Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 59 статей
Запропонувати свій переклад для «дуть»
Шукати «дуть» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Дуть, ду́нуть –
1) (о ветре) ду́ти (дму, дмеш, дме, дмемо́, дмете́, дмуть), сов. ду́нути [Ду́нув ві́тер по-над ста́вом (Шевч.)], дму́хати, дмухну́ти [Дмухну́в ві́тер], подиха́ти, подихну́ти, дихну́ти, духну́ти [Ле́гкий вітре́ць подихну́в. Ві́тер як духну́в], подува́ти, поду́ти (подму́, -дме́ш, -дме́). [Ві́тре бу́йний, Аквіло́не, подми́ ча́рами, крила́тий (Кул.)], ві́яти, війну́ти [От ві́тер бу́йний повійну́в (Руд.)], (сильно) гу́нути (сов.) [Як гуне́ ві́тер (Змієв. п.)], (порывисто) бурха́ти, бурхну́ти, шуга́ти, шугну́ти.
• Сильно ду́ющий (о ветре) – бу́йний, ду́йний (Голов.), рвачки́й; (см. Поры́вистый);
2) (о человеке) дму́хати, (редко) ду́хати, сов. дмухну́ти [Не дму́хай проти́ ві́тру. Він дмухну́в і загаси́в сві́чку], (преимущественно дыханием) ху́к[х]ати, ху́к[х]нути. [Ху́кає собі́ в ру́ки. Дити́на ху́кає на гаря́че молоко́. Поча́в ху́хати на болю́чі ру́ки (Фр.). Хукни́ у віко́нечко на скло (Щог.)].
• Дуть мехом – дима́ти, мі́хом дима́ти [Кова́ль кричи́ть: дима́й! дима́й!], мі́хом подува́ти.
• Дуть (наду́ть) губы – надима́ти гу́би, (иронич.) копи́лити гу́би, закопи́лювати (сов. закопи́лити) гу́би, мурмо́ситися.
• И в ус себе не ду́ет – і га́дки не ма́є, ані га́дки, ані в вус не дме. [А коза́к собі́ пішо́в і га́дки не ма́є. (Руд.). Його́ ла́ють, а він – ані га́дки].
• Дуть стекло, бутылки – ду́ти (видима́ти) скло, пляшки́.
• Тот, кто ду́ет – дмець (р. демця́), видима́ч;
3) дуть, отду́ть (бить, колотить) – духопе́лити кого́, дава́ти (сов. да́ти) ду́ху, духопе́лу, духопе́лків, матла́нки кому́, шу́стрити, чу́стрити кого́; – во что – гати́ти в що. Га́тять в різкі́ тараба́ни (Л. Укр.). Срвн. Жа́рить 2;
4) (скоро ехать) гна́ти (жену́, -не́ш) [Жене́, як ві́тер], гна́тися, маха́ти, махну́ти. [Тре́ба коби́лу запряга́ти та на село́ маха́ти].
• Дуй во всю мочь, во весь дух – маха́й що-си́ли, що-ду́ху.
• Дуй, во всю ивановскую – маха́й на всі заставки́;
5) (пить слишком много) ду́длити, цму́ли́ти, джу́к[ґ]лити, жлукта́ти, жлу́ктити, лига́ти.
• Вы́дуть – ви́дудлити, ви́цмулити, ви́джуклити…
6) дуть в хвост и в гриву – поганя́ти в три батоги́; поганя́ти по ко́нях і по голо́блях;
7) ду́ет, безл. (сквозит) – ві́є, тя́гне, тут про́тяг, (сильнее) дме.
Ве́ять –
1) (дуть) ві́яти, повіва́ти, ди́хати, подиха́ти. [Ві́є ві́тер, повіва́є. Подиха́є ві́терець];
2) (в безл. конструкции: веять чем) ві́яти, повіва́ти, паші́ти, дхну́ти, віддава́ти чим (последние два и в личн. конструкции). [Повіва́є тепло́м, прохоло́дою. Спра́вжньою пое́зією ві́є (дхне) від ньо́го. Ду́хом сві́жого сі́на паши́ть від ско́шеної луки́. Па́хощами молодо́щів віддає́ його́ збі́рка пое́зій];
3) (в. зерно) ві́яти. [Ві́яти жи́то, ячмі́нь, пшени́цю];
4) (развеваться) ма́яти, повіва́ти. [Ма́ють (повіва́ють) прапори́].
Гу́ба́ –
1) гу́ба́ (мн. гу́би, р. губі́в), уста́ (р. уст) (ум. гу́бка, гу́бонька, мн. гу́бки, гу́боньки, губеня́та, у́стоньки; ув. губи́ще).
• Отвислые гу́бы (насмешл.) – ка́пиці, ва́рги.
• С отвислой губо́й – вислогу́бий, варга́тий.
• Губа́ венчика (бот.) – гу́ба́ віно́чка.
• Развесить, распустить гу́бы – розпусти́ти гу́би, ка́пиці.
• С заячьей губо́й – тригу́бий.
• Губа́ не дура – губа́ не з лопу́цька, зна́є де смак.
• Гу́бы дуть – гу́би надима́ти, г. закопи́лювати.
• Гу́бы сжать – стисну́ти г., заши́ти г., зши́лити гу́би.
• Закусить, прикусить губу́ – укуси́тися за язи́к.
• Молчит и губа́ми не шевельнёт – мовчи́ть – ні па́ри з уст; ро́том не поведе́;
2) (виды грибов):
а) (с’едобные) – гу́би,
б) (грибы наросшие на деревьях) – соб. трут (ед. тру́тник), гу́бка.
Ду́нуть, см. Дуть.
Дыша́ть, дыха́ть –
1) ди́хати (-хаю, -хаєш и ди́шу, -шеш), віддиха́ти. [Ві́льно ди́хає гру́дьми. Спить і тя́жко ди́ше. Гру́дям ле́гко оддиха́ти (Крим.)].
• -ша́ть полною грудью – ди́хати на по́вні гру́ди.
• -ша́ть тяжело вслух с сопением – са́пати [Андрі́й го́лосно са́пав (Коц.)]; (скоро и тяжело) дихті́ти, (хрипло) харча́ти [Спа́ли, харча́ли і хропли́].
• Тяжело -ша́ть (запыхавшись от жары или работы) – ха́кати, хе́кати. [Ду́шно Рябко́ві – бач аж ха́кає, язи́к ви́солопивши (Харк. п.). Як руба́є, то хе́кає].
• -ша́ть ртом, чтоб согреть что-нибудь или охладить (дуть) – ху́к[х]ати. [Дити́на ху́кає на гаря́че молоко́. Ху́хає собі́ в ру́ки]. См. Дуть 2.
• Едва -шит – дух ле́две зво́дить, ле́две ди́хає (ди́ше).
• Огнём ды́шащий – огнедиха́тий. [Драко́н огнедиха́тий (Кул.)].
• Ды[о]хну́ть – дихну́ти, дхну́ти [Бог дхне свої́м ду́хом, то й не бу́де його́], ху́кнути (ртом). [Взяла́ ті́ста, ху́кнула – полеті́в го́луб].
• Отдыха́ть, отдыша́ться – відди́хатися, відди́хати;
2) (веять) ди́хати, подиха́ти [Перед сві́том ди́хає холодне́нький вітре́ць (Ворон.). Все подиха́ло молодо́ю парубо́чою красо́ю (Неч.-Лев.)], (пахнуть) віддава́ти чим, паші́ти (пашу́, па́шеш, па́ше) [Па́хощами молодо́щів оддає́ його́ збі́рка (Єфр.). Ду́хом сіножа́ти па́ше усе́ сві́жим (Манж.)], (нести) т[д]хну́ти [Його́ лице́ дхну́ло ща́стям (Н.-Лев.). Ка́жете, що од ме́не дхне ви́ща пое́зія? (от меня ды́шит высшей поэзией) (Крим.)].
• Дыша́ть неприязнью, злобою – важки́м (лихи́м) ду́хом, пе́клом ди́хати на ко́го.
• Дыша́ть молодостью – ві́яти молодо́щами, молоді́ти. [Там молоді́ють кущі́, як сві́жі дівча́та (Коц.)].
• Ды[о]хну́ть (повеять) – дихну́ти, подихну́ти. [Ві́тер не дихне́. Подихну́ло сві́жим пові́трям].
Лопа́тка –
1) (для копанья, пересыпанья и т. п.) лопа́тка; (для мешанья теста или с’едобного месива) копи́стка, копи́стник (-ка); (у горшечников: для размеш. глины) лопа́р (-ря́), весло́; (для выравнивания боков скирды) забі́йня. [Да́й-но їм лопатки́, най вдень ла́годять око́пи навко́ло во́лости (Коцюб.)].
• -ка железная – залі́зна лопа́тка, заступе́ць (-пця́), риска́лик (-ка).
• -ка ложкообразная, снеговая – лопа́тка ложкува́та, снігова;
2) (для правки косы) клепа́чка, клепа́ч (-ча́), (с просмоленным носком) манта́чка;
3) (у штукатуров, каменщиков) ке́льма, ке́льня, лопа́тка; (для шпадлёвки) шпа́ґля;
4) (в водяных колёсах) ло́пать (-ти), лопа́тка;
5) (стручок гороха) лопа́тка. [Уже горо́х поча́в у лопатки́ вбива́тися (Київщ.)];
6) анат. – лопа́тка, ширококі́сть (-ко́сти).
• Бежать, дуть во все -ки – бі́гти на всі за́ставки́, чим дуж, з усіє́ї си́ли;
7) архит. – піля́стер (-тра).
II. Паха́ть, па́хивать (дуть веять) – паші́ти (па́шу, па́шеш, па́ше), ду́ти (дму, дмеш), тягну́ти, подиха́ти, дму́хати, (жаром: пышать) паші́ти (-шу́, -ши́ш, -ши́ть і па́ше).
• Из печи так и -шет жаром – з пе́чи так і паши́ть.
• Из погреба -шет холодом – з льо́ху тя́гне (дме) хо́лодом.
• Вешний ветерок -шет – весі́нній вітре́ць подиха́є, па́ше.
• Не паши́ на меня – не дми (не дму́хай) на ме́не.
Подува́ть – (дуть иногда перемежкой) подува́ти, подима́ти, повіва́ти, (слегка) подиха́ти, (о челов.) подму́хувати, (дыханием) поху́к[х]увати (напр., у ру́ки, на гаря́че молоко́). [А тут і при́морозок бере́, і моско́вський ві́тер подима́ (Свидн.)].
• -ва́ет, безл. (несёт) – потяга́є. [Тут таки́ до́бре потяга́є з вікна́].
• -ва́й в самовар, чтобы закипел – подму́хуй у самова́р, щоб закипі́в. Срв. Дуть, Поду́ть.
Поду́ть – (начать дуть) поду́ти (подму́, -дме́ш, -дмемо́, -дмете́, -дму́ть), пові́яти, (слегка) подихну́ти. [Поду́в (подихну́в) холо́дний ві́тер з пі́вночи. Майну́в (Хо) до́вгою бородо́ю і пові́яв від не́ї ти́хий вітре́ць (Коцюб.). Ві́тер подме́, то по́вні хати́ (Ном.)]; (дуть не долго) (о ветре) поду́ти, пові́яти, (о челов.) подму́хати, (дыханием) поху́к[х]ати (напр., в ру́ки, на гаря́че молоко́), (мехами) поди́мати, поду́ти (мі́хом).
• Поду́й-ка (мехами) – поди́май-но (мі́хом).
• Поду́й-ка в самовар – подму́хай-но в самова́р. Срв. Дуть, Подува́ть.

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ДУТЬ, образ. вітри́ти;
дуть в у́ши, ту́ркати у ву́ха кому;
и в ус не ду́ет, ще ані га́дки, і в ус не дме;
ду́ющий, що дме тощо, за́йнятий дуття́м, покли́каний заду́ти, зви́клий ду́ти, ма́йстер дуття́, дмуха́ч, складн. -ду́в, -ду́вний [ду́ющий стекло́ = склоду́в, прикм. склоду́вний];
ду́ющий гу́бы, обра́жений, серди́тий, з закопи́леними губами, закопи́ливши гу́би;
ду́ющий спирт, фаміл., смокту́н;
ду́ющий стекло́, ще видува́льник.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Дуть, дунуть –
1) (ртом) дму́хати, -хаю, -хаєш, дмухну́ти, -ну́, -не́ш;
2) (о ветре) ду́ти (дму, дмеш, дме…), ду́нути, -ну, -неш;
3) (бить) духопе́лити, -лю, -лиш (кого́).
Дунуть, см. Дуть.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Дуть, дунуть – ду́ти, ду́нути: д. (стекло) – ду́ти, видима́ти;
• д. (с перерывами) – дму́хати, дмухну́ти.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Дуть
• Дуй вовсю!; дуй [во все лопатки]! (разг.) – гони!; жени!; махай [на всі заставки]!; махай щосили (щодуху, чимдуж, з усієї сили)!
• Дуть водку (фам.) – дудлити (жлуктати, жлуктити, джуглити) горілку.
• Дуть в хвост и в гриву (разг.) – гнати в хвіст і в гриву; поганяти у три батоги; бити (стьобати) по конях і по голоблях.
• Дуть губы – надимати (надувати) губи; (ірон.) копилити (закопилювати) губи; (іноді зниж.) мурмоситися.
• Дуть на кипяток – дути (дмухати, часом хукати) на кип’яток (на кип’яч, на кипень, на вар, на окріп); студити кип’яток.
• И в ус не дует (разг.) – і гадки не має; і гадки й думки не має; [а] ні гадки; і вусом не веде; і за вухом не свербить.
Вода
• Большое скопление воды – велика вода; дунай; дунай-вода. [Розгулялися води, як дунаї. Пр.]
• Быть тише воды, ниже травы – бути нижче [від] трави, тихше (тихіше) [від] води; сидіти тихо і смиренно; бути тихим і смиренним.
• Быть, чувствовать себя как рыба в воде – бути, чути (почувати) себе як риба у воді; бути, чути (почувати) себе як пташка (як ластівка) в повітрі; бути в своїй стихії (давн. в своєму живлі). [Суддя в суді — як риба в воді. Пр.]
• В мутной воде рыбу ловить – у (кала)мутній воді риб(к)у ловити (риб(к)а ловиться).
• В огонь и воду – у вогонь і (в) воду. [За Сагайдачного ладна вона була в огонь і воду. Тулуб.]
• Вода дождевая – вода дощова; дощівка.
• Вода жёсткая – тверда (різка) вода.
• Вода журчащая – дзюркотлива вода; (поет.) [вода] дзюркотонька.
• Вода и камень долбит – вода і камінь довба(є). Пр. Крапля по краплі і камінь (і скелю) продовбує. Пр. Яка вода м’яка, а камінь зглодже. Пр.
• Вода и мельницу ломает – тиха вода греблю рве. Пр. Тиха вода береги лупає, а бистра йде та й перейде. Пр.
• Вода ключевая – кринична (криничана, джерельна) вода; джерелівка.
• Вода мелкая, неглубокая – там мілко, не глибоко; (образн.) Там води — горобцеві по коліна (старому горобцю по коліно). Пр. Такої води, що ніде горобцю й лап помочити. Пр. Так глибоко, що жабі по око. Пр.
• Вода на чью мельницу (разг.) – вода на чий млин (на чиє колесо, на чиє коло); на чий камінь вода. То вода на мій млин. Пр. Кожний на своє колесо воду навертає. Пр. Кожний на своє коло воду тягне (горне). Пр. То на мій камінь вода. Пр.
• Вода полая – повідь (повінь, повіддя, павідь); (поверх льоду) полій.
• Вода пошла на убыль, вода убывает – вода почала спадати (убувати); вода пішла на спад; вода спадає (убуває); (образн.) воду смикнуло.
• Вода светлая – вода чиста [як сльоза]; (діал.) красітна вода.
• Вода слегка замёрзла, подёрнулась тонким слоем льда – вода зашерхла.
• Вода сплошь – одним лицем вода.
• Вода стоячая – стояча вода (нетеч, нетеча, нетечина); водостій; мертвовід.
• Вода тёплая – тепла вода; літепло. [Начерпай води холодної і постав на вогонь, зогрій літепла, промий мої смертельні рани. Сл. Гр.]
• Вода чистая, свежая – вода чиста, свіжа; погожа вода. [Було — забагнеться панам погожої води, — лакей і посилає його до криниці. Коцюбинський.]
• Водой не разлить, не разольёшь кого (разг.) – як риба з водою хто з ким; водою не розлити (не розіллєш) кого; ані лопата, ані мотика їх не розлучить; нерозмийвода (нерозлийвода); вони не розмита вода; вони нерозлучні друзі (друзі на життя і на смерть). [Козак з бідою, як риба з водою. Пр. Ми з тобою, як риба з водою. Пр.]
• Водой пройти, превращаться в воду (таять) – пойнятися водою: братися, узятися водою. [Незабаром сніжок пойнявся водою. Гребінка.]
• Воду толочь — вода и будет – вари воду — вода й буде. Пр.
• Вывести на свежую (чистую) воду (разг.) – вивести на чисту воду (на світ, на світло денне); (іноді) зірвати машкару з кого.
• Выйти сухим из воды – вийти сухим із води; дешево відбутися.
• Грунтовая (подпочвенная) вода – підґрунтова вода; (розм. лок.) підшкурна (зашкурна) вода. [В сій криниці зашкурна вода, а не джерельна, то в сухе літо пересихає. Сл. Гр.]
• Десятая (седьмая) вода на киселе (фам. шутл.) – родич десятого коліна. Пр. Десята вода (шкура) на киселі. Пр. Василь бабі сестра у первих. Пр. Мій батько і твій батько (дід) коло одної печі грілися. Пр. Родина — кумового наймита дитина. Пр. Пень горів, а він руки нагрів, та й став йому дядьком. Пр. Дідового сусіда молотники. Пр. Ми родичі: на однім сонці онучі сушили. Пр. Його мама і моя мама в одній воді хустки прали. Пр.; (лок.) Наша корова напилася з вашої калюжі. Пр.
• Доставлять, доставить груз водой – перевозити, перевезти (правити, доправити) вантаж водою.
• Дуть на воду – дмухати (дути) на [холодну] воду. [Хто обпікся на молоці, той і на холодну воду дмухає. Пр. Він і на холодну воду дує. Пр.]
• [Ему] как с гуся вода (разг.) – [Йому] як з гусі (з гуски) вода; не сушить (не морочить, не клопоче) собі голови нічим; а йому й байдуже; а він і байдуже; байдужісінько йому.
• Живая и мёртвая вода (в сказках) – вода живуща (живлюща, жива) й (з)цілюща (мертвуща, мертвяща).
• Как в воду канул (разг.) – як у воду пішов (ввійшов, упав, пірнув, канув); як водою вмило (змило); мов хвиля змила (пойняла); як з мосту впав; як лиз (лизень) злизав; як корова язиком злизала. Пропав, як у воду впав. Пр.
• Как в воду опущенный (унылый, печальный) – як у воду опущений; тяжко засмучений (зажурений); геть знеохочений [до всього].
• Как две капли воды (похож) – [Як] викапаний; [як] вилитий; як (мов…) дві краплини води схожий; достоту схожий; достотній; чистий (чистісінький); (образн.) вилився як з воску в кого; як з ока випав. [Вилилась як з воску в матір. Пр.]
• Как камень в воду – як камінь у (під) воду; як водою вмило, як вода вмила.
• Концы в воду (разг.) – кінці у воду. [Недовго з ним розв’язатися: не хочу, не піду, — та й кінці в воду! Котляревський.]
• Много воды – багато води; велика вода.
• Много (немало) воды утекло (с тех пор как…) – багато (немало, чимало) води утекло (упливло) (з того часу, як…); не один став витік, утік (з того часу); (про)минув довгий час.
• Молчит, как воды в рот набрал – мовчить, як (наче…) води в рот набрав; мовчить, наче повен рот води; (а)ні пари з уст; і пари з уст (з рота) не пустить; і пари з уст не хукне; заціпило йому язик; мовчить як риба (як німий, як стіна); як овечка, не скаже (не мовить) ні словечка; нічичирк; і дух притаїв. [Дід нічичирк, лежить собі і дух притаїв. Стороженко.]
• Не суйся в воду, не спросясь броду – не лізь у воду, не знаючи броду. Пр. Не спитавши (не розібравши, не розглядівши) броду, не лізь (не сунься) [прожогом] у воду. Пр.
• Обдать, окатить холодной водой кого – облити (злити) холодною водою кого; охолодити (розхолодити, остудити) кого; охолодити запал чий; (образн.) накрити мокрим рядном кого.
• Обильный, богатый водой – багатий на воду; водяний.
• [Он] воды не замутит (разг.) – [Він] води не замутить (помутить, закаламутить, скаламутить).
• Питьевая (хорошая) вода – питна (гожа) вода.
• Плыть по воде – пливти (плисти) за водою; пливти (плисти) долі водою (доліріч).
• Плыть против воды – пливти (плисти) проти (устріть) води; пливти (плисти) горі водою (горіріч). [І риба не пливе проти бистрої води. Номис.]
• Повадился кувшин по воду ходить — там ему и голову сломили – пішов глечик по воду та й голову там положив. Пр. Повадився кухоль по воду ходить, поки йому ухо одламали. Пр. Грай, грай, глечику, вушка збудеш. Пр. Доти глечик воду носить, доки йому ухо не урветься. Пр. До часу збан воду носить. Пр.
• По воде поплыло – за водою (з водою) пішло; за водою попливло. [Було, та за водою пішло. Пр. Прийшло з води, пішло з водою. Пр.]
• Под воду пойти (нырнуть) – під воду піти (пірнути), іще нирця (нирка) дати.
• Под лежачий камень вода не течёт – під лежачий камінь і вода не тече. Пр. Лежали на боку, не заробили і на понюшку табаку. Пр. Лежаного хліба нема. Пр. Лежачи й сокира ржавіє. Пр. З лежі не справиш одежі, а з спання не купиш коня. Пр. Лежачи і вовк не виє. Пр. Лежаний хліб не ситить. Пр.
• Поехать на воды – поїхати на (теплі, солоні) води.
• Пойти за водой – піти по воду. Пішов по воду, як рак по дріжджі. Пр.
• По (на) воде писать (без следа) – на (по) воді писати. То на воді записано. Пр. Це ще вилами по воді писано. Пр.
• Посадить на хлеб и на воду кого – посадити (посадовити) на хліб і на воду кого.
• После дождя да в воду – з дощу та під ринву. Пр.
• Прошёл сквозь огонь и воду (и медные трубы) – пройшов крізь вогонь і воду. Був і на коні, і під конем (на возі й під возом, в ступі й за ступою). Пр. Перейшов [вже] крізь сито і решето. Пр. Пройшов Рим і Крим. Пр. Був у бувальцях, знає, що кий, що палиця. Пр. Був вовк в сіті і перед сіттю. Пр. Поспитав уже пня і колоди. Пр.
• Решетом воду носить – решетом воду носити (міряти, набирати).
• С лица воду не пить (разг.) – з краси не пити води. Пр. Байдуже врода, аби була вигода (робота). Пр. Не дивися на вроду, але на природу. Пр.
• Толочь воду [в ступе] (разг.) – товкти воду [в ступі]. З сухої криниці воду брати. Пр.
• Хлеб да вода — молодецкая еда – хліб та вода — то козацька їда. Пр. Хліб та вода — бідного їда. Пр. Козакові небагато треба: солі дрібок, хліба шматок та горілки чарка. Пр. Іще то не біда, як єсть хліб та вода. Пр. Хліб та вода — то нема голода. Пр.
• Хоть в воду (броситься) – хоч у воду; хоч з мосту (хоч з гори, хоч із кручі) та в воду; хоч і в прірву; хоч провалися в безодню; хоч живий (живцем) у яму (у землю) лізь.
• Хоть воду на нём вози – з нього хоч мички мич. Пр. Такий плохий, хоч у вухо бгай. Пр. Такий, як хліб м’який. Пр. Його хоч на поводі води. Пр.
• Чистой воды брильянт – щирісінький діамант (брильянт); діамант (брильянт) найвищої (найліпшої, найкращої) чистоти.
• Чистой (чистейшей) воды скептик (разг.) – справжнісінький (щирісінький, чистісінький) скептик.
• Что в воду упало, то пропало – що у воду (з мосту) впало, те пропало. Пр.
Горе
• Вот горе! – от лихо (горе)!; от лиха година!
• Гложущее горе – їдуче (гризуще) горе; пекучий біль на серці.
• Горе горькое – лихо тяжке; горе-скрута; горювання-бідування; гіркий світ.
• Горе да и только – лихо (горе) та й годі.
• Горе да море — не выпьешь до дна; горе — что море: и берегов не видно – горе — як море: ні перепливти, ні випити (ні випливти). Пр. Горе — [як] море: усього не вип’єш. Пр. Горе не кинеш у море. Пр. Горе — [як] море: пий його — не вип’єш. Пр.
• Горе-мастер – гіркий (лихий) майстер; горе-майстер; (розм.) попсуй-майстер.
• Горе-музыкант – горе-музика; (розм.) цигикач (зниж. цигикало).
• Горе не красит – лихо (біда) нікого не красить. Пр. Біда не дуда: як стане дуть, то аж сльози йдуть. Пр.
• Горе не свой брат – журба не матінка.
• Горе от ума – лихо з розуму; горе (лихо) з великого розуму.
• Горе охватывает – жаль (туга, журба) бере (обіймає, огортає, понімає).
• Горе только одного рака красит – горе тільки рака красить. Пр. Біда красить, як кип’яток рака. Пр.
• Горе-учёный, горе-профессор… – гіркий (лихий) вчений, професор…; горе-вчений, горе-професор…; біда, а не вчений, біда, а не професор…
• Горю предаваться – вдаватися (вкидатися) в горе (в тугу).
• Горя много, да смерть одна – смерть одна, а хвороб багато. Пр. Від горя хворість, — від хворості смерть. Пр.
• Ему и горя (и горюшка) мало (разг.) – йому й байдуже(чки); йому ані гадки; йому й за вухом не свербить; а він на те й байдуже; йому дарма; мале йому горе; він ні гадки про те, на те; він і гадки (думки-гадоньки) не має; був би й горе (лихо) покотив; він не сушить собі голови [тим].
• Ещё ты перетерпишь много горя – зазнаєш ще ти багато лиха (горя); (образн.) іще ти вип’єш добру повну.
• Жгучее горе – пекуча журба; живий (пекучий) жаль.
• Жить с горем пополам – жити лиха (горя) прикупивши; жити, від біди тікаючи.
• Изведать, претерпеть много горя – зазнати багато горя (лиха); набратися лиха (горя); випити ківш лиха; випити [добру] повну; випити чималу; скуштувати (спити) гіркої.
• Мыкать горе (разг.) – [Біду] бідувати; біду тягти (терти); поневірятися; горювати; горювання приймати; горе терпіти.
• На горе, на своё горе – на лихо (на безголо(і)в’я); собі на безголо(і)в’я (на лихо, на шкоду); на свою голову.
• Натерпишься горя — узнаешь, как жить – біда навчить! Пр. У біді чоловік умудряється. Пр. Біда ум родить. Пр. Горе гострить розум. Пр. Навчить горе глядіть у море! Пр. Біда навчить коржі з маслом їсти. Пр. Навчить лихо з маком коржі їсти. Пр. Горе навчить угору дивитись. Пр. Кому біда докучить, той ся розуму научить. Пр. Біда вимучить — біда й виучить. Пр.
• Не видав горя, не узнаешь и радости – не знавши біди, не знатимеш добра. Пр. Хто горя не бачив, той і щастя не зазнає. Пр. Хто горя не видав, той і щастя не зазнав. Пр. Не зазнавши горя, не знатимеш і радості. Пр.
• Не годы старят, а горе; горе не молодит – старять людину не літа, а біда. Пр. Коли біда діє, голова біліє. Пр. День меркне від ночі, а чоловік — від горя. Пр. Горе натерло, нахилило. Пр.
• Не знающий горя – безнапасний (безжурний).
• Не зная горя – не знавши лиха (горя); лиха не знаючи; безнапасно (безжурно).
• Не оберёшься горя, хлопот – лиха не обженешся (не скараскаєшся); не збудешся лиха, халепи, клопоту.
• От горя бежал, да в беду попал – з дощу та під ринву. Пр. Утікав перед вовком, а впав на ведмедя. Пр. Від вовка втікав, а на ведмедя впав. Пр. Поправився з печі на лоб. Пр. Тікав від диму, та впав у вогонь. Пр.
• Помочь, пособить горю – зарадити лихові; запомогти.
• После грозы вёдро, после горя радость – терпи горе — добро буде. Пр. Терпи, козаче, горе, то питимеш мед. Пр. Добро минеться — лихо буде, лихо минеться — добро буде. Пр.
• Постигло горе кого – лихо (горе) впало на кого; спобігло горе кого; спіткало лихо кого.
• Предотвращать, предотвратить горе – запобігати, запобігти лихові.
• Приобрести, добыть, раздобыть с горем пополам что – розгорювати, розгорити що; розгорюватися на що; загорювати що.
• Причинять, причинить горе кому – завдавати, завдати горя кому; (діал.) завгорювати, завгорити кому.
• Своё горе — велик желвак, чужая болячка — почесушка – чуже лихо за ласощі, а своє за хрін. Пр.
• С горем добытый – загорьований.
• С горем пополам сделать что – з тяжкою бідою зробити що.
• Слезами горю не поможешь – сльозами (журбою) горя не здолаєш. Пр. Плачем лиха не виплачеш. Пр. Плачем ділу не пособиш. Пр. Журба сорочки не дасть. Пр. Журбою поля не перейдеш. Пр. Не потурай журбі: вона тебе ножем під серце, а ти їй під ніс перцю. Пр. Не журись, а за діло берись. Пр.
• Случилось, приключилось горе – спобігло (спіткало) лихо кого; скоїлося (сподіялося) лихо з ким; склалося лихо кому; (розм.) сколотилося лихо в кого; (зрідка) прилучилося (іноді приключилося) лихо (горе) кому.
• Стряхнуть с себя горе – покотили горе[м); (образн.) ударити (кинути) лихом об землю.
• Только бы и горя – якби (коли б) тільки й лиха; (фольк.) тільки б (і) тужаночки.
• Ты от горя, а горе за тобой – ти від горя, а воно тобі назустріч. Пр. Як піде горе зрання, то аж до смеркання. Пр. Горе, та ще й за горе зачепилось. Пр. Біда, ще й за горе зачепилась. Пр. По горе не треба йти за море — його й дома вистачає. Пр. Не шукай горя — воно само тебе знайде. Пр. Ти хочеш на гору, а лихо за ногу. Пр.
• Убитый горем – пригнічений горем.
• Узнать много горя – випити повну (немалу); випити повну (немалу) чарку горя (лиха).
• Хлебнуть горя (разг.) – набратися (зазнати, скуштувати) лиха (біди, горя).
• Чужое горе не болит – добре чуже лихо міряти — зміряй своє! Пр. Чужу біду руками розведу, а до своєї ума не докладу. Пр. Чужу біду з хлібом із’їм, а своєї і з калачем не ковтну. Пр. Чужу біду на воді розведу, а своїй і кінця не знайду! Пр.
Молоко
• Всосать с молоком матери (перен.) – увіссати (усмоктати) з материним молоком.
• Как от козла — ни шерсти, ни молока; как от козла молока – як з цапа вовни. Пр. Як від бика молока. Пр. Як з чорта смальцю. Пр. Не буде з цапа вовни. Пр.
• Кровь с молоком – [Мов (немов, наче)] кров з молоком; білий та рум’яний (біла та рум’яна) з лиця; як ягода; (про обличчя ще) біле як кипень і рум’янці грають (і червінь грає).
• Молоко на губах не обсохло у кого – ще молоко на губах (іноді під носом) не обсохло кому; ще губи в молоці у кого. [А ви, ви звідки, молодці? У вас ще губи в молоці. Олесь.]
• Обожжёшься на молоке, станешь дуть и на воду – як спарився на молоці, тоді й на сироватку дмухатимеш. Пр. Обпікшись на молоці, дутимеш і на воду. Пр. Хто спаривсь на окропі, той і на холодну воду дмухне. Пр. Хто на окропі спаривсь, той і на холодну (на зимну) воду дме. Пр. Опаришся (обпечешся) на молоці, то й на воду студитимеш. Пр.
• Парное молоко – молоко з-під корови; сиродій.
• Сколько с быком не биться, а молока от него не добиться – захотів молока від бика. Пр. У ялової корови молока не випросиш. Пр.
• Снятое молоко – збиране (іноді жарт, брите) молоко; спідняк.
• [Только] птичьего молока недостаёт (не хватает) – [Тільки (хіба, лиш(е))] пташиного (пташачого, птичого) молока нема(є) (нестає, бракує).
• Цельное молоко – незбиране молоко.
• Чего в молоке не было, того в сыворотке не найдёшь – коли нема в молоці, то не буде й на сироватці. Пр. Не зійшло на молоці, не зійде й на сироватці. Пр.
Обжигаться
• Не шути с огнём — обожжёшься – не грай з вогнем, бо о(б)печешся (о(б)палишся). Пр. З вогнем не жартуй, бо то жижа. Пр. Не клади у вогонь пальця, бо спечеш. Пр. Не клади псові пальців у зуби, бо вкусить. Пр. Не тягни пса за хвіст, бо вкусить. Пр. Не стромляй (не сунь, не тикай) пальців (пальця, пучки) між (межи) двері, бо прищикнуть (придавлять). Пр.
• Обжёгшись на молоке, станешь дуть и на воду – хто спарився ((об)пікся) на окропі, той і на холодну воду дмухне. Пр. Хто на окропі спарився, той і на холодну (на зимну) воду дмухає. Пр. Як спаришся на молоці, то й на сироватку дмухатимеш. Пр. Обпікшись на молоці, хукатимеш і на воду. Пр. Опаришся (опечешся) на молоці, то й холодну воду студитимеш. Пр.
• Около огня обожжёшься, около воды обмочишься – коло вогню ходивши, та не опектися. Пр. Коло води ходивши, не можна, щоб не замочитися. Пр.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

дуть (стекло) видима́ти, ду́ти (скло)

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Ві́яти –
1) веять, дуть;
2) провевать.
Дму́хати, дмухну́ти – дуть, подуть, дунуть.
Ду́ти, дму, дмеш, ду́ну́ти –
1) дуть, дунуть;
2) (несов. в.) надувать, пучить.
Подува́ти, -ва́ю, поду́ги, -дму́, -дме́ш – дуть, подуть.
Позіха́ти –
1) зевать;
2) (о ветре) дуть по временам.
Смали́ти, -лю́ – опалять, жарить, жечь.
• Смали́ти лю́льку – тянуть трубку.
• Смали́ти литки́, халя́ви до дівча́т – гоняться за девушками.
• Смали́ти горі́лку – дуть водку.
• Смали́ на той бік – вали на ту сторону.
Струга́ти, -га́ю и -жу́ –
1) строгать;
2) скресть.
• Доро́жки струга́ти – чистить дорожки.
3) (о ветре) сильно дуть;
4) танцовать.
Фу́кати, -каю, фу́кну́ти, -ну –
1) дуть, дунуть (ртом);
2) браниться;
3) на ко́го – бранить, выругать кого;
4) ким, чим – бросить кого, что.
Фуча́ти, фучу́ и футі́ти, -фучу́ –
1) сопеть, пыхтеть;
2) дуть.
Ху́кати, -каю, ху́кнути, -ну – дуть, дохнуть, дунуть.
Чми́хати, -хаю, -єш и чми́шу, -шеш, чми́хнути, -ну – фыркать, фыркнуть, пыхтеть, дуть, подуть.
Шпува́ти, шпую́ –
1) дуть с силой, бурно;
2) волноваться, бушевать;
3) (об охотничьей собаке) искать.
Шуга́ти, -га́ю –
1) летать, производя шум;
2) дуть сильными порывами;
3) очищать зерно от пыли.

- Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) Вгору

Пришла беда - растворяй ворота. —
1. Іде біда - відчиняй ворота.
2. Нещастя ніколи само не приходить.
3. Як одна біда йде, то й другу за собою веде.
4. Біда, та й за біду зачепилася.
5. Біда біду перебуде - одна згине, десять буде.
6. Моє щастя таке, як тої курки, що качата водить.
7. Як піде добро в двір, то само йде; а як піде з двора, то хоч і ворота зачини, то не впиниш.
8. Біди ні продати, ні проміняти - й грім біди не заб’є.
9. Біда не дуда: як стане дуть, то аж сльози йдуть.
10. Упросилися злидні на три дні, та чорт їх і довіку не викишкає.
11. Уклюнулися злидні на час, не виженеш їх і за рік.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Бурха́ти, -ха́ю, -єш, гл.
1) Порывисто дуть (о вѣтрѣ), сильно волноваться (о водѣ), бушевать. Великі хвилі піднялись і вітри зачали бурхати. Котл. Ен. ІІ. 6. Море.... реве да бурхає. К. ЧР. 308.
2) Бросать, швырять. Високі хвилі закипіли, суденце стали вверх бурхать. Мкр. Г. 5. Там Дем’ян копа, тільки голову вже видно з ями, бурха землею. Сим. 224.
3) Вырываться, вылетать (о водѣ, дымѣ и пр.) Загорівся Господь гнівом, з ніздер дим бурхає. К. Псал. 36.
Ві́яти, ві́ю, -єш, гл.
1) Вѣять, дуть. Ой вітер не віє, гілля не колише. Нп. Із низу Дніпра буйний вітер віє-повіває. Макс. Люде гнуться як ті лози, куди вітер віє. Шевч. 8. Пишно процвітали, пахощами віючи, конвалії. Г. Барв. 400.
2) Вѣять, провѣвать. Молов батько не віючи, пекла мати не сіючи. Ном. № 6657.
3) Вилять. Пес віє хвостом.
Ди́мати, -маю, -єш, гл. Дуть мѣхомъ. Як піджарити треба, то коваль кричить: димай! димай! НВолын. у. За циганом, за його сином тра рано встати, мішком димати. Гол. II. 688.
Дму́хати, -хаю, -єш, одн. в. дмухну́ти, -ну́, -не́ш, гл.
1) Дуть, подуть. Не дмухай проти вітру. Ном. № 1100. Хто спарився на окропі, той і на холодну воду дмухне. Ном. № 5792. Попіл в вічі дмухати. Не дам у ка́шу собі́ дму́хати. Не позволю вмѣшиваться въ мое дѣло. МВ. (КС. 1902. X. 147).
2) Только въ несов. в. Пыхтѣть. Росердився та так дмуха, що й не приступай. Черкас. у. Въ слѣдующихъ значеніяхъ употребляется только однокр. в.:
3) Ударить, хватить. Як дмухнув мене по пиці, так у мене й голова замакітрилась. Лебедин. у.
4) Выпить, осушить. Дмухнув чарчину мов тую воду. Екатерин. г.
5) Побѣжать, поѣхать, махнуть. Дмухнім лиш братці, ми до неї. Котл. Ен. Буйволи на сонці помліли; як угляділи воду, так до води й дмухнули. Драг. 3. Дмухну́ти дра́ла. Быстро уйти, удрать. Ном. № 4413.
Додму́хатися, -хаюся, -єшся, гл. Дуть до чего нибудь, до какого нибудь случая.
Ду́ти, дму, дмеш, одн. в. ду́ну́ти, -ну́, -не́ш, гл.
1) Дуть, дунуть. Як такий (горішній) вітер дме по снігу або з снігом — ото хуґа. Черном. Дунув вітер по-над ставом. Шевч. 88.
2) Только несов. в. Надувать, пучить. Мовчанка.... черева не дме. Ном. № 1117. Багатство дме, а нещастя гне. Ном. № 1592. См. Дуйнути.
Ду́хати, -хаю, -єш, одн. в. духну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Дуть на что нибудь, подуть, дунуть. Вітер як духнув. Рудч. Ск. II. 126. Ходім, каже, товаришу, ще до моря: хто більше води видме. — Ходім. От пішли. От Прало як духне, то чуть риби за хвоста не вхватить — аж до сухого. Рудч. Ск.
Застеля́тися, -ля́юся, -єшся, сов. в. застели́тися, -лю́ся, -лешся, гл.
1) = Застилатися, заслатися.
2) — ша́лею, ху́сткою. Надѣть на плечи шаль, платокъ. Люборацька вже і шалею застелилась. Св. Л. 78.
3) Начать дуть (о вѣтрѣ)? Та він (вітер) зранку застелився був он-який, а тепер — сказано, така тиша, що й Господи! Кобел. у.
Машерува́ти, -ру́ю, -єш, гл. Маршировать, идти. Желех. Въ пѣснѣ о вѣтрѣ въ знач. дуть. З-за гори високої вітер маширує. Грин. III. 530.
Подува́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. поду́ти, -дму́, -дме́ш, гл. Дуть, подуть. Вітре буйний, Аквилоне, подми чарами, крилатий. К. Дз. 222. Знав би собі міхом подувати та залізо кувати. КС. 1882. X. 19.
Позіха́ти, -ха́ю, -єш, гл.
1) Зѣвать. Протирав очі, позіхав, хрестячи рот за кожним разом. Левиц.
2) О вѣтрѣ: дуть по временамъ. Утомилась заверюха, де-де позіхає. Шевч.
Струга́ти, -гаю, -єш и -жу́, -жеш, гл.
1) Строгать. Лагодили самопали, ратища стругали. Шевч.
2) Скресть. Стружать глину. Вас. 178. Доро́жки струга́ть. Чистить дорожки. Мил. 193. Моркву струга́ти. См. Морква.
3) О вѣтрѣ, мятели: сильно дуть. Вітер струже. Ой по улиці та метіль струже. Грин. III. 324.
4) Танцовать. Після сих другі стругали гусаря, ой-ненько, материнки, куцюруба. Мкр. Н. 30.
Фукати, -каю, -єш, гл.
1) Дуть (ртомъ). Шейк.
2) Браниться, кричать. Брат на брата та ворогує, сестра на сестру чари готує.... дочка до ненька сміло фукає. Чуб. ІІІ. 417, 418. — на ко́го. Бранить кого, кричать на кого. Іде наймит із панщини, на воли фукає. Гол. І. 220.
Футі́ти, фучу, -ти́ш, гл. Сопѣть, пыхтѣть, дуть. Желех. На все фути́т. Онъ надуть, спесивъ. Вх. Зн. 75.
Ху́кати, -каю, -єш, гл. Дуть (ртомъ). Дитина хукає на жижу. Котл. Ен. VI. 25. Хукає собі у руки. О. 1861. V. 74. І в рученьки не хукав. Нп.
Хурде́лити, -лю, -лиш, гл. О вѣтрѣ: крутить, неровно дуть, мести. Вітер хурделить. Канев. у.
Чми́хати, -хаю, -єш (и чми́шу, -шеш), гл. Фыркать, пыхтѣть, дуть. Слухаю, коли корови чмишуть. О. 1861. V. 68. Чмихає, як овечка. Ном. № 13943. Нічого мені не каже, тільки чмише. Г. Барв. 288. Вже холодом чмише. Конотоп. у.
Шпува́ти, шпую́, -є́ш, гл.
1) Дуть съ силой, бурно. Зімою у нас добре буря шпує. Волч. у.
2) Волноваться, бушевать. В Італію ми не доїдем, бо море дуже щось шпує. Котл. Ен. II. 7.
3) Брызгать, вспрыскивать. Од пристріту знахарка бере шклянку чи кухлик води, кида туди жарину, витира хорого сіллю, шпує тією водою і дає й хлиснуть її. Ном. № 13927.
4) Искать (объ охотничьей собакѣ). От уже почала шпувати: може зжене перепелицю або що. Брацл. у.
Шуга́ти, -га́ю, -єш, гл.
1) Летать, летать, производя шумъ. Де в полі труп, там і орел шугає. К. Іов. 90. Коли галич у повітрі шугає — буде хуртовина. Грин. І. 254.
2) Дуть сильными порывами. Такий вітер цілий день шугав. НВолын. у.
3) Очищать зерно отъ пыли. Треба пшеницю шугати.
4) Ходить большими шагами. Он дивись, як шугає, мов та чапля на болоті похожає.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Дуть, дунуть — ду́ти, ду́нути.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Ду́нуть, дуть = ду́нути, ду́ти, дмухну́ти, дму́хати, війну́ти, ві́яти, (про великий вітер) – бурхну́ти, бу́рхати, (на гаряче, щоб прохололо) — студи́ти, (на холодне, щоб потеплїло або обтало) — ху́кнути, ху́кати. — Дмухнув вітер і заволокло небо хмарами. — По небу вітерок дмухнув. Греб. — Як опарив ся на молоцї, то й на холодну воду студить. н пр. — Хукає в руки, щоб нагріти. — Хукни ти, моя дружино, у віконечко на скло. В. Щ. — Вітри почали бурхати. Кот. — Дуть гу́бы = копи́лити, закопи́лювати гу́би.
Дуть = д. Ду́нуть.
Задува́ть, заду́ть = 1. завіва́ти, задува́ти, повіва́ти, заві́яти, заду́ти і д. Дуть (почать). — Гей та вітер завіває, та лози росхиляє. н. п. 2. задима́ти, задму́хувати, туши́ти (дмухаючи), заду́ти, задму́хати, затуши́ти. — Задмухни сьвічку, чого вона дурно горить. — Задува́ть во всѣ лопа́тки = на всї за́ставки бі́гти.
Лопа́тка = 1. лопа́тка, заступе́ць (С. Аф.). 2. (у косарів) — манта́чка, лопа́тка (правити косу), клепа́ло (С. З.). 3. (y мулярів, затирати) — шпа́гля, лопа́тка. 4. лопа́тка, окі́ст (плечева кість). — Бѣжа́ть, дуть во всѣ лопа́тки = бі́гти на всї за́ставки (С. Аф.).
Обва́ривать, обвари́ть, ся = обва́рювати, опа́рювати, ошпа́рювати, обвари́ти, опа́рити (С. З. Л.), ошпа́рити, ся (С. Л.), тїсто — запа́рити. — Ошпарив руку окропом. С Л. — Крикнув, як ошпарений. н. пр. — Як опариш ся на молоцї, будеш дуть і на холодну воду. н. пр.
Пузы́рь = 1. пузи́рь (С. Л.), пухи́рь. 2. на водї — бу́лька (С. Л. Ш.), бу́льба, бу́льбаха (С. Ш.), здр. бу́льбашка (С. Л. Ш.), на водї або з мила — ба́нька. — Бульки пускати. — Булька під носом. С. Ш. — Мов бульбашки у чавунї клекочуть. Гул. Ар. — Чоловік на сьвітї, як банька на водї. н. пр. — Пуска́ть мы́льные пузыри́ = ба́ньки дуть. 3. пухи́рь, міху́р, здр. міху́рчик (на тїлї). — На пальчиках міхурчики намуляла — бігла на тік, миленькому показала. — На що ж тобі, моя мила, працювати, на пальчиках міхурчики намуляти? н. п. (Д. під сл. Голды́рь). 4. ба́нька. С. Ш. — Візьми но баньку, та набери води. С. Ш.

Запропонуйте свій переклад


Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)