Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 25 статей
Запропонувати свій переклад для «дура»
Шукати «дура» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Ду́ра –
1) (глупая) дурна́ (р. -но́ї), ду́рка, дурну́ля, (зап.) блазни́ця.
• -очка – ду́рка (р. -ки), дурне́нька (р. -кої), (ласкат.) дурню́л[н]я.
• Ду́рища – дуре́па, ду́рище, дуре́пище, дурле́па.
• Ду́ра (ду́рища) непроходимая – дуре́па несосвіте́нна.
• Ду́ра набитая – дурна́ дуре́па;
2) (лишен. рассудка, безумная) дурна́, божеві́льна, навіже́на;
3) (шутиха) сміха́чка, смішня́чка, блазню́ха, блазню́чка, штука́рка.
Вели́кий –
1) вели́кий, величе́зний, величе́нний; вели́чний. [Вели́кий піст. Вели́ка руї́на. Такі́ вели́кі лю́ди, як Шевче́нко. Величе́зні на́слідки. Вели́чні за́міри].
• Вели́кий четверг – вели́кий, чи́стий четве́р;
2) Вели́к, -ка́, -ко́, см. Большо́й. Велика́ Федора, да дура – вели́кий ви́ріс, та ума́ не ви́ніс; вели́кий до не́ба, та дурни́й як не тре́ба.
• У страха глаза велики́ – хто бої́ться, тому́ в оча́х двої́ться.
Гу́ба́ –
1) гу́ба́ (мн. гу́би, р. губі́в), уста́ (р. уст) (ум. гу́бка, гу́бонька, мн. гу́бки, гу́боньки, губеня́та, у́стоньки; ув. губи́ще).
• Отвислые гу́бы (насмешл.) – ка́пиці, ва́рги.
• С отвислой губо́й – вислогу́бий, варга́тий.
• Губа́ венчика (бот.) – гу́ба́ віно́чка.
• Развесить, распустить гу́бы – розпусти́ти гу́би, ка́пиці.
• С заячьей губо́й – тригу́бий.
• Губа́ не дура – губа́ не з лопу́цька, зна́є де смак.
• Гу́бы дуть – гу́би надима́ти, г. закопи́лювати.
• Гу́бы сжать – стисну́ти г., заши́ти г., зши́лити гу́би.
• Закусить, прикусить губу́ – укуси́тися за язи́к.
• Молчит и губа́ми не шевельнёт – мовчи́ть – ні па́ри з уст; ро́том не поведе́;
2) (виды грибов):
а) (с’едобные) – гу́би,
б) (грибы наросшие на деревьях) – соб. трут (ед. тру́тник), гу́бка.
Ду́рища – дуре́па, дуре́пище, дури́нда. См. Ду́ра.
Набива́ть, наби́ть –
1) что на что – набива́ти, наби́ти, (о мног.) понабива́ти що на що.
• -ва́ть обручи на бочку, шину на колесо – набива́ти обручі́ на бо́чку, ши́ну на ко́лесо. [Тре́ба наби́ти обручі́ на ді́жку, а то зовсі́м розсо́хлася (Сл. Ум.)].
• -ва́ть вёдра, кадки – набива́ти ві́дра, діжки́. [Бо́ндар ві́дра набива́є (Шевч.). Ва́ші ді́жки всі вже понабива́в (Сл. Гр.)];
2) что чем, чего во что (наполнять) – набива́ти, наби́ти, нато́птувати, натопта́ти, напиха́ти, напха́ти, набига́ти, набга́ти, напако́вувати, напакува́ти, (начинять) начиня́ти, начини́ти, (натолакивать) натовкма́чувати, натовкма́чити, (о мног.) понабива́ти, понато́птувати, понапиха́ти, понабига́ти, понапако́вувати, поначиня́ти, понатовкма́чувати що чим, чого́ в що. [Лиси́чка ви́їла мачо́к з сере́дини (з пирога́), а туди́ напха́ла смі́ттячка (Рудч.). Набга́в по́вну кише́ню горі́хів (Сл. Гр.). Чума́ з лопа́тою ходи́ла, та гробови́ща ри́ла-ри́ла, та тру́пом-тру́пом начиня́ла (Шевч.). Ковба́си вже поначиня́ла (Богодух.). Натовкма́че було́ туди́ сухарі́в жи́тних (Основа 1861)].
• -би́ть матрац волосом, сеном – наби́ти (напха́ти, натопта́ти) матра́ц(а) воло́ссям (волосі́нню), сінни́к сі́ном.
• -би́ть мебель волосом – наби́ти ме́блі воло́ссям (волосі́нню).
• -ть погреб льдом – набива́ти, наби́ти льоді́вню льо́дом.
• -би́ть трубку – наби́ти (напха́ти) лю́льку.
• -би́ть карман – напха́ти (набга́ти, напакува́ти) (гроши́ма) кише́ню.
• -ва́ть чучела – набива́ти (випиха́ти) маняки́.
• Ребёнку -би́ли голову бесполезными правилами – наби́ли (начини́ли, натовкма́чили, нату́ркали, вульг. набухту́рили) дити́ні го́лову непотрі́бними пра́вилами.
• -бьё́т себе чем-л. голову – наб’є́ (начи́нить) собі́ чимсь го́лову.
• -ть кому что в уши – нату́ркувати, нату́ркати, (о мног.) понату́ркувати кому́ що в у́ха. [Я вже зна́ю, це вона́ йому́ нату́ркала (Сл. Ум.). Понату́ркують дурни́м в у́ха, а вони́ й ві́рять (Грінч.)];
3) (навевать) набива́ти, наби́ти, понабива́ти чого́ куди́, в що.
• Ветер -би́л, ветром -би́ло много снегу в сени – ві́тер наби́в, ві́тром наби́ло (понабива́ло) бага́то сні́гу в сі́ни;
4) (наколачивать чего во что) набива́ти, наби́ти, (о мног.) понабива́ти чого́ в що.
• -ть гвоздей в стену – набива́ти, наби́ти, понабива́ти гвіздкі́в (цвяхі́в) у сті́ну; (для обмазки стены глиной) цвяхува́ти (цвяшкува́ти), обцвяхува́ти (обцвяшкува́ти) сті́ну, поцвяхува́ти (поцвяшкува́ти) сті́ни.
• -би́ть свай – наби́ти (понабива́ти) паль у що;
5) (тиснить) вибива́ти, ви́бити, (о мног.) повибива́ти що.
• -ва́ть холст, холсты – вибива́ти полотно́, поло́тна;
6) (наминать) набива́ти, наби́ти, (во мног. местах) понабива́ти що.
• -би́ть себе ногу, ноги – наби́ти собі́ но́гу, понабива́ти собі́ но́ги.
• -би́ть мозоли – понабива́ти (понаму́лювати) мозо́лі.
• Седло -би́ло спину у лошади – сідло́ наби́ло спи́ну коне́ві.
• -ть оскомину – набива́ти, наби́ти оско́мину, (себе) оско́мити, пооско́мити собі́ зу́би, оско́митися, пооско́митися. [Зеле́ні кисли́ці ї́сти, то ті́льки зу́би оско́мити (Сл. Гр.)].
• -би́ть руку (переносно) – наби́ти (нава́жити) ру́ку, налама́тися, приломи́тися (до робо́ти). [Ті́льки нава́жиш ру́ку до яко́ї робо́ти, а він тебе́ взяв та й на дру́ге мі́сце переста́вив (Київщ.)].
• -ть цену – набива́ти (підбива́ти), наби́ти (підби́ти) ці́ну. [Коло ко́ней хо́дять та ці́ну набива́ють (Чигиринщ.). Ма́ло й торгува́лися, підбива́ли ці́ну (Франко)];
7) нарі́зувати, нарі́зати, нако́лювати, наколо́ти; набива́ти, наби́ти; (о мног.) понарі́зувати, понако́лювати; понабива́ти чого́.
• Охотник -би́л много дичи – стріле́ць настріля́в бага́то дичини́.
• -би́ть орехов – наби́ти горі́хів.
• Наби́тый – наби́тий и наби́ваний, (о мног.) понаби́ваний; нато́птаний, на́пханий, на́бганий, напако́ваний, начи́нений, натовкма́чений; (о ткани) ви́битий, виби́ваний, повиби́ваний и т. п. Туго -тый кошелёк – до́бре (ту́го) нато́птаний (на́пханий, на́бганий, начи́нений) гама́н (капшу́к). [Че́рес із котя́чої шкі́ри, ту́го на́пханий банкно́тами (Франко). Начи́нений капшу́к шага́ми з кали́тки глузува́в (Боров.)].
• Битком -тый – на́топтом-нато́птаний, на́пхом-на́пханий, по́вно на́бганий, (толпящимися) (повно)нато́впаний. [Мане́нька це́рква по́вно нато́впана була́ людьми́ (Грінч.)].
• Люди битком -тые в карету – лю́ди на́пхом-на́пхані в каре́ту.
• -тый дурак – ду́рень заплі́шений (несосвіте́нний).
• -тая дура – дуре́па пи́сана.
Непроходи́мый – непрохі́дни́й, неперехі́дни́й; (непроходный) непрохо́жий; (непролазный) невила́зний, непрола́зний. [На зва́лищах росли́ непрохідні́ ха́щі (Маковей). Доро́ги були́ бі́льшу части́ну ро́ку непрохідні́ (Павлик). Між непрохідни́ми боло́тами зацілі́ли де-не-де́ стоянки́ й майсте́рні доістори́чної люди́ни (Тутк.). Довело́ся пересі́кти впо́перек го́стру непрохідну́ ске́лю (Ле). Неперехідні́ го́ри (Франко). Невила́зне боло́то (Київщ.). Живе́ орангута́н по густи́х, непрола́зних ліса́х (Троян.)].
• -мый дурак, -мая дура – непроторе́нний (несосвіте́нний) ду́рень, непроторе́нна (несосвіте́нна) ду́рка; дурни́й, дурна́, як пень (як коло́да, як сту́па).
Пи́саный – пи́саний, мальо́ваний; мере́жаний. [Га́рна, мов пи́сана. Моя́ кра́ле мальо́вана (Шевч.). Мере́жані я́рма].
• По -ному – як годи́ться, за звича́єм, звича́йне́нько.
• -ная дура – дурна́, як тре́ба.
• -ная красавица – га́рна, як намальо́вана.
• -ные лапти – мере́жані постоли́.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Вот – от, он, ось, осьде, ото, оце, (диал.) ож:
• а вот же! – ба!;
• а вот же – так же ж, от же ж;
вот, вот! – еге ж!, авжеж!, атож!;
• вот-вот – от-от (ось-ось), затого, далі-далі, як не, [ось-ось, от-от] не видко як, [ось-ось, от-от] тільки (лиш) не видно, тільки що не; (иногда) туй-туй, туж-туж;
• вот-вот будешь побит – ось-ось (от-от) будеш побитий, битий ходиш;
• вот взгляните – ось (от) погляньте, погляньте-но;
• вот в чём вопрос – ось (от) у чому справа (у чім річ);
• вот где – [аж] ось (он) де, (иногда) осьдечки, осьденьки, [аж] от де;
• вот дура!; вот дурень! – ото дурна!, ото дурень!;
• вот ерунда (вздор)! – що за дурниці! (дурня!), казна-що!, дарма!, пусте!;
• вот ещё! ну вот еще! – ото ще!, оце!, ото!, ат! (ет!), ще (іще) чого!;
• вот ещё дурак, простофиля – оце ще дурень; оце ще тютя з полив’яним носом;
• вот же – отож;
• вот здесь – ось-о, ось-ось-о, ось де (тоді осьдечки), ось тут, отут (иногда отутечки, отутеньки);
• вот и всё – от (ось, оце) і все, та й годі (та й уже), от і по всьому (та й по всьому), та й квит (та й решта);
• вот и вся недолга – от тобі (та) й край, та й годі, от і (та й) все, от тобі й кінець, та й квит;
• вот именно – атож, отож-то;
• вот и хорошо (прекрасно) – от і гаразд (от і добре), от і чудово;
• вот как! (разг.) – он (ось, от) як!, ага!, ов (овва)!;
• вот каким, вот таким образом, вот так то – ось так, ось як, отак (отакечки (такечки), отакеньки (такеньки)); так таки;
• вот как будто – от би то;
• вот какой – ось який, от такий (отакий);
• вот когда – [аж] ось (от) коли;
• вот куда – он куди;
• вот потому, поэтому – тим-то (отим-то, тому-то), (иногда) отож;
• вот почему – ось чому (через що);
• вот сюда – ось (от) сюди, осюди;
• вот так – от так, ото;
• вот так – от (ось) так, отак;
• вот такой – ось (от) який; отакий;
• вот такой герой! (ирон.) – от так (оце так, ото) герой!;
• вот так-так! – оце (от) так-так!;
• вот так-то! – отак-пак!;
• вот там – он там; отам; (иногда) отамечки (он тамечки); отаменьки (он таменьки, он тамечки);
• вот тебе, бабушка, и Юрьев день – от тобі, бабо, й Юра; вот тебе!;
• вот вам! (разг.) – ось (от) тобі!; ось (от) вам!; вот тебе (те) [и] на!;
• вот так клюква!; вот тебе (те) раз!; вот так штука! – от маєш!; от тобі (й) маєш!; отакої!; отаке!; от тобі й раз!; от так штука!; отака ловись (ловися)!; от тобі й на!; отуди к лихій годині!; отуди к бісу (до біса)!;
• вот так история! (разг.) – от маєш!; от (ось) тобі [й] маєш!, отакої!; отаке!; от тобі й раз!; от так штука!; отака ловись (ловися)!; от тобі й на!; отуди к лихій годині!; отуди к бісу (до біса)!;
• вот теперь – ось (от) тепер; отепер; (иногда) отеперечки (отепереньки);
• вот тогда – ось (от) тоді; отоді;
• вот тот – от (он) той; отой; той-то;
• вот то-то [же], вот то-то и оно – отож-то; отож-то (бо) й є; атож-то; тож-бо то й є; то-то ж бо; то-то бо й є; отож-то й воно;
• вот туда – ось (от) туди; отуди;
• вот хорошо! – ото (оце, от) добре!;
• вот человек! – оце (ото, от) людина!;
• вот что – ось що;
• вот это – оце; осе; ото (отож);
• вот это да! – оце так!;
• вот этот – ось (от) цей; оцей;
• вот уж – аж ось;
• вот уж – от же ж;
• да вот же! – ба!; та ось же!;
• и вот – так от;
• как вот, как вот уже – аж; аж ось (аж от); як ось; коли це (ось, тут);
• так вот – отож; ото; так от (ось);
• только вот слышу – коли це (аж ось чую).
[«Дивіться, люде: осьде булла, Що я читав…» — і показав Перед народом. Всі здрогнули: Іван Гус буллу розідрав!! (Т.Шевченко). Тут і село якраз. Біліють хати, цвітуть городи. От мурована церква з високою дзвіницею, давня вже; мур аж зазеленів; мощений цвинтар проріс травою (М.Вовчок). Управо мимо хатки звивався шлях у місто — і який же тихий та пустий цей шлях мимо удовиної хатки і як же він, що ближче до міста, усе людніш та грюкотніш порошить і гурчить, а тамечки — таменьки, де він вбіга на гору та де вже улиці будинків купами на нього приступають, який же він гучний, та людний, та порохний! (М.Вовчок). Затого сивий волос проб’ється. Яка я стара стала! (Г.Барвінок). — Ож вийди та подивись, який гарний гість: як сонце! — сказала Зоя (І.Нечуй-Левицький). — Як же мені продати, коли он у мене ще дві дочки. Треба ж і їх до ума довести (П.Мирний). — Братику наш, — кажуть, — вирятуй нас, не дай нам отутечки на розпутті загинуть (О.Стороженко). Овва! Ти, бачу, Миколо десь набрався великого розучу (І.Франко). От так видовисько! (Л.Українка). — Я вам оддячу, я вам одроблю… Візьміть усе, що маю… все… та не кидайте нас… Ось нате… (М.Коцюбинський). Як жевріє на сході. Затого сонечко викотиться на небо (В.Самійленко). Я тут — осьдечки! (С.Васильченко). От тобі й гроші. Та он вони. Ото (оце) диво! Ож піди та подивись. Пика гладка, як не лусне. Швидче з обідом, бо батько не видно як приїдуть. Ото ротата! – на все село. От би то й полегшало трохи вчора, а сьогодні знов гірше (АС). — Збираюся зараз ще в кіно сходити, — сказав він. — Люблю подивитись, як ото люди скачуть. Подумаєш тільки, з чого чоловік хліба не їсть! (В.Підмогильний). Ось вам сонце, сказав чоловік з кокардою на кашкеті і витягнув п’ятака, схожого на сонечко. А це вам дорога, він зробив кілька ступнів праворуч, носаком позначивши її межу. Щоб вам було радісно — вмикайте магнітофони, транзистори, беріть до рук іграшкові калатала, бемкайте, хоч би й по голові (В.Стус). Був лоб у хлопця —  сонячний зеніт. І розум думку рухав, наче лопать. Філософи пояснювали світ. Такі  ось хлопці  світ цей  перероблять (Л.Костенко). — Заради неї покинув я отчий дім, заради неї взяв на себе сю одежу, аби слідком за нею слідкувати будь-куди, як ото стріла, що до мети її пущено, як ото мореплавець, що за провідною зорею лине (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Овва, Джез був об’єктом для дотепів. Тутешніх дотепів. Всі вони знають. Всі знають, що він — тюхтій (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Бідолашний батько! Ось чого він досяг, проживши життя напрочуд помірно. Лишився самотній, старішає з дня на день, і ні з ким перемовитися словом! (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Він широко розплющив очі й сказав: — А ти хотів, щоб я дозволив тобі втекти від зашморгу? Нас усіх повішають через тебе, а ти хотів, щоб я тебе пожалів? Отакої! — Тоді «отакої» казали в тих випадках, у яких ми тепер не кажемо навіть «дідька лисого», бо вважаємо цей вираз недостатньо сильним. Дивна тоді була мова! (М.Пінчевський, перекл. М.Твена). 1. Ось до чого дійшов прогрес: їдеш по трасі, трохи задрімав — відразу раз тобі подушечка… 2. — Доброго дня, мені, будь ласка, три ящики горілки, п’ятдесят літрів пива, чотири ящики мартіні і тридцять пачок презервативів. — Ось, будь ласка. — Дякую. — Хлопче, зачекайте! — Що? — Візьміть мене з собою!]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ДУ́РА, ще дуре́па, дури́нда.
ГУБА́, губа не ду́ра стил. відповідн. на всі чоти́ри ку́тий;

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Дура – дурна́, -но́ї; (безумная) дурна́, -но́ї, божеві́льна, -ної.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Дура
• Губа не дура, язык не лопатка — знают, что горько, что сладко – Див. губа.
Великий
• Велика фигура, да дура – великий аж до неба, та дурний як не треба. Пр. Великий до неба, а дурний як треба. Пр. Великий виріс, та ума (розуму) не виніс. Пр. Великий татарський кінь (кінь турецький), а дурний. Пр. Велика головешка, та розуму мало. Пр. Голова, як казан, а розуму ні ложки. Пр. Великий, як ломака, а дурний, як собака. Пр. Великій пень, та дурень. Пр. Високий, як тополя, а дурний, як квасоля. Пр. Великий, як світ, а дурний, як кіт (як сак, як чіп). Пр. Голова велика, а розуму мало. Пр. Велике, а дурне. Пр. Великий попів Іван, а дурний. Пр.
• Велик баклан, да есть изъян – великий дуб, та дуплинастий. Пр. Живіт товстий, а лоб пустий. Пр. Дівчина великого роду, а песького ходу. Пр.
• В чужих руках всегда ломоть велик – засватана дівка [завжди] гарна. Пр. На чужій ниві все ліпша (ладніша) пшениця. Пр.
• От великого до смешного — один только шаг – від великого до смішного — один крок. Пр.
• От мала до велика – від малого до великого (до старого); мале й велике; мале й старе; малі й старі.
• С великим удовольствием – з великою втіхою (приємністю, з великим задоволенням); залюбки; з дорогою душею; з радої душі; радий би душею; радніший; радо. [Радніша б я у цю хвилину вмерти, щоб тільки не сказать — чого сумна… Тобілевич. Радо віддам їх (гроші), кому буде треба. Кобилянська.]
• У страха глаза велики – хто боїться, тому в очах двоїться. Пр. У страха великі очі. Пр. Страх має великі очі. Пр. У страха очі по яблуку. Пр. Куме, солома суне! Пр. Показалась за сім вовків копиця сіна. Пр. У лісі вовки виють, а на печі страшно. Пр. Що сіре, те й вовк. Пр.
Вот
• Вот, вот! – еге ж!; авжеж!; атож!
• Вот-вот – от-от (ось-ось); зато-то; далі-далі; як не; [ось-ось, от-от] не видко як; [ось-ось, от-от] тільки (лиш) не видно; тільки що не.
• Вот-вот будешь побит – ось-ось (от-от) будеш побитий; битий ходиш.
• Вот где – [Аж] ось де; (іноді) осьдечки, осьденьки; [аж] от де. [Я тебе там шукав, а ти осьдечки! Шиян.]
• Вот дура!; вот дурень! – ото дурна!; ото дурень!
• Вот ещё! – ото ще!; оце!; ото!; ат! (ет!); ще чого!
• Вот ещё дурак, простофиля – оце ще дурень; оце ще тютя з полив’яним носом.
• Вот же – отож. [Колись він робив на шахті в Катовицях! Отож і знав, що до чого. Муратов.]
• Вот здесь – ось-о; ось-ось-о; ось де (іноді осьдечки); ось тут; отут (іноді отутечки, отутеньки). [Я — ось-ось-о… Мирний.]
• Вот и всё – от (ось, оце) і все; та й годі (та й уже); от і по всьому (та й по всьому); та й квит (та й решта). [Перед нею затихну, поплачу нишком, та й годі! Вовчок. І справі край? Звільниш мене та й квит? Кочерга.]
• Вот и вся недолга – от тобі (та) й край; та й годі; от і (та й) все; от тобі й кінець; та й квит.
• Вот именно – атож, отож-то.
• Вот и хорошо (прекрасно) – от і гаразд (от і добре); от і чудово.
• Вот как! (разг.) – он (ось, от) як!; ага!; ов(ва)! [Овва! Ти, бачу, Миколо, десь набрався великого розуму. Франко.]
• Вот каким, вот таким образом – ось так, отак; (іноді (о)такечки, (о)такеньки).
• Вот какой – ось який; от такий (отакий).
• Вот когда – [Аж] ось (от) коли.
• Вот потому, поэтому – (о)тим-то (тому-то); (іноді) отож.
• Вот сюда – ось (от) сюди; осюди.
• Вот так – от так; ото. [От так видовисько! Українка.]
• Вот так – от (ось) так; отак. [Отак узяв би мою донечку… та й пригорнув би… ось так і так… Ільченко.]
• Вот такой – ось (от) який; отакий. [Отакий рад би вискочити із свої шкіри. Мартович.]
• Вот такой герой! (ирон.) – от так (оце так, ото) герой!
• Вот так-так!. – оце (от) так-так!
• Вот так-то!. – отак-пак!
• Вот там – он там; отам; (іноді) отамечки (он тамечки); отаменьки (он таменьки).
• Вот тебе, бабушка,, и Юрьев день – от тобі, бабо, й Юра.
• Вот тебе!; вот вам! (разг.) – ось (от) тобі!; ось (от) вам!
• Вот тебе (те) (и) на!; вот так клюква!; вот тебе (те) раз!; вот так штука! (разг.) – от маєш!; от тобі (й) маєш!; отакої!; отаке!; от тобі й раз!; от так штука!; отака ловись (ловися)!; от тобі й на!; отуди к лихій годині!; отуди к бісу (до біса)! [От тобі маєш! Що ж це за диво?.. Коцюбинський. А що? попавсь — от тобі й на! Глібов.]
• Вот теперь – ось (от) тепер; отепер; (іноді) отеперечки (отепереньки).
• Вот тогда – ось (от) тоді; отоді.
• Вот тот – от (он) той; отой. [Я не такий, як отой із глухого села, що витуманить у дурного п’ятку та й уважає її за крадену. Мартович.]
• Вот то-то [же], вот то-то и оно – отож-то; отож-то (бо) й є; тож-бо то й є; то-то ж бо; то-то бо й є; отож-то й воно.
• Вот туда – ось (от) туди; отуди. [От туди має прийти один офіцер. Смілянський.]
• Вот человек! – оце людина!
• Вот это – оце; ото [ж]. [Оце її ділянка. Завгородній. Ото вже, напевне, смерть іде до мене. Турчинська.]
• Вот этот – ось (от) цей; оцей. [Я маю вам сказати, що я дотепер бродив лісами й дебрами, аж оцей чоловік вивів мене на гладке… Мартович.]
• Как вот – аж; аж ось (аж от); як ось; коли це (ось, тут). [Аж біжить вовк-панібрат. Казка.]
• Так вот – отож; ото; так от (ось). [Отож послав Михайло сватів; дівчата вже в дружки прибираються та міркують, яке-то весілля в Наталі буде. Вовчок.]
Губа
• Выставить вперёд губы – випнути губи.
• Губа не дура, язык не лопатка — знают, что горько, что сладко – знає свиня, що морква. Пр. Хоч дурний, та хитрий. Пр. Сова знає, де кури ночують. Пр. Ласий на чужі ковбаси. Пр. Губа не з лопуцька. Пр.
• Губа толще — брюхо тоньше – сердите не бува сите. Пр. Вередлива коза вовкові користь. Пр. Коли б кізка не скакала, то б і ніжки не зламала. Пр.
• Мазать (мёдом) по губам кого (разг.) – мазати [медом] по губах кого; мов (наче, як би) медом мастити кого; губи медом мастити кому.
• Молоко на губах не обсохло у него (разг.) – у нього (йому) ще молоко на губах не обсохло; йому ще материне молоко тече по бороді.
• Молчит и губами не шевельнёт – мовчить — ні пари з уст; і ротом не поведе.
• Мясистые, вывернутые губы – викотисті губи (уста).
• Надуть губы (разг.) – закопилити (надути) губи (губу); (глузл.) губи віддути, як капиці.
• Отвислые губы – одвислі губи; (глузл.) губи як капиці.
• От стакана до губ далеко (разг.) – від миски (від ложки) до рота далеко.
• Оттопыривать, оттопырить губы – відкопилювати, відкопилити губи (губу).
• По губам текло, да в рот не попало – по губам текло — в роті сухо було. Пр. По бороді текло, а в роті не було (а в рот не попало). Пр.
• Прикусить, закусить губу (фам.) – прикусити (укусити) язика; укусити себе за язик.
• Развесить губы (разг.) – розпустити губи (глузл. капиці); (глузл.) розпустити губи, як капиці.
• С отвислой, отвисшей губой – вислогубий.
• У него губа не дура (разг.) – у нього губа не з лопуцька (не з луба); [він] має добрий смак (ласий, не дурень, митець) до чого; [він] знає [де] смак; [він] знається на чому; [він] знає, що добре.
Непроходимый
• Непроходимая глупость (разг. фам.) – несосвітенна дурість (глупота); (про вчинок, слово — звичайно) дурна дурниця.
• Непроходимый дурак, непроходимая дура (фам.) – несосвітенний (непроторенний) дурень, несосвітенна (непроторенна) дурка; дурний, дурна як пень (як колода, як ступа); дурний, дурна аж світиться.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Дурне́ча – дурак, дура.

- Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) Вгору

Велика фигура, да дура. —
1. Велик пень, та дурень.
2. Великий дуб, та дуплинастий.
3. Великий дуб, та дуплинастий, порохнею напхатий.
4. Великий, як ломака, а дурний, як собака.
5. Високий, як дуб, а дурний, як пень.
6. Великий, як світ, а дурний, як кіт.
7. Високий, як тополя, а дурний, як квасоля.
8. Високий до неба, а дурний, як треба.
9. Голова велика, а розуму мало.
10. Борода виросла, та ума не винесла.
11. Живіт товстий, а лоб пустий.
Губа не дура, язык не лопатка, - знает, что горько, что сладко. —
1. Знає свиня, що морква.
2. Не в потилицю битий.
3. Не заспить грушок у попелі.
4. І він колись під школою ночував.
5. Сова знає, де кури ночують.
6. Наздогад буряків, щоб дали капусти.
7. Буряк не дурак: на дорозі не росте, а все в огороді.
8. Занюхала ковбасу в борщі.
9. Савка не дурак - не б’є жінку та все мачуху.
10. Зна, де вовк, а де лисиця.
11. наша губа не халява: то ся би ззіла, як і ваша.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Бейдуля, -лі, ж. Дура, глупая женщина. Вх. Лем. 391.
Дуре́па, -пи, ж. Дура, дурища. КС. 1883. ІІ. 389.
Дурне́ча, -чі, об. Дуракъ, дура. Чи ти принесеш нам таганки, чортова дурнеча? Чуб. II. 491.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Ду́ра = дурна́, ду́рка, (поб.) — дури́нда, дуре́па, дурле́на. — Та малюсїньке соловятко по деревцю скаче, дурна дївка, дурна й не, розумна, за козаком плаче. н. п. — Велика́ Ѳедо́ра да ду́ра, н. пр. = вели́кий до не́ба, а дурни́й, як тре́ба, — великий дуб та дуплина́тий. н. пр.
Вели́кій = 1. велики́й, здоро́вий, (дуже) — величе́нний, величе́зний, велико́нний, здорове́нний, здорове́зний, здорове́цький, (не дуже) — величе́нький, чимали́й. — Здоровий кавун. — От великонна повідь буде. Кв. — Велика́ Ѳедо́ра, да ду́ра = великий до неба, а дурний, як треба. н. пр. — Великий дуб та дуплина́тий. н. пр. 2. вели́кий, вели́чний, ве́летень. — Громада великий чоловік. н. пр. — Велетень в громадї, як правда в пораді. н. пр.
Губа́ = 1. губа́, здр. гу́бонька, губеня́, мн. гу́би, гу́бки, гу́боньки, губеня́та. — Отви́слыя губы = ва́рги, ка́пицї. — Гу́ба не ду́ра = ла́сий, не ду́рень, ми́тець (до чого). — Ласий на ковбаси. н. пр. — Не дурень випити. — Закуси́ть, прикуси́ть гу́бу = прикуси́ти язика́. — А що, прикусив язика? — Развѣ́сить, распусти́ть гу́бы = розпусти́ти гу́би, як ка́пицї, розпусти́ти ка́пицї. 2. гриб Polyporus = гу́бка, трут, тру́тник. С Ш. — Губа́ берёзовая = березня́к.

Запропонуйте свій переклад