Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 16 статей
Запропонувати свій переклад для «господарка»
Шукати «господарка» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Кварти́рный –
1) (жилищный) житлови́й.
• -ный закон – житлови́й зако́н.
• -ный вопрос – житлове́ пита́ння.
• -ный кризис – житлова́ кри́за.
• -ная повинность – житлова́ (стар. стаці́йна) пови́нність;
2) кварти́рний, комі́рний, ме́шка́льний.
• -ный хозяин, -йка – госпо́дар (-ря), господа́рка, господи́ня, хазя́йка (кварти́ри или -рі (дат. п.)).
• -ная плата – пла́та за кварти́ру (за помешкання), комі́рне (-ного).
• -ный налог – кварти́рний, житлови́й (мешка́льний) пода́ток.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Хозяин, хозяйка – господар, господарка, господиня, хазяїн, хазяйка, (диал.) ґазда, ґазди́ня; (владелец) власник, власниця, (хозяйчик, уменш.-уничиж.) хазяйчик, (умен.) господарик, господаричок, господаренько, ґаздонька, (ум.-ласк.) господарочка, господинечка, господи́нька, госпо́ся, хазяєчка, ґаздинька, ґаздинечка, ґаздинонька, (мн.) господарі, хазяї, ґазди:
• гостеприимный хозяин – гостинний господар, щирий хазяїн;
• домашняя хозяйка – дома́шня госпо́дарка (господиня), домогосподарка, домогосподиня;
• расчётливый хозяин – ощадливий (ощадний, раху́бний) господар;
• сам себе хозяин – сам собі хазяїн (господар, пан, голова);
• хозяин-барин – (дело хазяйское) діло хазяйське, (частич., вольному воля) вільному воля, (частич., не хочешь — как хочешь) не хочеш — як хочеш; як знаєш;
• хозяин положения (перен.) – господар становища;
• хороший хозяин – добрий (справний) господар (хазяїн, ґазда).
[Гостям сміх, а хазяїну сльози (Номис). Про мою волю роби, як хочеш (Сл. Гр.). Остогидло писарювання мені, оселився дома. Голодний, обірваний, та сам собі пан!.. (А.Тесленко). З одного боку, воно ніби було добре, бо таки що два, то не один… Але з другого боку, один — сам собі голова (Г.Хоткевич). Після цього годилося випити, що вуйки надзвичайно статечно, аби хтось, боронь Боже, не запідозрив, що тут є п’яні, й зробили. Честь, файні ґазди! (В.Кжелянко). — На себе руки наложити ще маєш право. Це діло хазяйське… (М.Лукаш, перекл. А.Стіля). — Бачиш, госпосю,— одказав Дон Кіхот,— не всі рицарі можуть бути двораками, не всі двораки можуть і мусять бути мандрованими рицарями; всякі люди на світі потрібні (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Равік знов зазирнув до шафи. Праворуч білий м’ятний лікер для того другого, а ліворуч кальвадос для нього, всьому своє місце, як у доброї господині (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). 1. В офіс заходить бикуватий здоровило з ланцюгом на шиї. Зверхньо питає в охоронця: — Де хазяїн? — Хазяїна загубив? Погавкай. 2. Господар: — Вам грибочків покласти? Гість: — Ні, дякую, я гриби тільки збирати люблю. Господар: — Як хочете, можу і по підлозі розкидати … 3. Став ґазда раненько, обійшов худобу, дав їсти птиці. Сів снідати. Тут лунають з радіо сигнали точного часу: «Московское время — 6 часов». — Попросиналися…]. Обговорення статті

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Хозяйка – господи́ня, -ні, господарка, хазяйка, -ки.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

эконо́мика еконо́міка,-ки, господа́рка,-ки (фінансово-матеріяльна сторона якої-небудь галузі господарської діяльности)
э. строи́тельства еконо́міка будівни́цтва

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Госпо́дарка – хозяйка, госпожа.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Домохозяин, -зяйка – госпо́дар (-ря), госпо́дарка (до́му).
Хозяин, хозяйка – госпо́дар (-ря), господиня, господа́рка, хазяїн (-на), хазяйка; х. малоимущий – незамо́жний госпо́дар, незамо́жник (-ка); хозяйка домашняя – дома́шня госпо́дарка, господиня; хозяйка наемная – на́ймана госпо́дарка.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Господа́рка, -ки, ж.
1) = Господиня. Моя жінка велика господарка. Левиц. I. 432.
2) = Господарство 1 и 2.
Ґоспода́рка, -ки, ж., ґоспода́рний, -а, -е, ґоспода́рство, -ва, с. = Господарка, господарний, господарство. Желех.

- Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) Вгору

вла́сниця, вла́сниць; ч. вла́сник
та, хто володіє речами, майном та ін. на правах приватної або суспільної власності. [Той Алан був наївний і чесний хлопчина, тож почав геть чисто все викладати доньці власниці галереї. (Мілан Кундера «Нестерпна легкість буття», пер. Леонід Кононович, 2019). Віра Матковська – колекціонерка українського одягу, власниця колекції Борщівських Сорочок. (matkovska.com). Вони ж і врожай збирають, а власниця паю з того нічого не має. (День, 2001). До аптеки, власницею якої вважалася його зв’язкова, було хвилин з п’ятнадцять їзди, і він вирішив попередити Марію, щоб вона на нього чекала. (Юрій Дольд-Михайлик «Над Шпрее клубочаться хмари», 1985). Дівчина мала бути власницею хати, як єдина спадкоємиця. (Василь Барка «Рай», 1953). Власниця в жодному разі не хотіла поступитись цими речами для науки, і де вони тепер поділися, зовсім невідомо. (Дмитро Яворницький «Дніпрові пороги», 1928). Вищитать, скілько народу передушить він на рік, як що шофер ( що керує машиною ) одержує 75 руб. на місяць на всьому готовому, закоханий у власницю автомобіля і вважає себе великим талантом? (Рада, №26, 02.02.1911).]
див.: воло́дарка, володі́лиця, господа́рка
Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.
Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 145.
Словник української мови: в 11 томах, Т. 1, 1970, с. 703.
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)
Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.)
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.)
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич)
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський.) 
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.)
володі́лиця, володі́лиць; ч. володі́лець
та, хто володіє речами, майном та ін. на правах приватної або суспільної власності. [У 2002 року померла володілиця будинку ОСОБА_4, яка на час смерті проживала в будинку своєї племінниці – ОСОБА_3. (Рішення № 98722642, Воловецький районний суд Закарпатської області, youcontrol.com.ua, 30.07.2021). Характерно, що ці постаті подаються не за іменами, а за їхньою професією чи роллю: архітектор, садівник, письменниця, гостя, недобросовісна володілиця, друг дитинства. (books-xxi.com.ua, 27.09.2016). Юлю, чудова косметичка, напевно, її володілиця буде дуже задоволена. (olkajulka.blogspot.com, 06.04.2013). Місяців два тому вмерла, наприклад, володілиця кондитерської на Катеринівській вулиці. (Віктор Заруба «Михайло Слабченко в епістолярній та мемуарній спадщині (1882-1952)», Д., 2004, с. 238). Але спідниці Дарка використала; були вони невідомо для чого короткі, але хитра володілиця надгачала зверху так, щоб нижня спідниця була довша від довгої верхньої, щоб виднілось на півчетверті мереживо. (Михайло Шолохов «Тихий Дін», Кн. 3, пер. Євген Плужник, 1934).]
див.: вла́сниця, воло́дарка, господа́рка
Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.)
воло́дарка, воло́дарок; ч. воло́дар
1. та, кому належить якась власність, майно; власниця чогось, господарка. [Полотна-оригінали знаних та відомих колись митців на стінах, під ногами перські килими, в яких ноги тануть, занурюючись немов у сніг, вази з різних китайських епох, золочені годинники, такий само посуд, хіба з нього можна їсти, кухарка Женя на кухні, прибирання та прання це також не для ніжних рук володарок цього будинку … (Дара Корній «Тому, що ти є», 2012). А найбагатшою жінкою королівства залишається володарка модного бренду Arcadia Тіна Ґрін, яка посідає п’яту позицію з 4,9 мільярда доларів. (Високий замок, 2006).]
2. та, хто здобула якусь премію, приз, медалі, кубок та ін. [Одна з фей візуалізації даних – українка Ярина Серкез, редакторка відділу графіки у «Волл-стріт Джорнал», володарка однієї із найпрестижніших премій у сфері дата-журналістики «Data Journalism Award» і моя колишня студентка. (Марія Титаренко «Комунікація від нуля: Есеї для Мані», Львів, 2019, с. 189). До числа претендентів на здобуття олімпійських медалей входять призери чемпіонатів світу та Європи у танцях на льоду – <…> призерка етапів Кубка світу з санного спорту киянка Наталія Якушенко, володарка Кубка світу 2004 року на довгих дистанціях Валентина Шевченко з Білої Церкви <…>. (Високий замок, 2006). Темпераментна володарка медалей, зріст якої 164 сантиметри, дуже висока для свого виду спорту, і використовує гімнастичний зал як подіум, по якому вона ходить, як Наомі Кемпбелл. (День, 2004). Теплими словами, піснями вітали першу володарку призу імені Героя Радянського Союзу П. Д. Осипенко Галину Леонтіївну Постоєву та її подруг Лідію Іванівну Сурженко, Раїсу Миколаївну Міненко. (Південна зоря, 1982).]
3. та, хто стоїть на чолі держави, краю та ін. (про королеву, княгиню). [По-перше, графе, це було за правління навіженої Анни Іоаннівни, а не Єлизавети Петрівни, володарки мудрої та просвіченої. (Тимур Литовченко «Помститися імператору», 2011). –Люто блимнув очима Замбул, бо перед султаном уже стояла не злякана жалюгідна жінка, а владна валіде – володарка двору. (Роман Іваничук «Мальви», 1967). Ось вона, володарка полігона, – казали про неї бійці, а мати голубливе примовляла: – Ясочка наша. (Олесь Гончар «Тронка», 1962).]
// воло́дарка все́світу — та, хто володіє світом. — То, може, ти згуляєш у шахи з найбільшою володаркою всесвіту, гравець? (Володимир Короткевич «Човен розпачу», пер. Карпо Скрипченко, 1990).]
// воло́дарка се́рця — та, у кого хтось закоханий. — О володарко серця мого! – вигукнув Кеаве. – Я згублю свою безсмертну душу, щоб здобути тебе! (Роберт Льюїс Стівенсон «Сатанинська пляшка», пер. Олександр Терех, 1983).]
див.: вла́сниця, госпо́дарка
Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.
Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 147.
Словник української мови: в 11 томах, Т. 1, 1970, с. 728.
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)
Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.)
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.)
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич.)
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.)
орденоно́ска, орденоносок; ч. орденоно́сець
жінка, нагороджена орденом. [Тут жила, навчалася хоробра жінка, санінструктор, орденоноска орденів Леніна та Червоної Зірки – Смирнова Марія Петрівна. (kodyma.od.ua, 12.12.2008). І головна причина його появи – це добро вашингтонського відділу кадрів та символу помаранчевого заколоту, орденоноски, члена «Нашої України», баби Параски. (iportal.rada.gov.ua, 27.04.2007). А борщ імени орденоноски Марії Демченко! (Семен Підгайний «Недостріляні», 1949). Мати – орденоноска. Домашня господарка міста Стрий Ганна Іванівна Ткаченко народила та виховала вісім дітей. (Ленінським шляхом, Стрий, 1946, №122). Женуть орденоноски племінних корів важких і плачуться над ними по шляхах із дітьми разом. (Олександр Довженко «Незабутнє», 1942).]
див.: орденоно́сиця
Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021 – розм.
Словник української мови: в 11 томах, Том 5, 1974, с. 742. – розм.
яснови́диця, яснови́диць; ч. яснови́дець
та, хто має здатність до ясновидіння, передбачення чогось. [Перше розслідування нового сезону проведуть найсильніші ясновидиці країни <…> (Репортер, 2019). Моя ти ясновидице соколина, моя чарівнице! (Роман Андріяшик «Сторонець», 1986). Так, певний час я їм вірив, але якось прийшов до однієї ясновидиці <…> (Всесвіт, 1970). Ну, коли Настя не ясновидиця, то добра господарка. (Микола Мінько «Виселок у пилу», 1930).]
див.: воро́жка, екстрасе́нска, віщу́нка, пророки́ня, проро́чиця, прові́сниця, прови́диця
Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 847.
Словник української мови: в 11 томах, Т. 11, 1980, с. 657.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Хозя́йка, хозя́юшка = хазя́йка (С. Ш.), господи́ня (С. Л.), господа́рка, панїма́тка (С. Л.), ґазди́ня (Гал.), хазя́єчка, господа́рочка, паньмату́ся, досьвіток — досьвітча́на ма́ти. Ос — А хазяїн його лає, ще й хазяйка вимовляє. н. п. — Хазяйка в дому — поправа всьому. н. пр. — Добра господиня, коли повна скриня. п. пр. — По господинї й наймит. н. пр. — Чому б Хима не господиня, та ночов бракує. н. пр. — Одружив ся, поняв собі дївчину-господарку. Ос. — Ґаздинї топлять зарані, щоб скоро зварити обід. Фр.
Хозя́йство = хазя́йство (С. Ш.), господа́рство (С. Л.), господа́рка (С. Л.), лас. — хазя́йствечко, господа́рствечко. — В господарстві все пішло на лад. Грінч. — Привикай до господарства з молоду, не будеш знать на старість голоду. н. пр. — Сяк так розталанив господарствечко. Ос. — Хозя́йствомъ устро́иться = охазяїнува́ти ся.

Запропонуйте свій переклад