Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 49 статей
Запропонувати свій переклад для «кормить»
Шукати «кормить» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Корми́ть, ка́рмливать – годува́ти, (редко) корми́ти (-млю́, -миш), (продовольствовать, содержать) харчува́ти, контентува́ти, (питать) живи́ти (-влю́, -виш) кого́. [Краде́ш? Году́єш борще́м з черво́ю? (Коцюб.). Хлі́бом ко́рмлять, а стебло́м о́чі ко́лють (Номис). Украї́на їх харчува́ла (Куліш). Жінки́ обі́цянку дали́ люде́й контентува́ти (Г. Барв.)].
• -ми́ть ребёнка грудью – годува́ти дити́ну гру́ддю, дава́ти дити́ні грудь.
• В этом ресторане хорошо -мят – у цьо́му рестора́ні до́бре году́ють.
• -мить из рук – годува́ти з рук кого́.
• -мить лошадей (в дороге) – попаса́ти, попа́сувати ко́ні.
• Проехать сорок вёрст не -мя́ – прої́хати со́рок версто́в без по́пасу (не попаса́ючи ко́ні).
• -ми́ть вволю кого – годува́ти досхочу́ кого́, (домашн. животных) годува́ти упри́пуст (невпо́їд) (худо́бу).
• -ми́ть кого завтраками – (по)жда́никами годува́ти кого́.
• Соловья баснями не -мят – солове́й пісня́ми не си́тий.
• -щие грудью женщины – жінки́-годівни́ці.
• Ко́рмленный и Кормлё́нный – годо́ваний.
Покорми́ть, -ся – погодува́ти, -ся, похарчи́ти, -ся, покорми́ти, -ся, поживи́ти -ся. [Неха́й порося́та пожи́вляться (поко́рмяться)]. См. Пока́рмливать и Корми́ть.
За́втрак – сніда́нок (-нку), сні́дання.
• -рак поздний – передобі́док (-дку).
• Пора -рака – час на сні́дання, час сніда́нку.
• Кормить -раками – годува́ти жда́никами, пожда́никами.
Непрова́рок – недо́ва́рок (-рку), недо́варки (-ків).
• -ком кормить – годува́ти недо́варками.
Отва́л –
1) см. Отва́ливание. На -ва́л, см. Огу́лом;
2) -ва́л берега – за́рва, кру́ча (-чі), у́рвисько, у́рвище;
3) горн. – зва́лище, поки́дище; ви́мивки, га́лда;
4) (в плуге) поли́ця, поли́чка.
• Есть до -лу – ї́сти до-не́(с)хочу, до-не́змогу, до-невпо́їду. Срв. Вво́лю, По го́рло.
• Кормить до -лу – дава́ти ї́сти до-схочу́ кому́, тли́ти кого́.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Грудь, анат. – груди, грудина, груднина; (жен.) лоно, перса; цицька, грудь, (груб.) цицяк, (жен., жарг.) балкон, відра, балони, ціцерони, батони:
• бить себя в грудь – бити себе в груди;
• брать грудью – брати (здобувати (добувати) штурмом (приступом);
• взять, схватить за грудь в драке – ухопити за петельки, узяти за барки;
• всей грудью навалиться – щосили навалитися (налягти, наперти);
• встать, стать, стоять грудью за кого, за что (книжн.) – ставати, стати стояти стіною (муром) за кого за що, мужньо боронити (захитати) кого, що, обставати щосили (що є снаги) за ким за чим;
• выпятить грудь – випнути груди;
• грудь колесом – випнуті груди;
• дышать полной грудью – дихати на повні груди;
• кормить грудью – годувати груддю, давати грудь; (редко) годувати грудьми;
• либо грудь в крестах, либо голова в кустах – або здобути, або вдома (дома) не бути (Пр.); або вдома (дома) не бути, або волі здобути (Пр.); або (хоч) пан, або (хоч) пропав (Пр.);
• отнять ребёнка от груди – відлучити дитину;
• полной грудью, во всю грудь – на всі груди, на повні груди;
• стоять грудью за кого, что – стояти стіною (грудьми, муром);
• человек с волосатой грудью – з волохатими грудьми, волохатогрудий (диал.) космогрудий;
• человек с раскрытой грудью – розхристаний.
[Нічим грудини прикрити (Номис). В стайні родила, в яслах сповила, Сіном прикрила, груддю кормила Божого Сина Марія (Колядка).У тумані на могилі, Як тополя, похилилась Молодиця молодая. Щось до лона пригортає Та з туманом розмовляє (Т.Шевченко). Зирк! — на кухонних дверях стоїть панич. Його голова й борода закустрані, його очі заспані, біла вишивана сорочка розхристана і з-під неї виглядає тендітніша від рожевого лепесточка груднина (П.Мирний). Рука паничева якось гріє, лоскоче; Христя червона, як маківка, схилила голову на один бік і придавила підборіддям його руку до своєї шиї. Вона почула, як її серце забилося, як дух у грудях затнувся, високо піднімаючи повне огню лоно (П.Мирний). На привітання чоловіка вона встала, прикрила грудь білою мережаною сорочкою і поклала дитину в колиску (А.Чайковський). А московський байстрюк раз по раз шукає грудий. На стіні відбивається її кругла грудь, як гора, а губи байстрючка виглядають на стіні, як пажерливий змій. Думає вона собі, що цей хлопець, як опир, витягнув в себе всю її жіночу честь і ще всю мою кров витягне (В.Стефаник). Очі її горіли, перса важко дихали, коси розпустилися (М.Коцюбинський). Разом з усвідомленням йому відроджувався на устах поцілунок, що він урвав, притиск грудей і сласне оповиття голих рук. Голих! Як пізно він це зрозумів! (В.Підмогильний). Волосаті груди їй ходили ходором над сухими ребрами, що вилазили з лахміття (І.Багряний). Одні били себе кулаками в груди та присягалися, що на власні очі бачили, як Інокеша стояв посеред хати на колінах у сльозах і молився на свою жінку, як на ікону. (Г.Тютюнник). Горне до себе сина, кормить грудьми — шкода, молока мало, кепські харчі (У.Самчук). — От і добре, що прийшла, — дивиться на вдову і чомусь пригадує ті вечори, коли отут на ставку жінки перуть шмаття і годують немовлят грудьми, що стікають молоком та місячною дрімотою (М.Стельмах). А скажи — Модільяні був ідіот? — допитувалась вона, коли я вправними, як у піаніста, пальцями вигравав на засмаглих персах (В.Стус). — Уфф!.., — відсапується, схопившись за груди — нічогенькі батончики, десь, мабуть, четвертого розміру (О.Забужко). Як кобіту хтось лапає за цицьку, то мусить вона стогнати і очима вивертати. Такий порядок (Ю.Винничук). Безумство моє — і гірке, і солодке, бо всі Його розпізнали по блиску очей і утомі — На кедровім ложі я довго збирав невагомі Розгублені перса, що пахли, мов персика сік… (М.Кіяновська). Як хлипко вивисне цицяк І затремтить драглисто-дрібно, Шепоче серце: щось не так! Це до кохання не подібно! Коли ж туга і пружна грудь, Коли руці на ній не слизько, Я знаю, що любові буть, Я знаю, що вона вже близько! (Ю.Позаяк). Якщо цицьки дрібні-драглисті Й брутально схильні до звисання, Жени від себе мрії чисті — Бо це ніяке не кохання. Якщо цицяк тремтить хлипливо, Коли руці на ньому слизько, Втікай скоріше — це зрадливе, Заразне й капосне дівчисько. Любов лиш там, де грудь тугенька, Рожева, пружна і налита, І не вміщається у жменьку — Пахнюча, ніжна й соковита. Оце і є солодка втома, Твоя омріяна коханка: Хапай її, тягни додому І шпортай з вечора до ранку. Запам’ятай, цю прозу світу — Життя таке хистке-мінливе: Все інше, що ще є в кобіти В коханні зовсім не важливе (Ю.Позаяк). Одіссей же рукою Правою раптом за горло стару Евріклею вхопивши, Лівою ближче до себе її притягнув і промовив: “Неню, невже погубить мене хочеш? Сама ж ти своєю Груддю мене згодувала!" (Б.Тен, перекл. Гомера). Один хлопець побіг сказати клюшниці й небозі, що там пана їхнього й дядька на волах везуть, а він худющий такий та жовтий прямо на сіні лежить. Боже, як заголосили поштиві білі голови, аж жаль було слухати! Плакали, били себе в груди та кляли-проклинали ті мерзенні рицарські романи, і все те вибухло з новою силою, коли Дон Кіхот переступив рідний поріг (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Тоді Амброджуоло сказав: — По правді вистачило б із тебе і сих доказів, та як ти хочеш інших, я подам їх. Скажу тобі, що в мадонни Дзіневри, дружини твоєї, під лівою груддю чималенька родима цятка, а круг неї золотих волосинок шестірко (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). Жінку, якій вранці того дня вирізали другу грудь… (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Перші півтори милі, себто всю дорогу до загорожі Доузі Бойлана, я не міг подумки відволіктися від тендітного тіла і маленьких цицьок, що притиснулися до моєї спини. І поки трактор гуркотів по об’їзній дорозі, розмахуючи кущорізом і виючи диференціалом, я ледь не сказився від жаги і від жаги і від злості на свого братана (В.Горбатько, перекл. П.Кері). Немовля весь час вередувало й скиглило. Воно люто смоктало грудь, проте в Людмили, хворої і анемічної, молока було мало (О.Негребецький, перекл. М.Левицької). Альберта підійшла до мене й нахилилася наді мною, і я побачив обрис найкрасивіших грудей, хотів із розгону подумати — найкрасивіших грудей Варшавського Договору, але ж змінився вигляд світу, і тепер я бачив обрис найкрасивіших грудей Атлантичного або найкрасивіших грудей Європейського Союзу, чи обрис найкрасивіших грудей держав-кандидатів до Європейського Союзу (І.Пізнюк, перекл. Є.Пільха). 1. В маршрутці молода мама просить дитину: — Доню візьми цицьку, бо час вже їсти… — Доню візьми цицьку, бо зараз дядькові віддам. — Дядько: — Доню, думай скоріше, бо я вже три зупинки проїхав. 2. Чоловіки й жінки могли б частіше ззиратися очима. Якби не цицьки]. Обговорення статті
Собака – собака (м.р., реже ж.р.), (ув.) собацюра, собацюга, соба́йло, собачисько, (собир.) собачня, собарно́та, (ещё, пёс) пес:
• борзая собака – хірт (хорт);
• бросить как собаке – як собаці кинути; як собаці в зуби сунути;
• вот где собака зарыта (разг.) – так от у чім сила (суть); ось де притичина; видно, де дно (Пр.); от де заковика;
• две собаки дерутся, третья не мешайся – де їдять, там не пхайся, а де б’ються, звідтіль утікай (Пр.); де пси свої гризуться, там чужий не мішайся (Пр.); свій із своїм січися, рубайся, а чужий не мішайся (Пр.);
• каждая собака (разг.) – кожний (усякий) собака; кожне (усяке);
• [как] собака на сене – [як] собака на сіні; собака на сіні (на кості, на стерві, на падлі) лежить — і сам не їсть, і другому не дає (Пр.); і сам не гам, і другому не дам (Пр.); сидить пес на сіні; сам не їсть і другому не дає (Пр.);
• как собака (устал, голоден…) (разг.) – як собака (як пес);
• как (что) собак нерезаных (разг.) – як комашні; як сарани;
• любит, как собака палку – любить, як собака цибулю (Пр.); рад, як сирота трясці (Пр.); терпить його, як сіль в оці (Пр.); догоджає, як чирякові на роті (Пр.); любить його, як хрін в оці (Пр.);
• не тогда собак кормить, как на охоту идти – не тоді хортів годувати, як на влови їхати (Пр.); не тоді коня сідлати, як треба сідати (Пр.); не тоді коневі вівса, коли він дивиться на пса (Пр.); не тоді рушницю набивати, як треба стріляти (Пр.); шити-білити – завтра Великдень (Пр.);
• ни одна собака (разг.) – жоден (жодний) собака (пес);
• собака лает, ветер носит – собака бреше, а вітер несе (носить) (Пр.); вітер віє, собака бреше (Пр.); вітер повійне, а собака брехне (Пр.); собака погавка, а вітер рознесе (Пр.); пси виють, а місяць світить (Пр.); собака гавка, а мажі йдуть (Пр.); пес бреше, дощ чеше, а вітер далі несе (Пр.);
• собаке собачья смерть – собаці собача й смерть (Пр.); жив, як пес, загинув, як собака (Пр.); ледачому ледача й смерть (Пр.); катюзі по заслузі;
• собаку съел на чём – зуби з’їв (проїв) на чому.
[На узліссі собаки ганяють лисицю; так ганяють, так ганяють: лисиця не втече, хорт не дожене (Казка). Троянці всі з хортами Збирались їхать за зайцями, Князька свого повеселить (І.Котляревський). За сими плентавсь розбишака, Нептунів син, сподар Мезап, До бою був самий собака І лобом бився, так, мов цап. Боєць, ярун і задирака, Стрілець, кулачник і рубака, І дужий був з його хлопак; В виски, було, кому як впнеться, Той насухо не оддереться; Такий ляхам був Желізняк (І.Котляревський). Братчики так, як хорти на поклик вівчаря, той звідти, той звідси, поспішали на раду (П.Куліш). — Де ж мені, панотче, дітись? — каже жінка. — Він мене вб’є, як наздожене. Тут хоч дурний, та такий злий, як собака (П.Куліш). — Гай-га! Аби живі були! Се не панські гроші — братерські: ними не зажуришся. Я собі зароблю: тепер я вільний хоч на півроку; з собаками не піймають (М.Вовчок). По квітничку собака поскакав, Усе понівечив і потоптав (Л.Глібов). Все пішло на пси (Номис). Велика, чорна, кудлата собака кинулась на його з-під загороди (П.Мирний). — О, дурненька Солошка співає! — кричали вони й мерщій тікали до хати, щоб не зустріла вона де їх, бо боялися її, як скаженої собаки (П.Мирний). Господи! У неї ж ні шеляга; посліднього карбованця узяв він на сіль, як виходив з дому… Чи так кинути? Хай візьмуть — пошматують і загребуть, як ту собаку, без попа, без обряду церковного?.. Що ж він? Хіба він по своїй волі умер, хіба він хотів тії смерті?.. (П.Мирний). Колісник пихтів, одпихався, а вона, як навісна, то одскакувала від його, то, прискакуючи, горнулася, мов вірна собака (П.Мирний). — Та ти мені не кажи, я його знаю добре, — збірщиком при ньому був, — як собака на сіні: сам не їсть і другому не дає. Вредний ірод, а як удариться оце до начальства, то й Казюка не поможе (І.Карпенко-Карий). — Добрий каніс! Гарний собацюра!.. Ну тебе к чорту!  Хвостом  усю  пику заляпав (Б.Грінченко). Управитель пана, бита собака, послухав хлопцевої мови, подивився на нього та й промовив на Шевченкове прохання: «Не оддамо ми тебе маляру, бо нам самим таких треба» (С.Васильченко). Гавкнуло, як із бочки, — і кудлатий собацюга летів із-за куща на Якова з вищиреними зубами (С.Васильченко). — До ладу не з’їсте — все ті карбованці та червінці складаєте. А помрете, то якась випорожнить кутки та й спасибі не скаже. Так ні за собаку й пропаде (С.Васильченко). Десь узялися свині та так і опали мене навкруги, як ті собаки (І.Нечуй-Левицький). — Хто ти такий, питаю в тебе. Ти мій панщанний? Еге, так? — Ні, князю! Од цього мене Бог помилував. Я панщину люблю, сказати по правді, як собака цибулю (І.Нечуй-Левицький). «Он що! — прошепотів чоловік; чув, що холод обняв йому всю душу. — Божевільні вбили хлопця! І  —  на м’ясо… Тепер готують з нього їжу… Страх який! — Дядько вийшов швидко і вернувся в свій двір. Не знаходить собі місця. — Хоч міліція — собачня, а хтось же мусить на світі за таким ділом глядіти! Хай хоч тут порядок наведуть» (В.Барка). Зрідка дощить високе серпневе небо, гавкають собаки по дворищах і крайня зоря над самим небосхилом надсадно продирається крізь віття дерев (В.Стус). Печаль осиплеться, як маки. Заорють місце орачі. Лиш десь на хуторі собаки ще довго витимуть вночі (Л.Костенко). Чи, може, сам невипростаний я, Не маю мужності і того духу в слові, Що пропікає світ і все на світі І стверджує і волю, і любов?! Чи, може, я не маю ні народу, Ні мови, ні свободи, ні життя, І, як собака за чужинським возом, Плетусь собі, вдоволений шматком, Що кинуть з того возу, га?.. Не знаю… (М.Вінграновський). Собайло радісно заскавчав і, підстрибнувши, лизнув Мацюцьку просто в губи (Л.Кононович). Вони гнали величезними стрибками, і з вікна добре видно було, як ця собарнота розсипалася поміж деревами, та однак мчала і мчала в одному напрямку, орієнтуючись по слідах, котрі вервечкою виділялися на сніговій понові (Л.Кононович). …медведя за карабін чіпляють до грубого дроту, натягнутого між грабів, скраю галявини впівголос перемовляються чоловіки, собарнота скалозубить і обнюхує траву, зрідка старий, притупуючи валянком, гукає: давай, давай! і хрипкуваті голоси обривали дзвін брязкал на ошийнику медведя, що глух від люті; давай, давай! і летіла шерсть, сука з натертим об сніг малиновим вим’ям відлітала до кучугури, гримів ланцюг і сніговий вихор здіймався там, де клубкували чорні і гостровухі собачиська (Є.Пашковський). Насміхається тварюка, подумав Григорій. Тузик заперечливо помахав хвостом. Кмітливий, хитрий, але ледачий український пес. Невже все розуміє, собацюра? (В.Кожелянко). Він дико реготав, аж боліли ребра. Реготав так тяжко, аж почав плакати. Його розривало від ридання. він пережив Лінду, канал, пігулки і поїзд. А тепер його порве на шматки собацюра. І йому байдуже. Його дружина спить із футбольною командою. Ніщо не тримає його на світі (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Чудова чиста свобода жінки явно була чимсь прекраснішим за будь-яку фізичну любов. Єдина біда полягала в тому, що чоловіки в цьому питанні були недорозвиненіші від жінок. Вони вимагали сексу, як собаки (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса). Як мені важко було дивитись на нього, коли він опинився серед тієї миршавої собачні в таборі (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Хто лягає спати з собаками, встає з блохами (Г.Гайне). Що більше я дізнаюся про людей, то більше люблю собак (Марі де Савіньє). Служив як пес, убили як собаку (С.Є.Лєц). Напис на воротах: «Собака — друг! Але не кожної людини»]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

КОРМИ́ТЬ, хле́бом не корми́ кого (а дай якусь працю) цу́кром не году́й, хлі́ба не дава́й кому;
кормя́щий що /мн. хто/ году́є тощо, зда́тний прогодува́ти, за́йнятий годі́влею, годівни́к, годува́льник, хлібода́вець, хлібода́р, рідко году́н, оказ. корми́люд, прикм. годівни́й, годува́льний, хлібодавчий, годува́льний, харчува́льний;
кормя́щая гру́дью ма́ти-годівни́ця, /не мати/ ма́мка;
кормящий обеща́ниями обіця́льник;
кормящийся годо́ваний, харчо́ваний, образ. у проце́сі годува́ння, на відгоді́влі.
ОХО́ТА укр. мисли́вство, лове́цтво, (бажання) ще хоті́ння;
охота пу́ще нево́ли охо́та гірш од нево́лі;
по свое́й охоте доброві́льно;
нет охоты неохо́та;
на охоту е́хать – соба́к корми́ть ши́ти-біли́ти – за́втра Вели́кдень.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Кормить – годува́ти, -ду́ю, -ду́єш, харчува́ти, -чу́ю, -чу́єш; -ся – годува́тися, харчува́тися.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Кормить
• Волка ноги кормят – вовка ноги годують (живлять) [, а пса кості]. Пр. Якби все вовк лежав, то вже б досі здох. Пр. Зайця ноги носять, а вовка зуби годують. Пр. Затим вовк не линяє, що в кошару часто никає. Пр. Кожна пташка своїм носиком живе. Пр. Вовк лежачи не утне. Пр.
• И собака помнит, кто её кормит – і собака чує, хто його годує. Пр.
• Как волка ни корми, он всё в лес смотрит – вовка хоч як годуй (скільки не годуй), а він у ліс дивиться. Пр. Вовча натура в ліс тягне. Пр. Вовка щось усе до лісу тягне. Пр. Вовка в плуг, а він у луг. Пр. Не сподівайся дяки від приблудного собаки. Пр. Хлібом годують, а стеблом очі колють. Пр. Хлібом годує, а очі випиває. Пр.
• Кормить берёзовой кашей (перен. фам.) – березової каші давати; березовою кашею годувати; березовим пером виписувати; березиною потягати (затинати); давати березової припарки; купати в березині.
• Кормить вшей – годувати воші (нужу).
• Кормить завтраками, обещаниями кого (перен.) – годувати жданиками, обіцянками кого; (іноді) відкладати на завтра.
• Соловья баснями не кормят – соловей піснями не ситий. Пр. Слів густо, а в животі пусто. Пр. Хвалою не нагодуєш. Пр.
• Хлебом, мёдом… не корми кого – хлібом, медом… не годуй кого; хліба, меду… не давай кому.
Берёзовый
• Берёзовой кашей кормить, накормить (образн. шутл.) – березової каші давати, дати (всипати); березовою кашею нагодувати; березовим пером виписувати, виписати; березиною потягати, потягти (затинати, затягти); давати, дати березової припарки; купати в березині. [На невольників по два, по три кайдани набиває, Березиною по голих руках християнських затинає… Дума.]
Грудь
• Брать грудью – брати ((з)добувати) штурмом (приступом).
• Взять, схватить за грудь в драке – ухопити за петельки; узяти за барки.
• Всей грудью навалиться – щосили навалитися (налягти, наперти).
• Встать, стать, стоять грудью за кого, за что (книжн.) – ставати, стати, стояти стіною (муром) за кого, за що; мужньо боронити (захищати) кого, що; обставати щосили (що є снаги) за ким, за чим.
• Грудь колесом – випнуті груди.
• Кормить грудью – годувати груддю; давати грудь.
• Либо грудь в крестах, либо голова в кустах – або здобути, або (в)дома не бути. Пр. Або (в)дома не бути, або волі здобути. Пр. Або (хоч) пан, або (хоч) пропав. Пр.
• Отнять [ребёнка] от груди – відлучити дитину.
• Полной грудью, во всю грудь – на повні, на всі груди.
• С волосатой грудью – з волохатими грудьми, волохатогрудий (діал. космогрудий).
• С раскрытой грудью – розхристаний.
Завтрак
• Кормить завтраками кого (перен. разг.) – годувати (по)жданиками кого; відкладати усе на завтра.
• Поздний завтрак – переобідок.
Кулак
• Величиной с кулак – завбільшки (убільшки) в (з, як) кулак; (іноді) кулачний.
• Дать волю кулакам, кормить кулаками – дати волю кулакам; давати духопелів (духопеликів); частувати кулаками (товчениками); годувати стусанами (товчениками, бебехами).
• Держать в кулаке кого – мати (тримати) у жмені (у кулаці) кого.
• Зажать в кулак (перен.) – до рук прибрати; у тісні руки взяти.
• Не жалеть кулака (кулаков) – битися (скубатися, чубитися, зниж. лупитися, лупцюватися) щосили (щодуху, що є духу, чимдуж, з усієї сили).
• Отведывать, отведать кулаков – куштувати, закуштувати (скуштувати, пробувати, спробувати, попробувати) кулаків.
• Принимать, принять в кулаки кого (разг.) – зустрічати, зустріти кулачками кого; давати, надавати стусанів кому.
• Свистеть в кулак – трубити (свистіти) у кулак; дожитися, що ні свитки, ні чобіт.
Обещание
• Давать, дать кому-либо клятвенное обещание – (за)присягати(ся), (за) присягти(ся) ((за)присягнути(ся)) кому; (іноді) заклинатися, заклястися [клятьбою] кому.
• Давать, дать кому-либо обещание сделать что-либо – давати, дати кому обіцянку зробити що; обіцяти, пообіцяти (іноді, тільки докон. помінитися) кому зробити що. [Помінився дочку за мене дати. Сл. Гр.]
• Дав обещание, не отступайся – мовивши слово, треба бути паном. Пр. Краще (лучче) не обіцяти, як слово ламати (як слова не держати). Пр.
• Исполнять, исполнить обещание – дотримувати, дотримати обіцянки; справджувати, справдити обіцянку.
• Кормить обещаниями кого-либо (разг. перен.) – годувати обіцянками кого.
• Не исполнять, не исполнить обещания; не сдержать обещания – не дотримувати, не дотримати обіцянки, зробити з губи (з писка) халяву.
• По обещанию делать, сделать что-либо – як обіцяно (за обіцянкою), робити, зробити що; як обіцяв (-ла, -ли) робити, зробити що.
• Прельщать обманчивыми обещаниями кого-либо – вабити (манити, спокушати) кого марними (облудними) обіцянками (надіями); (розм.) вабити (манити, спокушати) обіцянками-цяцянками кого; (образн. розм.) кози в золоті показувати кому.
Собака
• Две собаки дерутся, третья не мешайся – де їдять, там не пхайся, а де б’ються, звідтіль утікай. Пр. Де пси свої гризуться, там чужий не мішайся. Пр. Свій із своїм січися, рубайся, а чужий не мішайся. Пр.
• Каждая собака (разг.) – кожний (усякий) собака; кожне (усяке).
• [Как] собака на сене – [Як] собака на сіні. Собака на сіні (на кості, на стерві, на падлі) лежить — і сам не їсть, і другому не дає. Пр. І сам не гам, і другому не дам. Пр. Сидить пес на сіні; сам не їсть і другому не дає. Пр.
• Как собака (устал, голоден…) (разг.) – як собака (як пес).
• Как (что) собак нерезаных (разг.) – як комашні; як сарани.
• Любит, как собака палку – любить, як собака цибулю. Пр. Рад, як сирота трясці. Пр. Терпить його, як сіль в оці. Пр. Догоджає, як чирякові на роті. Пр. Любить його, як хрін в оці. Пр.
• Не тогда собак кормить, как на охоту идти – не тоді хортів годувати, як на влови їхати. Пр. Не тоді коня сідлати, як треба сідати. Пр. Не тоді коневі вівса, коли він дивиться на пса. Пр. Не тоді рушницю набивати, як треба стріляти. Пр. Шити-білити — завтра Великдень. Пр.
• Ни одна собака (разг.) – жоден (жодний) собака (пес).
• Собака лает, ветер носит – собака бреше, а вітер несе (носить). Пр. Вітер віє, собака бреше. Пр. Вітер повійне, а собака брехне. Пр. Собака погавка, а вітер рознесе. Пр. Пси виють, а місяць світить. Пр. Собака гавка, а мажі йдуть. Пр. Пес бреше, дощ чеше, а вітер далі несе. Пр.
• Собаке собачья смерть – собаці собача й смерть. Пр. Жив, як пес, загинув, як собака. Пр. Ледачому ледача й смерть. Пр.
• Собаку съел на чём – зуби з’їв (проїв) на чому.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Годува́ти –
1) кормить;
2) питать, вскармливать;
3) откармливать.
Живи́ти –
1) оживлять;
2) питать, кормить, продовольствовать.
Контентува́ти, контетува́ти – кормить, содержать.
Корми́ти – кормить.
Плека́ти –
1) холить, нежить, культивировать;
2) кормить грудью.
Пляка́ти –
1) кормить грудью;
2) поить с пальца (ягненка, теленка); пляка́тися – сосать матку.
Посилкува́ти, -ку́ю –
1) помогать, поддерживать;
2) кормить, накармливать.
Стравува́ти, -ву́ю – кормить, питать, содержать.
Харчува́ти, -чу́ю и харчи́ти, -чу́ – кормить, давать стол, прокармливать.
• Харчу́йте здоро́ві – кушайте на здоровье.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Кормить, прокормить – годува́ти, прогодува́ти; (продовольствовать) – харчува́ти, прохарчува́ти.
Продовольствовать кого (кормить) – харчува́ти; (снабжать, довольствовать) – обмисляти, обмислити кого чим (Г), постача́ти, поста́чити кому що.

- Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) Вгору

Гром не грянет, мужик не перекрестится. Див. На охоту идти - собак кормить. —
1. Коли сіно в стозі, то забудь о Бозі.
2. Як дитя не плаче, у матери думки нема.
На охоту идти, собак кормить. —
1. Не тоді хортів годувать, як на влови їхать.
2. Не тоді коня сідлати, як треба сідати.
Жизнь прожить - не поле перейти. Див. Море переплыть - не поле перейти. —
1. Вік прожить - не поле перейти.
2. Жить - не вола кормить.
3. Вік не вилами перепхати.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Біли́ти, -лю́, -лиш, гл.
1) Бѣлить; окрашивать въ бѣлый цвѣтъ. У суботу білю хату. МВ. Ши́ти-біли́ти — завтра Великдень. Посл. Значитъ то же, что русское: коли на охоту ѣхать, тогда собакъ кормить. Біли́ти шкіру. При выдѣлкѣ кожи: натирать мѣломъ. Шух. І. 254.
2) О полотнѣ: дѣлать бѣлымъ, бѣлить (на. солнцѣ). Я вас пряла, ночей не досипала, білила вас в зеленім лузі. Левиц. І. На тихім Дунаї під крутим берегом там господиня різи білила. Чуб. Біль біли́ти. См. І. Біль.
3) Убѣлять (умывая). Дівка Катерина личенько білила. Чуб. V. 574.
4) Лудить. Херс.
Виктува́ти, -тую, -єш, гл. Харчевать, кормить, угощать. Виктує свої гості. Гол. IV.
Ви́м’ята вівця́. Овца съ испорченнымъ выменемъ, которая не можетъ кормить ягненка. О. 1862. V. Кух. 32, 37.
Годо́ванець, -нця, м.
1) Воспитанникъ, вскормленникъ. Приняв був до себе якогось сироту Петра за годо́ванця. Котл. НП. 355.
2) Крестьянинъ, который завѣщаетъ кому либо свое имущество, за что наслѣдникъ долженъ до смерти кормить и поить завѣщателя. Шух. І. 52.
3) Животное, откармливаемое на убой. Вже всюди вправилась, тільки ще зосталось бур’яну насікти для годованців. Св. Л. 9.
Годува́ти, -ду́ю, -єш, гл.
1) Кормить. Багач ся дивує, чим убогий діти годує. Ном. № 1606. Вовка ноги годують. Ном. № 7207.
2) Пропитывать, вскармливать. Тяжко дітей годувати у безверхій хаті. Шевч. 99. Не на теє, козаченьку, дочку годувала, щоб з тобою пройдисвітом гуляти пускала. Нп.
3) Откармливать. Годують на сало. Рудч. Ск. І. 71.
4) Пребывать, проживать въ теченіе года. Ном. № 10392.
Дойчити, -чу, -чиш, гл. Быть кормилицею, кормить грудью. Угор.
Живи́ти, -влю́, -ви́ш, гл.
1) Оживлять, Оставлять живымъ. Мов свята небесна сила, вона серце нам живила. К. Досв. 115. Тих куркоїдів, як жидів, не живили. Ном. № 874.
2) Питать, кормить, продовольствовать. Хазяйське око товар живить. Ном. № 9972.
Контентува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Кормить, пропитывать; содержать. Жінки обіцянку дали глину місити, воду носити, людей контентувати. Г. Барв. 171. Нехай даремне всякого прочанина й захожого і проїзджачого контентує. К. (О. 1861. IV. 156).
Корми́ти, -млю́, -миш, гл. Кормить. Хлібом кормлють, а стеблом очі колють. Ном. № 4589.
Лако́мити, -млю, -миш, гл. Кормить лакомствами.
Плека́ти, -ка́ю, -єш, гл.
1) Холить, нѣжить, культивировать. Ой косо, косо, жаль мі тя: не рік я тебе плекала. Гол. II. 634.
2) Кормить грудью. Угор.
Посилкува́ти, -ку́ю, -єш, гл.
1) Помогать, поддерживать. В дочасних потребах посилкувати буду.
2) Кормить, накармливать. Гн. І. 174.
Стравува́ти, -ву́ю, -єш, гл. Кормить, питать, содержать.
Футрува́ти, -ру́ю, -єш, гл. Кормить? Чистить? Іди футруй (коні), бо зараз їдемо! — Фірман пішов, нафутрував, та й пішли упрігли коні. Гн. II. 244. См. Хутрувати.
Харчува́ти, -чу́ю, -єш, гл.
1) Кормить, давать столъ, прокармливать. Уже се мусить всякий знати, що військо треба харчувати. Котл. Ен. IV. 63, А що ти візьмеш? — А що дасте. Аби харчували. Грин. ІІ. 116.
2) Харчу́йте здоро́ві! Хлѣбъ да соль! Харчуйте здорові! — Дякувать, просимо і вас. Шух. І. 140.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Корми́ть, ся = годува́ти, ся, корми́ти, ся, харчува́ти, ся, живи́ти, ся, (дуже) — сити́ти, тли́ти, (худобу в дорозї) — попаса́ти, корми́ти, (у кого) — перехарчо́вувати. — Господь буде помогати сиріт годувати. н. п. — Трудяща копійка годує до віку. н. пр. — Ситого гостя добре годувати. н. пр. — Ой як мінї жити, в сьвітї горювати, ой як мінї дїти в сьвітї годувати? н. п. — Багатий дивуєть ся, як убогий годуєть ся. н. пр. — Уже ж се мусить всякий знати, що військо треба харчувати. Кот. — Нехай багач дивить ся, як убогий живить ся. н. пр. — Ой щож будем робити, нїчим волів кормити. н. п. — От доїдемо до Охматової, то тут треба коней попасати. — Уже вони й тлять того кабана цїле лїто. Сп. — Пустельник мусїв годувати ся своєю працею. Бар. О.
За́втракъ = снїданок, снїдання. — В чужої матїнки снїдання не буде, а обід під полудень. н. п. — Мале снїдання великий обід попсує. н. пр. — Закликав до себе на снїданок. — Корми́ть кого́ за́втраками = відклада́ти, води́ти, тижні́вками віддава́ти. — Нїяк не видереш у його: то завтра, то після завтрього, та так усе і водить. — Вернув він тобі гроші? Деж пак вернув, коли не прийдеш: „через тиждень“, та так тижнівками і досї оддає.
Пита́ть, ся = годува́ти (С. Аф. З. Л.), харчува́ти (С. З.), живи́ти, ся. — Земля всіх годує і людину і рослину. Кн. (Пр. ще д. під сл. Корми́ть). — Пита́ть довѣ́ріе = ма́ти ві́ру (до кого), ня́ти ві́ри, дійма́ти ві́ри (кому). — Не йме йому віри. Граб. — Віри не діймаю. Г. Бар. — П. наде́жду = ма́ти, живи́ти, голу́бити надїю. — На сина голубила надїю, вітер її розвіяв по чужому полю. Кн. — П. не́нависть = ма́ти нена́висть, нена́видїти. — Пита́ться наде́ждою = сподїва́ти ся, поклада́ти надїю.

Запропонуйте свій переклад