Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Запропонувати свій переклад для «дочка»
Шукати «дочка» на інших ресурсах: 
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
| До́чка – дочка́, до́нька. |
| Благоприя́тствовать – сприя́ти, спори́ти, щасти́ти, погоджа́ти (сов. погоди́ти), пособля́ти, форту́нити. [Неха́й вам до́ля сприя́є. Хай вам бог спо́рить. Щасти́ вам бо́же на вся́ке добро́]. • Не благоприя́тствовать (кроме названных с отрицанием) – не́путити. [На́ша дочка́ до́бре бере́ться до нау́ки, дак що не́путить – те що здоро́в’я нема́є]. |
| Бога́ч – бага́ч, багати́р (р. -ря́), багаті́й, ду́ка, дука́р (р. -ря́), дука́ч; (большой) багати́р на всю гу́бу, багатиня́ (м. р.), багачи́ще, срібляни́к; (соб.) дукарня́, дукаря́ччя, багати́рство; (жена -ча) багатире́ва; (сын) багатире́нко; (дочь) багатирі́вна; (прит. прил.) бага́цький, багати́рський, багаче́вий, багачі́в (-че́ва, -че́ве), багатире́вий, багатирі́в. [Бага́цькі ді́ти. Багати́рська дочка́. Багачі́в син]. |
| Большу́ха –
1) старша́ (в ха́ті, серед се́кти і т. и.); 2) ста́рша дочка́. |
| Боя́рышня – боя́рівна, боя́рська дочка́. |
| Бы́вший – коли́шній, бу́лий, давні́ший. [Дочка́ коли́шнього крепака́. Бу́лий інспе́ктор. Шевче́нківський бульва́р, давні́ший Бі́біковський]; (состоявшийся) одбу́тий; (прошедший) мину́лий. • Давно когда-то бы́вший – давноколи́шній, давноодбу́тий. • Вот тогда-то бы́вший – отоді́шній. • Ранее бы́вший – попере́дній, передні́ший. |
| Вдо́вин, вдови́цын – удови́н, -а́, -е́ (р. -но́го, -но́ї). [Нема́ впи́ну вдовино́му си́ну. Вдовина́ дочка́]. |
| Взро́слый – доро́слий, ді́йшлий, дохожа́лий. • -ый сын – доро́слий син, син на порі́, на ожені́нні. • -ая дочь – доро́сла дочка́, дочка́ на порі́, на відда́нні́, відда́ниця. • Сделаться -лым – увійти́ в літа́ (в ро́зум), дорости́, дійти́ літ, дійти́ до зро́сту. |
| Воспи́тывать, воспита́ть – вихо́вувати (и хова́ти), ви́ховати, (вскармливать) вигодо́вувати, ви́годувати, годува́ти, згодува́ти, рости́ти, зрости́ти, (лелеять) вико́хувати, ви́кохати, (многих) накоха́ти, плека́ти, ви́плекати, пе́сти́ти, ви́пестити; (в известном духе) води́ти, вести́, прова́дити, сов. повести́, (многих) повиво́дити; (поставить детей на ноги, научить уму-разуму) дово́дити, довести́ до пуття́, до ро́зуму, подово́дити до ро́зуму. [Хло́пця ви́ховав дя́дько. Хова́в си́на, голу́бив (Крим.). Люде́й – на люде́й-браті́в вихо́вувати (Єфр.) (= в людях – людей-братьев воспитывать). Ви́кохали мене́ ба́тько-не́нька. Накоха́в собі́ діте́й, ско́ту. Нау́ка грі́ла нас, плека́ла на́ші думки́ (Кониськ.). У сповито́чку ви́пестила мене́ ті́тка (М. Вовч.). Дочка́ в ме́не пове́дена по старосві́тськи (Л. Укр.). Па́ні діте́й хороше́нько во́дить. Я-б му́жів з вас повиво́див (Франко)]. |
| Гуля́ние, гуля́нье – гуля́ння, погуля́ння, погуля́нка, гу́лянка. [Моя́ дочка́ на гуля́нні, – піди́ подиви́ся. У неді́лю одпроха́лась яко́сь у ба́тька на погуля́ння; ви́йшли ми за се́ло на моги́лу (М. Вовч.)]. • Майское гуля́нье – маї́вка. • Быть на майском гуля́ньи – маюва́ти, ма́я справля́ти. • Гуля́нье с музыкой – музи́ки. |
| Двор – двір (р. двора́ и дво́ру), (ум. дво́рик, двіро́к, двіро́чок), подві́р’я, надві́р’я, (площадь под дворо́м) – дво́рище. [По подві́р’ю бага́то ходи́ло гусе́й, куре́й, качо́к. По́рається в ха́ті, звива́ється по надві́р’ю (М. Вовч.)]. • Задний двор – задві́рок (р. -рка). • Выходящий на задний двор – задві́рковий, зати́льний. [Дочка́ на задві́ркові две́рі – рип! (Чуб.)]. • Двор (усадьба) с постройками – обійстя́, (провинц.) обистя́, поді́мство. [Їх дід сиді́в свої́м обистя́м на бе́резі Ті́кича. У бі́дних усе́ обистя́ обко́пане ро́вом, а бага́ті лю́ди обгоро́джують обистя́ до́шками або му́ром (Звиног.)]. • Птичий двор – пти́чня. • Скотный двор – за́города, товаря́чий двір. • Во дворе́ – у дворі́, на обійстю́, на вдві́р’ю, на подві́р’ю. • Со двора́, со стороны двора́ – знадво́ру. • На дворе́ (вне дома, под открытым небом) – надво́рі. [Вже со́нце зайшло́, вже ста́ло надво́рі по́ночі (Неч.-Лев.). Надво́рі бу́дем ночува́ти (Шевч.)]. • Находящийся во дворе́, выходящий во двор – надві́рній. [У надві́рній ха́ті вона́ готува́ла пе́чиво (Неч.-Лев.)]. • Двор (царский, королевский, помещичий) – двір. [Ось ті, що пану́ють у ца́рськи́х двора́х (Єв.). Кайдаши́ха зза́молоду до́вго служи́ла в дворі́ у па́на (Неч.-Лев.)]. • Относящийся к государеву или панскому двору́ (придворный, дворовый) – дві́рський. • Священников двор – попі́вство. • Двор тамо́женный, мытный – ми́тниця, (ми́тна) комо́ра. • Постоялый, заезжий двор – за́їзд (р. -ду). • Гостиный двор – купе́цький дім (р. до́му). • Лесной двор – лісна́ (р. -о́ї). • Монетный двор – монета́рня, моне́тний двір. • Пора гостям по двора́м – час гостя́м додо́му. • Не ко двору́ – не підхо́же, не підхо́дить, не під масть. [Сі́рі коро́ви нам не під масть: пропада́ють]. |
| Де́йствовать – ді́яти, чини́ти, ору́дувати. [Зако́ни, які ді́ють на на́шій терито́рії. Мо́ва – то могу́че знаря́ддя, щоб ді́яти на ду́ші лю́дські (Єфр.). Чині́ть, як зна́єте. Час не бала́кати, а ору́дувати]. • О машинах – роби́ти, працюва́ти. [Чому́ пожа́р гаси́ли ві́драми, а не ки́шкою? – Бо ки́шка порва́лася, не роби́ла. На́ша маши́нка не ро́бить (не працю́є). Чи працю́є ваш телефо́н? – Ні, зопсува́всь, не працю́є]. • Де́йствовать в качестве истца или ответчика – виступа́ти позовнико́м або відповідаче́м. • Де́йствовать справедливо, дурно – ходи́ти пра́вим ро́бом, ходи́ти лихи́м ро́бом. • Де́йствовать по своему – чини́ти по-сво́єму, ходи́ти свої́м ро́бом. • Де́йствовать по (чужой) указке – ходи́ти у кого́сь на по́воді, слу́хати чиє́го го́лоса, (гал.) ходи́ти чиї́м три́бом. • Де́йствовать за одно (во вред кому) – наклада́ти з ким про́ти ко́го. [Дочка́ з ворога́ми ба́тьковими про́ти йо́го наклада́є (Мирн.)]. • Ничто на него не де́йствует – ніщо́ його́ не бере́ (не йме), нічи́м його́ не ві́зьмеш, ніщо́ не ма́є над ним си́ли. |
| До́черь – дочка́, до́ня. |
| Дочь – дочка́. • Д. первая – перва́чка. • Д. последняя – мізи́нка, мізи́ночка. • Д. единственная – одини́ця, одина́чка, єдини́ця. • Д. вдовы – удові́вна. • Д. короля – королі́вна. • Д. писаря – писарі́вна. • Д. купца – крамарі́вна. • Д. портного – кравці́вна. • Д. воеводы – воїво́дянка. • Д. гетмана – гетьмані́вна. • Дочь Павленка – Павле́нківна. • Д. Янчука – Янчукі́вна и т. д. Д. уважаемых родителей – хазя́йська дочка́, до́брих батькі́в дочка́. • Д. взрослая (на выданьи) – відда́ниця, на відда́нні́. См. ещё Дочу́рка. |
| Еди́нственный – єди́ний, одино́кий, одні́сінький, одни́м-оди́н. [Дру́же мій єди́ний. З одино́кої на ці́ле тата́рське село́ кав’я́рні ду́же до́бре було́ ви́дко мо́ре (Коц.). Вона́ була́ одни́м-одна́ дочка́ у ба́тька (Кв.)]. • -ное число, грам. – однина́. [Тре́тя осо́ба однини́]. • -ный в своём роде – свого́ ро́ду єди́ний, єди́ний сере́д свого́ ро́ду. • -ный сын – є[о]дина́к, о[є]дине́ць (р. -нця́). • -ная дочь – є[о]дина́чка, одино́чка, єдини́ця. |
| Ерети́ческий –
1) єрети́цький, герети́цький, 2) (брань) єрети́ч(н)ий, єрете́нний. [Єрети́чна дочка́. Єрете́нний си́ну!]. |
| Ещё́ – ще, іще́. [Ще тре́ті пі́вні не співа́ли (Шевч.). В те́бе дочка́ чорнобри́ва, та ще й не їдна́ (Шевч.). Чого́-ж іще́ вам?]. • Ещё́-бы – ще-б пак, ато́ж пак, (где уж) де́-ж пак, чому́ ні, (шутл.) чому́ не Мару́ся! [Він і ме́ду хо́че. – Ще-б пак не хтів!]. |
| Заму́жняя – замі[у]жня́, одру́жена, відда́на; му́жня жона́. [Дочка́ заміжня́ була́, в зе́млю полягла́ (Грінч.). Замужні́ се́стри (Звиног.), У нас у посві́дченні не пи́шуть заміжня́, а одру́жена, а чоловіка́м жона́тим пи́шуть – одру́жений, а нежона́тим – неодру́жений (Київщ.). Я тоді́ ще не була́ відда́на (Вінницьк. п.). Говорі́ть зо мно́ю, як з му́жньою жоно́ю (Квітка)]. • -няя молодая женщина – молоди́ця. |
| Зе́ркало – дзе́ркало, лю́стро, свіча́до, (полон.) верца́дло. [То йому́ так потрі́бно, як сліпо́му дзе́ркало (Приказка). Все бі́льше до то́го письме́нство наближа́ється, щоб зроби́тись спра́вжнім дзе́ркалом життя́ (Єфр.). Дочка́ Лави́ся чепуру́ха в верца́дло о́чі все п’яла́ (Котл.)]. • Смотреться в -ло – видивля́тися, вигляда́тися, визира́тися у дзе́ркало, в лю́стро. [В золоте́є люсте́рко видивля́лася (Чуб. V)]. • Отражаться в -ле – відбива́тися у лю́стрі; у дзе́ркалі, віддзерка́люватися. • На -ло неча пенять, коли рожа крива – яки́й чорт у во́ду гля́нув, таки́й і з води́ ви́глянув (Приказка). |
| Зна́чить –
1) (означать) зна́чити, визнача́ти, означа́ти. [Що зна́чить сло́во «лаху́дра»? (Крим.). Що воно́ означа́, неха́й письме́нні розберу́ть (Сторож.)]. • Что бы это -чило, что это -чит? – що це (воно́) зна́чить, визнача́є? що воно́ (це) за знак? [Не зна́ю, що це за знак? (Звин.). Що воно́ за знак, що твоя́ дочка́ приїзди́ла в го́сті? (Рудч.)] Это -чит, что… – це зна́чить, визнача́є, що; це знак, що. • Это ничего не -чит – це нічо́го не означа́є, не зна́чить. • Вот что -чит быть неосторожным – ось що зна́чить бу́ти необере́жним. • Что -чит по украински это немецкое слово – що зна́чить украї́нською мо́вою це німе́цьке сло́во; 2) (иметь вес, значение) ва́жити, зна́чити, ма́ти вагу́, си́лу. [Що він на своє́му господа́рстві ва́жить? (Г. Барв.). Поду́майте, що́ Кипр для ту́рків зна́чить. Він бі́льше ва́жить в ту́рчина, ніж Ро́дос (Куліш)]. • Это много -чит – це бага́то ва́жить. • Ничего не -чит – нічо́го не ва́жить. • Эти факты много -чат – ці фа́кти бага́то ва́жать. • Ничего не зна́чит (пустяки) – дарма́, байдуже́. [Мо́же то й не ва́ше, та дарма́, бері́ть уже́ (Сл. Гр.)]. • Это для меня ровно ничего не -чит – це для ме́не (а)нічогі́сінько не ва́жить; 3) Зна́чит (следовательно) – о́тже, зна́читься, зна́чця, (выходит) вихо́дить; см. Сле́довательно, Ита́к. [Зна́читься, ви не ї́дете? (Вінн. п.). Зна́чця, це не гріх (Звин.)]. • Зна́чащий – значу́щий. • -щая часть слова – значу́ща части́на сло́ва. |
| Капита́нский – капіта́нський; капіта́нів (-нова, -нове). [Ста́не па́нією, як бу́де капіта́нська те́ща (Квітка)]. • -кая дочь – капіта́нова дочка́, капіта́нівна. |
| Клю́ква, бот. (растение и ягода) Vaccinium Oxycoccus L. – журави́на, журави́ха, журавли́на, журахви́на, ум. журави́ночка, журави́шечка. [Пої́хав мій ми́лий по журавли́ни (Пісня). Я ма́тчина до́чка – журавино́чка (Пісня)]. |
| Ковё́рщик, -щица – кили́мник, -ниця, килима́р (-ря́), -ма́рка, килимка́р, -ка́рка, (изготовитель, -ница ковров грубой выделки) коца́р (-ря́), -ца́рка [Жі́нка – тка́ля, дочка́ – кили́мниця (Номис)]. |
| Кра́сный –
1) (о цвете) черво́ний, (поэт., устар.) черве́ний, черле́ний. [Черво́на кали́на. Черво́не вино́ (Гол.)]. • Ярко -ный – яскра́во-черво́ний, жи́во-черво́ний, при́кро-черво́ний. [Гу́би жи́во-черво́ні (Свидн.). Ху́стка така́ при́кро-черво́на, аж о́чім боляче́ диви́тися на не́ї (Харківщ.)]. • Тёмно -ный – вишне́вий, буряко́вий. • Кроваво -ный – крива́во-черво́ний, кро[и]ва́вий. • Золотисто -ный – черво́но-золоти́й. • Коричнево -ный – (о цвете глиняной посуды) червінько́вий (Вас.). • Окрашивать, окрасить чем-либо -ным – червони́ти, почервони́ти, зачервони́ти. [Кров червони́ла па́льці і стіка́ла на зе́млю (Коцюб.)]. • Окраситься чем-либо -ным – зачервоні́ти, почервони́тися. [Ру́ки почервони́лися ви́шнями (М. Грінч.)]. • Окрашенный -ным – почерво́нений, зачерво́нений. [Зачерво́нені твоє́ю кро́в’ю (Куліш)]. • -ное знамя – черво́ний пра́пор. • -ный цвет – черво́ний ко́лір (-льору). • -ная площадь – черво́ний майда́н, черво́на пло́ща. • -ная нить (иноск.) – черво́на ни́тка. • -ный петух – черво́ний пі́вень. • Пустить -ного петуха – пусти́ти черво́ного пі́вня, підпали́ти. • -ный (хвойный) лес – бір (р. бо́ру), шпилько́вий ліс. • -ная лоза, см. Краснота́л. • -ное дерево – черво́не де́рево, маго́нь (-го́ню). • -ная строка (в книге, рукописи) – нови́й рядо́к, абза́ц. • Начните с -ной строки – почні́ть з ново́го рядка́. • -ное яичко – кра́шанка, черво́не яє́чко; 2) (о политич. убежден., партиях) черво́ний. • -ная армия, гвардия – черво́на а́рмія, гва́рдія; 3) (красивый, прекрасный) кра́сний, (кратк. форма) кра́сен (-сна, -сне). [Сві́те мій я́сний, сві́те мій кра́сний, як на то́бі тя́жко жи́ти (Пісня). Ой рясна́, красна́ в лу́зі кали́на, а ще красні́ша у Петра́ дочка́ (Колядка). Я́сен та кра́сен світ мені́ став, як його́ покоха́ла (М. Вовч.)]. • -ная девица – кра́сна ді́вчина (ді́вка, па́нна), (в песнях и обрядах) кра́сна діви́ця. [На горо́ді верба́ ря́сна, а в хати́ні ді́вка кра́сна (Пісня). Зоря́-зоряни́ця, кра́сная діви́ця (Пісня)]. • -ный молодец – до́брий молоде́ць. [Гей чого́, хло́пці, до́брі моло́дці, чого́ смутні́-невесе́лі? (Пісня)]. • -ное лето – кра́сне лі́то. • -ное солнышко – ясне́ (кра́сне) со́нечко. • -ная горка – про́води́ (-ві́д и (реже) -дів), провідни́й ти́ждень. [Весі́лля бу́де на провідно́му ти́жні (М. Грінч.)]. • -ный поезд – весі́льний по́їзд. • -ные дни – ясні́ (кра́сні) дні, (переносно ещё) розко́ші (-шів). • Прошли мои -ные дни – мину́ли(ся) мої́ ясні́ дні, мину́ли(ся) мої́ розко́ші. • Чем твоя жизнь -на́? – чим твоє́ життя́ кра́сне (га́рне)? • Не -на́ моя жизнь – сумне́ (невесе́ле) моє́ життя́. • -ное словцо – до́теп (-пу), доте́пне, при́кладне сло́во. • Он так и сыпет -ными словцами – він так і си́пле до́тепами. • Прибавить для -ного словца – доки́нути, щоб дотепні́ш було́, прибреха́ти. • -ный двор – двір (р. дво́ру). • -ная изба – світли́ця. • -ный угол – по́куття (-ття), по́куть (-ті). • Сидеть в -ном углу – сиді́ти на по́кутті; (о женихе с невестой) сиді́ти на поса́ді. • -ное окно – поку́тнє́ вікно́. • -ное крыльцо – пере́дній ґа́нок (-нку). • -ный зверь – хутряни́й (смуха́тий) звір. • -ная рыба – безко́ста, хрящова́ ри́ба, білори́биця. • -ный товар – панськи́й крам, -ські́ мате́рії, мануфакту́рна крамина́. • -ный ряд – крамни́й ряд, торг мате́ріями, мануфакту́рні крамни́ці. • Не -на́ изба углами, -на́ пирогами – хоч нема́, де й сі́сти, аби́ було́ що з’ї́сти (Приказка). • Это -ная цена – це кра́сна ціна́ (найви́ща, найбі́льша ціна́). • Долг платежём -сен – лю́биш позича́ти, люби́ й віддава́ти; яке́ дав, таке́ взяв (Приказки); 4) -ный корень, бот. Anchusa officinalis L. – волови́к, воло́вий язи́к, медуни́ця, медуни́чник, красноко́рінь, рум’я́нка, рум’я́нчик. |
| Кти́тор – ти́тар (-ря). • Дочь -ра – титарі́вна, ти́тарева дочка́. • Помощник -ра – підтита́рій (-рія), підтита́рний (-ного). |
| Лечь – (где, на чём, на что, куда) лягти́ (ля́жу, -жеш; пр. вр. ліг и ляг, ж. р. лягла́), (о мн.) поляга́ти, полягти́, (улечься) покла́стися, положи́тися де, на чо́му (реже на що), куди́; см. Ложи́ться и Лежа́ть. [Розби́вши ві́тер чо́рні хма́ри, ліг біля мо́ря одпочи́ть (Шевч.). Смерть лягла́ вже на уста́х (Грінч.). Поляга́ли на соло́мі (Рудан.). Дочка́ заміжня́ була́ – в зе́млю полягла́ (Грінч.). На землі́ покла́вся (Рудан.). На квадрато́вім чолі́ покла́лись рядка́ми одна́ на дру́гу дрібне́нькі змо́ршки (Коцюб.)]. • Лечь вокруг чего – облягти́ що, лягти́, положи́тися круг чо́го, (о мн.) облягти́ що, поляга́ти круг чо́го. • Лечь под что – лягти́, підлягти́, (о мн.) попідляга́ти під що. • Лечь на спину – лягти́ горіли́ць, (грубо) лягти́ горі́черева́, догори́ че́рева. • Лечь ничком – лягти́ ниць. • Всё -гло́ на твои плечи – усе́ лягло́ на твої́ пле́чі, усе́ зави́сло на твої́й голові́ (ши́ї). • Лечь спать – лягти́ спа́ти, (о мн.) поляга́ти, полягти́ (спа́ти). [Субо́та – не робо́та: поми́й, пома́ж та й спа́ти ляж (Номис)]. • Лечь в постель – лягти́ (покла́стися, положи́тися) в лі́жко (в по́стіль). [Він му́сів положи́тися в по́стіль (Крим.)]. • Лечь в бою, лечь головою, костьми – (по)лягти́ в по́лі, в бою́ (в бо́ї), накла́сти (лягти́) голово́ю, лягти́, полягти́ кістьми́. [Ой, Бог зна́є, чи жив верну́сь, чи поля́жу в по́лі (Пісня). Найду́ або́ до́лю, або́ за Дніпро́м ля́жу голово́ю (Шевч.)]. • Рожь -ла – жи́то ви́лягло, полягло́. • Лечь в дрейф, морск. – лягти́ в дрейф, задрейфува́ти. |
| Люби́мица – улю́блениця, лю́блениця, люби́мка, (баловница) мазу́ха, песту́ха, песті́йка, ласк. люби́мочка, лю́бочка, песту́шка, песті́єчка, коха́ночка. [Гаї́нка була́ його́ влю́блениця (Грінч.). Приві́т молодо́ї лю́блениці (Кониськ.). Я була́ її́ люби́мка (Мартин.). Така́ мазу́ха, все-б ті́льки сиді́ла згорну́вши ру́чки (Рудч. Казки)]. • -мица отца – ба́тькова люби́мочка, ба́тькова дочка́, та́това до́ня. • -мица матери – ма́мина люби́мочка, ма́мина до́ня. |
| Любопы́тный –
1) (интересующийся знать) ціка́вий. [Я́сний мі́сяць, нагля́дач ціка́вий (Л. Укр.). Хто́ се, хто́ се? – спита́єте ціка́ві дівча́та (Шевч.)]. • -ная женщина – ціка́ва жі́нка, Є́вина дочка́. • Он очень -тен – він ду́же (до всьо́го) ціка́вий. • Толпами валит -ный народ – ю́рмами люд біжи́ть (су́не) ціка́вий. • -ные осаждали зал суда – ціка́ві обляга́ли судо́ву за́лю. • Не в меру -ный – на́дто (через лад) ціка́вий. • Бросать -ные взгляды – погляда́ти (позира́ти) ціка́вим о́ком; 2) (интересный) ціка́вий, інтере́сний. [Факт ціка́вий на́віть з естети́чного по́гляду (Єфр.). Він не знахо́див нічо́го ціка́вого (Крим.)]. • Случилось -ное происшествие – тра́пилася (ста́лася, зчини́лася) ціка́ва поді́я. • Он очень -ный человек – з йо́го ду́же ціка́ва люди́на. |
| Малоле́тний – малолі́тній, недолі́тній. [Ще малолі́тній, ті́льки ще сімна́дцять літ (Г. Барв.)]. • Этот закон не применим к -ним – цей зако́н не стосу́ється до малолі́тніх (недолі́тніх). • -няя дочь – малолі́тня дочка́. Срв. Малоле́ток. |
| Малоле́ток – малолі́ток, недо́лі́ток, пі́дліток (-тка), недоро́слий (-лого), малолі́т, (насмешл.) безшта́нько (-ка). [У вдови́ дочка́ росла́ і син малолі́ток (Шевч.). По фа́бриках до маши́н ста́влять не ті́льки таки́х, що по́вних літ не дійшли́, пі́длітків, а й зовсі́м діте́й ще недо́літків (Єфр.). В ме́не ді́ти-малолі́ти, не зду́жають в степ леті́ти (Чуб. V). Діте́й недоро́слих з опікуна́ми їх (Ст. Лит.). Він зро́стом висо́кий, а ще недо́літок – на чотирна́дцятому го́ді ті́льки (Кониськ.)]. • -тки – соб. мале́ча (-чі), ма́леч (-чи), маль (р. ма́ли). [Все мале́ча: найста́ршому ті́льки деся́тий год (Грінч.)]. |
| Мать –
1) ма́ти и (реже) ма́тір (-тери, вин. п. ма́тір, им. мн. ма́тері), ма́тірка (очень употреб. во мн. матірки́), ма́тка, (ласк.: родная) не́ня (-ні), не́нька, (не только мама) ма́ма (мн. мами́, -мі́в, -ма́м). [Проваджа́ла си́на ма́ти (Шевч.). Ма́ти вже вме́рла, а дочка́, як і ма́тір, хо́дить тепе́р по на́ймах (Грінч.). Хай живе́ ось тут з сина́ми, що поги́бли передча́сно, всироти́ли матіро́к (Франко). Яки́й тепе́р світ наста́в, що син ма́тки не пізна́в (Пісня). Не́ня прити́сла до гру́дей дити́ну (Кониськ.). Та накажі́ть мої́й не́ньці, що я умру́ ху́тко (Пісня). Чого́ та скри́пка так голоси́ть, мов сто мамі́в рида́є за сина́ми? (Франко)]. • Родная мать – рі́дна (редко пити́ма) ма́ти (ма́тір и т. п.), не́ня, не́нька. [Ті́льки в сві́ті пра́вди, що рі́дная ма́ти (Пісня). Де-ж таки́ хто чува́в, щоб дити́на так незвича́йно з пити́мою своє́ю ма́тінкою пово́дилась? (М. Вовч.)]. • Не родная мать – не рі́дна ма́ти; срв. Ма́чеха. • Богоданная мать – богода́на ма́ти, сва́ха, (для зятя) те́ща, (для невестки) свекру́ха. • Крёстная, крестовая мать – хрище́на ма́ти, (зап.) нана́шка, (ласк.) нана́ся. • Молочная мать – ма́мка. • Названная, приёмная мать – на́звана ма́ти. • Посажённая мать – весі́льна, вінча́льна, поса́дна, посадже́на, голова́та, сто́льна, про́хана ма́ти. • Быть посажённою матерью – матерюва́ти, бу́ти за весі́льну и т. п. ма́тір, бу́ти за ма́тір у ко́го. • Мать сыра земля – сира́ земля́, земля́-ма́ти. [Розступи́ся, сира́ зе́мле! (Пісня)]. • Кузькина мать, см. Ку́зькина. • Мать родная, родимая! – ма́тінко моя́ (рідне́сенька)! не́нько (моя́)! не́нечко (моя́)! срв. Ма́тушки! (под Ма́тушка 1). • Быть вместо -ри кому – бу́ти за ма́тір кому́. • Не имеющий, лишённый -ри – безма́тірній; 2) см. Ма́тушка 2; 3) (перен.) – а) (благодетельница) ма́ти, ма́тінка, не́нька; б) (родоначальница) ма́ти. [Ки́їв – ма́ти міст ру́ських]; 4) (о монахине) паніма́тка. • Мать игуменья – паніма́тка ігу́меня (гуме́нія), ма́тушка (Сл. Гр.). • Честная мать (почтит. обращение) – ма́тінка-доброді́йка. • Мать честная! (восклиц. удивления) – ма́ти бо́жа! (полон.: зап.) ма́тко бо́ска! срв. Ма́тушки! (под Ма́тушка 1). [Ма́тко бо́ска (ченстохо́вська)! що це ти нароби́ла?! (Брацлавщ.)]. |
| Меньшедо́мка – ме́нша господи́ня (в ха́ті), (ста́рша) дочка́. |
| Меньшу́тка и Меньшу́ха – (дочь) найме́нша (наймоло́дша) дочка́, мізи́нка, мізи́нок (-нка), ум. мізи́ночка; (сестра) наймоло́дша сестра́; (невестка) наймоло́дша неві́стка. |
| Ме́рзостный – мерзо́тний, гидо́тний, гидю́чий, ги́досний. [В тому́ мерзо́тному тво́рі дочка́ богомі́льних батькі́в скрізь безсоро́мно хо́дить з одкри́тим лице́м (Коцюб.)]. |
| Навё́рстывать, наверста́ть –
1) надолу́жувати и надолужа́ти, надолу́жити, наверта́ти, наверну́ти, наганя́ти, нагна́ти, натяга́ти, натягти́, (диал.) намага́ти, намогти́, (о мног.) понадолу́жувати, понаверта́ти, понаганя́ти, понатяга́ти, понамага́ти що. [На́ймитку! чого́ ти ра́но встав? Та я своє́, па́ночку, то одяга́ннячком, то обува́ннячком надолу́жу (Приказка). Стара́ хо́че у хазя́йстві наверну́ти, що дочка́ ви́тратила (М. Вовч.). Він хоч і прогуля́, так він і наве́рну (Миргор.). Та він своє́ нажене́, хоч і ду́же на їх тра́титься (Сл. Ум.). Да лу́чче ї́дьте, ви вже так своє́ натя́гнете (Грінч. III). Я намага́ю курі́нням (Борз.)]. • -та́ть потерянное время – надолу́жити (наверну́ти) втра́чений (зга́яний) час. [(Громадя́нство) вхопи́лось за ра́дощі спра́вжнього життя́, надолу́жуючи втра́чений час (Стебн.)]. • Потеряешь, не -та́ешь – згу́биш, не наве́рнеш; що прога́яно, те не наве́рнеться; 2) типогр. – наве́рстувати, наверста́ти, (о мног.) понаве́рстувати що. Навё́рстанный – 1) надолу́жений, наве́рнутий и наве́рнений, на́гнаний, натя́гнений, намо́жений, понадолу́жуваний, понаве́ртаний; 2) наве́рстаний, понаве́рстуваний. |
| Надува́ть, наду́ть –
1) надима́ти и (редко) надува́ти, наду́ти, (о мног.) понадима́ти, (редко) понадува́ти; (вздувать, пучить) обдима́ти, обду́ти, надима́ти, ду́ти, наду́ти, (от жидкости, влаги, сов.) набубни́ти, (о мног.) пообдима́ти, понадима́ти кого́, що. [Аероста́т надима́ють (редко надува́ють) га́зом (Київ). Вели́кий Зевс, надми́ його́ вітри́ло вла́сним ду́хом! (Куліш). Живі́т йому́ обду́ло (Червоногр.). Бага́тство дме, а неща́стя гне (Номис). Так нахлеста́вся (сиро́ватки), що аж набубни́ло його́ (Рудч.)]. • -ду́ть бока кому – полата́ти бо́ки (спи́ну) кому́, відлупцюва́ти (відлата́ти) кого́. • -ва́ть, -ду́ть губы – надима́ти, наду́ти гу́би, копи́лити, закопи́лювати, закопи́лити гу́бу и гу́би, скопи́лити гу́бу, набундю́чити гу́бу, (насм.) відква́шувати, відква́сити гу́би, (о мног.) понадима́ти, позакопи́лювати, повідква́шувати гу́би. [Гні́валася, надима́ла гу́бки, випина́ючи їх напере́д (Грінч.). Не копи́льте, ді́тки, гу́бок! Ї́жте, воно́ смачне́! (Сим.). «Не зна́ю»,— сказа́ла дочка́, закопи́ливши спі́дню гу́бу (Н.-Лев.)] Федул, что губы -ду́л? – шкода́ на Дани́ла: зроби́в з гу́би копи́ла; Іва́сю, чого́ ти гу́би розква́сив? (Гуманщ.); чи тебе́ наби́ли, що ти гу́би закопи́лив? (Гуманщ.). • -ва́ть уши кому – надима́ти (нату́ркувати) (по́вні) ву́ха кому́. • -ва́ть шнур, верёвку (у плотн., каменщ.) – натяга́ти и натя́гувати, напина́ти (ту́го, цу́пко), нацурко́вувати шнур(а́) (шну́рку), моту́зку (шво́рку). • Мне -ду́ло спину – мені́ прові́яло (проду́ло) спи́ну, мені́ наду́ло в спи́ну; 2) (навевать) надува́ти, наду́ти, навіва́ти и наві́ювати, наві́яти, наміта́ти, наме́сти́, нано́сити, нане́сти́, (редко: о сильном ветре, сов.) нашуга́ти, (во мног. местах) понадува́ти, понавіва́ти и понаві́ювати, понаміта́ти, понано́сити чого́. [Ві́тром аж у сі́ни сні́гу наві́яло (намело́, нанесло́) (Київщ.). Нашуга́є нам оце́й ві́тер дощу́ (Кролевеч.)]; 3) (обманывать) підду́рювати, піддури́ти, обду́рювати, обдури́ти, дури́ти, одури́ти, підма́нювати, підмани́ти, обшахро́вувати, обшахрува́ти, (зап.) ошу́кувати, ошука́ти, (диал.) огу́лити, (описат.) підголи́ти кого́, шту́кою підійти́ (зайти́) кого́, лудо́ю луди́ти, (о мног.) попід[пооб]ду́рювати, попідма́нювати, поошу́кувати, пообшахро́вувати кого́; срв. Обма́нывать. [Він оди́н нас усі́х попідду́рював (Харківщ.). Обду́рювати яко́сь ні́яково (Н.-Лев.). Я не ма́ю причи́ни підма́нювати вас (Крим.). Кого́ вони́ не обшахрува́ли! (Звин.). Аж пан собі́ заду́мує хло́па ошука́ти (Рудан.). Моска́ль козака́ як-раз огу́лить, а москаля́ і чорт не оду́рить (Номис)]. Наду́тый – 1) наду́тий, понади́маний; обду́тий, пообди́маний; закопи́лений, позакопи́люваний; натя́гнутий и натя́гнений, на́пну́тий (ту́го, цу́пко), нацурко́ваний; 2) наду́тий, наві́яний, наме́тений, нане́сений, понаду́ваний, понаві́юваний, понамі́таний, понано́шений; 3) прлг., см. отдельно. |
| Нала́живаться, нала́диться –
1) (стр. з.) ла́годитися, нала́годжуватися, бу́ти ла́годженим, нала́годжуваним, нала́годженим, понала́годжуваним и т. п.; 2) (возвр. з.) нала́годжуватися, ла́годитися, нала́годитися, наладно́вуватися, ладна́тися, наладн(ув)а́тися, ла́дитися, нала́дитися, іти́, піти́ в(на) лад, (пров.) напосу́джуватися, напосу́дитися, (устраиваться) в[на]лашто́вуватися, в[на]лаштува́тися, (о мног.) понала́годжуватися, поналадно́вуватися; (готовиться, собираться) ла́годитися, нала́годжуватися, нала́годитися, зла́годжуватися, зла́годитися, лаштува́тися, налашто́вуватися, налаштува́тися, збира́тися, зібра́тися, (о мног.) понала́годжуватися, поналашто́вуватися; (поправляться) поправля́тися, попра́витися, (выздоравливать) оду́жувати, оду́жати, виду́жувати, ви́дужати. [Стара́ капіталісти́чна організа́ція розліза́лася; нова́, соціялісти́чна, ще не нала́годжувалась (Азб. Ком.). Ладна́ється спра́ва (Грінч.). Спра́ва йде на лад (Звин.). Вже о́сінь, уже́ весі́лля всю́ди ла́дяться (М. Вовч.). Дочка́ оце́ вме́рла, та й син щось напосу́дився,— ла́годиться вмира́ти (Канівщ.). Господа́рство почина́є влашто́вуватись (Азб. Ком.). Зовсі́м налаштува́лися в доро́гу (Київщ.)]; 3) (вдоволь, сов.) нала́годитися, наладна́тися, (о мног.) понала́годжуватися и т. п.; срв. Ла́дить, -ся. |
| I. Находи́ться, наха́живаться, найти́сь –
1) (стр. з.) знахо́дитися (в песнях и знаходжа́тися), бу́ти знахо́дженим, зна́йденим, познахо́дженим и т. п.; срв. I. Находи́ть. [Кістки́ ті́ї знахо́джено ду́же гли́боко під земле́ю (Л. Укр.)]. • Встарину тут -вались клады – за стари́х часі́в тут знахо́джено скарби́. • Широта места -дится по высоте солнца – широту́ мі́сця (місце́вости) визнача́ють (реже: відшу́кують) за висото́ю со́нця. • Всё -дено в наилучшем порядке – все зна́йдено в найкра́щому поря́дку. • Виновный не -ден – винува́того (ви́нного) не зна́йдено (не ви́крито, не знайшли́, не ви́крили). • При обыске -дены компрометирующие документы – під час тру́су зна́йдено (ви́трушено, ви́крито) компроміто́вні докуме́нти. • Не -ден способ полного обесцвечивания тканей – не зна́йдено спо́собу (спо́сіб) цілкови́того знеба́рвлювання ткани́н (обычнее: зо́всі́м или цілко́м знеба́рвлювати ткани́ни); 2) (возвр. з.) знахо́дитися (в песнях и знаходжа́тися), знайти́ся, нахо́дитися (в песнях и находжа́тися), знайти́ся, (о мног.) по(з)нахо́дитися; специальнее: (-ди́ться вновь) віднахо́дитися, віднайти́ся; (отыскиваться) відшу́куватися, відшука́тися, (о мног.) повідшу́куватися; (выискиваться, сыскиваться, как исключение) вийма́тися, ви́(й)нятися, обира́тися, обібра́тися и обра́тися, (с трудом, диал.) ви́рискатися; (встречаться, попадаться, случаться) трапля́тися, тра́питися, нагоджа́тися, нагоди́тися, вибира́тися, ви́братися; (быть) бу́ти, (существовать) існува́ти. [Поби́ть, то й аби́-хто зна́йдеться (Номис). Як ноже́м проби́то, то зна́йдуться лі́ки (Чуб. V). Вслуго́вують їм слу́ги, – от пани́ в нас такі́ знахо́дяться! (М. Вовч.). Мо́же на́йдеться діво́че се́рце, ка́рі о́чі (Шевч.). Познахо́дилися такі́ жінки́, що ба́чили, як він цілува́в її́ (Грінч.). Усе́ познахо́дилося, що в їх покра́дено (Чернігівщ.). «Чи понахо́дились-же ко́ні?» – «Понахо́дились» (Київщ.). На ці́лий світ ви́нявся оди́н таки́й дід (Кониськ.). Ви́нявся там таки́й чолові́к, що за вбо́гих люде́й обстава́в (Грінч.). Тре́ба ті́льки, щоб ви́йнявся енергі́йний ініція́тор (Грінч.). Такі́ пішли́ дощі́, що й дня не ви́нялося пого́жого (Грінч.). Обібра́вся таки́й-то хазя́їн (Драг.). Неха́й між ва́ми обере́ться хто смі́ливий та пі́де вночі́ на грі́шну моги́лу (Г. Барв.). Десь ви́рискався ми́ршавий чолові́чок (Мирний). Моя́ дочка́ удови́ця, їй лю́ди трапля́ються; не сього́дні-за́втра хтось посва́тає (Коцюб.). (Хоті́ли) затри́мати (ні́мку), по́ки наго́диться францу́зка (Л. Укр.). Якщо́ не наго́диться нічо́го (слу́жби), він бу́де зму́шений узя́ти з її́ гро́шей (Кінець Неволі). Як ті́льки було́ ви́береться у йо́го слобо́дна годи́на (Сим.)]. • Виновный -шё́лся – винува́тий (ви́нний) знайшо́вся, -ого зна́йдено (ви́крито). • Не -дё́тся ли у вас листа бумаги? – чи нема́(є) (не бу́де, не зна́йдеться) у вас (чи не ма́єте ви) а́ркуша папе́ру? • В мире такого другого не -дё́тся – у (на) (всьо́му) сві́ті тако́го дру́гого не зна́йдеться, світ його́ (тако́го, тако́го дру́гого) не пока́же. [Удава́в із се́бе тако́го лю́того звіря́ку, що його́ і світ не пока́же (Яворн.)]. Вот -шё́лся приятель! – от знайшо́вся при́ятель! Вишь, какой -шё́лся! – ач яки́й ви́(й)нявся (ви́рискався, обібра́вся, ви́брався)! [Чи ти бач, яки́й багати́р ви́нявся! (Грінч.)]; 3) -ди́ться (не теряться) – добира́ти, добра́ти ро́зуму, дава́ти (знахо́дити), да́ти (знайти́) собі́ ра́ду, (догадываться) дога́дуватися, догада́тися, (выпутываться) викру́чуватися, ви́крутитися, (не растеряться) не втра́тити (не втеря́ти) ро́зуму, не збенте́житися, не сторопі́ти, не стеря́тися. [Не стеря́всь: добра́в ро́зуму (Полтавщ.). Він дасть собі́ ра́ду: бува́в у бува́льцях (Харківщ.). Догада́всь, що роби́ти (Київщ.). Не стеря́вся і так все розпоясни́в, що по його́ ста́лося (Сл. Ум.)]. • Его не озадачишь, всегда -дё́тся – його́ не зі́б’єш з пантели́ку (не спантели́чиш), за́вжди дасть собі́ ра́ду (ви́крутиться или зна́тиме, що роби́ти). • Он везде -дё́тся – він скрізь (в усьо́му) дасть собі́ ра́ду (зна́тиме, що роби́ти), він з усьо́го ви́крутиться. • Он ловко -шё́лся, ответил хорошо – він спри́тно ви́крутився, відказа́в до́бре; він не збенте́жився (не сторопі́в, не стеря́всь) і до́бре (доте́пно, ме́тко) відказа́в. • Он -шё́лся и отвечал ему сейчас же – він дав собі́ ра́ду (не збенте́жився, не сторопі́в, не стеря́вся) і відказа́в йому́ нега́йно. • Он -шё́лся и умел выпутаться из затруднения – він дав собі́ ра́ду (не збенте́жився, не сторопі́в) і зумі́в ви́плутатися (ви́борсатися) із скрутно́го стано́вища. • Не -шё́лся, что сказать – не знайшо́в (не добра́в ро́зуму, не догада́вся), що́ сказа́ти; збенте́жився (сторопі́в, стеря́всь) і не зміг нічо́го сказа́ти; він не здобу́вся на сло́во (Крим.); 4) -ди́ться (только несов.) – а) (быть, пребывать) бу́ти (сов. пробу́ти, многокр. бува́ти), перебува́ти (сов. перебу́ти), пробува́ти (сов. пробу́ти), (в просторечии редко, в научном языке обычно) знахо́дитися, (иметь жилище, обитать) домува́ти, (жить) жи́ти, (зап.) ме́шкати, (обретаться) оберта́тися, (редко) поверта́тися, пово́дитися, ма́тися, (зап.) ме́шкати, промешка́ти, (постоянно быть, не покидать) держа́тися, (помещаться, содержаться) місти́тися; (на складе: об имуществе, товарах) бу́ти, перебува́ти, лежа́ти; (стоять) стоя́ти, (лежать) лежа́ти, (сидеть) сиді́ти, (висеть) висі́ти и т. п.; срв. Быть. [Яки́йсь час він лежа́в долі́лиць, диву́ючись, де він (где он -дится) і що з ним ско́їлось (Країна Сліпих). Ко́нон за́вжди був при госпо́ді, Грицько́ при скла́ді (Сл. Ум.). Де тепе́р (перебува́є, пробува́є) ваш брат? (Київ). Де він тепе́р мо́же перебува́ти? (Крим.). За капіталі́зму все перебува́є в рука́х буржуазі́ї (Азб. Комун.). Робітники́ й капіталі́сти перебува́ють зовсі́м не в одна́кових умо́вах (Азб. Комун.). Як тя́жко на безві́дді ри́бі пробува́ти, так тя́жко на чужині́ безрі́дному пробува́ти (Метл.). Дунка́нів син пробува́є в свято́го Едуа́рда (Куліш). Для то́го прожива́в Кві́тка в манастире́ві, щоб бли́жче знахо́дитись коло до́ма бо́жого (Куліш). З а́ктових кни́гах знахо́диться таки́й ціка́вий докуме́нт (Україна). Матро́на ри́мська у тюрмі́ дому́є! (Л. Укр.). Стах бере́ за ро́зум і чесно́ту мого́ па́на, коли́ такі́ тара́нтули отру́тні дому́ють вку́пі з ним (Л. Укр.). Він там у Пі́сках ме́шкає (Мирний). Не раз у ха́ті оберта́вся тоді́ його́ лаке́й (Крим.). Мирові́ перегово́ри оберта́ються по́ки-що в ста́дії підгото́вчій (Н. Рада). Вона́ сама́, одни́м одна́ душе́ю, бу́де поверта́тися у тако́му вели́кому го́роді (Квітка). Зна́є, де він пово́диться (Квітка). А тре́тя (части́на ві́йська) де ся ма́є? (Ант.-Драг.). Пору́баний, на ра́ни смерте́льнії знемага́є, а коло йо́го джу́ра Яре́ма промешка́є (Ант.-Драг.). Зимо́ю ри́ба де́ржиться на дні (Сл. Гр.). Напро́сто Лаго́вського місти́вся за столо́м ко́нсул (Крим.). Пра́во на кінці́ меча́ мі́ститься (Вороний). В цих збі́рниках місти́лись короте́нькі оповіда́ння (Рада). Цу́кор лежи́ть у комо́рі (Київ). З одного́ бо́ку рядка́ стоя́ла да́та (Остр. Скарбів). Він угля́дів, що лежи́ть біля до́лішньої межі́ снігі́в (Країна Сліпих)]. • -ться в бегах, см. Бег 2. • -ться в бедности – жи́ти (перебува́ти) в (при) зли́днях (убо́го, при вбо́зстві), (образно) (голо́дні) зли́дні годува́ти. • -ться в беспамятстве – бу́ти неприто́мним. • -ться в ведении, подчинении чьём – бу́ти (перебува́ти) у ві́данні чиє́му, у во́лі чиї́й (під ору́дою чиє́ю), підляга́ти кому́, чому́. [Акаде́мія Нау́к перебува́є в безпосере́дньому ві́данню верхо́вної вла́ди (Стат. Ак. Н.)]. • -ться вне себя от чего – (аж) нетя́митися (сов. нестя́митися) з чо́го. • -ться дома – бу́ти вдо́ма, (домовничать) домува́ти. [На́ша па́ні дому́є, вече́ряти готу́є (Чуб. III)]. • -ться в заблуждении – помиля́тися, ма́ти помилко́ву ду́мку, бу́ти оми́леним. [Чи спра́вді я ви́рвалася на во́лю, чи мо́же я ті́льки оми́лена? (Кониськ.)]. • -ться в (полной) зависимости от кого, чего – бу́ти (перебува́ти) в цілкови́тій зале́жності, (цілко́м) зале́жати від ко́го, від чо́го. • -ться в добром здоровьи – бу́ти живи́м-здоро́вим (фам. в до́брому здоро́в’ячку), ма́тися до́бре, почува́ти себе́ до́бре. • -ться в опасности – бу́ти (перебува́ти) в небезпе́ці (під небезпе́кою). • Он -дится в опасности – він у небезпе́ці, йому́ загро́жує небезпе́ка. • -ться в затруднении (в затруднительном положении) – бу́ти в скрутно́му стано́вищі, бу́ти заклопо́таному (в кло́поті), (редко) стоя́ти зле, (безл.) кому́сь кло́піт, (шутл.) непере́ливки (дово́дитися) кому́. [В йо́го приро́дне ща́стя, що тебе́ побо́ре, хоч я́к-би зле стоя́в він (Куліш). Тепе́р я в кло́поті (мені́ кло́піт): що-ж да́лі ді́яти (Звин.). Заморга́в очи́ма, як за́вжди, коли́ дово́дилося непере́ливки (Корол.)]. • -ться на пользовании в лечебном заведении – перебува́ти на лікува́нні – (лікува́тися; зап. курува́тися) в ліка́рні. • -ться в равновесии с чем – ма́ти рівнова́гу (рівнова́житися) з чим. • -ться в верных руках – бу́ти (перебува́ти) в пе́вних (ві́рних, наді́йних) рука́х. • -ться в связи с чем – бу́ти зв’я́заним (пов’я́заним) з чим, бу́ти (перебува́ти, стоя́ти) в зв’язку́ з чим. [З оци́м семі́тським ко́ренем чи не перебува́є ча́сом в етимологі́чному зв’язку́ слов’я́нське «хма́ра»? (Крим.)]. • -ться на службе – бу́ти (перебува́ти, пробува́ти) на слу́жбі; (служить) служи́ти. • -ться в соответствии с чем – відповіда́ти чому́. [Приско́рений темп пое́зій Оле́ся відповіда́є поді́ям гаря́чого ча́су (Рада)]. • -ться на сохранении – бу́ти на схо́ві (на схо́ванці), перехо́вуватися. • -ться в тревоге – бу́ти (перебува́ти) в триво́зі. • -ться при этом, при том – бу́ти при цьо́му, при то́му. • Рука его -лась на столе – рука́ його́ лежа́ла на столі́. • Его имя не -дится в списке – його́ ім’я́ нема́(є) в спи́скові, його́ ім’я́ не стої́ть у спи́скові. • Он -дится за границей – він (перебува́є, пробува́є, живе́) за кордо́ном. • Если -ду́тся желающие – якщо́ зна́йдуться (бу́дуть, тра́пляться) охо́чі. • -дятся люди, осмеливающиеся мечтать – є (існу́ють, трапля́ються, знахо́дяться) лю́ди, що з[на]ва́жуються мрі́яти; б) (о местоположении) бу́ти, місти́тися, (только о географ.) знахо́дитися, (лежать) лежа́ти, розлягти́ся (в прош. вр. глагола), (стоять) стоя́ти; (простираться) простяга́тися (сов. простягти́ся), стели́тися, простеля́тися (сов. простели́тися) (-лю́ся, -лишся), простила́тися (сов. просла́тися (-стелю́ся, -сте́лешся)); срв. Лежа́ть 4. [Навпро́ти його́ каю́ти була́ комо́ра (Кінець Неволі). В попере́чній стіні́ буди́нку були́ две́рі (Олм. Примха). Навпро́ти буди́нку місти́лася (стоя́ла) ста́йня (Київщ.). Наспо́ді горта́ни мі́ститься персне́вий хрящ (М. Калин.). Кварти́ра місти́лася в найни́жчому по́версі (Крим.). Ця устано́ва (мі́ститься) в Ки́їві (Київ). Осно́ва лежи́ть під самим Ха́рковом (Куліш). Склепі́ння лежа́ло гли́боко під пове́рхнею землі́ (Едґ. По). Пода́вся до їда́льні, що лежа́ла в кідьканадцятьо́х кро́ках (В. Гжицьк.). Де на́ше село́? – а ї́дьте про́сто шляхо́м, дої́дете до ста́ву – то на́ше село́ розлягло́ся понад ста́вом (Звин.). Одна́ з подо́вжніх стін буди́нку стоя́ла про́сто ворі́т огоро́жі (Олм. Примха). Перед ґа́нком стели́вся моріжо́к (Київщ.)]. • Остров Мадагаскар -дится вблизи восточного берега Африки – о́стрів Мадаґаска́р (знахо́диться или лежи́ть) бли́зько схі́днього бе́рега А́фрики. • Город -дится на берегу реки – мі́сто лежи́ть (розлягло́ся, розгорну́лося) над ріко́ю. • Между Африкой и Южной Америкой -дится Атлантический океан – (по)між А́фрикою й Аме́рикою простяга́ється (простя́гся) Атланті́йський океа́н. • Находя́сь – бу́вши (многокр. бува́ючи), перебува́ючи, пробува́ючи и т. п. [Пробува́ючи на слу́жбі (Н.-Лев.)]. • Находя́щийся, Находи́вшийся – що є (перебува́є, пробува́є и т. п.), що був (перебува́в, пробува́в и т. п.), (-щийся ещё) су́щий. [До всіх землякі́в, на Украї́ні су́щих (Шевч.)]. • -щийся близко – близьки́й, по́близький. • -щийся вверху, внизу – горі́шній, до́лішній. • -щийся далее – да́льший. [Сі́ра мря́ка, що залягла́ да́льшу, безлі́сну доли́ну (Франко)]. • -щийся на таком-то расстоянии от чего – дале́кий на сті́льки то від чо́го. [Одно́ моє́ по́ле дале́ке від дру́гого на го́нів дво́є (Звин.)]. • -щийся вне себя от чего – нестя́мний з чо́го. • -щийся на учёте – обліко́вий; см. ещё Состоя́щий (под Состоя́ть). |
| Не́жный –
1) (негрубый) ні́жний, деліка́тний; тенді́тний; (мягкий) м’яки́й; (ласковый, кроткий) ла́гі́дний. [Ні́жна Навзіка́я, струнка́ дочка́ феа́кського царя́ (М. Рильськ.). Розби́ті ні́жні вороги́ (П. Тичина). Ні́жний звук (Франко). Ні́жний ше́лест молоди́х розмо́в (М. Рильськ.). Бу́дем іти́ ми з тобо́ю в ні́жному вітрі́ до ра́ння (Сосюра). Хо́лод торка́ється деліка́тного ді́тського ті́ла (Коцюб.). Деліка́тні ри́си жі́нчиного обли́ччя (Грінч.). Кущ чере́мхи з медо́вим за́пахом бі́лих деліка́тних ки́тиць (Коцюб.). Показа́в мені́ трьох діте́й, чисте́ньких, тенді́тних (Грінч.). Бі́лі тенді́тні ру́ки (Мирний). О́сінь тенді́тна (Сосюра). Зо́рі лагі́дні, як о́чі діво́чі (Л. Укр.)]. • -ный взгляд – ні́жний (прихи́льний, ла́гі́дний) по́гляд. • -ный вкус – ні́жний (деліка́тний, тонки́й) смак. • -ный голос – ні́жний (деліка́тний) го́лос. • -ная работа – деліка́тна (тонка́) пра́ця (робо́та). • -ные речи – ні́жні слова́, ні́жні розмо́ви, ні́жна мо́ва. • -ные слова – ні́жні (ми́лі) слова́. • -ная улыбка – ні́жна (ла́гі́дна) у́смі́шка (по́смі́шка). • -ные чувства – ні́жні почуття́. • Лебяжий пух -нее всякой шерсти – лебеди́ний пух ніжні́шій (делікатні́ший, м’я́кший) за вся́ку шерсть; 2) (слабый, хрупкий, требующий бережного обращения) ні́жний, тенді́тний, деліка́тний, (диал.) (в)у́тлий. [Приби́та гра́дом ні́жна кві́тка (Л. Укр.). Ні́жне корі́ння вода́ з його́ рі́дного лі́жка ви́рвала (Грінч.). Нерухо́мо стоя́ли стрункі́ бере́зи, мов тенді́тні панночки́ в бі́лих су́коньках (Черкас.). Ля́мпа – річ тенді́тна: торкне́ш во́зом – наро́биш шкла (Васильч.). Тенді́тна лі́рика (О. Пчілка). Чи ти ба, яки́й деліка́тний, – йому́ й сло́ва не мо́жна сказа́ти! (Брацл.). Гре́чка ву́тла – бої́ться моро́зу (Лебединщ.). Ду́же ву́тла жі́нка: аж кричи́ть-розрива́ється за ро́дивом (Бердянщ.)]. • -ный возраст, -ные лета – ні́жний (деліка́тний) вік, ні́жні літа́. • -ный пол – ні́жний (тенді́тний) рід, жіно́цтво. • -ное растение – тенді́тна росли́на, ні́жна росли́на. • -ное телосложение – тенді́тна будо́ва ті́ла, тенді́тна стату́ра; 3) (чувствительный, чуткий) ні́жний, чу́лий. [Ні́жна душа́ (Крим.). З ні́жним се́рцем, само́тнім і чу́лим, до села́ я приї́ду (Сосюра). Ні́жна лі́рика (Влизько). Матери́нські о́чі чу́лі (Франко). Луна́ла журли́вая, чу́ла музи́ка (Л. Укр.). З пото́ку гу́ків чу́лих серена́да вирина́ла (Л. Укр.)]. • -ный слух – чу́лий (ні́жний) слух; 4) (любящий) ні́жний. • -ная мать – ні́жна ма́ти. |
| Нездоро́вье – нездоро́в’я, нездоро́вість (-вости), безздоро́в’я (-в’я), брак здоро́в’я, неду́жість (-жости); (болезнь) сла́бість, х(в)оро́ба, х(в)о́рість (-ости), неду́га (-ги, ж. р.), не́дуг (-гу, м. р.), не́міч (-мочи). [Моя́ дочка́ ніко́ли тебе́ обіжа́ти не бу́де: се вона́ так щось із нездоро́в’я (М. Вовч.)]. |
| Нему́жний – незамі́[у́]жні́й. [Незамі́жня дочка́ (Київщ.)]. • -няя (женщина) – незамі[у]жня́ (-ньо́ї), (специальнее) удова́, розві́[о́]дка, ді́вчина. |
| Необращё́нный – незве́рнений и незве́рнутий, непове́рнений и непове́рнутий, (в веру) ненаве́рнений. [Ба́ба така́ як і вона́ ві́дьма, а дочка́ ще ненаве́рнена (Манж.)]. |
| Нескла́дный –
1) незгра́бний, нескла́дний, (неповоротливый, угловатый) неповоротни́й, неповоротки́й, (диал.) клинцюва́тий, (несоразмерно высокий и худой, диал.) гандраба́(с)тий; срв. Неуклю́жий. [Важка́ ґа́ва переліта́ла двір, маха́ючи свої́ми незгра́бними кри́лами (Грінч.). (Со́нце) незгра́бні яри́ проміж скель запина́ло синя́стим серпа́нком (Дніпр. Ч.). Нескла́дна по́стать (Звин.). Той чолові́к – яки́йсь клинцюва́тий, нена́че із кли́нців сту́лений (Павлогр.). Дочка́ у йо́го була́ нега́рна – гандраба́ста яка́сь, до́вга та худа́ (Звин.)]; 2) нескла́дний, недола́дни[і]й, незгра́бний; срв. Несвя́зный. [Нескла́дні (незгра́бні) ві́рші (Київ). Нескла́дні зву́ки соба́чого ро́зпачу з дале́ких ву́лиць (Микит.). Недола́дні старі́ ві́рші (Куліш). За́мість гі́мну тане́ць недола́дний зачу́в (Самійл.). Недола́дня мо́ва (Корол.)]. |
| Несчастли́вец, -вица – нещасли́вий (-вого), -ва (-вої), нещасли́вець (-вця), -виця, неща́сник, -ниця (ум. неща́сничка), безща́сник, -ниця, (неудачник, -ница) бездо́лець (-льця), бездо́льник, -ниця (ум. бездо́льничка), безтала́нник, -ниця (ум. безтала́нни[о]чка); срв. Несча́стный (как сщ.). [Ти – неща́сник вели́кий (Кониськ.). Не скажу́, що я неща́сниця, – довело́ся і ща́стя зазна́ти (Самійл.). Ой десь на́ша безща́сниця на чужі́й стороні́ (Чуб. V). Сльо́зи найбі́льшого бездо́льця (Леонт.). Він марні́в, марні́в, бездо́льник (Крим.). Моя́ дочка́ безтала́нничка і бездо́льничка (Чуб. V)]. |
| Ничего́ –
1) мест., см. Ничто́; 2) нрч. – а) (сносно) нічо́го, (не плохо) не пога́но, не зле. [Якби́ сама́ (ги́нула), ще-б нічо́го, а то й стара́ ма́ти… му́сить погиба́ти (Шевч.)]. «Каковы дела?» – «-го» – «Як спра́ви?» – «Нічо́го (собі́).» Он ведёт себя -го́ – він нічо́го собі́ (не пога́но, не зле) пово́диться. • Это вино -го́ – це вино́ нічо́го собі́ (нічоге́ньке, нічоге́ньке собі́). • -го́ себе – нічо́го собі́, нічоге́нько, нівро́ку, (прлг.) нічоге́нький (собі́). [Озимина́ нічоге́нько пока́зує (Коцюб.). Ач яке́ (немовля́), – нівро́ку! (Шевч.). Дочка́ у йо́го нічоге́нька собі́ ді́вчина була́ (Гуманщ.)]; б) (пустяки) дарма́, пусте́, дурни́ця. [«Це дале́ко?» – «Дарма́!» (Грінч.). Дарма́, ді́тки, потерпі́ть ще (Загірня). Ну, це – дарма́, це про́йде (Гр. Григор.)]; в) дарма́, ба́йдуже; см. Нипочё́м 2. |
| Нрав –
1) (характер) вда́ча, (натура) нату́ра, (норов) но́ров (-ва) и (мн.) но́рови́ (-ві́в); (у животных) нату́ра; срв. Но́ров 2. [Ти-ж зна́єш мою́ вда́чу; нія́к не вси́дю, щоб не поговори́ти з ким (Васильч.). Хоч і царе́м зро́биться, одна́ково своє́ї вда́чі не позбу́деться (Крим.). Пангло́с був ора́кулом до́му, і мали́й Канді́д слу́хав його́ ле́кції з по́вним дові́р’ям, власти́вим ві́кові і вда́чі (Кандід). То вже в ме́не така́ нату́ра, щоб з усьо́го кепкува́ти (Брацл.). З лю́тим та скаже́ним но́ровом (люди́на) (Яворн.). Та й но́рови-ж у те́бе! (Н.-Лев.). А в йо́го но́рови такі́ става́ли, що от було́ приче́питься до ра́тника яко́гось, та й ві́зьме вб’є (Крим.)]. • Буйный, весёлый, вспыльчивый, кроткий, крутой, тихий нрав – буйна́, весе́ла, гаря́ча (палахка́, запальна́, запа́льчаста), ла́гідна (суми́рна), крута́ (суво́ра), ти́ха (ми́рна, спокі́йна) вда́ча. • -вом какой, -ва какого – на вда́чу яки́й, (реже) вда́чі яко́ї. [Ва́ська була́ на вда́чу заля́кана та зашто́вхана (М. Левиц.)]. • Крутого -ва – крути́й (-та, -те, -ті) или суво́рий (-ра, -ре, -рі) на вда́чу, круто́ї (суво́рої) вда́чі. • -вом хорош, да норовом негож – на вда́чу добря́чий, та но́ров леда́чий. • Нрав на нрав не приходится – вда́ча на вда́чу (но́ров на но́ров) не при́йдеться. • Моему -ву не препятствуй – нату́ру мою́ не спиня́й; мої́й нату́рі доро́гу не заступа́й; (иногда) гуля́й душа́ без кунтуша́! • У оленя нрав кроткий – оле́нь ма́є нату́ру ла́гі́дну; 2) по -ву кому – до вподо́би (до сподо́би, по сердцу: до се́рця, до лю́бости, до любо́ви, до ми́сли, під ми́слі, по душе: до душі́, по вкусу: до смаку́) кому́, до вподо́би (до сподо́би) чиє́ї; срв. Вкус 4. [«Ох, дити́но моя́! чи то-ж до па́ри?» – кажу́. – «До па́ри, до лю́бої вподо́би!» (М. Вовч.). Дружи́ни шука́ють, дружи́ни тако́ї, до сподо́би мо́ї (Чуб. V). Не до ми́сли жону́ взяв (Гнід.)]. • Быть по -ву кому – бу́ти до вподо́би (до сподо́би) кому́ (чиє́ї) и т. п., бу́ти вподі́бним (споді́бним, в уподо́бі) кому́, (нравиться) подо́батися кому́. [З тим життя́ своє́ діли́, хто се́рденьку до вподо́би (Чупр.). Що́-йно ті́льки пока́же, все то цари́ці до сподо́би (Рудан.). Мені́ й само́му, не все одна́ково до лю́бости з то́го, що попе́реду писа́лося (Грінч.). Ті́льки-ж мені́ до любо́ви, що чо́рнії бро́ви (Метл.). Скажі́ть-же ви про йо́го, що він до ми́сли вам (Самійл.). Вибира́й, молода́ дівчи́но, котри́й під ми́слі (Метл.). Тобі, невісточко, така́ балакани́на, види́мо, до смаку́ (Самійл.). Бага́то мене́ сва́тало, та ніхто́ мені́ не був у такі́й уподо́бі, як оди́н па́рубок. (Г. Барв.)]. • Быть более по -ву кому – бу́ти вподібні́шим (сподібні́шим) кому́, (реже) бу́ти бі́льш(е) до в[с]подо́би (до лю́бости) кому́ (чиє́ї) и т. п., (более нравиться) бі́льш(е) подо́батися кому́. [Прийма́ючи життя́, вирізня́в, він те, що йому́ більш було́ до лю́бости (Рада)]. • Быть не по -ву кому – бу́ти не до в[с]подо́би (не до любо́ви) кому́ (чиє́ї) и т. п., бу́ти невподі́бним (несподі́бним) кому́, (не нравиться) не подо́батися кому́. [Я з не́ю не мо́жу жи́ти, вона́ мені́ не до любо́ви (Коцюб.). Они́сі та гордови́та по́за чому́сь була́ несподі́бна (Н.-Лев.)]. • Приходиться, приттись по -ву кому – припада́ти, припа́сти до вподо́би (до сподо́би и т. п.) кому́, підхо́дити, підійти́ під ми́слі (до ду́мки) кому́, (нравиться, понравиться) подо́батися, сподо́батися кому́; срв. Приходи́ться 1. [Моя́ мо́ва, ви́мірена про́ти аристократи́зму, ду́же їй припа́ла до вподо́би (Крим.). Хоро́шая дочка́ твоя́ під ми́слі підхо́дить (Чуб. V)]. • Приходящийся, пришедшийся по -ву – уподі́бний, споді́бний. • Неприходящийся, непришедшийся по -ву – невподі́бний, несподі́бний; 3) -вы (обычаи) – звича́ї (-ча́їв), (реже) но́рови (-вів); (привычки) зви́чки; (быт) по́бут (-ту). [Яки́й наро́д! які́ лю́ди! які́ звича́ї! (Кандід). Ну́ньєс вчи́вся по́буту та звича́їв Краї́ни Сліпи́х (Країна Сліпих). У нас нові́ лю́ди, нові́ но́рови (М. Вовч.). Заде́ржали чорного́рці да́вню суво́рість но́ровів (Калит.). Ну, й зви́чки туте́шні! (Звин.)]. • Добрые -вы – до́брі звича́ї. • Зверские -вы – звіря́чі звича́ї. • Современные -вы – суча́сні (сьогоча́сні) звича́ї; як тепе́р веде́ться. • Старинные -вы – старови́нні (старосві́тські) звича́ї, старосві́тчина; як воно́ вело́ся (пово́дилося) за да́вніх часі́в. [Держа́вся старосві́тчини (Свидн.)]. • Испорченность -вов – зіпсу́тість (зіпсуття́) звича́їв. • Простота -вов – про́стість (просто́та) звича́їв. • Растление -вов – розтлі́ння звича́їв. • Обычаи и -вы – звича́ї і по́бут. • -вы животных – по́бут твари́н. |
| Ну, междом. и част. –
1) (для выраж. побуждения, убеждения, ободрения, поощрения к действию и т. п.) ну; специальнее: (давай) дава́й, (мн.: ну́те) ну́те, дава́йте, (при обращение в 1-м лице мн.) ну́мо, нум. [Ну, йди вже, го́ді бари́тися! (Брацл.). Чого́-ж ти мовчи́ш? ну, скажи́-ж, това́ришу! (М. Хвильов.). «Ну, Гала́кточко, а що там узагалі́ гово́рять про ме́не?» – «Се́б-то де гово́рять?» – «Ну, взагалі́» (М. Хвильов.). Ну, Ваку́ло, ти-ж сам зна́єш, що без контра́кту нічо́го не ро́биться (Гоголь). Ну що ж, Тара́се! – рад єси́, не рад – диви́сь, яки́й в госпо́ді на́шій лад (П. Тичина). Ну, так що ж роби́ти? (М. Хвильов.). Гей, ну́те, косарі́ (Номис). Дава́йте йти! • Ну, пойдём! (Сл. Гр.). Ну́мо в доро́гу! (Дніпр. Ч.). Ну́мо до пра́ці мерщі́й! (Грінч.). Нум ора́ть мерщі́й! (М. Терещ.)]. • Ну, Солопий, вот, как видиш, я и дочка твоя полюбили друг друга так… (Гоголь) – от що, Солопі́ю, ото́, як ба́чиш, я й дочка́ твоя́ та й покоха́ли одне́ о́дного так… (перекл. А. Харч.). • Ну, говорите! – ну, кажі́ть! кажі́ть-бо! • Ну́те, рассказывайте! – ну, розповіда́йте! • Ну, пожалуйста – ну, будь ла́ска (бу́дьте ласка́ві). • Ну, полно тебе упрямиться – ну, го́ді тобі́ упира́тися. • Ну-с, что скажете? – ну, добро́дію (па́не), що ска́жете? • Вон он, ну его бить! – ось він, ну́мо (нум, дава́йте) його́ би́ти! • Ну да ну, а всё на одном месте – ну та ну, а все на тім са́мім мі́сці (а все ні з мі́сця). • А ну – ану́; ану́те, ану́мо; срв. Ну́-ка. [Ану́, заведи́-но пі́сні! (Остр. Скарбів). Ану́: гоп трала́, гоп трала́, гоп, гоп, гоп! (Гоголь)]. • А ну, тебе говорят! – ану́, тобі́ ка́жуть! • Ну же – ну́-бо, ну-ж. • Да ну – ну́-бо. [Ну́-бо не пусту́й! (Вороний)]. • Да ну, иди, что ли! – та ну́-бо йди, чи що! • Да ну же – та ну́-бо, (та) ну-ж бо; 2) (в выраж. угрозы, вызова) ну, (усилит.) ну-ну́, (грозя пальцем) ну-ну-ну́. [Ну, я-ж тобі́, почека́й! (Брацл.). Ну-ну-ну́! я-ж тобі́ зада́м, бу́деш ти мене́ пам’ята́ти! (Вінниччина)]. • Ну, смотри же! – ну, диви́ся! • А ну – ану́! [Ану́ вдар! (Сл. Гр.). Ану́, вихо́дь, котри́й! (Остр. Скарбів)]. А ну-ну́ ударь! – ану-ну́ вдар!; 3) (в бранных выраж., проклятьях) – ну, ану́. Ну тебя! – цур тобі́! цур тобі́, пек (тобі́)! (а) бода́й тебе́! а йди ти (собі́)!, (отвяжись) відчепи́сь! [Цур тобі́ (бода́й тебе́), яки́й ти дурни́й! (Номис). Цур тобі́, пек! (Сл. Гр.)]. Ну его! – цур йому́! цур йому́, пек (йому́)!; (нужды нет) дарма́! [Цу́р-же йому́ з лі́сом! (Шевч.). Таке́ роби́ли, що цур йому́ вже і каза́ть! (Котл.)]. А ну его! – та цур-йому́!, (пропади он пропадом) (та) ха́й-же він зги́не (зсли́зне)! Ну тебя к лешему, см. Ле́ший. Ну вас! – цур вам! (а) бода́й вас! [А бода́й вас та цу́р-же вам! (Шевч.)]. Ну вас всех к чорту (к богу)! – ану́ вас усі́х к чо́рту (к бі́су, до ді́дька, к бо́гу)! а йдіть ви всі до чо́рта (до бі́са, до ді́дька)! Ну вас всех к семи чертям! – а йдіть ви всі під три чорти́!; 4) (в выраж. удивления) ну. [Ну, їсть! нівро́ку! (Номис). Ну, хло́пче, та й утя́в-же ти шту́ку! (Київщ.). «А от за да́внього ча́су, коли́…» – «Ну, сва́те, згада́в часи́!» (Гоголь). Ну, та й ніч же була́! (Велз)]. • Ну, кто-бы мог это подумать! – ну, хто-б міг це поду́мати! «Слышал ли ты, что поговаривают в народе?» – «Ну?» – «Ну, то-то, ну!» (Гоголь) – «Ти чув, що поде́йкують лю́ди?» – «Ну?» – «От тобі́ й ну!» (перекл. А Харч.). • Ну что вы! – ну що́ ви! [Ну що ви, Лі́но, я ду́же вам вдя́чна (В. Підмог.)]. • Да ну?! – та невже́? та ну? • Ну уж обед! – ну (та) й обі́д. • Ну и – ну й, та й. [Ну й дива́чка ви, Ма́рто! (В. Підмог.). Та й тюхті́й-же я підто́птаний! (Остр. Скарбів)]. Ну-ну́, какой сердитый! – ну-ну́, яки́й серди́тий! Такой, что ну! – таки́й, що ну-ну́!, (зап.) таки́й що раз! [Вона́ така́ кра́сна, така́ кра́сна, що раз! (Стефаник)]; 5) (в выраж. согласия, уступки) ну; (ладно) гара́зд, до́бре. [Нема́, ну, то й нема́! (Л. Укр.). «Ну, там поба́чимо» – сказа́в він ла́гідно (В. Підмог.). А я був поду́мав, що ти й спра́вді зна́єш пра́вила; ну, та коли́ ти їх не зна́єш, то я зна́ю (Остр. Скарбів). Гара́зд, диви́сь-же, ти заско́чив мене (Остр. Скарбів)]. • Ну что же, приходите – ну що-ж, прихо́дьте. • Ну, конечно, очевидно и т. п. – ну, звича́йно (зві́сно); а зві́сно; ну, види́ма річ и т. п. [Сподіва́єтесь, що уря́д спла́тить ваш борг, га? а зві́сно, спла́тить (Кінець Неволі). «Я неві́льна!» – «Ну, види́ма річ!» (В. Підмог.)]. • Ну да – авже́ж; см. Коне́чно 2. • Ну, ладно! – ну, до́бре! гара́зд! ну-ну́! • Ну, и ладно – то й гара́зд, то й до́бре. [«Наро́ду бага́то, дру́же?» – Ба́тько відпові́в, що ні, – люде́й, на жаль, ду́же о́бмаль. – «То й гара́зд» (Остр. Скарбів)]; 6) (в выраж. несогласия, неудовольствия) ну. [«За пора́ду все, що хо́чеш, дам тобі́ я в нагоро́ду». – «Ну, на се» – пое́т відмо́вив – «не наді́юся я зро́ду» (Л. Укр.)]. • Ну, нет! – е, ні! ба ні! [Ба ні! не пі́ду до ньо́го (Липовеч.)]. • Ну, вот ещё! – ну, о́т іще! (ну,) ще́ що (ска́жеш, ска́жете)!, (ах, оставь) ат! ет! [«Та ну-бо, розкажи́!» – «Ат, одчепи́сь!» (Сл. Гр.). «Поси́дьте, по́ки я хоч з жі́нкою та з ді́тьми попроща́юсь». – «Ет, ще ви́гадав проща́ться! ході́м» (Рудч.)]. • Ну, вот, ещё что скажеш! – ну, от іще́ що ска́жеш! • Ну, где таки! – де то вже таки́! [Де то вже таки́ він так сказа́ти мо́же! (Рудан.)]. • Ну, знаете – ну, зна́єте. [Я ось яки́й, а ви така́ ось – ну, зна́єте, ні те, ні се (Влизько)]; 7) (в вопросит. предлож.) ну; (неужели? в самом деле?, ого?!, диал.) йо? [«Ну, чи не каза́в-же я?» – поду́мав собі́ Чуб (Гоголь). Ну, а все́-ж таки́, чи́м-же соціялі́зм відрізня́ється від комуні́зму? (М. Хвильов.). «А що ти ду́маєш запропонува́ти?» – «А як ти гада́єш? Ну?… от тобі́ й ре́бус!» (М. Хвильов.). «Від ко́го-ж лист?» – «Від ге́тьмана Хане́нка?» – «Хане́нка? йо?» (Стар.-Чернях.)]. • Ну, а вы? – ну, а ви? • Ну так что же? – ну то що-ж?, (что из того?) ну то що з то́го? • Ну что с ним делать? – ну що з ним роби́ти?; 8) (в повествовании – как связка между предложениями) ну, (ну, вот) ну та, (ну) ото́, ото́ж, (ну) так от. [Був собі́ одва́жний ли́цар, нам його́ згада́ть до ре́чи… Ну, та сей одва́жний ли́цар я́кось ви́брався до бо́ю (Л. Укр.). Бага́то слів було́ у ньо́го в кни́жці, ну, й каза́в-би собі́ яке́ хоті́в (Л. Укр.). Уря́дники все роби́ли спра́вно; пашпорти́ там, ну й хто бунтівни́к – зна́ли (Ледянко)]. • Ну вот он говорит – ото́(ж) він і ка́же; 9) (в выраж. многократного действия) дава́й, ну. [Зборо́в його́ та й дава́й би́ти (Київщ.). Пішла́ вона́, – я дава́й паску́дити Насту́ню (Крим.). Обняли́ся і дава́й цілува́тися (Сл. Ум.). З переполо́ху ну втіка́ть (Шевч.)]. • Да и ну – та й дава́й, та й ну. [Зібра́в шля́хту всю доку́пи та й ну частува́ти (Шевч.)]; 10) (окрик на лошадей) но, ньо, (зап.) вйо, вйо-гей, (направо) гаття́ (гал.) гайта́, го́тьта, гайтта́, герта́ (налево) вістя́, (гал.) вісьта́. [Но, була́ні! (Гайсинщ.). Ньо, ньо, ураго́ва! (Костомар.)]. |
| Обраща́ть, обрати́ть –
1) (направлять) поверта́ти, поверну́ти, оберта́ти, оберну́ти, зверта́ти, зверну́ти, наверта́ти, наверну́ти, напрямля́ти, напрями́ти (куди́, до чо́го). [Це наверта́ло її́ думки́ на и́нший шлях]. • -щать оружие против врага – поверта́ти (оберта́ти, скеро́вувати) збро́ю на во́рога. • -тить неприятели в бегство – погна́ти во́рога. • -ща́ть, -ти́ть разговор на иной предмет – перево́дити, переве́сти́, зверта́ти, зверну́ти розмо́ву на и́нше; заговори́ти про и́нше. • -щать взор вверх, в сторону – зво́дити (зверта́ти) о́чі (по́гляд) уго́ру, убі́к. • -ща́ть внимание, см. Внима́ние. • -ща́ть, -ти́ть на что-либо свои старания, усилия – захо́джуватися, заходи́тися коло чо́го пи́льно. См. ещё Обора́чивать 1; 2) на что – поверта́ти, поверну́ти, ужива́ти, вжи́ти що на що. [Всю си́лу ро́зуму свого́ поверну́в (ужи́в) на це. Всі гро́ші поверну́в на буди́нок]; 3) во что – перево́дити, переве́сти на що, поверта́ти, поверну́ти на що, у що, оберта́ти, оберну́ти на що, у що. [Свої́ до́бра нерухо́мі переві́в на гро́ші. Поверну́в свою́ му́зу на знаря́ддя тіє́ї сліпо́ї знена́висти (Єфр.)]. • -ти́ть в деньги – переве́сти на гро́ші, згроши́ти. [Як ї́хатимуть на переселе́ння, то цей садо́к згроша́ть]. • -ща́ть в ничто – у ні́ве́ць, у ніщо́ поверта́ти, поверну́ти, пусти́ти в ніве́ць, зве́сти́ на ні́ве́ць. [Усю́ попере́дню робо́ту зве́дено на ні́ве́ць]. • -ти́ть разговор в шутку – поверну́ти розмо́ву; на жа́рти, на смі́шки; 4) (превращать кого во что, чем), см. Превраща́ть, Обё́ртывать, Обора́чивать 4. • -ща́ть, -ти́ть кого в веру (в как.-л. учение, направление) – наверта́ти, наверну́ти кого́ до ві́ри, вверта́ти, вверну́ти в ві́ру. • -ща́ть, -ти́ть кого в социализм, марксизм – наверта́ти, наверну́ти кого́ до соціялі́зму, маркси́зму. • -ща́ть, -ти́ть кого в социалиста, марксиста – поверта́ти, поверну́ти, оберта́ти, оберну́ти кого́ на (в) соціялі́ста, маркси́ста. • Обраща́емый – пове́ртаний, обе́ртаний на що, у що; ужи́ваний на що. Обращё́нный – 1) пове́рнутий, пове́рнений, зве́рнений; 2) ужи́тий; 3) переве́дений нащо, обе́рнутий (-нений) на що, у що, по[ва]ве́рнутий (-нений) на що, у що. [Ли́цями обе́рнені до со́нця (Стеф.). По́гляд зве́рнений був про́сто до йо́го (Єфр.). Наве́рнений на католи́цтво. Ба́ба тако́ж ві́дьма, а дочка́ ще не наве́рнена]. |
| Оте́цкий – оте́цький, отце́вий, ба́тьків (-кова, -кове), ба́тькі́вський, та́тів (-това, -тове). • -ий сын – оте́цький (ба́тьків) син. • -кая дочь – оте́цька (ба́тьківська) дочка́. |
| По, предл. –
1) с дат. п. а) на вопрос: где, по чему – по ко́му, по чо́му (в ед. ч. с дат. и с предл. п. п., во мн. ч. только с предл. п.). • Ходить по комнате, по саду, по двору – ходи́ти по кімна́ті (по ха́ті), по саду́, по дво́ру́ и по дворі́. • Ходить по лесу, по полю, по горе (без определённого направления) – ходи́ти по лі́сі (и по лісу́, по гаю́), по по́лю, по горі́ (и реже лі́сом, га́єм, по́лем). [По дібро́ві ві́тер ві́є, гуля́є по по́лю (Шевч.). Ой чиї́ то воли́ по горі́ ходи́ли?]. • Плавать по́ морю, по реке, по воде – пла́вати по мо́рю, по рі́чці, по воді́ (Срв. п. 1 б.). • Гулять по городу, по улице – гуля́ти по мі́сту (по го́роду), по ву́лиці. • Путешествие по Италии – по́дорож по Іта́лії (и Іта́лією). • Смерть (болезнь) не по́ лесу ходит, а по людям – смерть (по́шесть) не по лі́сі (по лісу́) хо́дить, а по лю́дях. • Везли хлеб, да растрясли его по всей дороге – ве́зли́ хліб та й порозтру́шували його́ по всій доро́зі. (Срв. п. 1 б). • Разослать приказ по волостям, ездить по знахарям, пойти по рукам, расти по оврагам – порозсила́ти нака́з по волостя́х, ї́здити по знахаря́х, піти́ по рука́х, рости́ по рова́х (по рівчака́х). • По селениям и по городам – по се́лах і по міста́х. [По степа́х та хутора́х (Д. Марк.). Служи́ла вона́ по свої́х, служи́ла по жида́х, служи́ла й по купця́х (Мирн.). Тру́дно ста́ло старе́нькій по лю́дях жи́ти]. • По горах и по долам – по го́рах і по доли́нах, го́рами й доли́нами. • Ударить по голове, по лицу, по зубам – уда́рити по голові́, по лиці́ и по лицю́, по зуба́х. [Не по чім і б’є́, як не по голові́]. • Пойти по́-миру – піти́ з торба́ми, попідві́конню. • По всей Украине гремела его слава – на всю Украї́ну, по всій Украї́ні голосна́ була́ (луна́ла) його́ сла́ва. • По всему свету пошёл слух – на ввесь світ, по всьо́му сві́ту пішла́ чу́тка. • Ударить по рукам – уда́рити по рука́х. • Сковать кого по рукам и по ногам – скува́ти кого́ на ру́ки і на но́ги, скува́ти кому́ ру́ки й но́ги. • Стол стоял посредине комнаты – стіл стоя́в посеред (посере́дині) ха́ти. • По обеим сторонам улицы – по оби́два бо́ки ву́лиці, по оба́біч ву́лиці. • По праздникам, по праздничным дням – в свя́та, в святні́ дні, свя́тами, святни́ми дня́ми. • Он принимает по вторникам – він прийма́є у вівті́рки, вівті́рками, (еженедельно) що-вівті́рка. • Заседания происходят по пятницам – засі́дання відбува́ються у п’я́тниці, п’я́тницями, (еженедельно) що-п’я́тниці. • По зимам мы дома, по летам на заработках – у зи́му ми вдо́ма, а в лі́то на заробі́тках. • По временам – часа́ми, ча́сом. • Растёт не по дням, а по часам – росте́ не що-дни́ни, а що-годи́ни, росте́, як з води́ йде; б) (Для обозначения направления движения, пути следования – на вопрос: вдоль чего – употребляется конструкция с твор. пад.). • Итти по улице, по дороге, по аллее, по тропинке – йти ву́лицею; доро́гою, але́єю, сте́жкою. [Ой, ішо́в я ву́лицею раз, раз (Пісня). Ой ходи́ла ді́вчина бережко́м]. • Проходить итти по полю – прохо́дити, йти́ по́лем. • Дорога пролегала по горе, по болоту – доро́га йшла́ горо́ю, боло́том. • Ехать по железной дороге – ї́хати залі́зни́цею. • Плыть по Днепру, по морю (по определённому пути) – пливти́ Дніпро́м, мо́рем. • Плавание по Днепру и его притокам – плавба́ Дніпро́м та його́ до́пливами. • Переслать по почте, по телеграфу – пересла́ти по́штою, телегра́фом; в) (согласно, сообразно с чем, по причине чего, по образу, по примеру чего) з чо́го, за ки́м, за чи́м, (реже) по ко́му, по чо́му; через що, відпові́дно до чо́го. • По приказанию, по декрету – з нака́зу, за нака́зом, за декре́том. • По повелению тирана – за тира́нським велі́нням, з тира́нського нака́зу. • По определению суда – за ви́роком су́ду. • По поручению – з дору́чення, за дору́ченням. • Я сделал это по совету отца, по его совету – я зроби́в це за пора́дою ба́тьковою, за його́ пора́дою. • По рассеянности, по недоразумению – з неува́жности, з непорозумі́ння и через неува́жність, через непорозумі́ння. • По ошибке – по́милкою, через по́милку. • Это произошло по ошибке – ста́лося це по́милкою (через по́милку, за о́бмилки). • Он сделал это по ненависти ко мне – він зроби́в це з нена́висти до ме́не. • Высказаться, писать по поводу чего-либо – ви́словитися, писа́ти з при́воду чого́. • По какому поводу вы пришли ко мне? – з яко́го при́воду (за яким при́водом) ви прийшли́ до ме́не? [Приї́хав я до Ки́їва за тим при́водом, щоб…]. • По этому случаю (= поводу), по какому случаю – з ціє́ї наго́ди, з яко́ї наго́ди. • По случаю столетия со дня рождения… – з наго́ди столі́тніх рокови́н з дня наро́дження… • По случаю (= случайно) дёшево продаётся, мебель – ви́падком (випадко́во) де́шево продаю́ться ме́блі. • По счастливой случайности – щасли́вим ви́падком, через щасли́вий ви́падок. • По несчастному случаю, по несчастию – через неща́сний (нещасли́вий) ви́падок, неща́сним ви́падком (случа́єм), через неща́стя, (к несчастию) на неща́стя. • По несчастью виноват в этом я – на неща́стя я цьому́ (в цьо́му) ви́нен (причи́ною). • Товарищ по несчастью – това́риш неща́стям. • По лицу, по глазам его было видно, что… – з ви́ду (з тва́ри), з оче́й його́ було́ зна́ти (ви́дно), що… (и по виду́, по о́чах). [Ви́дно ми́лу по ли́ченьку, що не спа́ла всю ні́ченьку, ви́дно ми́лу по бі́лому, що жу́риться по ми́лому]. • По его голосу было слышно – з го́лосу його́ чу́ти було́. [З го́лосу його́ чу́ти, що він на́че чого́сь зраді́в (Кониськ.)]. • По тому тону, каким сказаны эти слова – з того́ то́ну, яки́м ска́зано ці слова́. • По тому вниманию, с каким он выслушал меня, видно было… – з тіє́ї ува́ги, з яко́ю він ви́слухав мене́, ви́дно було́… • Узнать кого по голосу – пізна́ти кого́ з го́лосу (по го́лосу). • По когтям и зверя знать – з па́зурів (и по па́зурях) зві́ря зна́ти. [Ви́дно па́на по халя́вах]. • По платью встречают, по уму провожают – по оде́жі стріча́ють, а по уму́ виряджа́ють. • По Сеньке и шапка – по Са́вці сви́тка, по па́ну ша́пка. • По одёжке протягивай ножки – по своє́му лі́жку простяга́й ні́жку. • Судить по наружности, по внешнему виду – суди́ти з о́кола, з зо́внішнього (з око́лишнього) ви́гляду. • По прошению, по просьбе, по ходатайству – на проха́ння, на про́сьбу (редко з про́сьби), на клопота́ння. • Он уволен в отставку по прошению – він зві́льнений в відста́вку на проха́ння. • По моей просьбе – на моє́ проха́ння, на мою́ про́сьбу. • По требованию – на вимо́гу. • По предложению министра – на пропози́цію (вне́сення) и за пропози́цією (за вне́сенням) міні́стра. • По моему соображению – на мою́ га́дку (ду́мку). • По принуждению, по охоте – з (при)му́су, з прину́ки, з охо́ти. [Не з му́су я прийшла́ так, а з охо́ти (Куліш). Як не даси́ з про́сьби, то даси́ з гро́зьби (Номис)]. • По своей (собственной) воле, по неволе – з своє́ї (вла́сної) во́лі, своє́ю (вла́сною) во́лею, з нево́лі (нево́лею). • По наущению – з намо́ви. • По вашей милости – з ва́шої ла́ски. • По чьей вине (по моей вине) это произошло – з чиє́ї причи́ни (з моє́ї причи́ни, через ме́не) це ста́лося. • По той причине – з тіє́ї (з то́ї) причи́ни. • По многим причинам – з багатьо́х причи́н. • По болезни – через х(в)оро́бу, за х(в)оро́бою. • По незнанию, по непониманию, по глупости – з незна́ння (зне́знавки), з нерозумі́ння, з дурно́го ро́зуму (через незна́ння, через нерозумі́ння, через дурни́й ро́зум). [Ті́льки зне́знавки та з нетяму́чости мо́жна ста́вити украї́нському письме́нству на раху́нок «национа́льную» у́зость (Єфр.)]. • Не по-хорошу мил, а по́-милу хорош – не тим лю́бий, що хоро́ший, а тим хоро́ший, що лю́бий. • Судя по этому, по тому, что… – су́дячи з цьо́го, з то́го, що… • Книга уже по тому одному заслуживает внимания – кни́га вже через те́ саме́ (тим сами́м) ва́рта ува́ги. • По несогласию – через незго́ду. • По случаю жестоких морозов занятия в школе временно прекращены – за лю́тими моро́зами навча́ння (нау́ку) в шко́лі тимчасо́во припи́нено. • По принципиальным соображениям, мотивам – з принципо́вих (принципія́льних) мірко́ваннів (моти́вів). [А́втор ціє́ї промо́вистої тира́ди за́раз-же зріка́ється – пра́вда, з моти́вів не принципія́льних – свого́ за́міру (Єфр.)]. • По старинному обычаю – (за) стари́м (да́внім) зви́ча́єм и по старо́му (да́вньому) звича́ю. [По старо́му звича́ю – до ча́ю]. • По своему обыкновению – свої́м зви́ча́єм. • Служить по выборам – служи́ти з ви́бору (ви́бором). • По примеру своих предшественников – за при́кладом свої́х попере́дників. • По всем правилам (требованиям) науки – за всіма́ пра́вилами (при́писами, вимо́гами) нау́ки. • По приложенному образцу – за до́даним зразко́м, на до́даний зразо́к. • Приложить по одному образцу (экземпляру) каждого издания – дода́ти по одному́ зразко́ві (примі́рникові) ко́жного вида́ння. • Одет по последней моде – вдя́гнений за оста́нньою мо́дою. • Высчитать по формуле – ви́рахувати за фо́рмулою. • Распределять, классифицировать по каким-л. признакам – поділя́ти, класифікува́ти за яки́ми озна́ками. • Становиться по росту – става́ти за зро́стом (відпові́дно до зро́сту). • По очереди, по старшинству – за черго́ю, за старши́нство́м. • По порядку – по́ряду. • Рассказывай все по порядку – усе́ по́ряду розпові́дуй. • Считать по порядку – рахува́ти (лічи́ти) з ря́ду, від ря́ду, вряд. • Заплатить по счёту – оплати́ти раху́нок. • Выдать по чеку – ви́дати на чек. • Получить по счёту, по ордеру – оде́ржати на раху́нок, на о́рдер. • По рассказам старожилов – за оповіда́ннями старожи́тців. • По донесениям корреспондентов – за до́писами кореспонде́нтів. • По закону, не по закону – за зако́ном, за пра́вом, проти зако́ну, проти пра́ва. • Наследовать по праву – спадкува́ти пра́вом (з пра́ва). • По общему согласию – за спі́льною зго́дою. • Жениться на ком по любви, по расчёту – ожени́тися (одружи́тися) з ким з любо́ви, з інтере́су. • Он мне родня по жене – він мені́ ро́дич через жі́нку (по жі́нці). • Наши братья по Адаму – наші́ брати́ по Ада́му (через Ада́ма). • Назвать кого по имени, по фамилии – назва́ти кого́ на йме́ння (на імено́), на прі́звище. [Єсть у Ки́їві чолові́к на йме́ння Кири́ло, на прі́звище Кожом’я́ка. Був чолові́к на ім’я́ Заха́рія (Св. П.)]. • Восточно-славянскую семью называют иначе русскою по имени той русской династии… – схі́дньо-слов’я́нську сім’ю́ звуть ина́кше ру́ською за йме́нням тіє́ї ру́ської дина́стії… • Немец по происхождению – ні́мець ро́дом, з ро́ду. • В античной поэзии различались слоги долгие по природе и по положению – в анти́чній пое́зії розрі́знювано склади́ до́вгі з приро́ди (з нату́ри, приро́дою, нату́рою) і пози́цією. • Итти по следам за кем-либо – іти́ слі́дом (сліда́ми) за ким, іти́ в чий слід (в чиї́ сліди́). • По течению – за водо́ю, упли́нь за водо́ю. • Пустить, пойти по ветру – пусти́ти, піти́ за ві́тром. • Ходить, обращаться по солнцу – ходи́ти, оберта́тися за со́нцем. • По шерсти, против шерсти – за ше́рстю, проти ше́рсти. • Зарегистрироваться по месту жительства, явиться по месту приписки – зареєструва́тися, відпові́дно до мі́сця, при мі́сці, на мі́сці пробува́ння (ме́шкання), з’яви́тися на мі́сце припи́су. • По месту назначения – до призна́ченого мі́сця. • По месту службы – (на вопрос: куда) на мі́сце слу́жби, (где) на мі́сці (при мі́сці) слу́жби, на слу́жбі. [Опові́щення про суд по́слано їм на місця́ слу́жби. Пеню́ ви́вернуть з йо́го на слу́жбі]. • Он арестован по доносу – він заарешто́ваний за до́казкою, через до́казку. • По обвинению в убийстве – за обвинува́ченням (обвинува́чуючи) в уби́встві (душогу́бстві). • По подозрению в измене – за підо́зренням (при́здру ма́ючи) в зра́ді. • Мучили людей по одному подозрению в чём-л. – му́чили люде́й на саме́ підо́зрення в чо́му. • На деле и по праву – ді́лом і пра́вом (з пра́ва). • По чести – по че́сті. • По совести – по со́вісті. • По справедливости – по пра́вді. • По правде сказать – ка́жучи напра́вду, як по пра́вді каза́ти. • Будет по слову твоему – бу́де за сло́вом твої́м. • По свидетельству историков – за сві́дченням істо́риків. • По словам вашего брата – як ка́же (мовля́в) ваш брат. • По моим, по его наблюдениям – за мої́ми, за його́ спостере́женнями. • По моей теории – на мою́ тео́рію. • По моему мнению – на мою́ ду́мку. • По моему – по мо́єму, як на ме́не. • Высказаться по вопросу о чём-л. – ви́словитися в які́й спра́ві, в спра́ві про що. • Комиссия по составлению словаря, по землеустройству, по исследованию производительных сил страны – комі́сія для склада́ння словника́, для землевпорядкува́ння, для дослі́джування продукці́йних сил краї́ни. • Работы по сооружению моста, по осушению болот, по обсеменению полей – робо́ти (пра́ця) коло збудува́ння мо́сту, коло ви́сушення болі́т, коло обсі́яння полі́в. • Лекции по истории литературы – ле́кції з істо́рії літерату́ри (письме́нства). • Литература по этнографии, по этому вопросу – літерату́ра що-до етногра́фії, що-до цьо́го пи́та́ння про етногра́фію, про це пи́та́ння. • Обратиться к кому по делу – зверну́тися (уда́тися) до ко́го за ді́лом (за спра́вою, в спра́ві). • По этому делу – за цим ді́лом (за ціє́ю спра́вою), в цій спра́ві. • Обратиться по адресу – зверну́тися на адре́су. • По сердцу, по душе, по вкусу, по разуму – до се́рця, до любо́ви, до душі́, до смаку́ (до вподо́би), до ро́зуму. [Уче́ння те було́ і не до се́рця, і не до ро́зуму (Яворн.)]. • По плечу, не по плечу – до плеча́, не до плеча́, (по силам) до снаги́, не до снаги́. • Не по моим зубам – не на мої́ зу́би, не про мої́ зу́би. • Специалист по внутренним болезням – спеціялі́ст на вну́трішні х(в)оро́би, на вну́трішніх х(в)оро́бах. • Смотря по погоде, по погоде глядя – як яка́ пого́да, як до пого́ди. • По нынешним временам – як на тепе́рішній час (-ні часи́). • Плата по работе – пла́та від робо́ти, як до робо́ти. • Награда мала по его заслуге – нагоро́да мала́ як на його́ заслу́гу. • По сравнению с кем, с чем – проти ко́го, проти чо́го, як рівня́ти (рівня́ючи) до ко́го, до чо́го. • По направлению к чему – до чо́го. • По отношению к кому, к чему – що-до ко́го, що-до чо́го, відно́сно ко́го, чо́го, о́біч ко́го, чо́го, проти ко́го, чо́го. • По отношению ко мне это несправедливо – що-до ме́не (відно́сно ме́не) це несправедли́во; срв. Относи́тельно, Отноше́ние. • Расставить столбы по дороге – порозставля́ти стовпи́ уздо́вж (уподо́вж) доро́ги. • Итти, ехать по столбам – іти́, ї́хати стовпа́ми (уподо́вж стовпі́в). • По дороге, по пути (= в дороге) – доро́гою. • Мне с тобою не по дороге – мені́ не по доро́зі (не доро́га) з тобо́ю. • Спуститься по верёвке – злі́зти по (и на) мотузку́, мотузко́м. • Взобраться по трубе – ви́лізти ри́нвою. • По-украински, по-французски, по-турецки и т. п. – по-украї́нському, по-францу́зькому, по-туре́цькому и т. п. По-христиански, по-царски, по-барски – по-христия́нському, по-ца́рському, по-па́нському. • По рублю с каждого – по карбо́ванцю з ко́жного (з душі́, вульг. з но́са, з чу́ба). • Мы ехали по десяти вёрст в час – ми в’їзди́ли по де́сять версто́в на годи́ну. • По уменьшённой цене – за зме́ншену ці́ну. • По первому, по пятому, по десятому разу – упе́рше, уп’я́те, удеся́те; в) (на вопрос: в каком отношении, относительно чего, чем) на що, що-до чо́го, но чаще всего просто твор. пад. По форме, по цвету, по своему строению они напоминают… – фо́рмою, ко́льором, своє́ю будо́вою вони́ нага́дують… • По красоте нет ей равной – красо́ю (вро́дою), на красу́ (на вро́ду) нема́ їй рі́вні. [Були́ (шовко́виці) вся́кі: і черво́ні і бі́лі на ягідки́]. • Сложный по своему составу – складни́й свої́м скла́дом (на свій склад, що-до свого́ скла́ду). • По виду (по наружности) он очень симпатичен – ви́глядом (на ви́гляд, на взір) він ду́же симпати́чний. • По виду ему около тридцати лет – на ви́гляд (на по́гляд, на о́ко, на взі́р, на по́зір, з ви́гляду, з ви́ду, з лиця́) йому́ бли́зько трицятьо́х ро́ків. • По силе и непосредственности чувства, по оригинальности сюжета это произведение превосходит все остальные – си́лою і безпосере́дністю почуття́, оригіна́льністю сюже́та цей твір переважа́є всі и́нші, над усіма́ и́ншими виви́щується. • И по форме и по содержанию это прекрасная вещь – і фо́рмою (і що-до фо́рми, і на фо́рму) і змі́стом (і що-до змі́сту, і на зміст) це чудо́ва річ. • По существу своего содержания – що-до істо́ти свого́ змі́сту. • По количеству народонаселения этот город занимает первое место в стране – число́м (що-до числа́) лю́дности це мі́сто займа́є пе́рше мі́сце (стої́ть на пе́ршому мі́сці) в краї́ні. • По своим географическим и климатическим особенностям эта территория принадлежит… – свої́ми географі́чними і клімати́чними озна́ками (особли́востями) или що-до свої́х географі́чних і клімати́чних озна́к (особли́востей) ця терито́рія нале́жить… • По своим антропологическим признакам население этой страны делится на… – свої́ми антропологі́чними озна́ками (що-до свої́х антропологі́чних озна́к) лю́дність ціє́ї краї́ни ді́литься на… • Измерять по длине, по ширине, по высоте – виміря́ти на довжиню́, на шириню́, на височиню́; 2) с вин. пад. а) (на вопрос: во что на сколько) – по що. • Сукно по́ два рубля аршин – сукно́ по (в) два карбо́ванці за арши́н. • Они получили по́ два рубля – вони́ здобули́ по два карбо́ванці. [Дає́ на рік по сто черво́них. У жнива́ ча́сом пла́тять косаря́м по карбо́ванцю в день або й по два карбо́ванці (Н.-Лев.)]. • Сделать по два вопроса каждому – зада́ти по два́ пи́та́ння ко́жному. • Строиться по́ два, по́ три, по четыре – шикува́тися по два́ (по дво́є), по три́ (по тро́є), по чоти́ри, б) (на вопрос: по что, по кого, до какой поры) до чо́го, по що, по ко́го. • По сие время – до́сі, до цьо́го ча́су и по сей час. • С 1917 по 1925 год – з 1917-го аж до 1925-го ро́ку. • По гроб тебя не забуду, по гроб твой друг – до сме́рти тебе́ не забу́ду, до сме́рти (до гро́бу) твій друг (при́ятель). • Высотою по локоть, по грудь – завви́шки по лі́коть, по гру́ди (до лі́ктя, до груде́й). • По шею – по ши́ю, до ши́ї. • По колена – по колі́на, до колі́н. [Уже́ ді́да вода́ по колі́на поняла́]. • Увяз по колена, по пояс – угру́з по колі́на, по по́яс. • Он по́ уши в долгах – він в борга́х, як в реп’яха́х. • По ту гору, по лесок, по речку вся земля наша – аж до тіє́ї гори́, до того́ ліска́ (гайка́), до тіє́ї рі́чки (аж по ту го́ру, по той лісо́к, по ту рі́чку) земля́ все на́ша. • По эту, по ту сторону, по обе стороны – по цей, по той бік, при цей, при той бік, по оби́два бо́ки, оба́поли чого́ (срв. О́ба). • По одну, по другую сторону – по оди́н, по дру́гий бік, (реже) (по) при оди́н, при дру́гий бік. [У нас одна́ ха́та при оди́н бік сіне́й, а дру́га – при дру́гий бік (Звин.)] 3) с предл. пад. (на вопрос: по ком, по чём, после чего) – за ким, за чим и по ко́му, по чо́му. • Плакать, тосковать, тужить, скучать, вздыхать по ком, по чём – пла́кати, нудьгува́ти, тужи́ти, жури́тися, скуча́ти, зідха́ти за ким, за чим (реже по ко́му, по чо́му). [Дурна́ ді́вчина нерозу́мная за козаче́ньком пла́че. Кого́ коха́є, за тим і зідха́є]. • Плакать по брате, по сетре – пла́кати за бра́том, за сестро́ю. • Звонить по ком, по чьей душе – дзвони́ти по ко́му, по чиї́й душі́. [Подзвони́ли по дитя́ті у вели́кий дзвін]. • Носить траур по родителям – носи́ти жало́бу по батька́х. • По смерти отца – по сме́рті ба́тька, після сме́рти ба́тька. • По заходе солнца – по за́ході со́нця. • По обеде – по обі́ді, після обі́д(у). • По окончании праздников – по свя́тах. • По истечении, по прошествии срока – по скі́нченні стро́ку, як ви́йде (ді́йде, скі́нчи́ться) строк. • По возвращении его из путешествия – після поворо́ту з по́дорожи. • По возвращении его в отечество – після поворо́ту до рі́дного кра́ю. • По истечении трёх недель – по трьох ти́жнях, в три ти́жні після чо́го. [Одна́ уме́рла на зеле́ну неді́лю, а одна́ – як ячмі́нь жа́ли, в три неді́лі після тіє́ї (Борз. п.)]. • По мне, по нём, по ней (пожалуй) – про ме́не, про ньо́го, про не́ї, як на ме́не, як на ньо́го, як на не́ї. • По мне, по нём хоть трава не расти – про ме́не (про ньо́го) хоч вовк траву́ їж. • По нём (ней) видно было, что дома не всё обстоит благополучно – по ньо́му (по ній) ви́дно було́, що до́ма не все гара́зд. [Хіба́-ж ти не помі́тив по їй, що вона́ й зда́вна навіже́на? (М. Вовч.)]. • Дочь по отце пошла, сын по матери – дочка́ в ба́тька вдала́ся, син у ма́тір ви́йшов (уда́вся). • Руби дерево по себе – руба́й де́рево по собі́. • Выстрелить по ком – ви́стрілити (стре́лити) на ко́го (в ко́го). • По чём сукно? – по чі́м сукно́? |
| Побо́чный –
1) (боковой) узбі́чний, побі́чний, бічни́й, бокови́й. • -ные сёла – узбі́чні (побі́чні) се́ла. [Комо́нник по узбі́чних се́лах наї́здами поживля́вся (Куліш)]: 2) (сторонний, не идущий к делу) – сторо́нній, побі́чний, забі́чний. • -ное обстоятельство – сторо́ння річ. [Приплу́талась сюди́ ще одна́ сторо́ння річ]. • -ная линия родства – бічна́ лі́нія родства́. • -ный родственник – бічни́й ро́дич, рода́к. • -ный сын, -ная дочь – бокови́й син, бокова́ дочка́, см. Незаконноро́жденный, -ая. |
| Поко́ить кого – поко́їти кого́, дба́ти (піклува́тися) про чий спо́кій. [Я тебе́ не поки́ну до ві́ку, бу́ду тебе́ поко́їти (Квітка). Дочка́ ду́же піклу́ється про ма́терин спо́кій]. • Себя -ить – дому не пристроить – з спання́ не ку́пиш коня́, а з ле́жі не спра́виш оде́жі. |
| Понама́рична – паламарі́вна, паламаре́ва дочка́. |
| Пора́ –
1) час, годи́на, пора́, доба́. • Не такая -ра́ теперь настала – не таки́й час тепе́р наста́в, не така́ годи́на (пора́) тепе́р наста́ла. • В обеденную -ру – в обі́дню годи́ну (до́бу), обі́дньої годи́ни, в обі́д; срв. Обе́д, Обе́денный. [Ой у неді́лю, в обі́дню годи́ну сам в нево́леньку попа́вся (Пісня)]. • Подвечерняя -ра́ – підвечі́рок (-рка). [Це так: от вам пі́вдня, тоді́ підвечі́рок, а тоді́ – ве́чір (Звин.)]. • Предрассветная -ра́ – досві́тня годи́на. • Послеобеденная -ра́ – пообі́дня, післяобі́дня годи́на, попо́лудень (-дня). • Глухая -ра – (поздняя) глу́па доба́; (мёртвый сезон) ме́ртва доба́. • Ночная, вечерняя -ра́ – нічна́, вечі́рня доба́ (діб), вечі́рній час, вечі́рня годи́на. [Тепе́р нічна́ діб,— не до́рого зби́ться з шля́ху (Київ.)]. • Ночною, вечернею -ро́ю – нічно́ї, вечі́рньої доби́. [Нічно́ї доби́ з нево́лі утіка́ли (Дума)]. • Осенняя -ра́ – осі́ння доба́. • Зимняя -ра́ – зи́мня (зимо́ва́) доба́. [Ну, а куди́-ж нам тепе́р, зимово́ї доби́, поді́тися? (М. Лев.)]. • Рабочая -ра́ – робі́тній (робо́чий) час, робі́тня (робо́ча) доба́. [Вже наста́в гаря́чий робі́тній час (Н.-Лев.). А робо́чої доби́, що люде́й ніко́го в селі́ нема́є… (М. Вовч.)]. • В какую (в такую, в эту) -ру – в яки́й (в таки́й, в цей) час, в яку́ (в таку́, в цю) добу́ (діб, по́ру, годи́ну). [А молоди́ця на́ша са́ме у цю діб постерегла́ зло́дія (Київ.)]. • В раннюю, в позднюю -ру – в ра́нню, в пі́зню до́бу. [Оди́н до́щик об Мико́лі ви́пав в ра́нню до́бу (Манж.)]. • До поздней -ры – допі́зна, до пі́знього ча́су, до пі́зньої годи́ни (доби́). [Він сиді́в допі́зна (Гр.)]. • С давних пор – зда́вна, відда́вна, з да́внього ча́су, з да́вніх часі́в. • До недавних пор – донеда́вна, до неда́внього ча́су́. • На ту -ру – на той час, на ту по́ру. [І бліди́й мі́сяць на ту по́ру із хма́ри де-де вигляда́в (Шевч.)]. • По -ре́ глядя – як до ча́су, як коли́. • Быть в самой лучшей -ре́ – бу́ти в цві́ті (в ро́зцвіті) ві́ку свого́. • Девица на -ре́ – ді́вчина на відда́нні, на відда́чі. [У ме́не-ж дочка́ на відда́нні (Г. Барв.)]. • В одну -ру – в одни́х (в їдни́х) часа́х; см. Одновремё́нно. • На первых -ра́х – поперва́х, на пе́ршій порі́; срв. Сперва́. [Тепе́р вони́ пони́жчали, а поперва́х жа́рко бра́лись (Борз.)]. • В кои -ры раз зайдёт – коли́ не коли́ (вряди́-годи) раз за́йде; 2) час, пора́. [Усьому́ під не́бом свій час і вся́кому ді́лу своя́ пора́: час роди́тись і час умира́ти, час наса́джувати і час вирива́ти наса́джене (Еккл.)]. • На всё своя -ра́ – на все свій час (своя́ пора́). • До -ры́, до времени – до ча́су, до слу́шного ча́су; (покамест) по́ки що, до́ки що. [До ча́су дзба́нок во́ду но́сить (Приказка). Одбува́ючи до слу́шного ча́су сяки́й-таки́й одбу́ток… (Куліш). Неха́й до́ки що так бу́де, як і до́сі було́, а так яко́сь поба́чимо (Кониськ.)]. • Приходит, приближается, наступает, пришла, наступила -ра́ – прихо́дить, надхо́дить, настає́ час, пора́, прийшо́в, наста́в час, прийшла́, наста́ла пора́ (що роби́ти). [Час прихо́дить умира́ти, ні́кому пора́ди да́ти (Пісня)]. • С которых, с каких пор – відко́ли (диал. звідко́ли, звідукі́ль), з яко́го ча́су. [Відко́ли пішо́в, та й нема́ (Рудч.) Не пам’ята́є, коли́ са́ме змерз, відко́ли трясе́ться (Свидн.)]. • С этой -ры́, с этих пор – з цьо́го ча́су, відтепе́р, (отныне) відни́ні. [Відтепе́р уве́сь час він оберта́в на лекту́ру (Франко)]. • Существующий с этих пор, с тех пор – відтепе́рішній, відтоді́шній. • С тех пор, с той -ры́ – з то́го ча́су, відто́ді. [З то́го ча́су ставо́к чи́стий зарі́с осоко́ю (Шевч.). Відто́ді ду́мка про ві́рну ти́ху дружи́ну скраша́ла його́ безтала́ння (Коцюб.)]. • До которых, до каких пор – до́ки, до́кіль (реже доко́ли), (до какого места) доку́ди, подо́ки. [До́ки бу́ду му́чить ду́шу і се́рцем болі́ти? (Шевч.). І до́кіль так ще бу́де? (Гліб.). Ви́значив кре́йдою подо́ки обрі́зувати (Звин.)]. • До сих пор – до́сі, до́сіль, дотепе́р, до ц[с]ьо́го ча́су, по цей (сей) час. [Чужі́ лю́ди полу́днують, ми й до́сі не ї́ли (Метл.). Біди́в я, та й дотепе́р біду́ю (Кам’ян.)]. • Вот до каких пор, вот до сих пор, вот по сию -ру (исключительно при обозначении пространственных отношений, глубины, высоты и т. п.) – о(т) по́ки, от по́сі, от по́ти, от подо́ки, от подо́ти. [Мені́ в ставку́ о по́ки (Зміїв.). І повелі́в: бурха́тимеш от по́ти, отту́т межа́ твої́м серди́тим хви́лям (Куліш). От подо́ти закача́й рука́ва (Липовеч.). От по́сі (до этого места) мої́ слова́, а да́льше напи́сано чию́сь ви́думку (Куліш). Ось по́ти моє́ї мо́ви (Ор. Лев.)]. • До тех пор – до́ти, до́тіль, по́ти, по́тіль, допо́ти, допо́тіль. [Я до́ти не ве́льми на дівча́т вважа́в і зро́ду ніко́го не коха́в (М. Вовч.)]. • Бывший, существовавший до сих пор, до тех пор – дотепе́рішній, дотоді́шній. • С тех пор, с той -ры, как – (відто́ді) відко́ли. [Мину́в уже четве́ртий рік, відко́ли Дени́с Сиваше́нко відділи́вся від ба́тька (Грінч.). Відко́ли він ожени́вся, і в господа́рстві йому́ не веде́ться (Коцюб.). Відко́ли почала́ся пре́са, відто́ді пови́нно було́ з’яви́тися й чима́ло но́ви́х працьовникі́в на по́лі публіци́стики (Єфр.)]. • До тех пор, пока… – до́ти – до́ки, по́ти – по́ки, до́ти – (аж) по́ки, до́тіль – до́кіль, по́тіль – по́кіль; срв. Пока́. [До́ти ходи́в, до́ки не накла́в голово́ю (Номис). До́ти лях мути́в, до́ки не наї́вся (Номис). По́ти пря́ла, по́ки й задріма́ла (Рудч.). По́тіль не переста́ну, по́кіль не доста́ну. По́тіль бить, по́кіль та щу́чина ко́жа облі́зе (Рудч.)]. • В -ру, не в -ру, см. Впо́ру. • Вы пришли в самую -ру – ви прийшли́ са́ме в час. • Пора́, нар. – час, пора́. • -ра́ обедать, спать – час, пора́ обі́дати, спа́ти. • -ра́ на боковую – час на бокове́ньку, час ляга́ти. • -ра́ итти, ехать, -ра́ домой – час (пора́) іти́, ї́хати, час (пора́) додо́му. [Час додо́му, час, час і пора́ (Пісня). Час ї́хати (М. Вовч.). Але́ тобі́ спа́ти час, дити́но (Коцюб.). Та тобі́ ще, голу́бонько, не час умира́ти (Рудан.). Та го́ді сиді́ти, да пора́ леті́ти (Метл.). Ой го́ді-ж мені́ з кі́нними брата́ми уганя́ти, час мені́ коза́цьким нога́м пі́льгу да́ти (Дума)]. • -ра́ б уже, давно б -ра́ – час-би (пора́-б) уже́, давно́-б час, давно́-б пора́. [Дороста́є літ дити́на, вже пора́-б жени́ти (Рудан.)]. • Вам давно -ра́ было это сделать – вам давно́ слід було́ це зроби́ти. • Перейти -ре́, безл. – перепори́тися. • Уже и -ра́ перешла – вже й перепори́лось. [Чи не пора́ нам додо́му? – Уже́ й перепори́лось (Борз.)]. – См. Поро́ю. |
| Послу́шливый – слухня́[х’я́]ний, послу́шний, послухня́[х’я́]ний, послухни́й, покі́рний, покі́рливий, шановли́вий. [У ме́не дочка́ слухня́на, покі́рна (Мир.). А я молода́ та послу́шная, свого́ све́корка послу́хала (Чуб.). Вона́ і покі́рлива і роботя́ща (Тесл.)]. |
| Поставля́ть, поста́вить –
1) ста́вити и ста́вляти, поста́вити (о мн. поста́вляти), станови́ти, постанови́ти що; срв. Ста́вить и Поста́вить. • -вля́ть рекрут – ста́вити (поста́вити), виставля́ти (ви́ставити) рекруті́в. • -вля́ть себе в обязанность – за обов’я́зок собі́ ста́вити, станови́ти, ма́ти що. • Ему -вили в обязанность сделать это – йому́ поста́влено за обов’я́зок це зроби́ти (вчини́ти). • -вля́ю себе за честь быть его другом – за честь собі́ ма́ю (вважа́ю) бу́ти його́ дру́гом. • Долгом -вля́ю предупредить вас – за свій обов’я́зок ма́ю (вважа́ю) застерегти́ вас. • -вля́ть правилом, законом – уставля́ти, установля́ти, ста́вити, станови́ти за пра́вило, за зако́н. • -вля́ю себе за правило ни на кого, ни на чью помощь не надеяться – ста́влю, становлю́ собі́ за пра́вило ні на ко́го, ні на чию́ допомо́гу не наді́ятися (не поклада́тися, не звіря́тися, не спуска́тися). • Ему -вили в вину этот поступок – йому́ взя́то за прови́ну цей вчи́нок. • -вить на своём – доказа́ти свого́, дове́сти свого́, насто́яти на своє́му, поста́вити на своє́. [Щоб я свого́ не доказа́в? Ні в сві́ті (Куліш). Дочка́ поста́вить на своє́ (Н. Лев.)]; 2) (снабжать кого чем) постача́ти, поста́чити, достача́ти, доста́чити кому́ и на ко́го що, приставля́ти, приста́вити кому́ що, (в достаточном количестве) вистача́ти, ви́стачити, настача́ти, наста́чити кому́ и на ко́го що. [Аби́ ті ли́царі та городи́ на війну́ скі́льки тре́ба ві́йська постача́ли (Доман.). Оди́н, ска́жемо, коло землі́ працю́є, хліб ро́бить, а дру́гий зві́ря ло́вить, м’я́са на всіх постача́є (Єфр.). Він нам дро́ва приставля́є (Звин.). Таке́ ві́йсько ви́стачимо, що й кри́мського ха́на звоюва́ли-б (Стор.). Не могли́ на всіх наста́чити (Єфр.)]. • -вля́ть муку на армию, для армии – постача́ти бо́рошно ві́йськові и на ві́йсько. • Вы должны -вить дрова к 1-му августа – ви пови́нні поста́чити (доста́чити), приста́вити дро́ва до 1-го се́рпня. • Всё -влено в достаточном (в нужном) количестве – усього́ поста́чено (доста́чено, ви́стачено, наста́чено) до́сить (скі́льки тре́ба); 3) настановля́ти, настанови́ти, ста́вити, поста́вити, станови́ти, постанови́ти, (только о многих) ста́вляти, поста́вляти, понастановля́ти кого́ ким и на ко́го, за ко́го (над ким, над чим), (о духовных особах: посвящать) висвя́чувати, ви́святити, (о мн.) повисвя́чувати кого́ на ко́го. [(Лати́нське духове́нство) ста́вляло свої́х бі́скупів чи попі́в по ру́ських зе́млях (Куліш). Його́ козаки́ злюби́ли, до се́бе в ку́рінь пусти́ли ще й ота́маном настанови́ли (ЗОЮР). Його́ грома́да ти́тарем настанови́ла (Г. Барв.)]. • -вить кого священником – настано́вити (ви́святити) кого́ на попа́. Поста́вленный – 1) см. Поста́вить; 2) поста́чений, доста́чений, приста́влений, ви́стачений; 3) настано́влений, поста́влений, постано́влений; ви́свячений. |
| Похозя́йничать, похозя́йствовать – погосподарюва́ти, похазяйнува́ти, (гал.) поґаздува́ти; (похлопотать) попо́ратися. [Була́ дочка́, оддали́ за́між, та недо́вго й погосподарюва́ла – вме́рла (М. Вовч.)]. |
| Прихотли́вый –
1) (капризный, своенравный) вига́дливий, виба́гливий, примхли́вий, примхува́тий, вередли́вий, вимисли́вий, перехо́чливий, норовли́вий, норови́стий, химе́рний, витребе́нькуватий; (переборчивый) перебі́рливий. [А жі́нка вередли́ва та вига́длива (Рудч.). Але́ й вередли́ва-ж ти, – нема́ де пра́вди ді́ти (Н.-Лев.). Се ба́тькова дочка́, вимисли́ва й пи́шна, – одцура́йсь її́ (М. Вовч.). Бага́тство – перехо́члива річ (П’ятигір.). Чорня́вая дівчи́нонька норови́стая (Пісня)]. • -вый человек, см. Прихотни́к. • -вый вкус – виба́гливий смак; 2) (затейливый, причудливый) вига́дливий, химе́рний. • -вый узор – вига́дливе (химе́рне) мере́живо. |
| Прозыва́ться, прозва́ться – прозива́тися, прозва́тися и бу́ти про́званим. [Стара́ прозива́ється Терпили́ха Горпи́на, а дочка́ На́талка (Котл.)]. • Как ты -ва́ешься? – як ти прозива́єшся, як тво́є прі́звище? |
| Пропива́ть, пропи́ть – пропива́ти, пропи́ти. • -пи́ть ставя магарыч – промогори́чити. • -ть дочь – просва́тати, пропи́ти дочку́. • Пропи́тый – пропи́тий, промогори́чений. -тая дочь – просва́тана до́чка. • -ться – пропива́тися, пропи́тися, (о мног.) попропива́тися. [Попропива́лись ми до го́лого ті́ла (Куліш)]. |
Російсько-український народний сучасний словник 2009–
| Дочь, дочка – дочка́, до́нька: • готова дочь попова – кінець — пішла баба у танець; • дочь бондаря, шорника, писаря, кузнеца, портного, купца… – дочка бондаря, лимаря, писаря, коваля, кравця, купця (крамаря); (розм. фольк) бондарівна, лимарівна, писарівна, ковалівна, кравцівна, крамарівна; • дочь вдовы – удовівна; • дочь взрослая (на выданье) – дочка (донька) на відданні (на виданні), дочка-відданниця; • дочка гетмана – гетьманівна; • дочь короля – королівна; • дочь Павленка – Павленківна; • дочь первая – перша дочка (донька), первачка; • дочь уважаемых родителей – добрих батьків дочка; хазяйська дочка; • единственная дочь – єдина дочка, одиначка (одиниця, одиничка); • самая младшая, наименьшая дочь – найменша дочка, мізинка, мізиночка. [А в тім селі вдова жила, А у вдови дочка була І син семиліток (Т.Шевченко). Вип`ю чарку, вип`ю другу, Вип`ю третю на потуху. П`яту, шосту, та й кінець. Пішла баба у танець, А за нею горобець Викрутасом-вихилясом… Молодець горобець! (Т.Шевченко). Лесиха, сказано, запопадна, перша йде зажинати з донькою і невісткою (І.Франко). Моє перелицьоване пальто, ану скажи, кого ти взимку гріло, скажи про те, як десять років збігло, і час угнався, ніби долото у трухле дерево? Скажи про все. Куди мене розкрилено несе моя біда, дочка моєї віри? (В.Стус). Одна статура в матері і в доньки — обидві круглі, наче карахоньки (Л.Костенко). Так от, паночку мій ґречний,— вів далі козопас,— жив у нашому селі один хлібороб на ймення Гільєрмо, а там такий заможний, що куди тобі Хризостомовому батькові. І дав йому Господь окрім багатства незчисленного ще й дочку-одиничку, що вродила йому жінка його, молодиця на всю околицю, а вродивши, померла (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Лінь — дочка багатства і мати бідності (Поль Декурсель)].  |
| Дальнобойщик, разг. – фу́рник, (рус.) далекобі́йник, дальнобійник [У кількох метрах від нього курила проститутка: видно, недавно відправила якогось дальнобійника та чекає на наступного (О.Форостина). Страх стис їй легені, як одноразову серветку в важкому кулаці стискає далекобійник (Катерина Бабкіна). Бріґітта — нешлюбна дочка, і мати її робить те ж саме, що і Бріґітта,— шиє бюстгальтери й станики. Гайнц — законний син шофера-дальнобійника та його дружини, яка могла собі сидіти вдома. Попри цю величезну різницю, Бріґітта й Гайнц таки познайомилися (І.Андрущенко, перекл. Е.Єлінек). Лектор в АТП читає лекцію про моральне обличчя і міцність сімейних пут. – За даними соціологічних опитувань, найчастіше зраджують своїм дружинам артисти, потім – спортсмени, а на третьому місці – водії-далекобійники. Голос з зали: – Вибачте, я своїй жінці ні разу у відрядженнях не зраджував! Директор АТП: – Сиди, Іване! Через таких, як ти, ми ще досі на третьому місці!]. |
| Мать –
1) ма́ти, (реже) ма́тір, ма́тірка, ма́тка, (ласк.: родная) не́ня, не́нька, мату́ся, (не только мама) ма́ма; 2) (вежливое обращение) паніма́тка, (голубушка) мату́ся, (народн.: тётушка) ті́тка, (фамил.) паньма́тка; (ум.-ласк.) паніма́точка, панімату́ся, паньмату́ся, ті́точка; 3) (перен.) (благодетельница) ма́ти, ма́тінка, не́нька, (родоначальница) ма́ти; 4) (о монахине) паніма́тка: • богоданная мать – богода́на ма́ти, сва́ха, (для зятя) те́ща, (для невестки) свекру́ха; • быть вместо матери кому – бу́ти за ма́тір кому́; • быть посажённою матерью – матерюва́ти, бу́ти за весі́льну и т. п. ма́тір, бу́ти за ма́тір у ко́го; • всосать (впитать) что с молоком матери (перен.) – увіссати (усмоктати) що з материним молоком; • в чём (как) мать родила – у чому (як) мати народила (спородила); голяка; гольцем голий; голий-голісінький; світить грішним тілом; • крёстная, крестовая мать – хрище́на (хреще́на) ма́ти, (зап.) нана́шка, (ласк.) нана́ся; • мать-героиня – мати-героїня; • мать-кормилица (альма-матер) – питома мати (матінка); • мать-одиночка – мати-одиначка; • мать родная, родимая! – ма́тінко моя́ (рідне́сенька)! не́нько (моя́)! не́нечко (моя́)!; • мать — сыра земля – сира земля; земля-мати; • молочная мать – ма́мка; • мать честная! (восклиц. удивления) – ма́ти Бо́жа! (полон.: зап.) ма́тко Бо́ска!; (при испуге) ой лишенько, (диал.) па́дку (па́доньку) мій; • не родная мать – не рі́дна ма́ти, (мачеха) мачуха; • мать игуменья – паніма́тка ігу́меня (гуме́нія), ма́тушка (Сл. Гр.); • названная, приёмная мать – на́звана ма́ти; • не имеющий, лишённый матери – безма́тірній; • показать кому кузькину мать (разг. вульг.) – дати гарту (перегону, прочухана) кому: нагнати холоду кому; перегнати через (на) гречку кого; • посажёная мать – весі́льна (вінча́льна, посадже́на, поса́дна, голова́та, сто́льна, про́хана) ма́ти; • при солнце тепло, а при матери добро – на сонці тепло, а біля (коло) матері добре (Пр.); • родная мать – рі́дна (редко пити́ма) ма́ти (ма́тір), не́ня, не́нька; • узнаешь кузькину мать (какова кузькина мать…) – знатимеш, де раки зимують (де козам роги правлять); • у кого есть матка, у того и головка гладка – у кого ненька, у того й голівка гладенька (Пр.); як мати рідненька, то й сорочка біленька (Пр.); • честная мать (почтит. обращение) – ма́тінка-доброді́йка. [Проваджа́ла си́на ма́ти (Шевченко). Ма́ти вже вме́рла, а дочка́, як і ма́тір, хо́дить тепе́р по на́ймах (Грінченко). Хай живе́ ось тут з сина́ми, що поги́бли передча́сно, всироти́ли матіро́к (Франко). Яки́й тепе́р світ наста́в, що син ма́тки не пізна́в (Пісня). Не́ня прити́сла до гру́дей дити́ну (Кониський). Та накажі́ть мої́й не́ньці, що я умру́ ху́тко (Пісня). Чого́ та скри́пка так голоси́ть, мов сто мамі́в рида́є за сина́ми? (Франко). Ті́льки в сві́ті пра́вди, що рі́дная ма́ти (Пісня). Де-ж таки́ хто чува́в, щоб дити́на так незвича́йно з пити́мою своє́ю ма́тінкою пово́дилась? (М. Вовчок). Розступи́ся, сира́ зе́мле! (Пісня). Ма́тко бо́ска (ченстохо́вська)! що це ти нароби́ла?! (АС). Ки́їв – ма́ти міст ру́ських (АС)]. |
| Мелласа – (от греч.) меляса, меляс, маляса, маляс. [На полі, на чистому повітрі було якось веселіше й охітніше робить, ніж коло машин, між стінами, на помості, слизькому й липкому од розлитого смердючого малясу (Нечуй-Левицький). — І цукроварня недалеко? — Недалеко; тато брали маляс (В.Барка). А восени дочка принесла з міста сулію маляси. Як мед, маляса. Правда, трохи гірчить. На хліб мазали, поки хліб був. І кисіль варили (В.Дрозд). Його розлютила безпомічність, сиза дірка пустоти на кінці міста, там, де повинно зійти сонце, тягуче, як меляса, паскудне, наче всі його смертні гріхи (О.Ульяненко). Голос мій, ти сам це чуєш, Солоденький, як меляса; Хоть я ростом невеличка, Так зате струнка вдалася (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Ніде навколо не ворушивсь жоден атом повітря, ми були змушені пливти попід берегом, та ще й так помалу, що здавалось, ніби пароплав повзе крізь маляс (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна)]. |
| Молодёжь – мо́лодь, (реже) мо́лодіж, молодне́ча, молоде́ча, (юношество) юна́цтво, (поэт.) юнь, (образн.) па́молодь, (зап.) молоде́цтво, (мужская, неженатая) парубо́цтво, (устар.) челядь: • золотая молодёжь – золота (багата) молодь, (жарг., негатив.) мажори; • нынешняя молодёжь – тепе́рішня (суча́сна, сьогоча́сна) мо́лодь; • учащаяся молодёжь – студентська (учнівська, шкільна) молодь. [На о́дшибі од села́ було́ и́грище, мо́лодь гомоні́ла, співа́ла, смія́лась (М.Вовчок). Вся мо́лодіж пусти́лась у тане́ць (І.Нечуй-Левицький). Голоси веселих пісень молоднечі, мов щебетання весняних пташок, разом з садовими пахощами проймають усе повітря (П.Мирний). Посклика́вши до се́бе шляхе́тське юна́цтво (П.Куліш). Та рання юнь сміється, — не холоне… Що ж обіцяєш ти їй, сива скроне? Фальшиву мудрість? Безперечний нуд? (М.Зеров). То була все золота молодь: Ів Дюма Вільдьє, син власника корабельні, Клод Кубер, син голови торговельної палати, Жакі Делае, банкірський синок… (М.Лукаш, перекл. А.Стіля). Цікаво. Літери акуратні, хоч і дещо дитячі, як у всієї теперішньої молоді. Але без явних помилок, що вже зовсім не схоже на молодь (брати Капранови). — Сучасна молодь жахливо вдягається! Наприклад, от цей хлопець. — Це — моя дочка. — Пробачте, я не знав, що ви — її батько. — Я не батько, я — мати]. |
| Обыватель –
1) (лишенный общественного кругозора, отличающийся косными мещанскими взглядами, живущий мелкими, личными интересами) обива́тель, міщанин, (без духовных потребностей, филистер) філістер; 2) (постоянный житель какой-либо местности, устар.) обива́тель, ме́шканець, земля́нин. [— Я, Галочка, дочка обивателя, Олексія Таранця, нагадую Семенові Івановичу, що він є благородний, пан (Г.Квітка-Основ’яненко). У земля́ни пи́шемося любчі́вські (М.Вовчок). Мені хотілось цим грубим словом ударить читача, підчеркнути всю гидоту психічної реакції обивателя після хвильового підйому (М.Коцюбинський). — Ти філістер, от що я тобі скажу (І.Франко). Філістери гарно вбрані По полях, лісах гуляють, Раді, скачуть, мов телята, Літо краснеє вітають (Л.Українка). І ця думка була йому страшенно прикра, немов від позаколишнього знайомства з тією дівчиною в нього ще лишився неперетравлений камінь. Гидким злочином уявлялось йому обернути блакитнооку Надійку в куховарку, прибиральницю, в охоронця пісного добробуту молодого міщанина (В.Підмогильний). С. О. Єфремов у своїй «Історії письменства» характеризує котляревщину, як «обивательську літературу» на «всякі злоби дня та біжучі справи». Він указує на її подібність до старих, ще з XVIII в., віршів, сатир та «пашколів», що виходили з «письменних кругів народу» і являли собою відгук на різні події, що так чи інакше будили думку, зворушували уяву широких мас людности: і там, і тут за перо брався «обиватель» — розуміється, в російському, а не польському значенні слова — і орнаментував свій маленький літературний замисел під якийсь визнаний і популярний твір. — Цей «обиватель», цей тихий і мирний провінціял, озивається часом і в Котляревському, в його тирадах про «Полтаву-матушку», про «битую копійку», цю «прелестницю-злодійку» та в елегійних спогадах про те, «як в армії колись велося»; але в авторі «Енеїди», поруч з ним, раз-у-раз вставав, мовляв за Єфремовим, «сковородинець і масон», письменник широких інтересів та широкої сприйнятливости і не давав своєму літературному творові упасти на дно провінціяльної графоманії (М.Зеров). Це спізнення не було виявом недбалості публіки до літератури, а явищем загальним, одним із наслідків глибокої зневіри до громадського життя. Розпорошений і загнаний у свої нори обиватель надто неохоче вилазить із них, і коли йому кажуть прийти о першій, він приходить о другій, ще годину посмоктавши свою лапу (В.Підмогильний). Сьогодні Корнієнко роздвоївся: за дверима десь там, надворі, був Корнієнко-юнак, шо любив бурхливе життя й переможно крутив його за чуба, а тут у низенькій кімнаті, між грамофоном і пелюшками — Корнієнко-обиватель, покірний і плаксивий, якого скрутило життя руками Антоніни (Аркадій Любченко). Ти не хочеш турбувати себе великими проблемами, тобі й без того нелегко забути, що ти — людина. Ти не мешканець мандрівної планети, ти не замислюєшся над питаннями, які не мають відповіді,— ти просто дрібний обиватель з Тулузи. Ніхто тебе не схопив за плечі, не стримав, коли ще був час. А тепер глина, з якої тебе виліплено, засохла, затверділа, і вже ніщо не розбудить у тобі заснулого музику, поета чи астронома, який, можливо, колись у тобі жив (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). Політики, поцікавтесь у гастрологів, що обиватель ще може перетравити (С.Є.Лєц)]. |
| Ответ – відповідь, (реже) відмова, (диал.) відказ, (устар.) відвіт, одвіт, обзвив, (реже) відповіт, (отклик) відгук, (письменный) відпис, відписка: быть в ответе, давать ответ, нести ответ за что (разг.) – відповідати за що; в ответ – у (на) відповідь, на відка́з, на відмо́ву кому́; в ответ на… – відповідаючи на…; говорить, сказать в ответ – відказати, відказати (відмовляти, відмовити); давать, дать ответ кому – давати, дати відповідь кому; відповідати, відповісти (усно также відказувати, відказати) кому; відказ держати кому; (только письмом) відписувати, відписати кому, да́ти ві́дпи́ску, (устар., только сов.) відвісти́ти, відповісти́ти кому́; дельный ответ – доладна відповідь; жду вашего ответа – жду (чекаю) вашої відповіді (вашого відпису); чекаю на вашу відповідь (на ваш відпис); имунный ответ – імунна відповідь; каков вопрос, таков и отве́т – яке́ пи́та́ння, така́ й ві́дповідь (відмо́ва, відповіда́ння); каков привет, таков и ответ – як ви нам, так і ми вам (Пр.); який «добридень», таке й «доброго здоров’я» (Пр.); який «здоров», такий і «помагайбі» (Пр.); яке «помагайбі», таке й «бувай здоров» (Пр.); не находить ответа – не знати, що відповісти (відказати); несколько слов в ответ – кілька слів (кількаслів’я) у відповідь; ни ответа ни привета – ні відвіту ні привіту (Пр.); ні клику ні відклику (Пр.); он дал утвердительный отве́т – він пода́в свою́ згоду; оставаться без ответа – залишатися без відповіді (редко, без відгомону); отрицательный ответ – незго́да, відмо́вна відповідь, відмова; негативна, заперечна відповідь; привлекать к ответу – притягати до відповідальності, (к суду) позивати [до суду]; призвать к ответу кого (юрид.) – покликати до права (до суду) кого; семь бед — один ответ – чи раз, чи два — одна біда (Пр.); раз на світ родила мати, раз і помирати (Пр.); чи раз батька вдарив, чи сім раз — однаково [одвічати] (Пр.); раз козі смерть (Пр.); більш як півкопи лиха не буде (Пр.); удовлетворительный ответ – достатня відповідь; уклончивый ответ – ухильна відповідь; у него на всё есть ответ – він на все відповідь (відказ) має (Пр.); він на все має що відповісти (відказати) (Пр.); утвердительный ответ – згідна відповідь, згода. [На перву рутулян попитку Троянці так дали в одвіт, Що Турн собі розчухав литку, Од стиду скорчило живіт (І.Котляревський). Хто не спитає, за кого вона йде, «за Левка» — один одвіт (Г.Квітка-Основ’яненко). — Як дочка хоче, — відвіт дала Векла, — так нехай і буде (Г.Квітка-Основ’яненко). Чайченка тоді гарячка палила; без пам’яті сливе був він. Не вважають — беруть, везуть його судити судом. Питають: одкази його нерозумні, чудні (М.Вовчок). — І чого в тебе такі очі смутнії— Да того, може, що нездужаю, — сказала на одвіт (М.Вовчок). Сім бід — один одвіт (Номис). — Ланочку, — зітхнувши важко, вимовив він, — хай уже я один в одвіті буду… (П.Мирний). Написавши про все те, я сподівався одповіту (П.Мирний). Він не знайшов у йому поради й одповіді на свою важку думу (І.Нечуй-Левицький). — А ти що робиш ото на хаті? — гукнув голова до Лавріна. — Зараз мені злазь та давай одвіт перед нами (І.Нечуй-Левицький). Чого б не попрохав, про що б не поспитав Семен у старшого брата — на все одна відповідь: «а що даси?» (М.Коцюбинський). Невже на всі великії події, На все у вас одна відповідь є — Мовчання, сльози та дитячі мрії? (Л.Українка). — Єсть у полі дві зірниці. Ото ж мої брат-сестриці! Гей! — пронеслось немов на відповідь тій бурлацькій пісні, що тільки що замовкла (Л.Українка). — Ну, ми напишемо такий одвіт, що довго він нас пам’ятатиме!.. (Б.Грінченко). Півроку дожидався відповіді, а тоді попрохав вернути рукопис, та аж на четверте прохання прийшов до мене відпис (Б.Грінченко). І підвівся Остап і сказав матері, щоб вона влаштувала йому ліжко на ґанку; мовляв, він там буде до ранку чекати відповіді і її останнього слова (М.Хвильовий). У відповідь з-під байди вискочив хвостатий звірок, з добру кішку, і з усіх ніг кинувся навтьоки (І.Багряний). Степан цілком припускав можливість цієї неприємної розмови і мав готову відповідь — через тиждень він вибереться. Дістане стипендію, це напевно, і вибереться (В.Підмогильний). Тут один погонич, не дуже, бачиться, добромисний, почувши, як шпетить їх простягнений долі рицар, не стерпів і надумав замість відповіді полічити йому ребра. Він підбіг до нього, вхопив списа, поламав на цурки й заходився на бідоласі лати латати, аж поки не змолотив його на околот (М.Лукаш, перекл. М.Севантеса). У цьому світі набагато легше почути відлуння, ніж відповідь (Жан Поль)]. |
| Охотно, охотливо – залюбки́, ра́до, охо́че, охо́чим се́рцем, (диал.) охі́тно: • охо́тнее – радні́ше, ра́дше, охо́чіше, охітні́ше; • охотнее всего – найохочіше, найрадні́ше, найра́дше, найохітні́ше; • очень охотно – з дорого́ю (ра́дою) душе́ю, (вприпрыжку) з ви́скоком, з ви́стрибом; • охотно сделаю это – залюбки́ (ра́до) це зроблю́ или я ра́дий це зроби́ти; • я охотно приду – я охоче прийду. [Мліє дівчина й циганку Слуха приязно й охоче (Я.Щоголів). Чула колись іще од батька-покійничка, що в Дем’янівці живуть якісь родичі наші: матусина небога була оддана туди за коваля Ляща. «Піду собі до їх, — думаю, — все мені буде охітніше служити, де мій рід ведеться» (М.Вовчок). Піднялась охочим серцем Ївга до підпомоги (Г.Барвінок). Доктор охітно і без церемонії ввійшов за перегородку (І.Франко). — Та й зоставайся,— каже,— дочко, будемо тут удвох жити. Літом я буду в пасіці сидіть, а ти тут займеш собі огородець та будеш куйовдиться й на зиму дбати всячину; а зимою хоч бджоли й забирають додому, а я все-таки тут живу,— то й буде нам с тобою охітніше, аби твоя охота (Казка). Дівчина червоніла, але розмовляла з ним залюбки. Та Зінько був дуже несміливий з дівчатами і все боявся зайняти Левантину так, як парубки займають тих дівчат, що люблять (Б.Грінченко). Він залюбки згодився б тепер одбути кару за Грицька (С.Васильченко). Радо і привітно зустріли школярі свого вчителя (С.Васильченко). Хлопець залюбки розписався про одержання, радий би й без кінця розписуватись, коли б цього вимагала пошта, величезний здобуток людської культури, що не тільки дає змогу далеким людям листуватись, не тільки пересилає журнали з надрукованими оповіданнями, а ще й гроші переказує (В.Підмогильний). Ми радо полишаєм власні гнізда і, випускаючи бажання в лет, все квапимось до самопочезання, мов шлях од себе — справжній для душі (В.Стус). Якісь пташки шиширхають у нетрях… Десь виє вовк у хащах лісових,.. Ну що ж, ту ніч були ми серед мертвих, а цю ніч будем між напівживих. Все ж охітніше. Не підійде звір. Та й перебудем до холодних зір (Л.Костенко). Вона не мала Джезового голосу на диску, ось. І ніколи не слухала голосу свого чоловіка, поки той був відсутній. Вона радше слухала італійця, що казав їй непристойності, ніж власного чоловіка, що нашіптував солоденькі дурниці. Так, досить! (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Дон Кіхот не хотів до села заїжджати, хоть і як припрохували його селянин з бакаляром: вимовився тим (і та причина була, на його думку, більш ніж достатня), що мандровані рицарі мають звичай спати радше десь у полі чи в лісі, аніж у якій оселі, хоч би й під золотою крівлею; тим і звернув він трохи з дороги на превелику досаду Санчові, якому вбилося в тямку розкішне гостювання у дон Дієговому замку, чи нехай і будинку (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Я не міг не помітити його дурости, вона очевидна, але радше я назвав би це простодушністю і наївністю (Г.Кирпа, перекл. К.Гамсуна). Але не такі думки розвіювали смуток Артиса. Ні, його настрій радше підіймався від споглядання якої-небудь чорної довгоногої красуні з повними губами — і не лише настрій, на радість згаданій красуні (Д.Петрушенко, перекл. Ф.Флеґ). Розмову продовжив солодкавий обмін компліментами — гра, у якій і вдова, і вдівець цілковито пасували одне одному. Не записуючи цієї сентиментальної бесіди достемено, ми радше поговоримо про неї і докладніше змалюємо те, що за інших обставин уважали б за кричущу слабкість французової вдачі (В.Панченко, перекл. Е.Катон). 1. В стаді за баранами слідують охочіше, ніж за геніями. 2. — Слухай, моя дочка стала охоче їсти солоні огірки. Я думаю, в організмі чогось не вистачає. — Ага. Мізків. А думати треба було раніше]. |
| Подруга –
1) по́дру́га, подру́жина, подру́жниця, (подружка, ум.) по́дружка, (ласк.) подру́женька, подру́жечка, (приятельница) при́ятелька, това́ришка, това́рка, (устар.) други́ня, (высок.) по́се́стра, (реже) посе́стрина, посе́стриця, (пол.) колежанка, (на свадьбе) дру́жка; 2) (супруга) дружи́на, (умен.) дружи́нонька: • быть подругами с кем – подругува́ти з ким; • подруга жизни – дружина. [Чи бачила, подружино, мого чорнобрівця? (Сл.Гр.). Товаришка віддається, А я ще не буду, А я своїй товаришці За дружку буду (Н.п.). Була в удови дочка Маруся, наша подружниця (Марко Вовчок). Озвалась Пріська — подруга й товаришка Олександрина (Б.Грінченко). Біля самого лісу, мов квітка папороті, розцвів самотній вогник, пригас і знову розкрив сполохані пелюстки. Хто там біля нього гріє руки, чи душу, чи виглядає когось? І, скрадаючись, любов іде до любові, щоб мати вечоровий хміль і поранковий жаль, як мали їх її посестри. Подумавши про це, про кохання своїх подруг, Оксана знітилась, і все її чарування здалося забобоном (М.Стельмах). Я дістаю гроші, Лорна робить надто повільний жест пальцем: мовляв, оооооооднуууууууухвииипиииииинкууу, і довго-довго, нереально довго і просто нестерпно повільно шукає щось у наплічнику, дістає звідти якісь зошити, зошити падають із її нечутливих рук, із зошитів висипаються вкладені сторінки та ксерокопії, розлітаються по цілому фойє, Лорна починає збирати їх, так само повільно, потім вона завмирає, каже: «Г-г!» — і знову починає шукати щось у наплічнику, витягує нові зошити, я бачу, охоронці нервуються, вони розуміють, що ми обдовбані в жопу дві дури, ледве тримаємося на ногах, у нас задерев’янілі язики, і я можу їм тільки сказати: «З-з! М’я клжнк трхи п-на!», хоча хотіла — «зараз, моя колежанка трохи п’яна», все це повисає у повітрі, я відчуваю страх, що зараз нас здадуть міліції, нарешті Лорна дає білетерові два флаєри, що дозволяють пройти на третину дешевше (Любко Дереш). 1. Якщо ви хочете взнати про недоліки дівчини — похваліть її перед подругами. 2. Дві подруги: — Скажи, ти змогла б переспати з моїм чоловіком? — Ну, правду казавши — ні… — А чому?! — Та він нічим не кращий за мого! — Ну, щиро кажучи — так…]. |
Рейдер – (англ.) рейдер, налітач .[Софії Київської древні стіни Вже кришаться, а в Києві – Тарас… І вже у нас немає Батьківщини! І рейдери-рейтари б’ють у спини, І вітер з України дме до нас. …Якої ми шукаємо землі? Якої ми шукаємо відваги? Блищать і сяють в історичній млі Пощерблені щити, пониклі стяги (Д.Кремінь)/ Ватага рейдерів повісила подружню пару, яка ховала двох кольорових хлопців у коморі. Їх виказала дочка, бо її образила увага батьків до ніггерів (Любов Пилаєва перекл. Колсона Вайтхеда)]. |
| Срывающийся – який (що) зривається, рветься, обривається, уривається, здирається, схоплюється: • срывающийся голос – зривистий (зривчастий, нерівний) голос. [Шальке! Рюде! Вони стали, як були. Один у своїй безсоромній наготі, другий у бичачій тупості, бринькнули струни в два голоси — один ляскучо-зривистий, другий хрипкий і густий — почато й доведено до кінця, хоч ніколи не гадала Євпраксія, що імператор може дозволити своїм блазням так топтатися по її горю, по душі й серцю (П.Загребельний). У Котьки щось обірвалося всередині. І якимсь незнайомо-тонким зривистим голосом він, хвилюючись, вигукнув: — Ну, чого ви?! Ну! Ну, людина просто плавати не вміє. Що ж тут такого? (В.Нестайко). Вона все зрозуміла зі зміни в поведінці Ореста, надто видавали його радісну збентеженість блискітки в очах, нервові рухи, зривистий голос, що він є наразі абсолютно певним у знахідці таємничого місця, якого так довго намагався знайти сам, то повернеться хутенько, навіть спробує вже зразу залізти до тої дірки замість Бруно… (Ю.Завгородній). Вже у воді почув з острова писклявий жіночий лемент, та заспокійливий, але зривистий, чоловічий басок… (В.Триндюк). Климентія трусило. — Пане-господарю, — сказав він нерівним голосом. — І ви, пані-господине! Мушу признатися, що заклинання не подіяло, дуже потужного біса має в собі ваша дочка (В.Шевчук). В нього виривається протяжний зривчастий зойк — глибинний, зсередини (Мечеслав Рисич). Сердитий полковник не встиг втратити терпіння. Проте він не дочекався закінчення перекладу молодого офіцера і, махнувши нагайкою, припинив його різким і зривистим голосом (С.Панько, перекл. І.Андрича)]. |
| Строгость – суворість, (реже) строгість, (ещё) гострість, крутість, вимогливість: • по всей строгости закона – з усією суворістю закону, за всією суворістю закону. [Говорить голосом тремтячим, з видимим зусиллям удавати твердість і суворість (Л.Українка). Тут була тиша, великий спокій природи, строгість і сум (М.Коцюбиський). Поволі зморшки зникали з чола, суворість щезала (Г.Хоткевич ). І дочка Терея плаче серед тополевих віт. Знай: кохання наплив буйний будить той солодкий звук. Не кажи: то жаль і скарга на суворість шлюбних пут (М.Зеров). Яка застиглість і суворість форм! Яка довершеність пропорцій, норм! Поема, вирізьблена із граніту (М.Драй-Хмара). Там, де є суворість і вимогливість жінки, дівчини, юнак стає справжнім чоловіком (Л.Костенко). На нього дивилися, мовби на приречене вже, та все ще ошкірене звіря. — Ось що, молодче, судити тебе будемо, тож не вельми вдавай із себе хороброго. Крові ти, на щастя, не пролив, а за гвалт відповіси і за всією суворістю нашого закону (Д.Міщенко). Коли трохи вгамувалися президентські лють і страх, зібралася термінова нарада: Сам, Кіріл Кірілич, ґенерали Курвенко і Лайнов. Радилися довго і зрештою постановили: золотий предмет руками не чіпати, досліджувати його безконтактно, виявити шлях, яким він потрапив у президентське сховище, впіймати винного чи винних у цьому злочині і покарати їх з усією суворістю законів України! (В.Кожелянко). Упав він на коліна І, поклонившися, подав свою картину. Вона поглянула з суворістю знавця (М.Рильський, перекл. А.Міцкевича). — Я погоджуюся з усім, бо строгість мусить бути, без строгості ніхто ніколи нічого не зробить (С.Масляк, перекл. Я.Гашека)]. |
| Удручающий – що (який) засмучує, гнітю́чий, обтя́жливий, безра́дісний, невідра́дний: • удручающая тишина – тягу́ча (тяжка, важка, безрадісна) тиша. [Українська суспільність мала нагоду переконатися: справа українського слова, українського розвою чужа для великоруської суспільності; та суспільність також засліплена своїм державним становищем, у справах державних думає так само, як її бюрократія, чи, іншими словами, російська бюрократія невідрадна дочка російської суспільності, і, видержавши остру боротьбу з отсею всесильною бюрократією, українській суспільності прийдеться видержувати хронічну, довгу, але не менш важку боротьбу з російською суспільністю та крок за кроком відвойовувати собі у неї право на самостійний розвій (І.Франко)]. |
| У́нты, унт, у́нта – (эвенск.) у́нти, унт, у́нта. [З того ізюбра, з ніжок, пізніше Наталка пошила собі унти, лапчаті. Чотирьох ніжок було мало — це лише на один унт, — але вона добавила ще чотири від тих, що були з пантування, і пошила (І.Багряний). Зрозуміло, звичайно, що одягатись треба якнайтепліше: кожух, капелюха, тепла білизна, теплий костюм, а на ноги унти чи піми, прості повстяники навряд чи витримають такий похід (О.Вишня). Ой, драна охрана, а навколо ж геть переповнений автобус. Поруч, по–індіанськи незворушно сидить, якась дочка оленяра в унтах та куртці-алясці. А, людей же в салон набилося, мамо моя, як зайців у човен до діда Мазая. Ті, що сидять, на вибоях дружно клюють носом спину сусіда спереду. А стоячі, ті, щільно притулившись одне до одного різними місцями, дригано коливаються та підскакують, як дикуни на танцях навколо вогнища на честь, якого–небудь там ідола полювання. Кожен сумлінно зайнятий своїм ділом, ніхто не сачкує. Коротше, їдуть собі люди та й їдуть… (Василь Триндюк). Несподівано, але вже очікувано Абрахам Лі ударив мене в ліве плече ногою, взутою у справжні сибірські унти ( і коли воно таке оце мавпеня встигло) і я заорав обличчям у сніг (О.Ульяненко)]. |
| Унтер-офицер – (нем.) унтер-офіцер, (разг.) разгунтер, підофіцер. [Бородавкіна була дочка одеського міщанина, підофіцера (І.Нечуй-Левицький). Я, Йосько і Вольф зголосилися до війська, Яська, який мав звання підофіцера і встиг раніше пройти військовий вишкіл, забрали на фронт напередодні, до Вольфа поставилися з недовірою, однак записали і приділили усіх нас до загону ополченців (Ю.Винничук). Вночі в прифронтовому селі унтер стереже людську худобу для великої бойні, що ось-ось почнеться. Унтер тут цар! Цар смерті! Унтер Кретель! Чудово! Могутніших за нього немає! Дорівнятися силою до нього може тільки унтер супротивника, там, за лінією фронту (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Ми з Кропом, Вестгузом і Тьяденом чверть години розучували на лютому морозі стійку: «Струнко!» без рукавичок, стискаючи голими пальцями крижані цівки гвинтівок, а Гіммельштос кружляв навколо, придивляючись, може, хто з нас поворухнеться, тоді він звинуватив би нас у порушенні дисципліни. Вночі, о другій годині, я мусив вісім разів бігати у нічній сорочці з горішнього поверху казарми на подвір’я за те, що мої спідні звисали на кілька сантиметрів з краю табуретки, на якій я складав свою одежу. Поруч зі мною, наступаючи мені на пальці, біг черговий унтер-офіцер, Гіммельштос (К.Гловацька, перекл. Е.М.Ремарка). — Я не маю нічого проти конфіскації сигари, — кажу я. — Це грубе насильство, однак на щось інше ти, колишній унтер-офіцер, не здатний. Але навіщо тобі мундштук? Я ж не сифілітик. — А я не гомосексуаліст (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). В серці його ворушились усі інстинкти унтера, що допався до переможеного краю (В.Підмогильний, перекл. Ґі де Мопасана)]. |
| Сучий – сучий, (усилит., более чем сучий) розсучий, песький: • сучий сын – (ругат.) сучий син, розсучий син, скурвий син. [Но зла Юнона, суча дочка, Розкудкудакалась, як квочка, Енея не любила — страх; Давно вона уже хотіла, Щоб його душка полетіла К чортам і щоб і дух не пах (І.Котляревський). — Ах ти ж, розсучий сину! Так я дезертирів скриваю? А ось ходім, я дідів скличу, вони з тобою поговорять, сопляче, як ти Дніпро покидав? (Гр.Тютюнник). А один песький син з головою рудою нирцем, тихцем під водою підкрадався, чаївся, жабуринням умився, козаку межи плечі ножем устромився (Л.Костенко). Народ не візьмеш на макуху. Він зоздаля розрізнить чин: І хто є син його по духу, І хто — по духу! — сучий син (Б.Олійник). Тоді стояв сучий синій холод (О.Ульяненко). — Усе ви догори дриґом перевертаєте, — сказав він. — Тримаєте мене в тюрмі, поки ці сучі сини стараються залишити мене ні з чим. — Ще, мабуть, жодна сука не привела такого сина, щоб залишив тебе ні з чим, — відрізав помічник (О.Король, перекл. В.Фолкнера). «Для мене приготувала, — подумав він і знову вилаявся безгучно, зацьковано й люто: — Розсучі сини. Розсучі сини» (О.Король, перекл. В.Фолкнера). — А котра година, як ви думаєте? — запитав я. — Та година, коли тобі слід ворушити задом, скурвий ти сину, — процідив крізь зуби, Маркос, примусивши Кастело подарувати мені таку посмішку, якою він міг би мене поголити (В.Шовкун, перекл. К.Р.Сафона)]. |
| Вкус –
1) смак; 2) (свойство) смак; 3) (чувство изящного) смак, (гал.) ґуст; 4) (склонность, симпатия) уподоба, вподобання; 5) (утонченность) смаковитість; 6) (худож. манера, стиль) манера (манір), стиль: • быть одного (разного) вкуса, быть одних (разных) вкусов (о предметах, о людях) – мати однаковий (різний) смак; (тільки про людей) мати однакові (різні) уподобання; • быть, приходиться, прийтись по вкусу – бути (припадати, припасти) до вподоби (до сподоби, до смаку, до любості, до мислі) кому; бути усмак (в уподобі) кому; прийти в смак; підходити, підійти під смак (під мислі) кому; смакувати кому; до душі припадати, припасти кому; подобатися, сподобатися кому; залюбитися в кому, в чому; любитися кому; (только сов.) уподобав, сподобав хто; до душі слатися; (безл.) присмачитися кому; • во вкусе чего – на смак; на манір; на стиль; • войти во вкус – розласитись; добрати смаку; • входить, войти во вкус чего, находить, найти вкус в чём – набирати (набиратися), набрати (набратися) смаку до чого; засмаковувати, засмакувати що; усмаковувати, усмакувати що; добирати, добрати, дібрати смаку в чому; (только сов.) уподобати що; розбирати, розібрати смак у чому, смакувати в чому, розсмакувати що; розласитися; • дурной вкус, безвкусица – поганий смак; несмак; • есть со вкусом – смачно (у смак) їсти; • иметь вкус к чему, в чём – смак (уподобання) до чого; смак знати в чомусь; кохатися (милуватися) в чому; • как на чей вкус – як на чий смак, як кому до смаку (до вподоби, до ґусту тощо; • мне более по вкусу было бы… – мені дужче було б до смаку (до вподоби, до сподоби)…; (иногда) мені уподібніше було б…; • мне по вкусу было… – мені до вподоби було…, до вподоби моєї було; • на вкус – на смак; • на вкус и цвет товарища нет – кожен Івась має свій лас (Пр.); на колір і смак товариш не всяк (Пр.); • на мой вкус – [як] на мій смак; [як] на мене; • находить, найти вкус в чём – знаходити (находити), знайти (найти) смак у чому; набирати (набиратися), набрати (набратися) смаку до чого; розбирати, розібрати смак у чому; смакувати, засмакувати в чому, чим, що; усмакувати що; • не в его вкусе – не [до] його смаку (не до його вподоби); не в його стилі (манері); • не по вкусу – не до смаку; не до вподоби (не до сподоби); не всмак; не до любості (не до любові, не до мислі); не уподібний (уподібна, уподібне); • неприятный вкус – неприємний смак; • о вкусах не спорят – у кожного свій смак; хто до кого — а я до Параски (Пр.); • одеваться со вкусом – одягатися (вбиратися) до смаку (зі смаком); одягатися (вбиратися) до вподоби (до сподоби); • по вкусу – до смаку, у смак, до вподоби, до сподоби, до вподобання (подобання), до сподобаняя, до мисли, під мислі, до любости, до любови, у лад, до ґусту; • поесть, позавтракать, пообедать… со вкусом – смачно (усмак, до смаку) попоїсти (наїстися); поснідати, пообідати…; • пожить со вкусом – пожити (нажитися) усмак (до смаку); • по своему вкусу – собі до смаку; на свій смак; до свого смаку; собі до вподоби; до своєї вподоби; по своїй уподобі, по своєму вподобанню, до свого вподобання (подобання); • придать вкус чему – додати смаку чому; присмачити (посмачити) що; • приходящийся по вкусу – уподібний, сподібний; • смотря на чей вкус – як на чий смак; як кому до смаку (до вподоби, до сподоби, до уподобання); • со вкусом – до смаку; (вульг.) до шмиґи; • со вкусом сделанный – смаковитий, ґустовний; • со вкусом сделать – до смаку (із смаком, смаковите, ловко) зробити; • так он мне по вкусу – такий він мені уподібний; у каждого есть свой вкус: • кто любит дыню, кто арбуз – хто любить гарбуз, а я диню (Пр.); той хоче гарбузів, а той гурків (Пр.); людям як повітка, а мені як квітка (Пр.); кому як мара, йому як зоря (Пр.); кому піп, кому попадя, а кому попова дочка (наймичка) (Пр.); • хороший на вкус – добрий на смак (добрий, смачний, смаковитий); • это дело вкуса – це як кому до смаку; це діло (річ) смаку; • это не в моём (твоём…) вкусе – це не [до] мого (твого…) смаку; це не [до] моєї (твоєї) вподоби; • я ещё во вкус не вошёл – я ще не добрав (не дібрав) смаку; я ще не розсмакував (не усмакував, не засмакував). [Борщ вийшов добрий на смак. Кавун недобрий — смаку нема. Люди з великим художнім смаком. Поважна розмова їй смакує. Це тобі присмачилося тут лежати. Мабуть їм це не в смак (не до смаку). Не люблю я тих наміток, не уподібні вони мені. Хоч як роби, все не в лад йому буде (АС). В тім пани бракують, в чім убогі смакують (Пр.). Бач, як розласився: усе б йому млинці та вареники (Сл. Ум.). Одежа стала для нього питанням формальним, питанням смаку і навіть впливу, бо він чудово розумів різницю між появою людини в потертій сорочці й у добірному піджаку. Це, звісно, суща умовність, але треба мати надто великий чар духу, щоб надолужити недбалість убрання (В.Підмогильний). І не повторюйте мені великопанської дурниці про те, що смаки виховуються. Хоч би скільки мене годували елітарним пліснявим сиром, я все одно ригатиму й тягнутимусь до жовклого сала (О.Стусенко).— За якусь хвилю вказалася і Люсінда, що в супроводі матері своєї та двох покойових вийшла з одежної кімнати; убрана вона була пишно та розкішно, як то й личило вроді її та вельможності, з неперевершеною елегантністю і досконалим густом (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Все ж таки Наталі мала дивні смаки. В компанії нікчеми Нікола й мужеложця Гарньє вона ставала жвавою, веселою, тоді як присутність Жана, досить інтелігентної людини, її сковувала (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). А у великих дзеркалах із позолоченими рамами відбивалися статуетки з майсенської порцеляни: юнаки у вузеньких штанях до колін лежали біля ніг пишногрудих дам, що тримали на колінах ягнят; ці статуетки старий Джоліон купив ще до свого одруження і був про них дуже високої думки тепер, коли смаки зовсім виродилися (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Американці, попри рівень їхнього мистецького смаку, який я не сподівався розвинути, не сумнівались у своїй здатності оцінювати її роботи — вони проголошували їх найвищою майстерністю. Хоча ті судді також вважали чарівними її спроби спілкуватись англійською, а я чуючи її французьку, знав, що вона мелодійна, мовби візок на рипучих коліщатках (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). Яблука пречудово їм засмакували. Попід рудуватою шкіркою виявився в них білісінький м’якуш із тоненькими червоними прожилками, а крім звичного яблучного смаку, мали вони ще й присмак — тонкий, лісовий, якого не має жоден садовий плід (А.Вовченко, перекл. Л.-М.Монтгомері). Мабель, щоб кохатися з кимось, повинна була відчувати до мужчини бодай трохи симпатії, а ще, як кажуть у П’юрі, присмачити злягання — для цього існували різні способи: запрошення, появи на людях, подарунки, поводження та манери, що облагороджували постільні справи, надаючи їм подоби чуттєвих відносин (С.Борщевський, перекл. М.В.Льйоси). 1. Смак, як і розум — що тонший, то помітніший. 2. У ресторані: – Принесіть мені, будь ласка, графин горілки і що-небудь на ваш смак… — Так і запишемо: два графини горілки]. |
| Катафалк – (итал.) катафалк. [— Отоді я вперше побачила, які далекі одне одному люди. Батька ховали з почестями, бо всі його любили. Мене одягли в чорне й вели за катафалком під руки — з одного боку Лука, з другого тітка. Я якось глянула на пішохід — там спинялися люди, скидали шапки, питали, кого ховають, і йшли собі. Коли я побачила це, я перестала плакати. Мені стало соромно плакати перед тими, хто йде собі. Я уявила — вони прийдуть додому і розкажуть за обідом, що от, мовляв, ховали такогось і його дочка дуже плакала. Після цього в мене назавжди висохли сльози. А плакати було чого (В.Підмогильний). Таке трапляється, коли люди помирають: нараз згасають пов’язані з ними суперечки, і ті, які за життя бісили так, що несила було терпіти, постають перед тобою в найпривабливішому світлі, а те, що позавчора ще здавалося тобі огидним, сьогодні, коли ти в лімузині котишся за катафалком, у тебе виникає співчутливу посмішку, а бува, і захоплення (А.Саган, перекл. Філіпа Рота). Шкода, що в рай треба їхати на катафалку (С.Є.Лєц)]. |
Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка)
| ВЫ́ХОЛИТЬСЯ ви́ходитись [дочь выхолилась на сла́ву дочка́ виходилась на сла́ву]. |
| МА́МЕНЬКИН, маменькина до́чка ма́мина до́ня; маменькин сыно́к маму́син сино́к. |
| ПРИЁМНАЯ галиц. пара́дний покі́й; приёмная дочь при́брана дочка́. |
| УДОЧЕРЁННАЯ ще назва́на дочка́. |
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов)
| Дочка – дочка́, -ки́; -кин – доччи́н, -ччина́, -ччине́. |
| Дочь – дочка́, -ки́, до́нька, -ки. |
Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська)
| Бездельный
• Бездельный человек – нероб (нероба); гультяй; ледащо (ледар, ледацюга, ледай); дармобит; байдич; (образн.) і за холодну воду (і до холодної води) не береться. [Ледацюга, ледацюга, ледачого й батька. Сл. Гр. А бабина дочка така лінива, така ледача: і до холодної води не береться, все б сиділа, згорнувши руки. Казка.] |
| Беспокоиться
• Беспокоиться о ком, о чём – турбуватися (непокоїтися, клопотатися) ким, чим, за ким, за чим, за (про) кого, за (про) що; побиватися (тривожитися, журитися) ким, чим за (про) кого, за (про) що; дбати за (про) кого; за (про) що. [Не турбуйся ж ти, наша матінко, нами. Як підростуть крильця, то розлетимося й сами. Метлинський. Аби вона лиш турбувалася про тебе. Павличко. Цілком природно, що вона клопочеться долею своєї родички… Дольд-Михайлик. Від них дізнались, що їх матері живі, побиваються за ними… Збанацький.] • Заставлять беспокоиться кого – змушувати непокоїтися; завдавати думки (клопоту, турбот, тривоги) кому. [Завдала мені клопоту дочка. З нар. уст.] • Не беспокойся (-тесь) – не турбуйся (-теся); не клопочися (-чіться). [Не турбуйся, сама піду. Завгородній.] • Не извольте беспокоиться – прошу не турбуватися; не турбуйтесь; будь ласка; (давн.) не заживайте турбот (турбації). [Еней Анхизович, сідайте, Турбації не заживайте. Котляревський.] • Он совсем не беспокоится – йому (а)ні гадки; він і гадки не має; він і байдуже; йому й клопоту нема; він зовсім (ніяк) не турбується (не клопочеться) ким, чим, за ким, за чим, за (про) кого, за (про) що. |
| Бесталанный
• Бесталанный человек, бесталанная женщина – безталанна людина, безталанна жінка; безталанник, безталанниця; бездольний (бездолець), бездольниця; безщасник, безщасниця. [Моя дочка — безталанничка і бездольничка. Чубинський. І так разом всі внесли до хатини ту безщасницю… Свидницький.] |
| Блуждать
• Пойти, отправиться блуждать – піти в світи (у світ); у блуд піти. [Пішла нещасна знов у світ. Казка. А третяя дочка у блуд пішла, Приблудилася да й у луг темний. Чубинський. Сл. Гр.] |
| Бракоразводный
• Бракоразводный акт – розлучний лист; акт розводу; розвідна. [Тесть уже давав і розвідну, казав, сам добуде, бо дочка нездужа, — так я не схотів. Сл. Гр.] • Бракоразводный процесс – шлюборозлучний (шлюборозвідний) процес. |
| Брат
• Брат братом, сват сватом, а денежки не сосватаны – брат братом, сват сватом, а гроші не рідня. Пр. Хоч ми собі брати, але наші кишені не сестри. Пр. Брат братом, а бринза за гроші. Пр. Сват не сват, а мого не руш нічого. Пр. Свій не свій — у горох не лізь. Пр. • Брат по отцу (сын мачехи) – брат по батькові; мачушин син (мачушенко). • Брат (член братства) – братчик. [Тільки скажи братчикам — у нас усі пани одної віри: не нашої. Панч.] • Братья сводные – зведенята (зведенюки); зведені брати (діти). [Та й діти між собою часто б’ються — надто бабина дочка: звичайно, як зведенята. Казка.] • Ваш брат – ваш брат (братчик); ваша людина; з вашого товариства. • Двоюродный брат – брат у перших; двоюрідний брат. [До Лемішки заїхав… брат у перших із жінкою. Н.-Левицький.] • На брата – на брата; кожному (на кожного). • Названый, крестовый брат – побратим (побратимець); названий брат. [Гей, життя ковалі, побратими мої ясночолі! Сосюра. Один тільки брат названий Оставсь на всім світі. Шевченко.] • Наш, свой брат – наш брат (братчик). [Наш братчик не бабак; він жде пори. Квітка-Основ’яненко.] • Не нашему брату чета – не нам [грішним] пара (рівня). • Троюродный брат – брат у других; троюрідний брат. [А ваш брат у других, чи здоровий він з молодою жінкою? — пита знов Маруся. Вовчок.] |
| Брачный
• Брачный возраст – шлюбний вік (пора). • Он достиг, она достигла брачного возраста – він на оженінні (літі), вона на порі (у порі, на відданні, на виданні), відданниця; він дійшов, вона дійшла шлюбного віку. [Росла, росла дівчинонька Та й на порі (у порі) стала. Н. п. У мене ж дочка на відданні. Барвінок.] |
| Бродяжничать
• Пойти бродяжничать – у мандри податися (вдаритися); піти (пуститися) в забрід (у блуд); піти на побрідки. [А третя дочка у блуд пішла. Приблудилася да й у луг темний. Чубинський. Сл. Гр.] |
| Вдова
• Дочь вдовы – удовина дочка, вдовівна. • Сын вдовы – удовин (удовиний) син; удовиченко (удовенко). [Нема краю тихому Дунаю, Нема впину вдовиному сину. Н. п.] |
| Вкус
• Быть одного (разного) вкуса, быть одних (разных) вкусов (о предметах, о людях) – мати однаковий (різний) смак; (тільки про людей) мати однакові (різні) уподобання. • Быть, приходиться, прийтись по вкусу кому – бути (припадати, припасти) до вподоби (до сподоби, до смаку, до любості, до мислі) кому; бути усмак (в уподобі) кому; підходити, підійти під смак (під мислі) кому; до душі припадати, припасти кому; смакувати кому; подобатися, сподобатися кому; залюбитися в кому, в чому; любитися кому; (тільки докон.) уподобав, сподобав хто; (лок.) присмачитися кому. [Робіть собі на здоров’я, коли вам до смаку сизифова робота. Головко. А я рудий руду взяв, Бо рудую сподобав. Н. п.] • Входить, войти во вкус чего – набирати(ся), набрати(ся) смаку до чого; добирати, добрати, дібрати смаку в чому; розбирати, розібрати смак у чому; (тільки докон.) уподобати що; розсмакувати що; розласитися. [Бач, як розласився: усе б йому млинці та вареники. Сл. Ум.] • Дурной вкус, безвкусица – поганий смак; несмак. • Иметь вкус к чему – смак (уподобання) до чого; смак знати в чому; кохатися (милуватися) в чому. • Мне более по вкусу было бы… – мені дужче було б до смаку (до вподоби, до сподоби)…; (іноді) мені уподібніше було б… • На вкус и цвет товарища нет – кожен Івась має свій лас. Пр. На колір і смак товариш не всяк. Пр. • На мой вкус – [Як] на мій смак; [як] на мене. • Находить, найти вкус в чём – (з)находити, (з)найти смак у чому; набирати(ся), набрати(ся) смаку до чого; розбирати, розібрати смак у чому; смакувати, засмакувати в чому, чим, що; усмакувати що. • Не в его вкусе – не [до] його смаку (не до його вподоби); не в його стилі (манері). • Не по вкусу – не до смаку; не до вподоби (не до сподоби); не всмак; не до любості (не до любові, не до мислі). • О вкусах не спорят – у кожного свій смак; Хто до кого — а я до Параски. Пр. • Одеваться со вкусом – одягатися (вбиратися) до смаку (зі смаком); одягатися (вбиратися) до вподоби (до сподоби). • Поесть, позавтракать, пообедать… со вкусом – смачно (усмак, до смаку) попоїсти (наїстися); поснідати, пообідати… • Пожить со вкусом – пожити (нажитися) усмак (до смаку). • По своему вкусу – собі до смаку (до свого смаку); на свій смак; собі до вподоби (до своєї вподоби, по своїй уподобі, по своєму вподобанню, до свого (в)подобання). [Зодягнені на свій смак… Панч.] • Придать вкус чему – додати смаку чому; присмачити (посмачити) що. • Смотря на чей вкус – як на чий смак; як кому до смаку (до вподоби, до сподоби, до уподобання). • Со вкусом сделать – до смаку (із смаком, смаковито, ловко) зробити. • У каждого есть свой вкус: кто любит дыню, кто арбуз – хто любить гарбуз, а я диню. Пр. Той хоче гарбузів, а той гурків. Пр. Людям як повітка, а мені як квітка. Пр. Кому як мара, йому як зоря. Пр. Кому піп, кому попадя, а кому попова дочка (наймичка). Пр. • Хороший на вкус – добрий на смак (добрий, смачний, смаковитий). • Это дело вкуса – це як кому до смаку; це діло (річ) смаку. • Это не в моём (твоём…) вкусе – це не [до] мого (твого…) смаку; це не [до] моєї (твоєї) вподоби. • Я ещё во вкус не вошёл – я ще не добрав (не дібрав) смаку; я ще не розсмакував (не усмакував, не засмакував). |
| Возраст
• Быть в возрасте жениха, невесты – бути у віці нареченого, нареченої; дохо(д)жалим бути; (про хлопця) бути на оженінні; під вусом бути; бути прудивусом (підвусим); (про дівчину) дівчина на відданні; дівка у заплітках (у бовтицях). [Дівка вже дохожала, не сьогодні-завтра заміж піде. Сл. Гр. Єсть у вас синки на оженіннячку. Сл. Гр. А ці лобуряки й під вусом усе маляться… Дніпрова Чайка.] • Быть в преклонном возрасте – бути похилого (старечого, давнього) віку; бути похилих (старечих, благих) літ; (іноді) бути під літами. [Баба Оксана була під літами… Грінченко.] • Быть на возрасте – на порі (на літі, на зрості) бути (стати); (лок.) на стану стати. [Тут сходилися й судовики, і вчителі, і письменники, і гімназисти, і кадети, котрі були вже на зрості. Кониський.] • В зрелом возрасте – у [мужніх, дорослих] літах; у дійшлому (дозрілому) віці. [А коли він був уже в літах, не раз в неділю обступали його ґазди… Яцків.] • Возраст детский, юношеский, старческий – вік дитячий (дитинячий, хлоп’ячий), юнацький (парубочий, дівочий), старечий; літа дитячі (дитинячі, хлоп’ячі), юнацькі (парубочі, дівочі), старечі. [Літа дитинячі Вона знову згадала. Лукаш, перекл. з Гете.] • Возрастом – завстаршки (іноді увстаршки); віком (літами). [Він завстаршки, такий, як ви — одних літ. Сл. Ум.] • В самом раннем возрасте – маленьким бувши; (образн.) у зеленочку. [Діточки мої! Квіти мої! Пов’яли ви в зеленочку! Вовчок.] • Выходить, выйти из детского возраста – виходити, вийти з дитячого віку. • Девушка в возрасте (на выданье) – дівчина на порі (на відданні). [Ти на порі, І Ярина спіє… Шевченко.] • Не по возрасту – як на свій вік (як на свої літа); не по літах. [Моя дев’ятилітня Леся занадто серйозна як на свої літа… Досвітній.] • Одного возраста – одного віку (одних літ); рівня літам; (розм. іноді) однієї верстви. [Цей дід однієї зо мною верстви. Сл. Гр.] • Он (ты…) вошёл в возраст, достиг возраста – він (ти…) увійшов у [мужні, дозрілі] літа; він (ти…) дійшов дозрілого віку (дозрілих літ, повних літ); він (ти…) дійшов літ ([до] зросту); літа (года) вийшли йому (тобі…); він (ти…) приспів; (образн.) він (ти…) вбився у колодочки (у пір’я). [От старша дочка Оришка, та вже й зовсім приспіла, до парубків аж горить… Кропивницький.] • Он вышел из детского, школьного возраста – він вийшов із дітей, із школярів; він виріс (вийшов) із дитячих літ (із дитячого віку), із шкільних літ (із шкільного віку). • Он моего (вашего…) возраста – він мого (вашого…) віку; він моїх (ваших…) літ; він (ви…) рівня мені (зо мною, вам, з вами…) літами; (розм.) він моєї (вашої…) верстви (доби). • Он (она…) с возрастом поумнеет – він (вона…) [до] розуму дійде; він (вона…) з літами розуму набереться (порозумнішає). [Вона ще дурна, нехай перше розуму дійде… Вовчок.] • Предельный возраст – крайній (найвищий) вік; крайні (найвищі) літа. • С самого раннего, нежного возраста – з самого малку; змал(еч)ку; (образн.) з пуп’ян(оч)ка; з зеленочку. [Сам із пуп’янка коїв він Неабиякі штуки… Лукаш, перекл. з Гете.] |
| Вылитый
• Костюм на нём как вылитый – костюм як на нього шитий (як улитий). • Сын, дочь — вылитый отец, вылитая мать – син, дочка — викапаний (вилитий) батько, мати; син, дочка достеменний (нестеменний, достотний, чистий) батько, достеменна (нестеменна, достотна, чиста) мати. [Грицько — викапаний батусь. Сл. Гр. Ви — вилитий батько! Українка.] |
| Выходить
• Выйти в тираж (перен.) – вийти в тираж; утратити значення (вагу, популярність); зійти (з’їхати, перевестися) нінащо; (образн.) випасти з коня (з сідла); був колись горіх, а тепер свистун; були і в кози роги. • Выходит – виходить (випада); отже. [То це, виходить, він, по-твоєму, продав отчизну й віру? Довженко. Коли се все зробиш як слід, — ти, випада, розумний. Сл. Гр. Отже, й за це — варто віддати життя? Смолич.] • Выходит, выйдет польза, прок и з кого, из чего – буде користь (пуття, щось путнє) з кого, з чого. [Серце моє кров’ю обливається, як я подумаю, що з тебе нічого путнього не буде!.. Тобілевич.] • Выходит случай (разг.) – трапляється (лучається) нагода (іноді оказія). [А тут і нагода трапилась. Суходольський.] • Выходить, выйти в люди – виходити, вийти (вибиватися, вибитися) в люди. [Мати всюди однакова мати. Коли розумна й щира, то й діти вийдуть в люди, хоч попідтинню. Шевченко.] • Выходить, выйти замуж за кого (разг.) – виходити, вийти [заміж] за кого; віддаватися, віддатися (іти, піти заміж) за кого; дружитися, одружитися (братися, побратися, застар. пойнятися) з ким; видаватися, видатися за кого; (образн.) зав’язати голову; покривати, покрити косу. [Мати вийшла заміж за Вербу, й сестри живуть при вітчимі. Тобілевич. Як вийду за тебе, — зостануся нещасна. Сл. Гр. Так хто таке коли чув, щоб вільна козачка за кріпака віддавалася! Вовчок. Ще додам, що прізвисько моє тепер Квітка-Основ’яненко, бо я сього літа пішла заміж. Українка. Інна, певно, зважила на це та на його непохитне велике почуття до неї й одружилася з поетом. Кротевич. Не сподівались, щоб старого Хмари дочка та з кріпаком пойнялася! Вовчок. Зав’язала головоньку, — не розв’яжу довіку. Сл. Гр. Я ж не буду, козаченьку, коси покривать. Сл. Гр.] • Выходить, выйти за пределы, из пределов чего – виходити, вийти за межи чого; переходити, перейти (за) межі чого; заходити, зайти за край; переходити, перейти (перебирати, перебрати) через край; (образн. давн.) передати куті меду. [Його поведінка переходить усякі межі. Багмут.] • Выходить, выйти из головы, из памяти, из ума – виходити, вийти з голови, з пам’яті, випадати, випасти з голови (думки, пам’яті); викидатися, викинутися з пам’яті. [Одна думка: за віщо я з братом посварився? не виходить з голови!.. Тобілевич. Вона ніколи в мене з пам’яті не виходила, і довіку не вийде. Кониський.] • Выходить, выйти из детского возраста – Див. возраст. • Выходить, выйти из доверия, из веры – утрачати, утратити довір’я (довіру), віру чию. • Выходить, выйти из затруднения – виходити, вийти з трудного (із скрутного) становища (із скруту, з труднощів); поборювати, побороти труднощі; вирятовуватися, вирятуватися, викручуватися, викрутитися; (образн.) виходити, вийти з тісного кута. [Леся зуміє й надалі вийти з усіх труднощів, коли б навіть і залишилася в житті без нього, одна з Грицьком. Кротевич.] • Выходить, выйти из моды – виходити, вийти з моди; змодитися. [Сі декламації, мій пане, зайві, Трагедія класична вийшла з моди. Українка. Кажуть ось доярки, що в коханні треба бути обачною, обережною, що треба вміти повестися так, щоб не зманитись, не обриднути… Гончар.] • Выходить, выйти из окружения – пробиватися, пробитися (виходити, вийти) з оточення. • Выходить, выйти из себя – гніватися, розгніватися; розпалюватися, розпалитися; дратуватися, роздратуватися; лютувати, розлютуватися; утрачати, утратити самовладання; [аж] нетямитися, нестямитися, знетямитися; (іноді) безсебитися; збезсебитися; аж із себе (із шкури) вилазити, вилізти; із себе пнутися; (іноді розм.) аж на місці цибати. [Розпалився Ільмаринен, Той коваль, одвічний майстер, Рот розкрив, чоло понурив, І волосся розкуйовдив. Тимченко, перекл. з «Калевали».] • Выходить, выйти из строя – виходити, вийти з ладу; вибувати, вибути з ладу (з роботи); (військове) виходити, вийти із строю; утрачати, утратити боєздатність. [Юрій Іванович посвідчив, що молотарка надовго вибула з роботи… Гордієнко.] • Выходить, выйти из терпения – утрачати, утратити терпіння; терпець уривається, у(ві)рвався кому; не стерпів хто; нетерпеливиться, знетерпеливився хто; не стає, не стало терпцю кому, в кого. [Піднялася вся нація, бо урвався терпець народу… Довженко. Не вважаючи на дідову обіцянку, перевіз не прибував. Люди нетерпеливились. Коцюбинський. Терпіла, терпіла, а далі й терпцю не стає!.. Коцюбинський.] • Выходить, выйти из употребления, из обычая – виходити, вийти з ужитку; виводитися, вивестися, більше не вживатися; перестати вживатися. [Се було колись, та вже вивелось. Сл. Ум.] • Выходить, выйти кем-либо (доктором, учителем…) – виходити, вийти на кого; учитися, вивчитися на кого. • Выходить, выйти навстречу кому – виходити, вийти назустріч кому ((лок.) устріть кого); виходити, вийти проти кого. [Гнат постояв трохи з тіткою Мотрею, що й собі вийшла проти череди. Коцюбинський.] • Выходить, выйти наружу – виходити, вийти (виступати, виступити) наверх (назверх, наяв); виявлятися, виявитися; (образн.) вилізло шило з мішка. [Правда як олива — завжди наверх вийде. Пр. Ага, ось воно й вилізло шило з мішка. Коцюбинський.] • Выходить, выйти на самостоятельную дорогу – виходити, вийти на самостійний шлях (на власну дорогу); (розм.) ухопити (набігти) своєї тропи; знайти свою путь (свою стать); ступати, ступити на свою життєву путь. [Кортіло звернутись до них, як до молодих, що тільки-тільки ступають на свою життєву путь. Смолич.] • Выходить из годов, из лет – виходити з літ (років, віку). [Роди, бабо, дитину, коли бабі з літ вийшло. Номис.] • Выходить из повиновения – переставати слухатися (коритися); виходити з покори (послуху). • Выходить из-под опеки, из-под влияния – виходити (вибиватися) з-під опіки, з-під впливу. • Выходить на пенсию, в отставку – виходити (податися) на пенсію, виходити у відставку (на спочинок). • Вышел сухим из воды – вийшов сухим з води; легко (дешево) відбувся; Ускочив і вискочив. Пр. Його і в корці не піймаєш. Пр. • Книга вышла в свет – книжка (книга) вийшла, (іноді) вийшла в світ. [Незабаром пришлю вам своє оповідання «Для загального добра», яке вийшло окремою книжечкою. Коцюбинський.] • Не выходит из головы у кого – не йде (не сходить, не виходить) з думки (з думок, з голови, з тями) кому, в кого; стоїть на думці (гадці) кому. [З думки мені не йде братова біда. Вовчок. Глибоко запала у його серце та чудова дівчина, з голови не йде, тільки об їй і дума і гада. Стороженко. Ті слова не сходили йому з тямки, крутилися в його думках, мов сичання змії… Франко. Вона, все вона мені лиш на гадці, вона перед очима, вона — куди гляну. Федькович.] • Не выходить из долгов – не вилазити з боргів (довгів); довги довгами сплачувати; старі довги (борги) новими латати. [Він з боргів не вилазить. Пр. Виборні хто? Або дукарі, або ті, що беруть касу, позику, з боргів не вилазять, за старшину шарують, задобрюються. Гордієнко.] • Не выходить из какой-либо одежды – не вилазити з якої одежі. [От «досада», що і тут якось холодно. Та я й не вилажу з сукняної одежі. Українка.] • Окно, дверь выходит в сад – вікно, двері — у сад; дім (хата, кімната) вікном (вікнами), дверима — до саду (у сад). [Кімната маленька, затишна, вікном у садочок. Васильченко.] • Река выходит, вышла из берегов – рі(ч)ка виступає, виступила (виходить, вийшла) з берегів; рі(ч)ка береги заливає, залила (затоплює, затопила). |
| Гибель
• Верная гибель – певний (неминучий) загин; певна (видима, неминуча, іноді видюща) згуба (загибель, погибель); певна (видима) смерть. [Моя дочка іде до матері, а син до війська, Обом погибель певна. Українка. Е, коби-то я знав, я б, здається, на видиму смерть пішов…Коцюбинський.] • Гибель ему! (Сгинь он!) – хай він згине (пропаде)!; хай він пропадом пропаде!; пропасть на нього! |
| Действовать
• Действовать заодно с кем – діяти (бути) заодно з ким; одностайно (спільно) стояти з ким проти кого; (образн.) в один гук тягти з ким; (жарт.) в одну дудочку грати з ким; (негат.) накладати з ким проти кого. [Дочка з ворогами батьковими проти його накладає. Мирний.] • Действовать на руку кому – діяти (робити, чинити) на користь кому (чию); (образн.) лити воду на чий млин. • Действовать по своему усмотрению – діяти за власним розсудом (за власними міркуваннями). • Действовать по собственному желанию – діяти (робити, чинити) за власним бажанням (за власною волею). • Действовать, поступать по-своему – діяти (чинити, робити) по-своєму; (своєю волею, по своїй волі, з власної волі); (давн.) ходити своїм робом. • Действовать, поступать справедливо, дурно – діяти (чинити, робити) справедливо (по справді), погано (зле); (давн.) ходити правим, лихим робом. [А хто правим ходить робом, того милуй. П. Куліш.] • Действовать по [чужой] указке – діяти (робити) за [чужим] наводом; слухати чийого голосу; (образн.) ходити у когось на поводі; танцювати під чию дудку; танцювати як хто скаже. • Машина хорошо действует – машина добре працює (робить). • Ничто на него не действует – ніщо на нього не впливає; ніщо його не бере (не йме); нічим його не візьмеш; ніщо не має над ним сили. • Рука, нога… не действует у кого – не володає рукою, ногою… хто; рука, нога… не володає в кого. |
| Дочь
• Дочь бондаря, шорника, писаря, кузнеца… – дочка бондаря, лимаря, писаря, коваля; (розм. фольк.) бондарівна, лимарівна, писарівна, ковалівна… • Дочь взрослая (на выданье) – дочка (донька) на відданні (на виданні); дочка-відданниця. • Единственная дочь – єдина дочка; одиначка (одиниця). • Первая дочь – перша дочка (донька); первачка. • Самая младшая, наименьшая дочь – найменша дочка; мізинка. |
| Крестный
• Крёстная дочь, крестница – хрещена дочка, хрещениця (похресниця). • Крестное знамение (религ.) – хрест. • Крёстный сын, крестник – хрещений син, хрещеник (похресник). • Крестный ход (церк.) – [Церковна] процесія; церковний похід; похід з хрестами. • Осенять, осенить [себя] крестным знамением; творить, положить крестное знамение (церк.) – знаменувати, назнаменувати хрест святий; класти, покласти хрест(а) [на собі]; (розм.) хреститися, перехреститися. • С нами крестная сила! (устар. разг.) – сила Божа (хрестова) з нами!; з нами хресна сила!; дух свят при нас (при нашій хаті). |
| Крёстный
• Крёстная дочь, крестница – хрещена дочка, хрещениця (похресниця). • Крестное знамение (религ.) – хрест. • Крёстный сын, крестник – хрещений син, хрещеник (похресник). • Крестный ход (церк.) – [Церковна] процесія; церковний похід; похід з хрестами. • Осенять, осенить [себя] крестным знамением; творить, положить крестное знамение (церк.) – знаменувати, назнаменувати хрест святий; класти, покласти хрест(а) [на собі]; (розм.) хреститися, перехреститися. • С нами крестная сила! (устар. разг.) – сила Божа (хрестова) з нами!; з нами хресна сила!; дух свят при нас (при нашій хаті). |
| Кузнец
• Всяк своего счастья кузнец – усяк свого щастя коваль. Пр. Усяк сам собі долю кує. Пр. Людина свого щастя коваль. Пр. • Для того кузнец клещи куёт, чтобы рук не жгло – на те (є) коваль кліщі держить (кує), щоб його в руки не пекло. Пр. • Дочь кузнеца – ковалева дочка (донька); ковалівна. • Жена кузнеца – ковалева жінка (дружина); ковалиха. • Сын кузнеца – ковалів син; коваленко. |
| Любимец
• Любимец матери – материн (мамин) (у)любленець (любчик); материна (мамина) дитина; мамин пестун (пестунчик, мазунчик, син, синок). • Любимец отца – батьків улюбленець (любчик); батькова дитина; батьків (татів) пестун (пестунчик, мазунчик, син, синок). • Любимец публики – улюбленець (любленець) публіки. • Любимица матери – материна (мамина) (у)люблена (любка); материна (мамина) доня (дочка). • Любимица отца – батькова (у)люблена (любка); батькова дочка, татова доня. |
| Маменькин
• Маменькин сынок (сыночек); маменькина дочка (ирон.) – мамин (матусин) синок; материн мазунчик; (іноді) мамій; мамина (матусина) доня (доця). |
| Остер
• Гол, как сокол, а остёр, как бритва – хоч голий та гострий. Пр. Голий, як бич, а гострий, як міч. Пр. Голе, як миша, а гостре, як бритва. Пр. Голий, як бубон, а гострий, як бритва. Пр. • Остёр на язык кто – гострий на язик хто; має гострий язик хто; (іноді) джигуватий хто; (лок.) дорічний хто. [Іч яка дорічна катівська дочка. Із записів П. Грабовського.] |
| Поставить
• Поставить в затруднительное положение – Див. затруднительный. • Поставить кого на колени (перен.) – Див. колено. • Поставить крест на кого-либо, на что-либо, на ком-либо, на чём-либо (разг.) – Див. крест. • Поставить на карту что-либо (разг.) – Див. карта. • Поставить на своём – доказати (довести) свого; добитися (домогтися) свого; поставити на своєму (на своє); повернути на своє. [Дочка поставить на своє. Н.-Левицький.] • Поставить на [своё] место кого… – Див. место. • Поставить себе целью – поставити (покласти, узяти) собі за мету. • Поставить себя на чьё-либо место – Див. место. • Ставить, поставить точки (точку) над «і» – Див. точка. |
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський)
| Хлі́бний –
1) хлебный; 2) богатый хлебом. • Хлібна́ дочка́ – внебрачная дочь. |
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич)
| дочка́, дочки́, дочці́, до́чко! до́чки, до́чо́к |
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко)
| Бага́то, нар.
1) Богато. Старша дочка їх дуже багато живе. Богодух. у. 2) Много. Де багато господинь, там хата неметена. Посл. Багато в його грошей. Багато книжок попрочитував. Він же вийшовши, почав проповідувати багато. Єв. Мр. І. 45. Нам сього вина треба багато. Чуб. ІІІ. 102. В селі довго говорили дечого багато. Шевч. 115. Не багато Луговський гетьманував: півтора года булаву держав. АД. II. 124. 3) Очень, сильно. Вона багато скидається на його. Кролев. у. Ой вона багато гордує. Нп. Ум. Багате́нько. |
| Бага́чка, -ки, ж. Богачка. Засватав я вбогу дівку, — хай багачка плаче, бо багачка, вража дочка, не хоче робити. Чуб. V. 113. Сину мій, сину, каже, — не бери тії багачки: буде вона дуже гордувати. МВ. І. 122. |
| Ба́нити, -ню, -ниш, гл.
1) Мыть, вымывать, выполаскивать. Була въ березі, діжку банила. Лубен. у. Стала вона банити ложечки. Мнж. 32. Приходе до річки попова дочка тарілок банити. Мнж. 6. Банити рибу. МУЕ. І. 4 9. (Добруджа). 2) Полоскать. У горлі боліло, так лікарь давав чимсь банити. Харьк. у. 3) Бить (человѣка). Сусід Кіхоть із жінкою моєю... гм! гм! не вам кажучи, пані... а свою банить що-дня. Г. Барв. 334. |
| Без, пред.
1) Безъ. Як рибі без води, так чернцю без манастиря. Ном. № 206. Без нічого. Ни съ чѣмъ. Так і зосталась без нічого. 2) Чрезъ. Кіт вискочив без вікно. Волын. п. Ведут мене без село. Гол. І. 143. Ой втікала Бондарівна без вишневі сади. Гол. По причинѣ, благодаря, изъ-за. Ой вронила я віночок, без свій дурний розумочок. Чуб. V. 335. Без дощ орати не можна. Каменец. у. Въ продолженіе, въ теченіе. Без два рочка го чекала. Гол. I. 83. Без літо моя дочка була у наймах. Каменец. у. |
| Бездо́льниця, -ці, ж. Несчастная, безталанная женщина. Ум. Бездо́льничка. Моя дочка — безталанночка і бездольничка. Чуб. V. 753. |
| Безтала́нниця, -ці, ж. Несчастная женщина, горемыка. Доню одинице та й безталаннице! Чуб. V. 744. Ум. Безтала́нничка, безтала́нночка. Моя дочка безталанничка і бездольничка. Чуб. V. 753. А вона, безталанночка, поклонилась. МВ. І. 71. То ж ваша дочка безталанночка, що без долі вродилась, без щастя зросла. Чуб. V. 752. |
| Бісо́вський, -а, -е.
1) Дьявольскій, бѣсовскій. Сила бісовська і та одступаєть. Чуб. І. 164. 2) Употребл. какъ эпитетъ бранный: Бісо́вська ма́ти, бісо́вська дочка́. Як побачив я твою бісовську гагару, то вона мені здалась страшніш од самісенького чорта. Стор. II. 76. |
| Блуд, -ду, м.
1) Блужданіе. Блу́дом ходи́ти. Блуждать; не знать, куда идти, что дѣлать. Тра, щоб у селі були такі, котрі перед ведуть, а без їх блудом люде ходять. Каменец. у. У блуд піти́. Пойти блуждать. А третяя дочка у блуд пошла, приблудилася да й у луг темний. Чуб. V. 91З. 2) Нечистая сила, сбивающая съ дороги. Як кого нападе блуд, нехай згадає, в який день було Різдво, візьме землі з під ніг і посипле собі на голову. Ном. № 284. Як на чоловіка блуд нападе, то серед села дороги не найде. Фр. Пр. 61. Блуд мі сі вчепив. Фр. Пр. 61. Чи ті блуд напав? Ты съ ума сошелъ? Фр. Пр. 61. 3) Родъ дѣтской игры. Ив. 27, 4) Блудъ, прелюбодѣяніе. А вслід летить янголь його, а його ввіщає, на гріх, на блуд, на розбойство не допущає. Грин. ІІІ. 141. |
| Верца́дло, -ла, с.
1) Зеркало. Дочка Лавися чепуруха в верцадло очі все п’яла. Котл. Ен. IV. 27. 2) Компасъ. Кременч. у. 3) Астролябія. Манж. 177. |
| Вечі́рки, -рок, ж. мн. = Вечерниці. У діда дочка і в баби дочка. Так вони ходили на вечірки. Рудч. Ск. II. 51. Грин. II. 174. ІІІ. 275. |
| Ви́батькувати, -кую, -єш, гл. Выругать въ отца. Суча дочка, коли не вибатькую. Ном. № 3604. |
| Вига́дчиця, -ці, ж. = Вигадниця. Дочка була вже така вигадчиця, що нехай Господь боронить. МВ. І. 26. |
| Вимисли́вий, -а, -е. Капризный, прихотливый. Се батькова дочка, вимислива й пишна, — одцурайсь її. МВ. І. 122. |
| Відвихну́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. Отлучиться на короткое время. От, увечері дід з бабою кудись відвихнулись, а дочка й давай шукать. Рудч. II. 35. |
| Відда́ння́, -ня, с.
1) Отдача. Шість кабанів чорт мав, бідному чоловікові дав і на вічне віддання пропало. Драг. 7. Позичив ледачому гроші — десь на вічне вже віддання: 2) Выходъ замужъ. Св. Л. 197. Дівчина на відданні. Дѣвушка невѣста, взрослая дѣвушка. У мене ж дочка на відданні Г. Барв. 11. 3) Народный праздникъ 15 января. ХС. І. 74. Чуб. ІІІ. 5. Ум. Відда́ннячко. Маю сестру на відданнячку. Гол. IV. 547. |
| Ві́йтів, -това, -ве. Принадлежащій ві́йтові. Нема над ню і над війтову свиню. Ном. № 2517. Не війтова дочка, та до речі говорить. Ном. № 13059. |
| В’я́нути, -ну, -неш, гл.
1) Вянуть. Куди гляне, трава в’яне. Ном. стр. 304, № 497. 2) Чахнуть, увядать. Чого в’янеш, моя доню? Шевч. Лихо, лихо! мати в’яне, дочка червоніє. Шевч. 20. Се́рце в’я́не. Сердце замираетъ, духъ захватываетъ. З мушкетом стане, а серце в’яне. Нп. Твоє личенько біле рум’яне, хто на його гляне — серденько в’яне. Мет. Во́лос в’я́не (слухаючи що) — говорится, когда приходится слышать что-либо сильно непріятное? А в мене волос в’яне, се слухаючи. Г. Барв. 441. Так співає, аж волос в’яне. |
| Ги́долецький, -а, -е. = Идольський. Бранное слово. Гидолецька дочка. Ном. № 3567. |
| Гіршти́катися, -каюся, -єшся, гл. Баловаться. Пішли на вечерниці: дідова ж (дочка) пряде, а бабина гірштикається. Чуб. ІІ. 67. |
| Грубу́ля, -лі, ж. Толстуха. Мати грубуля, дочка товстуля, а син кучерявий. (Загадка: печь, огонь, дымъ). Ном., ст. 299, № 301. |
| Гря́нути, -ну, -неш, гл. Быстро двинуться, побѣжать, поѣхать. Ой вийду я за ворота, сюди-туди гляну: нема мого миленького, — я додому гряну. Чуб. ІІІ. 169. В мене дочка ледащиця, не ночує дома, як вечір настане, на вулицю гряне. Грин. ІІІ. 200. |
| Гультя́йка, -ки, ж. Женщина гуляка, лѣнтяйка. Ум. Гультя́йночка. Моя дочка гультяйночка, дома не ночує. Нп. |
| Гуля́ння, -ня, с. Гуляніе, веселіе, развлеченіе. А без мого миленького гуляння немає. Мет. 5. Моя дочка на гулянню, іди подивися. Чуб. Ум. Гуля́ннячко. Грин. ІІІ. 256. Ой жаль мені коханнячка, дівоцького гуляннячка. Мет. 76. |
| Двіре́ць, -рця́, м.
1) Ум. отъ двір. Стань, матінко, край двірця; іде твоя дочка до вінця. Мет. 173. 2) Дворецъ. 3) Двіре́ць залізни́чний. Вокзалъ желѣзнодорожный. |
| Двойко́, чис. Двое, пара. Родилося у їх скоро двойко діток — близнята: син і дочка. Рудч. Ск. I. 131. Нас тілько двойко в світі. МВ. Худібчину завів і діток сплодив двойко: карапуза хлопчика та скверуху дівчинку. |
| Ди́во, -ва, с.
1) Диво, чудо; странное, удивительное или рѣдкое явленіе. Кілько світа, тілько й дива. Ном. № 2385. Такі дива руками його робляться. Єв. Мр. VI. 2. Таку пісню чорнобрива в степу заспівала: зілля дива наробило — тополею стала. Шевч. 18. Велике диво — опеньки! Ном. № 5536. Там дива такого на ярмарку, що й за тиждень не передивишся. Лебедин. у. Ди́во! Удивительно. Диво, що добре вбрався, коли такий багач! На ди́во. На диво, на удивленіе. На диво була в Череваня дочка. К. ЧР. 48. Не в ди́во. Не въ диковину. Твоє пиво та й не в диво, дивні мені слова твої. Лавр. 111. Ди́вом дивува́тися. Сильно удивляться, изумляться. Драг. 3. То тогді то у городі у Лебедені царі і князі великим всі дивом дивували. Макс. (1849) 88. Тоді б кругом уста веселі піснями Бога прославляли, а чужеземниї народи великим дивом дивували. К. Псал. 294. То всі тоді козаки дивом дивували, що по якому Чорному морю, по бистрій хвилі потопали, а ні одного козака з межи війська не втеряли. Макс. (1849) 52. 2) Родъ хоровода. Грин. ІІІ. 114. Ум. Дивце. О. 1862. X. 31. |
| Дівува́ти, -ву́ю, -єш, гл. Дѣвствовать, жить въ дѣвствѣ. Дідова дочка пішла заміж, а бабина і досі дівує та гордує. Рудч. Ск. II. 61. |
| Ді́дів, -ова, -ве. Дѣдовъ, принадлежащій дѣду. Дідова дочка. Дідового сусіда молотники. Ном. № 9350. Пан глянув на дідів город. Чуб. Зробила дідовій дочці так, щоб вона козою побігла. ЗОЮР. ІІ. 24. |
| Догу́лювати, -люю, -єш, сов. в. догуля́ти, -ля́ю, -єш, гл. Догуливать, догулять. Що у батька да й одна дочка, да не дали люде да догуляти, русою косою да домаяти. Грин. ІІІ. 122. |
| Дома́ювати, -ма́юю, -єш, сов. в. дома́яти, -ма́ю, -єш, гл. Оканчивать, окончить развѣваться, колыхаться и пр. См. маяти. Що у батька да й одна дочка, да не дали люде да догуляти, русою косою да домаяти. Грин. ІІІ. 122. (Конопелькам) да не дали вітри да достояти, зеленому листю да домаяти. Грин. ІІІ. 122. |
| Доріка́ти, -ка́ю, -єш, одн. в. дорікти́, -речу́, -рече́ш, сов. в. дорікну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Укорять, укорить, упрекать, упрекнуть. З світу Божого жене, дорікає, що я батькова дочка. МВ. І. 123. Дорік парубок гірко. Федьк. Мені за вас люде дорікають. Мнж. 104. А вороги мої буяють, гірким докором дорікають. К. Псал. 230. «Катре!» — дорікнула мати. МВ. II. 120. |
| Дося́яти, -ся́ю, -єш, гл. Окончить сіять. Що й у батька да й одна дочка, да не дали люде да догуляти, русою косою да домаяти, червоним косничком да досяяти. Грин. ІІІ. 122. |
| До́ця, -ці, ж. Ласк. отъ дочка. Ох, доцю, ти моя голубко! Котл. Ен. І. 13. |
| Доч, до́чері, ж. = Дочка. Жени сина, коли хоч — коли можеш, давай доч. Ном. № 9330. |
| До́ченька, -ки, ж. Ум. отъ дочка́. |
| До́чер, -рі, ж. = Дочка. Коли б я знав, чий то син воював, то б я за його свою дочер оддав. Чуб. III. 278. |
| До́чечка, -ки, ж. Ум. отъ дочка́. |
| Дочка́, -ки́, ж. Дочь. І появив він (Адам) сини і дочки. К. Св. П. І кн. М. V. 4. Вона князька дочка. МВ. II. 32. Не веліла мати вдовиної дочки брати. Мет. 81. Ум. До́ченька, до́чечка. Чуб. II. 69. Кв. І. 15. Встань, моя дочечко, встань, моя галочко. Млр. л. сб. 125. |
| Єдина́чка, -ки, ж. Единственная дочь, то-же что и одиначка 1. Нехай дочка-єдиначка трохи погуляє. Нп. Рк. Макс. Пещена була така, бо, сказано, — єдиначка. МВ. І. 130. |
| Журави́на, -ни, ж.
1) = Журавель 2. 2) = Журавлина. ЗЮЗО. І. 130. Ум. Журави́ночка. Я не царівна не королівна: батькова дочка як ягодочка, матчина дочка журавиночка. Чуб. ІІІ. 396. |
| Задвірко́вий, -а, -е. Выходящій на дворъ позади дома. Дочка на задвіркові двері рип! Чуб. IV. 557. |
| Зазича́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. зази́чити, -чу, -чиш, гл. = Позичати, позичити. Ті гроші, що твій чоловік зазичив у Загнибіди, хай твоя дочка одслуже. Мир. Пов. І. 170. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)