Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 30 статей
Запропонувати свій переклад для «вить»
Шукати «вить» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Вить –
1) (скручивать) ви́ти (н. вр. в’ю, в’єш); крути́ти, плести́. [Крути́ти переве́сла, мотузи́. Во́локи ви́ти]; см. Су́чить;
2) (свивать) ви́ти, звива́ти, плести́. [Ви́ти, плести́ віно́к].
• Вить гнездо – ви́ти (ку́блити, бга́ти, мости́ти, кла́сти) гніздо́, ку́бло́; (в значении: иметь обыкновение вить гнездо) мости́тися, ку́блитися. [Горобці́ мо́стяться під стрі́хою, а воро́ни на де́реві].
Вить (р. -ти) (ж. р.) – плете́ниця, круте́ник.
Обусло́вливать, обусло́вить –
1) обме́жувати, обме́жити умо́вою.
• Он ничем не обусло́вил своего содействия – він нія́кою умо́вою не обме́жив своє́ї допомо́ги;
2) станови́ти підста́ву, става́ти, ста́ти за підста́ву.
• -вать, вить собой что-либо – спричиня́тися, спричи́нитися до чо́го. [Во́гкість спричиня́ється до то́го, що лю́ди часті́ше незду́жають];
3) (договором) вимовля́ти, ви́мовити. [Умо́вився за два́цять рублі́в гро́шей, та ще ви́мовив собі́ кожу́х та чо́боти].
Обусло́вленный –
1) обме́жений умо́вою, умо́влений;
2) зале́жний від чо́го.

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ВИТЬ ще звива́ти, (гніздо) мости́ти;
вить гнёзда мости́тися;
хоть верёвки вей из кого хоч у ву́хо бгай кого;
вью́щий що в’є тощо, ста́вши звива́ти зда́тний звивати, плеті́й;
вьющий гнездо́ що в’є гніздо́, мості́й.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Вить – ви́ти (в’ю, в’єш), пле́сти (плету́, плете́ш); (о птицах) мости́ти. Птицы вьют гнезда – пта́хи мо́стять гні́зда.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Вить (свивать) – ви́ти, звива́ти;
• в. (скручивать) – ви́ти, скру́чувати.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Вить
• Вить верёвки из кого – Див. верёвка.
• Вить, свить гнездо (перен.) – вити, звити (мостити, змостити) гніздо (кубло). [То собі (багатії) тепле гніздо звили. Пр.]
Верёвка
• Вить верёвки из кого – мички микати з кого; водити на поводі кого.
• Хоть верёвки вей – хоч мички мич; куди гни (хили), туди й гнеться (хилиться).
Сколько
• Не ахти сколько – не дуже (не так-то, не з-так багато).
• Не столько…, сколько… – не так…, як…; не такий (-ка, -ке, -кі…), як…
• Сколько душе угодно – скільки душа (душечка) забажає.
• Сколько угодно – скільки хочеться; скільки хочеш (розм. хоч); досхочу; (іноді) до зволу.
• Сколько верёвку ни вить, а концу быть – скільки мотуз (мотузку) не плети, а кінець йому (їй) буде. Пр. Скільки злодій не краде, все одно тюрми не мине. Пр.
• Сколько годов, столько умов – кожна голова свій розум має. Пр.
• Сколько ни жить, а смерти не отбыть – смерті не відперти. Пр. Скільки не живи, а помирати доведеться. Пр. Як не живеш, а труни не минеш. Пр. Скільки не жити, а смерті не відбити. Пр. Скільки не крути, та треба вмерти. Пр. Від смерті ані відхреститися, ані відмолитися. Пр. Смерть дорогу знайде. Пр. Смерть на лестощі не зважає. Пр. Від смерті і в печі не сховаєшся. Пр. Як не ховайся, а смерть тебе знайде. Пр. Ніхто світу не може пережити. Пр.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

вить скру́чувати, змо́тувати, мота́ти, плести́, сука́ти (мотузку)

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Бга́ти –
1) складывать, комкать;
2) свертывать, вить;
3) втискивать, втеснять, впихивать;
4) месить тесто для коровая.
Ви́ти, в’ю, в’єш – вить, свивать;
ви́тися – виться, плестись.
Кла́сти, -ду́, -деш –
1) класть.
• Кла́сти о́чі на ко́го – останавливать взор на ком.
2) ставить;
3) раскладывать;
4) вить (гнездо);
5) допустить, предположить.
• Кла́сти ва́риво – солить на зиму (капусту, бураки, огурцы). Кла́сти копу́ – копнить.
• Кла́сти межу́ – проводить межу.
• Кла́сти ни́тку – забрасывать невод.
• Кла́сти приса́ди – прививать прищепы.
• Кла́сти ски́рту – метать скирду, стог.
• Кла́сти ха́ту – строить избу.
• Кла́сти до мі́ри – мерять.
• Кла́сти у го́лову – догадываться, думать, ожидать.
Крути́ти, крутну́ти –
1) крутить, скручивать, свивать.
• Крути́ти мотузи́ – вить веревки.
2) крутить, вертеть.
• Крути́ти но́сом – быть недовольным.
3) интриговать.
Ку́блитися – гнездиться, вить гнездо.
Мости́ти, мощу́, -стиш –
1) мостить;
2) настилать, укладывать.
• А він таки́ своє́ї мо́стить – он все то же твердит.
• Мости́ти гніздо́ – вить гнездо.
3) мастерить, стряпать.
• Мости́ти постоли́ – мастерить сандалии.
Плести́ –
1) плесть;
2) вязать;
3) вить;
плести́ся –
1) плестись;
2) заплетаться.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Бга́ти, бга́ю, -єш, гл.
1) Складывать, свертывать, вить. Ой не бгай гніздечка при дорозі. Нп.
2) Втискивать, впихивать, комкать. Смирний, хоч у вухо бгай. Посл. То свитинку куплю за її гроші, то запаску, то те, то се, та все в скриню і бгаю, Г. Барв. 292.
3) Дѣлать изъ тѣста пироги, коровай и пр. Да чи мені да воду брати, а чи мені коровай бгати. Лукаш. 98. Бгайте, коровай, молодиці! Мил. Св. 24. Бгати пироги. Г. Барв. 156.
4) — ковбки. Разбирать, сортировать срубленные стволы деревъ. Шух. І. 180.
II. Ви́ти, в’ю, в’єш, гл. Вить, свивать. На Благовіщення і птиця гнізда не в’є. Ном. № 418. Я собі та й вінки вила. Грин. ІІІ. 98. Нехай дівочки не прядуть, нехай Марусі вильце в’ють. Мет. 128. Синові дав волоки вити. О. 1861. X. 127.
Віно́к, -нка́, м.
1) Вѣнокъ. Єдин цвіт не робить вінка. Ном. № 5270. Голе й босе, а голова в вінку. Ном. № 11192. У його в дворі — як у віночку. Ном. № 14010.
2) Дѣвство, дѣвственностъ. Загуби́ти віно́к. Потерять дѣвственность. Чуб. Удівонька свою дочку била: де ти, дочко, вінок загубила? Нп.
3) Віно́к цибу́лі. Вить со вплетомъ луковиць. Грин. I. 282. На горищі два вінки цибулі. Г. Барв. 435. Ум. Віно́чок.
Довива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. дови́ти, -в’ю́, -в’є́ш, гл. Довивать, довить, окончить вить, свивать. Ой прошу вас, дружечки, до хати моїй донечці віночок довивати. Грин. ІІІ. 458.
Кла́сти, кладу́, -де́ш, гл.
1) Класть. Як тя баба в купіль клала, на груди ті іскра впала. Рус. Дн.
2) Ставить. Виходят коло воріт і кладут столик маленький, а на столик хліб і чекают молодого. Грин. III. 517. Як уже проспівают, — кладут вечеряти. Грин. III. 522.
3) Прикладывать. У руку бере (китайку), к серцю кладе, словами промовляє. Дума.
4) Раскладывать. Тяжкий огонь підо мною клали. Нп.
5) Вить (гнѣздо). Ой ремезе, ремезоньку, не клади гнізда близько над Десною. Нп.
6) Убивать. Ой як зачав ляшків-панків як снопики класти.
7) — ва́риво. Солить на зиму капусту, бураки, огурцы. Батько старий, ні матері, ні сестри нема, сами собі й обідати варять, хліб печуть, вариво кладуть. Г. Барв. 87.
8) — ко́пу. Копнить.
9) — межу́. Проводить межу. Мнж. 26.
10) — ни́тку. Забрасывать неводъ. Вас. 189.
11) — приса́ди. Прививать прищепы. Шух. І. 110.
12) — ски́рту. Метать скирду, стогъ.
13) — ха́ту. Строить избу, домъ. Шух. І. 145.
14) — честь на собі́. Изъ уваженія къ себѣ самому не дѣлать. Давно я потоптав би сю ледарь, та тілько честь на собі кладу. К. ЧР. 106.
15) — до мі́ри. Мѣрять. Пригнали мя у Яблонів, кладуть мя до міри, там же й забігали молоді жовніри. Нп.
16) — у го́лову. Догадываться, думать, ожидать. Чуб. І. 273. Бідна наша ненька і в голову собі не клала, щоб між нами стався такий великий гріх. Стор. МПр. 34. Лягли і в голову не клали, що вже їм завтра не вставать. Шевч.
Крути́ти, -чу́, -тиш, одн. в. крутну́ти, -ну́, -не́ш, гл.
1) Крутить, окручивать, свивать. Чоловік крутить, а Бог роскручує. Ном. № 84. Перевесла дівчата в полі крутили. Сніп. Крути́ти мотузи́. Вить веревки. Вх. Лем. 428.
2) Крутить, вертѣть. В віконце поглядає, чи крутить завірюха. МВ. Лисичка... крутнула хвостиком. Гліб. Крути́ти но́сом. Быть недовольнымъ. Ном. № 5083.
3) Интриговать.
4) Крути́ти веремія. Дѣлать быстрыя атаки. Ніхто краще його не ставав до бою, ніхто не крутив ляхам такого веремія. К. ЧР. 13 и 423.
Мости́ти, мощу́, -стиш, гл.
1) Стлать, настилать, мостить, укладывать. Ой позволь, пане, землю міряти, землю міряти, мости мостити. Чуб. III. 295. Мати почала мостити сіно в кутку на столі. Левиц. І. 400. Переносно: стараться уладить дѣло. Бачить чоловік, що не переливки: уже і сяк, і так мостить, щоб одкоснулась причепа. Грин. І. 293. Также переносно: твердить то-же самое. «Розумний не стратить надії», — я йому, — «треба сподіватись, живши». — Поки не зрадять, — знов мостить він. МВ. II. 117.
2) Вить, устраивать гнѣздо. Журку, журку, та малий жайворонку, не мости гнізда коло бистрого Дніпра. Грин. III. 594. Ось на липині й гніздечко мостить Божа птичка. О. 1861. VIII. 48. Миша... гніздо мостить. Грин. І. 254.
3) Колотить, бить. Як почне мостить, то й місця живого не зоставить.
4) Мости́ти постоли́. Дѣлать постоли, сандаліи. Сіла собі на столці, мостить собі постолці. КС. 1884. І. 28. Ой у тій хижці парубочки сидять, постольці мостять. Мет.
Мости́тися, мощу́ся, -стишся, гл.
1) Моститься, умащиваться, усаживаться, примащиваться, прилаживаться. Моститься, як то їй сісти. Св. Л. 14. Все моститься, щоб поживиться. Гліб. 75. Панувати мостяться над нами. К. ЦН. 190.
2) Вить гнѣзда. Горобці мостяться під стріхою, а ворони на дереві.
Плести́, -ту́, -те́ш, гл.
1) Плесть. Дівочки та віночки та плестимуть. Мет. 154. Плетуть сітки та на твої дітки. Нп.
2) Вязать. Плести панчохи.
3) Вить. Плете... вірьовки. Г. Барв. 14.
4) — лозу́. Родъ дѣтской игры: дѣти становятся въ два ряда лицомъ къ лицу, всѣ пары vis-avis берутся за руки; крайняя пара проходитъ подъ руками всѣхъ и становится съ противоположнаго конца, за ней слѣдующая и т. д., — подражаніе выплетанію изъ лозы какой-нибудь вещи. КС. 1887. VI. 480.
Повива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. пови́ти, -в’ю́, -є́ш, гл.
1) Обвивать, обвить, повить. Молодиця в грезетовому очіпку, повитому тонким серпанком. Стор. МПр. 54. Високії ті могили, де лягло спочити козацькеє біле тіло, в китайку повите. Шевч. 48.
2) Пеленать, спеленать. Молодая Оленочка синочка родила, повила його, повила та у білії пелюшки. Чуб. V. 890. Не одцуравсь того слова, що мати співала, як малого повивала. Шевч. 128. Переносно: рожать, родить. І прийшла година і я тя повила, грудьми годувала, до серця тулила. Гол. III. 454.
3) Завивать, завить. Ой ти, вербо кудрявая, хто на тобі кудрі повив? Чуб. III. 117.
4) Вить, свить (вѣнокъ). Старости, пані старости! благословіть молодій вінки повить! Мил. Св. 3.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

*Ку́блити, -лю, -лиш, гл. Вить гнездо, устраивать гнездо, гнездить. Чорногуз тільки на щасливім господарстві кублить своє гніздо. Крим.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Вить, ся = ви́ти, ся, звива́ти, ся, плести́, ся, крути́ти, ся, сука́ти, ся (над чим, лїтаючи) — кружа́ти, ви́ти ся. — Чи не той то хміль, що коло тичини в’єть ся? н. п. — Була в мене дївчина Орися, тодї ж мінї сї кучері вили ся. н. п. — Коло серця туга, мов гадина в’єть ся. — Нитки сукати.
Отвива́ть, отви́ть, ся = одвива́ти, од(від)кру́чувати, од(від)су́кувати, одви́ти, одкрути́ти, одсука́ти, ся; пови́ти, посука́ти, пересука́ти. (Д. Вить, ся). — Хміль одвив ся од тичини. — Вже всї нитки посукали.

Запропонуйте свій переклад