тебе перестав. Грин. ІІІ. 254. |
| Багате́нький, -а, -е. Ум. отъ багатий. Довольно богатый. Був собі один чоловік багатенький, мав собі корів доволі. Рудч. Ск. II. 167. Ой коли б ти, дівчинонько, трошки багатенька, то взяв би тебе до себе, до свого батенька. Чуб. V. 115. |
| Бага́тий, -а, -е.
1) Богатый, обладающій богатствомъ. Багатому чорт діти колише, а вбогий і няньки не знайде. Ном. № 1420. Дурень багатий, так і слово його в-лад! Ном. № 1428. Тяжко-важко нам убогим багатих любити. Мет. 64. Скачи, враже, як пан каже: на те він багатий. Шевч. 10. Багатий на що́. Богатый чѣмъ, имѣющій много чего. Він багатий на воли: шість пар має. — Нащо йому доля? Треба закопать: він і так багатий... — Багатий на лати та на дрібні сльози — бодай не втирать. Шевч. 134. Либонь же ти на розум не багатий. АД. І. 170. Бага́тий на сло́во. Словоохотливый. Настя така багата на слово, що я не мала часу ніколи й промовити до бабусі. Г. Барв. 224. 2) Богатый, цѣнный. Як виїхав Ревуха на коні гуляти, перевісив через плече сагайдак багатий. КС. 1892. III. 377. 3) Бага́тий ве́чір, — та кутя́ = Багат-вечір. Чуб. ІІІ. 262. ХС. І. 79. Ум. Багатенький. |
| Бага́тший, -а, -е. Сравн. ст. отъ бага́тий, то-же, что и багаті́ший. Не по правді, молодий козаче, зо мною живеш: до багатшої, та до паганшої що-вечора йдеш. Чуб. V. 396. |
| І. Бір, бо́ру, м. Сосновый лѣсъ, боръ. АД. І. 83. Закотилось сонечко за зелений бір, ми підемо вечеряти у багатий двір. Нп. Ум. Бірок, борочок. Чуб. V. 484. Ув. Борище, боряка. |
| Бога́тий, -а, -е, богаті́ти, -ті́ю, -єш, гл. и пр. = Багатий, багатіти и пр. |
| Бо-зна = Біг зна. Богъ знаетъ. Завелися, як той казав: багатий за багатство, а убогий — бо-зна й за віщо вже. Ном. № 3515. Бо-зна-колишній. Очень давній. Хліб черствий, бо-зна-колишній. Рк. Левиц. Бо-зна що. а) Богъ вѣсть, что. б) Пустяки. Не говоріть бо-зна чого. Левиц. Пов. 289. |
| Верба́, -би́, ж. Верба, ветла, Salix. Шумлять верби в кінці греблі, що я насадила. Мет. 113. Не стояла б до півночі з милим під вербою. Шевч. 12. Будь високий як верба, а багатий як земля. Посл. У його на вербі́ гру́ші росту́ть. Онъ вретъ, онъ говоритъ небылицы. Куди́ не пі́деш, то золоті́ ве́рби росту́ть. Вездѣ испортишь дѣло. Рудч. Ск. II. 61. Вербу́ носи́ти поча́в. Запилъ. Грин. І. 233.
2) — ди́ка = Дереза. Вх. Пч. І. 11. Ум. Ве́рбка, верби́ця, верби́чка, верби́ченька, ве́рбочка. |
| Ві́що, мѣст. Винит. падежъ отъ що, употр. послѣ предлога. За віщо, на віщо. Завелися, як той казав: багатий на багатство, а убогий — бо’ на й за віщо. Ном. № 3514. |
| Волоха́тий, -а, -е. Мохнатый, косматый, обросшій волосами, перьями. Ходить голуб коло хати сивий, волохатий. Мет. 11. Хто волохатий, той буде багатий. Ном. № 307. Кіт волохатий. |
| Гніви́тися, -влю́ся, -ви́шся, гл. = Гніватися. Багатий тут на смерть гнівився. Котл. |
| Годува́тися, -ду́юся, -єшся, гл. Кормиться, пропитываться. Багатий дивується, як убогий годується. Ном. № 1606. Не хлібом я — зітханнями годуюсь. К. Іов. 9.
2) Кушать, ѣсть. Употребляется преимущественно въ выраженіи, которымъ припрашиваютъ гостей: Годуйтеся, люде добрі! Борщу скуштуйте, галушок, годуйтесь, кушайте доволі. Котл. Ен. V. 14. Не турбуйтесь, люде добрі, годуйтесь на здоров’я. К. Оп. 138. |
| Гордува́тий, -а, -е. Гордый, гордящійся, надменный. Я не багатий, не гордуватий, високо не несуся. Мет. 67. Така думка світилась.... на її гордуватому виду. Г. Барв. 464. Ум. Гордува́тенький. МВ. (О. 1862. ІІІ. 57). |
| Губрі́й, -рія́, м. = Губань. Конотоп. у. Губрієм прозвано його за те, що був вельми багатий і добре губатий. Г. Барв. 448. Ув. Губрія́ка. Аф. 370. |
| Дивува́тися, -ву́юся, -єшся, гл. Удивляться. Кв. II. 324. Довго, довго дивувались на її уроду. Шевч. 30. Хто великого не бачив, той і малому дивується. Ном. № 4908. Від дурня чую, то ся не дивую. Ном. № 6280. Багатий дивується, як убогий годується. Ном. № 1606. Дивува́тися з чо́го. Удивляться чему. |
| Дрі́бно, нар. Мелко; густо, часто. Понабивано каміння дрібно-дрібно, неначе горохом вислано. Стор. І. 146. Багатий дрібно крає. Ном. № 1451. Бий та й дрібно, щоб знали, чий син. Ном. № 9297 на стр. 289. Як музика дрібно грає, — я слухати люблю. Гол. VI. 447.
2) Подробно. Потім все дрібно росказала, кого до пекла провожала. Котл. Ен. ІІІ. 37. Ум. Дрібне́нько, дрібне́сенько. Дрібно, дрібнесенько русу косу заплела. МВ. І. 134. Дрібне́нько ходи́ти. Ходить мелкими шажками. Може ту, мамо, сватать, що дрібненько ходить? Мет. 238. |
| Живи́тися, -влю́ся, -вишся, гл.
1) Питаться, кормиться. Багатий дивиться, як убогий живиться. Ном. № 1606. Коло вівтару служивши, з вівтара й живися. Ном. № 10422. Три дні не живився, а красно дивився. Ном. № 12567. Летить орел сизокрилий у поле живиться. Мет. 42. 2) Живиться, поживляться, пользоваться. Те іде молиться, а те живиться (красти). Ном. № 174. |
| Забідні́ти, -ні́ю, -єш, гл. Обѣднѣть. Буває, що бідний забагатіє, а багатий забідніє. |
| Заво́дитися, -джуся, -дишся, сов. в. завести́ся, -ду́ся, -де́шся, гл.
1) Вводиться, ввестися, отводиться, отвестися. У їх коні не заводяться на ніч у хлів. 2) Вставляться, вставиться. Уже хто й зна відколи все заводиться в його ся картина під скло, та й досі ніяк не заведе. З) Вноситься, внестися (въ книгу, запись). 4) Быть полагаемымъ, положеннымъ на ноты. 5) Заводиться, завестися, появляться, появиться; входить, войти въ обычай; устраиваться, устроиться; основываться, основаться. Як заведуться злидні на три дні, то чорт їх і довіку викишкає. Ном. № 1518. Тоді саме заводивсь універсітет у Харькові. К. Гр. Кв. XVI. Хиба ж чорноморцеві за службою було коли заводиться спражнім хазяйством? О. 1862. X. 112. 6) Начинаться, начаться. Вже заводиться дощ. Каменец. у. І завелась на ставі геркотня. Греб. 363. Ще на світ не заво́дилось. Еще и не начинало свѣтать. Св. Л. 69. 7) Начинать, начать состязаніе, споръ, ссору, заспорить, ссориться. Стали ділиться... і завели спориться. Рудч. Ск. І. 196. Думав, от заведуться за ту віру, так ні... Стор. М. Пр. 44. Завелися, як той казав: багатий за багацтво, а убогий — бо-зна й за віщо вже. Ном. № 3514. Як поп’ються горілки, то й заведуться биться. ЗОЮР. І. 110. Як би ти не заводивсь, то й не смуткував би тепер, і не стидно б було, що тебе попобито. МВ. II. 10. |
| За́ймище, -ща, с. Занятое мѣсто вообще, въ частности то-же, что и займанщина. Не буде він багатий, а ні щасний, і займище його ушир не піде. К. Іов. 34. |
| За́кім, нар. = Заким. Закім багатий стухне, то убогий опухне. Ном. № 5678. |
| За́сіб, собу, м. Средства матеріальныя, силы. В мого батька засіб невеликий, середній: він не багатий і не вбогий. Рк. Левиц. Які маємо до сього часу грошові засоби і звідкіля ще їх добути, про те иншим часом рахуватимем. К. (О. 1862. III. 23). На сю... боротьбу тратять вони останні сили, останні свої засоби. К. Кр. 31. |
| Заступа́ти, -па́ю, -єш, сов. в. заступи́ти, -плю́, -пиш, гл.
1) Закрывать, закрыть, становиться между. Рада б зірка зійти, чорна хмара заступає. Мет. 81. То не чорнії хмари ясне сонце заступали. Макс. (1849), 80. Рад би я встати та й привід дати своєму дитяточку, — сира земелька заступила оченька, прилягла мі ручку. О. 1862. IV. 40. Люде б сонце заступили, як би мали силу. Шевч. 80. Так мені світ і заступило. 2) Занимать, занять, преграждать, преградить (дорогу). Де не візьметься вогонь, — увесь шлях заступив. Рудч. Ск. II. 75. Йому калина дорогу заступила. О. 1862. IV. 27. А тяжкії воріженьки заступили доріженьки. Чуб. V. 248. 3) Заходить, зайти за что. Як хто їде, або йде було мимо, то він заступить за, коморю, чи за двері, щоб не здоровкатись. Г. Барв. 160. Шкода від нас за мури заступати, на козаків гармати риштувати. К. ЦН. 174. 4) Начинаться, начаться (о днѣ и пр.). Заступало свято, настав багатий вечір. Мир. Пов. І. 136. 5) Вступать, вступить (въ должность). Тільки старостою заступив, а ти вже мене й старшиною робиш. Грин. II. 245. 6) Замѣнять, замѣнить, замѣщать, замѣстить. 7) Защищать, защитить. Мил. 196. Хто мене (без матері) буде тепер заступать? Мил. 201. Було б кому заступити дочку від силоміття. Г. Барв. 509. Заступи мене, Боже, при лихій годині! Заступи, Господи, заборони хрестінську худібку. Шух. І. 192. |
| Земля́, -лі́, ж.
1) Земля. Сирая земля, — ти ж мати моя. Мет. 19. Будь багатий, як земля. Маркев. 4. Де проїдуть — земля горить, кров’ю підпливає. Шевч. 196. На тій землї ростиме инше древо. К. Іов. 18. Зе́млю роби́ти, управля́ти. Обрабатывать землю. Ой там будуть нашими костями землю управляти. Чуб. V. 1004. Уда́рити ли́хом об зе́млю. Забыть горе, оставить печалиться. Козацтво, ударивши лихом об землю, садило гайдука. Стор. М. Пр. 126. 2) Земля, страна. Ги, земле турецька, віро бусурменська. Дума. Був у землі Уць чоловік на ймення Іов. К. Іов. 3. Встає шляхецькая земля. Шевч. 131. Виходила до його вся земля. Єв. М. І. 5. І. 3) Земля, земной шаръ. На місяці, як і на землі, єсть гори та долини. Ком. І. 90. Земля у поясі має 37000 верстов навкруги себе. Ком. І. 16. Ум. Земе́лька, зе́мленька. Грин. III. 302. |
| Злиде́нний, -а, -е.
1) Бѣдный, несчастный. Вони люде злиденні. Ном. № 1536. Життя злиденне. К. Досв. 37. 2) Жалкій. А ну лиш, лицарю мізерний, злиденний, витязю нікчемний, виходь сто лих покуштувать. Котл. Ен. VI. 38. 3) Скряга, скупой. Багатий, а такий злиденний, що над копійкою аж труситься. |
| Золоторо́гий, -а, -е. Съ золотыми или вызолоченными рогами. Був собі пан такий багатий... мав собі шість волів, сьомого золоторогого. Рудч. Ск. І. 211. |
| Зухова́тий, -а, -е. Молодецкій, хватскій. Над річкою стоїть хата, там дівчина зуховата. Мл. л. сб. 324. Гуляй, доню, ізводь хлопців, но вибірай все молодців; чи убогий чи багатий, аби був зуховатий. Чуб. V. 685. |
| Кудла́тий, -а, -е. Косматый, мохнатый. Собака кудлатий — йому тепло, пан багатий — йому добро. Ном. 1372. Вус кудлатий. Левиц. І. 34. Вхопив за бороду кудлату. Котл. Ен. V. 49. Дикий хміль колишеться кудлатими жмутками. К. Орися. |
| Лад, -ду́, м.
1) Порядокъ, устройство, строй. У полі-полі військо стояло, військо стояло, ладу не знало. Маркев. 26. Пропаде шкапина, то й той лад у хазяйстві погасне, що й був. Грин. II. 208. За діло новим ладом узятись. О. 1861. IX. 181. В оди́н лад. Подъ одну стать. Константиногр. у. Ні ладу́, ні по́ладу нема́. Нѣтъ никакого порядка. Ном. № 6653. Зроби́ти лад. Привести въ порядокъ. Желех. Через лад. Черезчуръ, чрезмѣрно. Через лад уже брешеш. Ном. № 6872. Став на лад. Достигъ извѣстной прочности своего положенія. Ном. № 4920. Без ладу́ живе́. Безпорядочно живетъ. Въ рядѣ выраженій употребляется въ смыслѣ: толкъ, смыслъ. Чи бу́де з сьо́го яки́й лад? Выйдетъ-ли изъ этого толкъ? 3 одкладу не буде ладу. Ном. № 11006. Без ладу́. Безъ толку, некстати, глупо. Вбовтнувся в річ без ладу. Ном. № 3155. В лад. Кстати, умѣстно. Дурень багатий, та й слово його в лад. Ном. № 1428. Коли наше не в лад, то ми з своїм назад. Ном. № 4597. До-ладу́. а) Кстати, толково, умно, умѣстно. Хто каже до-ладу, то ухо наставляй, а хоч і без ладу, то й тож не затикай. Ном. № 6119. Іти хиба до вас в найми? чи до-ладу буде? Шевч. 449. Говорила небіжка до самої смерти, а все не до-ладу. Ном. № 1506. б) Какъ слѣдуетъ, хорошо. В такій воді, а ні випереш до-ладу сорочки, а ні звариш страви. Дещо. 88. Ладо́м. Толкомъ. Та ви ладом кажіть! Ном. № 2717. 2) Обычай, общепринятыя правила приличія. Ми, хлібороби, — ніколи і в голову пошкрібатись, — не знаєм світові ладу. Св. Л. 82, 83. Щоб оце вигадувати (нові убрання), — почала мати, — то воліла дати б ті гроші на молитви. — Ет, що ви знаєте! — грімнула Мася... Коли не знаєте світові ладу, то не мішайтесь. Св. Л. 113. 3) Распоряженіе. То Хмельницький листи читає, до козаків словами промовляє: «Гей стійте, діти, ладу ждіте!». Дума. 4) Ладъ, взаимное согласіе. Живіть, дітки, в ладу та не забувайте батька! Полт. г. Ладо́м = Лагодом. Ладом усе можна. Ном. № 3303. 5) Стройность, ладъ; тактъ. Співа́ють в лад. Поютъ стройно. Шевч. О, бодай вас! Що то літа! ні вже не до-ладу... Минулося!.. (время танцевъ). Шевч. 244. 6) Образъ, способъ. Таким ладом се зроблено. Неха́й іде́ свої́м ладо́м. Пусть дѣлаетъ по своему. Ном. № 5299. На всі лади́. Всячески. Кесаря хвалили на всі лади, що аж остило. Шевч. 607. |
| Ла́ска, -ки, ж.
1) Любовь, привязанность, ласка. У дівчини стільки ласки, як на тихій воді ряски. Лавр. 1. Утеряла дівчинонька у козака ласку. Мет. Я. Серце рвалося, сміялось, виливало мову, виливало, як уміло, за темнії ночі, за вишневий сад зелений, за ласки дівочі. Шевч. 4. Чужа ласка сироті Великдень. Ном. № 10702. 2) Милость, благосклонность, благоволеніе, благодать; покровительство. Панська ласки до порога. Ном. № 1200. Боїться ласки втратити. НВолын. у. Я панською ласкою багатий. Шевч. 139. Знайшла бо єси ласку в Бога. Єв. Л. І. 30. Святителю Миколаю, угоднику Божий, помощнику скорий! допоможи мені ласкою своєю небесною! Чуб. І. 114. Кланяюсь, прошу: не оставте ласкою вашою, добродію, і моїх синів. МВ. II. 13. І над собакою повинно мати ласку. Ном. № 4498. З ла́ски. Изъ милости, даромъ. Хто служить з ласки, тому милосердиєм платять. Ном. № 10326. Живу у чужій сем’ї з ласки. МВ. II. 105. З Бо́жої ла́ски. Божіею милостью. Запобіга́ти ла́ски. Добиваться милости, благосклонности. Такої ласки можна і в цигана запобігти. Ном. № 4769. Ла́ску твори́ти. Быть любезнымъ. На чиїм возі їдеш, тому й ласку твори. Ном. 9610. Коли́ ла́ска ва́ша, твоя́. Пожалуйста! Если возможно. Пусти мене прогулятись, коли ласка твоя. То по ва́шій ла́сці. Это какъ вамъ будетъ угодно. То по вашій ласці: як дасте, — матиме. НВолын. у. Аби́ була́ ла́ска... Лишь-бы было угодно... Аби була ласка слухати, — поки не охрип, — співатиму. Шевч. 156. Те роби́в, що з ла́ски ва́шої звелі́ли. Я дѣлалъ то, что вамъ угодно было приказать. Стор. МПр. 45. Будь ла́ска, будь ла́ско!.. Пожалуйста! Будь ласка, дай мені!.. 3) Одолженіе. 4) Ласочка, ласица. Ум. Ласочка. Плаче собі тихесенько... Шелесть!.. коли гляне: по-під тем, мов ласочка, крадеться Оксана. Шевч. 143. |
| Ла́та, -ти, ж.
1) Длинная жердь, перекладываемая въ горизонтальномъ направленіи поперекъ стропилъ. Яка кроква, така й лата. Ном.№ 10403. У причілку його хати на високій латі плахта висіла червона. 2) Заплатка, вставка. І дівчина його любить, хоч лата на латі. Шевч. 165. 3) мн. Ла́ти. Отрепье, рубище. Скидай з себе свої лати, вбірай дорогії шати. Гол. І. 44. Наші лати переходять панські шати. Ном. № 1615. Багатий на лати та на дрібні сльози. Шевч. 134. Коли б ти, сестро, так робила, ти б в таких латах не ходила. Чуб. V. 916. Ум. Ла́тка, ла́точка. Употребляется почти исключительно во 2-мъ знач. Свитина вся була в латках. Котл. Ен. І. 32. Будь мудрий: натягай маленьку латку на велику дірку. Ном. № 9009. Иногда значитъ пятно: Побитий чоловік лежав на землі, під їм і біля його була латка крови чимала, так кружалка така велика. Екатериносл. у. Также небольшая грядочка. Посадила маленьку латочку цибулі. Черниг. у. |
| Любо́в, -ви, ж. Любовь. Любови Божої не маєте в собі. Єв. І. V. 42. Де любов, там сам Бог пробуває. Ном. № 9514. Не завидуй багатому: багатий не має ні приязні, ні любови, — він все те наймає. Шевч. 227. Ой Боже, Боже, що тая любов може! Нп. До любо́ви. По любви. Хоч у одній льолі, аби до любови. Ном. № 8898. Бу́ти до любо́ви. Вызывать любовь, нравиться; быть пріятнымъ. А ні до любови, а ні до життя. Ном. № 6552. Щоб біле личко, а чорнії брови, — то ж козакові дівка до любови. Чуб. V. 40. Тільки ж мені до любови що чорнії брови. Мет. 18. Ум. Любо́вка. Хоч у одній льольці, аби до любовці. Ном. № 8898. |
| Мина́ти, -на́ю, -єш, сов. в. мину́ти, -ну́, -не́ш, гл.
1) Проходить, пройти, миновать. Що буває, те й минає. Ном. Минають дні, минають ночі, минає літо; шелестить пожовкле листя. Шевч. 224. Як усе світове минає! І кохання, і радощі, і горе — як усе минає! МВ. II. 151. Не зазнаю я роскоші, — вже й літа минають. Мет. 106. Минули ті роки, що роспірали боки. Посл. 2) Проходить, пройти мимо. Хто йде, то минає, бо роду немає. Мет. 244. Минули вже село, — знову поле. Не мина́й корчма́ (употребляется какъ существительное). Пьяница. Ном. № 11694. 3) Пропускать, пропустить. Сього не читай — минай. Богородицю так було поспіль прокажу, не мину й слова. Г. Барв. 356. Де був багатий жид і того не минали. Лукаш. 56. Бодай мого сина на первій потребі первая куля не минула. Лукаш. 39. 4) Обносить (чаркой). Як горілку п’ють, то мене минають, а як ся б’ють, то від мене починають. Ном. № 2093. 5) Избѣгать, избѣжать. Що Бог навіне, того ніхто не мине. Ном. № 55. |
| Нага́на, -ни, ж.
1) Выговоръ. 2) Порицаніе, хула. Нага́ни да́ти = дога́ни да́ти. Тобі нагани не дадуть, ти сам багатий. МВ. II. 92. |
| Нести́ся, несу́ся, -се́шся, гл.
1) Нестись, быстро двигаться. 2) Нестись, нести яйца. Навідала кубелечко, де вутка несеться. Мет. 86. 3) Ви́соко нести́ся, вго́ру нести́ся. Заноситься, важничать. Чи ти багатий, чи гордуватий, чи високо несешся? Нп. Кожен, хто нестиметься вгору, — принизиться. Св. Л. XIV. 11. |
| Одино́кий, -а, -е.
1) Одинокій. Він багатий, одинокий — будеш панувати. Шевч. Чи ж тобі одиноке життя не обридло? О. 1861. XI. Кух. 37. 2) Единственный. Галиц. |
| Онемощі́ти, -щі́ю, -єш, гл.
1) Обезсилѣть, изнемочь. Як цілий день у спеку попокосиш, то й онемощієш. Волч. у. 2) Обѣднѣть. Був багатий сильно Шкварій, а тепер онемощів. Волч. у. |
| Опуха́ти, -ха́ю, -єш, сов. в. опу́х(ну) ти, -хну, -неш, гл. Опухать, опухнуть. Поки багатий стухне, то вбогий опухне. Ном. |
| Панува́ти, -ну́ю, -єш, гл.
1) Господствовать, властвовать. Біс та його діти панують у світі. Ном. 2) Царствовать. 3) Жить побарски. Іди, доню, каже мати, — не вік дівувати! Він багатий, одинокий, — будеш панувати. Шевч. 14. |
| Перехо́чливий, -а, -е. Прихотливый, капризный. Багацтво — перехочлива річ: от наш батько був багатий, а ми бідні стали. Пятигор. окр. |
| Побала́кати, -каю, -єш, гл. Поговорить; поболтать. Іди ж до Галі та гляди – гарненько побалакай з нею. Шевч. 284. Погулявши, побалакавши... пішов багатий брат. Рудч. Ск. II. 144. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)