Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 48 статей
Шукати «макого*» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Бели́берда – нісені́тниця, харки́-макого́ники, курзу́-верзу́, ка́-зна-що, дурні́ тереве́ні.
Ерунда́ – нісені́тниця, дурни́ця, безглу́здя (ср. р.), нікче́мниця, ка́(т)-зна-що, курзу́-верзу́, харки́-макого́ники.
• -нду пороть (городить, нести) – нісені́тницю верзти́, н. пле́сти, ка́-зна-що верзти́ (пра́вити). Срвн. Ахине́я, Вздор.
Обли́з, обли́зка – обли́зування, облиза́ння.
• С о́бли́зом отойти – пійма́ти, вхопи́ти, з’ї́сти о́близня, облиза́ти макогі́н, макого́на.
Отка́з –
1) кому в чём – відмо́ва, відмо́влення кому́ чого́, відка́з (-зу).
• -ка́з в просьбе – відмо́ва (на) проха́ння.
• Получить -ка́з в своей просьбе – оде́ржати відмо́ву на своє́ проха́ння;
2) -ка́з чей от чего – відмо́влення, (длит.) відмовля́ння від чо́го, зре́чення чого́, відма́га, відмага́ння від чо́го. [Відмо́влення від поса́ди. Зре́чення свої́х слів, сві́дчень (показаний). Відмага́ння від запро́син (отка́з от приглашения)].
• Отка́з от места кому – відмо́ва поса́ди кому́, з[у]ві́льнення з поса́ди кого́.
• Получить -ка́з – (фамильярно) пійма́ти (вхопи́ти, з’ї́сти) о́близня; (при сватаньи) гарбуза́ з’ї́сти (вхопи́ти), макогі́н, макого́на облиза́ти;
3) (имущества кому) відка́з, ві́дпис, прика́з (-зу) чого́ кому́;
4) юрид., отка́з имения за кем – ув’яза́ння (ввод) кого́ в має́ток;
5) муз. – бека́р (-ра);
6) техн. – відда́ча (-чі), відмо́ва, відпо́ра.
• Заводить пружину до -за – накру́чувати пружи́ну до відда́чі, до відпо́ри.
Ошара́шивать, ошара́шить –
1) (сильно ударить) грі́ти, угрі́ти, сов. шара́хнути, ошеле́шити, ошеше́лити. [Він її́ ошеше́лив макого́ном];
2) (озадачить, ставить втупик) приголо́мшувати, приголо́мшити, бенте́жити, збенте́жити, причмели́ти кого́. Срв. Ошеломля́ть 2.
• Ошара́шенный – угрі́тий, ошеле́шений; приголо́мшений, збенте́жений.
Пестово́й – товкаче́вий, макого́новий. См. Пест.
Пи́кать, пи́кнуть –
1) (о птицах) пи́скати, пища́ти, пи́снути, ці́вати, ці́вкати, щаво́вкнути. [Лю́дського го́лосу не чу́ти, ніщо́ живе́ не щаво́вкне (Кониськ.)];
2) пи́снути, бе́лькнути, ка́вкнути.
• И -нуть не смеет – не смі́є й пи́снути (бе́лькнути), ані пи́сне (ка́вкне).
• Только -ни мне об этом, то я тебя – ті́льки пи́сни (бе́лькни) мені́ про це, то я за́раз заці́плю тобі́. [Він її́ як ошеле́шить макого́ном… і не ка́вкнула].
Потерпе́ть –
1) что (претерпеть, испытать) – зазна́ти чого́.
• -петь поражение, крушение – зазна́ти пора́зки, розбиття́.
• -пе́ть убыток, убытки – зазна́ти стра́ти, шко́ди, зби́тків на чо́му, через що; (проиграть) проки́нути, пророби́ти, програ́ти на чо́му.
• -пе́ть неудачу в чём – не пощасти́ти кому́ з чим.
• -петь неудачу (насм.) – пійма́ти (вхопи́ти) о́близня, ухопи́ти ши́лом па́токи, облиза́ти макого́на, ухопи́ти як соба́ка обме́тиці.
• -пе́ть от чего – постра́жда́ти через що, зазна́ти ли́ха, шко́ди через що, від чо́го. [Постра́жда́ти через війну́, через град и від гра́ду. Хліб зазна́в шко́ди від гра́ду].
• Я не -плю́ (допущу) таких беспорядков – я не попущу́ тако́го бе́зладу (безла́ддя), (бунту) за́колоту, ро́зрухів;
2) (некот. время) поте́рпіти (яки́йсь час). [Поживемо́ ще, поте́рпимо ще на цім сві́ті (Кв.)];
3) (подождать) почека́ти, зажда́ти, потрива́ти.
• -пи до осени, отдам непременно – почека́й (потрива́й) до о́сени, відда́м ко́нче.
• Потерпе́вший – що зазна́в чого́, що постра́жда́в через що, від чого́, скри́вджений; юрид. с[по]кри́вджений, (зап.) пошкодо́ваний, ушко́джений.
• -шая сторона – с[по]кри́вджена сторона́.

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ГРОМИ́ТЬ ще розбива́ти, руйнува́ти, ни́щити, (ворога) трощи́ти, розтро́щувати, фаміл. колошма́тити, образ. би́ти в хвіст і гри́ву, макого́нити;
громя́щий що гро́мить тощо, зви́клий /ста́вши/ громи́ти, за́йня́тий погро́мом, ім. див. ГРОМИЛА, прикм. погро́мний, громи́льний;
громи́мый гро́млений, розгро́млюваний, розби́ваний, руйно́ваний, ни́щений;
РАЗГРОМИ́ТЬ ще розби́ти до ноги́, розби́ти на го́лову.
КОЛОШМА́ТИТЬ ще макого́нити, колі́нчити, репі́жити;
колошматящий що /мн. хто/ макого́нить тощо, див. ще колотящий.
ТЕРПЕ́ТЬ ще витри́мувати, зно́сити, допуска́ти, толерува́ти, мири́тися з чим, фраз. прийма́ти як факт що, (від кого) зазнава́ти обра́з /кри́вди/;
терпе́ть что образ. пи́ти з ча́ри чого [терпе́ть му́ки пи́ти з ча́ри стражда́нь];
терпе́ть банкро́тство банкрутува́ти;
терпе́ть бе́дствие терпі́ти біду́, спізнава́ти лиху́ годи́ну, зазнава́ти тяжко́ї скру́ти;
терпе́ть го́ре / терпе́ть лише́ния/ укр. поневіря́тися;
терпе́ть крах леті́ти у прі́рву;
терпе́ть невзго́ды тягну́ти біду́;
терпе́ть неуда́чи горі́ти, бу́ти під коне́м;
терпе́ть нужду́ би́тися із зли́днями /з нуждо́ю/;
терпе́ть угрызе́ния со́вести карта́тися се́рцем;
не терпе́ть кого (на дух) не перено́сити, не виде́ржувати, ди́хати чо́ртом /я́дом/ на кого;
не могу́ терпе́ть душа́ не виде́ржує;
он те́рпит материа́льные лише́ния його́ обсі́ли зли́дні;
терпящий, що /мн. хто/ те́рпить тощо, зда́тний /гото́вий/ ви́терпіти, зви́клий терпі́ти, терпели́вець, прикм. терпля́чий, терпели́вий, толера́нтний до чого;
терпящий банкро́тство банкрут;
терпящий бе́дствие заско́чений /захо́плений/ лихо́ю годи́ною /ава́рією, неща́стям/, стил. перероб. зазнаючи́ ава́рії;
терпящий лише́ния обтя́жений зли́годнями;
терпящий неуда́чу /терпящий крах/ прова́льний;
терпящий пораже́ние незда́тний уни́кнути пора́зки;
терпящий убы́тки обтя́жений зби́тками, зазнавши зби́тків;
не терпящий возраже́ний (тон) безапеляці́йний, нача́льницький, наказо́вий;
не терпящий отлага́тельства нега́йний, невідкла́дний, нага́льний, образ. пи́льний до зарі́зу;
терпи́мый витри́муваний, зно́шуваний, толеро́ваний, прикм. від ТЕРПИМЫЙ;
терпе́вший ОКРЕМА УВАГА;
до́лго терпе́вший довготерпели́вий;
ПЕРЕТЕРПЕ́ТЬ (біду) перетрива́ти;
перетерпе́вший поет. довготерпели́вий, ОКРЕМА УВАГА;
ПОТЕРПЕ́ТЬ (від бурі тощо) зазна́ти шко́ди;
потерпе́вший ава́рию зазна́ти ава́рії, розби́тися;
потерпе́вший бе́дствие ще доско́чити ли́ха;
потерпе́вший крах сі́сти на лід;
потерпе́вший круше́ние (про літак) розби́тися, (про судно) зазна́ти ава́рії (потро́щення) на мо́рі, потрощи́тися;
потерпе́вший неуда́чу /потерпе́вший крах/ зазна́ти невда́чі, згорі́ти, образ. полеті́ти у прі́рву, злама́ти /спали́ти /обпали́ти/ кри́ла, фаміл. облиза́ти макого́на, спійма́ти о́близня, зломи́ти карк, вхопи́ти ши́лом па́токи /ме́ду/, сі́сти ма́ком /на мілину́/, ду́лю з ма́ком з’ї́сти, поломи́ти зу́би, забут. вхопи́ти як соба́ка обме́тиці, (про плян) розби́тися на дрізки́;
потерпе́вший разгро́м прибл. фраз. знайти́ моги́лу;
потерпе́вший потерпі́лий, скри́вджений, потерпі́лець, ОКРЕМА УВАГА;
потерпе́вший круше́ние /потерпе́вший ава́рию/ що зазна́в ава́рії, потерпі́лий від ава́рії, (про судно) потерпі́лий від ава́рії на мо́рі, ро́збиток;
потерпе́вший неуда́чу / потерпе́вший фиа́ско/ невда́лий, погорі́лий, стил. перероб. зазна́вши невда́чі;
потерпе́вший от землетрясе́ния пони́щений землетру́сом, потерпі́лий від землетру́су;
потерпе́вший от наводне́ния потерпі́лий від по́воді, поводя́нин;
потерпе́вший пораже́ние перемо́жений, розгро́млений;
потерпе́вшая сторона́ скри́вджена сторона́.
ХЛЕБА́ТЬ, не со́лоно хлеба́вши мов те́ртого хрі́ну поню́хав, спійма́вши о́близня, облиза́вши макого́на;
хлеба́ющий що /мн. хто/ хле́пче тощо, зви́клий /стил. перероб. ста́вши/ хлепта́ти, хлепту́н, прикм. хлепту́щий;
хлеба́емый хле́птаний, сьо́рбаний, фаміл. ли́ганий, хли́ськаний;
ХЛЕБНУ́ТЬ, хлебнуть солёного скуштува́ти те́ртого хрі́ну;
хлебну́вший ОКРЕМА УВАГА;
хлебнувший го́ря покра́яний го́рем, стил. перероб. набра́вшися го́ря.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Пестик –
1) товка́чик, макого́ник, -ка;
2) (у цветка) ма́точка, -ки.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Белиберда
• Нести, разводить белиберду – говорити (верзти, правити) нісенітниці[ю]; [дурні] теревені плести (верзти, правити, розпускати); балабони бити (правити); казна-що (чортзна-що, харки-макогоники, харки-макогоненки) плести (верзти, говорити); плетеники плести; (образн.) плескати (плести) таке, що й купи не держиться; сон рябої кобили розказувати; сім мішків (три мішки) гречаної вовни розказувати. [Бач, теревені розпустила, Тікай, поки ще ціла. Глібов. Вона й на хвилину невгавала, усе плела харки-макогоненки, розказувала сім мішків гречаної вовни. Коцюбинський.]
Говорить
• В нём говорит собственник (разг.) – у ньому говорить (озивається) власник.
• Вообще говоря – кажучи (казавши) загалом; загалом беручи (бравши). [Українське письменство, кажучи загалом, в усій своїй сукупності стояло і встояло до цього часу на міцному грунті реалізму, народності і національності… Н.-Левицький.]
• Всё говорит и говорит – говорить (балакає) і (та й) говорить (балакає); одно говорить (балакає) [і говорить (і балакає)]; (образн.) скрекоче (скрегоче), мов (як…) сорока. [Як же мені розказувати, — сердито обізвався дід, — коли не даєте й рота роззявити: скрегочете, мов сорока на вербі!.. Стороженко.]
• Вяло говорить – мляво говорити; слебізувати. [Дивись, як слебізує, аж нудно слухати. Сл. Гр.]
• Говорит как по писаному – говорить, мов (як…) з книжки вичитує (читає, бере); каже, як з листа бере; говорить так, як з письма бере; говорить (каже) хоч на папері пиши (хоч у книзі друкуй); говорить (каже) як (мов…) по писаному. [Як розкаже було що з давнини, то наче з книжки читає, аж зітхнеш, слухаючи. Свидницький. І розказує було про козаків, про гетьманщину, про Запоріжжя, як по писаному… Свидницький.]
• Говорит, не отдавая себе отчёта, не сознавая что – блудить словами; не знає, не тямить, що каже (говорить, балакає). [Ой ти, дівчино, словами блудиш, Сама не знаєш, кого ти любиш. Н. п.]
• Говорит об одном, а намекает на другое – каже про одне, а натякає на інше; говорити (казати) на(з)догад буряків, щоб дали капусти.
• Говорить без обиняков, напрямик – говорити (казати) прямо (на(в)прямець, на(в)прямки); без підхідців казати (говорити). [То такий чоловік, що ти йому все напрямець кажи: гаразд буде. Сл. Гр. Вір не вір, а я скажу навпрямки, що один твій ласкавий погляд — і я пан над панами!.. Кропивницький.]
• Говорить бессвязно – Див. бессвязно.
• Говорить быстро, скороговоркой, как трещотка – говорити (балакати) швидко (шпарко, скоро); дріботіти (торохтіти); (образн.) як (мов…) горохом (як намистом) сипати. [Вбігаючи, вона шпарко говорить, жвава, весела, очі горять. Українка. Кресало є?.. Є!.. А губка є?.. Є!.. Ну, викрешемо… га!..— торохтів він, мов горохом сипав. Коцюбинський.]
• Говорить в защиту кого, чего – говорити (казати) в оборону (в обороні) кого, чого; говорити (казати, промовляти) за ким, за чим; говорити (казати) на захист кого, чого. [Вважаю за свій обов’язок не мовчати, а сказати кілька слів у його обороні. Франко.]
• Говорить вздор – гнути дурниці; плескати; турувати; галамагати; химери гонити (ганяти); плести (ліпити) харки-макогоники (харки-макогоненки). Див. іще вздор.
• Говорить в лицо – говорити у вічі (в [живі] очі); (лок.) прітьма говорити (казати). [Як маєш казати поза очі, прітьма кажи. Сл. Гр.]
• Говорить в насмешку – казати на глум (на сміх).
• Говорить в нос, гнусить – говорити (балакати…) крізь ніс (у ніс); у ніс мова; говорити гугняво; гугнявити (гугнити, гуняти); гундосити. [Мов собака мурличе, та ще й гугнявіє. Квітка-Основ’яненко. Щось гугнить, ніяк його не второпаєш, що він верзе. Стороженко.]
• Говорить вспыльчиво, запальчиво – говорити (балакати, мовляти, мовити…) запально (сприсливо, з оприском).
• Говорить в тон кому – говорити (казати, мовити) в тон (під лад, у лад) кому.
• Говорить в чей-либо адрес – Див. адрес.
• Говорить в чью пользу – говорити (казати) кому на користь; на чию руч казати (горнути). [Калитці щось треба сказати і на користь громаді. Гордієнко.]
• Говорить в шутку, шутя – на сміх (жартома, на жарт, у жарт, жартом) казати (говорити…); говорити (казати) жартуючи (іноді розм. шуткуючи). [І як таке можна, хай навіть жартома, сказати, коли вона так славно прибралася. Стельмах.]
• Говорить дело – говорити (казати, мовити) до діла (до пуття); говорити по суті. [Еге, молодиця до діла каже, — схвально кивнув головою найстаріший із повстанців. Панч. Може ж хоч ти, Йване, скажеш мені до пуття? — журно допитувався Оксентій. Смолич.]
• Говорить много, лишнее – (за)багато балакати (говорити); (глузл.) розпускати губи (губу, язика). [Там як розпусте губу, так і не вговтаєш її. Кропивницький.]
• Говорить намёками – казати (говорити) натяками (навтяки, навтямки, на (з)догад); закидати на (з)догад; закидати [слова]; (жарт. образн.) казати (говорити, закидати) на (з)догад буряків [щоб дали капусти] (навтяки буряки, щоб капусти дали). [Закинув Марусі на догад, що се він її любить. Квітка-Основ’яненко. Почне слова закидати, воду, як то кажуть, каламутити. Вовчок. Так бо почервонів, як я їй став закидати, що її полюбив. Квітка-Основ’яненко. Спершу дядько п’яний, — на догад буряків, — дайте капусти! — почне закидати. Мирний.]
• Говорить на многих языках – говорити багатьма мовами.
• Говорить на непонятном языке – говорити незрозумілою мовою; джеркотати (джеркотіти); ґерґотати (ґерґотіти). [Порозумітися з ними ніяк — джеркотять щось по-своєму… Головко. Німець кричав, плювався, з жінкою сварився, тільки не розбереш нічого, все по-своєму, мов гуси, ґерґотали. Тобілевич.]
• Говорить на чей счёт – казати (говорити) на чий карб; казати (говорити) про кого.
• Говорить обиняками – говорити (казати) манівцями (навмання, наздогад); (розм.) говорити (казати) позавгорідно. [Ви ніколи мені щиро не кажете, а завжди манівцями, позавгорідно. Сл. Гр.]
• Говорить открыто, откровенно – говорити (казати) відверто, щиро (по щирості). [По щирості кажу я те, що інша б утаїла… Тобілевич.]
• Говорить по душам – говорити щиро (по щирості); говорити відверто.
• Говорить понаслышке – говорити (казати) з чутки (з чуток); від людей казати; говорити (казати) з людського поговору; говорити (казати), як од людей чув, чула (як люди гомонять); казати казане. [Про те, що діялось на Україні 1768 року, розказую так, як чув од старих людей… Шевченко. Я теж не своє кажу — тільки так люди гомонять. Лебединець, перекл. з Реймонта.]
• Говорить по поводу чего – говорити з приводу чого.
• Говорить по-русски, по-украински – говорити російською мовою (по-російськи, по-російському), українською мовою (по-українськи, по-українському).
• Говорить про себя, самому с собой – говорити (казати, мовити, балакати) [собі] думкою (подумки, на думці); говорити (казати…) [самому] до себе; говорити (розмовляти) з самим собою. [Баба сідала собі на лаву проти скринь і говорила сама до себе. Стефаник. Звичка була в старого з самим собою розмовляти… П. Куліш.]
• Говорить пространно, растянуто о чём – широко говорити (розводити) про що; розводитися про що. [То, бувало, стрибає, як заєць, а тепер, — як почне розводити, за годину не скінчить. Кочерга.]
• Говорить пустяки – говорити (правити, плести, провадити) дурниці; говорити (казати) пусте (пусто). [Ви не знаєте та й говорите пусте. Ану, запитайтеся мами, який я розумний! Стефаник.]
• Говорить резко, не стесняясь – говорити гостро (не перебираючи висловів); (образн.) говорити (казати) без обрізків.
• Говорить сквозь зубы – цідити [крізь зуби]; говорити (казати) крізь зуби. [Вона цідила слова, мов отруту. Коцюбинський. Васильєв одвернувся, сказав крізь зціплені зуби… Кундзіч.]
• Говорить с расстановкой – говорити спроквола (покволом, повагом, повільно); говорити (мовити) з перестанками (з перепинками). [Сусіди говорили повагом, не поспішаючи. Кучер. Видно, слово вирвалось зненацька, бо зразу засіклася, потім бачить, що мовчати вже не можна, доказала з перепинками. М. Куліш.]
• Говорить с частыми отступлениями от темы – говорити, часто відбігаючи від теми.
• Говорить так и этак (противоречиво) – двоїти, казати (говорити) так і сяк (так і он як, так і інак); язиком так і сяк; гнути сюди й туди. [Він раз каже так, а раз інак: він сам двоїть. Сл. Гр. Язиком сяк і так, а ділом ніяк. Пр.]
• Говорить чепуху – говорити дурницю (дурниці, нісенітницю, нісенітниці); [казна-що, чортзна-що, не знать що] бевкати; дурнину строїти; банелюки плести. [Чортзна-що ти бевкаєш! Сл. Гр.]
• Говорить чьему-либо сердцу – промовляти до чийого серця (до серця кому). [Домініка потішала розумними словами, що промовляла щиро до серця… Кобилянська.]
• Говоря по совести – кажучи (казавши) по совісті.
• Говоря словами (такого-то); так говорил кто – мовляли (кажучи) словами кого; [як] мовляв хто (той, он той); казав той, як той (як якийсь) казав; казав би хто(сь), ти б казав. [Еге! Уже, казав той, до того, мабуть, воно йдеться, — погоджувався, зітхаючи крізь сон, Тройгуб. Довженко. Чоловік, як якийсь казав, хоче зажити світа: на то Бог дав неділю. Цілий тиждень працюємо, як той казав, в поті чола… Мартович. Тато з мамою, — казав би хтось, — вилежувалися ціле життя в перинах… Козланюк.]
• Говоря словами чего-либо (пословицы) – мовлячи (кажучи) чим (приказкою); як у приказці кажуть (приказують). [От і правда, як приказують у приказці: мати порве пазуху, ховаючи для дітей, а діти порвуть пазуху, ховаючи від матері. Н.-Левицький.]
• Говорят же вам, что… – казано ж бо вам, що…
• Говорят, что… (разг.) – кажуть (говорять) [люди], що…; між людьми йде, що…; славлять, що… [Говорять, що небезпечно… Вовчок. Ще славлять, ніби двійником являлась ти, — Тебе і в Трої і в Єгипті бачили. Лукаш, перекл. з Гете.]
• [Давайте] не будем говорить – не говорім(о).
• Да говорите же! – та ну-бо кажіть!; кажіть-но!
• Едва может говорить – ледве голос подає; голосу (застар. гласу) не зведе (не відтягне); говорить, мов (як…) три дні [хліба] не їв. [Лежить, гласу не відтягне ніякого: ні, вже, кажу, не лийте води, не піднімається. Сл. Гр.]
• Иначе говоря – інакше (по-іншому, по-інакшому) кажучи; кажучи іншим ладом (іншими словами).
• Короче говоря – коротше кажучи; найшвидше сказати; коротке слово; словом.
• Лишиться способности говорить – стратити (втратити) мову. [Він немов мову втратив. Кобилянська.]
• Лучше не говорить! – бодай не казати! [Як? що? де він? — питаємо. Потап тільки головою схитнув, сів і каже: — Е, бодай не казать!.. Тесленко.]
• Мне так говорили – мені так казано; мені так говорили (казали).
• Мы говорим, вы говорите, они говорят на разных языках (перен.) – ми говоримо, ви говорите, вони говорять різними мовами (на різних мовах); ми не розумієм(о), ви не розумієте, вони не розуміють один (одне) одного (одна одну); ми не можемо, ви не можете, вони не можуть порозумітися. [Не хотіла б я тебе вразити, сестро, Та, бачу, прийдеться розмову залишити. Бо ми говоримо на різних мовах! Українка.]
• Начинать, начать говорить – починати, почати говорити; знімати, зняти мову (річ, голос, слово). [І Кутур’є, звернувшись до нас, Ізнову говорить почав… Тичина. Далі він знову несміло зняв річ… Українка.]
• Не говоря о чём – поминувши що; не кажучи про що.
• Не говоря худого слова (разг.) – лихого слова не (с)казавши (не кажучи).
• Не годится говорить так – не личить (не подоба) так казати.
• Не приходится об этом говорить (не подобает) – не доводиться (не випадає, не подоба) про це говорити.
• Не с тобой говорят – не до тебе мова (річ); (розм.) не до тебе п’ють. [Не до тебе, дяче, п’ють! Тобілевич.]
• Нечего (не стоит) и говорить – нічого (нема що, нема чого, годі, шкода, не варт) і казати (говорити, балакати); шкода й мови; (образн.) даремно й язика терти (бити об зуби). [Про це й балакати не варт — То був би надто смілий жарт. Лукаш, перекл. з Гете. Ет… Даремно й язика терти — воно ж не зрозуміє! М. Куліш.]
• Ни слова не говорит – (а)ні словом ((а)ні слівцем, жодним словом) не п(р)охопиться; ні слова не каже (не мовить); ні пари з уст (з губи); і (ані) пари з рота не пустить. [Жодним словом досі він не прохопився Галині про свою любов. Шиян. Сидить, як ідол, з очей іскри, у бровах сам чорт ховається, і ні пари з вуст. Дніпрова Чайка.]
• Ну вот он и говорит – отож він і каже.
• Одинаково говорить (то же самое) – казати в одно. [Його громада титарем настановила. Усі люди в одно казали: «Якби оце да він у воєнній службі був, його б офіцером настановили: жвавий, повновидий». Барвінок.]
• Он говорит небылицы – він говорить (плете, верзе…) небилиці (вигадки, байки); (образн.) у його на вербі груші (на осиці кислиці) ростуть. [Всі, котрі те чули, поглянули по собі з усміхом недовірливості, думаючи, що хлопчина зі страху говорить якісь небилиці. Франко.]
• Откровенно говоря – щиро (по щирості, відверто) кажучи ((с)казавши). [Одверто кажучи, мені було соромно признатися. Багмут.]
• Поговорить толком, детально – поговорити (побалакати) до пуття (до ладу), детально (докладно).
• По правде говоря – по правді сказати (сказать по правді); правду (по правді, направду) кажучи ((с)казавши, мовлячи, мовивши); сказати (мовити) правду.
Голова
• Была бы голова на плечах, а хлеб будет – аби голова на плечах (на в’язах) була, а про решту байдуже. Пр. Аби моя голова здорова, то все гаразд буде. Пр.
• Валить с больной головы на здоровую – звертати (скидати, складати) вину (провину) на невинного (на безвинного, з хворої голови на здорову).
• Вбивать, вбить, вдалбливать, вдолбить в голову кому что – убивати, убити (укидати, укинути) кому в голову що; задовбувати, задовбити кому в голову що; утовкмачувати, утовкмачити (товкти, утовкти) кому в голову що. [Василько вже собі вбив у голову стати легшем. Турчинська. Хто се тобі таку дурницю в голову вкинув? Сл. Гр.]
• В голове как молотом бьёт – у голові наче ковалі кують; у голові б’є (стукає) як молотом; у голові [торохнява, гуркотнява, стукотнява] як у млині; у голові так і креше.
• Взбрело в голову кому – упливло (упало, зайшло, забрело, набрело, влізло, залізло) в голову кому; спало (набігло, спливло) на думку кому; ухопилося голови кому; (вульг.) забандюрилося (наверзлося) кому що. [Хто знає, що йому в голову влізло! Макогон. І таке ж залізе в голову! Головко.]
• Взять, забрать себе в голову – узяти, забрати [собі] в голову (у думку); убгати (укинути) собі в голову; узяти собі думку. [Як бувало візьме собі що в голову, то гадає, що таки на його мусить бути, аби не знати що, — дуже упертий був. Федькович. Що собі в думку забрала? Старицький. Хома ніяк не міг убгати собі в голову, що він мусить терпіти голод, коли в скрині лежать гроші — невеликі, правда, але все-таки можна залатати ними хоч одну дірку в господарській потребі. Коцюбинський.]
• Вниз головой – сторч (сторчма) [головою]; сторчголов; сторчака (сторчки); стовбула; вниз головою; (іноді) потич; упасть, полететь вниз головой – сторчака дати. [Тоді б усі сторч головою могли полетіти в шахту з розбитого цебра. Грінченко. Сторчма головою з коня злетів, забився, мабуть, дуже… Гордієнко. Іноді й сам іще захватить їх кури з свого города, ті аж сторчголов летять. Тесленко. Зацідив по уху переднього, той аж стовбула став. Мирний. Хміль йому вдаре в голову, то він так сторчака й дасть! Кропивницький.]
• В первую голову (разг.) – (що)найперше; передусім (насамперед); перш (передніше) за все (від усього); першим ділом. [Найперше — це така б, здавалося, дурниця, сірника шукала на карнизі, щоб засвітити, не знайшла. Головко.]
• В противоположные (разные) стороны головами (валетом) лежать – митусь (митуся, митусем, головами навпаки) лежати. [Ми звечора полягали як треба, а вранці митусем лежали, бо вночі дуже ворочались. Сл. Гр. Дарма, що вкупі ночували, а тільки одно туди, а друге туди, головами навпаки. Барвінок.]
• Вскружить голову кому – замарити (завернути, завертіти, закружити, закрутити) голову кому; запаморочити (заморочити, затуманити) голову кому.
• Выдать с головой кого (устар.) – зрадити кого; видати з головою кого; (істор.) видати на ласку чию чого.
• Выдать себя с головой – видати себе з головою; викрити себе сповна; виказати (зрадити) себе; зрадитися; (істор.) видати себе на ласку чию. [Скільки обережності треба, щоб не зрадитися перед ворогами… Коцюбинський.]
• Выкинуть из головы кого, что – викинути з голови (з думки) кого, що; спустити з думки кого, що; забути кого, що. [Викинь його з думки! Грінченко.]
• Глупая голова – дурна (капустяна, повстяна) голова; (образн.) капустяний качан; гарбуз замість голови; макітра; голова, [неначе] клоччям (пір’ям) набита (начинена). [Дурна голова нічого не поможе. Пр. Капустяна твоя голова! Тобілевич. Комусь потрібні дуже дурні макітри ваші. Кочерга.]
• Голова болит у кого – голова болить у кого, кому, (іноді) кого. [Правду люди кажуть, що від малих дітей у батьків голова болить, а від великих душа кипить. Кониський. Болем їй голова боліла… Вовчок. Головка мене болить. Черемшина.]
• Голова в голову (двигаться, идти) (воен.) – рівними рядами (лавами, голова з головою, голова до голови) (посуватися, йти, рухатися).
• Голова идёт кругом у кого (разг.) – голова обертом (обертаєм, кружка) йде в кого, кому; голова (в голові) морочиться (наморочиться, туманіє) в кого, кому; світ макітриться (округи йде) кому. [Молодий ти ще, битий ніколи не був, тому й голова тобі від слави йде обертом. Тулуб. Мені світ округи йде. Барвінок.]
• Голова мякиной (трухой) набита (перен.) – голова набита (напхана, начинена) половою (клоччям, пір’ям, порохнею); у голові полова (клоччя, пір’я); дурний аж світиться. [Мені памороки забито киями, а в вас, мабуть, ізроду в голові клоччя. П. Куліш.]
• Голова полна тяжёлых мыслей – тяжкі (важкі) думки обсіли (опали, обняли) голову. [Тяжка, пекуча туга облягла її серце, важкі думки обсіли голову. Мирний.]
• Голова с пивной котёл (фам.) – голова як макітра (як казан, як у вола). [Голова як казан, а розуму ні ложки. Пр. Голова як у вола, а все говорить — мала. Пр.]
• Головой (на голову) выше кого – на [цілу] голову вищий (-ша, -ще) від кого (за кого, ніж хто, як хто); (перен.) геть (набагато) перевищувати (переважати, переважувати, перевершувати) кого.
• Головой ручаться – ручитися життям (головою); голову об заклад ставити. [Голову об заклад ставлю. Пр.]
• Голову вытащил — хвост увяз – голову витягнеш — зад угрузне. Пр. Сорочку викупив, а сукман заставив. Пр. Церкву покрив, а дзвіницю обдер. Пр. Поли крає, а плечі латає. Пр.
• Даю голову на отсечение – кладу [на це] голову свою; голову собі дам відтяти (відрубати).
• За дурною головою и ногам нет покоя – за дурною головою і ногам нема спокою. Пр. Через дурний розум ногам лихо. Пр. За дурною головою і ногам лихо (біда). Пр. За дурною головою і ногам дістається. Пр.
• Из головы не выходит кто, что – з думки (з думок, з гадки) не йде (не спадає, не сходить, не виходить) хто, що. [Мені з думки не йде наше безталання. Котляревський. З думки не виходив Микола. Багмут. З того часу козак не виходить у мене з голови… Стороженко.]
• Как снег на голову – неждано-негадано; зненацька; несподівано; нагло (раптом); (образн.) як сніг улітку; як (мов) грім з ясного неба; як грім на голову. [Потім навесні — неждано-негадано — прийшло воно, горе… Миценко. Що ти говориш, любко моя мила? Се наче грім з ясного неба впав! Українка.]
• Кружится, закружилась голова, закружилось в голове у кого – у голові (голова) морочиться, заморочилась (крутиться, закрутилася) кому; замороч бере, взяла (нападає, напала) кого; вернеться (морочиться, паморочиться) світ кому; голова (в голові) макітриться, замакітрилось кому, в кого. [Ой, голова крутиться, земля крутиться! Тобілевич. Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ. Барвінок.]
• Ломать [себе] голову – сушити (клопотати, морочити) [собі] голову (мозок); морочитися; у голову заходити. [Спитає, якою проблемою голову сушать собі. Головко. Та все одно розберемося в цих ділах, хоч комусь і не хочеться клопотати собі голову мужицькими справами. Стельмах. Маланці заходило в голову, що сталося з Гафійкою. Коцюбинський.]
• Лохматая голова – кудлата (кошлата, пелехата, патлата) голова; (ірон.) кудла (кучма, кустра, куштра). [Здоровенна кудлата голова з рудою бородою… Грінченко. Засвітив той лампочку, на комині стояла, постояв, почухавсь у кучмі, знов сів. Тесленко. Він зо зла вп’явся руками в свою нечесану куштру. Мирний.]
• На голове ходить (перен.) – на голові ходити; бешкетувати (лок. галабурдити); збивати бучу (колотнечу); пустувати; жирувати.
• Намылить голову кому – намилити голову (чуба, чуприну) кому; змити голову кому.
• На свою голову брать, взять кого, что – брати, узяти на свою голову (на себе, на свою, на власну відповідальність); (іноді при негат. наслідках) брати, узяти собі на біду (на свою біду, собі на лихо) кого, що. [Беру те на свою голову. Пр.]
• Негде голову преклонить – нема де (ніде) голови (голову) прихилити; нема до кого (нема де) прихилитися (пригорнутися). [Я багатьох таких знаю, що жебрають, бо нема де дітись, нема де голови прихилити, — сказав Кміта. Н.-Левицький.]
• Не морочь, не морочьте мне голову – не мороч, не морочте (не клопочи, не клопочіть) мені голови. [Не морочте, мені, Хомо, голови — кажіть зараз: буде фабрика? Коцюбинський.]
• Не мудра голова, да кубышка полна – хоч у голові пусто, та грошей густо. Пр. У голові пусто, та в кишені густо. Пр.
• Не сносить ему головы – накладе він головою; (іноді образн.) не топтати йому (не топтатиме він) рясту.
• Не удерживается (не держится) в голове (разг.) – не держиться голови; (образн.) голова як решето. [Антосьо слухав сю мову, а мова йому й голови не держалась. Свидницький.]
• Низко стриженная голова – низько стрижена голова; гиря; гирява голова.
• Одна голова и смеётся, и плачет – одні очі і плачуть, і сміються. Пр.
• Одна голова хорошо, а две — лучше – одна голова добре, а дві ще краще (лучче). Пр. Що дві голови, то не одна. Пр. Дві голови ліпше, як одна. Пр.
• Он забрал себе в голову – він узяв (убгав, укинув) собі в голову; він узяв собі думку; йому зайшло в голову.
• Он о двух головах (разг.) – він як дві голови має; відчайдушний він; він безоглядно (неоглядно, необачно) сміливий.
• Он (она) живёт одною головою – він одним один (вона одним одна) живе; він сам-самісінький (вона сама-самісінька) живе; він (вона) самотою живе.
• Он с головой – він має добру голову; у нього недарма (недурно) голова на в’язах (на плечах); він має голову на плечах (на карку, на в’язах); він має під шапкою. [Вони думають, що як вона дурна баба, то вже нічого не тямить… Стійте, стійте, може й у неї голова недурно на в’язах… Коцюбинський.]
• Очертя голову – на відчай [душі]; відчайдушно; осліп (сліпма, наосліп, безбач); (образн.) зав’язавши очі. [Тільки я наосліп не полізу в трясовину! Донченко.]
• Повесить, понурить голову, поникнуть головой – похнюпити (понурити, похилити) голову; похнюпитися (понуритися, посупитися); зажуритися (засумувати). [Не сходячи з місця, вона прихилилася до стіни, а він уже сидів у кутку біля її ніг, похнюпивши голову. Грінченко. Посідали, понурились, ніхто й пари з рота не пустив. Стороженко. Стоїть, очі в землю, зажурився. З нар. уст.]
• Повинную голову меч не сечёт – покірної голови й меч не бере. Пр. Покірної голови меч не йме. Пр. Винного двома батогами не б’ють. Пр. Покірне телятко дві матки ссе. Пр. Як признався — розквитався. Пр.
• Под носом взошло, а в голове не посеяно – під носом косовиця, а на розум не орано. Пр. На голові гречка цвіте, а в голові й не орано (не сіяно). Пр.
• Поднять голову (перен.) – підвести (звести, підняти) голову; набратися духу (сміливості).
• Поплатиться головой (перен.) – наложити (накласти) головою (душею); заплатити [своєю] головою. [Хто ворожить, той душею наложить. Номис. Через тії коні воронії наклав козак головою. Сл. Гр.]
• Потерять голову (перен.) – розгубитися; утратити (стратити) розум; заморочитися; сторопіти [украй]. [Ганна неначе розум стратила. Н.-Левицький.]
• Пришло в голову, пришла в голову мысль – спало (упало, запало, спливло, збігло, зійшло, навернулося, навинулося) на думку (на гадку); спала (набігла, прийшла) думка; зайшла думка (гадка); зайшло (запало, вступило, упливло) в голову (до голови). [Невже вам ніколи не спадало на думку, що всі оці наші заходи, метушіння, все це робиться, аби тільки не сидіти, склавши руки. Українка. На хвилину йому жаль стало Олександри, і промайнула думка про згоду, але набігла друга думка, і, мов дужча хвиля, розбила першу. Коцюбинський. Що тобі в голову зайшло? Спи. Васильченко.]
• Промелькнуло в голове – (про)майнула ((про)минула, блиснула, шаснула) думка (гадка) [в голові] кому, в кого. [У неї навіть промайнула на хвилину думка — вернутися додому. Грінченко. В голові йому, мов блискавка, промайнула нова думка. Коцюбинський.]
• Промок с головы до ног – промок (вимок, змок) до рубця (як хлющ(а)). [Я не хутко навчилась ховатись під парасолем. Малою бувало завжди змокну як хлющ, хоч би там не знати який парасоль був у руках. Українка.]
• Пустая голова – порожня (пуста) голова; (образн.) у голові як у пустій стодолі; голова як свистун. [Пуста голова ані посивіє, ані полисіє. Пр.]
• Сам себе голова (перен.) – сам собі голова (пан).
• С больной головы на здоровую – з хворої голови на здорову скидає. Пр. З дурної голови та на людську. Пр. Швець заслужив, а коваля повісили. Пр. Слюсар прокрався, а коваля покарали. Пр. Винувата діжа, що не йде на ум їжа. Пр. Хто кислиці поїв, а кого оскома напала. Пр. Адам кисличку з’їв, а в нас оскома на зубах. Пр. На вовка неслава, а їсть овець Сава. Пр. Іноді б’ють Хому за Яремину вину. Пр. На вовка помовка, а заєць капусту з’їв. Пр. Хто б’ється, а в кого чуб болить. Пр. За моє ж жито та мене ж і бито. Пр. Нашим салом та по нашій шкурі. Пр.
• Свернуть себе голову – скрутити (звернути) собі голову (в’язи); прогоріти (збанкрутувати). [А насправді, Антоне, чого ти мені бажаєш? — безжалісним поглядом обпік Безбородька. — Щоб я скоріше собі в’язи скрутив, чи ще чогось у такому плані? Стельмах.]
• Светлая голова (перен. разг.) – світла (ясна) голова; тямущий чоловік (тямуща людина). [То світла голова. Пр. В Іванка працьовиті руки і світла голова — зайвим не буде. Гуріненко.]
• С головой уйти, погрузиться во что, отдаться чему (перен. разг.) – з головою заглибитися (поринути, пірнути) в що; удатися (укинутися) в що; захопитися чим. [В Переяславі він з головою пірнув у державні справи. Панч. Зимою столярує, а літом у хліборобство вдається. Барвінок.]
• С головы до ног, с ног до головы, с (от) головы до пят (перен.) – від (з) голови до ніг, від ніг до голови; від (з) голови до п’ят; від потилиці до п’ят; (іноді) від мозку до п’ят. [З голови до ніг — простачок, примітив, сирівець незайманий. Тудор. За невміння деруть реміння від потилиці до п’ят. Пр.]
• Сделал что на свою голову (разг.) – зробив що собі на безголів’я (на свою голову). [Вивчив братика в семінарії на свою голову. Стельмах.]
• Седина в голову, а бес в ребро – волосся сивіє, а голова шаліє. Пр. Сивина в голову, а чорт у бороду. Пр. Чоловік старіє, а чортяка під бік. Пр. І в старій печі дідько топить. Пр. Голова шпакувата, а думка клята. Пр. Стар, та яр. Пр. Волос сивіє, а дід дуріє. Пр. Сивина в бороду, а біс у ребро. Пр. Старість то старість, а без віжок не вдержиш. Пр.
• Сколько голов, столько умов – кожна голова свій розум має. Пр.
• Сложить голову – наложити (накласти, лягти) головою; зложити голову; наложити душею; трупом лягти. [Він рад серед бою Лягти головою, Аби не впустить корогви. Він чесно поляже, Товаришам скаже: «Я вдержав, держіть тепер ви!» Українка.]
• Сломя голову – стрімголов (прожогом). [Оленка — що вже їй сталося, — як схопиться, та прожогом з печі. Тесленко.]
• Снявши голову, по волосам не плачут – чуб дарма, як голови нема. Пр. Стявши голову, за волоссям не плачуть. Пр. Про ноги не думають, коли голова в петлі. Пр. Пропав кінь — і узду (по)кинь. Пр. Пропив кульбаку, то не жаль стремен. Пр. Взяв чорт батіг, нехай бере й пужално. Пр. Взяв чорт корову, нехай бере й теля. Пр. Коли пропав віл, пропадай і батіг. Пр. Байдуже ракові, в якому його горшку зварять. Пр. Не до поросят свині, як свиня в огні. Пр. Не до жартів рибі, коли її під жабри гаком зачепили. Пр. По смерті нема каяття. Пр. Є каяття, та нема вороття. Пр.
• С седой головой – сивоголовий.
• Стоять, постоять головой за кого, что – важити життям за кого, за що; відважувати, відважити життя за кого, за що.
• Сумасбродная голова – шалена голова; зайдиголова (шибайголова). [Хлопці в гурті грають, поміж них зайдиголова Оверко. Гордієнко.]
• Теряю голову – не дам собі ради; розгубився; нестямлюся; нестямки напали на мене.
• Ты (он…) всему делу голова – ти (він…) у цьому (у цім) ділі (ти, він… тому ділу) голова; ти (він…) усім орудуєш (орудує…); ти (він…) тут привідця; ти (він…) усьому голова. [Кажи, ти хазяїн і всьому голова… Тобілевич.]
• Умная голова – розумна (велика) голова; (образн. розм.) розуму як наклано; розуму наче два клали, а третій топтав. [Еге ж! Доміркувалися розумні голови. Головко. Голова як маківка, а в неї розуму як наклано. Пр.]
• У него голова не совсем в порядке – жуки в нього (йому) в голові; немає в нього (не стає йому) однієї (третьої, десятої) клепки в голові; трохи йому клепки в голові не сходяться; має завороть в голові; у нього в голові щось не теє. [Чи вам кругом голови повернуло, чи в голові завороть. Гордієнко.]
• Хвататься, схватиться за голову (перен. разг.) – братися, узятися (хапатися, схопитися) за голову; жахатися, жахнутися. [Дядина аж за голову схопилась, уся затряслась: — От тобі, — каже, — добулась як сова на току. Барвінок.]
• Хоть кол на голове теши – хоч кіл (клин) на голові теши. Пр. Як на пень з’їхав. Пр. Хоч вогню прикладай. Пр. Хоч перервусь, а не підкорюсь. Пр. Хоч гавкай на його — нічого не вдієш. Пр. Хоч заріж, то не хоче. Пр. Хоч стріль йому в очі. Пр.
• Что голова, то ум (разум) – що голова, то (й) розум. Пр. Що хатка, то інша гадка. Пр.
Дурак
• Валять, ломать дурака (разг.) – дурня (дурника) строїти (клеїти), дурникувати; штукарити; штуки викидати (витинати); сміховини запускати.
• Где умному горе, там дураку веселье – де розумному горе, там дурному (дурневі) сміх. Пр. Розумний плаче, а дурний сміється. Пр.
• Дурак в воду кинет камень, а десять умных не вытянут – як один дурень кине камінь (сокиру) у воду, то і сто мудрих не знайдуть. Пр. Один дурень у воду закине сокиру, а десять не витягнуть. Пр. Один дурень зіпсує (напсує), що й десять розумних не поправлять. Пр.
• Дурак дурака хвалит – дурень дурня хвалить. Пр. Дурень дурня вихваляє, а за що — і сам не знає. Пр.
• Дурак дураком; круглый, набитый, махровый, непроходимый, несусветный дурак – дурень дурнем; бовдур бовдуром; дурний як пень (як колода, як ступа, як драний чобіт); великий дурень; несосвітенний (непроторенний, заплішений) дурень; від світа дурень; кругом дурень; туман туманом; дурний, аж крутиться; дурний, хоч об дорогу вдар; пуста макітра; такого дурня пошукати.
• Дурак дураком останется – хто дурнем уродився, тому дурнем і вмерти. Пр. Як нема розуму відроду, то не буде і до гробу. Пр. Яким на світ показався, таким і під старість зостався. Пр. Не купити ума, як нема. Пр. Як мама не відлила, то й коваль не викує. Пр. Чого Івась не навчиться, того й Іван не буде знати. Пр. У кого в голові капустяна розсада, тому не дасть ума і посада. Пр.
• Дурак красному рад (устар.) – дурному (дурневі) і лубок цяцька. Пр. Радіє, як дурень (дурний) червоній шапці. Пр. Дурний і хату спалить — так вогневі рад. Пр.
• Дурак на дураке – самі дурні.
• Дурака и в алтаре бьют; дураку и в алтаре нет спуску – дурного (дурних, дурня, дурнів) і в церкві б’ють. Пр.
• Дурака озолоти, а он будет всё то же нести – дурний дурне й торочить. Пр. Дурному хоч кіл на голові теши, а він усе своє. Пр. Дурня хрести, а він каже «пусти». Пр.
• Дурака пошлёшь, за ним сам пойдёшь – пошлеш дурного, та й сам підеш по нього. Пр. Розумного пошли — одне слово скажи, дурного пошли — три скажи, та й сам за ним піди. Пр. Пошли дурня, то й сам дурнем станеш. Пр.
• Дурака учить — что мёртвого лечить – ні мерця розсмішити, ні дурня навчити. Пр. Дурного міху не надути, а дурня не навчити. Пр. Дурня навчати — мов вилами по воді писати. Пр.
• Дурака хоть в ступе толки, всё останется дураком – з дурнем і в ступі не вправишся. Пр. Дурневі (з дурнем) ніде не даси ради. Пр.
• Дуракам закон не писан – дурневі (дурням, дурному) закон не писаний. Пр. Дурневі ні гори, ні низу. Пр.
• Дуракам счастье – дурень щастя має. Пр. За дурня доля дбає. Пр. Пошийсь у дурники, та й їж бублики. Пр. Дурень нічим ся не журить: горілку п’є і люльку курить. Пр. Дурнем бути — не дуба гнути. Пр.
• Дураков не сеют, они сами родятся – дурнів не сіють, а вони самі родяться. Пр.
• Дураку всё смех на уме – пізнаєш дурного по реготу. Пр. Сім літ минуло, як музика грала, а він ще й тепер скаче. Пр. Дурній Химці усе чорнобривці. Пр.
• Дураку море по колено – дурному море по коліна. Пр. Дурному і гори немає. Пр. Дурному гори нема — усе низ. Пр.
• Ешь, дурак, с маслом – їж, дурню, бо то з маком. Пр.
• Заставь дурака Богу молиться, он и лоб расшибёт – загадай дурному Богу молитися, він і голову розіб’є. Пр. Дай дурневі товкача (макогона) — він і вікна поб’є. Пр.
• Ищи дурака!; нашёл дурака! (фам.) – шукай дурня!; знайшов дурня!; аякже!
• Не дурак выпить, поиграть, поухаживать (фам.) – не від того, щоб випити, пограти, позалицятися до кого (поупадати коло кого).
• Оставить в дураках кого (перен. разг.) – пошити в дурні (убрати дурнем) кого; завдати дурня кому; вистригти на дурня кого.
• Остаться в дураках – пошитися (убратися) в дурні (у дурники); дурнем убратися; набрати в халяви; піймати облизня; ускочити.
• Свяжись с дураком, сам дураком будешь – з дурнем зчепитися — дурнем зробитися. Пр. З дурнем зайди, сам дурнем будеш. Пр. З дурнем зайдися, то й не розв’яжешся. Пр. З розумним розуму наберешся, а з дурним і останній згубиш. Пр.
• С дураком пива не сваришь, а и сваришь, так не разопьёшь – з дурнем пива не звариш. Пр. З дурнем каші не звариш: або пшоно не вкипить, або вогонь не горить. Пр.
• Сказать, послать, пустить… дурака кому (устар.) – дурня загинати, загнати кому; (іноді) дуркати, задуркати кого.
• Смотрит дурак дураком (фам.) – дивиться як теля (як баран) на нові ворота. Пр. Дурне — аж очі йому рогом лізуть. Пр.
• У дурака дурацкая и речь – пізнати дурня по мові. Пр. Дурний дурне й торочить. Пр. Дурному дурне в голові. Пр. Пізнати з мови, якої хто голови. Пр.
• Умный учится, дурак учит – розумний любить учитись, дурний любить учити. Пр.
• Услужливый дурак опаснее врага – нема гіршого ворога як дурний розум. Пр. Краще (лучче, ліпше) з розумним у біді, ніж з дурним в добрі. Пр. (іноді) Краще (лучче, ліпше) з розумним у пеклі, ніж (як) з дурнем у раю. Пр.
Ересь
• Городить, нести ересь – провадити (нести) не знать що (казна-що); городити (верзти, правити) нісенітницю (нісенітниці, дурницю, дурниці); рябої кобили (шарої кішки) сон розказувати; (іноді) ліпити харки-макогоники; (лок.) ханьки мняти.
Заставлять
• Заставить замолчать кого – примусити (змусити) кого замовкнути; замкнути (затулити) кому рота (уста, згруб. губу); зав’язати язика кому; (зниж.) зацитькати кого.
• Заставлять думать о чём – завдавати думки кому, про що; примушувати (змушувати) думати про що.
• Заставлять, заставить кого-либо что делать – загадувати, загадати кому що робити; примушувати, примусити (змушувати, змусити) робити кого, що. [Не зараз робила, що загадав… Коцюбинський.]
• Заставь дурака Богу молиться — он и лоб расшибёт – загадай дурневі (дурному) Богу молитися, він і голову (лоба) розіб’є. Пр. Кажи дурневі поклони бити, а він і лоба (чоло) розіб’є. Пр. Дай дурневі товкача (макогона), він і вікна поб’є. Пр. Пошли дурня по раки, а він жаб принесе (наловить). Пр. Послав дурня по масло, та й у печі погасло. Пр.
• Не заставить ждать, просить себя – не заставити (не дати, не примусити) чекати (ждати), просити себе.
Колотушка
• Получить колотушку – схопити макогона.
Наговорить
• Наговорил с три короба – набалакав (наказав, наговорив) повен (цілий) міх (мішок); набалакав (наказав, наговорив) сім мішків гречаної (іноді три міхи козячої) вовни; розбив цілий глек брехеньки; набалакав — і в торбу не забереш; нарозказував — міх, торбу і три оберемки.
• Наговорить белиберды (чепухи) – набалакати (наказати, наговорити, наверзти, наторочити, наплести, наплескати) дурниць (нісенітниць, харків-макогоників, казна-чого); плетеників наплести; набалакати (наказати, наговорити) на вербі груші, на осиці кислиці; розказати сон рябої кобили.
• Наговорить ерунды – набалакати (наговорити) дурниць; (образн.) наколотити гороху з капустою (гороху з маком).
• Наговорить колкостей кому (образн.) – кропив’яним сім’ям засипати кого.
• Наговорить на кого – наговорити (наказати, налихословити, наклепати) на кого; обмовити кого; набрехати на кого, про кого; славу (неславу, лиху славу, поговір) пустити про кого; натуркати кому про кого; (образн.) наговорити (набалакати) сім мішків горіхів на кого.
Наплести
• Наплести чепухи (ерунды, глупостей) (разг. фам.) – наплести (наторочити, наплескати, набазікати, нацвенькати, наверзти) нісенітниць (дурниць, казна-чого, не знати чого, харків-макогоників, харків-макогоненків); (образн.) наказати сім мішків (три мішки) гречаної вовни; наказати (наговорити) такого, що й купи не держиться (що й у шапку не зібрати).
Несолоно
• Несолоно хлебавши (разг. шутл.) – піймавши облизня; шилом патоки вхопивши (закуштувавши); облизавши макогона.
Неудача
• Постигла [полная] неудача кого – спіткала (спостигла, спобігла, зуспіла) [цілковита] невдача кого; упала (цілковита) невдача на кого; [геть] зовсім ((у)край) не пощастило (не поталанило, не пофортунило) кому; (образн.) урвалася нитка (урвався бас) кому.
• Потерпеть неудачу в чём – зазнати невдачі в чому; (глузл.) піймати (ухопити, з’їсти) облизня; ухопити шилом патоки; облизати макогона; поживитися, як сірко паскою (як пес макогоном); ухопити, як собака обметиці; (іноді) халявки попекти; (переважно в сватанні) гарбуза з’їсти (покуштувати, дістати, взяти, покотити).
Отказ
• До отказа (набить, натолкать и т. д.) – до краю (скільки мога, до повної повні); (фам.) по саме нікуди.
• Получить отказ – дістати (зустрі(ну)ти) відмову; не дістати (не здобути) згоди; (с)піймати (вхопити, дістати, з’їсти, скуштувати) облизня; (у сватанні ще жарт, образн.) гарбуза дістати (з’їсти, вхопити); макогона облизати. [Роман заслав старостів до однієї дуже гарної дівчини, але вхопив од неї облизня. Н.-Левицький. А от розкажи про те, як ти по дорозі від однієї трактористки гарбуза дістав. Микитенко.]
Получать
• Он получил отказ – він дістав відмову; йому відмовлено (дано відкоша); (у сватанні) він дістав (з’їв, ухопив) [печеного] гарбуза.
• Получайте деньги (товар) – беріть гроші (крам, товар); маєте гроші (крам, товар).
• Получать, получить бензин из нефти, кислород… – здобувати, здобути бензин з нафти, кисень…
• Получать, получить деньги по счёту, ордеру, чеку… – одержувати, одержати гроші на рахунок, ордер, чек…
• Получать, получить, извлекать, извлечь пользу из чего – Див. польза.
• Получать, получить по шапке (разг.) – діставати, дістати по шапці.
• Получать, получить прибыль от чего-либо – прибуток брати, узяти (мати) з чого, на чому.
• Получило огласку что – набуло розголосу що; було розголошено що.
• Получил?; Получи!; Получай! (разг.) – дістав?; Маєш!
• Получить барыши от перепродажи – убаришувати.
• Получить выговор, замечание – дістати догану (нагану), зауваження; (іноді) мати догану, зауваження.
• Получить звание инженера – здобути (дістати) звання інженера.
• Получить известность – стати (зробитися) відомим (знаним); набути слави.
• Получить наследство, получить что-либо в наследство – дістати спадщину; (рідше спадок); дістати у спадщину (у спадок) що; успадкувати що; (застар.) одідчити що.
• Получить насморк – дістати нежить.
• Получить образование, воспитание – здобути (іноді дістати) освіту, виховання; набути освіти, виховання.
• Получить отказ – дістати відмову; не дістати (не здобути, не мати) згоди (на що); (жарт.) дістати відкоша; (с)піймати (ухопити, з’їсти) облизня; облизати макогона (макогін).
• Получить повреждение – зазнати пошкодження (ушкодження).
• Получить по заслугам – дістати по заслузі; дістати своє. [Катюзі по заслузі. Пр.]
• Получить пощёчину – дістати ляпаса (в лице, згруб. по пиці).
• Получить фигу [с маслом] – з’їсти дулю [з маком]; біса з’їсти; лизнути (ухопити) шилом патоки.
• Получить форму чего – набрати (набути) форми чого.
Попотчевать
• Попотчевать дубиной кого (разг. шутл.) – почастувати дрюком (дрючком, києм, макогоном) кого; дати дрюка (дрючка, кия, макогона) кому.
Потерпеть
• Потерпел неудачу кто в чём – зазнав невдачі хто в чому, з чим; не пощастило в чому, з чим; (зниж. глузл.) піймав (ухопив, з’їв) облизня хто; облизав макогона хто.
• Потерпеть поражение, фиаско… – зазнати поразки, фіаско…
Расквашивать
• Пошли дурака Богу молиться, так он и лоб расквасит – загадай дурному Богу молитися, то він і лоба розіб’є. Пр. Як затіє дурень молитися, то й лоба собі розквасить. Пр. Пошли дурня по раки, а він жаб налапа. Пр. Дурень і в макітрі макогона зломить. Пр. Дурному нема гори, куди попав, туди й вали. Пр. Дай дурневі макогона, то він і вікна поб’є. Пр. Послала жінка чоловіка каглу затикати, та й каглянка вбила. Пр.
Съедать
• Съесть шиш, фигу… – дулю [з маком] з’їсти; облизня піймати; облизати макогона; дулю на вербі дістати.
Усы
• И в ус [себе] не дует кто (разг.) – і гадки не має хто; (рідше) І гадки й думки не має хто; ані гадки хто; і вусом не веде хто.
• Мотать, намотать [себе] на ус что (разг.) – мотати, намотати [собі] на вус(а) що; брати, узяти [собі] на розум (іноді на замітку) що; у тямок (на розум) [собі] класти, покласти що.
• По усам текло, а в рот не попало – по бороді текло, а в рот не попало. Пр. По бороді, по вусах текло, а в роті сухо було. Пр. Коло рота мичеться, а в рот не попаде. Пр. Понюхав пирога, та не вдалося покуштувати. Пр. Поживився, як собака мухою (як пес макогоном). Пр. Коло носа в’ється, а в руки не дається. Пр. Ухопив шилом патоки. Пр.
• Сами с усами, сам с усам (разг.) – і в нас, і в мене є голова на в’язах; самі (сами) не в тім’я биті, сам не в тім’я битий; самі з розумом (з головою), сам з розумом (з головою); (іноді ще) знаєм без попа, що в неділю свято. Пр.
Фиаско
• Потерпеть фиаско (книжн.) – зазнати фіаско; (іноді також розм.) облизня спіймати; облизати макогона; шилом патоки вхопити.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Макогі́н, -го́на –
1) деревянный пест.
• Макогі́н облиза́ти, поволочи́ти – получить отказ в сватовстве.
• Схопи́ти макого́на – получить колотушкой.
2) конец оси.
Харки́-макого́ники – тары-бары, вздор.

- Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) Вгору

Из огня да в полымя. —
1. З дощу та під ринву.
2. Утікав перед вовком, а впав на ведмедя.
3. Від огню біжу, а в воду скачу.
4. Пожививсь, як сірко паски.
5. Пожививсь, як пес макогоном.
6. Поправився з печи на лоб.
Как несолоно хлебал. —
1. Облизня спіймав
2. Пішов і пішов - мов мила ковтнув.
3. Пожививсь, як собака мухою.
4. Пішов, як стріпаний.
5. Ухопив шилом патоки.
6. Пожививсь, як сірко макогоном.
Нечем крыть. —
1. Маком сів.
2. Клямка запала.
3. Нема тієї драбинки, щоб до неба долізти.
4. Не утнеш, Каїне, Абля, бо тупая шабля.
5. Оттепер ні до торгу, ні до жінки.
6. Поживився, як пес макогоном.
7. Згоріла хижка, згоріла книжка - нічим ворожить.
Попал пальцем в небо (и прибавка: да в самую средину). —
1. Попав пальцем у небо, стромляй дальше.
2. Лучив корову, а попав ворону.
3. Попав, як сліпий стежку.
4. Замкнув вовка межи вівці.
5. Вискочив, як голий з маку.
6. Поживився, як пес макогоном.
7. Поживився, як собака мухою.
8. Зловив куцого за хвіст.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Бу́зя, -зі, ж. Дѣтск.
1) Уста, ротъ, ротикъ, лицо. О. 1862. IX. 118. Да́ти бу́зі. Поцѣловать. Ти, дівчино хороша, дай же бузі без гроша. Гол. II. 212.
2) Ласк. отъ бузина. Прийде він до теї бузини, б’є макогоном по їй і приказує: «Добри-вечір тобі, бузю, ти мій вірний друзю!» (Изъ заговора). Грин. II. 325.
Гильну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Ударить, хватить. Муха сіла на дитину. Я хотів її вбить. Як гилну макогоном дитину, та і вбив. Грин. 1. 223.
Ліпи́ти, -плю́, -пиш, гл.
1) Лѣпить. Баба вже вареники ліпить. Левиц. І. 447. Не святі горшки ліплять. Ном. № 6054.
2) — харьки́-макого́ники. Говорить вздоръ. Ліпи, ліпи харьки-макогоники, поки хто не скаже годі. Подольск. г.
Окома́н и окомо́н, -на, м. = Оконом. Рудч. Ск. І. 78. Окомани з батогами. Грин. III. 634. Перед паном окомоном били хлопця макогоном. Гол. II. 196.
Приві́дець, -дця и приві́дця, -ці, м. Руководитель; предводитель. Черк. у. Геть у полі у широкім татари ночують... Їх приводець по табору, мов пан який, ходить. АД. І. 166. Макогоненко до всеї біди привідця. Котл. НП. 378. Привідця був во всіх содомах. Котл. Ен. VI. 25.
Розгі́н, -го́ну, м.
1) Разогнаніе, разгонъ. Вони повтікали в Чорноморію, як розгін був. Канев. у. Ідіть, діти, додому, не буде вам розгону. Чуб.
2) Разбѣгъ, размахъ. Зо всього розгону загнав колісникові кулака в бік. Мир. Пов. II. 60. Зо всього розгону рів перескочив. Дождавсь і зо всього розгона вліпив такого макогона, що пан Талес шкереберть став. Котл. Ен. На веретені осаджене грубе дерев’яне колесо, що служить до розгону. Шух. 1. 258.
3) Распоръ, распорка для удерживанія двухъ предметовъ врозь. Шух. І. 150.
4) Ора́ти у розгі́н. Пахать отъ средины къ краямъ. Канев. у.
5) Дзвони́ти у розго́на. Звонить, раскачивая весь колоколъ.
Харки́-макого́ники, м. мн. Вздоръ, чепуха. Харки-макогоники плете. Подольск. г.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Макогі́н, -го́ну, м.
1) Макогі́н облиза́ти, *поволочи́ти. ...*Сл. Нік. *4) Конец оси. Край осі, де накладається колесо, зветься рукав, або макогін і на кожному макогонові підбитий підісок залізний. Крим.
*Макого́ник, -ка, м. Вздор. Употребл. в выражении: харьків-макого́ників нагороди́ти, насади́ти—напутать на письме, написать вздор. Всунув цифру—не туди; нагородив харьків-макогоників. Тобіл. І. 287. Писати тільки те, що в бумазі було написано, а не видумувати своїх харьків з макогониками. Мирн. І. 72.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Пестово́й = товкаче́вий, макого́нний.