Знайдено 22 статті
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
Дожива́ть, дожи́ть – дожива́ти, дожи́ти, довікува́ти; добива́ти ві́ку, доби́ти ві́ку, дотяга́ти ві́ку, дотягти́ ві́ку. [Довікува́ти свій коро́ткий вік. З ким дожи́ть, доби́ти ві́ку? (Шевч.). Так-то я й добива́ю свого́ молодо́го підко́шеного ві́ку (Г. Барв.)]. • Дожива́ть, дожи́ть до известного времени, до срока – добива́ти, дожи́ти, добува́ти, добу́ти. [Добу́ду цей мі́сяць, а тоді́ – піду́. Му́шу го́ду добу́ти (Г. Барв.)]. • Дожи́ть, с горем, с бедой пополам – догорюва́ти, добідува́ти що или чого́. [І коли́ вже я свого́ ві́ку гірко́го догорю́ю?]. • Дожива́ть последние минуты (умирать) – кона́ти. • Чтоб тебе не дожи́ть до весны – а бода́й ти зозу́лі не почу́в. • Дожи́ть до седых волос – дожи́ти до си́вого во́лоса, до си́вої коси́. • Дожи́ть, -ся до чего – дожи́ти, -ся чого́, до чо́го, добу́ти, -ся чого́, до чо́го. [Дожи́всь че́сти! – поду́мав Трохи́м (Квітка). Добу́лися до то́го, що й скори́нки хлі́ба нема́]. |
Ока́нчивать, око́нчить – кінча́ти и кінчи́ти, сов. (с)кінчи́ти, докі́нчувати, сов. докінча́ти и докінчи́ти, закі́нчувати, сов. закінча́ти, закінчи́ти, викі́нчувати, ви́кінчити, (о многих) покінча́ти, покінчи́ти, подокі́нчувати и подокінча́ти и т. д., (завершить) виве́[і́]ршувати, ви́вершити, дове́[і́]ршувати, доверши́ти, заве́[і́]ршувати, заверши́ти, поверши́ти, дохо́дити, дійти́ кінця́, дово́дити, дове́сти (до) кра́ю, дохо́дити, дійти́, подохо́дити чого́. • Начал и не -чил – поча́в і не скінчи́в. • -чивая свою речь… – кінча́ючи (закі́нчуючи) своє́ сло́во (свою́ промо́ву)… • -чивая обзор истории украинской литературы – дово́дячи до кра́ю о́гляд істо́рії украї́нського письме́нства (Єфр.). • Едва -чил – ле́дві дійшо́в кінця́. • Не -чили высшей школы – не покінча́ли ви́щої шко́ли, ви́щих шкіл не подохо́дили (Куліш). • -чить курс (наук) – добу́ти ку́рсу (навча́ння). • -чить дело, работу – (с)кінчи́ти, докінчи́ти спра́ву, ді́ло, робо́ту, дороби́ти робо́ту. • -чить дела, работы – покінча́ти, покінчи́ти, пороби́ти спра́ви, діла́, (все) ді́ло, (всю) робо́ту. • Начал и не -чил делать – поча́в і не дороби́в. • -чить произведение, сочинение – докомпонува́ти твір. [Я докомпонува́в «Чо́рну Ра́ду» (Куліш)]. • -вать, -чить полевые или другие хозяйств работы – обробля́тися, оброби́тися. Срв. Обсе́яться, Обжина́ться и т. п. -вать, -чить жизнь – ві́ку дожива́ти, дожи́ти, ві́ку добива́ти, доби́ти, довікува́ти. • Око́нченный – скі́нчений, докі́нчений, закі́нчений и т. д. |
Російсько-український народний сучасний словник 2009– 
Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 
ДОЖИВА́ТЬ, дожива́ющий, що дожива́є, поки́нутий дожива́ти, стил. перероб. дожива́ючи; дожива́ющий век, на схи́лі ві́ку, на скінчу́ життя́; дожива́ющий после́дние дни, при кінці́ ві́ку, 2. на Бо́жій доро́зі; |
ДОСТИГА́ТЬ, (успіхів тощо) ма́ти що, (межі) добіга́ти [моро́з достига́ет = моро́з добіга́є], (розмірів) набува́ти; достига́ть апоге́я, сяга́ти апоге́ю; достига́ть вы́сшей то́чки, дохо́дити вершка́; достига́ть зре́лого во́зраста, дожива́ти до зрі́лих літ; достига́ть компроми́ссов, образ. роби́ти так, щоб вовки́ були́ си́ті й ко́зи ці́лі; достига́ть совершенноле́тия, дорости́ти сво́го ро́зуму, дохо́дити по́вних літ; достига́ть соверше́нства, галиц. доха́пуватися вершка́; достига́ть успе́ха, образ. підкоря́ти верши́ни; достига́ющий, що сяга́є тощо, зда́тний досягти́, прикм. зда́тний /спромо́жний/ на [достига́ющий больши́х скоросте́й = зда́тний на вели́кі шви́дкості], фраз. аж до [достига́ющий 40° = аж до 40°], складн. -ся́г [достига́ющий туч = хмарося́г]; стил. перероб. досяга́ючи; достига́ющий апоге́я, стил. перероб. сяга́ючи вершка́ /апоге́ю/; достига́ющий большо́го прогре́сса в, з вели́ким прогре́сом у; достига́ющий зре́лого во́зраста, ма́йже /от-о́т вже/ доро́слий, живомовн. доходжа́лий; достига́ющий огро́мных разме́ров, зда́тний набу́ти колоса́льних ро́змірів; достига́ющий разме́ров чего, ма́йже таки́й як що; достига́ющий це́ли, прикм. пробивни́й, стил. перероб. сяга́ючи мети́; достига́ющий успе́ха, з неодмі́нним у́спіхом; достига́ющийся/достига́емый, дося́ганий, осяга́ний, здобу́ваний, набу́ваний; достига́емый, прикм. дося́жний; |
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 
Доживать, дожить – дожива́ти, -ва́ю, -ва́єш, дожи́ти (доживу́, доживе́ш). |
Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) 
Жизнь – життя. При жизни – за життя. Жизнь дорогая, дешевая – прожиток дорогий, дешевий. Вводить, проводить в жизнь (постановление, закон) – переводити в життя; запроваджувати в життя. Укоротить жизнь – вкоротити, змалити віку. Оканчивать жизнь (доживать) – віку доживати, добувати. Влачить жизнь – бідувати, животіти. Вести жизнь – провадити життя. Долговременная жизнь – вік довгий. Пожертвовать жизнью – наложити життям. Лишить кого жизни – віку кому збавити; життя кого позбавити. Лишить себя жизни – собі смерть заподіяти; вкоротити, вмалити собі віку, позбавити себе життя. |
Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 
Век
• Век вековать где (разг.) – [Вік] вікувати де; (докон.) [вік] звікувати де. [Тяжко, Боже, на чужині вік свій вікувати. Воробкевич.] • Век живи, век учись – вік живи — вік учись. Пр. Не вчися розуму до старості, але до смерті. Пр. Вік живи, вік учись і вік трудись. Пр. • Век жить, век ждать – вік жити — вік чекати (ждати). Пр. • Век прожить — не поле перейти – вік (життя) прожити (пережити) — не поле перейти. Пр. На віку як на довгій ниві — всього побачиш (усякого трапляється: і кукіль, і пшениця). Пр. Вік прожити — не цигарку спалити. Пр. На віку як на току: і натопчешся й насумуєшся, і начхаєшся й натанцюєшся. Пр. Життя як шержиста нива — не пройдеш, ноги не вколовши. Пр. Усього буває на віку: і по спині, і по боку. Пр. На протязі віку всього трапляється чоловіку. Пр. Трапиться на віку варити борщ і в глеку. Пр. Вік ізвікувати — не в гостях побувати. Пр. Вік прожити — не дощову годину пересидіти Пр. Вік ізвікувати — не пальцем перекивати. Пр. Вік не вилами перепхати. Пр. На своїм віку всякого зазнаєш. Пр. • В кои веки (разг.) – коли-не-коли; вряди-годи. [Побачимось коли-не-коли, та й то не надовго. Сл. Ум.] • Во веки веков (церк.) – во віки віків (на віки вічні); на всі віки [і правіки]. • В печальном веке – під сумний вік (за сумного віку). • Доживать, дожить [свой] век – доживати, дожити (добувати, добути, добивати, добити, дотягати, дотягти) [свого] віку; (тільки докон.) довікувати. [Стара мати і тут буде Віку доживати… Шевченко.] • До окончания века, на веки вечные – довіку (до віку вічного); повіки; повік [-віку, -віків]; навіки (навіки і віки); навік [-віки, віків]; навіки-віків (вічні); на безвік; поки віку; скільки віку; поки (доки) світу; до кінця світу (віку); довіку — до суду (до віку-суду, до суду-віку); (до)поки сонця — світу (поки й світ-сонця, поки й світу-сонця); поки світу, поки сонця; поки сонце сяє (світить). [Я йому таке зроблю, — сказала Улянці, — що довіку не забуде. Донченко.] • Из глубины веков – з далечі віків; з глибу століть. • Испокон веков – спервовіку; споконвіку (споконвічно); справіку (спередвіку, спредвіку, спредковіку; звіку-правіку); як (відколи) світ (світом); відколи світа та сонця. [Споконвіку Прометея там орел карає. Шевченко.] • Коротать свой век – коротати (перебувати) [свій] вік ([свої] літа). • На моём веку – за мого життя (віку); на моєму віку. • На наш век хватит – на наше життя (на наш вік) стане. • От века, с начала века (книжн.) – від віку; від початку світу; як (відколи) світ світом. • Отжить свой век – віджити (відвікувати) свій вік (своє). • Относящийся к тому веку, того века – тоговіковий (тогочасний). • Отныне и до века – віднині (відтепер, від сьогодні) і до віку. [Слава не вмре, не поляже Однині до віку! Дума.] • Прибавить века кому – п(р)одовжити (прибільшити) життя (віку) кому; (док.) віку приточити (надточити) кому. [Дорогому чоловіку продовж, Боже, віку. Пр.] • Укоротить век кому – вкоротити (збавити) віку (життя) кому; умалити віку кому. • Целый век не виделись – цілий вік (цілу вічність) не бачились. |
Достигать
• Достигать, достичь совершеннолетия – доходити, дійти [повних] літ (повноліття); на порі (іноді давн. на стану) стати. • Достигать, достичь старости – доходити, дійти (досягати, досягти) старого віку (старих літ, старощів, старості); доживати, дожити до старості. • Достигать, достичь цели – досягати, досягти мети (іноді до мети); осягати, осягнути, осягти мету. [Тільки той досягає мети, хто іде, — Тільки той, що горить, не згоряє. Олесь.] • Достигнуть расцвета – дійти розквіту. • Достичь всего – досягти всього; осягти, осягнути все. • Ничего не достиг – нічого не досяг; (образн. жарт.) лизнув шилом патоки. |
Жизнь
• Бороться не на жизнь, а на смерть – боротися на життя і на смерть; боротися до загину. • Будничная жизнь – буденне життя; буденщина (щоденщина). • Вести жизнь – провадити життя; жити. • Вести тяжёлую, безрадостную жизнь – безрадісно (безпросвітно) жити; просвітку не мати. • В жизни – за життя (у житті); на віку; живши. [Перший раз за мого життя чую, що я щасливий. Н.-Левицький.] • Влачить жизнь – бідувати (животіти, скніти, гибіти); дні терти; (образн.) тягти нужденний жереб. • Вокруг кипела жизнь – навкруги (навколо) вирувало (шумувало, кипіло, буяло) життя. • Воплощать, воплотить в жизнь что – утілювати, утілити в життя що; здійснювати, здійснити (реалізувати, зреалізувати, справджувати, справдити) що. • В первый раз в жизни – уперше на віку. • Всю жизнь, в продолжение всей жизни – протягом цілого життя; усе (ціле) життя; через усе життя; [через] увесь (цілий) вік; поки (покіль) віку (життя); до віку. • Вызвать к жизни – покликати до життя; (іноді) сплодити. [Трудно думи всі разом сплодити. Руданський.] • Доживать, дожить жизнь – доживати, дожити (добувати, добути, добивати, добити) віку; довікувати; зійти з світу. [З ким дожить? Добити віку вікового? Шевченко.] • До конца жизни – довіку (поки віку); довічно; до смерті-віку; [аж] до [самої] смерті. • Долгая, долговременная жизнь – довге (довгочасне) життя; вік довгий. • Дорожить жизнью – дорожити життям; шанувати життя. • Достичь лучшей жизни – добиться ліпшого (кращого) життя; здобутися на краще (на ліпше) життя. • Жизни не рад кто (разг.) – світ немилий (знемилів) кому. • Жизнь беспросветная, безрадостная – безпросвітне життя; безпросвітна доля; безпросвіття. • Жизнь бьёт ключом – життя буяє (вирує, клекотить). • Жизнь дорогая, дешёвая – прожиток дорогий, дешевий. • Жизнь моя! (разг.) – щастя(чко) моє!; доленько моя! • Жизнь прожить — не поле перейти – вік прожити, не дощову годину перестояти (пересидіти). Пр. Вік ізвікувати — не пальцем перекивати (не в гостях побувати). Пр. На віку як на довгій ниві — всього побачиш. Пр. Життя прожити — не поле перейти. Пр. На віку — як на току: і натопчешся, й намусюєшся, і начхаєшся, й натанцюєшся. Пр. Всього буває на віку: і по спині, і по боку. Пр. • Жизнь так и кипит в нём – життя так і кипить (шумує, вирує, буяє) в нім. • За всю жизнь – за все (за ціле) життя. • Загубить чью жизнь – (образн.) Світ (вік) зав’язати кому. • Замужняя жизнь – заміжнє (молодиче) життя; заміжжя; жіноцтво. • Заплатить, пожертвовать, поплатиться жизнью за что – наложити голову (життям, душею) за що; заплатити життям за що; душі позбутися за що. • Заработать на жизнь – заробити (здобути) на прожиток (на прожиття). • Лишать, лишить жизни кого, себя – страчувати, стратити кого, себе; збавляти, збавити (позбавляти, позбавити) віку (життя) кому, собі; укоротити (умалити) віку кому, собі; зганяти, зігнати зо світу кого, себе; відібрати життя кому, собі; укоротити (умалити) віку кому, собі; зганяти, зігнати зо світу кого, себе; відібрати життя кому, собі; заподіювати, заподіяти смерть кому, [самому] собі; наложити на себе руки. • На всю жизнь – на все (на ціле) життя; на вік вічний. • Ни в жизнь не, в жизнь не, в жизни не (разг.) – ні за що [в світі] не; ніколи [в світі] не; зроду-віку не. • Образ жизни – спосіб життя (побуту); (іноді) триб життя. [Ірина знала вже, що батьки її бідніють… хоч не показують сього перед людьми, навіть триб життя не змінюють. Коцюбинський.] • Он живёт хорошей, праведной жизнью (перен.) – він живе правдивим (праведним) життям; (давн.) він правим робом ходить; (образн.) його свічка ясно горить. • Осмыслить жизнь чью – дати зміст (смисл, сенс, розум) життю чиєму; осмислити життя чиє. • По гроб жизни ( нар.) – до скону; довіку (поки віку, повік); до [самої] смерті; до смерті-віку; поки [світ-] сонця. • Покончить жизнь самоубийством – смерть самому собі заподіяти; покінчити життя самогубством (самовбивством); накласти на себе руки; кінець собі зробити. • Покушаться на жизнь чью – важити (важитися) на чиє життя, на кого; робити (чинити) замах на чиє життя, на кого. • Полагаться, положить, отдавать, отдать жизнь за кого, за что – головою накладати, накласти, наложити за кого, за що; трупом лягти за кого, за що. • Пользоваться жизнью – уживати (зазнавати) світа (світу, життя). |
Кончать
• Всё кончено! – [От і] кінець!; от і (оце й) по всьому! [У себе в хаті кидаюсь у крісло і кажу на голос: — Кінець! Коцюбинський.] • И кончено – і край; та й годі. • Кончать, кончить жизнь, [свой] век, [свои] дни – кінчати, скінчити життя, [свій] вік; вікувати, звікувати [свій] вік; доживати, дожити вік(у); добивати, добити [свого] віку. • Кончать-то так, а кончить как? – запрясти так, допрясти як?; так то так, а з хати як?; високо літає, а де сяде? • Кончен бал (перен.) – та й по всьому; та й уже; та й край; і кінець. • Кончил дело, гуляй смело – справив діло, гуляй сміло. Пр. • Кончил читать, писать… – дописав (кінчив писати), дочитав (кінчив читати)… • Кончить дурно, плохо, скверно – погане (зле) скінчити. • Кончить самоубийством – смерть собі заподіяти; кінець собі зробити; накласти на себе руки; укоротити собі віку; кінчити, покінчити самогубством. • Кончить чем – кінчати на чому. • Ни начать, ни кончить – ні тпру, ні ну. |
Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) 
Оканчивать, -чить – кінча́ти, (с)кінчити, докі́нчувати, докінчити, закі́нчувати, закінчити, дово́дити, довести (до) кра́ю; о. дело – кінча́ти, закі́нчувати спра́ву (робо́ту), доробити робо́ту; о. жизнь – ві́ку дожива́ти, дожити, довікува́ти; о. (полевые или другие хозяйственные) работы – оброблятися, обробитися (на по́лі, вдо́ма). |
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 
дожива́ти, -жива́ю, -жива́єш |
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 
Дожива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. дожи́ти, -живу́, -ве́ш, гл.
1) Доживать, дожить. Бог його зна, як мені й віку доживати. ЗОЮР. І. 9. 2) Доживать, дожить до чего, дождаться. Може доживу я, що на Україні людську воленьку побачу. К. Досв. 168. |
Дожи́ти. См. Доживати. |
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 
Дожива́ть = дожива́ти, добува́ти. — Чи я живу, чи доживаю, чи так по сьвіту волочусь. К. Ш. — Добуду ще сей місяць, а на дальше вже не стану. |
Дослу́живать, дослужи́ть = дослу́жувати, дослужи́ти, дожива́ти, добува́ти, дожи́ти, добу́ти. |
Конча́ть, ко́нчить, ся = 1. кінча́ти, ся, дово́дити до кінця́, до кра́ю, кінчи́ти, скінчи́ти, ся, (роботу) — доробля́ти, дороби́ти, ся. — На тім розмова ся і скінчилась. К. X. 2. вмі́рати, кона́ти, вме́рти, скона́ти. — Бодай тобі так тяжко конати, ой як тепер мінї тяжко віку доживати. н. п. — Чули, чули Запорожцї з далекого Криму, що конає Гетьманщина, неповинно гине. К. Ш. Як Ляхи конали, як Сьміла горіла. К. Ш. — Сім рік будеш хорувати, а осьмий конати! То я буду памятати, з кого се сьміяти. н. п. Б. |
Нѣ́жить, ся = пести́ти, ся (С. З. Л.), пестувати (С. З.), голу́бити, милува́ти, нїжити, ся (С. Жел.). — Вона його годували, пестила, кохала, і з ним вона доживати віку сподївала. І. Г. — Де він зріс і покохав ся, де його пестили. Мир. — Голубитиме тебе, як нїжна мати дитину-одиначку. Кн. |
Одино́чество = самота́ (С. З. Л.), самоти́на, само́тність, самотїлість. — Въ одино́чествѣ = в самоти́нї, самото́ю. — В неволї, в самотї нїко́ли нема з ким серця поєднать. К. Ш. — Не дай мінї вік дївувати, в самотинї віку доживати. н. п. — І марне згинуть в самотинї. К. Ш. — В самотинї завъяла моя краса. К. К. — Бровенята дома зносити, в самотині віку дожити. К. Ш. — Він мучивсь раною, не знаючи, де лїки, топив свій сум тяжкий в самотині великій. К. Д. Ж. — Аж тепер почув Семен свою самотїлість. Бар. Одино́чка = о(є)дина́к, о(є)ди́нець(С. З.), здр. оди́нчик (С. З.), єдини́ця (сп. р.), о(є)дина́чка, ідина́чка (Под.). — Ой я в батька єдиниця. н. п. — Ой не бий мене, бо я твоя сестра, а мамина дочка ідиначка. н. п. Под. — Дочка у мене одиначка, хазяйка добра, пряха, швачка. Кот. — О боги! як ви допустили, щоб і одинчика убили. Кот. — Въ одино́чку = самото́ю, сам собі́. — Самотою не прожити. Г. Бар. — Живе сам собі. — По одино́чкѣ = д. По одина́чкѣ під сл. Одина́чка. |
Пережива́ть, пережи́ть = пережива́ти, перебува́ти, пережи́ти (С. Л.), перебу́ти (С. Л:), побува́ти, побу́ти, пожи́ти. — Пережив усїх дїтей і зостав ся сам віку доживати. — Я твоє багатство переживу, а ти мого вбожества не переживеш. н. пр. — Біс біду перебуде — одна згине, друга буде. н. пр. — Побував скрізь. — Наші злиднї ваше багатство перебудуть. н. пр. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)