Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 23 статті
Запропонувати свій переклад для «жижа»
Шукати «жижа» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Жи́жа, жи́жица –
1) (в варёной пище) щерба́, щерби́чка, юха́, ю́шка. [Не лю́блю ду́же густи́х галушо́к: як щерби́ бі́льше, то добрі́ше. Юхи́ підси́п, коли́ єсть. М’я́сом хва́литься, а воно́ і ю́шки не ї́ло (Ном.)];
2) (всё слишком жидко изготовленное) рідо́та. [Ну, хто ї́стиме таку́ рідо́ту? Підси́п ще піску́ до зали́ви, бо рідо́та].
• Жи́жа из квашеной капусты – вар.
• Жи́жа навозная – гної́вка, гнойови́ця. [Ви́пили-б і гної́вки, не то що, та ніде́ і на тлі води́ не ви́дко. З-під хліва́ гнойови́ця біжи́ть, – де-ж воно́ не смерді́тиме? (О. Пчілка)].
Наво́зный –
1) (привозный) навізни́й, привізни́й;
2) (к навозу относящ.) гнойови́й, гноє́вий.
• -ная жижа – гної́вка, гнойови́ця, мусі́й (-сія́).
• -ный жук, см. Наво́зник 3.
• -ная куча – гної́ (-ї́в), гної́вня, гно́їще, (с примесью мусора) смі́тнище.
• -ное топливо – гнойове́ па́ливо, кізя́к (-ка́), (чаще мн.) кізяки́ (-кі́в), кирпи́ч (-чу́). -ная яма, см. Наво́зня.
Ого́нь, огонё́к –
1) (в)ого́нь (-гню́) (ум. о́гник, о́гничок), бага́ття, (гал.) ва́тра (ум. бага́ттячко, ва́терка), (костёр, очаг) о́гни́ще, ва́трище; (детск.) жи́ж(к)а, жижи́йка.
• Высечь ого́нь – ви́кресати огню́.
• Развести огонь – розве́сти́, розгніти́ти, розікла́сти ого́нь (бага́ття, ва́тру).
• Не дали ли бы вы мне огоньку́? – чи не дали́-б ви мені́ вогню́, бага́ття (багачу́, при́ску, ва́терки)?
• Заимствовать -ньку́ на трубку – залю́лювати.
• Кузница на четыре огня́ – ку́зня на чоти́ри о́гнища.
• Живой ого́нь (вытертый из дерева) – жива́ ва́тра.
• Предать огню́ и мечу – спусти́ти на пожа́р (на ого́нь) і під меч положи́ти, огне́м спали́ти і кі́ньми стопта́ти.
• Подлить масла в ого́нь – дода́ти га́рту.
• Нет дыму без огня́ – ди́му без огню́ не бува́є.
• Пройти сквозь ого́нь и воду – бу́ти на коні́ і під коне́м, на во́зі й під во́зом, і в сту́пі і за сту́пою, пройти́ Рим і Крим.
• Из огня́ да в полымя – з дощу́ та під ри́нву, з огню́ та в по́ломінь.
• Попасть меж двух огне́й – попа́сти в ле́щата, потра́пити межи́ мо́лот і кова́дло.
• Гореть как в огне́ – горі́ти як жар (як ув огні́), мов на кір горі́ти.
• Ого́нь без пламени – (сами́й) жар.
• Глаза горят словно ого́нь – о́чі горя́ть як жар.
• Всё как огнё́м взяло – огне́м все пішло́.
• Дом сразу был охвачен огнё́м – буди́нок відра́зу взя́вся огне́м, по́лум’ям.
• Дышущий огнё́м – огнедиха́тий. [Огнедиха́тий драко́н]. См. Анто́нов огонь, Блужда́ющий огонь. Пушечный ого́нь – гарма́тний ого́нь, гарма́тна стрільба́.
• Он не был ещё под огнё́м – він не ню́хав ще по́роху, він не був ще в бою́.
• Беглый ого́нь – перебіжни́й (розбивни́й) ого́нь;
2) ого́нь, жар, пал, за́пал.
• Творческий ого́нь – тво́рчий ого́нь.
• В нём много огня́ – в ньо́му бага́то огню́ (жа́ру, за́палу);
3) сві́тло (им. мн. світла́), ум. сві́телко, по́світ (-ту).
• Зажигать, зажечь ого́нь (огни́) – світи́ти (засві́чувати), засвіти́ти ого́нь, посвіти́ти (позасві́чувати) світла́, посвіти́тися. [Всі лю́ди вже посвіти́лися].
• Потушить ого́нь – погаси́ти сві́тло.
• Подайте огня́ – принесі́ть світло́, да́йте сві́тла.
• Сидеть при огне́ – сиді́ти при сві́тлі.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Жижа, жижица – рідо́та, -ти, рідина́, -ни́.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Жижа, жижица – рідина́.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Обжигаться
• Не шути с огнём — обожжёшься – не грай з вогнем, бо о(б)печешся (о(б)палишся). Пр. З вогнем не жартуй, бо то жижа. Пр. Не клади у вогонь пальця, бо спечеш. Пр. Не клади псові пальців у зуби, бо вкусить. Пр. Не тягни пса за хвіст, бо вкусить. Пр. Не стромляй (не сунь, не тикай) пальців (пальця, пучки) між (межи) двері, бо прищикнуть (придавлять). Пр.
• Обжёгшись на молоке, станешь дуть и на воду – хто спарився ((об)пікся) на окропі, той і на холодну воду дмухне. Пр. Хто на окропі спарився, той і на холодну (на зимну) воду дмухає. Пр. Як спаришся на молоці, то й на сироватку дмухатимеш. Пр. Обпікшись на молоці, хукатимеш і на воду. Пр. Опаришся (опечешся) на молоці, то й холодну воду студитимеш. Пр.
• Около огня обожжёшься, около воды обмочишься – коло вогню ходивши, та не опектися. Пр. Коло води ходивши, не можна, щоб не замочитися. Пр.
Огонь
• Беглый огонь (воен.) – швидкий (перебіжний) вогонь.
• Бежать как от огня – тікати як від вогню (пожежі).
• Бояться как огня кого-, чего-либо – боятися як вогню кого, чого; боятися як чорт свяченої води (як заєць бубна, як полоханий заєць пенька, як собака дрючка, кия) кого, чого.
• В огонь и в воду (готов, пойду…) – у вогонь і (в) воду (готовий, ладен, піду…); і в вогонь ладен (готовий) [скочити]…
• Высекать, высечь огонь – кресати [вогонь], викресати [вогню].
• Глаза горят огнём у кого-либо – очі горять, як жар, у кого, кому.
• Горит как в огне кто-либо – горить як у вогні (як жар) хто.
• Девушка-огонь – дівчина як вогонь (як присок); (в)огонь — не дівчина. [Огонь була — не дівка!.. Мирний.]
• Днём с огнём не сыщешь – і в світі [білому] не знайдеш. Пр. Того і вдень із свічкою не знайдеш. Пр. Ні слуху ні послуху. Пр. Шукай вітра в полі. Пр.
• Дом сразу был охвачен огнём – будинок відразу взявся (пойнявся) вогнем (полум’ям).
• Зажигать, зажечь огонь (огни) – світити (засвічувати), засвітати (світло); (про богат. тільки докон.) посвітити (позасвічувати) [світла]; (іноді) посвітитися. [Було вже смерком, по хатах вже посвітилися. Сл. Гр.]
• Играть (шутить, шалить) с огнём – гратися (жартувати) з вогнем.
• Из огня да в полымя – з дощу та під ринву. Пр. З вогню та в полум’я (в полумінь). Пр. Тікав від диму та впав у вогонь. Пр. З калюжі та в болото. Пр. Утікав перед вовком, та впав на ведмедя. Пр. Поправився з печі на лоб. Пр. Берігся кия, та дістав нагая. Пр.
• Меж двух огней (разг.) – між двох вогнів (між двома вогнями); між (межи) молотом і ковадлом; як у лещатах: і туди гаряче, і сюди боляче. Пр. Хоч круть-верть, хоч верть-круть, як з обох боків товчуть. Пр.
• Нет дыма без огня; дыма без огня не бывает; ни дыму без огня, ни огня без дыму – нема диму без вогню. Пр. Диму без вогню не буває. Пр. Де не горить, там ся не курить (там не куриться, не димить). Пр. Де верба, там і вода. Пр. Де вода, там і верба. Пр.
• Огнём и мечом (книжн.) – [З] огнем і мечем.
• Огня взаймы не выпросишь – (у нього, в неї) серед зими льоду (снігу) не випросиш.
• Подливать, подлить масла в огонь – доливати, долити (підливати, підлити) оливи у вогонь (до вогню); підкладати, підкласти (докидати, докинути) дров у (до) багаття; підкидати, підкинути хмизу в вогонь; (тільки докон.) до гарячого ще приском сипнути.
• Предавать, предать огню и мечу (книжн.) – пускати, пустити під (в)огонь і меч; спускати, спустити на пожар (на вогонь) і під меч положити (класти, покласти); людей мечем сікти, посікти, а добро з (за) димом пускати, пустити; вогнем палити, спалити й кіньми топтати, стоптати; знищувати, знищити (в)огнем і мечем.
• Прошёл огонь и воду [и медные трубы] – пройшов крізь огонь і воду. Був і на коні, і під конем (на возі й під возом, у ступі й за ступою). Пр. Перейшов [уже] крізь сито і решето. Пр. Пройшов Крим і Рим. Пр. Пройшов мідні труби і чортові зуби. Пр. Був вовк і в сіті, й перед сіттю. Пр. Поспитав уже і пня, й колоди. Пр. […Максим Полатай ко, який пройшов і мідні труби, і чортові зуби, доладно пустив низом пісню… Стельмах.]
• Сидеть при огне – сидіти при світлі.
• С огнём не шути (перен.) – з вогнем не грайся (не жартуй).
• С огнём не шутят; не шути с огнём — обожжёшься – з вогнем не жартуй [бо то жижа]. Пр. Не грайся з вогнем, бо о(б)печешся, о(б)палишся. Пр. Не клади у вогонь пальця, бо спечеш. Пр. Не клади псові пальців у зуби, бо вкусить. Пр. Не тягни пса за хвіст, бо вкусить. Пр. Не стромляй (не сунь, не тикай) пальців (пальця, пучки) між (межи) двері, бо прищикнуть (придавлять). Пр.
• Солома с огнём не дружит (не улежится) – не прикладай соломи (сіна) до вогню [бо згорить]. Пр. Не кидай іскри в попіл: і сама згорить, і село спалить. Пр.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

жи́жа [жи́жица] те́чність,-ности, рідо́та,-ти

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Жи́жа –
1) (детск.) все горячее, горящее;
2) возбуждение, пыл.
Жи́жка – 1) ум. от жи́жа;
2) поджилка.
Мості́вка – навозная жижа.
Муст, -ту – навозная жижа.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

жи́жа, -жі, -жею; жи́жі, жиж

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Вар, -ру, м.
1) Кипятокъ.
2) Варка, количество для сваренія въ одинъ пріемъ. Вареників буде тільки на один вар. Борзен. у.
3) = Узварь. Шух. І. 144. МУЕ. І. 109.
4) Жижа изъ квашенной капусты.
5) Составъ для смазки привитыхъ деревьевъ.
6) Зной, духота. Вертаються з панщини люде потомлені і варом сояшним і тяжко́ю працею. МВ. (О. 1862. ІІІ. 43).
Гної́вка, -ки, ж.
1) Навозная жижа, вода, въ которой мокъ навозъ. Вх. Зн. 34. Випила б і гноївки, не то що, та нігде і на тлі води не видко. Гн. IV. 64.
2) Erystalis tenax. Вх. Лем. 404.
Жи́жа, -жі, ж.
1) Все горячее и горящее (дѣтск. сл.). Дитина хукає на жижу. Котл. Ен. VI. 25. З огнем не жартуй, бо то жижа. Ном.
2) Возбужденіе, пылъ. Тут саме жижа така, що ну! Сказано, жінка молода, а він старий, аж сідий. Лебед. у. Ум. Жи́жка.
Жи́жка, -ки, ж.
1) Ум. отъ жижа.
2) Подколѣнокъ, поджилка. Як глянув на неї дід, то аж жижки в його затрусились. Стор. I. 101. Аж жижки дріжать. Ном. № 5040. В обох підківки забряжчали, жижки до танців задріжали. Котл. Ен. І. 20. Креса́ти в жи́жку. Танцуя, пяткою касаться икры. Ном. № 14133.
3) Раст. Жигавка. ЗЮЗО. І. 140.
Млачі́вка, -ки, ж. Жижа навозная. Вх. Уг. 252.
Мості́вка, -ки, ж. Жижа навозная. Вх. Зн. 37.
Муст, -ту, м. Навозная жижа. Вх. Зн. 37.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

Жижа навозная — гнойови́ця. -ці.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Жи́жа = ю́шка, рідота́. — Сьорбай, Грицю, юшку — на сподї буде рибка. н. пр. — Треба підсипати густішої локші, а то сама рідота. Полт. Чайч.
Шути́ть, пошути́ть = шуткува́ти (С. З. Л.), жартува́ти (С. З. Л. Аф.), пошуткува́ти (С. Л.), пожартува́ти, багато — розжартува́ти ся. — Шуткують, а у мене на душі хмарить ся. Кн. — То наші було й шуткують. С. З. — А доля шуткує — помане, помане, та й геть прожене. Аф. — Чуєш? Стережись, робити так не вчись, та роздивляй ся, з ким шуткуєш. Б. Г. — Не все журить ся — і пошуткувати можна трохи. Ч. К. — I моя доля з мене шуткувала. Аф. — Не люблять в пеклї жартувати. Кот. — Коли любиш — люби дуже, а не любиш — не жартуй же. н. п. — Дай Боже жартувати, аби не плакати. н. пр. — Шутя́ = шутку́ючи, жарту́ючи, шуткома́, жа́ртом, жартома́, у жа́рт, з жа́рту, сьмішко́м. — А слухаю його й не тямлю що казати: думаю — се дїд жартома́, а серце чує, що нї. Кн. — Взяли з жарту другу кварту. н. п. — Не шути́ съ огнёмъ = з огне́м не жарту́й. — З огнем не жартуй, бо то жижа. н. пр. — Шути́ да огля́дывайся, н. пр. = шу́тки-шу́тки, а хвіст на́ бік, сьмі́й ся, сьмі́й ся, а зу́би на поли́цї держи́. н. пр.

Запропонуйте свій переклад