Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 23 статті
Запропонувати свій переклад для «влюбиться»
Шукати «влюбиться» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Влюби́ться, см. Влюбля́ться.
Влюбля́ться, влюби́ться – зако́хуватися, закоха́тися в кому́ (и в ко́го), улюбля́тися, улюби́тися, залю́блюватися, залюби́тися в кому́ (и в ко́го). [Закоха́лися оби́дві в одного́ Іва́на (Шевч.). То ви напра́вду закоха́лися в ній? (Крим.). Пано́к, хоч жени́вся, в па́нну залюби́вся (Рудан.). Чи не було́ рі́чки утопи́тися, чи не було́ кра́щих залюби́тися].
Втю́ривать, -ся, втю́рить, -ся, см. Вля́паться и Влюбля́ть, -ся, влюби́ть, -ся.
Вля́паться
1) брьо́хнути(ся). [Так і брьо́хнув у калю́жу];
2) встря́ти, вплу́татися, вшеле́пкатися. [І як він уплу́тався в це непе́вне ді́ло!];
3) (
ирон.: влюбиться) вті́[ьо́]патися, втеле́патися.
Вре́зывать, -ся, вре́зать, -ся
1) врі́зувати, -ся, врі́зати, -ся, вдава́тися, вда́тися, вганя́тися, вігна́тися. [У зе́млю ту, мов величе́зний клин, вганя́лося дале́ко си́нє мо́ре (Грінч.)]; в’їда́тися, в’ї́стися. [Обру́чка в’ї́лася в па́лець].

Вре́заться топором (в дерево, в ряды войска) – вруба́тися.
-ться в песок (о судне) – зашихува́тися; (увязнуть в песок, снег, грязь) зашеретува́тися, зарі́затися, уму́литися.
-ться (в чужие владения) через покупку земли – вкупля́тися, вкупи́тися.
-ться в память – да́тися (вда́тися) в тя́мку, вби́тися (в’ї́стися) в тя́мку, в по́мку, в мо́зок [Ма́бу́ть до́бре Моско́вщина в тя́мку їй дала́ся (Шевч.)], вріза́тися, врі́затися в па́м’ять;
2) (
влюбиться) вті́патися (втьо́патися) в ко́го.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Память –
1) (
способность помнить) па́м’ять, (реже) тя́мка;
2) (
воспоминанье) па́м’ять, па́м’ятка, пам’ята́ння, зга́дка, спо́мин, спо́минок, спо́гад:
без памяти (сознания) – непритомно, не пам’ятаючи; не тямлячи, без по́мку;
без памяти любить кого, без памяти влюблённый в кого, влюбиться без памяти в кого – шалено (до нестями) кохати (любити) кого, шалено (до нестями) закохатися в кого; шалено (до нестями) закоханий в кого;
блаженной (незабвенной, светлой) памяти (устар.) – блаженної (святої, незабутньої, світлої) пам’яті;
больной лежал без памяти – хворий лежав непритомний (без пам’яті);
быть без памяти от кого, от чего – бути в захваті (в захопленні, без пам’яті) від кого, від чого; бути захопленим ким, чим;
вечная память кому – вічна (довічна) пам’ять кому;
в здравом уме и твёрдой памяти – при розумі й у добрій пам’яті (бувши); в добрій пам’яті і при розумі бу́вши; в ці́лому і по́вному ро́зумі бу́вши;
в память кого, чего – на пам’ять (на спогад, на спомин, на згадку, на незабудь) про кого, про що;
вреза́ться, вре́заться в память кому – у тямку даватися (удаватися), датися (удатися) кому; у тямки́ (тя́мку) убиватися, убитися кому, у голову (у мозок) уїдатися, уїстися кому; у пам’ять (у пам’ятку) упадати, упасти кому; укарбуватися (урізатися) в пам’ять; в по́мку дава́тися (да́тися);
выбрасывать, выбросить из головы, из сердца, из памяти кого, что – викидати, викинути з голови (спускати, спустити з думки) кого, що; викидати, викинути з серця кого, що; викидати, викинути з пам’яті (з тямки) кого, що;
выживать из ума, из памяти (разг.) – втратити (утратити) здоровий розум (глузд), пам’ять від старості; вистаріти розум (ум), пам’ять; відстаріти ум (розум), пам’ять; на дитячий розум перейти (зійти); розумом здитиніти;
выпадать, выпасть (улетучиваться, улетучиться) из памяти – випадати, випасти (зникати, зникнути) з пам’яті;
выучить, знать на память – (те саме, що) выучить, знать наизусть – знати напам’ять (з голови);
дай Бог память (памяти) – дай, Боже, на пам’ять;
дать кому о себе память –пригада́тися кому;
держать в памяти что – мати на пам’яті (у тямці) що; тримати (держати) в голові що, пам’ятати (тямити) що;
для памяти – на пам’ятку; на па́м’ятку, на не́забудь;
дурная, слабая память – леда́ча па́м’ять;
дырявая память – дірява пам’ять; непам’ятуща голова; (образн. разг.) голова як решето; голова як дірявий (розбитий) горнець;
если не изменяет мне память, то это случилось… – коли́ (як) не зра́джує мене́ па́м’ять, то це ста́лося…;
за мою память, на моей памяти – за моє́ї па́м’яті;
запечатлевать, запечатлеть в памяти – відбива́ти, відби́ти (закарбува́ти) в па́м’яті, в па́м’ятку;
запечатлеться в памяти – відбитися в пам’яті; запасти (упасти) в пам’ять (в пам’ятку); бу́ти в тямку́;
записать для памяти что – записати на пам’ять (на пам’ятку) що; записати на незабудь що; записати, щоб не забути що;
зараниваться, зарониться в память – запада́ти, запа́сти в па́м’ятку;
зрительная память – зорова пам’ять;
изглаживаться (изгладиться), выпадать (выпасти), исчезать (исчезнуть), вылетать (вылететь) из памяти – вихо́дити (ви́йти) з па́м’яти, випада́ти (ви́пасти) з па́м’яти, зника́ти (зни́кнути) з па́м’яти, викида́тися (ви́кинутися) з па́м’яти, виліта́ти, ви́летіти з па́м’яти, кому́, голови́ не держа́тися;
изощрять, изощрить память – виправля́ти (гостри́ти), ви́правити па́м’ять;
короткая (куриная) память у кого – коротка (куца, ледача, куряча) пам’ять у кого; коротку (куцу, ледачу, курячу) пам’ять має хто;
лишаться, лишиться памяти – тра́тити, утра́тити па́м’ять, позбува́тися, позбу́тися па́м’яті;
на памяти чьей – за чиєї пам’яті;
на свежей памяти у кого – на свіжій пам’яті у кого; свіже (живе) у пам’яті у кого; свіже (живе) у пам’яті чиїй;
на свежую память – на свіжу пам’ять;
не в память кому что (устар.) – не в пам’ятку; (розм. лок.) не в помку кому що;
не выходит из памяти, из головы, из ума – не йде (не сходить, не виходить) з думки (з пам’яті, думок, з голови, з тями) кому, в кого; стоїть на думці (гадці) кому;
оперативная память – оперативна пам’ять;
на памяти вертится – на ду́мці кру́титься;
на память (дать, подарить, получить…) – на па́м’ять, на па́м’ятку, на спо́мин (споминок), на спо́минку, на спо́гад, на зга́дку, на зга́дування, на пам’ята́ння, на не́забудь про ко́го, про що дати (подарувати, отримати…);
не задержалось в памяти – не втрималося в голові (голови); не впало в пам’ятку;
оставить по себе добрую память – залишити (лишити) про себе (по собі) добру згадку (пам’ять, добрий спогад, спомин);
оставаться, остаться в памяти – пам’ята́тися, запам’ята́тися; в пам’ять упасти кому;
отшибло память кому – памороки забило кому; викинуло (вибило) з пам’яті кого;
память изменила кому – па́м’ять зра́дила кого́;
память к чему – пам’ять на що, до чого;
память к числам – па́м’ять на чи́сла, до чи́сел;
память ослабевает – пам’ять слабне;
память притупилась – пам’ять притерлася;
перебирать, перебрать в памяти (в мыслях, в голове) – перебирати, перебрати (перетрушувати, перетрусити) в пам’яті (в думці, в думках, в голові);
печальной (недоброй) памяти – сумної (недоброї) пам’яті;
по памяти (читать, рисовать…) – з пам’яті (з голови);
плохая, короткая память – ледача пам’ять;
по памяти, с памяти (говорить) – по пам’яті; з голови;
по свежей памяти – за свіжої пам’яті; поки не забув (-ла, -ло, -ли);
по старой памяти – старим (давнім) звичаєм (за старим (давнім) звичаєм); за давньою звичкою; як колись [було]; по-давньому;
приводить, привести на память кому что – нагадувати, нагадати (пригадувати, пригадати) кому, що;
приводить, привести в память кого – опам’ята́ти кого́;
притуплять, притупить память – притира́ти, прите́рти па́м’ять;
приходить, прийти в память, в себя – до пам’яті приходити, прийти́, опам’ята́тися;
приходить, прийти на память – прихо́дити (прийти́) на зга́дку, ставати (стати) на пам’яті; наверта́тися (наверну́тися) на па́м’ять (на думку); спадати (спасти) на думку; на пам’ять приходити; дава́тися (да́тися) на зга́дку, устава́ти (уста́ти) в ду́мці;
сказать, прочитать по (с) памяти – по па́м’яті, з голови́ проказа́ти;
стёрлась память о ком – згла́дилася па́м’ять про ко́го, слід загу́в на ким;
твёрдая память – добра пам’ять;
удержать в памяти что – зберегти (заховати, затримати) у пам’яті що; запам’ята́ти, запам’ятува́ти;
удерживаться в памяти – зберігатися у пам’яті (в голові); триматися (держатися ) голови;
это совсем вон у меня из памяти – це зо́всім (геть) ви́пало ме́ні з па́м’яти.
[— А вам, Олимпські зубоскалки, Моргухи, дзиги, фіглярки, Березової дам припарки, Що довго буде вам в тямки (І.Котляревський). До́бре Московщи́на в тя́мку їй дала́ся (Т.Шевченко). Громадою при долині Його поховали І долину і криницю На пам’ять назвали Москалевою (Т.Шевченко). Вона́ ніко́ли в ме́не з па́м’яти не вихо́дила і до ві́ку не ви́йде (О.Кониський). Гай-гай! стареча пам’ять! Виразно ж тут стоїть, що жаден майстер на судьбищах не має промовляти (Л.Українка). В якійсь далекій стороні… В Німеччині… В Туреччині… Та ні! Таку ледачу пам’ять маю, Що й не згадаю (Л.Глібов). Пам’ята́ння про те́бе час у ме́не не відні́ме (П.Куліш). Колись давно, ще не за нашої пам’яті, приїхав на Волинську Україну десь з-під Варшави один польський пан-дідич в свій куплений на Волині маєток (І.Нечуй-Левицький). Пригорнув Іван до серця Олесю востаннє та й побіг. Тоді Олеся, як до пам’яті прийшла, схопилась — уже нема, далеко; тільки пил слідом клубочиться (М.Вовчок). Як же заспівали «вічную пам’ять», так і сам почувся, що йому якось-то стало легше на душі (Г.Квітка-Основ’яненко). Старий батюшка наприкінці парастасу підняв голос і голосніше покликнув «вічную пам’ять» небіжчикові (І.Нечуй-Левицький). — Ти ще собі тото май у тямці, що ти найліпша газдиня в селі (Л.Мартович). Під фрескою мозаїка, що зображає цілу плетеницю містерій в пам’ять Адоніса (Л.Українка). Юзя лежала в своїй кімнатці і без пам’яті ридала (Л.Українка). Прилучаю до сього й «Декілька пісень про Гайявату», що поміщено у збірникові на пам’ять Котляревському (П.Мирний). Пітьма заступила очі, пам’ять покинула мене… (І.Франко). Я вам на не́забудь спишу́ думки́ сумні́ (Л.Українка). Раїса почувала себе добре, немов викинула з пам’яті все неприємне (М.Коцюбинський). Його я по пам’яті пізніше написав українською мовою під назвою «Антін Вова» (С.Васильченко). Не можу забути одного образу, який врізавсь мені у пам’ять (М.Коцюбинський). Ще така в мене собача натура, що як п’яний, то зараз добрішаю: хочеться що-небудь доброго зробити… і покійний тато, царство їм небесне, приходять на пам’ять… (М.Коцюбинський). Я не хотів, щоб пам’ять про мене була скаламучена для тебе почуттям якоїсь вини за собою (Л.Українка). Підіймалася золота сонячна пляма все вище й вище, ронячи багатства в дорозі, і де пройшла,— лишила звуки і пам’ять по собі (Г.Хоткевич). Чимсь вона́ йому́ в тямки́ вби́лася. Їх давно́ на сві́ті нема́, і слід за ни́ми загу́в. Він до́бре запам’ятува́в ко́жне сло́во. Плив без по́мку. Запишу́ собі́ на па́м’ятку. Прийшла́ йому́ на зга́дку да́вня розмо́ва (АС). Як у друзів не заробиш згадки — може, не забудуть вороги (Є.Плужник). Той спогад: вечір, вітер і печаль пронизливого тіла молодого, що в двері уступилося, халат пожбурило на спинку крісла — й тонко пішло, пішло, пішло по смертній лінзі, аж понад стелю жальний зойк завис (В.Стус). Сьогодні сніг іти вже поривавсь. Сьогодні осінь похлинулась димом. Хай буде гірко. Спогадом про Вас. Хай буде світло, спогадом предивним (Л.Костенко). А це така любовна гра: кружіння, дзеркало і промінь! — ти все одно підеш за грань, у чистий спомин, чистий спомин (Ю.Андрухович). Пам’ять мовчала, як справжній радянський партизан (П.Чорний, В.Шило). Не треба затримувати в обіймах офіроване вже минулому для того існує пам’ять почуттів скарбниця вибраних спогадів пам’ять дотиків пам’ять вуст голонерва пам’ять любові (Ю.Джугастрянська). — З того воно й запало мені в помку (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Хай краще ваша милость перепише листа в цій-таки книжечці кілька разів та й дасть мені так, я зроду не згублю, а щоб я його з голови читав, то шкода й гадати. Пам’ять у мене як дощечка, де був сук, там дірочка — часом забуваю, як мене дражнять, не то що. А листа ви мені таки прочитайте, залюбки послухаю, бо то, мабуть, чудо, а не лист (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). І так наш гідальго у те читання вкинувся, що знай читав, як день, так ніч, од рання до смеркання, а од смеркання знов до рання, і з того недосипу та з того перечиту мозок його до решти висох — ізсунувся бідаха з глузду. Його уява переповнилась різними химерами, вичитаними з тих книжок: чарами та чварами, битвами та боями, викликами та ранами, зітханнями та коханнями, розлуками та муками і всякими такими штуками. Всі ті несосвітенні вигадки так убились йому в тямку, що він мав їх за щирісіньку правду (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Уставши, кинувся Санчо зразу ж до бурдюга і непомалу засмутився, як побачив, що той проти вчорашнього значно схуд, а по такій дорозі хтозна, чи швидко поповніє. Дон Кіхот не хотів снідати — був, певно, ситий своїми розкішними споминками (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Усі нарікають на свою пам’ять, але ніхто не скаржиться на свій розум (Ф. де Лярошфуко). Як тренувати пам’ять, щоб уміти забувати? (С.Є.Лєц). Чиста совість — ознака поганої пам’яті (М.Жванецький). Пам’ять подібна до мускулів ніг. Якщо перестанеш її тренувати, стане млявою, а ти перетворишся на ідіота (У.Еко). 1. Масні плями від осетрини або чорного кав’яру найкраще не виводити. Залиште їх на пам’ять. 2.  — У моєї дружини жахлива пам’ять. — Все забуває? — Все пам’ятає!].
Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ВЛЮБИ́ТЬСЯ, влюби́лся по́ уши убра́вся по са́ми́й чуб;
влюби́вшийся залю́блений, зако́ханий, ОКРЕМА УВАГА

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Влюбляться, влюбиться – зако́хуватися, -ко́хуюся, -ко́хуєшся, закоха́тися, -ха́юся, -ха́єшся.
Врезывать – врі́зувати, -зую, -зуєш;
-ться
1) врі́зуватися;
2) (
влюбиться) вті́патися.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Ухо
• В одно ухо вошло, в другое — вышло
– одним вухом слухає, другим випускає. Пр. В одне вухо увійшло, а в друге вийшло. Пр.
• До ушей краснеть, покраснеть, вспыхнуть
(разг.) – аж по [самі] вуха червоніти, почервоніти, паленіти, спаленіти, шарітися, зашарітися.
• Доходить, дойти до ушей чьих
– доходити, дійти до чийого вуха (до чиїх вух).
• Ест, уписывает так, что за ушами трещит, пищит
(разг.) – їсть, уминає, аж (по)за вухами лящить.
• За уши не оттащить
– допавсь, як свиня до браги. Пр. Допавсь, як Хома до мила. Пр.
• И стены имеют уши
– і стіни мають вуха. Пр. Я б сказав, та піч у хаті. Пр. У тім річ, що в хаті піч. Пр. Я б сказав, та огірки за пазухою. Пр.
• Медведь (слон) на ухо наступил кому
– ведмідь (слон) на вухо наступив кому.
• Навострить (насторожить) ухо (уши)
– насторочити (нашорошити, наставити, нащулити, нащурити, насторожити, насторошити) вухо (вуха). [Прокоповичка насторочила вуха й повеселішала. Н.-Левицький.]
• На ухо говорить, сказать, шептать что
– казати, сказати (говорити) на вухо (до вуха) що; говорити (казати), сказати пошепки; шептати, шепнути на вухо (у вухо) що. [Говорила ті слова притишеним голосом на вухо Варварі. Коцюбинський.]
• По уши влюбиться в кого
(разг.) – аж по вуха (по самі вуха) закохатися (улюбитися, залюбитися) в кому (в кого), (іноді) закохатися (залюбитися) в кого аж-аж-аж.
• Прожужжать (протрубить) [все] уши кому
– продзижчати (протуркати, протуркотати, прогусти) [повні] вуха кому; проточити голову кому. [Оце добре, що ти сама про його замовила, а то вже він проточив мені голову: — Єднайте та й єднайте Оленку. Барвінок.]
• Пропускать, пропустить мимо ушей
– пускати, пустити повз вуха; слухати через верх; одним вухом слухати, а другим випускати.
• Слушать во все уши
– на всі вуха слухати.
• Слышать своими (собственными) ушами
– чути своїми (власними) вухами; чути на власні вуха.
• Туг на ухо кто
– недочуває хто; приглухуватий (підглухий) хто.
• Ухо (уши) режет (дерёт)
(разг.) – вухо (вуха) ріже (дере).
• Хлопать ушами
– ґави ловити; хляпати вухами; нічого не розуміти.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Влюбля́ти, влюби́ти
1) (
только несов. в.) долюбливать;
2) (
только сов. в.) полюбить;
влюбля́тися, влюби́тисявлюбляться, влюбиться.
Вподо́бати – полюбить, влюбиться; вподо́батисяпонравиться.
Зако́хувати, закоха́ти
1)
влюбляться, влюбиться, полюбить;
2)
воспитывать, воспитать;
зако́хуватися, закоха́тися –
1) в ко́го, в ко́му –
влюбляться, влюбиться;
2) в чо́му –
пристращаться, пристраститься к чему.
Залю́блювати, залюби́тилюбить, полюбить.
Він залюби́в – ему понравилось. Залю́блюватися, залюби́тисявлюбляться, влюбиться, полюбить.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Зако́хувати, -хую, -єш, сов. в. закоха́ти, -ха́ю, -єш, гл.
1) Влюбляться, влюбиться, полюбить.
І гостинців брать не хоче, не хоче й пана закохать. Шевч. 526.
2) =
Викохувати, викохати. Сім літ силки закохати, — мої двері вилупити. Гол. І. 153. Чи воно закохувано оті ліси, що вони такі хороші. Черниг. г.
Зако́хуватися, -хуюся, -єшся, сов. в. закоха́тися, -ха́юся, -єшся, гл.
1) Влюбляться, влюбиться.
Бодай же я був перше в гробі, ніж я закохався в тобі. Чуб. V. 235. Закохалися обидві в одного Івана. Шевч. 473. Закохався, як чорт в суху вербу. Ном. № 8749. Що зо мною закохався, а з иншою повінчався. Нп.
2)
в чо́му. Пристращаться, пристраститься къ чему. Ще його батько чумакував, і бере, було, його з собою малого, то ще тоді він закохався у дорогах. МВ. II. 75. Ходив він більш для того, що вже в чумацтві закохався. МВ. II. 76.
Залю́блюватися, -лююся, -єшся, сов. в. залюби́тися, -блю́ся, -бишся, гл. Влюбляться, влюбиться, полюбить. Чи не було річки утопитися, чи не було кращих залюбитися? Чуб. V. 540. Не вірю, щоб так швидко й дуже залюбитись можна було. Котл. НП. 344.
Позако́хуватися, -хуємося, -єтеся, гл. Влюбиться (о многихъ).
Улюбля́тися, -ля́юся, -єшся, сов. в. улюби́тися, -блю́ся, -бишся, гл. Влюбляться, влюбиться. Був собі парубок і влюбився він у дівчину. Рудч. Ск. І. 78. Ой як влюблявся парень на дві дівки, да вибірав — котора вірнійша буде. Рудч. Ск. І. 184.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Втю́ривать, втю́рить, ся = 1. бу́рхати, набу́рхати, набу́рити, утелїщити (всипати або влити чого надто багато). 2. втяга́ти, вклепа́ти ся, попада́ти (в яке лихо, халепу, шкоду або що прикре). 3. д. Влюби́ться і Вля́паться 3.
Врѣ́зывать, ся = 1. урі́зувати, ся, врі́зувати, ся, вробля́ти (різанням). 2. в’їда́ти ся. — В’їлось йому в голову, нїяк не забуде. 3. д. Врыва́ться 2. 4. зако́хуватись, втьо́пати ся. (Д. Влюби́ться.)
Врю́хаться = д. Влюби́ться і Вля́пать ся 3.
Слю́бливаться, слюбля́ться, слюби́ться = коха́ти ся, зако́хувати ся, залюби́ти ся, закоха́ти ся, покоха́ти ся; подо́батися, сподо́бати ся, уподо́бати ся. — Покохались ми з Лесею, дїду, то віддай же її ти за мене. Гр. Чайч. — Чи з иньшою закохав ся, мене відцурав ся? н. п. (д. Влюби́ться і Полюби́ться).

Запропонуйте свій переклад