Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Запропонувати свій переклад для «дрова»
Шукати «дрова» на інших ресурсах: 
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
| Дрова́ – дрова́ (р. дров), ум. дрівця́ (р. -ве́ць), (из тонких веток) гілля́, (хворост) хмиз, дріб, рі́щя (ср.). • Отсутствие дров – бездрі́в’я. • Кто в лес, кто по дрова́ – одно́ до лі́са, дру́ге до бі́са, котри́й сторч, а котри́й в борщ. |
| Бурева́л, бурело́м –
1) вітрю́га́, бу́ря; 2) вітроло́м, лом, лім (р. ло́му). [Ой піду́ я в ліс по дро́ва та наберу́ ло́му]. |
| Ве́твя́ный – гілльови́й. [Гілльові́ дро́ва]. |
| Водопла́вный – сплавни́й. • -ные дрова – сплавні́ дро́ва. |
| Горе́ть – горі́ти, (реже) горі́тися, пали́тися. [Без пі́дпа́лу й дро́ва не горя́ть. От як зо́лото гори́ть! Ра́на гори́ть. До горі́лки душа́ гори́ть]. • В печи гори́т – у печі́ (гру́бі) гори́ть(ся), па́литься. А специальнее – 1) -е́ть (без пламени) – же́вріти, же́врітися [Бе́зліччю жари́н же́вріла велете́нська пожари́на (Васильч.)]; 2) (светиться) – світи́ти, світи́тися. [І до́сі ще в їх сві́титься, все не ляга́ють]. • Слабо -е́ть (мерцать) – бли́мати; 3) (пылать) пала́ти, палені́ти [Аж палені́є з со́рому], п(о)ломені́ти, палахкоті́ти, паші́ти. [Щока́ йому́ паші́ла (Крим.)]. • Гори́т во рту – пече́ в ро́ті. • Горе́ть со стыда – палені́ти від со́рому, (шутл.) пекти́ ра́ків. • Дело так и гори́т у кого – ру́ки жа́ром так і горя́ть у ко́го. • Дело гори́т (крайне спешно) – пи́льно кому́, пи́льно припада́є кому́, пи́льне ді́ло. • Горя́щий – горя́щий [Перед хресто́м лампа́дочка горя́ща (М. Вовч.)], спалені́лий [Спалені́лий со́ромом її́ вид (= лицо)], розгорі́лий, (диал.) розго́рений. [Вки́нув у розго́рені дро́ва]. |
| Де́рево – де́рево (мн. де́ре́ва́) (в песнях) дре́во, (ум. дере́вце́, дре́вко; соб. де́рево, дере́в’я, ср. р.). [Не руба́й де́рев! Що тут дері́в за цей год пору́бано! Помости́ гнізде́чко у садо́чку, на висо́кім дре́вку́, на яворку́ (Чуб.). І скрізь у дворі́ зелені́ло де́рево (Грінч.). Круг йо́го – зру́бане дере́в’я і пеньки́ сві́жі (М. Вовч.)]. • Одно де́рево – дереви́на, (в песнях) древи́на. [Уве́сь садо́к – три дереви́ні та й ті́льки]. • Кусочек де́рева – дереви́нка. [Боро́давки зганя́ють дереви́нкою від хреста́]. • Срубленные для постройки дере́вья – соб. дере́вня (ж. р.). [Хті́ли ха́ту будува́ти, зачали́ вже вози́ти дере́вню]. • Де́рево лесное, не плодовое – лісовина́; такое же плодовое – ди́чка. [Ця гру́ша – ди́чка, гру́ші з не́ї терпкі́ й давлю́чі]. • Де́рево садовое, плодовое – садовина́. • Деревцо́ плодовое, выросшее из зёрнышка – зерни́ця, сі́янка. [Я насі́яв торі́к груш та я́блунь, так тепе́р зерни́ці в арши́н. Ці грушки́ мо́жна й повиру́блювати, бо це не ще́пи, а сі́янки]. • Молодое дикорастущее деревцо́, взятое для окулировки – живе́ць (р. -вця́), дичо́к (р. -чка́). • Де́рево, оставленное при порубке леса – насі́нник, мая́к. • Д. отмеченное знаком для обозначения межи – клякове́ де́рево. • Д. высокое, стройное – стрімке́ де́рево, гонча́к. • Д. дуплистое – дупля́к, дуплі́й. [Дуб дуплі́й]. • Дере́вья с искривленными, уродливыми стволами – кривундя́ччя, корча́нь, криваки́. • Де́рево в несколько кривых стволов – корчаго́вина. [Отсю́ корчаго́вину теж мо́жна зруба́ти, а отсього́ дубка́ – поки́нути: він оди́н і рівне́сенько росте́]. • Дере́вья корявые, преимущественно дубы – кордуба́ччя. • Д-во с раздвоенным стволом – розкаря́ка (сущ.), розкаря́кувате (прил.). • Д. сросшееся – зро́стень. • Д. засохшее на корню – сухості́й (р. -сто́ю), суш (р. -ші), сушни́к. [Це дро́ва пога́ні, з сухосто́ю, вони́ ма́ло грі́ють. Це не садо́к, а сама́ суш]. • Сучковатые, изогнутые куски д-ва, употребл. для постройки лодочных рёбер – колю́би. • Искривленное де́рево, выкопанное с корнем, идущее на полоз в санях – копани́ця (гал.). • Кривой кусок де́рева, идущий на полозья – скорси́на, криву́ля. • Отрубок де́рева, грубо отделанный для приготовления из него ложки, клёпки – генти́на (Шух.). • Д. для курительной трубки – лупеха́, злу́пок (Вас.). • Д. сломанное, вывернутое ветром – вітроло́м, ви́воротень (р. -тня). • Д. с трещинами в коре, проникающими до древесины – вітрува́те. • Сгнившее д. – струпіші́ле, порохно́. • Нанесенное полой водой д. – бережня́к, прави́ння. • Роща или купа дере́вьев одной породы (и сорт де́рева для поделок) обозначается окончанием -и́на: берестовое д. – берести́на. [Пішли́ в берести́ну збира́ти хмиз. Обу́х зро́блено з берести́ни]; березовое д. – бере́зина; д. боярышниковое – глоди́на; д. буковое – бу́ковина, бучи́на; д. вербовое – верби́на; д. вишнёвое – вишни́на; д. вязовое – ільми́на, вильми́на; д. грабовое – граби́на; д. грушевое – груши́на; д. дубовое – дуби́на; д. калиновое – калини́на; д. кедровое – кедри́на; д. кленовое – клени́на; д. липовое – ли́пи́на; д. ольховое – вільши́на; д. ореховое – (г)орі́шина; д. осиновое – оси́чина; д. сосновое – сосни́на; д. терновое – терни́на; д. тиссовое – тиси́на; д. тутовое – морви́на; д. черёмуховое – чере́мши́на; д. черешневое – чере́шина, чере́шнина; д. яблоневое – яблуни́на; д. яворовое – явори́на; д. ясеневое – ясени́на; д. эбеновое – гебе́[а́]н. |
| Дожига́ть, -ся, доже́чь, -ся – допа́лювати, -ся, допали́ти, -ся. [Допали́в мою́ сві́чку, ви́палив дро́ва та й пішо́в собі́. Почали́ пали́ти оси́чину, допали́лися до полови́ни]. |
| Дока́лывать, доколо́ть – доко́лювати, доколо́ти. [Доко́люйте дро́ва та йдіть вече́ряти. Доколо́в кабана́]. • Доко́лотый – доко́ле[о]ний. |
| Доставля́ть, доста́вить –
1) приво́зити, приве́зти́, дово́зити, дове́зти́, приставля́ти, приста́вити, пристанови́ти; спрова́джувати (прова́дити), спрова́дити (гал.). [Законтрактува́вся дово́зити будіве́льне де́рево до військо́во́го депо́ (Франко). Вони́ дро́ва продаю́ть де́шево, та не приставля́ють. Ми вас у го́род пристано́вимо поці́нно. Аж з Ре́йну і з Уго́рщини бочка́ми прова́дили ре́йнське і вся́кі на́литки (Стор.)]; 2) (поставлять) постача́ти, поста́чити, достача́ти, доста́чити, вистача́ти, ви́стачити, достарча́ти, доста́рчити; (угощение) поставля́тися, поста́витися. • -ть вдоволь – настача́ти, -ся, наста́чити, -ся. [Галичина́ постача́ла культу́рних робітникі́в на всю Украї́ну (Н.-Лев.). На всіх і стра́ви не наста́чиш. За се їм харч злиде́нну вистача́ють (Куліш). Хоч заста́вся, а поста́вся! (Ном.). Пря́дива на верівки́ не наста́чилися]; 3) (причинить) завдава́ти, завда́ти, спричиня́ти, спричини́ти чого́ кому́. [Вели́кого кло́поту завда́в мені́ син. Слаба́ дити́на бага́то ноче́й безсо́нних їй спричи́нила (М. Левиц.)]. • Доста́вить неприятность, огорчение – завда́ти при́крости, завда́ти жалю́. • Доставля́ть утешение, радость кому – ті́шити, поті́шити кого́, завда́ти вті́хи кому́. [Поті́шила ти мене́, до́нечко, ону́ком]. |
| Дыми́ть –
1) (испускать дым) (стр. зал.) – димі́ти (-млю́, -ми́ш; пр. вр. димі́в, -і́ла), (сов.) надимі́ти, курі́ти (-рю́, -ри́ш; пр. вр. курі́в, -і́ло), (сов.) накурі́ти; (о лампе) чаді́ти, нача́діти. [Піч дими́ть. Дро́ва почали́ димі́ти. Таке́ то па́ливо кля́те: ті́льки кури́ть. Дро́ва курі́ли (сов. накурі́ли)]. • Лампа дыми́т – ля́мпа чади́ть (коптит); (производить дым) (действит. зал.) дими́ти (-млю́, дими́ш; пр. вр. дими́в, -и́ла), (сов.) надими́ти, кури́ти (-рю́, ку́риш; пр. вр. кури́в, -и́ла), (сов.) накури́ти. [Кинь лю́льку! Не дими́! – Чого́ ти в кімна́ті жарі́внею дими́ш?]. • -ми́ть трубкой, папиросой – пи́хкати, па́хкати, попи́х(к)увати [Позаку́рювали махо́ркою, хо́дять, пи́хкають (Тесл.). Попи́х(к)ують із люльо́к]; сов. в. – надими́ти, накури́ти; 2) (выкуривать, подкуривать) вику́рювати [Вику́рювати ли́са, гадю́ку = ды́мить лису, змею], підку́рювати [Підку́рювати бджіл = дыми́ть пчёл]; сов. в. – ви́курити, підкури́ти. [Ой, одрі́зала да ру́сої коси́, козака́ підкури́ла]. |
| Ело́вый – яли́но́вий, ялице́вий, яло́вий. [Яло́ві дро́ва]. • Ело́вый лесок – ялинни́к. |
| Жа́рко – гаряче́, жа́рко, (пылко) па́лко, (усердно) запопа́дливо, зага́рливо, завзя́то, (душно) ду́шно, шква́рко, ва́рко. [На дворі́ гаряче́. Сві́чка гори́ть жа́рко. Дро́ва горі́ли па́лко. Вона́ па́лко його́ блага́ла. Завзя́то би́лися]. • Жа́рче, -че́е – гарячі́ше, жаркі́ше, палкі́ше, завзя́ті́ше. |
| За, предл. с вин. и с твор. пп. –
1) а) за що́. [Узя́в її́ за ру́ченьку. Пани́чу, я вас за чу́ба посми́чу (Номис)]. • Вступиться за кого – оступи́тися, обста́ти за ким и за ко́го. • Она вышла за военного – вона́ віддала́ся за військо́во́го. • Ручаться за кого – ручи́тися за ко́го; б) (на вопрос куда) за, по-за що. [Хова́ється за чужі́ пле́чі. Виво́зити гній на степо́к по-за мі́сто (за́ город)]. • Сесть за стол – сі́сти до сто́лу (и за стіл); в) (о вознаграждении) за що. [Гро́ші за робо́ту]; (принимая в соображение что) по чім. [По такі́й робо́ті тре́ба не такі́ гро́ші бра́ти]; г) (о замещении) за ко́го, за́мість ко́го. [Посла́в си́на за́мість се́бе]. • За что браться – до чо́го бра́тися. [До нау́ки бра́лися. Козаки́, до шабе́ль! До робо́ти взя́лися]; 2) а) (на вопрос где) за, по-за чим. [За си́нім-би мо́рем ми́лого знайшла́ (Шевч.). Скрізь і перед на́ми і по-за на́ми брині́ють чолові́чі ша́пки (Г. Барв.). По-за ме́жами на́шої краї́ни = за пределами нашей страны]. • За чем (о занятии) – за чим, (зап.) при чо́му. [Сиди́ть за шитво́м чи за пря́дивом. На ла́ві при вече́рі вся сім’я́ сиді́ла (Рудан.)]; б) один за другим, друг за другом – оди́н по о́дному. [Усі́, оди́н по о́дному, повихо́дили з ха́ти. Мрі́я сплива́ла по мрі́ї (Грінч.)]. • Шаг за шагом – ступі́нь по ступеню́. • Идти вслед за кем – іти́ слі́до́м за ким. • Гнаться за кем, за чем – гна́тися за ким, за чим. • Охотиться за волком – полюва́ти на во́вка, за во́вком. • Пойти за кем, за чем – піти́ по ко́го, по що́. [Біжі́ть шви́дше по лі́каря. Пої́хав у ліс по дро́ва, а я пішла́ по во́ду]. • Пойти за делом – піти́ за ді́лом (а не по ді́лу). • Оставить кого далеко за собою – залиши́ти кого́ дале́ко позад се́бе. • Он уехал вскоре за мной – він пої́хав незаба́ром після ме́не; 3) (на вопрос: за сколько) за, через. [Ви́плакала ка́рі о́чі за чоти́ри но́чі. За оста́нні два ро́ки (или за оста́нніх двох ро́кі́в) він написа́в кі́лька га́рних оповіда́ннів. Дени́с через усю́ доро́гу хоч-би па́ру з уст пусти́в (Квітка)]. • За неделю перед этим – ти́ждень перед цим, перед ти́жнем. • За год раньше – рік напере́д, перед ро́ком. • Ему за сорок лет – йому́ ро́ків понад со́рок. • За две версты от города – за дві верстві́ від мі́ста. • За пятнадцать рублей – за п’ятна́дцять карбо́ванців. • Найти за кем – знайти́ на ко́му. [На йо́му не знайшли́ нія́кої прови́ни (Н.-Лев.)]. • Следовать за кем (по времени) – іти́ за ким, бу́ти під ким. [Ця ді́вчинка – ста́рша, а під не́ю оце́й хло́пчик]. • За ним это водится – за ним це бува́є (пово́диться). • За глаза – поза́очі. [Се не поза́очі лю́ди ка́жуть, а в ві́чі (Г. Барв.)]. • Теперь очередь за мной – тепе́р моя́ черга́. • Запишите это за мной – запиші́ть це на ме́не. • Будет за мной – бу́де за мно́ю. • За неимением – не ма́ючи; бо не ма́ю, через бра́к, для бра́ку чого́. [Не ма́ючи гро́шей, не мо́жу ку́пити. Не мо́жу купи́ти, бо не ма́ю гро́шей. Не друку́ється через брак мі́сця]. • За исключением – з ви́нятком чого́, вийма́ючи що, о́крім чо́го, ко́го. • За недосужностью, за болезнью, за старостью и т. п. – через ні́кольство, через х(в)оро́бу, через ста́рощі и т. п. За подписью секретаря – з пі́дписом секретаря́. Что за чудо, удивление! – що за ди́во! |
| Забо́титься, позабо́титься о ком, о чём – (стараться) дба́ти, подба́ти про (за) ко́го, про (за) що, клопота́тися, поклопота́тися ким или про (за) ко́го, за що, турбува́тися, потурбува́тися про (за) ко́го, про (за) що; (печаловаться, быть озабочену) побива́тися, жури́тися, пожури́тися за (про) ко́го, за (про) що, ким, чим; (следить за чем) пильнува́ти чого́; (иметь попечение (о ком, о чём) піклува́тися, попіклува́тися ким, чим, про ко́го, про що, опі́куватися ким, коха́ти кого́, що. [Вона́ дба́є за старо́го, стари́й за ню дба́є (Рудан.). Про ви́шукання ко́штів на ремо́нт неха́й подба́є господа́рча упра́ва. У пе́клі все те́пло, а піди́ в рай, то й про дро́ва дбай (Номис). Усе́ клопота́вся, щоб тим лю́дям кра́ще жи́ти було́ (Грінч.). По́ки не жени́всь – нічи́м не жури́всь, а як ожени́всь, то всім зажури́всь: і ло́жкою, і ми́скою, і тре́тьою коли́скою (Пісня). І про оде́жу чого́ побива́єтеся? (Єв. Мт.). Він ду́же коха́є своє́ здоро́в’я. Кому́-ж і піклува́тися про ді́ти, як не ба́тькові та ма́тері? З обов’я́зку мого́ я пови́нен піклува́тися за вас. Якщо́ я ді́тьми опі́куюся, то це ті́льки моя́ ла́ска (Крим.)]. • Я об этом не забо́чусь – я про це не турбу́юся (цим не журю́ся), мене́ це не обхо́дить; ба́йдуже мені́ до то́го. • -ться о здоровьи – дба́ти про здоро́в’я. • Не -ться о чём (запускать, пренебрегать) – занедбо́вувати и зане́дбувати, занедба́ти кого́, що, занеха́ювати, занеха́(я)ти кого́, що, не́хтувати що. [Занедбо́вуєш, си́ну, господа́рство, і воно́-ж за те́бе не дба́тиме. Ті́льки хоч і як він не́хтував своє́ ті́ло, та все не міг його́ зо́всім поду́жати (Грін.)]. • Совершенно ни о чём не -ться (всё забросить) – ні про ві́що не дба́ти, нічи́м не піклува́тися, занедба́ти все; і га́дки ні про що не ма́ти. • Не -тся кто – не піклу́ється, не дба́є хто, і га́дки не ма́є хто. • Забо́тящийся – (прич.) що дба́є, клопо́четься и т. д.; (как прил.) см. Забо́тливый. • Ни о чём не -щийся – до всьо́го (про все) недба́лий. |
| I. Забра́сывать, заброса́ть чем – закида́ти, заки́дати чим; (яму ещё) засува́ти, засу́нути, загорну́ти; (слегка) прикида́ти, прики́дати, (со всех сторон) обкида́ти, обки́дати. [Труну́ почали́ закида́ти земле́ю. И́ншого вби́ли, а и́ншого камі́нням заки́дали (Єв. Мат.). Я́му, що ви́копали вчо́ра, сього́дні засу́нули (загорну́ли). Обки́дали мене́ боло́том (Сл. Гр.). Дро́ва прики́дало сні́гом – мо́крі бу́дуть]. • Забро́санный – заки́даний, засу́нений и засу́нутий, обки́даний, прики́даний чим. |
| Загора́ться, загоре́ться –
1) займа́тися, за(й)ня́тися, запа́люватися, запали́тися, загоря́тися, загорі́тися, підпа́люватися, підпали́тися. [Вночі́ зайняла́ся ха́та. Гу́бка зайняла́ся і почала́ тлі́ти. Моє́ се́рце загорі́лося (Л. Укр.). Се́рце моє́ запа́люється по́мстою (Васильч.). Підпа́лював, підпа́лював у печі́ – не підпа́люються дро́ва]; 2) (зардеться) займа́тися, за(й)ня́тися, зашарі́тися, зажарі́ти, спалахну́ти, спахну́ти; срвн. Вспы́хивать, вспы́хнуть. [На його́ виду́ зайня́всь рум’я́нець (Н.-Лев.). Зажарі́ли голі́вки гори́цвіту (Васильч.)]; 3) (засветиться) займа́тися, за(й)ня́тися, загоря́тися, загорі́тися, сов. зазори́тися, зазорі́ти. [Пи́шно займа́лися зо́рі (Л. Укр.). Крізь хма́ру со́нце заняло́сь (Шевч.). Мов зоря́ зазори́лася. Зазорі́ли на не́бі зо́рі]. • -ре́лась война – спалахну́ла (спахну́ла) війна́. |
| И́вовый – вербо́вий, і́вовий, ги́вовий, лозо́вий. [Ко́зячий кожу́х, вербо́ві дро́ва – біда́ гото́ва (Номис)]. • -вое производство – лозо́ве виробни́цтво. |
| I. Искупа́ть, -пля́ть, искупи́ть –
1) (приобретать куплею) скупо́вувати, скупи́ти, закупо́вувати, закупи́ти що, (о мн.) пос[поза]купо́вувати що, (всё необход.) скупля́тися, скупи́тися, обкупля́тися, обкупи́тися з чим. [Був на база́рі, позакупо́вував усе́ (Звин.)]; 2) (выкупать) викупа́ти, викупля́ти, ви́купити, відкупа́ти, відкупля́ти, відкупи́ти кого́, що з чо́го, від чо́го, (о мн.) пови[повід]купля́ти; см. Выкупа́ть. [Я не сві́точ, не Месі́я, їх від згу́би не відку́плю (Франко)]; 3) (заглаживать поступок) ви[від]купля́ти, ви́[від]купи́ти що, (раскаянием, делом) (с)поку́тувати, сов. спокутува́ти (реже споку́тати), відпокуто́вувати и відпоку́тувати, сов. відпокутува́ти що, за що, чим. [Нема́ на тобі́ вини́, – ти ви́купив її́ (Мирн.). П’ятна́дцять год бу́ду сей гріх відпокуто́вувати (Квітка). Єсть учи́нки, яки́х нічи́м не одкупи́ти, ні спокутува́ти й за які́ опроще́ння не мо́же бу́ти (Єфр.). Посла́в тебе́ на те, щоб да́вній бра́тів гріх споку́тувать і зми́ти (М. Рильськ.). Щоб споку́тати як-не́будь своє́ лиході́йство, Гриць, прибі́гши додо́му, одра́зу підско́чив до дриві́тні та й дава́й руба́ти дро́ва (Яворн.)]. • Искуплё́нный – (приобретенный) с[за]ку́плений; ви́куплений, відку́плений, споку́туваний и споку́таний. -ться – 1) с[за]купо́вуватися, с[за]купи́тися, бу́ти с[за]ку́пленим 2) викупа́тися, викупля́тися, ви́купитися, бу́ти вику́пленим з чо́го; 3) ви[від]купля́тися, ви́[від]купи́тися, (с)поку́туватися, сов. спокутува́тися и споку́татися. |
| Испи́ливать, испили́ть – спи́лювати, спиля́ти, пиля́ти, попиля́ти все, (дрова ещё) рі́зати, порі́зати (дро́ва). • Испи́ленный – попи́ляний, порі́заний. [Дро́ва вже порі́зані (Звин.)]. • -ться – спи́люватися, спиля́тися. • Пила -лась – пи́лка ззуби́лася. |
| Клин –
1) клин (-на), ум. клино́к (-нка́), кли́нець (-нця), кли́нчик, соб. кли́ння. [Клин кли́ном виганя́ють (вибива́ють) (Приказка). Руба́й, си́ну явори́ну, – до́бре кли́ння бу́де (Пісня). Тупи́й клино́к твердо́го сука́ ко́ле (Куліш)]. • Клин деревянный для глухой заклинки – плі́шка, за́плішка. • Клин железный – кли́нець залі́зний, гло́ба. • Забивать клин, -нья во что – вганя́ти (забива́ти) кли́на, кли́ння в що, клинцюва́ти що. • Сбивать, сбить -ньями – склинцьо́вувати, склинцюва́ти що, приганя́ти, пригна́ти кли́нцями що. • Колоть дрова -ньями – коло́ти дро́ва кли́нцями. • Укреплять, -пить деревянным -ном – пліши́ти, заплі́шувати, запліши́ти що. [Запліши́в соки́ру]. • Плужный клин – заборо́зник, заборозе́нник, хвостови́к, захва́тич. • Клин в мельничном валу – мета́ль (-ля), мета́льня. • Клин для укрепления косы на косовище – па́скли́н (-на), па́склинь (-ня), (железный) глобо́к (-бка́). • Хоть клин на голове теши – хоч кіло́к на голові́ теши́ (Приказка). • Свет -ном сошёлся – світ мов зав’я́заний (Звин.). • Свет не -ном сошёлся – не ті́льки сві́та, що в вікні́ (Приказка). • Борода -ном – цапи́на борода́, борода́ кли́нцем (Тесл.). • Как ни кинь, а все клин – як не мости́сь, а все му́лько; і сюди́ гаряче́, і туди́ боляче́ (Приказки); 2) (кусок ткани) клин, ум. клино́к (-нка́), кли́нець (-нця), кли́нчик, соб. кли́ння; кося́к, ум. косячо́к (-чка́). [Ви́різав кли́нчик (Март.). Вши́то кли́ння (Шухев.)]; 3) (остроугольный участок земли) клин, за́ріжок (-жка), ум. за́ріжечок (-чка), за́зубник, за́кло, (оврага) клин. [Яр вхо́див у ліс вузьки́м кли́ном (Н.-Лев.). Ото́й за́ріжечок скопа́й на квітки́ (Борзенщ.). Під жи́том на за́клі лежа́в (Кон.)]; 4) (участок севооборота) рука́, клин. [У трьох рука́х по́ле (Полтавщ.). Ярови́й клин. У ме́не по о́дній десяти́ні на ко́жну ру́ку (Звиног.)]. |
| Ко́лкий –
1) (легко раскалывающийся) кілки́й. [Кілкі́ дро́ва (Сл. Ум.)]; 2) (колючий) кілки́й, кольки́й, колю́чий. [Зеле́ними спориша́ми і кілки́ми будяка́ми (Пісня). Ака́ція ду́же колька́ (Звин.)]. -кая трава, см. Калмы́цкие шилья (под Калмы́цкий); 3) (перен.: язвительный) колю́чий, ущи́пливий, кусли́вий, шкул(ь)ки́й, гризьки́й, (ощутительный) ді[о]ткли́вий. [Го́стрий сарка́зм пройме́ його́ (міща́нство) колю́чою сати́рою (Єфр.). Ущи́пливі слова́ (Крим.). Ущи́пливі жа́рти (Н.-Лев.). Поси́пав Анті́н, на́че з рукава́ бо́рошно, шкулки́ми слова́ми (Кон.). Гризьки́й сміх (Київщ.)]. |
| Коло́ть, кольну́ть –
1) (раскалывать) коло́ти (-лю́, -леш, -лють). [Тріски́ коло́ти (Сл. Гр.). Лід коло́ти]. • -ть (раскалывать) дрова – дро́ва коло́ти. • -ть камень – лупа́ти. [Почали́ ске́лю лупа́ти (Звин.). Оста́всь він у Криму́, лупа́є сіль вагову́ (Пісня)]. • -ть лучину – скі[и]па́ти ска́лку (скі́пку). [Скіпки́ скіпа́є з дрови́ни (Тесл.)]. • -ть сахар – би́ти, руба́ти, грудкува́ти цу́кор; 2) (вонзать острие) коло́ти, (сов.) кольну́ти, заколо́ти, шпорну́ти, шпига́ти, шпигну́ти, штирка́ти, штиркну́ти, ш[с]трика́ти, ш[с]трикну́ти, (о мн.) поколо́ти, поштирка́ти. [Де ступне́м ступа́ю, терни́на ко́ле (Руд.). Го́лкою коло́в (Сл. Гр.). В се́рце ко́ле (Шевч.)]. • В боку -лет – у бік штрика́є, ко́ле. • В груди -лет – у гру́дях ко́ле. • Кольнуло (безл.) – заколо́ло, кольну́ло, шпорну́ло, штиркну́ло (щось). • -лет иглами, мурашками – мов голка́ми ко́ле, мов при́ском обсипа́є. • В ноги -лет (босого) – ко́лько (и ко́ле) в но́ги. • -ть скот – рі́зати, зарі́зати, би́ти, заби́ти (скоти́ну), коло́ти, заколо́ти (свиню́, порося́). • Хоть глаз коли́ – хоч у(в) о́ко стрель. • -лет в ухе – штрика́є в у́сі; 3) (переносно: -ть глаза кому, попрекать) пекти́, випіка́ти о́чі кому́, цве́нькати в о́чі, викида́ти на о́чі, вибива́ти о́чі кому́, шурка́ти до о́ка. [Тре́ба-ж хоч тро́хи познайо́митись із наро́дом, щоб уся́ке дра́нтя, таке́ як оте́ць Кири́ло, не цве́нькало в о́чі (Крим.). Мені́ на о́чі викида́ють, що в нас ха́ти нема́ (Т. Барв.). Пе́рший хазя́йський син тебе́ ві́зьме? А по́тім бу́де докоря́ти та паниче́м о́чі вибива́ти? (Мирний)]. • -ть булавками (переносно) – шпичка́ми, шпилька́ми, остючка́ми коло́ти, пуска́ти шпильки́ кому́. • Это ему глаза -лет (от зависти или злости) – це йому́ сіль в о́ці. • Правда глаза -лет – пра́вда о́чі ко́ле. • -ть прямо в глаз – до живо́го (мі́сця) ціля́ти, поці́лити, ліпи́ти; 4) (задевать за живое кого) шпига́ти, шпигну́ти, дотика́ти, діткну́ти, дійма́ти, дійня́ти кого́. [Тоді́ не було́ мо́ди пащикува́ти про люде́й і шпига́ти їх язика́ми (Квітка)]. • Всегда меня -лет – все мене́ шпига́є. • Это возражение его -ну́ло – цей ви́слів його́ діткну́в, шпорну́в, уколо́в. • -ть в сердце – шпига́ти, коло́ти в се́рце. • -ну́ло самолюбие – уколо́ло, врази́ло амбі́цію. • -ну́ть (сказать колкость кому) – шпигну́ти, шпорну́ти, урази́ти, (пров.) штирк[х]ну́ти, штегну́ти, дю́ґнути кого́. • Ко́лотый – ко́лений, ру́баний, (о щепках) скі́паний. • -тая посудина (насм. о женщине или девушке) – щерба́та ми́ска. • -тая рана – ко́лена ра́на. • -тый сахар – би́тий, грудкува́тий цу́кор, цу́кор груд(оч)ка́ми. • Ко́лющий – що ко́ле; ко́льки́й, колю́щ[ч]ий. • -щие глаза – колю́чі о́чі. • -щее орудие – колю́ще знаря́ддя. • -щая трава – колька́ трава́. |
| Кури́ться –
1) (благоуханно) кури́тися. [Кури́всь для ду́ху ялове́ць (Котл.)]; 2) (тлеть с дымом) кури́тися, курі́ти (-рю́, -ри́ш). [Зеле́ная ліщи́нонько, чом не гори́ш та все ку́ришся (Пісня). По сада́х ку́рища курі́ли (Корол.)]. • Костёр, дрова -тся – во́гнище ку́риться, дро́ва ку́ряться; 3) -ться (о трубке, папиросе) – пали́тися, кури́тися. [Чого́сь у ме́не не ку́риться, – чи тютю́н не сухи́й, чи що (Сл. Гр.). Хоч поки́нь лю́льку, – не па́литься (Полтавщ.)]; 4) водка -тся из картофеля – горі́лку го́нять з карто́плі. |
| Лес –
1) (растущий) ліс (-су, им. мн. ліси́). [Круго́м я́ру зелені́є стари́й ліс (Н.-Лев.)]. • Лес на корню – ліс на пні. • Вековечный, извечный, девственный, первобытный лес – відві́чний, неза́йманий ліс, пра́ліс (-су), діви́ча пу́ща. [О́стрів на Дніпрі́, вкри́тий одві́чним лі́сом (Стор.). Тайга́ – пра́ліс сибі́рський (Калит.)]. • Выборочный лес – вибірни́й ліс. • Вырубленный лес – зру́баний ліс, зруб (-бу). • Высокоствольный лес – високосто́вбурний, високостовбури́стий ліс, високолі́сся (-сся). • Горелый лес – горі́лий, ви́горений, ви́горілий ліс, ви́гор (-ра) (Сл. Ум.), (гал.) згар (-ри, ж. р.). [Ко́зи пасу́ть у зга́рах – ви́горілих ліса́х (Щух. I)]. • Государственный, казённый лес – держа́вний, скарбо́ви́й (казе́нний) ліс. • Густой лес – густи́й ліс, густвина́, то́вща. [То́вща сама́рська (Сл. Гр.)]. • Дремучий лес – дріму́чий (те́мний) ліс, пу́ща, (дебри) не́трі и не́три (-рів), не́тра (-тер). [У такі́ убра́вся не́трі, у таку́ зблука́вся пу́щу, де й нога́ лю́дська не хо́дить (Грінч.)]. • Жердневой, жердяной лес – вори́нний, жердяни́й ліс, ліс на вори́ння, на вір’я́. • Заказно[ы]й, заповедно[ы]й лес, божьи -са, см. Заповедно́й. • Защитный лес – за́хисни́й ліс. • Камышевый лес, см. Камышник I. • Красный, хвойный лес – шпилько́вий, глице́вий (хвояни́й, хвойови́й, чати́нний, борови́й) ліс, бір (р. бо́ру). • Крупный, матерой лес – товстолі́с (-су). • Лиственный, чёрный лес – ли́стяний ліс, чо́рний ліс (Київщ.). • Мелкий лес – дрібно́ліс (-су), дрібни́й (мали́й, невели́чкий) ліс, (кустарник) чага́р (-ря́) и чагарі́ (-рі́в), чагарни́к (-ка́), кущі́ (-щі́в). • Мешанный лес – мі́шаний ліс. • Молодой лес – молоди́й ліс, молодня́[и́]к (-ка́). • Небольшой лес – невели́(ч)кий ліс, лісо́к (-ска́), (роща) гай (р. га́ю), (зап.) гаї́на, (на низине или над рекой) луг (-гу), лужи́на; срвн. Лесо́к и Ро́ща. • Непроходимый лес – неперехі́дний ліс, (неисходимый) несходи́мий ліс (Звин.); см. Дремучий лес. • Низкоствольный лес – низькосто́вбурний ліс, низьколі́сся (-сся). • Общественный лес – грома́дський ліс. • Редкий, жидкий лес – рідки́й ліс, рідколі́сся (-сся). • Сухоподстойный, сухостойный лес – сухості́й (-то́ю), сухолі́с (-су), сушни́к (-ка). • Хворостяный лес – хворостяни́й ліс. • Берёзовый, дубовый лес – бере́зовий, дубо́вий ліс. • Пихтовый лес – смере́ковий ліс. • Сосновый лес – сосно́вий ліс; (бор) бір (р. бо́ру). • Здесь много -со́в – тут бага́то лісі́в, тут лі́сно (Полтавщ.). • Итти через лес или -сом – іти́ лі́сом. • Прочищать, прочистить, прорубать, прорубить лес – прочища́ти, прочи́стити, прору́бувати, проруба́ти, протере́блювати, протереби́ти ліс. • Ходит, как в -су́ – хо́дить як у лі́сі. • Наука в лес не ходит – нау́ка не в ліс веде́, а з лі́су. • Чем дальше в лес, тем больше дров – що да́лі в ліс, то кра́ще на дро́ва. • Кто в лес, кто по дрова – одно́ (хто) до лі́су[а], а дру́ге (хто) до бі́су[а]; хто в луг, а хто в плуг; хто в горо́х, хто в сочави́цю (Борзенщ.); хто (котри́й) сторч, хто (котри́й) в борщ (Приказки). • Из-за деревьев -са не видно – за дерева́ми лі́су не ви́дко. • Волка бояться, в лес не ходить – вовкі́в боя́тися, в ліс не ходи́ти. • Сколько волка ни корми, он всё в лес глядит – году́й во́вка, а він у ліс ди́виться; во́вча нату́ра в ліс (до лі́су) тя́гне; вовк, то во́вче й ду́має (Приказки). • Лес по топорищу (по дереву) не плачет – хіба́ в лі́сі лі́су ма́ло? • На сухой лес будь помянуто – сухі́й дереви́ні все нівро́ку; на сухи́й ліс нівро́ку! • Лес мачт – ліс (бе́зліч) що́гол; 2) (в срубе) де́рево, соб. дере́вня (-ні). • Бочарный, клёпочный лес – бо́ндарське, клепкове́ де́рево. • Брусный, брусовый лес – брусо́ване де́рево. • Буреломный лес – вітроло́м (-ло́му), лім (р. ло́му). • Валежный лес; см. Вале́жник. • Деловой лес – а) (на корню) виробни́й ліс; б) (в срубе) виробне́ де́рево. • Дровяной лес – а) (на корню) дров’яни́й ліс; і б) (в срубе) де́рево на дро́ва. • Корабельный, мачтовый лес – а) (на корню) корабе́льний, щоглови́й ліс; б) (в срубе) корабе́льне, щоглове́ де́рево. • Окантованный, острокантный лес – поканто́ване, гостроканто́ване де́рево. • Пильный, пиловочный лес – а) (кругляк для распилки) де́рево на пиля́ння; б) (пиленый материал) пи́ляне (порі́зане) де́рево. • Поделочный лес – виробне́ (виробко́ве) де́рево, на́ді́бок (-бку). • Прозванный лес – бракове́ или з(а)брако́ване щоглове́ де́рево. • Сплавной, гоночный лес – сплавне́ де́рево, сплавни́й ліс. • Строевой лес – будівне́ (будіве́льне) де́рево, дере́вня, ум. дереве́нька. [По сама́рських луга́х і узбере́жжях була́ незчисле́нна си́ла будівно́го де́рева (Куліш). Бі́ля стіни́ лежа́ла дере́вня на ха́ту (Грінч.)]. • Столярный лес – столя́рське дерево. • Угловой, кантованный лес – канто́ване де́рево. • Фанерочный лес – а) (на корню) форні́рний ліс; б) (в срубе) форні́рне де́рево. |
| Лесосе́к, Лесосе́ка – (лісова́) ді́ля́нка (дільни́ця), лісосі́ка, бу́тина. [В на́шому лі́сі що-зими́ одну́ діля́нку виру́бують (Київщ.). В еконо́мію за́раз во́зять дро́ва з лісосі́ки (Звин.)]. • Лес разделён на -се́ки – ліс поді́лено на ділянки́ (дільни́ці, бути́ни). • Семенная, обсеменительная -ка – насінна́, засівна́ бу́тина (ді́ля́нка). |
| I. Лишь –
1) (только, только лишь, всего лишь, всего только) ті́льки, лиш, лише́нь, (зап.) лише́, но, іно́, йно, оно́, ті́льки-но, (единственно, исключительно) єди́но, саме́. [Живу́ть там ті́льки пацюки́ та ми́ші (Грінч.). На́шому маля́ті лиш сли́нку ковта́ти (Номис). Бра́му відмика́ли лише́нь із схо́дом со́нця (Кониськ.). Оди́н лише́ не спав (Франко). Не бу́ду каза́ти, йно бу́ду мовча́ти (Грінч. III). Чи всім лю́дям таке́ го́ре, чи но мені́ молоде́нькій (Грінч. III). В ха́ті ти́хо, оно́ ді́ти сопу́ть (Драг. Пред.). Молоді́ си́ли ті́льки-но почина́ють свою́ літерату́рну дія́льність (Єфр.). Мене́ суди́ти могли́-б єди́но-ті́льки королі́ (Грінч.). Саме́ він був у ха́ті, більш нікогі́сінько не було́ (Сл. Йог.)]; 2) (сейчас только, вот только что) допі́ро[у], (зап.) допе́рва, лиш, ті́льки, ті́льки-но. [Ми оце́ допі́ро приї́хали (Гуманщ.). Бе́звість вікі́в, що ті́льки-но одкрива́ється перед на́шими очи́ма (Єфр.)]. • Лишь теперь – тепе́р ті́льки, допі́ро тепе́р. [Тепе́р ті́льки я дізна́в, яка́ в те́бе пра́вда (Полт.)]. • Лишь тогда – аж тоді́, допі́ро тоді́; 3) (едва, чуть, как только) ле́дві и ле́две; зале́дві и зале́две, ті́льки(-но), за́раз(-но), ско́ро(-но); срв. Едва́. [Ле́дві ми ввійшли́, він поча́в смія́тись (М. Вовч.). Зале́две ві́тер набіжи́ть – і зни́кне в гущині́ (Вороний). Ско́ро жени́х і го́сті з двора́, па́нночка в плач (М. Вовч.). За́раз-но я в ха́ту, вона́ й напа́лася на ме́не (Липовечч.)]; 4) Лишь бы, лишь бы только – аби́, аби́ б, аби́-тільки, ті́льки б, аби́-но, аби́-лиш, аби́-лишень, коли́ б тільки, (зап.) коби́. [Аби́ лю́ди, а піп бу́де (Приказка). Аби́-тільки допекти́, то ще й не те ска́же (Рудан.). Такі́ сухі́ дро́ва: аби́-но до вогню́, то вже й горя́ть (Проскурівщ.). Аби́ лиш гро́ші, – все бу́де (Хотинщ.). Коби́ зу́би, то хліб бу́де (Приказка)]. • Лишь бы где, лишь бы когда, лишь бы что, кто – аби́-де, аби́-коли, аби́-що, аби́-хто; см. Где попало и т. д. Лишь бы как-нибудь – аби́-як, аби́-то, аби́-аби́. [Він усе́ ро́бить аби́-то (Сл. Гр.). Він ро́бить так, – аби́-аби́]. • Лишь бы как-нибудь отделаться – аби́ яко́сь збу́ти. • Лишь бы сладить (осилить) – аби́ поду́жати. • Лишь бы мне не опоздать – аби́ (коли́ б) ті́льки мені́ не спізни́тись. • Лишь бы было угодно – аби́ була́ ла́ска. |
| Лом –
1) см. Лома́ние; 2) (обломки) лім (р. ло́му), ла́мань (-ни); (только металла) брухт (-ту); (стекла, глин. изделий) бій (р. бо́ю). [Розва́лювали буди́нок і нароби́ли бага́то ло́му (Правн. Сл.). Назбира́ла ло́му вся́кого та продала́ за три карбо́ванці (Київщ.). Ки́нь те залі́зо в брухт (Липовеч.) Кампа́нія збира́ння бру́хту (Пролет. Пр.). Пога́но довезли́ по́суд: бо́ю бага́то нароби́ли (Київщ.)]. • Железный лом – залі́зний брухт, ла́мане залі́зо. • Лом металла – метале́вий брухт. • Продавать серебро в лом – продава́ти срі́бло на лім. • Шоколад(ный) лом – шокола́дний лім; 3) (бурелом) лі[о]м (р. ло́му), вітроло́м (-ло́му). [Ой, піду́ я в ліс по дро́ва та наберу́ ло́му (Пісня)]; 4) (орудие) лом (р. ло́ма); (с расширением на конце) копани́ця; (для ломки льда) пробі́й (-бо́ю), плі[е]шня́, пле́шень (-шня), шемі́нь (-ме́ня) (Вас.). [Розби́в ло́мом две́рі (Київщ.)]. • Лом лапчатый – лом лапа́(с)тий, ла́па; 5) см. Ломо́та; 6) (суматоха) розгардія́ш (-шу́), гарми́дер (-ру), метушня́, ша́рварок (-рку); 7) (крюк, петля) клюка́, клю́чка. |
| Мертве́цкий –
1) мертве́цький, мертве́чий, мерле́цький, смертя́цький. [Мертве́цький вели́кдень (Квітка). Мертве́че ті́ло нічо́го не чу́є (Крим.)]. • -кий сон – ме́ртвий, мертве́цький сон (р. сну). • Спать -ким сном – спа́ти ме́ртвим (мертве́цьким) сном, спа́ти як дро́ва. • Заснуть -ким сном – засну́ти ме́ртвим (мертве́цьким) сном, (диал.) засну́ти тьме́нно. [Засну́в тверди́м, мертве́цьким сном (Франко)]; 2) (отчаянный) очайду́шний, запе́клий, шале́ний, (ужасный) страше́нний. |
| Меша́ть, ме́шивать –
1) (перемешивать чем) міша́ти, (о жидкости ещё) калата́ти, колоти́ти що чим. [Міша́ла копи́сткою ро́зчин у діжі́ (Київщ.). Колоти́в (калата́в, міша́в) чай ло́жечкою, щоб шви́дше прохоло́в (М. Грінч.)]. • -ша́ть (дрова, угли) в печи – перегорта́ти (дро́ва, ого́нь, ву́гі́лля) в печі́. • -ша́ть карты – міша́ти, тасува́ти ка́рти. • -ша́ть масло – колоти́ти, би́ти, збива́ти ма́сло; 2) (смешивать) міша́ти, змі́шувати; (спутывать) плу́тати, пу́тати, сплу́тувати кого́, що. [Чуття́, котре́ пу́тає та міша́є пра́вильний хід розумо́вої маши́ни (Франко)]. • -ша́ть вино с водой – змі́шувати вино́ з водо́ю. • -ша́ть числа и события – міша́ти (змі́шувати, плу́тати, пу́тати) чи́сла і поді́ї; 3) (вмешивать) міша́ти, (впутывать) вплу́тувати кого́ у що. [Старо́го пса непристо́йно міша́ти в на́шу компа́нію (Куліш)]; 4) (двоить землю) перео́рювати, двої́ти (по́ле, ріллю́, ни́ву); 5) (кому, чему) заважа́ти, перебива́ти, перешкоджа́ти, бу́ти (става́ти) на (у) перешко́ді или на зава́ді, (диал.) перебаранча́ти, перечі́плювати, не́путити кому́, чому́ в чо́му, (останавливать) перепиня́ти кого́; срв. Поме́шивать 2. [Я вам тут не заважа́ю? (Звин.). Почу́в, що не змо́же ба́тька зарі́зати, – таки́ щось перебива́є (Крим.). Бу́де у вас своя́ кімна́та, ніхто́ вам не перешкоджа́тиме (Кониськ.). Йому́ й му́ха на зава́ді (Номис). Жі́нці перебаранча́є, злі́зти з во́за по́вність ті́ла (Н.-Лев.). Це мені́ не́путить ото́й Ула́с (Грінч.). Намі́рився вчини́ти те, що гада́в, але́ щось у душі́ його́ перепиня́ло (Крим.)]. • Не -а́йте мне работать – не заважа́йте (не перебива́йте, не перешкоджа́йте) мені́ працюва́ти. • Что нам -ет ехать? – а) що нам заважа́є (перешкоджа́є) ї́хати? б) (почему бы нам не ехать?) (а) чом-би нам не (по)ї́хати? • Не -ет, не -ло бы – не ва́дить, не зава́дить, не пошко́дить, не ва́дило-б, не зава́дило-б, не пошко́дило-б, (диал.) не не́путило-б. [Не ва́дить зроби́ти де́які ви́сновки (Єфр.). Воно́ не зава́дить тро́хи позбу́тися ілю́зій (Крим.). Зверта́тися до часі́в мину́лих ду́же не ва́дило-б і в на́ші часи́ (Доман.). Хо́ч-би й деся́тку дали́, то воно́ не не́путило-б (Миргородщ.)]. • Это не -ет знать – це не зава́дить, не зава́дило-б, не пошко́дило-б зна́ти. Ме́шанный – 1) мі́шаний, кала́таний, коло́чений, перего́ртаний, тасо́ваний, зби́ваний, перемі́шаний, сколо́чений, перего́рнутий и перего́рнений, стасо́ваний, зби́тий; 2) мі́шаний, змі́шаний и т. п. |
| Налива́ть, нали́ть –
1) налива́ти, нали́ти и (зап.) налля́ти, (о мног., во мн. местах или во мног. сосуды) поналива́ти що, чого́, (о жидкой пище, напитках и т. п. ещё) насипа́ти, си́пати, наси́пати, всипа́ти, вси́пати (о мног.) понасипа́ти, повсипа́ти що, чого́, (из крана, из затыкаемого сосуда, из бочки ещё) нато́чувати, точи́ти, наточи́ти, вто́чувати, вточи́ти, (о мног.) понато́чувати, повто́чувати чого́ з чо́го; (набухать) набу́хати, вбу́хати, набу́рити чого́. [Ніхто́ не налива́є вина́ ново́го в бурдюки́ старі́ (Куліш). Нали́йте (и наллі́ть) мені́ ча́ю (Київ). Ї́ли як пани́, а налля́ли, як сви́ні (Чуб. I). Поналива́ла у казани́ оли́ви (Рудч.). Син мерщі́й борщу́, бо ї́сти хо́четься (Богодух.). Скі́лькись годи́н тяга́в во́ду, аж по́ки наси́пав дві вели́кі ді́жки (Крим.). Уси́п ме́ду і горі́лки (Метл.). Наточи́ли з ку́хви олі́ї (Грінч.). Вточи́в собі́ ча́ю з самова́ра (Звин.). Вточи́в слив’я́нки з бари́ла (Брацл.). Ото́, набу́рив сті́льки! (Сл. Ум.)]. • -ли́ть на пол, на стол и т. п. – нали́ти (налля́ти), (во мн. местах) поналива́ти на підло́гу (на долі́вку) и на підло́зі (на долі́вці), на стіл и на столі́ и т. п. -ли́ть через край чего – нали́ти (налля́ти) через ві́нця, перели́ти и (зап.) перелля́ти (через ві́нця) чого́. • -ть кого, что чем – налива́ти, нали́ти кого́, що чим. [Намага́лися нали́ти мої́ ву́ха та моє́ се́рце, тим, чим самі́ були́ по́вні (Коцюб.). Чи пам’я́та́є зе́рно стебли́ну, корі́ння й зе́млю, що його́ налили́? (Ніков.)]. • -ли́ть вина в стакан – нали́ти (налля́ти) вина́ в скля́нку. • -ли́ть стакан вином – нали́ти по́вну скля́нку вина́. • -ть водкой вишни и т. п. для наливки – налива́ти, нали́ти нали́вку (вишні́вку и т. п.). [Налили́ вишні́вки бари́льце (Харківщ.)]. • -ть подо что – налива́ти, нали́ти (налля́ти) під(о) що, підлива́ти, підли́ти и (зап.) піділля́ти що. [Хто то дро́ва мені́ підли́в? – вони́-ж не горі́тимуть (Богодух.)]. • -ли́ть бельма – зали́ти слі́пи; см. Нализа́ться 2. [Зали́в слі́пи зра́нку, то вже й не тя́миш, що верзе́ш? (Тобіл.)]. • -ть колос – налива́ти (набира́ти), нали́ти (набра́ти) ко́лос; см. Налива́ться 2. [Жи́то вже набира́є ко́лос (Липовеч.)]. • Корова стала -ва́ть – коро́ва почала́ налива́ти; 2) чего (наготовлять отливкою) – вилива́ти, ви́лити (бага́то), (о мног.) навилива́ти чого́. [Навилива́ли свічо́к (Сл. Ум.)]. • Нали́тый и Налито́й – 1) нали́тий, на́лля́тий и на́лляний, понали́ваний; наси́паний, вси́паний, пона[пов]си́п(ув)аний; нато́чений, вто́чений, пона[пов]то́чуваний; набу́ханий, набу́рений; перели́тий, перелля́тий. [Нали́та (на́лля́та) на підло́зі вода́ стіка́ла в щі́лини (М. Грінч.). Раз добро́м нали́те се́рце (Шевч.). Наси́паний у ми́ску борщ стоя́в на столі́ (Канівщ.)]. • Лицо у него как -то́е – обли́ччя йому́ мов нали́те (на́лляне). • -той колос – нали́тий (на́браний, спо́внений) ко́лос; 2) ви́литий, навили́ваний. |
| II. Насыпа́ть, насы́пать –
1) что, чего на что, куда – насипа́ти, наси́пати, (о мног.) понасипа́ти и понаси́пувати що, чого́ на що, куди́; специальнее: (насаривать соломой и т. п.) натру́шувати, натруси́ти, (пылью, мукой и т. п. ещё) напоро́шувати, напороши́ти чим, (о мног.) понатру́шувати, понапоро́шувати. [Наси́пав жи́та в засі́к (Київщ.). Пам’ята́тиме до су́дної до́шки, по́ки аж по́роху на о́чі наси́плють (Номис). Ді́ти понасипа́ли піску́ в сі́нях (Брацл.)]. • -ть полный мешок чего – насипа́ти, наси́пати по́вний мішо́к чого́, насипа́ти, наси́пати мішо́к чим. [Понасипа́й мішки́ про́сом (Грінч.)]. • -ть чего в уровень с краями – насипа́ти, наси́пати чого вщерть (вкрай), (выше краёв) насипа́ти, наси́пати з на́спою чого́, виве́ршувати, ви́вершити, зверши́ти що. [Наси́пав мі́рку жи́та та ще й зверши́в (Сл. Гр.)]. • -ть зерна (домашней птице) – насипа́ти, наси́пати зе́рна, посипа́ти, поси́пати кому́. [Ви́мети ха́ту! внеси́ дро́ва! поси́п інди́кам! (Шевч.)]; 2) (вал, курган и т. п.) насипа́ти, наси́пати, висипа́ти, ви́сипати, (редко, зал.) усипа́ти, уси́пати, (о мног.) понасипа́ти и понаси́пувати и т. п. що. [Наси́пали край доро́ги дві моги́ли в жи́ті (Шевч.). Та ви́сип-же, ми́ла, висо́ку моги́лу (Метл.). Дава́й вали́ висипа́ти та кана́ви ри́ти (Рудан.). І моги́лу вже уси́пав (Федьк.)]. Насы́панный – 1) наси́паний, понаси́п(ув)аний; натру́шений, напоро́шений, понатру́шуваний, понапоро́шуваний; 2) наси́паний, ви́сипаний, уси́паний, понаси́п(ув)аний и т. п. -ться – 1) (стр. з.) насипа́тися, бу́ти наси́пуваним, наси́паним, понаси́п(ув)аним и т. п. [Ви́сипано висо́ку моги́лу (М. Вовч.). І коли́ ті вали́ повиси́пувані? (Драг.)]; 2) (возвр. з.) насипа́тися, наси́патися, понасипа́тися; натру́шуватися, натруси́тися, понатру́шуватися, напоро́шуватися, напороши́тися, понапоро́шуватися. [Скрізь понасипа́лося бо́рошна (Харківщ.)]; 3) (вдоволь, сов.) – а) (сыпля) наси́патися, попоси́пати (досхочу́), (о мног.) понасипа́тися; б) (сыплясь) наси́патися, попоси́патися (досхочу́), (о мног.) понасипа́тися и т. п. Срв. Сы́пать. |
| Обле́ц, обе́л –
1) вал, цилі́ндер (-дра); 2) коло́да; (дрова кругляки, не плахами) кругля́ччя. |
| О́блый –
1) кру́глий, закру́глений. • -лые дрова – кругляки́ (-кі́в); 2) см. Пло́тный, То́лстый; 3) (рельефный), см. Вы́пуклый. |
| Однополе́нный. -ные дрова – шуркові́ дро́ва. |
| Ольхо́вник – вільшня́к, вільши́на, вільхо́вий ліс (ольховые дрова) вільши́на. |
| Отхва́тывать, отхвати́ть –
1) (отрубить) відчеса́ти. [Так го́лову за оди́н мах і відчеса́в йому́]; (отрубать, отрывать что-л. или кусок чего-л.) відбато́вувати, відбатува́ти, відшмато́вувати, відшматува́ти. [Руба́в чолові́к дро́ва та й одбатува́в собі́ до́брий шмато́к ли́тки]; 2) (отломать кусок чего-л.) відпайо́вувати, відпаюва́ти; 3) (захватывать) відхо́плювати, відхопи́ти, ухопи́ти що. [Даючи́ гро́ші під заста́ву, одхо́плює ни́вку по ни́вці від бідно́ти (П. Мирн.)]; (расхватывать) розхо́плювати, розхопи́ти; 4) (делать что-л. бойко, лихо) віддира́ти, відодра́ти, затина́ти, затя́ти, тну́ти, втя́ти. [Гопака́ гурто́м оддира́ють]. Срв. Жа́рить 2, Запузы́ривать; 5) (устроить) устри́гти, утя́ти. |
| От’е́здить – від’ї́здити, скінчи́ти їзду́. [Від’ї́здив уже́, я своє́, більш не ї́здитиму. Са́нки своє́ вже від’ї́здили: тепе́р ті́льки на дро́ва судні́ (годны)]. |
| Перебра́сывать, перебро́сить – перекида́ти, переки́нути, перемі́тувати, переметну́ти що куди́. [Неха́й-би бив, а то й через тин хоті́в переки́нути. Оди́н не доки́нув, а дру́гий переки́нув]. • -сить мост через реку – міст через рі́чку переки́нути. • -сить мешок через плечо – переки́нути, перечепи́ти мішо́к через плече́, заки́нути сакви́ за пле́чі. • Перебро́шенный – переки́нутий, попереки́даний. • Переброса́ть – переки́дати, поперекида́ти, поки́дати що. [Вже переки́дали ми дро́ва, що тепе́р роби́ти?]. • -са́ть лопатою зерно (для просушки) – перелопа́тити зе́рно. • -санный – переки́даний, перелопа́чений. |
| Перека́лывать, переколо́ть –
1) (на другое место или иначе) переко́лювати, переколо́ти, перешпи́лювати, перешпи́лити, (о мног.) попереко́лювати, поперешпи́лювати що (на и́нше мі́сце або́ ина́кше); 2) вико́лювати, сов. ви́колоти и повико́лювати, поколо́ти, переколо́ти. [Коли́-б свині́ ро́ги, то-б усі́х поколо́ла (переколо́ла). Усі́х вас поко́лемо ту́теньки, як свине́й (Куліш)]; 3) поколо́ти. • Я себе в крыжовнике все руки -коло́л – я собі́ а́ґрусом чи́сто ру́ки поколо́в; 4) (щепить) розко́лювати, розколо́ти, розру́бувати, розруба́ти, (о мног.) порозко́лювати, порозру́бувати, поколо́ти, поруба́ти, пощеля́ти. • Все дрова -коло́ли – усі́ дро́ва поруба́ли. [Пощеля́й оце́ полі́но на дрібне́нькі скі́почки]. • Переко́лотый – переко́лотий, перешпи́лений; поко́лотий и т. д. |
| Переноси́ть, перенести́ и перене́сть –
1) кого, что – перено́сити, перене́сти́, (о мног.) поперено́сити кого́, що; срв. Перена́шивать, -носи́ть. [Перене́сла́ я її́ в комо́ру, положи́ла на ла́вці (М. Вовч.). Я оті́ дро́ва поперено́сив у ха́ту (Рудч.). Всю сла́ву коза́цьку за сло́вом єди́ним перені́с в убо́гу ха́ту сироти́ (Шевч.). Перені́с спра́ву про зе́млю до окружно́го су́ду (в окружни́й суд)]. • -нести́ часть слова в другую строку – перене́сти́ части́ну сло́ва до дру́гого рядка́ (в дру́гий рядо́к). • -нести́ на другую страницу – перене́сти́ на дру́гу сторі́нку. • -нести́ итог из книги в книгу – перене́сти́ пі́дсумок з одно́ї кни́ги до дру́гої, з кни́ги до кни́ги; 2) -носи́ть речи, вести и т. д. – перека́зувати, переказа́ти, (о мног.) поперека́зувати що кому́ (ре́чі, ві́сті, слова́), перено́сити, перене́сти́; 3) (перетерпеть) зно́сити, зне́сти, терпі́ти, перете́рпіти, вите́рплювати, ви́терпіти. Срв. Перетерпе́ть, Вы́несть, Изве́дать. [Не робі́ть цього́! Я не зно́шу (Л. Укр.). Я того́ со́рому не знесу́ (Кониськ.). Ой, як ва́жко спли́сти мо́ре, то так тя́жко зне́сти го́ре (Метл.). Бог дав їй си́лу перете́рпіти цю́ю годи́ну (Квітка)]. • Много несчастий -нё́с я в свою жизнь – бага́то ли́ха перете́рпів я (набра́вся) на своє́му віку́ (за свій вік, за сво́го життя́). • Терпеливо -си́ть несчастие – терпели́во зно́сити неща́стя. • Он не -нё́с скорби – він не зніс журби́, скорбо́ти. • -носи́ть усталость, голод – зно́сити (терпі́ти) вто́му, го́лод. • Я не -шу́ лжи – я не зно́шу брехні́. • -носи́ть несправедливости – зно́сити (терпі́ти) несправедли́вості. • Он легко -нё́с болезнь – він ле́гко перебу́в хоро́бу; 4) Переноси́ть, сов., см. мнгкр. Перена́шивать. • Перенесё́нный – перене́сений; перека́заний; зне́сений, перете́рплений, ви́терплений. • Много горя -сено – бага́то ли́ха перете́рплено. |
| Перепи́ливать, перепили́ть – (поперёк) перепи́лювати, перепиля́ти, (о мног.) поперепи́лювати що; (распилить всё) попиля́ти (все). [Поперепи́люй до́шки на тро́є. Ці дро́ва ми на день попиля́ємо]. • -ться – перепи́люватися, перепиля́тися, поперепи́люватися, бу́ти перепи́ляним, попи́ляним. • Перепи́ленный – перепи́ляний; попи́ляний. • -ные дрова – поперепи́лювані, попи́ляні дро́ва. • -ный лес – попи́ляний ліс. |
| Переплавля́ть и Перепла́вливать, перепла́вить –
1) перетопля́ти и перето́плювати, перетопи́ти, перелива́ти, перели́ти, (во множ.) поперето́пляти и -то́плювати, поперелива́ти. [Перетопи́ти чаву́н. Нена́че срі́бло… перели́те огне́м в горни́лі (Шевч.)]; 2) (по воде) переплавля́ти, перепла́вити, перего́нити, перегна́ти, перепуска́ти, перепусти́ти, (во множ.) попереплавля́ти, поперего́нити, поперепуска́ти що. [Дніпро́м до нас дро́ва переплавля́ють]. Перепла́вленный – 1) перето́плений, перели́тий; 2) (лес) перепла́влений. |
| Поджига́ть, подже́чь –
1) (дрова в печи, костёр) підпа́лювати, підпали́ти, підтопля́ти, підтопи́ти, розтопля́ти, розтопи́ти (в печі́). • -га́ть, -же́чь кого, что – підпа́лювати, підпали́ти, пали́ти, спали́ти кого́, що; черво́ного пі́вня пусти́ти кому́; ого́нь пусти́ти кому́. [Хо́дять палії́, підпа́люють (па́лять); учо́ра Семе́на Гри́ву спали́ли: все згорі́ло – і ха́та, і тік, і хлівці́]. • При степном пожаре -га́ть, -же́чь траву, чтобы встречным огнём прекратить распространение пожара – відпа́люватися, відпали́тися; 2) (к мятежу, бунту, неповиновению и т. п.) підпа́лювати, настре́нчувати, підбу́рювати, (вульг.) підцько́вувати, піддро́чувати кого́. [Сей хан підпа́лював у Орди́ ди́кий завзя́тий дух (Куліш). Такі́ хо́дять, що про́ти нача́льства піддро́чують]. Срв. Подстрека́ть. • Подожжё́нный – підпа́лений, підбу́рений, настре́нчений, підцько́ваний, піддро́чений. |
| Поджо́га –
1) (материал для растопки) піджо́га. [Без піджо́ги і дро́ва не горя́ть] 2) см. Подзадо́ривание. |
| Подпе́чек, подпе́чник – пі́дпічок (-чка), підпі́ччя, штанда́ри. [Склади́ дро́ва ота́м, під штанда́ри]. |
| Подсыха́ть, подсо́хнуть – під[над]сиха́ти, під[над]со́хнути (під[над]со́хти), (о мног. или местами) попід[понад]сиха́ти, (о земле, краске) про[при]тряха́ти, про[при]тря́хнути, стряха́ти, стря́хнути, (о мног.) попро[попри]тряха́ти, постряха́ти. [Дро́ва підсо́хнуть тро́хи та й займу́ться. Уже́ тро́хи стря́хло після дощу́. Покраси́ли підло́гу, ще й не притря́хла (Звин.)]. • Подсо́хнувший – підсо́хлий. |
| Поколо́ть –
1) (острием копья, иглы и и т. п.) поколо́ти, поштри́ка́ти, пошпига́ти. [Поколо́ла па́льці го́лкою]. • -ло́ть на смерть многих – поколо́ти, позако́лювати. • В боку -ло́ло немного да и прошло – у бік пошпига́ло тро́хи та й мину́лося; 2) (расколоть дрова) поколо́ти; (лучину) поскипа́ти; (лёд, сахар) поби́ти, подрібни́ти. • Поко́лотый – поко́лотий, поко́лений, поштри́каний; поски́паний; поби́тий, подрі́бнений. |
| Поме́шивать, помеша́ть –
1) что – міша́ти, поміша́ти, (о жидк. ещё) колоти́ти, поколоти́ти що чим. [Борщ ка́же: «поміша́й мене́!» На́дя поколоти́ла чай ло́жечкою (Н.-Лев.)]. • -шивать, -ша́ть (дрова) в печи – перегорта́ти, перегорну́ти (дрова, вогонь) в печі́. • Поме́шанный – помі́шаний, поколо́чений. • -ться – міша́тися, бу́ти помі́шаним; 2) помеша́ть кому в чём, чему (попрепятствовать) – перешко́дити, по[за]шко́дити, зава́дити, ста́ти на зава́ді, на перешко́ді, переби́ти, перечепи́ти кому́ в чім, чому́. [Піду́-ж, щоб вам не перешко́дить (Сам.). Я боя́вся, що вони́ пошко́дять нам іти́ на Січ (Кон.). Що вам переби́ло прийти́? (Звин.)]. • -ша́ть кому работать – переби́ти кому́ (чию́сь) пра́цю, переби́ти кому́ в робо́ті. • Боюсь -ша́ть вашим занятиям – бою́сь переби́ти ва́шу пра́цю (вам у робо́ті). • Одно другому не -шает – одно́ о́дному не пошко́дить (не зава́дить); 3) -ша́ть что (мешать) – поміша́ти. [З хата́ми помі́шані які́сь хлівці́ (Н.-Лев.)]. • Поме́шанный – помі́шаний, мі́шаний. • -ное зерно – мі́шане зерно́. • -ша́ться с кем, чем – по[з]міша́тися з ким, з чим. |
| Пору́бка –
1) (действие) руба́ння (-ня); 2) ру́банка, по́руб (-бу). [Це дро́ва ще во́гкі, вчора́шнього по́рубу]; 3) (вырубленное место в лесу) по́руб (мн. -ба). [Там, де ото́ по́руб вели́кий (Кониськ.)]. |
| Поставля́ть, поста́вить –
1) ста́вити и ста́вляти, поста́вити (о мн. поста́вляти), станови́ти, постанови́ти що; срв. Ста́вить и Поста́вить. • -вля́ть рекрут – ста́вити (поста́вити), виставля́ти (ви́ставити) рекруті́в. • -вля́ть себе в обязанность – за обов’я́зок собі́ ста́вити, станови́ти, ма́ти що. • Ему -вили в обязанность сделать это – йому́ поста́влено за обов’я́зок це зроби́ти (вчини́ти). • -вля́ю себе за честь быть его другом – за честь собі́ ма́ю (вважа́ю) бу́ти його́ дру́гом. • Долгом -вля́ю предупредить вас – за свій обов’я́зок ма́ю (вважа́ю) застерегти́ вас. • -вля́ть правилом, законом – уставля́ти, установля́ти, ста́вити, станови́ти за пра́вило, за зако́н. • -вля́ю себе за правило ни на кого, ни на чью помощь не надеяться – ста́влю, становлю́ собі́ за пра́вило ні на ко́го, ні на чию́ допомо́гу не наді́ятися (не поклада́тися, не звіря́тися, не спуска́тися). • Ему -вили в вину этот поступок – йому́ взя́то за прови́ну цей вчи́нок. • -вить на своём – доказа́ти свого́, дове́сти свого́, насто́яти на своє́му, поста́вити на своє́. [Щоб я свого́ не доказа́в? Ні в сві́ті (Куліш). Дочка́ поста́вить на своє́ (Н. Лев.)]; 2) (снабжать кого чем) постача́ти, поста́чити, достача́ти, доста́чити кому́ и на ко́го що, приставля́ти, приста́вити кому́ що, (в достаточном количестве) вистача́ти, ви́стачити, настача́ти, наста́чити кому́ и на ко́го що. [Аби́ ті ли́царі та городи́ на війну́ скі́льки тре́ба ві́йська постача́ли (Доман.). Оди́н, ска́жемо, коло землі́ працю́є, хліб ро́бить, а дру́гий зві́ря ло́вить, м’я́са на всіх постача́є (Єфр.). Він нам дро́ва приставля́є (Звин.). Таке́ ві́йсько ви́стачимо, що й кри́мського ха́на звоюва́ли-б (Стор.). Не могли́ на всіх наста́чити (Єфр.)]. • -вля́ть муку на армию, для армии – постача́ти бо́рошно ві́йськові и на ві́йсько. • Вы должны -вить дрова к 1-му августа – ви пови́нні поста́чити (доста́чити), приста́вити дро́ва до 1-го се́рпня. • Всё -влено в достаточном (в нужном) количестве – усього́ поста́чено (доста́чено, ви́стачено, наста́чено) до́сить (скі́льки тре́ба); 3) настановля́ти, настанови́ти, ста́вити, поста́вити, станови́ти, постанови́ти, (только о многих) ста́вляти, поста́вляти, понастановля́ти кого́ ким и на ко́го, за ко́го (над ким, над чим), (о духовных особах: посвящать) висвя́чувати, ви́святити, (о мн.) повисвя́чувати кого́ на ко́го. [(Лати́нське духове́нство) ста́вляло свої́х бі́скупів чи попі́в по ру́ських зе́млях (Куліш). Його́ козаки́ злюби́ли, до се́бе в ку́рінь пусти́ли ще й ота́маном настанови́ли (ЗОЮР). Його́ грома́да ти́тарем настанови́ла (Г. Барв.)]. • -вить кого священником – настано́вити (ви́святити) кого́ на попа́. Поста́вленный – 1) см. Поста́вить; 2) поста́чений, доста́чений, приста́влений, ви́стачений; 3) настано́влений, поста́влений, постано́влений; ви́свячений. |
| Пота́скивать, потаска́ть –
1) (таскать, носить) тяга́ти, таска́ти (и́ноді), потяга́ти, (много, долго) попотяга́ти. [Усі́ дро́ва потяга́в на ку́хню]; 2) -вать (воровать) тяга́ти. [Скрізь ведмі́дь той мед тяга́є (Гліб.)]; 3) (за волосы) тяга́ти, потяга́ти (за чу́ба, за воло́сся), чу́бати, почу́бати, куде́лити, покуде́лити, (долго и сильно) попокуде́лити кого́. [До́бре його́ попокуделив]; 4) -ка́ть (одежду: поносить) потяга́ти (оде́жу). • Пота́сканный – потя́ганий. -ться – 1) (шляться) тяга́тися. [А ти все по тих шинка́х тяга́єшся (Рудч.)]. • По всему свету -ка́лся – по всьо́му сві́ту тяга́вся, по всіх світа́х його́ носи́ло; 2) -ка́ться за волосы – потяга́тися за чуби́, поску́бтися, почу́битися, поволоси́тися з ким; 3) -ка́ться (об одежде) – стяга́тися. [Ця сви́та не зноси́лася, а стяга́лася, бо не шанува́в ти її́]. |
| Принима́ть, приня́ть –
1) что – прийма́ти, прийня́ти, (зап.) прийми́ти, (брать) бра́ти, взя́ти, (получать) відбира́ти, відібра́ти, отри́мувати, отри́мати що. [Гро́ші на по́шті прийма́ють до дру́гої годи́ни (М. Гр.). Подару́нків не прийня́в. Прийми́ мою́ мо́ву нему́дру та щи́ру (Шевч.). Вони́ прийня́ли і зрозумі́ли, що я зійшо́в од те́бе (Єванг.)]. • Кто -нял почту? – хто прийня́в, отри́мав по́шту?; 2) кого – прийма́ти, прийня́ти кого́, (о мн.) поприйма́ти; (приветствовать) віта́ти, привіта́ти кого́. [Ніко́го він до се́бе не прийма́в (Мирн.). Його́ на сім сві́ті ніхто́ не прийма́ (Шевч.). Прийма́й мою́ ві́рную дружи́ну за рі́дну дити́ну (Пісня). Жури́лися муж з жоно́ю, що діте́й не ма́ли; да́лі взя́ли та й під ста́рість сироту́ прийня́ли (Рудан.). Ой ти ти́хий Дуна́й, мої́х ді́ток поприйма́й (Пісня). Президе́нт прийня́в послі́в, делега́тів. До́бре, коли́ Госпо́дь прийня́в: переста́ла жи́ти, та й терпі́ти переста́ла (М. Вовч.). Його́ й земля́ не прийма́є. І ти віта́єш його́ в свойо́му до́мі? (Мова)]. • -ма́ть, -ня́ть гостей (с угощением) – віта́ти, при[по]віта́ти, прийма́ти, прийня́ти, гости́ти, при[по]гости́ти, шанува́ти, по[при]шанува́ти кого́ (госте́й) чим; (об обрядовом приёме гостей) відбува́ти, відбу́ти кого́ (госте́й). [Раз бага́ті хазяї́ ци́гана прийма́ли і тут йому́ на біду́ щі́льник ме́ду да́ли (Руд.). Чим-же він бу́де госте́й гости́ти? (Грінч.)]. • -ня́ть как гостя – прийня́ти як го́стя, пригости́ти кого́. • У меня нет времени -ма́ть (угощать) этих гостей – мені́ ні́коли з ци́ми гостя́ми гости́тися. • -ть прошение, жалобу, заявление и т. п. – прийма́ти, прийня́ти проха́ння, ска́ргу, зая́ву и т. п. -ть работу, заказы – прийма́ти, бра́ти робо́ту, замо́влення. [В одні́й світли́ці ши́ли та прийма́ли робо́ту (Кониськ.)]. • -ня́ть дела, товар, дрова – прийня́ти спра́ви від ко́го, крам, дро́ва. [Приво́зили дро́ва і тре́ба було́ прийма́ти (Коцюб.)]. • -ть лекарство (вообще) – зажива́ти, зажи́ти лі́ків; (пить) пи́ти, ви́пити; (глотать) ковта́ти, ковтну́ти лі́ки. • -ня́ть кого по делу – прийня́ти кого́ у спра́ві. • Доктор -ет от -трёх до шести – лі́кар прийма́є від тре́тьої годи́ни до шо́стої. • Он -нял меня холодно – він прийня́в мене́ неприві́тно. • -ть во внимание – бра́ти (взя́ти) кого́, що до ува́ги, на ува́гу, під розва́гу, на ду́мку, з[у]важа́ти, з[у]ва́жити на ко́го, на що; срв. Внима́ние. • -ть в соображение, в расчёт – бра́ти (взя́ти) до ува́ги (на ува́гу), до раху́би що, огляда́тися и огля́дуватися на ко́го, на що; срв. Соображе́ние, Расчё́т. • -ть к сведению – бра́ти (взя́ти) до ві́дома, бра́ти (взя́ти) на за́мітку що; срв. Све́дение. • -ть в хорошую, дурную сторону – за до́бре, за зле (лихе́) бра́ти, взя́ти що. • -ть на свой счёт – а) (расходы) бра́ти (взя́ти) на се́бе, бра́ти (взя́ти) ко́шти на се́бе, бра́ти (взя́ти) на свій кошт; б) (отнести к себе) бра́ти (взя́ти) на свій карб, приклада́ти, прикла́сти до се́бе, прийма́ти, прийня́ти на се́бе. [Моя́ ба́йка ні бі́йка, ні ла́йка: неха́й ніхто́ на се́бе не прийма́є (Боров.)]. • -ть план, проект – ухва́лювати, ухвали́ти план, проє́кт (и проє́кта). • -ня́ть закон, резолюцию – ухвали́ти зако́н, резолю́цію. • -ть известное решение, решение что сделать – ухва́лювати, ухвали́ти пе́вну постано́ву (см. Реше́ние), ухва́лювати, ухвали́ти, ура́дити, покла́сти що зроби́ти. • -ть намерение – бра́ти, взя́ти на́мір; (намериваться) наміря́тися, намі́ритися (що зроби́ти). • -ма́ть меры – ужива́ти (ужи́ти) за́ходів, роби́ти захо́ди що-до ко́го, що-до чо́го, про́ти ко́го, про́ти чо́го. • -ма́ть соответствующие меры – ужива́ти нале́жних за́ходів. • -ть меры предупреждения – ужива́ти, ужи́ти запобі́жних за́ходів; (предупреждать) запобіга́ти, запобі́гти чому́. • -ть чью-л сторону – става́ти, ста́ти на чий бік, тягти́, потягти́ за ко́го, тягти́, потягти́ за ким (и за ко́го), руч, ру́ку тягти́, потягти́ на ким и за ко́го. • -ма́ть под своё покровительство – бра́ти (взя́ти) під свою́ опі́ку, під свою́ ру́ку кого́. • -ня́ть что (труд) на себя – взя́ти що (пра́цю) на се́бе. [Уве́сь кло́піт він узя́в на се́бе (М. Грінч.)]. • -ть на себя обязательство – взя́ти на се́бе зобов’я́за́ння. • -ня́ть вину на себя – взя́ти на се́бе прови́ну, перейня́ти на се́бе вину́ (прови́ну), на се́бе сказа́ти. [Пара́ска на се́бе сказа́ла і ба́тько не ла́яв (Грінч.)]. • -ня́ть смерть, муки – прийня́ти смерть, му́ки за ко́го, за що. • -ть к сердцу что – бра́ти, взя́ти до се́рця що. • -ма́ть к сердцу чью участь (заботиться о ком) – жури́тися ким. • -ть участие в чём-л. – бра́ти, взя́ти у́часть у чо́му. [Вся вона́ (приро́да) бере́ у́часть у поді́ях і пережива́ннях лю́дських (Єфр.)]. • -ть в шутку – бра́ти, взя́ти що за жарт. • -ть в серьёз – бра́ти, взя́ти що за пра́вду. • -ня́ть как должное – прийня́ти як нале́жне. • -ть на службу – прийма́ти, прийня́ти кого́ на слу́жбу (поса́ду). • -ня́ть место (должность), команду – об(ій)ня́ти поса́ду, уря́д, кома́нду, ста́ти на поса́ду, заступи́ти поса́ду. • -ня́ть в школу, на курсы – прийня́ти до шко́ли, на ку́рси, записа́ти до шко́ли, на ку́рси кого́. • -ня́ть в союз, в партию – прийня́ти до спі́лки, до па́ртії и у спі́лку, у па́ртію кого́. • -ня́ть кого в своё общество – прийня́ти кого́ до сво́го гу́рту (товари́ства). • -ня́ть кого в товарищество (в компанию) – прийня́ти кого́ у товари́ство (у спі́лку), до товари́ства (до спі́лки). • -ня́ть предложение – прийня́ти, (одобрить) ухвали́ти пропози́цію. • -ми́те уверение в чём – приймі́ть у[за]пе́внення, бу́дьте пе́вні що-до… • -ня́ть на квартиру кого – у сусі́ди пусти́ти кого́, прийня́ти в комі́рне кого́. • -ть у родильницы – бра́ти, взя́ти дити́ну у ко́го, бабува́ти, ба́бити в ко́го. [Ба́ба Окса́на у ме́не усі́х діте́й бра́ла (Черніг.). Бабува́ла у його́ жі́нки (Рудч.)]. • -нять крещение, причастие – хрест (святи́й) прийня́ти (на се́бе), хре[и]сти́тися, запричасти́тися. • -ня́ть веру, православие – уступи́ти у ві́ру, у правосла́вну ві́ру. • -ня́ть учение, закон (последовать им) – понима́ти, поня́ти нау́ку, зако́н від ко́го. [А лю́ди прихо́дили моли́тися до йо́го, вони́ од йо́го поняли́ зако́н (Кримськ.)]. • Душа не -ма́ет (противно) – душа́ не прийма́є чого́, з душі́ ве́рне. [Ї́в-би очи́ма, так душа́ не прийма́є (Чуб.)]; 3) (брать во внимание) что – зважа́ти, зва́жити, уважа́ти, ува́жити на що. [Зважа́ючи на те, що націона́льний не́лад у А́встрії спиня́є уся́кий політи́чний по́ступ… (Грінч.). Ти зна́тимеш, яка́ у ме́не ду́мка, ува́живши, що тут мене́ спітка́ло (Куліш)]. • Добрые советы -ма́й – на до́брі пора́ди зважа́й, до́брі пора́ди прийма́й; 4) -ть (известные формы, вид, значение и т. п.) – набира́ти, набра́ти, прибира́ти, прибра́ти чого́ (пе́вних форм, ви́гляду, зна́чення і т. п.). [Кри́за пе́вних і вира́зних форм ще не прибра́ла (Н. Рада). Він ра́птом набира́є гонорови́того ви́гляду (Крим.). Він не сподіва́вся, що розмо́ва набере́ тако́го хара́ктеру (Крим.). Дим розві́ється, і ре́чі знов приберу́ть спра́вжніх натура́льних форм (Єфр.)]. • -ня́ть серьёзный вид (о человеке) – споважні́ти. • Дело, разговор -ма́ет, -няло (-нял) другой (иной), хороший, дурной оборот – спра́ва, розмо́ва поверта́є, поверну́ла на и́нше, на до́бре, на лихе́. • -ть направление, течение – набира́ти на́прямку, течії́; 5) -ть кого, что, за кого, за что – вважа́ти, вва́жити кого́, що за ко́го, за що, бра́ти, взя́ти кого́, що за ко́го, за що, прийма́ти, прийня́ти що за що. [Мене́ ча́сто вважа́ють за мо́го бра́та. Ви́гадку вва́жив за пра́вду (Яворн.). Кум був у жупа́ні, так він і взяв його́ за па́на (Кониськ.). Я хтів ви́відати в ба́би, за ко́го вона́ нас бере́ (Кониськ.). За знева́гу стари́й боя́рин ві́зьме, як не ви́йдеш (Л. Укр.). Заха́рові слова́ він узя́в за по́сміх із се́бе (Кримськ.). І сті́льки ро́зуму в се́бе в голі́вці ма́ла, що за живу́ тара́нь соло́ної не бра́ла (Куліш). Як не при́йме біг гріхи́ за жарт, то бу́де ше́лесту бага́то (Ном.)]. • -ня́ть за иностранца – взя́ти кого́ за чужозе́мця. • -ть за правило – бра́ти, взя́ти за пра́вило; срв. Поставля́ть правилом. -ма́ть за основание – бра́ти як осно́ву (як підва́лину), кла́сти осно́вою. [Провідно́ю ду́мкою свої́х на́рисів кладу́ при́нцип грома́дського слугува́ння письме́нства наро́дові (Єфр.)]; 6) (убирать) прийма́ти, прийня́ти, при[за]бира́ти, при[за]бра́ти, (многое) поприйма́ти, попри[поза]бира́ти що; срв. Убира́ть, Взять. [Прийми́ зві́дси стіле́ць (и стільця́). Хліб лежи́ть, – от я за́раз поприйма́ю (Грінч. I). Забери́ кни́гу з сто́лу]. • -ма́ть что с дороги – прийма́ти що з доро́ги. • Принима́емый – при́йманий. • При́нятый и принято́й – при́йнятий; приві́таний; приго́щений; (о лекарстве) зажи́тий; узя́тий (до ува́ги, на се́бе); ухва́лений (зако́н, проє́кт), ужи́тий; з[у]ва́жений; ува́жений за ко́го, за що; при́йнятий, при́[за́]браний зві́дки. • -няты решительные меры – ужи́то рішу́чих за́ходів проти ко́го, проти чо́го. |
| Припа́ливать, припаля́ть, припали́ть –
1) припа́лювати, припали́ти, прис[ш]ма́лювати, прис[ш]мали́ти; 2) попали́ти. • -лить все дрова – попали́ти всі дро́ва. • Припалё́нный – припа́лений, прис[ш]ма́лений. |
| Припи́ливать, припили́ть –
1) припи́лювати, припиля́ти, допи́лювати, допиля́ти чого́ до чо́го; 2) -ли́ть все дрова – попиля́ти всі дро́ва. Припилё́нный – 1) припи́ляний, допи́ляний; 2) попи́ляний. -ться – 1) припи́люватися, допи́люватися, бу́ти припи́ляним, допи́ляним; 2) (о пиле) спи́люватися, спиля́тися. |
| Прия́тельский – при́ятельський, панібра́тський; (доброжелательный) при́ятельний. • -кие отношения – при́ятельні відно́сини, приятелюва́ння, при́язнь, панібра́тство, товаришува́ння. [Це було́ в поча́тку на́шого приятелюва́ння (Крим.). З ко́жним зайде́, а ні з ким до при́язни не дохо́дить – такі́ вже лю́ди (Свидн.)]. • Входить, войти в -кие отношения – зізнава́тися, зізна́тися, заприятелюва́ти, потоваришува́ти, приятеля́ми ста́ти з ким. [Зізна́вся мирови́й з попо́м (Волинь)]. • Быть, находиться в -ких отношениях – приятелюва́ти, товаришува́ти, товари́шити, товари́ство води́ти з ким. [Товаришува́ли ми з Хомо́ю, що аж лю́бо: чи бува́ло в ліс по дро́ва, чи в очере́ти зо стрі́льбами на качки́, чи до та́нцю, чи й до дру́гого ді́ла – оба́ та й оба́ (Франко). Чорт товари́шить з міро́шником (Куліш)]. • Разрывать, разорвать -кие отношения – порива́ти, порва́ти приятелюва́ння (при́язнь), розбра́туватися, розбрата́тися з ким, ро́збрат узя́ти з ким. |
| Провози́ть, провезти́ или прове́зть –
1) прово́зити, прове́зти́ що куди́, повз що, через що, (перевозить) перево́зити, переве́зти́ що через що, (о мн.) попрово́зити, поперево́зити. [Повз наш двір прове́зли гарма́ти. Кінь прові́з ту́ю вагу́ версто́в зо́ дві (М. Грінч.). Перево́зити кни́ги через кордо́н]. • -зи́ть товары через границу – перево́зити крам через кордо́н; 2) -зи́ть (известное время) – провози́ти, повози́ти, ви́возити яки́йсь час; (очень долго) поповози́ти; (утратить возя) провози́ти. [Ці́лий день провози́в дро́ва (Сл. Ум.). Поповози́в дро́ва вве́сь день, а тепе́р уве́сь як поби́тий (М. Грінч.). Вас вози́в до мі́ста та й свою́ сви́ту провози́в – хтось потя́г з во́за (М. Грінч.)]. • Провезё́нный – прове́зений, переве́зений. |
| Прого́нный – прогі́нний. • -ные дрова – сплавні́ дро́ва. • -ный скот – перегі́нна худо́ба. • -ная дорога, см. Прого́н 2. • -ные деньги, см. Прогон 4. • -ная шерсть – ми́та во́вна. |
| Прого[а]ра́ть, прогоре́ть –
1) горі́ти, прогорі́ти яки́йсь час. [Сві́чка прогорі́ла ці́лу ніч]; 2) прогора́ти, прогорі́ти, ви́горіти наскрі́зь, пропа́люватися, пропали́тися. [Стіна́ прогорі́ла на́скрі́зь]. • Дрова в печи -ре́ли – дро́ва в печі перегорі́ли; 3) (банкротиться) горі́ти, прогора́ти, прогорі́ти, банкрутува́ти, збанкрутува́ти, (падать) упада́ти, упа́сти. • Предприятие -ло – підприє́мство збанкрутува́ло, прогорі́ло. |
| I. Проки́дывать, прокида́ть и проки́нуть –
1) что, чем во что, сквозь что – прокида́ти, проки́дати (и попрокида́ти), проки́нути що и чим в що, крізь що. • -вать землю сквозь грохот – прокида́ти зе́млю крізь ре́шето; 2) (не попадать) прокида́ти, проки́дати, проки́нути, хи́би́ти, схи́би́ти, не потра́пати, не влу́чити, хука́ да́ти, да́ти ма́ху; 3) (известное время) проки́дати що (про́тягом пе́вного ча́су). [Ці́лий день проки́дали дро́ва з ба́рки]. • Проки́данный и Проки́нутый – проки́даний, проки́нутий и проки́нений. -ться – 1) (во что, сквозь что) прокида́тися, бу́ти проки́даним, проки́нутим; 2) возвр. прокида́тися, проки́нутися; срв. Проки́дывать 2. |
| Протаска́ть (известное время) –
1) протаска́ти, протяга́ти що (яки́й час). [Ці́лий день протаска́в дро́ва (Ум.)]; 2) (проносить одежду) протяга́ти (оде́жу); 3) (проводить кого) протяга́ти, проволочи́ти кого́. [Два ро́ки його́ по суда́х протяга́ли]. • Прота́сканный – прота́сканий, протя́ганий; проволо́чений. |
| Пыла́ть –
1) (огнём) пала́ти, палахкоті́ти и палахкота́ти, пала́хкати, палахті́ти, жахті́ти, бухті́ти, яри́тися, горі́ти. [Круг не́ї по́лум’я пала́ло (Котл.). Воскова́я сві́чка ці́лу ніч пала́ла (Грінч. III). Уве́сь за́дній ріг її́ (клу́ні) вже горі́в, пала́хкаючи по́лум’ям та ди́мом (Грінч.). Мов та сві́чка, що палахкоті́ла перед ним широ́ким по́лум’ям (Г. Барв.). Со́нце там страшне́ жахти́ть огне́м, огня́ні си́пле стрі́ли (Грінч.). Вогні́ бухті́ють (Харк.). На го́рах за шпиля́ми, вкри́тими лі́сом, пи́шно горі́в вечі́рній світ со́нця (Неч.-Лев.)]. • Дрова в печке -лали – дро́ва в гру́бі пала́ли (палахкоті́ли, палахті́ли, горі́ли). • Город -лает – мі́сто пала́є (палахкоти́ть, палахко́че); 2) (переносно: пламенеть) пала́ти, палахкоті́ти и -та́ти, палені́ти, поломені́ти, паші́ти, горі́ти. [В се́рці ра́ни глибо́кі пала́ють (Л. Укр.). В се́рці я знена́висть ма́ла і по́мстою мої́ пала́ли гру́ди (Грінч.). Блища́ть о́чі, палахкотя́ть що́ки (Неч.-Лев.). Він пала́є прода́ти воли́, а тут купця́ нема́ (М. Вовч.). Відчу́в, що він під тим по́глядом аж палені́є (Крим.). Що́ки паша́ть, о́чі горя́ть (Коцюб.). На ли́чку в те́бе лі́то рум’я́неє паши́ть (Крим.). До ку́желя рука́ болить, до горі́лки душа́ гори́ть (Пісня). Ти гні́вом ди́хаєш, гори́ш (Олесь)], Щёки у неё -лали – щоки (лиця) у неї и їй пала́ли (палахкоті́ли, палені́ли, паші́ли). |
| Пы́лкий –
1) палки́й, палю́чий, полум’яни́стий. • -кий огонь – палки́й, палю́чий ого́нь. • -кие дрова – полум’яни́сті дро́ва; 2) палки́й, запальни́й, я́рий, гаря́чий, завзя́тий, огне́нний, огни́стий, огня́ний, вогнюва́тий, пале́ний. [Кого́-ж до серде́нька горну́ти, тули́ти, кого́-ж тим коха́нням палки́м напої́ти (Рудан.). Виступа́є вона́ запальни́м оборо́нцем жіно́чої емансипа́ції (Єфр.). Стар, та яр (Номис). Гаря́чий чолові́к (Грінч.). Він до робо́ти огне́нний (Лебед.). Се́рце огни́сте (Куліш). Молоди́ця вогнюва́та (Зміїв.)]. • -кие слова, чувства – палкі́, запальні́, гаря́чі, огне́нні слова́, почуття́. [До слів палки́х коха́ння ти схиля́лась (Грінч.). Найкра́щі по́риви, гаря́чі почуття́ розсі́кли ми ноже́м холо́дним міркува́ння (Самійл.)]. • -кое воображение – палка́ уя́ва. • -кий нрав, темперамент – палка́, гаря́ча, запальна́ вда́ча. • Человек -кого темперамента – люди́на палка́, запальна́ на вда́чу, палко́ї, запально́ї, огне́нної вда́чі, темпера́менту. |
Російсько-український народний сучасний словник 2009–
| Гореть – горі́ти, (реже) горі́тися, пали́тися, вогні́ти; (без пламени) же́вріти, же́врітися; (светиться) світи́ти, світи́тися, ся́яти; (пылать) пала́ти, палені́ти, пломені́ти (поломені́ти), палахкоті́ти, паші́ти, жахті́ти: • в комнате горит – у кімнаті (у покої) світиться; • в печи горит – у печі (грубі) горить (гориться), палиться; • гореть любовью к кому, к чему – палати (горіти) коханням (любов’ю) до кого, палати (горіти) любов’ю до чого; • гореть на работе – запально (з великим запалом) працювати, з запалом (цілком) віддаватися праці (роботі); горіти на роботі; • гореть негодованием – кипіти від обурення; • гореть ненавистью – палати (горіти) ненавистю, гнівом дихати; • гореть нетерпением в ожидании чего – [аж] горіти з нетерпіння (з нетерплячки) ждучи чого (дожидаючи кого, чекаючи чого, на що), украй нетерпляче чекати чого, умирати (аж труситися) з нетерплячки; • гореть от (со) стыда – червоніти (червонітися) (горіти) з (від) сорому, (з стиду, іноді стидом), паленіти (пашіти) з (від) сорому, (жарт.) пекти раки; • гореть, светиться, сиять, как звезда – зоріти; • горит во рту – пече у роті; • горит земля под ногами у кого – горить земля під ногами кому, в кого; • горит синим пламенем – горить синім полум’ям; • дело горит (крайне спешно) – пильно кому, пильно припадає кому; пильне діло у кого; • дело так и горит у кого – руки жаром так і горять у кого; • душа горит – душа горить; • как жар гореть – жаріти; • когда дрова горят, тогда и кашу варят – лови рибку як ловиться (Пр.); не тоді до млина, як вітру нема (Пр.); п’ятниця удруге не трапиться (Пр.); гуляй, дитино, поки твоя година (Пр.); • на воре шапка горит – на злодієві [і] шапка горить (Пр.); хто порося вкрав, у того в вухах пищить (Пр.); • на нём всё горит (разг.) – на ньому все (аж) горить; • слабо гореть (мерцать) – блимати; • щёки горят, лицо горит – щоки (лиця) паленіють (пашать, жаріють), обличчя (лице) пашить (паленіє, жаріє). [Щока йому пашіла (А.Кримський). Безліччю жарин жевріла велетенська пожарина (С.Васильченко). Без підпалу й дрова не горять. От як золото горить! Рана горить. До горілки душа горить. Аж паленіє з сорому (АС). Що згоріло — те не зігніє (Пр.). Ми з тобою родичі: мій дід горів, а твій пузо грів (Пр.). Вибравсь вище, мов підпалив бур’яни — засяяли. Світиться, як гадючі очі, люта кропива, синім полум’ям палає гіркий полин, зелено висвічує запінена, скажена блекота. Високі будяки, як злодії, з кіллям… (С.Васильченко). Матрос, що робив трус, на слова товаришів «ми члени Центральної Ради» з ненавистю промовив: «а вас то нам и надо. Все эта Центральна Рада!…» І від цих слів, а головне — від виразу його обличча стало зрозумілим, що станеться щось непоправиме і безглузде… Така тупа ненависть світилась в його очах, так міцно одразу стисла його рука револьвер — що було ясно, для нього «Центральна Рада» — це не «політика», це не ідейно-ворожа сила, а ворог, реальний первісний ворог первісної людини, котрого треба різати, колоти, стріляти, з котрим іншої боротьби не може бути… (Василь Еллан).Усе, що так горіло, пригасає, А все що підкидаю, не горить (Л.Талалай). Мело, мело по всій землі, В усі усюди. Вогніла свічка на столі Господнім чудом… (Володимир Бич, перекл. Б.Пастернака). Дукині, як той казав, душа горіла швидше б того листа прочитати (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Старий князь виліз нишком через вікно й подався до своїх покоїв, гнівом і досадою смертельною палаючи (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). Ланарк аж спашів од утіхи (О.Смольницька, перекл. І.Мак’юена). Чи варто горіти на роботі, коли нічого не світить? (Міхаїл Мамчіч)].  |
| Горящий – що (який) горить, горящий, спаленілий, (разгоряченный, редко) розгорілий, (диал.) розгорений: • быстро горящий – швидкого горіння, що швидко горить; • горящие путёвки – гарячі путівки; • горящие (пылающие) глаза – пломінкі (пломенисті, променисті, палахтючі, палахкі, палкі, полум’яні) очі; • горящий без пламени (тлеющий) – жаристий; • горящий желанием – охоплений бажанням; • хорошо горящий – горю́чий, горю́щий (що добре горить). [Перед хрестом лампадочка горяща (М.Вовчок). Спаленілий соромом її вид. Вкинув у розгорені дрова (АС). Гарячі путівки, які… пахнуть смаленим (Ольга Євстигнєєва). Чи ти — плід осені, дитя моїх фантазій? Чи урна, сповнена розпачливих ридань? Духмяний цвіт, що зріс у пломінкій оазі? Чи ложе, стелене для світлих раювань? (Михайло Москаленко, перекл. Ш.Бодлера). Обік першого противника, що Дон Кіхот повалив із мула, валявся горющий смолоскип; при тому світлі наш рицар постеріг лежачого, під’їхав до нього ближче і, ткнувши списовою клюгою мало не в саме обличчя, зажадав, щоб той здався, а ні, то він його вб’є (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Навіщо я… — сказав Джо. — Навіщо я сюди… — повторив він уже не так здивовано, переводячи палючий погляд з обличчя на обличчя, розгнівавшись, але ще стримуючи відчай (О.Король, перекл. В.Фолкнера)]. |
| Дед, дедушка –
1) дід, (ласк.) дідусь, дідусик, дідусю, дідусенько, дідунь, дідуньо, дідунечко, дідок; 2) (старик) дід, (ув.) дідуган, дідуга, дідище, дідора, дідур, (пренебреж.) дідисько: • дедом быть – дідувати; бути дідом; • становиться, стать дедом (похожим на деда) – дідіти, здідіти; • старый дед – старий дід, (разг.) [старий] дідуга (дідуган), стариган, (образн.) сивий пелех. [Ой ти, старий дідуга, Ізогнувся як дуга, А я, молоденька, Гуляти раденька! (І.Котляревський). Був собі дід та баба. З давнього давна, у гаї над ставом, Удвох собі на хуторі жили (Т.Шевченко). Попід горою, яром, долом, Мов ті діди високочолі, Дуби з гетьманщини стоять (Т.Шевченко). Згадаю те лихо, степи ті безкраї, І батька, і діда старого згадаю… Дідусь ще гуляє, а батько вже вмер (Т.Шевченко). А зимою холодно, Нічим затопити, То й питається дідунь: «Що, синку, робити?» (С.Руданський). Пішов Дідок у ліс по дрова; Не забарився в’язку нарубать Та як її на плечі взять: Осика — не полова! (Л.Глібов). Лев-дідуган на світі довго жив; Багато лиха наробив; На старість підтоптавсь, нема вже тії сили, Що при здоров’ї мав! (Л.Глібов). Родинне коло діда оточило, Сини та дочки, й молоді онуки (Л.Українка). Ми будемо дідувати, по пасіках жити (АС). Бачить баба, що біда, та й давай проситься: — Ой мій милий дідусенько, покинемо биться. Покинемо биться та давай мириться, Ми старі давно обоє, чого нам свариться? (Н.п.). Весняна вода добре таки пожувала гатку, їздити через річку не можна було. Дід Охван прийшов подивитись і був дуже невдоволений з річки. — Рибини путньої не впіймаєш, а й собі набундючилась… (В.Підмогильний). Дали Інокентію Петровичу кирпичного чаю, тютюну (старий Сірко пам’ятав про Інокентія Петровича ще з дому), і старенький, зморщений, безбородий дідусик, був радий, як маля. Йому вже три чисниці до смерті, і він хоче покурити всмак. Ні слова не тямлячи по-російському ані по-українському, дідусик на мигах дякував, радів і розумів, чого від нього хочуть: доглянути коней (І.Багряний). Незабаром до двору в’їхали ще одні залужні — дідуньо Уліян з тіткою Марією (У.Самчук). Вони самі — старі пенсіонери, Сивенький тато — слюсар заводський, З парокотельні слухає гудки І, певно, вже не жде нової ери. Бо сплинув вік. І мариться село, Де руки діда, схрещені в могилі. Рахнівка. Гайсин. Голубе Поділля. Все забуттям, мов терням, поросло. Бо сплинув вік. По Таврії, по наймах, По вежах Закавказзя. По роках. І вижовк світ по всіх материках. Лишився цей. Малий. В вікні. У рамах. Оце твій світ. Нехай малий, та свій. Незрадний. Твій. Довірений і вірний. Хай пам’ять бродить і гуде, як рій. Це — твій. Пенсіонерний і вечірній (В.Стус). Отакі вони хлопці, кирпаті сільські аргонавти, голуб’ята, анциболи, хоч не роди! Їх рвонуло навідліг. І бризнуло кров’ю в багаття. І несли їх діди, яким не хотілося жить (Л.Костенко). До баби не приходили сусіди, Не рипали сіньми́. А баба побивалася за дідом, Вмивалася слізьми́ <…>. Ох, діду, окаянний діду! Мали ж удвох іти!.. Нащо покинув, скажи, повідай?! Ох, Господи, прости… Ось нагодилися сусіди — Руками розвели: Так побивалася за дідом — До діда й однесли… (Тетяна Решетняк). — Це ж доведеться ночувати під голим небом, спати не роздягавшись і ще всяку таку покуту нести, що понавигадував той дурноголовий дід, маркіз Мантуанський, а ви оце тепер його робом ходити надумали (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Бридкий дідуган: очевидно, я видаюся їм саме таким. Здідів, де ж йому вганятися за нами (Леся Мушкетик, перекл. Тібора Дері). — Бабуся з дідусем дуже любили гратися в хованки. Вранці бабуся ховала самогон, і якщо дідусь його знаходив — то ввечері ховалася вже бабуся]. |
| Деньги – гроші, (иногда) гріш, (деньга, собир.) грошва, (средства) кошт (кошти), (шутл.) купило, платило, побрязкачі, (жарг.) бабки, бабло: • ассигнованные банком деньги – гроші, що асигнував банк; • ассигнованные деньги – асигновані гроші, кошти; • без денег – без грошей, безплатно (беззаплатно), не за гроші, не за плату, за так гроші (грошей), дурно (задурно, задарма, дарма), за спасибі; • без денег человек худенек – без грошей чоловік не хороший (Пр.); без грошей чоловік як дурень (Пр.); без грошей, як без очей (як без рук) (Пр.); то пан хороший, як багацько грошей (Пр.); • бешенные деньги – скажені (страшні) гроші; • больше денег — больше хлопот – сіль для їди, а гроші для біди (Пр.); великі гроші — готова біда (Пр.); гроші біду роблять найбільшу (Пр.); гроші не знать що, та спать не дають (Пр.); грошей багацько [на світі], а щастя мало (Пр.); гроші то й роблять біду (Пр.); срібло та злото тягнуть у болото (Пр.); з золотом, як з вогнем: і тепло з ним, і небезпечно (Пр.); • большие деньги – грубі гроші, великі гроші, великий гріш, великі кошти; • брат-брат, сват-сват, а денежки не родня – брат братом, сват сватом, а гроші не рідня (Пр.); хоч ми собі брати, але наші кишені не сестри (Пр.); сват не сват, а мого не руш нічого (Пр.); • бросать деньги (деньгами) – сипати (розкидатися) грішми (грошима), тринькати (розтринькувати) гроші; • бумажные деньги – паперові гроші; • быть при деньгах – мати гроші, бути при грошах (з грішми); • ввиду отсутствия денег – за браком (через брак) грошей, через безгрішшя (безгрошів’я), бо нема (немає) грошей; • взыскивать деньги – стягати гроші з кого; • вносить деньги кому – платити гроші кому; (куда) вкладати гроші куди; • возврат денег – повертання, повернення грошей; • вот уже и нет денег – от і по грошах; • время – деньги – час [є] гроші; • выдавать деньги – виплачувати гроші; • выдача денег – виплата грошей; • давать, дать деньги взаймы – позичати, позичити гроші, давати, дати у позику (позичку) гроші; • денег куры не клюют – грошей і кури не клюють (і свині не їдять; хоч греблю гати), грошей до смутку (до біса, до чорта, до лиха), валява грошей; • денег нет – грошей нема (немає), (шутл.) на гроші сухо, грошей голо, у кишені [аж] гуде, у кишені вітер віє (вітри віють), (иногда) дюдя в кишені свистить; • денег не хватает – бракує, не стає грошей; • денег ни гроша – грошей ні копійки, (разг.) грошей Біг дасть (катма); • денег стоит (разг.) – недешево (дорого); • деньги — дело наживное – гроші — набутна річ (Пр.); • деньги медные, серебряные – мідяки (мідні гроші), срібняки (срібні гроші), срібні; • деньги не заработанные, доставшиеся даром – дурні гроші, легкий гріш; • деньги не пахнут – грошам лиця нема; • деньги не щепка – гроші не полова; • деньги не щепки — на полу не подымешь – грошей на дорозі не назбираєш (Пр.); • деньги обесцениваются – гроші знецінюються; • деньги разошлись – гроші вийшли, (образн.) гроші розкотилися; • деньги счёт любят – копійка любить, щоб її рахували (лічили) (Пр.); гроші лічбу люблять (Пр.); • есть деньги у кого – має гроші хто, є гроші в кого, (образн.) копійка волочиться у кого; • забронировать деньги за учреждением – забезпечити гроші за установою; • за деньгами – по гроші; • за деньги – за гроші, за плату; заплатно; • за наличные деньги – за [гроші] готові, за готівку; • за небольшие деньги – не за великі гроші, невеликим коштом, недорого; • за неполучением денег (в конце фразы) – бо не одержано гроші; • из-за денег – через гроші; • карманные деньги – кишенькові гроші; • копить деньги – складати (збивати, ховати) гроші, збивати гроші докупи; • кормовые деньги – харчові гроші, харчове; • кровные деньги – кривавиця; • крупные деньги – великі (великими купюрами, недрібні) гроші; • куча денег – купа (сила) грошей (грошви); • лишние деньги – зайві гроші; лежані гроші; • любящий деньги – грошолюбний, грошолюб; • мало денег – мало грошей, грошей не гурт, грошей (на гроші) тонко, на гроші скупо; • мелкие деньги, мелочь – дрібні [гроші], дрібняки; • наградные деньги – нагорода грішми; • наличные деньги – готові гроші, готівка (редко готовик, готовина, готовизна); • на чистые деньги – на готові гроші; • на это я издержал все деньги – на це я поклав усі гроші; • недостаток в деньгах – брак (недостача) грошей, скрут (скрута) на гроші; сутужно на гроші, грошова скрута; • не имеющий денег – безгрошовий; (жарт.) безгрішний; • немалые деньги – великі (немалі) гроші, чималий гріш; • не стало денег – не стало (не вистачило, забракло) грошей; • ни за какие деньги (разг.) – ні за які гроші, ні за яку ціну; нізащо; хоч убий; • обратить в деньги что – повернути на (в) гроші що, (иногда) згрошити що; обернути на гроші; • обращение денег – обіг грошей; • он не при деньгах – він не має грошей, нема в нього грошей, він не при грошах; • он падок на деньги; • алчный, жадный до денег (разг.) – він ласий на гроші (до грошей), він жадібний на гроші; • остальные деньги – решта грошей; • отмывать деньги – відмивати гроші; • отпускать деньги – видавати, давати гроші; • отсутствие денег, перен. – безгрішшя; • очень много денег – дуже багато грошей, (иногда) грошей прірва (сила), до смутку грошей; • подъёмные деньги – гроші на переїзд, переїзні гроші, переїзне; дорожнє; допомічне; • потерять деньги – загубити гроші, (жарт.) посіяти гроші; (в операции) втратити гроші; • предоставлять деньги – уділяти гроші, кошти; • представлять деньги – подавати, здавати гроші; • прогонные деньги – прогони; • растранжирить деньги – розтринькати (протрясти) гроші; • свободные деньги – вільні (гулящі) гроші; • собирать, собрать деньги – збивати, назбивати грошей; збирати гроші; назбирати грошей; (образн.) у кулак дбати; • собрать деньги на что, собраться со средствами; копить, скопить деньги, средства на что – збитися (спромогтися) на гроші; • собраться с деньгами – спромогтися (збитися) на гроші; • сорить деньгами – сипати грішми, сипати гроші як полову, гатити гроші, (лок.) розкомашувати гроші; • суточные деньги – добові [гроші]; • только ума на деньги не купишь – за гроші тільки рідного батька (рідної матері) не купиш (Пр.); • требовать деньги – правити гроші; • тряхнуть деньгами – сипнути грішми; • туго с деньгами – сутужно з грішми (з грошима), грошей тонко, куцо на гроші; • у меня все деньги вышли – у мене [вже] по [всіх] грошах, я витратився (вивівся, звівся) з грошей, я геть-чисто витратився, я [геть-чисто] згрошився, (образн.) у мене вже вітер у кишенях гуде (свище, гуляє); • употребить деньги на что – повернути (обернути) гроші на що; • шальные деньги – дурні гроші. [Хитро-худро і невеликим коштом (І.Котляревський). Платити треба, а платила ніде взяти (О.Кониський). Аби були побрязкачі (побренькачі), то будуть і послухачі (Номис). Догадується Василь Іванович, чого так хилиться перед ним Литовка: підходить строк векселю, а грошей, мабуть тонко (С.Васильченко). Гріх би було давати таке дрантя до шевця, та на гроші скупо (В.Стефаник). Як їхатимуть вже відсіль на Кавказ на житло, то сей садок згрошать (Сл. Гр.). З грошима куди схочеш — доскочиш (Пр.). Збився Пилип і на хату (Сл. Гр.). Хлопець теж за нею пішов, невиразно сподіваючись, що на сходах темно і він зможе там поцілувати її, хоч цим винагородити себе за прикрості в театрі й марно потрачені гроші (В.Підмогильний). Трамваї, гроші і серця, комоди й долі спливають плавом без кінця брудні і голі (В.Стус). Які зачовгані антракти! Панки долонь тут не шкодують. Вони підписують контракти, а потім шумно аплодують. Я знаю: їде з Відня шулер. О, так, рулетки тут хороші. Йому байдуже — Ліст чи Шуберт, Йому хоч Моцарт — аби гроші (Л.Костенко). Це малі гроші, але коли в кишені – голий вася, то й такі бабки в радість (А.Дністровий). Ми редагували чиїсь промови, вели семінари для молодих лідерів, проводили тренінги для спостерігачів на виборах, складали політичні програми для нових партій, рубали дрова на дачі Болікового тата, ходили на телевізійні ток-шоу захищати демократичний вибір і відмивали, відмивали, відмивали бабло, яке проходило через наші рахунки (С.Жадан). Говорили про гроші, Як про зорі, рахували… Недовго бути нам разом з такою сумою (В.Слапчук). Вона вибирала голих провінційних дуреп. Кохання — це фуфло, над яким кружляють гроші і тваринне злягання. Ось вам і вся любов. Бабло і трах. За цим і жерти не встигаєш (О.Ульяненко). Нульові роки ХХІ сторіччя остаточно перетворили людську цивілізацію на перманентне борсання міжнародних злочинних груп. Бабло — але не просто собі й не яке-небудь, а гігантське, космічно безмежне бабло — стало вже по-справжньому, а не оперовому, правити світом. Усі ідеологічні платформи, політичні рухи, парламентські коаліції та терористичні анклави, всі диктатури й демократії, всі націоналістичні, популістські, ліберальні, ліві та консервативні партії, ба більше, всі релігії та «релігійні фанатики» — виявилисялише тільки прикриттям для мільярдних і трильйонних оборудок. І підлягли єдиній меті — виборюванню гігантського, космічно безмежного бабла (Ю.Андрухович). Вигрібаю зі схованки останні гроші. Гроші ніколи не матимуть наді мною влади, я не бачу сенсу. При цьому сенс у грошах бачать усі інші, хто пов’язаний із моїм мізерним існуванням (Б.Редінґ). Крім того, він сподівався, що на цьому діло не стане, що векселі не будуть вчасно оплачені і продовжаться – тоді його любі грошики, відгодувавшись у лікаря, як на доброму курорті, через якийсь час повернуться до нього такими кругленькими й повненькими, що і в мішок не потовпляться (М.Лукаш і М.Гайдай перекл. Ґ.Флобера). Ніч у польоті, і сто тисяч зірок над головою, і тихий спокій на душі, і кілька годин, коли ти стаєш ніби володарем Всесвіту,— їх за гроші не купиш (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). — Ні, брате, — обірвав його алхімік, — не треба. У разі небезпеки Нунцій допоможе мені грошима, щоби чкурнути звідсіля. Бережіть свої побрязкачі для тамування власних болещів (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). «До такої сукні тобі потрібен інший чоловік, що має багато грошей…». Вона розсміялась: — Ті, що мають багато грошей, здебільшого бридкі люди, Роббі. — Але ж гроші не бридкі… Правда? — Ні, — відповіда вона, — гроші — ні… — Так я й думав… — А хіба ти вважаєш, що це не так? — Ні, не вважаю, — відповів я, — гроші, щоправда, щастя не дають, але якось дуже заспокоюють… (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). — Це не гроші, — сказав я. — Гроші зеленкуваті, і на них написано «In God We Trust». І ще на них повинен бути портрет померлого американця, тому що гроші випускаються в Америці. А це не гроші (В.Александров, перекл. Ґ.Д.Робертса). За гроші ми змушені платити свободою (Р.Л.Стівенсон). Той, хто одружується заради грошей, має хоча б розумний привід (Ґ.Лауб). Є речі важливіші за гроші, але без грошей ці речі не купиш (П.Меріме). Коли я був молодий, я думав, що гроші — це найголовніше в житті. Коли я постарів, я переконався, що так воно і є (О.Вайлд). 1. Гроші — це бруд. Але іноді так хочеться побути свинею! Особливо під Новий рік… 2. — Чом не купиш? — Бо купила не маю. 3. Ми зовсім безгрішні: ні гріхів, ні грошей не маємо. 4. Усіх грошей не заробиш — частину доведеться вкрасти. 5. Якщо гроші — зло, то не дивно, що добрим людям їх завжди бракує! 6. Батькам на замітку. Ваша дитина остаточно подорослішала, якщо на запитання про подарунок на день народження відповідає: «Краще грошима». 7. Любов за гроші обходиться дешевше]. |
| Железяка, разг. – залізя́ка. [Колись там був перекинутий з каменя на камінь місток, од котрого зостались тільки товсті залізяки (І.Нечуй-Левицький). Тривожачись, Мірошниченко обома руками схопив довбню, подався назад і вдарив по залізяці (М.Стельмах). — Дідусю, ось тобі на день народження мобільний телефон! Остання модель! — Так, тихіше! Значиться, я просинаюсь рано-вранці, дою корову, годую свиней, кошу траву, сапаю, колю дрова, весь день руки в роботі, а ти мені приніс цю залізяку… Блютуз де?… Де блютуз, питаю?!]. |
| Кранты, жарг. – абзац, амба, амбець, аут, вахмурки, вила, гайка (гайки), гаплик, глеваха, глина, дрова, кабздець, капець, каюк, клямка, кода, кранти, ласти (склеїти, завернути, скласти, сплести), срака-дошка, торба, труба, хана, мертві бджоли, жаба цицьки дала. [А тепер перший раз в житті покохала по-справжньому ще когось і так, поки коса на камінь не найде, або хвороби якоїсь не підчепить, або ще щось її не зупинить! Тому й кажуть: «Людоїдка! Погуляла — і кранти!» (Ю.Покальчук). а нам усім давно апостроф останні кілька днів апостроф а потім вже й абзац (В.Цибулько). Головну роль у формації майбутнього письменника відіграє взагалі природа — картопля, коноплі, бур’яни. Коли є в хлопчика чи в дівчинки нахил до замислювання, а навкруги росте картопля, чи бур’ян, чи коноплі — амба! То вже так і знайте, що на письменника воно піде (Остап Вишня). До всіх нас непомітно, Неначе горобець, Крадеться неминучо-Неконтрольований кабздець (Кока Черкаський). Коли ж в її паспорті — прізвище ваше — тоді уже анівідчийні рецепти не спопоможуть тоді вже навсігди — клямка каюк або амба й капець (П.Коробчук). Найбільш бешкетував один пан, який видавав себе за шістнадцятий том наукової енциклопедії видання Отто і у кожного просив, аби його відкрили і знайшли гасло «картонажна швачка», бо інакше йому каюк (С.Масляк, перекл. Я.Гашека). Бабусі бабахнуло сьогодні шістнадцять І ввечері ми ідемо на танці. Відкласти копита і склеїти ласти – Кінець на танцполі бабусі за щастя (Флайза). Якось так уже склалося, що для оцінювання певного явища значно зручніше підшукати для нього вже знайому шухлядку, аніж конструювати нову. А тут сама назва натякає на щось непристойне, спорзне, хуліганське — Бу-Ба-Бу. Саме так: бабу би! І вже маємо шухлядку, задля визначення якої навіть не конче вчитуватись у їхні рядки чи відвідувати вечори: епатаж, футуризм, жовті метелики, „пощечина общественному вкусу", спалення Рафаеля, срака-дошка тощо (Ю.Андрухович). У меценатській структурі стримана ввічливість не завжди доречна, бо можеш не вирвати грошей ще півроку, а потім інфляція, девальвація, гаплик, срака-дошка — у цій державі усе є можливим (С.Процюк). — Якщо ці машни закріпляться у Краю Долин, усім нам клямка. Нам не стане сил вертітися білкою в колесі (Д.Чистяк, перекл.. М.Юрсенар). Не знаю, скільки так тривало, я думав, що мені вже клямка, той кашель ніби заповнив усе моє тіло (О.Сенюк, перекл. Т.Ліндґрена). Якщо дятли дізнаються, скільки тарганів у мене в голові, мені гаплик]. |
| Пивзавод – (рус.) пивзавод, броварня, пивоварня, пивоварний завод, (редко) пиворобниця, (диал.) пив’ярня, (устар.) пивниця, бровар. [І будеш в плузі походжати, До броваря дрова таскати, А може, підеш бовкуном (І.Котляревський). Кидає пахар на полі плуг із волами, кидає пивовар казани в броварі, кидають шевці, кравці і ковалі свою роботу, батьки покидають маленьких дітей, сини — немощних батьків і матірок, і всяке манівцем да ночами, степами, тернами да байраками чимчикує на Запорожжє до Хмельницького (П.Куліш). Рік удався недорідний, собі хліба ледве ставало, а продати — і не кажи. Заробити ж де? Коло других сіл і пивниці, і винниці, і сахарні, а в їх — хоч би зламана (П.Мирний). Загарбав край, неначе відумерщину, і брав за все — живе і неживе. За дим, за торг, ставщину, сухомельщину, спасне, гребельне, з воза, рогове. Обклав податком вулики, броварні, степи, луги, левади запосів. В монастирях, обладнаних під псарні, святі ченці удержували псів (Л.Костенко). Пив’ярня «У коцура» — це дві маленькі зали, з’єднані широким отвором дверей. Там з ранку до вечора сидять, міняючись, малостранські пиворізи за найсмачнішим у Празі пивом (Р.Іванчук). Пивзавод «Оболонь» випустив пиво під новою маркою «Базар». Тепер «Базар» буде фільтрований та не фільтрований]. |
| Работа – робота, праця, (утомительный ещё) труд, (служба) служба, (занятие) заняття, (дело) діло; (продукт деятельности) праця, робота, (произведение, ещё) твір, витвір; (готовая продукция, ещё) виріб: • бесплатная работа – непла́тна пра́ця, даромщи́на; • брать, взять в работу кого (разг.) – брати, узяти в роботу кого; • браться, взяться (приниматься, приняться) за работу – братися, узятися (ставати, стати) до роботи (до праці); • вести работу – працювати (робити); провадити роботу; (иногда тавтол.) робити роботу; • вести работу по усовершенствованию чего – вдосконалювати що, здійснювати (проводити) вдосконалення чого, провадити роботу щодо вдосконалення чого; • взваливать работу – накидати працю, роботу; • взрывная работа – висадна робота; • взяться за работу – стати до роботи, взятися до роботи; • в работе рассматривается что – в роботі розглядається що; • всегда работа у кого, не выходит из работы кто – завжди робота у кого, не виходить з роботи хто; виробу нема кому; • далась мне эта работа! – увірилась мені ця праця!; • делающий мелкую работу – дрібнороб; • заниматься работой – працювати, робити що; • избегать работы – ухилятися від праці; • исполнить (окончить) работу – відбути працю; довести що до зробу; • кустарная работа – доморобна праця; • медленная (слишком) работа – моняння; • много работы какой-либо – багато роботи; завізно; • научно-исследовательская работа – науково-дослідча праця (науково-дослідна праця); • отвлекать от работы – відривати від роботи, праці; • отчитываться в работе – звітуватись за працю; давати звіт про працю; • печатные работы – друковані праці; • по работе и плата – яка робота, така й плата (Пр.); хто робить — голий не ходить (Пр.); хто вітрові служить, тому димом платять (Пр); як собаку годують, так він і гавка (Пр.); • поручать кому работу – доручати кому справу, працю; • прекратить работу – припинити, покинути працю, роботу; • приниматься, приняться за работу – братися, ставати до роботи, до праці, до справи, взятися, стати до праці; • принудительные работы – примусова праця; • приступать к работе – ставати до роботи; • работа внешних сил – робота зовнішніх сил; • работа гужем – тяглова робота; • работа денежку копит, а хмель денежку топит – карти й пиття не доводять до пуття (Пр.); ходив би в злоті, якби не дірка в роті (Пр.); заробив кревно та й пропив певно (Пр.); • работа деформации пластической – робота здеформування пластичного; • работа деформации удельная – робота здеформування питома; • работа затраченная – робота затрачена; • работа исполнена до конца – роботу доведено до зробу; • работа к спеху – негайна робота; • работа не волк, в лес не убежит – робота не ведмідь, у ліс не втече (Пр.); гуляй, тату, завтра свято (Пр.); сиди, Векло, ще не смеркло (Пр.); ще далеко Ілля, ще напряду я (Пр.); сиди, Тетяно, бо ще рано (Пр.); • работа Пенелопы – Пенелопина праця (робота); • работа по совместительству – сумісна робота, робота за сумісництвом; • работа разрушения – робота руйнування; • работа по составлению словаря – робота (праця) коло складання (над складанням) словника; • работа по хозяйству – робота (праця) в господарстві; • сверхурочная работа – надурочна праця, робота; перероб; • сегодняшней работы на завтра не откладывай – що маєш робити – роби сьогодні, бо тільки один сир одкладений добрий (Пр.); одклад не йде на лад (Пр.); краще тепер, як у четвер (Пр.); з одкладу не буде ладу (Пр.); • Сизифов труд (сизифова работа) – Сізіфова (Сизифова) робота (праця); • следить за работой – пильнувати роботи, праці; стежити за роботою, працею; • совместная работа – спільна праця (робота); • срочная работа – негайна, пильна праця; • ставить кого на работу – ставити кого на роботу, до роботи; заставляти діло ким; • топорная работа – незграбна (груба) робота; • робота – аж пальці знати; • упорство в работе – завзятість; • цель настоящей работы – мета цієї роботи (праці). [Еней з Дідоною возились, Як з оселедцем сірий кіт; Ганяли, бігали, казились, Аж лився деколи і піт. Дідона ж мала раз роботу, Як з ним побігла на охоту, Та грім загнав їх в темний льох… Лихий їх зна, що там робили, Було не видно з-за могили, В льоху ж сиділи тілько вдвох (І.Котляревський). Та прийшов же я та й у суботу, та нема Солохи — робить роботу (Н. п.). Розвернулося весілля. Музикам робота і підковам (Т.Шевченко). Ходили всі брати шукати собі роботи, служби й по місті, й по селах округи, та чи то вже Божа воля, чи така нещасна доля, тільки що не знаходилося їм праці й за малую заплату. І поверталися вони з тих пошуканок усе сумніш та смутніш (М.Вовчок). Аби танцювати умів, а роботи й лихо навчить (Номис). В другому кутку ліжко. Добре, дубове, панське. Столяр два карбованці взяв за одну роботу (П.Мирний). На покуті стояли образи у срібних шатах, заквітчані васильками, гвоздиками, безсмертниками; перед образами на срібному ретязьку висіла срібна лампадка. У тому ж таки кутку — стіл столярної роботи; у другому — ліжко, заслане м’яким шовковим коцем; попід стіною невеличкі стульці (П.Мирний). Через неї не можна мені ніде на роботу стати (І.Нечуй-Левицький). Покликали його раз до двору дрова різати, дали за цілий день важкої праці сороківку (М.Коцюбинський). Над книжками сиджу я, мов в кліти, Мов би-м працею хтів мозговою Голос серця і крові зглушити (І.Франко). Але через кілька день уже зрозумів, як мало талантів, яка невдячна робота шукати перлів у цьому паперовому морі, а через тиждень уже стомився, уже обурювався на смішні претензії нездар писати свої безглузді оповідання і ще безглуздіші вірші. І, зрештою, став такий, як кожен мусить стати, як тюремник стає серед в’язнів — тобто глузував із нікчемних потуг і розповідав знайомим як анекдоти ті дурниці, що інші пишуть (В.Підмогильний). Я не шукатиму роботи, щодня не зустрічатимуся з Дніпром. Краще поклавши свої долоні — на старий, збитий батьківський стіл, дивитися на домашній натюрморт, тихе життя неговірких долоней (В.Стус). За якісь два місяці — перше побачення. Не з дівчиною, певна річ. З двома У цивільному. Банальний виклик до військкомату (це слово мусите знати, Ваша Мужносте), і годинна розмова в зачиненому зсередини класі цивільної оборони. Суть розмови стара як світ: спокушання. Чи не хотіли б ви, Отто Вільгельмовичу, допомагати нам у нелегкій нашій роботі? (Ю.Андрухович). — Ти собі, чоловіче, губернаторюй чи островуй і пишайся, скільки влізе, а я з дочкою з села ні нога, клянусь спасінням моєї матері! Чесній жінці путь відома — зламай ногу, сиди дома; то у дівки справжня цнота, як за свято їй робота (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Хіба ви ще не збагнули, що ми живемо в епоху цілковитого самознищування? Багато чого, що можна було б зробити, ми не робимо, і хтозна-чому. Робота в наш час набула жахливої ваги — вона поглинає все інше через те, що багато людей позбавлені її взагалі (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). Робота нічим, по суті, не відрізняється від алкоголю і переслідує ту ж мету: відволіктися, забутися, а головне, сховатися від самого себе (О.Гакслі). Лише наприкінці роботи ми дізнаємося, з чого її треба було починати (Б.Паскаль). Робота — це головне у житті. Від усіх неприємностей, від усіх бід можна знайти лише один порятунок — у роботі (Е.Гемінґвей). 1. Зібралися лікарі на п’янку. Стоматолог: «У мене вже оскома від цієї дурної роботи!». Офтальмолог: «Я цю роботу бачити вже не можу!». Отоларинголог: «Мені ця робота вже поперек горла стоїть!» Гінеколог: «Ну, думаю, і ми з урологом нічого нового не скажемо.» 2. Робота нікуди не дінеться, а горілку може випити хтось інший. 3. Розмова колег на роботі: — У другій половині дня зовсім нічого не хочеться робити. — А в першій? — А в першій хотілося їсти. 4. Заради грошей люди готові піти на все! Навіть на роботу]. |
| Снаружи – зовні, ззовні, іззовні, зо́кола, знадвору; на зовнішній погляд, на погляд, з вигляду, з погляду; (под открытым небом) надво́рі. [Чіпці тепер ніколи дослухатись до всього того. Вкупі з матір’ю він день у день коло хати порається. Розкрив її, оббив зокола й зсередини; трухляве дерево викидає, нове вставляє - ціле; нові крокви становить; околотом вшиває… (П.Мирний). Потім секретар познайомив його з молодиками, що сиділи на канапі й дійсно всі були письменниками, крім одного, що був тільки кур’єром, але зовні від них нічим не різнився (В.Підмогильний). Дрова палали височенним стосом, а чавуни, що їх аж шестеро округи. стояло, були не просто собі чавуни, а справжні баки, куди м’ясива і ціла ятка влізла б: поглинали вони в нутро своє туші баранячі, що зовні й не видно було, ніби то голубці які абощо (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)]. |
| Сухарь – сухар, (диал.) засушок, осух, осушок: • свой сухарь лучше чужого пирога – хоч не красне, але власне (Пр.); свій хліб кращий (ліпший) від чужого книша (Пр.); ліпша своя хата, як чужа палата (Пр.); свої сухарі кращі від чужих пирогів (Пр.); свій борщ хоч не солоний, ліпший, ніж чужа юшка (Пр.); своє миле, хоч зогниле (Пр.); краще своє латане, аніж чуже хапане (Пр.). [Зароблений сухар краще краденого бублика (Пр.). Сухар з водою, аби, серце, з тобою (Пр.). Кривоніс розпалив дрова, накидав в огонь картоплі, а в миску наклав чорних житніх сухарів і намочив їх у воді (І.Нечуй-Левицький). Хлопець одколупав од перепічки осушок, почалапав босими ногами до судника, щоб натерти осушок часником (Ю.Мушкетик). Сьогодні п’єм коньяк, а завтра — тільки воду, і те і те нам всмак, усе нам не на шкоду. Сидиш на сухарях — то і душа прозора, і відлітає страх, твердіє непокора (В.Стус). Обідрані, закутані в рядюжки, не розбереш, де злидні, де злодюжки. Ще й руки тягнуть, просять Христа ради. Це люди теж. А що ти їм даси, коли, минувши селища і гради, сам третій тиждень сухарі їси? (Л.Костенко)]. |
| Топливо – паливо: • ракетное топливо – ракетне паливо. [Щоб запалити в печі, треба було перше назбирати сухого ломаччя, бо готового палива не було (М.Коцюбинський). Запасливий крамар почав уже настачати на зиму паливо (В.Підмогильний). Дома я без усякої потреби вичистив мундир, рядочком поскладав хрести, потім зрубав на городі на паливо всохлу грушу (Р.Андріяшик). Бережу паливо, дрова і торф, щоб якомога довше протриматись у Матіївці, якомога глибше пірнути у зиму і самотність, щоб, може, хоч там віднайти спокій, душевну рівновагу й омріяну творчість (К.Москалець). Телефонує чоловік із глибокого похмілля своєму напарникові: — Ми вчора пиво пили? — Пили. — А горілку пили? — Пили. — А коньяк? — Пили. — А ракетне паливо пили? — Пили. — А ти в туалет ще не ходив? — Ні!? — І не ходи, я з Токіо телефоную]. |
| Трахать, трахнуть, оттрахать – 1) бахнути (бухнути, гахнути, тарахнути, трахнути); 2) (совершать, совершить половой акт, жарг.) трахати, трахнути, відтрахати, взувати, взути, грати, виграти, відгойдати, жучити, вжучити, перти, порати, попорати, топтати, бамбукати, бамбукнути, попістонити. [Кожен воїн знає, що у випадку звитяги вжучить на руїнах чужоземку (А.Морговський). — І взули її? — поцікавився Юрко. — Прошу? — Він питає, чи відбувся коїтус (Ю.Андрухович). Я комсомолку грав у ленінській кімнаті Звивалось її тіло піді мною Сплітаючись у класовім двобою Я грав її і прутень мій горів Як мудрий Ленін заповів Отак б’ючи за голом гол Вступав мій прутень в комсомол (Ю.Винничук). Це окрема тема, леді й джентльмени, пані й панове, перепрошую, якщо забираю вам забагато часу, мені нелегко про все це говорити, до того ж я дійсно тяжко недужа, моє зацьковане, виголодніле, а коли не бавитися евфемізмами, так і просто зґвалтоване тіло третій місяць невгаває в дрібненькому нутряному дрожі, особливо жаскому — до млості! – внизу живота, де повсякчас чую давучий битливий живчик, і коли розчепірюю пальці, то вони негайно починають жити самостійним життям, ворушачись кожен зосібна, ніби натягнені на порізнені, в незгідних ритмах посмикувані ниточки, я вже мовчу про бубняві, як у підлітка, рожеві прищі, котрими зацвітають обличчя і плечі, і нема на те ради, — горопашне тіло ще живе, воно качає права, воно доходить з елементарної сексуальної голодухи, воно б, може, й оклигало, і заплигало зайчиком, якби його всмак трахнули, але, на жаль, цю проблему не так легко розв’язати, надто коли ти сама-одна в чужій країні й чужому місті, в порожній квартирі, де телефон озивається хіба на те, щоб запропонувати тобі — рідкісна нагода, тільки на цьому тижні! — ко-ло-саль-ну знижку на передплату місцевої газети, і звідки вигрібаєшся тричі на тиждень — до університету, де півдюжини охайних, взутих у білі шкарпетки й кросовки, чистенько вмитих і дезодорованих американських дітлахів із здоровими, аж вогкими шкірою й зубами, водячи за тобою, як манджаєш туди-сюди по аудиторії, поглядами акваріумних рибок, щось там — один Біг відає, що! — тихенько шкробають собі в зошити, поки ти, сама себе накручуючи (ну бо треба ж якось протриматись годину з чвертю!), палко тлумачиш їм, що не було! не було в Гоголя, такого, який він був, натоді іншого вибору, окрім як писати по-російськи! хоч плач, хоч гопки скачи — не було! (і в тебе — також немає, окрім як писати по-українськи, хоч це і є, либонь, найяловіше на сьогодні заняття під сонцем, бо навіть якби ти, якимось дивом, устругнула в цій мові що-небудь «посильнее «Фауста» Гете», як висловлювався один знаний в історії літературний критик, то воно просто провакувалось би по бібліотеках нечитане, мов невилюблена жінка, скількись там десятків років, аж доки почало б вихолодати, — бо нерозкуштовані, невживані, непідживлювані енергією зустрічної думки тексти помалу-малу вихолодають, ще й як! — якщо тільки потік читацької уваги вчасно не підхоплює й не виносить їх на поверхню, каменем ідуть на дно й криються нездирним зимним лепом, як твої нерозпродані книжки, що пилюжаться десь удома по книгарнях, таке сталося майже з цілою українською літературою, можна на пальцях вилічити — не авторів навіть, а поодинчі твори, яким пощастило, — з отерпом у пучках і сльозами в очу ти читала надісланий тобі тут, в Америці, переклад «Лісової пісні», авторизовану версію, призначену для бродвейської сцени, кайфувала, як наркоман, од її прискореного жагучого віддиху: живе! живе, не пропало, через сімдесят літ, на іншому континенті, в іншій мові — скажи ж ти, випливло! — розуміється, що іншого — писати по-російськи чи по-англійськи, на перший же твій вірш, видрукуваний англійською, і то в цілком малопомітному журналі, екстатично відгукнулось, звідкілясь трохи чи не з Канзасу, якесь там «…», це ж треба, і Макміллан збирається включити його до антології світової жіночої поезії ХХ-го століття,…; кажуть тобі тутешні видавці (зволікаючи, проте, з книжкою), спасибі, я знаю, тим гірше для мене, — але в тебе нема вибору, золотце, не тому, що не зуміла б змінити мову, — пречудово зуміла б, якби трохи помарудитись, — а тому, що заклято тебе — на вірність мертвим, усім тим, хто так само несогірше міг би писати — по-російськи, по-польськи, дехто й по-німецьки, і жити зовсім інше життя, а натомість шпурляв себе, як дрова, в догоряюче багаття української, і ні фіґа з того не поставало, крім понівечених доль і нечитаних книжок, а однак сьогодні є ти, котра через усіх тих людей переступити - негодна, негодна і все, іскорки їхньої присутності нема-нема та й укидаються в повсякденному, навзагал геть спопілавілому бутті, і оце й є твоя родина, родове твоє древо, аристократко забацана, прошу пробачення за непризвоїто довгий відступ, леді й джентльмени, тим більше, що до нашої теми він, властиво, не тичеться) (О.Забужко). Спочатку у Василини в очах посвітлішало, бо вона оце вперше на віку (не на картині і не в кіно) бачила, як живий чоловік пре живу жінку. Але згодом в очах у неї стало темніти й потемніло зовсім, бо Василина точно знала, що то не вона лежить на ліжку під тим чоловіком, а чоботи і штани в того чоловіка такі, як у її Яреми (Василь Рубан). Тут на нього зразу насів студент, зірвав йому з голови мідницю і трахнув нею межи плечі разів три чи, може, й чотири, а тоді об землю її брязнув, що мало на кавалки не розскочилась (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Ці дурепи, яких уже давно ніхто не трахав, цілими днями працюють над тим, щоб «розбудити бажання» у мільйонів споживачів! (про рекламісток) (М.Ілляшенко і О.Ногіна, перекл. Беґбеде). Одного разу він пообіцяв їй, що трахатиме її всю ніч. І він дотримав свого слова, гаруючи на ній до самого світанку. «Щоправда,— чесно зізналася Рошель,— лягли ми досить пізно, а ночі в ту пору року були короткі» (В.Шовкун, перекл. Мішеля Турньє). — У мене своя послідовність, будьте певні. І щодня не гірша за вашу. І коли ваша сестра приходить до мене, щоб я її попістонив і попестив, вона знає, чого хоче (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса). Після чого Ван Норден починає порати її так, немов у нього відкрилося друге дихання, точнісінько як старий козел. Він такий упертий хлопака, що радше зламає собі роги, ніж здасться (Г.Бєляков, перекл. Г.Мілера)]. |
| Хам –
1) Хам; 2) хам, хамло, хамула. [“Яремо! герш-ту, хамів сину? Піди кобилу приведи, Подай патинки господині Та принеси мені води, Вимети хату, внеси дрова, Посип індикам, гусям дай, Піди до льоху, до корови, Та швидше, хаме!.. Постривай! Упоравшись, біжи в Вільшану: Імості треба. Не барись” (Т.Шевченко). Не дай, Боже, з хама пана (Номис). — Та ти і не тикай, бо я тобі не рівня, ти — хамло, мужик, а я — дворянин! (П.Мирний). — Чого ти на мене тикаєш? Я тобі не дам грошей за місяць. Ніяк не привчимо цих хамул, як треба розмовлять з панами (І.Нечуй-Левицький). — Послухай мене, доню моя: краще білий хліб, ніж чорний, краще пан, ніж хам! (І.Карпенко-Карий). Та як же ти, черв’як, козявка нікчемна, мужик неотесаний, хам, як ти наважився іти проти дворянства? (С.Васильченко). Таким чином Андрій ще раз переконався, яка страшна сила закладена в тій проклятій «вербовці», що від однієї думки про неї людина з хама стає янголом (І.Багряний). Хоча з трьох синів Ноя тільки Хам виявився «хамом», цього вистачило, щоб жлобство розповзлося по чисто вимитій земній поверхні (Густав Водічка)]. |
| Храпеть, хропнуть – хропти, хропіти, хропнути, (усилит.) хропонути, (образн.) завдавати (давати), завдати (дати), затина́ти, затя́ти, витинати, (редко) давити, дерти хропака́, хропти́ хропака́. [Хропе на всі заставки (Номис). А деякі так так хлиснули, Що де упали — там заснули, Сопли, харчали і хропли (І.Котляревський). — Спи, спи,— вичитувала Явдоха, човгаючи по хаті,— Дрова не нарубані, води не принесено, а він — пузо на черінь та й давить хропака (Г.Тютюнник). Дорогою до двору він устиг розповісти мені, що радисти ще «деруть хропака», бо вночі була якась заваруха, то не виспались, що мати печуть хліб, що синиць він ловить кожної зими — тільки цього року не ловив, бо ховався в погребі од Німеччини,— прив’язує їм до ніг соломинки й випускає (Гр.Тютюнник). Ночами він хропить. Вижно як курган-могилою надимається під простирадлом його черево. Чути, як звідти спочатку вирулюють бомбардувальники, потім зграя слонів ганяється за полохливою куркою, й, нарешті, булькають акваланги (В.Діброва). Отже, котрогось року він почав храпіти, потім з його зубів повипадали пломби, його ніздрі й вуха позаростали волоссям, а нетяга пеніс перетворився у цілком самостійну й дуже вередливу істоту, що найчастіше чинила всупереч його волі (або з рівним успіхом нічого не чинила) (Ю.Андрухович). По сім слові пішли до джур своїх, що затинали хропака в тій самій поставі, в якій зміг їх сон (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Моя нова шапка мала навушники, і я їх відкотив. А на кого я був схожий — це мені було до лампочки. Однаково кругом жодної душі. Всі давно вже давали хропака (О.Логвиненко, перекл. Д.Д.Селінджера). У хаті, розлігшись на софі, грав давав хропака (Ю.Григоренко, перекл. А.Баріко). — Він давав хропака, — втрутився Фельдман. — До полудня. Його гарматою не можна було розбудити. Уперше довів, що має розум (Ю.Петренко, перекл. Е.М.Ремарка). Чому, коли дівчата сплять — вони сопуть, а коли дружини — то хроплять?]. |
| Язык – 1) язик; 2) (речь) мова; 3) (в колоколе, колокольчике) серце, би́ло; 4) (перен., пленный) язик; 5) (уст., народ) язик: • боек на язык – меткий (швидкий, гострий) на язик, язикатий; • болтать (трепать, чесать) языком, мозолить языка – молоти (ляпати, клепати, плескати) язиком, базікати; • боек на язык кто – меткий (швидкий, гострий) на язик хто; язикатий хто; • вертеться на языке, на кончике языка – крутитися (вертітися) на язиці, на кінчику язика; на язиці висіти; • владеть языком – володіти (орудувати) мовою; • говорить на разных языках (перен.) – говорити різними мовами; не розуміти один одного, одна одну, одне одного, одні одних; • говорить, писать на каком языке – говорити, писати якою мовою; • держать язык за зубами (на привязи) (разг.) – тримати (держати) язик (язика) за зубами, тримати (держати) язик на зашморзі (на припоні); (иногда) замикати рот (уста); • дёрнуло за язык (разг.) – смикнуло за язик; • заливной язык – заливний язик; • злой язык – злий (лихий) язик; • идти (не идти), приходить (не приходить) на язык – навертатися (не навертатися) на язик; • иметь длинный язык – мати довгого язика, мати довгий язик; • как (у кого-либо) язык повернётся, повернулся; • использование (употребление) языка – мововжиток; • ломать язык – калічити мову; • население (народ), говорящее на другом языке – іномовне (іншомовне) населення; • на (украинском) языке – (українською) мовою; • на языке медок, а на сердце лёдок – на язиці медок, а під язиком (на думці) льодок; слова ласкаві, а думки лукаві; м’яко стелить, та твердо спати; янгольський голосок, та чортова думка; • овладеть языком – опанувати мову, добре вивчити мову; • они его не спускают с языка – він їм у зуби нав’яз; • остёр на язык кто, острый язык у кого – гострий на язик хто, дотепний хто; • прикусить (закусить) язык (перен., разг.) – прикусити (прип’ясти, припнути) язик (язика), укуситися (укусити себе) за язик; • проглотить язык – проковтнути язика (язик); • происхождение языка – походження мови; • просится на язык – проситься на язик (з язика); під язиком горошина мулить; • птичий язык – пташина мова; • разговорный язык – говірна мова; обихідна (повсякденна) мова; (иногда) розмова, (поет. мова-розмова); • родной (материнский) язык – рідна (матерня, материна, материнська) мова; • слетать, срываться с языка – зриватися з язика; • хорошо подвешенный язык – добре почеплений (підвішаний) язик; • чесать (трепать, трещать, молоть) языком, чесать (трепать, мозолить) язык (разг.) – клепати (плескати, молоти, ляпати, теліпати, ляскати) язиком; (образно) язиком горох товкти, язиком піну збивати; • что на уме, то и на языке – що на думці, те й на устах (на язиці) (Пр.); хто що гадає, те й вимовляє (мовляє) (Пр.); • что у трезвого на уме, то у пьяного на языке – що у тверезого на умі, те у п’яного на язиці (Пр.); у п’яного що в серці, те й на язиці (Пр.); не бий, не волочи, у горілці язик намочи – всю правду скажу (Пр.); • чтоб у тебя язык отнялся (вульг. разг.) – бодай тобі заціпило; бодай ти (а щоб ти) занімів; • эзоповский (эзопов) язык – езопова (реже езопівська) мова; • язык без костей у кого – язик без кісток у кого; безкостий язик у кого (має хто); • языки, языци – язики, народи, народності; • язык и речь – мова і мовлення; • язык мой — враг мой – язиче, язиче, лихо тебе кличе, в мені [ти] сидиш, а мені добра не зичиш (Пр.); язик мій — ворог мій (Пр.); мовчи, глуха, менше гріха (Пр.); млин меле — мука буде, язик меле — біда буде (Пр.); • язык не повернётся, не повернулся сказать (спросить…) что-либо – як (у кого) язик повернеться, повернувся; язик не повернеться, не повернувся сказати (спитати…) що; • язык отнялся у кого – відібрало (відняло, замкнуло) мову кому; стратив мову хто; річ відняло (відтяло) кому (у кого); заціпило кому; (иногда) усох язик кому (в кого); • язык плохо подвешен (привешен) у кого – язик погано (зле) повертається (працює) в кого; язик погано (зле) вигострений (загострений) у кого, язик погано (зле) вигострений (загострений) має хто; язик погано виструганий у кого (кому), язик погано виструганий має хто; язик погано причеплений (прив’язаний, привішений) у кого; • язык преподавания – викладова мова; • язык прилип (присох) к гортани у кого – язик присох [у роті] у кого (кому); язик прилип (присох) до піднебіння кому (у кого); (разг. также) забув язика у роті хто; • язык хорошо подвешен, привешен у кого – язик добре повертається (працює) в кого; язик добре вигострений (загострений) має хто; язик добре виструганий у кого, язик добре виструганий має хто; язик мов на коловороті (ковороті) в кого; язик добре почеплений (причеплений, прив’язаний, привішений) у кого; (иногда схвально) язикатий хто; • язык до Киева доведёт – язик до Києва доведе (Пр.); (ирон.) язик доведе до Києва і до кия (Пр.); язик на край світу доведе (Пр.); хто питає, той не блудить (Пр.); • язык иностранный – чужа (іноземна) мова; • язык мал, да великим человеком владеет – язик маленький, а великим тілом володає (владає) (Пр.); язик — мій найтяжчий ворог (Пр.); язиче, язиче, лихо тебе миче, в мені ти сидиш, а мені добра не зичиш (Пр.); язик мельне, та й у кут, а губу натовчуть (Пр.); язичку, язичку, маленька ти штучка, а велике лихо робиш (Пр.); дай язикові волю — заведе у неволю (Пр.); • языком болтай, а рукам волю не давай – язиком що хоч роби, а рукам волі не давай (Пр.); губою що хоч плети, а рукам волі (простору) не давай (а руки при собі держи) (Пр.); язиком мели, а рукам волі не давай (Пр.); язиком хоч як тіпай, а рукам волі не давай (Пр.); дай рукам волю, то сам підеш у неволю (Пр.); • языком молоть — не дрова колоть: спина не заболит – язиком вихати — не ціпом махати (Пр.); одне — творити язиком, а друге — перти плуга (Пр.); найменше діло — балакати (Пр.); хоч варила — не варила, аби добре говорила (Пр.); • язык пламени – язик полум’я; • язык преподавания – викладова мова. [Укусись за язик, та й мовчи (Номис). Яка мова, такі й наші думки будуть: московська мова — московські думки (Б.Грінченко). Мова — засіб не виражати вже готову думку, а створювати її (О.Потебня). Порідшало вас, земляки мої, на Вкраїні; перемішались ви з усяким язи́ком, а найбільш між тими, которі повинні б перед вести; вийшло з них таке, що ни до якого плем’я не пристануть: чужоземці в рідній землі, чужоземці і всюди, де ні появляться! Бо живе Німець по-німецьки, Турок по-турецьки, англичанин по-англійськи і Москаль по-московськи; тілько наш брат Українець носить навиворот свою одежу. Підбита, бачте, московською китайкою або німецькою чи французькою матерією: то що вже лице проти підбою? (П.Куліш). Нація повинна боронити свою мову більше, ніж свою територію (Л.Українка). Українець, що нехтує своєю мовою, є для своєї нації мертвою людиною (І.Огієнко). Мова — це найживіший, найповніший і найміцніший зв’язок, що з’єднує віджилі, сучасні й майбутні покоління народу в одне велике, історично живе ціле. Вона не тільки виражає собою життєвість народу, але є власне самим цим життям. Коли зникає народна мова, — народу більше немає! (К.Ушинський). Все ж російський язик, зіпсутий навмання, Це ще не українська мова (Є.Плужник). Скубуть озиме, нищать ярину, ще й гидять, гудять, ратицями крешуть. Трагічна мово! Вже тобі труну не тільки вороги, а й діти власні тешуть. Безсмертна мово! Ти смієшься гірко. Ти ж в тій труні й не вмістишся, до речі. Вони ж дурні, вони ж знімали мірку з твоїх принижень — не з твоєї величі! (Л.Костенко). Повна Україна українців, та всі іншомовні (В.Слапчук). Мова війни і ненависті в нашій країні настільки в’язко в’їлась у щоденний побут, що ми вже й не реагуємо. Негри у нас обов’язково «чорножопі». Євреї — «жиди пархаті». Цигани? Уже й цього слова досить. Хто далі за списком? Ґеї та лесбіянки — «хворі й неповносправні, всіх на примусове лікування». Інваліди, себто справжні неповносправні — «хитрозаді симулянти». Психічнохворі? Можна й коротше — «психи» і «дауни». Отакий буденний словник нашої мови. А мова визначає все. Тож із таким словником у нас просто не могли не обрати президентом типа, який, по-батьківському картаючи — пардон, по-паханському наїжджаючи на — бездарних підлеглих, погрожує «поперебивати руки-ноги», «повідривати яйця» чи «повідкручувати голови». І коли цим самим президентом призначений прем’єр зненацька гаркає на довірене його керівництву «народонасєлєніє» своїм незабутнім «хорош скулить, взяли лопаты!», то він насправді ніякий не прем’єр, а зонівський вертухай, що вирішив покомандувати зеками (Ю.Андрухович). Мова — це багато чого. Але вона повинна бути потрібною. Тоді ти її вживаєш, а вона тебе будує. Працює цей механізм за зразком причастя. Приймаєш її тіло, запиваєш холодним квасом із родзинками і літаєш по небу з ранку до вечора (В.Рафєєнко). В короткого розуму — довгий язик (Аристофан). Для вивчення мови важливішою є вільна допитливість, ніж грізна необхідість (Аврелій Авґустин). Язик даний людині, щоб приховувати свої думки (Талейран). Хто не любить своєї рідної мови, солодких святих звуків свого дитинства, не заслуговує на ім`я людини (Й.Ґ.Гердер). Кордони моєї мови означають кордони мого світу (Л.Вітґенштайн). Саме мови формують структуру нашого знання (Девід Ґарісон). Ті, хто хоче стати частиною нашого суспільства, мають не лише дотримуватися наших законів, але й розмовляти нашою мовою (Анґела Меркель). Ветеран війни мріяв взяти в магазині язика і донести його до своїх (В.Шендеровіч). Доки Україна буде презентувати себе як країна, що в ній властиво не треба знати української мови, доти її вважатимуть лише трішки іншою Росією, свого роду «Малоросією» або країною другорядного значення (Міхаель Мозер). Язика підбери, бо наступиш]. |
| Сало – сало, (овец и рогатаго скота) лій (р. ло́ю); (свиное топленое) сма́лець, (внутреннее) здір (род. здо́ру). [Дурне сало без хліб (Пр.). Занюхав сало, але занюхав й бука (Пр.). Гладкого, ситого Тишкевича підсадили попід пахви на коня, неначе кинули на сідло здоровий здір з салом, прикритий оксамитовим кунтушем (І.Нечуй-Левицький). На подвір’ях, як гори, лежали живцем згорілі коні й корови. Чути було немилий запах шерсті, лою і паленого м’яса (Б.Лепкий). Дайте українцеві сала — і матимете точку опори (В.Слапчук). В американців, як і в канадців, від самої згадки про сало може початись істерика. Вони, буває, навіть із ковбаси виколупують увесь тлущ і гидливо складають його на краєчку тарілки (М.Рябчук). За життя стільки сала з’їв, що соромно свиням в очі дивитися (Іван Плющ). А я сало люблю. Особливо якщо смалець з часником намастити на житній хліб, присолити та запити пивом. Чесно кажучи, це і є найвищим досягненням цивілізації, вищим за зорельоти, бластери та програвачі лазерних дисків. Чому я так кажу? А тому що хліб зі смальцем уже тисячі років не виходить з моди, і при цьому зовсім не міняється. Чого не скажеш про перелічені вище винаходи. Виходить, що сало є по-справжньому досконалим, чи не так? (брати Капранови). Мабуть, він походив із казахстанських українців. Усе забулося: і те, до якої нації належали його батьки-діди, і те, якою мовою балакали, а любов до сала зосталася (В.Слапчук). До їжі він також був жадібний, весь укутався в сало: згортки сала на потилиції, ситі щоки, товсті, мов ковбаси, пальці, цілий блищить від сала, видко, всього йому вистачало (О.Сенюк, перекл. Т.Ліндґрена). Він знаходить усе: коли холодно — невеличкі грубки і дрова, знаходить сіно і солому, столи, стільці, але передовсім — те, що можна зжерти. Це просто загадка; здається, він, як чаклун, добуває все просто з повітря. Шедевром його майстерності були чотири бляшанки омарів. Та ми, правда, воліли б замість них мати шматок сала (К.Гловацька, перекл. Е.М.Ремарка). 1. Сало — сила, спорт — могила. 2. — Лікарю, а мені потім можна буде сала? — Якого сала?! — Ну, в майбутньому… — В якому майбутньому?!]. |
| Гонка – 1) гоніння, гонитва, гін; 2) (сплавка леса) сплавляння; 3) (плот) сплав; 4) (бег взапуски) перегони; 5) (гонка водки) гоніння (куріння) горілки; 6) (нагоняй) натруска, прочуханка, перегречка; 7) (спешка) поспіх: • авто-, вело-, мотогонки – авто-, вело-, мотоперегони; гонка вооружений – (перен.) гонитва (змагання) в озброєнні; озброювання наввипередки; гонка на лашадях – верхогони; задать гонку кому – (разг., фам.) дати (завдати) прочухана (чосу, гарту) кому; дати кому перцю з маком. [Коні, почувши волю, шарпнулись із копита, витяглися — і помчались стрілою наввипередки, згинувши незабаром у густій хмарі куряви. Лиш інколи, коли сильніший повів вітру відносив набік куряву, видко було оддалік дві каруци, одну ближче, другу далі, що, немов п’яні, хиталися з боку на бік від скаженого гону… (М.Коцюбинський). Справа торкалась літературного життя, цього невпинного кишіння, що в умовах існування ворожих організацій поволі накупчує вибуховий матеріал у щоденних суперечках та сварках і раз-два на рік доходить до справжніх літературних завірюх, коли боротьба стає одверта і масова, боротьба за привілеї, за вплив, за першу чергу до друкарського верстата й контори видавництва. Бо є внутрішнє літературне змагання, творчі перегони, що дають цінності письменству, і змагання зовнішнє, що постачає цінності самому письменникові, а з літературою має не більше спільного, як залаштункові інтриги з грою актора на сцені (В.Підмогильний). Вбери ту славну сукню і дай мені забути ці чорні перегони пролопотілих літ (В.Стус). Третього липня президентська кампанія стартувала офіційно. Кандидати, як по команді, рвонули на перегони. Україну заклеїла агітація. У Сінгапурі за таке обклеювання у громадських місцях можуть оштрафувати, посадити або й дати бука з бамбука. А тут кожна партія обклеює своїми лідерами усе, до чого береться клей (Л.Костенко). Зсередини «Північне Монте-Карло» нічим не відрізнялося від більшості дешевих ресторанів, захеканих у гонитві за буржуазністю (М.Бриних). Гриби, люди, крадені дрова, сушняк на розпал, пастки, щорічні перегони на джипах, полювання. Ліс годував цього малого гнома (Б.Антоняк, перекл. О.Токарчук). Він іще з ними не поквитався… Ні, ні, ось він їм дасть доброго чосу! (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Коли ти молодий, то думаєш, що все навколо одноразове. Ідеш від нині до нині, мнеш час у своїх руках, викидаєш його. Ти своє власне авто для перегонів. Думаєш, що можеш позбутися і речей, і людей, лишити їх позаду. Ще не знаєш про звичку, яку вони мають, — повертатися (О.Оксенич, перекл. М.Етвуд)]. |
Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка)
| КОЛО́ТЬ (дрова) ще тя́ти; колоть глаза́ ще цві́кати в о́чі, (чим) виїда́ти /му́ляти/ о́чі; колющий що /мн. хто/ ко́ле тощо, поста́влений /призна́чений, зви́клий, ста́вши/ коло́ти, зда́тний /ра́ди́й/ поколо́ти, колі́й, прикм. кілки́й, лупки́й, колю́чий, оказ. шпигу́чий, їжакува́тий, /про зброю/ кинджа́льний, шпича́стий, холо́дний, реконстр. колі́йський; колющий дрова́ дровору́б; колющий топо́р колу́н; колющийся ко́лений, зако́люваний, прикм. лупки́й, (про щетину) колю́чий, їжакува́тий; |
| ЛОМА́ТЬ (хліб) розла́мувати, (гілля) /обламувати/; ма́стер ломать ма́йстер-лама́йстер; ломать дрова́ перен. перебива́ти че́рез колі́но; ломать зу́бы на чём лама́ти зу́би об що; ломать ко́пья ще воюва́ти, змага́тися; ломать – не стро́ить руйнува́ти – не мурува́ти; ломать ша́пку (перед ким) шапкува́ти; ПОЛОМА́ТЬ, поломать зу́бы перен. не ма́ти у́спіху, зазна́вати невда́чі; по криво́й доро́ге полома́ешь но́ги не зверта́й з доро́ги, бо поло́миш но́ги; |
| РУБИ́ТЬ ще розру́бувати, переру́бувати, (голову) відру́бувати, (ліс) виру́бувати, кла́сти під соки́ру, фраз. тя́ти; рубящий що /мн. хто/ руба́є тощо, зви́клий рубати, зда́тний ви́рубати, руба́ч, руба́ка, руба́йло, прикм. руба́льний, складн. -ру́б [рубящий дрова́ дровору́б]; рубящий избу́ ма́йстер ста́вити ха́ту; рубящий сплеча́ зви́клий руба́ти з плеча́, безцеремо́нний, безпардо́нний; рубящий у́голь рідко вуглеру́б; руби́мый ру́баний, тя́тий, сі́чений, ста́влений; ЗАРУБИ́ТЬ заруби́вший ОКРЕМА УВАГА; заруби́вший себе́ на носу́ що заруба́в собі́ на но́сі, ОКРЕМА УВАГА; ИЗРУБИ́ТЬ ще попосі́кти; изрубить в капу́сту пошаткува́ти /поруба́ти, попосі́кти/ на капу́сту; изруби́вший ОКРЕМА УВАГА; изрубивший в капу́сту що посі́к на капу́сту; |
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов)
| Дрова – дро́ва (род. дров). |
Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський)
| Дрова – дро́ва (дрів и дров); • д. (из тонких веток) – гілля́; • д. угарные – дрова́ чадні́. |
Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська)
| Дрова
• Кто в лес, кто по дрова – хто в ліс, а хто по дрова. Пр. Одне до ліса, а друге до біса. Пр. Хто в луг, а хто в плуг. Пр. Хто (котрий) сторч, а хто (котрий) в борщ. Пр. Хто на хвості, хто на голові, а хто на колесі. Пр. Той хоче гарбузів, той огірків. Пр. Один не йде, другий не везе. Пр. • Наломать дров (перен. разг. шутл.) – наробити дурниць; (іноді) нарубати (наламати) дров. • Чем дальше в лес, тем больше дров – що далі в ліс, то більше дров. Пр. Далі в ліс, більше труску. Пр. |
| Вышибать
• Вышибить дух из кого – убити (забити) на смерть (до смерті) кого; (згруб.) виперти дух (душу) кому, з кого. [Вербові дрова, козиний кожух, та й випре дух. Номис.] • Клин клином вышибают – клин клином вибивати треба. Пр. Клин клином вибивають (виганяють). Пр. Клин клином виганяй. Пр. Клин клина вибиває. Пр. Від чого захворів, тим і лікуйся. Пр. |
| Гореть
• В комнате горит – у кімнаті (у покої) світиться. • Гореть любовью к кому, к чему – палати (горіти) коханням (любов’ю) до кого; палати (горіти) любов’ю до чого. • Гореть на работе – запально (з великим запалом) працювати; з запалом (цілком) віддаватися праці (роботі). • Гореть ненавистью – палати (горіти) ненавистю; гнівом дихати. • Гореть нетерпением в ожидании чего – [Аж] горіти з нетерпіння (з нетерплячки) ждучи чого (дожидаючи кого, чекаючи чого, на що); украй нетерпляче чекати чого. • Гореть от стыда – червоніти(ся) (горіти) з (від) сорому; (з стиду, іноді стидом); паленіти (пашіти) з (від) сорому; (жарт.) пекти раки. • Гореть, светиться, сиять, как звезда – зоріти. • Горит во рту – пече у роті. • Горит земля под ногами у кого – горить земля під ногами кому, в кого. • Дело горит (крайне спешно) – пильно кому; пильно припадає кому; пильне діло у кого. • Как жар гореть – жаріти. • Когда дрова горят, тогда и кашу варят – лови рибку як ловиться. Пр. Не тоді до млина, як вітру нема. Пр. П’ятниця удруге не трапиться. Пр. Гуляй, дитино, поки твоя година. Пр. • На воре шапка горит – на злодієві (і) шапка горить. Пр. Хто порося вкрав, у того в вухах пищить. Пр. • На нём всё горит (разг.) – на ньому все (аж) горить. • Щёки горят, лицо горит – щоки (лиця) паленіють (пашать, жаріють); обличчя (лице) пашить (паленіє, жаріє). |
| Дорогой
• Дорога ложка к обеду – дорога ложка до обіду, а пообідавши, то і під лавку. Пр. Поміч у свій час — як дощ у посуху. Пр. Не тоді коня сідлати, як треба сідати. Пр. Не тоді хортів годувати, як на влови їхати. Пр. • Дорогой друг! – дорогий (любий) друже! • Мал золотник, да дорог – мала штучка червінчик, а ціна велика. Пр. Мале (малі) тілом, та велике (великі) духом. Пр. Криві дрова, та добре горять. Пр. |
| Достаточный
• Имеется что в достаточном количестве – є досить (доволі) чого; довільно на що; (іноді) довільний (-на, -не) що. [Довільні дрова у вас. Сл. Гр.] |
| Исподволь
• Исподволь и сырые дрова загораются – поволі (помалу) й мокрі дрова займаються. Пр. |
| Лес
• В лесу леса не нашёл – у лісі був, а дров не бачив. Пр. • Волка бояться - в лес не ходить – вовків боятися - в ліс не ходити (не йти). Пр. Як вовка боятися, так і в ліс не йти. Пр. Боявшися вовка, в лісі не бувати. Пр. • За деревьями (из-за деревьев) леса не видит – за деревами лісу не бачить. Пр. • Кто в лес, кто по дрова – хто в ліс, а хто по дрова поліз. Пр. Хто в луг, а хто в плут. Пр. Хто в горох, а хто в сочевицю. Пр. Хто (одно) до ліса, а хто (а друге) до біса. Пр. Те к лісу, а те к бісу. Пр. Один дивиться до ліса, а другий до біса. Пр. Хто на хвості, хто на голові, а хто на колесі. Пр. Той хоче гарбузів, той огірків. Пр. Один не йде, другий не везе. Пр. • Лес рубят - щепки летят – у лісі дрова рубають, а до села тріски літають. Пр. Ліс рубають - тріски летять. Пр. Де дерево рубають, там тріски летять (падають). Пр. • Наука в лес не водит – наука в ліс не веде, а з лісу виводить. Пр. Наука не в ліс веде, а з лісу. Пр. • Поёмный, прибрежный лес – луг. [Ой не шуми, луже… Н. п. А чогось так сичі Розридалися в лузі. Тичина. А луг підіймає зелене і синє шатро верховіть. Малишко.] • Сколько волка ни корми, он всё в лес глядит – хоч як годуй вовка, а він [усе] у ліс дивиться. Пр. Вовча натура в ліс (до лісу) тягне. Пр. Вовк, то вовче й думає. Пр. • Чем дальше в лес, тем больше дров – що далі в ліс, то більше дров. Пр. Що далі в ліс, то краще на дрова. Пр. Далі в ліс, більше труску. Пр. |
| Малый
• Без малого (разг.) – мало не; замалим не; трохи не; чи не. • Добрый малый – добрий хлопець. • За малым дело стало (разг.) – малого (дрібниці) не стає (бракує, не вистачає). • Малая толика (разг.) – дещо (дещиця); трохи (трішечки). • Мал да удал – хоч мале, та завзяте (бистре); малий, та завзятий; малий, та смілий (сміливий). • Мал золотник, да дорог – мала штучка червінчик, а ціна велика. Пр. Маленьке, та важкеньке. Пр. (іноді) Чорний мак, та смачний. Пр. Мале щеня, та завзяте. Пр. Хоч мале, та вузлувате. Пр. Криві дрова, та добре горять. Пр. • Мал мала меньше (разг.) – Одно від (за) одного менше; сама малеча (сама дрібнота). • Он малый не промах (разг.) – він маху не дасть; він не схибить (не промахнеться); з нього (він) хлопець не дурень. • Он малым довольствуется – він задоволений малим; він удовольняється (й) малим (з малого); йому і малого доволі (досить). • От мала до велика; старый и малый; стар и мал (разг.) – від малого до великого (до старого); мале й велике; мале й старе; малі й великі (старі). • От малой искры да большой пожар – з малої іскри великий вогонь [буває]. Пр. З малої хмари та великий дощ. Пр. Хай річка й невеличка, а береги ламає. Пр. • Самое малое [сто рублей] (разг.) – щонайменше (якнайменше) [сто карбованців]. • Самый малый – найменший (щонайменший, якнайменший). |
| Язык
• Боек на язык кто – меткий (швидкий, гострий) на язик хто; язикатий хто. • Вертеться на языке, на кончике языка – крутитися (вертітися) на язиці, на кінчику язика; на язиці висіти. • Владеть языком – володіти (орудувати) мовою. • Говорить на разных языках (перен.) – говорити різними мовами; не розуміти один одного, одна одну, одне одного, одні одних. • Говорить, писать на каком языке – говорити, писати якою мовою. • Держать язык за зубами (на привязи) (разг.) – тримати (держати) язик(а) за зубами, тримати (держати) язик на зашморзі (на припоні); (іноді) замикати рот (уста). • Идти (не идти), приходить (не приходить) на язык – навертатися (не навертатися) на язик. • Как (у кого-либо) язык повернётся, повернулся; язык не повернётся, не повернулся сказать (спросить…) что-либо – як (у кого) язик повернеться, повернувся; язик не повернеться, не повернувся сказати (спитати…) що. • Овладеть языком – опанувати мову (оволодіти мовою). • Они его не спускают с языка – він їм у зуби нав’яз. • Остёр на язык кто, острый язык у кого – гострий на язик хто, дотепний хто. • Прикусить (закусить) язык (перен. разг.) – прикусити (прип’ясти) язик(а), укуситися (укусити себе) за язик. [Укусись за язик, та й мовчи. Номис.] • Просится на язык – проситься на язик (з язика); під язиком горошина мулить. • Птичий язык – пташина мова. • Разговорный язык – говірна мова; обихідна (повсякденна, поточна) мова; (іноді просто) розмова (а також поет. мова-розмова). • Родной (материнский) язык – рідна (матерня, материна, материнська) мова. • Слетать, срываться с языка – зриватися з язика. • Чесать (трепать, трещать, молоть) языком, чесать (трепать, мозолить) язык (разг.) – клепати (плескати, молоти, ляпати, теліпати, ляскати) язиком; (фіг. також) язиком горох товкти, язиком піну збивати. • Что на уме, то и на языке – що на думці, те й на устах (на язиці). Пр. Хто що гадає, те й (ви)мовляє. Пр. • Что у трезвого на уме, то у пьяного на языке – Що у тверезого на умі, те у п’яного на язиці. Пр. У п’яного що в серці, те й на язиці. Пр. Не бий, не волочи, у горілці язик намочи — всю правду скажу. Пр. • Чтоб у тебя язык отнялся (вульг. разг.) – бодай тобі заціпило; бодай ти (а щоб ти) занімів. • Язык без костей у кого – язик без кісток у кого; безкостий язик у кого (має хто). • Язык отнялся у кого – відібрало (відняло, замкнуло) мову кому; стратив мову хто; річ відняло (відтяло) кому (у кого); заціпило кому; (іноді) усох язик кому (в кого). [Іди собі! — гукнув голова, бачачи, що в неї й річ відняло. Мирний. І — всім разом заціпило… Шевченко.] • Язык плохо подвешен (привешен) у кого – язик погано (зле) повертається (працює) в кого; язик погано (зле) вигострений (загострений) у кого, язик погано (зле) вигострений (загострений) має хто; язик погано виструганий у кого (кому), язик погано виструганий має хто; язик погано причеплений (прив’язаний, привішений) у кого. • Язык преподавания – викладова мова. • Язык прилип (присох) к гортани у кого – язик присох [у роті] у кого (кому); язик прилип (присох) до піднебення кому (у кого); (розм. також) забув язика у роті хто. [Нам сиділося, як собаці на човні, а язики в роті поприсихали. Яновський.] • Язык хорошо подвешен, привешен у кого – язик добре повертається (працює) в кого; язик добре вигострений (загострений) має хто; язик добре виструганий у кого, язик добре виструганий має хто; язик мов на ко(ло)вороті в кого; язик добре почеплений (причеплений, прив’язаний, привішений) у кого; (іноді схвально) язикатий хто. • Язык до Киева доведёт – язик до Києва доведе. Пр. (ірон.) Язик доведе до Києва і до кия. Пр. Язик на край світу доведе. Пр. Хто питає, той не блудить. Пр. • Язык мал, да великим человеком владеет – язик маленький, а великим тілом володає (владає). Пр. • Язык мой — враг мой – язик мій — ворог мій. Пр. Язик — мій найтяжчий ворог. Пр. Язиче, язиче, лихо тебе миче, в мені ти сидиш, а мені добра не зичиш. Пр. Язик мельне, та й у кут, а губу натовчуть. Пр. Мовчи, глуха, менше гріха. Пр. Млин меле — мука буде, язик меле — біда буде. Пр. Язичку, язичку, маленька ти штучка, а велике лихо робиш. Пр. Дай язикові волю — заведе у неволю. Пр. • Языком болтай, а рукам волю не давай – язиком що хоч роби, а рукам волі не давай. Пр. Губою що хоч плети, а рукам волі (простору) не давай (а руки при собі держи). Пр. Язиком мели, а рукам волі не давай. Пр. Язиком хоч як тіпай, а рукам волі не давай. Пр. Дай рукам волю, то сам підеш у неволю. Пр. • Языком молоть — не дрова колоть: спина не заболит – язиком вихати — не ціпом махати. Пр. Одне — творити язиком, а друге — перти плуга. Пр. Найменше діло — балакати. Пр. Хоч варила — не варила, аби добре говорила. Пр. |
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський)
| Дробина́ –
1) (собир.) домашняя птица; 2) мелкие пресмыкающиеся, черви; 3) дрова из тонких веток; 4) мелкие вещи; 5) мелкие деньги; 6) мелкие куски. |
| Дро́ва, р. дров – дрова. |
| Мокря́к, -ка́ –
1) все мокрое; 2) сырые дрова; 3) болото, топь. |
| О́пал, -лу –
1) отопление, топливо, дрова; 2) вспыльчивость, горячность. 3-о́палу – сгоряча, внезапно. |
| Сягови́на – саженные дрова. |
Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен)
| Когда дрова горят, тогда и кашу варят. Див. Куй железо, пока горячо. — 1. Не тоді до млина, як вітра нема. 2. Хапай, Петре, поки тепле. 3. Напиймося тут, бо в небі не дадуть. 4. Двічі літо не бува. |
| Кто в лес, кто по дрова. — 1. Хто в ліс, а хто по дрова. 2. Хто в горох, а хто в сочавицю. 3. Хто на хвості, хто на голові, а хто на колесі. 4. Одне к лісу, друге к бісу. 5. Два коти в однім мішку не помиряться. 6. Де Рим, де Крим, а де попова груша. |
| Куй железо, пока горячо. Див. Когда дрова горят, тогда и кашу варят. — 1. Коваль клепле, доки тепле. 2. Лови рибку, як ловиться. 3. Раз літо родить. 4. Весна раз красна. 5. Хапай, Петре, поки тепле. 6. Тоді дівку віддавай, поки люди трапляються. 7. П’ятниця вдруге не трапиться. 8. Їж, поки рот свіж, а як помреться, то все минеться. 9. Напиймось тут, бо в небі не дадуть. 10. Гуляй, дитино, покіль твоя година. |
| Лес рубят - щепки летят. Див. Снявши голову, по волосам не плачут. — 1. В лісі дрова рубають, а до села тріски падають. 2. Пани деруться, а в хлопів |
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич)
| дро́ва, дров, дро́вам |
| за ра́з, імен. За ра́з прині́с усі́ дро́ва |
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко)
| Брова́рь, -ря, м. = Броварниця. До броваря дрова таскати. Котл. Ен. IV. 10. |
| Вербо́вий, -а, -е. Ивовый. Козячий кожух, вербові дрова, — біда готова. Ном. №8110. |
| Випіра́ти, -ра́ю, -єш, сов. в. ви́перти, -пру, -преш, гл.
1) Выпирать, выпереть, выталкивать, вытолкать, вытискивать, вытиснуть. Вербові дрова, а козиний кожух, то й випре дух. Ном. № 8110. 2) Вытѣснять, вытѣснить, заставить уйти. Притиківну випер у місто служити. Мир. Пов. I. 172. Я думав, що з його й душу випре сю ніч. Міусск. окр. |
| Горі́ти, -рю́, -ри́ш, гл.
1) Горѣть. Коли Бог не годить, то й огонь не горить. Ном. № 14. Без підпалу й дрова не горять. Ном. № 3298. Гори́ть, як сліпи́й ди́виться, — совсѣмъ не горитъ. Ном. № 7566. Як мо́кре гори́ть. Плохо, вяло идетъ работа., дѣло. Ном. № 10909. Шку́ра гори́ть (на кому). Горячій, непосѣдливый (кто). Г. Барв. 320. 2) Быть въ жару, имѣть повышенную температуру (о больномъ). Болітимеш, горітимеш, смерти бажатимеш. Чуб. V. 186. 3) Блестѣть, горѣть. Погас місяць, горить сонце. Шевч. 127. Базари, де військо, як море червоне, перед бунчуками бувало горить. Шевч. 149. Надо мною з своєю божою красою гориш ти, зоренько моя. Шевч. 620. 4) Пылать желаніемъ, сильно желать чего. До кужіля рука болить, до горілки душа горить. Нп. Черк. у. 5) Горю́-горю пень. Присловье въ игрѣ въ щітки. Чуб. ІІІ. 93. |
| Гря́да, -ди, ж.
1) Гряда, грядка. Ном. №№ 10957, 6420. Були в мене два городи, — тепер нема й гряди. Чуб. V. 901. Чаще въ ум. формѣ гря́дка. 2) Островъ. лежащій въ плавнях, хребетъ острова не затопляемый водой. Браун. 51. О. 1862. V. Кух. 99. КС. 1873. І. 57. В плавнях бувають сухі гряди, на них робляться пластунські курені. О. 1862. II. 63. 3) Мѣсто, гдѣ рѣка проходитъ узкое русло и волны ея подпрыгиваютъ и плещутъ. Вх. Пч. II. 25. 4) Бревно, жердь въ сельской хатѣ, амбарѣ, ниже потолка, тянущаяся отъ одной стѣны къ другой; такихъ жердей обыкновенно двѣ, на нихъ развѣшиваютъ одежду, сушать бѣлье, дрова, коноплю. Фр. Пр. 189. МУЕ. ІІІ. 46. |
| Даровни́й, -а́, -е́. Даровой. Хиба ж у нас дрова даровні? |
| Добрина́, -ни́, ж. Хорошее качество. Купуйте, добродію, дрова, тут така добрана. |
| Дові́льний (-ній), -а (-я), -е (-є).
1) Довольный. Я довільний вашим словом, кохані судці. НВолын. у. 2) Доступный для пользованія каждому. — «Чи можно з цієї криниці коня напоїти?» — Чому ж, не можно: вода довільня. Харьк. 3) Имѣющійся въ достаточномъ количествѣ. Довільні дрова у нас. Харьк. у. 4) Произвольный. |
| Дору́бувати, -бую, -єш, сов. в. доруба́ти, -ба́ю, -єш, гл. Дорубывать, дорубить. Дорубай оті дрова та повкидай у хлівець, шоб не мокли на дощі. Харьк. у. |
| Дрівітня, дрівотня, дрі́вутня, -ні, ж. Бревно, на которомъ рубятъ дрова, а также и мѣсто, гдѣ оно находится. Хлопці щось робили та й покинули сокиру, устромивши у дрівотню. Кост. (О. 1862. VI. 46). На дрівітні дров ні поліна. ЗОЮР. І. 220. А турки, що тріски на дрівітні, валяються кучами. ЗОЮР. L 291. Чи пересуне що, чи переложить, а сама зирк із комори на дрівотню. Кв. II. 160. |
| Дрівця́, -ве́ць, с. мн. Ум. отъ дрова. |
| Дробина́, -ни́, ж. соб.
1) Домашнія птицы. Сим. 137, 142. К. Дз. 214. 2) Мелкія пресмыкающіяся, также черви. Хай йому́ дробина́ сни́ться! — нехорошее пожеланіе мертвому. Мнж. Ск. 179. 3) Дрова изъ тонкихъ вѣтокъ. Каменец. у. 4) Мелкія вещи. НВолын. у. 5) Мелькія деньги. НВолын. у. 6) Мелкіе куски. Посікли Ігнатка, посікли братка на.... дробину. Молодик. (1843), 141. |
| Дро́ва, дрів и дров, с. мн. Дрова. У пеклі все тепло, а пойди в рай, то й дровами дбай. Ном. № 200. Ум. Дрівця́. Рудч. Ск. II. 7. А ну, синку, роскидаймо хлівець та нарубаймо дрівець. Ном. № 10289. Василь на всі празники нарублює дрівець. Кв. II. 160. |
| Дрові́тня, -ні, ж. = Дрівітня. Пішов дрова рубати, на дровітню ліг спати. Нп. Як тріски літають-скачуть з під сокири на дровітні, розсипають лихі люде наші кості беззащитні. К. Псал. 315. |
| Дровово́з, -за, м. Работникъ на сахарномъ заводѣ, возящій дрова. НВолын. у. |
| Дровору́бня, -ні, ж. Мѣсто, гдѣ рубятъ дрова. Міус. окр. |
| Живу́щий, -а, -е.
1) Живой, живущій. Такеньки тижні сходили, що вона, живуща, була наче мертва. МВ. II. 147. Трохи одпочила стара мати недобита; живущую силу сила ночі оживила. Шевч. 615. 2) Оживляющій, животворный. Було там дерево живуще, таке, що чоловік, годуючись його овощами, не вмер би ніколи. Опат. 6. Живу́ща й сцілю́ща вода́. Сказочная живая и мертвая вода. Ох підпалив дрова, наймита спалив.... углину сприснув живущою водою, — наймит знов ожив. Рудч. Ск. II. 109. І немощну мою душу за світ посилаю сцілющої й живущої води пошукати. Шевч. 263. 3) Вѣчно живой. Усе тінь минуща, одна річ живуща: світ з Богом. Ном. № 393. |
| Зажо́га, -ги, ж. Поджогъ. Без зажоги й дрова не горять. Ном. № 3298. |
| Закида́ти, -да́ю, -єш, сов. в. закинути, -ну, -неш, гл.
1) Забрасывать, забросить. Один дурень закине у воду сокиру, а десять розумних не витягнуть. Ном. № 6179. Закидай мати дрова! (у піч). Мет. 227. На Юрія сіна кинь, та й вилка закинь. Ном. № 440. Невід закидали й досі не піймали. Мет. 366. О. Мойсей притулився в однім кутку канапи, а о. Хведір розлігся в другому, закинувши голову на спинку канапи. Левиц. І. 134. 2) Забрасывать, забросить, класть, положить такъ, что потомъ не найдешь, потерять. Десь капосні діти закинули батіг: шукаю, шукаю — ніяк не знайду. 3) Садить, посадить куда-либо: въ яму, тюрьму и пр. Люде його (Карпа) аж на тиждень у пашенну яму закинули були. Хата. 143. Закинув старшина чоловіка в холодну. Ой заливши його у кайдани, закидайте в темницю. К. С. 1882. III. 615. Закинули в далеку неволю. Шевч. 448. Ей, мірошники, закидайте собаки в хліви, бо жидівське військо йде. Грин. II. 222. 4) Выпивать, выпить. Видно, чисто він закидать буде, — не раз уже я його п’яним бачила. О. 1862. X. 4. То же значитъ и заки́нути в го́лову. О. 1862. VIII. 13. 5) Заговаривать, заговорить, намекать, намекнуть. Шило-мотовило по-під небесами ходило, по-німецькі говорило, по-турецькі закидало. Ном. стр. 293, № 87. Так бо почервоніла, як я їй став закидати, що її полюбив. Кв. І. 22. Закида́ти на дога́д, — слова́. Намекать, намекнуть. Закинув Марусі на догад, що се він її любить. Кв. І. 22. Почне слова закидати, воду, як то кажуть, каламутити. МВ. II. 80. 6) — на ко́го. Намѣчать, намѣтить въ мысляхъ. Став дівки шукати. Вже на яку то він не думав? Зараз на чернігівську протопопівну закинув, та й сам злякавсь од нерівні. Кв. II. 53. — о́ком (куди́, на ко́го). Посматривать, посмотрѣть, взглядывать, взглянуть. Десь гарно жонатому, що усі ж то, усі, куди оком закинеш, усі женються. Кв. Дран. 185. І мати, бачу, на нас карим оком закидає. МВ. І. 129. — гадю́чку (на ко́го). Дѣлать злостные намеки (на кого). Се так на мене закида гадючку, а я... наче мені не втямки. МВ. (К. C. 1902. X. 146). 7) Сов. в. заки́дати, -даю, -єш. Забрасывать, забросать. Ой не ходи ж, козаченьку, низом, бо закидаю доріженьку хмизом. Чуб. V. 389. Вони дивились на пишну картину тихого Дніпра, закиданого барками, байдаками і плотами. Левиц. Пов. 24. |
| Запла́ва, -ви, ж.
1) Поемный лугъ. Харьк. у. 2) Плавающіе на рѣкѣ въ половодье дрова, камышъ, щепки и пр. Мнж. 180. |
| Затира́ти, -ра́ю, -єш, сов. в. зате́рти, -тру́, -ре́ш, гл. Затирать, затереть, стирать, стереть. Ой ходімо, дівчинонько, слідок затирати. Чуб. III. 174. Переносно: заглаживать, загладить, стараться скрыть. Як ні затирала свій смуток шуткуванням... він раз-по-раз допитувався. Г. Барв. 152.
2) — ру́ки. Потирать руки. А там, затираючи руки... потяг доріженькою до хати. Св. Л. 205. 3) Дѣлать заторъ. Із ляхами пиво варити затирайте: лядський солод, козацька вода, лядські дрова, козацькі труда. Макс. (1849), 67. 4) У бочаровъ: прорѣзывать на нижней части клепокъ полосу или вырѣзку для вставки дна. Сумск. у. Шух. І. 250. 5) Только несов. в. Ѣсть съ аппетитомъ. Панотець затирав сметану з свіжим сиром, випивши чарку оковитої. Св. Л. 16. Тимоха тим часом затирав печену курку, що на стіл подали. Св. Л. 198. 6) — борщ. = Заправляти 1. |
| Захря́снути, -сну, -неш, гл. 1) Запрудиться, наполниться; засыпаться. Там в одного майстра хлопців, як висиплять, то так улиця й захрясне. Лебед. у. Гнали биків, та так улиця й захрясла. Лебед. у. Там людей, людей: шлях захряс. Черк. у. Так базар і захряс возами. Зміев. у. Не кладіть соломи до дров, бо захрясне попілом та й не будуть горіти дрова Н. Вол. у.
2) Застрять. Св. Л. 287. Як захрясне в горлі, ніяк не одкашляеш. Пішов та й захряс там. Довелося б мені і в Москві захряснуть на безгріш’ї. Шевч. (КС. 1883. II. 406). |
| Кайла́к, -ка, м.
1) Короткій обрубокъ дерева, стоймя поставленный и употребляющійся какъ скамеечка для сидѣнья. Шух. І. 96. 2) мн. Обрубки дерева кривые, годные только какъ дрова, сучье, домъ древесный. Вх. Зн. 23. |
| Кви́т, -ту, м.
1) Разсчетъ, полученіе рабочими денегъ. Черк. у. 2) Квитанція, расписка въ полученія. 3) Расписка, дающая право на полученіе чего-либо. Надів... рясу та й пішов до його (пана). Думаю: і познакомлюсь, і поговорю за квит на дрова. Бо то ж, бач, пани давали нам дрова з свого лісу. Левиц. I. 4) Запись, реестръ. Записати її в листи, щоб її були такі й сестри; записати її в квити, щоб були такі її й діти. Мет. 235. |
| Ко́вбиця, -ці, ж. Печь, переднее отверстіе печи. Желех. Шанувавши ковбиці, лавиці, коцюбу, помело, пікну лопату, ступу й перехрестя і вас, яко ґречних. (Знахарскій приговоръ). Ном. № 8372.
2) Чурбанъ, на которомъ рубятъ дрова. Вх. Зн. 26. |
| Кози́ний, -а, -е. Козиный. Козиний кожух, а вербові дрова, то й смерть готова. Грин. І. 237. |
| Коле́шня, -ні, ж. Каретный сарай; также и для скота подъ одной крышей съ хатой. Шух. І. 106, 189. Иногда — пристройка при хатѣ, гдѣ рубятъ и складываютъ дрова. Волын. г. |
| Користни́й, -а́, -е́. Полезный, выгодный. Щось оці дрова не дуже користні: витопили — ні хуху, ні духу. Харьк. г. Спориш дуже користна трава. |
| Коти́га, -ги, ж. Телѣга, на которой возять необходимые для пастуховъ овецъ припасы. Левч. Мали вони ще при отарах і котигу... возили харчі, воду і дрова. Стор. II. 182. |
| Лі́гарь, -ря, м.
1) Каждая изъ двухъ жердей, которыя, при укладкѣ дровъ въ кубическія сажени, кладутся на землю, подъ дрова. МУЕ. III. 29. 2) Накатина, каждое изъ бревенъ наката, находящагося подъ деревяннымъ поломъ. Шух. І. 93. См. Леґарь. |
| Лім, ло́му, м.
1) Обломки (послѣ кораблекрушенія). Гарасько, на талан і диво, якось до берега прибивсь, чи з ломом він туди заплив, чи хвиля верхова прибила? Мкр. Г. 7. 2) Валежникъ, буреломъ. Черк. у. Шух. І. 178. Ой піду я в ліс по дрова та наберу лому. Нп. Ло́мом называются большія деревья (смереки) съ вѣтвями, поваленныя вдоль границъ земельнаго участка вмѣсто огорожи. Шух. І. 75, 189. |
| Мокре́ць, -ця́, м.
1) Мокрецъ, болѣзнь лошадей. 2) Мокрыя дрова. Рудч. Ск. І. 140. 3) Раст. a) Asperugo procumbeus L; б) Galium Aparine. ЗЮЗО. І. 171; в) Sagina procumbens L. |
| Мокря́к, -ка́, м.
1) Все мокрое. Желех. 2) Сырые дрова. Вх. Зн. 36. 3) Болото, топь. Вх. Зн. 36. |
| Навпере́д, нар.
1) Впредь. 2) Впередъ, ранѣе. Я навперед снігу дрова з лісу привіз. Каменец. у. |
| Надава́ти, -даю́, -є́ш, сов. в. нада́ти, -да́м, -даси́, гл.
1) Надавать, дать. В подолку три таляри, що мі хлопці надавали. Чуб. V. 1163. Всякої всячини матуся надає. Сим. 203. Надає їй бебехів. Стор. 2) Придавать, придать. 3) Давать, дать въ приданое. А що, вже оженився? — Оженився. — А надано що за нею? Драг. 373. 4) Давать, дать достаточно, удовлетворить чѣмъ. Узявсь возити у ту піч дрова, та ніяк не надасть: тілько укине, — вже і нема. Мнж. 72. А морю широченному, глибокому, силенному води не надаси. Гліб. 108. 5) Назначать, назначить. Нового попа надано до нашої церкви. Кіев. у. 6) Жаловать, пожаловать, даровать. 7) Надвигать, надвинуть на какую-либо сторону. Клали сіно, та на борозенний бік (у возі) надали. 8) Угораздить. Надала мені нечиста встрять у се діло! Ном. № 1846. |
| Нало́га, -ги, ж.
1) Привычка, обыкновеніе, повадка. У нього налога пити горілку. 2) Отягощеніе, притѣсненіе. (Чорт у пеклі) мучив дармо, у всіх ярма з шиї не злізали, струп на плечах, бо по печах в ад дрова возили... Щоб скакали, не брикали, — кладуть в рот удили, сікуть плітью, щоб там митью ступою ходили. Всю налогу скоро Богу донесли во уші: не забарив, ад розорив, випустив всі душі. Пасх. вірша. КС. 1882. IV. 171. 3) Толпа, давка; напоръ, натискъ. Там налога така, що трохи пана не звалили, так налягли. Черк. у. |
| Ні, нар.
1) Нѣтъ, не. Підеш ти до його? — Ні. Скажи правду ти мені, а чи любиш мене, а чи ні? Нп. Ні з ким мені розмовляти до білого світа. Нп. Ні на кого жалкувати. Мет. 259. 2) Нп. Нічого не брали: ні торбини, ні хліба. Єв. Мр. VI. 8. Ні в си́х, ні в ти́х. Въ недоумѣніи, въ нерѣшимости, растерявшись. Сам Турн стоїть ні в сих, ні в тих і репетує на своїх. Котл. Ен. Ні сі́ло, ні впа́ло. Безъ всякаго повода, совершенно неожиданно. Одного разу сей дурень їй каже так — ні сіло, ні впало: добродійко, чи ви б мене не одружили? Г. Барв. 306. То було ніколи й не загляне в нашу хату, обминає наш двір десятою вулицею, .... а це колись одного дня, ні сіло, ні впало, Параска рип нашими сінешними дверима. Левиц. ПЙО. І. 378. Ні сюди́, ні туди́. Для обозначенія неловкаго или затруднительнаго положенія. Чуб. І. 275. Тепе́р мені́ так, що ні сюди́, ні туди́. Я теперь въ крайне неловкомъ (затруднительномъ, безвыходномъ) положеніи. Наїхали гості, вона (пані) й покликала якогось там Микиту, що рубав там дрова... і звеліла розносити чаї... Раз по раз смик та смик за поли: — «Сюди, Микито! Туди, Микито!»... Пані якось не потрапила за полу, та за очкур і смикнула, а він, гаспидів, та був зашморгом... Зоставсь Микита з чаями посеред хати, мов кінь спутаний, та повернувшись до панії: «Сюди, Микито! Туди, Микито! Оттепер вже ні сюди Микиті, ні туди!». Весел. Оповідач, № 42. 3) Ні на ві́що и ні на́ що. Ни къ чему. Оддасте мені те, що вам у дворі ні на віщо не потрібне. Г. Барв. 196. Ні на́ що зві́вся. а) Разорился, обѣднѣлъ, прожился. б) Обезсилѣлъ, исхудалъ отъ болѣзни, горя и пр. 4) Ні в сві́ті. Ни за что, никогда. От же, було, й плаче, і тужить, і нарікає на долю, а матері ні в світі не пожаліється. Г. Барв. 112. 5) Ні за ві́що. За ничто. Старі гроші підуть ні за віщо. Лебед. у. |
| О́пал, -лу, м.
1) Отопленіе, топливо, дрова. Чуб. VII. 383. Там йому дають кімнату геть зовсім з опалом, з світлом. Уман. у. 2) Вспыльчивость, горячность. З о́палу. Сгоряча. Як загорілась хата, я вбіг та з опалу не знаю, за що хвататися. Міусск. окр. З опалу не побачив, хто там був. См. З-опалу. |
| Офлис, -су, м. Тонкій древесный стволъ, идущій на дрова или на огорожу; хворостина. Вх. Лем. 445. |
| Палки́й, -а́, -е́.
1) Горючій, удобосгараемый. Березові дрова дуже палкі. 2) Вспыльчивый, горячій. Палкий був чоловік наш піп, але й правда була. Каменец. у. 3) Пылкій. До роботи палка. Г. Барв. 424. Ум. Палке́нький, палке́сенький. |
| Па́лко, нар.
1) Горюче, жарко. Дрова горять палко. 2) Вспыльчиво. 3) Пылко. |
| Пеке́льник, -ка, м. Житель ада, чортъ. МВ. (КС. 1902. X. 155) Коли дивиться, аж покійний пан старий, того пана батько, дрова возе у пекло, а вони, пекельники, кажуть... Рудч. Ск. І. 95. |
| Переноси́ти, -шу́, -сиш, гл. Переносить, перенести (многіе предметы). Я оті дрова переносив у хату, бо дощ помочить. Рудч. Ск. І. 170. |
| Пере́тика, -ки, ж.
1) Преграда. На наших огородах нема а ніде ніякої перетики, хоч наскрізь пройди. Мнж. 189. Доїхав до перетики, спинив біля кормчи коней. О. 1862. І. 41. Плетень въ глухомъ заулкѣ, тупикѣ. Лебед. у. 2) Граница между двумя владѣніями, образуемая рядомъ деревьевъ? У перетику ходила по горіхи (по опеньки, по дрова). Шевч. 540. 3) Поперечная цвѣтная полоска на бѣломъ. |
| Підпа́л, -лу, м.
1) Растопка; матеріалъ для растопки. Візьми сухого моху на підпал. Без підпалу і дрова не горять. Ном. № 3298. 2) Поджогъ. |
| Підто́плювати, -люю, -єш, сов. в. підтопи́ти, -плю́, -пиш, гл.
1) Затапливать, затопить, залить водой. Ой скоро дівчина на човен ступила, тихая вода човен підтопила. Чуб. V. 367. 2) Затапливать, затопить печь, поджечь въ печи дрова. Підтопили в печі, гріли окропи. Мир. Пов. II. 99. |
| Пі́чка, -ки, ж.
1) Ум. отъ піч. 2) Въ обжигальной печи передняя ея часть, гдѣ нѣтъ госуды, а горятъ лишь дрова. Шух. І. 263. 3) Каждая изъ ямокъ въ землѣ, по которымъ катаютъ мячъ въ игрѣ того же имени. КС. 1887. VI. 461. 4) Продолговатая вырѣзка въ ухѣ овцы — клеймо для опознанія своей овцы. Шух. I. 195. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)