Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 40 статей
Запропонувати свій переклад для «вилаяти»
Шукати «вилаяти» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Брани́ть – ла́яти (сов. ви́лаяти), свари́тися на ко́го, свари́ти кого́, карта́ти, бе́штати, шпе́тити, гри́мати, на зу́би бра́ти (сов. взя́ти) кого́. [Ба́тько свари́ться на ме́не, щоб не гуля́в із хло́пцями до пі́знього пі́зна].
• Брани́ть с укорами – гани́ти кого́.
• Б. с головомойкой – ми́лити кого́. [До́бре ми́лила чолові́ка, як прийшо́в п’я́ний].
• Б. назойливо кого-либо из семьи, преимущ. мужа – скребти́ (скрома́дити) мо́ркву кому́.
• Б. сильно – ла́яти на всі бо́ки (заставки́), кобени́ти, корени́ти, корешува́ти, шельмува́ти, штапува́ти, паску́дити, клясти́ в ба́тька-ма́тір, батькува́ти, банітува́ти.
• Б. как собаку – псякува́ти, пся́чити, соба́чити (кого́ или кому́).
• Б. скверными, площадными словами – ла́яти неподо́бними слова́ми, москалі́в гони́ти, матіркува́ти, по-моско́вському загина́ти.
Вы́бранить – ви́лаяти, нала́яти, посвари́ти кого́, ви́бештати, ви́шпетити, ви́штапувати, відзоли́ти.
• Вы́бранить, упоминая отца – ви́батькувати.
• Вы́браниться – ви́лаятися, злихосло́вити. См. Брани́ть, -ся.
Вы́ругать – ви́лаяти.
Заруга́ть – ви́лаяти, збе́штати кого́.
Коне́ц –
1) (предел в пространстве) кіне́ць (-нця́), край (р. кра́ю), ум. кі́нчик, кі́нчичок (-чка), крає́чок (-чка). [Попусти́ла ни́зько кінці́ стрічо́к (Сл. Гр.). Кінце́м ножа́ копирса́є (Сл. Гр.). Щось лі́зе вверх по сто́вбуру до са́мого кра́ю (Шевченко)]; специальнее: (острый) штих (-ха); (теснее: яйца, огурца и т. п.) но[і]со́к (-ска́); (тупой: яйца, веретена, огурца и т. п.) гу́зка; (пальца на руке) пу́чка; (каждого из четырёх краёв платка, квадрата, каждого разветвления развилины) ріг (р. ро́гу), (ум.) ріжо́к (-жка́); (загнутый: полоза в санях) скорс (-са); (кнута, арапника) приконе́чник, хво́стик (-ка); (стержня) шпинь (-ня); (ножка циркуля, которой проводится окружность) околи́чник (Шух.).
• -не́ц аллеи, поля – кіне́ць (край) але́ї, по́ля.
• -нцы́ города – кінці́ (краї́) мі́ста; (части) дільни́ці (части́ни) мі́ста.
• Палка о двух -нцах – у па́лиці два кінці́; па́лиця на два кінці́.
• Всякая вещь о двух -нца́х – ко́жна річ ма́є два кінці́.
• В -нец чего – на кіне́ць, на край чого́. [Замча́ли мене́ куди́сь на кіне́ць села́ (М. Вовч.). Окуля́ри йому́ зсу́нулися аж на край но́са (Єфр.)].
• Из -нца в -не́ц – від (з) кра́ю до кра́ю, з кінця́ в кіне́ць. [Там (в Украї́ні) ши́роко, там ве́село од кра́ю до кра́ю (Шевч.). Хай вона́ (пі́сня) з кра́ю до кра́ю гуля́є (Грінч.)].
• Со всех -нцо́в – з усі́х усю́д(ів), звідусі́ль.
• В -нце́, на -нце́ чего – кіне́ць, край, в (на) кінці́, на край, навзкра́й, по кіне́ць, по край, на краю́, з кра́ю чого́. [Сиди́ть ба́тько кіне́ць стола́ (Шевч.). Сі́ла кіне́ць сто́лу (Тесл.). Росте́ вона́ край чи́стого по́ля (Рудан.). В кінці́ хуторця́ бу́де буди́ночок біле́нький (М. Вовч.). Жила́ вдова́ на край села́ (Пісня). Навзкра́й ни́ви кури́вся димо́к (Сл. Гр.). Десь там, по край села́, гука́ яка́сь-то ма́ти (Яворн.). На краю́ лі́са (Франко)].
• Ударение во французском языке стоит на -нце́ слова – на́голос у францу́зькій мо́ві стої́ть на кінці́ (напри́кінці́) сло́ва.
• В самом -нце́, на самом -нце́ – в (на) са́мому кінці́, на са́мому краю́, наоста́нці. [А наоста́нці, під сього́днішньою дни́ною було́ запи́сано (у щоде́ннику) усю́ приго́ду (Крим.)].
• Находящийся в -нце, на -нце – кінце́вий, прикінце́вий.
• Без -нца́, нет -нца́ – без кінця́, без кра́ю, без кінця́-кра́ю, нема́ кра́ю, нема́ кінця́-кра́ю. [Нема́ кра́ю ти́хому Дуна́ю (Мет.)].
• Не имеющий -нца́ – безкра́їй; срвн. Бесконе́чный.
• Точить -не́ц ножа – гостри́ти кіне́ць ножа́.
• Соединить два -нца́ – сполучи́ти два (оби́два) кінці́.
• -не́ц к -нцу́ – кіне́ць (кінце́м) до кінця́, край до кра́ю.
• Прятать, хоронить -нцы́ – хова́ти кінці́.
• И -нцы́ в воду – і кінці́ у во́ду.
• Сводить -нцы́ – до́бре ору́дувати (свої́ми) спра́вами, викру́чуватися, крути́ти-верті́ти.
• Сводить -нцы́ с -нца́ми – зво́дити кінці́ з кінця́ми, жи́ти оща́дливо.
• Еле сводить -нцы́ с -нца́ми – ле́две перебува́тися (перемага́тися).
• -нцы́ с -нца́ми не сходятся – кінці́ з кінця́ми не схо́дяться.
• -не́ц глухой, техн. – кіне́ць сліпи́й;
2) (отрезок ч.-л.) кіне́ць, край чого́.
• Бросить -не́ц с лодки – ки́нути кіне́ць (кіне́ць мо́туза, мо́туз) з човна́;
3) (торговая единица) шматок (-тка), (сукна) штука, (полотна, материи) сувій (-вою).
• -нец пряжи – пуд пряжі.
• -не́ц снасти – сто са́жнів сна́сти.
• Хазовый (казовый) -не́ц – показни́й кіне́ць (край);
4) швальный -не́ц (верва) – дра́тва;
5) (доля) части́на, ча́стка, па́йка.
• У нас подать на два -нца́ разводят – у нас пода́ток (по́дать) розпи́сують (розклада́ють) на два піврі́ччя;
6) (о расстоянии) кі́нець, перехі́д (-хо́ду), переї́зд (-ду).
• Большой, порядочный, добрый -не́ц – до́вгий (дале́кий, здоро́вий, до́брий) кіне́ць (перехі́д, переї́зд), не бли́го́мий світ, до́бра про́машка. [Такі́ перехо́ди здоро́ві од вокза́лів до тюрми́ (Теел.). Од нас до вас не бли́го́мий світ – за годи́ну не ді́йдеш (Київщ.). До лі́су до́бра про́машка (Звиног.)].
• Нанять извозчика в один -не́ц – найня́ти візника́ на оди́н кіне́ць.
• Оба -ца́ – оби́два кінці́; туди́ й наза́д.
• В оба -нца́ – на оби́два кінці́; туди́ й наза́д;
7) (предел времени и действия) кіне́ць, край, приконе́ччя. [Надіхо́див кіне́ць ле́кції (Крим.). Всьому́ під со́нцем край оди́н, всьому́ земно́му – тлін і тлін (Філян.). Сиджу́ в кімна́ті, жду кра́ю но́чі (Черняв.). Уся́ зима́ була тепла, а приконеччя дуже холодне (Сл. Гр.)].
• Начало и -не́ц – поча́ток і кіне́ць.
• Не иметь ни начала, ни -нца́ – не ма́ти ні поча́тку, ні кі́нця (ні кра́ю, ні кінця́-кра́ю).
• От начала до -нца – від (з) поча́тку до кінця́.
• Нет ни -нца́, ни краю – нема́ кінця́-кра́ю.
• -нца-краю не видно – кінця́-кра́ю не ви́дк[н]о.
• В -нце́, на -нце́ – в кінці́, напри́кінці́, наоста́нці, наоста́н[т]ку, на приоста́нку, на оста́н[т]ок, на скінча́нні, на скінчу́, на скі́нчі (Куліш); (напоследок) напослі́док, напослі́дку. [Наприкінці́ того́-ж ро́ку пої́хав він на Херсо́нщину (Єфр.). Дя́кую вам за ва́шу прихи́льність, що хоч наоста́нці ви́явилась (Крим.). Лаго́вському бажа́лося, хоч наоста́тку, на проща́ння, надиви́тися на них (Крим.). Що це він на приоста́нку розка́зував? (Борзен.) Крива́ві чва́ри, що почали́сь на скінча́нню 15-го ві́ку (Куліш). На скінчу́ схопи́ла себе́ обі́руч за ли́ця (Свидниц.)].
• В -нце́ месяца, года – в кінці́, напри́кінці́, під кіне́ць, в кіне́ць, наоста́нку мі́сяця, ро́ку; з кінце́м мі́сяця, ро́ку. [Яко́сь я вже в кіне́ць лі́та прийшла́ (Грінч.)].
• В самом -нце́, в -нце́ всего – наоста́нці, наоста́н[т]ку, наоста́н[т]ок, насамкіне́ць, на(при)послі́дку; срвн. Напосле́док.
• В -нце́-концов – кіне́ць-кінце́м, наре́шті, вре́шті, наоста́нку, наоста́нці, насамкіне́ць. [Кіне́ць-кінце́м ніхто́ не знав, що́ мо́жна, чого́ не мо́жна (Єфр.). Він слуха́в усього́ пи́льно, ра́дувався, а все́-таки́ наре́шті осмутні́в і заду́мався (М. Вовч.). Поки́нувши че́сну пра́цю, руйнува́в своє́ село́ і вре́шті підпали́в клу́ню (Грінч.). Насту́пництво політи́чної й духо́вної вла́сти наоста́нці перехо́дить з Візанті́ї на Русь (Єфр.)].
• Под -не́ц – напри́кінці́, на кінці́, під кіне́ць, при оста́н[т]ку, наоста́н[т]ку, на оста́н[т]ок, при послі́дку; срвн. В конце́. [На́віть в ду́ші нам залі́зти забажа́ли на кінці́ (Франко). При оста́тку козачка́ загра́ли (Житом. п.). Розмо́ви на́ші, спі́ви й на оста́нок ури́вчаста, палка́, завзя́та річ (Л. Укр.). Тепе́р я при послі́дку своє́ї слу́жби і під суд попа́в (Звиног.)].
• К -нцу́ – під кіне́ць, на кінці́, напри́кінці́.
• К -нцу́ лета – під кіне́ць (напри́кінці) лі́та.
• Дело близится к -нцу́ – спра́ва дохо́дить кінця́ (кра́ю).
• В -не́ц, до -нца́ – вкрай, до кра́ю, до ре́шти, до оста́н[т]ку, до оста́ннього, до-ще́нту, геть, геть-чи́сто. [Зба́вив своє́ здоро́в’я вкрай (Звиног.)].
• Разбранить в -не́ц – ви́лаяти на всі бо́ки (на всі за́ставки) кого́.
• До -нца́ – до кінця́, до кра́ю, до оста́нку, до послі́дку; (всё до капли, решительно всё) до щерця́, до ґру́нту, до ща́ду, (вульг.) до ка́нцура́, до шни́ру. [До кінця́ там доси́дів (Сл. Гр.). Бу́дуть захища́тись до кра́ю (Коцюб.). Як не дасть бог талану́ зма́лку, то й не бу́де до оста́нку (Номис). Кажи́ всю пра́вду до щерця́ (Мова). О́чі, ши́ю, го́лос твій бу́ду пить до ща́ду (Пачов.)].
• До -нца́ жизни, дней – дові́ку, дові́чно, пові́к, до сме́рти, ві́ку, до су́ду-ві́ку, до ві́ку й до су́ду, до кончи́ни (до скінча́ння) ві́ку, по́ки живота́. [Гуля́ла-б дові́ку ді́вчиною молодо́ю (Мет.). Не взна́ть тому́ весни́ пові́к, хто се́рцем холо́дний (Самійл.). Бу́деш у ме́не до сме́рти-ві́ку хліб-сіль ужива́ти (Дума)].
• При -нце́ жизни – напри́кінці́ життя́, на скінча́нні (на схо́ді) ві́ку.
• Не без -нца́ же – не дові́ку-ж, не до́ки. [Пора́ була́ молоди́х за стіл сажа́ти, не до́ки тут стоя́ти їм (Сл. Гр.)].
• Достигнуть желаемого -нца́ – дійти́ ба́жа́ного (жада́ного) кінця́.
• Положить -нец чему – зроби́ти (покла́сти, да́ти) кіне́ць (край) чому́, бе́рега да́ти чому́. [Тре́ба рішу́че цій пра́ктиці зроби́ти кіне́ць (Н. Рада). Цьому́ проце́сові край вже покла́дено (Єфр.)].
• Чтобы положить -не́ц этим толкам – щоб покла́сти край цим пере́судам, погово́рам.
• Приводить, привести, доводить, довести до -нца́ что – дово́дити, дове́сти́ до кінця́, (до) кра́ю що, дохо́дити, дійти́ кра́ю у чо́му, доверши́ти що. [Тепе́р, щоб ви зна́ли, тре́ба кра́ю дово́дити, коли́ й де вінча́ти (Шевч.). Він не вмі́є нічо́го доверши́ти (Л. Укр.)].
• Приближаться, приблизиться, приходить, прийти, подходить, подойти к -нцу́ – дохо́дити, дійти́ кра́ю (до кра́ю, до кінця́), кінча́[и́]тися, (с)кінчи́тися, бу́ти на скінчу́ (Свидн.), ви́йти на кіне́ць; срвн. Приходи́ть 1. [Тре́тя зима́ його́ життя́ дохо́дила кра́ю (Короленко). Екза́мени дійшли́ до кра́ю (Крим.)].
• Дело приближается к -нцу́ – спра́ва дохо́дить кінця́.
• Приходило к -нцу́ что у кого – став (поча́в) вибива́тися з чо́го хто. [От і ста́ли ми з харчі́в вибива́тись (Короленко)].
• Пришло к -нцу́ что – (с)кінчи́лося що, заверши́вся кіне́ць чого́, в чо́го. [У де́нної бі́йки кіне́ць заверши́вся (Рудан.)].
• Водка приходит к -нцу́ (шутл.) – горі́лці ви́дко денце́.
• Расследовать, узнать дело до -нца́ – розсліди́ти (розві́дати, дізна́ти) спра́ву до кінця́ (до кра́ю), дійти́ кінця́ спра́ви. [Не дійшли́ ми кінця́ се́ї спра́ви (Куліш)].
• -не́ц света (мира) – кіне́ць (кончи́на) сві́ту (сві́тові).
• Вот и -не́ц всему – от і край усьо́му; от і все (с)кінчи́лося; от і по всьо́му.
• Всему есть -не́ц, всё имеет свой -не́ц – всьому́ (на все) є (єсть) кіне́ць (край).
• -не́ц слезам, заботам – кіне́ць (край) сльо́зам, турбо́там.
• -не́ц службы – кіне́ць слу́жби[і]; (завершение) відслу́га.
• Ещё не настал -не́ц его несчастьям – ще не наста́в (не прийшо́в) кіне́ць його неща́стю.
• -не́ц делу; дело с -нцо́м; да и -не́ц – скі́нчено спра́ву; та й по всій спра́ві; та й край! та й уже́! та й квит! та й конт! по цей дуб ми́ля.
• -не́ц чему – по чо́му. [Вже по доще́ві (Звиног.)].
• -не́ц был бы мне, будет нам – було́-б по ме́ні, бу́де по нас.
• Пришёл кому -не́ц – прийшо́в кіне́ць кому́, прийшла́ на ко́го оста́н[т]ня годи́на, (перен.) урва́вся бас, урва́лася ни́тка (ву́дка) кому́, (фам.) сів ма́ком хто.
• Тут тебе и -не́ц (капут, аминь) – тут тобі́ й край, капу́т, амі́нь, рішене́ць, ре́шта, (провинц.) рехт, гак, ха́та, ярми́з, саксага́н, а́мба, ка́пець, капу́рис, каю́к.
• -не́ц – делу венец, -не́ц дело венчает (красит) – кіне́ць – ді́лу віне́ць (Номис).
• Не смотри начала, смотри -нца́ – не вважа́й на цвіт, бо чи бу́де ще плід.
• Не хвались началом, похвались -нцо́м – не хвали́сь почина́ючи, а похвали́сь кінча́ючи.
• На худой -не́ц – в найгі́ршому ра́зі.
• Всему бывает -не́ц (о терпении) – на вся́кий терпе́ць бува́є кіне́ць;
8) (цель) мета́, ціль (-лі).
• На какой -не́ц ты это делаешь? – на́що (наві́що) ти ро́биш це?
Ко́рень –
1) ко́рінь (-реня), ум. коріне́ць (-нця́), корі́нчик, ув. корени́ще, кореня́ка, соб. корі́ння, ум. корі́ннячко. [Ка́мінь росте́ без ко́реня (Номис)].
• -рни и -ре́нья – корі́ння, ко́рені (-нів). [Му́сить плуг квітки́ з корі́нням рва́ти (Франко)].
• -рень дерева, идущий в землю вертикально – сто́вба.
• -рень зуба, пера, ногтя – ко́рінь зу́ба, пера́, ні́гтя.
• -рень книги, см. Корешо́к 3.
• -рень дела – поча́ток спра́ви.
• -рень учения горек, а плоды его сладки – учи́тися гі́рко, а зна́ти со́лодко; працю́й гі́рко, а з’їси́ со́лодко (Комар).
• Смотреть в -рень (вещей) – диви́тися в ко́рінь (рече́й).
• Пряные -ре́нья – корі́ння, пря́нощі (-щів).
• Питаться -ре́ньями – живи́тися корі́нням.
• Хлеб на -рню́ – хліб (збі́жжя) на пні́ (на стеблі́, в на́коренку). [Запро́дував лихваря́м збі́жжя ще в на́коренку (Л. Укр.)].
• До -рня, в -рень истреблять – до ко́реня, до на́коренку, до корі́ннячка, у-пе́нь, до-ще́нту, до ноги́ ни́щити (з[ви]ни́щувати) кого́, що.
• Изругать в -рень кого – ви́лаяти на всі за́ставки́ (на всі бо́ки, на всю губу́) кого́.
• Покраснеть до -рня волос, см. Покрасне́ть.
• С -рнем рвать, вырывать, вырвать что – з корі́нням рва́ти, вирива́ти, ви́рвати що, (искоренять) викоріня́ти и викорі́нювати, ви́коренити що.
• С -рнем вон – ге́ть з корі́нням (з ко́ренем).
• Пускать, пустить -рни во что – пуска́ти, пусти́ти ко́рінь (корі́ння) у що, (глубоко) укоріня́тися и укорі́нюватися в чо́му и у що, за[роз]коріня́тися, за[роз]корени́тися, окорени́тися (гли́боко) в чо́му. [Те, що найгли́бше пуска́є своє́ корі́ння в наро́дню ду́шу (Грінч.). В саду́ ви́шенька вкорени́лась (Грінч. III)].
• Это дерево пускает отростки от -рня – це де́рево пуска́є (виганя́є, виго́нить) па́рості (па́гони, па́гінки, па́ростя), па́роститься з ко́реня (з корі́ння).
• Злоупотребления пустили глубокие -рни – надужиття́ (зловжива́ння) геть розкорени́лися.
• Прикрепиться -рня́ми к чему – прикорени́тися до чо́го.
• Пресечь зло в -рне – припини́ти (зни́щити) зло при ко́рені (при корі́нні, в ко́рені, в за́родку).
• В -рне неправильно – в ко́рені (в осно́ві свої́й) несправедли́во (неправди́во, непра́вильно).
• При самом -рне отрубить, отрезать – при са́мому ко́рені (при са́мому корі́нні, при́кро) відруба́ти, відрі́зати (відтя́ти) що. [При́кро, одруба́в де́рево (Хорольщ.). При́кро одрі́зав ні́готь (Хорольщ.)].
• Подсечь под -рень – підсі́кти (підтя́ти) при ко́рені (при корі́нні) що.
• -рень за -рень – о́ко за о́ко. Сделанный из -рня, см. Корнево́й 2;
2) (в народн. назв. различных растений) ко́рінь, корі́ння.
• -рень белый, La erpitium latifolium L. – староду́б (-ба).
• -рень бобовый, Corydalis solida Sm. – ряст (-ту).
• -рень винный –
а) (копытный, скипидарный), см. Ко́петень;
б) (животный, макаршин, сердечный) Polygonum Bistorta L. – ра́кові ши́йки (-йок), рачки́ (-кі́в), ле́вурда.
• -рень водяной, Calla palustris L. – образки́ (-кі́в), фія́лковий ко́рінь.
• -рень волчий, Aconitum Napellus L. – зозу́лині череви́чки (-ків).
• -рень волчковый, Ononis spinosa L. и hircina Jacq. – вовчу́г (-га́), вовчуга́н, во́вча (бича́ча) трава́.
• -рень гвоздичный, Geum urbanum L. – гребі́нник, виви́шник, гравіла́т (-ту).
• -рень глистный, Dictamnus albus L. – ясене́ць (-нця́), (редко) ломи́ніс (-носа).
• -рень горький, Saussurea amara D. C. – гірки́й ко́рінь, гірча́к (-ка́).
• -рень громовый, см. Спа́ржа (дикая).
• -рень драконов, Arum dracunculus – кліщине́ць (-нця́).
• -рень дубильный, Statice latifolia Smith. – керме́к широколи́стий, дуби́льний ко́рінь, чинба́рник.
• -рень жабин, Campanula sibirica L. – дзво́ник сибі́рський, жа́бин ко́рінь.
• -рень железный, см. под Желе́зный.
• -рень жёлтый, Statice tatarica L. – керме́к тата́рський, жовти́во.
• -рень завязной, Potentilla Tormentilla Schr. – курзі́лля; см. Лапча́тка.
• -рень змеиный, Vincetoxicum officinale Mnch. – ла́стовень (-вня), змії́ний ко́рінь.
• -рень золотой –
а) Lilium martagon L., см. Ли́лия;
б) Asphodelus luteus L. – зо́лотень (-тня) жо́втий.
• -рень зубной, см. Камнело́мка.
• -рень козельиовый, кошачий, очной, Valeriana officinalis L. – овер’я́н (-ну), бі́сове (чо́ртове) ребро́, котя́че зі́лля.
• -рень красильный, Rubia tinctorum L. – маре́на.
• -рень красный, Anchusa officinalis L. – волови́к (-ка), рум’я́нка, красноко́рінь (-реня), меду́нка, свиню́шник.
• -рень любовный, Platanthera bifolia Rich. – лю́бка, нічна́ фія́лка.
• -рень майский, см. Петро́в крест. -рень Марьин, см. Пио́н.
• -рень медвежий, Meum Athamaticum – бу́рич ведме́жий.
• -рень мужской, чародейский, Atropa mandragora L. – мандраго́ра, мандриґу́ля.
• -рень олений, Torilis Anthriscus Gmel – опу́цьки (-ків), оши́пок (-пка), сверби́гуз (-за).
• -рень параличный, см. Пере́ступень.
• -рень печёночный, почечный, Ageratum conyzoides L. – паху́чка звича́йна.
• -рень пьяный, см. Белена́.
• -рень раменный, Euphorbia virgata W. et K. – молоча́й (-ча́ю) лозови́й, молоча́к (-ка), рома́нів ко́рінь.
• -рень рвотный – а) см. Ко́петень;
б) іпекакуа́на.
• -рень сальный, см. Око́пник.
• -рень сладкий, Scorzonera hispanica L. – змія́чка еспа́нська, соло́дкий ко́рінь.
• -рень собачий, чёрный, Cynoglossum officinale L. – чорноко́рінь (-реня), соба́чий ко́рінь (язи́к), воло́вий язи́к.
• -рень солнечный, Orobanche borealis Turcz. – вовчо́к (-чка́) півні́чний.
• -рень солодковый, Glycyrrhiza echinata L. – соло́дкий ко́рінь, солоде́ць (-дця́), солоди́ка, люкре́ція, люкри́ця.
• -рень сухотный, Arum maculatum L. – кліщине́ць (-нця́) плями́стий, ко́зяча борода́.
• -рень фиалковый, Iris florentina L. – пі́вники флоренті́йські, коси́ця, фія́лковий ко́рінь.
• -рень хлебный, Psoralea bituminosa L. – псора́лея.
• -рень царский, Imperatoria Ostruthium L. – царзі́лля, (редко) староду́б.
• -рень чемеричный, Veratrum album L. – бі́ла чемери́ця, чемери́ка, чемерни́к.
• -рень чумный, Petasites officinalis L. – кремена́ лікарська.
• -рень алтейный, фарм. – проскурняко́вий ко́рінь (-ко́ве корі́ння);
3) (перен. о человеке) дуб, дуба́р (-ря́), непохи́тний, упе́ртий, суво́рий;
4) запрячь лошадь в -рень – запрягти́ коня́ в голо́блі.
• Лошадь ходит в -рню́ – кінь пра́вить (бі́гає) за голобе́льного;
5) грам. – ко́рінь.
• -рень слова – ко́рінь сло́ва;
6) мат. – ко́рінь.
• -рень из числа а – ко́рінь з числа́ а. Извлекать, извлечь -рень n-ой степени из числа а – добува́ти, добу́ти ко́реня n-ого ступеня́ з числа́ а или коренюва́ти, прокоренюва́ти число́ а число́м n.
Кре́пко – (сильно) мі́цно, цу́пко, крі́пко, си́льно, (хорошо) до́бре, (прочно) мі́цно, крі́пко, три́вко, дебе́ло. [Він її́ пригорну́в до се́рця мі́цно (Квітка). Гляді́ть-же, цу́пко прикруті́те (Котл.). До́бре би́ли (Шевч.). Поши́то мі́цно (М. Грінч.). Дебе́ло зро́блена ря́ма (Грінч.)].
• -ко обнять – мі́цно (ті́сно) обня́ти.
• -ко связать – мі́цно (ті́сно, щі́льно, цу́пко) звяза́ти.
• -ко держать – цу́пко (мі́цно) держа́ти кого́, що.
• -ко схватиться за что – мі́цно (цу́пко) схопи́тися за що, вчепи́тися чого́.
• -ко задуматься – ду́же (тя́жко, си́льно) зами́слитися про що.
• -ко спать, уснуть – спа́ти, засну́ти мі́цно (тве́рдо, цу́пко, до́бре, тя́жко, здо́рово), засну́ти міцни́м (тверди́м) сном. [А ді́вчина тверде́нько засну́ла і не зчу́лась, як ні́чка мину́ла (Чуб.). Тя́жко засну́ла в жита́х на межі́ (Олесь)].
• -ко спится кому – до́бре (мі́цно) спи́ться кому́.
• Встать -ко на ноги – ста́ти тве́рдо на но́ги.
• -ко стоять – тве́рдо (мі́цно) стоя́ти. [Тве́рдо го́рдий дуб стої́ть (Грінч.)].
• -ко стоять за свои права – тве́рдо стоя́ти за свої́ права́ (за свої́ми права́ми).
• -ко закрыть глаза – ті́сно (щі́льно, мі́цно) заплю́щити (стули́ти) о́чі.
• -ко ударить (выругать) кого – ду́же (тя́жко, крі́пко, здо́рово) уда́рити (ви́лаяти) кого́.
• -ко хочется – ду́же (тя́жко) хо́четься кому́, корти́ть кого́, кому́.
• Жить -ко – жи́ти ску́по (скна́ро).
• -ко держаться своего мнения – тве́рдо (мі́цно) трима́тися своє́ї ду́мки.
• -ко пьян был – ду́же (тя́жко, здо́рово) п’я́ний (напи́тий) був, п’яне́нний був.
• -ко-на́крепко (сильно) – мі́цно-премі́цно, ду́же-преду́же.
• -ко-на́крепко за́пер дверь – до́бре замкну́в две́рі.
• -ко-на́крепко запретили мне делать это – суво́ро-суворі́сінько заборо́нено мені́ це роби́ти.
• Кре́пче – міцні́ш(е), цупкі́ш(е), дебелі́ш(е), крі́пше, лу́чче. [Що-дня тісні́ш, міцні́ш стиска́є нас мов о́бручем зо ста́лі ля́дська си́ла (Грінч.). Жіно́че ца́рство стої́ть крі́пше над усі́ ца́рства (Куліш). А його́ притиска́є ще лу́чче (Звин.)].
• Довольно -ко – міцне́нько, кріп(к)е́нько, дуже́нько, тривке́нько, дебеле́нько. [А ра́ка кріпе́нько держи́ть (Стор.)].
Напуша́ть, напуши́ть –
1) (меховой и т. п. опушкой) облямо́вувати, облямува́ти, обшива́ти, обши́ти, (о мног.) пооблямо́вувати, пообшива́ти що чим; срв. Опуша́ть 1;
2) (снегом и т. п.) напу́шувати, напуши́ти, запу́шувати, запуши́ти, (о мног.) пона[поза]пу́шувати що чим;
3) -ши́ть кого – ви́лаяти, накарта́ти, напу́трити, нашпе́тити кого́; срв. Пуши́ть 3.
Напушё́нный –
1) облямо́ваний, обши́тий, пооблямо́вуваний, пообши́ваний;
2) напу́шений, запу́шений, пона[поза]пу́шуваний;
3) ви́лаяний, нака́ртаний, напу́трений, нашпе́тений.
-ться –
1) облямо́вуватися, облямува́тися, пооблямо́вуватися; бу́ти облямо́вуваним, облямо́ваним, пооблямо́вуваним и т. п.;
2) (вдоволь, сов.) напуши́тися, попопуши́ти (досхочу́); наоблямо́вуватися; нала́ятися, попола́яти (досхочу́) и т. п.; срв. Пу́шить.
Наруга́ть – нала́яти, (до́бре) ви́лаяти кого́. [Не то що не вда́рив, а й не нала́яв ніко́го (Сл. Ум.)].
Обла́ивать, -ла́ять кого –
1) (о собаке), см. Ла́ять;
2) (бранить кого) обла́ювати, обла́яти, ви́лаяти кого́, як, чим. См. Обруга́ть, Брани́ть. Обла́явшись со всеми, он ушёл с собрания – пола́явшись з усіма́, він пода́всь із збо́рів.
Обруга́ть – нала́яти, ви́лаяти, зла́яти кого́. [Одчепи́сь од ме́не, бо знов нала́ю (Глібов)].
• Обру́ганный – нала́яний, ви́лаяний, зла́яний від ко́го.
Отщелка́ть кого́ –
1) поби́ти, відлупцюва́ти кого́. См. Отколоти́ть;
2) ви́лаяти, нала́яти кого́. См. Разбрани́ть.
• Отщё́лканный – поби́тий; ви́лаяний.
Перебрани́ть – перела́яти, ви́лаяти (всіх одного́ по о́дному).
Перекоря́ть, -кори́ть –
1) (корить всех) доріка́ти, доректи́, докоря́ти, докори́ти кому́, перела́ювати, перела́яти, ви́лаяти кого́;
2) (одержать верх в перебранке) перела́ювати, перела́яти кого́.
Поруга́ть –
1) (действием или словами) безче́стити, збезче́стити, га́ньби́ти, зга́ньби́ти, ога́ньби́ти, несла́вити, знесла́вити кого́ (о неодуш.) оги́дити що. [Ру́ченька ми́ла влила́ в моє́ се́рце отру́ти, мій рай оганьби́ла (Вороний). І ті́льки на руї́нах спусто́шеного хра́му, серед оги́дженої краси́ його́ й осмі́яних свя́тощів… сумні́ свяще́нні квітки́ (Васильч.)];
2) (побранить) по[ви́]ла́яти кого́, полихосло́вити на ко́го; (задевая в брани отца или мать) (сов.) побатькува́ти, ви́батькувати, ви́матіркувати.
Пору́ганный –
1) збезче́щений, оги́джений, знесла́влений;
2) ви́лаяний, пола́яний.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Рука – рука:
• бить (ударять) по рукам – бити, ударити по руках; (для скріплення умови – про свідка) перебити руки;
• большая рука (перен.) – велика рука (лапа);
• большой, небольшой руки кто – великий, велика, велике хто; не такий, не така, не таке великий, велика, велике хто; неабиякий, абиякий;
• брать, взять в руки кого – брати, узяти в руки кого; прибирати, прибрати до рук кого; брати, узяти в шори кого;
• брать, взять в [свои] руки – брати, узяти до [своїх] рук (у [свої] руки); прибрати, прибирати до [своїх] рук;
• брать, взять себя в руки – опановувати, опанувати себе; перемагати, перемогти себе;
• быть (находиться) у кого в руках – бути в руках у кого;
• валится из рук (дело, работа) – з рук падає (летить); рук не держиться;
• вам (ему, ей…) и карты (книги) в руки – вам (йому, їй…) і карти (книжки) в руки; ви (він, вона…) найкраще розумієтеся (розуміється), знаєтеся (знається) на цьому;
• в руках у кого, чьих – у руках у кого, чиїх;
• в руки плывёт, идёт… кому что – пливе в руки кому що; плине як з води кому що;
• выбранить под сердитую руку – вилаяти спересердя (під сердиту годину, під гарячу (сердиту, злу) руку);
• выдать на руки – видати на руки;
• выпускать, выпустить из рук – випускати, випустити (пускати, пустити) з рук;
• гулять по рукам – по руках ходити;
• давать, дать по рукам кому (разг.) – давати, дати по руках (лапах) кому;
• дать руку на отсечение – дати руку [собі] відрубати (відтяти, навідру́б);
• дело (работа…) горит в руках чьих, у кого – діло (робота…) горить у руках (під руками) у кого, кому;
• держать себя в руках – держати (тримати) себе в руках; панувати (владувати) над собою;
• держать чью руку – тягти за ким;
• живой рукой (разг.) – [одним] духом; миттю (умить);
• зло небольшой руки (разг.) – невелике лихо (лихо невелике);
• играть в четыре руки (муз.) – грати на чотири руки;
• из верных рук (узнать) – з певного джерела;
• из рук вон плохо, плохой – украй (аж надто, зовсім) погано, поганий; препоганий, препогано; (иногда) нікуди не годиться; не може бути гірше, гіршого;
• из рук в руки (передать, перейти) – з рук до рук; з рук у руки; з рук на руки;
• иметь руку – мати руку (зару́ку);
• как без рук без кого, без чего – як (мов, немов) без рук без кого, без чого; (иногда) як без правої руки без кого, без чого;
• как рукой сняло (боль, усталость…) – як рукою відняло; як вітром звіяло;
• к рукам прибрать – до рук прибрати;
• левая рука – шульга, ліва рука, лівиця;
• легок на руку – легка рука в кого, легку руку має хто;
• ломать (заламывать) руки – ламати (заламувати) руки;
• марать (пачкать) руки об кого, обо что – паскудити (поганити, каляти, бруднити) руки об кого, об що;
• мозолить руки (разг.) – мозолити руки (руч);
• набивать в чем-либо руку – наважувати руку до чого;
• навострить руку – наламати руку;
• на все руки – до всього здатен;
• на живую руку – на швидку руку; нашвидкуруч;
• наложить на себя руки – смерть собі заподіяти; збавити собі віку;
• на руках чьих, у кого (быть, находиться) – на руках чиїх, у кого (бути);
• на руку! – (воен.) на ру́ку!, наперева́ги;
• на руку кому – на руку (наруч) кому; (разг.) на руку ковіньку кому;
• на скорую руку – на швидку руку (нашвидкуруч, нашвидку, швидкома); прихапцем (похапцем); абияк;
• не даётся в руки кому (не спорится) – не йметься кому; до рук (у руки) не дається кому;
• не с руки, не рука кому что – не з руки кому що; не рука кому що; незручно кому що; неспосібно кому що;
• обеими руками – обома руками, обіруч, обі́ручки, вобидвіру́ч;
• обеими руками ухватиться, схватиться за что – обіруч (обома руками) ухопитися, схопитися за що;
• одной рукой – однією рукою; одноруч;
• опускать, опустить руки – спускати, спустити (попускати, попустити, опускати, опустити) руки;
• опытная рука – вправна рука;
• отбиваться, отбиться от рук – відбігати, відбігти рук; ставати, стати неслухняним; виходити, вийти з-під опіки;
• отбиваться руками и ногами от чего (разг.) – руками й ногами відбиватися від чого; відбиватися усіма чотирма від чого;
• от руки (писать, рисовать, чертить) – рукою (ручним способом) (писано, мальовано, креслено);
• от руки сделать (сделано) что – рукою (руками) зробити (зроблено) що;
• отсохни [у меня] руки и ноги (разг.) – хай (бодай) [мені] руки й ноги повідсихають;
• передавать из рук в руки (с руки на руки) – передавати з рук у руки (до рук);
• подать руку [помощи] – подати (простягнути) руку [братню, дружню, допомоги] кому;
• под весёлую руку – у добрім настрої (гуморі); веселим бувши;
• под горячую руку – під гарячу руч (руку);
• подделать руку (о почерке) – підробити руку;
• под рукой (быть, находиться…) – напохваті; під рукою (при руці) (бути);
• под руку – (идти с кем) під руку (попі́друки, попі́друч, попі́дручки); (сказать) під ру́ку;
• под сердитую руку – під сердиту руку (руч); (иногда) спересердя;
• показывать рукой на кого, что – скидати рукою на кого, що;
• попадать, попасть (попадаться, попасться) в руки чьи, кому, к кому – попадати, попасти (потрапляти, потрапити) до чиїх рук, до рук кому;
• попадать, попасть (попадаться, попасться, подвертываться, подвернуться) под руку кому – попадати, попасти (потрапляти, потрапити, попадатися, попастися, нагодитися) під руку кому;
• по правую, по левую руку – праворуч, ліворуч; на (по) праву, на (по) ліву руку (руч); (зрідка) у праву, у ліву руку;
• по рукам! – згода!;
• по руке – (впору) по руці, до міри, в міру; (удобный) зручний, спосібний;
• правая рука чья, у кого (перен.) – права рука чия, у кого;
• прибирать, прибрать к рукам кого – до рук прибирати, прибрати кого; у руки брати, узяти кого; заорудувати ким; приборкувати, приборкати кого; (иногда лок.) прибгати кого; у шори брати, забрати, узяти кого;
• прибрать к рукам что – прибрати до [своїх] рук що; загарбати що; запопасти що; (иногда) прибгати що;
• приложить руку к чему – прикласти руку, (принять участие) докласти рук до чого; (взяться) пильно (горливо) узятися до чого;
• пропускать, пропустить мимо рук – пускати, пустити повз руки;
• просить руки кого, чьей – просити (прохати) руки чиєї;
• проходить, пройти через руки чьи – переходити, перейти через руки чиї;
• рука в руку, рука об руку с кем, рука с рукой – рука в руку, рука (рукою) до руки, руч-об-руч з ким, попліч (упоруч, поруч, пліч-о-пліч) з ким;
• рука набита чья, в чём, на чём – рука вправна (набита, наламана) чия, на чому;
• рука не дрогнет у кого (сделать что) – рука не здригне(ться) (не затремтить, не схибить, не зрадить) в кого; не зупиниться ні перед чим хто; нічого не злякається хто;
• рука не поднимается (не подымается) у кого (сделать что), на кого – рука не здіймається (не підіймається, не зводиться) у кого, кому, на кого;
• рука руку моет [и обе белы бывают] – рука руку миє [щоб білі були] (Пр.); рука руку миє, злодій злодія криє, нога ногу підпирає (Пр.);
• руки вверх! – руки вгору (догори)!;
• руки не отвалятся у кого (разг.) – руки не відпадуть у кого;
• руки не протянешь, так с полки не достанешь – не терши, не м’явши, не їсти калача (Пр.); не взявшись до сокири, не зробиш хати (Пр.); печені голуби не летять до губи (Пр.);
• руки опускаются (отнимаются) у кого – руки в’януть (падають, опадають, опускаються) у кого;
• руки отваливаются, отвалились у кого – руки падають, упали в кого; геть стомився хто;
• руки прочь от кого, от чего – геть руки від кого, від чого;
• руки чешутся у кого (перен., разг.) – руки сверблять у кого; кортить кому (кого);
• рукой не достанешь – рукою не досягнеш;
• рукой подать – [як] палицею (шапкою, штихом) кинути, докинути; [як] рукою сягнути; тільки що не видно; дуже (зовсім) близько; близенько (близесенько); (иногда) от-от за плечима;
• руку приложить – рукою власною розписатися;
• сбывать, сбыть с рук кого, что – збувати, збути з рук кого, що; позбуватися, позбутися (тільки докон. спекатися) кого, чого;
• своя рука (у кого) – своя рука (у кого); має руку (хто);
• своя рука владыка – своя рука владика (Пр.); кожна ручка собі панночка (Пр.) «— Чия справа?» — «Війтова.» — «А хто судить?» — «Війт» (Пр.);
• связывать, связать руки кому; связывать, связать (спутывать, спутать) по рукам и [по] ногам кого – зв’язувати, зв’язати руки кому; зв’язувати, зв’язати руки й ноги кому; зав’язувати, зав’язати світ кому;
• скор на руку – швидкий на руку; моторний (меткий); швидкий у роботі; завзятий до роботи;
• с легкой руки – в добрий час;
• сложа (сложив) руки сидеть – згорнувши (склавши) руки сидіти;
• смотреть (глядеть) из рук чьих – дивитися в жменю чию, кому; зазирати кому в руку; залежати від кого;
• собственной рукою, собственноручно (подписалися) – рукою власною, власноручно (підписався);
• сон в руку – сон справдився; пророчий сон;
• с пустыми руками – з порожніми (з голими) руками; впорожні, (иногда) упорожнечі (голіруч);
• средней руки – пересічний (посередній, помірний);
• с руками и ногами (с руками и с ногами, с руками-ногами) – з руками і з ногами;
• с руками рвать, оторвать (раскупить, разбирать) – з руками рвати, вирвати (відірвати); хапом хапати, хапнути;
• с руки – під руку;
• с рук на руки – з рук до рук;
• сходить, сходит, сошло, сойдёт, сходить с рук, сойти с рук кому – так минатися, минається, минулося, минеться, минутися кому; з рук збутися, збулося;
• тяжёлая рука у кого – важка (тяжка) рука в кого; важку руку має хто;
• ударить по рукам, разнимать руки (при сделке, пари) – руки перебивати;
• узнать что из верных рук – довідатися (дізнатися) про що з певного джерела;
• умывать руки, умыть руки (разг.) – умивати, умити руки;
• ухватиться (схватиться) обеими руками за что – обома руками (обіруч) ухопитися (схопитися) за що;
• ходить, пойти по рукам – ходити, піти з рук до рук (з рук на руки); переходити, перейти з рук до рук (у руки);
• ходить с протянутой рукой (нищенствовать) – з довгою рукою ходити, ходити з торбою (торбами), ходити по людях, ходити на же́бри (по же́брах, у же́бри), старцювати (жебрати);
• холодно рукам – холодно в руки;
• человек с отвисшими руками – вислорукий;
• чужими руками (делать что) – чужими руками (робити що);
• щедрой рукой – щедрою рукою; щедро;
• языком болтай, а рукам воли не давай – язиком клепай, а руки при собі тримай (Пр.); язиком мели, а руку держи (а руки при собі держи) (Пр.); язиком що хоч кажи, а руки при собі держи (Пр.); язиком що хоч мели, а рукам волі не давай (Пр.).
[— Чого ви дверима грюкаєте? — Та се я одноруч зачиняла (Сл. Гр.). Поміг би й ти (робити), то не відпали б руки (Леся Українка). Повітря таке прозоре, що Демерджі здається от-от за плечима (Коцюбинський). В цю мить саме насупроти Вадима близенько, рукою кинути, сідає пара чирят (Б.Антоненко-Давидович). Без наук — як без рук (Пр.).  Він тинявся світом, жебраючи, злодюжачи, вдаючи недужого, прислуговуючи часово якомусь синьйорові і знов даючи драла у ліс чи на битий шлях (М.Прокопович, перекл. У.Еко). Отже, ці два авторитети попідручки поволі ступали по широкій луці, а сонце тим часом знижувалося, більшало, червонішало, витискаючи з нас довжелезні тіні (О.Гриценко, перекл. В.Ґомбровича). Як бачите, ми прикипіли серцем до цього містка. Бо без  нього як би ми переходили з однієї частини саду в іншу? Ми б понамочували собі ноги, захололи б, заслабли б, усе це переросло б у пневмонію, а звідти і до фатальних наслідків як штихом докинути (В.Діброва, перекл. С.Бекета). Швиденько зваживши всі можливі наслідки, обняв одноруч Алісон, і вона відразу притулилася до мене (О.Король, перекл. Д.Фаулза). Влада частіше переходить з рук до рук, ніж від голови до голови (С.Є.Лєц).  Рука віддалена від усіх органів хапання — лап, копит і кігтів — безкінечно, так би мовити, прірвою свого буття. Тільки одне буття, яке говорить, тобто думає, може мати руку і виконувати, управляючи нею, роботу (М.Гайдеґер). — Лікарю, коли я нагинаюся, витягаю вниз руки, піднімаю одну ногу, опускаю, піднімаю другу, опускаю, розгинаюся і піднімаю руки до пояса, одночасно злегка підстрибуючи — виникає сильний біль в спині. — Навіщо ви проробляєте такі складні вправи у вашому віці? — А як я, по-вашому, повинен надягати штани?]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

РУГА́ТЬ ще лихосло́вити, бра́ти на зу́би;
сам себя́ руга́ю вставн. (аж) чорти́ скребу́ть;
руга́ющий що /мн. хто/ ла́є тощо, зви́клий ла́яти, зму́шений ви́лаяти, лайли́вець, пащеку́н, чо́рний рот, чортопха́й, прикм. лайли́вий див. ще РУГАТЕЛЬНЫЙ, образ. з ла́йкою на уста́х;
ругающий за глаза́ пащеку́н поза́очі;
ругающий на чём свет стои́т з ди́кою ла́йкою на уста́х;
руга́емый сва́рений, висва́рюваний.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Выбранить – ви́лаяти, -лаю, -лаєш.
Выругать – ви́лаяти, -лаю, -лаєш.
Изругать – ви́лаяти, -лаю, -єш, нала́яти (кого́).
Обругать – ви́лаяти, -лаю, -лаєш.
Отчеканивать, отчеканить –
1) карбува́ти, ви́карбувати, -бую, -буєш;
2) (выбранить) ла́яти (ла́ю, ла́єш), ви́лаяти;
3) (деньги чеканить) би́ти (б’ю, б’єш), ви́бити.
Переругать – перела́яти, -ла́ю, -ла́єш, -лаєш, ви́лаяти.
Разбранить – ви́лаяти, -лаю, -лаєш; -ться – розла́ятися.
Распушать, распушить –
1) (землю) розпу́шувати, -шую, -шуєш, розпуши́ти, -шу́, -шиш;
2) (кого) ла́яти, ви́лаяти, нала́яти (кого́).

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Бранить
• Бранить, браниться скверными, площадными словами – неподобними (непотрібними, гнилими) словами лаяти; погано (по-сороміцьки) лаяти; лихословити; банітувати. [Зібрав наш Солопій горох, та знай — клене і на чім світ стоїть, по-сороміцьки лає, Усіх батьків з того він світу вивертає. Г.-Артемовський.]
• Бранить, выбранить под сердитую руку – лаяти, вилаяти спересердя.
• Бранить назойливо кого-либо (образн.) – скребти (золити) кого; скромадити (стругати) моркву кому; гризти кого; гризти голову кому. [Спускайся з гори тихіше вниз, щоб ніхто голови не гриз. Номис.]
• Бранить сильно, на чём свет стоит – лаяти на всі боки (на всі заставки, на чім світ стоїть); кобенити (коренити, корешувати); шельмувати; штапувати; паскудити; клясти (лаяти) в батька-матір; батькувати; шпетити на всю губу. [Вона недавно на всі заставки лаяла Каргата. Шовкопляс.]
• Бранить с укором – ганити кого. [Щоб він мене за те не ганив, я мусив з хати утікать. Г.-Артемовський.]
Брань
• Брань базарная, площадная, скверная – базарна (вулична) лайка; сороміцька (неподобна) лайка; гниле слово.
• Брань с упоминанием чёрта – чорне слово; черкання; лаяння-черкання. [Він назвав мене чорними словами, каже: сякий-такий, сину, та й по-матірному. Сл. Гр.]
• Добить с бранью что – висварити (вилаяти) що.
• Осилить в брани – перелаяти. [Лаяла, лаяла — насилу ціле село перелаяла. Пр.]
Изругать
• Изругать на чём свет стоит – вилаяти на всі заставки.
• Изругать последними словами – вилаяти (облаяти) останніми (поганими) словами; погано (негарно) вилаяти (облаяти, іноді злаяти). [Овва, як же погано злаяв! О, цур же йому, як негарно. ЗОЮР.]
Распушить
• Распушить в пух [и прах] [на чём свет стоит] кого – вилаяти на всі заставки (на всі боки) кого; оббити пір’я [й пух] кому.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Ви́лаяти – выругать, выбранить.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Ви́лаяти, -лаю, -єш, гл. Выругать. Вилаю так, що тобі в пельку не полізе. Ном. № 3605.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Взбу́чить, ся = 1. розду́ти, ся, набу́хнути, набуча́віти. С. Л. 2. поби́ти, стусанів надава́ти, прочуха́на да́ти; ви́лаяти.
Вы́бранить = ви́лаяти, нала́яти, зла́яти, (згадуючи батька) — ви́батькувати. — Що налаяла отця й матїр не налаяла, а подумала. н. п.
Вы́ругать, ся = ви́лаяти, ся, нала́яти, (згадуючи батька) — ви́батькувати.
Изруга́ть = 1. ви́лаяти, нала́яти, (згадуючи батька) — ви́батькувати. — Одімкнути пекло, випустити грішні ду́ші, тільки не випустить однїєї душі, що отця й матїр та налаяла. н. п. 2. ізла́яти, обла́яти. — Не зобута, не зодягнена, така збита та ізлаяна. н. п. — Облаяли мене, неначе остатню пяницю. Лев.
Матерка́ть, матеркну́ть = матюка́ти, по ма́тері ла́яти ся, матюки́ загина́ти, по моско́вському ла́яти ся, матю́кнути, матюка загну́ти, ви́лаяти ся по моско́вському. – А він як почав матюка загинати, аж сором слухати. — Яременка в пику тиче, по московськи лає. К. Ш.
Обруга́ть = ви́лаяти (С. Л.), нала́яти (С. Л.), обла́яти, (дуже) — ошпе́тити. – Вилаю так, що в пельку не полїзе. н. пр. — Облаяли мене, наче послїдню пъяницю. Лев.
Перебра́нивать, перебрани́ть, ся = перела́ювати ся, перела́яти ся, ви́лаяти (всїх), пересвари́ти ся. — Жінки перелаювались через тин. — З нею кожне боїть ся заводити ся — вона кожного перелає. Чайч.
Пуши́ть, ся = 1. (опуши́ть) — облямо́вувати, облямува́ти, обши́ти ху́тром. 2. (распуши́ть) — ла́яти, дуже — кобени́ти, корени́ти, ви́лаяти. 3. (опуши́ться) = д. Опуша́ться 2 і 3.
Распуши́ть = ви́лаяти, розла́яти.

Запропонуйте свій переклад