Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Запропонувати свій переклад для «мороз»
Шукати «мороз» на інших ресурсах: 
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
| Моро́з – моро́з (-зу). [Моро́з надво́рі, на шибка́х лиси́чки гискря́ться (Звин.)]. • Сильный, трескучий -ро́з – вели́кий (цупки́й, лю́тий) моро́з, коза́цький моро́з, моро́з з очи́ма, моро́з-ки́пень (-пня), моро́з аж рипи́ть (скрипи́ть), аж скалки́ (зо́рі, і́скри) ска́чуть, аж шелести́ть, аж шкварчи́ть, аж дим устає́. [Там таки́й моро́з-ки́пень, аж ру́ки пограбі́ли (Липовеч.)]. • Первые осенние -зы (утренние) – при́морозки (-ків, ед. ч. при́морозок, ум. при́морозочок), за́морозки (-ків, ед. ч. за́морозок); срв. За́морозок и У́тренник. [Почали́ся надво́рі при́морозки (Н.-Лев.). Ура́нці так на́че при́морозочок був, а тепе́р уже розтає́ (Сквирщ.)]. • Последние весенние -зы – ві́дзимки, о́зимки (-ків). • -зы начинаются, начались – моро́зи почина́ються, почали́ся, моро́зи беру́ться, взяли́ся; (безлич.) стає́, ста́ло на холода́х, приморо́зило. [На зи́му ті́льки, як уже́ приморо́зить, верта́вся я в ба́тьківську ха́ту (Стор.)]. • Были сильные -зы – були́ вели́кі моро́зи; моро́зами здоро́вими бра́ло. [Зима́ того́ ро́ку страх яка́ вели́ка була́: моро́зами то воно́ здоро́вими не бра́ло, а сні́гу наве́ргало врі́вень з зага́тами (Кониськ.)]. • Ударил -ро́з, ударили -зы – поти́с(нув) моро́з, поти́сли (узяли́ся) моро́зи. • -ро́з крепчает – моро́з бере́ться (ти́сне) ще ду́жче. • На дворе -ро́з трещал – надво́рі моро́з лу́скав (аж трі́скав). [Було́ оце́ взи́мку, надво́рі моро́з лу́скав (М. Вовч.)]. • -ро́з уменьшается, уменьшился – моро́з пересіда́ється, пересі́вся. [Налічи́ двана́дцятеро ли́сих, то моро́з і переся́деться (Звин.). Моро́з поресі́вся, то й поте́пліло тро́хи (Звин.)]. • Придавить -зом непокрытую снегом землю – голощо́ком узя́ти зе́млю. [Голощо́ком як ві́зьме, то поме́рзне карто́пля в землі́ (Канівщ.)]. • К -зу – на моро́з. [Та то мабу́ть две́рі на моро́з луща́ть (Н.-Лев.)]. • От -за – з моро́зу. [Мужчи́ни си́вими ста́ли з моро́зу (Коцюб.)]. • Смерть от -за – смерть з моро́зу, ме́рзла смерть. [Немину́ча, «ме́рзла смерть»: сиді́тимеш, сиді́тимеш, та та́кечки не зчу́єшся, як і заме́рзнеш (Еварн.)]. • Обильный -ми, см. Моро́зный. • Меня -ро́з подирает по коже – моро́зом пройма́є (перейма́є) мене́, моро́з іде́ по мені́, моро́зом з-за спи́ни бере́ мене́, моро́з хо́дить поза спи́ною мені́ и в ме́не, за спи́ною моро́зом сипну́ло мені, з-за плече́й бере́ мене́, моро́з перейшо́в у ме́не. [І тепе́р моро́зом пройма́є мене́, як згада́ю (Кониськ.). Ху, я́к-же й зляка́лася! аж моро́з іде́ по мені́ (Тесл.). Як після́ ча́рки ста́нуть вони́ виявля́ти те́мні свої́ діла́, – моро́з хо́де за спи́ною (Васильч.). За спи́ною аж моро́зом сипну́ло: пійма́ють (Грінч.). На́що-ж ви мені́ про́тив но́чи таке́ гово́рите? мене́ вже з-за плече́й бере́ (Квітка)]. • -ро́з по коже пробежал – моро́з по-за шку́рою пройшо́в (перейшо́в) у ко́го (кому́). [Моро́з перейшо́в у Це́лі при тих слова́х Франко)]. |
| А́стра, бот. – а́стра, га́йстра, (осенняя) моро́з. |
| Безлю́дный – безлю́дний, відлю́дний, глухи́й. [Доро́га відлю́дна]. • -но – безлю́дно, глу́хо, пу́сто. [Тепе́р на ву́лиці глу́хо: моро́з вели́кий, то всі по хата́х сидя́ть]. |
| Выда́вливать, -ся, вы́давить, -ся – вида́влювати, -ся, ви́давити, -ся, виду́шувати, -ся, ви́душити, -ся, вича́влювати, -ся, ви́чавити, -ся, витиска́ти, -ся, ви́тиснути, -ся; (выколачивать, -ся) – вибива́ти, -ся, ви́бити, -ся. [Ви́души чи́рку. Да́вить моро́з,— бода́й йому́ о́чі повида́влювало! Неха́й б’ють, – олі́ї не ви́б’ють!]. • Вы́давленный – ви́давлений, ви́душений, ви́чавлений, ви́тиснений, ви́тиснутий. |
| Гололе́дица, го́лоледь –
1) о́желедь (р. -ди), ожеле́диця, голощі́к (р. -що́ка), голощо́ка (ж. р.). [Вночі́ і о́желедь, і мря́ка, і сніг (Шевч.)]; 2) (погода: мороз без снега) голоморо́ззя, голоморо́зь (р. -о́зи). • Покрыться гололе́дицею – узя́тися голощо́ком. • Настала гололе́дица – приожеле́дилося, вда́рило голоморо́ззя. |
| Густе́ть – густі́шати, гу́скнути; (плотнеть) тужа́віти, (сов.) притужа́віти, стужа́віти. [Грязю́ка тужа́віє, бо моро́з. Неха́й гли́на притужа́віє (стужа́віє), тоді́ й ліпи́тимем]. |
| Драть, дира́ть – дра́ти, де́рти. [Оде́жу так дере́, що страх]. • -ть горло – горла́ти, см. Горла́нить. • -ть за волосы кого, друг друга – чу́бити, -ся, вихри́ти, -ся, ску́бти, -ся, ску́бки (почубе́ньків) дава́ти кому́. [Доки не поберу́ться, то й лю́бляться, а як поберу́ться, то й чу́бляться]. • -ть за уши – ску́бти за ву́ха, крути́ти ву́ха. • -ть розгами – па́рити, лозані́в дава́ти, см. Сечь. • -ть в горле – дра́ти (де́рти) в го́рлі (го́рло). [Про́ханий шмато́к го́рло дере́]. • -ть в тридорога – дра́ти (лупи́ти, де́рти) як за ба́тька. • -ть взятки, см. Взя́тка, Взя́точничать. • -ть нос – ки́рпу де́рти, ки́рпу загина́ти (гну́ти). • Мороз дерё́т по коже – моро́з пішо́в по-за плечи́ма (по-за шку́рою), на́че сні́гом по шку́рі (по спи́ні) тре, з-за спи́ни моро́зом бере́. |
| Дю́жий – ду́жий, си́льний, міцни́й, здорове́нний, кремезни́й, дебе́лий. [Ще дебе́лий дід: сам собі́ заро́бить]. • Дю́жий человек – люди́на кре́мезна́, чолові́к здебе́ла. • -жий мороз – кре́пкий моро́з, сильни́й м., здоро́вий м. |
| Жесто́кий –
1) жорсто́кий, лю́тий, нелю́дський, немилосе́рдний, запе́клий, суво́рий. [Жорсто́ка люди́на. Запе́кла душа́. Суво́рий ба́тько]; 2) тяжки́й, суво́рий, несте́рпний. • -кий мороз, холод – тяжки́й (лю́тий) моро́з, хо́лод. • -кая зима – суво́ра (лю́та) зима́. • -кая обида – тяжка́ (лю́та) обра́за. • -кая печаль – тяжка́ ту́га. • -кая болезнь – тяжка́ хоро́ба. • -кая боль – пеку́чий, несте́рпний, лю́тий біль. • -кий ветер – скаже́ний (страше́нний) ві́тер. |
| Закру́чивать, закрути́ть –
1) (с[за]вёртывать) закру́чувати, закрути́ти, заве́[і́]рчувати, заверті́ти, з(а)горта́ти, з(а)горну́ти що, (о мн.) позакру́чувати, позаве́[і́]рчувати, поз(а)горта́ти що; (завёртку) закру́чувати, закрути́ти, заверта́ти, заверну́ти, (о мн.) позакру́чувати, позаверта́ти; (верёвку) скру́чувати, скрути́ти, (о мн.) поскру́чувати (мо́тузи́). • -ти́ть ус – закрути́ти, напру́тити, заверті́ти вус, (о мн.) позакру́чувати ву́са[и]. [Закрути́вши чо́рні у́са (Шевч.). Так ті ву́са прездоро́ві вго́ру й заверті́ли (Руданськ.)]; 2) см. Нама́тывать; 3) (завёртывать голову кому чем) заверта́ти, заверну́ти, заверті́ти кого́ чим, у що. [Тебе́, ді́вко, завертя́ть в намі́тку]; (руки, связывая) закру́чувати, закрути́ти; 4) (закутить) закрути́ти, закури́ти, загуля́ти, (пров.) закубря́чити. [Ото́ раз узя́в він у хазя́їна пла́ту, та як закрути́в (Мнж.)]; 5) (завертеть, закружить кого, что, чем) закру́чувати, закрути́ти кого́, що, чим. [Ві́тер закрути́в сухи́м ли́стям. Закрути́в но́сом, як те́ртого хрі́ну поню́хав (Номис). Коза́к сьо́го не злюби́в, ті́льки у́сом закрути́в (Метл.)]; 6) (о вьюге) закрути́ти, заме́сти́; (безл.) закури́ло, закрути́ло, замело́. • -ти́л мороз – поти́с моро́з. • Закру́ченный – закру́чений, заве́рчений; заве́рнутий и заве́рнений. |
| Замерза́ть, замё́рзнуть – замерза́ти, заме́рзнути и заме́рзти, (о мн.) позамерза́ти, (окоченеть) задубі́ти, заду́б(ну)ти, закостені́ти, закоцені́ти, (подёргиваться льдом о воде) зашерха́ти, за[по]ше́рхнути. [Боло́то сю зі́му не замерза́ло (Хата). Дити́на заме́рзла в по́лі – таки́й моро́з (Поділля)]. • -нув, сделаться твёрдым, как кора (о мокрой одежде) – ко́зубом (лу́бом) ста́ти. • Не -ющее место на реке – теплина́, про́лиз (-зу), проли́зина, (на болоте) о́пар (-ри и -ру), прогні́й (-но́ю). • Замё́рзший, Замё́рзлый – заме́рзлий, зме́рзлий, ме́рзлий. [Знайшли́ у снігу́ заме́рзлого (Мирн.). Копи́та сту́кають о зме́рзлу зе́млю (Франко), Захоті́лось ме́рзлого в Петрі́вку (Номис)]. |
| Засла́нивать и Заслоня́ть, заслони́ть – заслоня́ти, заслони́ти, затуля́ти, затули́ти, заставля́ти, заста́вити, заступа́ти, заступи́ти що, (слегка) прислоня́ти, прислони́ти. [Заслоня́ючи о́чі руко́ю від со́нця, гля́нула в його́ бік (Грінч.). Сира́я земля́ две́рі залягла́, віко́нечка заслони́ла (Мил.). Затули́ла обли́ччя рукаво́м. Моро́з затули́в шибки́ таки́ми густи́ми лиси́цями, що че́рез них знадво́ру не ви́дно, що ді́ється в ха́ті (Кониськ.) Заста́вте чимсь ля́мпу, щоб дити́ні не рі́зало сві́тло у ві́чі (Київщ.). І дим хма́рою засту́пить со́нце перед ва́ми (Шевч.). Заступи́в вікно́ (Н.-Лев.). Мовчи́ть зру́шений, прислони́вши тро́хи обли́ччя то́гою (Л. Укр.)]. • -ть печь заслонкой – заслоня́ти, заслони́ти (затуля́ти, затули́ти) піч. [Уки́нув її́ в піч і заслони́в (Рудч.)]. • -ня́ть свет, что-л. (застить) – заступа́ти, заслоня́ти, за́стувати сві́т(ло). [Оступи́ся, не за́стуй сві́тла. Не за́стуй мені́ со́нця. Си́ла літерату́рних тво́рів, де констру́кцію за́стують дійові́ осо́би (Ніков.)]. • Заслоня́емый – засло́нюваний, зату́люваний, засту́паний, заста́влюваний, (слегка) присло́нюваний, (от света) за́стуваний. • Заслонё́нный – засло́нений, зату́лений, заста́влений, (слегка) присло́нений. |
| Застыва́ть, засты́нуть и засты́ть – (от холода, страха и т. п.) застига́ти, засти́гнути, засти́гти, холоді́ти и холо́нути, (пров. захолоня́ти), захоло́нути, похоло́нути, дубі́ти, задубі́ти, заду́бнути, (коченеть) закляка́ти, кля́кнути, закля́кнути, кацу́бнути, закацу́бнути, закоцені́ти, закоцілі́ти, заков’я́знути, закови́знути, (о мног.) позакляка́ти, покля́кнути, позастига́ти, похоло́нути, подубі́ти. [Цей ви́раз засти́г на обли́ччю (Грінч.). Чу́є, що він холо́не в напру́женій ти́ші (Коцюб.). Всі так і похоло́ли: от уб’є́ (Грінч.). Моро́з вели́кий – но́ги в ме́не позакляка́ли (Київщ.). Обхопи́ла рука́ми кущ, і її́ тонкі́ мале́нькі па́льці так і закля́кли на ці́вці (Грінч.). Сма́лець уже́ захоло́в. Самова́р уже́ задубі́в. Іди́ обі́дать, а то вже вся стра́ва на столі́ заду́бла (Київщ.). Приси́пало його́ сні́гом, і він заков’я́знув не встаючи́ (Чигиринщ.). Так його́ ко́рчило, бі́дного хло́пця, перед сме́ртю, – так він і закови́з (Сл. Гр.)]. • -тыть на месте – прикипі́ти до мі́сця, на мі́сці. [Стоя́в на́че стовп і немо́в прикипі́в на мі́сці (Крим.)]. • Душа у него -ла – аж у душі́ йому́ похоло́ло, (насмешл.) аж йому́ в литка́х засти́гло (Номис). • Засты́вший – засти́глий, захоло́лий, задубі́лий, закля́клий, закоцені́лий. |
| Защи́пывать, защипа́ть, защипну́ть –
1) (соединять щипком) защи́пувати, защипну́ти що. [Вари́ла дру́жечка пиріжки́, защи́пувала їх в три ріжки́ (Основа)]; 2) кого – защи́пувати, защипа́ти кого́, (за волосы, перья) заску́бувати, (сов.) заску́бати, заску́бти́ кого́. [Гу́си заску́бли курча́ (Сл. Ум.)]; 3) почина́ти, поча́ти щипа́ти. • Мороз -вает – моро́з щипа́є, куса́є. • Защи́панный, Защи́пнутый – защи́пнутий; защи́паний, заску́баний. |
| Зимний (относ. к зиме) – зи[і]мо́ви́й, зи́мній. [Зімо́вий ве́чір (Стар.). Ра́нком зімо́вим дібро́ва мовча́ла (Л. Укр.). Са́ме тоді́ захо́дило зімове́ со́нце (Крим.). Нема́ зімово́ї оде́жі (Звин.). Це зімові́ гру́ші, вле́жаться аж на Різдво́ (Звин.). Де-де займа́лися зо́рі, зі́мні зо́рі, яскра́ві такі́; стоя́в лю́тий моро́з (Тесл.). Зі́мнє со́нце, як ма́чушине се́рце (Номис)]. • В -нее время (зимой) – узи́[і́]мку. • -няя спячка – зимо́ва спля́чка. • -ний путь – зимова́ доро́га. • -ний Николай – зи́мній Мико́ла, зимови́й Мико́ла, Мико́ла-Зи́мник. |
| Зли́ться –
1) (злобиться) злости́тися, зло́стува́ти, зли́тися, злува́ти, лютува́ти, люти́тися, яри́тися, звіри́тися, пасіюва́ти, (опис.) важки́м ду́хом ди́хати на ко́го за що. [Він на ме́не злости́вся (Н.-Вол. п.). В не́ї закипі́ла злість: вона́ завсі́ди зло́стувала на Са́ню (Н.-Лев.). Андрі́й мо́вчки злува́в (Крим.) Чого́-ж ти люту́єш? (Черкас.). Лютува́в стари́й за те, що ля́хівку взяв (М. Вовч.). Там він проле́жав аж до но́чі, лю́тячись на все́нький світ (Крим.). Пасію́є, аж зуба́ми скрего́че (Липовеч.)]; 2) (о стихии: бушевать) лютува́ти, люти́тися, яри́тися. [Моро́з так лю́титься (Проск. п.)]. |
| Изжа́лить (о насек., растениях) – пожали́ти. [Якби́ на кропи́ву не моро́з, то вона́-б усі́х люде́й пожали́ла (Номис). Як пішла́ я у кропи́ву спа́ти, пожали́ла собі́ литки́ й п’я́ти (Пісня)]. • Изжа́ленный – пожа́лений. • -ться – пожали́тися. |
| Ка́мень –
1) ка́мінь (р. ка́меню и -меня), ум. каміне́ць (-нця́), камі́нчик (-ка), ув. каменю́ка (м. р.), камени́ще (м. р.). [Сиди́ть сестра́ на ка́мені, ру́ченьки лама́є (Рудан.). Бода́й пани́ при доро́зі камі́нчики би́ли (Пісня)]. • Ка́мень и Ка́мни (соб.) – камі́ння (-ння), ув. каміню́ччя, каміня́ччя (-ччя). [У́хо ле́две зачува́є пле́скіт хви́лі об камі́ння (Ворон.). Вгорі́ теж каміню́ччя стирча́ло і обдира́ло спи́ну (Загірня)]. • Адский, прижигательный -мень – ля́піс (-су), пеке́льний ка́мінь. • Аспидный -мень – писа́рський лупа́к. • Бутовый -мень – груз (-зу), бу́тор (-ру), бутори́ння (-ння). • Винный -мень – ви́нник (-ка). • Воздушный -мень – аеролі́т, метеоролі́т (-ту). • Гороховый -мень – горохови́к. • Горшечный -мень – горшківе́ць (-вця́). • Гремучий, орлиный -мень, мин., см. Орле́ц 1 и 2. • Дикий -мень – дика́р (-ря́), ка́мінь-дика́р. [Як заклада́ють стіжка́ пе́рший раз, то на са́мий спід кладу́ть ка́меня-дикаря́ (Звиног.)]. • Драгоценный, самоцветный -мень – самоцві́т (-ту); соб. самоцві́тне камі́ння. [Срі́бло, зло́то, самоцві́ти (Крим.). На до́вгих листо́чках гра́є і ся́є, мов самоцві́тне камі́ння, чи́ста роса́ (Мирн.)]. • Едкий -мень – їдке́ ка́лі, їдки́й пота́с. • Жерновой, мельничный -мень – жорнови́й (млино́ви́й) ка́мінь; ка́мінь, жо́рно; срвн. Жё́рнов. [Млин на два ка́мені (Желех.)]. • Замочный -мень, архит. – замко́ви́й ка́мінь. • Краеугольный -мень – нарі́жний ка́мінь. • Мелкий -мень, соб. – дрібне́ камі́ння, (речной) рінь (-ни), рі́ння, (песчаный) жорства́, (щебень) груз (-зу); см. Ка́мешек и Ще́бень. • Надгробный -мень – надгро́бок (-бка), надгро́бний ка́мінь. [Га́рний надгро́бок, з золоти́м хресто́м (Звиног.)]. • Оловянный -мень – циня́к, цино́вий ка́мінь. • Плитный -мень – плитняко́вий ка́мінь, плитня́к. • Подводный -мень – підво́дний ка́мінь, риф (-фу), кли́пень (-пня), соб. підво́дне камі́ння, (гряда подводных камней) ла́ва, ла́виця; срвн. Риф и Поро́г 2. • -мень преткновения – ка́мінь спотика́ння, прити́ка, прити́чина, перешко́да; см. Преткнове́ние. • Пробирный, пробный -мень – спро́бний ка́мінь. • Пробный -мень, перен. – спро́бний ка́мінь, (с)про́бний брусо́к (-ска́) до чо́го (Куліш). • Растирочный -мень – розтира́льний ка́мінь, ка́мінь для розтира́ння (розтира́ти). • Самоцветный -мень – самоцві́т (-ту). • Сводный -мень, архит. – дужни́й (склепі́нний, переми́чний) ка́мінь. • Синий -мень – а) (берлинская лазурь) берлі́нська блаки́ть (-ти); б) (медный купорос) си́ній ка́мінь, синя́к, мідяни́й вітріо́ль (-лю). • Смоляной -мень – смоляни́й ка́мінь, смо́лич, обсидія́н. • Сточный -мень – камі́нний ришта́к. • Строительный -мень – будіве́льний ка́мінь. • Точильный -мень – брус (-са), брусо́к (-ска́). • Угловой -мень – нарі́жний ка́мінь (-меня). • Философский -мень – філосо́фський ка́мінь. • Цедильный -мень – ціди́льний (фільтрува́льний) ка́мінь. • Вымостить улицу -мнем – ви́брукувати (вульг. ви́буркувати) ву́лицю. • Побивать -мнями – побива́ти (сов. поби́ти) камі́нням, каменува́ти (сов. скаменува́ти, покаменува́ти) кого́. [Наро́д покамену́є нас (Св. П.)]. • Превращать превратить в -мень – оберта́ти, оберну́ти в ка́мінь, кам’яни́ти, скам’яни́ти, камени́ти, скамени́ти кого́, що. [Моро́з ті́ло камени́ть (Рудан.). І очи́ма-гадю́ками до́ню скамени́ла (Куліш)]. • Превращаться, превратиться в -мень – оберта́тися, оберну́тися в ка́мінь, кам’я[ме]ні́ти, скам’я[ме]ні́ти, закам’я[ме]ні́ти, (о многих) покам’я[ме]ні́ти, ка́менем ста́ти (сі́сти), (худож.) камі́нням скамені́ти. [І камі́нням скамені́ла ці́ла Украї́на (Рудан.)]. • Строить, построить из -мня что – мурува́ти, ви́мурувати и змурува́ти, (о многом) пови[поз]муро́вувати що. • -мни возопиют – камі́ння заголо́сить. • Держать -мень за пазухой – хова́ти (держа́ти) ка́мінь у па́зусі (за па́зухою). [З москале́м зна́йся, а каменю́ку за па́зухою держи́ (Приказка)]. • Как -мень в воду, пропал, как -мень на дно упал – як ка́мінь у во́ду, як водо́ю вми́ло, як вода́ вми́ла кого́, що; як у во́ду впав; пропа́в, як з мо́сту упа́в. • Как -мень ко дну – як ка́мінь на дно (на спід). • Капля по капле и -мень долбит – кра́пля по кра́плі і ка́мінь (ске́лю) продо́вбує, вода́ і ка́мінь довбе́ (до́вба). • Деньга и -мень долбит – гро́ші і ка́мінь кую́ть. • Нашла коса на -мень – тра́пила (наско́чила) коса́ на ка́мінь. • -мня на -мне не оставить – ка́меня на ка́мені не поки́нути, зни́щити до-ще́нту (до дна) що. • Падать -мнем – опу́кою (гру́дкою) па́дати. • Под сим -мнем лежит тело такого-то – тут похо́ваний таки́й-то, тут похо́вано тако́го-то. • Сердце не -мень – се́рце не ка́мінь. • Словно -мень на сердце налёг – на́че ка́мінь на се́рце впав. • Словно -мень спал с сердца – на́че ка́мінь від се́рця відпа́в. • Это мне как -мень на шее – це мені́ як ка́мінь на ши́ю; 2) мед. – ка́мінь, ум. каміне́ць (-нця́). • Мочевой -мень – се́чний (сечови́й, мочови́й) ка́мінь. |
| Ко́жа –
1) (внешний покров челов. и животных, выделан. шкура) шку́ра, (ум. и для обозначения деликатности или тонкости выделки) шку́рка, шку́рочка, (зап.) шкі́ра, шкі́рка, шкі́рочка. [З одного́ вола́ двох шкур не деру́ть (Номис). Лежа́в до́вго на со́нці, попі́к собі́ шку́ру (Звин.). Ці паляту́рки тре́ба зроби́ти з шагре́ньової шку́рки (Крим.)]. • Сырая, невыделанная -жа животных, или выделанная -жа с шерстью – сирова́, неви́чинена (неви́правлена) шку́[і́]ра; специальнее: (конская) шкапи́на (-ни), шкапо́вина, (коровья) я́ловиця, (козлиная) козли́на, козля́тина (-ни), (ягнячья, мех) смух (-ху), сму́шок (-шку), (овечья) линтва́р (-ря́), (ум.) линтваре́ць (-рця́), линтва́рик, (старой овцы) стари́ця. • Выделанная -жа – ви́чинена (ви́правлена, ви́гарбувана) шку́[і́]ра; специальнее: (сапожный товар) това́р (-ру), ре́мі́нь (-ме́[і́]ню и -ме́[і́]ня). [Піду́, мо́же де това́ру діста́ну на чо́боти (Борзенщ.). Чо́боти з про́стого ремі́ню, не бельгі́йки (Звин.)]. • Дублёная, соковая -жа – ви́дублена шку́[і́]ра, дубле́нець (-нця) (Верхр.). • Сыромятная, квасцованная -жа – сири́ця (ум. сири́чка, сири́ченька), сирови́ця, сиріве́ць (-вцю́ и -вця́), ли́марщина. • Замшевая -жа – за́мшова шку́[і́]ра (шку́рка), за́мша. • Изнанка -жи – низ (-зу), спід (р. спо́ду) шку́[і́]ри, бахтарма́ (-ми́). • Отрезанная полоса -жи – ре́мі́нь, х[к]вашія́, (ув.) ременя́ка, х[к]вашія́ка. • Кусок, лоскуток -жи – шкур(л)а́т (-та), шкурато́к (-тка́), шкурати́на, ум. шкурато́чок (-то́чка), шкурати́нка; соб. шкура́ття. [Дме́ться, як шкур(л)а́т на огні́ (Номис). Нікче́мний шкурато́к (Крим.). Позбира́в шкура́ття (Сл. Гр.)]. • Снимать, снять, сдирать, содрать -жу с павшего или убит. живот. (и в перен. знач.) – білува́ти, оббілува́ти кого́. [Си́вого коня́ білува́ли (Рудч.). Спійма́всь – здеру́ть із те́бе шку́ру, оббілу́ють до-чи́ста (Коцюб.)]. • С живого -жу дерёт (перен.) – живо́го білу́є; з живо́го шку́ру дере́. • Выделывать -жи, см. Выде́лывать 1. • Заниматься выделкой кож – а) см. Коже́вничать; б) см. Скорня́чить. Цвет -жи – ко́лір (-льору) шку́[і́]ри. • Нежная -жа – ні́жна шку́[і́]ра. • Гусиная -жа (от холода) – си́роти (-рі́т), пасю́рки (-рок), гу́ся́ча шку́[і́]ра. [Так холодно́, що в ме́не аж си́роти повиступа́ли (Звин.)]. • На нём только -жа да кости – він худи́й, як трі́ска (як трістя́); він – сама́ снасть. • Ни -жи, ни рожи – ні з оче́й, ні з плече́й (Приказка). [Таке́, ба́чте, воно́ непоказне́: ні з оче́й, ні з плече́й (Кон.)]. • Из -жи лезть – рва́тися з шку́ри, з-під шку́ри п’я́сти́ся. [Лю́ди аж рву́ться з шку́ри на по́лі (Кон.). І засі́яв, і воло́чить, із-під шку́ри пне́ться (Рудан.)]. • Из -жи вон лезет (о толстяке) – із шку́ри пре́ться. [Так обрі́с ті́лом, що аж із шку́ри пре́ться (Кон.)]. • Мороз по -же дерёт, см. Драть. Мороз по -же подирает – (аж) моро́зом усипа́є; мов сні́гом тре; см. Подира́ть; 2) (плодов, клубней и т. п.) шку́[і́]рка, лушпа́йка, лушпи́нка, соб. лушпа́йя (ср. р.), лушпи́ння; см. Ко́жица 4 и Кожура́ 1. • Девичья -жа, фарм. – проскурняко́вий (люкрице́вий) пови́дляник, проскурняко́ва (люкрице́ва) пастила́. |
| Колю́чий – колю́чий, кольки́й, кільки́й, (жалящий) жал(ь)ки́й, (с колючками) колю́чкуватий, шпичкува́тий, остякува́тий, дерки́й. [Над моги́лою стара́ гру́ша-ди́чка розки́нула свої́ деркі́ ві́ти (Капельг.)]. • -чая боль – колю́чий (го́стрий) біль. • -чий взгляд – го́стрий по́гляд, колю́чі (при́крі) о́чі. • -чий мороз – кольки́й (жалки́й, пеку́чий) моро́з. • -чие слова – го́стрі, пеку́чі слова́. |
| Крапи́ва –
1) раст. Urtica – кропи́ва́; ласк. кропи́вонька, кропи́вочка. • -ва стрекает (жалит) – кропи́ва́ жа́лить. • -ва стрекучка, жгучая, U. dioica и urens L. – кропи́ва́ жалю́ча (жеру́ча, жалли́ва, жалка́), (сущ.) жи́гавка, жаля́чка (-чки). [І на жалку́ кропиву́ моро́з бува́є (Номис). Ти, кропи́во моя́, ти жалю́чая (Пісня)]. • -ва волшебная, глухая, Lamium L. – глуха́ кропи́ва́, глуши́ця, меді́вка. • -ва болотная, Lycopus europaeus L. – драголю́б, боло́тяна кропи́ва́, вовконі́г звича́йний. • -ва водяная, Ceratophyllum demersum L. – куши́р (-ру́) трио́стий, кропи́вка, жабури́ння, шува́р (-ру). • -ва чорная, сибирская, Leonurus lanatus Pers. – грем’я́нка; 2) зоол. -ва морская – морське́ се́рце; срвн. Меду́за. |
| Кре́пкий – (прочный: о ткани, постройке, дереве и т. п.) міцни́й, крі́пки́й, тривки́й, дебе́лий, креме́зни́й, крем’язни́й, (выносливый: о нервах, здоровьи) міцни́й, крі́пки́й, тривки́й. [Сукно́ таке́ міцне́, що й зно́су йому́ не бу́де (Київщ.). Потрі́бно насампере́д науко́вого знаря́ддя й тих тривки́х підва́лин, що дає́ позити́вне знаття́ (Єфр.). Тесля́р коли́сочку дебе́лу майстру́є в сі́нях (Шевч.). Ви́хор ста́не у крем’язни́х дубі́в колі́на гну́ти (Куліш). У ме́не здоро́в’я тривке́: ніко́ли не хворі́ю (Канівщ.). Сви́та ще кріпка́, ще о́сінь переходжу́ в їй (Київщ.)]. • -кое телосложение – міцна́ (ду́жа, креме́зна́) будо́ва ті́ла, міцна́ (ду́жа, креме́зна́) стату́ра в ко́го. [Будо́ва ті́ла міцна́, кремезна́ (Н.-Лев.)]. • Человек -кого сложения – люди́на міцно́ї (ду́жої, креме́зної) будо́ви (стату́ри), міцно́го (дебе́лого) скла́ду. • -кий человек – люди́на при здоро́в’ї, люди́на креме́зна́ (міцна́, крі́пка́, ду́жа, дебе́ла, міцноси́ла, заживна́). [Дід До́рош був стари́й, але ще кремезни́й чолові́к (Грінч.). Іще́ кріпки́й чума́к був (М. Вовч.). Гафі́йка стоя́ла міцна́, запа́лена со́нцем (Коцюб.). Там таки́й ще дебе́лий дід, що ї́сти не проси́тиме: сам собі́ заро́бить (Бердянщ.)]. • -кая фигура, -кие руки, ноги, плечи – міцна́ (кремезна́, дебе́ла, ду́жа, заживна́) по́стать, міцні́ (кремезні́, дебе́лі, ду́жі) ру́ки, но́ги, пле́чі. [Кру́гла, заживна́ по́стать (Л. Укр.)]. • Он ещё -пок на ногах – він ще міцни́й (тверди́й) на но́ги. • -кое здоровье – міцне́ здоро́в’я. • -кий ум – міцни́й (ду́жий) ро́зум. • -пок на ухо кто – недочува́є хто, глухе́нький, приглу́хуватий, туги́й на слу́хи хто. • -кий на язык – цупки́й на язи́к, мовчазни́й, мовчу́н (-на́). • -кий на деньги – скупи́й, тверди́й на гро́ші. • -кий в слове – держки́й на сло́во. • -кий сон – міцни́й (сильни́й, (провинц.) товсти́й) сон. [Натоми́вшися, спав тверди́м, міцни́м сном (М. Левиц.). Спить товсти́м сном (Рудч.)]. • -кий мороз, холод – цупки́й (лю́тий, си́льний) моро́з, холо́д. [Хо́лодом пові́яло цупки́м (Грінч.)]. • -кий снег, лёд – тверди́й (держки́й) сніг, лід. • -кий камень – тверди́й (міцни́й) ка́мінь. • -кий (о фруктах, плодах) – яде́рни́й. [Яде́рний огіро́к. Яде́рні я́блука – до́вго проле́жать (М. Грінч.)]. • -кая водка, вино, чай – міцна́ горі́лка, міцне́ вино́, міцни́й (густи́й) чай. • -кие напитки – міцні́ (п’я́ні) тру́нки. • -кий табак – міцни́й (лю́тий, сильни́й) тютю́н. • -кая стража – пи́льна (го́стра, сильна́) ва́рта, сторо́жа. [Повели́ його́ за го́строю ва́ртою (М. Грінч.)]. • -кое словцо – круте́ слівце́, (похабность) гниле́ сло́во. • -пок задним умом кто – по шко́ді му́дрий хто. [Лях му́дрий по шко́ді: як покра́ли ко́ні, став кінни́цю замика́ти (Приказка)]. • Думать -кую думу – ду́же (тя́жко, гли́боко) зами́слюватися про що, сильну́ ду́му ду́мати про що. • Довольно -кий – міцне́нький, кріп(к)е́нький, дебеле́нький. [П’яне́нький, а в нога́х таки́ кріпе́нький (Сніп). Ко́ник він кріпке́нький (Греб.)]. • Более -кий – міцні́ший, крі́пший, дебелі́ший, покрі́пший. [Бу́дем на нево́льників по́кріпші пу́та надіва́ти (Март.)]. • Очень -кий – міцне́нний, кріпе́нний, дебеле́нний. • Становиться, стать кре́пче – ду́жчати, поду́жчати, міцні́(ша)ти, по[з]міцні́ти, поміцні́шати, дебелі́шати, подебелі́шати, умоцьо́вуватися, умоцюва́тися, замоцюва́тися. [Мед (напиток) як до́вго посто́їть, то вмоцю́ється (Борзен.)]. |
| Крепча́ть – (о морозе) бра́тися, ду́жчати, крепи́ти, (о ветре) ду́жчати, розбира́тися, міцні́шати; срвн. Кре́пнуть. [Бра́вся моро́з (Грінч.). Моро́з крепи́ть, шпа́рить (Кониськ.). А ві́тер усе́ розбира́ється, – коли́-б хоч стріх не покуйо́вдив (Харківщ.)]. |
| Креще́нский – водохре́с[щ]ний, орда́нський. • -ская вода – явле́на вода́. • -кий мороз – орда́нський (водохре́с[щ]ний) моро́з. • -ский вечер – голо́дна кутя́. • -ская ночь – ніч під водохре́ща. • -ская ярмарка (в Киеве) – контра́кти (-тів). |
| Круто́й –
1) (круто свитый, сваренный, замешенный) крути́й. [Крута́ пря́жа. Крута́ ка́ша Крути́й хліб]; 2) (о горе́, береге, скале, лестнице, дороге) крути́й, при́крий, (очень) стрімки́й, стрімча́стий, кручува́тий, при́кро-крути́й; (о повороте) крути́й, рапто́вий. [Такі́ круті́ схо́ди, що наси́лу ви́йшла на їх (Київ). Мов се́рні по стрімки́х ска́лах тіка́ть їй довело́ся (Крим.). Стрімча́сті ске́лі (Тичина). Пішо́в шви́дко, деручи́ся кручува́тою сте́жкою вго́ру (Грінч.). Прошу́ злі́зти під го́ру, бо при́кра, та всіх не ви́тягнуть бички́ (Гнат.). При́крий бе́рег (Сл. Гр.)]. • Дорога делает -то́й поворот вправо – шлях кру́то (рапто́во) поверта́є право́руч. • Уходили сивку -ты́е горки – був кінь та з’ї́здився (Приказка); 3) (тяжёлый) суту́жний, при́крий, (о характере) крути́й, суво́рий. • -ты́е обстоятельства – суту́жні (при́крі) обста́вини. • У него очень -ты́е обстоятельства – йому́ ду́же кру́то, йому́ ду́же суту́жно. • -то́й характер, нрав – крута́, суво́ра, (пров.) сукри́ста вда́ча. • Человек -то́го характера, нрава – люди́на круто́ї вда́чі; люди́на крута́. • -та́я мера – суво́рий за́хід. • Придётся принять -ты́е меры – доведе́ться вжи́ти суво́рих за́ходів. • -то́й мороз – лю́тий моро́з. |
| Лё́гкий и -гок –
1) ле́гки́й (-ка́, -ке́). [Паляни́ця легка́, до́бре ви́печена (Звин.)]. • -кий как перо легки́й як пір’ї́на, легки́й як пух. • -кий груз, багаж – легки́й ванта́ж, бага́ж. • -кий мусор, горн. – штиб (-бу). • -кая почва – легки́й ґрунт, перегні́й (-но́ю); пухка́ земля́. • Да будет ему земля -ка! (о покойнике) – хай йому́ земля́ перо́м! Неха́й йому́ земля́ легка́! Ле́гко йому́ лежа́ти, перо́м зе́млю держа́ти (Номис). • -кая кавалерия – легка́ кінно́та. • -кое войско – легке́ ві́йсько. • -кая атлетика – легка́ атле́тика. • -кое орудие – легка́ гарма́та. • -кое ружьё – легка́ рушни́ця; 2) (малый, незначительный слабый и т. п.) легки́й, леге́нький, невели́кий, невели́чкий, незначни́й. • -кая проседь – леге́нька сивина́. • С -кою проседью – сивува́тий, підси́вий, шпакува́тий. • -кие морщины – леге́нькі (неглибо́кі) змо́ршки. • -кий ветерок – леге́нький вітере́ць, (зефир) ле́гіт (-готу). [У віко́нце влива́ється ле́гіт майо́вий (Л. Укр.)]. • -кий порыв ветра – леге́нький по́дув (по́дих) ві́тру. • -кий дымок – леге́нький, ріде́нький димо́к (-мку́). • -кий морозец – леге́нький (невели́чкий, мале́нький) морозе́ць. • -кий туман, -кая тучка – легки́й (леге́нький) тума́н, легка́ (ріде́нька, прозо́ра) хма́рка. [Над доли́нами стої́ть си́зий, легки́й тума́н (Неч.-Лев.)]. • -кое наказание – неважка́ (легка́) ка́ра. • -кая вина – неважка́ прови́на. • -кий вздох, стон – леге́ньке зідха́ння, леге́нький сто́гін. • -кий смех послышался среди публики – ти́хий (леге́нький) сміх почу́вся серед пу́бліки. • -кая улыбка – леге́нька у́смішка. • -кий стук, шум – ти́хий сту́кіт (го́мін). • -кий сон – легки́й, некрі́пки́й сон. • У него -кий сон – він некрі́пко (нетве́рдо, чу́тко, чу́йно) спить. • -кое движение – легки́й (леге́нький, незначни́й) рух. • С -кою иронией – з легко́ю (леге́нькою) іро́нією. • На её лице вспыхнула -кая краска – обли́ччя в не́ї (їй) тро́хи зашарі́лося (спалахну́ло леге́ньким рум’я́нцем). • -кая поступь, -кий шаг – легка́ хода́. • -кий огонь – пові́льний (легки́й) ого́нь. • -кая боль, болезнь, простуда, усталость, рана – легки́й біль, легка́ хоро́ба (засту́да, вто́ма, ра́на). • -кий озноб, жар – легки́й (невели́чкий) моро́з (жар). • У него -кий озноб, жар – його́ тро́хи моро́зить, у йо́го мале́нький (невели́чкий) жар. • -кие роды – неважке́ (легке́) ро́диво, неважкі́ (легкі́) роди́ни (зап. поло́ги). • -кое лекарство – деліка́тні (м’які́) лі́ки. • Слабит -ко и нежно – проно́сить м’я́ко й деліка́тно. • -кие средства, меры – м’які́ за́соби (за́ходи). • -кий характер – м’яка́ (нетяжка́, несуво́ра, лагі́дна) вда́ча. • -кое сердце – м’яке́ се́рце. • -кий табак – легки́й (неміцни́й, па́нський) тютю́н. • -кое вино, пиво – неміцне́ (легке́) вино́, пи́во. • -кий раствор – неміцни́й ро́зчин. • -кий напиток – легки́й напі́й. • -кий запах – легки́й, тонки́й пах (дух). • -кие духи, ароматы – легкі́ (неміцні́) па́хощі; 3) (необременительный) легки́й, необтя́жливий, невтя́жливий, (о пище: удобоваримый) легкостра́вний, стравни́й. [Хліб глевки́й, на зу́би легки́й (Номис)]. • -кая должность, -кие обязанности – легка́ (невтя́жлива) поса́да, необтя́жливі обо́в’язки. • -кий труд – легка́ пра́ця, (осудительно) легки́й хліб. • Зарабатывать -ким трудом – заробля́ти легко́ю робо́тою, легкоби́том. [Сі́яти грі́шми, що заробля́в я легкоби́том (Кониськ.)]. • -кий хлеб – легки́й (незагорьо́ваний) хліб. • -кая жизнь – легке́ життя́, життя́ в доста́тках, в розко́шах, легки́й хліб. • Он привык к -кой жизни – він звик до легко́го життя́, до легко́го хлі́ба, він легкоби́том вік звікува́в (Кониськ.). • -кий обед, завтрак, ужин – легка́ (стравна́, деліка́тна) ї́жа, легка́ стра́ва, легки́й (деліка́тний) обі́д (сніда́нок), легка́ (деліка́тна) вече́ря; срвн. То́нкий. • -кая закуска – легка́ (леге́нька) пере́куска. • -кий воздух – легке́, рідке́ пові́тря; сві́же пові́тря; 4) (нетрудный) легки́й, неважки́й, (простой) про́стий, нему́дрий. • -кое дело – легка́ (нему́дра, неважка́) спра́ва (робо́та). • -кое ли дело! – ле́гко сказа́ти! то не жарт! • -кое для понимания изложение, доказательство – ви́клад, до́каз зрозумі́лий, (иногда) розу́мний. • -кая фраза, задача – легке́ ре́чення, завда́ння. • -кий слог – легка́ мо́ва. • Этот писатель отличается -ким слогом – у цьо́го письме́нника легка́ мо́ва, ви́дко легку́ мо́ву. • -кий стих – легки́й вірш. • -кий экзамен, -кое испытание – легки́й і́спит. • -кий танец – легки́й (неважки́й) та́нець (-нця). • Он упивался -ким успехом – він п’яні́в з легко́го у́спіху. • -кая добыча – легка́ здо́бич; 5) (весёлый) легки́й, леге́нький, весе́лий, (поверхностный) поверхо́вний, побі́жний, легкобі́жний, (ветреный) по́ле́гкий. • -кая жизнь – легке́ (безжу́рне) життя́. • -кая шутка – леге́нький жарт. • -кая радость, -кое настроение – безхма́рна ра́дість, безхма́рний на́стрій. • -кое отношение к своим обязанностям – легкова́ження свої́ми обо́в’язками. • -кое знакомство с чем-л., -кое понятие о чём-л. – побі́жне (поверхо́вне, поглибо́ке) знання́ чого́сь (спра́ви, пре́дмету), мала́ тя́ма в чому́сь. • -кий ум – неглибо́кий (легкобі́жний) ро́зум. • -кое увлечение – легкобі́жне (скоромину́ще, неглибо́ке) захо́плення. • Чувство женское -ко – жіно́че почуття́ по́легке (неглибо́ке, непості́йне). • -кий характер – неглибо́ка вда́ча; м’яка́ (ла́гі́дна) вда́ча. • -кий человек – неглибо́ка (легкоду́мна) люди́на, по́легка люди́на. • -кий взгляд на вещи – поверхо́вне (легкова́жне) ста́влення до справ. • -кое обращение в обществе – ві́льне, неви́мушене пово́дження в товари́стві. • С ним -ко́ и горе – з ним і ли́хо не страшне́. • -кие движения – легкі́, ві́льні (неви́мушені) ру́хи. • -кий голос – ві́льний (плавки́й) го́лос. • -кая музыка – легка́ (непова́жна) му́зи́ка. • -кое чтение, -кая литература – легке́ чита́ння, легка́ лекту́ра; (изящная) кра́сне письме́нство; (эротическ.) лекту́ра (письме́нство) про коха́ння, ероти́чна лекту́ра, ероти́чне письме́нство; 6) (легкомысленный, ветренный) по́легкий, легкова́жний, легкоду́мний. • -кого поведения девица – по́легка ді́вчина, ді́вчина легки́х зви́чаїв. • Искательница, любительница -ких приключений – охо́ча до легки́х романти́чних приго́д, охо́ча ле́гко поромансува́ти, романсо́ва аванту́рниця. • -кие нравы – по́легкі, ві́льні зви́чаї. • Пьеса, произведение, музыка -кого содержания, тона – п’є́са (твір, музи́ка) легко́го змі́сту, то́ну; 7) (быстрый, расторопный) легки́й, швидки́й, прудки́й, метки́й, жва́вий, мото́рний. [Ота́ смі́лива, метка́ Ка́тря (М. Вовч.). Жва́вий, як ри́бка в рі́чці (Номис)]. • -кий на ногу – швидки́й (прудки́й, легки́й) на но́ги. • -кий на под’ём – рухли́вий, ворушки́й. • -кий на ходу – (о машине) легки́й у робо́ті, (об экипаже колесн.) легки́й, розко́тистий, котю́чий, бігки́й, (о санях, лодке) легки́й, плавки́й; срвн. Легкохо́дный. [Легки́й чо́вен (Полт.)]. • -кий на кулак (драчливый) – битли́вий, швидки́й на кула́к (до бі́йки). • -кий на руку (удачливый) – легки́й на ру́ку. • С -кой руки – з легко́ї руки́. [З щи́рого се́рця та з легко́ї руки́ діду́сь дарува́в (Кониськ.)]. • Он -гок на руку – у йо́го легка́ рука́, він до́брий на почи́н. [Кароо́кий чолові́к – до́брий на почи́н (Мирг.)]. • Делать на -кую руку – роби́ти аби́як (на спіх, на швидку́ ру́ку, на швидку́ руч). • Работа на -кую руку – швидка́ робо́та. [Швидко́ї робо́ти ніхто́ не хва́лить (Номис)]. • -кий на слёзы – тонкосльо́зий, (сущ.) тонкослі́зка. • -кий на язык – а) язика́тий, слизькоязи́кий; б) говірки́й, балаку́чий, балакли́вий. • -гок на помине – про во́вка помо́вка, а вовк і в ха́ту (Приказка). • -кая кисть – легки́й пе́нзель (-зля); 8) (негромоздкий, стройный) легки́й, струнки́й. • -кая колокольня, беседка, колонна – легка́ (струнка́) дзвіни́ця, альта́нка, коло́на. • -кие украшения – легкі́ оздо́би. • Более -кий, наиболее -кий – ле́гший, найле́гший и т. д. [Але́ Оле́ся була́ ле́гша на ско́ки (Н.-Лев.)]. • Становиться более -ким, см. Легча́ть. • Довольно -кий – до́сить легки́й, леге́нький и т. д., см. Лё́гонький. |
| Лихора́дочный –
1) пропа́сний, пропа́сничний, лихома́нковий, трясце́вий, трясови́чний; (горячечный) гарячко́вий. [В які́йсь гарячко́вій нестя́мі (Коцюб.)]. • -ный жар – пропа́сний жар. [Здає́ться, що в ньо́го пропа́сний жар (Крим.)]. • -ный озноб – дригота́ (моро́з) від пропа́сниці. • У него -ный озноб – його́ моро́зить (холоди́ть). • -ный пульс – пропа́сний (лихома́нковий) пульс (-су). • -ный больной – слаби́й (-бо́го) на пропа́сницю. • -ная кора – хі́нна кі́рка, хі́на. • -ная трава, бот. – а) см. Лихора́дочник; б) Ajuga reptans L. – горля́нка (повзу́ча), діво́ча краса́, сухове́ршки (-ків); в) Aristolochia Clematitis L. – хвилівни́к (-ка́) (звича́йний), хвили́нник, кирказо́н (-ну), меч-де́рево; г) см. Мау́н; ґ) Hieracium Pilosella L. – нечуйві́тер (-тру) (волоси́стий); д) Lepidium ruderale L. – воню́чка, воню́чі ві́ники (-ків); е) Pedicularis palustris L. – шолуди́вник (боло́тяний), смиз (-зу); є) Ranunculus sceleratus L. – жовте́ць (-тцю́) отруйни́й, биша́к (-ку́), лю́тик; ж) Sedum acre L. – очи́ток (-тка и -тку) (го́стрий), бурячки́ (-кі́в), молоди́ло; з) Teucrium Chamaedrys L. – самоси́л (-лу); 2) перен. – гарячко́вий. [Гарячко́ва ене́ргія (Коцюб.). Гарячко́ва робо́та (Єфр.)]. • -ная деятельность – гарячко́ва дія́льність (-ности). |
| II. Ло́пать и Ло́паться, ло́пнуть – ло́пати и ло́патися, ло́пнути, (диал. зап. ло́пти), лу́скати, лу́скатися, лу́снути, (трескаться) трі́скати, трі́скатися, трі́снути, ре́пати, ре́патися, ре́пнути, (распадаться) розсіда́тися, розсі́стися, розска́куватися, розско́читися, (о посуде ещё) розлу́пуватися, розлупи́тися, розко́люватися, розколо́тися, (от мороза, замёрзнув с жидкостью) розмерза́тися, розме́рзтися; (о почках, бутонах) розпу́кувати(ся) и розпука́ти(ся), розпу́кнути(ся) и розпу́катися; (о мног. или во мног. местах) поло́пати(ся), полу́скати(ся), потрі́скати(ся), поре́пати(ся), порозсіда́тися, порозска́куватися, порозлу́пуватися, порозко́люватися, порозмерза́тися; порозпу́кувати(ся) и -ка́ти(ся). [Ой, ло́пнув обру́ч коло ді́жечки (Пісня). Всі шклянки́ поло́палися (Звин.). Барабо́ля не допекла́ся, а вся поло́пала (поре́палася) (Брацлавщ.). Не пи́рскай водо́ю! лу́сне шкло (Звин.). Гладки́й аж шку́ра трі́скається (Номис). Стара́ літерату́рна мане́ра трі́скає, і Коцюби́нський з не́ї вихо́дить на ши́рший світ (Єфр.). Іде́ він льо́дом, коли́ лід ре́пнув (Грінч. I). Не наду́шуй кле́пку: обі́ддя розся́деться! (Звин.). Голова́ йому́ розска́кується, зу́би з ро́та виліта́ють (Стефаник). Не повно́сили молока́, а за ніч аж гле́чики порозмерза́лися, – таки́й моро́з удра́в (Харківщ.)]. • Бомба -ла – бо́мба ло́пнула, (взорвалась) ви́бухла, розірва́лася. • Горшок -нул – го́рщик лу́снув (ло́пнув, трі́снув, розсі́вся, розско́чився, розлупи́вся). • Канат -нул – кодо́ла ло́пнула (лу́снула, перерва́лася). • Кожа на руках -тся от холодной воды – шку́[і́]ра на рука́х ре́пається від холо́дної води́. • Сапог -нул – чо́біт ло́пнув (ре́пнув, трі́снув, лу́снув). • Стекло -ло, стакан -нул – скло лу́снуло (ло́пнуло, трі́снуло), скля́нка лу́снула (ло́пнула, трі́снула). • Струна -ла – струна́ ло́пнула (лу́снула, урва́лася). • Чирей -нул – чиря́к ло́пнув (трі́снув, прорва́вся). [Трі́снув струп пога́ний (Франко)]. • Шина на колесе -нула – ши́на на ко́лесі ло́пнула (розско́чилася). • Наелся так, что боюсь -нуть – так наї́вся, що коли́-б і не розсі́вся (не лу́снув); наже́рся як не лу́сну! • -нуть от злости – ло́пнути, лу́снути, розсі́стися з (від) зло́сти. [Скриго́че, та аж як не розся́деться од зло́сти (Еварн.)]. • Хоть -ни – хоч лу́сни (ло́пни, розсядься, надсядься). [Нічо́го не скажу́, хоч проси́ і розся́дься (Свидниц.). Не хо́чу, та й го́ді, хоч ти надся́дься (М. Вовч.)]. • Что б ты -нул! – щоб (бода́й) ти лу́снув! щоб (бода́й) ти ло́пнув! щоб ти лоп! • Ло́пни мои глаза! – хай мені́ о́чі повила́зять! бода́й мені́ о́чі повила́зили! • Терпение его -нуло – терпе́ць йому́ увірва́всь. |
| Лю́тый –
1) (жестокий) лю́тий, жорсто́кий, запе́клий. [Лю́тий звір (Метл.). Зима́ лю́та (Шевч.) Не ба́чив кінця́ мої́й лю́тій му́ці (Сторож.)]. • -тый враг – лю́тий во́рог, запе́клий (затя́тий) во́рог. • -тая стужа – лю́тий моро́з, лю́та холодне́ча, лю́ть (-ти). • -тая боль – лю́тий біль. • Чрезвычайно -тый – люте́нний; 2) (рьяный) зага́рливий, запальни́й, щи́рий (до робо́ти); (бойкий) метки́й, мото́рний. • Он лют на песни – він до спі́ву аж навви́передки, він співа́ти мото́рний. |
| Мё́рзнуть –
1) (замерзать) замерза́ти; (о воде: подёргиваться льдом) ше́рхнути, зашерха́ти; 2) (морозить) моро́зити. • На дворе -зит – (надво́рі) моро́зить, бере́ моро́з, бере́ться (на) моро́з; 3) (зябнуть) ме́рзнути, ме́рзти, примерза́ти. [Не купи́в ба́тько ша́пки, неха́й у́хо ме́рзне (Номис)]. |
| Мори́ть –
1) (умерщвлять) мори́ти, вимо́рювати, вигубля́ти и вигу́блювати, вибавля́ти, (истреблять) ни́щити кого́, що. [Чим ви мух мо́рите (вигу́блюєте, вигубля́єте, вибавля́єте)? (М. Грінч.). Моро́з ни́щить уся́ку не́чисть (Київщ.)]; 2) (томить) мори́ти, змо́рювати, вимо́рювати, умо́рювати, му́чити кого́. [Хо́лодом мене́ мо́рить (Канівщ.). Му́чили нас тя́жко робо́тою (Богодух.)]. • -ри́ть голодом – мори́ти го́лодом, уголо́джувати кого́. [Мо́рять до́вгим го́лодом у темни́ці (Куліш). Себе́ уголо́джує, да году́є нечи́сті ду́ші (Борзенщ.)]; 3) (тушить, запекать) тушкува́ти, па́рити що. • -ри́ть лук – тушкува́ти цибу́лю. • -ри́ть молоко – па́рити молоко́. -ться – 1) (стр. з.) мори́тися, вимо́рюватися, вигу́блюватися, вибавля́тися; мори́тися, змо́рюватися, умо́рюватися, уголо́джуватися; тушкува́тися, па́ритися, млі́ти; бу́ти мо́реним, вимо́рюваним и т. п. [Неха́й ка́ша млі́є (Звин.)]; 2) (возвр. з.) мори́тися, му́читися. • Не мало -лся над этим делом – попому́чився коло цього́ ді́ла (над цим ді́лом). |
| Моро́женица –
1) млино́к (-нка́), пу́шка на моро́зиво, моро́зни́ця. [Як він продає́ са́харний моро́з, то ви ду́маєте, що з ньо́го багати́р, а в ньо́го добра́ ті́льки й є, що пу́шка та ло́жка (Звин.). Пога́но торгува́лося: прода́в сього́дні ті́льки пів-пу́шки (Звин.)]; 2) моро́зивни́ця, моро́зниця. |
| Моро́женое, сщ. – моро́зиво, (реже) моро́жене (-ного), (зап.) льоди́ (-ді́в), (диал.) са́харний моро́з. [Ми пішли́ ї́сти моро́жене (Л. Укр.). І льода́ми те́є все сма́чно заїда́є (Рудан.)]. |
| Моро́зить –
1) моро́зити, заморо́жувати що. [Що-де́нь пила́ти розпина́ють, моро́зять, шква́рять на огні́ (Шевч.). Ри́бу вмоча́ють у во́ду і так і заморо́жують (Київ)]. • На дворе -зит – надво́рі моро́зить (бере́ моро́зом), надво́рі бере́ться моро́з. [Бере́ться сві́том моро́з (Червоногр.)]. • Меня -зит – мене́ моро́зить; мене́ моро́зом си́пле; мене́ мов сні́гом тре; срв. Зноби́ть. • Моро́женный и -женый – моро́жений. • -ная рыба – моро́жена (ме́рзла) ри́ба; 2) (лгать, хвастать), см. Моло́ть 3. |
| Моро́зишка – моро́зе́ць (-зцю́), невели́(ч)кий моро́з (-зу). |
| Мягча́ть – м’я́кшати; срв. Мя́кнуть. • Мороз -ча́ет – моро́з м’я́кшає. |
| Надува́ться, наду́ться –
1) (наполняясь воздухом) надима́тися и (редко) надува́тися, наду́тися, (о мног.) понадима́тися, (редко) понадува́тися; (вздуваться, пучиться) обдима́тися, обду́тися, надима́тися, ду́тися, наду́тися, (о мног.) пообдима́тися, понадима́тися; (натопыриваться) напу́жуватися, напу́житися, (о мног.) понапу́жуватися; бу́ти нади́маним, наду́тим, понади́маним и т. п. [Як надму́сь, то й я (жа́ба) така́ (як віл) зроблю́сь (Глібів). Вітри́ло наду́лось (Л. Укр.). Дми́ся – не дми́ся, воло́м не бу́деш! (Номис). Шарава́ри напу́жилися (Квітка)]; 2) (навеваться) надува́тися, наду́тися, навіва́тися и наві́юватися, наві́ятися, наміта́тися, наме́сти́ся, нано́ситися, нане́сти́ся, (во мног. местах) понадува́тися, понавіва́тися и понаві́юватися, понаміта́тися, понано́ситися; бу́ти наду́тим, понаду́ваним, наві́юваним, наві́яним и т. п. Пыль -ду́лась в окна – у ві́кна понавіва́лося (понаві́ювалося) по́роху (пи́лу); 3) (обманываться) – а) (стр. з.) підду́рюватися, обду́рюватися, підма́нюватися, обшахро́вуватися, ошу́куватися, бу́ти підду́рюваним, підду́реним, попідду́рюваним и т. п.; б) (надувать себя) обду́рюватися, обдури́тися, ошу́куватися, ошука́тися; 4) (напыживаться) надима́тися, наду́тися, напу́жуватися; напу́житися; (важничая) пиндю́читися, напиндю́читися, бундю́читися, набундю́читися, набундю́ритися, напри́ндитися, ни́зитися, нани́зитися; (сердясь) ду́тися, надима́тися, наду́тися, (фамил.) намурмо́ситися, нагого́шитися, (образно) нажа́битися, гинди́читися, нагинди́читися, (сердито и спесиво) пу́тритися, напу́трюватися, напу́тритися; (о мног.) понадима́тися и т. п.; см. ещё Надува́ть (1) губы. [Як пти́ця надво́рі понадима́ється і носи́ похова́, – бу́де бу́ря і хо́лод (Харк. Зб.). Оби́дві да́ми понадима́лись і мовча́ли (Н.-Лев.). Бач, як ти його́ обра́зила, бач – наду́всь! (Мирний). Примі́тив, що його́ не слу́хають, розсе́рдився, напиндю́чився (Н.-Лев.). Чого́сь на́ша сва́ха наду́лася й нани́зилася (Грінч. III). Напри́ндилась, надула́ся, чому́ в кожу́х не вдягла́ся (Пісня). Нажа́биться ко́жен, напиндю́читься (Свидниц.). Инди́к пу́триться (Хорольщ.). Напу́трилася, мов їжа́к (Крим.)]. • -ду́лся, как индейский петух – напиндю́чився (напу́трився) мов гинди́к. • -ду́лся, как сыч, как мышь на крупу – наду́вся (напу́трився) мов сич (на сову́), мов кво́чка на дощ, як га́йвороння на моро́з, мов ми́ша на кру́пи́ (Приказки); 5) (напиваться чего) наду́длюватися, наду́длитися чого́. [Наду́длився ча́ю (Звин.)]. • Наду́вшийся – що наду́вся и т. п.; наду́тий; (о человеке) наду́тий. [Наду́те вітри́ло (Київ)]. |
| Намё́т –
1) (действие), см. Намё́тка 1; 2) (куча) ку́па, ку́ча, (побольше) кучугу́ра, ва́лява, (нанос) нані́с (-но́су), наду́в (-ву), (намыв) наму́л (-лу), на́пла́в (-ву), на́пли́нок (-нку); (снежный сугроб) наме́[і́]т; (занос) заме́[і́]т (-ме́ту), соб. замі́ття (-ття). [Моро́з і снігові́ наме́ти з си́німи ті́нями за ни́ми (В. Поліщук)]; 3) (покрышка) покриття́, накриття́ (-ття́), (чехол) чехо́л (-хла́); 4) (шатёр) наме́т (-ту), шатро́. [Ой, нап’я́ли козаче́ньки голуби́й наме́т (Пісня)]; 5) (сеть для ловли птиц) сі́тка (на птахи́); 6) (рыболовная сеть на шесте) хва́тка, то[у]рбу́к (-ка); 7) строит. – на́кидь (-ди); 8) (мантия герба) ма́нтія; 9) (железная полоса) шта́ба, шти́ба, (болт у ставень) прого́нич; 10) (побежка зверя) біга́. |
| Напрохва́т, нрч. – на́скрі́зь (прошива́ючи, пробира́ючи). • Мороз меня -хва́т пробрал – моро́з мене́ на́скрі́зь пробра́в. |
| Насчи́тывать, насчита́ть и наче́сть –
1) кого, чего, что – нарахо́вувати, нарахува́ти, налі́чувати, налічи́ти, (о мног.) понарахо́вувати, поналі́чувати кого́, чого́, ще. [Нарахува́в де́сять карбо́ванців дрібни́х гро́шей (Київщ.). Од Війо́на до Оле́кси Влизька́, лише́ оди́н крок, хоч він і нарахо́вує кі́лька столі́ть (Ґ. Шкур.). Як вели́кий моро́з, тре́ба налічи́ти двана́дцять ли́сих (Номис)]; 2) на кого что, чего – нарахо́вувати, нарахува́ти, налі́чувати, налічи́ти на ко́го що, чого́, (присчитывать) прирахо́вувати, прирахува́ти, прилі́чувати, прилічи́ти, накида́ти, наки́нути кому́ що, (о мног.) понарахо́вувати и т. п. [Нарахува́ла бариша́ ці́лого коповика́ (Кониськ.). Поналі́чував на люде́й сті́льки до́вгу (ЗОЮР I)]. • Насчи́танный и Начтё́нный – 1) нарахо́ваний, налі́чений, понарахо́вуваний, поналі́чуваний; 2) нарахо́ваний, налі́чений, прирахо́ваний, прилі́чений, наки́нутий и наки́нений, понарахо́вуваний и т. п. -ться – 1) (стр. з.) нарахо́вуватися, бу́ти нарахо́вуваним, нарахо́ваним, понарахо́вуваним и т. п. В учреждении. -ется до тридцати служащих – в устано́ві, є щось із три́дцять (бли́зько тридцятьо́х) службо́вців; 2) (причисляя себя к кому, к чему) зарахо́вувати, зарахува́ти, залі́чувати, залічи́ти себе́ до ко́го, до чо́го; (навязываться, к кому) набива́тися, наби́тися, нав’я́зуватися, нав’яза́тися до ко́го; 3) (вдоволь, сов.) – а) (считая) нарахува́тися, налічи́тися, попорахува́ти, пополічи́ти (досхочу́), (о мног.) понарахо́вуватися, поналі́чуватися; б) (считаясь) нарахува́тися, попорахува́тися (досхочу́) з ким, з чим. |
| Нащи́пывать, нащипа́ть –
1) кого, что – нащи́пувати, нащипа́ти, (о мног.) понащи́пувати кого́, що. [Нащипа́ла йому́ ру́ку (Брацл.). Гірчи́чник до́бре нащипа́в мені́ бік (Київ). Моро́з нащипа́в що́ки (Київ)]; 2) чего – нащи́пувати, нащипа́ти, (нарывать) нарива́ти, нарва́ти, (преимущ. о волосах, перьях) наску́бувати, наску́бати и наску́бти́, (перьев ещё) надира́ти, наде́рти, (о мног.) понащи́пувати, понарива́ти, понаску́бувати, понадира́ти чого́. [Наску́бала (нарва́ла) сала́ти (Гайсинщ.)]. • -па́ть грибов – назбира́ти грибі́в. • -па́ть корпии – насми́кати (наску́бати) шарпи́ни (пони́тчини). Нащи́панный – 1) нащи́паний, понащи́пуваний; 2) нащи́паний, на́рваний, наску́баний и наску́блений, наде́ртий, понащи́пуваний, понаску́буваний, понади́раний; назби́раний; насми́каний. -ться – 1) (стр. з.) нащи́пуватися, бу́ти нащи́пуваним, нащи́паним, повищи́пуваним и т. п.; 2) (вдоволь, сов.) нащипа́тися, попощипа́ти (досхочу́), (о мног.) понащи́пуватися и т. п.; срв. Щипа́ть. |
| Не́нависть – нена́висть, знена́висть (-ти), (редко) нена́вищі (-щів) до ко́го и про́ти ко́го. [Що-ж, ті́льки той нена́висти не зна́є, хто ці́лий вік ніко́го не люби́в (Л. Укр.). І гніт чужи́нців, і нена́висть, і вла́сна кво́лість, і одча́й (П. Тичина). Хлоп’я́ забу́де свою́ нена́висть про́ти ба́тька (Крим.). Вона́ лише́ рида́є з нена́висти (Михайлич.). Я почина́ю чу́ти знена́висть до не́ї (Коцюб.). Звена́висть узяла́ го́ру над коха́нням (Грінч.). Забрені́ли но́тки тако́ї огне́вої знена́висти, що моро́з пішо́в за спи́ною (Васильч.). Тут упе́рше ба́тько його́ вчив знена́висти до поліца́їв (Ле). О́чі заогни́лися нена́вищами (Васильч.)]. • Питать -висть к кому – плека́ти (ма́ти) (з)нена́висть до ко́го, про́ти ко́го. • Проникнутый -тью – про́(й)ня́тий, пере́(й)ня́тий, напо́єний (з)нена́вистю. [По розбу́рканих зе́млях грими́ть нога́ напо́єних звена́вистю пролетарі́в (Влизько)]. • По -ти – з нена́висти, через нена́висть. |
| Обдава́ть, обда́ть – облива́ти, обли́ти и обілля́ти, злива́ти, зли́ти. [Так гля́не, нена́че холо́дною водо́ю зіллє́]. • -ть варом – о(б)па́рити, о(б)шпа́рити. • Обда́ло морозом, холодом – моро́з пройня́в, моро́зом (хо́лодом) пройняло́, хо́лодом зві́яло, -да́ло жаром, огнём – в жар ки́нуло, огне́м вси́пало (сипну́ло). |
| Облегше́ть (о болезни) – поле́гч[кш]ати. [Йому́ поле́гчало]; (о морозе) пересі́стися. [Моро́з пересі́вся]. |
| Озно́б –
1) (состояние) хо́лод, моро́з, осту́да; 2) (ознобл. место) осту́да, за́морозень. • У него -но́б – його́ моро́зить (холоди́ть). • Лихорадочный -но́б – дригота́ (від пропа́сниці), тря́сця, трясави́ця. |
| Окружа́ться, окружи́ться (стр. и возвр. залог) –
1) обкре́слюватися, обкре́слитися, обче́[і́]ркуватися, обчеркну́тися; 2) оточа́тися, ото́чуватися, оточи́тися, обгорта́тися, о(б)горну́тися, обставля́тися, обста́витися, пови́тися; (изгородью) обгороди́тися, о(б)парка́нитися. [Хоро́брий Ти́те, обгорни́сь наро́дом (Куліш). Рі́чка обста́вилася стіно́ю темнозеле́ного очере́ту (Мирн.). Вко́ло Смо́тричем пови́вся Ка́м’янець убо́гий (Рудан.). Село́ Трилі́си дубо́вими па́лями опарка́нилось (Куліш)]. -жи́ться туманным сиянием (о солнце, луне) обгороди́тися. [Як мі́сяць або́ со́нце обгоро́джено кру́го́м – бу́де лю́тий моро́з, а влі́тку – ві́тер (Грінч.)]. |
| Ослабева́ть, ослабе́ть, осла́бнуть –
1) (терять напряжение) сла́бнути, осла́бнути, посла́бнути, сла́бшати и слабі́шати, посла́бшати. • Струна -ла – струна́ осла́бла. • Память -ва́ет – па́м’ять сла́бне. • Дисциплина -ва́ет – дисциплі́на сла́бшає; 2) (обессилевать физически) сла́бнути, ослаба́ти, осла́б(ну)ти, знеси́люватися, знеси́литися, висна́жуватися, ви́снажитися, занепада́ти, занепа́сти, знемага́тися, знемогти́ся, знемо́житися, знемо́жіти, знемощі́ти, охлява́ти, о[за]хля́сти; охля́(ну)ти, замліва́ти, замлі́ти, знебува́тися, знебу́тися, (постепенно) підупада́ти, підупа́сти, (о многих) поослаба́ти, посла́б(ну)ти, познеси́люватися, позанепада́ти и т. д. -бе́л от голода – охля́в не ї́вши (з го́лоду). • Срв. Обесси́левать, Изнемога́ть. • Мороз -ва́ет – моро́з пуска́є, перестає́. • Мороз -бе́л – моро́з пересі́вся, перепа́вся, зві́льжив. • Дождь -ва́ет – дощ ущуха́є. • -бе́ть здоровьем – занепада́ти, занепа́сти на здоро́в’я; на здоро́в’ї. • -бе́ть силами – підупа́сти на си́лах. • -бе́ть умом – на го́лову впа́сти. • -бе́ть ногами – підупа́сти (впа́сти) на но́ги, з ніг спа́сти. • -бе́ть зрением – на о́чі впа́сти. • Зрение -бе́ло – притупи́лись о́чі, осла́бли о́чі. • Он -ва́ет – підупада́є (занепада́є) на си́лі, спада́є з си́ли. |
| О́стрый –
1) го́стрий (о́стренький – гостре́нький; острё́хонек – гострі́сінький) [Го́стрий ніж, цвях. Го́стра бри́тва, коса́. Го́стре ши́ло, жало́], різки́й (серп, коса́); 2) (остроконечный) го́стрий, кінча́(с)тий; см. Остроконе́чный; 3) (на вкус) го́стрий (на смак), при́крий, терпки́й, міцни́й. • -рый уксус – міцни́й о́цет. • -рый перец – го́стрий пе́рець; срв. Е́дкий; (о жидкостях) см. Е́дкий; (о красках, цветах) різки́й, при́крий; (о запахах) го́стрий, при́крий. [При́крий пах]; (о голосе, звуках) різки́й, прони́клий, прони́кливий; (о ветре: резкий) дошку́льний, шпуйни́й, прони́зуватий; (мороз) різу́чий, при́крий, ду́жий; (о глазах, слухе) го́стрий. [Го́стрі, як ніж, о́чі]. • -рые глаза – го́стрі, прони́зливі о́чі. • Окинуть кого -рым взглядом – обве́сти кого́ го́стрими очи́ма. • -рый слух – го́стре ву́хо; (о боли, скорби и т. д.) при́крий, пеку́чий [Пеку́чий біль. Ту́га пеку́ча], го́стрий, дошку́льний, бо́ліз[с]ний. [Бо́лізний біль = -рая боль]. • -рая зубная боль – при́крий зубни́й біль (р. бо́лю); 4) (остроумный) доте́пний, дорі́чний. • -рый ум – би́стрий ро́зум. • -рая мысль – го́стра, доте́пна ду́мка. • -рое слово, -вцо – го́стре, доте́пне, ущи́пливе сло́во, слівце́; 5) (язвительный, едкий) го́стрий, ущи́пливий, ускі́пливий, діткли́вий (гал.). См. Е́дкий 2. • -рая критика – ущи́[скі́]плива кри́тика. • -рый язык – ущи́пливий, го́стрий язи́к. • У него -рый язык – він го́стрий на язи́к. • Ты больно уж остё́р – ти на́дто вже метки́й (боек), смі́лий (дерзок). • -рый на язык – жигува́тий, го́стрий на язи́к. • -рая вершина – шпиль (р. шпиля́) (м. р.), гостри́ця. |
| Отдава́ть, отда́ть –
1) віддава́ти, відда́ти, відступа́ти, відступи́ти кому́ що. • -а́ть назад – поверта́ти, поверну́ти. • -ва́ть все свои силы, всё своё время чему – усі́ си́ли свої́, уве́сь свій час віддава́ти чому́, усі́ си́ли свої́ оберта́ти (поклада́ти) на що. • -дать свою жизнь чему – своє життя віддати, присвятити чому, своє життя покласти на що. • -да́ть богу душу – бо́гу ду́шу відда́ти. • -а́ть долг, долги – відда́ти, поверну́ти кому́ борг, повіддава́ти, поверта́ти борги́. • Не -да́ть (долга) – (шутл.) відда́ти на жиді́вське пу́щення (на жиді́вського Пе́тра). • -ва́ть деньги в долг, взаймы, на проценты – дава́ти гро́ші в по́зи́ку, на про́цент. Срв. Долг. • -а́ть в-наём, в-наймы кому что – найма́ти, на(й)ня́ти кому́ що. • -да́ть на хранение, на продержание – да́ти на перехо́ванку, на переде́рж(ув)ання. • -да́ть под заклад – да́ти в (на) заста́ву, заста́вити що. • -да́ть в залог (недвижимое имущество) – записа́ти в заста́ву (нерухо́ме майно́). • -да́ть в дар (пожаловать) кому что – віджа́лувати, повіни́ти кому́ що. • Он -дал жене половину своего состояния – він відда́в (відступи́в, повіни́в) жі́нці полови́ну сво́го́ ста́тку. • -ва́ть в наследство – поступа́ти в спа́док кому́. • -ва́ть землю в аренду, на откуп – здава́ти (пуска́ти) зе́млю в посе́сію, в (на) оре́нду. • -да́ть рукопись в печать – відда́ти руко́пис до дру́ку, пусти́ти руко́пис у друк. • -да́ть приказ, повеление – да́ти нака́з, наказа́ти, звелі́ти, загада́ти. • -а́ть поклон – віддава́ти, відда́ти поклі́н кому́, (ответно) відклони́тися кому́. • -да́ть честь, хвалу кому – відда́ти ша́ну, хвалу́ кому́. • -да́ть долг природе – відда́ти нале́жне нату́рі. • -да́ть последний долг кому – оста́нню ша́ну кому́ відда́ти. • -ва́ть салют – ясу́ воздава́ти. • -да́ть кому пальму первенства – відда́ти (призна́ти) пе́ршенство кому́. • -да́ть кому справедливость – призна́ти кому́ справедли́вість, ви́знати за ким справедли́вість. • -даю́ это на вашу волю, на ваше усмотрение, на ваш выбор – даю́ це вам на во́лю (на ва́шу во́лю). • -да́ть на чей суд – да́ти на чий суд. • Не -ва́ть себе отчёта в чём-л. – не здава́ти собі́ спра́ви в чо́му, не тя́мити чого́. • Не -даю́ себе отчёта, что со мною происходит – сам себе́ не розбира́ю, що зо мно́ю ро́биться (ді́ється). • Ни в чём не -ва́ть себе отчёта – нічо́го не прийма́ти до свідо́мости. • -ва́ть в школу – віддава́ти, запи́сувати до шко́ли кого́. • -да́ть в ученье – (від)да́ти в нау́ку кого́. • -а́ть под суд – ста́вити, поста́вити на суд, віддава́ти, відда́ти до су́ду кого́. • -да́ть город на разрушение (разграбление) – пусти́ти мі́сто на руї́ну (на пограбува́ння). • -а́ть кого-л. в жертву, в добычу кому, чему – (по)дава́ти, (по)да́ти, (по)пуска́ти, (по)пусти́ти кого́ на пота́лу кому́, чому́. • -а́ть на посмеяние, на смех – подава́ти, пода́ти на глум, на сміх кому́ кого́, що. • -а́ть на попечение кому кого – припоруча́ти, припоручи́ти кому́ кого́, що. • -да́ть руку дочери – заручи́ти дочку́. • -а́ть дочь замуж – видава́ти, ви́дати, (від)дава́ти, (від)да́ти дочку́ за́між за ко́го, дружи́ти, одружи́ти до́чку з ким. • -да́ть в солдаты, в лакеи – відда́ти (завда́ти) в москалі́, в льока́ї. • -да́ть в услужение, в наймы – (від)да́ти в слу́жбу, в на́йми, завда́ти на по́слу́ги кого́, на(й)ня́ти кого́ куди́. • -да́ть кого под власть (под иго) кому – підда́ти кого́ під ко́го, підда́ти кого́ під ярмо́ кому́, підда́ти кого́ під чию́ корми́гу. • -да́ть кого, что во власть кому – відда́ти, попусти́ти кого́, що кому́. [Не попу́стимо рі́дного кра́ю ляха́м]; 2) (о вкусе, запахе) відго́нити, дхну́ти, души́ти, безл. відго́нитися. • Вода -даё́т гнилью – вода́ відго́нить (дхне, ду́шить) гнили́зною. • Его образы -даю́т чем-то екзотическим – його́ о́брази відго́нять (дхнуть) чимсь екзоти́чним; 3) відбива́ти, відби́ти. • Это ружьё сильно -даё́т – ця рушни́ця ду́же відбива́є. • Пушка -даё́т (назад) – гарма́та відбива́є (сіда́є). • -да́й назад – оступи́сь! поступи́сь! 4) (отражать звук) віддава́ти, відда́ти, відгу́кувати, відгукну́ти. • Эхо -ва́ло слова – луна́ відбива́ла слова́; 5) мор. (о снасти) – попуска́ти, попусти́ти. • -ать паруса – розпусти́ти, розвину́ти вітри́ла. • -да́ть якорь – (за)ки́нути я́кір (кі́твицю), ста́ти на я́кір. • -дать корму – відверну́ти корму́. • -да́ть причал – відда́ти кінці́, спусти́ти з ли́нов. -да́й причал! – відда́й кінці́! спуска́й з ли́нов! 6) віддава́ти, відда́ти, відли́г(ну)ти; поле́гшати. • На дворе -дало немного – надво́рі тро́хи віддало́, відли́гло. • Стужа -даё́т – моро́з ме́ншає. • Больному -дало – хо́рому поле́гшало. • О́тданный – ві́дданий и т. д. |
| Отпуска́ть, отпусти́ть –
1) пуска́ти, пусти́ти, відпуска́ти, відпусти́ти, повідпуска́ти кого́ куди́, зві́дки; (отправлять) відряджа́ти, відряди́ти кого́. • -сти́ть кого на волю, домой – (від)пусти́ти кого́ на во́лю, додо́му. • -сти душу на покаяние – пусти́ з душе́ю; 2) дава́ти, да́ти, видава́ти, ви́дати, відва́жувати, відва́жити, наділя́ти, наділи́ти кому́ що, що на що. • -ска́ть провизию – видава́ти (відва́жувати) харч (-чи ж. р. и -чу м. р.). • Правительство -сти́ло сто тысяч рублей на это дело – уря́д дав (приділи́в) сто ти́сяч карбо́ванців на цю спра́ву. • -ска́ть кому-л. в кредит – дава́ти кому́ на [в] борг (и на́бір), боргува́ти, наборгува́ти, поборгува́ти, ві́рити кому́ и на ко́го, навіря́ти кому́. • Лавочник -ска́ет мне в кредит на сто рублей – крама́р на сто карбо́ванців мені́ навіря́є (дає́ мені́ на борг). • Он никому не -ска́ет в долг – він ніко́му не боргу́є (не дає́ на борг), він ні на ко́го не ві́рить. • -скать на вес – дава́ти ваго́ю. • -ска́ть что-л. по счёту кому – вилі́чувати (сов. ви́лічити) кому́ що. • -ска́ть скупо – видавце́м (ви)дава́ти. • -ска́ть товары (за границу) – виправля́ти, виво́зити, випроваджа́ти, відпроваджа́ти крам (за кордо́н). • -сти́ть остроту, словечко – пусти́ти до́теп, (на чей-л. счёт) при́кладку прикла́сти кому́, кві́тку кому́ приши́ти. • -ска́ть комплименты – компліме́нти сади́ти. • -ска́ть штуки, -сти́ть штуку – витворя́ти, плата́ти шту́ки, наплата́ти штук, утну́ти, устругну́ти шту́ку; 3) -ска́ть, -сти́ть грехи кому – розгріша́ти, розгріши́ти кого́, відпуска́ти, відпусти́ти гріхи́ кому́; 4) запуска́ти, запусти́ти, попуска́ти, попусти́ти що. • -сти́ть бороду, косу – запусти́ти бо́роду, ко́су. • -сти́ть кудри – попусти́ти ку́чері; 5) (ослаблять) попуска́ти, попусти́ти; відпуска́ти, відпусти́ти. • -сти́ть верёвку, струну – попусти́ти мо́туз, струну́. • -сти́ть пояс – відпереза́ти, по[від]пусти́ти по́яс. • -сти́ть сталь – м’якши́ти (відгартува́ти) кри́цю, сталь. • -сти́ть тормоз – розгальмува́ти; 6) (отточить) наго́стрювати, нагостри́ти, виго́стрювати, ви́гострити. • -ска́ть, -сти́ть косу (покосную) – клепа́ти (н. вр. клепа́ю и кле́плю́), відклепа́ти ко́су; 7) відпусти́ти, поле́гшати (чаще безл.). [Було́ так у гру́дях сти́сло, а це тро́хи відпусти́ло]. • На дворе -сти́ло – надво́рі відли́гло. • Мороз -сти́л – моро́з пересі́вся, перети́с. • -нный – відпу́щений, попу́щений и т. д. |
| Па́дать, пасть –
1) па́дати (неспр. ласк. па́датоньки), па́сти, упада́ти, упа́сти, спада́ти, спа́сти, (понемногу или под что) опада́ти, підпада́ти, підпа́сти, (валиться) вали́тися, повали́тися. [Шумі́ла вода́, спада́ючи в глиб (Грінч.). Ене́ргія в йо́го спада́ла (Коц.). Прилеті́ла па́ва, в голово́ньках па́ла. Му́ри повали́лися. Сніг підпада́є потро́ху]; (о тумане, сумраке) па́дати, (у)па́сти, запада́ти, запа́сти, ляга́ти, лягти́. [Запа́в (пав) тума́н на рі́ченьку. Мо́рок но́чи пав на зе́млю]; (о лучах) па́дати, (у)па́сти, спада́ти, спа́сти, запада́ти, запа́сти. [Со́нячне промі́ння золоти́м доще́м спада́є (Ворон.). Туди́ ніко́ли не запада́ло со́нячне сві́тло (Л. Укр.)]; (в нравств. смысле) па́дати, (у)па́сти, занепада́ти, занепа́сти, ледащі́ти, зледащі́ти, пуска́тися, пусти́тися бе́рега; (вниз головой) сторчака́, сто́вбура дава́ти, да́ти. • Ни село, ни па́ло, дай бабе сало – ні сі́ло, ні па́ло, дай, ба́бо, са́ла. • На него -дает большая ответственность – на йо́го па́дає (ляга́є) вели́ка відповіда́льність. • Тень горы -дает на долину – тінь від гори́ па́дає (спада́є) на доли́ну. • -ть к чьим ногам – упада́ти, упа́сти в но́ги кому́, припада́ти, припа́сти кому́ до ніг, (порывисто) опу́кою в но́ги кому́ впа́сти. [До Кі́шки Самі́йла прибува́є, у но́ги впада́є]. • -ть ниц – па́дати, упада́ти, впа́сти ниць, припада́ти, припа́сти ниць, простели́тися. [Припа́ли всі ниць. Вона́ простели́лася лице́м до землі́ (Крим.)]. • -ть как пласт (распростершись) – кри́жем па́дати, упада́ти, упа́сти, стели́тися. [Його́ ма́ти старе́нька кри́жем упада́є]. • Западная империя -ла под натиском варваров – за́хідня імпе́рія впа́ла (повали́лася) під ти́ском ва́рварів. • Рабочее правительство в Англии -ло – робітни́чий уря́д в А́нглії впав. • Крепость -ла – форте́ця впа́ла. • -ть в обморок – зомліва́ти, зомлі́ти. См. О́бморок; 2) (о перьях, шерсти) па́дати, вила́зити, лі́зти, ви́лізти. [Воло́сся лі́зе]; 3) (умирать) па́дати, па́сти, мину́тися, (сов. о мног.) ви́лягти. Срв. До́хнуть. [Ви́ляже вся на́ша худо́ба. Коро́ва мину́лася. І паде́ш ти, як па́ли геро́ї (Черняв.)]. • Пасть в бою – полягти́, (по)лягти́ тру́пом, лягти́ голово́ю (в бою́). • Он пал мёртвый – він ліг тру́пом; 4) (понижаться, умаляться) підупада́ти, підупа́сти, занепада́ти, занепа́сти. См. Понижа́ться. • Царства -ют, а новые возникают – царства́ занепада́ють, а повстаю́ть нові́. • Барометр, термометр -дает – баро́метр, гра́дусник зни́жується. • Мороз -дает, пал – моро́з ле́гшає, ме́ншає, пуска́є(ться), моро́з пересі́вся. • Уровень -дает – рі́вень ни́зиться, зни́жується. • Цены -дают – ці́ни спада́ють, зни́жуються, ни́жчають. • -дать, пасть в цене – з ціни́ спада́ти, спа́сти з гро́шей вихо́дити, ви́йти, гро́ші губи́ти. [Кінь молоди́й у гро́ші йде, а стари́й вихо́дить]. • -дать духом – занепада́ти, занепа́сти ду́хом, упада́ти, упа́сти на ду́сі, во́нпити (ду́хом), зво́нпити (ду́хом), знижа́тися, зни́зитися ду́хом. [Панда́р зляка́вся, зво́нпив, заміша́всь (Котл.)]; 5) пасть на кого (отразиться на ком) – окоши́тися, покоши́тися на ко́му, скла́стися на ко́му. [Гляди́, щоб ці гу́лянки на твої́й голові́ не окоши́лися (Мирн.). На тобі́ все покоши́ться. На ньо́му все ли́хо і складе́ться (Квітка)]. • Пролитая им кровь -дё́т на его же голову – кров, що він проли́в (пролля́в), на йо́го-ж го́лову і впа́де. • Жребий пал на него – ви́пало (діста́лось) йому́, жеребо́к на йо́го впав, жеребо́к йому́ ви́пав, діста́всь. • Подозрение па́ло на него – підзо́р упа́в (підо́зріння впа́ло) на йо́го. • Па́дающий – той, що па́дає, паду́щ[ч]ий. • -ая звезда – летю́ча зоря́, паду́ча зоря́. См. Метео́р, Па́вший, см. Па́вший. |
| Побива́ть, поби́ть –
1) побива́ти, поби́ти, ви́бити (с усилит. знач.) попоби́ти кого́, (вульг.) бо́ки полата́ти, бе́бехи надсади́ти кому́. [Деся взя́вся сизокри́лий оре́л, став лебі́дку би́ти-побива́ти. Він знов посвари́вся з людьми́, і ті його́ попоби́ли до́бре й прогна́ли]. • У Фили пили, да Филю же -би́ли – за моє́ жи́то та мене́ й поби́то. • Он затеял ссору, и его -би́ли – він заві́вся (з сва́ркою) і його́ поби́то. • -ва́ть камнями – побива́ти (поби́ти) камі́нням, каменува́ти (покаменува́ти) кого́. [Єрусали́ме, що камену́єш по́сланих до те́бе (Св. П.)]. • -би́ть физиономию, морду кому – наби́ти (натовкти́) пи́ку, мо́рду кому́, наби́ти (натовкти́) по пи́ці, по мо́рді кого́. • Не -вши, не выучить – нау́ка не бува́є без дру́ка; 2) (побеждать, превосходить) побива́ти, поби́ти, переважа́ти, перева́жити, поверши́ти кого́, го́ру (верх) бра́ти, взя́ти над ким. [Він си́лою коли́ше си́нє мо́ре і му́дрістю драко́на побива́є (Куліш)]. • Он всех бойцов -ва́ет – він усі́х бійці́в побива́є, над усіма́ бійця́ми го́ру бере́. • -ва́ть, -би́ть рекорд – побива́ти, поби́ти реко́рд, взя́ти (го́ру) над усіма́. • Я -би́л вашего короля козырем – я ва́шого короля́ ко́зирем поби́в (накри́в); 3) (перебить всех) поби́ти, ви́бити, повбива́ти, повибива́ти (всіх, до ноги́). Срв. Перебива́ть 2; 4) (разбить, избить во множ.) поби́ти, потовкти́, потрощи́ти що. • -би́ть посуду в дребезги – поби́ти (потовкти́, почерепи́ти) по́суд на дрі́[у́]зки, на дрі́б’язок, на чере́п’я. • -би́ть вёдра – поби́ти (потрощи́ти) ві́дра. [Пішла́ по во́ду, ві́дра поби́ла]. • Лошади -ли телегу – ко́ні поби́ли (потрощи́ли) во́за. • Град -би́л весь хлеб, градом весь хлеб -би́ло – град уве́сь хліб поби́в (ви́бив, повибива́в), (сильно смяв) помотло́шив, гра́дом уве́сь хліб поби́ло (ви́било, повибива́ло), помотло́шило. • Мороз -би́л, морозом -би́ло яблоки, цвет на деревьях – моро́з поби́в, моро́зом поби́ло я́блуні, цвіт на де́реві. • Поби́тый – поби́тий, попоби́тий, ви́битий и т. д. -тый камнями – поби́тий камі́нням, покамено́ваний. • -тый градом – поби́тий, ви́битий гра́дом, градобі́йний, помотло́шений, (слегка) поколо́шканий. • Хлеб -тый градом – градобі́йний хліб, градобо́їця. |
| Подира́ть, подра́ть – дра́ти, подра́ти, шкря́бати, пошкря́бати. [Все лице́ пошкря́бала біле́ньке, продира́вшись по куща́х колю́чих (Грінч.)]. • Мороз -ет по ко́же – моро́з іде́ (пішо́в) по-за шку́рою, мов сні́гом тре по шку́рі. |
| Пожа́лить – пожали́ти. [Як-би на кропиву́ не моро́з, вона́-б усі́х люде́й пожали́ла (Ном.)]. |
| Пойти́ –
1) піти́ куди́, по що́, до чо́го; (направиться, отправиться) пода́тися, побра́тися до чо́го; (тронуться) ру́шити; (пуститься) потягти́. [От і пішли́ вони́ о́дного разу́ влі́тку по яго́ди (Грінч.). Ба́тько до млина́ пода́вся. Побра́вся шля́хом-доро́гою. По́їзд ру́шив. Та й не ї́вши потя́г додо́му]. • -ти́ вместе – піти́ ра́зом, вку́пі. • -ти́ впереди – піти́ попере́ду, пе́ред пове́сти. [Голова́ пові́в пе́ред (Квітка)]. • -ти́ без дороги, наобум – піти́ навманя́, наверле́. • -ти́ напрямик – піти́ навпросте́ць, попростува́ти, попрямува́ти. • -ти́ в театр – піти́ до теа́тру (у теа́тр). • -ти́ в гости – піти́ в го́сті, у гости́ну, у бе́сіду, на посиде́ньки. • -ти́ в село – піти́ на село́, у село́, до села́. • -ти́ за ягодами – піти́ по я́годи. • -ти́ за водой – піти́ по во́ду. • -ти́ (поплыть) по течению воды, реки – піти́ за водо́ю, за течіє́ю. [Як за водо́ю пі́деш – наза́д не ве́рнешся]. • -ти́ на рыбную ловлю – піти́ по ри́бу, на ри́бу. • -ти́ на охоту за зайцами, за волками – піти́ на зайці́в, на вовкі́в. • -ти́ в люди, на люди; между людей – піти́ поміж лю́ди. • -ти́ бродяжить – піти́ в ма́ндри, на по́брідки, помандрува́ти, змандрува́ти. • -ти́ бродить по свету – піти́ світа́ми, у світи́, піти́ в блуд. • -ти́ куда глаза глядят – піти́ світ за́ очі; піти́, де о́чі понесу́ть (Грінч.). • Куда ни -ду – хоч куди́ (де) піду́; куди́ (де) не піду́; де не пове́рну́ся. [Я оди́н тут, як той па́лець, де не поверну́ся (Рудан.)]. • -ди́(те)-ка сюда – ходи́ (ході́ть)-но сюди́; а ходи́ (ході́ть) сюди́. • Пошли́! Пошё́л! (идёмте, иди!) – ході́мо, га́йда́! • -дё́м(те)! – ході́м(о)! • -шё́л вон! – геть іди́! геть(те)! • -шё́л! (отвяжись, не получишь) – дзу́ськи, дзусь, адзу́сь. • -шё́л к чорту – іди́ (геть) к чо́рту! геть к нечи́стому! до ді́дька! • -шё́л! (трогай) – торка́й, руша́й! (езжай быстрее) поганя́й, паня́й. • Пади́, поди́! – а-го́в! з доро́ги! • -ди́-ка, -ди́ ж ты – а диви́. [І ма́ю я ді́ти, і ні́би не ма́ю. А диви́, до ма́тери так і го́рнуться, а до ме́не холо́дні (Крим.)]. • Вот -ди́-ж ты – от ма́єш. • -ди́-ка, вот что делается – бач, що ро́биться. • -ди́ с ним – що з ним поро́биш. • Да -ди́ (вишь) – та ба. [Хоч він собі́ і сирота́, та ба, і отце́вський син не бу́де таки́й бра́вий коза́к (Квітка)]. • Коли на то -шло́ – як на те пішло́ся. • -шло́ к тому – пішло́ся на те, поверну́ло на те. • Это -шло́ к несчастью – це пішло́ся на неща́стя (на біду́, на го́ре, на ли́хо), на біду́ поверну́ло. • -шло́ прахом – пішло́ на (в) ні́вець (на ма́рне, за ві́тром, за водо́ю), пові́трилося, ви́падком ви́пало. [Пові́трилася робо́та (Гліб.). Чужи́м живи́лися, ото́ воно́ нам ви́падком і ви́пало (Кониськ.)]. • -шло́ по-прежнему – пішло́ (повело́ся) по-старо́му (по-да́вньому). • -шло́ наоборот – пішло́ ді́ло на пере́верт. • -шло́ дело в ход – пішла́ робо́та. • Дело -шло́ в лад (хорошо) – спра́ва пішла́ (повела́ся) до́бре, гара́зд, на до́бре. • -шло́ кому в прок – пішло́ в ру́ку (на добро́). [Бага́тство не пішло́ йому́ в ру́ку]. • -шли́ разногласия – пішло́ на не́лад (ро́злад, ро́збрат). • -ти́ за кого – піти́ за ко́го. [Путя́ща ді́вчина за те́бе не пі́де]. • -ти́ по миру – піти́ в же́бри, піти́ з до́вгою руко́ю, на про́шений хліб перейти́. • -ти́ в бега – піти́ на вте́чі, піти́ в світи́, змандрува́ти. • Он -шё́л по другой дороге – вій пішо́в и́ншим шля́хом. • Лёд -шё́л (тронулся) – лід ру́шив; кри́га пішла́ (скре́сла). • Мороз -шё́л у него под кожей – моро́з пішо́в йому́ (у йо́го) по-за шку́рою, моро́зом сипну́ло по-за шку́рою. • Гвоздь вбок -шё́л – цвях убі́к пішо́в (погна́вся). • Птица в отлёт -шла́ – пта́ство у ви́рій потягло́ (полеті́ло). • Дорога -шла́ под гору – дорога пішла з гори. • Река -шла́ на восток – рі́чка пішла́ (поверну́ла, скрути́ла) на схід. • Эхо -шло́ по дубраве (лесу) – луна́ пішла́ га́єм (лі́сом). • Шум -шё́л по дубраве – шум (ше́лест) пішо́в дібро́вою. • -шё́л вгору (возвысился) – пішо́в уго́ру. [Пішли́ на́ші вго́ру]. • -ти́ по чьей дорожке (по чьим следам) – на чию́ сте́жку ступи́ти (спа́сти, попа́сти). [Він ступи́в на ба́тькову сте́жку. От і я на ді́дову сте́жку спа́ла: він учо́ра розби́в ку́хля, а я сього́дні]. • -ти́ разными путями (в разные стороны) – піти́ рі́зно, порізни́тися. [Ой, у по́лі три доро́ги рі́зно]. • -ти́ на уступки – поступи́тися. • -ти́ в пари – заложи́тися. • -ти́ ходуном – заходи́ти хо́дором. [Кущі́ бузку́ захита́лися, затріща́ли, заходи́ли хо́дором, ні́би несподі́вано звели́ між собо́ю лю́ту бі́йку (Васильч.)]. • -ти́ в кого – уда́тися в ко́го, уроди́тися в ко́го. [Чорт її́ зна, в ко́го вона́ й уроди́лась така́ хоро́ша (Тобіл.). І мій ба́тько таки́й ма́вся, і я в йо́го вда́вся]. • -ти в бубны (с бубён) – піти́ дзві́нкою. • -ти́ в поход – піти́ (ру́шити) в похі́д. • -ти́ против кого – піти́ проти ко́го, (вульг.) сторч проти ко́го ста́ти. • -ти́ в бой – у бій піти́; до бо́ю (побо́ю) піти́; до бо́ю ста́ти. • -ти́ жить к чужим людям – піти́ в при́йми (сусі́ди), піти́ в комі́рне. • -ти́ на хлеба – на чужи́й хліб перейти́, піти́ на дармої́жки. • На платье -шло́ много материи – на су́кню пішло́ бага́то мате́рії. • Под воду -ти́ – нирця́ да́ти. • Некоторое время -ти́ – попойти́. [Чима́ло ще тре́ба попойти́, по́ки додо́му ді́йдемо. Як-би до́щик попійшо́в на мою́ капу́сту]. См. Итти́, Ходи́ть; 2) (согласиться) піти́ на що, приста́ти на що, пусти́тися на що. • -ти́ на мир – піти́ на мир (на мирову́), замири́тися. • -ти́ на компромисс – приста́ти на компромі́с, вчини́ти компромі́с (Грінч.). • Не верю, чтоб он на это -шё́л – не ві́рю, щоб він на таке́ пусти́вся; 3) (начать) піти́, поча́ти, узя́ти. • -шё́л врать, хвастать – зача́в (дава́й) бреха́ти, хвали́тися. • И -шё́л бранить – та й узя́в (ну) ла́яти. • Опять -шё́л дурить – знов поча́в коверзува́ти (хи́мороди гони́ти). • -шё́л плясать – пішо́в танцюва́ти. • -шё́л в пляс – пішо́в у тане́ць. • Да и -шли́ (болтать) – та й пішли́. [Та й пішли́: то чия́ торби́на ва́жча, то на скі́льки харчі́в ста́не у котро́ї, то як котра́ з до́му виряджа́лась (Тесл.)]. • -шё́л расспрашивать – пішо́в (ну) розпи́тувати. • Вот трава -дёт рости после дождя – от зі́лля рухне́ рости́ після дощу́. • -шла́ валять, -шла писать – завели́, почали́ вже; 4) (начаться) піти́, поча́тися. • -шли́ у них внутренние усобицы – пішли́ у них домові́ чва́ри (Куліш), (вульг.) і пішла́ у них сва́рка та зма́жка (Неч.-Лев.). • -шла́ дружба – пішло́ товари́ство, на дру́жбу пішло́ся. [Таке́ товари́ство пішло́ між бу́зимком і хлоп’я́м (Мирн.)]. • Дождь -шё́л – дощ пішо́в. • Ему -шёл второй год – йому́ на дру́гий (на дру́гу ве́сну) поверну́ло, йому́ дру́гий поступи́в, йому́ на дру́гий пішло́. • -дё́т беда, растворяй ворота – ли́ха коне́м не об’ї́хати; біда́ сама́ не хо́дить 5) (поступить) піти́. • -ти́ в учителя – піти́ в учителі́, піти́ учителюва́ти. • -ти́ в услужение – піти́ у на́йми. • -ти́ в солдаты – піти́ у москалі́. • -ти́ в войско – піти́ до ві́йська (у ві́йсько); 6) (кому, безлич.) повести́ся, пощасти́ти, поталани́ти, пофорту́нити кому́. |
| Покрыва́ть, покры́ть – покрива́ти, кри́ти, покри́ти, укрива́ти, окрива́ти, окри́ти, накрива́ти, накри́ти, укри́ти. См. ещё Накрыва́ть, накры́ть. • -ва́ть пеленой (о тумане, мраке и т. п.) – повива́ти, пови́ти, оповива́ти, опови́ти, обгорта́ти, обгорну́ти що, наляга́ти, налягти́ на що. • -ва́ть стол скатертью, пол ковром и т. п. – застеля́ти, застели́ти, застила́ти, засла́ти стіл скатерти́ною, помі́ст (підло́гу) ки́лимом. • -ва́ть слоем листьев и пр. – устила́ти, усла́ти, устеля́ти, устели́ти, укрива́ти, укри́ти. • -ва́ть голову покрывалом, платком – напина́ти, запина́ти, запну́ти го́лову, ху́сткою, напина́тися, напну́тися, запина́тися, запну́тися ху́сткою. • -ва́ть воз брезентом – укрива́ти, напряда́ти во́за брезе́нтом. • -ва́ть (избу) соломой – кри́ти, вкри́ти (ха́ту, клу́ню) соло́мою; ушива́ти (ха́ту); (тёсом) ґонтува́ти (ха́ту); (железом) кри́ти бля́хою, побива́ти бля́хою, бляхува́ти (ха́ту). • -ва́ть меховую шубу материей – потяга́ти, потягти́, покрива́ти, покри́ти шу́бу сукно́м. [Ду́маю потягти́ свою́ кожу́шку черкаси́ном (Черн.)]. • -ва́ть цветами (расцвечивать) – квітува́ти. [Гля́ньте, як моро́з квіту́є та́флю – так і ви́дно, як кві́ти стаю́ть]. • -ва́ть лаком – скрива́ти, скри́ти ла́ком. [Ра́мці дороби́в, – ще ті́льки ла́ком тре́ба скри́ти]. • Прибыль не -ла затрат – прибу́ток не покри́в витра́ти. • -ры́ть все долги – оплати́тися з усі́х боргі́в; ви́рівняти (ви́платити) сплати́ти, поспла́чувати всі борги́. • -ва́ть дефицит – вирі́внювати, ви́рівняти дефіци́т (недобі́р). • -ры́ть карту – поби́ти, укри́ти. [Восьма́ку поби́в (укри́в) кра́лею]. • Его голос -ва́ет все прочие голоса – його́ го́лос над усіма́ и́ншими гору́є (усі́ и́нші поверша́є). • -ва́ть, -ры́ть чей проступок – покрива́ти, покри́ти що, кого́, похити́ти кого́ що. [Ма́ти покрива́ла нега́рні вчи́нки свого́ си́на. Ма́ти покрива́ла свого́ си́на. Не тя́гну тебе́ в суд за марнотра́вство і пере́люб, а покрива́ю все для че́сти до́му (Л. Укр.). Він дава́в мені́ п’ять карбо́ванців, щоб не вика́зував на йо́го: похити́ мене́, ка́же. Так я не взяв гро́шей і сказа́в, що не похитю́ (Павлогр.)]. • Вода -ры́ла что – вода́ поняла́ що. • -ры́ло водою – поняло́ водо́ю. • Тьма -рыва́ла землю – те́мрява зе́млю заляга́ла, (о)повива́ла, обгорта́ла. • -ры́ло язвами – обки́нуло чиряка́ми. • Покры́тый – покри́тий, укри́тий, окри́тий, накри́тий; (туманом, мраком и т. п.) опови́тий, обго́рнутий, обго́рнений; (скатертью, ковром) засте́лений, (растениями) усте́лений; (платком) на́пнутий, за́пнутий; (о шубе) потя́гнений. [Кожу́х сукно́м потя́гнений]. • -тый пылью – пи́лом припа́лий. • -тый дефицит – ви́рівняний дефіци́т (недобі́р). • -тый долг – спла́чений, ви́плачений борг. • Это -ры́то мраком неизвестности – про це ні зна́ку, ні слі́ду; це вкри́то тума́ном бе́звісти. |
| Поти́скивать, поти́скать и поти́снуть – потиска́ти, поти́снути, дави́ти, подави́ти (и́ноді або пома́лу). [Потиска́є Бондарі́вну за бі́лії па́льці (Пісня). Так потисну́в мені́ ру́ку, що й до́сі боляче́]. • -ну́ло морозом – узя́ло́ моро́зом, поти́с моро́з. • Поти́сканный – поти́снутий, пода́влений. |
| Пощи́пывать, пощипа́ть – щипа́ти (и́ноді), пощи́пувати, пощипа́ти, (чаще о волосах, шерсти перьях) ску́бти, поску́бти. [Кі́зочка щипа́є (скубе́) трави́цю. Гірчи́чник до́бре щипа́є. Моро́з, щипа́є (куса́є) за па́льці. Поскубли́ ку́рку]. |
| Превраща́ть, преврати́ть –
1) кого, что во что – оберта́ти, оберну́ти кого́, що на ко́го, на що, в ко́го, в що и ким, чим, поверта́ти, поверну́ти, переверта́ти, переверну́ти кого́, що на ко́го, на що и в ко́го, в що, перетво́рювати и перетворя́ти, перетвори́ти кого́, що в ко́го, в що и на ко́го, на що, зміня́ти, зміни́ти, зво́дити, зве́сти́ що в що и на що; (волшебством, колдовством) перекида́ти, переки́нути кого́ ким, чим, кого́ в ко́го, в що, перечаро́вувати, перечарува́ти кого́ на ко́го, на що, злицьо́вувати, злицюва́ти кого́ в ко́го, в що, (во множ.) пооберта́ти, попереверта́ти, поперетво́рювати, позміня́ти, поперекида́ти, поперечаро́вувати и т. д. кого́, що ким, чим, в ко́го, в що и на ко́го, на що. [Як люде́й лихі́ї ча́ри в ме́ртвий ка́мінь оберта́ли (Л. Укр.). Кня́зьку буді́влю оберну́ли в хлів (Куліш). Політи́чна систе́ма оберну́ла ввесь світ у всесві́тню федера́цію торго́во-промисло́вих спі́ло́к (Л. Укр.). Ні вби́ти, ні на ове́чку поверну́ти ві́льне сло́во ще ніко́му не щасти́ло (Н. Рада). На́що-б нам переверта́ти себе́ на звіря́т (Куліш). Опини́вшись на тім бо́ці, вп’ять він і са́м переки́нувся і жі́нку переки́нув, зроби́лися людьми́ (Осн. 1862). Ка́жуть, були́ такі́ чарівники́, що вмі́ли перечарува́ти ді́вку на коби́лу або на ки́цьку (Звин.). Кі́шку злицюва́в на чу́до у ді́вчину (Біл.-Нос.)]. • Землетрясение -ло город в груду камней – землетру́с оберну́в мі́сто в ку́пу гру́зу. • Война -ла страну в пустыню – війна́ оберну́ла край у пусти́ню. • Пленных -ща́ли в рабов – бра́нців поверта́ли на рабі́в. • -ти́ть зло в добро – перетвори́ти зло на добро́. • -ти́ть сырую этнографическую массу в сознательную нацию – перетвори́ти сирову́ етнографі́чну ма́су в свідо́му на́цію (Єфр.). • -ща́ть огонь в воду – оберта́ти, перетворя́ти ого́нь в [на] во́ду. • Мороз -ти́л воду в лёд – моро́з оберну́в, поверну́в во́ду в [на] лід. • -ти́ть в ничто – оберну́ти (поверну́ти) в ніщо́, в ні́вець, переве́сти́ на ні́вець, на ніщо́, поверну́ти в неістні́ння. • -ти́ть кого в дурака – зроби́ти кого́ ду́рнем, поши́ти кого́ в ду́рні. • -ти́ть в пепел – на по́піл поверну́ти, спопели́ти що. • -ти́ть в камень – в ка́мінь оберну́ти, скамени́ти и скам’яни́ти що. [Там така́ ба́ба-яга́, що хто не прибу́де, за́раз оду́ре та й скам’яни́ть (Манж.)]; 2) -ща́ть, -ти́ть именованные числа в простые, арифм. – оберта́ти, оберну́ти, переверта́ти, переверну́ти, (во множ.) пооберта́ти, попереверта́ти імено́вані (мі́рні) чи́сла в про́сті. [17.216 вершкі́в оберну́ти у ве́рстви (Кониськ.)]; 3) см. Перевора́чивать; 4) (слова, смысл: извращать) перекру́чувати, перекрути́ти, переина́чувати, переина́чити, (во мн.) поперекру́чувати, попереина́чувати (слова́, зміст, розумі́ння). Превращё́нный – 1) обе́рнутий и обе́рнений у що и на що, чим, пове́рнутий и пове́рнений, переве́рнутий и переве́рнений, перетво́рений, змі́нений в що и на що; (посредством волшебства, колдовства) переки́нутий ким, чим, перечаро́ваний на ко́го, на що, злицьо́ваний в ко́го, в що. [Він був обе́рнений у вола́ і сім літ жив серед ди́ких звірі́в (Л. Укр.)]; 2) арифм. – обе́рнений, переве́рнений, (во множ.) пообе́ртані, попереве́ртані; 3) перекру́чений, переина́чений. |
| Прижима́ть, прижа́ть –
1) ти́сну́ти, притиска́ти, прити́скувати, прити́сну́ти, тули́ти, притуля́ти, приту́лювати, притули́ти, (о мног.) поприту́лювати, (к сердцу, груди) пригорта́ти, пригорну́ти, (придавить) приду́шувати, придуши́ти, прича́влювати, причави́ти що до чо́го. [Не могла́ говори́ти, притиска́ла руко́ю се́рце і ва́жко ди́хала (Коцюб.). Вті́шно притиска́є ри́бку до се́рця (Л. Укр.). Ді́ти, що ту́лять обли́ччя до колі́н матіро́к (Коцюб.). Обнима́в Оле́сю в та́нцях і пригорта́в до се́бе (Неч.-Лев.). Прити́снули двери́ма хвіст соба́ці (Звиног.). Причави́в двери́ма па́льця]. • -ма́ть, -жа́ть уши – щу́лити, прищу́лювати, прищу́лити, прищу́рювати, прищу́рити ву́ха. • -жать к стене (переносно) – загна́ти в тісни́й кут кого́, напну́ти кого́. • -жать (о морозе) – прити́снути, поти́снути. [Яки́й моро́з прити́снув. Коли́ сту́дінь поти́сне, не хвилю́є вода́ (Франко)]; 2) см. Притесня́ть, Угнета́ть. Прижа́тый – 1) прити́снутий, приту́лений, (к сердцу, груди) приго́рнутий, (придавленный) приду́шений, прича́влений, (об ушах) прищу́лений, прищу́рений. • -жа́тый к стене – припе́ртий до сті́нки; 2) см. Притеснё́нный, Угнетё́нный. |
| Пробега́ть, пробежа́ть –
1) пробіга́ти, пробі́гти, перебіга́ти, перебі́гти, убіга́ти, убі́гти; (только о времени: протекать) збіга́ти, збі́гти. [День так шви́дко пробіжи́ть, як часи́ночка. Час перебі́г нам шви́дко. Серед пра́ці збіга́ли літа́ (Єфр.)]. • Он -жа́л это расстояние в полчаса – він перебі́г цю ві́дстань за півгоди́ни. • Поезд -га́ет вёрст пятьдесят час – по́їзд убіга́є версто́в п’ятдеся́т за годи́ну. • -жа́ть через улицу – перебі́гти ву́лицю. • -жа́ть по улице – перебі́гти ву́лицею. • Уже сотню вёрст -жа́ли – уже со́тню версто́в убі́гли (пробі́гли). • У меня мороз по коже -жа́л – по мені́ хо́лод перебі́г, мене́ мов сні́гом обси́пало, мене́ ні́би моро́зом поти́сло. • -жа́ть с топотом – протопоті́ти. • -га́ть, -жа́ть мимо кого, чего – пробіга́ти, пробі́гти повз ко́го, повз що, мина́ти, (по)мину́ти кого́, що. • Задумчивость -жа́ла по лицу его – заду́ма промайну́ла в ньо́го на обли́ччі; 2) (бегло прочесть) перебіга́ти, перебі́гти (очи́ма) що. [Перебіга́є очи́ма засі́яні дрібни́м писа́нням сторінки́ (Васильч.)]. |
| Прохва́тывать, прохвати́ть –
1) проко́лювати, проколо́ти, простро́млювати, простроми́ти, прохро́млювати, прохроми́ти, прошти́ркувати, и -ка́ти, проштиркну́ти що чим; 2) (пронять холодом) пройма́ти, про(й)ня́ти, прохо́плювати, прохопи́ти. [Примочи́в мене́ раз дощ та проня́в ві́тер до дрижакі́в (Куліш)]. • Мороз -вает – моро́з пройма́є. Прихва́ченный – 1) проко́лений, простро́млений, прохро́млений, прошти́ркнутий; 2) про́(й)нятий, прохо́плений. • -ться – проко́люватися, бу́ти проко́леним, простро́млюватися, бу́ти простро́мленим и т. д. |
Російсько-український народний сучасний словник 2009–
| Дорожка, дороженька –
1) доріжка, доріженька, (узкая) стежка, стежечка, стеженька, стежина, стежиночка; 2) (половик) пости́лка, дорі́жка, сте́жка, про́стілка: • взлётная дорожка – злітна́ доріжка; • присесть на дорожку – присістися (сісти, посидіти) на доріжку; • пойти по чьей дорожке – на стежку чию ступити (спасти, попасти); • протоптанная дорожка – протоптана (утоптана) стежка; протопт; • протоптать дорожку – протоптати (утоптати) стежку. [От і я на дідову стежку спала; він учора розбив кухля, а я сьогодні (Сл. Гр.). Поклади́ пости́лку біля поро́гу — но́ги обтира́ти. В хата́х на підло́зі попрости́лувані були́ самотка́ні дорі́жки (сте́жки́) (АС). Олесь любить зиму. Йому подобається робити перші протопти в заметах, знімати снігові очіпки з кілків у тинах — вони стають тоді голі та сором’язливі, як стрижені допризовники (Гр.Тютюнник). Зорі світять на ялинці, Дід Мороз приніс гостинці. Прометем собі доріжки, Потанцюємо хоч трішки (Л.Костенко). Хай на ньому цвіте росяниста доріжка, І зелені луги, й солов’їні гаї, І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка, І засмучені очі хороші твої (А.Малишко). Строкатий килимок, наче всіяний яскравими квітами прямокутний острівець у тропіках, омивало розбурхане море вичовганих постілок (О.Логвиненко, перекл. О.Генрі). Софронія була твоя, бо навряд чи ти знайдеш іншу, котра тобі так припала б до серця, а мені не трудно буде протоптати стежку куди-інде: так буде добре і тобі, й мені (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). Жодна із цих огорож і жодна з ділянок цих огорож не були продовженням попередньої. Але тулилися вони так щільно одна до одної, що в окремих місцях плечистий чоловік або жінка з не дуже вузькою талією, коли їм випадало просуватися цими вузькими протоптами, змушені були, аби врятувати свої костюми, сукні чи просто штани, рухатися не скоком, а боком (В.Діброва, перекл. С.Бекета). У нас є традиція посидіти на доріжку, але немає традиції прибрати за собою].  |
| Крепкий – (прочный) міцни́й, тривки́й, дебе́лий, креме́зни́й, крем’язни́й, (диал.) моцний, крі́пки́й, (сильный, выносливый) міцни́й, крі́пки́й, тривки́й, дужий, сильний, цупкий, міцносилий, витривалий (о состоянии, ещё) непохитний, несхитний, незламний; (о фруктах, плодах) яде́рни́й; (о голосе, ещё) лункий; (о растворе, ещё) насичений, концентрований; (о запахе) різкий, терпкий; (о хазяине, ещё) заможний: • более крепкий – міцні́ший, крі́пший, дебелі́ший, покрі́пший; • довольно крепкий – міцне́нький, кріпе́нький (кріпке́нький), дебеле́нький; • думать крепкую думу – ду́же (тя́жко, гли́боко) зами́слюватися (загадуватися) про що, сильну́ (тяжку) ду́му ду́мати про що; • задним умом крепок кто, крепок задним умом кто – мудрий по шкоді хто; пізно до розуму дійшов хто; якби той розум спереду, що тепер іззаду (Пр.); якби знаття, що в кума пиття, то б сам пішов і дітей забрав (Пр.); привів коня кувати, як кузня згоріла (Пр.); як загнав на слизьке, то за (про) підкови згадав (Пр.); (груб., фам.) підтикалась, як задрипалась (Пр.); • крепкая водка, вино, чай – міцна́ горі́лка, міцне́ вино́, міцни́й (густи́й) чай; • крепкая дисциплина – міцна дисципліна; • крепкая стража – пи́льна (го́стра, сильна́) ва́рта, сторо́жа; • крепкая фигура, крепкие руки, ноги, плечи – міцна́ (кремезна́, дебе́ла, ду́жа, заживна́) по́стать, міцні́ (кремезні́, дебе́лі, ду́жі) ру́ки, но́ги, пле́чі; • крепкие напитки – міцні́ (п’я́ні) напої (тру́нки); • крепкий в слове – держки́й на сло́во; • крепкий камень – тверди́й (міцни́й) ка́мінь; • крепкий мороз, холод – цупки́й (лю́тий, си́льний, дошкульний) моро́з холо́д; • крепкий на деньги – скупи́й, тверди́й на гро́ші; • крепкий на язык – цупки́й на язи́к, мовчазни́й, мовчу́н; • крепкий орешек – твердий (міцний) горішок; • крепкий снег, лёд – тверди́й (держки́й) сніг, лід; • крепкий сон – міцни́й (сильни́й, твердий, глибокий, непробудний, (диал.) товсти́й) сон; • крепкий табак – міцни́й (лю́тий, сильни́й) тютю́н; • крепкий ум – міцни́й (ду́жий) ро́зум; • крепкий человек – люди́на при здоро́в’ї, люди́на креме́зна́ (міцна́, крі́пка́, ду́жа, дебе́ла, міцноси́ла, заживна́), (образн.) кремінь, залізняк, моцак, дужак; • крепкое здоровье – міцне́ здоро́в’я; • крепкое слово, словцо (разг.) – круте́ (міцне, гостре) слово, слівце́, (похабность) гниле́ сло́во; • крепкое телосложение – міцна́ (ду́жа, креме́зна́) будо́ва ті́ла, міцна́ (ду́жа, креме́зна́) стату́ра в ко́го; • крепок на ухо кто – недочува́є хто, глухе́нький, приглу́хуватий, підглухий, глухуватий хто; туги́й на слу́хи хто; • он ещё крепок на ногах – він ще міцни́й (тверди́й) на но́ги; • очень крепкий – міцне́нний, кріпе́нний, дебеле́нний; • становиться, стать кре́пче – ду́жчати (дужати), поду́жчати (подужати), міцні́ти (міцні́шати), поміцні́ти, зміцні́ти, поміцні́шати, дебелі́шати, подебелі́шати, умоцьо́вуватися, умоцюва́тися, замоцюва́тися; • человек крепкого сложения – люди́на міцно́ї (ду́жої, креме́зної) будо́ви (стату́ри), міцно́го (дебе́лого) скла́ду. [Лід кріпкий, хоч гармати коти (Пр.). Лях му́дрий по шко́ді: як покра́ли ко́ні, став кінни́цю замика́ти (Пр.). Ко́ник він кріпке́нький (Є.Гребінка). Тесля́р коли́сочку дебе́лу майстру́є в сі́нях (Т.Шевченко). Ви́хор ста́не у крем’язни́х дубі́в колі́на гну́ти (П.Куліш). Того вечора таки недільного з Києва виїхав славний новий віз, запряжений двома міцними волами (М.Вовчок). А зима вже морозами кріпкими укріпила (М.Вовчок). Іще́ кріпки́й чума́к був (М.Вовчок). Натура його не була міцна, завзята (П.Мирний). Будо́ва ті́ла міцна́, кремезна́ (І.Нечуй-Левицький). Натоми́вшися, спав тверди́м, міцни́м сном (М.Левицький). Спить товсти́м сном (І.Рудченко). Дід До́рош був стари́й, але ще кремезни́й чолові́к (Б.Грінченко). Хо́лодом пові́яло цупки́м (Б.Грінченко). Він добре бачив трохи кривий, глибокий і заслинений рот вовка, закрутки шерсті на його грудях і міцні замочені лапи (М.Коцюбинський). Нам дають чаю, гарячого, міцного, що блищить в склянці, як стигла вишня (М.Коцюбинський). Слова були міцні та повні, наче добре зерно (М.Коцюбинський). Гафі́йка стоя́ла міцна́, запа́лена со́нцем (М.Коцюбинський). П’яне́нький, а в нога́х таки́ кріпе́нький (Сніп). Кру́гла, заживна́ по́стать (Л.Українка). Яде́рні я́блука — до́вго проле́жать (М.Грінченкова). Повели́ його́ за го́строю ва́ртою (М.Грінченкова). Потрі́бно насампере́д науко́вого знаря́ддя й тих тривки́х підва́лин, що дає́ позити́вне знаття́ (С.Єфремов). Бу́дем на нево́льників по́кріпші пу́та надіва́ти (Л.Мартович). У ме́не здоро́в’я тривке́: ніко́ли не хворі́ю. Сви́та ще кріпка́, ще о́сінь переходжу́ в їй. Там таки́й ще дебе́лий дід, що ї́сти не проси́тиме: сам собі́ заро́бить. Сукно́ таке́ міцне́, що й зно́су йому́ не бу́де (АС). Міцні, засмальцьовані руки, А м’язи тверді, наче дуб. На білій, як день вишиванці Блищить український тризуб! В очах крижана недовіра, Як глобус блищить голова. Давно не гуляла сокира По вулицях міста Москва! (Ot Vinta). «Яких їм треба президентських указів, цим людям? – косишся на співгромадян. — Чи що їм взагалі потрібно?» Хто б і що не говорив, а зібрати їх-нас у щось притямне і не безсенсове, забезпечити тяглість в історії можуть не прапорці, що колишуться в кабіні водія, і не фізії політиків на білбордах, що миготять обабіч. А що? Так-так, саме вона, скривіться в тисячний раз, мовляв, «сколько можна» і «хіба це главне?» Мова – це і є Україна, і нічого з цим не поробиш, як і з тим, що поки що її не стає більше. Ну, трохи повилася сьогодні біля вуха, долинала десь із переднього майданчика, але вся вийшла на Контрактовій, біля Могилянської академії (П.Вольвач). — Та недалеко вже та пора, коли вашмості будуть мені наказувати, а я вашмостей буду послухати — тоді міцносила правиця моя дасть ознаку мого прагнення служити вам (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Та я ж її добре знаю,— сказав Санчо,- як челядь у селі навкидя грає, то і з найдужчих хлопців ніхто так далеко залізяки не кине, як вона. Там-то голінна дівоха, і вродою, і поставою — всім узяла, і хоч якому мандрованому лицарю перцю дасть, як до неї підсипатись почне! А моцна ж яка, а голос, бісової крові, який! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Він і досі дужий міцний та худорлявий, залізняк, словом (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Що слабкіші доводи, то міцніша позиція (С.Є.Лєц)]. |
| Ледостав – льодостав, кригостав. [Сльота і сніг. Вода і хлющ і крига. Мороз, як присок, душу обдає. Зайшлася дрожем світова хурдига і людству геніяльність воздає. Бо чуєш: грім шматує мерзле небо, і коле хмари чорний льодостав. Бо генія покутувати треба, аби на всесвіт велетом постав (В.Стус). Псел половоддям снить у льодостав. Узвишшя мріє стати долом, яром… Народ чекає забезпеки прав. Йти граціозно багнеться кульгавим (С.-М.Залізняк). Мелодія заманює у далі, Яких ніхто й ніколи не спізнав, Я бачу сцени вікових баталій І днів прийдешніх чую кригостав… (Ольга Гура)]. |
| Поёжиться – пощулитися, покулитися, поїжитися, (о мн.) поскулюватися, (поморщиться) поморщитися, (перен.) пом’ятися, помулятися: • поёживаться – [час від часу, раз у раз, трохи, злегка] щулитися, кулитися, їжитися, морщитися. [І капітан злегка поїжився від його гострого, точно бритва, професійного погляду снайпера (Людмила Мороз). Блідий і хижий погляд Пацючки втупився в його облудні котячі очі. Андрій покулився (Іван Рябчій). Тут уже прочувалася нічна прохолода, і він мерзлякувато пощулився (Валерій Шевчук)]. |
| Снежок – (уменш.-ласк.) сніжок, (снежки) сніжка. [Рипить сніжок, співав полозок, санки летять під білії намети ялин лапатих (Л.Українка). Сіяв дрібний, вогкий сніжок (С.Васильченко). Почав уже сивим волосом, як сніжком, присипатись (М.Вовчок). Ще ось сніжок, ще віти чорні й голі, Але у вітрі чується рілля, І знов вологі зорі березоля, І сизий тол, і спрагнена земля (Є.Маланюк). Сніжок упав на скроні… І білим лебедем понад Дніпром У даль майнула молодість крилом (М.Стельмах). Дріма земля, В снігах повита снами, Міцний мороз Ножем наскрізь пройма, Рипить сніжок Крохмально під ногами — Різдвяна ніч и чарівна зима (Віктор Геращенко). Ковзкий сніжок Ковзкий сніжок. Зимова путь, Кохану до вінця везуть, До церкви милу повезли, Од серця в мене відняли (Л.Первомайський, перекл. Ш.Петефі). А напровесні виник новий клопіт. Сніжок потай уночі провідує ферму! Тварини так занепокоїлися, що не могли спати в своїх стійлах. Казали, нібито щоночі, коли западає темрява, він проникав на ферму і чинив усіляку шкоду. Крав зерно, перекидав бідони з молоком, бив яйця, витоптував грядки з розсадою, обгризав фруктові дерева. Яка б прикрість не сталася, її валили на Сніжка. Розіб’ється шибка чи замулиться розора, неодмінно казали, що то нічні Сніжкові витівки (Юрій Шевчук, перекл. Дж.Орвела). Привели до царя тих дев’ять коней. Біленькі, як сніжок, усі на зріст — сто сімдесят сантиметрів, а довгі на два метри (Казка)]. |
| Ткань – тканина; (уменш.-ласк.) тканинка, (ласк.) тканиночка, тканинонька; (реже, поэт.) тканка, ткання́; (разг.) матерія, (полотно) полотно, (сукно) сукно, (мануфактура, устар.) мануфактура, (устар.) крам: • ткань брючная, льняная, хлопчатобумажная, шерстяная, шёлковая – тканина штаняна, лляна (льняна), бавовняна (бавовнянка), шерстяна (вовняна), шовкова; ткань жировая, костная, мышечная, нервная, хрящевая – тканина жирова, кісткова, м’язова, нервова, хрящова; • ткань Пенелопы – (греч.) ткання Пенелопи (Пенелопине). [Так кравець крає, як матерії стає (П.Чубинський). Ввечері Кайдашиха привезла Мотрі з ярмарку хустку і матерії на спідницю (І.Нечуй-Левицький). — Обридла ся робота непотрібна! Навіщо прясти? Хто се буде ткати? Та й нащо ткати? Он їх цілі стоси, тканин, мережанок та гаптування, а хто їх носить?.. Ха, ха, ха! Аж смішно, як марила колись я день і ніч принцесою зробитись чепурною, багатою і гордою такою, щоб навіть приступить ніхто не смів (Л.Українка). До світлиці притикає скілька бічних кімнат, відділених від неї не дверима, а важкими запонами з дорогих тканок (Л.Українка). Мережає на шибках крижану тканку мороз (С.Васильченко). Світ сонця лився через білий цвіт абрикосів, і по синьому небі, як по шовковій синій тканці, ніби були розкидані білі, обсипані цвітами гілки, білі букети, білі віночки (І.Нечуй-Левицький). На землі тканками прозорими Лягли осінні дерева (М.Вороний). В перший ярмарок набрала їй у найбагатшого крамаря найкращого краму (А.Свидницький). Виходить, що жили, і кров, і кістки, всі тканини Нашого тіла вбирають багато часток чужородних (М.Зеров). Невже навіки засуджений він на цю кару, на спокуту за нерозважливу вигадку — сліпу, несподівану вигадку написати оповідання? Засуджений на отакі спалахи, що будуть зрушувати й пустошити його душу, завдавати непоборної нудьги, викликати гнітючу відразу до себе, до життя, до людей! Бо непереможний порив творчості у людині, бо, прищепившись, опановує її всю, робить додатком до себе, покірним виконавцем своїх приписів, руйнує чистоту чуття своїм настирливим покликом, обертає життя в чудернацьку постійну засідку, тішить неймовірними мріями, гнобить неймовірним розпачем, жалить серце, на розум неспокій нагонить, як наростень у мозкових тканинах, оплітає людину, мов ліана, і нема могутнішого за нього пориву, бо всі прагнуть назовні, тільки він у себе, бо всіх причини минущі, тільки його джерело невичерпне, цілим світом воно бувши! (В.Підмогильний). І ще не пролунала відповідь, як вичахлі й прозорі, мережані блідими жилками повіки стали наповзати на суху випуклість гарячкових очей. Наповзали повільно, як невідворотна біда, й тепер уже їхнє болісне ткання лежало на очах (Є.Гуцало). Хотів сорочки попрати, запхав у машину, але якась кольорова тканина пустила фарбу, тепер ходжу у білій сорочці з голубими хмарками (Л.Костенко). Жоден поганин, жоден єретик не встоїть перед стількома тонкощами. Щоб з ними боротися, треба бути: або цілковитим невігласом; або соромітником, що схильний над усім кепкувати; або ж бути настільки вченим, щоб наважитися вступити з ним у сварку. Але це все одно, якби чубилися б маг з магом або володар щасливого меча бився б із супротивником, що має таку ж саму зброю. їхнє змагання було б тоді схоже на розпущене ткання Пенелопи (Володимир Литвинов, перекл. Д.Е.Ротердамського). Бережіть час: це тканина, з якої зіткане життя (С.Річардсон). Молода красива дівчина в магазині: — Скажіть, а скільки коштує ця тканина? — Недорого, панно. Один метр — поцілунок. — Справді недорого, я візьму вісім метрів. Ось моя адреса. Бабуся заплатить]. |
| Толстокожий – товстошкірий, товстошкурий, твердошкірий, твердошкурий, грубошкірий, грубошкурий. [Ті, кого нічим не можна пройняти. Ех, не для мене цей світ!.. Нехай живуть на йому (ньому) товстошкурі, тупі, — він для їх (А.Тесленко). Тіле люто зціплює зуби. Пізно — втік товстошкурий бегемот (В.Винниченко). Наставив долоні, один з офіцерів лив воду з гарно поливаного полтавського збанка, а світлійший долоні підносив до лиця, розмазуючи кров по цілій голові. Довго не міг її обмити, нарікаючи на тонку козацьку шкіру. “В нашого чоловіка вона, як підошва, груба. Взагалі ми грубошкурий народ, а в них шкіра тонка, жіноча. Лиш доторкнися — і сикне, як фонтан” (Б.Лепкий). У неділю матері дали аванс за корову, і вона купила мені лижний костюм та грубошкірі шкарбани «на виріст», довелося напхати туди соломи (В.Дрозд). Крокодил хоч і твердошкірий, а гонористий і пихатий — зачепили його ті слова за живе (Л.Тендюк). Влада у нас товстошкіра. По такій шкірі мороз не піде (Л.Костенко). З безмежною ніжністю він подумав про жінку. Нещасна, покинута, вона була гарніша, ніж сама уявляла, і — ох! — надто гарна для тієї грубошкірої компанії, з якою їй доводилось спілкуватися (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса)]. |
| Туман – туман, (во время жары) юга́, (с дождём) мряка, мрячка, мигичка, мжичка; (перед глазами) бляхма́н: • густой туман – густий туман, мрич, потемрява; • напускать, напустить туману – напускати, напустити туману (ману); • нашёл туман – наліг (розліг, розіслався) туман. [Туман яром котиться, дівці гулять хочеться (Н.п.). — Не доберу я толку в твоїх речах,— каже Петро.— Що за охота тобі мене морочити? То заговориш буцім щиро, то знов туман у вічі пустиш. Покинь хоть на часинку своє січове юродство. Я чоловік без хитрощів: чому ж би й тобі не говорити просто? (П.Куліш). Сидиш, вилупивши баньки, як дурна… у голові — туман, під серцем моє лихо ворушиться, озивається, аж кістки ниють, все тіло терпне (П.Мирний). Минулось все, неначе снилось; Далеко десь туманом вкрилось, Не буде знов (Л.Глібов). Сірі, ледве помітні в тумані плавні непривітно шуміли (М.Коцюбинський). — Тільки шия вже болить, в голові туман, думати важко (М.Коцюбинський). Над долинами стоїть сизий легкий туман (І.Нечуй-Левицький). Три тумани куряви стояли на полю над Опором (І.Франко). Важке повітря, насичене димом панського тютюну, немов колишеться.. Свічки на столі ледве-ледве світять серед того сивого туману, освічують червоні від задухи лиця (Л.Українка). Спогади зникли, якийсь туман застелив очі, Софія низько похилилась і затулила очі хусточкою (Л.Українка). Надворі вже був день, але крізь густу мряку годі було на кілька кроків людей пізнати (Л.Мартович). Ліворуч, в тумані й шумі, мінливим килимом горіла низина Подолу (В.Підмогильний). Немов павутиння, осіння мрячка застеляє світ перед очима (О.Іваненко). Весняний вечір. Молоді тумани. Неон проспектів. Туга ліхтарів. — Я так тебе любила, мій коханий. — Пробач мене — я так тебе любив (В.Стус). За ланом лан, за ланом лан і лан, за Чорним Шляхом, за Великим Лугом, вони уже в тумані — як туман — усі вже йдуть за часом, як за плугом (Л.Костенко). За гай ступило сонце, і пішло, І далину покликало з собою… В туман пірнає росяне село І повивається прозорою габою. В садах вечері: борщ або куліш… На крилах яблунь стомлені зірниці, І хтось питає тихо: земле, спиш? Уже спочила? Дай води з криниці! (М.Вінграновський). Така мряка такий мороз такий туман спробував розігнати — не йде тоді заїхав трьома возами і давай накидати (Т.Мельничук). Ютрення (ранкова) юння (червнева) юга (туман) (О.Виженко). Вижовкла музика спить понад хмарами, псячі тумани місто обнюхують. Чоловік блука у самотньому мареві, тьму розсуває несмілими рухами (Юлія Нестерова). мій солодкий тумане, тобою живу, як в імлі проживаю на дотик розвіяні літа і весни проступаюш рядком на долоні і крапелькою на чолі смак прозорий води — нерозміняно чесний (Ю.Джугастрянська). Так, і що воно тут? Туманець в голові, туманець і за вікном. Ох, не треба було вчора з тим Маульвюрфом по третю пляшку їхати… Та й по другу не обов’язково було (О.Ірванець). Дедалі щільніше насувався туман. Туман і світло — одвічна казка. Хрущі сп’яніло злітали з лип, кружляли навколо ліхтарів, з розгону стукались об їхнє вогке скло. Туман заворожував усе навкруги, підносив предмети кудись у височінь, занурював у глибину — готель навпроти нас був уже океанським пароплавом з освітленими каютами над чорним морем асфальту, сірий силует церкви за готелем став фантастичним вітрильником з високими щоглами, що губилися десь високо в сірувато-червоній заграві, а ось і каравани будинків рушили з місця, попливли кудись… (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). Інколи з туману, що клубочиться вгору, постають чудернацькі звірі: дракони, фенікси, віверни й молочно-білі єдинороги; інколи пасма туману линуть, немов якісь дивні водорості, витворюють дерева чи великі кучматі кущі, вкриті білими квітами; а часом, коли вітерець допоможе, туман і зовсім приголомшить тебе, набувши найчіткіших і найскладніших геометричних форм (О.Лесько, перекл. Дж.Дарела). Знову туман, що не розсіюється і вдень, дощу нема, але повітря таке вологе, ніби все вимащено равликовим слизом (Н.Лазаревич, перекл. Г.Мантел). Лондонських туманів не було, поки їх не відкрило мистецтво (О.Вайлд)]. |
| Фарфор – (итал.) порцеляна, (перс.) фарфор. [Не чулося твердого чогось, тривкого під стопою. Все було, мов порцеляна, доокола: на око приємне, а опертися не вільно (Г.Хоткевич). Не — відбувалось. Не — тремтіло. Не золотіло. Не текло. Не — полотніло. Не — біліло. Не… — Господи!.. — не — не було!.. Як танський фарфор — все минає: Корою, снігом, рукавом… Лише бджола своє співає Над малиновим будяком (М.Вінграновський). Битий фарфор снігів. Напівсонна жура за собою… Як монета в труну, пада в річку нічийна зоря. Завтра вдарить мороз — І болюче білючим загоїть У пташках, у вовках, в бунтарях (І.Павлюк). Взагалі, порцеляна — не рідкість на Житомирщині. Ще один знаменитий завод є в Коростені, але він зараз переживає не найкращі часи. Іноді мені сниться, що порцеляновий сервіз стоїть у цьому місті на постаменті замість пам’ятника Іллічу… (Ю.Стахівська). Вона була стара, стара в двадцять сім років, без жодного блиску й світла плоті. Стара через нехтування й зречення, так, зречення. У модних жінок завдяки належному догляду тіла́ яскріють, мов тонка порцеляна. Порцеляна всередині порожня, але хай би вона принаймні яскріла. Розумове життя! Раптом у ній піднялася до нього люта ненависть — до цього ошуканства! (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса). — Мамо, пам’ятаєш ту спадкову китайську вазу з порцеляни, яка передається з покоління в покоління? — Звичайно. А що? — Та нічого. Просто моє покоління перервало цю традицію]. |
| Лесополоса – лісосмуга. [Всі дерева Стрепенулись, Навіть пташки Ворухнулись. А зелена лісосмуга, Виверталась, Як подруга. Все летіло шкереберть, Лісовик це справжня Смерть (Сергій Шах). Ми кохалися всюди, постійно, безперервно. Кохалися в поїздах, автобусах, таксі, літаках, кохалися в Косові під пам’ятником Шевченкові, кохалися на кримських пляжах і карпатських перевалах, кохалися в барах, ресторанах, туалетах, готелях, супермаркетах, театрах, філармоніях, на фестивалях, кохалися у дощ, спеку, мороз, кохалися на горищах, дахах, у підвалах, кохалися на самоті і в присутності інших людей (пам’ятаєш, на тій вечірці, коли ми кохалися на балконі, що з’єднує кухню і спальню, а ви ходили туди-сюди і переступали через нас), кохалися під час усіх тих автостопів — сходили з дороги і кохалися в лісосмугах, кукурудзі, горосі, соняхах, на суничних галявинах, кохалися у зелених, як трава, річках, кохалися у глибоких, як небо, травах, на деревах (черешні, вишні, шовковиці, кохалися і набивали писки стиглими ягодами, злазили мокрі, липкі, поплямлені і кохалися в кущах, посеред смородини, аґрусу, порічок, малини), кохалися стоячи, опершись на ветхі дерев’яні паркани, аж ті не витримували і падали під нашою вагою, одного разу кохалися у присутності її мами, аж мало не спалилися (Мірек Боднар). то є ти, то нема і рік, як чорно-сіра лісосмуга в тобі шукала не коханця — друга ти тут, ти є, але тебе нема… (Тактреба Наталка)]. |
Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка)
| ДЕД-МОРО́З укр. Святи́й Микола́й. |
| МОРО́З, треску́чий моро́з ще кип’я́чий моро́з. |
| БЕ́ГАТЬ, бе́гать взгля́дом зи́ркати (на всі бо́ки); бе́гающий що бі́гає тощо, розбі́ганий /забі́ганий/, зви́клий /охо́чий/ бі́гати, ра́ди́й побі́гати, побігу́н, бігу́н, побіга́ч, прикм. непосидю́щий, фраз. бігови́й, /туди-сюди/ побігу́щий, /погляд/ шмигли́вий, перебі́гливий, блудни́й, тех. рухо́мий, стил. перероб. бі́гавши [смотре́л бега́ющими глаза́ми диви́вся, бігавши очи́ма]; бе́гающий взгляд шмигли́ві о́чі, перебі́гливий по́гляд, образ. злоді́йські о́чі; бе́гающий за же́нским по́лом бабі́й, джиґу́н, совєт. ловела́с; легко́ бе́гающий легки́й на но́ги, легконо́гий; ЗАБЕ́ГАТЬ забе́гали мура́шки по спине́ моро́з по́за шкі́рою пішо́в; забе́гавшийся забі́ганий, ОКРЕМА УВАГА; СБЕ́ГАТЬ ще змота́тися, підско́чити, махну́ти [сбегай! підско́ч!, махни́!]; сбежавший ОКРЕМА УВАГА; НАБЕ́ГАТЬСЯ ще нагаса́тися (у клопотах) попобі́гати; РАЗБЕ́ГАТЬСЯ ще розгаса́тися; разбе́гавшийся розбі́ганий, ОКРЕМА УВАГА |
| ДОСТИГА́ТЬ, (успіхів тощо) ма́ти що, (межі) добіга́ти [моро́з достига́ет = моро́з добіга́є], (розмірів) набува́ти; достига́ть апоге́я, сяга́ти апоге́ю; достига́ть вы́сшей то́чки, дохо́дити вершка́; достига́ть зре́лого во́зраста, дожива́ти до зрі́лих літ; достига́ть компроми́ссов, образ. роби́ти так, щоб вовки́ були́ си́ті й ко́зи ці́лі; достига́ть совершенноле́тия, дорости́ти сво́го ро́зуму, дохо́дити по́вних літ; достига́ть соверше́нства, галиц. доха́пуватися вершка́; достига́ть успе́ха, образ. підкоря́ти верши́ни; достига́ющий, що сяга́є тощо, зда́тний досягти́, прикм. зда́тний /спромо́жний/ на [достига́ющий больши́х скоросте́й = зда́тний на вели́кі шви́дкості], фраз. аж до [достига́ющий 40° = аж до 40°], складн. -ся́г [достига́ющий туч = хмарося́г]; стил. перероб. досяга́ючи; достига́ющий апоге́я, стил. перероб. сяга́ючи вершка́ /апоге́ю/; достига́ющий большо́го прогре́сса в, з вели́ким прогре́сом у; достига́ющий зре́лого во́зраста, ма́йже /от-о́т вже/ доро́слий, живомовн. доходжа́лий; достига́ющий огро́мных разме́ров, зда́тний набу́ти колоса́льних ро́змірів; достига́ющий разме́ров чего, ма́йже таки́й як що; достига́ющий це́ли, прикм. пробивни́й, стил. перероб. сяга́ючи мети́; достига́ющий успе́ха, з неодмі́нним у́спіхом; достига́ющийся/достига́емый, дося́ганий, осяга́ний, здобу́ваний, набу́ваний; достига́емый, прикм. дося́жний; |
| ЗАБЕ́ГАТЬ, забе́гали мура́шки по спине́, моро́з по́за шкі́рою пішо́в; забе́гавшийся. забі́ганий, ОКРЕМА УВАГА |
| ИДТИ́ ще крокува́ти, ступа́ти, простува́ти, прямува́ти, зневажл. пле́нтатися, (услід) ступа́ти слід-у-слі́д; (у бій) руша́ти, (про час) збіга́ти, сплива́ти, (про розмову) точи́тися, (на що) пуска́ти; (до чого) зано́сити на що [заносилось на дощ], па́хнути чим [шло к дождю́ па́хло доще́м], (про дні) тягнутися кому, (як на крилах) стил. перероб. [идёт, как на кры́льях кто но́ги самі́ несу́ть кого]; идти в бой става́ти до бо́ю; идти в го́ру (про шлях) пну́тися вго́ру; идти в но́гу с кем не відстава́ти від кого; идти в но́гу со вре́менем не відстава́ти від життя́; идти вразре́з с чем супере́чити чому; идти в ход іти в дію; идти зигза́гами (про шлях) в’ю́ни́ти; идти к чему захо́дитися /зано́ситися/ на що [шло к войне́ заходилось на війну́]; идти в но́гу ступа́ти крок-у-кро́к; идти за поку́пками галиц. роби́ти за́купи; идти, как по ма́слу іти́ як з води́; идти круты́ми доро́гами жи́зни іти́ крутосхи́лами життя́; идти кувырко́м іти́ пере́кидом; идти на мирову́ю іти́ на зами́рення; идти на по́льзу іти́ на ко́ристь; идти на попра́вку (про настрій) розпого́джуватися; идти на попя́тную ще дава́ти за́дній хід, ми́катися наза́д; идти напроло́м іти́ пробо́єм /на пробі́й/; идти на руководя́щую рабо́ту живомовн. іти́ /зневажл. ши́тися/ в нача́льники; идти насма́рку схо́дити на пси; идти на у́быль коротк. спада́ти; идти на у́дочку іти́ /клюва́ти/ на гачо́к; идти на ум спада́ти на ду́мку; идти на усту́пки ще поступа́тися; идти побира́ться іти́ з торба́ми; идти по́лным хо́дом кипі́ти [рабо́та идёт полным ходом. робо́та кипи́ть]; идти по направле́нию к прямува́ти /простува́ти/ до; идти по пути́ ще верста́ти шлях; идти по пята́м крок-у-кро́к ступа́ти за; идти по следа́м кого іти́ чиїм слі́дом; идти по стопа́м кого ступа́ти у чий слід, топта́ти чию сте́жку; идти по у́лице /идти по по́лю, идти по росе́/ іти́ ву́лицею /по́лем, росо́ю/; идти пра́хом леті́ти з ві́тром; идти про́тив со́вести позича́ти оче́й у Сірка́; идти о́б руку (идти рука́ о́б руку) ПЕРЕН. іти́ в па́рі; идти свои́м путём іти́ як зна́ти [пусть идёт своим путём. хай іде́ як зна́є]; идти свои́м чередо́м /идти свои́м поря́дком/ іти́ свої́м ладо́м; идти сле́дом = идти по пятам; идти чьим сле́дом ступа́ти у чий слід; идти успе́шно кому до́бре йти; идти в дра́ку, не жале́ть воло́с пусти́вся би́тися – чу́ба не жалі́й; у нас всё шло хорошо́ ми дава́ли собі́ ра́ду до́бре; идёт к чему зано́ситься на що, незаба́ром очі́кується що, поді́ї розвива́ються у на́прямі до чого [іде́ до ми́ру]; идёт речь о чем розхо́диться /хо́дить/ о /про/ що; иди́ свое́й доро́гой іди́ собі́ (куди́ йде́ш); де́ло шло к ве́черу бра́лося вечорі́ти; о како́м узле́ мо́жет идти речь? яки́й це мені́ ґудзь?; шёл автомати́чески кто стил. перероб. но́ги самі́ не́сли́ кого; иду́щий, що /мн. хто/ йде тощо, зви́клий ходи́ти, хода́к, прикм. подоро́жній, перехо́жий, (про фільм) демонстро́ваний, пока́зуваний, (від чогось) складн. відземний [идущий от земли́ відзе́мний], стил. перероб. по /в/ доро́зі, на ма́рші, йдучи́, диб-диб; далеко́ идущий далекося́жний /далекося́глий/, (план) далекогля́дний; идущий в го́ру 1. верходря́п, 2. роби́вши блиску́чу кар’є́ру; идущий в кильва́тере що йде в кільва́тері; идущий в но́гу йдучи́ нога́ в но́гу; идущий в но́гу с кем стил. перероб. ні на крок від кого; идущий во главе́ провідни́к; идущий вразре́з с чем /идущий напереко́р кому/ супере́чний з чим /всу́переч кому/; идущий за гро́бом стил. перероб. йдучи́ за труно́ю; идущий к де́лу доді́льний, доре́чний, слу́шний, підхо́жий; идущий к лицу́ до лиця́ кому; идущий к наме́ченной це́ли в доро́зі до своє́ї мети́; идущий на вы́ручку визволи́тель, рятівни́к; идущий на носка́х йшо́вши навшпи́ньки; идущий на пла́ху стра́те́нець; идущий на по́льзу ко́ри́сний; идущий на попя́тную гото́вий відступи́тися /порачкува́ти тощо/; идущий на риск ризика́нт, свідо́мий ри́зику; идущий на смерть сме́ртник; идущий напроло́м зго́дний іти́ пробо́єм, безкомпромі́сний, безо́глядний; идущий напропалу́ю відчайду́х; идущий насма́рку прире́чений зійти́ на пси; идущий на тара́н рі́шений іти́ на тара́н; идущий о́б руку стил. перероб. йшо́вши під ру́ку; идущий обы́чной чередо́й /идущий свое́й чередо́й/ рути́нний; идущий по́д гору що йде з гори́; идущий по ли́нии наиме́ньшего сопротивле́ния зви́клий іти́ лі́нією найме́ншого о́пору; идущий по направле́нию к по доро́зі до; идущий по пути́ 1. попу́тник, 2. послідо́вник; идущий по стопа́м послідо́вник; идущий свое́й чередо́й рути́нний; идущий ско́рым ша́гом прудконо́гий; не идущий в счёт, не врахо́вуваний; не идущий к де́лу неслу́шний, побі́чний; доро́гу оси́лит идущий хто йде – ді́йде, доро́гу здола́є той, хто йде; идущие, хто йде [идущие в це́рковь хто йде до це́ркви]; ПОЙТИ́, пойти броди́ть по све́ту піти́ світа́ми /у світи́/; пойти в ата́ку заатакува́ти; пойти вверх дном ще піти́ хо́дором; пойти во вред ви́йти на шко́ду; пойти в ого́нь и в во́ду коротк. ско́чити в ого́нь; пойти войно́й уроч. ста́ти на прю; пойти в пляс піти́ в ско́ки; пойти зигза́гами (про шлях) зав’юни́ти; пойти к праотца́м переступи́ти межу́ ві́чности; пойти кувырко́м (про справи) прибл. піти́ наперекося́к; пойти на что пустити́ся на; пойти насма́рку піти́ по́між па́льцями, піти́ псо́ві під хвіст; пойти на про́пасть піти́ на про́пасть, розси́патися на по́рох; пойти на у́быль (про мороз) пересі́стися [моро́з пошёл на убыль моро́з пересі́вся]; пойти на штурм оказ. заштурмува́ти; пойти по ко́чкам живомовн. прибл. пусти́тися бе́рега, піти́ крізь те́рня; пойти по плохо́й доро́ге зійти́ на слизьку́ сте́жку; пойти пра́хом піти́ на про́пасть, піти́ у прі́рву, розві́ятися з ві́тром, розві́ятися з по́рохом, розси́патися на порох, піти́ з ві́тром, поле́ті́ти з ві́тром, діял. упа́сти в во́ду; пойти по чьим стопа́м спа́сти на чию сте́жку; не пойти на по́льзу фаміл. не піти́ в ру́ку; ей пошёл 20-ый год їй поверну́ло на 20; втора́я неде́ля пошла́ на дру́гий ти́ждень поверну́ло. |
| И́НЕЙ (на вікнах) живомовн. моро́з. |
| ТРЕЩА́ТЬ (в голові) густи́ млино́м, (про мороз) шкварча́ти [моро́з трещи́т моро́з аж шкварчи́ть, фраз. моро́зи́ть]; тре́скающий 1. що тріскоти́ть тощо, прикм. = ТРЕСКУЧИЙ, /мороз/ шварку́чий, 2. трескающийся; ЗАТРЕЩА́ТЬ ще рідко залуща́ти і похідн.. |
| УДА́РИТЬ ще завда́ти уда́ру, стусону́ти, лу́снути, врі́зати, трі́снути, опереза́ти, ге́пнути, угрі́ти, затопи́ти, заї́хати, потягти́ і похідн., фраз. жарну́ти [жарну́в моро́з], (телеграму) відби́ти, надісла́ти, (про дощ) влупи́ти, (молотом) бу́цнути; уда́рить по карма́ну завда́ти зби́тків; не уда́рить лицо́м в грязь ще не спотикну́тися, оказ. втри́мати взя́ту но́ту; уда́ривший ОКРЕМА УВАГА; па́лец о па́лец не уда́ривший па́льцем не поворухну́вши. |
| У́ЖАС ще кошма́р, фраз. гріб з му́зикою, виг. Бо́жий страх!, страшне́ (ді́ло)!; у́жас охвати́л кого моро́з подира́в по́за шкі́рою кому; у́жас ско́лько! аж он скі́льки!, і на віз не вбере́ш!; в у́жасе кто жах узя́в /охопи́в, пойня́в/ кого [Рим в у́жасе Рим узя́в жах /охо́плено жа́хом/]; к своему́ у́жасу з жа́хом, стил. перероб. яки́й жах! [к своему́ у́жасу я по́нял, что я з жа́хом збагну́в, що, я збагну́в - яки́й жах! -, що]; |
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов)
| Мороз – моро́з, -зу. |
| Озноб –
1) (состояние) моро́з, -зу, хо́лод, -ду; 2) (место ознобленное) осту́да, -ди. |
| Стужа – хо́лод, -ду, моро́з, -зу, холодне́ча, -чі. |
Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський)
| Мороз – моро́з (-зу). |
Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська)
| Мороз
• Были сильные морозы – були великі (люті) морози; морозами великими (здоровими) брало. • Коли б на хмель не мороз, так он бы через забор перерос – якби на кропиву (на жаливу) не мороз, вона б усіх людей пожалила. Пр. • Мороз без снега – голоморозь (голомороззя). • Мороз не дюж, а всякого гнёт – як зазиміє, то й жаба оніміє. Пр. • Мороз ослабевает, ослабел – мороз пересідається, пересівся; мороз попускає, попустив. [Вдень мороз попустив, сонечко світило ясно. Франко. От лихо, — думає Кирило, — хоч би мороз пересідався абощо. Тесленко.] • Мороз по коже (по спине) пробегает (дерёт, подирает, продирает) [у] кого – [Аж] морозом проймає кого; [аж] мороз (холод) іде (перебігає) по кому; [аж] мороз поза шкіру (поза шкірою, поза спиною, поза плечима) іде у кого, кому; [наче] морозом із-за спини (з-за плечей) бере кого; [наче] мороз ходить поза спиною кому, у кого; за спиною (наче) морозом сипнуло кому; [за шкіру] мов снігом сипнуло кому; аж мороз усипає (мов снігом обсипає) кого; аж у (на) душі похололо кому, в кого; узяло з-за плечей кого; аж волос зів’яв кому, в кого; аж у п’яти закололо кому, в кого. • Мороз пробирает (пронизывает) до костей – мороз проймає (пробирає, діймає, дошкуляє) [аж] до кісток. • Мороз сдал – мороз пересівся; (іноді образн.) мороз репнув. • Прихватило морозом – морозом прибило. • Смерть от мороза – смерть з морозу; мерзла смерть. • Трескучий мороз – великий (лютий, цупкий) мороз; мороз аж рипить (аж шелестить, аж шкварчить); (образн.) мороз аж скалки (зорі, іскри) скачуть (аж дим устає); мороз з очима, мороз-кипень; козацький мороз. • Ударили морозы – морози узяли (узялися); (розм.) потисли морози. |
| Бросать
• Бросать, бросить без внимания кого, что – кидати, кинути, покинути ((за)лишати, (за)лишити) кого, що; занедбувати, занедбати (занехаювати, занехаяти) кого, що; кидати, кинути без уваги кого, що; (образн.) кидати, кинути під лаву кого, що. [А дитя своє зовсім занедбала — пропадає дитя. Вовчок. Одвезли дитину да й занехаяли. Сл. Гр.] • Бросать, бросить в жар – брати, взяти (понімати, пойняти) жаром (вогнем); обсипати, обсипати жаром (вогнем); кидати, кинути в жар. [Мар’яну кинуло в жар, потім вона зблідла, зів’яла, як лист у задуху на сонці. Коцюба.] • Бросать, бросить взгляд (взор) – зиркати, (по)зирнути (скидати, скинути, спадати, спасти, накидати, накинути) оком (очима); блимати, блимнути оком (очима); зводити, звести очі; наводити, навести (зглянути) оком; метати, метнути (стріляти, стрельнути, глипати, глипнути) очима; кидати, кинути погляд (оком, очима); намигнути оком. [Скинула оком на Микиту. Кропивницький. Хто на неї з парубків згляне оком, то так і залюбиться. Свидницький.] • Бросать, бросить в тюрьму – кидати, кинути (закидати, закинути, запроторювати, запроторити) до в’язниці (у в’язницю, до тюрми, у тюрму); (давн.) завдавати, завдати в холодну (в чорну); (про багатьох) позакидати, (позапроторювати) до в’язниці (у в’язницю, до тюрми, у тюрму); позавдавати в холодну (чорну). [Оцей ось пильний пан… звелів усіх завдати в холодну. Ільченко.] • Бросать, бросить в холод – брати, взяти холодом (морозом); обсипати, обсипати (сипати) снігом [за шкіру]; всипати, всипати морозом; трусити, затрусити; мороз іде, пішов по кому; мороз іде, пішов [по шкурі, поза плечі] кому. [Як гляне, то аж мороз по шкурі піде. Тобілевич.] • Бросать, бросить камешки (камешек) в чей огород (перен.) – камінці кидати, кинута (закидати, шпурляти, пошпурити) до чийого городу (в чий город); водою бризкати, бризнути на кого; квітку кому пришивати, пришити; (жарт.) стригти куди; ключку закидати, закинути куди; загинати, загнути куди. [Христя знає, куди це Грицько стриже, та мовчить. Мирний.] • Бросать, бросить на ветер слова – кидати, кинута на вітер слова. • Бросать, бросить на произвол судьбы – кидати, (по)кинути напризволяще; відбігати, відбігти кого, чого. [Повідбігали і хазяйства свого і діточок манесеньких. Квітка-Основ’яненко.] • Бросать, бросить (оставлять) кого, что – кинути, покинути ((за)лишити) кого, що; зацурати кого, що; (образн.) п’ятами закивати на кого; (про багатьох) покидати (позалишати) кого, що. [Твою дочку хоче брати, мене, бідну, зацурати. Сл. Гр.] • Бросать, бросить палки под колёса – кидати, кинути паліччя (палки) в колеса (між колеса, під колеса). • Бросать, бросить тень на кого, что (перен.) – кидати, кинути тінь на кого, на що, ганьбити (ганьбувати, зганьбувати, славити, неславити, знеславити, безчестити, збезчестити) кого; плямити, заплямити (тьмити, отьмарювати, отьмарити) кого, що; у славу (неславу) вводити, ввести кого; безчестя класти, покласти на кого. [Нащо ганьбити чоловіка? Сл. Гр.] • Бросать, бросить швырком, швырнуть – вергати, вергнути (шпурляти, шпурнути, жбурляти, жбурнути, швиргати, швиргонути). [Такі дуби верга, що по півтора обіймища. Казка. І зо зла палицю хапає… Шпурнув — та й всіх курей побив. Глібов.] • Бросать в беспорядке, как попало – Див. беспорядок. • Бросать, метать жребий – кидати, метати (брати) жеребок (жереб); жеребкувати; (на палиці) мірятися (вимірятися). • Бросим! – киньмо!; покиньмо!; облишмо! • Его бросает, его бросило в дрожь – його кидає, кинуло в дрож; його проймає, пройняв дрож (циганський піт); він їсть дрижаки; його напали дрижаки; його морозить (бере з-за спини). [Аж зимний дрож ненависті проймав запорозького козака. Ільченко.] • Его бросает, его бросило в пот (от работы) – його проймає, пройняв піт від роботи; попоробив (попрацював, доробивсь) до поту; він упрів від роботи; (жарт.) він нагрів чуприну (лоба). |
| Глаз
• Аза в глаза не знает – (те саме, що) Ни бельмеса не знает (не смыслит). Див. бельмес. • Блуждающие глаза – блудні очі. • Бросаться, броситься в глаза – упадати, упасти в око (у вічі, в очі); спадати, спасти на очі; брати очі [в себе, на себе]; бити у вічі; (іноді) вдаватися, вдатися в око (у вічі, в очі). [Перше, що впадає в око при читанні поезії Шевченка, — це найтісніший зв’язок його з народною піснею. Рильський. Лискуча червона сорочка на ньому очі бере… Гордієнко.] • Быть на глазах (на виду) – бути перед очима; в оці бути. [Тобі добре: ти у боці, а я щораз ув оці, то мені й докоряє, якщо не так. Сл. Гр.] • Ввалились глаза, щёки у него, у неё – Див. вваливаться. • В глаза говорить, сказать что – у вічі (в очі, у віч) говорити, сказати що; (лок.) прітьма говорити, сказати що. [Може сам ти і шага не варт, та тільки ніхто тобі цього в вічі не сказав! Тобілевич. Вас ще ніхто не лаяв сьогодні у віч, ніхто? Кропивницький. Як маєш казати поза очі, прітьма кажи. Сл. Гр.] • В глаза ударить, плюнуть… – межи очі (у вічі, у очі, межи сліпи) ударити, плюнути… [Подер, пошматував моє малювання на дрібні шматочки та й шпурнув мені в вічі. Н.-Левицький. Нехай мене замість дяки кленуть, нехай навіть плюють мені межи очі, а я з свого шляху не зверну. Кропивницький.] • В глазах – в очах (застар. в очу). [Свічок, свічок наставили! Мигтять ув очу, мов проміння… Барвінок.] • Видеть собственными глазами – бачити на свої (на власні) очі; бачити своїми (власними) очима; (іноді) бачити навіч (наочне). [Я ж тебе бачив на власні очі. Коцюбинський. Я своїми очима бачила, як вона щоранку божого виносе та й висипає попіл у мій рів. Кропивницький. Сам побачив власними очима, що ти готуєш певнеє повстання… Тобілевич.] • В моих глазах (он человек хороший) – [Як] на мої очі (на моє око, на мій погляд); [як] на мене. • Во все глаза глядеть (разг.) – на все око (у двоє очей, давн. у дві оці) дивитися; пильно дивитися; видивлятися [очима]; (про багатьох) усіма очима дивитися. [Галя на все око дивиться, як хлопець пручається. Свидницький. Староста пильно, з насмішкою дивиться на Романа. Стельмах. Зупинилась перед Андрієм, сплеснула руками і, не розтуляючи їх, видивлялась на нього здивованими, повними обурення й жаху очима. Коцюбинський.] • Возводить глаза к небу – на небо (до неба) очі (погляд) зводити (підводити, здіймати, зносити, підносити). [Коли я погляд свій на небо зводжу… Українка. Знімає руки та очі до неба. Н.-Левицький.] • Вперять, вперить глаза в кого, во что – (те саме, що) Вперять, вперить взгляд в кого, во что. Див. взгляд. • [Все] стоит перед глазами – [Все] стоїть перед очима; з-перед очей не сходить. • В чужом глазу сучок видит, — в своём не примечает и бревна – у чужім оці порошину бачить, а в своєму пенька не помічає. Пр. Чуже під лісом бачить, а свого і під носом недобача. Пр. Зорі лічить, а під носом не бачить. Пр. За гони блоху б’є, а під носом ведмідь реве. Пр. Не замітай чужої хати (хижі) — дивись, чи твоя заметена. Пр. • Выпучить, выпялить глаза на кого – вилупити (вирячити, витріщити) очі; вирячитися (витріщитися); визиритися на кого. [Вилупити очі як цибулі. Пр. А братія мовчить собі. Витріщивши очі. Шевченко. І чого це ти вирячилась на мене, мов кизяк з пасльону? Ільченко. Чого ви витріщилися один на одного, як телята? Багмут.] • Вытаращить, выкатить глаза – витріщити (вивалити) очі; у крузі очі стали кому. Див. іще вытаращить. [Але як розстарається грошей, то зараз справить такий бенкет, що всі її гостоньки з дива очі повитріщають… Н.-Левицький. Вивалив очі, як баран. Номис.] • Глаза блуждают – очі блукають. [Його очі блукали по стінах, шукаючи чогось. Франко.] • Глаза впалые – запалі (позападалі, ямкуваті) очі. [Твій знівечений вид, позападалі очі, Де обвели свій слід прожиті грішно очі, І безсоромна ніч, і навісна хода, — Все те гидливості в мені не прокида. Самійленко.] • Глаза гноящиеся; с гноящимися глазами – каправі очі; каправий (кислоокий). [Був тонкий, сухий, високий і гугнявий й кислоокий. Сл. Гр.] • Глаза завидющие, а руки загребущие – очі завидющі, а руки загребущі. Пр. • Глаза — зеркало души – очі — дзеркало душі. [Оції очі, дзеркало душі, Розумні, ідеальні і прекрасні… Кримський.] • Глаза лезут на лоб – очі рогом лізуть; очі на лоба (на лоб) лізуть. [Давно вже минуло, а було як заходиться розказувать, то аж цмока, аж очі йому рогом лізуть… Стороженко. Бувало роби хоч перервись, очі на лоба лізуть. Головко.] • Глаза навыкате; человек с глазами навыкате – витрішкуваті очі; [вирлоокі] баньки; вирла; балухи; очі зверху; витрішкуватий (вирячкуватий); лупатий; банькатий; вирлатий (вирлоокий); банькач; вирлач. [Підвів вирлоокі баньки на стелю. Коцюбинський.] • Глаза на мокром месте – у нього (у неї…) сльози на краєчку (очі на солонці); тонкосльозий (-за); тонкослізка; сльози йому (їй…) як не капнуть; сльози йому (їй…) тільки що не капають (не краплють). [Кисне як кваша. Пр. На кулаку сльози тре. Пр. Заплач, Матвійку, дам копійку. Пр. Заплач, дурню, за своєю головою (по своїй голові). Пр.] • Глаза наполняются слезами – очі заходять (заливаються) сльозами (слізьми, сльозою). [В Улясі очі зайшли сльозою. Н.-Левицький.] • Глаза подслеповатые – підсліпуваті (підсліпі, підсліпуваті) очі; сліпні (сліпаки). [Гордій підводить до самої шибки старі, підсліпуваті очі. Васильченко. Ото витріщив сліпні, а нічого не бачить, бодай тобі повилазили. Номис. А повилазили б тобі твої сліпаки. Франко.] • Глаза по ложке (как ложки), а не видят ни крошки – очі як картохи, а не бачать нітрохи. Пр. Густо дивиться, та рідко бачить. Пр. • Глаза разбегаются, разбежались – очі бігають (перебігають), забігали; очі розбігаються, розбіглися; не зна, на що йому [перше] подивитися. [Аж мені очі розбігаються. Пр. По стінах — картин-картин — аж очі розбігаються. Мирний.] • Глаза так и бегали – очі так і бігали (і пряли). [Моряк підкреслено солодко посміхався, а очі його так і пряли в усі сторони. Збанацький.] • Глаза шире брюха – завидющі очі. • Глаз видит, да зуб неймёт – бачить око, та зуб не йме. Пр. Очі б їли, та губа не може. Пр. Їв би паляниці, та зубів нема. Пр. Близько лікоть, та не вкусиш. Пр. Бачать очі, та ба! Пр. Є ложка, та в мисці нема. Пр. Носом чую, та руками не вловлю. Пр. Є сало, та не можна дістати — високо висить. Пр. Бачить корова, що на повітці солома. Пр. Видко й хати, та далеко чухрати. Пр. Коло рота минеться, та в рот не попаде. Пр. Мордується, як собака з воловою кісткою: і не перегризе, і язиком мозку не дістане. Пр. • Глаз на глаз; с глазу на глаз – віч-на-віч; сам на сам з ким; очі на очі; на дві пари очей (у два ока, давн. у дві оці); на чотири ока; • Глаз не кажет, не показывает – очей не являє (не появляє); очей не показує (не навертає). [Третій день очей не являє. З нар. уст.] • Глаз нельзя оторвать, отвести от чего – не можна відірвати (відвернути, відвести) очей від чого; аж очі вбирає [у себе] що; аж оч бере на себе (у себе) що. [Пішов ти, а я очей не можу відірвати від шляху. Стельмах. А Юркові я подарував такого красеня-снігура, що й очей від нього не одведеш! Копиленко. Купи мені синього на спідницю!.. Синього-синього, такого, щоб аж очі у себе вбирало!.. Кропивницький.] • Глазом не моргнёт – оком не змигне (не моргне). [Кондратович і дух притаїв, оком не змигне… Стороженко. Всю службу вистояв — оком не моргнув… Гордієнко.] • Глазом не повёл – очима (оком) не повів; не поворухнув і бровою. • Двоится в глазах у кого – двійнить (двоїться) в очах кому, у кого. [В очах йому двоїлося; він бачив двох Пампушок. Ільченко.] • Для отвода глаз – про [людське] око; аби очі відвести; щоб увагу відвести на щось інше. [Сам за старшину тягне, а про людське око з голотою приятелює. Тулуб.] • За глаза осуждать, ругать… кого – заочі (позаочі, позавіч) судити, обмовляти, лаяти… кого. [Вона ні разу не лаялась і навіть не змагалась з сусідою Палажкою, хоч позаочі й судила й сміялась з неї. Н.-Левицький. Заочі починала кепкувати з його купецької статури… Ільченко.] • Закатить глаза под лоб – завести (закотити) очі вгору (під лоба); пустити очі під лоб(а). [Завела очі вгору і вхопилася за лівий бік — тільки не крикне. Вовчок. Помітивши, що бранець пильнує за ним, католик пускає очі під лоб і стулює долоні. Хижняк.] • Закрывать глаза на что – заплющувати (закривати) очі на що; не мати очей на що; позавіч пускати що. [Адже не малі діти, щоб на страшне очі заплющили. Головко.] • Закрыть глаза (умереть) – заплющити (сплющити, склепити, замкнути, закрити) очі; (поет.) заснути. [Склепив очі та й умер. Сл. Гр. І що з тебе буде, як я замкну очі?.. Кобилянська.] • Заливать, залить глаза (перен.) – заливати, залити, залляти, позаливати очі; наливатися, налитися. [Співав, хто мав на те охоту, заливши очі наперед. Сл. Гр.] • Замазать глаза кому – очі засліпити (замилити, засипати) кому. • Зоркий глаз у него (у неё…); человек с зоркими глазами – у нього (у неї…) зірке (дозірне, гостре, бистре) око; у нього (у неї…) зіркі (бачучі, гострі, бистрі) очі; зіркий (бачучий, бистроокий, бистрозорий). [Але в кмітливої Мокрієвської були надто гострі очки й вже примітила ті латки. Н.-Левицький. Він був бистрозорий, мов сокіл… Ільченко.] • И в глаза не видел (разг.) – і на очі (і в вічі) не бачив; і на очах не було (не бувало); і в оці не мав. [Уже його, може, тижнів зо два і в вічі ніхто не бачив. Старицький.] • И в глаза не видел какой – який — і на очі не бачив; який — і на масть не знаю. • И глазом не моргнуть (не мигнуть) – і оком не моргнути (не змигнути). [Хитрий євнух і оком не моргнув… Тулуб.] • И на глаза не показывайся (не попадайся)! (разг.) – і на очі не навертайся (не потикайся)! [Була вона в той час така настирлива і люта, що з розмовами про спочинок і на очі їй не навертайся! Кучер.] • Искры из глаз посыпались (разг.) – [Аж] зіниці засвітили(ся); [аж] каганці в очах (давн. в очу, в віччу) засвітили(ся). [Як заїхав по потилиці, так аж каганці в віччу засвітились. Номис.] • Как бельмо на глазу; как порох в глазу – як більмо на оці; як сіль у[в] оці; як колючка у[в] оці; як пісок у[в] оці; хріном стати в носі кому; болячкою сидіти кому. [Лісовики — більмо на оці, чуєш? Стельмах. Бо темне слово — черва в яблучку, ржа в залізочку, пісок ще й в очку. Черемшина.] • Колоть глаза кем, чем (разг.) – випікати (вибивати, довбти) очі ким, чим; викидати на очі кого; колоти очі ким, чим. [Чого ж вона мені очі вибиває Тимофієм? Мирний. Мені на очі викидають, що в нас хати нема. Барвінок. Нам тільки сакля очі коле: Чого вона стоїть у вас, Не нами дана… Шевченко. Не дурно, але й не так, щоб мені у вічі тицяли тобою, мов ганчіркою. Стельмах.] • Куда глаза глядят (разг.) – світ за очі (за очима); заочі; куди очі; куди ведуть (поведуть, несуть, понесуть, втраплять) очі; куди очі спали (світять, дивляться); круга-світа; гала-світа, (іноді) [у] галайсвіта; навмання. [Пішов козак світ за очі. Шевченко. Лучче полягти Кістьми в степу, в своїй країні, Ніж з неї заочі піти і бути славним на чужині! Чернявський. Вийшов я на вигін, глянув на слободу і округи, згадав молодий вік, батька, матір, жінку, дітей — заплакав та й пішов собі світ за очима. Стороженко. Іди, куди тебе очі ведуть. Пр. Я й спитав його: куди бог несе? — «Куди очі, каже, втраплять!..». Кропивницький. Бігти кинулася, куди очі спали. Вовчок. Доки до любові, доти й до шаноби, а як остигне, — тоді йди собі, голубко, куди очі дивляться, та ховайся від людей з своїм соромом. Кропивницький. Щоб ти пішов круга-світа та галасвіта. Номис. Так із картузом біля серця й пішов Вишневий. Навмання. М. Куліш.] • Лишь бы с глаз – аби з очей. • Лопни мои глаза! – хай мені очі повилазять! • Мелькает в глазах, перед глазами – в очах (давн. в очу, перед очима) мигтить (миготить, мерехтить, персніє); набігає на очі. [Шлях мигтить, гаї та поля на очі набігають… Вовчок.] • Мигать, мигнуть глазами – блимати, блимнути (бликати, бликнути) очима; лупати, лупнути (лок. дибати) очима. [Він, мабуть, пригадав наказ сотницького писаря, бо враз заблимав очима. Панч. Так либа, так либа — от-от заплаче. Сл. Гр.] • Мозолить глаза кому (перен.) – муляти (мулити) очі кому. [Най іде хоч туди, гейди людям очі не муляв. Гуріненко.] • На глаз – [Як] на око; як глянути. [Та власник першої ж гамазеї, де навіть на око борошна вистачило б не на три дні, а на три тижні, — почав ґвалтувати, що його грабують серед білого дня. Смолич.] • На глазах, перед глазами – перед очима (перед віччю); при очах (на очах); в оці (застар. в очу); навіч; увіччю; вочевидьки (вочевидь, вочевидячки). [Худоба за плечима, а лихо перед очима. Пр. Помиріться зараз, при наших очах. Глібов. Хоч відти я й далеко нині, Та все це в оці устає; На тих полях, на тій стежині Мойого серця частка є! Рильський. Вони тебе уочевидячки ошукують. П. Куліш. Христі, мов живе, живе усе те стало вочевидячки. Мирний.] • Насколько хватает глаз – скільки око сягає, сягне; як око сягне (засягне); скільки оком (очима) сягнути (засягнути, засягти, кинути, захопити); скільки засягнути (засягти, зглянути); куди оком доглянути (докинути); скільки очима світу осягнеш. [Скільки сягало око, стелилась одноманітна зелена рівнина… Гжицький. Гай кругом великий. А поля — скільки очима закинеш… Барвінок. Скільки оком кинеш — скрізь по дорозі, як гадюка, сунуться хури… Стороженко. Справа і зліва, скільки оком захопиш, чорніли свіжою ріллею зорані на зяблю гори…Коцюбинський. Скільки зглянеш — луки лисніли дощовими озерцями, з яких де-не-де стриміли таблички указок. Гончар.] • Невооружённым глазом – на просте око (голе, вільне) око; простим (голим, вільним) оком. • Не коси глаз на чужой квас – чужим пивом весілля не одбудеш. Пр. Не гостри зубки на чужі шматки, а свій май, тоді й кусай. Пр. Чужий кожух не гріє. Пр. З чужого добра не зробиш двора. Пр. Чужим добром не забагатієш. Пр. Чужий кожух не гріє, чужа кошара не плодить овець. Пр. Чужого не бери, а своє держи. Пр. По чужих кишенях не шукай, а в свої дбай. Пр. З чужого чортяти не буде дитяти. Пр. Чужий хлівець не намножить овець. Пр. На чужий коровай очей не поривай. Пр. • Неподвижные глаза – нерухомі очі; очі у стовп (слуп). [Очі темні й блискучі і нерухомі, мов скам’янілі. Головко.] • Не показываться на глаза – не даватися на очі (у вічі). • Не сводить, не спускать глаз с кого, с чего – не зводити (не спускати) очей з кого, з чого; не спускати (не випускати) з очей (з ока) кого, чого; мати на оці кого, що; (образн.) пасти оком (очима) кого, що; стригти [очима] за ким, за чим. [А що ж там? — пита Чіпка, насторочивши вуха й не зводячи очей з діда. Мирний. За що вони тепер мене В палатах вітають, царівною називають, Очей не спускають, З мого цвіту? Шевченко. Так і липне до його, з очей не випускає його. Вовчок. А Явтуха мали на оці, аж поки від шлюбу не вертались. Свидницький. Сіла оддалік, руки склала, сидить нерухомо, та пасе нас очима… Вовчок. У церкві святій на образи ані глипнув, але все за Штефанком стрижуть… Федькович.] • Не смыкать, не сомкнуть глаз – очей (ока) не заплющувати, не заплющити (не склепляти, не склепити, не стуляти, не стулити, не затуляти, не затулити, не зводити, не звести, не зажмурювати, не зажмурити, не замружувати, не замружити); оком не стинати; не стикати очей; очей (вій) не змикати, не зімкнути. [Ні вдень, ні вночі і ока не заплющ, так і зори, як той пес!.. Кропивницький. Цілу ніч очей не заплющив, сидить над ним, плаче, молиться… Мирний. В довгу, темну нічку невидну Не стулю ні на хвильку очей. Українка. Ніч пересиділа біля постелі. Не затулила на мить очей… Павличко. Полягали спати. Я й очей не звела: обняли мене думки та гадки, та журба пекуча. Вовчок. Ока не зажмурив усю ніч. Пр. Цієї ночі Горпина не зімкнула очей. Тулуб. Там стоїть сторожа, береже город, не змикає вій. Скляренко.] • Не стой перед глазами – не маячи (не стовбич) перед очима. • Ни в одном глазу (фам.) – аніже; (а)нітрошечки; анітрішки. [Пили разом однаково, ті два п’янісінькі, а цей — аніже. Сл. Ум.] • Обвести, окинуть глазом, глазами что – обвести, окинути (обняти, осягти) оком (очима, поглядом) що; озирнути що; глянути по чому. [Випросталася трохи, спроквола обвела старими збляклими очима повиті осінню порожні поля й дахи зануреного в садках села. Лебединець, перекл. з Реймонта. А він помалу підвівся сходами на ґанок, окинув оком майдан і злегка махнув рукою. Головко.] • Опускать, опустить глаза – опускати, опустити (спускати, спустити, впускати, впустити, знижати, знизити) очі (погляд); очі вниз (успід, в землю, в долівку). [Антосьо й глянув, та зараз же спустив очі додолу. Свидницький. Це було так моторошно, що козаки опустили очі додолу. Тулуб. І я ні перед ким очей не знизив… П. Куліш. Калина очі успід та й паленіє… Черемшина. Глянула дівчина на мене, засоромилась, очі в долівку. Стельмах.] • Отвести глаза кому (разг.) – відвести (відвернути) очі кому; ману напустити на кого; заснітити очі кому. [Чого не вигадувала, щоб мені очі одвести. Барвінок. Та вони… так тобі заснітять очі, що ти й сам незчуєшся, як і гроші їм викинеш. Сл. Гр.] • От глазу, от сглаза – з очей; від уроків; від (з) пристріту. [Оце вже десять років, як я крива. Із очей сталось. Барвінок. Позбував батько все. Їздили по знахурях та по знахурках округи верстов за сто. З пристріту, кажуть. Барвінок.] • Открывать, открыть, раскрывать, раскрыть, закрывать, закрыть глаза кому – розплющувати, розплющити, порозплющувати очі; заплющувати, заплющити, позаплющувати (плющити, сплющувати, сплющити, посплющувати, склепити) очі. [Прокинувся, розплющив очі й задумався. Трублаїні. Нарешті, понюхавши «тютюну», я заплющив очі і чхнув так, що на мить музики не стало чути. Смілянський. Плющить він очі. Мирний.] • Открыть, раскрыть глаза кому – відкрити (розкрити) очі кому; скинути (зняти) полуду з очей чиїх; (іноді) розказати по правді кому, про кого, про що; показати (виявити) кому що. [Хіба ж було в мене дві дороги, коли я до Берника та Гапія приставав, щоб нашим людям очі на правду розкрити? Муратов. Ти мене до життя пробудила, Ти мені очі одкрила… Українка.] • Охватывать, охватить глазом – оком сягати, сягнути (заглядати, заглядіти, зглянути, засягати, засягти, захоплювати, захопити). • Плюнь в глаза, а он говорит, что Божья роса – ти йому в очі плюй, а він каже: дощ іде. Пр. Плюнь у вічі, а він каже: ще ж двічі. Пр. Ти йому «стрижене», а воно тобі «голене». Пр. Їй кажеш овес, а вона каже гречка. Пр. • По глазам вижу, видно, что… – з очей (по очах) бачу, видно (видко, знати), що… [Ой, тепер бачу, що сердитий, мовчатиму, бо сердитий, по очах і по зубах бачу, що сердитий! Тобілевич. З очей йому видно, що бреше. Пр. Знати по очах було, що плакав чоловік… Головко.] • Подбить глаз кому – підбити око, попідбивати очі кому; (образн.) ставника поставити кому. [Щоб не було тісно, то вони головами лягають одні до образів, а другі до порога і вночі один другому очі підбивають. Свидницький.] • Поднимать, поднять глаза – піднімати, підняти (здіймати, зняти, зводити, звести, підводити, підвести) очі; (про багатьох) попідіймати, попідводити, позводити очі. [Я перше було, коли йду куди, то весело залюбки, а тут і очей не смію підняти. Вовчок. Не посмів і очей звести на Зіньку. Стороженко. Заговорив згодом, підвівши очі. Головко.] • Пожирать глазами кого, что – їсти (поїдати) очима кого, що; жерти (пожирати) очима кого, що; (іноді) жадібно (закохано) дивитися на кого; (образн.) пасти очима, оком кого, що. [Тихше, дурненька… Хто там знатиме… А я тобі хусточку шовкову принесу, — шепче піп, очима аж їсть молодицю. Мокрієв. Він став на кіпці і очима пожирав чудову гірську околицю, що стелилася перед ним. Франко.] • Показываться, показаться на глаза – даватися, датися на очі (у вічі); показуватися, показатися на очі; очі появляти, появити. [Хлопець боявся показуватися голові колгоспу на очі… Багмут. Як дізнаються, то мені буде сором і очі появити до їх, — сказала Уляся. Н.-Левицький.] • Попадаться, попасться на глаза кому – на очі навертатися, навернутися кому; упадати, упасти у вічі (в очі) кому; потрапляти, потрапити на очі кому; навинутися на очі кому. [Усе, було, куди підемо, він на очі навертається. Вовчок. Отам і навинулась мені на очі Настуся. З нар. уст.] • Попал не в бровь, а [прямо] в глаз – у самісіньке око (просто в око) влучив (устрелив, уцілив); прямісінько в очі вцілив (улучив); угадав, як у око влучив (уліпив); приткнув, як вужа вилами. [Там Степан Плаха тобі сказав, як у око вліпив, що твій хрещеник через тридцять літ воюватиме на тебе. ЗОЮР.] • Потупить глаза – спустити (опустити, впустити) очі (погляд) додолу (на землю); поставити вниз очі; очі (втупити, встромити) в землю; понурити (потупити) очі (погляд) [в землю]; утопити очі в землю; (про багатьох) поспускати… очі. [Шевченко відчув образу, почервонів, спустив очі. Васильченко. Галочка понурила очиці в землю. Квітка-Основ’яненко. В останній час немов прибитий був, Чогось зітхав, втопивши в землю очі. Старицький.] • Правда глаза колет – правда очі коле. Пр. Сові сон очі коле. Пр. Не любить правди, як пес мила. Пр. • Прямо в глаза врёт – у живі очі (увочевидьки) бреше. [Ти ж не бреши в живі очі… Козланюк.] • Прямо в глаза говорить, сказать, бросить… – просто в [живі] очі говорити, сказати, кинути… [Чому ж ти їм не кинув просто в вічі, Що і на їх ще прийде судний день? Українка. Палка молодіж у живі очі сміється старому, кепкує з його заходів, зве його порохном. Коцюбинський.] • Пускать пыль в глаза кому (перен.) – ману пускати (напускати) кому; туману пускати (напускати) кому; туманити кого; замилювати очі кому. [Захар ніяково одвів очі, — сміяться надумали з його чи ману пускають? Гордієнко. Ти це навсправжки чи, може, туману напускаєш? Кропивницький.] • Пялить глаза на кого, на что – вирячувати (витріщити, вилупити) очі на кого, на що; торопіти (глупіти)на кого, на що; витріщатися (визиратися) на кого, на що. [Дитина на свічку глупіє. Сл. Гр. Не витріщайся ні на кого, як коза на різника. Номис.] • Ради прекрасных глаз чьих – (за)ради (пре)красних, (пре)гарних очей чиїх. • Ранняя пташка носок теребит, а поздняя глаза жмурит – пізня пташка очі продира, а рання уже носок витира. Пр. Ранні пташки росу п’ють, а пізні слізки ллють. Пр. Рання пташка пшеничку клює, а пізня очки дере. Пр. Хто пізно встає, тому хліба не стає. Пр. Хто пізно ходить, сам собі шкодить. Пр. • Сверкнуть глазами на кого – блиснути (блимнути) очима на кого. [Пампушка-Стародубський так блиснув грізними очима, аж чуб на Прудивусі закурівся… Ільченко. Пан тільки то побіліє, то почервоніє та очима блись-блись на Василя… Тесленко.] • Своим глазам не верить – не вірити (не йняти віри) своїм очам; (іноді) на свої очі не ввіряти. [Я надвір — очам своїм не вірю! Ходять мої поскубані кури живі-живісінькі! Мокрієв. Що се з нею сталось? — думає старий, очам своїм віри не йме. Стороженко.] • С глаз долой, из сердца вон – як з очей, так і з думки. Пр. Чого очі не бачать, того серцю не жаль. Пр. Минулося — забулося. Пр. Зникне з очей, зійде з думки (з мислі, з гадки). Пр. • С глаз долой!; прочь с глаз! – геть з-перед очей!; геть з очей!; згинь мені з очей!; іди з очей! [Геть з очей, гадино!.. Кропивницький. Відійди від мене, геть мені з очей! Козланюк. Іди з моїх очей, забирайся! Кобилянська.] • С глаз чьих – з-перед очей (з очей) чиїх, кого; з-перед кого. [Вона була рада, що панночка десь зслизнула з її очей. Н.-Левицький.] • Следить глазами за кем, за чем – зорити за ким, за чим; пасти очима (оком) кого, що, за ким, за чим; стежити (водити, поводити) очима за ким, за чим. [І то я й зорю за ним: як бачу — вертається, я й перейму його… Кропивницький. А ви все ще, колего Рудик, мов кіт той, пасете очима пташок. Коцюбинський. Задуманими очима стежить за танцем молода дівчина, що сидить поруч на лаві. Масенко.] • Смерить глазами – зміряти очима (оком). [Пан зміряв очима парубка… Тесленко.] • Смотреть в глаза (опасности, смерти) (книжн.) – дивитися (глядіти, глянути, заглянути) у вічі (небезпеці, смерті). [Від кулі не ховайся, бо скрізь вона тебе знайде; дивись смерті прямо в вічі. Кропивницький. Згинь і вся пузата старшина на Січі, коли вона боїться смерті глянути у вічі… Тобілевич.] • Смотреть, глядеть в глаза кому (заискивать) – заглядати у вічі кому; запобігати ласки в кого; світити в очі кому. • Смотреть чьими глазами – дивитися чиїми очима (оком). [І на речі він дивиться вже не крізь серпанок застиглої в непорушних віках романтики верховинців, а реалістичними очима людини нового часу, яка стала господарем машин, землі і неба. Антоненко-Давидович.] • Сомкнулись глаза – склепилися (стулилися) очі. [Очі йому склепилися, він упав з коня і заснув твердим сном. Довженко.] • Соринка в глазу – порошинка в оці. • Со светлыми, блестящими глазами – ясноокий (яснозорий, білозорий); білозір. [Козаченьку-білозору, говори зо мною! Сл. Гр.] • Спать с открытыми глазами (разг.) – спати і очей не стуляти; спати на півока [як заєць]; спати, як на воді. • С пьяных глаз (разг.) – сп’яну; з п’яних очей; по-п’яному (по-п’яну). [Супротивник одсувається назад, наставивши обидві руки, щоб, бува, з п’яних очей, не креснув зачепа… Мирний. Коли господар жив і шив кожухи, тоді, хоч по-п’яному, хоч ні, — безнастанно співав. Кобилянський.] • Стыд не дым — глаза не выест – стид — не дим, очей не виїсть. Пр. З сорому очі не вилізуть. Пр. Сварка на воротях не висить. Пр. Поганому виду нема стиду. Пр. Комусь ніяково, а мені однаково. Пр. Погані очі все перелупають. Пр. • Стыдно в глаза глядеть – сором(но) у вічі (в очі) дивитися; в Сірка (в Рябка) очей позичати. [У Сірка очей позича. Пр.] • Таращить глаза – лупити (витріщати, вибалушувати, вивалювати) очі; витріщатися; світити очима. [Ходив Хома, ходив, витріщав баньки, витріщав — ніяк не побачить шкапи. Казка.] • Темно, хоть глаз выколи – темно, хоч в око (у вічі) стрель; темно, хоч око витни (виколи, вибери); темно, як у розі (як у льоху). [Навколо була пітьма, хоч в око стрель, і накрапав дощ. Мороз. Ніч була темна, хоч око виколи, тільки коли-не-коли моргне блискавка. Сл. Гр.] • Тут, там нужен глаз – тут, там треба ока; тут, там потрібне око (потрібний догляд, нагляд); тут, там треба [добре] пильнувати. • Ты туда и глаз не кажи – ти туди й очей не навертай (не показуй); ти туди й не рипайся. • У него дурной (чёрный) глаз (перен.) – у нього урічливі (лихі) очі; у нього урочливе (наврочливе) око; він лихий на очі; у нього лихе око; (лок.) у нього прозір. • У семи нянек дитя без глаза – де багато баб, там дитя безносе (безпупе, беззубе). Пр. Сім баб — сім рад, а дитя безпупе. Пр. Де багацько няньок, там дитя каліка (без голови). Пр. Де багато баб — дитина без носа. Пр. Де багато господинь, там хата неметена. Пр. Де велика рада, там рідкий борщ. Пр. Де начальства ціла рота, там виходить пшик робота. Пр. Два кухарі — лихий борщ. Пр. • Уставить глаза – утупити очі (погляд); (іноді) устромити (уп’ясти, вліпити, второпити) очі. [Роман стояв у дворі, спершись на тин, і втупив очі в бездонне небо. Н.-Левицький. Якби і Маруся заплакала, то мені здається — їй полегшало б; а то мовчить все та куди-небудь встромить очі і не зморгне. Черемшина.] • Уставиться глазами на кого, на что, в кого, во что – утупитися очима в кого, в що; тупо впертися очима в кого, в що; втупити очі (погляд) у кого, в що; (іноді) уп’ястися (затопитися) очима в кого, в що; видивитися на кого, на що. [Втупивши очі в пітьму за вікном, Грубер замріяно слухав, як Валя розповідала йому історію своїх думок. Бузько. Старий уп’явся в нього очима й нічого не відказав… Лебединець, перекл. з Реймонта. Видивився на нас. Смолич.] • У страха глаза велики – у страха великі очі. Пр. Страх має великі очі. Пр. У страха очі по яблуку. Пр. Хто боїться, у того в очах двоїться. Пр. Що сіре, те й вовк. Пр. Показалась за сім вовків копиця сіна. Пр. У лісі вовки виють, а на печі страшно. Пр. Куме, солома суне! Пр. Поки кожух не вивернеш, він усе здається чорним. Пр. З переляку очкур луснув. Пр. • Устремлять, устремить глаза на кого, на что – утуплювати очі, втупити очі в кого, в що; затопляти, затоплювати, затопити (іноді утопити) очі (погляд) в кого, в що; вдивляти, вдивити (встромляти, встромити) очі в кого, в що. [Очі спочатку втупив у стіл, а потім у Палійчука. Стельмах. В останній час немов прибитий був, Чогось зітхав, втопивши в землю очі… Старицький. Він встромив очі в його помарніле набрескле лице… Франко.] • Хлопать глазами (перен.) – кліпати (лупати, блимати, бликати) очима. [Аж серце у мене болить, як подумаю, що вона добігається до чого-небудь… І кліпай тоді очима перед людьми. Тобілевич. А тоді перед губернатором кліпай: «авторитету не маєте». Гордієнко. Ми забули й злість, тільки лупали очима. Яновський.] • Швырять, бросать в глаза кому, что (разг. фам.) – жбурляти (шпурляти) межи очі (просто в очі) кому що. [Кричить, лається, шпурляє бумаги просто в очі… Н.-Левицький.] • Щупать глазами кого – мацати (лапати) очима кого; пильно вдивлятися (вглядатися) в кого. [Один одного мовчки випитують, очима мацають, виміряють. М. Куліш. Руками дивиться, а очима лапа. Номис.] • Щурить глаза от близорукости – мружити очі від короткозорості; сліпати очима. [Виглянув Пшепшинський з дверей, сліпаючи очима. Н.-Левицький.] |
| Двор
• Быть не ко двору (разг.) – не підходити; бути не під масть; бути не до вподоби (не до діла, не до речі). • Взойдёт солнце и к нам во двор – загляне сонце і в наше віконце. Пр. І в наше віконце загляне (засяє, засвітить) сонце. Пр. Колись і перед моїм вікном сонечко зійде. Пр. Іще й на моїх воротях сонце засяє. Пр. Колись і перед моїми (нашими) ворітьми сонечко зійде. Пр. Колись і на нас сонечко гляне. Пр. Діждемо пори, що і ми вилізем з нори. Пр. Діждусь і я тії години, що будуть по шагу дині. Пр. • Во дворе – у дворі (на подвір’ї, лок. на обійсті). • Задний, чёрный двор – задвірок (задвір’я). • На дворе ночь, мороз… – надворі ніч, мороз. • На попятный двор (идти) – відступатися (відмагатися) від чого. • Находящийся во дворе; выходящий во двор – надвірний. • Ни кола, ни двора – ні кола, ні двора; тільки й ходу, що з воріт та в воду. Пр. Ні кола, ні двора; один сіренький коток та на шиї мотузок. Пр. Нема у мене ні кола, ні двора — увесь тут. Пр. Ні в горшку, ні в мішку. Пр. Тільки й землі маю, що поза нігтями. Пр. Вони такі убогі, що землю держалном міряють, а худобу ложкою. Пр. Ні коняки, ні воза, та нема чого й на віз положити. Пр. Ані печі, ані лавки. Пр. Ні вуса, ні бороди, ні плуга, ні борони. Пр. Ні сідла, ні вузди, ні того, що на нього вузду надівать. Пр. Молодцем молодець: ні кіз, ні овець. Пр. І кішки в хаті нема. Пр. Рогатої скотини — вила та граблі; доброї одежі — мішок та рядно. Пр. У кишені таракан та блоха, у хліві - ратиці та хвіст. Пр. • Пора гостям по дворам – час гостям додому. • Постоялый (заезжий) двор – заїзд; заїжджий двір. • Птичий двор, птичник – пташня (птичня, пташник). • Скотный двор – обора; загін; загорода. • Со двора, со стороны двора (извне) – знадвору. • Со двора уйти, согнать (устар.) – піти, вигнати з дому (з хати). • Убраться со двора – забратися (піти геть) з дому. • Чей двор, того и хоромы – чий кінь, того і віз. Пр. Чий берег, того й риба. Пр. Чия гребля, того й став. |
| Драть
• Драть во всё горло (разг.) – горлати (горлопанити, репетувати, галасати, галасувати, лок. зіпати, галайкати) на все (на ціле) горло. • Драть волосы, вихры; драть за волосы, за вихры – скубти [за чуба, за чуприну, за патли]; чубити; вихрити; (образн.) метелиці (матланки, почубеньків) скубки (давати). • Драть втридорога – драти (дерти, лупити) у три рази дорожче; (образн.) драти (дерти, лупити) як за батька. • Драть горло, глотку – дерти (драти) горло; горлати (галасувати, репетувати, зіпати). • Драть, задирать нос (разг.) – дерти, задирати носа (ніс); кирпу гнути. • Драть как Сидорову козу (разг.) – лупити як Сидорову козу; товкти як гамана. • Драть с живого и с мёртвого (разг.) – дерти (драти) з живого і з мертвого. • Драть уши; драть за уши – скубти за вуха; крутити вуха. • Драть шкуру; драть кожу (перен. разг.) – дерти (драти, лупити) шкуру з кого; білувати кого. [Сміявсь — здеруть і з тебе шкуру, оббілують дочиста. Коцюбинський.] • Мороз по коже дерёт – мороз проймає; [аж] морозом усипає; [аж] мороз поза шкурою (поза плечима) пішов; наче снігом по шкурі (по спині) тре; з-за спини морозом бере. • Чёрт бы его (тебя…) драл, чёрт его (тебя…) дери (разг.) – щоб його (тебе…) чорт узяв; хай його (тебе…) чорт візьме; хай йому (тобі…) чорт (дідько). |
| Жгучий
• Жгучая боль – пекучий (болючий) біль. • Жгучая обида – пекуча (тяжка) образа. • Жгучие слёзы – палючі (палкі, пекучі) сльози. • Жгучий брюнет (шутл.) – з чорним, як (гай)-ворон, волосом (чорний волос, аж вилискує(ться)); чорнолискучий брюнет; чорний (чорнявий), як жук. • Жгучий вопрос (проблема) – пекуче питання (пекуча проблема). • Жгучий мороз – пекучий (лютий, гострий, смалкий, жалкий) мороз. |
| Кабы
• Если бы да кабы да во рту выросли грибы – якби та якби та виросли в роті гриби. Пр. Якби хліб та одежа, то їв би лежа. Пр. • Кабы знал, что у кума питьё, так бы и ребятишек привёл – якби знаття, що в кума пиття, то б сам пішов і дітей забрав. Пр. • Кабы знать да ведать – якби (коли б) знаття. • Кабы свинье рога — всех бы со свету сжила – якби (коли б) свині роги, то б усіх поколола (то б цілий світ виколола). Пр. Якби свиня роги мала, то всіх би людей виколола. Пр. Якби на кропиву не мороз, вона б усіх людей пожалила. Пр. |
| Кожа
• Гусиная кожа (перен.) – сироти; курячі лапки, гусяча шкіра. • Из кожи [вон] лезть (разг.) – із шкіри пнутися (п’ястися, рватися, видиратися, лізти, вилазити); (іноді) з-під шкури п’ястися (пнутися). • Кожа да кости; кости да кожа (разг.) – шкіра та кості; кості та шкіра; худий, як тріска (як скіпка); сама снасть; козина смерть. • Мороз по коже дерёт, подирает, пробегает (разг.) – мороз поза плечима (поза шкурою) іде; наче (мов) снігом по шкурі (по спині) тре; з-за спини морозом бере; [аж] морозом усипає. • Ни кожи, ни рожи (разг. вульг.) – ні з очей, ні з плечей. • С живого кожу драть (перен.) – з живого шкуру дерти (лупити); живого білувати. |
| Комар
• Комара не зашибёт – [Він] і мухи не вб’є. • Комар носа не подточит (разг.) – комар носа не підточить; чиста робота; і голки не підсунеш; ніхто не вчепиться; ні баба, ні громада; не присікаєшся. • Кусают и комары до поры – вовк носить (носив вовк), понесуть і вовка. Пр. І на жаливу (жалку кропиву) мороз буває. Пр. І на пса прийде зима. Пр. |
| Корова
• Бодливой корове Бог рог не даёт – якби (коли б) свині роги, то всіх би людей поколола (то б цілий світ виколола). Пр. Якби свині крила, вона б і небо зрила. Пр. Якби свиня роги мала, всіх би людей виколола. Пр. Не дав Бог свині роги, а то б вона всіх людей поколола. Пр. Якби жабі хвіст, усе б поле витолочила. Пр. Не дав Бог жабі хвоста, а то б всю траву потолочила. Пр. Якби на кропиву (на жаливу) не мороз, вона б усіх людей пожалила. Пр. Якби йому довгий хвіст, то сам би собі боки повідбивав. Пр. Шкодив би, та не може. Пр. Не дав Біг свині ріг. Пр. • Дойная корова (перен. фам.) – дійна корова, джерело легких прибутків; прибуткове джерело. [Чи я твоя дійна корова, щоб ти мене доїв? Пр.] • Идёт, пристало, как [к] корове седло – личить (пристало), як корові (як волові) сідло. Пр. Личить (пристало), як свині наритники. Пр. Так до діла, як свиня штани наділа. Пр. • Чья бы корова мычала, а твоя молчала – чия б гарчала, а твоя б мовчала. Пр. Чиє б нявчало, а твоє б мовчало. Пр. |
| Лютый
• Лютый холод, холодище (мороз) – лютий холод (мороз); люта холоднеча; (згруб.) холодяка. • Он лют в работе (разг.) – він запальний у роботі. • Он лют до песен – він співати моторний; він до співу аж наввипередки. |
| Морозить
• В комнате хоть волков морозь – у хаті (у кімнаті) хоч вовків ганяй. • На дворе морозит – надворі морозить (бере мороз, бере морозом); надворі береться мороз (на мороз береться). |
| Надуться
• Надулся как индюк – напиндючився (напиндився) мов індик; ходить як індик переяславський; дметься (надувся) як жаба на лопуху (як бульба на воді); надувся як (мов, наче) лопух на вогні; дметься як шкурат (як шкураток) на вогні (на жару). • Надулся как сыч, как мышь на крупу – надувся як (мов…) сич (на віхолу, на вітер, на сову); надувся мов квочка на дощ (як гайворон на мороз, мов миша на крупи). |
| Обдавать
• Обдавать, обдать ветром кого-, что-либо; ветер обдаёт, обдал кого-, что-либо – обвівати, обвіяти вітром кого, що; вітер обвіває, обвіяв кого, що. • Обдавать, обдать волной кого-, что-либо; обдаёт, обдала волна кого-, что-либо – обливати, облити, обілляти (зливати, злити) хвилею кого, що; облила, обілляла (зливає, злила) хвиля кого, що; обхлюпувати, обхлюпати кого, що. [Вона підійшла до самої води, хвиля облила її до колін. Яновський.] • Обдавать, обдать снегом кого-, что-либо – обсипати, обсипати снігом кого, що. • Обдало жаром, огнем кого-либо – у жар кинуло, вогнем усипало кого; жаром, вогнем сипнуло на кого. • Обдало морозом, холодом кого-либо – мороз, холод пройняв кого; морозом, холодом пройняло кого; (іноді) холодом звіяло кого. |
| Озноб
• Бросает то в жар, то в озноб кого – кидає то в жар, то в холод (в мороз) кого; то жар, то мороз (то холод) проймає кого; поймає (понімає) то вогнем, то морозом (то жаром, то холодом) кого; обсипає то жаром, то холодом кого. [І її, коли вона думала про нього, обсипало то жаром, то холодом. Чернявський.] |
| Ослабевать
• Мороз ослабевает, ослабел – мороз пересідається, пересівся; мороз попускає, попустив; (розм. зниж., тільки докон.) мороз репнув. |
| Отпускать
• Мороз отпустил – мороз пересівся (перетис). • На дворе отпустило – надворі відлигло (відлига). • Отпускать на вес – давати (видавати) вагою (на вагу). • Отпускать, отпустить грехи кому (устар.) – відпускати, відпустити гріхи кому; розгрішувати, розгрішити кого. • Отпусти душу на покаяние (разг. устар.) – Див. душа. • Отпустить поводья (перен.) – попустити поводи. [Лішанам спершу начебто й поводи попустили. Пан навіть на новім хазяйстві подарував на сім’ю по дню поля. Мирний.] • Отпустить шутку, остроту – пустити (укинути) жарт, дотеп. |
| Проходить
• Время проходит, прошло незаметно – час минає, минув непомітно; час і не змигнеться, і не змигнувся. • Как Мамай прошёл – наче ворог [потопом] пройшов. • Красной нитью проходит что (перен. книжн.) – Див. красный. • Мороз по коже (по спине) пробегает (дерёт, подирает, продирает) [у] кого – Див. мороз. • Пройти бесследно – Див. бесследно. • Проходить, пройти через руки чьи – проходити, пройти через руки чиї. • Это тебе даром не пройдёт – Див. даром. |
| Свинья
• Кабы свинье рога, всех бы со свету свела (сжила) – якби (коли б) свині роги, то б усіх поколола (то б цілий світ виколола). Пр. Якби свиня роги мала, то всіх би людей виколола. Пр. Якби свині крила, вона б і небо зрила. Пр. Якби на кропиву не мороз, вона усіх людей пожалила. Пр. • Посади свинью за стол, она и ноги на стол – посади свиню за стіл, то вона й ноги на стіл. Пр. Пусти чорта в хату, то він і на піч залізе. Пр. Пусти пса під стіл, а він дереться на стіл. Пр. Дозволь собаці лапу на стіл покласти, то він і цілий стеребиться. Пр. Просилися злидні на три дні, та чорт їх довіку викишкає. Пр. Дай курці грядку, а їй і городу мало. Пр. Пусти осот у город — огірків не буде. Пр. • Свинья — борову, а боров — всему городу – сорока — сороці, ворона — вороні, та й піде чутка. Пр. Це таємниця: знає тільки свекруха, та зовиця, та я, та ти, та дядько Мартин. Пр. |
| Хмель
• Во хмелю – напідпитку; під чаркою; сп’яну; по-п’яному; під п’яну руку (руч). • Коли б на хмель не мороз, так он бы через забор перерос – якби на кропиву не мороз, вона б усіх людей пожалила. Пр. • Под хмелем – (те саме, що) Под хмельком. Див. хмелек. |
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський)
| Бра́тися –
1) браться; 2) направляться, взбираться; 3) собираться, готовиться; 4) до чого – (о времени) приближаться; 5) липнуть, приставать к чему; 6) чим – покрываться. • Лід водо́ю бере́ться – лед покрывается водой. • Бра́тися чого́, до чо́го – браться, приниматься за что. • Бра́тися за ко́го – приниматься за кого. • Бра́тися з ким – жениться. • Моро́з бере́ться – морозит. • Бере́ться до пі́вночи – время приближается к полуночи. |
| Голоморо́ззя, голоморо́зь –
1) гололедица; 2) сухой мороз. |
| Зли́гти, зли́гнути – спасть, смягчиться. • Уже́ злиг моро́з – уже мороз спал. |
| Моро́з, -зу – мороз. |
| Недо́світ, -ту – утренний мороз. |
| Пересіда́ти, пересі́сти, -ся́ду, -деш – переседать, пересесть; пересіда́тися, пересі́стися – осаживаться, осесть. • Моро́з пересі́вся – мороз сдал. |
| Поти́скувати, -кую, потиска́ти, -ка́ю, поти́снути, -ну –
1) пожимать, пожать, сжимать, сжать, давить, придавить. • Моро́з поти́с – мороз усилился. 2) швырять, швырнуть, бросить; 3) отправиться, пойти; потиска́тися – (сов. в.) потесниться. |
| При́морозок, -зка – утренний мороз. |
Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен)
| Бог не выдаст, свинья не съест. — 1. Коли Бог не попустить, то свиня не вкусить. 2. Як не дасть Бог смерти, то чорти не візьмуть. 3. Якби на кропиву не мороз, вона б всіх людей пожалила. 4. Не дав Бог жабі хвоста. |
| Фу-ты, ну-ты, ножки гнуты. — 1. Надувся, як вош на мороз. 2. Дмись, не дмись, а волом не будеш. 3. Пнуться, як грішні душі до пекла. 4. Не пили, я к обідні іду. |
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич)
| моро́з, -зу, -зові, -ро́зе! -ро́зи, -зів |
| Моро́з, -ро́за, -ро́зові (прізв.) |
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко)
| Би́ти, б’ю, б’єш, гл.
1) Бить, наносить удары. Дурного і в церкві б’ють. Посл. За що мене, мужу, б’єш, за якії вчинки? Нп. Орлом сизокрилим літає, ширяє, аж небо блакитне широкими б’є. Шевч. Не по чім і б’є, як не по́ голові. Въ томъ то и бѣда, въ томъ то и дѣло. Ном. № 7367. 2) О лошадяхъ: лягать: Кобила б’є. 3) Вколачивать. Бити палі. 4) О водѣ, волнѣ и пр. Бить стремительно, литься, течь. Вода так і б’є. Ой не ходи коло води, буде хвиля бити. Мет. 70. Піна била з рота. Стор. М. Пр. 19. 5) О часахъ, колоколѣ и пр. Звонить, бить. В усі дзвони б’ють. Грин. ІІІ. 275. У дзвони дзвонять, в гармати б’ють. О. 1862. II. 59. 6) Разбивать, бить. Бити вікна. На мою невісточку не настачишся горшків та мисок: так б’є, хоч що тиждня нові купуй. Харьк. 7) — на ко́го. Нападать, наступать на кого (во время войны). І хоче ворогом на тебе бити. К. ДН. 172. Прийшов чужоземець татарин і ото вже на Вишгород б’є. АД. І. 50. 8) О вѣтрѣ, метели: вѣять, нести. Б’є вітер на чистому. Новомоск. у. На Миколи перестало бити, за те ушкварив мороз. Мир. Пов. I. 113. Завірюха б’є. Грин. II. 97. 9) Корчить въ эпилепсіи. Бодай тебе било до́ землі, аби з ті дух вибило. (Проклятіе — пожеланіе смерти отъ эпилепсіи). Фр. Пр. 31. 10) Олію би́ти. Выжимать постное масло. 11) Би́ти третяка́. Танцовать. Під дудку била третяка. Котл. Ен. 12) Ба́йдики би́ти. Ничего не дѣлать, бить баклуши. Ком. II. 17. 13) Би́ти на забій. Бить на смерть. Б’є жінку на забій. НВолын. у. 14) Покло́ни би́ти. Бить поклоны. Прийшли в каплицю перед Феба, Еней поклони бити став. Котл. Ен. 15) — во́вну, повсті. Перебивать шерсть, дѣлать войлоки. ЗОЮР. І. 48. Сим. 197. 16) — телеґра́м. Посылать телеграмму. Лохв. у. 17) — ши́ла. Родъ игры у парней. О. 1861. XI. Св. 31. 18) — чоло́м. См. Чоло. 19) Бодай тя на сон било! Чтобъ ты не могъ заснуть. Фр. Пр. 29. |
| Бра́тися, беру́ся, -ре́шся, гл.
1) Браться; приниматься. На Гліба-Бориса до хліба берися. Ном. № 451. Вийшов козак із сіней, за серце береться. Мет. 90. Хмари беруться із землі, а більше із води. Чуб. І. 24. Тобі живе́ться — і на скіпку бере́ться. Тебѣ во всемъ удача. Г. Барв. 312. 2) Идти, направляться, всходить, взбираться, взлѣзать. Як приїду в город, то все берусь ночувати в кума. Зміев. у. Раденька вже, як хто навстріч мені береться. МВ. І. 14. Що мені робити? Чи додому, чи до тестя братись. Г. Барв. 211. Хтось за ворітьми почав кашляти, і стало чути, як щось, або старе, або недуже, береться в башті по сходах до віконця. К. Чр. 5. Дід, зігнувшися з холоду, береться на піч. Г. Барв. 160. Недалечко слива була рясна. Дивлюсь, щось береться на неї і трусить. Г. Барв. 361. 3) Набираться. Ой я в бору воду беру, — вода не береться. Мет. 50. 4) Собираться, готовиться. Стріляй швидче, бо вже беруться летіть качки. НВолын. у. Мати поседіла, береться йти. Драг. 10. Посиділа я в них та й додому беруся. МВ. II. 24. 5) Приближаться (о времени), подходить, доходить. До сорока год вже мені береться. Зміев. у. Вже до двох тисяч років береться, як вони її (правду) затуманюють. К. (О. 1861. II. 229). Бралося вже до півночі. Мир. Пов. II. 55. Уже й пуд обіди береться. Чуб. II. 346. 6) Биться, драться. Пішли ся брати на олов’яне боїще; як тот утяв Покотигорошком, — по кістки; Покотигорошок проклятим як вдарив, — по коліна. Драг. 262. 7) — в но́ги. Убѣгать, бѣжать. Береся в ноги і втіче. Вх. Лем. 394. 8) — до чо́го. а) Браться, приниматься за что, дѣлать какое-либо дѣло. До книжки він береться охочо. К. (О. 1861. І. 310). До французької мови і до музики добре й я бралась, до танців тож. МВ. (О. 1862. ІІІ. 36). Въ томъ же значеніи безъ предлога. Воно гарненьке, не аби яке, і граматки береться. Г. Барв. 482. б) Липнуть, приставать къ чему. Болото береться до коліс. Хотин. у. 9) — з ким. Вступить въ бракъ. Нащо мені женитися? нащо мені братись? Шевч. Любилися, кохалися, чому не беремся? Чуб. V. 97. Коли син женивсь козацький, доня замуж бралась, — той в жупан, а ся у кунтуш любо одягалась. Мкр. Н. 34. 10) — за ко́го. Приниматься за кого. Нікого й соромитись: нас двоє; що дня вже за мене береться. Г. Барв. 273. 11) — чим. Превращаться во что. Вгорі дуже холодно, як у нас зімою, через що пара та, що йде од землі з теплим воздухом,.... береться маленькими бульбашками. Дещо (4-те вид.), 99. 12) — на си́лу. Чувствовать себя въ силахъ. Ой коню мій, коню вороний! чи берешся на силу? Млр. л. сб. 13) Бере́ться сва́рка. Происходить ссора. Між челядю бересі сварка найбільше із за курей та любасів. Шух. І. 35. 14) Не бере́ться сон. Не хочется спать. Хата біла, постіль мила, а сон не береться: чорні брови, біле личко на думці снується. Грин. ІІІ. 220. 14) Моро́з бере́ться. Морозить. Береться світом мороз. Константиногр. у. |
| Відміня́ти, -ня́ю, -єш, сов. в. відміни́ти, -ню́, -ниш, гл.
1) Перемѣнять, перемѣнить, измѣнять, измѣнить. Природу тяжко одмінити. Ном. № 3208. Відміни́ло. Перемѣнилось. Вчора був великий мороз, а сьогодня відмінило. 2) Покупать, купить и поставить восковую свѣчу въ церкви. Відміню святій Покрові свічку дорогую і на корогов до церкви двісті подарую. Мкр. Н. 14. Відмінила свічечку за копієчку. Ном. № 12832. У Кулиша не только о свѣчкѣ, а вообще подарить, пожертвовать. Псалтирщик шість неділь псалтир читав, а за те йому покійного батька свиту відмінили і хустку, і малахай. ЗОЮР. II. 287. 3) Выкупать, выкупить изъ неволи. Турчин-турчинойку, не губь мене молодойку: їде мамця відмінити. АД. І. 100. |
| Відморо́жувати, -жую, -єш, сов. в. відморо́зити, -жу, -виш, гл. Отмораживать, отморозить. Мороз узяв та й одморозив йому пальця. Чуб. І. 5. |
| І. Гей! меж.
1) Понуканье для воловъ, коровы: прямо впередъ. Воликів за налигач.... та й гей! соб! цабе! помаленьку. Рудч. Ск. II. 142. 2) Эй, ну! Гей, хлопці, до роботи! А гей, княгине, давай козакам вечерять. К. ЧР. 217. 3) Пѣсенное непереводимое восклицаніе. Розвивайся, сухий дубе, завтра мороз буде, гей завтра мороз буде. Мет. 21. 4) Гей-си = Шугу. Гей-си, гей-си, зозуленько, в темний ліс кувати. Чуб. V. 758. |
| Глумі́ччати, -чаю, -єш, гл. Обращать вниманіе? разбирать? Е, у нас і панів не глуміччають. Лебед. у. Хоч який мороз, то не глумічча. Лебед. у. |
| Дави́ти, -влю́, -виш, одн. в. давну́ти, давну́, давне́ш, гл.
1) Давить. 2) Сжимать, стискивать. Давить, як мороз бабу. Ном. № 4003. Ні не дави, туманочку, сховай тілько в полі. Шевч. 95. 3) Выжимать. Сир іззів, а на масло давить. Ном. № 12215. 4) Душить, давить. 5) Притѣснять, угнетать. Так судила Божа воля, щоб давила нас недоля. К. Досв. 112. 6) Раздавливать, давить. Да як же стерпіти, коли притьмом давлять кармазини людей по дорогах. К. ЧР. 193. |
| Дерев’яні́ти, -ні́ю, -єш, гл.
1) Деревянѣть. 2) Твердѣть, дѣлаться нечувствительнымъ, коченѣть. Вона почула, що дерев’яніє, холоне, що мороз розливається по всьому тілі. Левиц. І. 496. |
| Дихну́ти, -ну́, -не́ш, гл.
1) Дохнуть. Мороз — дуже старий чоловік; він Як дихне помалу, то й мороз не великий. Чуб. І. 32. 2) Повѣять. Ні вітер не дихне, і ніщо не колихнеться. Кв. II. 305. |
| Дух, -ха и -ху, м.
1) Воздухъ. Паляниця як пух, як дух, як милее щастя. Ном. № 12332. 2) Запахъ. Куривсь для духу яловець. Котл. Ен. І. 19. Дух вовчий обмили. О. 1861. VI. 164. 3) Теплота. Шух. І. 263. Тепера солома — ні духу з неї, ні що. 4) Духъ, дыханіе. Глянула, усміхнулась, — та й духу не стало. Й мати вмерла, в одній ямі обох поховали. Шевч. Захопило дух. Так йому дух затягне, дише, дише, поки оддише. Ото мороз, аж дух захвачує. Ном. Над ним воли своїм духом дихали. Чуб. ІІІ. 323. Бою́ся твого́ сина й ду́ху. Очень боюсь твоего сына. Грин. І. 149. Дух ле́дві зво́дить. Едва дышетъ. Мкр. Н. 5. Важки́м ду́хом ди́хати на ко́го. Гнѣваться, сердиться на кого. Ном. № 3360. Нечи́стим ду́хом ди́хати на ко́го. Быть неискреннимъ къ кому, обманывать кого. Король на нас нечистим духом дише, універсали єзуїтські пише. К. ЦН. 180. Що ду́ху. Изо всѣхъ силъ. Пан, що було в його духу, пригнався. МВ. (О. 1862. ІІІ. 70). Що ду́ху є зіпа́є. Кричить во все горло. Без ду́ху прибі́гти. Запыхавшись отъ быстраго бѣга, испугавшись сильно, прибѣжать. Драг. 48. Ду́хом. Мигом. Духом збігає і принесе. Васильк. у. Кинулись духом і, не справивши нічого, похапцем звінчалися, щоб ще не розлучила нас пані. МВ. (О. 1862. ІІІ. 68). 5) Духъ, мужество, смѣлость. Набравшися духу, мовляв. Нагна́ти ду́ху. Напугать. Ном. №4181. 6) Духъ, душа. Малі тілом, та великі духом. Ном. № 7332. Нема́ ні ду́ха. Нѣтъ рѣшительно никого, ни души. Мнж. 31. Нема нікого, аж ні духа, а ні тобі лялечки. Мнж. 130. 7) Духъ. Із Отця, із Отця Дух святий виходить. Чуб. ІІІ. 11. І Дух Божий вітав над водами. К. Св. П. 1 кн. Мус. І. 2. 8) Духовъ день (праздникъ). До Духа не знімай кожуха. Ном. 9) Прорубь для ловли рыбы, закрывающаяся конусообразною кучею снѣга. Сим. 146. 10. — земляни́й. Паутина, которой земляные пауки выстилаютъ свои норы. Мнж. 156. Ум. Душо́к. |
| Душни́й, -а́, -е́. Жаркій, знойный, душный. Яке б душне літо не було, а роскидай цю солому, то зараз де не возьметься і мороз, і сніг. Рудч. Ск. ІІ. 81. Літом день гарячий, душний. МВ. II. 14. Ум. Душне́нький. |
| Жалібни́ця, -ці, ж. Сострадательная женщина. І жалібниці, і порадниці образилися, покинули Марусю: нехай же терпить, коли така. МВ. II. 181. Это слово является въ поэзіи обычнымъ эпитетомъ любящей матери или сестры. Братчики роздягли Кирила Тура, а в Петра аж мороз пійшов по-за шкурою, як побачив він білу його сорочку, що сестра-жалібниця шила й мережила, усю в крові, ще й поприкипала до ран. К. ЧР. 281. Та батькові й неньці поклоняйся, та моїм же братікам-порадничкам, та моїм же сестрицям-жалібницям. Чуб. V. 370. Матері-жалібниці у його не було. Г. Барв. 453. Ум. Жалібни́чка. До отця, до неньки покланяйся.... до моїх сестричок-жалібничок. Чуб. V. 316. |
| Жалки́й, -а́, -е́.
1) Жалящій, жгучій, рѣзкій. І на жалку кропиву мороз буває. Ном. № 3824. Жалка кропива. Ном. № 3363. Жалкий батіг. Жалкий вітер потягає. Могилев. у. 2) Жалобный. Плач жалкий та болезний. МВ. І. 100. |
| Жижки́й, -а́, -е́. Жгучій. І на жижку кропиву мороз буває. Ном. № 3825. |
| Забі́й, -бо́ю, м.
1) Убой, убіеніе. Бий його́ до забо́ю. Бей его до смерти. Як у забі́й би́ти. Дѣлать что-либо не переставая, безпрестанно. Як у забій б’є мороз (день у день). Ном. № 683. Жалілися на проклятущий мороз, що як у забій забив — день у день. Мир. ХРВ. 283. Перепели хававкали та як у забій били. Мир. ХРВ. 40. 2) ? Великі забої були на шляху. Екатер. |
| За́друге, нар. Вторично. Задруге посіяв буряки, бо то кузка, то мороз побив. Черк. у. |
| Закацю́бнути и закацю́бти, -бну, -неш, гл. Окоченѣть отъ холода, затвердѣть отъ мороза. Мороз добрий, бачу: оце допіру повісила на плоті сорочки, а вже й закацюбли. Черк. у. |
| За́морозок, -зку, м. Первый осенній морозъ. |
| Звільжи́ти, -жу́, -жи́ш, гл. О морозѣ: ослабѣть. Як звільжить мороз, тоді поїду у ліс. Каменец. у. Вже звільжив мороз. Каменец. у. |
| Зільжи́ти, -жу, -жиш, гл. Уменьшиться, облегчиться. Мороз капку зільжив. Вх. Лем. 420. |
| Зли́г(ну)ти, -гну́, -не́ш, гл. Спасть, смягчиться. Уже злиг мороз. НВолын. у. |
| Красу́ха, -хи, ж. = Красуня. Загадка: Прийшов дід (мороз), зробив міст (крига), прийшла дівка красуха (весна), по мосту тупа, — міст розвалився. Грин. І. 249. |
| Крі́пшати, -шаю, -єш, гл. Крѣпнуть, дѣлаться крѣпче. Мороз не кріпшав. МВ. І. 81. |
| Кропива́, -ви́, ж. Раст. Крапива. І на жалку кропиву мороз буває. Ном. № 3824. Глуха́ бі́ла кропива́, ме́ртва кропива́. Раст. Lamium album L. ЗЮЗО. І. 126. Глуха́ кропива́ еще: Leonorus cardiaca. Лв. 99. Ум. Кропи́вка. Там же при долинці, в зеленій кропивці. Грин. III. 663. |
| Ма́тка, -ки, ж.
1) = Мати. Який тепер світ настав, що син матки не пізнав. Чуб. На те циган матку б’є, щоб його жінка боялась. Ном. № 3906. 2) Пані-ма́тка. а) Хозяйка дома. б) Попадья, матушка. А як твоя думка, пані-матко, спитав о. Хведір у жінки. Левиц. І. 405. 3) Самка, имѣющая дѣтей. Ласкаве телятко дві матки ссе. Ном. № 3302. 4) Пчела — самка, матка. А за ним повалило козацтво, як за маткою бжоли. К. 5) = Матірна 2. Жінкам же треба було ще й коноплі брати, мочити матки, щоб терти за літнього сонця. Г. Барв. 147. 6) Ум. отъ ма́та. Давай матки плести, ну запинати вікна, щоб не перся мороз у хату. Мир. ХРВ. 126. 7) Родъ игры въ мячъ. Ив. 28. КС. 1887. VI. 458. 8) — жи́тна = Матиця 4. Вх. Лем. 434. |
| Моро́з, -зу, м. Морозъ, стужа, холодъ. Розвивайся, сухий дубе, — завтра мороз буде. Мет. Моро́з з очи́ма, коза́цький — , — аж скрипи́ть, аж шелести́ть, — аж скалки́ (и́скри, зо́рі) ска́чуть, — аж шпа́ри (за́шпари) зайшли́. Сильный морозъ. Ном. № 629 — 636. Моро́зи беру́ться, взяли́сь. Морозъ начинается, ударилъ морозъ. Моро́з пі́де по ко́му. Бросить кого въ холодъ. Що, коли його нема на світі — подумаю собі, а мороз так по мені і пійде. О. 1862. X. 6. Ум. Моро́зець, моро́зонько. Є морозець, та не цупкий. Мир. Пов. І. 136. |
| Моро́зонько, -ка, м. Ум. отъ моро́з. |
| Налі́чувати, -чую, -єш, сов. в. налічи́ти, -чу́, -чиш, гл. Насчитывать, насчитать. Як великий мороз, треба налічить 12 лисих. Ном. № 264. |
| Недо́світ, -ту, м. Утренній морозъ. Барвінок цвів і зеленів, слався, розстилався, — та недосвіт перед-світом в садочок укрався. Потоптав веселі квіти, побив, поморозив... Шевч. 651. |
| Обгороди́тися, -джу́ся, -дишся, гл.
1) Окружить плетнемъ, заборомъ свой дворъ, огородъ. 2) О лунѣ, солнцѣ: быть окруженнымъ туманнымъ сіяніемъ. Зійшов місяць із зорею та й обгородився. Мет. 329. Як місяць або сонце обгорожено кругом, — буде лютий мороз, а влітку вітер. Грин. І. 254. |
| О́зимки, -ків, м. мн.
1) Весенній морозъ. 2) Порода яблокъ, сохраняющихся зимою. Вх. Уг. 255. |
| О́ко, о́ка, с. (мн. о́чі).
1) Глазъ. Сама робить, а око біжить до дитинки. МВ. I. 98. Біжить він, куди очі стоять. Грин. II. 284. Тоді я тебе забуду, як очі заплющу. Мет. 62. Очі-на-очі = Віч-на-віч. Ном. № 7424. На о́ко. На видъ, на взглядъ. На все о́ко. Во всѣ глаза. Галя на все око дивиться, як хлопець пручається. Св. Л. 204. В о́ці бу́ти. Быть на глазахъ, на виду. Тобі добре: ти у боці, а я що раз ув оці, то мені й докоряє, як що не так. Волч. у. Очі довбти́ чим. Укорять за что. Тітка було усе мені очі паничем довбе. О. 1862. VII. 42. І очу́ не я́вить. И глазъ не показываетъ. Кролев. у. І в ві́чі не ба́чити и въ глаза не видѣть, совершенно не видѣть, не имѣть. Така велика засуха у нашому селі, що не доведи, Боже. Ми вже і в вічі води не бачимо. Чуб. II. 47. Межи́-очі. Въ глаза. Межи очі плюнув йому. Межи очі вилив йому горілку. Константиногр. у. Геть з перед очей! Прочь съ глазъ; Константиногр. у. В очу́. Въ глахъ. Дивись у воду, поки в очу тобі стане недобре. Від сонця так тобі пожовтіє в очу. Борз. у. Свічок, свічок наставили! Мигтить ув очу, мов промінне. Г. Барв. 253. А ні на́ оч. Видѣть не могу, ненавижу. Перше я його любила, а тепер а ні на оч! Подольск. г. Злим, лихи́м о́ком диви́тися. Сердиться, быть злымъ на кого. Батько все таки на його злим оком дивиться. Чуб. II. 198. О́ком не стина́ти. Не смыкать глазъ. Тре́ба позича́ти в сірка́ оче́й. Стыдно въ глаза глядѣть. Моро́з з очи́ма. Сильный морозъ. Із оче́й ста́лось. Сглазили. Г. Барв. 222. Сві́тле о́ко. Чистая совѣсть. Ном. № 6724. Багацько дечого бракує нам, та світле око. Г. Барв. 439. 2) Петля, глазокъ. У режі малі вічка, а у пров’язі очі великі. Ном. 3) Отверстіе въ порплиці, въ которое входитъ верхній конецъ веретена шестерни. Мик. 481. 4) При исчисленіи, послѣ названія десятковъ: одинъ. Двадцять з оком = 21. 5) Мѣра вѣса: 3 фунта. Чуб. VI. 404. Лучче око золота, ніж камінь олива. Ном. № 7287. 6) Мѣра жидкости. Купив за тії гроші пшона, вік зо два горілки. Драг. 64. 7) Воло́ве о́ко. Раст. Phyteuma orbiculare. Лв. 100. 8. Гу́сяче о́ко. Родъ узора въ вышивкѣ на сорочкѣ. КС. 1893. V. 278. 9) мн. Га́дячі очі. Раст. Myosotis aepestlis. Л. 100. Жаби́ні очі. Myosotis intermedia. Лв. 100. Ум. Очко́, о́ченько, о́чечко. Гляньте хоть одним очечком! Мил. 185. |
| Пересі́стися, ся́дуся, -дешся, гл. О морозѣ: ослабѣть, уменьшиться. Чуб. І. 32. Ну, та й мороз же позавчора був, аж у ніс кололо. А вчора, так ополудні, пересівся, і тепер бач як тепло. Лебед. у. Пересядься, морозе! Ном. № 264. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)