Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 30 статей
Запропонувати свій переклад для «жалкувати»
Шукати «жалкувати» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Жале́ть –
1) (сожалеть кого-чего и о ком-чём) жа́лувати кого́-чого́, за ким, за чим, жалі́ти кого́-чого́, жалкува́ти, шкодува́ти кого́-чого́, за ким, за чим [Та́то нас не жа́лує. Жа́лує за мно́ю. Жалі́й мене́, мій ба́теньку: ми́лий покида́є. Не во́вка, а ове́ць тут тре́ба жалкува́ти. Усі́ його́ шкоду́ють. Тепе́р шкодува́ла, що так зроби́ла (Грінч.)], бідува́ти за ким. [Всі лю́ди за їм біду́ють, що хоро́ший був чолові́к (Переясл. п.)];
2) (беречь, щадить, скупиться) жа́лувати и проч. що, чого́, кого́, шанува́ти. [Біжи́, біжи́, короле́вичу, не жа́луй коня́. Гро́шей не жа́лувала. Хо́че купи́ти, а гро́ші (гро́шей) шкоду́є. За робо́тою не шанува́в Грінче́нко свого́ здоро́в’я (Єфр.)].
• Не жале́я – не жалку́ючи, не жалі́ючи, без жалю́, без оща́дку. [Пролива́ли вони́ свою́ гаря́чу кров без оща́дку (Кул.)].
Когда́ –
1) нрч. вопрос. – коли́?
• -да́ вы придёте? – коли́ ви при́йдете?
• -да́ же? – коли́-ж?
• Да и -да́ же работать? – та й коли́-ж (та й коли́ його́) працюва́ти?
• -да́ бы? – коли́-б?
2) нрч. врем. указат. и неопредел. – коли́.
• Вот -да́ – от (ось) коли́, аж от (ось) коли́. [Аж ось коли́ дові́дався, а то все не знав (Сл. Гр.)].
• -да́ есть, а -да́ и нет – коли́ є, а коли́ й нема́.
• -да́-то – коли́сь, коли́сь-то. [Було́ коли́сь – в Украї́ні реві́ли гарма́ти (Шевч.). Коли́сь-то було́, та тепе́р загуло́ (Приказка)].
• Бывший -да́-то – коли́шній.
• -да́-либо, -да́-нибудь – коли́, коли́сь, коли́-не́будь, бу́дь-коли́, (редко) либо́нь-коли́. [Зосмі́люсь вас спита́ти: ви ба́чили коли́ дочку́ Бапти́ста? (Куліш). Люби́, кого́ зна́єш, та не смі́йся надо мно́ю, як коли́ згада́єш (Шевч.)].
• Зайдите ко мне -да́-нибудь – зайді́ть до ме́не коли́(сь), коли́-не́будь.
• -да́-нибудь вы пожалеете об этом – коли́сь ви пожа́луєте за цим.
• Если вы -да́-либо осмелитесь это сделать – якщо (як) ви насмі́литесь коли́ зроби́ти це.
• Когда́ прислать вам эту книгу?
• -да́-нибудь; -да́-нибудь пришлёте – коли́ присла́ти вам цю кни́жку? – коли́-не́будь; коли́сь пришле́те.
• Более чем -да́-либо – більш ніж коли́ (бу́дь-коли́).
• -да́ бы то ни было, -да́ ни есть, -да́-угодно, -да́-попало – аби́-коли́ (бу́дь-коли́), хоч коли́, коли́ припаде́, коли́ тра́питься. [Такі́ розмо́ви одна́ково були́-б вели́ся не ті́льки тепе́р, але й бу́дь-коли́ (Крим.)]. Кое-когда́, см. отдельно;
3) нрч. относит., союз врем. – як, коли́, (редко) що, де. [Були́ золоті́ї віки́, як пі́сня і сло́во були́ у шано́бі (Л. Укр.). Як поба́чив він ді́вчину, спини́всь (Крим.). При́йде час, коли́ з бі́лих діво́чих рук спаду́ть кайда́ни (Грінч.). Робо́чої доби́, що люде́й в селі́ ніко́го нема́є, – він сам собі́ хо́дить (М. Вовч.). Де Христо́с роди́вся, той день пра́зднуємо (Чуб. III)].
• -да́ – тогда – коли́ – тоді́, як – тоді́. [Коли́ хліб, тоді́ й ро́зум (Номис). Наш край коха́ли ми й тоді́, як ви ще ка́шку ї́ли (Самійл.)].
• -да́ – то – коли́ – то, як – то. [Як іде́, то під не́ю аж земля́ стугони́ть (Н.-Лев.)].
• А -да, -да же – а коли́, коли́-ж.
• В ту минуту, -да́ я выходил – в ту хвили́ну (то́ї хвили́ни), як (коли́) я вихо́див.
• Настанет день, -да́ мы увидимся – наста́не день (дни́на), коли́ (що тоді́) ми поба́чимось.
• Вы должны слушаться, -да́ вам приказывают – ви пови́нні слу́хатися, коли́ вам нака́зують.
• -да́ вам угодно – коли́ вам охо́та.
• -да́ ни – хоч коли́, (реже) коли́ не.
• -да́ к вам ни зайдёшь, вас нет дома – хоч коли́ зайде́ш до вас (коли́ до вас не зайде́ш), вас нема́ вдо́ма (то все нема́є вас удо́ма).
• -да́ бы ни – хоч-би коли́, хоч коли́-б, коли́-б не.
• Примите его, -да́ бы он ни пришёл – при́ймі́ть його́, хоч-би коли́ (хоч коли́-б) він прийшо́в.
• -да́ бы – коли́-б.
• Не было такого случая, -да́ бы я не был рад видеть вас – не було́ тако́го ви́па́дку, щоб я не був ра́дий ба́чити вас;
4) союз условн. – коли́, як, якщо́, (ведь) що; см. Е́сли. [Чи-ж ва́рто було́ жалкува́ти за мину́лим, коли́ воно́ ви́явило себе́ банкру́том? (Єфр.). Як поді́лимось ми пра́цею й нау́кою, то аж тоді́ бу́де на сві́ті до́бре всім (Н.-Лев.). Де вже ти мені́ помо́жеш, що у ме́не нема́ нічо́го (Рудч.)].
• А -да́ так, то – а коли́ (як, якщо́) так, то.
• В случае, -да́ он придёт – якби він прийшо́в; у то́му ра́зі, як він при́йде.
• -да́ бы – якби́, коли́-б, щоб, якби́-що, (зап.) коби́, коб. [Якби́ я хоч на хвили́ну ски́нув цей залі́зний па́нцер, кров-би ки́нулась пото́ком (Л. Укр.)].
• -да́ бы вы знали, как он зол – якби́ (коли́-б) ви зна́ли, яки́й він злий.
• -да́ бы не – якби́ не, коли́-б не, якби́-що не, щоб не, (зап.) коби́ не. [Якби не ті літа́ важко́ї му́ки, то я сам прися́г-би ни́ні, що се був сон (Франко). Коли́-б не він – надгро́бок укри́в-би двох пані́в (М. Рильськ.). Мо́же воно́ було́-б і гарні́ш, якби́-що я зо́всім не роди́лася (Крим.). Ви хіба́ забу́ли, що, коб не ми, то вам-би був кіне́ць (Вороний)]. О -да́ бы! – о, якби́! о, коли́-б! щоб! бода́й!
О или об и о́бо, пред. –
1) с вин. п. – об, в, на.
• Разбиться о камень – розби́тися об ка́мінь.
• Об землю, о стену – о́б землю, в зе́млю, об мур, в мур.
• Биться головою о стену – об мур (об сті́ну) голово́ю би́тися (товкти́).
• Опереться о стол, о перила – спе́ртися на стіл, на пору́ччя.
• Споткнуться о порог, о камень – спіткну́тися на порі́г, на ка́мінь.
• Исколоть ноги о жнитвину – на стерню́ но́ги поколо́ти. [На бі́ле камі́ння, на сі́ре корі́ння свої́ но́ги побива́є (Дума)].
• Стена о стену, двор о двор, межа о межу – стіна́ повз (крізь) сті́ну и опо́стінь, двір повз (крізь) двір, межа́ об межу́. [Похова́ли його́ трупа́ об труну́ з Степа́новою (Кониськ.)].
• Рука о́б руку, бок о бок – руко́ю до руки́, по́руч, по́біч;
2) с вин. и предл. п. п. (для обозн. времени) – об, на, за.
• О Пасху (о Пасхе), о Покров, о Рождество, о полночь (о полночи) – об Вели́кодні и на Вели́кдень, об Покро́ві и на Покро́ву, об Різдві́ и на Різдво́, опі́вно́чі.
• О Троице – об Зеле́ній (Клеча́льній) неді́лі, на Зеле́ну неді́лю.
• О святках – святка́ми.
• Об эту (ту) пору – об цій (тій) порі́, на цю (ту) по́ру, на цей (той) час, під цей (той) час.
• Это было о прошлое воскресенье – це було́ мину́лої неді́лі.
• О семидесятых годах – за семидеся́тих рокі́в и семидеся́тих рокі́в;
3) с предл. п. – за, про, (реже) на (с вин. п.).
• Думать, знать, слышать, говорить, петь о ком, о чём – ду́мати, зна́ти, чу́ти, говори́ти, співа́ти за ко́го, за що и про ко́го, про що.
• Я часто об этом думаю – я ча́сто про (за) це ду́маю.
• Я давно слыхал о вас – я давно́ за (про) вас чув.
• Спрашивать, вспоминать, помнить, забыть о ком, о чём – пита́ти(ся), зга́дувати, пам’ята́ти, забу́ти(ся) за ко́го, за що, про ко́го, про що и (реже) на ко́го, на що. [Не все-ж бог дару́є, про що люд мірку́є. Я йому́ за свій на́мір нічо́го не каза́ла (Неч.-Лев.). Він за ню не знав, вона́ за ньо́го не зна́ла. За ми́лого як співа́ти – лю́бо й потужи́ти (Шевч.). Хто-ж за ме́не спогада́є (Рудан.)].
• Дума о трёх братьях Азовских – ду́ма про трьох браті́в Озі́вських.
• Рассказы о животных – оповіда́ння про звірі́в.
• Об этом – за це, про це.
• Беспокоиться, заботиться о ком, о чём – турбува́тися, пеклува́тися, дба́ти за ко́го, за що, про ко́го, про що, (гал.) дба́ти о що.
• О́бо мне не беспокойтесь – за ме́не не турбу́йтесь.
• Довольно об этом – го́ді про це.
• Донести о происшествии – доповісти́ (сповісти́ти) за приго́ду.
• Переговариваться о мире – умовля́тися за мир.
• Просить, ходатайствовать о ком, о чём – проха́ти (проси́ти), клопота́тися за ко́го, за що.
• Жалеть о ком, о чём – жа́лувати, жалкува́ти, шкодува́ти за ким, за чим.
• Не об одном хлебе живы будем – не сами́м хлі́бом жи́ві́ бу́демо.
• О сыне только на свете живу – си́ном (за́-для си́на) ті́льки й живу́ на сві́ті;
4) (с качеств. прил. и числительными) – на, з.
• Дом о трёх этажах – буди́нок на три по́верхи (на три оса́ди).
• Изба о двух горницах – ха́та на дві світли́ці.
• Стол о трёх ножках – стіл на трьох ні́жках, з трьома́ ні́жками.
• Храм о золотой голове – це́рква з золоти́м ве́рхом.
• Храм о трёх главах – це́рква з трьома́ ба́нями (верха́ми), на три ба́ні.
• Ведь ты не о двух головах – у те́бе-ж не дві голови́, ти-ж не з двома́ го́ловами.
• Птица о восьми ногах – (в сказке) птах об восьми́ нога́х.
Пеня́ть кому за что, на кого – жалкува́ти, жа́лувати, жалкува́тися на ко́го за що, пеня́ти на ко́го кому́, наріка́ти на ко́го, ре́мствувати на ко́го за що. [Сама́ на се́бе бу́ду жалкува́ти. На бо́га пеня́єш, а сам кульга́єш].
• На меня не -ня́й – на ме́не не жалку́й.
• На зеркало нечего -ня́ть, коли рожа крива – подиви́ся в во́ду на свою́ вро́ду.
Поте́ря –
1) (утрата, убыток) втра́та, стра́та, затра́та, тра́та, згу́ба, загу́ба, загу́бля, шко́да. [Вона́ мені́ про мою́ втра́ту нагада́ла (Г. Барв.). Втра́та па́м’ято́к письме́нства (Єфр.). Не вели́ка згу́ба (Рудан.)].
• -ря веса – втра́та на вазі́.
• -ря зрения, памяти, крови – втра́та (згу́ба) зо́ру, па́м’яти, кро́ви. [Зги́ну я від згу́би кро́ви (Л. Укр.)].
• -ря друга, сына – втра́та при́ятеля, си́на.
• Нести -ри – втрача́ти кого́, що; ма́ти втра́ти.
• Мы понесли в сражении большие -ри людьми – ми втра́тили в бою́ бага́то люде́й.
• Войско вернулось без -те́рь – ві́йсько верну́лося ці́ло (Куліш), верну́лося без втрат.
• -ря времени – марнува́ння (га́яння, переводня́) ча́су или уга́йка, уга́йство.
• До -ри сознания – до нестя́ми.
• -ри (убытки) – зби́тки (-тків), стра́ти.
• Нести, терпеть огромные -ри (убытки) на чём – ма́ти величе́зні зби́тки, зазна́ти величе́зних зби́тків, шкодува́ти бе́з лі́ку на чо́му (Куліш).
• Сожалеть о -ре кого, чего – жалкува́ти за ким, за чим;
2) (потер. вещь) згу́ба, загу́ба, загу́бля. [Піти́ до ньо́го й відда́ти йому́ згу́бу (Франко)].

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

СОЖАЛЕ́ТЬ ще висло́влювати жаль;
сожалеть о поте́ре чего жалкува́ти за чим;
сожалеть о случи́вшемся / сожалеть о соде́янном/ куса́ти /гри́зти/ лі́кті;
я сам сожале́ю я сам не рад;
сожале́ющий що /мн. хто/ жалку́є тощо, охо́плений /засмучений/ жале́м, зажу́рений жа́лощами, гото́вий гри́зти лі́кті, стил. перероб. жалку́ючи, ма́ючи жаль.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Жалеть –
1) (сожалеть) жалкува́ти, -ку́ю, -ку́єш, шкодува́ти, -ду́ю, -ду́єш, жалі́ти, -лі́ю, -лі́єш (за ким, за чим);
2) (беречь) шанува́ти, -ну́ю, -ну́єш, берегти́ (бережу́, береже́ш кого́, чого́);
3) (проявлять жалость) жалі́ти, -лі́ю, -лі́єш, жа́лувати, -лую, -луєш (кого́, чого́).
Пенять – жалкува́ти, -ку́ю, -ку́єш, ре́мствувати, -вую, -вуєш (на ко́го, на що), доріка́ти, -ка́ю, -ка́єш (кому́).
Сожалеть – жалі́ти, -лі́ю, -лі́єш, жалкува́ти, -ку́ю, -ку́єш.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Потеря – втрата. Нести потери – втрачати що; мати втрати. Довести до потери – довести до втрати. Сожалеть о потере кого, чего – жалкувати за ким, чим.
Упрекать – догану давати. Упрекать кого за что – дорікати кому чим. Упрекать самого себя – на себе самого жалкувати.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Вздыхать
• Вздыхать по ком, чём – зітхати за ким, за чим; жалкувати (сумувати) за ким, за чим. [І що то жалкували за ним і хазяїн, і всі! А що вже дівчата, так і міри нема. Квітка-Основ’яненко.]
Жалеть
• Есть о чём жалеть! (разг.) – було б за чим жалкувати (жаліти)!; мав би чого жалувати!; (розм. жарт.) жалю по киселю!
• Жалеть здоровье – жаліти (шанувати, шкодувати) здоров’я.
• Жалеть о ком – жалкувати (шкодувати) за ким.
• Жалею о чём, чего (о потерянном времени, потерянного времени) – шкода (жаль) чого (згаяного часу); жалкую (шкодую) за чим (за втраченим, згаяним часом).
• Не жалей алтына: отдашь полтину – не жалій (не шкодуй) ухналя, бо підкову загубиш. Пр. Лінивий двічі ходить, скупий двічі платить. Пр.
• Не жалеть сил – не жаліти (не шкодувати, не жалкувати) сил(и).
• Не жалея – не жалкуючи (не жалкувавши, не жаліючи, не жалівши); (іноді) без жалю; без ощадку.
Здоровье
• Беречь здоровье чьё – шанувати (берегти, іноді жалкувати) здоров’я чиє, чийого. [Не вміла нас шанувати, як здоров’я свого. Н. п.]
• Будем здоровы! – будьмо здорові!; будьмо!
• Быть при здоровье – при здоров’ї (при здоров’ячку) бути; при доброму здоров’ї бути; здоровим (дужим) бути; здужати: (іноді) не нездужати. [Я не нездужаю, нівроку… Шевченко.]
• Дай Бог здоровья кому – дай Боже здоров’я (здоров’ячка) кому; поздоров, Боже, кого.
• Его здоровье падает – він упадає (спадає, занепадає) на здоров’ї; він занепадає здоров’ям.
• Если здоровье позволяет, позволит, то… – як здоров’я змагає (дозволяє), то…; як здоровий буду, будеш, то…
• Здоровье всему голова – нема над здоров’я. Пр. Над здоров’я нема старшого. Пр. Здоров’я всьому голова. Пр.
• Здоровье дороже богатства (дороже денег) – найбільше багатство — здоров’я. Пр. Здоров’я — дорожче від багатства (за багатство). Пр. Здоров’я — найбільший (найдорожчий) скарб. Пр. Здоров’я — найбільше щастя. Пр. Ліпше (краще) здоров’я, як [готові] гроші. Пр. Здоровий злидар краще за хворого царя. Пр.
• Здоровье уходит пудами, а приходит золотниками – здоров’я летом (пташкою) вилітає, а по-воловому вертає. Пр. Здоров’я легко збути, та тяжко (трудно) набути. Пр.
• Как ваше здоровье? – як здоров’я ваше?; чи живі-здорові?; чи здоровенькі?; чи живенькі-здоровенькі?; чи добре мається?; як ся маєте?; чи здужаєте?
• Кушайте на здоровье! – їжте на здоров’я (на здоров’ячко)!; споживайте здорові!
• Лишать, лишить здоровья кого – збавляти, збавити здоров’я кому.
• Лишиться здоровья – утратити (стратити) здоров’я; збутися здоров’я.
• Не спрашивай здоровья, а глянь на лицо – глянь на вид, здоров’я не питай. Пр.
• Нет у него здоровья – нема(є) в нього здоров’я; не має він здоров’я; (образн.) нема в нього цвіту.
• Отсутствие здоровья, нездоровье – безздоров’я (нездоров’я); нема здоров’я.
• Пей, пейте на здоровье – здоров пий (пий здоров), здорові пийте (пийте здорові); пий, пийте на здоров’я; (іноді) здорові пивши; доброго здоров’я пивши. […Як доброго здоров’я пивши Коло криниці степової. Тичина.]
• Плохое здоровье – лихе (недобре, погане) здоров’я; нездоров’я.
• Пожелаем [же] здоровья!. – побажаймо [ж] здоров’я!..
• По состоянию здоровья – (за) станом здоров’я; через нездоров’я; через стан здоров’я. [Через нездоров’я мусив кинути роботу. З нар. уст.]
• Пышащий здоровьем – аж пашить здоров’ям; (іноді) розкішний.
• Пьём за здоровье!. – пиймо за здоров’я!..
• Слабеть, ослабеть здоровьем – занепадати, занепасти на здоров’ї.
• С надорванным здоровьем – з підірваним здоров’ям; занепалий [на здоров’ї]; (образн.) здоров’ям як розбите горня.
• Спрашивать о здоровье – за здоров’я питати(ся); на здоров’я питати.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Жалкува́ти –
1) сожалеть, жалеть;
2) жалеть, беречь.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

жалкува́ти, -ку́ю, -ку́єш за ким, про що

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Жалкува́ти, -ку́ю, -єш, гл.
1) Сожалѣть, жалѣть. Возьми, а то будеш послі жалкувати. ЗОЮР. II. 45. Дав я тебе до школи, та й жалкую: між панськими дітьми і ти, бачу, нахапався панського духу. Левиц. І. 252.
2) — за ким, чим. Оплакивать кого, что, сожалѣть о потерѣ кого, чего. Вона жалкує ще й досі за змієм. Рудч. Ск. І. 129. І що то жалкували за ним і хазяїн, і всі! А що вже дівчата, так і міри нема. Кв. 287.
3) — на кого́. Пенять, сѣтовать на кого. Живи ж, доню, в свою волю, так, як полюбила, не жалкуй на свою матку, що тебе згубила. Мет. 12. Не жалкуй, куме, на Бога: од квасу діти померли. Ном. № 933.
4) Жалѣть, беречь. Свого доброго та не жалкувать. Ном. № 10779.
За́ко́н, -ну, м.
1) Зародышъ. Константиногр. у. Там його́ й зако́ну нема́. Нѣтъ его тамъ и зародыша, нѣтъ и слѣда. Константиногр. у.
2) Законь. Де ж такий за́кон є, щоб чоловіка нівечити. Харьк.
3) Исповѣданіе, обрядъ, предписаніе религіи, обычая. Хитрий закон, що не зна ні чорт, ні піп, ні дякон. Посл. Аф. 419. Князь ісповідував православну віру і кріпко тримався свого закону. Стор. М. Пр. 69. Поховали громадою, як слід, по закону. Шевч. 32. Як раз по нашому закону пред нею шапочку ізняв. Котл. Ен. ІІІ. 56. Ждіть від нас людей по закону увечері. Кв. Драм. 173. В зако́н увести́: а) Сочетать законнымъ бракомъ. Нехай нас звінчає, та тогді вже явимось до матері. Вона, побачивши, що ти вже у закон уведена, не так буде на тебе жалкувати. Кв. І. 219. б) Окрестить. Вже три дні, як дитина не хрещена... Не дай, Боже, якого случаю — і вмре не введена в закон. Мир. ХРВ. 23. У зако́н уступи́ти. Вступить въ законный бракъ. Маркев. 114. См. еще Закін.
Ні, нар.
1) Нѣтъ, не. Підеш ти до його? — Ні. Скажи правду ти мені, а чи любиш мене, а чи ні? Нп. Ні з ким мені розмовляти до білого світа. Нп. Ні на кого жалкувати. Мет. 259.
2) Нп. Нічого не брали: ні торбини, ні хліба. Єв. Мр. VI. 8. Ні в си́х, ні в ти́х. Въ недоумѣніи, въ нерѣшимости, растерявшись. Сам Турн стоїть ні в сих, ні в тих і репетує на своїх. Котл. Ен. Ні сі́ло, ні впа́ло. Безъ всякаго повода, совершенно неожиданно. Одного разу сей дурень їй каже так — ні сіло, ні впало: добродійко, чи ви б мене не одружили? Г. Барв. 306. То було ніколи й не загляне в нашу хату, обминає наш двір десятою вулицею, .... а це колись одного дня, ні сіло, ні впало, Параска рип нашими сінешними дверима. Левиц. ПЙО. І. 378. Ні сюди́, ні туди́. Для обозначенія неловкаго или затруднительнаго положенія. Чуб. І. 275. Тепе́р мені́ так, що ні сюди́, ні туди́. Я теперь въ крайне неловкомъ (затруднительномъ, безвыходномъ) положеніи. Наїхали гості, вона (пані) й покликала якогось там Микиту, що рубав там дрова... і звеліла розносити чаї... Раз по раз смик та смик за поли: — «Сюди, Микито! Туди, Микито!»... Пані якось не потрапила за полу, та за очкур і смикнула, а він, гаспидів, та був зашморгом... Зоставсь Микита з чаями посеред хати, мов кінь спутаний, та повернувшись до панії: «Сюди, Микито! Туди, Микито! Оттепер вже ні сюди Микиті, ні туди!». Весел. Оповідач, № 42.
3) Ні на ві́що и ні на́ що. Ни къ чему. Оддасте мені те, що вам у дворі ні на віщо не потрібне. Г. Барв. 196. Ні на́ що зві́вся. а) Разорился, обѣднѣлъ, прожился. б) Обезсилѣлъ, исхудалъ отъ болѣзни, горя и пр.
4) Ні в сві́ті. Ни за что, никогда. От же, було, й плаче, і тужить, і нарікає на долю, а матері ні в світі не пожаліється. Г. Барв. 112.
5) Ні за ві́що. За ничто. Старі гроші підуть ні за віщо. Лебед. у.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Болѣ́ть = 1. болїти, неду́жати, незду́жати, недугува́ти, хорува́ти, хворі́ти, слабува́ти, (про гострий біль) — щеміти. — Нї їсти нї пити нїчого не хоче! — Чи не занедужав? Братику Степане, що в тебе болить? К. Ш. — Ой болить у його серце й голова, помірає чумаченько, а роду нема. н. п. — Козак у сьвітлицю — дївчина хорує; козак за рученьку, сердешно жалує. н. п. — Не здужає, що ведмедя б за ухо вдержав. н. пр. — Він часто слабує. — Порізав пучку, та страх, як щемить. С. Л. — Щемить моє серденько. С. Л. 2. болїти, побива́ти ся, жалїти, жалкува́ти, жури́ти ся, печалувати ся. — Мати болїє за сином. С. Ш. — Вона, сердешна, за всїх нас побивала ся.
Вздыха́ть = 1. зітха́ти, о́хати. — Не зітхай: чого нема, то й так нема. н. пр. — Уся челядь догадалась, чого я зітхаю і тепера усї знають — кого я кохаю. н. п. 2. жалкува́ти, тужи́ти. — Не раз жалкував, згадуючи колишню долю.
Жа́ловаться = жалїти ся, ска́ржити ся; жалкува́ти, ся; позива́ти; (на долю) — бі́дкати ся, наріка́ти. — Невістка скаржилась, а на лицї не змарнїла. н. пр. — Там милий лежить, та скаржить ся на головку, що вона болить. н. п. — Не жалкуй на свою матїр, що тебе згубила! Ой не буду жалкувати, моя рідна мати, яку мінї Бог дасть долю — буду горювати. н. п. — Ой піду як до пана, позивати Івана. н. п.
Жалѣ́ть = жалїти, жалкува́ти, жа́лувати, шкодува́ти; шанува́ти, берегти́. — І всї, хто знав його, сердешно жалкували, а инчі — сльози утирали. К. Д. Ж. — Жалкую, що не купив коня. С. Аф. — Чужа сторононька, ще й чужії люди, ой хто ж тебе, моя доню, жалувати буде. н. п. — Прийшов до його товариш його, бере його за рученьку, жалує його. н. п. — І так уже догляда її та шкодує, як ока. н. о. — Не жалїй ухналя, бо підкову згубиш. н. пр. — Пошануй худобу раз, вона тебе десять раз пошанує. н. пр. — Лихого нїчого жалувати. — Есть о че́мъ жалѣ́ть! = жалю́ по кісїлю́! (Номис).
Пла́каться = жалкува́ти ся, бі́дкати ся. наріка́ти (на кого).
Принужда́ть, прину́дить = нево́лити (С. Л.), принево́лювати, си́лити, си́лувати (С. Л.), силкува́ти (С. Л.), приси́лювати, примуша́ти (С. З.), приму́шувати, нуди́ти, присутя́жувати, ну́ждити, винужда́ти, принево́лити, знево́лити(С. Л.), приси́лувати (С. Л.), приси́лити, присилкува́ти, вси́лувати, приму́сити, зму́сити (С. Л. Ос.), про кількох — познево́лювати, поприму́шувати — Я тебе не приневолював служити, ти пішла своєю охотою. Кр. — Мати приневолила подавать рушники, бо він був собі заможний. О. Ст. — Почала жінка приневолювати чоловіка, щоб і він робив. н. о. Гр. Чайч. — Не силуйте мене, мамо, не піду я з ним під вінцї. Кн. — Як не силував батько, анї мати — нї на кого жалкувати. н. п. — Присилували, віддали за нелюба. Федь. — Він примушував себе сидїти над книгою, а думки плутались десь далеко. Лев. В. — Не хотїли з доброї волї, так ми вас примусили. Кн. — Доти нуждив мене, доки я продав млинок. Кн. — Голод та холод нуждили його приняти на себе чужу вину. Кн. — Ти не дуже присутяжуй до роботи. Ет. зб. н. о.
Раска́иваться, раска́яться = ка́яти ся, жалкува́ти (С. Л.), пока́яти ся. — Покаяв ся в гріхах.
Скупи́ться = скупи́ти ся, жалїти, жалкува́ти, шкодува́ти. — Ти вже скупієш ся батюшцї і карбованця дати. Хар.
Соболѣ́зновать = вболїва́ти (Кн.), уболїва́ти (С. Л. Ш.), жалїти, жалкува́ти, жа́лувати (С. З.).
Сожалѣ́ть = жалкува́ти (С. Л.), жалїти (С. Л.), жа́лува́ти, уболїва́ти (С. Ш.). —Жалкувала сизокрила, що вона не счула ся, як минула і весна. Б. Г. — Почав жалкувати, що не спроможен. Кн.
Сѣ́товать = 1. жури́ти ся, тужи́ти і т. д. д. Печа́литься. — Журити ся за жінкою. 2. жалкува́ти, жалїти ся, наріка́ти, бідкати ся, бідкува́ти ся, кривдува́ти (д. Жа́ловаться). — Нарікає на свою долю.

Запропонуйте свій переклад