Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 53 статті
Запропонувати свій переклад для «коняка»
Шукати «коняка» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Безбе́дренный – безклу́бий [Безклу́ба коня́ка].
Бода́ть, -ся – би́ти (ро́гом), би́тися, коло́ти, -ся, бу́цати, -ся, бу́цькати, -ся, шту́рхати, -ся, бости́. [Віл б’є, а коня́ка хвица́є. Рога́та скоти́на всіх ко́ле. Бара́н бу́цає. Бу́цькає, як бара́н. Бик боде́].
• Бодну́ть – кольну́ти, бу́цнути, уда́рити ро́гом.
Возни́к –
1) кінь-возови́к, тяглови́й кінь, тяглова́ коня́ка;
2) тягаро́вий віз.
Запа́л –
1) (в пушке) підпа́льник, запа́льник (-ка);
2) (у лошади) дихави́ця, запа́л (-лу), охва́т (-ту).
• Больной -лом – дихави́чний, запа́лений. [Дихави́чна коня́ка (Сл. Гр.)].
Из’я́н, Из’я́нец –
1) (убыток) шко́да, втра́та, ум. втра́тка; см. Убы́ток, Поте́ря;
2) (недостаток, повреждение) ва́да, ум. ва́дка; (порок, порча) ґа́нджа и га́нжа, ґанч (-чи, ж. р. и -чу, м. р.), ґандж (-джи), (реже) гань (-ни), щерб (-бу), щерби́на, (зап.) ска́за, диалект.: швару́нок (-нку), з’яна́ (ззяна́), гальмо́; (в ткани) бли[е]зно́ (-на́), бли[е]зна́ (-ни́), сказ (-зу). [Недо́брий, ка́жеш, борщ? А яка́-ж йому́ (у него) ва́да? (Звин.). Щось ду́же де́шево він продає́ ту́ю сви́ту, пе́вне єсть яка́сь ґа́нджа (Звин.). Я не мо́жу того́ вола́ купи́ти, бо ма́є в нога́х вели́кий ґанч (Верхр.). У коро́ви нема́ нія́кої ґа́нчі (Кан. п.). Бува́ють лю́ди з приро́дженою га́нжею (Н.-Лев.). Вся ти га́рна, моя́ ми́ла, нема́ в тобі́ ска́зи (Пісня Пісень). На́че дзе́ркало без ска́зи (Франко). Зна́єте ви, у яко́му та́лярі яки́й щерб (М. Вовч.). Ото́ ті́льки їй (коня́ці) і ззяна́, що хвіст тро́хи коро́ткий (Новом. п.)].
• С -ном – з ґа́нджею, з ва́дою, ґанджови́тий, (диал.) зя[е]нни́й. [Ця коня́ка зянна́ (Кат. п. Яворн.)].
• Иметь из’я́н – ма́ти ва́ду, ґа́нджу, ґанджува́ти, ґанчува́ти на що. [Ґанчу́є на но́гу коби́ла (Кан. п.)].
Конь –
1) (зоол.) кінь (р. коня́, зв. ко́ню, мн. ко́ні, -ней), (стар.) комо́нь; ум.-ласк. ко́ник, ко́ничок (-чка), кониче́нько, коня́чка, коненя́ (мн. коня́та, коненя́та); ув. коня́ка; (пренебр.) шка́па, шкапі́ка, шкапи́на, соб. кінва́ и коньва́ (Звин.); (резвый) баско́, грома́к; (ратный) рума́к, бахма́т; (дрянной) па́кінь (-коня), шевля́га; (дикий) дичко́, тарпа́н (-на́), (необ’езж.) не́ук; (шагистый) ступа́к; (имеющий большую гриву) грива́нь, грива́ч, довгогри́вець; (белый с чёрными или рыжими пятнами) тарка́ч; (гнедой) гніда́н[ш], гнідко́; (вороной) воронько́, вороне́ць (-нця́). [Шви́дше, ко́ню, шви́дше, ко́ню, поспіша́й додо́му (Шевч.). Ой у ме́не був коня́ка, був коня́ка-розбиша́ка (Щоголів). Під ним ко́ник вороне́нький наси́лу ступа́є (Шевч.). Під ним кониче́нько си́льне ду́жий (Пісня). Та купу́й уже, купу́й, – сла́вная кони́на! (Рудан.). Війна́ гого́че, комо́ні ржуть, грохо́чуть тулумба́си (Куліш)].
• Дарёному коню́ в зубы не смотрят – даро́ваному коне́ві зубі́в не лі́чать.
• Был конь, да из’ездился – був кінь та з’ї́здився.
• Конь прядёт ушами – кінь стриже́ ву́хами.
• Гарцовать на коне́ – коне́м виграва́ти.
• На коне́, на ко́нях – коне́м, кі́ньми, кі́нно. [Ко́жен міщани́н пови́нен служи́ти кі́нно й ору́жно (Куліш). Слу́ги ї́дуть кі́нно окру́г во́за (Куліш)].
• Конь о четырёх ногах да спотыкается – кінь на чотирьо́х та й то спотика́ється.
• Куда конь с копытом, туда и рак с клешнёй – куди́ кінь з копито́м, туди́ й жа́ба з хвосто́м; кова́ль коня́ кує́, а жа́ба й собі́ но́гу дає́ (наставля́є) (Приказки).
• С чужого -ня́ среди грязи долой – з чужо́го во́за й серед боло́та злазь (Приказка).
• Чешись конь с -нё́м, а свинья с углом – зна́йся кінь з коне́м, а віл з воло́м (Приказка);
2) конь водный, см. Гиппопота́м;
3) (рыба) см. Конё́к 6;
4) (в шахм. игре) ко́ник.
Коня́га – коня́ка, кони́на.
Костни́к – кістня́к, кістя́к (-ка́). [Вози́ла (коня́ка), а тепе́р кістня́к тлі́є (Сл. Гр.)].
Ло́шадь – (научн. назв., Equus caballus L.) кінь (р. коня́, мн. ко́ні, ко́ней); (в просторечье) кінь, коня́ка (ж. и (реже) м. р.), кони́на (ж. р.), соб. кінва́, коньва́. [Кова́ль коня́ кує́, а жа́ба й собі́ но́гу дає́ (Номис). Му́чить бі́дну коня́ку (Коцюб.). Ой, у ме́не був коня́ка (Щог.). Жінки́ поганя́ли кони́ну (Франко). Волі́в у нас ме́нше, ніж коньви́ тіє́ї неща́сної (Звин.)].
• -шадь арабская – ара́бський кінь.
• -шадь донская – дінськи́й кінь, дінча́к (-ка́).
• -шадь вороная – воро́ни́й кінь, во́рон-кінь, воро́нько, (кінь-) вороне́ць (-нця́).
• -шадь гнедая – гніди́й кінь, гніда́ш (-ша́), гніда́н (-на́), гнідко́ (-ка́).
• -шадь серая, серой масти – си́вий (ум. сиве́нький) кінь, сива́ш (-ша́), сивко́ (-ка́).
• -ша́дь в яблоках – кінь у я́блуках, зозуля́стий кінь.
• -шадь верховая – верхови́й кінь.
• -шадь водовозная – водово́[і́]зка, водово́[і́]з (-во́за).
• -шадь вьючная – в’ючни́й, батови́й кінь, в’юча́к (-ка́).
• -шадь дышельная – ди́шельний кінь.
• -шадь заводская – завідськи́й кінь.
• -шадь запаленая – запа́лений, ди́хавичний кінь.
• -шадь коренная, оглобельная, см. Коренни́к 1.
• -шадь ломовая, см. Ломови́к 1.
• -шадь подручная, пристяжная, см. под Подру́чный 2, Пристяжно́й.
• -шадь седлистая, с вогнутой спиной – линкува́тий, лучкува́тий кінь.
• -шадь скаковая, беговая – скакови́й, перего́но́вий кінь.
• -шадь упряжная – запряжни́й кінь.
• Пара -де́й, везущих враз – однора́зні ко́ні.
• Одной -дью, парой (на паре) -дей – однокі́нь, паро́кі́нь (удву́кінь). [Одно́кінь везу́ть мерця́ (Кониськ.)].
• -ди оббили ноги – ко́ні пообсіка́лися, позасіка́лися.
• Править -дью, см. Пра́вить 1.
• Сесть на -шадь – сі́сти на коня́.
• Пустить -шадь во весь опор, см. Пуска́ть 1.
• Поскакать на -дя́х – поскака́ти кі́ньми (на ко́нях), побі́гти кі́ньми. Водяная -шадь, см. Гиппопота́м.
Наконова́лить –
1) (наделать коновальством) наконова́лити. [Покли́кали конова́ла, а він так наконова́лив, що коня́ка здо́хла (Крим.)];
2) (заработать коновальством) законова́лити, зароби́ти (нажи́ти, набу́ти) конова́льством (коновалю́ючи) що.
• -ться – наконовалюва́тися.
Натруж(д)а́ть, натруди́ть –
1) кого, см. Натомля́ть 1;
2) (руку, ногу) натру́джувати, натруди́ти, (натирать) натира́ти, нате́рти, (намозоливать) наму́лювати и намуля́ти, наму́ляти и (зап.) намулити (руку, ногу), (о мног.) понатру́джувати, понатира́ти, понаму́лювати, пому́ля[и]ти (ру́ки, но́ги). [Камі́нчик, об яки́й могла́-б натруди́ти но́ги коня́ка (Коцюб.)].
Натружё́нный –
1) см. Натомлё́нный 1;
2) натру́джений, нате́ртий, наму́ля[е]ний, понатру́джуваний и т. п. -ться –
1) см. Натомля́ться 1 и 2;
2) натру́джуватися, бу́ти натру́джуваним, понатру́джуваним и т. п.;
3) (вдоволь, сов.) напрацюва́тися, попрацюва́ти (досхочу́, до-не́(с)хочу), (наработаться) нароби́тися (досхочу́, до-не́(с)хочу), натруди́тися, попотруди́тися, (о мног.) понапрацьо́вуватися, понаро́блюватися. [Кре́кче, нена́че-б то ду́же втоми́вся й напрацюва́вся (Н.-Лев.)].
• Натруди́вшийся – що натоми́вся, нато́млений; що напрацюва́вся, напрацьо́ваний и т. п.; натру́джений. [Засну́в тверди́м сном натру́дженого робітника́ (Коцюб.)].
Неро́вный –
1) (о поверхности) нері́вний, (корявый) коря́вий, (диал.) корцю́бистий, (холмистый) горба́стий, пагі́рчастий, пого́ристий. [У нас земля́ нері́вна (Рудч.). Революція од вас, як од нері́вного ґно́тика, ті́льки чади́ть (П. Тичина). Саї́д ру́шив за ним по нері́вних верхі́в’ях (Ле). Сті́ни були́ такі́ коря́ві, на́че сухоре́бра коня́ка (Кониськ.). Земля́ яка́сь корцю́биста, нері́вна (Дніпропетрівщ.)].
• -ная дорога – нері́вна (кочковатая: грудкува́та) доро́га.
• -ный пол – нері́вний помі́ст, нері́вна підло́га;
2) нері́вний, нерівномі́рний; срв. Неравноме́рный. [Перерива́лося нері́вне ди́хання (Ле)].
• -ное движение – нерівномі́рний рух;
3) перен. – нері́вний.
• -ный характер – нері́вна вда́ча.
• Неро́вен час – уся́ко бува́(є), трапля́ється ча́сом.
Об’е́зживать и об’езжа́ть, об’е́здить –
1) об’їзди́ти, об’ї́здити, ви́їздити, з’ї́здити. [Об’ї́здив усі́х ро́дичів, поряту́нку проха́в – не порятува́в ніхто́. Ви́їздив я на своє́му віку́ чима́ло по сві́ту (Квітка). З’ї́здив з ним бага́то чужи́х краї́в, ба́чив бага́то сві́та (Мирн.)];
2) -ать лошадь – виїжджа́ти, ви́їздити коня́, принату́рювати, принату́рити коня́ до їзди́. [Сиди́ть мале́ циганя́, коня́ виїжджа́є (Рудан.)].
• Невы́езженный (о лошади) – неїзджа́лий, не́ук, неу́кий (-кого). [Ко́ничок неу́кий ви́рве мі ся з ру́ки. Нія́кий кінь-не́ук не ски́не його́ з се́бе].
• Об’е́зженный (о лошади) – їжджа́лий, уї́жджений, принату́рений до їзди́. [Уї́жджена коня́ка везе́ не зупиня́ючись].
Поспева́ть, поспе́ть –
1) (созревать) постига́ти, пости́г(ну)ти, спі́ти, поспіва́ти, поспі́ти (б. вр. -спі́ю, -єш…) и поспі́нути (б. вр. -спі́ну, -неш…), пристига́ти, присти́г(ну)ти, приспіва́ти, приспі́ти и -спі́нути, (вызреть) вистига́ти, ви́стиг(ну)ти, виспіва́ти, ви́спіти и -спінути; срв. Вызрева́ть, Дозрева́ть, Созрева́ть. [Уже́ й чере́шні пости́гли (Свидн.). У тій порі́, як я́годи поспі́нуть (Житом.). Горі́хи вже присти́гли (Звин.). Вже вдо́воньці пшени́ця приспі́ла (Чуб.)];
2) (быть готовым) постига́ти, пости́г(ну)ти, вистига́ти, ви́стиг(ну)ти, поспіва́ти, поспі́ти.
• Обед, ужин -пе́л – обі́д пости́г (поспі́в), вече́ря пости́гла (поспі́ла). [Уже́ й вече́ря пости́гла (Чуб.). Вече́ря поспі́ла (Коцюб.)].
• Хлеб -пе́л (в печи или в квашне) – хліб пости́г, ви́стиг. [Тут хліб пости́г – вийма́ю, а в дру́гій діжі́ ви́стиг – саджа́ю (Г. Барв.)];
3) (успевать к сроку) постига́ти, пости́г(ну)ти, вистига́ти, ви́стиг(ну)ти, устига́ти, усти́г(ну)ти, поспіва́ти, поспі́ти и -нути, успіва́ти, успі́ти и -нути, виспіва́ти, ви́спіти и -нути (куди́, що зроби́ти), настига́ти, насти́г(ну)ти, наспіва́ти, наспі́ти и -нути (куди́, до чо́го и на що); срв. Подоспе́ть, Приспе́ть. [Ви́йде і йде було́ не хапа́ючись, а пости́гне са́ме в по́ру (М. Вовч.). Ой вистига́йте, сла́вні чумаче́ньки, зимува́ти до лу́гу (Лис.). Не встиг коза́к Неча́й на ко́ника сі́сти (Макс.). Поспі́неш з ко́зами на торг (Приказка). Не ви́спінеш ти – спі́знишся. Ох, ли́шенько! коли́-ж я туди́ насти́гну (Квітка). Ране́нько ви́йду, на обі́д наспі́ну (Мирн.)].
• -пе́ем, не спеши – пости́гнемо, ви́стигнемо, всти́гнемо и т. д., не поспіша́йсь.
• Везде -пе́ть – всю́ди (скрізь) доско́чити, похопи́тися.
• Наш пострел везде -пе́л – де не посі́й, то вро́диться; той доско́цень (доско́цький) усього́ доско́чить, ніко́ли не спі́зниться, пе́рший похо́питься, ви́хопиться. [О, то доско́цень, усього́ доско́чить! ніко́ли запі́зно не при́йде (Франко). Бач, яки́й доско́цький, пе́рший ви́хопився (Гр.)].
• Везде поспева́ющий – проскочу́щий [Була́ і знако́ма проскочу́ща невиди́мка паніма́тки Любора́цької (Свид.)].
• -ва́ть за кем, за чем – поспіша́тися, поспіши́тися, успіша́тися, успіши́тися, уганя́ти(ся), угна́ти(ся), похопи́тися за ким, за чим, збіга́ти, збі́гти, з’їжджа́ти, з’ї́хати, схо́дити, зійти́ з ким, з чим. [Вже ма́ти за не́ю було́ ніко́ли не поспі́шиться (Квітка). Само́ письме́нство стоя́ло ни́жче від життя́, не вспіша́лося за ним, одстава́ло (Єфр.). А я розка́зую та розпи́тую, так що вона́ й одка́зувати не вспі́шиться (Проскурівна). Ся́де на поку́ті, розпу́стить язика́… не мо́жна мені́ за не́ю й сло́вом похопи́тись (Н.-Лев.). Хіба́ яка́ коня́ка збіжи́ть з парово́зом? (Звин.)].
• Вы идёте слишком скоро, я не могу -спе́ть за вами – ду́же шви́дко (пру́дко) ви йдете́, я й не вспішу́ся (не поспішу́ся, не вжену́ся, не похоплю́ся) за ва́ми, не збіжу́ (не зійду́) з ва́ми.
Пу́то – пу́то (мн. пу́та); см. Пу́ты. [Коня́ка бря́зкає залі́зним пу́том (Коцюб.). Літа́ на ду́шу наклада́ють пу́та (Франко)].

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Ничейный –
1) (от ничьи) нічийний;
2) (ничей, разг.) нічий, (редко) нічийний:
• ничейная зона, территория – нічия зона, територія;
• ничейная партия – нічийна партія;
• ничейный результат – нічийний результат.
[— Скаженого коня-неука піймав, сів на його, стиснув коліньми — ех! аж степ гуде! Кінь б’є і передом і задом, та де йому скинуть Артема! З скаженого — овечкою стане! А вже нічия чужа коняка не стрівайся з Артемом у степу — його буде (Б.Грінченко). Хлопці є хлопці – розбишаки і шибеники, але поводилися вони в цьому притулку завжди обережно, не здіймали там ніколи ніякого галасу, навіть звичайні в їхньому неспокійному віці розбірки влаштовували посеред двору, аби ніхто не дізнався про їхню потаємну криївку під самим дахом нічийного будинку, ось, тільки цього разу, з якоїсь причини, не догледіли хлоп`ята жевріння недбало кинутого до тої лахманини недопалку… (Юрій Завгородній). Чиясь жона. А може, і нічийна. Та не один із себе душу вийняв заради неї. Тільки ж все дарма: в коханні жінка ця — глухоніма. Двозначні знаки й жести — її мова. Ця жінка і не літня, й не зимова. Для чоловіка — мов на меч іржа, така ж близька, така ж йому чужа (В.Слапчук). На коліях стояли покинуті, нічийні вантажні потяги з борошном, цукром, фруктами й гасом (Г.Петросаняк, перекл. А.Ґранаха)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Лошадь – кінь (коня́), коня́ка.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Трава
• Пока трава зазеленеет, кобыла околеет – доки сонце зійде, роса очі виїсть. Пр. Поки бабуся спече книші, в дідуся не буде вже душі. Пр. Поки трава підросте, то коняка й здохне. Пр.
• По мне (ему) — хоть трава не расти – про мене (йому) — хай хоч і трава не росте. Пр. Про мене (йому) хай хоч вовк і траву їсть. Пр. Про мене (йому) — байдуже (і геть-то байдуже, байдужісінько).
• Худая трава из поля вон – бур’ян із поля [виполонім] геть. Пр.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Коня́ка – лошадь.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

коня́ка, -ки, -ці; -ня́ки, -ня́к

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Безма́стий, -а, -е. Безцвѣтный (о лошадяхъ). Ця коняка від старости стала якась безмаста.
Без’язи́кий, -а, -е.
1) Не имѣющій языка. Без’язика коняка. Рудан. І. 69.
2) Нѣмой, безсловесный. І всі у ряд поставали, наче без’язикі. Шевч. Дружки без’язикі. КС. 1883. II. 392. Шевченко, вийшовши дивом якимся із тиї темноти притоптаної, похилої, без’язикої. К. (О. 1861. IV. 30).
Вибива́тися, -ваюся, -єшся, сов. в. ви́битися, -б’юся, -єшся, гл. Выбиваться, выбиться, пробиваться, пробиться. Звіри вже вибились, прибігли. Рудч. Ск. II. 70. Я тобою з війська виб’юсь, з мурів — силою твоєю. К. Псал. 39. Молода, зелена та пахуча травиця з-під землі вибивалася. О. 1862. X. 111. — з си́ли, мо́чі. Выбиться изъ силъ. Коняка вибилась із мочі. Грин. II. 114.
Га́нжа, -жі, ж. = Ганджа. Коняка не має ніякої ганжі. Рк. Левиц.
Гатала́ти, -ла́ю, -єш, гл. Ѣздить, бѣжать вскачь, галопомъ. Оця коняка, аби трохи захотів швидче їхати, зараз гаталає, — ні за що тобі не побіжить тлуса. Подольск. г.
Гигота́ти, -гочу́, -чеш и гиготі́ти, -гочу́, -ти́ш, гл. Ржать. Коняка гигоче, як їй дають овес. Харьк.
Жу́мрати, -раю, -єш и жу́мрити, -рю, -риш, гл. Ѣсть, уплетать, жевать. (Коняка) почала на ввесь рот жумрати, аж за ушима лящить. Грин. ІІ. 210.
Здихави́читися, -чуся, -чишся, гл. Получить удушье. Здихавичилась коняка. НВолын. у.
Ка́рий, -а, -е.
1) Карій. Єсть карії очі, як зіроньки сяють. Шевч. 131. Нащо мені чорні брови, нащо карі очі? Шевч. 40.
2) Вороной. Коню сивий, коню карий. Федьк. Ой у нашім та заводі єсть коняка кара. Грин. III. 565. Ум. Каре́нький. Очи мої каренькиї, горе мені з вами. Чуб.
Кваші́я, -шії, ж. Длинная полоса кожи. Як коняка, або инша скотина здохне, її обдеруть, шкура висохне, потім її мочать, далі воголять, складають у четверо, або й більш і надавлюють на день (не більш), а потім б’ють (ріжуть) на квашії (длинныя полосы). Черноморія. Ув. Квашія́ка. Хто кому скаже брешеш, так тому од с... до потиляки вирізати на три пальці шкури квашіяки. Мнж. 124.
Кістня́к, -ка́, м. = Кістяк 1. Возила, возила (коняка), а тепер кістняк тліє.
Клуба́тий, -а, -е. Съ широкими бедрами. Клубата коняка.
Клу́нок, -нка, м. Полмѣшка; котомка; узелъ. Півдесяток сомини і клунок тарані. Полт. г. Одчинила вона скриню, виймала Василеві сорочки і вкладала в клунок. Левиц. І. 37. Зоставив він їй клунок з харчами. Стор. МПр. 28. Вийняв клунок з просом. Подольск. и Харьк. г. Ум. Клу́ночок. І внучатам із клуночка гостити виймала. Шевч. 112. В’їхала в двір коняка, вступили богомольці з клуночками. Левин. І. 38.
Коня́ка, -ки, м. и ж. Ув. отъ кінь. Ой у мене був коняка, був коняка розбишака. Щог. Вовк був з добру коняку. Чуб. Ум. Коня́чка. Бодай тебе волами возили, а мене хоч коростявою, та конячкою. Ном.
Коня́чка, -ки, ж. Ум. отъ коня́ка.
Мику́литися, -люся, -лишся, гл. Мяться; вилять; хитрить. Усі бояться, микуляться, — чи йти, чи ні? Г. Барв. 427. Ич бісова коняка! шоб же рівно йти по дорозі, — ні, вона микулиться туди та сюди та й край! Херс. у. Слов. Д. Эварн.
Ободи́стий, -а, -е. Согнутый, дугообразный. В ободистих голоблях коняка краще везе як у рівних. Рк. Левиц.
Опі́й, -по́ю, м.
1) Опой.
2) Болѣзнь у животныхъ отъ горячаго пойла. Ця коняка заслабла від опою. Харьк.
Попру́г, -га, м. Шрамъ, царапина. Коняка дзизнула по морді, попруг зробила на носі — і досі знать. Верхнеднѣпр. у.
Потя́га, -ги, ж. Возка тяжестей? Та ся коняка не до біги, а до потяги: дивіться, які ноги грубі. Канев. у.
Трено́жити, -жу, -жиш, гл. Спутать три ноги веревкой (у коня). Щоб не втікла коняка, треба її треножити.
Уї́зжений, -а, -е. Много ѣздившій, объѣзженный. Уїзжена коняка везе не зупиняючись. Мир. Пов. І. 125.
Цу́питися, -плюся, -пишся, гл. Тянуться, тащиться. Коняка.... цупиться у мене ззаду. Рудч. Ск. II. 177.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Збіга́ти, -га́ю, -єш, сов. в. збі́гти, -біжу́, -жи́ш, гл.
4) О времени: проходить, пройти, пролететь, *миновать, промчаться, протечь.
5) О жидкости: уходить, уйти; закипеть и политься через верх; *стекать; протекать. *Як миєш руки, держи їх так, щоб вода збігала в миску, а не на підлогу. Крим. *Крини́ця, де вода́ збіга́є. Колодезь с проточной водой. Крим.
6) *—з ким. Сравняться в беге, *поспеть за кем. *Я з їм не збіжу.—Хіба яка коняка збіжить за паровозом? Крим.
Неві́рний, -а, -е. 1) *Хома́ неві́рний. Фома неверный. Таки поліз, Хома невірний! Мирн. ЛНВ. 1909. І. 74.
5) *Чоботи у мене такі невірні, що аж їсти просять. С Пальчик Звен. у. Ефр. *Невірного кожуха маю—й трохи не гріє. С. Пальчик. Ефр. *Та й невірна ж тобі коняка! Скільки вб’єш, стільки в’їдеш. С Пальчик. Ефр.
Нога́, -ги́, ж., мн. но́ги и но́зі.
1) *На но́ги поста́вити. Вывести на самостоятельный путь. Скільки то стратили, поки чоловіка на ноги поставили. Мирн. III. 56. В но́ги, но́ги на пле́чі. *А товариство... мерщій ноги на плечі та по-за хатами та по-за огородами—аж у Крутий Яр. Мирн. ХРВ. II. 125. Нога́ за ного́ю (іти́).*Витягли (донощика) зза парти і повели нога за ногою між лавами самою серединою. Св. Л. 298. *Но́ги підволіка́ти. Еле ноги передвигать. Инше так підоб’ється—не здужа ніг підволікти. Мирн. III. 111. *До ноги́. Окончательно, совершенно. Повиздихали до ноги. Кон. І. 213. Догори́ нога́ми. *Усе чисто пішло геть догори ногами. Кон. II. 60 *Но́ги простягти́. Умереть. Вже ділять мої злидні, сподіваються, що к світу ноги простягну. Кон. І. 145. Заде́рти но́ги.*б)Упасть торчком. Так пхнув її, що аж ноги задерла. С. Пальчик Звен. у. Ефр. *Нога́ми вкри́тися. Упасть, не имея силы подняться. Засипав йому березової каші такої, що аж ногами вкрився. Кон. III. 95. *На но́ги впа́сти. О лошади: захромать. Я б і поїхав, так коняка на ноги впала. Полт. у. Г. Йов. *До ніг припада́ти. Умолять, упрашивать, унижаться. Йому як шо треба, то він уміє до ніг припадати. Полт. у. Г. Йов. *Бо́сої ноги́ слід писа́ти. Иронич. о плохой обуви, оставлять след босой ноги. На козаку бідному нетязі, сап’янці—видні п’яти й пальці, де ступить — босої ноги слід пише. ЗОЮР. І. 201.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Конь = кінь, коня́ка, здр. ко́ник, ко́ничок, кониче́нько, коненя́, мн. ко́нї, коненя́та, (з великою гривою) — грива́нь, патла́ч. — Гей кінь вороний, а сам молодий. н. п. — Запріг коняку, тай поїхав. (Д. ще під сл. Конёкъ). — Конь во́дный = Гиппопота́мъ).
Ло́шадь, Equus caballus = кінь, кони́на, здр. — ко́ник, коня́чка, поб. — коня́ка, конячи́на (С. З.), зб. — кінва́, мн. конї, саме́ць — д. Жеребе́цъ, самиця — д. Кобы́ла, на першому році — стригу́н, стригуне́ць, стрижа́чка, на другому році — лоша́к, лоши́ця, лошачо́к, лоши́чка, на третьому — третя́к, третячо́к, малий на зріст — куца́н, му́цик, ще до того й товстий — буту́з, поганенький — шка́па, шкапі́йка (д. Кля́ча), що ходить під верхом — верхови́й кінь, верхови́к, рума́к. — Ой поїхав з України козак молоде́нький, червонеє сїделечко ще й кінь вороненький. н. п. — Гей у мене був коняка, був коняка розбишака. В. Щ. — Взяв карую лошицю. н. н. — Бач, скільки кінви пасеть ся. Чайч. — Дали шкапі вівса, а вона й віз побила. н пр.
Малоси́льний = малоси́лий, маломі́цний, неду́жий, кво́лий (С. Л.), легкоси́лий. — Коняка у мене малосила, стільки не повезе. Кн. Д. ще під сл. Маломо́щный.
Поспѣва́ть, поспѣ́ть = 1. поспіва́ти, виспіва́ти (С. Аф.), спі́ти, спілїти, сти́гнути, вистига́ти, постига́ти, пристига́ти, поспі́ти (С. Л.), ви́спіти (С. Аф.), ви́стигнути, пости́гнути, насти́гнути, присти́гнути, присти́гти (С. Л.), всти́гнути (Ос.), доспі́ти. — Жито поспіло, приспіло дїло. н. п. — Жито виспіло. С. Аф. — Щоб пшениця виросла і поспіла. н. к. Грінч. — Настигли яблука. Лев. — Настигли ягоди. н. к. — Доспіє й в нашій ниві колос. Ст. — Ско́ро поспѣваю́щій = скоро́здрий, скороздри́вий, скороздрі́лий, ско́роздрій. — Овес ско́роздрій вже й поспів. 2. поспіва́ти, вистига́ти (С. Аф.), наспіва́ти, настига́ти, встига́ти (Лев.), приспіва́ти, поспі́ти (С. Л.), ви́стигти (С. Аф.), наспі́ти, насти́гти (С. Л.), пасти́гнути, приспі́ти, біжучи — збі́гти. — Поспієм, поспієм з козами на торг. н. пр. — А наші не вистигли на ярмарок. С. Аф. — Уставай, та йди скоріше та вистигай у город. н. о. Грінч. — Бог поміг мінї настигнуть саме на весїлля. Мак. — Зо всім військом московським зшедши ся пристиг до Самари. Л. В. — Я з їм не збіжу. Кр. — Хіба яка коняка збіжить з паравозом? Кр.
Смышлённый = тяму́ч(щ)ий (С. Л. Ш.), тямки́й, тямови́тий, спри́тний, імкли́вий, похіпни́й. — Тиж у мене дївка імклива — вгадаєш куди брати: чи соб, чи цобе, чи просто шляхом. Кн. — У його голова імклива: глянув на коня, зараз імкнув, що коняка захарчована. Кн.
Согну́ть = д. Сгиба́ть. — Со́гнутый = зі́гнутий, похи́лий, нахи́лий, похи́лений, ско́рчений, ободи́стий. — На похиле дерево і кози скачуть. н. пр. — В ободистих голоблях коняка краще везе, нїж в рівних. Лев. — Согну́вшись = зігну́вшись, зко́рчившись, корчима́ (Сп.).
Тащи́ть, ся = 1. тягти́ (С. Ш.), волокти́ (С. Л.), тарга́нити (С. Л. Ш.), тараба́нити (С. Ш.), цу́пити, пе́рти, ти́рити (С. Л. Ш.), телю́щити, телїщити (С. Ш.). — Здоровенний коняка в силу тирить її по снїгу. Греб. — Таща́ = по́волоцьки. 2. тягти́, витяга́ти, тя́брити. — Жид брехнею живе, все з нас тягне. 3. тягти́ ся, волокти́ ся, пле́нтати ся, плуга́нити ся, плужи́ти ся, плести́ ся, тарга́нити ся, теле́пати, чвала́ти, чала́пати. — І я колись з жінкою і дїтьми тяг ся на почтових 1300 верст. Ал. Скл. — Туман по долинї аж в кучері въєть ся, ой десь моя лиха доля степом волочеть ся. н. п. — Безщасний Кузьми́на до дому чвалає, плаче-ридає, долю проклинає. Грін. Чайч.

Запропонуйте свій переклад