Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 45 статей
Шукати «недоволь*» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Недово́льно, нрч. –
1) незадово́лено, невдово́лено, (как прлг.: незадово́лений, невдово́лений), (зап.) нера́до, (как прлг.) нера́дий. [Ма́рфа Галактіо́нівна незадово́лено дри́ґає ного́ю (М. Хвильов.). «Чия́ це дити́на?» – невдово́лено спита́в Ю́рій (В. Підмог.). Пан Ручи́цький невдово́лений здвигну́в плечи́ма (Крим.). Не ва́жко було́ помі́тити, що дире́ктор нера́до слу́хав його́ ува́ги (Кониськ.)];
2) (недостаточно) недово́лі, недо́сить, ма́ло.
Недово́льный –
1) незадово́лений, невдово́лений, (зап.) неконте́нтний, нера́дий, (неудовлетворённый) незадово́льнений, невдово́льнений. [Коли́ ви незадово́лені, мо́жете оска́ржити цю постано́ву (Київ). Фортуна́т (невдово́лений): – «Ну, а наві́що се?» (Л. Укр.). «Чого́ вам тре́ба?» – верескли́во почала́ невдово́лена до́нька (Крим.). «Не те, все не те!» – бубоні́в серди́то неконте́нтний Мена́ндр (Дніпр. Ч.). Сестра́ приї́хала в го́сті до йо́го, а він таки́й нера́дий (Кониськ.). Були́ ду́же незадово́льнені, що оповіда́ння урива́ється (Грінч.). Ути́скування і кара́ння невдово́льнених робітникі́в (Азб. Комун.)].
• -ный кем (на кого) – незадово́лений, невдово́лений з ко́го, ким, на ко́го. [Незадово́лений Гнат із Грицька́ (Ледянко)].
• -ный собой, самим собой – незадово́лений (невдово́лений) з се́бе (собо́ю, на се́бе), з само́го себе́ (сами́м собо́ю, на се́бе само́го). [Си́лувався, на се́бе невдово́лений, одки́нути те чуже́ почува́ння (Крим.)].
• -ный чем (в чём, на что) – незадово́лений (невдово́лений) з чо́го, чим. [Раз-у-ра́з із чо́гось незадово́лений (Кониськ.)].
• -ный взгляд, голос – незадово́лений (невдово́лений) по́гляд, го́лос. [«Ну, от знов!» – загомоні́в Зінько́ невдово́леним го́лосом (Грінч.)];
2) (недостаточный) недоста́тній.
Недово́льство – незадово́лення, невдово́лення (з ко́го и ким, з чо́го и чим). [Незадово́лення ді́йсністю (Рада). В його́ го́лосі Ма́рко почу́в яку́сь но́тку невдово́лення (Грінч.)].
• С -ством – з незадово́ленням; см. ещё Недово́льно 1.
Взгля́дывать, взгляну́ть – погляда́ти, погля́нути, гля́нути, спогляда́ти, спогля́нути, (с)позира́ти, (с)позирну́ти.
• В. быстро – зи́ркати, зи́ркнути, зво́дити (зве́сти́) о́чі, скида́ти (ски́нути) о́чі (очи́ма) на ко́го́, скида́ти, ски́нути, закида́ти, заки́нути по́гляд, по́глядом на ко́го, (сов.) ве́ргнути, метну́ти, стре́льну́ти, бли́кнути, гли́пнути очи́ма.
• В. искоса, недовольно – погляда́ти, гля́нути скри́ва, зи́зом.
• В. исподлобья – погляда́ти, (сов.) (по)гля́нути и т. д. з-під ло́ба, сторч.
• В. друг на друга – скида́тися, ски́нутися очи́ма, погляда́ти, (погля́нути) між собо́ю, ззира́тися, ззирну́тися.
Кто, мест. –
1) вопросит. – хто? (р., вин. кого́, дат. кому́, после предлог. (до) ко́го, (на) ко́му, тв. ким, местн. (на) кім, (на) ко́му). [Кого́ я? – де́? – коли́ люби́в? Кому́ яке́ добро́ зроби́в? (Шевч.). На ко́го ти поки́нув худо́бу до́ма? (Мирний)].
• Кто здесь, там? – хто тут, там?
• Кто вы такой? – хто ви таки́й? хто ви бу́дете? (зап.) хто ви за о[ї]де́н (за о[ї]дні́)?
• Кто идёт? – хто йде?
• Кого́ вам надо? – кого́ вам тре́ба?
• От -го́ это письмо? – від ко́го цей лист?
• За -го́ вы меня принимаете? – за ко́го ви мене́ ма́єте (вважа́єте)?
• Кому́ жизнь не мила! – кому́ життя́ не ми́ле (не лю́бе)!
• Кем это сделано? – хто це зроби́в?
• Кем вы недовольны? – з ко́го (ким) ви незадово́лені?
• Кто же? – хто-ж?
• Кто бы? – хто-б?
• Кто бы это (был)? – хто-б (хто-ж би) це (був)?
• Кто бы не хотел? – хто-б не х(о)ті́в?
2) указат., относит. – хто. [Зна́ю тебе́, хто єси́ (Єв. Мр.). Недо́ля не ба́чить, з ким їй жартува́ти (Шевч.)].
• Вот кто – ось (от, он) хто.
• Тот, кто; тот, кого́ и т. д. – той, хто (що); той, кого́ (що його́, яко́го, котро́го) и т. д. [Хто не працю́є, той не їсть (Київщ.). Хіба́-ж вони́ не слу́ги слуг того́, кого́ ви кня́зем те́мряви назва́ли? (Л. Укр.). Неха́й-же працю́ють слова́ми й перо́м ті, що ма́ють дві шку́ри в запа́сі (Самійл.)].
• Тот, кем вы были обижены, наказан – хто вас покри́вдив, того́ пока́рано.
• Кому́ бы учить, тот сам дурит – кому́-б учи́ти, той сам дурі́є. Не́кого, Не́кому, см. отдельно. Не у кого, см. Кого́;
3) неопр. – хто. [Сти́ха-сти́ха, по́рідко, щоб кого́ не розбуди́ти, висту́кує сто́рож (Васильч.)].
• Кабы кто знал моё горе! – коли́-б (якби́, щоб) хто знав моє́ го́ре!
• Что у кого́ болит, тот о том говорит – що кого́ боли́ть, той про те й гово́рить.
• Кому́-кому́, а вам бы не следовало этого делать – кому́-кому́, а вам-би не слід цього́ роби́ти.
• Кто-кто; кого́-кого́; у кого́ – у кого́ и т. д. – хто – хто, кот(о́)ри́й (котре́) – кот(о́)ри́й (котре́); кого́ – кого́, кот(о́)ро́го – кот(о́)ро́го; у ко́го – у ко́го, у кот(о́)ро́го – у кот(о́)ро́го и т. д. [Хто так, а хто сяк (Сл. Гр.). Що кого́ втоми́ло: кого́ ща́стя, кого́ сльо́зи, – все ні́чка покри́ла (Шевч.). Кому́ во́ля, а кому́ нево́ля (Мирний). Котри́й пи́ше, котри́й чита́є, а котри́й то й ба́йдики б’є (М. Вовч.). Він пізна́в, котре́ в селі́ найбі́льший зло́дій, котре́ найбі́льший бага́ч (Стефаник)].
• Кто бы ни; кого́ бы ни и т. д. – хоч-би хто́, хоч хто́, хто-б не, аби́-хто; хоч-би кого́, хоч кого́, аби́-кого, кого́-б не и т. д. Кто бы он ни был – хоч-би хто він (хто-б він не) був, аби́-хто. [Ко́ждому, аби́-хто, умі́ла дотя́ти свої́м би́стрим язико́м (Франко)].
• Кто бы ни говорил, не слушай – хоч-би хто каза́в, не слу́хай; хоч хто каза́тиме, не слу́хай (Сл. Гр.).
• Кто бы ты ни был, я тебя не выдам – хоч-би хто (ким) ти був, я тебе́ (на те́бе) не ви́кажу.
• Кого́ бы я ни попросил, все отказываются – кого́-б я не попроси́в, усі́ відмовля́ються.
• -го бы (то) ни было – хоч кого́, хоч-би кого́, хоч-би хто́ там був, аби́-кого, бу́дь-кого́, ко́жного.
• От -го́ бы то ни было – хоч-би від ко́го, від будь-ко́го, від ко́го-будь.
• Я рада каждому письму, от -го́ бы оно ни было – я раді́ю з ко́жного ли́ста, хоч-би від ко́го він був.
• Я не жду ничего от -го́ бы то ни было – я не чека́ю нічо́го ні від ко́го.
• Я был бы рад кому́ бы то ни было – я зраді́в-би (був-би ра́дий) хоч кому́ (хоч-би кому́, будь-кому́, аби́-кому, хоч-би хто там був, ко́жному).
• Больше чем кто бы то ни было – більш ніж хто (ніж будь-хто́).
• Не кто иной, как – не хто (и́нший), як. [І зроби́в це не хто, як він сам (Крим.)].
• Кто́-то, кого́-то, кому́-то – хтось, кого́сь, кому́сь. [Прийшо́в хтось та взяв щось, бі́гти за ним – не зна́ю за ким (Номис). Хтось уті́к, а кого́сь, ка́жуть, таки́ зло́влено (Київщ.). Я зна́ю, кому́сь-то вона́ серде́нько кра́є (Л. Укр.)].
• Кто́-нибудь, кто́-либо; кого́-нибудь, кого́-либо и т. д. – хто, хтось, хто-не́будь, котри́й(сь), (кто бы то ни был) будь-хто́, хто-бу́дь, аби́-хто, (пров.) бу́длі-хто; кого́, кого́сь (после предл. ко́го, ко́гось), кого́-не́будь, котро́го(сь), бу́дь-кого́, кого́-будь, аби́-кого́, бу́длі-кого́ и т. д. [Мо́же хто вас пола́яв? (М. Вовч.). Мо́же кого́ з рідні́ моє́ї ба́чили? (Київщ.). Як хтось почне́, то й я роби́тиму (Н.-Лев.). Згада́й же хто-не́будь її́ на сім сві́ті (Шевч.). Не ти, так хто-бу́дь ку́пить (Київщ.). Тре́ба-ж коли́сь бу́длі-кого́ покоха́ти та й за́між піти́ (Н.-Лев.)].
• Кого́-нибудь одного (из двух) – кого́сь одно́го́, котро́гось (із двох).
• Если меня кто-либо спросит, скажите, что – коли́ про ме́не хто спита́ється, скажі́ть (ска́жете), що.
• Не думаю, что бы кто́-нибудь знал об этом – не ду́маю, щоб хто(сь) про це знав.
• Сомневаюсь, что бы кто́-либо из вас мог сделать это – не ду́маю, щоб котри́й з вас міг зроби́ти це.
• Он счастливее, чем кто́-либо – він щасливі́ший за бу́дь-кого́ (як хто).
• Пусть это сделает кто́-нибудь другой – хай це зро́бить хто и́нший.
• Ему всегда хочется кого́-нибудь осуждать – його́ (йому́) за́вжди корти́ть кого́сь суди́ти.
• Кому́-нибудь да понравится – кому́сь та сподо́бається.
• Пусть кто́-нибудь попробует – будет меня помнить – ха́й-но спро́бує котри́й(сь) (котре́), пам’ята́тиме мене́; ану́ спро́буй котри́й, бу́деш мене́ пам’ята́ти.
• Пусть кто́-либо из вас решится – хай котри́й (котре́) зва́житься.
• С ке́м-нибудь, с ке́м-либо и т. п. – з ким(сь), з ким-не́будь, (с кем бы то ни было) будь, з ким, з котри́м(сь), з ким-бу́дь, аби́ з ким, (пров.) бу́длі з ким. [Ста́неться, хоч і не зо мно́ю, хоч і аби́ з ким, яка́ причи́на (Квітка)].
• Кто́-попало; кого́-попало и т. д. – будь-хто́, хто-бу́дь, аби́-хто; будь-кого́, кого́-будь, аби́-кого, (пров.) кого́-по́падя и т. д. Кто́-угодно, кто ни есть; кого́-угодно, кого́ ни есть и т. д. – будь (бу́длі-)хто́, хто-хо́ч, аби́-хто; будь (бу́длі-)кого́, кого́-хо́ч, аби́-кого и т. д. [Віддаси́ кому́-хо́ч (Київщ.). Поби́ть, то й аби́-хто зна́йдеться (Номис)].
• Кого́, кому́ вам угодно – кого́, кому́ хо́чете.
• Это сделает и кто́-угодно – це зро́бить і аби́-хто (і будь-хто́). Редко кто – ма́ло-хто, хто́сь-не-хто́сь. [Там – у ко́жній ха́ті верста́т, а у нас хто́сь-не-хто́сь (ма́ло хто) тче (Звиног.)]. Кое-кто́, кое-кого́, кое с ке́м и т. п., см. Ко́е-кто́.
I. Ми́на (выражение лица) – мі́на, ви́раз (-зу), ви́гляд (-ду). [Вас одури́в шахра́й бундю́чним ви́глядом і мі́ною пісно́ю (Самійл.)].
• Кислая -на – ки́сла (квасна́, сква́шена) мі́на, квасни́й ви́раз, ки́сле обли́ччя (лице́).
• Делать, иметь кислую -ну – роби́ти, ма́ти ки́слу (квасну́) мі́ну, (насм.) ква́сити гу́би, ква́ситися.
• Делать, сделать недовольную -ну – роби́ти, зроби́ти незадово́лену мі́ну, криви́тися, скриви́тися.
• Строить -ны – виробля́ти мі́ни.
• На его лице появилась весёлая, недовольная (и т. п.) -на – його́ обли́ччя набра́ло весе́лого, незадово́леного (и т. п.) ви́разу.
Мной и Мно́ю (твор. п. ед. ч. от мест. Я) – мно́ю. [Його́ лю́ди зна́ють, а зо мно́ю зустрі́нуться – мов не добача́ють (Шевч.)].
• Всё это мно́ю сделано – усе́ це я зроби́в, все це від ме́не поро́блено.
• Вы недовольны мной – ви незадово́лені з ме́не.
• Идите за мной – іді́ть за мно́ю.
• За мной пришли – по ме́не прийшли́.
• Надо мной – надо мно́ю.[Надо мно́ю ли́стя скрі́зь зеле́не (Маков.)].
• Подо мной – підо мно́ю.
Наду́то, нрч. –
1) (от недовольства) наду́то;
2) (спесиво) бундю́чно, пиндю́чно, чванли́во;
3) високомо́вно, пишномо́вно, високохма́рно, зви́сока, напу́шено; срв. Высокопа́рно.
Наду́тость –
1) (воздухом) наду́тість (-тости);
2) (от недовольства) наду́тість;
3) (спесь) бундю́чність, пиндю́чність, пиха́тість, пиха́, чванли́вість (-ости);
4) (напыщенность) високомо́вність, пишномо́вність, високохма́рність, напу́шеність (-ности).
Наду́тый, прлг. –
1) (недовольный) наду́тий. [Наду́те, незадово́лене обли́ччя (Київщ.)];
2) (спесивый) бундю́чний, пиндю́чний, пиха́тий, чванли́вий;
3) високомо́вний, пишномо́вний, високохма́рний, напу́шений; срв. Напы́щенный и Высокопа́рный.
• -тый слог, язык – напу́шений (високохма́рний и т. д.) стиль (-лю), -на и т. д. мо́ва.
На́ми (твор. п. мн. ч. от мест. Я) – на́ми. [Він порядку́є на́ми всіма́ (Київ). Іді́ть слі́дом за на́ми (Київщ.)].
• Край, завоёванный -ми – краї́на, що ми завоюва́ли.
• Он накормлен -ми – його́ нагодува́ли ми.
• Это сделано не -ми – це зроби́ли не ми, це не від нас зро́блено.
• Они -ми недовольны – вони́ з нас незадово́лені.
Не –
1) отриц. частица – не. [Не руса́лонька блука́є: то ді́вчина хо́дить (Шевч.). Ще тре́ті пі́вні не співа́ли, ніхто́ ніде́ не гомоні́в (Шевч.). Не ходи́, не люби́, не залиця́йся, не люблю́, не піду́, не сподіва́йся! (Пісня). Не рі́дний він, хоч водяно́го ро́ду (Л. Укр.). Не за-для со́болів, не для казни́ пода́вся на Москву́ небі́жчик ба́тько! (Л. Укр.)].
• Не́ был, не́ дали – не був, не дали́.
• Не пьёт, не ест – не п’є, не їсть.
• Не будь этих звуков, вокруг царила бы мёртвая тишина – коли́-б (якби́) не ці зву́ки (коли́-б или якби́ не було́ цих зву́ків), навко́ло (навкруги́) панува́ла-б ме́ртва ти́ша.
• Не будь я –
а) (пусть я не буду) (не)ха́й я не бу́ду;
б) (если бы я не был) коли́-б (якби́) я не був.
• Не без греха – не без гріха́.
• Он сердит и не без причины – він серди́тий, і (та й) ма́є ра́цію (или та й не без ра́ції).
• Не в под’ём и т. п., см. Невпод’ё́м и т. п. Не так глуп – не таки́й дурни́й.
• Не так скоро – не так шви́дко.
• Не слишком много – не на́дто бага́то, не на́дто.
• Она была не недовольна – вона́ була́ не незадово́лена.
• Я не мог не засмеяться – я не міг не засмія́тися.
• Брат не брат, а сродни – брат не брат, а (але́) ро́дич.
• Воз не воз; дерево не дерево, а, кажется, что-то шевелится (Пушкин) – віз не віз, де́рево не де́рево, а, здає́ться, щось воруши́ться.
• Кум не кум, а в горох не лезь – чи (хоч) кум, чи не кум, а в горо́х не лізь.
• Идёт-нейдёт, да и едет-не едет – йти (йде)-не йде, та й ї́хати (ї́де)-не ї́де.
• Лай не лай, а хвостом виляй – хоч (чи) га́вкай, хоч (чи) не га́вкай, а хвосто́м крути́ (маха́й).
• Рад не рад, а… – ра́дий чи не ра́дий, а…; чи ра́дий, чи не ра́дий, а…
• Шить не шьёт, а только иглой тычет – ши́ти не ши́є, а ті́льки (зап. а лише́) го́лкою ти́кає.
• Праздник не в праздник – свя́то не (в) свя́то.
• Сон не в сон – сон не (в) сон.
• Вовсе не – зо́всі́м не, ані. [Ані ду́мав цього́ роби́ти (Звин.)].
• Если не – коли́ (як, якщо́) не.
• Если бы не – коли́-б (якби́, якби́-що) не.
• Ещё не – ще не.
• Когда бы не, см. Когда́ 4. Кто бы не – хто-б не.
• Неужели не? – невже́ не?
• Пока не –
а) (если в аподосисе тоже есть не) по́ки не; до́ки не. [До́ки він не при́йде, не прийду́ й я (Київ)];
б) (если аподосис не содержит отрицания) по́ки, до́ки. [Не дві но́чі ка́рі о́чі лю́бо цілува́ла, по́ки сла́ва на все село́ недо́брая ста́ла (Шевч.). Ні, я ще побу́ду, по́ки ви заспоко́їтесь (В. Підмог.)].
• Разве не? – хіба́ не?
• Что бы не – що-б не.
• Чтобы не – щоб не.
• Не кто, не́ на кого, не́ от кого, не́ у кого, не́ к кому, не́ с кем и т. п.; см. Некто́.
• Не что, не́ из чего, не́ от чего, не́ за что, не́ к чему, не́ о чем, не́ с чем и т. п., см. I. Нечто́.
• Не кто иной, как – не хто (и́нший), як; см. Кто 3.
• Не что иное, как – не що (и́нше), як.
• Не – ли – чи не. [Горпи́на огля́ділася, чи не ви́дко де дочки́ (Крим.)].
• Не вы ли взяли книгу? – чи не ви взяли́ кни́жку?
• Не – ни – не – ні (ані, не).
• Не от тучи, ни от грома, ни от солнышка – не від хма́ри, ні (не) від гро́му, ні (ані, не) від со́нечка.
• Не – но (а) – не – а, не – ба.
• Не – а наоборот – не – а навпа́ки, не – ба. [Ці слова́ не підбадьори́ли його́ товариші́в, а навпаки́ ще додали́ їм страху́ (Остр. Скарбів). І́спити змину́ли для X. не нещасли́во, ба де́які на́віть з ви́блиском (Крим.)].
• Не только – но и – не ті́льки – а й (ба й).
• Приходите, не то я обижусь – прихо́дьте, а то я обра́жуся.
• Не то, чтобы – не то, щоб (що).
• Не то, чтобы – не то, чтобы – не то (щоб, що) – не то (щоб, що). [Ву́лиця не то ду́же крива́, не то ду́же й рі́вна, – та́к собі (Звин.)].
• Не сегодня, так завтра – (як) не сього́дні, то (в)за́втра.
• Не столько из любви к вам, сколько из тщеславия – не сті́льки (не так) з любо́ви до вас, скі́льки (як) через пиху́.
• Сам не свой – сам не свій, (исступлённый) несамови́тий.
• Не в себе – сам не свій.
• Не по себе – а) см. выше не в себе;
б) чувствовать себя не по себе – почува́ти себе́ ні́я́ково.
• Мне как-то не по себе – мені́ яко́сь ні́я́ково; (жутко) мені́ яко́сь мо́торошно.
• Не тут то было – де там; срв. Куда́ (5) там. Не наша сила – нечи́ста си́ла;
2) (в сложении) –
а) (отрицание признаков, обознач. простыми словами) не, (спорадически) без, безне, напр.: Недоверие – недові́ра, недові́р’я.
• Невинный – неви́нний, без(не)ви́нний;
б) (противоположение этим признакам) не, напр.: Не́друг – непри́ятель.
• Непогода – него́да;
в) (сходство с ними, но как бы с из’яном) па, напр.: Неклен – па́клен.
• Несын – па́синок;
г) (в составе неопредел. местоим.) ні, нема́(є), напр.: Не́где – ні́де, нема́(є) де;
3) нрч. (народн.) – ні, (диал., зап.) нє; см. Нет 2.
Неудовлетворё́нность – незадово́лення, невдово́лення (-ння), незадово́леність, невдово́леність (-ности) (з ко́го, з чо́го и ким, чим); срв. Недово́льство. [Незадово́лення із мину́лого (Крим.). Незадово́лення ді́йсністю (М. Зеров). Він ну́дився, почува́в невдово́лення (Леонт.)].
Неудово́льствие – незадово́лення, невдово́лення; срв. Недово́льство. [Обу́рилась і ви́явила йому́ своє́ незадово́лення (Коцюб.). В його́ го́лосі Ма́рко почу́в но́тку чи то невдово́лення, чи то роздратува́ння (Грінч.)].
• С -ствием – з незадово́ленням, з невдово́ленням, незадово́лено, невдово́лено, (обычно передаётся конструкцией с прлг. незадово́лений, невдово́лений).
• К великому (моему) -ствию – (мені́) на превели́кий жаль, на вели́ке моє́ незадово́лення.
• Возбуждать, возбудить -ствие чьё – виклика́ти, ви́кликати незадово́лення (невдово́лення) чиє́.
• Иметь -ствие на кого – бу́ти незадово́леним (невдово́леним) з ко́го и ким, (нарекать) ре́мствувати, (диал.) ма́ти ремсть (зуб: храп) на ко́го. [Він на ме́не ремсть ма́є та через те й коня́ не дав до мі́ста (Канівщ.)].
• Навлекать, навлечь на себя -ствие чьё – стяга́ти, стягти́ на се́бе незадово́лення чиє́ (диал. жалі́ чиї́), виклика́ти, ви́кликати до се́бе незадово́лення (невдово́лення) чиє́.
• Подавать, подать повод кому к -ствию – дава́ти, да́ти при́від кому́ до незадово́лення (до невдово́лення, до жалі́в), спричи́нюватися, спричи́нитися до чийо́го незадово́лення (невдово́лення), призво́дити, призве́сти́ кого́ до незадово́лення (до невдово́лення).

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ВОЗНИ́КНУТЬ забут. скла́стися [возникнет недово́льство складе́ться недого́да], галиц. заіснува́ти [возник кри́зис заіснувала кри́за], фраз. зайти́ [возник спор зайшла́ супере́чка];
возникнет фраз. бу́де [возникнет пожа́р буде поже́жа];
е́сли возникнет необходи́мость (в чём) якщо́ за́йде потре́ба /бу́де тре́ба/, живомовн. якщо́ до чого при́йдеться;
возни́кший поста́лий, ви́никлий, поет. нововста́лий, (в думці) ви́зрілий, ОКРЕМА УВАГА;
возникший в воображе́нии уя́влений.
ВЫРАЖА́ТЬ (суть) розкрива́ти, (словом) відтво́рювати, віддава́ти, зобража́ти, (гідні риси) висві́чувати, забут. виповіда́ти, (стан) окре́слювати; (що) бу́ти виразнико́м чого, (цифрою) познача́ти, фіксува́ти, запи́сувати, подава́ти в чому, оказ. оприя́внювати, выражать благода́рность склада́ти подя́ку;
выражать жела́ние ще зголо́шуватися;
выражать на лице́ недово́льство криви́ти гу́би;
выражать недово́льство крути́ти /док. закрутити/ но́сом;
выражать неодобре́ние звуконасл. цма́кати, обцма́кувати;
выражать нетерпе́ние нетерпели́витися;
выражать поэ́зию ди́хати пое́зією;
выражать свою́ беспо́мощность розво́дити рука́ми;
выражать согла́сие дава́ти зго́ду;
выражать уваже́ние засві́дчувати пова́гу;
выражать удово́льствие (на виду) світи́тися від задово́лення;
ВЫСКА́ЗЫВАТЬ ще каза́ти, говори́ти, (ідею) висува́ти, пропо́нува́ти, (з труднощами) (нудно) виво́зити на лопа́ті;
высказывать недово́льство бі́дкатися;
высказывать одобре́ние похваля́ти;
ПРОЯВЛЯ́ТЬ (нетерпець) вика́зувати, (чуття) засві́дчувати, (фото) галиц. виклика́ти;
проявлять бди́тельность начува́тися;
проявлять безрассу́дную отва́гу про́ти рожна́ пе́рти, пе́рти на роже́н;
проявлять беспе́чность к чему легкова́жити що;
проявлять беста́ктность зга́дувати мотузо́к у до́мі ши́беника;
проявлять вы́держку не панікувати;
проявлять геро́йство оказ. геро́йствувати;
проявлять гума́нность /проявлять гуманное отноше́ние/ фаміл. ма́ти Бо́га в животі́;
проявлять забо́ту о чём дба́ти про що;
проявлять изобрета́тельность бра́тися на шту́ки;
проявлять и́стинные наме́рения пока́зувати ро́ги;
проявлять недальнови́дность не ба́чити да́лі від сво́го но́са;
проявлять недово́льство крути́ти /док. закрутити/ но́сом;
проявлять нетерпе́ние вика́зувати нетерпе́ць;
проявлять неуваже́ние к кому зневажа́ти кого;
проявлять по́лное безразли́чие /проявлять беззабо́тность, проявлять незаинтересо́ванность тощо/ ма́ло ду́мати;
проявлять разбо́рчивость в вы́боре чего перебира́ти чим;
проявлять свободомы́слие іти́ про́ти те́чії́;
проявлять спосо́бности к чему ма́ти хист до чого;
проявлять чрезме́рную поспе́шность хапа́тися як попі́вна за́між;
не проявлять самостоя́тельности трима́тися за ма́мину спідни́цю;

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Недовольство – незадово́лення, невдово́лення, -ння.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Взглядывать – поглядати; споглядати; позирати. Взглядывать быстро – зиркати; зводити очі; скидати очима на кого. Взглядывать искоса (недовольно) – поглядати скрива. Взглядывать исподлобья – поглядати з-під лоба. Взглядывать друг на друга – скидатися очима; поглядати між собою; ззиратися.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Недовольный
• Быть недовольным кем-либо, чем-либо – бути незадоволеним (невдоволеним) з кого, з чого; (іноді) мати ремст(ь) на кого; (ірон.) крутити носом від чого.
• Недоволен кто – незадоволений (невдоволений) хто; недогода кому.
Мина
• Делать весёлую (хорошую) мину при плохой игре – робити веселу (добру, гарну) міну при лихій (при поганій) грі (коли погана гра).
• Делать, сделать, строить, состроить кислую мину (разг.) – робити, зробити кислу (квасну) міну; (іноді) квасити, сквасити губи.
• Корчить, скорчить мину – кривити, скривити обличчя; кривитися, скривитися.
• На его лице появилась удивлённая, недовольная… мина – його обличчя (лице) набрало (набуло) здивованого, невдоволеного… виразу.
Оказываться
• Все оказались налицо – усі були присутні; усі були тут (усі поприходили).
• Вчерашним спектаклем зрители оказались недовольны – учорашньою виставою (з учорашньої вистави) глядачі (були) незадоволені (невдоволені); учорашній спектакль глядачів не задовольнив (не вдовольнив).
• Где был, а где оказался – де був, а де опинився.
• Дома его не оказалось – (у)дома його не було; виявилося, що його нема (в)дома.
• Мы, оказывается, старые знакомые – виявляється, що ми давні знайомі.
• Не оказалось налицо чего – не було (немає) чого; не було (немає) в наявності чого; (іноді) не стало чого.
• Но моё представление оказалось ошибочным – але, так гадаючи, я помилився; але виявилося, що моє припущення [було] помилкове (що мій здогад [був] помилковий).
• Оказался в дураках кто – опинився в дурнях хто; пошився (убрався) в дурні хто.
• Оказался у разбитого корыта кто – Див. корыто.
• Оказаться как исключение – бути як виняток; вийнятися. [Людей було дуже мало, і з них вийнявся тільки один курій. Грінченко.]
• Оказаться победителем – стати переможцем.
• Оказываться, оказаться в затруднительном положении – опинятися, опинитися в скрутному становищі; потрапляти, потрапити в скрутне становище.
• Он оказался неподготовленным – виявилося, що він непідготований; він показав себе непідготованим.
• Сапоги оказались впору – чоботи прийшлися до ноги (до міри); чоботи саме до ноги (до міри) [прийшлися]; чоботи добре прийшлися; (образн.) чоботи як (наче…) влипли. [З сонної Галі тихенько менший брат зняв чоботи, і усі тоді по черзі почали їх приміряти, і кожний казав, що йому чоботи якраз, наче влипли, хоч добре вони пригодилися тільки старшому братові… Вовчок.]
• Сосчитали — их оказалось семнадцать – полічили — їх знайшлося (виявилось) сімнадцятеро (сімнадцять).
• Так я, оказывается, первый? – так (то) я, виходить, перший?; так виявляється, що я перший?..
• У него оказалась опухоль – виявилося, що в нього пухлина; у нього знайдено (знайшли) пухлину.
Оставаться
• Вперёд не вылезай и сзади не оставайся – поперед (наперед) не виривайся і ззаду не лишайся (не зоставайся). Пр. Уперед не випихайся, а ззаду не зоставайся, середнім тримайся. Пр.
• Ему ничего другого не оставалось, как… – нічого іншого не лишалося (не зоставалося) йому, як…; нічого іншого не мав робити, як…
• Не оставаться в долгу у кого, перед кем (перен.) – винним не [залишитися кому; відплатити (віддячити, подякувати) кому.
• Не осталось и следа – і сліду не стало (не лишилося).
• Оставаться верным кому-, чему-либо – лишатися (зоставатися) вірним кому, чому; додержувати вірності (віри) кому, чому; (розм.) не кидатися кого, чого.
• Оставаться, остаться без ног (перен.) – [Залишатися, [залишитися (зоставатися, зостатися) без ніг; не чути (своїх ніг).
• Оставаться, остаться при своём мнении – залишатися, залишитися при своїй думці (з своєю думкою, при своєму погляді); триматися і далі своєї думки; (іноді, тільки недокон.) стояти й далі на своєму.
• Остались рожки да ножки (перен.) – самі кісточки (маслачки) зосталися; Кісточки та ратички зосталися. Пр.; Лишилися (зосталися) ріжки та ніжки.
• Остаться безнаказанным для кого-либо – минутися безкарно кому.
• Остаться без последствий – не мати наслідків; (розм. жарт.) присохнути (присхнути).
• Остаться в дураках (разг.) – пошитися (убратися) в дурні; дурнем убратися; (іноді фігур.) набрати в халяви; ускочити.
• Остаться в живых – зостатися (лишитися) живим (іноді серед живих).
• Остаться в одной рубашке (перен.) – лишитися (зостатися) в самій сорочці; звестися [на] нінащо (нанівець); перевестися на злидні.
• Остаться в тайне – залишитися таємницею.
• Остаться втуне (устар.) – бути марним (даремним); пропасти марно (даремно).
• Остаться довольным, недовольным кем-, чем-либо – бути задоволеним, незадоволеним (невдоволеним) з кого, з чого.
• Остаться навеки, навсегда где-либо – лишитися (зостатися) навіки, назавжди де; завікувати де.
• Остаться на лето, на зиму, на праздник где-либо – Залишитися на літо, на зиму, на свято де; залітувати, зазимувати, засвяткувати де.
• Остаться ни с чем – лишитися ні з чим; (розм. жарт.) піймати (спіймати, вхопити, дістати, скуштувати, з’їсти) облизня.
• Победа осталась за нами – перемога була наша; ми перемогли.
• После него осталось двое детей – по ньому (після нього) лишилося двоє дітей.
• Счастливо оставаться! – бувайте (зоставайтеся) здорові (щасливі)!
• Что оставалось мне делать в подобном случае? – що я мав робити в такому разі?; що мені було (лишалося) робити в такому разі?

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Крути́ти, крутну́ти –
1) крутить, скручивать, свивать.
• Крути́ти мотузи́ – вить веревки.
2) крутить, вертеть.
• Крути́ти но́сом – быть недовольным.
3) интриговать.
Маркі́тний –
1) скучный, невеселый;
2) недовольный, огорченный;
3) жуткий.
Невдово́лення –
1) неудовлетворенность;
2) неудовольствие, недовольство.
Ніс, р. но́са – 1) нос.
• Но́сом закрути́ти – быть недовольным, выражать неудовольствие.
• Но́са вте́рти – убавить спеси, осадить.
• Но́сом ри́ти – сваливаться с ног.
2) клюв (птицы);
3) носок (обуви);
4) игра в карты.
Ре́мствувати, -вую (на ко́го, на що) – роптать, жаловаться, обижаться, быть недовольным.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Недовольство чем – незадово́леність (-ности), невдово́лення з чо́го.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Бурмо́ситися, -шуся, -сишся, гл. Дуться, показывать недовольство. Желех.
Відква́шувати, -шую, -єш, сов. в. відква́сити, -шу, -сиш, гл. Выпячивать, выпятить. Як молодик гострий та черево відквасив, то місяць буде дощовий. Грин. І. 11.
2) — гу́би. Надуться, сдѣлать недовольную физіономію.
Враждува́ти, -ду́ю, -єш, гл. — на ко́го. Быть недовольнымъ на кого, гнѣваться, сердиться на кого. Враждують люде на Грицька, бо він з поля забірає чужі копиці. Волч. у. Народ і так на мене враждує. О. 1862. II. 31. Ой не враждуйте, вороженьки, на мене. Грин. ІІІ. 251.
Крути́ти, -чу́, -тиш, одн. в. крутну́ти, -ну́, -не́ш, гл.
1) Крутить, окручивать, свивать. Чоловік крутить, а Бог роскручує. Ном. № 84. Перевесла дівчата в полі крутили. Сніп. Крути́ти мотузи́. Вить веревки. Вх. Лем. 428.
2) Крутить, вертѣть. В віконце поглядає, чи крутить завірюха. МВ. Лисичка... крутнула хвостиком. Гліб. Крути́ти но́сом. Быть недовольнымъ. Ном. № 5083.
3) Интриговать.
4) Крути́ти веремія. Дѣлать быстрыя атаки. Ніхто краще його не ставав до бою, ніхто не крутив ляхам такого веремія. К. ЧР. 13 и 423.
Маркі́тний, -а, -е.
1) Скучный, невеселый, недовольный, огорченный.
2) Жуткій.
Недово́льність, -ности, ж. Неудовольствіе. Така між ними недовольність пішла.
Ніс, но́са, м.
1) Носъ. Но́сом закрути́ти. Быть недовольнымъ, выражать неудовольствіе. Та й закрутив же носом наш Кузьма Трохимович, неначе тертого хріну понюхав! З біса бо йому досадно стало. Кв. І. 149. Ніс під се́бе. Сконфузиться, оробѣть. Не що бо що, наче й чоловік щирий, а як прийдеться до діла, то й ніс під себе. Но́са вте́рти. Убавить спѣси, осадить.
2) Клювъ птицы.
3) Носокъ обуви. Шух. І. 121.
4) Родъ игры въ карты. КС. 1887. VI. 470. Ум. Но́сик, но́сичок, носо́к. Ув. Носю́ра, нося́ка.
Поскривля́тися, -ля́ємося, -єтеся, гл.
1) Искривиться (во множествѣ).
2) Сдѣлать недовольную мину (о многихъ). Всі сестри, дивлячись ни матір, і собі поскривлялись. Левиц. І. 172.
Ре́мство, -ва, с. Недовольство; нареканія, ропотъ. Господи! ремства прости мені гріх! Щог. Сл. 35.
Ре́мствувати, -вую, -єш, гл. Роптать, быть недовольнымъ, претендовать. Уся громада стала на його ремствувати. Тяжко і скрутно їм жилось, але ніколи на се не ремствували. Грин. II. 152.
Хму́ритися, -рюся, -ришся, гл. Хмуриться, дѣлаться мрачнымъ, сердитымъ, недовольнымъ. Не хмурься та послухай, та роби так, як я тобі скажу. Шевч. 300.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

*Невдово́лення, -ня, с.
1) Неудовлетворенность.
2) Неудовольствие, недовольство. Чув у середині якесь невдоволення, так, наче його обдурили. Коцюб.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Недово́льный = незадово́лений (С. Пар.), невдово́лений (С. Пар.), неконте́нтий (Прав.).
Недово́льство = недово́льність, незадово́ленність. (С. Цар.), ре́мство. — Выража́ть си́льное недово́льство = ре́мствувати.
Неудово́льствіе = недово́льність, незадоволе́ння. — Къ вели́кому неудово́льствію = на превели́кий жаль.