Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 16 статей
Запропонувати свій переклад для «внук»
Шукати «внук» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Внук – внук, ону́к, (ум.) вну́чок, ону́чок, (общ. р.) внуча́ (р. -ча́ти), онуча́, внученя́ (р. -я́ти). [Золото́го Тамерла́на онуча́та го́лі (Шевч.)].
Вну́чек, см. Внук.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Внук – вну́к, -ка, ону́к, -ка.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Внук – внук;
вну́ка – внучка.
Ону́к, -ка – внук.
Ону́ка, -ки – внучка, внук.
Уну́к, -ка, см. Внук.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

внук і ону́к, -ка, -кові, -че! вну́ки, -ків

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Діді́вщина, -ни, ж.
1) Дѣдовщина, наслѣдіе, оставшееся послѣ дѣда.
2) Время, въ которое жили дѣды. Свідок слави дідівщини з вітром розмовляє, а внук косу несе в росу, за ними співає. Шевч. 48.
Дяконе́нченко, -ка, м. Внукъ діакона.
Ону́к, -ка, м.
1) Внукъ. Жили наші діди — не знали біди; стали жить онуки — набралися муки. Ном. № 583.
2) Бабы повитухи называютъ такъ мальчиковъ, при рожденіи которыхъ онѣ помогали. Ум. Ону́чок. Грин. II. 128.
Уну́к, -ка, м. Внукъ. Набрались діди біди, поки набули, а внуки — муки, поки збули. Ном. № 10597.. Ум. Уну́чок.

- Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) Вгору

шахта́рка, шахта́рок; ч. шахта́р
гірничка, яка працює в шахті. [Працює шахтаркою під землею нарівні з чоловіками. (Світлана Талан «Не вурдалаки», 2012). <…> Євген Волинець – депутат від Комуністичної партії України, <…> внук шахтарки <…> (Український тиждень, 2008). Котимо тачку вдвох, шахтарка свою душу виливає <…> (Віктор Близнець «Древляни», 1967). Одне ж оповідання «Ритми шахтьорки» (Чому не шахтарки?), що ми його виділяємо окремо, не випадково, цілком заслуговує на більшу увагу. (Микола Хвильовий «Наше сьогодні», 1927).]
див.: гірни́чка
Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 830.
Словник української мови: в 11 томах, Т. 11, 1980, с. 424.
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич)

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Вну́къ, вну́ка = ону́к, уну́к, ону́ка, уну́ка, здр. — уну́чок, внуча́. мн. — ону́ки, онуча́та. — Сиди, мати, у запічку, колиши онуку. н. пр. — Нїмець скаже: ви моголи, политого Тамерляна онучата голі. К. Ш.
Кладби́ще = кла́дови́ще, гробови́ще, гробки́, могилки́, кла́двище, (переважно в церковному дворі або коло церкви) — цви́нтарь, церкови́ще Лев., (старе кладовище або місце, де колись було кладовище) — погре́бище. С. З. Л. — Ой як мінї не ходити на цвинтарь тужити — поховала миленького, зостали ся дїти. н. п. — І років через сто на цвинтарь прийде внук, де грішні костї їх в одну копицю сперли. Гул. Ар. — Її немає: під осїнь журливу на гробовище однесли. І. Г.
Пого́стъ = цви́нтарь. С. З. Л. — З довгою рукою під цвинтарь. н. пр. — І років через сто на цвинтарь прийде внук. Гул. Ар.

Запропонуйте свій переклад