Знайдено 29 статей
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
Вило́к, -ло́чек – кача́н, голо́вка (капу́сти). |
Капу́ста –
1) бот. Brassica oleracea – капу́ста, ум.-ласк. капу́стонька, капу́сточка, капу́стиця. [Росту́ть як та капу́ста на горо́ді (Шевч.). Полива́йте капу́стицю, то бу́де роди́ти (Чуб. V). Щоб моя́ капу́сточка була́ із ко́реня корени́стая, і із ли́сту голови́стая (Номис)]. • Брюссельская -та – брусе́льська (зеле́на) капу́ста. • Кочанная (вилковая) -та – кача́нна капу́ста, обычно просто капу́ста. • Синяя, красная -та – си́ня, черво́на капу́ста. • Огородная, парниковая -та – горо́дня, парнико́ва капу́ста. • Цветная -та – кучеря́ва, квітна́ капу́ста, цвіту́ха. • Кочерыжка -ты – кача́н (-на́). • Кочень (вилок) -ты – голо́вка капу́сти, кача́н (-на́), ум.-ласк. кача́нчик (-ка). [І межи капу́стою до́брою бува́є бага́цько гнили́х качані́в (Номис). Були́ три синки́, мов три кача́нчики (Основа)]. • -та с большим кочнем – голова́та, голови́ста, качани́ста капу́ста. [Капу́ста моя́ качани́стая (Грінч. III)]. • -та с кочнем, сидящим низко при земле – низькосте́блиця. • -та не завившаяся в кочень – шу́ляк (-ка), шу́лик. [Шуляки́ бу́дуть, а не капу́ста (Липов.)]. • -та голенастая – голіна́та капу́ста. • -та свивается в кочень – капу́ста в’я́жеться в головки́. • Шинковать, крошить -ту – шаткува́ти, криши́ти капу́сту. • Шинкованная, рубленная, крошеная -та – шатко́вана, сі́чена, кри́шена капу́ста. • Сечь -ту – сі́кти капу́сту. • Рубленная, сеченная -та – сі́чена капу́ста, сі́канка. • Кислая -та – ква́шена, ки́сла капу́ста. • Щи из кислой -ты – капу́ста, капу́стка, капу́сниця, капусня́к (-ку́). • Тушенная -та с колбасой (свин. мясом, салом) – бі́ґос (-су). • Горшок для варки -ты – капусті́ник (Гол. II). • Место, где росла -та – капу́стище, капу́сник (-ку), капустя́нка (Вхр.). • Рубить в -ту кого (врага) – на капу́сту сі́кти кого́ (во́рога). [Як узя́в ляхі́в, як узя́в пані́в на капу́сту сі́кти (Лукаш.)]; 2) бот., заячья -та – (Sedum Telephium) за́яча капу́ста; (Bupleurum) ласка́вець (-вцю); (Oxalis Acetosella) за́ячий щаве́ль (-влю́) или просто щаву́х (-ху́). • -та татарская (башкирская), Polygonum polymorphum – тата́рська гре́чка. |
Капу́стный – капу́стяний. [Набра́в капу́стяного ли́стя (Рудч.)]. • -ная кадка – капустя́нка, ді́жка на капу́сту. • -ная кочерыжка – кача́н, ум. кача́нчик. • -ная тля – попільни́ця, попелю́ха, попільну́ха. |
Ка́рлик – ка́рлик, карлю́к, карло́ (-ла́), карля́ (-ля́ти), недо́ро[і]сток (-тка), (юмористически) ку́рдик, курду́пель (-пля), каба́к, кабачо́к (-чка́), ковтю́х, пу́перник, куца́н, куца́к, кача́н. [І почали́ ка́рлики ора́ти (Рудан.). Два ка́рли і дві ка́рлиці (Ор. Лев.). Мале́сенький англича́нин… недо́росток собі́, слаби́й, хире́нний (М. Вовч.). Як через дити́ну хто переско́че, то вона́ не ви́росте: каба́к бу́де (Звин.). Низьки́й, як курду́пель (Приказка)]. |
Ко́чень –
1) (вилок капусты) голо́вка, кача́н, ум. качаня́ (-ня́ти), кача́нчик, соб. кача́ння, голов’я́, ум. кача́ннячко. [І межи капу́стою до́брою бува́є бага́цько гнили́х качані́в (Номис). Така́ га́рна капу́ста, – оттаке́ голов’я́! (Борвенщ.)]. • -чень отдельный в куче капусты – капусти́на, (квашенный целым) крижа́лка. • Поперечный кружок капустного -чня – скрижі́вка капу́сти. • Мелкие, дряблые -чни капусты – храбу́з, храбу́ст (-сту). [Яка́ там капу́ста, – сами́й храбу́з, хіба́ на борщ ті́льки й покриши́ти (Брацлавщ.)]. • Плотный -чень – туга́ голо́вка. • Давать -чни – викида́ти качани́. [Ти, капу́сто, викида́й качани́! (Милор.)]. • Свиваться в -чень – в голо́вки́ в’яза́тися (звива́тися, бра́тися, склада́тися); см. Коча́ниться. [Капу́ста в головки́ звива́ється (Коцюб.)]. • С большим -нем – голови́стий, качани́стий. [Щоб моя́ капу́сточка була́ з ко́реня корени́стая, а із ли́сту голови́стая (Номис). Капу́сто моя́ качани́стая (Сл. Гр.)]; а) см. Кочерыжка. |
Кочеры́жка – кача́н, кача́нчик. |
Кукуру́за, бот. Zea Mays L. – кукуру́за, (зап.) кукуру́дза, ум. кукуру́(д)зка, (диал.) пші́нка, пшени́чка, кияшки́ (-кі́в). [Кукуру́дза сі́ється, кукуру́дза ро́диться (Чуб. V). Купи́в хлі́ба, огіркі́в, пшени́чки і ди́ню дубі́вку (Квітка)]. • Початок -зы – кача́н (-на́) (кукуру́(д)зи), кия́х[к] (-х[к]а́), ум. кача́нчик, кияшо́к (-шка́); см. Поча́ток 2. • Стебли -зы – кукуру́(д)зиння, шолуми́ння. |
Окоченева́ть, окочене́ть – кля́кнути, закляка́ти, закля́к(ну)ти, у[о]кля́кнути, (о мног.) покля́кнути з чо́го; дерев’яні́ти, задерев’яні́ти, задереві́ти, дубі́ти, задубі́ти, заду́бнути (о мн. поду́бнути, подубі́ти), ду́ба ста́ти, закацю́[у́]б(ну)ти, (о мног. покацю́[у́]бнути), зацу́піти, погра́бнути, заков’я́знути, закоцолі́ти, околі́ти, заколі́ти, (описат.) на кача́н зме́рзнути. [Аж закля́кнеш уве́сь, бо оде́жі нема́. Ру́ки мені́ задереві́ли. Задубі́в чолові́к на моро́зі. Приси́пало його́ сні́гом, а він і заков’я́знув не встаючи́. Па́льці погра́бли на моро́зі (Неч.-Лев.)]. |
Поча́ток –
1) поча́ток (-тку), см. Нача́ло; 2) (кукурузы) кача́н (-на́), кия́х (-ха́), кия́к (-ка́), струк (-ка́), (гуц.) шу́лка, шу́льо́к (-лька́), шуля́к (-ка́); 3) (пряжи) почи́нок (-нка). [Напря́ла три почи́нки]; 4) (початая вещь) по́чате (-того). |
Російсько-український народний сучасний словник 2009– 
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 
Кочан, кочень – кача́н, -на. |
Кочерыжка – кача́н, -на. |
Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 
Блестеть
• Блестеть, переливаясь (о солнце, луне, звёздах, воде, росе и т. п.) – грати (вигравати); миг(о)тіти; бриніти; леліти. [Капками роса бринить та миготить. Свидницький. Сонце гріє, збіжжя леліє, зелень пестить око. Яцків.] • Не блещет умом, талантом – не виблискує (не визначається) [особливим] розумом, талантом (хистом); не вражає розумом, талантом (хистом); не вельми (не дуже) розумний, талановитий; на розум, на хист небагатий. [Ой, — каже, — татарине, ой, сідай же ти, бородатий! Либонь же ти на розум небагатий… Дума.] • Не всё то золото, что блестит – не все те золото, що блищить. Пр. Не все, що сіре, то й вовк. Пр. Блищить як злото, а всередині болото. Пр. Буває, що й черепок блищить. Пр. Не все добре, що смакує. Пр. Капуста то гарна, та качан гнилий. Пр. Славні бубни за горами, а прийдеш ближче — собача шкура. Пр. |
Глупый
• Глупая (еловая) голова – дурна (капустяна) голова; капустяний качан; дурна макітра; голова неначе клоччям (пір’ям) набита (начинена). [З дурної голови та на людську. Пр. У тебе, Кузьмо, капустяний качан на в’язах! Тобілевич.] • Глуп завяжет, а умный не скоро развяжет – один дурень (один дурний) зіпсує, що й десять розумних (сто мудрих) не направлять (не направить). Пр. Що дурний зав’яже, мудрий не хутко (не легко) розв’яже. Пр. Один дурень камінь у воду кине, а десять розумних не витягне. Пр. Один дурень закине у воду сокиру, а десять розумних не витягнуть. Пр. Як напише дурень, то не розбере й розумний. Пр. • Глуп как пробка – дурний як [сосновий] пень (як довбня, як колода, як кіл у плоті, як чіп, як ціп, як сак, як ступа, як путо); дурний аж світиться (аж крутиться). [Високий, як дуб, а дурний, як пень. Пр. Дурний ти, мов колода, а не журишся. Стельмах.] • Глуп как сивый мерин – дурний, як вівця (як баран, як цап, як кіт); дурний, як [драний] чобіт (як постіл). • Глуп совсем, кто не знается ни с кем – не в самоті, а в гурті розум спіє. Пр. • Глупые головы – цвілі (дурні, капустяні) голови; капуста головата; дурні макітри. [Це дурні голови. Вовчок. Комусь потрібні дуже Дурні макітри ваші. Кочерга.] • Глупый человек – дурна (дурноголова, дурноверха, макоцвітна) людина; дурний (дурноголовий, дурноверхий, макоцвітний) чоловік; туман; довбня; (образн.) у нього жуки в голові; він з жуками в голові; у нього нема в голові лою (олії); у нього в голові клоччя; у нього ані клепки в голові. [Ані клепки, люди добрі, нема в голові мого чоловіка, ні грудочки лою, ні краплиночки олії, а в голові чоловіка одна полова, та й то не перевіяна… Стельмах. Мені памороки забито киями, а у вас, мабуть, ізроду в голові клоччя. П. Куліш.] • Глупым делаться, сделаться, стать – дурніти, здурніти (подурніти); спадати, спасти з розуму. [З дурним і сам здурнієш. З нар. уст.] • Он (ты…) не глуп – він (ти…) не дурний (не дурень); він (ти…) не цвяшком (не гвіздком) у тім’я битий; він (ти…) не в тім’я битий; він (ти…) з клепкою в голові; він (ти…) не ликом шитий; він (ти…) має (маєш…) лій (олію) в голові. [Правда, до нашої панночки не легко приступитись, та я теж не в тім’я битий, либонь, і ми в свій час книжки читали, та ще такі, про які панночкам і не снилось. Українка.] • Прикидываться глупым – удавати (грати) дурня (дурного); прикидатися дурнем (дурним); придурюватися. [Чи ти дурний, чи вдаєш дурного? Мартович. Та ти не придурюйся, бо все ідно підважимо двері. Антоненко-Давидович.] • Совершенно глупый – зовсім дурний; цілковитий дурень; з дурнів дурень; дурнісінький; сповна дурень; (образн.) ума ні з шило нема; розуму ані ложки; розуму в голові ні на макове зерня (ні на мачину); дурний — далі нікуди. [Голова у тебе, хлопче, мов казан в економії, та розуму в ній нема, ані ложки, увесь, либонь, горобці висьорбали. Стельмах.] • Я (он…) не так глуп, чтобы… – я (він…) не такий дурний (дурень), щоб…; чи я (він…) такий дурний (дурень), щоб…; хіба б я (він…) розуму не мав, щоб… [Проте Гнат не такий дурний, щоб журитись за Настею. Коцюбинський.] |
Голова
• Была бы голова на плечах, а хлеб будет – аби голова на плечах (на в’язах) була, а про решту байдуже. Пр. Аби моя голова здорова, то все гаразд буде. Пр. • Валить с больной головы на здоровую – звертати (скидати, складати) вину (провину) на невинного (на безвинного, з хворої голови на здорову). • Вбивать, вбить, вдалбливать, вдолбить в голову кому что – убивати, убити (укидати, укинути) кому в голову що; задовбувати, задовбити кому в голову що; утовкмачувати, утовкмачити (товкти, утовкти) кому в голову що. [Василько вже собі вбив у голову стати легшем. Турчинська. Хто се тобі таку дурницю в голову вкинув? Сл. Гр.] • В голове как молотом бьёт – у голові наче ковалі кують; у голові б’є (стукає) як молотом; у голові [торохнява, гуркотнява, стукотнява] як у млині; у голові так і креше. • Взбрело в голову кому – упливло (упало, зайшло, забрело, набрело, влізло, залізло) в голову кому; спало (набігло, спливло) на думку кому; ухопилося голови кому; (вульг.) забандюрилося (наверзлося) кому що. [Хто знає, що йому в голову влізло! Макогон. І таке ж залізе в голову! Головко.] • Взять, забрать себе в голову – узяти, забрати [собі] в голову (у думку); убгати (укинути) собі в голову; узяти собі думку. [Як бувало візьме собі що в голову, то гадає, що таки на його мусить бути, аби не знати що, — дуже упертий був. Федькович. Що собі в думку забрала? Старицький. Хома ніяк не міг убгати собі в голову, що він мусить терпіти голод, коли в скрині лежать гроші — невеликі, правда, але все-таки можна залатати ними хоч одну дірку в господарській потребі. Коцюбинський.] • Вниз головой – сторч (сторчма) [головою]; сторчголов; сторчака (сторчки); стовбула; вниз головою; (іноді) потич; упасть, полететь вниз головой – сторчака дати. [Тоді б усі сторч головою могли полетіти в шахту з розбитого цебра. Грінченко. Сторчма головою з коня злетів, забився, мабуть, дуже… Гордієнко. Іноді й сам іще захватить їх кури з свого города, ті аж сторчголов летять. Тесленко. Зацідив по уху переднього, той аж стовбула став. Мирний. Хміль йому вдаре в голову, то він так сторчака й дасть! Кропивницький.] • В первую голову (разг.) – (що)найперше; передусім (насамперед); перш (передніше) за все (від усього); першим ділом. [Найперше — це така б, здавалося, дурниця, сірника шукала на карнизі, щоб засвітити, не знайшла. Головко.] • В противоположные (разные) стороны головами (валетом) лежать – митусь (митуся, митусем, головами навпаки) лежати. [Ми звечора полягали як треба, а вранці митусем лежали, бо вночі дуже ворочались. Сл. Гр. Дарма, що вкупі ночували, а тільки одно туди, а друге туди, головами навпаки. Барвінок.] • Вскружить голову кому – замарити (завернути, завертіти, закружити, закрутити) голову кому; запаморочити (заморочити, затуманити) голову кому. • Выдать с головой кого (устар.) – зрадити кого; видати з головою кого; (істор.) видати на ласку чию чого. • Выдать себя с головой – видати себе з головою; викрити себе сповна; виказати (зрадити) себе; зрадитися; (істор.) видати себе на ласку чию. [Скільки обережності треба, щоб не зрадитися перед ворогами… Коцюбинський.] • Выкинуть из головы кого, что – викинути з голови (з думки) кого, що; спустити з думки кого, що; забути кого, що. [Викинь його з думки! Грінченко.] • Глупая голова – дурна (капустяна, повстяна) голова; (образн.) капустяний качан; гарбуз замість голови; макітра; голова, [неначе] клоччям (пір’ям) набита (начинена). [Дурна голова нічого не поможе. Пр. Капустяна твоя голова! Тобілевич. Комусь потрібні дуже дурні макітри ваші. Кочерга.] • Голова болит у кого – голова болить у кого, кому, (іноді) кого. [Правду люди кажуть, що від малих дітей у батьків голова болить, а від великих душа кипить. Кониський. Болем їй голова боліла… Вовчок. Головка мене болить. Черемшина.] • Голова в голову (двигаться, идти) (воен.) – рівними рядами (лавами, голова з головою, голова до голови) (посуватися, йти, рухатися). • Голова идёт кругом у кого (разг.) – голова обертом (обертаєм, кружка) йде в кого, кому; голова (в голові) морочиться (наморочиться, туманіє) в кого, кому; світ макітриться (округи йде) кому. [Молодий ти ще, битий ніколи не був, тому й голова тобі від слави йде обертом. Тулуб. Мені світ округи йде. Барвінок.] • Голова мякиной (трухой) набита (перен.) – голова набита (напхана, начинена) половою (клоччям, пір’ям, порохнею); у голові полова (клоччя, пір’я); дурний аж світиться. [Мені памороки забито киями, а в вас, мабуть, ізроду в голові клоччя. П. Куліш.] • Голова полна тяжёлых мыслей – тяжкі (важкі) думки обсіли (опали, обняли) голову. [Тяжка, пекуча туга облягла її серце, важкі думки обсіли голову. Мирний.] • Голова с пивной котёл (фам.) – голова як макітра (як казан, як у вола). [Голова як казан, а розуму ні ложки. Пр. Голова як у вола, а все говорить — мала. Пр.] • Головой (на голову) выше кого – на [цілу] голову вищий (-ша, -ще) від кого (за кого, ніж хто, як хто); (перен.) геть (набагато) перевищувати (переважати, переважувати, перевершувати) кого. • Головой ручаться – ручитися життям (головою); голову об заклад ставити. [Голову об заклад ставлю. Пр.] • Голову вытащил — хвост увяз – голову витягнеш — зад угрузне. Пр. Сорочку викупив, а сукман заставив. Пр. Церкву покрив, а дзвіницю обдер. Пр. Поли крає, а плечі латає. Пр. • Даю голову на отсечение – кладу [на це] голову свою; голову собі дам відтяти (відрубати). • За дурною головою и ногам нет покоя – за дурною головою і ногам нема спокою. Пр. Через дурний розум ногам лихо. Пр. За дурною головою і ногам лихо (біда). Пр. За дурною головою і ногам дістається. Пр. • Из головы не выходит кто, что – з думки (з думок, з гадки) не йде (не спадає, не сходить, не виходить) хто, що. [Мені з думки не йде наше безталання. Котляревський. З думки не виходив Микола. Багмут. З того часу козак не виходить у мене з голови… Стороженко.] • Как снег на голову – неждано-негадано; зненацька; несподівано; нагло (раптом); (образн.) як сніг улітку; як (мов) грім з ясного неба; як грім на голову. [Потім навесні — неждано-негадано — прийшло воно, горе… Миценко. Що ти говориш, любко моя мила? Се наче грім з ясного неба впав! Українка.] • Кружится, закружилась голова, закружилось в голове у кого – у голові (голова) морочиться, заморочилась (крутиться, закрутилася) кому; замороч бере, взяла (нападає, напала) кого; вернеться (морочиться, паморочиться) світ кому; голова (в голові) макітриться, замакітрилось кому, в кого. [Ой, голова крутиться, земля крутиться! Тобілевич. Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ. Барвінок.] • Ломать [себе] голову – сушити (клопотати, морочити) [собі] голову (мозок); морочитися; у голову заходити. [Спитає, якою проблемою голову сушать собі. Головко. Та все одно розберемося в цих ділах, хоч комусь і не хочеться клопотати собі голову мужицькими справами. Стельмах. Маланці заходило в голову, що сталося з Гафійкою. Коцюбинський.] • Лохматая голова – кудлата (кошлата, пелехата, патлата) голова; (ірон.) кудла (кучма, кустра, куштра). [Здоровенна кудлата голова з рудою бородою… Грінченко. Засвітив той лампочку, на комині стояла, постояв, почухавсь у кучмі, знов сів. Тесленко. Він зо зла вп’явся руками в свою нечесану куштру. Мирний.] • На голове ходить (перен.) – на голові ходити; бешкетувати (лок. галабурдити); збивати бучу (колотнечу); пустувати; жирувати. • Намылить голову кому – намилити голову (чуба, чуприну) кому; змити голову кому. • На свою голову брать, взять кого, что – брати, узяти на свою голову (на себе, на свою, на власну відповідальність); (іноді при негат. наслідках) брати, узяти собі на біду (на свою біду, собі на лихо) кого, що. [Беру те на свою голову. Пр.] • Негде голову преклонить – нема де (ніде) голови (голову) прихилити; нема до кого (нема де) прихилитися (пригорнутися). [Я багатьох таких знаю, що жебрають, бо нема де дітись, нема де голови прихилити, — сказав Кміта. Н.-Левицький.] • Не морочь, не морочьте мне голову – не мороч, не морочте (не клопочи, не клопочіть) мені голови. [Не морочте, мені, Хомо, голови — кажіть зараз: буде фабрика? Коцюбинський.] • Не мудра голова, да кубышка полна – хоч у голові пусто, та грошей густо. Пр. У голові пусто, та в кишені густо. Пр. • Не сносить ему головы – накладе він головою; (іноді образн.) не топтати йому (не топтатиме він) рясту. • Не удерживается (не держится) в голове (разг.) – не держиться голови; (образн.) голова як решето. [Антосьо слухав сю мову, а мова йому й голови не держалась. Свидницький.] • Низко стриженная голова – низько стрижена голова; гиря; гирява голова. • Одна голова и смеётся, и плачет – одні очі і плачуть, і сміються. Пр. • Одна голова хорошо, а две — лучше – одна голова добре, а дві ще краще (лучче). Пр. Що дві голови, то не одна. Пр. Дві голови ліпше, як одна. Пр. • Он забрал себе в голову – він узяв (убгав, укинув) собі в голову; він узяв собі думку; йому зайшло в голову. • Он о двух головах (разг.) – він як дві голови має; відчайдушний він; він безоглядно (неоглядно, необачно) сміливий. • Он (она) живёт одною головою – він одним один (вона одним одна) живе; він сам-самісінький (вона сама-самісінька) живе; він (вона) самотою живе. • Он с головой – він має добру голову; у нього недарма (недурно) голова на в’язах (на плечах); він має голову на плечах (на карку, на в’язах); він має під шапкою. [Вони думають, що як вона дурна баба, то вже нічого не тямить… Стійте, стійте, може й у неї голова недурно на в’язах… Коцюбинський.] • Очертя голову – на відчай [душі]; відчайдушно; осліп (сліпма, наосліп, безбач); (образн.) зав’язавши очі. [Тільки я наосліп не полізу в трясовину! Донченко.] • Повесить, понурить голову, поникнуть головой – похнюпити (понурити, похилити) голову; похнюпитися (понуритися, посупитися); зажуритися (засумувати). [Не сходячи з місця, вона прихилилася до стіни, а він уже сидів у кутку біля її ніг, похнюпивши голову. Грінченко. Посідали, понурились, ніхто й пари з рота не пустив. Стороженко. Стоїть, очі в землю, зажурився. З нар. уст.] • Повинную голову меч не сечёт – покірної голови й меч не бере. Пр. Покірної голови меч не йме. Пр. Винного двома батогами не б’ють. Пр. Покірне телятко дві матки ссе. Пр. Як признався — розквитався. Пр. • Под носом взошло, а в голове не посеяно – під носом косовиця, а на розум не орано. Пр. На голові гречка цвіте, а в голові й не орано (не сіяно). Пр. • Поднять голову (перен.) – підвести (звести, підняти) голову; набратися духу (сміливості). • Поплатиться головой (перен.) – наложити (накласти) головою (душею); заплатити [своєю] головою. [Хто ворожить, той душею наложить. Номис. Через тії коні воронії наклав козак головою. Сл. Гр.] • Потерять голову (перен.) – розгубитися; утратити (стратити) розум; заморочитися; сторопіти [украй]. [Ганна неначе розум стратила. Н.-Левицький.] • Пришло в голову, пришла в голову мысль – спало (упало, запало, спливло, збігло, зійшло, навернулося, навинулося) на думку (на гадку); спала (набігла, прийшла) думка; зайшла думка (гадка); зайшло (запало, вступило, упливло) в голову (до голови). [Невже вам ніколи не спадало на думку, що всі оці наші заходи, метушіння, все це робиться, аби тільки не сидіти, склавши руки. Українка. На хвилину йому жаль стало Олександри, і промайнула думка про згоду, але набігла друга думка, і, мов дужча хвиля, розбила першу. Коцюбинський. Що тобі в голову зайшло? Спи. Васильченко.] • Промелькнуло в голове – (про)майнула ((про)минула, блиснула, шаснула) думка (гадка) [в голові] кому, в кого. [У неї навіть промайнула на хвилину думка — вернутися додому. Грінченко. В голові йому, мов блискавка, промайнула нова думка. Коцюбинський.] • Промок с головы до ног – промок (вимок, змок) до рубця (як хлющ(а)). [Я не хутко навчилась ховатись під парасолем. Малою бувало завжди змокну як хлющ, хоч би там не знати який парасоль був у руках. Українка.] • Пустая голова – порожня (пуста) голова; (образн.) у голові як у пустій стодолі; голова як свистун. [Пуста голова ані посивіє, ані полисіє. Пр.] • Сам себе голова (перен.) – сам собі голова (пан). • С больной головы на здоровую – з хворої голови на здорову скидає. Пр. З дурної голови та на людську. Пр. Швець заслужив, а коваля повісили. Пр. Слюсар прокрався, а коваля покарали. Пр. Винувата діжа, що не йде на ум їжа. Пр. Хто кислиці поїв, а кого оскома напала. Пр. Адам кисличку з’їв, а в нас оскома на зубах. Пр. На вовка неслава, а їсть овець Сава. Пр. Іноді б’ють Хому за Яремину вину. Пр. На вовка помовка, а заєць капусту з’їв. Пр. Хто б’ється, а в кого чуб болить. Пр. За моє ж жито та мене ж і бито. Пр. Нашим салом та по нашій шкурі. Пр. • Свернуть себе голову – скрутити (звернути) собі голову (в’язи); прогоріти (збанкрутувати). [А насправді, Антоне, чого ти мені бажаєш? — безжалісним поглядом обпік Безбородька. — Щоб я скоріше собі в’язи скрутив, чи ще чогось у такому плані? Стельмах.] • Светлая голова (перен. разг.) – світла (ясна) голова; тямущий чоловік (тямуща людина). [То світла голова. Пр. В Іванка працьовиті руки і світла голова — зайвим не буде. Гуріненко.] • С головой уйти, погрузиться во что, отдаться чему (перен. разг.) – з головою заглибитися (поринути, пірнути) в що; удатися (укинутися) в що; захопитися чим. [В Переяславі він з головою пірнув у державні справи. Панч. Зимою столярує, а літом у хліборобство вдається. Барвінок.] • С головы до ног, с ног до головы, с (от) головы до пят (перен.) – від (з) голови до ніг, від ніг до голови; від (з) голови до п’ят; від потилиці до п’ят; (іноді) від мозку до п’ят. [З голови до ніг — простачок, примітив, сирівець незайманий. Тудор. За невміння деруть реміння від потилиці до п’ят. Пр.] • Сделал что на свою голову (разг.) – зробив що собі на безголів’я (на свою голову). [Вивчив братика в семінарії на свою голову. Стельмах.] • Седина в голову, а бес в ребро – волосся сивіє, а голова шаліє. Пр. Сивина в голову, а чорт у бороду. Пр. Чоловік старіє, а чортяка під бік. Пр. І в старій печі дідько топить. Пр. Голова шпакувата, а думка клята. Пр. Стар, та яр. Пр. Волос сивіє, а дід дуріє. Пр. Сивина в бороду, а біс у ребро. Пр. Старість то старість, а без віжок не вдержиш. Пр. • Сколько голов, столько умов – кожна голова свій розум має. Пр. • Сложить голову – наложити (накласти, лягти) головою; зложити голову; наложити душею; трупом лягти. [Він рад серед бою Лягти головою, Аби не впустить корогви. Він чесно поляже, Товаришам скаже: «Я вдержав, держіть тепер ви!» Українка.] • Сломя голову – стрімголов (прожогом). [Оленка — що вже їй сталося, — як схопиться, та прожогом з печі. Тесленко.] • Снявши голову, по волосам не плачут – чуб дарма, як голови нема. Пр. Стявши голову, за волоссям не плачуть. Пр. Про ноги не думають, коли голова в петлі. Пр. Пропав кінь — і узду (по)кинь. Пр. Пропив кульбаку, то не жаль стремен. Пр. Взяв чорт батіг, нехай бере й пужално. Пр. Взяв чорт корову, нехай бере й теля. Пр. Коли пропав віл, пропадай і батіг. Пр. Байдуже ракові, в якому його горшку зварять. Пр. Не до поросят свині, як свиня в огні. Пр. Не до жартів рибі, коли її під жабри гаком зачепили. Пр. По смерті нема каяття. Пр. Є каяття, та нема вороття. Пр. • С седой головой – сивоголовий. • Стоять, постоять головой за кого, что – важити життям за кого, за що; відважувати, відважити життя за кого, за що. • Сумасбродная голова – шалена голова; зайдиголова (шибайголова). [Хлопці в гурті грають, поміж них зайдиголова Оверко. Гордієнко.] • Теряю голову – не дам собі ради; розгубився; нестямлюся; нестямки напали на мене. • Ты (он…) всему делу голова – ти (він…) у цьому (у цім) ділі (ти, він… тому ділу) голова; ти (він…) усім орудуєш (орудує…); ти (він…) тут привідця; ти (він…) усьому голова. [Кажи, ти хазяїн і всьому голова… Тобілевич.] • Умная голова – розумна (велика) голова; (образн. розм.) розуму як наклано; розуму наче два клали, а третій топтав. [Еге ж! Доміркувалися розумні голови. Головко. Голова як маківка, а в неї розуму як наклано. Пр.] • У него голова не совсем в порядке – жуки в нього (йому) в голові; немає в нього (не стає йому) однієї (третьої, десятої) клепки в голові; трохи йому клепки в голові не сходяться; має завороть в голові; у нього в голові щось не теє. [Чи вам кругом голови повернуло, чи в голові завороть. Гордієнко.] • Хвататься, схватиться за голову (перен. разг.) – братися, узятися (хапатися, схопитися) за голову; жахатися, жахнутися. [Дядина аж за голову схопилась, уся затряслась: — От тобі, — каже, — добулась як сова на току. Барвінок.] • Хоть кол на голове теши – хоч кіл (клин) на голові теши. Пр. Як на пень з’їхав. Пр. Хоч вогню прикладай. Пр. Хоч перервусь, а не підкорюсь. Пр. Хоч гавкай на його — нічого не вдієш. Пр. Хоч заріж, то не хоче. Пр. Хоч стріль йому в очі. Пр. • Что голова, то ум (разум) – що голова, то (й) розум. Пр. Що хатка, то інша гадка. Пр. |
Еловый
• Еловая голова (разг. фам.) – дурна (капустяна) голова; капустяний качан; бараняча голова; дурна (пуста) макітра; голова неначе клоччям (пір’ям) набита (начинена); не має розуму за курку. |
Золото
• И через золото слёзы льются – буває, що й багаті плачуть. Пр. Що з тих кубків, як повні сліз. Пр. • Из чистого золота – суто золотий; із щирого золота; щирозолотий, (іноді) щирозолот(н)ий. [Був у мене перстень щирозолотий на руці, а тепер нема. ЗОЮР.] • Золото любить, себя погубить – хто гроші (золото) любить, той себе губить. Пр. Срібло-золото тягне чоловіка в болото. Пр. • Не всё то золото, что блестит – не все те золото, що блищить (що світиться). Пр. Не все [те] добре, що смакує. Пр. Блищить, як золото, а всередині болото. Пр. Буває, що й черепок блищить. Пр. Капуста гарна, та качан гнилий. Пр. Славні бубни за горами, а зблизька шкуратяні. Пр. • Сусальное золото – сухозлітка (сухозлотиця); шумиха. • Ценить на вес золота – цінити (цінувати) як золото; і на золото не дати (не віддати) чого. |
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 
Кача́н, -на́ –
1) кочень и кочерыжка капусты; 2) початок кукурузы. |
Кача́ння –
1) катанье, перекатывание (катанье белья, раскатывание теста); 2) соб. от кача́н. |
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 
кача́н, -на́; -чани́, -ні́в |
кача́нний, -на, -не (від кача́н) |
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 
Горо́д, -ду, м.
1) Огородъ. Сидить, як качан в городі. Ном. Ум. Горо́дець, горо́донько, горі́дчик. Левиц. І. 170. Горо́дчик. Пішла в городець, рвала барвінець. Чуб. III. 301. Прийди, козаче, к мойому городоньку. См. Огород. 2) Родъ игры. КС. 1887. VI. 457. Родъ хоровода. Грин. III. 109. |
Кача́н, -на́, м.
1) Кочень капусты. І межи капустою доброю буває багацько гнилих качанів. Ном. № 2449. 2) Кочерыжка капустная. 3) Початокъ кукурузы. Kolb. I. 51. 4) мн. Мѣста въ борту лодки, гдѣ помѣщаются весла, когда ими гребуть. Ум. Кача́нчик. Були три синки, мов три качанчики. О. 1861. X. 37. |
ІІ. Кача́ння, -ня, с. Соб. отъ кача́н. Ум. Кача́ннячко. Капуста моя ще й качаннячко. Грин. III. 229. |
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 
Вилокъ = кача́н. — Качан капусти. |
Ка́рликъ, ка́рло, ка́рлиця = ка́рлик, ця, куца́н, куца́к, кача́н, курду́пель. (С. З.). |
Кики́, рос. Zea mays L. = кукуру́за, кіяхи́, кіяшки́, пшени́чка, пші́нка. С. Ан. (качан її) — кача́н, кія́х, поча́ток. |
Кисть = 1. (руки) — кисть (долоня з пальцями). С. Л. 2. (ягід, зерна): винограду, соняшнику, ягід то що – гро́но, гро́на, здр. гро́нка, грі́нка, ґро́но і т. д., ке́тяг, ки́тяг, ки́тиця, кія́х, кі́мях (д. під сл. Гроздъ), проса – во́лот (С. Аф.), во́лоття (Сп.), очерету — куни́ця (Ман.), кукурузи — поча́ток, кача́н, кія́х, ки́тя́г (С. Л.). 3. (з ниток або шнурів) — ки́тиця (С. З. Л.), кута́с, здр. ки́тичка, кута́сик. – А китицї то сюди то туди тїлїпають ся. Кв. 4. (з щетини або шерсти) — щі́тка напр. мазати хату), квач, здр. ква́чик, мази́ло, здр. мази́лка, помазо́к (підмазувати або фарбувати що), пе́нзель, здр. пе́нзлик (малювати що) С. З. Л. — Не пензлем так її, квачем малює. Гул. Ар. |
Кочеры́га, кочеры́жка = кача́н. С. Л. З. — І між доброю капустою чи мало гнилих качанів. н. пр. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)