Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Запропонувати свій переклад для «верх»
Шукати «верх» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Верх –
1) см. Верхушка 1;
2) (в. этаж) гора́. [Пішо́в на го́ру];
3) (в. экипажа) – бу́да, (чаще) бу́дка, табу́рка;
4) (одежды, шубы) верх;
5) брать (взять) верх, одерживать (-жать) верх – перемага́ти, перемогти́, перева́жувати, перева́жити кого́, бра́ти, взя́ти го́ру, перева́гу, перемо́гу над ким, заломи́ти кого́. [Всіх дівча́т заломи́ла свої́м ста́ном і красо́ю].
• Взявший верх (победоносный) – перемо́жливий, перемо́жець.
• Взять в. в игре – спогра́ти. [Усі́х спогра́в].
• Давать в. кому – попуска́ти го́ру кому́.
Апоге́й – апоге́й, верх, вершо́к.
Брать –
1) бра́ти, сов. узя́ти. [Бери́, що даю́ть. Скі́льки бра́то гро́шей?].
• Беру́щий (только как сущ.) – бра́ха, взя́ха, взя́хар (р. -ря). [Бу́деш да́ха (да́хар), бу́деш і бра́ха (взя́хар)];
2) (б. много) набира́тися. [Не набира́йся – ва́жко бу́де не́сти́];
3) забира́ти. [Він мене́ з собо́ю забіра́є];
4) прийма́ти. [Чоти́ри карбо́ванці даю́ за таке́ нікче́мне теля́, ще й не хо́че! Прийма́й гро́ші!];
5) побира́ти. [Не говори́в ніко́му, ві́дки гро́ші побира́є];
6) (б. часть зерна за помол) мі́рчити (гал.);
7) (б. в жёны) дружи́ти собі́, бра́ти за се́бе. [Га́рну ді́вчину він собі́ дру́жить. Хліборо́би опанува́ли за́мки, бра́ли за се́бе па́нських жіно́к, мов тих сабиня́нок. (Куліш)];
8) (б. верх) бра́ти го́ру, перемага́ти, горува́ти, запано́вувати над чим. [Бере́ ба́ба над козако́м го́ру. Фо́рма перемага́є у Си́дора Твердохлі́ба (Єфр.). Гору́ють нега́рні інсти́нкти. Па́м’ять запанува́ла над карти́нами уя́ви (Франко)];
9) (б. взятки) хабарюва́ти, хапа́ти (бра́ти) хабарі́, дра́ти, де́рти, хап[в]турува́ти. [У полі́ції деру́ть і з живо́го, і з ме́ртвого];
10) (б. в долг, взаймы) позича́ти, позича́тися, бра́ти на́-бір (на́-борг), в по́зи́ку, боргува́ти. [Пішо́в чума́к до ши́нку боргува́ти горі́вку].
• Б. в счёт сомнительных будущих благ – бра́ти на зеле́ний ове́с.
• Б. в счёт работы – бра́ти на відробі́ток;
11) (б. землю в аренду на один посев) – (редко) купува́ти. [На пшени́цю зе́млю в па́на купи́ли];
12) (б. тайком) викрада́ти. [Викрада́є в те́бе Харити́на гро́ші і Дени́сові віддає́]:
13) (б. заказанное, заплатив деньги) викупля́ти;
14) (б. на крючок (дверь, окно)) защіпа́ти, закида́ти на за́щіпку;
15) (б. безжалостно имущество в уплату долга, штрафа) грабува́ти. [На селі́ ле́мент, плач – за ви́куп грабу́ють];
16) (б. начало) зачина́тися. [На́ша рі́чка зачина́ється десь ду́же дале́ко];
17) (досада, злость берё́т) доса́да, злість порива́є;
18) (б. чью сторону) става́ти на чиє́мусь бо́ці, прихиля́тися до ко́го. [В спі́рці з Грицько́м бі́льшість до ста́ршого бра́та прихиля́лась (Грінч.)];
19) (б. в свидетели) бра́ти за сві́дка;
20) (б. за основание, в качестве чего) засно́вувати на чо́му, кла́сти чим. [Як-би він ті́льки заснува́в свої́ пра́ці на пова́жних науко́вих джере́лах. Провідно́ю ду́мкою свої́х на́рисів кладу́ при́нцип грома́дського слугува́ння письме́нства наро́дові (Єфр.)];
21) (б. приступом) добува́ти що й чого́. [До́вго бушува́ла сіро́ма, хоті́ла вже за́мку добува́ти, та гарма́т побоя́лася (Куліш)];
22) (об инструменте, орудии, огне) бра́ти, ня́ти, ня́тися. [Коса́ не бере́ – погостри́ти тре́ба. Твоє́ї ши́ї міч не йме. Мо́крого полі́на вого́нь не йме́ться].
• Гребень не берё́т – гребіне́ць не вче́ше;
23) (ружьё берё́т ниже цели) рушни́ця ни́зить. (Прич.) бра́ний и бра́тий. [У їх неві́стка молода́, торі́к бра́та].
Вене́ц –
1) віне́ць, (р. -нця́), коро́на;
2) (на иконах) віне́ць, ся́йво;
3) віне́ць, віно́к. [Терно́вий віно́к];
4) (бракосочетание) віне́ць, ві́нчання, шлюб.
• Итти, пойти к венцу́, под вене́ц – іти́ до шлю́бу, до вінця́, ста́ти на рушнику́.
• Вести под вене́ц – вести́ до шлю́бу, до вінця́.
• Стоять под венцо́м – стоя́ти на рушнику́;
5) віне́ць, сла́ва, нагоро́да. [Віне́ць безсме́ртя];
6) (удачное завершение дела, верх совершенства) віне́ць. [Віне́ць тво́рива];
7) (в деревянном строении: ряд брёвен) віне́ць; также и в других значениях.
Верхо́вина – верх, ове́ршок (стога).
Верхо́вица – верхогі́р’я, (гірськи́й) верх.
Верхо́вье (реки, пруда) – верши́на (рі́чки), верхови́на, верх, верхорі́ччя, верхі́в’я. [Гей з у́стя Дніпра́ та до верши́ни, сімсо́т річо́к і чоти́рі].
• Расположенный выше -вья реки – заверхови́нний. [Бі́льше почали́ низові́ зе́млі подніпря́нські з верхови́ми і з заверхови́нними опізнава́тися (Куліш)].
Верху́шка –
1) верх, вершо́к, верше́чок, верхі́в’я́. [Вершо́к на ша́пці си́ній. Дощо́ва хма́ра висо́вує з-за гори́ своє́ верхі́в’я (Коцюб.)].
• В. горы – вершо́к, верше́чок, шпиль, шпиле́чок, щолопо́к; (соб.) верхогі́р’я.
• Крутая в. – щовб, що́вба.
• Острая в. – остри́ця (гал.).
• В. растения – щит, щито́к (р. -тка́) чуб, чубо́к (р. -бка́), верше́чок (р. -чка), верхі́вка, ку́дер (р. -дря).
• В. дерева (соб.) – верхові́ття. [А я на тій ру́ті-м’я́ті щити́ позрива́ю. Зломи́в щито́к з дубка́. На ду́бові, на верше́чку, там посія́в мужи́к гре́чку. Золоті́ї верхі́вочки]. См. Верши́на;
2) анат., в. легкого – вершо́к.
Верши́на горы – верх, верши́на, верхови́на, киче́ра (гал.), (соб.) верхогір’я.
• В. обнаженная – лисого́ра (Коцюб.).
• В. дерева – верх, верши́на, верхови́на, (соб.) верхові́ття, верхі́в’я, верхі́вля, (крона) чо́ло́. [Засну́в і дуб верши́ною висо́кий (Грін.). Навкруги́ дере́ва спа́ли, вго́ру зня́вши те́мні чо́ла (Грінч.)]. См. Верху́шка 1.
Взять – узя́ти, забра́ти, діста́ти, зня́ти. [Забери́ кни́гу з сто́лу. Хмельни́цького козаки́ діста́ли мече́м сей за́мок (Куліш). Семе́на зняла́ ціка́вість. (Коцюб.)].
• Возьми́, возьми́те! – на, на́те! (урвать часть) – ухиби́ти. [Таки́, призна́ться, з мі́рку жи́та в старо́го вхиби́ла ни́шком. Мо́жна і від га́су ухиби́ти гро́шей на сіль, ме́нше взя́вши].
• В. много – набра́тися. [Набра́вся сті́льки, що й не донесу́]; (о многом) – побра́ти. [Побра́вши вони́ ко́си, та й пішли́ коси́ти].
• В. за долг, за недоимку, силком – одібра́ти за борг, стягти́ за борг, (вульг.) пограбува́ти. [Ні́чим було́ заплати́ти, так корі́вку мою́ пограбува́ли й продали́ (Конис.)].
• В. чью сторону – ста́ти на чий бік, на чию́сь руч горну́ти, чию́сь руч тягти́.
• В. кого в опеку – обня́ти опі́ку над ким.
• В. ещё в придачу – добра́ти.
• В. работу заказанную, заплатив деньги – ви́купити.
• В. неполный мешок на плечо так, чтобы содержимое было в концах, а пустая середина лежала на плече – взя́ти на перебаса́.
• В. на верёвку – заужа́ти. [Черке́с із-за Она́па арка́нами його́ як ца́па звяза́в, опу́тав, заужа́в].
• В. топором – уруба́ти.
• В. в руки – взя́ти (прибра́ти) до рук.
• В. себя в руки (овладеть собою) – запанува́ти над собо́ю.
• В. верх над кем, над чем – го́ру взя́ти над ким, переборо́ти кого́, поду́жати, перева́жити, поверши́ти, заломи́ти кого́.
• В. назад (слова, обвинение) – одмо́вити, одкли́кати. [Прилю́дно одмо́вив те, що написа́в про не́ї в па́шквілі (Ор. Левиц.)].
• В. к себе – прийня́ти. [Прийняли́ сироту́ за дити́ну].
• В. на себя – пере(й)ня́ти на се́бе. [Перейня́ти чужи́й довг. Переня́ти на се́бе фу́нкції засту́пника].
• В. на себя сделать что – підня́тися. [Підня́вшись істо́рію Украї́ни написа́ти (Куліш)].
• Всем взял – хоч куди́, на все зда́тний.
• Ни дать, ни взять – стеме́нно, стеменні́сінько; як вика́паний. [Стеменні́сінько така́ і в нас ха́та. Син – ви́капаний ба́тько].
• Что взял? – пійма́в о́близня?
• Он возьми́ да и (сделай что-либо) – він поверну́всь та й… (намалюва́в, укра́в).
Власть –
1) власть, вла́да, си́ла, пра́во, во́ля, верх. [Його́ власть, що схо́че, те й дасть. Ба́тьківська власть. Вла́да законода́тна. Обу́рення про́ти пра́ва одніє́ї люди́ни над життя́м, че́стю, со́вістю і добро́м дру́гої (Єфр.). Не бу́дуть ма́ти вра́жі ляхи́ на Вкраї́ні во́лі. Шляхе́тське пра́во дава́ло па́нові над слуго́ю ма́ло не таки́й верх, як і над рабо́м (Куліш)].
• Иметь власть что-л. делать – ма́ти си́лу що роби́ти.
• Это не в моей (не в нашей) вла́сти – не мо́я (не на́ша) на це си́ла, не від ме́не це зале́жить.
• Приобрести власть над кем, над чем – си́лу (го́ру) взя́ти над ким, над чим, міць узя́ти над ким, над чим, забра́ти си́лу (вла́ду) над ким, над чим. [Таку́ – ка́же – вони́ міць узя́ли, що й пані́в посі́ли].
• Власть имущий – зве́рхник, вла́дний, мо́жний;
2) (обладание, сила) вла́да, си́ла. [Чу́ю, що тра́чу вла́ду над собо́ю];
3) (владычество, управление, правительство) вла́да, власть, держа́ва. [Монго́льська вла́да в А́зії. За твоє́ї держа́ви як бу́де – поба́чим].
• Верховная власть – найви́ща (верхо́вна) вла́да.
• Быть, находиться под вла́стью (во власти) кого – бу́ти під ким, бу́ти під вла́дою, під володі́нням, під зве́рхністю чиє́ю, (в) кого, хили́тися під ко́го. [Бу́де до́бре запорі́жцям і під ту́рком жи́ти. Під володі́нням По́льщі. Під нівеляці́йною зве́рхністю моско́вською. Під ме́не хи́ляться і до́брі і злю́щі (Куліш)].
• Иметь под своею властью что – ма́ти в свої́й руці́ що, ма́ти (держа́ти) під собо́ю, бу́ти вла́сним над чим. [Він був вла́стен над десятьма́ города́ми].
• Подчинить своей вла́сти – підгорну́ти (підхили́ти) під се́бе, під свою́ ру́ку, під свою́ во́лю, вла́ду.
• Переходить под власть (во власть) – перехо́дити під ко́го, під ру́ку, (вла́ду) кого́ (чию́). [В тако́му ста́ні украї́нські зе́млі перехо́дять під ру́ку ду́жого сусі́ди (Єфр.)].
• Отдавать под власть (во власть) кого – піддава́ти під ко́го, під чию́ ру́ку.
• Освободиться из-под власти кого-л. – ви́зволити(ся) з-під чиє́ї вла́ди, з-під ко́го;
4) (начальство и начальники; должность) вла́да, власть, уря́д, вла́сті (мн.) уря́ди. [Близькі́ до наро́да вла́сті. (Самійл.). Щоб воєво́ди, старости́ і и́нші украї́нські уря́ди не перебива́ли йому́ чини́ти во́лю короля́ (Куліш)].
Волочо́к (верх экипажа) – бу́да, бу́дка, табу́рка, верх.
Восторжествова́ть – затриюмфува́ти, взя́ти го́ру, верх.
• В-вать над врагами, над трудностями, над препятствиями – подолі́ти (подола́ти) ворогі́в, тру́днощі, перепо́ни, переборо́ти тру́днощі, перепо́ни.
• Я (он) -вова́л – мій (його́) верх.
Выводи́ть, вы́вести –
1) виво́дити (реже вивожа́ти, вивожда́ти), ви́вести; (выпроваживать) – випрова́джувати, ви́провадити. [Ви́вів бо́су на моро́зець. Ду́ків-срібля́ників за лоб бра́ли, із-за стола́, на́че волі́в, вивожда́ли. Письме́нник виво́дить перед на́ми люде́й. Хо́чу тебе́ ви́вести з кло́поту = из затруднения. Вона́ ни́тку виво́дить тонку́ та до́вгу];
2) в. детей (о животных, птицах) – плоди́ти, випло́джувати, ви́плодити, виво́дити, ви́вести, наве́сти́, вилу́плювати, ви́лупити [Ки́цька навела́ киценя́т. Ой біда́, біда́ ча́йці-небо́зі, що ви́вела чаєня́ток при би́тій доро́зі], (детей в люди) виво́дити (ви́вести) діте́й в лю́ди, на ко́го. [Тре́ба бу́де діте́й годува́ти та в лю́ди виво́дити (Крим.). Скі́льки потя́гся мій ба́тько, по́ки на вчи́теля ви́вів мене́ (Тесл.)];
3) выводи́ть истребляя, уничтожая – вибавля́ти, ви́бавити, обавля́ти, оба́вити, витлу́млювати, витлумля́ти, ви́тлумити. [Повибавля́й пля́ми з оде́жі. Ви́тлумила му́хи з ха́ти. Ви́бавили кукі́ль з пшени́ці];
4) в. заключение, вывод – висно́вувати, ви́снувати, роби́ти (зроби́ти) ви́сновок, ви́сновки;
5) в. голосом – виво́дити (ве́сти) го́лос, пі́сню, спів. [Виво́дить го́лос, як лляну́ тонку́ ни́тку (Неч.-Лев.)];
6) в. стену – кла́сти, скла́сти; (каменную, кирпичную) мурува́ти, змурува́ти;
7) в. из терпения – позбавля́ти, позба́вити кого́ терпцю́, урива́ти, урва́ти кому́ терпе́ць;
8) в. на чистую воду – ви́вести на світ, на чи́сту во́ду, на слизьке́;
9) в. из себя – дратува́ти, роздратува́ти;
10) в. верх (напр. в стоге) – виве́ршувати, ви́вершити.
• С невы́веденным (незаконченным) верхом – недове́ршений.
Выны́ривать, выныря́ть, вы́нырнуть – вирина́ти, ви́р(и)нути, зрина́ти, зорну́ти, зрину́ти, випі[у]рна́ти, випорина́ти, ви́пі[у]рнути, (о мног.) позрина́ти, повирина́ти. [Всі повирина́ли на верх].
• Выныря́я – вирина́ючи, (нареч.) навви́ринки. [Пливе́ навви́ринки].
Глава́ – голова́, глава́, а теснее –
1) госпо́дар (р. -ря), хазя́їн;
2) см. Глава́рь;
3) (на церкви) верх, (купол) ба́ня, (макушка) ма́ківка;
4) (в книге) ро́зділ, (торж.) голова́. [Том пе́рший, ро́зділ тре́тій].
• Во главе́ – на чолі́. [На чолі́ ві́йська].
• Быть во главе́ – вести́ пе́ред, стоя́ти на чолі́.
Главе́нство, главе́нствование – головува́ння, старшува́ння, старшинува́ння, зве́рхність, верх, верхово́діння, про́від (р. -воду).
Голови́ще (реки, оврага) – верх, поча́ток (рі́чки, я́ру).
Гора́ –
1) гора́ (ум. гі́рка, гі́ронька, гі́рочка), бе́скид (р. -ду).
• Гора́ лишённая растительности – ли́са гора́, лисого́ра, лисогі́р (р. -го́ру).
• Ледяная (пловучая) гора́ – льодова́ (кри́жана) гора́.
• Крутая гора́ – крута́ (стрімка́) гора́.
• Отлогая, покатая гора́ – уло́га гора́, поло́га гора́.
• Вершина горы́, см. Верху́шка и Верши́на.
• Склон (склоны) горы́ – згі́рок (р. -ку), у́збіч (р. у́збочи), узгі́р’я, узбі́ччя.
• На склоне горы́ – на згі́рку, на у́збочі, на узгі́р’ї, на узбі́ччі.
• Подошва горы́ – низ гори́, підо́шва гори́, (обширнее) підгі́р’я.
• Отрог горы́ – відно́га.
• Цепь гор – па́смо гір.
• Ходить по гора́м и по дола́м – ходи́ти го́рами й до́лами (доли́нами), гі́р’ям і поді́ллям.
• В го́ру (вверх по горе́) – на го́ру, у го́ру, під го́ру, до гори́. [Підійма́тися у го́ру. Коня́ці під го́ру ва́жко ї́хати, не те, що з гори́].
• По́д гору – з гори́.
• По горе́ – горо́ю, по горі́ [Доро́га йшла горо́ю. Ой чиї́ то воли́ по горі́ ходи́ли].
• Через го́ру – через го́ру, через верх.
• Под горо́й – під горо́ю, попід горо́ю, (обширнее) по-підгі́р’ю.
• На горе́ – на горі́.
• Лежащий, живущий за гора́ми, между гора́ми, на гора́х, под горо́ю (гора́ми), пред горо́ю (гора́ми), см. Заго́рный, Межго́рный, Наго́рный, Подго́рный, Предго́рный.
• Житель гор, см. Го́рец.
• Итти в го́ру (приобретать значение) – іти́ вго́ру, си́лу бра́ти (забира́ти), у си́лу вбива́тися.
• Надеяться на кого, как на каменную го́ру – поклада́тися на ко́го мов на тверди́й мур, цілко́м (як на се́бе) здава́тися на ко́го, цілко́м увіря́ти (звіря́тися) на ко́го.
• Не за гора́ми – незаба́ром, незаба́вом, невдо́взі, невза́довзі.
• Как гора́ с плеч – як ка́мінь із се́рця, з плече́й (з пліч).
• Гора́ родила мышь – моги́ла ми́шу породи́ла, з лемеша́ ви́йшла шва́йка;
2) (масса: чаще го́ры) ку́па, си́ла (силе́нна), бе́зліч.
• Гора́ денег, гора бумаги, горы книг и т. д. – ку́па (си́ла силе́нна, бе́зліч) гро́шей, папе́ру, книжо́к, ці́ла гора́ папе́ру.
• Сулить золотые го́ры – золоті́ го́ри обіця́ти, ко́зи в зо́лоті пока́зувати кому́.
• Горо́ю, нар. –
1) горо́ю, як гора́.
• Волны, поднимаются горо́ю – горо́ю хви́ля встає́.
• Волосы горо́й стояли – воло́сся ї́жилося, воло́сся дубора́ йшло́, до-гори́ стоя́ло.
• Грива горо́й – гри́ва ди́бом (ду́бом) ста́ла.
• Пир горо́й – бе́нькет на всю гу́бу, на сла́ву.
• Стоять за кого горо́й – розпина́тися за ко́го (и за ким);
2) (берегом, сухим путём) – бе́регом, горо́ю, суходо́лом, грудко́м.
Господи́н –
1) (владыка над подвластными) госпо́дар (р. -ря), пан, воло́да́р (р. -ря́), вла́дар, зве́рхник.
• Господи́н и слуга – госпо́дар і челя́дник.
• Г-да и крепостные – пани́ і підда́ні.
• Г-дин царства, г. над рабами – вла́дар (воло́да́р) ца́рства, вла́дар рабі́в, пан над раба́ми.
• Господи́н (начальник) и подчиненные – зве́рхник і підле́глі.
• Палата госпо́д – пала́та пані́в;
2) (человек независимый, распоряжающийся где-л.) госпо́дар (р. -ря), пан. [Сам собі́ пан. Чому́ не ти госпо́дар у пала́тах? (Крим.)].
• Они тут господа́ – вони́ тут пану́ють.
• Он -ди́н положения – він пан стано́вища, його́ верх, його́ во́ля й си́ла;
3) господа́, т.-е. баре, помещики – пани́; соб. – па́нство; иронич. – пано́та, панва́. [Па́нство при столі́ сіда́є (Франко). Наї́хало панви́];
4) (вежливо, вм. «человек», «суб’ект») добро́дій, пан. [Прийшо́в яки́йсь добро́дій в офіце́рській фо́рмі (Крим.). Пан профе́сор (учи́тель). Добро́дій К. написа́в по́вість. Це па́на пи́саря ді́ло (М. В.)].
• При обращении (сударь): па́не! (ум. па́ночку!) добро́дію! [Скажі́ть, добро́дію, де у вас рі́чка?].
• Господа́ (обращение) – пано́ве! доброді́йство! пано́ве-доброді́йство (милостивые государи), пано́ве-грома́до! товари́ство, шано́вне товари́ство, [Лю́бе доброді́йство-земляки́! се оста́ння річ моя́ (Кул.)]; (фамильяр.) пани́-брати́ (Шевч.).
Госпо́дствовать –
1) панува́ти, старшинува́ти над ким. [Непра́вда пану́є на землі́];
2) (преобладать, брать верх) горува́ти, домінува́ти. [Скрізь гору́ють руї́нницькі інсти́нкти].
• Госпо́дствует где-л. тревога деморализация и т. д. – пану́є десь триво́га, демораліза́ція, то-що.
Заса́ривать, -ся, засори́ть, -ся – засмі́чувати, -ся, засміти́ти, -ся, захара́щувати, -ся, захара́ст(р)ити, -ся, забива́ти, -ся, заби́ти, -ся, (о мн.) позасмі́чувати, -ся, позахара́щувати, -ся и т. д.; (тиною, илом) заму́лювати, -ся, замули́ти, -ся. [Без хазя́їна я́к садо́к засміти́ли! В го́рлі захарасти́лося, тре́ба промочи́ть (Сл. Гр.). Лю́лька захарастри́лася, – тре́ба ви́теребити (Сл. Гр.). Крант у самова́рі заби́всь. Дима́р заби́всь – дим на ха́ту йде. Ри́нва заби́лася (замули́лася) – вода́ через верх іде́].
• -ться сорными травами – бур’яні́ти, з(а)бур’яні́ти, бур’янува́тіти, збур’янува́тіти. [Збур’янува́тів горо́д наш].
• -ть глаз – запоро́шувати, запороши́ти, запорсну́ти о́ко.[Не диви́сь висо́ко, бо запоро́шиш о́ко (Номис). Запорсну́ла собі́ о́ко у жнива́ та й боли́ть (Чигиринщ.)].
• -ться (о глазе) – запоро́шуватися, запороши́тися, запорсну́тися.
• Желудок -лся – шлу́нок заби́вся, захарасти́вся.
• Засо́рённый – засмі́чений, захара́щений, захара́стрений, заби́тий; заму́лений; бур’янува́тий, з(а)бур’яні́лий, збур’янува́тілий; (о глазе) запоро́шений; (о желудке) заби́тий, захара́щений.
II. Затыка́ть, заткну́ть –
1) что чем – затика́ти, заткну́ти (диал. затка́ти), притика́ти, приткну́ти (диал. притка́ти), (о мног.) позатика́ти, попритика́ти що чим.
• -ну́ть трубу (отверстие в трубе) тряпкою – заткну́ти, приткну́ти верх, каглу́ (кагля́нкою, за́тка́лом). [Верха́ не притика́ла? приткни́-ж! (Борзен.)].
• -ну́ть бутылку пробкою – заткну́ти пля́шку за́тичкою, за́ткалкою, (из пробк. дерева) ко́рком.
• -ну́ть уши (зажать пальцами) – затули́ти ву́ха, (о мног.) позатуля́ти ву́ха, (ватой и т. п.) заткну́ти (диал. затка́ти), позатика́ти ву́ха (ба́вовною и т. п.).
• -ну́ть рот, глотку (кому-л.) – заткну́ти (диал. затка́ти) ро́та, пе́льку (кому́); (переносно: заставить замолчать) заби́ти ро́та кому́, затка́ти, стули́ти гу́бу кому́, (грубо) заці́пити (засупо́нити) па́щу (кому́). [Не мо́жна всім губи́ затка́ти (Номис)];
2) что за что – застро́млювати, застроми́ти, затика́ти, заткну́ти (диал. затка́ти), (о мног.) позастро́млювати, позатика́ти що за що.
• -нуть топор за пояс – застроми́ти (засу́нути) соки́ру за по́яс.
• -ну́ть кого-л. за пояс – перева́жити кого́, го́ру над ким узя́ти, заломи́ти кого́.
• За́ткнутый – за́ткнений и за́ткну́тий, (диал.) за́тканий, застро́млений.
Заты́чка –
1) за́тичка, за́ткалка; (деревянная у бочки) чіп (р. чопа́), (ум.) чі[о]по́к, чі[о]пе́ць, чіпо́чок (-по́чка), (тряпка, которой затыкают отверстие в дым. трубе) за́ткально, за́ткало (-ла), (ум. за́ткальце), кагля́нка. [В бари́лочку два напи́точки, нема́ чіпо́чка, нема́ ді́рочки (Загадка). Мій верх і за́ткало (Номис)];
2) (шутл. о человеке) за́ткало.
Име́ть – ма́ти. [Є на сві́ті во́ля, а хто її́ ма́є? (Шевч.). Як дба́єш, так і ма́єш (Приказка). Ма́ємо й горо́дчик і пашні́ тро́хи (М. Вовч.)]; (в значении долженствовать) ма́ти, ма́тися, (зап.) ма́ти си. [Щось ма́ю тобі́ сказа́ть (Н.-Лев.). В Ірла́ндію ма́вся прибу́ть корабе́ль (Л. Укр.)].
• Име́ть вес – ма́ти вагу́, ва́жити см. Вес 2.
• Име́ть в виду кого, что – ма́ти на ува́зі (на о́ці) кого́, що; см. Вид 4.
• Име́ть вид кого, чего – ма́ти подо́бу, ви́гляд, по́стать кого́, чого́, вигляда́ти як щось; см. Вид 1.
• Име́ть виды на кого, на что – ва́жити, би́ти, ці́лити на ко́го, на що; см. Вид 9.
• Име́ть дело, отношения с кем – ма́ти ді́ло (спра́ву), стосу́нки з ким; см. Де́ло.
• Име́ть отношение к чему, к кому – стосува́тися до чо́го, до ко́го, (стар.) ма́ти до чи́нення з чим, з ким; см. Отноше́ние 1.
• Име́ть жительство, пребывание где – перебува́ти, пробува́ти, прожива́ти де.
• Име́ть значение – ма́ти вагу́, си́лу, ва́жити; см. Значе́ние 2.
• Име́ть злобу, зуб на кого – завзя́ти злість, ма́ти завзя́ття, лихе́ о́ко, храп на ко́го. [І́цко Ца́ншмерц мав зда́вна завзя́ття на Ге́рмана (Франко)].
• Име́ть сердце на кого – гні́ватися, се́рдитися на ко́го.
• Име́ть место (происходить) – відбува́тися, ді́ятися, (сов.) ста́тися, тра́питися.
• Име́ть много чего – ма́ти бага́то (бага́цько) чого́, бу́ти бага́тим на що.
• Име́ть мало чего – ма́ти ма́ло чого́, бу́ти бі́дним на що.
• И в мыслях не име́ть – і га́дки не ма́ти, і в голові́ (в голова́х) не поклада́ти.
• Не име́ть ничего – не ма́ти нічо́го, (грубо) ді́дька ма́ти.
• Име́ть общение с кем – ма́ти єдна́ння (єдна́тися), води́тися, (якшаться) наклада́ти з ким; см. Обща́ться.
• Име́ть основание – ма́ти підста́ву; (быть правым, иметь резон) ма́ти ра́цію; см. Основа́ние 4.
• Име́ть перевес – ма́ти перева́гу (го́ру, верх) над ким, над чим; см. Переве́с 3.
• Име́ть познания в чём – зна́тися на чо́му (до чо́го), розумі́тися на чо́му.
• Име́ть на попечении кого, попечение о ком, о чём – пі[е]клува́тися ким, чим и за (про) ко́го, за (про) що, ма́ти на свої́й опі́ці, (фам.) на свої́х пле́чах кого́; см. Попече́ние.
• Име́ть присмотр над кем – догляда́ти, дозира́ти кого́; см. Присма́тривать 2.
• Име́ть целью – ма́ти за мету́ що и ма́ти на меті́ що.
• Име́ть сношения с кем – ма́ти зно́сини з ким; см. Сноше́ние.
• Име́ть в себе – ма́ти в собі́ що, місти́ти в собі́ що. [Тонкі́ пружки́ (черты) його́ блідо́го лиця́ ма́ли в собі́ щось неласка́ве (Н.-Лев.)].
• Име́ть (терпеть) убыток – ма́ти шко́ду з чо́го.
• Име́ть в длину, в ширину столько-то аршин – ма́ти (трима́ти) вдовж (уздо́вж, завдо́вжки, завздо́вжки), уши́р (завши́ршки) сті́льки-то арши́н, бу́ти сті́льки-то арши́н до́вгим, широ́ким. [Він три арши́ни до́вгий (Звин.)].
• Я име́ю к вам просьбу – я ма́ю до вас проха́ння, я ма́ю проси́ти вас.
• Я име́ю недостаток в деньгах – мені́ не стає́ (браку́є) гро́шей; см. Недостава́ть, Недоста́ток.
• Име́ющий – (прич.) той, що (хто) ма́є щось.
• -щий много чего – той, що (хто) ма́є бага́то (бага́цько) чого́, бага́тий, ум. багате́нький на що.
• -щий силу (о законе), юрид. – чи́нний.
Империа́л –
1) (монета) імперія́л (-ла), черві́нець (-нця);
2) (верх дилижанса, вагона, муз. инструмент, карт. игра) імперія́ля (ж. р.).
Исплыва́ть, исплы́ть –
1) (на верх) сплива́ти, спли́сти;
2) (откуда) виплива́ти, ви́плис[в]ти.
• Исплы́вший – спли́лий, що ви́плив.
Исто́к –
1) (начало реки) джерело́, джерело́вище, початко́ве джерело́, (верховье) верхови́на, верх (-ху), (ум. верше́чок), верхі́в’я (ріки́), поча́ток (ріки́); (перен.) джерело́, поча́ток (-тку). [Ріка́, де-да́лі од початко́вих джере́л свої́х, усе́ бі́льшої набира́є си́ли (Єфр.)].
• У -ков славянства – коло джере́л, коло поча́тків слов’я́нства;
2) (устье реки) ги́рло (-ла).
Киби́тка –
1) (крытая повозка, сани) бу́дка, халабу́да, буда́ра, (еврейск. извозчичья) балагу́ла. [Ой ї́дуть во́зи на перево́зи, а попе́реду бу́дка (Метл.). Боги́ня сі́ла в про́сту бу́дку, на передку́ сів Купідо́н (Котл.)];
2) (гнутый верх повозки, саней) бу́да, бу́дка, халабу́да;
3) (жильё кочевников) кіш (р. ко́ша́), халабу́да, бу́да, бу́дка, (шатёр) наме́т (-ту), шатро́ (-ра́).
Класть –
1) (что куда, на что, во что) кла́сти, поклада́ти що куди́, на що, в що, (редко) чим; срвн. Полага́ть 1. [По-над по́лем іде́, не поко́си кладе́, не поко́си кладе́ – го́ри (Шевч.). Взяв ляха́ми, як снопа́ми, по два ряди́ кла́сти (Гол.). Всі клейно́ди гетьма́нські на стіле́ць поклада́є (Куліш)].
• -сть каменное здание, стену, фундамент – ка́м’я[ме]ни́цю, мур, підмурі́вок мурува́ти и кла́сти.
• -сть печь – ста́вити и станови́ти піч, гру́бу, комини́ (Полт.).
• -сть кирпичи в ёлку – мурува́ти со́сонкою, уклада́ти це́глу со́сонкою.
• -сть в кучу – на ку́пу кла́сти.
• -сть деньги в банк, в сберегательную кассу – кла́сти гро́ші в банк, до ба́нку, до щадни́ці, до оща́дної ка́си.
• -сть деньги на текущий счёт – кла́сти гро́ші на пото́чний (біжу́чий) раху́нок.
• -сть яйца под наседку – підсипа́ти, сов. підси́пати кво́чку, о мн. попідсипа́ти квочки́. [Кво́чку підсипа́ти годи́ться уве́чері (Сл. Гр.)].
• -сть верх на стоге, см. Выводи́ть 10.
• -сть поклоны – би́ти, кла́сти, поклада́ти покло́ни.
• -сть основанием, в основу чего – кла́сти за осно́ву, за підва́лину чого́.
• -сть крепкое основание чему – підво́дити міцну́ підва́лину під що.
• -сть резкую границу между чем – станови́ти, ста́вити, кла́сти вира́зну межу́, о́бруб між чим. [Не мо́жемо ви́значити поді́ю, що вира́зний ста́вила-б о́бруб між сусі́дніми пері́одами (Єфр.)].
• -сть что в качестве чего – кла́сти що чим. [Козаки́ Ви́слу кла́ли поро́гом між Ляхво́ю й Ру́ссю (Куліш)].
• -сть на ноты, на музыку – заво́дити в но́ти що, компонува́ти музи́ку, уклада́ти музи́ку до чо́го.
• -сть на счетах – ки́дати (прикида́ти, відклада́ти) на рахівни́ці, (щёлкая) кла́цати на рахівни́ці.
• -сть в счёт – бра́ти до раху́нку, бра́ти до раху́би, (считать) лічи́ти, рахува́ти, чи́сли́ти що; срвн. Счита́ть.
• Оканчивать -сть, см. Докла́дывать 1. И следа ко мне не клади́ – щоб і нога́ твоя́ в ме́не не була́, і сте́жки до ме́не не топчи́.
• -сть в борьбе (побеждать) – боро́ти, сов. поборо́ти, зборо́ти кого́. [Не той коза́к, що поборо́в, а той, що ви́вернувся (Приказка)].
• -сть на обе лопатки – кла́сти кого́ на горб, поборо́ти кого́ навзнаки́.
• -сть судно на бок – нахиля́ти судно́ на бік.
• -сть приправы в кушанья – си́пати присма́ки в стра́ву, засма́чувати (стра́ву) чим, (искрошив их) си́пати за́кришку, закри́шувати чим; срвн. Заправля́ть 3. [Гарбу́з варю́, цибу́лькою закриши́ла (Сл. Гр.)].
• -сть (назначать) цену – ціни́ти, цінува́ти що, склада́ти ці́ну, визнача́ти ці́ну чому́, за що; срвн. Оце́нивать. [Не ви́йшов цінува́ти, а ви́йшов продава́ти (Приказка)].
• -сть хорошую цену – дава́ти до́бру ці́ну.
• -сть резолюцию – поклада́ти, наклада́ти, кла́сти резолю́цію на чо́му.
• -сть голову – наклада́ти, сов. наложи́ти голово́ю, поклада́ти, сов. положи́ти го́лову, о мн. понаклада́ти го́ловами. [Бу́ду в землі́ коза́цькій го́лову христия́нську поклада́ти (Дума)].
• -сть голову порукой – голово́ю ручи́тися за що.
• -сть душу, жизнь – поклада́ти, офірува́ти життя́, ду́шу за що.
• -сть душу во что – вклада́ти ду́шу в що, щи́ро ста́витися до чо́го.
• -сть заботу о ком – піклува́тися, клопота́тися про ко́го и ким, дба́ти про ко́го, за ко́го, турбува́тися про ко́го и ким; см. Забо́титься.
• -сть обет, зарок – поклада́ти, дава́ти обі́тницю, зарі́к, за[об]ріка́тися.
• -сть знак, клеймо на чём – значи́ти, таврува́ти що, кла́сти тавро́ на чо́му.
• -сть отпечаток на что – наклада́ти відби́ток, познача́тися на чо́му, (в перен. знач.) роби́ти (справля́ти) вплив на ко́го, на що, вплива́ти, ді́яти на ко́го, на що; срвн. Влия́ть.
• -сть конец разговору, речи – кла́сти, поклада́ти край розмо́ві, мо́ві, припиня́ти розмо́ву; срвн. Прерыва́ть.
• -сть позор, пятно на кого – ганьбо́ю вкрива́ти, плямува́ти кого́; срвн. Пятна́ть 4.
• -сть преграду, см. Прегражда́ть.
• -сть оружие перед победителем – склада́ти збро́ю перед перемо́жцем.
• Не -ди ему пальца в рот – пальця́ в рот йому́ не клади́; йому́ дай поли́ вчепи́тися, то й сви́ту здере́ (Приказка).
• Не -ди́ плохо, не вводи вора в грех – недо́бре хова́єш – сам зло́дія спокуша́єш (Приказка);
2) класть яйца (о птицах) – нести́ я́йця, не́сти́ся. [Кому́ веде́ться, то й пі́вень несе́ться (Приказка)]; (о змеях) кла́сти я́йця, (провинц.) чини́ти я́йця, (о насекомых) кла́сти яє́чка, черви́ти;
3) (кастрировать животных) виклада́ти, чи́стити, холости́ти, вала́шити; см. Выхола́щивать. [Виклада́ти жере́бчика. Чи́стити кабанця́. Вала́шати бара́нчика].
• Кла́денный – кла́дений, покла́дений; (кастрированный), см. Кла́деный.
Ко́зырь –
1) (в карт. игре) ко́зир (-ря), ув.-соб. козиря́ччя, (открытый) сві́тка. [До вся́кої ма́сти ко́зир (Номис). У те́бе було́ саме́ козиря́ччя (Яворн.). Сві́тка – туз (Звин.)].
• Старшие -ри – ста́рші (бі́льші) ко́зирі.
• Что -ри? – що ко́зир? що сві́тить?
• Ходить, пойти с -ре́й, см. Козыря́ть, Козырну́ть 1.
• Быть -рем – бу́ти ко́зирем, світи́ти. [Що сві́тить? – Черво́ва ші́стка (Звин.)].
• Открывать, открыть (вскрывать, вскрыть) -зырь – світи́ти ко́зиря, висві́чувати, ви́світити що, яку́ масть, яку́ ка́рту.
• Выменять -зырь – ви́світити що (Сл. Ум.).
• Свои -ри (игра) – віз (р. во́за), візо́к (-зка́).
• Это ему -зырь в руки – це на його́ млин вода́, це йому́ на́ руку кові́нька;
2) ко́зир (-ря), зух (-ха), коза́к (-ка́), бра́вий, жва́вий, голі́нний, мото́рний, смі́ливий.
• -зырь-девка – ко́зир-ді́вка (Квітка). [А ді́вка-ж то собі́ й ко́зир! (Федьк.)].
• Ходить -рем – (пі́внем) козири́тися, хизува́тися, кукурі́читися. [Коло ді́вки парубо́нько пі́внем козири́ться (Чуб.)].
• Смотреть -рем – ко́зирем диви́тися, козири́тися, ма́ти бра́вий ви́гляд (-ду);
3) (навес над дверью, окном и т. п.) дашо́к (-шка́), маркі́за;
4) (в обуви) ко́зир, верх (-ху) (перед(к)і́в);
5) (патроны нашитые на черкеске) гузирі́ (-рі́в);
6) (головка полоза в санях) скорс (-са), голо́вка.
Корабе́льный – корабе́льний, корабле́вий. [Ви́дно ті́лько верх що́гли корабле́вої (Комар.)].
• -ные документы – корабле́ві папе́ри.
• -ная крепость – корабле́вий пате́нт.
Кры́ша, Кро́вля –
1) (строения) дах (-ху), покрі́вля, верх (-ха), (только о соломенной иногда) стрі́ха, (о железной, черепичной) дах, (гал.) побі́й (-бо́ю). [А на шко́лі горобці́в до сти́лої ма́ми, так і в’ю́ться понад дах ці́лими мірка́ми (Рудан.). Буди́нок під зеле́ним да́хом (Грінч.). Через обде́рту покрі́влю вже світи́лись кро́кви та ла́ти (Н.-Лев.). Стара́ стрі́ха поросла́ зеле́ним мо́хом (М. Левиц.). Комо́ри, ста́йні – усе́ під побо́ями (Федьк.)].
• -ша односкатная, двускатная – покрі́вля односхи́ла, двосхи́ла, (шатровая) шатрова́, (волнистая) хвиля́ста.
• -ша глиносоломенная – покрі́вля каляни́чна (Київщ.), покрі́вля під гли́ну (Полтавщ.).
• Не имеющий -ши – безве́рхий. [Тя́жко ма́тір покида́ти у безве́рхій ха́ті (Шевч.)];
2) (шубы) верх (-ха);
3) (повозки) па́луба, па́луб.
Лицо́ –
1) (физиономия) обли́ччя (-ччя), лице́ (-ця́), вид (-ду), твар (-ри), о́браз (-зу), (персона, часто иронич.) парсу́на, (морда) пи́сок (-ску). [Звича́йна ма́са лю́дська ма́є обли́ччя не типові́ (Крим.). Га́рна, хоч з лиця́ води́ напи́тися (Номис). В йо́го на деліка́тному виду́ зайня́вся рум’я́нець (Н.-Лев.). Дзе́ркало, що об’єкти́вно пока́зує скри́влену твар (Єфр.). Парсу́на розпу́хла (Борзенщ.). От ві́тер! так і сма́лить пи́сок (Проскурівщ.)].
• Большое -цо́ – вели́ке (здоро́ве) обли́ччя (лице́), вели́кий (здоро́вий) вид, -ка (-ва) твар.
• Здоровое -цо́ – здоро́ве обли́ччя (лице́).
• Красивое -цо́ – га́рне (вродли́ве) обли́ччя (лице́).
• Открытое -цо́ – відкри́те обли́ччя (лице́).
• Полное -цо́ – по́вне обли́ччя (лице́), по́вний вид, -на твар. [Твар у ді́да Євме́на була́ по́вна (Кониськ.)].
• Светлое, чистое -цо́ – я́сне, чи́сте обли́ччя (лице́), я́сний, чи́стий вид. [З я́сним ви́дом ви́пустив оста́ннє диха́ння (Франко)].
• Убитое -цо́ – сумне́ обли́ччя (лице́), сумни́й (приголо́мшений) вид.
• Умное, интеллигентное -цо́ – розу́мне, інтеліге́нтне обли́ччя (лице́), розу́мний, інтеліге́нтний вид. [Ро́зум пройма́в ко́жну ри́ску на інтеліге́нтному ви́дові (Грінч.)].
• Выражение -ца́ – ви́раз (-зу), ви́раз обли́ччя, ви́раз на лиці́ (на обли́ччі, на виду́). [Супроти́вність у всьо́му, – в убра́ннях, у ви́разі обли́ччів, у по́глядах (О. Пчілка)].
• -цо́ его мне знакомо, незнакомо – його́ обли́ччя мені́ відо́ме, невідо́ме, по знаку́, не по знаку́.
• В -цо́ знать, помнить кого – в обли́ччя, в лице́, в о́браз, у тва́р зна́ти, пам’ята́ти (тя́мити) кого́. [Хоч не ба́чила вас в о́браз, та чу́ла й зна́ла вас (Харківщ.). А козака́ ні одні́сінького у тва́р не зна́в і не тя́мив (Квітка)].
• -цо́м, с -ца́ – з лиця́, з ви́ду, на виду́, на лиці́, на обли́ччя, на вро́ду, о́бразом, в о́браз; (по виду) лице́м, обли́ччям, ви́дом. [Непога́ний з лиця́ (Н.-Лев.). Висо́ка й огрядна́, по́вна на виду́ (Н.-Лев.). Моя́ ми́ла миле́нька, на ли́ченьку біле́нька! (Пісня). Бридки́й на обли́ччя (Крим.) Хоро́ша на вро́ду (Глібов). А яки́й же він в о́браз? (Короленко). Він мені́ одра́зу не сподо́бався, перш усьо́го обли́ччям (Крим.)].
• -цо́м к кому, к чему – обли́ччям (лице́м) до ко́го, до чо́го, очи́ма до чо́го, куди́, про́ти ко́го, чо́го. [Стоя́ла вона́ очи́ма до поро́га, коло ві́кон (Свидниц.)].
• -цо́м к селу – обли́ччям (лице́м) до села́.
• -цо́м к -цу́ с кем – лице́м до лиця́, лице́м (лице́) в лице́, віч-на́-віч, о́чі-на-о́чі, о́ко-на-о́ко з ким, перед ві́ччю в ко́го. [В писа́нні (М. Вовчка́) сам наро́д, лице́м до лиця́, промовля́є до нас (Куліш). Ми ста́ли мо́вчки, лице́ в лице́, о́ко в о́ко (Кониськ.). Вони́ стоя́ли одна́ про́ти о́дної, віч-на́-віч (Єфр.). Перед ві́ччю в хи́жої орди́ (Куліш)].
• -цо́м к -цу́ с чем – віч-на́-віч, на́-віч, лице́м в лице́ з чим. [Віч-на́-віч з неося́жним видо́вищем ві́чности (М. Зеров)].
• Встретиться -цо́м к -цу́ – зустрі́тися (стрі́тися) лице́м до лиця́, лице́м в лице́, віч-на́-віч. [Лице́м в лице́ зустрі́вся з оти́м стра́хом (Кониськ.)].
• Говорить с кем с -ца́ на -цо́ – розмовля́ти з ким віч-на́-віч.
• Ставить, поставить кого -цо́м к -цу́, с -ца́ на -цо́ – зво́дити, зве́сти́ кого́ віч-на́-віч (о́чі-на-о́чі, на́-віч) з ким, з чим. [Неха́й же я вас віч-на́-віч зведу́; тоді́ поба́чимо, хто бре́ше (Сл. Гр.). Письме́нник звів тих люде́й на́-віч з обста́винами, які́ вимага́ли жертв (Єфр.)].
• Перед -цо́м кого, чего – перед лице́м кого́, чого́, перед чо́ло́м чого́, перед очи́ма чиї́ми.
• Перед -цо́м всех присутствующих, всего света – перед лице́м (перед очи́ма) усі́х прису́тніх, усього́ сві́ту.
• По -цу́ – з лиця́, з обли́ччя, з ви́ду, з тва́ри. [Ви́дно це було́ з його́ лиця́ (Франко). З тва́ри зна́ти було́, що Явдо́сі спра́вді не гара́зд (Кон.)].
• Быть к -цу́, не к -цу́ кому – бу́ти до лиця́ (редко до тва́ри), не до лиця́, ли́чити, не ли́чити, лицюва́ти, не лицюва́ти кому́, (поэтич.) поді́бно, не поді́бно кому́, (подходить) пристава́ти (приста́ти), не пристава́ти (не приста́ти) кому́, пасува́ти, не пасува́ти кому́ и до ко́го, (подобать) випада́ти, не випада́ти, впада́ти, не впада́ти кому́; срв. Идти́ 7. [Тобі́ яка́ (ша́пка) до лиця́: си́ва чи чо́рна? (Кониськ.). Черво́на гарасі́вка тобі́ до тва́ри (Шейк.). Ці бинди́ їй ду́же ли́чать (Поділля). Так говори́ть не ли́чить пурита́нам (Л. Укр.). Це сантиме́нти, які́ не лицю́ють нам тепе́р (Єфр.). Диви́ся, не́нько, чи хороше́нько і подібне́нько (Чуб. III). Сиді́ти до́ма не приста́ло козако́ві (Бороз.). Земле́ю влада́ти не випада́ло лю́дям не гербо́ваним (Куліш)].
• Она одета к -цу́ – вона́ вдя́гнена (вбра́на) до лиця́, її́ вбра́ння ли́чить (лицю́є, до лиця́, пристає́) їй.
• Изменяться, измениться на -це – міни́тися, зміни́тися, (о мн.) поміни́тися на лиці́, на виду́, (реже) з лиця́. [Затремті́в, аж на лиці́ зміни́вся (Мирний). Вона́, бі́дна, й з лиця́ зміни́лась та тру́ситься (Тесл.)].
• На нём -ца́ нет, не было – на йо́му о́бразу нема́(є), не було́, він на се́бе не похо́жий (зроби́вся, став), був. [На жа́дному не було́ свого́ о́бразу: всі бі́лі, аж зеле́ні (Свидниц.)].
• Вверх -цо́м – догори́ обли́ччям, горі́лиць, (диал.) горі́знач. [Ниць лежи́ть, рука́ під голово́ю; поверну́в його́ Оле́кса горі́лиць (М. Левиц.)].
• Вниз -цо́м – обли́ччям до землі́, долі́лиць.
• Написано на -це́ у кого – напи́сано (намальо́вано) на виду́ (на обли́ччі) у ко́го.
• Спадать, спасть с -ца́ – спада́ти, спа́сти з лиця́, охлява́ти, охля́нути на обли́ччі.
• Ударить в -цо́, по -цу́ – уда́рити в лице́ (у тва́р, грубо у пи́сок), уда́рити по лицю́ (по ви́ду). [Як уда́рить у пи́сок, так кро́в’ю й залля́вся (Проскурівщ.). Вда́рив конокра́да по ви́ду (Дм. Марков.)].
• Не ударить -цо́м в грязь – і на слизько́му не спотикну́тися.
• С -ца́ не воду пить – ба́йдуже вро́да, аби́ була́ робо́та;
2) обли́ччя, о́браз (-зу); срв. О́блик. [Кулі́ш ка́же, що моска́ль хо́че загла́дити на́ше обли́ччя серед наро́дів (Грінч.)];
3) (особа) осо́ба, персо́на, (устар. или иронич.) парсу́на. [Ач, яка́ висо́ка парсу́на! (Харк.)].
• Это что за -цо́? – це що за осо́ба (персо́на, люди́на)? (иронич.) що це за парсу́на?
• Аппеллирующее -цо́ – осо́ба, що апелю́є.
• Важное -цо́ – ва́жна (пова́жна, вели́ка) осо́ба, вели́ка персо́на (ирон. парсу́на, моція́).
• Видное -цо́ – видатна́ (пова́жна, значна́, бі́льша) осо́ба.
• Видные -ца – видатні́ (бі́льші) лю́ди (осо́би), висо́кі го́лови.
• Это одно из самых видных лиц в городе – це оди́н з найвидатні́ших (найзначні́ших) люде́й в (цьо́му) мі́сті.
• Действующее -цо́ – дійова́ (чи́нна) осо́ба; (в драм., литер. произв.) дійова́ осо́ба, дія́ч (-ча́), (персонаж) персона́ж (-жа).
• Главное действующее -цо́ – головна́ дійова́ осо́ба; головни́й дія́ч, головни́й персона́ж, геро́й, герої́ня.
• Доверенное -цо́ – (м. р.) ві́рник, пові́рник, (ж. р.) ві́рниця, пові́рниця. [Пан Дзеро́н, мій пові́рник, пе́рший купе́ць з Молда́ви (Маков.)].
• Должностное -цо́ – урядо́ва осо́ба, урядо́вець (-вця), осо́ба на (офіці́йнім) уря́ді. [Пильнува́в перейня́тися ви́дом значно́ї урядо́вої осо́би (Кониськ.)].
• Должностные -ца – урядо́ві лю́ди (осо́би), урядо́вці.
• Духовное -цо́, -цо́ духовного звания – духо́вна осо́ба, духо́вник, осо́ба духо́вного ста́ну.
• Знатное -цо́ – значна́ (вельмо́жна, висо́ка) осо́ба.
• Оффицальное -цо́ – офіці́йна осо́ба.
• Подставное -цо́ – підставна́ осо́ба.
• Постороннее -цо́ – сторо́ння (чужа́) осо́ба.
• Посторонним -цам вход воспрещён – сторо́ннім (осо́бам) вхо́дити заборо́нено.
• Сведущее -цо́ – тяму́ща осо́ба, (осведомленное) обі́знана осо́ба.
• Сведущие -ца – тяму́щі (обі́знані) лю́ди, (стар.) свідо́мі лю́ди, до́свідні осо́би (лю́ди).
• Физическое, частное, юридическое -цо́ – фізи́чна, прива́тна, юриди́чна осо́ба.
• -цо́, принимающее участие в деле – осо́ба, що бере́ у́часть у спра́ві, уча́сник у спра́ві.
• Три -ца́ Тройцы, церк. – три осо́би Трі́йці (торж. Тро́йці).
• Бог один, но троичен в -цах, церк. – бог оди́н, але ма́є три осо́би.
• В -це́ кого – в осо́бі, в о́бразі кого́, (о двух или нескольких) в осо́бах, в о́бразі кого́. [В його́ осо́бі ви́правдано уве́сь євре́йський наро́д (О. Пчілка). Тако́го він знайшо́в собі́ в о́бразі Ю́рія Не́мирича (Грінч.). Украї́нська на́ція в осо́бах кра́щих засту́пників свої́х (Єфр.). Го́лос наро́ду, в о́бразі кілько́х баб (Єфр.)].
• От чьего -ца́ – від ко́го, від іме́ння, від і́мени, (гал.) в і́мени кого́.
• От своего -ца́ – від се́бе, від свого́ йме́ння.
• Торговать от своего -ца́ – торгува́ти від се́бе, держа́ти крамни́цю на се́бе.
• От -ца́ всех присутствующих – від і́мени (в і́мени) всіх прису́тніх; від усі́х прису́тніх.
• Представлять чьё -цо́ – репрезентува́ти (заступа́ти) кого́, чию́ осо́бу.
• Смотреть на -цо – уважа́ти на ко́го, на чию́ осо́бу, сприя́ти чиї́й осо́бі, (возвыш.) диви́тися на чиє́ лице́. [Ти не догоджа́єш ніко́му, бо не ди́вишся на лице́ люде́й (Єв. Мор.)].
• Правосудие не должно смотреть на -ца – правосу́ддя не пови́нно вважа́ти ні на чию́ осо́бу, сприя́ти чиї́йсь осо́бі.
• Служить делу, а не -цам – служи́ти ді́лу (спра́ві), а не окре́мим осо́бам (а не лю́дям);
4) грам. – осо́ба.
• Первое, второе, третье -цо́ – пе́рша, дру́га, тре́тя осо́ба;
5) (поверхность) по́верх (-ху), пове́рхня.
• -цо́ земли – пове́рхня (лице́) землі́.
• Стереть с -ца́ земли, см. Земля́ 7.
• Исчезнуть с -ца́ земли – зни́кнути (ще́знути, зійти́) із сві́ту, з лиця́ землі́.
• По -цу́ земли – по світа́х. [Пішла́ по світа́х чу́тка, що у пусте́лі… (Коцюб.)].
• По -цу́ земли русской – по лицю́ землі́ ру́ської.
• Сровнять что под -цо́, запод -цо – зрівня́ти що врі́вень з чим, пусти́ти що за-під лице́.
• -цо наковальни – верх (-ху) кова́дла;
6) (лицевая сторона) лице́, ли́чко, пе́ред (-ду), пра́вий (лицьови́й, до́брий, горі́шній, зве́рхній) бік (р. бо́ку); срв. Лицево́й 2. [Дав спід із зо́лота, лице́ – з алма́зів (Крим.). У ва́ших чобо́тях шку́ра на ли́чко поста́влена (Лебединщ.)].
• -цо́м, на -цо́ – лице́м, на лице́, з-пе́реду, на до́брий (на пра́вий, на горі́шній) бік. [Хоч на лице́, хоч нави́ворот, то все одна́ково (Кобеляч.). Не пока́зуй з ви́вороту, покажи́ на лице́ (Кониськ.). На ви́ворот сукно́ ще до́бре, а з-пе́реду зо́всім ви́терлося (Сл. Ум.). Та як бо ти ди́вишся? Подиви́сь на до́брий бік! (Звин.)].
• Подбирать под -цо́ что – личкува́ти що.
• Показывать, показать товар -цо́м – з до́брого кінця́ крам пока́зувати, показа́ти.
• Товар -цо́м продают – кота́ в мішку́ не торгу́ють.
• Человек ни с -ца́, ни с изнанки – ні з оче́й, ні з плече́й; ні з пе́реду, ні з за́ду нема́ скла́ду. -цо карты, монеты, см. Лицево́й 2;
7) (фасад здания) чо́ло́, лице́, пе́ред. [Наня́в вели́кий двір і ха́ту чоло́м на база́р (М. Макаров.). Ха́та у йо́го лице́м на ву́лицю (Кониськ.)].
• Обращённый -цо́м к чему – пове́рнутий (чо́ло́м) до чо́го. [Всі пове́рнуті до мо́ря буди́нки були́ зачи́нені (Кінець Неволі)].
• Это здание имеет двадцать сажен по -цу́ – ця буді́вля ма́є з чо́ла́ два́дцять са́жнів;
8) лице́; см. Поли́чное;
9) быть, состоять на -цо́ – (об одушевл.) бу́ти прису́тнім; (о неодушевл.) бу́ти ная́вним, бу́ти в ная́вності, ная́вно; срв. В нали́чности (под Нали́чность).
• По списку сто человек, на -цо́ восемьдесят – за спи́ском (за реє́стром) сто чолові́к(а), прису́тніх вісімдеся́т.
• Все ли служащие на -цо́? – чи всі службо́вці тут? (є тут? прису́тні? тут прису́тні?).
• По счёту хлеба (зернового) много, а на -цо́ ничего – за раху́нком збі́жжя бага́то, а в ная́вності (ная́вно) нема́ нічо́го.
• По кассовой книге числится сто рублей, а на -цо́ только десять – за ка́совою кни́гою є (лі́читься) сто карбо́ванців, а в ная́вності (ная́вних, гото́вих гро́шей, готі́вки) ті́льки де́сять.
• Вывести на -цо́ кого – ви́вести (ви́тягти) на світ, на со́нце (на со́нечко), на чи́сту во́ду кого́; (дать личную ставку) зве́сти кого́ на о́чі з ким.
Ма́ковка –
1) ма́ківка, (ум. ма́ківочка, ма́ківонька), голо́вка з ма́ку. [Налама́ла ма́ківок, повитру́шувала з їх мак (Грінч.). Ба́ба головки́ з ма́ку позрі́зувала (Рудч.)];
2) (купол) ма́ківка, ма́ковиця, верх, ба́ня;
3) см. Ма́ку́шка;
4) (верхушка здания, высокого предмета) вершо́к (-шка́), верше́чок (-чка), верхі́вка.
Маку́ша, ма́ку́шка –
1) ма́ківка, чолопо́к и щолопо́к (-пка́), (ум. ч[щ]олопо́чок), ка́бушка, (ум. ка́бушечка), ті́м’я (-м’я). [Ша́почка на са́мому чолопо́чку (Звяг.). Почепи́ла кві́тку на го́лову на щолопо́чку (Н.-Лев.). У старові́рів кабу́шечка на голові́ ви́стрижена аж до шку́ри (Миргород.). Па́тер з прого́леним ті́м’ям (Стор.)].
• Получить по -ке – діста́ти (узя́ти) в ті́м’я, у чуб;
2) (верх чего-либо) ма́ківка, верх (-ху), верше́чок (-чка), чолопо́к, щолопо́к (-пка́). [Ви́ліз на ма́ківку (на верх) гори́ (Київщ.). На це́ркві на са́мому верше́чку гра́ло со́нце (М. Грінч.). На самі́сінькому чолопо́чку шпиля́ манячі́ла та мрі́ла в імлі́ чо́рна струнка́ по́стать (Н.-Лев.). Почвала́в на чолопо́к гори́ (Полт.). Посере́д села́ ні́би стримі́ла на щолопо́чку дубо́ва це́рква (Н.-Лев.)].
Набега́ть, набежа́ть –
1) (наскакивать) набіга́ти, набі́гти, наска́кувати, наско́чити, наїжджа́ти, наї́хати на ко́го, на що. [Ненаро́ком набі́г коне́м на йо́го і збив з ніг (Сл. Ум.). Чо́вен наско́чив на корчі́ і тро́хи не переки́нувсь (Сл. Ум.)].
• Колесо -жа́ло на камень – ко́лесо наско́чило (наї́хало, набі́гло) на ка́мінь;
2) (сбегаться, сходиться, собираться) набіга́ти, набі́гти, понабіга́ти, поназбіга́тися, нарина́ти, нари́нути куди́. [Вовки́ сірома́нці набіга́ли (Метл.). Набі́гло бага́то люде́й (Сл. Ум.). Понабіга́ють з слободи́ дітво́ра до ді́да (Драг. Пр.). А наро́ду нарину́ло – тьма тем (Мова)].
• Толпа -жа́ла на площадь – на́товп поназбіга́вся (нарину́в) на майда́н.
• На лбу у него -га́ли морщины – на ло́бі у ньо́го (йому́) набіга́ли змо́рш[щ]ки. [На сухо́му висо́кому ло́бі набіга́ли густі́ дрібні́ змо́ршки (Н.-Лев.)].
• Верх -га́ет (против подкладки) – верх набіга́є (бри́житься) (про́ти пі́дбивки).
• На глазах у него -га́ли, -жа́ли слёзы – на о́ча́х у йо́го (йому́) набіга́ли (нарина́ли), набі́гли (нарину́ли) сльо́зи. [У бі́дного хло́пця аж сльо́зи нарина́ли на о́чах, але він держа́всь пла́кати (Яворн.)].
• -га́ет, -жа́ла туча – набіга́є, набі́гла хма́ра. [Пішла́ вдова́ в по́ле жа́ти, ста́ла хма́ра набіга́ти (Метл.)].
• Вода -жа́ла с гор – води́ набі́гло (понабіга́ло) з гір.
• Надо жить, как -жи́т – тре́ба жить, як набіжи́ть;
3) см. Набе́г 2 (Делать -бе́г).
Над и На́до, предл. –
1) с твор. п. – над, (редко) на́до, (для обознач. большей или меньшей пространности места или же множественности предметов либо мест, над которыми что-н. совершается или имеет к ним отношение) понад ким, чим, (выше чего) поверх, верх чо́го. [Зозу́ля літа́ла – над на́ми куючи́ (Сл. Гр.). Стої́ть я́вір над водо́ю, в во́ду похили́вся (Пісня). Простя́г, грі́є ру́ки над по́лум’ям черво́ним (М. Вовч.). Мі́сце над мо́рем (Л. Укр.). Понад мо́рем на бульва́рі я само́тний походжа́ю (Вороний). Чорні́є гай над водо́ю, де ляхи́ ходи́ли, засині́ли понад Дніпро́м висо́кі моги́ли (Шевч.). Хто запла́че надо мно́ю, як рі́дна дити́на (Шевч.). Дуну́в ві́тер понад ста́вом – і слі́ду не ста́ло (Шевч.). Червоня́сте та сі́ре камі́ння скрізь понад шля́хом нави́сло неплі́дне та го́ле (Л. Укр.). На́че ге́тьман з козака́ми понад хма́рами гуля́ і із лу́ка блискавка́ми в ворогі́в свої́х стріля́ (Олесь). А понад всім блаки́тне не́бо сла́лось і со́нце йшло та ху́тору смія́лось (Щогол.). Як ду́же зі́лля кипи́ть, ми́лий поверх де́рева лети́ть (Номис). Козаки́ не пока́зувалися верх око́пів (Маковей)].
• Меч Дамокла висит над его головою – Дамо́клів меч звиса́є (виси́ть) над його́ голово́ю.
• Над дверью были написаны следующие слова – над двери́ма були́ напи́сані такі́ слова́.
• Птицы летали над рекою – птахи́ (пташки́) літа́ли над рі́чкою (в этом случае река мыслится в её целостности или же имеется в виду одно определённое место), понад рі́чкою (во многих местах, повсюду над рекой).
• Село раскинулось над рекой – село́ розгорну́лося понад рі́чкою.
• Железнодорожный путь проходил над морем – залізни́чна ко́лія ішла́ понад мо́ре(м).
• Замок этот господствует над городом – за́мок цей пану́є над мі́стом.
• Над городом летали аэропланы, разбрасывая воззвания – понад мі́стом літа́ли аеропла́ни (літаки́), розкида́ючи відо́зви.
• Работа, работать над чем, кем – пра́ця, працюва́ти коло чо́го, над чим, над ким. [Лиша́ється бага́то ще попрацюва́ти коло то́го, що дала́ приро́да (Рада). Роки́ напру́женої пра́ці над сами́м собо́ю (М. Калин.)].
• Сидеть над работой – сиді́ти над (за) робо́тою.
• Трудиться над составлением проекта – працюва́ти над склада́нням (коло склада́ння) проє́кту.
• Он задумался над этим вопросом – він зами́слився над цим пита́нням.
• Смеяться над кем, над чем – смія́тися з ко́го, з чо́го.
• Шутить над кем – жартува́ти з ко́го.
• Над ним разразилось большое несчастье – на йо́го впа́ло вели́ке ли́хо.
• Сжалиться над кем – згля́нутися на ко́го.
• Иметь над кем власть – ма́ти над ким вла́ду.
• Принять начальство над армией – узя́ти про́від над а́рмією.
• Над ним наряжён суд – над ним уря́джено суд.
• Над ним исполнили приговор суда – над ним ви́конано ви́рок су́ду;
2) с вин. п. – над ко́го, над що, понад ко́го, понад що (в укр. яз. эта конструкция, при глаголах движения обычна). [Ди́виться було́ він розпа́леними очи́ма куди́сь понад го́лови прису́тнім (Леонт.)].
• Подыми конец доски над себя – підійми́ (підведи́) кіне́ць до́шки над се́бе.
• Пошли над берег погулять – пішли́ над (у) бе́рег погуля́ти;
3) (в сложении) –
а) (для обознач. действия сверху наверху чего-л.) над, на, до, при, під, по, ви, роз и т. п., напр.: Надстроить колокольню – надбудува́ти дзвіни́цю.
• Надписать письмо – надписа́ти листа́.
• Надсмотр – до́гляд, на́гляд.
• Надлить бутылку –
а) (отлить) надли́ти пля́шку;
б) (долить) доли́ти пля́шку.
• Надлить молока – підли́ти молока́.
• Надрыжеть – поруді́ти (ви́рудіти) (тро́хи, зве́рху).
• Надсидеть яйцо – над[при]си́діти яйце́.
• Надцвести – розцвісти́ над чим;
б) (для одознач. почина, зачина) над, напр.: Надломить калач – надломи́ти кала́ч(а́).
• Надбитый горшок – надби́тий го́рщик.
• Надгрызок сыру – надгри́зок си́ру.
Назнача́ть, назна́чить –
1) (обозначать, отмечать что) значи́ти, визнача́ти и визна́чувати, ви́значити, зазнача́ти и зазна́чувати, зазначи́ти, на[по]знача́ти и на[по]позна́чувати, на[по]значи́ти, відзнача́ти и відзна́чувати, відзначи́ти, (о мног.) позначи́ти, повизнача́ти, повизна́чувати и т. п. що. [Визна́чує доро́гу блискави́цям (Куліш)].
• -чить границы чему – ви́значити ме́жі чого́.
• -чить север и юг на карте – зазначи́ти (позначи́ти) пі́вніч і пі́вдень на ма́пі (на (географі́чній) ка́рті).
• -на́чь верх на тюке – на[по]значи́ верх на па́ці;
2) (определять что кому, чему, для кого, для чего, предназначать на что) признача́ти и призна́чувати, призначи́ти, визнача́ти и визна́чувати, ви́значити, приділя́ти, приділи́ти, (наметить) назнамена́ти, (о мног.) попризнача́ти, попризна́чувати, повизнача́ти, повизна́чувати, поприділя́ти що кому́, чому́, (за-)для ко́го, (за-)для чо́го, на що. [Делега́ціям від селя́н призна́чено ці місця́, а від робітникі́в – оці́ (Київ). Я призначи́в чита́ння на оди́н ве́чір (Грінч.). Шевче́нко, пи́шучи свої́ тво́ри, не признача́в їх за-для чита́ння наро́дові (Грінч.). Части́ну свого́ заробі́тку він призначи́в на пе́вну мету́ (Київ). Я ви́значила розписа́ння таке́, що на росі́йську мо́ву йде небага́то годи́н (Крим.). У ту ба́шточку вкида́ли дівча́т і замика́ли там чи на два тижні, чи на два ро́ки, – то вже як пан приді́лить (М. Вовч.). Діточка́м мої́м пан щось приді́лить за мою́ смерть (М. Вовч.). Брахмані́зм обеззбро́їв стихі́йність цих по́ривів, назнамена́вши, як час для їх зді́йснення, два оста́нні перего́ни на життьово́му шляху́ (М. Калин.)].
• -чить заседание на пятницу – призначи́ти засі́да́ння на п’я́тницю.
• -чить награду – призначи́ти нагоро́ду.
• -чать наказание – визнача́ти (признача́ти) ка́ру.
• -чить опеку над кем – призначи́ти опі́ку над ким.
• -ча́ть, -чить плату – визнача́ти, ви́значити, признача́ти, призначи́ти, кла́сти, покла́сти пла́ту (платню́). [Пла́ту кладу́ть чималу́ їй за рік (Грінч.)].
• -чить в продажу, к продаже что – призначи́ти до про́дажу що.
• -ча́ть работу кому – признача́ти (визнача́ти) пра́цю кому.
• -чить себе сделать что – призначи́ти собі́ (сказа́ти собі́) зроби́ти що. [Як чого́ не скі́нчить у ти́ждень, що каза́ла собі́ скінчи́ти, то… (М. Вовч.)].
• -чить свидание кому – призначи́ти поба́чення кому́.
• Мне -чили притти в понедельник – мені́ призна́чено прийти́ в понеді́лок.
• -ча́ть следствие – признача́ти слі́дство.
• -ча́ть срок – признача́ти (визнача́ти) те́рмін (строк, речіне́ць).
• -ча́ть, -чить цену – визнача́ти, ви́значити, кла́сти, покла́сти, станови́ти, постанови́ти, наряди́ти ціну́. [Ці́ну на зе́млю визнача́ли вони́ всі гурто́м (Грінч.). База́р ці́ну стано́вить (Богодух.). Взяли́ тому́ коню́ ці́ну наряди́ли – півтора́ста карбо́ванців та й чоти́ри (Пісня)];
3) (на должность, для исполнения какой-либо обязанности) признача́ти, призначи́ти, настановля́ти и настано́влювати, настанови́ти, наставля́ти, наста́вити, ста́вити, поста́вити, станови́ти, постанови́ти кого́ ким, на ко́го, за ко́го, на яку́ поса́ду, приділя́ти, приділи́ти кого́ за ко́го, наряди́ти кого́ ким, (гал.) іменува́ти, на(й)менува́ти кого́ ким, на яку́ поса́ду, (о мног.) попризнача́ти, понастано́влювати, понастановля́ти, понаставля́ти, поприділя́ти; (только куда, кому, к кому) надава́ти, нада́ти (о мног.) понадава́ти кого́ куди́, кому́, до ко́го. [Неписьме́нних не признача́ють на відповіда́льні поса́ди (Київ). Його́ козаки́ злюби́ли, до се́бе в курі́нь пусти́ли, ще й ота́маном настанови́ли (ЗОЮР I). Щоб воєво́дами настанови́ти, того́ не бу́де зро́ду (Л. Укр.). Князя́ми нас понастановля́є (Куліш). Нас ніхто́ не обира́в, нас настанови́ли на пара́фії (Н.-Лев.). Його́ ски́нули з при́става й настанови́ли на стра́жника (Васильч.). Вони́ його́ постави́ли собі́ лаке́єм (Грінч. I). Соргі́я поста́вив пан за клю́чника (Основа 1862). Постанови́ли на дяка́ (М. Вовч.). Постанови́ли її́ за цари́нного (Кониськ.). Пан приділи́в ба́тька за лісника́ (М. Вовч.). До́ти чолові́к до́брий, до́ки його́ деся́тником не наряди́ли (Приказка). Агроно́мів надаю́ть нам з Ки́їва (Київщ.)].
• -чить наследника – призначи́ти спадкоє́мця.
• -чить кого опекуном над кем – призначи́ти (настанови́ти) кого́ опікуно́м (на опікуна́, за опікуна́) над ким. [Грома́да настанови́ла над ї́ми опікуно́м Пана́са Мо́мота (Грінч.)].
• -чить себе преемника – призначи́ти собі́ насту́пника.
• -чить сына в военную службу – призначи́ти си́на до військо́вої слу́жби.
• -ча́ть, -чить кому какую-либо роль в чём – признача́ти, призначи́ти, приділя́ти, приділи́ти кому́ яку́ ро́лю в чо́му. [Салко́ві, що мав гра́ти старшину́, приділи́ли роль сві́дка (Грінч.)];
4) (о судьбе: предопределять) суди́ти, присуди́ти, признача́ти, призначи́ти, приділя́ти, приділи́ти, надава́ти, нада́ти, наріка́ти, наректи́, назнаменува́ти кому́ що. [Мені́ літа́ ті́ї до́ля присуди́ла (Рудан.). Хто змо́же ухили́тись, що нам боги́ всеси́льні присуди́ли? (Куліш)].
• Назнача́емый – визна́чуваний, зазна́чуваний; настано́влюваний, призна́чуваний и т. п. Назна́ченный –
1) ви́значений, зазна́чений, на[по]зна́чений, відзна́чений, повизна́чуваний и т. п.;
2) призна́чений, ви́значений, приді́лений, покла́дений, поприді́ляний и т. п. [Тво́рчі си́ли, – ті гна́тимуть вас у призна́чене мі́сце (Франко). Зако́ване в залі́зні обручі́ письме́нство незаба́ром переросте́ призна́чену йому́ мі́рку (Рада). Гро́ші, від грома́ди призна́чені на шко́лу (Грінч.)].
• -ная цена – ви́значена ціна́.
• В -ный час, в -ное время – у призна́чену годи́ну (призна́ченої годи́ни), у призна́чений час (призна́ченого ча́су);
3) призна́чений, настано́влений, наста́влений, поста́влений, постано́влений, приді́лений, наря́джений, імено́ваний, нада́ний, попризна́чуваний и т. п. Вновь -ный – новопризна́чений, новонаста́влений ким, на ко́го, за ко́го, на яку́ поса́ду, новонада́ний кому́, до ко́го;
4) су́джений, прису́джений, призна́чений, приді́лений, на́да́ний, наре́че́ний, назнамено́ваний. [До своє́ї мети́, назнамено́ваної йому́ од бо́га, ді́йде (Куліш)].
-ться –
1) визнача́тися и визна́чуватися, бу́ти визна́чуваним, ви́значеним, повизна́чуваним и т. п.;
2) признача́тися и призна́чуватися, бу́ти призна́чуваним, призна́ченим, попризна́чуваним и т. п. [Речінця́ по́бутові на Запорі́жжі не визнача́лося ніко́му (Куліш). Щоб пола́годити спір, визна́чується губернія́льна комі́сія (Франко). Її́ ще зда́вна призна́чено мені́ (Грінч.). Почала́ лічи́ти йому́ ліні́йкою в доло́ню, скі́льки було́ то вже йому́ призна́чено (Васильч.)].
• Деньги -ча́лись на одно, а пошли на другое – гро́ші призна́чено було́ на одно́, а пішли́ на и́нше.
• Срок -чался длинный, а теперь его сократили – те́рмін (строк, речіне́ць) призна́чено (ви́значено) було́ до́вгий, а тепе́р скоро́чено.
• Срока не -чалось никому – те́рміну (стро́ку, речінця́) не стано́влено (не визнача́ли, не визнача́лося) ніко́му;
3) признача́тися, настановля́тися и настано́влюватися, бу́ти призна́чуваним, настано́влюваним, призна́ченим, настано́вленим, попризна́чуваним, понастано́влюваним и т. п. ким, на ко́го, за ко́го, на яку́ поса́ду. [Па́нна настановля́ється на вчи́тельку в село́ С. (Коцюб.). Ті батюшки́, що вчи́лися в акаде́мії й були́ понастано́влювані на пара́фії (Н.-Лев.). Інстру́ктора від нас за́брано, а нам нада́но и́ншого (Київщ.). Полко́вники і со́тники нада́ні теж із по́льського па́нства (Куліш)].
• Он -ется инструктором – його́ призна́чено (настано́влено, признача́ють, настановля́ють) на (за) інстру́ктора.
• -ется комисия для рассмотрения дела – признача́ється комі́сія (признача́ють комі́сію), щоб розгля́нути спра́ву.
• -ется следствие по этому делу – признача́ється (признача́ють) слі́дство в цій спра́ві;
4) суди́тися, признача́тися, приділя́тися, бу́ти призна́ченим, приді́леним, нада́ним, назнамено́ваним, наре́че́ним. [Щоб не було́ одни́х, яки́м ні́би призна́чено ті́льки працюва́ти, і дру́гих, яки́м призна́чено з чужо́ї пра́ці живи́тися (Рада). Шлях без мі́ри, вік без лі́ку їй нада́но від творця́ (Самійл.). Та вже коли́ наре́чено вмира́ти, і зна́хури не відше́пчуть (ЗОЮР I)].
Направля́ться, напра́виться –
1) спрямо́вуватися, спрямува́тися, поспрямо́вуватися; бу́ти спрямо́вуваним, спрямо́ваним, поспрямо́вуваним и т. п.; (руководиться) води́тися; срв. Направля́ть. [Вся жизнь старосві́тських пані́в води́лася ду́хом це́ркви (Куліш)].
• Корабль -ется по компасу – корабле́м кер(м)у́ють за ко́мпасом, корабле́м кер(м)у́ється за ко́мпасом.
• Глаза всех -вились на него – усі́х о́чі (усі́ о́чі) оберну́лися (спра́вилися) на йо́го.
• Политика партии -ется твёрдой рукой – міцна́ рука́ спрямо́вує парті́йну полі́тику.
• Мероприятия правительства -ля́лись к развитию страны – держа́вні за́ходи були́ спрямо́вані (скеро́вані) на ро́звиток краї́ни.
• Он увидел, что врагом -ется в его сердце кинжал – він поба́чив, що во́рог направля́є йому́ в се́рце кинджа́л(а).
• Бродяга -ется по месту жительства – волоцю́гу відпрова́джують (відпрова́джується) на мі́сце прожива́ння (пробува́ння).
• Преступник -ется в Нарым – злочи́нця ви[за]сила́ють (или ви[за]сила́ється) до Нари́му.
• Рабочими -ется сельско-хозяйственный инвентарь к весеннему севу – робітники́ ла́годять сі́льсько-господа́рський ремане́нт до весня́ної сівби́.
• Бритва -ля́ется – бри́тву направля́ють (наго́стрюють), бри́тва направля́ється (наго́стрюється).
• Бритва -лена – бри́тву напра́влено (наго́стрено).
• Бритва -рилась – бри́тва напра́вилася (нагостри́лася);
2) (брать направление) прямува́тися, попрямува́тися, правува́тися, пра́витися, поправува́тися, спрямо́вуватися, спрямува́тися, скеро́вуватися, скерува́тися, (о мног.) поспря́мовуватися, поскеро́вуватися; (диал.) напрямля́тися, напрями́тися куди́, до ко́го, до чо́го. [До пе́кла навпросте́ць пряму́йся (Котл.). А той праву́ється туди́ чума́к (Мартин.) Я до того́ ду́ба пра́влюся (Харк.). «А куди́ пра́витесь?» – «До Ки́їва!» (Сл. Гр.). Наро́ди скерува́лися на схід (Шахмат.). Напрями́лася в куто́к до пе́чи (Мирн.). Напрями́всь іти́ до шко́ли (Н.-Лев.)];
3) (держать путь) простува́ти, попростува́ти, прямува́ти, попрямува́ти, проста́ти, попроста́ти, керува́ти, (диал.) прямцюва́ти, попрямцюва́ти, (образно) сте́жку гаптува́ти, шлях-доро́гу верста́ти; срв. Идти́ 1, Пойти́ 1. [Куди́ вони́ просту́ють? (М. Вовч.). Простува́ли вони́ до Лубе́нь (Сторож.). Пливе́ ві́йсько, просту́ючи уни́з до поро́гів (Мордовець). Гляді́в, куди́ це попросту́є хло́пець (Крим.). Він догада́вся, що й той туди́ пряму́є (Н.-Лев.). Товари́ство на Січ прямува́ло (Шевч.). Прямува́в до старо́го бе́реста (Коцюб.). Мари́на була́ попрямува́ла до двере́й (Крим.). Проста́ли ми в Украї́ну во́льними нога́ми (Шевч.). Сам попроста́в до ха́ти (Г. Барв.). Зна́ти, куди́ ча́йка (лодка) но́сом керу́є (Звин.). У воро́та прямцю́є (Свидниц.). Куди́ прямува́ти, яки́м тра́хтом сте́жку гаптува́ти? (Сл. Гр.)].
• -ться дорогою – простува́ти (прямува́ти), попростува́ти (попрямува́ти) шля́хом (доро́гою).
• Вы в какую сторону -етесь? – ви в яки́й бік (куди) просту́єте (пряму́єте)?
• -ться на огонь – простува́ти, попростува́ти на сві́тло.
• Мы -лись к пристани – ми прямува́ли, попрямува́ли до при́стани;
4) (пускаться, устремляться) пуска́тися, пусти́тися, подава́тися, пода́тися, ударя́тися, уда́ритися, (диал.) простяга́тися, простягти́ся, хили́ти, похили́ти, наставля́тися, наста́витися, (тяготеть) тягну́ти и тягти́, (пробираться) бра́тися, побра́тися, (о мног.) попростяга́тися, понаставля́тися куди́, до чо́го, на що. [Пусти́лися пі́шки через верх (Франко). Пода́вся сте́жкою з лі́су на шлях (Коцюб.). Пода́вся вниз я́ром (Франко). Пода́вся додо́му (Крим.). Зна́є, куди́ вда́ритися, де чого́ шука́ти (Свидниц.). Васи́ль простя́гся на музи́ки під ве́рби (Н.-Лев.). Селя́ни-ра́таї тягли́ на Украї́ну (Куліш). Чу́ти, як щось бере́ться в ба́шті по схо́дах (Куліш). Побра́лися налива́йці до Рі́чиці (Куліш). Побра́вся Павло́ додо́му (М. Вовч.)];
5) (иметь направление, пролегать) сла́тися, п(р)осла́тися, стели́тися п(р)остели́тися, держа́ти, лежа́ти, йти, впада́ти, впа́сти. [Шлях стели́вся поміж жита́ми (Київщ.). Ця ву́лиця держи́ть пря́мо, не кри́виться ніку́ди (Звин.). Куди́ та́я дорі́женька, куди́ вона́ впа́ла: чи в те́мний луг, чи у по́ле? (Метл.)];
6) (запасаться) напаса́тися, напасти́ся, запаса́тися, запасти́ся, (о мног.) понапаса́тися, позапаса́тися.
• На вас тетрадей не -вишься – на вас зши́тків не напасе́шся (не наста́рчишся);
7) (вдоволь, сов.) накерува́тися, напра́витися, попокерува́ти, попопра́вити (досхочу́) и т. п.; срв. Пра́вить.
Нару́жность –
1) (наружн. сторона, поверхность) о́коло, зо́внішність, поверхо́вість, по(з)верхо́вість (-ости), верх, по́верх (-ху).
• По -сти дом хорош – зо́ко́ла (зоко́лу, назо́вні, зовні́, на по́гляд, на взір) буди́нок (дім) га́рний;
2) (человека) –
а) (внешний вид) (зо́вні́шній) ви́гляд (-ду), зо́внішність, зве́рхній ви́гляд, (редко) зве́рхність, (гал.) поверхо́вість (-ости), (осанка) поста́ва. [Була́ це люди́на прива́бливого ви́гляду (с располагающей -ностью) (Короленко). Поста́ва свята́, а сумлі́ння злоді́йське (Номис)];
б) (физиономия) вро́да, подо́ба, приро́да. Срв. Вне́шность 4 и 5. [Се був чолові́к і на вро́ду незгі́рший, і на вда́чу (М. Вовч.). Дру́га лю́бого подо́бу кра́сну боги́ня прийняла́ (Л. Укр.). Га́рна ді́вчина, – тако́ї подо́би і не ба́чили в нас на Украї́ні (Стор.)].
• Счастливая -ность – вда́тна вро́да, щасли́ва зо́внішність.
• Счастливой -сти – що вда́вся (вда́тний) на вро́ду.
• -стью, по -сти – назо́вні, на ви́гляд, на взі́р, на вро́ду, на обли́ччя.
• -ность обманчива – вро́да (зо́вні́шність) облу́дна.
• По -сти не суди – не суди́ з о́кола (з зо́внішнього или з околи́шнього ви́гляду).
Не́бо –
1) (мн. небеса́) не́бо (-ба; во мн. ч. употребл. редко, преимущ. в поэзии: им. небеса, р. небе́с и т. д.). [Сі́ло со́нце, з-за дібро́ви не́бо червоні́є (Шевч.). Те не́бо (невиди́ме) зве́ться небеса́ми (Рудан.)].
• Горнее -бо – ви́шнє не́бо.
• Мрачное -бо, см. Мра́чный 1.
• Облачное -бо – хма́рне (захма́рене) не́бо.
• Отверстое -бо, церк. – відкри́те не́бо.
• Открытое (вольное) -бо – го́ле не́бо, чи́сте не́бо.
• Под открытым -бом (При вольном -бе), см. Откры́тый 2.
• Родное, чужое -бо – рі́дне, чуже́ не́бо.
• Чистое, ясное -бо – чи́сте, я́сне́ не́бо.
• В -бе (В -са́х), на́ не́бе (на -са́х) – в не́бі, на не́бі (поэтич. ещё) на небеса́х. [Не перезо́рять в не́бі зо́рі (Філян.). В дале́кому не́бі вибли́скують зо́рі (Черняв.). А зірочо́к, зірочо́к блискоті́ло-горі́ло на не́бі! (М. Вовч.)].
• На́ небо (на -са́) – на не́бо.
• По́ не́бу (по -са́м) – не́бом, по не́бі, (в поэзии ещё) небеса́ми, по небеса́х. [Не́бом блаки́тним хмари́нки леге́сенькі ли́нуть (Грінч.). Хма́ра наступи́ла і по не́бі розвину́ла свої́ чо́рні кри́ла (Рудан.). Хмарки́ на пі́вдень небеса́ми летя́ть (Грінч.). У всіх ко́льорах весе́лки ко́тяться по небеса́х (Франко)].
• На краю -ба – край (по́кра́й) не́ба, на крайне́бі.
• Зерк[ц]ало -ба (-бе́с) (перен.) – зерца́ло не́ба.
• Лазурь -ба (-бе́с) – небе́сна блаки́ть.
• Свод -ба (-бе́с) – небе́сне склепі́ння, небозві́д (-во́ду), небосхи́л (-лу), (купол) небе́сна ба́ня; срв. Небосво́д 1.
• -бо и земля – не́бо і земля́.
• Как -бо от земли (Как земля от -ба) – як не́бо від землі́, як від землі́ до не́ба.
• Далеко до этого, как -бо от земли – дале́ко до цьо́го, як від землі́ до не́ба (як до зір небе́сних).
• Возносить (превозносить, расхваливать), вознести (превознести, расхвалить) до -бе́с (до седьмого -ба) – підно́сити (вихваля́ти, сла́вити), підне́сти́ (ви́хвалити) до не́ба (аж понад зо́рі), вихваля́ти над со́нце й мі́сяць.
• Жить между -бом и землёй (меж землёй -са́ми) – жи́ти між не́бом і земле́ю, жи́ти в пові́трі.
• Коптить -бо – копти́ти не́бо; см. ещё Копти́ть.
• С -ба пасть (упасть, свалиться) – з не́ба впа́сти (спа́сти).
• Попасть пальцем в -бо – попа́сти па́льцем у не́бо.
• Призывать -бо в свидетели, клясться -бом – не́бом сві́дчитися, присяга́ти(ся) (заприсяга́тися, кля́сти́ся) не́бом.
• Быть, чувствовать себя на седьмом -бе от чего – бу́ти, почува́ти себе́ щасли́вим аж до не́ба з чо́го. [Ба́тько, щасли́вий аж до не́ба, перека́зує своє́му Петрусе́ві вчи́тельські компліме́нти (Крим.)].
• Хватать звёзды с -ба, см. Звезда́ 1.
• -бо видно (видать) (о худой крыше) – не́бо сві́тить (висві́чує, ви́дно).
• -бу жарко будет, стало и т. п. – аж не́бо заже́вріє, заже́вріло и т. п. -бо с овчинку показалось – аж не́бо за ма́кове зе́рнятко здало́ся.
• Против -ба на земле – про́сто не́ба на землі́.
• Под -бо (перен.) – під не́бо. [Хо лі́зе по сту́панці ви́соко аж «під не́бо» (Коцюб.)].
• Под -бом (в прямом и перен. знач.) – під не́бом. [Мале́нька кімна́та «під не́бом» (Коцюб.)].
• Все мы под -бом ходим – усі́ ми під не́бом хо́димо; усі́ ми ряст то́пчемо.
• За волоса, да под -са – за чу́ба (о женщ.: за ко́си), та надві́р; за чу́ба, та й до ду́ба; (шутл.) за волосне́ правлі́ння, та в зе́мський суд (Квітка);
2) -бо и -са́ (перен.: бог, боги) не́бо, небеса́, бог (-га), боги́ (-гі́в).
• Слава -са́м – сла́ва бо́гу (бо́гові). О -бо! – о, не́бо! о, бо́же (з не́ба)! бо́же сві́те!;
3) (потолок) сте́ля;
4) (в берлоге) верх (-ху);
5) стар. (балдахин) – наме́т (-та).
Неве́жливость –
1) (свойство, неучтивость) невві́чливість, незвича́йність нече́мність, неґре́чність (-ости). [У розмо́ву з ї́ми підбавля́в чима́лу до́зу невві́чливости (Крим.)].
• Верх -ти – найви́ща (кра́йня, надмі́рна) невві́чливість и т. п., верх невві́чливости и т. п.;
2) (невежливый поступок) невві́чливість, невві́чливий учи́нок (-нку) и т. п. [Вели́ку незвича́йність серед люде́й учини́ла (Куліш)].
Несча́стье – неща́стя (-тя); (неблагоприятная судьба) недо́ля, безща́стя, безтала́ння (-ння), бездо́[і́]лля (-лля), (невезение) нетала́н (-ну́), (бедствие, погибель) безголо́в’я (-в’я), (беда) ли́хо, біда́, лиха́ годи́на, причи́на, (беда, несчастный случай) приго́да, лиха́ приго́да, (напасть) ха́лепа; ум. недо́ленька, лиха́ годи́нонька, приго́донька. [Бага́тство дме, а неща́стя гне (Номис). По́вен світ неща́стів (Грінч.). Його́ боля́ть неща́стя Украї́ни (Франко). Поодино́кі неща́стя тво́рять зага́льне ща́стя (Кандід). Коли́ я тут недо́лі до́сить ма́ю, хай бу́ду я щасли́ва там, у и́ншім кра́ю! (Л. Укр.). На́що вам суди́лось тут заги́нути в недо́лі? (Рудан.). Усі́м лю́дям ща́стя, до́ля, – мені́-ж безтала́ння (Метл.). У тім селі́, на безтала́ння та на поги́бель, ви́ріс я (Шевч.). Нам на здоро́в’я, а тобі́ на безголо́в’я (Номис). Сам собі́ накли́кав безголо́в’я (Крим.). За́вжди наріка́ла на своє́ безголо́в’я (Черкас.). Ли́хо знена́цька підкра́лося (Коцюб.). Ста́лась мені́ причи́на: жі́нка вме́рла, зоста́лась дити́на (Пісня). Чому́ не зарятува́ти, коли́ чолові́к у приго́ді (человека постигло -тье)? (Мирний). Ха́лепи яко́ї щоб не напита́ть (М. Левиц.). Я́к-би то її́ ви́зволити з тако́ї ха́лепи та журби́? (Кониськ.)].
• Это верх -тья – це найбі́льше неща́стя (ли́хо).
• К (по) -тью – (як) на неща́стя, (чаще) (як) на біду́, як на ли́хо. [На біду́, ці дурні́ лю́ди ма́ли си́лу (Крим.). Таланови́тий, на ли́хо доча́сно поме́рлий публіци́ст (Рада). Тре́ба, ду́маю, зайти́ прові́дати хреще́ників, та, як на ли́хо забу́в (Васильч.)].
• К моему -тью – на моє́ неща́стя, на мою́ біду́, на моє́ ли́хо, мені́ на неща́стя и т. п. К вящему -тью – на ще бі́льше неща́стя (ли́хо); ще й (ба й) гі́рш(е) від то́го, ще й гі́рше ли́хо.
• На -тье чьё – на неща́стя, на ли́хо чиє́, кому́, на біду́ чию́, кому́, на безголо́в’я чиє́, на го́лову чию́. [Упаду́ собі́ на ли́хо (Л. Укр.). Зака́явся жени́тись, щоб знов не взя́ти лихо́ї (жі́нки) на своє́ безголо́в’я (Коцюб.). Чим-же я ви́нна, що ту́ю ду́му постанови́ли на на́ше безголо́в’я? (М. Левиц.). Неха́й горшки́ б’ю́ться на ганчаре́ву го́лову (Номис)].
• В -тьи – у неща́сті, у (лихі́й) приго́ді, при лихі́й годи́ні. [Не годи́ться жури́тись в приго́ді такі́й, адже́ и́ншим ще гі́рше бува́є (Л. Укр.). Я́к-би їм запомогти́ Ме́ндля в його́ лихі́й приго́ді? (Франко). Та нема́ гірш ніко́му, як тій сироти́ні: ніхто́ не приго́рне при лихі́й годи́ні (Пісня)].
• Мне -тье в картах – мені́ не щасти́ть (не талани́ть) у ка́ртах, мені́ ка́рта не йде.
• Впадать, впасть в -тье – потра́пити (попа́сти(ся)) в біду́, зазнава́ти, зазна́ти неща́стя (недо́лі, безтала́ння, ли́ха, біди́), схо́дити, зійти́ на біду́, знедо́люватися, знедо́литися, знедолі́ти, збезтала́ніти, знещасли́влюватися, знещасли́витися.
• Приносить, принести -тье кому – прино́сити, прине́сти́ неща́стя кому́, завдава́ти, завда́ти ли́ха (біди́) кому́, (пров.) ви́падком ви́пасти кому́. [Сльо́зи мої́ ви́падком йому́ ви́пали: вона́ (його́ коро́ва) здо́хла (Кониськ.)].
• С ним случилось -тье – його́ спітка́ло (поби́ло) ли́хо, з ним ста́ла(ся) приго́да, на йо́го (впа́ла) приго́да, на йо́го впа́ло безголо́в’я. [На козака́ – приго́донька; коза́к зажури́вся (Пісня)].
• Не бывать бы счастью, да -тье помогло – коли́-б (якби́) не неща́стя, не було́-б і ща́стя.
• Счастье одного основано на -тьи другого – на безтала́нні одного́ вироста́є ща́стя дру́гого (Тобіл.).
Низ –
1) (нижняя часть предмета) низ (-зу), доли́на, (испод) спід (р. спо́ду). [Сті́ни всі од ви́шки до ни́зу розмальо́вані черво́ними пташка́ми (М. Вовч.). Я подаю́ нота́тки не в те́ксті, а в доли́ні під те́кстом (Франко). Підпали́ли со́сну від спо́ду до ве́рха (Чуб. V)].
• Низ и верх строения – низ і верх буді́влі.
• Низ горы – низ гори́, підгі́р’я (-р’я), підгі́рок (-рка).
• Низ подсвечника – низ (спід) свічника́.
• В самом -зу́ – на са́мому спо́ді (низу́). [У бри́чці, десь аж на са́мому спо́ді цвірча́в цвірку́н (Яворн.)].
• На низ – наспі́д.
• Под низ – під спід, наспі́д. [Підве́рне всіх собі́ під спід (Котл.). Схова́ла в скри́ню аж наспі́д (Сл. Гр.)].
• Под -зом – наспо́ді, під спо́дом.
• Станови тюк -зом – став па́ку спо́дом;
2) (нижний этаж) діл (р. до́лу), до́лішній по́верх (-ху). [Ви, мату́сю, каза́ли-б лі́жко перене́сти в діл, бо вам суту́жно ла́зити на схо́ди (Л. Укр.). На Москві́ не зви́чай, щоб жі́нка ме́шкала на до́лі (Л. Укр.)];
3) (фундамент) фунда́мент (-ту), (каменный ещё) підму́рок (-рка), підмурі́вок (-вка);
4) (низина) низ (-зу), низькоді́л (-до́лу), (дол) діл (р. до́лу), доли́на. [Над доли́ною, ни́зом – со́нце горо́ю! (П. Тичина). Пішли́ низа́ми (Сл. Гр.). Скрізь уже ви́сохло, а по низа́х вода́ стої́ть (Кролевеч.). Я чвала́в низькодо́лом, натрапля́ючи на кущі́ (Остр. Скарбів). Неси́ мене́, си́вий ко́ню, гора́ми, дола́ми (Грінч. III). Що на го́рах та все сніги́ лежа́ть, по доли́нах во́ди стоя́ть (Гнід.)].
• Низ реки – пони́ззя (низ) ріки́ (рі́чки); см. Низо́вье. Было, да на низ сплыло – було́, та за водо́ю пішло́;
5) Ходить, пойти на низ – випорожня́тися, ви́порожнитися, (эвфем.) ходи́ти, піти́ до ві́тру (до дво́ру), (о больных) сіда́ти на го́рщик (горня́).
• Было на низ у кого – випорожня́вся хто, (эвфем.) ходи́в до ві́тру (до дво́ру) хто; сіда́в на го́рщик (горня́) хто.
• Проглоченная монета вышла -зом – проко́втнута моне́та ви́йшла відхо́дом;
6) низові́ но́ти, (бас) бас (-са), низи́ (-зі́в).
• Бери -зом, а я верхом – бери́ ба́сом (низа́ми), а я горо́ю (верха́ми), (в обиходе) бери́ то́всто, а я то́нко;
7) -зы́ (мн.) – ни́жчі (неимущие: незамо́жні) кла́си (ве́рстви), спід (суспі́льства); низ (-зу) и низи́ (-зі́в); (чернь) низо́та; (подонки) поде́нки (по́толоч) (суспі́льства). [Ви́йшов із са́мого спо́ду соція́льної пірамі́ди (Рада). Із спо́ду, з наро́дніх мас ви́йшов Шевченко (Р. Край). Я прийшо́в із мас, із по́ля, з ни́зу (Сосюра)].
Ове́ршье (стога) – верх (-ха́).
Оде́рживать, одержа́ть, см. Уде́рживать.
• Оде́рживать верх – бра́ти, взя́ти го́ру над ким, над чим.
• Оде́рживать победу над кем – перемо[а]га́ти, перемогти́ кого́, здобува́ти, здобу́ти перемо́гу, здобува́тися, здобу́тися на перемо́гу над ким, над чим.
• Оде́ржанный – здобу́тий.
Пала́тка –
1) (шатёр) наме́т, шатро́, таш (-шу), таша́ (-ші́), (базарная) я́тка.
• Походная -ка – похі́дний наме́т, -не шатро́.
• Розбивать, разбить -ку, натягивать, натянуть -ку – наме́т на[роз]пина́ти, на[роз]п’я́сти́. [Нап’яли́ козаче́ньки вели́кий наме́т];
2) (верх над яткой) наме́т. [Крамни́чки під наме́том].
• Пробирная -ка – пробі́рня.
Переве́с –
1) см. Переве́шивание;
2) (поход) по́тяг (-гу). [Два фу́нти з по́тягом];
3) (преимущество) перева́га, перемо́га (редко перема́га), верх над ким, над чим.
• -вес голосов – перева́га, бі́льшість голосі́в.
• Иметь, получать получить -ве́с – ма́ти перева́гу (го́ру, верх) над ким, над чим, переважа́ти, перемага́ти що и над чим, горува́ти над чим, здобува́ти, здобу́ти перева́гу (верх, перемо́гу) над чим, бра́ти, взя́ти го́ру над чим, перева́жити, перемогти́ що и над чим. [Поба́чим, хто кого́ перева́жить].
• Это мнение получило -ве́с – ця ду́мка взяла́ го́ру (перева́жила, перемогла́, здобу́ла перемо́гу).
• Временный -ве́с Польши над Украиной – тимчасо́ва перева́га (перемо́га) По́льщі над Украї́ною.
• -ве́с остался на стороне закона – перемо́га була́ на бо́ці пра́ва, перемо́га була́ за пра́вом. [Си́ла бума́жних заборо́н і си́ла життя́ стрі́лися віч-на́-віч і не тре́ба говори́ти, де ста́лась кіне́ць-кінце́м перемо́га (Єфр.)].
• -ве́с на моей стороне – мій верх.
• Давать, дать -ве́с кому над кем – попуска́ти, попусти́ти кому́ го́ру над ким, дава́ти, да́ти кому́ перева́гу (перемо́гу, верх) над ким;
4) пере́хил.
• Взять ружьё на -ве́с – наста́вити рушни́цю на ко́го, (о мног.) понаставля́ти рушни́ці.
Переве́шивать, переве́сить –
1) (вторично) перева́жувати, перева́жити, (о мног.) поперева́жувати що;
2) (несколько раз, многое) перева́жувати, перева́жити, ва́жити, пова́жити що. [Всі мішки́ пова́жив];
3) (перетянуть) перева́жувати, перева́жити, перетяга́ти, перетягти́, сов. понести́, потягти́ кого́, що (на тереза́х). [А ну, зва́жмося, хто кого́ перева́жить (перетя́гне, понесе́, потя́гне)];
4) (превзойти) переважа́ти и -ва́жувати, перева́жити, перемага́ти, перемогти́ кого́, що, бра́ти, взя́ти го́ру (верх), горува́ти над ким, над чим. [Пра́вда кри́вду перева́жить];
5) (на другое место) переві́шувати, переві́сити, (о мног.) попереві́шувати що (на и́нше мі́сце);
6) через что – перечі́плювати, перечепи́ти, перехиля́ти, перехили́ти що через що. [Перечепи́в мішка́ через плече́].
Переве́шенный –
1) перева́жений;
2) переві́шений, попереві́шуваний;
3) перече́плений, перехи́лений.
Перекоря́ть, -кори́ть –
1) (корить всех) доріка́ти, доректи́, докоря́ти, докори́ти кому́, перела́ювати, перела́яти, ви́лаяти кого́;
2) (одержать верх в перебранке) перела́ювати, перела́яти кого́.
Побе́да – перемо́га, поду́га, стар. звитя́га, звитя́жство. [Знеси́леним обло́гою не всто́ять проти царя́, жаді́бного звитя́ги (Л. Укр.)].
• Одерживать, одержать -ду над кем – здобува́ти (здобу́ти) перемо́гу, здобува́тися, здобу́тися на перемо́гу над ким, над чим; бра́ти, взя́ти го́ру над ким, над чим.
• -да за нами! – на́ша перемо́га! наш верх! (фамильярно) на́ше зве́рху!
• Торжествовать -ду – справля́ти перемо́гу.
Побива́ть, поби́ть –
1) побива́ти, поби́ти, ви́бити (с усилит. знач.) попоби́ти кого́, (вульг.) бо́ки полата́ти, бе́бехи надсади́ти кому́. [Деся взя́вся сизокри́лий оре́л, став лебі́дку би́ти-побива́ти. Він знов посвари́вся з людьми́, і ті його́ попоби́ли до́бре й прогна́ли].
• У Фили пили, да Филю же -би́ли – за моє́ жи́то та мене́ й поби́то.
• Он затеял ссору, и его -би́ли – він заві́вся (з сва́ркою) і його́ поби́то.
• -ва́ть камнями – побива́ти (поби́ти) камі́нням, каменува́ти (покаменува́ти) кого́. [Єрусали́ме, що камену́єш по́сланих до те́бе (Св. П.)].
• -би́ть физиономию, морду кому – наби́ти (натовкти́) пи́ку, мо́рду кому́, наби́ти (натовкти́) по пи́ці, по мо́рді кого́.
• Не -вши, не выучить – нау́ка не бува́є без дру́ка;
2) (побеждать, превосходить) побива́ти, поби́ти, переважа́ти, перева́жити, поверши́ти кого́, го́ру (верх) бра́ти, взя́ти над ким. [Він си́лою коли́ше си́нє мо́ре і му́дрістю драко́на побива́є (Куліш)].
• Он всех бойцов -ва́ет – він усі́х бійці́в побива́є, над усіма́ бійця́ми го́ру бере́.
• -ва́ть, -би́ть рекорд – побива́ти, поби́ти реко́рд, взя́ти (го́ру) над усіма́.
• Я -би́л вашего короля козырем – я ва́шого короля́ ко́зирем поби́в (накри́в);
3) (перебить всех) поби́ти, ви́бити, повбива́ти, повибива́ти (всіх, до ноги́). Срв. Перебива́ть 2;
4) (разбить, избить во множ.) поби́ти, потовкти́, потрощи́ти що.
• -би́ть посуду в дребезги – поби́ти (потовкти́, почерепи́ти) по́суд на дрі́[у́]зки, на дрі́б’язок, на чере́п’я.
• -би́ть вёдра – поби́ти (потрощи́ти) ві́дра. [Пішла́ по во́ду, ві́дра поби́ла].
• Лошади -ли телегу – ко́ні поби́ли (потрощи́ли) во́за.
• Град -би́л весь хлеб, градом весь хлеб -би́ло – град уве́сь хліб поби́в (ви́бив, повибива́в), (сильно смяв) помотло́шив, гра́дом уве́сь хліб поби́ло (ви́било, повибива́ло), помотло́шило.
• Мороз -би́л, морозом -би́ло яблоки, цвет на деревьях – моро́з поби́в, моро́зом поби́ло я́блуні, цвіт на де́реві.
• Поби́тый – поби́тий, попоби́тий, ви́битий и т. д. -тый камнями – поби́тий камі́нням, покамено́ваний.
• -тый градом – поби́тий, ви́битий гра́дом, градобі́йний, помотло́шений, (слегка) поколо́шканий.
• Хлеб -тый градом – градобі́йний хліб, градобо́їця.
Пове́рх чего – зверх, пове́рх, напо́верх, верх чого́, по-над чим. [Зверх (пове́рх, верх) води́].
• Пове́рх лесу стоячего, пониз облака ходячего – ви́ще лі́су, ни́жче хма́ри.
Подседе́льный – підкульба́чний, підсіде́льний, що під сідло́м.
• -ная лошадь – кінь під сідло́, під верх, верхови́й кінь.
Покры́шка – (для посуды) по́кришка, на́кривка, накри́вачка, кро́велька.
• -ка улья (долблёного) – покрі́вля, покри́ва, по́кри́вка, на́кривка. См. ещё Кры́шка.
• -ка шубы – верх, накриття́.
• Чтоб тебе ни дна, ни -ки – бода́й тобі́ пуття́ не було́; бода́й тобі́ ні попа́, ні кади́ла.
Прикры́тие –
1) прикриття́, окриття́, прику́тання и т. д., см. Прикрыва́ть;
2) (защита) за́хист (-ту), (заслона) зату́ла, по́крив (-ву), (убежище) криї́вка, схо́ванка, (от солнца) холодо́к. [Козаки́, засі́вши по комиша́х і куща́х на острова́х, не дали́-б ту́ркам хо́ду стрільбо́ю з то́го за́хисту (Куліш). Ру́ські узграни́ччя… були́ зату́лою ляха́м від Азія́тів (Куліш). Вчини́в ти мо́же яку́ ома́ну, йме́ння бо́же взя́вши собі́ за по́крив (Л. Укр.). Козаки́ охітні́ш стріля́ли із криї́вки, а не пока́зувалися верх око́пів (Маковей). Ой я в по́лі була́ і ді́ло роби́ла: напина́ла холодо́к, щоб не загорі́ла (Пісня)];
3) (охрана, конвой) за́хист, ва́рта.
• Торговые суда в военное время идут под -тием – торгове́льні кораблі́ під час війни́ пла́вають під за́хистом.
• Без -тия – без за́хисту.
Пропуска́ние –
1) пропуска́ння, пуска́ння, перепуска́ння кого́, чого́ куди́, через що;
2) (минование кого, чего) мина́ння, о(б)мина́ння, помина́ння, промина́ння кого́, чого́;
3) пропуска́ння, упуска́ння, перепуска́ння, проґа́влювання кого́, чого́;
4) (опускание) мина́ння, промина́ння, помина́ння, пропуска́ння чого́ (напр. слів, рядкі́в, сторіно́к);
5) (упускание) пропуска́ння, перепуска́ння, упуска́ння, промина́ння чого́ (напр. ча́су, пори́, те́рміну, наго́ди).
• -ние времени мешкая – га́яння ча́су.
• -ние лекций, заседаний – промина́ння, пропуска́ння ле́кцій, засі́дань.
• -ние мимо ушей – слу́хання через верх (Г. Барв.), прослу́хування, пуска́ння повз (проз) ву́ха;
6) через что (о жидкости) – перепуска́ння чого́ через (на) що;
7) пропуска́ння, перепуска́ння чого́ (напр., води́, промі́ння);
8) (выпивание) вихиля́ння.
• -ние по одной – вихиля́ння по о́дній. Оттенки см. Пропуска́ть.
Пропуска́ть и Пропуща́ть, пропусти́ть –
1) кого, что куда – пропуска́ти, пропусти́ти, пуска́ти, пусти́ти кого́, що куди́, через що, (через что) перепуска́ти, перепусти́ти кого́ через що (напр., через кордо́н), (давать дорогу) пропуска́ти, пропусти́ти кого́, пропуска́ти, пропусти́ти доро́гу кому́, пуска́ти, пусти́ти доро́гу кому́. [Нас пропусти́ли в ха́ту (Сл. Ум.). Патру́лі ніко́го не пропуска́ли (не пуска́ли) в мі́сто (М. Грінч.). «Ось до вас прийшли́», ка́же йо́му молоди́ця, пуска́ючи мене́ у две́рі (М. Вовч.). Хтів був їх (кни́ги) ви́писати з Пари́жу, а цензу́ра не пуска́є (Крим.). Нас перепусти́ли через кордо́н. Ой вороги́, вороги́, пропусті́те доро́ги (Чуб.)].
• -ти́те-ка меня – пропусті́ть-но мене́, пусті́ть-но мене́.
• -ти́те! – пропусті́ть! пусті́ть доро́гу! перепусті́ть доро́гу!
• Здесь не -ка́ют – тут (сюдо́ю) не пуска́ють (не пропуска́ють).
• Часовой -ти́л в ворота – вартови́й пусти́в у бра́му.
• Нас -ти́ли через заставу – нас перепусти́ли (пропусти́ли) через заста́ву.
• Цензура не -ка́ет – цензу́ра не пуска́є.
• -ка́ть, -ти́ть куда воду, пар, воздух – пуска́ти, пусти́ти куди́ во́ду, па́ру, пові́тря.
• -ка́ть, -ти́ть поезда́ через что – перепуска́ти, перепусти́ти поїзди́ через що. [За до́бу через Ки́їв перепу́щено сто поїзді́в (М. Гр.)].
• -ка́ть, -ти́ть кого проехать, пройти мимо кого, чего, мимо себя – пуска́ти, пусти́ти кого́ прої́хати, пройти́ повз ко́го, повз се́бе, да́ти помину́ти кого́, себе́. [Пусти́в усі́х прої́хати повз йо́го, а тоді́ пої́хав слідо́м за ни́ми (М. Грінч.)];
2) кого, что (миновать) – мина́ти, мину́ти, о(б)мина́ти, о(б)мину́ти (обминува́ти) кого́, що, промина́ти, промину́ти, помина́ти, помину́ти кого́, що. [Як горі́лку п’ють, то мене́ мина́ють, а як б’ють, то від ме́не почина́ють (Номис). Помине́те дві ха́ти, а тре́тя на́ша (Звин.). Пока́зуючи дра́ми за-для наро́днього теа́тру, я зо́всім обмину́в о́перу (Грінч.). Промина́ємо пе́ршу причи́ну (Грінч.). Ввесь мак облама́в, ті́льки одну́ да ма́ківку да й обминува́в (Чуб.)].
• Меня -ти́ли в списке – мене́ промину́ли в реє́стрі (в спи́ску);
3) кого, что (проворонить) – пропуска́ти, пропусти́ти, перепуска́ти, перепусти́ти, упуска́ти, упусти́ти, проґа́влювати, проґа́вити кого́, що. [Хло́пець напру́жує слу́хи, боячи́сь пропусти́ти яки́й зрадли́вий звук (Коцюб.). Ща́стя, бра́тіку, хвили́ночка одна́: на́че хма́рка по-над на́ми промина́; не впусти́! (Крим.)].
• Не -ти́ почтальона – не пропусти́ (не проґа́в) листоно́шу.
• -ти́ть очередь, поезд – пропусти́ти, перепусти́ти че́ргу, по́їзд;
4) что (опускать при чтении, письме, разговоре, шитье и т. п.) – мина́ти, мину́ти, промина́ти, промину́ти, помина́ти, помину́ти, пропуска́ти, пропусти́ти що; (срв. Опуска́ть). [Та чита́йте, од сло́ва до сло́ва, не мина́йте ані ти́тла, ніже́ ті́ї ко́ми (Шевч.). Сьо́го не чита́й – мина́й (Сл. Гр.). Ти не все розказа́ла, де́що помину́ла (Звин.). Перепи́сувач промину́в два рядки́ (М. Грінч.). Промину́ла кві́точку наши́ти, – ось заве́рнусь та наши́ю (Черніг.)];
5) что (упускать: время, пору, срок, случай и т. д.) – пропуска́ти, пропусти́ти, перепуска́ти, перепусти́ти, упуска́ти, упусти́ти, промина́ти, промину́ти що (час, по́ру, те́рмін (строк), наго́ду); (срв. Упуска́ть).
• -ти́ть время – упусти́ти, пропусти́ти, перепусти́ти час.
• -ка́ть, -ти́ть время мешкая и т. п. – зга́яти, уга́яти, прога́яти, провакува́ти час, [Не дооремо́ сього́дні, бо пі́в-дня зга́яли, по́ки плуг поладна́ли (Харк.). А вга́єш півгоди́ни, він і ти з ним і всі поги́нуть (Куліш). А бери́ лиш ці́на та бу́демо молоти́ти, а то й день так проваку́ємо (Грінч. II)].
• -ти́ть не использовав – пусти́ти ма́рно що, пусти́ти, не ви́користавши що. [Цю наго́ду му́симо ви́користати, не смі́ємо її́ пусти́ти ма́рно (Єфр.)].
• -сти́ть удобный случай – промину́ти, упусти́ти до́бру наго́ду, слу́шний ви́падок.
• -ка́ть лекции, заседания и т. п. – промина́ти, омина́ти, пропуска́ти, перепуска́ти, сов. промину́ти, обмину́ти, пропусти́ти, перепусти́ти ле́кції, засі́дання і т. ин. [Обрі́кся одпо́стувати оди́н ти́ждень тепе́речки та не омина́ти жа́дної слу́жби бо́жої (Крим.)].
• -ка́ть, -сти́ть мимо ушей – слу́хати через верх, прослу́хувати, прослу́хати, пуска́ти повз (проз) ву́ха (у́ші). [Як ба́тько сказа́в: «не ва́жся за йо́го йти», – то я слу́хала його́ через верх (Г. Барв.). Бої́ться, щоб ні жо́дного слове́чка не прослу́хати, що йому́ бу́де Левко́ розка́зувати (Квітка)].
• -ка́ть, -сти́ть мимо глаз что – пуска́ти, пусти́ти повз о́чі що.
• -ка́ть нити основы сквозь ниченки – заво́дити осно́ву у ри́тки, у шо́хти (Вас.);
6) что через (в) что (процеживать) – перепуска́ти, перепусти́ти що через (на) що, проці́джувати, проціди́ти що через що. [Перепусти́ти во́ду на фільтро́вий папі́р (М. Грінч.). Від то́го тво́ри його́ ті́льки ви́грають, як проду́кти вели́кого худо́жнього тала́нту, через широ́ке людське́ се́рце перепу́щені (Єфр.)].
• -сти́ть бульон через сито – перепусти́ти бульйо́н через (на) си́то;
7) что (сквозь себя: свет, лучи, воду) – пропуска́ти, пропусти́ти, перепуска́ти, перепусти́ти що (сві́тло (світ), промі́ння, во́ду). [Вода́ і скло до́бре пропуска́ють крізь се́бе світ (Ком.)].
• Бумага -ка́ет чернила – папі́р пропуска́є чорни́ло;
8) (хмельное в горло) хили́ти, вихиля́ти, ви́хилити, ціди́ти, ви́цідити, (быстро) хильну́ти, смикну́ти; срв. Выпива́ть 2. [Перехили́в ча́рку й ціди́в горі́лку пово́лі (Коцюб.). Ще по о́дній ви́хилили (Звин.). Що-дня ква́рту вихиля́є (Звин.). Смикне́мо по ча́рці (Харк.)].
• -тить по одной, по рюмочке – ви́хилити по о́дній, по ча́рочці;
9) -сти́ть (слух, молву) – пусти́ти чу́тку, чутки́, (о молве, позорящей кого) пусти́ти погові́р, (не)сла́ву про (за) ко́го, на ко́го.
Пропу́щенный –
1) пропу́щений, пу́щений куди́, (через что) перепу́щений куди́, через що;
2) проми́нутий, обми́нутий, поми́нутий;
3) (провороненный) пропу́щений, упу́щений, перепу́щений, проґа́влений;
4) (опущенный) проми́нутий, поми́нутий, пропу́щений;
5) (упущенный) пропу́щений, перепу́щений, упу́щений, проми́нутий; зга́яний, уга́яний, прога́яний, провако́ваний (час).
• -ный мимо ушей – прослу́ханий, пу́щений повз (проз) ву́ха;
6) перепу́щений через (на) що;
7) пропу́щений, перепу́щений (світ (сві́тло), про́мінь);
8) ви́хилений.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Бить –
1) (поражать, наносить побои) бити, убивати, товкти, товкмачити, банити, тузати, лупити, лупцювати, лушперити, гамселити; (плетью, кнутом, розгою) батожити, пужити, лупцювати, шмагати, тяти, затинати, сікти, пірити, піжити, періщити, оперізувати, шпарити, чухрати, чесати, хвоїти, хворостити; (палкою, дубинкою) дубасити, дубцювати, гріти, окладати, молотити; (чём-л. тяжёлым) гатити, гнітити, садити, мостити, бити на олію, гніздити (в одно место); (коленом) колінити; (по физиономии, по роже) бити по лицю, бити по пиці, давати в лице, давати ляпаса, (ирон.) давати лящі по пиці; (немилосердно, нещадно) катувати, на забій бити; (о лошади: лягать) брикати, брикатися, хвицяти, хвицятися, хвицати, хвицатися; (лбом, рогами) буцати, буцкати, битися рогами; (в игре в лапту, ещё) гилити;
2) (убивать скотину, домашнюю птицу) різати, колоти; (диких животных и зверей) бити, убивати;
3) (раздроблять, разрушать) бити, розбивати, трощити, товкти;
4) (вбивать) забивати;
5) (давать посредством боя условный знак, ударять) бити, вибивати;
6) (масло) колотити, збивати, (из семян) бити, забивати;
7) (о болезни, сильном чувстве) тіпати, трясти;
8) (стремительно течь, вырываться) бити, бухати:
• бить баклуши, баклушничать – бити байдики; байдикувати;
• бить в ладоши (рукоплескать, аплодировать) – [в долоні] плескати, в долоні бити (вибивати, ляскати);
• бить [в] набат – бити (дзвонити) на сполох (ґвалт), (устар.) бити (дзвонити) в дзвони [на сполох, на ґвалт];
• бить в нос (про острый запах) – шибати (бити) в ніс;
• бить в одну точку – бити в одну точку; [міцно] триматися чогось одного; твердо стояти на чомусь одному;
• бить в цель – бити (влучати, стріляти) в ціль, досягати (досягти) мети, осягати (осягнути, осягти) мету;
• бить до полусмерти кого – бити кого мало не до смерті (доки теплий), бити та духу слухати (наслухати);
• бить дубиной, палкой кого – дубасити (дубцювати, дрючкувати), відважувати кия (бука) кому (києм, буком кого), давати дрюка (кия, бука) кому, (образн.) мастити боки буковим салом;
• бить ключем – джерели́тися, би́ти джерело́м, живо́ю ці́вкою (дзюрком);
• бить кулаками кого – стусанів давати кому, стусанами гріти (частувати) кого, стусувати [кулаками] кого, давати буханів (товчеників) кому,товкти [кулаками] кого; кулакувати (кулачити) кого, (иногда) духопелити кого, духопелу (духопелів) давати кому;
• бить масло – колотити масло, (із сім’я) бити (забивати) олію;
• бить наверняка – бити напевне;
• бить на слабую струнку – бити (вражати) в болюче (дошкульне) місце;
• бить немилосердно, нещадно кого – катувати кого, локшити кого;
• бить плетью (кнутом) кого – батожити (пужити) кого, давати батогів (нагаїв, канчків, малахаїв) кому;
• бить по затылку кого – потиличника (потиличників, запотиличника, запотиличників, нашийника, нашийників) давати, потиличниками (запотиличниками, нашийниками) частувати (годувати);
• бить по карману кого – бити по гаманцю (калитці, кишені) кого, кишеню трусити кому, змушувати на видатки (витрати) кого; (о ценах) кусатися;
• бить поклоны – бити (класти, покладати) поклони, (ирон.) гріти поклони;
• бить по нервам – бити по нервах (на нерви), дошкуляти, діймати до живого, (образн.) пекти в живе;
• бить (ударять) по рукам – бити, ударити по руках; (о свидетеле) перебивати руки;
• бить по чему – бити по чому, боротися проти чого;
• бить себя в грудь – битися в груди, бити [себе] в груди;
• бить сильно кого – бити дуже, бити скільки влізе (влазиться) кого, давати скільки влізе (влазиться) кому, бити не жалуючи кого, давати не жалуючи (не рахувавши) кому, давати духу кому, (изредка) давати затьору (табаки) кому, місити кого, (устар.) справляти бал кому, (образн.) бити так, що аж пір’я летить;
• бить тревогу – бити (збивати) тривогу бити на сполох (ґвалт);
• бить трепака – бити (вибивати, вистрибувати, садити, шкварити) тропака (дропака, гоцака);
• бить хворостиной кого – бити дубцем кого, хворостити (хвоїти) кого, давати прута (лозини) кому, (устар.) давати хльору кому;
• бить челом кому за что (благодарить) – чолом бити (давати) кому;
• бить челом кому о чём (просить) – просити (прохати) ласки (милості) в кого; чолом давати’;
• бить чем-либо тяжёлым – бити чимсь важким, гатити, гнітити, садити, мостити, трощити, гамселити;
• бьёт лихорадка кого – пропасниця (лихоманка, трясця) б’є (трясе, трусить, тіпає, колотить) кого;
• бьёт мой (его…) [последний] час (перен.) – приходить (надходить) на (для) мене (нього…) остання година (останній час), приходить (надходить) мені (йому…) остання година (останній час), приходить (надходить, настає, наближається) моя (його…) остання година (останній час), приходить (надходить, наближається) мій (його…) кінець, я (він…) доходжу (доходить…) [до] краю ([до] кінця), (разг.) приходить (надходить) моє до мене (його до нього…), (образн.) уривається нитка кому;
• бьют и плакать не дают – б’ють і плакать не дають (Пр.); і деруть, і б’ють, і плакать не дають (Пр.);
• бьют, как Сидорову козу – б’ють (товчуть, луплять, деруть), як Сидорову козу;
• бьют не ради мученья, а ради ученья – доки не намучишся, доти не научишся (Пр.); піти в науку – треба терпіть муку (Пр.); до науки служать і буки (Пр.); не йде наука без бука (Пр.); нема науки без муки (Пр.); б’ють – не на лихо учать (Пр.);
• в голове точно молотом бьёт – в голові наче ковалі кують;
• жизнь бьёт ключом (образн.) – життя буяє (вирує, клекотить, кипить, шумує), життя грає (б’є) живою цівкою;
• избитые плетью (кнутом) кони – збатожені коні;
• кого люблю, того и бью – кого люблю, того й чублю (і б’ю) (Пр.); хто кого любить, той того чубить (згубить) (Пр.);
• лежачого не бьют – лежачого не б’ють;
• на что он бьёт? – на що він б’є?; на що він важить?; на що він ціляє (націляється)?; на що його думки націлені?;
• сама себя раба бьёт, коль нечисто жнёт – сама себе раба б’є, що нечисто жито жне (Пр.); він сам собі руку січе (Пр.); ніхто тебе в петлю не тяг — сам в неї вліз (Пр.); зварив (заварив) кашу, так і їж (Пр.); купили хріну — треба з’їсти (Пр.); бачили очі, що купували,— їжте, хоч повилазьте (Пр.); плачте очі, хоч повилазьте: бачили, що купували,— грошам не пропадать (Пр.).
[Всім старшинам тут без розбору, Панам, підпанкам і слугам Давали в пеклі добру хльору (І.Котляревський). Натиснули і напустились, Рутульці кинулись на вал, Троянці, як чорти, озлились, Рутульців били наповал. Тріщали кості, ребра, боки. Летіли зуби, пухли щоки, З носів і уст юшила кров: Хто рачки ліз, а хто простягся, Хто був шкереберть, хто качався Хто бив, хто різав, хто колов (І.Котляревський). Вистрибували гоцака (І.Котляревський). І, бачся, він тебе за те й прохворостив (П.Гулак-Артемовський). Хоча лежачого й не б’ють, То й полежать не дають (Т.Шевченко). Сусід Кіхоть із жінкою моєю… гм! гм! не вам кажучи, пані… а свою банить щодня (Г.Барвінок). — Брат старший від мене, може, бив на мої гроші, що я з полку принесу (Г.Барвінок). Як сім раз одважить киякою то хліба більше не їстиме (П.Куліш). — От,— кажуть, — їхав один бідолаха, стрівсь із ними, молодцями, та й засміявсь: «Не боюсь я вас, — каже, — пани мої молодці! Голому розбій не страшний, і життя не дуже його дороге — оцінне. Коли забить, то бийте, а ні, то пускайте — мені нема часу стоять, треба їхать — хазяїн дожидає, буде лаяти!» (М.Вовчок). Музики грають, у бубон б’ють (М.Вовчок). Розумний б’є на те, що справді в нього є, а дурень думкою, як кажуть, багатіє (Л.Глібов). А дід бабу товче, товче, що не рано млинці пече (Сл. Гр.). Нащо коня батожити коли він і так везе (Пр.). Бий скільки влазиться (Номис). Е, гемонів хрін, як уже він у ніс шиба (Сл. Гр.). Співає кругом вас увесь світ, все живе; і ваше серце, тріпаючись, як пташка під сіткою, підспівує світові, б’є й дзвонить у глуху дошку вашої груднини (П.Мирний). Тоді писар почав бити о. Артемія по найчутливішому місці: по кишені (І.Нечуй-Левицький). За кілька хвилин було чути, як вона била по клавішах і тріпала стиркою по струнах фортеп’яно, витираючи його (Л.Українка). — Побила б тебе лиха година, як ти мене б’єш на старість отими словами (М.Коцюбинський). Жінка б’є та духу наслухає (В.Стефаник). Піна била йому з рота. Кров бухає до голови (АС). Він згадував з п’яним задоволенням, як бив образника, як душив його, вивертав, колінчив, і заразом жалкував, що так швидко урвав свою кару. Вбити б гадюку! На юшку потовкти! (В.Підмогильний). — Гамселити, — підказав Покиван. — Товкмачити, — підказали з юрби. — Дубасити! (Олександр Ільченко). Рідний дух шибонув у ніздрю, привів її до тями і повернув на протоптану стежку (В.Діброва). Стрепенувся й Дон Кіхот, кинувся й собі на ко-зопаса, а той, заюшений, набравшись добрих носаків од Санча Панси, ліз рачки до ножа, замисливши криваву помсту. Каноник із парохом не дали йому, одначе, а цилюрник так діло підстроїв, що пастух підвернув під себе рицаря і так почав його гніздити, що бідолашний Дон Кіхот теж незгірше від нього паюхою вмився (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Правда, й сам я був бабій, Може, й досі цим грішу я, Часом сам себе страшу я, Та ще рано бит вібій (М.Лукаш, перекл. П.Верлена). Джез скочив на паркан. Собака — на нього. Джез ухопився за верх огорожі, пес — йому за литку, прокусивши шкіру. Джез добряче хвицнув його і вирвався. Штанина тріснула, пес відлетів, а Джез вихопився на паркан і зі сплеском упав потойбіч. Він опинився в канаві (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Понко був широкий у кості, його руки та ноги тузали мене різко й дошкульно, його волосся, за яке я пробував схопитися, щоб повалити супротивника на спину, виявилося жорстким, немов собача шерсть (Р.Скакун, перекл. Італо Кальвіно). Хіба не вона сказала місіс Сомс, яка одягається дуже елегантно, що пера вульгарні. І місіс Сомс перестала носити пера — так дошкулила їй своєю прямодушністю голубонька Джун (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Щільні лави повітря батожили й збивали з ніг (Б.Антоняк, перекл. Н.Бабіної). 1. Коли мене почали бити в дитячому таборі, мої батьки не стали панікувати. Вони застрахували моє життя і записали ще на дві зміни. 2. Поклонників Каті я поступово почав бити. Побив одного, потім другого, а третій мене спантеличив. Витираючи кров, він сказав: «Усіх не переб’єш»]. Обговорення статті
Выводить, вывести –
1) виводити (реже вивожати, вивождати), вивести; (выпроваживать) випроваджувати, випровадити;
2) (детей, о животных, птицах) плодити, виплоджувати, виплодити, виводити, вивести, навести, вилуплювати, вилупити;
3) (выводить истребляя, уничтожая) вибавляти, вибавити, обавляти, обавити, витлумлювати, витлумляти, витлумити, викорінювати, викорінити;
4) (заключение, вывод) висновувати, виснувати, робити (зробити) висновок, висновки;
5) (голосом) виводити (вести) голос, пісню, спів;
6) (стену) класти, скласти; (каменную, кирпичную) мурувати, змурувати;
7) (из терпения) позбавляти, позбавити кого терпцю, уривати, урвати кому терпець;
8) (на чистую воду) вивести на світ, на чисту воду, на слизьке;
9) (из себя) дратувати, роздратувати;
10) (верх, напр., в стоге) вивершувати, вивершити:
• вывелись старые обычаи – вивелися (перевилися) старі звичаї;
• вывелись птенцы – вивелися (виплодилися) пташенята;
• вывести из затруднения – вивести з клопоту;
• вывести формулу – вивести формулу;
• выводить, вывести в люди кого – виводити, вивести; (о мн.) повиводити в люди кого;
• выводить, вывести заключение – робити, зробити висновок; висновувати, виснувати;
• выводить, вывести из беды кого – визволяти, визволити з біди (з лиха, з напасті) кого; вирятовувати, вирятувати кого з біди (з лиха, з напасті);
• выводить, вывести из заблуждения кого (перен.) – з’ясовувати, з’ясувати кому його помилку; очі розкривати, розкрити кому на що; виводити, вивести з омани (з заблуду) кого; знімати полуду з очей кому;
• выводить, вывести из оцепенения – виводити, вивести з заціпеніння (з одубіння); повертати, повернути до свідомості;
• выводить, вывести из равновесия кого – порушувати, порушити рівновагу чию; виводити, вивести з рівноваги кого; (постоянно) псувати кров кому;
• выводить из себя, вывести из себя кого – виводити, вивести з себе кого; дратувати, роздратувати кого; допікати, допекти кому; дозоляти, дозолити кому; уривати, урвати терпець кому, позбавляти, позбавити кого терпцю; виводити, вивести (вибивати, вибити) з рівноваги, (сильнее, взбесить) осатанити, розлютувати, сказити;
• выводить, вывести из терпения кого – виводити з терпіння кого; уривати, урвати терпець кому; переступати, переступити (переходити, перейти) міру терпливості (терпеливості) чиєї;
• выводить, вывести на дорогу, перен. – виводити, вивести на дорогу (шлях, путь) кого;
• выводить, вывести на орбиту, курс – виводити, вивести на орбіту, курс;
• выводить, вывести на свежую, на чистую воду кого (разг.) – показувати, показати кого в правдивому світлі; викривати, викрити кого; виводити, вивести на чисту воду; виводити, вивести на денне світло;
• выводить, вывести пятна – вибавляти, вибавити плями, зво́дити, звести пля́ми, (о мн.) повибавля́ти, позво́дити пля́ми;
• выводить, вывести фундамент – класти, закласти підвалини (фундамент);
• выводить песню – виводити (витягати) пісню.
[Скільки потягся мій батько, поки на вчителя вивів мене (А.Тесленко). Виводить голос, як лляну тонку нитку (І.Нечуй-Левицький). Не загайся на підмогу, вирятуй з напасті (П.Куліш). Вивів босу на морозець. Дуків-срібляників за лоб брали, із-за стола, наче волів, вивождали. Письменник виводить перед нами людей. Кицька навела киценят. Ой біда, біда чайці-небозі, що вивела чаєняток при битій дорозі. Повибавляй плями з одежі. Витлумила мухи з хати. Вибавили кукіль з пшениці (АС). Хто тебе годує, одягає, виховує — робить усе, щоб вивести тебе в люди, — створити почесне становище в суспільстві (М.Лукаш, перекл. Ґ.Флобер). Зрештою, таку вередливу панночку, яка тільки й мріє про неймовірні пригоди, всяка дрібниця може вивести з рівноваги (М.Лукаш, перекл. А.Стіля). Коли чернець пішов, абат почав гадати, як йому краще вчинити: чи одімкнути келію при всьому чернецтві і вивести провинника на чисту воду, щоб ніхто не ремствував, як він його вкарав, чи, може, розпитатися спочатку в дівчини, як було діло (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Людей, які користуються всіма благами життя, зовсім не важко вивести з себе; потішити їх далеко важче (Дж.Свіфт). Прощайте ворогів ваших — це найкращий спосіб вивести їх з себе (О.Вайлд). 1. Якщо ви хочете швидко і гарантовано вивести з себе феміністку, скажіть їй: «Одна голова добре, а дві краще». 2. В хімчистці. — Скажіть а ви можете вивести кулькову ручку? — А куди ж ви її ввели?!]. Обговорення статті
Иметь – мати; посідати, володіти; діставати, одержувати:
• за неимением – бо немає, коли немає, не маючи, через брак;
• и в мыслях не иметь – і думки (і гадки) не мати, і в голові (і в головах) не покладати, і на думці не мати;
• имел несчастье поверить ему – на своє нещастя (біду, лихо) повірив йому, собі на нещастя (на лихо, на біду, на безголов’я) повірив йому;
• иметь большое значение – мати велику вагу (велику силу, велике значення), багато (велико) важити;
• иметь в виду кого, что – мати на увазі (на думці, на мислі, на оці, наприміті, застар. вочу) кого, що, важити на кого, на що, уважити на кого, на що, оглядатися на кого, на що;
• иметь вес – мати вагу, важити;
• иметь виды на кого, что – важити (бити, цілити) на кого, на що, мати [певні] наміри (заміри) на кого, на що, (образн.) накидати оком на кого, на що;
• иметь влияние на кого, на что – мати вплив на кого, на що, мати силу (вагу) над ким, над чим;
• иметь дело с чем – мати справу із чим;
• иметь вид чего – бути як що, бути схожим на що, мати вигляд чого;
• иметь в (своём) распоряжении что – мати в [своєму] розпорядженні що, мати до [свого] розпорядження що, розпоряджати чим;
• иметь в себе что – мати (містити) в собі що;
• иметь голову – мати голову [на в’язах];
• иметь действие (юр.) – мати силу (чинність);
• иметь дело с кем – мати діло з ким, мати зв’язки (стосунки) з ким (иногда негат.) накладати з ким;
• иметь жалость к кому – мати жаль (жалощі) до кого, жаліти (жалувати) кого;
• иметь злобу на кого – мати злість (злобу, серце, лють, завзяття) на кого, до кого, проти кого;
• иметь зуб на кого – мати зуб на (проти) кого, (иногда) мати храп на кого;
• иметь мало чего – мати мало (обмаль, не гурт) чого, бути бідним на що;
• иметь место (имеет место) – бути, бувати, перебувати, існувати, спостерігатися, трапитися, траплятися, ставатися, статися, відбуватися, відбутися, діятися (є, буває, існує, спостерігається, трапляється, стається, відбувається, діється);
• иметь место на базаре – мати місце на базарі;
• иметь много чего – мати багато (багацько) чого, бути багатим на що;
• иметь намерение – мати намір (замір), мати на думці, думку мати;
• иметь на попечении кого, иметь попечение о ком, о чём – піклуватися ким, чим, за (про) кого, за (про) що, мати на своїй опіці, (разг.) на своїх плечах кого;
• иметь нужду в чём – мати потребу чого, в чому, на що, потребувати чого;
• иметь общение с кем – мати єднання з ким, єднатися (спілкуватися, водитися, знатися, товаришувати) з ким, (негат.) накладати з ким;
• иметь основание – мати підставу, мати рацію;
• иметь отношение к чему – стосуватися до чого, мати стосунок (притоку) до чого; належати до чого;
• иметь перевес над кем, над чем – мати перевагу (гору, верх) над ким, над чим;
• иметь под рукой что – мати під рукою (при руці) що, мати напохваті що;
• иметь познания в чем – знатися (розумітися) на чому;
• иметь (своей) целью (задачей), иметь цель (задачу) – мати за мету, мати на меті, мати метою (завданням), мати мету (завдання);
• иметь сердце на кого – гніватися (сердитися) на кого, пересердя мати на кого, мати серце на (проти) кого;
• иметь случай – мати нагоду (оказію);
• иметь смысл изучить – варто (є сенс) вивчати;
• иметь снисхождение к кому – бути поблажливим до кого, потурати кому;
• иметь характер чего – мати (носити) характер чого (який), характеризуватися (відзначатися) чим, виявляти (мат.) які риси, бути яким;
• иметь хождение (о деньгах) – бути в обігу, (разг.) ходити;
• имеют место отдельные недостатки – є (маємо) окремі (поодинокі) хиби;
• не имей сто рублей, а имей сто друзей – грошей мало — не біда, як є друзів череда (Пр.); нема грошей — то й дарма, аби добрий кум або кума (Пр.); хоч грошей не гурт, зате приятелі всюди — й там і тут (Пр.); не май сто кіп у полі, май друзів доволі (Пр.); не май і сто рублів, як одного друга (Пр.); не так ті сто рублів, як сто друзів (Пр.);
• не иметь ничего общего с кем, с чем – не мати нічого спільного з ким, з чим;
• не иметь спроса (о товаре) – не мати попиту, не збуватися, не йти, не бути ходовим;
• не хочу иметь с ним дела – не хочу мати з ним діла, нічого не хочу мати з ним;
• ничего не иметь против – не заперечувати, нічого не мати проти;
• об этом он понятия не имеет – він на цім нічого не тямить;
• следует иметь в виду – треба (слід) пам’ятати (мати на увазі);
• уравнение имеет следующий вид – рівняння має такий вигляд;
• я имею к вам просьбу – я маю до вас прохання, я маю просити вас;
• я имею недостаток в деньгах – мені не стає (не вистачає, бракує) грошей. Обговорення статті
Лицо –
1) (физиономия) обли́ччя, лице́, вид, твар (-ри), о́браз, (персона, часто иронич.) парсу́на, (морда) пи́сок (-ску);
2) обли́ччя, о́браз (-зу);
3) (особа) осо́ба, персо́на, (устар. или иронич.) парсу́на;
4) (грам.) осо́ба;
5) (поверхность) по́верх (-ху), пове́рхня;
6) (лицевая сторона) лице́, ли́чко, пе́ред (-ду), пра́вий (лицьови́й, до́брий, горі́шній, зве́рхній) бік (р. бо́ку);
7) (фасад здания) чо́ло́, лице́, пе́ред;
8) (поличное) лице́;
9) (быть, состоять на лицо́) (об одушевл.) бу́ти прису́тнім; (о неодушевл.) бу́ти ная́вним, бу́ти в ная́вності, ная́вно:
• апеллирующее лицо – особа, що апелює;
• а посмотри-ка мне в лицо: правду ли ты говоришь – а подивись-но мені у вічі чи правду ти кажеш;
• Бог один, но троичен в лицах – Бог оди́н, але ма́є три осо́би;
• большое лицо́ – вели́ке (здоро́ве) обли́ччя (лице́), вели́кий (здоро́вий) вид, -ка (-ва) твар;
• быть к лицу, не к лицу кому – бути до лиця (редко до тва́ри), не до лиця кому, личити, не личити, (иногда) лицювати, не лицювати кому, (поэтич.) поді́бно, не поді́бно кому́, (подходить) приставати (пристати), не приставати (не пристати) кому, пасувати, не пасувати кому, до кого, (иногда) подоба, не подоба (подібно, не подібно) кому; (подобать) випада́ти, не випада́ти, впада́ти, не впада́ти кому́;
• важное лицо́ – ва́жна (пова́жна, вели́ка) осо́ба, вели́ка персо́на, (ирон.) парсу́на, моція́;
• вверх лицом – догори обличчям (лицем), горілиць, (диал.) горі́знач;
• видное лицо́ – видатна́ (пова́жна, значна́, бі́льша) осо́ба;
• видные лица – видатні́ (бі́льші) лю́ди (осо́би), висо́кі го́лови;
• в лице кого – в особі (в образі) кого, (про двух или многих) в особах (в образі) кого;
• в лицо́ знать, помнить кого – в обли́ччя (в лице́, в о́браз, у тва́р) зна́ти (пам’ята́ти, тя́мити) кого́;
• вниз лицом – обличчям (лицем) униз (до землі, додолу), долілиць;
• в поте лица (книжн.) – у поті чола;
• все на одно лицо (разг.) – усі один на одного (одна на одну, одне на одного) схожі, (иногда сниж.) усі на один штиб (кшталт, шталт, копил);
• все ли служащие на лицо́? – чи всі службо́вці тут? (є тут? прису́тні? тут прису́тні?);
• встретиться лицо́м к лицу́ – зустрі́тися (стрі́тися) лице́м до лиця́, лице́м в лице́, віч-на́-віч;
• вывести на лицо́ кого – ви́вести (ви́тягти) на світ, на со́нце (на со́нечко), на чи́сту во́ду кого́; (дать личную ставку) зве́сти кого́ на о́чі з ким;
• выражение лица́ – ви́раз, ви́раз обли́ччя, ви́раз на лиці́ (на обли́ччі, на виду́);
• главное действующее лицо́ – головна́ дійова́ осо́ба, головний дієвець; головни́й дія́ч, головни́й персона́ж (геро́й, герої́ня);
• говорить с кем с лица́ на лицо́ – розмовля́ти з ким віч-на́-віч;
• действующее лицо́ – дійова́ (чи́нна) осо́ба, діє́вець; (в драм., литер. произв.) дійова́ осо́ба, дія́ч (-ча́), (персонаж) персона́ж (-жа);
• доверенное лицо́ – (м. р.) ві́рник, пові́рник, (ж. р.) ві́рниця, пові́рниця;
• должностное лицо – службова (урядова) особа, службовець (урядовець);
• духовное лицо́, лицо́ духовного звания – духо́вна осо́ба, духо́вник, осо́ба духо́вного ста́ну;
• здоровое лицо́ – здоро́ве обли́ччя (лице́);
• знакомое лицо – знайоме обличчя (лице);
• знатное лицо́ – значна́ (вельмо́жна, висо́ка) осо́ба;
• изменяться, измениться в лице – мінитися, змінитися, (о мн.) помінитися на обличчі (на лиці, на виду, з лиця);
• исчезнуть с лица земли – зникнути (щезнути) з лиця землі, зійти з світу;
• к лицу, не к лицу кому – до лиця, не до лиця; личить, не личить кому;
• контактное лицо – контактна особа;
• красивое лицо́ – га́рне (вродли́ве) обли́ччя (лице́);
• лицо́ его мне знакомо, незнакомо – його́ обли́ччя мені́ відо́ме, невідо́ме, по знаку́, не по знаку́;
• лицо́ земли – пове́рхня (лице́) землі́;
• лицо карты, монеты – лице́ ка́рти, моне́ти;
• лицом к лицу с кем, с чем – віч-на-віч (о́чі-на-о́чі, око в око, о́ко-на-о́ко, віч-у-віч, на́-віч) з ким, з чим, перед ві́ччю в ко́го, лицем до лиця з ким, з чим, лицем (лице) у лице з ким, з чим;
• лицо́м к кому, к чему – обли́ччям (лице́м) до ко́го, до чо́го, очи́ма до чо́го, куди́, про́ти ко́го, чо́го;
• лицо́м к селу – обли́ччям (лице́м) до села́;
• лицо́м, на лицо́ – лице́м, на лице́, з-пе́реду, на до́брий (на пра́вий, на горі́шній) бік;
• лицом не вышел (разг.) – негарний (негожий) з лиця (на лиці, на обличчі), не вдався вродою (лицем);
• лицом, с лица, на лицо красивый, худой… – з обличчя (на обличчя), з лиця, на лиці, з виду, на виду, обличчям, лицем, видом, (тільки про красу людини) на вроду, (иногда) образом, у образі гарний, гарна (красний, красна, хороший, хороша, гожий, гожа, пригожий, пригожа, красовитий, красовита, красивий, красива), худий, худа (сухий, суха);
• лицо наковальни – верх (-ху) кова́дла;
• лицо́, принимающее участие в деле – осо́ба, що бере́ у́часть у спра́ві, уча́сник у спра́ві;
• на лице написано, не написано у кого, чьём – у кого на обличчі (на лиці, на виду), на чиєму обличчі (на чиєму лиці, на чиєму виду) написано, не написано (намальовано, не намальовано);
• на нём лица нет (разг.) – його й не пізнати, так змарнів (зблід, пополотнів), він [сам] на себе не схожий (зробився, став), (иногда) на ньому свого образу нема (немає);
• невзирая на лица – не вважаючи (не зважаючи) на особи, (иногда) байдуже хто, хоч би хто;
• не ударить лицом в грязь – вийти з честю з чого, відстояти честь свою, гідно (з честю) триматися, не завдавати собі ганьби (сорому), не осоромитися, не скомпрометувати себе, і на слизькому не посковзнутися (не спотикну́тися);
• ни с лица, ни с изнанки (о человеке) – ні з очей, ні з плечей, ні спереду, ні ззаду нема складу;
• обращённый лицо́м к чему – пове́рнутий (чо́ло́м) до чо́го;
• она одета к лицу́ – вона́ вдя́гнена (вбра́на) до лиця́, її́ вбра́ння ли́чить (лицю́є, до лиця́, пристає́) їй;
• открытое лицо́ – відкри́те (ясне) обли́ччя (лице́);
• от лица́ всех присутствующих – від і́мени (в і́мени) всіх прису́тніх, від усі́х прису́тніх;
• от лица кого – від кого, від імені (від імення) чийого, кого;
• от своего лица́ – від се́бе, від свого́ йме́ння;
• от чьего лица́ – від ко́го, від іме́ння, від і́мени, (гал.) в і́мени кого́;
• официальное лицо – офіційна особа;
• первое, второе, третье лицо́ – пе́рша, дру́га, тре́тя осо́ба;
• перед лицо́м всех присутствующих, всего света – перед лице́м (перед очи́ма) усі́х прису́тніх, усього́ сві́ту;
• перед лицом кого, чего – перед лицем кого, чого, перед чиїм лицем, перед очима кого, перед чиїми очима, перед чо́ло́м чого́;
• перед лицом опасности – у небезпеці, при небезпеці;
• перемениться в лице – змінитися на виду;
• подбирать под лицо́ что – личкува́ти що;
• подставное лицо́ – підставна́ осо́ба;
• показывать, показать товар лицом (разг.) – товар (крам) показати з правого (з кращого, з ліпшого) боку, заличкувати товар (крам), показати товар лицем, з до́брого кінця́ крам пока́зувати, показа́ти;
• по лицу́ – з лиця́, з обли́ччя, з ви́ду, з тва́ри;
• по лицу видно было – з обличчя (з лиця, з виду) видно (знати) було;
• по лицу́ земли – по світа́х;
• полное лицо́ – по́вне обли́ччя (лице́), по́вний вид, повна твар;
• по списку … человек, на лицо́ … – за спи́ском (за реє́стром) … чолові́к, прису́тніх …;
• постороннее лицо – стороння особа, чужа людина;
• посторонним лицам вход воспрещен – стороннім (особам) входити заборонено;
• по счёту товара много, а на лицо́ мало – за раху́нком товару бага́то, а в ная́вності (ная́вно) мало;
• потерять лицо – (ударить лицом в грязь) зганьбитися, осоромитися, (индивидуальные особенности) знеособитися, збезличитися;
• правосудие не должно смотреть на лица – правосу́ддя не пови́нно вважа́ти ні на чию́ осо́бу, сприя́ти чиї́йсь осо́бі;
• представлять чьё лицо́ – репрезентува́ти (заступа́ти) кого́, чию́ осо́бу;
• сведущее лицо́ – тяму́ща осо́ба, (осведомленное) обі́знана осо́ба;
• сведущие лица – тяму́щі (обі́знані) лю́ди, (стар.) свідо́мі лю́ди, до́свідні осо́би (лю́ди);
• светлое, чистое лицо́ – я́сне, чи́сте обли́ччя (лице́), я́сний, чи́стий вид;
• с лица воду не пить – з краси не пити роси (Пр.); краси у вінку не носити (Пр.); краси на тарілці не крають (Пр.); байдужа (ба́йдуже ) врода, аби була робота (Пр.); краси на стіл не подаси (Пр.); красою ситий не будеш (Пр.); не дивися, чи гарна, дивися, чи зугарна (Пр.);
• служить делу, а не лицам – служи́ти ді́лу (спра́ві), а не окре́мим осо́бам (а не лю́дям);
• смотреть в лицо опасности, смерти – дивитися (глядіти) у вічі небезпеці, смерті;
• смотреть на лицо – уважа́ти на ко́го, на чию́ осо́бу, сприя́ти чиї́й осо́бі, (возвыш.) диви́тися на чиє́ лице́;
• сровнять что под лицо́ (заподлицо) – зрівня́ти що врі́вень з чим, пусти́ти що за-під лице́;
• спадать, спасть с лица́ – спада́ти, спа́сти з лиця́, охлява́ти, охля́нути на обли́ччі;
• ставить, поставить лицом к лицу кого – зводити, звести віч-на-віч (о́чі-на-о́чі, на́-віч) кого;
• стереть, смести с лица земли кого (перен. книжн.) – з світу (з світа) згладити (звести) кого, стерти з [лиця] землі кого, (образн.) не дати рясту топтати кому;
• товар лицо́м продают – кота́ в мішку́ не торгу́ють;
• торговать от своего лица́ – торгува́ти від се́бе;
• три лица́ Тройцы – три осо́би Трі́йці;
• убитое лицо́ – сумне́ обли́ччя (лице́), сумни́й (приголо́мшений) вид;
• ударить в лицо́, по лицу́ – уда́рити в лице́ (у тва́р, грубо у пи́сок), уда́рити по лицю́ (по ви́ду);
• ударить лицом в грязь – осоромитися, на кіл сісти;
• умное, интеллигентное лицо́ – розу́мне, інтеліге́нтне обли́ччя (лице́), розу́мний, інтеліге́нтний вид;
• физическое, частное, юридическое лицо́ – фізи́чна, прива́тна, юриди́чна осо́ба;
• человек ни с лица́, ни с изнанки – ні з оче́й, ні з плече́й; ні з пе́реду, ні з за́ду нема́ скла́ду;
• это одно из самых видных лиц в городе – це оди́н з найвидатні́ших (найзначні́ших) люде́й в (цьо́му) мі́сті;
• это что за лицо́? – це що за осо́ба (персо́на, люди́на)? (иронич.) що це за парсу́на?
[Земле́ю влада́ти не випада́ло лю́дям не гербо́ваним (П.Куліш). В писа́нні (М.Вовчка́) сам наро́д, лице́м до лиця́, промовля́є до нас (П.Куліш). Перед ві́ччю в хи́жої орди́ (П.Куліш). — А що то за молодиця, дядьку! Хороша, хоч води з лиця напийся (Г.Барвінок). Га́рна, хоч з лиця́ води́ напи́тися (Номис). Затремті́в, аж на лиці́ зміни́вся (П.Мирний). — Егеж! Вони б мали — один одного в ложці води втопили, з лиця землі змели!.. (П.Мирний). У Галі лице горіло — очі грали, сіяли (П.Мирний). Перемінилась і Параска: лице її подовшало, хоч краска ще грала на йому (П.Мирний). В йо́го на деліка́тному виду́ зайня́вся рум’я́нець (І.Нечуй-Левицький). Непога́ний з лиця́ (І.Нечуй-Левицький). Висо́ка й огрядна́, по́вна на виду́ (І.Нечуй-Левицький). Твар у ді́да Євме́на була́ по́вна (О.Кониський). Пильнува́в перейня́тися ви́дом значно́ї урядо́вої осо́би (О.Кониський). Ха́та у йо́го лице́м на ву́лицю (О.Кониський). Не пока́зуй з ви́вороту, покажи́ на лице́ (О.Кониський). З тва́ри зна́ти було́, що Явдо́сі спра́вді не гара́зд (О.Кониський). Тобі́ яка́ (ша́пка) до лиця́: си́ва чи чо́рна? (О.Кониський). Ми ста́ли мо́вчки, лице́ в лице́, о́ко в о́ко (О.Кониський). Лице́м в лице́ зустрі́вся з оти́м стра́хом (О.Кониський). Пішла́ по світа́х чу́тка, що у пусте́лі… (М.Коцюбинський). З я́сним ви́дом ви́пустив оста́ннє диха́ння (І.Франко). Ви́дно це було́ з його́ лиця́ (І.Франко). Ро́зум пройма́в ко́жну ри́ску на інтеліге́нтному ви́дові (Б.Грінченко). Супроти́вність у всьо́му, — в убра́ннях, у ви́разі обли́ччів, у по́глядах (О.Пчілка). В його́ осо́бі ви́правдано уве́сь євре́йський наро́д (О.Пчілка). Хоро́ша на вро́ду (Л.Глібов). Тобі тото не лицює (Сл. Гр.). Згорда мовив побратим на теє «Не подоба лицарю втікати» (Л.Українка). Ач, яка́ висо́ка парсу́на! (АС). Як уда́рить у пи́сок, так кро́в’ю й залля́вся (АС). Хоч не ба́чила вас в о́браз, та чу́ла й зна́ла вас (АС). Парсу́на розпу́хла (АС). От ві́тер! так і сма́лить пи́сок (АС). А козака́ ні одні́сінького у тва́р не зна́в і не тя́мив (Г.Квітка). Тако́го він знайшо́в собі́ в о́бразі Ю́рія Не́мирича (Б.Грінченко). Украї́нська на́ція в осо́бах кра́щих засту́пників свої́х (С.Єфремов). Вони́ стоя́ли одна́ про́ти о́дної, віч-на́-віч (С.Єфремов). Го́лос наро́ду, в о́бразі кілько́х баб (С.Єфремов). Дзе́ркало, що об’єкти́вно пока́зує скри́влену твар (С.Єфремов). Моя́ ми́ла миле́нька, на ли́ченьку біле́нька! (Пісня). Бридки́й на обли́ччя (А.Кримський). Дав спід із зо́лота, лице́ — з алма́зів (А.Кримський). Він мені́ одра́зу не сподо́бався, перш усьо́го обли́ччям (А.Кримський). Стоя́ла вона́ очи́ма до поро́га, коло ві́кон (А.Свидницький). На жа́дному не було́ свого́ о́бразу: всі бі́лі, аж зеле́ні (А.Свидницький). Віч-на́-віч з неося́жним видо́вищем ві́чности (М.Зеров). Вда́рив конокра́да по ви́ду (Дм. Маркович). Неха́й же я вас віч-на́-віч зведу́; тоді́ поба́чимо, хто бре́ше (Сл. Гр.). Письме́нник звів тих люде́й на́-віч з обста́винами, які́ вимага́ли жертв (С.Єфремов). Наня́в вели́кий двір і ха́ту чоло́м на база́р (М.Макаровський). Черво́на гарасі́вка тобі́ до тва́ри (Сл. Шейковського). Ці бинди́ їй ду́же ли́чать (АС). Так говори́ть не ли́чить пурита́нам (Л.Українка). Це сантиме́нти, які́ не лицю́ють нам тепе́р (С.Єфремов). Сиді́ти до́ма не приста́ло козако́ві (АС). На ви́ворот сукно́ ще до́бре, а з-пе́реду зо́всім ви́терлося (Сл. Ум.). Та як бо ти ди́вишся? Подиви́сь на до́брий бік! (АС). У ва́ших чобо́тях шку́ра на ли́чко поста́влена (АС). Хоч на лице́, хоч нави́ворот, то все одна́ково (АС). Вона́, бі́дна, й з лиця́ зміни́лась та тру́ситься (А.Тесленко). Ниць лежи́ть, рука́ під голово́ю; поверну́в його́ Оле́кса горі́лиць (М.Левицький). Кулі́ш ка́же, що моска́ль хо́че загла́дити на́ше обли́ччя серед наро́дів (Б.Грінченко). Біля крамниці готового одягу Степан роздивлявся на костюми з таким виглядом, ніби йому тільки треба було вибрати котрийсь собі до лиця, з гарного матеріалу та добре пошитий (В.Підмогильний). Звіром вити, горілку пити — і не чаркою, поставцем, і добі підставляти спите вірнопідданого лице. І не рюмсати на поріддя, коли твій гайдамацький рід ріжуть линвами на обіддя кілька сот божевільних літ  І не бештати, пане-брате, а триматися на землі! Нею б до печінок пропахнути, в ґрунт вгрузаючи по коліна (В.Стус). До короля він трохи не доріс. Сказали б греки: схожий на сатира. Лице вузьке, дрібненьке. Зате ніс — як за сім гривень дядькова сокира (Л.Костенко). У тумані, шумом наполохана, Сіра, як світанок цей, епоха, Щоб своїх героїв роздивиться, Вкотре проявляє наші лиця, А на лицях нічого читати — Мов кишені, вивернуті святом (Л.Талалай). До короля він трохи не доріс. Сказали б греки: схожий на сатира. Лице вузьке, дрібненьке. Зате ніс — як за сім гривень дядькова сокира (Л.Костенко). У тумані, шумом наполохана, Сіра, як світанок цей, епоха, Щоб своїх героїв роздивиться, Вкотре проявляє наші лиця, А на лицях нічого читати — Мов кишені, вивернуті святом (Л.Талалай). Постерігши її вид, сумний та приголомшений, Карраско спитав: — Що з вами, пані господине? Що вам оце такого подіялось, що на вас образу немає? (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). «Химерний молодик», як згодом назвала його місіс Смолл, був середнього зросту, кремезний, блідий і смаглявий з лиця, мав бурі вуса, гострі вилиці й худі щоки (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Такому могутньому натискові ми могли протиставити хіба наше скромне бажання уникнути смерти й не згоріти живцем. Цього, звичайно, дуже мало, надто під час війни, коли про такі почуття згадувати не личить. (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Найбільше люблю я його оповідання про молоді роки, коли він на вуличних перехрестях продавав мазі та ліки проти кашлю, жив око в око з простим людом, а з долею навкулачки бився за свій останній шеляг (Н.Дубровська, перекл. О.Генрі). В п’ятдесят кожен з нас має таке лице, якого заслуговує (Дж. Орвел). Бог не говоритиме з нами лицем до лиця доти, поки в нас не буде лиця (Клайв Льюїс). Не робіть таке розумне лице — воно не пасує до кольору ваших чобіт]. Обговорення статті
Победа – перемо́га, (очень редко) поду́га, (лат.) вікто́рія, (поэт.) звитя́га, звитя́жство, (устар.) побіда, (в игре, соревнованиях ещё) виграш, успіх:
• одерживать, одержать победу над кем, над чем – здобува́ти (здобу́ти) перемо́гу, здобува́тися, здобу́тися на перемо́гу над ким, над чим; бра́ти, взя́ти го́ру над ким, над чим;
• Пиррова победа – Пірова перемога;
• победа за нами! – наша перемога!; (разг.) наш верх!; наше зверху!;
• приносить, принести победу – забезпечувати, забезпечити перемогу, (ещё) приносити, принести перемогу;
• торжествовать победу – справля́ти перемо́гу.
[Знеси́леним обло́гою не всто́ять проти царя́, жаді́бного звитя́ги (Л.Українка). Сьогодні мало рішитись, за ким перемога, за ними, чи за Хомою, який підбивав нищити все і все палити (М.Коцюбинський). Війна закінчилась не в травні, а у серпні, а опір закінчився 2 травня, а капітуляцію підписали 8 травня. Отже, 9 травня — це фетиш. Я би це сприймав як день спільної перемоги над нацизмом, з іншого боку — це день пам’яті за жертвами. І дуже сподіваюсь, що це колись буде день порозуміння, якого досі бракувало Україні (С.Рахманін). Лазаренкові козаки, як зграя котів, що зжерли замариновану, призначену для копчення підчеревину, швидким маршем утікали з місця своєї звитяги (В.Кожелянко). Ридав, благав, обіцяв, улещав, умовляв і заклинав, та все ж то так щиро і ревно, так палко і чуло, що врешті схибнулась Каміллина чеснота, і він здобув перемогу, якої так мало сподівався і так велико прагнув (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Леді Лукас не залишилася байдужою до перемоги, яку здобула над місіс Беннет, і хвалилася, як приємно мати дочку у вигідному шлюбі. Вона відвідувала Лонгберн значно частіше, ніж раніше, щоб потеревенити про своє щастя, хоча кисле обличчя місіс Беннет і її уїдливі зауваження здатні були затьмарити і не таке щастя (Т.Некряч, перекл. Д.Остін). …відказав Звитяжцеві: «Готовий я піддатись; Ти варт цього», — і меч йому віддав З словами: «Ця подуга, окрім чести, Тобі і злото має ще принести, Бо від моєї вірної дружини За мене прийде викуп дорогий» (М.Орест, перекл. Торквата Таса). Пірова перемога — ось справжня вікторія: одним махом позбутися ворогів і своїх (С.Є.Лєц). Пристрасть до перемоги палає в кожному з нас. Воля до перемоги — питання честі (М.Тетчер)]. Обговорення статті
Саммит – (англ.) саміт, нарада (зустріч) на найвищому рівні, зустріч верхівки.
[“Ініціатори “збагачення” нашої мови не зважають на її закони, зокрема правописні. Уводячи непотрібне англійське summit (верхівка, верх) замість усталеного дипломатичного вислову зустріч на найвищому рівні, зустріч верхівки, забувають, що в українській мові подвоєння приголосних у словах іншомовного походження, як правило, не зберігається, і пишуть самміт замість саміт” (О.Пономарів)]. Обговорення статті
Унизанный – унизаний, обнизаний, винизаний:
• унизанное звёздами небо – унизане зорями небо.
[Коси в неї, як смоль, чорні та довгі-довгі, аж за коліно; у празник або хоч і в недільку так гарно їх повбира, дрібушка за дрібушку, та все сама собі запліта; та як покладе їх на голову, поверх скиндячок вінком, та заквітча квітками, кінці у ленти аж геть порозпуска; усі груди так і обнизані добрим намистом з червонцями, так що разків двадцять буде, коли не більш… (Г.Квітка-Основ’яненко). Літом Мотря стає жати. У Пісках ніхто не приймав, — бо помітили, що в кого Мотря жне — вся нива закрутнями унизана (П.Мирний). Верх сам свобідний був від дерев, тільки розлогії а рідкії корчі ялівцю, обнизані напереміну то зеленими, то темно-синявими, то чорними ягодами, понасторушували круг них, мовби для оборони, густо свої коротенькії острії шпильки (І.Франко). Ми були обліплені карміном жіночих уст, обсотані серпентином, обнизані забавками, радіо нам щось грало і ми щось танцювали (У.Самчук). Ця вивіска, прибита до будинку на розі вулиці, виглядала дуже ефектно: ми зуміли так її прикріпити, що діва зі скелі вказувала своєю унизаною коштовностями рукою на заїзд і двір, де була наша квартира (Р.Осадчук, перекл. Т.Мана)]. Обговорення статті
Усталость – (несов.) утомлювання, стомлювання; (сов.) утомлення, стомлення, (ещё) зму́чення, змо́рення, ви́снаження, знеси́лення; (состояние) утома, утомленість, стома, стомленість; (ещё) зму́ченість, змо́реність, ви́снаженість, знесиленість:
• душевная усталость – душевна втома;
• усталость коррозионная – утома корозійна;
усталость  металла – втома металу;
• усталость механическая – утома механічна;
• усталость радиационная – утома радіяційна;
• усталость термическая, термомеханическая – утома термічна, термомеханічна;
• усталость ударная – утома ударна;
• усталость фрикционная – утома фрикційна.
[Утомилась би Мар’яна, — утоми не чує (Т.Шевченко). Голублячи таку думку в серці, непримітно переходив він безкраї степи без утоми, безводні довгі шляхи без пекучої згаги (П.Мирний). Мої думоньки безсилі Стома заглуша (П.Грабовський). Утома була така сильна, що брала верх над усім: вони просто впали (М.Коцюбинський). Потім відчув утому й жаль до себе. Бідний хлопець! І за що він мучиться? Ну, помилився, захопився, він молодий, це так природно (В.Підмогильний). Нарешті й Матвій з Володьком докошують свій покіс, майже половина ниви докошена, густа тінь лісу затягнула ген ціле поле аж до Жолобеччини. Володько чує велику втому, але свіжість вечора так чудово злагіднює втомленість твердих м’язів, що не хочеться кінчати недокінченого діла (У.Самчук). Тепла утома спада — На губи, на очі, на плечі… Стишений вечір Уже до води нахиливсь… Подивись — День вклоняється людям надвечір, І городом, по стежці, Вже відходить, як гість (В.Стус). Мабуть, під ранок я таки заснула. Така мене утома огорнула! — якийсь короткий, нечутенний сон… (Л.Костенко).  а по мені танцює втома наче клоун по линві — тонко я сьогодні лишилася вдома заплітаю думки в колонки (Ю.Джугастрянська). Втома, вона така, жіночка підступна й працьовита, ніколи не припиняє обробляти твій мозок (В.Рафєєнко). Так ось: хто не може покласти край своїй тузі здоровим глуздом, то це зробить за нього сам час. Але яка ж то ганьба для розсудливої людини, коли порятунком од скорботи стає, врешті, втомленість тією скорботою! Я волію, щоб ти залишив свій біль, а не щоб він залишив тебе, і якомога скоріше перестань робити те, чого навіть за всього бажання ти б не міг робити довго (А.Содомора, перекл. Сенеки). Що далі загрузали у війні, то більша виникала потреба в коштовностях. Часом Пута мав так забагато замовлень, що насилу спромагався їх виконувати. Від утоми, яка іноді облягала Путу, його обличчя прибирало бодай трохи розумнішого виразу, але для цього треба було добре втомитись (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Внутрішні настрої американців описували піднесеною фразою «втома від війни». Однак краще їх можна було схарактеризувати як нудьгу, хворобу демократій, яким завжди бракує терпіння (Р.Клочко, перекл. М.Гейстінґса). Втома — найкраща подушка (Б.Франклін). — Ось вам ліки проти втоми, це — проти нервових стресів, а це — проти депресії. — Дякую, лікарю. А крім горілки, у вас більше нічого нема?]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ВЕРХ покриття́, дах, лицьови́й бік; (колони) наве́ршя; (щастя) віне́ць, верши́на;
верх блаже́нства верши́на блаже́нства;
на верху блаже́нства на сьо́мому не́бі;
на са́мом верху́ аж угорі́.
АПОГЕ́Й (розвитку) ПЕРЕН. зені́т, верши́на, верх, вершо́к, найви́ща то́чка, віне́ць, кульміна́ція, зліт, злет, ро́зквіт, (стихій) дев’ятий вал;
апоге́й разви́тия образ. ро́зпо́вінь.
БРАТЬ фраз. ста́вити [брать на учёт ставити на о́блік], (забирати) поривати [охота берёт охота пориває];
брать в роботу перемивати кісточки;
брать без бо́я бра́ти го́лими рука́ми;
брать в аре́нду винайма́ти /найма́ти/ у кого;
брать в ежо́вые рукави́цы бра́ти в шо́ри;
брать в жёны кого бра́ти шлюб з ким;
брать в оборо́т бра́ти в сто́си;
брать в плен полони́ти;
брать в своё ве́дение что підпорядко́вувати собі́, бра́ти на се́бе керува́ння чим;
брать в солда́ты бра́ти до ві́йська;
брать за во́рот бра́ти за шкі́рку;
брать за го́рло приступа́ти з ноже́м до го́рла;
брать за жа́бры бра́ти за ба́рки;
брать за живо́е бра́ти за ду́шу;
брать к све́дению, брать в расчёт бра́ти на за́мітку;
брать ле́стью підхо́дити ле́стощами;
брать на заме́тку заното́вувати, запи́сувати, роби́ти нота́тки, бра́ти на за́мітку, оказ. відното́вувати;
брать на испу́г /брать на пу́шку/ бра́ти на Бо́га;
брать на каранда́ш бра́ти на за́мітку, бра́ти на папі́р;
брать на карау́л (зброю) виставля́ти на по́честь;
брать на прока́т випозича́ти у кого;
брать на себя́ бра́ти на свої́ пле́чі, бра́ти на свою́ го́лову;
брать на свою́ отве́тственность фаміл. брати на свою́ го́лову, бра́ти на свої́ ру́ки;
брать на себя́ сме́лость насмі́люватися, зва́жуватися;
брать на учёт ще реєструва́ти, (вексель) дисконтувати;
брать нача́ло зачина́тися;
брать по вы́сшему счёту брати ви́ще;
брать под защи́ту става́ти в оборо́ні;
брать под козырёк віддава́ти честь;
брать приме́р с кого галиц. взорува́тися на кого;
брать себе́ за пра́вило ще кла́сти собі́ пра́вило;
брать сло́во галиц. забира́ти го́лос;
брать уро́ки брати ле́кції, ма́ти репети́тора;
не брать в расчёт не́хтувати що, лиша́ти на бо́ці;
брать под сомне́ние ще сумніва́тися в чому;
бери́, ско́лько душе́ уго́дно бери́, скі́льки душа́ бажа́є;
на́ша берёт на́ша зве́рху;
беру́щий що бере́ тощо, зда́тний взя́ти, зви́клий /ра́ди́й, маста́к/ бра́ти ???, відбо́рець, бра́ха;
берущий верх перемо́жець;
берущий взя́тки хаба́рник, хапу́н, липки́й на ру́ку;
берущий за гло́тку принево́лювач, стил. перероб. приступи́вши з ноже́м до го́рла;
берущий го́лыми рука́ми маста́к бра́ти голі́руч;
берущий за се́рдце серцезвору́шний;
берущий мно́гое на себя́ самоуповнова́жений, з вели́кими амбі́ціями, з вели́кими пла́нами;
берущий на му́шку стил. перероб. наці́лившись на;
берущий на себя́ роль гото́вий взя́ти на себе́ роль;
берущий о́ткуп відку́пник;
берущий под отчёт відбо́рець під звіт;
берущий под сомне́ние что схи́льний сумніва́тися /невпе́внений/ у чому;
берущий своё нача́ло в з поча́тком у;
берущий с ме́ста зда́тний взя́ти з мі́сця;
берущий уро́ки що бере́ ле́кції;
ВЗЯТЬ (від кого /що/) перебра́ти;
взять Бо́га за бо́роду пійма́ти Бо́га за но́ги;
взять верх над кем (у спорі) перева́жити кого;
взять в ежо́вые рукави́цы укр. взя́ти в лабе́ти;
взять в жёны кого пошлю́бити;
взять в кавы́чки залапкува́ти;
взять в обуче́ние (взять для повыше́ния квалифика́ции) взя́ти на нау́ку;
взять в плен, заполони́ти;
взять в толк помісти́ти в голові́, набі́гти тропи́, вхопи́ти тропи́;
взять высо́кую но́ту потягну́ти горо́ю;
взять го́рлом ви́сварити, ви́кричати, взя́ти на го́рло;
взять на букси́р взя́ти на гуж;
взять на карау́л ще відсалютува́ти;
взять на себя́ (місію) ще перебра́ти;
взять на себя́ обяза́тельство зобов’яза́тися;
взять на учёт зареєструва́ти;
взять под опе́ку кого, взять попечи́тельство над кем заопі́куватися ким;
взять ружьё на изгото́вку нагото́вити кріс;
взять свои́ слова́ наза́д галиц. відкли́кати свої́ слова́;
взять себя́ в ру́ки опанува́ти себе́, опанува́тися, взя́ти себе́ в ру́ки;
взять след мисл. вхопи́ти тропи́;
взять сло́во галиц. забра́ти го́лос;
ни дать ни взять о́ко-в-о́ко;
ни дать ни взять что що чим [ни дать ни взять – гора́ гора́ горо́ю], чи́сте тобі́ що;
не взять в толк не скла́сти ра́ди;
чья возьмёт? чий чорт бу́де ста́рший?;
взял? (= получил?) діста́в?;
взял страх у страх уки́нуло /узя́в страх/ кого;
взя́вший ОКРЕМА УВАГА (місто, фортецю) здобу́вець;
ка́пли в рот не взявший стил. перероб. рі́ски в рот не взя́вши;
взявший на карау́л відсалютува́вши;
взявший под карау́л взя́вши під ва́рту;
взявший под козырёк відда́вши честь;
взявший под опе́ку опіку́н, ОКРЕМА УВАГА;
взявший свои́ слова́ наза́д ОКРЕМА УВАГА;
ВЗЯ́ТЫЙ вме́сте взятый /вме́сте взятое, вме́сте взятые/ фраз. ра́зом узя́вши;
взятый в кавы́чки залапко́ваний.
ЛИЦО́ живомовн. пи́сок, твар, негат. су́рло, мо́рда, марми́за, пи́ка; (будівлі) пе́ред, фаса́д, фронт, чоло́; (сукна) верх, лицьови́й бік; ПЕРЕН. зо́внішність, о́браз; (явища) суть, єство́, хара́ктер; (землі) по́ве́рхня; зменш. ли́чко, ли́ченько;
лица́ нет на ком мов з хреста́ зня́тий хто, лиця́ не зна́ти на;
лицо́м к лицу́ ще ніс-у-ні́с, о́чі-в-о́чі;
знать в лицо зна́ти з лиця́;
смотре́ть в лицо диви́тись у ві́чі;
ви́деть по лицу́ ба́чити з оче́й;
по лицу́ ви́дно з лиця́ зна́ти;
пе́ред лицо́м 1. (кого) пе́ред очи́ма, 2. (чого) зустрі́вши що, галиц. в обли́ччі чого;
ЛИ́ЦЯ що́ки. ЛИ́ЦЫЙ -ли́кий [темноли́кий], -ли́ций [білоли́ций, хитроли́ций].
НЕВНИМА́ТЕЛЬНО (слухати) че́рез верх;
НЕВНИМА́ТЕЛЬНЫЙ ще роззя́вкува́тий.
ОДЕ́РЖИВАТЬ, одерживать верх над кем ще дола́ти /побо́рювати, поду́жувати/ кого;
одерживать побе́ду в бою́ вихо́дити перемо́жцем з бо́ю;
одерживающий верх /одерживающий побе́ду/ близьки́й до перемо́ги, зда́тний перемогти́, перемо́жець;
ОДЕРЖА́ТЬ, одержать верх над кем (у спорі) перева́жити кого;
одержа́вший победу перемі́гший, перемо́жець, ОКРЕМА УВАГА
ПЕРЕВЁРТЫВАТЬ (на бік) поверта́ти, (в душі) колоти́ти;
перевёртывать (всю) ду́шу виверта́ти ду́шу;
перевёртывающий що /мн. хто/ перекида́є тощо, ра́ди́й поверну́ти, ста́вши повертати, переверта́йло /вивертайло/, (сіно) перегорта́ч, перегорта́льник, прикм. переверта́льний, перекида́льний, перегорта́льний;
перевёртывающий верх дном /перевёртывающий верх нога́ми/ ра́ди́й переверну́ти догори́ дном /нога́ми/;
перевёртывающийся/перевёртываемый переве́ртаний, переки́дний, перего́ртний, ім. верту́н, прикм. переки́дистий, перекидьки́й, переверткий;
перевёртывающийся зму́шений переверну́тися;
ПО́ЛНЫЙ (хто) ще товсти́й, гладки́й, (про свободу) необме́жений, фраз. уве́сь [на полную мо́щность на всю поту́жність];
полный с верхо́м по́вний че́рез верх;
полный сил повноси́лий;
полный тупи́ца тупа́к тупако́м;
полный успе́х цілкови́тий у́спіх;
полная зауря́дность сіря́к сіряко́м;
в полную силу на по́вну си́лу;
полной жи́знью (жити) на по́вні гру́ди;
полным го́лосом на весь го́лос; див. ще по́лон;
полне́йший (збір) ще повні́сінький.
ПРОПУСКА́ТЬ (стадію розвитку) обмина́ти, (крізь що) переганя́ти;
пропустить мимо уше́й ще слу́хати че́рез верх, в одне́ ву́хо слу́хати, у дру́ге випуска́ти, запозич. пуска́ти повз ву́ха;
пропуска́ющий що /мн. хто/ пропуска́є тощо, за́йня́тий про́пуском, ра́ди́й пропусти́ти, пропускни́к, прикм. пропускни́й, пропуска́льний, пропуско́вий, перегі́нний, для про́пуску /перего́ну/, складн. пропуска́й- [непропуска́й-воду-матерія́л];
никого́ не пропускающий яки́й ніко́го не пропу́стить;
ничего́ не пропускающий всеви́дящий;
пропускающий ми́мо уше́й неува́жний, зда́тний не зверта́ти ува́ги;
пропускающий сквозь па́льцы зви́клий пуска́ти крізь па́льці, недба́лий;
пропускающийся/пропуска́емый обми́наний /поминаний, проминаний/, перего́нений, прикм. пропускни́й /перепускний/, діял. обми́натий /поминатий, проминатий/;
ПРОПУСТИ́ТЬ, пропустить без внима́ния збу́ти неува́гою що.
СЛУ́ШАТЬ (уважно) зазира́ти в рот, лови́ти ко́жне сло́во, оберта́тися на слух, /розрізняючи море звуків/ розслуха́ти, (діло в суді) розгляда́ти, заслу́хувати, (лекції) відві́дувати;
слушать кра́ем у́ха ще слу́хати че́рез верх, пуска́ти повз ву́ха; в одне́ ву́хо впуска́ти, у дру́ге випуска́ти;
слушать рази́ня рот зазира́ти в рот, розві́шувати ву́ха;
слушай внима́тельно живомовн. слу́хай сюди́;
ПОСЛУ́ШАТЬ, послу́шай, ври, да знай же ме́ру бреха́ть бреши́, та не забрі́хуйся;
слушай-ка слу́хай сюди́;

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Верх –
1) (в доме, конторе) гора́, -ри́;
2) (в экипаже) бу́да, -ди, бу́дка, -ки;
3) см. Вертушка 1; брать верх – перемага́ти кого́.
Апогей – апоге́й, -е́ю, верх, -ха.
Брать – бра́ти (беру́, бере́ш); брать верх – бра́ти го́ру; брать взятки – хабарюва́ти; брать в долг, взаймы – позича́ти, бра́ти на́бір; -ться – бра́тися (беру́ся, бере́шся).
Верхушка –
1) (о верх. башни, дома) верх, -ха, верше́чок, -чка;
2) (верх деревьев) верхові́ття, -ття, вершо́к, -шка́;
3) (о верш. гор) верхі́в’я, -в’я, шпиль, -ля;
4) (о вер. разных предметов) верх, -ха́, вершо́к, -шка́.
Вершина –
1) верх, -ха́, верши́на, -ни; верхови́на, -ни;
2) см. Верхушка.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Верх – верх; гора. С верхом – з наспою. Брать, одерживать верх – гору брати; подужати. Доверху – доверху; вщерть.
Одерживать верх над кем – брати гору над ким.
Восторжествовать – взяти гору, верх. Восторжествовать над препятствиями, врагами, трудностями и т. п. – подолати, перебороти перепони, ворогів, труднощі. Я (он и т. д.) восторжествовал – я (він і т. ин.) переміг; мій (його і т. ин.) верх.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Верх – верх (-ха́, -ху);
• в. (экипажа) – бу́дка;
• в. непрозрачный – в. непрозо́рий.
Вершина – верх (-ха́, -ху), вершо́к (-шка́);
• в. зонтообразная (крыши) – в. парасо́льний;
• в. обратная (горы) – па́горок (-рка);
• в. остроконечная – шпиль (-ля́);
• в. продольная (горы) – хребе́т (-бта́).
Вершняк, техн. (верх станка, круг) – кружа́лко.
Лицо, техн. – чоло́, л. (наковальни) – верх (-ха́).
Овершье – верх (-ха́).
Покачать, -чнуть (при нижн. закреплении) – похита́ти, похитну́ти;
• п. (при верх. подвесе) – погойда́ти, погойдну́ти.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Верх
• Брать, взять, одерживать, одержать верх над кем – брати, взяти гору (верх, перевагу, перемогу) над ким; перемагати, перемогти (переважувати, переважити, заломлювати, заломити, подужувати, подужати) кого; грає чиє. [Харциз подужав, панує над нами. Грінченко. Як побачив цар лицаря, то душа і стала йому на мірі; бо вже знав, що його грало. Свидницький.]
• Верх совершенства (книжн.) – сама довершеність; найвища досконалість.
• Верх счастья – найбільше (найвище) щастя; вінець щастя.
• Мой (наш…) верх! – мій (наш…) верх!; моє (наше…) зверху!; моя (наша…) перемога (перевага)!; я переміг (переважив)!; ми перемогли (переважили)!
Брать
• Берёт, так кланяется, а возьмёт, так чванится – бере, так поклони б’є, а візьме, так ніс дере. Пр. Як гроші позичав, щодня двору не минав, а як прийде пора віддавати, почне і двір минати. Пр. Кланялись тобі, позичаючи, накланяєшся й ти, поки збереш. Пр. Просить грошей — батьком називає, а як позиче — то й чортом не назве. Пр. Як просять, так жнуть і косять, а як попросили, так пожали й покосили. Пр. Як позичає, так: сватоньку, сват; позичив, так і чорт не брат. Пр. Як просим, так жнем і косим, а як взяли, то чорт тебе бери. Пр. Як беруть — сто коней дають, а візьмуть — і одного не дають. Пр. Як лихо, то йди сюди, Хомихо, а як по лисі, то й по Хомисі. Пр. Як їдять та п’ють, дак і кучерявчиком звуть, а поп’ють, поїдять — прощай, шолудяй. Пр.
• Беру Бога в свидетели – богом свідчуся. [Свідчусь Богом — я того не хотіла! Українка.]
• Берут нарасхват что-либо – беруть нарозхват (назахват) що; хапають що; беруть, мало не б’ються.
• Брать в ежовые рукавицы – брати в лабети (в шори, в тісні руки); загнуздувати.
• Брать в жены кого (устар.) – дружитися (женитися) з ким; брати за себе кого; (давн.) дружити собі. [Уже певно візьме її за себе. Квітка-Основ’яненко.]
• Брать взятки – брати (хапати) хабарі (хапанки); хабарювати; драти (дерти). [Визвольте мене, бо з голоду пропаду, або буду хабарі брати. Свидницький.]
• Брать, взять быка за рога – брати, взяти (хапати, ухопити) бика (вола) за роги; ловити, піймати вовка за вуха.
• Брать, взять верх над кем, чем – брати, взяти гору (перевагу, перемогу, верх) над ким, чим; перемагати, перемогти кого, що; переважувати, переважити кого, що; запановувати, запанувати над ким, чим; переборювати, перебороти кого, що; (тільки докон.) подужати (повершити, заломити) кого, що; (тільки недокон.) горувати над ким, чим. [Утома була така сильна, що брала верх над усім. Коцюбинський. Жінка верх над ним узяла… Гордієнко.]
• Брать, взять взаймы – позичати, позичатися, позичити; брати, взяти набір (у борг; на борг, боргом, на віру, на повір); брати, взяти в позику (позикою); боргувати, поборгувати. [Як нема — піди позич в сусідів. Тичина.]
• Брать, взять в оборот кого – брати, взяти в роботу кого.
• Брать, взять в основу что – засновувати, заснувати на чому; брати, взяти за основу що; ставити, поставити (класти, покласти) в основу чого.
• Брать, взять в плен – брати, взяти (займати, зайняти) в полон (в бран, у неволю); полонити, заполонити; брати, взяти в ясир; ясирити. [Чи її убито, чи в полон зайнято. Чубинський. Орда… ясирить, полонить. П. Куліш.]
• Брать, взять в свидетели – брати, взяти за свідка.
• Брать, взять в счёт работы – брати, взяти (позичати, позичити) на відробіток. [Ти б позичив у кого-небудь на відробіток. Сл. Гр.]
• Брать, взять в счёт сомнительных будущих благ – (образн.) Брати, взяти на зелений овес (на вовчу шкуру).
• Брать, взять голыми руками кого, что – брати, взяти голіруч (голими руками) кого, що. [Люди хотіли голіруч землю взяти, а тепер мають: хто їсть сиру, хто копає її в Сибіру… Коцюбинський.]
• Брать, взять за горло кого – брати, взяти за горло (за петельки) кого; сікатися, присікатися з ножем до горла кому; сікатися, присікатися Ґвалтом (притьмом) до кого; напосідатися на кого; приставати, пристати з короткими гужами до кого; (тільки недокон.) добиватися чого в одну душу в кого; притьмом вимагати чого в кого.
• Брать, взять за душу, за сердце (песня, музыка) – брати, взяти (хапати, вхопити, торкати, торкнути) за душу, за серце кого; зворушувати, зворушити (розчулювати, розчулити) кого. [Багато чув і я невчених співаків, Що пісня в них було жаріє і іскриться, За серце беручи. Рильський.]
• Брать, взять на душу – брати, взяти на себе (на свою душу).
• Брать, взять на мушку, на прицел – брати, взяти на мушку, на приціл; приділятися, прицілитися (націлятися, націлитися, налучатися, налучитися, намірятися, наміритися) на (в) кого.
• Брать, взять на попечение кого – брати, взяти на піклування (під своє опікування) кого; брати, взяти кого на свої руки (на свою голову, на свій клопіт).
• Брать, взять на поруки кого – брати, взяти на поруки кого; поручитися, поручатися за кого; у поруки ставити, стати за кого. [Хто ручиться, той мучиться. Пр.]
• Брать, взять направо, налево – брати, взяти праворуч, ліворуч (в праву, в ліву руку); брати, взяти направо, наліво; (розм.) цабе, соб(і). [Я кидаю стріли праворуч, ліворуч. Українка.]
• Брать, взять напрокат – брати, взяти напрокат; випозичати; випозичити що; брати, взяти в (на) тимчасове користування.
• Брать, взять на себя обязанности, вину и т. п – переймати, перейняти (перебирати, перебрати, брати, взяти) на себе обов’язки, провину і т. ін.
• Брать, взять на себя смелость (книжн.) – брати, взяти на себе сміливість, осмілюватися, осмілитися (насмілюватися, насмілитися); важитися (зважуватися), зважитися; наважуватися, наважитися (відважуватися, відважитися); (тільки докон.) насміти (посміти).
• Брать, взять перевес над кем – брати, взяти перевагу (гору, верх) над ким; переважити, переважувати, переважати кого; перемагати, перемогти кого; перевищувати, перевищити (перевершити, перевершати) кого; здобувати, здобути перевагу (перемогу, верх) над ким.
• Брать, взять под арест – брати, взяти під арешт (до арешту); брати, взяти за (під) сторожу; (за)арештувати, (за)арештовувати; ув’язнювати, ув’язнити.
• Брать, взять своё – (д)осягати, (д)осягти свого, доходити, дійти свого.
• Брать, взять себя в руки – брати, взяти себе в руки; опануватися, опанувати себе; перемагати, перемогти себе.
• Брать, взять слово обратно (назад) – зрікатися, зректися слова; відрікатися, відректися.
• Брать, взять сторону кого – ставати, стати на чий бік (на чиєму боці, на боці кого); прихилятися, прихилитися до кого; ставати, стати за кого, заступитися, заступатися за кого.
• Брать пример с кого – брати приклад (зразок) з кого; так само робити, як і хто.
• Брать [своё] начало (книжн.) – брати [свій] початок (почин, зачин); починатися (зачинатися); виходити (походити) з чого.
• В рот не берёт чего – душа не навертається до чого (їсти, пити що); в душу не лізе що.
• Всем берёт – хоч куди; всім зачаровує (принаджує).
• Где хочешь бери – де хочеш бери; (образн.) хоч із коліна вилупи; хоч із пальця (п’яти) виколупай (виколупни, вилупи); хоч із-за нігтя виколупни; хоч із душі вийми. [Хоч виколупай з пальця, а дай! Коцюбинський. Ти мені хоч із душі вийми (борг), а віддай. З нар. уст.]
• Годы берут своё; старость берёт своё – літа беруть своє; старість бере своє; напосідають (докон. напосіли) літа; які літа, такий розум. Пр.
• Гребень не берёт – гребінець не (в)чеше (не бере).
• Досада берёт кого – досада бере (забирає, пориває) кого; досадно стає кому.
• Его берёт сомнение – сумнів (непевність, вагання, зневір’я) бере його; він не певний цього.
• Не берёт (об инструменте, орудии и т. д.) – не бере (не береться); не йме (не йметься). [Його ніяка ні куля, ні шабля не бере. Сл. Гр. Мокрого поліна огонь не йметься. Пр.]
• Ничего в руки не брал – нічого (нічогісінько) не робив; і за холодну воду (і до холодної води) не брався.
• Отчаяние берёт – відчай (розпач, розпука) бере (огортає). [Іншим часом слухаєш, та аж розпач візьме. Нічого не второпаєш. Пчілка. Густа та темна хмара розпуки огорнула сестру-жалібницю. Сл. Ум.]
• Ружьё берёт ниже цели – рушниця бере нижче від цілі; рушниця низить.
• Рыба берёт! – риба береться (йметься)! [Вчора й торку не було, а сьогодні, диви, як береться (риба). З нар. уст.]
• Сон его берёт – сон бере його; він на сон знемагає; знемагає його сон. [Сова враз знемагає на сон, а далі — пуць на землю — та й лежить. Легенда.]
• Страх, злость, смех и т. д. берёт кого – (о)страх (ляк, жах, страхота, жахота), злість (лють), сміх і т. ін. бере кого; (о)страх (ляк, жах, страхота, жахота), злість (лють) огортає (понімає, пориває) кого. [Тільки ж є в нім щось кумедне. Чудернацьке і дитяче. Через те, хоч і жахнешся, Заразом бере і сміх. Кримський.]
Верховье
• Верховье реки – вершина (верховина, верх, верхів’я) [річки]; верхоріччя. [Гей, з усні Дніпра да до вершини Сімсот річок і чотири, Да всі вони у Дніпро впали. Максимович.]
Верхушка
• Верхушка (вершина) горы – верх (верховина, вершина, верхів’я) [гори]; шпиль [гори]; (діал.) грунь; щолоп(ок) [гори]; (збірн.) верхогір’я. [Тінь в долинах… Верхогір’я Наче золоте… Кримський.]
• Верхушка (вершина) дерева – верх (вершина, верховина, верхів’я) [дерева]; (збірн.) верховіття.
• Крутая верхушка горы – крута верхівка гори, іще щовб (щовба) [гори]. [Ходи бо геть: став саме на щовбу гори — посунешся у провалля. Сл. Гр.]
Взять
• Брать, взять быка за рога – Див. бык.
• Брать, взять, одерживать, одержать верх над кем – Див. верх.
• Брать, взять, схватить за горло кого – взяти за горло (горлянку) кого; присікатися [ґвалтом, притьмом] до кого; пристати з короткими гужами до кого; напосістися на кого. [Але ми пізно взяли за горлянку. Дукін.]
• Взять в долг – взяти у борг (наборг, боргом, набір); взяти в позику (в позичку, позикою); поборгувати; позичити; (образн.) зарятуватися. [Хліба пошукай, і масла, й сала! Як нема — піди позич в сусідів. Тичина. Се я чоловіка зарятувався та й оплатив податі. Сл. Гр.]
• Взять в ежовые рукавицы кого – узяти в лабети (в кліщі, в обценьки, в тісні руки) кого; узяти в [цупкі] шори кого; загнуздати кого. [От тільки одна Дуняшка, покоївка паніна, не боїться і шкодить мені; та й ту загнуздаю… Тобілевич.]
• Взять в оборот кого (фам.) – узяти (прибрати до рук, в руки) кого; забрати в руки кого; взяти в роботу кого. [Я всіх приберу до рук! Усі, усі будуть мені кланятися. Тобілевич.]
• Взять в тиски (перен.) – узяти (затиснути) в лещата; стиснути (здавити, зціпити).
• Взять в толк – узяти до тями (у тямки, у тямок); добрати [розуму]; збагнути; второпати. [Ніяк до тями цього не візьмеш. Тичина.]
• Взять высокую ноту – взяти (вивести) високу ноту; взяти високо (горою); завести вгору.
• Взять за грудки (во время ссоры, драки) – взяти за барки; взяти (вхопити) за петельки.
• Взять за себя кого – узяти за себе (собі) кого; (давн.) по(й)няти собі кого.
• Взять много – узяти багато; набратися, понабиратися; обібратися, пообиратися. [Набрався стільки, що й не донесеш. Сл. Гр.]
• Взять на поруки кого – узяти на поруки кого; поручитися (заручитися) за кого; у поруки стати за кого. [Хто ж нам за вас у поруки стане? П. Куліш.]
• Взять направо, налево – Див. брать.
• Взять на руки кого – узяти на руки кого; (фам.) узяти на оберемок кого.
• Взять на себя (задание, работу…) – узяти (перебрати, перейняти) на себе (завдання, роботу…).
• Взять перевес над кем – перевагу (гору, верх) узяти над ким; переважити (заломити) кого; перемогти кого; перевищити (перевершити) кого; здобути перевагу (перемогу, верх) над ким. [Та цим тільки й переважила свекруху. Кропивницький.]
• Взять под арест, под стражу – заарештувати; ув’язнити; узяти під арешт (до арешту); взяти за ґрати, взяти під варту (під сторожу).
• Взять себе за правило – узяти (покласти) собі за правило (як правило).
• Взять себя в руки (разг.) – узяти себе в руки; опанувати себе; запанувати над собою; перемогти себе. [Треба пересилити себе, взяти себе в руки… Багмут.]
• Взять слово обратно (назад) – зректися слова; відректися від слова; взяти слово назад. [Зрікаюсь, Андромахо, я зрікаюсь тих слів зловісних. Українка.]
• Взять слово с кого – узяти слово з кого; зв’язати словом кого.
• Взять чью сторону – стати на чию сторону (на чий бік, на чиєму боці, на боці кого); заступитися (стати) за кого; пристати до кого; на чиюсь руч горнути; потягти за ким [руку, руч]. [А Доринка заступилась була за батька… Муратов.]
• Всем взял – хоч куди; (книжн.) усім узяв.
• В толк не возьму – невтямки мені; не доберу розуму (ума); не второпаю (не збагну).
• [Давайте] возьмём – (із значенням наказ. способу) Візьмім(о). [Візьмімо другий приклад. Рильський.]
• [Ещё] посмотрим, чья возьмёт – [Ще] побачимо (подивимось), чия візьме; [ще] поміряємось, чия візьме.
• Кого ни возьми – хоч кого візьми; кого не візьмеш; перший ліпший; будь-хто; [геть] усякий.
• Лучше дать, чем взять – ліпше (краще) дати, ніж узяти.
• Наша взяла – наше зверху; наша взяла.
• Ни дать, ни взять (разг. фам.) – достоту ((до)стеменно, (до)стеменісінько); [як] вилитий (викапаний); точнісінько. [Ви — вилитий батько! Українка.]
• Он (она…) своё возьмёт! – він (вона…) своє візьме!; він (вона…) свого не втратить (не впустить)! [Зими вовк не з’їсть, вона своє візьме. Пр.]
• Откуда, с чего вы [это] взяли? – звідки ви [це] взяли?; звідки вам [це] прийшло?
• Чёрт его (её…) возьми! – матері його (її…) біс!; (не)хай йому (їй…) чорт (біс, враг)!
• Что, взял? (ирон.) – [А що] піймав [облизня]?
• Что с него возьмёшь? (разг.) – що з нього візьмеш?; з нього як з бика молока.
• Этим ничего не возьмёшь – цим нічого не досягнеш (не здобудеш).
Власть
• [Быть] во власти чего – [Бути] у полоні (під владою, іноді в обладі) чого.
• Быть, находиться под властью, во власти кого – бути (перебувати) під владою чиєю, у кого; бути (перебувати) під пануванням (під володінням) чиїм, у кого; бути (перебувати) під зверхністю (під орудою) чиєю, (у) кого; бути під ким ((образн.)під чиєю рукою). [Все ж краще на волі, ніж під паном… Коцюбинський. Хочеш миру й спокою? Під чиєю рукою? Тичина.]
• Быть у власти – бути при владі; (образн.) бути біля (коло) керма влади.
• Ваша (наша…) власть (разг.) – ваша (наша…) воля (сила, річ); ваше (наше…) право; ваш (наш) верх. [Знущайся, знущайся! Тепер твоя сила! Тобілевич.]
• В вашей (в моей) власти, не в вашей (не в моей…) власти что сделать – ваша (моя…) влада (сила, воля) що зробити; ви (я…) маєте право (силу, волю) що зробити; у вашій (у моїй) владі що зробити; у вас (у мене…) є сила що зробити; від вас (від мене…) залежить що зробити; ви (я…) владні (владен, владний) що зробити; не ваша (не моя…) влада (сила, воля) що зробити; не в вашій (не в моїй…) владі що зробити; у вас (у мене…) немає сили що зробити; не від вас (не від мене…) залежить що зробити; ви (я…) не владні (не владен, не владний) що зробити.
• В его власти отказаться – він може (має право, владен, владний, властен) відмовитися (відректися, зректися).
• Власти предержащие (устар.) – владодержці; вищі власті.
• Власть имущие – можновладці; владущі (можні); (книжн.) власть імущі; (в однині також) зверхник.
• Вы в его власти – ви під його владою; ви залежите від нього; (образн.) ви в його руках; він пан над вами; його верх над вами.
• Иметь власть над кем, над чем – мати силу (владу) над ким, над чим.
• Иметь под своей властью кого, что – бути владним над ким, над чим; мати (держати) під собою кого, що; (образн.) мати у своїй руці кого, що; мати під своєю (під власною) рукою кого, що.
• Облечь властью кого – наділити владою (правом, силою) кого; надати влади (права, сили) кому.
• Освободить, освободиться из-под власти кого – визволити, визволитися з-під чиєї влади (з-під кого); (образн.) визволити, визволитися з-під чиєї руки.
• Отдавать, отдать кого, что под власть (во власть) кому – піддавати, піддати (віддавати, віддати) кого, що під кого (під чию владу, (образн.)під чию руку).
• Переходить, перейти под власть (во власть) кого, чью – переходити, перейти під владу кого, чию; переходити, перейти під кого; (образн.) переходити, перейти під руку кого, чию. [Але, як на нещастя, наш край у тім же році перейшов під владу австрійську. Франко.]
• Подчинить своей власти – підбити (підгорнути, підхилити, підклонити) під свою владу (під свою волю, під себе, зрідка собі під спід); (образн.) підхилити (підгорнути, підбити, підклонити) під свою руку. [Кожен думає Під себе нахилити всіх сусід своїх, Хоч сам не владний над своєю волею. Лукаш, перекл. з Гете.]
• Приобрести, взять власть над кем, над чем – узяти владу (силу, міць, гору, верх) над ким, над чим; забрати владу (силу) над ким, над чим. [Юрко останнім часом люто картав себе, що дозволив Ганні забрати над ним владу. Тихий.]
Восторжествовать
• Восторжествовать над врагами – подолати (перемогти) ворогів; перебороти ворогів; узяти гору над ворогом; (іноді книжн. уроч.) затріумфувати (восторжествувати) над ворогами (над ворогом).
• Я (он…) восторжествовал – мій (його) верх; я (він…) узяв гору (верх); (іноді уроч.) я (він…) затріумфував (восторжествував).
Господин
• Он господин положения – він пан (володар) становища; його верх; його воля й сила.
• Он господин своего слова (своему слову) – він пан (хазяїн) свого слова; він тримає слово.
• Они тут господа – вони тут панують; тут їх(ня) воля й сила.
• Сам себе господин – сам собі пан (господар).
Заткнуть
• Заткни рот, горло, глотку! (вульг.) – заткни пельку (горлянку, рота, вершу, пащу, пащеку)!; стули (затули, примкни) губу (губи, рота)!; (згруб.) засупонь пащу!
• Заткнуть дыру (перен. разг.) – заткнути (залатати) дірку (діру), (про багато дір позатикати, позалатувати) поповнити нестачу; заповнити прогалину.
• Заткнуть за пояс кого (перен.) – заломити (про багатьох позаломлювати) кого; гору (верх) над ким узяти; переважити (перевершити) кого.
• Заткнуть рот, глотку кому (фам. вульг.) – забити рота кому; заткнути (стулити) пельку (губу) кому; (згруб.) заціпити (засупонити) пащу кому.
Игра
• Была игра! – було клопоту!
• Вести двойную игру (перен.) – грати (вести) двоїсту гру.
• Взять верх в игре над кем – узяти над ким гору (верх) у грі; перемогти (заломити) кого в грі; спограти кого.
• Игра в жмурки – гра в піжмурки (у Панаса, у киці-баби, у сліпої баби).
• Игра не стоит свеч – не варта справа (не варте діло) й заходу; шкода й заходу. [Для такої забави шкода й світла світити. Пр.]
• Игра слов – гра слів; каламбур.
• Игра судьбы (книжн.) – гра долі.
• Раскрыть чью игру – виявити (розкрити, показати) гру чию.
Иметь
• И в мыслях не иметь – і думки (і гадки) не мати; і в голові (і в головах) не покладати; і на думці не мати.
• Имел несчастье поверить ему – на своє нещастя (біду, лихо) повірив йому; собі на нещастя (на лихо, на біду, на безголов’я) повірив йому.
• Иметь большое значение – мати велику вагу (велику силу, велике значення); багато (велико) важити.
• Иметь в виду кого, что – мати на увазі (на думці, на мислі, на оці, наприміті, застар. вочу) кого, що; важити на кого, на що; уважити на кого, на що; оглядатися на кого, на що.
• Иметь вес – мати вагу; важити.
• Иметь виды на кого, что – важити (бити, цілити) на кого, на що; мати [певні] наміри (заміри) на кого, на що; (образн.) накидати оком на кого, на що.
• Иметь влияние на кого, на что – мати вплив на кого, на що; мати силу (вагу) над ким, над чим.
• Иметь в (своём) распоряжении что – мати в [своєму] розпорядженні що; мати до [свого] розпорядження що; розпоряджати чим.
• Иметь в себе что – мати (містити) в собі що.
• Иметь голову – мати голову [на в’язах].
• Иметь действие (юр.) – мати силу (чинність).
• Иметь дело с кем – мати діло з ким; мати зв’язки (стосунки) з ким; (іноді негат.) накладати з ким.
• Иметь жалость к кому – мати жаль (жалощі) до кого; жаліти (жалувати) кого.
• Иметь злобу на кого – мати злість (злобу, серце, лють, завзяття) на кого, до кого, проти кого.
• Иметь зуб на кого – мати зуб на (проти) кого; (іноді) мати храп на кого.
• Иметь мало чего – мати мало (обмаль, не гурт) чого; бути бідним на що.
• Иметь место – бувати; траплятися (трапитися, відбуватися, відбутися, діятися, статися); (зрідка у діловій мові, канц.) мати місце.
• Иметь много чего – мати багато (багацько) чого; бути багатим на що.
• Иметь намерение – мати намір (замір); мати на думці; думку мати.
• Иметь на попечении кого, иметь попечение о ком, о чём – піклуватися ким, чим, за (про) кого, за (про) що; мати на своїй опіці; (розм.) на своїх плечах кого.
• Иметь нужду в чём – мати потребу чого, в чому, на що; потребувати чого.
• Иметь общение с кем – мати єднання з ким; єднатися (спілкуватися, водитися, знатися, товаришувати) з ким; (негат.) накладати з ким.
• Иметь основание – мати підставу; мати рацію.
• Иметь отношение к чему – стосуватися до чого; мати відношення (притоку) до чого.
• Иметь перевес над кем, над чем – мати перевагу (гору, верх) над ким, над чим.
• Иметь под рукой что – мати під рукою (при руці) що; мати напохваті що.
• Иметь познания в чём – знатися (розумітися) на чому.
• Иметь сердце на кого – гніватися (сердитися) на кого; пересердя мати на кого; мати серце на (проти) кого.
• Иметь случай – мати нагоду (оказію).
• Иметь снисхождение к кому – бути поблажливим до кого; потурати кому.
• Иметь хождение (о деньгах) – бути в обігу; (розм.) ходити.
• Иметь целью что – мати за мету що; мати на меті що.
• Имеют место отдельные недостатки – є (маємо) окремі (поодинокі) хиби.
• Не имей сто рублей, а имей сто друзей – грошей мало — не біда, як є друзів череда. Пр. Нема грошей — то й дарма, аби добрий кум або кума. Пр. Хоч грошей не гурт, зате приятелі всюди — й там і тут. Пр. Не май сто кіп у полі, май друзів доволі. Пр. Не май і сто рублів, як одного друга. Пр. Не так ті сто рублів, як сто друзів. Пр.
• Не иметь ничего общего с кем, с чем – не мати нічого спільного з ким, з чим.
• Не иметь спроса (о товаре) – не мати попиту; не збуватися; не йти; не бути ходовим.
• Не хочу иметь с ним дела – не хочу мати з ним діла; нічого не хочу мати з ним.
• Я имею к вам просьбу – я маю до вас прохання; я маю просити вас.
• Я имею недостаток в деньгах – мені не стає (не вистачає, бракує) грошей.
Нос
• Беда на носу – біда (лихо) вже коло носа (над головою, коло дверей, коло порога).
• Вздёрнутый нос у кого (разг.) – кирпатий (кирпатенький) ніс у кого; кирпатий (кирпатенький) ніс має хто; кирпа в кого; кирпу має хто.
• В нос говорить, петь… – говорити (балакати), співати… крізь ніс (у ніс); гундосити.
• Водить, проводить, провести за нос кого (перен. разг.) – водити, проводити за носа (за ніс, за кирпу) кого; водити кого, як кота за ниткою; дурити (морочити) кого.
• Воротить нос от чего – вернути носа (ніс) від чого; відвертати носа (ніс) від чого.
• Дальше [своего] носа не видеть (разг.) – не бачити далі від [свого] носа (поза [своїм] носом).
• Дать по носу, щелчка в нос кому (разг.) – дати по носі кому; ударити по носі кого; дати щигля (носака) кому; дати пинхви (цибульки) [підніс] кому.
• Держать нос по ветру – тримати носа за вітром; ловити носом, куди (кудою) вітер віє (дме); чути (дивитися), відкіль вітер віє.
• Драть, задирать, задрать, поднимать, поднять нос (перен. разг.) – дерти (задирати, задерти, задрати) носа; підводити, підвести (підіймати, піднімати, підняти) носа; (згруб.) кирпу гнути (дерти, драти, задирати, задерти, задрати); губу копилити, закопилити; починати, почати високо нестися.
• Заложило нос кому – заклало в носі кому; ніс заліг у кого.
• Зарубить себе на носу что – закарбувати собі на носі що; зарубати собі на пеньку що; [добре] затямити собі що.
• Зима, весна… конец года на носу – скоро (незабаром, от-от, над носом, іноді далі, далі-далі) зима (весна…, кінець року); тільки не видно зими (весни…, кінця року); (розм.) зима (весна…, кінець року) на брязку; зима (весна…, кінець року) край воріт.
• Из-под [самого] носа (носу) у кого – з-під (з-перед) [самого] носа в кого, кому; з-перед кого.
• И носа не показывать, не показать – і носа не являти, не явити (не появляти, не появити, не потикати, не поткнути).
• Клевать носом (разг.) – куняти (дрімати); окуні ловити; клювати носом.
• Комар носа (носу) не подточит – комар носа не підточить; чиста робота; і голки не підсунеш; ніхто не вчепиться; не присікаєшся (не прикопаєшся).
• Крутить, покрутить носом (разг.) – крутити, покрутити носом.
• Наставить, наклеить, натянуть нос кому – наставити, приправити носа кому; пошити в дурні кого.
• Не по носу кому что (разг.) – не для чийого носа що; ще не вмився хто до чого; (зниж.) не для рила нашого Гаврила що.
• Неприятель у него на носу – ворог коло його носа; ворог уже дивиться [йому] в вічі.
• Не тычь носа (носу) в чужое просо – не сунь (не пхай, не потикай) носа до чужого проса. Пр.
• Нос к носу; носом к носу – носом до носа; ніс у ніс.
• Нос не дорос у кого (шутл.) – ще не доріс (малий ще) хто; (образн.) ще не вмився хто до чого.
• Нос семерым рос, одному достался – ну й ніс, для празника ріс, а ти в будень носиш. Пр. Ніс так нісяк через Дніпро міст. Пр.
• Нос, что и багра не надо; то носина, словно соборное гасило – ніс, як за сім гривень сокира. Пр.
• Оставлять, оставить с носом кого – наставити (приставити) кому носа; пошити кого в дурні; на сухеньке вивести кого; візка кому підвезти.
• Остаться с носом (разг.) – облизня піймати (спіймати, з’їсти, вхопити).
• Повесить нос – повісити (похнюпити) ніс (носа); похнюпитися.
• Повесить нос на квинту; опустить нос (разг.) – повісити (спустити) носа (ніс) на квінту; похнюпити носа; похнюпитися.
• Под носом взошло, а в голове и не посеяно – під носом насіялося, а в голову й не навіялося. Пр. Під носом зійшло, а в голові й не посіяно. Пр. Під носом косити пора, а в голові й не сіяно. Пр. Уже й борідка виросла, а глузду не винесла. Пр. У бороді гречка цвіте, а в голові ще й не орано (на зяб не орано). Пр. Під носом жнива (ліс), а в голові ще й не орано. Пр.
• Под [самым] носом у кого (разг.) – під [самим] носом у кого.
• С гулькин нос (разг.) – у (з) комареву ніжку (з мишачу бідницю); як у комара сала; як у зайця хвоста.
• Смерть на носу – смерть за плечима.
• С носа (с носу) (разг.) – від особи; від кожного.
• Совать [свой] нос; соваться с носом (со своим носом) во что, куда (разг.) – стромляти (устромляти, пхати, тикати, сунути) [свого] носа до чого, куди.
• Ткнуть носом кого во что (фам.) – ткнути носом кого у що.
• Утереть нос кому (перен. разг.) – утерти носа кому; (іноді) узяти гору (верх) над ким.
• [Хоть] кровь из носу (разг.) – [Хоч] кров з носа; хоч з коліна вилупи; будь-що.
• Чуять, почуять носом что – чути, почути носом що; занюхати що.
Одерживать
• Одерживать, одержать верх – брати, узяти гору (верх).
• Одерживать, одержать победу над кем-либо – здобувати, здобути перемогу над ким; перемагати, перемогти кого; (тільки докон.) подужати кого.
Одолевать
• Дремота одолевает кого-либо – дрімота змагає (долає) кого; дрімота налягає на кого; (розм. жарт.) сліпці сватають кого.
• Лень одолела – ліноші (ліньки, баглаї) напали (обсіли); баглаї вкинулися.
• Мысли одолевают, одолели кого-либо – думки обсідають, обсіли голову кому (чию). […Думки обсіли стару його голову. Коцюбинський.]
• Нужда (нищета) одолела кого-либо – злидні посіли (напали) кого.
• Одолевать, одолеть врага – перемагати, перемогти (долати, подолати, здолати, докон. подужати, переважити) ворога; брати, взяти гору (верх) над ворогом.
• Одолеть в драке кого-либо – перемогти в бійці кого; побити (перебити) кого.
• Печаль одолевает, одолела кого-либо – сум (смуток) бере, узяв кого; журба (жура, туга) бере, взяла кого; сум (смуток, журба, жура, туга) налягає, наліг [на] кого. [Сум мене наліг — і реквієм душа співає хором. Тичина.]
• Скука одолевает, одолела кого-либо – нудьга посідає, посіла (бере, взяла, обнімає, обняла) кого.
• Сон одолевает, одолел кого-либо – сон змагає, зміг (долає, здолав, бере, узяв) кого; сон налягає, наліг на кого.
Перевес
• Взять перевес над кем – гору (верх) узяти над ким; здобути перевагу (верх, перемогу) над ким; переважити (перемогти) кого; зломити (про багатьох позаломлювати) кого.
• Иметь, получать, получить перевес над кем, над чем – мати перевагу (гору, верх) над ким, над чим; переважати, переважити (перемагати, перемогти) кого, що; торувати над ким, над чим; здобувати, здобути перевагу (верх, перемогу) над ким, над чим; брати, узяти гору над ким, над чим.
• Перевес на моей (на твоей…) стороне – перевага на моєму (на твоєму…) боці; мій (твій…) верх; моє (твоє…) зверху.
• Это мнение получило перевес – ця думка (гадка) узяла гору (верх); ця думка (гадка) переважила (перемогла).
Победа
• Одерживать, одержать победу над кем, над чем – здобувати, здобути перемогу над ким, над чим; (іноді) брати, узяти гору (верх) над ким, над чим.
• Пиррова победа – піррова перемога.
• Победа за нами! – наша перемога!; (розм.) наш верх!; наше зверху!
Пропускать
• Пропускать, пропустить мимо глаз что – пускати, пустити повз очі що; заплющувати очі на що; мов недобачати, недобачити чого.
• Пропускать, пропустить мимо ушей что – пускати, пустити повз вуха що; мов недочувати, недочути чого; слухати через верх що. [Як батько казав: «Не важся за його йти», то я слухала його через верх. Барвінок.]
• Пропускать, пропустить рюмочку, по рюмочке, по стаканчику – хилити, хильнути (вихиляти, вихилити) чарочку, по чарочці, скляночку, по скляночці; вихиляти, вихилити по одній; (тільки докон.) смикнути по чарочці.
• Пропускать, пропустить удобный случай – проминати, проминути (упускати, упустити) [добру] нагоду; упускати, упустити оказію.
Рассеянно
• Рассеянно слушать – неуважно (неуважливо) слухати; слухати через верх.
Рубашка
• Надевать, надеть смирительную рубашку на кого – надягати, надягнути (надягти) гамівну сорочку на кого.
• Оставлять, оставить (оставаться, остаться) в одной рубашке – до сорочки обдирати, обдерти кого; у самій сорочці пускати, пустити кого; у старці пускати, пустити кого; у самій сорочці зоставатися, зостатися (лишатися, лишитися).
• Остаться без рубашки (разг.) – звестися нінащо; перевестися на злидні.
• Параша-то ваша, да рубашка на ней наша – ваша хата — мій верх. Пр.
• По Ивашке и рубашка – по Савці й свитка. Пр. По панові й шапка. Пр.
• Портит Ивашку белая рубашка – заліз у багатство — забув і братство. Пр. Забагатів Кіндрат — забув, де його брат. Пр. Забув віл, коли телям був. Пр. Казали люди: квач притикою не буде. Пр.
• Своя рубашка ближе к телу – своя сорочка (пазуха) ближча. Пр. Своя сорочка до тіла ближча. Пр. Своя губа ближче. Пр. Усякий за своє дбає. Пр. Усякий чорт на своє коло воду жене (тягне). Пр. Кожний дідько в свою дудку грає. Пр. Курка що гребе, то все на себе. Пр. Де ви бачили граблі, щоб від себе гребли. Пр. Кожна ручка до себе горне. Пр.
• Снимать, снять [последнюю] рубашку с кого – [Останню] сорочку (свитину) знімати, зняти з кого.
Слушать
• А Васька слушает да ест – [А кіт ковбасу наминає, неначе й не до нього річ. Глібов. А Мурий їсть собі та їсть. Пр.]
• Невнимательно слушать – неуважно слухати; через верх слухати.
Совершенство
• Верх совершенства – сама довершеність; сама (найвища) досконалість; верх досконалості.
Ухо
• В одно ухо вошло, в другое — вышло – одним вухом слухає, другим випускає. Пр. В одне вухо увійшло, а в друге вийшло. Пр.
• До ушей краснеть, покраснеть, вспыхнуть (разг.) – аж по [самі] вуха червоніти, почервоніти, паленіти, спаленіти, шарітися, зашарітися.
• Доходить, дойти до ушей чьих – доходити, дійти до чийого вуха (до чиїх вух).
• Ест, уписывает так, что за ушами трещит, пищит (разг.) – їсть, уминає, аж (по)за вухами лящить.
• За уши не оттащить – допавсь, як свиня до браги. Пр. Допавсь, як Хома до мила. Пр.
• И стены имеют уши – і стіни мають вуха. Пр. Я б сказав, та піч у хаті. Пр. У тім річ, що в хаті піч. Пр. Я б сказав, та огірки за пазухою. Пр.
• Медведь (слон) на ухо наступил кому – ведмідь (слон) на вухо наступив кому.
• Навострить (насторожить) ухо (уши) – насторочити (нашорошити, наставити, нащулити, нащурити, насторожити, насторошити) вухо (вуха). [Прокоповичка насторочила вуха й повеселішала. Н.-Левицький.]
• На ухо говорить, сказать, шептать что – казати, сказати (говорити) на вухо (до вуха) що; говорити (казати), сказати пошепки; шептати, шепнути на вухо (у вухо) що. [Говорила ті слова притишеним голосом на вухо Варварі. Коцюбинський.]
• По уши влюбиться в кого (разг.) – аж по вуха (по самі вуха) закохатися (улюбитися, залюбитися) в кому (в кого), (іноді) закохатися (залюбитися) в кого аж-аж-аж.
• Прожужжать (протрубить) [все] уши кому – продзижчати (протуркати, протуркотати, прогусти) [повні] вуха кому; проточити голову кому. [Оце добре, що ти сама про його замовила, а то вже він проточив мені голову: — Єднайте та й єднайте Оленку. Барвінок.]
• Пропускать, пропустить мимо ушей – пускати, пустити повз вуха; слухати через верх; одним вухом слухати, а другим випускати.
• Слушать во все уши – на всі вуха слухати.
• Слышать своими (собственными) ушами – чути своїми (власними) вухами; чути на власні вуха.
• Туг на ухо кто – недочуває хто; приглухуватий (підглухий) хто.
• Ухо (уши) режет (дерёт) (разг.) – вухо (вуха) ріже (дере).
• Хлопать ушами – ґави ловити; хляпати вухами; нічого не розуміти.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

верх верх,-ху, верши́на,-ни
в. коло́ны верхі́вка коло́ни [ве́жі]

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Бра́ти –
1) брать, взять, принимать;
2) брать, набирать;
3) собирать;
4) (коноплю, лен) рвать, дергать, вырывать;
5) получать;
6) кого – жениться;
7) (о деньгах) заимствовать, занимать;
8) (об эмоциях) охватывать.
• Бра́ти баса́ – петь басом.
• Бра́ти влі́во, лі́воруч – поворачивать влево.
• Бра́ти мі́рку – снимать мерку (с кого-нибудь).
• Бра́ти на му́ки – пытать.
• Бра́ти розлу́ку – разлучаться, разводиться.
• Бра́ти в посе́сію – брать в аренду.
• Бра́ти го́ру – брать верх.
• Бра́ти на́бір – брать в долг.
• Бра́ти на зеле́ний ове́с – брать в счет грядущего благополучия.
• Бра́ти до ру́к – 1) прибрать к рукам;
2) брать в руки.
• Бра́ти до ві́йська – набирать в армию.
• Бра́ти на пле́чі – взваливать на плечи.
• Бра́ти у́часть – участвовать.
• Бра́ти шлюб – венчаться.
• Бра́ти до ува́ги – принимать во внимание.
• Жаль бере́ – охватывает жалость.
• За́видки беру́ть – овладевает зависть, становится завидно.
Бу́да –
1) поташный завод;
2) будка;
3) верх фургона.
Верх, нар. – сверху.
• Верх чого наки́нути що – сверху (на что-нибудь) накинуть что-либо.
Верх, -ху – верх.
• 3 ве́рху до спо́ду – сверху до низу.
• Через верх слу́хати – пропускать мимо ушей.
• 3 верхом – с излишком.
• Верхи́ труси́ти – чистить трубы. Верха́ми – (о нескольк.) верхом.
Верше́чок –
1) ум. от верх;
2) ум. от вершок – мера длины;
3) сливки, сметана.
Взя́ти –
1) взять; 2) достать, добыть, взять;
3) получить;
4) взять, приняться, начать, пуститься, стать.
• Взя́ти кого́ (за се́бе) – жениться на ком.
• Взя́ти го́ру – взять верх, победить.
• Взя́ти жа́ром, вогне́м – бросить в жар.
• Взя́ти шлюб – повенчаться.
• Взя́ти в шку́ру – получить трепку.
• Взя́ти за ніза́що – ни во что поставить.
• Взя́ти нату́ру – усвоить (себе) привычку.
• Взя́ти на зу́би – поносить.
• Взя́ти нена́висть на ко́го – возненавидеть кого.
• Взя́ти блага́ти – взмолиться.
• Взя́ти в посе́сію – заарендовать.
• Взя́ти за си́на – усыновить.
Виве́ршувати, ви́вершити –
1) делать, сделать верх;
2) насыпа́ть, насыпать выше краев, горкой;
3) завершать, завершить, исполнить.
Ги́чка –
1) куст зелени в корнеплодах, ботва;
2) верх завязанного мешка;
3) пучок волос (на лысой голове).
Гора́ –
1) гора.
• Бра́ти го́ру – одолевать.
• Золоті́ го́ри – несметное богатство.
2) верх, чердак;
3) верховье (реки).
Зала́мувати, залама́ти – заламывать, заломить.
• Залама́ти чо́ртові ковбасу́ – сделать крюк (в пути).
2) кого́ – взять верх над кем, быть лучше кого.
Збіга́ти, збі́гти, -жу́, -жи́ш –
1) чо́го, від чо́го – убегать, убежать;
2) з чо́го – сбегать, сбежать с чего;
3) на що – попадать, попасть на дорогу (бежа);
4) (о времени) проходить, пройти, миновать, пролететь;
5) (о жидкости) уходить, уйти, закипеть и политься через верх;
6) з ким – сравняться в беге с кем;
7) (только сов. в.) кого́ – напасть врасплох на кого;
збіга́тися, збі́гтися –
1) сбегаться, сбежаться;
2) сжаться, сжиматься.
Криття́, -тя́ – покров, верх платья.
Кро́шня, -ні –
1) рыболовный сак;
2) верх, будка повозки.
Переве́ршувати, переверши́ти –
1) делать, сделать чрезмерно высокий верх (на стоге);
2) перекладывать, переложить наново верх (на стоге);
3) переливать, перелить через верх;
4) чим, у чо́му – превосходить, превзойти чем, в чем.
Спогра́ти –
1) обыграть, взять верх в игре;
2) победить в бою.
Табу́рка, -ки – верх тележный, будка, волочок.
Шлик, -ка́ –
1) шапка;
2) отвислый верх в шапке.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Верх (в выражениях): брать, взять верх, одерживать, одержать верх над кем – перемага́ти, перемогти, перева́жувати, перева́жити кого́, бра́ти, взяти го́ру, перева́гу, перемо́гу над ким; взявший верх – перемо́жець (-жця).
Лицо –
1) (личность) – осо́ба; л. авторитетное – авторите́тна (пова́жна) осо́ба; л. действующее – дійова́ осо́ба; л. должностное – урядо́ва особа, урядо́вець (-вця); л. заинтересованное (в деле) – особа, що має інте́рес, заінтересо́вана осо́ба; л. неподсудное – а) непрису́дна осо́ба; б) (несостоящее или же несостоявшее под судом) – непідсу́дна осо́ба; л. официальное – офіці́йна осо́ба; л. подозреваемое – підо́зрена осо́ба; л. подозрительное – непе́вна осо́ба, підозре́нна осо́ба; л. подотчетное – підзві́тна осо́ба; л. подставное – підставна́ осо́ба; л. постороннее – сторо́ння осо́ба; л. подсудное – а) прису́дна осо́ба; б) (состоящее или же бывшее под судом) – підсу́дня осо́ба; л. сведущее – знаюча (досві́дчена) осо́ба; л. третье – тре́тя осо́ба; (в договоре) – тре́тя сторона́; л. физическое – фізична осо́ба; л. частное – прива́тна осо́ба; л. юридическое – юридична осо́ба; в лице его – в ньо́му, в його́ осо́бі; будем иметь в лице его хорошего работника – ма́тимемо в ньо́му га́рного робітника́, він бу́де для нас га́рний робітник; посторонним лицам вход воспрещен – сторо́ннім (осо́бам) вхо́дити не ві́льно (заборо́нено);
2) быть на лицо: а) (об одушевл.) – бу́ти прису́тнім, бу́ти на́віч; б) (о неодушевл.) – бу́ти на́віч, бу́ти; полагать налицо – уважа́ти, що є;
3) (чего-либо) – лице́, пра́вий бік, верх (-ху); (фасад) – пе́ред (-ду), фаса́д (-ду); на лицо – на лице́, спе́реду; показать товар лицом – показа́ти крам лице́м;
4) (поличное) – речові́ до́кази.
Совершенство – доскона́лість (-лости), заве́ршеність (-ности); верх -тва – найбі́льша дове́ршеність, заве́ршена доскона́лість; владеть в -ве языком – доскона́ло ору́дувати мо́вою; достигнуть в чем -ва – досягну́ти (дійти) заве́ршености, дійти ве́рху; знать в -ве – зна́ти доскона́ло, зна́ти якнайкра́ще.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

верх, ве́рху, ве́рхові, на верху́ і на ве́рсі; верхи́, -хі́в

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Блам, -му, м. Мѣхъ. Гол. Од. 28. Треба було Орисі футро справити — ще й не справити, а верх набрати, бо блам був готовий з Масіного футра. Св. Л. 183. См. Шлям.
Бу́да, -ди, ж.
1) Будка, шалашъ. Чуб. ІІІ. 377. Із запаски напну буду. Нп.
2) Верхъ фургона.
3) Поташный заводь. Ум. Бу́дка, бу́дочка.
Бурхну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Одн. в. отъ бурха́ти.
1) Порывисто дунуть.
2) Линуть, налить черезъ верхъ.
3) Хлынуть. Бурхнуло з неба мов із бочки. Котл. Ен. II. 33.
4) Швырнуть. В Дунай зілля бурхнула. Чуб. V. 833.
5) Ринуться среди волнъ впередъ (о суднѣ). Хтось човен на море пустив, бурхнув він по хвилі. Греб. 374.
Буря́ти, -ря́ю, -єш, гл. = Бурити 1. Мусю верх хижі буряти. Вх. Уг. 229.
Ве́жа, -жі, ж.
1) Башня. Верх Бескида калинова там же стоїть вежа нова. Гол. І. 141.
2) Тюрьма, заключеніе. Вежу одсиджує.
3) Святочная, на праздникъ Пасхи, игра: пять или шесть мужчинъ становится вмѣстѣ, берясь другъ за друга руками, у нихъ на плечахъ еще два или три, у тѣхъ еще одинъ, и такъ ходятъ. См. Дзвіниця, Оборіг. Гол. І. Объясн. къ изобр. 21.
Верх, -ху, м.
1) Верхъ. Козел сміливіший — ізліз на самий верх. Рудч. Ск. Вода так через верх ллється. Рудч. Ск. З ве́рху до спо́ду. Съ верху до низу. На ве́рсі. Сверху. Коровай накривають рантухом так, щоб різка з яблуками стреміла на версі. Г. Барв. IV. 30. Через верх слу́хати. Невнимательно слушать, пропускать мимо ушей. Як батько казав: «не важся за його йти», то я слухала його через верх. Г. Барв. 277.
2) Поверхность. Верх землі.
3) Крыша, покрышка (шубы). Кожух.... сіронімецький верх. Сим. 227.
4) Верхняя часть, верхній край чего либо. Верхи́. Въ палкѣ верхній конецъ, когда на ней мі́ряються, чья очередь. Ив. 14. — у не́воді. Верхній край невода. Вас. 186, Браун. 10.
5) Верхушка (дерева, горы, стога и пр.). Kolb. I. 63. Ой у городі конопельки — верхи зелененькі. Мет. 61. А що буря верхи позривала. Грин. III. 418. На дуба зліз, на самий вершечок. Чуб.
6) Крыша; глава церковная. Стоїть церква без верха, у їй людей без числа. Ном. стр. 296, № 196. Стане церковця з трома верхами, з трома верхами, з трома хрестами. О. 1861. XI. Св. 62. Твоя́ ха́та, а мій верх. Обрядовыя слова новобрачной, подъѣзжающей къ хатѣ мужа, выражающія пожеланіе властвовать въ домѣ мужа. Мил. 123.
7) Дымовая труба, отверстіе для выхода дыма изъ печи. Мій верх і заткало. Ном. № 2575. Ти думаєш, дурню, я тебе кохаю, я такими дурнями верхи затикаю. Нп. Верхи́ труси́ти. Трубы чистить. Сим. 130.
8) Верха́ми = Ве́рхи. А москалі їй назустріч, як один, верхами. Шевч. 85. Не їдь до мене трьома верхами, приїдь до мене трьома возами. Грин. III. 266.
9) Верхъ, излишекъ. Вас. 191. Ум. Вершо́к, верше́чок.
Верші́й, -шія́, м. Работникъ, заканчивающій верхъ стога. Вершія немає на оцей стіг. Волч. у.
Вершо́к, -шка́, м.
1) Ум. отъ верх.
2) Дно шапки съ наружной стороны.
3) Верхняя часть очі́пка. КС. 1893. XII. 449. Вас. 191.
4) Та часть курительной трубки, въ которую кладется табакъ. Шух. І. 276.
5) Истокъ рѣки. Де річка Лива взяла свої вершечки.
6) Вершокъ. Лисина у шість вершків. Ном. № 13942.
7) Сливки; сметана. Зо всіх гладишок чисто було вершечки поз’їдаю, наче той кіт. Г. Барв. 356. См. Верхнина. Ум. Верше́чок.
Виве́ршувати, -шую, -єш, сов. в. вивершити, -шу, -шиш, гл.
1) Дѣлать, слѣлать верхъ. Вивершити стіг.
2) Насыпа́ть, насы́пать выше краевъ.
3) Завершать, завершить, исполнить.
Виво́дити, -джу, -диш, сов. в. ви́вести, -веду, -деш, гл.
1) Выводить, вывести. Вивів босу на морозець. Мет. 237. Сірко вивів вовка аж на поле. Рудч. Ск. І. 12.
2) Выводить, вывести. Ой біда, біда чайці небозі, що вивела діток при битій дорозі. Рудч. Чп. 88. Вивела перепеличенька діти. Нп.
3) Выстраивать, выстроить, сооружать, соорудить Виведем таку-сяку оселю та й будемо жить. Рудч. Ск. І. 13. Верх вивели і у головах поставили хрест. Кв. І. 116.
4) Доказывать, доказать, обосновать, оправдать. Бо ти став на прю за мене, вивів моє право. К. Псал. 17. Тоді б йому все діло моє вивів, уста б мої я сповнив оправданням. К. Іов. 51. — спра́ву. Добиться своего. З ним не виведе справи і той, що у болоті. Ном. № 2666.
5) — на світ. Обнаруживать, обнаружить, раскрывать, раскрыть, выводить, вывести на чистую воду. Яке б темне діло не було, та зараз його на світ виведе. Стор. І. 32.
6) — ни́тку (въ пряжѣ). Выпрядать, выпрясть нитку. То мати наумисльне такі товсті нитки виводили, бо у нас сього року дуже коноплі були народили. Ном., стр. 287, № 6418.
7) — та́нчик. Танцовать, протанцовать. Виведи танчик по-німецькій. Ном. № 670.
8) — го́лос, пі́сню. Выводить, вывести голосомъ. Зачав мій шпак пісні виводить. Гліб. 66. Виводить голос, як лляну тонку нитку. Левиц. І. 112.
9) Очі ви́вело. Выкатились глаза. Очі вивело із лоба од страшної муки. Шевч. 24.
І. Відтика́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. відіткну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Откупоривать, откупорить, открывать, открыть. Відіткни пляшку. Одіткнув верх. Рудч. Ск. І. 182.
Голова́ч, -ча́, м.
1) = Головань 1. МВ. II. 13.
2) Рыба: Salmo hucho (самецъ). Шух. І. 24.
3) Рыба: cottus, бычекъ, головачъ. Вх. Лем. 404. Вх. Пч. II. 19.
4) Головастикъ. Вх. Пч. II. 17.
5) Верхъ шляпы клебанки. Вх. Зн. 25.
6) См. Обіручний столець. Вх. Лем. 441.
Гора́, -ри́, ж.
1) Гора, возвышенное мѣсто. Як схоче, то й на гору повезе, а не схоче, то й з гори не спустить. Ном. № 2697. Порівняє гори з долинами, а багатих з убогими. Ном. № 1605. Я б і гори покотив. Все сдѣлалъ бы. Ном. № 5381. Ли́са гора́. Гора съ обнаженной вершиной, — согласно народнымъ повѣрьямъ обычное мѣсто собранія вѣдьмъ и чертей. Чуб. І. 199. І на мудрім дідько на лису гору їздить. Ном. № 6502. Золота́ гора́, золоті́ го́ри. Несмѣтное богатство. Се їм золоту гору, та й ту рознесуть. Ном. № 10821. Золотії гори обіця́є. Прельщаетъ невѣроятными обѣщаніями. Ном. № 4526.
2) Чердакъ въ постройкахъ. Чуб. VII. 388. МУЕ. I. 88. (Черниг.). Лисичка зробилась кішкою, та з хати та на гору. Рудч. Ск. І. 30. Купив чоботи, надів у неділю, а ті узяв да на гору закинув. Рудч. Ск. І. 213.
3) О рѣкѣ: верховье, верхнее теченіе. Вітер з гори дме, т. е. по теченію.
4) Родъ игры. Грин. III. 115.
5) Бра́ти го́ру. Одерживать верхъ надъ кѣмъ либо, одолѣвать. Здоров’я почало брати гору. К. ЧР. 180.
6) Бра́ти горо́ю. Пѣть басомъ высокія ноты; пѣть первымъ басомъ. Ти бери горою, а я буду окселентувати.
7) До гори́, у горі́, у го́ру. См. Догори́, угорі, угору. Ум. Гі́рка, гі́ронька, гі́рочка. Грин. ІІІ. 44. Го́ронька.
Довіршувати, -шую, -єш, сов. в. доверши́ти, -шу́, -ши́ш, гл. Заканчивать, закончить верхъ (стога, крыши). Довіршують уже стіжок. Черн. у.
Зала́млювати, -люю, -єш, сов. в. залама́ти, -ма́ю, -єш и заломи́ти, -млю́, -миш, гл.
1) Заламывать, заломить. Заламав білі руки, став собі думати. Чуб. V. 428. Молодая дівчинонька заломила руки, чогось мені тяжко-важко да з теї розлуки. Волч. у. Попереду отаман заломить бриль на бакір. Греб. 401. Заломи́ти чо́ртові ковбасу́. Сдѣлать крюкъ (въ пути). Грин. І. 236.
2) — кого́. Взять верхъ надъ кѣмъ, быть лучше кого въ каком либо отношеніи. Всіх дівчат заломила своїм станом і красою. Г. Барв. 542. Заломив би козакуванням він і Байду. К. ЦН. 226.

Запропонуйте свій переклад