Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Шукати «борон*» на інших ресурсах: 
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
| Борона́ – борона́. • Боро́нка – борі́нка. |
| Бороне́ние и -нова́ние – боронува́ння, скороді́ння, (после посева) волочі́ння, заволо́чування. |
| Борони́льщик и -нова́льщик – борі́нник, скороді́льник, волочі́льник. |
| Борони́ть –
1) (о поле) боронува́ти, борони́ти, скоро́дити, заскоро́джувати, (после посева) волочи́ти. [Посі́яв і воло́чить]; 2) (запрещать) борони́ти чого́. [Я не боро́ню тобі́ жени́тися]; 3) (защищать, хранить) борони́ти що, від чо́го. [Борони́ла во́лю. Борони́ мене́ від лихо́ї напа́сти]. |
| Борони́ться и бора́ниваться (о поле) – боронува́тися, скоро́дитися; (после посева) волочи́тися. |
| Боронова́ть, см. Борони́ть. |
| Бороново́й – борі́нний. |
| Бороньба́, см. Бороне́ние. |
| Бог – біг (р. бо́га), бог, (ласкат.) бо́женько; (детск.) – бо́зя, бо́зінька; прит. прил. – богі́вський, бо́гів. [Богі́вська мо́ва = язык богов, т.-е. поэзия, поэтич. речь]. • Быть -гом – богува́ти. • Бог в помощь, бог на помощь, помогай бог – бо́же поможи́, бо́же помага́й, помага́й-біг, помага́й-бі, мага́й-біг, мага́й-бі. • Бог весть (знает) – бо́зна, бог відь. • Бог весть (знает) – бо́зна що. • Бог даст (отказ) – да́сть біг, біг-ма́. • Дай бог – дай бо́же. • Дай б. чтоб – бода́й. [Бода́й тобі́ добра́ не було́!]. • Дай бог здоровья кому – поздоро́в бо́же (кого́), дай бо́же здоро́в’я (кому́). • Дай бог ему успеть, успеха – щасти́ йому́ бо́же. • Бо́же мой – бо́же мій, бо́же сві́те, бо́же сві́дче. • О бо́же мой – о бо́же мій, ой ле́ле мій, ой ле́лечко мій. • Бог вам судья – бі[о]г вас розсу́дить. • Призывать бо́га в свидетели – бо́гом сві́дчитися. • Ей-бо́гу – їй-бо́, їй бо́гу, єй-бо́гу, єй-же бо́гу, бігме́, далебі́, далебі́г, прися́й бо́гу (из «присяга́ю бо́гу»). • Сохрани бог, оборони бог, упаси бог, избавь бог – крий бо́же, боро́нь бо́же, хова́й бо́же, бо-храни́, хай бог (госпо́дь) ми́лує. • Помилуй бог – пожа́лься бо́же. • Если бо́гу угодно – коли́ во́ля бо́жа. • Как бо́гу угодно – ді́йся бо́жа во́ля. • Ради бо́га – 1) бо́га ра́ди; 2) на бо́га, про́бі [Кричи́ть про́бі]. • Благодарение, благодаря бо́гу – дя́ка бо́гові, дя́кувати бо́гові. • Слава бо́гу – хвали́ти бо́га. • Чем бог послал – що бог дав. • Бог знает, когда это и было – коли́ вже те́ в бо́га і ді́ялося. |
| Взборони́ть – поборони́ти. См. Борони́ть. |
| Возбраня́ть, -ни́ть – забороня́ти кому́ що, заборо́нювати, борони́ти, сов. заборони́ти, зака́зувати, сов. заказа́ти кому́. • Возбраня́ется – заборо́нено, не ві́льно. • Не возбраня́ется – не заборо́нено, ві́льно. |
| Воспреща́ть, воспрети́ть – забороня́ти (заборо́нювати, борони́ти), заборони́ти (зборони́ти), зака́зувати, заказа́ти. [Зако́н, що забороня́є тіле́сні ка́ри. Ді́тям свої́м те́є закажи́ роби́ти (Рудан.)]; (провинц.) прети́ти (пріща́ти), (многое) попріти́ти. [Ніхто́ тобі́ не прети́ть: іди́, коли́ хо́чеш (Звиногор.)]. |
| День – день (р. дня), (ум. деньо́к, деньо́чок: ув. дни́ще), дни́на (ум. дни́нка, дни́нонька; почти без мн. ч.). [Не все деньо́к, бува́є і дни́ще. Їв разі́в із п’ять на дни́ну. У субо́ту на годи́нку, у неді́лю на всю дни́нку. Дни́нонька пого́жа (Крим.)]. • Присутственный, неприсутственный день – урядо́ва, неурядо́ва дни́на. • Белый день – бі́лий день, (реже) стари́й день. [Співа́ють, а надво́рі вже стари́й день (Свидн.)]. • День наступает – дні́є. • День-денской – увесьде́нечки, день-де́нечки, день-де́нно, уве́сь день, цілі́сінький день. • Днём – уде́нь. • В тот день – того́ дня. • На тех днях – ти́ми дня́ми. [Ста́лося ти́ми дня́ми]. • На днях – ци́ми дня́ми. • На следующий день – навза́втра, дру́гого дня. [Навза́втра, як розви́дніло, пішо́в до мо́ря]. • Третьего дня – позавчо́ра, завчо́ра, передучо́ра. • В один из дней – одно́го дня. [Сиді́в я, одно́го лі́тнього дня, в свої́й кімна́тці (Крим.)]. • В день, в течение дня – де́нно, за день. [Яка́ я́ма дава́ла дві, а яка й по п’ять бо́чок де́нно (Франко)]. • В продолжение целого дня – че́рез цілі́сінький день, про́тягом ці́лої дни́ни. [Окро́ме сухо́го хлі́ба через цілі́сінький день нічо́го не поба́чить (Квітка)]. • День идёт за днём – день по дню мина́є. • В течение одного и того же дня – тіє́ї са́мої дни́ни, оби́день, обиде́нкою, обі́ддень. [Я обиде́нкою спра́влюсь: ура́нці пої́ду, а на ніч і додо́му. Як обі́ддень хо́четься із’ї́здить у Борзну́, дак устаю́ удо́світа. Мені́ тра́пилося ба́чити, як оби́день хова́ли дочку́ й ма́тку]. • Сделанный в один день – обиде́нний. [Щоб злови́ти ві́дьму, тре́ба зроби́ти обиде́нну бо́рону]. • Продолжающийся целый день – цілоде́нний. • Несколько дней – скі́лькись день. • На несколько дней (об отпуске, поездке и т. п.) – кількаде́нний. • В течение первых дней – у пе́рших днях. • Изо-дня-в-день – день крізь день, день-у-де́нь, день при дне́ві. • Со дня на́ день – день одо́ дня, з дни́ни на дни́ну (на дру́гу). • День за днём – день по-за день, день за день. [День по-за день – так і пропа́ла спра́ва]. • Каждый день – що-дня́, що-де́нь, день-у-де́нь. • С каждым днём – з ко́жною дни́ною, від дня до дня. [А тимча́сом від дня до дня Соломо́н мудри́вся (Рудан.)]. • Каждые два, каждые три дня – що-два дні, що-три дні. • Спустя два-три дня – за два дні, за три дні, по двох, по трьох днях. • По сей день – по сю́ю дни́ну, пони́ні, аж до́сі, дотепе́р. • Проводить, провести день – днюва́ти, переднюва́ти, день з(о)днюва́ти. • Рабочий день – робо́чий день. • Четверть рабочего дня – опру́г. [З ра́нку до сні́дання – опру́г, до обі́д – дру́гий, до по́лудня – тре́тій, до ве́чора – четве́ртий]. • Чорный день – чо́рний день, скрутни́й (суту́жний) час. [Про гро́ші про чо́рний день вона́ ніко́ли не дба́ла (Мирн.)]. • Красные дни – я́сні (га́рні) дні, (только перен.) розко́ші. • День без росы – сухове́нь (р. -вня́). • Добрый день (приветствие) – добри́день. [На добри́день вам!]. • Желать доброго дня – на день до́брий (на добри́день) дава́ти, на добри́день поклони́тися. |
| Е́сли, е́жели – коли́, як, якщо́, (ведь) що, (коль скоро) ско́ро. [Коли́ (мали́й) пла́че, то й я пла́чу; коли́ ні – співа́ю; коли́-ж зги́нув чорнобро́вий, то й я погиба́ю (Шевч.). Пра́вду стари́й співа́, як не бре́ше (Шевч.). Чим-то я за́втра похмелю́ся, що я всі гро́ші пропи́в? (Рудч.). Ну, ско́ро нема́ гро́шей, то нема́ чим і плати́ти]. • Е́сли бы – якби́, коли́-б, щоб, якби́-що, (зап.) коби́, коб [Якби́ зна́ла, то ще-б була́ підожда́ла. Щоб ма́ти взна́ли, то було́-б мені́. Якби́-що я знав, уті́к-би]. • Е́сли-бы не – якби́ не, коли́-б не, що́б не, (зап.) ко́б не. • О е́сли-бы – ой, якби́, щоб! бода́й! [Ой якби́ знаття́, що й він при́йде! Щоб ти запа́всь! Бода́й тебе́ грець (паралич) злама́в! Ка́жете, вона́ злама́ла но́гу? бода́й була́ ще й дру́гу злама́ла!]. • Е́сли только – як ско́ро, ско́ро ті́льки. [Обіця́в борони́ти, як ско́ро даду́ть йому́ полови́ну умо́влених гро́шей (Коц.)]. |
| Жни́во, жни́вьё́, жни́ще – стерня́; (из под травы) па́коси. [Стерня́ но́ги ко́ле. Попасемо́ ко́ні на па́косах, як траву́ згребемо́]. • Жни́вьё́, по которому посеян хлеб без вспашки под борону – наволі́к. [На наволоку́ бува́ ча́сом хліб кра́щий, як на о́раному]. |
| Зазира́ть, зазре́ть –
1) (заглядывать) зазира́ти, зазирну́ти, зазрі́ти; 2) см. Порица́ть, Хули́ть, Осужда́ть; 3) (о совести: проснуться, заговорить) прокида́тися, проки́нутися, озива́тися, озва́тися. • За́зрила совесть – проки́нулося, озва́лося сумлі́ння. • Бери, коли совесть не за́зрит – бери́, коли́ (як) сумлі́ння не боро́нить. • Меня совесть за́зрит – мені́ сумлі́ння доріка́є. |
| Запре́тливый (склонный запрещать) – заборо́нливий, схи́льний борони́ти, зака́зувати. |
| Запреща́ть, запрети́ть – борони́ти, забороня́ти и заборо́нювати, заборони́ти, реже: зборони́ти, вборони́ти кому́ що (и чого́) (о мног. позаборо́нювати, поборони́ти), зака́зувати, заказа́ти кому́ що, невелі́ти, прети́ти (пречу́, -ти́ш), попріти́ти (всем), завго́рювати, завгори́ти кому́ що, (гал.) спе́рти кому́ що; срвн: Возбраня́ть, Воспреща́ть. [Не мо́жна – зако́н боро́нить (Кониськ.). Полюва́ння (охоту) нам заборони́ти у ві́льнім на́шім лі́сі? (Грінч.). Та і ді́тям свої́м те́є закажи́ роби́ти (Руданськ.). Там десь у раю́ були́ такі́ я́блука, що Бог заказа́в їх ї́сти (Руданськ.). Хіба́ тобі́ претя́ть диви́тися? (Звин.). Неха́й бре́шуть, лю́дям не завго́риш (Харк. п.). Ляхи́ спе́рли ліси́ (Федьк.)]. • Запрещё́нный – заборо́нений, зака́заний. [Заборо́нене сло́во]. • Газета эта -на на полгода – цю газе́ту (цей часо́пис) заборо́нено на півро́ку. • Вход -щё́н – вхо́дити не ві́льно (заборо́нено), вхід не ві́льний, вхід заборо́нено. • Выход из трамвая во время езды -щё́н (возбранён) – вихо́дити з трамва́ю під час їзди́ не ві́льно (заборо́нено). • -ться – борони́тися, забороня́тися, зака́зуватися, бу́ти заборо́неним, зака́заним, не ві́льним. |
| Запреще́ние –
1) (действ.) боро́нення, заборо́нювання, заборо́нення, зака́зування чого́ кому́; 2) (действие или самый запрет) заборо́на, зака́з (-зу), (диал.) спрет, зарі́к (-ро́ку); юрид. заборо́на; см. Запре́т. • -ние печатного слова, произведения – заборо́на друко́ваного сло́ва, тво́ру. • На книгу было наложено -ние – на кни́гу бу́ло накла́дено заборо́ну или кни́гу бу́ло заборо́нено. • Снять -ние – зня́ти заборо́ну. |
| Запримеча́ть, заприме́тить –
1) заува́жувати, заува́жити, заприміча́ти, запримі́тити, приміча́ти, примі́тити кого́, що по чо́му, укміча́ти, укмі́тити, уміча́ти, умі́тити кого́, що, спостерега́ти, спостерегти́, добача́ти, доба́чити, завба́чити; срвн. Примеча́ть, Замеча́ть. [Запримі́тила, що в Пили́па і о́чі ка́рі, і ву́си шовко́ві (Мирн.). Та я й сама́ запримі́тила, що… (Мова). По чім мене́, ми́ла, приміча́єш? (Пісня). Не вмі́тив їх гара́зд (Новом. п.). Добача́є те й ма́ти (М. Вовч.). А ну-ж, борони́ бо́же, хто спостері́г, як він увіхо́див (Коцюб.). Уве́сь това́р (скот), яки́й він там завба́чив, він повбива́в (Крим.)]; 2) (положить к.-н. примету) зазнача́ти и зазна́чувати, зазначи́ти, познача́ти, позначи́ти, (о мн.) позазнача́ти. [Зазначи́ цього́ ду́ба, щоб ізнайти́ по́тім (Сл. Гр.)]. • Заприме́ченный – заува́жений, запримі́чений, укмі́чений, спостере́жений; зазна́чений, позна́чений. |
| Запряга́ться, запря́чься – запряга́тися, запрягти́ся, бу́ти запря́женим в що, до чо́го. [Коли́сь-то ле́бідь, рак та щу́ка приста́вить ху́ру узяли́сь; от тро́є ра́зом запрягли́сь (Глібов). Ото́ засі́яв Гада́м, запрі́гся в бо́рону та й воло́чить (Рудан.). Запрі́гся до ціє́ї пра́ці (в цю пра́цю)]. |
| Заступа́ться, заступи́ться – (за кого) оступа́тися, оступи́тися за ким и за ко́го, заступа́тися, заступи́тися за ко́го, обстава́ти, обста́ти за ко́го и за ким, за що и за чим, борони́ти кого́, ста́ти, уста́витися за кого́ и за ким, (зап.) впімну́тися за ким. [Вона́ за ним раз-у-раз оступа́ється (Звиног.). За мужи́цьку во́лю оступа́всь (Грінч.). Обста́ли за францу́зьку респу́бліку про́ти імпера́торської Герма́нії (Грінч.). Всяк за собо́ю обста́не (Проскурів). Ба́чу, така́ вже ва́ша вда́ча, що не стоїте́ за свої́ми (Звин.). Хто за пра́вду ста́не (Сл. Гр.). Зо́ньку годува́ли штурханця́ми по кутка́х, бо за не́ї ніхто́ не вста́вився-б (Л. Укр.). Нема́ кому́ впімну́тися за робітнико́м (Франко)]. |
| Защи́та –
1) (защищение) оборо́на, за́хист (-ту), боро́на, (о)боро́нення, захища́ння, відборо́на, засту́па. [Я їй хоті́в кого́ на оборо́ну да́ти, але́ вона́ схоті́ла йти са́ма (Грінч.). Ти захища́ла багатиря́, через твоє́ захища́ння тебе́ й арешту́ють (Борз.). Схопи́вши у ру́ки по каменю́ці, став на відборо́ну (М. Вовч.)]. • Судебная -та – пра́вна оборо́на. • В -ту – на, в оборо́ну. • Подыматься (становиться) на -ту кого – става́ти, ста́ти до оборо́ни, обстава́ти, обста́ти за ко́го, за що, за ким, за чим. • Принять на себе -ту – взя́тися до оборо́ни кого́, чого́. • Стать в -ту – заступи́тися, уступи́тися за ко́го, за що, ста́ти в оборо́ні кого́, чого́. [Ста́ти в оборо́ні демократи́зму (Крим.). А ні́кому уступи́тись за пра́ведну во́лю (Федьк.)]. • Стоять на -те чего – стоя́ти при оборо́ні чого́. • Говорить в (на) -ту кого – говори́ти за ким, оступа́тися за ко́го, говори́ти на за́хист чий, кого́, говори́ти в оборо́ні чиї́й, кого́. [Гово́римо на во́вка, але й за во́вком щось тре́ба сказа́ти (Номис). Мовчи́ть мій Я́ків: не мо́жна йому́ оступа́тися за ме́не… схо́чуть, ви́женуть (Грінч.)]. • Выходить на -ту – става́ти до оборо́ни; 2) (прикрытие) за́хист (-ту), за́хисток (-тку), засло́на, осло́на, заборо́на (ум. заборо́нка), зату́ла, засту́па, (диал.) охи́жа, хист (-ту). [Госпо́дь мій за́хист, мій приту́лок (Л. Укр.). Тіка́є в глиб вікі́в, немо́в щоб там знайти́ пристано́вище та за́хисток од гірко́ї ді́йсности (Єфр.). Моя́ ти ра́дість і одра́да, моя́ засло́на і огра́да (Котл.). А як умре́, то й тужи́тиме: «мій діду́сику, моя́ зату́ло!» (Борзенщ.). Ру́ські узгряни́ччя були́ зату́лою ляха́м від азія́тів (Куліш). Зінько́ загородив Гаї́нці перед ха́тою заборо́нку, пло́тик таки́й низе́нький (Грінч.). Вітрю́га таки́й, що аж хист вирива́є з землі́ навкруги́ па́сіки (Лебед. п.)]. • Под -той – під за́хистом; 3) (покровительство) за́хист, за́хисток (-тку), захища́ння, зату́ла, охоро́на. • Взять под свою -ту – взя́ти під свою́ охоро́ну, під свій за́хист. |
| Защища́ть, защити́ть –
1) (оборонять) борони́ти и обороня́ти, оборони́ти, відбороня́ти, відборони́ти, убороня́ти, уборони́ти, з(а)бороня́ти, з(а)борони́ти кого́, (о мн.) пообороня́ти, повідборо́нювати. [Пре́дки на́ші сла́вні борони́ли во́лю (Куліш). Нія́кий зако́н не боро́нить лю́дських прав крепака́ (Доман). Оборони́ мене́ й мою́ ма́тінку од лю́того во́рога (Стор.). Ну, спаси́бі, дя́дьку, що ти мене́ од сме́рти відборони́в, відбороню́ і я тебе́ (Рудч.). Не вборо́нить тебе́ ні збро́я, ні одва́га зна́на (Л. Укр.). Не зборо́нить тебе́ ні оте́ць, ні ма́ти (Зб. Морд.). Працюва́в оди́н за трьох і заборони́в від нужди́ ма́тір з сестро́ю (Стор.)]. • -ща́ть крепость, отечество – обороня́ти, борони́ти форте́цю, рі́дний край. • -ща́ть кого в суде – борони́ти (обороня́ти) кого́ на (в) суді́. • -ща́ть диссертацию – обороня́ти, оборони́ти дисерта́цію. [Лаго́вський встиг уже́ оборони́ти в Москві́ публі́чну дисерта́цію (Крим.)]; 2) (охранять, заслонять) захища́ти, захисти́ти, охороня́ти, охорони́ти, заступа́ти, заступи́ти, покрива́ти, покри́ти, хисти́ти; срвн. Охраня́ть. [Захища́ючи (сірника́) руко́ю, щоб не пога́с, па́рубок гля́нув по ха́ті (Грінч.). Ста́ла перед Гна́та, на́че собо́ю хоті́ла захисти́ти його́ від лю́того во́рога (Єфр.). Поміркува́ть, щоб бі́дне пта́ство заступи́ть (Шевч.). Молі́м Миха́йла свято́го, – неха́й нас засту́пить від шайта́на зло́го (Федьк.). Хто мене́ (без ма́тери) бу́де тепе́р заступа́ть? (Милор.)]. • -ща́ть (представлять) ч.-л. интересы – заступа́ти чиї́ інтере́си. • -щать своё, свои интересы – стоя́ти за свої́м, за свої́ми інтере́сами. • -ти́ть кого от собак – одборони́ти од соба́к, обігна́ти кого́ від соба́к. • -ща́ть от ветра, солнца – заслоня́ти, захища́ти від ві́тру, від со́нця; 3) (отстаивать) борони́ти кого́, що, стоя́ти за ким, за чим (за ко́го, за що), обсто́ювати, обстава́ти, обста́ти за ким, за чим (за ко́го, за що), відсто́ювати кого́, що. [А и́нші обстава́ли за Дени́са, ка́жучи, що тако́го як Рома́н ми́лувати не мо́жна (Грінч.). Обсто́юючи за права́ «ві́ри благочести́вої», на́ші пра́діди боро́лись ра́зом і за права́ рі́дної націона́льности (Єфр.)]. • Защищё́нный – оборо́нений, відборо́нений, з(а)боро́нений, захи́щений, охоро́нений и т. д. |
| Защища́ться, защити́ться – борони́тися и обороня́тися, оборони́тися, відбороня́тися, відборони́тися, захища́тися, захисти́тися, ухисти́тися, заступа́тися, заступи́тися чим, ким від ко́го, від чо́го. [На Вкраї́ні вели́ка була́ нужда́ заступа́тись ким-не́будь від азія́тів (Кул.). Захища́тися від него́ди]. |
| Зубе́ц –
1) (в снарядах) зуб, зубе́ць (-бця́), зубо́к (-бка́), зу́бчик, (в зубчатом колесе) па́лець (-льця). • Зубцы́ – зубки́, зу́б’я (ср. р.), зубці́ (-ці́в), зу́бчики (-ків). [Зу́б’я в бороні́ полама́лося (Звин.). Наступи́в на зубки́ в грабля́х (Грінч. II)]; 2) (у стен, башни, скал) зубе́ць (-бця́), зубо́к, зу́бчик, зу́бень (-бня), (выступ) ви́зубень, (выем, крючок) за́зубень. • Сделать зубцы́ на чём – позуби́ти що. |
| Избавля́ть, изба́вить кого от кого, от чего или чего – відзволя́ти, відзво́лити кого́ від ко́го, від чо́го, визволя́ти, визво́лити кого́ від ко́го, з чо́го, (зап.) вибавля́ти, ви́бавити кого́ від чо́го, ря[а]тува́ти, вря[а]тува́ти, виря[а]то́вувати, ви́ря[а]тувати кого́ з чо́го, сов. відвола́ти кого́ від чо́го, звільня́ти, звільни́ти кого́ від чо́го, (диал.) опро́стувати, опро́стати від чо́го, (о)слобоня́ти, (о)слобони́ти кого́ від чо́го, позбавля́ти, позба́вити кого́ чого́. [Ти одзво́лив нас од сме́рти (Казка). Ти мене́ ви́бавив од сме́рти, а я тебе́ (Рудч.). Я так гаряче́ блага́в, і ти мене́ не вратува́в од ціє́ї ганьби́ (Крим.). Опро́став мене́ ба́тько від па́нської ла́ски (Сл. Гр.). Світ слобони́ти від мук і роздо́ру (Франко). Не зага́йся на підмо́гу, ви́рятуй з напа́сти (Куліш). Дочку́ од ли́ха одвола́є і во́рога свого́ здола́є (Греб.)]. • Смерть -вля́ет нас от мук – смерть відзволя́є (вибавля́є) нас від мук. • -вьте меня от этого неприятного поручения – відзво́льте мене́ від цього́ при́крого дору́чення. • -вить кого от опасности – ви́зволити, ви́рятувати кого́ з небезпе́ки, врятува́ти кого́ в небезпе́ці. • Он -вил меня от этого несчастья – він ви́зволив (ви́рятував) мене́ з ціє́ї біди́, напа́сти, він врятува́в мене́ від ціє́ї біди́. • -вля́ю вас от труда, от неприятности отвечать мне – звільня́ю вас від кло́поту, від при́крости мені́ відповіда́ти. • -вить кого от беспокойства – позба́вити кого́ кло́поту. • -вьте меня от ваших замечаний – да́йте мені́ спо́кій з ва́шими ува́гами (від ва́ших ува́г). • Изба́ви бог! – крий бо́же! боро́нь бо́же! хова́й бо́же! (не)ха́й бог боро́нить (ми́лує, одверта́)! • -вьте меня от него – відзво́льте, ви́звольте мене́ від йо́го [Я ба́чу, що мій вид їй гі́рший від хворо́би, так ви́звольмо-ж її́ від на́шої осо́би (Самійл.)]. • -ви нас бог от пожара! – хай нас бог боро́нить (ми́лує) від поже́жі! • Изба́вленный – ви́зволений, відзво́лений, ви́бавлений, ви́ря[а]туваний, вря[а]то́ваний; зві́льнений від чо́го, позба́влений чого́. • Никто не -влен от смерти – від сме́рти ніхто́ не врято́ваний, не ві́льний, не виме́тний. |
| Инвента́рь –
1) інвента́р (-ря́), (сельско-хозяйственный) ремане́нт (-ту). [У ньо́го до́брий ремане́нт: плуги́, бо́рони, воли́, ко́ні (Липовеч.)]; 2) інвента́р, реє́стр майна́ (майно́ві), ремане́нту (ремане́нтові). • Составить -та́рь чего – укла́сти, списа́ти реє́стр чого́, чому́. |
| Ка́пля –
1) кра́пля, крапли́на и крапели́на (диал. зап. кро́пля), ка́пля, капли́на и капели́на, ка́пка, ця́тка, цяти́на. [Кра́плями піт тече́ (Свидн.). А сльо́зи бу́йними кра́плями коти́лися по щока́х (Крим.). Кра́плі роси́ (Л. Укр.). Крапли́ни дощові́ї (Самійл.) Лиси́ця од дощу́ під бо́рону хова́лась: не вся́ка, каза́ла, ка́пля ка́пне (Номис). По ка́плі ви́точу з йо́го дия́вольську кров (Сторож.). Дав для оче́й при́мочку, по де́сять ка́пок тре́ба ка́пати (Звин.). Бу́ду пи́ти, бу́ду пи́ти й кро́плі не пу́щу (Чуб. V). Йди по во́ду, бо нема́ води́ й ця́ти (Черкащ.)]. • -пля жира на воде, борще и т. п. – ска́лка, ум. ска́лочка, скали́нка (жи́ру, си́тощів). [Збира́ють з стра́ви скалки́ жи́ру (Номис). Жи́ру в борщі́ нема́ і ска́лочки (Хорольськ п.)]. • След от -пли воска, свечи и т. п. на одежде – нака́пане (-ного), (пров.) капну́х (-ха́). • Спадать (ниспадать) -ми – спада́ти кра́плями. [Журли́во, ти́хо гомони́ть вода́, – немо́в сльоза́ми, кра́плями спада́ (Л. Укр.)]. • Падать -ми – па́дати кра́плями. • Что -пля в море – як кра́пля (крапли́на) в мо́рі. • Как две -пли воды (похож) – як ви́капаний, як ви́литий. • -пля в -плю кто – кі́стка й ма́стка чия́ или хто, ка́пка в ка́пку, то́чка в то́чку, ця́тка в ця́точку хто, як ви́капаний хто, (пров.) нескі́щений хто. • -пля по -пле – кра́пля по кра́плі, ка́пля по ка́плі. • -пля по -пле и камень долбит – кра́пля по кра́плі і ка́мінь довбе́ (розбива́є). • Вытекать, вытечь -плями – вика́пувати, ви́капати. [О́чі так пла́чуть, так пла́чуть, що ви́капають (Стефаник)]. • Застучать -плями (о дожде) – запороща́ти (в що). [Дощ у вікно́ запороща́в (Сл. Гр.)]. • До последней -пли крови – до оста́нньої кра́плі кро́ви; 2) (малость, крошка) кри́хта, дрі́бка, (росинка) рі́ска, рі́сочка; см. Капелька 2. [У Шевче́нка нема́ й кри́хти націона́льного ворогува́ння (Грінч.). Аби́ на зе́млю ні дрі́бка хлі́ба, ні вина́ не впа́ла (Яворськ.)]. • И -пли во рту не было – і рі́ски (і кри́хти) в ро́ті не було́, і рі́ска в ро́ті не була́. • До -пли (до конца, всё) – до кри́хти. [І все до кри́хти розказа́ла (Шевч.)]. • Ни -пли (нисколько) – ні (ані) кри́хти, ані (ні) гич, ані (ні) раз, ані цюк, ані пік (Федьк.); см. Ка́пелька 2. [Горі́лки в бари́лі ані цюк (Сл. Гр.)]. • В нём нет и -пли ума – він не ма́є і кри́хти (дрі́бки) ро́зуму. |
| Клеве́ц –
1) см. Клева́ч; 2) -цы́ (в бороне, граблях) – зубки́ (-кі́в), соб. зу́б’я (-б’я). [Наступи́в на зубки́ в грабля́х (Сл. Гр.)]. |
| Ко́зий –
1) ко́зячий, кози́ний, (диал.) кози́нній, кози́нячий. [Борони́, Бо́же, від ко́зячого кожу́ха (Чуб.). Кози́ний кожу́х (Грінч. I). Кози́нній лій (Звиног.)]. • -зье молоко – ко́зяче молоко́. -зье мясо, см. Козля́тина. -зья кожа, см. Козли́на 2; 2) (в назв. растений) ко́зячий. • -зья борода, см. Козлоборо́д. -зья бородка, см. Козлоборо́дник. -зья жимолость, Lonicera Caprifolium L. – козоли́ст (-ту), каприфо́лій (-лія). • -зья морда и -зий рост, Veronica Beccabunga L. – веро́ніка джере́льна. • -зий язык, Lonicera periclymenum L. – деревни́к (-ку́ и -ка́) витки́й. |
| Ко́лышек – кіло́к (-лка́), кіло́чок (-ло́чка), (прикол) кіло́к (-лка́), при́колень (-льня), при́корень (-рня), при́кіл (-кола), (в заборе) при́кілок (-лка), при́кіл (-кола); (для вязки снопа) юро́к, в’юро́к (-рка́), цу́рка; (связ. ярмо с дышлом) при́ти́(ч)ка, прити́кач (-ча), (в бороне) зуб (-ба), чіп (р. чопа́), (в сновалке) чіп, чи́ни (-нів). [Заби́в у зе́млю два кілки́ і натягну́в шку́рку (Звин.). Оси́ковий при́кілок, що на Орда́ні ді́рку у хресті́ забива́ють (Грінч. I). Серпо́м го́лить, юрко́м в’я́же (Грінч. III). При́колень, що коня́ припина́ють (Чуб. I). Воли́ де́ржить на при́корні (Полт. г.)]. • Обозначить -ками – обпалькува́ти що. • Усеять -ками (перед штукатурением) – заклинцюва́ти. |
| Комкова́тый –
1) (с комьями) груд(к)ува́тий, грудня́стий. [Грудкува́та рілля́ (Канів. п.). Скачи́, леге́нька бо́роно, по грудня́стій ріллі́ (Мирний)]; 2) (плотно сжатый, о лапе) цупки́й, кімля́стий; 3) (о глине с желваками) грудкува́тий, глузюва́тий, (похожий на комок) валькува́тий. |
| Лома́ние –
1) лама́ння; (вдребезги) трощі́ння; (камня) биття́, лупа́ння; (строения) розбира́ння и т. п.; срв. Лома́ть. • -ние посевов – двої́ння; (бороной) боронува́ння, скоро́діння; (ралом) перера́лювання сі́ву (посі́ву, за́сіву, за́сівку). • -ние копий – лама́ння, трощі́ння списі́в; 2) викривля́ння; срв. Кривля́ние; 3) (церемонничание) мані́рність (-ности), пиша́ння; (чванство) велича́ння, бундю́чення. |
| Лома́ть, ломну́ть –
1) лама́ти (-ма́ю, -ма́єш и ламлю́, ла́млеш), ломи́ти (-млю́, -миш), ло[а]мну́ти; (крушить) тро́щити; срв. Ломи́ть 1. [То не ві́тер, то не бу́йний, що ду́ба лама́є (Шевч.). Страх ла́мле життя́ (Коцюб.). Ду́рень і м’я́ло ло́мить (Номис). Ки́далися трощи́ти все, що нага́дувало їм про ї́хню ганьбу́ (Єфр.)]. • -ма́ть себе над чем голову – моро́чити, лама́ти, суши́ти собі́ го́лову (мо́зок), мізкува́ти, крути́ти мо́[і́]зком над чим, моро́читися коло чо́го, над чим. [Бідола́шна Мару́ся моро́чила собі́ го́лову і з ту́гою безнаді́йною впевня́лася, що пособи́ти вона́ нічи́м не мо́же (Грінч.). Мірку́ю собі́, го́лову лама́ю, а не тя́млю, як дійти́ до кра́ю (Кониськ.). Даре́мне крути́в мі́зком над загадко́вою спа́дщиною, що мені́ діста́лася (Крим.)]. • -ма́ть дверь – лама́ти, би́ти две́рі. [Одчиня́й! Лама́йте две́рі! (Шевч.)]. • -ма́ть камень, соль – лама́ти, би́ти, лупа́ти ка́мінь, лупа́ти сіль. [Би́ли ка́мінь під горо́ю, хра́ми будува́ли (Рудан.). Оста́вся він у Криму́, лупа́є сіль вагову́ (Рудч.)]. • -ма́ть комедию, см. Коме́дия 3. • -ма́ть коноплю – би́ти, те́рти, лама́ти коно́плі. • -ма́ть копья – лама́ти, трощи́ти спи́си; см. Копьё́ 1. • -ма́ть на куски что – трощи́ти, лама́ти (и трощи́ти) на дрі́зки́ (диал. на дру́зки́), на дрі́[у́]зочки, на скалки́, на г[к]аму́з що. [Трощі́те со́сну на дрізки́ (Чуб.)]. • -ма́ть мёд – підрі́зувати ву́лика. • -ма́ть овёс, яровое – двої́ти, (бороной) боронува́ти, борони́ти, скоро́дити, (ралом) перера́лювати ове́с, ярину́. • -ма́ть (заламывать) руки – лама́ти, ломи́ти, зала́мувати ру́ки. [Лама́є ру́ки ста́рець (Франко). Умліва́є, ло́мить ру́ки (Рудан.). Блага́ла, зала́муючи ру́ки (Коцюб.)]. • -ма́ть старые порядки – лама́ти, (сильнее) ни́щити старі́ зви́ча́ї. • -ма́ть строение, дом – розбира́ти, буря́ти буді́влю, буди́нок (ха́ту). • -ма́ть (собирать) табак – руба́ти тютю́н, (обрывать листья) обрива́ти тютю́н. • -ма́ть целину – ора́ти (вору́шити) цілину́, ора́ти пар, облі́г (-ло́гу). • -ма́ть язык – лама́ти язи́к (язика́). [Та говори́-бо по-лю́дському, не лама́й язика́ (Богодух.)]; 2) безл. Ветром -ет лёд – ві́тер лама́є лід (кри́гу). • Меня -ет – мене́ ло́мить, мне, тре, (корчит) судо́мить; срв. Ломи́ть 2. • Ло́ман(н)ый, нрч. – ла́маний, ло́млений; тро́щений; би́тий, лу́паний и т. п.; срв. Ло́ман(н)ый, прлг. -ная посуда – би́тий по́суд. |
| II. Мочь, глаг. –
1) могти́ (н. вр. мо́жу, -жеш, -жуть, пр. вр. міг, могла́), (диал. зап. мочи́, могчи́); (быть в силах, в состоянии) зду́жати, здо́ла́ти, здолі́ти, змага́ти, примі́ти, примогти́ (що зроби́ти). [Тобі́ не ка́жуть учи́тися, ти собі́ мо́жеш гуля́ти (Л. Укр.). Не мо́жу я цього́ зроби́ти, – си́ли моє́ї нема́є (Київщ.). Де чорт не мо́же, там ба́бу пішле́ (Рудан.). Ма́ти стара́, сестра́ мала́, – не зду́жають пра́ти (Чуб.). Давно́ вже він не роби́в нічо́го, – не здола́в (М. Вовч.). Міг уже́ сиді́ти, але ходи́ти ще не здола́в (Ніженщ.). Я або́ втоплю́ся, або́ що! я так жи́ти не здолі́ю (М. Вовч.). Не змага́ла на найши́ршім заго́ні йти по́рівно з дру́гими (Франко). Очи́ма, примі́в-би, усі́х з’їв (Кониськ.). Знена́видів його́ так, що примі́в-би, – в ло́жці води́ втопи́в-би (Грінч.). Примі́г-би, – очи́ма з’їв (Номис). Примогла́-б, – леті́ла-б за молоди́м гуса́рином (Н.-Лев.)]. • Всё, что -гу – усе́, що мо́жу. • Он всё -жет – він усе́ мо́же. • Не -гу́ спать – не мо́жу спа́ти. • Он не мог сделать этого – він не міг цього́ зроби́ти. • Не -жете ли вы мне сказать? – чи не могли́-б ви мені́ сказа́ти? • Не мог ли бы он сюда приехать? – чи не (з)міг-би він сюди́ приї́хати? • Желал бы, да не -гу – хоті́в-би, та не мо́жу. • Терпеть его не -гу́ – терпі́ти його́ не мо́жу. • Терпеть не -гу́, когда… – терпі́ти не мо́жу, коли́…, нена́виджу, коли́… [Нена́видю я, коли́ бре́шуть в живі́ о́чі (Звин.)]. • Не -гу́ знать – не мо́жу (цього́) зна́ти. • -гу́ ли я надеяться? – чи мо́жу (смі́ю) я сподіва́тися? • Он не -жет больше защищаться – він не мо́же (не зду́жа(є), не здо́ла́є, не спромо́жен) бі́льше борони́тися. [Полко́вник наш не зду́жа борони́тись, не вмі́є він (Грінч.)]. • Крепость не -жет более защищаться – форте́ця не мо́же (не здо́ла́є, не здолі́є, не спромо́жна) бі́льше обороня́тися. • Он -жет быть небогатым – він мо́же бу́ти небага́тим. • Не -гу́, не -жет (не в силах) – не спромо́жен. [Не спромо́жна я вста́ти (Богодух.). Не спромо́жні ми сті́льки заплати́ти (Київ)]. • Подайте, сколько -жете – (по)да́йте, скі́льки мо́жете, (по)да́йте, що спромо́жність ва́ша. • Если б я только мог (был бы в силах), убил бы его – примі́в(-би) (примі́г(-би)), – уби́в-би його́. • Мог бы, сквозь землю провалился б – примі́в(-би) (примі́г(-би)), крізь зе́млю провали́вся-б (пішо́в-би). [Примі́г-би, – крізь зе́млю пішо́в (М. Вовч.)]. • Если б только я мог положиться на него – коли́-б ті́льки я міг покла́стися на йо́го. • Это, этого быть не -жет, это не -жет быть – цьо́го бу́ти не мо́же (не мо́же бу́ти), це неможли́во. • Это -жет быть – це мо́же бу́ти (ста́тися), це можли́во. • -жет ли (это) быть? – чи мо́же це (так) бу́ти? чи це можли́во? • Быть -жет да, а быть -жет нет – мо́же так, а мо́же й ні. • Не -жет быть, быть не -жет – бу́ти не мо́же, це неможли́во. • Что -жет быть прекраснее этого подвига? – що мо́же бу́ти кра́ще від цього́ по́двигу? • Мо́жет быть, быть мо́жет, мо́жет статься – мо́же, (фамил. мо), мо́же бу́ти, мо́же ста́тися. [А мо́же то ма́ма так ті́льки каза́ла? мо́же ли́ха не бу́де? (Грінч.). Ну що-ж, мо́же се й кра́ще (Коцюб.). Йому́-ж так, як і мені́, – год три́дцять і п’ять, а мо тро́хи й бі́льше (Грінч.). Да таки́й здоро́вий дуб був, що мо-б і втрох не обня́в (Драг. Пр.)]. • Мо́жет быть и вправду (и в самом деле) – мо́же (мо) й спра́вді. [Мо́же й спра́вді не так со́нце схо́дить, як письме́нні начита́ли (Шевч.)]. • Мо́жет быть, проект ваш удастся – мо́же бу́ти, що проє́кт ваш зді́йсниться, мо́же ваш проє́кт зді́йсниться. • Мо́жет быть (авось) – мо́же (фам. мо), мо́же чи не, (а)че́й, (а)че́нь. [Розкажу́ все́ньку сто́рію, мо́же чи не розва́жу себе́ (Крим.). Аче́й на дні мо́ря позбу́дусь я го́ря (М. Ворон.). Аче́нь ли́хові таки́ надоку́чить з на́ми бу́ти (М. Грінч.)]. • Вот на второй, или, мо́жет быть, на третий день – ось дру́гого, чи мо́же (чи там) тре́тього дня. [Ось дру́гого, чи там тре́тього дня прихо́дить Мико́лка сумни́й-сумни́й, – і ї́сти не пита́є (Тесл.)]. • Мо́жет быть, и тебе немножко дать? (чего-л.) – мо́же й тобі́ (хіба́ й тобі́) тро́шки да́ти? • Могу́щий, прлг. – спромо́жний. [Трудова́ шко́ла змо́же підгото́вити ка́дри робітникі́в, спромо́жних вико́нувати рі́жні фу́нкції в комуністи́чному суспі́льстві (Азб. Ком.)]; 2) (быть здоровым) бу́ти ду́жим, зду́жати. • Как живёте -жете? – як ся ма́єте? як зду́жаєте? (см. Пожива́ть). |
| Мужичо́нок – мужича́ (-ча́ти), мужиченя́ (-ня́ти), мужичу́к (-ка). [От ста́ну я з мужича́тами вовту́зитись! (Мирн.). Мені́ не борони́ли гра́тися з мужиченя́тами (Кониськ.). Ці́лий день бі́гає з селя́нськими ді́тьми, то й сам мужичуко́м став (Звин.)]. |
| Нагля́дный – нао́чний. [Нао́чним спо́собом прищепля́ти ді́тям оги́ду до вся́ких злочи́нств (Крим.). І найме́нша на́ція боро́нить себе́: ми в А́встрії ма́ємо до то́го найкра́щу і бага́ту нао́чну нау́ку (Грінч.)]. • -ное обучение – нао́чне навча́ння. • -ный пример – нао́чний при́клад. • Делать, сделать -ным что – унао́чнювати, унао́чнити що. |
| Назу́бривать и Назубря́ть, назубри́ть –
1) (делать зубья) назу́блювати, назуби́ти, (о мног.) поназу́блювати, позуби́ти що. [Назу́блювати пи́лку (Сл. Гр.) Ой, десь мене́ бог не прости́в, що я у наді́лю серпи́ позуби́в (Пісня)]; 2) (делать зазубрины) визу́блювати, ви́зубити, вищербля́ти и вище́рблювати, ви́щербити, (о мног.) повизу́блювати, повищербля́ти, повище́рблювати що; 3) (насекать дорожки желобки) жоло́бити, пожоло́бити що; 4) -ри́ть кому что – втовкма́чити, нату́ркати у ву́ха кому́ що. Назу́бренный – 1) назу́блений, поназу́блюваний, позу́блений. [Борона́ нова́, ще не назу́блена (Борзенщ.)]; 2) ви́зублений, ви́щерблений, повизу́блюваний, повище́рблюваний; 3) пожоло́блений. -ться – 1) назу́блюватися, назуби́тися, поназу́блюватися; бу́ти назу́блюваним, назу́бленим, поназу́блюваним и т. п.; 2) -ри́ться (чего) – натовкти́ся, натруби́тися, (рус.) назубри́тися (чого́). |
| Напада́ть, напа́сть –
1) напада́ти, напа́сти на ко́го и кого́, (со всех сторон) о(б)пада́ти, о(б)па́сти, (шутл.) обара́нювати, обара́нити, (обседать) обсіда́ти, обсі́сти кого́, (о мног.) понапада́ти, поо(б)пада́ти, пообсіда́ти; (о войске и перен. ещё) би́ти, ударя́ти, уда́рити на ко́го, чини́ти, учини́ти на́пад, (делать набег) наска́кувати, наско́чити на ко́го. [Аж тут ра́птом два́дцять ти́сяч на них (козакі́в) напада́ють (Рудан.). Со́рок коміса́рів в за́мку цім мене́ напа́ли (Грінч.). Соба́ки обпа́ли тих люде́й (Бердич.). Опа́ла його́ сарана́ (Куліш). Ді́ти обара́нили мене́ за гости́нцями (Н.-Лев.). Бджо́ли як обара́нили його́! (Манж.). А тим ча́сом орендарі́в обсі́ли кома́хи (Рудан.). І хо́че во́рогом на те́бе би́ти (Куліш). Ми вда́рим несподі́вано на їх (Грінч.). Наско́чив на наш ху́тір загі́н тата́рський (Тобіл.)]. • -па́сть врасплох – напа́сти несподі́вано (знена́цька) на ко́го и кого́, заско́чити несподі́вано, збі́гти кого́. [Тепе́р ляхи́ збіжа́ть нас п’я́них (Куліш)]. • -да́ть, -па́сть на еду – допада́тися (припада́ти), допа́стися (припа́сти) до ї́жі, накида́тися, наки́нутися на ї́жу; 2) (вз’едаться, напускаться, на кого) напада́тися, напа́стися, напосіда́тися, напосі́стися, насіда́тися, насі́стися на ко́го, насіда́ти, насі́сти кого́, нако́пуватися, накопа́тися, нагріба́тися на ко́го, напастува́ти кого́, (приставать к кому) наскі́пуватися и наскіпа́тися, наскі́патися, нака́суватися и накаса́тися (несов.), накаса́тися (сов.) нава́жувати на ко́го. [Жінки́ найбі́льше напада́лися на Ї́вгу (Грінч.). Напосі́лися злоді́ї раз на мужика́ (Рудан.). Чого́ ти насіда́єшся на ме́не? (Сл. Гр.). До́ма насі́в жі́нку, чому́ не йшла борони́ти (Кониськ.). Чого́ це ви всі накопа́лися на ме́не? (Звин.). Я вам усе́ даю́, а ви ще й нагріба́єтеся на ме́не! (Звин.). Чого́ це ти на па́рубка наскі́пався? що він зроби́в тобі́ таке́? (Мирний). Та чого́ ти накаса́єшся на ме́не? (Харківщ.). Жі́нка як накаса́лась: «Біжи́ та й біжи́ за око́лицю!» (Г. Барв.). За́що ви всі нава́жуєте на ме́не? (М. Вовч.)]. • -да́ть, -па́сть на что (осуждать, критиковать) – напада́ти(ся), напа́сти(ся), ударя́ти, уда́рити на що, напастува́ти що. [На цю кни́гу ча́сом напада́лися (Грінч.). Уда́рив з своє́ю кри́тикою на двопе́рсне зна́мення (Короленко). Духо́вний уря́д го́стро напасту́є шлю́бну розлу́ку (Доман.)]; 3) (наталкиваться, встречать) напада́ти, напа́сти на ко́го, на що, натрапля́ти, натра́пити на ко́го и кого́, на що, наска́кувати, наско́чити на ко́го, на що, упада́ти, упа́сти на ко́го, надиба́ти, нади́бати, здиба́ти, зди́бати, (диал.) наги́бувати, наги́бати кого́, що. [Ходи́в, ходи́в і таки́ напа́в на таки́х (Стор.). Чув яке́сь незадово́лення, не натра́пивши на те, що пови́нно бу́ти його́ заня́ттям (Франко). Заблуди́в у лі́сі, та на ща́стя нади́бав карбівни́чого (Сл. Ум.). Ходи́в лі́сом та наги́бав сті́льки полуни́ць (Грінч.). Утіка́в перед во́вком, а впав на ведме́дя (Номис)]. • -па́сть на след – напа́сти (натра́пити) на слід, узя́ти слід кого́, чий. [Нах ті́льки слід мерщі́й-би взя́ти, то не схова́ються вони́ й у хма́рах (Тобіл.)]; 4) (овладевать, одолевать) напада́ти, напа́сти кого́ и на ко́го, опада́ти, опа́сти кого́, нахо́дити, найти́ на ко́го. [Щоб не поте́рпіти від ди́ких капри́зів, що напада́ли його́ яко́сь ра́птом (Франко). Хіба́ не вся́кого з вас и́ноді напада́в безпричи́нний сму́ток? (Крим.). Чого́сь мене́ по́зіхи напа́ли (Переясл.)]. • На него -па́ла лень – його́ обсі́ли лі́нощі (лі́ньки, баглаї́). • На меня -па́л сон – на ме́не найшо́в сон, мене́ взяв сон. • -да́ет, -па́л страх – страх напада́є (па́дає, нахо́дить), напа́в (найшо́в) на ко́го, страх опада́є (посіда́є), опа́в (посі́в) кого́. [Таки́й страх на ме́не па́да, що й сказа́ти вам не мо́жу (Поділля). Нахо́дили на не́ї які́сь страхи́ (Сл. Гр.)]. |
| Направля́ть, напра́вить –
1) (давать направление) спрямо́вувати, спрямува́ти, напрямо́вувати, напрямува́ти, направля́ти, напра́вити, напрямля́ти, напрями́ти, (указывать путь) справля́ти, спра́вити, напрова́джувати, напрова́дити кого́, що на ко́го, на що, до ко́го, до чо́го, випрямо́вувати, ви́прямувати що про́ти ко́го, про́ти чо́го, на ко́го, на що, накеро́вувати, накерува́ти, скеро́вувати, керува́ти, скерува́ти, кермува́ти, скермува́ти кого́, що на ко́го, на що, до ко́го, до чо́го и ким, чим, (заправлять, распоряжаться) ору́дувати ким, чим, (о мног.) поспрямо́вувати, понапрямо́вувати, понаправля́ти, понапрямля́ти, понапрова́джувати, повипрямо́вувати, понакеро́вувати, поскеро́вувати. [Ми направля́ли чо́вен на ті́ні, бо там ясні́ше горі́ли вогні́ (Коцюб.). Напра́вивши їх те́мними ліса́ми (Сторож.). Направля́в письме́нство на ві́льні просто́ри (Корол.). Дозві́лля вку́пі з допи́тливим ро́зумом напрями́ли ді́вчину на книжки́ (Коцюб.). Тре́ба його́ напрями́ти на ту сте́жку (Мирн.). Спра́вив його́ на би́тий шлях (Сл. Ум.). Девле́т-Ґіре́й спра́вив татарву́ на доро́гу ми́рного по́буту (Куліш). Справля́ють честь її́ на небезпе́чну путь (Самійл.). При́йдете оце́ до села́, а там вас спра́влять до шко́ли (Канівщ.). Сам го́ре до се́бе спра́влю (Франко). Накеро́вує їх до кра́щого життя́ (Рада). Провідни́к бра́вся за ланцю́г, щоб скерува́ти чо́вен (Коцюб.). Скеру́й полови́ми (вола́ми) до́бре, щоб ча́сом не зачепи́тися (Н.-Лев.). Я тя́млю, куди́ ти керму́єш (Кониськ.). Ска́зано: молода́ си́ла, ті́льки вмі́ло ору́дуй не́ю, вона́ тобі́ й зе́млю переве́рне (Кониськ.)]. • Меня к вам -вили – мене́ до вас напра́вили (спра́вили, напрова́дили). [Там черни́чка мене́ до вас напра́вила (Кониськ.). Напрова́дьте його́ до ме́не (Крим.)]. • -ть корабль рулём и парусами – направля́ти (скеро́вувати), напра́вити (скерува́ти) корабе́ль кермо́ю і вітри́лами. • -ть путь куда – простува́ти, попростува́ти, прямува́ти, попрямува́ти куди́. • Куда путь -ете? – куди́ просту́єте? куди́ вам доро́га?; 2) (устремлять, обращать) справля́ти, спра́вити, направля́ти, напра́вити, напрямо́вувати, напрямува́ти, напрямля́ти, напрями́ти, наверта́ти, наверну́ти, зверта́ти, зверну́ти, оберта́ти, оберну́ти, напрова́джувати, напрова́дити, скеро́вувати, скерува́ти, накеро́вувати, накерува́ти що на ко́го, на що, до ко́го, до чо́го, (склонять) приверта́ти, приверну́ти кого́ до чо́го, (о мног.) понаверта́ти и т. п., поприверта́ти. [Направля́ючи свою́ ува́гу туди́, куди́ потребу́є революці́йна страте́гія (Еллан). Він силомі́ць напрями́в свої́ думки́ на щоде́нну робо́ту (Коцюб.). Чита́ння наверта́ло її́ думки́ на нови́й шлях (Грінч.). Наверни́ мене́ на їх ві́ру (Манж.). Зверну́ти свою́ ува́гу в и́нший бік (Коцюб.). До те́бе зверта́ю всі ду́ми свої́ (Самійл.). Оберта́ти все́нькі свої́ си́ли на розвива́ння нау́ки (Статут Ак. Н.). Така́ любо́в напрова́джує всі на́ші за́ходи ті́льки на одну́ то́чку (Крим.). Всі си́ли накерува́ли (Сл. Гр.)]; 3) (наставлять) направля́ти, напра́вити, напрямля́ти, напрями́ти, настановля́ти, настанови́ти, наверта́ти, наверну́ти, напрова́джувати, напрова́дити, (о мног.) понаправля́ти, понапрямля́ти и т. п. кого́ на що; (руководить) керува́ти, скерува́ти ким, води́ти кого́. [Ма́ючи ду́мку на че́сну пра́цю і діте́й напрями́ти (Мирн.). По́тяг до сві́тла води́в письме́нника в його́ шука́ннях правди́вого життя́ (Корол.)]. • -ть к добру, на путь правильный (спасительный), на путь истины – направля́ти (наверта́ти), напра́вити (попра́вити, наверну́ти) до до́брого (на все до́бре, на добро́), на пра́ву путь (на доро́гу, на сте́жку), напу́чувати, напути́ти на путь спасе́нну, на путь і́стинну, наво́дити, навести́ на пуття́ (на добро́, на до́брий лад). [Си́ла, що змогла́-б направля́ти всіх до до́брого (Грінч.). Се́рце наверну́ть на пра́ву, че́сну путь (Самійл.). Поможі́ть сино́чкові моє́му та напуті́ть його́ (Тесл.). Вона́ тебе́, як ма́ти рі́дна, напути́ть (Кониськ.). Чому́ й на пуття́ не наве́сти? (Свидн.). Учи́телька розу́мна наведе́ на добро́ (Свидн.)]. • -ть на ложный, на гибельный путь – справля́ти (напрова́джувати), спра́вити (напрова́дити) на хи́бну (помилко́ву, поми́льну) путь, на згу́бну путь; срв. Заблужде́ние (Вводить в -ние). [Напрова́див його́ на згу́бний шлях (Київщ.)]. • -ть на ум, см. Наставля́ть (4) на ум. • -ть к лучшему – направля́ти, напра́вити до кра́щого (на кра́ще). • -ть советами – напу́чувати, напути́ти, наставля́ти, наста́вити пора́дами на пуття́; 4) (нацеливать) направля́ти, напра́вити що на ко́го, на що, про́ти ко́го, про́ти чо́го, що кому́ в що, справля́ти, спра́вити, націля́ти, наці́ли́ти що на що, спрямо́вувати, спрямува́ти, випрямо́вувати, ви́прямувати що про́ти ко́го, про́ти чо́го, скеро́вувати, скерува́ти, накеро́вувати, накерува́ти, вимі́рювати и виміря́ти, ви́мірити що про́ти ко́го, про́ти чо́го, на ко́го, на що, налуча́ти, налу́чити чим в що, (орудие, войско ещё) рих[ш]тува́ти, ви́рих[ш]тувати, нарих[ш]тува́ти, (о мног.) понаправля́ти, посправля́ти и т. п.; срв. Наводи́ть 2. [Тепе́р я зна́ю, куди́ свого́ кинджа́ла направля́ти (Куліш). Не налу́чу нія́к ни́ткою у ву́шко (Червоногр.). А своє́ ві́йсько на Львів рихту́є (Ант.-Драг.)]. • -ть оружие, ружьё на кого, на что – направля́ти, напра́вити збро́ю, рушни́цю на ко́го, на що, про́ти ко́го, про́ти чо́го, націля́ти, наці́лити збро́ю, рушни́цю на ко́го, на що. • -ть шутку, насмешку на кого – виміря́ти, ви́мірити жарт, по́сміх про́ти ко́го; 5) (налаживать, исправлять) ла́годити, пола́годити, нала́годжувати, нала́годити, ладна́ти, наладна́ти, направля́ти, напра́вити, налашто́вувати, налаштува́ти, справля́ти, спра́вити, (пров.) напосу́джувати, напосу́дити, (о мног.) понала́годжувати, понаправля́ти и т. п. що; срв. Поправля́ть 1, Нала́живать 2. [Взяли́ся ла́годити гру́бу (Кониськ.). Тре́ба напра́вити маши́ну (Звин.)]; 6) (наострять) направля́ти, напра́вити, наго́стрювати, нагостри́ти, (косу правилкой) манта́чити, наманта́чити, (о мног.) понаправля́ти, понаго́стрювати, поманта́чити що. • -ть бритву – направля́ти (наго́стрювати), напра́вити (нагостри́ти) бри́тву. • -ть нож, топор – наго́стрювати, нагостри́ти ножа́ (ніж), соки́ру; 7) (изглаживать) стира́ти, сте́рти, (о мног.) постира́ти що. [Чи́сто постира́в зубки́ в борони́ (Лубенщ.)]; 8) (только сов.) – а) (науправлять) накерува́ти ким, чим и кого́, що, напра́вити ким, чим и що и т. п.; б) (некоторое время) покерува́ти, попра́вити ким, чим и т. п. Срв. Пра́вить. [Недо́вго й попра́вив, – ті́льки ви́їхали, за́раз і переки́нув (Київщ.)]. Напра́вленный – 1) с[на]прямо́ваний, напра́влений, напря́млений, спра́влений, напрова́джений, ви́прямуваний, накеро́ваний, скер(м)о́ваний, поспрямо́вуваний и т. п. [Ще дити́ною напрямо́ваний по хліборо́бській доро́зі (Мирн.). Інсти́нкти, напра́влені до одніє́ї мети́ (Наш)]; 2) спра́влений, напра́влений, напрямо́ваний, напря́млений, наве́рнений, зве́рнений, обе́рнений, напрова́джений, скеро́ваний, накеро́ваний, приве́рнений, понаве́ртаний и т. п. [О́ко ні́би на те́бе спра́влене, а само́ ди́виться десь у глибі́нь безмі́рну (Стефаник). Всі думки́ напрямо́вані на добува́ння бі́льших доста́тків (Грінч.)]; 3) напра́влений, напря́млений, настано́влений, наве́рнений, напрова́джений, понапра́вляний и т. п.; скеро́ваний; напу́чений, наве́дений; 4) напра́влений, спра́влений, наці́лений, спрямо́ваний, ви́прямуваний, скеро́ваний, накеро́ваний, ви́мірений, налу́чений, ви́рих[ш]туваний, нарих[ш]то́ваний, понапра́вляний и т. п. [У порівня́нні з «Га́ртом», про́ти яко́го напра́влено вістря́ уда́ру (Еллан). З обу́рливою статте́ю, спрямо́ваною про́ти уря́ду (Пр. Правда). Бага́цько сатири́чної кусли́вости, ви́прямуваної про́ти клерика́лів і бага́тих кла́с (Крим.). Коли́ держа́ва буржуа́зна, то вона́ скеро́вана про́ти пролетарія́ту (Азб. Ком.). Нака́зи, скеро́вані на ви́власнення вели́ких книгозбі́рень (Азб. Ком.). Мо́ва, ви́мірена про́ти аристократи́зму (Крим.)]; 5) пола́годжений, нала́годжений, нала́днаний, напра́влений, налашто́ваний, спра́влений, напосу́джений, понала́годжуваний и т. п.; 6) напра́влений, наго́стрений, наманта́чений, поманта́чений и т. п.; 7) сте́ртий, пости́раний; 8) – а) накеро́ваний, напра́влений и т. п.; б) покеро́ваний, попра́влений. |
| Наро́дный – наро́дні[и]й, (противопол. барскому) лю́дський, (всенародный) всенаро́дні[и]й; (простонародный) простонаро́дні[и]й, простолю́дний, простолю́дський, людо́ви́й, (стар.) посполи́тий, (государственный) держа́вний. [Комісарія́т наро́дньої осві́ти (Харк.). Наро́дній суд (Київ). Наро́дні пісні́ (Рудан.). Наро́дні права́ борони́в (Самійл.). В йо́го дух зовсі́м наро́дний (Самійл.). Людова́ фанта́зія залюдни́ла Бро́кен відьма́ми та чароді́ями (Калит.). То земля́ па́нська, а то лю́дська (Полтавщ.). Охоро́на добра́ всенаро́днього (Пр. Правда). Людові́ забобо́ни (Лепк.)]. • -ный быт – наро́дній по́бут (-ту). • -ная Воля (партия) – Наро́дня Во́ля. • -ный дом – наро́дній дім. • -ное имущество – (все)наро́днє (держа́вне) добро́ (майно́). • -ный комиссар – наро́дній коміса́р (-ра). • -ное ополчение – людове́ ві́йсько, (стар.) посполи́те ру́шення. • -ная перепись – (все)наро́дній пере́пис (-су), пере́пис (о́пис) лю́дности; срв. Народосчисле́ние. • -ное представительство – наро́днє засту́пництво. • -ная речь – (просто)наро́дня (про́ста, простолю́дна) мо́ва. • -ный университет – наро́дній університе́т. • -ное хозяйство – наро́днє господа́рство. |
| Наседа́ть, насе́сть –
1) (садиться во множестве) насіда́ти, насі́сти, (о мног.) понасіда́ти; (о пыли и т. п.) насіда́ти, осіда́ти, осі́сти, наляга́ти, налягти́, (налипать: о грязи, снеге) налипа́ти, нали́пнути, налі́плюватися, наліпи́тися, (во мног. местах) понасіда́ти, наосіда́ти, поналяга́ти, поналипа́ти, поналі́плюватися. [До йо́го сизокри́лі орли́ наліта́ли, в голова́х насіда́ли (К. Старина). Скі́льки їх (пані́в), – жмі́нька, а гляди́, як насі́ли землі́ на гру́ди (Коцюб.)]; 2) на кого – напосіда́ти, напосі́сти, насіда́ти, насі́сти на ко́го и (реже) кого́, наполяга́ти, наполягти́, напира́ти, напе́рти на ко́го, (нападать) напосіда́тися, напосі́стися на ко́го; срв. Налега́ть 2. [Де-да́лі ду́жче напосіда́в цар на ха́на (Леонт.). Редактори́ напосіда́ли на ме́не, проха́ючи одда́ти їм по́вість (Крим.). Я таки́ на йо́го напося́ду, то він одда́сть (Миргор.). До́ма насі́в жі́нку, чому́ не йшла борони́ти (Свидниц.). Якби́-що він тве́рдо сказа́в, що не дасть свого́ писа́ння, то та́то не ду́же бу́в-би й наполяга́в на йо́го (Крим.). Так і напосі́всь (на йо́го): не держи́ ку́чером Анто́на, та й не держи́! (Кониськ.)]; 3) (поступать на должность) сіда́ти, сі́сти на поса́ді, вступа́ти, вступи́ти на поса́ду. |
| Насле́дие – спа́док (-дку) и (мн.) спа́дки (-ків), спа́дщина; срв. Насле́дство. [Ти, Промете́ю, спа́док нам поки́нув вели́кий, незабу́тній (Л. Укр.). Є ці́лі ви́рази – спа́дки тих часі́в, як семінари́сти му́сіли бала́кати по-лати́нськи (Свидниц.). Літерату́рна спа́дщина стари́х часі́в (М. Зеров). Війну́ і ві́йсько вважа́ли за пере́житок, за спа́дщину старо́го ла́ду (Рада)]. • В -дие – у (на) спа́дщину, у (на) спа́док, у спа́дку, спа́дщиною, спа́дком. • -дие предков, дедов, отцов – пре́дківські спа́дки (предкі́вщи́на), діді́вські (пра́дідівські) спа́дки (діді́вщина, діди́зна, пра́дідівщина), ба́тьківщи́на. [Ко́жна наро́дність живи́м сло́вом боро́нить пре́дківських спа́дків (Куліш). Сві́док сла́ви, дідівщи́ни з ві́тром розмовля́є (Шевч.). Ги́не сла́ва, батьківщи́на (Шевч.)]. |
| Неприя́тель –
1) непри́ятель (-теля), супроти́вник, (обидчик) кри́вдник, напа́сник, (враг) во́рог, ум. ворі́женько; срв. Не́друг. [Не так ті́ї вороги́, як до́брії лю́ди (Шевч.). Щоб було́ так ва́жко проти́вникам, ненави́сникам і усі́м ворога́м мої́м (Чуб. I)]; 2) неохо́чий, неголі́нний до чо́го, що не ма́є охо́ти до чо́го, що ма́є відра́зу до чо́го, неприхи́льник чому́. • Он -тель книге, печатному слову – він не охо́чий (не ма́є охо́ти) до кни́жки, до друко́ваного сло́ва, він кни́жці неприхи́льник (не(с)прия́є); 3) (внешн. враг) не́прия́тель, во́рог. [Борони́ти нас від не́приятеля (Квітка). Страше́нна си́ла не́приятеля (Куліш)]. • -тель дрогнул – во́рог похитну́вся (пода́вся). • -тель налегает – во́рог наляга́є (натиска́є). |
| Новь –
1) (непашь, целина) цілина́, нови́на́, (диал.) ці́льник, ціли́к (-ку́), ціле́ць (-льця́) (Франко), ціли́ця, (перелог) перелі́г, облі́г (-ло́гу). [Де був коли́сь пуста́р одвічноди́кий, він бо́розну найпе́ршу проора́в, і цілини́ вели́кі ски́би чо́рні лягли́ в степу́ (Грінч.). Ора́в ми́лий на цілині́ (Пісня). На новині́ хліб сі́яли (Липовеч.). От борона́! тако́ю бороно́ю мо́жна і ціли́к волочи́ти (Звин.). Ора́ли ми ціли́цю, сі́яли ми пшени́цю (Макс.)]; 2) см. Новина 2; 3) (перен.: новые силы) нові́ си́ли (р. сил), цілина́, новина́. [Рома́н Турґєнєва «Нові́ си́ли» (М. Зеров). Бага́то ще в нас сокови́тої цілини́ (А. Любч.)]; 4) месяц на -ви (в -ви) – молоди́к (-ка); см. Нови́к 5. |
| Обороня́ть, оборони́ть – о[у]бороня́ти, борони́ти, о[у]борони́ти кого́ від чо́го, відбороня́ти, відборони́ти. • -ся – о[від]бороня́тися, борони́тися, о[від]борони́тися від ко́го, від чо́го. См. Защища́ть, -ся, защи́тить, -ся. • Оборо́ненный – оборо́нений, відборо́нений, обрято́ваний. |
| Однодне́вный – одноде́нний; (о поездке, сделанной работе) обиде́нний. [Обиде́нна борона́ (сделанная в течение одного дня)]. |
| От и О́то, предл. с род. п. – від (и од), з чо́го. • От Киева до Львова – від Ки́їва до Льво́ва. • От села до села – від села́ до села́. • От Кубани до (самого) Сана-реки – від Куба́ни (аж) до Ся́на-рі́чки (аж по Сян-ріку́). • Далеко от города – дале́ко від мі́ста. • Недалеко от города – недале́ко мі́ста, недале́ко від мі́ста. • Ветер от севера – ві́тер із пі́вночи. • От оврага во все стороны шли разветвления – від я́ру на всі бо́ки тягли́ся (розбіга́лися) рукави́ (відно́ги). • От одного к другому – з рук до рук, з ха́ти до ха́ти. • От понедельника до среды – від понеді́лка до середи́. • Время от времени – від ча́су́ до ча́су́, ча́сом, часа́ми. • День о́то дня – з дня на де́нь, з дни́ни на дни́ну, день одо́ дня. • Час о́т часу – що-годи́ни. • Год о́т году – від ро́ку до ро́ку. • От самого утра – від (з) самі́сінького ра́нку. • От вчерашнего дня – від (з) учора́шнього дня. • Письмо от 10 января – лист від (з) деся́того сі́чня (з дня деся́того мі́сяця сі́чня). • От 12-ти до 2-х часов – від (з) 12-ої до 2-ої годи́ни. • Мои часы отстали от ваших на 10 минут – мій годи́нник зоста́вся поза́д (про́ти) ва́шого на 10 хвилин. • От первого до последнего – від (з) пе́ршого до оста́ннього. • Письмо от сына – лист від си́на. • Наследство от отца – спа́дщина (спа́док) від ба́тька. • Евангелие от Матфея – єва́нгелія від Матві́я. • Им должно быть предоставлено помещение от общества – вони́ пови́нні ма́ти ха́ту з грома́ди. • Я не ожидал этого от тебя – я не сподіва́вся тако́го від те́бе, не сподіва́вся тако́го по то́бі. • Едва убежал от него – наси́лу від ньо́го втік. • Кланяйтесь ему от меня – вклоні́ться йому́ від ме́не. • Отойди, отстань от меня – відійди́, відчепи́ся від ме́не. • Отличить друга от врага – відрізни́ти дру́га від во́рога. • Убегать, исчезать от чьего лица, от кого – бі́гти, ги́нути з-перед ко́го. [Як зайці́ бі́гтимуть вороги́ з-перед те́бе (Леонт.). І пішо́в сатана́ з-перед Го́спода]. • Убери от лошади сено – прийми́ з-перед коня́ сі́но. • Не убегу ж я один от стольких людей – не втечу́-ж я оди́н перед сті́льки (стількома́) людьми́. • Защищаться от врагов – борони́тися проти ворогі́в. • Укрыться, защититься от холода, от ветра – схова́тися, захисти́тися від хо́лоду, від ві́тру. • Пострадать от засухи, от града – поте́рпіти від су́ші, від гра́ду. • Загореть от солнца – засма́гнути від со́нця, засмали́тися на со́нці. • Спасти, спастись от смерти – вратува́ти, -ся від сме́рти. • Оправиться от болезни – попра́витися, оду́жати, ви́чуняти від хоро́би. • Вылечить, -ться от ран – ви́гоїти, ви́гоїтися від (з) ран. • Лекарство, средство от чего-л. – лі́ки, за́сіб проти чо́го и на що. • Он получил отвращение от чего-л. – ве́рне його́ від чо́го, відверну́ло його́ від чо́го, взяла́ його́ не́хіть (відра́за) до чо́го. • Умирать, погибать от голода – го́лодом, з го́лоду ме́рти, ги́нути. • Умереть от тифа, от холеры, от тяжёлой болезни, от ран – уме́рти з ти́фу, з холе́ри (на тиф, на холе́ру), з тяжко́ї хоро́би, з ран. • Изнемогать от смертельных ран – на ра́ни смерте́льні знемага́ти. • Изнемогать от сна – на сон знемага́ти. • Остолбенеть от ужаса, от страха, от неожиданности – скам’яні́ти з жа́ху, з стра́ху, з переля́ку, з переполо́ху, з несподі́ванки. • Плакать от радости, от счастья, от горя, от стыда и т. п. – пла́кати з ра́дости (з ра́дощів), з ща́стя, з го́ря, із (в)сти́ду, з сорома́ и т. п. Боль от жестокого оскорбления – біль з тяжко́ї обра́зи. • Посинеть от ярости, от холода – поси́ніти з лю́тости, з хо́лоду. • Задыхаться от гнева – задиха́тися з гні́ву. • Глаза опухли от плача (от слёз) – о́чі понапуха́ли з плачу́. • От всего сердца, от души желаю вам (благодарю вас) – з (від) щи́рого се́рця, з душі́ бажа́ю вам (дя́кую вам). • Горе от ума – го́ре з (вели́кого) ро́зуму. • От глупости сделать что – з ду́ру зроби́ти що. • От чего это произошло – з чо́го це ста́лося (ско́їлося). • От этой песни у меня сердце холодеет – з ціє́ї пі́сні в ме́не се́рце холо́не. • От одной мысли об этом у меня… – на саму́ зга́дку (з само́ї зга́дки) про це в ме́не… • Произойти от кого – піти́ з ко́го. [З йо́го усі́ ті і Савлуки́ пішли́ по сві́ту (М. Вовч.)]. • Это бычок от нашей коровы – це бичо́к з-під (и від) на́шої коро́ви. • Доход от торговли, от продажи – прибу́ток із торго́влі (з то́ргу), з про́дажу. • От роду – з ро́ду. • От природы умный ребёнок – з приро́ди розу́мна дити́на. • Отказываться, -заться от чего – відмовля́тися, відмо́витися від чо́го, зріка́тися, зректи́ся чого́. |
| Отбора́нивать, отборони́ть –
1) (поле) кінча́ти, (с)кінчи́ти боронува́ти, борони́ти, скоро́ди́ти, волочи́ти. См. Борони́ть; 2) кого – відбороня́ти, відборони́ти кого́ від ко́го, від чо́го. |
| Отпа́хивать, отпаха́ть –
1) кінча́ти, скінчи́ти ора́ти, о́ранку, перестава́ти, переста́ти ора́ти, обора́тися. • -хав, да за бороньбу – обора́вшись, та й за боронува́ння; 2) відо́рювати, відора́ти. • -нный – відо́раний [Відо́рана ски́ба]. • -ся – відо́рюватися, відора́тися, обора́тися, (о мн.) пообо́рюватися. • Мы совсем -лись и обсеялись – ми геть обора́лись і обсі́ялись. |
| Отста́ивать, отстоя́ть –
1) (жидкость) всто́ювати, всто́яти що, да́ти всто́ятися чому́, відму́чувати, відмути́ти що; 2) відсто́ювати, відсто́яти, висто́ювати, ви́стояти. [Ви́стояв у че́рзі п’ять годи́н. Відсто́яв шість годи́н на ча́ті]. • -я́ть себе ноги – відсто́яти, пересто́яти собі́ но́ги; 3) кого, что – обстава́ти, стоя́ти за ко́го, за що и за ким, за чим, обсто́ювати, обсто́яти кого́, що и за ко́го, за що, всто́ювати за ко́го, за що, відсто́ювати, відсто́яти кого́, що, борони́ти кого́, що и чого́, оборони́ти, відборони́ти кого́, що від ко́го, від чо́го. • Он долго и упорно -вал своё мнение, но не -стоя́л его – він до́вго і впе́рто обсто́ював свою́ ду́мку (борони́в своє́ї ду́мки), але не обсто́яв (не відборони́в) її́. • -вать свои права – обстава́ти за свої́ права́ и за свої́ми права́ми, обсто́ювати свої́ права́ (борони́ти свої́х прав). • Пожарные -стоя́ли дом – поже́жники відсто́яли буди́нок. • -стоя́ть крепость – відсто́яти форте́цю. • Изо всех сил -вать кого, что – з усіє́ї си́ли (скі́льки снаги́ ста́не) обстава́ти за ко́го, за що, обсто́ювати кого́, що, розпина́тися за ко́го, за що. • Отсто́янный – усто́яний, відму́чений; відсто́яний, ви́стояний; обсто́яний и т. д. |
| Отча́янный –
1) (полный отчаяния) розпа́чливий, розпу́чливий. • -ный крик, плач – розпа́[у́]чливий, несамови́тий, шале́ний, навісни́й (крик, плач). [Чи ті́льки в ка́зці ле́бідь умира́є не з кри́ком навісни́м, а з лю́бим спі́вом? (Л. Укр.)]. • -но – розпа́[у́]чливо; шале́но, несамови́то; 2) (о человеке: кому всё нипочём) о(д)чайду́шний, запе́клий, навісноголо́вий, шале́ний, неприторе́нний, забісо́ваний. • -ная голова, башка – шиба́й-голова́, очайду́ха (общ. р.), одчаю́га (общ. р.); 3) (крайний и опасный) о(д)чайду́шний. • -ный поступок, -ная храбрость – очайду́шний учи́нок, очайду́шна хоро́брість. • Употребить последнее -ное средство (прибегнуть к…) – вжи́ти оста́ннього очайду́шного за́собу, спо́собу, на одча́й душі́ (на одча́й бо́жий) пусти́тися (піти́). • -ное (безнадёжное) дело, положение – безнаді́йна спра́ва, безнаді́йне стано́вище. • Очутиться в -ном положении – опини́тися в безнаді́йному стано́вищі. • Отча́янно – о(д)чайду́шно, запе́кло, шале́но, несамови́то, безнаді́йно. • Сражаться -но – би́тися шале́но (очайду́шно, несамови́то). • Защищаться -но – борони́тися шале́но (очайду́шно). • Она больна -но – вона́ хо́ра безнаді́йно. |
| Охрани́тель –
1) охоро́нець (-нця), охоро́нник (-ка), (стар.) охорони́тель; (шутл.) борони́ло. [У ме́не до́бре борони́ло – оця́ лома́ка]; 2) вартови́й (-во́го), вартови́к, чатівни́к (-ка́). |
| Поми́ловать – (пощадить) поми́лувати кого́, (сжалиться) зми́луватися над ким. [Во́вчики-бра́тіки, поми́луйте мене́ – не ї́жте. Суд поми́лував злочи́нця]. • -вать жизнь (освободить от смертн. казни) – го́рлом дарува́ти кого́. • -луй (сохрани) бог – крий бо́же, боро́нь бо́же, хай бог ми́лує кого́. • -луй, что ты говоришь? • -луйте, что вы говорите? – дару́й, що ти ка́жеш? дару́йте, що ви ка́жете? [Дару́йте, невже́-ж це пра́вда?]. • -луй (опомнись), что ты делаешь, -луйте, что вы делаете – схамени́сь, що ти ро́биш, схамені́ться, що ви ро́бите? • Поми́лованный – поми́луваний. • Преступник -ван – злочи́нця поми́лувано. • -ться – бу́ти поми́луваним. |
| Пре́жний – коли́шній, (по)пере́дній, передні́ший, пере́дший, ра́ньший, (давний) да́вній, давні́ший, (очень давний) бог-зна́ коли́шній, ду́же да́вній, давне́зний, (старый) стари́й, (редко) пре́жній. [Андрі́й зга́дував коли́шнє (Коц.). Як-би́ мені́ зно́ву коли́шня си́ла (Л. Укр.). Коли́шня столи́ця. Коли́шній при́ятель. Да́вні приго́ди боро́нять від шко́ди]. • -нее здоровье, положение – коли́шнє здоро́в’я, -нє стано́вище. • -няя его жизнь – попере́днє його́ життя́. • Оставаться при -нем мнении – доде́ржуватися попере́дньої ду́мки. • В -нее время (времена) – за попере́дніх (да́вніх, коли́шніх) часі́в, коли́шніми часа́ми. • В -ние годы – коли́шніми (попере́дніми, передні́шими) рока́ми, коли́шніх (да́вніх) літ. • По -ему – як пе́рше, як коли́сь, по-да́вньому, по-старо́му, тим-же хо́дом. • Всё пошло по -ему – усе́ повело́ся по-старо́му (по-да́вньому). • Пуще -его – гірш, як пе́рше (як коли́сь), ще гірш (ще горі́й). • Теперь он несчастнее -него – тепе́р він неща́сніший, як пе́рше (як коли́сь). |
| Принадлежа́ть –
1) кому – нале́жа́ти, -ся, принале́жати, -ся кому́. [Уве́сь край нале́жав Вишневе́цьким (Стор.). Ми сами́ борони́ти потра́пим ті права́, що нале́жаться нам (Л. Укр.). Я принале́жу жі́нці (Куліш)]; 2) к чему (относиться) – нале́жати, -тися до чо́го. [Да́ний твір не нале́жить до письме́нства (Єфр.). До яко́ї па́ртії він нале́жить? Він не нале́жить до ворогі́в суспі́льности (Крим.). Вони́ нале́жаться до и́ншої націона́льности (Н.-Лев.). Це пита́ння нале́жить(ся) до філосо́фії]. • -жа́ть к числу кого, чего, к числу тех, таких – нале́жати(ся) до ко́го, до чо́го, до ти́х, до таки́х. [Я ніко́ли не нале́жав до тих пое́тів, що ввесь свій час мо́жуть оддава́ти пі́сні (Грінч.). До таки́х люде́й нале́жав і він]. |
| Происходи́ть, произойти́ –
1) (сделаться, статься) ді́ятися, поді́ятися и зді́ятися, чини́тися, зчиня́тися, зчини́тися, учиня́тися, учини́тися, роби́тися, зроби́тися, ста́тися, скла́стися; (твориться) твори́тися, утвори́тися и створи́тися, ко́їтися, ско́їтися; (совершаться, иметь место) відбува́тися, відбу́тися, захо́дити, зайти́. • Срв. Случа́ться, Твори́ться. [Що було́ коли́сь, те бу́де й знов, і що ді́ялось, те й ді́ятиметься, і нема́ ново́го нічо́го під со́нцем (Еккл.). Давно́ коли́сь те ді́ялось у вас на Вкраї́ні (Шевч.). Побі́жу мерщі́й додо́му, чи не поді́ялось чого́ там (Шевч.). Ось як воно́ зді́ялось, слу́хай (Стор.). Чини́лося те у да́вню давнину́ (М. Вовч.). У ме́ртвій ти́ші со́нного га́ю зчини́вся бій (Коцюб.). Не так воно́ ро́биться, як нам хо́четься (Номис). Як ста́лось це? І як могло́ це ста́тись? (Грінч.). Але тут і ста́лось чу́до (Самійл.). Ди́вне ди́во скла́лося тут (Грінч.). Надво́рі таке́ ко́їться, що і ви́глянути не мо́жна (Канів.). Що там ско́їлося вчо́ра межи ва́ми? (Коцюб.). І ніхто́ не зна́є того́ ди́ва, що тво́риться серед но́чи в га́ї (Шевч.). Як одбува́лася ця боротьба́ – не тре́ба нага́дувати, бо одбува́лась вона́ на на́ших очах (Єфр.). Батьки́ ніко́ли не зна́ють того́, що одбува́ється в душі́ ї́хніх діте́й (Крим.). Еволю́ція зна́чна зайшла́ від часі́в, як батьки́ борони́лись війно́ю (Самійл.)]. • Между ними -зошла́ ссора – між ни́ми зайшла́ сва́рка, ста́лася сва́рка. • Между ними что-то -зошло́ – між ни́ми щось ста́лося, щось зайшло́. [Що межи ва́ми зайшло́, най межи ва́ми бу́де (Франко). Те, що межи на́ми зайшло́, не було́ непорозумі́ння (Л. Укр.)]. • -зошло землетрясение – ста́вся, зчини́вся землетру́с. • -зошё́л неожиданный случай с кем – ста́лася, скла́лася несподі́вана приго́да кому́ и з ким. [Ста́лась йому́ приго́донька не вдень, а вночі́: занеду́жав чумаче́нько з Кри́му ідучи́ (Пісня)]. • Если -зойдё́т перемена – якщо ста́неться, за́йде, відбу́деться змі́на. • В нём, с ним -зошла большая перемена – з ним ста́лася, зайшла́, відбула́ся вели́ка змі́на. [Я почу́ла, що від то́го ча́су з ним зайшла́ яка́сь змі́на (Франка)]. • -ди́ть, -зойти́ с кем – ді́ятися, поді́ятися, ста́тися, роби́тися, зроби́тися з ким и кому́, пово́дитися з ким. [Ся́я молоди́ця зна́ла усе́, що з Окса́ною пово́дилось (Квітка)]. • С ним что-то -зошло́ – з ним и йому́ щось ста́лося, поді́ялося, зроби́лося. [Що з їм ста́лося – не зна́ти (Грінч.). Ста́лося хоробли́вій люди́ні те, що й пови́нно було́ ста́тися (Крим.)]. • Не понимаю, что это со мною (с ним) -дит, -зошло́ – не розумі́ю, що це зо мно́ю (з ним) и мені́ (йому́) ді́ється, ро́биться, поді́ялося, ста́лося, зроби́лося. [Бо́же мій! де це я?.. Що це зо мно́ю ді́ється? (Н.-Лев.). Що вам оце́ тако́го поді́ялось? (Федьк.). Що се з не́ю поді́ялось? (М. Вовч.). Що це її́ зроби́лося? (Житом.)]. • С ногами что-то -дит, -шло́ – нога́м щось ро́биться, зроби́лося. • Действие -дит – ді́я відбува́ється, веде́ться, прова́диться де. [Наро́дні ти́пи з тіє́ї місце́вости, де веде́ться ді́я пое́ми (Рідн. Край)]. • Дело -ди́ло в 20-х годах XIX века – ді́я ді́ялась в двадця́тих рока́х XIX ві́ку. • Разговор -дит с глазу на глаз, шёпотом – розмо́ва відбува́ється, веде́ться, прова́диться віч-на́-віч, по́шепки. [Розмо́ва звича́йно або́ урива́лася, або́ прова́дилася вже по́шепки, на у́хо (Єфр.)]. • Вчера -ди́ли выборы – учо́ра відбува́лися ви́бори. • Заседания -дя́т в здании городского совета – засі́дання відбува́ються в буди́нку місько́ї ра́ди. • Битва под Полтавой -ди́ла 27 июня 1709 года – би́тва під Полта́вою відбува́лася 27 че́рвня 1709 ро́ку; 2) (возникать, брать начало, быть следствием чего-л.) вихо́дити, ви́йти, похо́дити, піти́, става́ти, ста́ти, встава́ти, вста́ти, по(в)става́ти, по(в)ста́ти з чо́го, виника́ти, ви́никнути, ви́пасти з чо́го. [Вірш вихо́дить з то́го, що слова́ розставля́ються так, що приро́дні на́голоси сами́ собо́ю чергу́ються, як ви́міряні, ритмі́чно (Єфр.). Але́ не з тіє́ї наро́дньої пое́зії ви́йшло старе́ на́ше письме́нство (Єфр.). Звідкіля́ пішла́ мо́ва лю́дська (Крим.). Одні́ систе́ми тракту́ють, що мора́ль похо́дить з абсолю́тного авторите́ту (Наш). Таки́м чи́ном і ста́ла а́збука (Єфр.). З тихе́ньких усе́ ли́хо встає́ (Номис). Уся́к знав, що од йо́го у селі́ усе́ ли́хо встає́ (Квітка). Біль, що повстава́в з нудьги́ (Крим.). Отаки́м спо́собом і повста́в той по́діл пра́ці, що ми тепе́р скрізь ба́чимо (Єфр.). З цьо́го могло́ повста́ти вели́ке ли́хо (Загірня). Хто й зна, що-б воно́ ви́никло з цьо́го (Грінч.). З то́го-то й ви́пало, що пра́вди ні́где було́ шука́ти (Куліш)]. • -шло́ несогласие – повста́ла незго́да. • Это -дит от того, что… – це вихо́дить, виника́є, (по)стає́ з то́го, що… [Мо́же це виника́ло з то́го, що украї́нським кри́тикам дово́дилося ра́зом і обороня́ти пра́во украї́нського письме́нства на існува́ння (Єфр.)]. • Свет -дит от солнца – сві́тло похо́дить, вихо́дить з со́нця. • Эта болезнь -дит от простуды – ця хворо́ба постає́ з просту́ди. • От этого может -йти убыток – з цьо́го мо́же ви́йти шко́да, зби́ток. • -ди́ть откуда – похо́дити зві́дки. [Лоя́лем я зову́сь. З Норма́ндії похо́джу (Самійл.)]. • -дить, -йти от кого – похо́дити, піти́ з ко́го и від ко́го, народи́тися (во множ. понаро́джуватися) від ко́го. [Сини́ усю́ди від отці́в похо́дять (Куліш). З йо́го усі́ ті і Савлуки́ пішли́ по сві́ту (М. Вовч.). З Промете́я похо́джу (Л. Укр.). Де́які з них, як от князі́ Остро́зькі понаро́джувались од варя́го-ру́ських і ли́тво-ру́ських князі́в (Куліш)]. • Он -дит от знаменитого рода – він похо́дить з сла́вного ро́ду. |
| Пространный – просто́рий, обши́р(н)ий, (о речи, письме) широ́кий. [Земля́ на́ша просто́ра. Обши́р(н)і ліси́, степи́. У широ́кій промо́ві наро́дні права́ борони́в (Самійл.)]. |
| Про́тив, предл. с род. пад. –
1) про́ти, навпро́ти, напро́ти(в), су́проти́(в), насу́проти́(в), (визави) про́сто, напро́сто ко́го, чо́го. [Хло́пці стоя́ли оди́н про́ти о́дного (Н.-Лев.). Я сів на бульва́рі напро́ти буди́нку (Коцюб.). Супроти́в двора́ та твоя́ кума́ (Чуб.). Ха́та його́ стої́ть про́сто це́ркви (Борз.). Про́сто Зінька́ сиді́в зовсі́м бі́лий дід (Грінч.). Напро́сто Лаго́вського місти́вся за столо́м гре́цький ко́нсул (Крим.)]. • Я живу -тив – я живу́ про́сто це́ркви. • Поставить что -тив огня – поста́вити що попри ого́нь, про́сто огню́. • -тив неба на земле – про́сто (про́ти) не́ба на землі́; 2) про́ти, су́проти́(в) ко́го, чо́го; (вопреки) всупере́ч ко́му, чо́му; на ко́го, на що. [Проти наси́льства бороню́ся я (Грінч.). Супротив йо́го ніхто́ не всто́їть (ЗОЮР. І.). І доса́да упе́рше ворухну́лась в ме́не в се́рці супроти ньо́го (Л. Укр.). До́бре нам відо́мо, як тобі́ Бог помага́є на вся́кого во́рога (Куліш)]. • -тив воли, желания – проти во́лі, мимо во́лі, проти бажа́ння, всу́пере́ч бажа́нню, не́хотячи, наперекі́р, через си́лу. • Делать против ч.-л. желания – іти́ на су́переки а ким. • -тив убеждения, совести, чести – проти переко́нання, со́вісти (сумлі́ння), че́сти, всу́пере́ч переко́нанню, со́вісті (сумлі́нню), че́сті. • -тив течения – проти води́, устрі́ть води́. [Чи ле́гше тягти́ проти води́, чи за водо́ю (Гр. І.)]. • -тив солнца – навпаки́ со́нця. [Ву́лицями обхо́дила навпаки́ со́нця (Квітка)]. • Ошибка -тив языка, грамматики – поми́лка проти (супроти) мо́ви, проти (супроти) грама́тики. • Я -тив этого – я про́ти цьо́го, я проти́вний цьо́му. • Это -тив закона – це про́ти зако́ну, це проти́вно зако́нові. • Лекарство, средство -тив лихорадки, насморка – лі́ки про́ти пропа́сниці, про́ти не́житю и на пропа́сницю, на не́жить. • Помощь -тив кого – по́міч проти ко́го и на ко́го. [Запобіга́в їх по́мочи на Шве́да (Куліш)]. • Выступить, идти -тив неприятеля, войной -тив кого – ви́рушити, іти́ проти во́рога и на во́рога, війно́ю на ко́го. • Болезнь ваша -тив его болезни ничего не значит – хворо́ба ва́ша проти (супроти) його́ хоро́би нічо́го не ва́рта. |
Російсько-український народний сучасний словник 2009–
| Военный – 1) (относящийся к войне) воєнний, (для нужд войны, ещё) військо́ви́й; 2) (относящийся к армии) військовий; 3) (сущ.) військовик, вояк: • военная авиация – військова авіяція; • военная администрация – військова адміністрація; • военная база – військова база; • военная выправка – військова виправка (постава); • военная диктатура – військова диктатура; • военная доктрина – військова доктрина; • военная литература, наука – воєнна література, наука; • военная операция – воєнна операція; • военная присяга – військова присяга; • военная промышленность – військова (воєнна) промисловість; • военная разведка – військова розвідка; • военная служба – військова служба; • военная тайна – військова таємниця; • военная тактика, стратегия – військова тактика, стратегія; • военная техника – військова техніка; • военная форма – військова форма (уніформа); • военное время, военные годы – воєнний час, воєнні роки; • военное дело – військова справа, (редко) військовщина; • военное положение – воєнний стан; • военное присутствие – військова присутність; • военное училище – військове училище; • военные бедствия – воєнне лихоліття; • военные действия – воєнні дії; • военные люди – військові люди, військовики, вояки; • военные поселения – (ист.) військові поселення; • военные события – воєнні події; • военные учения – військові навчання; • военный билет – військовий білет; • военный врач – військовий лікар; • военный городок – військове містечко; • военный долг – військовий обов’язок; • военный завод – військовий завод; • военный комиссариат – військовий комісаріят; • военный коммунизм – (ист., полит.) воєнний комунізм; • военный корабль – військовий корабель; • военный округ – військовий округ; • военный переворот – військовий переворот; • военный трибунал – військовий трибунал; • военный флот – військовий флот; • переводить на военные рельсы – переводити на воєнні рейки; • театр военных действий – войовище, театр воєнних дій. [— Коли сверблять із вас у кого Чи спина, ребра, чи боки, Нащо просити вам чужого? Мої великі кулаки Почешуть ребра вам і спину; Коли ж то мало, я дубину Готов на ребрах сокрушить. Служить вам рад малахаями, Різками, кнуттям і киями, Щоб жар воєнний потушить. Покиньте ж се дурне юнацтво І розійдіться по домах, Панове виборне боярство; А про війну і в головах Собі ніколи не кладіте, А мовчки в запічках сидіте, Розгадуйте, що їсть і пить. Хто ж о війні проговориться Або кому війна присниться, Тому дам чортзна-що робить (І.Котляревський). За Россю почувся військовий оркестр (І.Нечуй-Левицький). Вояк, поставлений на варті, був простий селянин, новобранець (І.Франко). Непорадний поспішив до татарського коня, бо то була його воєнна добича (А.Чайковський). Воєнний означає «пов’язаний з війною»: воєнні роки, воєнний період, воєнний стан. Стосовний до війська та до військової політики зветься по-нашому військовий. Тож військова техніка, військовий аташе, військове училище, військова доктрина. У Верховній Раді весь час чомусь розмовляють не про військову, а про воєнну доктрину, що суперечить задекларованому позаблоковому статусові України. Певне, зросійщеним депутатам так «краще звучить», бо російською мовою обидва поняття відтворюються словом военный« (О.Пономарів). Присутні урядовці не криючись звинувачували офіцерів, що ті захрясли в хабарництві — надуживають владу; військовики, боронячись, відплачували тим самим (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Він прочитав листа і, заперечливо похитавши головою, хворобливим плаксивим голосом, що звучав як сердите каркання,— бо генерал намагався надати йому військової енергійности — сказав: »Відколи це цивільні мають право давати розпорядження нам, військовим? (Г.Петросаняк, перекл. А.Ґранаха). Муфтій знав, що вишеградці ніколи не мали слави завзятих вояків і воліли ліпше по-дурному жити, ніж по-дурному вмирати, і все-таки його здивувала байдужість і стриманість, з якою поставилися вони до його слів (Семен Панько, перекл. І.Андрича). Кінчивши науку, але бакалаврства не здобувши, він пішов у військо, гадаючи стати офіцером, полковником, генералом. Але військовщина обридла йому раніше, ніж він свої п’ять років одбув, і він почав мріяти про фортуну в Парижі (В.Підмогильний, перекл. Ґі де Мопасана). Це були люди воєнні, не казармові військові, а саме вояки, які билися постійно, не маючи практично часу на те, щоб напнути намети в таборі (О.Буценко, О.Шендрик, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). І розміри Всесвіту стануть військовою таємницею (С.Є.Лєц). Чим відрізняється військовий інженер від цивільного? Військовий будує гармати, а цивільний — цілі].  |
| Время – час, пора, година, момент, період, епоха, доба, часина, тривалість, час-пора, часина, (устар.) діб (ж. р.) (р. доби): • а в это время – а (аж) в цей (під цей) час; а (аж) тут; • благоприятное, удобное время – [добра] година; сприятлива година; добра нагода, слушний (нагідний) час; • было время когда – був час (були часи, була пора) коли; • в более отдалённые времена – за давніх часів, у давніших часах; • в давние, древние времена – давніми часами (за стародавніх часів, давніх часів, у давні часи), давньою порою, у давні давна (віки), за давніх-давен (за давнього давна), у [давню] давнину (у [давній] давнині), давниною, за старожитних часів, застародавна; за давнього часу; • в данное время – [в] цей час, тепер; • в другое время – иншим часом, в инший час, в инші часи; иншим (другим) разом; • в зимнее время – зимової пори (доби), узимі (узимку, зимою); • в какое время – якого часу (у який час), у яку годину, коли; в яку пору; • в короткое время, за короткое время – за малий (за короткий) час, не за великий (за невеликий) час, за малу часину (годину); • в летнее время – літньої пори (доби), літнього часу, улітку, влітку (уліті, вліті, літком, літом); • в лучшие времена – за кращих (за ліпших) часів, у кращі (у ліпші) часи; • в любое время – будь-якого часу (у будь-який час), першого-ліпшого часу (першої-ліпшої часини), кожного часу, коли хочете, коли завгодно; • в любое время суток – цілодобово; • в настоящее время – тепер (иногда разг. тепереньки, теперечки), теперішнім часом (за теперішніх часів), нині; у наш час, у цей час, зараз, нині, за нашого часу; на теперішній час; • в настоящее время, когда… – тепер (нині), коли; • в наше время – за нашого часу (за наших часів), за наших днів, за нас; • в недавнее время – за недавніх часів (недавніми часами), недавно; • в непродолжительном, скором времени – незабаром (невзабарі), незадовго (иногда невдовзі, невзадовзі), через (за) недовгий час, небавом (иногда разг. незабавки, незабаром), затого, (лок.) ускорості (ускорах); • в ночное время – уночі, нічною порою (добою), нічної доби, нічного часу, о нічній порі; (устар.) вночішнього часу; • в обеденное время – в обід (обіди), під (в) обідню пору (об обідній порі), обідньої доби (в обідню добу), в обідню годину; • во время, во времена кого, чего – за кого; за чого; за часів кого, чого; під що; під час чого; попри що; серед чого; при чому; (передається ще й орудним відмінком); • во время жатвы – у (під) жнива, під час жнив, жнивами; • во время новолуния (первой четверти) – на молодику (на молодиці), (изредка) на нову; • во время оно, во времена оны (устар.) – во врем’я оно; • во время поста – постом; • во время сна – під час сну, спавши, (разг.) упереспи (упересипи); • во все времена – за всіх часів, у всі часи, на всі часи; • во всякое время – повсякчас, повсякчасно, в усякий (у всякий) час, в усяку пору (годину), коли б не було; в усі часи; завжди; (изредка устар.) на всяку діб; • в одно время – заразом; одночасно; • в одно и то же время – за одним заходом; одночасно; водночас; • в определённое время – у певний (визначений) час, певного часу; за певний, визначений час; (в опред. сроки) певними термінами, певними речінцями; • во сколько времени? – о якій годині?; • [в] первое время – на початку, спочатку, перший час, на перших порах, спершу; • [в] последнее время – останнім часом (останніми часами), останнього часу (в останній час); в останні часи; • в прежнее время, в прежние времена – за попередніх часів (давніших колишніх), попередніми часами, давніших літ, перше, (иногда разг.) упершені (упервині), попереду, давніш, давніше, раніш, раніше, передніш, передніше; (вульг.) допреж сього, спрежду; • в рабочее время – у робочий (у робітний) час, в [під] робочу (робітну) пору, під робочий (робітний) час, робочої (робітної) пори, робочою (робітною) порою; • временами и дурак правду говорит – як коли й дурне правду тне (Пр.); на премудрих часом чорт їздить (Пр.); і на мудрім дідько на Лису гору їздить (Пр.); • временами нужно… – часами (деколи) треба…; • время абсолютное – час абсолютний; • время боронования – волочінка; • время будущее – час майбутній, прийдешній; • время, в которое жили деды – дідівщина, дідизна; • время возки копен, хлеба с поля – возовиця, коповіз; • время вставания – устанок; • время выдержки (техн.) – тривалість витримування; • время всему научит – час усього навчить; час — найкращий учитель; • время все раны лечит – час усе лікує (Пр.); час всі рани гоїть (Пр.); збіжить вік – ото тобі й лік (Пр.); • время года – пора (доба, відміна) року; • время — деньги – час — то гроші; година (час) платить, година (час) тратить (Пр.); не товар платить, а час (Пр.); • время до восхода солнца – досхідна пора (доба); • время дообеденное – задобіддя, задобідня година; • время жатвы – жнива; • время золотое (молодые счастливые годы) – золота пора, золотий (красний) час, золоті (красні) роки (літа), красна молодість; • время идёт – час минає (збігає, плине); • время идёт быстро – час швидко минає (упливає), час лине [хутко, прутко]; • время испытания (техн.) – тривалість випробування; • время, когда весной снег тает – відталь; • время, когда греет солнце (разг.) – вигріви; • время, когда ложатся спать – час, коли лягають спати, (разг. давн.) ляги (лягови, обляги, лягмо), (нареч.) улягом, облягома; • время, когда пасётся скот – пасовиця; • время кончилось (истекло) – час збіг, строк (термін) скінчився (минув, вийшов); • время косьбы (косовица) – косовиця; • время летит – час лине (летить, біжить), (образн.) час не змигнеться, (груб.) час чухрає; • время между весною и летом – залітки; • время не ждёт (не терпит, не стоит) – час не жде (не чекає, не стоїть, не триває), час тіснить; • время опадання листьев (листопад) – листопад, (иногда) падолист; • время от времени, от времени до времени – від часу до часу (час від часу, зрідка з часу до часу), часом (часами), час до часу, (зрідка) коли-не-коли; иноді, инколи; спорадично; • время пахания, пахоты – оранка; • время после зимы, когда ещё возвращаются зимние явления – відзимка; • время послеобеденное – пообідній час; сполуденок; • время поступления бумаги – час вступу паперу; • время перед вечером, под вечер, предвечерье – підвечірок (підвечір), підвечір’я (надвечір’я, надвечірок); • время перед жатвой, перед сбором нового хлеба – час перед жнивами, перед збором нового хліба, переджнив’я, (устар.) переднівок; • время перед обедом, предобеденное время – передобідній (передобідяний) час, передобідня пора (година, часина), передобіддя (переобідок) надобіддя; • время покажет – час покаже, з часом буде видно, з часом побачимо; • время полуденное приближается – (разг.) береться під обіди; • время появления первого льда – перволіддя; • время предрассветное, рассвет – досвіт, досвіток, досвітній час, досвітня година (доба, пора); • время прибавочное (для работы) – надробочий час; • время приближается, приближалось к полночи – доходить, доходило до півночі, береться, бралося (добирається, добиралося) до півночі, наближається наближалася північ; • время придёт — слезы утрет – час мине – сльози зжене (Пр.); • время прошлое, давно минувшее – час минулий (давній, давноминулий), давні (минулі) часі, давня давнина; • время работает на нас – час працює на нас; • время релаксации (техн.) – тривалість релаксування; • время роения пчёл – рійба (ройовиця); • время рождения овец – обкіт (р. -коту); • время сгребания сена – гребовиця; • время скоро проходит – час швидко упливає; • время собирания мака – макотрус; • время суток – час доби; • время терять – гаяти час, марнувати час; • время тянется долго – час тягнеться (спливає) довго; • время удара (техн.) – тривалість удару; • время упущено – упущено (пропущено) час (насм.) пора перепорилася (перепоріло); (устар.) проминуто час; • время успокоения (техн.) – тривалість заспокоєння; • в свободное время – на дозвіллі, вільного (гулящого) часу, вільним (гулящим) часом, у вільний (гулящий) час, на [по]гулянках (гулянками), гуляючи; • в своё время – свого часу (у свій час, іноді за свого часу); у належний час; (своевременно) своєчасно; на свій час; • всё время (разг.) – увесь (весь) час, усе, одно, повсякчас [годину], раз у раз (раз по раз); • всему своё время – на все свій час, усьому свій час; • в скором времени – незабаром, скоро, невдовзі; • в старое время – за старих часів, у старовину, за давніх часів (за давнього часу), у давнину; • всякому овощу свое время – усякий овоч має свій час (Пр.); порою сіно косять (Пр.); не тепер по гриби ходити: восени, як будуть родити (Пр.); кусає комар до пори (Пр.); тоді дери луб’я, як дереться (Пр.); • в течение… времени – протягом… часу; • в течение некоторого времени – протягом якогось часу; • в течение непродолжительного, некоторого времени – не за великий час, протягом недовгого часу; протягом якогось часу; за якийсь час; • в то время – того часу (в той час, під той час, тим часом, тими часами, за тих часів), на той час (на ту пору, о тій годині), за тієї години, [саме] тоді, тією добою (тієї доби); тоді; • в то время как… – тоді як, тимчасом як…; у той час як (коли)…; як; тоді, коли; тоді; того часу; під той час; тими часами; на той час; на ту пору; • в то же [самое] время – одночасно (рівночасно), в той-таки час (в той самий час), заразом, водночас (воднораз), (иногда) за одним заходом; • в условленное время – умовленої години, як умовлено; • в хорошее время (пока было хорошо) – за доброго часу, за добра; • выбрать время – вибрати годину (часину), улучити (спобігти) годину (час, часину); • выиграть время – вигадати час; • в это время – у (під) цей (під теперішній) час, у цю пору (в ці пори, о цій порі, тим часом); сей (цей) час; тут; • давать, дать время на что – давати, дати (надавати, надати) час на що; • делу время, потехе час – коли почав орати, так у сопілку не грати (Пр.); попрацюй влітку, відпочинеш взимку (Пр.); іди в гості сміло, як не жде дома діло (Пр.); • для своего времени – [як] на свій час; [як] для свого часу; під цей час; до времени; • до поры до времени – до часу, до пори, до часу, до якогось (до котрогось, до певного) часу, поки (доки) що; до слушного часу; до слушної нагоди; (устар.) покіль що; • до времени, прежде, раньше времени – передчасно (дочасно), перед часом (до часу), без часу, завчасно (завчасу), без пори; • долгое время – довгий (великий) час; • до настоящего (сего) времени – досі, до цього часу, дотепер, донині; • до недавнего времени – донедавна, до недавнього часу; • до недавнего времени бывший (существовавший) – донедавній; • до позднего времени (до поздней поры) – до пізнього часу, до пізньої години (пори), допізна; • до последнего времени – до останнього часу, донедавна; дотепер; • до сего времени (книжн.) – до сього (до цього) часу, досі; • до сего времени (до настоящего времени) бывший (существовавший) – дотеперішній (досьогочасний); • до того времени – доти, до того часу; (иногда) дотіль, дотиль, (диал.) дотля; • до того времени бывший (существовавший) – дотогочасний; • ей время выходить замуж – їй час іти заміж (дружитися, віддаватися), вона вже на відданні, вона вже на порі (у порі); • ему время (пора) жениться – час йому женитися (дружитися, одружуватися), він уже на порі (у порі), він уже на оженінні, він уже дохожалий (доходжалий), (лок.) він уже на стану став, (образн.) він уже під вусом, він уже підвусий; • если позволит время – якщо (коли) матиму час, якщо матиму коли; як буде коли; • есть время – є час; є коли; • за отсутствием времени – за браком часу; через брак часу; не мавши (не маючи) часу; • засекать, засечь время – відмічати, відмітити (реже заміча́ти, замі́тити, рус. засікати, засікти) час; • знай время и место – знай своє місце й час; • и до настоящего времени – і досі, і донині; й дотепер; і до цього (до теперішнього) часу; • идти с духом времени – іти з духом часу; потрапляти часові; • имел время – мав час; мав коли (мені) було коли; • имею время – маю час; у мене є час; маю коли; [мені] є коли; • иное время — иное бремя – що вік, то інший світ (Пр.); • как раз в то время – саме тоді; саме під (в) той час; • как раз в это время – саме тепер; саме тоді; саме під (в) цей час; під (в) той час; саме; • ко времени – вчасно, упору (впору); • короткое время – малий час; часочок; часинка; мала часина; • к тому времени – на той (під той) час; до того часу; під (на) ту пору; • летнее время – літо; • мне теперь не время – [тепер] я не маю часу; [тепер] мені нема коли; [тепер] мені ніколи; • на будущее время – надалі; на дальший час; на майбутнє; (иногда) на потім; (устар.) на потомні часи; • наверстать потерянное время – надолужити втрачений (страчений, згаяний, загаяний) час; • на вечные времена – на вічні часи; на безвік; на (у) вічний час; (устар.) на всі віки потомні; • на время – на [якийсь] час; до часу; про час; • надлежащее время – певний, слушний час; • назначенное, урочное время – визначений (призначений) час; визначені (призначені) години; • на короткое время – на [невеликий] час; на часину (на годину); на малий (на короткий, недовгий, якийсь) час; • на некоторое время – на який (на якийсь, на деякий) час; на яку (на якусь, на деяку) годину; на [який там] час; до часу; • на неопределенное время – на безрік; • настоящее время – час теперішній; • наступает, приближается обеденное время – настає (надходить) обідній час (обідня пора, обідня година); під обіди береться; • наступили дурные времена – настали лихі часи (злигодні); тісні роки впали; • нашего времени, относящийся к настоящему (нашему) времени, настоящий, современный нам – нашого часу (наших часів); сьогочасний; наших днів; сьогоденний; • на это требуется много времени – на це треба багато часу; це потребує (вимагає) багато часу; це відбере (забере) багато часу; • неблагоприятное, бедственное время – недобрий (лихий) час; недобра (лиха, тяжка, нещаслива, злигодня) година; лихоліття (устар. лихівщина); знегода (знегіддя); • не в наше время – не за наших часів; не за нас; не за нашої пам’яті; • не в своё время, не вовремя – не час; невчасно; не свого часу (не в свій час); не в пору; не в час; • не ко времени – не під (не в) пору; невчасно; не в слушну хвилину; не слушної пори; • некоторое время – який[сь] (деякий) час; (зрідка) котрийсь час; яка (якась) часина; скількись (кілька) часу; (зрідка) час-година; • нет времени у кого – не має часу хто; немає часу кому, у кого; не має коли хто; нема коли (ніколи) кому; ніколиться кому; (образн.) ніколи вже по опеньки ходити; нема коли (ніколи) [й] угору глянути; не маю часу; • не те времена – не ті часи; не та доба; (образн.) не тим вітром повіяло; • нет свободного времени – часу немає; (от работы) виробу немає; • не хватает, не достаёт времени – не стає (не вистачає) часу; (разг.) ніколиться; • новые времена – нові часи; нова доба; (образн.) новий вітер повіяв; • нужно идти в духе времени – треба потрапляти часові; • обеденное время – обідня година (пора, доба); обідній час; обід[и]; • около того времени – близько того часу; • определённое время – певний (визначений, призначений) час (термін); • от времени до времени – час від часу; з часу до часу; • относящийся к этому, к тому, к новому времени – сьогочасний; тогочасний; тодішній; цьогочасний; новочасний; тоговіковий; • отсутствие свободного времени, недосуг – брак [вільного] часу; нікольство; • первое время, в первое время – на початку (спочатку); перший час (за перших часів); попервах; • по временам, временами, время от времени – часами (часом); порою; коли-не-коли; десь-колись; інколи; десь-не-десь; • по нынешним временам, по настоящему времени – [як] на теперішній час; [як] на теперішні часи; • по теперешним временам – як на тепер; як на ці (теперішні) часи; • потеря времени – трата часу; перевід (переводження) часу; марнування (гаяння) часу; • потерять время – згубити (змарнувати, згаяти, стратити, перевести) час; • потребуется много времени – візьме (забере) багато часу; • праздно время проводить, провести – переводити, перевести час; гуляти, згуляти; гулі справляти; байдикувати; • приходит, придёт, пришло время – настає, настане, настав (надходить, надійде, надійшов, приходить, прийде, прийшов) час; настає, настане, настала (надходить, надійде, надійшла, приходить, прийде, прийшла) година; година впаде, впала; • продолжительное время – тривалий час, великий час; довший час; довго; чимало часу; • прошедшее время – минулий час; минулість; той (ген той) час; • рабочее время – робітний, робочий час; • раннее, утреннее время – зарання; заранок (позаранок); • самое время – саме час; • свободное время – дозвілля; гулящий час; • с давнего времени – віддавна (здавна, спозадавна, спрадавна); з давніх (з прадавніх) часів; з давньої давнини (з давнього-давна, з давніх-давен); од найдавніших давен; • с какого времени? – відколи?; з якого часу?; • сколько времени? – котра година?; • с незапамятных времён – з давніх давен; від найдавніших часів; • с недавнего времени – з недавнього часу; знедавна (віднедавна); • с незапамятных времён – від (з) найдавніших (від непам’ятних) часів; з давнього-давна (з позадавного-давна, з давніх-давен); споконвіку (споконвічно); з вік-віку (з-перед віку, з правіку, від віку-правіку); • с некоторого времени – з якогось (від якогось, від котрогось) часу; • со временем – згодом, з часом; • со времени – від часу, від часів; з часів; • спустя долгое время – по довгому часі; довгий час пізніше (по тому, після того); • спустя (через) некоторое время – [трохи] згодом (трохи згодивши), згодня; перегодом (перегодя [якийсь час]), невдовзі (невзадовзі), небавом (незабавом, незабавно, незабавки), незабаром (зрідка невзабарі); по якімсь (по недовгім, по малім) часі; за якийсь час (зрідка за якимсь часом, за недовгим, за малим часом, по часі), по якійсь (по недовгій, по малій) годині; за якусь (за недовгу, за малу) годину; (зрідка) далі-подалі, далі-далі, туди далі; • старые времена – старі часи, давнина, старовина (старосвітщина, старосвітчина); • с течением времени – з бігом (з плином) часу, з часом, [трохи] згодом, дедалі; • с того времени как… – відколи, відтоді як…, з того часу як (коли)…, з тих часів як…; відколи; • с того времени, с тех пор – з (від) того часу (з тих часів), з тієї пори, відтоді; • с этого времени, отныне – відтепер (віднині), з цього (від цього) часу; • тем временем – тим часом, поки [там] що; • теперешнее время – теперішній час (теперішні часи), теперішність, сьогочасність, сучасність; • терять, потерять, тратить, потратить время [попусту] – марнувати, змарнувати (гайнувати, згайнувати, бавити, збавити) час, [дурно, дармо, даремно, марне] гаяти, згаяти, прогаяти (тратити, стратити, марнувати, змарнувати, губити, згубити) час, за дурницю гаяти, згаяти, загаяти час, [марно] зводити, звести (переводити, перевести) час; • то время – тогодення; • того времени, относящийся к тому времени (к тем временам) – тогочасний, тодішній, того часу (тих часів), (тоді) тоговіковий; • трата времени – гайнування (трата, втрата, перевід) часу, гайка, бавлення; • требующий, отнимающий много времени – (про роботу тощо) забарний, загайний, (лок.) забавний (бавний); • тяжелое, плохое время – лиха (важка, зла) година, лихі (важкі, злі) часи, злигодні (злі години), сутужний час, лихоліття; • убивать, убить время – гаяти, згаяти, загаяти, прогаяти час; марнувати, змарнувати, перевести, переводити час; струювати час; • удобное, благоприятное время – добра нагода, добра година, слушний час, сприятлива година; • указанное время – указаний (зазначений) час; • улучить, выбрать время – знайти (вибрати) час (часу), вигадати (вигодити) годину; добрати час (часу); • у него (у нее…) не было времени – він (вона…) не мав (не мала…) часу, він (вона…) не мав (не мала…) коли, йому (їй…) не було коли, йому (їй…) ніколи було, йому (їй…) ніколилося; • условленное время, проведенное в обучении ремеслу – термінування; • утреннее время – зарання, заранок; • через некоторое время – з часом, згодом, через який[сь] час, за якимсь часом, через скільки часу, трохи згодом; • это было не в мое (не в наше…) время – це ще не за мене (не за нас…) було, не за моїх (не за наших…) часів це [те] діялось, не в мої (не в наші…) часи це (те) діялось, (иногда лок.) не за мого (не за нашого) уряду; • это займёт, потребует много времени – це багато візьме (відбере забере) часу, на це багато піде часу. [При добрій годині всі куми і побратими, а при лихій годині немає й родини (Пр.). Хто в літі гайнує, той у зимі голодує (бідує) (Пр.). Вдень тріщить, а вночі плющить (Пр.). Нічною се було добою (Котляревський). Вітрець схопився об обідній порі (Сл. Гр.). То було за царя Панька, як земля була тонка (Пр.). При добрій годині всі куми й побратими (Пр.). Не сотні вас, а міліони Полян, дулебів і древлян Гаврилич гнув во врем’я оно (Т.Шевченко). Саме упереспи це робилось (Сл. Гр.). Франко мусів бути за одним заходом і воїном, і робітником (Б.Грінченко). Ой чом тепер не так, як перше було (Сл. Гр.). Упервій не так робилося (Сл. Гр.). Вона збудована вже в возовицю (Л.Українка). Се було саме у коповіз (Сл. Ум.). Як почнуться вигріви, то сніг пропаде (Сл. Гр.). Нерано, вже й пізні ляги минули (М.Коцюбинський). Хто б се глупої ночі, в такі вже обляги прийшов (Г.Барвінок). А час, мов віл, з гори чухра, його́ не налига́єш (П.Гулак-Артемовський). Уже й під обіди береться (Сл. Гр.). Все добре в свій час (Пр.). Це було саме в гребовицю (Сл. Гр.). Це було за царя Горошка як людей було трошка (Пр.). До часу глек воду носить (Пр.). До пори, до часу збанок воду носить (Пр.). Пішов перед часом сиру землю гризти (І.Франко). Пив дуже горілку, та так без пори і вмер (Сл. Гр.). Сідай, коли маєш час (М.Кропивницький). Мочила коноплі під холод та захолодила ноги (А.Тесленко). Най буде про час і така, навпослі я зроблю гарну (Сл. Гр.). Це не за нас стало, не за нас і перестане (Пр.). Гарні гості, та не в пору (Пр.). От раз тому багачеві заніколилось, а саме була сінна косовиця… (Казка). Часом з квасом, порою з водою (Пр.). Живі картини з позадавнього-давна виступали в дитячій голові (П.Мирний). Винен був гроші і не віддав, а далі-подалі віддав (Сл. Гр.). Час тягнеться довго, наче голодне літо (Пр.). Іде він до неї о пізніх лягах. Облягома приїхав. Були пізні лягма. У пізні лягови пряду. Робив од устанку до смерку. Не поможу тобі, бо й самому ніколиться (АС). У лихий час і кум за собаку (Пр.). І тільки час ледь чутно зве на герць. Підступний ворог, не бере нахрапом. Він стиха п’є бурхливі води серць і плоті хліб з’їдає — теж неквапом (Люцина Хворост). Ти так хочеш назад, в узвичаєний ритм часоплину… (Л.Хворост). Де зараз ви, кати мого народу? Де велич ваша, сила ваша де? На ясні зорі і на тихі води Вже чорна ваша злоба не впаде (В.Симоненко). Часу немає ніде (Анастасія Поритко). Час тече. А коли наливати — булькає (В.Слапчук). Вірю: прийде час, і ми зустрінемось. Подивимось одне одному в очі; потиснемо міцно руки українським воякам; дамо по пиці олігархам; низько вклонимось могилам загиблих на війні із зовнішнім і внутрішнім ворогами; підтримаємо скалічених на цій війні, їхні родини і родини загиблих, продовжуючи при цьому розбудовувати по-справжньому вільну Україну (Володимир Балух). Скоро отак ізлагодився, не хотів наш гідальго марно часу гаяти і здійснення своїх намірів на безрік одкладати, бо від того світові неабияка могла вчинитися шкода; скільки ще в ньому зла треба знищити, скільки беззаконня скасувати, скільки сваволі впинити, скільки помилок виправити, скільки повинностей виконати! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Вони не вміли ні читати, ні писати й збували час воюючи, грабуючи та полюючи (Ю.Педан, перекл. Індра Монтенелі). Але що дивуватися, лежиш, прикутий до ліжка, часу як мух на гімні, невідомо що з ним робити (Ігор Пізнюк, перекл. Вєслава Мислівського). Його служниця Катрін, із якою во врем’я оно вони віддавались утіхам плотським, звісно, зірок з неба не хапала, але була вірною, неговіркою й старанною господинею і не прихищала на кухні гостей, ласих до смаковитих решток і вин доброї витримки (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). — Він сумує, — відповіла Урсула. — Йому здається, що ти маєш небавом умерти. — Скажи йому, — всміхнувся полковник, — що людина вмирає не тоді, коли повинна, а тоді, коли може (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). — Мушу зізнатися вам, що я викладаю літературу в Ліможі й коли-не-коли насмілююсь друкуватися в місцевій газеті (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). Навіть горе з часом виплаче всі сльози, тільки Час може втамувати скорботу, Час, свідок того, як гаснуть усі почуття, усі людські пристрасті, Час розрадник усіх жалів (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Він скоса дивиться на нас, тримаючи в руці чарку, але мовчить. За хвилину він раптом каже в напівтемряву: «А що таке, власне, час?». Георг здивовано опускає свою чарку на стіл. «Перець життя», — спокійно відповідаю я. Мене старий шахрай так швидко не зловить своїми трюками. Недарма ж я член верденбрюкського клубу поетів: ми звичні до великих питань (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Та хоч би що бачили їхні очі, хоч би яка тяжка праця спала на них і ще спаде в майбутньому, вони залишалися вишуканими й шляхетними, як монархи на вигнанні: сповнені гіркоти, гордовиті, зовні байдужні, зичливі одне до одного, тверді, мов діамант, і яскраві та крихкі, мов кришталики розбитої люстри в них над головою. Колишні часи минулися назавжди, але ці люди й далі житимуть так, наче їхній світ ще не минув,— чарівні й забарні, твердо впевнені, що нема чого вихоплюватись один з-перед одного як ті янкі, аби загребти зайвий гріш, прикипілі навіки до давніх своїх звичок (Р.Доценко, перекл. М.Мітчел). Насправді час нікуди не спливає, спливаємо лише ми самі (М.Чайковська, перекл. К.Бруена). Його щоденники тих років документують нескінченну процесію початків: безцільні прогулянки в парку; недочитані книжки; облишені задуми; нереалізовані креслення. Життя минало у спробах згаяти дні. І в чеканні, коли ж розпочнеться майбутнє (Я.Стріха, перекл. Дж.О’Конора). Час — гроші (Б.Франклін). Поки ми думаємо, як згубити час, нас згублює час (Альфонс Але). Час — прекрасний учитель, але, на жаль, він убиває своїх учнів (Г.Берліоз). Любов до минулого часу найчастіше не що інше, як ненависть до часу теперішнього (П.Буаст). Час усіх розкладе по своїх місцях] |
| Грудь, анат. – груди, грудина, груднина; (жен.) лоно, перса; цицька, грудь, (груб.) цицяк, (жен., жарг.) балкон, відра, балони, ціцерони, батони: • бить себя в грудь – бити себе в груди; • брать грудью – брати (здобувати (добувати) штурмом (приступом); • взять, схватить за грудь в драке – ухопити за петельки, узяти за барки; • всей грудью навалиться – щосили навалитися (налягти, наперти); • встать, стать, стоять грудью за кого, за что (книжн.) – ставати, стати стояти стіною (муром) за кого за що, мужньо боронити (захитати) кого, що, обставати щосили (що є снаги) за ким за чим; • выпятить грудь – випнути груди; • грудь колесом – випнуті груди; • дышать полной грудью – дихати на повні груди; • кормить грудью – годувати груддю, давати грудь; (редко) годувати грудьми; • либо грудь в крестах, либо голова в кустах – або здобути, або вдома (дома) не бути (Пр.); або вдома (дома) не бути, або волі здобути (Пр.); або (хоч) пан, або (хоч) пропав (Пр.); • отнять ребёнка от груди – відлучити дитину; • полной грудью, во всю грудь – на всі груди, на повні груди; • стоять грудью за кого, что – стояти стіною (грудьми, муром); • человек с волосатой грудью – з волохатими грудьми, волохатогрудий (диал.) космогрудий; • человек с раскрытой грудью – розхристаний. [Нічим грудини прикрити (Номис). В стайні родила, в яслах сповила, Сіном прикрила, груддю кормила Божого Сина Марія (Колядка).У тумані на могилі, Як тополя, похилилась Молодиця молодая. Щось до лона пригортає Та з туманом розмовляє (Т.Шевченко). Зирк! — на кухонних дверях стоїть панич. Його голова й борода закустрані, його очі заспані, біла вишивана сорочка розхристана і з-під неї виглядає тендітніша від рожевого лепесточка груднина (П.Мирний). Рука паничева якось гріє, лоскоче; Христя червона, як маківка, схилила голову на один бік і придавила підборіддям його руку до своєї шиї. Вона почула, як її серце забилося, як дух у грудях затнувся, високо піднімаючи повне огню лоно (П.Мирний). На привітання чоловіка вона встала, прикрила грудь білою мережаною сорочкою і поклала дитину в колиску (А.Чайковський). А московський байстрюк раз по раз шукає грудий. На стіні відбивається її кругла грудь, як гора, а губи байстрючка виглядають на стіні, як пажерливий змій. Думає вона собі, що цей хлопець, як опир, витягнув в себе всю її жіночу честь і ще всю мою кров витягне (В.Стефаник). Очі її горіли, перса важко дихали, коси розпустилися (М.Коцюбинський). Разом з усвідомленням йому відроджувався на устах поцілунок, що він урвав, притиск грудей і сласне оповиття голих рук. Голих! Як пізно він це зрозумів! (В.Підмогильний). Волосаті груди їй ходили ходором над сухими ребрами, що вилазили з лахміття (І.Багряний). Одні били себе кулаками в груди та присягалися, що на власні очі бачили, як Інокеша стояв посеред хати на колінах у сльозах і молився на свою жінку, як на ікону. (Г.Тютюнник). Горне до себе сина, кормить грудьми — шкода, молока мало, кепські харчі (У.Самчук). — От і добре, що прийшла, — дивиться на вдову і чомусь пригадує ті вечори, коли отут на ставку жінки перуть шмаття і годують немовлят грудьми, що стікають молоком та місячною дрімотою (М.Стельмах). А скажи — Модільяні був ідіот? — допитувалась вона, коли я вправними, як у піаніста, пальцями вигравав на засмаглих персах (В.Стус). — Уфф!.., — відсапується, схопившись за груди — нічогенькі батончики, десь, мабуть, четвертого розміру (О.Забужко). Як кобіту хтось лапає за цицьку, то мусить вона стогнати і очима вивертати. Такий порядок (Ю.Винничук). Безумство моє — і гірке, і солодке, бо всі Його розпізнали по блиску очей і утомі — На кедровім ложі я довго збирав невагомі Розгублені перса, що пахли, мов персика сік… (М.Кіяновська). Як хлипко вивисне цицяк І затремтить драглисто-дрібно, Шепоче серце: щось не так! Це до кохання не подібно! Коли ж туга і пружна грудь, Коли руці на ній не слизько, Я знаю, що любові буть, Я знаю, що вона вже близько! (Ю.Позаяк). Якщо цицьки дрібні-драглисті Й брутально схильні до звисання, Жени від себе мрії чисті — Бо це ніяке не кохання. Якщо цицяк тремтить хлипливо, Коли руці на ньому слизько, Втікай скоріше — це зрадливе, Заразне й капосне дівчисько. Любов лиш там, де грудь тугенька, Рожева, пружна і налита, І не вміщається у жменьку — Пахнюча, ніжна й соковита. Оце і є солодка втома, Твоя омріяна коханка: Хапай її, тягни додому І шпортай з вечора до ранку. Запам’ятай, цю прозу світу — Життя таке хистке-мінливе: Все інше, що ще є в кобіти В коханні зовсім не важливе (Ю.Позаяк). Одіссей же рукою Правою раптом за горло стару Евріклею вхопивши, Лівою ближче до себе її притягнув і промовив: “Неню, невже погубить мене хочеш? Сама ж ти своєю Груддю мене згодувала!" (Б.Тен, перекл. Гомера). Один хлопець побіг сказати клюшниці й небозі, що там пана їхнього й дядька на волах везуть, а він худющий такий та жовтий прямо на сіні лежить. Боже, як заголосили поштиві білі голови, аж жаль було слухати! Плакали, били себе в груди та кляли-проклинали ті мерзенні рицарські романи, і все те вибухло з новою силою, коли Дон Кіхот переступив рідний поріг (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Тоді Амброджуоло сказав: — По правді вистачило б із тебе і сих доказів, та як ти хочеш інших, я подам їх. Скажу тобі, що в мадонни Дзіневри, дружини твоєї, під лівою груддю чималенька родима цятка, а круг неї золотих волосинок шестірко (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). Жінку, якій вранці того дня вирізали другу грудь… (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Перші півтори милі, себто всю дорогу до загорожі Доузі Бойлана, я не міг подумки відволіктися від тендітного тіла і маленьких цицьок, що притиснулися до моєї спини. І поки трактор гуркотів по об’їзній дорозі, розмахуючи кущорізом і виючи диференціалом, я ледь не сказився від жаги і від жаги і від злості на свого братана (В.Горбатько, перекл. П.Кері). Немовля весь час вередувало й скиглило. Воно люто смоктало грудь, проте в Людмили, хворої і анемічної, молока було мало (О.Негребецький, перекл. М.Левицької). Альберта підійшла до мене й нахилилася наді мною, і я побачив обрис найкрасивіших грудей, хотів із розгону подумати — найкрасивіших грудей Варшавського Договору, але ж змінився вигляд світу, і тепер я бачив обрис найкрасивіших грудей Атлантичного або найкрасивіших грудей Європейського Союзу, чи обрис найкрасивіших грудей держав-кандидатів до Європейського Союзу (І.Пізнюк, перекл. Є.Пільха). 1. В маршрутці молода мама просить дитину: — Доню візьми цицьку, бо час вже їсти… — Доню візьми цицьку, бо зараз дядькові віддам. — Дядько: — Доню, думай скоріше, бо я вже три зупинки проїхав. 2. Чоловіки й жінки могли б частіше ззиратися очима. Якби не цицьки]. |
| Жираф, жирафа – (от араб.) жираф, жирафа. [Отут уже держіться. Тут уже кожний тріск гілки — то тріск усіх ваших нервів. Падіння шишки з ялинки — атомна бомба. Стрибок зайця — мінімум стрибок жирафи. Лисиця — тигр. А ви ж зайців і лисиць не стріляєте. Боже борони! Найтяжчий злочин — стріляти на вовчій охоті в щось інше, крім вовка (О.Вишня). він розквасив носа, але скалиться до мене — бо такий п’яний, що мозок не розуміє, як боляче тілу. Суґа, хилитаючись, зводиться на одне коліно, наче хоче попросити моєї руки до шлюбу. Устає, стійкий, мов новонароджений жираф і валиться спиною на стелажі з воєнними кінами (О.Негребецький, перекл. Мітчела Девіда). У ресторані офіціянт зсуває столи. Підходить другий: — Банкет буде? — Та ні, хтось замовив шийку жирафа…]. |
| Защищающийся – який (хто) захищається, борониться. |
| Льстивый – лести́вий, підле́сливий, обле́сливий, уле́сливий, обле́сний, (зап.) підхлі́бливий, підхлі́бний; підла́зистий: • льстивые речи (слова) – лести́ва (вле́слива, підлеслива, улеслива) мо́ва (слова), влеща́ння, ле́стки. [Улесливий чоловік схожий на кішку: спереду ласкав, а ззаду кусає (Пр.). Ну, вже і ти́, підле́сливе леда́що (Грінч.). Си́пала обле́сливими слова́ми, на́че дрібни́м горо́хом (І.Нечуй-Левицький). Юрко був розумний, хитрий та підлесливий (І.Нечуй-Левицький). — Я думав, що маю діло з чесним, правдивим купцем, а не з нахабним, облесливим чоловіком (І.Нечуй-Левицький). Як кого одурять похвальбою або лестивою річчю, то люди й кажуть: «Упустив рака з рота» (Олекса Стороженко). Але Орися виступила наперед і гордо підняла голову: — Я за батька відповідатиму і певна, що з моїм словом він згодиться завжди і всюди. Не здаватись ні на які улесливі слова ворогів, а вмерти всім при зброї, боронячи до останнього наші святощі! Але і вмираючи, силкуватись залучити за собою в могилу якомога більше ворогів! (М.Старицький). Пріор, хоч і не зводив з патера Гаудептія свого пильного погляду, не слухав уже його підлесливої, трохи водавої і одностайної бесіди (І.Франко). Знаючи, що хлопчина сирота і має тільки опікуна, сільського священика, Стальський держав хлопчика остро, не стільки вчив, скільки бив, штуркав і всякими способами карав його. Облесний супротив його опікуна, він був брутальний супроти нього, ніколи не заговорив щиро, а все або з гнівом, або з кпинами (І.Франко). Глянь сюди,— стрункий комиш Осоку стиска міцніш І, облесливий, шепоче Про її літа дівочі (О.Олесь). — Знаю… чула! Що було, то минуло! Коли щиро мене кохаєш — не залишиш; коли ж твоя розмова зо мною була облеслива й зрадлива — Бог тебе покарає! (М.Кропивницький). Гордіюк розумів лиш одну форму відносин: низький уклін, підлесливу ухмилку і виконання всіх; найдурніших навіть, велінь (Г.Хоткевич). Дру́зів уле́сливих свої́х (АС). Лести́вий чолові́к (АС). Ле́стки гі́рше трути́зни (Приказка). Там таки́й, що ле́стками й ду́шу з те́бе ви́йме (АС). Я також не любила всього гуменюківського, їх грубости, їх бездарности в улаштуванні свого побуту, знехтування естетикою, що її звідусюди приносила місцева природа, і навіть того підхлібного виразу в лиці у батька, як говорив з «панами» (Докія Гуменна). М’який і улесливий, пролазливий до людських душ, шовковий доктор Петров (І.Багряний). Найбільше бійся улесливих, — то хижаки. Чим більше стелиться, тим більше отрути в писку (В.Шевчук). — Тепер ти хитромовно хвалиш мене, лестками підходиш, узиваєш мене благородним і мудрим чоловіком і хочеш непомітно того добитись, щоб я з великодушності свої не довершив кари за злорадність… (М.Лукач, перекл. Дж.Бокачо). — Ви не одурите мене лестивими речами,— сказав Дон Кіхот.— Знаю я вас, брехливе лайдацтво! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)]. |
| Машинерия – машинерія. [— Тож дійшов переконання, що насправді всі наші нібито священні ідеї, ідоли й традиції вкупі з нібито невловними видіннями породжуються порухами людської машинерії, як-от породжується нею в тілі вітровий подув у ніздрях і в задній частині, піт і солона вода сліз, біла кров любощів, а також усілякі нечистоти й екскременти (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Частину ж машинерії покинуть, — бо ж завжди можна придбати на виплат нову, — і височітимуть над купами битої цегли та буйними хащами кошлатих бур’янів, вражаючи око, знерухомілі колеса, і здійматимуться заіржавілі бездимні комини поверх спотрошених котлів, упертих, збитих із пуття, очманілих, понад усіяною пеньками-віспинами сценою дощентного тихого спустошення — не ораною, не боронованою, помалу западаючись у червонясті захаращені яри під довгими тихими дощами осени й скаженими бурями в пору весняного рівнодення (О.Король, перекл. В.Фолкнера)]. |
| Поэт – (греч.) поет, (ирон.) піїт, піїта, (стихотворец) віршови́к; (певец) співе́ць, співа́к, кобза́р; (плохой подражатель) підспі́вач: • быть поэтом – бути поетом, поетувати; • принадлежащий поэту – пое́тів (поетова, поетове). [Душа́ пое́това свята́я (Т.Шевченко). Піїти в одах вихваляли Войну й царицю (Т.Шевченко). Хай досі сниться іншому піїті Шалений брязкіт кинутих шабель… Не кращ було б запособлять освіті, Підняти люд хоть на один щабель? (П.Грабовський). Співе́цька сла́ва (Л.Українка). Піїти всіх земель говорять всі до світу. А наші все до себе гомонять (Л.Костенко). Чи був Стус щасливий в іншому суспільстві, поза колючими дротами малої й великої зон? Звичайно, він не був би запроторений до «виправно-трудових колоній», ніхто не конфіскував би його поезій, не наглядали б кожний його крок. Але досконалих суспільств немає, і поетове серце кровоточило б на кожну особисто-людську й національну несправедливість і будувало б пекло для самого себе. Така вже Стусова вдача, така, можливо, й місія поета, кожного справжнього поета (Ю.Шевельов). Мабуть, подумав поет, цих людей треба просто пожаліти. Що їм іще робити в житті? Розкидання сімені — це їхній єдиний спосіб прилучитися до вічності (В.Діброва). Якщо автор — поет, то він поет і на папері, і в інтернеті, й на сцені, й навіть під столом. Однак є люди, котрі тягають на собі, як хрест, титул поета, а поетами вперто не стають (О.Стусенко). Хлопець молодий, без досвіду, та ще й поет, а у творчих людей душа нарозхрист. І легше повірити у те, що всі кругом падлюки, ніж зрозуміти свої помилки (брати Капранови). — Поети не такі образливі, як ти. Вони знають корисність пристрастей для друку. У наш час розбите серце витримує багато видань (Р.Доценко перекл. О.Вайлда). Він склав кілька віршів на її честь. вона відповіла мовчанкою. І все на цьому скінчилось. А втім, поети не часто паруються поміж себе. Воліють ненавидіти одне одного на відстані (Ю.Педан, перекл. Індра Монтенелі). — Ох, добродію, — впала в річ небога, — краще буде, як ви і їх на ту кару засудите, бо як вилікуються мій дядько від тої рицарської мани, то їх іще, боронь Боже, на вірші потягне, і забандюриться їм стати пастушком: ходитимуть усе гаями та лугами, співатимуть, у сопілочку свистітимуть або ще й самі поетом зробляться, а то, кажуть, хвороба заразна і невигойна (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Але ж ви можете ті вірші самі любесенько написати, а потім їх кому завгодно приписати: хоч попу Івану Індійськоу, а хоч самому цісареві Трапезонтському, бо то, славлять, були знакомитії піїти, а якби й ні, то не біда (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). У теперішньому і в минулому є багато прекрасного й величного, що ніколи б не стало прекрасним і величним, якби його не оспівали поети. Найчастіше вони оспівують кохання, і це теж добре, бо саме кохання найбільше потребує, щоб його змальовували не таким, як воно є (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Його рука була холодна й в’яла на дотик, а погляд застиглий, як у ляльки. Загалом, вів далі міністр, він уже давно не вихователь. Просто приватна особа й поет. Поет? Ґаус зрадів, що вивільнив руку (В.Кам’янець, перекл. Д.Кельмана). Сіно в голові деяких поетів, очевидно, дуже подобається Пегасові (С.Є.Лєц)]. |
| Угроза – загро́за; погро́за, грізьба (грозьба), по́хвалка, на́хвалка, по́страх, по́страшка, похваля́ння, нахваля́ння: • под угрозой чего – загрожений чим, під загрозою чого; • под угрозой что, кто – загрожений хто, що; • пускать, пустить в ход угрозу – почина́ти (почати, бра́тися, взятися) загро́жувати; загрожувати, загрозити; • пустые угрозы – пусті (даремні, марні) погрози; • создавать угрозу – загрожувати; ставити під загрозу; • с помощью угроз – грізьбою (погрозами); погрожуючи; • угроза наказания – загроза покарання (кари). [Він метав, мов скелями, якимись незрозумілими., словами, не то закляттями, не то погрозами (Г.Хоткевич). Чорний патлач у папасі, вигукуючи найстрашніші загрози, сів на коня, оперезав хлопця для певності нагаєм і погнав перед себе, пообіцявши застрелити, як скаженого пса, за першої ж спроби тікати (В.Підмогильний). Він виголошував ці похвалки з таким палом і завзяттям, що превеликого завдав напасникам своїм жаху; з того переляку та ще з намови корчмаревої вони перестали кидатись камінням, а він не боронив їм забрати скалічених та й заходився знов справляти варту свою в незворушному супокої (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — А тепер бувай здоров і пам’ятай під загрозою грізної кари, що ти пообіцяв і на чому заприсягнувся (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Побачивши корчмар, що рицар поїхав і не розплатився, надумав стягти постояле з Санча Панси, але той сказав, що раз пан не захотів платити, то й він не заплатить, бо, будучи джурою в мандрованого рицаря, мусить тим робом, що й пан його, ходити, тобто, не платити ні шеляга по шинках та заїздах. Господаря взяло за печінки, і він загрозив Санчові, що коли той добром не розплатиться, то хай начувається, бо він свого не подарує. На ті нахвалки Санчо одказав, що буде дотримувати правил рицарського ордену, до якого належить його пан, і нічогісінько не заплатить, хоч би йому за те й жизню довелось наложити, бо не хоче ламати давнього доброго звичаю мандрованого рицарства, не хоче, щоб потомні джури нарікали й жалкували на нього за порушення такого праведного закону (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). …погрози — це зброя тих, хто сам перебуває під загрозою (Дж. Бокачо). Вона: «Я приготую тобі поїсти». Він: «Це погроза?»]. |
| Украина – Україна, (ещё) Вкраїна, (ещё, ист.) Русь: • представитель Восточной (Западной) Украины – східняк, (західняк, (диал.) западенець); • человек ненавидящий (причиняющий зло) Украине (украинцам) – україножер; • человек ненавидящий Украину (украинцев) – україноненависник. [Біда України в тому, що нею керують ті, кому вона не потрібна (М.Грушевський). Ще не вмерла Україна, Але може вмерти: Ви самі її, ледачі, Ведете до смерті! (Б.Грінченко). Моя кохана Мамо, для мене довго-довго було своєрідною загадкою, як це можливо, щоб упродовж століть український нарід, цей убогий сільський люд, наражений на безнастанні напади турків чи татар, на фізичне і моральне нищення чужих мовою і вірою окупантів, наражений на страшні наслідки частих воєн, без керми і вітрил зміг зберегти свою, йому тільки притаманну духовність, виявом якої є український іконопис, українське мистецтво, своїх мистців-артистів, свої цілі школи іконописців, про які Європа нічого не знала й про які досі не знає і ще довго не хотітиме знати, хоч буде примушена обставинами пізнати Україну (А.Шептицький). Даремно отаман загону, вродливий і кремезний осавул Дудник, переконував їх озброїтись і сполучитися з ними, щоб укупі боронити інтереси «нашої рідної Вкраїни». Селяни згоджувалися, що боронити Україну треба, але озброїтись не хотіли і в село не пустили (В.Підмогильний). Так. Україну любити важко. Країна войовничо недолугих людей, з яких маніпуляційні технології зробили більше, ніж було задумано, країна принизливих злиднів і гіркої зневаги до тих небагатьох, хто, силою якихось ірраціональних обставин, найбільше відданий їй… І те, що Україна існує як незбагненна цінність бодай для певної кількості українців, є однією з тендітних запорук, що в глобальному просторі симулякрів та імітацій зберігаються непідробні людські почуття (Є.Кононенко). Я дивлюся на стіни не білі вони я дивлюся в криниці безводі вони я кричу тільки вітер шматує слова ті слова мов згоріла трава спопеліла вина і провина це не та Україна (В.Цибулько). Сталінський проект соціально-генетичної інженерії міг виявитися доволі успішним — у тому сенсі, що Україна сьогодні не надто би відрізнялася від Білорусі, Донбасу, Криму чи Придністров’я, тобто була би подібним заповідником гомо совєтікуса, без усяких там залишкових «буржуазних націоналістів» — «национально озабоченных» аборигенів, зациклених на своїй мовно-культурній самобутності та ірраціонально ворожих історичному поступові, втіленому в мовно-культурному та політичному зросійщенні. Сталін, однак, зробив стратегічну помилку, включивши Західну Україну (та Прибалтійські держави) до своєї імперії (М.Рябчук). В шинку шинкарка Напої носить І ллє горілки І ллє вина, Не пийте, діти! Вкраїна просить. — Не пийте, діти… Я в вас одна… (Пісня). Ми на Вкраїні хворі Україною На Україні — в пошуках її (М.Вінграновський). Як романтично пахне ковбаса! І помідори густо зашарíлись. А у пляшчи́ні — чиста, мов сльоза, Горілочка домашня причаїлась. І сало ніжним зваблює тільцем, І хліб наставив загорілу спину… Якщо ти млієш, бачачи ОЦЕ, Чому ж ти, гад, не любиш Україну?! (Олександр Бойчук). Ми з України — ні — нікуди не йдемо. Лишаємось. І все. А я́к — це ще не знаю (П.Вольвач). «Цікаво, — намагався зібрати докупи розгублені думки я, — квитки наші, а місце її. Щось тут не сходиться». Жіночка тим часом продовжувала обурюватися, мовляв, правду їй казали друзі перед поїздкою, що всі ті западенці страшно хитрі й підступні, і снігу в них серед зими не допросишся, і ще якісь варіації на тему душевної широти, останньої сорочки і дня побєди (Олександр Бойченко)]. |
| Хозяин, хозяйка – господар, господарка, господиня, хазяїн, хазяйка, (диал.) ґазда, ґазди́ня; (владелец) власник, власниця, (хозяйчик, уменш.-уничиж.) хазяйчик, (умен.) господарик, господаричок, господаренько, ґаздонька, (ум.-ласк.) господарочка, господинечка, господи́нька, госпо́ся, хазяєчка, ґаздинька, ґаздинечка, ґаздинонька, (мн.) господарі, хазяї, ґазди: • гостеприимный хозяин – гостинний господар, щирий хазяїн; • домашняя хозяйка – дома́шня госпо́дарка (господиня), домогосподарка, домогосподиня; • расчётливый хозяин – ощадливий (ощадний, раху́бний) господар; • сам себе хозяин – сам собі хазяїн (господар, пан, голова); • хозяин-барин – (дело хазяйское) діло хазяйське, (частич., вольному воля) вільному воля, (частич., не хочешь — как хочешь) не хочеш — як хочеш; як знаєш; • хозяин положения (перен.) – господар становища; • хороший хозяин – добрий (справний) господар (хазяїн, ґазда). [Гостям сміх, а хазяїну сльози (Номис). Про мою волю роби, як хочеш (Сл. Гр.). Остогидло писарювання мені, оселився дома. Голодний, обірваний, та сам собі пан!.. (А.Тесленко). З одного боку, воно ніби було добре, бо таки що два, то не один… Але з другого боку, один — сам собі голова (Г.Хоткевич). Після цього годилося випити, що вуйки надзвичайно статечно, аби хтось, боронь Боже, не запідозрив, що тут є п’яні, й зробили. Честь, файні ґазди! (В.Кжелянко). — На себе руки наложити ще маєш право. Це діло хазяйське… (М.Лукаш, перекл. А.Стіля). — Бачиш, госпосю,— одказав Дон Кіхот,— не всі рицарі можуть бути двораками, не всі двораки можуть і мусять бути мандрованими рицарями; всякі люди на світі потрібні (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Равік знов зазирнув до шафи. Праворуч білий м’ятний лікер для того другого, а ліворуч кальвадос для нього, всьому своє місце, як у доброї господині (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). 1. В офіс заходить бикуватий здоровило з ланцюгом на шиї. Зверхньо питає в охоронця: — Де хазяїн? — Хазяїна загубив? Погавкай. 2. Господар: — Вам грибочків покласти? Гість: — Ні, дякую, я гриби тільки збирати люблю. Господар: — Як хочете, можу і по підлозі розкидати … 3. Став ґазда раненько, обійшов худобу, дав їсти птиці. Сів снідати. Тут лунають з радіо сигнали точного часу: «Московское время — 6 часов». — Попросиналися…]. |
| Хороший – 1) добрий, гарний, хороший, (разг.) ловкий, (диал.) файний, (диал.) охвітний, (диал.) хосний; 2) (красивый) гарний, вродливий, (разг.) красний, (диал.) файний, (диал.) лепський; 3) (достаточно большой по количеству, величине) добрий: • всего хорошего! – на все добре!; (реже) усього доброго!; (иногда) усякого добра!; • все они хороши – всі вони однакові; • глядеть хорошим глазом (разг.) – дивитися пильним оком; • до села хороших десять километров – до села добрих десять кілометрів; • из него ничего хорошего не выйдет – з нього добра (пуття) не буде; з нього добра не жди; • на хороший цветок летит и мотылёк – на добрий, на гарний цвіт і бджола летить (Пр.); • хорошее дело – добра річ; гарне діло; добра (хороша) справа; • хорошее настроение – добрий (гарний) настрій; • хорошему всё хорошо – доброму все всюди добре (Пр.); • хорош гусь (ирон.) – добра штучка; • хорошего понемножку – доброго (хорошого) потрошку; • хорошие отношения – добрі (гарні, хороші) стосунки (взаємини, відносини); • хорош, хороша собой – гарний, гарна [на вроду]; уродливий, уродлива; • худого хватает, а хорошого мало – поганого досить (доста), доброго мало. [Почали курей по хатам віднімати, яйця відбирати; відомкнули казенний ящик, потягнули чимало, турнули у город і за ренським, і за хранцюзькою водкою; а як завтра припадала п’ятниця, а пан справник був собі богомільний та богобоязний і вже нізащо душі не сквернитиме скоромним, так приказано купити і кав’яру, і кримського оселедцю, і свіжопросольної осятринки, і свіженької рибки хорошої, і раків, і паляниць (Г.Квітка-Основ’яненко). Олена, що йде, то усе вихваля пана Забрьоху, який то він гарний, чорнявий, повновидий, які то в нього уси шпетні і який сам увесь лепський та моторний (Г.Квітка-Основ’яненко). — Горе, мовляв той, гне, а хороше життє виправляє (Г.Барвінок). І звали вони Ласуна жити із собою: «Зоставайся, Ласун, жити з нами, — говорили, — життя тобі буде хороше й привільне в нас» (М.Вовчок). Пані того куховара дуже хвалить, що такий, мовляв, чоловік він хороший, так мене поважає! (М.Вовчок). Вона була здалека взята, і така-то вже хороша, чорноброва, а горда та пишна — Мати Божа! Іде, було, собі — як мальована: очі у землю спущені й не дивиться (М.Вовчок). Такий був яросливий, що Боже борони! як розлютується, аж йому огневі іскри з очей скачуть, і побіліє, як крейда. А був хороший із себе дуже: високе чоло гетьманське, брови так і говорять, очі карі, ясні, як зорі, і всміхнеться, було, так ласкаво, да разом і гордо і смутно, що аж за серце вколупне (М.Вовчок). А Орися росла собі, як та квітка в городі. Повна да хороша на виду, маяла то сям, то там по господі в старого сотника, походжала, як по меду бджілка, і всю господу звеселяла (П.Куліш). Хороший з лиця — повновидий, рум’янець на всю щоку, з чорними, веселими очима, з чорним лискучим усом, — він був перший красень на селі… (П.Мирний). Трудно молодій дівчині вистояти проти хорошого убору (П.Мирний). Мені здасться, що тим і наш світ красний, що він не однаковий (П.Мирний). Мотря, жінка хорошого господарського роду, теж допомагала Іванові в його господарській праці (П.Мирний). Мірошник мав хороший млин. В хазяйстві неабищо він: Про се гаразд усякий знає, Хто хлібець має (Л.Глібов). Марко взяв її руку в свою: «Хороша ти». Гафійка почервоніла, навіть поночі видко: «Що — я…» (М.Коцюбинський). Погода тут файна. Хоч часами вітер приносить дощі (М.Коцюбинський). Се був такий самий хороший, теплий, погідний день! (І.Франко). — Довго вже він і розкошує, цей клен. Ловка буде з нього соха в кошару (М.Кропивницький). Коли се одчинилися в палаці великі скляні двері, і вийшла молода панна, убрана в хорошу білу сукню (Л.Українка). — Ось постривайте, я вам зараз щось лепське прочитаю (Л.Українка). Подивилась у водицю На личко своє, Тихо, тихо промовила: «Горенько ж моє! Вродо моя хорошая, Нащо ти цвітеш? Без доленьки на сім світі Марне пропадеш! Нема щастя, нема долі, Лиш врода сама… І кохання зневажене, Дружини нема!» (Л.Українка). Під склепінням печалі така хороша акустика. Ледве-ледве торкнешся, а все вже гуде, як дзвін (Л.Костенко). Нічого сказати, хосний хлоп Петро Модестович, а все ж москаль! — витираючи аерофлотівською салфеткою губи, згадував майор Бузина вчорашній і сьогоднішній день і ті жаскі хвилини, які він пережив вранці під час сну, чи вже й не сну, а напівсну, коли йому привиділось, що він лежить у Мавзолеї Володимира Ілліча Леніна на законному місці вождя. — От якби замість Мусоргського та мав він прізвище Гулак-Артемовський, то вже була б зовсім інша річ. А так, хто він? Москаль! Хоч і ловкий хлоп (Іван Котовенко). — А чого сі два володарі так проміж себе ворогують? — спитав Санчо. — Того вони ворогують,— одказав Дон Кіхот,— що сей Аліфанфарон сам запеклий бусурмен, а закохався в доньку Пентаполіна, хорошую та вродливу християнську королівну, а отець її не хоче дати за царя-поганина, поки той свого лжепророка Магомета не зацурає і на нашу віру не пристане. — Присягаю на мою бороду,— гукнув Санчо,— добре той Пентаполін робить, і я ладен підпирати його, скільки моги моєї (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). І я готовий стверджувати, що книжка для дітей, яка подобається тільки дітям, — погана книжка. Добрі — добрі для всіх. Вальс, який дає радість лише танцівникм, — поганий вальс (Клайв Льюїс). 1. Хорошу людину не здатні зіпсувати ні влада, ні гроші. Адже, коли людина справді хороша, в неї не може бути ні того, ні іншого. 2. Хворий, здавши аналізи, приходить до лікаря: — Що-небудь добре скажете? — Звичайно, скажу: для мисливців за органами ви вже не становите інтересу]. |
| Частить –
1) (разг.) частити, дріботіти, дрібушити, дрібцювати, (усилит.) дріботати, (о пульсе) частішати; 2) (слишком часто ходить) учащати (вчащати), унаджуватися: • дождик частит – дощик дріботить. [Де люблять — не части; де не люблять — не ходи! (Пр.). — А я ж вам хіба бороню ходити до мене, хоть би і не годилось вам так учащати? (І.Котляревський). Стала вона до діброви учащати (М.Вовчок). — Кажу тобі, — витратився й витрусився до останньої гривні, ні шага за душею нема: хоч в домовину лягай, — дріботів дід Грицай (І.Нечуй-Левицький). Рухливий чоловічок в тій хвилі найшовся коло велета, дрібцюючи довкола нього (І.Франко). Смерк фіалковий лила в оселі твоїй, кльошем зметнувши, сміялась, казала немов: «буду тебе любити, але — змалій! величі не підважить моя любов». Млів — і малів. Уже не літав — ішов, часом то й дрібушив, мов кімнатний пес. …Хлипала за вікном незграба-любов, ох і висока ж, Господи, — до небес (Л.Хворост). Я чула якось серед ночі, Як плакав дощ невтішно й тихо, Між хмари заховавши лихо І повні сліз холодних очі. Краплинки по дахах стікали, Несміло в вікна дріботіли, Немов сказати щось хотіли, Чи трохи співчуття чекали (Т.Чорновіл). Він полегшено зітхав і, дрібуляючи, квапливо спускався сходами, приєднуючись до товаришів в одній з найближчих кав’ярень, з дерев’яною обставою й оцинкованим шинквасом, які пахли анісівкою і тирсою, куди інколи Жак заходив за ним, кличучи вечеряти (О.Жупанський, перекл. А.Камю)]. |
| Язык – 1) язик; 2) (речь) мова; 3) (в колоколе, колокольчике) серце, би́ло; 4) (перен., пленный) язик; 5) (уст., народ) язик: • боек на язык – меткий (швидкий, гострий) на язик, язикатий; • болтать (трепать, чесать) языком, мозолить языка – молоти (ляпати, клепати, плескати) язиком, базікати; • боек на язык кто – меткий (швидкий, гострий) на язик хто; язикатий хто; • вертеться на языке, на кончике языка – крутитися (вертітися) на язиці, на кінчику язика; на язиці висіти; • владеть языком – володіти (орудувати) мовою; • говорить на разных языках (перен.) – говорити різними мовами; не розуміти один одного, одна одну, одне одного, одні одних; • говорить, писать на каком языке – говорити, писати якою мовою; • держать язык за зубами (на привязи) (разг.) – тримати (держати) язик (язика) за зубами, тримати (держати) язик на зашморзі (на припоні); (иногда) замикати рот (уста); • дёрнуло за язык (разг.) – смикнуло за язик; • заливной язык – заливний язик; • злой язык – злий (лихий) язик; • идти (не идти), приходить (не приходить) на язык – навертатися (не навертатися) на язик; • иметь длинный язык – мати довгого язика, мати довгий язик; • как (у кого-либо) язык повернётся, повернулся; • использование (употребление) языка – мововжиток; • ломать язык – калічити мову; • население (народ), говорящее на другом языке – іномовне (іншомовне) населення; • на (украинском) языке – (українською) мовою; • на языке медок, а на сердце лёдок – на язиці медок, а під язиком (на думці) льодок; слова ласкаві, а думки лукаві; м’яко стелить, та твердо спати; янгольський голосок, та чортова думка; • овладеть языком – опанувати мову, добре вивчити мову; • они его не спускают с языка – він їм у зуби нав’яз; • остёр на язык кто, острый язык у кого – гострий на язик хто, дотепний хто; • прикусить (закусить) язык (перен., разг.) – прикусити (прип’ясти, припнути) язик (язика), укуситися (укусити себе) за язик; • проглотить язык – проковтнути язика (язик); • происхождение языка – походження мови; • просится на язык – проситься на язик (з язика); під язиком горошина мулить; • птичий язык – пташина мова; • разговорный язык – говірна мова; обихідна (повсякденна) мова; (иногда) розмова, (поет. мова-розмова); • родной (материнский) язык – рідна (матерня, материна, материнська) мова; • слетать, срываться с языка – зриватися з язика; • хорошо подвешенный язык – добре почеплений (підвішаний) язик; • чесать (трепать, трещать, молоть) языком, чесать (трепать, мозолить) язык (разг.) – клепати (плескати, молоти, ляпати, теліпати, ляскати) язиком; (образно) язиком горох товкти, язиком піну збивати; • что на уме, то и на языке – що на думці, те й на устах (на язиці) (Пр.); хто що гадає, те й вимовляє (мовляє) (Пр.); • что у трезвого на уме, то у пьяного на языке – що у тверезого на умі, те у п’яного на язиці (Пр.); у п’яного що в серці, те й на язиці (Пр.); не бий, не волочи, у горілці язик намочи – всю правду скажу (Пр.); • чтоб у тебя язык отнялся (вульг. разг.) – бодай тобі заціпило; бодай ти (а щоб ти) занімів; • эзоповский (эзопов) язык – езопова (реже езопівська) мова; • язык без костей у кого – язик без кісток у кого; безкостий язик у кого (має хто); • языки, языци – язики, народи, народності; • язык и речь – мова і мовлення; • язык мой — враг мой – язиче, язиче, лихо тебе кличе, в мені [ти] сидиш, а мені добра не зичиш (Пр.); язик мій — ворог мій (Пр.); мовчи, глуха, менше гріха (Пр.); млин меле — мука буде, язик меле — біда буде (Пр.); • язык не повернётся, не повернулся сказать (спросить…) что-либо – як (у кого) язик повернеться, повернувся; язик не повернеться, не повернувся сказати (спитати…) що; • язык отнялся у кого – відібрало (відняло, замкнуло) мову кому; стратив мову хто; річ відняло (відтяло) кому (у кого); заціпило кому; (иногда) усох язик кому (в кого); • язык плохо подвешен (привешен) у кого – язик погано (зле) повертається (працює) в кого; язик погано (зле) вигострений (загострений) у кого, язик погано (зле) вигострений (загострений) має хто; язик погано виструганий у кого (кому), язик погано виструганий має хто; язик погано причеплений (прив’язаний, привішений) у кого; • язык преподавания – викладова мова; • язык прилип (присох) к гортани у кого – язик присох [у роті] у кого (кому); язик прилип (присох) до піднебіння кому (у кого); (разг. также) забув язика у роті хто; • язык хорошо подвешен, привешен у кого – язик добре повертається (працює) в кого; язик добре вигострений (загострений) має хто; язик добре виструганий у кого, язик добре виструганий має хто; язик мов на коловороті (ковороті) в кого; язик добре почеплений (причеплений, прив’язаний, привішений) у кого; (иногда схвально) язикатий хто; • язык до Киева доведёт – язик до Києва доведе (Пр.); (ирон.) язик доведе до Києва і до кия (Пр.); язик на край світу доведе (Пр.); хто питає, той не блудить (Пр.); • язык иностранный – чужа (іноземна) мова; • язык мал, да великим человеком владеет – язик маленький, а великим тілом володає (владає) (Пр.); язик — мій найтяжчий ворог (Пр.); язиче, язиче, лихо тебе миче, в мені ти сидиш, а мені добра не зичиш (Пр.); язик мельне, та й у кут, а губу натовчуть (Пр.); язичку, язичку, маленька ти штучка, а велике лихо робиш (Пр.); дай язикові волю — заведе у неволю (Пр.); • языком болтай, а рукам волю не давай – язиком що хоч роби, а рукам волі не давай (Пр.); губою що хоч плети, а рукам волі (простору) не давай (а руки при собі держи) (Пр.); язиком мели, а рукам волі не давай (Пр.); язиком хоч як тіпай, а рукам волі не давай (Пр.); дай рукам волю, то сам підеш у неволю (Пр.); • языком молоть — не дрова колоть: спина не заболит – язиком вихати — не ціпом махати (Пр.); одне — творити язиком, а друге — перти плуга (Пр.); найменше діло — балакати (Пр.); хоч варила — не варила, аби добре говорила (Пр.); • язык пламени – язик полум’я; • язык преподавания – викладова мова. [Укусись за язик, та й мовчи (Номис). Яка мова, такі й наші думки будуть: московська мова — московські думки (Б.Грінченко). Мова — засіб не виражати вже готову думку, а створювати її (О.Потебня). Порідшало вас, земляки мої, на Вкраїні; перемішались ви з усяким язи́ком, а найбільш між тими, которі повинні б перед вести; вийшло з них таке, що ни до якого плем’я не пристануть: чужоземці в рідній землі, чужоземці і всюди, де ні появляться! Бо живе Німець по-німецьки, Турок по-турецьки, англичанин по-англійськи і Москаль по-московськи; тілько наш брат Українець носить навиворот свою одежу. Підбита, бачте, московською китайкою або німецькою чи французькою матерією: то що вже лице проти підбою? (П.Куліш). Нація повинна боронити свою мову більше, ніж свою територію (Л.Українка). Українець, що нехтує своєю мовою, є для своєї нації мертвою людиною (І.Огієнко). Мова — це найживіший, найповніший і найміцніший зв’язок, що з’єднує віджилі, сучасні й майбутні покоління народу в одне велике, історично живе ціле. Вона не тільки виражає собою життєвість народу, але є власне самим цим життям. Коли зникає народна мова, — народу більше немає! (К.Ушинський). Все ж російський язик, зіпсутий навмання, Це ще не українська мова (Є.Плужник). Скубуть озиме, нищать ярину, ще й гидять, гудять, ратицями крешуть. Трагічна мово! Вже тобі труну не тільки вороги, а й діти власні тешуть. Безсмертна мово! Ти смієшься гірко. Ти ж в тій труні й не вмістишся, до речі. Вони ж дурні, вони ж знімали мірку з твоїх принижень — не з твоєї величі! (Л.Костенко). Повна Україна українців, та всі іншомовні (В.Слапчук). Мова війни і ненависті в нашій країні настільки в’язко в’їлась у щоденний побут, що ми вже й не реагуємо. Негри у нас обов’язково «чорножопі». Євреї — «жиди пархаті». Цигани? Уже й цього слова досить. Хто далі за списком? Ґеї та лесбіянки — «хворі й неповносправні, всіх на примусове лікування». Інваліди, себто справжні неповносправні — «хитрозаді симулянти». Психічнохворі? Можна й коротше — «психи» і «дауни». Отакий буденний словник нашої мови. А мова визначає все. Тож із таким словником у нас просто не могли не обрати президентом типа, який, по-батьківському картаючи — пардон, по-паханському наїжджаючи на — бездарних підлеглих, погрожує «поперебивати руки-ноги», «повідривати яйця» чи «повідкручувати голови». І коли цим самим президентом призначений прем’єр зненацька гаркає на довірене його керівництву «народонасєлєніє» своїм незабутнім «хорош скулить, взяли лопаты!», то він насправді ніякий не прем’єр, а зонівський вертухай, що вирішив покомандувати зеками (Ю.Андрухович). Мова — це багато чого. Але вона повинна бути потрібною. Тоді ти її вживаєш, а вона тебе будує. Працює цей механізм за зразком причастя. Приймаєш її тіло, запиваєш холодним квасом із родзинками і літаєш по небу з ранку до вечора (В.Рафєєнко). В короткого розуму — довгий язик (Аристофан). Для вивчення мови важливішою є вільна допитливість, ніж грізна необхідість (Аврелій Авґустин). Язик даний людині, щоб приховувати свої думки (Талейран). Хто не любить своєї рідної мови, солодких святих звуків свого дитинства, не заслуговує на ім`я людини (Й.Ґ.Гердер). Кордони моєї мови означають кордони мого світу (Л.Вітґенштайн). Саме мови формують структуру нашого знання (Девід Ґарісон). Ті, хто хоче стати частиною нашого суспільства, мають не лише дотримуватися наших законів, але й розмовляти нашою мовою (Анґела Меркель). Ветеран війни мріяв взяти в магазині язика і донести його до своїх (В.Шендеровіч). Доки Україна буде презентувати себе як країна, що в ній властиво не треба знати української мови, доти її вважатимуть лише трішки іншою Росією, свого роду «Малоросією» або країною другорядного значення (Міхаель Мозер). Язика підбери, бо наступиш]. |
| Резервист – (франц.) резервіст, (ещё, устар.) ратник. [Я схопив здоровенний замашний дрючок, щоб уперіщити, коли наздожену, вже зовсім близько було це бандитське мурло в якійсь плямистій зеленій робі, в які виряджали тих наших солдатів та резервістів, яких посилали до чорнобильського реактора, як він раптом збавив біг, і, важко відсапуючись, зупинився й повернувся до мене перекошеною люттю фізіономією, на якій смикався й смикався жалюгідний страпачок сірих вусиків (Є.Гуцало). А тим часом німці могли опинитися піді Львовом з дня на день. І тоді постало ясно одне: треба боронити Львів, і боронити його мали командири, які потрапили сюди випадково й ніколи не працювали в штабах, недобитки, резервісти, поліція і ми, ополченці, які ще й не нюхали пороху (Ю.Винничук)]. |
| Подлый –
1) падлю́чий, падлю́чний, падлю́цький, пі́длий, підло́тний, ни́ций; 2) (стар. сословн. термин) посполи́тий, про́стий; 3) (низкого качества, устар.) пі́длий, нікче́мний; 4) (несчастный, убогий, устар.) мізерний: • делаться, сделаться подлым – спі́длюватися, спі́длитися, підліти, спідліти, падлю́читися, спадлю́читися; • подлое дело – безче́сна (ница, негідна) спра́ва; • сделавшийся подлым – спідлений, спідлілий; • становление подлым – спідління. [Поприво́зили найпідлі́шого кра́му (АС). В цім папірці стояло, що Бунчук, згідно з його попереднім щиросердним зізнанням, мав у спілці з Косіором убити члена ЦК ВКП(б) СССР, а тепер секретаря КП(б)У, товариша Микиту Хрущова. Даремно Бунчук опирався, не можучи розлучитися з такою прекрасною жар-птицею, яка несподівано влетіла йому до рук, — слідчий його «переконав», що було саме так, як написано ось в цьом папірці, а все попереднє — то була підла спроба обдурити органи революційної законності. І Бунчук підписав (І.Багряний). Найогидніші очі — порожні, Найгрізніше мовчить гроза, Найнікчемніші душі вельможні, Найпідліша — брехлива сльоза (В.Симоненко). Мов шашіль, точить думка підла: «Весь світ — марнота і мана, Шпана чи лицар — честь одна: Гризуться всі за пайку їдла! І відцурається жона, І друг продасть за копу срібла. Весь світ гармонії і світла Не вартий мерзлого лайна» (І.Світличний). На дні падлючої моєї істоти билася рваними кінцями думка, кінці якої не вдавалося звести докупи (О.Ульяненко). Сучасний Ірод, дрібний і підлий. І такі ж його слуги, дрібні і підлі (Л.Костенко). Пішло-поїхало, думав Дмитро, цікаво, якої нації цей підлий кельнер, занадто дурний як на жида, стоп, треба казати євреї, а не жиди, вони ж теж, курва дошка, союзнички, тобто не зовсім союзнички, а гей би співгромадяни, бо ж висловили лояльність до України і навіть послали один полк добровольців на Східній фронт у складі Українського війська. До речі, добре воюють (В.Кожелянко). Від падлючих російських куль в сиру землю лягають діти (Анастасія Дмитрук). — Та, мабуть, спідлений наш вік не годен тішитись тим добром, що зазнавали часи минулі, коли мандровані рицарі брали на себе повинність і обов’язок царства боронити, цноту дівочу захищати, сиріт недорослих спомагати, гордопишних поскромляти, а смиренномудрих винагороджати… (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)]. |
Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка)
| БОРОНИ́ТЬ, бороня́щий = бороздящий 1 тощо волочи́льник, боронува́ти, прикм. боронува́льний, волочи́льний, для боронува́ння; боронящийся/боронимый бороно́ваний, скоро́джений, воло́чений |
| БОГ зменш. боженя́, при́біг /при́боги/; изба́ви Бог! боро́нь Бо́же, не дай Бо́же, збереж. гал. пожа́лься Бо́же!; Бог мой! (Бог ты мой!) ще Ма́ти Бо́жа!, виг. ого́ [Бог ты мой, ско́лько! ого́, скі́льки!]; Бог ты мой, когда́! бо́зна-коли́; сла́ва Бо́гу! ще Бо́гу дя́кувати; даро́ванный Богом богомда́ний, (хто) Богда́н; Боже мой! ще Мати Божа!, світе мій!, Боже-світе!, не́не!, не́нечко!, мати моя!, світку мій!, ой, ли́шенько моє!, ой, леле!, Го́споди, твоя́ во́ля! |
| ЗАПРЕЩА́ТЬ, ще борони́ти кому [кто им запреща́ет? = хто їм боро́нить?], образ. наклада́ти табу́ /наклада́ти ве́то/, оказ. табуюва́ти; запреща́ть говори́ть, затика́ти ро́т(а) /закрива́ти ро́т(а) /; |
| ЗАЩИЩА́ТЬ ще става́ти в оборо́ні, (ідеї) обсто́ювати, обстава́ти за чим; защищать кого стоя́ти за ким; защищать ро́дину поет. става́ти за вітчи́зну; защищать со́бственную то́чку зре́ния стоя́ти на своє́му; упо́рно защищать стоя́ти горо́ю; защища́ющий що /мн. хто/ боро́нить тощо, покли́каний борони́ти, за́йня́тий за́хистом, захисни́к, оборо́нець, засту́пник, борони́тель, адвока́т, прикм. захисни́й, оборо́нний, оборо́нчий, для за́хисту, фраз. де боро́нять [суд, защищающий власть суд, де боронять вла́ду]; защищающий диссерта́цию дисерта́нт; защищающий от превра́тностей судьбы́ зда́тний оборони́ти від грима́с до́лі; защища́емый боро́нений, обсто́юваний, прикм. підза́хисний, образ. під за́хистом кого. |
| ЗАЩИЩА́ТЬСЯ ще става́ти до оборо́ни; защища́ющийся що /мн. хто/ боро́ниться тощо, гото́вий /зда́тний, зму́шений/ борони́тися, боє́ць /ли́цар/ оборо́ни; защища́ющийся от чего боре́ць із чим; |
| ИЗБА́ВИТЬ, Бо́же изба́вь! боро́нь Бо́же!, неха́й Бог ми́лує /боро́нить/!; |
| НЕРО́ВЕН ЧАС ану́ж, борони́ Бо́же!. |
| ОГРАЖДА́ТЬ (від чого) ще берегти́, оберіга́ти, укрива́ти, (інтереси) борони́ти; ограждать про́волокой дротува́ти; огражда́ющий 1. огораживающий, прикм. межови́й [огражда́ющий пе́ленг межови́й пе́ленг], 2. що /мн. хто/ захища́є тощо, ста́вши оберіга́ти, призна́чений охорони́ти, захисни́к, оборо́нець, охоро́нник, прикм. захисни́й, для за́хисту; огражда́ющийся/огражда́емый 1. огораживаемый, 2. боро́нений, укри́ваний, забезпе́чуваний, хоро́нений, бере́жений. ОГРАЖДЁННЫЙ, ограждённый (колю́чей) про́волокой задрото́ваний. |
| ОТСТА́ИВАТЬ ще борони́ти, обстава́ти за чим, фаміл. бу́ти за що [отстаивать ра́вные права́ бу́ти за рі́вні права́], фраз. става́ти за [отстаивать своё става́ти за своє́]; отстаивать что стоя́ти за чим; упо́рно отстаивать стоя́ти горо́ю; отстаивать своё мне́ние борони́ти свій по́гляд; ОТСТА́ИВАТЬСЯ (про ідеї) ще кристалізу́ватися; отстаивающий що /мн. хто/ боро́нить тощо, ста́вши борони́ти, гото́вий оборони́ти, зви́клий обсто́ювати, побо́рник, аде́пт, боре́ць [отстаивающий свои́ права́ боре́ць за свої́ права́], оборо́нець, захисни́к, обсто́ювач; отстаивающий своё мне́ние побо́рник сво́го́ по́гляду; отстаивающийся/отстаиваемый боро́нений, обсто́юваний, (про рідину) відсто́юваний; ОТСТОЯ́ТЬСЯ, отстая́вшийся відсто́яний, кристалізо́ваний, ОКРЕМА УВАГА |
| СТАНОВИ́ТЬСЯ, станови́ться кем става́ти за кого; станови́ться вверх нога́ми живомовн. става́ти ду́ба(ла́); станови́ться в защи́ту ще става́ти в оборо́ні; станови́ться в круг /станови́ться в хорово́дный круг/ става́ти кружка́, (спліта́ти ко́ло); станови́ться в по́зу прибира́ти по́зу; станови́ться в строй става́ти /шикува́тися/ до ла́в(и); станови́ться длинне́е /тяжеле́е, у́же тощо/, до́вшати /ва́жчати, ву́жчати тощо/; станови́ться достоя́нием гла́сности оприлю́днюватися, фаміл. засві́чувати; станови́ться ды́бом става́ти ду́ба /ду́бом/, (про волос) бра́тися дро́том; станови́ться жу́тко тягну́ти моро́зом по спи́ні; станови́ться зажи́точным доробля́тися; станови́ться зво́нче /звучне́е/ дзві́ншати; станови́ться изве́стным кому (ти факт) дохо́дити до чиїх вух; станови́ться ле́гче кому ле́гшати, попуска́ти [стано́вится ле́гче кому ле́гшає]; станови́ться на за́дние ла́пки пе́ред стели́тися листо́м пе́ред; станови́ться на но́ги зво́дитися /спина́тися/ на но́ги, (про хворого) зали́зувати ра́ни; станови́ться на пути́ чьём заступа́ти доро́гу кому; станови́ться на цы́почки спина́тися (навшпи́ньки), става́ти на па́льчики; станови́ться невмоготу́ припіка́ти; станови́ться неподви́жным нерухо́міти; станови́ться поперёк доро́ги = станови́ться на пути́; станови́ться предме́том обсужде́ния потрапля́ти на язики́, перетира́тися на язика́х; станови́ться прозра́чнее прозо́ріти; станови́ться тяжеле́е (про життя) суту́жніти; станови́ться у вла́сти бра́ти кермо́ вла́ди; стано́вится гру́стно /ра́достно, го́рько/ кому сум бере́ /ра́дість обійма́є, жаль за ду́шу бере́/ кого; стано́вится не по себе́ кому неспо́кій і сум бере́ /обійма́є/ кого, неспо́кій заповза́є в ду́шу кому, ро́биться при́кро /му́лько/ на душі́, ні́би щось му́ляє на душі́ кому/у кого/чиїй, щось ні́би лягло́ на ду́шу; становящийся 1. що /мн. хто/ стає́ тощо, зви́клий става́ти, гото́вий /зго́дний, ма́ючи на́мір/ ста́ти, стил. перероб. стаючи́, ста́вши, фраз. поста́влений, 2. що ро́биться тощо, схи́льний роби́тися /зда́тний зроби́тися/ яким; становящийся в защи́ту гото́вий борони́ти; становящийся в круг зби́раний у ко́ло; становящийся во главе́ зго́дний очо́ли́ти; становящийся в по́зу стил. перероб. прибра́вши по́зу; становящийся глу́бже /длинне́е, у́же, гро́мче, зво́нче тощо/ щора́з гли́бший /до́вший, ву́жчий, гучні́ший, дзвінкі́ший тощо/; становящийся ды́бом (волос) (ура́з) зди́блений; становящийся на дыбы́ стил. перероб. ста́вши ду́ба, ПЕРЕН. гото́вий забунтува́ти; становящийся на кварти́ру стаючи́ на кварти́ру; становящийся на коле́ни зму́шений укля́кнути, стил. перероб. укляка́ючи; становящийся на путь гото́вий ста́ти на шлях; становящийся на учёт зго́дний /зму́шений/ ста́ти на о́блік; становящийся на я́корь що ки́дає я́кір; становящийся неприго́дным стил. перероб. стаючи́ неприда́тним; становящийся пе́ред фа́ктом поста́влений пе́ред фа́ктом; становящийся поня́тным що стає́ зрозумі́лим; становящийся поперёк го́рла стил. перероб. як кі́стка в го́рлі, реконстр. поперекго́рлий; становящийся причи́ной стил. перероб. стаючи́ причи́ною; становящийся равноду́шным щора́з байдужіший; становящийся у вла́сти що бере́ кермо́ вла́ди, стил. перероб. беручи́ кермо́ вла́ди; |
| СТОЯ́ТЬ, стоя́ть во главе́ чего очо́лювати що; стоя́ть в о́череди забут. засто́ювати че́ргу́; стоя́ть гру́дью стоя́ти стіно́ю; стоя́ть за кого/что, обстава́ти за ким/ чим, борони́ти кого/що; стоя́ть как извая́ние стоя́ти як стовп /ж. як до фотогра́фії/; стоя́ть на коле́нях кляча́ти; стоя́ть на чьей стороне́ тягти́ за ким; стоя́ть на чьём пути́ стоя́ти попере́к доро́ги кому, закрива́ти шлях кому; стоя́ть на высоте́ тре́бований (стоя́ть на высоте́ вре́мени) відповіда́ти вимо́гам (ча́су), (іти́ в па́рі з ча́сом); стоя́ть на коле́нях, не согну́вшись стоя́ти навко́лішки сто́впчиком; стоя́ть навы́тяжку стоя́ти на стру́нко /галиц. на по́зі́р/, док. ви́струнчитися; стоя́ть на своём трима́ти сво́го, обсто́ювати /пра́вити/ своє́, хили́ти на своє́; стоя́ть на стороне́ кого тягти́ ру́ку за ким; стоя́ть на стра́же стоя́ти на сторо́жі; стоя́ть на цы́почках ще стоя́ти на па́льчиках; стоя́ть на часа́х стоя́ти на сті́йці /на ва́рті/; стоя́ть над душо́й стоя́ти над ши́єю; стоя́ть одно́й ного́й в гробу́ пря́сти на тонку́, диви́тися в я́му, бу́ти на Бо́жій доро́зі; стоя́ть пе́ред угро́зой ги́бели ви́сі́ти на волоску́; стоя́ть под ружьём стоя́ти /не́сти́ ка́ру/ під збро́єю; стоя́ть по кома́нде „сми́рно” = стоя́ть навытяжку; стоя́ть поперёк доро́ги ще заступа́ти /перепиня́ти/ доро́гу кому; стоя́ть столбо́м (про куряву) кури́тися; стоя́ть твёрдой ного́й тве́рдо стоя́ти; стоя́ть у корми́ла вла́сти трима́ти в рука́х кермо вла́ди; стои́т одно́й ного́й в моги́ле кто земле́ю па́хне від кого; сто́я сто́яч(к)и, навсто́ячки, навсто́йки; стоя́щий що /мн. хто/ стої́ть тощо, зму́шений /зда́тний/ просто́яти, зви́клий стоя́ти, фраз. поста́влений, розста́влений, опе́ртий, (де) вти́снутий /укли́нений/ куди, прикм. нерухо́мий, непору́шний, невідсту́пний, засти́глий /завме́рлий (на мі́сці), прикипі́ти (до мі́сця)/, образ. нена́че стовп, мов уко́паний, (про будівлю) зве́дений [стоя́щий на горе́ зве́дений на горі́], стил. перероб. стоя́вши, фраз. сторчови́й [стоя́щая волна́ сторчова́ хви́ля], (перед ким /про проблему/) ная́вний; стоя́щий бли́зко к кому набли́жений до кого; стоя́щий в дверя́х образ. вко́паний у две́рях; стоя́щий в оборо́не гото́вий /призна́чений, покли́каний/ борони́ти, оборо́нець, захисни́к; стоя́щий во главе́ (поста́влений) на чолі́; стоя́щий в о́череди зну́джений у че́рзі́; стоя́щий в строю́ ви́шикуваний, засти́глий у ла́ві, ПЕРЕН. гото́вий до бо́ю; стоя́щий вы́ше чего зда́тний ста́ти ви́ще від; стоя́щий голово́й за зда́тний покла́сти го́лову за; стоя́щий горо́й гото́вий стоя́ти стіно́ю, несхи́тний (як мур); стоя́щий гру́дью зда́тний стоя́ти як стіна́; стоя́щий ды́бом зди́блений; стоя́щий за что гото́вий борони́ти що; стоя́щий за спино́й схо́ваний за спи́ною; стоя́щий истука́ном / стоя́щий как извая́ние/ = стоя́щий столбом; стоя́щий коло́м настовбу́рчений; стоя́щий коло́м / стоя́щий ко́стью/ в го́рле як кі́стка в го́рлі; стоя́щий навы́тяжку ви́струнчений; стоя́щий над душо́й зви́клий стоя́ти над душе́ю; стоя́щий на какой /чьей/ доро́ге /стоя́щий на пути́/ 1. стил. перероб. ста́вши на який /чий/ шлях /сте́жку/, 2. ста́вши попере́к доро́ги кому, образ. на доро́зі; стоя́щий на за́дних ла́пках зви́клий стели́тися листо́м; стоя́щий на карау́ле поста́влений на сті́йку, вартови́й, стійковий; стоя́щий на коле́нях укля́клий; стоя́щий на краю́ моги́лы /стоя́щий одно́й ного́й в моги́ле/ вже припа́хлий земле́ю; стоя́щий на краю́ про́пасти ста́вши пе́ред прі́рвою; стоя́щий на ме́сте нерухо́мий, підтя́тий у ро́звитку; стоя́щий на о́череди чергови́й, насту́пний; стоя́щий на пе́рвом тощо ме́сте опини́вшися на пе́ршому тощо мі́сці; стоя́щий на какой платфо́рме визнаве́ць якої платфо́рми; стоя́щий на пози́циях стил. перероб. поділя́ючи пози́ції; стоя́щий на прико́ле мор. законсерво́ваний, рідко заприча́лений; стоя́щий на ра́вной ноге́ с за панібра́та з; стоя́щий на реа́льной по́чве опе́ртий на реа́льний ґрунт; стоя́щий на своём невідсту́пний від сво́го; стоя́щий на своём посту́ засти́глий на свої́й сті́йці́; стоя́щий на свои́х нога́х /стоя́щий на со́бственных нога́х/ опе́ртий на вла́сні но́ги; стоя́щий на́смерть гото́вий стоя́ти на смерть; стоя́щий на стра́же ста́вши на сторо́жі; стоя́щий на я́коре зая́корений; стоя́щий одно́й ного́й в гробу́ вже на Бо́жій доро́зі; стоя́щий особняко́м окре́мішній; стоя́щий пе́ред глаза́ми як живи́й пе́ред очи́ма; стоя́щий подбоче́нившись стил. перероб. ста́вши ру́ки в бо́ки; стоя́щий под пара́ми вже під па́рою; стоя́щий под ружьём поста́влений під збро́ю; стоя́щий по кома́нде „сми́рно” ви́струнчений; стоя́щий столбо́м 1. як стовп, нена́че вко́паний, стил. перероб. ста́вши як стовп, 2. (про дим) виго́нистий у не́бо, стовпо́м укли́нений у не́бо; стоя́щий торчко́м засти́глий сторчма́, поста́влений на́всторч; стоя́щий у вла́сти обтя́жений вла́дою; стоя́щий у поро́га чего ПЕРЕН. (зо́всім) близьки́й до чого, на поро́зі чого; стоя́щий чу́челом як опу́дало; легко́ стоя́щий (кінь) легки́й на нога́х; стоя́вший ОКРЕМА УВАГА; ПОСТОЯ́ТЬ постоя́ть за себя́ не да́ти себе́ скри́вдити, не да́ти дму́хати собі́ в ка́шу, посто́яти за се́бе; посто́й!, посто́й! стрива́й!, стрива́й!; ЗАСТОЯ́ТЬСЯ застоя́вшийся пересто́яний, за́сто́яний, засто́ялий, ОКРЕМА УВАГА |
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов)
| Борона – борона́, -ни́; -нка – борі́нка, -ки. |
| Боронение – волочі́ння, -ння. |
| Бороновать – волочи́ти, -чу́. |
| Запашник – борона́, -ни́. |
| Отстаивать, отстоять –
1) (в очереди) відсто́ювати, висто́ювати (висто́юю, висто́юєш), відстоя́ти, ви́стояти (ви́стою, ви́стоїш); 2) (кого, что) обстава́ти, обста́ти (за ко́го, за що и за ким, за чим), борони́ти, оборони́ти (кого́, що); 3) (жидкость) усто́ювати, встоя́ти. |
| Созвездие – сузі́р’я, -р’я; С-дие Большой Медведицы – Віз (род. Во́за); С-дие Близнецов – Чепі́га, -ги; С-дие Касиопеи – Борона́, -ни́; С-дие Орион – Косарі́, -рі́в; -С-дие Плеяд – Волосожа́р, -ру. |
Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський)
| Борона – борона́; • б. дисковая – б. кружа́льна; • б. звездчатая – б. зірча́ста; • б.-зигзаг – б. зиґза́ґувата; • б. лапчатая – б. лапа́ста; • б. посевная – райборі́нка; • б. пружинная – борона́ пружи́нна; • б. S-образная – б. S-поді́бна. |
| Посевная борона – ра́йборона. |
| Звено (в цепи) – ла́нка; • з. (бороны) – пла́шка; • з. (забора) – плани́ця; • з. крепи – віне́ць кріпи́льний; • з. редукционное – ла́нка редукці́йна; • з. тормозное – л. гальмівна́; • з. упаковочное (в сноповязалке) – л. пакува́льна; • з. фасонное – л. обрисо́ва. |
| Зуб, плотн. – зуб (-ба); • з. (берда), текст. – тро́сть (-сти); • з. (бороны) – зубо́к (-бка́); • з. вставной – зуб вставни́й; • з. волчий (в пиле) – з. во́вчий; • з. голандский, стр. – з. гола́нський; • з. грабельный – зубо́к грабе́льний; • з. деревянный, кулак (в цевоч. зац.) – па́лець (-льця); • з. сплющенный (в бороне) – зубо́к плеско́ватий; • з. угловой (зубч. колеса) – зуб кутови́й. |
| Катушка – шпу́ля, шпу́лька (уменш.); • к. (ниток) – мі́тниця; • к. дроссельная – ш. дро́сельна; • к. заземляющая – ш. узе́млювальна; • к. запальная – ш. запальна́; • к. измерительная – ш. виміро́ва; • к. индукционная – ш. індукці́йна; • к. индукционная запальная – ш. індукці́йна запальна́; • к. отражательная – ш. відбивна́; • к. плетенная – пле́тена; • к. реактивная – реакти́вна; • к. сотовая, шпагатная, радио – ш. стільнико́ва; • к.-ки-звезды (звездч. бороны) – покотки́ зірча́сті. |
Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська)
| Бог
• Без Бога ни до порога – без Бога ні до порога. Пр. Без Божої волі й волос з голови не спаде. Пр. Не родить рілля, але Божа воля. Пр. Як Бог дасть, і в печі не замажешся. Пр. • Бог вам судья – бог вас розсудить. • Бог знает, Бог весть – бог знає (бозна, Бог відь, Бог віда, невідь); святий знає; (з відтінком осуду) казна. [Бог знає, як ті дрібненькі кісточки держалися вкупі? Стефаник. А що з того буде — Святий знає. Шевченко.] • Бог знает, когда это и было – коли вже те в Бога (в світі) й діялось. • Бог на помощь, Бог (в) помочь – боже поможи; помагай Бог; (по)магайбі; (не)хай Бог (Господь) помага. [Помагай Біг! — проказав од порога густим басом дід. Панч. Тепер, — каже, — нехай вам Господь помагає: будьте щасливі і довголітні… Стороженко.] • Бог не выдаст, свинья не съест – коли Бог не попустить, то свиня не вкусить. Пр. Бог не попустить, свиня не з’їсть. Пр. Як не дасть Бог смерті, то чорти не візьмуть. Пр. • Бог правду видит, да не скоро скажет – бог усе бачить, та не скаже. Пр. Бог не скорий, та влучний. Пр. Бог видить і знає, але нікому не скаже. Пр. Все минеться, одна правда зостанеться. Пр. • Бог то Бог, да и сам не будь плох – бог то Бог, а не будь і сам плох. Пр. • Бог шельму метит – видно, що жак, — такий на нім знак. Пр. Недаром Бог назначив. Пр. • Богу молись, а добра-ума держись – на Бога покладайся, а сам розуму тримайся. Пр. Не все до Бога; треба й до розуму свого. Пр. • Боже мой – боже мій; світе [мій]; Боже-світе. [Боже мій! Іване! І ти мене покидаєш? А ти ж присягався. Шевченко.] • Вот Бог, а вот порог – отут Біг, а тут поріг. Пр. • Давай Бог ноги – [Узяв] ноги на плечі; хода (ходу); в ноги; навтіки. [Стадо в ноги в чисте поле, Лошиця осталась. Руданський.] • Дай Бог – дай Боже; якби ж [то]. [Коли в мене чоловік добрий, Дай же Боже йому вік довгий. Н. п.] • Дай Бог здоровья кому – дай Боже здоров’я кому; поздоров Боже кого. [Поздоров Боже мого старого і мене коло його. Н. п.] • Дай Бог успеха кому – щасти Боже кому; щасти доле кому; хай щастить кому. [Щасти вам Боже на всяке добро! Н.-Левицький.] • Ей-богу! – їй-бо(гу)!; їй же богу!; бігме!; далебі!; (лок.) присягай-бо(гу); присягай-біг. [От, їй-богу, не знаю! Сенченко. Ой, їй-бо, не можу дихати. М. Куліш. А діла, діла-то й бігме, Одна подоба лиш наділо… Усенко.] • Если Богу угодно – коли (як) воля Божа. • Как Бог на душу положит – як заманеться (схочеться); собі до вподоби. • Как Богу угодно – дійся воля Божа. • На Бога надейся, а сам не плошай – бога взивай, а [сам] рук докладай (руки прикладай). Пр. Богу молися, а сам стережися. Пр. Боже поможи, та й сам не лежи. Пр. Надія в Бозі, як (коли) хліб у стозі. Пр. На Бога надійся, а сам до роботи берися. Пр. На Бога складайся (здавайся), а праці (а сам роботи) не цурайся. Пр. Роби, небоже, то й Бог поможе. Пр. Богу молись, а сам трудись [бо з голоду здохнеш]. Пр. На Бога надія та й на кума Матія. Пр. Дожидай долі, то не матимеш і льолі. Пр. Хто все Богу молиться, той швидко оголиться. Пр. Тоді Бог дасть, як сам заробиш. Пр. Святі хлібом не нагодують. Пр. • Не боги жгут горшки – не святі горшки ліплять; на таке діло не треба майстра. • Не дай (упаси, сохрани, избави, не приведи) бог – не дай боже; крий (боронь, борони, ховай) боже; хай бог (господь) милує; (не)хай бог боронить (ховає); не доведи господи. [«Буде йому від пана, — думаю, — коли якусь плямочку на тому коневі, боронь боже, помітить». Муратов.] • Ни Богу свечка, ни чёрту кочерга – ні Богові свічка, ні чортові шпичка (ладан). Пр. З нашого Захарка ні Богу свічка, ні чортові унарка. Пр. Не вміє котові хвоста зав’язати. Пр. Молодець як печений горобець. Пр. Ні сюди Микита, ні туди Микита. Пр. Ані до ради, ані до звади. Пр. • Ни боже мой – нізащо; ні в якому разі. • Призывать Бога в свидетели – богом свідчитися; свідок Бог. [Богом свідчиться, а чортові душу продав. Пр.] • Ради бога – бога ради; на бога; пробі; на бога зглянься. [Поїдьмо, бога ради, поїдьмо. П. Куліш.] • Слава богу – слава богу; хвалити бога. [Хвалити бога, в добру годину доїхали. Стельмах.] • Человек предполагает, а Бог располагает – чоловік стріляє, а Бог кулі носить. Пр. Чоловік крутить, а Бог розкручує. Пр. • Что Бог послал – що Бог дав; що є. [Їжте, що Бог дав. Номис.] |
| Время
• А в это время – а[ж] в цей (під цей) час; а(ж) тут. • Благоприятное, удобное время – [Добра] година; сприятлива година; добра нагода; слушний (нагідний) час. [При добрій годині всі куми й побратими, а при лихій годині немає й родини. Пр.] • В более отдалённые времена – за давніх часів, у давніших часах. • В давние, древние времена – давніми часами (за (старо)давніх часів, у давні часи); давньою порою; у давні давна (віки); за давніх-давен (за давнього давна); у [давню] давнину (у [давній] давнині); давниною; за старожитних часів; застародавна. [Січовики ще за старожитних часів прозивались козаками. Стороженко.] • В данное время – (в) цей час; тепер. • В другое время – іншим часом; іншим (другим) разом. • В зимнее время – зимової пори (доби); узимі (узимку, зимою). [Хто в літі гайнує, той у зимі голодує (бідує). Пр.] • В какое время – якого часу (у який час); у яку годину; коли. [Ой, Бог знає, коли вернусь, в яку годину, Прийми ж мою Марусеньку, Як рідну дитину. Н. п.] • В короткое время – за малий (за короткий) час, не за великий (за невеликий) час; за малу часину (годину). • В летнее время – літньої пори (доби); літнього часу; улітку (уліті, літ(к)ом). [Скинеш оком по тому степу, що колись улітку пишною травою зеленів. Сл. Гр. Літком немає Мотрі дома. Мирний.] • В лучшие времена – за кращих (за ліпших) часів; у кращі (у ліпші) часи. • В любое время – будь-якого часу (у будь-який час); першого-ліпшого часу (першої-ліпшої часини); кожного часу; коли хочете; коли завгодно. [Він був увільнений від війська й міг кожного часу женитися. Кобилянська.] • В настоящее время – тепер (іноді розм. тепереньки, теперечки); теперішнім часом (за теперішніх часів); нині. [Таких людей, як був отой дід Євмен, тепер — запевне кажу вам — нема. Кониський. Де то вона тепереньки? Н.-Левицький.] • В настоящее время, когда… – тепер (нині), коли. • В наше время – за нашого часу (за наших часів); за наших днів, за нас. [От було за наших часів — Верді, Россіні… Українка.] • В недавнее время – за недавніх часів (недавніми часами); недавно. • В непродолжительном, скором времени – незабаром (невзабарі); незадовго (іноді нев(за)довзі); через (за) недовгий час; небавом (розм. іноді незабавки, незабаром); затого; (лок.) ускорості (ускорах). [Метод Багірова незабаром підхопили всі. Гончар. Невдовзі з-за хати з’явилася Знайда. Трублаїні.] • В ночное время – уночі; нічною порою (добою); нічної доби; нічного часу; о нічній порі. [Вдень тріщить, а вночі плющить. Пр. Нічною се було добою. Котляревський. Коли ти пишеш о порі нічній… Павличко.] • В обеденное время – в обід(и); під (в) обідню пору (об обідній порі); обідньої доби (в обідню добу); в обідню годину. [В обідню пору Василько погнав гусей додому. Панч. Вітрець схопився об обідній порі. Сл. Гр.] • Во время, во времена кого, чего – за кого, за чого; за часів кого, чого; під що; під час чого, при чому; (передається ще й орудним відмінком). [То було за царя Панька, як земля була тонка. Пр. При добрій годині всі куми й побратими. Пр.] • Во время жатвы – у (під) жнива; під час жнив; жнивами. [Мій Петрик найшовся жнивами. З нар. уст.] • Во время новолуния (первой четверти) – на молодику (на молодиці); (зрідка) на нову. • Во время оно, во времена оны (устар.) – во врем’я оно. [Не сотні вас, а міліони Полян, дулебів і древлян Гаврилич гнув во врем’я оно. Шевченко.] • Во время сна – під час сну; спавши; (розм.) упереспи (упересипи). [Він марив спавши. З нар. уст. Саме упереспи це робилось. Сл. Гр.] • Во все времена – за всіх часів; у всі часи; на всі часи. • Во всякое время – повсякчас(но); (зрідка застар.) на всяку діб. [Так грай-бо, скрипонько моя. Голоті вбогій повсякчас, І хай нудьга тіка від нас. Манжура.] • В определённое время – у певний (визначений) час; певного часу. • В последнее время – останнім часом (останніми часами); останнього часу (в останній час). [Ви якось чудно поводитесь зі мною останнього часу. Українка.] • В прежнее время, в прежние времена – за попередніх часів (давніших, колишніх); попередніми часами; давніших літ; перше; (розм. іноді) упершені (упервині); попереду; давнішеє]; раніш(е); передніш(е). [Ой чом тепер не так, як перше було. Сл. Гр. Упервій не так робилося. Сл. Гр. Я хотіла поговорити з тобою так… як давніше було. Франко.] • В рабочее время – у робочий (у робітний) час; в [під] робочу (робітну) пору; під робочий (робітний) час; робочої (робітної) пори; робочою (робітною) порою. • Временами и дурак правду говорит – як коли й дурне правду тне. Пр. І на премудрих часом чорт їздить. Пр. І на мудрім дідько на Лису гору їздить. Пр. • Время боронования – волочінка. • Время возки копен, хлеба с поля – возовиця; коповіз. [Вона збудована вже в возовицю… Українка. Се було саме у коповіз. Сл. Ум.] • Время всему научит – час усього навчить; час — найкращий учитель. • Время все раны лечит – час усе лікує. Пр. Час всі рани гоїть. Пр. Збіжить вік — ото тобі й лік. Пр. • Время года – пора (доба, відміна) року. • Время — деньги – час — то гроші. Година (час) платить, година (час) тратить. Пр. Не товар платить, а час. Пр. • Время до восхода солнца – досхідна пора (доба). • Время жатвы – жнива. • Время золотое (молодые счастливые годы) – золота пора; золотий (красний) час; золоті (красні) роки (літа); красна молодість. • Время идёт – час минає (збігає). • Время идёт быстро – час швидко минає (упливає); час лине [хутко, пругко]. • Время, когда весной снег тает – відталь. [Ледве перейшов річку, боявся, що провалюсь, відталь бо вже була. З нар. уст.] • Время, когда греет солнце (разг.) – вигріви. [Як почнуться вигріви, то сніг пропаде. Сл. Гр.] • Время, когда ложатся спать – час, коли лягають спати; (розм. давн.) ляги (лягови, обляги); (присл.) улягома. [Нерано, вже й пізні ляги минули. Коцюбинський. Хто б се глупої ночі, в такі вже обляги прийшов. Барвінок.] • Время косьбы (косовица) – косовиця. • Время летит – час лине (летить, біжить); (образн.) час не змигнеться; (згруб.) час чухрає. [День за днем, за тижнем тижні — непомітно лине час. Забіла. А час, мов віл, з гори чухра. Г.-Артемовський.] • Время не ждёт (не терпит, не стоит) – час не жде (не чекає, не стоїть, не триває); час тіснить. [Швидко, швидко, бо час не стоїть. Чендей.] • Время опадания листьев (листопад) – листопад; (іноді) падолист. • Время от времени, от времени до времени – від часу до часу (час від часу, зрідка з часу до часу); часом (часами); (зрідка) коли-не-коли. [Чоловік коли-не-коли оглядався, і Василько знав чого… Турчинська.] • Время пахоты – оранка. [Вона добилася, що бригадир виділив їй землю ще до оранки. Скляренко.] • Время перед вечером, под вечер, предвечерье – підвечірок (підвечір); підвечір’я (надвечір’я). [Одного прекрасного підвечір’я ми з Адаменком зустрілися. Яновський.] • Время перед жатвой, перед сбором нового хлеба – час перед жнивами, перед збором нового хліба; переджнив’я; (давн.) переднівок. [Поставила хутенько на стіл. І хлібця скибочку, що Зінька принесла, бо ж переднівок. Харчук.] • Время перед обедом, предобеденное время – передобідній (передобідяний) час; передобідня пора (година, часина); передобіддя (переобідок); надобіддя. [Надворі стояло гаряче передобіддя, що більше нагадувало глибоке літо, ніж початок осені. Тудор.] • Время покажет – час покаже; з часом буде видно; з часом побачимо. • Время полуденное приближается – (розм.) Береться під обіди. [Уже й під обіди береться. Сл. Гр.] • Время появления первого льда – перволіддя. [Ішов я якось у перволіддя до сорочинців. З пар. уст.] • Время предрассветное, рассвет – досвіт(ок); досвітній час; досвітня година (доба, пора). [З самого досвітку стали вирушати селяни на Князівку. Головко.] • Время приближается, приближалось к полночи – доходить, доходило до півночі; береться, бралося (добирається, добиралося) до півночі; наближається, наближалася північ. [Вже було пізно, добиралося до півночі. Мирний.] • Время придёт — слёзы утрёт – час мине — сльози зжене. Пр. • Время прошлое, давно минувшее – час минулий (давній, давноминулий); давні (минулі) часі; давня давнина. [Давня то давнина, а наче вчора діялось. Вовчок.] • Время работает на нас – час працює на нас. • Время роения пчёл – рійба (ройовиця). • Время сгребания сена – гребовиця. [Це було саме в гребовицю. Сл. Гр.] • Время упущено – упущено (пропущено) час; (жарт.) пора перепорилася (перепоріло). • В свободное время – на дозвіллі; вільного (гулящого) часу; вільним (гулящим) часом; у вільний (гулящий) час; на (по)гулянках (гулянками); гуляючи. [Нехай колись на дозвіллі зроблю. Сл. Ум.] • В своё время – свого часу (у свій час, іноді за свого часу). [Все добре в свій час. Пр.] • Всё время (разг.) – (у)весь час; усе; повсякчас [годину]; раз у раз (раз по раз). [Василь одійшов далеченько, та все оглядався до дівчат. Н.-Левицький.] • Всему своё время – на все свій час; усьому свій час. • В старое время – за старих часів; у старовину; за давніх часів (за давнього часу); у давнину. [Все так же було, як і в давнину. Свидницький.] • Всякому овощу своё время – усякий овоч має свій час. Пр. Порою сіно косять. Пр. Не тепер по гриби ходити: восени, як будуть родити. Пр. Кусає комар до пори. Пр. Тоді дери луб’я, як дереться. Пр. • В течение… времени – протягом часу. • В течение непродолжительного, некоторого времени – не за великий час; протягом недовгого часу; протягом якогось часу; за якийсь час. [Не за великий час усе прогайнували. Сл. Гр.] • В то время – того часу (в той час, під той час, тим часом, тими часами, за тих часів); на той час (на ту пору, о тій годині); за тієї години; [саме] тоді; тією добою (тієї доби). [А тим часом шаланда пройшла поза купою очерету й випливла на Кардашинський лиман. Яновський. І блідий місяць на ту пору З-за хмари де-де виглядав. Шевченко. Саме тоді прийшли цигани, набиваються ворожити. Барвінок.] • В то время как… – тим часом як…; у той час як…; як. [Це було за царя Горошка, як людей було трошка. Пр.] • В то же [самое] время – одночасно (рівночасно); в той-таки час (в той самий час); заразом; водночас (воднораз); (іноді) за одним заходом. [Гарне, привабливе обличчя жінки здавалось воднораз суворим і ніжним. Козаченко.] • В условленное время – умовленої години, як умовлено. • В хорошее время (пока было хорошо) – за доброго часу; за добра. • Выбрать время – вибрати годину (часину); улучити (спобігти) годину (час, часину). [Антон: Коли ж то буде? Оришка: Як тільки спобіжу таку годину, що вони не будуть сердиті… Кропивницький.] • Выиграть время – вигадати час. • В это время – у (під) цей (під теперішній) час; цей час; у цю пору (в ці пори, о цій порі, тим часом). • Делу время, потехе час – коли почав орати, так у сопілку не грати. Пр. Попрацюй влітку, відпочинеш взимку. Пр. Іди в гості сміло, як не жде дома діло. Пр. • Для своего времени – [Як] на свій час; [як] для свого часу. • До времени; до поры до времени – до часу; до пори, до часу; до якогось (до котрогось, до певного) часу; поки що; до слушного часу. • До часу глек воду носить. Пр. До пори, до часу збанок воду носить. Пр. • До времени, прежде, раньше времени – передчасно (дочасно); перед часом (до часу); без часу; завчасно (завчасу); без пори; порано. [Передчасно постарівсь. Кримський. Пішов перед часом сиру землю гризти. Франко. Пив дуже горілку, та так без пори і вмер. Сл. Гр.] • Долгое время – довгий (великий) час. • До настоящего времени – досі; дотепер; донині. [За римлян теж таке завжди велось, То й дотепер, можливо, дотяглось. Лукаш, перекл. з Гете.] • До недавнего времени – донедавна; до недавнього часу. • До недавнего времени бывший (существовавший) – донедавній. • До позднего времени (до поздней поры) – до пізнього часу; до пізньої години (пори); допізна. • До последнего времени – до останнього часу; донедавна. • До сего времени (книжн.) – до сього (до цього) часу; досі. [Адреса моя та сама, що й досі була… Українка.] • До сего времени (до настоящего времени) бывший (существовавший) – дотеперішній (досьогочасний). [Кожна нова думка, що не згоджувалася з її дотеперішнім світоглядом, викликала цілу бурю в молодій, незміцнілій ще душі. Коцюбинський.] • До того времени – доти; до того часу. • До того времени бывший (существовавший) – дотогочасний. • Ей время выходить замуж – їй час іти заміж (дружитися, віддаватися); вона вже на відданні; вона вже на порі (у порі). • Ему время (пора) жениться – час йому женитися (дружитися, одружуватися); він уже на порі (у порі); він уже на оженінні; він уже дохо(д)жалий; (лок.) він уже на стану став; (образн.) він уже під вусом; він уже підвусий. • Если позволит время – якщо (коли) матиму час; якщо матиму коли; як буде коли. [Сідай, коли маєш час. Кропивницький.] • Есть время – є час; є коли. • За отсутствием времени – за браком часу; через брак часу; не мавши (не маючи) часу. • Знай время и место – знай своє місце й час. • И до настоящего времени – і досі; і донині; й дотепер; і до цього (до теперішнього) часу. [Од споконвіку і донині Ховалась од людей пустиня. Шевченко.] • Идти с духом времени – іти з духом часу; потрапляти часові. [Ви боїтесь, що я не піду з духом часу, а зостануся позаду, — не думаю я сього. Українка.] • Имел время – мав час; мав коли; [мені] було коли. • Имею время – маю час; у мене є час; маю коли; [мені] є коли. • Иное время — иное бремя – що вік, то інший світ. Пр. • Как раз в то время – саме тоді; саме під (в) той час. • Как раз в это время – саме тепер; саме тоді; саме під (в) цей час; під (в) той час; саме. • К тому времени – на той (під той) час; до того часу; під (на) ту пору. • Мне теперь не время – [Тепер] я не маю часу; [тепер] мені нема коли; [тепер] мені ніколи. • На будущее время – надалі; на дальший час; на майбутнє; (іноді) на потім; (давн.) на потомні часи. • Наверстать потерянное время – надолужити втрачений (страчений, згаяний, загаяний) час. [Загаяний час друзі надолужили швидкою ходою. Байдебура.] • На вечные времена – на вічні часи; на безвік; на (у) вічний час; (давн.) на всі віки потомні. • На время – на [якийсь] час; до часу; про час. [Най буде про час і така, навпослі я зроблю гарну. Сл. Гр.] • Назначенное, урочное время – визначений (призначений) час; визначені (призначені) години. • На короткое время – на [невеликий] час; на часину (на годину); на малий (на короткий) час. [Не надовго розстаємось — на час. Старицький. Може, вирвусь на часинку, прийду попрощатися з родом… Стельмах.] • На некоторое время – на який(сь) (на деякий) час; на яку(сь) (на деяку) годину; на [який там] час; до часу. • Наступает, приближается обеденное время – настає (надходить) обідній час (обідня пора, обідня година); під обіди береться. [Уже й під обіди береться. Сл. Гр.] • Наступили дурные времена – настали лихі часи (злигодні); тісні роки впали. • Нашего времени, относящийся к настоящему (нашему) времени, настоящий, современный нам – нашого часу (наших часів); сьогочасний; наших днів; сьогоденний. [Сьогоденні наші справи. М. Рильський.] • На это требуется много времени – на це треба багато часу; це потребує (вимагає) багато часу; це відбере (забере) багато часу. • Неблагоприятное время – недобрий (лихий) час; недобра (лиха, тяжка, нещаслива, злигодня) година; лихоліття (давн. лихівщина); знегода (знегіддя). [Я хочу попрохать, щоб хто мене сховав На сей недобрий час. Глібов. При добрій годині всі куми й побратими, а при лихій годині немає й родини. Н. п.] • Не в наше время – не за наших часів; не за нас; не за нашої пам’яті. [Це не за нас стало, не за нас і перестане. Пр.] • Не в своё время, не вовремя – не в час; невчасно; не свого часу (не в свій час); не в пору. [Не в час прийшла вона. Воронько. Гарні гості, та не в пору. Пр.] • Не ко времени – не під (не в) пору; невчасно; не в слушну хвилину; не слушної пори. • Некоторое время – який(сь) (деякий) час; (зрідка) котрийсь час; яка(сь) часина; скількись (кілька) часу; (зрідка) час-година. • Нет времени у кого – не має часу хто; немає часу кому, у кого; не має коли хто; нема коли (ніколи) кому; ніколиться кому; (образн.) ніколи вже по опеньки ходити; нема коли (ніколи) (й) угору глянути. • Не те времена – не ті часи; не та доба; (образн.) не тим вітром повіяло. [Тепер уже не тим вітром повіяло. Франко.] • Не хватает, не достает времени – не стає (не вистачає) часу; (розм.) ніколиться. [От раз тому багачеві заніколилось, а саме була сінна косовиця… Казка.] • Новые времена – нові часи; нова доба; (образн.) новий вітер повіяв. • Обеденное время – обідня година (пора, доба); обідній час; обід(и). [Я лежу на зеленій землі В час обідній, у пору спочинку. Мушник.] • Около того времени – близько того часу. • Отсутствие свободного времени, недосуг – брак [вільного] часу. • Первое время, в первое время – на початку (спочатку); перший час (за перших часів); попервах. [Важко буде перший час. Копиленко.] • По временам, временами – часами (часом); порою; коли-не-коли; десь-колись; інколи. [Часом з квасом, порою з водою. Пр.] • По нынешним временам, по настоящему времени – [Як] на теперішній час; [як] на теперішні часи. • По теперешним временам – як на тепер; як на ці (теперішні часи). • Потеря времени – трата часу; перевід (переводження) часу; марнування (гаяння) часу. • Потерять время – згубити (змарнувати, згаяти, стратити, перевести) час. • Праздно время проводить, провести – переводити, перевести час; гуляти, згуляти; гулі справляти; байдикувати. [Й минуточки не згуля. Тесленко. Вже третю неділю Юхим отак байдикує у лузі. Ле.] • Прежде, раньше времени – передчасно (завчасно, завчасу); до часу (без часу); без пори. • Приходит, придёт, пришло время – настає, настане, настав (надходить, надійде, надійшов, приходить, прийде, прийшов) час; настає, настане, настала (надходить, надійде, надійшла, приходить, прийде, прийшла) година; година впаде, впала. [У людини, як і в птаха, настає в житті такий час, коли в неї міцніють крила. Козаченко. От тепер година впала, щоб лягти в труну соснову… Тимченко, перекл. «Калевали».] • Прошедшее время – минулий час; минулість; той (ген той) час. • Раннее, утреннее время – зарання; заранок (позаранок). [Півень співа поки з зарання, а далі спить. Номис.] • Самое время – саме час. [Саме час обідати. З нар. уст.] • С давнего времени – віддавна (здавна, спозадавна, спрадавна); з давніх (з прадавніх) часів; з давньої давнини (з давнього-давна, з давніх-давен). [Був собі дід та баба. З давнього-давна, у гаї над ставом, Удвох собі на хуторі жили… Шевченко.] • С какого времени – відколи; з якого часу. • Сколько времени? – котра година? • С недавнего времени – з недавнього часу; знедавна (віднедавна). • С незапамятных времен – від (з) найдавніших (від непам’ятних) часів; з(поза) давнього-давна (з давніх-давен); споконвіку (споконвічно); з вік-віку (з-перед віку, з правіку, від віку-правіку). [Живі картини з позадавнього-давна виступали в дитячій голові… Мирний.] • С некоторого времени – з якогось (від якогось, від котрогось) часу. • Со временем – згодом; з часом. [В пастушім народилось курені І згодом виросло дівчатко гоже. Мисик.] • Со времени революции – від часів (від часу, з часів) революції. • Спустя долгое время – по довгому часі; довгий час пізніше (по тому, після того). • Спустя некоторое время – [Трохи] згодом (трохи згодивши); згодня; перегодом (перегодя [якийсь час]); нев(за)довзі; не(за)бавом (незабавно, незабавки); незабаром (зрідка невзабарі); по якімсь (по недовгім, по малім) часі; за якийсь час (зрідка за якимсь часом, за недовгим, за малим часом, по часі); по якійсь (по недовгій, по малій) годині; за якусь (за недовгу, за малу) годину; (зрідка) далі-подалі; туди далі. [Коли, трохи згодом, на шляху щось закуріло… зателенькав голосний дзвінок. Мирний. Якось перегодом вже читали ми книжку. Сл. Ум. За малу годину вже й з кондуктором вертається. Грінченко. Винен був гроші і не віддав, а далі-подалі віддав. Сл. Гр.] • Старые времена – старі часи; давнина; старовина (старосвітчина). [Люди-то хоч і кажуть, що у старовину було лучче жити — ні, не вір, моя дитино… Мордовець.] • С течением времени – з бігом (з плином) часу; з часом; згодом; дедалі. [Любити мене ви зразу не зможете, але шанувати хіба буде трудно? А з часом, може, і полюбите? Гжицький.] • С того времени как… – відколи; відтоді як…; з того часу як (коли)…; з тієї пори як (коли)… • С того времени, с тех пор – з (від) того часу (з тих часів); з тієї пори; відтоді. [З тих часів не міг я тут бувати. Шпорта.] • С этого времени, отныне – відтепер (віднині); з цього (від цього) часу. • Тем временем – тим часом; поки що. [А тим часом підкотили Оттакого кавуна! Тичина. Я піду по бригадира, а ти поки що збери ланку. З нар. уст.] • Теперешнее время – теперішній час (теперішні часи); теперішність; сьогочасність; сучасність. • Терять, потерять, тратить, потратить время [попусту] – марнувати, змарнувати (гайнувати, згайнувати, бавити, збавити) час; [дурно, дармо, даремно, марне] гаяти, згаяти, прогаяти (тратити, стратити, марнувати, змарнувати, губити, згубити) час; за дурницю гаяти, згаяти, загаяти час; [марно] зводити, звести (переводити, перевести) час. [Навіщо ж марнувати дурно час На сі розмови і тяжкі й даремні? Українка. Не до ладу людям… час зводити. Кониський.] • Того времени, относящийся к тому времени (к тем временам) – тогочасний; тодішній; того часу (тих часів); (іноді) тоговіковий. • Трата времени – гайнування (трата, втрата, перевід) часу; гайка; бавлення. [Яке там бавлення, як постояв з чоловіком хвилини зо дві. Сл. Гр.] • Требующий, отнимающий много времени – (про роботу тощо) Забарний; загайний; (лок.) забавний (бавний). [Малі миски робити — то забарна робота; великі краще. Сл. Гр.] • Тяжёлое, плохое время – лиха (важка, зла) година; лихі (важкі, злі) часи; злигодні (злі години); сутужний час; лихоліття. [Розказали кобзарі нам Про війни і чвари, Про тяжке лихоліття, про лютії кари. Шевченко. Скрізь лихо товчеться, а там таки справжнє лихоліття-голод! Коцюбинський.] • Убивать, убить время – губити, загубити, згубити час; гаяти, згаяти, загаяти, прогаяти час. [Читаємо так собі, з нудьги, — виправдувались люди, — аби чим час загаяти. Васильченко.] • Указанное время – указаний (зазначений) час. • Улучить время – знайти (вибрати) час (часу); добрати час (часу); вигадати (вигодити) годину. • У него (у нее…) не было времени – він (вона…) не мав (не мала…) часу; він (вона…) не мав (не мала…) коли; йому (їй…) не було коли; йому (їй…) ніколи було; йому (їй…) ніколилося. • Через некоторое время – з часом; згодом; через який(сь) час; за якимсь часом; через скільки часу; трохи згодом. [Чого се ти до нас прийшла? — питає через скільки там часу. Мирний.] • Это было не в моё (не в наше…) время – це ще не за мене (не за нас.) було; не за моїх (не за наших…) часів це [те] діялось; не в мої (не в наші…) часи це (те) діялось; (іноді лок.) не за мого (не за нашого…) уряду. • Это займёт, потребует много времени – це багато візьме (відбере, забере) часу; на це багато піде часу. |
| Вставать
• Буря встаёт, встала – схоплюється, схопилася (зривається, зірвалася, знімається, знялася) буря (шуря-буря); буриться, забурилося, шурубуриться, зашурубурилося. [Раз якось хмара наступила, Схопилась буря і зломила деревце бідне з корінцем. Глібов. Хмариться, буриться, — дощ буде. Сл. Гр.] • Вопрос встаёт во весь рост – питання стає на всю широчінь. • Вставать, встать грудью за кого, за что (книжн.) – ставити, стояти, стати стіною (муром) за кого, за що; мужньо боронити (захищати, обставати) кого, що. • Вставать, встать дыбом – ставати, стати диба (дибом, дибки, дуба, дубом, сторч, сторчака, догори). [Як скочить Лев — аж диба стала грива… Глібов. Коли почує пан, то я певен — чуприна стане догори. Тобілевич.] • Вставать, встать на дыбы (перен.) – ставати, стати (про багатьох поставити) дибки (на диби, сторчака, іноді руба, навспинячки, зниж. гопки). [А ще й дибки проти нас стають вони! Грінченко. Він наче і з добрим серцем до мене, а проти його — навспинячки. Мирний.] • Вставать, встать на зашиту кого – ставати, стати (поставати, постати) до оборони (на оборону, на захист, зах. в обороні) кого, чого; обставати, обстати за ким, за чим, за кого, за що; уступатися, уступитися за кого, за що. [А Дутка обстав за жінкою і сказав там якесь слово Савці. Савка на те візьми та й гоп Дутку в лице. Маковей.] • Вставать, встать на колени – ставати, стати (про багатьох поставати) на коліна (навколішки, навколюшки, навколінки, навколінці); (зах.) уклякати, клякнути, уклякнути (про багатьох повклякати) [на коліна]. [Уклякла на обидва коліна на мокру од крові землю. Коцюбинський.] • Вставать, встать на ноги (перен.) – ставати, стати на ноги, спинатися, зіп’ястися на ноги; зводитися, звестися (здійматися, зніматися, знятися) [на ноги]. [Нехай твій рідний край плямований не буде, нехай тобі щастить, де ти на ноги знявся… П. Куліш, перекл. з Байрона.] • Вставать, встать на путь чего – ставати, стати на шлях чого; іти, піти шляхом чого. • Вставать, встать поперёк дороги (перен.) – заступати, заступити шлях (дорогу, стежку) кому; ставати, стати (в)поперек шляху (дороги); ставати, стати на перешкоді (на дорозі); ставати, стати притичиною кому. [А тяжкії воріженьки заступили доріженьки. Н. п.] • Вставать, встать против кого – (в)ставати, (в)стати на кого; повставати, повстати проти кого, на кого; підніматися, піднятися на кого. [Нездужаєш чи боїшся На ворога стати? Шевченко.] • Вставать, встать с места – уставати, устати (підводитися, підвестися, про багатьох повставати, попідводитися) [з місця]; підводитися, підвестися (зводитися, звестися, зніматися, знятися, ставати, стати) на [рівні] ноги. [Вона… підвівшись, кладе свою руку на плече хлопчикові. Багмут.] • Вставать, встать с трудом – насилу (ледве) уставати, устати (підводитися, підвестися, про багатьох повставати, попідводитися); зволікатися, зволіктися. [Ледве встала, поклонилась, Вийшла мовчки з хати. Шевченко. Довго спав на сіні в клуні, аж надвечір зволікся… Сл. Гр.] • Встал да пошёл, так и вотчина со мной – куди пішов Лесь, то все весь. Пр. Куди піде Лесь, то всюди увесь. Пр. Голий підперезався та й зовсім зібрався. Пр. • Встанешь пораньше, так уйдёшь подальше – хто рано підводиться, за тим діло водиться. Пр. Щоб лиха не знати, треба не багато спати. Пр. Хто бажа багацько знати, треба мало спати. Пр. Хто пізно ходить, той сам собі шкодить. Пр. • Встать в позу – стати в позу. • Встать на защиту Родины – стати на оборону (до оборони, на захист) Батьківщини. • Встать на учёт – узятися на облік. • Встать на чьё-либо место – заступити кого, чиє місце; стати на чиє місце. • Встать поспешно, схватиться, сорваться – схопитися (підхопитися) [з місця]; зірватися з місця; зірватися (схопитися) на [рівні] ноги (про богат. посхоплюватися, позриватися). [Але в ту ж мить Надія схопилась… Завгородній. Юрко зривається з місця і біжить стежкою до Ілька на городи. Козланюк.] • Встать с левой ноги – уставати, устати лівою ногою (на ліву ногу). • Ему больше не встать – йому вже (вдруге, більш) не встати; він не встане вже. • Кто рано встаёт, того удача ждёт – хто не довго спить, тому щастить. Пр. Хто рано встає — у того й є. Пр. Ранні пташки росу п’ють, а пізні слізки ллють. Пр. Що рано, то не погано. Пр. |
| Грудь
• Брать грудью – брати ((з)добувати) штурмом (приступом). • Взять, схватить за грудь в драке – ухопити за петельки; узяти за барки. • Всей грудью навалиться – щосили навалитися (налягти, наперти). • Встать, стать, стоять грудью за кого, за что (книжн.) – ставати, стати, стояти стіною (муром) за кого, за що; мужньо боронити (захищати) кого, що; обставати щосили (що є снаги) за ким, за чим. • Грудь колесом – випнуті груди. • Кормить грудью – годувати груддю; давати грудь. • Либо грудь в крестах, либо голова в кустах – або здобути, або (в)дома не бути. Пр. Або (в)дома не бути, або волі здобути. Пр. Або (хоч) пан, або (хоч) пропав. Пр. • Отнять [ребёнка] от груди – відлучити дитину. • Полной грудью, во всю грудь – на повні, на всі груди. • С волосатой грудью – з волохатими грудьми, волохатогрудий (діал. космогрудий). • С раскрытой грудью – розхристаний. |
| Двор
• Быть не ко двору (разг.) – не підходити; бути не під масть; бути не до вподоби (не до діла, не до речі). • Взойдёт солнце и к нам во двор – загляне сонце і в наше віконце. Пр. І в наше віконце загляне (засяє, засвітить) сонце. Пр. Колись і перед моїм вікном сонечко зійде. Пр. Іще й на моїх воротях сонце засяє. Пр. Колись і перед моїми (нашими) ворітьми сонечко зійде. Пр. Колись і на нас сонечко гляне. Пр. Діждемо пори, що і ми вилізем з нори. Пр. Діждусь і я тії години, що будуть по шагу дині. Пр. • Во дворе – у дворі (на подвір’ї, лок. на обійсті). • Задний, чёрный двор – задвірок (задвір’я). • На дворе ночь, мороз… – надворі ніч, мороз. • На попятный двор (идти) – відступатися (відмагатися) від чого. • Находящийся во дворе; выходящий во двор – надвірний. • Ни кола, ни двора – ні кола, ні двора; тільки й ходу, що з воріт та в воду. Пр. Ні кола, ні двора; один сіренький коток та на шиї мотузок. Пр. Нема у мене ні кола, ні двора — увесь тут. Пр. Ні в горшку, ні в мішку. Пр. Тільки й землі маю, що поза нігтями. Пр. Вони такі убогі, що землю держалном міряють, а худобу ложкою. Пр. Ні коняки, ні воза, та нема чого й на віз положити. Пр. Ані печі, ані лавки. Пр. Ні вуса, ні бороди, ні плуга, ні борони. Пр. Ні сідла, ні вузди, ні того, що на нього вузду надівать. Пр. Молодцем молодець: ні кіз, ні овець. Пр. І кішки в хаті нема. Пр. Рогатої скотини — вила та граблі; доброї одежі — мішок та рядно. Пр. У кишені таракан та блоха, у хліві - ратиці та хвіст. Пр. • Пора гостям по дворам – час гостям додому. • Постоялый (заезжий) двор – заїзд; заїжджий двір. • Птичий двор, птичник – пташня (птичня, пташник). • Скотный двор – обора; загін; загорода. • Со двора, со стороны двора (извне) – знадвору. • Со двора уйти, согнать (устар.) – піти, вигнати з дому (з хати). • Убраться со двора – забратися (піти геть) з дому. • Чей двор, того и хоромы – чий кінь, того і віз. Пр. Чий берег, того й риба. Пр. Чия гребля, того й став. |
| Зазрить
• Совесть зазрила – прокинулося (озвалося) сумління; прокинулася (озвалася) совість. • Совесть зазрит – сумління (совість) боронить (дорікає). |
| Избавлять
• Избави Бог! (разг.) – крий Боже!; боронь Боже!; ховай Боже!; (не)хай Бог боронить (милує, відвертає)! • Избавить кого от беспокойства – позбавити кого клопоту. • Избавить кого от опасности – визволити (урятувати) кого з небезпеки; урятувати кого в небезпеці. • Избавить от смерти – урятувати (іноді відзволити) від смерті. [Ти одзволив нас од смерті. Казка.] • Избавь, избавьте меня от этого! – дай, дайте мені спокій з цим! • Избавьте меня от него – позбавте (визвольте) мене від нього. • Избавьте нас от своей переписки – не турбуйте нас своїм листуванням. • Нет уж! От этого избавьте! – ба ні! Дайте з тим спокій! • Он избавил меня от этого несчастья – він визволив (вирятував) мене з цієї біди (напасті, халепи); він урятував мене від цієї біди; він зарятував (порятував) мене. |
| II. Мир
• Жить в мире с кем – жити у [добрій] згоді (у [добрій] злагоді) з ким; ладнати з ким; у мирі (сумиром) жити з ким. • Заключать, заключить мир – укладати, укласти (складати, скласти, чинити, учиняти, учинити) мир; (іноді) замирятися, замиритися. • Иди, идите, поезжай, поезжайте с миром – іди, ідіть, їдь, їдьте з миром; іди, їдь щасливий, ідіть, їдьте щасливі. • Мир вам; мир дому сему (устар.) – мир вам; мир домові сьому. • Мир во всём мире – мир у всьому (у цілому) світі. • Мир всем народам мил – нема в світі над мир. • Мир и спокойствие – мир і (та) спокій. • Мир (покой) — святое дело – супокій — святеє діло. • Мир праху твоему (вашему…) – пером (іноді пухом) земля тобі (вам…); нехай земля над тобою (над вами…, тобі, вам…) пером (пухом); легко тобі (вам…) лежати, сиру землю держати. • Мир хижинам, война дворцам – мир хатам (халупам), війна палацам. • Отстаивать дело мира – обстоювати (відстоювати, боронити) мир; стояти за мир. • Покончить ссору миром – перевести (обернути) сварку на мир. • Склонять, склонить к миру кого – до згоди привертати, привернути (навертати, навернути) кого. • С миром отпустить кого (устар.) – (від)пустити з миром кого. • Худой мир лучше доброй ссоры – краще солом’яна згода, як (ніж) золота звада. Пр. Краща цнота у болоті, як нецнота у злоті. Пр. Де незгода, там часто шкода. Пр. |
| Подлаживаться
• Подлаживаться к кому – підлажуватися (піддобрюватися, придобрюватися, підлещуватися) до кого; (образн. розм.) кошелі носити за ким; борону затягти за ким. |
| Подольщаться
• Подольщаться, подольститься к кому (разг.) – підлеститися; підстелятися, підстелитися під кого; підсипатися, підсипатися (підмощуватися, підмоститися, примаслюватися, примаслитися) до кого; борону затягати за ким; світити в очі (іноді баками, баки світити) кому; (лок.) басувати кому. |
| Помиловать
• Помилуй Бог (устар.) – крий (боронь) Боже; хай Бог боронить (милує). • Помилуй, что ты делаешь!; помилуйте, что вы делаете! – схаменися, що ти робиш!; схаменіться, що ви робите! • Помилуйте, это чистейший вздор – даруйте (вибачайте, вибачте), це справжнісінька дурниця (нісенітниця). |
| Стоять
• Стоит хорошая погода – на годині (стоїть) стало; стоїть (іноді триває) добра погода, година. • Стоять в очереди – стояти в черзі; застоювати чергу. • Стоять за правду – стояти (обставати) за правду; обстоювати правду; боронити правду. • Стоять за спиной у кого – стояти за спиною чиєю, у кого; стояти за ким. • Стоять на своём – стояти на своєму; обставати за своїм; правити своє; (іноді) хилити на своє. • Стоять на стороне чьей – бути (стояти) на чиїй стороні (на чиєму боці). • Стоять на часах – на варті (на чатах) стояти (бути); вартувати, чатувати. • Стоять, стать во главе кого, чего – бути (стояти, стати) на чолі кого, чого; очолювати, очолити кого, що. • Стоять у власти – бути (стояти) при владі. |
Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш)
| борона́ с.г. борона́,-ни́ (знаряддя для розпушування землі) б. ди́сковая борона́ ди́скова́ б. звёздчатая борона́ зі́рча́ста б. зу́бовая борона́ зубце́ва б. пружи́нная борона́ пружи́нна б. тра́кторная борона́ тра́кторна б. тяжёлая борона́ важка́ б. шарни́рная борона́ сугло́бна [шарні́рна] |
| бороне́ние боронува́ння (розпушування землі бороною) |
| борони́льщик боронува́льник,-ка |
| борони́ть, боронова́ть боронува́ти, скороди́ти |
| боронова́ние боронува́ння, скоро́дження |
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський)
| Би́льце́ –
1) ум. от би́ло; 2) рамы у люльки; 3) продольный брус в бороне; 4) обруч у корзины. • Борона́ на три бильці́ – борона о трех брусьях. |
| Борона́ – борона. • Бо́рону затяга́ти за ким – подольщаться к кому. |
| Боро́нення –
1) защита; 2) запрещение; 3) обработка бороною. |
| Боро́нець, -нця – защитник. |
| Борони́ти –
1) отстаивать, защищать, оборонять; 2) охранять, хранить; 3) запрещать, воспрещать; 4) бороновать. |
| Борони́тися – защищаться. |
| Боронува́ння – боронование. |
| Боронува́ти – бороновать. |
| Волочи́ти, -чу́, -чиш, –
1) волочить, тащить; 2) бить таща; 3) бороновать. |
| Волочі́ння – боронование, волочба. |
| Гли́ця –
1) хвоя, игла хвойного растения; 2) деревянная игла, спица; 3) челнок; 4) балясина, столбик в перилах, ограде; 5) спица в крыле ветряной мельницы; 6) соединительное бревно в бороне. |
| Заволо́чування – боронование. |
| Заволо́чувати, заволочи́ти, -лочу́ – бороновать, забороновать. |
| На́волок, -локу – посев по жнивью под борону. |
| На́волоком, нар. Сі́яти на́волоком – сеять по жнивью под борону. |
| Обволо́чуватися, обволочи́тися, -чу́ся – кончить бороновать. |
| Переволо́чувати, переволочи́ти, -чу́, -чиш – бороновать во второй раз, перебороновать. |
| Поклі́ть, -ти –
1) часть колодезного сруба (ниже уровня земли); 2) рама бороны. |
| Скоро́дження – боронование. |
| Скоро́дити, -джу – бороновать. |
| Скороді́льник – бороновальщик. |
| Скрома́дження –
1) царапанье; 2) боронование; 3) скобление. |
| Скрома́дити, -джу –
1) царапать; 2) бороновать; 3) скоблить. |
| Хребе́тник, -ка – часть бороны. |
| Чіп, р. чопа́ – 1) втулка;
2) колышек, зуб в бороне; 3) шип. |
Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич)
| Возбранять, -нить – заборонити, заборо́нювати, боронити, заборонити кому що; возбраняется – заборо́нено, не ві́льно. |
| Воспрещать, -претить – боронити, забороняти, заборонити, зака́зувати, заказа́ти. |
| Запрещать, -ретить – боронити, забороняти, заборонити, зака́зувати, заказа́ти; вход -тся – не ві́льно (заборо́нено, зака́зано) вхо́дити. |
| Защищать, защитить, -ся – боронити, обороняти, оборонити, захища́ти, захистити, -ся. |
| Интерес –
1) інтере́с (-су); и. деловой – діловий інтере́с; и. личный – особистий інтере́с; и. общий – спі́льний; (общественный) – грома́дський інтере́с; и. страховой – інтере́с убезпечний; фіна́нсові інтере́си; в -сах вовлечений масс (в работу) – щоб утягти ма́си; в -сах дела – для спра́ви; действовать в чьем-либо -се – чинити на чий інтере́с; ограждать -сы – боронити, оборонять, оборонити інтере́си; это не в наших -сах – це не на́ші інтере́си; 2) (любопытство) – ціка́вість (-вости); 3) (интересность) – ціка́вість (-вости), інтере́с (-су); дело не представляет -са – спра́ва не має інтере́су, спра́ва неціка́ва; 4) (заработок, прибыль) – зиск (-ку), інтере́с (-су). |
| Оборонять, оборонить, -ся – боронити, обороняти, оборонити, відбороняти, відборонити, -ся. |
| Ограждать, -градить (защищать) – захища́ти, захистити, боронити, обороняти, оборонити. |
| Отстаивать, -стоять –
1) (кого, что) – обстава́ти, стояти за ко́го, за що, за ким, обсто́ювати, обсто́яти кого́, що, за ко́го, за що; (защищать) – боронити кого́, що, чого́, оборонити, відборонити кого́, що, від ко́го, від чого; 2) (долго простоять) – висто́ювати, вистояти. |
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич)
| борі́нний, -на, -не (від борона́) |
| борона́, -ни́; бо́рони, борі́н, бо́ронам |
| боро́нений, -на, -не |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)