Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 15 статей
Запропонувати свій переклад для «куняти»
Шукати «куняти» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Дрема́ть – дріма́ти, (сидя) куня́ти, (шутл.) окуні́в лови́ти.
• Он -млет – він дріма́є (куня́є), (гал. шутл.) він з дрімако́м ся віта́є.
• Враг не дре́млет – во́рог не дріма́є.
Клева́ть, Клю́нуть – клюва́ти, клю́нути, дзю́[ьо́]ба́ти, дзю[ьо]бну́ти, (сильно) дзю[ьо]бону́ти. [На ма́ківці сиді́ла, дрі́бен мачо́к дзюба́ла (Пісня). Клюю́ть о́чі коза́цькії, а тру́пу не хо́чуть (Шевч.)]; (о рыбе) клюва́ти, клю́нути, (брать приманку) заїда́ти, заї́сти червяка́, (ловиться) бра́тися, йня́тися (несов.) [Сього́дні ри́ба не йме́ться (Полт.). Клює́ – а не бере́ться (Київщ.). Ри́ба клюва́ла (Коцюб.) Ще не клюва́ло (безлич.). Коли́ поплаве́ць дрижи́ть, це ри́ба заїда́є червака́ (Звин.)].
• -ва́ть носом (сидя дремать) – куня́ти, клюва́ти но́сом, о́куні лови́ти. [Хто слу́хає, а хто о́кунів ло́вить (Квітка)].
• Клю́нуть носом – (шутливо) о́куня впійма́ти.
• Денег куры не клюю́т – гро́шей без лі́ку; грошви́ не впрого́рт.
• Клё́ванный – кльо́ваний, дзю́[ьо́]баний.
• -ться – клюва́тися, клю́нутися, дзю́[ьо́]ба́тися, дзю[ьо]бну́тися; срвн. Лови́ться.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Дремать – дрімати, куняти, (шутл.) окунів ловити:
• враг не дремлет – ворог не дрімає;
• на то и щука в море, чтоб карась не дремал – на те й щука в морі, щоб карась не дрімав (Пр.); для того й муха на світі, щоб ліниві удень не спали (Пр.);
• он дремлет – він дрімає (куняє), (гал. шутл.) він з дрімаком ся вітає.
[Дідона зараз одгадала, Чого сумує пан Еней, І все на ус собі мотала, Щоб умудритися і їй; З-за печі часто виглядала, Прикинувшись, буцім куняла І мов вона хотіла спать. Еней же думав, що вже спала, І тілько що хотів дать драла, Аж ось Дідона за чуб хвать (І.Котляревський). Лежить собі неборака, Думає, гадає, Як то будем мандрувати, І тихо дрімає… (Т.Шевченко). Мале дитя коло його на сонці куняє (Т.Шевченко). Стоять з позасвічуваними свічками, хто слуха, а хто й окунів ловить, слухаючи (Г.Квітка-Основ’яненко). Куняє й наливає, наливає — випиває, випиває і куняє, свого віку козацького доживає (Номис). — Певно, що Одарка не гаптує: або спить або так куняє (М.Вовчок). Місто заснуло; скелі стояли над водою, неначе тяжку думу думали; куняв ліс на горі, сумували зелені верби (І.Нечуй-Левицький). Сваха Марта почала дрімати, все куняла, сидячи на стільці, й трохи не заснула (І.Нечуй-Левицький). Дух минулого, злеглий, могутній, прокинувся в нім, дух віків, що дрімає в душі й підводиться хвилинами зрухів, манячи до завмерлості й тиші, той непереможний, хоч і приборений голос, що шепоче казки про втрачений рай та співає пісні природності (В.Підмогильний). Левко куняв, схилившись на стіл (В.Підмогильний). По тій фразі очі його, що вже почали були дрімати, враз широко відкрились (І.Багряний). У Тібеті монахи повертаються з літнього усамітнення. У нас депутати з курортів. За літо зал засідань зазнав значних реконструкцій. Крісла розширили на вісім сантиметрів, зручніше буде дрімати (Л.Костенко). Або ж куняв; тоді взуття впиналось у небо, ніби церковні шпилі, високий овес виструнчувався, мов рота ландскнехтів у зелених строях, а маковий цвіт ввижався гожою дівчиною із заледве прим’ятою сукнею (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Поки ми спимо, ворог не дрімає. Спіть більше — вимотуйте ворога]. Обговорення статті
Кемарить, кимарить, разг. – дріма́ти, (рус.) кіма́рити (кемарити), (сидя) куня́ти, (шутл.) окуні́в лови́ти.
[І наллє він собі стаканчик, хряпне, закусить торішнім салом і знову кімарити ляже (Ю.Винничук)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

КЛЕВА́ТЬ похідн. дзьоб, (про рибу) сми́кати, похідн. смик;
клевать на дармови́ну лови́тися на дурни́чку;
клевать но́сом поку́нювати, куня́ти си́дячи, клюва́ти но́сом мак;
клюю́щий що /мн. хто/ клює́ тощо, прикм. клюва́льний, дзюба́стий, стил. перероб. знай дзьоб та дзьоб;
клюющий но́сом = дремлющий стил. перероб. закуня́вши си́дячи;
ИСКЛЕВА́ТЬ (віспою) подовба́ти.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Дремать – дріма́ти, -ма́ю, -ма́єш, куня́ти, -ня́ю, -ня́єш.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Ерш
• Клевать ершей (разг.) – ловити окунів; куняти.
Клевать
• Денег у него куры не клюют (разг.) – у нього грошей і кури не клюють (і свині не їдять); він грошей має без ліку; грошей без ліку в нього; грошей невпрогорт у нього; він має грошей, як сміття; у нього грошей, як сміття.
• Клевать носом (разг. шутл.) – куняти; дрімати; окуні ловити.
• Клюёт! (перен. разг. шутл.) – діло йде добре (гаразд); справа (діло) в (на) лад іде.
Нос
• Беда на носу – біда (лихо) вже коло носа (над головою, коло дверей, коло порога).
• Вздёрнутый нос у кого (разг.) – кирпатий (кирпатенький) ніс у кого; кирпатий (кирпатенький) ніс має хто; кирпа в кого; кирпу має хто.
• В нос говорить, петь… – говорити (балакати), співати… крізь ніс (у ніс); гундосити.
• Водить, проводить, провести за нос кого (перен. разг.) – водити, проводити за носа (за ніс, за кирпу) кого; водити кого, як кота за ниткою; дурити (морочити) кого.
• Воротить нос от чего – вернути носа (ніс) від чого; відвертати носа (ніс) від чого.
• Дальше [своего] носа не видеть (разг.) – не бачити далі від [свого] носа (поза [своїм] носом).
• Дать по носу, щелчка в нос кому (разг.) – дати по носі кому; ударити по носі кого; дати щигля (носака) кому; дати пинхви (цибульки) [підніс] кому.
• Держать нос по ветру – тримати носа за вітром; ловити носом, куди (кудою) вітер віє (дме); чути (дивитися), відкіль вітер віє.
• Драть, задирать, задрать, поднимать, поднять нос (перен. разг.) – дерти (задирати, задерти, задрати) носа; підводити, підвести (підіймати, піднімати, підняти) носа; (згруб.) кирпу гнути (дерти, драти, задирати, задерти, задрати); губу копилити, закопилити; починати, почати високо нестися.
• Заложило нос кому – заклало в носі кому; ніс заліг у кого.
• Зарубить себе на носу что – закарбувати собі на носі що; зарубати собі на пеньку що; [добре] затямити собі що.
• Зима, весна… конец года на носу – скоро (незабаром, от-от, над носом, іноді далі, далі-далі) зима (весна…, кінець року); тільки не видно зими (весни…, кінця року); (розм.) зима (весна…, кінець року) на брязку; зима (весна…, кінець року) край воріт.
• Из-под [самого] носа (носу) у кого – з-під (з-перед) [самого] носа в кого, кому; з-перед кого.
• И носа не показывать, не показать – і носа не являти, не явити (не появляти, не появити, не потикати, не поткнути).
• Клевать носом (разг.) – куняти (дрімати); окуні ловити; клювати носом.
• Комар носа (носу) не подточит – комар носа не підточить; чиста робота; і голки не підсунеш; ніхто не вчепиться; не присікаєшся (не прикопаєшся).
• Крутить, покрутить носом (разг.) – крутити, покрутити носом.
• Наставить, наклеить, натянуть нос кому – наставити, приправити носа кому; пошити в дурні кого.
• Не по носу кому что (разг.) – не для чийого носа що; ще не вмився хто до чого; (зниж.) не для рила нашого Гаврила що.
• Неприятель у него на носу – ворог коло його носа; ворог уже дивиться [йому] в вічі.
• Не тычь носа (носу) в чужое просо – не сунь (не пхай, не потикай) носа до чужого проса. Пр.
• Нос к носу; носом к носу – носом до носа; ніс у ніс.
• Нос не дорос у кого (шутл.) – ще не доріс (малий ще) хто; (образн.) ще не вмився хто до чого.
• Нос семерым рос, одному достался – ну й ніс, для празника ріс, а ти в будень носиш. Пр. Ніс так нісяк через Дніпро міст. Пр.
• Нос, что и багра не надо; то носина, словно соборное гасило – ніс, як за сім гривень сокира. Пр.
• Оставлять, оставить с носом кого – наставити (приставити) кому носа; пошити кого в дурні; на сухеньке вивести кого; візка кому підвезти.
• Остаться с носом (разг.) – облизня піймати (спіймати, з’їсти, вхопити).
• Повесить нос – повісити (похнюпити) ніс (носа); похнюпитися.
• Повесить нос на квинту; опустить нос (разг.) – повісити (спустити) носа (ніс) на квінту; похнюпити носа; похнюпитися.
• Под носом взошло, а в голове и не посеяно – під носом насіялося, а в голову й не навіялося. Пр. Під носом зійшло, а в голові й не посіяно. Пр. Під носом косити пора, а в голові й не сіяно. Пр. Уже й борідка виросла, а глузду не винесла. Пр. У бороді гречка цвіте, а в голові ще й не орано (на зяб не орано). Пр. Під носом жнива (ліс), а в голові ще й не орано. Пр.
• Под [самым] носом у кого (разг.) – під [самим] носом у кого.
• С гулькин нос (разг.) – у (з) комареву ніжку (з мишачу бідницю); як у комара сала; як у зайця хвоста.
• Смерть на носу – смерть за плечима.
• С носа (с носу) (разг.) – від особи; від кожного.
• Совать [свой] нос; соваться с носом (со своим носом) во что, куда (разг.) – стромляти (устромляти, пхати, тикати, сунути) [свого] носа до чого, куди.
• Ткнуть носом кого во что (фам.) – ткнути носом кого у що.
• Утереть нос кому (перен. разг.) – утерти носа кому; (іноді) узяти гору (верх) над ким.
• [Хоть] кровь из носу (разг.) – [Хоч] кров з носа; хоч з коліна вилупи; будь-що.
• Чуять, почуять носом что – чути, почути носом що; занюхати що.
Поклевывать
• Поклёвывать носом (разг.) – куняти; (образн.) окуні ловити.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Куня́ти – дремать.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Куня́ти, -ня́ю, -єш, гл. Дремать. Мале дитя коло його на сонці куняє. Шевч. Куняє й наливає, наливає — випиває, випиває і куняє, свого віку козацького доживає. Ном. № 11730.
О́кунь, -ня, м. Рыба окунь. Окуні́в лови́ти = Куняти. Хто слухає, а хто окунів ловить. Кв. II. 181. Ум. Окуне́ць.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Дрема́ть = дріма́ти, куня́ти, (в жарт) – окуні́в лови́ти, (сидячи або стоючи) — бо́рухи справля́ти. — З-за печі часто виглядала, прокинувшись, буцїм куняла. Кот. — Хто слуха, а хто окунів ловить, слухаючи. Кв.
Куня́ть = куня́ти, окунїв лови́ти.—Хто слуха, а хто окунїв ловить. Кв.

Запропонуйте свій переклад