Знайдено 127 статей
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
Брыка́ть, -ся – брика́ти, -ся, хвиця́ти, -ся, виха́ти, сов. вих(о)ну́ти. [Коби́ла вихону́ла за́дом]. |
Выки́дывать, вы́кидать и вы́кинуть –
1) см. Выбра́сывать, вы́бросать, вы́бросить. Вы́кинутый, см. Вы́брошенный. В-ать штуки – витворя́ти, фиґлюва́ти, фи́ґлі струга́ти, (у)стругну́ти шту́ку, утну́ти шту́ку, ушква́рювати, ушква́рити; 2) (ребёнка, детёныша) скида́ти (ски́нути) дити́ну (теля́), рони́ти, порони́ти дити́ну; (только о животн.) помета́ти. [Коби́ла помета́ла неживе́ лоша́]. |
Де́ло – ді́ло (ум. ді́льце, ді́лечко), спра́ва; (труд) робо́та (ум. робі́тка), пра́ця; (вещь) річ (р. ре́чи); (поступок, действие) вчи́нок, чин, ді́я. [Я ді́ло все пороби́ла. Діла́ незабу́ті діді́в на́ших (Шевч.). Лю́ди бра́лися до щоде́нних справ (Дн. Чайка). Того́ вимага́є на́ша націона́льна спра́ва. Всі спра́ви він но́сить у портфе́лі. Поста́вив у канцеля́рії дві ша́хви для справ. Ви на́дто обере́жні в спра́ві че́сти (Грінч.). За пра́цею час мина́є шви́дко. Лица́рська річ – у бо́ї полягти́. Да́вня се річ: ма́буть літ со́рок тому́ бу́де (Конис.). Чи́стий думка́ми і непоро́чний ді́ями]. • Плохо де́ло! – ке́пська спра́ва! ке́пська робо́та! • Странное де́ло! – ди́вна річ! чудасі́я! чудно́та! • Дела́ тайные, которые нужно скрывать – тає́мнощі (р. -щів). • По де́лу – за ді́лом, за спра́вою. [Я прийшо́в до вас за ді́лом]. • По дела́м (поручениям) – за ору́дками. [Ня́ньку посила́ла за ору́дками (Л. Укр.)]. • По этому де́лу – в цій спра́ві. • По дела́м службы – в спра́вах службо́вих. • Сидеть, быть без де́ла – сиді́ти, згорну́вши ру́ки, посиде́ньки справля́ти, ле́жні (си́дні) справля́ти. • Браться за де́ло – бра́тися до робо́ти. • Браться не за своё де́ло – не за свою́ спра́ву бра́тися, ши́тися не в своє́ ді́ло (Конис.). • Де́ло обстоит так – спра́ва стої́ть так. [Тепер спра́ва стої́ть ина́кше]. • Известное де́ло – зві́сно, звича́йно, відо́ма (пе́вна) річ, ска́зано. [Ска́зано: куди́ го́лка, туди́ й ни́тка]. • Ясное де́ло – види́ма річ. • Виданное ли, слыханное ли де́ло? – чи чу́вано, чи ви́дано? (провинц.) чи-ж ви́дансько? • Де́ло житейское – світова́ річ. • Де́ла нет до чего – ба́йдуже про що. • Не было де́ла до кого, чего – ба́йдуже було́, не дохо́дило ді́ла. [Не дохо́дило мені́ до них ді́ла]. • Не твоё де́ло – то не твоя́ спра́ва, то́бі до цьо́го зась, за́ськи [Ігу́мену – ді́ло, а бра́тії – зась], (шутл.) не твоє́ ме́леться. • Это де́ло другое – це що и́нше, це и́нша річ. • В чём де́ло? – в чо́му рі́ч? в чім си́ла? про що йде́ться? • Де́ло вот в чём – річ ось яка́. • В том-то и де́ло – а тож-то, ото́ж-то й є, тож-то й воно́, тим бо й ба, не тож бо то й що, не по чім б’є, як не по голові́. [Ми не то́ю доро́гою ї́демо? – А тож-то, що не то́ю. Він хоті́в-би коня́ку купи́ти, та тим бо й ба – гро́шей нема́]. • Не в том де́ло – не в тім річ, не про те річ, не про те мо́ва мо́виться, не в тім си́ла. [Не в тім си́ла, що коби́ла си́ва, а в тім що не везе́]. • То-ли де́ло – и́нша річ, хіба́ така́ річ? нема́ кра́ще, як; нема́ в сві́ті, як. [Не лю́блю зими́, нема́ в сві́ті, як лі́течко святе́. Неохо́та йому́ працюва́ти; хіба́ така́ річ – пи́ти!]. • Не к де́лу – не до-ді́ла, не до-ре́чи, не в лад. • Пойти в де́ло – піти́ в на́добу, піти́ до ді́ла. • Если уж до чего де́ло дойдёт – коли вже до чо́го (то́го) ді́йдеться, як до чо́го (то́го) ряд ді́йде. • Ей до всего де́ло – без не́ї вода́ (ніде́) не освя́титься. • Иметь дела́ с кем – ма́ти спра́ви (стосу́нки = отношения) до ко́го (или з ким). • Я совсем не имею с ней де́ла – жа́дного ді́ла в ме́не з не́ю нема́, не приче́тний я зо́всім до не́ї. • Моё де́ло сторона – моя́ ха́та з кра́ю. • Плёвое де́ло – дурни́ця, пусте́, пустячи́на, ка́-зна-що. • Статочное-ли де́ло – чи мисли́ма річ? чи подобе́нство? чи годи́ться-ж? • А мне что за де́ло? – а мені́ що до то́го? а мені́ яке́ ді́ло? а мені́ яко́го ба́тька го́ре? • Что де́ло, то де́ло – що пра́вда, то пра́вда; що до пуття́, то до пуття́. • Это де́ло – це до́бре, це гара́зд, це до ді́ла. • Это особое де́ло – се и́нша річ, се и́нша стать. • То и де́ло – раз-у-ра́з, раз-поз-ра́з, раз-по́-ра́з, знай. [Коло йо́го знай спомина́ють літопи́сці дру́ге голосне́ ім’я́ – Оста́па Дашко́вича (Куліш)]. • В чём де́ло? – що ста́лося? про що річ? у чо́му спра́ва? • В самом де́ле, на самом де́ле – спра́вді, см. В действи́тельности. • На словах, что на санях, а на де́ле, что на копыле – на слова́х, як на цимба́лах, а на ді́лі, як на талала́йці. • Судебное де́ло – судова́ спра́ва. [Він ви́грав у суді́ свою́ спра́ву. Неха́й судці́ розберу́ть ту́ю спра́ву. З ба́бою і ді́дько спра́ву програ́в]. • Тяжебное де́ло – по́зов (р. по́зву). • Военное де́ло – військова́ спра́ва. • Комиссариат иностранных дел – комісарія́т закордо́нних справ. • Золотых дел мастер – золотни́к, золота́р (р. -ря́) (ум. золота́рик). |
Дрянь –
1) (сор) смі́ття́, не́чисть (р. -ти); 2) (незнач. худая вещь, негодное существо) дра́нтя (ср.), по́гань (р. -ни), (хлам) мо́тлох, не́гідь (р. -годи), ле́дач (р. -чи), леда́що, па́скудь (р. -ди) [Якби́ до́бра коби́ла, а то дра́нтя. Що було́ до́брого – порозкупо́вували, зоста́ла́ся сама́ по́гань. З ньо́го вели́ка ле́дач. Ця ді́вчина така́ па́скудь], (только одушевл.) паску́да (общ.) [Стари́й паску́да], дрі́пло [Старе́ дрі́пло], смі́ттюх (м. р.), посмі́ттюха [Посмі́ттюха яка-не́будь кома́ндуватиме], неві́ра (общ.), (гнусная) плюга́вець (р. -вця), плюга́вство (ср.); 3) (вздор) (вся́ка) по́гань, ка́зна-що, дурни́ці. [В го́лову вся́ка по́гань лі́зе]. |
Жерё́бая кобыла – жере́бна коби́ла. |
Жеребя́тница – лоша́тна коби́ла (що вже була́ з лоша́м). |
Заарта́читься – (о человеке, животном: заупрямиться) упе́ртися, затя́тися, ста́ти ру́ба (пнем), (заноровиться) зґе́дзатися, зґе́дз(ь)катися, зґе́дзитися, занорови́тися. [Ста́ла ру́ба і затяла́ся, що не пу́стить си́на до шко́ли (Коцюб.). Гляди́-ж, Ната́лко, не зґе́дзайся, як старости́ при́йдуть (Котл.). О, вже зґе́дзився (Каменецьк. п.). Коби́ла занорови́лася, не хо́че ве́зти]. |
Изво́зчиков – візникі́в (-ко́ва, -ко́ве). [Бі́ла візнико́ва коби́ла помі́тно кульга́ла (Коцюб.)]. |
Из’я́н, Из’я́нец –
1) (убыток) шко́да, втра́та, ум. втра́тка; см. Убы́ток, Поте́ря; 2) (недостаток, повреждение) ва́да, ум. ва́дка; (порок, порча) ґа́нджа и га́нжа, ґанч (-чи, ж. р. и -чу, м. р.), ґандж (-джи), (реже) гань (-ни), щерб (-бу), щерби́на, (зап.) ска́за, диалект.: швару́нок (-нку), з’яна́ (ззяна́), гальмо́; (в ткани) бли[е]зно́ (-на́), бли[е]зна́ (-ни́), сказ (-зу). [Недо́брий, ка́жеш, борщ? А яка́-ж йому́ (у него) ва́да? (Звин.). Щось ду́же де́шево він продає́ ту́ю сви́ту, пе́вне єсть яка́сь ґа́нджа (Звин.). Я не мо́жу того́ вола́ купи́ти, бо ма́є в нога́х вели́кий ґанч (Верхр.). У коро́ви нема́ нія́кої ґа́нчі (Кан. п.). Бува́ють лю́ди з приро́дженою га́нжею (Н.-Лев.). Вся ти га́рна, моя́ ми́ла, нема́ в тобі́ ска́зи (Пісня Пісень). На́че дзе́ркало без ска́зи (Франко). Зна́єте ви, у яко́му та́лярі яки́й щерб (М. Вовч.). Ото́ ті́льки їй (коня́ці) і ззяна́, що хвіст тро́хи коро́ткий (Новом. п.)]. • С -ном – з ґа́нджею, з ва́дою, ґанджови́тий, (диал.) зя[е]нни́й. [Ця коня́ка зянна́ (Кат. п. Яворн.)]. • Иметь из’я́н – ма́ти ва́ду, ґа́нджу, ґанджува́ти, ґанчува́ти на що. [Ґанчу́є на но́гу коби́ла (Кан. п.)]. |
Кли́чка –
1) (человека) при́кладка, прі́звище. [Смотри́телеві тюрма́ дала́ прі́звище «мо́рда» (Коцюб.). Ви́думав на ньо́го прі́звище «дро́хва» (Крим.)]. • Давать, дать -ку кому – дражни́ти, продражни́ти кого́; срвн. Кли́кать 3. [По-ву́лишному Маку́хою дра́жнять (Сл. Гр.)]. • По -ке – на прі́звище; 2) (животного) на́зва, о́кличка. • Животное знает свою -ку – твари́на зна́є свою́ на́зву, слу́хає о́клички. • Пропала собака по -ке «Том» – забі́г соба́ка на́звою (на о́кличку) «Том». • По псу и -ка – по Са́вці сви́тка; яко́ї ма́сти, так і кли́чуть (Приказки). • Не смотри на -ку, смотри на птичку – не в тім си́ла, чи коби́ла си́ва, а в тім, чи везе́ (Приказка). |
Кобы́ла –
1) коби́ла, коби́ли́ця, лоши́ця, (ув.) коби́лище, (презр.) кобиля́ка; (годовалая) стригу́ха, стрижа́чка, (бесплодная) комо́нниця, (выкидывающая плод) змі́тка. [Норови́ста, як коби́ла (Номис). Як коро́ва за теля́м, як лоши́ця за лоша́м (Чуб. I)]. • Из -был да в клячи – був воло́м, та став кізло́м; був коли́сь орі́х, а тепе́р свисту́н. • Ты -лу кнутом, а -ла хвостом – йому́ те, а він своє́; 2) (доска, на кот. наказывали кнутом преступника) коби́ла, ко́[і́]зли (-зел и -злів); 3) (у скорняков) коби́ла, коби́ли́ця. |
Коло́да –
1) коло́да, (ум.) коло́дка, коло́дочка (соб.) коло́ддя́, колодя́ччя. [Ви́бране на кле́пку де́рево розпи́люють на коло́ди (Бонд. виробн.). На коло́ді сиді́ли музи́ки з скрипка́ми, цимба́лами (Н.-Лев.). На не́бі зчини́лась гурко́тнява: ки́дало коло́ддям, лама́ло, трощи́ло (Васильч.)]. • Через пень -ду валить – роби́ти аби́ роби́лося; роби́ти як через пень коло́ду тягти́; роби́ти як не свої́ми; 2) (большое корыто) – коло́да, жо́лоб (-лоба), кори́то; (для месива) но́чви (-чов), (ум.) ночо́вки (-вок), ночо́вочки (-чок). [Прив’яжи́ ко́ней до коло́ди (Харківщ.)]; 3) (долблёный чолн) дуб (-ба); 4) (гроб) дереви́ще, до́вбана труна́, дубови́на; 5) (улей) коло́да, коло́дка, пень (р. пня); 6) (для сбора подаяний) карна́вка; 7) (для рубки дров) коло́да, дро[и]ві́тня; 8) (у кожевников) коби́ла; 9) (в ткацком станке) наві́й (-во́ю), вороти́ло; 10) (деревянные кандалы) коло́да; см. Коло́дка 2. [Запиша́вся, як Бе́рко в коло́ді (Номис)]; 11) (косяк оконный) лу́тка, (дверной) одві́рок (-рка); (притолока) гла́[о́]вень, на́головень (-вня), на́головач; (порог) порі́г (-ро́га); 12) (заупокойная свеча) коло́дка (Сл. Ум.); 13) (карт) коло́да, та́лія, тас (-су). [Не по́вний тас, двох карт нема́ (Борзен.)]; 14) коло́да, па́стка на куни́ць, на соболі́в; 15) (перен. о человеке) тюхті́й (-тія́), те́лепень (-пня), теле́пало, пень, коло́да; срвн. Пень 3 и У́валень. |
Ком – гру́да, гру́дка, груди́на, грудома́ха, (катышок) бала́бух, (пров.) кімса́, окове́лок (-лка), куба́ток (-тка) (собир.) куба́ття (земли) гру́д(к)а (землі́), (глыба) бри́ла, (теста) бала́бух, га́лка, галу́шка, (глины) гру́дка, ва́льо́к (-лька́), шуру́валок, (волос сбитый) ковто́к (-тка́), ковтя́х, ко́вту́н, ля́мус, (ниток, шерсти) жмут (-та), (у горшечников: большой) коби́ла, (малый) пласто́к (-тка́), (глыба воску) ка́мінь (-меня), бри́ла во́ску, (мёрзлый) мерзля́к, гру́дка. • -мья, собир. – гру́ддя (ср. р.), гру́да́, бри́лля́. • -мо́м (о вещах) – жу́жмом. • -мо́м ему земля – щоб йому́ моги́ла запа́лася; щоб йому́ землі́ на гру́ди наложи́ло; щоб його́ по сме́рті з землі́ ви́кинуло. • -мо́м упасть (быстро) – опу́кою впа́сти. • Первый блин -мо́м – (ободрительно) пе́рша (ри́ба) не ло́виться; без на́вички ба́тька тя́жко би́ти; (насм.) спекли́: на́те лю́ди з’ї́жте; пе́рша (ча́рка) коло́м. • Снежный ком – га́лка (гру́дка) сні́гу, сні́жка. • Волосы сбились в ком – воло́сся скімши́лося, склочи́лося, склочі́ло(ся). |
Комо́нница –
1) (неплодн. корова или женщина) я́лова́ коро́ва (жі́нка), я́лівка, я́ловиця; 2) (кобылица) комо́нниця, я́лова коби́ла. |
Ляга́ть, -ся, лягну́ть, -ся – брика́ти, -ся, (у)брикну́ти, -ся, хви́ца́ти, -ся и хви́ця́ти, -ся, хвицну́ти, -ся, виха́ти, -ся, вихну́ти, -ся, би́ти (за́дом), вда́рити (за́дом), (сильно) брикону́ти, -ся, хвицону́ти, -ся, вихону́ти, -ся. [Знай, коби́ло, де брика́ти (Номис). Старі́й коби́лі не брика́тися (Номис). А бода́й тебе́ ку́рка вбрикну́ла! (Жарт. лайка). Пома́лу ході́ть, бо кінь хви́цає (Васильківщ.). Тут тобі́ вже не хвица́ти (К. Ст. 82). Коби́ла за́дом виха́ (Сл. Гр.). Коби́ла б’є (Сл. Гр.). Кінь хвиця́є, а віл б’є (Липовечч.). Як вихоне́ та коби́ла за́дом (Рудч. К.)]. |
Лягли́вый – брикли́вий, брику́чий, хвицли́вий, вихли́вий, ласк. брикли́венький и пр. [Коби́ла брику́ча (К. Ст.)]. |
Нава́ливать, навали́ть –
1) что, чего на что, куда – нава́лювати, навали́ти, наверта́ти, наверну́ти, нако́чувати, накоти́ти, (о мног.) понава́лювати, понаверта́ти, понако́чувати що и чого́ на що, куди́; (набрасывать) накида́ти и наки́дувати, наки́дати, нагорта́ти и наго́ртувати, нагорну́ти, (о мног.) понакида́ти, понагорта́ти чого́ на що; срв. Прива́ливать 1. [Зима́ наме́ти наверта́є (Мирн.). Було́ мене́ притопи́ти й ка́мінь наверну́ти (Грінч. III). Он, понаверта́ло ці́лі ко́пи жо́втої гли́ни (Мирн.)]. • -ли́ть камень на что – навали́ти (наверну́ти) ка́мінь на що. • -ли́ть кучу соломы – наверну́ти ку́пу соло́ми. • -ли́ть сору – наки́дати (наверну́ти, нагорну́ти) смі́ття. • -вай больше земли – наверта́й (нагорта́й) бі́льше землі́. • Снегу -ли́ло в колено – сні́гу навали́ло (наверну́ло, наки́дало, наве́ргало) в колі́но; 2) (накладывать тяжесть, громоздкую вещь, нагружать) нава́лювати, навали́ти, наклада́ти, накла́сти и (реже) наложи́ти, накида́ти, наки́нути, наванта́жувати, наванта́жити, (о мног.) понава́лювати, понаклада́ти, понакида́ти, понаванта́жувати що на ко́го, на що, (вульг.) нари́чити, накря́кати що. [Хоч як було́ навата́жиш віз снопа́ми (Куліш). Було́ ба́тько як нари́чать га́рбу, що яка-хо́ч па́ра ко́ней не потя́гне, хіба́ во́ли (Бердянщ.). Таки́й віз нари́чив, що ле́две воли́ дове́зли (Сл. Гр.). Та́м-же й віз накря́кав! ле́две коби́ла про́ти гори́ ви́везла (Харк.)]. • -вать вюк на мула – нава́лювати (наклада́ти, накида́ти) в’юк на му́ла. • -ли́ли на меня поручения – наки́нули на ме́не (мені́) дору́чення. • На меня -ли́ли слишком много работы – на ме́не наки́нуто (нава́лено) зана́дто бага́то пра́ці (робо́ти); 3) нахиля́ти, нахили́ти, (о мног.) понахиля́ти що на ко́го, на що. • -вали́ шкап на себя – нахили́ ша́хву на се́бе. • -вали́ столб больше вправо – нахили́ стовп(а́) праві́ше; 4) (сходиться во множестве) насува́ти, насу́нути, пла́вом наплива́ти, напливти́, навалува́ти, настяга́тися. [Ті ми́ші, що в степу́ бага́то, не тут наплоди́лись; вони́ ві́дкільсь навалува́ли (Новомоск.)]. • Народу пропасть -ли́ло, народ -ли́л на площадь – люде́й (наро́ду) насу́нуло си́ла, наро́д насу́нув на майда́н; 5) (нанести течением) навали́ти, нагна́ти. • Течением -ли́ло барку на мост – берли́ну навали́ло (нагна́ло) точіє́ю на міст. • Судно -ли́ло на другое – судно́ навали́ло (нагна́ло, напли(в)ло́) на и́нше; 6) (в карт. игре) нава́лювати, навали́ти. [Бий і нава́люй (Сл. Ум.)]; 7) охотн. – наляга́ти, налягти́. • Гончие -ли́ли на зверя – гончаки́ налягли́ на зві́ра. Нава́ленный – 1) нава́лений, наве́рнений, нако́чений, наки́даний, наго́рнений, понава́люваний, понаве́ртаний, понако́чуваний, понаки́даний и понаки́дуваний, понаго́ртаний и понаго́ртуваний. [Прийшо́в – аж там змій ка́менем наве́рнений (Гудч.). Наго́рнений смі́тник (Крим.)]; 2) нава́лений, накла́дений и (реже) нало́жений, наки́даний, наванта́жений, понава́люваний, понакла́даний, понаки́даний, понаванта́жуваний; 3) нахи́лений, понахи́ляний. |
Неприто́мчивый – неприто́мливий, невто́мний, що не зна́є вто́ми (не пристає́), (специальнее) везу́чий. [Коби́ла, хоч і шкапува́та, та проте́ везу́ча (Ніженщ.)]. |
Поро́к –
1) поро́к, опоро́к (-ку), гріх (-ха́). • Бедность не -ро́к – бі́дність не опоро́к. • Он коснеет в -ке – він мерзі́є в гріха́х; 2) (недостаток) ва́да, ґа́нджа (-джу), ґандж (-джу, м. р. и -джи, ж. р.) и ґанч (-чу, м. р. и -чи, ж. р.), хи́ба, дога́на, прига́на, (гал.) ска́за. [А що мені́ за дога́на, що я руда́ та пога́на (Чуб.)]. • Лошадь без -ка – кінь без ва́ди, без хи́би і без ва́ди, без дога́ни. • Бичевать -ки и недостатки – карта́ти ва́ди й хи́би. [Ювена́л вогне́м обу́рення карта́в ва́ди свої́х суча́сників (Єфр.)]. • Иметь -ро́к – ма́ти ґандж, ґандж[ч]ува́ти на що. [Кінь як со́кіл і ґа́нчу не ма́є (Рудан.). Ґанчу́є на но́гу коби́ла (Канів.)]. |
Російсько-український народний сучасний словник 2009– 
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 
Жеребятница – лоша́тна коби́ла. |
Кобыла – коби́ла, -ли. |
Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 
Венец
• Венец творения, искусства, науки… (книжн.) – вінець (вершина) творіння (творива), мистецтва, науки… [Пливуть супутники високо. Науки нашої вінець… Патрус-Карпатський.] • Вести под венец – вести до шлюбу (до вінця). [Таку дитину чемну й любу Хоч зараз повести до шлюбу. Лукаш, перекл. з Гете.] • Идти под венец – іти до шлюбу (до вінця); стати під вінець; стати на рушник(у). [Він не може, моя доню, на рушничок стати. Н. п.] • Конец — делу венец – кінець — ділу вінець. Пр. Кінець — і вінець. Пр. От тобі віз і перевіз. Пр. (жарт.) Діло без кінця, як кобила без хвоста. Пр. Кінець — пішли баби у танець. Пр. • Принять мученический венец (религ. книжн.) – прийняти мученицький вінець, вмерти мученицькою смертю. • Стоять под венцом – стояти під вінцем; стояти на рушнику. |
Гордый
• Горд, как павлин – походжає (пишається), як пава (як павич). Пр. Ходить, як індик переяславський. Пр. Виступає, як пишная пава. Пр. (ірон.) Запишався, як кошеня в попелі. Пр. Пишається, як корова в хомуті. Пр. Величається, як заєць хвостом. Пр. Чваниться, наче та кобила, що віз побила. Пр. Пихи на два (на три, на чотири) штихи. Пр. Через губу не плюне. Пр. • Принять гордый вид – прибрати (набрати) гордого виду; запишатися. • Стать гордым, возгордиться – загордіти; запишатися. |
Каша
• Борщ да каша — пища наша – хліб та вода — молодецька (козацька) їда. Пр. • Вы кашу заварили, а нам приходится расхлёбывать – ви кашу заварили, а ми мусимо їсти (а нам доводиться пектися нею). Пр. Ваша розчина, а нам місити. Пр. Слюсар прокрався, а коваля покарано. Пр. Хто їв яблука, а кому — оскома. Пр. • Гречневая каша сама себя хвалит – гречана каша сама себе хвалить. Пр. Дочку мати хвалила — поки з рук звалила. Пр. М’ясом хвалиться, а воно й юшки не їло. Пр. Хвали мене, губонько, бо я тебе роздеру. Пр. Чваниться, наче кобила, що віз побила. Пр. Величається, як чумацька воша. Пр. Величається, мов сучка в човні. Пр. • Густая каша детей не разгонит – гуща дітей не розжене. Пр. Густа каша дітей не розганяє (не розгонить). Пр. • Заварилась [большая] каша (перен.) – заварилася [крута] каша. • Заварить кашу (разг.) – заварити кашу, наварити [доброї] каші; закрутити (наколотити) лемішку. • Из-за пустяков такую кашу заварили – за онучу збили бучу. Пр. За масляні вишкварки завелися. Пр. • Каша берёзовая (разг. шутл.) – березова каша; березина; березова припарка. • Каша в голове (разг.) – лемішка (каша) в голові [та ще й без олії]; нехворощ у голові. [Я ще зроду такої нудьги не куштував. Ні до чого руки не лежать. А в голові така нехворощ, що й ради не дам. Шевченко.] • Маслом каши не испортишь – каші маслом не зіпсуєш. Пр. Масло каші не шкодить. Пр. Сметаною вареників не переведеш. Пр. • Он ещё мало каши съел (шутл.) – він до того ще не доріс; воно ще молода дитина; він ще мало хліба (каші) з’їв; він ще не вмився до цього. • С кашей съем (фам. разг.) – з кашею з’їм. • С ним каши не сваришь (перен. разг.) – з ним каші не звариш; з ним горшка не зліпиш; з ним не дійдеш згоди. • Сапоги (ботинки) каши просят (шутл.) – чоботи (черевики) їсти (каші) просять; чоботи (черевики) зуби вищирили. • Ты заварил кашу, ты и расхлёбывай – хто каші наварив, той мусить і з’їсти. [Ти заварив кашу, то ти й печися нею. Пр. Твоя розчина, ти й міси. Пр. Купили хріну — треба їсти. Пр. Бачили очі, що купували, їжте, хоч повилазьте. Пр.] |
Кличка
• Не смотри на кличку, смотри на птичку – не в тім сила, що кобила сива, а в тім, чи везе. Пр. Не в тім хороша, що чорнобрива, а в тім, що діло робить. Пр. • По шерсти собаке и кличка дана – якої масті, так і кличуть. Пр. Не кожний пес Лиско. Пр. По Савці свитка. Пр. |
Конец
• Без конца, нет конца – без кінця; без краю; без кінця-краю; нема краю; нема кінця-краю. • В конце города, села – край (накрай, покрай, на краю, скраю, кінець) міста, села. • В конце концов – кінець кінцем; зрештою. • В конце месяца, года – наприкінці (при кінці) місяця, року; під кінець (рідше у кінці) місяця, року; (іноді) з кінцем місяця, року. • В конце стола – кінець стола (столу). • В конце чего – на кінець (на край) чого. • В оба конца (ехать) – на обидва кінці; туди й назад. • Во все концы – в усі кінці; (по) всюди. • Вот и конец всему – от і край (і кінець) усьому; от і все скінчилося; от і по всьому. • В самом конце, в конце всего – наостанці (наостанку, наостанок, насамкінець, на(при)послідку). • Да и дело с концом – та й годі; та й край [увесь]; та й квит. • Дело близится к концу – ідеться до кінця (до кінця йдеться); діло (справа) доходить кінця (краю); діло йде до кінця. • Доводить, довести до конца что – доводити, довести краю чому (до краю що); доходити, дійти краю чому; довершувати, довершити (завершувати, завершити) що; доводити, довести що до пуття (до зробу); давати, дати раду чому. • До конца – украй (до краю); до решти; до останку (до останнього); остаточно; дощенту; до послідку; геть (геть-чисто). • До конца жизни, дней – довіку (довічно); повік; поки віку; до суду-віку; до віку й до суду; до смерті. • Едва, еле-еле сводить концы с концами – ледве зводити кінці з кінцями; ледве перебуватися (перемагатися). • И дело с концом, и делу конец (разг.) – та й по всьому; та й по всій справі; та й край; та й квит; та й уже. • Из конца в конец – від (з) краю до краю; з кінця в кінець. • И конец! – та й усе!; та й по всьому!; та й край! • И концы в воду – і кінці в воду; і сліду не лишилося (не залишиться). • К концу зимы, лета… – під (на) кінець зими, літа…; наприкінці зими, літа. • Конец был бы мне, будет мне – було б по мені, буде по мені. • Конец дело венчает; конец — всему делу венец – кінець — ділу вінець. Пр. Кінець діло вінчає. Пр. Кінець діло хвалить. Пр. Кожній справі кінця гляди. Пр. (жарт.) Діло без кінця, як кобила без хвоста. Пр. Кінець — пішла баба у танець. Пр. • Конца-краю (края) нет чему; ни конца, ни краю (края) нет чему (разг.) – кінця-краю нема чому; ні кінця, ні краю нема чому. • На какой конец – нащо (навіщо); для чого; з якою метою. • На тот конец, на этот конец (разг.) – на (про) такий випадок; на (про) той випадок, на (про) цей випадок. • Находящийся в конце, на конце – той, що на кінці (наприкінці); кінцевий (прикінцевий). • На худой конец (разг.) – у найгіршому разі; на лихий кінець. • Не без конца же – не доки [ж]; не довіку ж. • Не смотри начала, смотри конца – не дивись на цвіт, а вважай на врожай. Пр. • Палка о двух концах (либо ты меня, либо я тебя) – палиця два кінці має. Пр. У кия два кінці: один буде на мені, а другий — на тобі. Пр. • Под конец – наприкінці (на кінці, під кінець); наостанку; на[при] послідку. • Положить конец чему – покласти (дати, зробити) кінець (край) чому; (розм. образн.) берега дати чому. • Приближаться, приблизиться, приходить, прийти, подходить, подойти к концу – доходити, дійти краю (кінця, до краю, до кінця); кінчатися, (с)кінчитися; (розм.) бути наскінчу. • Приходило к концу что у кого – кінчалося що в кого; було наскінчу що в кого; став (почав) вибиватися з чого хто. • Пришёл конец кому – прийшов кінець кому; прийшла на кого остання година; (перен. розм. образн.) урвався бас кому; урвалася нитка (вудка) кому. • Сводить концы с концами – зводити кінці з кінцями; жити ощадливо; перебуватися. • Со всех концов – з усіх усюд; звідусіль (звідусюди). • Тут тебе и конец – тут тобі й край (кінець, гак, рішенець, решта, амінь, капут, каюк, ірон. хата); (жарт. образн.) тут тобі жаба й цицьки дасть; тут тобі й пуп розв’яжеться. • Хоронить, прятать концы (разг.) – ховати кінці; замітати сліди. |
Овес
• Зерно овса (овсянка) – вівсина (вівсянка). • Овёс к коню не ходит – ясла до коней не ходять. Пр. Не йдуть ясла за волами, але воли за яслами. Пр. Корита не ходять до свиней, а свині до корит. Пр. Як захоче коза сіна, то до воза прийде. Пр. Не копитові кобила, а копит(о) кобилі. Пр. • Овёс любит хоть в воду, да в пору – овес каже: топчи мене в болото, то я буду як злото. Пр. Казав овес: топчи мене в грязь, будеш (як) князь. Пр. Сій овес у кожусі, жито — в брилі. Пр. Кинь ячмінь у болото, вбере тебе в злото. Пр. |
Овца
• Быть пастухом овец, пасти овцы – бути пастухом овець, пасти овець; вівчарувати (вівчарити, чабанувати). • Заблудшая овца (перен.) – блудна (заблудла, заблукана) вівця. [В’яжуться люди в товаристві… та й Івана беруть між собою. А він ходить, наче та блудна вівця. Мартович.] • И волки сыты, и овцы целы – вовк ситий і коза ціла. Пр. І кози ситі, і сіно ціле. Пр. Щоб вовк був ситий і баран цілий. Пр. • Молодец на овец, а на молодца (и) сам овца – молодець проти овець, а проти молодця і сам вівця (а проти баранця і сам, як вівця). Пр. Завзяте, як перець, покіль не вийде на гер(е)ць. Пр. Це та Солоха, що кури полоха. Пр. Не то молодець, що за водою пливе, а то молодець, що проти води. Пр. Як п’ян, то копитан, а як проспався, то й свині злякався. Пр. • Не за то волка бьют, что сер, а за то, что овцу съел – не за те вовка б’ють, що він сірий, а за те, що овечку (вівцю) з’їв. Пр. Не за те бито, що ходила в жито, а за те, що дома не ночувала. Пр. Не тим кобила завинила, що вона сива, а тим, що вона побила (що поносила). Пр. Не в тім сила, що кобила сива, а в тім, що не везе. Пр. Не тим дівка погана, що не вродлива, а тим, що ледача й вередлива. Пр. • Овец не стало, так и на коз честь стала – де не маєш співця — послухаєш горобця. Пр. Нема чобіт — узувай постоли. Пр. Не прилетів соловей — нехай іволга за нього править. Пр. Нема хліба — їж пироги. Пр. • Паршивая овца всё стадо портит – одна паршива овечка всю отару поганить. Пр. Паршива вівця всю отару спаскудить. Пр. • Сделайся овцой, а волки готовы – хто стає вівцею, того вовк з’їсть. Пр. Тихого та смирного і кури заклюють (загребуть). Пр. Хто стає медом, того мухи злижуть. Пр. На похиле дерево і кози скачуть. Пр. • С паршивой овцы хоть шерсти клок – з паршивої вівці хоч вовни жмут. Пр. З ледачого вовка хоч шерсті жмут. Пр. З худого кабана хоч вишкварки. Пр. Нічим не візьмеш, так хоч клоччям. Пр. • Упрямая овца волку корысть – уперта (вередлива) коза вовкові користь. Пр. |
Ребро
• За моё же добро переломили ребро – за моє жито мене ж і бито. Пр. Нашим салом та по нашій шкурі. Пр. Взувся в мої чоботи та мене ж і лає. Пр. • Ставить, поставить вопрос ребром – ставити, поставити питання руба. • Ставить, поставить ребром последнюю копейку (последний грош) (разг.) – брязкати, брязнути останньою копійкою (останнім грошем, останнім шагом). • Такой худой, что рёбра видны – худий, аж ребра світяться; світить ребрами хто. • Ходит ребром, глядит козырем – дере голову, як попова кобила. Пр. Поверх дерева ходить. Пр. Ходить, як індик переяславський. Пр. Несе свою голову, мов гуска. Пр. Ковнір по уші, жилетку надув. Пр. Походжає, як пава. Пр. І хвіст розпустив. Пр. |
Савел
• Пошли Савлы в Павлы – загордилася свиня, що об панський тин чухалась. Пр. Побраталася свиня з пастухом. Пр. Запишавсь, як кошеня в попелі. Пр. Пнеться, як жаба до гусяти. Пр. Дере голову, як попова кобила. Пр. Поверх дерева ходить. Пр. Не чує пупа в череві. Пр. Не тикай, бо мене цар ґудзиками обтикав. Пр. |
Умный
• Умен: в решете воду носит – розумний: решетом у воді зірки ловить. Пр. Розумний, як Соломонів патинок. Пр. Розумний, як Федькова кобила. Пр. На льоду дурний хату ставить. Пр. • Умён не по летам – розумний не на свої літа. • Умён поп Семён — книги продал да карты купил – заїла попа грамота. Пр. Програв піп парафію. Пр. Доспівався піп до пустої церкви. Пр. Церкву обдер та дзвіницю полатав. Пр. • Умные речи приятно и слушать – розумну річ (розумні речі) приємно й слухати. Пр. |
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 
Коби́ла – кобыла. |
Коби́лка –
1) петля (для пуговицы); 2) ум. от коби́ла. |
Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) 
колеса. 4. Приходиться, як п’яте колесо до воза. 5. Йому так треба, як мені ні. 6. Так тобі треба, як мені лиха. 7. Так треба, як волосся в паністару. 8. Як єсть, то розійдеться, а нема, то обійдеться. 9. То так потрібне, як дзюра в мості. 10. Рости псу трава, коли кобила здохла.Обещанного три года ждут. — 1. Обіцяв Бог дати, тільки казав заждати. 2. Казав пан, кожух дам. та слово його тепле. 3. Обіцяла, та не зав'язала. 4. Надіявся дід на обід, та без вечері ліг спати. 5. Пождіть, діти, поки Біг на кисіль шкурку натягне. 6. Ждали, ждали, та й ждання погубили. |
Вот где собака зарыта. — 1. Так от у чім сила, що кобила сива. 2. Чорт би дятла знав, коли б не довгий ніс. 3. Видно, де дно. |
Глуп, как пробка. — 1. Світ зійшов, а ще такого дурня не бачив. 2. Дурний, як турецький кінь. 3. Дурний, як баран. 4. Дурний, як сосновий пень. 5. Дурний, як сало. 6. Дурний, як чобіт. 7. Дурний, аж гуде. 8. Тобі треба клепку вставить. 9. Дурний, аж крутиться. 10. Дурний, аж світиться. 11. Дурне, аж очі йому рогом лізуть. 12. Розумний, як Хведькова кобила. 13. Неначе з-за угла мішком прибитий. 14. Младенці в голові. 15. Царка в голові нема. 16. Нема кишок в голові. 17. Клепки не достає. 18. Не всі дома. 19. Вітер свище в голові. 20. Ума ні з шило нема. 21. Дурніший од попа. 22. Нема з тебе толку, хоч запали, так не трісне. 23. Ні з губи мови, ні з носу вітру. 24. Утеребив Бог душу як у пень, та й кається. 25. Создав Бог, та й ніс висякав. 26. Ото дурень, був би ще більший, та вже нікуди. 27. Дурне сало. 28. Дід твій дрига: піймав жабу та й каже - риба. 29. В очах мигтить, а в голові свистить. |
Гора с плеч... — 1. Баба з воза - кобилі легше. 2. Баба з воза - велика зрада: на возі легше - кобила рада. |
Гречневая каша сама себя хвалит. — 1. Гречана каша сама себе хвалить. 2. Дочку мати хвалила - поки з рук звалила. 3. М’ясом хвалиться, а воно й юшки не їло. 4. Хвали мене, губонько, бо як не похвалиш, то я тя роздеру. 5. Чваниться, наче та кобила, що віз побила. 6. Величається, як чумацька воша. 7. Величається, мов сучка в човні. |
Задирать нос. — 1. Величається, мов куций бик у череді. 2. Підняв морду так, що й кочергою носа не дістанеш. 3. Кирпу гнути. 4. Дере голову, як попова кобила. 5. Кива головою, неначе кобила в Спасівку. 6. Величається, як заєць хвостом. 7. Величається, мов сучка в човні. 8. Величається, як чумацька воша. |
Назвался груздем - полезай в кузов. Див. Взялся за гуж - не говори, что не дюж. С волками жить - по-волчьи выть. — 1. Обізвався грибом - лізь у кіш. 2. Знала, нащо грала. 3. Знала кобила, нащо віз била (щоб новий був). 4. Знав кінь, нащо оглоблі бив. 5. На те піп посвятився, щоб по церкві крутився. |
Не за то бьют, что зачем украл, а за то бьют, что вперед не воруй. — 1. Не в тім сила, що кобила сива, а в тім, що не везе. 2. Не в тім хороша, що чорноброва, а в тім, що діло робить. 3. Не на те козак п’є, що є, а на те, що буде. 4. Не за те бито, що ходила в жито, а за те, що дома не ночувала. |
Чудеса в решете. — 1. Чудеса в решеті. 2. Диво не решето: багато дірок, та нікуди вилізти. 3. Диво не диво, що кобила здохла: але хто дав псам знати, що ззіли її. 4. Чудний, як бублик: кругом об’їси, а всередині нема нічого. |
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 
Багно́, -на́, с.
1) Болото, топь, глубокая грязь. Як їхав, то й попав у саме багно, кобила загрузла по саме стегно. Грин. ІІІ. 644. Кобила ізблудила і попала у багно і застряла по стегно. Чуб. ІІІ. 426. Загруз у болоті і ніяк з багна і очеретяного коріння не виплутається. Стор. II. 69. В крові так, мов в багні, бродив. Котл. Ен. VI. 72. 2) Грязь. Умийтеся, образ божий багном не скверніте. Шевч. 3) Раст. Ledum palustre. Вх. Пч. II. 32. ЗЮЗО. І. 126. См. багонник. Ув. Багнище, багнисько. |
Бере́зни́к, -ка́, м. Березовый лѣсъ, роща. А тут йому з березника на зустріч шкандибає рижа кобила. Кв. Ум. Березничок. Бігла теличка з березничка. Чуб. ІІІ. 479. Їздили ми по горах і по ярах, і по дубничках, і по березничках. Грин. ІІІ. 543. |
Би́ти, б’ю, б’єш, гл.
1) Бить, наносить удары. Дурного і в церкві б’ють. Посл. За що мене, мужу, б’єш, за якії вчинки? Нп. Орлом сизокрилим літає, ширяє, аж небо блакитне широкими б’є. Шевч. Не по чім і б’є, як не по́ голові. Въ томъ то и бѣда, въ томъ то и дѣло. Ном. № 7367. 2) О лошадяхъ: лягать: Кобила б’є. 3) Вколачивать. Бити палі. 4) О водѣ, волнѣ и пр. Бить стремительно, литься, течь. Вода так і б’є. Ой не ходи коло води, буде хвиля бити. Мет. 70. Піна била з рота. Стор. М. Пр. 19. 5) О часахъ, колоколѣ и пр. Звонить, бить. В усі дзвони б’ють. Грин. ІІІ. 275. У дзвони дзвонять, в гармати б’ють. О. 1862. II. 59. 6) Разбивать, бить. Бити вікна. На мою невісточку не настачишся горшків та мисок: так б’є, хоч що тиждня нові купуй. Харьк. 7) — на ко́го. Нападать, наступать на кого (во время войны). І хоче ворогом на тебе бити. К. ДН. 172. Прийшов чужоземець татарин і ото вже на Вишгород б’є. АД. І. 50. 8) О вѣтрѣ, метели: вѣять, нести. Б’є вітер на чистому. Новомоск. у. На Миколи перестало бити, за те ушкварив мороз. Мир. Пов. I. 113. Завірюха б’є. Грин. II. 97. 9) Корчить въ эпилепсіи. Бодай тебе било до́ землі, аби з ті дух вибило. (Проклятіе — пожеланіе смерти отъ эпилепсіи). Фр. Пр. 31. 10) Олію би́ти. Выжимать постное масло. 11) Би́ти третяка́. Танцовать. Під дудку била третяка. Котл. Ен. 12) Ба́йдики би́ти. Ничего не дѣлать, бить баклуши. Ком. II. 17. 13) Би́ти на забій. Бить на смерть. Б’є жінку на забій. НВолын. у. 14) Покло́ни би́ти. Бить поклоны. Прийшли в каплицю перед Феба, Еней поклони бити став. Котл. Ен. 15) — во́вну, повсті. Перебивать шерсть, дѣлать войлоки. ЗОЮР. І. 48. Сим. 197. 16) — телеґра́м. Посылать телеграмму. Лохв. у. 17) — ши́ла. Родъ игры у парней. О. 1861. XI. Св. 31. 18) — чоло́м. См. Чоло. 19) Бодай тя на сон било! Чтобъ ты не могъ заснуть. Фр. Пр. 29. |
Брикну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Одн. в. отъ брика́ти.
1) Лягнуть. Кобила брикнула ногою. 2) Упасть, кувыркнуться. |
Брику́чий, -а, -е = Брикливий.
1) Кобила.... брикуча. Кс. 1882. X. 18. 2) Се біс, а не дівка! бач, яка брикуча. О. 1861. XI. Кух. 20. |
Бу́дка, -ки, ж.
1) Ум. отъ буда. 2) Кладовая. Екатериносл. у. Як закинем удку в чужу будку, то дивись — коли не кожух, так свиту так і витягнем. Чуб. II. 678. 3) Навѣсъ на столбахъ надъ гончарнымъ горномъ, досчатая крыша котораго раскрывается во время топки въ горнѣ. Вас. 180. 1) Простой экипажъ съ верхомъ. Ой ідуть вози на перевози, а попереду будка. Мет. 55. Богиня сіла в просту будку, на передку сів Купидон: кобила їх везе кривая.... Котл. Ен. V. 34. 5) Костный остовъ спины птицы. Лохв. у. |
Везти́, -везу́, -зе́ш, гл. Везти. Не в тім сила, що кобила сива, а в тім, що не везе. Ном. № 7221. Везти́ москаля́. Врать. |
Везу́чий, -а, -е. О лошади: хорошо везущій. Кобила хоч і шкапувата, та про те везуча. Нѣжин. у. |
Виха́ти, -ха́ю, -єш, гл. Махать, размахивать. Ой там Івась конем іграє, коп’є вихає. Мет. 334. Не вихай бо дуже віником, бо курява встає.
2) Лягать. Ич, як кобила задом виха! |
Вихону́ти, -ну́, -не́ш, гл. Сильно лягнуть. Як вихоне та кобила задом, як дасть копитами в пику! Рудч. Ск. І. 1. |
Ві́р, во́ру, м.
1) Огорожка изъ жердей. Чуб. VII. 392. Треба обкидати город вором. Канев. у. 2) Козлы. Шух. І. 179. 3) — ра. Жеребець. Шух. І. 79. Кобила відбиваєся з ворем, від чого стає вона жеребна. Шух. І. 211. Ум. Во́рик. Щух. І. 211. |
Го́зеро, -ра, с. = Озеро. Іди у поле, там стоїть гозеро і коло гозера стоїть кобила. Грин. II. 79. (Острожск. у.). |
Ґанчува́ти, -чу́ю, -єш, гл.
1) Браковать, находить недостатки. Котра дівчина вередує з женихами, ґанчує та плаче, то з єї оттак сміються. Уман. у. 2) Имѣть изъянъ, порокъ, недостатокъ. Ґанчує на ногу кобила. Канев. у. |
Двожи́льний, -а, -е. Двужильный. Кобила двожильна. О. 1862. IV. 83. |
Дзерка́льня, -ні, ж. Зеркало. Здохла в його кобила: буде з шкури спідниця, а з ребер карета возить дівок до пекла, а з голови лихтарня, а із... дзеркальня. Чуб. V. 1163. |
Доморо́слий, -а, -е. Доморощенный, дома выросшій. НВолын. у. Простий собі був (півень), доморослий. Сим. 211. Та се моя кобила, навіть усі скажуть, шо вона доморосла, а не купована. Кіев. у. |
Дохо́дити, -джу, -диш, сов. в. дійти́ (дойти́), дійду́, -деш, гл.
1) Доходить, дойти, подходить, подойти. Став (вовк) доходити до лисиччиної хатки. Чуб. Щоб ти туди не дійшов і назад не вернувся (брань). Ном. № 3766. Дохо́дити до се́рця. Трогать. І чую, що говорять, і бачу їх, а до серця ніщо мені не доходить; МВ. II. 12. Дійти́ до зро́сту. Вырасти. Рудч. Ск. І. 99. 2) Приходить, прійти, заходить, зайти къ кому. Чом ти ніколи до нас не дійдеш? Харьк. Доходили молодиці знакомі навідати. МВ. (О. 1862. І. 81). 3) — чого́. Достигать, достигнуть чего либо. Святого він дійти заміру хоче. К. ЦН. 259. От був мій пан-отець князь, великого чину дойшов. МВ. II. 32. — добра́. Быть счастливымъ, добиться счастья. Дай тобі, Боже, щоб ти добра дійшла. Св. Л. 114. — кінця́. Оканчивать, окончить. То сяк, то так і дійшов кінця. Св. Л. 134. — літ. Вырастать, вырасти. Тільки що діти літ стали доходити, що вже матері і втіха, і поміч. МВ. І. 45. Маєш сина, брате, я — дочку єдину; як дійдуть літ, іспаруй їх у добру годину. К. Досв. 105. — ро́зуму. Созрѣвать, созрѣть умственно. ЗОЮР. І. 20. Став розому доходити, — сам побачив, що треба робити. Мир. ХРВ. 46. Яка ще з нею мова? вона ще дурна, — нехай перше розуму дійде. МВ. — ру́чки. Кончать покосъ. Г. Барв. 145. — сорома́. Осрамляться, осрамиться. Ой там чужая сторона, — щоб нам не дійти сорома. Мет. 181. 4) Добиваться, добиться, узнавать, узнать, вникать, вникнуть, изслѣдовать, выслѣдить. Вони доходять по книжках що́ від чого взялось. Ромен. у. Знайшли путо у Семена та по тому й дійшли, хто коня вкрав у Йвана. Волч. у. Чи не дійдемо, які там у неї думки. МВ. (О. 1862. ІІІ. 36). Він до всьо́го дохо́де. Онъ во все вникаетъ. Харьк. 5) Кончаться, кончиться. Через тиждень мені місяць дійде, як тут живу. Пирят. у. 6) Кончаться, кончиться, умирать, умереть. Там лежить такий хворий, що скоро мабуть дійде. Лебед. у. Уже доходе дитина. Лебед. у. Як би були води не дали, то я б дійшов уже. (Стрижевск). Із лошяти й дійшла кобила. НВолын. у. |
Дра́нтя, -тя, с.
1) Ветошь, старыя вещи, лохмотья. Св. Л. 91. Ні в’їв, ні впив, а дрантям світить. Ном. № 1869. Жид каже: «ти не знаєш, що купуєш», і справді жид замість доброго — дрантя продає. Ном. № 10519. Яка там свита — дрантя саме. Канев. у. 2) Дрянь, негодная вещь. Ет, дрантя ті колеса! Старі. Побіжи, то й розсиплються. Каменец. у. Як би добра кобила, то б варт дати 30 карб., а то дрантя. Каменец. у. Ум. Дра́нтячко. Отой жид, що дрантячко збірає, купує. Каменец. у. |
Дремену́ти, -ну́, -не́ш, гл. Быстро побѣжать, уйти. Мир. Пов. І. 158б. А кобила як дремене, аж курява встала. Рудч. Ск. І. 1. |
Жереби́тися, -блю́ся, -би́шся, гл. Рожать (о кобылѣ). Кобила жеребиться. |
Запіпере́читися, -чуся, -чишся, гл. Заупрямиться, заартачиться. Запіперечилася кобила. Вх. Лем. 416. |
Зверта́ти, -та́ю, -єш, сов. в. зверну́ти, -ну́, -неш, гл.
1) Сворачивать, своротить, поворачивать, поворотить. Прошу вас, братця, на праву сторону звертаться. Макс. (1849). 20. Як кіньми звернув, аж Львів ся здвигнув. АД. І. 15. В’я́зи зверну́ти. Свернуть шею. Г. Барв. 112. Ува́гу зверну́ти на. Обратить вниманіе. Що́ б він мені не росказував, а все було увагу зверне на те, що який гріх чіпати що чуже. Г. Барв. 360. 2) Сворачивать, своротить на кого (вину). Не звертай на людей, коли сам нашкодив. Харьк. Звикли усе на инших звертати, а себе неповинними в своїй біді чинити. К. Гр. Кв. XXXII. 3) Возвращать, возвратить. 4) Только сов. в. Скинуть, сбросить. Кобила хоче лошя звернуть. НВолын. у. |
Злупи́ти, -плю́, -пиш, гл. Содрать, слупить, ободрать. Тільки в тебе худобоньки, що сива кобила: тую злупив, жупан купив. Чуб. III. 161. Та він би з рідного батька злупив. Ном. № 4828. |
Знема́га, -ги, ж. Изнеможеніе, утомленіе. В мене була дуже працьовита кобила, — чи на гору там, чи що — й знемаги їй нема. Харьк. См. Знемога. |
Кива́ти, -ва́ю, -єш, одн. в. кивну́ти, -вну́, -не́ш, гл.
1) Кивать. Хоч поміра, а таки пальцем кива. Ном. № 3339. Кива головою, наче кобила в спасівку. Ном. № 2418. Не кивай на мене чорними бровами. Мет. 16. 2) Махать. Кивнув на чуру і чура сів коло його. K. ЧР. 248. Кива́ти дзво́нами. Звонить. За шинкаром молоденьким дзвонами кивають, а шинкарку Явдосеньку кіньми ростягають. Гол. Кива́ти п’я́тами. Шляться, шататься. П’ятами киває, бо діла не має. Ном. № 11049. |
Коби́ла, -ли, ж.
1) Кобыла. Норовиста як кобила. Ном. № 2672. Старій кобилі не брикаться, сивій бабі не цілуваться. Ном. № 8888. 2) Скамья на высокихъ ножкахъ, употребляемая при мазаньѣ стѣнъ и потолковъ. 3) Скамья или подмостки, на которыхъ наказываютъ кнутами преступниковъ. 4) Бревно, на которомъ кожевники развѣшиваютъ кожу для выработки и для сушки. Вас. 157. 5) У горшечниковъ: круглый или кубическій комъ глины, вѣсомъ отъ 8 до 30 пудовъ, составленный изъ слѣпленныхъ вмѣстѣ отдѣльныхъ шаровъ мокрой глины. Вас. 178. 6) Названіе шестерки трефъ при игрѣ въ ци́гана. КС. 1887. VI. 466. Ум. Коби́лка. |
Коби́лка, -ки, ж.
1) Ум. отъ коби́ла. Тарадайка торкоче, кобилка бігти не хоче. Ном. № 11439. 2) У гребенщиковъ: инструментъ для нарѣзки зубьевъ гребня. Вас. 164. 3) Ручка весла (гребки), перпендикулярная къ ло́паті (на днѣпровскихъ лодкахъ, дубахъ). Мнж. 179. 4) Часть лу́ка, употребляемаго шерстобитами. См. Лук. Черниг. у. 5) Подставка для струнъ у скрипки, бандуры. КС. 1882. VIII. 282. 6) Грудная кость у птицъ (cicada). 7) Палка, употребляемая въ дѣтскихъ играхъ дідо́к і ма́тка. Ив. 25, 29. 8) Часть начи́ння. См. Начиння 3. Шух. І. 256. МУЕ. III. 18. 9) Насѣк. Aphrophora. Вх. Пч. І. 5. |
Лоша́, -ша́ти, с. Жеребенокъ, Гойда, гойда, гойдаша́! і кобила, і лоша; ми кобилу продамо, а лоша й так віддамо. (Припѣвъ при подбрасываніи дѣтей). Ном. № 9256. Ум. Лоша́тко, лоша́точко. |
Лоша́тна, прилагательное, имѣющее лишь ж. родъ. Имѣющая жеребенка. То твоя кобила лошатна? Черниг. г. |
Мотузя́ний, -а, -е. Веревочный. Мотузяна шлея. Левиц. Залізна кобила, мотузяний хвіст. (Заг. голка з ниткою). Ном., стр. 300, № 352. |
Накря́кати, -каю, -єш, гл. Много набрать, навалить. Там же й віз накрякав (дров із панського лісу)! ледве кобила проти гори вивезла. Харьк. у. Слов. Д. Эварн. |
Ове́с, -вівса́, м. Овесъ, Avena sativa. — го́лий. Avena nuda. Вх. Пч. II. 29. Овес у трьох кожухах, та вітру боїться. Ном. № 650. Дає коню сіна й вівса. Мет. 75. Не хоче, як кобила вівса. Ном. № 5009. Ши́ти на ове́с. Шить крупными стежками. Вас. 211. Ум. Овесе́ць, овесо́к. |
Опа́тський, -а, -е. Аббатскій. Маха головою як опатська кобила. Канев. у. |
Пе́йстрий, -а, -е. Пестрый. Кобила його пейстра — усі добре знають, а він каже ворона. Борз. у. |
Пе́рса и пе́рси, перс, с.
1) Грудь, груди. Вх. Зн. 48. А та кобила і пха персами назад віз. Рудч. Ск. І. 181. Та дай же ти, пане, сіна по коліна, а вівса по перса. Чуб. V. 872. 2) Пе́рси. Нагрудникъ. Мнж. 189. |
Підбіга́ти, -га́ю, -єш, сов. в. підбі́гти, -біжу́, -жи́ш, гл.
1) Подбѣгать, подбѣжать. Брат піший піхотинець за кінними біжить-підбігає. АД. І. 114. Побачили молодиці Кобзу, зараз підбігли до його і зупинили коня. Стор. МПр. 52. 2) Только сов. в. Быть въ состояніи бѣжать. Отам... пасеться полова кобила, вона ніяк не підбіжить, отту і ззіж. Рудч. Ск. І. 1. Медвідь каже: я не підбіжу, як доведеться утікати. Рудч. Ск. 3) Течь, подтечь. Під тебе (вербу) водиця підбігає, з під тебе коріння вимиває. Мил. 92. 4) Її підбі́г ви́хор = Її підвіяв вихор. См. Підвівати. Мил. 14. |
Підпа́люватися, -лююся, -єшся, сов. в. підпали́тися, -лю́ся, -лишся, гл. Поджигаться, поджечься; загораться, загорѣться отъ поджиганія. Підпалював, підпалював у печі, — не підпалюється, гасне.
2) Схватить воспаленіе легкихъ (о лошади). Не дай жінки на весілля, нікому кобили... Бо кобила тобі здохне, або підпалиться. Чуб. V. 1066. |
Підпряга́ти, -га́ю, -єш, сов. в. підпрягти́, -жу́, -же́ш, гл. Припрягать, припрячь. Рудч. Ск. І. 180. Коня третього підпрягти випросив. Г. Барв. 105. У мене кобила, та ти свою підпряжи, та й поїдьмо до торгу. Черниг. г. |
Посмі́шкуватися, -куюся, -єшся, гл. Насмѣхаться. Явтух жартував, посмішкувався з новобранців. Св. Л. 65. А він помішкується: кобила як собака. Каменец. у. |
Привести́, -веду́, -де́ш, гл.
1) См. Приводити. 2) Родить. Жінка привела дитя. КС. 1893. VII. 74. До панича, бачиш, ходила, поки дитину привела. Шевч. Кобила привела коника. Грин. І. 149. |
Си́вий, -а, -е.
1) Сѣдой. Сивий дід. 2) Сѣрый. Раз приїде сивим конем, у другий — вороним. ЗОЮР. І. 97. Не в тім сила, що кобила сива, а в тім як везе. Посл. Сива шапка. Чуб. VII. 414. Гол. Од. 18. Брови чорні, очі сиві. Грин. III. 241. 3) Сизый. Ходить голуб сивий-волохатий. Мет. 10. Вилинула б з-під калини, як сива зозуля. Чуб. V. 51. Туманець сивий. Грин. III. 398. Ум. Сиве́нький, сиве́сенький. Дідусь сивесенький рида. Шевч. Ой ти, мій милесенький, голубе сивесенький. Чуб. V. 257. |
Си́ла, -ли, ж.
1) Сила, мочь, могущество, преобладаніе, власть, значеніе. Ніякою силою не одоліє. ЗОЮР. Божа воля, Божа й сила. Ном. № 21. Голубчики, каже, не наша сила. ЗОЮР. І. 71. Як ще були козаки у старосцини Солтикової, то вже було без його не пійдуть гряничиться, бо не їх буде сила. ЗОЮР. І. 109. Си́лою. Насильно. Людей гонили силою на присягу, то й батько присягав на унію. ЗОЮР. І. 137. Си́лу взя́ти. Приобрѣсть власть. У си́лу вбива́тися. Входить в силу, укрѣпляться. В-си́лу. Едва, съ трудомъ, еле. Кінь у-силу йде. Грин. II. 55. В-силу бідолахи втекли од його. МВ. I. 151. Си́лу-в-си́лу. Едва, съ большимъ трудомъ. Як я молодою бувала, по 40 вареників їдала, а тепер хамелю, хамелю – силу-у-силу 50 іззіси. Ном. № 8146. На-си́лу, на превели́ку си́лу. Съ трудомъ, с величайшимъ трудомъ. Над си́лу. Сверхъ силъ. Че́рез си́лу. Противъ желанія, принуждая себя; сверхъ силъ. Через силу п’є горілку. Роблю через силу. МВ. II. 14. Од сили. Самое большое. Цим чоботям од сили три карбованці ціна. Кролев. у. В чім си́ла? Въ чемъ суть? в чемъ дело? Не в тім сила, що кобила сива, а в тім, що не везе. Ном. № 7221. Зна́ти в чому́ си́лу. Знать в чемъ толкъ. Розумний чоловік і в конях силу зна. Греб. 382. 2) Небе́сна си́ла. Ангелы. Нечи́ста си́ла. Дьяволъ, чортъ. 3) Много, множество. Там була людей велика сила. Худоби в його сила. Грин. III. 226. Ще більша сила відьом налетіла у хату. Грин. I. 67. 4) Під си́лу, попід си́лу. Подъ мышки. Ой узяли Парасуню попід обі сили, повели ю за Станислав та й там повісили. Гол. I. 58. Ум. Си́лка, си́лонька, си́лечка, си́лочка. Чуб. V. 875. МВ (О. 1862. Ш. 44). Бери, синочку, скільки силочка зможе. КС. 1883. ІІ. 381. |
Сухи́й, -а́, -е́.
1) Сухой. Кобила рушила сама на сухе. Чуб. III. 426. Сухий, як перець. Ном. № 13138. Сухий дуб. 2) Сухой, бездождный. Сухий марець, мокрий май, — буде жито, коби гай. Ном. № 446. 3) О человѣкѣ: сухощавый, изсохшій. Ще й досі не вмерла, але вже така суха стала.... що й страшно на єї глянуть. Чуб. II. 48. 4) Сухе́ по́ле. Не унавоженное поле. Шух. I. 170. 5) Сухо́го ду́ба везти́. Говорить напраслину. Ольгоп. у. 6. — четве́рг. Послѣдній четвергъ передъ Петровымъ постомъ. Радом. у. Ум. Сухе́нький, сухе́сенький. Сухенький, маленький москалик. МВ. II. 52. |
Табу́нський, -а, -е. Находящійся въ табунѣ. Що ти брикаєш, як табунська кобила? Шейк. |
Тарада́йка, -ки, ж. Родъ экипажа. Котл. Ен. VI. 33. Їхала Хима з Русалима білою кобилою: тарадайка торкоче, кобила бігти не хоче. Ном. № 11439. Ум. Тарада́єчка. |
Тяги́, меж. для выраженія тасканія, тащенія. Кобила загрузла, він за хвіст: тяги, тяги, нема дуги. КС. 1887. VI. 469. |
Уважа́ти, -жа́ю, -єш, сов. в. ува́жити, -жу, -жиш, гл.
1) Принимать, принять во вниманіе, обращать, обратить вниманіе, смотрѣть, взирать. Ой, мати, мати, серце не вважає, — кого раз полюбить, з тим помірає. Мет. 71. Вони на сльози не вважали. Рудан. І. 28. Не вважайте, люде добрі, що я швець: говоріть зо мною, як з простим. Ном. № 2597. Вважайте, що чуєте. Єв. Мр. IV. 24. Чи добра кобила? — Вважайте сами. Канев. у. 2) — за ко́го, що. Считать кѣмъ, чѣмъ, принять за кого, что. Ми тебе за святого вважаємо. К. Бай. 112. Дума, що дурень його вважає за чорта. Чуб. 3) Полагать, думать, подумать. То їхав чоловік волами і питав у них: «А що, волики, як уважаєте, де будемо ночувати? Драг. 2. |
Узи́рити, -рю, -риш, гл. = Уздріти. Кобила як стрибнула, — оглянулась, так і вовка не взирила. Рудч. Ск. І. 5. Я й не взирила, як вона пішла. Борз. у. |
Хана́нок, -нка, м. Баловень. Ич хананок, що́ витіває. Кобел. у. Як би не отой хананок — лошя, то б кобила була гладка. Волч. у. |
Хапту́ра, -ри, ж. = Хавтур. Піп дзвонить за для своєї користи, може чує де хаптури поїсти. Чуб. І. 280. Ум. Хапту́рка. Не здужає (кобила) у пилипівку попівських хаптурок по селу возить. Кв. |
Хвицну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Одн. в. отъ хвица́ти. Вона (кобила) його як хвицне! так, що йому і свічки у очах показались. Рудч. Ск. І. 7. |
Ци́ган, -на, м.
1) Цыганъ. Ласі, як циган на сало. МВ. І. 107. На те циган кліщі держить, щоб у руки не попекло. Ном. № 5854. 2) У гуцуловъ: кузнецъ. Kolb. І. 68. Шух. І. 146. 3) Участвующій въ свадебномъ обрядѣ, наз. цига́нщина. См. МУЕ. І. 155. Родъ игры въ карты, въ которой осмѣивается крестьянское начальство и конокрадство; трефовая масть имѣетъ здѣсь особыя названія: тузъ наз. голова́, король — старшина́, дама — пи́сарь, валетъ — ци́ган, десятка — деся́тник, шестерка — коби́ла. КС. 1887. VI. 466. Ум. Цига́ночок, цига́нчик. Вх. Лем. 480. Ой цигане, циганочку, яка ж твоя віра? ЕЗ. V. 202. |
Штату́льний, -а, -е. Видный, рослый, взрачный. Це не штатульна кобила. Міус. окр. |
Щаблюва́тий, -а, -е. Худой, съ выдающимися ребрами. Щаблювата кобила. НВолын. у. |
Я́ловий, -а, -е.
1) Безплодный (о скотѣ), гулевой. Ялова кобила. Вас. 197. В убогого одна корова, та й та ялова. Мнж. 169. Ялові воли. Полт. У ялової корови молока не випросиш. Ном. № 5246. 2) Безплодный (о почвѣ, растеніи). Ромен. у. Ялова земля не нагодує, а сама їсти просить (т. е. нуждается въ удобреніи). Ком. Пр. № 525. Яловий лопух. Борз. у. 3) Не употребляющійся. Яловий міст — мостъ черезъ который не ѣздятъ. Ком. Пр. № 11397. Ялова за́ставка у млині. Тотъ шлюзъ, который употребляется только иногда для спуска воды, а не для работы. Черк. у. |
Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) 
Зата́скувати, -кую, -єш, сов. в. затаска́ти, -ка́ю, -єш, гл. *4) Затаскивать, завалить (яму). Затаскай оті копці, щоб кобила ноги не звихнула. Пир. у., Конон. |
Коби́ла, -ли, ж. *7) Род забавы на святках. Харьк. г., Черном. *8) Астраханская селедка. Киев, г. |
Словник українських наукових і народних назв судинних рослин 2004р. (Ю. Кобів) 
Phaseolus vulgaris L. — квасо́ля звича́йна (Сл, Ру, Оп); фасо́ля звича́йна (Вх1, Вх2, Вх6, Мл); биб (Сб — ПЗ), біб турецький (Ln — СТ), горо́х (Вх7 — ВЛ), квасея́ (Сб — ПС), квасо́ля (Рг1, Лч, Ан, Жл, Мн2, Вх5, Вх7, Mj, Гр, Дб, Ів, Сл, Mk, Ук, Рм, Мс, Гб — ЗАГ), квасу́ля (Ан, Сб — ПС), квашо́ля (Лс2 — ПС), кесія́ (Сб — ПС), коралевий цвіт (Ан), пасо́ля (Rs, Вас — ВЛ), пасу́ля (Mk, Сб — ЗК), фасо́ля (Гв, Во, Вх, Ср, Ан, Жл, Вх7, Mj, Гр, Ян4, Ів, Сл, Mk, Ук, Он, Мс, Гб — СТ, ПД, ВЛ, ДС, БО, ЛМ), фасоль (Ан, Ln — СТ), фасу́ля(і) (Сл, Гд, Mk, Шл, Мс, Гб2, Коб, Мал — СТ, ДС, БУ, БО, ГЦ, ЗК), фізо́ля(а) (Вх4, Вх5, Вх7, Mk, Гб — ЗК, ЛМ), фісол (Сл — ЛМ), хвасо́ля (Ан, Жл, Гр, Ів, Сл, Mk — ВЛ). \ Сорти: ба́ба (Вх7 — ВЛ), баби́ (Гу — ГЦ), бабо́ха (Вх7 — БО), балаба́н(ка) (Вх7, Гу — ВЛ, БО, ГЦ), балазала́ (Вх7 — ВЛ), бамбало́ва (Гу — ГЦ), бандо́лі (Бк — БУ), баца́н (Вх7), беца́й (Вх7, Mk — ПД), б(л)о́мба (Mk, Дз, Бк — ПД, БУ), буваля́чка (Вх7 — ЗК), бугаї́ (Вх7 — ДС), бумба́ня (Вх7 — ЗК), вельбіг (См), гараґо́вина (Гб — СТ), каплиця (Mk — ВЛ), карганка (Вх), кло́ци (Бк — БУ), коби́ла (Сб — ВЛ), кобилиця (Вх), кобильоха (Вх — ДС), кукуру́дзянка (Гр — ГЦ), ле́мбирки (Бк — БУ), лопа́тка (Бк — БУ), лопато́ха (Сб — ВЛ), полька (Вх), синдибу́рка (Жл), тата́рка (Рг1, Вх7, Шм, Ум, Сл, Ів, Mk, Лс2, См — СД, СТ, ПЦ, ДС, БО), фасо́ля гомере́цька (Сб — ДС), ф. кінна (Вх), ф. крякова (Гб — ЛМ), ф. палашова (Вх), ф. раба (Mk — ПД), ф. цукрова (Mk — ВЛ), ф. чорна (Вх), ф.-шпарагівка (Mk — ПД), ф. шпараг(ґ)ова (Сл, Mk, Коб — ПД, ДС, БУ), фасу́лі масло́ві (Бк — БУ), шилипу́ха (Ар — ПЗ), шпараг(ґ)івка (Вх, Сл, Коб — ДС), шпераки (Mk — БУ), я́сік (Коб — ДС), я́сько (Mk, Коб — ПД, ДС). |
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 
Бере́менная = черева́та, вагітна́, важка́, тягітна́, тяжка́, непоро́жня, у вазї, у тяжі́. (Всї про жінку). С. З. Л. — Баба винувата, що дївчина черевата. н. пр. — Її мати, як була ще вагітною, то ще у череві прокляла. н. к. — Вона тоді саме у вазї була. — Вона важка ходить. — Коли річ про инші тварі: (вівця́, коза́, кі́шка) — кі́тна, ко́тна, (коро́ва) — те́льна, (коби́ла) — жере́бна, жере́ба, (свиня́) — поро́сна, супоро́са, (соба́ка) — ще́нна, щі́нна. — Згодувала її мати, як свиню поросну. н. п. |
Бо́рзый = прудки́й, швидки́й, шпарки́й. — Швидкий кінь. — Що то за кобила була добра, що за прудка, що за баска. К. X. |
Брыка́ть, ся = брика́ти, ся, виха́ти, хвиця́ти. — Знає кобила, де брикати. н. пр. — Кобила вихонула задом. н. к. |
Дѣ́ло = дїло, спра́ва, учи́нок, вчи́нок, робо́та, пра́ця, по́рання. — Дивись кінця кожній справі. н. пр. — Добра воля стане за учинок. н. пр. — Писар повинен цїлую справу вірно писати. Б. Н. — Всюди в їх одна розмова про єдину справу, що обходила життя їх, та їх честь і славу. Пчілка. — Въ са́момъ дѣ́лѣ = спра́вдї, спра́вжки, навспра́вжки́, навспра́вжнє, узапра́вдї, настоя́ще. — Чи справжки чи на жарт. Гул. Ар. — Въ че́мъ дѣ́ло = в чім дїло, про що річ? — Всё употреби́ть въ дѣло = все зроби́ти, всїма́ чорта́ми запра́вити. — Дѣ́ло ма́стера бои́тся = дїлника́ і дїло боїть ся. н. пр. — Дѣ́ло есте́ственное, обыкнове́нное = сьвітове́ дїло (Ман.), сьвітова́ річ (Пч.), звича́йна річ. — Дѣло пло́хо = пога́но, пога́не дїло, ке́пська спра́ва, не переливки. — Я вже бачу, що не переливки, та навтїкача. — Дѣло то́лько въ томъ, что бы... = річ тільки про те́, щоб... — Золоты́хъ дѣлъ ма́стеръ = золота́рь. — Моє дѣ́ло сторона́ = Моя хата зкраю. — Моя хата зкраю — нїчого не знаю. н. пр. — Не въ то́мъ дѣ́ло = не в ті́м річ, си́ла. — Не в тім річ, що в хатї піч, дивно-б було, як би не було. — Не в тім сила, що кобила сива, а в тім, що не везе. н. пр. — Не къ дѣ́лу = не до дїла, не в ла́д. — Коли моє не в лад, то я з своїм назад. н. пр. — Не счита́ется за дѣ́ло = не в дїло. — Помажу комін — не біло, помию ложки — не в дїло. н. п. — Не твое́ дѣ́ло = не твоє́ дїло, зась, за́ськи. — Игумену дїло, а братії зась. н. пр. — Плёвое дѣло = дурни́ця, пусте́, ка́’зна що. — По дѣло́мъ = за дїло. — По дѣло́мъ во́ру и му́ка = коту́зї по заслузї. н. пр — Пойма́ть на дѣл́ѣ, на мѣ́стѣ преступле́нія = зла́пати, пійма́ти на горя́чому вчи́нку. – Ра́тное дѣ́ло = військова́ спра́ва. — В той час була честь, слава, військовая справа. н. д. — Слы́ханое ли, ви́данное ли дѣ́ло = чи чу́вано, чи ви́дано? — Ста́точное ли дѣ́ло = чи подо́ба, чи подобе́нство? — Чи подобенство, мій брате, щоб я своє добро на шляху покидав, тебе на коня брав? н. д. — То́ ли дѣ́ло = нема́ кра́ще, як, нема́ як. — Тя́жебное дѣ́ло = по́зов, спра́ва. — Тодї виграю справу, як ляжу на лаву. н. пр. — Ходи́ть по дѣ́лу = позива́ти ся, тяга́ти ся. — Что́ мнѣ за дѣ́ло = яке́ мінї дї́ло. — Что дѣ́ло, то дѣ́ло = що пра́вда, то пра́вда. – Э́то дѣ́ло = це до́бре, гара́зд! — Э́то осо́бое дѣ́ло = се и́нша річ, се и́нша стать. – То и дѣ́ло = те і зна́й, тільки те́, тільки й того́, що... – Же́нское дѣ́ло = жіно́ча річ. — Жіноча річ коло припічка. н. пр. |
Кива́ть, кивну́ть = кива́ти, хита́ти, колива́ти, кивну́ти, хитну́ти. — Киває, як кобила головою у Спасівку. н. пр — Сидить дїд над водою, коливає бородою. н. з. — очерет. — Я що подивлюсь на його, а він і хитне головою. — Слухає, та журливо головою хитає. Кн. |
Кобы́ла = 1. коби́ла, здр. коби́лка, кобильчи́на, (при табунї) — ста́дниця, (що не була ще жеребною) — лоши́ця (С. З.). — Взяв карую лошицю. н. п. 2. коби́ла (дошка, на котрій катували). |
Ляга́ть, ся, лягну́ть = брика́ти, ся (С. Л.), брикну́ти, хви́ца́ти, хви́цкати (С. Ш.), хви́цнути, хви́цкнути (С. Ш.), виха́ти, вихону́ти. — Тямить кінь, з якого боку брикаєть ся. н. пр. — Знай, кобило, з якого боку брикати. н. пр. — Як ослюк хвицкне, в полицию не йти. н. пр. — Кобила як вихоне́ задом, так я і гепнув ся. Чайч. |
Набро́дный = приблу́дний, пригу́льний. Приблудний собака. — Від приблудного псяки не діждеш ся дяки. н. пр. — Пригульна кобила. |
Овёсъ, 2 од. овса́, рос. Avena sativa L. = ове́с, 2 од. вівса́, змішаний з ячменем — обрі́к. — Не хоче, як кобила вівса. н. пр. — Піди й до Парижу а не зробиш з вівса рижу. н. пр. — Насипали кониченьку оброку по боки. н. п. — На що йому обрік, коли він не їв його цїлий вік. н. пр. |
Пободри́ться = побадьори́ти ся, побасува́ти. — Кобила не така, як Свиридова або Стецькова, що гонів з десять як побасували, то й ноги повідкидали. К. X. |
Потопа́ть, пото́пнуть, потону́ть = тону́ти, потопа́ти, потону́ти, утону́ти, пото́пнути. — Павле! кобила плавле. Брешеш, Антоне, тож вона тоне. н. пр. — Всї заходили ся виливати воду, щоб не потоп корабель. Чайч. — На Чорному морі потопали — пропадали. К. Ш. |
Походи́ть (на кого або на що) = вдава́ти (С. Л.), похо́дити (на кого або на що), вдава́ти ся (в кого. С. Л.), скида́ти ся (на кого або на що). — Чи я тобі не вродливий, чи не в тебе вдав ся! К. Ш. — Бо мій батько робив гладко, а я в його вдав ся. н. п. — Оця кобила скидаєть сня на ту лошичку, що позаторік... Кн. — А воно на те скидаєть ся. Кн. |
Пропада́ть, пропа́сть = пропада́ти, ги́нути, пропа́сти, зги́нути (С. Л.), заги́нути, поги́нути (С. Л.), сли́знути, гала́ сьві́та піти́, ґи́ґнути, про кількох — ви́гинути; зника́ти, позника́ти. — Квітки пропали од морозу. — Пропав нї за цапову душу. — Пропадеш, як собака в ярмарку н. пр. — Оборони од напасти, не дай мінї враз пропасти. Сг. — Пропав і дуб, і кобила, та ще й в хамутцї. К. X. — Гине слава, батьківщина. К. Ш. — Згинуть наші вороги, як роса на сонцї. Чуб. — Наша пісня, наша мова не вмре, не загине. К. Ш. — Його сивуха, запалила, і він, як муха в зїму, слиз. Кот. — От кравець умотав хвіст у руки, як одпустив три аршини — так вовк трохи не ґиґнув. н. к. — Щоб ти гала сьвіта, пішов! Хар. Граб. — Пропа́сть безъ вѣ́сти = запропасти́ти ся. С. Л. — Пропа́вшій = пропа́лий. С. Л. |
Пыль = пил (С. З. Л.), по́рох (С. З. Л.), поб. — пилюга́, пилю́ка, пилю́ра (Сп.), що мететься — ку́рява (С. З. Л.), ку́ра́ (С. З.), ку́рево (С. З.), з трухлого дерева — порохня́ (С. Л.), від борошна — обме́тиця. — Чи ти, милий, припав пилом чи метелицею? н. п. — Ой помалу дружки йдїте, пилом не пилїте. н. п. — Поливайте доріженьку, щоб пилом не впала. н. п. — Їх роса холодна моче, пилюга слїпить їм очі. Мова. — Як порох у оцї, так ти мінї. С. З. — Не хмара сонце заступила, не вихор порохом вертить. Кот. — Ой нема ж мого сина, нема мого пана, а вже ж його постїлонька порохом припала. н. п. — По дорозї курево. С. З. — Опинив ся проти старцїв — курява лягає. К. Ш. — А кобила як дремене, аж курява встала. н. к. — Козак хлиснув нагайкою коня вороного, тай був такий, тільки знялась курява од його. Галуз. — Пусти́ть пыль въ глаза́ = д. під сл. Пуска́ть. — Цвѣто́чная пы́ль = квіткови́й, пил, що бджоли збірають в улики — о́бніж (Сп.), утоптаний — перга́. — Та жовтенька обніж, яку бджоли несуть з поля на своїх мисочках, це квітковий пил, що розводить ся в серединї квіток, на головках тих ниточок, що там вбачають ся. Цю обніж вони складують в осібні чашечки, гарненько її утоптують. Оце й буде перга, якою вони теж годують ся. Ст. О. |
Рѣ́звый = жва́вий, мото́рний, д. ще Рѣзву́нъ; про коней — баски́й, порськи́й. — Що то за кобила була добра, що за прудка, що за баска. К. X. |
Сма́хивать, смахну́ть = 1. зма́хувати, зміта́ти (С. Аф.), змахну́ти (С. Аф.), змести́, позма́хувати, позміта́ти. — Позмітала скрізь пилюку. 2. зтина́ти, з(с)тя́ти (С. З.), утя́ти (С. Ш.), зітну́ти, зруба́ти (за одним махом). — З плїч голівоньку зтяв. — Вішано, стинано і мордовано, як злочинцїв. Л. С. 3. вдава́ти, похо́дити (на кого або на що), скида́ти ся (на кого), вдава́ти ся (в кого). — Оця кобила скидаєть ся на ту лошичку, що позаторік... Кн. |
Ста́дный = табу́нний, табу́нський, табуно́вий. С. Ш. — Що ти брикаєш, як табунська кобила? — Табунове пасовисько. С. Ш. |
Тарата́йка = бі́да, бі́дка (на двох колесах), тарада́йка, чортопха́йка (аби яка повозка). — Їхала Хима з Русалима білою кобилою: тарадайка торкоче, кобила бігти не хоче. н. пр. |
Тону́ть = 1. (затону́ть, потону́ть) — тону́ти (С. Ш.), потону́ти. 2. (утону́ть) — тону́ти, утопа́ти, потопа́ти, утону́ти (С. Ш.). — Павле! Кобила плавле! Брешеш, Антоне, то ж вона тоне. н. пр. — Плив, плив, та на березї і утонув. С. Ш. — Серед ночі темної, на морі синьому, за островом Тендером потопали, пропадали... Один потопає, другий виринає. К. Ш. |
Худо́й = 1. пога́ний (С. Л.), лихи́й, недо́брий, нега́рний, него́жий, ке́пський. — Погана птиця, що своє гнїздо каляє. н. пр. — Лихий передобідок і добрий обід попсує. н. пр. 2. худи́й (С. Л.), худорля́вий (С. З.), щу́плий (С. Л.), коща́вий, сухи́й, сухорля́вий, щаблюва́тий, драби́настий (що ребра йому, мов щаблї в драбинї, видно). — А в лицї його худорлявому було щось привабливе. Кн. — Єремія був високого зросту і сухорлявий. О. Ст. — Гарасим не високий на зріст, сухорлявий. Лев. — Драбинаста кобила. Ман. |
Эшафо́тъ = коби́ла. — Пропав і я — та не в шинку, а на кобилї. К. Ш. — Принесли таку звістку, що катом катуватимуть Домаху, і кобилу б то вже велено споружати. Кн. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)