Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 22 статті
Запропонувати свій переклад для «доживати»
Шукати «доживати» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Дожива́ть, дожи́ть – дожива́ти, дожи́ти, довікува́ти; добива́ти ві́ку, доби́ти ві́ку, дотяга́ти ві́ку, дотягти́ ві́ку. [Довікува́ти свій коро́ткий вік. З ким дожи́ть, доби́ти ві́ку? (Шевч.). Так-то я й добива́ю свого́ молодо́го підко́шеного ві́ку (Г. Барв.)].
Дожива́ть, дожи́ть до известного времени, до срока – добива́ти, дожи́ти, добува́ти, добу́ти. [Добу́ду цей мі́сяць, а тоді́ – піду́. Му́шу го́ду добу́ти (Г. Барв.)].
Дожи́ть, с горем, с бедой пополам – догорюва́ти, добідува́ти що или чого́. [І коли́ вже я свого́ ві́ку гірко́го догорю́ю?].
Дожива́ть последние минуты (умирать) – кона́ти.
Чтоб тебе не дожи́ть до весны – а бода́й ти зозу́лі не почу́в.
Дожи́ть до седых волос – дожи́ти до си́вого во́лоса, до си́вої коси́.
Дожи́ть, -ся до чего – дожи́ти, -ся чого́, до чо́го, добу́ти, -ся чого́, до чо́го. [Дожи́всь че́сти! – поду́мав Трохи́м (Квітка). Добу́лися до то́го, що й скори́нки хлі́ба нема́].
Ока́нчивать, око́нчить – кінча́ти и кінчи́ти, сов. (с)кінчи́ти, докі́нчувати, сов. докінча́ти и докінчи́ти, закі́нчувати, сов. закінча́ти, закінчи́ти, викі́нчувати, ви́кінчити, (о многих) покінча́ти, покінчи́ти, подокі́нчувати и подокінча́ти и т. д., (завершить) виве́[і́]ршувати, ви́вершити, дове́[і́]ршувати, доверши́ти, заве́[і́]ршувати, заверши́ти, поверши́ти, дохо́дити, дійти́ кінця́, дово́дити, дове́сти (до) кра́ю, дохо́дити, дійти́, подохо́дити чого́.
Начал и не -чил – поча́в і не скінчи́в.
-чивая свою речь… – кінча́ючи (закі́нчуючи) своє́ сло́во (свою́ промо́ву)…
-чивая обзор истории украинской литературы – дово́дячи до кра́ю о́гляд істо́рії украї́нського письме́нства (Єфр.).
Едва -чил – ле́дві дійшо́в кінця́.
Не -чили высшей школы – не покінча́ли ви́щої шко́ли, ви́щих шкіл не подохо́дили (Куліш).
-чить курс (наук) – добу́ти ку́рсу (навча́ння).
-чить дело, работу – (с)кінчи́ти, докінчи́ти спра́ву, ді́ло, робо́ту, дороби́ти робо́ту.
-чить дела, работы – покінча́ти, покінчи́ти, пороби́ти спра́ви, діла́, (все) ді́ло, (всю) робо́ту.
Начал и не -чил делать – поча́в і не дороби́в.
-чить произведение, сочинение – докомпонува́ти твір. [Я докомпонува́в «Чо́рну Ра́ду» (Куліш)].
-вать, -чить полевые или другие хозяйств работы – обробля́тися, оброби́тися. Срв. Обсе́яться, Обжина́ться и т. п. -вать, -чить жизнь – ві́ку дожива́ти, дожи́ти, ві́ку добива́ти, доби́ти, довікува́ти.
Око́нченный – скі́нчений, докі́нчений, закі́нчений и т. д.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Век
1) (
жизнь человека) вік; (столетие) вік, століття, сторіччя, (редко) сторік; (эпоха) вік, віки, доба, час, часи; (бытие вселенной) вік, віки; (современность, современники) сучасність, сучасна доба;
2) (
нареч.) вік, довіку, поки віку, (всегда) завжди, (постоянно) повсякчас, повсякчасно:
болезнь века – хвороба століття;
в век не, во веки не – ніколи в світі не, ніввіки не;
век вековать (век коротать) где (разг.) – [вік] вікувати де, (докон.) [вік] звікувати де;
век будешь (будут) помнить – вік (довіку, поки віку, поки життя) будеш (будуть) пам’ятати (пам’ятатиме, пам’ятатимуть);
в веках – у віках, довічно;  век Астреи – (греч., редко) вік Астреї, золотий вік, золота пора, золоті часи;
век живи, век учись – вік живи – вік учись (Пр.); не вчися розуму до старості, але до смерті (Пр.); вік живи, вік учись і вік трудись (Пр.);
век жить, век ждать – вік жити — вік чекати (ждати) (Пр.);
веки вечные, разг. – вічно, віковічно, довіку;
век прожить, изжить – вік звікувати; век прожить — не поле перейти;
век долог, всем полон – вік (життя) прожити (пережити) — не поле перейти (Пр.); на віку як на довгій ниві — всього побачиш (усякого трапляється: і кукіль, і пшениця) (Пр.); вік прожити — не цигарку спалити (Пр.); на віку як на току: і натопчешся й насумуєшся, і начхаєшся й натанцюєшся (Пр.); життя як шержиста нива — не пройдеш, ноги не вколовши (Пр.); усього буває на віку: і по спині, і по боку (Пр.); протягом віку всього трапляється чоловіку (Пр.); трапиться на віку варити борщ і в глеку (Пр.); вік ізвікувати — не в гостях побувати (Пр.); вік прожити — не дощову годину пересидіти (Пр.); вік ізвікувати — не пальцем перекивати (Пр.); вік не вилами перепхати (Пр.); на своїм віку всякого зазнаєш (Пр.);
в кои-то веки – коли-не-коли; вряди-годи;
во веки веков, на веки вечные – вовіки віків, на віки вічні, на всі віки [і правіки], повік, повіки, повік-віки, довіку, навіки, навіки-віків, навік-віків, вік-віків;
в печальном веке – під сумний вік (за сумного віку);
в продолжение веков, веками – протягом віків, віками, віком;
в прошлом веке – минулого століття (сторіччя), (реже) в минулому столітті (сторіччі);
двадцать первый век – двадцять перше століття (сторіччя);
доживать, дожить [свой] век – доживати, дожити (добувати, добути, добивати, добити, дотягати, дотягти) [свого] віку, (только сов.) довікувати;
до скончания века, до окончания века, на веки вечные – довіку (до віку вічного), повіки, повік, повік-віку, повік-віків, навіки (навіки і віки), навік, навік-віки, навік-віків), навіки-віків (вічні), на безвік, поки віку, скільки віку, поки (доки) світу, до кінця світу (віку), довіку — до суду (до віку-суду, до суду-віку), [до] поки сонця-світу (поки й світ-сонця, поки й світу-сонця), поки світу, поки сонця, поки сонце сяє (світить);
золотой век – золотий вік;
из глубины веков – з далечі віків; з глибу століть;
испокон веков – спервовіку, споконвіку (споконвічне), справіку (спередвіку, спредвіку, спредковіку, звіку-правіку), як (відколи) світ (світом), відколи світа та сонця;
каменный век – кам’яний вік;
коротать свой век – коротати (перебувати) [свій] вік ([свої] літа);
на моём веку – за мого життя (віку), на моєму віку;
на наш век хватит – на наше життя (на наш вік) стане;
от века, от веков, с начала века (книжн.) – від віку, від початку світу, як (відколи) світ світом, відвічно, одвічно, одвіку, відвіку, звіку, зроду-віку, зроду-звіку, від віків, (шутл.) від коли світ і патики на ньому;
отжить свой век – віджити (відвікувати) свій вік (своє);
относящийся к тому веку, того века – тоговіковий, тогочасний;
отныне и до века – віднині (відтепер, від сьогодні) і до віку;
прибавить века кому – продовжити (подовжити, прибільшити) життя (віку) кому, (лок.) віку приточити (надточити) кому;
с начала века – від віку, сперед (ранее, з-перед) віку, спервовіку (ранее, з-первовіку), споновіку (ранеее, з-поконвіку), справіку (ранее, з-правіку), як світ світом;
сообразно с воззрением века – по (своєму) вікові;
укоротить век кому – вкоротити (збавити) віку (життя) кому; умалити віку кому;
целый век не виделись – цілий вік (цілу вічність) не бачились.
[Слава не вмре, не поляже Однині до віку! (Дума). Дорогому чоловіку продовж, Боже, віку (Пр.). Вибирай жінку на цілий вік (Пр.). Сей на руках знав ворожити, Кому знав скілько віку жити, Та не собі він був пророк. Другим ми часто пророкуєм, Як знахурі, чуже толкуєм, Собі ж шукаєм циганок (І.Котляревський). — Дай нам спокійно віку дожити (Г.Квітка-Основ’яненко). Раз добром нагріте серце Вік не прохолоне (Т.Шевченко). Літописці тоговікові Лядською землею звали тільки Завислянщину (П.Куліш). Невже мені отак до віку каратись? (П. Мирний). Минула половина її літ, а вже здавалось, що Нимидора доживає свій вік (І.Нечуй-Левицький). Дія діялась в двадцятих роках XIX віку (І.Нечуй-Левицький). Судді тебе й закони запятнали, Тюрма підтяла вік твій молодий (І.Франко). — Правдиве слово вік-віків триває (І.Франко). Микола мовкне, але потім додає стиха: — З первовіку не було гір, лише вода… Така вода, гейби море без берегів (М.Коцюбинський). — Люди й покоління — се тільки кільця в ланцюгу великім всесвітнього життя, а той ланцюг порватися не може. Архімед убитий був рукою невігласа, не встигши теореми докінчити. Але за рік чи, може, за сторік, знайшлась рука, що дописать зуміла ту теорему. І ніхто не скаже, де діло предка, де потомка праця,— вони злились в єдину теорему (Л.Українка). Вік лицарства. Середні віки. Кам’яна доба. Козацька доба. Старі часи на Україні (АС). Побачимось коли-не-коли, та й то не надовго (Сл. Ум.). Та не пізно: є поправа, Певен я — минеться все; Ще заблисне наша слава, Праця вгору піднесе. Тільки треба сил та труду, Щоб не згинути цілком, Не стогнать до віку-суду Під вельможним канчуком (П.Грабовський). Він відчув десь вглибині дурний натиск сліз, зовсім не відповідний до його віку й становища, й здивувався, шо ця вільгість ще не висохла в злиднях і праці, що вона затаїлась і от несподівано й недоречно заворушилась. Це так вразило його, що він геть почервонів і одвернувся (В.Підмогильний). В полум’ї був спервовіку І в полум’я знову вернуся… І як те вугілля в горні В бурхливім горінні зникає, Так розімчать, розметають Сонячні вихори в пасма блискучі Спалене тіло моє (В.Свідзинський). Для нього вже світ змінився; то був спервовіку чіткий і несхитний підвалинами, безконечними в світлоті, на яких розгорталося все неосяжне, все красне багатство видимого — з явищами, відбуваними в твердому законі. А тепер зрушився весь, ніби підстави його вже розсипано і тому став виручий, темний, сторожкий — враз відрухнеться глибиною і далекістю на кожний помах твоєї руки чи навіть на короткий позирк. Світлота розвалена; взявся чорністю обшир і збір подій в ньому; наситився ворожістю проти душі (В.Барка). Ходи сюди і научайся мовчки, по-людськи жити. Мусять дерева навчати доброти, як самодару. Казати, коли мовиться. Мовчати, коли мовчиться. І всміхатись вік — щоб так — усміхненим — і смерть зустріти (В.Стус). Хай буде все небачене побачено, Хай буде все пробачене пробачено. Єдине, що від нас іще залежить, — Принаймні вік прожити як належить (Л.Костенко). — А для чого вони тобі здалися? — хитренько спитала Гапка. — Сказав би, для чого, — погідно мовив дяк, — але ти, бабо, того ніввіки не втямиш (В.Шевчук). Він шокований одним цікавим відкриттям: людський вік насправді мало змінює людину, в ній завжди існує те, що ніколи не змінюється (А.Дністровий). Срібні ж та золоті пообіруч собаки стояли, Що їх Гефест поробив розумом хитрими та мудрим, Щоб дому стерегли Алкиноя великого; Бесмертні вони були й нестáрілися ніввіки (О.Потебня, перекл. Гомера). — Дехто, може, скаже, що він мав чесні наміри, тим я мусила його одвітно любити; то хай же знає, що коли на цьому ось місці, де йому нині яму копають, він освідчив мені честиву ціль своїх бажань, я відповіла йому, що хочу вік свій сама-одна звікувати і лише сира земля втішиться овочем цноти моєї і останками моєї вроди. І якщо він після такої відправи ще вперто сподівався без надії і плив проти вітру, то чи ж диво, що втонув у вирі власного шаленства? (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). У кожного віку є своє середньовіччя (С.Є.Лєц)].
Обговорення статті
Жизнь – життя, (устар.) живо́ття; (время жизни) вік (ум. вічок), (время или образ жизни) життя, (устар.) живот, живність, житів’я, прожиток, буття, (образ жизни) побут, життя-буття, (вульг.) живуха, житка, жилба; (пребывание, бытность где) життя, побут, перебування, пробування:
борьба не на жизнь, а на смерть – боротьба до загину; боротьба смертельна;
бороться не на жизнь, а на смерть – боротися на життя і на смерть; боротися до загину;
будничная жизнь – буденне життя; буденщина (щоденщина);
вводить, проводить в жизнь (постановление, закон) – переводити в життя; запроваджувати в життя;
вести жизнь – провадити життя; жити;
вести тяжёлую, безрадостную жизнь – безрадісно (безпросвітно) жити; просвітку не мати;
в жизни – за життя (у житті); на віку; живши; (устар.) за живота;
влачить жизнь – бідувати (животіти, скніти, гибіти); дні терти; (образн.) тягти нужденний жереб;
вокруг кипела жизнь – навкруги (навколо) вирувало (шумувало, кипіло, буяло) життя;
воплощать, воплотить в жизнь что – утілювати, утілити в життя що; здійснювати, здійснити (реалізувати, зреалізувати, справджувати, справдити) що;
в первый раз в жизни, впервые в жизни – уперше на віку (у житті);
всю жизнь, в продолжение всей жизни – протягом цілого життя; усе (ціле) життя; через усе життя; [через] увесь (цілий) вік; поки (покіль) віку (життя); до віку;
вызвать к жизни – покликати до життя; (иногда) сплодити;
дать жизни, перен. – завдати гарту (бобу, чосу); дати затірки (перцю з маком);
доживать, дожить жизнь – доживати, дожити (добувати, добути, добивати, добити) віку; довікувати; зійти з світу;
до конца жизни – довіку (поки віку); довічно; до смерті-віку, [аж] до [самої] смерті; до віку і до суду, (устар.) до живота;
долгая, долговременная жизнь – довге (довгочасне) життя; вік довгий;
дорогая, дешёвая жизнь – дороге, дешеве прожиття, все дорого, дешево;
дорожить жизнью – дорожити життям, шанувати життя;
достичь лучшей жизни – добиться ліпшого (кращого) життя; здобутися на краще (на ліпше) життя;
жизни не рад кто (разг.) – світ немилий (знемилів) кому;
жизнь барская – панування;
жизнь без событий – безподієве життя;
жизнь беспросветная, безрадостная – безпросвітне життя; безпросвітна доля; безпросвіття;
жизнь бродячая – волоча́ще (волоцюжне) життя;
жизнь бьёт ключом – життя буяє (вирує, нуртує, клекотить);
жизнь довольная, спокойная – життя безпечне, спокійне; спокійний прожиток;
жизнь дорогая, дешёвая – прожиток дорогий, дешевий;
жизнь загробная – тогосвітнє життя, той світ, майбутнє життя, майбутній вік;
жизнь земная – сей світ, життя сьогосвітнє;
жизнь моя! (разг.) – щастя (щастячко) моє!; доленько моя!;
жизнь на волоске – життя на волосинці (на волоску, на павутинці, на ниточці);
жизнь пошла на убыль – життя пішло на спад;
жизнь прожить — не поле перейти – вік прожити, не дощову годину перестояти (пересидіти) (Пр.); вік ізвікувати — не пальцем перекивати (не в гостях побувати) (Пр.); на віку як на довгій ниві — всього побачиш (Пр.); життя прожити — не поле перейти (Пр.); на віку — як на току: і натопчешся, й намусюєшся, і начхаєшся, й натанцюєшся (Пр.); всього буває на віку: і по спині, і по боку (Пр.);
жизнь райская – раювання;
жизнь семейная идёт согласно, хорошо – в сім’ї гарно ведеться; на віку, як на довгій ниві
[: і кукіль, і пшениця];

жизнь совместная – життя (пожиття) спільне;
жизнь современная – сучасність, сучасне життя;
жизнь супружеская – життя (пожиття) подружнє, шлюбне;
жизнь так и кипит в нём – життя так і кипить (шумує, вирує, буяє) в нім;
жизнь холостяка, бобыля – бурлакування;
за всю жизнь – за все (за ціле) життя;
загубить, испортить чью жизнь – (образн.) світ (вік) зав’язати кому;
замужняя жизнь – заміжнє (молодиче) життя; заміжжя; жіноцтво;
заплатить, пожертвовать, поплатиться жизнью за что – наложити голову (життям, душею) за що; заплатити життям за що; душі позбутися за що;
заработать на жизнь – заробити (здобути) на прожиток (на прожиття);
как жизнь? – як життя (життя-буття), як ся маєте?;
лишать, лишить жизни кого, себя – страчувати, стратити кого, себе; збавляти, збавити (позбавляти, позбавити) віку (життя) кому, собі; укоротити (умалити) віку кому, собі; зганяти, зігнати зо світу кого, себе; відібрати життя кому, собі; укоротити (умалити) віку кому, собі; зганяти, зігнати зо світу кого, себе; відібрати життя кому, собі; заподіювати, заподіяти смерть кому, [самому] собі; наложити на себе руки;
на всю жизнь – на все (на ціле) життя; на вік вічний;
на склоне жизни – на схилі (схилку) віку (життя);
не на жизнь, а на смерть – до загину;
ни в жизнь не, в жизнь не, в жизни не (разг.) – ні за що [в світі] не; ніколи [в світі] не; зроду-віку не;
никогда в жизни – зроду-віку (зроду-звіку);
образ жизни – спосіб життя (побуту); (иногда) триб життя;
оканчивать жизнь (доживать) – віку доживати, добувати;
он живёт хорошей, праведной жизнью (перен.) – він живе правдивим (праведним) життям; (устар.) він правим робом ходить; (образн.) його свічка ясно горить;
осмыслить жизнь чью – дати зміст (сенс, розум) життю чиєму; усвідомити (утямити) життя чиє;
по гроб жизни (нар.) – до скону; довіку (поки віку, повік); до [самої] смерті; до смерті-віку; поки сонця (світ-сонця);
по жизни — по життю;
покончить жизнь самоубийством – смерть самому собі заподіяти; покінчити життя самогубством (самовбивством); накласти на себе руки; кінець собі зробити;
покушаться на жизнь чью – важити (важитися) на чиє життя, на кого; робити (чинити) замах на чиє життя, на кого;
полагаться, положить, отдавать, отдать жизнь за кого, за что – головою накладати, накласти, наложити за кого, за що; трупом лягти за кого, за що;
пользоваться жизнью – уживати (зазнавати) світа (світу, життя);
поплатиться жизнью за что – наложити (накласти, приплатитися) життям за що;
портить жизнь кому – заїда́ти вік чий;
пощадить жизнь кому – подарувати (дарувати) життя кому; (образн.) пустити рясту топтати;
право жизни и смерти (книжн.) – право над життям і смертю;
претворять, претворить в жизнь – здійснювати, здійснити (реалізувати, зреалізувати) що; справджувати, справдити що; (иногда) запроваджувати, запровадити що;
при жизни – за життя (за живота, за живоття); заживо;
проводить, провести в жизнь – запроваджувати, запровадити (проводити, провести, переводити, перевести) в життя;
проводить, провести всю жизнь – вік вікувати, звікувати;
прожигать жизнь – марнувати (марнотратити) життя; прогулювати (сниж. проциндрювати) життя;
прожить всю жизнь – вік звікувати; провікувати; збути (зжити) вік;
прожить девичью жизнь – відбути дівочий вік (дівоцтво); віддівувати;
радости жизни – життьові розко́ші;
рисковать жизнью – важити (ризикувати) життям;
скверная жизнь – погане (ледаче, згруб. собаче) життя;
скитальческая жизнь – бурлацьке (блукацьке, мандрівне) життя; мандри;
средства к жизни – засоби до життя (існування);
счастливая жизнь – щасливе життя; (образн.) заквітчаний (уквітчаний) вік;
тяжёлая жизнь – важке життя; (образн.) бідування;
уйти из жизни – піти з життя;
укоротить жизнь кому – укоротити (змалити, умалити) віку кому;
уклад, строй жизни – лад;
устроить весёлую жизнь кому – влаштувати веселе життя кому;
хватает, не хватает на жизнь – вистачає, не вистачає на прожиток;
ход жизни – триб життя.
[Чи для того ж нам Бог дав живоття? (І.Нечуй-Левицький). Ох, Боже, Боже, трошки того віку, а як його важко прожити! (М.Коцюбинський). Ти, моя ненько, любила мене за своєї жизности (І.Нечуй-Левицький). За всенький час мого житів’я я велику силу вчинив того, що люди звуть неморальністю (А.Кримський). Тихий, спокійний прожиток (І.Франко). Добра жилба, коли кварки нема (Номис). Перший раз за мого життя (живота) чую, що я щасливий (І.Нечуй-Левицький). Трудно думи всі разом сплодити (Руданський). З ким дожить? Добити віку вікового? (Т.Шевченко). Ірина знала вже, що батьки її бідніють… хоч не показують сього перед людьми, навіть триб життя не змінюють (М.Коцюбинський). І турка ряст топтать пустив (І.Котляревський). Але ж там було небезпечно! Я не міг важити вашим життям (Ю.Яновський). Шануй здоров’ячко! Бо не шанувавши, сама змалиш собі віку… (М.Вовчок). Оце тобі наука, не ходи надвір без дрюка – свиня звалить і віку умалить (Номис). Я зроду-звіку не оженюся (І.Нечуй-Левицький). Ще за живоття батькового (Б.Грінченко). Я вам за живота (життя) добро своє оддаю (В.Самійленко). Оттакий, панієчко, наш заквітчаний вік (Г.Барвінок). У неволі вік вікує і безщасна і смутна (Б.Грінченко). Зав’язала собі світ за тим ледащом (М.Коцюбинський). Це все діялося ще за батькового живота. Оттака-то мені вдома живуха: годинки просвітлої не маю! Чи ти на його житку заздриш? Йому три дні до віку зосталося. Сором в пітьмі духа вік ізвікувати (АС). Життя — це суцільна мука, але треба його любити (О.Ульяненко). Не так уже й багато мені стрічалося людей, котрі мають мужність жити свої власне життя. Своє — а не те, яке попід руку трапилося (О.Забужко). Жінка твого життя та, хто повертає тобі твоє життя. Твоє власне, таке, яким воно мало б бути — якби ти, мудило, його не просрав (О.Забужко). Життя — вода: крізь пальці протікає, щоб напоїти траурну ріллю (Іван Низовий). Життя — взагалі мило. Спочатку запашне, «Полуничне», а потім — жалюгідний обмилок сподівань, утрачених можливостей, надій, сил, розуму, здорового глузду, пам’яті. Потім залишається тільки піна, мильні бульбашки… (І.Роздобудько). Виїхати в Росію — це така ж спокуса, як накласти на себе руки (В.Рафєєнко). Не було ранку, щоб Папуга Лерріт, прокинувшись, не побачив за вікном річку й не подумав би, який чудесний триб життя він провадить (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). Хто не цінує життя, той його не заслуговує (Леонардо да Вінчі). Життя — надто серйозна штука, щоб говорити про неї серйозно (О.Вайлд). Людина повинна вбирати барви життя, але не тримати в пам’яті його подробиці (О.Вайлд). Життя, навіть найважче, – це найкращий скарб у світі. Вірність обов’язку — другий скарб, який робить життя щасливим і дає душі сили не зраджувати своїх ідеалів. Третя річ, яку я пізнав, полягає в тому, що жорстокість, ненависть і несправедливість не можуть і ніколи не зуміють створити нічого вічного ні в інтелектуальному, ні в моральному, ні в матеріальному сенсах (Пітірім Сорокін). Кожна людина дістає від життя те, що вона хоче. Але не кожен після цього радий (Клайв Льюїс). Життя відбирає у людей надто багато часу (С.Є.Лєц). 1. Життя — це хвороба, що передається статтєвим шляхом. 2. Життя дається людині лише один раз, і то у багатьох випадках — випадково. 3. Таке життя: вчора було зарано, завтра буде запізно, а сьогодні — нема коли. 4. Життя — це боротьба!: до обіду — з голодом, після обіду — зі сном. 5. Життя надто коротке, щоб витрачати його на здоровий спосіб життя. 6. Коли життя екзаменує, першими здають нерви. 7. Життя дається один раз, а вдається ще рідше. 8. Життя — це рух: одні ворушать звивинами, інші ляскають вухами. 9. Не всяке життя закінчується смертю; інколи воно закінчується весіллям… 10. — Ви єврей по матері, чи по батькові? — Я єврей по життю!]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ДОЖИВА́ТЬ, дожива́ющий, що дожива́є, поки́нутий дожива́ти, стил. перероб. дожива́ючи;
дожива́ющий век, на схи́лі ві́ку, на скінчу́ життя́;
дожива́ющий после́дние дни, при кінці́ ві́ку, 2. на Бо́жій доро́зі;
ДОСТИГА́ТЬ, (успіхів тощо) ма́ти що, (межі) добіга́ти [моро́з достига́ет = моро́з добіга́є], (розмірів) набува́ти;
достига́ть апоге́я, сяга́ти апоге́ю;
достига́ть вы́сшей то́чки, дохо́дити вершка́;
достига́ть зре́лого во́зраста, дожива́ти до зрі́лих літ;
достига́ть компроми́ссов, образ. роби́ти так, щоб вовки́ були́ си́ті й ко́зи ці́лі;
достига́ть совершенноле́тия, дорости́ти сво́го ро́зуму, дохо́дити по́вних літ;
достига́ть соверше́нства, галиц. доха́пуватися вершка́;
достига́ть успе́ха, образ. підкоря́ти верши́ни;
достига́ющий, що сяга́є тощо, зда́тний досягти́, прикм. зда́тний /спромо́жний/ на [достига́ющий больши́х скоросте́й = зда́тний на вели́кі шви́дкості], фраз. аж до [достига́ющий 40° = аж до 40°], складн. -ся́г [достига́ющий туч = хмарося́г]; стил. перероб. досяга́ючи;
достига́ющий апоге́я, стил. перероб. сяга́ючи вершка́ /апоге́ю/;
достига́ющий большо́го прогре́сса в, з вели́ким прогре́сом у;
достига́ющий зре́лого во́зраста, ма́йже /от-о́т вже/ доро́слий, живомовн. доходжа́лий;
достига́ющий огро́мных разме́ров, зда́тний набу́ти колоса́льних ро́змірів;
достига́ющий разме́ров чего, ма́йже таки́й як що;
достига́ющий це́ли, прикм. пробивни́й, стил. перероб. сяга́ючи мети́;
достига́ющий успе́ха, з неодмі́нним у́спіхом;
достига́ющийся/достига́емый, дося́ганий, осяга́ний, здобу́ваний, набу́ваний;
достига́емый, прикм. дося́жний;

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Доживать, дожить – дожива́ти, -ва́ю, -ва́єш, дожи́ти (доживу́, доживе́ш).

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Жизнь – життя. При жизни – за життя. Жизнь дорогая, дешевая – прожиток дорогий, дешевий. Вводить, проводить в жизнь (постановление, закон) – переводити в життя; запроваджувати в життя. Укоротить жизнь – вкоротити, змалити віку. Оканчивать жизнь (доживать) – віку доживати, добувати. Влачить жизнь – бідувати, животіти. Вести жизнь – провадити життя. Долговременная жизнь – вік довгий. Пожертвовать жизнью – наложити життям. Лишить кого жизни – віку кому збавити; життя кого позбавити. Лишить себя жизни – собі смерть заподіяти; вкоротити, вмалити собі віку, позбавити себе життя.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Век
• Век вековать где
(разг.) – [Вік] вікувати де; (докон.) [вік] звікувати де. [Тяжко, Боже, на чужині вік свій вікувати. Воробкевич.]
• Век живи, век учись
– вік живи — вік учись. Пр. Не вчися розуму до старості, але до смерті. Пр. Вік живи, вік учись і вік трудись. Пр.
• Век жить, век ждать
– вік жити — вік чекати (ждати). Пр.
• Век прожить — не поле перейти
– вік (життя) прожити (пережити) — не поле перейти. Пр. На віку як на довгій ниві — всього побачиш (усякого трапляється: і кукіль, і пшениця). Пр. Вік прожити — не цигарку спалити. Пр. На віку як на току: і натопчешся й насумуєшся, і начхаєшся й натанцюєшся. Пр. Життя як шержиста нива — не пройдеш, ноги не вколовши. Пр. Усього буває на віку: і по спині, і по боку. Пр. На протязі віку всього трапляється чоловіку. Пр. Трапиться на віку варити борщ і в глеку. Пр. Вік ізвікувати — не в гостях побувати. Пр. Вік прожити — не дощову годину пересидіти Пр. Вік ізвікувати — не пальцем перекивати. Пр. Вік не вилами перепхати. Пр. На своїм віку всякого зазнаєш. Пр.
• В кои веки
(разг.) – коли-не-коли; вряди-годи. [Побачимось коли-не-коли, та й то не надовго. Сл. Ум.]
• Во веки веков
(церк.) – во віки віків (на віки вічні); на всі віки [і правіки].
• В печальном веке
– під сумний вік (за сумного віку).
• Доживать, дожить [свой] век
– доживати, дожити (добувати, добути, добивати, добити, дотягати, дотягти) [свого] віку; (тільки докон.) довікувати. [Стара мати і тут буде Віку доживати… Шевченко.]
• До окончания века, на веки вечные
– довіку (до віку вічного); повіки; повік [-віку, -віків]; навіки (навіки і віки); навік [-віки, віків]; навіки-віків (вічні); на безвік; поки віку; скільки віку; поки (доки) світу; до кінця світу (віку); довіку — до суду (до віку-суду, до суду-віку); (до)поки сонця — світу (поки й світ-сонця, поки й світу-сонця); поки світу, поки сонця; поки сонце сяє (світить). [Я йому таке зроблю, — сказала Улянці, — що довіку не забуде. Донченко.]
• Из глубины веков
– з далечі віків; з глибу століть.
• Испокон веков
– спервовіку; споконвіку (споконвічно); справіку (спередвіку, спредвіку, спредковіку; звіку-правіку); як (відколи) світ (світом); відколи світа та сонця. [Споконвіку Прометея там орел карає. Шевченко.]
• Коротать свой век
– коротати (перебувати) [свій] вік ([свої] літа).
• На моём веку
– за мого життя (віку); на моєму віку.
• На наш век хватит
– на наше життя (на наш вік) стане.
• От века, с начала века
(книжн.) – від віку; від початку світу; як (відколи) світ світом.
• Отжить свой век
– віджити (відвікувати) свій вік (своє).
• Относящийся к тому веку, того века
– тоговіковий (тогочасний).
• Отныне и до века
– віднині (відтепер, від сьогодні) і до віку. [Слава не вмре, не поляже Однині до віку! Дума.]
• Прибавить века кому
– п(р)одовжити (прибільшити) життя (віку) кому; (док.) віку приточити (надточити) кому. [Дорогому чоловіку продовж, Боже, віку. Пр.]
• Укоротить век кому
– вкоротити (збавити) віку (життя) кому; умалити віку кому.
• Целый век не виделись
– цілий вік (цілу вічність) не бачились.
Достигать
• Достигать, достичь совершеннолетия
– доходити, дійти [повних] літ (повноліття); на порі (іноді давн. на стану) стати.
• Достигать, достичь старости
– доходити, дійти (досягати, досягти) старого віку (старих літ, старощів, старості); доживати, дожити до старості.
• Достигать, достичь цели
– досягати, досягти мети (іноді до мети); осягати, осягнути, осягти мету. [Тільки той досягає мети, хто іде, — Тільки той, що горить, не згоряє. Олесь.]
• Достигнуть расцвета
– дійти розквіту.
• Достичь всего
– досягти всього; осягти, осягнути все.
• Ничего не достиг
– нічого не досяг; (образн. жарт.) лизнув шилом патоки.
Жизнь
• Бороться не на жизнь, а на смерть
– боротися на життя і на смерть; боротися до загину.
• Будничная жизнь
– буденне життя; буденщина (щоденщина).
• Вести жизнь
– провадити життя; жити.
• Вести тяжёлую, безрадостную жизнь
– безрадісно (безпросвітно) жити; просвітку не мати.
• В жизни
– за життя (у житті); на віку; живши. [Перший раз за мого життя чую, що я щасливий. Н.-Левицький.]
• Влачить жизнь
– бідувати (животіти, скніти, гибіти); дні терти; (образн.) тягти нужденний жереб.
• Вокруг кипела жизнь
– навкруги (навколо) вирувало (шумувало, кипіло, буяло) життя.
• Воплощать, воплотить в жизнь что
– утілювати, утілити в життя що; здійснювати, здійснити (реалізувати, зреалізувати, справджувати, справдити) що.
• В первый раз в жизни
– уперше на віку.
• Всю жизнь, в продолжение всей жизни
– протягом цілого життя; усе (ціле) життя; через усе життя; [через] увесь (цілий) вік; поки (покіль) віку (життя); до віку.
• Вызвать к жизни
– покликати до життя; (іноді) сплодити. [Трудно думи всі разом сплодити. Руданський.]
• Доживать, дожить жизнь
– доживати, дожити (добувати, добути, добивати, добити) віку; довікувати; зійти з світу. [З ким дожить? Добити віку вікового? Шевченко.]
• До конца жизни
– довіку (поки віку); довічно; до смерті-віку; [аж] до [самої] смерті.
• Долгая, долговременная жизнь
– довге (довгочасне) життя; вік довгий.
• Дорожить жизнью
– дорожити життям; шанувати життя.
• Достичь лучшей жизни
– добиться ліпшого (кращого) життя; здобутися на краще (на ліпше) життя.
• Жизни не рад кто
(разг.) – світ немилий (знемилів) кому.
• Жизнь беспросветная, безрадостная
– безпросвітне життя; безпросвітна доля; безпросвіття.
• Жизнь бьёт ключом
– життя буяє (вирує, клекотить).
• Жизнь дорогая, дешёвая
– прожиток дорогий, дешевий.
• Жизнь моя!
(разг.) – щастя(чко) моє!; доленько моя!
• Жизнь прожить — не поле перейти
– вік прожити, не дощову годину перестояти (пересидіти). Пр. Вік ізвікувати — не пальцем перекивати (не в гостях побувати). Пр. На віку як на довгій ниві — всього побачиш. Пр. Життя прожити — не поле перейти. Пр. На віку — як на току: і натопчешся, й намусюєшся, і начхаєшся, й натанцюєшся. Пр. Всього буває на віку: і по спині, і по боку. Пр.
• Жизнь так и кипит в нём
– життя так і кипить (шумує, вирує, буяє) в нім.
• За всю жизнь
– за все (за ціле) життя.
• Загубить чью жизнь
– (образн.) Світ (вік) зав’язати кому.
• Замужняя жизнь
– заміжнє (молодиче) життя; заміжжя; жіноцтво.
• Заплатить, пожертвовать, поплатиться жизнью за что
– наложити голову (життям, душею) за що; заплатити життям за що; душі позбутися за що.
• Заработать на жизнь
– заробити (здобути) на прожиток (на прожиття).
• Лишать, лишить жизни кого, себя
– страчувати, стратити кого, себе; збавляти, збавити (позбавляти, позбавити) віку (життя) кому, собі; укоротити (умалити) віку кому, собі; зганяти, зігнати зо світу кого, себе; відібрати життя кому, собі; укоротити (умалити) віку кому, собі; зганяти, зігнати зо світу кого, себе; відібрати життя кому, собі; заподіювати, заподіяти смерть кому, [самому] собі; наложити на себе руки.
• На всю жизнь
– на все (на ціле) життя; на вік вічний.
• Ни в жизнь не, в жизнь не, в жизни не
(разг.) – ні за що [в світі] не; ніколи [в світі] не; зроду-віку не.
• Образ жизни
– спосіб життя (побуту); (іноді) триб життя. [Ірина знала вже, що батьки її бідніють… хоч не показують сього перед людьми, навіть триб життя не змінюють. Коцюбинський.]
• Он живёт хорошей, праведной жизнью
(перен.) – він живе правдивим (праведним) життям; (давн.) він правим робом ходить; (образн.) його свічка ясно горить.
• Осмыслить жизнь чью
– дати зміст (смисл, сенс, розум) життю чиєму; осмислити життя чиє.
• По гроб жизни (
нар.) – до скону; довіку (поки віку, повік); до [самої] смерті; до смерті-віку; поки [світ-] сонця.
• Покончить жизнь самоубийством
– смерть самому собі заподіяти; покінчити життя самогубством (самовбивством); накласти на себе руки; кінець собі зробити.
• Покушаться на жизнь чью
– важити (важитися) на чиє життя, на кого; робити (чинити) замах на чиє життя, на кого.
• Полагаться, положить, отдавать, отдать жизнь за кого, за что
– головою накладати, накласти, наложити за кого, за що; трупом лягти за кого, за що.
• Пользоваться жизнью
– уживати (зазнавати) світа (світу, життя).
Кончать
• Всё кончено!
– [От і] кінець!; от і (оце й) по всьому! [У себе в хаті кидаюсь у крісло і кажу на голос: — Кінець! Коцюбинський.]
• И кончено
– і край; та й годі.
• Кончать, кончить жизнь, [свой] век, [свои] дни
– кінчати, скінчити життя, [свій] вік; вікувати, звікувати [свій] вік; доживати, дожити вік(у); добивати, добити [свого] віку.
• Кончать-то так, а кончить как?
– запрясти так, допрясти як?; так то так, а з хати як?; високо літає, а де сяде?
• Кончен бал
(перен.) – та й по всьому; та й уже; та й край; і кінець.
• Кончил дело, гуляй смело
– справив діло, гуляй сміло. Пр.
• Кончил читать, писать…
– дописав (кінчив писати), дочитав (кінчив читати)…
• Кончить дурно, плохо, скверно
– погане (зле) скінчити.
• Кончить самоубийством
– смерть собі заподіяти; кінець собі зробити; накласти на себе руки; укоротити собі віку; кінчити, покінчити самогубством.
• Кончить чем
– кінчати на чому.
• Ни начать, ни кончить
– ні тпру, ні ну.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Оканчивать, -чить – кінча́ти, (с)кінчити, докі́нчувати, докінчити, закі́нчувати, закінчити, дово́дити, довести (до) кра́ю; о. дело – кінча́ти, закі́нчувати спра́ву (робо́ту), доробити робо́ту; о. жизнь – ві́ку дожива́ти, дожити, довікува́ти; о. (полевые или другие хозяйственные) работы – оброблятися, обробитися (на по́лі, вдо́ма).

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

дожива́ти, -жива́ю, -жива́єш

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Дожива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. дожи́ти, -живу́, -ве́ш, гл.
1) Доживать, дожить.
Бог його зна, як мені й віку доживати. ЗОЮР. І. 9.
2) Доживать, дожить до чего, дождаться.
Може доживу я, що на Україні людську воленьку побачу. К. Досв. 168.
Дожи́ти. См. Доживати.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Дожива́ть = дожива́ти, добува́ти. — Чи я живу, чи доживаю, чи так по сьвіту волочусь. К. Ш. — Добуду ще сей місяць, а на дальше вже не стану.
Дослу́живать, дослужи́ть = дослу́жувати, дослужи́ти, дожива́ти, добува́ти, дожи́ти, добу́ти.
Конча́ть, ко́нчить, ся = 1. кінча́ти, ся, дово́дити до кінця́, до кра́ю, кінчи́ти, скінчи́ти, ся, (роботу) — доробля́ти, дороби́ти, ся. — На тім розмова ся і скінчилась. К. X. 2. вмі́рати, кона́ти, вме́рти, скона́ти. — Бодай тобі так тяжко конати, ой як тепер мінї тяжко віку доживати. н. п. — Чули, чули Запорожцї з далекого Криму, що конає Гетьманщина, неповинно гине. К. Ш. Як Ляхи конали, як Сьміла горіла. К. Ш. — Сім рік будеш хорувати, а осьмий конати! То я буду памятати, з кого се сьміяти. н. п. Б.
Нѣ́жить, ся = пести́ти, ся (С. З. Л.), пестувати (С. З.), голу́бити, милува́ти, нїжити, ся (С. Жел.). — Вона його годували, пестила, кохала, і з ним вона доживати віку сподївала. І. Г. — Де він зріс і покохав ся, де його пестили. Мир. — Голубитиме тебе, як нїжна мати дитину-одиначку. Кн.
Одино́чество = самота́ (С. З. Л.), самоти́на, само́тність, самотїлість. — Въ одино́чествѣ = в самоти́нї, самото́ю. — В неволї, в самотї нїко́ли нема з ким серця поєднать. К. Ш. — Не дай мінї вік дївувати, в самотинї віку доживати. н. п. — І марне згинуть в самотинї. К. Ш. — В самотинї завъяла моя краса. К. К. — Бровенята дома зносити, в самотині віку дожити. К. Ш. — Він мучивсь раною, не знаючи, де лїки, топив свій сум тяжкий в самотині великій. К. Д. Ж. — Аж тепер почув Семен свою самотїлість. Бар. Одино́чка = о(є)дина́к, о(є)ди́нець(С. З.), здр. оди́нчик (С. З.), єдини́ця (сп. р.), о(є)дина́чка, ідина́чка (Под.). — Ой я в батька єдиниця. н. п. — Ой не бий мене, бо я твоя сестра, а мамина дочка ідиначка. н. п. Под. — Дочка у мене одиначка, хазяйка добра, пряха, швачка. Кот. — О боги! як ви допустили, щоб і одинчика убили. Кот. — Въ одино́чку = самото́ю, сам собі́. — Самотою не прожити. Г. Бар. — Живе сам собі. — По одино́чкѣ = д. По одина́чкѣ під сл. Одина́чка.
Пережива́ть, пережи́ть = пережива́ти, перебува́ти, пережи́ти (С. Л.), перебу́ти (С. Л:), побува́ти, побу́ти, пожи́ти. — Пережив усїх дїтей і зостав ся сам віку доживати. — Я твоє багатство переживу, а ти мого вбожества не переживеш. н. пр. — Біс біду перебуде — одна згине, друга буде. н. пр. — Побував скрізь. — Наші злиднї ваше багатство перебудуть. н. пр.

Запропонуйте свій переклад


Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)