Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 27 статей
Запропонувати свій переклад для «гнить»
Шукати «гнить» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Гнить – гни́ти, гни́сти, зогнива́ти, прі́ти, тлі́ти; (о зубах и дереве) порохна́віти, струпі́шати; (о дереве) тру́хнути, трухля́віти.
Изгнива́ть, изгни́ть – зогнива́ти, зогни́ти, згнива́ти, згни́ти, (трухлеть) тру́хнути, стру́хнути, потру́хнути, трухля́віти, струхля́віти, потрухля́віти, тру́пі́шати, потру́пі́шати; срвн. Сгнива́ть, Гнить. [Учо́ра жив, а сього́дні зогни́в (Номис). Ко́рінь його́ стру́хне (Куліш)].
Мзгнуть –
1) см. Гнить;
2) (о погоде) гни́ти, ки́снути, мокрі́ти.
Погнива́ть, погни́ть – гни́(с)ти, погни́(с)ти, (о дереве) тру́хнути, потру́хнути, трухля́віти, потрухля́віти. Срв. Гнить, Сгнить. [Карто́пля погнила́ на гря́дці].
• -гни́л в тюрьме (долго) – попогни́в у в’язни́ці (у хурди́зі).
Прови́деть – прозира́ти, убача́ти, уба́чити, прознава́ти, прозна́ти, прови́діти; см. Предви́деть. [В тума́ні майбу́тности я́сно прозира́ють просте́лений перед на́ми шлях (Єфр.). Убача́ючи їх ми́слі, сказа́в (Єванг.). Ти прови́дів, що люд бу́де гнить у воро́жій тюрмі́ (Л. Укр.)].
• Прови́денный – уба́чений, про́знаний.
• -ться – прозира́тися, убача́тися, бу́ти уба́ченим, про́знаним.

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ГНИТЬ ще перетруха́ти, розклада́тися;
гнию́щий що гниє́ тощо, загни́ваний, напівзогни́лий, по́йнятий гниття́м, поки́нутий гни́ти, ма́йже зогни́лий /зотлі́лий, струхлі́лий, перегни́лий/, прикм. гни́лявий, гниву́щий, складн. гни́й-дерево [гниющее дерево гний-дерево], тихогни́лий [ме́дленно гниющий тихогни́лий;
скоро гниющий скорогнилий];
гниющий стебель гниля́к;
СГНИТЬ, що згнив зогни́лий.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Гнить – гни́ти, гни́сти (гнию́, гниє́ш); (о зубах) порохня́віти, порохні́ти; (о дереве) трухля́віти, тру́хнути.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Гнить – гни́ти;
• г. (о дереве) – тру́хнути, трухля́віти.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Гнить
• Гнить заживо – живим (живцем) гнити.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Гни́сти, гнию́, -є́ш, буд. вр. гни́стиму – гнить.
Гни́ти, гнию́, буд. вр. гни́тиму – гнить.
Порохна́віти, порохня́віти –
1) истлевать, обращаться в труху;
2) обращаться в пыль;
3) гнить.
Тлі́ти, тлі́ю, -єш –
1) тлеть, гореть без пламени;
2) тлеть, гнить.
Трупі́шати – трухнуть, истлевать, гнить, уничтожаться.
Трухні́ти, трухну́ти (гал.) – гнить, трухнуть.
Тхну́ти, тхну, -неш –
1) дышать, дохнуть, пахнуть;
2) вонять, гнить, портиться.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Гни́сти́ и гни́ти, гни́ю, -є́ш, гл. Гнить. — Хліб гниє. — «Гниє, бо є; оттоді погано було б, як би гнисти нічого було. Ном. № 14155. Варево гниє. Чуб. І. 10. Хата пусткою гниє. Шевч. 401. Гниє в неволі, у кайданах. Шевч. 606.
Порохна́віти, -вію, -єш, гл.
1) Истлѣвать, обращаться въ труху.
2) Обращаться въ пыль. Земля порохнавіє. Каменец. у.
3) Гнить. У чоловіка зуби порохнавіють. ЕЗ. V. 183.
Прі́ти, прі́ю, -єш, гл.
1) Прѣть. Каша пріла, не допріла. Мил. 72. Вітер не віє, сонечко не гріє, тільки сира земля пріє. Мил. 200.
2) Жарить, печь (о солнцѣ). Ховаєся маржина.... перед сонцем, що в полудне дуже пріє. Шух. І. 185.
3) Гнить, истлѣвать. Шух. І. 74. Грин. III. 597. Будеш же ти, тіло, в сирій землі пріти, а ти будеш, душе, у огні горіти. Чуб. І. 151. Чи пристаєш, Бондарівно, з нашим паном жити, чи пристаєш, Бондарівно, в сирій землі пріти? Грин. III. 614.
Тлі́ти, тлі́ю, -єш, гл.
1) Тлѣть, горѣть безъ пламени. Не згоріла (душа), а зосталась, — тліє й досі тліє. Шевч. Тлів він серцем, глядючи на мене. Г. Барв. 90. Нема та й нема з ярмарку мого чумака, а я тлію та млію. Вас. 213.
3) Тлѣть, гнить. Піп не схоче даром ховати.... хоч нехована тлій. Мир. Пов. II. 115.
Трупі́шати, -шаю, -єш, гл. Трухнуть, истлѣвать, гнить, уничтожаться. Шейк.
Трухні́ти, -ні́ю, -єш, гл. Гнить, трухнуть. Вх. Зн. 16.
Тхну́ти, тхну, -неш, гл.
1) Дышать, дохнуть, пахнуть. Його лице біле.... тхнуло щастям. Левиц. І. 186. Бог тхне своїм духом, то й не буде його. НВолын. у. Тхнути мені не дає: роби та й роби, та й роби. МВ. І. 28. Тхнуло свіже повітря. Левиц. Пов. 213.
2) Издавать запахъ, вонять, гнить, портиться. Тхне пашня. НВолын. у. Тхне мулом вода. НВолын. у. Вода тхне гнилим. Сквир. у. Як купити багато яловичини, а літо, то буде тхнути. Черк.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

*Дряхляві́ти, -ві́ю, -єш, гл. 1) Стариться.
2) Гнить, трухнуть. Стеф.
*Здряхля́ві́ти, -ію, -єш, гл. 1) Стареться. дряхлеть.
2) Гнить, сгнивать. Воно правда, що то вже здряхлявіли ці дошки, але як то з-під церкви рухати. Стефаник.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Гнить = гни́ти, гноїти ся, гни́сти, (про дерево) — тру́хнути, трухнїти, трухля́віти, тлїти. — Одежа гноїть ся на дощі. С. Л. — Потрухли чумацькі вози і занози (перевелась чумачка). н. пр.
Погнива́ть, погни́ть = гни́ти, гно́їти ся, гни́сти, тру́хнути, погни́ти, потру́хнути і т. д. д. Гнить.

Запропонуйте свій переклад