Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 31 статтю
Запропонувати свій переклад для «вилка»
Шукати «вилка» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Ви́лка, -очка – виде́лка, виде́лочка и виде́лко, виде́льце, виде́лечко.
Ви́лы, мн. (р. вил) – ви́ла мн. ч. (р. вил). Ум. ви́лка и вилки́ (р. вило́к).
• Ви́лы с двумя зубьями – двійчаки́; с тремя – трійчаки́.
• Длинные ви́лы, употребляемые при метании сена в стог – махові́ (верши́льні) ви́ла.
• Навозные в. (с тремя-четырьмя зубцами) – ґаблі́.
Мыс –
1) геогр. – ріг (р. ро́га), ви́ступ (-пу), (при слиянии рек) ви́лка (р. ви́лок). [Ріг Челю́скін (Калит.)];
2) (в одежде) за́зубень (-бня), ріжо́к; (-жка́), ви́ріжок (-жка).
Наостро́жить рыбы – навилкува́ти ри́би, налови́ти ри́би на ви́лка.
Острога́ – ви́лка (-ків), о́стень (р. о́стеня), о́сті (-ів), сандо́ля, боде́ць (-дця́). [Ри́бу ло́влять з ви́лками].

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ВИ́ЛКА, ште́псельная вилка коротк. ште́псель, галиц. вти́чка.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Вилка – виде́лка, -ки.
Острога – о́стень, -ня, ви́лка, -ків.
Стрелка –
1) (вообще) стрі́лка, -ки, стріла́, -ли́;
2) (жел. дор.) ви́лка, -ки.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Вилка, техн. – ви́лка (-лок);
• в. (в электр. сети, в расположении путей) – ро́звилка;
• в. (для надевания шин) – шинонатя́гач (-ча);
• в. (багор для подвешивания проводов) – чаплі́я;
• в. (для поднимания столбов) – рога́ч (-ча́);
• в. мерная, такс. – ви́лка мі́рча;
• в. подкладная, горн. – рога́ч підкладни́й;
• в. уточная – ви́лка пітка́нна;
• в. фонарная – ріжки́ ліхта́рні.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

ви́лка ви́лка,-ки, розви́лка,-ки (відгалуження мережі)
в. ло́вящая полігр. ви́лка лови́льна
в. уде́рживающая безп. ви́лка затри́мувальна
в. ште́псельная ел. ви́лка ште́псельна
а́нкер 1. а́нкер,-ра, ви́лка,-ки; (деталь годинникового механізму, що регулює хід годинника)
2. по́в’язь,-зі (сталева пов’язь, якою скріплюють складові частини машини, кам’яної споруди)

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Виде́лка, виде́льце – вилка.
Ви́лка, -ло́к –
1) ум. от ви́ла;
2) ухват;
3) (косточка) вилочка, развилье.
Ви́льце –
1) вилочка, вилка;
2) дерево в свадебном каравае.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Виде́лка, -ків, мн. = Вилка. Подайте виделка. Мнж. 170.
Виде́лка, -ки, ж. Вилка. Дяки постукали заграничними виделками по німецьких тарілочках. Левиц. І. 398. А щоб тих тарілок білих або виделок і ножів — того й заводу в неї не було. Сим. 232.
Ви́ла, вил, с. мн.
1) Вилы (земледѣльческій инструментъ). Приткнув, як ужа вилами. Ном. № 6787. А Кавель узяв та й заколов вильми Авеля. Чуб. І. 9. Се ще ви́лами пи́сано. Еще очень мало вѣроятности, чтобы это совершилось. Ном. №6821. Гові́ти на ви́лах. Говѣть на шестой недѣлѣ поста. Коли говітимеш? — На вилах. (На шостому тиждні, бо вже виляла-виляла, та далі нікуди, бо на останньому і ніколи, і служба довга). Грин. II. 304.
2) Развилье, разсохи — отдѣльно или какъ часть различныхъ снарядовъ, напр. сак имѣетъ ви́ла, на которыхъ виситъ сѣть. Шух. І. 224, 228.
3) Уголъ, образуемый пересѣченіемъ двухъ рѣкъ, дорогъ и пр. Ум. Ви́лка, ви́лочки. На Юрія сіна кинь, та й вилка закинь. Ном. № 440.
Ви́лка, -ло́к, с. мн.
1) Ум. отъ ви́ла.
2) Ухватъ. Маркев. 84.
3) Косточка у животныхъ, имѣющая видъ развилья.
4) Родъ вышивки на рубахахъ. Чуб. VII. 427.
Вилки́, -ло́к, мн. Вилка. Шух. І. 291. См. Виделка.
Закида́ти, -да́ю, -єш, сов. в. закинути, -ну, -неш, гл.
1) Забрасывать, забросить. Один дурень закине у воду сокиру, а десять розумних не витягнуть. Ном. № 6179. Закидай мати дрова! (у піч). Мет. 227. На Юрія сіна кинь, та й вилка закинь. Ном. № 440. Невід закидали й досі не піймали. Мет. 366. О. Мойсей притулився в однім кутку канапи, а о. Хведір розлігся в другому, закинувши голову на спинку канапи. Левиц. І. 134.
2) Забрасывать, забросить, класть, положить такъ, что потомъ не найдешь, потерять. Десь капосні діти закинули батіг: шукаю, шукаю — ніяк не знайду.
3) Садить, посадить куда-либо: въ яму, тюрьму и пр. Люде його (Карпа) аж на тиждень у пашенну яму закинули були. Хата. 143. Закинув старшина чоловіка в холодну. Ой заливши його у кайдани, закидайте в темницю. К. С. 1882. III. 615. Закинули в далеку неволю. Шевч. 448. Ей, мірошники, закидайте собаки в хліви, бо жидівське військо йде. Грин. II. 222.
4) Выпивать, выпить. Видно, чисто він закидать буде, — не раз уже я його п’яним бачила. О. 1862. X. 4. То же значитъ и заки́нути в го́лову. О. 1862. VIII. 13.
5) Заговаривать, заговорить, намекать, намекнуть. Шило-мотовило по-під небесами ходило, по-німецькі говорило, по-турецькі закидало. Ном. стр. 293, № 87. Так бо почервоніла, як я їй став закидати, що її полюбив. Кв. І. 22. Закида́ти на дога́д, — слова́. Намекать, намекнуть. Закинув Марусі на догад, що се він її любить. Кв. І. 22. Почне слова закидати, воду, як то кажуть, каламутити. МВ. II. 80.
6) — на ко́го. Намѣчать, намѣтить въ мысляхъ. Став дівки шукати. Вже на яку то він не думав? Зараз на чернігівську протопопівну закинув, та й сам злякавсь од нерівні. Кв. II. 53. — о́ком (куди́, на ко́го). Посматривать, посмотрѣть, взглядывать, взглянуть. Десь гарно жонатому, що усі ж то, усі, куди оком закинеш, усі женються. Кв. Дран. 185. І мати, бачу, на нас карим оком закидає. МВ. І. 129. — гадю́чку (на ко́го). Дѣлать злостные намеки (на кого). Се так на мене закида гадючку, а я... наче мені не втямки. МВ. (К. C. 1902. X. 146).
7) Сов. в. заки́дати, -даю, -єш. Забрасывать, забросать. Ой не ходи ж, козаченьку, низом, бо закидаю доріженьку хмизом. Чуб. V. 389. Вони дивились на пишну картину тихого Дніпра, закиданого барками, байдаками і плотами. Левиц. Пов. 24.
Пря́дка, -ки, ж.
1) Прялка. Г. Барв. 251. Части ея: на ніжка́х лежитъ сті́льчик, подъ нимъ підні́жок (педаль), отъ него къ верете́ну (валъ колеса) идетъ цига́нка. Ко́лесо со спи́цями стоитъ между двумя сто́впчиками, стоящими на помянутомь сті́льчикові. Передній сто́впчик болѣе короткій, сверху на немъ лежитъ сволочо́к, одинъ конецъ котораго выступаетъ за передній сто́впчик, и на этомъ концѣ стоитъ третій маленькій сто́впчик; въ немъ сбоку придѣланъ шкурато́к съ отверстіемъ; второе, верхнее верете́но однимъ концемъ держится въ этомъ отверстіи, а другимъ — въ верхнемъ концѣ задняго сто́впчика, имѣющаго вверху га́йку, при помощи которой второе верете́но можетъ быть опускаемо и приподнимаемо. На верхнемъ верете́ні находятся: а) ви́лка съ девятью или десятью крючка́ми, б) ска́лка, в) колісце́; на колісці́ і на ска́лці – шнур, охватывающій и колесо. Константиногр. у. Б. Гринченко.
2) = Пряха. Вх. Лем. 458. Скажуть люде: твоя прядка, буду тобі кужіль прясти. Мет. 368.
3) мн. Прєдки = Попрядки. Вх. Лем. 458. Ум. Пря́дочка. Г. Барв. 540.
Сандо́ля, -лі, ж. Снарядъ для ловли крупной рыбы: длинный шесть, на которомъ прикрѣплена желѣзная вилка въ два острія. Браун. 31.
Со́хур, -ра, м. Вилка для зимней ловли рыбы.
Трійча́к, -ка́, м., а чаще во мн. Трійчаки = Тройчаки. Вх. Лем. 475. Трійчаки, значить вилка з трьома зубцями. Екатериносл. у.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Вилка — ро́звилка, -кн; міжни́к, -ка́; В. соединительной планки — ро́звилка злучно́ї пла́нки;. В. десятиделенная — десятиоділко́вий міжни́к; взять в вилку — взя́ти в міжни́к; В. пятиделенная — п’ятиподілко́вий міжни́к; предел вилки — грани́ця міжника́.
*Нулевой — нульови́й; Н. вилка — нульови́й міжни́к; Н. линия прицеливания — нульо́ва лі́нія наці́лювання; Н. установка уровня — нульо́ва уста́ва позе́мниці.
*Стоять, стать — стоя́ти, ста́ти; „Стоять вольно“ — „ста́ти ві́льно“; „Стой“ — „Стій“; „Стой. Вынь патрон“ — „Стій. Ви́бори набі́й“; „Стой. По кольцу назад“ — „Стій, За кільце́м наза́д“; „Стой. Прежняя установка“ — „Стій. Попере́дня уста́ва“; „Стой. С передков налево (направо, прямо) марш“ — „Стій. Із передкі́в ліво́руч (право́руч, про́сто) руш“; „Стой. Цель 00. Вилка 00-00“ — „Стій Ціль 00. Міжни́к 00-00“.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Ви́лка = виде́лка, виде́лко, виде́льце, ви́лка. С. З. Л. — Подайте виделка на динячі кабачки. н. пр. — Приходив Панченко, та їв виделками картоплю з лушпинням. н. пр.
Инструме́нтъ, ты = струме́нт, спра́ва, справи́лля, начи́ння (С. Ж.), пристрі́й, припа́с. — (Бонда́рський): ковела́ (загинати обручі), натяга́ч і наби́вач (натягати і набивати обручі), зате́рач (вирізувати жолобки), ро́змір (замісць циркуля). — (Кова́льський): кова́дло, мо́лот (маленький) — однору́к, (що на йому чоботи підковують) — стоя́чка, (тримати або витяга́ти що) — клїщі, обце́ньки, ле́щата, (виробляти гвіздки) — гвозди́льня, (нарізувати шруби) — клуб, (підковувати чоботи) — стоя́чка. — (Колїсни́цький) : бга́льня (вигинати полози), води́ло (згинати обід), гладїй (виглажувати), ло́патень (провірчувати), на́рвина (держати обід зігнутим), натяга́ч (натягати обід на шпицї), писа́к (вирізувати), різе́ць (обточувати маточину), шми́га (рівняти). — (Коро́бницький): прибі́йниця (дощечка), заби́вня (кілочок), оби́ймиця. — (Кушнїрський): бі́лик (вичищати мезку), вершта́бина і пі́льга (натягати шкуру для вичинки), ключ (розтягати шкуру), ключови́к (вірьовка до сього ключа), штри́ха або штрихо́ль (вичищати шерсть), юхта́рка (вироблювати юхту), (дошка, на котрій розстилаєть ся шкура) — кобили́ця, (для очистки) — ска́фа. — (Тесля́рський): соки́ра, пи́лка, долото́, све́рдел, ришта́к (робити карунки), шпунд. — (Тка́цький): а) верста́ть (див. під сл. Верстакъ), б) мотови́ло, що на його мотають нитки, складаєть ся з ріжків та перехре́стя, в) виту́шка, щоб змотати пряжу на клубки, стоїть на стільчикові, у його вроблений што́мпель, на котрому навхрест два бильця, накінцї їх ко́ники, що на їх надївають півміток, г) осні́вниця, на котрій робить ся основа, вона складаєть ся з ря́ми з кіло́чками, д) пря́дка, складаєть ся з сті́льчика на ніжках, під ним підні́жок, до його прироблено цига́нку, вона другим кінцем чіпляє за верете́но, на стільчику два сто́впчики, між їх ко́лесо, на передньому стовпчику сволочо́к, на кінцї котрого третїй стовпчик, в котрому шкурато́к з дїрочкою, де друге верхнє верете́но, а на йому ви́лка з крючками, потім ска́лка та колїсце́, на котрих шнур, е) ши́нка — дощечка, котрою перекладають нитки в основі, ж) вороти́ло, котрим навивають основу. — (Шевський): клеса́чка (рівняти зморшки), книп, книпе́ць (ніж шевський), копи́л (колодка, на котру натягаєть ся чобіт), крючо́к (дощечка загнута, щоб витягати шкуру), натира́чка або товкма́чка (рівняти закаблуки), обцяни́к (кілочок, котрим забиваєть ся колодка, коли на нїй чобіт), писа́чка (паличка, що нею рисують підошви), прави́ло і стріли́ця (виправляти халяви), ра́шкуль і терпу́г (стирати гвіздки в чоботї), сморщи́на дощечка, котру вставляють в передок чобота, коли він на колодцї), шва́рок, (каміньчик, що ним розглажують закаблуки), ши́ло і шва́йка (проколювати дїрочки), крамни́ця (дошка, що на їй ріжуть ремінь). — (Хірурги́чний): штри́кавка (для проколювання), мацови́лка, про́тичка (д. Зондъ). — (Розмаїтий): виверта́чка (що небудь вивертати), ке́льня (лопатка у мулярів), обце́ньки і рак (виймати гвіздки), копе́ць (довбати мед), пере́чистка (очищати коноплї від кострицї), пробі́й (пробивати дїрки), сїчка́рня (різати сїчку), шатківни́ця (сїкти капусту),. шпи́ця (знїмати кору з берези), щи́па́вка (зривати овощ.).
Мысъ, здр. мы́сецъ, мы́сикъ, мысо́къ = 1. рі́г, здр. ріжо́к, між двома річками, де вони зливають ся — ви́лка. — Кінчик півострова або який иньший високий виступ суші на морс зветь ся ріг. Зем. — Північний ріг від півострова Скандинавського на північ. Зем. 2. ви́ріжок (в одежі).

Запропонуйте свій переклад