Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 22 статті
Запропонувати свій переклад для «калюжа»
Шукати «калюжа» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Водосто́й – баю́ра, калю́жа глибо́ка.
• -ный – калю́жний.
Захлю́пываться, захлю́паться – задри́пуватися, задри́патися, захлю́пуватися; захлю́патися, захлю́стуватися, захлю́статися, обля́пуватися, об[за]ля́патися, об[за]тала́пуватися, об[за]тала́патися, забрьо́хуватися, забрьо́хатися, затьо́пуватися, затьо́патися, забе́йкуватися, забе́йкатися. [Грязю́ка така́, що ми захлю́стались по са́мий пуп, як ішли́ по доро́зі (Харк. п.). Де калю́жа, тут і вда́рить тропака́. Забри́зкався, захлю́стався (Квітка). Забе́йкавсь у грязь (Куліш)].
Калу́га, Калу́жина –
1) (пойма) оболо́нь (-ни), оболо́ня (-ні), запла́ва, пі́йма, заплавна́ лука́;
2) (топь) багно́, багни́ще, драгно́, драговина́, мокра́вина;
3) (лужа) калю́жа.
Кровь –
1) кров (-ви), (реже) крів (р. кро́ви́, кро[и]ві́), ум. крі́вця́, (пров.) крівля́, керва́, руда́ (-ди́), (вульг. преим. о -ви от удара в драке) юха́, ю́шка, паюха́, мазка́. [Без бо́ю, без кро́ви (Крим.). Поженемо́ся за барише́м, а скі́льки крові́ бра́тньої нап’ємо́ся (Квітка). Кро́в’ю вона́ умива́лась (Шевч.). Крі́в’ю обкипі́ла вся на́ша давни́на (Л. Укр.). Усі́ ру́ки в крови́ (Харківщ.). Як вода́, крівля́ по сві́ті бу́де розлива́тись (Руданськ.). Так він крівле́ю і вми́вся (О. Пчілка). Руда́ – не вода́ (Номис). Лю́дська крівця́ не води́ця, розлива́ти не годи́ться (Номис). Ша́бля моя́ не раз паюхо́ю вми́лась (К. С.). Мазко́ю хо́че хто уми́тись, кому́ не жаль свої́х зубі́в (Котл.)].
• -вь артериальная – кров черво́на, (венозная) чо́рна (пога́на) кров.
• Лицо у неё -вь с молоком – лице́ у не́ї мов кров з молоко́м; лице́ у не́ї бі́ле як ки́пень і рум’я́нці гра́ють.
• -вью кровь омыть – кров за кров; кров зми́ти кро́в’ю.
• Проливать -вь – ли́ти, пролива́ти (сов. проли́ти) кров. [За́раз бу́дуть тут лить непови́нную кров (Грінч.)].
• Обагрить -вью, см. Обагря́ть.
• Покрываться, покрыться (запекшейся) -вью – о(б)кипа́ти, о(б)кипі́ти кро́в’ю. [Окипі́ло се́рце гаря́чою кро́в’ю (Пісня)].
• Запекшаяся -вь – закипі́ла(я) кров.
• Покрытый запекшейся -вью – закипі́лий, обкипі́лий кро́в’ю.
• Покрывается -вью что – кров обкипа́є на чо́му, кро́в’ю обкипа́є що.
• Лужа -ви – калю́жа кро́ви, крива́ва рі́чка (крини́ця). [Де стоя́ла Бондарі́вна – крива́ва крини́ця (Пісня)].
• Лежал в луже -ви – підпли́в кро́в’ю, лежа́в підпли́тий кро́в’ю (крівле́ю), лежа́в у калю́жі кро́ви.
• Запачкать -вью – ума́зати в кров, укрови́ти, закрови́ти, (сильно) заюши́ти кого́, що.
• Облиться -вью – уми́тися кро́в’ю, (грубо) мазко́ю.
• Сердце обливается -вью – се́рце крива́виться. [І се́рце крива́виться, як згада́ю, яка́ мінли́ва лю́дська до́ля (Грінч.)].
• Побить в -вь кого – спусти́ти кров кому́, (грубо) спусти́ти юху́ (мазку́) кому́, помажчи́ти кого́.
• Ушибиться в -вь – заби́тися до кро́ви, (сильно) об’юши́тися.
• -вь ударила в голову кому – кров уда́рила (бу́хнула, лину́ла) до голови́ кому́.
• Изойти, истечь -вью – зійти́ кро́в’ю, збезкро́віти.
• Он истёк -вью – він зійшо́в кро́в’ю, він збезкро́вів.
• Пустить -вь – ки́нути (спусти́ти) кров (руду́), відкри́ти жи́лу кому́. [Ки́нув їй руду́ з руки́ (Квітка)].
• Хоть -вь с носа – хоч кров з но́са.
• Кро́ви (регулы) – мі́сячка, кра́ска;
2) (в значении рода, племени, колена, поколения) кров (-ви).
• Родная -вь – своя́ кров, рі́дна кров.
• Это у него в -ви – це в йо́го роди́ме.
• Голос -ви – кров озива́ється, го́лос кро́ви.
• От -ви Рюриковой – з Рю́рикової кро́ви, з Рю́рикового ро́ду (колі́на).
• Принц королевской -ви – принц королі́вської кро́ви, королі́вського ро́ду, колі́на;
3) бот., см. Драко́нова кровь, Зверобо́й.
Лу́жа – калю́жа, (зап.) калаба́ня, килаба́тина, (глубокая) баю́ра, ковба́ня, бака́й (-кая́); (грязная) барлі́г (-ло́гу), (где водятся лягушки) жаба́р (-ря́), жабни́к (-ка́ и -ку́), жабови́на, жабови́ння (-ння). [Засну́ли, мов свиня́ в калю́жі, в свої́й нево́лі (Шевч.). Аж калаба́ні стоя́ть, таки́й дощ був (Кам’янеч.). Гнилі́ баю́ри (Франко). Валя́ється, як свиня́ в барло́зі (Котл.)].
Мо́ре (в прямом и переносном значении) – мо́ре (-ря, мн. моря́, -рі́в), ум. мо́речко, мо́ренько. [По си́ньому мо́рю хви́ля гра́є, туре́цький кора́бличок розбива́є (Пісня). Пра́вда і в мо́рі не вто́не (Номис). А я з до́му на Дін до донськи́х козакі́в, ой, а із До́ну до тата́рських морі́в (Рудан.). А на мо́речку че́тверо су́ден пла́ває (Грінч. III)].
• Азовское -ре – Озі́вське мо́ре.
• Балтийское -ре – Балти́цьке мо́ре.
• Средиземное -ре – Середзе́мне мо́ре.
• Чёрное -ре – Чо́рне мо́ре, Коза́цьке мо́ре. [Чо́рним мо́рем дале́ко гуля́ли (Ант.-Драг.). Чо́рне, або по-старосві́тському Коза́цьке мо́ре (Основа 1862)].
• Взволнованное -ре – схвильо́ване (збу́рене) мо́ре.
• Взбаламученное -ре – розбу́рхане (розго́йдане, збаламу́чене) мо́ре.
• Открытое -ре – чи́сте мо́ре. [У чи́стому мо́рі корабе́ль пливе́ (М. Грінч.)].
• Выйти в открытое -ре – ви́плис[в]ти на чи́сте (в чи́сте мо́ре).
• Плыть -рем – пли́сти (пливти́) мо́рем.
• По -рю и суше – по мо́рю і су́ші, мо́рем і суходо́лом (сухопу́ттю).
• Это капля в -ре – це крапли́на (пили́на) в мо́рі.
• За -рем телушка полушка, да рубль перевозу – за мо́рем тели́чка – копі́єчка, а переве́зти́ – карбо́ванчик.
• Ум за -рем, а смерть за воротом – ду́мка за мо́рем, а смерть за плечи́ма.
• За -ре – за мо́ре.
• Журавли за -ре летают, а всё одно курлы! – воро́на за мо́ре літа́є, а дурна́ верта́є (Номис).
• Из-за -ря – (і)з-за мо́ря, з-поза мо́ря.
• У -ря – над мо́рем, край мо́ря, коло (біля) мо́ря.
• Над -рем – над мо́рем. [Я люблю́ мо́ре мо́же тим, що я зріс над мо́рем (Н.-Лев.)].
• В -ре (вин. п.) – на мо́ре. [Ми на́ймемо чо́вен, ся́демо й попливемо́ дале́ко, дале́ко од люде́й на мо́ре (Н.-Лев.)].
• -ре во время волнения – мо́ре в хви́лю. [Мо́ре в хви́лю і ти́шу (Основа 1861)].
• К -рю – над мо́ре, до мо́ря. [Ки́ньмо оцю́ гуля́нку, ході́м над мо́ре, бу́демо гуля́ти вдвох над мо́рем (Н.-Лев.)].
• По направлению к -рю – в на́прямку до мо́ря, просту́ючи на мо́ре.
• -ре волнуется – мо́ре гра́є (хвилю́є, б’є, бушу́є). [Ві́тер ві́є, повіва́є, си́нє мо́ре гра́є (Рудан.)].
• Горе что -ре: ни переплыть, ни вылокать – го́ре – мо́ре: пий його́, не ви́п’єш (усього́) (Номис).
• Кто в -ре не бывал, тот богу не молился – хто в мо́рі не бува́в, той бо́га не блага́в (М. Грінч.).
• Слезою -ря не наполнить – сльоза́ми мо́ря не доллє́ш (не ви́повниш).
• Сиди у -ря, да жди погоды – сядь над мо́рем, вигляда́й годи́ни.
• Пьяному и -ре по колена – п’я́ному (дурно́му) мо́ре по колі́на; срв. Коле́но 1.
• Не -ре топит, а лужа – не мо́ре то́пить, – калю́жа.
• Не ищи -ря, и в луже утонешь – не шука́й мо́ря, – у калю́жі вто́пишся (вто́неш) (Номис).
• Житейское -ре – жите́йське мо́ре.
• -ре страдания – мо́ре стражда́ння. [Що ва́рте життя́ перед необме́женим мо́рем лю́дського стражда́ння? (Коцюб.)].
• -ре звуков – мо́ре зву́ків. [Мо́ре лісови́х зву́ків (Коцюб.)].
• Разливное -ре – як води́ в мо́рі, заливне́ мо́ре. [А горі́лки в них – мо́ре заливне́ (Звин.)].
• Чернильное -ре, бумажные берега – течу́ть річки́ з атраме́нту в паперо́вих берега́х.
• Сто метров над уровнем -ря – сто ме́трів над рі́внем мо́ря (над морськи́м водорі́внем).
Перереза́ть и Перерезывать, перере́зать –
1) переріза́ти, перері́зувати, перері́зати, перетина́ти, перетя́ти и перетну́ти, (перекроить) перекра́ювати, перекра́яти, (хлеб и т. п. на части, на куски) перекро́ювати, перекрої́ти, перебато́вувати, перебатува́ти що; (быстрыми движениями) перечикри́жувати, перечикри́жити, сов. перечи́кати, перечикну́ти що, (во множ.) попереріза́ти, поперетина́ти, поперекра́ювати и т. д. кого́, що. [Така́ ша́бля, що на що наста́виш, так і перетне́ (Манж.). Перечи́кала ши́йку курча́ті (Ос.)].
• -зать верёвку, ремень (верёвки, ремни) – перері́зати, перетя́ти (перетну́ти) мо́туз, ремі́нь, попереріза́ти, поперетина́ти моту́ззя, ремі́ння.
• -ре́зать хлеб пополам – перері́зати, перекра́яти, перекрої́ти, перебатува́ти хліб на́двоє;
2) (изрезать) порі́зати.
• Травой все ноги -зал – траво́ю (геть) чи́сто но́ги порі́зав;
3) порі́зати, ви́різати, повиріза́ти и -рі́зувати (всіх). [Порі́зала всіх качо́к. Геть ви́ріжем вра́жих ля́хі́в, геть що до одно́го (Нар. пісня)];
4) (о реке, овраге: прорезать) перері́зати и перері́зувати, перері́зати, перетина́ти, перетя́ти, перейма́ти, пере(й)ня́ти, (во многих местах) попереріза́ти, поперетина́ти, поперейма́ти що. [Невели́чка і́скорка до́вгою стріло́ю перетя́ла уве́сь степ (Мирн.)].
• -за́ть путь, дорогу кому, -за́ть кого – перетина́ти (перетя́ти), переріза́ти (перері́зати), (перехватить) заско́чити путь, доро́гу кому́, перейма́ти (перейня́ти), перебіга́ти (перебі́гти) кого́. Срв. Прегражда́ть. [До це́ркви калю́жа доро́гу перетя́ла́, а до ши́нку мо́жна і по-під ти́ном. Заско́чимо, ка́жуть, тобі́ на Дніпрі́ всі перепра́ви і не пу́стимо в Крим без бо́ю (Куліш)].
• Перере́занный – перері́заний, перетя́тий, перекра́яний и т. д.; (прорезанный во мног. местах) поперері́зуваний, поперети́наний. [Краї́ни недосту́пними болота́ми поперети́нані (Куліш). Трави́чка поперері́зувана стежка́ми (М. Вовч.)].
Прегражда́ть, прегради́ть – перегоро́джувати, перегороди́ти, загоро́джувати, загороди́ти, (переносно) перетина́ти, перетя́ти и перетну́ти, перепиня́ти, перепини́ти, перепина́ти, переп’я́сти, замика́ти, замкну́ти, заступа́ти, заступи́ти, заставля́ти, заста́вити, застановля́ти, застанови́ти що.
• -ди́ть дорогу, путь кому к чему – перегоро́джувати, перегороди́ти, загоро́джувати, загороди́ти, затарасува́ти доро́гу, шлях кому́ до чо́го; (перерезать) перетина́ти, перетя́ти, перепиня́ти, перепини́ти, перепина́ти, переп’я́сти́, (став поперёк дороги) заступа́ти, заступи́ти доро́гу, шлях кому́ до чо́го, забіга́ти, забі́гти, перебіга́ти, перебі́гти доро́гу, шлях кому́, пе́ред займа́ти (зайня́ти) кому́, (образно) переко́пувати, перекопа́ти доро́гу, шлях кому́ до чо́го. [Загороди́в доро́гу вола́ми, що не мо́жна і пройти́. У то́му сліпо́му завзя́тті, котре́ загоро́джувало доро́гу соція́льному прогре́сові (Куліш). В боло́ті загру́зла і за́днім путь затарасува́ла (Грінч.). До це́ркви калю́жа доро́гу перетя́ла, а до ши́нку мо́жна й попід ти́ном (Олександр.). Стережи́ся, щоб вона́ тобі́ не перепини́ла доро́ги до ца́рства небе́сного (Квітка). Хоті́в переп’я́сти́ бусурме́нцям шлях (Куліш). Де не ві́зьметься вого́нь, – уве́сь шлях заступи́в (Рудч.). Коро́нний ге́тьман не забіга́в Підко́ві шля́ху (Куліш). Перебі́гла ма́ти доро́гу їй: «Куди́ ти?» – ви́звірилась (Тесл.)].
• -ди́ть выход, проход кому – заступи́ти ви́хід, прохі́д кому́.
• -ди́ть доступ чего куда-л. – перепини́ти, перетя́ти до́ступ чого́ куди́. [Схо́плено за горля́нку украї́нський наро́д, щоб перетя́ти йому́ вся́кий до́ступ сві́жого пові́тря в леге́ні (Єфр.)].
• Преграждё́нный – перегоро́джений, загоро́джений, перетя́тий, пере́п’ятий, за́мкнутий, засту́плений.
• -ться – перегоро́джуватися, бу́ти перегоро́дженим, загоро́джуватися, бу́ти загоро́дженим, перетина́тися, бу́ти перетя́тим и т. д., (образно) переко́пуватися, бу́ти переко́паним. [Упада́ють вида́ння, зника́ють просві́тні товари́ства, переко́пуються шляхи́ до культу́рної пра́ці (Єфр.)].

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Графоман – графоман, (шутл.) рядкогон.
[На щастя, більша частина цих шедеврів так і залишаться рукописами, і не ґвалтуватимуть мозку ні в чім не повинного читацького загалу. На жаль, ніхто не гарантує, що одного дня графоман і його письмо не постукають до вас своєю інтернет-сторінкою, блогом чи навіть не визирнуть з-за маски пристойної палітурки. Графомани чатують — і будьте певні, що ледь не кожен із численної братії «під ялинку» «замовив» саме вас. Як читача, звісно (Валентина Кузик).  Існує повір’я, що український графоман (якщо він — поет) пише пафосні силаботонічні вірші, обрамлені дієслівними римами. Якщо ж йому пощастило менше і він став прозаїком, то усі його опуси стосуватимуться як не стражденної української історії, то вічної проблеми батьків і дітей, сільської тематики тощо. Аякже-аякже… Знайте, що графоманія встигла проникнути і до замаскованих рядів письменників-аванґардистів-модерністів-верлібристів та іже з ними. Переодягнувши вишиванку на щось космополітичне, вона стала ще небезпечнішою. Тепер і довести важко, що маємо справу не з плодом графоманії, а з унікальним зразком футуристичного письма (Наталія Пасічник). Юний графоман — людина без гальм, у якій поєднується манія величі і комплекс меншовартості, страх показати свої тексти сторонньому критику і водночас — солодке бажання чим швидше оприлюднити свої здобутки. Приводом для його творчості стає побут — чайник, кухня, вигляд з вікна, поїздка на трамваї. Графомана переслідують, як йому здається, особливі знаки і художні образи неймовірної краси — дощ як сльози, сніг як вата, калюжа як дзеркало. Графоман завжди переповнений відчуттям прекрасного, але смислові сполуки в його голові завжди залишаються дуже примітивними. Він про це зазвичай ніколи не здогадається (Віра Балдинюк)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Лужа – калю́жа, -жі, ковба́ня, -ні.
Мочевина –
1) (место) калю́жа, -жі;
2) (хим.) се́чина, мочови́на, -ни.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Море
• Выйти в открытое море – випливти в чисте (широке) море; вийти на чисте (широке) море.
• Горе что море: ни переплыть, ни вылакать – горе — море: пий його, не вип’єш [усього]. Пр.
• Ждать у моря погоды (разг.) – ждати (чекати) коло (біля, край) моря (над морем) погоди (години); марно чекати (дожидати).
• Житейское море (книжн. устар.) – житейське море (море життя).
• Журавли за море летают, а всё одно курлы – журавлі за море літають, а свого крю-крю (а свого кур-лю) не забувають. Пр.
• За морем телушка полушка, да рубль перевоз – за морем теличка копієчка, а перевезти — карбованець. Пр. Може ця річ деінде й дешева, та важко її дістати. Пр.
• Капля в море (перен.) – краплина в морі.
• К морю – на море; до моря.
• Кто в море бывал, тот лужи не боится – хто плавав морем, тому калюжа не страшна. Пр.
• Кто в море не бывал, тот и горя не видал – хто в морі не бував, той і горя не видав. Пр. Хто переплив море, той знає горе. Пр.
• Найти (сыскать) на дне моря; достать со дна моря – (з)найти на дні моря (на дні морському); дістати з дна морського (з дна моря).
• Не ищи моря, и в луже утонешь – не шукай моря, і в калюжі втонеш. Пр.
• Не море топит, а лужа – не море топить — калюжа. Пр.
• Пьяному (и) море по колено – п’яному (дурному) (і) море по коліна. Пр. П’яний і в вогонь полізе. Пр. П’яному горя немає — усе рівне. Пр. П’яному ні гори, ні низу. Пр. П’яному і коза (і кози) в золоті. Пр.
• Разливанное, разливное море – як води в морі; заливне море.
• Сиди у моря да жди погоды – сядь над морем, виглядай години. Пр. Жди, море, погоди. Пр.
• Слезою море не наполнишь – сльозами моря не доллєш (не виповниш). Пр.
• Ум за морем, а смерть за воротом (за воротами) – думка за морем, а смерть за плечима. Пр.
• Хвалилась синица, что море зажжёт – нахвалялася синиця море запалити (що море запалить). Пр. Хвалилася вівця, що в неї хвіст, як у жеребця [та ніхто тому не вірив]. Пр. Роздайся, море, — жаба лізе! Пр. Хвалилася коза, що в неї хвіст довгий. Пр.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Калю́жа, -жі – лужа, грязь.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

калю́жа, -жі, -жі, -жею; -лю́жі, -лю́ж

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Гря́зький, -а, -е. Грязный (о дорогѣ, вообще о растворенной дождемъ землѣ). Грязька дорога. Калюжа грязька. Чуб. ІІІ. 138. Ой вийду й на вулицю, аж вулиця грязька. Грин. ІІІ. 166.
Калю́жа, -жі, ж. Лужа, грязь. Не шукай моря, у калюжі втопишся. Ном. № 1982. Зараз, чи калюжку вбачать де на дорозі, — так у калюжу і лізе в кармазинах. К. ЧР. 87. Ум. Калю́жка. Калюжка після вчерашнього дощику. Кв. II. 156.
Калю́жка, -ки, ж. Ум. отъ калюжа.
Перетина́ти, -на́ю, -єш, сов. в. перетя́ти, -тну́, -не́ш, гл.
1) Перерѣзывать, перерѣзать, перерубывать, перерубить, пересѣкать, пересѣчь. А у його та була така шабля, шо на шо наставиш, так і перетне. Мнж. 36.
2) Перерѣзывать, перерѣзать путь, преградить дорогу. Не читає князь Єрема листів, іздалека: перетяв усі дороги і стежки дейнека. К. Досв. 223. До церкви калюжа дорогу перетяла, а до шинку можно і по під тином. Александров. у.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Вы́сохнуть, высыха́ть = ви́сохнути, ви́схнути, ви́сохти, висиха́ти, со́хнути, схну́ти, проча́хнути, ча́хнути. — Калюжа вже висихає. — Нехай земля трохи прочахне, тодї будем орати. С. Л. — Висхну від жалю, виплачу очі, туги не забуду і в день і в ночі. н. п. — Полетїла б я до тебе, та крилець не маю, щоб побачив, як без тебе з горя висихаю. Кот.
Калу́га = калю́жа, боло́то, багно́.
Лу́жа = калю́жа, (глибока) — баю́ра, (що не висихає) — ковба́ня, ковбаню́ка, (від колес) — колови́на, ковдо́бина, (з жабами) — жа́барь, (де свинї барложать ся) — барлі́г. С. Л. — З чужого воза хоч серед калюжі. н. пр. — Отцева і матчина молитва зо дна моря рятує, а проклін у калюжі топить. н. д. — Попали в баюру, та ледве воли витягли. — Свинї в барлозї барложать ся.
Наво́зный = 1. гнойови́й (С. Л.), гнійни́й, гнояни́й. — Гнійна калюжа. — Наво́зный жукъ = гнойови́к. — Гнойовики роблять з того гною гальки, та й котють їх. Степ. О. — Наво́зное то́пливо = кізя́к. С. З. 2. привозни́й. — Привозна риба, а у нас зовсїм немає.

Запропонуйте свій переклад