Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 29 статей
Запропонувати свій переклад для «вряди-годи»
Шукати «вряди-годи» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

И́зредка – зрі́дка, по́рідку[о], о́брідь, (от времени до времени) вряди́-годи, ряди́-в-годи, вряди́-часи́, коли́-не-коли́, негу́сто-неча́сто, (кое-где) поде́куди, де-не-де́; срвн. Иногда́. [Ой га́ю мій, га́ю, розса́джений зрі́дка (Пісня). Розсади́ла капу́сту о́брідь (Звин.). Ві́тер засну́в, зати́х і ті́льки зрі́дка коли́шеться серед зеле́ного ли́стя (Грінч.). Сти́ха-сти́ха, по́рідко, щоб кого́ не розбуди́ти, висту́кує сто́рож (Васильч.). Та й сього́ припада́ло ду́же по́рідку (М. Вовч.). Вони́ не перестава́ли вряди́-годи листува́тися з профе́сором (Крим.). Трапля́лося се ряди́-в-годи (Кон.). Поде́куди росте́ тра́вка і та посиха́є (Рудан.)].
Ко́е-когда́ – коли́-не-коли́, де́коли, и́нколи, часа́ми, десь-не́-десь, де́сь-колись, вряди́-годи́. [І сліпа́ ку́рка де́коли зна́йде зе́рня (Приказка)].
• Бывающий -да – де́коли́шній.
Кой –
1) (местоим. вопрос.) яки́й, котри́й, (редко) кий (только в им. п. м. р. ед. н.). [Якби́ не ця прокля́та горі́лка, – як і га́рно було́-б! А кий її́ ді́дько ви́гадав? (Проскур.)].
• В кои́ годы, веки – коли́-не-коли́, вряди́-годи́. Кой чорт! – де в бі́са! де в ка́та! (пров.) кий чорт! кий чо́ртів ба́тько! [Гука́ють всю́ди, що лю́ди розумні́ші нас… Кий чо́ртів ба́тько! – бре́шуть лю́ди (Глібов)]. На кой чорт! – на бі́са! на чо́рта! яко́го бі́са! на яко́го бі́са! Кой с кем, кой с чем и т. п., см. Ко́е-кто, Ко́е-что;
2) (мест. относ.), см. Кото́рый 3;
3) (частица; народн.) то; по́ки, до́ки.
• Кой тем, кой сим – то тим, то тим.
Ме́тко, нрч. – влу́чно, влу́чли́во, ці́лко, ці́льно. [Влу́чно стріля́в (Загір.). Жа́ден (стріле́ць) так ці́льно не влуча́в (Гнід.)]. (Хоть) редко, да -ко – раз та гара́зд (Приказка); хоч вряди́-годи та влу́чно.
Нахо́дка –
1) (действие), см. Нахождение 1 а – в; оконч. –
а) зна́йдення, зна́хід (-ходу), на́йдення; нашука́ння, відшука́ння; ви́найдення, натра́плення, нади́бання, (диал.) наги́бання; відна́йдення; нама́цання, нала́пання; напита́ння. [Щасли́ве натра́плення на спо́сіб приско́рювати темп життя́ (М. Калин.)];
б) зна́йдення, відкриття́ (-ття́), відшука́ння; ви́найдення; викриття́; ви́трушення;
в) ви́значення, обчи́слення, ви́рахування;
2) (найденное) зна́хідка, на́хідка, зна́хід (-ходу), (редко, обыкнов. найденный) зна́йда, (диал.) на́гибка. [Вряди́-годи́ трапля́ється знайти́ нові́ пам’ятки́ тогоча́сної літерату́ри; можли́вість таки́х зна́хідок не ви́ключена й нада́лі (Рада). Учи́сь си́ну, – на ста́рість бу́де як на́хідка (Приказка). Станови́й приї́хав ті́льки на дру́гий день після́ зна́йди (М. Левиц.). «Йду до па́на зна́йду продава́ти». – «Що за зна́йда! покажи́-но!» (Рудан.)].
• Удачная -ка – щасли́ва зна́хідка;
3) (открытие) відкриття́ (-ття́); (изобретение) ви́найдення (-ння), ви́нахід (-ходу).
Ненача́сте, нрч. – по́рідку, вряди́-годи, коли́-не-коли́; срв. Неча́сто.
Нет –
1) безл. глаг. – нема́, нема́є (ум. нема́єчки), (очень редко, зап.) ніт, (в детск. языке) ма; (нет и в помине, народн.) біг-ма́(є), (грубо: нет ни черта) чорт-ма́(є), кат-ма́(є), біс-ма́(є), ді́дько ма́є. [Нема́ в саду́ солове́йка, нема́ щебета́ння; нема́ мого́ миле́нького, – не бу́де й гуля́ння (Пісня). Бага́то є люде́й, нема́ люде́й-браті́в (Грінч.). Сме́рти нема́ для творці́в (Сосюра). Шука́ коза́к свою́ до́лю, – а до́лі нема́є (Шевч.). Нема́ оче́й, що ба́чити хоті́ли, нема́є ро́зуму, що зна́ння пра́гнув, нема́є на́віть самого́ бажа́ння (Самійл.). Там лю́ди до́брі, де мене́ ніт (Гол. III). Де сніг упа́де, квіточо́к вже ніт (Пісня). Гро́шей біг-ма́ (Рудан.). Землі́ вла́сної у йо́го біг-ма́ (Кониськ.). «Є гро́ші?» – «Чорт-ма́ й копі́йки» (Сл. Гр.). Всі ми тут б’ємо́сь, а ді́ла все чорт-ма́є (Грінч.). Бага́то ума́, та в кеше́ні кат-ма́ (Номис). Своє́ї землі́ кат-ма́ (Васильч.)].
• У меня, у него и т. п. нет – я не ма́ю, в ме́не нема́(є), (иногда, преимущ. о членах тела и психич. явлениях: мені́ нема́), він не ма́є, в йо́го нема́(є), (иногда: йому́ нема́) и т. п. [В ме́не ба́тька нема́є (Пісня). Придиви́лися: аж одного́ ву́ха йому́ нема́ (Звин.). Стида́ тобі́ нема́! (Звин.)].
• Его нет дома – його́ нема́(є) вдо́ма.
• Нет ли у тебя денег? – чи нема́ в те́бе гро́шей? чи ти (ча́сом) не ма́єш гро́шей?
• Нет ничего – нема́(є) нічо́го.
• Нет решительно ничего – нічогі́сінько нема́.
• Совершенно нет чего – зо́всі́м нема́(є) чого́, нема́ й кри́хти чого́, і звання́ (заво́ду) нема́ чого́, (диал.) нема́ ані ги́ч, (зап.) і на позі́р нема́ чого́.
• Нет ни души, см. Душа́ 2. и Ни 1 (Ни души).
• Нет времени – нема́(є) ча́су, нема́(є) коли́, ні́коли.
• У меня нет времени – я не ма́ю ча́су, мені́ ні́коли, мені́ нема́ коли́.
• Дела нет кому до чего – ба́йду́же кому́ про що. [(Пташки́) цвірі́нькають так, мов їм про зи́му ба́йдуже (Л. Укр.)].
• Дня нет, чтобы я об этом не думал – дня (тако́го) (или дни́ни тако́ї) не бува́є, щоб я не ду́мав про це.
• Нет сил (с)делать что – не си́ла (нема́(є) си́ли) (з)роби́ти що. [Не си́ла ту кри́вду сло́вом розби́ти (Рада)].
• Нет ничего легче, как… – нема́(є) нічо́го ле́гшого, як…
• Нет ничего выше, лучше и т. п., как… – нема́(є) нічо́го ви́щого, кра́щого и т. п., як…; нема́ в сві́ті, як…; нема́ (в сві́ті) над що; срв. Лу́чше 1. [Нема́ в сві́ті, як у зла́годі жи́ти (Сл. Гр.). Нема́ цві́ту бі́льшого та над ожи́ноньку, нема́ ро́ду рідні́шого та над дружи́ноньку (Пісня)].
• Где только его нет – де ті́льки його́ нема́, (везде он вмешается) де не посі́й, то вро́диться (Приказка).
• Нет как (да) нет – нема́ та й нема́; як нема́, так (диал. дак) нема́; як відрі́зано. [А в неді́леньку по-ране́ньку ко́зочки як нема́, дак нема́ (Метл.). То було́ що-дня́ вчаща́є, а тепе́р і не поба́чиш: як одрі́зано (Сл. Гр.)].
• Слова нет – нема́ що каза́ти, шко́да й сло́ва, ані сло́ва, про те й мо́ви нема́, (конечно) звича́йно, пе́вна річ, зві́сно, (правда) пра́вда. [Мужи́к аж міни́ться: – «Та то, па́не, ані сло́ва! – що кому́ годи́ться!» (Рудан.)].
• На нет и суда нет – на нема́ й су́ду нема́.
• Нет-нет да и – коли́-не-коли́ (та й); коли́-не-коли́, а; вряди́-годи́ (та й); а коли́сь-і́нколи; нема́-нема́, та й, (в прошлом) нема́-було́, нема́, та й; було́-не-було́ (та й); ба́йдуже-ба́йдуже, та й; ні, ні, та й. [Він коли́-не-коли́ та й ска́же щось ду́же пу́тнє (Звин.). Він уже́ був заспоко́ївся, але́ ча́сом виника́ли су́мніви: коли́-не-коли́, а набіжи́ть ду́мка, що він хво́рий (М. Зеров). А вона́ вряди́-годи́ та й зазирне́ до йо́го (Крим.). А в голові́ нема́-нема́, та й майне́ яка́сь розу́мна га́дка (Крим.). Нема́-нема́, та й щось даду́ть (Гуманщ.). Він нема́-було́, нема́, та й наві́дається до свої́х ро́дичів (Звин.). І брат тоді́ ще не вмер, і ті́тка було́-не-було́ (,та й) заско́чить до нас і посо́бить (Звин.). Не лащі́ть цього́ соба́ку, бо він ба́йдуже-ба́йдуже, та й кусне́ за па́лець (Звин.). А він ні, ні, та й бо́вкне таке́, що ку́пи не де́ржиться (Крим.)];
2) нрч. отриц. – ні, (зап., нелитер.) нє, (очень редко) ніт. [Люблю́ тебе́, доба́ переходо́ва, за вла́дне «так» і непокі́рне «ні» (Сосюра). «Пі́деш ти до йо́го?» – «Ні» (Сл. Гр.). Скажи́ пра́вду ти мені́, а чи лю́биш мене́, чи ні (Пісня). Мо́же син мій бу́де у кому́ні, а як ні, то, мо́же, мій ону́к (Сосюра). «Хо́чеш?» – «Нє, не хо́чу» (Брацл.). Оде́н брат був бага́тий, а дру́гий нє (Звин.). Мо́же ви́йде, а мо́же й ніт (Свидн.). Каза́в, ду́рню, мовчи́; ніт, патя́кає? (Мирний)].
• Да или нет? – так чи ні?
• Ни да, ни нет – ні так і не ні; ні так, ні сяк.
• Ан нет! – ба ні!
• Да нет – та ні, ба ні. [«Здає́ться, дзво́нять». – «Та ні, то лю́ди гомоня́ть» (Шевч.). «А що се га́лас на́че?» – «Ба ні, се спів» (Грінч.). Ти сміє́шся, а я пла́чу; ба ні, не пла́чу – регочу́сь (Шевч.)].
• Да нет же – та ні-ж, та-ж ні, так (диал. дак) ні; (ни в каком случае) аніже́, ані́ж, аж нія́к, (диал.) аж ні́куди. [«Хіба́ тобі́ тако́го ба́тька?» – «Аніже́! Аніже́! не тако́го» (Грінч.)].
• Ну, нет! – е, ні! ба ні́! ну, ні́! Е, ні! цього́ я тобі́ не дам (Брацл.). [«Ході́м погуля́ймо!» – «Ба ні! тре́ба працюва́ти» (Липовеч.)].
• Так нет же – т[д]ак ні(-ж).
• Нет ещё – ні ще, (эллиптич.) ще. [«А ви його́ ще не ба́чили?» – «Ще!» (Звин.)].
• А почему (бы) и нет? – а чо́м би й ні? а чом(у́) не так?
• Может быть да, может быть нет – мо́же так, а мо́же (й) ні; або́ так (воно́), або́ ні. [«Мо́же так, а мо́же ні» – пам’ята́єте є таки́й рома́н д’Анну́нціо (В. Підмог.)].
• Никак нет – ні, аніже́, аж нія́к, (диал.) аж ні́куди;
3) на не́т, нрч. –
а) кли́ном, скі́сно, спохо́ва. [Візьми́ лопа́ту та підструга́й оту́т зе́млю, щоб було́ спохо́ва (сведено на нет) (Звин.)].
• Стёсывать на нет – сті́сувати скі́сно (спохо́ва).
• Жила (горная) сходит, сошла на не́т – жи́ла виклино́вується, ви́клинувалася;
б) (перен.) на ні́вець, на ніщо́, ні на́ що.
• Сводить, свести на не́т что – зво́дити, зве́сти́ що на ні́вець (на ніщо́). [Ти звів на ніщо́ всю на́шу спра́ву (Остр. Скарбів)]; см. Ничто́ (Обращать в -то́).
• Сходить, сойти на не́т – схо́дити, зійти́ на ні́вець, зво́дитися (перево́дитися), зве́сти́ся (переве́сти́ся) ні на́ що (на ніщо́), перево́дитися, переве́сти́ся, (итти прахом) іти́, піти́ в ні́вець; (исчезать) зника́ти, зни́кнути. [Двоєду́шницька та́ктика ППС довела́, що вплив ППС’ців зійшо́в на ні́вець (Пр. Правда). Під ля́дським панува́нням звела́сь би ні на́ що на́ша наро́дність (Куліш). Бува́ють такі́ часи́, коли́ письме́нство занепада́є й перево́диться (Крим.). Пішло́ все бага́тство в ні́вець (Крим.)].
• Конкуренция сошла на не́т – конкуре́нція зійшла́ на ні́вець;
4) сщ. – ні (нескл.).
• Пироги с нетом – пироги́ з та́ком (Поділля), нізчи́мні пироги́ (Сосн.).
• Есть лучше нета – «є» кра́ще ніж (за, від) «нема́(є)», так кра́ще за ні.
• Неты́ считать – недо́ліки лічи́ти.
Перебра́сываться, перебро́ситься –
1) перекида́тися, бу́ти переки́нутим;
2) перекида́тися, переки́нутися, перемі́туватися, переметну́тися, (о мног.) поперекида́тися.
• -ваться словами, шуткою, остротами – перекида́тися (перемі́туватися) слова́ми, жа́ртом, до́тепами, перемовля́тися (сло́вом). [Переки́нуться сло́вом-дру́гим та й замо́вкнуть (Мирн.). Усі́ мовча́ли, вряди́-годи перемі́туючися кількома́ слова́ми (Неч.-Лев.)].
• Огонь -сился с одной избы на другую – ого́нь переки́нувся з одніє́ї ха́ти на дру́гу.
• С разбегу -ситься через канаву – з розго́ну пересягну́ти, переско́чити, перестрибну́ти через рів.
• Переброса́ться – переки́датися, поперекида́тися, поперестри́бувати.
• Рыба ушла: -са́лась через невод – ри́ба повтіка́ла: поперекида́лася через сі́тку.
II. Переры́в –
1) действ., см. II. Перерыва́ние;
2) пере́рва, пере́пинка, перепи́на, пере́рвиця, пере́рив, пере́тин. [Заговори́ла, мов не було́ нія́кої пере́рви (Л. Укр.). Між пе́ршим и дру́гим ві́дділом у конце́рті була́ пере́рва. Пере́рва (перепи́на) на обі́д. Працю́ю не по́спіль, а з пере́пинками. Украї́нці живу́ть тепе́р скрізь без пере́тину по ці́лій Полта́вщині].
• Без -ва – без пере́рви, (без остановки) без ві́дгалу[ю]. [Працю́ючи без спочи́нку, без ві́дгалю (М. Вовч.)].
• С -ры́вами – з пере́рвами и т. д., (а кроме того ещё о времени) пере́йомом, вряди́-годи́. [Ходи́в він ча́сом і на Дін, – не що-ро́ку, а так, як йому́ по виго́ді, ходи́в він пере́йомом (М. Вовч.)].
• -ры́в сообщения, сношений, переговоров – пере́рва, пере́рив, перепи́на сполу́чення, зно́син, перемо́в (перегово́рів);
3) (место, где что-л. перервано) пере́рване (-ного), пере́рив. [Звяжи́ на пере́рваному].
• На-переры́в (наперехват) – навви́передки, оди́н попере́д о́дного (дру́гого). См. Напереры́в, Наперехва́т.
Пора́ –
1) час, годи́на, пора́, доба́.
• Не такая -ра́ теперь настала – не таки́й час тепе́р наста́в, не така́ годи́на (пора́) тепе́р наста́ла.
• В обеденную -ру – в обі́дню годи́ну (до́бу), обі́дньої годи́ни, в обі́д; срв. Обе́д, Обе́денный. [Ой у неді́лю, в обі́дню годи́ну сам в нево́леньку попа́вся (Пісня)].
• Подвечерняя -ра́ – підвечі́рок (-рка). [Це так: от вам пі́вдня, тоді́ підвечі́рок, а тоді́ – ве́чір (Звин.)].
• Предрассветная -ра́ – досві́тня годи́на.
• Послеобеденная -ра́ – пообі́дня, післяобі́дня годи́на, попо́лудень (-дня).
• Глухая -ра – (поздняя) глу́па доба́; (мёртвый сезон) ме́ртва доба́.
• Ночная, вечерняя -ра́ – нічна́, вечі́рня доба́ (діб), вечі́рній час, вечі́рня годи́на. [Тепе́р нічна́ діб,— не до́рого зби́ться з шля́ху (Київ.)].
• Ночною, вечернею -ро́ю – нічно́ї, вечі́рньої доби́. [Нічно́ї доби́ з нево́лі утіка́ли (Дума)].
• Осенняя -ра́ – осі́ння доба́.
• Зимняя -ра́ – зи́мня (зимо́ва́) доба́. [Ну, а куди́-ж нам тепе́р, зимово́ї доби́, поді́тися? (М. Лев.)].
• Рабочая -ра́ – робі́тній (робо́чий) час, робі́тня (робо́ча) доба́. [Вже наста́в гаря́чий робі́тній час (Н.-Лев.). А робо́чої доби́, що люде́й ніко́го в селі́ нема́є… (М. Вовч.)].
• В какую (в такую, в эту) -ру – в яки́й (в таки́й, в цей) час, в яку́ (в таку́, в цю) добу́ (діб, по́ру, годи́ну). [А молоди́ця на́ша са́ме у цю діб постерегла́ зло́дія (Київ.)].
• В раннюю, в позднюю -ру – в ра́нню, в пі́зню до́бу. [Оди́н до́щик об Мико́лі ви́пав в ра́нню до́бу (Манж.)].
• До поздней -ры – допі́зна, до пі́знього ча́су, до пі́зньої годи́ни (доби́). [Він сиді́в допі́зна (Гр.)].
• С давних пор – зда́вна, відда́вна, з да́внього ча́су, з да́вніх часі́в.
• До недавних пор – донеда́вна, до неда́внього ча́су́.
• На ту -ру – на той час, на ту по́ру. [І бліди́й мі́сяць на ту по́ру із хма́ри де-де вигляда́в (Шевч.)].
• По -ре́ глядя – як до ча́су, як коли́.
• Быть в самой лучшей -ре́ – бу́ти в цві́ті (в ро́зцвіті) ві́ку свого́.
• Девица на -ре́ – ді́вчина на відда́нні, на відда́чі. [У ме́не-ж дочка́ на відда́нні (Г. Барв.)].
• В одну -ру – в одни́х (в їдни́х) часа́х; см. Одновремё́нно.
• На первых -ра́х – поперва́х, на пе́ршій порі́; срв. Сперва́. [Тепе́р вони́ пони́жчали, а поперва́х жа́рко бра́лись (Борз.)].
• В кои -ры раз зайдёт – коли́ не коли́ (вряди́-годи) раз за́йде;
2) час, пора́. [Усьому́ під не́бом свій час і вся́кому ді́лу своя́ пора́: час роди́тись і час умира́ти, час наса́джувати і час вирива́ти наса́джене (Еккл.)].
• На всё своя -ра́ – на все свій час (своя́ пора́).
• До -ры́, до времени – до ча́су, до слу́шного ча́су; (покамест) по́ки що, до́ки що. [До ча́су дзба́нок во́ду но́сить (Приказка). Одбува́ючи до слу́шного ча́су сяки́й-таки́й одбу́ток… (Куліш). Неха́й до́ки що так бу́де, як і до́сі було́, а так яко́сь поба́чимо (Кониськ.)].
• Приходит, приближается, наступает, пришла, наступила -ра́ – прихо́дить, надхо́дить, настає́ час, пора́, прийшо́в, наста́в час, прийшла́, наста́ла пора́ (що роби́ти). [Час прихо́дить умира́ти, ні́кому пора́ди да́ти (Пісня)].
• С которых, с каких пор – відко́ли (диал. звідко́ли, звідукі́ль), з яко́го ча́су. [Відко́ли пішо́в, та й нема́ (Рудч.) Не пам’ята́є, коли́ са́ме змерз, відко́ли трясе́ться (Свидн.)].
• С этой -ры́, с этих пор – з цьо́го ча́су, відтепе́р, (отныне) відни́ні. [Відтепе́р уве́сь час він оберта́в на лекту́ру (Франко)].
• Существующий с этих пор, с тех пор – відтепе́рішній, відтоді́шній.
• С тех пор, с той -ры́ – з то́го ча́су, відто́ді. [З то́го ча́су ставо́к чи́стий зарі́с осоко́ю (Шевч.). Відто́ді ду́мка про ві́рну ти́ху дружи́ну скраша́ла його́ безтала́ння (Коцюб.)].
• До которых, до каких пор – до́ки, до́кіль (реже доко́ли), (до какого места) доку́ди, подо́ки. [До́ки бу́ду му́чить ду́шу і се́рцем болі́ти? (Шевч.). І до́кіль так ще бу́де? (Гліб.). Ви́значив кре́йдою подо́ки обрі́зувати (Звин.)].
• До сих пор – до́сі, до́сіль, дотепе́р, до ц[с]ьо́го ча́су, по цей (сей) час. [Чужі́ лю́ди полу́днують, ми й до́сі не ї́ли (Метл.). Біди́в я, та й дотепе́р біду́ю (Кам’ян.)].
• Вот до каких пор, вот до сих пор, вот по сию -ру (исключительно при обозначении пространственных отношений, глубины, высоты и т. п.) – о(т) по́ки, от по́сі, от по́ти, от подо́ки, от подо́ти. [Мені́ в ставку́ о по́ки (Зміїв.). І повелі́в: бурха́тимеш от по́ти, отту́т межа́ твої́м серди́тим хви́лям (Куліш). От подо́ти закача́й рука́ва (Липовеч.). От по́сі (до этого места) мої́ слова́, а да́льше напи́сано чию́сь ви́думку (Куліш). Ось по́ти моє́ї мо́ви (Ор. Лев.)].
• До тех пор – до́ти, до́тіль, по́ти, по́тіль, допо́ти, допо́тіль. [Я до́ти не ве́льми на дівча́т вважа́в і зро́ду ніко́го не коха́в (М. Вовч.)].
• Бывший, существовавший до сих пор, до тех пор – дотепе́рішній, дотоді́шній.
• С тех пор, с той -ры, как – (відто́ді) відко́ли. [Мину́в уже четве́ртий рік, відко́ли Дени́с Сиваше́нко відділи́вся від ба́тька (Грінч.). Відко́ли він ожени́вся, і в господа́рстві йому́ не веде́ться (Коцюб.). Відко́ли почала́ся пре́са, відто́ді пови́нно було́ з’яви́тися й чима́ло но́ви́х працьовникі́в на по́лі публіци́стики (Єфр.)].
• До тех пор, пока… – до́ти – до́ки, по́ти – по́ки, до́ти – (аж) по́ки, до́тіль – до́кіль, по́тіль – по́кіль; срв. Пока́. [До́ти ходи́в, до́ки не накла́в голово́ю (Номис). До́ти лях мути́в, до́ки не наї́вся (Номис). По́ти пря́ла, по́ки й задріма́ла (Рудч.). По́тіль не переста́ну, по́кіль не доста́ну. По́тіль бить, по́кіль та щу́чина ко́жа облі́зе (Рудч.)].
• В -ру, не в -ру, см. Впо́ру.
• Вы пришли в самую -ру – ви прийшли́ са́ме в час.
• Пора́, нар. – час, пора́.
• -ра́ обедать, спать – час, пора́ обі́дати, спа́ти.
• -ра́ на боковую – час на бокове́ньку, час ляга́ти.
• -ра́ итти, ехать, -ра́ домой – час (пора́) іти́, ї́хати, час (пора́) додо́му. [Час додо́му, час, час і пора́ (Пісня). Час ї́хати (М. Вовч.). Але́ тобі́ спа́ти час, дити́но (Коцюб.). Та тобі́ ще, голу́бонько, не час умира́ти (Рудан.). Та го́ді сиді́ти, да пора́ леті́ти (Метл.). Ой го́ді-ж мені́ з кі́нними брата́ми уганя́ти, час мені́ коза́цьким нога́м пі́льгу да́ти (Дума)].
• -ра́ б уже, давно б -ра́ – час-би (пора́-б) уже́, давно́-б час, давно́-б пора́. [Дороста́є літ дити́на, вже пора́-б жени́ти (Рудан.)].
• Вам давно -ра́ было это сделать – вам давно́ слід було́ це зроби́ти.
• Перейти -ре́, безл. – перепори́тися.
• Уже и -ра́ перешла – вже й перепори́лось. [Чи не пора́ нам додо́му? – Уже́ й перепори́лось (Борз.)]. – См. Поро́ю.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Аматёр, устар. –
1) (лат., любитель) аматор, любитель, прихильник чого;
2) (дилетант) дилетант, непрофесіонал.
[Нехай не хваляться перед нами Стародавній Єгипет і татарські тирани! Ті давні аматори — лише претензійні партачі, які не сягнули верхів найвищого мистецтва змушувати двоноге бидло до найтяжчих зусиль. Ті примітиви не тямили, що раба треба назвати «паном», вряди-годи тягти навибори, купувати йому газету, а передусім — гнати на війну, аби він вилив там свої пристрасті (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Ніколи не бійся робити те, що ти не вмієш. Пам’ятай, ковчег побудував аматор. Професіонали побудували «Титанік» (Л.Фоєрбах і Д.Бері). Мій шлунок стиснувся до розміру крикетного м’яча. Спиною, як альпініст-аматор, покотилася крапля поту (Ю.Костюк, перекл. перекл. Г.Лорі)]. Обговорення статті
Блатной, разг. – (принадлежащий и касающийся преступного мира; касающийся протекции) блатний:
• блатная музыка – блатна музика;
• блатная работёнка – блатна робота; (ещё) робота не бий лежачого;
• блатной мир – блатний світ.
[Клєнцов польською мовою (він сидів у польських тюрмах, де дають з патронату білий хліб, вряди-годи масло, каву, а книжок — професорська, мовляв, бібліотека) гне матюки і пильно, з ненавистю й підозрою дивиться у вічі Фавстові. — Жаль-жаль. — говорить Клєнцов, — що тебе не посадовили до блатних… Жаль, там би одразу бандитський дух вивіявся… (Г.Косинка). Він нікого не мав; хата зяяла пусткою — пара дзиґликів, дюралевих засмалених кухлів, кіпи газет із вирізками про амністію та портретами вождів, за яких Нікандрич відбував строк; помер він од інсульту, прямо на сходнях водярні, куди його прилаштував на працю дільничий майор Сироватко; помер під кущами американського клена, під самий ранок, і помітила його — поговорювали — Ритка Кулеметниця, яка приторговувала краденим, курила міцний чорний тютюн; того місяця жовтня, з по-весінньому прогнутим небом, під розливисте жіноче голосіння — холодний вітер стугонів упрілими шибками — труну, обтягнуту, як того велить блатний закон, зеленим оксамитом, відносили на Байковий цвинтар (О.Ульяненко). Моя рука мимоволі простяглася до четвертої чарки. Він до всього ще й злодій. Хоча на блатного не схожий, скоріш на Кармалюка (брати Капранови). …джміль джмелить на трьох блатних акордах (В.Цибулько). Привів шеф блатних на роботу, відправив у відділ кадрів. Кадровик: — І так, що вмієте? Програми, мережі, бугалтерія? Досвід роботи який? Так, значиться, нічого не вмієте, ну от і добре, не треба перевчатись, будете менеджерами]. Обговорення статті
Век –
1) (жизнь человека) вік; (столетие) вік, століття, сторіччя, (редко) сторік; (эпоха) вік, віки, доба, час, часи; (бытие вселенной) вік, віки; (современность, современники) сучасність, сучасна доба;
2) (нареч.) вік, довіку, поки віку, (всегда) завжди, (постоянно) повсякчас, повсякчасно:
• болезнь века – хвороба століття;
• в век не, во веки не – ніколи в світі не, ніввіки не;
• век вековать (век коротать) где (разг.) – [вік] вікувати де, (докон.) [вік] звікувати де;
• век будешь (будут) помнить – вік (довіку, поки віку, поки життя) будеш (будуть) пам’ятати (пам’ятатиме, пам’ятатимуть);
• в веках – у віках, довічно;  век Астреи – (греч., редко) вік Астреї, золотий вік, золота пора, золоті часи;
• век живи, век учись – вік живи – вік учись (Пр.); не вчися розуму до старості, але до смерті (Пр.); вік живи, вік учись і вік трудись (Пр.);
• век жить, век ждать – вік жити — вік чекати (ждати) (Пр.);
• веки вечные, разг. – вічно, віковічно, довіку;
• век прожить, изжить – вік звікувати; век прожить — не поле перейти;
• век долог, всем полон – вік (життя) прожити (пережити) — не поле перейти (Пр.); на віку як на довгій ниві — всього побачиш (усякого трапляється: і кукіль, і пшениця) (Пр.); вік прожити — не цигарку спалити (Пр.); на віку як на току: і натопчешся й насумуєшся, і начхаєшся й натанцюєшся (Пр.); життя як шержиста нива — не пройдеш, ноги не вколовши (Пр.); усього буває на віку: і по спині, і по боку (Пр.); протягом віку всього трапляється чоловіку (Пр.); трапиться на віку варити борщ і в глеку (Пр.); вік ізвікувати — не в гостях побувати (Пр.); вік прожити — не дощову годину пересидіти (Пр.); вік ізвікувати — не пальцем перекивати (Пр.); вік не вилами перепхати (Пр.); на своїм віку всякого зазнаєш (Пр.);
• в кои-то веки – коли-не-коли; вряди-годи;
• во веки веков, на веки вечные – вовіки віків, на віки вічні, на всі віки [і правіки], повік, повіки, повік-віки, довіку, навіки, навіки-віків, навік-віків, вік-віків;
• в печальном веке – під сумний вік (за сумного віку);
• в продолжение веков, веками – протягом віків, віками, віком;
• в прошлом веке – минулого століття (сторіччя), (реже) в минулому столітті (сторіччі);
• двадцать первый век – двадцять перше століття (сторіччя);
• доживать, дожить [свой] век – доживати, дожити (добувати, добути, добивати, добити, дотягати, дотягти) [свого] віку, (только сов.) довікувати;
• до скончания века, до окончания века, на веки вечные – довіку (до віку вічного), повіки, повік, повік-віку, повік-віків, навіки (навіки і віки), навік, навік-віки, навік-віків), навіки-віків (вічні), на безвік, поки віку, скільки віку, поки (доки) світу, до кінця світу (віку), довіку — до суду (до віку-суду, до суду-віку), [до] поки сонця-світу (поки й світ-сонця, поки й світу-сонця), поки світу, поки сонця, поки сонце сяє (світить);
• золотой век – золотий вік;
• из глубины веков – з далечі віків; з глибу століть;
• испокон веков – спервовіку, споконвіку (споконвічне), справіку (спередвіку, спредвіку, спредковіку, звіку-правіку), як (відколи) світ (світом), відколи світа та сонця;
• каменный век – кам’яний вік;
• коротать свой век – коротати (перебувати) [свій] вік ([свої] літа);
• на моём веку – за мого життя (віку), на моєму віку;
• на наш век хватит – на наше життя (на наш вік) стане;
• от века, от веков, с начала века (книжн.) – від віку, від початку світу, як (відколи) світ світом, відвічно, одвічно, одвіку, відвіку, звіку, зроду-віку, зроду-звіку, від віків, (шутл.) від коли світ і патики на ньому;
• отжить свой век – віджити (відвікувати) свій вік (своє);
• относящийся к тому веку, того века – тоговіковий, тогочасний;
• отныне и до века – віднині (відтепер, від сьогодні) і до віку;
• прибавить века кому – продовжити (подовжити, прибільшити) життя (віку) кому, (лок.) віку приточити (надточити) кому;
• с начала века – від віку, сперед (ранее, з-перед) віку, спервовіку (ранее, з-первовіку), споновіку (ранеее, з-поконвіку), справіку (ранее, з-правіку), як світ світом;
• сообразно с воззрением века – по (своєму) вікові;
• укоротить век кому – вкоротити (збавити) віку (життя) кому; умалити віку кому;
• целый век не виделись – цілий вік (цілу вічність) не бачились.
[Слава не вмре, не поляже Однині до віку! (Дума). Дорогому чоловіку продовж, Боже, віку (Пр.). Вибирай жінку на цілий вік (Пр.). Сей на руках знав ворожити, Кому знав скілько віку жити, Та не собі він був пророк. Другим ми часто пророкуєм, Як знахурі, чуже толкуєм, Собі ж шукаєм циганок (І.Котляревський). — Дай нам спокійно віку дожити (Г.Квітка-Основ’яненко). Раз добром нагріте серце Вік не прохолоне (Т.Шевченко). Літописці тоговікові Лядською землею звали тільки Завислянщину (П.Куліш). Невже мені отак до віку каратись? (П. Мирний). Минула половина її літ, а вже здавалось, що Нимидора доживає свій вік (І.Нечуй-Левицький). Дія діялась в двадцятих роках XIX віку (І.Нечуй-Левицький). Судді тебе й закони запятнали, Тюрма підтяла вік твій молодий (І.Франко). — Правдиве слово вік-віків триває (І.Франко). Микола мовкне, але потім додає стиха: — З первовіку не було гір, лише вода… Така вода, гейби море без берегів (М.Коцюбинський). — Люди й покоління — се тільки кільця в ланцюгу великім всесвітнього життя, а той ланцюг порватися не може. Архімед убитий був рукою невігласа, не встигши теореми докінчити. Але за рік чи, може, за сторік, знайшлась рука, що дописать зуміла ту теорему. І ніхто не скаже, де діло предка, де потомка праця,— вони злились в єдину теорему (Л.Українка). Вік лицарства. Середні віки. Кам’яна доба. Козацька доба. Старі часи на Україні (АС). Побачимось коли-не-коли, та й то не надовго (Сл. Ум.). Та не пізно: є поправа, Певен я — минеться все; Ще заблисне наша слава, Праця вгору піднесе. Тільки треба сил та труду, Щоб не згинути цілком, Не стогнать до віку-суду Під вельможним канчуком (П.Грабовський). Він відчув десь вглибині дурний натиск сліз, зовсім не відповідний до його віку й становища, й здивувався, шо ця вільгість ще не висохла в злиднях і праці, що вона затаїлась і от несподівано й недоречно заворушилась. Це так вразило його, що він геть почервонів і одвернувся (В.Підмогильний). В полум’ї був спервовіку І в полум’я знову вернуся… І як те вугілля в горні В бурхливім горінні зникає, Так розімчать, розметають Сонячні вихори в пасма блискучі Спалене тіло моє (В.Свідзинський). Для нього вже світ змінився; то був спервовіку чіткий і несхитний підвалинами, безконечними в світлоті, на яких розгорталося все неосяжне, все красне багатство видимого — з явищами, відбуваними в твердому законі. А тепер зрушився весь, ніби підстави його вже розсипано і тому став виручий, темний, сторожкий — враз відрухнеться глибиною і далекістю на кожний помах твоєї руки чи навіть на короткий позирк. Світлота розвалена; взявся чорністю обшир і збір подій в ньому; наситився ворожістю проти душі (В.Барка). Ходи сюди і научайся мовчки, по-людськи жити. Мусять дерева навчати доброти, як самодару. Казати, коли мовиться. Мовчати, коли мовчиться. І всміхатись вік — щоб так — усміхненим — і смерть зустріти (В.Стус). Хай буде все небачене побачено, Хай буде все пробачене пробачено. Єдине, що від нас іще залежить, — Принаймні вік прожити як належить (Л.Костенко). — А для чого вони тобі здалися? — хитренько спитала Гапка. — Сказав би, для чого, — погідно мовив дяк, — але ти, бабо, того ніввіки не втямиш (В.Шевчук). Він шокований одним цікавим відкриттям: людський вік насправді мало змінює людину, в ній завжди існує те, що ніколи не змінюється (А.Дністровий). Срібні ж та золоті пообіруч собаки стояли, Що їх Гефест поробив розумом хитрими та мудрим, Щоб дому стерегли Алкиноя великого; Бесмертні вони були й нестáрілися ніввіки (О.Потебня, перекл. Гомера). — Дехто, може, скаже, що він мав чесні наміри, тим я мусила його одвітно любити; то хай же знає, що коли на цьому ось місці, де йому нині яму копають, він освідчив мені честиву ціль своїх бажань, я відповіла йому, що хочу вік свій сама-одна звікувати і лише сира земля втішиться овочем цноти моєї і останками моєї вроди. І якщо він після такої відправи ще вперто сподівався без надії і плив проти вітру, то чи ж диво, що втонув у вирі власного шаленства? (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). У кожного віку є своє середньовіччя (С.Є.Лєц)]. Обговорення статті
Отвердевший – затвердлий, затверділий, стверділий, ствердлий, затужавілий, стужавілий, зашкарублий, забучавілий.
[Стежка довела до горбика, де стирчала рибальська хатинка. Горбик той був просто стародавній осілий і стверділий смітник (І.Нечуй-Левицький). Зашипів затужавілий пісок під човнами, і два човни, як два селезні, тихо полинули по воді (І.Нечуй-Левицький). В хаті стало тихо, тільки борщ бризкав вряди-годи здоровими бульками, неначе старий дід гарчав, а густа каша ніби стогнала в горшку, підіймаючи затужавілий вершок угору (І.Нечуй-Левицький). І безмежна скорбота лягла На затвердле сумління, І весь табір мов чаром попав В отупіння й зомління (І.Франко). Подорожні щойно викупались. Рудий розгортав ще мокрі вуса, з яких стікала вода, та застьобував свою безбарвну піджачину, що враз з такими ж пошматованими штанами, забучавілими капцями на босу ногу та заяложеним кашкетом складала його мізерну одіж  (М.Коцюбинський). У Микити цупкі, зашкарублі руки од роботи, як у дорослого (С.Васильченко). — Ви не знаєте своєї сили, Марто!.. А я її почуваю… Від вас пашить теплом, ви — огнище щастя. Замерзлі, понівечені, затужавілі приходять до вас і простягають руки… (В.Підмогильний). Скаржився. Ні, плакав. Так, плакав. Зашкарублий, загрубілий, закурений димами й порохами всіх систем, загартований смертями, попечений вогнями Василь Легеза плакав. Він бачив власну загибель. Чув її своїм серцем і не знав, до кого ж йому тим серцем своїм зашкарублим пригорнутися — серцем, що раптом, перед образом неминучої загибелі, вгляділо страшну свою самотність… (І.Багряний). Усе лишилось, як було: Порепане моє чоло, Та затверділий біль в очах, Та той вогонь, що не дочах. Лише слова, колись легкі, Сьогодні змерзлі і гіркі (М.Вінграновський). Півпарубка стояв і з кожною хвилею все більше обертався на стужавілий клубок, в якому до краю понапиналися нерви (Є.Гуцало). «Шлойма Васильович?» — у запитанні бриніло водночас стверділе ствердження. — «Це хара… добре, що ми заздалегідь знали про ваше прибуття. Ми з Миколою Івановичем уповномочені пригла… запросити вас на одкрите засєданіє місцевої Спілки письменників!» (О.Ірванець). В перших рядках сповіщаю, милий: любов минула — Мов, повагавшись, скотилася в лунку більярдна куля (Вічнозелений газон потертого плюшу, По якому гонить сліпий кийок круглі,ствердлі од страху душі) (О.Забужко). Сухий і ствердлий язик прилип до піднебіння (Є.Горева, перекл. Й.Рота)]. Обговорення статті
Спьяну, спьяна – по-п’яному, по-п’яну, сп’яну, сп’яна.
[— Він перепивсь та сп’яну химери погнав (Г.Квітка-Основ’яненко). — Це бидло тиняється по шинках і сп’яну дещо вибовкує… (М.Старицький). І ядушливий Семен «показував» жінці сп’яна усю, скільки мав, свою силу, так що вона при всьому своєму здоров’ї не вміла оборонитись від нього (Л.Українка). — А стой!.. — придивився пильно, потім вернувся на своє місце, взяв пас із револьвером і портупеєю й підійшов знову до Максима, пристібаючи той пас із портупеєю і ніяк не можучи сп’яна пристебнути (І.Багряний). Високохмарно мудрують мудрагелі — та все намарно… Ніж таку розводить нудь, краще по-п’яну сплакнуть! (М.Лукаш, перекл. Табіто). Після газет я прибирав книжки; під час сумлінного й екстатичного читання газет вряди-годи в мені прокидалися інтелектуальні докори сумління, що тринькаю час на поверхові речі, що обмащую мозок газетним місивом,— тоді між попиванням горілки я діставав усіляких класиків, розкривав, скажімо, «Сповідь філософа» Ґотфріда Вільгельма Ляйбніца на довільній сторінці, читав по-п’яному й по-п’яному видавалося мені, ніби все розумію (І.Пізнюк, перекл. Є.Пільха). На проповіді: — Алкоголь — це ваш ворог номер один. Ви нап’ється, обов’язково посваритеся з дружиною, схопитеся за револьвер, і сп’яну все одно промахнетеся]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ВРЕ́МЯ фраз. годи́на [лиха́ година];
время и простра́нство часопро́стір;
время о́но фраз. ма́ривний час;
в вече́рнее время у вечі́рню годи́ну;
в ближа́йшее время незаба́ром, невдо́взі, найбли́жчим ча́сом;
в дневно́е время за дня;
в друго́е время дру́гим ра́зом, і́ншим ра́зом;
в ле́тнее время об лі́тній порі́;
в любо́е время будь-коли́;
в настоя́щее время ще під суча́сну по́ру, фаміл. нара́зі́;
в неудо́бное время, в неудо́бном ме́сте невча́сно і неслу́шно;
в обе́денное время /в поло́женное время, в рабо́чее время тощо/ в обі́дню годи́ну, нале́жну годи́ну, робо́чу годи́ну тощо;
в пе́рвое время (в пе́рвое время) укр. поперва́х;
в свобо́дное время на дозві́ллі;
в то же время одноча́сно, водно́час, са́ме тоді́;
в удо́бное время при до́брій наго́ді;
спустя́ не́которое время за яки́йсь час, по які́мсь ча́сі;
всё время живомовн. усе́ [всё время пел усе́ співа́в];
всему́ своё время уся́кому о́вочу свій час;
не в на́ше время не за нас;
на время на часо́к;
в э́то время на цю по́ру, під цю по́ру;
во время богослуже́ния /во время обе́да тощо/ при відпра́ві /обі́ді тощо/;
во время бо́я /во время ссо́ры тощо/ се́ред бо́ю /сва́рки тощо/;
во время фраз. у виру́ [во время войны́ у виру війни́];
на то время натоді́;
время идёт час мина́є;
вне времени позача́сно;
тече́ние времени часопли́н;
время от времени ще час до ча́су́, що-яки́йсь-ча́с;
в ско́ром времени невдо́взі;
до после́днего времени донеда́вна;
до того́ времени стил. перероб. дотихчасо́вий;
с како́го времени? відко́ли?;
с неда́внего времени знеда́вна;
с того́ времени відто́ді, відта́к;
с того́ времени, как відко́ли;
с э́того времени відтепе́р;
ко времени чего на час чого;
ско́лько времени? стил. відповідн. скі́льки годи́н?;
по времени (обмежений) в ча́сі́;
со времени від ча́су́;
от времени до времени ще вряди́-годи́;
к тому́ времени натоді́;
к э́тому времени на цю хвили́ну;
одно время он жил там якийсь час він жив там;
в тяжёлое время при лихій годині;
ВРЕМЕНА, фраз. доба́ [но́вые времена нова́ доба́];
в да́вние времена пе́ред віка́ми;
в те времена тоді́шніми часа́ми;
весёлые времена ірон. галиц. гаразди́ [таки́е ны́нче весёлые времена такі́ тепе́р гаразди];
тяжёлые времена лиха́ годи́на, галиц. тісні́ часи́;
незапа́мятные времена передві́к;
во времена царя́ /во времена оккупа́ции/ за царя́ /окупа́ції/;
с да́вних времён відда́вна;
с незапа́мятных времён від часі́в Ада́ма (і Е́ви);
до сконча́ния времён до віку-ві́чного;
по времена́м ще вряди́-годи́;
по ны́нешним времена́м як на тепе́р, як на сього́дні.
СЛУ́ЧАЙ жарт. придибе́нція, фраз. ока́зія [при случае при ока́зії, при наго́ді], шанс [упусти́ть случай проґа́вити шанс], (нещасливий) ха́ле́па;
удо́бный случай наго́да, ока́зія;
на случай (на тот случай) у (то́му) ра́зі;
в случае чего фраз. коли́ бу́де /як за́йде/ що [в случае необходи́мости коли́ бу́де /як за́йде/ потре́ба];
ни в ко́ем случае! ще ніза́що в сві́ті!, під жо́дним о́глядом!;
в друго́м случае /в э́том случае/ і́ншим /цим/ ра́зом;
в ка́ждом случае ко́жного ра́зу, за ко́жним ра́зом;
в лу́чшем случае у кра́щому ра́зі, фраз. хіба́ що [узна́ю в лу́чшем случае по но́су пізна́ю хіба́ що по но́сі];
в любо́м случае так чи так;
при пе́рвом удо́бном случае пе́ршої ж наго́ди;
в проти́вном случае іна́кше;
в проти́вном случае не а то не [в проти́вном случае не успе́ю а то не всти́гну];
в тако́м случае раз так, раз таке́, (на початку мови) коли́ так, то, фраз. то [Бо́лен? В тако́м случае не едь Слаби́й? То не їдь], о́тже [не явля́ется ли он, в тако́м случае, царём чи не є він, о́тже, царе́м];
в случае на́добности як до ді́ла;
в случае чего ра́птом що, як до чо́го при́йдеться /припаде́/;
во вся́ком случае як не є, а;
во вся́ком случае не живомовн. вже ж не [во вся́ком случае не хам вже ж не хам];
в том ли́бо друго́м случае (чи) так чи так;
нере́дки случаи когда́ ча́сто бува́є, що;
благодаря́ счастли́вому случаю (вижив) ща́стям;
по случаю (купити) принагі́дно;
по случаю чего з наго́ди чого;
по во́ле случая (по во́ле Провиде́ния) ви́падок хоті́в (Провиді́ння хоті́ло) во́лею ви́падку (Провиді́ння);
от случая к случаю ще коли́-не-коли́, принагі́дно, вряди́-годи́, ока́зіями;
в ины́х случаях /в не́которых случаях/ ча́сом, поде́коли;
во всех случаях за́вжди.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Изредка – рі́дко, де́коли, коли́-не-коли́, вряди́-годи.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Век – вік; століття; (эпоха) – вік; доба. Сообразно с воззрением века – по (своєму) вікові. Вовек, навеки – довіку; навік; поки віку. В кои-то веки – коли-не-коли; вряди-годи.
Редко – рідко; не часто; вряди-годи; коли-не-коли. Нередко – почасту. Редко кто – мало хто. Редко где – мало де. Хоть редко, да метко – хоч раз, та гаразд.
Час – година. В час, два, три и т. д. – о першій, другій, третій і т. д. годині. С часу на час – от-от; щогодини; кожного часу. Час от часу – щораз; вряди-годи. В полпятого – о пів на п’яту; о пів до п’ятої. В пять часов ровно – саме о п’ятій годині. В четверть пятого – в чверть на п’яту. Без четверти пять – за чверть п’ята; чверть до п’ятої.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Век
• Век вековать где (разг.) – [Вік] вікувати де; (докон.) [вік] звікувати де. [Тяжко, Боже, на чужині вік свій вікувати. Воробкевич.]
• Век живи, век учись – вік живи — вік учись. Пр. Не вчися розуму до старості, але до смерті. Пр. Вік живи, вік учись і вік трудись. Пр.
• Век жить, век ждать – вік жити — вік чекати (ждати). Пр.
• Век прожить — не поле перейти – вік (життя) прожити (пережити) — не поле перейти. Пр. На віку як на довгій ниві — всього побачиш (усякого трапляється: і кукіль, і пшениця). Пр. Вік прожити — не цигарку спалити. Пр. На віку як на току: і натопчешся й насумуєшся, і начхаєшся й натанцюєшся. Пр. Життя як шержиста нива — не пройдеш, ноги не вколовши. Пр. Усього буває на віку: і по спині, і по боку. Пр. На протязі віку всього трапляється чоловіку. Пр. Трапиться на віку варити борщ і в глеку. Пр. Вік ізвікувати — не в гостях побувати. Пр. Вік прожити — не дощову годину пересидіти Пр. Вік ізвікувати — не пальцем перекивати. Пр. Вік не вилами перепхати. Пр. На своїм віку всякого зазнаєш. Пр.
• В кои веки (разг.) – коли-не-коли; вряди-годи. [Побачимось коли-не-коли, та й то не надовго. Сл. Ум.]
• Во веки веков (церк.) – во віки віків (на віки вічні); на всі віки [і правіки].
• В печальном веке – під сумний вік (за сумного віку).
• Доживать, дожить [свой] век – доживати, дожити (добувати, добути, добивати, добити, дотягати, дотягти) [свого] віку; (тільки докон.) довікувати. [Стара мати і тут буде Віку доживати… Шевченко.]
• До окончания века, на веки вечные – довіку (до віку вічного); повіки; повік [-віку, -віків]; навіки (навіки і віки); навік [-віки, віків]; навіки-віків (вічні); на безвік; поки віку; скільки віку; поки (доки) світу; до кінця світу (віку); довіку — до суду (до віку-суду, до суду-віку); (до)поки сонця — світу (поки й світ-сонця, поки й світу-сонця); поки світу, поки сонця; поки сонце сяє (світить). [Я йому таке зроблю, — сказала Улянці, — що довіку не забуде. Донченко.]
• Из глубины веков – з далечі віків; з глибу століть.
• Испокон веков – спервовіку; споконвіку (споконвічно); справіку (спередвіку, спредвіку, спредковіку; звіку-правіку); як (відколи) світ (світом); відколи світа та сонця. [Споконвіку Прометея там орел карає. Шевченко.]
• Коротать свой век – коротати (перебувати) [свій] вік ([свої] літа).
• На моём веку – за мого життя (віку); на моєму віку.
• На наш век хватит – на наше життя (на наш вік) стане.
• От века, с начала века (книжн.) – від віку; від початку світу; як (відколи) світ світом.
• Отжить свой век – віджити (відвікувати) свій вік (своє).
• Относящийся к тому веку, того века – тоговіковий (тогочасний).
• Отныне и до века – віднині (відтепер, від сьогодні) і до віку. [Слава не вмре, не поляже Однині до віку! Дума.]
• Прибавить века кому – п(р)одовжити (прибільшити) життя (віку) кому; (док.) віку приточити (надточити) кому. [Дорогому чоловіку продовж, Боже, віку. Пр.]
• Укоротить век кому – вкоротити (збавити) віку (життя) кому; умалити віку кому.
• Целый век не виделись – цілий вік (цілу вічність) не бачились.
Кой
• В кой-то (кой) веки – коли-не-коли; вряди-годи; нарешті!; аж ось коли!
• Кой чёрт, коего чёрта (вульг.) – кий чорт; кий чортів батько; якого чорта (дідька); де в біса (де в ката).
• На кой чёрт, кой чёрт (вульг.) – на біса; якого біса (бісового батька); якого ката; на якого біса; на чорта; на ката.
• Ни в коем случае – ні в якому (у жодному) разі; нізащо (ніколи) в світі.
Пора
• Бывший, существовавший до сих пор, до тех пор – дотеперішній (досьогочасний), дотодішній (дотогочасний).
• В кои поры зайдёт – коли-не-коли (вряди-годи) зайде.
• В летнюю пору – літньої пори (доби); улітку (у літі, літом).
• В обеденную нору – обідньої пори (доби, години); в обідню годину (добу); в обід.
• Вот до каких пор, вот до сих пор (только в пространственном значении) – от (оце) поки (опоки); оце поти.
• В [самой] поре, во всей поре (разг.) – [Саме] на порі.
• В самую пору (по мерке) – саме до міри.
• В [самую] пору – саме в час (саме впору).
• В ту пору (лок. в те поры) – на той час (на ту пору); під той час; тоді.
• В эту пору – на цю пору; на цей (на сей) час; тепер.
• До каких пор? – до якого часу?; доки (рідше докіль)?
• До недавних пор – донедавна; до недавнього часу.
• До поздней поры – до пізнього часу; до пізньої години (доби); допізна.
• До поры до времени – до часу; до якогось (до котрогось) часу; до певного (до слушного) часу; поки що (доти що).
• До сих пор – досі (рідше досіль); дотепер; до сього часу (по сей час).
• До тех пор – доти (рідше дотіль); поти (рідше потіль); до того часу.
• До тех пор, пока… – доти, поки…; поти, поки…; доти, [аж] поки; (рідше) дотіль, докіль… (потіль, покіль…); до того часу, поки (аж поки); аж доти.
• На всё своя пора – на все свій час (своя пора).
• На первых порах – перший час; спершу; спочатку; (розм.) попервах.
• На ту пору – в той час; на (в) ту пору; тоді; (рідше) о тій порі.
• Ночною, вечернею порою – нічної, вечірньої доби (пори, години); нічного, вечірнього часу.
• По поре гладя (разг.) – як до часу; як коли.
• Пора на боковую – Див. боковой.
• С давних пор – здавна (віддавна); з (від) давнього часу; з (від) давніх часів; з давньої давнини; з давнього-давна; з давніх-давен.
• С каких, с которых пор (разг.) – відколи (іноді звідколи); з якого часу.
• С некоторых пор – з якогось (з котрогось, з певного) часу.
• С тех пор, с той поры – відтоді; з того часу; з тої доби. [Відтоді та полонина вівчарева зветься. Сл. Гр.]
• С тех пор как; с той поры как – відколи (відтоді) як; з (від) того часу як.
• Существующий, существовавший с этих пор, с тех пор – відтеперішній, відтодішній (відтогочасний).
• С этой поры – відтепер (рідше віднині); з цього (з того) часу (від сього часу).
• Теперь настоящая пора – тепер саме час.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Вряди́-годи́, нар. – иногда, изредка.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

вряди́-годи, присл.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Перемі́туватися, -туюся, -єшся, гл.
1) Перебрасываться. Всі мовчали й ждали, вряди-годи перемішуючись кількома словами. Левиц. І. 332.
2) = Перекидатися 7. (Чарівниці) перемітуються в кота, пса. МУЕ. III. 46.
Слівце́, -ця́, с. Словцо. Хазяїн вряди-годи промовляв слівце. Левиц. І. 232.
Уряди́-годи, нар. Изрѣдка. А був наш батько такий-то грізний! Вряди-годи пустить на улицю погулять з дівчатами. МВ. 1.

Запропонуйте свій переклад