Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 29 статей
Запропонувати свій переклад для «застерігати»
Шукати «застерігати» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Внуша́ть, внуши́ть –
1) навіва́ти, сов. наві́яти кому́ що, надиха́ти, надихну́ти (надхну́ти) кому́ що, увідхну́ти, вмовля́ти (вмо́вити) в ко́го щось, піддава́ти, підда́ти кому́ що; (прививать) прище́плювати, прищепи́ти кому́ що. [Навіва́є їм такі́ думки́. Надихну́в бадьо́рого ду́ху. Прище́плює ді́тям оги́ду до злочи́нств (Крим.). Підда́в йому́ до́бру ду́мку. Вмо́вити цю іде́ю в читача́].
• Внуша́ть постоянными наговорами – нату́ркувати кому́ що.
• Внуша́ть страх – завдава́ти, завда́ти стра́ху́ кому́.
• Внуша́ть почтение – імпонува́ти кому́. [Його́ слова́ мені́ не імпону́ють].
• Внуша́ть мужество кому – осміля́ти, осмі́лити кого́.
• Внуша́ть собою доверие – виклика́ти дові́ру, буди́ти дові́ру;
2) Внуша́ть накрепко (вбивать в голову) – утовкма́чувати, утовкма́читити кому́; (делать строгое внушение) напоумля́ти, застеріга́ти кого́, пригруща́ти, пригрусти́ти, угруща́ти кому́ и кого́. [Угруща́ють і бо́гом, і лози́ною (Г. Барв.)]; (вразумить) на ро́зум посла́ти кому́ (Квіт.).

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Внушать, внушить –
1) виклика́ти, викликати, (вселять) вселяти, вселити, (навевать) навівати, навіювати, навіяти кому що, надихати, надихнути (надхнути) кому що, увідхнути, вмовляти (вмовити) в кого щось, піддавати, піддати кому що; (прививать) прищеплювати, прищепити кому що;
2) (внушать накрепко, вбивать в голову) утовкмачувати, утовкмачитити кому; (делать строгое внушение) напоумляти, застерігати кого, пригрущати, пригрустити, угрущати кому і кого; (вразумить) на розум послати, посилати кому; (поучать) повчати, навчати, навчити; (уговаривать) умовляти, умовити; (убеждать) переконувати, переконати:
• внушать, внушить доверие – викликати, викликати (будити, збудити, вселяти, вселити) довіру (довір’я);
• внушать, внушить мужество кому – надихати, надихнути (навівати, навіяти, іноді внушати, внушити) мужність (відвагу, звагу, сміливість, смілість) кому; осміляти, осмілити кого;
• внушать, внушить себе что – переконувати, переконати себе в чому; забирати, забрати собі в голову що;
• внушать постоянными наговорами – натуркувати кому що;
• внушать почтение – імпонувати кому;
• внушать представление – викликати, навіювати уявлення;
• внушать собою доверие – викликати довіру, будити довіру;
• внушать страх – завдавати, завдати страху кому, викликати (вселяти, навіювати, навівати, наганяти) страху;
• внушать уважение – викликати повагу (пошану);
• это внушает, внушило ему отвращение к чему – це викликає, викликало в нього відразу (огиду) до чого; це відвертає, відвернуло його від чого; з душі верне йому від чого (що).
[Прищеплює дітям огиду до злочинств (А.Кримський). Угрущають і Богом, і лозиною (Г.Барвінок). Навіває їм такі думки. Надихнув бадьорого духу. Піддав йому добру думку. Вмовити цю ідею в читача. Його слова мені не імпонують (АС). Степан казав про літературу сучасну, свою й чужоземну, декламував вірші пристрасних поетів, щоб навіяти тій прекрасній Риті відчуття і бажання любові, щоб притягти до себе її оголені руки, що лежали на столі, темні, спокусливі під збудним світлом червоної лампи (В.Підмогильний). Та вернімося до того, про що ми допіру говорили, а саме, до перечарування сеньйори Дульсінеї, тут саме напрошується ось що: весь цей Санчів фортель, учворений з бажання посмішкуватися над своїм паном і навіяти йому, ніби ота мужичка Дульсінея, а як пан його її не впізнає, то це тим, що її заклято,— все теє каверзи якогось чорнокнижника, з тих, хто не дає просвітку сеньйорові Дон Кіхотові (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Товаришу сержанте, подивіться, що мені видали: штани до колін, черевики на п’ять розмірів більші… Дивитися страшно. — Все нормально. Солдат і повинен наганяти страху]. Обговорення статті
Оговорка –
1) (разъяснение) застере́ження, завва́ження, ува́га, за́значка;
2) (обмолвка) помилка на слові, обмовка, (умен.) обмовочка:
• делать, сделать оговорку – робити, зробити застереження; застерігати, застерегти, застерегтися;
• без оговорок – без слова, без застережень, беззастережно, (лосизм) без обмовок;
• отделываться оговорочками – відбуватися відмовочками; сяк-так вимовлятися;
• с оговоркой – із застереженням.
[У нього була звичка розповідати їй усе, що він зробив за день: як заходив такий-то клієнт, як він підготував закладну для Паркса, як стоять справи з тим вікодавнім позовом «Фраєр проти Форсайта», що його спричинив дідів брат Ніколас, який, відзначаючися надмірною обачністю, обтяжив свій заповіт стількома застереженнями, що його майно й досі нікому не дісталося, і, певно, його заповіт до самого Страшного суду правитиме за невичерпне джерело прибутку для численних поколінь адвокатів (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). — У мене вчора в розмові з дружиною обмовочка вийшла — майже за Фройдом. Хотів сказати: «Зроби мені, люба, бутерброд із сиром», а замість цього сказав: «Гадюка, ти ж мені все життя зіпсувала»]. Обговорення статті
Упреждать, упредить –
1) випереджати, випередити;
2) застерігати, застерегти; попереджати, попереджувати, попередити;
3) запобігати. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ОБУСЛА́ВЛИВАТЬ (бути причиною) става́ти умо́вою /спричиня́тися до/ чого, спричиня́ти що, (в угоді) застеріга́ти, (що чим) узале́жнювати що від чого;
обуславливающий що /мн. хто/ обумо́влює тощо, ста́вши узале́жнювати від, зму́шений узале́жнити, прикм. узале́жнювальний, обумо́влювальний, зумо́влювальний, спричи́нювальний, застере́жувальний, фраз. причи́нний, стил. перероб. ста́вши умо́вою [обуславливающий появле́ние ста́вши умо́вою поя́ви];
обуславливающийся/обуславливаемый обумо́влюваний, зумо́влюваний, спричи́нюваний, застере́жуваний, узале́жнюваний.
ОСТАВЛЯ́ТЬ забут. опуска́ти, (не чіпати) не ру́хати, (у спадок) відпи́сувати;
оставлять без внима́ния что закрива́ти о́чі на, легкова́жити, вульг. плюва́ти на;
оставлять без отве́та не відповіда́ти;
оставлять без после́дствий /оставлять без удовлетворе́ния/ не задовольня́ти;
оставлять в живы́х лиша́ти живи́м;
оставлять в стороне́ лиша́ти на бо́ці, помина́ти;
оставлять (в) насле́дство залиша́ти у спа́док;
оставлять за собо́й пра́во застеріга́ти собі́ пра́во;
оставлять след ще кла́сти печа́ть;
не оставлять стил. перероб. і да́лі [не оставлять в поко́е і да́лі турбува́ти];
не оставлять без после́дствий не гла́дити по голі́вці;
не оставлять свое́й ми́лостью ма́ти у свої́й опі́ці [да не оставит Вас Госпо́дь своей милостью хай Всеви́шній ма́є Вас у свої́й опі́ці];
не оставлять равноду́шным розвору́шувати кого;
не оставлять сомне́ний розві́ювати су́мніви;
э́то оставля́ет жела́ть лу́чшего це дале́ко не найкра́щий варія́нт, це зму́шує бажа́ти кра́щого;
оставля́ющий що /мн. хто/ лиша́є тощо, ста́вши залиша́ти, зда́тний поки́нути, зму́шений /з мето́ю/ зали́ши́ти;
оставля́ющий без после́дствий незго́дний задовольни́ти;
оставля́ющий в дурака́х ра́ди́й поши́ти в ду́рні;
оставля́ющий в стороне́ стил. перероб. лиши́вши на бо́ці;
оставля́ющий в тени́ зви́клий лиша́ти в тіні́;
оставля́ющий жела́ть лу́чшего дале́ко не найкра́щий, ще недоскона́лий;
оставля́ющий позади́ себя́ зда́тний /ра́ди́й/ ви́передити;
оставля́ющий след стил. перероб. лиши́вши слід;
не оставля́ющий в поко́е турбу́ючи й да́лі;
не оставля́ющий сомне́ний зда́тний розві́яти су́мніви;
оставля́емый що його́ лиша́ють, ки́даний, зали́шаний, зали́шений, (про майно) відпи́суваний;
ПРЕДУСМА́ТРИВАТЬ (в угоді) застеріга́ти, (умови) визнача́ти;
предусма́тривающий що /мн. хто/ визнача́є тощо, зда́тний завба́чити, прикм. передба́чливий /завба́чливий/, прови́дливий, образ. з передба́ченням, складн. передба́ч-;
предусма́тривающийся/предусма́триваемый передба́чуваний /завба́чуваний/.
СОХРАНЯ́ТЬ ще берегти́, не витрача́ти, приберіга́ти, (звичаї) не пору́шувати, (віру) не розчаро́вуватися в чому, (од гниття) консервува́ти, (запах) затри́мувати;
сохраня́ть за кем пра́во застеріга́ти кому пра́во [сохраня́ть за собо́й пра́во застеріга́ти собі́ пра́во];
сохраня́ть прису́тствие ду́ха зберіга́ти душе́вну рівнова́гу;
сохраня́ть си́лу (про закон) залиша́тися в си́лі;
сохраня́ет споко́йствие (сохраня́ет олимпи́йское споко́йствие) кто фаміл. і за ву́хом не сверби́ть кому;
сохраня́ющий 1. що /мн. хто/ зберіга́є тощо, зго́дний зберіга́ти, ра́ди́й зберегти́, для зберіга́ння, уроч. хорони́тель, прикм. консервува́льний, зберіга́льний, захо́вувальний, затри́мувальний, стил. перероб. зберіга́ючи, пор. сберегающий, 2. що не пору́шує, зда́тний дотри́мати;
сохраня́ющий что і да́лі який, який як і до́сі [сохраня́ющий актуа́льность і да́лі актуа́льний, актуа́льний, як і до́сі];
сохраня́ющий за собой пра́во стил. перероб. застері́гши собі́ пра́во;
сохраня́ющий молча́ние упе́ртий мовчу́н, і да́лі мовчазни́й, німи́й як і до́сі;
сохраня́ющий споко́йствие і да́лі спокі́йний, спокійний, як і до́сі;
сохраня́ющий фо́рму стил. перероб. зберіга́ючи фо́рму;
сохраня́ющийся/ сохраня́емый 1. бере́жений, хоро́нений, захо́вуваний, затри́муваний, не витра́чуваний, консерво́ваний, (за ким) застере́жуваний кому, 2. дотри́муваний, не пору́шуваний;

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Оговаривать, оговорить –
1) (накляузничать) обмовля́ти, -ля́ю, -ля́єш, обмо́вити, -влю, -виш, ославля́ти, осла́вити;
2) (предупреждать) застеріга́ти, -га́ю, -га́єш, застерегти́ (застережу́, застереже́ш), заува́жувати, -жую, -жуєш, заува́жити, -а́жу, -ва́жиш;
3) см. Об’яснять.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Оговаривать (делать оговорку) – застерігати; зазначати; (оклеветать) – обмовляти; ославляти; обгуджувати.
Право – право; (авторское) – авторське п.; (вещное) – речове п.; (государственное) – державне п.; (застройки) – п. забудування; (международное) – міжнародне п.; (наследственное) – спадкове п.; (обязательственное) – п. зобов’язання; (процессуальное) – процесуальне п.; (публичное) – публічне п.; (семейное) – родинне п., (собственности) – право власности; (торговое) – торговельне п.; (уголовное) – карне п.; (частное) – приватне право. Терять, утратить право – відпадати права. Приобретать право – здобувати право. Преимущественное право – переважне право. Восстанавливать в правах кого – повертати, відновлювати права кому. Лишение прав – позбавлення прав. По праву давности – см. Давность. Защищать свое право – достоювати права. Лишить прав – позбавити прав кого; (судом) – від права відсудити. Предоставлять, присваивать право кому – надавати, давати право кому. Быть вправе – мати право; (основание) – мати рацію. По праву – по праву. Пользоваться правом – мати право; користуватися з права. Право голоса, слова – право на голос, на слово. Уступить кому право – поступитися кому правом; відступити право кому. Предоставляется вам право – ви маєте право; вільно вам. Располагать своими правами – користуватися з своїх прав. Лишаться прав – позбутися прав. Лишить права слова – відібрати слово в кого; позбавити слова кого. Обладать всеми правами – мати всі права. Оговаривать себе права, оставлять за собой право – застерігати собі право. Ограничивать в правах – обмежувати в правах.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Предохранять, -нить – застеріга́ти, застерегти́;
• п. (защищать) – захища́ти, захисти́ти;
• п. (предотвращать) – запобіга́ти, запобі́гти;
• п. (устранять оп.) – забезпе́чувати, забезпе́чити.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Выговаривать
• Выговаривать, выговорить себе право, преимущество – застерігати, застерегти (вимовляти, вимовити, виговорювати, виговорити) собі право, перевагу.
• Выговаривать кому – вимовляти кому; давати (робити) комусь нагану; картати [словами]; сварити кого. [Мати вимовляла дочці: ходить, як п’яна, впору не з’їсть, не засне. Гордієнко. Тобі нагани не дадуть, ти сам багатий. Вовчок. Я вас сварю за те, що ви свого брата прогнали. Сл. Ум.]
Оговаривать
• Оговаривать, оговорить что-либо – застерігати, застерегти що; робити, зробити застереження щодо чого.
Оговорка
• Делать, сделать оговорку – робити, зробити застереження; застерігати, застерегти.
Оставлять
• Ещё не оставило счастье кого-либо – ще не покинуло щастя кого; ще не вмерла доля чия.
• Камня на камне не оставить (ритор.) – каменя на камені не лишити (не покинути); зруйнувати до пня (дотла, дощенту, ущент).
• Не на кого оставить дом – нема на кого (ні на кого) дім залишити; ні від кого піти з дому, ні від кого поїхати.
• Не оставил и следа – не [залишив і сліду; і сліду не кинув.
• Не оставить кого-либо своей милостью (своими милостями) (устар.) – не забути (не поминути) кого своєю ласкою; не залишити кого без своєї ласки; не позбавити кого своєї ласки.
• Не оставьте меня без ответа (уведомления) – не відмовтеся відповісти (відписати) мені (повідомити мене).
• Оставим (давайте оставим) этот разговор (эти разговоры) – киньмо (облишмо) цю розмову (ці розмови).
• Оставим это! – облишмо (залишмо, (по)киньмо) це (про це)!
• Оставить в дураках кого-либо (разг. перен.) – пошити в дурні кого; убрати дурнем кого; постригти на дурня кого; завдати дурня кому.
• Оставить [дурную] привычку – покинути (закинути) [лиху, погану] звичку; кинутися (позбутися) [лихої, поганої] звички.
• Оставить заявление без последствий – залишити заяву без наслідків; (розм.) знехтувати заяву.
• Оставить надежду (надежды) – покинути (облишити, занедбати) надію (надії). [Невже я навіки мушу попрощатися з своїми мріями …занедбати надію на вишу діяльність? Н.-Левицький.]
• Оставить просьбу, жалобу без последствий – не задовольнити прохання, скаргу.
• Оставить своё намерение (свою мысль) – покинути (облишити) свій намір (свою думку); відмовитися від свого наміру (від своєї думки); [від] кинутися свого наміру (своєї думки).
• Оставляет желать лучшего; оставляет желать много лучшего что-либо – не таке [ще] як слід (як треба) що; не таке, як мало б (має) бути
• Оставлять, оставить без внимания кого-, что-либо – залишити, лишити (про багатьох полишити, залишити) без уваги (поза увагою) кого, що; не зважити на кого, нащо; (іноді) обминати, обминути (поминати, поминути) кого, що; (ірон. образн. розм.) записувати, записати в комині кого, що.
• Оставлять, оставить в живых кого-либо – лишати, лишити (зоставляти, зоставити) живим (при житті) кого; дарувати життя кому.
• Оставлять, оставить в пренебрежении кого-, что-либо – занедбувати, занедбати (занехаювати, занехаяти, занехати, нехтувати, знехтувати) кого, що. [Ледащиця, та й годі!.. А дитя своє зовсім занедбала, пропадає дитя. Вовчок.]
• Оставлять, оставить за собой (позади себя) кого-, что-либо – лишати, лишити (залишати, залишити) позад себе кого, що; випереджати, випередити кого, що.
• Оставлять, оставить за собой право – застерігати, застерегти собі право; залишати, залишити за собою право.
• Оставлять, оставить кого-либо в покое – давати, дати спокій кому; давати, дати чистий (святий) (с)покій кому.
• Оставлять, оставить кому-либо на попечение (на чьё-либо попечение) – лишати, лишити (залишати, залишити) під опіку чию (під чиєю опікою).
• Оставлять, оставить мир, свет (устар.) – покидати, покинути світ; зіходити (сходити), зійти зі світу; (арх.) переставлятися, переставитися. [Безславному тяжко сей світ покидать. Шевченко.]
• Оставлять, оставить с носом кого – Див. нос.
• Оставляя в стороне что-либо – поминуючи, поминувши (полишаючи, полишивши) що.
• Оставь надежду всяк, сюда входящий – - Хто йде сюди, покинь усі надії. Карманський, Рильський, перекл. з Данте.
• Оставь, надоело! – годі, обридло (набридло)!
• Оставь эту дурную привычку – покинь цю лиху (погану) звичку – прошу, облиште свої залицяння; (згруб. ще) Вибийте хвіст об тин. [Тетяна: …Знаю я, куди ви гнете. Вибийте хвіст об тин… Котляревський.]
• Пожалел волк кобылу — оставил хвост да гриву – пожалів вовк кобилу — зоставив хвіст і гриву. Пр. Розжалобився, як вовк над поросям — від’їв ніжки та й плече. Пр. Жалів яструб курку, доки всю оскуб. Пр.
• Счастье оставило кого – щастя (по)кинуло, (доля (по)кинула) кого; збувся долі (щастя) хто.
Право
• Быть в праве (сделать что-либо) – мати право (зробити що).
• Быть не в праве – не мати права.
• Восстанавливать, восстановить в правах кого – поновлювати, поновити права кому.
• Вступать, вступить в [свои] права – вступати, вступити у [свої] права; починати, почати здійснювати [свої] права; (про закон) набувати, набути сили (чинності).
• Лишиться права – позбутися права; (іноді) відпасти права.
• На правах кого – на правах кого.
• На птичьих правах (быть, жить…) – на пташиних правах (бути, жити…).
• На равных правах – на рівних правах.
• Обладать всеми правами – мати всі права.
• Оговаривать себе право, оставлять за собою право – застерігати собі право, лишати за собою право.
• По какому праву? – (за) яким правом?; з якого права?
• Получить, приобрести права гражданства – набути права (здобути право) громадянства.
• По праву гордиться кем, чем – по праву пишатися (гордитися) ким, чим (з кого, з чого); мати право пишатися (бути гордим) з кого, з чого.
• По праву давности – правом давності; (іноді) по праву давності.
• По праву отца – правом батьківським; як батько.
• Представлять, предоставлять право кому – надавати, надати права кому; давати, дати право кому.
• Сверх всякого права – (по)над усяке право.
• С полным правом – з повним правом; маючи (мавши) повне право (на що); з цілковитою підставою.
• Уступить право кому – поступитися правом кому; перед ким; відступити право кому.
• Право слово – далебі (бігме); справді.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

предостерега́ть, предостере́чь застеріга́ти, застерегти́
предупрежда́ть, предупреди́ть попереджа́ти, попере́джувати, попере́дити; застеріга́ти, застерегти́; запобіга́ти, запобі́гти

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Застеріга́ти, застерегти́ –
1) кого́ – предостерегать, предостеречь, предупреждать, предупредить;
2) кого́ чим – обеспечивать, обеспечить;
3) що – оговаривать, оговорить.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Выговаривать, -ворить –
1) (произносить) – вимовляти, вимовити;
2) (делать выговор) – вимовляти кому́, зробити кому́ вимо́ву;
3) -ать право, возможность – застеріга́ти, застерегти пра́во, можливість.
Обусловливать, -словить –
1) обмежува́ти, обме́жити умо́вою, зумо́влювати, зумо́вити, узале́жнювати, узале́жнити, ста́вити, поста́вити в зале́жність від чо́го;
2) (договором) – застеріга́ти, застерегти, вимовляти, вимовити;
3) (собою что) – станови́ти підста́ву, става́ти, ста́ти на підста́ву, спричинятися, спричинитися до чо́го.
Оговаривать, -ворить –
1) (делать оговорку) – застеріга́ти, застерегти, завважа́ти, завва́жити;
2) (оклеветывать, опорочивать) – обмовляти, обмо́вити, о(б)гово́рювати, о(б)говорити.
Оговариваться, -вориться –
1) (делать оговорку) – застеріга́ти(ся), застерегти(ся); я наперед оговорился, что… – я напере́д, застері́гся, що…;
2) (оправдываться) – вимовлятися, вимовитися;
3) (ошибаться в речи) – помилитися, помилитися сло́вом.
Право – пра́во; п. авторское – а́вторське пра́во; п. вещное – речове́ пра́во, пра́во на ре́чі; п. владения – пра́во володі́ти, пра́во на володі́ння, пра́во володі́ння; п. голоса, слова – пра́во на го́лос, на сло́во; п. горное – гірниче пра́во; п. гражданства – пра́во на громадянство; п. давности – пра́во на підста́ві да́вности; п. долговое – довгове́ пра́во; п. заклада – пра́во заставляти, заста́вне пра́во; п. застройки – пра́во забудо́вувати, пра́во на забудува́ння; п. землепользования – пра́во користува́тися земле́ю (з землі́); п. избирательное – вибо́рче пра́во; п. имущественное – пра́во на майно́, пра́во майно́ве́; п. наследственное – спадко́ве пра́во; п. на труд – пра́во на пра́цю; п. обычное – звичає́ве пра́во; п. обязательственное – пра́во зобов’язань; п. первенства – пра́во пе́ршого; п. пользования чем – пра́во на користува́ння з чо́го, пра́во користува́тися з чо́го; п. председательские – права́ голови; п. преимущественного удовлетворения – пра́во на перева́жне задово́лення; п. преимущественное – перева́жне пра́во; п. производства – пра́во виробляти, пра́во на виробляння; п. распоряжения – пра́во розпоряджа́тися, пра́во розпоряджа́ти; п. уголовное – криміна́льне пра́во; п. утерянное – утра́чене пра́во; без поражения в правах кого (осудить) – не позбавляючи, не позба́вивши прав кого; быть вправе – ма́ти пра́во; (иметь основание) – ма́ти ра́цію; воспользоваться выговоренным -вом – скориста́тися з застере́женого пра́ва; восстановлять в правах – поверта́ти, відновляти права́ кому́; выговорить себе -во – застерегти собі́ пра́во; давать кому -во – дава́ти кому́ пра́во, надава́ти, нада́ти кому́ пра́ва (пра́во), упра́внити кого́; добиваться своего права – дохо́дити, дійти свого́ пра́ва; лишать права слова кого – відбира́ти, відібра́ти сло́во кому́ (в ко́го), позбавляти, позба́вити сло́ва кого́; на каких правах – яким пра́вом; на правах (делегата) – з права́ми, пра́вом; наделить -ми – упра́внити; оговаривать себе право, оставлять за собою право – застеріга́ти, застерегти собі́ пра́во; ограничивать кого в правах – обме́жувати, обме́жити права́ кому́, обме́жувати, обме́жити кого́ на пра́ві; он вправе – він ма́є пра́во; отказывать кому в праве – відмовляти, відмо́вити кому́ пра́ва; отнимать у кого право – відбира́ти, відібра́ти кому́ пра́во; оставлять за собой право – застеріга́ти, застере́гти собі пра́во, лиша́ти собі пра́во; по праву (пользоваться) – пра́вно, на підста́ві пра́ва; по праву давности (владеть) – пра́вом (на підста́ві пра́ва) да́вности; по какому праву – яким пра́вом; пользоваться правом – ма́ти пра́во, користува́тися з пра́ва; поражение в правах – позба́влення, позба́ва (Н) прав; предоставляется вам право – Вам ві́льно, Ви ма́єте пра́во; предоставлять право – дава́ти, да́ти пра́во (кому́); приобретать право – здобува́ти пра́во, набува́ти пра́ва; располагать своими правами – користува́тися з своїх прав; право распространяется – пра́во поширюється; считать себя в праве – вважа́ти, гада́ти, що ма́єш пра́во; с предоставлением права (назначить) – нада́вши пра́ва; с предоставлением себе права (согласиться на что) – застеріга́ючи собі́ пра́во; терять, утратить право – відпада́ти, відпа́сти пра́ва, утрача́ти, утра́тити пра́во; уступить кому право – поступа́тися кому́ пра́вом, відступити пра́во кому́; право утрачивается – пра́во відпада́є.
Предуведомлять, -мить – напере́д (упере́д) повідомляти, повідо́мити, завідомляти, завідо́мити, застеріга́ти, застерегти.
Предусматривать, предусмотреть, -ся – передбача́ти, передба́чити-ся; (в договоре, оговоривать) – застеріга́ти, застерегти, -ся; доход предусмотрен в размере… – добу́ток ма́є бу́ти ро́зміром….

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

застерегти́, див. застеріга́ти
застеріга́ти, -ріга́ю, -ріга́єш; застерегти́, -режу́, -реже́ш; застері́г, -регла́, -регли́; застері́гши