Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Запропонувати свій переклад для «вино»
Шукати «вино» на інших ресурсах: 
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
| Вини́ще (увелич. от Вино́) – горіля́ка, сиву́ха. |
| Вино́ –
1) вино́; (ум.) винце́; 2) хлебное вино́, см. Во́дка. |
| Броди́ть, бра́живать –
1) см. Блужда́ть; 2) б. в воде – броди́ти, бо́втатися, лови́ти ри́бу во́локом. [Риба́лки бро́дять у воді́]. • Исходить, бродя́ в воде – ви́бродити. [Все мо́ре ви́бродив]; 3) (о тесте в квашне и т. п.) ква́снути, ки́снути; 4) (о вине, пиве, мёде, квасе) гра́ти, виграва́ти(ся), шумува́ти, мусува́ти. [Пи́во виграє́. Чи не той то хміль, що у пи́ві гра́є? Вино́ шуму́є, мусу́є]. • Начать б. – загра́ти. • Б., выделяя газы – бухті́ти. [Пи́во на́ше бухти́ть]. • Брожё́ный – гра́ний. [Пи́ли пи́во й гра́ний мед]. |
| Виногра́д – виногра́д (р. -ду), (в народн. песнях) вино́. • Стебли виногра́да – виногра́ддя. • Сухие ягоды -да – родзи́нки, озю́м (р. -му). |
| II. Вме́шивать, вмеша́ть –
1) (примешивать) вмі́шувати, вміша́ти що у що, примі́шувати, приміша́ти що до чо́го, домі́шувати, доміша́ти до чо́го. [Уміша́ти води́ у вино́]; 2) (впутывать кого) вплу́тувати, вплу́тати кого́ у що (до чо́го), втяга́ти, втягти́, втруча́ти, втру́тити кого́ у що, притика́ти, приткну́ти кого́ до чо́го. [Утягти́ (уплу́тати) в кло́пітну́ спра́ву. Не притика́й мене́ до то́го, бо я не чув і не ба́чив (Грін.)]. |
| Вме́шиваться, вмеша́ться –
1) (быть вмешиваему, вмешану) вмі́шуватися, вміша́тися; домі́шуватися, доміша́тися. [Вино́ вмі́шується у во́ду; отру́ту вмі́шано в тру́нок]; 2) (вступаться в постороннее дело) втруча́тися, втру́титися до чо́го, уві́ що, встрява́ти, встря́ти (встря́нути), (о многих – повстрява́ти), вмика́тися (вми́куватися), ми́катися (несов. в.), вплу́туватися (плу́татися), вплу́татися, міша́тися, вміша́тися, вступа́тися, вступи́тися до чо́го-неб., у що. [Втруча́тися в розмо́ву. До всьо́го втруча́ється дід: і до свого́, і до чужо́го (Кониськ.). Всі вони́ туди́ повстрява́ли (Грін.). В спра́ви грошові́ ви не пови́нні плу́татися (Крим.). Стари́й ду́рень – ми́кається не в своє́ ді́ло (Неч.-Лев.). Не ду́же він умика́вся в господа́рство (Неч.-Лев.)]. • Вме́шиваться в разговор – плу́татися до розмо́ви (в розмо́ву), примо́витися (соверш. в.), пристава́ти до розмо́ви, впада́ти (впа́сти) в сло́во. • Вмеша́ться в толпу – втасува́тися між юрбу́. • Всюду он вмеша́ется, затешется – без ньо́го й вода́ ніде́ не освя́титься; де не посі́й, то вро́диться. |
| Возбужда́ть, возбуди́ть –
1) збу́джувати, буди́ти кого́, збуди́ти. См. Пробужда́ть; 2) звору́шувати кого́, що, зворуши́ти, розвору́шувати, розворуши́ти [Вино́ розворуши́ло обо́х (Неч.-Лев.)], дратува́ти, роздратува́ти кого́, що [Уся́ приро́да, пи́шна й зеле́на, дратува́ла мрі́ї в молодо́ї ді́вчини (Неч.-Лев.)], збу́джувати, буди́ти, сов. збуди́ти [Бу́дить пра́вий гнів (Сам.). Збу́джує соло́дкі почуття́], розбу́рхувати, розбу́рхати, збаламу́чувати, збаламу́тити, виклика́ти, ви́кликати. [Виклика́ти нена́висть] дражни́ти, здійма́ти, сов. зру́шити кого́, на що [Зру́шив їх на боротьбу́ (Єфр.)], підганя́ти (підго́нити), підігна́ти (кого́ до пра́ці). • -жда́ть, -ди́ть кого против кого – бу́рити [Бу́рити наро́д], обу́рювати, сов. обу́рити [Ду́же вже проти се́бе обу́рювала слухачі́в (Грінч.)], збу́рювати, збу́рити [Кого́ не збу́рював він проти се́бе (Грінч.)], підбу́рювати кого́ проти ко́го, чо́го і кого́ на ко́го, підбуря́ти, сов. підбу́рити [Підбу́рює люде́й проти шко́ли (Грінч.). Вони́ його́ підбуря́ли на Ту́рчина (Куліш). Хті́ли підбу́рити наро́д та перері́зати дворя́н (Доман.)], настру́нчувати, настру́нчити, настре́нчити кого́ проти ко́го [Не настру́нчуй дру́гих проти ме́не (Мирн.)], дратува́ти, підніма́ти кого́ на ко́го, на що [Вони́ протестува́ли проти у́нії і підніма́ли на не́ї міща́нство (Куліш)], піді[о]гріва́ти кого́ на ко́го [Ченці́ та попи́ люде́й на ля́хів іще бі́льше підогріва́ли (Куліш)]; (о полов. возбуждении) збу́джувати жагу́, жадо́бу, дрочи́ти, роздрочи́ти, ятри́ти, роз’ятри́ти, дратува́ти, роздратува́ти. • Возбужда́ть, -буди́ть охоту, желание в ком – заохо́чувати кого́ до чо́го, заохо́тити, підохо́чувати, підохо́тити. • -а́ть отвращение, омерзение – виклика́ти оги́ду, мерзи́ти (безл.). • -а́ть гнев – гніви́ти кого́, буди́ти в кім гнів. • -а́ть негодование в ком – обу́рювати, обу́рити кого́. • -а́ть чью-либо жизнен. энергию – підживля́ти, підживи́ти кого́. • Возбужда́ть, возбуди́ть вопрос, речь – підніма́ти (зніма́ти, пору́шувати) пита́ння, річ, сов. підня́ти (зня́ти, пору́шити) пита́ння, річ. • -да́ть, -ди́ть дело – пору́шувати (розпочина́ти, заво́дити) спра́ву, ді́ло, сов. пору́шити (розпоча́ти, заве́сти) спра́ву, ді́ло. • Возбужда́ть, -ди́ть сомнение, подозрение, удивление – виклика́ти (сов. ви́кликати) су́мнів, підо́зрі́ння, здивува́ння. |
| Возлива́ть, возли́ть – злива́ти, (і)зілля́ти (зіллю́, зіллє́ш). [Злива́є вино́ і олі́й на вого́нь (Л. Укр.)]. |
| Вре́дный – вадки́й, вадли́вий, шкідни́й, шкідли́вий. • Вре́дно – ва́дко, вадли́во, шкі[о]дли́во, ва́дить, шко́дить. [Вино́ мені́ не ва́дить]. |
| Вызу́живать. вы́зудить –
1) (пить, выпить с жадностью во́ду, вино́) виду́длювати, ви́дудлити, жлукта́ти, ви́жлуктати, ціди́ти, ви́цідити; 2) (на память) см. Зубри́ть, вы́зубрить. |
| Выси́живать, вы́сидеть –
1) сиді́ти, ви́сидіти, зси́діти. [Ві́сім місяці́в ви́сидів у в’язни́ці. Було́ всю ні́чку зси́дить, усе́ бухи́кає (Г. Барв.). Сиді́ли три дні та й ви́сиділи зли́дні]; 2) (цыплят) лупи́ти, ви́лупити. [Щоб кво́чки́ сіда́ли й лупи́ли курча́т. Усі́ я́йця квочки́ полупи́ли (Г. Барв.)]; 3) гна́ти, переганя́ти (вино́, смо́лу, дьо́готь), ви́гнати, кури́ти, ви́курити. Вы́сиженный – 1) ви́сиджений; 2) (о цыплёнке) ви́луплений; 3) пере́гнаний (вино́, смола́) ви́курений. |
| Вя́жущий – терпки́й, звязки́й. [Терпке́ вино́. Галу́н – звязки́й (Лобод.)]. |
| Двои́ть, удво́ить –
1) двої́ти, подво́ювати, подвої́ти; 2) двои́ть, два́ивать – подво́ювати; (пашню) перео́рювати; (покос) ота́ву коси́ти; (нитки) сука́ти нитки́ вдво́є; 3) переганя́ти (вино́, горі́лку). |
| Достига́ть, дости́гнуть, дости́чь –
1) наздоганя́ти; см. Настига́ть, насти́чь; 2) (добиваться чего стараньем) добува́ти, -ся, добу́ти, -ся, здобува́ти, -ся, здобу́ти, -ся, досяга́ти, досягти́ чого́, осяга́ти, осяг(ну́)ти́ що, дохо́дити, дійти́ чого́ и до чо́го, допевня́тися, допе́вни́тися, домага́тися, домогти́ся, доско́чити, докона́ти чого́, доп’ясти́ чого́, запобі́гти чого́. [Оце́ єди́ний спо́сіб здобу́тися націона́льної во́лі (Грінч.). Якби́ хоч пі́дступом добу́ти свого́. Ви досягли́ своє́ї мети́. Бажа́ла Оле́нка і собі́ дійти́ тако́го життя́ (Тесл.). Чого́ ти хоті́ла, того́ й запобі́гла (Чуб.). То чолові́к доско́чний: як напося́деться, то й доско́чить свого́. Боро́тимусь – і допевню́сь (Куліш). Чого́ схо́че, того́ й домо́жеться. Аби́ діп’я́ти свого́! (Коцюб.)]. • Дости́чь всего – осягти́ все, осягну́ти все. • -сти́чь славы, почестей – зажи́ти сла́ви, че́сти; 3) (куда, до чего) дохо́дити, дійти́ чого́, до чо́го, досяга́ти, досягти́, сяга́ти, сягну́ти, достава́ти, доста́ти чого́ и до чо́го. [Нія́кі зо́внішні вражі́ння не дохо́дили до йо́го. Со́нце сюди́ не досяга́ло (Крим.). Вино́ сягну́ло до полови́ни посу́дини (Коцюб.)]. • -сти́чь (глубокой) старости – дійти́ (дожи́ти) (ве́льми) старо́го ві́ку, (ве́льми) стари́х літ. • Дости́гнутый – здобу́тий, дося́гнений, ося́гнений. |
| Еле́й – олі́й (р. олі́ю) [Злива́є вино́ і олі́й на вого́нь (Л. Укр.)], оли́ва, (возвыш.) єле́й (р. -е́ю). [Єле́й поті́к у че́рево черне́че (Шевч.)]; (в церковн. обряд.) ми́ро, ма́сло. [Ма́слом собо́руватися]. |
| Жемчу́жный – (из жемчуга) перло́вий, (сходный с жемчугом) перли́[а́]стий. [Перло́ве нами́сто. Перли́сте вино́]. • -ный цвет – перли́[а́]стий ко́лір. • -ная болезнь – перли́ця, перли́ста хоро́ба. • -ные ловли – перло́ві ло́вища. |
| Жлу́ди (пики – масть в картах) – вино́ (мн. ви́на). |
| II. Занима́ться, заня́ться –
1) (быть занимаему) займа́тися, бу́ти зайня́тим. • Дом этот не -ма́ется постоем – цей буди́нок ві́льний від посто́ю; 2) займа́тися и заніма́тися, за(й)ня́тися; см. Загора́ться. • Заря -ется – на зорю́, на світ займа́ється, на світ благословля́ється; зоря́є; 3) чем (трудится) – роби́ти щось, бра́тися, узя́тися до чо́гось, ходи́ти, по́ратися, працюва́ти коло чо́го, удава́тися, уда́тися до чо́го, захо́дитися, заходи́тися коло чо́го, (мало употреб.) займа́тися, за(й)ня́тися коло чо́го, чим; (учиться) учи́тися. [Що він ро́бить у місте́чкові? – Гандлю́є. Бра́вся до нау́ки щи́ро (Грінч.). Вони́ коло цьо́го ді́ла хо́дять. Кра́ще вже сі́сти й щось роби́ти, коло ді́ла яко́гось по́ратися (Крим.). Узя́тися до торгі́влі. А коло нау́ки бага́то працю́є? (Крим.). Па́рубок вда́вся до чита́ння (Крим.). Взи́мку столяру́є (занимается плотничеством), а влі́тку у хліборо́бство вдає́ться (Г. Барв.). Вам до́бре: не займа́єтеся хліборо́бством, то й нема́ ніяко́ї перепо́ни (Звин.)]. • -ться какой-л. деятельностью, профессией, в смысле «состоять кем» в укр. яз. передается, через глаголы с окончан. -ува́ти, -юва́ти, напр.: -ться профессорской деятельностью – професорува́ти, ремесленной – ремісникува́ти, учительской – учителюва́ти, купеческой – крамарюва́ти, купцюва́ти и т. д. -ться политиканством – політикува́ти. • -ться виноградарством – ходи́ти коло виногра́ду; виноделием – вино́ роби́ти; звероловством – лови́ти зві́рів; овцеводством – коха́ти ві́вці, вівча́рити; огородничеством – ходи́ти, працюва́ти коло горо́дів, городникува́ти; птицеводством – коха́ти пти́цю; рыболовством – риба́лити; садоводством – ходи́ти коло садкі́в, коха́ти садки́; свиневодством – розво́дити свине́й; скотоводством – скота́рити, коха́ти худо́бу; хлебопашеством, земледелием – коло землі́, коло хлі́ба ходи́ти, хліборо́бити, рільни́чити, працюва́ти коло землі́; хозяйством – господарюва́ти; сельским хозяйством – працюва́ти, ходи́ти коло сільсько́го господа́рства. • -ма́ться, -ня́ться гончарством, кузнечеством, плотничеством, портняженьем, сапожничеством и т. д. – ганчарюва́ти, ковалюва́ти, столярува́ти, кравцюва́ти, шевцюва́ти и т. д., сов. взя́тися до ганчарюва́ння, до кова́льства, до столя́рства, до кравцюва́ння, до шевцюва́ння и т. д. -ться лечением, перепиской – лікува́ти, перепи́сувати, (на пиш. машинке) друкува́ти, сов. взя́тися (поча́ти, ста́ти) лікува́ти, перепи́сувати, взя́тися до лікува́ння, до перепи́сування. • -ться куплей, продажей чего – купува́ти, продава́ти що. • -ться сплетнями – плеска́ти, плітки́ розво́дити. • -ться доносами – вика́зувати на ко́го, доно́сити на ко́го, сов. ста́ти вика́зувати, доно́сити на ко́го. • -ться грабежом, воровством – грабува́ти, злодія́чити (злодіюва́ти, кра́сти). • -ться спекуляцией, контрабандой – спекулюва́ти, пачкарюва́ти. • -ться изучением, исследованием (изысканием) чего – студіюва́ти, дослі́джувати що, сов. узя́тися до студіюва́ння, до дослі́джування чого́. • -ться писанием стихов – віршува́ти. • -ться математикой, географией – а) (изучать) студіюва́ти матема́тику, геогра́фію; б) (учить) учи́ти матема́тику, геогра́фію. • -ться частными уроками – дава́ти прива́тні ле́кції. • -ться уроками (учить) – учи́ти ле́кції. • -ться чем (учиться) – учи́тися чого́. • -ня́лся историей – взя́вся учи́ти істо́рію, узя́вся до істо́рії. • -ться с кем – а) (учить кого) учи́ти, навча́ти кого́ чого́ (істо́рії, матема́тики); б) (совместно) учи́тися вку́пі (ра́зом) з ким. • -ться кем – а) (развлекать кого) забавля́ти кого́. • -ми́сь гостями – заба́в, поба́в го́сті (госте́й); б) заходи́тися коло ко́го. • Доктор -ня́лся больным, пациентом – лі́кар заходи́вся коло хо́рого, коло паціє́нта. • -ться едой, чтением (увлечься) – захо́плюватися, захопи́тися ї́жею, чита́нням. • -ться делом – працюва́ти. • -ться пустяками – марнува́ти час на дурни́ці. • -ться ничегонеделанием – справля́ти гу́льки, (сидя) си́дні, (лёжа) ле́жні. • -ться в учреждении – працюва́ти в устано́ві. • -ться в военном комиссариате – працюва́ти у військо́вому комісарія́ті. • Целый день -юсь чтением, шитьём, хозяйством и т. п. – уве́сь день чита́ю, ши́ю, хазяїну́ю, господарю́ю. • -ться своими делами – роби́ти свої́ спра́ви, пильнува́ти свої́х справ, по́ратися коло свої́х справ. • Ничем не -ться кроме… – нічо́го не роби́ти, опрі́ч…, нія́кої робо́ти не ма́ти, опрі́ч… • Нужно -маться – тре́ба працюва́ти, (учиться) учи́тися. • Мы -емся в школе с девяти до двух часов дня – ми учимо́сь у шко́лі з дев’я́тої до дру́гої годи́ни дня. • Давайте -мё́мся делом, пением, музыкой и т. д. – ну́мо до пра́ці, до спі́вів, до музи́ки. • -ться чем с любовью, ревностно – коха́тися в чо́му, упада́ти за чим. [Ду́же коха́вся в садівни́цтві. Ми почали́ вчи́тись од за́хідніх наро́дів, ні́мців, то-що, які са́ме тоді́ ду́же почали́ за нау́кою впада́ти (Єфр.)]. • -ться собой – чепури́тися, дба́ти про свою́ вро́ду. |
| Запре́т, Запре́та – заборо́на, зака́з (-зу), зарі́к (-ро́ку), (диал.) спрет (-ту). [Мохаме́дова заборо́на пи́ти вино́ (Крим.). Уся́кі репре́сії та цензу́рні заборо́ни (Єфр.). Ви́йшов зака́з, щоб не руба́ли лі́су (Прил. п.). Якби́ спрет ви́йшов ліси́ руба́ти (Лип. п.). Та зарі́к я положу́ тверди́й на всі ва́ші здобу́тки (Франко)]. • Накладывать, наложить -пре́т на имущество – наклада́ти, накла́сти заборо́ну на добро́ (майно́). • Наложение -та на имущество – наклада́ння заборо́ни на майно́. • Этот -пре́т уничтожен (отменён) – цю заборо́ну скасо́вано. • Священник под -том – свяще́ник під заборо́ною. |
| Зелё́ный –
1) (зелёного цвета) зеле́ний, я́рий [Я́ра ру́та]; 2) (незрелый, неспелый) зеле́ний, свидови́й, свидни́й, нести́глий, недости́глий, недоспі́лий. [Жи́то ще свидне́. Недости́глі я́блука]; 3) (молодой, неопытный) зеле́ний, ра́но зі́рваний, ро́зумом неді́йшлий. [Ото́й Нечи́пір ще рано зі́рваний (Борзенщ.)]. • -ным (в незрелом виде) – за́зелень, зеленце́м, на́дзелень, усви́д, на свид, у свиду́. [Обскубу́ть горо́х зеленце́м. Усви́д жа́ти жи́то]. • -ная краска – зеле́на фа́рба, зелі́[е́]нка, (диал.) дзеле́нка. • -ное мыло – зеле́не ми́ло. • -ная рвота – зеле́ні блюво́ти, зеленя́ва. • -ное стекло – зеле́не скло. • -ная неделя – клеча́льний ти́ждень. • -ные святки – зеле́ні свя́та, клеча́льна неді́ля. • -ные круги под глазами или в глазах – в оча́х (під очи́ма) чо́рно. • -ная, зелё́ненькая (три рубля) – троя́чка, три карбо́ванчики. • Зелено́ вино – горі́лочка ле́пська. • -ная гора (ранняя молодость), молодо-зе́лено – сами́й цвіт, а я́гід ніт. |
| Игла́, Иго́лка, Иго́лочка –
1) (швейная) го́лка, ум. го́лочка, (гал.) ігла́. [Мі́сячно, хоч голки́ збира́й (Номис)]. • -ла́ без ушка – про́торг и про́тір (-торга), про́дір (-дора), проте́рта го́лка, без(в)у́ха го́лка. [Моска́ль і про́торг проковтне́, та не вда́виться (Комар). Дала́ проте́рту го́лку ще й без жальця́ (Поділля)]. • -ла курносая, безносая – безно́са, кирпа́та го́лка, кирпаті́йка, го́лка без жала́, без жальця́, (диал. без жельця́), (насмешл.) безри́ла го́лка. [Ду́мав, що го́лку купи́в, а воно́ – кирпаті́йка. Це на база́рі так звуть го́лку безно́су (Київ)]. • -ла без нитки – го́ла го́лка. • -ла́ рогожная или кулевая – цига́нська го́лка, цига́нка. • Деревянная -ла́ для вязания сетей и т. п. – гли́ця, ум. гли́чка. [Як узя́в хло́пець гли́чку; по́ки ота́ман ді́рку залата́, то хло́пець три (Март.)]. • -ла вязальная чулочная (спица) – пруто́к, дро[і]то́к (-тка́). • Ушко -лы́ – (в)у́шко го́лки. • Вдеть нитку в -лку – втягти́, затягти́, заси́лити ни́тку в го́лку. • Платье с -чки – нові́сіньке убра́ння́; мов допі́ро від кравця́ прине́сене. • Одет как с -чки – вбра́ний як на весі́лля. • Сидеть как на -лках – як на те́рню сиді́ти, як на голка́х, як на шпичка́х, як на гра́ні, як на жару́ сиді́ти. • Вино пускает -лки – у вині́ ска́лки ска́чуть, бри́жі гра́ють, вино́ гра́є, і́скриться. • Острие -лы́ – жало́, жальце́, (диал. жело́, жельце́) го́лки; 2) (у животных) го́лка, ко́лька, колю́чка; 3) (на растениях) го́лка, колю́чка, шпи́чка, шпи́лька, шпича́к (-ка́), (шипы) те́рня (ср. р.) (на хвойных) шпи́лька, гли́ця, хвої́на, хвої́нка, (гал.) чати́на, (собир.) хво́я, (гал.) фо́я, голи́ння, (гал.) чати́ння. [Гори́ть моя́ доса́донька мов суха́я гли́ця (Л. Укр.)]; 4) -ла́ на здании – шпиль (-ля́), шпинь (-ня). • -ла горы – шпиль (-ля́); 5) Игла́-рыба – морська́ ігли́ця, зво́рлуч, си́кавка. |
| Игри́стый – пі́нистий, іскри́стий, шумли́вий. • -тое вино – іскри́сте вино́. |
| Искромё́тный – і[и]скри́стий, і[и]скряни́й, огневи́й, огни́стий, огнеме́тний. [Ви́гострю, ви́точу збро́ю іскри́сту (Л. Укр.). О́чі огневі́, огнеме́тні як спи́сом пройма́ють (М. Вовч.)]. • -ное вино – іскри́сте (огни́сте) вино́. • Бросать -ные взгляды – мета́ти огневи́ми очи́ма. |
| Ка́чество –
1) я́кість (-кости); (признак) прикме́та, прикме́тність; (достоинство) ва́ртість (-тости). [Психоло́гія займа́ється я́кістю вражі́нь (Франко). Га́рних я́костей у йо́го бі́льше, ніж нега́рних (Київ). Розмовля́ли про висо́кі душе́вні прикме́ти його́ (Коцюб.). Збі́рником свої́х пое́зій показа́в і свої́ га́рні прикме́ти, і хи́би (Єфр.). Для збі́льшення яко́ї-не́будь прикме́тности вжива́ється… (Н.-Лев.). Мора́ль його́ – непе́вної ва́ртости (Крим.)]. • -тво продукта – ґату́нок (-нку), я́кість, добро́тність, ва́ртість, си́ла чого́. [Сукно́ (вино́ и т. п.) га́рного ґату́нку. Бахму́тське залі́зо – не тако́ї си́ли, як сибі́рське (Звин.). Сукно́ – висо́кої ва́ртости (Крим.)]. • По -ву – я́кістю, ґату́нком, на я́кість, свої́ми прикме́тами, своє́ю добро́тністю, ва́ртістю, си́лою. • Заботиться не о -ве, а о количестве – дба́ти не про я́кість, а про кі́лькість; дба́ти не про те, яке́ воно́, а скі́льки його́. • В -ве кого, чего – за ко́го, за що, як(о) хто, як що. [Виклика́ють мене́ в суд за сві́дка (я́к сві́дка) (Київщ.). Моя́ скри́ня за стіл пра́вить (Г. Барв.)]; 2) (народное: недостаток) хи́ба. • За ним, кажись, никаких -честв нет – здає́ться, він нічи́м нега́рним не прикмі́чений. • От нея все -ва – від не́ї все ли́хо. |
| Кра́сный –
1) (о цвете) черво́ний, (поэт., устар.) черве́ний, черле́ний. [Черво́на кали́на. Черво́не вино́ (Гол.)]. • Ярко -ный – яскра́во-черво́ний, жи́во-черво́ний, при́кро-черво́ний. [Гу́би жи́во-черво́ні (Свидн.). Ху́стка така́ при́кро-черво́на, аж о́чім боляче́ диви́тися на не́ї (Харківщ.)]. • Тёмно -ный – вишне́вий, буряко́вий. • Кроваво -ный – крива́во-черво́ний, кро[и]ва́вий. • Золотисто -ный – черво́но-золоти́й. • Коричнево -ный – (о цвете глиняной посуды) червінько́вий (Вас.). • Окрашивать, окрасить чем-либо -ным – червони́ти, почервони́ти, зачервони́ти. [Кров червони́ла па́льці і стіка́ла на зе́млю (Коцюб.)]. • Окраситься чем-либо -ным – зачервоні́ти, почервони́тися. [Ру́ки почервони́лися ви́шнями (М. Грінч.)]. • Окрашенный -ным – почерво́нений, зачерво́нений. [Зачерво́нені твоє́ю кро́в’ю (Куліш)]. • -ное знамя – черво́ний пра́пор. • -ный цвет – черво́ний ко́лір (-льору). • -ная площадь – черво́ний майда́н, черво́на пло́ща. • -ная нить (иноск.) – черво́на ни́тка. • -ный петух – черво́ний пі́вень. • Пустить -ного петуха – пусти́ти черво́ного пі́вня, підпали́ти. • -ный (хвойный) лес – бір (р. бо́ру), шпилько́вий ліс. • -ная лоза, см. Краснота́л. • -ное дерево – черво́не де́рево, маго́нь (-го́ню). • -ная строка (в книге, рукописи) – нови́й рядо́к, абза́ц. • Начните с -ной строки – почні́ть з ново́го рядка́. • -ное яичко – кра́шанка, черво́не яє́чко; 2) (о политич. убежден., партиях) черво́ний. • -ная армия, гвардия – черво́на а́рмія, гва́рдія; 3) (красивый, прекрасный) кра́сний, (кратк. форма) кра́сен (-сна, -сне). [Сві́те мій я́сний, сві́те мій кра́сний, як на то́бі тя́жко жи́ти (Пісня). Ой рясна́, красна́ в лу́зі кали́на, а ще красні́ша у Петра́ дочка́ (Колядка). Я́сен та кра́сен світ мені́ став, як його́ покоха́ла (М. Вовч.)]. • -ная девица – кра́сна ді́вчина (ді́вка, па́нна), (в песнях и обрядах) кра́сна діви́ця. [На горо́ді верба́ ря́сна, а в хати́ні ді́вка кра́сна (Пісня). Зоря́-зоряни́ця, кра́сная діви́ця (Пісня)]. • -ный молодец – до́брий молоде́ць. [Гей чого́, хло́пці, до́брі моло́дці, чого́ смутні́-невесе́лі? (Пісня)]. • -ное лето – кра́сне лі́то. • -ное солнышко – ясне́ (кра́сне) со́нечко. • -ная горка – про́води́ (-ві́д и (реже) -дів), провідни́й ти́ждень. [Весі́лля бу́де на провідно́му ти́жні (М. Грінч.)]. • -ный поезд – весі́льний по́їзд. • -ные дни – ясні́ (кра́сні) дні, (переносно ещё) розко́ші (-шів). • Прошли мои -ные дни – мину́ли(ся) мої́ ясні́ дні, мину́ли(ся) мої́ розко́ші. • Чем твоя жизнь -на́? – чим твоє́ життя́ кра́сне (га́рне)? • Не -на́ моя жизнь – сумне́ (невесе́ле) моє́ життя́. • -ное словцо – до́теп (-пу), доте́пне, при́кладне сло́во. • Он так и сыпет -ными словцами – він так і си́пле до́тепами. • Прибавить для -ного словца – доки́нути, щоб дотепні́ш було́, прибреха́ти. • -ный двор – двір (р. дво́ру). • -ная изба – світли́ця. • -ный угол – по́куття (-ття), по́куть (-ті). • Сидеть в -ном углу – сиді́ти на по́кутті; (о женихе с невестой) сиді́ти на поса́ді. • -ное окно – поку́тнє́ вікно́. • -ное крыльцо – пере́дній ґа́нок (-нку). • -ный зверь – хутряни́й (смуха́тий) звір. • -ная рыба – безко́ста, хрящова́ ри́ба, білори́биця. • -ный товар – панськи́й крам, -ські́ мате́рії, мануфакту́рна крамина́. • -ный ряд – крамни́й ряд, торг мате́ріями, мануфакту́рні крамни́ці. • Не -на́ изба углами, -на́ пирогами – хоч нема́, де й сі́сти, аби́ було́ що з’ї́сти (Приказка). • Это -ная цена – це кра́сна ціна́ (найви́ща, найбі́льша ціна́). • Долг платежём -сен – лю́биш позича́ти, люби́ й віддава́ти; яке́ дав, таке́ взяв (Приказки); 4) -ный корень, бот. Anchusa officinalis L. – волови́к, воло́вий язи́к, медуни́ця, медуни́чник, красноко́рінь, рум’я́нка, рум’я́нчик. |
| Кре́пкий – (прочный: о ткани, постройке, дереве и т. п.) міцни́й, крі́пки́й, тривки́й, дебе́лий, креме́зни́й, крем’язни́й, (выносливый: о нервах, здоровьи) міцни́й, крі́пки́й, тривки́й. [Сукно́ таке́ міцне́, що й зно́су йому́ не бу́де (Київщ.). Потрі́бно насампере́д науко́вого знаря́ддя й тих тривки́х підва́лин, що дає́ позити́вне знаття́ (Єфр.). Тесля́р коли́сочку дебе́лу майстру́є в сі́нях (Шевч.). Ви́хор ста́не у крем’язни́х дубі́в колі́на гну́ти (Куліш). У ме́не здоро́в’я тривке́: ніко́ли не хворі́ю (Канівщ.). Сви́та ще кріпка́, ще о́сінь переходжу́ в їй (Київщ.)]. • -кое телосложение – міцна́ (ду́жа, креме́зна́) будо́ва ті́ла, міцна́ (ду́жа, креме́зна́) стату́ра в ко́го. [Будо́ва ті́ла міцна́, кремезна́ (Н.-Лев.)]. • Человек -кого сложения – люди́на міцно́ї (ду́жої, креме́зної) будо́ви (стату́ри), міцно́го (дебе́лого) скла́ду. • -кий человек – люди́на при здоро́в’ї, люди́на креме́зна́ (міцна́, крі́пка́, ду́жа, дебе́ла, міцноси́ла, заживна́). [Дід До́рош був стари́й, але ще кремезни́й чолові́к (Грінч.). Іще́ кріпки́й чума́к був (М. Вовч.). Гафі́йка стоя́ла міцна́, запа́лена со́нцем (Коцюб.). Там таки́й ще дебе́лий дід, що ї́сти не проси́тиме: сам собі́ заро́бить (Бердянщ.)]. • -кая фигура, -кие руки, ноги, плечи – міцна́ (кремезна́, дебе́ла, ду́жа, заживна́) по́стать, міцні́ (кремезні́, дебе́лі, ду́жі) ру́ки, но́ги, пле́чі. [Кру́гла, заживна́ по́стать (Л. Укр.)]. • Он ещё -пок на ногах – він ще міцни́й (тверди́й) на но́ги. • -кое здоровье – міцне́ здоро́в’я. • -кий ум – міцни́й (ду́жий) ро́зум. • -пок на ухо кто – недочува́є хто, глухе́нький, приглу́хуватий, туги́й на слу́хи хто. • -кий на язык – цупки́й на язи́к, мовчазни́й, мовчу́н (-на́). • -кий на деньги – скупи́й, тверди́й на гро́ші. • -кий в слове – держки́й на сло́во. • -кий сон – міцни́й (сильни́й, (провинц.) товсти́й) сон. [Натоми́вшися, спав тверди́м, міцни́м сном (М. Левиц.). Спить товсти́м сном (Рудч.)]. • -кий мороз, холод – цупки́й (лю́тий, си́льний) моро́з, холо́д. [Хо́лодом пові́яло цупки́м (Грінч.)]. • -кий снег, лёд – тверди́й (держки́й) сніг, лід. • -кий камень – тверди́й (міцни́й) ка́мінь. • -кий (о фруктах, плодах) – яде́рни́й. [Яде́рний огіро́к. Яде́рні я́блука – до́вго проле́жать (М. Грінч.)]. • -кая водка, вино, чай – міцна́ горі́лка, міцне́ вино́, міцни́й (густи́й) чай. • -кие напитки – міцні́ (п’я́ні) тру́нки. • -кий табак – міцни́й (лю́тий, сильни́й) тютю́н. • -кая стража – пи́льна (го́стра, сильна́) ва́рта, сторо́жа. [Повели́ його́ за го́строю ва́ртою (М. Грінч.)]. • -кое словцо – круте́ слівце́, (похабность) гниле́ сло́во. • -пок задним умом кто – по шко́ді му́дрий хто. [Лях му́дрий по шко́ді: як покра́ли ко́ні, став кінни́цю замика́ти (Приказка)]. • Думать -кую думу – ду́же (тя́жко, гли́боко) зами́слюватися про що, сильну́ ду́му ду́мати про що. • Довольно -кий – міцне́нький, кріп(к)е́нький, дебеле́нький. [П’яне́нький, а в нога́х таки́ кріпе́нький (Сніп). Ко́ник він кріпке́нький (Греб.)]. • Более -кий – міцні́ший, крі́пший, дебелі́ший, покрі́пший. [Бу́дем на нево́льників по́кріпші пу́та надіва́ти (Март.)]. • Очень -кий – міцне́нний, кріпе́нний, дебеле́нний. • Становиться, стать кре́пче – ду́жчати, поду́жчати, міцні́(ша)ти, по[з]міцні́ти, поміцні́шати, дебелі́шати, подебелі́шати, умоцьо́вуватися, умоцюва́тися, замоцюва́тися. [Мед (напиток) як до́вго посто́їть, то вмоцю́ється (Борзен.)]. |
| Кувши́н – глек (-ка и -ка́), гле́чик (-ка), (простой глиняный) гладу́ш (-ша), (кринка) гладу́щик (-ка), гладу́шка, (реже) глади́шка; (жбан) жбан (-ну), диал.: джбан, (д)збан, ж[з]ба́но́к (-нка́). [Марі́я вста́ла та й пішла́ з глеко́м по во́ду до крини́ці (Шевч.). Накри́й столи́, наси́п вино́ у гле́ки (Крим.). Гле́чиком води́ набра́в (Рудан.). Купи́ла гле́чик (гладу́щик, глади́шку) молока́ (Чернігівщ.) На столі́ стоя́ла гладу́шка з молоко́м (Звиног.)]. • Повадился -ши́н по воду ходить, там ему и голову сломить – до ча́су збан во́ду но́сить; по́ти ж[з]бан (глек) во́ду но́сить, по́ки ву́хо увірве́ться. |
| Лебедя́нка –
1) (хлебн. вино) лебедя́нка; 2) (охотн. дробь) шріт на лебеді́, лебедя́нка. |
| Лё́гкий и -гок –
1) ле́гки́й (-ка́, -ке́). [Паляни́ця легка́, до́бре ви́печена (Звин.)]. • -кий как перо легки́й як пір’ї́на, легки́й як пух. • -кий груз, багаж – легки́й ванта́ж, бага́ж. • -кий мусор, горн. – штиб (-бу). • -кая почва – легки́й ґрунт, перегні́й (-но́ю); пухка́ земля́. • Да будет ему земля -ка! (о покойнике) – хай йому́ земля́ перо́м! Неха́й йому́ земля́ легка́! Ле́гко йому́ лежа́ти, перо́м зе́млю держа́ти (Номис). • -кая кавалерия – легка́ кінно́та. • -кое войско – легке́ ві́йсько. • -кая атлетика – легка́ атле́тика. • -кое орудие – легка́ гарма́та. • -кое ружьё – легка́ рушни́ця; 2) (малый, незначительный слабый и т. п.) легки́й, леге́нький, невели́кий, невели́чкий, незначни́й. • -кая проседь – леге́нька сивина́. • С -кою проседью – сивува́тий, підси́вий, шпакува́тий. • -кие морщины – леге́нькі (неглибо́кі) змо́ршки. • -кий ветерок – леге́нький вітере́ць, (зефир) ле́гіт (-готу). [У віко́нце влива́ється ле́гіт майо́вий (Л. Укр.)]. • -кий порыв ветра – леге́нький по́дув (по́дих) ві́тру. • -кий дымок – леге́нький, ріде́нький димо́к (-мку́). • -кий морозец – леге́нький (невели́чкий, мале́нький) морозе́ць. • -кий туман, -кая тучка – легки́й (леге́нький) тума́н, легка́ (ріде́нька, прозо́ра) хма́рка. [Над доли́нами стої́ть си́зий, легки́й тума́н (Неч.-Лев.)]. • -кое наказание – неважка́ (легка́) ка́ра. • -кая вина – неважка́ прови́на. • -кий вздох, стон – леге́ньке зідха́ння, леге́нький сто́гін. • -кий смех послышался среди публики – ти́хий (леге́нький) сміх почу́вся серед пу́бліки. • -кая улыбка – леге́нька у́смішка. • -кий стук, шум – ти́хий сту́кіт (го́мін). • -кий сон – легки́й, некрі́пки́й сон. • У него -кий сон – він некрі́пко (нетве́рдо, чу́тко, чу́йно) спить. • -кое движение – легки́й (леге́нький, незначни́й) рух. • С -кою иронией – з легко́ю (леге́нькою) іро́нією. • На её лице вспыхнула -кая краска – обли́ччя в не́ї (їй) тро́хи зашарі́лося (спалахну́ло леге́ньким рум’я́нцем). • -кая поступь, -кий шаг – легка́ хода́. • -кий огонь – пові́льний (легки́й) ого́нь. • -кая боль, болезнь, простуда, усталость, рана – легки́й біль, легка́ хоро́ба (засту́да, вто́ма, ра́на). • -кий озноб, жар – легки́й (невели́чкий) моро́з (жар). • У него -кий озноб, жар – його́ тро́хи моро́зить, у йо́го мале́нький (невели́чкий) жар. • -кие роды – неважке́ (легке́) ро́диво, неважкі́ (легкі́) роди́ни (зап. поло́ги). • -кое лекарство – деліка́тні (м’які́) лі́ки. • Слабит -ко и нежно – проно́сить м’я́ко й деліка́тно. • -кие средства, меры – м’які́ за́соби (за́ходи). • -кий характер – м’яка́ (нетяжка́, несуво́ра, лагі́дна) вда́ча. • -кое сердце – м’яке́ се́рце. • -кий табак – легки́й (неміцни́й, па́нський) тютю́н. • -кое вино, пиво – неміцне́ (легке́) вино́, пи́во. • -кий раствор – неміцни́й ро́зчин. • -кий напиток – легки́й напі́й. • -кий запах – легки́й, тонки́й пах (дух). • -кие духи, ароматы – легкі́ (неміцні́) па́хощі; 3) (необременительный) легки́й, необтя́жливий, невтя́жливий, (о пище: удобоваримый) легкостра́вний, стравни́й. [Хліб глевки́й, на зу́би легки́й (Номис)]. • -кая должность, -кие обязанности – легка́ (невтя́жлива) поса́да, необтя́жливі обо́в’язки. • -кий труд – легка́ пра́ця, (осудительно) легки́й хліб. • Зарабатывать -ким трудом – заробля́ти легко́ю робо́тою, легкоби́том. [Сі́яти грі́шми, що заробля́в я легкоби́том (Кониськ.)]. • -кий хлеб – легки́й (незагорьо́ваний) хліб. • -кая жизнь – легке́ життя́, життя́ в доста́тках, в розко́шах, легки́й хліб. • Он привык к -кой жизни – він звик до легко́го життя́, до легко́го хлі́ба, він легкоби́том вік звікува́в (Кониськ.). • -кий обед, завтрак, ужин – легка́ (стравна́, деліка́тна) ї́жа, легка́ стра́ва, легки́й (деліка́тний) обі́д (сніда́нок), легка́ (деліка́тна) вече́ря; срвн. То́нкий. • -кая закуска – легка́ (леге́нька) пере́куска. • -кий воздух – легке́, рідке́ пові́тря; сві́же пові́тря; 4) (нетрудный) легки́й, неважки́й, (простой) про́стий, нему́дрий. • -кое дело – легка́ (нему́дра, неважка́) спра́ва (робо́та). • -кое ли дело! – ле́гко сказа́ти! то не жарт! • -кое для понимания изложение, доказательство – ви́клад, до́каз зрозумі́лий, (иногда) розу́мний. • -кая фраза, задача – легке́ ре́чення, завда́ння. • -кий слог – легка́ мо́ва. • Этот писатель отличается -ким слогом – у цьо́го письме́нника легка́ мо́ва, ви́дко легку́ мо́ву. • -кий стих – легки́й вірш. • -кий экзамен, -кое испытание – легки́й і́спит. • -кий танец – легки́й (неважки́й) та́нець (-нця). • Он упивался -ким успехом – він п’яні́в з легко́го у́спіху. • -кая добыча – легка́ здо́бич; 5) (весёлый) легки́й, леге́нький, весе́лий, (поверхностный) поверхо́вний, побі́жний, легкобі́жний, (ветреный) по́ле́гкий. • -кая жизнь – легке́ (безжу́рне) життя́. • -кая шутка – леге́нький жарт. • -кая радость, -кое настроение – безхма́рна ра́дість, безхма́рний на́стрій. • -кое отношение к своим обязанностям – легкова́ження свої́ми обо́в’язками. • -кое знакомство с чем-л., -кое понятие о чём-л. – побі́жне (поверхо́вне, поглибо́ке) знання́ чого́сь (спра́ви, пре́дмету), мала́ тя́ма в чому́сь. • -кий ум – неглибо́кий (легкобі́жний) ро́зум. • -кое увлечение – легкобі́жне (скоромину́ще, неглибо́ке) захо́плення. • Чувство женское -ко – жіно́че почуття́ по́легке (неглибо́ке, непості́йне). • -кий характер – неглибо́ка вда́ча; м’яка́ (ла́гі́дна) вда́ча. • -кий человек – неглибо́ка (легкоду́мна) люди́на, по́легка люди́на. • -кий взгляд на вещи – поверхо́вне (легкова́жне) ста́влення до справ. • -кое обращение в обществе – ві́льне, неви́мушене пово́дження в товари́стві. • С ним -ко́ и горе – з ним і ли́хо не страшне́. • -кие движения – легкі́, ві́льні (неви́мушені) ру́хи. • -кий голос – ві́льний (плавки́й) го́лос. • -кая музыка – легка́ (непова́жна) му́зи́ка. • -кое чтение, -кая литература – легке́ чита́ння, легка́ лекту́ра; (изящная) кра́сне письме́нство; (эротическ.) лекту́ра (письме́нство) про коха́ння, ероти́чна лекту́ра, ероти́чне письме́нство; 6) (легкомысленный, ветренный) по́легкий, легкова́жний, легкоду́мний. • -кого поведения девица – по́легка ді́вчина, ді́вчина легки́х зви́чаїв. • Искательница, любительница -ких приключений – охо́ча до легки́х романти́чних приго́д, охо́ча ле́гко поромансува́ти, романсо́ва аванту́рниця. • -кие нравы – по́легкі, ві́льні зви́чаї. • Пьеса, произведение, музыка -кого содержания, тона – п’є́са (твір, музи́ка) легко́го змі́сту, то́ну; 7) (быстрый, расторопный) легки́й, швидки́й, прудки́й, метки́й, жва́вий, мото́рний. [Ота́ смі́лива, метка́ Ка́тря (М. Вовч.). Жва́вий, як ри́бка в рі́чці (Номис)]. • -кий на ногу – швидки́й (прудки́й, легки́й) на но́ги. • -кий на под’ём – рухли́вий, ворушки́й. • -кий на ходу – (о машине) легки́й у робо́ті, (об экипаже колесн.) легки́й, розко́тистий, котю́чий, бігки́й, (о санях, лодке) легки́й, плавки́й; срвн. Легкохо́дный. [Легки́й чо́вен (Полт.)]. • -кий на кулак (драчливый) – битли́вий, швидки́й на кула́к (до бі́йки). • -кий на руку (удачливый) – легки́й на ру́ку. • С -кой руки – з легко́ї руки́. [З щи́рого се́рця та з легко́ї руки́ діду́сь дарува́в (Кониськ.)]. • Он -гок на руку – у йо́го легка́ рука́, він до́брий на почи́н. [Кароо́кий чолові́к – до́брий на почи́н (Мирг.)]. • Делать на -кую руку – роби́ти аби́як (на спіх, на швидку́ ру́ку, на швидку́ руч). • Работа на -кую руку – швидка́ робо́та. [Швидко́ї робо́ти ніхто́ не хва́лить (Номис)]. • -кий на слёзы – тонкосльо́зий, (сущ.) тонкослі́зка. • -кий на язык – а) язика́тий, слизькоязи́кий; б) говірки́й, балаку́чий, балакли́вий. • -гок на помине – про во́вка помо́вка, а вовк і в ха́ту (Приказка). • -кая кисть – легки́й пе́нзель (-зля); 8) (негромоздкий, стройный) легки́й, струнки́й. • -кая колокольня, беседка, колонна – легка́ (струнка́) дзвіни́ця, альта́нка, коло́на. • -кие украшения – легкі́ оздо́би. • Более -кий, наиболее -кий – ле́гший, найле́гший и т. д. [Але́ Оле́ся була́ ле́гша на ско́ки (Н.-Лев.)]. • Становиться более -ким, см. Легча́ть. • Довольно -кий – до́сить легки́й, леге́нький и т. д., см. Лё́гонький. |
| Лить, лива́ть –
1) ли́ти (н. вр. (і)ллю́, (і)ллє́ш, (і)ллє́, (і)ллємо́, (і)ллєте́, (і)ллю́ть и пров. лию́, лиє́ш, лию́ть; прош. лив, лила́, лило́, лили́; буд. ли́тиму: пов. н. лий), (зап.) (і)лля́ти (спрягается в н. вр. – а) как првдыдущ. глаг. и б) лля́ю, лля́єш; прош. лляв, лля́ла, лля́ло, лля́ли; буд. лля́тиму; пов. н. лляй), (наливать) си́пати (си́плю, -плеш), (выливать, изливать, проливать) вилива́ти, злива́ти, пролива́ти, точи́ти. [На́що в мо́ре во́ду лить, коли́ мо́ре по́вне? (Номис). Грай, кобза́рю! Лий, шинка́рю! (Шевч.). Отру́ту в ду́ші ллють (Франко). Але́ да́рмо лили́ во́ду в ре́шето дюра́ве (Рудан.). П’є коза́к та горі́лочку, а шинка́рочка си́пле (Гнід.). Сип борщу́! (Липовеч.). Сип горі́лку шви́дше! (Звин.). Іфіге́нія злива́є вино́ і олі́й на вого́нь (Л. Укр.). Точи́ти горі́лку з бари́льця (Н.-Лев.)]. • Лить кровь – ли́ти (точи́ти, пролива́ти, розлива́ти) кров. [Кров, як во́ду, то́чить (Шевч.)]. • Лить слёзы – ли́ти (лля́ти, пролива́ти, вилива́ти) сльо́зи, ли́ти (лля́ти, пролива́ти) слі́зьми́ (сльоза́ми). [Слі́зоньки ли́ти (Грінч. III). Під чужи́м ти́ном сльо́зи вилива́ть (Шевч.). Дрібни́ми сльоза́ми ллю (Гнід.). Пла́че, рида́є, дрібни́ми сльоза́ми пролива́є (Март.)]. • Лить воду на руки – злива́ти во́ду на ру́ки. • Река льёт струи свои в море – ріка́ ллє (вилива́є, несе́) свої́ хви́лі в мо́ре. • Цветы льют благовония – квітки́ ллють (то́чать, пуска́ють, випуска́ють) па́хощі, па́хнуть. • Лить через край – ли́ти (перелива́ти) через ві́нця. • Лить масло в огонь, перен. – долива́ти олі́ї до вогню́. • Лить под что – ли́ти (лля́ти) під що, підлива́ти що; 2) (отливать из как.-ниб. вещества) ли́ти, вилива́ти. • Лить медь, чугун – ли́ти мідь, чаву́н. • Лить пули, пушки, колокола, статуи, свечи – ли́ти, вилива́ти ку́лі, гарма́ти, дзво́ни, ста́туї, свічки́. • Лить колокола, пули (пускать утки) – дзвін вели́кий ли́ти (Номис), ку́лі ли́ти (Номис), брехуна́ дзвони́ти; см. Ко́локол 1. • Лить воск (гадая) – вилива́ти во́ском. • Курица льёт яйца – ку́рка несе́ ви́ливки, вилива́є я́йця; 3) (литься) ли́тися (зап. лля́тися), текти́, (с силой) бу́рити; см. Ли́ться 1. [Піт з ло́ба так і ллє́ться (Київщ.). Бу́рить, як з бари́ла (Сл. Гр.)]; 4) (о дожде) ли́ти, (зап.) лля́ти, (во всю, ливмя, хлестать) пі́рити, пі́жити, репі́жити, тю́жити, поро́ти, (пров.) чу́стрити, хво́стати. [Учо́ра ці́лий день лив дощ (Київщ.). Ото́ лля́є! (Брацлавщ.). А надво́рі дощ таки́й пі́рить (Основа). Дощ репі́жить (Брацлавщ.). Дощ так і по́ре (Сл. Гр.)]; Срв. Ли́вмя. • Начать лить – поча́ти ли́ти (пі́рити и т. д.), запі́рити, запі́жити, зарепі́жити. [Як почне́ пі́рити дощ, ни́тки сухо́ї не лиши́лось (Липовеч.). Дощ запі́жив, аж захлюща́в (Н.-Лев.)]. • Лить, как из ведра – ли́ти (зап. лля́ти), як (мов, немов) з відра́ (з лу́ба, з рукава́, з ко́но́вки), як відро́м, як з-під ри́нви. [Дощ тю́жить, немо́в з відра́ ллє (Кониськ.). Дощ іллє́, як з лу́ба (Номис)]. |
| Марсала́ (вино) – марса́ла (-ли). |
| II. Масть –
1) (цвет шерсти) масть (-ти). [Ко́ні гнідо́ї ма́сти нам не йдуть у ру́ку (Богодухівщ.). Ма́сти їй бог наділи́в тако́ї, що на все село́ не було́ тако́ї дру́гої: така́ яснополова́, аж жо́вта (Кониськ.)]. • Одной, одноцветной, ровной -ти – однома́стий. • Две лошади одной -ти – два ко́ні одніє́ї (одна́кової) ма́сти; 2) (в картах) масть (-ти). [До вся́кої ма́сти ко́зир (Номис)]. • Бубновая, пиковая, трефовая, червовая масть – дзвінко́ва, вино́ва, жиро́ва, чирво́ва масть или просто дзві́нка, вино́, жир (-ру), чи́рва. • Козырная масть – кози́рна масть; 3) (перен.) масть (-ти). • В, под масть – під масть. [Як держа́ти ко́ні під масть, то домови́к їх му́читиме (Звин.)]. • Подбирать под масть – добира́ти до ма́сти. |
| II. Медо́к (вино) – медо́к (-до́ка), медо́кське вино́. |
| Меша́ть, ме́шивать –
1) (перемешивать чем) міша́ти, (о жидкости ещё) калата́ти, колоти́ти що чим. [Міша́ла копи́сткою ро́зчин у діжі́ (Київщ.). Колоти́в (калата́в, міша́в) чай ло́жечкою, щоб шви́дше прохоло́в (М. Грінч.)]. • -ша́ть (дрова, угли) в печи – перегорта́ти (дро́ва, ого́нь, ву́гі́лля) в печі́. • -ша́ть карты – міша́ти, тасува́ти ка́рти. • -ша́ть масло – колоти́ти, би́ти, збива́ти ма́сло; 2) (смешивать) міша́ти, змі́шувати; (спутывать) плу́тати, пу́тати, сплу́тувати кого́, що. [Чуття́, котре́ пу́тає та міша́є пра́вильний хід розумо́вої маши́ни (Франко)]. • -ша́ть вино с водой – змі́шувати вино́ з водо́ю. • -ша́ть числа и события – міша́ти (змі́шувати, плу́тати, пу́тати) чи́сла і поді́ї; 3) (вмешивать) міша́ти, (впутывать) вплу́тувати кого́ у що. [Старо́го пса непристо́йно міша́ти в на́шу компа́нію (Куліш)]; 4) (двоить землю) перео́рювати, двої́ти (по́ле, ріллю́, ни́ву); 5) (кому, чему) заважа́ти, перебива́ти, перешкоджа́ти, бу́ти (става́ти) на (у) перешко́ді или на зава́ді, (диал.) перебаранча́ти, перечі́плювати, не́путити кому́, чому́ в чо́му, (останавливать) перепиня́ти кого́; срв. Поме́шивать 2. [Я вам тут не заважа́ю? (Звин.). Почу́в, що не змо́же ба́тька зарі́зати, – таки́ щось перебива́є (Крим.). Бу́де у вас своя́ кімна́та, ніхто́ вам не перешкоджа́тиме (Кониськ.). Йому́ й му́ха на зава́ді (Номис). Жі́нці перебаранча́є, злі́зти з во́за по́вність ті́ла (Н.-Лев.). Це мені́ не́путить ото́й Ула́с (Грінч.). Намі́рився вчини́ти те, що гада́в, але́ щось у душі́ його́ перепиня́ло (Крим.)]. • Не -а́йте мне работать – не заважа́йте (не перебива́йте, не перешкоджа́йте) мені́ працюва́ти. • Что нам -ет ехать? – а) що нам заважа́є (перешкоджа́є) ї́хати? б) (почему бы нам не ехать?) (а) чом-би нам не (по)ї́хати? • Не -ет, не -ло бы – не ва́дить, не зава́дить, не пошко́дить, не ва́дило-б, не зава́дило-б, не пошко́дило-б, (диал.) не не́путило-б. [Не ва́дить зроби́ти де́які ви́сновки (Єфр.). Воно́ не зава́дить тро́хи позбу́тися ілю́зій (Крим.). Зверта́тися до часі́в мину́лих ду́же не ва́дило-б і в на́ші часи́ (Доман.). Хо́ч-би й деся́тку дали́, то воно́ не не́путило-б (Миргородщ.)]. • Это не -ет знать – це не зава́дить, не зава́дило-б, не пошко́дило-б зна́ти. Ме́шанный – 1) мі́шаний, кала́таний, коло́чений, перего́ртаний, тасо́ваний, зби́ваний, перемі́шаний, сколо́чений, перего́рнутий и перего́рнений, стасо́ваний, зби́тий; 2) мі́шаний, змі́шаний и т. п. |
| Меша́ться, ме́шиваться –
1) (страд. з.) – а) міша́тися, (о жидкости ещё) калата́тися, колоти́тися; (о дровах в печи) перегорта́тися; (о картах) міша́тися, тасува́тися; бу́ти мі́шаним и т. п. Чай -тся ложечкой – чай міша́ють (розмі́шують, калата́ють, коло́тять ло́жечкою; б) (смешиваться) міша́тися, змі́шуватися; (спутываться) плу́татися, пу́татися, сплуту́ватися. • Вино -тся с водою – вино́ змі́шують з водо́ю; 2) (взаимн., возвр. з.) міша́тися; (путаться) плу́татися, пу́татися (сбиваться с речи) збива́тися. [Ми́слі його́ міша́ються (Франко). В голові́ мені́ міша́ється (М. Вовч.). Новобра́нці на му́штрі усе́ плу́талися (Сл. Ум.). Говори́в бага́то, та все яко́сь збива́вся (Сл. Ум.)]; 3) (во что) втруча́тися, плу́татися, вплу́туватися, міша́тися, встрява́ти, ми́катися, вмика́тися, вступа́тися до чо́го, у що; см. Вмешиваться 2. • Не -айтесь -не в своё дело, в чужие дела – не втруча́йтеся (не ми́кайтеся, не встрява́йте) не в своє́ ді́ло, в чужі́ спра́ви; не міша́йтесь між чужі́ ли́ка, (шутл.) не сунь (не со́вай) но́са до чужо́го про́са (Приказка); 4) -ться в уме – божево́лі́ти, зсува́тися (збива́тися) з глу́зду; 5) (о хлебах) – (желтеть) жовті́ти; (зреть) сти́гнути, достига́ти, доспіва́ти, дохо́дити; (цвести) квітува́ти, красува́тися. |
| Мозельве́йн – мозельва́йн (-ну), мо́зельське вино́, мо́зель (-лю). |
| Молодо́й –
1) молоди́й (в песнях также мо́лод). • -до-зелено – молоде́-зеле́не, молоде́-ро́зумом не ді́йшле. • -дой человек – молоди́й юна́к (-ка́), па́рубок (-бка), (фамил.) молодько́ (-ка́), молода́н (-на), молодя́к (-ка́), парубчи́на, козачи́на. [Наї́хали старости́, й молоди́к за ни́ми (Шевч.)]. • Скажите, пожалуйста, -до́й человек – скажі́ть, будь ла́ска, моло́дче (юна́че, пани́чу). • -дая женщина – молода́ жі́нка. • -дые люди – молоді́ лю́ди, лю́ди молодо́го ві́ку, молодя́та (-дя́т). • Побыть -ды́м (холостым) человеком – помолодикува́ти, молодико́м пожи́ти. • -дые годы, лета – молоді́ літа́, молоди́й вік, (поэт.) мо́лодощі (-щів и -щей). [І на́що літа́ молоді́ ма́рно по сві́ту розсіва́тимеш? (М. Вовч.). Не тра́тьмо наді́ї в літа́ молоді́ї (Л. Укр.)]. • В -ды́х летах, см. Мо́лодость (В -сти) и Ле́то 3. • Быть -ды́м, в -ды́х летах – бу́ти молоди́м, молоді́ти. [Мені́ вже само́тному та й не молоді́ти (Гліб.)]. • Дважды -до́му не бывать – дві́чі молоди́м не бу́ти, дві́чі не молоді́ти. • Он (был) моложе меня – він (був) моло́дший за ме́не (від ме́не, про́ти ме́не), ніж (як) я. • В нашей семье он был моло́же меня – у на́шій роди́ні (сім’ї́) він був підо мно́ю. [У батькі́в мої́х була́ вели́ка сім’я́: два бра́ти і сестра́ – ста́рші за ме́не, та ще підо мно́ю три сестри́ (Кониськ.)]. • Годами он старее меня, но по службе моло́же – на роки́ він ста́рший на (від, про́ти) ме́не, але́ на слу́жбі він підо мно́ю. • Самый -до́й – наймоло́дший, що-наймоло́дший. • -лод летами, да стар делами – ві́ком молоди́й, та ро́зумом стари́й; хоч і молоди́й ще, а старе́чий ро́зум ма́є (Номис). • Из -ды́х да ранний – мале́ курча́, та вже летю́че. • Умом -лод – ро́зумом неді́йшлий, хлоп’я́чого ро́зуму. • Он человек уже не -до́й – він чолові́к уже́ не молоди́й (лі́тній), не молодо́го (не пе́ршого) ві́ку, пова́жного ві́ку, не перво́літок (-тка). • Казаться (более) -ды́м, -до́ю, см. Мо́лодо. • -до́й месяц – молоди́к, нови́к, нова́к (-ка́), молоди́й (нови́й) мі́сяць. [Зійшо́в мі́сяць, ще й нови́к (Чуб. V)]. • -ды́е побеги (дерева) – молоді́ па́гони (па́гінки, па́рости, па́ростки), молоде́ па́гіння, па́молодь (-ди). • -до́е дерево (с неотверд. корой) – молоде́ (свидува́те) де́рево. • -до́е вино, пиво – молоде́ вино́, пи́во; 2) -до́й, -да́я, -ды́е (жених и невеста) – молоди́й, молода́, молоді́, молодя́та; срв. Молодожё́н. [Вік вам до́вгий і ро́зум до́брий, кра́сні молодя́та! (М. Вовч.)]. |
| Муска́т –
1) бот. Myristica fragnans Houtt. – мушка́т (-ту), мушка́тник (-ка и -ку); 2) (сорт винограда) мушка́т (-ту), мушкате́ля (-лі). -ка́т-люнель (вино) – мушка́т-люне́ль (-лю). |
| Мути́ться – каламу́титися, колоти́тися, с[за]каламу́чуватися, сколо́чуватися, збо́втуватися, бо́втатися, (редко) мути́тися; бу́ти каламу́ченим, коло́ченим и т. п. -тся вода, вино – вода́, вино́ каламу́титься. • -тся разум, рассудок – ро́зум міша́ється (запа́морочується). • -тся в голове – у голові́ заморо́чується, па́мороки відбива́є. • -тя́тся глаза – каламу́тяться о́чі; (тускнеют) притуха́ють (тьмяні́ють) о́чі. • -тся в глазах – в о́ча́х (в очу́) мі́ниться (темні́є). • -тся народ – коло́титься наро́д, наро́д хвилю́ється (баламу́титься). |
| Мя́гкий – м’яки́й; (кроткий) ла́гі́дний, (смирный) пло́хи́й, (покладистый) поту́льний, (рыхлый) пухки́й, (пушистый) пухна́тий. [Я таки́й як хліб м’яки́й (Номис). Усадови́в їх на сму́хах м’яки́х (Потебня). Учо́ра ду́же холодно́ бу́ло, а тепе́р м’яки́й ві́тер (Кам’янеч.). До́бра лагі́дна вда́ча (Г. Барв.). Лагі́дна заду́млива о́сінь (Черкас.). У не́ї чолові́к плохи́й (Мирг.). Вда́ча у йо́го поту́льна була́, – приголу́б його́ ласка́вим сло́вом, на́че віск той розта́не (Кониськ.). Пухка́ паляни́ця, хоч губа́ми їж (Харк.). Земля́ пухка́ (Г. Барв.)]. • -кая лошадь – пло́хи́й кінь. • -кая рухлядь (пушной товар) – хутри́на (Роменщ.). • -кое железо – м’яке́ (неламке́) залі́зо. • -кий чугун – м’яки́й (некрихки́й) чаву́н. • -кое вино – м’яке́ (неви́тримане) вино́. • -кая вода – м’яка́ (милка́) вода́. • Более -кий – м’я́кший; лагідні́ший. • Делать, сделать -ким – роби́ти, зроби́ти м’яки́м, м’якши́ти, з[по]м’якши́ти. • Делаться -ким – роби́тися м’яки́м, м’я́кнути, лагідні́ти. [Його́ ри́си м’я́кли, лагідні́ли (Франко)]. • Сделавшийся -ким – зм’я́клий, злагідні́лий. • Делаться, сделаться более -ким – м’я́кшати, пом’я́кшати, м’якші́ти, пом’якші́ти, зм’якші́ти, лагідні́шати, полагідні́шати; срв. Смягча́ться. [Залі́зо в огні́ мя́кшає (Драгом.). Ма́ти одра́зу пом’я́кшала до ме́не (Крим.). Тре́ба поли́ти, щоб зм’якші́ла земля́ (Вовч.). Уже́ тепе́р старшина́ зм’якші́в (Звягельщ.)]. |
| Наполы́нивать, наполы́нить вино – насто́ювати, насто́яти горі́лку на полину́. |
| Наси́живать, насиде́ть –
1) (долго сидеть на чём-л.) наси́джувати, наси́діти що, на чо́му. • -де́ть место – наси́діти (опис. нагрі́ти) мі́сце. • Блохи -де́ли бельё – бло́хи засліди́ли біли́зну; 2) (о птицах: сидя на яйцах) виси́джувати, ви́сидіти, (о мног.) повиси́джувати що. [Кво́чка ви́сиділа курча́та (Сл. Ум.)]; 3) (наживать сиденьем) наси́джувати, наси́діти, виси́джувати, ви́сидіти що. [День-у-де́нь сиді́в за робо́тою, то й наси́дів почечу́й (Сл. Ум.). Сиді́ли три дні, та й ви́сиділи зли́дні (Номис)]; 4) (выкуривать вино, смолу, дёготь) вику́рювати, гна́ти що, ви́курити, наку́рювати, накури́ти, ви́гнати, нагна́ти чого́. Наси́женный – 1) наси́джений. -ное место, см. Ме́сто 3; 2) ви́сиджений, повиси́джуваний; (о яйце) заси́джений. [Цього́ яйця́ не варі́ть: воно́ заси́джене (Звин.)]; 3) наси́джений, ви́сиджений; 4) ви́курений, наку́рений. -ться – 1) (стр. з.) наси́джуватися, бу́ти наси́джуваним, наси́дженим и т. п.; 2) (вдоволь) наси́джуватися, наси́дітися, виси́джуватися, ви́сидітися. [Коло не́ї не наси́диться (Мил.). Неха́й ви́сидиться (Сл. Гр.)]. |
| Наслажда́ться, наслади́ться чем – ті́шитися, наті́шитися, утіша́тися, навтіша́тися, розкошува́ти, порозкошува́ти, розкошува́тися, нарозкошува́тися чим и з чо́го, вті́хи (насоло́ди, ро́зко́ши и розко́шів) зазнава́ти, зазна́ти з чо́го, коха́тися в чо́му, насоло́джуватися, насолоди́тися з чо́го и чим, усолоди́тися чим, (преимущ. о зрительн. впечатл.) милува́ти(ся), любува́тися чим, в чо́му и з чо́го, (преимущ. о вкусовых ощущениях) смакува́ти що, насмакува́ти чого́, ла́сувати(ся), пола́сувати з чо́го и чим, (упиваться) упива́тися, упи́тися чим. [Душа́ його́ життє́вою гармо́нією ті́шиться що-найповні́ше (Крим.). Чи до́вго-ж ті́шився він тим ща́стям? (Коцюб.). Втіша́юся письме́нство та музи́кою (Крим.). Не дала́ форту́на навтіша́тись (Куліш). О, живі́те, коха́йтеся, пе́рвістки зрива́йте, розкошу́йте, танцю́йте, вино́ налива́йте! (Л. Укр.). Всіх бі́льше розкошува́ла не́ю (о́перою) «молода́ княги́ня» (Куліш). Розкошу́ючи після́ смачно́го обі́ду, спокі́йно пи́хкав цига́ркою (Грінч.). Обі́дав шви́дко, не смаку́ючи та не розкошу́ючись (Франко). Нарозкошува́вся я за свій вік і коха́нням і всіма́ вті́хами життьови́ми (М. Грінч.). Не мо́жу, як ви, коха́тися в цій ме́ртвій приро́ді (Грінч.). Моє́ життя́ склада́ється з то́го, що я насоло́джуюся нау́кою та пое́зією (Крим.). Ула́комимось, усолодимо́сь (я́годами) доне́хочу (М. Вовч.). Він (Котляре́вський) милу́ється в о́писах оціє́ї живо́тної сторони́, малю́ючи здебі́льшого пия́цтво, розпу́сту та чва́ри (Рада). Ніхто́ не міг любува́тися ві́льними думка́ми, бо його́ жда́ла ка́ра (Павлик). Я смакува́в нау́ку (Крим.). Ми й сами́ всього́ того́ дово́лі поначи́тувались і насмакува́лись (Куліш). Пан ла́сував з перева́ги своє́ї над убо́гим чолові́ком (Куліш). Ласу́йся, мов чи́стим ме́дом, соло́дкою росо́ю сну (Куліш). Хоті́в до́вше пола́сувати і поча́в крути́ти бу́блик у рука́х, ню́хати, як він па́хне (Грінч.). Лежа́в у холодку́ під де́ревом, упива́ючися сві́жим запашни́м пові́трям (Грінч.)]. • -ди́ться жизнью – наті́шитися життя́м (з життя́), (диал.) нажи́тися. [Ці́ле лі́то така́ га́рна пого́да, – мо́жна нажи́тись! (Звин.)]. |
| Недопива́ть, недопи́ть –
1) (недосыта пить) недопива́ти, недопи́ти. [Чи я перепи́в, чи я недопи́в? (Київщ.)]; 2) что – недопива́ти, недопи́ти що, чого. • Недо́пи́тый – недопи́тий. [Недопи́те вино́ (Грінч.)]. |
| Немо́й и Нем –
1) (лишённый речи и перен.) німи́й, (ласк. німе́нький), безмо́вний, (стар. безмо́вий, немо́вний), без’язи́кий; срв. Бесслове́сный, Безгла́сный. [Він німи́й, як твари́на (Луб.). Ді́вчинка допомага́ла свої́й глухі́й і німі́й ба́бі (Михайлич.). Кіно́ німе́, звукове́ та говорю́ще (Пр. Правда). Поділю́ся мої́ми сльоза́ми, та не з бра́том, не з сестро́ю, – з німи́ми стіна́ми (Шевч.). Ой по́стіль біле́нька, а стіна́ німе́нька (Чуб. V). Нічо́го не мо́вить, як мрець безмо́вний (Г. Барв.). Син його́ недо́росток безмо́вий (Куліш). Твари́на немо́вна (Київщ.). І всі уря́д постава́ли, на́че без’язи́кі (Шевч.). Шевче́нко, ви́йшовши ди́вом яки́мсь із тії́ темно́ти прито́птаної, похи́лої, без’язи́кої (Основа 1861)]. • -мая азбука – німа́ абе́тка. • -мо́е вино – німе́ (ме́ртве) вино́. • -мо́й восторг – німи́й за́хват. [Уве́сь звору́шений, у за́хваті німі́м (Вороний)]. • -ма́я карта – німа́ (сліпа́) ма́па (ка́рта). • -мо́й приказ – німи́й нака́з. [Такі́, щоб зрозумі́ть німи́й нака́з умі́ли (Грінч.)]. • -ма́я скорбь – німа́ ту́га (скорбо́та). [Де поді́лися ви, голосні́ї слова́, що без вас моя́ ту́га німа́? (Л. Укр.)]. • -мо́й страх, упрёк – німи́й страх, до́кір. [Німи́й страх диви́вся на не́ї вели́кими як те́мрява очи́ма (Грінч.). Дале́ко десь з німи́м доко́ром в тій хви́лі зга́дуєш мене́? (Франко)]. • -мо́й человек – німи́й (-мо́го); срв. Немты́рь. [Глухо́го та німо́го спра́ви не допита́єшся (Номис)]. • -ма́я женщина – німа́ (-мо́ї), (редко) ні́мка, німке́ня. • -мы́е люди – німі́ (-ми́х) (лю́ди), (соб.) німо́та. • Быть -мы́м – бу́ти німи́м, німува́ти; срв. Немо́тствовать. • Делаться -мы́м – става́ти німи́м, німі́ти; срв. Неме́ть. • Стать -мы́м – ста́ти німи́м, онімі́ти, занімі́ти, знімі́ти, (о мног.) понімі́ти; срв. Онеме́ть. [Чому́-ж уста́ не занімі́ли? (Вороний). Мов понімі́ли всі (Мирний)]. • Сделать -мы́м – оніми́ти, зніми́ти. [Сам не оглу́х, други́х не оніми́в (Боровик.)]. • Он глух и нем к просьбам – він глухи́й і німи́й на проха́ння (до проха́ннів); 2) (утративший чувствительность) зате́рплий, оте́рплий, замлі́лий, (о мног.) поте́рплий, помлі́лий; 3) неголосни́й, недзвінки́й. • -мо́й колокол – неголосни́й (глухи́й) дзвін. |
| Неподде́льный – непідро́блений, не(з)фальшо́ваний, нефальши́вий, (непритворный) невда́ваний, нелука́вий, (истинный) спра́вжній, правди́вий, справде́шній, (чистый) щи́рий, (сильнее) су́то-щи́рий. [З непідро́бленим здивува́нням (Крим.). Му́жність правди́ва (Грінч.). Щи́ре зо́лото (Полт.). Це не ка́зка, а щи́рая пра́вда (Чуб. II)]. • -ное вино – непідро́блене (натура́льне) вино́. |
| Низлива́ть, низли́ть – злива́ти, зли́ти и (зап.) зілля́ти, вилива́ти, ви́лити и (зап.) ви́лляти, пролива́ти, проли́ти и (зап.) пролля́ти що на що. [Злива́є вино́ і олі́й на вого́нь (Л. Укр.). Кана́л вибри́зкував водоспа́дом струмкі́в, вилива́ючи за́йву во́ду в глибі́нь прова́лля (Країна Сліпих)]. |
| Ничего́ –
1) мест., см. Ничто́; 2) нрч. – а) (сносно) нічо́го, (не плохо) не пога́но, не зле. [Якби́ сама́ (ги́нула), ще-б нічо́го, а то й стара́ ма́ти… му́сить погиба́ти (Шевч.)]. «Каковы дела?» – «-го» – «Як спра́ви?» – «Нічо́го (собі́).» Он ведёт себя -го́ – він нічо́го собі́ (не пога́но, не зле) пово́диться. • Это вино -го́ – це вино́ нічо́го собі́ (нічоге́ньке, нічоге́ньке собі́). • -го́ себе – нічо́го собі́, нічоге́нько, нівро́ку, (прлг.) нічоге́нький (собі́). [Озимина́ нічоге́нько пока́зує (Коцюб.). Ач яке́ (немовля́), – нівро́ку! (Шевч.). Дочка́ у йо́го нічоге́нька собі́ ді́вчина була́ (Гуманщ.)]; б) (пустяки) дарма́, пусте́, дурни́ця. [«Це дале́ко?» – «Дарма́!» (Грінч.). Дарма́, ді́тки, потерпі́ть ще (Загірня). Ну, це – дарма́, це про́йде (Гр. Григор.)]; в) дарма́, ба́йдуже; см. Нипочё́м 2. |
| Нюи́ (вино) – нюї́ (нескл.). |
| Окре́пнуть –
1) (набраться силы) зміцні́ти, покрі́пшати, скрі́пнути, поду́жчати, зрости́ на си́лах, покремезні́шати, уматер(н)і́ти; 2) (стать крепче, острее) зміцні́ти, покрі́пшати, поміцні́шати. • Вино и мёд -пли от долгой лёжки – вино́ й мед зміцні́ли (покрі́пшали) від [з] до́вгого лежа́ння; 3) (после болезни) поду́жчати, поздорові́ти, поздоро́вшати, осте́рбати, осте́рбнути, піджи́ти, ви́ходитися, ободяри́тися, окли́гати; 4) (отвердеть) стверді́ти, стве́рднути, стужа́віти. [Сніг стве́рднув. Грязю́ка стужа́віла]. См. Отвердева́ть. • Окре́плый (окре́пший) – зміцні́лий, скрі́плий, уматер(н)і́лий; поздорові́лий; стверді́лий, стужа́вілий. Оттенки см. Окре́пнуть. |
| Отли́чный –
1) (разный) відмі́нний, відмі́тний від чо́го чим, опрі́чний від чо́го. • Этот предмет -ли́чен от других своим видом – ця річ відмі́нна від и́нших свої́м ви́глядом (що-до сво́го ви́гляду); 2) (превосходный) чудо́вий, ду́же га́рний, прега́рний, ва́жний, добря́чий, до́брий, добре́нний, (с виду) кра́сний. [Кра́сна карто́пля. Кра́сний торг (торговля). Ва́жний, добре́нний ове́с. До́брі ко́ні. Добря́че вино́]. • -ный музыкант – чудо́вий (ду́же га́рний) музи́ка. • -ный человек – чудо́ва, ду́же га́рна люди́на. • -ные дарования – чудо́ві зда́тності, чудо́ва, прега́рна кебе́та. • -нейшим образом – любі́сінько. |
| От’ё́мный – вибо́рний, ви́браний. • -ный товар – вибо́рний (найлі́пший) крам. • -ное вино – найлі́пше вино́. • -ный лес – окре́мий ліс, ото́чений поля́ми. • -ный вор – очайду́шний зло́дій. |
| Па́губа –
1) (гибель) згу́ба, загу́ба, погу́ба, поги́біль (-ели), заги́н (-ну), па́губа. [Вино́ розу́мним на ра́дість, на згу́бу дурно́му]. См. Ги́бель. • Излишества – -ба для здоровья – ро́зкіш – згу́ба здоро́в’ю; 2) (утрата) згу́ба, загу́ба, утра́та, стра́та; 3) см. Мор; 4) см. Беда́, Бе́дствие. |
| Пе́ниться – шумува́ти, пі́нити, пі́нитися. [Вино́ шуму́є. Вода́ пі́нить та шуми́ть (Мирн.). Пи́во пі́нилось (Коц.)]. • Пе́нящийся – шу́мний. |
| Пе́нный – пі́нний, пі́нявий. -ное вино, см. Пе́нник. |
| Перека́чивать, -ся, перекача́ть, -ся –
1) (воду, вино и т. п. насосом) перека́чувати, -ся, перекача́ти, -ся, перепомпо́вувати, -ся, перепомпува́ти, -ся; 2) (всех на качелях) сов. перегойда́ти, -ся, переколиха́ти, -ся. |
| Пи́ки (масть в картах) – вино́, мн. ви́на. [Ко́зирі не йду́ть, а саме́ вино́]. • Играть в -ках – гра́ти на ви́нах. • Выйти в -ку – піти́ з вина́. |
| Пи́ковый – вино́вий. • -вая масть – вино́ва масть. • -вая карта – вині́вка, вино́. |
| Пи́ться – пи́тися. [Ой, не п’є́ться горі́лочка не п’ю́ться меди́]. • Легко пьё́тся – дає́ться пи́ти. • Во Франции пьё́тся вино, в Германии – пиво – у Фра́нції вино́ п’ють, а в Німе́ччині – пи́во. |
| Полуга́рный. -ное вино – недога́р, ви́палки. |
| Получа́ть, получи́ть – оде́ржувати, оде́ржати (реже отри́мувати, отри́мати), дістава́ти, діста́ти, відбира́ти, відібра́ти, здобува́ти, здобу́ти що, здобува́тися, здобу́тися на що, бра́ти, побира́ти, ма́ти що, прийма́ти, при(й)ня́ти що, осяг(ну́)ти що и чого́, (достигнуть чего) доступи́ти, доско́чити чого́, (о мн.) пооде́ржувати, поотри́мувати и т. д. [Ко́жний, хто про́сить, оде́ржує (Єв.). І все, чого́ попро́сите в моли́тві з ві́рою, діста́нете (Єв.). І от діста́в, чого́ хоті́в, чого́ душа́ його́ бажа́ла (Рудан.). А молоди́й, веселе́нький, що доста́в свого́, йде ва́жно (Квіт.). Кай Лю́цій сві́дчить ра́нами свої́ми, що́ він здобу́в, вою́ючи за Рим (Куліш). Блаже́нні ти́хії, бо вони́ ося́гнуть зе́млю (Єв.)]. • -чи́ть письмо, деньги – оде́ржати (діста́ти, відібра́ти) листа́, гро́ші. • Он -ча́ет большое жалованье, большие деньги – він здобува́є (дістає́, ма́є, бере́, побира́є) вели́ку платню́, вели́кі гро́ші. [Наня́вся до па́на, бере́ по п’ять рублі́в на мі́сяць (Харк.)]. • -чи́ть деньги по ассигновке, по чеку – оде́ржати гро́ші на асигна́ту, на чек. • -чи́ть что-л. в руки – при(й)ня́ти до рук. • -ча́й, -ча́йте деньги – прийма́й, прийма́йте (бери́, бері́ть) гро́ші. • Этот купец -ча́ет материи из-за границы – цей кра́мар дістає́ (здобува́є, відбира́є) мате́рії з-за кордо́ну. • Он -чи́л всё, что требовал – він діста́в (здобу́в, відібра́в) усе́, чого́ вимага́в. • -чи́ть обратно, -чи́ть назад – оде́ржати (відібра́ти) наза́д. • -чи́ть ответ, весть, известия о чём – діста́ти (відібра́ти) ві́дповідь, зві́стку, відо́мості за (про) що. • -чи́ть отказ – зустрі́(ну)ти відмо́ву, не діста́ти (не здобу́ти) зго́ди, (шутл.) діста́ти відкоша́, (с)пійма́ти (вхопи́ти, з’ї́сти) о́близня. • -чи́ть приказ – здобу́ти (діста́ти) нака́з. • -чи́ть разрешение, свидетельство – діста́ти (здобу́ти) до́звіл, по́свідку (посві́дчення). • -чи́ть место, должность, назначение – діста́ти слу́жбу, поса́ду, призна́чення. • -чи́ть стипендию – діста́ти стипе́ндію. • -чи́ть наследство, -чи́ть что-л. в наследство – діста́ти (відібра́ти) спа́дщину, спа́док, діста́ти (відібра́ти, здобу́ти, прийня́ти) у спа́дку що, в спа́дщину що, оді́дичити що. • -чить помощь – діста́ти, здобу́ти допомо́гу (по́міч). • -чать образование, воспитание – здобува́ти осві́ту, вихова́ння, побира́ти нау́ку, осві́чуватися, вихо́вуватися. • -чи́ть высшее образование – здобу́ти ви́щу осві́ту. • -чи́ть награду, премию, похвальный отзыв – діста́ти (здобу́ти) нагоро́ду, пре́мію, хва́льного при́суду. • -чи́ть выговор, замечание – діста́ти нага́ну, дога́ну. • -чи́ть наказание, -чи́ть должное – прийня́ти ка́ру, прийня́ти (відібра́ти) нале́жне. • -ча́ть телесные наказания (розги, линейки и т. п.) – дістава́ти в шку́ру. • -чи́ть по физиономии – діста́ти в лице́, (вульг.) зла́пати (з’ї́сти) ля́паса. • -чи́ть фигу – з’ї́сти ду́лю, бі́са з’ї́сти, лизну́ти ши́лом па́токи. • -чать впечатления извне – оде́ржувати, дістава́ти, здобува́ти, (с)прийма́ти вражі́ння зо́кола. • -чи́ть от чего пользу – ко́ристь узя́ти з чо́го. • -чи́ть прибыль от чего-нибудь – прибу́ток узя́ти з чо́го и на чо́му. • Я -чи́л большой барыш от этого дела – я узя́в вели́кий бари́ш з цьо́го ді́ла, на цьо́му ді́лі. • Казна -чи́т от этого миллион – скарб ма́тиме (ві́зьме) з цьо́го (на цьо́му) мільйо́н, заро́бить на цьо́му мільйо́н. • -чи́ть убыток от спекуляции – поне́сти шко́ду від спекуля́ції, на спекуля́ції. • -чи́ть возможность – діста́ти спромо́гу, спромогти́сь на що, здобу́тися на що. • -чи́ть дар речи – діста́ти мо́ву. [Він ві́рить, що велико́дної но́чи вся́ка німина́ дістає́ мо́ву Єфр.)]. • -чи́ть повреждение – зазна́ти ушко́дження. • -чи́ть вечное блаженство – добу́тися, доступи́ти ві́чного раюва́ння, осягну́ти ві́чного раюва́ння, здобу́тися на ві́чне раюва́ння. [Всім проща́й, і проще́ння досту́пиш (Франко)]. • Дело -чи́ло огласку – спра́ва набула́ ро́зголосу, була́ розголо́шена. • Это вино -чи́ло неприятный вкус – це вино́ набуло́ неприє́много смаку́. • -ча́ть форму чего-л. – набира́ти фо́рми чого́. • -чи́ть насморк, лихорадку – захопи́ти не́жить, пропа́сницю. • Получа́емый – оде́ржуваний, отри́муваний, відби́раний, здобу́ваний и т. д. Полу́ченный – оде́ржаний, отри́маний, віді́браний, здобу́тий и т. д. -ный опыт – набу́тий до́свід. • Налоги, подати, которые не могут быть -чены – пода́тки, о́платки, що їх не мо́жна повиправля́ти (посправля́ти), невипра́вні пода́тки, о́платки. |
| Поро́г –
1) порі́г (-ро́га), ум. порі́жок, порі́жечок (-чка). [Довбиши́ха одчини́ла сіне́шні две́рі й ста́ла на поро́зі (Н.-Лев.)]. • Стоять у -га вечности – край дові́чности стоя́ти (Грінч.). • Стоять у -га – стоя́ти в поро́гах, край поро́га, коло поро́га. [П’ють у ку́ма мед-вино́, а ми в поро́гах стоїмо́ (Грінч.)]; 2) (на реке) порі́г (-ро́га), (на Днестре и Буге) броя́к (-яка́), (в Галиции) гук, ско́ки (мн.); срв. Перебо́р 2, Перека́т. [Оди́н порі́г із свої́ми спа́динами займа́є вздовж Дніпра́ з верству́ (Куліш). Досві́дчений керма́нич зна всі ско́ки у воді́, о які́ розби́тися мо́же дара́ба (Шух.)]. • Днепровские -ги – Дніпро́ві поро́ги; 3) (горн.: уступ) спа́дина, при́пічок (-чка). |
| Порыва́ть, порва́ть –
1) рва́ти, порва́ти, (ткань, бумагу и т. п.) де́рти, поде́рти, дра́ти, подра́ти, роздира́ти, розде́рти, розідра́ти, (о мн.) пороздира́ти що. [Порве́ нове́ вино́ бурдюки́ (Єв. Л.). Не пійма́в я нічо́го і не́від поде́р (Л. Укр.)]; 2) (рвать время от времени) рва́ти ча́сом, посми́кувати, (некоторое время) порва́ти, посми́кати, (долго) попорва́ти, попосми́кати; 3) (о душевном порыве, безлично) порива́ти, порва́ти, помика́ти до чо́го. [Ви́дно ха́ту, ви́дно гру́шу, – туди́ мою́ що-ве́чора порива́є ду́шу. Не ви́дно моє́ї ха́ти, ті́льки ви́дно гру́шу, туди́-ж мою́ помика́є що-ве́чора ду́шу]; 4) -а́ть с кем, ч.-л. – порива́ти, порва́ти, зрива́ти, зірва́ти, узя́ти ро́збрат з ким, чим, одки́нутися од чо́го. [(Коцюбинський) остато́чно порива́є з реалісти́чною мане́рою свої́х попере́дніх тво́рів (Єфр.). Я зірву́ з ним знайо́мість (Л. Укр.). У тих люде́й… не стає́ власти́во зва́ги взя́ти ро́збрат з життя́м упривилейо́ваних клас (Коцюб.). А, Шмі́дти в Москві́? Чи Лаго́вський од їх одки́нувся? (Кримськ.)]. • По́рванный – по́рваний, дра́ний, по́драний, поде́ртий, (об отношениях) зі́рваний. [Пізна́ють хло́пці і в дра́ній соро́чці]. |
| По́тче[и]вать, попо́тче[и]вать кого, чем – (угощать) частува́ти, почастува́ти, шанува́ти, пошанува́ти, пришанува́ти, трактува́ти, потрактува́ти, прийма́ти, прийня́ти, гости́ти, пригости́ти; (напитками) частува́ти, почастува́ти кого́, чим; срв. Угоща́ть; (упрашивать) припро́шувати и припро́хувати, припроси́ти кого́. [Ме́дом, вино́м козаче́нька бу́дуть частува́ти]. • -ться – частува́тися, почастува́тися чим, призволя́тися до чо́го, прийма́тися; срв. Угоща́ться. [Сидя́ть пани́ ряда́ми, часту́ються меда́ми (Чуб.). Але-ж, коха́ні го́сті, призволя́йтесь! Ось тут вино́ (Л. Укр.). Ї́жте-бо, призволя́йтесь до борщу́ (Грінч.). Прийма́йтеся сами́, шано́вні го́сті (Л. Укр.)]. |
| Превозноси́ть, превознести́ – вихваля́ти, ви́хвалити, уславля́ти, усла́вити, велича́ти, звелича́ти, звели́чувати, звели́чити кого́, що, підно́сити, підне́сти, вино́сити, ви́нести кого́, що по-над ко́го, по-над що. [Бу́демо захва́чуватись і раді́ти тобо́ю, ла́ску твою́ над вино́ вихваля́ти (Пісня Пісень). За що-ж,— хто-не́будь попита́є, – зозу́ля пі́вня вихваля́є? (Гліб.). А пани́-сусі́ди на́шу па́нію похваля́ють-велича́ють: «Отто́ хазя́йлива! Отто́ розу́мна!» (М. Вовч.)]. • -си́ть до небес, свыше всякой меры – підно́сити, підне́сти до не́ба, підійма́ти, підня́ти вго́ру над уся́ку мі́ру, звели́чувати, звели́чити над усе́. [Неха́й глузу́ють над ни́ми одні́ письме́нники, неха́й и́нші знов підійма́ють їх над уся́ку мі́ру вго́ру (Куліш)]. • Превознесё́нный – ви́хвалений, усла́влений, звели́чений; (до небес) підне́сений (до не́ба). |
| Превы́ше, нар. – ви́ще чого́, (по)над що. [Бу́демо захва́чуватися і раді́ти тобо́ю, ла́ску твою́ над вино́ вихваля́ти (Пісня Пісень)]. • Вознестись -ше облаков – зли́ну́ти понад хма́ри. |
| Претворя́ть, претвори́ть – перетво́рювати и -ря́ти, перетвори́ти, переміня́ти, переміни́ти, (образно) перето́плювати и -топля́ти, перетопи́ти що в що; срв. Превраща́ть. [Все, що дало́ мені́ життя́, в красу́ перетопля́в я (Франко)]. • -рять воду в вино – перетво́рювати (переміня́ти) во́ду в вино́. • Претворё́нный – перетво́рений, перемі́нений, перето́плений в що. |
| Претворя́ться, претвори́ться – перетво́рюватися, перетвори́тися, переміня́тися, переміни́тися в що. [Чуття́ перетво́рюються в слова́ і вчи́нки. На бага́тий ве́чір бува́є така́я годи́на, що вся вода́ переміня́ється в вино́ (Рудан.)]. • -ться в действительность – перетво́рюватися, перетвори́тися в ді́йсність. [Той черво́ний тума́н, що тепе́р нави́с над ни́ми, перетво́риться за́втра у ді́йсність (Коцюб.)]. |
| II. Приме́шивать, примеша́ть –
1) чего, к чему, во что – примі́шувати, приміша́ти, домі́шувати, доміша́ти, умі́шувати, уміша́ти чого́ (що) до чо́го, в що. • -ша́ть отрубей к соломе для корма скота – обміша́ти соло́му ґри́сом; 2) кого, что к чему (припутать) – приплу́тувати, приплу́тати кого́, що до чо́го, уплу́тувати, уплу́тати, ув’я́зувати, ув’яза́ти кого́, що в що, пришива́ти, приши́ти кого́ до чо́го. Приме́шанный – 1) при[до]мі́шаний; 2) приплу́таний до чо́го, уплу́таний у що. -ться – 1) к чему – примі́шуватися, домі́шуватися, бу́ти при[до]мі́шаним до чо́го. [До обу́рення проти во́рога домі́шується ще почува́ння ту́ги (Єфр.)]. • К вину для крепости -ется спирт – щоб вино́ було́ міцні́ше, до йо́го домі́шують спи́рту; 2) во что – встрява́ти, встря́(ну)ти в що, втруча́тися, втру́титися до чо́го и у що, вплу́туватися, вплу́татися, міша́тися, вміша́тися у що; см. Вме́шиваться 2. |
| II. Припа́ивать, припои́ть –
1) упо́ювати, упої́ти, напува́ти, напо́ювати, напої́ти кого́; 2) (привораживать наговорным питьём) обпо́ювати, обпої́ти, приворо́жувати, приворожи́ти кого́ (дання́м). [Чого́-ж він не при собі́? Хіба́ обкури́ли, або́ обпої́ли, вра́жі до́чки? (Мирн.)]; 3) -пои́ть всё вино – ви́частувати все вино́. Припоё́нный – 1) упо́єний, напо́єний; 2) обпо́єний, приворо́жений (дання́м). |
| Припива́ть, припи́ть –
1) (вино, пиво) пи́ти, попи́ти, випива́ти, повипива́ти (все); 2) см. Попива́ть; 3) что или чем – запива́ти, запи́ти чим. |
Російсько-український народний сучасний словник 2009–
| Акулий, акуловый – акулячий, акуловий. [Далі представник замовника не казав нічого, а тільки доливав собі до гранчака балантайнсу і однією з безпалих долонь закидав у свій акулячий писок жменю земляних горішків, трощачи їх усіма чотирма рядами зубів одночасно (Ю.Андрухович). На снідання був суп з акулячих плавців, тушковані земляні краби, плоди хлібного дерева, шматочок вареної ігуани, груші авокадо, щойно зрізаний ананас, червоне вино та кава (В.Мисик, перекл. О.Генрі)].  |
| Бренди – (англ. от нидерл.) бренді. [Його графська світлість глитнув другий ковток бренді й засвідчив, що посудина, яку він люб’язно назвав фужером, надає йому приємного «круглявого» смаку (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). Бренді приємно опекло всередині. Ніщо не зрівняється з бренді, коли треба покріпитись. Та, власне, майже завжди бренді добре діє, не те що прісне вино (Р.Доценко, перекл. М.Мітчел)]. |
| Год – 1) рік, (устар.) год (гід), літо, (обыкнов. во мн. ч. літа); (умен.) річо́к, годо́к, годо́чок; 2) (возраст, годы) вік, літа: • больше года – понад (над) рік; більш (більше) як (ніж) рік; • будущий год – майбутній, прийдешній, наступний рік; • в будущем, в следующем году – на той рік; майбутнього, наступного року; (иногда) нарік; • в год, неделю, месяц (три тысячи платы) – (три тисячі) річна, тижнева, місячна; • в годы революции, войны… – під час революції, війни…; за років революції, війни…; у роки революції, війни…; • високосный год – високосний (переступний) рік; (нар.) Касянів рік; • в молодые годы – за молодих літ (років); [за] молодого віку (иногда у молодому віці, віку); замолоду; у молоді літа (роки); у молодих літах; за молодощів; • в ночь под Новый год – уночі проти Нового року; • в один год – одного року; за один рік; • в один год пройти двухлетний курс – за один рік пройти дворічний курс; • в один год уровень воды может быть выше, в другой — ниже – одного року рівень води може бути вищий, другого [року] – нижчий; • в позапрошлом году – позаторік (поза той рік); позаминулого (передминулого) року; ген того року; • в последние годы – останніми роками; за останніх років (літ); останнім часом; • в прежние годы – за колишніх (давніх, давніших) років (літ); колись; • в продолжение [всего] года – протягом [цілого, усього] року; за (иногда через) (цілий, цілісінький, увесь) рік; цілий (цілісінький, увесь) рік (иногда разг. год); через (цілий) рік; • в прошлом году (минувшем, истёкшем) – торік (уторік, иногда разг. тогід); минулого (того) року; той (минулий) рік; у тому (у тім) році; у минулому (у минулім) році; • время года – пора (відміна) року; • в старые годы – за старих (за давніх) часів (літ, років); у старі часи; у давні літа (роки); • в 16…, 19… году – 16…, 19… року (року 16…, 19…); (иногда) у 16…, 19… році; • в течение нескольких лет – кілька років, протягом кількох років; • в этом, нынешнем году (состоится, предвидится…) – сього (цього) року, сей (цей) рік, (диал.) цьогоріч; (иногда разг. серік, сей год) (відбудеться, буде, передбачається…); • в этом, в нынешнем году 365 дней – у цьому (у цім) році 365 днів; цей рік має 365 днів; • год (два… года) тому назад – [уже] рік (два… роки) тому; буде тому рік (два… роки); за рік (за два… роки) перед цим; (зрідка) перед роком (двома роками); • года два, три, четыре тому назад – років зо два, зо три, з чотири тому; • годами стар – [на літа] старий; старого віку; старолітній; • годом позже, на год позже – на рік пізніше; • год от году; год от года; с каждым годом – рік від року (від року до року); щороку (щорік); з кожним роком (кожного року); рік у рік (иногда разг. год у год); чимрік; • годы проходят, прошли – літа (роки, иногда разг. годи) минають, минули (сходять, зійшли, переходять, перейшли); вік минає, минув (переходить, перейшов); • годы этого уже не позволяют – мій вік (мої роки, мої літа) цього вже не дозволяє (не дозволяють); із літ це мені вийшло; • два раза в год – двічі на рік; • до истечения года – до року (иногда разг. до году); поки мине рік; • до истечения года – до року; • за год перед этим, за год раньше – рік тому; рік перед цим; (зрідка) перед роком; • из года в год – рік у рік (иногда разг. повз рік); із року в рік; щороку (щорік); що не рік; (разг.) год у год; • издание текущего года – сьогорічне видання; видання цього року; • имеющий год от роду – одноліток; • каждые два, три… года – що другого, третього… року; що два, три… роки; • каждый год – щороку (щорік); кожного року; (иногда) кожен (кожний) рік; • как в какой год – як під рік (год), як до року (году); • канун Нового года – переддень Нового року; (вечір проти Нового року, давн. обряд.) Щедрий вечір; • круглый год (разг.) – цілий (цілісінький) рік; (иногда) увесь рік; (образн.) від льоду до льоду; • молодые годы – молодий вік; молоді (молодечі) літа (роки); молодощі; (перен. про юні роки) весна (провесінь, провесна); • на два, три… года, двумя, тремя.., годами раньше, позже… – на два, три роки раніш (раніше), пізніш (пізніше); • на следующий год – на той рік (иногда разг. год), наступного року; • наступил второй, третий… год – перейшло на другий, третій… рік, настав другий, третій… рік; • новый год – новий рік; • обещанного три года ждут – казав пан, кожух дам, та слово його тепле (Пр.); обіцяла (казала), а не зав’язала (Пр.); надіявся дід на обід, та без вечері ліг спати (Пр.); пождіть, діти, поки Біг на кисіль шкурку натягне (Пр.); ждали, ждали, та й жданки (жданики) розгубили (поїли) (Пр.); ждала, ждала, та й годі сказала (Пр.); чекай, собачко, здохне конячка, — матимеш м’яса (Пр.); • один год (два, три, четыре года) тому назад – [один] рік (два, три, чотири роки) тому, (иногда) перед роком, двома, трьома, чотирма роками; • он годами (живёт в деревне) – він цілі роки (цілими роками) (живе на селі, у селі); • [он] не по годам (развит) – як на свої роки (літа, як на свій вік) [він] надто (розвинений), (иногда) [він] над свої літа (понад свій рік) (розвинений); • он получает тысячу рублей в год – він одержує (дістає, бере, має); тисячу рублів на рік (річно); • отдавать в наём на год – наймати на рік, (устар.) у год; • относящийся к этому году, этого года – цьогорічний, сьогорічний, (устар.) цьогідній, сьоголітошній; • позапрошлый год – позатой рік; • поздравлять с Новым годом – вітати (поздоровляти, здоровити, віншувати) з Новим роком (иногда Новим роком), (обряд. арх.) новолітувати; • пока позволяют годы – поки служать літа; • по прошествии, по истечении года – як (коли) вийде, вийшов (кінчиться, скінчиться, мине, минув) рік, після року, по рокові; • потерявший счёт годам – безлітній, з[а]губив лік своїм рокам; • пошёл второй, третий… год кому – пішло (повернуло, з(а)вернуло, переступило) на другий, на третій рік (на другу, на третю… весну) кому, у другий, у третій рік уступив хто; • прежде окончания года – раніш (перед тим), як скінчиться рік; • прожить молодые годы – прожити (зжити) молоді роки (літа), молодий вік звікувати, відмолодикувати; • раз в два (три…) года – раз на (за) два (три…) роки; • раз (два, три, четыре… раза) в год – раз (двічі, тричі, чотири рази) на рік (у рік), раз (два, три, чотири рази) на (у) рік; • родившийся в этом году, в прошлом году (про скот) – сьогорічний (-на, -не) (селіток), тогорічний (-на, -не) (торішняк); • с годами – з часом, з плином часу; • с году на год – від року до року; • сего года – сього (цього) року; • семь тысяч в год (плата) – сім тисяч річно; • служить по найму на год – (устар.) по годах ходити, у году бути; • смотря в какой год, в зависимости от года – як якого року, як під який рік (разг. ещё год), як до року; • с наступающим Новым годом! – з прийдешнім Новим роком!; • с небольшим два-три года – два–три роки з чимсь (з чимось, з лишком, разг. з гаком); • того года, относящийся к тому (прошлому году) – тогорічний (торішній, тоголітній); • преклонные годы – похилий вік; • такой-то год пошёл кому-либо – на такий рік пішло, звернуло кому; у такий рік уступив хто; • текущий год – цей (біжучий) рік; • уже в годах кто – уже літній (у літах, підстаркуватий, пристаркуватий, (иногда) постарий, доходжалий, підтоптаний, підстарок) хто, уже літня (підстаркувата) хто, уже немолодий на літа (віком) хто; • учебный год – шкільний, академічний рік; • через год – через (за, у) рік (иногда разг. у год), по року (до року), (иногда) нарік; • что год, то дитя рождается (разг.) – що рік, то й прорік; • что ни год – що рік (що не рік); • этого года; относящийся к этому (настоящему) году – сьогорічний (иногда цьогорічний, серічний), сьоголітній. [Року 1896 я оженився: маю четверо дітей (Коцюбинський). Мій неньо вже старий, приношений… (Федькович). Меду в його від льоду до льоду без виводу (Кониський). Укороти Боже, молодого віку Тому, хто не має талану любить (Шевченко). А кому нелюбо оглянуться назад себе, спогадать свою провесінь (Свидницький). Заживай світа, поки служать літа (Пр.). Безлітній дід (Сл. Гр.). Бичок торішняк (Сл. Гр.). А я молода, як ягода. Не піду заміж за рік, за два (Н. п.). Чекай мене, дівчино, до року (Сл. Гр.) Не журися, серце моє, Нарік сподівайся (Сл. Гр.). 1. З віком людина по-різному ставиться до Нового року. В дитинстві: скоріше б Новий рік! Пізніше: скоро Новий рік. В старості: знову Новий рік?! 2. Ви за свої сорок з гаком для нас не лишили ні гори, ні копанки, тому без зайвого виску мусите десь розчинитися (В.Діброва). — Та в кожнім разі я не вийду заміж за такого підстарка, як тато! — зопалу мовила вона і з запалом додала: — Будь певна! (Г.Кирпа, перекл. Кристіни Фалькенланд). — Що ти більше любиш — вино чи жінок? — Це залежить від року виготовлення]. |
| Джаз – (англ.) джаз. [Це — спроба написати вірш про нас. І про нашу учту, молоду і п’яну. Яке вино, яку хмільну оману вливав у юні горла щедрий час! Ми так жили, немов співали джаз. Хоча не джаз, а камерні концерти зривали нас, і ми ішли в снігах на гору, де ліси росли і птах кричав про щось таємне і відверте, і від любові можна було вмерти. Чи хто за нами йшов по тих слідах? (Ю.Андрухович). — Ну а що таке джаз? Джаз — це символ індивідуалістичної епохи. «Музика товстих», — як свого часу сказав Горький. Пригадайте: «Сьогодні він грає джаз, а завтра Батьківщину продасть» або «Від саксофона до ножа — один крок». Джаз некомфортний для будь-якого тоталітарного режиму: Гітлер його також забороняв (Олексій Коган). Гілда любила джаз, тому що могла притулитися животом до живота якогось так званого мужчини і дозволити, щоб він водив її своїм внутрішнім центром туди-сюди по підлозі, а тоді можна було розійтися й не помічати «тієї істоти». Він свою роль уже зіграв (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса). Дзвінок на радіо: — Наш ротний ненавидить джаз, а особливо Луї Армстронґа. Сказав, як почує його ще раз, то застрелиться. Передайте, будь ласка, «Гело, Долі» і контрольний «Мек зе Кнайф»]. |
| Жить – 1) жити, (умен. житоньки), (существовать) існувати, (быть в живых) животіти, (описательно) топтати ряст. по світі ходити; 2) (жить где, как) жити, поживати, (пребывать) пробувати, проживати, (иметь жилище) мешкати, сидіти, домувати: • век живи, век учись – вік живи – вік учись (Пр.); вчися розуму не до старості, а до смерті (Пр.); • ему, ей… не дожить до весны – він, вона… не доживе (не досягне) до весни; (образн.) йому, їй… вже не топтати рясту; йому, їй… вже не почути зозулі; • ему, ей… недолго осталось жить – йому, їй… недовго лишилося (зосталося) жити; йому, їй… день віку; він, вона… недовго топтатиме ряст; • живёт подачками – живе на датки; у руку дивиться; • живёт с горем пополам – живе, лиха (горя) прикупивши; живе, від біди пхаючи; • живи просто, проживёшь лет со сто – просто живеш – до ста літ доживеш (Пр.); • живмя жить где – невилазно сидіти де; раз у раз там сидіти; дуже вчащати куди; й не рушати звідти; (образн. жарт.) лягати й вставати де; [і] ложки мити де; • жил бы вечно кто – жив би віки вічні хто; віку не було б кому; • жил-был – був собі; жив-був; • жить барином (паном), разг. – жити по-панському (по-панськи, як пан), жити паном паном [діло] (паном на всю губу); жить бедно, в бедности, с бедой, бедствовать – жити бідно (убого, злиденно, гірко); жити в (при) злиднях (при убозтві), бідувати; горювати; бідно маятися; поневірятися; перемагатися; жити, лиха прикупивши; торгувати лихом; (образн.) голодні злидні годувати; решетом воду носити, а постолом добро возити; трусити злиднями; жити й світа не бачити; • жить безбедно – жити безбідно (не бідуючи); у (при) достатку (достатках) жити; жити заможненько; • жить благополучно – жити у добрі та в гаразді; матися в гаразді; • жить в долг, долгами – жити на позички (у борг, у довг); жити з боргів; • жить весь век – вікувати; • жить в мире, в согласии – у [добрій] злагоді (згоді, мирі, ладу́, як одна душа) жити; любенько жити; (образн.) жити як риба з водою; • жить в нищете – злидарювати; • жить в нужде – бідувати; • жить воинской ратной жизнью – воячити; • жить в покое – жити з упокоєм (спокійно, супокійно); • жить в своё удовольствие (пользоваться жизнью) – жити собі на втіху; заживати життя (світа, світу); розкошувати; • жить в семье жены – у приймах бути, жити; • жить в соседстве с кем – сусідувати (сусідити) з ким, жити в сусідстві (суміж) з ким, сидіти поруч кого, (образн.) тин у тин жити; • жить в тяжёлых условиях – тяжко бідувати, поневірятися; • жить, губя других, портить кому жизнь – заживати чужий вік; • жить дома – жити [в]дома, домувати; • жить душа в душу – жити як одна душа (як один дух), [мов] одним духом жити, жити у добрій злагоді (згоді); • жить лето, зиму где – жити літо, зиму де, літувати, зимувати де; • жить миролюбиво (ладить) – ладнати, згоджатися; • жить на большую, широкую ногу, жить по-барски, жить в роскоши – жити на широку стопу (в розкошах), розкошувати, жити в розкошах (розкоші), по-панському (на всю губу) жити, паном діло жити, панувати, (диал.) велико жити; • жить на всём готовом – жити на всьому готовому (готовенькому), жити (брати) з готового; • жить на два дома с кем – жити різно (нарізно) з ким, жити на дві господи (на два господарства, на два доми, на дві домівки) з ким; • жить на отлёте, на отшибе – жити на відшибі (у відшибі, на стирчку); • жить на счёт чужого века – заживати чужий вік; • жить на чужих хлебах (разг.) – їсти чужий хліб, жити чужим (людським) хлібом; • жить на чужой счёт – жити чужим коштом (на чужі кошти, на чужий кошт); • жить одиноко – жити самотньо, самотіти; • жить одним домом с кем – жити разом (спільно, вкупі) з ким, мати одну господу (одне господарство, одну оселю, одне житло, один дім, одну домівку) з ким; • жить по своему состоянию – жити відповідно до своїх достатків, жити як змога (спроможність, спромога) чия; • жить привольно, на просторе – жити привільно (образн.) буяти; • жить припеваючи (разг.) – жити лиха не знавши (не знати), (образн.) жити вибрикуючи (вибрикувавши), жити лихом (горем) покотивши; розкошувати; • жить со дня на день – жити з дня на день (день поза день); • жить трудами рук своих – жити з праці рук своїх, жити з пучок; • жить уединённо – самотою (відлюдно) жити, самотіти; • жить хорошо с кем – (гал.) тривати добре з ким; • жить чем – жити з чого, за чим; • [за] здорово живёшь (разг.) – [ні] з доброго дива; ні сіло ні [в]пало; ні з сього ні з того; ні за що ні про що; так собі, знічев’я; гарма-дарма; как живёте?; как живёте-можете? (разг.) – як ся (себе) маєте?, як ви собі маєтеся?, як вам ведеться (поводиться)?, як ви пробуваєте?, як здужаєте?, що з вами діється?, яко-во можете?, чи живенькі-здоровенькі?; • как живёшь, так и слывёшь – яке життя, така й слава (Пр.); • каково вино? Живёт – чи добре вино? Нічого собі; • кто живёт тихо, тот не увидит лиха – коли тихо, то мине [й] лихо (не буде лиха) (Пр.); • на свете всяко живёт – на світі всякого буває; • не живёт, а только небо коптит – не живе, а тільки дні тре; не живе, а чадить (димочадить) під небом; не живе, а небо коптить; • отдельно жить – нарізно (різно, окремо, осібно) жити, жити навідріз(н)і (иногда на відлуці); • плохо живёт – погано (зле, кепсько) живе, (образн.) живе як горох при дорозі; • пока я живу – поки (доки) я живу; поки мого віку (життя); • приказал долго жить – духа (душу) віддав; віддав Богові душу; пішов у безвість; казав довго жити; умер (помер), (устар.) переставився, на той світ пішов; зійшов з цього світу; упокоївсь; • сколько я живу – відколи живу; зроду; зроду-віку; • стараться жить на барский лад – старатися жити по-панськи, помазатися паном, гнутися на панство; • с тех пор, как я живу в Киеве… – відтоді (з того часу), як я живу в Києві… [Краще жити, ніж не жити, Краще пити, ніж не пити, Краще дати і радіти, Ніж не дати і жаліти! (Тост). Поет живе в серцях свого народу (В.Самійленко). Тимоха пробува́в собі молодиком (Б.Грінченко). Проживай, моя ясочко, веселою (М.Вовчок). Він не був їм ані сват, ані брат, лишень сидів з ними через город (В.Стефаник). З літератури жити не можна було, жилося з служби (С.Єфремов). Чи у небі, чи у пеклі скажуть вікувати? (С.Руданський). Житоньки треба. Не довго з того часу стара ряст топтала – за тиждень і переставилася. Невістки якось між соболю добренько згоджаються. Живемо за самою картоплею, а хліба вже давно не бачили. Германці сусідили з слов’янами. Причепився гарма-дарма. Все в житті взаємозв’язано: живеш – хочеться випити, випив – хочеться жити (АС). І повідомила його, що вона тут випадково, приїхавши одвідати батьків, а постійно живе в Харкові, де танцює в балеті. Вранці рушає. Ніколи ще Степан не почував такої вдячності до жінки, як зараз. Вона їде! Отже, кохання тут не буде? Яке щастя! Він ладен був стати перед нею навколішки й співати їй хвального гімну. Боже, як гарно все-таки жити на світі! (В.Підмогильний). День прозорий мерехтить, мов пломінь, І душа моя горить сьогодні. Хочу жити, аж життя не зломить, Рватись вгору чи летіть в безодню (О.Теліга). — Колись, до революції, здорово жили тут наші люди. Довго борюкались із злиднями, але ж потім і жили добре (І.Багряний). …бо жити — то не є долання меж, а навикання і само собою — наповнення (В.Стус). А треба жити. Якось треба жити. Це зветься досвід, витримка і гарт. І наперед не треба ворожити, І за минулим плакати не варт (Л.Костенко). Ти живеш не живеш ти бредеш не бредеш і грішити не грішиш хліб для голуба кришиш а клює вороння день чорніший від ночі ніч біліша від дня і на все те причина це не та Україна (В.Цибулько). Ти — лише те, що переживаєш тут і тепер. У минулому тебе вже немає, у майбутньому — ще. майбутнє ще не настало і невідомо, чи настане взагалі, там ти — ще не людина, а так, уявлена вірогідність, там ти — ще не людина, а так, уявлена вірогідність, бажана гарна мрія або, навпаки, передбачуваний нестерпний кошмар. Є лише — тут і тепер! І якщо ти свою безкінечно теперішню мить не відчуваєш — гостро, глибоко, в усіх можливих барвах, — то можна сказати, що ніби й не живеш (В.Кожелянко). — Ви вже в мене дійшли літ, то пора ж вам і на стану стати, якесь діло собі обібрати, щоб жити згодом у пошані і в достатках (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). В її житті сталося дуже багато трагедій, але ця вразила найбільше. І все одно не можна було стояти на місці. Вона знала: життя полягає насамперед в тому, щоб жити далі (І.Серебрякова, перекл. Давіда Фоенкіноса). …навчитися, як треба жити, ви навчитеся, лише живучи… Добре навіть скочуватися вниз, якщо це потрібно для того, щоб піднятися (А.Жід). Буває, що не хочеться жити, але це зовсім не означає, що хочеться не жити (С.Є.Лєц). Жити важко. А важко жити ще важче]. |
| II. Затор – (количество солода на вино) за́тір: • делать зато́р – затира́ти за́тір; • затор дрожжевой – за́тір дріжджови́й. |
| Исчезающий – що (який) зникає; зникомий, вимирущий, загрожений, приречений, на межі зникнення, майже зниклий: • исчезающий в далеке – зникомий в далечіні; • исчезающий вид – загрожений (вимирущий, зникомий) вид; • исчезающий язык – загрожена мова. [Реве літак. Заходить маячня. Де небо? Зорі де? Навколо — безкрай, і так незатишно! Лише зблудивши, ти пізнаєш себе. Острішки тіней, стереометрія нічних думок, підступні манівці орієнтирів і розпачу зникомий парашут (В.Стус). Бо що як всі захочуть випадати? Хто зможе випадущім раду дати? Ніхто. Ніде. Ніколи. Далебі! Невесело величині зникомій У світі строгих регул і законів. І все ж я — випадок. Сам по собі (І.Світличний). не нами знаки на долонях написані, не нам сльозить їх шлях незнаний і зникомий, шукати в крапках привид ком… безсоння мідним п’ятаком перекотилось через луки, за обрій, де гонець розлуки готує чарівне вино кленове, де не спить давно і марить серед гір і звуків, і креслить кола по журбі, хоч точно знає, що не ті, не з тими, не тоді… (Любов Лібуркіна). тонкого сну зникоме відображення на дні ріки — чи доживеш до дна немов провини порскають ображено ламкі комахи з білого човна (І.Андрусяк). В Сальвадорі на тихоокеанське узбережжя випустили вимирущий вид оливкових черепах (з інтернету)]. |
| Кофе – (растение, плод, напиток) кава: • заварить кофе – запарити каву; • кофе крепкий, жидкий, черный, со сливками, по-венски, по-варшавски – ка́ва міцна́, рідка́ (тонка́), чо́рна, вершкова́, по-віде́нському, по-варша́вському; • кофе-мокка – ка́ва-мо́ка, мо́кська ка́ва; • кофе настоящий, жолудевый. ячменный, ржаной, морковный – ка́ва спра́вжня (правди́ва), жолуде́ва, я́чна, жи́тня, морквяна́; • пить, распивать кофе – пи́ти ка́ву, кавува́ти; • чашка кофе – ча́шка (зап. філіжа́нка) ка́ви. [Коли́-б-мені́ зра́нку ка́ви філіжа́нку (Пісня). З моря дув вітер. Солона прохолода принаджувала гостей, і вони, замовивши собі каву, тислись до вікон або сідали на веранді (М.Коцюбинський). Профе́сор загада́в Хве́дорові пода́ти їм гаря́чої чо́рної ка́ви (А.Кримський). Зійшовши на Хрещатик, купив газету, сів до столика у відкритому кафе й запитав собі кави з тістечком. З незрозумілою і несподіваною вишуканістю поклавши ногу на ногу, він ліниво мішав пахучий напій, скоса поглядаючи на сотні облич, що пропливали повз ґратки, вбираючи в себе всю різнобарвність та розгін вуличного руху (В.Підмогильний). Насупроти сиділо якихось двоє дівчат за столиком, вп’ялися в хлопців очима. Замовили собі чорну каву, сьорбали її потрошку й так сиділи (І.Багряний). Три скелети сидять за кавою І провадять про філософію Ніцше до них присідає рудава бестія і починає з одного кпити що той недоладно грає справжню людину (В.Стус). Просто кава і теплий рогалик, Просто шибка і злива, і злива. Просто декілька чистих прогалин У потоці життєвого млива… (Мертвий півень). Через два столики самотня вродлива жінка років так під сорок неспішно кавувала і зосереджено курила тонку сигарету (Олесь Ільченко). Син голови колись привернув його увагу віршем, у якому він таврував хлопців, котрі подалися в місто і відірвалися від свого коріння. Фінальний рядок вірша звучав як вирок забудькам і перевертням: «Ви тут усі, — римував юний поет, — від кави почорніли» (В.Діброва). Ти п’єш каву дивишся у стелю Грієш пальці думки розплутуєш Тобі так просто жити над землею В координатах звуку сонця і вулиці (Ю.Джугастрянська). Взагалі, з першим, а особливо другим приходом руских, як тут називали «возз’єднання населення Північної Буковини у єдиній сім’ї вільних радянських народів» 1940 року та «визволення від німецько-фашистської та румуно-боярської окупації» 1944-го, багато чого в джерелівських звичаях змінилося. По-перше, поступово перестали пити каву, а перейшли на «российский чай». Річ у тім, що натуральну мокку, арабіку, робусту чи сантос або парану, ні «дістати» (термін з’явився разом із впровадженням найпрогресивніших досягнень радянської торгівлі), зате в крамницях було вдосталь «кави» з цикорію (В.Кожелянко). В пору ранішню ласкаву Зготував мені ти каву. Кава пахла, бадьорила, Сподівання в серці гріла. Сонце на обід зібралось, У мовчанку з нами гралось. Що ж мовчанка допоможе? Буркнув ти: — То кави, може?… Розливає вечір ласку, Ти зварив не каву — казку!!! Вам без цукру? Ні, з казками! Ще по чашці між думками. Ніч! На небі зір без ліку! Не заснути… аж до крику! Ти шепнув: — Не кави, часом?.. — В печінках!!! З тобою разом!.. (Т.Чорновіл). Довбонуло струмом вранці, Кудись пропав рожевий ліфчик. Побігла кава на плиті, Забула лак для волосся в морозилці. Сонце сліпить очі – примружусь, наче кріт, (сонцезахисні окуляри ще не купила) Обмалювало веснянками носа, Замажу тоном і на роботу піду. Ех! Весна поперла: Сонце, мухи і бруньки. А я сиджу перед монітором: Зводжу, рахую і відповідаю на дзвінки (П.Кукуй). „Кава« — здавна вживане в українській мові слово, а „кофе» активізувалося в часи зближення мов у колишньому Радянському Союзі. Це запозичення з російської. Коли в мові існує два слова, які нічим не відрізняються одне від одного, то якомусь із них потрібно віддати перевагу, а друге — відіслати в пасивний запас. Яке слово краще? Звичайно, „кава«. „Кава» й „кофе« мають спільне джерело походження, але „кава» стоїть ближче до оригіналу - через турецьке „kahve", пов’язане з арабським „kahva", утвореним від назви місцевості Kaffa в Етіопії в Африці, де вирощували цю рослину. По-друге, воно має чимале словотвірне гніздо: „кавник« — посудина на каву, „кавниця» або „кавничка« - млинок для кави, „кавовий» — кавовий лікер, кавове дерево, „кавувати« — пити каву. По-третє, слово „кава» має такі значення: тропічна рослина, з насіння якої виготовляють запашний напій; насіння цієї рослини; поживний напій. По-четверте, саме цьому слову віддавали й віддають перевагу класики українського письменства (О.Пономарів). Вбийте бажання пити каву з молоком, кричу в простір безпредметної темряви, розмішуючи цукор у чашці, що вже третя за цю коротку ніч. Скільки можна? — вкотре себе питаю (Б.Редінґ). Влітку обідали на великій терасі з краєвидом на Сену, кавували в садку, що займав увесь дах будинку (Роман Осадчук, перекл. М.Дюрас). Звичні розваги — вино, музика, поезія, живопис — стали для нього нецікавими. Від кави теж відмовився й геть перестав ворушити мізками (О.Кульчунський, перекл. О.Памука). Знаєте, чому я запросив її на каву? З чисто егоїстичних міркувань. Скапітулювавши в останню мить — тобто удавши раптом, що чашка кави в її товаристві стала моєю найзаповітнішою мрією, — я одержав «Пізнє середньовіччя» (М.Пінчевський, О.Терех, перекл. Е.Сіґала). 1. Ніщо так не знімає сонливість зранку, як чашка міцної, солодкої, гарячої кави, пролитої на живіт. 2. Офіціант: — Ваша кава, пане. Спеціально з Південної Америки. — Так от, значить, де ви були! 3. Кава — чарівний напій. Скільки людей народилося на світ завдяки запрошенню «на чашечку кави»]. |
| Крепкий – (прочный) міцни́й, тривки́й, дебе́лий, креме́зни́й, крем’язни́й, (диал.) моцний, крі́пки́й, (сильный, выносливый) міцни́й, крі́пки́й, тривки́й, дужий, сильний, цупкий, міцносилий, витривалий (о состоянии, ещё) непохитний, несхитний, незламний; (о фруктах, плодах) яде́рни́й; (о голосе, ещё) лункий; (о растворе, ещё) насичений, концентрований; (о запахе) різкий, терпкий; (о хазяине, ещё) заможний: • более крепкий – міцні́ший, крі́пший, дебелі́ший, покрі́пший; • довольно крепкий – міцне́нький, кріпе́нький (кріпке́нький), дебеле́нький; • думать крепкую думу – ду́же (тя́жко, гли́боко) зами́слюватися (загадуватися) про що, сильну́ (тяжку) ду́му ду́мати про що; • задним умом крепок кто, крепок задним умом кто – мудрий по шкоді хто; пізно до розуму дійшов хто; якби той розум спереду, що тепер іззаду (Пр.); якби знаття, що в кума пиття, то б сам пішов і дітей забрав (Пр.); привів коня кувати, як кузня згоріла (Пр.); як загнав на слизьке, то за (про) підкови згадав (Пр.); (груб., фам.) підтикалась, як задрипалась (Пр.); • крепкая водка, вино, чай – міцна́ горі́лка, міцне́ вино́, міцни́й (густи́й) чай; • крепкая дисциплина – міцна дисципліна; • крепкая стража – пи́льна (го́стра, сильна́) ва́рта, сторо́жа; • крепкая фигура, крепкие руки, ноги, плечи – міцна́ (кремезна́, дебе́ла, ду́жа, заживна́) по́стать, міцні́ (кремезні́, дебе́лі, ду́жі) ру́ки, но́ги, пле́чі; • крепкие напитки – міцні́ (п’я́ні) напої (тру́нки); • крепкий в слове – держки́й на сло́во; • крепкий камень – тверди́й (міцни́й) ка́мінь; • крепкий мороз, холод – цупки́й (лю́тий, си́льний, дошкульний) моро́з холо́д; • крепкий на деньги – скупи́й, тверди́й на гро́ші; • крепкий на язык – цупки́й на язи́к, мовчазни́й, мовчу́н; • крепкий орешек – твердий (міцний) горішок; • крепкий снег, лёд – тверди́й (держки́й) сніг, лід; • крепкий сон – міцни́й (сильни́й, твердий, глибокий, непробудний, (диал.) товсти́й) сон; • крепкий табак – міцни́й (лю́тий, сильни́й) тютю́н; • крепкий ум – міцни́й (ду́жий) ро́зум; • крепкий человек – люди́на при здоро́в’ї, люди́на креме́зна́ (міцна́, крі́пка́, ду́жа, дебе́ла, міцноси́ла, заживна́), (образн.) кремінь, залізняк, моцак, дужак; • крепкое здоровье – міцне́ здоро́в’я; • крепкое слово, словцо (разг.) – круте́ (міцне, гостре) слово, слівце́, (похабность) гниле́ сло́во; • крепкое телосложение – міцна́ (ду́жа, креме́зна́) будо́ва ті́ла, міцна́ (ду́жа, креме́зна́) стату́ра в ко́го; • крепок на ухо кто – недочува́є хто, глухе́нький, приглу́хуватий, підглухий, глухуватий хто; туги́й на слу́хи хто; • он ещё крепок на ногах – він ще міцни́й (тверди́й) на но́ги; • очень крепкий – міцне́нний, кріпе́нний, дебеле́нний; • становиться, стать кре́пче – ду́жчати (дужати), поду́жчати (подужати), міцні́ти (міцні́шати), поміцні́ти, зміцні́ти, поміцні́шати, дебелі́шати, подебелі́шати, умоцьо́вуватися, умоцюва́тися, замоцюва́тися; • человек крепкого сложения – люди́на міцно́ї (ду́жої, креме́зної) будо́ви (стату́ри), міцно́го (дебе́лого) скла́ду. [Лід кріпкий, хоч гармати коти (Пр.). Лях му́дрий по шко́ді: як покра́ли ко́ні, став кінни́цю замика́ти (Пр.). Ко́ник він кріпке́нький (Є.Гребінка). Тесля́р коли́сочку дебе́лу майстру́є в сі́нях (Т.Шевченко). Ви́хор ста́не у крем’язни́х дубі́в колі́на гну́ти (П.Куліш). Того вечора таки недільного з Києва виїхав славний новий віз, запряжений двома міцними волами (М.Вовчок). А зима вже морозами кріпкими укріпила (М.Вовчок). Іще́ кріпки́й чума́к був (М.Вовчок). Натура його не була міцна, завзята (П.Мирний). Будо́ва ті́ла міцна́, кремезна́ (І.Нечуй-Левицький). Натоми́вшися, спав тверди́м, міцни́м сном (М.Левицький). Спить товсти́м сном (І.Рудченко). Дід До́рош був стари́й, але ще кремезни́й чолові́к (Б.Грінченко). Хо́лодом пові́яло цупки́м (Б.Грінченко). Він добре бачив трохи кривий, глибокий і заслинений рот вовка, закрутки шерсті на його грудях і міцні замочені лапи (М.Коцюбинський). Нам дають чаю, гарячого, міцного, що блищить в склянці, як стигла вишня (М.Коцюбинський). Слова були міцні та повні, наче добре зерно (М.Коцюбинський). Гафі́йка стоя́ла міцна́, запа́лена со́нцем (М.Коцюбинський). П’яне́нький, а в нога́х таки́ кріпе́нький (Сніп). Кру́гла, заживна́ по́стать (Л.Українка). Яде́рні я́блука — до́вго проле́жать (М.Грінченкова). Повели́ його́ за го́строю ва́ртою (М.Грінченкова). Потрі́бно насампере́д науко́вого знаря́ддя й тих тривки́х підва́лин, що дає́ позити́вне знаття́ (С.Єфремов). Бу́дем на нево́льників по́кріпші пу́та надіва́ти (Л.Мартович). У ме́не здоро́в’я тривке́: ніко́ли не хворі́ю. Сви́та ще кріпка́, ще о́сінь переходжу́ в їй. Там таки́й ще дебе́лий дід, що ї́сти не проси́тиме: сам собі́ заро́бить. Сукно́ таке́ міцне́, що й зно́су йому́ не бу́де (АС). Міцні, засмальцьовані руки, А м’язи тверді, наче дуб. На білій, як день вишиванці Блищить український тризуб! В очах крижана недовіра, Як глобус блищить голова. Давно не гуляла сокира По вулицях міста Москва! (Ot Vinta). «Яких їм треба президентських указів, цим людям? – косишся на співгромадян. — Чи що їм взагалі потрібно?» Хто б і що не говорив, а зібрати їх-нас у щось притямне і не безсенсове, забезпечити тяглість в історії можуть не прапорці, що колишуться в кабіні водія, і не фізії політиків на білбордах, що миготять обабіч. А що? Так-так, саме вона, скривіться в тисячний раз, мовляв, «сколько можна» і «хіба це главне?» Мова – це і є Україна, і нічого з цим не поробиш, як і з тим, що поки що її не стає більше. Ну, трохи повилася сьогодні біля вуха, долинала десь із переднього майданчика, але вся вийшла на Контрактовій, біля Могилянської академії (П.Вольвач). — Та недалеко вже та пора, коли вашмості будуть мені наказувати, а я вашмостей буду послухати — тоді міцносила правиця моя дасть ознаку мого прагнення служити вам (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Та я ж її добре знаю,— сказав Санчо,- як челядь у селі навкидя грає, то і з найдужчих хлопців ніхто так далеко залізяки не кине, як вона. Там-то голінна дівоха, і вродою, і поставою — всім узяла, і хоч якому мандрованому лицарю перцю дасть, як до неї підсипатись почне! А моцна ж яка, а голос, бісової крові, який! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Він і досі дужий міцний та худорлявий, залізняк, словом (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Що слабкіші доводи, то міцніша позиція (С.Є.Лєц)]. |
| Креплёный, креплённый – кріплений, скріплюваний, закріплюваний, зміцнюваний: • креплёное вино – крі́плене вино. |
| Лето – (время года) лі́то, (умен.) лі́тко, лі́течко: • бабье лето – бабине літо, погожа (погідна) підосінь; • благоприятное лето, урожайное лето – сприятливе, урожайне літо; • в будущем лете – насту́пного (прийде́шнього) лі́та, на той рік улі́тку; • в начале лета, ранним летом – на початку літа, напролітку; • в прошлое, прошедшее лето, прошедшим летом – того́ лі́та, торі́шнього лі́та; • в разгаре лета – в гаря́чу лі́тню по́ру, в ро́згарі лі́та, в розпо́вні лі́та; • в это лето – цього́ лі́та, цього́річного лі́та; • жаркое, дождливое лето – палю́че, дощови́те (мо́кре, мочли́ве) лі́то; • засушливое, бездождное лето – посу́шне (засу́шливе, сухе́) лі́то, сухолі́ття; • каждое лето – щоліта, лі́то крізь лі́то, (умен.) щолі́тка; • лето красное – лі́то (лі́течко) кра́сне (лю́бе); • начало лета – проліток, поча́ток лі́та, (будущего) за́лі́ток, (чаще во мн. ч.) за́лі́тки; • остаться на лето (до нового урожая и т. п.) – зоста́тися на лі́то, залітува́ти (залітува́тися); • погода в это лето была благоприятна – годи́на цього́ ро́ку була́ погі́дна (пого́жа), (для растительности) цього́ ро́ку було́ до́бре полі́ття; • проводить, провести лето – перебува́ти, перебу́ти лі́то; • середина лета – полови́на лі́та, ме́жінь; • сколько лет, сколько зим! – скі́льки літ, скі́льки зим!; • урожайное, благоприятное лето – (до́бре) полі́ття, (до́брий) полі́ток; • этого лета, прошлого лета – сьоголі́тній, тоголі́тній. [Лі́течко моє́ святе́ мину́ло хма́рою (Т.Шевченко). Не зоставля́й сі́на на за́лі́тки, а то бува́ ми́ші перегризу́ть (М.Вовчок). Придба́ли дров на зи́му, а вони́ й заліту́ються (М.Вовчок). Лі́течко лю́бе на то (щоб співа́ти) (Л.Глібов). Цього́ лі́та суни́ці соло́дші за тоголі́тні (АС). Щораз тужніше було йому уявляти, що ціле літо, коли настане перерва в інституті, він буде прикутий до своєї кухні, бо на село він не почував жодної потреби з’являтись (В.Підмогильний). А заготовляють і кладуть на місце ці всі причандали заздалегідь, ще з літа або з ранньої осени, щоб вони там облежались, щоб набрали місцевого духу, щоб потім звірок не сахався, як самолов наставлять. Це все розповідав Грицько своєму помічникові, щоб знав, що й до чого (І.Багряний). Сонце пада, як дощ, Сонце пада, як злива, Сонце плавиться І стікає ринвами хмар. Пий Крізь соломинку променя Літа Червоне вино! (В.Стус). На конвертики хат літо клеїть віконця, як марки. Непогашені марки — біда ще не ставила штамп. Пролітають над ними віки, лихоліття і хмарки. Я там теж пролітаю, я теж пролітаю там (Л.Костенко). За літом літо, літо літо лове, Чорніє ніч, де вчора день ходив. І сивіє життя, як поле ковилове, Як дивне диво з-поміж дивних див (М.Вінграновський). Вгадувалося, що до скону йшло літо (О.Ульяненко). Літо меншає, і звужується коло — нині площа провінційна і тісна. Відцвіла, немов остання скрипка соло, пізня липа, неспокійна і рясна (Ю.Андрухович). пісок і літо дощі та райдуги цілунки легко стають укусами наскрізний струм у потоках патоки… твоя порядність така спокуслива не я ловлю тополині пестощі не я життя вимірюю курсами (чужі конспекти і зайві ревнощі) твоя порядність така спокуслива твоя відсутність така заплутана твої приходи такі наповнені ти недочута ти переслухана ти божевільна ти некерована (Дмитро Лазуткін). В торбі нема навіть запаху сала. Зоряний протяг гуляє в душі. Посмішку в соняха літо украло, День мій осінній степами спішить. Гей, запряжу я перекотиполе! Вітром останню я витру сльозу. Нумо, тримайся на ритвинах доле, Я тебе, вражу, тепер провезу… (Л.Талалай). Я прийшла із втомленого вересня Схмеленого терпким іще праведним літом Із дня який може Тобі ще повернеться М’ятним запахом спогаду Між долонь розігрітого З-поміж вітру і степу З-поміж сонця і простору Знов з’явилась до тебе Довгождана й непрошена (Ю.Джугастрянська). Жаль мені, та ще й дуже, що жолуді в нас сього літа не зародили, та все-таки посилаю вашій високості з півмірки, сама в ліс ходила і брала-вибирала, котрі більшенькі: ех, думаю, якби ж вони були вбільшки як струсячі яйця! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Рано-пораненьку напролітку плем’я вийшло на берег річки (Дмитро Щербина, перекл. В.Бикова). Було раннє літо, найастматичніша пора року (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). Весна, літо, осінь, зима, Весна, літо, осінь, зима, Весна, літо, осінь, зима, Весна, літо… І нас нема (С.Є.Лєц)]. |
| Любимый –
1) (излюбленный, дорогой) улю́блений, лю́блений, уко́ханий, коха́ний, лю́бий, уподі́бний (уподо́бний); 2) (возлюбленный, милый) коха́ний, уко́ханий, ми́лий, лю́бий, лю́блений, (возлюбленная) коха́на, лю́ба, ми́ла, лю́блена, (сущ.) любко́, лю́бчик, коха́нок (-нка), коха́на люди́на: • любимая лошадь – улю́блений кінь; любимая трава (росянка), бот. Drosera rotundifolia L. – роси́чка круглоли́ста, рося́нка; • любимое блюдо, кушанье – улю́блена стра́ва, ї́жа; • любимое дитя – коха́на (лю́ба) дити́на; найулю́блені́ша дити́на; • любимое занятие, дело – улю́блена, лю́ба робо́та; • любимое чтение – улю́блене чита́ння (читво); • любимый автор, любимое произведение – улю́блений, уподо́бний а́втор, твір; • любимый вождь – улю́блений проводи́р (провідник, вождь); • любимый всеми – загальний улюбленець; • наступить на любимую мозоль (шутл.) – наступити (натоптати) на улюблену (найулюбленішу) мозолю; дійняти (допекти, дошкулити) до живого; уразити у живе (болюче) місце; • про себя любимых – про себе любих; • самый любимый – найулю́блені́ший, найуко́хані́ший, найулю́блений, найлюбі́ший, наймилі́ший; • себя любимого – себе любого. [Так ворожка поробила, Щоб менше скучала, Щоб, бач, ходя опівночі, Спала й виглядала Свого любого додому (Т.Шевченко). Пан-о́тченьку ти наш коха́ний! (П.Куліш). Думаю собі: «Як-то тепереньки небожата мої кохані? Чи згадують мене?» (М.Вовчок). Чи я в ба́тька не коха́на була́? (Пісня). Свої́х уподо́бних авторі́в узяла́ з собо́ю (І.Нечуй-Левицький). — От люба в нас дитина Юрко! — часом говорила Маруся до чоловіка (І.Нечуй-Левицький). — Хоч той панич син бідного диякона, але гарний, хоч з лиця води напийся! Я знаю, що він буде уподобний панні. Тільки він убогий, ой який убогий! Як той Іов на гноїщі! (І.Нечуй-Левицький). То була її любов, то був її любчик Павлусь (І.Нечуй-Левицький). — Боже мій, Боже мій! — сказав він, ковтаючи сльози. — Що ж тепер з тобою буде, мій вільний, укоханий краю? Чи на те ж наші батьки обороняли тебе од бусурманів, не шкодуючи свого життя, щоб дістався ти чужим людям на поталу? (А.Кащенко). — Чи пам’ятаєш, серце Іванку, як ми сходились тут, у сему лісі: ти мені йграв, а я закладала свої руки тобі за шию та й цілувала кучерики любі? (М.Коцюбинський). Проща́тись прийшо́в я, коха́на, з тобо́ю (Л.Українка). Ось уже лаврів, поетами люблених, Пишних магнолій не видко, Ані струнких кипарисів, густо повитих плющем, Ані платанів розкішних наметів (Л.Українка). — Заграй мені, коханий, у сопілку, нехай вона все лихо зачарує! (Л.Українка). Моя люба Мар’яночка краща мені, як сестричка, — як на неї подивлюся, мов до сонечка всміхнуся (Л.Українка). На вигоні прощалася Горпина зі своїм любком (І.Франко). Загра́в свою́ улю́блену пі́сню (А.Кримський). З своє́ю найулюблені́шою ля́лькою (Б.Грінченко). Уважа́в М. Вовчка́ за лю́бленого в наро́ді письме́нника (Б.Грінченко). Найулю́блена дити́на (М.Вороний). Се була́ його́ найлюбі́ша робо́та (В.Стефаник). Силкува́лася ви́правдати вко́хану люди́ну бідола́шна ді́вчина (Б.Грінченко). Жі́нка су́джена, а кума́ лю́блена (Пр.). Та вже мені́ не стоя́ти із мої́м коха́нком (Пісня). Ви знаєте, як липа шелестить У місячні весняні ночі? — Кохана спить, кохана спить, Піди збуди, цілуй їй очі, Кохана спить… Ви чули ж бо: так липа шелестить (П.Тичина). Здрастуй, місто несказанно любе, Повне цвіту — теплого дощу! (Терень Масенко). Я не скажу і в пам’яті — коханий. І все-таки, згадай мене колись. Ішли дві долі різними шляхами. На роздоріжжі долі обнялись (Л.Костенко). Ти тут! Ти тут! Кохана, ти, як світ, — Початок і кінець твій загубився… Багряною півчарою схилився В вологих сонцетінях небозвід; І морезвід півчарою другою — І чара зустрічі в руці моїй горить! Вино в ній — ти. Любовною рукою Я п’ю тебе за тебе у цю мить (М.Вінграновський). Як почула про те Грізельда, то вельми засмутилась, гадаючи, що доведеться їй знов до батьківської хати вертатись та вівці пасти, а муж її укоханий буде в сей час розкошувати в обіймах другої; та не одну вже од долі напасть витримала вона твердо, тож вирішила кріпитись і тут (М.Лукаш, перекл. Д.Бокачо). — Але ж важливо саме кохати, а не бути коханим. Людина не має вдячності до того, хто її кохає — якщо почуття не взаємне, то це швидше тягар (О.Гординчук, перекл. С.Моема). Людина любляча божественіша за людину люблену (Платон). Нехай мої діти лишаться ненародженими, якщо я не зумів їх мати від коханої жінки (Дж. Лондон). 1. — Любий, скажи мені що-небудь тепле… — Та гори ти синім полум’ям!.. 2. — Кохана, а де мій рушник? — Візьми на швабрі]. |
| Ожидающий – що (який) очікує, очікувальний, очікувач: • ожидающий взгляд – чекальний (очікувальний) погляд; • ожидающий поезда – очікувач поїзда (потяга); • ожидающий смертной казни… – очікуючи на страту (смертну кару),…; • ожидающий тигр – тигр в чеканні (дожиданні); • ожидающий учасник – это… – учасник-очікувач — це…; • остров, ожидающий туристов – острів, що чекає на туристів; • режим «ожидающий звонок» – режим «очікувальний виклик (сигнал)». [Проти нього з очікувальними обличчями сиділи Дорош і Оксен (Григорій Тютюнник). Я кажан, я володар густого повітря, Я очікувач трепетних рухів комах (Вадим Коваль). Яскрава оранжева сукня, тирса, софіти, безліч чекальних поглядів… (Юлія Лісовська). Яскрава оранжева сукня, тирса, софіти, безліч чекальних поглядів… (Юлія Лісовська). Чоловіки у вечірніх костюмах, розгорнувши поли пальт, бадьоро бігли сходами до дверей клубів; робочий люд вештався вулицями; а жінки — ті жінки, що ввечері блукають самотні, самотні пливуть за людською течією,— простували очікувальною ходою, мріючи про добре вино, добру вечерю або — зрідка — про поцілунки щирого кохання (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). — Коли я був нежонатим, то дуже недовірливо ставився до одруження. Відчував себе як боксер, що очікує на заборонений удар. — А тепер? — Не перестаю дивуватись, як я примудрився його пропустити]. |
| Сельмаг – (сельский магазин) сільмаг. [Купив у сільмазі сірників та цигарок (Є.Гуцало). Глипа сьогодні не прийде, гомоніла мати, бо в сільмаг привезли молдавське вино, і рідненькі брати так перечепилися через ящик з пляшками, що навряд чи й зведуться на ноги до ранку (В.Близнець). Дід Антип задоволене слухав, як розмірене тіктакали ходики, наче сперечаючись з новеньким будильником, купленим цього літа в сільмазі, та все жалкував, що не було в ньому такої зозулі, як у баби Устини (В.Земляк). Відомо: гроші в комуністичному сільмазі виглядали такими ж зайвими, як і продавці, тому викликали в робітників вельми помірний трудовий ентузіазм. Інша справа - добрий самогон. Склянка на сніданок, склянка на обід — і до вечора корова вже мала над головою новий дах (О.Бойченко)]. |
| Спаниель – (англ.) спанієль. [Праворуч — Настя, висока, мабуть під два метри, трохи худа. На сумці носить жовто-блакитну стрічку, не дуже балакуча. Але вона має собаку, спанієля і якщо зачепитися за цю тему — то тільки стихійне лихо зможе зупинити її словесний потік (Василь Приймаченко). «Гм-м-м, — задумливо каже він, допиваючи вино до безіменного пальця. — Неправильний синтаксис. Останнє підрядне речення явно не на місці». Потім продовжує: «…її цицьки звисають на живіт, як вуха спанієля. Вже три роки, як ми не займалися сексом…» Стало так тихо, що Місті аж ніяково захихикала (В.Горбатько, перекл. Ч.Палагнюка)]. |
| Спиртное, разг. – (спиртные напитки) трунок, спиртне, (водка) горілка, (вино) вино. [Не поможе трунок, як прийде фрасунок (Пр.). Не жалуйте, діти, Трунку дорогого, Із двора не випускайте Тверезим нікого (П.Куліш). — Угорське, шампан благородний, портвейн, бордо — от мої трунки (М.Коцюбинський). Моя душа й по темнім трунку Не хоче слухатись порад, І знову радісно і струнко Біжить під вітер і під град. Щоб, заховавши мудрий досвід У скриньці без ключа і дна, Знов зустрічати сірий розсвіт Вогнем отрути чи вина (О.Теліга). Місцевим червоним вином, яке адвокат, крекчучи, пив великими ковтками, наче воду, трунком надто міцним, щоб його двічі на день уживати за столом, проте, з іншого боку, надто приємним, щоб його розводити водою, ми вгамовували спрагу (Є.Попович, перекл. Т.Мана). В молодості я взяв собі за правило не пити ні краплі спиртного до обіду. Тепер, коли я вже немолодий, я дотримуюсь правила не пити ні краплі спиртного до сніданку (В.Черчіл). Якщо після п’янки залишилось спиртне — значить, в колективі є проблеми]. |
| Стопка – (книг, тетрадей) стіс, (стаканчик) ча́рка, келишок (келішок), (рус.) стопка, (жарг.) стопарик. [Марфа Петрівна, смакуючи, випила свою стопку, оцінивши вино, мовляв, таке смачне, що й наливки такої не настоїш (Олександр Копиленко). Потім уже беруть Стратона Стратилатовича під руки й кладуть на канапу. А він і на канапі ще добиває сікача: «Не злізу,— кричить,— доки не рішу!» І так-таки ніхто й не довідався, чи зліз Стратон Стратилатович із страшного вепра-сікача, чи й досі держиться за гілку. Сікач — страшний звір, так що й після четвертої стопки не дуже злізеш… (О.Вишня). Горівка подавалася в півторалітрових графинах із зображеннями виноградних кетягів з листям, а пилося її тесаними стограмовими склянками, пестливо названими «стопариками» (В.Кожелянко)]. |
| Тепло – тепло, (ещё) теплінь, теплиня: • выделение тепла – (несов.) виділяння тепла, тепловиділяння; (сов.) виділення тепла, тепловиділення; (последствие) виділ тепла, тепловиділ. [Сонце обливало його рожевим світом; цілувало тисячами своїх гарячих іскорок; гріло-пестило теплом свого проміння… (П.Мирний). На вузьких стежках він тулився до Марічки, аби йти рядом, аби не лишитися ззаду, і чув тепло її тіла (М.Коцюбинський). Од тепла мліло тіло (І.Нечуй-Левицький). Віє теплом, із стріх вода капле, сонечко веселенько світить (М.Вовчок). Вогні палають, розростаються, од них іде тепло і зогріває Остапа (М.Коцюбинський). Вчора подув сироко, приніс хмари, блискавку і дощі. Надворі 11 градусів тепла (М.Коцюбинський). Рано, до 9-ої год., так холодно (ступенів шість-вісім тепла, а часом і п’ять) (Л.Українка). Теплом розіллялось вино по тілу (М.Коцюбинський). Так,— сказала й нараз її очі стрінулися з моїми. Скільки тепла й любові виявили вони мені (О.Кобилянська). В теплі та в добрі вона згадувала ті лихі години, що їй приходилось переживати (П.Мирний). Мусила баба злазити з печі: онука заслабла і потребувала тепла (М.Коцюбинський). Тільки діждав Чіпка тепла, зараз накупив дерева, найняв майстрів і заложив над самим шляхом будинок (П.Мирний). Швиденько йшла Галя на роботу, а ще швидше билося сердечко, а ще швидше вироювалися мислоньки. Уявлявсь їй самотній весінній вечір коло віконечка, своя самотня пісенька, весіння теплиня й мла, й свіжість, і зорі мріють, й разом заступлений світ у віконці, і молодий козак так разом-разом, такеньки несподівано! (М.Вовчок). О ніч чудовна і чудова Ще вчора сіявсь сніг рясний,— Сьогодні ж теплінь і понова, І проріст трав, і день ясний… (О.Олесь). Де вічно ллє весна живе тепло в долини, Де над піском пустинь, над хвилями морів Блискочуть гір величні верховини Льодами вічними і білістю снігів (В.Свідзинський). Покинув Січеслав і степові Чаплі… Вчителював у Ворзелі, між сосен, Де дух живиць, де довготілі оси, Яскріння сот у щільному теплі… (С.Бурлаков). Я вже не боюся їй не сподобатись. Я приходжу до неї в будь-якому стані і настрої. Втомлений і розбитий, в гуморі і не в гуморі. Це може бути жага і ніжність, бажання тепла й притулку, пристрасть до непритомності і вишуканість до перверсій. Мені не треба чорних ураганів плоті, знання грецьких поз і картинок з Камасутри. Пристрасть — це натхнення тіла, а кохання — це натхнення душі. Любов як функції геніталій залишмо приматам (Л.Костенко). Кілька днів поспіль у непривітному захмареному небі курликали прощаючись журавлі — вони вже відлітали туди, де гріло сонце, стояла теплінь і можна було досхочу поживитися (Д.Щербина, перекл. В.Бикова). Його вірші були повні тепла. Ними палили в печі (С.Є.Лєц). Жінка, яка хоч раз відчула тепло крісла з підігрівом в автомобілі, нізащо не погодиться їздити з вами в тролейбусі]. |
| Тригонометрия – (греч.) тригонометрія. [Кожен пацюк має двоє очей, щоб бачити світ. Розум для стрибка маленькі лапки і чорні лискучі очиці, щоб зиркати на світ. Розум для стрибка у них є, але тригонометрії їм не збагнути (М.Прокопович, перекл. Д.Джойса). Надзвичайна сила його уяви абстрактне обернула на конкретне. В алхімії його мозку тригонометрія, математика і вся галузь знання, яку вони обіймали, перетворилася в яскравий краєвид. Він бачив зелене листя й лісові прогалини, то залиті ніжним сяйвом, то пронизані золотистим промінням. Далі все повивала пурпурова мла, а за цією пурпуровою млою, він знав, криється чарівне невідоме, приваблива романтика. Це п’янило його, як вино (Марія Рябова, перекл. Д.Лондона)]. |
| Ты – ти (род. п. тебе́, дат. п. тобі́): • быть с кем на ты, обращаться к кому на ты – бути з ким на ти, звертатися до кого на ти; • ну тебя! – цур тобі!; цур тобі, пек [тобі]!; [а] бодай тебе!; • что с тобой? – що тобі?; що з тобою? [— Гей ти, проклятий стариганю! На землю з неба не зиркнеш, Не чуєш, як тебе я ганю, Зевес! — ні усом не моргнеш (І.Котляревський). А думка говорить: «Куди ти йдеш, не спитавшись? На кого покинув Батька, неньку старенькую, Молоду дівчину?» (Т.Шевченко). Ні душі тобі живої! Хіба вуж зав’ється (С.Руданський). — Чого ти стогнеш, сину? — питає журливо Мотря. Мовчить Чіпка. — Чи ти нездужаєш? (П.Мирний). — І я люблю Соломію, — додала Настя, — господи, яка проворна та весела! і наговорить, і накаже, і наспіває тобі повні вуха! (І.Нечуй-Левицький). Надбіг до калюжі, скочив у воду, щоб обмитися з фарби, де тобі! Фарба олійна, через ніч у теплі засохла добре, не пускає (І.Франко). — Ти хто? Чого тобі? — вояк вереснув (Л.Українка). Були, правда, й здобутки. Вона погодилась говорити з ним на «ти», але жодних висновків з цього не зробила (В.Підмогильний). Я ждав, я знав, що прийдеш ти! — і ось: Все як було; сивіє лиш волосся… Що ж не збулось? — Усе давно збулося! (Є.Плужник). Ти полинеш сиза, наче птах. Твій полинний присмак вабить серце. Ти по липню вибіжиш у серпень, мов по линві, бгаючи мій страх. Питиму розлуку, як вино. І колись, блідим зимовим ранком, Чорний птах, сумний, немов прочанка, Тихо сяде на моє вікно (Л.Кисельов). Недоля ця, коли б не ти, мене косою підкосила, а ти всі крила розкрилила і на екрані самоти до мене крізь віки летіла і шепотіла, шепотіла: Це ти, мій сину. Муже, ти! (В.Стус). І маєш, напевно, рацію. Минуле вмерзає в кригу. І це вже не декорація… Біла симфонія снігу. Стогне завія до рання, зламавши об ліс крило… Ти — моє перше кохання. Останнє уже було (Л.Костенко). Про тебе не пишеться І не мовчиться За тебе не молиться І не болить Тобою не мариться Навіть не сниться І пам’ять від дотику слів не горить (Ю.Джугастрянська). Більшість охоче рухається в бік “Ти”, назустріч партнерові. Суспільство жагуче бажає близькости (О. і О.Плеваки, перекл. Е.Єлінек). Одному погоничеві, що в корчмі стояв, прийшла саме охота напоїти своїх мулів, а для цього треба було зняти з жолоба Дон Кіхотову збрую. Як забачив наш рицар того напасника, заволав одразу дужим голосом: — Хто б ти не був, о зухвалий рицарю, що важишся доторкнутись до зброї найславетнішого з усіх мандрованих рицарів, які будь-коли приперезувались мечем,— подумай, що робиш, не руш її, бо головою за своє зухвальство приплатишся! (М.Лукаш, пререкл. М.Сервантеса). Степан Аркадійович був на «ти» майже з усіма своїми знайомими: з стариками шістдесяти років, з хлопчиками двадцяти років, з акторами, з міністрами, з купцями і з генерал-ад’ютантами, отож дуже багато хто з тих, що були з ним на «ти», перебували на двох крайніх пунктах суспільної шкали і дуже б здивувалися, дізнавшись, що мають через Облонського що-небудь спільне (А.Хуторян, перекл. Л.Толстого). Раптом — я просто не міг цьому повірити — я почув, що він звертається до Пат на «ти». І хоч на це могла бути сотня не вартих уваги причин, я залюбки викинув би цього типа вниз, до оркестру (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). Тим часом там уже відчувається дія алкоголю. Георг і Різенфельд перейшли на «ти». Різенфельд став просто Алексом. Він скоро почне й від мене вимагати, щоб я звав його на «ти». Завтра вранці, звичайно, все це забудеться (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Люди глухі до того, що в тобі кричить найголосніше (С.Є.Лєц). — Дівчино, перейдімо на «ти» — Ну, якщо це недалеко йти…]. |
| Хмельной –
1) (напиток) хмільний, (пьянящий) п’янкий; 2) (человек) підпилий, на підпитку, підпивши: • хмельное вино – хмільне (п’янке) вино. [В се врем’я Юпитер, підпивши, З нудьги до жінки підмощавсь, І морду на плече склонивши, Як блазень, чмокавсь та лизавсь (І.Котляревський). Вже підпилий як засне, То хоч коти гармати, І усом не моргне (Т.Шевченко). Почтар, нівроку, був підпилий, Оддав сенатові приказ (Т.Шевченко). Під сонцем Криму, під сліпучим оком, П’янке вино біжить (М.Зеров). Дивно діяла на нього юрба. Рухливістю й гомоном вона збуджувала йому й так напружені нерви, мов він уперше побачив стількох людей і відчув свою з ними спорідність. Він зазнавав хмільної радості співіснування з своїми подобами, поєднаний з ними спільністю життєвої дії (В.Підмогильний). На срібній таці в неї були золоті келехи з медом хмільним (Олександр Ільченко). Хмільний, з прохолодою барвінковий цвіт, цвіт провесня і весни, з розмаху крилом ударив йому під повіки і викресав кілька сльозин, що, мов почеплені, загойдались на темній основі опущених вій (М.Стельмах). Це занепад епохи, це п’янкий декаданс, захмелілі ковбої, комуністи і фермери заселяють уперто слобожанський Клондайк, в рурі степу зникає травнева вода, й цвинтарі переповнено нічними химерами (С.Жадан). Падали дотики — губи і руки — як довгожданий дощ Ждалось хмільної муки — Щастя прийшло. То що ж… (Ю.Джугастрянська). Умиті, блищали асфальтні дороги, Яскраво смарагдова зелень чолом Торкалася, спрагла, хмільної вологи, — А люди в турботах ішли напролом, Не знаючи втіхи, не чуючи кроків, Зомбовані плином робочих годин, Утомлені болем життєвих уроків, — Хто в гурті, а хто з ним — один на один… (Наталія Бойко)]. |
| Цельный –
1) (состоящий сплошь из чего-нибудь одного) суці́льний; 2) (лишенный раздвоенности) ці́лісний, ці́льний, (ещё) зі́браний; 3) (устар.) влу́чний, цілки́й, (диал.) ці́льний; 4) (неразбавленный, натуральный) нерозведений, нерозбавлений, (о молоке, ещё) незбираний; (целый) цілий: • цельное вино – нерозведене вино; • цельное зерно – ціле зерно; • цельное молоко – незбиране молоко. [— І ніколи не забувайте, що Наталі цільна натура, цільна й пристрасна (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). — От бачиш,— сказав Степан Аркадійович,— ти дуже цільна людина. Це твоя якість і твоя вада. Ти сам цільний характер і хочеш, щоб усе життя складалося з цільних явищ, а цього не буває (А.Хуторян, перекл. Л.Толстого). Це був суворий невтомний чоловік зі складним характером, але цільний: самої його присутності було досить, щоб навести порядок і вселити впевненість (С.Борщевський, перекл. М.В.Льйоси). Привозить дядько на базар суцільний десятиметровий шмат сала. Всі збіглися, розпитують, як вдалося виростити. — Ну як, як… Прив’язуєш порося за задні ноги, а миску щодня відсовуєш]. |
| Чёрт – чорт, дідько, люципер, лукавий, куций, (нечистый) лихий, нечистий, (болотный) анци́бол, анци́болот, анциболо́тник: • будто черти горох молотили (в свайки играли) (разг., устар.) – неначе (наче), немов (мов), ніби (нібито), буцімто (буцім) чорт сім кіп гороху змолотив; • до чёрта, чёрт знает сколько (разг.) – до чорта (до біса, достобіса, до дідька), до лиха (до лихої години), до смутку; (эвфем.) до сина (до хріна); (ругат.) до стилої мами; страшенно; • за каким (за коим) чёртом (прост.) – якого чорта (біса, дідька); (иногда эвфем.) якого сина; • какого чёрта, для какого чёрта (разг.) – якого чорта (біса, дідька); (эвфем. также) якого сина (хріна); (иногда давн.) якого недовірка; (лок.) якої нетечі; на кий біс; • как чёрт от ладана (бежать, убегать от кого, от чего) (разг.) – як чорт від ладану (тікати, утікати від кого, від чого); • к чёрту, к чертям, ко всем чертям (разг.) – к чорту (к бісу), до чорта (до біса, до дідька), к чортам (к бісам), до (всіх) чортів; (ругат. ещё) під три чорти, к лихій годині; • к чёрту на кулички (на рога) (разг.) – аж геть далеко, аж десь [на] край світа, (иногда) галасвіта; до чортів на виступці, до чорта (до дідька) в зуби; • на чёрта (разг.) – на чорта (на біса); • не было печали, [так] черти накачали – не мала баба клопоту, так купила порося (Пр.); не було клопоту, так чорт надав (Пр.); купив чорта з рогами на свою шию (Пр.); не мала дівка лиха, так Каленика привела (Пр.); • ни к чёрту (не годится) (разг.) – ні к чорту (ні к лихій годині) не годиться; (иногда фиг. о какой-нибудь непригодной вещи) надібок у піч, мишам на снідання; • ни чёрта (разг.) – ні чорта; нічогісінько; дарма; • один чёрт (разг.) – один чорт (один біс); який дідько печений, такий і варений (Пр.); який один дідько, такий і другий (Пр.); все один чорт, що собака, що хорт (Пр.); той же Савка, та на других санках (Пр.); • одному чёрту известно – сам чорт (дідько) зна (знає); • [сам] чёрт не брат кому – [сам] чорт не брат (і чорт не брат) кому; • сам чёрт не разберёт (не поймёт) (разг.) – сам чорт (і чорт) не розбере (не зрозуміє); • [сам] чёрт ногу (голову) сломит (разг.) – [сам] чорт ногу зломить, [сам] чорт спіткнеться; [сам] чорт голову зверне (зломить, зламає), [сам] чорт в’язи скрутить; [сам] чорт ладу (рахуби) не дасть, [сам] чорт ладу не дійде; того й дядько з перцем не з’їсть; • сто чертей! (бран.) – сто (стонадцять) чортів!; • у него чёрт в подкладке, сатана в заплатке – лисом підшитий, псом підбитий (Пр.); • у чёрта на куличках, на рогах (разг.) – аж геть далеко, аж десь край світа, у чорта далеко; у чорта на болоті, у чорта в зубах; • чем чёрт не шутит (разг.) – чого на світі не буває; бува (буває); • чёрта ли мне (тебе, ему, нам, вам…) в ком, в чём (разг.) – на чорта (на біса, на дідька) мені (тобі, йому, нам, вам.. ) хто, що; • чёрта лысого – чорта (дідька) лисого; чорта пухлого; • чёрта с два! (разг.). – чорта лисого (пухлого)!; чорта з два!; овва (ов)!; але-але!; • чёрт возьми, чёрт побери (разг.) – чорт його бери!, чорт побери!; дій його честі!; (иногда) матері його ковінька!; • чёрт дёрнул меня (тебя, его, её, нас, вас, их) за язык (разг.) – чорт смикнув мене (тебе, його, її, нас, вас, їх) за язик; чорт надав (лиха личина надала) мені (тобі, йому, їй, нам, вам, їм) бовкнути; • чёрт дёрнул, понёс, догадал меня (тебя, его, её, нас, вас, их) (разг.) – надала ж мені (тобі, йому, їй, нам, вам, їм) лиха година (лиха личина, нечиста сила); [і] надала ж мені (тобі, йому, їй, нам, вам, їм); [і] надав же мені (тобі, йому, їй, нам, вам, їм) нечистий (чорт, біс); • чёрт его (их…) знает – чорт (дідько, біс, враг, кат, мара, морока) його (їх…) знає; лихий його (їх…) зна(є); хрін його (їх…) батька зна (знає); смуток його (їх…) зна (знає); • черти возьмут кого (разг.) – чорти візьмуть кого, чорт (дідько) ухопить кого; • чёрт знает кто (что, какой, где, куда…) (разг.) – чорт (кат) зна хто (що, який, де, куди…); чортзна-хто (-що, -який, -де, -куди…), казна-хто (-що, -який, -де, -куди…); чорт (біс) батька зна хто (що, який, де, куди…); • чёрт ли сладит с кем (разг.) – і чорт (і біс) ладу не дійде з ким; • чёрт меня (тебя, его, её, нас, вас, их) возьми (дери, побери, подери); чёрт бы меня (тебя, его, её, нас, вас, их) брал (драл, побрал) (разг.) – чорт мене (тебе, його її, нас, вас, їх) бери (о многих, побери); хай (нехай) мене (тебе, його, її, нас, вас, їх) чорт (лихий, дідько) візьме; щоб мене (тебе, його, її, нас, вас, їх) чорт узяв (забрав, про багатьох побрав); чорт би мене (тебе, його, її, нас, вас, їх) узяв (забрав, про багатьох побрав); • чёрт мошну тачает, скряга её набивает – скупий збирає, а чорт калитку шиє (Пр.); • чёрт несёт, принёс (черти несут, принесли) кого (разг.) – чорт (дідько) несе, приніс (чорти несуть, принесли) кого; (лок. також) чорт нагодив (нагодила дідьча мати) кого; • чёрт носит (черти носят) кого; чёрт унёс (черти унесли) кого – чорт (дідько) носить (чорти носять) кого; чорт заніс (забрав) кого, чорти занесли (забрали, побрали) кого; [десь] віється, повіявся хто; • чёрт с тобой (с ним, с ней, с вами, с ними) (разг.) – чорт з тобою (з ним, з нею, з вами, з ними); хай (нехай) тобі (йому, їй, вам, їм) чорт (біс, враг, мара, морока); хай (нехай) тебе (його, її, вас, їх) чорт (враг) візьме, забере; • чёрт-те что, чёрт-те как – чорт зна що, чорт зна як; чортзна-що, чортзна-як, казна-що, казна-як; (редко) чорть-і-що, чорть-і-як; • чертям (всем чертям) тошно (разг.) – аж пекло сміється; • что за чёрт (разг.) – що за чорт (чортовиння, чортівня). [Лізти чортові в зуби (Пр.). Якби в чорта грива, була б з нього кобила (Пр.). — Одначе ж, чорт побери, земляче, ти, видно, її соломою годував! (М.Гоголь). Хотина як вигляне в вікно, то на вікно три дні собаки брешуть, а на виду у неї неначе чорт сім кіп гороху змолотив (І.Нечуй-Левицький). І мені ж даси меду, як піддереш? — Але-але! (Сл. Гр.). Посилався до дівчини, хотів її взяти, нагодила дідьча мати товариша в хаті (Н. п.). Вигадай чорта, він вам і ратиці на стіл (Пр.). Послав Бог роботу, та забрав чорт охоту (Пр.). Править, як чорт болотом (Пр.). Про вовка помовка, а чорт пана несе (Пр.). Пусти чорта в хату, то він і на піч залізе (Пр.). — Козолуп! Піди, брат, турни його к чортам собачим звідси. Хай другим шляхом їде… Ну, сволоч народ! Якраз йому тоді треба їхать, як не можна (В.Винниченко). Але тепер, коли все скінчилось гаразд (дай Боже так і в усіх пригодах), скажіть мені, ваша милость, хіба ж то не смішно було, що отаке чорть-і-що нас налякало,- мене принаймні, бо ви, пане, я вже бачу, не знаєте й не відаєте, що таке страх чи переляк (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Чорти батька зна що говориш, чоловіче! — вигукнув Дон Кіхот (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Бог мене побий,— обізвався тоді корчмар,— коли той Дон Кіхот чи Дон Анциболот не порубав міхів із червоним вином, що в головах йому стояли! Отож, мабуть, вино розлилося, а сей молодець дума, що то кров! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Тільки-но хто згадував директора, крамаря хапали чорти, він, забувши про свої муки, несамовитів і казився, чухаючи своє тіло від голови до п’ят (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). — Отака ваша історія? — Певно, що така. А яка ваша? Ми порівняємо їх і, може, я нарешті зрозумію, на кий біс ви закинули мене посеред ночі до холодного підвалу, який смердить лайном? (В.Шовкун, перекл. К.Р.Сафона). З першого дня роботи виявилося до дідька й трохи (Ю.Винничук, перекл. Б.Грабала). 1. — Тату! Чорт лізе в хату!!! — Не біда, синку, аби не москаль. 2. Дружина — чоловікові: — Тебе сьогодні знову викликають у школу: малий знову розбив вікно. — Чорт побери! Скільки ж у них там вікон?!]. |
| Бриошь – (франц.) бріош. [Він подав мені її, і я вибрав бріош, яка за інших обставин привабила б мене не більше, аніж зад хористки (В.Шовкун, перекл. К.Р.Сафона). Я зайшов і став біля цинкового прилавка, і старий за прилавком подав мені склянку білого вина та бріош. Бріош була вчорашня. Я вмочав її у вино і їв, а потім випив склянку кави (В.Митрофанов, перекл. Е.Гемінґвея)]. |
| Крек – крек. [Третій день крізь сутінь масну. Третій день без спочинку і сну. Я звик до піску і до холоду звик, і в торбі у мене – вино і часник. А під сукно, мов під листя смерек, Зарито афганський крек (С.Жадан). Паскудство. Гаммер після креку був, як Шумахер на треку. — фіг стримаєш (С.Стець, перекл. Б.Кінґсолвер)]. |
Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка)
| ПЕ́НИТЬСЯ ще гра́ти; (про вино) пі́нитися клу́бом; пенящийся що шуму́є тощо, схи́льний шумува́ти, прикм. шумни́й, пі́нявий, пінли́вий, шумли́вий, фраз. окови́тий [пенящееся вино́ оковита горі́лка], забут. кудря́вий; пенящиеся во́ды поет. пі́ниво. |
| ЧЕ́РПАТЬ (з криниці) живомовн. ця́пати, (куди) наче́рпувати, (звідки) виче́рпувати, (досвід) запози́чувати, запозича́ти; черпающий що /мн. хто/ черпа́є тощо, зви́клий черпа́ти, ра́ди́й начерпа́ти /ви́черпати/, черпа́льник, прикм. черпа́льний, наче́рпувальний, виче́рпувальний, запозича́льний, складн. -че́рпій [черпающий вино́ виноче́рпій]; черпающийся/черпа́емый че́рпаний, наче́рпуваний, виче́рпуваний, запози́чаний; ПОЧЕРПНУ́ТЬ (принад) зачерпну́ти і похідн.. |
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов)
| Вино – вино́, -на́. |
| Пики (масть в картах) – вино́. |
| Херес (вино) – херес, -су. |
| Хмельной –
1) (вино) п’янкий, хмельни́й, -а, -е́, міцний, -а, -е́; 2) (человек) підпи́лий, -а, -е, на-підпитку. |
Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський)
| Вино – вино́; • в. виноградное – в. виногра́дне; • в. ликерное – в. ліке́рне; • в. от’емное – в. найлі́пше; • в. хлебное, водка – горі́лка. |
| Давить, -ся – ти́снути, -ся; • д. (вино) – ча́вити, -ся. |
| Крепкий – міцни́й; • к. (в растворе) – концентро́ваний; • к. водка – міцна́ нітровода́; • к. в. (вино) – м. горі́лка. |
| От’емный – відніма́ний; • о. (отборный) – вибо́рний; • о. (о крышке) – здійма́ний; • о. вино – найлі́пше вино́. |
Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська)
| Вино
• Вино веселит сердце человека; вино старику ноги подымает – вино (горілка) серце веселить. Пр. Хоч і кажуть, що горілка серце веселить, — чого ж від неї, ледачої, голова дуже болить Пр. Горілка така вода, що убогого зробить багатим, сліпого видющим, а слабого сильним. Пр. • Вино пей, а дело разумей – пий винце, та знай дільце. Пр. Пий, та ума не пропий. Пр. • Вливать новое (молодое) вино в старые мехи – вливати (лити) нове (молоде) вино в старі міхи (в старі бурдюки). [Лив, очевидно, в старі міхи молоде вино своєї невсипучої сойківськоі енергії… Тудор.] • Хватить стакан вина – хильнути склянку вина. |
| Бросаться
• Бросаться, броситься в глаза – впадати, впасти в око (в очі); спадати, спасти на очі; набігати, набігти на очі; брати очі [на себе]; вбирати [в себе] очі. [Густий загар… впадав у вічі… Гончар. Кожух такий, що очі вбирає. Руданський.] • Бросаться, броситься в объятия – кидатися, кинутися в обійми кому; на шию припадати, припасти кому; (глузл.) чіплятися, почепитися на шию кому. • Бросаться, броситься на колени – падати, впасти на коліна (навколішки). [Вона так і впала навколішки. Квітка-Основ’яненко.] • Бросаться деньгами – сипати (розкидатися) грішми; тринькати (розтринькувати) гроші. • Бросаться в крайности – кидатися з однієї крайності в другу (до другої); кидатися з одного краю в другий (до другого). • Бросаться словами (перен.) – кидатися (розкидатися) словами. • Бросаться туда и сюда – кидатися (метатися, шататися, шибатися) туди й сюди (туди й туди); побиватися на всі чотири сторони; кидатися всіма сторонами. [Побивався на всі чотири сторони — ніде нема моря. Легенда.] • Вино бросается, бросилось в голову – вино б’є (вдаряє, вдарило, шибає, шибнуло) в голову. |
| Вязаться
• Вязаться в гроздья – гронитися. [Молоде вино грониться… Яцків.] • Вязаться к кому – в’язнути (чіплятися) до кого. • Вязаться с кем (фам.) – знатися (водиться) з ким; мати зв’язок з ким. [Знайся кінь з конем, віл з волом, а свиня об тин, коли не має з ким. Пр. Три літа вона знається з ним [Павлом]… Гордієнко.] • Дело не вяжется (разг.) – діло (справа) не в’яжеться; діло не клеїться. • Одно с другим не вяжется – купи не держиться. [Соломки назбирав, бриля плете, а сам таке верзе, що й купи не держиться, кажуть. М. Куліш.] • Разговор не вяжется – розмова не в’яжеться (не клеїться, не йде); мова не мовиться. [Розмова не в’язалась. Про що говорити? Пилипенко. Розмова чогось не клеїлась. Коцюбинський. Після двох чарок оживилося трохи Василеве лице, в очах заблискотіли слабенькі іскорки, але розмова якось не йшла… Франко. Сумно стало. Мова не мовилась. Вовчок.] |
| Глушить
• Глушить водку, вино (разг. вульг.) – жлуктити (жлуктати, смалити, цмулити, хлистати) горілку, вино; (образн.) пити горілку, вино, як воду. [А я панського роду, П’ю горілочку, як воду. Н. п.] • Глушить критику (просвещение) – глушити (утискувати) критику (освіту). • Глушить рыбу – глушити рибу. [Придивиться, де риба залягла під кригою, та й стане гатити кийком — глушити. Сл. Гр.] • Глушить тоску (вином) – запивати тугу (нудьгу). |
| Жить
• Жить в соседстве с кем – сусідувати (сусідити) з ким; жити в сусідстві (суміж) з ким; сидіти поруч кого; (образн.) тин у тин жити. • Жить, губя других, портить кому жизнь – заживати чужий вік. • Жить дома – жити (в)дома; домувати. • Жить душа в душу – жити як одна душа (як один дух); [мов] одним духом жити; жити у добрій злагоді (згоді). • Жить лето, зиму где – жити літо, зиму де; літувати, зимувати де. • Жить на большую, широкую ногу, жить по-барски – жити на широку стопу (в розкошах); розкошувати; по-панському (на всю губу) жити; паном діло жити; панувати; (діал.) велико жити. • Жить на всём готовом – жити на всьому готовому; жити (брати) з готового. • Жить на два дома с кем – жити різно (нарізно) з ким; жити на дві господи (на два господарства, на два доми, на дві домівки) з ким. • Жить на отлёте, на отшибе – жити на відшибі (у відшибі, на стирчку). • Жить на чужих хлебах (разг.) – їсти чужий хліб; жити чужим (людським) хлібом. • Жить на чужой счёт – жити чужим коштом (на чужі кошти, на чужий кошт). • Жить одним домом с кем – жити разом (спільно, вкупі) з ким; мати одну господу (одне господарство, одну оселю, одне житло, один дім, одну домівку) з ким. • Жить по своему состоянию – жити відповідно до своїх достатків; жити як змога (спроможність, спромога) чия. • Жить припеваючи (разг.) – жити лиха не знавши (не знати); (образн.) жити вибрикуючи (вибрикувавши); жити лихом (горем) покотивши. • Жить со дня на день – жити з дня на день (день поза день). • Жить трудами рук своих – жити з праці рук своїх; жити з пучок. • Жить уединённо – самотою (відлюдно) жити; самотіти. • (За) здорово живёшь (разг.) – [Ні] з доброго дива; ні сіло ні (в)пало; ні з сього ні з того; ні за що ні про що; так собі; знічев’я. • Как живёте?; как живёте-можете? (разг.) – як ся (себе) маєте?; як ви собі маєтеся?; як вам ведеться (поводиться)?; як ви пробуваєте?; як здужаєте?; що з вами діється?; яково можете?; чи живенькі-здоровенькі? • Как живёшь, так и слывёшь – яке життя, така й слава. Пр. • Каково вино? Живёт – чи добре вино? Нічого собі. • Кто живёт тихо, тот не увидит лиха – коли тихо, то мине (й) лихо (не буде лиха). Пр. • Не живёт, а только небо коптит – не живе, а тільки дні тре; не живе, а чадить (димочадить) під небом; не живе, а небо коптить. • Отдельно жить – нарізно (різно, окремо, окреме, осібно) жити; жити навідріз(н)і (іноді на відлуці). • Плохо живёт – погано (зле, кепсько) живе; (образн.) живе як горох при дорозі. • Пока я живу – поки (доки) я живу; поки мого віку (життя). • Приказал долго жить – духа (душу) віддав; віддав богові душу; пішов у безвість; казав довго жити; умер (помер); (давн.) переставився; на той світ пішов. • Сколько я живу – відколи живу; зроду; зроду-віку. • Стараться жить на барский лад – старатися жити по-панськи; помазатися паном; гнутися на панство. • С тех пор, как я живу в Киеве… – з того часу, як я живу в Києві… |
| Игристый
• Игристое вино – іскристе вино. |
| Кидаться
• Вино кидалось, кинулось в голову – вино вступало, вступило в голову; вино било (вдаряло, вдарило, шибало, шибнуло) в голову. • Кидаться из одной крайности в другую – кидатися з однієї крайності в другу (до другої); кидатися з одного краю в другий (до другого). • Кидаться из стороны в сторону – кидатися з одного боку в другий (то в той, то в той бік); кидатися то сюди, то туди. • Кинуться врассыпную – кинутися врозтіч (урозсип, урозпаш, урозпорош); розсипатися; сипнути хто куди. • Кинуться со всех ног – кинутися щодуху (що є духу, скільки духу, що дух у тілі, що ноги несуть, чимдуж, на всі заставки, на всю витягу, прожогом). • Кровь кинулась в голову, в лицо – кров кинулася (линула) до голови, до лиця (в голову), в лице кому. • Куда ни кинься – куди не кинься; куди не зарви. |
| Мех
• На рыбьем меху (разг. фам. шут.) – вітром підбитий (-та). • Подбивать, подбить мехом – підбивати, підбити хутром; хутрувати, вихутрувати. • Подбитый, подшитый мехом – підбитий хутром; хутрований. • Вливать новое (молодое) вино в старые меха (библ.) – вливати (лити) нове (молоде) вино в старі міхи (в старі бурдюки). |
| Много
• Довольно много – доволі (досить) багато; багатенько; чимало (чималенько). • Много больше – багато (далеко, куди, (і) геть-то) більше. [Ми знаємо про це і геть-то більше, ніж ви. Сл. Гр.] • Много будешь знать, скоро состаришься – як багато (як усе) знатимеш, то скоро постарієш(ся). Пр. Більше будеш знати, менше будеш спати. Пр. Хто багато (багацько) знає, той мало має. Пр. • Много звону (молвы) — мало толку – хто багато говорить, той мало робить. Пр. На словах — як на цимбалах, а на ділі — як на балабайці (балалайці). Пр. На словах — як на органах, а як до діла — то й заніміла. Пр. Язиком сяк і так, а ділом ніяк. Пр. Не так він добре діє, як говорить. Пр. Не так-то він діє, як тим словом сіє. Пр. Словами сюди і туди, а ділом нікуди. Пр. • Много значит что – багато важить (значить) що; великоважить що; має велику вагу (велике значення) що. • Много ли — мало ли, много — мало – чи багато, чи мало. • Много ли человеку нужно (надо) – чи багато людині (іноді) (чоловікові) треба. • Много лучше – (як присл.) Багато (далеко, куди, геть-то) краще (ліпше); (як прикм.) багато (далеко, куди, геть-то) кращий (-ща, -ще), ліпший (-ша, -ше). • Много пить — добру не быть – хто багато п’є, той сам себе б’є. Пр. Чарочка не до добра доводить, а до торби. Пр. Хто п’є до дна, тому не бачити добра. Пр. Хто вино любить, той сам себе губить. Пр. • Много слов, а мало дела – багато слів, а діла мало. Пр. • Много сулит, да мало даёт – хто багато обіцяє, той мало дає. Пр. Обіцянка — не данка. Пр. Обіцянка — цяцянка. Пр. • Много шума из ничего (из-за пустяков); много грому по-пустому – багато галасу знічев’я (даремно). Пр. За онучу збили бучу. Пр. Сваряться за міх, а в міху нічого немає. Пр. Грім рака вбив. Пр. З великої хмари та малий дощ. Пр. Не стільки млива, скільки дива. Пр. • Не особенно много – не дуже (не надто) багато; не як багато. • Не так уж и много – не з-так і (не так-то й) багато. • Ни много ни мало; ни мало ни много (разг.) – ні мало ні багато; ні багато ні мало; саме; (іноді) якраз; (розм.) акурат. • Он много счастливее, талантливее… меня – він багато (далеко, куди) щасливіший, талановитіший… від (за) мене. • Он слишком много о себе думает – він надто багато (він забагато, він надто високо) думає (гадає) про себе; він надто (геть-то) високо несеться. • Очень много – дуже (вельми) багато; сила; страх як багато; (розм. зниж.) до лиха (до смутку, до напасті, до ката, до біса, достобіса, до чорта, до сина, до греця, до гаспида, до гемона, до хріна); (образн.) наче з мішка висипано; хоч греблю гати; стільки, що й на віз не забереш (що й конем не повезеш). • Так же много, как… – так само багато, як…; стільки ж, як… • Так много – так багато (так багацько); такого [багато]. |
| Отдавать
• Возьмёшь лычка — отдашь ремешок – затративши чуже личко, ремінцем мусиш віддати. Пр. Не позичай — злий обичай: як віддаєш, то ще й лає. Пр. Він для тебе маленьку нитку, а з тебе цілу свитку. Пр. • Не жалей алтына — отдашь полтину – не жалій ухналя, бо підкову загубиш. Пр. Лінивий двічі робить, скупий двічі платить. Пр. • Отдавать, отдать в жертву кому (разг.) – віддавати, віддати як (за) жертву кому; віддавати, віддати ((по)пускати, (по)пустити) на поталу кому. [Чіпко, Чіпко! чи я ждала такого від тебе, чи сподівалася? Попустив рідну матір на поталу волоцюзі. Мирний.] • Отдавать, отдать визит кому – віддавати, віддати (взаємний) візит кому; (застар., тільки докон.) відвізитувати кого. • Отдавать, отдать внаймы (внаём) кому что – наймати, найняти кому що. • Отдавать, отдать в учение (на выучку) – віддавати, віддати в науку. • Отдавать, отдать дань кому, чему – Див. дань. • Отдавать, отдать должное кому, чему – віддавати, віддати належне кому, чому; оцінювати, оцінити як слід (як належить) кого, що. • Отдавать, отдать кого-либо под суд – віддавати, віддати кого до суду (під суд); (давн.) ставити, поставити кого на суд (перед суд). • Отдавать, отдать на съедение кому; отдавать, отдать на поругание кому; (книжн.) отдавать, отдать на поток и разграбление кому – віддавати, віддати на поталу кому. • Отдавать, отдать (оказывать, оказать) предпочтение кому, чему перед кем, перед чем – Див. предпочтение. • Отдавать, отдать поклон кому – уклонятися, уклонитися (кланятися, поклонитися) кому; віддавати, віддати уклін (поклін) кому. • Отдавать, отдать последний долг кому (книжн.) – віддавати, віддати останню (по)шану кому. • Отдавать, отдать руку (и сердце) кому (перен.) – віддавати, віддати руку (й серце) кому. • Отдавать, отдать руку чью кому (перен.) – віддавати, віддати руку чию кому; віддавати, віддати кого за кого. • Отдавать, отдать салют – давати, дати (віддавати, віддати) салют; (застар. поет.) воздавати, воздати ясу. • Отдавать, отдать [свою] жизнь чему – віддавати, віддати (присвячувати, присвятити) життя [своє] чому; покладати, покласти життя [своє] на що. • Отдавать, отдать сердце кому – віддавати, віддати серце кому. [Вичуняла [Уляна] і серце і душу віддала своїй дитині. Мирний.] • Отдавать, отдать справедливость кому, чему – признавати, признати справедливість (слушність) кому, чому; визнавати, визнати справедливість за ким, за чим. • Отдавать, отдать честь кому, чему (воен.) – віддавати, віддати честь кому, чому. • Отдавать, отдать якорь – кидати, кинути (закидати, закинути) якір; ставати, стати на якір; об’якорятися, об’якоритися. • Отдавать себе отчёт в чём – Див. отчет. • Отдаёт чем что-либо (имеет привкус, запах чего) – відгонить (тхне, душить) чим що; чути чим що. [Руфім: Великий жаль, що стільки крові ллється За вашу віру, добра не вийде. Вино ще грає, а вже оцтом чути. Українка.] • Отдай назад! (разг.) – поступися (оступися)! • Отдай причал! – віддай кінці!; спускай з линв! • Отдал Богу душу кто – віддав Богові душу хто; ступив на Божу путь хто; до свого берега (навіки) причалив хто; (поет.) не топтати вже рясту кому; (зниж.) відкинув ноги хто; дупеля з’їв хто; (жарт.) пішов до Бога вівці (овець) пасти хто. • Отдать на посмеяние кого, что – дати (віддати) на посміх (на глум, на глуз) кого, що. [На глум старих звичаїв не подаймо. П. Куліш.] • Отдать на хранение что – віддати на схов (до схованки) що. |
| Подгулять
• Обед подгулял, вино подгуляло… (шутл.) – обід не вдався, вино не вдалося…; обід лихенький, вино поганеньке…; обід вино… не теє. • Сапоги подгуляли (разг.) – стоптані (зношені) чоботи; (образн.) чоботи каші (їсти) просять. |
| Разуметь
• Вино пей, а дело разумей – пий винце, та знай дільце. Пр. Пий, та ума не пропий. Пр. • Сытый голодного не разумеет – ситий голодному не товариш. Пр. Ситий голодного не розуміє. Пр. Багач не віда(є), що бідний обіда(є). Пр. |
| Стукнуть
• Водка (вино) стукнула в голову кому – горілка шибнула, вино шибнуло (безособове шибнуло) в голову кому. • Ему (ей) стукнуло пятьдесят (разг.) – йому (їй) упав п’ятдесятий рік; він (вона) має вже п’ятдесят за собою. |
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський)
| Буза́ –
1) осадок в жидкостях; 2) просяное вино; 3) (жарг.) буза, пустое, плевое дело. |
| Вино́ –
1) вино; 2) пиковая масть, пики. |
| Горі́лка – водка, хлебное вино. |
| Ре́нське, -кого – рейнское вино, рейнвейн. |
Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич)
| Монополия – монопо́лія; м. винная – горі́лчана монопо́лія, монопо́лія на вино́; м. карточная – монопо́лія на ка́рти; м. правительственная – урядо́ва монопо́лія. |
| Разлив –
1) (реки) – розлива; (половодье) – по́відь (-воді); 2) (разливание) – ро́злив (-ву), розлива́ння; местного разлива (вино) – розливане на мі́сці. |
Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен)
| Вино пей, а дело разумей. — 1. Пий винце, та знай дільце. 2. Пий, та ума не пропий. 3. Краще ніяк, ніж дурак. |
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич)
| ви́нний, -на, -не (від вино́) |
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко)
| Але́, сз. и меж.
1) Но, однако, впрочемъ. Не родить рілля, але Божа воля. Ном. № 28. Єсть і біднійші од нас, а живуть же... — Запевне, що живуть; але яка жизнь їх? Котл. НП. 370. Хотіла спать, але не спала. Шевч. 558. Нема нічого без але. Ном. 2447. 2) Але́ ж, але́ ж бо. Вѣдь, вѣдь; однако уже. Алеж і ти того не зробиш! Ой але ж бо козак Нечай на тоє не дбає, та й з кумою із любою мед-вино кружає. Лукаш. 119. 3) Употребл. въ значеніи: Толкуй! разсказывай! Ну, вотъ! Відкіля се ти тут узявся? — Але, відкіля! Адже ти і зроду тут не бувши та прийшов, а я й часто тут буваю. Кв. II. 291. «Мабуть підсудок?» — Ні! — «Так лев?» — Ні! — «Так мішок з дукатами?» — Ні, ні! «Так папорті цвіток?» — Але-ж! — Греб. 373. 4) Неужели? Однако! А по чім груші? — По гривні. — Але! 5) Але́-але́! Але-ж! Какъ бы не такъ! дожидайся! І мені ж даси меду, як піддереш? — Але-але! «Годі вилежуватись, іди молотити!» — Але-ж! |
| Видні́вка, -ки, ж. Бочка, въ которой было вино. Вх. Лем. 397. |
| Ви́на, -вин, с. мн. См. Вино 3. |
| Вино́, -на́, с.
1) Вино. На Вкраїні добре жити, мед і вино пити. Ном. № 700. Ніхто не наливає нового вина в старі бурдюки. Єв. Мр. II. 22. 2) Виноградъ. Зелене вино к горі ся вило, к горі ся вило, синє розцвіло. Гол. IV. 547. Зелене вино високо звило, ще й похилило. ХС. VII. 425. 3) Пиковая масть. КС. 1887. VI. 463. Часто во мн. ч. ви́на. Ум. Винце́. Без дірочки, без денця, повна чарочка винця. Ном. стр. 292, № 67. |
| Ви́шинкувати, -кую, -єш, гл. Распродать въ розницу, по мелочамъ (вино). Як би я цю горілку вишинкував. |
| Во́лити, -лю, -лиш, гл. Хотѣть, желать. Ой чи волиш, Бондарівно, та мед-вино пити, а чи волиш, Бондарівно, в сирій землі гнити? Нп. Во́лити во́лю. Исполнять желаніе. На чіїм возі сидиш, того й волю воли. Посл. Уже ж мені та й надокучило твою волю волячи. Чуб. |
| Горі́лка, -ки, ж. Водка, хлѣбное вино. Як горілку п’ють, то мене минають, а як ся б’ють, то від мене починають. Ном. № 2093. Без горілки — нема говірки. Чуб. І. 282. Ум. Горі́лонька, горі́лочка. Грин. ІІІ. 681. |
| Достача́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. доста́чити, -чу, -чиш, гл.
1) Доставлять въ нужномъ количествѣ. Аби достачали, я зроблю як слід А мед-вино поплачу, сіно-овес достачу. Мет. 46. А ви думали, грошей у мене нема? Достачу, не бійтесь! Лебедин. у. 2) Быть достаточнымъ доставать. Не достача на сорочку. |
| Дру́гий, -а, -е.
1) Другой; иной. Один сидить конецъ столу, мед-вино кружає, другий сидить біля його, на скрипочку грає. Мет. 8. Але він тут собі другий, ніж у нашому селі. Кв. II. 296. В місті добре тілько кому небудь калач купувати. а не що друге. Ном. № 10484. 2) Второй. Уже й другого сина діждали собі. Харьк. Дру́гого дня. На другой день. Каменец. у. |
| Зави́діти, -джу, -диш, гл. Увидѣть. Ой заплакала та Морозиха, ох ідучи на місто. Завиділи козаченьки да мед-вино п’ючи: «Годі, годі, Морозихо, по Морозенку голосить». Мет. 410. |
| Капра́ль, -ля, м. Капралъ. Позволь, позволь, пане капраль, на мед, вино пойти. Гол. Ум. Капра́лик. Чого би ми, капралики, від вас утікали? Гол. |
| Ки́лим, -ма, м.
1) Коверъ. Будем жити, вино пити, яничара бити, а курені килимами, оксамитом крити. Шевч. 61. 2) Ковровая скатерть. Килимом стіл застеліте. Алв. 12. Стояв стіл під турецьким килимом. K. ЧР. 334. А в тіх наметах все столи стоять, позастилані все килимами. Мет. 338. Ум. Килиме́ць. К. ЧР. 38. Килимо́к. |
| Ко́рчма́, -ми, ж. Корчма. А козак сидить у корчмі та мед-вино кружає. Дума. Корчму́ роби́ти. Значить у лемковъ устраивать забаву съ музыкой и угощеніемъ. Вх. Лем. 427. Ум. Корчо́мка, корчо́мочка. Ой крикнули молодці да сидючи в корчомці. Макс. А всі дівки прийдуть до корчомочки гуляти. Чуб. V. 114. |
| Кругля́ти, -ля́ю, -єш, гл. Пить круговую. Да з кумою з Хмельницькою мед-вино кругляє. Макс. |
| Кружа́ти, -жа́ю, -єш, гл. = Кружляти. Зевес тоді кружав сивуху і оселедцем заїдав. Котл. Ен. А козак сидить у корчмі, мед-вино кружає. ЗОЮР. І. 219. |
| Кружля́ти, -ля́ю, -єш, гл.
1) Кружиться, рѣять въ воздухѣ. Як спускали домовину в яму, то все над нею білі голуби кружляли. МВ. І. 79. 2) Пить. Пообідавши, стали кружляти горілку. Стор. І. 204. А в тій корчмі два чужоземці: ой їден чужоземець мед-вино кружляє. Чуб. V. 393. |
| Ле́дач, -чі, ж.
1) Дрянь, плохая вещь. Вх. Лем. 431. Се вино велика ледач. 2) = Ледащо. Він до краю розлайдачився; сказано, у ледач записався. Подольск. г. |
| Мед, -ду, м.
1) Медъ. Нуте ви, бджоли!.. приносьте густії меди і рівнії воски. Чуб. III. 9. На соло́дкім меду́ обізва́тися. Заговорить сладкорѣчиво. І шумить, і гуде, дрібен дощик іде, — ой хто ж мене молодую та й додому доведе? Обізвався козак на солодкім меду: « Гуляй, гуляй, чорнобрива, я додому доведу»! Нп. 2) Медъ (напитокъ). Один сидить копець столу мед-вино кружає. Мет. 8. Ум. Меде́ць. Грин. III. 106. Медо́к, медо́чок. В першому кубці медок-солодок. Чуб. III. 416. |
| Підду́рювати, -рюю, -єш, сов. в. піддури́ти, -рю́, -риш, гл. Обманывать, обмануть, надувать, надуть. Дивиться — нема нічого: о, піддурили бісови сини. Рудч. Ск. І. 71. Як кликали нас вилець вити, то казали мед-вино пити..., а вони нас піддурили та водою напоїли. Мет. 133. |
| Повико́чувати, -чую, -єш, гл. Выкатить (во множ.). Бочки меду та горілки повикочувані. Рудч. Ск. II. 81. Бочками повикочували венгерське вино. Стор. МПр. 146. |
| Позасмо́лювати, -люю, -єш, гл. Засмолить (во множествѣ). Мабуть дороге дуже вино, що пляшки позасмолювані. Кіев. у. |
| Полу́мисок, -ска, м. Родъ глубокой тарелки, неглубокая миска. Рудч. Ск. І. 11. Вас. 181. Да їдять вони калачі з одного полумиска, ой п’ють вони мед-вино з одного кубочка. Нп. |
| Пона́жений, -а, -е. Привыкшій къ чему, разлакомившійся. Я горілки не п’ю, а на вино понажений. Волч. у. |
| Порва́ти, -рву́, -рве́ш, гл.
1) Порвать, перервать; изорвать. Іще шуби не зносила, коралів не порвала. Мет. 58. Порве нове вино бурдюки. Єв. Л. 37. 2) Покусать, укусить. Щоб свині не порвали вас. Єв. Мт. VII. 6. Підеш по селу, так собаки порвуть. Мил. 205. 3) — ноги = Натрудити 1? А я молодая всю нічку не спала, всю нічку не спала, ніженьки порвала, таки свою неньку на лавці застала. Грин. III. 395. 4) См. Поривати. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)