Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 13 статей
Запропонувати свій переклад для «демон»
Шукати «демон» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Де́мон – де́мон, (ругат.) ге́мон; см. Бес, Дья́вол, Чорт, Сатана́.
Насмеха́ться, насмея́ться над кем, чем – смія́тися, насміха́ти(ся) и (редко) насміва́тися, насмія́ти(ся) з ко́го, з чо́го, (редко) кому́, чому́, посмі́шкувати, посмішк(о́в)ува́тися, напосмішкува́тися, глузува́ти, поглузува́ти, глумува́ти, поглумува́ти, глуми́тися, наглу́митися, кепкува́ти, покепкува́ти (пров.) кпи́ти(ся), накпи́ти(ся), закпи́ти, (редко) шкилюва́ти, шки́лити з ко́го, з чо́го, (поднимать на смех) на глу́зи (на глум, на кпи́ни, на смі́х) бра́ти, взя́ти кого́, що, смі́хи збива́ти, зби́ти з ко́го; сміх собі́ роби́ти з ко́го. [Чи не люблю́ тебе́ щи́ро, чи з те́бе смія́вся? (Шевч.). Не чу́є, не ба́чить, як вороги́ смію́ться їй (Шевч.). Мо́же де́мон яки́й насміха́ється з ме́не? (Франко). Знева́жливо насміва́ється з ньо́го (Крим.). Насмія́лась татарва́ з бі́дного Мики́ти (Шевч.). Щоб ви на́шому пісно́му борще́ві не насмія́лися (Зміївщ.). Ста́ли з їх сусі́ди насміха́ти (Метл.). З ме́ртвих насміха́ли (П. Тичина). Хоті́в я, ма́ти, з сироти́ насмія́ти (Чуб. V). З на́ших сліз вони́ глузу́ють (Самійл.). З хазя́їна кепку́є (Грінч. III). Було́ не кпи́ти з бі́дного Мики́ти (Номис). Хоч ти си́льний, а зі сме́рти ти даре́мно кпи́шся (Рудан.). Мару́ся з коза́ка накпи́ла (Грінч. III). З усі́х мої́х фанта́зій ти гарне́нько вмів закпи́ти (Крим.). Люби́ла шкилюва́ти з школярі́в (Яворн.). Шки́лить та й шки́лить ці́лий ра́нок з ба́би (Чернігівщ.). Щоб сіячі́в твої́х їх вла́сне поколі́ння на глум не бра́ло і на смі́х (Франко). Чого́ ти смі́хи зби́ла із моє́ї ха́ти? (Гол. I)].

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Волчий – вовчий:
• волчий аппетит у кого (разг.) – вовчий апетит у кого, вовча хіть до їжі у кого, їсть як вовк хто, вовчу хворобу має хто, вовчий зуб (вовче горло) у кого;
• волчий голод – нена́сит, нена́жер;
• волчий корень, Aconitum Napellus L. – зозу́лині череви́чки, коники, чорне зілля, болиголов, вовча отрута;
• волчий перец, волчье лыко, Daphne Mezereum (бот.) – вовче лико, ягідки́, вовчинець;
• волчьи законы – (перен.) вовчі закони;
• волчья пасть – вовча паща (пащека); (мед.) вовча паща, незарощення (розщілина) піднебіння;
• волчья шуба – вовки́, кожух вовчий;
• волчья ягода, воронний глаз, Paris quadrifolia L. – вороняче око, вороні́вка, хрещате зілля, хрест-трава, натягач, ранник;
• волчья яма – вовківня, вовча яма, (лок.) вовковина;
• по волчьи – по-вовчому;
• у меня волчий голод – ї́сти хо́четься — аж шку́ра боли́ть.
[Вовк, то вовче й думає (Номис). Панько тоді підніс вила і впакував аж два гостряки у вовчу пащеку (Федір Одрач). — Чи ж не  волієте піти у вовчу пащу, аніж під вінець зі мною? (Юрій Клен). Демон проти демона не свідчить, вовк вовчого м’яса не їсть (Г.Сковорода). — Ах ти ж, вовчої сучки син! Не чуєш, позакладало? То почуй шкурою! (М.Лукаш, перекл. В.Шекспіра).  Добре у вовках — не холодно (АС). — Вранці просинаюся з півнями, працюю цілий день як віл, увечері в мене вовчий апетит, сплю добре, як бабак, але загалом мій стан мені не подобається! — Сходи до ветеринара, перевірся]. Обговорення статті
Расчеловечивание – розлюднення, дегуманізація.
[Розлюднення — магічне слово, яке криється у основі нашого становища. Або — знелюднення, дегуманізація, «расчеловечивание». Людина з природи не здатна вбивати собі подібних – це для неї завжди шок, фрустрація, колапс. Це щось на тваринному, інстинктивному рівні. Тому якщо тобі треба спонукати когось вбити — ти повинен зробити його «не-людиною», нелюдом, позбавити його людської подоби, зробити його якимось виродком, покидьком, зомбі, що його тільки і треба вбивати, бо інакше він тебе вб’є. Дуже важко взяти автомат і йти вбивати інших людей. Але якщо трошки попрацювати над уявою та образами — і перед тобою опиняється не людина з плоті і крові, така сама як ти, а уже якийсь демон чи виродок, якого не гріх і вбити (Володимир Волковський)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ДЕ́МОН похідн. жін. де́мониця.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Демон – де́мон, -на; (ругательно) ге́мон, -на.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Ге́мон, -на – дьявол, демон.
Переле́сник – демон-искуситель.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Ге́мон, -на, м. Демонъ. Грин. II. 11. — Употребляется какъ бранное слово. Ув. Гемоня́ка.
Де́мон, -на, м. Демонъ. К. ЧР. 93. Ведеть (Спаситель) від пекла демона. Чуб. III. 26.
Супроти́вник, -ка, м.
1) Противникъ, врагъ.
2) Злой духъ, демонъ. Нехай тебе супротивник візьме. Ном. № 3749.
Шкарба́н, шкарбу́н, -на, м.
1) Истоптанный башмакъ, сапогъ. Сим. 136. Носив ті чоботи, носив, аж поки не стало, а далі й каже: «аже ж на горі в мене є ще батьковські шкарбани, — достану їх, да ще може яку годину похожу. Рудч. Ск. І. 213. Надівай хоч шкарбани, бо нових ні за що купити. Козелец. у. Ти ж бачиш, що на мені не чоботи, а старі шкарбуни. Г. Барв. 287.
2) Старикъ. Г. Барв. 93. Сидиш, мов демон під водою, ізморщившись, старий шкарбун. Котл. Ен. II. 31. Ум. Шкарбане́ць, шкарбуне́ць.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Де́монскій, де́монъ = д. Бѣсо́вскій, бѣсъ.

Запропонуйте свій переклад