Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 21 статтю
Запропонувати свій переклад для «знамено»
Шукати «знамено» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Знак –
1) (жест) знак (-ку́). [І він знака́ми пока́зував їм і остава́всь німи́й (Єв.)].
• Мимический знак – мімі́чний знак; миг[ґ] (-гу), кив (-ву).
• -ками (мимикой) – на ми́г(ґ)ах. [Німі́ розмовля́ють на ми́ґах].
• Сделать, подать, дать знак головою, глазами, рукою – пода́ти, да́ти знак или показа́ти голово́ю, очи́ма, руко́ю;
2) (признак) знак, озна́ка, о́знак, призна́ка, позна́ка; см. При́знак. [Ті рида́ння (дзво́нів) метале́ві – знак, що хтось розста́вся з сві́том (Франко). Смерть вира́зно покла́ла свою́ страшну́ озна́ку на зму́ченому обли́ччі (Грінч.)];
3) (примета) знак, призна́ка, прикме́та; см. Приме́та. [І дуб посади́ли на прикме́ту проїжджа́чим (Шевч.)];
4) (пометка) знак, за́значка, позна́ка, відзна́ка; см. Поме́тка.
• Делать на ч.-л. -ки (метить) – значи́ти що.
• Имеющий знак (намеченный) – зна́чни́й, значки́й, зна́чений. [Значні́ гро́ші. Значни́й віл (Н.-Вол. п.)];
5) (письменный) знак, значо́к (-чка́). [Почали́ ти́ми чи и́ншими значка́ми запи́сувати свої́ думки́ (Єфр.)].
• Знак переноса – ро́зділка, ри́сочка.
• -ки препинания – розділо́ві зна́ки.
• Знак вопросительный, восклицательный – знак пита́ння (запита́ння), знак о́клику.
• Знак действия, корня, мат. – знак ді́ї, знак ко́реня;
6) (след от ч.-л.) знак, зна́чка, позна́ка, слід, при́слідок (-дку), (от удара кнутом и т. п.) сму́га, па́смуга, басама́н; см. След. [Це все покла́ло свій знак на ні́жно-заду́ману му́зу (Ніков.)].
• -ки насилия – знаки́, позна́ки наси́льства, ґва́лту;
7) (свидетельство, знамение) знак, озна́ка, о́знак, знамено́, свідо́цтво. [Мій меч? Це знамено́ свято́ї пра́вди (Куліш)].
• В знак согласия, благодарности, уважения – на знак зго́ди, вдя́чности, поша́ни. [Товариші́ мо́вчки хитну́ли голово́ю на знак зго́ди (Крим.)].
• Молчание знак согласия – хто мовчи́ть, той не пере́чить;
8) (символ) знак, озна́ка, знамено́ [Для ме́не хрест – знак ві́ри (Куліш)];
9) (сигнал) га́сло, знак.
• Дать, подать знак к восстанию, к сражению – да́ти, пода́ти га́сло до повста́ння, до бо́ю.
• По данному -ку – за да́ним га́слом, зна́ком;
10) (отличительный, оффициальный) знак, відзна́ка, озна́ка.
• Гербовый, денежный знак – гербо́вий, грошови́й знак. [Скасува́ння грошови́х знакі́в (Н. Гром.)].
• Знак отличия – відзна́ка.
• -ки достоинства – озна́ки гі́дности, (у козаков) клейно́ди (знаки власти).
• Орденские -ки – кавале́рія, о́рденські відзна́ки.
• Межевой знак – межови́й знак; копе́ць (р. копця́), кляк.
• Предостерегательные -ки – перестере́жні, застере́жні знаки́.
• Морские -ки – морські́ знаки́.
• Береговые -ки – берегові́ знаки́.
• Условный знак – умо́вний знак.
• Каторжный знак – каторжа́нське тавро́.
Зна́мение –
1) (знак) озна́ка, о́знак (-ку), знак, знамено́. [Домага́лись од ньо́го озна́ки з не́ба (Єв.). Лю́ба весе́лочко! будь ти мені́ за озна́ку наді́ї (Самійл.)].
• Творить крестное -ние – кла́сти хреста́ на собі́, знаменува́ти хрест святи́й;
2) (явление, предвестие) озна́ка, (слав.), знаме́ння. [Госпо́дь знаме́ння посила́є (Єфр.)].
• -ние времени – озна́ка ча́су;
3) (праздник) Зна́мення.
Зна́мя – пра́пор (-ру), стяг (-гу), корогва́, (ум. корого́вка, корого́вця), корого́в (-гви́, ж. р.) и корого́в (-ро́гву, м. р.), кору́га́, знамено́. [Із-за гори́ коза́цькії корого́вки ви́дко (Дума). У голо́воньках черво́ний пра́пор постанови́ли (Лукаш.). Вже ві́йсько пішло́, знамена́ ма́ють (Чуб. V). Вони́ ви́соко держа́ли свій стяг (Єфр.)].
• -мя науки, свободы, коммунизма – пра́пор нау́ки, во́лі, комуні́зму. [Вго́ру ви́соко підня́ти пра́пор рі́дної нау́ки (Самійл.)].
• Сражаться под чьими-л. -мё́нами – би́тися під чиї́мись прапора́ми, корогва́ми.
• Водрузить -мя – поста́вити пра́пор, стяг и т. д.
Клеймо́ – тавро́, клейно́, клеймо́, шта[е]мп (-пу), знамено́. [На твої́м чолі́ випа́люю ганьби́ клеймо́ я (Франко). Його́ ге́ній наштемпо́вує гане́бним клейно́м тих, хто був «грязе́ю Москви́» (Грінч.). І на вас покладу́ть чо́рне тавро́ (О. Пчілка)].
• -мо́ позора – гане́бне тавро́.
• Положить на кого-либо -мо́ – покла́сти тавро́ на ко́го, затаврува́ти кого́.
• Выжженное -мо́ на животных – тавро́.
• -ма на рогатом скоте – та́вра, (гал.) знаменя́та (Шухев.).
• -мо́ на ногах у птиц – поро́тина.
Печа́ть –
1) печа́ть (-ти), печа́тка. [Стверди́ли пі́дписами й сена́тською печа́ттю (Куліш). Пе́рстень з печа́ткою].
• Именная -ча́ть – імено́ва печа́ть.
• -ча́ть молчания – печа́ть мовча́ння.
• Наложить -ча́ть – наложи́ти, покла́сти печа́ть. [Ухвали́ли печа́ть наложи́ть на язи́к мій, на ду́шу (Франко)].
• С приложением -ти – з прити́сненням (з відти́сненням) печа́ти.
• Подписью и приложением -ти свидетельствую – пі́дписом і ві́дтиском печа́тки сві́дчу.
• Приложить -ча́ть к чему – печа́ть (печа́тку) прити́снути до чо́го, відти́снути на чо́му.
• -ча́ть взломана – печа́ть зла́мана.
• Взлом -ча́тей – пору́шення (зірва́ння) печа́тей;
2) (переносно: знак) знак, озна́ка, знамено́, печа́ть, (клеймо) тавро́. [Печа́ть буде́нщини лягла́ на них (Єфр.). Смерть вира́зно покла́ла свою́ страшну́ похму́ру озна́ку на зсо́хлому зму́ченому обли́ччю (Грінч.)].
• Быть отмеченным -тью чего-л., носить -ча́ть чего-л. – бу́ти позна́ченим чим, ма́ти на собі́ печа́ть (озна́ку) чого́.
• Его сочинения носят на себе -ча́ть гения (гениальности) – його́ тво́ри ма́ють на собі́ печа́ть ге́нія (позна́чені генія́льністю).
• Наложить свою -ча́ть – покла́сти свій знак (свою́ печа́ть, свою́ озна́ку, своє́ тавро́).
• -ча́ть позора – тавро́ ганьби́;
3) друк, (пресса) пре́са, Приготовить к -ти – ви́готовити (оброби́ти) до дру́ку.
• Разрешить, одобрить к -ти (к печатанию) – дозво́лити, ухвали́ти до дру́ку.
• Отдавать книгу в -ча́ть – віддава́ти кни́гу до дру́ку, пуска́ти кни́гу в друк.
• Книга вышла из -ча́ти – кни́га ви́йшла з дру́ку.
• Опубликовывать, -ковать в -ча́ти – дру́ком подава́ти, пода́ти, оголо́шувати, оголоси́ти дру́ком. [Про їх не запи́сано ні о́дної пі́сні, ні о́дного пере́казу, а що пода́вано було́ дру́ком, те було́ фальсифіка́том (Куліш). Оголоси́в я дру́ком не одно́ вже своє́ і чуже́ компонува́ння (Куліш)].
• Появиться в -ча́ти – з’яви́тися (появи́тися) дру́ком.
• Периодическая -ча́ть – періоди́чна пре́са.
• Этот вопрос обсуждается в -ча́ти – це пи́тання обмірко́вується в пре́сі.
• Свобода -ча́ти – во́ля дру́ку (пре́си).
• Постановления относящиеся к -ча́ти – постано́ви про пре́су (про друк);
4) (шрифт) друк, лі́тери, письмо́.
• Мелкая -ча́ть – дрібни́й друк.
• Убористая -ча́ть – тісни́й (густи́й) друк.
• Крупная -ча́ть – буйни́й друк. [Друк у цій кни́зі не читки́й (не розбі́рний)].
• Церковная -ча́ть – (церко́вно-)слов’я́нський друк, (церко́вно-)слов’я́нські лі́тери, (церко́вно-)слов’я́нське письмо́, слов’я́нка.
• Гражданская -ча́ть – ру́ський друк, ру́ські лі́тери, ру́ське письмо́.
Предзнаменова́ние –
1) віщува́ння, передвіща́ння, призвіща́ння; срв. Предвеща́ние;
2) (знамение) знак, озна́ка, знамено́, при́звість (-сти), при́звістка. [Щось та віщу́ють оті́ таємни́чі при́звістки (Загір.)].
• Видеть в чём хорошее, дурное -ние – до́бру, недо́бру (пога́ну) озна́ку (при́звість, при́звістку), до́брий, недо́брий (пога́ний) знак убача́ти в чо́му.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Знамение –
1) озна́ка, -ки;
2) (знамя) зна́ме́но́, -на́.
Прообраз – проо́браз, -зу, знамено́, -на́, озна́ка, -ки.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Водружать
• Водружать, водрузить знамя – підносити, піднести (підняти, поставити) прапор (знамено); (іноді книжн.) водружати прапор (знамено).
Знамя
• Водружать, водрузить знамя – підносити, піднести (піднімати, підняти, ставити, поставити) прапор (стяг); (іноді книжн.) водружати, водрузити прапор (стяг, знамено).
• Высоко держать знамя – високо тримати прапор (стяг).
• Призывать под знамёна (перен.) – закликати до зброї (під прапори, під стяги, під знамена).

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Знаме́но́ –
1) знак, знамение;
2) знамя;
3) печать, клеймо.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Знамя – зна́ме́но́, пра́пор (-ра); выставлять -мя – викида́ти, викинути пра́пора.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

знаме́но́, -на́, -ну́; -ме́на, -ме́н

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Висо́кість, -кости, ж.
1) Высота, вышина. Летить орел понад морем по високій високості. Мет. Виставимо, миле браття, на високостях науки і літератури наше національне знамено. К. XII. 133. Аби в панській високості хоть-но рік пожити. К. МБ. X. 6.
2) Возвышенность.
Зна́ме́но́, -на, с.
1) Знакъ, знаменіе. Мій меч? Це знамено святої правди. К. ЦН. 208.
2) Знамя. Шевч. 233. Вже військо пішло, знамена мають. Чуб. V. 503. Наше національне зна́мено. К. ХП. 133.
3) Печать, клеймо. Левиц. (Правда, 1868, 449).
Літерату́ра, -ри, ж. Литература. Виставмо, миле браття, на високостях науки й літератури наше національне знамено. К. ХП. 133. Українська література. К. ХП. 124.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

*Знаме́н, -на, м. = Знаме́но 2. Під вербою знамен стоїть, під знаменом козак лежить. Нп.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Знакъ = знак, призна́ка (С. Л.), прикме́та (С. З.), озна́ка, знамено́, (після рани) — шрам, (від удару батогом то-що) — сму́га, па́смуга, басама́н, (чим твердим) — синя́к, (після віспи) — ряботи́ння. — Прийди, прийди, щось ти дам — через плечі басаман. н. п. — Як ударив батогом, — так синя смуга й набігла. Чайч. — Зна́ки досто́инства (у козаків) = клейно́ди: булава́, бунчу́к, пірна́ч і т. д. — Візьміть мої гетьманські клейноди, панове... К. Ш. — Не на теє, миле браття, я Сїч руйнувала, ой щоб я вам ваші землї, клейноди вертала. н. п. — Мими́ческій знакъ = миг. — Нїмий єжелї не умієт писати, повинен на миги сповідати ся. Б. Н. — Разгова́ривать зна́ками = на ми́гах говори́ти. — Пограни́чный знакъ = кля́к (С. З.), копе́ць. — Границю проводили, частиї копцї висипуючи. Л. В. — Цехово́й знакъ = чі́шка.
Зна́меніе = зна́к, озна́ка, знаме́но́. С. Л. — Ото знаме́но од Бога — мітла на небі.
Зна́мя = корогва́ (С. З.), здр. — корого́вка, хорогва́, хорого́в, стяг (С. З. Эв.), знаме́но, (найголовнїйше у козаків) — бі́ла корогва́, (не велике) — пра́пір (С. З.), прапоре́ць. (С. Л.). — Бо ті лейстровиї виросли в неволї: ой не вдержать проти вітру корогви у полї. К. Д. — Військо йде, короговки мають, попереду музиченьки грають. н. п. — І з веселим обличчям свій стяг піднїми ти у гору в руках. Чайч. — Заохочував товаришів сьміло держати в гору піднятий стяг. Фр. — Та привели бусурмана до нового знаме́на. н. п. — Затика́ють з одного боку на човнї бунчук, з другого прапор. К. В.
Предзнаменова́ніе = 1. зна́к, озна́ка, знаме́но́. С. Л. — Такі ж саме й це знаки пророчі, вістуни пригод тяжких і смутку. Ст. Г. і д. під сл. Знаме́ніе. 2. д. Предвозвѣще́ніе.

Запропонуйте свій переклад