Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 48 статей
Шукати «блик*» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Блик – блік, бли́щик, ві́длиск. [З сміхотли́вими бли́щиками о́чі].
Блесну́ть – бли́сну́ти, блискону́ти, ви́блиснути, свіну́ти, сяйну́ти, заясні́ти, лис(к)ну́ти, мигну́ти, бли́мнути, бли́кнути. [Блисну́в очи́ма. З те́мряви блискону́ло ясни́м огне́м. Сяйну́ла (заясні́ла) в голові́ ду́мка. Мов бли́скавка вона́ свіну́ла в ві́чі (Л. Укр.). Бли́кнув сірни́к]. Срв. Блесте́ть.
Блесте́ть и блиста́ть
1) блища́ти, -ся, блискоті́ти, вибли́скувати, вили́скувати, -ся, зорі́ти, горі́ти, ясні́ти, -ся, світи́ти, -ся, ся́яти; (
обыкновенно о ровной и гладкой поверхности) вили́скувати, -ся, лисні́ти, лисни́тися, лощи́тися; (неровным, изменчивым светом, блеском) гра́ти, виграва́ти, мигті́ти, жахті́ти, брені́ти, лелі́ти; (время от времени, местами) бли́скати, побли́скувати, поли́скувати, -ся; (вспыхивая и погасая, появляясь и исчезая) бли́мати, бли́кати. [Вода́ в ставо́чку блищи́ть(ся). Блискотя́ть до со́нця спи́си. Вили́скується сніг на со́нці. Зірочки́ зо́рять-горя́ть на не́бі. Сві́тять, ся́ють о́чі. Ясні́є живе́ зо́лото. Сті́льчики, сто́лики – все те нове́ньке, аж ло́щиться (М. Вовч.). Чо́боти аж вили́скують(ся). Мигти́ть у хви́лях білоли́ций. Очи́ці, як зі́рочки, гра́ють. Брени́ть роса́ на со́нці. А на мо́рі вода́ лелі́ла. Він побли́скував очи́ма. Бли́мав кагане́ць].
Блиста́ть красотою – красува́тися;
2) вража́ти красо́ю, вели́чністю, бага́тством.
Броса́ть
1) ки́дати, мета́ти, (
швырком) ве́ргати, шпурля́ти, швирга́ти, (с размаху на-земь) ге́пати (сов. ге́пнути). [Ве́ргає сніг лопа́тою].
Б. в тюрьму – закида́ти до в’язниці́.
Б. якорь – закида́ти кі́тву (кі́твицю, я́кір).
Б. жребий – ки́дати жеребо́к, жеребкува́ти.
Б. взгляд – зи́ркати, бли́м[к]ати очи́ма, скида́ти (накида́ти) о́ком.
Б. в жар, в холод – обсипа́ти жа́ром, сні́гом;
2) (
оставлять кого, что) ки́дати, покида́ти, лиша́ти, залиша́ти, відкида́тися від ко́го. [Ки́дай вече́ряти! Не одкида́йсь од ме́не! Лиши́в її́ саму́-одну́];
3) (
переставать заниматься чем) закида́ти що, занедбо́вувати що (сов. занедба́ти), ки́датися чого́. [Не ки́далися да́внього ремества́].
Бро́сить
1) ки́нути, метну́ти, ве́ргнути.

Б. швырком – шпурну́ти, швиргону́ти, пожбу́рити.
Б. во что (многое) – поки́дати, повкида́ти, помета́ти. [Поки́дали (повкида́ли) горобці́в у ка́шу. Всіх ту́рків у Чо́рнеє мо́ре помета́ли].
Б. в тюрьму – заки́нути до в’язни́ці.
Б. с размаху – кидону́ти.
Б. с силой – бебе́хнути, бубухну́ти, ге́пнути, пря́нути. [Бебе́хнув (ге́пнув) ним об зе́млю. Пря́нула мене́ на зе́млю].
Б. с шумом – торо́хнути, хрьо́[я́]пнути. [Як хря́пне ві́дра об зе́млю].
Б. мокрое, густое – ля́пнути. [Ля́пнула гли́ною в стіну́].
Б. якорь – заки́нути кі́тву, кі́твицю, я́кір.
Б. жребий – ки́нути, метну́ти же́реб (жеребо́к), пожеребкува́ти.
Б. взгляд – зи́ркнути, ски́нути на ко́гось очи́ма, бли́мнути о́ком (очи́ма), (на)ки́нути (намигну́ти) о́ком.
Б. злой взгляд – ки́нути (метну́ти) зли́ми очи́ма, бли́кнути. [Бли́кнув на ме́не ско́са].
Б. в дрожь – моро́зом уси́пати. [Чу́ю – крик: так мене́ моро́зом і вси́пало];
2)
кого, что (оставить) ки́нути, поки́нути, лиши́ти, залиши́ти, зацура́ти кого́, що, відки́нути кого́. [Твою́ дочку́ хо́че взя́ти, мене́, бі́дну, зацура́ти].
Б. работу – заки́нути пра́цю, пусти́тися ді́ла. [Ді́ла зовсі́м пусти́вся, ні про що не дба́є].
Б. (прекратить) заниматься чем, делать что – занедба́ти, поки́нути, заки́нути що. [Занедба́в музи́ку, ніко́ли скри́пки в ру́ки не бере́. Поки́нув кури́ти. Я вже давно́ заки́нув співа́ти].
Б. на произвол судьбы – ки́нути на призволя́ще. См. ещё Бро́шенный.
Взгля́дывать, взгляну́ть – погляда́ти, погля́нути, гля́нути, спогляда́ти, спогля́нути, (с)позира́ти, (с)позирну́ти.
В. быстро – зи́ркати, зи́ркнути, зво́дити (зве́сти́) о́чі, скида́ти (ски́нути) о́чі (очи́ма) на ко́го́, скида́ти, ски́нути, закида́ти, заки́нути по́гляд, по́глядом на ко́го, (сов.) ве́ргнути, метну́ти, стре́льну́ти, бли́кнути, гли́пнути очи́ма.
В. искоса, недовольно – погляда́ти, гля́нути скри́ва, зи́зом.
В. исподлобья – погляда́ти, (сов.) (по)гля́нути и т. д. з-під ло́ба, сторч.
В. друг на друга – скида́тися, ски́нутися очи́ма, погляда́ти, (погля́нути) між собо́ю, ззира́тися, ззирну́тися.
Жар
1) (
солнечн. зной, искусств, теплота) жар (р. -ру), пал (р. па́лу), жаро́та, спе́ка, спеко́та; см. Жара́. [Ті́льки-що ввійшли́ в ба́ню, аж жар таки́й, що не мо́жна (Рудч.). Лі́тній пал (Фр.)];
2) (
повышен. темп. челов. тела) жар, пал, (в)ого́нь (р. -гню́), (болезн.) гаря́чка. [Так мене́ жар ухопи́в. З хо́лоду ки́нуло в пал (Л. Укр.). Од ціє́ї ду́мки обняло́ її́ мов огне́м. Пра́гне вона́ ща́стя, мов пи́ти в гаря́чці (Коц.)].
Быть в -ру – горі́ти. [Ді́вчина ті́льки му́чилася – то горі́ла, то ме́рзла].
У него жар – його́ па́ли́ть.
Бросать в жар – ки́дати в жар, обсипа́ти жа́ром;
3) (
раскал. угли без пламени и дыму) жар, (зап.) грань (р. -ни); (мелкие с горячей золою) при́сок (р. -ску); (один уголь) жари́на; (прил.) жари́стий. [В ме́не о́чі горі́ли, мов жар (Л. Укр.). Пече́ карто́плю на гра́ні (в гра́ні) (Под. губ.)].
Испускать сильный жар, пылать, пышать, -ром гореть (без пламени) – жарі́ти (действие – жарі́ння), жахті́ти, паші́ти, палахкоті́ти. [У не́ї аж що́ки жарі́ють. Ку́па жа́ру, та аж жахти́ть, червоні́є (Г. Барв.). Паши́ть з пе́чи. Дити́на така́ гаря́ча, – так і палахкоти́ть (= идёт жар) від не́ї].
Жар-птица – жар-пти́ця, жаропти́ця; 4) (бурый камень, уголь, лигнит) бу́рий ву́гіль (р. -гля) (бу́ре ву́гілля), лігні́т;
5) (
пыл) пал, за́пал, о́пал. [Яки́й гаря́чий пал, що й перешко́д не зна (Сам.). Говори́ти з за́палом. Він із за́палом узя́всь до пра́ці. Щось кому́сь з вели́ким о́палом дово́дила вона́ ше́птом (М. Вовч.)];
6) (
разгар) ро́згар, пал, ро́зпал, гаря́чий час (мент).
В жару́ битвы – в гаря́чий час бо́ю, в ро́згарі бо́ю.
В жару́ спора – в палу́ супере́чки.
Жары́ (мн.) –
1) (
пора летн. зноя, межень) спе́ка (ед.);
2) (
на картине: блёстки, блик) жарі́ння, огні́.
За́йчик – за́йчик, за́йчичок (-чка).
За́йчики (блики солнечн.) – зайки́, за́йчики (-ків). [Зайки́ гра́ють на стіні́].
Копти́лка, Коптё́лка
1) (
лампочка) гасничо́к (-чка́), газо́к (-зка́), моргу́нчик, блику́н, -ку́нчик. [Ля́мпи в ме́не нема́ – гори́ть у ха́ті ті́льки моргу́нчик (Звиног.)];
2)
см. Копти́льня.
Мельк
1)
см. Мелька́ние;
2)
междом. – мельк, блим, блик, (там и сям) миль-ми́ль. [У ві́чі – мельк черві́нці золоті́ї! (Біл.-Нос.)].
Мелька́ние
1) миг(о)ті́ння, мига́ння, (
шутл. ми́гавка), ме́лькання; (мерцание) мерехті́ння, блима́ння, бли́кання. [Серед того́ прудко́го мига́ння невира́зно майну́ла в уя́ві чия́сь голова́ (Крим.)];
2) майорі́ння, ма́яння;
3) маячі́ння, маня́чення;
4) миг(о)ті́ння, мерехті́ння, мрі́ння.
Срв. Мелька́ть 1 - 4.
Мелька́ть, мелькну́ть
1) (
появляясь исчезать, показываться на миг) мигті́ти, миготі́ти (-гочу́, -готи́ш), мигота́ти (-гочу́, -го́чеш), мига́ти, ми́гкати, мигну́ти, (сильнее) мигону́ти, (развеваясь) ма́яти, майну́ти, змайну́ти, (особ. о ногах, хвосте) ме́лькати, (редко) ме́лькну́ти; (мерцать) мерехті́ти, бли́мати, бли́мнути, бли́кати, бли́кнути, миг(о)ті́ти, (сверкать) бли́скати, бли́снути; (не только шмыгать) шмига́ти, шмигну́ти, (быстрее) шмигону́ти, (быстро пробежать) ша́снути. [По дворі́ почали́ мигті́ти ченці́ (М. Вовч.). Миготі́ли в пові́трі па́лиці (Франко). За́яць лише́ мигну́в, та й полеті́в (Яворськ.). Стріла́ майну́ла (Куліш). Де хви́ля, що майну́ла? де́ звук, що ні́сся і пога́с? (Олесь). Круг ме́не звідусі́ль ме́лькали украї́нські обли́ччя (Крим.)].
Зарница -ка́ет, молния -ну́ла – ми́гавка бли́має (бли́кає), бли́скавка бли́снула.
Звёзды -ка́ют – зо́рі бли́мають (мигтя́ть, миготя́ть, мерехтя́ть).
Огонёк -ну́л и погас – о́гник бли́снув (бли́мнув, мигну́в) і по[з]га́с.
Он (человек) -ну́л и исчез – він майну́в і зник (щез).
-ка́ет, -ну́ла мысль у кого – мигти́ть (миготи́ть, бли́скає, блискоти́ть), майну́ла (мигну́ла, мигону́ла, бли́снула, ша́снула) ду́мка (га́дка) кому́ или у ко́го; срв. Мелька́ть 3. [В голові́ Грицько́вій десь дале́ко миготи́ть ду́мка: мо́же це сон? (Васильч.). Пе́вно, він не ви́нен в уби́встві, – бли́скає думка в вашій голові (Наш). Я досі любив тільки мову, – майнула Олесеві швидка ду́мка в голові́ (Крим.). У ме́не за́раз таки́ мигну́ла ду́мка (Кониськ.). Хоч коли́ й ша́снула їй по душі́ така́ ду́мка, – вона́ на не́ї руко́ю наві́ки махну́ла (М. Вовч.)].
-ка́ть, -ну́ть в глазах, перед глазами у кого – миг(о)ті́ти, мерехті́ти, мигну́ти, майну́ти в оча́х, в очу́, перед очи́ма, шмигону́ти перед очи́ма в ко́го или кому́; срв. Мелька́ть 4. [Міль мигти́ть мені́ в оча́х (Дніпр. Ч.). Миготі́ла в оча́х дорога́ горорі́зьба (Куліш). Тінь її́ всю́ди в оча́х мерехти́ть (Пачов.). Мигну́ла в оча́х воскова́ сві́чечка (М. Вовч.). Пе́вність перемо́ги майну́ла в його́ оча́х (Крим.). Хло́пець шмигону́в перед очи́ма (Сл. пр. м.)].
-ка́ет перед кем (в мыслях) что – миг(о)ти́ть кому́ и в ко́го (в ду́мці, в уя́ві) що. [Вже й на сон кло́нить, а все мигти́ть мені́ його́ обли́ччя (М. Вовч.)];
2) (
виднеться там и сям, изредка, проносясь) майорі́ти, ма́яти, ли́нути. [Не вроди́ла о́вощ: то там, то там майори́ть сли́ва й гру́ша (Вовчанщ.). Ори́ся ма́яла то сям, то там по госпо́ді (Куліш)];
3) (
маячить, стоять перед глазами) маячі́ти, маня́чити, мига́тися. [Маячі́ла невира́зна ду́мка, що мо́же-б ва́рто… (Л. Укр.). На її́ пле́чах маня́чили до́вгі кінці́ стрічо́к (Н.-Лев.). Мига́ється мені́ та Орли́ха, мов у тума́ні (М. Вовч.)];
4) (
рябить в глазах) миг(о)ті́ти, мерехті́ти, рябі́ти, мрі́ти (сов. замрі́ти) в оча́х (в очу́). [Аж в оча́х мигти́ть (М. Вовч.). В очу́ замрі́є (Крим.)].
Мерца́ние – миг(о)ті́ння, мигкоті́ння, мига́ння, ми́гкання, мерехті́ння, бли́мання, блим (-му), бли́кання, меркоті́ння, клі́пання.
Мерца́ть – миг(о)ті́ти (-г(о)чу́, -г(о)ти́ш), мигкоті́ти, мига́ти, ми́гкати, мерехті́ти, бли́мати, бли́кати, меркоті́ти, клі́пати. [Сві́тло ле́две мигти́ть (Вороний). Зо́рі миготі́ли з просто́ру (Франко). Ля́мпа мигкоти́ть, – ма́буть га́су нема́ (Звин.). Сього́дні зо́рі ду́же мига́ють (Звин.). Сві́чка мерехти́ть (Н. Рада). У ваго́ні ле́две бли́мають дві сві́чки (Грінч.). Ля́мпа бли́кає (Звин.). Сві́тло меркоті́ло в ліхтаря́х (Крим.). В чо́рному не́бі клі́пали зо́рі (Коцюб.)].
Мета́ние
1) (
бросание) ки́дання, мета́ння чого́; (банка) банкува́ння; (взоров) зи́ркання, бли́м[к]ання, скида́ння очи́ма; (жребия) ки́дання же́реба (жеребка́) жеребкува́ння; (искр, огня) іскрі́ння (о́ком), си́пання і́скрами, при́ском, огне́м и т. п.; срв. II. Мета́ть 1;
2) (
детёнышей) приво́діння, поно́с (-су);
3) (
икры) викида́ння (ікри́), не́рест (-ту, м. р.) и не́ресть (-ти, ж. р.);
4) (
о шитье) наживля́ння, фастриґува́ння.
-ние петель
а) (
у портных) обкида́ння пете́льо́к, за́стіжо́к;
б) (
о зайце) ключкува́ння;
5) (
от Мета́ться);
6) ки́дання, бо́рсання (-ння). [Бо́рсання тала́нта в ле́щатах тенденці́йности (Єфр.)].
II. Мета́ть, мё́тывать, метну́ть
1) (
бросать; н. вр. мечу́) ки́дати, ки́нути, мета́ти (-та́ю, -та́єш), метну́ти; срв. Броса́ть 1. [Ка́менем ки́нув (метну́в) на ме́не (М. Грінч.). Мета́ють гро́ші вго́ру і ди́вляться, як воно́ впа́де (Звин.)].
Вулкан -чет пламя – вулка́н викида́є по́лум’я (ого́нь), кида́є по́лум’ям (огне́м).
-тать банк (в карт. игре) – банкува́ти.
-та́ть бомбы, камни, стрелы – кида́ти (мета́ти) бо́мби, камі́ння, стрі́ли.
-та́ть взоры, глаза, очи. -ну́ть взор на кого, на что – зи́ркати, зи́ркнути на ко́го, на що и по ко́му, по чо́му, бли́м[к]ати, бли́м[к]нути очи́ма, скида́ти, ски́нути о́чі (о́ком, очи́ма) на ко́го, на що, метну́ти, гли́пнути, ве́ргнути, стре́льнути о́ком (очи́ма). [Зи́ркнула на ме́не і пішла́ (Крим.)].
-та́ть громы – ки́дати (ве́рга́ти) громи́ и грома́ми.
-та́ть жребий – ки́дати же́реб (-ба) или жеребо́к (-бка́), жеребкува́ти, (между собой) жеребкува́тися.
-тать искры, огонь – іскри́ти, си́пати і́скрами, при́ском, огне́м, мета́ти і́скри (Л. Укр., Коцюб.), сов. сипну́ти, метну́ти і́скрами и т. д., (только из глаз) іскри́ти о́ком. [О́чі іскря́ть (М. Грінч.). Ко́ні мчать, аж іскря́ть нога́ми (Боров.). О́чі її́ си́пали при́ском (Черкас.). Чо́рні о́чі так і сипну́ли на не́ї огне́м (Н.-Лев.). Схили́всь до своє́ї жі́нки, о́ком іскри́ть (М. Вовч.)].
-та́ть кровь – ки́дати, спуска́ти кров (руду́), відкрива́ти жи́лу.
-та́ть пар – ора́ти, (орю́, о́реш) на (під) пар, парена́ти, па́ренити.
-тать сено – кида́ти сі́но (в копну: в копи́цю, в стог: в стіг, в стіжо́к, на сеновал: в сінни́к). [Я вам помо́жу роби́ть – коси́ть там, чи сі́но ки́дать (Основа). До пі́вночи сі́но в копи́ці ки́дав (Кониськ.)].
-та́ть стог – кла́сти стіг, стіжо́к.
Рвать и -та́ть – рва́ти й мета́ти, сі́кти й руба́ти (Номис), лютува́ти, люти́тися аж підска́кувати.
Что есть в печи, всё на стол -чи́ – що ха́та ма́є, тим і прийма́є; чим ха́та бага́та, тим і ра́да (Приказки).
Не -чи́те бисера перед свиньями – не ки́дайте пе́рла́ перед сви́ньми;
2)
-та́ть детёнышей – приво́дити, поно́сити маля́т; специальнее: (о суке) щени́ти цуценя́т (щеня́т), щени́тися, (о кошке) коти́ти котя́т, коти́тися, (о свинье) пороси́ти порося́т, пороси́тися. [Плю́нуть на тих оддо́єних щеня́т, що ти щени́ла (Шевч.)];
3)
-та́ть икру – викида́ти ікру́, нере́сти́тися, (икриться) те́ртися; срв. Икра́ 1;
4) (
шить на живую нитку; н. вр. мета́ю и мечу́) наживля́ти, ши́ти на живу́ ни́тку, фастриґува́ти що.
-та́ть петли
а) (
у портных) обкида́ти пете́льки́, за́стіжки́;
б) (
о зайце) ключкува́ти, ключки́ роби́ти.
Мё́танный
1) ки́даний; о́раний; кла́дений;
2) нажи́влений, ши́тий на живу́ ни́тку; фастриґо́ваний; обки́даний.
Мига́ние
1) (
веками) клі́пання, бли́мання, бли́кання, морга́ння, (г)ли́пання, ми́га́ння, (грубо) лу́пання (очи́ма, пові́ками); (частое) кліпани́на, моргани́на, ми́гавка, (грубо) лупани́на;
2) (
подмигивание) морга́ння кому́, до ко́го или на ко́го;
3) (
о свете) бли́мання, бли́кання, мига́ння, миг(о)ті́ння, морга́ння, клі́пання; срв. ещё Мерца́ние.
Мига́ть, ми́гивать, мигну́ть
1) (
хлопать веками) клі́пати, клі́пнути, бли́мати, бли́мнути, бли́кати, бли́кнути, морга́ти, (з)моргну́ти, мру́гнути, (г)ли́пати, (г)ли́пнути, (редко) ми́га́ти, (чаще) (з)мигну́ти, (грубовато) лу́пати, лу́пнути (очи́ма). [Клі́пають о́чі (Рудан.). Сиди́ть та очи́ма клі́пає (Н.-Лев.). Мала́шка клі́пала пові́ками, підніма́ючи раз-у-ра́з о́чі на чолові́ка (Григор.). Ті́льки очи́ма бли́ма (Основа). Бли́мнув яки́мись ди́кими очи́ми (Васильч.). Чого́ ти свої́ми бі́льмами так бли́каєш? (Канівщ.). Князь іроні́чно гли́пнув (Франко). Мару́ся ли́пнула на йо́го очи́ма (Н.-Лев.). Чаба́н їх зоба́чив, хоч о́ком не мигну́в (М. Вовч.). О́чі сухі́ і не змигну́ть (Коцюб.). Він лу́пнув очи́ма і застогна́в (М. Левиц.)];
2) (
подмигивать кому) морга́ти, моргну́ти кому́, на ко́го или до ко́го. [Я на те́бе морга́ла і очи́ма і бро́вами (Н.-Лев.). Те́мний небозві́д до ме́не морга́в зо́рями-очи́ма (Франко)];
3) (
о молнии, звёздах, свете) бли́мати, бли́мнути, бли́кати, бли́кнути, мига́ти, мигну́ти, мигті́ти, миготі́ти (-гочу́, -готи́ш) и мигота́ти (-гочу́, -го́чеш), морга́ти, моргну́ти, клі́пати, клі́пнути, (редко) лу́пати, лу́пнути. [Оста́нняя и́скорка з по́пелу бли́ма (Крим.). Зо́рі мига́ли і бри́зкали сві́тлом (Н.-Лев.). Коли́-не-коли́ моргне́ бли́скавка (Сл. Гр.). Со́нце боя́лося на́віть моргну́ть (Коцюб.). Черво́ний жар (в печі́) клі́пав си́нявим о́ком (Коцюб.). Зо́рі на дощ дму́ться та лу́пають (Номис)].

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Глаз – око, (умен.) очко, очечко, оченя, оченятко; (мн.) очі, очка, оченята, оченятка, очиці, віченьки); (пренебреж.) очища, очиська, зіньки, сліпи, сліпаки); (о глазах на выкате) вирла, баньки, булькані, балухи, очі зверху; погляд; зір:
аза в глаза не знает = ни бельмеса не знает (не смыслит);
бесстыжие глаза – безсоромні очі;
блуждающие глаза – блудні очі;
бросаться, броситься в глаза – упадати, упасти в око (у вічі, в очі); спадати, спасти на очі; брати очі [в себе, на себе]; бити у вічі; (иногда) вдаватися, вдатися в око (у вічі, в очі);
быть на глазах (на виду) – бути перед очима; в оці бути;
ввалились глаза, щёки у него, у неё
см. Вваливаться;
в глаза – в очі; у вічі; притьма, (устар.) очевисто;
в глаза говорить, сказать что – у вічі (в очі, у віч) говорити, сказати що; (лок.) прітьма говорити, сказати що;
в глаза ударить, плюнуть… – межи очі (у вічі, у очі, межи сліпи) ударити, плюнути…;
в глазах – в очах (устар.) в очу;
видеть собственными глазами – бачити на свої (на власні) очі; бачити своїми (власними) очима; (иногда) бачиш навіч (наочне);
в моих глазах (он человек хороший) – [як] на мої очі (на моє око, на мій погляд), [як] на мене;
во все глаза глядеть (разг.) – на все око (у двоє очей), (устар.) у дві оці дивитися; пильно дивитися; видивлятися [очима]; (про багато) усіма очима дивитися;
возводить глаза к небу – на небо (до неба) очі (погляд) зводити (підводити, здіймати, зносити, підносити);
вперять, вперить глаза в кого, во что = вперять, вперить взгляд в кого, во что;
[всё] стоит перед глазами – [все] стоїть перед очима, з-перед очей не сходить;
в чужом глазу сучок видит,— в своём не примечает и бревна – у чужім оці порошину бачить, а в своєму пенька не помічає (Пр.); чуже під лісом бачить, а свого і під носом недобача (Пр.); зорі лічить, а під носом не бачить (Пр.); за гони блоху б’є, а під носом ведмідь реве (Пр.); не замітай чужої хати (хижі) — дивись, чи твоя заметена (Пр.);
выпучить, выпялить глаза на кого – вилупити (вирячити, витріщити) очі, вирячитися (витріщитися), визиритися на кого;
вытаращить, выкатить глаза – витріщити (вивалити) очі, у крузі очі стали кому;
глаза блуждают – очі блукають;
глаза водянистые – водяві очі;
глаза впалые – запалі (позападалі, ямкуваті) очі;
глаза гноящиеся; с гноящимися глазами – каправі очі, каправий (кислоокий);
глаза завидющие, а руки загребущие – очі завидющі, а руки загребущі (Пр.);
глаза — зеркало души – очі — дзеркало душі;
глаза лезут на лоб – очі рогом лізуть, очі на лоба (на лоб) лізуть;
глаза навыкате; человек с глазами навыкате – витрішкуваті очі, [вирлоокі] баньки, вирла, балухи; очі зверху, витрішкуватий (вирячкуватий), лупатий, банькатий, вирлатий (вирлоокий), банькач, вирлач; рачкуваті очі;
глаза на мокром месте – у нього (у неї…) сльози на краєчку (очі на солонці), тонкосльозий (-за), тонкослізка, сльози йому (їй…) як не капнуть, сльози йому (їй…) тільки що не капають (не краплють);
глаза наполняются слезами – очі заходять (заливаються) сльозами (слізьми, сльозою);
глаза подслеповатые – підсліпуваті (підсліпі) очі, сліпні (сліпаки);
глаза по ложке (как ложки), а не видят ни крошки – очі як картохи, а не бачать нітрохи (Пр.); густо дивиться, та рідко бачить (Пр.);
глаза разбегаются, разбежались – очі бігають (перебігають) забігали, очі розбігаються, розбіглися, не зна, на що йому [перше] подивитися;
глаза так и бегали – очі так і бігали (і пряли);
глаза шире брюха – завидющі очі;
глаз видит, да зуб неймёт – бачить око, та зуб не йме (Пр.); очі б їли, та губа не може (Пр.); їв би паляниці, та зубів нема (Пр.); близько лікоть, та не вкусиш (Пр.); бачать очі, та ба! (Пр.); є ложка, та в мисці нема (Пр.); носом чую, та руками не вловлю (Пр.); є сало, та не можна дістати — високо висить (Пр.); бачить корова, що на повітці солома (Пр.); видко й хати, та далеко чухрати (Пр.); коло рота мичеться, та в рот не попаде (Пр.); мордується, як собака з воловою кісткою: і не перегризе, і язиком мозку не дістане (Пр.);
глаз на глаз; с глазу на глаз – віч-на-віч, сам на сам з ким, очі на очі; на дві пари очей; у два ока; (устар.) дві оці, на чотири ока, на самоті;
глаз не кажет, не показывает – очей не являє (не появляє), очей не показує (не навертає);
глаз нельзя оторвать, отвести от чего – не можна відірвати (відвернути, відвести) очей від чого; аж очі вбирає [у себе] що, аж очі бере на себе (у себе) що;
глазом не моргнёт – оком не змигне (не моргне);
глазом не повёл – очима (оком) не повів, не поворухнув і бровою;
двоится в глазах у кого – двійнить (двоїться) в очах кому, у кого;
для отвода глаз – про [людське] око, аби очі відвести, щоб увагу відвести на щось інше;
дурной глаз (сглазящий), порча – наврочливе око, урічливі очі, прозір;
за глаза – позаочі; позаочима;
за глаза осуждать, ругать… кого – заочі (позаочі, позавіч) судити, обмовляти, лаяти кого;
за глаза станет – аж надто стане;
закатить глаза под лоб – завести (закотити) очі вгору (під лоба), пустити очі під лоб (лоба);
закрывать глаза на что – заплющувати (закривати) очі на що, не мати очей на що, позавіч пускати що;
закрывши глаза – сліпма, осліп;
закрыть глаза (умереть) – заплющити (сплющити, склепити, замкнути, закрити) очі, (поэт.) заснути;
заливать, залить глаза (перен.) – заливати, залити, залляти, позаливати очі, наливатися, налитися;
замазать глаза кому – очі засліпити (замилити, засипати) кому;
зоркий глаз у него (у нее…); человек с зоркими глазами – у нього (у неї…) зірке (дозірне, гостре, бистре) око, у нього (у неї…) зіркі (бачучі, гострі, бистрі) очі, зіркий (бачучий, бистроокий, бистрозорий);
и в глаза не видел (разг.) – і на очі (і в вічі) не бачив, і на очах не було (не бувало), і в оці не мав;
и в глаза не видел какой – який — і на очі не бачив; який — і на масть не знаю;
и глаз не показывает – і очей не показує;
и глазом не моргнуть (не мигнуть) – і оком не моргнути (не змигнути);
и на глаза не показывайся (не попадайся)! (разг.) – і на очі не навертайся (не потикайся)!;
искать глазами – позирати;
искры из глаз посыпались (разг.) – [аж] зіниці засвітили (засвітилися), [аж] каганці в очах (устар.) в очу, в віччу засвітили (засвітилися);
как бельмо на глазу; как порох в глазу – як більмо на оці, як сіль в оці, як колючка в оці, як пісок в оці, хріном стати в носі кому; болячкою сидіти кому;
колоть глаза кем, чем (разг.) – випікати (вибивати, довбти) очі ким, чим; викидати на очі кого; колоти очі ким, чим;
куда глаза глядят (разг.) – світ за очі (за очима); заочі; куди очі; куди ведуть (поведуть несуть, понесуть, втраплять) очі; куди очі спали (світять, дивляться); круга-світа; гала-світа; (иногда) [у] галайсвіта; навмання (навмана, навмани, навманці);
лишь бы с глаз – аби з очей;
лопни мои глаза! – хай мені очі повилазять!;
мелькает в глазах, перед глазами – в очах, (устар.) в очу, перед очима мигтить (миготить, мерехтить, персніє), набігає на очі;
мигать, мигнуть глазами – блимати блимнути (бликати, бликнути) очима, лупати, лупнути (лок. либати) очима;
мозолить глаза кому (перен.) – муляти (мулити) очі кому;
на глаз – [як] на око, як глянути;
на глазах, перед глазами – перед очима (перед віччю), при очах, в оці (устар. в очу), навіч, увіччю, вочевидьки (вочевидь, вочевидячки); під оком;
на глаз прикинуть – простовіч прикинути;
насколько хватает глаз – скільки око сягає, сягне, як око сягне (засягне), скільки оком (очима) сягнути (засягнути, засягти, кинути, захопити), скільки засягнути (засягти, зглянути), куди оком доглянути (докинути), скільки очима світу осягнеш;
невооруженным (простым) глазом – на просте око (голе, вільне) око, простим (голим, вільним) оком;
не коси глаз на чужой квас – чужим пивом весілля не одбудеш (Пр.); не гостри зубки на чужі шматки, а свій май, тоді й кусай (Пр.); чужий кожух не гріє (Пр.); з чужого добра не зробиш двора (Пр.); чужим добром не забагатієш (Пр.); чужий кожух не гріє, чужа кошара не плодить овець (Пр.); чужого не бери, а своє держи (Пр.); по чужих кишенях не шукай, а в свої дбай (Пр.); з чужого чортяти не буде дитяти (Пр.); чужий хлівець не намножить овець (Пр.); на чужий коровай очей не поривай (Пр.);
не на чем и глаз остановить – нігде й оком зачепитися;
неподвижные глаза – нерухомі очі, очі у стовп (слуп);
не показываться (показаться) на глаза – не даватися (датися) на очі (у вічі);
не сводить, не спускать глаз с кого, с чего – не зводити (не спускати) очей з кого, з чого, не спускати (не випускати) з очей (з ока) кого, чого, мати на оці кого, що, (образн.) пасти оком (очима) кого, що, стригти [очима] за ким, за чим;
не смыкать, не сомкнуть глаз – очей (ока) не заплющувати, не заплющити (не склепляти, не склепити, не стуляти, не стулити, не затуляти, не затулити, не зводити, не звести, не зажмурювати, не зажмурити, не замружувати, не замружити), оком не стинати, не стикати очей, очей (вій) не змикати, не зімкнути;
не стой перед глазами – не маячи (не стовбич) перед очима;
ни в одном глазу (фам.) – аніже, анітрошечки (нітрошечки), анітрішки;
нужен глаз да глаз – потрібен постійний нагляд; треба [добре] пильнувати;
обвести, окинуть глазом, глазами что – обвести, окинути (обняти, осягти) оком (очима, поглядом) що, озирнути що, глянути по чому;
одним глазом – на одно око;
опускать, опустить глаза – опускати, опустити (спускати, спустити, впускати, впустити, знижати, знизити) очі (погляд), очі вниз (успід, в землю, в долівку);
отвести глаза кому (разг.) – відвести (відвернути) очі кому, ману напустити на кого, заснітити очі кому;
от глазу, от сглаза – з очей, від уроків, від (з) пристріту;
открывать, открыть, раскрывать, раскрыть, закрывать, закрыть глаза кому – розплющувати, розплющити, порозплющувати очі, заплющувати, заплющити, позаплющувати (плющити, сплющувати, сплющити, посплющувати, склепити) очі;
открыть, раскрыть глаза кому – відкрити (розкрити) очі кому, скинути (зняти) полуду з очей чиїх; (иногда) розказати по правді кому, про кого, про що; показати (виявити) кому що;
охватывать, охватить глазом – оком сягати, сягнути (заглядати, заглядіти, зглянути, засягати, засягти, захоплювати, захопити);
плюнь в глаза, а он говорит, что Божья роса – ти йому в очі плюй, а він каже дощ іде (Пр.); плюнь у вічі, а він каже: ще ж двічі (Пр.); Ти йому «стрижене», а воно тобі «голене» (Пр.); їй кажеш овес, а вона каже гречка (Пр.);
по глазам вижу, видно, что… – з очей (по очах) бачу, видно (видко, знати), що…;
подбить глаз кому – підбити око, попідбивати очі кому, (образн.) ставника поставити кому;
положить глаз на кого – накинути оком; (жарг.) запасти на кого;
поднимать, поднять глаза – піднімати, підняти (здіймати, зняти, зводити, звести, підводити, підвести) очі, (про багатьох) попідіймати, попідводити, позводити очі;
пожирать глазами кого, что – їсти (поїдати) очима кого, що, жерти (пожирати) очима кого, що, (иногда) жадібно (закохано) дивитися на кого, (образн.) пасти очима, оком кого, що;
показываться, показаться на глаза – даватися, датися на очі (у вічі); показуватися, показатися на очі; очі появляти, появити;
попадаться, попасться на глаза кому – на очі навертатися, навернутися кому, упадати, упасти у вічі (в очі) кому, потрапляти, потрапити на очі кому, навинутися на очі кому;
попал не в бровь, а [прямо] в глаз – у самісіньке око (просто в око) влучив (устрелив, уцілив), прямісінько в очі вцілив (улучив), угадав, як у око влучив (уліпив), приткнув, як вужа вилами;
потупить глаза – спустити (опустити, впустити) очі (погляд) додолу (на землю), поставити вниз очі, очі (втупити, встромити) в землю, понурити (потупити) очі (погляд) [в землю), утопити очі в землю, (про багатьох) поспускати очі;
правда глаза колет – правда очі коле (Пр.); сові сон очі коле (Пр.); не любить правди, як пес мила (Пр.);
прямо в глаза – у живі очі;
прямо в глаза врёт – у живі очі (увочевидьки) бреше;
прямо в глаза говорить, сказать, бросить… – просто в [живі] очі говорити, сказати, кинути;
пускать пыль в глаза кому (перен.) – ману пускати (напускати) кому, туману пускати (напускати) кому, туманити кого, замилювати очі кому;
пялить глаза на кого, на что – вирячувати (витріщити, вилупити) очі на кого, на що; торопіти (глупіти)на кого, на що; витріщатися (визиратися) на кого, на що;
ради прекрасных глаз чьих – [за]ради [пре]красних, [пре]гарних очей чиїх;
ранняя пташка носок теребит, а поздняя глаза жмурит – пізня пташка очі продира, а рання уже носок витира (Пр.); ранні пташки росу п’ють, а пізні слізки ллють (Пр.); рання пташка пшеничку клює, а пізня очки дере (Пр.); хто пізно встає, тому хліба не стає (Пр.); хто пізно ходить, сам собі шкодить (Пр.);
сверкнуть глазами на кого – блиснути (блимнути) очима на кого;
своим глазам не верить – не вірити (не йняти віри) своїм очам; (иногда) на свої очі не ввіряти;
своими глазами – на свої (власні) очі; очевидячки, наочне, очевисто; у живі очі побачити;
с глаз долой, из сердца вон – як з очей, так і з думки (Пр.); чого очі не бачать, того серцю не жаль (Пр.);
минулося – забулося (Пр.); зникне з очей, зійде з думки (з мислі, з гадки) (Пр.);
с глаз долой!; прочь с глаз! – геть з-перед очей!; геть з очей!; згинь мені з очей!; іди з очей!;
с глаз чьих – з-перед очей (з очей) чиїх, кого; з-перед кого;
следить глазами за кем, за чем – зорити за ким, за чим; пасти очима (оком) кого, що, за ким, за чим; стежити (водити, поводити) очима за ким, за чим;
смерить глазами – зміряти очима (оком);
смотреть в глаза (опасности, смерти) (книжн.) – дивитися (глядіти, глянути, заглянути) у вічі (небезпеці, смерті);
смотреть, глядеть в глаза кому (заискивать) – заглядати у вічі кому; запобігати ласки в кого; світити в очі кому;
смотреть чьими глазами – дивитися чиїми очима (оком);
сомкнулись глаза – склепилися (стулилися) очі;
соринка в глазу – порошинка в оці;
со светлыми, блестящими глазами – ясноокий (яснозорий, білозорий); білозір;
с остекленевшими глазами – скляноокий (-а);
спать с открытыми глазами (разг.) – спати і очей не стуляти; спати на півока [як заєць]; спати, як на воді;
с пьяных глаз (разг.) – сп’яну; з п’яних очей; по-п’яному (по-п’яну);
стыд не дым — глаза не выест – стид — не дим, очей не виїсть (Пр.); з сорому очі не вилізуть (Пр.); сварка на воротях не висить (Пр.); поганому виду нема стиду (Пр.); комусь ніяково, а мені однаково (Пр.); погані очі все перелупають (Пр.);
стыдно в глаза глядеть – сором[но] у вічі (в очі) дивитися; в Сірка (в Рябка) очей позичати;
таращить глаза – лупити (витріщати, вибалушувати, вивалювати) очі; витріщатися; світити очима;
темно, хоть глаз выколи – темно, хоч в око (у вічі) стрель; темно, хоч око витни (виколи, вибери); темно, як у розі (як у льоху);
тут, там нужен глаз – тут, там треба ока; тут, там потрібне око (потрібний догляд, нагляд); тут, там треба [добре] пильнувати;
ты туда и глаз не кажи – ти туди й очей не навертай (не показуй); ти туди й не рипайся;
у него дурной (чёрный) глаз (перен.) – у нього урічливі (лихі) очі; у нього урочливе (наврочливе) око; він лихий на очі; у нього лихе око; (лок.) у нього прозір;
у семи нянек дитя без глаза – де багато баб, там дитя безносе (безпупе, беззубе) (Пр.); сім баб — сім рад, а дитя безпупе (Пр.); де багацько няньок, там дитя каліка (без голови) (Пр.); де багато баб — дитина без носа (Пр.); де багато господинь, там хата неметена (Пр.); де велика рада, там рідкий борщ (Пр.); де начальства ціла рота, там виходить пшик робота (Пр.); два кухарі – лихий борщ (Пр.);
уставить глаза – утупити очі (погляд); (иногда) устромити (уп’ясти, вліпити, второпити) очі;
уставиться глазами на кого, на что, в кого, во что – утупитися очима в кого, в що; тупо впертися очима в кого, в що; втупити очі (погляд) у кого, в що, (иногда) уп’ястися (затопитися) очима в кого, в що; видивитися на кого, на що;
у страха глаза велики – у страху великі очі (Пр.); страх має великі очі (Пр.); у страху очі по яблуку (Пр.); хто боїться, у того в очах двоїться (Пр.); що сіре, те й вовк (Пр.); показалась за сім вовків копиця сіна (Пр.); у лісі вовки виють, а на печі страшно (Пр.); куме, солома суне! (Пр.); поки кожух не вивернеш, він усе здається чорним (Пр.); з переляку очкур луснув (Пр.);
устремлять, устремить глаза н а кого, на что – утуплювати очі, втупити очі в кого, в що; затопляти, затоплювати, затопити (иногда утопити) очі (погляд) в кого, в що; вдивляти, вдивити (встромляти, встромити) очі в кого, в що;
хлопать глазами (перен.) – кліпати (лупати, блимати, бликати) очима;
человек с глазами, веки которых вывернуты или растянуты в стороны – видроокий;
человек с дурным глазом – лихий на очі;
швырять, бросать в глаза кому, что (разг., фам.) – жбурляти (шпурляти) межи очі (просто в очі) кому що;
щупать глазами кого – мацати (лапати) очима кого, пильно вдивлятися (вглядатися) в кого;
щурить глаза от близорукости – мружити очі від короткозорості, сліпати очима.
[Тобі добре: ти убоці, а я щораз ув оці, то мені й докоряє, якщо не так (Сл. Гр.). Як маєш казати поза очі, прітьма кажи. (Сл. Гр.). Свічок, свічок наставили! Мигтять ув очу, мов проміння… (Г.Барвінок). Галя на все око дивиться, як хлопець пручається (А.Свидницький). Зупинилась перед Андрієм, сплеснула руками і не розтуляючи їх, видивлялась на нього здивованими, повними обурення й жаху очима (М.Коцюбинський). Вилупити очі як цибулі (Пр.). І чого це ти вирячилась на мене, мов кизяк з пасльону? (Ільченко). Вивалив очі, як баран (Номис). Був тонкий, сухий, високий і гугнявий й кислоокий (Сл. Гр.). Кисне як кваша (Пр.). На кулаку сльози тре (Пр.). Заплач, Матвійку, дам копійку (Пр.). Заплач дурню за своєю головою (по своїй голові) (Пр.). Підвів вирлоокі баньки на стелю (Коцюбинський). В Улясі очі зайшли сльозою (І.Нечуй-Левицький). Аж мені очі розбігаються (Пр.). Третій день очей не являє (З нар. уст). Чого ж вона мені очі вибиває Тимофієм? (П.Мирний). Мені на очі викидають, що в нас хати нема (Г.Барвінок). Іди куди тебе очі ведуть (Пр.). Бігти кинулася, куди очі спали (М.Вовчок). Доки до любові доти й до шаноби, а як остигне,– тоді йди собі, голубко, куди очі дивляться, та ховайся від людей з своїм соромом (Кропивницький). Щоб ти пішов круга-світа та галасвіта (Номис). Шлях мигтить, гаї та поля на очі набігають… (М.Вовчок). Так либа, так либа – от-от заплаче (Сл. Гр.). Худоба за плечима, а лихо пере і очима (Пр.). Помиріться зараз, при наших очах (Л.Глібов). Христі, мов живе живе усе те стало вочевидячки (П.Мирний). Гай кругом великий. А поля – скільки чима закинеш (Г.Барвінок). У церкві святій на образи ані глипнув, але все за Штефанком стрижуть… (Ю.Федькович). Полягали спати Я й очей не звела: обняли мене думки та гадки, та журба пекуча (М.Вовчок). Ока не зажмурив усю ніч (Пр.). Пили разом однаково, ті два п’янісінькі, а цей — аніже (Сл. Ум.). Калина очі успід та й паленіє (М.Черемшина). Та вони… так тобі заснітять очі, що ти й сам незчуєшся, як і гроші їм викинеш (Сл. Гр.). З очей йому видно, що бреше (Пр.). Як дізнаються, то мені буде сором і очі появити до їх, — сказала Уляся (І.Нечуй.-Левицький). Отам і навинулась мені на очі Настуся (З нар. уст). Дитина на свічку глупіє (Сл. Гр.). Не витріщайся ні на кого, як коза на різника (Номис). Вона була рада, що панночка десь зслизнула з її очей (І.Нечуй-Левицький). Козаченьку-білозору, говори зо мною! (Сл. Гр.). У Сірка очей позича (Пр.). Руками дивиться, а очима лапа (Номис). Очі бігають, як у цигана в чужій конюшині (Пр.). Йому самому очевисто повідати хочу. Як глянути, то пудів з вісім буде, а на вагу хто й зна скільки потягне. Цього аж надто стане (АС). Дивитися в очі начальству і яснозоро брехати (О.Забужко). Можливо, в нашій владі є здібні господарники, принаймні, власні справи вони ще й як провертають. Але, те, що вони — нікудишні політики, видно голим оком (І.Дзюба). — Бачу вже, що, пригод шукаючи, такого собі лиха напитаємо, що вже не розберемо, котра в нас нога права, а котра ліва. Я так собі своїм убогим розумом міркую: чи не краще нам оце додому вертатись та за господарство дбати (пора, бачите, жнив’яна), аніж отак галасвіта їздити, потрапляючи з дощу та під ринву? (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Незважаючи на все те, мене таки вгледіли очі любові чи, радше сказати, ледарства, бо вони і в рисі не такі зіркі та бачучі (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — І ще один доказ: згадай, о Санчо, як легко тим чаклунам ману пускати, один образ у другий переображувати, являти гарне бридким, а бридке гарним; не минуло-бо й двох днів, як ти доочне бачив красу й уроду незрівнянної Дульсінеї в постаті потворної, брудної і неоковирної селючки з каправими очима і смердючим ротом (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Але незабаром під ногами й довкола, куди оком закинеш, побільшало піску (Д.Щербина, перекл. В.Бикова). Тож тепер професор Ґаус заховався в ліжку. Коли Мінна сказала, щоб він підводився, що екіпаж чекає і що дорога неблизька, він учепився в подушку і спробував змусити дружину зникнути, заплющивши очі. Розплющивши їх і зауваживши, що Мінна досі тут, він назвав її надокучливою, обмеженою і бідою останніх років свого життя (Володимир Кам’янець, перекл. Даніеля Кельмана). Він глянув на мене, й мені здалося, що його очі рачкуватіші, ніж місяць тому (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). Поки Аспану чистив зброю, Ґільяно дивився на місто внизу, голим оком вибирав крихітні чорні крапки — то люди йшли за місто обробляти клаптики своєї землі. Він спробував знайти свій будинок (О.Оксенич, перекл. М.П’юзо). 1. У Циклопа в дитинстві були, мамо, тато і… семеро няньок. 2. Здивовані сліпаки]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

МИГА́ЛКА (каганець) укр. бликуне́ць, блику́н, кагане́ць.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Блик – блік, -ку.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Взглядывать
• Взглядывать, взглянуть друг на друга
– поглядати, (по)глянути (позирати (по)зирнути) один (одне) на одного; скидатися, скинутися очима; ззиратися, ззирнутися; (зглядатися, зглянутися) [між собою]. [Вони відразу ззирнулися. Грінченко.]
• Взглядывать, взглянуть искоса
– проглядати, (по)глянути (позирати, (по)зирнути, зиркати, зиркнути, блимати, блимнути, бликати, бликнути) скрива (скоса, зукоса, ускосом, кривим оком, зизим оком, зизом); (образн.) зизим оком накривати кого. [Але, за звичкою, глянув на козаків скрива, як вовк… Панч. Семен глянув скоса на жінку й скривився. Мартович.]
• Взглядывать, взглянуть исподлобья
– поглядати, (по)глянути, (зиркати, зиркнути, блимати, блимнути, бликати, бликнути, глипати, глипнути) спідлоба (сторч). [Похилившись, Не те щоб дуже зажурившись, А так на палубі стояв І сторч на море поглядав, мов на Іуду… Шевченко.]
• На что Касьян ни взглянет, всё вянет
– як гляне, аж трава в’яне. Пр. Гляне — молоко кисне. Пр.
Взгляд
• Бросать, бросить взгляд (взор)
– кидати, кинути погляд (очима, оком); зиркати, зиркнути, [позирнути [оком, очима]; накидати, накинути оком; скидати, скинути очима (оком); зводити, звести очі (очима); наводити, навести оком; метати, метнути (стріляти, стрельнути) очима (оком); бликати, бликнути (блимати, блимнути) [очима]; глипати, глипнути [очима, оком]; (тільки докон.) вергнути, очима (оком); намигнути оком. [А на лежале ввесь базар не хоче й оком намигнути. Сл. Гр.]
• Взгляд украдкой
– погляд крадькома; крадьки й погляд.
• Вперять, вперить взгляд в кого, во что
– втуплювати, втупляти, втупити (утоплювати, утопити, затоплювати, затопити, лок. вліплювати, вліпити) очі (погляд) в кого, в що; втуплюватися, втупитися очима в кого, в що; упинатися, уп’ястися очима (поглядом) в кого, в що; упинати, уп’ясти очі в кого, в що; (тільки докон.) второпити очі на кого, на що.
• Встречаться, встретиться с чьим взглядом
– (зу)стрічатися, зустрітися (зах. стикатися, стикнутися, тільки докон. спіткатися) з чиїм поглядом (очима); спадати, спасти очима на чий погляд. [Хутенько глянув у бік, бо спіткався з Олениним поглядом. Мартович.]
• Высказывать свой взгляд
– висловлювати свою думку (свій погляд); давати свій суд.
• Иметь общие взгляды
– доходити [до] спільної думки.
• Мерить, смерить взглядом кого
– міряти, зміряти (виміряти, виміряти, обмі́ряти, обміря́ти) очима (оком, поглядом) кого.
• На взгляд
– на око (на вигляд, на погляд); як глянути.
• На мой (твой…) взгляд
– [Як] на мій (твій…) погляд; [як] на мою (твою) думку (гадку); на мої (на твої…) очі; з погляду мого (твого…); як на мене (на тебе…); по-моєму (по-твоєму…).
• Они встретились взглядом
– вони ззирнулися (зглянулися); очі їхні ззирнулися; очі зглянулися із (між) собою.
• Ошибочный взгляд
– хибний погляд; хибна думка.
• Потупить взгляд
– спустити (опустити, впустити) очі (погляд) [додолу, на землю]; поставити вниз очі; очі [втупити, встромити] в землю. [Вона стояла бліда, спустивши очі додолу. Грінченко.]
• Привлекать, привлечь взгляд
– привертати, привернути очі [до себе]; притягати (пригортати) очі (погляд) [до себе]; вабити око (очі, погляд, погляди); брати очі [на (в) себе]; вбирати очі (око) [у себе].
• Проникать, проникнуть взглядом
– прозирати, прозирнути (проглядати, проглянути(ся), продивлятися, продивитися). [Ще прикріше подивилася дочці у вічі, неначе хотіла продивитися їй у душу. Мирний.]
• Человек с недобрым взглядом
– людина з недобрим поглядом, іще звірогляд.
• Человек с суровым (исподлобья) взглядом
– людина з суворим поглядом (з-під лоба), іще сторчогляд.
Глаз
• Аза в глаза не знает
(те саме, що) Ни бельмеса не знает (не смыслит). Див. бельмес.
• Блуждающие глаза
– блудні очі.
• Бросаться, броситься в глаза
– упадати, упасти в око (у вічі, в очі); спадати, спасти на очі; брати очі [в себе, на себе]; бити у вічі; (іноді) вдаватися, вдатися в око (у вічі, в очі). [Перше, що впадає в око при читанні поезії Шевченка, — це найтісніший зв’язок його з народною піснею. Рильський. Лискуча червона сорочка на ньому очі бере… Гордієнко.]
• Быть на глазах (на виду)
– бути перед очима; в оці бути. [Тобі добре: ти у боці, а я щораз ув оці, то мені й докоряє, якщо не так. Сл. Гр.]
• Ввалились глаза, щёки у него, у неё
Див. вваливаться.
• В глаза говорить, сказать что
– у вічі (в очі, у віч) говорити, сказати що; (лок.) прітьма говорити, сказати що. [Може сам ти і шага не варт, та тільки ніхто тобі цього в вічі не сказав! Тобілевич. Вас ще ніхто не лаяв сьогодні у віч, ніхто? Кропивницький. Як маєш казати поза очі, прітьма кажи. Сл. Гр.]
• В глаза ударить, плюнуть…
– межи очі (у вічі, у очі, межи сліпи) ударити, плюнути… [Подер, пошматував моє малювання на дрібні шматочки та й шпурнув мені в вічі. Н.-Левицький. Нехай мене замість дяки кленуть, нехай навіть плюють мені межи очі, а я з свого шляху не зверну. Кропивницький.]
• В глазах
– в очах (застар. в очу). [Свічок, свічок наставили! Мигтять ув очу, мов проміння… Барвінок.]
• Видеть собственными глазами
– бачити на свої (на власні) очі; бачити своїми (власними) очима; (іноді) бачити навіч (наочне). [Я ж тебе бачив на власні очі. Коцюбинський. Я своїми очима бачила, як вона щоранку божого виносе та й висипає попіл у мій рів. Кропивницький. Сам побачив власними очима, що ти готуєш певнеє повстання… Тобілевич.]
• В моих глазах (он человек хороший)
– [Як] на мої очі (на моє око, на мій погляд); [як] на мене.
• Во все глаза глядеть
(разг.) – на все око (у двоє очей, давн. у дві оці) дивитися; пильно дивитися; видивлятися [очима]; (про багатьох) усіма очима дивитися. [Галя на все око дивиться, як хлопець пручається. Свидницький. Староста пильно, з насмішкою дивиться на Романа. Стельмах. Зупинилась перед Андрієм, сплеснула руками і, не розтуляючи їх, видивлялась на нього здивованими, повними обурення й жаху очима. Коцюбинський.]
• Возводить глаза к небу
– на небо (до неба) очі (погляд) зводити (підводити, здіймати, зносити, підносити). [Коли я погляд свій на небо зводжу… Українка. Знімає руки та очі до неба. Н.-Левицький.]
• Вперять, вперить глаза в кого, во что
(те саме, що) Вперять, вперить взгляд в кого, во что. Див. взгляд.
• [Все] стоит перед глазами
– [Все] стоїть перед очима; з-перед очей не сходить.
• В чужом глазу сучок видит, — в своём не примечает и бревна
– у чужім оці порошину бачить, а в своєму пенька не помічає. Пр. Чуже під лісом бачить, а свого і під носом недобача. Пр. Зорі лічить, а під носом не бачить. Пр. За гони блоху б’є, а під носом ведмідь реве. Пр. Не замітай чужої хати (хижі) — дивись, чи твоя заметена. Пр.
• Выпучить, выпялить глаза на кого
– вилупити (вирячити, витріщити) очі; вирячитися (витріщитися); визиритися на кого. [Вилупити очі як цибулі. Пр. А братія мовчить собі. Витріщивши очі. Шевченко. І чого це ти вирячилась на мене, мов кизяк з пасльону? Ільченко. Чого ви витріщилися один на одного, як телята? Багмут.]
• Вытаращить, выкатить глаза
– витріщити (вивалити) очі; у крузі очі стали кому. Див. іще вытаращить. [Але як розстарається грошей, то зараз справить такий бенкет, що всі її гостоньки з дива очі повитріщають… Н.-Левицький. Вивалив очі, як баран. Номис.]
• Глаза блуждают
– очі блукають. [Його очі блукали по стінах, шукаючи чогось. Франко.]
• Глаза впалые
– запалі (позападалі, ямкуваті) очі. [Твій знівечений вид, позападалі очі, Де обвели свій слід прожиті грішно очі, І безсоромна ніч, і навісна хода, — Все те гидливості в мені не прокида. Самійленко.]
• Глаза гноящиеся; с гноящимися глазами
– каправі очі; каправий (кислоокий). [Був тонкий, сухий, високий і гугнявий й кислоокий. Сл. Гр.]
• Глаза завидющие, а руки загребущие
– очі завидющі, а руки загребущі. Пр.
• Глаза — зеркало души
– очі — дзеркало душі. [Оції очі, дзеркало душі, Розумні, ідеальні і прекрасні… Кримський.]
• Глаза лезут на лоб
– очі рогом лізуть; очі на лоба (на лоб) лізуть. [Давно вже минуло, а було як заходиться розказувать, то аж цмока, аж очі йому рогом лізуть… Стороженко. Бувало роби хоч перервись, очі на лоба лізуть. Головко.]
• Глаза навыкате; человек с глазами навыкате
– витрішкуваті очі; [вирлоокі] баньки; вирла; балухи; очі зверху; витрішкуватий (вирячкуватий); лупатий; банькатий; вирлатий (вирлоокий); банькач; вирлач. [Підвів вирлоокі баньки на стелю. Коцюбинський.]
• Глаза на мокром месте
– у нього (у неї…) сльози на краєчку (очі на солонці); тонкосльозий (-за); тонкослізка; сльози йому (їй…) як не капнуть; сльози йому (їй…) тільки що не капають (не краплють). [Кисне як кваша. Пр. На кулаку сльози тре. Пр. Заплач, Матвійку, дам копійку. Пр. Заплач, дурню, за своєю головою (по своїй голові). Пр.]
• Глаза наполняются слезами
– очі заходять (заливаються) сльозами (слізьми, сльозою). [В Улясі очі зайшли сльозою. Н.-Левицький.]
• Глаза подслеповатые
– підсліпуваті (підсліпі, підсліпуваті) очі; сліпні (сліпаки). [Гордій підводить до самої шибки старі, підсліпуваті очі. Васильченко. Ото витріщив сліпні, а нічого не бачить, бодай тобі повилазили. Номис. А повилазили б тобі твої сліпаки. Франко.]
• Глаза по ложке (как ложки), а не видят ни крошки
– очі як картохи, а не бачать нітрохи. Пр. Густо дивиться, та рідко бачить. Пр.
• Глаза разбегаются, разбежались
– очі бігають (перебігають), забігали; очі розбігаються, розбіглися; не зна, на що йому [перше] подивитися. [Аж мені очі розбігаються. Пр. По стінах — картин-картин — аж очі розбігаються. Мирний.]
• Глаза так и бегали
– очі так і бігали (і пряли). [Моряк підкреслено солодко посміхався, а очі його так і пряли в усі сторони. Збанацький.]
• Глаза шире брюха
– завидющі очі.
• Глаз видит, да зуб неймёт
– бачить око, та зуб не йме. Пр. Очі б їли, та губа не може. Пр. Їв би паляниці, та зубів нема. Пр. Близько лікоть, та не вкусиш. Пр. Бачать очі, та ба! Пр. Є ложка, та в мисці нема. Пр. Носом чую, та руками не вловлю. Пр. Є сало, та не можна дістати — високо висить. Пр. Бачить корова, що на повітці солома. Пр. Видко й хати, та далеко чухрати. Пр. Коло рота минеться, та в рот не попаде. Пр. Мордується, як собака з воловою кісткою: і не перегризе, і язиком мозку не дістане. Пр.
• Глаз на глаз; с глазу на глаз
– віч-на-віч; сам на сам з ким; очі на очі; на дві пари очей (у два ока, давн. у дві оці); на чотири ока;
• Глаз не кажет, не показывает
– очей не являє (не появляє); очей не показує (не навертає). [Третій день очей не являє. З нар. уст.]
• Глаз нельзя оторвать, отвести от чего
– не можна відірвати (відвернути, відвести) очей від чого; аж очі вбирає [у себе] що; аж оч бере на себе (у себе) що. [Пішов ти, а я очей не можу відірвати від шляху. Стельмах. А Юркові я подарував такого красеня-снігура, що й очей від нього не одведеш! Копиленко. Купи мені синього на спідницю!.. Синього-синього, такого, щоб аж очі у себе вбирало!.. Кропивницький.]
• Глазом не моргнёт
– оком не змигне (не моргне). [Кондратович і дух притаїв, оком не змигне… Стороженко. Всю службу вистояв — оком не моргнув… Гордієнко.]
• Глазом не повёл
– очима (оком) не повів; не поворухнув і бровою.
• Двоится в глазах у кого
– двійнить (двоїться) в очах кому, у кого. [В очах йому двоїлося; він бачив двох Пампушок. Ільченко.]
• Для отвода глаз
– про [людське] око; аби очі відвести; щоб увагу відвести на щось інше. [Сам за старшину тягне, а про людське око з голотою приятелює. Тулуб.]
• За глаза осуждать, ругать… кого
– заочі (позаочі, позавіч) судити, обмовляти, лаяти… кого. [Вона ні разу не лаялась і навіть не змагалась з сусідою Палажкою, хоч позаочі й судила й сміялась з неї. Н.-Левицький. Заочі починала кепкувати з його купецької статури… Ільченко.]
• Закатить глаза под лоб
– завести (закотити) очі вгору (під лоба); пустити очі під лоб(а). [Завела очі вгору і вхопилася за лівий бік — тільки не крикне. Вовчок. Помітивши, що бранець пильнує за ним, католик пускає очі під лоб і стулює долоні. Хижняк.]
• Закрывать глаза на что
– заплющувати (закривати) очі на що; не мати очей на що; позавіч пускати що. [Адже не малі діти, щоб на страшне очі заплющили. Головко.]
• Закрыть глаза (умереть)
– заплющити (сплющити, склепити, замкнути, закрити) очі; (поет.) заснути. [Склепив очі та й умер. Сл. Гр. І що з тебе буде, як я замкну очі?.. Кобилянська.]
• Заливать, залить глаза
(перен.) – заливати, залити, залляти, позаливати очі; наливатися, налитися. [Співав, хто мав на те охоту, заливши очі наперед. Сл. Гр.]
• Замазать глаза кому
– очі засліпити (замилити, засипати) кому.
• Зоркий глаз у него (у неё…); человек с зоркими глазами
– у нього (у неї…) зірке (дозірне, гостре, бистре) око; у нього (у неї…) зіркі (бачучі, гострі, бистрі) очі; зіркий (бачучий, бистроокий, бистрозорий). [Але в кмітливої Мокрієвської були надто гострі очки й вже примітила ті латки. Н.-Левицький. Він був бистрозорий, мов сокіл… Ільченко.]
• И в глаза не видел
(разг.) – і на очі (і в вічі) не бачив; і на очах не було (не бувало); і в оці не мав. [Уже його, може, тижнів зо два і в вічі ніхто не бачив. Старицький.]
• И в глаза не видел какой
– який — і на очі не бачив; який — і на масть не знаю.
• И глазом не моргнуть (не мигнуть)
– і оком не моргнути (не змигнути). [Хитрий євнух і оком не моргнув… Тулуб.]
• И на глаза не показывайся (не попадайся)!
(разг.) – і на очі не навертайся (не потикайся)! [Була вона в той час така настирлива і люта, що з розмовами про спочинок і на очі їй не навертайся! Кучер.]
• Искры из глаз посыпались
(разг.) – [Аж] зіниці засвітили(ся); [аж] каганці в очах (давн. в очу, в віччу) засвітили(ся). [Як заїхав по потилиці, так аж каганці в віччу засвітились. Номис.]
• Как бельмо на глазу; как порох в глазу
– як більмо на оці; як сіль у[в] оці; як колючка у[в] оці; як пісок у[в] оці; хріном стати в носі кому; болячкою сидіти кому. [Лісовики — більмо на оці, чуєш? Стельмах. Бо темне слово — черва в яблучку, ржа в залізочку, пісок ще й в очку. Черемшина.]
• Колоть глаза кем, чем
(разг.) – випікати (вибивати, довбти) очі ким, чим; викидати на очі кого; колоти очі ким, чим. [Чого ж вона мені очі вибиває Тимофієм? Мирний. Мені на очі викидають, що в нас хати нема. Барвінок. Нам тільки сакля очі коле: Чого вона стоїть у вас, Не нами дана… Шевченко. Не дурно, але й не так, щоб мені у вічі тицяли тобою, мов ганчіркою. Стельмах.]
• Куда глаза глядят
(разг.) – світ за очі (за очима); заочі; куди очі; куди ведуть (поведуть, несуть, понесуть, втраплять) очі; куди очі спали (світять, дивляться); круга-світа; гала-світа, (іноді) [у] галайсвіта; навмання. [Пішов козак світ за очі. Шевченко. Лучче полягти Кістьми в степу, в своїй країні, Ніж з неї заочі піти і бути славним на чужині! Чернявський. Вийшов я на вигін, глянув на слободу і округи, згадав молодий вік, батька, матір, жінку, дітей — заплакав та й пішов собі світ за очима. Стороженко. Іди, куди тебе очі ведуть. Пр. Я й спитав його: куди бог несе? — «Куди очі, каже, втраплять!..». Кропивницький. Бігти кинулася, куди очі спали. Вовчок. Доки до любові, доти й до шаноби, а як остигне, — тоді йди собі, голубко, куди очі дивляться, та ховайся від людей з своїм соромом. Кропивницький. Щоб ти пішов круга-світа та галасвіта. Номис. Так із картузом біля серця й пішов Вишневий. Навмання. М. Куліш.]
• Лишь бы с глаз
– аби з очей.
• Лопни мои глаза!
– хай мені очі повилазять!
• Мелькает в глазах, перед глазами
– в очах (давн. в очу, перед очима) мигтить (миготить, мерехтить, персніє); набігає на очі. [Шлях мигтить, гаї та поля на очі набігають… Вовчок.]
• Мигать, мигнуть глазами
– блимати, блимнути (бликати, бликнути) очима; лупати, лупнути (лок. дибати) очима. [Він, мабуть, пригадав наказ сотницького писаря, бо враз заблимав очима. Панч. Так либа, так либа — от-от заплаче. Сл. Гр.]
• Мозолить глаза кому
(перен.) – муляти (мулити) очі кому. [Най іде хоч туди, гейди людям очі не муляв. Гуріненко.]
• На глаз
– [Як] на око; як глянути. [Та власник першої ж гамазеї, де навіть на око борошна вистачило б не на три дні, а на три тижні, — почав ґвалтувати, що його грабують серед білого дня. Смолич.]
• На глазах, перед глазами
– перед очима (перед віччю); при очах (на очах); в оці (застар. в очу); навіч; увіччю; вочевидьки (вочевидь, вочевидячки). [Худоба за плечима, а лихо перед очима. Пр. Помиріться зараз, при наших очах. Глібов. Хоч відти я й далеко нині, Та все це в оці устає; На тих полях, на тій стежині Мойого серця частка є! Рильський. Вони тебе уочевидячки ошукують. П. Куліш. Христі, мов живе, живе усе те стало вочевидячки. Мирний.]
• Насколько хватает глаз
– скільки око сягає, сягне; як око сягне (засягне); скільки оком (очима) сягнути (засягнути, засягти, кинути, захопити); скільки засягнути (засягти, зглянути); куди оком доглянути (докинути); скільки очима світу осягнеш. [Скільки сягало око, стелилась одноманітна зелена рівнина… Гжицький. Гай кругом великий. А поля — скільки очима закинеш… Барвінок. Скільки оком кинеш — скрізь по дорозі, як гадюка, сунуться хури… Стороженко. Справа і зліва, скільки оком захопиш, чорніли свіжою ріллею зорані на зяблю гори…Коцюбинський. Скільки зглянеш — луки лисніли дощовими озерцями, з яких де-не-де стриміли таблички указок. Гончар.]
• Невооружённым глазом
– на просте око (голе, вільне) око; простим (голим, вільним) оком.
• Не коси глаз на чужой квас
– чужим пивом весілля не одбудеш. Пр. Не гостри зубки на чужі шматки, а свій май, тоді й кусай. Пр. Чужий кожух не гріє. Пр. З чужого добра не зробиш двора. Пр. Чужим добром не забагатієш. Пр. Чужий кожух не гріє, чужа кошара не плодить овець. Пр. Чужого не бери, а своє держи. Пр. По чужих кишенях не шукай, а в свої дбай. Пр. З чужого чортяти не буде дитяти. Пр. Чужий хлівець не намножить овець. Пр. На чужий коровай очей не поривай. Пр.
• Неподвижные глаза
– нерухомі очі; очі у стовп (слуп). [Очі темні й блискучі і нерухомі, мов скам’янілі. Головко.]
• Не показываться на глаза
– не даватися на очі (у вічі).
• Не сводить, не спускать глаз с кого, с чего
– не зводити (не спускати) очей з кого, з чого; не спускати (не випускати) з очей (з ока) кого, чого; мати на оці кого, що; (образн.) пасти оком (очима) кого, що; стригти [очима] за ким, за чим. [А що ж там? — пита Чіпка, насторочивши вуха й не зводячи очей з діда. Мирний. За що вони тепер мене В палатах вітають, царівною називають, Очей не спускають, З мого цвіту? Шевченко. Так і липне до його, з очей не випускає його. Вовчок. А Явтуха мали на оці, аж поки від шлюбу не вертались. Свидницький. Сіла оддалік, руки склала, сидить нерухомо, та пасе нас очима… Вовчок. У церкві святій на образи ані глипнув, але все за Штефанком стрижуть… Федькович.]
• Не смыкать, не сомкнуть глаз
– очей (ока) не заплющувати, не заплющити (не склепляти, не склепити, не стуляти, не стулити, не затуляти, не затулити, не зводити, не звести, не зажмурювати, не зажмурити, не замружувати, не замружити); оком не стинати; не стикати очей; очей (вій) не змикати, не зімкнути. [Ні вдень, ні вночі і ока не заплющ, так і зори, як той пес!.. Кропивницький. Цілу ніч очей не заплющив, сидить над ним, плаче, молиться… Мирний. В довгу, темну нічку невидну Не стулю ні на хвильку очей. Українка. Ніч пересиділа біля постелі. Не затулила на мить очей… Павличко. Полягали спати. Я й очей не звела: обняли мене думки та гадки, та журба пекуча. Вовчок. Ока не зажмурив усю ніч. Пр. Цієї ночі Горпина не зімкнула очей. Тулуб. Там стоїть сторожа, береже город, не змикає вій. Скляренко.]
• Не стой перед глазами
– не маячи (не стовбич) перед очима.
• Ни в одном глазу
(фам.) – аніже; (а)нітрошечки; анітрішки. [Пили разом однаково, ті два п’янісінькі, а цей — аніже. Сл. Ум.]
• Обвести, окинуть глазом, глазами что
– обвести, окинути (обняти, осягти) оком (очима, поглядом) що; озирнути що; глянути по чому. [Випросталася трохи, спроквола обвела старими збляклими очима повиті осінню порожні поля й дахи зануреного в садках села. Лебединець, перекл. з Реймонта. А він помалу підвівся сходами на ґанок, окинув оком майдан і злегка махнув рукою. Головко.]
• Опускать, опустить глаза
– опускати, опустити (спускати, спустити, впускати, впустити, знижати, знизити) очі (погляд); очі вниз (успід, в землю, в долівку). [Антосьо й глянув, та зараз же спустив очі додолу. Свидницький. Це було так моторошно, що козаки опустили очі додолу. Тулуб. І я ні перед ким очей не знизив… П. Куліш. Калина очі успід та й паленіє… Черемшина. Глянула дівчина на мене, засоромилась, очі в долівку. Стельмах.]
• Отвести глаза кому
(разг.) – відвести (відвернути) очі кому; ману напустити на кого; заснітити очі кому. [Чого не вигадувала, щоб мені очі одвести. Барвінок. Та вони… так тобі заснітять очі, що ти й сам незчуєшся, як і гроші їм викинеш. Сл. Гр.]
• От глазу, от сглаза
– з очей; від уроків; від (з) пристріту. [Оце вже десять років, як я крива. Із очей сталось. Барвінок. Позбував батько все. Їздили по знахурях та по знахурках округи верстов за сто. З пристріту, кажуть. Барвінок.]
• Открывать, открыть, раскрывать, раскрыть, закрывать, закрыть глаза кому
– розплющувати, розплющити, порозплющувати очі; заплющувати, заплющити, позаплющувати (плющити, сплющувати, сплющити, посплющувати, склепити) очі. [Прокинувся, розплющив очі й задумався. Трублаїні. Нарешті, понюхавши «тютюну», я заплющив очі і чхнув так, що на мить музики не стало чути. Смілянський. Плющить він очі. Мирний.]
• Открыть, раскрыть глаза кому
– відкрити (розкрити) очі кому; скинути (зняти) полуду з очей чиїх; (іноді) розказати по правді кому, про кого, про що; показати (виявити) кому що. [Хіба ж було в мене дві дороги, коли я до Берника та Гапія приставав, щоб нашим людям очі на правду розкрити? Муратов. Ти мене до життя пробудила, Ти мені очі одкрила… Українка.]
• Охватывать, охватить глазом
– оком сягати, сягнути (заглядати, заглядіти, зглянути, засягати, засягти, захоплювати, захопити).
• Плюнь в глаза, а он говорит, что Божья роса
– ти йому в очі плюй, а він каже: дощ іде. Пр. Плюнь у вічі, а він каже: ще ж двічі. Пр. Ти йому «стрижене», а воно тобі «голене». Пр. Їй кажеш овес, а вона каже гречка. Пр.
• По глазам вижу, видно, что…
– з очей (по очах) бачу, видно (видко, знати), що… [Ой, тепер бачу, що сердитий, мовчатиму, бо сердитий, по очах і по зубах бачу, що сердитий! Тобілевич. З очей йому видно, що бреше. Пр. Знати по очах було, що плакав чоловік… Головко.]
• Подбить глаз кому
– підбити око, попідбивати очі кому; (образн.) ставника поставити кому. [Щоб не було тісно, то вони головами лягають одні до образів, а другі до порога і вночі один другому очі підбивають. Свидницький.]
• Поднимать, поднять глаза
– піднімати, підняти (здіймати, зняти, зводити, звести, підводити, підвести) очі; (про багатьох) попідіймати, попідводити, позводити очі. [Я перше було, коли йду куди, то весело залюбки, а тут і очей не смію підняти. Вовчок. Не посмів і очей звести на Зіньку. Стороженко. Заговорив згодом, підвівши очі. Головко.]
• Пожирать глазами кого, что
– їсти (поїдати) очима кого, що; жерти (пожирати) очима кого, що; (іноді) жадібно (закохано) дивитися на кого; (образн.) пасти очима, оком кого, що. [Тихше, дурненька… Хто там знатиме… А я тобі хусточку шовкову принесу, — шепче піп, очима аж їсть молодицю. Мокрієв. Він став на кіпці і очима пожирав чудову гірську околицю, що стелилася перед ним. Франко.]
• Показываться, показаться на глаза
– даватися, датися на очі (у вічі); показуватися, показатися на очі; очі появляти, появити. [Хлопець боявся показуватися голові колгоспу на очі… Багмут. Як дізнаються, то мені буде сором і очі появити до їх, — сказала Уляся. Н.-Левицький.]
• Попадаться, попасться на глаза кому
– на очі навертатися, навернутися кому; упадати, упасти у вічі (в очі) кому; потрапляти, потрапити на очі кому; навинутися на очі кому. [Усе, було, куди підемо, він на очі навертається. Вовчок. Отам і навинулась мені на очі Настуся. З нар. уст.]
• Попал не в бровь, а [прямо] в глаз
– у самісіньке око (просто в око) влучив (устрелив, уцілив); прямісінько в очі вцілив (улучив); угадав, як у око влучив (уліпив); приткнув, як вужа вилами. [Там Степан Плаха тобі сказав, як у око вліпив, що твій хрещеник через тридцять літ воюватиме на тебе. ЗОЮР.]
• Потупить глаза
– спустити (опустити, впустити) очі (погляд) додолу (на землю); поставити вниз очі; очі (втупити, встромити) в землю; понурити (потупити) очі (погляд) [в землю]; утопити очі в землю; (про багатьох) поспускати… очі. [Шевченко відчув образу, почервонів, спустив очі. Васильченко. Галочка понурила очиці в землю. Квітка-Основ’яненко. В останній час немов прибитий був, Чогось зітхав, втопивши в землю очі. Старицький.]
• Правда глаза колет
– правда очі коле. Пр. Сові сон очі коле. Пр. Не любить правди, як пес мила. Пр.
• Прямо в глаза врёт
– у живі очі (увочевидьки) бреше. [Ти ж не бреши в живі очі… Козланюк.]
• Прямо в глаза говорить, сказать, бросить…
– просто в [живі] очі говорити, сказати, кинути… [Чому ж ти їм не кинув просто в вічі, Що і на їх ще прийде судний день? Українка. Палка молодіж у живі очі сміється старому, кепкує з його заходів, зве його порохном. Коцюбинський.]
• Пускать пыль в глаза кому
(перен.) – ману пускати (напускати) кому; туману пускати (напускати) кому; туманити кого; замилювати очі кому. [Захар ніяково одвів очі, — сміяться надумали з його чи ману пускають? Гордієнко. Ти це навсправжки чи, може, туману напускаєш? Кропивницький.]
• Пялить глаза на кого, на что
– вирячувати (витріщити, вилупити) очі на кого, на що; торопіти (глупіти)на кого, на що; витріщатися (визиратися) на кого, на що. [Дитина на свічку глупіє. Сл. Гр. Не витріщайся ні на кого, як коза на різника. Номис.]
• Ради прекрасных глаз чьих
– (за)ради (пре)красних, (пре)гарних очей чиїх.
• Ранняя пташка носок теребит, а поздняя глаза жмурит
– пізня пташка очі продира, а рання уже носок витира. Пр. Ранні пташки росу п’ють, а пізні слізки ллють. Пр. Рання пташка пшеничку клює, а пізня очки дере. Пр. Хто пізно встає, тому хліба не стає. Пр. Хто пізно ходить, сам собі шкодить. Пр.
• Сверкнуть глазами на кого
– блиснути (блимнути) очима на кого. [Пампушка-Стародубський так блиснув грізними очима, аж чуб на Прудивусі закурівся… Ільченко. Пан тільки то побіліє, то почервоніє та очима блись-блись на Василя… Тесленко.]
• Своим глазам не верить
– не вірити (не йняти віри) своїм очам; (іноді) на свої очі не ввіряти. [Я надвір — очам своїм не вірю! Ходять мої поскубані кури живі-живісінькі! Мокрієв. Що се з нею сталось? — думає старий, очам своїм віри не йме. Стороженко.]
• С глаз долой, из сердца вон
– як з очей, так і з думки. Пр. Чого очі не бачать, того серцю не жаль. Пр. Минулося — забулося. Пр. Зникне з очей, зійде з думки (з мислі, з гадки). Пр.
• С глаз долой!; прочь с глаз!
– геть з-перед очей!; геть з очей!; згинь мені з очей!; іди з очей! [Геть з очей, гадино!.. Кропивницький. Відійди від мене, геть мені з очей! Козланюк. Іди з моїх очей, забирайся! Кобилянська.]
• С глаз чьих
– з-перед очей (з очей) чиїх, кого; з-перед кого. [Вона була рада, що панночка десь зслизнула з її очей. Н.-Левицький.]
• Следить глазами за кем, за чем
– зорити за ким, за чим; пасти очима (оком) кого, що, за ким, за чим; стежити (водити, поводити) очима за ким, за чим. [І то я й зорю за ним: як бачу — вертається, я й перейму його… Кропивницький. А ви все ще, колего Рудик, мов кіт той, пасете очима пташок. Коцюбинський. Задуманими очима стежить за танцем молода дівчина, що сидить поруч на лаві. Масенко.]
• Смерить глазами
– зміряти очима (оком). [Пан зміряв очима парубка… Тесленко.]
• Смотреть в глаза (опасности, смерти)
(книжн.) – дивитися (глядіти, глянути, заглянути) у вічі (небезпеці, смерті). [Від кулі не ховайся, бо скрізь вона тебе знайде; дивись смерті прямо в вічі. Кропивницький. Згинь і вся пузата старшина на Січі, коли вона боїться смерті глянути у вічі… Тобілевич.]
• Смотреть, глядеть в глаза кому (заискивать)
– заглядати у вічі кому; запобігати ласки в кого; світити в очі кому.
• Смотреть чьими глазами
– дивитися чиїми очима (оком). [І на речі він дивиться вже не крізь серпанок застиглої в непорушних віках романтики верховинців, а реалістичними очима людини нового часу, яка стала господарем машин, землі і неба. Антоненко-Давидович.]
• Сомкнулись глаза
– склепилися (стулилися) очі. [Очі йому склепилися, він упав з коня і заснув твердим сном. Довженко.]
• Соринка в глазу
– порошинка в оці.
• Со светлыми, блестящими глазами
– ясноокий (яснозорий, білозорий); білозір. [Козаченьку-білозору, говори зо мною! Сл. Гр.]
• Спать с открытыми глазами
(разг.) – спати і очей не стуляти; спати на півока [як заєць]; спати, як на воді.
• С пьяных глаз
(разг.) – сп’яну; з п’яних очей; по-п’яному (по-п’яну). [Супротивник одсувається назад, наставивши обидві руки, щоб, бува, з п’яних очей, не креснув зачепа… Мирний. Коли господар жив і шив кожухи, тоді, хоч по-п’яному, хоч ні, — безнастанно співав. Кобилянський.]
• Стыд не дым — глаза не выест
– стид — не дим, очей не виїсть. Пр. З сорому очі не вилізуть. Пр. Сварка на воротях не висить. Пр. Поганому виду нема стиду. Пр. Комусь ніяково, а мені однаково. Пр. Погані очі все перелупають. Пр.
• Стыдно в глаза глядеть
– сором(но) у вічі (в очі) дивитися; в Сірка (в Рябка) очей позичати. [У Сірка очей позича. Пр.]
• Таращить глаза
– лупити (витріщати, вибалушувати, вивалювати) очі; витріщатися; світити очима. [Ходив Хома, ходив, витріщав баньки, витріщав — ніяк не побачить шкапи. Казка.]
• Темно, хоть глаз выколи
– темно, хоч в око (у вічі) стрель; темно, хоч око витни (виколи, вибери); темно, як у розі (як у льоху). [Навколо була пітьма, хоч в око стрель, і накрапав дощ. Мороз. Ніч була темна, хоч око виколи, тільки коли-не-коли моргне блискавка. Сл. Гр.]
• Тут, там нужен глаз
– тут, там треба ока; тут, там потрібне око (потрібний догляд, нагляд); тут, там треба [добре] пильнувати.
• Ты туда и глаз не кажи
– ти туди й очей не навертай (не показуй); ти туди й не рипайся.
• У него дурной (чёрный) глаз
(перен.) – у нього урічливі (лихі) очі; у нього урочливе (наврочливе) око; він лихий на очі; у нього лихе око; (лок.) у нього прозір.
• У семи нянек дитя без глаза
– де багато баб, там дитя безносе (безпупе, беззубе). Пр. Сім баб — сім рад, а дитя безпупе. Пр. Де багацько няньок, там дитя каліка (без голови). Пр. Де багато баб — дитина без носа. Пр. Де багато господинь, там хата неметена. Пр. Де велика рада, там рідкий борщ. Пр. Де начальства ціла рота, там виходить пшик робота. Пр. Два кухарі — лихий борщ. Пр.
• Уставить глаза
– утупити очі (погляд); (іноді) устромити (уп’ясти, вліпити, второпити) очі. [Роман стояв у дворі, спершись на тин, і втупив очі в бездонне небо. Н.-Левицький. Якби і Маруся заплакала, то мені здається — їй полегшало б; а то мовчить все та куди-небудь встромить очі і не зморгне. Черемшина.]
• Уставиться глазами на кого, на что, в кого, во что
– утупитися очима в кого, в що; тупо впертися очима в кого, в що; втупити очі (погляд) у кого, в що; (іноді) уп’ястися (затопитися) очима в кого, в що; видивитися на кого, на що. [Втупивши очі в пітьму за вікном, Грубер замріяно слухав, як Валя розповідала йому історію своїх думок. Бузько. Старий уп’явся в нього очима й нічого не відказав… Лебединець, перекл. з Реймонта. Видивився на нас. Смолич.]
• У страха глаза велики
– у страха великі очі. Пр. Страх має великі очі. Пр. У страха очі по яблуку. Пр. Хто боїться, у того в очах двоїться. Пр. Що сіре, те й вовк. Пр. Показалась за сім вовків копиця сіна. Пр. У лісі вовки виють, а на печі страшно. Пр. Куме, солома суне! Пр. Поки кожух не вивернеш, він усе здається чорним. Пр. З переляку очкур луснув. Пр.
• Устремлять, устремить глаза на кого, на что
– утуплювати очі, втупити очі в кого, в що; затопляти, затоплювати, затопити (іноді утопити) очі (погляд) в кого, в що; вдивляти, вдивити (встромляти, встромити) очі в кого, в що. [Очі спочатку втупив у стіл, а потім у Палійчука. Стельмах. В останній час немов прибитий був, Чогось зітхав, втопивши в землю очі… Старицький. Він встромив очі в його помарніле набрескле лице… Франко.]
• Хлопать глазами
(перен.) – кліпати (лупати, блимати, бликати) очима. [Аж серце у мене болить, як подумаю, що вона добігається до чого-небудь… І кліпай тоді очима перед людьми. Тобілевич. А тоді перед губернатором кліпай: «авторитету не маєте». Гордієнко. Ми забули й злість, тільки лупали очима. Яновський.]
• Швырять, бросать в глаза кому, что
(разг. фам.) – жбурляти (шпурляти) межи очі (просто в очі) кому що. [Кричить, лається, шпурляє бумаги просто в очі… Н.-Левицький.]
• Щупать глазами кого
– мацати (лапати) очима кого; пильно вдивлятися (вглядатися) в кого. [Один одного мовчки випитують, очима мацають, виміряють. М. Куліш. Руками дивиться, а очима лапа. Номис.]
• Щурить глаза от близорукости
– мружити очі від короткозорості; сліпати очима. [Виглянув Пшепшинський з дверей, сліпаючи очима. Н.-Левицький.]
Метать
• Метать бисер [перед свиньями]
(перен. ирон.) – сипати бісер [перед свиньми (перед свинями)]; кидати (розсипати) перла [перед свиньми (перед свинями)]; стелити пуховик(а) свині.
• Метать взоры, взгляды; метнуть взор, взгляд (взором, взглядом) на кого, на что
– кидати, кинути оком (очима) на кого, на що (по кому, по чому); скидати, скинути очі (оком, очима) на кого, нащо; метнути (глипнути, вергнути, стрельнути) оком (очима) на кого, на що; (розм.) зиркати на кого, на що (по кому, по чому); (по)зирнути на кого, на що; (іноді) бликати, бликнути (часом блимати, блимнути) очима на кого, на що.
• Метать громы и молнии
(книжн.) – кидати вогнем-блискавицею (вогнем-блискавкою); метати грім і блискавку (громи і блискавки); кидати (вергати) громи (громами); (ірон.) громо-блискати.
• Метать жребий
– кидати (метати) жереб; кидати жеребок; жереб(к)увати; (на палиці) мірятися (вимірятися).
• Метать искры
– іскрити, сипати іскрами, метати іскри; (про людину ще) іскрити оком (очима). [Схиливсь до своєї жінки, оком іскрить. Вовчок.]
• Рвать и метать
– рвати й метати; сікти й рубати; лютувати (лютитися) аж підскакувати.
• Что в печи — всё на стол мечи
– що хата має, тим і приймає. Пр. Чим хата багата, тим і рада. Пр. Частуй усім, що хата має. Пр.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

блик блим,-му

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Бли́кати
1)
мерцать;
2)
мигать, хлопать глазами.
Про́світок, -тку
1)
просвет, проблеск, блик;
2)
отрада, душевный покой, свобода.
Про́світку за ним нема́ – нет житья, покоя за ним.
Про́світку не дає́ – докучает, преследует неотступно.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Блик, меж. = Блим. Передо мною усе щось блик та блик! коли я придивляюсь, аж то гроші горять. Шейк.
Бли́кання, -ня, с.
1)
= Блимання 1.
2)
очи́ма = Блимання 2.
Бли́кати, -каю, -єш, гл. = Блимати 1. Головешка ота довго буде бликати. НВолын. у.
2)
= Блимати 2. Так бликає на мене очима. О. 1862. V. 32. Чого ти своїми більмами так бликаєш? Канев. у.
Бли́кнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ Бликати = Блимнути. Бликнув очима на мене скоса та й пішов. Черк. у. Бликнув на жінку і одвернувся до стіни. Мир. Пов. II. 77.
Бликото́ря, -рі, ж. Дойная коза. О. 1862. V. Кух. 36. См. Блекотора.
Про́сві́ток, -тку, м.
1) Просвѣтъ; проблескъ; бликъ.
2) Отрада, душевный покой; свобода.
Про́світку за ним нема́. Нѣтъ житья, покоя за нимъ. Про́світку не дає́. Докучаетъ, преслѣдуетъ неотступно. Ном. № 12699. По вечерницях всі ходили, просвітку не було дівкам. Котл. Ен. І. 24.

- Словник українських наукових і народних назв судинних рослин 2004р. (Ю. Кобів) Вгору

Aethusa cynapium L.соба́ча петру́шка звича́йна (Ру, Оп); бле́кіт (Вх3, Мл; Жл, Tl, Mj, Mk, СмПД, БО), блекіт городний (Вх1, Вх2, Вх6), блекіт простий (Во), соба́ча петру́шка (Сл; Чн, Рг1, Ln, Пс, Го2, УкСТ, СЛ); апетитниця (Соб), блекіт звичайний (Сл), блеко́т (Rs, СмВЛ, ПС), блекотець (Сл), бликота́ (ГбДС), болегів (MkГЦ), коко́риш (Ан, Ln, Шм, Ду, Ів, Сл, MkСТ), кокориш ядовитий (Сл), пекучка (Соб), петру́шка ди́ка (Гт, ГбВЛ, ЗК), петрушка песя (Во), петрушка псяча (HlБУ), пропетрушка (Соб), собачниця (LnСТ).
Anchusa officinalis L.волови́к ліка́рський (Ру, Оп); волови́к звича́йний (Сл), вологлодка проста (Во), вологло́дка си́нька (Вх1, Вх3, Мл); бликота (АнСЛ), буглаз (Ан), бугласова трава (Км), воловик (Ln, Hl, Сл, Mk, УкСТ, БУ), вологід (Км), вологло́д(ка) (Ан, Жл, Сл), галочка (АнСТ), глазки анютині (ЧнСЛ), глазобужник (Ан), дупка куряча (Км), ду́пки ку́рячі (Вх, Жл, СлДС), красний корінь (Км), красноко́рінь (Рг1, Жл, Мн, Ум, Ів), кукурі́чка (Жл), кукурічка мужеська (ВхДС), купинос (АнСЛ), манія́ (Ан), медени́шник (Ан, ІвСД), ме́дик (ГтЗК), медівни́ця (ГтЗК), медо́к (ГтЗК), меду́ни́ця (Ум, Ду, Ів, Сл), меду́ни́ця польова́ (Ан, ІвСД), медунка (Ан, Мн2, ОсСД, ПД, ВЛ), медунка кучерява (ОсПД), медяник (ОсСД), медяни́шник (Ум, Ів), ра́нник (Ан, Ів, СлСД, ПС), рум’я́н (Жл, СмСД), рум’я́нка (Рг1, Ан, Пс, Жл, Ян2, Ду, Ів, Сл, Mk, УкСД, ПД), рум’я́нчик (Ав, Ср, Ln, Жл, Вх1, Ум, Ян4, Ів, СлСД, СТ, СЛ), свиню́шник (Ан, ІвСД), серпоріз (Вл, Мн, СмПД), сине́ць (Вл, СмСЛ), синя́к (Вл, Ан, Ду, Mk, ОсСД, СТ), синька (НвВЛ), сліпота (Ан, ОсСД, ВЛ), сліпота куряча (ОсСТ), цареградський корінь (Км), червениця (Км), шарило (АнСД), язик баранячий (Mk), язик бичачий (Ан), язи́к воло́вий (Рг1, Мн, Ум, Ів, Mk, СмСД, ПД).
Chenopodium ficifolium Sm.лобода́ пі́зня (Ру, Оп); лобода́ списоли́ста (Сл), лобода́ фіґоли́ста (Мл), лобода фіголиста (Оп); бликота (СлСД), лобода собача (СлПД).
Conium maculatum L.боли́голов плями́стий (Мл, Ру, Оп); блекіт п’ятнований (Во), боли́голов (Вх3, Сл; Ав, Во, Рг1, Ln, Пс, Вх7, Шм2, Ум, Дб, Ду, Ів, Mk, Ос, Ук, Мг, СбЗАГ), болиголов звичайний (Вх1, Вх2, Вх6), ко́нейон (Вх6), цику́та (Вх6; СбДС); білі́голов (СбЗК), білоголо(і)в (Км), бле́кіт (Вх, Шк, Сл, Гд, Mk, Мг, СбПД, ВЛ, БО, ЗК), блекіть (Пс), бле́кот (Tl, Ос, См, МгПД, ДС, ЗК), блекота́ (Рг1, Ан, Шк, Пс, Ду, Ів, Мч, Ос, Рм, Мг, Сб, ЯнаЗАГ), блекоте́ць (Mk, СбБО), блекотина (Км), блекоти́ння (МгЗК), блекоти́ця (Hl, СбПЦ, БУ, ГЦ), блекотниця (Км), бле́кут (Мг, СбЗК), бликі́т (ГтЗК), бликудь (Км), болє́голов(а) (ГуГЦ), болиглів (Mk), болиголі́в (МсСТ), боли́голова (Ср, Ян4, Сл, Mk, Мс, СбСД, СТ, СЛ, ГЦ), болкота́ (МсСТ), борші́(є́)вка (Шх, ГуГЦ), бугила́ (Сл, Mk, Мс, СбСД, СТ, ПД), бугла́в (Рг1, Шк, Пс, Вх1, Mk, ЯнаСТ, ПД), бузина́ (СТ), булав (Км), булига (ГрПС), булигова (Км), буля́голов (МгГЦ), бутлива (Сл, ЯнаСТ), валер’я́на (СбСТ), вовчи́ця (МгЗК), воми́га (Ум, Ів), воню́чка (Км, СбСТ), воня́чка (Гт, СбЗК), вош свиня́(ча) (Во, Рг1, Mk, МгЗК), ву́шка свиня́чі (МгЗК), га́нус (СбПД), деревни́к (МгЗК), ду́два́ (Жл, Вх7, Ду, МгГЦ, ЗК), ду́длик (СбПЗ), ду́дочник (МсСТ), дури́голова (МсСТ), дурма́н (МгЗК), зі́лля од гирти́ки (МгЗК), ка́шка (СбДС), кмин (СбБО), кріп (польови́й) (СбПД), лобода (ОсВЛ), мо́рква (Рм, СбПЦ), мо́рква ди́ка (Мг, СбСД, ПЗ, ЗК), мо́ркви́ця (Мг, СбЗК), мутник (Км), о́ме́г (Рг1, Пс), омела́ (СбДС), петру́шка ди́ка (МгЗК), свистіля (Км), свистулина (Км), свисту́ля (Ум, Ів, Сл, MkСТ), свисту́льник (МсСТ), свистуня (ЯнаСТ), свистю́ля (Рг1, Пс, Ду), си́кавка (Рг1, Пс, Ум, Ду, Ів, Mk, СбСТ, ДС), сикля (Км), сі(и)кави́ця (Км, СбСТ), сок жа́б’ячий (ПД), чемір (OsПЛ).
Datura stramonium L.дурма́н звича́йний (Сл, Ру, Оп); ди́вдерев звича́йний (Вх1, Вх2, Вх6, Мл); ака́цник (МгЗК), амбро́зія (МгЗК), бидля́к (МгЗК), біждерево (СмДС), бізьдерево (ВхВЛ), білу́н (Жл, Mk, См, МсСТ, ПС), біс-дерево (Вх, Шк, Пс, Вх7, СмВЛ, ДС), біси́на́ (Дз, МсСТ, ПД), бі́шене зі́лля(є) (Км, СбДС), бле́кот (Зл, РмПЦ), бликота́ (Мс, СбСТ, ПД), блихи́ цига́нські (МгЗК), бода́к (МгЗК), бодя́к (Ан, Tl, Мс, МгСТ, ЗК), Боже дерев(к)о (Mk, ГбЛМ), боли́голо́в (Шк, Жл, Mk, См, Мс, МгСТ, ЗК), боли́голова (Шк, Mk, СмСТ), будє́к (СбГЦ), будля́к (МгЗК), будя́к (Ум, Ів, Ос, См, Мг, СбСД, ПД, ДС, ЗК), будя́к колю́чий (СбПД), буждерево (Mk), бузьде́рево (Вх, Вх1, MkВЛ), буля́к (СбДС), водоп’ян (АнСЛ), гапки́ (Вс), гломуша (Ан), головоло́м (МсСТ), девдерево (HzГЛ), денде́ра (Пс, Мн, Вх7, Rs, Дб, Mk, СбСТ, ПД, ВЛ, ПЦ), денде́ре́во (Gs, Вх7, MjПД, ДС, БУ), деревій (СлПД), дзьоба́чка (МгЗК), ди́вде(и)р (Вх, Вл, Вх6, Сл, Mk, СбВЛ, ДС), ди́вдерев (Нв, Вх, Жл, Вх3, Ум, Сл, MkПД, ВЛ, ДС), ди́вде́рево (Гв, Во, Вх, Рг1, Ан, Gs, Жл, Mj, Ян2, Ів, Сл, Mk, Ос, СбСД, ПД, ВЛ, ДС), дивдерина (ОсВЛ), ди́вдур (Вх6, Вх7ВЛ), дивздирив (СлСД), дивина (Рг1), дивур (Км), ди́нде́рево (Гв, Вх, Жл, Вх1, Вх7, Гр, ОсВЛ, ДС), диндир (Сл, ОсВЛ), дур (Вх7ПЦ), дур-зі́лля(є) (Вх, Пс, Жл, Вх1, Вх6, Сл, Mk, Ва, Ос, Ук, Мс, Мг, СбСД, СТ, ВЛ, ДС, ГЦ, ЗК), дур смердячий (Км), дури́голова (МсСТ), дури́ло (Мн2, Mk, Мг, СбСД, ПД, ЗК), дури́ця (МсСТ), дурі́(и́)йка (Км, Бк, См, СбПД, БУ), дуріля (ОсСД), дур-калюх (Км), дурма́л (ПчЗК), дурма́н (Во, Чн, Рг1, Ср, Ln, Жл, Мн2, Вх1, Вх6, Hl, Кр, Ум, Шс2, Гр, Ян3, Сл, Mk, Ос, Ук, Рм, Мс, Гб, Мг, СбЗАГ), дурман білий (СбПД), дурма́н колю́чий (МсСТ), дурма́нь (ПчЗК), дурна́ трава́ (МгЗК), дурне́ зі́ллє (СбПД), дурниш(ч)ник (Tl, См, МгСЛ, ЗК), дурноп’я́н (Рг1, Ан, Tl, Mj, Ів, См, СбСД, ПС), дурпан (Мн), жабрій (ГбЛМ), їжаки́ (МсСТ), кабани (СлПС), кабанці (СлСД), ки́лавник (СбЗК), колюк (СмСД), колю́ка(и́) (Рг1, Ан, Жл, Кр, Mk, СбСД, СТ, ГЦ), колюки-яблука (Ан), колю́ха(и́) (Км, СбСТ), колю́чка(и́) (Мс, Мг, СбСТ, ДС, ЗК), колючки великі (ОсПС), колю́чник (МгЗК), коля́йка (МгЗК), коля́чка (МгЗК), колячни́к (МгЗК), корінки (Mj), коро́бочки (МсСТ), коровиця (MkПД), коровки́ (Ан, Ос, СбСД, ПД, СЛ), коровля́к колю́чий (СбПД), коровник (СлПС), коров’я́к(и́) (Ав, Вл, Ln, Жл, Вх1, Ум, Ян3, Ів, Сл, Mk, Ос, См, Мс, СбСД, СТ, ПД, ВЛ), корольки́ (СбДС), корюки (Ан), коструба́йло (МгЗК), кулю́х (СбПЗ), лопки (Ан), люлю́к (МсСТ), мандрагу́ля (МгЗК), матриґа́н (Гб2ГЦ), насі́ння сви́нське (Вх7ВЛ), немиця (LnСТ), ненави́сник (ГдБО), ними́ця (СбПЗ), німи́ця (Рг1, Го2, Mj, Ум, Ду, Ів, Mk, Мч, Мо, Ук, Мс, МгСД, СТ, ПД, ВЛ, ЗК), огірки́ бі́шені (Ан, Ln, МгСТ, СЛ, ЗК), огірки п’яні (АнСЛ), о́гурок ди́кий (МгЗК), отра́ва (МсСТ), папри́ка ди́ка (Вх7ЗК), пу́кавка (СбДС), репа́х (РмПЦ), реп’я́х (СбДС), рипляки́ (СбБУ), ріпля́к (МгЗК), рост(о)ропша (Mk, СмПД), сви́нки́ (Мс, МгСТ, ЗК), сікня́к ди́кий (МгЗК), скажени́на (МсСТ), страхополо́х (СбВЛ), ти(н)дара (Mk, Км), хвилівник (СмВЛ), хвіливник (Сл), червишник (ОсПС), чорто́поло́х (Mk, Рм, МгПД, ВЛ, ЗК), чуде́й (СбГЦ), чудофа́й (Вх7, Мг, СбДС, ЗК), шалей (Км), я́блука колю́чі (Км, СбСД), яд (МсСТ), яду́ха (МсСТ).
Hyoscyamus niger L.блекота́ чо́рна (Сл, Ру, Оп; СбПД); німи́ця чо́рна (Вх1, Вх2, Вх3, Вх6, Мл; Жл); баті́г (СбДС), белена́ (Во, Мг, СбСЛ, ЗК), беліна́ (МсСТ), белкоти́ця (ГуГЦ), бесиво (Рг1), бешиво (См), билина́ (СбСТ), білен (АнСТ, СЛ), білена чорна (См), біли(е)на́ (Чн, Ln, Mk, Мс, СбСТ, СЛ), білун (Во, Mk, СмПС), бі́сиво (МсСТ), біси́на (ДзПД), блаґотеця (HzБУ), блек (МгЗК), бле́кіт (Сл, Ос, Пч, Мс, Мг, СбСТ, ВЛ, ПЦ, ЗК), блекі́тниця (ГуГЦ), бле́кот (Рг1, Ан, Пс, Лс2, Ос, См, Мг, СбСД, ПЦ, ПС, СЛ, ЗК), блекота́ (Ав, Чн, Рг1, Вл, Лч, Ан, Ln, Пс, Мн2, Кр, Mj, Шх, Гр, Ян1, Ян4, Ду, Ів, Сл, Mk, Ук, Пч, Мс, Гб2, Мг, СбЗАГ), блекотень (Км), блекот(н)и́ця (Вх, Шх, Км, Бк, ГуДС, БУ, ГЦ), бле́кут (МгЗК), блещи́ці (МгЗК), бликота́ (Ср, Ан, Ln, Ян2, Ян4, Сл, Мс, СбСД, СТ), бльокот (OsПЛ), бльокот собачий (См), во́вчі я́годи (Hl, СбСД, ДС, БУ), галу́н (СбБО), дере́ць (Лс2ПЦ), ду́дник (СбПЗ), дур (Лс2ПЦ), дуре́ць (МсСТ), дур-зі́лля(є) (Mk, Км, СбСД), дурі́йка (Сл, СбПД, ДС), дурма́н (Ан, Сл, Лс2, Рм, Мс, Мг, СбСТ, ВЛ, ПЦ, СЛ, ЗК), дурноп’ян (СлПС), зубівни́к (Вх7, СбДС, БО), зубни́к (Вх6, Вх7, MkБО, ЗК), зу́б’ятник (Вх7БО), клекота́ (МгЗК), коров’як (Сл, СбСТ, ПД, ПС), любівник (Км), люб’ятник (Км), люлечник (Mk), люлешниця (Км), люлєк (MkПД), люлик (ОсВЛ), люлук (АнВЛ), люлю́к (Mk, КмПД), люлюх (Км), люляк (Вх, Вх1, Вх2, Вх3, Вх6, MkВЛ), люл(і)ян (Tl, Км), лю́лька (Вх7, Гд, ПчВЛ, ДС, БО, ЗК), люльки́ (Ан, Mj, СлСД, ПД), лю́льник (Вх7ВЛ), лю́льо́к (Гв, Во, Нв, Hz, Вх, Вх7, Mj, Сл, Mk, Ос, Он, Гб, СбПД, ВЛ, ГЛ, ДС, БО), лялю́к (СбДС), мак соба́чий (Км, СбПС), мандраго́ра (МгЗК), на́стя німа́ (МсСТ), не(є)миця (Hz, Ан, Gs, MkПД, ДС, БУ), німи́ця (Во, Вх, Лч, Ан, Gs, Mj, Rs, Шс2, Ян1, Ян4, Ду, Ів, Сл, Mk, Мо, Ос, Бк, Мс, Мг, Сб, СалЗАГ), німиця польова (Сл), німке́ня (МсСТ), петру́шка отру́йна (СбПД), проскуравиця (СлСД), п’я́ний ко́рінь (Км), риндиринда (TlГЛ), сліпота́ кури́на (Мс, СбСТ), сліпота́ ку́ряча (Ан, Шс2, Сл, Пч, Мс, Мг, СбСТ, ВЛ, СЛ, ЗК), солом’янки́ (МгЗК), сп’юх (Вх, TlДС), сп’ячка (ВхДС), те́рен во́вчий (СбСТ), хвили́нник (СбСД), чере́д (СбБУ), шалі́й (ГбДС), ю́лька (СбДС).

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Блестѣ́ть = блища́ти, ся, блискотїти, лиснїти, ся, вили́скувати ся, (як зоря) — зорі́ти. — І полум’я бува бли́сне, як вітер повіє. Аф. — Ой у полі криниця, там водиця блищи́ть ся (а по другому вариянту: лиснить ся) н. п. — От, щось лиснїєть ся, чи не вода? С. З. — Чоботи, аж вилискують ся. — Дай то, милий Боже, блисне́ булава. К. Ш. — Місяць сьвітить, зоря зоріє. н. п. (Не рівно) — бли́скати, бли́кати, миготїти, мигтїти. — Передо мною усе щось блик та блик! коли я придивив ся, аж то гроші горять. С. Ш. — Цїлу дорогу мигтить мінї в очу, як сонце. — Щось проти сьвічки миготїло, то певно її коси полискувались. С. З. (Ду́же пома́лу) — бли́мати. С. Л. – Каганець блимає. — (Ле́две ви́дно) — лелїти. — Десь далеко водиця лелїє. — (Як срібло) — срібнїти. — Днїпро при місяцю срібніє.
Мелька́ніе = мига́ння, ми́галка, бли́мання, бли́кання.
Мелька́ть, мелькну́ть = ми́гати, миготїти (С. Л.), мигтїти, мигну́ти, бли́кати, бли́мати, блимну́ти (про сьвіт), шмига́ти (С. Л.), шмигну́ти, шмигону́ти, шасну́ти (про ходу). — Мигнула у мене надїя. Кн. — Рідні місця, хатки, садки — все те миготить у очах, у голові думки будить. О. Мир. — Цїлу дорогу мигтить мінї в очу, наче сонце. — Щось проти сьвічки миготїло, то певно коси полискувались. К. X. — Щось шмигонуло перед очима. С. Л.
Мерца́ніе = бли́мання, бли́кання, мига́ння.
Мерца́ть = бли́кати (С. Ш.), бли́мати, мигтїти, миготїти (С. З.). — Зорі мигтять. — Каганець бликає — от-от погасне.
Сверка́ніе = бли́скання, поли́скання, поли́скування, очима — бли́кання.
Сверка́ть, сверкну́ть = бли́скати (С. Ш.), вибли́скувати, ли́скати, поли́скувати (С. Л.), висьві́чувати, бли́кати (не ясно), мигтїти (здалеку), майори́ти (теж), блисну́ти (С. Ш.), бликну́ти, ли́снути, мигну́ти. — Як вовк посеред ночі блискав страшними очима. Дум. — І полумъи бува блисне, як вітер повіє. Аф. — Я бачила, як щось бликнуло, а то ви сїрник запалили. Кр. — Каганець бликає. С. Ш. — Ще рано: на гильках роса висьвічуєть ся. Кр. — Аж голе тїло висьвічуєть ся. Кр. — Червяк майорить огнем. Кн. — Сверка́ющій = блиска́вий, блиску́чий (С. Л. Ш.). — Ча́сто сверка́ть = розбли́скати ся.
Чу́вство = чуття́ (С. Жел.), почуття́, чуто́ба. — Щире почуття проймав все оповідання. Л. Н. В. — Сьпівав він з душею і з почуттям. Скл. — Вороже почуття бликнуло на хвилину йому у очах. Лев. В. — Знов і в душі розбудились теплі чутоби гуртом, знов вона вся розтопилась щастям, любовъю, добром. Тільки в тих гарних чутобах чуєть ся й болїзний сум. Мова. — Лиши́ться чу́вствъ = зомлїти. С. Аф. Л. — Приве́сть въ чу́вства = одвола́ти, очути́ти. — Одволали трохи жінку: ще очі одкрила, тільки мова одняла ся, не мов заніміла. Баз. — Прійти́ въ чу́вства = очу́няти, прочу́няти, отя́мити ся. – Чу́вство любви́ = коха́ння. – Чу́вство зрѣ́нія, вку́са, обоня́нія, осяза́нія, слу́ха = чуття́ зо́ру, смаку́, ню́ху, до́тику, слу́ху.