Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 28 статей
Запропонувати свій переклад для «верша»
Шукати «верша» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Ве́рша – ве́рша, кубо́ша (р. -ші).
Ва́нда – (вели́ка) ве́рша.
Гайло́ – па́ща, ве́рша. [Ач як роззя́вив свою́ ве́ршу!].
II. Мо́рда (снаряд рыболовный) – жак (-ку и -ка), ве́рша, я́тір (р. я́тера) з пру́ття.
Нерё́то – не́рет (-та), ве́рша.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Котёл – (от лат.) котел (р. котла, реже кітла́), (тюрк.) каза́н (-на́), (медный) мі́день (-дня), (чугунный) баня́к, чаву́н (-на), (железн.) залізня́к (-ка́), (воен., окружение) котел, мішок, оточення, (реже) казан:
• в котле событий – у виру подій;
• голова как пивной котёл, с пивной котёл (разг.) – голова як макітра (як казан, як у вола);
• горшок котлу не товарищ – казан глекові не до пари (Пр.); кінь волові не рівня (Пр.);
• горшок котлу смеётся, а оба черны – дорікав горщик (горнець) чавунові (котлові), що чорний, аж і сам як сажа (Пр.); насміялася верша з болота (Пр.); сміялася верша з сака, оглянулася — сама така (Пр.); насміявся шолудивий з голомозого (Пр.); насміявся голений стриженому (Пр.);
• кипеть как в котле, котлом (разг.) – як (мов) у казані кипіти (клекотіти);
• котё́л вертикальный – вертикальний (сторчови́й) котел (каза́н);
• котё́л высокого, низкого давления – котел (каза́н) висо́кого, низько́го ти́снення (тиску);
• котё́л с жаровыми трубами – жарни́чний парови́к;
• котё́л с обратным пламенем – котел (каза́н) з обе́рненим по́лум’ям;
• котёл паровой – котел (казан) паровий, парови́к.
[Жінок своїх що не держали В руках, а волю їм дали, По весіллях їх одпускали, Щоб часто в приданках були, І до півночі там гуляли, І в гречку деколи скакали, Такі сиділи всі в шапках І з превеликими рогами, З зажмуреними всі очами, В кип’ячих сіркой казанах (І.Котляревський). Над шумним гірським потоком, на зеленій поляні серед ліса стояли шатри ловців, курилися раз у раз величезні огнища, де висіли на гаках кітли, оберталися рожни, де варилось і пеклось м’ясиво вбитої дичини для гостей (І.Франко). Розлучення — запобіжний клапан подружнього котла (А.Декурсель). Потому він нахопив на себе ще й плаща верхового доброго сірого сукна, та попереду мусив вихлюпати п’ять чи шість баняків води (щодо числа баняків джерела подають суперечливі відомості), одмиваючи собі голову та обличчя, і то ще вода сироваткою мутніла через джуру-ненажеру, що купив клятого того сиру на благословенну панову голову (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Знаменитий мандрівник розповідає, як одного разу потрапив потрапив до рук канібалів. — Боже, — вигукує одна з слухачок. — Ви ж стояли однією ногою в могилі!. — Не в могилі, мадам, а в казані…]. Обговорення статті
Ротище, ртище – ротя́ка, ротя́ра, роти́ще, (пасть) па́ща, паще́ка, пе́лька, (перен.) ве́рша, ґа́вра.
[І був то ні чоловік, ні звір, ні птах, ні комаха, ні рослина, ні тварина, а була це велика, гладка куля, яка не мала ні рук, ні ніг — отака собі сама голова, бо все в неї було, як у голови: ніс, очі, вуха і ротяра (Валерій Шевчук). Помідор зацікавлено подивився у дзеркальце. Хтозна, що сподівався він там побачити. Та побачив тільки свою власну червону, як вогонь, пику, маленькі злі очиці і широченного ротяку (А.Іллічевський, перекл. Дж.Родарі). — Ще й пишається. Нема й для чого дерти здоровою ложкою того ротища. В неї й так рот, як верша, бо ложка так і пірнає вся в щелепах, — сміявсь Левко (І.Нечуй-Левицький)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Верша (для ловли рыбы) – ве́рша, -ші.
Гайло – па́ща, ве́рша, -ші.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Горшок
• Горшок над котлом смеётся, а оба черны – насміялася верша з болота, незчулася, аж і сама в болоті. Пр. Дорікав горщик чавунові, що чорний, аж гульк — і сам у сажі. Пр. Сміялася верша з сака, оглянулася — сама така. Пр. Насміявся кулик з болота, та й сам туди ж. Пр. Насміявся шолудивий з голомозого. Пр. Насміявся голений із стриженого. Пр.
• Не боги горшки обжигают – не святі горшки ліплять [а такі ж люди, як і ми, грішні]. Пр.
• По горшку и покрышка – який пан, такий і жупан. Пр. Який пан, такий і крам. Пр. Яке їхало, таке й здибало. Пр.
• От горшка три вершка (шутл.) – такий малий, накрив би його решетом. Пр. Такий, що його й у кишеню сховав би. Пр. Такий малий, що й не видно (ледве від землі відріс). Пр.; приземок; коротун (курдупель); цурупалок.
• Сапог скрипит, да в горшке не кипит – на нозі сап’ян рипить, а в борщі трясця кипить. Пр. Хоч голий, та в поясі (у підв’язках). Пр. Голе й босе, а голова у вінку. Пр. Чоботи скриплять, а горшки без сала киплять. Пр. Гучно, бучно, а в п’яти холодно (зимно). Пр. Тіло голе, а сам у жупані. Пр. На панові шовчок, а в животі бурчок. Пр. Голодний, як вовк, а прибравсь у шовк. Пр.
• Хоч горшком назови, только в печь не сажай – хоч біс, аби яйця ніс. Пр. Дарма що в черепку, аби курка смажена. Пр. З перцем чи не з перцем, аби з добрим серцем. Пр. Чорт його бери з кісткою, мені аби шпик був. Пр.
Котел
• Голова у него как пивной котёл, с пивной котёл (разг.) – голова у нього як макітра (як казан, як у вола).
• Горшок котлу не товарищ – казан глекові не до пари. Пр. Кінь волові не рівня. Пр.
• Горшок котлу смеётся, а оба черны – дорікав горщик (горнець) чавунові, що чорний, аж і сам як сажа. Пр. Насміялася верша з болота. Пр. Сміялася верша з сака, оглянулася — сама така. Пр. Насміявся шолудивий з голомозого. Пр. Насміявся голений стриженому. Пр.
• Кипеть как в котле, котлом (разг.) – як (мов) у казані кипіти (клекотіти).

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Ве́рша –
1) вёрша, рыболовный снаряд;
2) (бран.) пасть, зев.
Кубо́ша, -ші – верша.
Са́жка – 1) ум. от са́жа;
2) зана; 3) см. Ве́рша.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

ве́рша, -ті, -ші, -шею; ве́рші, верш

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Боло́то, -та, с.
1) Болото. Насміялась верша болоту, аж і сама в болоті. Ном.
2) Грязь. Не ходи туди, де ликом зав’язано і болотом замазано. Рудч. Ск. І. 111.
3) Збив го на болото́. Избилъ его до безпамятства. Фр. Пр. 105. Ум. Болітце, болотечко. Доріжку проложив аж до того болітця, що коло мостка. Драг. 222.
Ве́рша, -ші, ж. Рыболовный снарядъ конусообразной формы, сплетенный изъ прутьевъ. Раки, лізьте в вершу. Ном. № 6897. Роз’їхавсь як верша. Стор. II. 27. Насміялась верша болоту, коли оглянеться, аж і сама в болоті. Ном. № 7999. См. Єтір з прутя.
Глуми́тися, -млю́ся, -ми́шся, гл. Издѣваться, насмѣхаться, осмѣивать. Глумилась верша з болота. Ном. № 7999.
Є́тір, -ра, м. є́тіро, -ра, с. а) з прутя = верша. Шух. I. 226. б) — з крилами = ятір. Шух. І. 226, 227.
Кубоша, -ші, ж. Верша. Браун. 18.
Покриви́тися, -влю́ся, -вишся, гл.
1) Скривиться. Не покривиться верша з болота. Ном. № 7999.
2) Искривиться.
Роз’їзди́тися, -джу́ся, -ди́шся, сов. в. роз’ї́хатися, -ї́дуся, -дешся, гл.
1) Разъѣзжаться, разъѣхаться. Вже пізно розійшлись і розїхались гості. Левиц. Пов. 324.
2) Разъѣзжаться, разъѣхаться, разминуться. Верни щоб, і я візьму цабе, то й розїдемось. Кв. І. 40.
3) Только сов. в. Долго ѣхать и привыкнуть къ ѣздѣ. Приїхали. — Вставайте, бабо, вже дома! — Ой та й роз’їхалася я, шо і не встану. Мнж. 121.
4) Толстѣть, растолстѣть. Роз’їхалась, як верша в болоті. Ном. № 8631.
Са́жка, -ки, ж.
1) Ум. отъ сажа.
2) = Зана = Зона. Вона буває у пшениці і в просі, — так, як качанчик і з його так як сажа сиплеться. Через його борошно буває чорне. Діти як углядять та кричать: ось де сажок багато! та вибірають іх. Пирят. у.
3) = Верша. Вх. Пч. II. 24.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Ва́нда = ве́рша (з лози). — Сьміяла ся верша з болота, аж і сама в болотї. н. пр.
Гладь = гульк, зирк, ник. — Аж гульк!... з води дївчинонька пливе. Гул. Арт. — Глумилась верша з болота, аж гульк! і сама в болотї. н. пр. — Сюди ник, туди ник, тай день невелик. н. пр. — Я зирк у гору, аж там... Аж гульк! вовк у двір. С. Аф.
Насмѣха́ться, насмѣя́ться = сьмія́ти ся, насьміха́ти ся, глузува́ти (С. Л.), глумува́ти (С. Аф.), глуми́ти ся (С. Аф.), кепкува́ти (С. З. Л.), кпи́ти, ся (С. З.), надсьміха́ти ся (С. Л.), шки́лити, глу́зом глузува́ти, насьмія́ти ся, наглуми́ти ся (С. Л.), поглузува́ти, покепкува́ти. — А над нею молодою поганець сьмієть ся. К. Ш. — Насьміяла ся верша болотові, коли оглядить ся, аж і сама в болотї. н. пр. — Щоб нашому борщеві не насьміяли ся. Чайч. — Голови на шаблї здіймали, довго глумували. н. д. — Ся багата жидова з вас глузом глузує. К. Б. — Багатого, чубатого дївчина шанує, надо мною сиротою сьмієть ся, кепкує. К. Ш. — Знаю вашу славу: поглузують покепкують, тай кинуть під лаву. К. Ш. — З старих людей не можна кепкувати. Кн. — З громади кпила. К. Ш.
Нерето́ = не́рет (С. Жел.), ве́рша.
Сѣ́ть = сїть, сїтка, на птиць — сїтка, на зьвіря або й на птиць велика — тене́то (С. Ш.), тене́та, рибалські сїтї на Днїпрі: а) волоку́ша (від 50 до 100 саж.), б) підса́ка (кругла на взір черпака, з палкою), в) ку́шіль (з пруття), г) не́від (в кілька десятків сажнїв; частини його: задня— матня́, коло неї — о́перси, боки — кри́ла або при́шивки, сторона, що заносять у воду — забі́жна, що коло берега — стоя́ча, поплавки — галага́ни, вірьовки в низу і в горі — підбо́ри, товсті — кодо́ли, що витягають невід — ля́ма, ля́мка, цївки для груза — лазки́), д) бре́день або во́лок (невід від 3—12 саж.): особливий — бури́ло, не з сїтки, а з тканини — тка́нка; маленький — волочо́к (С. Аф. Л. З.), е) тягу́ля або тягу́ня (С. Ш.), ж) на́кидка (має вид круга від 8—12 саж. кругом, від середини вірьовка, з оливъяним грузом по краях; роспускається і накидаєть ся, а потім зашморгуєть ся), з) дрібни́цї (густі сїтї), и) хва́тка (кругла, напъята на обруч, до 1 саж. в поперечнику — С Ш.), і) ха́па (менша, від 11/2 до 2 аршинів в поперечнику), к) рішо́тка (на взір хапи, але сїтка з більшими очками, на раків), л) тербу́к або турбу́к (на взір черпака з держалном і обручем), м) я́тір або я́тер (сїтка на кількох обручах на взір конуса — С. З.), н) ме́реж або мере́жа (сїтка особливого плетїння), о) ве́рша (С. Аф. З.) Подрібний опис див. у Рябкова. Д. теж під сл. Снасть.

Запропонуйте свій переклад