Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 57 статей
Шукати «журча*» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Журча́ло, зоол. Bombulius – ше́ршень (р. -шня, и -шеня).
Журча́ние – джуркоті́ння, дзюрча́ння, дзюркота́[і́]ння, дзю́ркіт (р. -коту), жу́ркіт (р. -коту), брені́ння, (гал.) ше́мріт (р. -роту), (гулкое) го́мін (р. -мону), гурча́ння, бурча́ння. [Лю́бий жу́ркіт води́. До нас у ха́ту крізь вікно́ врива́вся го́мін голосни́х пото́ків, що бі́гли вниз по ву́лиці нагі́рній (Л. Укр.). Під ше́мріт рік дзвінки́й (Фр.)].
Журча́ть – джуркоті́ти, дзюрча́ти, дзюркоті́[а́]ти, брені́ти, ропта́ти, (гулко) гурча́ти, бурча́ти. [Вода́ ти́хо лелі́є, не ро́пче (М. Вовч.). Гурчи́ть вода́ по яра́х (М. Вовч.)].
Журча́щий – джуркотли́вий, дзюркотли́вий, (гулкий) буркотли́вий.
• -щая вода – дзюркото́нька. [Переда́й їй, дзюркото́нько, плач дові́чний мій (Куліш)].
Вода́ – вода́. [Нап’ю́ся пого́жої води́чки. І спить земля́, і во́ди сплять прозо́рі (Грінч.)].
• В. тепловатая – лі́тепло.
• В. кипящая – окрі́п. [Грі́йте окро́пи та ли́йте в жлу́кто].
• В. тёплая для купанья – купіль.
• В. тёплая щёлочная для мытья головы, беления полотна – ми́те[і]ль (р. -телю).
• В. мыльная, после стирки в ней – зми́лини, зми́лки.
• В. мыльная пенящаяся – шум.
• В. тинистая, болотная – мохова́.
• В. чистая, свежая – пого́жа.
• В. несвежая – непого́жа.
• В. неосвежающая – мля́ва.
• В. мягкая – милка́.
• В. твёрдая, жесткая – різка́.
• В. дождевая – дощова́, дощі́вка.
• В. проточная – теку́ча, вода що збіга́є.
• В. стоячая – не́теч (р. -чи), нете́ча (р. -чі), нете́чина, водості́й (р. -то́ю), мертвові́д (р. -во́ду) (Неч.-Лев.).
• В., в которой мок навоз – гної́вка.
• В. из под точильного камня – бруси́ни, брусли́на.
• В. сыченая мёдом – сита́.
• В. грунтовая – жи́льна.
• В. подпочвенная – зашку́рня, позашку́рня.
• В. ключевая – крини́чна, крини́чана, джере́льна, джерелі́вка.
• В. целебная – зцілю́ща.
• В. дающая и отнимающая силу (в сказках) – си́льна, безси́льна.
• В. мёртвая, живая – мертву́ща, живу́ща.
• В. волшебная, простоявшая ночь при свете звёзд – зо́ряна вода́.
• В. сверх льда – полі́й.
• В. полая, прибылая – по́відь (р. -ди), па́відь (р. -води), прибульна́, прибутна́ вода́.
• В. журчащая – дзюркото́нька; узкая и относительно спокойная полоса -ды́ между сильными волнами в реке – гри́виця.
• Много -ды́ – вели́ка вода́.
• В. сплошь – одни́м лице́м вода́.
• В., затопившая землю – зато́н. [Наста́ла-ж про́весень і во́ду скрізь пусти́ло, понад зато́нами зібра́лося село́ (Куліш)].
• Место, где в. весенняя застаивается – топи́ло. [На топи́лі нічо́го не росте́].
• Большое скопление -ды́ – дуна́й. [Ой за го́рами вода́ дунаями. Текла́ вода́ з дунаєчка].
• В. минеральная – мінера́льна.
• В. святая, освященная – свяче́на.
• В. освященная в день Богоявления – явле́на, йорда́нська; осв. 1-го августа – макові́ївська.
• Богатый -до́й – водя́ний. [На водя́ному мі́сці стої́ть село́: усе́ там га́рно ро́дить].
• За -до́й пойти – по́ во́ду піти́.
• Под -ду пойти – нирця́ (нурка́) да́ти.
• Как в -ду канул – як водо́ю вми́ло; як лиз злиза́в.
• Прошёл огни и во́ды, и медные трубы – був і на коні́, і під коне́м, і в сту́пі й за сту́пою.
• Поехать на во́ды – пої́хати на (те́плі) во́ди.
Источа́ть, источи́ть что –
1) (изливать) вилива́ти, ви́лити що, випуска́ти, ви́пустити джерело́м, дзюрко́м (цюрко́м) (журчащей струёй) що.
• Горы -ча́ют целебные ключи – го́ри випуска́ють цілю́щі джере́ла.
• -ча́ть на кого свои милости – вилива́ти, злива́ти на ко́го ла́ску свою́, (одаривать) обдаро́вувати кого́ ла́скою своє́ю, уласка́влювати кого́; см. Излива́ть;
2) см. Расточа́ть.
• Источё́нный – ви́литий.
• -ться – вилива́тися, ви́литися, (струёй) дзюри́ти, (сплывать) сплива́ти, сплисти́. [Свято́чний на́стрій сплива́в з богі́в (икон) (Коцюб.)].
Пожурча́ть – поджуркоті́ти, подзюрча́ти, подзюркоті́[а́]ти, побрені́ти и т. д. См. Журча́ть.

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ЖУРЧА́ТЬ, ще цокоті́ти, (про струмки) поет. гомоні́ти;
журча́щий, що дзюрчи́ть тощо, спо́внений дзю́ркоту, дзюркоту́н, дзюркоті́й, прикм. дзюркітли́вий, дзюркотю́чий, (струмок) поет. воркітли́вий, фраз. сварли́вий, образ. з дзю́ркотом;
журча́щий ручеёк, струмо́чок-цокото́чок.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Журчание – дзюркоті́ння, дзюрча́ння, -ння.
Журчать – дзюрча́ти, -чу́, -чи́ш, дзюркота́ти, -кочу́, -ко́чеш.
Журчащий – дзюркотли́вий, бренли́вий; (гулко) буркотли́вий, -а, -е.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Журчание – дзюркота́ння, дзюркоті́ння.
Журчать (о воде) – дзюркота́ти, дзюркоті́ти.
Журчащий – дзюркотли́вий.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Вода
• Большое скопление воды – велика вода; дунай; дунай-вода. [Розгулялися води, як дунаї. Пр.]
• Быть тише воды, ниже травы – бути нижче [від] трави, тихше (тихіше) [від] води; сидіти тихо і смиренно; бути тихим і смиренним.
• Быть, чувствовать себя как рыба в воде – бути, чути (почувати) себе як риба у воді; бути, чути (почувати) себе як пташка (як ластівка) в повітрі; бути в своїй стихії (давн. в своєму живлі). [Суддя в суді — як риба в воді. Пр.]
• В мутной воде рыбу ловить – у (кала)мутній воді риб(к)у ловити (риб(к)а ловиться).
• В огонь и воду – у вогонь і (в) воду. [За Сагайдачного ладна вона була в огонь і воду. Тулуб.]
• Вода дождевая – вода дощова; дощівка.
• Вода жёсткая – тверда (різка) вода.
• Вода журчащая – дзюркотлива вода; (поет.) [вода] дзюркотонька.
• Вода и камень долбит – вода і камінь довба(є). Пр. Крапля по краплі і камінь (і скелю) продовбує. Пр. Яка вода м’яка, а камінь зглодже. Пр.
• Вода и мельницу ломает – тиха вода греблю рве. Пр. Тиха вода береги лупає, а бистра йде та й перейде. Пр.
• Вода ключевая – кринична (криничана, джерельна) вода; джерелівка.
• Вода мелкая, неглубокая – там мілко, не глибоко; (образн.) Там води — горобцеві по коліна (старому горобцю по коліно). Пр. Такої води, що ніде горобцю й лап помочити. Пр. Так глибоко, що жабі по око. Пр.
• Вода на чью мельницу (разг.) – вода на чий млин (на чиє колесо, на чиє коло); на чий камінь вода. То вода на мій млин. Пр. Кожний на своє колесо воду навертає. Пр. Кожний на своє коло воду тягне (горне). Пр. То на мій камінь вода. Пр.
• Вода полая – повідь (повінь, повіддя, павідь); (поверх льоду) полій.
• Вода пошла на убыль, вода убывает – вода почала спадати (убувати); вода пішла на спад; вода спадає (убуває); (образн.) воду смикнуло.
• Вода светлая – вода чиста [як сльоза]; (діал.) красітна вода.
• Вода слегка замёрзла, подёрнулась тонким слоем льда – вода зашерхла.
• Вода сплошь – одним лицем вода.
• Вода стоячая – стояча вода (нетеч, нетеча, нетечина); водостій; мертвовід.
• Вода тёплая – тепла вода; літепло. [Начерпай води холодної і постав на вогонь, зогрій літепла, промий мої смертельні рани. Сл. Гр.]
• Вода чистая, свежая – вода чиста, свіжа; погожа вода. [Було — забагнеться панам погожої води, — лакей і посилає його до криниці. Коцюбинський.]
• Водой не разлить, не разольёшь кого (разг.) – як риба з водою хто з ким; водою не розлити (не розіллєш) кого; ані лопата, ані мотика їх не розлучить; нерозмийвода (нерозлийвода); вони не розмита вода; вони нерозлучні друзі (друзі на життя і на смерть). [Козак з бідою, як риба з водою. Пр. Ми з тобою, як риба з водою. Пр.]
• Водой пройти, превращаться в воду (таять) – пойнятися водою: братися, узятися водою. [Незабаром сніжок пойнявся водою. Гребінка.]
• Воду толочь — вода и будет – вари воду — вода й буде. Пр.
• Вывести на свежую (чистую) воду (разг.) – вивести на чисту воду (на світ, на світло денне); (іноді) зірвати машкару з кого.
• Выйти сухим из воды – вийти сухим із води; дешево відбутися.
• Грунтовая (подпочвенная) вода – підґрунтова вода; (розм. лок.) підшкурна (зашкурна) вода. [В сій криниці зашкурна вода, а не джерельна, то в сухе літо пересихає. Сл. Гр.]
• Десятая (седьмая) вода на киселе (фам. шутл.) – родич десятого коліна. Пр. Десята вода (шкура) на киселі. Пр. Василь бабі сестра у первих. Пр. Мій батько і твій батько (дід) коло одної печі грілися. Пр. Родина — кумового наймита дитина. Пр. Пень горів, а він руки нагрів, та й став йому дядьком. Пр. Дідового сусіда молотники. Пр. Ми родичі: на однім сонці онучі сушили. Пр. Його мама і моя мама в одній воді хустки прали. Пр.; (лок.) Наша корова напилася з вашої калюжі. Пр.
• Доставлять, доставить груз водой – перевозити, перевезти (правити, доправити) вантаж водою.
• Дуть на воду – дмухати (дути) на [холодну] воду. [Хто обпікся на молоці, той і на холодну воду дмухає. Пр. Він і на холодну воду дує. Пр.]
• [Ему] как с гуся вода (разг.) – [Йому] як з гусі (з гуски) вода; не сушить (не морочить, не клопоче) собі голови нічим; а йому й байдуже; а він і байдуже; байдужісінько йому.
• Живая и мёртвая вода (в сказках) – вода живуща (живлюща, жива) й (з)цілюща (мертвуща, мертвяща).
• Как в воду канул (разг.) – як у воду пішов (ввійшов, упав, пірнув, канув); як водою вмило (змило); мов хвиля змила (пойняла); як з мосту впав; як лиз (лизень) злизав; як корова язиком злизала. Пропав, як у воду впав. Пр.
• Как в воду опущенный (унылый, печальный) – як у воду опущений; тяжко засмучений (зажурений); геть знеохочений [до всього].
• Как две капли воды (похож) – [Як] викапаний; [як] вилитий; як (мов…) дві краплини води схожий; достоту схожий; достотній; чистий (чистісінький); (образн.) вилився як з воску в кого; як з ока випав. [Вилилась як з воску в матір. Пр.]
• Как камень в воду – як камінь у (під) воду; як водою вмило, як вода вмила.
• Концы в воду (разг.) – кінці у воду. [Недовго з ним розв’язатися: не хочу, не піду, — та й кінці в воду! Котляревський.]
• Много воды – багато води; велика вода.
• Много (немало) воды утекло (с тех пор как…) – багато (немало, чимало) води утекло (упливло) (з того часу, як…); не один став витік, утік (з того часу); (про)минув довгий час.
• Молчит, как воды в рот набрал – мовчить, як (наче…) води в рот набрав; мовчить, наче повен рот води; (а)ні пари з уст; і пари з уст (з рота) не пустить; і пари з уст не хукне; заціпило йому язик; мовчить як риба (як німий, як стіна); як овечка, не скаже (не мовить) ні словечка; нічичирк; і дух притаїв. [Дід нічичирк, лежить собі і дух притаїв. Стороженко.]
• Не суйся в воду, не спросясь броду – не лізь у воду, не знаючи броду. Пр. Не спитавши (не розібравши, не розглядівши) броду, не лізь (не сунься) [прожогом] у воду. Пр.
• Обдать, окатить холодной водой кого – облити (злити) холодною водою кого; охолодити (розхолодити, остудити) кого; охолодити запал чий; (образн.) накрити мокрим рядном кого.
• Обильный, богатый водой – багатий на воду; водяний.
• [Он] воды не замутит (разг.) – [Він] води не замутить (помутить, закаламутить, скаламутить).
• Питьевая (хорошая) вода – питна (гожа) вода.
• Плыть по воде – пливти (плисти) за водою; пливти (плисти) долі водою (доліріч).
• Плыть против воды – пливти (плисти) проти (устріть) води; пливти (плисти) горі водою (горіріч). [І риба не пливе проти бистрої води. Номис.]
• Повадился кувшин по воду ходить — там ему и голову сломили – пішов глечик по воду та й голову там положив. Пр. Повадився кухоль по воду ходить, поки йому ухо одламали. Пр. Грай, грай, глечику, вушка збудеш. Пр. Доти глечик воду носить, доки йому ухо не урветься. Пр. До часу збан воду носить. Пр.
• По воде поплыло – за водою (з водою) пішло; за водою попливло. [Було, та за водою пішло. Пр. Прийшло з води, пішло з водою. Пр.]
• Под воду пойти (нырнуть) – під воду піти (пірнути), іще нирця (нирка) дати.
• Под лежачий камень вода не течёт – під лежачий камінь і вода не тече. Пр. Лежали на боку, не заробили і на понюшку табаку. Пр. Лежаного хліба нема. Пр. Лежачи й сокира ржавіє. Пр. З лежі не справиш одежі, а з спання не купиш коня. Пр. Лежачи і вовк не виє. Пр. Лежаний хліб не ситить. Пр.
• Поехать на воды – поїхати на (теплі, солоні) води.
• Пойти за водой – піти по воду. Пішов по воду, як рак по дріжджі. Пр.
• По (на) воде писать (без следа) – на (по) воді писати. То на воді записано. Пр. Це ще вилами по воді писано. Пр.
• Посадить на хлеб и на воду кого – посадити (посадовити) на хліб і на воду кого.
• После дождя да в воду – з дощу та під ринву. Пр.
• Прошёл сквозь огонь и воду (и медные трубы) – пройшов крізь вогонь і воду. Був і на коні, і під конем (на возі й під возом, в ступі й за ступою). Пр. Перейшов [вже] крізь сито і решето. Пр. Пройшов Рим і Крим. Пр. Був у бувальцях, знає, що кий, що палиця. Пр. Був вовк в сіті і перед сіттю. Пр. Поспитав уже пня і колоди. Пр.
• Решетом воду носить – решетом воду носити (міряти, набирати).
• С лица воду не пить (разг.) – з краси не пити води. Пр. Байдуже врода, аби була вигода (робота). Пр. Не дивися на вроду, але на природу. Пр.
• Толочь воду [в ступе] (разг.) – товкти воду [в ступі]. З сухої криниці воду брати. Пр.
• Хлеб да вода — молодецкая еда – хліб та вода — то козацька їда. Пр. Хліб та вода — бідного їда. Пр. Козакові небагато треба: солі дрібок, хліба шматок та горілки чарка. Пр. Іще то не біда, як єсть хліб та вода. Пр. Хліб та вода — то нема голода. Пр.
• Хоть в воду (броситься) – хоч у воду; хоч з мосту (хоч з гори, хоч із кручі) та в воду; хоч і в прірву; хоч провалися в безодню; хоч живий (живцем) у яму (у землю) лізь.
• Хоть воду на нём вози – з нього хоч мички мич. Пр. Такий плохий, хоч у вухо бгай. Пр. Такий, як хліб м’який. Пр. Його хоч на поводі води. Пр.
• Чистой воды брильянт – щирісінький діамант (брильянт); діамант (брильянт) найвищої (найліпшої, найкращої) чистоти.
• Чистой (чистейшей) воды скептик (разг.) – справжнісінький (щирісінький, чистісінький) скептик.
• Что в воду упало, то пропало – що у воду (з мосту) впало, те пропало. Пр.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

журча́ть дзюрча́ти, дзюркоті́ти, брині́ти

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Брені́ти –
1) звучать, звенеть, дребезжать, дрожать;
2) (о пчеле, комаре) жужжать;
3) (о воде) журчать;
4) (о злаках) цвесть, красоваться;
5) блестеть переливаясь.
Буркотли́вий –
1) воркующий;
2) ворчливый;
3) (о ручье) журчащий.
Бурча́ти –
1) бурчать, ворчать;
2) журчать;
3) урчать.
Гурча́ння –
1) гудение, журчание;
2) урчание (в желудке).
Гурча́ти –
1) гудеть, журчать;
2) урчать.
Дзю́ркіт, -коту – журчание.
Дзюркота́ти, -чу́, -чеш, дзюркоті́ти, -чу́, -ти́ш, дзюрча́ти, -чу́, -чи́ш – журчать.
Дзюркоті́ння, дзюрча́ння – журчание.
Дзюркотли́вий – журчащий.
Жу́ркіт, -коту – журчанье.
Мурмота́ти, -мочу́, -чеш –
1) бормотать;
2) роптать;
3) журчать.
Ропта́ти, -пчу́, -чеш –
1) бормотать;
2) (о воде) сильно журчать.
Сюрча́ння –
1) журчание;
2) стрекотание;
3) свист.
Сюрча́ти, -чу́ –
1) журчать;
2) стрекотать;
3) свистеть.
Шумоті́ти, -мочу́, -ти́ш – журчать.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Брині́ти и брені́ти, -ню́, -ниш, гл.
1) Звучать, звенѣть, дребезжать, издавать звукъ, — преимущественно о струнѣ и о подобныхъ струнному звукахъ. Струна бренить. Пісня стихла, тільки одна луна її бреніла ще. Мир. ХРВ. 6. Полотно міцне, аж бринить. Черк. у. Аж губа бринить, та страшно казати. Губи так бринять од холоду. Ном. № 652. Щоб чобітки не рипіли, щоб підківки не бреніли. Грин. ІІІ. 170. Так так грали музики і гуляли святі, аж шиби бреніли. Гн. II. 69.
2) Жужжать. Ярі пчілоньки не бриніть рано. Гол. III. 30. Бо му комарь в ухо бренить. Чуб. V. 1087.
3) Журчать, струясь. З криничовини вода бринить. НВолын. у. А в Перейму річки біжать, бігли ж вони, аж бриніли. Чуб. ІІІ. 220.
4) Цвѣсть, красоваться. Ой зацвіла маковочка, зачала бриніти. Чуб. V. 53. Бринять всюди паняночки як королів цвіт. О. 1862. X. 12.
5) Блестѣть, переливаясь. Капками роса бренить та миготить. Св. Л. 295.
6) 1 и 2-е л.: брині́є, -єш, гл. Дѣлаться, быть едва замѣтнымъ. Орел під хмарою тільки бриніє. Сніг бриніє. Мелкій, едва замѣтный снѣгъ моросить. Нѣжин. у.
7) В голові́ йому вже до́бре брени́ть. У него уже порядочно шумить въ головѣ. МВ. (КС. 1902. X. 146).
Бурча́к, -ка́, м.
1) Журчащій ручей.
2) Струя проточной воды, текущей съ шумомъ. Дзюркотання весняного струмочка-бурчака. Г. Барв. 308. Ум. Бурчачо́к. Ном. № 13663.
Бурчати, -чу, -чиш, гл.
1) Ворчать, брюзжать. Хто має багацько, той бурчить, а хто не мас, той мовчить. Ном. Ав 1593. Утихомирься, не бурчи. Котл. Ен. ІІІ. 37.
2) Журчать (о ручьѣ, потокѣ).
3) Урчать. Бурчить у животі.
Гурча́ння, -ня, с. Гудѣніе, журчаніе.
Гурча́ти, -чу́, -чи́ш, гл.
1) Гудѣть, журчать. Де взялися бурі й вітри, — і стучать, і гурчать. Лукаш. 81. Дощ гурчить. МВ. II. 187.
2) Ворковать. На церкві голуб гу́рче. Гол. IV. 438.
3) Рычать. Іди у ліс, будеш медведьом та й будем гурчати, поки світа. Гн. І. 69.
4) О свиньѣ: имѣть случку. Угор.
Дзюркота́ти, -чу́, -чеш, дзюркоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. Течь съ шумомъ, журчать. Дзюркотіла з гори вода, збігаючи ринвою між кущами. Левиц. Пов. 276. А срібная хвиля.... дзюркотить. К. Досв. 70.
Дзюркотли́вий, -а, -е. Журчащій. А ти, водо дзюркотлива, течи із ставка. К. Досв. 159.
Дзюрко́тонька, -ки, ж. Журчащая вода. Передай їй, дзюркотонько, плач довічний мій. К. Досв. 160.
Дзюрча́ння, -ня, с. Журчаніе.
Дзюрча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Журчать. Дзюрчить біжить криниченька, наповня ставок. К. Досв. 157.
Мурмота́ти, -мочу́, -чеш, гл.
1) Бормотать. Народ... мурмотав: паноче, згинь. Котл. Ен. VI. 44.
2) Роптать.
3) Журчать.
Побрені́ти, -ню́, -ни́ш, гл.
1) Потечь журча; полетѣть жужжа. Текли річки, побреніли до Заводовської аж у сіни. Чуб. III. 220.
2) Цвѣсть нѣкоторое время. Маківка побреніла та й осипалась.
Поцюркоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. Потечь, журча.
Ропта́ти, -пчу́, -чеш, гл.
1) Говорить всѣмъ сразу, говорить сразу такъ, что разговоръ сливается въ одинъ гулъ, ропотъ; бормотать. Чи чуєш, доню, що люде ропчуть, як твою славоньку під ноги топчуть? Нп.
2) О водѣ: сильно журчать. Вода.... тихо леліє, не ропче. МВ. II. 75.
Цви́ркати, -каю, -єш, гл. Журчать (о струѣ выдаиваемаго молока). Вх. Лем. 479. См. Циркати.
Черча́ти, -чу, -чиш, гл.
1) = Бряжчати. Ванц ( = ланц) черчит. Вх. Лем. 482. Черчит пінязми. Вх. Лем. 482.
2) Журчать. Вода черчит. Вх. Лем. 482.
Шумоті́ти, -мочу́, -ти́ш, гл. Журчать. Тихо шумотіла прозора водиця поміж густими очеретами. О. 1862. І. 55.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

*Бренли́вий, -а, -е. Журчащий. Сл. Дубр.
*Дзю́ркіт, -коту, м. Журчание. Сл. Яворн.
*Жу́ркіт, -коту, м. Журчание. До журкоту потоків і стелився на Черемошевій срібній постелі. Черемш.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Журча́ло, ком. Bombylius = ше́ршень. — Шершні зовсїм похожі на віс. Степовик.
Журча́ніе = дзюрча́ння, дзюркота́ння, дзю́ркіт, жу́ркіт, лелїння. — Приятно виспатись під гомін голубків, та й задрімати знов під дзюркіт бурчаків. К. Д. Ж. — Чути любий журкіт води на броді. Фр. — Тихе лелїння води по камінняих. Лев.
Журча́ть = дзюрча́ти (С. З. Л.), дзюркотїти, (С. Л.), дзюркота́ти, бурча́ти (С. Л. Ш), бринїти (С. Ш.). — Вода з криницї тихесенько дзюркотала. С. З. — Вода бринить по каміннях. С. Ш. — Журча́щій = дзюркотли́вий (К. Д.), буркотли́вий (С. Л.).
Зажурча́ть = задзюрча́ти, задзюркотїти, забурча́ти, забринїти. (Д. Журча́ть).
Пожурча́ть = подзюрча́ти, подзюркотїти і т. д. д. Журча́ть.
Прожурча́ть = продзюрча́ти, продзюркотїти, прогурча́ти і т. д. д. Журча́ть.