Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 59 статей
Запропонувати свій переклад для «дощечка»
Шукати «дощечка» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Доще́чка – до́щечка, дощи́нка, табли́чка. [Две́рі з блиску́чою мі́дяною табли́чкою (Грінч.)].
Доска́ – до́шка (ум. до́щечка), (изредка) дерти́ця, дерни́ця. [Ой, і каза́в пан Каньовський дерни́ць накупи́ти, молоді́й Бондарі́вні домови́ну зби́ти (Чуб.)].
• Доска́ небольшая или одиночка – дощи́на.
• Самая толстая доска́ – фо́ршта, хворшт. [Дубо́ві фо́ршти для скле́пу наготува́ли].
• Д. двухдюймовая – двіцалі́вка, двохпальці́вка.
• Д. трёхдюймовая – трицалі́вка, трьохпальці́вка.
• Д. наиболее употребительная для обшивки – шалі́вка.
• Д. толщиною меньше вершка, но толще шалёвки – бези́менка.
• Д., составляющая восьмую часть распиленного древесного ствола – гити́на, восьмерня́.
• Д.-горбыль – оба́пол, оба́полок (р. -лку), опи́лок (р. -лку).
• Д. для пола – мости́на, мостови́на, (реже) місни́ця.
• Д. в потолке – стели́на.
• Д. в заборе – діли́на; (в воротах) ворітни́ця.
• В заборе доска, прикрывающая забор или частокол – гло́вень (р. -вня).
• Доска́ с уступами, на которые кладутся полки – шимба́лок (р. -лка).
• Дубовые до́ски для лодок – бо́ти.
• Д., положенные на лодках для устройства парома – мости́нці (р. -нців).
• До́ски, по которым скатывают тяжести для нагрузки и т. п. – кі́твиці.
• Д., переброшенная через ручей, речку – кла́дка.
• Д. кухонная для теста, для котлет и т. п. – стільни́ця. [Візьми́ ме́ншу стільни́чку на зі́лля: на вели́кій ми ті́сто по́раємо].
• Д., употребляемая вместо колокола в монастырях (било) – бря́зкало, би́ло, калата́ло. [Говори́ли, як у би́ло би́ли, а йому́ й не в до́гадки. Піп у дзвін, а чорт у калата́ло].
• Д. кроильная – крава́льня, кравни́ця, крі́йниця.
• Д. для глаженья – прасува́льна до́шка.
• Д., которую сапожник кладёт себе на колени и разбивает на ней молотком кожу – клепа́к (Вас.).
• Д. деревянная, для писания на ней масляными красками – блят. [Повіз де́рево до столярі́в, щоб пороби́ли бля́ти, а мій брат помалюва́в].
• Вымощенный до́сками – мостови́й. [Ой, Оле́но, се́стро моя, поми́й двори́ мостові́ї].
• Обшить до́сками – обшалюва́ти, пошалюва́ти.
• От доски́ до доски́ – від до́шки до до́шки; від паляту́рки до паляту́рки. [Всю оту́ ку́пу книжо́к я знав уже́ розказа́ти од паляту́рки до паляту́рки (Васильч.)].
• Доска́ классная – табли́ця.
• Д. аспидная – тавле́тка, гри́фельна до́шка.
• Д. шахматная – шахівни́ця.
• Д. грудная (анат.) – грудни́на.
Лине́йка –
1) (дощечка для линевания) лі́нія, ліні́йка (р. мн. -нійо́к).
• Бить, ударить -кой по руке – лупи́ти, лупну́ти ліні́йкою по доло́ні, па́лі (в ру́ку) дава́ти, да́ти. [Було́ як почне́ па́лі дава́ти, аж доло́ні тру́хнуть (Кониськ.)];
2) (линия) лі́нія, ліні́йка.
• Тетрадь в одну -ку – зши́ток на одну́ лі́нію;
3) (экипаж) ліні́йка, дро́жки (-жок), (для 1 – 2 челов.) бігунки́ (-кі́в);
4) (дорожка перед лагерем) лі́нія.
• Выходить за -ку – переступа́ти лі́нію.
Пане́ль –
1) (дощечка вдоль стены у пола) ли́штва, пли́нтус (-у);
2) (деревянная обивка комнаты или закрашенная от пола часть стены) пане́ля (-лі), ли́штва.
• Обшивать, обшить -лями – обшива́ти, обши́ти ли́штвою, ушива́ти, уши́ти ли́штвою;
3) см. Тротуа́р.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Память –
1) (способность помнить) па́м’ять, (реже) тя́мка;
2) (воспоминанье) па́м’ять, па́м’ятка, пам’ята́ння, зга́дка, спо́мин, спо́минок, спо́гад:
• без памяти (сознания) – непритомно, не пам’ятаючи; не тямлячи, без по́мку;
• без памяти любить кого, без памяти влюблённый в кого, влюбиться без памяти в кого – шалено (до нестями) кохати (любити) кого, шалено (до нестями) закохатися в кого; шалено (до нестями) закоханий в кого;
• блаженной (незабвенной, светлой) памяти (устар.) – блаженної (святої, незабутньої, світлої) пам’яті;
• больной лежал без памяти – хворий лежав непритомний (без пам’яті);
• быть без памяти от кого, от чего – бути в захваті (в захопленні, без пам’яті) від кого, від чого; бути захопленим ким, чим;
• вечная память кому – вічна (довічна) пам’ять кому;
• в здравом уме и твёрдой памяти – при розумі й у добрій пам’яті (бувши); в добрій пам’яті і при розумі бу́вши; в ці́лому і по́вному ро́зумі бу́вши;
• в память кого, чего – на пам’ять (на спогад, на спомин, на згадку, на незабудь) про кого, про що;
• вреза́ться, вре́заться в память кому – у тямку даватися (удаватися), датися (удатися) кому; у тямки́ (тя́мку) убиватися, убитися кому, у голову (у мозок) уїдатися, уїстися кому; у пам’ять (у пам’ятку) упадати, упасти кому; укарбуватися (урізатися) в пам’ять; в по́мку дава́тися (да́тися);
• выбрасывать, выбросить из головы, из сердца, из памяти кого, что – викидати, викинути з голови (спускати, спустити з думки) кого, що; викидати, викинути з серця кого, що; викидати, викинути з пам’яті (з тямки) кого, що;
• выживать из ума, из памяти (разг.) – втратити (утратити) здоровий розум (глузд), пам’ять від старості; вистаріти розум (ум), пам’ять; відстаріти ум (розум), пам’ять; на дитячий розум перейти (зійти); розумом здитиніти;
• выпадать, выпасть (улетучиваться, улетучиться) из памяти – випадати, випасти (зникати, зникнути) з пам’яті;
• выучить, знать на память – (те саме, що) выучить, знать наизусть – знати напам’ять (з голови);
• дай Бог память (памяти) – дай, Боже, на пам’ять;
• дать кому о себе память –пригада́тися кому;
• держать в памяти что – мати на пам’яті (у тямці) що; тримати (держати) в голові що, пам’ятати (тямити) що;
• для памяти – на пам’ятку; на па́м’ятку, на не́забудь;
• дурная, слабая память – леда́ча па́м’ять;
• дырявая память – дірява пам’ять; непам’ятуща голова; (образн. разг.) голова як решето; голова як дірявий (розбитий) горнець;
• если не изменяет мне память, то это случилось… – коли́ (як) не зра́джує мене́ па́м’ять, то це ста́лося…;
• за мою память, на моей памяти – за моє́ї па́м’яті;
• запечатлевать, запечатлеть в памяти – відбива́ти, відби́ти (закарбува́ти) в па́м’яті, в па́м’ятку;
• запечатлеться в памяти – відбитися в пам’яті; запасти (упасти) в пам’ять (в пам’ятку); бу́ти в тямку́;
• записать для памяти что – записати на пам’ять (на пам’ятку) що; записати на незабудь що; записати, щоб не забути що;
• зараниваться, зарониться в память – запада́ти, запа́сти в па́м’ятку;
 зрительная память – зорова пам’ять;
• изглаживаться (изгладиться), выпадать (выпасти), исчезать (исчезнуть), вылетать (вылететь) из памяти – вихо́дити (ви́йти) з па́м’яти, випада́ти (ви́пасти) з па́м’яти, зника́ти (зни́кнути) з па́м’яти, викида́тися (ви́кинутися) з па́м’яти, виліта́ти, ви́летіти з па́м’яти, кому́, голови́ не держа́тися;
• изощрять, изощрить память – виправля́ти (гостри́ти), ви́правити па́м’ять;
• короткая (куриная) память у кого – коротка (куца, ледача, куряча) пам’ять у кого; коротку (куцу, ледачу, курячу) пам’ять має хто;
• лишаться, лишиться памяти – тра́тити, утра́тити па́м’ять, позбува́тися, позбу́тися па́м’яті;
• на памяти чьей – за чиєї пам’яті;
• на свежей памяти у кого – на свіжій пам’яті у кого; свіже (живе) у пам’яті у кого; свіже (живе) у пам’яті чиїй;
• на свежую память – на свіжу пам’ять;
• не в память кому что (устар.) – не в пам’ятку; (розм. лок.) не в помку кому що;
• не выходит из памяти, из головы, из ума – не йде (не сходить, не виходить) з думки (з пам’яті, думок, з голови, з тями) кому, в кого; стоїть на думці (гадці) кому;
оперативная память – оперативна пам’ять;
• на памяти вертится – на ду́мці кру́титься;
• на память (дать, подарить, получить…) – на па́м’ять, на па́м’ятку, на спо́мин (споминок), на спо́минку, на спо́гад, на зга́дку, на зга́дування, на пам’ята́ння, на не́забудь про ко́го, про що дати (подарувати, отримати…);
• не задержалось в памяти – не втрималося в голові (голови); не впало в пам’ятку;
• оставить по себе добрую память – залишити (лишити) про себе (по собі) добру згадку (пам’ять, добрий спогад, спомин);
• оставаться, остаться в памяти – пам’ята́тися, запам’ята́тися; в пам’ять упасти кому;
• отшибло память кому – памороки забило кому; викинуло (вибило) з пам’яті кого;
• память изменила кому – па́м’ять зра́дила кого́;
• память к чему – пам’ять на що, до чого;
• память к числам – па́м’ять на чи́сла, до чи́сел;
• память ослабевает – пам’ять слабне;
• память притупилась – пам’ять притерлася;
• перебирать, перебрать в памяти (в мыслях, в голове) – перебирати, перебрати (перетрушувати, перетрусити) в пам’яті (в думці, в думках, в голові);
• печальной (недоброй) памяти – сумної (недоброї) пам’яті;
• по памяти (читать, рисовать…) – з пам’яті (з голови);
• плохая, короткая память – ледача пам’ять;
• по памяти, с памяти (говорить) – по пам’яті; з голови;
• по свежей памяти – за свіжої пам’яті; поки не забув (-ла, -ло, -ли);
• по старой памяти – старим (давнім) звичаєм (за старим (давнім) звичаєм); за давньою звичкою; як колись [було]; по-давньому;
• приводить, привести на память кому что – нагадувати, нагадати (пригадувати, пригадати) кому, що;
• приводить, привести в память кого – опам’ята́ти кого́;
• притуплять, притупить память – притира́ти, прите́рти па́м’ять;
• приходить, прийти в память, в себя – до пам’яті приходити, прийти́, опам’ята́тися;
• приходить, прийти на память – прихо́дити (прийти́) на зга́дку, ставати (стати) на пам’яті; наверта́тися (наверну́тися) на па́м’ять (на думку); спадати (спасти) на думку; на пам’ять приходити; дава́тися (да́тися) на зга́дку, устава́ти (уста́ти) в ду́мці;
• сказать, прочитать по (с) памяти – по па́м’яті, з голови́ проказа́ти;
• стёрлась память о ком – згла́дилася па́м’ять про ко́го, слід загу́в на ким;
• твёрдая память – добра пам’ять;
• удержать в памяти что – зберегти (заховати, затримати) у пам’яті що; запам’ята́ти, запам’ятува́ти;
• удерживаться в памяти – зберігатися у пам’яті (в голові); триматися (держатися ) голови;
• это совсем вон у меня из памяти – це зо́всім (геть) ви́пало ме́ні з па́м’яти.
[— А вам, Олимпські зубоскалки, Моргухи, дзиги, фіглярки, Березової дам припарки, Що довго буде вам в тямки (І.Котляревський). До́бре Московщи́на в тя́мку їй дала́ся (Т.Шевченко). Громадою при долині Його поховали І долину і криницю На пам’ять назвали Москалевою (Т.Шевченко). Вона́ ніко́ли в ме́не з па́м’яти не вихо́дила і до ві́ку не ви́йде (О.Кониський). Гай-гай! стареча пам’ять! Виразно ж тут стоїть, що жаден майстер на судьбищах не має промовляти (Л.Українка). В якійсь далекій стороні… В Німеччині… В Туреччині… Та ні! Таку ледачу пам’ять маю, Що й не згадаю (Л.Глібов). Пам’ята́ння про те́бе час у ме́не не відні́ме (П.Куліш). Колись давно, ще не за нашої пам’яті, приїхав на Волинську Україну десь з-під Варшави один польський пан-дідич в свій куплений на Волині маєток (І.Нечуй-Левицький). Пригорнув Іван до серця Олесю востаннє та й побіг. Тоді Олеся, як до пам’яті прийшла, схопилась — уже нема, далеко; тільки пил слідом клубочиться (М.Вовчок). Як же заспівали «вічную пам’ять», так і сам почувся, що йому якось-то стало легше на душі (Г.Квітка-Основ’яненко). Старий батюшка наприкінці парастасу підняв голос і голосніше покликнув «вічную пам’ять» небіжчикові (І.Нечуй-Левицький). — Ти ще собі тото май у тямці, що ти найліпша газдиня в селі (Л.Мартович). Під фрескою мозаїка, що зображає цілу плетеницю містерій в пам’ять Адоніса (Л.Українка). Юзя лежала в своїй кімнатці і без пам’яті ридала (Л.Українка). Прилучаю до сього й «Декілька пісень про Гайявату», що поміщено у збірникові на пам’ять Котляревському (П.Мирний). Пітьма заступила очі, пам’ять покинула мене… (І.Франко). Я вам на не́забудь спишу́ думки́ сумні́ (Л.Українка). Раїса почувала себе добре, немов викинула з пам’яті все неприємне (М.Коцюбинський). Його я по пам’яті пізніше написав українською мовою під назвою «Антін Вова» (С.Васильченко). Не можу забути одного образу, який врізавсь мені у пам’ять (М.Коцюбинський). Ще така в мене собача натура, що як п’яний, то зараз добрішаю: хочеться що-небудь доброго зробити… і покійний тато, царство їм небесне, приходять на пам’ять… (М.Коцюбинський). Я не хотів, щоб пам’ять про мене була скаламучена для тебе почуттям якоїсь вини за собою (Л.Українка). Підіймалася золота сонячна пляма все вище й вище, ронячи багатства в дорозі, і де пройшла,— лишила звуки і пам’ять по собі (Г.Хоткевич). Чимсь вона́ йому́ в тямки́ вби́лася. Їх давно́ на сві́ті нема́, і слід за ни́ми загу́в. Він до́бре запам’ятува́в ко́жне сло́во. Плив без по́мку. Запишу́ собі́ на па́м’ятку. Прийшла́ йому́ на зга́дку да́вня розмо́ва (АС). Як у друзів не заробиш згадки — може, не забудуть вороги (Є.Плужник). Той спогад: вечір, вітер і печаль пронизливого тіла молодого, що в двері уступилося, халат пожбурило на спинку крісла — й тонко пішло, пішло, пішло по смертній лінзі, аж понад стелю жальний зойк завис (В.Стус). Сьогодні сніг іти вже поривавсь. Сьогодні осінь похлинулась димом. Хай буде гірко. Спогадом про Вас. Хай буде світло, спогадом предивним (Л.Костенко). А це така любовна гра: кружіння, дзеркало і промінь! — ти все одно підеш за грань, у чистий спомин, чистий спомин (Ю.Андрухович). Пам’ять мовчала, як справжній радянський партизан (П.Чорний, В.Шило). Не треба затримувати в обіймах офіроване вже минулому для того існує пам’ять почуттів скарбниця вибраних спогадів пам’ять дотиків пам’ять вуст голонерва пам’ять любові (Ю.Джугастрянська). — З того воно й запало мені в помку (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Хай краще ваша милость перепише листа в цій-таки книжечці кілька разів та й дасть мені так, я зроду не згублю, а щоб я його з голови читав, то шкода й гадати. Пам’ять у мене як дощечка, де був сук, там дірочка — часом забуваю, як мене дражнять, не то що. А листа ви мені таки прочитайте, залюбки послухаю, бо то, мабуть, чудо, а не лист (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). І так наш гідальго у те читання вкинувся, що знай читав, як день, так ніч, од рання до смеркання, а од смеркання знов до рання, і з того недосипу та з того перечиту мозок його до решти висох — ізсунувся бідаха з глузду. Його уява переповнилась різними химерами, вичитаними з тих книжок: чарами та чварами, битвами та боями, викликами та ранами, зітханнями та коханнями, розлуками та муками і всякими такими штуками. Всі ті несосвітенні вигадки так убились йому в тямку, що він мав їх за щирісіньку правду (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Уставши, кинувся Санчо зразу ж до бурдюга і непомалу засмутився, як побачив, що той проти вчорашнього значно схуд, а по такій дорозі хтозна, чи швидко поповніє. Дон Кіхот не хотів снідати — був, певно, ситий своїми розкішними споминками (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Усі нарікають на свою пам’ять, але ніхто не скаржиться на свій розум (Ф. де Лярошфуко). Як тренувати пам’ять, щоб уміти забувати? (С.Є.Лєц). Чиста совість — ознака поганої пам’яті (М.Жванецький). Пам’ять подібна до мускулів ніг. Якщо перестанеш її тренувати, стане млявою, а ти перетворишся на ідіота (У.Еко). 1. Масні плями від осетрини або чорного кав’яру найкраще не виводити. Залиште їх на пам’ять. 2.  — У моєї дружини жахлива пам’ять. — Все забуває? — Все пам’ятає!]. Обговорення статті

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Дощечка – до́щечка, -ки.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Дощечка – до́щечка;
• д. калиберная – д. калі́берна;
• д. клеммная – д. притиско́ва;
• д. крыловая – д. крилова́;
• д. номерная – табли́чка нумерна́;
• д. шарнирная – д. суста́вна.
Номерной – нумерни́й, числови́й;
• н. дощечка – табли́чка нумерна́.
Панелина – лиштви́на;
• п. (дощечка вдоль стены) – ли́штва.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

До́щечка – досточка, дощечка.
Дощи́на – небольшая доска, дощечка.
Пере́бі́рка –
1) переборка, сортировка;
2) переодевание;
3) дощечка или палочка между рядами ткацкой основы;
4) досчатая стенка для двух отделений.
По́передень, -дня – дощечка, соединяющая головки двух полозьев в санях.
Табли́ця, -ці –
1) дощечка, таблица;
2) классная доска;
3) вывеска, доска с надписью.
• Табли́ця мно́ження – таблица умножения.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Вереті́нник, -ка, м.
1) Часть ручно́го млина́. Шух. I. 103.
2) Снарядъ, употребляемый при сматываніи нитокъ съ веретена на мотови́ло: на четырехугольной деревянной подставкѣ — ла́виці стоитъ вилки — розсо́ха, которыя своимъ хвосто́м укрѣплены въ подставкѣ; на верхніе концы розсо́х надѣта дощечка — прави́ло, имѣющая, кромѣ двухъ отверстій для концевъ вилокъ, еще и третье посрединѣ; веретено съ напряденными на него нитками вставляется такъ, что тупой его конецъ упирается въ мѣсто, гдѣ выходятъ вилки, а острый — въ среднее отверстіе — прави́ло; если тянуть за конецъ нитки, то веретено вращается и нитка разматывается. Шух. I. 149.
Горня́тко, -тка, с.
1) Ум. отъ горня.
2) Въ хороводной игрѣ вербовая дощечка трое играющихъ малыхъ дѣтей. Kolb. I. 159.
3) — пщільне. Ячейка у пчелъ. Вх. Лем. 405.
Гре́бло́, -ла́, с.
1) = Греблиця. Вх. Зн. 12.
2) Орудіе на подобіе грабель (вмѣсто зубцевъ дощечка шириною въ вершокъ), употребляемое для сгребанія соли въ лиманахъ. Черном.
Гу́ркати, -каю, -єш, гл.
1) Стучать, грохотать. Прибіг він до хати, став у двері гуркать. Рудч. Ск. І. 170. Дощечка густиме та гуркатиме. Чуб. ІІІ. 99. Гуркали дверима. Левиц. Пов. 167. См. Грюкати.
2) О доеніи: сразу выжимать молоко изъ всего вымени. Вівчар.... ловить (вівцю) за дійки і уперед їх продоює пальцями; потім гуркає рукою відразу з цілої и́кри. Шух. І. 193.
3) Ворковать. Голуб гуркат. Вх. Лем. 406.
Густи́, -ду́, -де́ш, гл.
1) Гудѣть. Грім гуде. Ном. № 7215. Аж земля гула під ногами. Левиц. І. 378. Голосно й жалібно гув новий дзвін. Левиц. І. 388. Дощечка густиме та гуркатиме. Чуб. ІІІ. 99. Шумить, гуде вітер по дуброві. Лукаш. 70.
2) О насѣкомыхъ: жужжать. Бджоли гудуть. Жук летить і гуде.
3) О голубяхъ: ворковать. Ой у лісі на горісі три голубоньки гуде. Мет. 89. Также о крикѣ и иныхъ птицъ: Припутень гув. Св. Л. 211. Гуде сумно одуд. Мир. Пов. II. 120.
4) Говорить разомъ многимъ такъ, что голоса сливаются въ одинъ общій гулъ. Гула козацька рада. Щог. Сл. 33.
5) У кише́ні гуде́. Пусто въ карманѣ, въ карманѣ свистить. Ном. № 1485.
Дни́ще, -ща, с.
1) Ув. отъ дно.
2) Донце, дощечка, на одномъ концѣ которой садится пряха, вставляя въ другой гребень или кудель. Побігла до сусіди, позичила веретено, гребінь, днище, прийшла додому і давай прясти, аж веретено хурчить. Рудч. Ск. І. 178. Ум. Дни́щечко.
До́шка, -ки, ж.
1) Доска. Не тра, мати, не тра, мати, попа турбувати: чтирі дошки, сажень землі, то й буду лежати. Чуб. III. 154.
2) Родъ скамьи въ водѣ возлѣ берега, на которой женщины моютъ бѣлье и пр. Ой на річці та на дощечці, там дівчина та полощеться. Мет. 118.
3) Лопасть руля у плота. См. Керма. Шух. І. 181.
4) Су́дна до́шка? Пам’ятатиме до нових віників і до судної дошки, покуль аж пороху на очі насиплють. Ном. № 3645. Ум. До́щечка. Ном. № 5227.
До́щечка, -ки, ж.
1) Ум. отъ дошка.
2) Инструментъ у ткачей: дощечка съ рукоятью и съ просверленными въ равныхъ разстояніяхъ отверстіями, сквозь которыя проходять нити при снованіи ихъ на снувалку. МУЕ. ІІІ. 16.
Дощи́на, -ни, ж. Небольшая доска, дощечка. Ум. Дощи́нка. Мик. 480.
За́сувка, -ки, ж.
1) Задвижка.
2) Дощечка въ ложѣ гуцульскаго ружья, которой задвигается полое мѣсто, гдѣ хранятся пули. Шух. І. 229, 230.
3) Часть ри́ток (см.) МУЕ. III. 20.
Звія́шки, -шок, ж. мн. У ткачей: снарядъ, на который надѣваются нитки для наматыванія ихъ на катушку челнока. Части ихъ: квадратная подставка — підні́же, на двухъ противоположныхъ сторонахъ вдолблены два столбика — стояки́, на нихъ сверху лежитъ валикъ — вало́к, на каждый конецъ валика, у самыхъ столбиковъ и внутри ихъ, надѣвается по три дощечки — ли́ствиці: въ центрѣ (гдѣ ихъ проникаетъ валикъ) онѣ шире, а къ концамъ сходятся подъ острымъ угломъ; раздвинутая ли́ствиці составляютъ двѣ шестиугольныя звѣзды; концы противоположныхъ ли́ствиць соединены между собою ка́чками; ка́чка — тонкая узкая дощечка, къ обоимъ концамъ которой прикрѣплены шворки, другимъ концемъ своимъ захватывающія концы ли́ствиць, не дозволяя имъ расходиться. МУЕ. III. 14.
Клоку́ша, -ші, ж. Дощечка, обдѣланная въ видѣ ложки, употребляемая при ловлѣ сома: отъ удара ею по водѣ получается звукъ, подобный кваканью лягушки, что приманываетъ сома. Браун. 30.
Ко́ник, -ка, м. Ум. отъ кінь.
1) Лошадка. Під явором коник стоїть, на нім козак молоденький. Мет.
2) Насѣк. Кузнечикъ, Locusta. Вх. Пч. І. 6. В траві ворушився і тріщав цілий мир коників і всяких кузок. Левиц. Пов. 97.
3) Пряникъ или глиняная игрушка въ формѣ коня. І внучатам із клуночка гостинці виймала... А Карпові соловейка та коників пару. Шевч. 112.
4) мн. Родъ узора для вышивокъ на рубашкахъ. Гол. Од. 73,
5) Конская голова, выдѣлываемая какъ украшеніе разныхъ предметовъ, напр., рукояти гуцульскаго ке́лифа. Шух. І. 275. Стіл на ко́никах. Столъ на ножкахъ съ украшеніемъ въ видѣ конской головы? Сим. 227.
6) Часть гончарнаго кру́га: деревянная дощечка, прибитая однимъ концомъ къ скамьѣ, съ выемкой на другомъ концѣ, въ которую входить веретено. Вас. 179.
7) Пластинка, вертикально стоящая на каждомъ изъ четырехъ концовъ креста виту́шки, съ загнутыми концами; на ко́ники надѣвается пряжа. Чуб. VII. 410. Вас. 202.
8) Часть ткацкаго станка. См. Верстат.
9) Часть начи́ння. См. Начи́ння 3.
10) мн. Соро́чі ко́ники. Раст. Delphinium consolida. Вх. Пч. І. 10.
Крамни́ця, -ці, ж.
1) Лавка. Завів крамницю з тютюном. Левиц. Пов. 6. Зайшов собі в таку крамницю, де продають фиги-миги і всякі ласощі. Гатц. 62.
2) Дощечка у сапожниковъ, на которой рѣжутъ товаръ и выстругиваютъ гвозди. Константиногр. у. Ум. Крамни́чка.
Ла́вочка, -ки, ж.
1) Ум. отъ лава.
2) Дощечка, по которой вползаютъ въ улей пчелы.
Ла́пка, -ки, ж.
1) Ум. отъ ла́па.
2) Подвижной и неподвижный брусокъ въ станкѣ для тесанія. Сумск. у.
3) Поперечная перекладина къ двумъ стойкамъ въ токарнѣ. Сумск. у.
4) Клинообразная дощечка, употребляемая гребенщиками при нарѣзываніи зубьевъ гребней. Вас. 164.
5) Въ ткацкомъ станкѣ то-же, что и підні́жок. МУЕ. III. 24.
6) Ловушка. Вх. Пч. II. 7.
7) мн. Лапки́. Родъ узора для вышиванія.
8) мн. Кавычки.
9) мн. Котя́чі лапки. Раст.: a) Erigeron acre. Лв. 98. б) Trifolium arvense. Лв. 102.
Лук, -ка, м.
1) Дуга.
2) Лукъ. Улучив, як стрілою з лука. Г. Барв. 107. Та вистрелив молодий козак із тугого лука. Нп.
3) Снарядъ шерстобита, которымъ онъ разбиваетъ шерсть. Части его: собственно лук (1) — деревянный брусокъ съ закругленными гранями, конецъ котораго, находящійся по правую сторону работающаго, нѣсколько тоньше; сквозь этотъ конецъ проходить клинышекъ съ выемкою, коби́лка (2); къ лѣвому концу прикрѣплена четырехугольная дощечка — тарі́лка (3), имѣющая посрединѣ круглое отверстіе (4) и притянутая къ луку веревочкой, называемой натяга́ч (4б); тетива этого лука называется струна́ (5): начинаясь у праваго конца, она проходитъ черезъ коби́лку до тарі́лки и черезъ тарі́лку. Посрединѣ лука находится (6) крючекъ, за который лук прикрѣпленъ къ чаплії́ (7), состоящей изъ деревяннаго брусочка съ веревочками съ обоихъ концовъ: къ нижней веревочкѣ прикрѣпленъ лук, а верхняя привязана къ гвоздю въ стѣнѣ. Особымъ снарядомъ шляхуно́м (см.) работникъ дергаетъ за струну, лежащую во время работы на шерсти, которая отъ движенія струны и разбивается. М. Седневъ, Черниг. у. БГ.
Оби́ймиця, -ці, ж. Узкая дощечка, которая накладывается на дрань, когда изъ нея выдѣлывается коробка, для того, чтобы дрань не ломалась. Сумск. у.
Перебі́рка, -ки, ж.
1) Переборка, сортировка.
2) Переодѣванье. Свою пітну одежу скидають, а надівають чисту — на цій переборці їх застали. Новомоск. у.
3) Дощечка или палочка, вставляемая между рядами ткацкой основы для раздѣленія ихъ. Вас. 167.
Пере́чистка, -ки, ж. Дощечка, которой бьютъ пеньку, очищая отъ кострики. Сумск. у.
Пі́дмостка, -ки, ж.
1) Подмостки. Серед церкви поставили високі підмостки. Левиц. Пов. 48.
2) Подставка, всякій предметъ, подставленный, подложенный подъ другой для поддержанія его, напр.: дощечка, подложенная подъ болѣе короткую ножку стола. Підмостку треба під ніжку найти, а то стіл хитається. Константиногр. у.
Поли́чка, -ки, ж.
1) Ум. отъ полиця.
2) Дощечка отъ земли къ отверстію улья, по которой ходятъ пчелы. Шух. І. 111.
По́передень, -дня, м. Дощечка, соединяющая головки двухъ полозьевъ въ саняхъ. Сумск. у.
Попере́чка, -ки, ж.
1) Деревянная дощечка, прибитая въ саняхъ спереди, соединяющая одинъ стяголь съ другимъ. Сумск. у.
2) У ткачей: поперечная доска въ сновальницѣ. Сумск. у.
3) Перемычка у оконной рамы, поперечная планка.
Прилі́г, -ло́гу, м.
1) Боковая часть сѣдла. Шух. І. 252.
2) Въ боченкѣ: прибиваемая сверху клепокъ дощечка съ отверстіемъ, сквозь которое добываютъ жидкость. Шух. І. 307.
Проло́мина, -ни, ж. Проломъ, проломленная дыра. А в воротях унизу дощечка проломана.... От вовк повернувсь другим боком, усунув хвоста в ту проломину.... Г. Барв. 244.
Риґівни́ця, -ці, ж. У ткачей: дощечка съ отверстіями для вставки въ нихъ концевъ начиння или блята, когда сквозь послѣдніе пропускаютъ нити основы; риґівниці бываютъ при этомъ подвѣшены. Константиногр. у.
Ря́д, -ду, м.
1) Рядъ; линія. Зеленая дібрівонька в три ряди, посажена. Чуб. V. 1009. Сідайте в ряд, щоб Бог був рад. Ном. № 11864. Іще ж мене ніхто з ряду не викидав. Г. Барв. 318. Ішли бояре ряд по ряду. Мил. 132. Ря́ду доне́сти́. Обойти все собраніе съ угощеніемъ. Ряд у ряд става́ти. Становиться ровными рядами. В ряди́-годи́, в ряди́-часи́. Изрѣдка. То вже в ряди-годи упаде така нічка, щоб він спочив тихим духом. МВ. II. 9. Ми Чайченка бачимо в ряди-часи. МН. II. 96.
2) Очередь. Чекай ряду, дістанеш коляду. Ном. № 5568. Швидко й до тебе ряд дійде.
3) Конская сбруя. Желех. Шух. І. 101.
4) мн. ряди́. У ткачей: дощечка съ двумя отверстіями, въ которыя пропускаются нити основы. Вас. 202.
5) Договоръ. Боз ряду узяв роботу. Ум. Рядо́к, рядо́чок.
Серцеви́й, -а́, -е́. Сердечный, къ сердцу относящійся. — но́жик. Почти овальной формы деревянная дощечка съ отверстіемъ для держащаго ее пальца посрединѣ; нею горшечникъ выравниваетъ снаружи стѣнки вылѣпленной посуды. Шух. І. 261, 262.
Сморщи́на, -ни, ж. У сапожниковъ: деревян. дощечка, вставляемая въ передокъ сапога, когда сапогъ на колодкѣ. Сумск. у.
Сніз, сно́зу, м.
1) = Сноза.
2) = Снізка 2. Kolb. І. 67.
3) Въ полудрабку каждая изъ двухъ крайнихъ планокъ, соединяющихъ верхнюю сторону съ нижнею. Лохв. у. См. Снізка.
4) Верхняя дощечка въ корці́ колеса водяной мельницы. См. Корчівка. Мик. 480. Ум. Сно́зик.
Снува́вник, -ка, м. Дощечка или деревянная ложка съ двумя дырами, сквозь которыя проходять нитки основы — употребл. при снованіи основы. Шух. І. 150.
Сто́вба, -би, ж.
1) Въ плугѣ: прочная дощечка, которой соединяются въ плугѣ чепіги съ градільом: она проходитъ сквозь нижній конецъ чепіги и конецъ граділя. Чуб. VII. 398. Вас. 199.
2) Часть рала, подобная предыдущей въ плугѣ, которой прикрѣпляется кописть къ жертк’ѣ. Чуб. VII. 400.
3) Корень въ деревѣ, идущій въ землю вертикально.
Стремі́нце, -ця, с.
1) Ум. отъ стремено.
2) У мастеровъ, льющихъ изъ мѣди: деревянныя стѣнки для глиняной формы, въ которой отливается предметъ: гибкая дощечка, концы которой сведены и сцѣплены въ зарубкахъ, въ средину набивается глина; по минованіи надобности концы разнимаются и стремінце снимается съ формы. Шух. I. 281, 283.
Табли́ця, -ці, ж.
1) Дощечка, таблица. Стояла таблиця біла, а на ній були виписані мої гріхи. Гн. II. 76.
2) Классная доска. Шейк.
3) Вывѣска, доска съ надписью. На стовпі таблицю прибив і на ті таблиці написав так: хто сюдою буде їхать, то непремінно щоб сюди заїхав. Рудч. Ск. II. 92. Ум. Табли́чка, табли́чечка. Грин. I. 188.
Товку́ша, -ші, ж. У выбойщиковъ: инструментъ, которымъ накладывается краска на матрицу узора: четырехугольная дощечка съ рукояткой сверху и кожаной подушкой снизу. Вас. 192.
Тока́рня, -ні, ж.
1) Мастерская токаря.
2) Токарный станокъ. Части: підста́ва — основаніе, два вертикальныхъ столбика — стовпи́, соединенные вверху продолбленнымъ вдоль посрединѣ огни́вом, въ которое входить вертикальный за́яць, передвигаемый въ отверстіи вдоль огнива; отъ заяца до стовпа (лѣваго отъ работника) идетъ вало́к, между однимъ концемъ котораго и заяцем вставляется обтачиваемый кусокъ дерева; валокъ приводится во вращательное движеніе ремінем — ремнемъ, нижній конецъ котораго прикрѣпленъ къ постолу́ — подножкѣ, а верхній къ перекладинѣ отдѣльно стоящаго стовпа́, называемой же́рдка; въ лѣвый отъ работника столбъ вдолблена толстая дощечка решітце́, отъ которой до заяця идетъ криву́ля, — на послѣднюю опирается лѣвая рука работающаго. Части подножки, придѣланной къ основанію: постіл — на него ступаетъ нога, онъ вдѣланъ въ вороти́ло, а послѣднее концами входитъ въ двѣ жа́бки. Сидѣлье токаря — сіде́ць. Шух. I. 305, 306.
3) Станокъ для обточки колесныхъ ступицъ. Сумск. у.
Фу́ркало, -ла, с.
1) Игрушка: волчекъ. Шейк.
2) Родъ игрушки: состоитъ изъ а) палочки, б) орѣха свища, срѣзаннаго сверху и снизу и надѣтаго на палочку, в) нитки, намотанной на палочку и пропущенной сквозь дырку свища, г) картофелины, въ которую воткнутъ противоположный конецъ палочки. Держа орѣхъ тремя пальцами лѣвой руки, правою рукою тянутъ за нитку, а потомъ слегка ее пускаютъ, не выпуская изъ пальцевъ; отъ тяжести картофеля нитка сама наматывается на палочку. Шейк.
3) Снарядъ, съ помощью котораго вспугиваютъ въ саду или огородѣ птицъ или свиней: нѣчто подобное кнуту, къ короткой веревочкѣ котораго привязана дощечка.
4) Родъ женскаго платья. Ленч 103. Ум. Фу́ркальце. Дочка Лавися чепуруха в німецькім фуркальці була. Котл. Кн. IV. 27.
Ши́нка, -ки, ж.
1) Ветчина. Мн. шинки́. Родъ кушанья изъ ветчины съ чеснокомъ и перцемъ. МУЕ. І. 105.
2) Дощечка, которую ткачъ закладываетъ между нитями основы, чтобы онѣ не путались. МУЕ. III. 21. Константиногр. у.
Шми́га, -ги, шми́ґа, -ґи, ж.
1) Дощечка, служащая нивелиромъ при набиваніи мельничнаго камня.
2) У колесниковъ: дощечки длиной въ 1/2 аршина для опредѣленія спицъ, съ которыхъ начинать натягивать ободъ. Употребляется ихъ для этой цѣли двѣ. Канев. у.
3) Родъ силка для ловли болотныхъ птицъ. Вх. Пч. II. 16. До шми́ги, під шми́гу. Кстати, къ дѣлу. Чи тобі ж до шмиги сватать сина піхотою. Мкр. Н. 14. Не до шми́ги. Неумѣстно, некстати. Не до шмиґи балака. Ном. № 5091.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

До́шка, -ки, ж. *До́щечка. Забив дірку дощечкою. Крим.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Доще́чка = до́щечка.
Инструме́нтъ, ты = струме́нт, спра́ва, справи́лля, начи́ння (С. Ж.), пристрі́й, припа́с. — (Бонда́рський): ковела́ (загинати обручі), натяга́ч і наби́вач (натягати і набивати обручі), зате́рач (вирізувати жолобки), ро́змір (замісць циркуля). — (Кова́льський): кова́дло, мо́лот (маленький) — однору́к, (що на йому чоботи підковують) — стоя́чка, (тримати або витяга́ти що) — клїщі, обце́ньки, ле́щата, (виробляти гвіздки) — гвозди́льня, (нарізувати шруби) — клуб, (підковувати чоботи) — стоя́чка. — (Колїсни́цький) : бга́льня (вигинати полози), води́ло (згинати обід), гладїй (виглажувати), ло́патень (провірчувати), на́рвина (держати обід зігнутим), натяга́ч (натягати обід на шпицї), писа́к (вирізувати), різе́ць (обточувати маточину), шми́га (рівняти). — (Коро́бницький): прибі́йниця (дощечка), заби́вня (кілочок), оби́ймиця. — (Кушнїрський): бі́лик (вичищати мезку), вершта́бина і пі́льга (натягати шкуру для вичинки), ключ (розтягати шкуру), ключови́к (вірьовка до сього ключа), штри́ха або штрихо́ль (вичищати шерсть), юхта́рка (вироблювати юхту), (дошка, на котрій розстилаєть ся шкура) — кобили́ця, (для очистки) — ска́фа. — (Тесля́рський): соки́ра, пи́лка, долото́, све́рдел, ришта́к (робити карунки), шпунд. — (Тка́цький): а) верста́ть (див. під сл. Верстакъ), б) мотови́ло, що на його мотають нитки, складаєть ся з ріжків та перехре́стя, в) виту́шка, щоб змотати пряжу на клубки, стоїть на стільчикові, у його вроблений што́мпель, на котрому навхрест два бильця, накінцї їх ко́ники, що на їх надївають півміток, г) осні́вниця, на котрій робить ся основа, вона складаєть ся з ря́ми з кіло́чками, д) пря́дка, складаєть ся з сті́льчика на ніжках, під ним підні́жок, до його прироблено цига́нку, вона другим кінцем чіпляє за верете́но, на стільчику два сто́впчики, між їх ко́лесо, на передньому стовпчику сволочо́к, на кінцї котрого третїй стовпчик, в котрому шкурато́к з дїрочкою, де друге верхнє верете́но, а на йому ви́лка з крючками, потім ска́лка та колїсце́, на котрих шнур, е) ши́нка — дощечка, котрою перекладають нитки в основі, ж) вороти́ло, котрим навивають основу. — (Шевський): клеса́чка (рівняти зморшки), книп, книпе́ць (ніж шевський), копи́л (колодка, на котру натягаєть ся чобіт), крючо́к (дощечка загнута, щоб витягати шкуру), натира́чка або товкма́чка (рівняти закаблуки), обцяни́к (кілочок, котрим забиваєть ся колодка, коли на нїй чобіт), писа́чка (паличка, що нею рисують підошви), прави́ло і стріли́ця (виправляти халяви), ра́шкуль і терпу́г (стирати гвіздки в чоботї), сморщи́на дощечка, котру вставляють в передок чобота, коли він на колодцї), шва́рок, (каміньчик, що ним розглажують закаблуки), ши́ло і шва́йка (проколювати дїрочки), крамни́ця (дошка, що на їй ріжуть ремінь). — (Хірурги́чний): штри́кавка (для проколювання), мацови́лка, про́тичка (д. Зондъ). — (Розмаїтий): виверта́чка (що небудь вивертати), ке́льня (лопатка у мулярів), обце́ньки і рак (виймати гвіздки), копе́ць (довбати мед), пере́чистка (очищати коноплї від кострицї), пробі́й (пробивати дїрки), сїчка́рня (різати сїчку), шатківни́ця (сїкти капусту),. шпи́ця (знїмати кору з берези), щи́па́вка (зривати овощ.).
Лине́йка = линїйка (довгаста рівненька дощечка, щоб линїяти і теж довгі дрожки). — Бить лине́йкою = па́лї дава́ти. — Було як почне палї давати, аж долонї попухнуть. Кн.
Са́ни, са́нки, са́ночки = са́ни, санки́, малі — саночки́, санча́та, без грядок — гринджо́ла, гринджоля́та, з кізяка, покриті кригою — грома́к (д. Сала́зки), городські — козирьки́, з коробом з лубка — за́лубнї, прості без короба — копильчаки́, ріжна́ті, рибальські маленькі — самоту́жки, частини санок: передо́к, задо́к, полози́, ко́роб, загнутий кінець полоза — ко́рса, ско́рс, мн. ко́рси, на́шивка на полозї — пі́длатка, дощечка, що зъєдиняє полози спереду — по́передень, по́передок, звязок шипа з полозом — стяго́ль, жердина, що впоруч з полозом — на́моржень, пристрой з боків, щоб не перекидались сани — крил́о, би́ло, кри́сло, мн. кри́ла, вірьовка що привъязуе голоблї — за́вертень, верхня частина полоза — голо́вка, кілки в полозах — копили́, що зъєдиняє копили — въязо́к, на чому держуть ся крила — ду́жки. Сум. Ох. Привикне собака за возом бігти, побіжить і за санками. н. пр. — Другим же шляхом ріжнаті прості по снїгу риплять собі санчата. Гр. Чайч. — Не въ свои́ са́ни не сади́сь. н. пр. .= 1. коли́ не Кири́ло, не пхай там ри́ло; не в свої са́ни не суньсь; не су́нь голови́, куди́ не влїзе. 2. не ти́кай но́са до чужо́го про́са; не пха́й ся, де тебе́ не тре́ба; в чужи́й череви́к ноги́ не сажа́й. н. пр.

Запропонуйте свій переклад