Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 16 статей
Запропонувати свій переклад для «маточина»
Шукати «маточина» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Ма́точина, диал. (овраг) – яр (р. я́ру), яру́га, (диал.) звір (р. зво́ру), (балка) ба́лка.
Вту́лка – (в бочке) воро́нка, чіп, чіпо́к, за́тичка, шпунт; (в колесе) ма́точина, бу́кша; (в мельничном колесе) ма́тиця; (в пушке) за́тичка.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Ступица (в колесе) – ма́точина, -ни.
Трубка –
1) тру́бка, -ки, ці́вка, -ки;
2) (курит.) лю́лька, -ки;
3) (колесная) ма́точина, -ни;
4) (слуховая) слухова́ тру́бка.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Ступица – коло́диця, ма́точина.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

вту́лка уту́лок,-лка (вкладка), вту́лка,-ки; ма́точина,-ни (отвір), чіп, чопа́ (у бочці)
в. вво́дная уту́лок увідни́й
в. дистанцио́нная уту́лок дистанці́йний
в. зажи́мная уту́лок затисни́й
в. закрепи́тельная уту́лок закріпни́й
в. изоли́рующая уту́лок ізолюва́льний
в. кла́панная уту́лок хлипако́вий
в. колеса́ уту́лок ко́леса, уту́лок колесо́вий
в. конта́ктная уту́лок конта́ктний
в. направля́ющая уту́лок напрямни́й [спрямува́льний]
в. передвижна́я уту́лок пересувни́й
в. поводко́вая уту́лок повідко́вий
в. подши́пника уту́лок вальни́ці
в. поршнева́я уту́лок то́локовий
в. све́ртная уту́лок згортни́й [скрутни́й]
в. соедини́тельная уту́лок з’є́днувальний
в. стержнева́я уту́лок стрижне́вий
в. стяжна́я уту́лок стяжни́й
в. устано́вочная уту́лок устано́вний
в. центри́рующая уту́лок центрува́льний
в. шпи́ндельная уту́лок шпи́ндельний
ступи́ца ма́точина,-ни, коло́диця,-ці, ступи́ця,-ці (центральна частина колеса з гніздами для спиць та отвором для осі)
с. колеса́ ма́точина ко́леса

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Ма́точина – ступица (в колесе).

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

ма́точина, -ни, -ні

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Голова́, -ви́, ж.
1) Голова. Що голова, то розум. Посл. У го́лову захо́дити, зайти́. а) съ ума сходить, сойти. К. ЧР. 152. Миш в голову зайшла, закім зерно знайшла (такая бѣдность). Ном. № 1506. б) — заходи́ти. Печалиться. Фр. Пр. 52. в) думать, обдумывать. Що робити з біди? тра въ голову заходити. Фр. Пр. 52. У го́лову (го́лови) кла́сти, покла́дати. Думать. І в головах собі не покладай. И не думай объ этомъ. Ном. № 5478. Наложи́ти голово́ю, лягти́ голово́ю. Погибнуть, умереть. Пливи, косо, уплинь за водою, щоб наложив нелюб головою. Мет. 14. Або за Дніпром ляжу головою. Шевч. 142. В голові́ мені́ (тобі́....). Засѣла мысль въ голову. Дуже мені теє в голові! Я объ этомъ совсѣмъ и не думаю. Ном. № 4986. У голова́х. У изголовья. Рудч. Ск. І. 193. Поклав сокиру в головах. Під го́лови. Въ изголовье. А під голови голубая та жупанина. Мет. 82. У го́лову взя́ти, забра́ти. Задаться цѣлью, рѣшить. Той мужик взяв собі в голову не пити горілки. Рудч. Ск. І. 200. По моїй голові́. Что касается до меня; по мнѣ. По моїй голові — хоч вовк траву їж. На мою́, твою́.... го́лову. На мое, твое.... несчастье. Нехай горшки б’ються на гончарову голову. Ном. № 3148. Шоб тебе́ у жи́то голово́ю. Шутливое пожеланіе богатства, богатаго урожая подъ видомъ брани: Ном. № 3267. За твоєю (його́ и пр.) голово́ю. Подъ твоимъ начальствомъ, предводительствомъ, распорядительствомъ. Ей, гетьмане Хмельницький, батю наш, Зінов Богдане чигиринський! дай, Боже, щоб ми за твоєю головою пили та гуляли, віри своєї християнської у поругу вічні часи не подавали. АД. II. 8. Го́лову кому́ ї́сти, жува́ти. Пилить кого, вѣчно допекать кого. Ном. № 2725. Що в Бога день, усе голову їсть. Ном. № 2724. У голові́, у голо́вці було́. Былъ выпивши, былъ подъ хмѣлькомъ. Кв. Голова́ в голову. Всѣ заурядъ, одинъ въ одинъ. Капуста голова в голову однаковісінька.
2) Умъ, разумъ. Порадь мене своєю головою. К. ЧР. 188. До булави треба голова. Ном. № 753. Цвілі́ го́лови. Глупцы. Ном. № 6303.
3) м. Предводитель, распорядитель. Без голови військо гине. Ном. № 751.
4) м. Должность: голова городской, сельскій. Зібралась рада, голова щось торочив; один з.... селян обізвавсь.... О. 1861. VIII. 95.
5) ж. Глава, часть книги. К. Іов. XI.
6) Широкая часть прядильнаго гребня, гдѣ помѣщаются зубья. Сумск. у.
7) Часть топора возлѣ обуха. Сим. 24.
8) Въ срубленномъ деревѣ конецъ тотъ, который отъ корня. Сим. 24.
9) Раструбъ пастушьей трубы. Сосн. у.
10) = Маточина. Рудч. Чп. 250.
11) Часть гончарнаго круга. См. Круг 11. Вас. 179.
12) Часть толчеи. См. Стула походюча. Шух. I. 162.
13) При раздѣлѣ кожъ между членами товарищества, изготовляющаго тулупы: кожа, съ которой начинаютъ раскладывать овчины для раздѣла. Вас. 155.
14) Названіе туза трефъ при игрѣ въ ци́гана. КС. 1887. VI. 466. 15 — святоя́нська. Повѣрье. Въ Ивановъ день ищутъ два сросшихся колоса ржи, корень которыхъ, по повѣрью, долженъ быть изъ чистаго серебра, похожій на человѣчью голову; корень этотъ и носитъ вышесказанное названіе. Чуб. І. 84. Ум. Голо́вка, голі́вка, голо́вонька, голі́вонька, голо́вочка, голі́вочка. Очень часто употребляются какъ нѣжныя, ласкательныя. Бідна моя головонька! Ув. Голови́ще. Кулачище під бочище, нагаїще в головище. Чуб. V. 482.
Ма́точина, -ни, ж. Ступица въ колесѣ. Вас. 147. Балагула засіла в грязь по самісіньки маточини. Левиц. Пов. 99. Ревнув мов у маточину. Ном. № 12445.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Ступица — ма́точина, -ни.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Вту́лка = 1. чіп, шпу́нт (С. З.), за́тичка. 2. ма́точина (в колесї. С. П. Лев.).
Плугъ = плуг, плужо́к, що робить велику борозну — борозни́стий. — Плуг складаєть ся з двох частин: 1. плуг, 2. колїшня́, колїсня́ або телїга, телїжка. Части́ни плу́га: 1. градїль (основа або ричаг плуга), в йому ко́чит, ко́чик (Полт.), кучу́к (Херс.) — се кілок, за котрий чіпляєть тяж, гужа́ (Полт.) — ремінь або ланцюг, що звязує плуг з колїшнею, і па́склин — клин в градїлї, що держить чересло. 2. чересло́, що ріже землю, а в йому заборозе́ники — кілочки, що регулїрують чересло. 3. стовба́ — зъєдиняє градїль з лемішем. 4. жа́бка, щоб піднїмать або опускать градїль. 5. поли́ця, поли́чка, що одвертає скиби землї. 6. лемі́ш — підрізує скибу, кінець його — перо́. 7. чепі́га — дві ручки плугові, щоб повертати плуг — робо́ча, де треба одрізувати скибу, і я́лова або гуля́ча, що йде по борознї. 8. хвостовики́, їх два, кожний нарізно зоветь ся за́хвісток, вони зъязують чепігу з лемішем, щоб брать глибшу або мільшу борозну. — Нема над те ремесло, як леміш та чересло. н. пр. — На весїлля берись, а за чепігу держись. н. пр. — Гей, гей воли! Чого ж ви стали? Чи поле дуже заросло? Чи леміша иржа поїла? Чи затупилось чересло. Руд. — Части́ни колїшнї: 1. вісь, кінцї її — рукави́, середина — плече́, на нїй залїзнї штаби вверху — сто́си, знизу — піді́сок, на кіпцї рукавів — за́гвіздок або заколе́сник — кілочок. 2. ко́лесо одно цїле, а друге без обода — баране́ць, в йому сту́пиця або коло́дка або ма́точина, з шпи́цями і залїзним обручем навкруги ступицї — ри́хвою. 3. сокирня́ або тупірня́ — регулятор для постанови плуга на ширшу або вузчу скибу, в нїй кладеть ся соки́ра. 4. ключ, до котрого чіпляють війце, а в йому крючо́к (Херс.) або шлю́га або начо́ка (Полт.), що за його чіпляють війце. 5. війце́ — дишель: коли припрягають друге війце, то між ними прироблюють скра́клї. — Всї назви, належачі до плуга, записані Ф. Красиньським в с. Керелівцї в Звенигородщинї і провірені від людей з Полтавщини (село Срібне) і Херсонщини (с. Перешори); які були одміни в останнїх — те визначено — Полт. Херс.
Сту́пица = ма́точина, ступи́ця, коло́диця, товстий кінець — си́ч, тонкий — рука́в. — Колеса загрузли по саму маточину. н. о.
Тру́бка, тру́бочка = тру́бка (С. Ш.), ду́дка, ду́дочка (С. Л.), цївка, цївочка (С. З.), ру́рка, ру́рочка (С. Л.) і д. Труба́ (здр.). — Щоб зробити тепломір, беруть тоненьку дудочку, щоб дїрочка у їй була скрізь однакова. Де-що про Сьв. В. — Як будемо наливати воду в одну цївку, то вона перейде в другу і стане зовсїм нарівнї в обох цївках. Де-що про Сьв. Б. — Човник і ляда — ткачеві порада, берди і цївки — ви хлїб мій і сіль. В. Щ. — Та ще собі цївочку до рук прибрав, та й до кухви дохватився, та нишком цівочкою горілки напив ся. н. д. — Візьмемо рурочку таку тоненьку, то вода підійметь ся у рурочцї в гору. Де-що про Сьв. Б. — Колёсная тру́бка = ма́точина. — Кури́тельная т. = лю́лька (С. З. Л.), лю́лечка, проста зовсїм — клюва́к (Сп.), з березового коріня — буру́лька, буру́нька (С. Ш.). — Гей хто в лїсї — озови ся! Та викрешем огню, та запалим люльки — не жури ся. н. п. — Покуримо люльки та забудимось думки. н. пр. — Без люльки, як без жінки. н. пр. — Пішов же н у Тульчин люльку купувати — стоїть люлька, цибух довгий, нї з ким сторгувати. н. п. — За люлечку копієчку, за цибух три гроші. н. п. — У глибокій кишенї люлька — бурунька. н. п. — Тру́бка холста́ = суві́й полотна́, суві́йчик. С. З. — Тобі, мамо, та навійчики, а мінї, мамо, та сувійчики. н. п.

Запропонуйте свій переклад